1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА

ПАВЛЕНКО ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 159.922.736

ОСОБИСТІСНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ

ВЛАСТИВОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ

Спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

психологічних наук

Київ - 2020

2

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України,

лабораторія вікової психофізіології.

Науковий керівник:

член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор

Кокун Олег Матвійович, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН

України, заступник директора з науково-інноваційної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Калмикова Лариса Олександрівна,

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені

Григорія Сковороди» МОН України, кафедра психології і педагогіки

дошкільної освіти, завідувачка

кандидат психологічних наук, доцент Купрєєва Ольга Іллівна, Київський

національний університет імені Тараса Шевченка, факультет психології,

докторантка

Захист відбудеться «24» березня 2020 р. о 11.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН

України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту

психології імені Г.С.Костюка НАПН України.

Автореферат розіслано «20» лютого 2020 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я. М. Омельченко

3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Спілкування було і залишається основним

засобом взаємодії людей, але в підлітковому віці його важливість значно

підвищується. Це пов’язано з переходом до нового етапу розвитку, під час

якого формуються почуття дорослості, ідеали особистості та виникає інтерес

до протилежної статі. Саме спілкування допомагає підлітку зрозуміти свою

роль у колективі, визначити, які якості він хотів би у собі розвинути, а також

навчитись взаємодіяти з оточуючими.

Спілкування, зазвичай, розуміють як процес взаємодії між двома чи

кількома особами, що передбачає обмін між ними інформацією пізнавального

та емоційно-оцінного характеру, під час якого суб'єктивний світ однієї

людини розкривається для іншої. Комунікацію ж визначають як поняття,

близьке до спілкування, але ширше за обсягом. Комунікація між людьми

відбувається як обмін цілісними знаковими утвореннями (повідомленнями), в

яких відображаються знання, думки, ідеї, ціннісні стосунки, емоційні стани,

програми діяльності сторін, що спілкуються.

Передумовою успішного спілкування є комунікативні властивості,

завдяки розвитку яких, можна забезпечити високий рівень реалізації

особистості у комунікативній діяльності. Комунікативні властивості

утворюють систему якостей особистості, які сприяють досягненню високих

результатів у взаємодії з людьми. Н. П. Волкова, О. В. Ісаєва,

Н. Б. Завіниченко, наголошують, що саме комунікативні властивості

забезпечують активне і ефективне спілкування з іншими людьми, передачу

інформації та встановлення контактів та розуміння комунікативної ситуації.

Розвиток комунікативних властивостей зумовлюється, на думку

дослідників, певними особистісними чинниками. Визначивши ці чинники,

зокрема, у підлітковому віці, можна значною мірою сприяти покращенню

спілкування особистості з оточуючими та сприяти її кращій соціалізації. До

основних особистісних чинників розвитку комунікативних властивостей

Л. О. Глушко відносить самосвідомість, особистий досвід та рефлексію.

Однак на думку Г. М. Прихожан, Д. І. Фельдштейн, М. І. Лісіна, не варто

забувати про самооцінку підлітка, яка тільки починає формуватись в цей

період, рівень мотивації, тип темпераменту, самосприйняття та ін.

Слід зазначити, що окремі аспекти досліджуваної проблеми вже були

предметом уваги науковців. Проблемою спілкування займались українські

вчені О. М. Корніяка, Д. О. Бігунов, Г. В. Калмикова, А. Б. Коваленко та

російські вчені Н. В. Казарінова, В. М. Погольша, В. Н. Куніцина,

Є. В. Ємельянова, В. А. Кан-Калик, Л. В. Матвєєва та ін. Вивченню

комунікативних властивостей підлітків присвячені дослідження

Л. С. Виготського, А. М. Гельбака, І. В. Дубровіної та ін., які наголошують на

тому, що комунікативні навички є найважливішим чинником самореалізації

особистості в підлітковому віці. Також досліджено різні підходи до

трактування сутності комунікативних властивостей (Г. М. Андрєєва,

Л. Е. Орбан-Лембрик, О. О. Грейліх та ін.). Однак, вплив особистісних

4

якостей підлітка на розвиток його комунікативних властивостей досліджено

не в повній мірі. Теоретична й практична значущість проблеми, недостатній

рівень її вивчення визначили тему нашого дисертаційного дослідження:

"Особистісні чинники розвитку комунікативних властивостей підлітків".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему

дисертації затверджено вченою радою Інституту психології імені

Г.С. Костюка НАПН України (протоколу №11 від 26.11.2015 р.) та

погоджено з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та

психології в Україні (протокол № 1 від 26.01.2016 р.).

Дисертаційне дослідження виконано в межах наукових робіт

лабораторії вікової психофізіології Інституту психології імені Г.С. Костюка

НАПН України: «Психофізіологічні закономірності професійного

самоздійснення особистості» (реєстраційний номер – 0113U001126) та

«Психофізіологічне забезпечення професійного самоздійснення фахівця в

умовах соціально-економічних перетворень» (реєстраційний номер

–0116U004815).

Об’єкт дослідження – комунікативні властивості підлітків.

Предмет дослідження – особистісні чинники, що зумовлюють

розвиток комунікативних властивостей підлітків.

Мета дослідження – виявити найбільш вагомі особистісні чинники, що

зумовлюють розвиток у підлітків комунікативних властивостей та розробити

на цій основі програму розвитку комунікативних властивостей підлітків.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що існує низка

особистісних якостей, сприяючи розвитку яких, можна покращити розвиток

у підлітків комунікативних властивостей.

Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутих припущень

було визначено такі завдання:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз наукової літератури

щодо проблеми розвитку комунікативних властивостей підлітків.

2. Обґрунтувати психодіагностичне забезпечення та організацію

емпіричного дослідження.

3. Емпіричним шляхом визначити особливості розвитку

комунікативних властивостей підлітків з урахуванням їхнього вікового та

статевого критеріїв, а також основні особистісні якості підлітків, що

впливають на розвиток їхніх комунікативних властивостей.

4. Розробити та експериментально апробувати програму, спрямовану

на розвиток комунікативних властивостей у підлітків.

Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи

становлять загальні принципи психологічної науки (детермінізму, єдності

свідомості й діяльності, культурно-історичної детермінації психічного

розвитку). Основними методологічними і теоретичними засадами

дослідження стали концептуальні підходи до розвитку особистості як

суб’єкта власної життєдіяльності загалом (Г. С. Костюк, С. Д. Максименко,

В. О. Моляко, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн); психологічні підходи

визначення природи спілкування (З. Фрейд, К. Юнг, Б. Г. Ананьєв,

5

Г. М. Андрєєва, О. О. Бодальов, О. М. Леонтьев, В. О. Кузьменко,

О. Л. Музика), соціально-психологічні аспекти комунікації (Г. М. Андреєва,

М. В. Артюшина), підходи щодо закономірностей розвитку особистості у

підлітковому віці (Л. С. Виготський, Л. І. Божович, А. І. Висоцький,

Є. В. Емельянова).

