ЧЕРНІГІВСЬКА МІСЬКА РАДА

АРХІВНИЙ ВІДДІЛвул. Ш евченка, 50 Б, м. Чернігів, 14027, тел. 61-08-12, E-mail: arhiv@ chernigiv-rada.gov.ua

Виставка архівних

документів

«Україна: 1917-2019»

до Дня Соборності України

м. Чернігів

січень 2019 року

Перелік документів для експонування на виставці архівних документів

«Україна: 1917-2019» до Дня Соборності України.

За документами Державного архіву Чернігівської області (далі — ДАЧО), матеріалами Українського інституту національної пам 'яті,

аркушами книги В. Сергійчука «Українська соборність» та фотографіями з архіву історика-краєзнавця, члена Національної спілки журналістів України

Володимира Олександровича Єрмака.січня 2019 року

1. Заклик ради товариства українських поступовців, арк. 1, 2.Документ зберігається в ДАЧО: "Черниговская земская газета", № 22,17.03.1917.

2. Відозва до мешканців Чернігова і його околиць, арк. 3.Документ зберігається в ДАЧО: "Черниговская земская газета", № 26-27, 31.03.1917-04.04.1917.

3. Український національний з'їзд у Києві, арк. 4.Документ зберігається в ДАЧО: "Черниговская земская газета", № 31,18.04.1917.

4. Лист голови Української Центральної Ради М. С. Грушевського від14.04.1917. арк. 5.Документ зберігається в ДАЧО: Ф. - 1081, оп. 1, спр. 13, арк. 1.

5. Універсал Української Центральної Ради від 10.06.1917, арк. 6, 7, 8. Документ зберігається в ДАЧО: "Черниговская земская газета", № 46.

6 . Українській з'їзд у Чернігові, арк. 9.Документ зберігається в ДАЧО: "Черниговская земская газета", № 46.

7. Другий Універсал Української Центральної Ради від 03.07.1917, арк. 10, 1 1 .Документ зберігається в ДАЧО: "Черниговская земская газета", № 52 від 11.07.2017.

8. Відзначення проголошення УНР. Київ. 7 листопада 1917 р. Інтернет-ресурс, арк. 12 .

9. Лист М. С. Грушевського до І. Л. Шрага, арк. 13. 14.Документ зберігається в ДАЧО: Ф. - 1081, оп. 1, спр. 56, арк. 9, 9 зв.

10. Циркуляр Міністерства фінансів ЦР про переведення листування і діловодства у фінансових установах з російської мови на українську від01.03.1918, арк. 15.Документ зберігається в ДАЧО: Ф. - 138, оп. 1, спр. 86, арк. 4.

11. Циркуляр Держбанку від 05.04.1918, арк. 16.Документ зберігається в ДАЧО: Ф. - 1011, оп. 1, спр. 139, арк. 39.

12. Грамота П. Скоропадського до українського народу, арк. 17.Документ зберігається в ДАЧО: Ф. - 127, оп. 90-а, спр. 11, арк. 12.

13. Список губерній і повітів УНР, арк. 18, 19Документ зберігається в ДАЧО: Ф. - 1026, оп. 1, спр. 11, арк. 302-303.

14. Знаки Державної Скарбниці, арк. 20, 21. 22. 23.

15. Фотографія Скоропадського П. П., арк. 24.

16. Фотографія Грушевського М. С., арк. 25.

17. Фотографія Вінніченка В. К., арк. 26.

18. Інформація УТА у газеті "Республіка" від 02.02.1919, арк. 27.Документ зберігається в ЦДАВО: Ф. - 3505, оп. 1, спр. 6 , арк. 1 зв., 2.

19. Матеріали Українського інституту національної пам'яті. Світлини, карти, документи, Київ, 2008, арк. 28-40.

20. В. Сергійчук. Українська соборність, Київ, 1999, арк. 41-53.

21. Фотографії з архіву історика-краєзнавця Володимира Срмака: 21 січня 1990 року, м. Київ, Софійський майдан, Ланцюг єднання «Українська хвиля», вшанування пам’яті Героїв Крут, М. Данилюк, В. Сарана, арк. 54-58.

2

Начальник архівного відділу Чернігівської міської ради Г. М. Крисько

іЗ а к л и к ради товариства українських

поступовців.

У к р а їн ц і Громад я не! Т о в а р и ш і!С л у ш н и й час прийш ов. Україна віками п р и г і Л

чена, з в е д е н і до е т н о г р а ф и чноі маси, окрадена и пта І бавлена в с ь о г о — навіть національного імья свогор у ї ш с «В семьі ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ» ВИЗВОЛЬНИХ ШірОіІВ ін о в о го ж и гт я . Чде не сто їть і не ж д е на одстаїи- Р уш ай м о вперед б а д ьо р о й смітиво т у д и , де заи* лась вж е зоря наш ого національного визволення і ви.

І крееення.

С к л ад ен е з автон ом них громад усієі України «Та f І вдриство Українських П о ступ ов ц ів» , т о з 18 9 7 рт

а ж до останніх днів вело на Україні націонал ьно-кулі „ т у р н у й полі тич іу р о б о т у під прапором автономії У» раіни, ф едерації всіх народів Р о с і і й п арлам ентарні у стр о ю д е р ж а в и ,— горяче вітає новий лад, щ о poew і нив ш и р о к о тюремні брами для народів і поклав шлч для вільного їх р озви тку. Іменем рідного краю закі* кає « Т о в ар и ств о » організовані громади і все гро*

І дя и ство українське до праці н і українській низі, 111 роко розгорнулася вона і ж д е п р а ц і в н и к і в , як ч г о ж о г о д о щ у спрагла земля, як ж ен ців у ж нива Щ лючі лани, Не час тепер на змагання, на суперечні* Т р е б а всім разом р уш и т и в т я ж к у , хоч радісну, JS і рогу, щоб разом п о б о р о ти «думою й волею єдино*,* * неминучі п ер еш код и , ДІЛОМ — не СЛОВОМ, творчею JilV| 6 отою треба виявити світовії сили, їло таїть в Сі$ j великий украіньский нарід. Ц ей приспаний віками і» летеиь зачутий нині прокидавгься, зринає кайдани од своїх синів свідомих сподівається праці, пращ * праці. Не слів, а діла.

Українці! Громадяне!

П ідиирайте н о в и й держ авний лад, бо титільки він несе волю Україні, і що більша наша у ч К н , у йому, т о ш и рш их прав собі зд обуд ем о .

Заклик ради товариства українських поступовців.Держархів Чернігівської обл., «Черниговская земская газета», №22, 17 березня 1917 р.

О р ган ізуй теся , бо тільки в єднанні сила. Скидайтеся на національний фонд український,

* в матеріяльних засобах підпора до практичної я р т и .

З а к л а д а й те у к р а їн сь к і школи, насамперед на» ші, українізуйте теперешні, дбайте про середню й

шіу освіту— бо тільки в нашій школі наша будуч-іТ Ь .

Відживляйте і за сн о в у й т е «Просвіти» й инші « н а р и с т в а , бо в них осередок культурної п р а ц і , та

Фіаток організації наших сил.П ід д е р ж у й т е ук ра їнськ у п р е с у , бо вільне сло~

і р о з н е с е п о в с і х с в іт а х п р о н а ш і д о м а г а н н я , б о и.не слово наше— сймаол. воскресения, і й ого.пос­і й м о ми т е п е р на с т о р о ж і н а ш и х д р а в .

Виясняйте народові вагу і з н а ч и н н я п о д і й , о с -ми вільного ладу; освідомляйте й роскривайте очі

:ім незрячим, бо тільки свідомий нарід не дасть фвати здобуті вже права,Дбайте про х а р ч о в у справу й постачання всього нот»

і і і о г о н а р о д о в і , б о ц е д о д а с т ь й о м у м а т е р іа л ь н о їпи на важкий подвиг боротьби.

Г отуй теся до всенародньоі устан овч о ї ради, наш голос, голос великого українського народу

й и н є н з а л у н а т и ч у т н о , т в е р д о й о д н о д у ш н о , о б ­і д а ю ч и автономію рідного < к р а ю й в іл ь н и й федера­ц ий лад у державі.

||, Украінпії Товариші!Велика історична хвилина вимагає й великого нал*

іження та жертв. Покажімо ж, що ми достойно : гріли цю хвилину, що ми свідомо беремо страшну Мювідальність, яку .на плечі наші складає історія. ікиньмо на сси час усе, т о розьєднує, і памятаймо іьки те, т о нас єднає. Хай. як за батька Хмель­ницького, запанує у вас «воля і дума єдина».

Доля Украіни— въ руках іі синів, і і народу. Рід- *Й край у с і х д і т е й с в о і х с к л и к а є д о р о б о т и , іі І всіх нас виста рчить. «Сміливо ж, браття, до праці

і майте! Час наступив вже— ходім!» Памятаймо, що і б у в а ю т ь в і р у г е так і х в и л і і щ о іс т о р ія н е п р о щ а є |<иилок, вагання і недбальства.

В ід о з в а до м е ш к а н ц ів Ч е р н и г ів а і й огоок ол иц ь .

Брати мої, українці!О і ■олошуто постанову У країнскої Військової

Ради 9 -го березоля 1 9 1 7 року.«Стародавним звичаєм предків наш их, з ібравш ися

па Військовому Українському Вічу в наш ий столиці К и їв і— оф іц їри , солдати, лікарі, юнкері і військові урядники ухвалили:

1. У важ ати де Виче за У становчу Українську В ійськову Ряду.

2 , Установча Україньска Військова Рада складає свій горячий привіт Тимчасовому Російском у Урядові, вітав виголош ені нкм свободи , і на його зак л и к — скупчити всі спільні сили до боротьби з ворогами Російс» ко ї Д е р ­ж а в и ,— в і д п о в і д а є привселюдно обітницею п ід д е р ж у ­вати Н овий Тимчасовий Уряд всіма своїма силами в твердий вірі, шо Н овий ^ ряд, ставш и на шлях повер­нення народам прав, знехтованих деспотичним цара том, вчинить для України, ще до скликання У станов­чих З б о р ів (У чредительное С обраніе) такій самий правний акт, який вж е видано лля Ф инлянл ії, і п от­вердить за Українським Н ародом всі права і в ільности, яких він ма« право ломогатися, стоячі на тій ідеї, якою руковоаився Боглан Хмельнипкій, складаючи статі Пе~ реясловського договору 8 -го січня 1654 ріку.

3 . В іднині кож ен українець-вояк памятає, щ о о с т а ­точною метою цієї війни є з ібрати до купі всі землі Українські, всі гільки У країнського люду в Россії, Австрії и Угорщині, з 'єдн ан и й суцільний Український Н арод увести вь спілку вільних народів Бильної Росії.

4 . Нехай к о ж е н українець-вояк, який в ж е несе військову служ бу, памятає: ї) щ о він є членом у к р а ­їнсько ї національної армії, 2) щ о ця армія є під про­водом верховного головнокомандую чого арміям и,приз- наченнаго тимчасовим урядом, і увіходить у склад всієї Російскої армії, 3) шо ця армія служ и ть і слу ­ж и ти м е спільній наш ий О тч и зн і, оновленій Д ерж ав і Російскій, обороняючи ії свободу і незалеж ність до остатньої краплі крові.

$. Військова Рада звертається до Т им часового У ряду s висловом баж ання, щ об по всіх полках, де

Шт.

б ільш исть солдатів стан о влять українці, негайно б уло : в ійсковим приказом заведен о у ж и в ан н я українсько ї у р яд о во ї мові і щ об так і пол ки ком п лектували ся у к ­раїнцями і в командний склад призначалися о ф іц їр и українсько ї народності.

6 . 1 !ю ухвалу В ійсковоІ Р ади п р едстави ти Голові К о м ітету М и н іс т р т , В ійсковому М іністрові, К и їв ськ о м у ! В ійсковому Ком ісару п о л к о вн и к о в і О б ер у ч ев у .

С о т н и к В а си л ь П авленко .

Відозва Української військової ради до мешканців Чернігова і його околиць.Держархів Чернігівської обл., «Черниговская земская газета», №26-27, 31 березня

квітня 1917 р.

№ ЗІ ЧЕРНИГОВСКАЯ ЗЕМСКАЯ ГАЗЕТА 13

лостигнегь 235 МИЛЛ. луш ь и плотность его містами . рудет-s. напоминать Китай — страну ого рол наго зея* ледГлія.

Земля булетъ и.чїпь ценн ость, когда народа су- * м Ьетъ разуанымъ интенсивным!, трудомъ извлечь о гь гое.ЧЛИ возможно больше пользы.

Переживаемые дни являются лля народа труло- 8 школой. Вудемъ в ір и т ь и надіяться, что народг т руло« ь своимь д окаж ете свое право на землю, какь онъ доказалъ своей организованностью право на волю.

У к р а ї н с ь к и й н а ц іо н а л ь н и й а ' і з д у К и і в і .

(Кінець).

Вечірне засідання оябувалося піл головуванням Вияяиченка. Після перерви ироф Гру шевський поз­найомив делегатів з системою виборів в Центральну Раду. Потім були принят! слідуючі постанови: і) Київський національний з ‘Іаа, признаючи за російсь­кими установчими зборами право санкції нового дер­жавного ладу Росії, а також автономії Вкраїни і ф е­деративного устрію Російської рссшублики, гадає, що все ж до скликання російських установчих зборів прибічники нового ладу на Вкраїні залишатись пасив­ними не можуть, але мусять утворювати негайно в згоді з мевьшияи націями підстави П автономного життя. Ідучи на зустріч бажанням Тимчасового Уря­ду в справі об'єднання і організації сил суспільства, визнав негайною потребою організацію краСаої ради із представників українських місцевостей і городів, «шіоиалі ностей і шарів суспільства, в чим ініціатива

мусить належати українській Центральній Раді. 2) У к ­раїнський з'їзд, визнаючи право всіх націй на полі­тичне самовизначення, гадав; а) що межи по-між дер­жавами «мусить бути установлені згідно з волею по- гряяичяога населення; б) т о за для забезпечення сього необхідно, щоб були допушені на мирну кон­ференцію, крім представників воюючих держав, і пред­ставники тіх народів, на котрих теріторії йде війна, •ю-між їм и і України.

Тргтііі нень, М С . Грушевський від імення тимчасової нейтральної Ради пропонує з’ їзду проект організації нової постійної центр. Ради. Ся організація має завдання бути пре де та іниткгю українського народу у всіх його політич­них, економичних, соціяльних і національних інтересах. Разом з обранням центральної ради м у с и т ь й т и орга­нізація представництва на місцях, се б то в селах, воло­стях, азвігах І губерніях. Але вже тепер, не чикаючи се і организаніі на місцях, обирається з'їздом централь­на рада з умовою переобрати Її, коли закінчиться орга* иизація представництва по губерніях. Пропонується і самий порядок обрання нової центр, ради. О д губер­нії. де абсолютна більшість— українці, обирається по 4 представники в раду (київська, подільска, волинська, херсонська, катеринославська).

, Від черниг., таврич., губ. і Кубані — по 3 представ­ники. Від инших губ. (бссарабськ., чорноморськ., воронежськ., донськ об т.) - -по з представники.

Від губерній, де украіниі лише з'явлюються коло­нистами— по одному представникові. Великі городи, крім Киіаа, який має окреме представництва, дають по а предст.-—Одеса, Харьків, Катеринослав, Ростов,

Москва, Петроград. Представників мають в раді окре­мі укр. партії; автономисти— ф е д е р а л и ст , які об 'єд­нують усі відтінки ліберальних партій до соціялистї», дають 5 предст., соц.-дем.-— 4, радикальні демократи— 3, соціял.-револ,— з, самостійники— і. Віл груп су­спільства дають представників: київський військовий комитет українців— 5, иищі комітети ;по і-м у; робіт« янки— 5, селянський союз— 5, кооператори— <у, сту­денти— -5, київські нац. українські товариства -ю , члени «Наукового Товариства*-— г, духовенство— і.

Військові і флотські комітети по за Киівом по— І -му.

Таким чином Рада буде мати біля 150 членів.Для постійної роботи обирається виконавчий ко­

мітет із числа членів ради. Комітет буде мати біля тридцяти членів. Крім того у Киіві буде обласний комітет.

Резолюції зЧіду. З ‘ ізд приняв слідуючі постанови: і ) В звязку з декларацією тимчасової державної ради Польши, в відповід на заклич тимчасового російсь­кого уряду до єднання народу польского з вільною державою Російською,— перший всеукраїнський націо­нальний з ‘ізя рішуче протестує проти ВСІЛЯКИХ пре­тензій на землі не польскі. Нарід вкраїнський не стер­пить ніяких стремлінь до захоплення прав на т.ерітор» Вкраїни, политій потом і кров'ю іі народу. 2) Про­слухавши заяви і конкретні йрояозіцІі укр. делегатів війск і флота, український нац. з'їзд доручає цент­ральній раді сі конкретні вимоги передати тимча­совому уряду, з) Вкраїнський нац. з'їзд постановляє вимагати од тимчасового уряду: а) заборони продажу і заставляння земель і лісів а також долгосрочно! оренди землі і знищення лісів; б) продажу, заставляння і долгосрочно! оренди природніх багацтв в глибоко- стях землі (вуглю, руди, і г. и.): в) продажу, застав­ляння і довгосрочноі оренди фабрик і заводів.

Вимагати, щбб сі заборони рахувались дійсними на всій теріторії України, починаюче з першого бе­резня І917 року, і аж до того часу, коли кожне з сих питан буде вирішено установчими збо­рами. 4) Український нац. з*ізд доручає центральній Раді виявити, як мога скоріше, ініціативу в ділі утво­рені» тривкоі спілки всіх народів Роси, которі також, як і українці, вимагають нац. територіальної автономії на грунті демокрактичноі російської республики. <) Укр. нац. з,ізд постановляє: доручити центральній раді организувати із своїх делегатів і представників нац. меншостей комітет для утворення проекту автоном­ного статуту України, після чого сей статут буде за­пропоновано затвердити конгресу України, ор ган ізо­ваному так, щоб він висловлював волю населення всеі української геріторіі. Санкція автономного строю України згідно з постановою поперед»!ього цип на­лежить Російським Установчим з іо р ш . Яко дода­ток до поставов, доданих учора, з,ізд постановив: з'їзд визнає необхідним, щ об у всіх країнах федера­тивної Російської республики, де українськийнарід складає меншість населення, права меншостей були б забезпечені украіискому народові на тих же умовах, на яках на Вкраїні забезпечуються права мен­ш осте ж не украііщів.

Український національний з ’їзд у Києві.Держархів Чернігівської обл., «Черниговская земская газета», №31, 18 квітня 1917 р.

mtmm

t; '*kpaїй ська Центральн а

cTa da

дня 191 7 року

16* Д ?

І оли у Вас досі Губернський і ш ісар не

ваінвяот-аняй, або той, що е Українців не з&до-

ьоля«, то де ..те янатн, кого хоч оте мати комі-Л / Vі .

сь.'хш, іо Лотоньї-ого іІсчг;юград Тупков переулок і-. I I , і однсчаоово оповістіть про се і Українську

Центральну Раду*Іеі тральна Українська Р&да намічала ;.о.нд5 да­

то« /<. . Адс-'це

остаточно яалжкать в ід Вас» бо Вам краще знати.

Раком •? ти« сповіщаємо, *чо Z Z - v o квітня : - -

;орі о ' . . чЛ : СЗ- ro квігня цілні". день аідбу- i-a tим’, -тьоя п-.-онаркі абори Української ' { е т р т ь н о і

Рад?, будьте ласка? і спор "отити о: о іх предога:-ня­ні г. в ід губернії про со.

Центральна Українська Рада проект* як мого швидч© с-лякати губернські українські з 'ї з д и , як

д ія точо, де б вертані пут ати губернські українсь­к і Рад; , 90» і для того, :,об члени Центральної

Української Рад* в ід губерній бящи остаточно або аатчер ■ й Ш Ї , або перевибрані. -

Г о ч о б а Центральної

4 - Y 4 Р а д и

• - \ ^ /£І "• - Ч - *С е к р е т а р і

. . Ж

І їй«/

' ^. .

Лист голови Центральної ради М.С. Грушевського про призначення чернігівського губернського комісара Тимчасового уряду та необхідність скликання губернського українського з'їзду.

Квітень 1917 р.Держархів Чернігівської обл., ф. 1081 ,оп. 1, спр.13, арк.1. Оригінал.

№ 46 ЧЕРНИГОВСКАЯ ЗЕМСКАЯ ГАЗЕТА

■ самоуправления, избранные на основа пій всесбщ аго прямого, тайнаго и равна го годосованІя.

4) Поручить министру внутренних!, д і л * 'п р е­доставить предиоложеиія о согласован!» сроков*, пред ус л о ї р Ьшшх ь «остановлен їями о выборах* ы . означенны е иь предш ествую щ ему о т д і д і органы. со сроками, указанна ..-.и в* отд ілах-ь первом* и тред-ем *.

; ) Н астоящ ее постановление ввести в* д'1-.йствіе до обнародован!» правительствую щ им * сенатом".,

♦Ф У п раздн ен и е у ч и л и щ н ы х ъ сов /Ь тон ъ , Впредь до изданія обш аго закона о начальном* образован!« .■ п. прав по іанонлсно: і) въ м естн о стях ';, в* ко и х* введено полож еніе о губерн ски *!, и уЬздны хь Ж'Л'.СКИХ'Ь »4 ел ШЙаХ*, упраздняю тся городскіе \ і ные и губерн скіе училищные советы ; 2) в з а м ін * уп­раздняемых* с о н іт о в * , за в ал ы ванїе начальным* обра- зованіемь временно возлагается на губерискія н у із д - іш я земства по принадлежности, а вь городах ь. в * КОЯХЬ бЬНИ учреж дены городе кіс училш гш не СОВІТН — ия городскія думы; і) кредиты, ассигнуемые н н н і на делопроизводство озиач< нм хъ в г о т д і . а і І м ест­ны х* училищ ных* с о в іт о в * , передаются въ распоря-

V«— —•*»------ф«е=г-:«ь;-

Універсал Української Центрально! Ради до українського народу на Україні й no-sa

Україною сущого.

Народе український! Народе селян, робітників,трщ .яніргр ..люду!

Волею своєю ти поставив нас, Українську Централь­ну Раду, на сторож : врав і вольностей Украічськоі Землі.

Найкращі сини твоі, виборні люде від сел, ф а б ­рик, від салдацькнх казарм, од усих. громад і товариствукраїнських вибрали нас, Украш ьску Ц еп іральну і іду, і наказал і нам стояти н боротися за ті нрава та волі « с і т

Т в о ї, народе, виборні лю де заявили свою толюN il!

