Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.

C M Y K

стор. 7стор. 5

стор. 10-11

стор. 8-9

12 запитаньі відповідейпропіст

Острівецьлюбовібратії православногомонастиря вПольщі

Острівецьлюбовібратії православногомонастиря вПольщі

Церква –не базар,дешевшене буде

www.

mon

aste

rujk

owic

e.pl

Свято –від словасвяте

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.22 події

Рейдери в рясах 2Громаду храму УАПЦ в Рівному образив митрополит

Протисоборноправну тра-дицію сергіанської Цер-кви, вслід за УПЦ КП, уРівному продемонстру-вали ієрархи УАПЦ.Митрополит УкраїнськоїАвтокефальної Право-славної Церкви Мефодій(Кудряков) спричинив кон-флікт з рівненською гро-мадою храму святого Ми-коли Чудотворця УАПЦ.Справа стосується гро-шей.

За словами парафіян храмусвятого Миколи ЧудотворцяУАПЦ, який знаходиться навулиці Словацького у Рівному, уних хочуть забрати приміщенняЦеркви. Забрати хоче власниймитрополит Мефодій (Кудря-ков). Натомість парафіянампропонують побудувати біль-ший за розміром храм, але десьна околиці Рівного.

За словами настоятеля хра-му святого Миколи Чудотвор-ця Івана Поляниці, справа нев бажанні митрополита побуду-вати для громади новий храм, ав тому, що земля в центрі містадорога і керівництво УАПЦ хочена ній заробити.

– Будинок Церкви хочутьпродати архієпископ Макарій(правлячий архієрей зокрема і вРівненській області – ред.),секретар, благочинний і митро-полит Мефодій, – стверджуєотець Іван. – І на цьому підґрун-

ті ведеться боротьба. Будиноктам нікому не потрібен, бо тостарий будинок. Там землі 14соток. Парафіяни Церкви свято-го Миколи Чудотворця вклали,звичайно, великі кошти, і вонине дають згоди на продаж.

Громада, керуючись прин-ципом соборноправності, небажає продавати свій храм. Якстверджують парафіяни, справавже дійшла до погроз з бокумитрополита. За те, що свяще-ник Іван Поляниця захищаєхрам разом з громадою, цер-ковна ієрархія заборонила йогов служінні і хоче прислати гро-маді іншого настоятеля – архі-мандрита. Хоча рішення пройого заборону отець Іван так іне отримав.

– Мене особисто, як журна-ліста і парафіянина храму свя-того Миколи Чудотворця, обу-рює той факт, що дії, які ініціюєпротилежна сторона по відно-шенню до храму та його прихо-жан, абсолютно суперечать волігромади Церкви, – говоритьпарафіянин Андрій Смусь. –Враховуючи те, що громаду незапитують, не цікавляться став-ленням громади до нещодавніхініціатив щодо запрошенняархімандрита, який би тут жив іправив службу, вважаємо такіфакти недопустимими. Громада,думаю, правильно зробить, вис-тупивши на захист нинішньогонастоятеля храму – отця Івана, зяким ця Церква відбудовувала-ся, реставрувалася. З ним ми

бачимо подальший її розвиток.А всі справи, пов’язані зі зміноюнастоятеля Церкви, ймовірнимбажанням протилежної сторонив такий спосіб побудувати іншуЦеркву на вулиці Макарова, підбудівництво якої взята ділянка,вважаємо неприпустимими.Сподіваємося, що остаточнукрапку у цій справі поставитьсуд.

За словами старости храмусвятого Миколи ЧудотворцяМиколи Вельгуса, ієрархіяУАПЦ подала позов до рівнен-ського суду, який визнав примі-щення храму за єпархією. Нато-мість Львівський апеляційнийсуд, куди у відповідь звернуласягромада, скасував рішення рів-ненського суду. Зараз справазнову перебуває в рівненськомусуді. Громада домагається, щобсуд змусив Рівненську міськураду повернути будівлю релігій-ній громаді.

Внаслідок цього конфліктуУАПЦ втратила громаду храму.

– Ще 22 січня ми вийшли зпідпорядкування, духовного іюридичного, владики Мефодія.Наразі шукаємо достойногоєпископа, – говорить отець Іван.

За офіційною позицією пред-стоятеля УАПЦ газета звер-нулась до прес-служби УАПЦ.Наразі чекаємо відповідь митро-полита і опублікуємо її в наступ-ному числі «Православногоділа».

Володимир Торбіч,Антоніна Торбіч

Предстоятель УАПЦ Ме-фодій (Кудряков) виступивпроти своєї громади вРівному

фот

о ua

oc.n

et

Патріарх Філарет проігнорувавзвернення кількох сотень рівнянУ 2009 році до патріархаФіларета звернулиськілька сотень рівнян.Звернення стосувалисьпорушення принципусоборноправності,зловживань тахабарництва в Церкві танеправомірногопокарання християн, щовиступили протицерковної корупції. Всізвернення рівнян булипроігноровані.

Близько 400 підписів за про-ведення у Свято-Покровськомусоборі справжніх парафіяльнихзборів надіслали рівняни пат-ріарху. Відповіді не отримали.

Рівненські пластуни зверну-лися до патріарха з проханням«переглянути рішення про пока-рання священнослужителів івірян, які підняли питання просимонію» та створити неза-лежну синодальну комісію, якаб вивчила свідчення про коруп-цію. Відповідь не надійшла.

Члени рівненської спілкихудожників теж звернулися допатріарха з тим самим проха-нням: незалежно розслідуватифакти церковної корупції (симо-

нії) в Рівненській єпархії. Відпо-віді немає.

Рівненський міський центрмедико-соціального обслуго-вування та реабілітації інвалідівз порушенням опорно-руховогоапарату теж надіслав своє звер-нення до патріарха. Мовчанка.

До патріарха звернулись ірівненські лікарі. Їх також неудостоїли відповіддю.

Ще раніше до патріархазвертались два десятка членівРівненського православногоСвято-Софіївського братства,члени Церковно-громадськоїініціативи з протидії корупції тахабарництва в Церкві та близькосотні парафіян Свято-Покров-

ського собору. Їм також не відпо-віли.

Згідно Святого Писання,предстоятель Церкви мав бирозглядати справу, коли прозловживання священика свід-чили б двоє-троє християн. Алецю настанову патріархом проіг-норовано.

А згідно Закону України«Про звернення громадян»,патріарх зобов’язаний відпові-дати навіть на одне звернення.Однак, очевидно, дехто вважає,що закон не один для всіх.

Володимир Торбіч

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. 3від редакції

Вихідні дані

«Православне діло», №01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. Щомісячний часописХристиянської благодійної місії «Православне діло». Дата виходу номера 23.02.2010.Засновник і видавець – Торбіч В.А. Свідоцтво про державну реєстрацію РВ №538/91-Р від09.10.2009 р. Редакційна рада: диякон Віталій Поровчук, протоієрей Юрій Велігурський, ТарасРябчевський, Володимир Торбіч, Антоніна Торбіч. Редактор – Торбіч В.А. Верстка – СергійСемидубський. Адреса редакції і видавця: 33010, м. Рівне, вул. Дубенська, 113в. Телефони:093-935-68-68, 43-82-03. Електронна пошта: pravoslavne@gmail.com. Друкарня: ТзОВ «ДрукВолині», 33000, м. Рівне, вул. Поліщука, 1г, тел. 60-86-53. Тираж номера: 1700 примірників.Розповсюджується БЕЗКОШТОВНО. Матеріали видання доступні для безкоштовногопередруку з обов’язковим посиланням на «Православне діло». Редакція не обов’язково поділяєусі погляди авторів публікацій. Часопис видається за благодійні пожертви вірян. Вартістьдруку цього номера – 1190 грн.

Якщо Януковичправославнийпрезидент, то яПапа Римський

У день торжестваПравослав’я архієпископРівненський і Острозь-кий УПЦ (МП) Варфо-ломій на проповіді унижньому храмі Свято-Воскресенського соборупривітав паству з вели-кою подією – обраннямвперше в історії неза-лежної України право-славного президента,Віктора Януковича, яко-го приїде благословитина інавгурації святійшийпатріарх Кіріл.

За свідченням оче-видців, храмом проко-тився шум невдоволення.Один чоловік навіть ска-зав: «От тобі й маєш,зіпсував усе торжествоПравослав’я».

Я заберу свої глузува-ння назад, якщо цей«православний прези-дент» хоча б заборонитьаборти, введе у школах,хоч факультативно, ЗаконБожий, повністю заборо-нить рекламу алкоголю ітютюну та обмежить йо-

го продаж. А якщо він щей заборонить в Українідіяльність Асоціації пла-нування сім’ї, яка зок-рема поширює розпустусприянням роздачі пре-зервативів дітям, та введекримінальну відпові-дальність за хабарництвов Церкві, то я і моя сім’яголосуватимемо за ньогона наступних виборах.

редактор газети«Православне діло»

Володимир Торбіч

Дякуємо благодійникам, які підтримують видання газети «Православне діло».Нагадуємо, що друк номеру на 16-ти сторінках коштує 1190 гривень. Ви можетепіти у будь-яке відділення банку і внести пожертву на рахунок: ГО «Православнемолодіжне братство свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії». ФіліяРОУ ВАТ «Ощадбанк». ЄДРПОУ 35103379. МФО 333368, р/р 260033018188, зпозначкою: «Благодійна допомога для служіння в інформаційному просторі».

Слова Православних отцівБудь смиренним не безрозсудно, але смиренномудрствуй у розумі, небезсловесно перед усяким безрозсудством смиряйся, щоб не уподіб-нитися тварині. Бо смирення, як і все інше, з розумом приймається,без розуму ж відкидається. І безсловесні істоти часто бувають смирен-ними, але не в розумі, і тому ніякої похвали недостойні. Але ти врозумі смиренномудрствуй, щоб не бути звабленим і осміяним против-ником.

Святитель Димитрій Ростовський

У всьому ми, християни, смиренніші за будь-кого – це повеліває намзаповідь, і не тільки перед мирською могутністю, але навіть передбудь-ким не підіймаємо брови. Але коли справа про Бога і проти Ньогодерзають повставати, тоді, нехтуючи всім, ми пам’ятаємо тількиодного Бога. Вогонь же, меч, дикі звірі й кігті, що роздирають плоть,будуть для нас швидше насолодою, ніж устрашать.

Святитель Григорій Богослов

Про справжнє іхибне смирення

Газета «Православне діло» вперше виходитьу період Великого посту. Це час покаяння,примирення, час смиренного стояння передБогом. Пригадуються слова з прекрасної велико-пісної молитви святого Єфрема Сиріна: «Так,Господи Царю! Дай мені бачити провини мої і неосуджувати брата мого, бо Ти благословенний навіки вічні. Амінь.»

