Н а Кубані рис вирощу-ється найпоширенішим у світі способом — на чеках. Так називаються штучно створені залив-ні поля. На краснодар-

ських фермах рис росте при постійному затопленні, а коли врожай достигає, воду зливають. Спосіб екзотичний для регіону, тому вартість кінцевого продукту мало конкурентна на світовому ринку і вима-гає пільг та дотацій з боку держави.

Рисівництво вважається затратною справою через великі об’єми води, які використовують у галузі. За системами каналів та водовідвідних конструкцій по-трібен постійний догляд. Це вимагає вве-дення спеціальних стандартів їх утриман-ня, обов’язкових для усіх підприємств. Проте за сторічну історію культивування рисових чеків, кубанці навчилися долати труднощі. Виконавчий директор «Южный Рисовый Союз» («Південний Рисовий Союз») Михайло Радченко пояснює га-зеті «Кубанские новости» («Кубанські новини»):

«Зниження тарифів за подачу і відведення води — не єдина міра, необхідна для того,

щоб знизити собівартість вирощування ку-банського «білого золота». Ми уклали угоду, відповідно до якої союз тепер контролюва-тиме дотримання режиму зрошення».

Але загроза галузі не лише внутрішня. З-за кордону на кубанський рис наступають в’єтнамські конкуренти: через безмитну тор-гівлю з В’єтнамом рисовий союз забив три-вогу ще в грудні минулого року.

«Зараз нас включили в робочу групу на переговори з в’єтнамцями. Ми будемо вима-гати, щоб з договору про безмитну торгівлю

виключили рис. — говорить Михайло Радченко: — Сьогодні наше

головне завдання — не тільки збільшити обсяги виробництва кубанського рису, але і

зайняти серйозне місце в списку країн-експортерів «білого золота».

Цього року через події в Єгипті та Лівії ці країни рис практично не експортували. Очільники рисового союзу швидко оціни-ли ситуацію і різко збільшили обсяги по-ставок рису за кордон. Хоча на становище внутрішнього ринку це не вплинуло. У кубанських магазинах його в надлишку, а ціни не «полізли» вниз.

Проблеми рисівництва актуальні на Кубані впродовж століття. Аграрну куль-туру запропонував вирощувати виходець з Києва, українець, Дмитро Жлоба. У 1918 році він став командиром армії Північно-кавказької Радянської Республіки. У мир-ний час керував меліоративними роботами на Кубані, роз’їжджаючи селами регіону на Харлей-Девідсон. Такий спосіб життя подобався не всім, а особливо — Йосипу Сталіну — далеко не останній людині в Ра-дянському союзі. Тому в 1938 році Дмитра Жлобу було розстріляно, попередньо осу-дивши за контрабанду.

Але на цьому історія «білого золота» не закінчилася. Справа, почата з легкої руки українця, досягла піку в 70-х роках, коли площа рисових чеків складала одну тисячу квадратних кілометрів. Зараз 83% усього ро-сійського рису вирощують на Кубані. Де до-зрівають інші 17% — загадка.

Попри складні часи, які переживає рисова справа, східній екзотиці на землях Кубані бути. У цьому впевнені в рисовому союзі. За «біле золото» тримається бізнес регіону, вітчизняний рис обирають і ку-банські домогосподарки.

Герой громадянської війни, українець, Дмитро Жлоба у 20-х роках розпочав лихоманку «білого золота» на Кубані. Площа рисових полів у найкращі часи свого розвитку становила тисячу кілометрів квадратних, а це дорівнює площі Сінгапура і Мальдівів разом узятих. Хоча рис кубанських торгових марок можна знайти на полицях у наших магазинах, галузь переживає не найкращі часи.

Чи заблокують соцмережі на Кубані?Інтернет-життя в Росії стає все менш спо-кійним і неосяжним. Спочатку там прийняли антипіратський закон і зачистили популярний контент соціальних мереж, тепер планують заблокувати Facebook внаслідок і тернет-скандалу, в центрі якого разом з іншими містами опинився й Краснодар.

Ваше благородство, пані плісняваНа Тамані виявили доволі рідкісне та унікальне явище. Виноград, уражений «благородною пліснявою», зустрічається лише у декількох точках світу. Завдяки знахідці, вже в наступному році в про-дажу з’явиться частина першого кубан-ського вина еліт-класу.

В И П У С К № 1 0 ( 1 0 ) , 8 - 1 4 Ж О В Т Н Я 2 0 1 3 Р І К

Єйський в’язень досі під слідствомУже більше двох місяців триває слідство з приводу інциденту на Азовському морі, в результаті якого загинуло четверо людей. Олександр Федорович — єдиний рибалка, що вижив, — ще й досі перебуває у Єйську. Йому загрожує 2 роки тюрми за браконьєрство.

4 СТ.

Кубанських козаків зрозуміє лише українецьУ кубанських козацьких школах не вивчають мову козаків. Викладають їхню історію, прово-дять зустрічі з отаманами та духівництвом — кують майбутніх військових та попів

5 СТ.

На одній хвилі з Kazak FMНайулюбленіша радіостанція ку-банців Kazaк FM протягом остан-ніх двох років звеселяє, навчає новому та єднає слухачів із різних міст, станиць і хуторів. Про те, як вона створювалась і чим живе сьогодні, нам охоче розповіла Ольга Ларіна, головний редактор Kazaк FM.

7 СТ.

2 СТ.

Ще не вмерла рисова справа українця на Харлеї

Тетяна Шелест www.kuban.in.ua

Дмитро Жлоба, батько рисової справи кубані

©ru

.wik

iped

ia.o

rg

3 СТ.

А Н А Л І Т И К А2

П очалося все з того, що 1 серпня в Росії на-брав чинності закон «Про внесення змін у законодавчі акти Російської Федерації

з питань захисту інтелектуальних прав у інформаційно-телекомунікаційних мере-жах», умови якого передбачають блоку-вання й видалення аудіо- та відеозаписів з інтернет-ресурсів за вимогою право-власника. Самі правовласники (а це музи-канти, режисери, продюсери, телеведучі та інші медійні особи, продукт яких попу-лярний в інтернеті) це рішення уряду під-тримують, але чи задовольняє такий стан справ користувачів?

Галина Єресіна, Краснодар:«Антипіратський закон необхідний для

неякісного контенту. Хтось із музи-кантів сказав: «Лише ті виконавці, які

сумніваються у своєму таланті, голо-сують за введення цього закону». Якщо

мені подобається якийсь співак, то я, звичайно, витрачуся на ліцензійний

альбом. Те ж і фільмів стосується. Це як данина творчості. І навіть якщо я по-

слухаю чи подивлюся щось в інтернеті, то це тільки додасть творцям популяр-

ності, допоможе в розкрутці. Краще так, ніж брати кота в мішку.»

