Л. Джеймс Гібсон

ЗМІСТ

Вступ Урок 1. 29 грудня — 4 січня. Ісус — Творець неба та землі Урок 2. 5-11 січня. Створення світу Урок 3. 12-18 січня. Творіння завершене Урок 4. 19–25 січня. Творіння, представлене в Біблії Урок 5. 26 січня — 1 лютого. Творіння і моральність Урок 6. 2–8 лютого. Творіння та гріхопадіння Урок 7. 9-15 лютого. Як у дзеркалі, неясно Урок 8. 16–22 лютого. Ісус піклується та підтримує Урок 9. 23 лютого –1 березня. Сім’я — дар з Едему Урок 10. 2-8 березня. Управління та навколишнє середовище Урок 11. 9-15 березня. Субота — дар з Едему Урок 12. 16–22 березня. Творіння та Євангеліє Урок 13. 23–29 березня. І знову творіння Малые группы

НА САМОМУ ПОЧАТКУ

Розгорнувши Біблію на першій книзі, першому розділі й першому рядку, ви зауважите, що тут не сказано жодного слова ані про Христа, Який помер за наші гріхи, ані про Його воскресіння з мертвих чи Другий прихід. Тут не згадується ані про стан мертвих, ані про Судний день, ні навіть про сьомий день, суботу.

Перші слова Біблії не повідомляють про все перераховане вище, оскільки всі ці доктрини та пов’язані з ними істини не мали б сенсу у відриві від того, про що розповідають перші слова Біблії, а саме: «На початку Бог створив Небо та землю».

Творіння — фундаментальна істина Святого Письма. Інші аспекти біблійного вчення — втілення, хрест, Другий прихід та решта доктрин — ґрунтуються на істині про те, що наш світ створений Господом.

Тому тема творіння викладена не лише на перших сторінках Біблії, але й у перших п’яти книгах Мойсея, у пророчих книгах, Псалмах, Євангеліях, апостольських посланнях, Діях і Об’явленні. Необхідно підкреслити, що майже в усіх випадках богословський контекст вимагає буквального розуміння цієї істини.

Наприклад, Павло писав, що «смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, які не згрішили подібно до переступу Адама, котрий є прообразом майбутнього» (Римл. 5:14). Павло не просто пов’язує буквального Адама з буквальним Ісусом. Сам контекст п’ятого розділу Послання до римлян поєднує цю ланку з Планом спасіння, ключовою доктриною, яку ми також розуміємо буквально: ми — грішні істоти, яких чекає або вічна смерть, або вічне життя, — буквально!

Сам Ісус цитував слова з першого та другого розділів книги Буття: «А Він у відповідь сказав: Чи не читали ви, що Творець на початку сотворив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Тому залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом. То вже буде не два, а одне тіло» (Матв. 19:4–6). Якщо Ісус сприймав творіння буквально, наскільки ж нерозумно було б з нашого боку сприймати його інакше!

Сама наша назва «адвентисти сьомого дня» безпосередньо вказує на буквальне семиденне творіння. Хоч деякі люди бажають включити в наше богослов’я теорію еволюції, адвентисти сьомого дня знають, що це неможливо, оскільки означало б знищення всього, у що ми віримо. «Дарвініст сьомого дня» не був, не є і не може бути адвентистом сьомого дня.

Уроки цього кварталу присвячені дослідженню доктрини про творіння, представленої в першому та другому розділах книги Буття, а також взаємозв’язку цієї доктрини з низкою інших наших поглядів, включаючи моральність, гріх, шлюб, управління тощо. Крім акценту на буквальному сприйнятті історії про творіння, у посібнику ще раз буде показано, яким чином центральна вістка Біблії спирається на історичну істину про творіння.

Візьмемо, наприклад, Євангеліє. Згідно з еволюційною моделлю, Господь втілюється в розвинену людиноподібну мавпу, створену в результаті жахливого, болісного циклу вбивств — так званого природного відбору, і все для того, щоб знищити смерть, «останнього ворога» (1 Кор. 15:26). Проте як смерть може бути ворогом, якщо, за теорією, це один з обраних Богом засобів для створення людини? Адже якщо Господь застосовував еволюцію, Йому довелося затратити не одну «людину прямоходячу», «гейдельберзьку людину» і «неандертальця», щоб нарешті отримати людину, яка відповідає Його образу («людину розумну»). Якщо еволюція справді мала місце, тоді Ісус приходив спасти людство від процесу, за допомогою якого Бог створив нас.

Тут ми можемо побачити, що змішування біблійних істин з небіблійними поглядами породжує логічну абсурдність, і в чесного шукача істини це питання має викликати занепокоєння. Під час вивчення уроків цього кварталу ми побачимо, чому істина про буквальний семиденний тиждень

творіння має істотне значення для всього, у що ми віримо, і чому компроміс у цьому питанні веде до компромісу в усьому, що робить нас тими, ким ми є.

Л. Джеймс Гібсон — директор Дослідницького інституту науки про Землю (www.grisda.org) (Лома Лінда, Каліфорнія), автор низки статей на тему взаємозв’язку між творінням і наукою.

29 грудня–4 січня

ІСУС — ТВОРЕЦЬ НЕБА ТА ЗЕМЛІ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 1:1; Євр. 11:3; Псал. 19:2–4; Івана 1:1–3, 14; Колос. 1:15, 16; Івана 2:7–11.

Пам’ятний вірш: «На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1).

Будь-яка річ створена кимось визначнішим, ніж вона сама. Таким чином, тільки Особа, визначніша за Всесвіт могла створити Всесвіт. І цією Особою є Бог, Який відкривається нам на сторінках Біблії, Бог, Якому ми поклоняємося й служимо, оскільки, крім усього іншого, Він — наш Творець.

Бог, Котрий створив Усесвіт і виткав мільярди галактик по всьому космічному простору, — це Той самий Бог, Котрий приходив на Землю, щоб жити серед нас як людина і, що більш дивовижно, понести на Собі покарання за наші гріхи.

Іноді ми чуємо про щось «занадто хороше, аби бути правдою». Але що може бути краще для нас, грішних людей, які живуть у грішному, жорстокому світі, ніж усвідомлення чудової істини: любов нашого Творця така велика, що Він прийшов у особі Христа і зв’язав Себе з кожним із нас нерозривними узами?

Яким має бути наше життя у відповідь на цю незбагненну істину?

Неділя 30 грудня

НА ПОЧАТКУ

«На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1). У цьому простому тексті міститься безліч глибоких істин. Однією з найвизначніших є істина про те,

що Всесвіт має початок. Хоч ця ідея і не здається нам сьогодні особливо радикальною, вона суперечить популярному погляду про постійне існування творіння. Аж до ХХ століття, коли великого поширення набула теорія «великого вибуху», у результаті якого нібито з’явилося життя, ідея про те, що у Всесвіту був початок, не мала загального визнання. До цього багато людей вірили, що він існував завжди. Вони не приймали концепцію про створення Всесвіту, оскільки це передбачало існування Особи Творця. (Фактично назва «великий вибух» мала на меті висміяти уявлення про створення Всесвіту). Але свідчення на користь того, що Всесвіт мав початок, стало настільки могутнім, що майже всі вчені погодилися з цим, принаймні на сьогодні (наукові погляди, навіть ті, які колись вважалися непорушними, часто змінювалися або спростовувалися).

Прочитайте Євр. 11:3. Що тут сказано про Бога та створення Всесвіту? Як і в Бут. 1:1, у тексті Євр. 11:3 ми знаходимо багато таємничого, чого не можемо пояснити на

підставі наявних знань. Однак цей текст насправді говорить нам про те, що Всесвіт не був сформований з матерії, яка вже існувала раніше. Всесвіт створений силою Божого Слова; тобто як матерія, так і енергія були викликані до існування силою Бога.

Створення з нічого позначають латинським терміном «ex nihilo» (з нічого). Ми говоримо, що люди створили безліч різних речей, але люди не можуть творити з нічого. Ми можемо змінити форму наявної речовини, однак не здатні творити «ex nihilo». Тільки надприродна сила Бога спроможна на таке. Це одна з найістотніших відмінностей між Богом і людьми, яка нагадує нам про те, що саме наше існування залежить від Творця.

Фактично дієслово «створив» у Бут. 1:1 походить від єврейського однокореневого слова, яке використовується переважно щодо творчої активності Бога. Тільки Бог може так творити, людям же це не під силу (див. також Римл. 4:17).

Чому буття надприродного Творця, Який існував до Свого творіння, є єдиним логічним поясненням творіння? Поділіться своєю відповіддю на уроці в суботу.

Понеділок 31 грудня

НЕБЕСА ЗВІЩАЮТЬ

«Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, — без мови й без слів, не чутний їхній голос» (Псал. 19:2–4, див. також Римл. 1:19, 20). Чи переконалися ви в істинності цих текстів? Як сучасна наука допомагає нам ще більше цінувати силу та мудрість Бога Творця? Не кожна світобудова здатна підтримувати життя. Більше того, судячи з усього, світ повинен бути

пристосований для життя в ньому. По-перше, «складові блоки» будь-якої речовини — атоми — мають бути достатньо стійкими для створення щільних матеріальних об’єктів. Зв’язність атомів залежить від сил, які утримують їхні частинки разом. В атомах містяться заряджені частинки, які притягують і відштовхують одна одну. Сили тяжіння та відштовхування повинні бути чітко збалансовані. Якби сили тяжіння були занадто сильні, тоді формувалися б тільки великі атоми й не було б водню. Без водню не було б води, а отже, і самого життя. Якби переважали сили відштовхування, тоді формувалися б тільки маленькі атоми, такі як водень, і не було б вуглецю або кисню. Без кисню не було б води, а отже, не було б і самого життя. Вуглець, як нам відомо, також досить важливий для всіх форм життя.

Атоми повинні бути не тільки міцними, але й здатними взаємодіяти один з одним, щоб формувати величезну кількість різних хімічних структур. Для того щоб відбувалися необхідні для життя хімічні реакції, має підтримуватися баланс між силами, які забезпечують зв’язок молекул одна з одною, та енергією, необхідною для розщеплення молекули.

Така дивовижна пристосованість нашого світу для життя в ньому викликає захоплення вчених і змушує багатьох з них визнати, що його створила розумна Особа.

Світ також мав бути мудро продуманий для того, щоб у ньому існувало життя. Діапазон температур повинен бути сумісний з життям, тому відстань до Сонця, швидкість обертання і склад атмосфери Землі — усе має бути чітко збалансовано. Ретельно повинні бути продумані й багато інших складових цього світу. Воістину, мудрість Бога помітна в усьому, що Він створив.

Вівторок 1 січня

СИЛА ЙОГО СЛОВА

Прочитайте Єрем. 51:15, 16 і Псал. 33:6, 9. Яка характеристика Бога, окрім мудрості, згадується в цих віршах у контексті творіння? Як ця риса була виражена у творінні? У чому значущість цієї істини для нас сьогодні? Хоч точно ми не знаємо, як саме творив Бог, нам сказано, що робив Він це Своїм могутнім

словом. Уся енергія Все-світу походить від Божого слова. Уся енергія наших ресурсів походить від сили Бога. Уся сила гравітації у Всесвіті, кожна зірка, яка рухається по своїй орбіті, і кожна чорна діра є результатом Божої сили.

Можливо, найбільша кількість енергії міститься в самому атомі. Ми приголомшені силою ядерної зброї, у якій невелика кількість матерії перетворюється на величезну кількість енергії. Водночас учені свідчать про те, що кожна речовина містить енергію. Якщо невелика кількість речовини може дати таку енергію ядерній зброї, подумайте про те, скільки енергії зберігається в матерії всієї нашої Землі!

Але це ніщо порівняно з енергією, яка міститься в матерії Всесвіту. А тепер уявіть міць Божої сили, яка створила Всесвіт!

Багато вчених вважають, що у творінні Бог обмежений рамками законів природи, але такий погляд не відповідає Біб-лії. Бог не обмежений природними законами; навпаки, Він їх установив. Сила Божа не завжди узгоджується з моделями, які ми називаємо законами природи.

Наприклад, одним з фундаментальних законів природи є закон збереження матерії та енергії. Цей закон стверджує, що кількість матерії та енергії у Всесвіті залишається незмінною. Однак як би Всесвіт виник з нічого, якби цей закон був непорушним? Боже творче слово не можна втиснути в рамки законів науки. Бог царює над усім Своїм творінням і втілює Свою волю.

Спробуйте, наскільки це можливо, уявити собі розміри Всесвіту. Подумайте про неймовірну силу, необхідну для створення його. Поміркуйте також про те, що Бог, володіючи такою силою, любить нас і навіть помер за нас. Як нам навчитися знаходити втіху в цій дивовижній істині?

Середа 2 січня

ІСУС — ТВОРЕЦЬ

Прочитайте Івана 1:1–3, 14; Колос. 1:15, 16; Євр. 1:1, 2. Кого автори Нового Завіту визначають як Творця? Що це означає для вас? Іван говорить про Ісуса як про Слово («Логос») і вважає Його рівним Богові. Через Ісуса було

створено все. За днів Івана слово «логос» зазвичай використовувалося, щоб указати на творчий принцип. Читачі Євангелія від Івана були знайомі з концепцією «логос» як творчим принципом або навіть як із творцем. Іван застосовує цю знайому їм концепцію до Ісуса, указуючи на Нього як на істинного Творця. Ісус, Логос, Котрий втілився й жив серед нас, не просто був присутній на початку, Він — Творець Всесвіту. Це означає, що текст Бут. 1:1 ми можемо читати так: «На початку створив Ісус Небо та землю».

Слова Павла в Колос. 1 посилюються словами Івана, коли він визнає Ісуса Христа Творцем. Ним було створено все. Павло додає ще дві характеристики Ісуса. По-перше, Він є образом невидимого Бога. У нашому гріховному стані ми не можемо бачити Бога Отця, проте можемо бачити Ісуса. Якщо ми бажаємо знати, яким є Бог, то можемо вивчати життя Ісуса (див. Івана 14:9). По-друге, Павло називає Ісуса «первородним усього творіння» (Колос. 1:15). У цьому контексті слово «первородний» указує не на походження, а на статус. Первісток був головою сім’ї та спадкоємцем майна. Ісус був «первородним» у тому значенні, що, як Творець, а також завдяки втіленню, Він є законним Главою людської сім’ї. Ісус не був створений, від вічності Він був одне з Отцем.

Тексти Євр. 1:1, 2 повторюють ту ж саму думку, що й уривок з Послання до колосян. Ісус — Спадкоємець усього, Ним був створений світ. Більше того, Він точно відображає природу Отця, що ще раз свідчить: Ісус — образ Бога.

Що б ви відповіли на запитання про те, яким є Бог? На чому ґрунтуватиметься ваша відповідь?

Четвер 3 січня

ТВОРЕЦЬ СЕРЕД НАС

Прочитайте Івана 2:7–11; 6:8–13; 9:1–34. Що ці тексти пові­домляють про творчу силу Бога? Кожне із цих чудес допомагає побачити силу Бога, яка перевершує створений Ним матеріальний

світ. Наприклад, який хімічний процес знадобився б, щоб перетворити воду відразу на вино? Жодний

з відомих нам. Справді, таке Боже діяння виходить за рамки законів природи, принаймні відомих нам.

При здійсненні чуда з рибою та хлібами Ісус узяв п’ять хлібів і дві невеликі рибки й перетворив їх на таку кількість їжі, якої було достатньо для насичення безлічі людей, після чого ще зібрали 12

кошиків залишків. Уся їжа складалася з атомів і молекул. Наприкінці виявилося значно більше атомів і молекул їжі, ніж коли Ісус почав годувати народ. Звідки з’явилися додаткові молекули, якщо не в результаті надприродного Божественного втручання?

А які фізичні зміни відбулися зі сліпим під час його зцілення? Юнак був сліпим від народження, тому його мозок ніколи не формував образи, які посилаються оком через зоровий нерв. Отже, його мозок мав бути зміненим, щоб обробляти отримувану інформацію, формувати образи й інтерпретувати їхнє значення. Крім того, щось було не гаразд із самими очима. Можливо, деякі фоторецепторні молекули були пошкоджені в результаті змін у його ДНК. Або ж, можливо, під час народження виникли деякі зміни в генах, відповідальних за контроль розвитку частин ока — сітківку, зоровий нерв, кришталик тощо. А може, мали місце якісь механічні пошкодження, які заважали очам правильно функціонувати.

Якими б не були причини сліпоти цього юнака, слова Ісуса сформували молекули в потрібних місцях, створюючи функціо-нальні рецептори, нейронні зв’язки та мозкові клітини, щоб світло, проходячи через очі, формувало образ і людина могла осягати те, чого ніколи раніше не бачила.

Прекрасно, коли відбуваються чудеса, але в чому криється небезпека, якщо ми будуємо свою віру тільки на них? На чому повинна ґрунтуватися наша віра?

П’ятниця 4 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

«Наука ніколи не пояснить процес творіння. Яка ж наука може пояснити таємницю життя? Теорія про те, що Бог нібито не створив матерію, коли викликав світ до існування, позбавлена будь-яких підстав. Під час створення нашого світу Бог не користувався матерією, яка вже існувала раніше. Навпаки, усе матеріальне та духовне з’явилося перед Богом за Його словом і було створене для Його власної мети. Небеса й усе військо їхнє, Земля й усе, що на ній, є не тільки справою Його рук; усе з’явилося через Слово Його уст» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 8, с. 258, 259).

«Бог не відкрив людям, яким саме шляхом була здійснена робота творіння. Людська наука не може проникнути в таємниці Всевишнього. Його творча могутність така ж незбагненна, як і Його буття» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 113).

Питання для обговорення:

Обговоріть у класі ваші відповіді на останнє запитання уроку за неділю. Наука говорить про так звані антропологічні збіги (від грецького слова «антропос» — людина). Ідеться про

неймовірно точний баланс сил у природі, що робить можливим існування людського життя. Однак зверніть увагу на значення слова «збіг». Якщо ви не вірите в Бога, значить приписуєте цю дивовижну відповідність сліпому випадку. Чому віра в те, що ця відповідність — результат творчої сили Бога, є більш розумним поясненням, ніж приписування її простому збігові?

Поміркуйте про любов Творця, Який створив Адама та Єву, оточив їх прекрасним садом, знаючи при цьому, що Йому доведеться постраждати й померти на Голгофі від рук Свого творіння. Що Його рішення творити, незважаючи ні на що, говорить нам про Його любов?

Як можна порівняти теорію «великого вибуху» й історію творіння, записану в Бут. 1:1? Чи можна описати виникнення Всесвіту через Слово Боже, як «великий вибух»? Які проблеми чи труднощі ви бачите в цій ідеї? Чому небезпечно пов’язувати нашу теологію з якоюсь науковою теорією, особливо враховуючи факт, що наука настільки мінлива?

5­11 січня

СТВОРЕННЯ СВІТУ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 1:1–13; Ісаї 45:18; 1 Івана 1:5; Об’явл. 22:5; 2 Кор. 4:6; 2 Петра 3:5; Йова 38:4–6.

Пам’ятний вірш: «Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, — на проживання на ній Він її вформував. Я Господь, і нема більше іншого Бога!» (Ісаї 45:18).

Учених дедалі більше вражає, наскільки світ пристосований для проживання в ньому живих істот. І це не дивно, оскільки задум і мета знаходять своє підтвердження в Біблії, починаючи з Бут. 1. Розпочавши з «пустої та порожньої» планети, перші три дні Бог створював світ для проживання, а наступні три дні наповнював його. Урок цього тижня зосереджений на перших трьох днях тижня творіння.

Деякі вчені не згодні з тим, що Бог створив природу з певною метою; вони вважають, що Він просто дозволив матеріальному світу «бути собою» й розвиватися завдяки закладеним у ньому природним процесам. Це загальноприйнятий погляд серед людей, які пропагують різні види теїстичної еволюції*. Але такі ідеї не відповідають Святому Письму й нашому розумінню питання творіння. У Всесвіті немає власної вродженої волі. Творіння не існує незалежно від Бога, воно обране Ним для того, щоб Він міг зливати на нього Свою любов.

Неділя 6 січня

«ПУСТА ТА ПОРОЖНЯ»

«На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут. 1:1, 2). Що ці тексти говорять нам про землю до того, як Господь почав створювати на ній життя? Біблія розпочинається з історії про творіння, а сама ця історія починається з твердження про те,

що Бог є Творцем. Потім подається опис стану світу, який Бог почав готувати для життя на ньому. На початку біблійної розповіді планета вже існує, але вона порожня, темна й укрита водою. Наступні вірші описують, як Бог спочатку зробив світ місцем, придатним для проживання, а потім наповнив його живими істотами. Текст не говорить, коли саме почали існувати камені й вода землі, а тільки повідомляє, що світ не завжди був пристосованим для життя. Він став придатним для проживання істот тільки завдяки діям Бога.

Що вірш Ісаї 45:18 повідомляє нам про намір Бога при творінні? Коли Земля тільки з’явилася, вона була непридатною для життя. Біблія не говорить, скільки часу

минуло між утворенням каменів, води та створенням навколишнього середовища, живих істот. Деякі дослідники вважають, що це могло відбутися відразу ж; інші припускають, що між процесами створення минуло багато часу. Істина полягає в тому, що ми не знаємо цього і така інформація не має для нас великого значення. Як би там не було, Бог створив Землю, а потім, коли вважав за потрібне, створив пристосоване для життя навколишнє сере-довище. Важливо те, що Господь, не залежачи від матерії, яка вже існувала раніше, використовував цю матерію, хоч у своєму первісному стані вона була «тоху вавоху» («пуста та порожня»). Потім силою Свого слова Він створив наш придатний для проживання світ.

Понеділок 7 січня

«ХАЙ СТАНЕТЬСЯ СВІТЛО!»

«І сказав Бог: “Хай станеться світло!” І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, — і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: “День”, а темряву назвав: “Ніч”. І був вечір, і був ранок, — день перший» (Бут. 1:3–5). Що ці вірші повідомляють нам про перший день творіння? З цього уривка можна зробити кілька висновків. По-перше, світло з’явилося у відповідь на повеління Бога. Бог через Своє слово ефективно керує

процесом творіння. По-друге, світло було «добре». Виникає запитання: чому текст повідомляє, що Бог «побачив»

світло; хіба хтось сумнівається в тому, що Бог бачить усе? Тут підкреслюється, що створене Богом світло було гарним навіть у Його власних очах. Ми знаємо, що світло добре, оскільки саме так Бог оцінив його.

Потім Бог відділив світло від темряви. Творець керує світлом та темрявою, і вони не впливають на Його діяння й пізнання (див. Псал. 139:12). Бог назвав світлий і темний відрізок часу відповідно «днем» і «ніччю». Він має право давати імена часовим відрізкам, оскільки створив час. Будучи Володарем часу, Бог не обмежений ним. Це час залежить від Нього.

Ще одна думка наведеного уривка полягає в тому, що був установлений період темряви й період світла, які разом складали день (добу). Було багато написано про значення дня в історії творіння. Ми повернемося до цього питання пізніше, але все ж зауважимо, що перший день складався з темного та світлого періодів так само, як і сьогодні.

Загалом, світло — неодмінний атрибут Божої присутності. Не потрібно думати, що світло було створене в перший день творіння, адже Бог існував до створення Землі, а Його присутність завжди пов’язана зі світлом (1 Івана 1:5; Об’явл. 22:5). Просто під час творіння колись темній планеті було подароване світло.

Як могли існувати день і ніч до того, як у розповіді про творіння з’явилося Сонце? Мойсей точно знав про взаємозв’язок між сонцем і денним світлом. Але, незважаючи на цю очевидність, він саме так написав про світло й темряву в перший день. Напевно, Бог дарував йому особливе знання про творіння, яке нам зараз незрозуміле, знання, яке неможливо отримати, вивчаючи світ природи. Чому нам не слід дивуватися з того, що деякі аспекти творіння залишаються таємницею?

Вівторок 8 січня

СТВОРЕННЯ НЕБА

«І сказав Бог: “Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою”. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. І назвав Бог твердь: “Небо”. І був вечір, і був ранок — день другий» (Бут. 1:6–8). Бог створив небозвід, наділив його певними функціями й назвав його небом. Небо мало

відокремлювати воду внизу від води вгорі. Сьогодні, вимовляючи слово «небо», ми, найімовірніше, маємо на увазі атмосферу, яка є частиною нашого навколишнього середовища, і простір за межами нашої атмо-сфери, де знаходяться Сонце, Місяць і зірки.

Атмосфера, очевидно, є частиною неба, створеного на другий день творіння. Атмосфера дає воді можливість підніматися вгору; вода може випаровуватися, проникати в атмосферу й у такий спосіб переміщатися в будь-яке місце на Землі. Потім вона може знову повертатися на поверхню Землі або як пара (див. Бут. 2:6), або як дощ.

Давши ім’я небесам, Бог позначив Своє панування над ними. Присвоєння імені передбачає, що Бог є Володарем усьог-о цього простору. Простір же ніяк не обмежує дії Бога, адже Він створив його

й керує ним. Як і освітлення світу першого дня, створення неба було завершено до закінчення другого дня, наступного періоду нічної темряви та ранкового світла.

Багато дискусій точиться навколо слова «твердь». Єврейське слово «ракія» іноді використовується для опису тонкого викуваного металевого листа, звідси термін «твердь». Критики стверджують: стародавні євреї вірили, що над Землею перебувала тверда поверхня, а оскільки це не так, значить біблійна оповідь є помилковою. Однак такий умовивід хибний. Використання слова «твердь» у цьому контексті вказує на небо як на атмосферу і на сам простір. Щоб зрозуміти, про що йдеться, ми повинні розглядати тільки безпосередній контекст. У книзі Буття написано про те, що птахи літають «небесною твердю» (Бут. 1:20), а в іншому місці сказано, що на тверді небесній розміщені світила (Бут. 1:14). Звичайно, птахи не літають у тій частині «ракія», де знаходяться світила.

Якими б не були загадки самої оповіді про творіння, проте стає зрозуміло: ніщо не є випадковим. Чому нам важливо про це знати, особливо коли багато хто вірить, що саме випадковість зіграла основну роль у нашому створенні?