Х ай буде Україна вільною. Не одаіляючись відвсіяїРосії, не розриваю чи з держ аною російською, к: л н а­род український на своїй землі має право сам .поряд­кувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні даю ть— вибрані вселюдним, рівним, прямим і ти-ним го »осування« Всенародні У краіньскі З б о р и ( с о Г;--). Всі закони, т о повинні лати тол лад тут у нас, на І- р ан і, мають право видавати тільки наші Українські Збори.

Т і ж закони, щ о мають лад давати л о всій ро­сійській держ аві, повинні видаватися у Всеросійськім парламенті.

Н іхто краш е нас не м ож е знати, чого нам треба, і які закони для нас лучні.

f-' іііх т о крдше ищиих селян не може знати. їі, п о ­ра И \ Н > . СКО НІ І міею. І через щ ми хочемо., щоб після того, як буяє одібрано по всій Росії пом:іци- цькі, казенні, царські, манастирські та инші 2 ..млі у власність народів, як буде видано про не закон на Всеросійсько u Учрі ш іе іьночу Зібранні, -йодно оняд- кування нашими українськими землями, право к )ри- стсчзняя ними надеже го тілі.«;« нам самим, наишм Українськім Зборам (сонмові).

Т ;ж сказали виборні яюле з усі‘4 Землі Україис коі.

ж еш е подлеж ащ их* зем ских* и городскихъ уч р еж - дешй.

ФФ Р езплю ц 1я « б ъ ,,ун и вер сад 1й \ C ou -Ьшаше зем­ск и х* дкителей Киевской губерш и вынесло на своем*. МСяДШЫ гдкую peso К Н'О,

«Прив1.1Ствгя «универсал* » Центральной ï ’a o r , как* высшзго органа « о р га н и зо ва н наго украннскя:о парода, к * наседешю Украины, c c .B l .n i Кд-вскон губернской зейской увравы и представителей yfesa- мых* земств* K it некой губернии вы раж ает* но н » готовность работать въ полн ой* контакгЬ съ Радой, признает необходимы i и.,* ввач> н »s ! л ч ю поддерж ку и с * своей стороны п р оси т* Раду оказы­вать земским* организаш ямъ моральную поддерж ку в* их-i, работ!; на пол w населснВ O m I c i ’ с * г t a * совЬщ аш е признает* крайне желательным^* чтобы Центральная Украинская Рада позаботилась о ск о р ей ­ш ем* созы в* ieppHTopia.H,Haro съ е з д а и з* предста­вителей ) .,м . национальностей края, д<ш . работки проекта организации общ ественны х* и администра­тивны х* учреж деш й на Украии'Ь».

Универсаль Украинской ЩештрІяЕйЬй Мды шъ украинскому народу на Украйні и »ні

ея находящемуся.Н арод* украинскій! Н арод* крестьян*, рабочих*.

трудяийгося люда!Волей своей, ты поставил* нас*, украинскую

центральную раду, на стр а ж ! нравт н вольностей у к ­раинской земли.

Л учш іе твои сыны, выборные люди о т * сел* о т * ф аб р и к*, отт со і ?а гсі их і 1 а аг • * . с . t рс I % ро- мал* и об щ еств* украинских*, избрали нас*, \ крапп- С<;ую центральную ряд«, И поручили УЙМ* С;:нг.:, и бороться за эти права и вольности.

: 'Гнои, нар > , вп' орш ін и ги сш ю в о ­лю так*:

П усть б у д ет* Украина свободна. Не отделяясь о т * всей Рос сій, не порывая с * держ авой Российской, пустьпаро:!* украинскій на сноеіі ісм.гк им-кст* право самі расноряжатг.ск своей жизнью. 'В ,с і- !.->ряч >•. j я строй на У к р а й н і д аст* избранное всенародным*, равным*, прямым* и . н , ! " 1? голосованием* ясснароді <е \ раин* ское собраніе (сейм ь). Всі; законы, которы е должны дать з го і * с і f> і д'І .. у н а м , на У раин'!;, п а Ь * право издавать только наше украинское собраніе.

П; ж е зачош к "о -ыс устанонятт erpofs но ва-н Россійской д е р ж а в і, должны издаваться во всероссий­ском * парлам енті.

Н икто лучше наст, не м о ж ет* зиять, что им п. нуж н о, и какіе законы для нас* являются лучшими. Н икто і 'н о гашпх* крес im ui t стъ sr«.\Ti., как* распоряжаться своей %сы \ tk И но *< с:е- лаемт ч обы посл'Ь ого. как б у о д т їзн іі гм г.. .1 Россіи пом іщ ичьи, казенный, царскія, монастырекія и другій з.* я <>( со< іл ен н осіь iaps 1 , n • t ч > -издан* о б * »том * законі, на всероссийском* учреди* тельном* собраніи, право распоряжения нашими у к ­раинскими » ■!."«,чи, прйі > і vH-веч! • ! m m г: рня.: >. • жало нам* самим*, нашему украинскому собрааію (сейму). т , ,v

14 ЧЕРНИГОВСКАЯ ЗЕМСЕАЯ ГАЗЕТА № 46

Сказавши так, вони вибрали з поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної автономної Вкраїни,

І мя, Українська Центральна Рада, вводили нолюсвого народу, 8-іінн на себе великий тягар будови нового ч. і -н і.!!! ао і *■ і великої іи '

Ми -гадали, т о ц е н т р а л ь н е Російське нра -.ягель- ство простягне иач руку в сій роботі, и м в ї г о д і :ї ним ми, Українська .Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі.

Але Тимчасове Російське Правительство одкинуловсі наші домагання, оліпхнуло простягнену руну ук­раїнського народу.

Ми вислали ло Петрограду своїх делегатів (пос лів), щоб «они представили Р осіїкокояу тимчасово.', пра­вительству наші домагання.

А н а й г о л о в н іш і домагання ті були такі:

Щ об Російське Правительство прилюдно окремимактом заявило, =.>*> і о. о не стоїть проти націог і. пої воді України, проти права нашого народу на автономію.

Щ об вентральне Російське Правительство по всіх справах, щ о торкаються України, мало присок і но­го комісара по українських справах.

Щ об місцева власть на ВкраінІ була обкапана одним представником віл нейтрального Російського правительства, се б то, вибраним нами комісаром на Вкраїні,

Щ об певна частина грош ей, хкі зб іракидої в центральну казну з наш ого народу, була віддана нам, представникам свого народу-на національно, культурні потреби його.

Всі пі домагання наші центральне Російське Пра­вительств« одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право па автономію, праве с а м о т поряд­кувати чо « ж и т і і. В го ухилилось од вілпої і олі славши нас до майбутнього Всеросійського Учреди­тельного Зібрання

Центральне Рос йське П равительство не : схотіло мати при собі нашого комісара. Не схотіло разом з нами творити новин лад.

Таг само ні схотіло признати комісара на всю Україну, ш об ми могли разом з ним вести наш край ло ладу Й порядку,

1 гроші, т о збіракггься з нашоі землі, о л м о тп о сь повернути на потреби нашої школи, освіти й р пі - за ці і.

і тепер, П ароле Український, нас приневолено, ш об ми сами творили н зш \ шлю. Ми не можемо д о ­пустити край наш на безладдя та занепад. Коди Т и м ­часове Російське ІІраяительг.іш не мож е дати л: а у нас, коли не хоче стяти разом з нами до великої роботи, то ки сами повинні взяти іі на себе. Се наш обов 'язок перед нашим краєм і перед тими нар л ,ми, ЩО ж и в у т ь на нашій землі.

1 через те ми, Українська Центральна Рада, нпао* ч<ч а \ унівс !сал ао »сього наш ого народу • к «ві­ш аєм о- однині сапи будемо творити наш е ж и ті.:.

О тж е, хай кож ен член нашоі наші, кожен \ ро- мадянин села чи города однині знає, що ласта с час *елткоі роботи.

Такт» сказали выборные- отъ всей земли украин­ской люди.

Сказавъ такъ, они избрали и зг своей среды насъ, украинскую центральную раду, и вел іл и намъ стоять во глагНЬ нашего народа, стоять за его нрава и соз­давать новый строй свободной автономной Украины.

И мм, украинская центральная рада, исполнили желаш е своего народа, взял« на себя тяжелое бремя строенія Новой жизни и приступили къ этой боль­шой работ*.

Мм полагали, что ц нт| альнос ю . іі а ое і рс «ен- ное правительство протяиетъ намъ въ этой работ!, руку, что въ согласіо ст. ним*ь мм, украинская нейт­ральная рада, сможемъ дать устройство вашей ьем л і,

- Но временное россімское правительство отвергло в с 1, наши іребоианї», оттолкнуло протянутую руку украннскаго народа.

Мы послали въ П етрограаъ своихъ лелегатовъ, чтобы они представили россійскому временному пра­вительству наши требонашя.

А главнійш ія требования были слідую щ ія:Чтобы p-.4v.viнекое правительство публично, сео-

бымъ акточъ заявило, что оно не с т о и л прогивъ національної! свободы Украины, нротивъ права наро­да на автономію.

Чтобы .центральное российское правительство во всЬхъ д іл а х г , касающихся Украины, и м іл о при с е б і нашего комиссара ио украиискнмъ д-Ьламъ.

Чтобы местная власть на У кр ай н і была объеди­нена одним ь представителемъ нентральшно россійска- : го правительства, т. е. избранным ь нами комнссаромъ на У к р а й н і,

Ч і о( ь , . Ь. К< і «х і ы , с ,и-раются въ центральную казну о т ь нашего народа, бы­ла; отдана и агь , представ« геяямъ зтего народа, на на­ціонально-культурны« потребности его.

В с і м и требованія т о й центральное россш ское правительство о твф гл о . ■

О н о не за х о т іл о сказать, прнзнаетъ ли оно за нашим ь народом* право на автономію, право самому распоряжаться своей жизнью, О н о уклонялось о сь о т в іт а , отослало насъ кь будущ ем у всероссийскому учредительному собранію.

‘ Центральное россп с кое л »авител ство не з а п о т і­ло й м іть при с е б і наш его комиссара, не захо тіл о в м іс т і съ нами твор и ть новый строй.

Т оч н о также не з а х о т іл о оно признаті « ш іс сц - ра для вс и і ранни ч обы мп мої ш в м іс т і ст пим'ь вести наші" край къ устр оєві» и порядку.

И деньги, который собираются ст. нашей земля, отказалось возвратить на нужды нашей ш кола, про­світленій и оргапнзаніи.

И теперь, народі, украикскій, н а с* примули ш са­м и х * творить свою сульбу. Мы не можемъ допустить наигь край до разрухи и упадка. Если временное росеЫ екое п р ави тельство не мож< * ввес и пор Я 1 I \ насъ, с\ ш ж хоче ь п р и ступ и ть г .а і г ! съ нами к ь большой р а б о т і. то ми сами должны взять ее на себя. Э г о наш г д о дгъ перед г і ш нмъ расм-ь и пс- редь т ім » народами, которые ж и вутъ на нашей зем л і.

II посему ми, украинская нейтральная рала, из* даемъ этотъ универсалъ ко всему нашему народу, и объявляема: отш ииі сами б уд еа ъ творить нашуЖ Н З І Й ! . ::: "

Ж 46 ЧЕРНИГОВСКАЯ ЗЕМСКАЯ ГАЗЕТА 1Г»!

О д сього ч асу кож н е село, кож на волость, к о ж ­на управа городська чи земська» яка сто їть за іртере- си українського народу, повинна мати найтісніш і ор ­ганізаційні зносини з центральною Радою.

Т а я , де через якісь причини адм іністративна влада зосталась в руках лю дей, вор ож и х до українства, при«ш к уемо нашим : ромадяная повести ш ироку л у ж у о р ­ганізацію та усвідомлення народу, 1 тод і перевитрати адм іністрацію .

В городах і тих м ісцях, де українська лю дністьж иве всум іж з и ч ш и я я національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди її п о р о­зуміння з демократією ти х національностей і ра і-і в ними приступить до підготовки нового правильногоЖИТТЯ.

Центральна Р аза покладав надію, щ о народи іе- украІнські, т о ж и вуть на нашій землі, та к о ж д бати ­муть про лад та спокій в нашім краю і в сей тя ж ­кий час вседерж авного безладдя д р у ж н о , одностайно з нами стануть до праці коло організації автоном ії України.

І коли ми зробим о сю підготовчу ор ган ізац ії ну роботу, ми скличемо представників від усіх народів землі української і виробимо закони для неї. Т за­кони, той увесь лад, який ми підготовим о, Всеросій­ське Учредительне Зібранн в має затвердити Своїм га- коном.

Н ароде Український! П еред твоіи вибраним орга­ном, У країнською Ц ентральною Радою , стоїть велика івисока стіна, яку ій треба повалити, щ о б іи вестп на­ро д свій на вільний ш лях.

Т р е б а сил для того. Т реба д уж и х , сміливих рук. Т р еб а великої народньоі праці. А для успіху тої праці насамперед потрібні великі кош ти (гр ош н ). Д о а .о го

■часу український народ всі кош ти свої оддавав у В се­російську центральну казну, а сам не мав, та не .. й тепер від неї того, щ о повинен би мати за се.

І через те ни, Українська Центральна Рада, при­писуймо всім організованим громадянам сел і городів, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця липня (ію ля) накласти на лю дність особливий податок на рідну справу і точн о і неї ай но регулярно пересилати його в скарбницю У к р аїш ск о і Центральної Ради.

Н ароде У країнський! В твоїх руках доля твоя. В сей трудний час всесвітн ього безладдя й роспзлу д о ­каж и своєю одностайністю і державним розумом, щ о ти , народ хлібор обів, м ож еш горло і достойно стати поруч з кожним організованим держ авним народом, як рівний з рівним.

Ухвалено: У К иїві. Р о к у 1957. місяця черьнячисла : о.

П оэтом у пусть каж ды й члсігь наш ей націй, к а ж ­ды й граж д аи и н ъ села иди города о т н и к -t з н а е г ь , что настадъ чась великой работы .

С ъ ЭТОГО времени к а ж д о е село, к аж д ая ВОЛОСТЬ,: каж дая управа городская или земская, которая сто и ть за интересы украинскаго народа, д о л ж н а иггЬть самыя гЬ с іш я с р и н и з а ц Іо ш ш а сн ош сн їя съ центра плю й радой,

Т а м ъ , гд*{; по каким ъ-дибо причинами ад м и ни ­стративная власть осталась въ рухахъ лю дей, в р а ж ­д е б н ы « . украинству , иреиисы ваем ъ наш им ъ гр аж д а­нами приступить к ь ш и р о ко й , йоп іной организац іи и о св ід о м л ен ію народа, и послі; отого переизбрать администрацію .

В ь городахт* и г к ъ м іс т а т ь . г г Л украинское населеш е ж и ветъ вм’Ьст'Ь с ь другим и н ац іональностя­ми, оредоисываемъ нашимъ граждан,»яъ немедленно войти въ контакті-, и соглашение съ демократией гЬхт» національностей и вм'Ьст'Ь с ъ ними п риступить к*ь п о д го то в к а новой правильной ж и зн и .

Ц ентральная рада в и р а ж а є , ь н ад еж д у , что наро­д и не украинские, которы е ж п в у г ь на т і н е й землі;, т а к ж е б у д у тъ заб о ти ться о п оряд н ії и спокойствие въ нашем ъ к p a t и въ это тяж ел о е время общ егосу - дарствен ш го неустройства д р у ж н о , в м к гг к съ нами, п р и сту п ать к ъ р а б о гё н а д і о р ган и за ц и й автоном ій У краины .

И когда мы е д іл а е м г э т у подготовительную о р ­ганизационную работу, то созовем т. представителейо тъ вс-Ьхъ й аррд он ь земли украинской и выработаем!* зако н ъ для нея. Tfc законы , то т ъ весь строй , к о т о ­рый мы подготовимте,, всероссінекое учредительноесобраніе И&і’ІЄТ'Ь утверд ить СВбИМЪ НЗКОНОМЪ.

Н арод ъ украинский! И ер е д ъ т в о и и ъ выборным'ь органомт., украинской центральной рад ой , стои тъ больш ая и высокая с т ін а , которую ей н ад о о п р о к и ­нуть, чтобы вывести свой народъ на п у ть свободы.

Н уж ны силы для :>того. Н уж ны сильны;;, см іи ш я руки, Н у ж е я ъ великій народны й г р у д ь . А для у с п е ш ­ности это й работы п р еж д е всего н уж ны большей сред­ства (деньги ). Д о этого времени украинский народъ всі; свои средства отдавалт> въ всероссийскую централь­ную казну , а самь не и м клъ , да и теперь не и м іе г ь о тъ л ея того , что д о л ж ен ъ бы им 1;ть за это .

А посему мы, украинская центральная рада, пре писываемъ всЬм ъ организованны м!, граж дан ам ъ сель и городйвъ , вс ім а, украинским * общ ественным!» уп- равленЬш ъ и учреж д еш ям ъ с ъ т-го Числа м есяца і юл я о б л о ж и ть население особ ой п оаатью на народное д і л о и точно и нем едленно регулярно Вйрееылат! ее въ казначейство украинской рады.

Н ародъ украинскій! Въ тпоихъ рукдхъ твоя. Въ это т ъ трудны й чась всеяІрнаго н еу стр о й ст­ва и развала д о к аж и своим ъ ед и н одуп п ем ъ и госу- дарстЕейнымъ ум омь, что ты — народ ї х л іО о р о б о в -ь і — м ож еш ь гордо и д о сто й н о стать на ряд у съ к а ж ­ды м ! организованны м и д ерж звн ы м г народом*).. каїгь равный съ равным ь.

П остановлено: въ К іе в і . Года 1 9 s ; , м ктага іюня, числа ю .

лл 46 ЧЕРНИГОВСКАЯ ЗЕМСКАЯ ГАЗЕТА 7

ряжеше исполнительного ком итета на прогоны слу-шателямъ политических* кур совъ .

Л . П. О рш аво-О рачевским ъ внесено предложение0 непременном* соединенш г, Стародуба широко- колейнымъ п одь'к-ш ш м ъ п утеи ъ С'Ь НОВОСТрОЯШ; йся ж елезн ой дорогой О рш а-В орож ба. Собрание постано­вило: ходатайствовать о б ь этои ъ предь министром*

> путей СООбЩСШЯ.З атЬ м ъ с о б р а т е постановило: выдавать суточ н ая

деньги всЬмъ членам* собран!« прН>зжимь, которые не пользую тся ж алованьем * на какой-либо с л у ж б * , по з руб, вт» сутки , считая пребывание въ собран;;! и1 сутки въ пути, Земецъ.

Украінеький з ' ї з д у Черниговї.Засідання в череня. О д к р и в збори І. ІИраг вітан­

ням, в якому зазначу*', т о т і л ь к о завдяки росіЛс. ній революції наші мрії про вільне ж и ття здійсню ються. Т еп ер ми мож емо, не ховаючись, зійтися обговорить своі справи. Я певен, щ о ш справи дорогі нам всім, і ми прикладемо всі сили, ш о-б закласти міцні підва­лини нового ж иття. Ж и т т я це мусить мати такі ф о р ­ми, ш о-б задовольнити всіх людей на Вкраїні- Наш рух демократичний,— має на меті задовольнити нарід працюючий— селян і робітників. Українська справа звернула увагу всіх. П роти неі повстає багацько в о ­рогів, Ш о -б утворити своє ж и ття, треба закликати всіх до розумної, розважної,, організованої праці для Україні. В нашому русі не мг*« місця анархії. Заклика­ючи до спокою і розваж ности, я зазначаю, що ми мусимо ставити своі домагання спокійно, але твердо. Нам потрібні єднання і організац ія. Т о д і, коли ми були у кайданах, ми примушені були працювати кож -

дий окремо. Т еп ер нам треба познайомитися, взнати, як стоіть справа по всіх кутках Чернигівпшгш. Тілько зорганизувавш ися, ми можемо прикласти своі сили до праці. Але повторю ю , коли б не було російської ре­волюції, ми б не придбачи зараз того, шо маємо.

Т о м у пошануймо ти х, хто присвятив своі сили і головами поляг за здобуття волі. Ми мусимо до них постави тись з побож н ою пош аною. Я не м ож у не по­ставити у (гас у першу чергу Т ар аса Ш евченка, не тілько, як сприявш ого відродж енню України, не тілько як поета, але як великого громадянина, великого апо­стола української ідеі. Завдяки йому, ми знаємо, хто ми і до чого нам треба йти. Т о м у вшануємо нам'ять всіх борців за волю і нам*ять незабутнього, великого Тараса Ш евченка вставанням.

Всі встали, і хор проспівав «Заповіт«, а потім,— «Щ е не вмерла Україна».

П іс л я цього перейшли до виборів презідіі з 'ізду. За голову обрано Г. Ш рага. Товариш ів: О садчого, Коновала, Одинця. Писарів: Усти.ченка, Ведмідя, Мар- ковича.

Далі йдуть привітання.О д центральної Украінськоі Ради ві~ає £ . Онаць-

тій. На мою долю, каж е він, випало велике щастя вітати найкращ их людей Чернигівськеі землі од Ц ен­траль«. Ради, наш ого перш ого українського парлямен- ту. Центр. Рада заклалася після перш ого всеукр. нац. кон гресу, який одбувся на Великодні 3 ріжних сто ­рін України, од ріж них украінських организацій на Україні і поза іі межами надходять до неі привітання.

в яких висловлю ється дов ірря , яко єдин ій представни­ці всього українського народу. Н ац. К онгрес доручивїй закласти підвалини нового ладу, вести український народ до автономії і ф едерації. Виразна антиукраїнська політика тутеш ніх представників тимчасового уряду заставила центральну Раду послати до тимчасового У ряду делегатів з докладною запискою . В цій доклад­ній записці було докладно висловлено всі потреби українського народу. Центральна Рада не вимагала, щ об Уряд зараз ж е об 'яви в автономію, вона тілько просила Уряд висловитися, як він відноситься до д о ­магань українців, і взагалі— до українського руху. Але він одповів, щ о не м ож е задовольнити побаж ана Р а ­ди. Він не зрозум ів, або не хотів зрозум іти наш их домагань. Чи будемо ж дати поки він зрозуміє? ІІі, ми ж дати не можемо. Історія твориться не роками, а хвилинами. Т реб а іти вперед, вперед до ш ирокої на­ціонально -теріторіяльноі автономії.

О д губернїяльного виконавчого ком ітету тимчасо­вого Уряду вітає Б а ку лип . Він нагадує, щ о бо р оть­ба ще вся спереду. Щ о б бути міцними, : нам треба єднатися, нам треба міркувати,: але холодним розумом. Т ам , де палений розум— нема діла. Як будем обмірко­вувати справи холодним розумом, тоді ми перем ож е­мо в боротьбі.