Для досягнення мети та розв’язання поставлених у роботі завдань

розроблено програму дослідження і застосовано комплекс методів:

- теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення,

систематизація наукових джерел з проблеми дослідження);

- емпіричного рівня (спостереження, бесіда, експеримент, метод

поперечних зрізів, анкетування);

- методи математичної статистики (описові статистики, кореляційний,

регресійний аналіз; методи порівняння середніх – t-критерій Стьюдента для

незалежних та залежних вибірок). Статистична обробка даних здійснювалася

за допомогою програм пакету IBM SPSS Statistics 22.0.00.

Для дослідження особистісних якостей підлітків, що можуть виступати

в якості чинників розвитку їхніх комунікативних властивостей, було

сформовано психодіагностичний комплекс, який складався з наступних

блоків:

I блок: психодіагностика розвитку комунікативних властивостей

підлітків (тест КОС - «комунікативні та організаторські схильності» В.

В. Синявский, В. О. Федоришин; Фрайбургський багатофакторний

особистісний опитувальник для діагностики станів та властивостей

особистості (форма В) (шкала комунікативність), тест-опитувальник Кеттела

для підлітків (шкала А)).

ІІ блок: психодіагностика особистісних якостей, які можуть впливати на

розвиток комунікативних властивостей підлітків (тест – опитувальник

самоставлення за В. В. Століним та С. Р. Пантелєєвим, тест «оцінка

самоконтролю в спілкуванні» (за Маріоном Снайдером), тест для визначення

потреби у спілкуванні (ПС) (Ю. М. Орлов), методика «Діагностика рівня

емпатії», І. М. Юсупова; Фрайбургський багатофакторний особистісний

опитувальник (форма В); тест-опитувальник Кеттела (для підлітків).

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечувалась

репрезентативністю вибірки, комплексним застосуванням надійних

психодіагностичних методик, поєднанням кількісного та якісного аналізів

результатів дослідження.

Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота

проводилася протягом 2015–2018 рр. і складалася з трьох етапів:

1) підготовчий: вивчення і аналіз наукової літератури з проблеми

комунікації підлітків; формування основних методологічних конструктів

дисертаційної роботи (тема, мета, завдання, предмет, об’єкт та ін.);

2) основний: розробка комплексної програми експериментальної

роботи; проведення пілотажного дослідження щодо інформативності обраних

психодіагностичних методик; організація емпіричного дослідження

особливостей вікової динаміки розвитку комунікативних властивостей

6

підлітків, проведення дослідження, якісний та кількісний аналізи отриманих

даних.

3) заключний: розробка та апробація комплексної програми розвитку

комунікативних властивостей підлітків, повторні діагностичні зрізи, аналіз

отриманих емпіричних даних; інтерпретація результатів дослідження;

формулювання висновків.

Експериментальна база. Дослідно-експериментальна робота

виконувалася на базі закладів середньої освіти м. Кривого Рогу:

Криворізького науково-технічного металургійного ліцею № 16, Криворізьких

загальноосвітніх шкіл I-III ступенів: 29, 75. На констатувальному етапі

дослідження вибірка становила 203 учня, на формувальному етапі

експерименту брали участь 36 учнів (18 з яких увійшли до контрольної групи,

а інші 18 учнів утворили експериментальну групу).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- вперше визначено основні особистісні якості підлітків, що виступають

чинниками розвитку комунікативних властивостей;

- вперше розроблено комплексну систему заходів, спрямованих на

розвиток комунікативних властивостей підлітків з урахуванням основних

особистісних якостей;

- розширено наукові уявлення щодо вікових та статевих відмінностей

розвитку комунікативних властивостей у підлітковому віці;

- уточнено зміст понять “спілкування” та “комунікація” в контексті

специфіки підліткового віку (прагнення до дорослості, простестна поведінка).

Практичне значення дослідження полягає у тому, що отриманні

емпіричні результати та формувальні програми, розроблені на їх основі,

можуть бути використані у системі шкільної психологічної служби для

організації психокорекційних процедур з метою розвитку комунікативних

властивостей підлітків; при створенні та використанні діагностичного

інструментарію з метою вивчення особливостей розвитку комунікативних

властивостей підлітків різного віку та статі; у роботі вчителів-практиків,

практичних психологів та класних керівників для більш ефективної побудови

навчально-виховного процесу і роботи з учнями підліткового віку.

Основні висновки, рекомендації та напрацювання дисертаційного

дослідження були впроваджені у роботу загальноосвітніх навчальних

закладів: Криворізький науково-технічний металургійний ліцей № 16 (довідка

№54 від 05.03.2019), Криворізька загальноосвітня школа I-II ступенів № 30

(довідка №71 від 25.03.2019), Криворізька загальноосвітня школа I-IІI

ступенів № 75 (довідка № 237 від 1.03.2018), Мисайлівський

навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів –

дитячий садочок” (довідка №19 від 23.03.2018) та Шпитівська дитяча школа

мистецтв (довідка №22 від 27.03.2019).

Апробація результатів дослідження.

Основні положення і результати дисертаційного дослідження

доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях різного

рівня, у межах психологічних клубів, на науковій сесії та методологічних

7

семінарів: ІV семінарі “Аксіогенез особистості і розвиток обдарованості:

теоретичні і прикладні аспекти” (Київ, 2016 рік); ІІ Міжнародній

науково-практичній конференції “Інноваційні методи та технології

підготовки фахівців соціальної сфери” (Київ, 2017 рік); ХІ щорічній

науково-практичній конференції “Становлення та розвиток особистості в

умовах інформаційної війни” (Київ, 2018 рік); Міжнародній

науково-практичній конференції “Дослідження різних напрямків розвитку

психології та педагогіки” (Одеса, 2018 рік); VI семінарі “Аксіогенез

особистості і розвиток обдарованості: теоретичні і прикладні аспекти” (Київ,

2018 рік).

Публікації. Результати дисертації висвітлені в 8 наукових публікаціях

автора, 4 з яких – у фахових наукових виданнях, включених до переліку,

затвердженого МОН України; 1 - стаття у міжнародному виданні, 3 – статті

апробаційного характеру, опубліковані у спеціалізованих наукових журналах,

збірниках матеріалів наукових конференцій

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів,

висновків, списку використаної літератури, що містить 204 найменування (із

них 12 – іноземною мовою) та 2 додатків на 53 сторінках. Дисертаційний

текст містить 39 таблиць на 44 сторінках і 1 рисунок на 1 сторінці. Основний

зміст дисертації викладено на 162 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 236

сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його

об’єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету, гіпотезу та

завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну

значущість дослідження, вказано форми апробації його результатів, а також

описано структуру дисертаційного дослідження, виходячи з послідовності

розв’язання поставлених завдань.

