Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë 2 (106) 2019 · 2019. 5. 22. · УДК 347.(77+78) 2 (106) 2019 © Науководослідний інститут інтелектуальної

УДК 347.(77+78)

2 (106) 2019

© Науково�дослідний інститут інтелектуальної власностіНаціональної академії правових наук України, 2019

ЗМІСТ

Авторське право та суміжні права

Троцька В. Публічні інтереси суспільства =приватні інтереси авторів. Чи можливедосягнення рівноваги в цифрову епоху? ....... 5

Федорова Н. Майнові інтереси виробниківтелевізійного формату ..................................... 17

Право промислової власності

Гачкевич А., Казарян Т. Встановлення ознаккомерційної таємниці: на прикладі справи «США проти Чанга».............................................. 24

Коваль І., Ткачук Г. Щодо істотних умов ліцензійного договору на використання торговельної марки .............................................. 31

Захист прав інтелектуальної власності

Недогібченко Є. Франчайзинг: закордонний досвід .......................................... 39

Зайківський О., Оністрат О. Щодо об’єктівправа інтелектуальної власності, якіможуть належати до сфери національної безпеки і оборони ..............................................46

Право та інновації

Майданик Л. Віртуальний об’єкт як викликдля класичних підходів у речовому праві .....59

Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë

ЗАСНОВНИКНауково-дослідний інститутінтелектуальної власностіНаціональної академії правових наук України

Cвідоцтво про державну реєстраціюКВ № 10573 від 07.11.2005 р.

Рекомендовано до друку вченоюрадою НДІ інтелектуальної власності НАПрН України (протокол № 3 від 26.03.2019 р.).

Редакція:Орлюк О. П. — головний редактор,Петренко С. А. — заступник головногоредактора,Федорова Н. В. — відповідальний секретар,Якуша Є. С. — редактор,Яворська Г. О. — літературнийредактор.

Адреса редакції: 03150, м. Київ-150, вул. Казимира Малевича, 11,корп. 4Тел.: 228-21-37, 228-22-16 Тел./факс: 200-08-76www.inprojournal.org e-mail: [email protected], [email protected]

Видавець: «НДІ інтелектуальноївласності НАПрН України»,вул. Пилипа Орлика, 3, м. Київ01024 Свідоцтво: серія ДК 6449 від 30.10.2018 р.Надруковано з оригінал-макета в ТОВ «НВП “Інтерсервіс”», вул. Бориспільська, 9, м. Київ.Свідоцтво: серія ДК № 3534 від 24.07.2009 р.

Здано до набору 12.04.2019 р. Підписанодо друку 26.04.2019 р. Формат 70х108/16.Папір офсетний. Друк офсетний.Наклад 300 примірників.

ISSN 2308�0361

Наукова рада журналу:

Довгерт А. С., чл.-кор. НАПрНУ,д. ю. н., проф.; Кузнєцова Н. С., акад.НАПрНУ, д. ю. н., проф.; Копилекно О. Л., акад. НАПрНУ,д. ю. н., проф.;Майданик Р. А., акад. НАПрНУ,д. ю. н., проф.; Малишева Н. Р.,д. ю. н., проф.; Маркевич Р., Phd hab.;.Панов М. І., акад. НАПрНУ,д. ю. н.;Патон Б. Є., президентНАНУ, д. т. н.; Петришин О. В.,д. ю. н., проф., акад. НАПрНУ, прези-дент НАПрНУ; Притика Д. М., акад.НАПрНУ, д. ю. н.;Тацій В. Я., почесний президентНАПрНУ, д. ю. н., акад. НАНУ;Тихий В. П., акад. НАПрНУ, д. ю. н.;Шемшученко Ю. С., акад. НАНУ, акад.НАПрНУ, д. ю. н.

Редакційна колегія журналу:Мироненко Н. М., д. ю. н., головаредакційної колегії; Дорошенко О. Ф., к. ю. н., заступникголови редакційної колегії;Андрощук Г. О., к. е. н.; Атаманова Ю. Є., д. ю. н.; Бутнік-Сіверський О. Б., д. е. н.; Васильченко О. О., д. ю. н.;Гаврилюк Р. С., д. ю. н.; Галиця І. О.,д. е. н.; Гетманцев Д. О., д. ю. н.; Дроб’язко В. С., к. філол. н.; Еннан Р. Є., к. ю. н.; Заярний О. Л.,д. ю. н.; Лотюк О. С., д. ю. н.;Канзафарова І. С., д. ю. н.; Кодинець А.. О., д. ю. н.; Коваль І. Ф.,д. ю. н.; Комзюк Л. Т., к. ю. н.;Коссак В. М., д. ю. н.; Крупчан О. Д.,д. ю. н.; Михайлюк Г. О., д. ю. н.;Москаленко В. С., заслужений юрист України;Музика-Стефанчук О. А., д. ю. н.; Падучак Б. М., к. ю. н.;Пічкур О. В., пр. наук. співроб.;Потоцький М. Ю., д. ю. н.;Сімсон О. Е., д. ю. н.; Смокович М. І.,д. ю. н.; Солощук М. М., к. т. н.;Стефанчук Р. О., чл.-кор. НАПрНУ,д. ю. н.; Штефан А. С. к. ю. н.;Штефан О. О., д. ю. н.

Іноземні члени редколегії:Армаза-Армаза Е. Х., PhD, (Іспанія); Куадрадо Руіз М. А., (Іспанія);Нєвенґловські A., д. права (Польща);Пеліова Я., PhD (Словаччина);Рамальхо А., PhD (Нідерланди);Тєлєц І., JUDr. (Чехія); Цвікла Л., PhD hab. (Польща);Шакель Н., к. ю. н. (Білорусь).

Теорія і практика інтелектуальної власності � 2/20192

Журнал засновано в лютому 2002 року,перейменовано у листопаді 2005 року,

внесено до переліку фахових виданьВАК України з юридичних наук

Економіка інтелектуальної власності

Музика-Стефанчук О. Цифрова економіка та нові фінансові технології ...............................65

Погляд науковця

Дроб’язко В. Репресивне переслідування української культури в царській Росії ...........71

Опанасенко А. Правовий статус коріннихнародів України: виклики і перспективи ......76

Журнал внесено до баз даних: Index Copernicus Journals MasterList.

ICV Index 2017: 57.66Наукова періодика України

URAN

© The Scientific and Research Institute of Intellectual Property of the NationalAcademy of Legal Sciences of Ukraine, 2019

UDC 347.(77+78)

2 (106) 2019

CONTENT

Copyright and related right

Trotska V. Public interests of society = privateinterests of authors. Is the possible the balancein the digital age?............................................... 5

Fedorova N. Proprietary interests of produc-ers of television format .................................... 17

Industrial property law

Hachkevych А., Kazarian T. The identification of trade secret elements: United States v. Chung ...................................... 24

Koval I., Tkachuk G. About the essential terms of the license agreement for the use of the trademark ............................... 31

Defence of intellectual propery

Nedohibchenko E. Franchising: foreign experience ...........................................................39

Zaikіvskyi O., Onіstrat O. Оbjects of the intellectual property rights, which can go to thesphere of national security & defense .............. 46

Law and innovations

Maidanyk L. Virtual object as challenge forestablished approaches of property law ........... 59

Scientific and practical journal

FOUNDERThe Scientific and ResearchInstitute of Intellectual Propertyof the NALS of Ukraine

Certificate of state registrationКV № 10573 issued 07.11.2005.

The issue is recommended by theScientific Council of the S&R IIPof the NALS of Ukraine (Minutes № 3of the 26.03.2019).

Editorial group:O. Orlyuk — Chief Editor,S. Petrenko — Deputy Chief Editor,N. Fedorova — Administrative Sekretary,Y. Yakusha — Editor and Layout Designer,Н. Yavorska — Proofreader.

Editorial address:11 Kazimira Malevicha Str., 13th floor, Kyiv, Ukraine, 03150Tel./fax: 200-08-76 Tel.: 228-21-36www.inprojournal.org e-mail: [email protected],[email protected]

Publisher: «Research Institute ofIntellectual Property of the NationalAcademy of Sciences of Ukraine»,3 Pylyp Orlyk Str., Kyiv01024Certificate: Series DK 6449issued 10.30.2018.

Printed at «Interservis».9 Boryspilska Str., Kyiv. Certificate DK № 3534 issued24.07.2009.

Sended to the printer 12.04.2019.Passed for printing 26.04.2019.Format 70x108/16. Offset paper.Offset printing. Circulaion 300 ex.

ISSN 2308�0361

Economics of intellectual property

Muzyka-Stefanchuk O. Digital economy and newfinancial technologies. .........................................65

Scientist’s view

Drobyazko V. Repressive persecution of Ukrainian culturein Tsarist Russia ..................71

Opanasenko A. The legal status of native peoples in Ukraine: challenges and prospects ..................................................... 76

Scientific council:A. Dovgert, associate member of theNALSU, PhD hab., prof.; N. Kuznetsova, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; O. Kopilenko, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; R. Maydanyk, academician of theNALSU, PhD hab., prof.; M. Panov, aca-demician of the NALSU, PhD hab.;N. Malysheva, PhD hab., R. Маrkevich,Phd hab.; prof.; B. Paton, the Presidentof NASU, PhD hab.; O. Petryshyn, PhDhab., academician the NALSU,President of the NALSU; D. Prytyka,academician of the NALSU, PhD hab.;B. Tykhyi, academician of the NALSU,PhD hab.;V. Tatsii, the HonoraryPresident of the NALSU, acade-mician ofthe NANU, PhD hab.;Y. Shemshuchenko, academician of theNANU and NALSU, PhD hab.

Editorial board:N. Myronenko, PhD hab. (head of theeditorial board); O. Doroshenko, PhD(deputy of the head of the editorial board); H. Androshchuk,PhD; Yu. Atamanova, PhD hab.;O. Butnik-Siverskyi, PhD hab.;O. Vasulchenko, PhD hab.;I. Halytsya, PhD hab.;R. Havriluk, PhD hab.;I. Halutsya, PhD hab.;D. Hetmantsev, PhD hab.;V. Drobyazko, PhD; R. Ennan, PhD hab.;O. Zayarniy, PhD hab.; O. Lotuk,PhD hab.; I. Kanzafarova, PhD hab.;A. Kodynets, PhD hab.; I. Koval, PhDhab.; L. Komziuk, PhD; O. Kopylenko,PhD hab.; V. Kossak, PhD hab.; O.Krupchan, PhD hab.; G. Mykhailiuk, PhD hab.; V. Moskalenko, honored lawyer of Ukraine; O. Muzika-Stefanchuk,PhD hab.; B. Paduchak, PhD hab.;O. Pichkur; M. Pototskyi, PhD hab.;O. Simson, PhD hab.; M. Smokovych,PhD hab.; M. Soloshchuk, PhD;R. Stefanchuk, associate member of theNALSU, PhD hab.; А. Shtefan, PhDhab.; O. Shtefan, PhD hab.

Foreign members:E. J. Armaza-Armaza, PhD, (Spain); M. A. Cuadrado Ruiz (Spain); A. Niewęgłowski, Dr. adiunkt.(Poland);I. J. Péliová, PhD (Slovak Republic);A. Ramalho, PhD (the Netherlands); І. Telec, JUDr. (Czech Republic);L. Ćwikła, PhD hab. (Poland); N. Shakel, PhD (Belarus).

The magazine is founded in February 2002,renamed in November 2005,

included in the list of specialized publica�tions on legal sciences of HAC of Ukraine

4 Theory and practice of intellectual property � 2/2019

Теорія і практика інтелектуальної власності � 2/2019 5

ISSN 2308-0361

У статті розглянуто питання правового регулювання відносин між суб’єктами авто-рського права та користувачами в нових реаліях використання творів у цифровіймережі. Особливу увагу приділено проблемним питанням урівноваження публічних іприватних інтересів в авторському праві через інститут вільного використання творів.

Ключові слова: публічні інтереси, приватні інтереси, баланс інтересів, суспільні від-носини, вільне використання творів, обмеження майнових прав, цифрове середовище

Валентина Троцька,завідувач сектору суміжних прав відділу авторськогоправа і суміжних прав НДІ інтелектуальної власності НАПрН УкраїниORCID ІD: https://orcid.org/0000-0002-7579-1877

Забезпечення балансу інтересів ав-тора та суспільства є чи не найбільшдискусійним питанням у авторськомуправі. Поява та розвиток різних видівтехнологій неодноразово випробовувалинорми авторського права на їх здатністьзадовольнити потреби сьогодення. Ви-найдення книгодрукування, фоногра-фа, кінематографа, телерадіомовлення,ксерокопіювання мали вплив на розши-рення можливостей творчої діяльностіта способів використання творів. Щора-зу поставало питання прилаштуваннянорм авторського права до нових реалійвикористання творів з урахуванням ін-тересів як авторів, так і суспільства в ці-лому. Перед законодавцями поставалозавдання забезпечити ефективне по-єднання публічних і приватних інтере-сів з метою недопущення конфлікту міжреалізацією основоположних прав лю-дини в суспільстві та виключними (мо-

нопольними) правами на твори. Нині вумовах розвитку цифрових технологій укотре постає питання про досягненнябалансу публічних і приватних інтере-сів в авторському праві.