О д центральної Ради Всеукраїнської селянскої спілки вітає з ’їзд Осадчий-. Я , каж е він, цілком ж и ву ще життям селянського Всеукраїнського з 'їзд у . С е б у в з'їзд найкращ их сил нашоі землі. М и витворили на йому таку інституцію — Всеукраїнську селянську спілку. Земля і селянство— основа ж и ття. Ми поклали добру підва­лину организаціі селянства і поклали міцний грунт автономного ладу на Україні. Н а 3і їзді у нас ш од­ного слова не було не обм іркованого. М и перш за все з'ясували собі, який автономний лад мусить бути, Т еп ер централістичний лад назавш е зник . Т епер на­стало аародовластя,— коли сам народ порядкує своїм,

ж иттям . З народовластя ми і мусимо почати. І тому ми маємо право, якого ніхто одібрати у нас не сміє, се право— утворити такий лад, яки й для нас буде най­кращ ий. Ш о пош кодить пнш им націям, коли у к р а­їнський народ творитиме своє ж иття? Н аш а-автономія нікому не пош кодить; а ми розвинемо своі сили, по­вернемо евзі права. З якого боку не подивися, то ми маємо на се право, і випрош увати нам його не треба. Але провадити автономію у ж и ття нам треба о б ереж н о , щ об не пош кодить другим народам. М и н іколи нікому не ш кодили , ми баж аєм о рівности і братства, ми будем добувати для нсіх прав, вол і— для всіх народів.

Головне питання на з 'їзд і було — земельне. Земля се багатство; але д о сього часу найкращ ою і багатійш ою землею користувалися пом іщ ики; тільки вони ж ирую ть, беруть з - землі мілійони, однозять у П ари ж , чи щ о, і там прогріваю ть. А селянин несе хрест тяж к и й цілий вік, невтом но працюючи, працюючи він і гине. 1 тепер нам не м ож на складати организацш - ноі зброї,доки вся земля наш а не перейде у руки робочого українського народу. Вона мусить цілком перейти до народу без викупів. Сам народ мусить видавати собі закони; на таких з'їздах, як от наш з'їзд, народ буде будувати великий будинок будуччини, і к о ж н и й пра­цюючий громадянин має право приймати участь в ц ь о м у будуванню . П ісля війни нам треба буде д о п о ­могти відбудувати господарства Галичини і Волині,

№ 52 ЧЕРНИГОВСКАЯ ЗЕМСКАЯ ГАЗЕТА И

кооперативи 5, в) студентство 5, г) духовенство I, Всього 586 душ.

Визнаючи потрібним, щоб негайно Центр. Рада перетворилася в Краску Ралу— тимчасовий краевий пар­ламент, ухвалено, шо найбільш відповідаючим засобом поповнення Центр. Ради є пропорціональие представ­ництво від національних меншостей. При тому пред­ставництво мусить бути переважно від организованоі демократії: від рад. саля, і робіт, депутатів, від соиія- листичних вартій. Справа перетворення Центр. Ради в Краев у Раду доручається Генеральному Секретаріатові.

29 червня всі члени Центр. Ради приймали при­вітання українських військ к и ї в с ь к о г о гарнизону. В той час в будинку Центр. Ради відбувалася нарада російських міністрів Церетелі, Корейського і Тере- щенка » Ген. Секретаріатом.

50 червня одбулося закрите засідання з приводу справ надзвичайної ваги, в зв?зку з приїздом до Центр. Ради російських міністрів.

Актъ врекеннаго правительства.З т л я вт> Центральной Украинской Рад-Ь подучена

на имя Ё. К. Винниченко, следующая телеграмма отъ министровъ Церетелля, Керенскаго и Терешенко.

«Выслушавъ сообшеніе иинистровъ Керенскаго, Терещенко и Церетелди по украинскому вопросу, Временное Правительство приняло сл едующее р іт е п іе ; «Назначить въ качестві высшаго органа управленій краевыми дедами на У крайн і особый органі, і ене- ральвый Секретаріаті, составі котораго будетъ опре- д іл ен ь правительствомъ по соглашению съ Централь­ной Украинской Радой, пополненной на справедливых!, началахъ представителями лругихъ народностей, жи- вущихъ на Украйні, въ л и п і ихъ демократическихъ организацій. Ч ерезі означенный органъ будут» осу- * ществляться правительством* міропріятія, касаюшіяся жизни края и его управленій. Считая, что вопррсъ о національно-политичсско»ъ устройств^ Украины и о способах!, рішеній въ ней земельнаго вопроса, въ

«► «*«*= »ьи&уу

Другий У н ів е р с а л Ц е н т р а л ь ­ної Ради.

Громадяне землі української'Представники Временного Правительства повідо­

мили нас про ті певні заходи, яких Временно Прави­тельство мае вжити в справі управління на Україні до Учредительного Зібрання. Времение Правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним наро­дом воді, визнаючи за кожним народом права на са- моозначення, односячн остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібрання,— простягає руку представникам украіньскоі демократії— Центральній Ра­ді,— закликає, в згоді з ним, творити нове життя Ук­раїни на добро всієї революційно! Росії.

Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, шоб не одлідяти Україну од Росіі, щоб вкупі з уси- ма народами іі прямувати до розвитку та добробуту всієї Росіі і до вдностн демократичних сил іі, з за­доволенням прийиавмо заклик правительства до єд­нання і оповіщаємо всіх громадян України:

Українська Центральна Рада, обрана українським народом через його революційні організації, незаба­ром поповниться на справедливих основах представ­никами шшшх народів, що живуть на Україні, в і д

рамкахъ обшаго положені« о переход» земли вь ру­ки трудящихся, долженъ бить разрешен* Учредигель- нымъ Собрашемъ, Временное Правительство отнесется сочувственно кт разработка Украинской Радой проек­та о нашональнс-оолитическомъ положеній Украины въ томі- см ислі, въ какомъ; сама Рада найдетт. это соотвітстеуюиіимг витерасамъ края, а также о фор- махь разрії.іешя въ ней земельнаго вопроса, для вне­сения зтихл» проектові въ Учредительное СобранІе. Временное Правительство, считая необходимы*!» во время войны охранять боевое единство армій, нахо­дить недопустимыми м ір и , могущі» нарушить един* ство ея органазанш и командовал«, какъ, наприм ірі, изяіненіе вь настоящее время общаго мобилйзашон- ваго плана., вутемъ вемеддеенаго перехода къ систе­м і территорїальнаго комплектовані» войсковых-* ча« стей или облеченія командными правами каких»-пя- будь общественных^ оргамвзацій. В м іе г і съ т4мъ, правительство считает* возможенмъ продолжать со- дМ етвовать б о л іє тісном у національному обіединс- вію уяраиииев'ь въ рядахъ самой армій, въ в и д і ном**: плектованія отдельных* частей исключительно украин­цами, поскольку такая міра, поопреділенію воєн наго министра, будетъ представляться возможной въ тскни- ческомь отношении и не нарушить боеспособности армій. Въ настоящее время, для б о л іє іш ш омірааго и успіш иаго достиженія этой ц ід и , Временное Пра­вительство находптъ возможными привлечь к-ь осу- ществленію этой задачи самихъ воинОзъ-украиняевъ, для чего, по соглашенію съ Центральной Радой, ло- гут ъ быть командированы особые делегаты у крайний, которые будуть состоять при кабинеті аоеннаго ми­нистра. генеральном* ш таб і и верховномъ главмоко- манауюшемъ. Что касается военныхъ украинских» ко* митетовъ на м істахъ, то таковые осуществляют ь свод функцій на обшихъ основаніяхь, причемь их ь д ея­тельность должна быть согласовала съ деятельностью других* воєнно-общественны хт> организаций».

Телеграмма подписана Керенскимъ, Терещенко и Церетелли.

©®Й̂ >«=зю' »-----»*— «—»

В торой У н и в е р с а л ъ Ц е н т р а л ь ­ной Рады.

«Граждане земли украинской! Представители Временнаго Правительства сообщили иамъ о гЬхъ кши кретныхь мйропріятіяхь, который Временное Прави­тельство прелнолагаетъ ввести въ д і л і управленій Украиной до Учредительного Собранія. Временное Пра­вительство, стоя на етраж і завоеванныхъ революніон- мымъ народомь свободъ, признавая за каждымъ на­родом ь право т самоовреділеніе и относя оконча­тельное установление формъ его къ Учредительному ( ’обраній), протягиваеі-ь руку прелстдшггедямъ у кра­йне« ой демок ра і і и — 1 Іентра.льной Р а д і— и призывает ъ въ согласіи съ ними творить новую жизнь Украины на благо всей реводюціонной Россіи. Мы, Центральная Рада, всегда стояли зато, чтобы не отделять Украину огь Россіи, чтобы в м іс т і со в с і ми народами ея стре­миться къ благоустройству и развитію всей Россіи и къ единству ея демократическихъ си яг,— съ удовле- твореніемг прннимаемь призыв» Правительства къ е.шненію и оповілнаемт. всЬхг граждан* Украины: Украинская І І.ентральная Рада, избранная укрзиііским-ь народомъ, въ л и п і его революшонныхъ организацій, вскорі будетъ пополнена на справедливыхъ основа-

Другий Універсал Центральної Ради. Держархів Чернігівської обл., «Черниговская земская газета», №52, 11 липня 1917 р.

12 ЧЕРНИГОВСКАЯ ЗЕМСКАЯ ГАЗЕТА Ла 52

їх революційних организацій,— і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократи України, «кий буде представляти інтереси всеі людности на­шого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею ор­ган-— Генеральним Секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного Правительства, яко но­ситель найвисаоі краввоі влади Временного Правитель­ства на Україні.

У цій органі будуть обсднаві всі права і засоби, щоб віл, яко представник демократії всеі України і разом -з тим, як найвищий- краевий орган управління, мав змогу виконувати складну роботу орган і за ні і та впорядкований життя всього краю в згоді з усіє» ре­волюційною Росією.

В згоді з иннмми національностями України і пра­цюючи в справах державного управління, як орган Временного Правительства, Генеральній! Секретаріат Центральної Ряди, твердо ітиме шляхом зміцнення но­вого ладу, утвореного революцією.

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Цен­тральна Рада, в'ь згоді з національними меншостями України, підготовлятиме проекти законів про авто­номний устрій України для внесення їх па затвер­дження Учредительного Зібрання.

Вважаючи, по утворення краевого органу Времен­ного Правительства на України забезпечує бажане на­ближення управління краєм для потреби місцевої люд­ности в можливих до Учредит, Зібрання межах і ви­знаючи, що доля всіх народів Росії мідно зеязана з загальними здобутками революції, ми рішуче стави­мось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання.

Ш о торкається до комплектування українських війсь­кових частин, то для цього Центральна Рада матиме представників при кабінеті військового -міністра, при генеральному штабі і верховному головнокомандуючому, які будуть брати участь в* справах комплектування окремих" частин виключно українцями, наскільки таке комплектування, по определению військового міністра буде являтись з техничного боку можливим без по­рушення боеспособности армїі.

Оповіщаючи про це громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка передала нам свою волю, разом з революційною демократією всі«і Росії та іі революційний Правительством, прикладе всі своі сили, щоб довести вето державу і крема Україну до повного торжества революції

У К и ш , 1917 р. з липня.

В о й н а и м и р ъ .Ваша арюя перешла въ настувяеше.По не для захватов*, не для уГнетешя ил»;-по­

лучения контрибуции льется теперь кровь на водях* сраженш.

Русское правительство, русски народ* давно за- явил ь*предь лицом* всего аира свои ц-Ьли и задачи.

Пусть каждый народ-ь живет* на своей землк признавая какую ему угодно власть.

Как* известно, совет* рабочих* и солдатских* депутатов* обратился чъ пролегар1ату вс кх* народе#* с'ь призывом* къ киру безъ аннекай Немецюй про-

ніих* представителями других* народностей, ж иву­щих* на Украяні; нъ л и ц і ихь революціонннх* ор­ганизацій,—-и тогда станет* т ім * единым*, высшим* органом* революціониой демократій Украины, кото­рый будет* представлять интересы всего населенім нашего края. Пополненная Центральная Рада выделит* наново из* своей среды особый ответственный пред* ней орган*— Генеральный Секретаріат*, который б у ­дет* представлен* на утвержденїе Бременнаго Прави­тельства в* качестве носителя высшей краевой вла­сти Временнаго Правительства на Украйні. Въ органі этом* будут* сосредоточены в с і права и средства, чтобы онт, как* представитель демократій всей У к­раины, и вм іс т і с* т ім * , как* выснпй краевой ор­ган* управления, мог* выполнять сложную работу органнзаціи и устроенія жизни всего края въ согла- сш со всей революціониой Россіей. В * согласіи с* другими національностями Украины и действуя в* области государствен наго упрщіенія, в* качестве органа Временного Правительства, Генеральный Секре­таріат* Центральной Рады будет* твердо идти по пу­ти закріпленія новаго строя, созданнаго революціей. Стремясь к* автономному устройству Украины, Центр­альная Рада,в* согласіи с* націои. иеншинствами Украины будет* подготовлять проект* законов* об* автономной* устройстве Украины, ала внесенія на утвержденїе вь Учредительное Собраніе. Считая, чго созданїе краево­го органа Временнаго Правительства на Украйні обес­печивает* желательное приближеніе управленія краем* к* нуждам* м іст наго населеній въ границах*, возмо­жных* до Учредительна«) Собраиія и полагая, что судьбы в с іх * народов* Россіи т іс н о связаны с * об­щими достижепіями революцій,— мы решительно ОТІЗер- гаем* попытки самочиннаго осуіцествленія автономій Украины до Всероссійскаго Учредительнаго Собраиія. Что касается комплектованій украинских* войсковых* частей, то Центральная Рала будет* и м іт * своих* пред­ставителей при кабинет^ воеыпаго министра, при ге­неральном* ш табі и верховном* главнокомандующем*, для участім в* д і л і комплектовані« отдільн нх* частей исключительно украинцами, поскольку такая м іра, по опреділвнію военнаго министра, будет ь представляться с* технической стороны возможной без* иарушеиія боеспособности армій.

Оновіщ ая обь этом* граждан* Украины, мы твердо вірим *, что украинская демократія, вручившая нам* свою волю, вм іст Ь съ революціониой демократией всей Россіи и ея революшонным* Правительством*, приложить в с і силы, чтобы довести всю страну и в* частности Украину до окончат ель наго торжества революцій.

Кіев* з їюля 1917 г,--------

летаріать оставил* этот* призыв* без* оффипіальяа- го о твіта. Только вождь большинства німецкой ра­бочей партій ЛІейдеман* опубликовал*, наконец*, мнінїе своих* товарищей о мирі. Они согласны на мир* без* земельных* захватов*. Но только надо ив* мінить границы государств*. Как* изміннть, въ чью пользу,— не сказано прямо. Но ясно и без* того: в* пользу Германій. А главное, надо ей вернуть в с і ко­лоній, т. е. ааморскія владінія. Они согласны и на мир* безъ контрибуцій, т. е. без* денежных* побо­ров*. Оно и понятно, во время воины нім іш успіли ограбить все, что можно было—-и деньги, и имущест­во. Как* раз* из* Румынии сообщают*, что они на-

Відзначення проголошення УНР. Київ. 7 листопада 1917 р. Інтернет-ресурс.

<3

> чч 4

ч%

« - " І {

У И ~ ^ £ л с л 4_ . з ^ г л ^ ^ у / С * $-*»

^ ^ - р г . ^ € ^ 1^ <1 * о * 0 . — ̂ & у Ь ї , .

/ С ^ Ч и ^ ^ х ^ г у ї ^ о (£ х > * у ̂ т х г ^ - ^ У « -у* х ^ г _ _

с і € ^ ^ г у ^ у ^ > г ^ с - 4 ,

/Ф ^ С ^

М * 4 ж с -£ ^ г т & -+ р -* ^ * ^

/ Й - « £ „ , .

*7

Л ^ с

^ < / £ £ * * • € * > € у

Лист М.С. Грушевського до І.Л. Шрага з проханням виїхати як депутата до Тимчасового уряду.

1917 р.Держархів Чернігівської обл., ф. 1081, оп.1, спр.56, арк.9, 9зв.

I :

I

шёАшшмтжтяЛёШш

I:

І !

М ІНІСТЕРСТВО • О Б Б і Ж Н О .

Ф іна нсови х с п р а в \|У К Р А ЇН С Ь К О Ї

НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ/ бепезоля 1918 а Начальникам всіх, фінансових установ. Фінансових (Казен-

1 <я них.) Палат, Державного Банку, Контор та Відділів сього Банку,№ Ж 1. Державних Скарбниць (Казначейств), Ощадних (Сберегатель-

них) Кас і Акцизних Управлінь.

Народне Міністерство Справ Фінансових пропонує Вам замінити

в дорученнях Вам установах всі вивіски, написи, оголошення і т. и.,

4 у

#0 г у істнуючі на роснйській мові, відповідними на мові українській. Всі.

_ і • бланки, книги, печатки і штбміші, що заготовлялись власним раено-

Ж* рядженням, замінити відповідними з текстом українським, користую-

( чись тимчасово до заготовки нових на мові українській істнуяшши.

Цінні бланки, бланки для снравоздань, рахункові книги і т. и., котрі

заготовлялись досі Центральними -Установами і розсилались но надеж­

ности, будуть в свій час вироблені на українській мові і надіслані

для заміни іетнугочнх.

Все. діловодство, снравоздання і листування повинні вестися

українською мовою. А для того всі начальники вище названих закла-«дів повинні негайно ужити заходів до навчання підлягаючих їм уря­

довців української мови. Тому дозволяється запросити відповідних

учителів української' мови, а також п р и д б а т и для працівників

закладів належні підручники [словники, граматики і т. и.[. зробивши

сі трати на канцелярські кошти.

Далі II. Міністерство пропонує негайно завісити в закладах на

видкому місці, в рямці під склом. IV Універсал Центральної Ради, а

також Г ер б Української Народньої Республіки на жовто-блакитному

полі, який буде надісланий у свойому часі.

Всі оголошення і распоряджешш Російського Уряду, які були

виставлені для відомосте. громадянства, зняти, замінивши їх відповід­

ними раепорядасеннями Уряду Української Республіки.

Про виконання сього довести до відома Н. Міністерства Фінансо­

вих справ.

В. об, Н. Міністра справ Фінансових ■}/!. Ж качеяко.

Циркуляр Міністерства фінансів ЦР про переведення листування і діловодства у фінансових установах з російської мови на українську.

1 березня 1918 р.Держархів Чернігівської обл., ф. 138, оп.1, спр.86, арк.4.

u■дії» Щ

Èklà ? ? І

ДЕРЖАВНИЙ БАНК

у ь т . п а р . р і : с і і у і ; ; п к і р

J В И Д І Л

НРЕДИТ08ИХ 6ІЛЄТІ8А' іаит и я і дії» р.

№ . 16

і У'Оббіжно.

Т' < І ' %Ко нторам , Відді

гу.

Про запгск ч обертання знаків Державної Скарбниці ч 5. /0, 25 / 50 карбованців вартостіі

'•У

Скарбницям

<)ГО [ І. ‘ П і ] »а 11,110« * Радою ні иапірові грошові зтш і піііії під назвою:•ом Ді ректора згадана

"'Лтхгл^ " ^ Ш

. і f a n i tc T f l is i закон». ухвал 6ep<;;Hüi HH-Sp. ВГШусКЯК)ТЬСЯ

вяргоетьїо в .у 10, 25 і 50 кар*Державної Скарбниці“, за підпї Скарбниці. і ,

З 6-го квітня с. р. згадані знаки. вартостью в 50 Щ боваїщів, випущені! Кпівською Конторою Державного їіатіку •' потім, по мірі виготування, вони випуекатнмутьгя І ІШІНЇЬ установами Ваш;\ і Скарбницями. §■

• »разки ні\ знаків висилятимуться до Контор та ВідтІЙ*'" лів, по мірі їх вироблення.

Знаки ЦІ ПОВНІШ І Л І Ч И Т И С Я ГІДН И М И доти. ПОКИ на них-зостаються цілими: підпис Дір*‘ктора га ! , їх білмнини.

З оіляду на це, Державний Ваше пропонуй Конторам. Відділам m Скарбницям:

1} Надсилані знаки агпдаиої вартосте. після одповідаль- ноі о перегляду, доставити j i . ра\> ів'ї: капіталу до обертання (зачиелить вт» оборотную кассуь

2} Приймати ці знаки до виплати і до обміну а дня ви­пуску ЇХ З КАНІВСЬКОЇ Контори.

8) Злаки, які надійдуть її каси Відділів та Скарбниці., видавати як у виплату, так і у обмін незалежно від того, чи випускам ця інпгітуція такі знаки, чи ні.

-І ) Всі оборо ги з ці ми знаками треба захвачувати як покнигам, так і по відомостям пр<» і<п s ка< і . >

5) Попсовані знаки Державної Скарбниці. ш>ля накла­дання на них знаків зміщеная, належить висилати в Київську Контору порядком, встановленим оббіжником і (і січня НИК р. під Л» 7 задля українських карбованців.

Примірник цього оббіжника належить надіслати в місцеву Фінансову Палату

Орігінал підписали: В. об. Д і ректора Державного БанкуВ. h н,ч гиііич і за Діректора Виділи: Лавровський.

щ

Циркуляр Держбанку про випуск паперових грошей під назвою «Знаки Державної Скарбниці».

5 квітня 1918 р.Держархів Чернігівської обл., ф. 1011, оп.1, спр.139, арк.39.

КО ВСЕМУ УКРАИНСКОМУ НАРОДУ.

Всім® Вам®, казаки и граждане, известны ироисшествія аослідняго времени, когда ключом® лилася кровь лучших® сынов® Украины и снова возродившаяся Украинская Держава стояла на краю гибели. Спаслась она благодаря сильной под­держка центральных'!, держав®, который, будучи вір а и своему слову, продолжаюсь бороться и до сего времени за цілость и спокойствие Украины.

При такой лоддержк* у всіх® родилась надежда, что начнется возстановленіе порядка в® Государств* и экономическая жизнь Украины войдет® наконец?, в® нормальное русло, но надежды эти не оправдались.

Бывшее украинское правительство не осуществило государственного строитель­ства Украины, так'ь какъ было къ этому совершенно не способно.

Безпорядокъ а анархія продолжаются на Украв»*, экономическая разруха и безработица увеличиваются и распространяются съ каждым® днем® я наконец® для богатейшей когда-то Украины встает® грозный призрак® голода. При та ко м® поло­женій, которое угрожает® новой катастрофой Украин*, встревожились вс* трудо- выя массы населенія, который выступили с® категорическими требованиши немед­ленно создать такую государственную власть, которая была-бы способна обезпечить населенію спокойетвіе, закон® и возможность творческой работы.

