Лекция 10

(Змістовний модуль 4)

Операції на сечо-статевих органах

1. Мета і господарське значення. Анатомо-топографічні дані.

2. Час і вид тварин для кастрації.

3. Оваріоектомія свинок, корів і телиць. Показання та техніка

виконання

ЛІТЕРАТУРА

1. Магда І.І. Оперативна хірургія з основами топографічної анатомії і

анестезіології. /І.І. Магда, І.І. Воронін, Є.М. Пономаренко, Г. М. Фоменко. -

К.:Вища школа, 1995. – 235 с..

2. Магда І.І. Практикум з оперативної хірургії. /І.І. Магда, Є.М.

Пономаренко, В.М. Власенко. – К.: Вища школа, 1993.- 235с.

3. Власенко В.М. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна

анатомія. /В.М. Власенко, Л.А. Тихонюк, М.В. Рубленко. - Спеціальна

частина. - Біла Церква: 2006. – 544 с.

4. Власенко В.М. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна

анатомія. /В.М. Власенко, Л.А. Тихонюк, М.В. Рубленко. - Загальна частина.

Біла Церква. 2006. – 531 с.

5. Герцен П.П. Оперативная хирургия в ветеринарной медицине. /П.П.

Герцен, С.В. Аранчий, В.И. Скрипник. Ю.Г. Мироненко. – Полтава,: НПФ

«Компьютерные технологии» Лтд. 1998. 392с.

6. В. М. Власенко. Словник термінів ветеринарної хірургії./ Власенко

В.М., Тихонюк Л.А. –Біла Церква: 2008. – 357с.

7. Петраков К.А. Оперативная хирургия с топографической

анатомией животных. /К.А. Петраков, П.Т. Саленко, С.М. Паннинский, М.:

Колос, 2001. – 424с.

8. Власенко В.М. Хірургія у молочному тваринництві: Навч.посібн./

В.М. Власенко, Л.А. Тихонюк, К.: Урожай 1994. – 173 с.

9. Власенко В.М. Хірургія у конярстві: Навч.посібн./ В.М. Власенко,

Л.А. Тихонюк, К.: Урожай 1995. – 256 с.

Мета і господарське значення. Анатомо-топографічні дані

В період збудження свині наприклад, втрачають до 30% приросту

жиру, отриманого за 3—4 неділі відгодівлі. Інколи загальні втрати маси

досягають 5—8 кг на кожну голову. Навпаки, кастровані тварини до кінця

відгодівлі дають приріст 10—15% до загальної маси при значному

скороченні тривалості відгодівлі (на 15—30 днів).

2. Анатомо-топографічні дані.

У статевозрілих свиней яєчник має форму ягоди ожини. Довжина його

1,5—4 см. Лівий яєчник більше правого. Сумка яєчника — бахрома

(расширена частина яйцепроводу) добре розвинена і вкриває яєчник. Самі

яєчники висять на зв'язках (брижі), з яких ліва на 1—2 см довша правої

(Ісаєв). В 3—4-місячних: свинок яєчники знаходяться на рівні

передостаннього поперекового хребця, не нижче за верхню третину черевної

порожнини. У дорослої свині яєчники доходять до середини рівня черевної

порожнини і навіть нижче. При помірному наповненні кишечника яєчники і

роги матки займають серединне положення в черевній порожнині і ізольовані

від черевних стінок праворуч петлями тонких кишок, а ліворуч сліпою

кишкою.

Яєчники часто можуть прилягати до правої черевної стінки, внаслідок

відтиснення переповненою сліпою кишкою. При фіксації свині в

напіввисячому положенні (голова вниз) сліпа кишка і тонкий кишечник

зміщуються донизу, звільняючи задній відділ живота. Матка у свиней

характеризується наявністю двох довгих рогів, які утворюють багаточисельні

петлі. Довжина рогів матки досягає інколи 150 сантиметрів.

Кровопостачається матка з двох джерел. Від аорти відходить

внутрішня сімяна артерія, яка йде до яєчника (яєчникова артерія) і віддає

гілку до матки - краніальна артерія матки. Від внутрішньої клубовою артерії

відходить середня і каудальная артерії матки.

Іннервація здійснюється гілками, що відходять від постгангліонарних

волокон каудального брижового вузла, і парасимпатичними волокнами

тазового нерва.

Підготовка тварини до операції.

На операцію відбирають здорових тварин. За добу до операції свиней

позбавляють корма, незадовго перед операцією їх бажано випустити на

вигульний майданчик, де вони самостійно звільняють кишечник і сечовий

міхур.