Тему співвідношення публічних іприватних інтересів у різних сферахжиттєдіяльності суспільства дослід-жували І. Андрушко, Н. Горобець,А. Довгерт, А. Кубко, А. Колодій,В. Копейчиков, О. Мельничук, С. Са-ваченко, Я. Садикова, В. Сіренко,Є. Страшок, В. Щербина та інші нау-ковці. Серед іноземних дослідників усфері авторського права варто згада-ти А. Луцкера, Л. Гібо, Л. Бентлі,Б. Шермана, Дж. Салліван, Р. Ситди-кову та інших. Однак, поза увагоюнауковців залишилися питання врів-новаження публічних і приватних ін-тересів в авторському правів цифровуепоху.

ПУБЛІЧНІ ІНТЕРЕСИ СУСПІЛЬСТВА = ПРИВАТНІ

ІНТЕРЕСИ АВТОРІВ. ЧИ МОЖЛИВЕ ДОСЯГНЕННЯ

РІВНОВАГИ В ЦИФРОВУЕПОХУ?

АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167005

Цифрове середовище називаютьявищем «з новими правилами взаємо-дії» [1, 348]. Які зміни відбулися в ос-новних поняттях авторського права,пов’язаних із новими реаліями викори-стання творів у цифровому середовищі?

Об’єктами авторського права зали-шилися твори, однак їх перелік розши-рився завдяки появі нової форми пред-ставлення — цифрової, з’явилися новівиди творів, наприклад,мультимедійні.Суб’єкти авторського права залишилисяпрактично незмінними — автори таінші особи, які набули майнових праввідповідно до закону чи договору. Протеколо їх, звичайно, розширилося завдякипояві нової форми та видів творів. Це йвиробники комп’ютерних програм, роз-робники та власники веб-сайтів, авторитворів, розміщених на веб-сайтах, у со-ціальних мережах тощо. Виключні май-нові права на твори не зазнали карди-нальних змін. Незмінним залишилосявиключне право дозволяти використан-ня творів іншими особами-користувача-ми. При цьому нового значення набулоправо відтворення твору в цифровійформі, а також зв’явився новий спосібвикористання творів: «подання творівдо загального відома публіки такимчином, що її представники можуть здій-снити доступ до творів з будь-якогомісця і у будь-який час за їх власним ви-бором». Водночас суспільні відносини,що виникають між суб’єктами авто-рського права і користувачами, зазналивпливу у зв’язку з постійним розвиткомцифрових технологій, спрощеними мож-ливостями створення, розміщення тадоступу до творів. Набули особливої го-строти питання реалізації принципіврівності та соціальної справедливості увідносинах, пов’язаних із використан-ням творів у цифровій мережі.

Існують різні визначення поняття«суспільні відносини». У контексті до-сліджуваної теми заслуговують наувагу такі. Суспільні відносини (сино-нім — соціальні відносини) — різнівзаємодії, урегульовані соціальниминормами, між двома або більше людь-

ми, кожен із яких має соціальну пози-цію і здійснює соціальну роль. Суспіль-ні відносини(соціальні відносини) — цевідносини між соціальними суб’єктамиhttp://psychologis.com.ua/index.htm зприводу їх рівності і соціальної спра-ведливості в розподілі життєвих благ,умов становлення і розвитку особисто-сті, задоволення матеріальних, соці-альних і духовних потреб [2].Згідно знаведеними визначеннями суспільнівідносини — це перш за все взаємодіялюдей з метою досягнення моральних,матеріальних благ, потреб. Взаємодіяпроявляється в різних видах відносин:економічних, політичних, духових,культурних, професійних тощо. Відно-сини виникають і між суб’єктами авто-рського права та користувачами творів.Оскільки суспільні відносини зазналивпливу в цифрову епоху, то постає пи-тання їх правового у нормування. Сус-пільні відносини,урегульовані авто-рським правом, набувають статусу пра-вових відносин.

У межах цього дослідження нас ці-кавитимуть виключно відносини між:

1) суб’єктами авторського права; 2) особами, які використовують твори,

а також особами, які мають відно-шення до використання творів. Доних можна віднести: суб’єктів зособливостями правового статусу(бібліотеки, архіви, музеї тощо);осіб, які здійснюють використанняз метою навчання (науковців, вик-ладачів, студентів тощо); осіб, ді-яльність яких пов’язана зі ЗМІ, ін-тернет-ЗМІ (видавництва, журна-лістів, фотографів тощо);спеціалізовані заклади (заклади,що здійснюють видання творів успеціальному форматі для потребосіб із вадами зору (сліпих)); осіб усфері комп’ютерних технологій(програмістів тощо); фізичних осіб,які використовують твори в особи-стих цілях.

Сторони правовідносин маютьсуб’єктивні права та юридичніобов’язки, визначені законодавством.

В. Троцька



В. Троцька

7



Кожному суб’єктивному праву однієїособи відповідає юридичний обов’язокіншої, і навпаки. Щодо відносин, яківиникають з приводу використаннятворів, існують майнові права суб’єк-тів авторського права і обов’язки ко-ристувачів стосовно умов використан-ня творів.

Інтенсивний розвиток ринку цифро-вої інформації та знань дав змогу знач-но спростили доступ до творів через ме-режу Інтернет. Пошук будь-якої інфор-мації, творів незрівнянно спростивсяпорівняно з розповсюдженням останніхв аналоговій формі, а також завдякизручному формату переходу від одноготвору до іншого шляхом гіперпосилан-ня. Людина отримала не лише більшеможливостей для свого розвитку тапрояву творчих здібностей, а й доступдо досягнень інших творців у галузі лі-тератури, мистецтва, науки. Практич-но кожна особа є автором, зважаючи намінімальний рівень визначення крите-ріїв охорони творів. І майже кожнаособа є користувачем творів інших осіб.Загалом усі отримали більшу свободу урозпоряджанні майновими правами натвір і виборі способу доступу до творів.З’явилися нові види цифрових бібліо-тек, відмінних від звичних книжкових,наприклад програмні бібліотеки («Рan-das»), музичні бібліотеки (фонотекаSound cloud, Free Music Archive, FreeSound, Musopen), цифрові музеї, елек-тронні архіви тощо. Спростилися про-цедури укладання договорів. Наприк-лад, автор може надати дозвіл на вико-ристання твору безоплатно на підставівільної публічної ліцензії. Автор можезастосувати технічні засоби захисту зметою контролю за використаннямтвору, заборонити його оцифрування інавіть обмежити поширення в мережіІнтернет. Наприклад, автори М. Іль-яхов, Л. Саричева застерегли, що будь-яка електронна версія книги «Пиши,сокращай» є піратською, адже маютьправо розпорядитися своїм творіннямна власний розсуд. Користувачі ж заці-кавлені в найбільш широкому доступі

до творів, особливо коли йдеться пронавчання, наукове дослідження або ви-користання твору з інформаційною,особистою метою тощо. Постійний сус-пільний розвиток вимагає дотриманняправ та інтересів обох сторін. Виникаєнеобхідність дотримання балансу пуб-лічних і приватних інтересів. Розгля-немо зміст ключових термінів «баланс»та «інтерес».

Термін «баланс» походить від фран-цузького «balance», дослівно — ваги,від латинського «bilanx» — має дві ва-гові чаші. «Баланс — рівновага, врівно-важення. Баланс — система показни-ків, які характеризують співвідношен-ня або рівновагу в будь-якому постійнозмінюваному явищі» [3]. Як бачимо, по-няття «баланс» є різноплановим. Тер-мін може означати: стан (рівновагу);дію чи процес (урівноваження); співвід-ношення одних до інших. Асоціюєтьсяз вагами, чаші яких коливаються за-лежно від переваги одних показниківнад іншими. Ідеальний стан — це станрівноваги, коли чаші перебувають наодному рівні. У постійно змінюваномусередовищі, до якого належить цифро-ве, термін «баланс» може застосовува-тися у значенні «врівноваження» чи«співвідношення».

Термін «інтерес» визначається як«прагнення особи повніше задовольня-ти свої потреби і бажання, що прямо неформалізовано в конкретному суб’єк-тивному праві, проте не суперечитьправу як такому» [4]. Розрізняють пуб-лічний і приватний інтереси.

Публічний інтерес розглядається як«визнаний державою та забезпеченийправом інтерес соціальної спільності,задоволення якого слугує умовою та га-рантією її існування і розвитку» [5, 55].Публічні інтереси проявляються в не-обхідності забезпечення загальнихблаг, таких як право на свободу інфор-мації, вільний доступ до культурногонадбання, освіти і науки, гарантуван-ня національної безпеки, дотриманняправ в економічній, соціальній і куль-турній галузях тощо.

В. Троцька

еорія і практика інтелектуальної власності � 2/20198


Приватний інтерес визначається«як інтерес конкретних осіб і соціаль-них груп, який охороняється держа-вою» [6, 118]. Приватні інтереси суб’єк-тів авторського права базуються на їхвиключних майнових правах. Виключ-не право дозволяти використання тво-рів проявляється у своєрідній монопо-лії на результати творчої діяльності.Як зазначає Ю. Кулагін, «інститут ав-торського права покликаний сприятистимулюванню творчої активності, роз-витку освіти, культури і мистецтва,шляхом закріплення за авторами тво-рів або правовласниками певних прав ітим самим забезпечуючи зазначенихосіб можливістю отримувати економіч-ну вигоду від використання творів. Зіншого боку, наділення авторів абоправовласників монопольними авто-рськими правами щодо творів входитьв протиріччя з основними завданнямиавторського права — тобто зі стимулю-ванням творчої активності, розвиткомосвіти, культури і мистецтва, а також зконституційним принципом свободитворчості» [7]. Така монополія частопіддається критиці. Як зазначаютьЛ. Бентлі, Б. Шерман, «у суспільствізавжди існувала традиція негативноговідношення до авторського права.Після вступу людства в епоху Інтернетзбільшується кількість тих, хто незадо-волений реакційною, на їх думку,роллю авторського права у формуванні«нової реальності» [8, 67–68]. Вини-кають різні антикопірайтні рухи, пі-ратські партії тощо, які виступаютьпроти авторського права. У нових умо-вах розвитку цифрових технологіймежі монополії звужуються за рахунокурахування інтересів суспільства черезобмеження майнових прав суб’єктів ав-торського права.

Як неможливо уявити людину окре-мо від суспільства і навпаки — суспіль-ство без людини, так і публічні та при-ватні інтереси неможливо розглядатиокремо. Вони є взаємопов’язаними. Утакому разі йдеться про баланс як«співвідношення» інтересів в автор-

ському праві. Наприклад, необхідноюумовою розвитку як людини, так і сус-пільства є право доступу до творів зметою навчання. Для того, щоб людинамала можливість навчатися, потрібно їїзабезпечити навчальною літературою.Створення такої літератури потребуєпідтримки авторів через інститут автор-ського права. «У забезпеченні правалюдини на освіту виражаються й по-єднуються приватний та публічний ін-тереси, які дають змогу, з одного боку,визнавати і захищати право кожногона реалізацію такої можливості, а з ін-шого — гарантувати її належність усім,усьому суспільству. Таке органічне спо-лучення публічного та приватного ін-тересів у цій сфері свідчить про важли-вість потреби у здобутті знань, умінь,навичок для гармонійного розвиткуконкретної людини, держави та сус-пільства загалом» [6, 119].

Приватні інтереси полягають у доз-вільному використанні творів, матері-альній підтримці творчої діяльності ав-тора, а публічні інтереси — у прямо про-тилежному бездозвільному табезкоштовному доступі до творів з інфор-маційною, навчальною, особистою метоютощо. Ігнорування приватних інтересівпризводить до обмеження майновихправ автора, ігнорування публічних ін-тересів — до обмеження конституційнихправ і свобод людини. Неврахування ін-тересів як перших, так і других зумов-лює їх конфлікт. Головне питання авто-рського права в цифрову епоху — як ви-рішити такий конфлікт?