У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до вивчення

проблеми розвитку комунікативних властивостей підлітків» –

проаналізовано основні підходи щодо визначення поняття спілкування в

роботах вітчизняних і зарубіжних науковців, а також вивчено його

відмінність та схожість з поняттям комунікація. Висвітлено роль спілкування

у підлітковому віці в цілому та проаналізовано його особливості у молодших і

старших підлітків та з урахування статевого критерію. Окремий параграф

присвячено аналізу особистісних якостей, які можуть виступати чинниками

розвитку комунікативних властивостей у даному віці.

Для вибору базового поняття, як ми будемо використовувати в нашій

роботі, нами було проаналізовано визначення «спілкування» та

«комунікація». В процесі цього аналізу ми визначили, що комунікація є

ширшим поняттям, ніж поняття «спілкування», оскільки воно не зводиться

лише до міжлюдської взаємодії. Проте, ми досліджуємо саме особистісні

якості, які впливають на розвиток комунікативних властивостей підлітків,

тому в нашій роботі ці поняття будуть використані як тотожні.

8

У розумінні терміну “комунікативні властивості”, ми опирались на

поняття Л. А. Петровської та Ю.М. Жукова, які визначають їх як потенційні

можливості особистості, що обумовлюють ефективність спілкування,

взаємодії з оточуючими у процесі спілкування, забезпечують глибину й

повноту входження у процес взаємодії. Схожої думки дотримуються також

М. Д. Прищак та О. Й. Лесько. У нашій роботі ми будемо спиратись на

визначення Л. А. Петровської та Ю. М. Жукова, оскільки їх підхід передбачає

можливість розвитку комунікативних властивостей особистості та зазначає

їхню роль і процесі спілкування.

Проаналізувавши підходи до класифікації підліткового віку, ми

вирішили спиратись на класифікацію підліткового віку за

О. С. Сергєєнковою, оскільки вона дозволяє найбільшою мірою

прослідкувати відмінності розвитку комунікативних властивостей молодших

та старших підлітків та прослідкувати відмінності розвитку комунікативних

властивостей за віковим критерієм.

Окрім того, класифікація О. С. Сергєєнкової охоплює період середнього

шкільного віку (12-15 років) який відповідає загальноприйнятій класифікації

у навчальних закладах (соціальний принцип) та віковій періодизації,

створеній з урахуванням біологічних ознак (12-15 років).

Таким чином, в нашій роботі ми виділили 2 вікових періоди: молодші

підлітки - 12-13 років, та старші підлітки - 14-15 років.

Було визначено, що в підлітковому віці відмічаються дві протилежні

тенденції у розвитку комунікативності: розширення сфери спілкування з

однієї сторони та індивідуалізація – з іншої. Розширення сфери спілкування

у молодших підлітків проявляється, насамперед, у збільшенні часу, що

витрачається на нього, а також в істотному розширенні його соціального

простору, у самому пошуку цього спілкування, у постійній готовності до

контактів. Що стосується другої тенденції – до індивідуалізації відносин, - то

про неї свідчить висока вибірковість у дружніх прихильностях, часом

максимальна вимогливість до спілкування із другом. У молодшому

підлітковому віці стає виразним вплив групи однолітків на процес

соціалізації дитини. Цей вплив проявляється з початком соціального життя

дитини, і виконує на попередніх та підлітковому віковому етапі схожі

функції: можливість розвинути навички, необхідні для адекватних взаємодій

з однолітками і здатність розділяти з ними спільні заняття, інтереси і

почуття.

На порозі юності у старших підлітків проявляються здатність до

співпереживання, прагнення до розуміння душі іншої людини, особливо своїх

однолітків. У цьому віці відзначається різкий розвиток самосвідомості, який

викликає у старшого підлітка потребу в більш тісному спілкуванні з

однолітками. Порівняння себе з іншими, інтерес до власної особистості, своїх

здатностей та можливостей створюють сприятливі умови для розвитку

самосвідомості. Таким чином, прагнення старшого підлітка реалізувати свої

можливості, виявити себе як суб'єкта діяльності відкриває нові можливості

для розвитку комунікативних властивостей.

9

Аналізуючи відмінності підлітків за статевим критерієм, було виявлено

наступні характеристики: у ранньому підлітковому віці (12-13 років) для

хлопців характерна конкретизація мовлення: вони ненавидять довгі розмови,

намагаються спілкуватися лише через справи і виражати свої думки коротко і

ясно. У дівчат особливої значущості набуває статусна позиція у соціальній

групі, головне для дівчини-підлітка – бути популярною у спілкуванні. У

старшому підлітковому віці (14-15 років) хлопці основою свого соціального

життя вважають відданість друзям, що іноді спричиняє нехтування власною

безпекою. А дівчата багато часу витрачають на спілкування у соціальних

мережах, намагаючись досягти авторитету в соціальній групі.

Отже, підлітковий вік є сенситивним періодом для розвитку

комунікативних властивостей. Весь підлітковий вік визначається важливими

новоутвореннями: наявність особливої потреби в спілкуванні, становлення

самооцінки, виникнення почуття дорослості як особливої форми

самосвідомості, розвиток здатності до рефлексії, прагнення до встановлення

та розширення соціальних і комунікативних контактів.

Нові потреби, які постають перед підлітком у спілкуванні потребують

розвитку комунікативних властивостей, які відповідно до гіпотези нашого

дослідження ми можемо покращити завдяки розвитку особистісних якостей.

Було проведено теоретичний аналіз особистісних якостей, які

гіпотетично можуть виступати в якості чинників розвитку комунікативних

властивостей підлітка. На основі праць К. О. Колупаєвої, Ю. В. Якимчук,

В. П. Конецької та ін., можливими чинниками розвитку цих властивостей

було визначено: спрямованість особистості на комунікацію, досвід, уміння

самопрезентації, емоційну стійкість, емпатію, сенситивність, самоконтроль,

автономність та рефлексію.

Окрім того, було висунуто припущення, що є ряд інших якостей, які

раніше не були визначені як чинники розвитку комунікативних властивостей.

Тому, в наступному розділі ми розробити програму діагностики, яка

дозволила перевірити, чи справді особистісні якості, які теоретично визначені

як чинники розвитку комунікативних властивостей підлітків є такими, а

також чи вичерпує теоретичний аналіз перелік всіх особистостей підлітків, які

можуть впливати на розвиток комунікативних властивостей у підлітковому

віці.

