Сакрально-архітектурні пам’ятки Сокальщини.

Церкви Сокаля. Катедральний собор св.ап. Петра і Павла, храм св.арх. Михаїла, інші пам’ятки сакральної архітектури.

Сокаль

Сокаль. Сокаль — місто в північній Галичині, розташоване на правому березі Західного Бугу; районний центр Львівської області. Сокальчани святкують свій день народження нараховуючи свій вік від 1377 року. Звичайно, ця дата стосується уже добре заселеного міста, яке можливо мало свою вагому точку в історії. Колискою міста на ті часи було лівобережжя річки Західний Буг. На правому березі ріки, розташовувався замок. У 1424 році місто Сокаль отримує Магдебурзьке право і Сокаль у складі Белзького князівства перейшов до польських володінь. Таким чином навколишні села із Сокалем на чолі утворили Сокальське староство.У 1524 році місто було перенесене на правий берег р. Буг де його можна побачити й сьогодні.

Сакральна архітектура. Сакральна архітектура — вид архітектури, що пов'язана з певною релігією. Основними прикладами сакральних споруд є церкви, костели, собори і мечеті.Як правило, релігії з жорсткими догматами, традиціями, жорсткими правилами для своїх послідовників мають кітчеву, помпезну, старовинну архітектуру в своїх храмах — всі нові храми в таких релігіях теж будуються з усіма рисами старовинної архітектури. Такими релігіями є, зокрема православ'я та іслам. Релігії з більш слабкими догмами і менш жорсткими правилами для своїх послідовників, навпаки йдуть в ногу з часом і відмовляються від традиційних рис — це щосили відбивається в архітектурі їх храмів — сучасні храми таких релігій мають сучасну архітектуру і не мають традиційних для храмової архітектури минулого архітектурних елементів.

Мета, актуальність моєї роботи. Мета роботи: аналіз сакральної архітектури церков Сокаля. Реалізація цієї мети передбачає вирішення таких завдань: - дослідження історичної літератури про Сокаль та Сокальщину; - збір інформації про сокальські церкви; - архітектурно-композиційний аналіз церков Сокаля.

Актуальність та новизна запропонованого дослідження полягає у докладному описі та архітектурно-композиційному аналізі пам'яток архітектури, оскільки Пам’ятки Галицької архітектурної школи 12–19 ст. є найменше вивченими у порівнянні з витворами інших архітектурних шкіл будівництва в Україні й на території Східної Європи. Попри неодноразові розкопки, нез’ясованими залишаються архітектурно-планувальні особливості хрестово-баневих церковдавнього Галича, дискусійним є час їх появи, походження авторів-будівничих, а також архітектурно-композиційні засади їх розпланування та об’ємного вигляду. Це збіднює наше бачення історії розвитку української архітектури і вимагає розробки нових методичних підходів для вивчення об’єктів давньогалицького монументального будівництва 12-19 ст.

Апостоли Петро і Павло. Ісус Христос, маючи великі плани щодо особи святого Петра, на початку покликання апостола змінює його ім'я Симон на символічне Петро-Кифа, що означає «скала», або той повинен бути скалою, що двигатиме основу Церкви. Святий Петро має близькі стосунки з Христом в часі діяльності останнього. Він свідок Христового прославлення на Таворі, від імені всіх апостолів визнає Христове божество, разом із святим Йоаном готує пасху для Христа. Він є свідком Христового конання в Оливному Городі. Христос платить податок до храму за себе і за Петра. Павло не належав до числа дванадцяти апостолів,але посвятив апостольську працю, надлюдські жертви й муки Христовій службі, отримав титул верховного апостола, як і святий Петро. Він єдиний з апостолів, хто мав кращу освіту та з народження був римським громадянином. Сам Ісус Христос чудом його навертає і покликає на апостола по дорозі до Дамаска. Після свого навернення з гонителя християн він серцем і душею стає ревним і мужнім апостолом Христа. «Павло був вовком, - каже святий Йоан Золотоустий, - і став ягням. Був терном і став виноградом. З ворога став другом, з бур'яну хлібом... Хулитель став богословом, гонитель і благовісником, мучитель і керманичем, зрадник і сподвижником».

Апостол Петро. Апостол Павло.

Трохи історії. Собор св.ап. Петра і Павла.