Середа 9 січня

ПРОСТІР ДЛЯ ЖИТТЯ

Прочитайте Бут. 1:9–13. Спробуйте уявити собі величну творчу силу Бога, якою Він здійснює те, про що розповідає уривок. Як ця розповідь дає логічну відповідь на давнє запитання: «Що з’явилося спочатку — курка чи яйце?» До цього часу Земля була вкрита водою. Аби підготувати створити місце для життя людини,

створення якої Бог планував, Він змінив поверхню Землі, сформувавши «басейни», які вмістили в себе воду й утворили моря. Завдяки цьому з’явилися континенти. Це було третє розділення фізичних властивостей Землі. (Перше — між світлом і темрявою; друге — між водою вгорі й водою внизу; третє — між сушею та морями).

Також утретє Бог дає назву тому, що розділив. Суша отримує ім’я «земля», а місце зібрання води — «море». Це ще раз підкреслює, що Бог є Володарем усього простору. Оглянувши розташування суші та морів, Він оголошує, що це «добре».

Третього дня відзначена ще одна подія творіння. Суша стала місцем зрощування поживи для творінь, які з’явилися пізніше. Бог викликає із суші (землі) рослини. Зелень, трави й плодові дерева згадуються окремо. Вони мали стати джерелом їжі для мешканців Землі. У тексті не згадується, скільки видів рослин створено, але в ньому відзначено різноманіття рослинного світу, яке існувало від початку. Беручи до уваги те, що ми бачимо сьогодні, можна припустити, що було створено величезну різноманітність життєвих форм. Святе Письмо також ясно свідчить про те, що на Землі не було жодного «предка», від якого розвинулися б усі рослини, навпаки, від самого початку рослинність існує в усьому різноманітті. Основна концепція еволюційної біології про те, що одна-єдина рослина стала «предком» для решти, суперечить Божому Слову.

Подивіться на величезне розмаїття фруктів, овочів та інших їстівних рослин. Як це свідчить про нашого дбайливого Бога? Чому нерозумно вважати, що все це утворилося, як стверджують еволюціоністи, у результаті випадкових процесів?

Четвер 10 січня

БОЖЕ ВСЕМОГУТНЄ СЛОВО

Що говорять наведені нижче тексти про силу Божого слова? 2 Кор. 4:6 Ісаї 55:11 2 Петра 3:5

Біблія навчає, що Бог творив з нічого (євр. «бару» — Бут. 1:1) силою Свого слова, без будь-якого конфлікту чи протистояння. Так розуміли творіння в стародавньому світі тільки євреї. Більшість небіблійних історій про створення світу розповідають про насильство та конфлікт під час творіння. Наприклад, давньовавилонська історія про творіння розповідає про чудовисько Апсу та його дружину Тіамат, які породили на світ покоління богів, а потім намагалися їх знищити. Але в цій битві Тіамат загинула, її тіло розділилося на дві частини, одна з яких стала небом, а інша — землею.

Сучасні люди також вигадали історію про творіння шляхом насильства. Згідно з нею, Бог навмисно створив світ з вельми обмеженими ресурсами, що спричинило протиборство в середовищі живих істот, у результаті якого сильніші істоти знищували слабших. Згідно з цією сучасною історією, з плином часу організми дедалі більше ускладнювалися і, врешті-решт, від спільного предка виникли люди й решта живих організмів.

Але «боги» еволюційної теорії (випадкова мутація та природний відбір) не такі, як Бог Біблії. Бог Біблії — Захисник слабких і щедрий Податель, Який піклується про все Своє творіння. Смерть, страждання й інше зло не походять від Бога, навпаки, вони є природним наслідком повстання проти Його доброго правління. «Боги» еволюційної теорії використовують в історії творіння суперництво й усунення слабких. Саме смерть і страждання є їхніми творчими засобами.

Отже, Бут. 1 і 2 ніяк не можуть перебувати в гармонії із сучасною теорією еволюції, яка за своєю суттю суперечить біблійній оповіді про творіння.

П’ятниця 11 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

Хоч Святе Письмо чітко й виразно не говорить про це, проте ми маємо надійну біблійну підставу вірити, що Всесвіт існував задовго до того, як на Землі з’явилося життя. По-перше, у книзі Йова 38:6, 7 Бог стверджує, що під час створення світу живі істоти «радісний окрик здіймали». Це передбачає, що до створення Землі були істоти, які населяли Всесвіт. Посилання в 1 Кор. 4:9 на світ, для якого «ми стали видовищем», може стосуватися тієї ж групи істот. По-друге, змій перебував у Едемському саду до того, як Адам і Єва згрішили. В Об’явл. 12:9 цей змій названий сатаною, скинутим з Небес. Ісус сказав, що Він бачив, як це відбувалося (Луки 10:18). У Єзек. 28:14, 15 описується помазаний херувим, який спочатку був досконалим, але з часом повстав проти Бога. Мається на увазі, що до свого повстання сатана деякий час уже жив у Всесвіті. Отже, Біблія свідчить, що Адам і Єва не були першими створеними істотами.

«Коли Земля вийшла з рук Творця‚ вона була напрочуд гарною. Її поверхня не була одноманітною; її вкривали гори‚ пагорби та рівнини‚ величні ріки та чудові озера; гори не були неприступними й суворими на вигляд‚ з багатьма стрімкими підйомами та жахливими прірвами, як за наших днів; гостроверхі скелясті виступи спочивали під шаром родючого ґрунту‚ вкритого розкішною рослинністю. Не було ані огидних боліт‚ ані безплідних пустель. Всюди тішили око граціозні кущі та ніжні квіти. Вершини пагорбів прикрашали дерева‚ значно величніші за ті‚ які існують сьогодні. Повітря‚ не заражене шкідливими випаровуваннями‚ було чисте й здорове. Поряд з красою такого ландшафту тьмяніють сади найпишніших палаців. Сонми ангелів насолоджувалися цією картиною‚ радіючи прекрасному твориву Божому» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 44).

Питання для обговорення:

Перерахуйте якомога більше доказів на користь того, що світ створений за певним планом. Які аргументи ви можете навести стосовно того, що теорія еволюції не відповідає біблійному вченню про

творіння? Без сумніву, не все ми можемо пояснити в біблійній історії про творіння. Однак чому це не може бути

причиною для заперечення буквальності історії про те, як Бог створив наш світ?

12­18 січня

ТВОРІННЯ ЗАВЕРШЕНО

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 1; Псал. 8:4; Римл. 8:19–22; Левит 11:14–22; Бут. 2:1–3; Марка 2:28.

Пам’ятний вірш: «І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив» (Бут. 2:2).

Урок цього тижня подає огляд короткої біблійної оповіді про останні три дні творіння та суботній спокій. Цю оповідь ми знаходимо в Бут. 1:14–2:3, однак й інші місця Божого Слова посилаються на неї. Однією з найдивовижніших особливостей історії про творіння є її поділ відповідно до днів творіння.

Чому Бог вирішив створити семиденний часовий цикл, який ми називаємо тижнем? Святе Письмо не говорить про це прямо, але ми самі можемо знайти відповідь. Можливо, найголовнішою відповіддю є субота, особливий час спілкування Бога та людини. Може, Бог встановив тиждень, щоб забезпечити період часу, який призначений для звичайної роботи, але регулярно чергується з окремим часовим відрізком, котрий нагадує нам про наші взаємини з Богом (див. Марка 2:28). Така циклічність мала допомогти людям пам’ятати: Бог — істинний Податель усіх благ, і ми повністю залежимо від Нього.

Якими б не були причини, єдине є безсумнівним: записана в першому розділі Буття оповідь свідчить, що процес творіння здійснювався з надзвичайною турботою і мав певну мету. Ніщо не було випадковим.

Неділя 13 січня

СОНЦЕ, МІСЯЦЬ І ЗІРКИ

Прочитайте Бут. 1:14–19. Що було створено в четвертий день творіння? Як нам зрозуміти цей уривок, не вступаючи в суперечність з відомими на сьогодні законами фізичного світу? Напевно, четвертий день обговорюється більше, ніж інші шість днів творіння. Якщо Сонце було

створене четвертого дня, як позначалися денні цикли перших трьох днів творіння? З іншого боку, якщо Сонце вже існувало, що ж відбулося четвертого дня?

Невизначеність щодо подій четвертого дня творіння виникає не внаслідок логічного протиріччя, а через безліч імовірностей. Одна ймовірність може полягати в тому, що Сонце було створене четвертого дня, а перші три дні освітлювалися Божою присутністю або світло походило з іншого джерела, такого як наднова зірка. Текст Об’явл. 21:23 підтверджує цю ідею, говорячи, що місто не має потреби в Сонці, оскільки там присутній Бог. Друга ймовірність полягає в тому, що цього дня Бог наділив Сонце, Місяць і зірки їхніми функціями. Цей погляд узгоджується з текстом Псал. 8:4. Єврейський вчений К. Джон Коллінз пише, що єврейський текст Бут. 1:14 допускає обидві ці можливості (див. C. John Collins, Genesis. 1-4: A Linguistic, Literary, and Theological Commentary [Phillipsburg, NewJersey: P & R Publishing Co., 2006], с. 57.).

Третя можливість полягає в тому, що Сонце могло вже існувати, але було приховане хмарами чи вулканічним пилом, тому до четвертого дня творіння його не було видно або воно не повною мірою виконувало свої функції. Можна зрозуміти, про що йдеться, якщо згадати планету Венеру, на якій сьогодні відбувається те ж саме.

Сам текст не дає наведеним інтерпретаціям чіткого підтвердження або спростування, тому в людей склалися різні думки щодо цього питання. Тут доречно згадати гарне правило, яке закликає

не надавати питанню більшої значущості, ніж надає йому Біблія, і визнати, що наше розуміння обмежене. Таке визнання, особливо в питаннях творіння, не повинно сприйматися нами як щось дуже важке. Зрештою, замисліться: скільки наукових таємниць існує сьогодні; ними впритул займається емпірична наука, але вони так і залишаються таємницями. Наскільки ж більш таємниче те, що приховано в такому далекому минулому?

Понеділок 14 січня

СТВОРЕННЯ ПЕРНАТИХ І ВОДОПЛАВНИХ

Прочитайте Бут. 1:20­23. Чи є в цих текстах щось, що вказує на випадковість? Води й атмосфера були заселені на п’ятий день творіння. Багато хто вбачає взаємозв’язок між

другим і п’ятим днями творіння. Води були розділені атмосферою на другий день, а п’ятого дня вода й атмосфера наповнилися живими істотами. Події творіння відбуваються в певній послідовності, яка відображає задуману модель, тим самим засвідчуючи турботу й упорядкованість Божих діянь. Іншими словами, в оповіді про творіння немає місця випадковості.

Зауважте: як водоплавні, так і пернаті згадані в множині. Це свідчить про те, що п’ятого дня були створені різноманітні численні організми. Кожна істота була наділена здатністю розмножуватися. Різноманітність мала місце від самого початку. Не існувало жодного спільного предка, від якого походили б решта видів, але кожний вид мав здатність відтворювати різноманітних, подібних до себе істот. Наприклад, зі звичайного голуба виведено понад 400 нових різновидів цього птаха; також відомо щонайменше 27 видів золотої рибки. Бог дарував кожному Своєму творінню потенціал відтворювати численні різновиди нащадків, які доповнюють собою розмаїття творіння.

У 21-му вірші сказано: Бог побачив, що все, створене Ним, було добре. Це означає, що всі створені Ним істоти відповідали Його задуму, були привабливі для очей, не мали вад і гармонійно поєднувалися з призначенням творіння.

Небагато живих істот викликають у нас стільки емоцій і захоплення, як птахи. Це справді дивовижні красиві істоти. У них легке, але водночас міцне, жорстке й еластичне пір’я. Частини махового пера з’єднані складною структурою крихітних «вусиків», які забезпечують надійне й водночас невагоме кріплення. Легені птахів створені таким чином, що збагачуються киснем і під час вдиху, і під час видиху, забезпечуючи високий рівень кисню, необхідний для активного польоту. Більше того, деякі кістки птахів мають повітряні мішки, які забезпечують рух кисню й полегшують тіло птаха, сприяючи більш легкому та маневреному польоту. Птахи — дивовижні створіння.

Пам’ятаючи про будову тіла птахів, прочитайте Матв. 10:29–31. Яку розраду ви знаходите в цих словах?

Вівторок 15 січня

СТВОРЕННЯ ЗЕМНИХ ЗВІРІВ

У Бут. 1:24–31 ми читаємо, що земні тварини та люди створені шостого дня. Між третім і шостим днями творіння спостерігається такий же взаємозв’язок, як між другим і п’ятим днями; між поділом суші і моря третього дня та заповненням землі шостого дня. Ще раз бачимо впорядковану, цілеспрямовану послідовність подій творіння, властиву Богові порядку (див.1 Кор. 14:33).

Як п’ятого, так і шостого дня творіння створено безліч істот: різні звірі, худоба, плазуни. У земних звірів немає єдиного предка. Саме Бог створив цю безліч різних видів живих істот. Зверніть увагу на вислів «за родом своїм» та інші схожі фрази в Бут. 1:11, 21, 24, 25. Дехто

намагається використовувати ці вислови, щоб підтвердити ідею постійних «видів». Ця ідея взята з грецької філософії. Стародавні греки вважали, що кожен індивід був недосконалим відображенням незмінного ідеалу, відомого як «тип». Але теорія про незмінність видів не узгоджується з біблійним

вченням про те, що вся природа страждає від прокляття гріха (див. Римл. 8:19–22). Ми знаємо, що види змінилися, як про це сказано в Бут. 3. (Е. Уайт писала про «потрійне прокляття» на Землі — прокляття після гріхопадіння, після гріха Каїна та після потопу. — Див. Патріархи і пророки, с. 90). Підтвердження ми можемо побачити на прикладі паразитів і хижаків, які заподіюють стільки страждань і насильства. Значення фрази «за родом своїм» найкраще розглядати в загальному контексті.

Прочитайте Бут. 6:20; 7:14; Левит 11:14–22. Як вислів «за родом його» або інші співзвучні фрази допомагають нам зрозуміти такі ж фрази в Бут. 1? Фразу «за родом його» або її еквіваленти не слід розуміти, як якесь правило репродукції.

Імовірніше, вона вказує на те, що йдеться про різні види живих істот. Деякі переклади Біблії використовують фразу «різних видів», що більше відповідає контексту. Ця фраза вказує не на незмінність видів, а на різноманітність створених шостого дня істот. Ще з початку творіння було створено безліч найрізноманітніших рослин і тварин.

Середа 16 січня

ТВОРІННЯ ЗАВЕРШЕНО

Після того як через шість днів творіння було завершено (створення людини розглянемо пізніше), ми бачимо перші біблійні згадки про сьомий день.

Прочитайте Бут. 2:1–3. Зверніть особливу увагу на перший вірш, у якому підкреслюється завершення діянь Бога. Чому це так важливо в контексті нашого розуміння значущості сьомого дня? Єврейське слово, яке передає в цьому тексті ідею відпочинку, — «шават» (шанувати, спочивати).

Воно тісно пов’язане зі словом «субота» (євр. «шаббат») і вказує на припинення роботи після завершення проекту. Бог не втомився і не потребував відпочинку (див. Ісаї 40:28). Він закінчив справу творіння й тому зупинився. На сьомому дні спочиває особливе Боже благословення. Цей день не просто благословенний, але й освячений, що вказує на його відокремленість, особливе посвячення Богові. Таким чином, Бог надав особливого значення суботі в контексті взаємовідносин між Богом і людьми.

Прочитайте Марка 2:27, 28. Яка, за словами Ісуса, мета суботи? Зауважте: субота була дана не тому, що цього потребував Бог, а тому, що цього потребувала

людина, а Бог подбав про її потреби. Наприкінці першого тижня Бог спочивав від діл творіння та присвятив Свій час спілкуванню з творінням. Люди мали потребу в спілкуванні зі своїм Творцем, щоб усвідомити своє місце у Всесвіті. Уявіть собі радість і здивування, які відчули Адам і Єва, спілкуючись із Богом та споглядаючи створений Ним світ. Мудрість цієї постанови про спокій стала ще більш очевидною після гріхопадіння. Ми потребуємо суботнього спокою, щоб не забути Бога, не загрузнути в метушні й матеріалізмі.

Бог велить нам присвячувати сьому частину нашого часу роздумам про творіння. Що це має говорити нам про важливість Божого вчення? Як ви можете осягнути більш глибокий і багатий досвід спілкування з Господом, відпочиваючи в суботу, як це робив Він Сам?

Четвер 17 січня

БУКВАЛЬНИЙ ДЕНЬ

Прочитайте Бут. 1:5, 8, 31. З чого складався день творіння? Чи вказує щось у наведених віршах на те, що це була не буквальна 24­годинна доба? Природа днів творіння є предметом великих дискусій. Декого хвилює питання, чи це були

звичайні дні, чи вони являли собою набагато триваліші періоди часу. Наведений у тексті опис днів творіння відповідає на поставлене запитання. Ці дні складалися з вечора (темного періоду) і ранку

(світлого періоду), до того ж вони послідовно пронумеровані. Іншими словами, дні тут подані в дуже чіткій відповідності до днів нинішніх: вечір і ранок, темний і світлий періоди. Важко знайти більш визначений, виразний опис днів тижня. Періодичний вислів «і був вечір, і був ранок» підкреслює буквальний характер кожного дня.

Прочитайте Левит 23:3. Яка вказівка в цьому тексті підтвер­д­жує ідею, що всі сім днів тижня творіння були такими ж, як нинішні дні? Стародавні євреї не сумнівалися в природі суботнього дня. Для них це був день звичайної

тривалості, але з особливими благословеннями від Бога. Зверніть увагу на виразне порівняння Божого робочого шестиденного тижня з нашим робочим шестиденним тижнем та відповідне порівняння Божого дня спокою й нашого (див. також Вих. 20:9, 11). Навіть багато дослідників, які відкидають ідею про буквальність днів творіння, часто визнають, що біблійні автори сприймали дні творіння як буквальні.

Для наших взаємовідносин з Богом украй важливо довіряти Йому та Його Слову. Якщо ми не можемо довіряти Божому Слову щодо такого основоположного й настільки ясно вираженого питання, як описаний у книзі Буття процес творіння, котрий відбувався впродовж буквальних шести днів, у чому тоді взагалі може виражатися наша довіра?

П’ятниця 18 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

Як уже було сказано, дні тижня творіння в біблійній оповіді пронумеровані й подані кожен з двома складовими — темний період (вечір) і світлий період (ранок). Наймудрішою інтерпретацією цих днів може бути тільки розуміння того, що це були такі ж дні, як і нинішні. Дехто, намагаючись довести, що кожний день творіння насправді являв собою 1000 років, посилається на такі тексти, як Псал. 90:4 і 2 Петра 3:8. Такий висновок не підтверджується текстом і ніяк не вирішує проблеми, створеної тими, хто вважає, що ці дні тривали мільярди років.

І якщо дні, про які йдеться в книзі Буття, були цілими епохами, слід очікувати появи скам’янілостей, котрі відповідають послідовності живих організмів, створених у наступні шість «днів» творіння. Таким чином, першими скам’янілостями повинні бути рослини, створені третього «дня». Далі — риби та птахи. І тільки потім ми повинні виявити перших наземних тварин. Але скам’янілості не відповідають такій послідовності. Водні мешканці з’являються перед рослинами, а наземні тварини перед птахами. Перші скам’янілі плодові дерева та інші квітучі рослини з’являються після всіх цих груп. Єдина спільна відповідність полягає лише в тому, що люди з’являються останніми і там, і там.

«Про кожний новий день творіння Святе Письмо говорить, що він, як і всі наступні, складався з вечора і ранку» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 112).

«Але хибне припущення про те, що події першого тижня вимагали для свого завершення сім величезних невизначених періодів, завдає прямого удару основі суботи –четвертій заповіді. Воно робить невизначеним і незрозумілим те, що Бог зробив очевидним. Таким є найгірший вид невір’я, бо для багатьох із тих, хто стверджує, що вірить у написане про творіння, це є замасковане невір’я» (Е. Уайт. Духовні дари, т. 3, с. 91).

Питання для обговорення:

Навіть якщо не тлумачити описане в книзі Буття буквально, два аспекти очевидні: у творінні не було жодної випадковості й жодного спільного предка, від якого походять усі види. Проте дарвіністська еволюція у своїх різних варіаціях навчає саме цих двох постулатів: випадковість і спільний предок, від якого походять усі види. У такому разі, як дехто може тлумачити Буття за допомогою теорії, котра суперечить самій основі книги Буття?

Чому важливо розуміти, що наука, незважаючи на всю її користь, являє собою лише слабкі людські спроби осягнути неосяжне?

Усе, що може вивчати наука, — це лише грішний світ, який багато в чому відрізняється від первісного творіння. Чому важливо завжди пам’ятати про це?

19–25 січня

ТВОРІННЯ, ПРЕДСТАВЛЕНЕ В БІБЛІЇ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 2; Матв. 19:4–6; Псал. 8; Йова 38:1–21; 42:1–6; Ісаї 45:18; Дії 17:22–31.

Пам’ятний вірш: «І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічну Євангелію, щоб звіщати її жителям землі, — усякому народові, поколінню, племені і народності, — проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!» (Об’явл. 14:6, 7).

Уривок Бут. 1:1–2:3 слугує основою для багатьох біблійних текстів про творіння. Деякі посилання на Бут. 1 цілком очевидні, інші є непрямими. Непрямі посилання часто повторюють деякі слова й думки без прямого посилання на текст, наприклад, 2 Кор. 4:6: «Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! — освітив наші серця, щоб просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа». А ось пряме посилання: Євр. 4:4: «Бо сказав десь про сьомий день отак: І відпочив Бог сьомого дня від усіх Своїх діл» (цитується Бут. 2:2).

Цього тижня ми розглянемо різні біблійні посилання на розповідь книги Буття і покажемо, що інші біблійні автори розуміли її як буквальний опис походження людини.

Неділя 20 січня

ТВОРІННЯ В БУТ. 2

«Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю» (Бут. 2:4).

У Бут. 1–2:3 ми читаємо першу розповідь про те, як Бог творив наш світ. Вона формує основу всіх інших істин, у які ми, як християни, віримо.

Однак розповідь про творіння на цьому не закінчується. Починаючи з Бут. 2:3, і до кінця цього розділу ми бачимо додаткові деталі, особливо про створення Адама та Єви. Таким чином, ми повинні розуміти Бут. 2:4 як вступ до більш детальної історії створення Адама та Єви, стисло узагальненого в Бут. 1:26–29. Деякі сучасні дослідники вважають, що перший і другий розділи книги Буття суперечать один одному, але для Мойсея та інших біблійних авторів це стало б сюрпризом. Якби ці історії суперечили одна одній, Мойсей ніколи не записав би їх, особливо в такій близькості одна до одної. Протиріччя в цих текстах немає, протиріччя в них додають читачі.

Прочитайте Матв. 19:4–6. Як Ісус підтверджує історичну достовірність Бут. 1 і 2? У відповідь на запитання фарисеїв про розлучення Ісус цитує Бут. 1:27 і 2:24, показавши таким

чином, що Він розглядав обидві ці істини в контексті однієї й тієї ж історичної події — створення світу та людини. Скільки ще нам потрібно доказів того, що Бут. 1 і 2 являють собою гармонійні оповіді про творіння, доктрину та вчення, яке формує основу нашого існування й призначення? Ми на Землі не випадково, ми тут не тому, що нам пощастило; ми — істоти, створені за Божим образом, а дана в Бут. 1 і 2 розповідь про творіння є особливим Божественним об’явленням про наше походження.

Прочитайте Бут. 2. Як цей розділ допомагає нам краще зрозуміти, що означає бути людиною, котра створена за Божим образом і має вільну волю?

Понеділок 21 січня

ТВОРІННЯ В ПСАЛМАХ

Прочитайте Псал. 8. Які взаємозв’язки ви знаходите між цим псалмом і Бут. 1? Прочитайте Псал. 104. Зверніть увагу, як цей псалом прославляє Бога за Його доброту, виявлену в творінні та провидінні. Знайдіть у запропонованих нижче віршах із Псал. 104 взаємозв’язок з Бут. 1: Вірш 2 Вірші 5­7 Вірші 7­9 Вірш 14 Вірш 19 Вірш 25 Зауважте, наскільки тематична послідовність у цьому псалмі ідентична з тематичною

послідовністю Бут. 1. Сукупність поетичних образів яскраво представлена у віршах, і в цій вістці чітко простежується сила, мудрість і доброта Бога, а також залежність усього творіння від Творця. Ніщо в псалмах не вказує на те, що розповідь книги Буття не слід сприймати буквально.

Зверніть увагу на наступні приклади із псалмів, котрі у­згоджуються з Бут. 1. Псал. 24:1, 2 Псал. 33:6 Псал. 74:16, 17 Псал. 89:12 Псалми сповнені прославлення Творця. Іноді ця хвала висловлена мовою, яка нагадує Бут. 1, в

інших місцях трапляються більш загальні фрази; але в усіх випадках опис творіння узгоджується з Бут. 1 і нагадує нам про основоположну роль книги Буття в розумінні нашого походження як синів і дочок Бога.

Вівторок 22 січня

ТВОРІННЯ В КНИЗІ ЙОВА

Прочитайте Йова 38:1–21. Зверніть увагу на тему творіння в наведених нижче віршах. Вірші 4–7 Вірші 8–11 Вірш 12 Вірш 16 Вірш 19 Важливо пам’ятати про обставини життя Йова. На цього патріарха обрушилася найбільша

трагедія, і він намагався зрозуміти, як таке могло статися з ним, вірним Божим послідовником. З 38-го розділу й аж до 41-го у відповідь на наболілі запитання Йова Господь говорить про Свою творчу силу.

Уважно прочитайте відповідь Йова Господеві в книзі Йова 42:1­6. Чому Йов відповів саме так? Які уроки ми можемо взяти з його відповіді, здатні допомогти нам довіряти Богові в наших особистих трагедіях? Нездатність Йова пояснити таємниці творіння привела його до визнання величі Бога та довіри

Йому, незважаючи на всі події. Ми також розуміємо, що нездатні відповісти на багато запитань, пов’язаних із творінням, тому приклад Йова повинен спонукати нас у всіх обставинах довіряти Богові. На багато запитань життя ми так і не знайдемо відповіді на Землі, але нас чекає вічність, і тоді ми почуємо пояснення того, що зараз здається незбагненним.