Другий розділ дисертаційного дослідження «Методи та організація

емпіричного дослідження особистісних чинників розвитку комунікативних

властивостей підлітків» присвячено визначенню процедури та методів

емпіричного дослідження, обґрунтуванню доцільності використання

обраного комплексу діагностичних засобів визначення рівня розвитку

комунікативних властивостей та впливу особистісних якостей на ці

властивості.

Емпіричне дослідження проводилось протягом 2016 - 2017 н. р. і

передбачало діагностично-підготовчий, пошуково-констатувальний та

корекційно-формувальний етапи.

10

Батарею діагностичних методик було розділено на дві групи: перша -

визначення рівня розвитку комунікативних властивостей підлітків, друга -

визначення рівня розвитку в них певних особистісних якостей. До першої

групи методик увійшли: тест «Комунікативні та організаторські схильності»

В. В. Синявский, В. О. Федоришин (КОС), Фрайбургський багатофакторний

особистісний опитувальник (форма В) (шкала «Комунікативність»),

тест-опитувальник Кеттела (для підлітків) (шкала А). Це дозволило виміряти

рівень розвитку комунікативних схильностей, потенційні та реальні

можливості підлітка в соціальній активності, визначити здатність до

встановлення міжособистісних контактів. Друга група методик визначала

розвиток особистісних якостей підлітків. Всього було враховано 40

особистісних якостей за допомогою 7 методик: підлітковий варіант

тесту-опитувальника Кеттела, Фрайбургський багатофакторний

опитувальник (FPI) (форма В), тест-опитувальник самоставлення (В. В.

Столін, С. Р. Пантелєєв), тест “Оцінка самоконтролю у спілкуванні”

(за Маріоном Снайдером), тест визначення потреби у спілкуванні (ПС)

(Ю. М. Орлов), тест “Комунікативні та організаторські схильності”

В. В. Синявський, В. О. Федоришин (КОС), методика “Діагностика рівня

емпатії” І. М. Юсупова.

Завдяки названому психодіагностичному інструментарію ми отримали

змогу дослідити комунікативні властивості підлітків на даний момент та

визначити рівень розвитку особистісних якостей, які були теоретично

визначені як можливі чинники розвитку комунікативних властивостей

підлітка, а також додаткові якості, які також могли становити інтерес для

нашого дослідження. Тобто, визначити, які ще особистісні якості мають

вплив на розвиток комунікативних властивостей підлітків, проте в результаті

теоретичного аналізу були не визначені як такі, що мають вплив на розвиток

комунікативних властивостей підлітків.

Таким чином, було побудовано методику дослідження особистісних

якостей, які можуть слугувати чинниками розвитку комунікативних

властивостей підлітків, яка дозволяє емпірично перевірити дані

теоретичного аналізу та визначити вплив якостей, які раніше не були

визначені як ймовірні чинники розвитку комунікативних властивостей.

Третій розділ дисертаційного дослідження “Емпіричне дослідження

особистісних чинників розвитку комунікативних властивостей

підлітків” представлено результати емпіричної перевірки основних

положень комплексного дослідження особистісних якостей, які можуть

виступати чинниками розвитку комунікативних властивостей підлітків.

Проведено кореляційний аналіз всієї вибірки та з урахуванням вікового і

статевого критеріїв. Висвітлено та проаналізовано показники регресійного

аналізу даних.

Методом кореляційного аналізу було визначено чинники розвитку

комунікативних властивостей всієї вибірки підлітків 12-15 років. Рівень

розвитку комунікативних властивостей ми визначали за допомогою трьох

шкал за трьома різними методиками. Перша шкала – «комунікативні

11

схильності» («Комунікативні та організаторські схильності» В. В. Синявский,

В. О. Федоришин (КОС)) показує рівень розвитку комунікативних

схильностей. Друга шкала – «комунікативність» (Фрайбургський

багатофакторний особистісний опитувальник (форма В)) характеризує

потенційні та реальні можливості підлітка в соціальній активності. Третя –

«комунікабельність (А)» (тест-опитувальник Кеттела (для підлітків)) вимірює

рівень розвитку комунікативних властивостей в малих групах і здібності до

встановлення міжособистісних контактів. В результаті проведеного нами

кореляційного аналізу (за Спірменом), було визначено, що 8 якостей з 40

отриманих, можуть попередньо розглядатися як можливі особистісні чинники

розвитку комунікативних властивостей підлітків. Це такі показники: рівень

самоповаги, рівень комунікативного самоконтролю, потреба у спілкуванні,

рівень розвитку емпатії, дратівливість, емоційна стабільність,

сором’язливість, залежність від думки оточуючих

(конформізм-нонконформізм) (табл.1).

Таблиця 1

Кореляційні зв’язки між показниками рівня розвитку

комунікативних властивостей та особистісних якостей підлітків (n = 203)

№ Показник

Рівень розвитку

комунікативних

здібностей4

Комунікативність6

Комунікабельність

(А)7

r р≤ r р≤ r р≤

1 Самоповага1 0,14 0,05 0,20 0,01 0,17 0,01

2 Рівень комунікативного

самоконтролю2

-0,22 0,01 -0,23 0,001 -0,1 -

3 Потреба у спілкуванні3 0,35 0,001 0,42 0,001 0,19 0,1

4 Рівень розвитку емпатії5 0,37 0,001 0,43 0,001 0,14 0,1

5 Дратівливість6 -0,40 0,001 -0,40 0,001 - 0,14 -

6 Емоційна стабільність

7

(С) 0,21 0,01 0,21 0,01 0,24 0,001

7 Соромязливість6 -0,24 0,001 -0,24 0,001 -0,20 0,01

8 Конформізм

- нонконфомізм7 Q2

-0,16 0,1 -0,17 0,01 -0,04 -

Примітки: дані були отримані за наступними методиками: 1 – тест – опитувальник самоставлення

(В. В. Столін, С. Р. Пантелєєв), 2 - тест «оцінка самоконтролю в спілкуванні» (за Маріоном Снайдером),

3- тест для визначення потреби у спілкуванні (ПС) (Ю.М. Орлов); 4 – «Комунікативні та організаторські

схильності» В. В. Синявский, В. О. Федорошин (КОС); 5 – методика «Діагностика рівня емпатії»,

І. М. Юсупова; 6 – фрайбургський багатофакторний особистісний опитувальник (форма В); 7 –

тест-опитувальник Кеттела (для підлітків).