Катерина Титовець, Майкоп:«Не у всіх є можливість відвідувати

кінотеатри, концерти та інші культурні заходи. Тому зробили сайти, де можна

хоч щось скачувати безкоштовно. А так це захист невідомо чого та збагачення й без того надто багатих артистів та акто-рів. Створюють продукт для людей тож

нехай він буде доступним. Від того, що не можна буде певний фільм скачати в

інтернеті, до кінотеатрів ходити більше не стануть і дорогі диски купувати не

будуть.»

До обурених користувачів приєд-нались також великі інтернет-компанії «Яндекс», «Google», «mail.ru», які вва-жають закон недосконалим і таким, що суперечить самому призначенню інтер-нету надавати вільний доступ до інфор-мації. Тим часом, поки громадськість звикала до нововведень і міркувала над тим, як до них пристосуватись, росій-ська влада вирішила взяти під контроль соціальну мережу Facebook. Приводом для цього став інцидент, що трапився 16 вересня, коли на багатьох сторінках ресурсу з’явилася реклама заборонених сумішей для куріння. До повідомлення додавалося посилання на сайт, де, влас-не, й можна було залишити замовлення на купівлю цілих восьми різновидів нар-котиків. Серед міст, де можна було за-брати товар, значився й Краснодар. На це миттєво відреагувала Ліберально-де-мократична партія Росії, яка запропону-вала заблокувати на деякий час Facebook у межах країни, а Федеральна служба з контролю над обігом наркотиків заяви-ла про відкриття кримінальної справи проти соцмережі. Це рішення громад-ськість уже сприйняла позитивно.

Денис Карасєв, Чертково:«Розміщення будь-якої реклами +

заборонити, починаючи з алкогольної продукції та закінчуючи медичними

препаратами.»

У компанії Facebook такий прикрий випадок прокоментували як технічний збій. Повертаючись до обговорюваної вище соцмережі «ВКонтакте», можемо припустити, що такі «технічні непо-

ладки» трапляються і тут. Інакше як пояснити регулярне вилучення зайвих матеріалів, які помічають користувачі?

Альона Чистоклєтова, Приморсько-Ахтарськ:

«Видалення музики й відео «ВКонтакте»  — це виконання чинного в

нашій країні закону. Хочуть адміністрато-ри цього чи ні, але вони повинні вико-нувати вимоги правовласників. Думаю, частково такі дії корисні, але нерідко адміністратори вже перегинають палицю й вилучають контент, призначений для ознайомлення з ним користувачів і ви-

кладений у мережу безпосередньо самими правовласниками.»

Ось тут виникає ще одна, чи не най-більша, проблема, пов’язана з даним за-коном. Найпростіший і найдоступніший метод для будь-якого поета/музиканта/художника-аматора поширити свою творчість це викласти її в інтернет. Якщо ж будь-які матеріали без завірених автор-ських прав на них блокуватимуть, у бага-тьох просто зникне можливість заявити про себе світові.

Таку думку поділяє музикант Євген Солодаренко, Новокубанськ:

«Я користуюсь послугами соцмережі «ВКонтакте» виключно заради музики й відео. Так і свою творчість розповсю-

джую, і просто насолоджуюсь новинками зі світу музики та кіно. Сам факт вилу-чення матеріалів із соціальної мережі,

як на мене, знижує її функціональність і популярність.

Для музикантів мого рівня антипіратські законопроекти й видалення контенту це

катастрофа. Оскільки найчастіше наші композиції не мають зареєстрованих ав-

торських прав, вони просто видаляються без можливості повернення назад.

«ВКонтакте» сьогодні найкраща плат-форма для реклами творчості молодих ви-конавців. Через таку боротьбу з «незакон-

ним» наповненням ми можемо втратити багатьох нерозкручених, проте цікавих і талановитих музикантів, інтерес до яких

зараз лише зростає.»

Не кожен законопроект, що вигля-дає ідеальним на папері, буде так само ідеально втілений на просторах інтер-нету. Потрібно враховувати не лише права та інтереси впливових право-власників, а й тих, хто за допомогою мережі робить свої перші професійні й творчі кроки. Недосконалість анти-піратського закону очевидна, тож для нормального функціонування великої кількості сайтів, і соціальних мереж зокрема, вкрай потрібне внесення ко-рективів і послаблення контролю над авторським контентом в інтернеті.

Інтернет-життя в Росії стає все менш спокійним і неосяжним. Спочатку там прийняли антипіратський закон і зачистили популярний контент соціальних мереж, тепер планують заблокувати Facebook внаслідок інтернет-скандалу, в центрі якого разом з іншими містами опинився й Краснодар. Про те, чим це може закінчитись і що думають із цього приводу користувачі, далі.

Чи заблокують соцмережі на Кубані?

Анастасія Терещенко, Ніна Пручай www.kuban.in.ua

тепер навіть просто прослухати улюблену пісню «вконтакте» стає ДеДалі ваЖче

таку рекламу побачили на своїх сторінках користувачі Facebook

©to

p.rbc

.ru

© r

u.ts

n.u

a

А Н А Л І Т И К А 3

К убань доволі розбе-щений на вино регіон, клімат і ґрунт створю-ють комфортні умови для вирощування ви-нограду й утримання

виноробень і заводів. Але природа про-довжує «п’янити» місцину. Цієї осені на Тамані знайшли гроно винограду, яке вразила «благородна пліснява», та мож-ливо, гнилий продукт так і відправили б на утилізацію, якби цінність плісняви при прийомі винограду не помітив бри-танський консультант, що вже багато років співпрацює з винзаводом «Фа-нагорія». Саме завдяки «благородній плісняві» вже в найближчі роки Кубань може отримати власний «Сотерн» — ботричне вино, яким захоплюється не тільки Європа, але й увесь світ.

Насправді, цьогорічний таманський урожай можна вважати сенсацією, адже виготовлення вина з використан-ням «благородної плісняви» відбува-ється лише в деяких особливих місцях по всьому світу. Серед них, наприклад, французькі вина категорії «Сотерн», що виробляються з трьох сортів винограду (Семійон, Совіньон і Мюскадель), слав-нозвісні угорські вина Токай (з вино-граду Харшлевель та Фурмінт), а також німецькі й австрійські вина вищої кате-горії «Бееренауслезе» та «Трокенберена-услезе» (Рислінг, Тамінер, Піно Грі).