Завдяки чудесам творіння, які сьогодні люди розуміють значно краще, ніж міг їх зрозуміти Йов, ми повинні навчитися довіряти великій любові й силі Бога.

Живучи після розп’яття Ісуса Христа, сьогодні ми, знаємо Творця також як нашого розп’ятого Спасителя. У Йова не було такого знання, принаймні настільки чіткого, як у нас. Наскільки ж більше ми повинні довіряти доброті Бога, знаючи, як багато Він зробив для нас?

Середа 23 січня

ТВОРІННЯ В ПРОРОКАХ

«Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, — на проживання на ній Він її вформував. Я — Господь, і нема більше іншого Бога!» (Ісаї 45:18 ).

Текст Ісаї 45:18 відкриває намір Бога приготувати місце для проживання людини; отже, придатність Землі для життя — не випадковість.

Розгляньте деякі властивості Землі, які роблять її сприятливим місцем для життя людини, на відміну від інших планет Сонячної системи. По-перше, достатня кількість води. На Марсі спостерігаються певні ознаки активності води, але ні на цій, ні на інших відомих нам планетах немає постійних водоймищ, як на Землі. Інша унікальна особливість Землі — склад атмосфери, яка містить близько 21% кисню та 78% азоту. В атмосфері інших планет переважає або вуглекислий газ, або гелій, і тільки земна атмосфера має всі умови для життя. Межі коливань температури на Землі підходять для життя, на відміну від інших планет Сонячної системи. Відстань між Землею і Сонцем, склад атмосфери, маса Землі, швидкість її обертання, яка визначає тривалість дня і ночі — усі ці та багато інших чинників роблять Землю єдиною серед відомих нам планет сприятливою для життя.

Як наведені нижче тексти підтверджують події, описані в Бут. 1? Ісаї 44:24 Ісаї 45:12 Єрем. 51:15, 16 Амоса 4:13 Йони 1:9 Зах. 12:1 Подумайте про наше походження. Чому так важливо правильно розуміти це питання, якщо ми хочемо знати, ким ми є, чому ми тут і на що можемо сподіватися у світі, який сам по собі не дає жодної надії?

Четвер 24 січня

ТВОРІННЯ В НОВОМУ ЗАВІТІ Прочитайте Дії 17:22–31. За яких обставин прозвучала проповідь Павла? Звернувшись до цих освічених людей, про що передусім апостол почав говорити? (Вірші 24, 25). Що сказав Павло про взаємовідносини між Богом Творцем і людьми? (Вірші 26–28). Безперечно, ця аудиторія включала в себе дві групи філософів — стоїків та епікурейців. Стоїки

погоджувалися з реальністю задуму в природі, у той час як епікурейці заперечували це. Ані ті, ані інші не мали пізнання про істинного Бога, але їхні переконання щодо задуму в природі подібні до багатьох сучасних переконань.

Тут важливо зазначити, що у своєму свідченні язичеським мислителям Павло робить наголос на істині про те, що Господь — Творець усього, Творець людства. Павло мав мало спільного з його слухачами, тому відразу ж звернувся до того, що все-таки залишалося для них спільним, — до факту самого їхнього існування, і, ґрунтуючись на цій незаперечній реальності, він намагався вибудувати свої доводи. Отже, ми знову бачимо, що творіння є однією з найважливіших тем Святого Письма.

Прочитайте тексти: Матв. 19:4–6; Марка 2:27; Луки 3:38; Івана 1:1–3; 2 Кор. 4:6; Євр. 4:4; Якова 3:9; 2 Петра 3:5; Юди 11, 14. Захоплює те, що кожен із цих новозавітних авторів прямо чи непрямо посилається на розповідь про творіння в книзі Буття. Це ще раз свідчить, наскільки загальноприйнятою була для всіх біблійних письменників розповідь про наше походження, записана в книзі Буття.

Прочитайте Об’явл. 4:11 і 10:5, 6. Що говорять небесні істоти про Божу творчу силу? Творіння не було випадковістю, а відбулося з волі Божої. У другому уривку міститься ясне

посилання на Вих. 20:11. Ще раз (як і в Івана 1:1–3) Іван показує свою обізнаність щодо історії творіння та виявляє віру в її істинність. Буде нерозумно з нашого боку чинити інакше.

П’ятниця 25 січня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ: Біблія — це книга про Бога та Його взаємини з людьми й нашим світом. Події тижня творіння

унікальні та надприродні. Вони не належать до сфери наукового дослідження щонайменше з двох причин. По-перше, вони унікальні. Ці події відбулися лише один раз. Науці дуже непросто їх дослідити, оскільки їх не можна повторити чи перевірити тестуванням. По-друге, події творіння надприродні. Вони не стали природним результатом підтримки Богом творіння, а були Його особливими цілеспрямованими діями. Наука має справу тільки з готовим матеріалом і не приймає жодних пояснень, пов’язаних із безпосереднім Божим втручанням (принаймні зараз так є). Оскільки події творіння унікальні й надприродні, вони перебувають поза досяжністю науки.

Це важливо усвідомлювати, адже розуміння людиною свого походження впливає на її погляди щодо своєї природи й ідентичності. Розуміння нашого походження настільки важливе, що Бог помістив цю тему на перше місце в Біблії, до того ж сама біблійна вістка ґрунтується на історичності оповіді про творіння. Стверджувати, що ми можемо пізнати історію нашого світу за допомогою науки, — те саме, що говорити, ніби цю історію можна пояснити без урахування прямого Божого втручання; це омана, яка веде до ще більшої помилки.

«Люди намагатимуться пояснити справу творіння, яку Бог ніколи не відкривав природними причинами. Але людська наука не зможе осягнути таємниці Бога Небес та пояснити грандіозну роботу творіння, чудо всемогутньої сили, раніше, ніж вона зможе пояснити походження Бога» (Е. Уайт. Духовні дари, т. 1, с. 89).

Питання для обговорення: Творіння — одна з основних тем Біблії. Чи є якісь свідчення того, що автори Біблії мали різні погляди на

творіння або що хтось із них сумнівався в істинності деяких частин книги Буття? Чому важливо відповісти на це запитання?

Які докази наводять люди, пояснюючи, чому вони не вірять у те, що сама природа свідчить про задум Творця?

Ісус підтвердив авторитет писань Мойсея (Луки 16:29–31), зокрема й історію про творіння (Марка 2:27, 28; Матв. 19:4–6). Ґрунтуючись на всьому сказаному вище, а також на прикладі Ісуса, якою має бути наша позиція щодо історії про творіння?

26 січня — 1 лютого

ТВОРІННЯ І МОРАЛЬНІСТЬ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 2:16, 17; Бут. 1:26–28; Якова 3:9; Дії 17:26; Прип. 14:31; Матв. 5:44–48; Об’явл. 20:11–13.

Пам’ятний вірш: «І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!»» (Бут. 2:16, 17).

Людям подобається говорити про права людини. З часів, коли була написана Велика хартія вольностей (1215 р.), французька Декларація прав людини і громадянина (1789 р.), і до останніх декларацій ООН розвивається ідея про те, що люди володіють певними «невід’ємними правами», які ніхто не може в нас забрати. Вони наші на підставі того, що ми люди (принаймні так свідчить теорія).

Однак залишаються запитання: що це за права? Як нам їх визначити? Чи можуть ці права видозмінюватися, і якщо так, то яким чином? Чому ми, як люди, обов’язково повинні володіти цими правами?

Наприклад, у деяких країнах жінкам не дозволялося брати участь у голосуванні аж до ХХ століття (деякі народи досі заперечують це право). Як у такому разі уряд може дарувати людям те, що вже є їхнім «невід’ємним правом»?

Це складні запитання, відповіді на які нерозривно пов’язані з питанням походження людини — темою уроку цього тижня.

Неділя 27 січня

НАША ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ТВОРЦЯ

У Бут. 2:7 розповідається про те, як Бог створив Адама, причому окремо від інших творінь. Текст зображає людину як інтелектуальну моральну істоту, а не як тварину. У вірші не згадуються подробиці, але ми можемо уявити, як Бог бере в руки земний порох, щоб надати йому задуманої форми та розміру. Хтось може подумати, що великий Правитель Всесвіту не став би нахилятися і бруднити руки, створюючи людину, однак Біблія зображає такого Творця, Який повністю залучений до процесу створення й тісно взаємодіє зі Своїм творінням. Адже вжите в Бут. 2:7 слово «творити» (євр. «яцар») буквально означає формувати, ліпити. Святе Письмо розповідає про численні випадки, коли Бог охоче взаємодіяв зі Своїм творінням. Як приклади можна навести такі уривки: Вих. 32:15, 16; Луки 4:40; Івана 9:6. Справді, втілення Христа і Його щоденне життя у створеному Ним світі, практично подібне до нашого, спростовує поняття про те, що Бог не став би нахилятися, «аби забруднити руки» об людину.

Прочитайте Бут. 2:16, 17. Яке повеління Бог дав Адамові? Яка суть цього повеління? Ми можемо запитати, чи мав Бог право встановлювати правила для Адама та Єви? Порівняйте цю

ситуацію із ситуацією сім’ї, де є маленька дитина. Батьки забезпечують дитині оселю і все необхідне для життя. Вони люблять свою дитину й зосереджені на тому, що найкраще для неї. Їхній чималий досвід і мудрість можуть зберегти дитину від багатьох лих, якщо вона, у свою чергу, виявлятиме послух. Деяким дітям важко слухатися батьків, але загальноприйнятою нормою є факт: поки дитина залежна від батьків, вона зобов’язана приймати їхні правила. Так само й ми завжди залежні від нашого Небесного Отця, Який підтримує наше життя і дарує нам усе необхідне, тому й для нас буде

правильним приймати Боже керівництво. Оскільки Він Бог любові, ми можемо довіряти Йому і знати, що Він завжди діятиме для нашого добра.

Прочитайте Псал. 95:6, 7 і Псал. 100. Як псалмист змальовує нашу залежність від Бога? Які зобов’язання ця залежність покладає на нас, особливо стосовно інших людей?

Понеділок 28 січня

ЗА ОБРАЗОМ БОЖИМ

Прочитайте Бут. 1:26–28. Якою особливістю, не притаманною тваринам, Бог наділив людину? Що означає «за образом Божим»? Це питання породило незліченні дискусії та різноманітні думки.

Але в самих біблійних віршах можна знайти ключі до розуміння цього вислову. По-перше, зауважте: бути створеним за образом Божим передбачає, що ми повинні мати певну схожість із Богом. Одним важливим аспектом Божого образу є те, що Бог дарував людині право володарювати над іншими творіннями. Оскільки Бог — Володар усього, Він передав людині частину влади, подарувавши їй право панувати над рибами, птахами і тваринами.

Зауважте також, що Бог замислив створити людину за «Нашим» образом, тобто образ відображає множинність Божества. Господь створив людей — чоловіка та жінку. Образ Божий у повноті виражений не в одній людині, а у взаємовідносинах. Подібно до того як Божество виявляється у взаємовідносинах трьох Осіб, так і образ Божий у людині виявляється в стосунках чоловіка та жінки. Здатність будувати взаємини є частиною Божого образу. А взаємини, звичайно, передбачають відповідальність, що нерозривно пов’язано з моральністю. Отже, уже тут ми бачимо, що моральність знаходить своє підґрунтя в історії творіння.

Прочитайте Бут. 9:6 і Якова 3:9. Як ідея про те, що люди створені за Божим образом, чітко пов’язана з концепцією моральності? Люди не одне тисячоліття переймаються над питанням моральності. Але ще до того як вдасться

з’ясувати, якою має бути моральність, ідея моральності в цілому порушує безліч глибоких проблем. Чому, на відміну від усіх інших живих істот на Землі, люди мають совість та вміння розрізняти правильне і неправильне? Як істоти, створені, по суті, з речовини, далекої від моралі (кварків, глюонів, електронів тощо), можуть щось знати про моральні концепції? Відповідь можна знайти в перших розділах Біблії, які відкривають, що люди є моральними істотами, створеними «за образом Божим».

Вівторок 29 січня

ВІД ОДНІЄЇ КРОВІ

У Бут. 2:23 Адам називає свою дружину «Єва» (євр. хава). Це слово пов’язане з єврейським дієсловом хая, що означає «жити», «оживати». Тому ім’я «Єва» може бути перекладене як «подателька життя». Ім’я Єви говорить про те, що вона матір усіх людей. Ми всі — одна сім’я в прямому значенні слова.

Прочитайте Дії 17:26. Як Павло пов’язує братерство всього людства з творінням? Порівняйте з Матв. 23:9. Ми об’єднані тим, що всі походимо від однієї жінки — Єви — та від одного чоловіка — Адама.

Однак наш справжній Отець, Творець, Життєдавець — Бог. Цей факт є основою людської рівності. Замисліться, наскільки змінилися б людські взаємини, якби всі люди визнавали цю важливу істину. Якщо нам потрібний доказ того, наскільки ми впали, наскільки гріх спотворив нас, то можемо побачити це в сумному факті, що часто люди ставляться одне до одного гірше, ніж до тварин.

Прочитайте Прип. 14:31 і 22:2. Як ці тексти допомагають нам зрозуміти взаємозв’язок між моральністю й фактом, що ми створені Богом?

Людей розділяють багато чинників: політичні, національні, етнічні, економічні. Економічний

чинник, імовірно, — один з найвагоміших (хоч і не настільки, як передбачив Карл Маркс: робітники світу так ніколи й не об’єдналися, навпаки, вони воювали один з одним через національні та територіально-економічні причини). Сьогодні, як і завжди, бідні й багаті часто дивляться один на одного з підозрою та презирством. Як часто ці почуття призводили до насильства і навіть війн! Причини бідності та вирішення цієї проблеми, як і раніше, заганяють нас у глухий кут (див. Матв. 26:11), але, як свідчить Слово Боже: багаті чи бідні, ми всі маємо гідність, яка належить нам за правом походження.

Після популяризації дарвінізму деякі люди почали виправдовувати експлуатацію бідних багатими на підставі «соціального дарвінізму». Зміст цієї ідеї такий: якщо у світі природи сильні перемагають та експлуатують слабких, чому той самий принцип не можна застосувати в економіці? Чи можна вважати цю ідею ще одним прикладом того, чому правильне розуміння питання про походження є досить важливим у розумінні питання моральності?

Середа 30 січня

ХАРАКТЕР НАШОГО ТВОРЦЯ

Бог створив нас за Своїм образом; це означає, що ми повинні відображати Його характер. Тобто наскільки можливо для людини, ми повинні бути такими, як Він. Зауважте: між прагненням бути, як Бог (стати подібними до Бога за характером), та бажанням бути Богом існує величезна різниця. Однак щоб бути такими, як Бог, тобто відображати Його характер, ми повинні правильно розуміти цей характер.

Прочитайте Матв. 5:44–48. Що ці вірші говорять про характер Бога і про те, як ми маємо відображати Його характер у нашому житті? Прочитайте Луки 10:29–37. Знову ж таки, що тут сказано про Божий характер і про те, як людина має відображати його у своєму житті? Див. також Филп. 2:1–8. В історії, яку розповів Ісус, зображено двох людей з двох непримиренних груп. Однак Ісус

показав, що вони були ближніми один для одного. Кожен ніс відповідальність перед іншим, і Богові було приємно бачити, що їхні відмінності не перешкоджають їм виявляти один до одного доброту та співчуття. Який контраст між принципами Божого Царства та принципами правління сатани! Бог закликає сильних піклуватися про слабких, у той час як сатанинські принципи вимагають знищення слабких сильними. Бог створив світ добрих взаємин, але сатана настільки спотворив його, що багато хто вважає виживання в цьому світі найбільш розумною поведінкою. Якщо людина з’явилася внаслідок жорстокого процесу природного відбору (у якому сильні витісняють слабких), то чому вона повинна діяти інакше? Якщо ми приймаємо такий погляд, тоді просування власних інтересів за рахунок тих, хто не пройшов «природного відбору», стає для нас не просто нормою, а слідуванням за Богом і дотриманням встановлених Ним вимог природи.

Яким ще чином розуміння нашого походження може впливати на наші уявлення про моральність?

Четвер 31 січня

МОРАЛЬНІСТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

У попередньому уроці ми розглядали проповідь Павла в Афінах (Дії 17:16–31). Простежте за ходом його аргументів, звернувши увагу на закінчення проповіді. Чому таким важливим є висновок апостола, особливо щодо питання походження та моральності?

Проповідь Павла афінянам почалася з теми творіння й закінчилася темою суду. Згідно зі словами Павла, Бог, Котрий створив світ і все, що в ньому, встановив день, коли судитиме світ. Бути моральним — значить нести певну відповідальність, і кожний з нас дасть відповідь за свої вчинки та слова (див. Екл. 12:13, 14; Матв. 12:36, 37).

Прочитайте Об’явл. 20:11–13 і Матв. 25:31–40. Яке ясне вчення викладене в цих текстах і як воно пов’язане з моральністю? Усі люди, які будь-коли жили на Землі, зустрінуться в Божій присутності на суді. Різниця між

двома групами людей в притчі Ісуса полягає в тому, як вони ставилися до знедолених. Творцю не байдуже, як Його творіння ставиться одне до одного, особливо до нужденних. На Небесах немає місця принципу природного відбору, він суперечить характерові Бога миру.

Біблія ясно навчає, що одного разу Сам Бог відновить справедливість, якої сьогодні так не вистачає у світі. Більше того, ідея суду передбачає наявність морального Закону; хіба Бог судив би й карав, якби до цього не дав моральних стандартів, яких люди могли б дотримуватися? (Див. Якова 2:12; 2 Кор. 5:10).

Поміркуйте над реальністю та неминучістю суду. Яким чином ми можемо бути впевненими в успішному вирішенні нашої справи на суді? Чому для цього нам необхідні Блага вістка й обітниця про спасіння в Христі?

П’ятниця 1 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

Згідно зі Святим Письмом, Адам був першою людиною, створеною Богом з пороху земного. Наше розуміння витоків моральності ґрунтується на походженні Адама. Біблійна концепція моральності невіддільна від біблійного вчення про творіння.

Визнання Адама першою людиною також спростовує ідею про те, що якісь викопні рештки — це рештки предків Адама або інших людей. Звідки ж узялися ці викопні рештки та скам’янілості? Існують різні припущення. По-перше, людино-подібні скам’янілості, можливо, є рештками людей, які володіли нормальним інтелектом, але нестандартною статурою. Друге припущення полягає в тому, що люди могли виродитися через спосіб життя, навколишнє середовище або інші чинники. Третя можливість припускає, що знайдені скам’янілості могли бути результатом безпосередніх спроб сатани спотворити творіння невідомим нам чином. Ще одна можливість припускає, що вони взагалі були не людьми, а лише схожими на людей істотами. Різні люди віддають перевагу різним поясненням, але оскільки ми не маємо прямих доказів, щоб закрити це питання, краще не надавати роздумам на цю тему догматичного характеру. Викопні рештки не витягують з прикріпленими до них табличками типу: «Вироблено в Китаї 500 мільйонів років тому». Наше розуміння земної історії, яке доволі неоднозначне в наукових колах, дає нам лише каркас, у рамках якого ми пояснюємо скам’янілості, проте нашим поясненням немає доказів. Вони залишаються лише інтерпретаціями, не більше.

Питання для обговорення:

Подумайте, що б сталося, якби не було Творця, Який дав людині моральний Закон. Звідки б узялися моральні принципи? Багато людей, хоч і не вірять у Бога, та все ж дотримуються певних суворих моральних стандартів. На якій підставі, крім Божого Закону, людина може розвинути моральні норми? До чого, імовірно, усе це могло б призвести? Яка абсолютна хиба характеризувала б усі результати?

Як наш погляд на творіння формує нашу думку щодо таких проблем, як евтаназія, клонування, аборти тощо? Місцевий житель, який добровільно зголосився бути гідом у нацистському концентраційному таборі в Дахау,

почав тур з бесіди про теорію еволюції Чарльза Дарвіна, вважаючи, що саме ця теорія дозволила існувати Дахау та іншим таким місцям. У чому полягає очевидна логіка таких міркувань? У чому вона може виявитися некоректною?

2–8 лютого

ТВОРІННЯ ТА ГРІХОПАДІННЯ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 3:1–15; Матв. 4:3–10; Колос. 2:20–23; Івана 3:17; Об’явл. 14:6, 7.

Пам’ятний вірш: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:15).

Один комедійний актор часто грав роль Джеральдини, дружини міністра. Якось вона повернулася додому з новою дорогою сукнею. Її чоловік (роль якого виконував той самий актор) розлютився. А Джеральдина кричить у відповідь: «Диявол змусив мене купити цю сукню! Я не хотіла її купувати, але диявол не давав мені спокою».

Автор вважав, що це має бути смішно. Однак наш світ і зло, яке панує в ньому, свідчать, що сатана — це не жарти.

Деякі люди сприймають ідею існування диявола як давній забобон, до якого не варто серйозно ставитися. Однак Святе Письмо чітко говорить: хоч сатана й переможений ворог (Об’явл. 12:12; 1 Івана 3:8), він усе ж перебуває тут, на Землі, і бажає заподіяти Божому творінню якомога більше шкоди та руйнування.

Цього тижня ми розглянемо опис першої атаки сатани й намагатимемося взяти з цього випадку певні уроки, щоб під час нападів диявола ми могли надіятися на даровану нам Христом перемогу.

Неділя 3 лютого

«ЗМІЙ БУВ ХИТРІШИМ»

Прочитайте Бут. 3:1. Як тут представлений сатана, котрий постає як змій? Хитрість змія виявляється в тому, як він спокушає. Він не застосовує відкриту атаку, а

намагається залучити жінку до розмови. Зверніть увагу, що слова змія — це щонайменше два висловлення сумніву. По-перше, він запитує, чи справді Бог так стверджував. По-друге, він будує своє запитання так, щоб викликати сумнів у Божій великодушності. Фактично він запитує: «Невже Бог справді щось приховує від вас? Хіба вам не можна їсти плоди від будь-якого дерева в саду?» Ціле-спрямовано спотворюючи Божі повеління, змій спонукає жінку виправити сказане й таким чином успішно заводить з нею розмову. Його стратегія справді лукава.

Звичайно, тактика сатани не повинна дивувати нас. Ісус назвав його неправдомовцем і батьком неправди (див. Івана 8:44). В Об’явл. 12:9 сказано, що диявол мав на меті звабити весь Всесвіт, а це означає, що ніхто з нас, навіть адвентисти сьомого дня, не перебувають у безпеці. Цілком очевидно, що сатана не втратив і частки своєї хитрості та підступності. Він, як і раніше, використовує ту саму стратегію, за допомогою якої успішно спокусив Єву. Він сіє сумнів щодо Слова Бога та Його намірів, сподіваючись збентежити нас і втягнути «в діалог». Щоб протистояти його спокусам, ми повинні пильнувати (див. 1 Петра 5:8).

Порівняйте Матв. 4:3–10 з Бут. 3:1. Яким чином сатана намагався застосувати до Ісуса той самий прийом, але чому це не спрацювало? Які уроки ми можемо взяти для себе з відповідей Ісуса на диявольські напади в пустелі? Як сатана намагається вчинити те саме сьогодні з нами?

Понеділок 4 лютого

ЖІНКА ТА ЗМІЙ

Прочитайте Бут. 3:2, 3. Що жінка відповіла змієві? Якої помилки вона припустилася? «Ангели застерігали Єву не відлучатися від чоловіка під час щоденних занять у саду: поруч з

ним небезпека наразити себе на спокусу була меншою, ніж тоді‚ коли жінка залишалася на самоті. Але одного разу, захопившись якоюсь приємною справою‚ вона, сама не зауважуючи того‚ віддалилася від нього. На самоті Єву охопило похмуре, загрозливе передчуття небезпеки, але вона відігнала від себе страх, вирішивши, що є достатньо мудрою та сильною, аби розпізнати зло і протистояти йому. Не звернувши уваги на застереження ангелів‚ Єва незабаром опинилася перед забороненим деревом, дивилася на нього зі змішаним почуттям цікавості та захоплення. Плоди його були чудові, і Єва дивувалася, чому Бог приховав ці плоди від них. Для спокусника надійшла слушна хвилина… Скуштувавши від цього дерева, запевняв змій‚ Адам і Єва зможуть проникнути у вищі сфери буття, осягнути ще більші знання. Адже й він скуштував заборонений плід і завдяки цьому отримав дар мови… Саме завдяки дивним властивостям цих плодів наділяти мудрістю та силою Бог заборонив не тільки куштувати їх, а навіть доторкатися до них» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 54).

Яким чином ми буваємо спокушувані зробити те, про що були попереджені? Як нам встояти в таких спокусах?

Вівторок 5 лютого

ОШУКАНІ ОЧЕВИДНИМ

Прочитайте Бут. 3:4–6. Які висновки Єви призвели її до падіння? Із цього досвіду які ми можемо взяти уроки, котрі допоможуть нам подолати будь­які спокуси, що трапляються на нашому шляху? Сатана успішно залучив Єву до розмови й посіяв сумнів у тому, що і чому сказав Бог. Далі він

повідомляє Єві, що Бог не розповідає всієї правди, а потім пояснює мотиви заборони їсти плоди. Згідно з поясненнями сатани, Бог приховує від них щось хороше, не дозволяючи Адамові та Єві розкрити весь свій потенціал. Тепер сатана відштовхується від свого попереднього запитання, чи справді Бог не дозволяє їм їсти плоди з дерев.

Єва спирається на три моменти й доходить висновку: з’ївши плід, вона отримає користь. По-перше, вона бачить дерево, плоди якого хороші для споживання. Хоч Адам і Єва були попереджені, щоб не їсти цих плодів, жінка помічає, «що дерево добре на їжу». Подумайте про конфлікт між відчуттями й чітким «Так говорить Господь».

Друга причина, яка переконала Єву з’їсти плід, полягала в тому, що він був принадний для очей. Безперечно, усі плоди в саду були прекрасні, але з якоїсь причини увагу Єви особливо привернув плід, запропонований сатаною.

Уявна властивість плода дарувати мудрість стала третьою причиною, через яку Єва забажала з’їсти плід. Змій переконав її, що, з’ївши плід, вона отримає більше пізнання й стане подібною до Бога. Сумно, але Єва не згадала про те, що вона вже була подібна до Бога (див. Бут. 1:27).