Будь-який конфлікт долаєтьсядвома шляхами: (а) перемогою однієїсторони та прийняттям поразки іншою;(б) шляхом віднайдення компромісногорішення. Другий шлях є більш при-йнятним для демократичного суспіль-ства. В авторському праві таким рішен-ням є введення норм вільного викори-стання творів.

Під вільним використанням творіврозуміється використання будь-якимиособами творів без дозволу суб’єктівцих прав і без виплати їм винагороди в

спеціально визначених законом випад-ках, з дотриманням умов такого вико-ристання. Випадки вільного викори-стання творів призводять до обмеженьмайнового авторського права. Вони ви-значені в міжнародних договораху сфері авторського права, а також уст. 21–25 Закону України «Про автор-ське право і суміжні права». Вільнимвикористанням зокрема є:

•використання цитат з опублікова-них творів;

•використання творів з метою на-вчання;

•відтворення творів з метою висвіт-лення поточних подій з інформа-ційною метою;

•видання творів для осіб з фізични-ми вадами зору (сліпих);

•відтворення творів для судового таадміністративного провадження;

•копіювання, модифікація і деком-піляція комп’ютерних програм;

•відтворення творів з особистоюметою тощо.

Коли йдеться про забезпечення ба-лансу публічних і приватних інтересівсторін в авторському праві, то серед ін-шого мається на увазі запровадження вміжнародному та національному зако-нодавстві спеціальних норм вільноговикористання творів.

Уперше словосполучення «балансправ» вжито в ст. 7 Угоди ТРІПС (1994року): «захист та контроль за дотри-манням прав інтелектуальної власно-сті повинні сприяти запровадженнютехнологічних нововведень та передачіі розповсюдженню технологій для обо-пільної вигоди виробників і користува-чів технологічних знань у такий спосіб,що сприяє соціальному та економічно-му добробуту, а також балансу прав іобов’язків». У ст. 13 цієї угоди встанов-

лено умови обмеження майнових прав:«Країни-учасниці повинні звести обме-ження або виключення з розряду ви-няткових прав до певних випадків, якіне вступають у протиріччя з нормаль-ним використанням твору і не пору-шують законних інтересів правовлас-ника». У міжнародних договорах усфері авторського права, прийнятихпізніше, уже почали говорити не пробаланс прав, а про баланс публічних іприватних інтересів1.

В умовах розвитку цифрового середо-вища норми вільного використання тво-рів вважаються найбільш «гнучкими» вавторському праві. Законодавці їх пере-глядають і підлаштовують під новіумови поширення творів у цифровуепоху. Проте, цифрові технології розви-ваються настільки швидкими темпами,що правове регулювання не встигає «на-здогнати» наявні відносини, як уже з’яв-ляються нові. Прикладом можуть слугу-вати норми щодо приватного копіюван-ня. З моменту їх введення взаконодавство (1966 рік) [9] положенняпідлягають постійному переглядові.Спочатку збір винагороди здійснювавсяз виробників та імпортерів обладнаннята чистих матеріальних носіїв для запи-су (магнітофони, магнітні плівки тощо).З появою комп’ютерних технологій допереліку введено цифрові носії(комп’ютери з функцією запису, диске-ти, диски для лазерних систем зчиту-вання, флешки тощо). На сьогодні циф-рові технології дають змогу записуватита зберігати твори на eDiskу мережі Ін-тернет чи прослуховувати, дивитисятвори без їх запису (стримінг2) або від-творювати, зберігати твори за допомо-гою хмарних технологій. Механізмзбору винагороди поки що не винайде-но. Отже, приватні інтереси суб’єктів ав-



9

В. Троцька

1 Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, 1996 року,Марракешський договір про полегшення доступу до опублікованих творів особам з пору-шенням зору та осіб з обмеженими можливостями читати друкований текст, 2013 року.2 Стримінг є процесом, технологією передачі інформації за допомогою мережі Інтернет, щодає змогу здійснювати доступ до цієї інформації без її відтворення (завантаження) кори-стувачем. Переважно така інформація містить чи є об’єктом авторського права і (або)суміжних прав.

В. Троцька



торського права в цьому разі не забезпе-чуються. Баланс змістився на користькористувачів творів (рис. 1).

Для підтвердження порушення ба-лансу на користь користувачів наведе-мо приклади з судової практики. Про-ект GoogleBooks — сервіс пошуку книг,відтворених (оцифрованих) компанієюGoogle3. Компанія мала судові справищодо порушення авторського правапри відтворенні (оцифруванні) книг. У2013 році автори подали позов до ком-панії Googleта вимагали 3 млрд дол.компенсації за збитки, завдані за-значеним проектом. У 2008 році компа-нія Google уклала з найбільшими ви-давництвами угоду, відповідно до якоїповинна була витратити 125 млн дол.на створення Реєстру прав на книги.Проте,у 2011 році суд прийняв рішенняпро відхилення цієї угоди, вирішивши,що вона порушує інтереси правовлас-ників [10]. У 2013 році Окружнийсуддя Нью-Йорка відхилив позов Асо-ціації американських видавців, вка-завши в рішенні, зокрема, що викори-стання Google оцифрованих книг є по-дібним до використання творівзвичайними бібліотеками. Оскількибібліотеки, використовуючи оцифрова-ні книги, не несуть відповідальності запорушення авторського права, то йGoogle не може нести такої відпові-

дальності [11]. Наведене рішення сталопрецедентним в американській судовійсистемі, відкривши шлях більш широ-кому оцифруванню творів завдяки не-комерційним проектам.

Якщо баланс інтересів зміщений водну сторону,то виникає необхідність по-шуку точки рівноваги. Відновити ба-ланс,здавалося б, можливо шляхом вне-сення змін до законів. Однак, не завждивдається передбачити наслідки застосу-вання прийнятих норм на практиці. На-приклад, зміни, внесені до Закону Кана-ди «Про авторське право» (2012 рік),спростили використання творів у систе-мі освіти, проте викликали критикусуб’єктів авторського права [12]. У пер-ший рік по реформі законодавства про-дажі на первинному ринку освітньої лі-тератури для молодшої та середньоїшколи скоротилися на 11 %; 1/3 авторів-членів організації колективного управ-ління «Access Copyright» відмовилисявід створення освітньої літератури, ос-кільки у зв’язку з реформами навчальнізаклади отримали можливість безоплат-ного доступу до творів; видавництво«Broadview publishing house» повідомилопро 70-відсоткове падіння продажів ан-тологій віршів, оскільки викладачімають право використовувати фрагмен-ти творів без ліцензії та виплати авто-рської винагороди.

3 Станом на 2010 рік, проект GoogleBooks налічував понад 15 млн книг, з яких приблизно1 млн — належали до суспільного надбання. При цьому співробітники проекту оцінили, щокількість існуючих у світі книг (без урахування їх перевидання) становить 130 млн книг, івисловили намір відтворити (оцифрувати) їх уже до кінця десятиліття (GoogleBooks.https://en.wikipedia.org/wiki/Google_Books).

Рис.1. Схематичне зображення зміщення балансу на користь користувачів творів

В. Троцька

11



Інший приклад — введення в зако-нах Німеччини та Іспанії положень провідтворення публіцистичних творів,пов’язаних із донесенням новинної ін-формації до читача (відомі як «податокна Google»). Згідно з новими нормами ін-формаційні сайти та інші пошукові агре-гатори на території зазначених країнзмушені відтворювати твори в якості ін-формації з виплатою винагороди. Будь-яка особа може ознайомитися з короткоюінформацією, розміщеною на веб-сайті,та за умов зацікавленості змістом мате-ріалу за допомогою гіперпосилання пе-рейти до головного джерела запозичен-ня: веб-сайта видавництва чи іншихджерел, де зазначена інформація роз-крита більш повно в публіцистичномутворі. При цьому видавництвам журна-лів, газет та іншим веб-виданням(presspublisher) належить до виплативинагорода за використання публікаційчи їх уривків з комерційною метою.Норми законів Німеччини та Іспанії за-безпечують інтереси видавців як право-власників творів, однак обмежуютьправо суспільства на свободу інформації.Нові норми законів піддаються критиці.Хоча положення законів не поширю-ються на соціальні мережі та фізичнихосіб, що здійснюють використання за-значених статей в особистих цілях безкомерційної мети, проте цього не до-статньо. Будь-які повідомлення новин-ного характеру повинні підпадати підобмеження майнового авторськогоправа, а саме: бути вільними.

Не всі країни йдуть по шляху, за-пропонованому Німеччиною та Іспа-нією. Так, у Франції подібний законо-проект не набрав необхідної кількостіголосів. Натомість було підписаноугоду між Google та урядом, відповіднодо якої створено фонд у 82 млн дол. напідтримку французьких видав-ництв [13]. У Бельгії після 6 років судо-вої тяганини між газетними видав-ництвами цієї країни та пошуковимсайтом Google укладено договір проспівпрацю на взаємовигідних для сто-рін умовах…[14].

Існує думка, що інтереси творців упевних випадках більш захищені, ніжінтереси користувачів. Вважається, що«баланс між правами користувачів ісуб’єктами авторського права поруше-ний, у значній мірі з перевагою остан-ніх» [15, 19], «авторське право все біль-ше дистанціюється від головної мети —підтримки рівноваги інтересів користу-вачів та правовласників у напрямкусуспільства» [16]. «Новітнє інтернет-за-конодавство викликає негативну реак-цію громадськості і масове невдоволен-ня, оскільки, на думку багатьох, пору-шує баланс інтересів на користьправовласників і перешкоджає здій-сненню конституційних прав людинина свободу вираження поглядів і віль-ного доступу до інформації» [17]. Усуб’єктів авторського прав з’явилисянові можливості контролю за викори-станням творів, зокрема, застосуваннятехнічних засобів захисту. Такі засобидають можливість забороняти чи обме-жувати доступ до творів. Останнє маємісце навіть у разі вільного викори-стання творів, передбачених законом.Якщо говорити про баланс публічних іприватних інтересів, то в цьому випад-ку він змістився на користь суб’єктівавторського права (рис. 2).

Здавалося, щоб попередити нега-тивні наслідки прийняття відповіднихнорм законів, доцільно проводити до-слідження та лише за їх результатамивносити зміни до законодавства.Однак, і такі заходи не завжди даютьвідповіді на проблемні питання. На-приклад, результати громадського опи-тування щодо реформи у сфері автор-ського права і суміжних прав, проведе-ного Європейською Комісією у2013–2014 роках (оброблено близько 11тис. відповідей),свідчать про те, що ко-ристувачі, посередники і провайдерицифрових послуг наполягають на роз-ширенні прав шляхом упровадженняобмежень і винятків, які забезпечили бвільний доступ до творів. Одна частинареспондентів пропонує ввести базовийперелік виключень та обмежень; інша

В. Троцька



вважає,що обов’язковими повинністати лише винятки та обмеження, щостосуються фундаментальних прав ісвобод громадян. Автори, видавці, ви-конавці, організації колективногоуправління навпаки зазначали, що ви-ключення та обмеження мають «нега-тивний вплив на створення культур-них цінностей» [18]. На думку останніх,ліцензування прав є більш гнучкимпідходом у врегулюванні відносин вумовах розвитку цифрових технологій.Отже, інтереси сторін є прямо проти-лежними. Так, К. Афанасьєва, поси-лаючись на думку А. Сторі, вказує, що«поняття балансу інтересів взагалі неможе бути застосоване для вирішенняконфлікту, тому що в основу регулю-вання закладена концепція нерівностіправ сторін» [19, 6]. Для кожної сторо-ни існують цінності, якими вона готовачи не готова поступитися. Як зазначаєД. Мандіс, закон, принаймні, «повинензнайти новий спосіб розуміння цих ко-мунікативних цінностей» [20].

Для авторів важливе значення маєматеріальна підтримка їх діяльності.Тому при внесенні змін до законів про-понується забезпечити компенсацію заупущену вигоду авторами внаслідокбездоговірного та безкоштовного вико-ристання їхніх творів. Автори, посту-паючись власними виключними (моно-польними) майновими правами, мо-жуть розраховувати лише на виплатуїм компенсаційних платежів. У окре-

мих випадках, коли відповідні закла-ди, за допомогою яких здійснюється ви-користання творів, не можуть виплачу-вати авторську винагороду, до виплативинагороди залучається держава вособі державних органів. Так, урядиЄС,Австралії, Канади, Ізраїлю та НовоїЗеландії запровадили систему виплатиавторської винагороди Public LendingRight (PLR)4. PLR — це система, якадає змогу авторам отримувати плату завільне використання творів у держав-них та інших бібліотеках. В Австралії,наприклад,право PLR поширюється наплатежі авторам за книги, що містять-ся в колекціях шкільних бібліотек, уНімеччині — бібліотек вищої освіти.Уряди країн виділяють кошти дляпідтримки системи PLR з метою випла-ти авторам і видавництвам компенса-ції за кожне відтворення електронноїкниги. Відповідно до рішення Європей-ського суду у 2016 році[21] ДирективаЄС про право на позичку та прокат роз-глядається як покриття позички елек-тронних книг на основі одного примір-ника на користувача. Такі платежі єпідтримкою для авторів і видавництв.Наприклад, у Великій Британії 24 тис.письменників, ілюстраторів і перекла-дачів отримують щорічно до 6 600 фун-тів стерлінгів. Для багатьох, особливодля письменників, які не є популярни-ми, це найбільше джерело доходу [22].У 2019 році Рада з питань мистецтв Ка-нади виділила 5 млн дол. на систему

4 Станом на дату написання статті, 33 країни мають системи PLR. Усі, крім чотирьох вка-заних країн з системами PLR, розташовані в Європі.