В кінці 19 на початку 20 столітть було заплановано побудувати нову і більшу церкву. Оскільки старі церкви вже не вміщали такої кількості парохіян Сокаля. Собор зводився за зразком церкви в Марселі. Будували силами всіх бажаючих, детально дотримуючись проекту Нагірного, який передбачав створення величної споруди, з великими куполами, масштабною абсидою зовні, та немалим простором в середині, аби вмістити велику кількість прихожан. Урочисто, з участю багатьох мешканців міста і довколишніх сіл, закладався під церкву перший наріжний камінь. Тоді у фундамент вмурували фундаційну пергаментну грамоту, підписану духовенством і найбільш відомими сокальськими міщанами. Ця грамота була вкладена в пляшку. В неї умістили також по одному номіналу тодішніх австрійських монет. Підрахували, що вартість церкви становитиме 240 тисяч корон. Посвячення храму св. апостолів Петра і Павла відбулося 30 травня 1909 року. З цієї нагоди містом пройшли кінні загони поторицької «Січі» та сокальського «Сокола». Зараз собор діє як греко-католицький, проте за радянських часів працював як православний.

Собор святих апостолів Петра і Павла.

Архітектор Василь Нагірний.Василь Нагірний, народився 11 січня 1848 року в селі Гірне Стрийського повіту на Львівщині. Мати померла, коли Василь мав півтора року.Закінчивши школу вступив до Технічної Академії (тепер Львівська Політехніка). З грошей, які заробив на репетиторстві, заощадив 80 золотих ринських, і з тими грошима після закінчення першого курсу рушив у невідомий далекий Цюрих (Швейцарія).

У жовтні 1871 року вступив до Цюрихської Політехніки на відділ будівництва. Після закінчення у 1875 році залишився працювати в Цюриху в різних архітектурних і будівельних фірмах аж до 1882 року. Діяльність Василя Нагірного у Галичині не заключалась тільки на архітектурно-будівельних роботах. Перш, ніж розпочати свою працю архітектора, він відвідав Київ, щоб вивчити будівлі і храми. Церкви, спроектовані Василем Нагірним, розкидані по всій території Галичини: Львівська область – 122, Івано-Франківська – 30, Тернопільська – 21, Чернівецька – 1, територія теперішньої Польщі – 27, Румунія – 1.

Композиційно-архітектурний аналіз собору св.ап. Петра і Павла.

Собор св. ап. Петра і Павла – мурована, тринавова будівля з великою банею на круглому барабані. Довжина церкви Свв. Апп. Петра і Павла становить 52 метри, ширина церкви – 26 метрів, висота церкви – 46 метрів.Красою будівлі є класицистичний ордерний портик чільного фасаду з трикутним фронтоном. Важливим елементом екстер’єру є масивна абсида. Не можна випустити з-під уваги три великих бані (куполи) кольору бронзи,що закінчуються маківкою, увінчаною хрестом, які «тримають» циліндричні світлові барабани. Зовнішні карнизи, розташовані між ярусами, які ділять площу стіни, підкреслюючи рівні відповідних поверхів.Дзвіниця не є тут елементом будівлі, а розміщена поряд.

Важливим елементом інтер"єру є унікальна сокальська вишивка, яка традиційно прикрашає ікони.Розписано образами Біблійних героїв усі внутрішні стіни будівлі, майстерними мазками створено імітацію об’ємного зображення. Камінна підлога, встановлена краківською фірмою «Каден». Головний престіл виготовив Яким Муха. Кивот виконав різьбяр Рінке, а два бічні престоли – Євген Смішко. Хори вийшли з-під руки Іллі Багрія і Олександра Левицького – мешканців Сокаля. Образи на бічних престолах Матері Божої з дитятком Ісусом на руках і Розп’яття Спасителя, малював художник П. Скруток з Перемишля. Амвон церкви пишно оздоблений ліпниною, численними об’ємними розписами. Іконостас виглядає дуже пишно і багато, видно, що виконаний він з великими стараннями майстра. В іконостасі влаштовувалося три входи: північний, південний і центральний — Царські врата, головним сюжетом котрих було зображення чотирьох євангелістів і сцени Благовіщення.

