Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид українського народу

Голодомор1932–1933 рр. –

геноцидукраїнського народу

Прикарпаття пам'ятає

Голодомор 1932–1933 рр. –геноцид українського народу

Станом на лютий-березень 1932 р. на території УСРР (438 139 кв. км.)

мешкало 32,5 млн. осіб, з них 7 млн. – міського та 25,5 млн.

сільського населення.

У селах українці становили 87,7 %


За Всесоюзним переписом 1926 року на Кубані налічувалося 915 тис. українців, які складали

62 % усього населення.

729 тис. з них вважали своєю рідною мовою українську.

У декотрих районах Кубані українців було 80 % і навіть 90 %, а загалом на Північному Кавказі

проживали 3 млн 106 тис. українців


1925 рік - Радянський Союз оголошує про початок індустріалізації. Потрібні кошти:

зовнішні, внутрішні1927 рік – Радянський Союз оголошує про

початок колективізації1929 рік – Радянський Союз розпочинає масову

колективізацію. Ведеться насильницьке “розкуркулення”. “Куркулів” поділяли на

категорії і їхні списки мали складатися за постановами наймитсько-бідняцьких зборів

або сільських сходів


Станом на жовтень 1931 року в Україні колективізовано 87 % селянських

господарств Степу, 70 % - Лівобережного, 67 % - Правобережного

Лісостепу


План хлібозаготівель на 1930 рік вже був завищеним, але керівництво СРСР ще

його збільшило: з 440 до 490 млн пудів, і план 1930 року виконували вже навесні

1931 року, вивозячи усі запаси хліба.

План хлібозаготівель на 1931 рік складав 510 млн пудів


Затвердження ІІІ Всеукраїнською конференцією КП(б)У від 6-9 липня 1932 року плану хлібозаготівель по

селянському сектору України обсягом 356 млн. пудів.

Після конференції до хлібозаготівельного плану встановлена 4% надбавка, а також запроваджена 2% надбавка до районних

планів


Прийняття Постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 року «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперативів та зміцнення соціалістичної

власності» («Про 5 колосків»).Цей закон передбачав як захід судові репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна

«розстріл із конфіскацією всього майна із заміною за пом’якшуючих обставин позбавленням свободи на термін

нижче 10 років з конфіскацією усього майна».Амністія у таких справах заборонялась.

Зокрема засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу


Ухвалення рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 22 жовтня 1932 року про роботу в Україні «надзвичайної комісії», очолюваної В’ячеславом Молотовим.

Комісія дала новий поштовх здійсненню репресій проти колгоспного активу, партійних і радянських

працівників. ЦК КП(б)У почав публікувати списки партійців, директорів радгоспів, голів колгоспів та

уповноважених по хлібозаготівлях, яких виключали з партії й віддавали до суду за невиконання плану

хлібозаготівель


Ухвалення рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 29 жовтня 1932 року про роботу на

Кубані «надзвичайної комісії», очолюваної Лазарем Кагановичем


Ухвалення за ініціативою В. Молотова директиви ЦК КП(б)У від 29 жовтня 1932 року та за ініціативою

В. Молотова й М. Хатаєвича телеграми від 5 листопада 1932 року про посилення репресій проти

«саботажників» колективізації.Від обкомів партії вимагали термінових і рішучих дій

щодо виконання закону від 7 серпня 1932 року «з обов’язковим і швидким проведенням репресій і нещадної розправи із злочинними елементами у

правліннях колгоспів»


1 листопада 1932 року прийнята постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про поліпшення матеріально-побутових умов

керівних районних працівників».Нею встановлено зарплату для секретарів райпарткомів,

райвиконкомів та райконтролькомісій – 280 крб., для заступників та заввіділами – 260 крб., для секретарів

районних комітетів комсомолу – 240 крб., а також норми індивідуального постачання: хліб печений – 800 г на