Особливість «благородної плісня-ви» (оригінальна назва — «Botrytis cinerea»  — пліснявий гриб) полягає у тому, що для її появи потрібний певний збіг кліматичних умов, при якому тепле осіннє повітря стає причиною вологих ранішніх туманів, і зволожені вранці

ягоди встигають просохнути протягом теплого дня. Потрапляючи на ягоду, цвіль проколює шкірку  — це дозволяє воді випаровуватися, але ягода не гниє, а перетворюється в родзинки, що напо-внені ароматним нектаром. Саме пліс-нявий гриб підвищує рівень цукру в ягоді. Концентрація кислоти і цукру в уражених гронах відбувається саме за рахунок втрати вологи, і більшого спо-живання кислоти пліснявою, тим самим понижуючи кислотність у самій ягоді. Саме це пізніше благотворно впливає на смак вин і відрізняє їх від інших. Та-манський півострів з трьох сторін оми-вається водами Чорного і Азовського морів, тому восени холодні потоки по-вітря з півночі накривають ще теплі

води Азовського моря, створюючи ран-кові тумани. Скоріш за все, саме вони у співпраці з високою південною темпе-ратурою і створили умови для цінного Ботрітіса.

Щодо збору, то це один з найскладні-ших етапів виготовлення елітного вина. Справа в тому, що пліснява найчастіше вражає не все гроно, а лише деякі його ягоди, тому збирати врожай доводиться теж, по ягоді. Дуже часто збір урожаю змушені здійснювати по 10-15 разів. Зі-браний, наприклад, з гектару виногра-динка врожай зазвичай у 2-3 рази менше від звичайного для приготування білого вина. На Тамані вправно впоралися не тільки зі збором, а й зі стадіями віджи-мання та очищення, тепер майбутнє вино

проходить стадії дозрівання у металічних ємностях та бочках з французького дубу. Чекати потрібно не менше року, а далі — чим довше — тим краще.

Перші проби цьогорічного врожай-ного вина планують отримати вже в на-ступному році. До того ж, виробники планують віднині слідкувати за врожа-ями виноградників, щоб більше не про-пустити «благородну плісняву» й у разі вдалого повторного ураження поставити виробництво елітного вина на постій-ну основу, тим самим спробувати ство-рити для кубанських вин можливість конкурувати з європейськими винами вищих категорій. Ось як коментує інно-вацію кубанського винного світу сомельє Георгій В. (Ростов-на-Дону):

«Про гідність можна буде сказати зго-дом, але віра у вітчизняне виноробство на даний момент у мене не дуже велика, а точніше майже відсутня. Цьому є ряд

причин які тягнуть, як мінімум, ще на одну статтю. На цьому ринку дуже

важливим фактором є репутація. А оскільки репутація вин Європи обігна-

ли наші як спринтер лежачий камінь, то відповідь очевидна. За межі Росії

«Кубанський Сотерн» не вийде, але думаю, знайде

свого споживача і в межах. Про масове виробництво говорити завчасно.

Давайте подивимося, що в них вийде цього разу. І, як мінімум, у наступні 3-4 врожаї. Необхідно також розуміти, що в Росії існують два ринки вина. Це «за-кордонне» і «вітчизняне». Це два абсо-

лютно різних продукти, й у кожного з них є свій споживач. Це як порівнюва-ти локшину швидкого приготування зі спагеті з ресторану італійської кухні. У

кожного свій споживач».

Дещо віддалено, але все ж зі спіль-ними, до попереднього, рисами комен-тар бар-менеджера Микити М. (Ейськ):

«Вина Кубані, у цілому, із року в рік дають нестабільну якість, тому мало

привертають мою увагу».

Цікаво також, яку назву матиме вино, яке отримують на кінцевому ета-пі. Відомо, що Франція має найстарішу та найсуворішу систему правил та зако-нів про вино у світі. Система контролює виробництво вина, ідентифікуючи його за місцем походження. Сотерн — імено-ваний по назві регіону Сотерн, що вхо-дить до складу однієї з найвідоміших виноробних областей Франції — Бордо. Згідно французькому законодавству, використовувати найменування Сотерн дозволено п’яти комунам: Barsac (Бар-сак), Bommes (Бомс), Fargues (Фаргс), Preignac (Преньяк) і власне Sauternes (Сотерн). Аналогічна ситуація відбува-ється із назвами угорських вин «Токай», адже виробляти вина з назвою «токай-ські» хочуть здобути право такі країни як Словаччина (аргументуючи це тим, що токайська долина географічно про-довжується на території Словаччини) та Італія (намагаючись довести, що технологію виробництва токайських вин до Угорщини завезли італійські переселенці). Але благородні токайські вина Угорщини захищають міжнародні правила, відповідно до яких, таку назву може використовувати тільки та краї-

На Тамані виявили доволі рідкісне та унікальне явище. Виноград, уражений «благородною пліснявою», зустрічається лише у декількох точках світу. Завдяки знахідці, вже в наступному році в продажу з’явиться частина першого кубанського вина еліт-класу.

Ваше благородство, пані пліснява

пліснява враЖає не все гроно, а лише Деякі його ягоДи

©pl

anta

nd

Foo

d.co

.nz1

©yu

ga.

ru, ф

ото

во

ло

Ди

ми

ра а

но

сова

винний завоД «фанагорія». Ще зовсім «юне» елітне вино (з права).

олексій Дмитрієв – найкраЩий сомельє україни 2008-го року

©bl

og.n

etpe

ak.u

a

А Н А Л І Т И К А4

на, де є населений пункт з відповідною назвою Токай. Словаччина та Італія можуть виробляти вина за ідентичною технологією, але не мають права вико-ристовувати слово «токай».

На даному етапі «робоча назва» ку-банського напою залишається «сотерн». Щодо цього невеликий коментар нам на-дав юрист Дмитро Б. (Київ):

«Правова характеристика винного питання доволі широка, існує дуже багато міжнародних договорів, до того ж, якщо виробники вирішать залишити назву «сотерн», ситуація буде неоднозначною. Загалом, Росія

входить до членства ВТО (Всесвітня торгівельна організація — прим. ред.) з 2012 року та дотримується «Угоди про торговельні аспекти прав інтелек-туальної власності» (далі — угода).

У даному випадку ми матимемо спра-ву з географічним зазначенням «сотерн». У випадку виникнення конфлікту, ситу-ація може стати схожою на «перетягу-вання ковдри». При чому, невідомо яка із сторін має більше шансів на успіх при вирішені правового конфлікту. Відповід-но до угоди, регламентують дану ситу-ацію статті 22-24. Основна ідея полягає

у тому, щоб «не вводити суспільство в оману відповідно географічного похо-дження товару».