Наша газета безпосередньо пов’язана зцерковним рухом духовенства, братств і вірнихза очищення Церкви. І тут у багатьох виникаєпитання, а що значить «не осуджувати братамого». Чи це повністю закривати очі на зло, якечинять конкретні люди? Чи все ж таки викриватице зло? А може викривати людей? А як же тоді знеосудженням?

Біблія та святі отці вчать нас не мовчати, колихтось чинить зло, а спочатку наставляти грішникасам на сам. Потім у присутності свідків. Можнанавіть приховати гріх ближнього, якщо брат твійчи сестра стає на шлях покаяння. Якщо цеприховування буде на добро тому, хто згрішив іна добро всієї Церкви.

Але якщо немає навіть натяку на покаяння івиправлення, а тим більше, якщо зловживаннястають системними і затягують у свій вир сотні,а може й тисячі людей, то тут потрібно твердовикривати зло. При цьому ненавидіти гріх, агрішника всім серцем любити, молитися за нього,не лихословити на нього, не відповідати злом назло, не плести інтриг, а діяти чесно і відкрито.Бачити в ньому духовно немічну людину, якапотребує лікування, навіть через гіркі лікивикривання його гріхів. Часто такі лікидопомагають і нам грішним і всій Церкві. Якщож ми мовчимо, коли чиниться злодійство,насильство над людиною, оскверняється святиня,то ми виявляємо, таким чином, лжепримирення ілжесмирення. Робимо гірше всім: і тим, хтогрішить, бо їм ніхто не скаже правди, а вони щебільше стають заскорузлими у гріху, і собі, боробимося байдужими та своєю мовчанкою беремоспівучасть у гріху.

Нехай перебування у пості та молитві зробитьнаші серця мирними, смиренними, не байдужими,відкритими до любові, якою є Бог.

дияконВіталій Поровчук

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.4 аналітика

Дім Мій домом молитви назветьсяпро пожертви в Церкві«Приходять вони вЄрусалим і ввійшовши ухрам, Ісус став виганятитих, що продавали ікупували у храмі…» (Мр.11, 11-23). Православніпарафії мали бвпорядкувати принципзбору пожертв згідно зєвангельськимиприписами, але на жаль,справа ця практично нерухається.

Пожертви, як відомо, пов’я-зані з грішми, а де гроші, тамчасто бувають плітки, злов-живання, заздрість і срібло-любство, або навпаки – фінан-сова дисципліна, вміле розпо-ряджання коштами, викорис-тання їх на благо парафії длядобра людей і на славу Божу.Буває і таке, що поєднуєтьсяперше з другим. Все залежитьвід нас, адже гроші самі собоюне є ані злом, ані благом, а лишеплатіжним засобом, яким пови-нні володіти ми, одночаснодбаючи, щоб цей засіб не заво-лодів нами.

Зрозуміло, що Церква ще зветхозавітних часів, а також уєвангельські часи збирала по-жертви, адже священики і цер-ковний причет потребує коштівна утримання своє та своїхродин. Апостол Павло пише зцього приводу: «Хіба ви незнаєте, що священнослужителівід святині годуються? Що ті,хто служить вівтареві, і з вівтарямають частку? Так і Господьнаказав проповідникам Єван-гелії жити з Євангелії» (І Кор. 9,13-14).

Окрім того, сучасна парафіяпотребує засобів на утриманняхраму та адміністративних спо-руд (будівництво, ремонт, кому-нальні послуги), на транспортніпослуги тощо. Повинна допо-магати хворим, сиротам, ув’яз-неним та всім братам і сестраму потребі (на жаль, цього відбу-вається дуже мало – ред.). Всіці витрати покриваються зарахунок пожертв, адже парафіяне є прибутковою організацією.Виникає питання, що таке по-жертва і як її збирати.

У Вітхому Завіті ми знахо-димо згадки про десятину, тобтодесяту частину з своїх прибут-ків, які людина повинна пожер-твувати Богу. Про десятину, у тійчи іншій формі, у Біблії згаду-ється дуже часто, зокрема, укнигах Буття, Вихід, Левит,

Числа, в Другій книзі Моєсеєвій,Першій книзі Самуїловій, Дру-гій книзі Хронік, книзі Неемії,книзі пророка Єзекіїла, Амоса,Малахії, у євангеліях від Матвіяі Луки, у посланнях апостолаПавла до Євереїв.

У Православній Церкві деся-тину, як пожертву для Бога,ніхто не відміняв, і деякі побож-ні християни її жертвують ідонині. Така норма у нашійЦеркві тепер не є обов’язковою,але бажаною. Приклад у цьомумали б показувати церковно-служителі і причетники. Нато-мість зараз запроваджена тради-ція, коли віруючі жертвують,подаючи записки з проханнямпро молитву за здоров’я чиупокій, за звершення таїнствхрещення чи шлюбу, звершення

чину похорону тощо.У зв’язку з цим можемо

згадати слова апостола Павла:«… бо написано, що з надієюмусить орати орач, а молотник– молотити з надією мати часткуу своїм сподіванні. Коли мисіяли вам духовне, чи ж великато річ, як пожнемо ми вашетілесне» (І Кор. 9, 10-11). Тутапостол Павло говорить пропрацю апостолів і всіх священ-нослужителів, які за свою духов-ну працю повинні отриматиматеріальну винагороду.

І здається не було б тутніяких проблем, якби не однеале. Справа в тому, що у Мос-ковській Церкві, яка традиційнобула і залишається під впливомсвітської влади, було запро-ваджено непритаманну христи-янству традицію встановленняціни за треби (за хрещення,вінчання, поховання, освяченняподібно як у світських уста-новах існують ціни за послуги).Але пожертва є справою добро-вільною і не може бути визначе-ною певною сумою, особливо,коли йдеться про таїнства Цер-кви. Про це писали багато под-вижників благочестя і бого-словів. Серед них нині покійнийсучасний авторитетний бого-слов архімандрит Кипріан Керн.Фактично у нас під впливоммосковської традиції відбуваєть-ся своєрідна симонія, коли,наприклад, за хрещення вамкажуть заплатити сто гривень.При цьому пригадуються слова

Ісуса Христа апостолам, Якийказав їм, що даремно отриманіблагодатні дари від Господатреба даремно і віддавати.

Уявімо собі ситуацію класич-ну для багатьох наших храмів.У когось помирає близька люди-на. При цьому рідні перебува-ють у складному душевномустані, потребують духовноїопіки, простої людської уваги ітеплоти. Чи можуть вони отри-мати її на парафії, де перше, прощо їх запитають, коли вониприйдуть зі своїм горем і проха-нням поховати небіжчика, так це– адресу, поверх, чи є код надверях під’їзду, коли буде ката-фалк, а потім повідомлять сумуза «послуги». Якщо ж захочутьвідспівувати у храмі, сума чо-мусь буде більшою. І все. Більше

священикам і вірним, всім нам,зазвичай при цьому ні до кого іні до чого немає діла. А буває ітак, що людям немає чим запла-тити, але вони про це ніколи нескажуть і віддають останнє.

Найкраще на парафіях слідзапровадити членство, так як цебуло у древній Церкві, є в бага-тьох сучасних ПравославнихЦерквах у світі та й у нашихпарафіях переважно в селах.Члени парафії і перш за вседуховенство, могли б щомісяця

жертвувати якусь суму грошей.Для когось це може бути деся-тина. Ті родини, що жертвуютьдесятину, отримують благосло-вення Боже і мають великудуховну радість. Це перевіренодосвідом багатьох поколінь.Треба розуміти, що десята час-тина наших прибутків – це ненаші гроші, а Бога. З решти на-ших коштів, ми можемо робитипожертви за нашою можли-вістю. Той, хто поки не готовийдо цього, міг би жертвуватиіншу, меншу суму. Це, окрімтого, давало б відчуття причет-ності до спільноти. Відчуття, щопарафія не чиясь, а моя, наша.

Натомість у храмі, під часбогослужінь, чи звершеннятаїнств члени парафії і ті, що неналежали б до членства (а такихоб’єктивно буде багато) жертву-

вали б стільки, скільки їм під-казує серце. Наприклад, пода-ють записки, чи хочуть повін-чатися, охрестити дитину –жертвують у спеціальну скринь-ку біля свічної скрині.

Так не будуть продаватисятаїнства, не буде відчуття, що миу магазині чи конторі з наданняритуальних послуг – прийшов,заплатив, отримав «послугу», аза все інше нехай хвилюютьсяті, хто продає і отримує за цезарплату.

Досвід показує, що під часпожертв за можливістю, людижертвують не менше, а часто ібільше, ніж коли встановленіціни. Так є на більшості парафійта у монастирях, де люди нама-гаються жити у Дусі та Істині.Коли їздимо на паломництва, топрактично всюди ми бачимопожертви за можливістю. І колипитаємо: «Скільки коштує за-писка?», чуємо у відповідь, щонічого не коштує. Видно намГосподь спеціально благос-ловляє такі зустрічі, щоб мизрозуміли, як правильно діятидля вирішення цієї проблеми унас. Ми боїмося, що збранкру-тіємо? Але ж ми не банк і нефірма. Бог буде дбати про нас.У храмі Благовіщення ПресвятоїБогородиці у Луцьку навіть закниги не беруть гроші, а тількипожертви за можливістю ускриньку, причому ця парафіяслужить у пристосованому при-міщенні і будує церкву. Може йу них і немає великого храму, але

відбуваються Господні чуда,мироточать ікони, зцілюютьсялюди від тяжких хвороб, пос-тійно приїздять паломники. Тежсаме діється у монастирях вУйковичах, Жидичині, Маняві,багатьох парафіях по всій Укра-їні.

Молімося і ми, щоб бути нампід Божою опікою. Щоб нашіхрами називалися домами мо-литви, а не місцем для торгівлі,щоб ми не повторили долі без-плідної смоківниці (Мк. 11, 11-23).

P.S. Цю статтю в свій час непропустили для друку в газетіСвято-Софіївської парафії УПЦКП міста Рівне «Православнеслово».

дияконВіталій Поровчук

Досвід показує, що під час пожертв заможливістю, люди жертвують не менше, ачасто і більше, ніж коли встановлені ціни.

Ми боїмося, що збранкрутіємо? Але ж ми небанк і не фірма. Бог буде дбати про нас.

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. 5репортаж

Церква – не базар,дешевше не буде

Одружуватись нинідорого, народжува-тись і вмирати теж.Журналіст газетидізнавалася розцін-ки на треби у трьохрівненських право-славних храмах і ульвівському греко-католицькому.

Спочатку прямую вСвято-Покровський со-бор УПЦ КП спитатирозцінки на вінчання іхрестини. За легендою,дізнаюся це для моєїподруги. Підходжу докіоску в нижньому храмісобору.

– Скажіть, у кого

можна дізнатися про він-чання і хрестини? – пи-таю у пані за прилавком.– А що ж у вас раніше,вінчання чи хрестини?! –зойкнула продавець.

– Та я не знаю… под-руга цікавилась. А язовсім в таких речах нерозбираюсь.