Б'ак® в*рный сын® Украины, я р*шил® отозваться на отот® призыв® и взять на себя временно всю полноту власти.

Настоящей грамотой я объявляю себя Гетманом® всей Украины.Управлені« Украиной будет® проводиться через® посредство назначеннаго мною

Кабинета Министров® и на точном® основаній прикладываемых® при ©том® зако­нов® о временном® государственном® устройств* Украины.

Центральная и Малая Рады, а также и все Земельные Комитеты е® наето- явдаго дня распускаются. Вс* Министры и Товарищи увольняются. Вс* осталь­ные чиновники, работающіе въ государственных® учреждениях®, остаются на своих® должностях® и должны продолжать исполиеиіе своих® обязанностей.

В® ближайшее время будет® издан® закон®, устанавливающий порядок® .выбо­ров® в® Украинок! й Сейм®.

До того я буду твердо стоять на страж* порядка и законности в® Украинской Держав*, буду требовать иемедлениаго исподиенія вс*хъ государственных® распо­ряжений и буду поддерживать авторитет® власти, не останавливаясь даже перед® с»и нм и крайн и ми мірами,

Права частной собственности, как® фундамент® культуры и дивилизадіи, воз- етанавливаютея в® полном® об ъ ем * и вс* распоряжения бывшаго украинскаго пра­вительства, а также времен наго правительства Росешскаго отміняюся и уничтожаются.

Воастанавливается полная свобода совершеніа купчих® но покупк* и продаж* земли. Вміст* с® тім® будут® приняты М 'Ьры. к® отчужденно земель но действи­тельной их® стоимости у крупных® собственников®, для наділенія земельными участками малоземельныхъ хлеборобов®, Одновременно будут® твердо обезнечены: права рабочаго класса. Особенное вниманіе будет® обращено ва улучнсеніе право­вого положеній и усдовш труда железнодорожных® служащих®, которые, при исключительно тяжелых® условіях®, ни на один® час® не оставляли своей ответ­ственной работы. В® области экономической и финансовой возстанавливается полная свобода торговли. Открывается широкій простор® частному нредчщіятію и иииціатив*.

Предвижу всю трудность стоящей передо мною работы и молю Бога^ать' мнЬ силу, чтобы достойно исполнить то, что я считаю своей обязанностью перед® род­ной Украиной в® настоящее исключительно критическое для ней время.

Ми* далеки и чужды какія бы то ни было личиыя побуждения и главной своем ділью я ставлю пользу в благо народа и всім® нам® дорогой Украины.

Въ этом® С08ШШІИ призываю всіх® Вас®, граждан® и казаков®, Украины бее® раздвчІя национальности и віро и сповідані я помочь ми* и моим® работникам® и сотрудникам® в® нашем® общем® чрезвычайно ответственном® діл*.

Гетманъ всей Украины йавеліо

Печатано въ Черниговской Губернской Типографій 1918 года,

Грамота П. Скоропадського до українського народу.

ТТрпмгяпуІи Ч р п ь г іг т г ї .т г п ї піїтт гЬ 1 11 птт ОП-я гттп 1 1 яитс 1 ?28 квітня 1918 р.

.г о а л о о кі^-складовжх адпі я Астратіавшо: частин Української

Иародаьзі Республік:! в меяах г,бсолі>тиоі більшосте розселення Української людності: по повітай.

І. КІГ*В1иг-А: Київськії5, Бордгчівськай* Васильківський, Звенигородський, Канівський. Лагпвецьаий, Рад ома-* енський, Сквкроьхг.й, Тар гвіанськая, Уланський, Черкас-с ь каа то Чигавааск? "іій.

ГШД1ЛЛЯ; Ка;.:« П одивсьхаа, Балтоысий, Брацлавський, Зиаиацький, Могил1вськлй# Ольгоаольськиа,: Гайеаа- < ськуй, Лети4813сьхай, &:тивськйй* Проскургвсыеий, Утиь*еькаЙ, Яипозьськайв

3. Ч1;?1аТ1ВЦ.:НА: Черниг1веышй, Борзенськжй, Глух1вськвй,Гор^днянськай, ь о а е л е с ъ р й , Коаотойоьквй, Кролевець- о ; : , НйЕГород-С1Е0рськда, Ешсивсьхаа, Остероький таСосаадькаЙ,

4. В0л2иЬ: £лтом1рськз», Волсдамг.р-Воллйсг.кйй, Яубевськвй,ЗаславвькйЙ, Козольськкй, Кремонвды:й, Луцькжй, Йо- ВОГрад-ВОДДйСЪКЛм, ОвруЧСЬКйЙ, ОстрОАСЬгЦЩ, Роаев- о^к;:5 та 0тароконстеятай1вськал.

5. 1ХОЛГГЛВ.Ц1111Л: йсдтавськай, ГицдчськкД, 81пк1вськай, Золо-тонолськай, Коскягяадькл*. Г. о и с т ав » п а о г о р о дс ь к л Й, Кре- аевпуцъкий, т р ж ..ь к в й , Дубевеышй, Р'*ргородсъклй,Пе­ре ясдавсьхвйр ивдятжсьхдй, Ералудькай, РоиевсмнгЗДо- рольоьклй.

6 . ХАРЬКХВШШ: Ха,иьгс2.;;0^кдй. Ахтарськлй. Богодух1вськай,. Вазк1вол>клй, /Зовчавоъкжа, Зиаавськия, 1з£ ь.сысей, КV-

няаеькай, Лзоед. 1'втжяШ. Ы^робтстьк^й Сунсьхиа.*

?, ШХШВОйШЙЖША: КатерЕйОйлав«>клй, (иегсадцййськж й,Баллу тс ьжяа, вядо а ад н: пр. ов ел к а й . Пар 1 у и олъсь кай , Но- »0М0екввсъ..ад|4 Емлоградйыслй» Йдавлво-сгрбеькай,

Херсояй^хмй- ОаалИйськжД, Елзоавз*город- еьквй , Оде.сьхлй, б з ексвдд р ! Йсь к г ! , Тирасполь г ч а й »

5. -Т АВР IЯ : Бержя^.’ьки!, ДШЕрсвоькпй, Ко л А *? он е ль с ь кай.10. КУК^ЛА; Гр&йвороасьжк;*, В.сш^ Ос к ольсь а а й , Путавльськвй

Суд«аилькай.XIч Х0ЛЖД11А: Х олкзгкай, ВХльськлй, В о д с д аво м п й , Г р у б ев !* -

сы-ай, Конотантаа1асик:'й, 7 окажиськжй.12. 'ВСР0В1.ЛИКА: Барученсьжай, Богучароьлей, Валуйськлй,

# Острогсжеькиа, Павл1ваькай»

13. Д0ЩЕ11А: Тагаирогсъкай.

14. гОРС^ШйшЩНА. Чаотааа Б1льсьаого» Берестейськай.Кобраа-.съккй* частаяа Еружавського кордока; Саовакк, Мель** яак,чКам£яяецъ-Л1то2с.мг, Васох6~Л1товськ, Пружана, Еагойовське озере .

Б ©а ані вирішеная коавеялДі, до зарав в ід б у в а є т ь с я *а вхідно I I I Універсалу Украіяеькоі ц ен тральн о ї Рада та­кож 1 т е р р і т о р і і іа х губерній та областей де українська по­с іл іс т ь б іл ь ш і, по ваяздеишо орган ізовааоі волі народу тих вєкфдь - також часлаио;

та, Моалрськжй.

С п и с о к губерній і повітів УНР.

, - і

17 травня 1918 р.тт .̂М Л - 1 .1 1 1 ... . І І . I I / . ̂ . . . . . . 1 . . . . І Ті" -.V ги 1 П О /С 1 1 1 "зло т т

1 6 . КУВАНЬі їемсюклький* Езськи5 ї а КатерннодарвЬйИЙ*1 7 . БЗСОДРАВХЯі Хотинське^ га Аякоркааський.1 8 . 07АВ?Ог !ЛЬЛШїА: Влаї’одярклськжй та с в я т с х р а о т і в с ^ й

1 9 . ЧОРНОГОРІЯ: HöBpQöitcbKiü, Туалоійський та Сочии-ськйі:«

20. КРЇЗ-*.21 і ЧБРЕІГГОВЦЇША: О гародуЗсьхай, Мглиноькйй} Сураксгк%й.

2 2 . аОЛіЩ НА: Б ілгзраЗськ і'.З та Заиосїськкй«

28 . Д OIL ДНА: Час і дна ? se ? o s6 » K o ro .

П о н і шв и к Д і л о в о р. й у 4 /£ г Н 'И С л ^

i p * feJtn И р » ! f t f y t a l ÿ ̂Л*?-;$***& r«f t F Ф' ? * ^. ' tjiwossp t93t p, ■' С1 9 0 t tm ï n f Ш

cm i I Ё % 4 Ш Ш

w j^tsi m m flHNKiSKSi Csùtagj 1•Щ __ Л!ііМ » »,! ^^s..u !5 M J

г И 1 d*m mi * H Iи u ш о ш іг ія (|

L c c p u i Х и т р и т J

f fp»,fllll Іа д м і Ійіьрй JИ ■ J w W i éà щк-ifM' ШШі ,» .a8 «S»* 8;jLûtti. 1 j

_-’ . '- im

f i" . ■ .- . ' .■ _ r _ " .- _ '.a ^ a

Яр» Ііжш |ірщиіі ІШ р І

Г 4 - і . - ‘* ї «a г,~<,?і&> і і . « г *

Т л і і я ш ’ Ш і p . 1

9 0 ІЦІГІ»

:<??* і ,

І 'С П Ь

"І м ö ô f c - # І - 5? è Ç ô : -y © a , * -6 û ‘ce' ç 9 . 4 С I v ' ÿ q » Ч-5І, '3

4 • -я..;, •-•■ .

Р О З М І Н Н И Й ' з и д к

§ | p % . Д Е Р Ж А В Н О Ї - С К Л Р К Й И Щ

! Й 1 ■ ^ >•• мШ

. .üf! . I ' 1 I : :/: Р/ !

■ -1‘: ' ' ;П Г,

j C -J - 3 H / 1 K Д Е Р Ж А В Н О Ї СК/1Р Ы И 1Ц ! ы

^ . . k | Л1 ■ C T '̂ — j J g e f c »

' • --b " - • і '. Я C Î B S £ ÿ b < # '? ? % .д •'H ; y . . , - . . ч ; — . ^ 4 - .

4 i If AJfep ^ 1 й Г * ~ ч • < * * * . 4 52.*• і n t t - . л . r v ^ . - i y f ^ j ^ s Z Z , і -*■ * ^ - - -

X-** 5

i s j f t j i p л à - .

m kV,. Щ I J S ®

v i î & f â A Y * їрл’гЧЙ -5 PSm n * 4 / . І *• ' j » &

fг

AK і 210 / р % 0 Л И Г Ь На р і п h l 3 ґ о м . ч п ь м Е Ь т п

&

Скоропадський П.П. - Гетьман Всієї України з 29 квітня 1918 р. по 14 грудня 1918 р. Інтернет-ресурс.

ЙІЇЧ:;

2 5 ~

Ф&?,&><■ і щ*•*0« - і ; ■О *Л»\ > Л ' ,

Грушевського М.С. - Голова Української Центральної Ради УНР з 27 березня 1917 р. по 29 квітня 1918 р.

Інтернет-ресу рс.

2 й

І П У-04

Винниченко В. К. - Голова Генерального Секретаріату Української Центральної Ради у червні 1917 р. - січні 1918 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-183530.

І Цждплата місячно 24 K.

Шв&мкокв4ut:v>

и Станиславом00 cor.

Деінде 80 сот. виходить що дня, крім понеділків.

!*ГДЛКЦ<*й аямімісфо^ьі і Станислав!«, ііїм Дирекції

залізниць НІ, шя*ерх<

Станиславів, неділя 2. лютого 1919. РІК 1.

УРЯДОВИЙ ВІДДІЛ.

Українсько-польські перего­вори про иерехиря-

Одсржувмо отсси урядовий кому- ai кат:

Дня 19. січня предложила англій­ська військова місія, перебуваюча у Львові, Начальній Команді українського аійська сиов посередницю» в ціпи на­вязан ия українсько-польських перего­ворів про перемиря. Начальна Команда українського війська вислала наслідком того предложении своїх відперучииків до Львова, де «оми стрінулися зі зга­даною місією.

Представниками місії буди поста- «Явні українським відпоручникам отсі питаний : чи українська Начальна Ко­манда згодилась-би заключат» з поль­сько» стороною на основі установлен­ня демаркаційи >ї лінії між обома сто­ронами — та друге питаний, як Укра­їнці хотяп. удадити свой відношений до польських меншостей.

Про ее предложении донесла На­чальна Команда Державному Секрстл- рїятовй, який вислав чері Начальну Команду свою відповіді, жд адресою англійської місії отсего змісту :

‘ Державний Секретарівt бажа« теж покінчити проливу крови, до якого дала привід тільки польська сто­рона, повставши з оружям в руці про­ти української держави, утвореної !іа українській етнографічній території по думці засад Вільзоиа. Тому Державний Секретаріат не противиться заключен­ию перемири з польською стороною, для тої шли кладе як тимчасову де­маркаційну лінію між польськими (укра­їнськими військами лінію ріки Сяну a ih m застереженням, що та лінія не буде пересуджувати західної границі української держави, але маїяме чисю мілітарне значіння па час неремвря, себто до часу означення границь ми­ровим конгресом або на . основі поро­зуміння обох народів. ' *

Що до підношення Українці» до польських меншостей Державний Се- креїарїят заявляє, що стоїть непохитно из первіснім становищі Української Національної Ради і дати «сім націо­нальним меншостям держави свободу повного національного, культурного і економічного розвитку.

„РЕПУБЛИКА” .Ни знижаю чи на цілий рад міського народа иід Кубані по

часописів. лісі ви ходять по ріж- Тису і Снн. У країн ська держ ан­ии* містах наш ого краю , грома- } ність — отеє к р и т е р ії. якії fi ч'а» дянстви наш е, після застановлений j сонис наш прикладатим е ішклю-наслідком ворож ого наїзду на Л ьвіи „Діла" й „У країнського С лона“, чим р а з то сн.чьніще відчувало потребу одного централі,його ор- їіш у , який бувби іш еловом гр о ­мадської дум ки цілої Зах ід н о ї О бласти У країн сько ї Н ародні,ої РеііублШГІІ — ЛуніІІПХ ИПСТрО- угорських нроп інц ііі: Галичині!, І іу к о ш п т іі З а к ар п ат сь к о ї У країни ,

О рґаи такий хоче з Дстуиігпі „РКП У ІьИ ІК Л “ ,

В пж м ічн стати орі'аннм з а ­галу адхідио-уиріїїиського рену- бдіікнпєі.кого гром адянства. „ І’Е* Iiy ijJH IK A “ буде. розум іється, ч а ­сописом р є н у б,ч и к а її о 1. 1: о- д е - ч о к р а т п ч н и м І б е з н а р т ї і ї - п и м. На стор інках його знайде иін-лін кожна дум ка, яка не суне- речнтіїме основним пріпцппам ре* нубликанізм у і дем ократизму, яка добро загал у етаїнітнме вищ е над партійний чи инніиії який догм а­тизм . Нін х о ч е бути трибуною для Ц ІЛ Ь Н О Г О ШІСЛОІіу кож ного щ ирого громадянина У країн сько ї На род- ні,ої Ренублики без огляду на його партійне переконання, нац іо­н альн у *чн конфесійну п р и н алеж ­ність.

Передовсім одначе „РІШ У- BJIIIKA“ стоятим е р іш уче на становищ і у к р а ї н с ь к о ї д е р ­ж а и н о с т » повної дер ж авн о ї незалеж ності! »сіх україн ськи х зе ­мель під К авказу но Карпати, пов­ної д ерж авн о ї с у в е р е н іт е т и укра-

чно і до і'.- пою . Все, іцо матиме на цілії скріплення У країнсько ї Ренублики, знайде на стор інках його повне признання і як пай- си-іьніїне п ідпертя; асе , Що може шіі'ітн їй на ш коду — безоглядний осуд і безпощ адне поборю вання. Інтерес У країнської Н ародньої Ренублики передовсім — КЧІІІИ Rcipntilicae supi-i-ina lex! ,

Стільки про ідейний бік „Р1І- ІІУ ііЛІІК Н “ .

Що- si: ти ьаеться са мо го у к.ч а- ду змісту Гі техн іч но ї сторони ч а ­сопису. то теп ер зазначим о тільки загальн о отеє: часопис наш ста* ратим еться і змістом і технічною стороною йти В П О В Н І по л ін ії ін ­тересу читачів. Н тій цілії, редак­ція зробить усе м ож ливе, щоби часопис відповів свойому аак- данш о.

З окрему скаж емо щ е, що ба­жаючи інформувати шші загал про те , як будується своя у к р а ­їн ська д ерж авн ість й які норми устан овляє вона для його. , Р1С- ІІУВЛІЩ А" подаватиме п остійно в У р я д о в о м у В і д д і л і важ - піщі розпорядки українського република иі.-ького нравительства — областпого і центрального. 1? ііиш ііх відділах часопис ваш буД“ старати ся подавати все, щ о повинно зн ати наш е грома­дянство , щоби зор ієн тувати ся, як слід, в красних, держ авних і сві­тових подіях,

■ч дня ЗО. січня 1919. lia п і в н і ч в і д Л ь в о в д : На-

Війна за визволення Західньої України,Офіціальне ипвідоя.іенни Українського Ґонеріишого Штиіі)

і в і знищили залізничнії тор на лінії Льнік —Псрс.чпш іь у Меднці.

Ув а г а : Відходячі польські вій­ська в районі Крнстииопіаь-Острів і бела, запалили всі села. Мешканців ра- Оують до чиста; навіть забирають останну одіж,

а дня ЗІ. січня 1919.Н а п і в н і ч ві д Л ь в о в а : Під

сильним натиском Поляків м и залишили Бела. Задля завзятого бою Поляки по­несли великі страти. Поляки перейшли в наступ на Сокаль з боку Заривша і Заболотціц. Коло Заривша горячий біО.

Н іч . іьнчк пітіЛу укр, іб<1г».к. ПОЛКОВНИК М 11Ш К (І # с> к н Й.

ші частішії перейшли в проти .наступ і після горячого бою заняли Кристино- піль і Острів. Ми знищили 7-мнй полк уланів. Комаидаит бригади Вардецькин і ще І підполковник забиті. Поляки самими забитими стратили 200 ч їлоиік. Ми завили iW aro муиіції і харчу. Те- ? ïjçji ведеться насгун п.'! іч’лз.

К о л и Л ь в о в а : досить сильна артилерійська сірілянина. Замічено, що від часу перебувании англійської місії у Львові, польська артилерія не стрі­ляй а .Цитаделі*.

На п і в д е н ь в і д Л ь в о в а : На-

Інформація УТА у газеті "Республіка" про святкування у Києві злуки Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

2 лютого 1919 р. ЦДАВО України, Ф.3505, оп.1, спр.6, арк.ізв., 2.

ЕРІАЛИ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ

Маніфестація на вулиці Хрещатику Києві. Лютий-березень 1917 р.

Демонстрація на розі вулиці Хрещатик і Бібіковського бульвару в Києві. Березень 1917 р.

1

и в' . и ■ 1: и 111 ■ 111 іШУтиииийЩ

Українська демонстрація на Софійській площі в Києві. 1 квітня 1917 р.

Українська маніфестація в Києві. Літо 1917 р

З

Народе України?Тассю силою, волею, слоном стала на землі Українській Вільна Наради*

Республіко. Справдилась колишім давня мрія батьків Troïx, борців за нольности І права^трудящих. Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лотої війни знесидкди паш Край і л»дт«ть, фабрики яозаріь не виробляють, взводи сшіняюгая. заЛішші росхвтдні, гроші о ціні i i x u w i ., хліба зменшилося,

оаступас -голод. По краю розплодились юрби грабіжішкіз і злодіїо. особливо коли ;гпосун«до з фронїу ьіП<ь:;<>, счшнівині кріваву рідню, заколот і руїну иа нашій

Землі. Через все це не ::оглл відбутися вибори п Українські. Установчі Збори а приписаний плішім попереднім Універсалом час і сі 35ор:і, призначені на пииішиійКСИЬ, не МОГЛИ вЬбуГИСЬ, щоб ПрКЯіІЧПІ 3 ІІЛШІІХ рук іииіу ТН«'!ЛСО»у НГіііПІІіиу революційну владу над Україною, установити лад п Народній Республіці нашій *

- Î ■ організувати нове Нратштсльетімк А тим часом, Петроградське Правителю со Народні* Комісарів, щоб повернути під спою вдасть Вільну Українську Рсспубику,, .оповістімо оіПну Україні, інаеилас на наші'землі спої віаська-крленогилрдеїіні.», большсоін;іп,—які грабують хліб наших селян і без всякої платні »цгюздті. Ного • Росі», кс жаліючи наоїть зерна, наготовленого на засів, ьбимюті, испевінпшх хюаєП, і сіють екрім безладдя, злодіянню. безчимстно.

>Ін; Украгі!С^ Цсі^рмьнГРллзГзросЗіли юсе, щоб ке допустити сеї брато- »бивчоТ віАііндвох сусідніх нзродіп, але Петроградське Правніельстоо ие пішло нам на зустріч, і ссае дзг.і кріпаиу боротьбу а нашим Народом і Республікою; хрім того, тс саме Петроградське Правнтсльслю Народніх Комісарі» гіочшіас затягати мир і кличе на мову війну, називаючи V до того ще священною. Знои ■ли0?.9іся іров, знов нещасний трудовії її народ повинен хдастн соос хпгх*.

■* Ми, Українська Пеитрзлміа Рзяа, обрана зЯ^яямі» -Селін, робігііінкіїї і «алдзтш України, на тс пристати ніяк не можемо, ніяких пШі» піддержувати «>е будемо, бо Український Народ хоче миру, і мир демократичний повинний бути як иай- шоидче. Але для того, щоб'ні Руське иравительстпо, пі яке ,иншо не ставали Україні на перешкоді установити той бажаний мир, дія того, щоб вести свій КрзП до ладу, до тнорчої роботи, до скріпленім революції та воді нашої, ми, Українська Центральна Раза,сповіщаємо всіх громадян України: o/,««id Украінс^чд Наради* Рсгяубдіха стає «амосїіДябю, хі від кого яезаеемиою СІНхся Суас?ш;п ' ДфШСО» Українського Народу. Зо всіма сусідніми державами як то:. Росія, ІІолмиз. Австрія, Румннія, Туреччина та тни», ми хочемо жити в' згоді і приязні, але ні одна з них ііс може втручатися п япігм Самостійної Української Республіки,— вдасть у цім буде належати тільки Народові України, іменем яког<^поіні зберуться Українські Установчі Збори, будем.радіші ми, Українська Центральна Рад», нргд- ставніш* робочого народу сслня, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме казну .Ради Пародіях Міністрів*.