Дану ситуацію регламентує і «Па-ризька конвенція про охорону про-мислової власності», а саме стаття 9-10, суть статей аналогічний вищевказано-му в ст. 22-24 угоди. Важливу роль віді-грають й інші міжнародні угоди підпи-сані в Російській Федерації. Проблему можна буде вирішити двома шляхами: за домовленістю сторін або в судовому порядку. При чому обидві сторони ма-тимуть достатньо вагоме нормативне підґрунтя для відстоювання своєї по-

зиції. Якщо для даного вина залишить назву «сотерн», автоматично з’являться правові підстави для виникнення су-перечки.

На те, щоб об’єктивно оцінити смак створеного напою і роботу виноробів, потрібен час. Ще більше часу потрібно для того, щоб з’ясувати справжні мож-ливості реалізації продукції і шанси кубанських вин та, власне, виноробень на конкурентоспроможність з шанова-ними виробниками, які вже аж занадто довгий час частують світ перевіреними, унікальними винами еліт-класу.Олександра Останіна www.kuban.in.ua

Єйський в’язень досі під слідством

Уже більше двох місяців триває слідство з приводу інциденту на Азовському морі, в результаті якого загинуло четверо людей. Олександр Федорович — єдиний рибалка, що вижив, — ще й досі перебуває у Єйську. Йому загрожує 2 роки тюрми за браконьєрство.

У країнсько-російські конфлікти на Азов-ському морі не закін-чуються. Але якщо раніше сперечалися, в основному, через

кордони та рибу, то зараз все набагато складніше — загинули люди. Нагадаємо, що 17-го липня в результаті зіткнення з катером Прикордонної служби Ро-сійської Федерації український мото-рний човен, на борту якого перебувало п’ятеро осіб, перевернувся. Четверо осіб загинули на місті, їхні тіла було знайде-но через кілька днів. Олександра Федо-

ровича із тяжкими травмами доставили до лікарні міста Єйськ.

Отямившись, рибак розповів жур-налістам, що прикордонники спочатку в них стріляли, двічі підрізали, а потім цілеспрямовано пішли на таран. Після зіткнення вони відмовилися витягати потерпілих, які могли бути ще живими, і спокійно чекали на службу МНС. Пе-ребуваючи в реанімації, Олександр під страхом погроз був змушений підписа-ти документи, які йому принесли пра-цівники ФСБ.

Прокуратура Краснодарського краю відкрила кримінальну справу проти ро-

сійських прикордонників за фактом порушення правил кораблеводіння. Олександру Федоровичу висунули об-винувачення у браконьєрстві. Російська сторона стверджує, що на місці катастро-фи знайдено рибальські сітки з рибою. Проте доказів, що ці сітки належали саме українським рибалкам, немає.

Українські чиновники неодноразово зверталися до російської сторони з про-ханням повернути українського рибал-ку на Батьківщину, також пропонували провести спільне розслідування, проте ствердної відповіді так і не дочекалися. За останніми даними Департаменту інфор-маційної політики МЗС України, справа знаходиться на дорозслідуванні і до суду її ще не передавали.

А тим часом Олександр змушений жити в російському Єйську в найманій квартирі. Його здоров’я до сих пір під загрозою. Дружина чоловіка Марина усі-ляко його підтримує, привозить харчі та гроші на квартиру. Вона активно спіл-кується з журналістами та домагається справедливості. Розповідає, що україн-ський консул під час зустрічі дав їй 150$ і сказав, що це все, що може виділити Україна. До слова, цих 150$ вистачить лише на оплату квартири за два тижні. На щастя, трохи допомогли односельчани.

Житель села Безіменне Олександр (25 років) так коментує ситуацію:

«Я не можу однозначно сказати хто правий, а хто винний у цьому конфлікті.

Знаю те, що і всі: це були браконьєри, але дій російських прикордонників я не роз-

діляю. Також знаю, що у нас був органі-зований мітинг на допомогу односельцю,

що вижив».Інший земляк потерпілих — Роман

(28 років) — розповідає:

«Справді, основний промисел більшості чоловіків села — риболовля, адже роботи немає, от і виживають, хто як може. Однак, навряд чи вони багато заробля-ють на вилові риби. В Азовському морі її майже не залишилося. Та, навіть, якщо рибалки порушили закон, хіба за таке вбивають?»

І справді, хіба за таке вбивають? Про-те українська влада чомусь не ставить це запитання Російській прикордон-ній службі. Міністр закордонних справ України Леонід Кожара спромігся лише на лист до Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, в якому висловлює стурбованість щодо дій прикордонни-ків, — зокрема, «певні питання виника-ють з приводу адекватності застосова-них ними заходів».

Насправді, питань виникає багато. Зокрема, чому справі про браконьєрство приділяють більше уваги, ніж справі про вбивство? Чому зумисно затягують слідство? Чому російські правоохоронці відмовляються від співпраці з україн-ськими? Чому рідним загиблих не ви-плачують компенсації? Чому Олександр Федорович не може повернутися додо-му?

У цій справі багато чого незрозумі-лого. Ясно тільки одне: доки влада обох країн буде закривати на такі проблеми очі, а винні будуть залишатися непо-караними, доти будуть гинути люди та продовжуватися міжнародні конфлікти.

олексанДр феДорович у найманій квартирі у єйську

катер берегової охорони прикорДонної слуЖби фсб росії

©m

y-se

do

vo.n

aro

d.ru

©se

go

dn

ya.u

a

Руслана Нагорна www.kuban.in.ua

А Н А Л І Т И К А 5

Ч ому майбутні козаки не вивчають балач-ку  — діалект україн-ської мови, яким ще до 1960-х років розмовля-ла більшість козацьких

сімей на Кубані? У статуті козацької шко-ли бачимо пріоритети: «Школа будує свою діяльність з урахуванням історії козацтва та православної культури, на базі тради-ційного уявлення козаків про свою духо-вно-моральну спадщину». Отже, місцева влада та викладацький склад цих шкіл впевнені, що мова предків не входить до духовно-моральної спадщини козацтва.

Проти такої позиції педагогів діти не протестують. Учень Козацької школи № 24 у Новоросійську Андрій Алексєєв (18 років) каже:

«Мову нам не викладали. Та й навіщо. Який сенс? Не вважаю це за потрібне».

Його думку поділяє В’ячеслав Кіндоп (16 років):

«Мову не вчимо. Та я б і не хотів. Навіщо, зараз англійську треба вчити!».