Операційне поле готується по всіх правилах хірургії.

В післяопераційний період тварина поміщується в підготовлене

ретельно вимите, дезинфіковане і забезпечене підстилкою приміщення.

Знеболення виконується при сильному збудженні тварини. Для цього

вводять внутрішньом'язово 2,5%-ный аміназин по 1 мл на кожні 25 кг маси

тварини або 4%-ний розчин стресніла (азаперона). Найбільш простий і

доступний вид знеболення — інфільтраційна анестезія 0,5—1%-ним

розчином новокаїну. Після лапаротомії в черевну порожнину вводять 15—20

мл того ж розчину. Внутрішньовенно або внутрішньокістково можна

вводити 5%-ний розчин пентотал- або тіопентал-натрия 1 мл на 5 кг маси

тварини.

Техніка операції. Оперативний доступ з боку правої здухвини,

лапаротомію по білій лінії майже не застосовують із-за можливого

виникнення гриж або випадіння внутрішніх органів. Місце розрізу

визначають на 2—3 см нижче маклока (у молодняка), або на 5—7 см у

дорослих свиней, в так званому здухвинно-паховом трикутнику. Спереду він

обмежений лінією, що йде від маклока до передостаннього соска, а ззаду —

переднім контуром стегна (передній край напружувача широкої фасції

стегна), при відтягнутій назад тазовій кінцівці. Зовнішній, внутрішній косі і

поперечний м'язи разєднують держаком скальпеля по ходу їх волокон. Потім

в глибину рани вводять палець, кінцем якого нащупують екстраперито-

неальний жир, а за ним очеревину. Останню проривають вказівним пальцем.

Очеревину можна захопити пінцетом, вивести її складку в рану і розітнути

ножицями. Нарешті, можна сильним коротким ударом кровоспинного

пінцета у момент вдиху свині перфорувати очеревину, а потім розкритими

його браншами підтягнути очеревину до рівня рани і розширюючи пінцет,

збільшують дефект очеревини до нужних розмірів. Знайшовши яєчник на

його зв'язку разом з бахромою накладають гемостатичний пінцет. Другий

яєчник знаходять, переміщаючи ріг в зворотному напрямку по іншому рогу.

На його зв'язку і бахрому також накладають пінцет. Під кожен пінцет

підводять лігатуру і перев'язують зв'язки яєчників, а потім над пінцетом

кожен яєчник разом з бахромою зрізають скальпелем. Для видалення

яєчників користуються також спеціальним емаскулятором Н. І. Никіфорова.

Роги матки вправляють в черевну порожнину та вводять туди лінімент на

водяній основі, що містить антибіотик, а на очеревину накладють 1—2

стібки вузлового шва. М'язи зазвичай не зашивають, а шкірну рану

закривають 3—4 стібками вузлового шва. Краї рани змазують 5% спиртовим

розчином йоду.

Оваріогістеректомія — кастрація статевонезрілих свинок з

одночасним видаленням рогів і частини матки. Після лапаротомії в

звичайному місці витягують роги матки разом з яєчниками на рівень рани і

на місці з'єднання рогів на матку накладають міцний артеріальний зажим.

Захопивши рукою затиснуті органи, роблять рухи відкручуючи їх до повного

відокремлення. Куксу вправляють в черевну порожнину, а з раною вчиняють

так, як і в попередньому випадку.

Післяопераційний догляд.

У найближчі години дають воду і відвар з висівок по 0,5 л. В наступні

дні, додають картопляний суп. А з 5-го дня переходять на звичайний раціон.

Рани загоюються на 7—10-й день. Знімати шви не обов'язково.

Ускладнення.

Кровотеча виникає унаслідок поранения гілок клубової артерії. Її

зупиняють в процесі операції торзуванням або шляхом накладання лігатури

на судини.

Пошкодження кишкової петлі (розрив) виника внаслідок неправильної

перфорації очеревини або при грубих маніпуляціях в черевній порожнині в

процесі пошуку яєчників. Пошкоджену кишкову петлю обережно витягують

назовні і знайшовши дефект зашивають його кишковим швом.

При защемленні кишкової петлі в операційній рані останню

розкривають і з'ясувавши стан кишкової петлі виконують наступні

маніпуляції; при незначних змінах петлю вправляють, при некротичному

стані — резекція і накладення осьового анастомозу. Антибіотики. При

ознаках перитоніту (блювота, відмова від корму, болючість живота, висока

температура, пригнічений стан) застосовують надплевральну блокаду

пограничних стволів симпатичних і чреватих нервів і антибиотикотерапию.