Рис. 2. Схематичне зображення зміщення балансу інтересів на користь суб’єктів авторського права

В. Троцька

13



PLR, які планується виплатити протя-гом двох років: 2,5 млн дол. у лютому2019 року та стільки ж у лютому 2020року [23]. Це практичний приклад пі-клування держави про публічні інтере-си доступу до культурної спадщини тапро приватні інтереси суб’єктів авто-рського права через забезпечення їхматеріальної підтримки.

Оптимальне співвідношення публіч-ного та приватного інтересів в авто-рському праві є необхідною умовою гар-монійного розвитку держави, забезпе-чення її функціонування, а такожповноцінного розвитку людини в такійдержаві. «Чим далі, тим більше суспіль-ство буде усвідомлювати, що для гармо-нійного розвитку в нових економічнихумовах йому потрібно широкий доступдо культурних надбань, до світового за-пасу знань, а також можливість активнозалучати їх у творчий і освітній процес,використовувати в тих сферах, які бу-дуть створені новими технологіями» [24].Зміни в суспільстві, пов’язані з впливомцифрового середовища на суспільні від-носини, потребують їх відображення внормах права та в заходах державищодо підтримки творців, не допускаючиобмежень свободи громадян на вільнийдоступ до знань, інформації, культурноїспадщини. Це постійний процес. До тогож, досягти балансу (у значенні «рівнова-ги») практично неможливо, оскількиздійснюється обмеження майнових прававторів на користь користувачів творів, інавпаки, монопольні права на твори об-межують вільний доступ до них у соці-альних, інформаційних, навчальнихцілях. Хоча й говорять про баланс інте-ресів, проте це не означає рівновагу. Якзазначає С. Савченко, «під балансом

приватного і публічного інтересів не за-вжди варто розуміти обов’язкову рівно-вагу цих інтересів, оскільки за певнихобставин слід встановити пріоритет од-ного інтересу, а, отже, обмежити інший»[25, 53]. В умовах постійного розвиткуцифрових технологій і розширення узв’язку з цим суспільних відносин до-цільно застосовувати термін «баланс» узначенні процесу «врівноваження», метаякого — досягти найбільш прийнятнихрезультатів для його сторін.

Отже, можемо дійти таких виснов-ків. В умовах розвитку цифрового сере-довища концепція досягнення балансупублічних і приватних інтересів в авто-рському праві залишається дискусій-ним питанням. Баланс не є стабільнимі незмінним з огляду на динаміку роз-витку цифрового середовища, що по-ширюється на всі види суспільних від-носин. Наведене засвідчує необхідністьудосконалення законодавства з метоюврегулювання таких відносин нормамиправа. Урегулювання відносин черезінститут вільного використання творівможна розглядати лише як шлях до до-сягнення балансу. Ситуація, коли інте-реси суб’єктів авторського права і кори-стувачів збігаються, є ідеальною, однакнереальною. Тому застосування термі-на «баланс» не відповідає значенню«рівноваги» у контексті вільного вико-ристання творів. Розвиток сучасногоавторського права в умовах поширенняцифрового середовища є процесом по-стійного балансування, коли інтересиодних можуть мати переваги над інте-ресами інших. Це постійний пошукефективного врівноваження публічнихі приватних інтересів сторін.

Список використаних джерел / List of references

1. Акопов Г. Л. Информационное право. Москва.Феникс, 2008. С. 348.2. Суспільні відносини. URL: http://psychologis.com.ua/obschestvennye_otnosh-

eniya.htm.3. Толковый словарь русского языка / под ред. Д. Н. Ушакова. 1935–1940. URL: https://kartaslov.ru/%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D

0%B8%D0%B5-%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0

В. Троцька


/%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%81. 4. Інтерес. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B

5%D1%80%D0%B5%D1%81_(%D0%BF%D1%80%D0%B0%D 0%B2%D0%BE).5. Тихомиров Ю. А. Публичное право:учебник. Москва. Изд-во БЕК, 1995. 496 с.6. Мельничук О. Публічний та приватний інтерес у контексті забезпечення

права людини на освіту. Публічне право. № 1 (2011). С 116–121.7. Кулагин Ю. В. Ограничения субъективных авторских прав по законодательству

России и отдельных зарубежных стран.URL: http://www.dissercat.com/content/ogranicheniya-subektivnykh-avtorskikh-prav-

po-zakonodatelstvu-rossii-i-otdelnykh-zarubezhnyk#ixzz3AukvJmH0.8. Бентли Л., Шерман Б. Право интеллектуальной собственности: Авторское

право. Пер. с англ. В. Л. Вольфсона. Санкт-Петербург. Юридический центрПресс, 2004. 535 с.

9. Правовые проблемы сборов за частное копирование (налог на личное пользо-вание). URL: http://lexdigital.ru/page/6/.

10.К Google подали иск на три миллиарда долларов. URL: http://lenta.ru/news/2013/05/08/google.11.Case 1:05-cv-08136-DC Document 1088 Filed 11/14/13.URL: https://ru.scribd.com/document/184162035/Google-Books-ruling-on-fair-use-pdf.12.Эксперименты с исключениями и ограничениями авторских прав.URL: http://vipp-prava.ru/news/2800..13.Испания принимает закон о «налоге на Google». URL: http://www.searchengines.ru/news/archives/ispaniya_prinim.html#ixzz3B1

NwmSCB.14.Через 6 лет судов газеты Бельгии договорилисьс поисковиком.

URL: http://www.copyright.ru/ru/news/main/2012/12/17/prava_kontent_izdatel_SMI.

15.Лепаж Анн. Обзор изъятий и ограничений авторского права в цифровойсреде. Авторское право. Бюллетень ЮНЕСКО. 2003. № 1. С. 19.

16.Nilsson K. Slip-SlidingAway – Some Reflectionson Recent Developmentsin Copy-right and their Consequences.

URL: http://liber.library.uu.nl/index.php/lq/article/viewFile/7878/8087.17.Бочарова Н. В. Сучасні тенденції розвитку законодавства країн Європейсько-

го Союзу в галузі авторського права. URL: http://www.pap.in.ua/3-1_2013/3/Bocharova%20N.V.pdf.18.Анализ мнений европейского сообщества о реформе авторских прав. URL: http: //www.copyright.ru/news/main/2014/8/28/prava_kontent_avtor/.19.Афанасьєва К. Зміни концептуальних засад авторсько-правового регулювання

в умовах глобалізації інформаційного простору. Теорія і практика інтелек-туальної власності. № 5 (79). 2014.

20.Danilo Mandic Balance: Resolving the conundrum between copyright and technology? URL: https://www.wipo.int/edocs/mdocs/mdocs/en/wipo_ipr_ge_11/wipo_ipr_ge_1

1_topic2-related2.pdf.21.C a s e C - 1 7 4 / 1 5 . U R L : h t t p s : / / e u r - l e x . e u r o p a . e u / l e g a l - c o n -

tent/EN/TXT/?uri=CELEX%3A62015CJ0174.22.Jim Parker. The public lending right and what it does. URL: https://www.wipo.int/wipo_magazine/en/2018/03/article_0007.html.23.Shaping A New Future: Canada Council to make historic $5 million investment in

PLR. URL: https://publiclendingright.ca/about/news/cca-to-make-historic-5-mil-lion-investment-in-plr.

24.Марк А. Лемли (MarkA. Lemley).URL: http://lexdigital.ru/2014/111/#more-1552.25.Савченко С. В. Співвідношення приватних і публічних інтересів: досвід Украї-

ни. Порівняльно-аналітичне право.2013. № 3–2. С. 53–57.


1. Akopov H. L. Ynformatsyonnoe pravo. Moskva.Fenyks, 2008. S. 348.2. Suspilni vidnosyny. URL: http://psychologis.com.ua/obschestvennye_otnosheniya.htm.3. Tolkovыi slovar russkoho yazыka / pod red. D. N. Ushakova. 1935–1940. URL: https://kartaslov.ru/%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD

%D0%B8%D0%B5-%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0/%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%81. 4. Interes. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81_(%D0%BF%D1%80%D0%B0%D 0%B2%D0%BE).5. Tykhomyrov Yu. A. Publychnoe pravo:uchebnyk. Moskva. Yzd-vo BEK, 1995. 496 s.6. Melnychuk O. Publichnyi ta pryvatnyi interes u konteksti zabezpechennia prava liu-

dyny na osvitu. Publichne pravo. № 1 (2011). S 116–121.7. Kulahyn Yu. V. Ohranychenyia subъektyvnыkh avtorskykh prav po zakonodatelstvu

Rossyy y otdelnыkh zarubezhnыkh stran.URL: http://www.dissercat.com/content/ogranicheniya-subektivnykh-avtorskikh-

prav-po-zakonodatelstvu-rossii-i-otdelnykh-zarubezhnyk#ixzz3AukvJmH0.8. Bently L., Sherman B. Pravo yntellektualnoi sobstvennosty: Avtorskoe pravo. Per. s

anhl. V. L. Volfsona. Sankt-Peterburh. Yurydycheskyi tsentr Press, 2004. 535 s. 9. Pravovыe problemы sborov za chastnoe kopyrovanye (naloh na lychnoe polzovanye).

URL: http://lexdigital.ru/page/6/.10.K Google podaly ysk na try myllyarda dollarov. URL: http://lenta.ru/news/2013/05/08/google.11.Case 1:05-cv-08136-DC Document 1088 Filed 11/14/13.URL: https://ru.scribd.com/document/184162035/Google-Books-ruling-on-fair-use-pdf.12.Эksperymentы s yskliuchenyiamy y ohranychenyiamy avtorskykh prav.URL: http://vipp-prava.ru/news/2800..13.Yspanyia prynymaet zakon o «nalohe na Google». URL: http://www.searchengines.ru/news/archives/ispaniya_prinim.html#ixzz3B1

NwmSCB.14.Cherez 6 let sudov hazetы Belhyy dohovorylyss poyskovykom. URL: http://www.copyright.ru/ru/news/main/2012/12/17/prava_kontent_izdatel_SMI.15.Lepazh Ann. Obzor yzъiatyi y ohranychenyi avtorskoho prava v tsyfrovoi srede. Av-

torskoe pravo. Biulleten YuNESKO. 2003. № 1. S. 19.16.Nilsson K. Slip-SlidingAway – Some Reflectionson Recent Developmentsin Copy-

right and their Consequences.URL: http://liber.library.uu.nl/index.php/lq/article/viewFile/7878/8087.17.Bocharova N. V. Suchasni tendentsii rozvytku zakonodavstva krain Yevropeiskoho

Soiuzu v haluzi avtorskoho prava. URL: http://www.pap.in.ua/3-1_2013/3/Bocharova%20N.V.pdf.18.Analyz mnenyi evropeiskoho soobshchestva o reforme avtorskykh prav. URL: http: //www.copyright.ru/news/main/2014/8/28/prava_kontent_avtor/.19.Afanasieva K. Zminy kontseptualnykh zasad avtorsko-pravovoho rehuliuvannia v

umovakh hlobalizatsii informatsiinoho prostoru. Teoriia i praktyka intelektualnoivlasnosti. № 5 (79). 2014.

20.Danilo Mandic Balance: Resolving the conundrum between copyright and technology? URL: https://www.wipo.int/edocs/mdocs/mdocs/en/wipo_ipr_ge_11/wipo_ipr_ge_1

1_topic2-related2.pdf.21.C a s e C - 1 7 4 / 1 5 . U R L : h t t p s : / / e u r - l e x . e u r o p a . e u / l e g a l - c o n -

tent/EN/TXT/?uri=CELEX%3A62015CJ0174.22.Jim Parker. The public lending right and what it does. URL: https://www.wipo.int/wipo_magazine/en/2018/03/article_0007.html.23.Shaping A New Future: Canada Council to make historic $5 million investment in

PLR. URL: https://publiclendingright.ca/about/news/cca-to-make-historic-5-mil-lion-investment-in-plr.