12

Нами було висунуто припущення, що вплив особистісних чинників на

розвиток комунікативних властивостей може мати відмінності в залежності

від статі та віку підлітків Тому ми порівняли показники рівня розвитку

комунікативних властивостей дівчат та хлопців, а також старших та

молодших підлітків (12-13 та 14-15 років). Використано t-критерій Стьюдента

для незалежних вибірок.

Згідно до отриманих результатів, спостерігаються певні достовірні

відмінності за розвитком особистісних якостей у виділених вибірках, які було

сформовані з урахуванням статевого та вікового критеріїв. Так, для дівчат

сором’язливість та рівень комунікативного самоконтролю, очевидно що у

негативному сенсі є більш вагомими (М = 5,84 та М = 4,96 відповідно), ніж

для хлопців (М = 5,35 та М = 4,47). Проте, здатність відстоювати свою думку у

групі для хлопців є більш значимим показником (М = 8,88).

Також нами було визначено, що старші та молодші підлітки мають

достовірні відмінності (р ≤ 0,05 - 0,01) в розвитку комунікативних

властивостей та особистісних якостей, які на них впливають. Відмінності за

шкалою комунікативності свідчить про різні комунікативні можливості в віці

12-13 та 14-15 років. Так, старші підлітки мають кращі перспективи у

реалізації своїх комунікативних можливостей (М=4,60), ніж молодші підлітки

(М=4,05). Достовірні відмінності спостерігаються за розвитком особистісних

якостей, які по різному впливають на розвиток комунікативних властивостей

у молодших та старших підлітків. Потреба у спілкуванні має більший вияв у

віці 14-15 років (М=47,12), ніж у віці 12-13 років (М=43,22). Проте, показник

дратівливість, очевидно, що у негативному сенсі, є більш вагомим для

розвитку комунікативних властивостей у молодших підлітків (М=6,09).

З урахуванням отриманих нами результатів, надалі аналізувалися

чинники розвитку комунікативних властивостей підлітків з урахуванням

статевих та вікових відмінностей.

Наступним визначено найбільш значущі чинники розвитку

комунікативних властивостей молодших та старших підлітків, а також дівчат

та хлопців на різних етапах підліткового віку.

Порівнюючи особливості розвитку комунікативних властивостей

хлопців у віці 12-13 та 14-15 років варто відзначити наступні спільні риси:

- вплив на розвиток комунікативних властивостей хлопців обох

вікових груп підлітків мають такі особистісні якості як рівень розвитку

емпатії, дратівливість, сором’язливість та емоційна стабільність;

- на розвиток комунікативних властивостей хлопців у віці 12-13 років

додатково впливають такі особистісні якості як потреба у спілкуванні та

ступінь прийняття моральних норм;

- у хлопців у віці 14-15 років також мають вплив такі особистісні якості

як самоповага та комунікативний самоконтроль, які ще не мають важливого

значення для розвитку комунікативних властивостей в 12-13 років.

Порівнюючи особливості розвитку комунікативних властивостей дівчат

у віці 12-13 років та 14-15 років варто відзначити наступне:

13

- вплив на розвиток комунікативної властивостей дівчат обох вікових

груп підлітків мають такі особистісні якості як потреба у спілкуванні та

дратівливість;

- на розвиток комунікативних властивостей дівчат у віці 12-13 років

додатково впливають особистісні якості: рівень розвитку емпатії,

спрямованість на комунікацію;

- у дівчат у віці 14-15 років додатково мають самоповага, емоційна

стабільність та автономність (конформізм - нонконформізм).

На заключному етапі аналізу даних емпіричного дослідження було

проведено регресійний аналіз отриманих діагностичних результатів як за

всією вибіркою, так і за вибірками, що були поділені за віковим та статевим

критеріями. Це дало можливість отримати регресійні моделі, завдяки яким ми

зрозуміли, які саме особистісні чинники та в якій комбінації найбільшою

мірою впливають на розвиток комунікативних властивостей в підлітковому

віці.

За всією вибіркою досліджуваних підлітків було побудовано 5 моделей

з досить високим рівнем інформативності (R = 0,39 – 0,57 та R2=0,15 – 0,33)

(табл. 2).

Як свідчать отримані результати, найбільш вагомим чинником, що

впливає на розвиток комунікативних властивостей, виявився рівень

дратівливості. Але оскільки кореляційним аналізом зафіксовано негативний

зв’язок цього показника з комунікативними властивостями, то його можна

вважати негативним для розвитку цих властивостей чинником. Тому, при

розробці програми розвитку комунікативних властивостей підлітків, слід

особливу увагу приділити корекції дратівливості.

Таблиця 2.

Регресійні моделі предикації «рівня розвитку комунікативних

властивостей» підлітків (n=203) Модель R R

2

1 0,39 0,15

2 0,50 0,25

3 0,55 0,30

4 0,56 0,31

5 0,57 0,33 Примітки: предиктори:

1. «дратівливість»

2. №1 та «рівень розвитку емпатії»

3. №1,2 та «рівень потреби у спілкуванні»

4. №1-3 та «рівень самоконтролю».

5. №1-4 та «спрямованість на комунікацію» (екстраверсія-інтроверсія).

Надалі було виявлено, які чинники є найбільш впливовими залежно від

вікового та статевого критеріїв. Так, для молодших підлітків найбільш

значимими чинниками розвитку комунікативних властивостей є потреба у

спілкуванні та спрямованість на комунікацію (екстраверсія-інтроверсія), для

старших підлітків - дратівливість та рівень розвитку емпатії. Для дівчат

14

підлітків найбільш значимими чинниками є потреба у спілкуванні та

дратівливість, для хлопців підлітків - дратівливість та рівень розвитку емпатії.

Окремо визначено відмінності у дівчат та хлопців підлітків з

урахуванням вікового критерію. Для дівчат 12-13 років найбільш значимими

чинниками є потреба у спілкуванні та спрямованість на комунікацію, для

дівчат 14-15 років - дратівливість. Для хлопців 12-13 років найбільш

значимими є чинники потреба у спілкуванні та сором’язливість, для хлопці

14-15 років - дратівливість та рівень розвитку емпатії. Отже, ми бачимо, що в

залежності від віку та статті має певне переваження впливу того чи іншого

чинника.

В якості особистісних чинників, які впливають на розвиток

комунікативних властивостей підлітків можна визначити наступні:

1) позитивні (тобто такі, рівню розвитку яких потрібно сприяти): рівень

розвитку емпатії, потреба у спілкуванні, спрямованість на комунікацію,

емоційна стабільність.

2) негативні (рівень розвитку яких потребує психологічної корекції):

дратівливість, самоконтроль, сенситивність, сором’язливість.