Якщо в найближчу добу не настане поліпшення, рекомендується забій.

Кастрація корів та телиць Анатомо-топографічні дані. Піхва великої

рогатої худоби (довжиною 25-30 см) Матка рогатої худоби відзначається

коротким (у корів 2-6 см довжиною) тілом, різко відмежованою шийкою (у

корів довжиною до 12 см) і добре вираженими рогами (довжиною 25-30 см,

діаметром 2-4 см), які на значному протязі зливаються між собою,

утворюючи перетинку. Поступово звужуючись і дещо звиваючись

краніально, роги матки переходять у яйцепроводи. Ззовні матка вкрита

серозною оболонкою, яка з боків переходить у широку маткову зв’язку, що

кріпиться на крижових м’язах у верхній частині тазової порожнини.

Яйцепроводи рогатої худоби лежать у складці серозної оболонки, що є

частиною широкої маткової зв’язки довжиною 25-30 см; вони мають добре

виражене лійкоподібне розширення з отороченими краями, у товщі яких є

пучки гладких м’язових волокон. Слизова оболонка яйцепроводу зібрана у

чисельні великі та малі поздовжні складки. Яєчники корів та телиць мають

овальну форму, довжиною 2-5 см і шириною 1-2 см та підвішені на коротких

брижах (мезоварій). Форма та розміри яєчників залежать від віку, живої маси

та фізіологічного стану тварин. Більша поверхня яєчника позбавлена

серозного покриву. У статевонезрілих самок лівий яєчник трохи більший від

правого. А у дорослих тварин правий яєчник буває дещо більшим за лівий

[Яблонський]. Топографія статевих органів залежить від віку, кількості родів,

величини тварини. У телиць вони розміщені у тазовій порожнині, після 2-4-х

отелень вони опускаються у лобкову ділянку черевної порожнини, у старих

корів шийка матки розміщена на межі черевної і тазової порожнини, а вся

матка — у тазовій порожнині. Яєчники розмішені на рівні першого

крижового хребця медіально від широких маткових бриж на рівні лобкового

краю, збоку й трохи вище рогів, на відстані 4-6 см від останніх. У старих

корів яєчники перебувають за межами входу в таз. Яєчникова сумка широка,

але неглибока й цілком яєчник не покриває [Яб., велика]. Тіло матки коротке,

роги матки знаходяться біля входу в таз і частково в черевній порожнині;

вони підвішені на широкій матковій зв’язці, вигнуті та направлені назад і

вгору. Піхва відносно широка (від 22-х до 28 см у корів), що дає змогу вільно

маніпулювати озброєною інструментами рукою навколо виступаючої в її

порожнину шийки матки. Над виступаючою у піхву частиною шийки матки є

дорсальний купол - склепіння піхви. Передня частина піхви ззовні вкрита

серозною оболонкою, яка утворює прямокишково-маткове і маггково-

сечоміхурове заглиблення очеревини. Ці ділянки доступні для проникнення у

черевну порожнину при оваріектомІЇ зі сторони піхви.

Кровопостачання. Від аорти відходить внутрішня сім'яна артерія, яка

йде до яєчника (яєчникова артерія) і віддає гілку до матки - краніальна

маткова артерія. Від внутрішньої клубової артерії відходить середня маткова

й каудальна маткова артерії. Іннервація здійснюється гілками, що відходять

від постгангліонарних волокон каудального брижового вузла, і

парасимпатичними волокнами тазового сплетення .

Показання. Кастрацію корів і телиць виконують як з економічною, так

і з лікувальною цілями. Видалення яєчників веде до збільшення

середньодобових приростів маси тіла, а також до поліпшення якості м’яса,

отриманого після забою цих тварин. Такі захворювання, як кісти

персистентного жовтого тіла, новоутворення на яєчниках лікують

оперативним їх видаленням. У цих випадках раннє видалення ураженого

органа (до того як процес поширився на другий яєчник) повністю відновлює

репродуктивну здатність. При двобічному ураженні яєчників, які

супроводжуються підвищеною статевою збудливістю (німфоманія),

видаляють обидва яєчники. З кінця минулого сторіччя, з огляду на високу

регенеративну здатність яєчників, увага лікарів зосереджується на питанні

про стимуляцію функції останніх оперативним втручанням: видалення

одного яєчника призводить до гіперфункції іншого; однобічна оваріоектомія

(видалення ушкодженого яєчника) при вирізуванні ділянок патологічних змін

другого завершується відновленням репродуктивної спроможності корів.