райпрацівника та 400 г на його утриманця; крупа – 2,5 кг на місяць; макарони – 1,5 кг; риба – 3 кг; цукор – 2 кг на місяць; консерви – 2 коробки; олія – 2,5 кг; сир – 2,2 кг;

кондвироби – 2 кг; цигарки – 250 шт.; мило господарче – 4 бруски; туалетне – 2 бруски


Ухвалення рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 15 листопада 1932 року «Про

паспортну систему та розвантаження міст від зайвих елементів», згідно із

котрим селяни паспортів не отримували, бо вони, на думку Й. Сталіна, мали жити не там, де хотіли, а там, де потребували

інтереси держави


Прийняття, підготовлених комісією В. Молотова, Постанов ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 року та РНК УСРР від 20 листопада 1932 року «Про

заходи по посиленню хлібозаготівель», та, підготовлених комісією Л. Кагановича, Постанов бюро Північнокавказького крайкому ВКПР(б),

якими наказувалося вилучати раніше розданий хліб та вводити натуральні штрафи.

Зокрема, щодо одноосібників, які не виконують план хлібоздавання, дозволяли застосовувати натуральні штрафи по м’ясозаготівлях у

розмірі п’ятнадцятимісячної норми і річної норми картоплі. І при цьому треба було здавати хліб.

До колгоспів, що допустили розкрадання хліба і злісно зривали план хлібозаготівель, застосували натуральні штрафи порядком

додаткового завдання з м’ясозаготівель у розмірі п’ятнадцятимісячної норми. На підставі Постанов від 18 та 20 листопада 1932 р.

здійснювалися повальні обшуки садиб селян з метою знайти «розбазарений, розкрадений хліб»; посилювалися репресії за

«хлібними» справами в Україні та на Кубані


Створення «трійок», яким надавалося право розглядати «хлібні» справи у

прискореному порядку та застосовувати щодо їх «винуватців» смертну кару


Підписання Всеволодом Балицьким «Оперативного наказу ГПУ УСРР №1», котрим

поставлено підлеглим «основне та головне завдання – нагального прориву та розгрому контрреволюційного повстанського підпілля, рішучого удару по всіх контрреволюційних куркульсько-петлюрівських елементах, які

активно протидіють і зривають основні заходи радянської влади та партії на селі»


Упровадження за ініціативою Л. Кагановича практики поставлення сіл і колгоспів «на чорну дошку»

спочатку в Кубані (Постановою бюро Північнокавказького крайкому ВКПР(б) від 4 листопада 1932 року), а потім в Україні

(Постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 6 грудня 1932 року).

До занесених на «чорну дошку» сіл негайно припинялися завезення товарів, кооперативна і

державна торгівля; вивозилися із кооперативних і державних магазинів усі наявні товари; вилучалися «контрреволюційні елементи», організатори зриву

хлібозаготівель


Прийняття за ініціативою Й. Сталіна та В. Молотова Постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР від

14 грудня 1932 року про «правильне проведення українізації» в Україні та за її межами, в регіонах, де

компактно мешкали українці.Документ також містить категоричну вимогу боротися з

петлюрівськими та іншими «контрреволюційними елементами».

Посилилися репресії проти «саботажників з партквитком у кишені».

По суті це означало смерть українізації.Почалися репресії проти націонал-комуністів


Прийняття спільної Постанови ЦВК і Раднаркому СРСР від 27 грудня 1932

року «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та

обов’язкової прописки паспортів»


Прийняття Постанови ВУЦВК УСРР і Раднаркому УСРР від 31 грудня 1932

року про запровадження єдиної паспортної системи в УСРР і

обов’язковий запис (прописку)


З листопада 1932-го по січень 1933-го в Україні спалахнуло 436 селянських

повстань.

За цей час органи ГПУ заарештували майже 38 тисяч селян – переважно

провиною цих людей було те, що вони не бажали віддавати державі свій чесно

вироблений хліб


Ухвалення під тиском Л. Кагановича рішення ЦК КП(б)У від 29 грудня 1932 р.