Але не всі такі категоричні. Учениця Козацької школи №13 у Хадиженську Ма-рія Долженко переконана:

«До мови я ставлюся нормально. Чи треба вивчати її у школах — не знаю! Дивлячись, у кого лежить душа».

Покладатися лише на душевні пориви у цьому питанні — річ марна. Уже зараз діти не розуміють козацьких пісень та літературні твори. Наталія Балибердіна (16 років) каже:

«Мову ми не вивчали і не вивчаємо. Знаю одну пісню про козаків, але її поки прочитаєш, язик зламаєш. Я думаю, українську не вивчають тому, що сучасним жителям це не цікаво. А було б пізнавально».

Таку позицію не можна назвати да-лекоглядною. Не знаючи мови, випус-кники цих шкіл будуть ким завгодно, але не кубанськими козаками. Андрій, В’ячеслав, Марія та Наталія, як і їхні попередники, матимуть більше шансів стати російськими військовими, свяще-никами або істориками. Саме на цьому роблять акценти у навчальних програ-мах. Історія понад усе. Це як записати-ся до школи англійської мови і замість минулого доконаного часу слухати тези про наслідки правління королеви Вікторії. Або у автошколі замість правил

дорожнього руху вам розповідатимуть про те, що колись давно хтось винайшов колесо.

Якщо уроки балачки для кубанців не цікаві та не потрібні, то яких козаків на-вчають у козацьких школах? Адміністра-тор сайту «Просвіта» Павло Єфремов до-сліджував це питання:

«Кубанська балачка завжди вважалася діалектом української мови навіть за радянські часи, коли місцеве населення вже почали записувати «росіянами». Це питання для філологів, і не може бути предметом політичної гри, як це, на жаль, відбувається тепер. Велика кількість учнів цих козачих шкіл або зовсім не має ніякого відношення до України, будучи нащадками переселенців з Росії, або уві-брало в себе цю імперсько-мілітаристську

пропаганду, якої їх навчають у школі та не вважає себе єдиною з Україною».

Отже, у козацьких школах навчають не майбутніх козаків, а скоріше за все — «казаков» — набір стереотипів росій-ської влади. Таким «казакам» не потрібно знати балачку, читати твори кубанських

письменників, співати козацьких пісень та з повагою і гордістю передавати спад-щину своїх дідів наступним поколінням. А навіщо це «казакам», якщо сенс існу-вання для них   — патрулювання міст-с+таниць та виголошення молитов типу «Боже, царя храні».

Кубанські козаки пишаються своєю

історією та балачкою, люблять вважати себе унікальними. Але у козацьких шко-лах не вивчають рідну мову та з великими труднощами розуміють своїх стареньких бабусь. І таке протиріччя їх не турбує.

Кубанських козаків зрозуміє лише українецьУ кубанських козацьких школах не вивчають мову козаків. Викладають їхню історію, проводять зустрічі з отаманами та духівництвом — кують майбутніх військових та попів.

Тетяна ШелестІлона Фесенко

крокують (марширують) кубанські козаки

минуле кубанських козаків

©d

iko

epo

le.Fi

les.w

ord

pres

s.co

m

www.kuban.in.ua

К У Л Ь Т У Р А6

Хліб і видовища для «короля клітки» Стівена Сігала у Краснодарі

Н езмінною організатор-кою Фестивалю стала Олена Сухачова, ке-рівник методично — видавничого відділу кінотеатру «Кубань-

кіно», де і відбувався кінопоказ. Під керів-ництвом Олени проходив і відбір фільмів. Організаторка розповідає про те, що у про-граму включені фільми і класиків україн-ського кінематографу, і молодих авторів, які ще тільки презентують себе публіці.

На відкриття Фестивалю українського кіно, яке відбулося 23 вересня було запроше-но Генерального консула України в Ростові-на-Дону Віталія Москаленка, голову Крас-нодарської крайової громадської організації «Спільнота українців Кубані» Миколу Сер-гієнка. Не обійшлося і без частки національ-ного колориту — тріо бандуристок, які через музику передали слухачам частинку україн-ської культури. Відкриття Фестивалю відві-дали і представники діаспори Кубані.

Відкривала фестиваль стрічка, що вже встигла стати культовою — «Той, що пройшов крізь вогонь». Фільм Михайла Ільєнка, знятий у 2011 році, підко-рив серця не лише співвітчизників. У захваті були і краснодарці.

«Фільм дуже хороший. Особливість його в тому, що там всі говорять своїми

мовами: українець — українською, росіянин — російською. Це створює

певну естетику. Сюжет надзвичайний, він відкриває таємницю бійців. Аналогів

цьому фільму точно немає!» — ділиться враженнями Олександра після

перегляду.

Загалом, у 2013 році у «Кубанькіно» глядачі мали змогу переглянути сім стрі-чок. Це майже вдвічі менше, ніж у по-передні роки. Кожен день транслював-ся новий фільм. Цього року це «Вавилон ХХ» Івана Миколайчука, «Лебедине озе-

ро. Зона» Юрія Іллєнка, «Голос трави» Наталії Мотузко, «Два в одному» Кіри Муратової, «Аврора» Оксани Байрак, а також класика української літерату-ри «Енеїда», в анімаційній інтерпретації Володимира Дахно. Основним критерієм відбору стрічок було втілення національно-го характеру, який мали б відчути глядачі за багато кілометрів від України.

Підбір кінофільмів виявився вдалим, що і відмічають глядачі: «Загальне враження позитивне. Відмінна

добірка фільмів! Найприємніше, що є одна із загальних тем, яка об’єднує

спільну історію, — взаєморозуміння. Дуже сподобалося. Сподіваюся на повто-

рення таких тижнів українського кіно у майбутньому», — ділиться Анастасія,

жителька Краснодару.

За словами організаторів, фільми роз-раховані на широку аудиторію, але мо-лодь до «Кубанькіно» не дуже поспішає. Однією з вирішальних причин є можли-вість переглянути фільм вдома.

«Дивився «Аврору» Оксани Байрак, щоправда не на фестивалі. Прийти за-

вадила відсутність часу. Та і не бачу у цьому сенсу. Будь який фільм, який мене

зацікавить, є в інтернеті. Але кінострічка залишила тільки хороші враження», —

розповідає краснодарець Дмитро.

У залах виявилося нелюдно, але, якщо вірити позитивним відгукам глядачів, спостерігається не лише тенденція до по-кращення якості українського кінемато-графу, а й значне підвищення інтересу до нього не лише вітчизняних глядачів. Залишається лише побажати успіху і на-тхнення українським режисерам, адже у наступному році на нас знову чекає пре-зентація вітчизняного кінематографу.