Нам сказано, що Єва спокусилася, але не Адам (див. 1 Тим. 2:14). Якщо Адам не був ошуканий, чому ж він з’їв плід? Адам свідомо не послухався Бога, віддавши перевагу піти за Євою, а не за Богом. Чи часто таку поведінку ми спостерігаємо сьогодні? Наскільки легко ми можемо піддатися спокусі йти за словами та вчинками інших, хоч вони повністю суперечать Божому Слову? Адам послухався Єву замість Бога, і це відчинило двері для страшного сну під назвою «Історія людства» (див. Римл. 5:12–21).

Середа 6 лютого БЛАГОДАТЬ І СУД В ЕДЕМІ

(Частина 1) У Бут. 3 після гріхопадіння людей Господь звертається до них із запитаннями: «Де ти?.. Хто

сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?.. Що це ти наробила?» (Бут. 3:9, 11, 13).

За цими запитаннями записаний перший стверджувальний вислів Бога в 3­му розділі, Його перша констатація факту. Що говорить Бог, звертаючись до змія, і яке значення Його слів? Див. Бут. 3:14, 15. Подумайте про значення та наслідки цієї події. Перша декларативна заява Бога грішному

світові фактично являє собою засудження сатани, а не людства. І навіть у цьому засудженні сатани Бог дає людству надію й обітницю Євангелія (вірш 15). Виносячи сатані обвинувальний вирок, Він проголошує надію для людства. Незважаючи на їхній гріх, Господь одразу ж відкриває Адамові та Єві обітницю викуплення.

Зауважте також, що тільки після цієї обітниці, тільки після надії благодаті й спасіння, даної у вірші 15 (відомої також як «перша євангельська обітниця»), Господь проголошує суд над Адамом і Євою: «До жінки промовив: “Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти…” І до Адама сказав Він: “За те, що ти послухав голосу жінки своєї…”» (Бут. 3:16, 17).

Зверніть увагу цей момент: спочатку йде обітниця спасіння, потім — суд. Суд звучить тільки в контексті Євангелія; іншими словами, суд передбачає засудження, але Святе Письмо чітко говорить: «Бо не послав Бог Свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоб через Нього спасти світ» (Івана 3:17).

Чому важливо постійно розмірковувати про те, що мета Бога — спасти нас, а не засудити? Яким чином гріх у нашому житті деколи затьмарює цю найважливішу істину? Іншими словами, як гріх відводить нас від Бога?

Четвер 7 лютого

БЛАГОДАТЬ І СУД В ЕДЕМІ

(Частина 2) У Бут. 1 і 2 подані декларативні твердження (або повеління) Бога, такі як: «Нехай будуть світила

на тверді небесній... Нехай видасть земля живу душу за родом її... Не добре, щоб бути чоловіку самотнім». Усі ці повеління стосуються творіння й оселення людства серед цього творіння. Як ми побачили вчора, наступна репліка Бога, записана в Біблії, міститься в Бут. 3:14, 15. У ній Бог пропонує людству Євангеліє.

Отже, у Святому Письмі перші Божі твердження стосуються творіння, а потім — викуплення, і це викуплення з’являється в контексті самого суду. Так і має бути. Зрештою, яка була б мета Євангелія, у чому полягала б Добра вістка, якби не було суду, не було засудження, від якого потрібно викупити? Сама концепція Євангелія містить у собі ідею засудження, але такого засудження, яке нам не доведеться пережити. Це Добра вістка!

Хоч ми порушили Божий Закон і хоч Бог судитиме злочинців, у Христі Ісусі всі, хто прийняв Його викупну жертву, уникнуть засудження, яке неминуче принесе суд.

Творіння, Євангеліє й суд — ці теми розкриваються не тільки на перших сторінках Біблії, але й на останніх. Прочитайте Об’явл. 14:6, 7. Як ці вірші пов’язані з першими трьома розділами книги Буття? Які паралелі можна побачити в цих віршах?

В Об’явл. 14:6, 7 Бог представлений як Творець, це також ключова тема перших розділів книги Буття. В Об’явл. 14, як і в Бут. 3, спочатку звучить «вічне Євангеліє», а потім вістка про суд. Отже, основою нашої вістки сьогодні має бути благодать, Добра вістка: хоч ми заслуговуємо засудження, проте можемо бути виправдані, очищені і прощені через Ісуса. Без Євангелія наша доля була б такою ж, як доля змія та його насіння, а не такою, як доля жінки і її насіння. Дивовижно, що ця дорогоцінна вістка звучала ще в Едемі, у перших словах Бога до грішного світу.

П’ятниця 8 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

«Бог дарував нашим прабатькам їжу, яку призначив для всього людського роду. Забирати життя в когось зі створених істот суперечило Його плану. В Едемі не мало бути смерті» (Е. Уайт. Поради для Церкви, с. 228).

«Сатана представляє Божий Закон любові як закон егоїзму. Він заявляє, що неможливо виконати Його заповіді. Вину за гріхопадіння наших прабатьків і за все лихо, до котрого воно призвело, він покладає на Творця, спонукаючи людей дивитися на Бога як на винуватця гріха, страждань і смерті. Ісус мав викрити цей обман» (Е. Уайт. Христос — надія світу, с. 24).

«Однак людина не була залишена сам-на-сам з наслідками зла, яке обрала. У вироку, винесеному сатані, містилася надія на викуплення... Цей вирок, проголошений у присутності перших людей, став для них обітницею. Перш ніж почути про тернину й осот, про тяжку працю й скорботи, які стануть їхньою долею, або про порох, у який вони повернуться, Адам і Єва почули слова, які вселили в них надію. Усе, що вони втратили, піддавшись сатані, буде повернуто їм жертвою Христа» (Е. Уайт. Виховання, с. 27).

Питання для обговорення:

Разом з класом обговоріть останні запитання в уроці за понеділок. Де ми можемо шукати силу для боротьби зі спокусами?

Єва, проігнорувавши чітке Боже повеління, довірилася своїм почуттям. Чому ми часто чинимо так само? Поміркуйте над очевидним контрастом між історією творіння та різними еволюційними ідеями, які

зображують природну жорстокість як частину первісного Божого творчого процесу. Чому неможливо об’єднати такі протилежні погляди на походження, не спотворивши при цьому ясний зміст біблійних істин? Чому правильне розуміння питання творіння важливе для правильного розуміння гріхопадіння?

У деяких культурах ідею буквального існування диявола сприймають не інакше як нісенітницю; інші ж, навпаки, занадто багато уваги приділяють злим силам і духам. Що можна сказати про вашу культуру? Як ви можете навчитися підтримувати правильний баланс щодо реальності надприродних битв, які ми ведемо?

9­15 лютого

ЯК У ДЗЕРКАЛІ

Біблійні тексти для дослідження: Йова 12:10; 1 Кор. 6:19, 20; Бут. 3:17; Івана12: 31; 1 Кор. 1:18–21.

Пам’ятний вірш: «Бо мудрість цього світу є безумством у Бога. Як написано: Він ловить премудрих у їхніх хитрощах» (1 Кор. 3:19).

Теолог Вільям Палей у 1802 році написав книгу «Природна теологія», у якій доводив, що люди, спостерігаючи за природою, можуть краще зрозуміти Божий характер. Він багато писав про те, що тваринам властиво виявляти турботу й інші позитивні якості, закладені Творцем. Можливо, Палей перебільшував деякі якості тварин, оскільки не врахував вплив на природу гріхопадіння та гріха, але в цілому його аргументи ніколи не були спростовані, чого не можна сказати про численні галасливі заяви з протилежного боку!

На відміну від Вільяма Палея, Чарльз Дарвін вважав, що Бога, Який створив природу, не можна назвати добрим і милосердним. Доводячи свою точку зору, він наводив для прикладу паразита, який з’їдає зсередини свого господаря, та кішку, котра мучить мишку. Для нього ці приклади були свідченнями того, що не існує люблячого Бога Творця.

Хоч очевидно, що Палей наблизився до істини більше, ніж Дарвін, цього тижня ми намагатимемося з’ясувати, що говорить Біблія щодо відкритого та невідкритого в природі про Бога.

Неділя 10 лютого

ГОСПОДНЯ ЗЕМЛЯ

В одній притчі розповідається про те, як якийсь учений вирішив, що йому не потрібний Бог. Він заявив, що може сам, подібно до Бога, створити людину. Бог сказав: «Добре, спробуй». Учений почав згрібати землю, проте Бог зупинив його: «Хвилиночку! Спочатку створи свою землю!»

Хоч це лише притча, суть зрозуміла: тільки Бог може творити з нічого. Бог створив усі речовини Всесвіту, включаючи наш світ, усе, чим ми володіємо, і нас самих. Він є законним Власником усього.

Яка основна вістка, звернена до нас у наведених текстах? Що ця вістка говорить нам про те, як ми повинні ставитися до світу, одне до одного та до Бога? Псал. 24:1, 2; Псал. 50:10; Ісаї 43:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20. Один популярний християнський гімн починається словами: «Це світ мого Отця». Це справді світ

нашого Отця, оскільки Він його створив. Немає більш законної вимоги на право власності, ніж факт, що ти є творцем чогось. Бог створив Усесвіт, тому володіє ним, небом, землею та всім, що в них.

Бог не просто володіє світом, Він також претендує на панування над кожною живою істотою на Землі. Ніхто інший не володіє здатністю створювати життя. Бог — єдиний Творець і абсолютний Володар усього творіння. Наше існування повністю залежить від Бога. Ми не можемо запропонувати Богові нічого, крім нашої вірності; усе інше на Землі і так належить Йому.

Більше того, ми належимо Богові не тільки тому, що Він нас створив, але, що ще важливіше, тому що Він викупив нас. Однак, незважаючи на чудовий Божий дар, життя людини вкрай спотворене гріхом і закінчується смертю — перспективою, яка позбавляє життя будь-якого сенсу й мети. Життя, яке ми бачимо сьогодні, не таке вже й прекрасне. Наша єдина надія — дивовижна обітниця викуплення, єдине, що може знову все зробити «правильним». Таким чином, ми належимо Христу за правом творіння та викуплення.

Понеділок 11 лютого

ГРІШНИЙ СВІТ

Одне безсумнівно: світ, у якому ми зараз живемо, разюче відрізняється від світу, який вийшов з рук Господа наприкінці тижня творіння. Звичайно, могутні свідчення краси та дизайну існують майже скрізь. Однак ми є спотвореними гріхом істотами, які живуть у спотвореному гріхом світі й намагаються його зрозуміти. Ще до потопу гріх справив свій згубний вплив на світ. «За днів Ноя на Землі лежало подвійне прокляття, яке стало результатом гріха Адама й убивства, скоєного Каїном» (Е. Уайт. Боротьба і мужність, с. 32).

Яким чином був проклятий світ і які наслідки цього прокляття? Бут. 3:17; 4:11, 12; 5:29. Прокляття Землі через гріх Адама лягло на рослинний світ, і в результаті почали виростати

колючі рослини й бур’яни. Усе творіння несе на собі прокляття гріха. Наведена вище цитата Е. Уайт недвозначно стверджує, що прокляття Каїна не обмежувалося ним одним, але лягло на увесь світ.

На жаль, прокляття гріха на цьому не закінчилося, адже світ відчув на собі ще одне прокляття, яке наклало на нього незгладимий відбиток. Це, звичайно, був усесвітній потоп. «І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: “Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був”» (Бут. 8:21).

Потоп порушив систему зрошення, встановлену Богом під час створення світу, зірвавши ґрунт з деяких частин Землі й уклавши його в інших частинах. Навіть зараз дощі продовжують вимивати ґрунт, позбавляючи його родючості та неухильно знижуючи врожайність. Бог по Своїй милості пообіцяв не проклинати Землю знову, але вспадкований нами ґрунт украй відрізняється від багатого, родючого ґрунту, створеного Богом ще спочатку.

Прочитайте Римл. 8:19–22. Як ці вірші стосуються того, що ми бачимо сьогодні? Яку надію ми можемо почерпнути з них?

Вівторок 12 лютого

КНЯЗЬ ЦЬОГО СВІТУ

«І сказав Господь до сатани: “Звідки ти йдеш?” А сатана відповів Господеві й сказав: “Я мандрував по землі та й перейшов її”» (Йова 1:7). «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог — диявол — ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Петра 5:8).

Ми знаємо, що світ належить Богові за правом творіння та викуплення. Але ми також не повинні забувати про сатану, велику боротьбу й бажання диявола контролювати все, що тільки можливо. Хоч на хресті над ним була здобута незаперечна перемога, він не відходить спокійно й тихо. Його лють і руйнівну силу, хоч і стримувані Богом, ніколи не варто недооцінювати. Також не варто забувати: які б труднощі й переживання в нас не виникали, основна битва зводиться тільки до двох осіб — Христа і сатани. Нейтральної території немає. Як ми знаємо, багато хто в цьому світі встав під прапор ворога, на його бік, тому не дивно, що наш світ такий понівечений.

Прочитайте Івана 12:31; 14:30; 16:11; Ефес. 2:2; 6:12. Яка важлива істина про реальність і силу ворога міститься в цих текстах? У книзі Йова відхиляється завіса, яка приховує реальність великої боротьби, і ми бачимо, що

сатана справді спроможний завдавати величезної шкоди людині та світові природи (див. Йова 1, 2). Що б не означала фраза «князь цього світу», очевидно, що в цій ролі сатана, як і раніше, виявляє могутній згубний вплив на Землю. Ця істина допомагає нам усвідомлювати, що світ природи був жорстоко спотворений, і нам потрібно бути дуже обережними, черпаючи з природи уроки про Бога. Зрештою, подивіться, як помилково витлумачив стан світу Дарвін.

В яких сферах свого життя ви чітко бачите згубний вплив сатани? Чому хрест і обітниці Божого Слова дарують вам надію?

Середа 13 лютого

«МУДРІСТЬ» СВІТУ

Ми, люди, здобули неймовірні знання й незліченну кількість інформації, особливо за останні двісті років. Одна-к знання та інформація — це не обов’язково мудрість. На відміну від наших попередників, ми також отримали глибше розуміння світу природи. Але й «глибше розуміння» — це також не синонім мудрості.

Прочитайте 1 Кор. 1:18–21; 3:18–21. Як великі істини, представлені в цих віршах і написані майже дві тисячі років тому, виявляють себе в наш час і в сучасному контексті? Людина у своїх мудруваннях часто кидає виклик Божому Слову. Чи йдеться про воскресіння Ісуса,

чи про творіння або будь-яке інше чудо, людська «мудрість» (навіть підкріплена науковими «фактами») виявляється безумством, якщо суперечить Господньому Слову.

Сьогодні основною тенденцією в науці, особливо в питаннях походження людини, є винятково натуралістична пер-спек-тива. Хоч багато геніальних учених минулого, такі як Ньютон, Кеплер, Галілей, були віруючими людьми та вважали, що їхня праця допомагає пояснити діяння Бога у створенні світу (Кеп-лер одного разу написав: «О Боже, я думаю Твоїми думками слідом за Тобою...»), сьогодні деякі представники наукового світу висміюють такі поняття.

А декотрі навіть намагаються пояснити описані в Біблії чудеса тим, що це нібито були звичайні явища, просто тогочасні мешканці планети не знали про закони природи і сприймали все як втручання згори. Наприклад, існує безліч натуралістичних теорій, які намагаються заперечити, що розділення Червоного моря було Божим чудом. Кілька років тому один «учений» припустив, що Мойсей вживав наркотики, тому ідея про те, що Бог дав йому написані на скрижалях Десять Заповідей, є лише його галюцинацією!

Якими б безглуздими не здавалися такі заяви, але якщо людина відкидає Бога й усе надприродне, вона намагається пояснювати все по-своєму. Звідси виникає те «безумство», про яке так ясно пророчо написав Павло.

Четвер 14 лютого

ОЧИМА ВІРИ

Псалом 8 — один з найулюбленіших псалмів. Давид, як віруюча людина, бачить у творінні велич і любов Господа. Які особливі уроки почерпнув для себе Давид з творіння, як про це записано в Псал. 8? Також враховуючи те, що ми знаємо про творіння сьогодні: про Місяць, зірки тощо, на відміну від того, що було відомо тоді, — чому слова Давида здаються нам ще більш дивовижними? Тільки за останні сто років ми справді почали усвідомлювати нескінченність космічного простору,

а отже, нашу фізичну нікчемність порівняно з ним. Неможливо уявити собі людину, подібну до Давида, яка мала б уявлення про те, наскільки великі «небеса», якби їй це не було відкрито згори. Якщо Давид відчував шанобливий трепет тоді, наскільки ж глибше повинні відчувати такий трепет ми, знаючи: незважаючи на безмежність Всесвіту, його Творець — Бог — любить нас любов’ю, яку ми навіть не в змозі осягнути?

Прочитайте Псал. 19:1–4. Що Давид бачив у небесах? Багато хто, дивлячись на зірки, усвідомлює велич Бога й нікчемність людства, тому віддає Йому

славу за Його турботу. Інші ж зосереджені на проблемі зла в природі та звинувачують Бога в тому, що насправді є результатом їхніх власних рішень і діяльності сатани.

Для віруючої людини творіння справді свідчить про Божу турботу, хоч ми й оточені створеним сатаною злом. Проте навіть настільки могутнє свідчення, як створений світ, — це неповне об’явлення, особливо якщо врахувати наслідки гріхо-падіння та прокляття, які воно принесло.

Прочитайте Івана 14:9 і подумайте про розп’ятого Ісуса. Чому Голгофський хрест завжди має бути для нас основним об’явленням природи і характеру Бога?

П’ятниця 15 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

«Я була попереджена (1890), що з цього часу в нас будуть постійні суперечки. Так звана наука й релігія будуть протиставлені одна одній, тому що обмежені люди не зможуть зрозуміти всемогутності та величі Бога. Мені були представлені такі слова Святого Письма: “І з-поміж вас самих постануть мужі, що будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою”» (Е. Уайт. Медичне служіння, с. 98).

Питання для обговорення:

Подумайте про «потрійне прокляття» Землі (Е. Уайт. Духовні дари, т. 3, с. 88) — прокляття з причини гріхопадіння Адама, внаслідок гріха Каїна та через гріховність допотопного світу. Загальний результат цього прокляття, збільшуваний тисячоліттями, означає, що сучасний світ кардинально відрізняється від створеного Богом на початку. Тож чому ми, жителі сучасного світу, повинні бути обережними у своїх висновках щодо першого світу?

Подумайте про звершену наукою роботу, особливо у сфері походження життя. Не існує написаних табличок, які б пояснювали те, що ми бачимо. Наука — це людський винахід, а людський розум обмежений у своїх можливостях і схильний протистояти Божественному авторитету. Більше того, вплив сатани гостро відчувається в природі, адже багато з того, що ми бачимо, несумісне з Божественним самооб’явленням в Біблії. Чому так важливо більше довіряти Святому Письму, ніж науці, особливо щодо таких виняткових подій, як створення нашого світу?

Ми не розуміємо всіх аспектів суперечності між Святим Письмом і так званою наукою, але Бог набагато мудріший, ніж ми, і нам потрібно розуміти, що творіння містить у собі значно більше, ніж будь-коли зможе виявити наука. Чому нам не слід дивуватися з деяких невідповідностей між надприродними подіями, описаними в Біблії, і матеріалістичним науковим підходом?

Ще раз прочитайте наведену вище цитату Е. Уайт. Яким чином ми бачимо виконання цих слів у нашій Церкві? Як ми можемо впоратися з такими серйозними небезпеками для нашої місії та вістки, не поступаючись у нашій позиції щодо творіння і Слова Божого? Як нам при цьому зберегти Церкву «безпечним місцем» для тих, хто бореться з цими важкими проблемами?

Прочитайте Римл. 11:33–36 і Йова 40:1, 2. Наскільки надійна людська мудрість у спробах зрозуміти Божу? Яку позицію ми повинні займати стосовно труднощів, з якими стикаємося, намагаючись узгодити науку і Святе Письмо?

16–22 лютого

ІСУС ПІКЛУЄТЬСЯ ТА ПІДТРИМУЄ

Біблійні тексти для дослідження: Євр. 1:3; Колос. 1:16, 17; Йова 42; Матв. 5:45; 6:25–34; 10:28.

Пам’ятний вірш: «А мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу, в славі, в Ісусі Христі» (Филп. 4:19).

Бог так чітко упорядкував і підтримує Своє творіння, що декому це навіяло думку, ніби Всесвіт — механізм, якому Бог дозволив самостійно функціонувати.

Однак Усесвіт краще порівняти не з механізмом, а з музичним інструментом, який Бог використовує, щоб звучала бажана «мелодія». Тобто Він постійно підтримує Своє творіння.

Ніщо у Всесвіті не існує незалежно від Бога. Усе створене Ним. «Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало» (Івана 1:3). Більше того, Він підтримує все створене Ним. Вражає, що Той, Хто створив і підтримує Всесвіт, був розп’ятий заради нас.

«Апостол Павло під дією Духа Святого пише про Христа, що “все через Нього і для Нього створене. Він — раніш усього, і все існує в Ньому” (Колос. 1:16,17). Руки, які тримають світи в просторі, руки, які підтримують упорядкований рух і невпинну діяльність у всьому Божому Всесвіті, — ці руки були прибиті до хреста заради нас» (Е. Уайт. Виховання, с. 132).

Неділя 17 лютого

БОГ ПІДТРИМУЄ

Прочитайте Євр. 1:3 і Колос. 1:16, 17. Яка роль Ісуса в підтримці життя у Всесвіті? Своєю силою Ісус продовжує підтримувати існування Всесвіту. Всесвіт не самостійний, його

існування залежить від постійного прояву Божественної волі. Цей факт спростовує теорію деїзму про те, що Бог створив світ і залишив його розвиватися самостійно, без будь-якого подальшого втручання Творця. Біблія спростовує такі теорії.

Бог також не перебуває всередині творіння, постійно його створюючи, як стверджують хибні теорії пантеїзму (Бог і Все-світ — одне й те саме) чи панентеїзму (Бог перебуває у Всесвіті, ніби Всесвіт — Його власне тіло). Бог аж ніяк не залежить від Усесвіту. Він існував і продовжує існувати незалежно від нього. Всесвіт залежить від Бога, Бог не залежить від Усесвіту.

Прочитайте 1 Кор. 8:6 і Дії 17:28. Як Павло описує наш взаємозв’язок з Ісусом? Кожної миті, день у день ми залежні від сили Бога. Завдя-ки Його любові ми продовжуємо

існувати, працювати, взаємо-діяти. Це особливо очевидно в житті тих, хто присвятив себе Богові, хто живе, як сказав Павло, «в Христі» (2 Кор. 5:17; Ефес. 2:10 — зверніть увагу на слова про творіння в цих текстах). Однак ті, хто не приймає спасіння, також залежать від Божої сили, яка дає їм життя. Даниїл, яскраво підкреслив цю думку, звертаючись до царя Валтасара: «…Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв» (Дан. 5:23).

Беручи все це до уваги, як ми розуміємо реальність вільної волі та свободи вибору? Чому ці складові нашого існування такі важливі для нашої віри?

Понеділок 18 лютого

ЩЕДРИЙ ПОДАТЕЛЬ

Тексти Бут. 1:29, 30 свідчать: створивши живі істоти, Бог подбав про їхнє харчування. Трави, фрукти, насіння були їжею для людей і тварин. Не існувало хижацтва чи боротьби за ресурси. Щедрий Податель створив достатньо їжі для кожного, щоб усі могли харчуватися без необхідності вдаватися до насильства.

Який контраст із моделями існування, запропонованими еволюційною теорією, котра стверджує: людське життя й узагалі будь-яке життя на Землі існує тільки завдяки насильницькому процесу хижацтва та виживання найбільш пристосованих. У перших розділах книги Буття нічого цього немає. Навпаки, вони відкривають нам світ, який був раєм від початку. У Біблії записані такі слова: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно!» (Бут. 1:31).

Прочитайте Бут. 2:8, 9. Що цей уривок говорить про Божу турботу про потреби Адама та Єви? Ми вже говорили, що Бог створив їжу для всього Свого творіння, зокрема й для людини. Читаючи

далі, ми бачимо, як Творець робить наступний крок. Він не тільки дає поживу всьому живому, але й приготував для Адама та Єви особливий сад, у якому росли гарні дерева, що приносили смачні плоди (див. Бут. 2:9). Цей прекрасний сад з рясним різноманіттям їжі свідчив про велику щедрість, любов і благодать Бога. Це був дар благодаті, адже Адам і Єва не зробили нічого, щоб заслужити його, натомість отримали безоплатний багатий дар.

Як було сказано в попередньому уроці, ми дуже далеко відійшли від початкового стану творіння. Наш світ украй зіпсований. Фактично ніщо на Землі не залишилося неушкодженим. Однак навіть серед усієї цієї недосконалості існує могутнє свідчення Божої любові.

«Природа — це сила, але Бог природи необмежений у могутності. Діла Бога свідчать про Його характер. Ті, хто судить про Нього по Його ділах, а не згідно з припущеннями великих людей, побачать Його присутність у всьому» (Е.Уайт. Ознаки часу, 13 березня 1884 р.). Погляньте на природу. Яким чином ми бачимо «Його присутність у всьому»?

Вівторок 19 лютого

ПРИРОДНЕ ЗЛО

Серйозна проблема, з якою зустрічаються всі віруючі в люб-лячого Бога, — це проблема зла. Не зла, яке виявляють люди, а так званого природного зла. Маються на увазі природні катаклізми (повені, урагани, посухи, землетруси тощо), які завдають багато болю і страждань не тільки людям, а й тваринам.

Як нам розуміти все це? Зрештою, якщо Бог керує творінням, чому таке трапляється? Одна з найдавніших біблійних книг, книга Йова, розкриває, як ці питання (та інші) перетворилися

для Йова на болісну реальність (див. урок 4). Прочитайте Йова 42. На які запитання відповідає цей розділ? Які запитання залишаються без відповіді? Книга Йова розкриває важливі істини стосовно великої боротьби (див. також Об’явл. 12:12), які

допомагають нам сформувати основу для розуміння походження зла. Однак сценарій великої боротьби не пояснює кожний випадок прояву зла. Фактично якби зло можна було пояснити, його можна було б і виправдати, а ми ніколи цього не зможемо зробити. Велика боротьба може висвітлити багато аспектів проблеми зла, але це не завжди відповідає на запитання про кожний окремий випадок прояву зла.