24.Mark A. Lemly (MarkA. Lemley).

В. Троцька


15Теорія і практика інтелектуальної власності � 2/2019


URL: http://lexdigital.ru/2014/111/#more-1552.25.Savchenko S. V. Spivvidnoshennia pryvatnykh i publichnykh interesiv: dosvid

Ukrainy. Porivnialno-analitychne pravo.2013. № 3–2. S. 53–57.

Надійшла до редакції 12.02.2019 року

Троцкая В. Публичные интересы общества = частные интересы авто-ров. Возможноли достижение равновесия в цифровую эпоху? В статье рас-смотрены вопросы правового регулирования отношений между субъектами автор-ского права и пользователями в новых реалиях использования произведений вцифровой сети. Особое внимание уделено проблемным вопросам уравновешива-ния публичных и частных интересов в авторском праве через институт свободногоиспользования произведений.

Ключевые слова: публичные интересы, частные интересы, баланс интересов,общественные отношения, свободное использование произведений, ограниченияимущественных прав, цифровая среда

Trotska V. Public interests of society = private interests of authors. Is thepossible the balance in the digital age? The author in the article investigates theissue of the balance of public and private interests in copyright in the digitalage.

Private interests of subjects of copyright are based on their exclusive propertyrights. Such rights are considered as monopoly on the results of creative activity.

In conditions of the development of digital technologies, the boundaries of the mo-nopoly are narrowed, because the public interests are taken into account.

Public interests need implementation of the right to freedom of information, freeaccess to cultural property, education and science, etc.

Society is interested in free access to works, especially for the purpose of studying,scientific research, the use of works with information, personal purpose, etc.

Ignoring private interests leads to the limitation of the author's property rights, ig-noring public interests leads to the limitation of constitutional rights and human lib-erties. If the state does not take into account interests, then it leads to a conflict. Themain issue of copyright in the digital era: how to prevent such a conflict?

It is possible to prevent a conflict due to the norms on the free use of works.In the conditions of the development of the digital environment, the norms on the

free use of works are considered to be the most "flexible" in copyright law.Norms arereviewed and adapted to the new conditions for the distribution of works in the digitalage. This is a permanent process.

Therefore, the settlement of relations can only be considered as a way toachieve balance.

The author analyzes in the article the problems of applying the norms of legislationconcerning the free use of works and the needs of society in expanding such norms.

At the end of the article the author draws conclusions.Key words: public interests, private interests, balance of interests, social relations,

free use of works, limitation of property rights, digital environment

В. Троцька


Спільна мета авторів, виконавців,виробників та організаторів у процесістворення телевізійного формату поля-гає у виробленні продукту, який можли-во було б використовувати на ринку те-левізійної індустрії з метою отриманняприбутків і який користувався б попи-том серед глядачів. У процесі створеннятелеформату з використанням простихоб’єктів авторського права виникає про-тистояння майнових інтересів виробни-ків, а при створенні більш складногосинтетичного об’єкта сфера протистояньінтересів значно розширюється.

Визначальною ознакою протистояньслід вважати зацікавленість у підко-ренні окремих приватних інтересів ін-тересам колективу авторів, виробників.Ця тенденція знайшла своє відобра-ження в ч. 2 ст. 17 Закону України«Про авторське право та суміжніправа» (далі — Закон): «якщо інше непередбачено у договорі під час створен-ня аудіовізуального твору, автори, якізробили внесок або зобов’язалися зро-бити внесок у створення даного аудіові-зуального твору і передали майнові

права організації, яка здійснює вироб-ництво аудіовізуального твору чи про-дюсеру аудіовізуального твору, немають права заперечувати проти вико-ристання цього твору, його відтворен-ня, розповсюдження, публічного пока-зу, публічної демонстрації, публічногосповіщення, а також субтитрування ідублювання його тексту, крім права наокреме публічне виконання музичнихтворів, включених до аудіовізуальноготвору. За оприлюднення і кожне пуб-лічне виконання, показ, демонстраціючи сповіщення аудіовізуального твору,його здавання у майновий найм і (або)комерційний прокат його примірниківза всіма авторами аудіовізуальноготвору зберігається право на справедли-ву винагороду, що розподіляється і ви-плачується організаціями колективно-го управління або іншим способом» [1].

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 17Закону, «автори, твори яких увійшли якскладова частина до аудіовізуальноготвору (як ті, що існували раніше, так істворені у процесі роботи над аудіовізу-альним твором), зберігають авторське



17

МАЙНОВІ ІНТЕРЕСИ ВИРОБНИКІВ

ТЕЛЕВІЗІЙНОГО ФОРМАТУ

Надія Федорова,науковий співробітник відділу авторського права і суміжних прав НДІ інтелектуальної власності НАПрН України

ISSN 2308-0361

У статті розглянуто майнові інтереси виробників телевізійного формату.Визначено, хто може бути виробником телевізійного формату. Досліджено законодав-чі положення, покликані захищати права та майнові інтереси продюсерів аудіовізу-альних творів (у тому числі й телевізійних форматів). Закцентовано увагу на правахавторів і виконавців.

Ключові слова: авторське право, майнові інтереси, телеформат, продюсер, аудіові-зуальний твір, автор, виконавець

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167006

право кожен на свій твір і можуть само-стійно використовувати його незалежновід аудіовізуального твору в цілому,якщо договором з організацією, що здій-снює виробництво аудіовізуальноготвору, чи з продюсером аудіовізуальноготвору не передбачено інше» [1].

Наведені законодавчі положенняпокликані захищати права та майновіінтереси продюсерів аудіовізуальнихтворів (у тому числі й телевізійнихформатів). Права ж авторів та виконав-ців на телеформат наразі є частковообмеженими. Наприклад, обмежу-ється право на відкликання об’єкта-елемента, включеного до виробництвателеформату. Телевізійна студія чипродюсер після набуття виключнихправ на використання об’єктів-елемен-тів позбавляють авторського праваучасників іншої творчої діяльності, щомають свої індивідуальні виключніправа на власний твір.

Стосовно цього Т. Орен зауважує,що визначення великого, а іноді й об-меженого кола осіб, які зробили твор-чий внесок у створення складного скла-деного твору разом з відсутністю право-вих відносин між конкретнимиавторами, які брали участь у його ство-ренні, роблять доцільним визнаннявласником авторського права на твір уцілому одну особу [2, 14].

Частина 2 ст. 17 Закону залишаєвідкритим питання щодо мети викори-стання творів і прав на них, які пере-дано продюсеру за договором. Не кон-кретизовано, які твори надаються длятимчасового використання продюсеровіта для яких цілей: лише для викори-стання їх у виробництві аудіовізуаль-ного твору (телевізійного формату) чидля цілей, не пов’язаних зі здійснен-ням суб’єктивних прав на телеформат;ідеться про твори, що були створені підчас зйомки нового телеформату, чи ті,що були вироблені раніше.

Можемо зробити такі висновки. По-перше, необхідно повніше роз-

крити зміст відступлення виключнихправ на об’єкт-елемент, зокрема про те,

що продюсер чи телестудія набуває ви-ключних прав на використання внескубудь-яким способом — як під час ство-рення телеформату, так і після завер-шення виробництва для інших комер-ційних цілей.

По-друге, у разі, коли виключніправа на використання об’єкта-елементапередаються за ліцензійним договором,слід обов’язково зазначати, що цей об’єктпередається для використання певнимспособом на певний термін, однак лишедля його використання у телевізійномувиробництві конкретного формату.

У разі внесення таких поправок уположення згаданого Закону майновіінтереси всіх учасників створення те-левізійного формату будуть урівнова-жені. З одного боку, продюсери та те-левізійні студії будуть упевнені в ста-більності авторських правовідносин, аз іншого — автори та інші виробникиоб’єктів-елементів отримають до-даткові кошти від використаннясвого твору.

Продюсеру повинні належати ви-ключні права лише на ті об’єкти-елемен-ти, що використовуються саме у телеві-зійному форматі, а також на об’єкти, щостворені ним особисто. Об’єкти-елементиабо їх частини, що були створені під часвиробництва телеформату, однак з різ-них причин не увійшли до телевізійногоформату в цілому, повинні належати ви-ключно їх авторам. Якщо продюсер ви-словить бажання набути права ще й наоб’єкти (твори), які не увійшли до фор-мату, йому буде необхідно укласти окре-мі відповідні договори щодо цих творівабо їх частин. Єдиним винятком з цьогоправила може бути випадок наданняправ на використання окремих об’єктів-елементів для реклами телевізійногоформату [3].

Отже, права на ці об’єкти-елемен-ти будуть закріплені за продюсеромна весь час можливого використання вскладі телевізійного формату на під-ставі авторського договору.

Оскільки авторами телеформату єрежисер-постановник, сценарист, а


18 Теорія і практика інтелектуальної власності � 2/2019

Н. Федорова

також автор спеціально створеного дляформату музичного твору, то власни-ком усього комплексу майнових правна телевізійний формат (відповідно додоговору) є його виробник, яким можебути будь-яка особа, у тому числі юри-дична, яка взяла на себе ініціативу івідповідальність за виготовлення тако-го твору, однак лише в межах викори-стання певного телеформату [4, 121].

При цьому слід ураховувати, що доскладу телевізійного формату можутьвходити об’єкти, які мають різний термінправової охорони (наприклад, авторськіправа і права виконавців), до яких засто-совується різний порядок обчислення іякі мають різний правовий режим.

Судова та договірна практика остан-ніх років виявила наявність істотнихпротиріч правового регулюванняключових питань у взаєминах між про-дюсерами та авторами аудіовізуальнихтворів, а також між режисерами-поста-новниками під час створення телевізій-ного формату. Суть протиріч полягає унедотриманні співвідношення міжконтролем продюсера над прийняттямосновних рішень у процесі виробницт-ва телеформату та обмеженнями віль-ної творчості режисера. Виникають до-даткові проблеми у процесі переробки,у разі відхилення від затвердженої«біблії формату» та режисерського сце-нарію. Щодо питання охорони особи-стих немайнових прав виробників те-леформату. Звертаємо увагу: чинне за-конодавство не дає відповіді на всі ціпитання. Видається, що у кожномуконкретному випадку взаємовідносинипродюсера з авторами аудіовізуальноготвору (телеформату) повинні будувати-ся індивідуально, шляхом докладногорегламентування цих питань у догово-рі, що укладається між сторонами.

Одна з пропозицій для визначення івирішення зазначеної проблеми поля-гає у необхідності впровадження в за-конодавство терміна «колективнийтвір» із подальшим його поширенням іна телевізійний формат, синтетичнийскладний об’єкт авторського права [5].

Доцільним вбачається за телевізій-ною студією та продюсерами закріпититаке положення: при використанніскладного об’єкта особа, яка організу-вала його створення, має право за-значати своє ім’я, найменування чипсевдонім. Зауважимо, що це вже ши-роко практикується на телебаченні.

Із викладеного випливає висновокпро те, що відповідно до Закону юри-дична особа не може бути правовласни-ком первісного авторського права нателевізійний формат. Вона може набу-вати лише похідних авторських правабо права згідно з договором (усі права,зазначені в договорі).

Разом з тим, для захисту майновоїсфери телевізійних авторських відно-син і гарантії дотримання майнових ін-тересів телевізійних студій як організа-торів та виробників телеформатів у за-конодавство України в галузі праваінтелектуальної власності необхідноввести інститут використання резуль-тату інтелектуальної діяльності склад-ного телевізійного об’єкта під назвою«телеформат», який повинен увійти доскладу об’єктів авторського права.

Варто підкреслити і те, що серед осіб,які не є суб’єктами авторського права нателеформат, однак можуть розпоряджа-тися правами авторів, є організації з ко-лективного управління майновими пра-вами інтелектуальної власності (ст. 1Закону). Суб’єкти авторського права ісуміжних прав можуть управляти свої-ми правами: особисто; через свого пові-реного; через організацію колективногоуправління (ст. 1, «організація колек-тивного управління»).

Якщо перші два способи управлінняне викликають труднощів щодо їх за-стосування, то управління через орга-нізацію колективного управління пра-вами на практиці стикається з пробле-мами, які законодавством до кінця невирішені. Тому, на нашу думку, до-цільним видається виконати загаль-ний аналіз правової природи колектив-ного управління майновими правамистосовно телевізійних форматів.