– Це треба записатисьна хрестини і на вінчаннязаписатись.

– А скільки це кош-тує і як взагалі проце-дура ця відбувається?

– А для чого вам це?Хай подруга сама прий-де, я все розкажу. У насвінчання по-різномукоштує, і 240, і 300, і 270.

– А чим воно відріз-няється?

– Та всім відрізня-ється, і поверхом… і хорінший.

– А у вартість щовходить?

– Все входить.– А хрестини?– А хрестини – 120

гривень.Дякую пані і йду. Що

таке «все» і що входитьу вартість, я так і не зро-зуміла. Але записатисьна вінчання, щоб меніпро це розповіли, не ри-зикнула.

Йду до іншого храму– Свято-Воскресенсько-го собору, що в центріРівного. У верхньомухрамі Церква Київськогопатріархату, підходжу дочоловіка біля кіоску. Ці-кавлюся щодо цін. Чоло-вік показує на розцінки,які висять прямо на кіос-ку. Уважно їх розглядаюі фотографую для тієї жвигаданої подруги.

– Двісті п’ятдесят завінчання? – бідкаюся, –Чого ж так дорого? Адешевше ніяк?

– Дівчино, ви що набазарі, – дивується чоло-вік, – чого торгуєтесь?

– Так я у Церкві…– Правильно, у церк-

ві. У РАГСІ ви ж тежплатите гроші.

– Так РАГС це дер-жавна установа, а Церквані…

– Так а нам теж по-трібно платити і зарп-латні людям, і комуналь-ні послуги… І взагалі,порадьте подрузі, хайзаписується вже, бо у насчерги, а після Пасхи щедорожче буде... і тристагривень може бути.

Вигаданій подрузікраще одружуватись вже,а коли зручніше померти– спитати не наважуюсь.Хоча вмерти їй обійдеть-ся на сто гривень дешев-ше. Спускаюсь у нижнійхрам, який належитьУПЦ (МП), прицінююсьтам. Вартість треб приб-лизно така ж. Чоловік заприлавком, попередньоцікавиться що подругазбирається робити рані-ше – чи то хрестити ди-тину, чи то вінчатись.Після чого радить при-вести її особисто. Мов-ляв, запишеться, все де-тально і розкажуть.

У львівській греко-католицькій Церкві свя-тої Анни прилавок зісвічками та газетамиокремо, продаж літерату-ри та ікон – окремо. Насвічках та газетах – цін-ники. Береш товар – гро-ші кидаєш у скриньку.Біля цього столика си-дять жінки в чернечомувбранні. Там же можназаписатися на молитви заздоров’я і за упокой. Роз-цінок немає.

– Скільки у вас кош-тує повінчатися і похрес-тити дитину, – питаю уоднієї з жінок.

– Ніскільки, – спокій-но відповідає сестра і нецікавиться чи то я «по-зальоту» вінчатимусь чипросто питаю наперед.

– Як ніскільки? – ди-вуюся.

– Ну у нас лише по-жертви, скільки дасте.

– А на інші послуги?– Теж пожертви, –

відповідає і перепитує в«напарниці», – у нас женемає цін?

– Немає. Тільки по-жертви, – відповідає «на-парниця».

Я дякую і виходжу.Все-таки вмирати де-шевше обійдеться уЛьвові. Принаймніпрейскурант не дадуть.

ТетянаЗакордонець

Прейскурант на треби у верхньому храмі Свято-Воскресенськогособору. Подібні ціни у всіх православних рівненських храмах. В селахі районах дешевше

фот

о Те

тян

и За

корд

онец

ь

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.6 слово святих

Радянська психологія уцерковному життіПропонуємо увазі читачів уривки зі статті «Теперішнє імайбутнє Церкви», написаної 1936 року святоюновомученицею Марією Скобцовою. У ній черницяМарія пророчо передбачила події, які відбулися після1943 року, коли Йосиф Сталін і його оточення створилиюрисдикцію під назвою «Руська Православна ЦеркваМосковсього Патріархату».Відкидання християнської свободи і соборноправностіта поширення натомість принципів авторитаризму інекритичного мислення серед духовенства і вірнихстало ознакою часу у житті Церкви не тількирадянських часів. Все це ми бачимо і зараз в так званих«офіційних» церквах сергіанської традиції. Все цеподається як справжнє православ’я, хоча зправослав’ям не має нічого спільного і руйнує Церквузсередини. Іншими словами, будь-яке розпорядження(«благословення») владики, найабсурдніше чи навітьзлочинне, зазвичай виконуватиметься клірикамибеззастережно і сприйматиметься як смирення і послух.

Гоніння, яке двадцять роківтриває в Росії, вже втратило свійвнутрішній пафос. Безбожникискаржаться на те, що їхні праців-ники не мають достатньогоентузіазму для боротьби з Церк-вою. Друзі та соратники Леніна,відповідальні діячі Жовтневоїреволюції, або страчені, або увигнанні, або самі відійшли відсправ. Влада в особі Сталіна зреволюційної партійної владинамагається стати владою, котрувизнаватиме народ. І чим крива-вішою і огиднішою була роз-права Сталіна зі своїми вчораш-німи однодумцями, тим силь-ніше йому необхідне широкенародне визнання.

Приходить час, а часткововін уже настав, коли починаєть-ся купівля народного визнанняшляхом найрізноманітнішихподачок та уступок. Такі подач-ки будуть і стосовно Церкви. Тав дрібницях вони вже існують.Ми знаємо, що дозволили дзво-новий передзвін, а різдвянаялинка, раніше заборонена, наце Різдво була майже обов’яз-ковою.

Звичайно, ялинкою та дзво-нами питання не буде вичерпа-не. Можна припустити, що неза-баром певна міра терпимостістане офіційним курсом сталін-ської церковної політики. Зроби-ти це можна досить просто.Варто лише повідомити, щостарі релігійники, пов’язані зненависним режимом, вже зни-щені. Нові кадри віруючих лю-дей є лояльними радянськимигромадянами, а тому, мовляв,зараз і Церква, наповнена ними,

не становить жодної небезпекидля радянської держави. Якщо жце так, то нехай вона вільноіснує.

Звичайно, все це припу-щення, але за них сама логікаподій. Можна навіть припуститиі досить швидко зростаючухвилю релігійних захоплень,втягування в церковні інтере-си широких верств російськоїмолоді, для якої сьогодні ніхтоне дає жодних прийнятнихвідповідей на основні питаннясвітогляду.

Але тут завжди є одне пита-ння, яке неможливо обійти. Хтотакі ці можливі майбутні церков-ні кадри? Точніше, як і в якомудусі вони виховані? Нам неважливо, що основним принци-пом їхнього виховання булобезбожництво. Але є одна стра-шна річ, яка стосується не ра-дянського світогляду, а методуйого створення. Диктатура невлади, не сили, а [диктатура]нав’язування ідей, тої чи іншоїгенеральної лінії. Віра у легкоздійсниму в житті непогріш-ність. По суті, це головне, щострашить у сучасній психологіїрадянської людини. Сьогоднівона знає, що їй потрібно думатитак, що сам Сталін, сама непо-грішна партія вказує йому такі-то погляди на безбожництво, нанауку, на економічний процес,на іноземну політику, на іспан-ську революцію, на приватнуторгівлю, на ставлення до шлю-бу і сім’ї, на всі крупні та дрібніпитання життя й побуту. І вонапокірно, безумовно, цілкомприймає всі вказані установ-

ки. Радянський громадянинвідкриває черговий номер«Правди» чи «Ізвєстій» і кон-статує факт. Виявляється, зтакого-то питання слід думатине так, як він думав учора, а так,як про це вказується сьогодні. Атак як основна передумовайого світогляду – це віра внепогрішність партійної ди-рективи, то він безболісноперебудовує свій світогляд увідповідності до потреб пар-тійного центру. Я навмиснезупиняюся на цій збоченій,невільній і хворій психології,щоб підкреслити невідворотнустопроцентність, непогрішність,догматичність будь якого радян-ського захоплення, будь якоїточки зору, будь якого вірування.

Зробимо з цього висновки,щоправда досить умовні. Якщов Церкву, яка має терпимістьі визнання з боку радянськоївлади, прийдуть нові кадри,виховані цією владою, топрийдуть вони саме з такоюпсихологією. Що це означає?Це означає, що спочатку вони,як спраглі і сприйнятливі слу-хачі, будуть вивчати різні точкизору, сприймати проблеми, від-відувати богослужіння і т.д. А вякийсь момент, нарешті посправжньому відчувши себецерковними людьми, через своюнеготовність до антиномічногомислення (усвідомлення, щоможуть існувати два проти-лежних, але однаково логічнодоведених судження – ред.),вони скажуть: ось з цього питан-ня існує декілька думок – яка жіз них істинна? Тому що декілька

одночасно істинними бути неможуть. А якщо така-то думкаістинна, то всі інші підлягаютьзнищенню як хибні. Вони спо-чатку запитуватимуть у Церкви,легко переносячи на неї звичнідля них ознаки непогрішності.Але невдовзі вони станутьговорити від імені Церкви,втілюючи в собі цю ознакунепогрішності. Якщо у сферітягучого і невизначеного марк-систського світорозуміння вонипідвладні пристрасті єресеманіїі знищують супротивників, то управославному віровченні вонибудуть ще більшими винищува-чами єресей і охоронцями орто-доксії. Дещо перебільшуючи,можна сказати, що коли людинанеправильно перехреститься, їїштрафуватимуть, а за відмовувід сповіді – висилатимуть наСоловки. Вільна ж думка кара-тиметься смертю. Тут не мож-на мати жодних ілюзій – у ви-падку визнання Церкви в Росії іу випадку зростання її зовніш-нього успіху, вона не можерозраховувати ні на які іншікадри, окрім кадрів, вихо-ваних в некритичному, догма-тичному дусі авторитету. А цеозначає завмирання свободи надовгі роки. Це означає – новіСоловки, нові в’язниці і таборидля всіх, хто відстоює свободу вЦеркві. Це значить – нові го-ніння і нові мученики і сповід-ники.

Було б від чого впасти увідчай, якби поруч з такимиперспективами не вірити, щосправжня Христова істиназавжди пов’язана зі свободою,що свобода остаточно не згаснев Церкві до страшного суду, щонаше небачене в світі чування усвободі має характер прови-діння і готує нас до стійкості іподвигу, ніби дарує нам великийскарб і дає силу зберегти його.Нарешті, головне – щоб нетрапилося в церковному жит-ті, – чи загравання держави,чи гоніння безбожників, чивикривлення духу Христовоїсвободи, – нічого страшного,тому що врата пекла Її нездолають.

А наш шлях, наше покликан-ня, наш подвиг і хрест – пронес-ти вільну Христову істину черезусі випробування.