Фіксація в станку. Один помічник утримує голову із застосуванням

носових щипців, а інший відводить хвіст у сторону чи відгинає його нагору.

Телят фіксують в правому боковому положенні (з відведеною лівою тазовою

кінцівкою).

Знеболення. Нейролептаналгезія, наркоз. Дуже хорошим

нейролептиком вважається ромпун. Його вводять із розрахунку 0,5 мл

препарату на 100 кг маси тіла. При черезочеренному видаленні яєчників

застосовують паралюмбальну провідникову чи інфільтраційну анестезію.

При черезвагінальному доступі до яєчників використовують низьку

сакральну анестезію (8-10 мл 2%-ного розчину новокаїну). Під її дією

розслаблюються зовнішні жіночі статеві органи і досить сильно розтягуються

стінки піхви, що полегшує виконання операції. Для профілактики

післяопераційного перитоніту застосовують надплевральну новокаїнову

блокаду за В.В. Мосіним. Способи операції залежать від характеру

оперативного доступу до яєчників: 1. черезочеревияна оваріектормія

здійснюється у молодих корів та телиць через здухвину 2. черезпіхвова

оваріектомія здійснюється тільки у дорослих корів при достатній ширині

вагіни із застосуванням дорсальної чи вентральної колпотомії

(дорсовагінальний, вентровагінальний розрізи) [біла]. У виборі оперативного

доступу при оваріоектомії в корів керуються наміченими втручаннями на

яєчниках. Якщо планують їх видалення або однобічну оваріоектомію без

втручання на іншому яєчнику, перевагу віддають доступу через піхву. Його

не застосовують, коли є необхідність візуального дослідження яєчників з

метою уточнення характеру ураження, меж вирізувань тощо. У таких

випадках необхідно вивести яєчники назовні, що роблять при розрізі в

ділянці здухвини [велика]. Підготовка тварин. Тварину обов’язково

витримати на голодній дієті 18-24 год. Безпосередньо перед операцією

звільнюють сечовий міхур і пряму кишку від вмісту. При доступі зі сторони

черевної стінки у межах лівої голодної ямки ретельно видаляють волосяний

покрив і роблять відповідну підготовку по правилам хірургії, а при доступі зі

сторони піхви останню промивають антисептичним розчином, поверхневі

геніталії, навколо них та хвіст ретельно миють з милом, висушують і шкіру

обробляють 5%-вим розчином йоду. При наявності гнійно-катарального

запалення піхви і матки колпотомію робити не можна.

Передочеревинний доступ зі сторони голодної ямки. Оперативний

доступ. В центрі лівої голодної ямки розрізають шкіру починаючи на відстані

8- 10 см від поперечнореберних відростків поперекових хребців. Розріз

ведеться вертикально зверху вниз на 12—15 см. У напрямку шкірного розрізу

розтинає також поверхневу і жовту (поверхневий листок глибокої) фасції,

оголюючи м'язові шари. М'язи живота роз'єднують тупим способом

розшаруванням по ходу м'язових пучків. Перший шар (зовнішній косий

черевний м'яз) добре помітний за каудовентрапьним напрямком його пучків.