Йов не розумів, не розуміємо й ми, коли бачимо такі катастрофічні втрати. Хоч Бог говорив з Йовом, Він не дав відповідей на його запитання, не пояснив причину тих подій. Він просто нагадав патріархові, що багатьох речей він не в змозі осягнути, йому слід довіряти Богові — що Йов і робив. Ми переживаємо подібний досвід, коли не отримуємо відповідей на свої запитання. Але історія

Йова насправді допомагає нам зрозуміти природу зла й показує, що Бог знає про наші переживання.

Прочитайте цитату Е. Уайт на початку уроку. Як ця цитата допомагає нам краще зрозуміти питання зла, адже нам відомо, що Бог також жорстоко постраждав через це?

Середа 20 лютого

КЕРУЮЧИ СПОТВОРЕНИМ ТВОРІННЯМ

Прочитайте Матв. 5:45 і Псал. 65:10, 11. Як діє Бог, аби підтримувати створених Ним істот? Що це говорить нам про зацікавленість Бога у створеному світі? Нам знайомі сонячне світло та дощ, і вчені описують явища, які супроводжують ці процеси.

Однак наука не може пояснити всього. За цим стоїть Бог, Котрий невпинно піклується про потреби Свого творіння. Ми можемо не розуміти Його шляху, проте знаємо, що Він контролює все. Подібно до того, як вправний музикант, граючи на інструменті, відтворює настільки прекрасне звучання, що наша увага прикута більше до музики, ніж до самого музиканта, так і Бог керує творінням таким чином, що ми часто бачимо саму злагодженість і дивуємося величі творіння. Водночас ми можемо не усвідомлювати, що за всім цим стоїть Бог, Який керує Всесвітом по Своїй волі, щоб усе діяло гармонійно для добра Його дітей (див. Римл. 8:28).

Який загальний феномен згадується в текстах: Бут. 8:1; Вих. 10:13; Чис. 11:31? Вітер — звичайне природне явище, і ми, загалом, розуміємо, чим воно викликане. Але в цих

текстах вітер з’являється у зв’язку з особливими обставинами. Ми можемо охарактеризувати ці вітри як «спеціальні». Вони виникають в особливий час, в особливих місцях і з особливою метою. Хоч вони можуть здатися природними, існує невидима Причина, яка для досягнення Своїх цілей використовує природу.

У текстах 2 Цар. 20:9–11 ми читаємо опис одного з найбільш надзвичайних чудес Біблії. Взаємодія Сонця і Землі й обумовлена цим тривалість дня, здавалося б, є найбільш стійкими та передбачуваними явищами в природі за весь час спостережень. Уявіть собі реакцію сучасного наукового товариства, якби така подія сталася в наш час. Проте ми повинні запитати: «Чи для Господа є річ занадто трудна?» (Бут. 18:14). Це чудо, як і багато інших, свідчить: не все нам відомо і далеко не все ми розуміємо у творінні та діяннях Бога у Всесвіті. Тому так важливо особисто знати Бога й на особистому досвіді відчути реальність Його любові. Так ми навчаємося довіряти Йому, незважаючи на те, що нам не зрозуміло.

Четвер 21 лютого

ПІКЛУЮЧИСЬ ПРО СПОТВОРЕНЕ ТВОРІННЯ

«Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, а ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них?» (Матв. 6:26).

Навіть після того як Адам і Єва згрішили і вже не могли перебувати в Едемі, Бог піклувався про їхні повсякденні потреби (див. Бут. 3:21). Гріх приніс із собою нову потребу — потребу в одязі. Адам і Єва намагалися зробити собі одяг, але фігове листя — поганий матеріал для цього. Потрібно було щось краще, і Бог одягнув їх у шкіряний одяг. (Ми будемо розмірковувати про значення цього одягу в іншому уроці). Головне, що Бог задовольняв їхні потреби, незважаючи на те, що вони згрішили. Це ще один приклад Божої благодаті, яка дарує нам усе необхідне, хоч ми й не достойні того.

Прочитайте Матв. 6:25–34. Яку важливу вістку викладає Ісус у цих віршах? Як нам розуміти її в контексті трагедій і випробувань, які є невід’ємною частиною нашого життя? Ці слова сповнені втіхи, і ми повинні покладатися на них усім серцем, душею та розумом,

особливо в часи страждань, утрат і нужди. Ісус помер за нас, не за лілії і не за птахів. Ми можемо бути впевненими в Його любові до нас, незважаючи на обставини, котрі деколи, як всі ми знаємо,

бувають жахливими. Усюди ми чуємо про голод, посуху, повені, епідемії, смерть, і християни також не застраховані від цих трагедій.

Бог не обіцяв Своєму народові розкішного життя, в якому не буде страждань, але Він обіцяв дбати про наші потреби та зміцнювати нас, щоб ми могли долати випробування. Ми не можемо просто забути про реальність великої боротьби і про те, що перебуваємо в грішному світі.

Прочитайте Матв. 10:28. Як цей вірш, а також інші запропоновані на сьогодні тексти допомагають нам долати труднощі суворої реальності життя?

П’ятниця 22 лютого

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

«Однак мужі науки думають, що вони здатні збагнути й мудрість Божу, — усе те, що Він створив або може створити. Ідея про те‚ що Бог обмежений Своїми власними законами, набула широкої популярності. Люди заперечують або ігнорують Його існування‚ думаючи‚ що можуть пояснити все‚ — навіть дію Його Духа на людське серце; такі люди не мають ані благоговіння перед Його Ім’ям, ані страху перед Його силою. Вони не вірять у надприродне, не розуміють Божих Законів та Його безмежної сили, яка діє в цих законах заради виконання Його волі. Під поняттям «закони природи» переважно розуміють ті з них, які люди були здатні відкрити і які керують фізичним світом. Та які ж обмежені людські знання і яке неосяжне поле, де Творець може діяти за Своїми власними Законами, незбагненними для обмеженого людського розуму!» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 114).

Прочитайте також: E. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 8, с. 259–261, розділ «Закони природи».

Питання для обговорення:

Уважно прочитайте наведену вище цитату Е. Уайт. Про що тут сказано? Чи дотримуються сучасні вчені саме таких поглядів, про які говорить Дух пророцтва?

Сучасна наука значно просунулася в можливості пояснювати, чому відбуваються або не відбуваються ті чи інші явища. Проб-лема не в «природних засобах» або «законі природи», а в ідеї про те, що за цими засобами й законами ніхто не стоїть і взагалі не існує жодних надприродних сил. Що не так у цій ідеї? Чому вона безглузда (адже ці закони також хтось мав встановити!) і не відповідає основоположному вченню Біблії?

Чому образ музичного інструменту точнішу передає картину взаємовідносин Бога з творінням, ніж образ механізму?

Які ще приклади з Писання ви можете навести, коли Бог викликав особливі події, які ми могли б сприйняти просто як «сили природи»? Наприклад, див. 1 Цар. 19:11, 12.

23 лютого –1 березня

СІМ’Я — ДАР З ЕДЕМУ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 2:18–25; Марка 10:7–9; Ефес. 5:22–25; Матв. 5:27–30; 2 Кор. 3:18.

Пам’ятний вірш: «І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього»» (Бут. 2:18).

одумайте про благословення щасливого шлюбу та люблячої родини. Які щасливі люди, котрі мають такий досвід! На жаль, для багатьох людей шлюб став досвідом, котрий приніс більше

болю та гніву, ніж радості й миру. Однак не для цього він був установлений, не так мало статися. Жалюгідний стан такої великої кількості шлюбів наочно й незаперечно свідчить про деградацію, до якої гріх призвів людство.

«Бог благословив перший шлюб. Отже, автором цього установлення є Творець Усесвіту. «Шлюб є почесний» (Євр. 13:4). Це один з перших дарів‚ які Бог дав людині, і є однією з двох постанов‚ які після гріхопадіння Адам виніс із собою за ворота раю. Коли в шлюбі керуються Божественними принципами та підкоряються їм‚ він буде благословенням та допоможе зберегти моральну чистоту і щастя людського роду. Такий шлюб задовольняє соціальні запити і підносить людину у фізичному‚ інтелектуальному та моральному відношеннях» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 46).

Який чудовий ідеал! Урок цього тижня розглядає деякі принципи щасливого шлюбу.

Неділя 24 лютого

«НЕ ДОБРЕ»

Бог створив наш світ з нічого надприродною силою Свого Слова. У розповіді про творіння кожен етап оцінюється словом «добре». Після завершення всього звучить вислів «вельми добре» (Бут. 1:31).

Однак серед усієї цієї пишноти було щось, про що сказано «не добре». Прочитайте Бут. 2:18. Що було «не добре» і чому? Про що говорить нам цей текст? Бог оцінював усі етапи творіння до створення самого Адама словом «добре». На той момент

Адам був єдиною людиною. Хоч він був створений за образом Божим, однак у своїй самотності не міг повністю віддзеркалювати образ Божий, оскільки Бог існує у взаємовідносинах з іншими Особами Божества. Божество включає в Себе Отця, Сина і Святого Духа. Тому Адам потребував когось такого, як він, з ким він міг би мати стосунки, сповнені взаємної любові та співпраці, здатні відображати люблячі взаємовідносини, які існують між Особами Божества.

Прочитайте Бут. 2:19–21. Після якої дії Бог наводить на Адама сон і потім створює дружину з його тіла? Як попередня дія може бути пов’язана зі створенням дружини для Адама? Очевидно, відповідь можна знайти в останній фразі 20-го вірша. Назвавши тварин, Адам мав

помітити, що, на відміну від нього, єдиної людини, вони всі мають пари, які складаються з чоловічої та жіночої статі. Ми можемо бути впевненими, що Бог від самого початку мав намір дати Адамові дружину. Можливо, Господь хотів, щоб Адам пережив це палке бажання, відчув, що в його житті чогось не вистачає, аби пізніше він гідно оцінив дар, який Господь збирався йому дати, — дружину.

Зверніть увагу на контраст між оцінкою «добре», дану всьому творінню, і твердженням «не добре», що стосується самотності Адама. Що це говорить нам про цінність взаємовідносин? Що ви можете зробити, аби сприяти зміцненню цінних для вас взаємин?

П

Понеділок 25 лютого

ПОМІЧНИЦЯ АДАМА

Текст Бут. 2:20, у якому Адам дає імена тваринам, допомагає побачити, наскільки людина відрізняється від інших земних творінь. Не було жодної тварини, подібної до Адама. Навіть серед мавп не знайшлося подібної до людини, тому що Адам не був схожий на мавпу. Для нас важливо про це пам’ятати, оскільки багато хто в нашому суспільстві вірить, що люди — це просто «розвинуті» мавпи. Ми не мавпи, і мавпа ніяк не могла стати помічницею Адамові, як і сьогодні вона не може замінити нам спілкування з людиною.

Прочитайте Бут. 2:21, 22. Яким чином Бог створив помічницю для Адама? Чому це має значення? Подібно до того як Бог особисто сформував тіло Адама з пороху земного, так само Він особисто

сформував тіло Єви, узявши для цього одне з ребер Адама. Богові не потрібне було ребро Адама для створення Єви. Він міг створити її так само, як і Адама, або навіть одним словом викликати її до існування. Однак у Бога була причина для створення Єви саме з ребра Адама. Якби чоловік і жінка були створені абсолютно окремо, це могло б означати, що за природою вони істоти, цілком незалежні один від одного. Але спільна частина тіла у двох людей указує на те, що вони об’єднані, аби стати одним тілом.

Створивши Єву, Бог привів її до Адама, щоб вона стала його помічницею (вірш 18). Єва була створена з ребра Адама й дарована йому (вірш 22). Процес, за допомогою якого Бог створив Єву, ясно свідчить про те, що Він міг дарувати Адамові будь-якого товариша, котрого той потребував. Цей момент стає важливим пізніше, коли Адам стикається зі спокусою: скуштувати разом з Євою заборонений плід чи довіритися Богові в тій критичній ситуації. В Адама було достатньо підстав довіряти Богові, і це зробило його гріх більш тяжким.

Прочитайте Бут. 2:23. Що Адам сказав Єві? Побачивши Єву, Адам був такий схвильований, що оспівав цей момент у поезії. Це перші поетичні

рядки в Біблії, вони відображають ставлення Адама до своєї дружини та близькість їхніх взаємин. Дружина мала бути рівною чоловікові — ще один аспект, порушений гріхом.

Вівторок 26 лютого

ІДЕАЛЬНИЙ ШЛЮБ

Письменник Вільям Фолкнер одного разу назвав шлюб «помилкою» і написав, що «єдиний спосіб зберегти в ньому мир — це... залишатися з першою та єдиною дружиною, але триматися від неї якомога далі з надією, що колись ти її пере-живеш». Який сумний коментар! На жаль, він характеризує стан багатьох сучасних шлюбів…

Прочитайте Марка 10:7–9. Які біблійні тексти процитував Ісус у цьому уривку? Яку характеристику щасливого шлюбу містять слова Ісуса? Переваги залишення батьків з метою створення власної сім’ї настільки відомі, що про них навряд

чи потрібно згадувати. Проблеми з родичами обох сторін подружжя призводять до сімейних незгод. Одним з перших кроків до щасливої сім’ї є усвідомлення важливості незалежності подружньої пари, що виражається в прагненні жити окремо від батьків, якщо тільки є така можливість. У разі, коли це неможливо, усе одно необхід-но виявляти повагу до приватної, інтимної сторони шлюбу.

Єдність — ще одна ознака щасливого шлюбу. Єдність не означає, що кожний з партнерів не повинен керуватися своїм розумом, вони мають бути єдині у своїй меті робити найкраще одне для одного і для свого союзу.

Ісус також підкреслював непорушність шлюбу. Шлюб — це не випадкові взаємовідносини, які при бажанні можна налагодити чи розірвати. Це зобов’язання на все життя. Люди, які не відчувають себе готовими до такого зобов’язання, повинні відкласти цей крок доти, доки не будуть готові.

Прочитайте Ефес. 5:22–25. Як ці вірші розкривають принципи щасливого шлюбу? Перевага чоловіка полягає в тому, щоб віддавати себе дружині в служінні любові, як і Христос

віддав Себе за Церкву. Дружина теж повинна поважати чоловіка та співпрацювати з ним у досягненні спільних цілей. Ось рішення в разі виявлення розбіжностей, принесених гріхом у шлюбні стосунки. Безкорислива любов буде винагороджена повагою, любов’ю та взаємним щастям. Наша сім’я може стати передчуттям Небес.

Середа 27 лютого

ЗАХИЩАЮЧИ ЦІННЕ

Один з найбільших прикладів Божої любові до людей можна побачити в людській сексуальності. Це справді прекрасний Божий дар. Але, як і всі інші дари, він був даний не без умов. Тобто ми не можемо розпоряджатися ним, як нам заманеться. Бог встановив певні правила. Він чітко висловив Свою волю: інтимні стосунки мають бути тільки між чоловіком і дружиною, чоловічою та жіночою статтю, тільки в контексті шлюбу. Будь-які інші форми стосунків є гріхом.

Прочитайте Матв. 5:27–30. Подивіться, наскільки серйозно Ісус ставиться до питань, про які говорить. Про що тут ідеться? Як би нам не подобалося звертати увагу на благодать і прощення (і це правильно), котрі Ісус

дарує грішникам, ми не можемо забувати про високі стандарти моральності, за якими Він жив і які проповідував. Важко уявити собі, як Ісус міг би висловити попередження щодо сексуальної аморальності ще суворіше, ніж це викладено в цих декількох віршах. Вирвати око? Відсікти руку? Якщо це потрібно для збереження чистоти, значить вона того варта, інакше ви можете втратити вічне життя.

«Якби всі, хто заявляє, що підкоряються Божому Закону, були вільні від беззаконня, моя душа була б спокійна; але вони не вільні. Навіть деякі з тих, хто стверджує, що дотримується всіх Божих заповідей, винні в перелюбі. Що я можу сказати, щоб розбудити їхню зачерствілу чутливість? Суворе дотримання моральних принципів — єдиний захист душі» (Е. Уайт. Поради щодо здорового способу життя, с. 621, 622).

Якими б сильними не були наведені вище застереження Ісуса, ми повинні також пам’ятати історію про жінку, схоп­лену в перелюбі (див. Івана 8:1–11). Як нам підтримувати правильний баланс між дотриманням стандартів, про які говорив Ісус, і виявленням милості та співчуття до тих, хто згрішив, як показано в цій історії?

Четвер 28 лютого

ШЛЮБ ЯК МЕТАФОРА ЦЕРКВИ

Людям, які вивчають Біблію, добре відомо, що як у Старому, так і в Новому Завітах шлюб слугує символом взаємовідносин між Богом та Його вибраним народом. Тому, наприклад, Біблія неодноразово використовує образ невірної жінки, аби проілюструвати відступ від Бога, що трапилося зі стародавнім Ізраїлем. У книзі Вихід записано, що Господь заборонив Своєму народові вступати в тісні взаємини з іншими язичниками, оскільки останні були дуже розбещеними людьми і могли звести ізраїльтян з істинного шляху.

Прочитайте Вих. 34:14–16. Який образ використовує Господь у цьому особливому застереженні? Як слід розуміти цей образ у контексті того, що Божий народ перебуває ніби «у шлюбі» з Ним? Див. Єрем. 3:14. Образ Церкви як нареченої Христа вказує на єдність серед віруючих та єдність із Христом,

особливо коли розглядається в контексті біблійного ідеалу для шлюбу: один чоловік і одна жінка, об’єднані в люблячих безкорисливих стосунках.

Прочитайте Ефес. 5:28–32 і Об’явл. 19:5–9. Чого навчають ці тексти?

У цих текстах взаємини в ідеальному шлюбі порівнюються зі стосунками Бога та Його народу. Бог

запрошує Свій народ об’єднатися з Ним у близьких взаємовідносинах. Це дивовижна картина, яка ілюструє зацікавленість Бога у Своєму народі та Його бажання спілкуватися з нами.

Які рішення ви можете прийняти, щоб зблизитися з Богом, а також стати ближчими до представленого в Біблії ідеалу шлюбу? Чому цей вибір можете зробити тільки ви?

П’ятниця 1 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

Правильне розуміння моральності, особливо в інтимних стосунках, багато в чому пов’язане з правильним розумінням нашого походження. Наприклад, еволюційна філософія не дає об’єктивної основи для взаємозв’язку сексуальності та моральності. У тварин багато різних «систем спаровування». Для деяких видів властива полігамія й безладні зв’язки. Лише окремі види моногамні, але генетичні дослідження показали, що багато видів, яких ми вважаємо моногамними, насправді не є такими. У багатьох видів самка може народити дитинчат від різних батьків. Без даного Творцем об’єктивного стандарту моральності ми не мали б ніякої підстави для оцінки сексуальної поведінки як моральної чи аморальної. Це можна проілюструвати сучасною тенденцією схвалювати гомо сексуаль-ні зв’язки. Шлюб можна правильно розуміти тільки у світлі творіння.

«Як у Старому, так і в Новому Завітах, подружні відносини символізують ніжний і священний союз Христа зі Своїм народом. У свідомості Ісуса радість весільної урочистості вказувала на щасливий день, коли Він приведе Свою наречену — святий народ — у дім Отця, і викуплені разом зі Спасителем сидітимуть на шлюбній вечері Агнця» (Е. Уайт. Христос — надія світу, с. 151).

Питання для обговорення: Дарвінізм відкидає біблійний погляд на творіння. Чи пропонує дарвінізм якісь правила

сексуальної поведінки та наскільки вони суперечать біблійному ідеалу? Назвіть кілька біблійних прикладів вдалих шлюбів і щасливих сімей. Назвіть кілька біблійних

прикладів невдалих шлюбів і нещасних сімей. Чого ми можемо навчитися з цих прикладів? Прочитайте опис доброчесної дружини в Прип. 31:10–31. Яким має бути характер її чоловіка? Як ваша церква може стати місцем, котре сприяє зміцненню та підтримці шлюбу? Які практичні

кроки може зробити ваша церква, щоб досягти цієї мети?

2­8 березня

УПРАВЛІННЯ ТА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Біблійні тексти для дослідження: Псал. 8; Бут. 2:15; Об’явл. 4:11; Вих. 20:8–11; 1 Кор. 3:16.

Пам’ятний вірш: «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!”»» (Бут. 1:28).

«Світ, у якому ми живемо, — це дар любові Бога Творця, Який створив “небо, і землю, і море, і джерела вод” (Об’явл. 14:7). Серед цього творіння Він помістив людину й велів їй підтримувати взаємовідносини з Ним, іншими людьми та навколишнім світом. Тому, як адвентисти сьомого дня, ми дотримуємося цих Божественних намірів, звершуючи своє служіння Йому...

Оскільки вбогість людини та погіршення стану навколишнього середовища взаємопов’язані, ми беремо на себе зобов’язання покращувати якість життя всіх людей. Наша мета — наполегливо розвивати ресурси й реагувати на людські потреби...

Цим зобов’язанням ми підтверджуємо наше управління Божим творінням і віримо, що повне відновлення буде завершене тільки тоді, коли Бог усе зробить новим» (Турбота про творіння // Заява Генеральної Конференції адвентистів сьомого дня з питання навколишнього середовища).

Неділя 3 березня

ПАНУВАННЯ, ДАНЕ ПІД ЧАС ТВОРІННЯ

Згідно з текстом Бут. 1:26, влада Адама поширювалася на все інше творіння в морі, на суші й у повітрі. Панування включає в себе ідею управління або володарювання над цим творінням. Ідеться про володарювання не над силами природи, а лише над творінням. І, згідно з текстом, це правило було універсальним: по суті, Адам мав стати правителем Землі.

Прочитайте ще раз Псалом 8. Як Давид зображає честь, даровану Богом людям? Що означає, що ми були увінчані «славою й величчю», особливо якщо розглядати це в контексті панування людини над землею? Згідно з Бут. 2:19, одним з перших завдань Адама було дати імена тваринам. У біблійні часи імена

мали величезне значення. Ім’я свідчило про саму людину і найчастіше вказувало на її статус. Право дати імена тваринам підтверджувало статус Адама як володаря тварин.

Прочитайте Бут. 2:15. Як тут розкривається принцип управ­ління? Адамові було доручено піклуватися про сад, управляти ним і доглядати за ним. Єврейський корінь

«шмр», перекладений тут як «доглядати», часто означає «стежити» або «захищати». Сад був подарунком Адамові, проявом Божої любові, і тепер Адам ніс за нього відповідальність, що є ще одним прикладом панування, отриманого людиною під час творіння.

Яким чином наше усвідомлення Бога як Творця та розуміння історії творіння повинні впливати на наше ставлення до навколишнього середовища? Чому розуміння цих питань має захищати нас як від цілковитої байдужості до навколишнього середовища, так і від фанатичного ставлення до нього?

Понеділок 4 березня

ТУРБОТА ПРО ІНШЕ ТВОРІННЯ

«Бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір» (Псал. 50: 10). Яким чином цей текст перегукується з темою нашого управління землею? Прочитайте Об’явл. 4:11. Як цей текст радикально суперечить загальному атеїстичному уявленню про те, що Творця не існує й усе творіння з’явилося випадково? Створення тварин не було випадковістю або втіленням запізнілої думки. Бог умисно створив їх.

Він хотів, щоб вони існували, і цей принцип має бути визначальним у тому, як ми поводимося з ними (див. також Вих. 23:5, 12; Прип. 12:10; Луки 14:5).

Жорстоке поводження з тваринами та байдужість до їхніх страждань свідчать про особистісні порушення. Було засновано чимало організацій, які сприяють розвитку доброго ставлення до тварин, і це правильно.

Водночас деякі люди зайшли так далеко, що почали стверджувати, ніби тварини важливіші за людей, тому тваринам слід віддавати перевагу перед людьми. Багато в чому такий хід думок спричинений еволюційною моделлю походження людини. Зрештою, якщо люди і тварини розділені лише часом та випадком, тоді чим людина краща? Один філософ навіть намагався довести, що курча і риба володіють більшою «індивідуальністю», ніж утробний плід людини або новонароджене немовля. Наскільки б безглуздо не звучали такі твердження, вони цілком логічно випливають з атеїстичної еволюційної моделі походження людини.

Звичайно, такі погляди не знаходять підтвердження у Святому Письмі. На відміну від тварин, люди володіють особ-ливим статусом і становищем у планах Бога (див. Бут. 3:21; Вих. 29:38; Левит 11:3.)

Спробуйте поміркувати з позиції атеїста­еволюціоніста і назвіть причини, чому до тварин та людей потрібно ставитися однаково. Як це свідчить про важливість початкових передумов у визначенні результатів наших думок?

Вівторок 5 березня

СУБОТА ТА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Як ми вже зазначали, концепція управління в контексті нашої турботи про планету безпосередньо пов’язана з творінням. Наші погляди на історію творіння впливатимуть і на наше ставлення до навколишнього світу.

Дехто вважає, що творіння можна експлуатувати, використовувати й навіть грабувати, доки не будуть задоволені наші бажання. Інші ж, навпаки, поклоняються творінню (див. Римл. 1:25). І тільки біблійний погляд веде до збалансованої позиції в питанні нашої взаємодії зі світом, створеним для нас Господом.

Прочитайте Вих. 20:8­11. Яку інформацію щодо управління ми знаходимо в цій Заповіді? «Бог відділив сьомий день, суботу, як пам’ятник і вічне нагадування про звершену Ним працю

створення світу. Відпочиваючи в цей день, адвентисти сьомого дня зміцнюють особливі взаємовідносини з Творцем і Його творінням. Дотримання суботи підкреслює важливість нашого єднання з усім навколишнім середовищем» (Турбота про творіння // Заява Генеральної Конференції адвентистів сьомого дня з питання навколишнього середовища).

Указуючи на факт, що Бог створив нас і світ, у якому ми живемо, субота постійно нагадує нам про те, що ми не можемо вважати себе абсолютно незалежними істотами з правом робити все, що завгодно, стосовно ближніх і самого світу. Субота повинна навчити нас, що ми насправді управителі, а це накладає на нас певну відповідальність. І, як бачимо в самій заповіді, відповідальність поширюється й на наше ставлення до тих, хто «нижчий» за нас.