про вилучення насіннєвих фондів; підписання Й. Сталіним телеграми від

1 січня 1933 року з вимогою здати хліб і погрозою репресій тим, хто цього не

зробить


Ухвалення директиви РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 22 січня, яка

встановлювала блокаду голодуючих України та Кубані і вводила

загороджувальні загони на вокзалах та ґрунтових дорогах


Прийняття за ініціативою М. Хатаєвича та П. Постишева урядової постанови від 17 лютого 1933 р., якою збір насіння

провадився засобом хлібозаготівель із наданням частини зібраного тим, хто

вилучав хліб


Прийняття Постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від 23 лютого 1933 року «Про поїздки по СРСР

іноземних кореспондентів», якою встановлювався порядок «в силу котрого вони

можуть роз’їжджати по СРСР і відвідувати певні пункти лише з дозволу Головного

управління міліції».Світ не мав знати про те, що коїться в Україні, бо

саме в цей час радянську державу почали офіційно визнавати країни світу


Прийняття за ініціативою П. Постишева Постанови ЦК ВКП(б) від 31 березня 1933 р., якою продовольча допомога надавалася тільки тим, хто міг бути

працездатним


Затвердження Раднаркомом УСРР і ЦК КП(б)У Тимчасових правил трудового розпорядку у

колгоспах, котрими встановлювався жорсткий контроль і запроваджувалися каральні санкції

за невихід на роботу, заборонялась робота поза колгоспом без дозволу його правління.

Правління також повинно було регламентувати тривалість робочого дня, відміняти вихідні


Прийняття Постанови РНК СРСР від 28 квітня 1933 року про видачу паспортів громадянам СРСР на всій території

країни.Документ передбачав видання паспортів громадянам СРСР,

які мешкають у «містах, населених пунктах, що є районними центрами, у робітничих селищах, на

новобудовах, на промислових підприємствах, у смузі відчуження залізниць, у радгоспах і населених пунктах, де

розташовані МТС».У постанові обумовлювалося, що «громадяни, які постійно

мешкають у сільських місцевостях, паспортів не одержують»


Ухвалення рішень Пленуму ЦК КУ(б)У від 8-11 червня 1933 року проти українського націонал-комунізму, уособленого іменем

Миколи Скрипника.

Здійснення за ініціативою П. Постишева політичних репресій проти інтелігенції та

націонал-комуністів, кампанії проти «скрипниківщини»


У 1932–1933 рр. в УСРР кілограм борошна коштував 25 коп. золотом, а на чорному

ринку 7–9 крб. У 1932 р. контори ТОРГСИНу заготовили тут 21 т золото-

брухту, а за 1933 р. – вже 44,9 т


Навесні 1933-го помирали щохвилини – 17, щогодини – 1 000, щодоби – 25 000

українців




Назва республіки

Населення у млн станом на 1926 рік

Населення у млн станом на 1939 рік

Зріст населення млн чол.

(%)

Зріст населення

СРСР 147,028 170,557 +23,529 +16,0

РСФРР 77,791 99,591 +21,800 +28,0

БСРР 4,739 5,275 +0,536 +11,2

УСРР 31,195 28,111 -3,084 -9,9


У 1933 р. в українських селах зникли коти й собаки. Їх поїли голодні селяни, а тих, що вижили, «мочили» заготівельні контори.

В Україні упродовж 1931 р. було заготовлено 731 тис. собак та 670 тис. котів, упродовж

1932 р. – 726 тис. собак і 697 тис. котів, а за 11 місяців 1933 р. відповідно – 647 тис. і

938 тис.Голодні селяни платили 20-30 крб. за кішку, тому

чинили опір новоявленим заготівельникам


Документи зафіксували сотні випадків людоїдства в Україні, розслідуванням яких займалося ГПУ.