У центрі рани приставляють до м'яза держак скальпеля і різким коротким

поштовхом перфорують його. Потім рухами скальпеля каудовентрально і в

протилежний бік (за ходом пучків) подовжують рану до розмірів, потрібних

для введення руки в черевну порожнину. За допомогою ранових гачків

розширюють рану. Відкривається наступний м'язовий шар - внутрішній

косий черевний м'яз з майже перпендикулярним щодо краніовентрального

напрямком пучків. Цей шар роз'єднують, як і попередній, але в напрямку

його м'язових пучків. Останній шар, що складається з апоневрозу

поперечного черевного м'яза, поперечної черевної фасції (глибокий листок

глибокої фасції) та очеревини, які щільно прилягають одна до одної,

розтинають скальпелем у напрямку шкірної рани. Спочатку хірург вістрям

скальпеля перфорує весь шар згаданих елементів настільки, щоб можна було

ввести два пальці лівої руки. Під їх контролем рана подовжується Перевага

цього способу лапаротомії в тому, що па заключному етапі операції не

застосовуються шви в межах м'язового шару, бо спадаючі краї м'язових ран

усувають зяяння. Оперативний прийом. Яєчники видаляють за допомогою

ланцюжкового екразера. Хірург вводить праву руку в черевну порожнину з

екразером, петля якого надіта на пальці. По рогу матки відшукує правий

яєчник, переносить на його брижу петлю екразера і доручає помічнику

поступово зменшувати петлю поворотами рукоятки інструмента до

відокремлення яєчника, який видаляють назовні. Таким же чином діють і з

лівим яєчником. Останній можна підтягти до просвіту рани і оваріектомію

проводити під візуальним контролем. Заключний етап. Виконують

двоповерховий шов. Перший поверх заглибленого кушнірського шва, що

накладається із кетгуту, захоплює очеревину, поперечну фасцію і апоневроз

поперечного черевного м'яза. Очеревину, поперечну фасцію і поперечний

м’яз (або його апоневроз) зашивають неперервним швом. Косі м’язи черева

не зашивають. їх поверхню присипають порошком антибіотика. На шкіру з

жовтою черевною фасцією накладають вузловий шов із шовку № 6-8, який

знімають через 10 днів.

Черезпіхвова оваріектомія корів. Оперативний доступ виконують

через стінку купола піхви дорсальною або вентральною колпотомією. 1.

Дорсальна КОЛПОТОМІЯ. У піхву вводять праву руку, в долоні якої

приховується скальпель з широким лезом і коротким держаком (фіксують так

щоб його вістря виступало між пальцями на 2 см) або спеціальний ніж -

колпотом. Промацує шийку матки, яку зміщує мізинцем або безіменним

пальцем униз, а над нею приставляє до стіни піхви вістря колпопгома таким

чином, щоб зробити медіальний розріз спереду на 2-4 см піхвової частини

шийки матки. Поштовхом уперед розтинає шари стійки піхви і прилеглу

очеревину, яка тут створює прямокишково- маткове заглиблення. Хірург

витягає ніж, а потім пальцями введеної руки знову розширює рану у черевну

порожнину. 2. Вентральна колпотомія, обгрунтована О.Б. Бондаренком,

знайшла поширення останніми роками. Щоб уникнути розрізу

розташованого порядсечового міхура, вентральний купол піхви розтинають у

фронтальній площині. Розріз роблять на 2-3 см нижче шийки матки у

вентральному своді піхви. Колпотомний отвір виходить безпосередньо до

місця розташування яєчників, що створює значні зручності для виведення їх

у порожнину піхви при найменшому натязі яєчникових зв’язок. Інші

маніпуляції аналогічні до виконуваних при дорсальній колпотомії.

Оперативний прийом. Через зроблений у стінці піхви і очеревині отвір хірург

вводить руку в черевну порожнину і розшукує з боків шийки матки один з

яєчників. Захоплює його між середнім і вказівним пальцями і витягає в

порожнину піхви. Лівою рукою підводить до яєчника кінець екразера з

виведеною ланцюжковою петлею, яку переносить на мезоварій, і

відокремлює яєчник. Не витягаючи з піхви руки, хірург повторює

маніпуляцію з другим яєчником. Можна використати простий

імпровізований прилад для видалення яєчників - дротяну пилку і одну гумову

трубку від фетотома Бесхлєбнова. Помічник натягує петлю пилки за один її

кінець через трубку і відділяє яєчник, який залишається в руці оператора. На

заключному етапі шви не застосовують. Внаслідок випотівання фібрину і

злиплого запалення рана в черевну порожнину закривається в перші години

післяопераційного періоду. Якщо немає екразера, можна застосовувати

емаскулятор або накладати на мезоварій лігатуру. Через 6 годин тварині

дають воду і легкоперетравні корми.

3. Кастрація сук і кішок.

Мета і завдання: навчити студентів техніки виконання кастрації

самиць м‘ясоїдних на прикладі суки та кішки. Студентам роз‘яснюють

основні положення оперативного втручання, пояснюють різницю між

видаленням яєчника та видаленням яєчника з маткою, як засобу

попередження післякастраційного ускладнення – піометри. Пояснюють

анатомічні особливості будови внутрішніх статевих органів – у сук

яєчник розміщений в сполучнотканинній капсулі, тому його досить

важко , а іноді неможливо евентрувати тому лігатуру прошивну або

накидну небхідно буде накладати в рані, на відміну від кішок, у яких

яєчник має досить довгу зв‘язку, що полегшує його лігування.

Студентам нагадують, що внутрішне середовище матки нестерильне,

тому культі необхідно обробляти антисептиком, бежано за межами

шкірної рани.