Подумайте, як ви ставитеся до інших людей, особливо до підлеглих. Чи ставитеся ви до них шанобливо, справедливо, милостиво? Чи ж ви, з огляду на свої переваги, використовуєте цих людей у своїх інтересах? Пам’ятайте: одного разу вам доведеться відповісти за свої вчинки.

Середа 6 березня

УПРАВИТЕЛІ СВОГО ЗДОРОВ’Я

Як ми неодноразово підкреслювали в попередніх уроках, початкове Боже творіння було «добре» і навіть «вельми доб-ре». Усе творіння вийшло з Божих рук досконалим. Не було хвороб, страждань і смерті, на відміну від еволюційної моделі, у якій хвороби, страждання та смерть є частиною самого процесу творення. Насправді ж усе це прийшло тільки після гріхопадіння, після того як у світ увійшов гріх. Тому тільки у світлі історії про творіння ми можемо краще розуміти біблійне вчення про здоров’я та зцілення.

Прочитайте 1 Кор. 6:19, 20. Якою є наша відповідальність перед Богом у питанні турботи про наші тіла? Наш мозок безпосередньо пов’язаний з тілом, і саме через мозок Святий Дух спілкується з нами.

Якщо ми хочемо мати спілкування з Богом, то повинні піклуватися про своє тіло та мозок. Нерозумно використовуючи свої тіла, ми руйнуємо себе як фізично, так і духовно. Згідно з цими текстами, питання про здоров’я в цілому і наше ставлення до свого тіла — храму Божого — це питання моральності, яке має вічні наслідки.

Турбота про здоров’я — важлива частина наших взаємин з Богом. Звичайно, деякі аспекти здоров’я перебувають поза нашою владою. У нас недосконалі гени, ми можемо постраждати від невідомих хімікатів або інших шкідливих речовин, отримати травми, які зашкодять нашому здоров’ю. Бог знає це. Але зі свого боку ми маємо робити все, щоб підтримувати свої тіла, створені за образом Божим.

«Нехай ніхто, хто сповідує благочестя, не ставиться байдуже до здоров’я тіла і не тішить себе тим, що нестриманість не є гріхом, тому не відобразиться на їхній духовності. Між фізичною та моральною природою існує тісний зв’язок. Критерій чеснот стає вищим або нижчим під впливом фізичних звичок... Будь-яка звичка, яка не сприяє здоров’ю людського організму, знецінює високі та благородні дари» (Е. Уайт. Рев’ю енд Геральд, 25 січня 1881 р.).

Четвер 7 березня

ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ

«Все добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого нема зміни, ні тіні переміни» (Якова 1:17). Яким чином цей текст закладає основу біблійної концепції управління? Про управління ми думаємо переважно в контексті фінансів. Однак як було показано цього тижня,

управління — ширше поняття. З якими б питаннями ми не стикалися, чи то фінанси, навколишнє середовище чи здоров’я, існують певні принципи хорошого управління, які коренями сягають в історію творіння, описану в книзі Буття. Оскільки Бог — наш Творець і все, що ми маємо, — Його дар, ми зобов’язані бути хорошими управителями всього довіреного нам.

Прочитайте Матв. 25:14–30. Як ця притча ілюструє нагороду за хороше управління? Яким чином вістка притчі пов’язана з принципами управління в цілому? «Христос доручає Своїм слугам “Своє майно”, тобто те, що необхідно використати для Нього.

Кожній людині Він дає певну роботу. Кожний має своє місце у вічному Плані Неба. Кожен повинен співпрацювати з Христом у справі спасіння душ. Приготовлене для нас місце в небесних оселях забезпечене нам не більшою мірою, ніж особливе місце, призначене для нас на Землі, де ми повинні працювати для Бога» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 326 , 327).

Що ви робите з довіреними вам талантами (пам’ятайте: «Все добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла» — Якова 1:17)? Які рішення ви можете прийняти, аби більше й краще використовувати ці дари в служінні Господу?

П’ятниця 8 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

«Послідовники Христа були викуплені для служіння. Наш Господь навчає: справжня мета життя — служіння. Христос Сам був невтомним працівником, усім Своїм послідовникам Він дав закон служіння — служіння Богові та ближнім. Тут Христос явив світові найвищу з усіх відомих йому концепцій життя. Живучи для служіння іншим, людина з’єднується з Христом. Закон служіння стає сполучною ланкою, яка об’єднує нас із Богом та ближніми» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 326).

Питання для обговорення:

Деякі люди вважають, що цінність життя вимірюється не тим, чиє це життя (людини або тварини), а тим, чи є в цієї істоти потенціал жити із задоволенням. Тому життя молодого здорового шимпанзе вони оцінять дорожче за життя старої хворої людини. Прочитайте, наприклад, наведену нижче цитату австралійця Пітера Сінгера, який стверджує, що в деяких випадках люди повинні мати не більше прав, ніж тварини: «Ті, хто не виявляє турботи про життя в цілому або безсторонньої турботи, заснованої на природі життя, хто протестує проти абортів, але регулярно споживає курчат, свиней і телят, демонструють лише упереджену турботу про життя членів нашого виду. Бо якщо провести чесне порівняння морально значущих характеристик, таких як розум, свідомість, обізнаність, незалежність, задоволення, біль тощо, то теля, свиня й курчата, над якими всі сміються, далеко перевершують утробний плід людини на будь-якому етапі вагітності. Водночас, якщо ми проведемо порівняння з утробним плодом, якому менше трьох місяців, риба надасть більше ознак свідомості, ніж він» (Peter Singer, Writings on an Ethical Life (New York, N.Y.: The Ecco Press, 2000), p. 156).Сінгер — еволюціоніст, тому вірить, що насправді не існує очевидної якісної відмінності між людьми і тваринами. Люди просто еволюціонували в щось, відмінне від тварин. Що в такому уявленні докорінно неправильно? Що ми, християни, можемо відповісти на таку репліку?

Якщо є така можливість, принесіть на урок повний текст матеріалу «Турбота про творіння. Положення про навколишнє середовище». (Це положення можна знайти на сайті adventist.org/beliefs/statements/main-stat5.html). Або ж використовуйте цитати, наведені в уроці за суботу. Зосередьтеся на взаємозв’язку між історією творіння, описаною в книзі Буття, і навколишнім середовищем. Поміркуйте про те, як правильний погляд на творіння може захистити нас від крайнощів.

9­15 березня

СУБОТА — ДАР З ЕДЕМУ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 2:1–3; Євр. 4:3, 4; П. Зак. 5:12–15; Єзек. 20:12; Марка 2:27, 28; 2 Петра 3:3–7.

Пам’ятний вірш: «Адже Син Людський є Володарем і суботи» (Матв. 12:8).

До кінця шостого дня творіння було завершене (Бут. 2:1, 2). Світ став населеним місцем, наповненим живими істотами. Адам і Єва були створені за образом Божим й отримали в дар прекрасний, повний благословень сад, у якому мали жити. Вони уклали перший шлюб на Землі, утворили перший дім. Бог був задоволений Своєю працею. Однак це було не все, творіння було доповнене сьомим днем, суботою (див. Бут. 2:1–3).

Другий розділ Буття спростовує загальне уявлення про те, що сьомий день — це «юдейська субота». Чому? Тому що «поблагословив Бог день сьомий, і його освятив» ще в Едемі, до гріхопадіння та, звичайно, до існування юдеїв.

Більше того, субота є пам’ятником творіння всього людства (не тільки юдеїв), тому все людство має насолоджуватися благословеннями суботнього дня.

Цього тижня ми розглядатимемо біблійне вчення про суботу — ще один дар, отриманий в Едемі.

Неділя 10 березня

ТВОРІННЯ ТА СУБОТА

У текстах Вих. 20:8–11 четверта заповідь безпосередньо стосується тижня творіння. Це важливо, адже субота вказує на Едем, світ без гріха, досконалий світ, який вийшов з рук Творця. «Субота представлена тут не якоюсь новою постановою, але встановленою при творінні. Про неї потрібно пам’ятати і святити її на згадку про роботу, здійснену Творцем» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 307).

Прочитайте Бут. 2:1–3. Як сьомий день, субота, безпосередньо пов’язаний з творінням? Як ці вірші ще раз підтверджують, що Бог створив наш світ за шість буквальних днів, а не за століття, як стверджує теїстична еволюція? У наведених трьох віршах п’ять разів згадується сьомий день: тричі говориться про суботу як про

сьомий день і двічі цей день позначений займенниками «його», «в нім». У цих віршах немає жодної двозначності щодо дня або того, на що він указує, а також щодо того, що сьомому дню передують шість днів творіння.

Прочитайте Євр. 4:3, 4. Говорячи про відпочинок, на яку подію вказує автор Послання до євреїв і чому це важливо? Це пряме посилання Нового Завіту на розповідь про творіння, записану в Буття, є ще одним

свідченням історичної правди про творіння, здійснене за шість днів, за якими настав день спокою. Сьогодні багато людей не згодні з тим, що творіння було здійснене за шість днів. Вони вимагають

наукових доказів правдивості цього твердження. Однак наука сама має справу з випадковостями, невизначеністю, припущеннями. Крім того, як можна довести, що творіння було звершене за шість буквальних днів?

Бог «не усунув можливість сумнівів; віра не ґрунтується на доказах, і хто хоче сумніватися, той має таку можливість, а хто прагне істини, той знайде достатньо підстав для своєї віри» (Е. Уайт.

Виховання, с. 169). Які у вас є підстави для віри? Чому вони вагоміші за фактори, які викликають сумніви?

Понеділок 11 березня

БАГАТЕ ЗНАЧЕННЯ СУБОТНЬОГО СПОКОЮ

Прочитайте П. Зак. 5:12–15. Чим ця заповідь про суботу відрізняється від записаної у Вих. 20:8–11? У наведених текстах Мойсей нагадує ізраїльтянам про те, що вони повинні дотримуватися суботи,

оскільки Бог звільнив їх з Єгипту. Тексти нічого не говорять про шість днів творіння або про Божий спокій у цей день. Тут акцент зроблено на спасінні, звільненні, викупленні, у цьому випадку йдеться про звільнення з Єгипту, що вказує на істинне викуплення, яке ми маємо в Ісусі (див. 1 Кор. 10:1–4).

Іншими словами, між цими текстами немає суперечності, їх не можна протиставляти. Мойсей показав народові, що вони належать Господу і через творіння, і через викуплення.

Прочитайте Єзек. 20:12 і Вих. 31:13. Назвіть ще одну причину дотримання суботи. Уривки, в яких сказано про освячення, нагадують нам про те, що тільки Бог може зробити нас

святими. Тільки Творець може створити всередині нас нове серце. Тепер розглянемо три названі причини дотримання суботи та їхній взаємозв’язок. Ми

дотримуємося суботи, сьомого дня, оскільки визнаємо факт, що Бог створив світ за шість днів, а сьомого дня спочив. Ми також дотримуємося суботи, тому що Бог викупив і спас нас у Христі. Третя причина полягає в тому, що Бог освячує нас. Це освячення можливе тільки завдяки Його творчій силі (див. Псал. 51:12; 2 Кор. 5:17).

Тому теорії, які заперечують шестиденне творіння, принижують Божу благодать, звеличуючи цінність людських зусиль для отримання спасіння. Історія творіння нагадує нам про нашу цілковиту залежність від благодаті та замісної жертви Христа заради нас.

Поміркуйте над фактом, що ми залежні від Бога і Його викуплення так само, як залежні від Нього у своєму існуванні (зрештою, чи могли ви щось вибирати в питанні вашого народження?). Як субота допомагає нам краще усвідомлювати нашу потребу в Божій благодаті, котра виявляється в усіх сферах нашого життя? Як це знання має впливати на наше життя?

Вівторок 12 березня

ІСУС І СУБОТА

Прочитайте Марка 2:27, 28. Яку важливу істину про суботу Ісус відкриває в текстах? Як ми можемо застосовувати цей принцип у нашому досвіді дотримання суботи? Ісус та Його учні проходили через засіяне поле. Учні, зголоднівши, почали зривати колосся,

розтирати його руками та їсти зерна. Їхні дії не були протиправними, оскільки закон Мойсея дозволяв це (див. П. Зак. 23:25). Їжа є необхідністю, й угамувати голод пшеничними зернами з колосків, зірваних учнями по дорозі, було цілком прийнятно та допустимо. Проблема полягала в тому, що релігійні вожді ставили власні правила дотримання суботи вище за людські потреби. Ось у чому була основна причина боротьби між Христом і фарисеями. Відповідь Ісуса показала, що їхні пріоритети розставлені неправильно. Субота повинна бути благословенним днем для людини, а не приводом продовжити чиїсь страждання.

Що ще Ісус звершував у суботу, незважаючи на протистояння, які виникали через це? Матв. 12:9–13; Луки 13:10–17; Івана 5:1–17. Ніде в Євангеліях в описі істин, пов’язаних із суботою, не ставиться під сумнів її законність.

Питання полягало в правилах дотримання сьомого дня, а не в його скасуванні чи заміні чимось іншим.

Приклад Ісуса не тільки доводить, що суботи, як і раніше, необхідно дотримуватися, але також указує, як саме потрібно це робити. Його приклад засвідчує, що виконана в суботу робота, спрямована на полегшення страждань, не є порушенням суботи. Навпаки, приклад Спасителя переконує: добрі діла можна робити в суботу.

Яким чином ваше дотримання суботи могло б повніше відображати принципи, явлені нам Ісусом?

Середа 13 березня

СУБОТА Й ОСТАННІ ДНІ

Прочитайте 2 Петра 3:3–7. Порівняйте зображених Пет­ром кепкунів та насмішників останніх днів із сучасним суспільством. Що відкидають ці кепкуни і чому? Кепкуни стверджують, що природа чудово існує без стороннього втручання. Це поняття відоме в

наукових колах як «уніформізм»*. Вони також заперечують чудеса, зокрема й Другий прихід Господа, незважаючи на Його обітницю.

Однак зауважте, як Петро пов’язує заперечення Другого приходу Христа із запереченням і неприйняттям оповіді про творіння, включаючи й історію про потоп. Неприйняття одного призводить до неприйняття іншого!

Прочитайте Об’явл. 14:6, 7. Яка вістка буде проголошена з небесною силою серед сумнівів та опору? Кепкуни помиляються. Наближається суд, і Трьохангельська вістка закликає: «Поклоніться Тому,

Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!» Це мова творіння. Текст посилається на Вих. 20:11, підкреслюючи значущість творіння й суботи в останній час. Оскільки субота символізує біблійну історію творіння та викуплення, відкидання історії творіння призводить до відкидання сьомого дня, суботи, та прийняття вигаданої людиною заміни — теорії еволюції. Результат зазначений в Об’явл. 14:8–10 — духовний перелюб і розділення з Богом.

Бог закликає людей поклонитися Йому як Творцеві, і ніде в Біблії ми не знаходимо більш повної та яскравої вказівки на Нього як на Творця, ніж у сьомому дні, суботі. Тому не дивно, що субота, початкове свідчення про Бога Творця, опиняється в центрі подій останніх днів.

Подумайте, як неприйняття буквальних шести днів творіння применшує важливість сьомого дня — суботи? Якщо ми применшуємо важливість сьомого дня, навіщо відстоювати суботу, коли прийдуть гоніння?

Четвер 14 березня

СУБОТНІЙ ПСАЛОМ

Прочитайте Псал. 92. Що він говорить нам про досвід дотримання суботи? Чому, розмірковуючи про Господа, ми повинні відчувати таку саму радість, яка зображена в псалмі? Безсумнівно, псалмист знав Господа, Його характер і діяння, а також знав про те, що одного

разу Він зробить. Тому він висловлює свою радість. Проаналізуйте важливі теми цього «суботнього псалма». Насамперед звучить хвала та подяка

Богові за Його любов, доброту і вірність. Крім того, як цей, так і будь-який суботній псалом, звичайно ж, включає визнання Бога як Творця. Зверніть також увагу на згадану тут тему суду. У Біблії Божий суд спрямований не просто проти нечестивих, але й на користь праведних (див. Дан. 7:20–28). Ці два аспекти суду розкриті й у 92-му псалмі. Навіть якщо ми сьогодні не бачимо виконання цих обітниць, проте знаємо, що суд неодмінно настане в кінці часу і Бог створить усе нове (див. Об’явл. 21:5).

Псалом 92 підкреслює, що свята субота — це час радіти в Господі, втішатися в Ньому та звіщати про все, що Він зробив та обіцяє зробити для нас. Псалом передає радість, відчуття тріумфу і щастя,

причиною яких є не діла псалмиста, а діяння Господа — як уже звершені, так і обіцяні в майбутньому.

Який прекрасний дар — одна сьома нашого життя відділяється щотижня для відпочинку й радості! Будучи вільними від зайнятості і стресу земного існування, ми можемо насолоджуватися ділами Господа, здійсненими для нас.

Як ви можете навчитися радіти суботі так, як радів автор 92­го псалма? Якщо ви не відчували нічого такого, то чому?

П’ятниця 15 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

«Бог створив людину за Своєю подобою. Тут немає ніяких таємниць. Немає жодної підстави для припущення‚ нібито людина виникла внаслідок поступового розвитку нижчих форм тваринного чи рослинного світу. Таке вчення зводить велику роботу Творця до рівня обмежених‚ людських уявлень. Люди настільки сповнені рішучості позбавити Бога верховної влади над Усесвітом‚ що принизили людину‚ шляхом обману позбавивши її достоїнства‚ пов’язаного з її походженням. Той‚ Хто створив зоряні світи вгорі та дивовижно розфарбував польові квіти‚ Хто сповнив небо й землю чудесними ознаками Своєї сили‚ підійшовши до завершення Своєї славної справи і вирішивши поставити володаря над прекрасною Землею‚ подбав про те‚ щоб створена Ним істота була гідною руки‚ котра дала їй життя. Родовід людства‚ яким його подає Богом натхненне Слово‚ пов’язує походження людського роду не з мікроорганізмами на певній стадії розвитку‚ молюсками та членистоногими‚ а з великим Творцем» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 45).

Питання для обговорення:

Чому взаємозв’язок суботи і творіння набуває такого значення в ці останні дні? Як ця істина виражена в Об’явл. 14:6, 7? Обговорюючи ваші відповіді, поверніться до запитання в кінці уроку за середу.

Приблизно в той самий час, коли Чарльз Дарвін почав просувати теорію еволюції, Бог заснував Церкву, яка відстоює дотримання сьомого дня, суботи, як особливого вірування. Бог заснував цю Церкву, щоб вона проголошувала Трьохангельську вістку з Об’явл. 14, котра особливим чином закликає поклонитися Творцеві неба та землі. Що ж тоді може бути трагічнішим або яке падіння може бути нижчим, ніж коли деякі члени цієї Церкви починають відстоювати теорію еволюції?

Сучасні вчені, вивчаючи будову живих організмів, вражені їхньою складністю. Очевидно, Чарльз Дарвін не усвідомлював, наскільки складна навіть так звана проста клітина. Сьогодні ми знаємо, що навіть «найпростіша» клітинка є набагато складнішою, ніж, судячи з усього, Дарвін собі уявляв. Багато вчених вірять, що життя виникло випадково. Однак чим глибше наука вивчає будову живих організмів, тим більше з’являється сумнівів у випадковості виникнення життя. Чим більше наука осягає складність життя, тим менш імовірною стає її основна теорія про походження життя — атеїстична еволюція. Обговоріть це.

16–22 березня

ТВОРІННЯ ТА ЄВАНГЕЛІЄ

Біблійні тексти для дослідження: Бут. 3:21; Псал. 105:29, 30; Івана1:4; Римл. 5:6–11; Гал. 3:13; Матв. 27:46.

Пам’ятний вірш: «Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15:22).

У Біблії ми читаємо про те, що Адам і Єва були створені за Божим образом, без будь-якої моральної вади. Вони володіли свободою вибору, що давало їм можливість любити. Повставши проти Бога, Адам і Єва опинилися під владою сатани (див. Євр. 2:14), через що весь світ також потрапив під його владу. Однак Ісус прийшов, щоб зруйнувати діла диявола (1 Івана 3:8) та визволити нас із його рук. Спаситель зробив це, померши замість нас і подарувавши нам життя. На хресті Ісус став заради нас гріхом (2 Кор. 5:21), пережив розділення з Отцем, яке є наслідком гріхів усього людства. Своєю смертю Ісус відновив взаємовідносини між Богом і людьми, зруйновані гріхом Адама та Єви.

Усі ці питання логічно пов’язані з історією творіння. Вона знову постає перед нами як свідчення сили Бога Творця. Творча сила Господа також виявляється у створенні нового серця в Його дітях (2 Кор. 5:17), вона оновлює Його образ усередині нас, відновлює наші взаємовідносини з Ним.

Неділя 17 березня

БЛАГОДАТЬ У САДУ

Як усім нам відомо, перші люди, досконалі творіння, створені за образом Божим, згрішили, що призвело до смерті. Люди були попереджені про небезпеку й розуміли сказане. Єва навіть повторила змієві слова Бога. Проте вони все одно згрішили. Буває, що й ми, як обманута Єва, потрапляємо в тенета гріха; а буває, що, як Адам, грішимо свідомо. У будь-якому разі ми — грішники, винні в порушенні Божого Закону.

Прочитайте Бут. 3:9–15. Як Бог відреагував на гріх Адама та Єви? Бог провів судовий процес, навіть «слідчий суд». Мета цього розгляду була не в тому, аби Бог

дізнався факти, про які Йому й так було відомо. Мета полягала в тому, щоб дати парі можливість відчути відповідальність за свої дії, що є першим кроком до покаяння й відновлення. Бог запитав їх, що сталося, і вони, хоч і неохоче, зізналися в скоєному. Хоч вони були винні, хоч їхній гріх відразу приніс помітні наслідки, перша євангельська обітниця була дана їм ще в Едемі (див. Урок 6).

Прочитайте Бут. 3:21. У чому ще виявилася Божа благодать? Смерть прийшла найбільш несподіваним чином. Замість негайної смерті Адама та Єви, померла

лише одна, а можливо, й кілька тварин. Уявіть собі почуття Адама, коли замість нього померла тварина. Уперше Адам побачив смерть, і це, звичайно, завдало йому величезного болю. Потім з тварини зняли шкуру, зробили одяг для Адама та Єви і прикрили їхню наготу. Щоразу, дивлячись на цей одяг або відчуваючи його на собі, вони згадували про скоєне та втрачене. Однак понадусім це слугувало нагадуванням про Божу благодать.

Безперечно, ми всі повинні бути дуже вдячними за Божу благо­дать до нас. Чи можна краще виразити цю вдячність, ніж виявляючи милість до інших? До кого (нехай навіть він/вона не заслуговує цього) ви могли б виявити милість уже зараз?

Понеділок 18 березня

ГРІХ І СМЕРТЬ

Адамові було сказано: коли він помре, то знов повернеться до пороху, з якого був створений (див. Бут. 3:19). Те ж відбувається і з нами. Зверніть увагу, ми не перетворюємося на мавп, оскільки не були створені з них. Ми були створені з пороху й у порох повертаємося, коли помираємо.

Прочитайте Бут. 2:7; Псал. 104:29, 30; Івана 1:4; Дії 17:24, 25. Яке значення мають для нас ці тексти? Як ця істина повинна відображатися в нашому житті? Життя — дивовижний феномен. Нам здається, що ми знаємо про життя все, однак у ньому

залишається багато таємничого. Розклавши живий організм на складові частини, ми виявимо лише різноманітні атоми й молекули. Однак якщо такі ж молекули зібрати в контейнер і нагрівати, пропускати через них електрику або проводити будь-які інші досліди й маніпуляції, ми все одно не отримаємо життя. Немає окремого елемента під назвою «життя», який існує десь у живому тілі або живій клітині. Життя належить усій живій системі, а не елементу, відірваному від клітин.

З іншого боку, ми багато знаємо про те, як викликати смерть. Людина винайшла незліченну кількість способів і прийомів, щоб убивати. Деякі з цих методів приголомшують, виявляючи насильство та жорстокість наших гріховних сердець. Ми можемо вбивати, але не можемо дати життя. Тільки Бог може створювати живі організми. Учені намагалися створити життя, вважаючи: якщо їм це вдасться, вони зможуть пояснити, чому не вірять у Бога. Досі жодна спроба не увінчалася успіхом.

Прочитайте Ісаї 59:2. Як гріх впливає на наші взаємо­від­носини з Подателем життя? Якщо життя походить тільки від Бога, тоді розділення з Ним відрізає нас від джерела життя.

Неминучим результатом розділення з Богом є смерть. Навіть якщо хтось проживе 969 років, як Матушаїл, історія його життя все одно закінчиться словами: «І він помер». Гріх по своїй суті веде до відокремлення від життя, наслідком чого є смерть.

Вівторок 19 березня

КОЛИ МИ БУЛИ ЩЕ ГРІШНИКАМИ...

Біблія свідчить, що Божа відповідь на людську гріховність продиктована справжньою безкорисливою любов’ю, і такою відповіддю є викуплення. Бог міг би цілком справедливо залишити Адама та Єву під владою згубної сили сатани, адже вони зробили свій вибір. Однак Бог знав: Адам і Єва до кінця не усвідомлювали, що вчинили, тому вирішив дати їм можливість отримати більше інформації та зробити вибір ще раз.

Прочитайте Римл. 5:6–11. Як ці вірші допомагають нам зрозуміти суть Божої благодаті? Коли з нами повелися несправедливо, ми очікуємо, що, перш ніж наші відносини з кривдником

відновляться, він має вибачитися. Звичайно, у таких обставинах вибачення цілком доречне. Цілковите відновлення порушених взаємин включає висловлення вибачень та прийняття відповідальності за провину. Але Бог не чекав, доки ми попросимо вибачення, Він узяв ініціативу на Себе. Коли ми були ще грішниками, Він віддав Себе на смерть заради нас. Це чудове виявлення Божественної любові. Як несхожа на нашу поведінку поведінка Бога! Адже часто в стані образи ми відчуваємо злість і швидше прагнемо помститися, ніж налагодити стосунки, чи не так? Ми маємо бути незмінно вдячними Богові за те, що Він поводиться з нами не так.