19





Пропонується змістовніше розкритизалежність способів управління майно-вими правами інтелектуальної власно-сті на телевізійний формат від його особ-ливостей, проте вже як об’єкта авто-рського права. З цією метою необхідновнести доповнення до ст. 1 Закону, зо-крема у визначення терміна «аудіовізу-альний твір».

Аудіовізуальний твір — твір, щофіксується на певному матеріальномуносії (кіноплівці, магнітній плівці чимагнітному диску, компакт-дискутощо) у вигляді серії послідовних кад-рів (зображень) чи аналогових або дис-кретних сигналів, які відображають(закодовують) рухомі зображення (як зізвуковим супроводом, так і без нього) ісприйняття якого є можливим виключ-но за допомогою того чи іншого видуекрана (кіноекрана, телевізійного ек-рана, як під час прямої трансляції пе-редачі, так і запису, тощо), на якомурухомі зображення візуально відобра-жаються за допомогою певних техніч-них засобів. Аудіовізуальними творамиє фільм, телевізійний формат тощо, якіможуть бути ігровими, анімаційними,неігровими чи іншими.

Внесення вказаних вище доповненьдо ст. 1 Закону пов’язана з необхідні-стю визначення телеформату і йогорозмежування з аудіовізуальним тво-ром, таким як фільм і його різновиди(кінофільм, телефільм, відеофільм, діа-фільм, слайд-фільм тощо (ст. 10 Зако-ну України «Про кінематографію»).

Як зазначається в юридичній літера-турі, колективне управління майновимиправами інтелектуальної власності є на-йефективнішим механізмом правовогорегулювання обігу різних об’єктів авто-рського права при їх масштабному вико-ристанні. Розвиток інституту управлін-ня майновими правами був обумовле-ний розвитком новітніх технологій утелерадіокомунікаціях, Інтернеті тощо.На початку розвитку авторських право-відносин автор сам міг відслідковуватиколо користувачів його твору і контро-лювати повноту надходжень плати за

таке використання. З розвитком копію-вально-множильної техніки та інших за-собів, що забезпечують доступ неви-значеної за чисельністю аудиторії дотворів мистецтва, автори та інші власни-ки авторських і суміжних прав не в змозівідстежувати обсяг розповсюдження тавикористання їхніх творів [6]. Саме длявирішення цієї проблеми в національнезаконодавство було введено інститутуправління майновими правами суб’єк-тів авторського права та суміжних прав.

Основним недоліком колективногоуправління майновими правами відпо-відно до положень статей 47 (ч. 3), 48(ч. 2, 3) Закону є наявність у законодав-стві водночас положення про виключ-ний характер майнових авторськихправ і моделі «розширеного колективно-го управління майновими правами ін-телектуальної власності». Вважаємо, щонаявність в одній авторсько-правовійсистемі двох взаємовиключних право-вих інститутів є істотною перешкодоюдля реалізації суб’єктами авторськихправовідносин своїх суб’єктивних прав.

Аналіз ч. 1 ст. 15 Закону дає змогузробити висновок, що до майновихправ автора (чи іншої особи, яка маєавторське право) належать: а) виключ-не право на використання твору; б) ви-ключне право на дозвіл або заборонувикористання твору іншими особами.

Водночас, у частинах 2, 3 ст. 15 За-кону зазначається:

•виключне право на використаннятвору автором (чи іншою особою, якамає авторське право) дозволяє йомувикористовувати твір у будь-якійформі й будь-яким способом (ч. 2);

•виключним повноваженням автора(чи іншої особи, яка має авторськеправо) є його право дозволяти абозабороняти: відтворення творів;публічне виконання і публічне спо-віщення творів; публічну демонст-рацію і публічний показ; поданнясвоїх творів до загального відомапубліки таким чином, що її пред-ставники можуть здійснити доступдо творів з будь-якого місця і у


1. Про авторське право і суміжні права : Закон України № 3792-XII від 23 грудня1993 року № 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.

2. Oren T. Television Formats – A Globat Framework for TV Studies/ Tasha Oren,Sharon Shahaf // Global Television Formats. Understanding Television AcrossBorders. London. New York: Routledge Curzon, 2012. P. 14.

3. Meadow R. Television Formats — The Search for Protection/Robin Mead-ow//California Law Review. 1970. Vol. 58. Issue 5. P. 1169-1197.

4. Яковець А. В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: підручник. Київ.Києво-Могилянська академія, 2007. С. 121.

5. Бурлаков С. Ю. Кінематографічний твір як об’єкт права інтелектуальноївласності : дис. канд. наук : 12.00.03. Харків, 2008.

6. The FEAPA Report 2011, Protecting Format Eights, 2011.Ute Klement. Protectingtelevision show formats under copyright law — newdevelopments in common lawand civil law countries /European Intellectual Property Review. 76 p.


21



будь-який час за їх власним вибо-ром; здавання в майновий найм і(або) комерційний прокат післяпершого продажу тощо (ч. 3).

З наведених положень Закону вип-ливає, що повноваження з використан-ня та розпоряджання твором належатьвиключно автору. Лише від його волізалежить, чи буде твір використовува-тися надалі і в який спосіб.

З принципом виключності автор-ських прав на телевізійний форматвходить у протиріччя теорія «розшире-ного колективного управління майно-вими правами», що знайшла своє прак-тичне втілення у положеннях розділуIV Закону.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 48 За-кону:

•повноваження на колективнеуправління майновими правамипередаються організаціям колек-тивного управління авторами таіншими суб’єктами авторськогоправа і (або) суміжних прав на ос-нові договорів, укладених у пись-мовій формі (ч. 3);

•також організації колективногоуправління можуть управляти натериторії України майновими пра-вами іноземних суб’єктів авто-рського права і (або) суміжнихправ на основі договорів з анало-

гічними іноземними організація-ми, у тому числі й про взаємнепредставництво інтересів (ч. 4);

•на основі одержаних повноваженьорганізації колективного управлін-ня надають будь-яким особам шля-хом укладання з ними договорівневиключні права на використан-ня об’єктів авторського права і(або) суміжних прав (ч. 5).

Водночас, у ч. 7 ст. 48 Закону вказа-но, що організація колективного управ-ління майновими правами інтелекту-альної власності зобов’язана надаватиустанові інформацію про управліннямайновими правами осіб, які не пере-дали організації повноваження відпо-відно до ч. 3 ст. 48.

Можна вважати, що з огляду самена цей пункт законодавець закріпивмодель «розширеного колективногоуправління майновими правами», щопризводить до порушення виключнихправ інтелектуальної власності наоб’єкти авторського права; також цямодель може поширюватися й на теле-візійний формат за умови визнанняйого об’єктом авторського права.



1. Pro avtorske pravo i sumizhni prava : Zakon Ukrainy № 3792-XII vid 23 hrudnia1993 roku № 3792-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12.

2. Oren T. Television Formats — A Globat Framework for TV Studies/ Tasha Oren,Sharon Shahaf // Global Television Formats. Understanding Television AcrossBorders. London. New York: Routledge Curzon, 2012. P. 14.

3. Meadow R. Television Formats — The Search for Protection/Robin Meadow //Cal-ifornia Law Review. 1970. Vol. 58. Issue 5. P. 1169–1197.

4. Iakovets A. V. Televiziina zhurnalistyka: teoriia i praktyka: pidruchnyk. Kyiv. Kyie-vo-Mohylianska akademiia, 2007. S. 121.

5. Burlakov S. Yu. Kinematohrafichnyi tvir yak obiekt prava intelektualnoi vlasnosti :dys. kand. nauk : 12.00.03. Kharkiv, 2008.

6. The FEAPA Report 2011, Protecting Format Eights, 2011.Ute Klement. Protectingtelevision show formats under copyright law – newdevelopments in common lawand civil law countries /European Intellectual Property Review. 76 p.


Федорова Н. Имущественные интересы производителей телевизион-ного формата. В статье рассмотрены имущественные интересы производителейтелевизионного формата. Определено, кто может быть производителем телеви-зионного формата. Исследованы законодательные положения, призванные защи-щать права и имущественные интересы продюсеров аудиовизуальных произведе-ний (в том числе и телевизионных форматов). Акцентировано внимание на пра-вах авторов и исполнителей.

Ключевые слова: авторское право, имущественные интересы, телеформат, про-дюсер, аудиовизуальное произведение, автор, исполнитель

Fedorova N. Proprietary interests of producers of television format. Inthe article, the author considers the property interests of manufacturers of televisionformat. Determines who can be a television format manufacturer.

The producer should have exclusive rights only on those objects-elements used inthe television format, as well as on objects created by him in person. Object-elementsor parts thereof created during the production of a teleformat but for various reasonsnot included in the television format as a whole should belong exclusively to their au-thors. If the producer wishes to acquire rights also for objects (works) that are not in-cluded in the format, he will need to conclude certain relevant contracts for theseworks or parts of them. The only exception to this rule may be the case of grantingrights to use individual items-elements for television-format advertising.

Since the authors of the teleformat have a director, scriptwriter, and author of a spe-cially created musical composition for a format, the owner of the whole set of propertyrights to the television format (in accordance with the contract) is its producer, whichmay be any person, including legal, which took the initiative and responsibility for theproduction of such a work, but only within the use of a particular teleformat.

It should be borne in mind that television format may include objects that have differ-ent terms of legal protection (for example, copyrights and rights of performers), whichare subject to a different calculation procedure and have different legal regimes.

It is expedient to see the television studio and producers see the position that whenusing a complex object, the person who arranged for its creation has the right to indicatehis name, name or pseudonym. Note: this is already widely practiced on television.




23

It should be emphasized that among persons who are not subjects of copyright tothe teleformat, but can dispose of the rights of authors, there are organizations forcollective management of intellectual property rights. As stated in the legal litera-ture, the collective management of intellectual property rights is the most effectivemechanism of legal regulation of the circulation of various objects of copyright withtheir large-scale use.

The main disadvantage of collective management of property rights in accordancewith the provisions of Articles 47 (Part 3), 48 (Part 2, 3) of the Law of Ukraine «OnCopyright and Related Rights» is the existence in the legislation of the simultaneousprovision of the exclusive nature of property rights and the model «Advanced Collec-tive Management of Intellectual Property Rights». We believe that the existence inone copyright and legal system of two mutually exclusive legal institutions is a signif-icant obstacle for the normal realization of the subjects of copyright relations of theirsubjective rights.

Key words: copyright, property interests, teleformat, producer, audiovisual work,author, performer


Стаття присвячена проблемі кваліфікації інформації як комерційної таємниці,зважаючи на її ознаки, закріплені на законодавчому рівні. Порушені питання роз-глядаються в контексті вивчення судової справи «США проти Чанга». На основі ана-лізу судового рішення та з урахуванням доктринальних підходів конкретизовано тео-ретичні положення щодо встановлення ознак комерційної таємниці.

Ключові слова: ознаки комерційної таємниці, судова практика, Акт про економіч-не шпигунство, «США проти Чанга», розумні заходи

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167295УДК 347.775

Тетяна Казарян,магістрант-дослідник з міжнародних відносин,суспільних комунікацій та регіональних студійНаціонального університету «Львівська політехніка»

2018 року Антимонопольний комітетУкраїни, розглянувши справу за заявоюТОВ «ТВК Вектор-ВС», уперше за рокисвоєї діяльності прийняв рішення пронеправомірне використання комерцій-ної таємниці (ст. 19 Закону України«Про захист від недобросовісної конку-ренції») ТОВ «Ергон-Електрік», що, без-умовно, дасть поштовх до порушеннянових справ [1]. За таких обставин особ-ливої актуальності набуває проблемакваліфікації інформації як комерційної

Вступ. Незважаючи на те що понят-тя комерційної таємниці було введено доукраїнського законодавства ще на по-чатку 1990 років, а з часом сформульова-но цілий комплекс правил, які походятьз різних галузей права, стосовно охоронита захисту прав на неї, на сучасномуетапі правова природа комерційної та-ємниці лише набуває всебічного доктри-нального розуміння. У силу різних об-ставин, рівень обізнаності суспільства зявищем комерційної таємниці та її еко-номіко-правовими особливостями зали-шається поверхневим, а несформова-ність належної судової практика вУкраїні, на жаль, не пояснюється тим,що відповідні права не порушуються.При цьому зазначимо, що наприкінці

Андрій Гачкевич,старший викладач кафедри міжнародної інформаціїНаціонального університету «Львівська політехніка»,кандидат юридичних наук

ВСТАНОВЛЕННЯ ОЗНАККОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ:

НА ПРИКЛАДІ СПРАВИ «США ПРОТИ ЧАНГА»

ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

ISSN 2308-0361


А. Гачкевич, Т. Казарян

25



таємниці, яка підлягає вивченню нетільки в теоретичній площині, а й черезпризму юридичної практики.