Вентральна лапаротомія (lараrоs — пах, черево, живіт, toте —

розріз) використовується як оперативний доступ при

оваріогістеректомії з наступною евентрацією рогів матки. Завдання

включає: 1) фіксацію собаки в спинному положенні у стані глибокого

наркозу; 2) суворе дотримання асептичного оперування; 3) здійснення

парамедіанної лапаротомії в обхід прямого м'яза живота, евентрацію

матки; 4) накладання прошивних лігатур на краніальні судини яєчника і

матки; 5) закривання рани черевної стінки.

Знеболювання. Підшкірно вводять 1—2 мл 0,1 % розчину атропіну

(холінолітична премедикація). Внутрішньом'язово в ділянці медіальної

поверхні стегна вводять ромпуп або рометар у дозі 1—1,5 мл на 10 кг

маси тіла (нейролептична премедикація). З появою перших ознак

транквілізації собаку фіксують на операційному столі в спинному

положенні і готують поле операції на вентральній черевній стінці від

мечовидного хряща до лобкового зрощення. Поле операції ізолюють від

оточуючих ділянок тіла стерильним простиралом, закріпленим

прищіпками. Перед операцією роблять наркоз внутрішньом'язовим

введенням каліпсовету в дозі 2 мл на 10 кг маси тіла собаки.

Оперативний доступ. Хірург та його помічник стають з обох боків

від тварини. Виконується позадипупкова парамедіанна лапаротомія в

обхід прямого м'яза живота. Зафіксувавши пальцями шкіру, хірург

розтинає її на 8—10 см, відступивши від серединної лінії на 2 см.

Помічник тампонами спиняє кровотечу, в разі необхідності

використовує гемопінцет або накладає лігатуру на судину. У самок з

розвинутою молочною залозою шкіру розтинають по серединній лінії, а

решту шарів — парамедіанно. Послідовно розтинають поверхневу

фасцію з підшкірною клітковиною і зовнішній листок глибокої фасції.

Після оголення голубувато-білуватого кольору зовнішньої

(вентральної) стінки піхви прямого м'яза живота останню розтинають

на всю довжину розрізу. Рану розширюють рановими гачками і

приступають до відокремлення прямого м'яза від стінок апоневротичної

піхви і білої лінії.

Слід пам'ятати, що в місцях сухожилкових перетинок (inscripciones

tendineae) м'яз міцно зростається з піхвою, тому препарування

виконують гострою частиною скальпеля, а в решті ділянок — рихло, де

його відокремлюють держаком скальпеля. Відпрепаровану ділянку

прямого м'яза підхоплюють рановим гачком і відтісняють латерально.

Оголюють решту шарів черевної стінки — внутрішню пластинку

апоневротичної піхви прямого м'яза, щільно зрощеного з поперечною

черевною фасцією і парієтальною очеревиною. В центрі оголеної

ділянки паралельно до білої лінії роблять розріз, достатній для

введення в черевну порожнинудвох пальціїв руки.

Оперативний прийом. Введеними в черевну порожнину пальцями

відсувають уперед сальник, який покриває нутрощі, захоплюють ріг

матки та евентрують її. . Евентровану матку з яєчниками ізолюють від

черевної порожнини стерильними марлевими серветками.

Помічник утримує ріг матки таким чином, щоб оператор мав

можливість накласти прошивну лігатуру краніальніше яєчника так, щоб

була змога накласти і гемостатичний пінцет, або затискач. Під місце

розтину (між лігатурою і затискачем) підкладають стерильну серветку і

ножицями розсікають тканини. Впевнившись у відсутності кровотечі

куксу яєчника точково обробляють йодом. Аналогічно чинять з другим

яєчником. Третю прошивну лігатуру накладають нижче біфуркації

матки, і також обробляють йодом. Такий способ оперування

попереджує виникнення піометри.

Заключний етап передбачає закривання рани черевної стінки

Аналогічна методика використовується при кастрації кішки

Контрольні запитання

1. З якою метою проводять кастрацію самиць?

2. В якому віці можна проводити кастрацію свинок?

3. В якому віці можнапроводити кастрацію телиць?

4. В якому віці можна проводити кастрацію корів?

5. Який оперативний доступ можна використовувати при кастрації

свинок?

6. З якого боку виконують розріз бічної черевної стінки за кастрації

свинок?

7. Чи можна виконати кастрацію свинок через один розріз

бокавоїчеревної стінки?

8. Які оперативні доступи використовують при кастрації телиць і

корів?