Ставлення Бога до грішників розкриває справжнє значення любові. Це не просто почуття, а принципова поведінка, де кожне зусилля спрямоване на примирення кривдника зі скривдженим і відновлення стосунків. Ставлення Бога до Адама та Єви є ілюстрацією Його ставлення до нас.

«Події, які сталися на Голгофі, повинні викликати найглибші й найсильніші почуття. Буде цілком доречно і виправдано, якщо ця тема сприятиме духовному підйому і натхненню. Ми ніколи не зможемо повністю осягнути та вмістити в себе той факт, що Христос, Який не має рівних за Своїми моральними якостями й абсолютно не винний, мав пережити настільки болісну смерть і понести на Собі весь тягар гріхів цього світу! Ми не в змозі осягнути всю ширину й довжину, висоту й глибину такої любові» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 2, с. 213). Ми не можемо осягнути Божу любов, але чому так важливо прагнути цього?

Середа 20 березня

ХРИСТОС ПОНІС НАШІ ГРІХИ

«Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям. Бо написано: Проклятий кожний, хто висить на дереві» (Гал. 3:13). Поміркуйте над дивовижним значенням цього вірша в контексті Божественності Христа. Що це говорить нам про те, що вирішив зробити Бог заради нашого спасіння? Більше того, що це говорить нам про всю трагічність неприйняття жертви Христа? Узявши на Себе покарання за наші гріхи й померши в розриві з Богом, Ісус виконав обітницю,

дану ще на початку в Едемському саду, про те, що насіння жінки уразить змія в голову. Його жертва зробила можливим примирення Бога та людства й урешті-решт приведе до остаточного знищення зла у Всесвіті (Євр. 2:14, 15; Об’явл. 20:14).

Прочитайте Матв. 27:46 у контексті Гал. 3:13. Що слова Ісуса повідомляють про те, що Він пережив на хресті? На хресті Христос заради нас поніс на Собі прокляття гріха. Це була зміна в Його становищі перед

Отцем. Жертовний агнець, якого приносили на вівтар, приймав на себе смерть замість грішника. Так само, коли Христос зійшов на хрест, Його статус перед Отцем змінився. Позбавлений присутності Отця, Він переніс прокляття, спричинене нашим гріхом. Іншими словами, Ісус, Котрий завжди був одне з Отцем, пережив розділення з Ним, яке Е. Уайт описала як «розділення Божественних сил» (Е. Уайт. Рукопис 93, 1899 р.). Як би складно не було повністю осягнути цю істину, ми достатньо знаємо, щоб зрозуміти: за наше викуплення була сплачена неймовірна ціна.

Четвер 21 березня

НОВЕ ТВОРІННЯ Велика євангельська вістка зосереджена на смерті Ісуса, Котрий зайняв наше місце. Він узяв на

Себе наші гріхи, поніс покарання, яке було нашим. Як ми вже зауважили, замісна жертва Христа нерозривно пов’язана з історією творіння. Христос прийшов, щоб знищити смерть — чужий елемент у Божому творінні. Якщо, як стверджують декотрі, Бог творив людей шляхом еволюції, тоді смерть — зовсім не аномалія і не ворог, це частина Божого початкового плану. Тоді смерть відігравала б важливу роль у створенні нас Богом. Не дивно, що християни повинні відкидати теїстичну еволюцію, яка пропонує своє розуміння історії творіння.

Розповідь про творіння, записана в книзі Буття, дуже важлива для нашого розуміння смерті Христа заради нас. Крім того, ця розповідь також допомагає нам зрозуміти інший аспект Плану спасіння — творчу роботу Бога в нас, коли ми стаємо співучасниками Його святості.

Прочитайте Псал. 51:12; Єзек. 36:26, 27; Колос. 3:10; 2 Кор. 5:17. Які тут містяться обітниці, пов’язані з розумінням Бога Творця, як показано в першому та другому розділах Буття? Тільки Бог може створити нове серце. Ми не можемо зробити цього самі, але повинні

покладатися на Того ж Творця, Який створив світ і наших прабатьків. Давид усвідомив свою потребу, тому благав Бога вирішити цю проблему за допомогою створення.

Людина «в Христі» — нове творіння. Старе мислення має бути видалене й замінене новою свідомістю. Наша нова свідомість створена для добрих діл у згоді з Божою волею. Таке творіння є

надприродним процесом, який здійснюється силою Святого Духа. Творча сила Бога, як показано в початковому творінні, дає нам упевненість у тому, що ця сама сила здатна змінити наше життя й повернути втрачені взаємини з Ним.

Чи відчули ви на особистому досвіді, що означає бути новим творінням у Христі? Як це щодня виявляється в практичному житті? Що змінюється в житті людини, котра пережила такий досвід?

П’ятниця 22 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ:

«“Що закрите, те належить Господеві, Богові нашому; що ж відкрите — це наше й наших дітей навіки”» (П. Зак. 29:28). Бог, дійсно, не відкрив людям, яким саме чином була звершена робота творіння. Людська наука не може проникнути в таємниці Всевишнього. Його творча могутність така ж незбагненна, як і Його буття» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 113).

«У цій непроглядній пітьмі Бог приховав Свою присутність і Небесну славу від людських очей. Сам Бог та Його святі ангели перебували біля хреста. Отець був зі Своїм Сином, хоч Його присутність була невидима. Якби Його слава засяяла із хмари, тоді люди, побачивши це світло, загинули б. Але в той жахливий час Христос не повинен був отримати потішення від Свого Отця. Він «топтав чавило» Сам, і нікого не було з Ним» (Е. Уайт. Христос — надія світу, с. 754).

Питання для обговорення:

Як Євангеліє пов’язане з історією творіння? Які особливі аспекти Бут. 1–3 є основою Євангелія? Яким чином вістка про Ісуса ґрунтується на історичній правдивості книги Буття? Як людина змогла б розповісти історію про Ісуса, якби не було Адама та Єви?

Біблія показує, що творіння було звершене завдяки надприродним процесам, які є недоступними для науки, але які можна осягнути тільки за допомогою особливого об’явлення. Тому не дивно, що між Біблією і так званою наукою існує протистояння. Чому не варто очікувати, що наука пояснить усю творчу роботу Бога?

Які взаємозв’язки існують між Євангелієм, творінням і судом, як зазначено в Об’явл. 14:6, 7? Критики християнства часто стверджують: Ісус наперед знав, що, хоч Він і помре, через три дні все одно

воскресне до життя. Тому, кажуть вони, що особливого в Його смерті, якщо Він знав, що це не назавжди? Як текст Матв. 20:19 разом з наведеним вище уривком з книги «Христос — надія світу» допомагає відповісти на таке твердження?

23–29 березня

І ЗНОВУ ТВОРІННЯ

Біблійні тексти для дослідження: Об’явл. 21:1–5; Бут. 3:19; 1 Кор. 15:52–58; Бут. 6:11–13; Ісаї 11:6–9; Івана 14:1–3.

Пам’ятний вірш: «Ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, в яких проживає праведність» (2 Петра 3:13).

В уривку 2 Петра 3:10–13 апостол Петро описує долю неба і землі. І земля, і небо разом з усім, що на них знаходиться, будуть зруйновані. Однак це не кінець історії, оскільки будуть створені нове небо і нова земля.

Погляньте на контраст між старим і новим. У першому переважає гріх, а в другому перебуває праведність. Контраст не міг би бути більш яскравим або абсолютним.

Ці обітниці також чітко показують, що роль Бога як Творця не закінчилася після першого створення Землі. Не закінчується вона й тією працею, яку Він звершує в нас, перетворюючи нас у Христі. Праця триває. Той же Господь, Який колись створив світ надприродною силою Свого Слова, створить його знову також надприродним чином.

Фактично без цього останнього акту творіння всі попередні закінчилися б нічим. Нове небо і нова земля є кульмінацією даних нам Богом обітниць.

Неділя 24 березня

НОВИЙ ПОЧАТОК

У чому Біблія й наука погоджуються, так це в тому, що наша Земля не існуватиме вічно. Учені вважають (принаймні так свідчать деякі їхні припущення), що ті самі безглузді сили випадку, які викликали до існування Землю й життя на ній, зрештою знищать її. Біблія теж навчає, що Земля не існуватиме вічно і справді буде знищена. Однак у сценарії, запропонованому наукою, знищення Землі є остаточним кінцем усього. На відміну від цього, біблійний сценарій показує, що кінець світу стане початком нової прекрасної вічної епохи.

Прочитайте Об’явл. 21:1–5. Яка картина майбутнього зображена в текстах? Які чудові обітниці очікують свого виконання? Чому тільки Бог може зробити це для нас? Одна з найкращих обітниць нового життя полягає в тому, що страждання і смерть навіки

зникнуть. Цілком очевидно, що Бог не розглядає наше земне життя як щось позитивне. Смерті і страждань не було у творінні, про яке Бог сказав «вельми добре» (Бут. 1:31). Це чужорідні, непрохані гості. Вони ніколи не мали стати частиною початкового творіння, і в новому творінні їм також не буде місця. Ісус приходив, щоб знищити їх, і нам ніколи не доведеться жити з ними знову.

Нове творіння несе новий початок. З фатальним досвідом гріха буде покінчено. Усі наслідки цього досвіду ми бачимо, вони очевидні: гріх приносить смерть і страждання, а Закон Божий — це Закон життя.

Як Бог створив нове небо і нову землю на початку, так Він знову створить нове небо і нову землю, а разом з ними нам пропонується новий початок. Тільки Бог, тільки Творець, може зробити це для нас. І все це ми здобуваємо завдяки подвигу Ісуса, звершеному заради нас. Без Плану

спасіння в нас не було б надії ні на що понад те, що пропонує тимчасове життя, а це досить похмура перспектива.

Чому для нас настільки важливі обітниці нового життя? Якою була б наша віра без них?

Понеділок 25 березня

З ПОРОХУ ДО ЖИТТЯ

Прочитайте Бут. 2:7 і 3:19. Із чого був створений Адам і до чого призвів його гріх? Бог створив Адама з пороху, і він став душею живою. Життя Адама тривало б доти, доки він

підтримував би взаємовідносини з Богом. Згрішивши, він виявився відокремленим від Джерела життя, у результаті чого помер і повернувся в порох.

Прочитайте Ісаї 26:19 і Дан. 12:2. Що станеться з тими, хто спить у земному поросі? Обітниця про воскресіння дарує християнам надію. Йов висловив цю надію, сказавши: «І

останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу» (Йова 19:25, 26). Для вірних смерть тимчасова. Бог, Який створив Адама з пороху та вдихнув у нього життя, знає, як підняти людей з пороху. Воскресіння буде таким же актом творіння, яким було початкове створення Адама.

Прочитайте 1 Кор. 15:51–58. Яке викладене тут вчення нерозривно пов’язане з оповіддю про творіння в книзі Буття? Воскресіння праведних під час Другого приходу Ісуса відбудеться миттєво. Як і перше творіння

людини, це буде надприродна подія, у якій усе звершує Бог. Усе це абсолютно не відповідає теїстичній еволюції. Зрештою, якщо Бог не збирається витрачати мільйони років на еволюцію, щоб створити нас заново, але зробить це миттєво, тоді Він, звичайно ж, і перший раз міг створити нас, минаючи еволюцію. Тому, як і всі біблійні істини, надія на воскресіння — це ще одне біблійне свідчення, яке спростовує теїстичну еволюцію.

Поміркуйте: якщо таке важливе фундаментальне питання, як воскресіння, практично не висвітлене в науці, як це свідчить про її обмеженість в інших сферах?

Вівторок 26 березня

ВІДНОВЛЕННЯ ПАНУВАННЯ ЛЮДИНИ

Порівняйте Бут. 1:28 з Івана 12:31. Який статус мали Адам і Єва у створеному світі? Хто захопив владу і став князем цього світу? На Адама була покладена відповідальність панувати над світом. Згрішивши, він поступився цим

правом сатані. Тепер диявол виявляє свою владу над творінням, тому всюди ми бачимо моральне розтління й насильство.

Однак, отримавши перемогу на хресті, Ісус відвоював Землю в сатани (див. Матв. 28:18; Об’явл. 12:10; Івана 12:31). І хоч сатана, як і раніше, діє на Землі та руйнує її, ми можемо радіти, знаючи, що його дні полічені, бо перемога Ісуса на хресті гарантує це.

Прочитайте 2 Tим. 2:11, 12 і Об’явл. 5:10. Які істини розкриті в цих текстах? Див. також 1 Кор. 6:2, 3. Спасенним буде дана влада як царям і священикам. Ідея царювання передбачає певну владу; ідея

священства означає підтримку взаємовідносин між Богом та іншими творіннями, можливо, навіть жителями інших світів, які ніколи не знали гріха та його наслідків.

«Перед викупленим народом Божим відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не відчуваючи втоми, літатимуть у далекі світи, які з глибоким сумом

спостерігали за людським горем і радісним співом вітали навернення кожної душі. З невимовним захопленням діти землі пізнаватимуть мудрість безгрішних істот. Вони поділяться скарбами знань, набутими через осягнення творчої сили Божої впродовж багатьох віків» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 677). Як ви думаєте, що означає вислів «пізнаватимуть мудрість безгрішних істот»? Чого ми могли б навчитися від безгрішних істот? А вони від нас?

Середа 27 березня

ВІДНОВЛЕННЯ ТРИВАЄ

У нашому світі хижацтво є звичайним способом життя тварин. Термін «ланцюг живлення» нагадує про роль хижацтва в нашій екології. Нам важко уявити світ без цього. Але на початку всі наземні тварини харчувалися травною зеленню (Бут. 1:30). Ніхто не харчувався чимось іншим. У Бут. 1:30 нічого не згадується про їжу морських тварин, але, імовірно, той же принцип діяв і там, бо коли Бог оглянув усе Своє творіння, Він оголосив, що воно «вельми добре».

Прочитайте Бут. 6:11–13; 9:2–4. Які зміни відбулися в природі перед потопом? Які подальші негативні зміни відбулися у стосунках людей і тварин після потопу? Колись мирне царство наповнилося порочністю, насильством і злом. Це результати гріха. Світ, який

колись був «вельми доб-рим», став настільки поганим, що благав про власну загибель. Після гріхопадіння людини тварини стали боятися людей. Це можна сказати про всіх істот, які

живуть у воді, на землі й у повітрі. Така ситуація різко відрізнялася від початкової. Судячи з усього, до цього часу панування людини над тваринами послабшало.

Прочитайте Ісаї 65:25; 11:6–9. Чим відрізняються взаємо­відносини в нашому нинішньому світі від відносин, обіцяних Богом у майбутньому? Прекрасною поетичною мовою Ісая повідомляє, що в новому світі не буде насильства. Порочність і

жорстокість — характеристики допотопного світу, які вимагали його знищення, — не матимуть місця в новому світі. Це буде світ гармонії та співпраці, мирне царство. Ми настільки звикли до насильства, хижацтва й смерті, що нам важко уявити собі щось інше.

Євангеліє нерозривно пов’язане з відновленням. Хоч тільки Бог може здійснити остаточне відновлення, які рішення ми можемо приймати сьогодні, щоб сприяти певному поліп­шенню життя?

Четвер 28 березня

ВІДНОВЛЕННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН З БОГОМ

«До появи гріха Адам вільно спілкувався зі своїм Творцем» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. V). Однак після гріхопадіння ці тісні відносини багато в чому змінилися.

Прочитайте Бут. 3:24; Вих. 33:20; П. Зак. 5:24–26. Як гріх вплинув на тісні взаємовідносини, що існували між людиною і Богом? Гріх розірвав відносини між Богом і людиною. Бог відсторонив першу пару від Своєї присутності

заради їхньої ж безпеки. Люди більше не могли відкрито бачити Боже лице. Однак Господь за власним бажанням, незважаючи на безмірну ціну, яку Йому належало сплатити,

здійснив План спасіння, відновивши розірвані взаємовідносини. Прочитайте Івана 14:1–3 і Об’явл. 22:3–5. Яку обітницю Ісус залишив учням перед Своїм розп’яттям і як виконається ця обітниця? Бог і людина знову з’єднаються, налагодять дружні стосунки й зустрінуться віч-на-віч. На Землі

не буде жодного прокляття, і все втрачене буде повернуто. Викупленим буде подароване нове навколишнє середовище, нове життя, нова влада, новий мир у стосунках з навколишнім творінням та нові взаємовідносини з Богом. Тепер здійсниться споконвічна мета створення людей. Бог, людський рід і все творіння перебувають у гармонії, і ця гармонія триватиме вічно.

Як ми можемо навчитися насолоджуватися близьким спіл­ку­­ванням з Богом уже тепер, до створення нового неба і нової землі? Які рішення ми приймаємо, котрі можуть справляти позитивний або негативний вплив на наші взаємовідносини з Богом?

П’ятниця 29 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ВИВЧЕННЯ: «Роки вічності принесуть спасенним багате та глибоке пізнання Бога й Христа. У міру

збільшення пізнання будуть зміцнюватися любов, благоговіння і щастя. Чим глибше люди пізнаватимуть Бога, тим більше будуть захоплюватися Його характером. Коли Iсус відкриє перед ними багатства викуплення та дивовижні здобутки у великій боротьбі із сатаною, серця спасенних спалахнуть ще більшою любов’ю, і вони ще з більшим завзяттям торкнуться золотих струн арф; тисяча тисяч і десять тисяч десятків тисяч зіллються в єдиному могутньому співі похвального гімну…

Велика боротьба закінчена. Гріха й грішників більше нема. Всесвіт — чистий. У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гармонії і радості від Того, Хто створив усе це. Течуть потоки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від найменшого атома до найбільших галактик — усе живе й неживе у своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить про те, що Бог є любов!» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 678).

Питання для обговорення:

Знайдіть якомога більше текстів, особливо в книзі Об’явлення, які змальовують відновлену Землю. Обговоріть у класі ці тексти. Які характеристики нової землі вам здаються особливо привабливими, а які найбільш складно зрозуміти?

Як доктрина про творіння, викладена в Бут. 1 і 2, пов’язана з доктриною про створення нового неба і нової землі? Як би ми розуміли це створення, якби теїстична еволюція була правдива?

Прочитайте Римл. 8:18 і 2 Кор. 4:16, 17. Про що говорить тут Павло і які почуття викликають ці слова? Поміркуйте над ученням Євангелія в контексті відновлення Землі. Що мається на увазі під відновленням?

Що має бути відновлено? Як це має статися? Яку роль відіграємо ми в усьому цьому процесі? Що обітниця про нове небо і нову землю відкриває нам про Божий характер?

ПОТУЖНИЙ МЕЧ

В одній складній для проповіді Євангелія нехристиянській країні пастор проводив заняття з юнаком, який зацікавився Ісусом. Усе було гаразд доти, доки батько юнака не повернувся додому з в’язниці, де він відбував покарання за вбивство.

Спочатку батько хлопця був вражений змінами, які він побачив у своєму синові. Однак, дізнавшись, що той має справу з християнством, він розлютився. Чоловік вирішив, що має врятувати сина від небезпечних тенет цієї релігії.

Спочатку батько намагався напоумити сина словами. Коли це не спрацювало, він почав кричати й бити його. Але юнак не відмовився від своєї нової віри в Христа. Батько усвідомлював, що якщо він і далі так битиме свого сина, то скоро вб’є його.

Тоді в батька виникла ідея. Замість сина він вирішив убити пастора. Він був готовий відбути ще один термін тюремного ув’язнення, лише б урятувати свого сина від християнської єресі.

Деякий час батько стежив за пастором, вивчаючи його маршрут і наглядаючи за його будинком. Через кілька днів він узяв свій довгий ніж, під’їхав до будинку пастора, дочекався, доки той сяде в автомобіль, і після цього своїм автомобілем заблокував пасторові дорогу. Коли пастор вийшов подивитися, що сталося, розсерджений чоловік схопив його й затягнув у свій автомобіль.

Пастор упізнав чоловіка та здогадався, чому той напав на нього. Він спробував процитувати йому деякі біблійні тексти, але чоловік закричав на нього, діставши ніж. Раптом рука чоловіка застигла в повітрі й закам’яніла. Він не міг поворухнути нею!

Пастор продовжував цитувати Писання — і чоловік заплакав. Через кілька місяців батько прийняв хрещення. У церкві його вітали як брата, він попросив слова. — Пасторе, у мене є для тебе подарунок, — сказав він, обережно розгортаючи довгий згорток.

— Це меч, яким я збирався вбити тебе. Але твій меч довший, міцніший і гостріший — двосічний меч — Боже Слово. Твій меч убив у мені колишню людину. Тепер я нова людина. Слава Богу!

Ваші місіонерські пожертви допомагають приводити людей до Христа в найбільш складних регіонах світу. Дякуємо за вашу підтримку.

Гомер Трекартин, президент Грецької Середньо-Східної уніонної місії

ЗАПРОШЕННЯ, ВОРОТА ГАРАЖА І П’ЯТДЕСЯТ ДОЛАРІВ

Коли Денніс Х’юлетт увійшов у баптистерій, оточений зеленим газоном у своїй тепер уже рідній церкві в штаті Вісконсін, США, дюжина його нових церковних друзів дивилася на це зі сльозами на очах. Для Денніса це була чудова подорож — подорож, у якій важливу роль відіграли запрошення, ворота гаража і п’ятдесят доларів.

Денніс був у скрутному становищі. Він втратив роботу, його сім’я розпадалася, і він відчував себе непотрібним. Одного разу, перевіряючи пошту, він помітив запрошення із зображенням багатоголового дракона з коронами на головах. Денніс, який завжди цікавився біблійними пророцтвами, упізнав цей образ.

Так Денніс потрапив на семінар, де тлумачилися про-роцтва. Вислухавши ведучого, який пояснював слухачам біб-лійні істини з книг Даниїла та Об’явлення, Денніс зрозумів, що раніше він мало що знав про біблійні пророцтва. Йому сподобалося, як ведучий пояснює Боже Слово. «Тільки так і треба вивчати Біблію», — подумав він.

Денніс потоваришував з іншими учасниками семінару, зокрема з Карлом і Карен, членами Церкви адвентистів сьомого дня, яка була організатором семінару. Денніс орендував будинок по сусідству з Карлом та Карен і молився про те, щоб вони добре вплинули на нього.

Семінар завершився, і Денніс почав зрідка відвідувати адвентистську церкву в суботу. Потім він помітив дещо, що допомогло йому все розставити на свої місця.

— У Карла в гаражі був магазинчик, — розповідає Денніс. — І я зауважив, що в суботу він зачинений.

Денніс був безробітним. Він намагався заробляти на життя, збираючи бляшані банки. Якось у п’ятницю ввечері Денніс перебирав знайдені банки. Того вечора він хотів попрацювати більше, ніж зазвичай, оскільки йому потрібні були гроші, щоб надіслати їх своїй дочці, яка збиралася приїхати до нього наступного понеділка. Але, побачивши зачинений гараж Карла, він подумав: «Я не повинен ображати Бога, працюючи в п’ятницю ввечері». Денніс не знав, як йому заробити гроші, яких він потребував. «Щось придумаємо», — вирішив він.

Наступного ранку в церкві хтось поклав п’ятдесят доларів у корзину для пожертв із запискою: «Віддати Деннісові». Коли Денніс отримав гроші, він здивувався. «Цього було достатньо, щоб купити їжу та пальне й добре провести тиждень з дочкою!»

Далі Бог благословив Денніса роботою, де субота була вихідною. Денніс дякує Богові та служить Йому, як може.

Наші місіонерські пожертви допомагають досягати вісткою Євангелія сусідів і емігрантів. Дякуємо вам за щедрість.

Джуаніта Едге, директор Відділу інформації у Вісконській конференції Північноамериканського дивізіону

СЛУЖІННЯ В МАЛОМУ

Нора та Джордж насолоджувалися приємним спілкуванням і служінням у своїй великій рідній церкві в південному Еквадорі, але вони прагнули робити більше. Ці люди просили, щоб Бог допоміг їм побачити, чим вони можуть послужити іншим, і Бог покликав їх служити сусідам у їхньому районі.

Нора та Джордж знають багатьох своїх сусідів, і кожного з них вони запрошували до себе на служіння. П’ятеро із цих запрошених почали відвідувати домашню церкву разом з адвентистами, які живуть поруч. Людям так сподобалося славити Бога, що вони почали регулярно відвідувати домашню церкву. Через деякий час ще кілька людей долучилися до цієї Малої групи. Люди приводять із собою дітей. Оскільки одна з дочок Нори та Джорджа запропонувала свою кімнату як місце для дитячих занять, діти можуть відвідувати урок дитячої суботньої школи.

Згодом Нора дізналася, що вона має потребу в операції на закупореній артерії. Вона молилася за лікарів і за успіх усього курсу лікування. Однак під час операції її легені заповнилися рідиною й серце зупинилося. Лікарі безуспішно намагалися її реанімувати. І, на їхній превеликий подив, її серце знову почало битися! Вони були ще більше вражені, коли через дванадцять годин після операції вона вже прокинулася. Будучи підключена до системи штучного життєзабезпечення, вона залишалася живою.

Наступного дня один з лікарів зайшов до Нори в палату й сказав: «Норо, у вас було мало шансів вижити. Хто ваш Бог?» Оскільки вона не могла говорити, бо одна з трубок знаходилася в її горлі, за неї відповів чоловік. Він пояснив лікареві, що під час операції християни в усьому місті молилися за неї.

— Наш Бог може стати також і вашим Богом, — сказав чоловік Нори лікареві. Троє інших лікарів запитували чоловіка Нори про їхню віру. Один з них сказав: — За тридцять років роботи я ще жодного разу не зустрічав когось, чиї легені заповнилися б

рідиною, серце зупинилося під час операції, а наступного дня ця людина почувала б себе так добре.

Чудодійне зцілення Нори спонукало лікарів замислитися над своїм ставленням до релігії. Деякі з них ставили багато запитань, і Джордж подарував кожному з них по книзі «Дорога до Христа».

Після повернення Нори з лікарні два лікарі відвідали її, щоб подивитися, чим вона займається. — Вони були приємно здивовані, що в мене все так добре, — розповідає Нора. — Я сказала їм,

що Бог — це мій Господь і Він вирішив урятувати мене. Це чудо допомогло нашій домашній церкві кількісно зрости. Тепер наш будинок вже не вміщає всіх охочих. Ми шукаємо нове місце для поклоніння.