Вхід до церкви прикрасили чотири мармурові колони з фігурами Свв. Апп. Петра і Павла, а зверху встановили фігуру Христа Спасителя – ці роботи виконав скульптор Григорій Кузневич. В ж 1909 році упорядковано площу перед церквою, а також зроблено мармурові сходи. В цей час добудували притвор з трьома дверима, а всередині встановили ще два бічні престоли: Найсолодшому Серцю Спасителя і Св. Миколаю. Два образи: Святого Миколая і Найсолодшого Серця Спасителя виконав художник зі Львова П. Зінкевич.

На початок 1929 року новозбудована церква Свв. Апп. Петра і Павла ще не розмальована. Стараннями пароха о. Івана Волосянського та церковного братства, вирішено розмалювати церкву Свв. Апп. Петра і Павла всередині. Проект розмалювання церкви Свв. Апп. Петра і Павла, виготовив Петро Холодний – старший, представивши перед тим екскізи пароху о. Івану Волосянському і церковному братству. В середині 1929 року приступили до розмалювання церкви. Храм Свв. Апп. Петра і Павла розмальовували: Ю. Магалевський, М. Осінчук та П. Ковжун.

Архангел Михаїл. Архангел Михаїл – ангел, який згадується по імені у низці біблійних книг. У християнстві Михаїл – головний архангел, який є одним з найбільш шанованих біблійних осіб. Архангел Михаїл – архістратиг (грецькою – верховний воєначальник), полководець воєвода вірних Богові ангелів, переможний ворог Сатани, переможець зла. Він вважається покровителем воїнів, що борються за праведне діло. Саме ім’я Михаїл означає давньоєврейською “хто як Бог” І одне це вже свідчить, наскільки високо він шанується Святою Церквою.Він скинув диявола і всіх нечистих духів з Неба. Не позбавляє архангел Михаїл свого заступництва і люд земний. Для прикладу, він врятував Новгород від татарського хана Батия в 1239 р. Не випадково на багатьох військових прапорах Русі зображували Михаїла як архістратига Божого воїнства. Ось вже понад тисячу років Архангел Михаїл є покровителем землі Руської, і, відповідно України, як духовної правонаступниці давньої Руси. Зображення архистратига Михаїла є символом-прикрасою і покровителем нашої столиці – Києва. Святкування Собору Архистратига Михаїла та інших небесних сил безтілесних здійснюється 21 / 8 листопада.

Архангел Михаїл

Дещо з історії. Храм св.арх. Михаїла

Впродовж існування Сокаля — пожежі, війни і час стерли з лиця його землі немало пам'ятників зодчества. Із сивої давнини дійшла до нас Михайлівська Церква. Розтягнення будування Свято-Михайлівської церкви аж на 57 років (!) підтверджує тодішній стан життя. З огляду, що в тих часах часто відбувалися напад, життя і діяльність церкви чомусь не зафіксовано. Первісно церква була дерев’яною і простояла до 1778 року. В тому ж році за священика Стефана Орролєвского церкву було розібрано й було закладено підвали під нову і муровану. Будівництво церкви завершилося в 1835 року за о.Петра Багриновича. В 1904 році за о. Василя Левицького відбулася чергова реставрація церкви: розмальовано, добудовано захристію і частину притвору, а в 1908 році побудовано нову дзвіницю, відновлено різьбленний іконостас коштом парохіян і краєвого фонду. В минулих роках при церкві отримувався шпиталь (лікарня) і школа. За радянської влади у 1963 році, церква Святого Архистратига Михаїла була закрита і перебудована під автошколу. Початок церкви святого Архангела Михаїла невідомий. Вважають, що її збудували мешканці давнішого передмістя, які жили близько неї…Раніше коло цієї церкви був цвинтар, про що свідчать викопані речі. Храм було відновлено силами і коштами парафіян.

Поглянувши на церкву святого Архангела Михаїла, ми одразу помічаємо, що вона вирізняється з-поміж інших сокальських церков. Будівля зовні не виглядає великою, немає яскравих деталей властивих сакральній архітектурі України. Церква сірого кольору з червоним дахом, вирізняються три яруси, які розділяють прості (без ліпнини) карнизи. Це однонавова з півциркульною апсидою, перекритою пів куполом, споруда, вкрита двосхилим дахом з метало-черепиці, завершеним на торцях бароковими причілками. Дзвіниця знаходиться поряд з церквою.