Україна на екраніФестиваль українського кіно в Краснодарі проходить уже втретє. Подія, яка стала традиційною, відбувалася у період з 23 по 29 вересня.

Аліна Мадей www.kuban.in.ua

ТОП-5 найвідоміших фільмів, знятих на КубаніСочинський палац, курортне місто Геленджик, скали неподалік від Туапсе — місця, які є не тільки центрами активного відпочинку на просторах Кубані. У свій час вони стали кіномайданчиками, де знімали легендарні або просто відомі фільми. Далі — ТОП-5 найвідоміших фільмів, знятих на Кубані.

МІСЦЕ 5: «ДІТИ СТЕПУ» «Діти степу» — це міні-серіал режи-

сера Дмитра Чер-касова, в якому йдеться про ста-рий дитячий буди-нок у кубанській станиці. Головни-ми персонажами фільму стали без-притульні діти, які не знають, куди тепер занесе їх життя.

Серіал старту-вав на Першому каналі у 2012 році. Зйом-ки проходили на просторах Темрюксько-го району (Краснодарський край).

МІСЦЕ 4: «СТАРИК ХОТТАБИЧ»Більша частина зйомок фільму Ген-

надія Казанського про доброго джина проходила в Со-чинському палаці, що був збудова-ний у 30-ті роки.Архітектура цього місця ідеально під-ходила для відтво-рення атмосфери Давнього Сходу.

Фільм «Старик Хоттабич» отри-мав грамоту на

Міжнародному кінофестивалі у Ванкувері у 1957 році, а також диплом на Міжнарод-ному фестивалі дитячого кіно в Панамі у 1971 році. «Старик Хоттабич» досі зали-шається одним з кращих дитячих фільмів.

МІСЦЕ 3: «ГРОЗОВІ ВОРОТА» Фільм Андрія Малюкова «Грозові во-

рота», що стартував на Першому каналі в 2006 році, розпові-дає про Чеченську війну. Фільм зні-мали за мотивами повісті Олександра Тамонікова «Рота». Щоправда, фільм знімався не на Пів-нічному Кавказі, а в курортному місті Геленджик. Декора-ції, що були збудо-вані для зйомок, і досі залишаються на сво-єму місці. Туди навіть водять туристів.

МІСЦЕ 2: «КУБАНСЬКІ КОЗАКИ»«Кубанські козаки» — це фільм відо-

мого радянського режисера Івана Пир’єва («Брати Карамазови», що був номінова-ний на «Оскар», «В шість годин вечора піс-ля війни»). Фільм розповідає про кохання двох представників різних кубанських

колгоспів — Галини і Гордія. Зйомки про-ходили за підтримки радгоспу «Кубань». До речі, назву для фільму придумав сам Сталін після перегляду та, звісно, схва-лення. Із «ТОП-1000 (!) лідерів касових зборів СССР» фільм займає 131 місце.

МІСЦЕ 1: «ЛАСКАВО ПРОСИМО, АБО СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО»

Легендарний фільм Елема Клімо-ва, що розповідає про пригоди піонера Кості Іночкіна, знімався у скелях непо-далік від місця Туапсе (Краснодарській край). Цікаво, що «Ласкаво проси-мо» є дипломною роботою режисера Клімова. У списку «100 найкращих фільмів Росії» за версією користу-вачів LiveJournal, фільм по праву за-ймає 33 місце.

Картину сво-го часу намагалися заборонити: чомусь цензурі здалось, що портер бабусі Кості Іночкіна, дуже вже схожий на портрет Хрущова. Тим паче, тема кукурудзи у фільмі піднімалась не з кращої сторони. Та все обійшлося, оскільки фільм поди-вився особисто Хрущов, і «Ласкаво про-симо» йому дуже сподобався.

Так виглядає ТОП-5 найвідоміших фільмів, знятих на Кубані. Якісь з них ві-домі більше за інші, але кожен з них за-слуговує на увагу. Так чи інакше, мешкан-цям Кубані є чим пишатись.

Актор справжнього чоловічого кіно Сті-вен Сігал інкогніто відвідав Краснодар. За час його перебування в місті, протягом 3-4 жовтня, він встиг і поспівати, і продемон-струвати свої вміння в бойовому мистецтві.

Для вечері зі співами актор заздалегідь замовив ресторан італійської кухні «Сте-фано». Актор приїхав разом із дружиною, сек’юріті та перекладачем. Спеціально до приїзду знаменитості приготували кілька салатів, італійські закуски, стейки з ялови-чини та овочі на грилі, а з напоїв подружжя обрало яблучний сік. Вечерю доповнював виступ краснодарського музичного дуету. Несподіванкою стало те, що після закінчен-ня трапези голлівудський актор підійшов до виконавців та за допомогою перекладача

пояснив, що воліє заграти на гітарі. І впро-довж години він розважав дружину та весь персонал ресторану піснями у стилі кантрі, роковими та блюзовими композиціями.

На цьому перебування Стівена Сігала у Краснодарі не завершилося. Наступного дня він провів майстер-клас для початківців і досвідчених каратистів у регіональній ор-ганізації кьокусін-кан (КРОК). Сігал, який є володарем сьомого дана в айкідо, у розмові з директором КРОКу Олександром Поповим зазначив, що цікавість до столиці Кубані в нього викликали успішні виступи вихован-ців та інструкторів організації у міжнародних змаганнях. За час майстер-класу Сігал проде-монстрував різні прийоми зі свого арсеналу.

Кіріл Пазюк www.kuban.in.uaМарія Кот www.kuban.in.ua

Г А Р Я Ч І Н О В И Н И

І Н Т Е Р В ’ Ю 7

— Р а д і о с т а н ц і я Kazaк FM розпо-чала свою робо-ту зовсім нещо-давно — у 2011 році. Кому нале-

жить ідея її відкриття: безпосередньо ди-рекції чи ініціаторами стали самі слухачі?

— Така ідея народилася в нашого гу-бернатора. Він зібрав творчу команду, яка й сьогодні працює в нас. Ми з нуля сформували музичну базу виконавців, ві-дібрали ведучих для ефірів, задіяли спеці-алістів для історичних рубрик і програм, приправили новий продукт народним гу-мором і хорошим настроєм, кожен вклав свою душу — і вийшла по-справжньому народна кубанська радіостанція під на-звою Kazaк FM.

— Чи можна вважати однією з най-важливіших задач роботи радіостанції популяризацію та відродження кубан-ської культури, традицій? Яка головна мета Kazaк FM?