підготував дияконВіталій Поровчук

Свята новомучениця МаріяСкобцова

фот

о fo

rum

.myr

iga.

info

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. 7псевдосвята

Свято – від слова святечому православним нав’язані штучні святкуванняВ цьому числі газети згадаємо про дві дати, які у насгучно і масово святкують. Це день «святого Валентина»і «Міжнародний жіночий день 8-го березня». Свята ціязичницькі і православним християнам святкувати їх неварто.

Якщо говорити про «Вален-тина», то тут маємо прямийобман, адже 14-го лютого немаєзгадки про святого з такимім’ям. Не зустрінемо його ні вправославному, ні в католиць-кому календарях під цією датою.Натомість у житіях святогомученика Валентина Доросто-льського (228 рік, пам’ять 7-готравня), священномученикаВалентина єпископа Італійсько-го (274 рік, пам’ять 12-го серп-ня), священномученика пресві-тера Валентина Римлянина (269рік, пам’ять 19-го липня) незнаходимо розповсюдженої вер-сії про романтичну історіювиникнення цього «свята». При-чому ці святі спільні як дляПравославної, так і КатолицькоїЦеркви.

Вигадали свято на заході якелемент масової культури таіндустрії розваг, завдяки чомузацікавлені кола заробляютьвеликі гроші. А оскільки су-часна масова культура просяк-нута еротизмом, тобто явищамиі речами, що покликані збуджу-вати тілесний потяг до проти-лежної статі (і не лише до проти-лежної), то потрібно було вига-дати і день закоханих.

Підтвердженням цьому є те,як, зазвичай, нам пропонують«святкувати». Це і конкурсипоцілунків на майданах, і більшвідверті речі на дискотеках та внічних клубах, на телебаченні ів пресі. Дуже часто все це незакінчується подарунком «ва-лентинки». Характерно, щоцього року в одній зі шкільнихгазет, підготовленій старшо-класниками до «Дня закоханих»,автору довелося побачити сим-воліку блудного журналу «Плей-бой».

На противагу культу чуттє-вості, на противагу язичницькійтрадиції виставляти напоказінтимну сторону життя людини,ми у християнській вірі знахо-димо те справжнє, що єднаєчоловіка і жінку – цнотливістьдо шлюбу, скромність, стрима-ність, жертовність, повагу, лю-бов у шлюбі.

До речі, Православна Церквамає свято закоханих – це день

святих Петра і Февронії, якихвшановуємо саме за згаданівище чесноти (8 липня).

Що ж стосується 8-го берез-ня, то це свято як і попереднє,виникло у середовищі людейневіруючих. Це були членимарксистських і масонськихорганізацій. Серед них найбільшвідоме ім’я Клари Цеткін. Вонизапропонували святкувати деньборотьби трудящих жінок засвої права. І не було б у цьомунічого поганого, якби не тойфакт, що середовища ці булиантихристиянські. Ховаючисьпід гаслами свободи, рівності ібратерства, вони ставили собі замету боротьбу за владу і бороть-бу з християнством. Недаремно,прийшовши до влади у Росії, цісили розпочали небачені гоні-ння проти християн. Знищилимільйони братів та сестер, зруй-нували тисячі святинь. Проник-ли у Церкву і поставили у нійстільки єпископів у масонськихфартушках під прикриттям омо-форів. При цьому всьому зміню-валися і традиції святкувань.Адже святе місце порожнім небуває. Замість християнськихсвят пропонували нові, зокрема,і 8-ме березня, яке майже завждиприпадає на Великий піст і спів-падає у часі з юдейським жіно-чим святом Пурим (перехід відзими до весни). На жаль, значнакількість православних христи-ян святкують цю дату, а біль-шість єпископату на чолі з пред-стоятелями мовчать, не вислов-люючи жодної позиції з цьогоприводу.

Доводиться чути думку, що«8 березня» давно вже втратилосвій початковий зміст і є святомжінки, святом весни. До певноїмірі це дійсно так, адже мало хтозадумується над тим, про щойдеться в цій статті, та це тількина перший погляд так. Насправ-ді, ми, долучаючись до масовихсвяткувань у Великий піст,знищуємо власне християнськутрадицію, яка, не в останнючергу, є підвалиною віри. А щоможе бути гіршим для віруючоїлюдини, ніж втрата віри. Аленайприкріше, що ми при цьомудуховно роздвоюємося. Спочат-

ку у піст святкуємо те, що запро-вадили люди, які стверджували,що Христос є самозванцем,теслею з Назарету, достойнимсмерті. Через місяць-другийсвяткуємо Воскресіння ІсусаХриста.

У Православній Церкві теж,між іншим, є свято на честьжінки. Це день святих жінок-мироносиць, який святкується утретю неділю після Пасхи. Алехто про це знає?

Отже ми християни, повиннімолитися, працювати, пізнаватиі вчитися, щоб знати де є Істина.Щоб ту Істину захистити, щобне втратити віру, а передатидітям і онукам, які є тепер якніколи під прицілом сатани ійого слуг. Тоді Царство Божебудемо мати в собі і так спа-семося.

дияконВіталій Поровчук

Церква має свято закоханих – 8 липня – це день святихПетра і Февронії

www.

stih

i.ru

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.8 паломництво

Острівець любовібратії православного монастиря в ПольщіГосподь посилає кожному з насзустрічі з людьми, які підтримають ускладну хвилину, помоляться занас, дадуть духовну пораду. Злюдьми, біля яких стає духовнотепліше. Слава Богові такі люди уПравославній Церкві є. На шпальтахцього числа Православного ділахочемо розповісти про отців і братівчернечої общини православноїобителі святих Кирила і Мефодія вселі Уйковичі (Уйковіце) біля Пере-мишля (Пшемисля) на земляхсучасної Польщі.

Монастир було засновано у 1986 році натериторії давньої православної Перемишль-ської єпархії, щоб згодом він став осередкомвідродження Православ’я і східного черне-цтва на землях, де понад тисячу років томупроповідували учні святих Кирила і Мефо-дія. Де протягом століть кращі сини і донькинашого народу подвизалися в багатьохправославних монастирях цього Галицькогокраю. У ХХ ст. у результаті операції «Вісла»українці були депортовані з цих місць, абополонізувалися, прийнявши католицизм.

Тепер обитель в Уйковичах стала єдинимправославним монастирем єпархії і найбіль-шим монастирем у Польщі. У монастиріперебуває чудотворний образ ПресвятоїБогородиці «Втіха і Відрада», який походитьз афонського монастиря Ватопед. За молит-вами братії та паломників перед цієюіконою, через заступництво Пресвятої Діви,Господь наш Ісус Христос посилає зціленнябагатьом людям, залежним від алкоголю таінших наркотиків, хворим на рак крові, аособливо, подає благословення бездітнимсім’ям. Десятки письмових свідчень про цезберігаються в монастирі. Таке благосло-вення отримали декілька сімей і з Рівного.Ієромонахи у малій схимі моляться і роблятьвичитки над людьми одержимими демо-нами.

У храмі обителі над жертовником увівтарі є мироточива фреска Спасителя,написана монахами під час будівництвацього нового храму. До монастиря частоприїжджають паломники не тільки з Поль-щі, але зі всього світу. Можемо побачити тутбратів і сестер не тільки з України, Білорусії,Росії чи Молдови, але і з Румунії, Сербії,Греції, Словаччини, США та інших країн.Монастир підтримує духовні зв’язки зафонською обителлю Ватопед, та монасти-рем святого Германа Аляскінського уПлатіні в США, у якому подвизався ієромо-нах Серафим Роуз, а тепер очолює обительігумен Герман Подмошинський – духовнічада святого чудотворця останніх часіввладики Іоана Максимовича.

Богослужіння в монастирі звершуютьсяукраїнською мовою, а братія послідовносповідує ту думку, що Київська Церква, якспадкоємиця Київської митрополії повиннамати автокефалію і відроджувати свої давнітрадиції згідно духу Євангелія і канонівЦеркви.

Отці-монахи відкрито і сміливо стоятьна захисті Істини, викриваючи єресь сергі-анства, яка так опанувала Московську іКиївську Церкву, єресь екуменізму, колиєпископи і сучасні «богослови» говорять, щоначебто всі дороги ведуть до Бога і прицьому моляться спільно не тільки з єрети-ками, але з юдеями і язичниками, прикри-ваючись гаслами любові. Особливо уйко-вицька братія звертає увагу на єресь апо-

катастази, що зараз швидко поширюється, іяка стверджує, що Бог зі Своєї любові спасеусіх і віруючих, і невіруючих, і навіть сатану.Все це призводить до того, що багато людейстають байдужими і до добра, і до зла. Недаремно стільки єпископів і священиків унас кажуть, що Бог всіх любить і тому хайслужать священики гомосексуалісти, симо-ністи тощо. Звичайно, Бог любить усіх. Алеі карає з любові, щоб людина покаялася і

www.

mon

aste

rujk

owic

e.pl

(6)

Щоденна молитва – основне завдання православних ченців

Збирати урожай картоплі ченцям допомагають парафіяни монастирськогохраму

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. 9паломництво

навернулася, не загинула. І нас навчає злюбов’ю викривати всілякі непорядки уЦеркві.

Така принципова православна позиціямонахів, ясна річ, викликає нерозуміння інавіть гнів з боку людей світу цього вєпископських омофорах, чи без них. А намдає приклад для наслідування.

Але найголовніше, що ці люди, оче-

видно, маючи свої гріхи і падіння, ведутьневидиму брань. І біля них відчуваєшдуховну теплоту. Вони всі якісь такі справж-ні, відкриті. Починаючи з того, як кожномупаломнику при брамі обителі хочуть прислу-жити, забираючи наплічник, проводячи вкелію на ночівлю, закінчуючи тим як вонимоляться за всіх, особливо хворих, ув’яз-нених, переслідуваних за Православ’я. За

дітей і молодь, що є, як ніколи, під загрозоюопанування сатаною і його слугами. Братіяпостійно наголошує, що потрібно незабувати про сповідь і причастя. Хто непричащається, той не бере участі у Літургії.По плодах їхніх бачиш, що отці і братилюблять Бога і людину.

дияконВіталій Поровчук

В братії монастиря своє велике господарство: корови, кури,вівці, кілька гектарів поля. Архімантрит Никодим на зборіурожаю буряка

Ігумен Афанасій малює картину «Життя справжньогоченця»

Ігумен Афанасій – духовнийотець братії, опікується кожнимнасельником монастиря

Завдяки монастирській пасіці ченці завжди мають свій мед, та й майже усінаїдки на столі – власного виробництва

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.10 православне життя

12 запитань і відповідей1. Яке призначення посту?1. Викорінення пристрастей

і похотей. 2. Досягнення стри-маності й помірності. 3. При-готування до загробного рівно-ангельського життя. «БоЦарство Боже не їжа та пиття»(Рим. 14, 17).