Насамперед, приписуємо Ираїжтсдтетву Республіки-нашої Рам Н.цюдиіх Міністрів-від сього дна вести розпочаті нею вже переговори про мир а

.‘Центральними Державами цілком самостійно і довести їх докіїнія, не зважаючи кі на які перешкоди з боку якіх-нсбудь иіниих частин бувшої РосіНсько» Імперії, і установити мнр, щоб наш Край росиочап свос господарське жигтп а спокою і вгоді

До тах званих більшовиків, та ішших напленнкір, т о нииіать та pyllnyx>ïv наш КраП, приписуємо ІГрзинтсльстну Україно»! Нлроднілї Рсспублії:« тоердо і {кшуче в>ятисі. до боротмїіг a jh k 'U. а всіх гром ^и нашої Ресиубдіки м ш :» < м ке жалуючи к і л я боронити добробут і свободу. Наша Народня Українська Держава ііовишіа бути пичншена од насданних а .Петрограду насильників, які Топчуть 'права Уі:рапісь;:оТ'Республіі:н.

Незмірно тяжка війна, розпочата буржуазнікні Ііравитслістваміг. тяжко зму­чила наш Народ, вже знищила наш КраП, розбила господарство. Тепер тому мусіиь бугн кінець, з тим, як армія буде демоЛлізуиатисц нр^шісусмо одпускати яе-яшіх: після підтвердження мирних переговорів роспуститн армію зовсім. Потім, замість постійної армії, ззпести народи» мнлшдю. щоб оіПсько наше служіио охороно» робочого народу, а не бзвинхяи пакуючих верств.

Поруйковаиі віПною і демобілізаціє» місцевостн мають бути відновлені за воміччю і заходом вашою Державного Скарбу. Коди вояки наші повернуться ао дому* народні ради, воаоеііі, повітові та тородсь^а думи мають бути переонбрат • час, якнП буде приписано, щоб і вояки наші маан » них голос, а тик часом, аби встановити иа місцях таку ввзсть, до якої б мали довірья і яка б опірадась на псі рсволюцШмо'демократичт верстви ллр<х\у, ПраантельствЬ повинно закли­кати ао співробітанцтвл рази селянських, робітничих і солдатських депутат», *кбраннх\ з иісцеоої дюдііост^

В справ» земельній KOvTew, вибрана на остлнніП ccccif наїніП, уже рнребид* aaur.ii про передачу землі трудовому народом без аикуоу. ириПниоти за основу «касування іиБсноетн^окізлізацію землі, згідно а нашою постановою на восьмій ссссії. Закон сей буде {ю.тлянспо за кідька день п г.овнііі Центрзльнііі Раді.

Рада Народніх Міністрів в;иіте всіх заходів, щоб передача землі в руки тру» дощик ще до початку весняних робот через зечельні комітети неодмінно відбулась.

Л ;си, »»оди і псі бзгацтиа ишемні^як д<>бр» Українського, трудящого народу, переходить и пор;;.г:;уланий Української Народньої Республіки.

Кінна також відібрала на себе псі трудові робочі сили нашої країни. Більшість даподіі’, <! дЛри'.-, маїїсгсрснь виробили тільки тс, що було потрібно дди віГнш, і народ зоетассл зовсім без товарів. Тепер війні кінеии Отож нрчиисуско Раді Народніх Mmicfpiti исгаііио приступити до переясдеініп всіх за&одіа і «фабрик на мирінні стан, иа вироОлсунс продукт», потрібних насамперед труд.чшчч масам.

Та сама війна наплодила сотні тисяч безробітннх, а також : іпзалпіи. В Са- мосіііініГі Нар ідніЛ Республіці України не помісей терпіти ні один трудящий чо» ловіїм Ііраинтсльство Республіки мас підін'.ти п]юмис:овість Дсржзші, мас ролю* чать творчу роботу в усіх галузях, де всі безробітні могли 6 наііти працю і при­класти свою силу і—вжити всіх заходів до злбсзіісчсшія скалічених та когериіо*.

За craj>ofо ладу торговці та р1жн£ иоссрсдники наживали з бідних прмпшб» лсиих клясів величезні ь'аніїг.ии. ОдіпшІ Українська Народім Республіка бере в спої руки наГножніЯші галузі торговді і весь доход з неї потратить на користь народу. За тоиарлми, які будуть перевозитись з за кордону і вивозитись з ; кор* аон, буде дотладаті* сама Держава наша, щоб не було такої дорожнеч^, яку терплять наПбідіїіЛші кляси \е|>ез спекулянтів. Праоигельстзу Республіки па ви» тіонання сього приписуємо зробити і представити на затвердження законі про це, а також про монополію за.шз, шкури*, тютюну і ишонх продуктів і товари*, з яких наіібільше бралося прйбуткіи з робочих клясів, »іа користь нетрудящихся.

Так само приписуємо встаиорати лержлзио-народній контроль над всіма бан­ками. які кредігами, позиками нетрудовії» масам допомагали визискувати клкек ірулосі. Олнниі позичкова х:оміч банків мас дзаатися головним чином на піддери*

• ку̂ , трудового населення та розвиток иародиього госнсоарстеа Української Народ* ііьоі Республік:*, а не нл спекуляцію та ріжні банкові скспдіюатаиіі і визиск.

Н а ‘грунті бездадія, неспокою о житті та. недостачі продукті» росте нсадо» г.олешм серед дс*м:;ої части лю.Псостн. Тим мсодололсіїнси користуються ріжні темпі сили і підбивають ііссаідомих людей д» старих порядків. Gi темні сили хо­чуть знову ноьернути псі вільні народи під санне «аі»ськс ярмо Росії. Рада На- родіііх Міністр::! повинна рішуче боротися а усіма коктр^реиолюціЛннии силами.А всякого, хто кликатиме до повстання проти СамостіПиої Української НародньоІ Республіки, до поворот)1 старого ладу, тор> карати, як за державну зраду.

Всі демократичні свободи, проголошені третім Універсалом, Українська На* родич Республіка підтверджує, і з—окрема проголошує: у ЄаиостіГшііі Народній Українській Республіці «сі нації користуються правом идціонддьио<нсрсоиади(о1 автономії, признаним за иіікн законом 9-го» січнії.

Всього, чого з вичисленого н сім Універсалі не встигнемо зробити ми, Централь* на Рада, в нлЯблнзчііх тижнях, тс повно довершать, справлять і до останнього ио*

. рядку п[)ііпслуіь'Ущ*лї»к.іЛ'і Уь»лчльмі̂ г«!>х*..-. 'М*. <w-«p>a^iiii*v.a‘шим провадити ьнік>р;і до них як наПиидміІше, вжити всіх заходів, щоб тдраху* , нох голосів закінчено як наііскоріщс, щоб за кілька тижнів зібралися « наші Установчі Збори—паГівищнй господар і впорядчнк Землі нашої— і закріпили сво­боду, лаз і добробут конституції Незалежної Украіиської НародньоІ Респубаікії на добро всього тру.ідщого народу—тепер і на будушну.

Сьому ІІднвнщсму нашому органові належатиме рішити про федератнвн^а ввя>оК\/пзродніии республіками бувшої РоссіЯскоІ держави.

До того часу всіх громадян Самостійасої Української Народньої Республіки кличемо непохитно стати па сторожі добутої поді т» прао вашого Народу і псіма силами боромити свою аоаю тл всіх порогів сслдік&о-робігиичої Самостійної Республіки Україмської.

тз, игшаж Я к J

Четвертий Універсал Української Центральної Ради, яким проголошено незалежність Української Народної Республіки. 22 січня 1918 р.

/

б

Тимчасовий основнії накой

про держ авну сам остійність укр аїн ськ и х земель б у в ­ш ої а в стр о -уго р сь к о ї м онархії

ухвалені Українською Національною Радою на засіданні дня ІЗ. падолиста 1918.

Артикул 1.

» Назва.Держава, проголошена на підставі права самоозначення народів

Українською Національною Радою у Львові дня 16. ‘жовтня 1918 року, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно Українцями, має наяву З ахід на-Укр аїн сь ка Народня Републ ика*

Артикул II.

Границі.Простір Західно-української Народної Ренубликп покривається

з українською суцільною етнографічною областю н -н о ж а х бувшої австро- угорської монархії — то є а українською частішою бувших австрій­ських коронних країв Галичини з Володимирівн) і Буковини, та 8 укра­їнськими частями бувших угорських столиць (Комітатів): Сниш, Ш ариш, Земляни. Уг. Верег, Угоча і Марморош, — як вона означена на етно­графічній карті австрійської монархії Карла барона Черніґа E thnogra­phische K arte der österreichischen Monarchie, entworfen von Karl Pi-ei- herru C zern iherausK eg-ehen von der k. k. Direktion der adm inistrativen S tatistik , Wien 1855 Maasstab 1: 864.000).

- .-- i; ■ [.и

Артикул III.

Д ерж авна суверенність.

* Отел держ авна територія творить самостійну Західно-українську Народцю Ренуб.-іику.'H’? tл е д " г : Артнкул IV.

Д ерж авне заступн ицтво.

П рава влади ім е н е м Західно-української Народньої Ренубликп ви­конує весь єї народ через своє заступництво, вибране на основі за ­гального, рівного, безпосереднього, тайного і нропорціонального права голосования без ріжннці пола, На сій самій основі мають бути вибрані

ґ

. . _ і —

Установчі Збори Західно української Народньої Републнкп. До часу зібрання Установчих Зборів виконує всю власті. Українська Націо­нальна Рада.і Державшій Секретаріат.

Артикул V.

Герб і прапор.Гербом Західно-української Народньої Ренубликп «: Золотий 'лев

на синім полі, обернений у свою праву сторону. Державний прапор « синьо-жовтий. Державна печать мав довкола героу манись: Західно­українська Народня Реиублика. — ^

З А К О Н;і дня 21. падолиста 1018 р. про тимчасовою організацій» суді» і власти суданської.

До предложения Державного Секретаріяту постановляв Українська Національ­на Рада :

§ І.Закони і розпорядки, на підставі котрих в бувшій австрійській державі ви­

конувано судівництво, о скільки вони не противлять ся державності! Західно-Укра­їнської Народної Рспублики ост/іють аж до їх зміни, зглядно знесення в правнііі силі і на їх підставі мав ся дальше вести судівництво.

§ 2.

Всі закони і розпорядки, які мали на ціли охорону прав і інтересів бувшої австрійської держави, ї ї армії та ї ї органів, як також охорону прав і інтересів бувших ї ї коронних країв, мають від тепер анальоґічно примінювати ся для охо­рони прав і інтересів Західно-Української Народної Републики, ї ї армії та ї ї о р ­ганів.

§ 3.Всі суди, які знаходять ся на території бувшого ц. к. висшого Суду краевой*

у Львові, стають судами Західно-Української Народної Републіікн і б обовязані в ї ї імени виконувати дальше спорове, неспорове і карне судівництво.

§Всі аґенди, бувшого ц. к. австрійського Міністерства судівництва переняв на

области Західно-Української Народної Републики Секретаріят судівництва, до яко­го будуть належати також іменовання судових урядників. Судїв імену« Державний Секретаріят на предложение Секретаря судівництва.

§ 5.Артикули 1.. 5.. уступ 2. артикулу б., артикул 12. і уступ 1. артикулу ІЗ. ос­

новного закона з 21. грудня 1867, ч. 144. В. 3 . Д. про судейську власть зносить ся, та на їх місце входять в житте приписи сего закона.

' § є.Ц. к. Повітовий Суд буде звати ся „Повітовий Суд Західно-Української На­

родної Републики*'.

Закон про самостійність Західно-Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 р.

у 4.2. Цїна 50 сот.

УКРАЇНАперша нова часопись на землях висвободженої галицької України. Виходить принагідно.

Ж овква, субота 16. листопада 1918.

П І Д О Р У Ж І Я !У к р а ї н с ь к и й Н а р о д е !

В СЇЙ х в п л п .в а ж и т ь с я допя Твоя, д о л я Твоїх д їти П , Твої« в н у к ів 1 п р а в н у к ів !

В ели ка о ьв іто ва в ій н а , в к о тр ій п о н л п л о с т іл ь ­ки кр ови 1 сдїз, в к о тр ій п р о п ал о о т іл ьк о Т вого добра — с к ін ч и л а с я ти м , щ о в о н а зр уй н о в а л а с тар іїй неоправедлЕш пй п о р яд о к і за стави л а во ї нар од и б у д у в а т и н о ви й .

.Кождин нарід має бути вільний 1 рівний, паном на своїй власній земли І О д п н н а р ід н е о ьм іє вж е б іл ьш е п а н у в а ти п а д д р у г и м и — пр оголоси в а м ер н кан ьски й п р е зи д е н т В і л ь з о н , — то м у , щ о тв іїе р іш н е воли ке н е щ а ст е П ІШ Л О н о в Ч О ГО н и ­н і аго я к т іл ь к и 3 того , щ о од н і н а р о д и п а н у ­вали І б о га т їлн ; д р у г і е л у ж п д и і п п д їл и .

Л в с т р ій с ь к н й ц ісар у ово їм м а н іф ест і з д н я 10-го ж о в т н я п р и с т а в н а с ї д о м а г а н н я В іл ь- | иона і в і з в а в у с ї п о н е в о л е н і в А в с т р і ї народи, щ о б и к о ж д п й н а с в о ї й з е м л и у т в о р и в в л а с н у н а ц і о н а л ь н у д е р ж а ­в у й о б і і і м п в с в о ю ч а с т и н у с п а д к у н о А в с т р о - У г о р щ п і г ї .

В с і а в с т р ій с ьк і н а рол п о сти к п п у л п о я б у д у ­вати ©вої д іо и їти чи і х а т и . Н е о ста вся п о за д у й укрн їнськг ій н а р ід в ід П е р е м и ш л я п о Ч е р н і в п ї. У стам и м н о го ти с я ч п о г о зб о р у м у ж іл д о в ір я пр оголоси в в ін у Л ь в о в і д н я 19. ж о в т н я свою державну незалежність І самостійність та поклинав Українську Національну Раду.

А встр ій сь ко п р а в и т е л ьс тв о п р и з н а л о У к р а ­їн с ь к у Н а ц іо н а л ь н у Р а д у І з а я в и л о д н я 31.. ж о втн я , щ о д о п а н о в а н я н а зе м л ї о а м е ш к а л ій > к іш н ц а м и н і х т о п о м а в . п р а в а , т і л ь к о с а м у к р а ї н с ь к и й н а р і д

Н а о сн о в і то го п р ава , п р и з н а н о г о і В іл ь зо - н о н І А вс т р ією , в а й м и л о у к р а ї п о ь к с в і й ­с ь к о д н я і . п а д о л и о т а Л ь в і в . У к р а їн с ь к а Ц а ц іо н а л ь н а Р а д а п е р е й н я л а в ід а в о т р ій о ь к и х властей , н а й в и о ш у у п р а в у у к р а ї н с ь к и ­м и з е м л я м и і п р и с т у п и л а д о б у д о в и

ь к о ї Д е р ж а в и , в я к ій н е б у л о б и д і н ев о л і,

в в ц ер п щ я : х в и л я х н а ш о ї н о в о ї д е р ж а в и позву- л ю т и й і з а в з я т и й п р о т и в н и к у-

'ОДУ- — П е р е д л и ц е м ц іл о г о с ь в і- с П о л я к и з а я в и т и ,щ о у к р а -

гтШ іпугггг і» <1' рТй іт ігйі Сута вічним най->м го р с т к а н у ж и н - т м о о з н а ч е н я , х о ч

п р и з н а л а П о д я ­

кам п а у к р а їн с ь к ій з о м л і і п о в н у р івн о п р ав н іс т ь і свободу.

Та наші Поляки заявляю ть, що не хочуть з нами жити по братерськи, тілько хочуть бути й дальше нашими панйии, та що ми мусимо їм служити.

С ей н а ш во р ог п е ч п с е л ы ш й щ о правда, т а в ін с и л ь н и й , бо м а в доси всю в л а с ть у сво їх р ука х . В ін д о тп н е н о к п н е сво їх претепсГй, доїси м п н е п о ка ж ем о й о м у до очей , щ о у нао сила, щ о у нао є д н іс ть , п о р яд о к і право.

До того мусимо мати передусім своє вій­сько, нац іональну армію! Сих хоробрих і без­смертною славою окритих відділів, які в сїй х ви л ї м ає під рукою У країнська Національна Р ада, з а мало!

Т ілько велика нац іональна арм ія в цїлім краю , зо р ґан їзо ва н а і гото ва , мож е переко­нати всїх противників, що дарем на їх злість і ж ад о б а пан увяти над нами!

Коли с ьв іт побачить, що український нарід став збитою лавою я к один м уж і тримає в руках зброю, то загальний мировий конґрес, який збереть ся в най- близшім часї для перебудови політичного ладу на сьв іт ї, признасть самостійність українського народу і відкине забаганки його ворогів.

У країнський Н ароде!Ми не кличемо Тебе на нову війну! М и взи ва єм о

Тебе т іл ь к о , щ о б Т и з р о зу м ів н е б езп еку х вп л і. станув Із зброєю в руцї на сторожі Т во го права. Т во го м а й н а , д о л ї т е п е р іш н ь о г о і б у д у ч о г о но- к о л їн я . С т Ілько пролив Ти найлїпшої крови за чуж у справу, був вірний і хоробрий; постійже ще^ороткин момент за найсьвятїйш і власні права, за нанцїннійше власне добро, за землю 1 волю !

К о л и у нао б у д е в е л и к а н а ц іо н а л ь н а ар м ія , то т р у д н а о п р а ва упорядкування н о в о ї держави зр о б и т ь с я ско ро і л е гк о ; без великого війська за­панував би нелад, а з н ь о г о ско рп стали-б т іл ь к о п р о т и в н и к и . __

Т о м у к о ж д и й , щ о т іл ь к и зд ор ови й , н е х ай іг а с у е с я д о у к р а їн с ь к о ї а р м ії! „ „ ттГ

К о м у т іл ь к о доля Рідного Краю к о м у н е б а й д у ж е Щ а с т е д іт е й і в н у к ів , х т х о ч » панщини, х т о н а т о м іс т ь б а ж а в д л н во г о л а д у , х т о н е х о ч е б іл ь ш е во п ї, т е м н о т і і у б о ж е ств і, б> і п о ш т у р к у в а н в м . то й зар аз я в с т інд о у к р а їн с ь к о г о в ій с ьк а .

Заклик до західноукраїнського населення стати на захист української державності. 16 листопада 1918 р.

, іниашой я -дантаод оаожйіпі

нойЬйд.іа

V

перша нова часопись на зем лях внсвободжемої укр а їн сько ї землТ. Виходить принагідне.

Ж о в к в а , середа 6. листопада 1918.

Укра їнський Народе!Голосимо Тобі святу вість про Твоє ви­

зволена з віковічної неволї. Від нинї Ти го­сподар своєї землі', вільний горожанин Укра­їнської Держави.

Дня 19. ж овтня Твоєю волею утворила ся на українських землях бувш ої Австро Угор­ської монархії Українська Держава і її* най- вкеша власть Українська Національна Рада.

З нинїшнил днем Українська Рада обняла власть в столичнім містї Львова 1 на цілій території Української Держави.

Український Народе!. Лпл«:- Уепаїкдь̂ ої. Д ержави п Твоїх руках.

Ти станеш як непобідимий мур при Україн­ській Національній Радї І відіпреш веї во­рожі замахи на Українську Державу.

Заки будуть установлені органи держ авної пласти в законнім порядку, українські орга­нізації по містах, повітах і селах маю ть об­няти веї державні уряди, краєві і громадські уряди і в імени Української Національної Ради виконувати власть.

Де сього ще не зроблено, дотеперішні не­прихильні Українській Державі уряди маю ть бути усунені.

Веї жовнїри української народності! під­лягають від нинї виключно Українській На­ціональній Радї і приказам установлених нею військових властей Української Держави. Веї вони мають стати на ї ї оборону. Українських жовнірів з фронтів відкликуєть ся отсим до жави™ Краю на об°Р °нУ Української Дер-

Все здібне до оруж а українське населення має утворити боєві відділи, які або війдуть в склад української армії, або на місцях ооерігати-муть спокій і порядок, особливо

бути оберігані зелїзниця, почта і т е ­леграф.•/орожанам Української Держави без

ріжниц« народності! і віроісповідання запо- ручаеть ся горожанську, національну І віро-

рівноправність.

Національні меншості! Української Держа­ви — Поляки, Жиди і Німцї — мають вислати своїх відпоручнн’сів до Української Національ­ної Ради.

Аж до видання законів Української Дер­жави обовязую ть дотеперішні закони, на скільки вони не стоять в противенстві до (снов Української Держави.

Як тільки буде забезпечене і укріплене і-тнування Української Держави, Українська Національна Рада скличе на основі загально­го, рівного, безпосеред юго і тайного ви­борчого права Установчі Зборм, які рішать ЇГРО дальшу будУпКіСГЬ У>йр?іїв£Ь-VСм Д з

Склад утвореного Українською Національ­ною Радою кабінету і його програму ого­лосить ся.

Український Народе IВеї свої сили, все посвяти, щоб укріпити

Українську Державу!Львів, 1. падолиста 1918.

Українська Національна Рада.

П о обітятю пласти в Л ьво в і видала Укр . нац.Рада до населена Львова таке оповіщене:

Д е н а с е ле н н М . Л ь в о в а !Волок» укрп їнського народу утворила ся на

У кр а їн ськ и х аем лях б увш о ї* Авітгро-угорської М онархії.

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА.Н айвн ош ою держ авною властю Українсько ї

Д ерж ави «УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА.

З іш и їш н п м днем Українська Наоціопальна Рад а обняла власть в столичні* и іс т ї Л ьво ві.: Н а ц іл ій територ ії У кр а їн ська Держава.

Д а л ь ш і зарлд ж еня видадуть ц и вільн і і еькові органи Укр а їн сько ї Нац іональної Ргздя.

Влгш аваєть ся иаселештя до супокою 1 І* °" с л у х у ти м зарядженим.

УСтаття про створення ЗУНР у газеті «Україна». 6 листопада 1918 р.

В І С Т н и кдержавних законів і розпорядківЗ ахідної О бласти Української Н ародної Республики.

1. Випуск. Виданий 31. січня 1919. Річник 1919.