Нора Варгас де Ареллано, Джордж Ареллано та їхні дочки діляться Божою любов’ю в Гуаякілі, Еквадор

МІСІОНЕРСЬКЕ КАФЕ

Серце шістнадцятирічної Ані тремтіло, коли вона зі своїм батьком прямувала до невеликого кафе, розташованого в самому центрі Красноярська. Чи могла вона просити абсолютно незнайому людину дати своє кафе підліткам, нехай навіть на кілька годин?

Пригода для Бога почалася кількома місяцями раніше, коли Аня та її друзі-підлітки відвідали сестринську церкву в Сибіру. Там, у кафе, підлітки провели успішну соціальну програму. Аня зі своїми друзями поверталася додому з мрією почати таку ж програму у своєму місті.

Діти молилися й планували. Коли вони ділилися своїми мріями з іншими членами церкви, ті намагалися відмовити їх.

— Це буде дорого, — сказав один. — Ніхто не прийде, — додав другий. — Ви даремно витратите час, — стверджували інші. Проте батько Ані, пастор, підтримав молодих людей у їхньому бажанні йти за Божим покликом. Аня зі своїм батьком прийшли в кафе й зустрілися з власником. Вони сіли за вільний столик. — Ми християни, адвентисти сьомого дня, — почала Аня. — Наша молодіжна група хотіла б

орендувати ваше кафе на одну неділю щомісяця, щоб проводити християнську програму для приблизно тридцяти молодих людей. Ми будемо платити за їжу, але ми не в змозі платити за оренду.

Аня з тривогою чекала відповіді від власника кафе. — У неділю вранці клієнтів не так багато, — сказала жінка, обдумуючи. — Гаразд, ви можете

використовувати це кафе дві години. Тільки слідкуйте за порядком і не смітіть. Аня усміхнулася. «Бог, безсумнівно, побував тут до нас», — подумала вона. Аня та її друзі підготували рекламу для кафе «Оранж» і програму зустрічей. Потім вони

помолилися про запланований захід. Коли двері кафе відчинилися й люди почали займати столики, стало зрозуміло, що прийшло не тридцять чоловік, як планували, а більше п’ятдесяти.

Аня помітила, що офіціанти й увесь обслуговуючий персонал теж слухали програму. Вона зрозуміла, що їхнє місіонерське поле захопило й тих, кого вони навіть не очікували досягти. «Як же любить Бог давати нам більше, ніж ми просимо!» — подумала вона.

Після завершення програми всіх гостей кафе запросили відвідувати молодіжні зустрічі в Адвентистській церкві, і кілька людей відгукнулося на це запрошення. Сьогодні вся церква підтримує служіння в кафе, хоч ця програма, як і раніше, орієнтована більше на молодь.

— Ми хочемо, щоб інші знали: християни вміють розважатися. Прагнемо дати їм шанс стати Божими дітьми, — кажуть організатори молодіжного кафе.

Аня цитує один зі своїх улюблених біблійних текстів, щоб підвести підсумок своєї філософії служіння молоді:

— «Хай ніхто не зневажає твого молодого віку, але будь прикладом для вірних — словом, життям, любов’ю, вірою та чистотою» (1 Тим. 4:12). Ось — наша мета, — говорить вона.

Ваші місіонерські пожертви допомагають адвентистській молоді в Красноярську, місті,

розташованому в самому серці Сибіру, навертати людей до Христа. Дякуємо.

ДВІ СТЕЖКИ

Вождь Асанг плакав, і ніхто не міг розрадити його. Я не знав, що могло його так засмутити, але попросив у Бога мудрості й підійшов до нього. Я — студент-місіонер, навчаю дітей цього племені.

Отож, я підійшов до вождя, він підвівся й міцно обійняв мене. — Дякую, що прийшов, — сказав він, глянувши на мене. — Дещо непокоїть мене, і я знаю, ти

зможеш мені допомогти. Збентежений таким привітанням, я дивувався, що трапилося. — Я бачив сон, — сказав вождь. — Уві сні я бачив дві стежки. Одна була широка та яскраво

освітлена, інша — вузька, нею важко йти, до того ж вона темна. Мої люди йшли широкою стежкою, сміялися й випивали. На вузькій стежці я побачив тебе та деяких дітей із селища, зокрема й моїх онуків. Чортополох на вузькій стежці поранив тебе, але ти, здавалося, не скаржився. Ти співав ті пісні, які ви з дітьми співаєте на ранковому богослужінні.

Потім несподівано все змінилося. Широка стежка стала крутою й темною, тоді як вузька стежка враз засяяла. Раптом широка стежка закінчилася — і мої люди з криком впали в прірву.

Я подивився в бік вузької стежки й побачив тебе та дітей, які входять у брами з перлин. Потім я побачив обличчя Ісуса, таке ж, як ти показував нам на картині. Він вітав тебе та моїх дітей у місті, яке ти називаєш небесами. Більшість моїх людей загинуло, — тужив вождь. — І я був серед них. Будь ласка, скажи мені, що означає мій сон.

Я попросив у Бога мудрості й сказав: — Ваш сон про дві стежки був описаний багато років тому в Божому Слові. Розгорнувши Біблію, я вказав йому на уривок з Євангелія від Матвія 7:13, 14. — Як мені та моїм людям потрапити на вузьку стежку? — запитав вождь. — Вам необхідно піти за Ісусом уже зараз, поки ще є час, — твердо сказав я. — Будь ласка, скажи мені, що ми повинні зробити. Я скажу своїм людям, щоб вони послухали

тебе, — відповів він, сподіваючись виконати сказане. Я пояснив вождеві Божий План спасіння. Розповів йому, що його люди — діти Божі і що Він

бажає всіх їх бачити у Своєму Царстві. Наші місіонерські пожертви допомагають надати допомогу адвентистським школам у всьому світі.

Завдяки вам Церква може відправляти більше місіонерів до людей, які досі перебувають у темряві. Дякуємо вам за бажання досягти вісткою Божих дітей по всьому світу.

Ренібой Автентіко, студент-місіонер з Маунтін-В’юського коледжу на Філіппінах. Вождь Асанг

прийняв біблійне вчення й незабаром збирається прийняти хрещення.

БАЙДАРКИ НА МІСІЇ

У складі тридцяти одного місіонера група байдарочників у рятувальних жилетах і головних уборах з усмішкою вирушила в п’ятиденну місіонерську пригоду по річці Роспуда, Польща.

Їхні кольорові байдарки були навантажені спальними мішками, наметами, одягом та їжею, але найважливішим вантажем були журнали й книги, які вони збиралися роздавати людям, котрі траплятимуться їм по дорозі. Їхня мета — принести людям надію, яку вони можуть знайти лише в Ісусі.

Коли байдарочники прибували в село, вони пришвартовували свої човни до доків і йшли з одного будинку в інший, молячись із людьми та пропонуючи їм християнську літературу. Дорогою вони роздали 3500 газет «Ознаки часу» й продали сотні книг, зокрема книги «Месія» та «Велика боротьба» на дисках. Вони навіть зустрічали людей, які купували в них книги під час їхнього попереднього сплаву по річці.

— Як приємно чути, що люди читали наші книжки й отримали благословення, — говорить пастор церкви, байдарочник Петро Стачурський.

Це була четверта поїздка на байдарках членів адвентистської церкви Варшави та їхніх друзів. Цього разу переважну частину групи становили зовсім юні представники віком від семи до п’ятнадцяти років.

— Так чудово, що молодь прагне стати місіонерами, — говорить пастор Стачурський. — Вони вчаться у дорослих ділитися Божою любов’ю, і їхній ентузіазм надихає інших.

Річковий шлях байдарочників довжиною шістдесят кілометрів проходив через незаймані ліси й болотисті луки. Проходячи близько вісімнадцяти кілометрів за день, команда приділяла багато часу соціальній програмі та християнському спілкуванню. Уночі вони збиралися навколо багаття для поклоніння Богові й молилися за людей, яких вони зустрічали вдень.

Адвентистська церква в Польщі не велика, вона налічує близько 5700 членів. Один адвентист припадає на 6600 осіб.

— Адвентистській церкві важко рости в Польщі, — говорить пастор Рожковський, директор Глобальної місії Польської уніонної конференції. — Поляки хочуть досягнути рівня Західної Європи, тому вони часто працюють кожен на двох роботах. У них залишається зовсім мало часу для читання Біблії.

Для багатьох мешканців сіл члени місіонерської групи стали першими адвентистами, яких вони зустріли у своєму житті. Поїздка була організована на пожертви суботньої школи.

— Наша церква дуже вдячна за можливість ділитися тією надією, яку ми маємо в Ісусі, — говорить пастор Стачурський. — Ми знаємо людей, котрі читають отриману літе-ратуру, а деякі з них попросили й біблійні уроки. Я сподіваюся, що наша історія про місіонерські байдарки допоможе вам діз-натися, що ваші місіонерські пожертви здійснюють неймовірну зміну в житті людей.

Петро Стачурський, секретар Південної Польської конференції

ПРОТЕСТ БУНТІВНИКІВ

Пракаш був маоїстським терористом і мешкав у джунглях Азії. У свої двадцять років він уже обіймав посаду керівника політичної партії у своєму селі та його околицях. Його вчили знущатися над людьми й убивати тих, хто чинить опір вченню партії чи не підкоряється її вимогам. Його слово було законом!

Він пішов з дому й жив зі своєю бандою в гірських джунглях. Вони нападали на найближчі села та залякували людей. Коли заколотникам потрібна була їжа чи гроші, вони просто приходили в село і брали те, що їм хотілося.

Одного разу Пракаш і його солдати зайшли в адвентистську церкву, плануючи вкрасти пожертви, розігнати людей та спалити будівлю. Але в Бога були інші плани. Коли Пракаш вимагав, щоб пастор віддав йому пожертви, той сміливо відповів:

— Бери Божі гроші, але якщо ти віддаси своє життя Ісусу, то Він повністю тебе змінить. Пракаш не звернув уваги на слова пастора, але деякі з його солдатів залишили його банду й

долучилися до церкви. Пізніше, коли Пракаш зустрічався з колишніми бунтівниками, він зауважив разючі зміни в їхній поведінці. «Чи може Ісус теж змінити мене?» — розмірковував він.

Потім Пракаш натрапив на радіопрограму «Ашако Бані». Ведучий програми розповідав про Ісуса. Слухаючи цю передачу, він зрозумів, що життя його може змінитися і зміни вже почалися, як і говорив про це пастор. Пракаш усвідомив, що життя цінне й він не повинен знущатися над людьми чи вбивати їх.

Пракаш знав, що має раз і назавжди припинити чинити заколоти. Проте як бути з клятвою? «Стримай свою обіцянку, інакше будеш убитий», — говорили йому. Але Пракаш без страху віддав своє життя Христу.

Одного разу Пракаш зателефонував у Адвентистське всесвітнє радіо, програми якого привели його до Ісуса.

— Я вірю в Ісуса і знаю, що ви навчаєте з Біблії, — сказав він. — Я слухаю ваші програми й раджу своїм друзям, щоб вони теж слухали їх. Люди з усього села приходять, щоб послухати Слово Боже й дізнатися більше про істину.

Нещодавно Пракаш прийняв хрещення. Його мати, помітивши зміни у своєму синові, тепер теж повірила в Ісуса.

Адвентистське всесвітнє радіо — ефективний метод для досягнення людей, які ніколи жодним іншим способом не зможуть дізнатися про Ісуса. Ваші місіонерські пожертви допомагають підтримувати роботу Адвентистського всесвітнього радіо та інші соціальні програми в кожному куточку світу.

Дауел Чоу, президент Адвентистського всесвітнього радіо

СЛУЖІННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ

Кітолі — місіонер Глобальної місії в Демократичній Респуб-ліці Конго. У нього унікальна аудиторія — військово-службовці східної частини Конго. Він працював у декількох військових таборах і привів до Христа багато солдатів. Його помічниками часто були мотоциклісти, які привозили військово-службовців на євангельські зустрічі.

Нещодавно місіонери Глобальної місії приєдналися до місцевих пасторів у східній частині Конго, щоб привести до Христа людей у місті Бені, де мешкає близько півмільйона людей, а саме поселення розташоване на краю густого лісу. Тут є декілька адвентистів, і місцевий відділ Глобальної місії вирішив охопити цей район розповсюдженням біблійних уроків і літератури в рамках програми «Надія для великих міст». Місіонери Глобальної місії збираються в Бені й ідуть у кожний дім, поширюючи Євангеліє та закликаючи людей узяти біблійні уроки. Кітолі, згідно зі своїм покликанням, зосередив свої зусилля на тому, щоб приводити до Христа людей зі збройних сил у Бені. Він знайшов там друзів і ділився своєю вірою з деякими солдатами. Коли організовувалися євангельські зустрічі, Кітолі попросив запланувати одну з них поблизу військових казарм.

Після розповсюдження біблійних уроків і всіх відвідувань місіонери Глобальної місії приєдналися до місцевих пасторів, допомагаючи проводити євангельські зустрічі в декількох стратегічно важливих місцях по всьому місту. Кітолі проводив програму поруч із військовими базами, куди приходило чимало солдатів. Коли цикл євангельських зустрічей завершився, понад 250 людей міста Бені стали на бік Христа й почали готуватися до хрещення. Одним з них був лейтенант-полковник армії Сикіліза, зворушений вісткою надії та могутністю Ісуса Христа. Сикіліза, одягнений у військову форму, зробив крок уперед, щоб охреститися. У своєму свідченні перед хрещенням він визнав провидіння Боже у своєму житті й пообіцяв залишитися вірним своїй щойно прийнятій вірі.

Після євангельських зустрічей Кітолі повернувся до свого звичайного служіння. Він продовжує приводити до Бога стільки солдатів, скільки може. Його мета — забезпечити Біб-ліями й біблійними уроками якомога більше представників збройних сил, і він сподівається заснувати кілька церков біля військових баз.

Ваші місіонерські пожертви допомагають підтримувати церковні групи, створені місіонерами Глобальної місії в Конго та по всьому світу. Дякуємо за підтримку місії церкви вашими пожертвами.

Ної К. Мусема, координатор Адвентистської місії в Східно-Центральному Африканському дивізіоні,

розташованому в Найробі, Кенія.

МАЛЕНЬКІ ПРОЕКТИ З ВЕЛИКИМ ВПЛИВОМ

Частина наших місіонерських пожертв виділяється для фінансування невеликих проектів по всьому світу. Вони відокремлені від великої кількості пожертв тринадцятої суботи. Два одержувачі розповідають про те, як вони використали ці кошти, щоб досягти Євангелієм людей, серед яких вони живуть.

В Єгипті менше 750 адвентистів при населенні більше 80 мільйонів чоловік. Переважна більшість єгиптян — мусульмани. Під час священного місяця Рамадану мусульмани постять протягом дня, перериваючи піст трапезою після заходу сонця. На знак доброзичливості адвентистська громада організувала вечерю під час Рамадану для членів мусульманської громади. Вони запросили деяких адвентистів та інших відомих християн приєднатися до своїх мусульманських гостей.

Більше двадцяти неадвентистів були присутні на вечері, зокрема міністри уряду, генерал, полковник поліції, делегати двох політичних партій, лідери єгипетської організації з прав людини та журналістів. Після вечері гості висловили подяку Адвентистській церкві. Деякі зауважили, що до цього вони зовсім не знали про адвентистів сьомого дня.

Президент єгипетського поля Луеллін Едвардс розповів гостям про те, як життя серед мусульман змінило його ставлення до них. Усупереч підігрітого західними ЗМІ страху, який він відчував до мусульман, він помітив дружелюбність і гостинність.

— Мусульмани — це люди, яким потрібно виявляти свою любов, — говорить він. Маленькі проекти місіонерських пожертв допомогли побудувати міст взаєморозуміння між

християнами та мусульманами у важливому політичному центрі мусульманського світу. У Тихому океані, на схід від Австралії, розташована крихітна острівна держава Нова Каледонія.

Найбільш східний острів цієї держави — Маре, ширина якого близько тридцяти кілометрів. Острів розташований майже за 1 600 км на схід від Австралії, населяє його приблизно 6 000 осіб.

У липні 2011 року пастор Джон-Ноїл Аделін проводив серію євангельських зустрічей за сприяння часткової фінансової підтримки від фонду невеликих проектів. Не менше двохсот жителів острова відвідали євангельські зустрічі, після чого маленька група численністю десять чоловік почала зустрічатися щосуботи й готуватися до хрещення.

Жителі острова та церква Нової Каледонії працюють над тим, щоб побудувати місце для поклоніння, щоб ці тендітні паростки віри могли стати сильними й міцно вкоренитися в одному з найдальших куточків світу.

Нові віруючі острова Маре в Новій Каледонії дякують вам за місіонерські пожертви та за можливість дізнатися про Божий План спасіння стосовно їхнього життя.

СЕРЦЕ, СПОВНЕНЕ ВДЯЧНОСТІ

Юджал був ще юнаком, але через хворобу серця він швидко втомлювався й часто непритомнів. Він не міг працювати і навіть їздити на велосипеді.

Одного разу Паналал, друг Юджала, розповів йому про те, що він дізнався про Ісуса, могутнього та люблячого Бога, Якому поклоняються християни. Паналал запросив Юджала на зустріч до себе додому. Юджал прийшов з надією, що Бог християн зможе зцілити його. Він уважно слухав, як Гопал, місіонер Глобальної місії, пояснював, що Бог прощає наші гріхи, якщо ми віримо й просимо цього в Нього.

Коли Гопал закінчив говорити, він попросив піднятися тих, у кого є особливі молитовні потреби. Юджал встав. Гопал запитав про його потреби, і Юджал розповів про свою хворобу серця. Під час молитви Юджал відчув прилив енергії. Він сказав Гопалу, що повірив у зцілення й тепер хоче стати християнином.

Гопал почав приходити до Юджала вивчати Біблію, і незабаром Юджал, його батьки та двоє його молодших братів прийняли Ісуса як свого особистого Спасителя.

Ця родина приєдналася до Адвентистської церкви в місті, але Юджал хотів ділитися своєю вірою з жителями сусіднього села. Його серце зміцніло, і він почав їздити в село на велосипеді та благовістити. Він зустрів чоловіка з хронічним захворюванням шлунку й сказав йому: «Я знаю, Хто може зцілити тебе без ліків». Він розповів чоловікові про Ісуса й запропонував помолитися за нього. Юджал запросив пастора та Гопала, щоб разом помолитися про чоловіка, і невдовзі цей чоловік з усією своєю сім’єю прийняли Ісуса як особистого Спасителя й попросили про хрещення.

Юджал запропонував цій родині проводити молитовні зустрічі в їхньому будинку. Жителі села спостерігали за цією родиною й помічали зміни в їхньому житті. Поступово чоловік і його сім’я запропонували кожному зі своїх сусідів запросити до себе Юджала, щоб він помолився з ними. Дізнаючись про Ісуса, люди беруть біблійні уроки та починають готуватися до хрещення.

Юджал став євангелістом і дуже швидко привів до Христа в цьому селі більше п’ятдесяти чоловік. З часом він почав працювати в іншому селі, де ще більше людей дізналися про любов і всемогутність Бога та прийняли Ісуса як свого Царя.

Наші місіонерські пожертви допомагають підтримувати роботу євангелістів Глобальної місії, таких як Гопал і Юджал, у Південній Азії та по всьому світу.

Гопал, Юджал і понад сотні інших людей працюють місіонерами в Глобальній місії та

євангелістами в Калькутському регіоні Індії.

ОХОПЛЮЮЧИ ВІСТКОЮ МІСТА

Працюючи на місіонерському полі, ми повинні дивитися на людей співчутливими очима Ісуса. Наша мета — не кількість церков або статистика, а люди, яким ми несемо Добру вістку. Їх може не цікавити церква чи релігія, але вони відкриті для тих, хто слідує за Христом і виявляє у своєму житті Його любов та співчуття.

І якщо ми збираємося служити їхнім потребам, то повинні знати, у чому ці потреби полягають. Нам необхідно вивчити суспільство, у якому ми живемо. Що ці люди читають, дивляться, слухають? Як вони проводять свій вільний час? Що їх турбує? Що приносить їм радість?

Кілька років тому Вейн Крауз, пастор церкви, розташованої поруч із Сіднеєм, Австралія, побачив, що деякі діти щодня приїжджають у школу без сніданку. Він представив цю проблему своїй церкві, і невдовзі члени церкви забезпечили цих голодних дітей їжею. Пізніше, коли школа вирішила найняти на роботу капелана, вони звернулися до Адвентистської церкви. Сьогодні Роччел Мадден працює капеланом.

— Моя роль, як священика, полягає в тому, щоб приводити до Христа, — говорить Роччел. — Я хочу, щоб учні, батьки та вчителі дивилися на християнина як на того, хто справді дбає про них і співчуває тому, що відбувається в їхньому житті.

Адвентисти сьомого дня можуть покращити життя в містах. Люди голодують? Нагодуймо їх. Іммігранти не можуть адаптуватися? Допоможімо їм. Міський парк потребує прибирання? Берімося за справу.

У книзі пророка Єремії Бог пояснює юдейському народові, як їм жити у Вавилоні: «І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій (шалом)» (Єрем. 29:7).

Єврейське слово шалом передає думку про мир, добробут і процвітання. Бог спонукає вигнанців працювати й молитися про добробут міста. Те ж саме ми повинні робити сьогодні.

Ісус показав, як здійснювати комплексне служіння, у якому духовне та фізичне начало збалансовані: «Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах і проповідуючи Євангелію Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу в народі» (Матв. 9:35). Служіння Христа показує, що необхідно дбати про фізичні потреби так само, як і про духовні.

Гері Краузе, директор Глобальної місії в Генеральній Конференції. Перша частина його статті

була надрукована в четвертому кварталі 2011 року. Адаптовано з журналу «А-двентистський світ».

У ПОШУКАХ НАДІЇ, У ПОШУКАХ ІСУСА

Амир Галі, директор медіацентру Аль-Ваада на Близькому Сході, розповідає про зміст листа, якого він отримав від людини, котра знайшла Ісуса завдяки телеканалу «Надія»:

«Дивовижні програми каналу «Надія» в Північній Африці/Близькому Сході відіграли в моєму житті важливу роль. Хочеться відзначити програму «Дорога до спасіння». Ця особлива програма відкрила для мене Ісуса Христа, розповіла про Його дивовижне народження, Його святе життя та красу характеру. Ця програма допомогла зрозуміти, хто такий Святий Дух. Тепер я знаю, що саме Він заспокоював мене в моїх бідах. Я знаю, що Він зі мною всюди, куди б я не пішов.

Я живу серед людей, які не вірять в Ісуса, і моє життя, можливо, буде в небезпеці. Якщо моя родина дізнається, що я прийняв Ісуса як свого особистого Спасителя, вони вб’ють мене. Проте я відчуваю щастя та мир у серці. Я знайшов скарб, від якого ніколи не відмовлюся. Раніше я боявся, але зараз не боюся нічого.

Тепер я знаю, що Ісус Христос — це двері до Бога-Отця. І зараз я молюся в ім’я Ісуса й знаю, що Він чує мою молитву. Нещодавно в мене виникла проблема. Я молився — і Бог допоміг її вирішити. Я вірю в Ісуса Христа та Його милість до мене.

Дякую за канал “Надія”. Без нього я б не мав надії на вічне життя». Будь ласка, моліться за канал «Надія», зокрема за Північно-африканський/Близькосхідний центр і

за служіння, яке він виконує, щоб приводити людей до Ісуса у важкодоступній частині світу. Ваші місіонерські пожертви — це ще один важливий спосіб підтримати та покращити роботу каналу «Надія» в усьому світі.

БОГ І СЛУЖИТЕЛЬ ДИЯВОЛА

Бенджамін Сем був місіонером Глобальної місії в незайманих цивілізацією високогірних районах острова Гуадалканал, Соломонові острови. Коли він уперше відвідав одне з віддалених сіл, йому довелося молитися за хворого вождя цього села, у той час як воїни цілилися зі своїх рушниць йому в голову. Однак Бог допоміг йому створити там Малу групу, і сьогодні школа та невелика церква збудовані там як доказ Божої сили, здатної змінювати серця.

Бенджамін звершував служіння і на південних рівнинах острова. Там він відвідував людей і знайшов багато охочих більше дізнатися про Ісуса. У цьому селі він організував двотижневі євангельські зустрічі.

Увечері на першу зустріч прийшов Бем, служитель диявола, та його дружина. Вони увійшли й сіли. Наступного вечора вони знову прийшли, але тієї ночі диявол, якому Бем поклонявся, був розлючений. Усю ніч Бем не зміг стулити очей. Суглоби Бема опухли й жахливо боліли. Диявол сказав йому: «Я вб’ю тебе, якщо ти залишиш мене». Бем злякався й закричав: «Я помру!» Потім він сказав своїй наляканій дружині, що диявол нападає на нього та загрожує вбити його.

Наступного дня рано-вранці дружина Бема прийшла до Бенджаміна розповісти про те, що сталося минулої ночі. Бенджамін відвідав Бема вдома й розповів йому, що диявол програв у битві своєму супротивнику Богу і що Бем може не боятися його. Бенджамін розповів Бему та його дружині, що Ісус багато разів виганяв демонів, коли жив на землі.

— Ісус навіть воскресив чоловіка та дитину, — мовив він, маючи на увазі Лазаря та дочку Яїра. Бем і його дружина слухали в благоговійній тиші. Бенджамін закликав їх молитися разом з ним і просити Ісуса вигнати демона з життя Бема. Він

молився за Бема та його сім’ю. Коли Бенджамін закінчив молитися, Бем сказав, що диявол залишив його.

Після євангельських зустрічей Бем і його дружина вирішили прийняти хрещення. Під час хрещення Бем поділився своїм досвідом вигнання демона з його життя.

— Тепер я — послідовник істинного Бога, Ісуса Христа, — сказав він. Бем ділиться своєю новою вірою з тими, кому він служив, коли поклонявся дияволові. Зараз

невелика громада віруючих звершує служіння в цьому селі, свідкуючи про викупну Божу любов. Наші місіонерські пожертви допомагають шукати людей, які хочуть почути вістку Божої любові

та прощення, по всьому світові. Бенджамін Сем працював місіонером Глобальної місії до того, як його попросили здійснювати

служіння пастора церкви недалеко від Хоніара, столиці держави Соломонові Острови