— Якщо формат Kazaк FM стає по-пулярним сьогодні, то це лише є доказом того, що він затребуваний зараз. Людям приємно чути з радіоприймача прості, теплі історії в піснях. Коли ж вони, на-приклад, слухають рубрику «Ех, як же співають земляки! Знай наших!», то від-чувають гордість за таланти, які живуть у наших краях. В ефірі звучить багато пісень кубанських виконавців. Ми залу-чаємо до співпраці нові творчі колекти-ви Кубані й інших регіонів країни. У них з’являється можливість самореалізації, стимул до творчості. Багато виконавців вперше зазвучали саме на нашому радіо, знайшли свій формат.

Відродження кубанської культури? Напевно що так, та й не лише кубанської. Традиції народжувались протягом поко-лінь, і нам би хотілось, щоб сьогодні вони збереглись, як мінімум, у пам’яті. Ми при-діляємо їм багато уваги в наших програ-мах, у яких можна почути пісні минулого століття, записані в спеціальних експеди-ціях нашим краєм. Традиції неможливо нав’язати новому поколінню — це історія. Її можна вивчати, пам’ятати, переповіда-ти, продовжувати врешті-решт.

А що стосується головної мети радіос-танції, вона проста — жити одним жит-тям з нашими слухачами.

— В ефірі часто звучать українські на-родні пісні. Kazaк FM поділяє думку про єдність кубанської й української культур чи все ж акцентує увагу на кубанській са-мобутності?

— Українські пісні грають у нашій ру-бриці «Пісня для сусіда». Взагалі ж ми не виокремлюємо серед виконавців «наших» і «не наших». Ми були однією країною, маємо спільну народну творчість, яку неможливо розділити. Окрім музики, є анекдоти, героями яких стають і українці, і кубанці. Так що нас єднає не сама лише творчість, а й почуття гумору.

— Окрема програма «А ви бачили, шо це?!» присвячена кубанській балачці. Вона популярна серед слухачів?

— Якщо ви приїдете до будь-якої ку-банської станиці, то, безумовно, почуєте від місцевих мешканців ту саму балач-ку, про яку йдеться в нашій рубриці. Ми зрозуміли, що програма дуже полюбила-ся слухачам, коли після року її існування вирішили її закрити. Нашу редакцію за-сипали листами з проханнями відновити рубрику та навіть із пропозиціями: нови-ми словами на балачці, про значення яких ми не розповіли в попередніх випусках. Листи приходили з усіх куточків краю, із міст також. Більше того — у соціаль-

них мережах з’явилась група «Любителі балачки», створена, скоріше за все, моло-дими користувачами. Зараз вона активно функціонує. Зважаючи на все це, у ново-му сезоні ми продовжили перекладати й роз’яснювати найцікавіші слова й висло-ви кубанської балачки для слухачів.

— До речі, про соціальні мережі: чи-

мало молоді підписується на групу раді-останції «ВКонтакте». Чим ви привертає-те увагу молодих слухачів?

— Нам приємно, що Kazaк FM знає та слухає молодь. Що її приваблює в наших ефірах? Я думаю — настрій. Гуморески, веселі пісні виконавців, які не вписуються у формат інших радіостанцій. Ще однією

радісною несподіванкою для нас було те, що юнь цікавиться історією нашої малої батьківщини, пише нам на електрону по-шту щодо теми тієї чи іншої програми. І, звісно, як не згадати про нашу яскраву позаефірну діяльність. Ми влаштовуємо свята для всієї сім’ї. Чи то фестиваль, чи то конкурс — кожен учасник отримує за-доволення незалежно від віку.

— Як ви вже сказали, Kazaк FM часто спілкується зі своїми прихильниками на-живо, організовуючи різноманітні захо-ди. Розкажіть детальніше про фестиваль, який радіостанція провела в серпні. Чи можна чекати на його продовження на-ступного року?

— На сьогодні фестиваль «Знай на-ших!» є найбільш масштабним заходом, який провела радіостанція. Гостей свя-та нараховувалось понад 25 тисяч! Вони змогли взяти участь у встановленні ре-корду Росії з пошиття клаптевої ковдри, жартівливих змаганнях, отримати море сюрпризів, а також подивитися й послуха-ти концерт, на якому виступили улюблені колективи Kazaк FM. Сподіваємось, що цей фестиваль стане традиційним і наші слуха-чі матимуть нагоду відвідати більше свят, на яких ми будемо зустрічатись.

На одній хвилі з Kazaк FM

Найулюбленіша радіостанція кубанців Kazaк FM протягом остан-ніх двох років звеселяє, навчає новому та єднає слухачів із різних міст, станиць і хуторів. Про те, як вона створювалась і чим живе сьогодні, нам охоче розповіла Ольга Ларіна, головний редактор Kazaк FM.

головний реДактор kazaк Fm ольга ларіна

веДуча програми «а ви бачили, шо це?!» анастасія нагайкіна за роботою

слухачі kazaк Fm зшили ковДру-рекорсменку на фестивалі «знай наших!»

©vk

.com

/ka

zak_

Fm

©vk

.com

/ka

zak_

Fm

Розмову вела Анастасія Терещенко www.kuban.in.ua

©з

осо

бист

ого

арх

іву

П Р И Р О Д А8

Р ік тому із шостого на сьо-ме липня, на території Кримська випало п’ять місячних норм опадів. Постраждало 34 тисячі людей із яких (за словами

влади) лише 171 смерть. Але насправді ніх-то остаточно так і не назвав точну кількість померлих, так як за словами очевидців жертв було набагато більше. Наприклад, місцева телерадіокомпанія «Електрон» по-відомляла, що тільки у один із моргів при-везли 400 трупів.

Лихо почалося вночі, через що люди тонули практично у своїх будинках ціли-ми сім’ями. Деякі будинки були затоплені та зруйновані повністю. Мешканці міста втратили все нажите за життя майно та господарство.

Коли все ж почалася евакуація, людей похилого віку виносили на руках. Медики почали масово робити всім щеплення від гепатиту А, дизентерії та черевного тифу, адже через сильний потік води були розми-ті кладовища. Мертві тіла виносило водя-ним потоком прямо на змиті вулиці міста. Волонтери почали з’їжджатися на допомогу практично з усіх куточків Росії, а небайду-жі люди, що не могли приїхати, перерахову-вали кошти, допомагали теплими речами, милом, рушниками, але і російська влада не забарилась. Речі першої необхідності відра-зу почали привозити із позначкою «Единая Россия». Як було з’ясовано згодом, всю гу-манітарну допомогу при в’їзді до зони лиха попередньо маркували. Люди були обурені тим, що їхнє горе заполітизували і піари-лися за допомогою смертей їхніх рідних та близьких людей.