З м іс т : (ч . 1—7 ) 1. У х и п л а У . Н . Р .п р о зл у к у З а х ід н о - У к р а їн с ь к о ї Р е п у б л и к и а У к р а їн с ь к о ю Н а р о д н о ю Р е с п у б л и к о ю . — 2 . З а к о н п р о с п о с іб о п о н іщ у в а н я з а к о н ів і р о з п о р я д к ів . — 3 . З а к с у і доповняючий с т а т у т У. Н . Р . — 4 З а к о н п р о Виділ У . Н . Р . — 5 . З а к о н п р о н е з а й м а н іс т ь ч л е н ів У . Н . Р . — 6 . Р о з п о р я д о к в с п р а в і в о єн н и х ч и н и тьб о с іб н с о б о в я за ііи х д о в ій с к о в о ї с л у ж б и . — 7. Р о з п о р я д о к в с п р а в і в и п л а т и о д н о р а з о в о г о н а д з в и ч а й н о го д о д а т к у чи н н им у р я д н и к а м і ф у н к ц іо н а р я м д е р ж а в н и м , у р я д н и к а м і ф у н к ц іо н а р я м у п р ав н ен и м д о е м е р и т у р и , в д о в а м і с и р о т а м п о н и х т а р о б іт н и к а м з е -

1.

УхвалаУкраїнської Національної Ради з дня 3. січня 1919 р. про злуку Західно-Укра- їнської Народної Републики з Українською

Народною Республикою.

Українська Національна Рада поста­новила :

Українська Національна Рада, вико-,, нуючи право самоозначеня Українського" Народу, проголошує торжественно збди- ненє з нинішним днем З а х і д н о - У к р а - ї н с ь к о ї Н а р о д н о ї Р е п у б л и к и з У к р а ї н с ь к о ю Н а р о д н о ю Р е с ­п у б л и к о ю в одну, одноцільну, суве­ренну Н а р о д н у Р е с п у б л и к у .

Зміряючи до найскоршого переве­де ня сеї злуки, Українська Національна Рада затверджуе передвступний договір про злуку, заключений між З а х і д н о ­у к р а ї н с ь к о ю ^ Н а р о д н о ю Р е п у - б л и к о ю і У к р а ї н с ь к о ю На р о д н о ю Р е с п у б л и к о ю дня 1. грудня 1918 р. у Хвастові, та поручав Державному Се- кретаріятови негайно розпочати перего,-

вори в київським правительством для сфіналїзованя договору про злуку.

До часу, коли зберуть ся установчі збори збдиненої Республики, законодатну владу на території бувшої Західно-Укра­їнської Народної Републики виконує Українська Національна Рада.

До тогож самого часу цивільну і вій- скову адміністрацію на згаданій терито­рії веде Державний Секретаріят, установ­лений Українською Національною Радою, як її виконуючий орган.

За Виділ Української Національної Ради:

Др Горбачевсьнвй, в. р. Др Пегрушевнч, в. р.

2.

Законз дня 4. січня 1919 р. про спосіб опові-

щуваня законів і розпорядків.

Українська Національна Рада поста­новила :

Ухвала Української Національної Ради про злуку Західно-Української Народної Республіки і Української Народної Республіки. З січня 1919 р.

у У Н І В Е Р С А Л

Д И Р Е К Т О Р І Ї У К Р А Ї Н С Ь К О Ї Н А Р О Д И Ь О І

ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОІ РЕСПУБЛІКИ.ДИРЕКТОРІЯ ОПОВІЩАВ НАРОД УКРАЇНСЬКІ.’ ПРО ВЕЛИКУ ПОДІЮ В ІСТОРІЇ ЗЕМЛІ НАШОЇ УКРАІНОЬКОІ.

3-ГО ОІЧНЯ 1919 РОКУ В М.СТАНІСЛАВОВІ УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗАХІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОІ РЕСЦУБ. - ЛІКИ,ЯК ВИРАЗНИК ВОЛІ ВСІХ УКРАЇНЦІВ Б.АВСТРІЙСЬКОЇ ІМ­ПЕРІЇ І ЯК НАГіВИЩИЛ ЇХНІ.і ЗАКОНОДАВЧИЙ ЧИННИК,ТОРЖЕСТВЕН­НО ПРОГОЛОСИЛА ЗЛУКУ ЗАХІДНЬОІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОІ РЕС­ПУБЛІКИ З НАДНІПРЯНСЬКСЮ УКРАЇНСЬКІЇ) НАРОДНЬСЮ РЕСПУБЛІ­КОЮ В ОДНОЦІЛЬНУ СУВЕРЕННУ НАРОДНЕ) РЕСПУБЛІКУ.

ВІТАЮЧИ З ВЕЛИКОЮ РАДІСТЮ ЦЕЙ ІСТОРИЧНИЙ КРОК ЗА­ХІДНИХ БРАТІВ НАШИХ,ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОІ РЕС­ПУБЛІКИ УХВАЛИЛА ТУЮ ЗЛУКУ ПРИНЯТИ І ЗДІЙСНЯТИ НА УМОВАХ, ЯКІ ЗАЗНАЧЕНІ В ПОСТАНОВІ ЗАХІДНЬОІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОД- НЬОІ РЕСПУБЛІКИ ВІД Й-ГО СІЧНЯ 1919 РОКУ.

ОДНИНІ ВО ЕДИНО ЗЛИВАЮТЬСЯ СТОЛІТТЯМ ОДІРВАНІ ОД­НА ВІД ОДНО! ЧАСТИНИ ЕДИНОІ УКРАЇНИ - ЗАХІДНО - УКРАЇНСЬ­КА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА / ГАЛИЧИНА, БУКОВИНА, І УГОРСЬКА УКРАЇНА / І НАДДНІПРЯНСЬКА ВЕЛИКА УКРАЇНА,

ЗДІЙСНИЛИСЬ ВІКОВІЧНІ М РІЇ, ЯКИМИ ВИЛИ І ЗА ЯКІ - УМІРАЛИ КРАЩІ СИНИ УКРАЇНИ.

ОДНИНІ в ЄДИНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКА НАРОДНЯ РЕС­ПУБЛІКА.

ОДНИНІ НАРОД УКРАЇНСЬКІЙ, ВИЗВОЛЕНИЙ МОГУТьНІМпоривом своїх власних сил, мае змогу об'еднаншши друн-НШИ- ЗУСИЛЛЯМИ ВСІХ СВОЇХ СИНІВ' БУДОВАТИ НЕРОЗДІЛЬНУ САМОСТІЙНУ ДЕРЖАВУ УКРАЇНСЬКУ НА БЛАГО І ЩАСТЯ ВСІ,0- .ГО I I ТРУДОВОГО ЛЮДУ.

22 СІЧНЯ 1919 РОКУ |У М. КИ ІВІ.

Р Е С П У Б Л І К И

Г О Л О В А Д И Р Е К Т О Р І і /М ш

лУніверсал Директорії Української Народної Республіки про Злуку з Західно-Українською Народною Республікою. 22 січня 1919 р.

т?

Проголошення Акту Злуки українських земель на Софійській площі в Києві 22 січня 1919 р.

Проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР у Києві. 22 січня 1919 р

Молебень на Софійській площі в Києві з нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. У центрі — Симон Петлюра та Володимир Винниченко. 22 січня 1919 р.

Л . “ У

Урочисте проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 р.

Святкування Дня Злуки УНР і ЗУНР у місті Калуш. 8 січня 1919 р.

C A R T E D E L ' U K R A IN E

P R E S E N T E E A L A C O N F E R E N C E D E P A I X A P A R I S E N 1 9 1 9

\ P A R L A D E L E G A T IO N U K R A IN I E N N E

L a R é p u b l i q u e

UKRAINIENNEE e M U »u 1 1 kasaoca?

Мг

Французька карта Української Народної Республіки. 1919 р.

У К Р А ЇН А DIE UKRAINA

у своїх етноґраф ічних м еж ах

in ih ren eth n o ­grap h ischen G renzen

9. (22. Січня) 1918Проголошення Ненадежности Української Народяьої ? so -

ГЬО.ІІКХ

Антропольогічна табеля по академіку Волкову, іванозському й ин. Anthropologische Т abeile nach Akademiker Wo!kofF; Iwanowskij ц. а.

у г аЯ и і\ ти взрн і-п гах І «аю - :ра їи вьк і р«ю «*одіЯ іи п арт ії аг.пи'он іь ta cow s> екчіс-уодингі № І-ІИУ Л ум у t ü ІІОСЗІК. 0Д «ачг і. Н а У »Чаш ині • - іи м о а м ш * DiKLitii fi « іП м ах 2 'iu u 4 » u s й ерг - H t4iTpa.ii.uy Р ад у . Про- додержу*- с лон а . С од ащ іяср - ічмо К и їв . У к р а їн а , заа и ш « « « і;раїасі..кі в ій с ь к а ііід б ір а ап ь реак ц ій н о го г е т ь м а н а Скоро- ір . р і‘-':і:ад Л вегро-У горш ін ін . і У к р аїн ц і« п роти гетьманш. • у К н їв і п о ст а н о в л я є спол ук у користовую чи загар б у ю ть го к іїо в а •'!!. \ 'Ш . IUÜ). і I p it ио* S ^ e . ІІ ім і га'ім им с ір ем л ін -

\ в с і у к р а їн с ь к і оОлачти,

GESCHICHTE.vere in ig t. <l(!5Hcn H au p ts tad t Kv iui.M-hc Reich ganz O steuropa. fj durch .Mis«-limijc de r .Slawen m it aiil'haU &i, es w urde /.e rstiirt. und Kafizicu von den Polen, d ie iibri;; "an /. l 'k ra iu a d e r miililosen polhi ■lie uk ra in ische N ation z u r Collis V olkskriege (.1018. llc tjm an Clin jajdav) a ls ein vollkom m en autoin ■len AiilVtsind des lle tjm an s Maze d ie A utonom ie d e r L 'k raina (I7>i die.se ru ssische L 'n»erdrück uujr. <1 gescllj-ehafteii und V erschw örung I 'a rte ien mit l 'n abhäng igkeifep ri hc ln ing d es S p rechverbotes vom erste. I>uma. da» W ahlgesetz 1 HO der U krainer nueh sch lech te r a ls Schulen* tro tz hartem polnischem V olkspa rlam w u . Ks w ird d ie Ui A ntonoiu ie , b le ib t a b e r ihrem \V Kol.sehewiken. d ie K yjiw halt! ei •Jli. F e b ru a r ISM.8). W iedererober re»ktioiiiireii 1 Ictjum ns Skornp.ai fall Ö ste rre ich -1 'ngan ts; Prok lin den lle ijin an . H innahm e K vjiw s I’e-ichlnli z u r Veroinisrung von O a nsn iilzend . erobern d ie i ’olej**— erobere. ab ei du rch e ine K jt e rs tre b en eitien s c lb s ta m /

^ / а ї н с ь к і н а ц іо н а л ь н і б ар и н е я с u k r a in i s c h e n N a t io n a l f a r b e n

Гетьман I. Maucna tletjman t. Mazep»

У к р а їн с ь к и й г е р б \ D a s U k r a in i s c h e W a p p e n

Німецька карта Української Народної Республіки. 1918 р.

C s p .t û з л у ч е н н я Г а л и ч и н и .V

КИЇВ. 22-1. По відомостям із Стачі- славоза по всій території Галичини »-ц- буваються врочисті свята з приводу з л у ­

ки всіх українських земель б одну Ук­раїнську Народкю Республіку. Селянство, робітництво, військо з націонгльними прапорами, строєзим порядком з музи­ками то співом національних пісень їде по декорованим національними україн­ськими прапорами улишзх і внсловл*£ памнтний день 3 січня. На святах ви­ступає багато промовців, котрі в п он е­сених, палких словах поясняють селян­ству, робітництву, вояцтву значіння чье­го великого свят* ДЛЯ ВСЬОГО у к р г і Н С Ь -

кого народу. У ГА .

J V

Припучев п Західньоі Унра- інськоГ Р еспубліки до Ук­

раїни.До головного отомана Укра-

ін ського-Р еспублікан ського вій­ська С, Петлюри.

йиїд. Із С таніславова З/і, 84.У країн ська Національна Р а ­

да західньої Української Народ- ньої Республіки на засіданні дня 3-го січня одноголосно у х ­валила й торж ественно прого­лосила прилучення своєї тери ­торії до Укр. Народньої Р е с п у ­бліки в одну одноцільну сам о­стійну Українську Народню Р еспубліку. Хай злука, спаяна спільною пролитою кров'ю обох бувш их Р еспублік, доверш ить мрію і щ астя робочого україн­ського народу.

Державний секретарь

ВІтовський.

До П акодйv< >. И іиі-ф а ІЗаут-

ри.ш;х Сире» і * підстамі «годи і ü - ' V 8Î.V‘n Пі Д р Петрумевчча—і і в ‘«розумінні о lia, дл;Г Галлчини •j u jnaiùTbc;! до слу:; ,.** ц-<, а д м іи і-

jfîipficji па ПршщшрявськШ -Україні всі фахові сили у Гя.тігчигія я к : по- вгп:-.-,исарп, р<йф.-»раиїй, праваакії { не і наш і урядовці t i ’j адміністрації. Баї, хто бажав працювати, мають негайно зголоситися в Др. Осада К( ) Г У Т А (Ту бер н і ял ьа я й буди цок), для реєстрації а готована прохан­нями, документами і curriculum vitae Реєстрація провадяться від ]()—12 год, дня.

По скіпчеаию реєстрації буде ула­штований короткий тер міновий курс про .місцеву адміністрацію, обгово­ряться план праці і тимчасову службову ирагматаку.

Губерніяльний Комісаріат Поділля.

❖

;

Гоаш-зтл Ззкідзьо-Уярзійсьнзі Рес- щШт ДО ДзрІТЗрП. ‘

Ю с іт я я в ід б у л а с ь у р о т з с т а н а р а д а Д и р е к т о р і ї н Р а д а М І и істр ів У. її, р. з приводу о б ‘ед. панна Західйьої Української На- родимої Роспубліха з У кр аш еь* ; кою Народньо» Республіко». Н а д о параду прибула делегація З а х ід ч ь б ї У к р а їн с ь к о ї Р е с п у б ­л ік а я с к л а д і: г о л о в а д ел егац ії Лоіза Б а м ів с ь к о г о , п р е з и д е н т а На-

і ціо.нальнрї Р а д и іс и д о р а ■ Г о л у­бови ча, с е к р е т а р я зак ор д он н и х ' с п р а в Л о н г іа а Ц о гел г-.сь к о го , Віт» ти ка, д о к т о р а Б у р я ч п п с ь к о го , Ів а н а М ирова, В іт о в с ь к о г о , Пер- ф е д ь к о г о , В . С т : ф а н п к а . Я р о с ­л а ва О д е с а и ц ь к о г о , І в а н а Сілець-. ; к о го н П а в л а тІа 'ік ін о ь к о г о . Д е- .• д е га ц іа в р у ч и л а Д и р е к т о р ії оді1 | дуючу г р а м о т у : В ір и т е л ь н а гра* м с та до С й іглоТ Директорії Ук- раїнської Народаьої Республіці п■Ч К и ї» і і Т о л з ц д ід її& ц іо н а д ь н о ї/ '

Матеріали періодичних видань 1919 р.

' П вш тозі г н з г з п з з Г а ш а тМ ін іст е р с тв о п ош т І т е л е г р а ф ій по5|,

д о я л а е , гдо" з 8 1 - г з гр у д и н в о в с іх щ .

ш то з к х і д ш іт о * ) т с л е ги а 'ф а п х устан овах

У к р а їн с ь к о ї Я і р о д а ь о ї Р е с п у б л ік а в ід ,

К5ВТО пройж ЕОрССИШІДСЯДії в Газд,ч и я у . Д о п е р е с ы л к а д о п у с к а ю т ь с я т и х ч а с о г о т і л ь н і т е л е г р а ф і я , п р о с т і й к а з н і л и с т и Й г л р т і ш , а т і к о ж ч і с о і щ | і о п а с к и ( б а н д е р о л і ) . ■

О п л а т а к о р з е ш ш д з а ц і ї п р о з а д а т ь с я п о і с т в у к т і у з а р а з в н у т р і ш н ь о м у

Ч г а р й ф о в і . ґі £-1 і 1І ± t SB &------------ 1

й р щ ш н я З а д н ь о ї України'

ш ш ш ) до т т і України.

КИЇВ. 4 !. Д о г о л о в н о г о о т а м а н а У к -D ічсьних республіка чських в ій с ь к _ П е т ­люри надійшла ї ї к з т е л е т р а м е зі Ста­ніславові: »Українське Н а ц і - :н -л ьн а к а д а 3 'х !.:,и ь о і У к .їл і -с -•> rS a .iio ’ M-jb'riO! j е спуоліки і-:?- засід::Н:і50 д З с ічка 1> і9 року лдн :гс\".сс. о у х і£ л • 1 і т о р ж е ­ственно проголосила з/іуку, свс-£і т&ри- т - ріі з украінсьу. :• Н аоодн ь -ло Респуб­лікою з сдну нац іональну Украь-к ьку На родню Р е с п у б л і к у . Хай з;~ука спільноПРИЛИТОЮ КрС-2Г: •>? OOOX буС-’ І-їіИХ 'П сС'Іу'б' ЛІК „ д о в е р ш и т ь М} і.ю і щ а ст я р о о о ч о г о укр£Ін т ь к о О . - ч - . г . д у Д е р ж г вігии с е к р є т е р В й т о е с ь к и й .

БРАТТЯ і СЕСТРИ. vНастав останній ч>с. На Вкраїну як та галіч насуваються зо всіх

,,5зкїв вороги. Мя мусимо негайно м а т а в руки зброю і з зброєю в руках або яоаертп, або добути волю нашому народу. Ви знаете що ройїтьсд в Галичині. Ht-на чого чекати, ні помоги ні порада нам не tj№ Ht в 'д кого. Згадайте, вал і браття, я к недавно, тут над Дніпром к п ж к у годину всі галичане-вояка і просто горожане брати й сестри pssosr до зброї стали і спасли від смерти ве тільки тисячі людей але і саму державу . Згадайте поміч їх весь час в будові України. Прий­шла черга до нас. Ми мусимо віддячиш їм пе словом не хвальбою; а вїст,.пом фактичним зі зброєю в ю хід . Отож, брати, не гайте часу, ааавоуйтесь найшвядче в охочі полки, а Ви землі козачої краса, най' вращі сестри, записуйтеся в сестри „Червоного Хпеста*,

< ! Зголошення приймаються в Т-ві „БАТЬКІВЩИНА“ Ірпяепська в * г~ Y б, кімната 7. ________________ ________________________ 1

на--уи-т ь

pa-В

оттої

тзю40:0- І

:л‘і ;

[ЇП ; ri­

pa1Г1й:паГе-

t.

Ігтя

РІсої тя і і1

в.1-йра

іТЬ

іи -

ні*'

Національне свята.•»і ід по г доглядом Г о л о в и Міяіітрїя.

Рада ы і н і гт ріп оогонертяши справу обчш&ння Укряїии .! Гіілячішто постановила:

1) па 2? січея првзнататп уро­чисте святкування об’ш а в н я України, |

2) допоручиті! Міністру ОСВІТИ j організацію цього святи; • [

йа святі «г?л<ісптя деклярадію | Директорії про в6,еянаївя України п ! Галичивам:

4) гсігнувати - на витрати по} тлгттопавюй сяяг 100 тисяч каро.: (.

я) В ЗВЯЗК? і; СВЯТОМ о6:ЄД:!Г.»іі;іяа;і<\»ятп ;о Галичини делегапно з представників І ’аїн Міністрів в склад 'міністрів, иародаье. otsirs, пошт ітелеграфів, гіє.\:сльіІ8: пірав. і

І'а;а міністрів винсгла побажання, і аби г. рвгаї і і? ї делегації вид ав1 йректявпйк від Директорії.‘ Вшанування паняти січовиків.

Рада "міністрів ззелтавгоя іоклаїо про похорони січогиків. гдп г.ігянуди у боротьбі га вм;о України, ясстапо- впла

ї ї поставши памятника січозп-как; відповіді!"Я яаконогтрогкг розро­с т и Міністру Цародиьої Освіта,

2) призначити пгнсію родияач за­битих с т в л г із ;

:;) вп’.атк жадібну книгу, яка була-й присвгчсза памяти аагяяув тих січовиків з ояйсої умов їх ги- Орлі - і

4) првбпів па їа та ї, іе живутьрбйяп Зйгйнукоіях споапмв, мармур­ові даска з опзсом .умов при яких Р.ОЙП загинули.

їриктв національне сгято,День 22 січня, голи буде стало- j

ІЙСВ5 акт про об'вїпзпйЯ України з; Га тич гною, ого^втусться всенароднім | святом.

Т. цей ,'спь по всіх по.рквах я рапяу .граааться служба Вгж*, а з \p .k г.̂ дин' д п «рассД so »eis цер­ков підуть па- Софійську плеліу, д?

tfiMvi.b ? разпачй!;* i'-j - місця.’ цдясбіі у їе аі віітй* у ті» дерш а й

ft хор Ї кніиі хори. . у

5 у

Матеріали періодичних видань 1919 р.

ï 3 і & X і* в і я

Ж ж t x x t t » і і * я ? * î а о ь ж й ї « A . p « * * s e t

Р ї 8 S Ï S 3 U S * ,

шшя» шчжької ашщяья п а ш я ,* * Р Ш « Й Я « В Э Д » Я Ш Й Я » Ы Ш * Ц SÎP0 Ш Ш flCRtß В ЙЯСШ ЗЯШ МДО ¥КШ8Шві,

s-го січня I9ts ржу в и-шшшом їкуашьха ЩЦІОКАШІА мал ЗАХЦШ «ЄШ8С4Ш Влщазьог РЯЯЩі -saatjfsi ш>азяяе m i soi* m u m в кш т эат nt. й ш і і ж а ій щ Г ш і . süssiogAssaC чзшжк,т ш ш г т з . se да>г<же*ВА аик* шідеьрі жшяської варсдолі яю- шгтн зч шдашшшзуй» їт ш ш в шкш&ш гезвтт- jco» в вдада&яу сштжг а»ода жшшнг.

8I7JU54* З ШШЯ ЩІ83» І|*Л ГйТОРКЧгвС Ш>Ж ЗА-щ ш ш т аіш,йнршб?ш т ш ят wsmm ж - я*£т* гхшш ш) asm н ш і зяШйяг w маш , даг з*зв*%ш-а пштілагі зш дая ш>43шы-;о1 -аш- «bût ?ш » д а и . т л-го ичад m s їж у .

д а й so вдвдо зжшшйя іаштаа щиші <$- SA а ід щда ч ш ш адтаї ясшн* - ш щ о - їхраіжь- SA «арщйя тшїлшк / гашша, т о зш , і »гейші ш ч т / 1 щршннуш жт± ш » ,

а д З ж ш * BiKosiwi lifsi, ш ш * і sa ш -7Я№Ш КРЩІ «iS* КВАШ.