2. У чому полягає піст?Піст полягає в утримуванні

від їжі (або певного роду їжі), відподружніх стосунків. Цей тілес-ний піст вводить людину удругий – духовний: молитву,істинні добрі діла, стриманість,чистоту... Скільки віднімеш відтіла, стільки додаси сили душі(Свят. Василій Великий).

3. Що примушує христи-янина постувати?

Перше: любов до Бога Дру-ге: страх Божий; Третє: послух.Любов до Бога неможлива безпосту, поки людина на землі.Стверджують це ті, що досяглилюбові – праведники усіх часів.Постував Мойсей, цар Давид,пророки Ілля та Даниїл, посту-вали апостоли, що описано вДіяннях апостолів, також Апос-тол Павло, постували святителіі мученики, благочестиві князі,священики і миряни – саме тому,що досягли великої любові.Істинний піст завжди рятуєлюдину в очах Божих, бо виво-дить її з будь-якого забуття нашлях істини. Незліченні випад-ки, коли піст і молитва зупинялихворобу, рятували від смер-тельної небезпеки, зупинялинещастя, рятували життя іншимлюдям. Піст допомагає людинізнайти правильний настрій сер-ця: «сокрушенний і смирен-ний». Це, як ми знаємо, є єди-ною жертвою Богові, іншихжертв Бог не приймає. Друга здесятьох найголовніших нас-танов Церкви – піст (перша –молитва). Піст – це перш за всерух, активність духа, боротьба зімлявістю, лінощами, зманіже-ністю, розслабленням волі і тіла.Це боротьба за життя, за свободудуха від звичайного рабства(Митрополит Антоній). Пісттіла є їжа для душі (Свят. ІванЗолотоустий).

4. Чи є в Новому Заповітіпряме свідчення Ісуса Христапро піст?

Перше – пряме свідченняІсуса Христа про значення пос-ту: «Цей рід (бісівський) неможе вийти інакше, як від мо-литви і посту» (Марк 9, 29).Друге – пророкування про піст

для усіх християн: «Прийдутьдні, коли віднімуть у них же-ниха, тоді будуть постувати у тідні» (Лук. 5, 33-35). Йдеться тутне тільки про весь період відВознесіння до Другого при-шестя, але й про конкретні дні:середу – коли Юда зрадив Гос-пода і п’ятницю, коли Господьпомер на хресті. Св. АфанасійВеликий говорив: «Той, хтодозволяє собі їсти скоромне усереду й п’ятницю – розпинаєГоспода». Третє – Господь пока-зує, яким має бути піст: «Колипостуєте, не будьте сумні, яклицеміри, бо вони приймаютьпохмуре обличчя, щоб на людяхбути такими, що постяться.Істинно кажу вам: вони вжемають нагороду свою. А ти, колипостишся, помасти голову твоюі вмий лице твоє, щоб явитисяпостником не перед людьми, аперед Отцем твоїм, Котрий втаїні, і Отець твій, Який бачитьтаємне, віддасть тобі явно» (Мт.6, 16-18). Четверте – Господьпопереджає про небезпеку наї-дання до переситу: «Зважайте насебе, щоб серця ваші не обтяжу-вались об’їданням та п’янствомі житейськими турботами, і щобдень той не спіткав вас неспо-дівано... отже пильнуйте повсяк-час і моліться, щоб ви сподоби-

лися уникнути всього того, щомає бути, і стати перед СиномЛюдським» (Лук. 21, 34) П’яте– Сам Господь постував 40 днів,показуючи приклад духовногопосту й перемоги над дияволом(Мт. 4гл.).

5. Наскільки важливе зна-чення для спасіння людинимає піст? Адже піст не входитьнавіть у 10 заповідей Гос-подніх!

Піст – це перша заповідь, якудав Господь людям через Адамата Єву. Вона ж повторена і вЄвангелії. Піст – не мета, а засіб,без якого досягти мети дужеважко. Птахові неможливо зле-тіти у небо без крил; піст імолитва – це два крила, задопомогою яких ми долаємовисоти виконання заповідейБожих. Найпростіший приклад:найголовніша заповідь – любитиБога. А Бог говорить, що любитьЙого той, хто виконує Йогослово. Усе ж Слово Боже (Біблія)проникнуте значенням постудля душі людини, для її єднанняз Богом. Як же ти любиш Бога,якщо слова Його для тебе недорогоцінні? Отже піст стаєзасобом для того, щоб нам нав-читися найголовнішому – лю-бові до Бога. Причому, як свід-

чать святі люди – одним з наймо-гутніших засобів. Хто заперечуєпости, той віднімає у себе й уінших зброю проти багато-страждальної плоті своєї й про-ти диявола, сильних проти насособливо через нестриманість(Прав. Іван Кронштадський).

6. Чи для всіх християнобов’язковий піст?

Так, піст обов’язковий длякожного християнина, навітьдля маленьких дітей, починаючиз трьох років, – кожному у своїймірі. Піст укладено Богом зпершого часу існування людинияк необхідний засіб для їїзростання в Бозі. Про необхід-ність посту для кожного, хтоохрестився у Христа Ісуса,говорить і те, що ні священик,ані яка влада, ані сам патріархне мають права благословлятипорушення посту (тільки полег-шення для немічних і дітей).Тобто всю відповідальністьперед Богом за це кожна людинабере тільки на себе. Особливопіст потрібний немічним духов-но: схильним до гніву, осуду,сваволі, впертості, легковажним,розсіяним, недбалим, мало-душним, пристрасним... Пору-шення посту загрожує учнюХристовому відпадінням від

www.

mon

aste

rujk

owic

e.pl

Їжа ченців польського православного монастиря в селі Уйковичі у дні сухоїдіння підчас Великого посту. Порція хліба, жменя горіхів, яблуко, склянка чаю і ложка меду:двічі на день

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. 11православне життя

про пістХриста (Свят. Ігнатій Брян-чанінов). Хто постує – знає, якпіст приборкує хотіння. А ті,кому довелося випробувати це уділі, стверджують, що він по-м’якшує норов, вгамовує гнів,стримує поривання серця, ба-дьорить розум, дістає спокій длядуші, полегшує тіло, усуваєнестриманість (Свят. Іван Золо-тоустий).

7. Я бачив людей, які посту-ють, але дуже далекі від хрис-тиянського ідеалу. Хіба Богучи їм самим потрібний такийпіст?

Якщо людина не фарисей-ствує, а постує чесно і щиро –Бог будує її внутрішній храмнезбагненно і невидимо. Для насце все ще стара людина, але в нійвже зародилося щось нове. Длянас це все ще темрява, але всерці її вже є світло. Не знаємо,скільки Господь дав їй духовнихсил, не знаємо, скільки вона вжездолала і яка відбувається в нійборотьба. Принаймні цій людиніє що відповісти перед Богом.Вона старалася і зробила, якзмогла, по вірі своїй. А ми щоскажемо, не маючи навіть цьогонайменшого виправдання? Гла-ва чеснот – молитва, їх основа –піст (Свят. Ігнатій Брянчанінов).

8. Я намагався постувати,але мені здається, що піст менінічого не дає...

Було б помилкою людині, щотільки-но розпочала роботуБогові, чекати якихось особ-ливих вражень та благодатнихдарів. Молитва й піст і всякаправедність навчають, будуютьлюдину, як ми це вже згадували,невидимо і часто непомітно. Якзерно, вкинуте у землю, ще непобачило світла, але вже зруши-лося, неухильно потягнулося досвітла, прорвало свою в’язницюі пішло в ріст, так і душа утерпінні і труді неодмінно йдеправильно і вже близька Богові,а душа недбала – блукає. Нав-паки, якісь екзальтичні пережи-вання, що з’являються у людинина початку її шляху, є частонаслідком не прагнення до Бога,не пошуку істини, а пошукусамовиявлення, догоджаннясобі. Такі переживання зовсім неє духовними, найчастіше цеомана й самооблещування. Нашляху до Бога треба трошкипостаратися, трошки докластизусиль («Царство Небесне си-лою добувається, і хто докладаєзусилля, здобуває його» Мт. 11,12). Треба трошки збити ноги на

цьому шляху, перш, ніж удосто-їтися небесних дарів. Бог не даєСвої скарби в нечисті руки,нечисте серце. «Терпінням ва-шим спасайте душі ваші» (Лук.21, 19). Піст і тіло зберігаєздоровим: не обтяжуючисьїжею, воно не приймає хвороби,але стаючи легким, зміцнюєтьсядля прийняття дарів (Свят. ІванЗолотоустий). Утримання мо-рить голодом бісів (Свят. Фео-фан Затворник).

9. А якщо людина немічнай не може дотримуватися пос-ту? Особливо в наші часи,коли і самі продукти харчу-вання нездорові, і люди тяжкопрацюють і виснажуютьсянадмірно, і не завжди можнадістати те, що потрібно з пісноїїжі. Може Церкві варто було бпереглянути вимоги посту ізмінити їх, враховуючи су-часні обставини?

Дуже важливо пам’ятати, щопости укладені не людськимрозумом, а премудрістю Божою,Провидінням Божим на всі часидо кінця віку. Пости розта-шовані протягом року премудроі , безумовно, розраховані й нанаші часи, і на ті, що будуть,може й набагато складніші.Потрібно пам’ятати, що у кож-ної людини – своя міра стри-мання, яку може визначититільки вона, але це стриманнянеобхідне для її здоров’я, нетільки духовного, а й фізичного.Тим, хто постує заради Бога,Сам Бог помагає, укріплює. (Недаремно кажуть, що в останнічаси люди будуть їсти і не наси-чуватися, але Господь прогодуєСвоїх вірних.) Багато прикладівтому: немічні старці, ще й хво-робливі, постуючи на самомухлібі й воді, тяжко працювали:зводили серед лісів церкву,здалеку носили воду, косилижито, рили канали – таких прик-ладів тисячі. Багато і заразхристиян, що навіть у тяжкійхворобі не відмовилися відпосту – і Господь зміцняв їх,давав силу і підіймав. Багато єприкладів, як суворо постуваливагітні жінки, народжуючи усвіт здорових, благословеннихдітей. Люди бояться посту,забуваючи основоположні іс-тини: «НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМЖИТИМЕ ЛЮДИНА, А ВСЯ-КИМ СЛОВОМ, ЩО ВИХО-ДИТЬ З УСТ БОЖИХ» (Втор. 8,3; Мт. 4, 4). Безумовно, фізичноздоровим людям потрібно пос-тувати суворіше, а немічнимспоживати більше, але загальні

правила посту (за малим винят-ком) може витримати і хворалюдина й мала дитина, і пору-шення посту вже буде гріхом,який тяжіє на людині, додаючиїй неміч до немочі. Ніхто тебе непитає у Церкві: «Як ти пос-туєш?» або «Скільки чого їси?».Але Церква закликає усіх дітейсвоїх прийняти чудотворні лікипосту на одужання душі і тіла.До того всього, святі постникина диво іншим не знали роз-слабленості, але завжди булибадьорі, сильні й готові до діла.Хвороби були між ними зрідкай життя їхнє було надзвичайнотривалим. (Преп. Серафим Са-ровський).