Про ситуацію розповідає у своєму ЖЖ блогер ibigdan:

«Журналісти зв’язалися із співвласницею миловарного підприємства в Кропоткі-ні: «Нам надійшла інформація про те, що відправлений нами з Кропоткіна в Кримськ гуманітарний вантаж (1 тонна мила) маркували наклейками з симво-лікою. «Единая Россия». Пояснили це тим, що ніякий гуманітарний вантаж не пропускають в місто без маркування», — розповіла акціонер компанії.»

Можливо, таким чином влада намага-лася відхреститися від своєї причетності до Великого Потопу на Кубані? Адже очевид-ці трагедії запевняли, що проблема була не лише у надмірній кількості опадів, а і в не-справності водовідвідної системи, що спри-чинило переповнення водосховища. Вода просто переливалася через верх дамби.

«Гідрометеоцентр знав, що станеться, за дві доби до цього, — каже Василь Квашук, заступник міністра з надзвичайних ситуацій України».

«Керівництво водосховища про все знало. У мене в знайомої сусід — міліціонер, його попередили і він забрав свою сім’ю з міста.

Чому нікого більше не попередили? У нас сусідка загинула просто у своїй

квартирі»,  — розповіла очевидиця.

Таким чином Судом Краснодарсько-го краю Росії була відкрита кримінальна справа за фактом недбальства під час по-вені. Колишній голова Кримського району Василь Крутько засуджений до шести років колонії-поселення, екс-мер Кримська Воло-

димир Улановський засуджений до 3,5 ро-ків колонії. Такий же термін ув’язнення, але умовно, отримала екс-голова Нижньоба-канського сільського поселення Ірина Ряб-ченко. Колишнього заступника керівника

Кримського райуправління із запобігання надзвичайним ситуаціям Віктора Жданова суд засудив до 4,5 років колонії-поселення. Жданову також інкримінували шахрайство при виплаті компенсацій.

Чим закінчився Великий Потоп на Кубані?

Постраждалі визнають, що влада про-робила «величезну роботу», щоб відновити напівзруйноване місто. Проте сотні горо-

дян загрузли в судах, намагаючись довести, що їх оселі можуть розвалитися з хвилини на хвилину. «Українська Кубань» намагала-ся з’ясувати, чи вдалося мешканцям Крим-ська через рік після трагедії повернутися до

звичного їм життя.Після страшної повені жителі Кримська

панічно боялися «другої хвилі», і якщо рап-том з’являлися чутки, що «йде вода» стрім-голов бігли до центру міста.

За словами головного редактора крим-ської газети «Електрон -ТВ » Лариси Саф-роновой, «друга хвиля» дійсно прийшла.

«Місто захлеснула паперова хвиля, не менш сильна, — пояснила вона. Черги

до міської адміністрації вишикувалися буквально на другий день після повені —

жителі хотіли дізнатися, де їм ночувати, якщо будинок змило, на яку компенсацію вони можуть розраховувати, де і як відно-вити власність на житло, якщо документи

втрачені».

5 лютого 2013 року губернатор Красно-дарського краю Олександр Ткачов звітував перед Володимиром Путіним:

«Перші компенсації отримали всі постраж-далі, разові, по 10 тисяч рублів (близько

2 488 гривень) на людину, дісталися 60 тисячам жителів, ще 34 тисячі отримали по

150 тисяч рублів (близько 37 321 гривень) на купівлю майна».

Але все не так просто. Постраждала 56-річна Валентина Кизим — одна з тих, хто судиться. Після повені вона майже рік прожила в літній кухні (такий окремий бу-диночок є майже в кожному дворі). Буди-нок Валентини зі зруйнованими стінами комісія визнала непридатним для життя, але її родина так і не отримала сертифікат.

«У кожного жителя своя історія. Хтось вирішив піти до суду, хтось зробив ремонт на гроші держави. Однакових обставин тут майже немає», — підсумувала ситуацію ре-дактор «Електрон -ТВ» Лариса Сафронова.

Для того, щоб переконатися в цьому, досить пройтися вулицями міста. У однієї пари пенсіонерів був хороший будинок із високим ганком. Грошей на капремонт їм вистачило, а будинок навпроти них знесло повністю.

Багато мешканців міста вирішили суди-тися далеко не відразу: спочатку зробили ремонт, потім, коли будинок «сів» і пішли тріщини — ще раз переклеїли шпалери, коли виступила цвіль — знову перефарбу-вали стіни, а на четвертий раз вирішили, що ремонт кожні три місяці їм не по кише-ні, і стали вимагати нове житло. Юристи впевнені, що потік таких справ ще не закін-чений, і на Кримськ чекає нова «паперова хвиля».

«Людей до суду приходить по чоловік 40 на день, я бачив у суддів по два, по п’ять ящиків справ» — каже один із місцевих

адвокатів.

Ще в Кримську і в навколишніх сели-щах повісили сирени, які можуть працю-вати при вимкненому електропостачан-ні. На берегах річки Адагум встановили датчики рівня води, що оповіщають при спрацьовуванні підрозділи МНС. Пра-цівники соціальних служб розподілили між собою адреси «малорухливих грома-дян». У районі є ще близько 40 машин із сиренами — це поліцейські машини, ав-томобілі швидкої допомоги.

Кримськ пережив страшне горе, люди втратили все, але не зважаючи на стихій-ний страх, що сколихнув їхнє маленьке містечко, мародерство, заполітизова-ність і смерть, вони не здалися. Нехай по-вільно, але все ж будівництво, соціальні виплати та нескінченні обіцянки чинов-ників тривають. Сподіватимемося, що другого Великого Потопу Кубані пережи-ти не доведе

Н А Д Н О М Е Р О М П Р А Ц Ю В А Л И :Головний редактор — Альона Грозна

Журналісти — Тетяна Шелест, Анастасія Терещенко, Ніна Пручай, Олександра Останіна, Руслана Нагорна, Ілона Фесенко, Аліна Мадей, Кіріл Пазюк, Марія Кот, Юлія КаранковськаВерстка: Наталка Кальба

Судові позови і ремонтиУ липні 2012 року на території Геленджика, Новоросійська і Крим-ського району Краснодарського краю Росії внаслідок потужних дощів сталася повінь. Найбільше постраждав Кримськ. Чим закін-чився Великий Потоп на Кубані — далі.

початок великого потопу

валентина кизим

© м

иха

йл

о м

арД

асав

«л

ента

.ру»

© g

aze

ta.ru

Юлія Каранковська www.kuban.in.ua