СКНШ 8 «ЯЗШ SÏ3A2BSI ШШШйІ äA?ÖS8R ж ,гтагш.,

sççsrai ш щ г ш н і;, ш з « - жаття smma ш а ш ш ш . яа езлогу к ' р я ш дпя­тя- тжшш т г m ix сжа щ т п т т іш гіИХЄ0ПЗ& ХРШ ЗУ ГИ Ш Ш ЯГ М ESiro 1 ЇД ЇЇЯ 852*0- Г& I I rwASwrp т * .

22 С Ї Ш 131Э РЖУ

І X. КХШ.

е іііч т р ;

і № ч\ в . Сергі йчук

УКРАЇ НСЬКАСОБОРНІСТЬВідродження українства в 1917-1920 роках

0 8 8 2 4 9

ЧЕРНІГІВСЬКА К!ЄЬКА ШЗС Чв&иігівськсі області

Київ 1999

ББК 63.3.(4 УКР) С 33

На великому архівному матеріалі, що раніше переховувався в спецфондах, професор Володимир Сергійчук' засвідчує: українська душа невмируща, де б українці не були, вони завжди тягнуться до своєї Матері-Батьківщини, їхні серця б ’ються в одному ритмі з Києвом.

Особливо це виявилося 1917 року, коли українство, зініціювавши виступом солдатів Волинського полку Лютневу революцію в Росії, взялося творити свою власну долю на своїй етнічній території. Тоді у визвольні змагання включилися не тільки на Великій Україні — скрізь, де вже розселився наш етнос, підтримували прагнення до творення Самостійної Соборної Держави.

Книга розрахована на широкий загал студентів, викладачів, тих, хто прагне глибше знати історію України.

Редактор Іван Лепша Художник Костянтин Дудко

Видання здійснено за сприяння Всеукраїнського благодійного фонду „Соборність“ (голова Правління Мирослав Мельник, директор Степан Брацюнь).

Автор і фонд „Соборність“ висловлюють вдячність за фінансову підтримку цього видання Українсько-Американській фундації „Воля“.

ISBN 966-7060-04-7

© Сергійчук В.І., 1999.© ТзОВ „Українська Видавнича Спілка“, 1999.

ЦІЛІСТЬ ЗЕМЛІ РІДНОЇ І НАРОДУ - ОДВІЧНО Б СЕРЦІ ТА ПОМИСЛАХ

Наші предки протягом багатьох століть, пов’язавши свою долю з хліборобством на великомасштабному зосередженні світових чорноземів, творили не тільки самобутнє матеріальне виробництво, а й в умовах особливого геополітичного становища, маючи контакти з навколишніми сусідами, формували самобутній тип. Людина, що постає на теренах України, вирізняється не тільки своєрідними антропологічними ознаками. її характеризують також особливі традиції вірувань, відмінний від інших народів менталітет, обрядовість тощо.

І той неповторний окремішній розвиток нашого народу у особливому природному ареалі, безумовно, мусив привести до усвідомлення ним на певному історичному рубежі необхідності запровадження власного самоврядування, яке об’єднало б навколо притягального ядра усі його частини в одну цілість, в ролі якого виступить мати всіх городів руських - Київ.

Русь київських князів Аскольда й Діра, з якою задовго до приходу Олега з Новгорода всемогутня тоді Візантія змушена була рахуватися, перший наш літописець Нестор бачить державою східного слов’янства, що стала колискою русичів-українців.

Про соборність Руси-України свідчив тоді перед світом не лише Нестор-літописець. Слово про її обширність і багатства несли і побожні паломники, котрі діставалися аж до Святої Землі. І одним з перших засвічував там віщий вогонь за наш великий народ печерський ігумен Варлаам 1062 року.

А діставшись до Єрусалима 1106 року, ігумен Данило з Чернігівщини у Великодну п’ятницю забажав „поставити кандило (лямпку з оливою) над гробом Господнім за всіх князів наших і за всю українську землю, за всіх християн української землі“ (Цит.за.’Надсянська земля (Перемишль).— 1939.— 1 квітня).

5

Закінчуючи свою розповідь про Великдень у Єрусалимі - подібної тоді не мав жодний народ Європи, - ігумен Данило заявляє:„І Бог цьому свідок, і святий гріб Господній, що я в усіх святих місцях не забував імен князів і княгинь, і дітей їх, єпископів, ігумен і бояр, і дітей моїх духовних, і всіх християн ніколи не забув я. Насамперед покланявся я за князів і за всіх, а потім за свої гріхи молився. І в цьому похвалю доброго Бога, що сподобив смирного мене вписати в лаврі св. Сави імена українських князів. І сьогодні споминаються імена їх в ектенії з жінками та дітьми їх. Отже, імена їх: Михайло Святополк, Василь Володимир, Давид Святославич, Михайло Олег, Панкратій Святославич, Гліб Мінський. Стільки їх імен затямив, та й цих вписав, окрім цього, за всіх князів українських і бояр молився я біля Господнього гробу й усіх святих місць. І відспівав я Служб Божих за князів українських і за всіх християн 50, а за померших 40 Служб Божих“(там само.— 1 квітня).

Ідея соборності земель наших предків з особливою гостротою пронизує видатний твір українства „Слово про Ігорів похід“. І це зримо відчувається в тих рядках, якими автор звертається до галицького князя Осмомисла: „Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними військами, заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Дунаї, через хмари каміння кидаючи, суд по Дунай радячи. Стріляєш із отчого столу золотого на султанів у далеких землях. Стріляй, господарю, Кончака, раба поганого, за землю Руську, за рани Ігореві, хороброго Святославовича“ (Слово про Ігорів похід. Стилізація М.Рильського.— К.,1977,— С.21).

Цілком закономірно, що такі великі надії покладає літописець на галицького князя - саме на західних теренах, віщує він, почнеться процес возз’єднання Руси-України. І воно так і станеться, бо коли після упадку Києва, цього першого політичного і культурного центру нашої нації, Золота Орда, за словами В.Будзиновського, розірве політичну в’язь між руськими землями, традицію цю гідно продовжать галицькі князі, „стараючися своєю державною рукою обняти всю руську землю і простягаючи руку по Київ“ (Будзиновський В.Гадяцькі постуляти і гетьман Виговський.— Львів, 1907.— С.7). І справді, невдовзі центр відродженої держави нашого народу переміститься до Галича, навколо якого об’єднаються українські землі спочатку під рукою Романа Мстиславовича, а потім його

сина Данила. І саме його, князя Данила Галицького, Європа визнає за кЬроля Русі, коронуючи 1253 року в Дорогочині.І Українська соборність за часів Галицько-Волинського

князівства в окремі періоди покриватиме майже всі етнічні землі нашого народу. І на спадщину цієї держави не спроможні претендувати наші сусіди, бо творилася вона волею виключно наших предків аж до середини XIV століття, поки мала тяглість династична гілка Романовичів.

Але й після того, як припинила існування Галицько- Волинська держава, ідея самостійності і соборності, вже не один раз освячена кров’ю наших предків, не гине, її підхоплюють нові покоління. Особливо ж прислужиться їй українське козацтво, навколо якого об’єднаються широкі верстви нашого народу. Власне, на думку Ю.Артюшенка, лише завдяки співпраці з інтелігенцією,духовенством та іншими суспільними верствами воно стало непереможним оборонцем українського народу (Артюшенко Ю.Слідами великих предків до світлого майбутнього.— Прага, 1940.— С:б).

І відзначаючи історичну роль козацтва у відродженні державності нашого народу, необхідно особливо підкреслити його соборницьке мислення. Надзвичайно яскраво це проявилося вже в початковий період його творення, зокрема в першому реєстрі, що дійшов до нас від 1581 року. Поряд з киянами, волинянами, котрих найбільше, бачимо подолян, поліщуків, чернігівців, вихідців із Галичини, Холмщини й Підляшшя (Грушевський М. Історія України-Руси. Перевидання в Україні.— К.,1995.— Т.УІІ.— С.156). Декларуючи своєю присутністю різні етнічні регіони України, козацтво виступає відтоді носієм не лише ідеї відродження державності, а й творення її цілісної. Саме через козацтво широкі маси бачать можливість повернути собі право бути господарем на своїй прабатьківській землі. Тому вони й записуються до цього своєрідного суспільного стану скрізь, де не загубилося живе слово й батьківська віра. Описуючи події 1649 року, Самовидець підкреслює, що тоді „козацтво звалося аж и поза Дністром коло Галича...аж поза Константинов Старій... у Овручом особливій полковник зоставал, до которого усе Поліся належало. Знову зась на Задніпру полки, которіе до гетмана Хмелницкого притягнули: полк Переяславскій, полк Ніжинскій, полк Черніговскій зо всею Сіверю аж по Іомель и Дроков, и Мглин, полк Прилуцкій, полк Ичанскій, полк Лубенскій, полк Иркліевскій, полк Миргородскій, полк Полтавскій,

Ц іліс ть з е м л ір ід н о іі народу... 7

полк Зінковскій“ (Літопис Самовидця,— К.,1971.— С.57).Кровне відчуття своєї приналежності до рідного народу

проявляється на західних теренах України у вже переведених волею батьків у чужу віру. Зокрема, чигиринський реєстровий полковник Кричевський, уроджений на Підляшші, у вірі католицькій хрещений, з полькою одружений, після битви на Жовтих Водах переходить на бік Богдана Хмельницького, повертається до православ’я, а ім’я Станіслав змінює на Михайло. Це йому як київському полковнику буде доручено 1649 року боронити північні рубежі України в ролі наказного гетьмана, і він загине лицарською смертю за її волю.

Козацьким полковником стане також син підстарости Теребовельського Станіслав Мрозовицький. Подвиг вояка, здійснений тоді ж під Збаражем, український народ увічнить у безсмертних рядках:

Ой, Морозе, Морозенку, ти - славний козаче,За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

Свої соборницькі погляди Богдан Хмельницький чітко виклав перед польськими комісарами в лютому 1649 року в Переяславі: „...тепер воювати буду о віру православную нашую. Поможет мі то чернь всяя по Люблин і Краков, которой я не одступлюсь, бо то права рука нашая,— люди, коториє, холопства не витерпів, ушли в козаки... За границю на войну не пойду, шаблі на турків і татар не поднесу. Досить нам на Україні і Подолю і Волині; тепер досить достатку в землі і князстві своїм по Львов, Холм і Галич. А ставши на Віслі, скажу дальшим ляхам: сидіте, мовчіте, ляхи“ (Воссоединение Украины с Россией,— М., 1954,—Т.Н.— С.118).

На цій позиції Богдан Хмельницький залишався й пізніше. Зокрема, 1656 року він роз’яснював московському послові Василю Кікіну, що кордон між Україною і Польщею за часів князів руських „по Вислу реку был, аж до венгерские границы“ (Документи Богдана Хмельницького.— К.,1961,— С.502). Готуючи до підписання українсько-шведський договір, генеральний писар Іван Виговський заявив 18 січня 1657 року шведському послові Велінгу, що козацька старшина не збирається „вступати ні в які трактати, доки королівська величність (Карл X— B.C.) не признає за нами право на всю Стару Україну або Роксолянію, де грецька віра

8

була і мова ще існує — до Вісли.Аби вони могли затримат що своєю шаблею здобули, і були б осміяні, коли б і вернули б собі при нинішній нагоді того, що було НИЙ

втрачено і несправедливо у них забрано“(Цит. за: СергійчВ. Кого зрадив гетьман Мазепа.— К., 1992.— С.З).

Але якщо в період Хмельниччини речником соборнос українських земель бачимо переважно великого гетьмаї; то після його смерті цю місію беруть на себе широкі мас Зокрема, козацька рада ухвалила 1658 року за умо підписання Гадяцького трактату „домагатися насампер удільного Руського князівства, при нім воєводст волинського, руського, подільського і белзького в короні в князівстві Литовськім Пинська, Бихова, Стародуба Овруча і чимало инших земель“ (Герасимчук В. Виговщин Гадяцький трактат//3аписки Наукового товарист ім.Шевченка.— Львів, 1909.— Т.87.— С.97).

Київські князі Володимир і Ярослав, вважВ.Будзиновський, „розв’язали національну справу русь найяснійше й найпрактичнійше, бо мечом. Вони мечі злучили всі руські землі в самостійну державу русь: Козацтво під Гадячем поставило її другий раз ясно, але в; внаслідок дозрілої в козацтві свідомости національні Українське козацтво, особливо образована його часть, в; мала цілком ясний національний ідеал“ (БудзиновськіB.Гадяцькі постуляти і гетьман Виговський.— Львів, WO1;C. 9). На думку цього автора, „повний націоналізм масі доперва в італійській революції в 1848-ім році. Італійсь нація вивісила в 1848-ім році той прапор, котрий підойми високо репрезентація України, але о 190 літ перед ти Більша половина німецької національної терито] злучилася в одну державу доперва в 1870-ім році. В 1870’ році Бісмарк додумався до того, що Іван Виговський зроб уже в 1658 році. Але і в тім,для німецької нациї великім ро німецький тріюмфатор не простягнув руки по реш німецької землі, так як старшина України простягнула р) по відрубану від українського пня Галичину...Німецька дум національна, німецька ідея національна не дозріла була єі в 1870-ім році; вона ще досі (1907 рік — B.C.) немає підстав здійснення... А козацтво України єще в 1658 році гукало: „1 землі руські — не тільки три українські воєводства, ал> подільське, і волинське, і руське — мають бути злучені Руське князівство“( там само.— С.21— 22).

Незважаючи на те, що Москва і Варшава розірва

Ц іліс ть зе м лір ід н о і'і н а р о ду ...

Україну в другій половині XVII ст. по Дніпру, російське самодержавство ліквідувало XVIII ст. її автономію, однак в історико-літературних творах, в пам’яті народу і тоді, і пізніше продовжує існувати, за висловом М.Марченка, „тверда думка про Україну як цілісне географічне, територіальне і етнографічне поняття, поняття про єдиний народ“ (Марченко М.І. Українська історіографія,— К.,1959.—С.70).

Українське соборництво виразно бачимо в програмових засадах братства тарасівців, котрі від 1891 року повели боротьбу за визволення рідного народу: „Для нас сьвідомих українців єсть один українсько-руський народ. Україна Австрийська і Україна Росийська однак нам рідні. І жадні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу і, аби ібула у нас моральна міць, то ні нас не зможуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї, духа розірвати на два шматки не можна, як не можна спинити Дніпрової течиї: вона завсіди опиниться у морі, які б перепони не були“ (Українська суспільно-політична думка в 20 столітті.— Нью- Йорк, 1983.-Т.І.- С.23).

Зрештою, ідея соборництва визрівала не лише в середовищі українства, про неї постійно говорили й за рубежем. Наприклад, 1540 року французький посол у Венеції Пелісьє, інформуючи свого короля про події в Туреччині, часто згадував славнозвісну султаншу Роксолану, зазначаючи при цьому її українське походження і підкреслюючи, що „мешкають ці руські від Карпатських гір до Борістена й Понта Евксінського“ (Борщак І. Ідея соборної України в Європі в минулому. По невиданих документах і стародавніх працях,— Париж, 1923.-- С.5).

На карті Європи з 1571 року, яка зберігається в бібліотеці ;Ватикану, продовжує І.Борщак, є напис „Руссія-Русь“, що покриває нинішню Галичину, Холмщину, Підляшшя і Полісся з містами: Любліном, Холмом, Перемишлем, Львовом, Коломиєю, а кордоном між Польщею та Руссю показано Віслу (там само.— С.13).

У донесеннях французького посла зі Стокгольму д’Авогура до короля Людовика XIV у 1655 році зазначається: [„Вже більше місяця, як повернув з України абат Данило. Він передає, що козаки обложили Львів та інші міста, де живуть руські, які належать до тої ж нації, що й козаки“ (там само.—С.15). А в повідомленнях французького посла у Варшаві Арпажона ще 1649 року підкреслювалося: „Весь руський <

10

народ, що простягається до Литзи і Висли, піднявся проти корони“ (там само.— С.15).

1820 року французький генерал маркіз Габріель де Кастельно у своїй праці щодо українців визнавав, що „численна нація ця простягається від кордонів Орловщини до меж Угорщини і займає, майже без жадної мішанини, Херсонщину, Харківщину, частини Курщини й Вороніжчини, всю Полтавщину, Черниговщину, Київщину, Поділля, Волинь, частину Мінщини, більшу частину Галичини — і все це населення без жадної ріжниці в звичаях і норовах...“ (там само.— С.19). А для професора в Коллеж де Франс Роберта українці - це „нація в 13 міліонів мешканців, яка починається від Кубані і кінчається в Карпатах, від Одеси й Криму до Галичини. Вона простягається через Буковину аж до Північної Угорщини на комітати Мармарош, Унг і Берег ...межують вони з валахами й уграми і є справжніми європейцями — в протилежність московцям, які монгольського походження, а вони походять від адріатичної групи народів“ (там само.— С.20). „Істнує одна українська нація від Чорного моря до земель корони св.Стефана (Угорщина) з одною мовою і одного походження“ — це слова великого італійського історика Чезаре Канту (там само —С.20).

Соборність України особливо рішуче обстоював член французького парламенту Делямар, котрий у своїй петиції від 22 травня 1868 року підкреслював єдність українсько- руської нації, відмінної від поляків і московитів, від берегів Чорного моря до кордонів Угорщини (там само.— С.21).

Наприкінці XIX ст. великий географ Елізе Реклю в своїй монументальній географії розміщує українську націю від Дону й Кубані але до Вісли, Сяну й Карпат. Він, до речі, обурювався, що московські панславісти претендують на Галичину й Угорську Україну (там само.— С.26).

На відмінність українського народу від росіян і поляків, вказує в своїй праці про соціалізм один з його вождів і комунар Бенуа Мальон, розміщуючи наш етнос на території „сучасної Великої України, Галичини, Буковини й Карпатської України“ (там само.— С.26).

Такого погляду дотримувався і ще один французький учений — Де Бей, котрий додатково до цього відводив місця українського розселення й на Кубані (там само — С.26).

Природно, що значення соборної Української Держави для розвитку всієї Європи почали усвідомлювати ще більше в ході першої світової війни. Зокрема, німецький професор

Ц ілість зе м лі р ід н о ї і народу... 11

П.Рорбах 1916 року так оцінював роль України: „Останнім європейським князем, політиком і полководцем, що пізнав зовсім різко та ясно пункт, де можна усунути російську небезпеку для Європи, був шведський Карло XII“ (Вістник Союза Визволення України.— 1917.— 4.131.— С.4).

Остаточна забезпека європейської культури, наголошував він, може прийти щойно з хвилею відірвання та визволення України з-під Московщини. Завдяки цьому повстала б солідна державна й національна рівновага в Європі (там само).

А віце-президент Державної Ради Австро-Угорщини Е.Пернерсторфер зазначав з цього приводу: „Могутність Росії можна зломити, а її лице відвернути від Европи тільки тоді, коли повстане українська держава, яка стала б інайсильнішим заборолом Европи проти російського варварства“ (там само.— 4.132.— С.22).

Відомий учений-географ, професор А.Пенк ось так тоді написав про Україну та українців: „Само ім’я пригадує ролю, яку відігравав цей край в часах наступу азійських народів на !Европу. Він був границею европейства, а українці були сторожами європейської цивілізації. Що вони могли встоятися проти тих наступів, завдячують це своїй хоробрости й землі...

Карпати й Полісся, Дністер й Донець, а також Чорне море — це природні границі України. Зрештою, українці продісталися ще й поза ту границю аж по Волгу й підніжжя ;Кавказу“ (Вільне слово (Зальцведель).— 1917.— 14 липня).

Цікавий погляд на українську справу висловив Г.Скьольд у ліберальному тижневику „Форум“ від 28 липня 1917 року в статті під назвою „Універсал“. Стверджував він, що після проголошення Українською Центральною Радою відозви іневдовзі треба очікувати відірвання всієї України від Росії А до земель, всуціль заселених українцями, він відносив Волинську, Київську, Подільську, Полтавську, Харківську і Чернігівську губернії та Холмщину. При об’єднанні їх, підкреслювалося в статті, Україна замкне доступ Росії до Чорного моря (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦЦАВОВУ):Ф.4405,—Оп.1.— Спр.99.— Арк.37).

Категорично висловлювався ще один німецький професор Ф.Шупп: „Вислідом першої світової війни буде те, що 38-міліоновий народ українців стане самостійною нацією, великою європейською державою, всеодно, коли

12

дозріє сей плід, скорше чи пізнійше“ (Вістник Союза Визволення України.— 1917.— 4 .13 1.— С.15).

І наш народ довів 1917 року, що він знову спроможний піднятися до свого державницького й соборницького усвідомлення. Синьо-жовтий прапор, піднятий солдатами Волинського полку на берегах холодної Неви, замайорів життєдайним маєвом по всій території Російської імперії, єднанням з матір’ю-Україною її синів і дочок. Те єднання, яке не обмежувалося лише ідеєю збирання всіх етнічних земель корінного етносу в рамках національної держави, а й консолідувало духовну соборність українців, розкиданих по світах.

До слова, колонізовуючи малоосвоєні землі, насамперед на сході, українці шанували людську гідність тубільців. Не тільки приносили туди досконаліші способи хліборобства, але й освіту й культуру. Саме українці допомагали корінним народам творити власну писемність. Наприклад, Петро Скорик був першим учителем чукотських дітей, він написав граматику чукотської мови.

Відомий російський географ М.Березін визнавав, що „більша воля особи серед українського народу зв’язана також з більшою пошаною і визнанням прав людини, через те там, де в більшості осідають українці, зм’якшуються відносини між тубольцями, зменшуються злочинства проти моральності“ (Українське слово (Москва).— 1918.— 24 березня).

На Всеукраїнському національному конгресові, що відбувся в квітні 1917 року в Києві, власний державний організм бачили по суті на всіх етнічних теренах, де компактно розселялися українці. Зокрема, планувалося ,що „західним кордоном має бути Люблинська і Гродненська губернії, південно-східним — Кубань, північним — Прип’ять, південним - Озівське й Чорне моря...“ (Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань. 1917- 19 18 .-Львів,1994,- С.161).

Надавши право представникам української етнічної території бути представленими в найвищому органі влади — Центральній Раді, конгрес не відмежувався від українських колоністів, котрих доля порозкидала по всіх закутках Російської імперії — від Балтики до Тихого океану. Кожний регіон розселення наших співвітчизників одержав можливість мати свого повпреда в представницькому органі рідного народу — Петроград, Кубань, Ростов над Доном,

Ц іліс ть зе м лі р ід н о ї і народу.. 13

Бесарабія, Саратов, Виборг, Кронштадт...І цим вибудовувалася не тільки духовна соборність українства.