Бані виконані з металу в сріблястому кольорі, вони є опорою для хрестів (маківок) такого ж кольору, хрести виконані рукою майстра, що помітно одразу, адже при яскравому світлі можна зауважити візерунки з дрібними деталями на них. Барабани глухі (порівняно вузькі без прорізів), виступають візуальним продовженням даху. ЗакомаZри (архітектурний елемент, напівкругле чи коловидне звершення зовнішньої стіни будівлі, що закриває собою внутрішнє склепіння й повторює криву його обрису) виконані в бароковому стилі. Фронтон («чоло» фасаду будівлі) виконаний у незвичайному стилі, зверху на ньому теж знаходиться хрест.

У церкві дуже красивий, пишно розписаний, амвон, прикрашений також ліпниною, виконаний в яскравих кольорах: червоних, золотистих тощо. Бабинець храму великий, на розписах на стіні присутні портрети святих, також мазками пензля створено імітацію мармуру. Над бабинцем розміщено хори. Вівтар рясно розписаний,прикращений українською вишивкою. Над середохрестям знаходиться купол, підтримуваний тамбуром. Вікон у храмі не дуже багато. Іконостас є визначною, найяскравішою деталлю. Створений з чудових мальований ікон, обрамлених за допомогою барокової ліпнини, пофарбованої у золотистий, притягує погляд вже при вході, роздивляючись ікони, помічаємо ретельну роботу майстрів пензля. Царські врата виконані за допомогою поєднання різноманітних пальмет золотистого кольору. Загалом архітектура церкви святого Архангела Михаїла є «дуже бароковою», з великою кількістю яскравих деталей, які на диво гармонійно поєднуються в одну картину, а не грають кожна по своєму. Храм костельного типу є однією з найстаріших та найкрасивіших церков Сокаля.

Інші пам’ятки сакральної архітектури Сокаля.

На даний час,церква св. Миколая вважається найстарішою церквою в Сокалі. Сьогодні вона знаходиться на території Міського парку на березі Західного Бугу.На жаль, ні її історична, ні мистецька цінність ніким досі не просліджені. Церкву вважають колискою Унії православної церкви з Римом. Саме в Миколаївському храмі у 1594 році відбулася нарада православних українських священиків в присутності перемишльського єпископа Михайла Копистинського щодо можливості об'єднання з римо-католицькою церквою.

Найстаріша церква в місті — Пр. Богородиці була збудована в давньому Сокалі на лівому березі ріки Бугу і була знищена під час татарського наскоку у 1519 р. Після перенесення міста на правий берег тут збудовано нову церкву того ж храму, яка згоріла під час пожежі міста у 1821 р. Візитація 1749 р. холмського єпископа Феліціяна Володкевича подає: «... церква дерев`яна в стінах і дахах добра, з трьома дверима на залізних завісах...». Поруч з нею була споруджена на початку XVI ст. мурована церква св. Миколи. Обидві, обведені спільним муром, творили монастирський комплекс. Відновлювалася церква св. Миколи у 1613 та 1677 рр., реставрувалася, як свідчить напис над хорами, у 1694 р. У 1594 р. при церкві відбувалися наради в присутності перемиського єпископа Михайла Копистинського про справи унії.

Сокальська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці прославилася чудами ще наприкінці ХІV ст. Її, згідно легенди, намалював при допомозі Ангела для української церкви в Сокалі придворний художник короля Владислава ІІ Ягайла, Яків Венжик, десь близько 1392р., намалювати подібну на Матір Божу Ченстоховської ікону на знак подяки за повернення зору. На початку ХVІ ст. під час чергового татаро-турецького набігу, а це було у 1392 року церква згоріла, але ікона Пресвятої Богородиці залишилася неушкодженою. Тривалий час вона перебувала в капличці, яку поставили на місці згорілої церкви Нове місто мешканці побудували на лівому березі річки Західний Буг, а на старому місті поставили капличку, в якій помістили чудотворну ікону, яку знайшли неушкодженою на попелищі.

Сокальська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.

Старі фотографії Сокаля.

Дякую за увагу.

Роботу виконалаМатвійко Юлія Андріївна учениця 10-Б класуСокальської гімназіїімені Олега Романіва.