Людоїдів викривали сусіди, сільські ради, постраждалі батьки.

Матеріали кримінальних справ людоїдів однозначно свідчать про те, що причиною скоєного був голод.

Офіційно за фактами канібалізму у 1933 р. в Україні зареєстровано 2000 кримінальних справ


Кількість учнів шкіл у 1931–1933 рр. зменшилася на 1 млн. 71 тис. осіб.

До 1932 р. в Україні не було середніх шкіл.До семирічки записали 4,7 млн. учнів, з них до

початкової школи – 3,7 млн. та 1 млн. школярів до 5-7-х класів.

Враховуючи дані райвідділів про те, що школи відвідували 50%, особливо на селі, матимемо

загальну цифру «відсіювання» учнів на час пекельного Голодомору в Україні – 2,5 млн. осіб


Історики називають різні цифри померлих від голоду селян – від 3 до 7 млн., а деякі, навіть, до 10 млн. осіб.

Спираючись на матеріали перепису населення 1937 р. можна виявити загальну смертність у сільських районах України упродовж 1932–1933 рр., яка становила близько

6 млн. осіб.Антиукраїнське спрямування голоду цілком очевидне. За

переписом 1926 р. етнічні українці становили 88% з 23,6 млн. сільського населення УСРР.

У 36 округах з 41 в УСРР українці становили від 70 до 99%, з них у 18 округах – 90–99%.

Отже, Голодомор був організований проти українців


За даними Служби Безпеки України від Голодомору 1932 – 1933 років померли

3 млн 941 тис. осібУ будь-якому випадку кількість померлих від Голодомору становить не менше, ніж 10 % від загальної кількості населення України, що за

міжнародними стандартами може розглядатися як акт геноциду


У жовтні 1933 р. В. Молотов та Л. Каганович, заручившись підтримкою Й. Сталіна,

розпочали «велике переселення» білоруських та російських колгоспників в Україну. Упродовж

трьох місяців переселили майже 22 тис. селянських господарств: до Одеської – 6750,

Донецької – 3527, Харківської – 4800, Дніпропетровської – 6679, але їх виявилося надто мало, щоб «замаскувати» наслідки

геноциду. Переселяли з Білорусії та Росії, де голоду (крім заселеної українцями Кубані та

Поволжжя) не було


За період з 1932 по 1937 рр. загальне число репресованих радянською

системою в Україні перевищило 650 тис. осіб. Чи є підстави виводити їх за межі

Голодомору? Очевидно, що ні


13 травня (субота) 1933 року

Застрелився письменник Микола Хвильовий. Залишилися вдова Ю. Ульянцева і донька Люба


7 липня (п’ятниця) 1933 року

Покінчив життя самогубством член ЦК і Політбюро ЦК КП(б)У Микола Скрипник


Квітень 1986 р. Конгрес США створив комісію з вивчення голоду в Україні. Директором комісії призначений Джеймс Мейс

У 1986 р. вийшла книга Роберта Конквеста “Жнива скорботи”У 1987 р. партійне керівництво УРСР визнало факт голоду в

УкраїніВ 1988 р. в УРСР відкриті архіви для дослідників голоду.

Прозвучала доповідь Конгресу США про трагічність подій 1932–1933 рр.

В 1990 р. вийшла книга “Голод 1932 – 1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів”

12 лютого 1933 року Дж. Мейс, виступаючи у Верховній Раді України, висловив пропозицію “запалити у вікнах поминальні свічки"


В опублікованому 2008 р. другому випуску бібліографічного покажчика «Голодомор

в Україні 1932–1933 рр.» зафіксовано понад 6 тис. позицій. Йде поступовий

процес усвідомлення глибини і масштабу трагедії, яка стає одним з наріжних

каменів історичної пам’яті українського народу


Стаття 1. Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.

Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним

Президент України В. Ющенко

м. Київ, 28 листопада 2006 року

№376–V

Documents

Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид українського народу