10. Чи може людина хворанаважитися виконувати Цер-ковний устав посту в усійповноті, без послаблень?

Оце вже той випадок, колийдеться не про загальне для всіхправило, а про конкретну осо-бистість. Яка людина? Ви? Я?Він? Буває, що і хвора людинаможе взяти на себе суворий пістбез шкоди для свого здоров’я.Але найчастіше піст входить вжиття людини природно, пос-тупово. «Просіть, і дасться вам;шукайте – і знайдете; стукайте,і відчинять вам». Не треба запек-лості, випробовування своїхможливостей, а більше довіри,послуху, лагідності. Має пройтиякийсь період формування, бу-дуть і помилки, і фарисейство, інедбалість – Господь управить.Головне невідступність, праг-нення до святині, незворотнійрух до Бога.

11. Чи є їжа нечиста, небла-гословенна Богом для лю-дини?

Про їжу сказано, що «всякетворіння Боже добре, і ніщо непогане, коли приймається зподякою, бо освячується словомБожим і молитвою» (1 Тим. 4,4-5). Відмовляємося ж ми відскоромної їжі у пости тому, що«кожний рід їжі має властивуйому дію на кров, на мозок, наусе тіло, а через тіло – й на дух»(Свят. Ігнатій Брянчанінов).Тому їжа розрізнюється якісно:за своїм впливом на людину.Заборона існує тільки на кров:«Душа тіла у крові» (Лев. 17,11),«Кров є душа» (Втор. 16, 23).Причина цієї заборони в тому,що саме кров (душа, життя)присвячується Господу. Апос-толи підтвердили цю заборонудля навернених поган (усіхнародів, що пізнали Бога) (Діян.

15,29), але не всі православнібогослови визнають це правилообов’язковим. Гріх не в їжі, а внестриманості, в непослушанні,у віддаленні від подвигу (ІгнатійБрянчанінов).

12. Як правильно посту-вати?

Під час усіх постів із їжівилучають м’ясо, молочні про-дукти (масло,сир та ін.), яйця: цяїжа називається скоромною – непісною, алкогольні напої (крімвина, якщо не суворий піст).Загальним правилом є: утриму-ватися від подружніх стосунків,розваг та веселощів, не справ-ляти весілля, стримувати свійязик (не тільки від поганих, злихслів, а й від порожніх), творитиділа милосердя, побільше «від-ривати» від себе: вчитися жер-твувати. Усі страви під часпостів мають бути прості, неви-гадливі. Пости бувають звичайній суворі (коли не їдять рибу,олію й гарячу їжу – це так званесухоїдіння: хліб, вода, компоти,варені й сирі овочі й фрукти),іноді особливо суворі (не їдятьаж до вечора, а хто може – ікілька днів), одноденні й три-валі. Середу і п’ятницю вшано-вують постом протягом усьогороку, крім «загальних седмиць»(тижнів) якими є: Святки (7-17січня), тиждень після неділімитаря і фарисея («м’ясоїд»),тиждень перед Великим Постом(«масляна»; не їдять тільким’ясне), тиждень після Пасхи,тиждень після Трійці. Постуютьособливо суворо день передРіздвом Христовим (6 січня),день перед Богоявленням (18січня), на свято Усічення головиІоанна Хрестителя (11 вересня)й на Хрестовоздвиження (27вересня). Тривалих постів чоти-ри: Великий Піст (7 тижнів доВеликодня) – суворий, особливоперший та останній тижні. Пет-рів піст, Апостольський (почи-нається через тиждень післяТрійці, закінчується на свято –12 липня) – звичайний. Успен-ський піст (14-28 серпня) –суворий. Різдвяний піст (28листопада - 6 січня) – звичай-ний. Людина з благословеннясвященика може взяти на себедодатковий піст (у випадкухвороби, небезпеки, для біль-шого вдосконалення тощо).

www.cerkva.info(скорочено редакцією)

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.12 молодь

Ми збираємося поЯк зараз ведеться Рівнен-ському православномумолодіжному Свято-Софі-ївському братству, яке, недивлячись на гоніння збоку Київського патріар-хату, продовжує працю-вати на православнійниві, у інтерв’ю з головоюбратства Тарасом Рябчев-ським.

– Чим особливим відзна-чився для Братства 2009 рік?

– Нашому Братству від са-мих початків заснування булонелегко. Як серед духовенства,так і серед вірян Братство частосприймалося як якесь зайве«обновлєнчєство».

Ще в 1998 році православнамолодь зібралася гуртом, томущо замало було лише ходити набогослужіння, вони хотіли та-кож живої проповіді, хотіли бутиактивними членами Церкви,навчатися Православ’ю і житизгідно Православ’я. А томузбиралися, «скубали» свяще-ників за підрясники і казали«навчайте нас, окормляйте насдуховно». Дуже мало духовен-ство звертало увагу на право-славний молодіжний рух. Але2009 рік став в історії нашогоБратства, мабуть, найтяжчим,тому що це був період іспитівдуховного досвіду. За один рікця православна молодь, мабуть,більше пережила, ніж за всі рокиіснування Братства. Довелосябути не тільки твердим у вірі,але і стати на її захист. Частинаспокусилась і відійшла, частинаутвердилась і згуртувалась.

– Скільки зараз членівБратства?

– З 1998 року по нині, черезБратство пройшло близько сотнімолодих людей. Сьогодні мимаємо кістяк з 14-х членів Брат-ства і ще близько п’яти-шестинаших прихильників.

– Чим ви займалися в ми-нулому році?

– Через події в Церкві, якіпрямо стосуються нашого Брат-ства, діяльність наша була дужеобмеженою. Але натомість минамагалися й далі служити Бого-ві, і робити ці труднощі непоміт-ними. Ми постійно збиралися змолоддю, проводили духовнізустрічі, бесіди. Ми продов-жували займатися соціальнимслужінням: працювали з дітьмиз особливими потребами, ізсамотніми людьми, з психічно-хворими. Намагалися працю-вати зі студентською молоддю,

долучати їх до життя Церкви,проповідували серед них.

– Які минулорічні проективважаєте найуспішнішими?

– Найбільш успішним можнавважати проект, який ми реалізу-ємо вже четвертий рік поспіль,– це духовна і соціальна опікадітей і молоді з особливимипотребами. Мета цього проекту– проповідувати Євангіліє іподарувати дітям та їх сім’ямрадісні миті від спілкування зБогом, природою, людьми. Мимолилися з ними, навчали їхмолитися, їздили на палом-ництва, спілкувалися з священи-ками, монахами. Намагалисяприщепити любов до рідногокраю, розповідали про історичнімісця, якими мандрували.

– І де ви мандрували?– Зробили екскурсію до Біло-

го озера. Діти покаталися назалізниці-вузькоколійці, побу-вали серед мальовничої при-роди, в лісі. Були паломництва:до Почаєва, Божої гори, Джере-ла святої Анни – та до Київськихсвятинь. Ще одним заходомстало відвідання Корецькогомонастиря і давнього монасти-рища в село Маринин, поєднанезі сплавом на катамаранах порічці Случ, організоване для

людей із захворюваннями пси-хіки. Як стверджують психо-терапевти, які брали участь уцьому заході, це дало дужепозитивний вплив на здоров’яцих людей. Адже деякі хворібули в глибокій депресії, і зав-дяки цьому заходу їх стан покра-щився.

Ще із втілених заходів – до-мовленість із міськими служ-бами таксі, щоб люди з особ-ливими потребами могли без-коштовно скористатися їхнімипослугами, в тому числі длявідвідування богослужінь. Та-кож ми частково реалізувализахід «Різдвяна іграшка». Заку-пили матеріали, з яких діти зішколи «Особлива дитина» ви-робляли різдвяні іграшки. Ідеябула така, щоб ці іграшки вониподарували іншим дітям, приві-тавши з Різдвом, але оскількикілька разів були шкільні каран-тини, то другий етап нам докінця не вдалося реалізувати.Принаймні вони трудилися, івиготовлені ними іграшки заразприкрашають їхній заклад. Важ-ливими також були проповіді нателебаченні, радіо, в газетах,навчальні семінари (руху «Зажиття!» та «Тверезої України»)для вчителів та психологів рів-

ненських шкіл, викладачів ВНЗ.– Де зараз знаходиться

Братство? Як вас можна знай-ти?

– У нас зараз проблема зприміщенням. В принципі, вонай раніше була, тому що миперебували на Свято-Софіїв-ській парафії (Рівненська єпар-хія УПЦ КП – ред.), збиралисятам у пристосованому примі-щенні, але воно нам не нале-жало, ми були там гостями. Колими пішли з парафії, нам, якгромадській організації, міськавлада обіцяє приміщення вбезоплатну оренду, але поки щоце питання не вирішене. Томуми звернулися до підприємця,голови Церковно-громадськоїініціативи з протидії хабарниц-тву та корупції в Церкві БогданаЛимаря, і він нам посприявтимчасовим приміщенням. Крімцього, проводячи духовні зустрі-чі, ми постійно збираємося подомівках один одного, нашихчленів Братства, відвідуємолюдей, прикутих до візка чи доліжка.

– Деякі священики розпо-відають, що братство перетво-рилося на секту…

– Це спланована робота зметою опорочити нас. Вона

фот

о РП

М С

вят

о-С

офіїв

ське

бра

тсс

тво

(2)

Рівнененським дітлахам і їх батькам сподобалась поїздка вузькоколійною залізницеючерез Полісся

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. 13молодь

домівках один одного

розрахована на людей, які слабоорієнтуються в Православ’ї.Таким людям важко зорієнтува-тися, де правда, а де обман.Священики, які поширюютьтакий обман, хочуть відвернутивід нас молодь, адже ми дружи-ли і дружимо з багатьма право-славними молодіжними органі-заціями по всій Україні.

– Кажуть, що Братстворозділилося…

– Братство не ділилося. Єди-не, що від нас відійшли деякічлени нашого Братства. Це ті,хто не поділяв принципів, якіпідтримала більшість братства,або ті, кому їхні родичі чиблизькі (які отримують зарп-лату в структурах Рівненськоїєпархії УПЦ КП – ред.) «допо-могли» віддалитися від Брат-ства.

– А що за принципи про яківи говорите?

– Більшість визначиласяоднозначно щодо корупції таінших зловживань під егідоюцерковної ієрархії. Наші єпис-копи «благословляли» казати,що всіх цих беззаконь у Церквінемає. Можна сказати, приму-шували нас лицемірити і визна-ти, що король у гарних шатах.Але молодь вчинила по-христи-

янськи, сказала правду, що ко-роль голий. І за це ми чомусьмиттєво стали «неправославни-ми». Завжди були православноюмолодіжною організацією, якапрацювала як вміла. Були спів-працівниками Синодальногоуправління у справах молодіКиївського Патріархату. Булиспіворганізаторами різних захо-дів, таких як всеукраїнськийправославний молодіжний та-бір, різні форуми для керівниківправославних молодіжних ор-ганізацій, з’їзди. Нагороджува-лися патріаршими грамотами. Ітут вмить стали «неправослав-ними» через те, що не захотілилицемірити.