На початку травня 1917 року'Українська Національна Рада в Петрограді, що була в столиці Російської імперії повноважним представником Центральної Ради, подала Тимчасовому Урядові проект про об’єднання всіх українських етнічних земель в автономне державне утворення. Територія, на яку мала поширюватися українська влада, включала в себе Волинську, Подільську, Київську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Херсонську, прилеглі частини Таврійської, Бесарабської, Воронезької та Курської губерній. У цьому документі згадувалася й Кубань, про включення якої та інших суміжних територій до складу України мало вирішуватися за згодою комісара Тимчасового уряду та Центральної Ради (ЦДАВОВУ:Ф.1115 - Оп.1.— Спр.45.— Арк.25).

Це прагнення до об’єднання, підтримане резолюціями українських громад по всій території Росії, знайшло значною мірою своє вираження в рядках Третього Універсалу, яким 20 листопада 1917 року проголошувалася Українська Народна Республіка: „До території Української Народньої Республіки належать землі, заселені в більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина,Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української народньої республіки як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і суміжних губерній і областейі де більшість населення українська, має бути встановлене по згоді організованої волі народів“ (Чотири універсали.— К.,1991.— С.10).

Відповідно до цього доленосного для нашого народу документа Законом про вибори до Установчих зборів УНР передбачалося, крім виразно заявленої Третім Універсалом території, створення Острогозького виборчого округу (Острогозький, Валуйський, Бірючський і Богучарський повіти Воронезької губернії та Новооскільський - Курської). Грайворонський повіт Курської губернії приєднувався до Харківського виборчого округу а Путивльський — до Чернігівського. За іншими суміжними до території УНР повітами зберігалося право заявити про участь у виборах до дня їх проведення.

Для організації виборів в армії утворювалося п’ять округів: Північний фронт (разом з частинами, щоперебували у Фінляндії), Західний, Південно-Західний,

14

Румунський і Кавказький, а також два флотських — на Балтиці і Чорному морі. Флотилія Чудського озера входила до Північного фронту, Ванеька — Кавказького, а Дунайська — Румунського (Військовий вістник,— 1917,— 23 грудня).

Переховувані десятки років у спецхранах комуністичного режиму документи засвідчують про одностайну підтримку українцями творення власної вільної і соборної держави. За це виступали солдати в окопах першої світової, моряки Балтики і Чорного моря, хлібороби Слобожанщини і Кубані, Поволжя і Сірого Клину, Туркестану і Зеленого Клину, Сибіру і Закавказзя, Бесарабії і Стародубщини, студенти Петрограда і Москви, робітники Путилівського та Обухівського заводів, корабели Севастополя і залізничники Донбасу...

Особливу активність у цьому напрямкові проявляли українці далекого зарубіжжя.

„Ще ніколи після занепаду нашої самостійності не було здійснене національних ідеалів таке близьке, як нині,“— заявляли американські українці в грудні 1916 року, усвідомлюючи, що час працює на відродження України.

У ці переломові хвилі, писали вони, „американські українці можуть і повинні відограти велику ролю в національнім відродженню“, бо вони вже, „сталися преважним чинником в історії нашого народу, бо з нього по війні має поплисти струєю сьвіжа сила у народні жили; вони мають двигнути народну енергію і перенести сьвідомість і гордість національну на рідні ниви; вони матимуть обов’язок двигати знеможеного духа до ідеалів“ (Нове житє (Оліфант,США).— 1916.— 12 грудня).

Розвиваючи ці чини, Екзекутивний комітет Української Ради в СІЛА проголосив на початку 1917 року: „Ми заявляємо торжественно, що нашою цілию є злука всіх українських земель в одну цілість — самостійну українську державу“ (там само.—1917.— 9 січня).

Не відставали і канадські українці. У відповідь на вимогу Центральної Ради до Тимчасового Уряду Росії про надання автономії вони відгукнулися недвозначною заявою: „Українці завсігди були скромні,— навіть аж за скромні, і ся скромність нині на нас відбивається. Задля колишньої нашої скромности ми нині ледве на половину знані; задля неї на нас нині не оглядаються, ігнорують, а коли скажемо слово протесту, замість з нами числити ся, нас атакують.

Ся наша скромність так глубоко в нас вкорінилась, що ми,

Ц ілість зе м лі р ід н о ї і н а ро ду... 15

40 міліоновий нарід, не відважимо ся заговорити отверто про утворене самостійної — незалежної від жадних других держав — Української републики, але дальше йдемо скромною дорогою, та домагаємо ся чого?— ми домагаємо ся тільки автономії!

..,Чи такі лише мають бути домаганя українського народу, котрий колись захищав собою цілу західну Европу перед варварськими наїздниками з Азії?

Ні! Наші домагання, що до нас самих, мають бути очеркнені і отверто поставлені перед світом, а се: Український нарід хоче цілковитої злуки всіх українських земель з-під Австро-Угорщини і Росії, де тільки живе український нарід, щоб утворити українську независиму републику!“ (Український голос (Вінніпег).— 1917.— 27 березня).

Після проголошення 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральної Ради незалежної Української Народної Республіки і визнання її 9 лютого Центральними державами, вона починає здійснювати заходи, аби поширювати свою владу за межі,-' вказані в Третьому Універсалі. Зокрема, 14 лютого 1918 року Рада Народних міністрів УНР вважала за можливе погодитися на укладання миру з Радянською Росією за умови, що до України буде включено „частину Кубані, частину Ростовського округа, Таганрозький округ, Чорноморську і Ставропільську губернії, Путивельський повіт Курської губернії, чотири повіти Вороніжської губернії, українську колонію на Сибірі — Зелений Клин на Амурі. Крим остається під впливом України... Питання відносно Бесарабії вирішає Українська Народня Республіка на підставі самовизначення націй, по згоді Румунії і Бесарабії, після виводу з території останньої військ Совіта Народних Комісарів“ (ЦДАВОВУ:Ф.1064,— Оп.1.— Спр.5.— Арк.25-25 зв.).

Соборність українства була виписана в ті дні й Законами Центральної Ради про затвердження державними символами УНР золотого тризуба й синьо-жовтого прапора, що вже давно представляли перед світом наш народ. І саме до цих святих символів горнулося українство з усіх усюд, саме використання їх засвідчувало те, що ще не вмерла Україна. Це прагнення до об’єднання всіх власних земель в одній державі повинно було привести до Соборного чину, в якому взяли б участь, бодай і духовно, українці звідусіль.

У цьому переконалася Європа, коли після падіння Австро-Угорської імперії на її розвалинах народжується

16

Західно-Українська Народна Республіка. До неї, проголошеної у Львові 1 листопада 1918 року, через два дні приєднується Буковина, а 21 січня 1919 року на всенародних зборах у Хусті під синьо-жовтими прапорами ухвалюється рішення про приєднання до Великої України Закарпаття.

І тому найбільшим українським святом стає 22 січня 1919 року, коли в золотоверхому Києві під дзвони Святої Софії Директорія Української Народної Республіки урочисто проголошує: „Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно­українська Народня Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка“ (ЦДАВОВУ:Ф.1429.— Оп.1.— Спр.5.—Арк.5).

Так 22 січня 1919 року збулася мрія багатьох поколінь українського народу про відродження незалежної соборної державності.

ЧЕРНІ ПЗСЫЦ НАСЬКА Ц5С Ч»ніг івсьіссі області

Ц ілість зе м лі р ід н о ї і народу... 17

СТАРОДУБЩИНА

Стародубщина завжди входила до складу українських земель. Після створення козацької держави тут діяв Стародубський полк. Як свідчать „Генеральная перечневая табель малороссійских и слободских полков“ 1742 року, в Стародубському козацькому полку „великороссійскйх чинов и всякого звания людей“ нараховувалося 212 осіб, а „малоросійського“ — 20480, у тому числі отаманів і рядових козаків - 13025 ( ІР ЦНБ НАНУ: Ф.1.-Спр.57938.-Арк.1). Ці данні красномовно свідчать про те, що Стародубщина етнічно завжди була українською.

Інша річ, що Російська імперія робила все, аби викорінити тут дух українства. Зокрема, підтасовувалися дані переписів,— українців записували до інших націй, що спричиняло абсурдні наслідки. Відтак у 1897 року українців тут нараховували 778 осіб, тоді як 1926-го їх налічувалося вже 123940 /хоча це й не сягнуло рівня 1859 року — 268290 осіб,— таку кількість реєстровано у „Списку населенных мест Черниговской губернии по данным 1859“/ . А як розуміти зменшення кількості білорусів з 149033 1897 року до 14784 осіб 1926-го? На думку Тимоша Олесіюка, „всі ці цілком неймовірні цифрово-статистичні хитання виразно стверджують нову політичну московську тенденцію територіального відособлення українців від білорусів та вказують знову ж таки на перехідний, мішаний характер території (Олесіюк Т. Північні кордони Української Народньої Республіки// Табор.—1930.—4.14.—С. 86-87).

Якою була об’єктивна картина щодо української людності на Стародубщині 1917-1918 років, свідчить велика кількість звернень до Києва з проханням прийняти населення цього регіону до складу Української держави. Вже в грудні 1917 року Новозибківська повітова управа зверталася в зв’язку з цим до Центральної Ради (ЦДАВОВУ: Ф.1115.—Оп.1.—Спр.47.—Арк.46).

Проте більшовики гадали інакше. Про їхні методи щодо насильницького відокремлення українців від матірних

136

теренів розповідає ось цей, приміром, документ — лист Голови Української делегації на переговорах з Радянської Росією 1918 року Сергія Шелухина: „В Мглині посадили в тюрму 150 українців за те, що вони заявили про своє бажання бути при Україні...“ (ЦДАВОВУ: Ф.3766.—Оп.З.— Спр.7.—Арк.З).

Не бажаючи розмежовуватися за етнічною ознакою, московська делегація і слухати не хотіла про кордон, запронований українцями: від Святськогоадміністративною межею Чернігівської губернії на північний схід до Красного Рогу, а далі на Семець до Трубчевська, потім річкою Нерусою через Буду-Погощ до Старої Гути і далі до межі з Курською губернією біля Амона.

Але людність Стародубщини не поривала зв’язків з Україною.

ЗО жовтня 1918 року до командира Запорізького полку П. Болбочана звернувся з листом Стародубський повітовий староста. Глибоко сумуючи у зв’язку з тяжкими втратами і висловлюючи від імені мешканців Стародуба вдячність тим, хто пролив свою кров за інтереси українського народу, староста передавав для сімей полеглих 3500 карбованців.

У відповідь отаман Болбочан видав наказ, у якому, зокрема, говорилося: „Славетні старшини і козаки! Мені дуже приємно оголосити всьому загону про увагу, довір’я і заботливість населення міста Стародуба. Нам дорога грошова допомога, а ще дорожча увага людности. Ця увага є для нас новий істочник моральної та духовної сили для боротьби з лютим ворогом Неньки-України і всієї людности.

Від імені загону щиро дякую мешканцям Стародуба за увагу і допомогу і маю тверду надію, що поручений мені загін напружить всі сили, аби оправдати ту щиру увагу, яку нам виявляють“ (Відродження.—1918.—Ч. 178).

Зрештою, зірвавши переговори з Україною, Радянська Росія силою зброї відторгнула собі Стародубщину. Допомогло їй у цьому Політбюро ЦК КП / б / У, яке в квітні 1919 року ухвалило рішення про недоцільність постановки питання щодо прилучення цього регіону до України (ЦДАВОВУ: Ф .1.-О п.6.-Спр.1.-Арк.9 б).

С та р о дуб щ и н а 137

ДОКУМЕНТИ

Повідомлення про повітові земські збори в Новозибкові з ухвалою приєднатися до України

21 грудня 1917 року

Присоединение Новозыбковского уезда к Украине

Происходившее на днях в Новозыбкове уездное земское собрание между прочим заслушало доклад гласного Чарнолуского по вопросу присоединения уезда к Украине. Из доклада выяснилось, что Украинская Центральная Рада и Великая Белорусская Рада почти одновременно постановили считать территорию уезда принадлежащим к Украине и Белоруссии. Вопрос этот был передан управой на разрешение волостей и посадов, которые все, за исключением Семеновской волости, высказались за присоединение к Украине. Разрешению земского собрания подлежал вопрос об окончательном принятии по этому поводу резолюции. Последняя была предложена от имени управы, правых соц.-рев., гласного Белякова-Бельского, большевиков и с.-р. интернационалистов. После ряда речей была принята резолюция, предложенная управой, следующего содержания:

„Ввиду ясно и определенно выраженной воли почти всего населения Новозыбковского уезда о присоединении к Украине, Новозыбковское уездное земское собрание, являясь выразителем мнений населения всего уезда, санкционирует эту волю отдельных волостей, города и посадов и постановление по этому вопросу уполномачивает управу срочно сообщить Черниговскому губ. комиссару, Украинской и Белорусской Радам, а также и остальным земским управам четырех северных уездов Черниговской губернии.“

Почти одинаковое колличество голосов с управским проектом резолюции получила резолюция, предложенная гласным Беляновым-Беляковским, который вставил в нее условие полного соблюдения Радой третьего универсала. Резолюции правых с.-р. и вместе с.-р. интернационалистов и большевиков были собранием отвергнуты и не получили даже простого большинства. Последние, конечно, не упустили случая назвать в проекте резолюции Раду

138

контрреволюционной и призвать на борьбу с ней советы рабочих, солдатских и крест, депутатов. Но собрание не вняло их призыву и уполномочило управу немедленно организовать комиссию для производства выборов в Украинское Учредительное Собрание в указанном в законе составе.

Черниговский Край. — 1917,—21 грудня.

Телеграма начальника штаба Чернігівської губернської комендатури Єгорова Голові делегації Української

Держави на переговорах з Радянською РосієюС.Ш елухину про терор щодо населення Мглинського

повіту, яке хоче приєднатися до України17 ч е р в н я 1918 року

К оп ія

ТелеграмаКиїв Голові мирних переговорів Генеральному судді Сергію Павловичу Шелухину Чернигіва, 395 129 17 17 59.17 червня 1918 року /М /глинський повіткомендант повідомляє, що 4 червня в Мглинському повіті, занятий большевиками, надіслано Совітською владою 40 агітаторів з метою роспропагандувати населення проти Української влади Крапка Потім прибула комісія з Москви, котра проводить анкету серед людности, хто бажає злуки з Московщиною, а хто з Украіною Крапка Над тими, хто висловлював бажання злуки з Украіною, чиняться насильства, і 50 чоловік з цього приводу заарештовано і посажено / в / Мглинську тюрму Крапка Позаяк населення прагне злуки / з / Украіною підписи за злуку з Московщиною вимагаються погрозою розтрілу Крапка В Клинці Суражського повіту щоденно прибувають утікачі, котри рятуються від большевитської анкети і тих сумних наслідків, якими вона погрожує в разі бажання злуки з Украіною. Повідомляю для відома і можливих заходів.-24б7.

Начальник шт. Губкоменд. Чернигівщини ЄгоровЗ оригіналом згідно:

За секретаря /підпис/.

Машинопис.ІР ЦНБ НАНУ: Ф .Х І,- Спр. 2468.-А рк.1.

Старо дубщ ин а 139

Телеграма з Стародуба Голові делегації Української Держави на переговорах з Радянською Росією

С. Шелухи ну про терор більшовиків щодо населення північних повітів Чернігівщини, яке хоче приєднатися

до України20 ч е р в н я 1918 року

К оп ія

Председателю Украинской Мирной конференцииШелухинуВх.№56520 червня 1918 р.

Убийствами, насилиями, угрозами большевики вынуждают местное население подписывать заявление о присоединении северных уездов Черниговщины к Российской республике, принимая все меры устрашения для собрания большого числа подписей. Союз землеводства Стародубского уезда, доводя об этом до сведения Правительства просит насильственно исторгнутым заявлениям терроризованного населения не придавать веры и не разъединить Черниговщины от родной Украины, номер 11

З оригіналом згідно: За секретаря/підпис/.

Машинопис.ІР ЦНБ НАНУ: Ф .Х І,- Спр. 2470.-Арк.1.

Звернення представників північних повітів Стародубщини про приєднання їх до України

Ч ер в ен ь 1918 року

В Украинскую мирную делегацию

Мы, нижеподписавшиеся, представители четырех северных уездов Черниговской губернии (Суражского, Мглинского, Стародубского и Новгород-Сиверского), сим удостоверяем следующее:

Вопрос о принадлежности северных уездов Черниговской губернии к Украине, вследствии первоначального соглашения Украинских властей с представителями Временного Российского Правительства (Министрами Церетелли и Терещенко), имевшего место в

140

июле 1917 года, был передан на обсуждение надлежащих земских и« городских самоуправлений этих уездов, как только таковые были сконституированы на основании нового земельного положения (демократические самоуправления). Мы удостоверяем, что все земские собрания уездные (и губернское Черниговское), а также волостные земства и городские думы, обсуждавшие вопрос этот в декабре 1918 г. и в период января-марта 1918 года, неизменно и единогласно или подавляющим большинством высказывались за безусловное присоединение к Украине, с которой эта местность связана исконной исторической связью.

Подлинные постановления земств и городов или копии таковых только потому не можем представить тотчас, что мы физически лишены общения с этими учреждениями, которые большей частью захвачены большевистской властью.

Кроме того, настоящим подтверждаю, что крестьянский съезд, бывший в Сураже в январе, высказывался за присоединение Суражского уезда к Украине.

Гласный Депутатского волостного земства Суражского уезда М. Н. Кумбко-Корецкий

бывший Черниговский Губернский комиссар, Врем. Правительства, губернский и уездный гласный,

член 2 и 3 Государственной Дум от Черниговщины

Копія. Машинопис.ІР ЦНБ НАНУ: Ф.ХІ - Спр. 2470.-А рк.2.

Звернення селян Мглинського повіту до українських властей з проханням приєднати їх до України

Ч е р в е н ь 1918 року К о п ія

2 Адреса Киев Председателю Украинской Мирной делегации Шелухину КВ Стародуба 965 280 9 10 25Граждане Мглинского уезда Черниговской губернии прорвавшиеся через военную зону Клинцы Стародуб доводят до Вашего сведения что все местныя большевистския Советы Мглинского уезда получили следующую телеграмму двоеточие кавычки Всем Советам рабочих крестьянских депутатов всем комитетам партии

С та р о дуб щ и н а 141

социалистов революционеров коммунистов большевиков Черниговской губернии Мглин из Смоленска №2/101 от 5/6 1918 года телеграмма Областной Совет рабочих Солдатских Крестьянских депутатов предлагает Вам срочно безотлагательно немедленно по получению телеграммы устроить митинги собрания сходы крестьян рабочих граждан для выполнения резолюции присоединения Вашей местности к Советской республике точка Германцы ссылаются на желание населения быть в кабале у Скоропадских точка Посылайте подлинные резолюции Киев нашей делегации копии Совету Народных Комиссаров и Смоленск Облискомзапу точка Резолюции должны быть за печатями и подписями точка На помогу Вам посылаем сегодня экстренным порядком экспедицию ответственных деятелей агитаторов пропагандистов лекторов партийных работников во главе руководителей точка О ходе дела каждые четыре часа телеграфируйте точка Действуйте товарищи точка Областной совет Областной комитет левых эсеров точка Передайте срочно телеграфно высылайте курьеров волостные советы и районные комитеты 4006 Председатель Облискомзапа Иванов Секретарь Марголин кавычки точка

По получении этой телеграммы и прибытию поездов с агитаторами местные советы повсеместно собирают волостные сходки собрания и окружив их отрядами красногвардейцев с пулеметами ружьями револьверами бомбами под угрозой немедленного разстрела граждан заставляют сходы подписывать приговоры об отложении от Украины и присоединении к Великороссии чтобы переслать эти приговоры Киев Раковскому как выражение воли кавычки самоопределившегося кавычки населения точка Самоопределение происходит под диким насилием вооруженных банд буквально терроризировавших население точка Настаиваем на непризнании этих насильственных приговоров точка Мглинский уезд (в) состав Украины как уезд изстари и доныне принадлежащий Украине

Граждане Крестьяне Мглинского уезда.

Вирно: Секретар / шдпис/.

1Р ЦНБ НАНУ: Ф.Х1,- Спр. 2475.-Арк.1.

Телеграма від спілки заводчиків і фабрикантів Суразького повіту до українських властей з проханням допомогти відмінити нав’язаний силою більшовицький

плебісцит25 червня 1918 року

Копія

Киев Мирная Конференция Председателю Шелухину Из Киева №03750 117/22/6 19 20 Вх. №634 25/УІ-18 р.Киев Министру Председателю Лизогубукопия : Министру торговли Гутникукопия: Мирная конференция Председателю Шелухинукопия : Мирная конференция Председателю МинистерстваТорговли и промышленности инженеру Свицыну

Всеукраинский союз писчебумажных фабрик, имеющий большое писчебумажное предприятие / в / Суражском уезде Черниговской губ., сообщает нам на основании извещений, полученных оттуда, что в уезде ведется насильственная агитация за присоединение к Великороссии. Применяются насилия за отказы подавать соответственныя петиции. В уездном городе Мглинск арестовано сто пятьдесят человек крестьян, купцов, помещиков точка На указанной фабрике, лежащей вблизи фронта, громадные запасы материалов, бумаги важной для Украины В интересах человеколюбия необходимо решить вопрос / о б / освобождении этого принадлежащего Украине уезда от насильственного навязываемого плебисцита, проводимого мерами угрожающими жизни населения. 222

Союз о-в заводчиков и фабрикантов на УкраинеПредседатель Опуп

З оригіналом згідно: За секретаря Канц.Укр.Мирової Делегації

/ підпис/

Машинопис.ІР ЦНБ НАНУ: Ф .Х І.- Спр. 2470.-А рк.З.

С таро дубщ ин а 143

Телеграма Стародубського повітового старости Кибальчича до українських властей з проханням

захистити місцеве населення від більшовиків27 липня 1918 року

Из Стародуба №364 94 26 17 25Киев председателю Украинской мирной конференции Шелухинукопия Министру внутренних Дел копия Министру иностранных дел

По газетным сведениям о работах мирной конференции из спорных местностей до производства референдума будут выведены немецкие войска точка Довожу до сведения запятая случае вывода немецких войск Стародуба и уезда запятая в виду огромного количества разбойничих банд бродящих нейтральной зоне и никому не подчиняющихся запятая правительственным учреждениям всему нашему класу и не большевистски настроенному населению грозит поголовное уничтожение точка Население в панике точка В занятой части большевиками уезда люди вырезаются как бараны точка Для успокоения населения прошу ответа 40

Стародубский повит староста КибальчичГ.П.К. №205

7-УІІ-8

Оригінал. Машинопис.ІР ЦНБ НАНУ: Ф.ХІ,— Спр. 2470.-Арк.1.

144