Однак, вплив такого чинника, як рівень самоконтролю, що було

визначено в якості негативного, на нашу думку не є таким. Ми вважаємо, що

вплив самоконтролю на розвиток комунікативних властивостей у

підлітковому віці потребує подальшого вивчення. Тому, під час розробки

програми ми вирішили не включати цей показник.

Таким чином, визначено 7 чинників, які можуть здійснювати як

позитивний, так і негативний розвиток комунікативних властивостей

підлітків. Виявилось, що отримані результати дещо не збігаються з

результатами теоретичного аналізу, яким було визначено 9 якостей, що

можуть слугувати чинниками розвитку комунікативних властивостей

підлітків. Емпіричним дослідженням було підтверджено лише 4 теоретично

визначених показників (спрямованість особистості на комунікацію, емоційна

стійкість, рівень розвитку емпатії, сенситивність).

У четвертому розділі – «Психологічні основи розвитку

комунікативних властивостей підлітка з урахуванням впливу

особистісних чинників» наведено обґрунтування та результати аналізу

ефективності розробленої нами експериментальної комплексної програми

розвитку комунікативних властивостей підлітків.

На основі досліджень, отриманих в у розділі 3, було побудовано

програму розвитку комунікативних властивостей, мета якої полягає у

полягає у сприянні розвитку комунікативних властивостей підлітків, шляхом

розвивально-корекційного впливу на особистісні чинники розвитку цих

властивостей, поліпшення формування міжособистісних стосунків,

конструктивних форм взаємодії та виразу своїх емоцій.

Програма розвитку комунікативних властивостей підлітків на основі

впливу на особистісні якості тривала протягом шести тижнів, та містила в собі

елементи тренінгової, лекційної та самостійної роботи. Програма призначена

для підлітків 11- 16 років. Під час створення занять були враховані

15

особливості розвитку комунікації підлітків різного віку, а також визначені в

наших дослідженнях статеві відмінності.

Завданнями програми стали: 1) набуття розуміння підлітками ролі

комунікативних властивостей в житті підлітка та особистісних чинників, які

впливають на розвиток цих властивостей; 2) формування навичок розуміння

підлітками своїх комунікативні потреб та способів їх конструктивного

прояву; 3) розвиток усвідомленого ставлення підлітків до себе та оточуючих;

4) формування у підлітків вміння розуміти свої емоції та екологічно

проявлять їх у соціумі та вміти розпізнавати емоції інших учасників

комунікативного процесу.

Програма складається з тренінгу та чотирьох теоретично-практичних

занять, загальною тривалістю шість тижнів. В основі тренінгу – розвиток і

корекція особистісних якостей, які у попередньому розділі було визначено

позитивними чи негативними чинниками розвитку комунікативних

властивостей.

Програма тренінгу заснована на вправах, спрямованих на розвиток чи

корекцію особистісних якостей підлітка, які під час аналізу були визначені як

такі, що впливають на розвиток комунікативності у підлітковому віці. Метою

тренінгу була корекція особистісних якостей підлітків, які пов’язані з рівнем

розвитку комунікативних властивостей; сприяння згуртованості колективу,

створення сприятливої атмосфери для розуміння своїх комунікативних

потреб та можливостей. Було запропоновано наступні вправи: «Презентую

друга», «Ролі», «Я в спілкуванні», «Стілець відвертості», «Я в ситуації» та

рефлексія по завершенню роботи, що дозволило підліткам усвідомити

отриманий досвід під час роботи.

Теоретично-практичні заняття спрямовані на формування у підлітків

розуміння ролі спілкування у житті, ознайомлення з основними

особистісними чинниками ефективної комунікації, закріплення результатів

тренінгу та більш глибоку корекцію чинників розвитку комунікативних

властивостей. Використовувалися техніки прямого і опосередкованого

впливів, що забезпечувало формуванню усвідомленого ставлення підлітків до

себе, своїх однолітків, вчителів, батьків та іншого оточення, сприяло

формуванню міжособистісних стосунків у підлітковому віці.

Під час лекційної частини програми було розглянути питання ролі

спілкування у житті підлітка, вивчено, які чинники впливають на розвиток

комунікативних властивостей підлітків та надано теоретичні рекомендації

щодо їх розвитку чи контролю. Кожна лекція супроводжувалась домашніми

практичними вправами, що відповідали змісту роботи на занятті.

У апробації розробленої нами програми приймали участь учні 8-го

класу Криворізького науково-технічного металургійного ліцею №16. Учнів

класу було розділено на експериментальну 18 підлітків, з них 10 дівчат та 8

хлопців) та контрольну (18 підлітків, з них 10 дівчат та 8 хлопців)

На першому етапі апробації програми було проведено діагностику

комунікативних властивостей підлітків з використанням тесту КОС (автори

В. В. Синявский та В. О. Федоришин), що дало змогу визначити рівень

16

розвитку цих властивостей до впровадження програми. Отримані дані

дозволили сформувати контрольну та експериментальну групи, які склали

підлітки з різними рівнями розвитку комунікативних властивостей. Це

дозволило визначити ефективність програми для підлітків з різними

комунікативними вміннями.

Другим етапом апробації програми було проведення тренінгу розвитку

комунікативних властивостей підлітків серед учнів, які включені до

експериментальної групи. Протягом дня учні разом з психологом виконували

вправи, які мали на меті корекцію рівня розвитку особистісних якостей, які

були визначені нами як чинники розвитку комунікативних властивостей. На

завершальному етапі тренінгу учасники підвели підсумки проведеної роботи,

де було обговорено їх власні усвідомлення щодо ролі комунікації у їх житті,

та поставлено завдання на майбутнє, які мають сприяти подальшому розвитку

їх комунікативних властивостей.

На третьому етапі апробації розробленої нами програми, що було

розпочато через тиждень після проведення тренінгу, учні взяли участь у 4-х

заняттях, які містили в собі лекційний матеріал та практичні домашні

завдання. Інтервал між зустрічами складав тиждень.

Визначення ефективності програми розвитку комунікативних

властивостей підлітків проводилось шляхом порівняння діагностичних зрізів

у контрольній та експериментальній групах.

Повторне психодіагностичне дослідження у обох групах проводилось

одночасно через півтора місяці після завершення останнього практичного

заняття із застосуванням тої самої діагностичної методики, що й на початку

(тест КОС).

Нижче представлено дані порівняння розвитку комунікативних

властивостей підлітків до початку та після впровадження програми (табл. 3).

Таблиця 3

Порівняння рівня розвитку комунікативних властивостей

підлітків контрольної та експериментальної груп N КГ1 КГ2 t p N ЕГ1 ЕГ2 t p

12 Мх σх Мх σх

0,62 ≥0,5 12 Мх σх Мх σх

4,4 0,01 10,4 4,7 10,6 4,8 8,03 5,2 12,8 2,3

Примітки: КГ 1 - результати контрольної групи при першому тестуванні.