– А що ж за Братство зали-шилося на Свято-Софіївськійпарафії?

– Його створили для того,щоб довести, мовляв, «істинне»Братство залишилося на пара-фії, а те Братство що пішло –несправжнє. Хоча це не так. Мибули зареєстровані як громад-ська організація, ми співпрацю-ємо з багатьма іншими громад-ськими організаціями, нас зна-ють благодійники, у нас всіустановчі документи, печатка.Ми так і залишилися Свято-Софіївським братством. Нато-

мість на Свято-Софіївськійпарафії створений православ-ний молодіжний осередок заучасті кількох осіб, які відійшливід нашої організації. Вонитакож назвали себе Свято-Софі-ївським братством, привлас-нивши собі чужу назву. Вонивідвідують інші православніорганізації, де духівники сві-домо чи несвідомо дезорієнту-ють молодь. Це Млинівське,Здолбунівське, Луцьке братства.Хоча не всі члени цих братствподіляють їхню точку зору.

– Що це за точка зору?– Я маю на увазі закривання

очей на правду і сліпе слідуван-ня настановам єпископів, які жи-вуть лицемірним, псевдоправо-славним, псевдохристиянськимжиттям. І так навчають інших, втому числі й молодь.

– Як ви думаєте, чому сьо-годні мало молоді в Церкві?Як молоді зацікавитися цер-ковним православним жит-тям? Багато активних моло-діжних осередків бачимо середпротестантів, а ще більше – внічних клубах.

– Причина – в занепаді віри.Той духовний стан, який мибачимо в нашій країні, то єлакмусовий папірець. Він свід-

чить проти всіх тих благоліпнихслів, які виголошують з амвонівнаші єпископи і священики.Вони кажуть, що наше Право-слав’я розвивається, тому щохрами будуються і куполи золо-тяться. Та це не так. Молодь будеповертатися з протестантів ібуде навертатися з нічних клу-бів, коли будуть у нас істиннінаставники, пастирі, які пасти-муть своє стадо, а не найманці,які кидають своїх овець і біжатьна заробітки до мамони чилукавого.

– Про що ви мрієте в кон-тексті діяльності Братства?Що хотілося б втілити, досяг-нути?

– Я би поставив питання,чого ми хотіли б досягати? Цепросто жити християнськимжиттям і виховати в собі христи-янські чесноти: любов, мило-сердя, терпіння, скромність. Іпрожити життя недаремне, аГосподу Богу нашому на славу,Церкві святій, апостольській накористь, нашим рідним і близь-ким, нашим батькам – на радістьі втіху, а нам всім, молодимлюдям, які слідуємо цим шля-хом, – на праведність і життявічне в Царстві Небесному. Ценаша мета. Шляхів багато, амета одна. І тому, як навчаютьсвяті отці, не важливо, яку тисобі діяльність обереш, чи тобуде побудова сиротинця, чидоглядання хворих, чи місіо-нерство, проповідування, голов-не, щоб ми це робили з постій-ною пам’яттю про Бога, дляНього, для слави Божої.

А планів і мрій багато. Є мріяорганізувати для бездомних,самотніх людей обіди. Є мріяорганізовувати табори для хво-рих людей, візочників, які немають можливостей мандру-вати. Багато є благих мрій. Алечинимо по можливостях своїх,що Господь благословляє.

– Де черпаєте духовну нас-нагу? Адже вам заборонилипричащатися в КиївськомуПатріархаті, відлучили від цієїюрисдикції.

– Мабуть, скажу словамипатріарха Філарета: від Церквивідлучили – від Бога не відлу-чать. Господь милостивий іпосилає нам духовних настав-ників, які окормляють нас ду-ховно, підбадьорюють. Які незважають на ці «відлучення» іпричащають нас тіла і кровіХристових.

Антоніна Торбіч

Рівненська молодь з особливими потребами разом з Православним Братствомвідвідали Корець з багатьма його храмами

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.14 за життя

Контрацепція проти людейПриродне планування вагітності та співжиття виключно у шлюбідопоможуть стати щасливимиАборт – це убивство, аконтрацептиви небезпечні.Альтернатива є, –стверджують учасникируху «За життя». В лютомувони зустрілися зістудентами рівненськогомедколеджу, шкільнимипсихологами,соціальними педагогамита вчителями основбезпеки життєдіяльності.До семінару залучилильвівських колег.

– До цих пір в Україні триваєлатентна сексуальна революція,яка ніяк не може завершитися,– переймається керівникЛьвівської громадської орга-нізації «Рух за життя» ПетроГусак. – Це реальність кінцяшістдесятих-початку сімде-сятих років минулого століття уСША і Європі. Тепер молодьтам по-інакшому дивиться на це,бо цілі покоління травмованіповедінкою, породженою сексу-альною революцією. Тепер єрухи чистих сердець, рух«Справжня любов чекає», рухвідновленої незайманості: під-літки, які мали болючий досвідстатевого життя, переосмислилисвої стосунки, поведінку, і вирі-шили зачекати з цим до одру-ження, аж поки не знайдутькоханого чи кохану на все життя.

– Якщо в ранньому віці дів-чата починають приймати гор-мональні таблетки, то у них впершу чергу страждають груди,– розповідає акушер-гінекологГалина Дацко. – Може виник-нути мастопатія, що з часомможе перерости у фіброзні утво-рення і кісти грудей та навіть ракмолочної залози, окрім того,гормони впливають на репро-дуктивну систему жіночогостатевого організму. Це такожонкологія та рак шийки матки.

За словами лікаря, безладністатеві стосунки з різними парт-нерами у ранньому віці – цеперша причина того, що людинаможе заразитися вірусом папі-лома людини, який дає онко-логічні наслідки. У дівчат, які зраннього віку починають прий-мати гормональні таблетки,можуть бути порушення роз-витку костей і відповідно росту.Вони є низькорослими, суту-лими і з кістознозміненими

грудьми. Сперматознищуючізасоби також мають небезпечнуречовину, яка називається ноно-ксинол. Ця речовина впливає наструктуру голівки спермато-зоїда. Якщо ж частина сперма-тозоїдів все-таки пройдуть черезцю перегородку і відбудетьсязапліднення, то дитина моженародитися з вадами розвитку.Щодо презервативів, то згідно знайновішими дослідженнями,вони не лише недостатньо захи-щають від венеричних хвороб,а й містять на собі бактерії,завдяки яким можуть виникатидеякі статеві інфекції.

Альтернативою контрацепціїє природне планування сім’ї, якебазується на визначенні под-ружжям плідних і непліднихднів у жінки. Цей метод абсо-лютно безпечний, безкоштов-ний, його благословляє Церква,але для максимальної точностівін потребує попередньої кон-сультації у лікаря.

Окрім лекцій, учасники семі-нару побачили виставку «Рятуйприречених на смерть». Надесяти стендах міститься інфор-мація про внутрішньоутробний

розвиток дитини, аборти танегативний впливконтрацептивів. Організаторипояснювали, наскільки цінним єжиття людини з моменту зачат-тя.

– Після злиття двох клітин,батьківської і материнської, цевже – неповторна людська осо-ба, яка ніколи раніше не існувалаі ніколи більше не буде існувати,– говорить координатор руху«За життя» на РівненщиніАнтоніна Торбіч. – Чи знаютьмами, які наважуються на вбив-ство своєї крихітки, що на 18-йдень від зачаття починає битисякрихітне серце дитини? Що на6-му тижні дитина починаєрухатися, значно раніше тієїмиті, коли мама це відчує? На 8-й тиждень усі органи вже сфор-мовані й потребують лише часуі поживних речовин для роз-витку. Малюк має пальчики наруках і ногах, може стискатируку в кулачок і навіть гикати.Хоч довжина тіла становитьлише 3,5 см. Коли дитинці спов-нюється 11 тижнів, вона вмієморщитися, змінювати виразобличчя і навіть усміхатися.

За словами голови Христи-янської благодійної місії «Пра-вославне діло» диякона Віта-лія Поровчука, люди віддавназнали, що дитина в утробі матері– це ще ненароджена, але вжежива людина. А в 20 століттімедицина, біологія та ембрі-ологія, зокрема, довели, щожиття людини відбувається невід народження, а від зачаття.Ембріональний етап – це лишеодна зі сходинок людськогожиття. Тож аборт – це не щоінше як жахливе зумисне діто-вбивство. Яка різниця, чи вбитидитину в утробі, чи вже післянародження, адже в обох випад-ках йдеться про ту ж особу?

— Дітей в лоні матері розри-вають на шматки, розчавлюютьїхні кістки, спалюють розчиномсолі, – розповідає Віталій По-ровчук. – Дітей, які маютьбезсмертну душу, відчуваютьбіль, страх, які могли б побачитисонце. Їх цього позбавляють вугоду егоїзму дорослих.

Редакція газети«Православне діло»

фот

о Та

раса

Ряб

чевс

ьког

о

Акушер-гінеколог зі Львова Галина Дацко (зліва) розповіла студентам рівненськогомедколеджу про шкоду контрацепції

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б. 15проповідь

Слово проти корупціїУ червні 2008 року, в Рів-ному, православні христи-яни почали своюантикорупційнудіяльність, яка потімпереросла в Церковно-громадську ініціативу зпротидії хабарництву такорупції в Рівненськійєпархії. Того ж місяця іроку вийшов у друкПравославний вісник УПЦКП з проповіддюпатріарха Філарета протикорупції. Зрештою, словопатріарха розійшлося зділом. ВиконуючиХристову настанову: «Насидінні Мойсеєвім усілисякнижники і фарисеї. Тожусе, що вони скажуть вам,– робіть і виконуйте; та завчинками їхніми не робіть,бо говорять вони – та нероблять того!» (Мт. 23,2-3),пропонуємо вам дещоскорочений варіант патрі-аршої проповіді протикорупції.