Літературний огляд. Безумовно,упродовж останнього десятиріччя тема-тика, пов’язана з комерційною таємни-цею, належить до найбільш обговорюва-них в українській науці цивільногоправа, що підтверджується великоюкількістю наукових праць, об’єкт вив-чення яких доводить багатогранність ін-ституту комерційної таємниці. Лише заостанні кілька років опубліковано ре-зультати спеціалізованих досліджень,проведених такими вченими, як: Н. Вап-нярчук, Л. Колобов, А. Олефір, О. Турук,О. Шепета, О. Ярошенко та іншими.Хоча в юридичній та економічній літера-турі порушувалося питання ознак ко-мерційної таємниці, наприклад, у пра-цях Н. Попової, М. Ситницького,Г. Сляднєвої, Д. Юсупової та інших,однак, за кількома винятками, у першучергу — публікацій Г. Андрощука, прак-тичні аспекти комерційної таємниці, якістосуються аналізу фактичних правовід-носин і деталізації конкретних ситуацій,залишаються маловивченими [2, 3]. До-нині в українській правовій науці прак-тично не було розглянуто справи «СШАпроти Чанга» з позиції вивчення понят-тя комерційної таємниці у прикладномуконтексті, тобто зважаючи на те, як саметеоретичні ознаки цього поняття, зафік-совані в положеннях нормативно-право-вих актів, проявляються на практиці.Безумовно, ця справа заслуговує окремоїуваги, з огляду на низку підстав. Вона єпершим в історії правової системи СШАкримінальним переслідуванням за еко-номічне шпигунство на користь інозем-ної держави, здійснення якого було до-ведено перед судом. В основі справи єцілком непересічний випадок щодо об-винувачення в неправомірній діяльностібагаторічного працівника компанії,який діяв аж ніяк не з метою отриманнядля себе певних вигод майнового харак-теру. У процесі її розгляду зачіпаютьсяінтереси гігантської всесвітньо відомоїкомпанії, яка доклала чимало зусиль

для забезпечення належного рівня захи-сту своєї комерційної таємниці.

Мета і завдання дослідження.Ураховуючи вказане, метою статтібуло обрано аналіз ознак комерційноїтаємниці крізь призму матеріалів су-дової справи «США проти Чанга». За-вданнями статті є охарактеризуватиособливості правової системи СШАщодо охорони та захисту прав на ко-мерційні таємниці; розглянути обста-вини досліджуваної справи з узагаль-ненням аргументації сторін та основ-них положень судового рішення;проаналізувати окремі питання, пору-шені при розгляді справи та пов’язаніз ознаками комерційної таємниці.

Аналіз правової системи. Питан-ня комерційної таємниці у праві СШАзаслуговує окремого висвітлення, зва-жаючи, насамперед, на наявність уні-кальної правової системи, яка не маєаналогів у світі, а також те, що рівеньохорони цього виду об’єктів права ін-телектуальної власності є одним ізнайвищих у світі. Зазначимо, що, з од-ного боку, в загальному праві, якескладається з правових принципів, щозастосовуються судами США та випли-вають з поняття справедливості, сфор-мувався загальновизнаний підхід докомерційної таємниці як предмета за-хисту, зокрема на підставі дії договір-них положень, відповідно до якиходна особа взяла на себе зобов’язанняне розголошувати її без згоди іншої.Завдяки узагальненню судової прак-тики юристами було підготовлено Зве-дення норм деліктного права 1939року, у якому пояснювалося поняттякомерційної таємниці «як будь-якоїформули, схеми, приладу або компі-лювання інформації, які використо-вуються в цілях будь-чиєї підприєм-ницької діяльності та надають можли-вість набувати перевагу надконкурентами, котрі з ними не озна-йомлені або не застосовують їх» [4,372]. У зведенні також перелічували-ся критерії, які впливають на при-йняття рішення судами щодо того, чи




певна інформація може вважатися ко-мерційною таємницею.

З іншого боку, усе більшого значен-ня набувають нормативно-правовіакти, які на сучасному етапі не лишедоповнюють загальне право, а в багать-ох випадках підлягають першочергово-му застосуванню. Можемо зазначити,що в законодавстві США було запро-ваджено диференціацію правовихнорм стосовно комерційної таємницізалежно від того, хто ініціює її захист.По-перше, на підставі Єдиного законупро комерційну таємницю, розроблено-го у 1979 році Комісією з уніфікаціїправа, визначалися відповідні правовіположення в цивільно-правовій сфері.Хоча закон має характер модельного,однак, абсолютна більшість штатівприйняла його як обов’язковий. У зако-ні було визначено, що таке комерційнатаємниця, які ознаки вона має та якасаме діяльність породжує цивільно-правову відповідальність як незаконнепривласнення комерційної таємницішляхом заволодіння, розголошенняабо використання («misappropriation»)[5]. По-друге, завдяки федеральномуАкту про економічне шпигунство 1996року (далі — Акт 1996 року) надаютьсяповноваження федеральним органамздійснювати переслідування за неза-конні дії стосовно комерційної таємни-ці, у тому числі, в інтересах іноземнихурядів або іноземних агентів [6].

Таким чином, перший із переліче-них законів мав на меті захистити зде-більшого приватні інтереси, тоді якдругий — публічні. Водночас, 2016року було прийнято Акт про захист ко-мерційної таємниці, який, доповнюючиположення Акта 1996 року, передбачаєможливість особи, права якої щодо «не-доторканності» комерційної таємницібуло порушено, звертатися за захистомна основі федерального права. Вартододати, що Е. Голдмен, фахівець з пи-тань права Інтернету, інтелектуальноївласності та рекламного права, у своїйстатті до журналу «Forbes» назвав Акт2016 року найбільш значущою віхою у

розвитку інтелектуальної власності заостанні роки [7].

Беручи до уваги логіку дослідженнята обставини судової справи, які розкри-ватимуться далі, необхідно пояснити, щотаке комерційна таємниця відповідно доАкта 1996 року (визначення та ознаки вцілому узгоджені з Законом 1979 року).Відповідно до пар. 1839 термін «комер-ційна таємниця» («trade secret») означаєусі форми та види «фінансової, ділової,наукової, технічної, економічної, інже-нерної інформації, включаючи схеми,плани, зведення, програмні пристрої,формули, зразки, прототипи, методи,техніки, процеси, процедури, програмиабо коди, матеріалізовані та нематеріа-лізовані, незалежно від того, чи та якимчином їх було збережено, зведено, зафік-совано в фізичній, електронній, графіч-ній, фотографічній або письмовійформі», якщо:

а) її власник вжив розумних заходівдля того, щоб ця інформація зали-шалася таємною;

б) інформація породжує самостійнуекономічну цінність, дійсну чи по-тенційну, реальну або потенційну,у зв’язку з тим, що вона не є за-гальновідомою та не встановлюєть-ся безперешкодно громадськістюзавдяки використанню відповід-них засобів [6].

Виклад обставин досліджуваноїсправи. Справа «США проти Чанга»має відношення до обвинуваченняДонгфана Грега Чанга в економічномушпигунстві відповідно до Акта 1996року. Він набув громадянство США у1972 році, хоча народився в Китаї 1936року. Довгий час працював у компанії«Rockwell International», яка розробля-ла літаки і ракети і була приєднана1996 року до компанії «Boeing» (далі —«Боїнг»). Його кар’єра у сфері літакобу-дування тривала понад 30 років і за-вершилася звільненням з компанії«Боїнг» у 2002 році [8]. ПереслідуванняД. Чанга було спричинене виявленняму 2005 році федеральними агентамиСША низки документів у помешканні


27



його знайомого, колишнього інженеравійськово-морського флоту Чі Мака,якого арештували за підозрою у шпи-гунстві на користь китайського уряду.Серед знайденого був лист до Д. Чангавід працівника Міністерства авіаціїКитаю, зміст якого засвідчував, що длярозвитку своєї космічної програми ки-тайський уряд потребував окремих ві-домостей, доступ до яких мав Д. Чанг.«Для Вас буде честю, а для Китаю —щасливим випадком те, що Ви зможетереалізувати прагнення присвятитисебе діяльності на користь нашої краї-ни» [9]. Невдовзі було проведено обшуку будинку й самого Д. Чанга та знайде-но низку документів важливого длякомпанії «Боїнг» значення, зокремапонад 300 тис. сторінок, що містиликреслення та схеми, відомості з управ-ління проектами, звіти стосовно інже-нерних модифікацій тощо, пов’язані, утому числі, зі «Space Shuttle» та Міжна-родною космічною станцією [10, 4].Донгфан Чанг спершу заявляв, що от-римав дозвіл від працедавця зберігатидокументи у своєму будинку, однак,його твердження були згодом спросто-вані [10, 24, 28–29]. З-поміж знайдено-го в його будинку було шість докумен-тів, які містять комерційну таємницюкомпанії «Боїнг», зокрема комплекту«TSM», використаного в ракетах «Дель-та IV», а також фазованої антенної ре-шітки та системи зв’язку для «SpaceShuttle» [10, 21]. Окрім кореспонденціївід Гу Вейхао, який мав відношення докитайського уряду та надавав Д. Чангусвого роду інструкції, також було ви-явлено зошити, у яких він систематич-но звітував про свою шпигунську діяль-ність, у тому числі про подорожі доКитаю та зроблені там презентації [11].

Справа розглядалася у 2009 роціОкружним судом центрального округуКаліфорнії та завершилася визнаннямД. Чанга винним у всіх шести обвину-ваченнях, окрім перешкоджання здій-сненню правосуддя (дії в якості інозем-ного агента), змови з метою порушенняАкта 1996 року, шести порушеннях

акта і неправдивої заяви до Федераль-ного бюро розслідувань. Однак, справамала продовження у 2011 році, колибуло подано апеляцію на рішення Судудо Апеляційного суду Дев’ятого округу,у якій Д. Чанг заявляв про те, що пред-ставлена стороною обвинувачення до-казова база була недостатньою для ви-знання його винним, а також скаржив-ся, що представники уряду не надалиінформації, яка могла б його виправда-ти. При цьому він вказував на судовийпрецедент, встановлений ВерховнимСудом США у справі «Brady v. Mary-land», на підставі якого було підтверд-жено обов’язок сторони обвинуваченнянадати всі наявні докази, що сприяютьвиправданню підсудного. Такимчином, було поставлено під сумнівсправедливість покарання у вигляді188 місяців позбавлення волі та 3 роківподальшого звільнення під наглядом.

Доведення наявності комерцій-ної таємниці. Донгфан Чанг стверджу-вав, що документи стосовно фазованоїантенної решітки не містили комерцій-ної таємниці як такої; наполягав натому, що сторона обвинувачення так і незмогла довести того, що він заволодів до-кументами, які містили комерційну та-ємницю, з намірами принести користьКитаю. Судом було розглянуто питання,чи документи, які стосувалися фазованоїантенної решітки, вважатимуться таки-ми, які підтверджують статус комерцій-ної таємниці для даних відомостей. Так,Д. Чанг заявляв про те, що ці документимістять дані, схожі на представлені ін-женерами компанії «Боїнг» під час однієїз конференцій, проведених Національ-ним управлінням з аеронавтики і до-слідження космічного простору (далі —НАСА). Це дало можливість іноземнимконкурентам НАСА заволодіти ними.Однак, Суд установив, що при цьомубуло оприлюднено далеко не всі відомо-сті, які зберігав Д. Чанг, зокрема ті, щомали відношення до кількості елементіву структурі решітки, повідомлено небуло. Крім того, було з’ясовано, що в про-цесі роботи конференції представники




НАСА показали, у першу чергу, доку-менти, які містили інформацію про по-рядок виконання дослідницьких та ін-женерних робіт щодо створення решітки(перелік поставлених завдань та відве-деного для їх виконання часу) [11]. За-секреченість відомостей такого характе-ру також мала економічну цінність длякомпанії «Боїнг», що більш детально роз-глядається далі. Суду не було надано до-казів того, що інформація, яка сталапредметом вивчення, була легкодоступ-ною для громадськості. З огляду на це,наявність однієї з ознак, передбаченої§ 1839, не було спростовано.