1) КГ 2 - результати контрольної групи на другому тестуванні.

3) ЕГ1 – результати експериментальної групи до проведення корекційно-розвивальної програми.

4) ЕГ2 – результати експериментальної групи після проведення корекційно-розвивальної програми.

Порівняння за t-критерієм Стьюдента для залежних вибірок ілюструє

ефективність запропонованої нами програми (Мх=8,3 - показники

експериментальної групи до впровадження програми, Мх=12,8 - показники

експериментальної групи після впровадження програми).

Таким чином, дані апробації програми розвитку комунікативних

властивостей підлітків свідчать, про її достатньо високу ефективність.

Програма розвитку комунікативних властивостей підлітків дає змогу

досягти розвитку цих властивостей, шляхом розвитку окремних особистісних

17

якостей, таких як: потреба у спілкуванні, рівень розвитку емпатії,

дратівливість, емоційна стабільність, сором’язливість, спрямованість на

комунікацію, автономність. Окрім того, учасники програми мало змогу

усвідомити роль спілкування у своєму житті, отримати вправи, за допомогою

яких вони можуть коригувати ті чи інші якості с користю для себе.

Тому програму з повним правом можна рекомендувати для

використання шкільними психологами.

ВИСНОВКИ

У результаті теоретико-експериментального дослідження проблеми

розвитку комунікативних властивостей підлітків нами визначено найбільш

вагомі особистісні чинники, які впливають на розвиток цих властивостей.

Отримані результати свідчать про досягнення мети дослідження, вирішення

дослідницьких завдань, що дало змогу дійти таких висновків:

1. Визначено поняття «комунікативні властивості підлітків», які є

потенційними можливостями особистості у спілкуванні, та виділено

детермінанти, які можуть виступати в якості чинників розвитку

комунікативних властивостей у даному віці: спрямованість особистості на

комунікацію, морально-комунікативні якості, досвід, уміння

самопрезентації, емоційна стійкість, емпатію, сенситивність,

самоконтроль, автономність та рефлексія. Також було визначено, що вплив

тих чи інших особистісних чинників може мати різну інтенсивність в

залежності від віку та статі підлітка.

2. Сформовано дві групи методик, які дозволяють визначити рівень

розвитку комунікативних властивостей підлітків та визначити рівень

розвитку певних особистісних якостей. Було побудовано програму

дослідження рівня розвитку комунікативних властивостей підлітків на даний

момент та особистісних якостей, які можуть слугувати чинниками розвитку

комунікативних властивостей підлітків.

3. Визначено особливості розвитку комунікативних властивостей

підлітків з урахуванням вікового та статевого критеріїв. Згідно до отриманих

результатів, спостерігаються певні достовірні відмінності у впливі

комунікативного самоконтролю, сором’язливості та автономності на

розвиток комунікативних властивостей у хлопців та дівчат.

Аналіз вибірки за віковим критерієм, виявив відмінності за шкалою

комунікативності, що свідчить про різні комунікативні можливості в віці

12-13 та 14-15 років. Так, старші підлітки мають кращі перспективи у

реалізації своїх комунікативних можливостей, ніж молодші підлітки.

Достовірні відмінності спостерігаються за розвитком особистісних якостей,

які по різному впливають на розвиток комунікативних властивостей у

молодших та старших підлітків. Потреба у спілкуванні має більший вияв у

віці 14-15 років, ніж у віці 12-13 років. Проте, показник дратівливість,

очевидно, що у негативному сенсі, є більш вагомим для розвитку

комунікативних властивостей у молодших підлітків.

18

Чинники розвитку комунікативних властивостей підлітків нами

розділено на дві групи: позитивні, тобто такі які сприяють розвитку

комунікативних властивостей підлітків, та негативні, які перешкоджають

розвитку цих властивостей. До позитивних належать рівень розвитку емпатії,

потреба у спілкуванні, спрямованість на комунікацію, емоційна стабільність;

до негативних – рівень дратівливості, сенситивність, сором’язливість.

Залишається невизначеним питання впливу самоконтролю на розвиток

комунікативних властивостей у підлітковому віці.

4. Розроблено та апробовано авторську програму розвитку

комунікативних властивостей підлітків. В основу програми покладено

комплекс з тренінгу та теоретично-практичних занять, загальною

тривалістю шість тижнів.

Завдяки впровадженню програми відбувалась корекція особистісних

якостей підлітків, які пов’язані з рівнем розвитку комунікативних

властивостей; сприяння згуртованості колективу, створення сприятливої

атмосфери для розуміння своїх комунікативних потреб. Результати

формувального експерименту підтвердили ефективність програми розвитку

комунікативних властивостей підлітків, що виражено у позитивній тенденції

розвитку цих властивостей у експериментальної групи. Дана програма може

бути використана шкільними психологами для роботи з підлітками 12-15

років.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Статті, опубліковані у фахових виданнях, включених до переліку,

затвердженого МОН України:

1. Павленко Т. В. Основні психологічні підходи визначення поняття

“комунікація” / Т. В. Павленко // Актуальні проблеми психології: Збірник

наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка. – Том. ІX,

Загальна психологія. Етнічна психологія. Історична психологія. – Вип. 9,

2016. － С.368-376.

2. Павленко Т. В. Теоретичний аналіз компонентів комунікативної сфери

підлітків / Т. В. Павленко // Вісник Національного авіаційного університету.

Серія: Педагогіка. Психологія: зб. наук. пр. - 2017. - Вип. 2 (11). - С. 99-103.

3. Павленко Т. В. Відмінності розвитку комунікативної сфери дівчат та

хлопців підліткового віку / Т. В. Павленко // Актуальні проблеми психології:

Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН

України. Том IV: Психологія обдарованості. － Вип. 14. － 2018. － С.

370-379.

4. Павленко Т. В. Особливості розвитку комунікативних властивостей

хлопців-підлітків / Т. В. Павленко // Теорія і практика сучасної психології:

Збірник наукових праць Класичного приватного університету. － № 4, 2019.

－ С. 73-77

19

Статті у міжнародних виданнях:

5. Павленко Т. В. Визначення особистісних чинників розвитку

комунікативних властивостей підлітків / Т. В. Павленко // Psychological

Journal: Scientific Review of H. S. Kostyuk Institute of Psychology, National

Academy of Educational Sciences of Ukraine. - № 1 (11) , 2018. － С.126-137.