Дорогі браття і сестри!Коли на третій день Ісус

Христос воскрес із мертвих,«стався великий землетрус, боангел Господній, який зійшов знеба, приступивши, відваливкамінь від дверей гробу і сів наньому. Вигляд його був як блис-кавка, і одежа його була як сніг.Зі страху перед ним ті, щостерегли, затремтіли і стали якмертві» (Мт. 28, 2-4). Післяцього сторожа пішла до міста ісповістила первосвящениківпро все, що сталося (Мт. 28, 11).Як же відреагували на воскре-сіння Ісуса Христа Його вороги?Чи визнали вони свою поразку іпровину? Ні! Юда, який видавна смерть свого Вчителя, поба-чивши все, що трапилося, муче-ний своєю совістю, сказав собі:«Згрішив я, зрадивши кровневинну» (Мт. 27,4), – пішов іповісився. Не так зробилипервосвященики: зібравшись,вони скликали раду старійшин івчинили новий злочин, якийполягав у тому, що первосвя-щеники «дали чимало грошейвоїнам і сказали: «Говоріть, щоученики Його, прийшовши вно-чі, украли Його, коли ми спали.І якщо чутка про це дійде доправителя, ми переконаємо йогоі вас від неприємностей виз-волимо». Вони, взявши гроші,зробили, як були навчені...» (Мт.28,12-15). Так через підкуп

первосвященики вчинилигріх проти Святого Духа,який, за словами Господа, непрощається ні в цьому, ні вмайбутньому віці.

Ще в Старому Завіті ГосподьБог через Мойсея ствердив:«Проклятий той, хто бере під-куп, щоб убити душу і пролитикров невинну» (Втор. 27, 25). Ідалі Господь говорить: «Від-даляйся від неправди і неумертвляй невинного і правого,бо Я не виправдаю беззакон-ника» (Вих. 23, 7).

Священне Писання свідчить,що підкупи і продажність – цедавній гріх людства. Сьогоднівін набрав широкого розмаху. Іназивають його корупцією.

Що таке корупція? Це словопоходить від латинського «соr-гuрtіо», що означає «псування,спокуса, розбещеність хабарамипосадових осіб». Корупція – цепідкупність і продажність дер-жавних, політичних і громад-ських діячів, урядовців і служ-бовців державного апарату, атакож депутатів і суддів.

І дійсно, продажність і під-купність псують людську душу.Вони чесну людину перетво-рюють на злочинця. Корупціяпроцвітає серед невіруючих,які не визнають ні Бога, ні

вічного життя, ні Суду Божого,– для яких все дозволено.Корупція притаманна і хрис-тиянам. Вони забувають проБога і про свою відповідальністьперед Ним не тільки вмайбутньому житті, але і в зем-ному. Ми знаємо, що Господькарає таких грішників і на землі.Він каже: «Дарів не приймай,бо дари роблять сліпими зря-чих і спотворюють справуправих» (Вих. 23, 8); «...невикривляй закону, не дивися наособи і не бери дарунків, томущо дарунки засліплюють очімудрих і перекручують справуправих» (Втор. 16,19).

На продажність хворіють нетільки судді та інші посадовці,а й прості люди.

Корупція існує і в Церкві, аленазивається інакше – «симонія».Це гріховне явище взяло своюназву від Симона-волхва. УРимській імперії було багатолюдей, які називалися магами,математиками, заклинателями,волхвами і володіли знаннямтаємничих сил тоді ще мало-вивчених законів природи. Вонивидавали себе за незвичайнихлюдей і зціляли деякі хворобизамовляннями, чаруваннями таіншими хитрощами. Невігласи ізатьмарені люди вірили їм і

зверталися до них по допомогу.До подібних чаклунів належав іСимон-волхв. Коли в СамаріїСимон-волхв побачив, що черезпокладання рук апостольськихподається Дух Святий, він,лицемірно прийнявши хрещен-ня, прийшов до апостолів, при-ніс їм гроші і звернувся: «Дайтей мені таку владу, щоб той, накого я покладу руки, одержувавДуха Святого». Але апостолПетро сказав йому: «Нехайсрібло твоє буде з тобою напогибель, бо ти помисливдістати дар Божий за гроші»(Діян. 8,18-20). З того часу гріхрукопокладання в священнийсан за гроші став називатисясимонією, від Симона-волхва.Церковні канони забороняютьсимонію і суворо карають вин-них.

Святитель Іоанн Золото-устий позбавив багатьох єпис-копів архієрейських кафедр вАнтіохійській Церкві за симо-нію і цим нажив собі багатоворогів, які потім засудилийого. Гріх цих єпископів полягаєв тому, що вони, будучи канди-датами в єпископи, давали грошівиборцям. А потім, коли ставалиєпископами, рукопокладалисвящеників за гроші і такимчином компенсували свої витра-ти на виборах.

Як корупція, так і симоніямає своє коріння у користолюб-стві і сріблолюбстві. Всі люди,які підкуповують і продаються,прагнуть особистого збага-чення. Господь часто караєлюдей за користолюбство. Вінпопускає хвороби, на лікуванняяких багаті витрачають великікошти, а вилікуватися не мо-жуть, тому що часто і медицинабуває безсилою.

Дорогі браття і сестри! Всімнам треба боротися з користо-любством насамперед у самихсобі і пам’ятати про покаранняБоже за гріхи. З корупцією тежтреба боротися. Але всі мибачимо, що це зло не змен-шується, а зростає. Будемоблагати Господа, Пречисту Ма-тір Божу і всіх українськихсвятих, щоб зглянулися наднами і допомогли Україні подо-лати корупцію і зцілитися відцієї недуги.

Богу нашому слава навікивіків. Амінь.

Патріарх Філарет,Православний вісник,

травень-червень 2008 року

ілю

стра

ція

leoh

ao.ru

Дії Симона-волхва породили церковну корупцію –симонію. Вона й досі поширена в православнихконфесіях

Православне діло, № 01-02 (04-05), січень-лютий 2010 р.Б.16 подвижництво

Зовнішня і внутрішняпідготовка до ПричастяЗараз триває періодВеликого посту, і всіправославні християнихочуть причаститисяСвятих Дарів. Друкуючи ціматеріали, ми хочемо, по-перше, нагадати собі проте, що треба підходитидостойно до Причастя,щоб воно не стало нам всуд і в осуд, і по-друге,вкотре хочемо нагадатипро одну з найбільшихпроблем нашої Церкви –занепад євхаристичноїсвідомості у більшості їїчленів, як духовенства,так і вірних.

Проявляється це в тому, щопарафіяни причащаються лишедекілька разів на рік, а про змістЄвхаристії та її місце в Літургіїдуховенство людям не розпо-відає. От і виходить так, що уВеликий піст храми переповненісповідниками і причасниками,але значна частина цих людей докінця не усвідомлює змістуТаїнства. Причина цього – зане-пад євхаристичної свідомості,яка залежить від інтенсивностіі правильності внутрішньоїпраці, в боротьбі з пристрастя-ми. Якщо це внутрішнє духовнежиття слабшає, людина пере-стає відчувати необхідністьчастої участі у Таїнстві Євхарис-тії. Якщо не дотримано нормуцерковного життя – часте при-чащання і повну молитовнуучасть християнина у Літургії –то послаблення євхаристичноїсвідомості зміщує Євхаристію зцентру духовного життя напериферію – а до центру духов-ного життя з периферії прихо-дять такі речі, як, наприкладцерковно-політична боротьба«канонічних» і «неканонічних»патріархатів, обрядовірство,пристрасть до зовнішньогоблиску і церковних нагород, азвідси майнові тяганини в пара-фіях і єпархіях тощо. Людинапочинає жити ані Христом, аніЦерквою, ані працею зарадиспасіння, а речами навколоцер-ковними.

Достойно на освячення при-частитися означає, по-перше,належним чином підготуватися,а по-друге, жити у відповідностідо прийнятої в Таїнстві великоїблагодаті Святого Духа. А недо-стойно (в осуд) причаститися –

приступити без підготовки, безвіри і страху Божого, та післяпричащання провадити гріховнежиття – це ось буде на суд і восуд. Перешкоди для частогопричащання такі ж самі, як івзагалі для будь-якого прича-щання. Пасхи не буває без Роз-п’яття і Страсної седмиці. Іпричащання не буває без мо-рального євангельського життя,чистої совісті та справжньогопокаяння, без постійної внут-рішньої боротьби з пристрас-тями та плекання в собі чеснот.

Підготовка до причащаннябуває внутрішньою і зовніш-ньою. Зовнішня відбуваєтьсячерез виконання благочестивихприписів: очищення совістічерез сповідання гріховнихвчинків та помислів у ТаїнствіСповіді; більша участь у бого-служіннях та менша у розвагах;

піст, виконання додатковогомолитовного правила, додатковіаскетичні вправи тощо.

Для внутрішньої підготовкиперше і найголовніше – бажанняпричаститися, жага Бога, живевідчуття неможливості жити безХриста та поза Христом, від-чуття того, що з’єднуючись зним у Таїнстві, ми знаходиможиття, – і нездоланне прагненнядо цього єднання.

Спираючись на ці визна-чення, можна сказати, що пере-поною до причащання можебути неготовність людиниприйняти Христа, і вона можепроявлятися в наступному:

Серйозне нерозуміння сутітаїнства, тобто коли людиначітко не усвідомлює куди і длячого вона прийшла – якщо вонаприходить не для того, щобприйняти вечерю Господню на

освячення та очищення гріхів, адля того, щоб виконати релі-гійний обряд або взяти участь уцікавому «театралізованому»дійстві. Дорослий християнинпокликаний Церквою бути роз-судливим і свідомо прийматиТаїнства.

Відсутність бажання за-причаститися, або нещире,лицемірне бажання, що виниклопід впливом неправдивої пора-ди, обставин та інше, колилюдина не має щирого бажанняпоєднатися з Христом.

До чаші можна підходитилише з чистою совістю. Існу-ють речі, несумісні з Євхарис-тією: це блуд, жорстоке чибайдуже ставлення до людей ітаке інше. Слід докласти зусиль,щоб не було у нас подвійногожиття: участь у Євхаристії тапаралельне життя у гріху. Вцьому небезпека для людини:Через це багато з вас немічнихі недужих, а багато і помирає(1 Кор.11:30) Взагалі усі Таїн-ства, а особливо Євхаристіявимагають відповідного життя,тут не до жартів.

Стан ворожнечі та ненави-сті проти будь-кого за від-сутності бажання цей станзагасити або вилікувати. Зро-зуміло, що в житті бувають різніобставини, які, часом, нам не-підвладні, але, як говоритьапостол: Якщо це можливо ізалежить від вас, перебувайтев мирі з усіма людьми (Рим12:18), тобто наскільки це мож-ливо, маємо примиритися зусіма.

Номінальне членство вЦеркві, тобто свідома відмовавід духовного життя, життяцерковного. Отримавши зерни-ну вічного життя в цьому Таїн-стві, людина повинна зроститиїї, а не занедбати.

Явне перебування людинипоза Церквою. Головні умовиучасті у Євхаристії – хрещення,віра і життя відповідно до запо-відей Христових. Для того, щобперебувати у Церкві, людина неможе порушувати церковнихканонів і морального життя,тому що благодать даруєтьсятим, хто не порушує кордоніввіри і не переступає переданняотців (Послання до Діогнета).

за матералами книги ігуменаПетра Мещерінова «Чашу

життя вкусіте»підготував дияконВіталій Поровчук

Сповідь – одна зі складових зовнішньої підготовки доПричастя

фот

о ww

w.or

thph

oto.

net

C M Y K