Точка доступу: http://ua.appsyjournal.com/

Статті апробаційного характеру, опубліковані у спеціалізованих

наукових журналах, збірниках матеріалів наукових конференцій:

6. Павленко Т. В. Особливості комунікативної сфери дівчат підлітків /

Т. В. Павленко // Становлення та розвиток особистості в умовах

інформаційної війни: матеріали ІХ щорічної науково-практичної

конференції, м. Київ, 2 березня 2018 року. －К.: Таврійський національний

університет імені В. І. Вернадського, 2018. －С. 140-142.

7. Павленко Т. В. Результати апробації програми розвитку

комунікативних властивостей підлітків / Т. В. Павленко // Дослідження

різних напрямків розвитку психології та педагогіки: Збірник наукових робіт

учасників міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса: ГО

“Південна фундація педагогіки”, 2018. － С.23-25.

8. Павленко Т. В. Особливості комунікативної сфери підлітків різних

вікових періодів / Т. В. Павленко // Український психолого-педагогічний

науковий збірник. - Львів: “Львівська педагогічна спільнота”, 2018. - №14. -

С. 93-97.

АНОТАЦІЇ

Павленко Т. В. Особистісні чинники розвитку комунікативних

властивостей підлітків.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут

психології імені Г.С.Костюка НАПН України, Київ, 2020.

Дисертація містить теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми

розвитку комунікативних властивостей підлітків, зокрема в ній здійснено:

експериментальне вивчення особистісних якостей, які можуть впливати на

розвиток комунікативної поведінки підлітків, виявлено особливості впливу

цих якостей на комунікативні властивості на підлітків в цілому, а також з

урахування вікового та статевого критеріїв; виявлено ряд особистісних

чинників, які позитивно чи негативно впливають на рівень розвитку

комунікативних властивостей підлітків; розроблено та апробовано авторську

програму розвитку комунікативних властивостей підлітків.

Визначено особистісні якості які є чинниками розвитку комунікативних

властивостей підлітків. Всі чинники розділено на дві групи: позитивні, тобто

такі які сприяють розвитку комунікативних властивостей підлітків, та

негативні, які перешкоджають розвитку цих властивостей. До позитивних

20

належать рівень розвитку емпатії, потреба у спілкуванні, спрямованість на

комунікацію, емоційна стабільність, рівень самоконтролю; до негативних:

рівень дратівливості, сенситивність, сором’язливість.

Доведено ефективність авторської програми розвитку комунікативних

властивостей підлітків, яка проявляється у позитивних змінах: повторна

психодіагностика підлітків експериментальної групи виявила достовірне їх

покращення (Мх=8,3 - показники експериментальної групи до впровадження

програми, Мх=12,8 - показники експериментальної групи після впровадження

програми).

Ключові слова: комунікація, комунікативні властивості, підлітковий вік,

чинники, особистісні властивості, розвиток.

Павленко Т. В. Личностные факторы развития коммуникативных

свойств подростков.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических

наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. -

Институт психологии имени Костюка АПН Украины, Киев, 2020.

Диссертация содержит теоретическое обобщение и новое решение

проблемы развития коммуникативных свойств подростков, в частности в ней

осуществлено: анализ понятий «общение» и «коммуникация»,

экспериментальное изучение личностных качеств, которые могут влиять на

развитие коммуникативного поведения подростков, выявлены особенности

влияния этих качеств на коммуникативные свойства на подростков в целом, а

также с учетом возрастного и полового критериев; выявлен ряд личностных

факторов, которые положительно или отрицательно влияют на уровень

развития коммуникативных свойств подростков; разработана и апробирована

авторскую программу развития коммуникативных свойств подростков.

Определены личностные качества, которые являются факторами развития

коммуникативных свойств подростков. Все факторы разделены на две

группы: положительные, то есть такие которые способствуют развитию

коммуникативных свойств подростков, и негативные, которые препятствуют

развитию этих свойств. К положительным относятся уровень развития

эмпатии, потребность в общении, направленность на коммуникацию,

эмоциональная стабильность, уровень самоконтроля; к негативным: уровень

раздражительности, сенситивнисть, застенчивость.

Доказана эффективность авторской программы коммуникативных

свойств подростков, которая проявляется в положительных изменениях:

повторная психодиагностика подростков экспериментальной группы

обнаружила достоверное их улучшение (Мх = 8,3 - показатели

экспериментальной группы к внедрению программы, Мх = 12,8 - показатели

экспериментальной группы после внедрения программы ).

Ключевые слова: коммуникация, коммуникативные свойства,

подростковый возраст, факторы, личностные свойства, развитие.

21

Pavlenko T.V. Personal factors of development of communicative

properties of adolescents.

Dissertation for the Candidate Degree in Psychological Sciences, specialty

19.00.07 - Pedagogical and Age Psychology. – G.S. Kostyuk Institute of

Psychology, National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2020.

The dissertation contains a theoretical generalization and a new solution to the

problem of development of communicative properties of adolescents, in particular it

carried out: experimental study of personality traits that can influence the

development of communicative behavior of adolescents, revealed the peculiarities

of the influence of these qualities on the communicative properties of adolescents as

a whole, as well as considering age and gender criteria; identified a number of

personal factors that positively or negatively affect the level of development of

communicative properties of adolescents; the author's program of development of

communicative properties of teenagers was developed and tested.

Personal qualities that are factors of development of communicative properties

of teenagers are determined. All factors are divided into two groups: positive, that

is, those that promote the development of communicative properties of adolescents,

and negative, which impede the development of these properties. The positive

include the level of empathy, the need for communication, the focus on

communication, emotional stability, the level of self-control; to the negative:

irritability, sensitivity, shyness.

In addition, the impact of factors at different age stages of adolescence (older

and younger adolescents) and gender criteria were analyzed. Thus, it was found that

certain factors may have different intensity of influence on the development of

communicative properties depending on the age and gender of the teenager.

Thus, for younger adolescents, the most significant factors in the development

of communicative properties are the need for communication and the focus on

communication (extraversion-introversion), for older adolescents - irritability and

the level of development of empathy. For teenage girls, the most important factors

are need for communication and irritability, for teenage boys - irritability and the

level of empathy.

The effectiveness of the author's program of development of communicative

properties of adolescents, which is manifested in positive changes, has been proved:

repeated psychodiagnosis of adolescents of the experimental group revealed their

significant improvement (Mx = 8.3 - indicators of the experimental group before the

program implementation, Mx = 12.8 - indicators of the experimental group after

program implementation). The program combines elements of training, lecture and

independent work.

Keywords: communication, communicative properties, adolescence, factors,

personal properties, development.

22

____________________________________________

Підписано до друку _.02.2020 р. Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж 100.

____________________________________________

«Видавництво “____»®

Свідоцтво ДК №