Разом з тим, перед Судом виникланеобхідність розглянути питання, чизаходи, застосовані для забезпеченнясекретності відповідної інформації,мали розумний характер. Незважаючина те що жоден із документів не був за-мкнений на ключ, керівництво компа-нії «Боїнг» таки вдалося до певних за-ходів безпеки на рівні заводу. Так, охо-ронці вимагали, щоб співробітникипред’являли посвідчення; за потребиздійснювали огляд їхніх речей, пере-вірку транспортних засобів. З ініціати-ви адміністрації проводилися спеці-альні тренінги для працівників, наяких останнім пояснювали зміст забо-рони обмінюватися документами сто-совно діяльності компанії «Боїнг» зісторонніми особами, а також укладали-ся спеціальні угоди про конфіденцій-ність, одна з яких була підписана іД. Чангом. Окрім того, два з чотирьохдокументів щодо фазованої антенноїрешітки позначалися як приватнавласність компанії. Таким чином, Судспростував заяву про недостатність до-казової бази і підтвердив те, що компа-нія «Боїнг» вжила розумних заходівсекретності стосовно інформації профазовану антенну решітку [11].

Донгфан Чанг намагався поставитипід сумнів самостійну економічну цін-ність інформації, вважаючи, що компа-нія не могла отримувати належної ко-мерційної вигоди від того, що відповіднідокументи залишалися недоступними

для громадськості. Проте, за висновкомСуду, така позиція не була обґрунтова-ною, адже завдяки даним про хрономет-раж інтеграції ракети в космічний кора-бель та іншим відомостям такого плануконкуренти компанії «Боїнг» зможуть от-римати переваги на ринку, що, у своючергу, підтвердив перед Судом один з ін-женерів компанії. Отже, апеляційна ін-станція не знайшла підстав для скасу-вання рішення Окружного суду Цент-рального округу Каліфорнії, натомість уході процесу оскарження було порушенокілька цікавих питань, що стосувалисяправ на комерційну таємницю [11].

Висновки. У правовій системі СШАкомерційна таємниця є комплексним ін-ститутом права, який охоплює норми за-гального і статутного права, а також по-єднує норми, що діють на території всіхштатів, і норми кожного штату. Важли-ва роль у питаннях охорони прав на ко-мерційну таємницю у США відводитьсяАкту про економічне шпигунство 1996року, а також Єдиному закону про ко-мерційну таємницю 1979 року. Справа«США проти Чанга» має відношення дообвинувачення громадянина СШАД. Чанга в економічному шпигунстві накористь Китаю у вигляді незаконноговикрадення комерційної таємниці ком-панії «Боїнг», на яку він працював три-валий час. Під час розгляду справи булопорушено актуальні проблеми встанов-лення ознак комерційної таємниці сто-совно конкретної інформації. По-перше,наведено перелік заходів, які вказуютьна те, що її власник вжив «розумних за-ходів» для забезпечення її секретності.По-друге, показано, що внаслідок опри-люднення інформації в письмовій абоусній формі під час публічних заходіввона набуває загальнодоступності, аотже, не може користуватися правовоюохороною як комерційна таємниця. По-третє, доведено, що економічна цінністьзалежить від того, чи конкретна інфор-мація, будучи прихованою від конкурен-тів, дає змогу отримати переваги наринку.



1. Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного коміте-ту України «Про порушення законодавства про захист від недобросовісноїконкуренції та накладення штрафу».

URL: http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=146643&schema=main.2. Андрощук Г. О. Захист комерційної таємниці в США: протидія економічно-

му шпигунству // Наука та інновації. Т. 9. № 1. 2013. С. 80–95.3. Андрощук Г. О. Захист комерційної таємниці в США: економічний вплив і

практика правозастосування // Теорія і практика інтелектуальної влас-ності. №1. 2016. С. 76–85.

4. Code of Federal Regulations. Part 1910. Revised as of July 1, 1998. Washington:US Government Printing Office, 1998. 584 p.

5. Uniform Trade Secrets Act with 1985 Amendments // World Intellectual Property Or-ganization. URL: https://www.wipo.int/edocs/lexdocs/laws/en/us/us034en.pdf.

6. Economic Espionage Act of 1996 // U.S. Government Publishing Office.URL: https://www.govinfo.gov/content/pkg/PLAW-104publ294/pdf/PLAW-

104publ294.pdf.7. Goldman E. The New 'Defend Trade Secrets Act' Is The Biggest IP Development

In Years / Eric Goldmen // Forbes Media LLC. URL: https://www.forbes.com/sites/ericgoldman/2016/04/28/the-new-defend-

trade-secrets-act-is-the-biggest-ip-development-in-years.8. United States v. Chung // The Trade Secrets Institute at Brooklyn Law School.

URL: http://tsi.brooklaw.edu/cases/united-states-v-chung.9. Bhattacharjee Y. A New Kind of Spy // The New Yorker Magazine. URL: https://www.newyorker.com/magazine/2014/05/05/a-new-kind-of-spy.10.Memorandum of decision of US District Court of the Central District of California

(Southern Division). United States of America (Plaintiff) vs. Dongfan «Greg»Chung (Defendant) // CourtListener from Free Law Project.

URL: https://www.courtlistener.com/recap/gov.uscourts.cacd.407663.116.0.pdf.11.Opinion by Judge Graber. United States Court of Appeals for the Ninth Circuit.

United States of America (Plaintiff-Appellee) vs. Dongfan «Greg» Chung (Defen-dant-Appellant) // The Trade Secrets Institute at Brooklyn Law School.

URL: http://tsi.brooklaw.edu/sites/tsi.brooklaw.edu/files/filings/united-states-v-chung/20110926ninth-circuit-appellate-decision.pdf.

1. Rishennia Tymchasovoi administratyvnoi kolehii Antymonopolnoho komitetuUkrainy «Pro porushennia zakonodavstva pro zakhyst vid nedobrosovisnoikonkurentsii ta nakladennia shtrafu».

URL: http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=146643&schema=main.2. Androshchuk H. O. Zakhyst komertsiinoi taiemnytsi v SShA: protydiia eko-

nomichnomu shpyhunstvu // Nauka ta innovatsii. T. 9. № 1. 2013. S. 80–95.3. Androshchuk H. O. Zakhyst komertsiinoi taiemnytsi v SShA: ekonomichnyi vplyv

i praktyka pravozastosuvannia // Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti.№1. 2016. S. 76–85.

4. Code of Federal Regulations. Part 1910. Revised as of July 1, 1998. Washington:US Government Printing Office, 1998. 584 p.

5. Uniform Trade Secrets Act with 1985 Amendments // World Intellectual Property Or-ganization. URL: https://www.wipo.int/edocs/lexdocs/laws/en/us/us034en.pdf.

6. Economic Espionage Act of 1996 // U.S. Government Publishing Office.URL: https://www.govinfo.gov/content/pkg/PLAW-104publ294/pdf/PLAW-

104publ294.pdf.7. Goldman E. The New 'Defend Trade Secrets Act' Is The Biggest IP Development

In Years / Eric Goldmen // Forbes Media LLC.




URL: https://www.forbes.com/sites/ericgoldman/2016/04/28/the-new-defend-trade-secrets-act-is-the-biggest-ip-development-in-years.

8. United States v. Chung // The Trade Secrets Institute at Brooklyn Law School.URL: http://tsi.brooklaw.edu/cases/united-states-v-chung.

9. Bhattacharjee Y. A New Kind of Spy // The New Yorker Magazine. URL: https://www.newyorker.com/magazine/2014/05/05/a-new-kind-of-spy.10.Memorandum of decision of US District Court of the Central District of California

(Southern Division). United States of America (Plaintiff) vs. Dongfan «Greg»Chung (Defendant) // CourtListener from Free Law Project.

URL: https://www.courtlistener.com/recap/gov.uscourts.cacd.407663.116.0.pdf.11.Opinion by Judge Graber. United States Court of Appeals for the Ninth Circuit.

United States of America (Plaintiff-Appellee) vs. Dongfan «Greg» Chung (Defen-dant-Appellant) // The Trade Secrets Institute at Brooklyn Law School.

URL: http://tsi.brooklaw.edu/sites/tsi.brooklaw.edu/files/filings/united-states-v-chung/20110926ninth-circuit-appellate-decision.pdf.


Гачкевыч А., Казарян Т. Установление признаков коммерческой тайны:на примере дела «США против Чанга». Cтатья посвящена проблеме квалифи-кации информации как коммерческой тайны, принимая во внимания ее признаки,закрепленные на законодательном уровне. Поставленные вопросы рассматривают-ся в контексте изучения судебного дела «США против Чанга». На основании анали-за судебного решения и с учетом доктринальных подходов конкретизируются теоре-тические положения об установлении признаков коммерческой тайны.

Ключевые слова: признаки коммерческой тайны, судебная практика, Акт обэкономическом шпионаже, «США против Чанга», разумные меры

Hachkevych А., Kazarian T. The identification of trade secret elements:United States v. Chung. This article examines the legal nature of a trade secret. Theterm «trade secret» has been being developed by common law and statute law withinthe legal system of the United States, especially the Uniform Trade Secrets Act of 1979and the Economic Espionage Act of 1996. The differences between their scopes of appli-cation are considered along with the features of a trade secret being embodied therein.The question of trade secret protection is discussed on the basis of the case «UnitedStates v. Chung», which has become the first conviction under EEA. It may be refered toas a vivid example of explaining the circumstances of trade secret infringement. Consid-ering the results of the research one can understand how legal norms related to tradesecrets are practically applied and in which way a plaintiff, whose rights were violated,can ground his or her position that the information being the subject of claims containsa trade secret.

Keywords: features of a trade secret, judicial practice, United States v. Chung, Eco-nomic Espionage Act, reasonable measures





31

ЩОДО ІСТОТНИХ УМОВ ЛІЦЕНЗІЙНОГОДОГОВОРУ НА ВИКОРИСТАННЯ

ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ

У сучасних умовах здійснення гос-подарської діяльності суб’єкти госпо-дарювання стикаються з об’єктивноюнеобхідністю вирізнення результатівсвоєї діяльності на ринку, здобуття ізміцнення ділової репутації. Важливуроль у цих процесах відіграють торго-вельні марки. Поряд із функцією ви-різнення товарів і послуг у госпо-дарському обороті, використання тор-говельних марок спрямовано наінформування споживачів про якість іджерело походження товарів і послуг,а також їх рекламування. Практикадержавної реєстрації прав на торго-вельні марки свідчить про стійку по-зитивну динаміку в набутті правовоїохорони цих об’єктів інтелектуальноївласності. Так, у 2018 році зареєстро-вано 20 013 торговельних марок, по-рівняно з 18 485 у 2017 році [1].

Найбільш поширеною правовою фор-мою використання торговельних мароку господарському обороті є ліцензійнийдоговір. Укладення такого договорунадає значні переваги для обох його сто-рін (ліцензіара і ліцензіата). Ліцензіар,залишаючись правовласником торго-вельної марки, отримує додатковийдохід у вигляді регулярних платежів завикористання торговельної марки лі-цензіатом, а також забезпечує розши-рення території та ринків збуту продук-ції зі своєю торговельною маркою, збіль-шуючи тим самим ділову репутаціюі вартість останньої. Ліцензіат, у своючергу, завдяки використанню відомогобренда забезпечує гарантований висо-кий попит на вироблену ним продукцію,і як наслідок, збільшення власних дохо-дів. Не менш важливою для ліцензіата єй можливість долучитися до налагодже-

ISSN 2308-0361

Стаття присвячена дослідженню істотних умов ліцензійного договору на використан-ня торговельної марки. На підставі проведеного аналізу наукової літератури, законодав-ства, практики його застосування визначено істотні умови господарського ліцензійногодоговору на використання торговельної марки: предмет, розмір винагороди, строк, атакож інші умови, які сторони вважають за доцільне включити в договір. Обґрунтованонеобхідність змінити як загальне правило обов’язок ліцензіата забезпечувати відповід-ність якості вироблених ним товарів і послуг якості товарів і послуг ліцензіара на конт-роль відповідності якості таких товарів і послуг вимогам ліцензіара.

Ключові слова: торговельна марка, ліцензійний договір, істотні умови, предметдоговору, укладення договору, строк договору, винагорода

Ірина Коваль,завідувач кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету імені Василя Стуса, доктор юридичних наук, доцент

Геннадій Ткачук,аспірант юридичного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167297

ної моделі бізнесу ліцензіара, отриматицінний досвід ведення господарської ді-яльності на більш високому рівні.

Ефективність взаємовідносин сторінліцензійного договору залежить від ба-гатьох юридичних, економічних, орга-нізаційних аспектів. При цьому ключо-ве значення для стабільності розвиткудоговірних зобов’язань мають питанняукладення ліцензійного договору, на-самперед у частині визначення перелі-ку істотних умов, які сторони мають уз-годити на цьому етапі.

У законодавстві істотні умови ліцен-зійного договору врегульовані недо-статньо чітко. У статті 1109 Цивільногокодексу України (далі — ЦК України),яка містить загальні норми про ліцен-зійний договір щодо всіх об’єктів інте-лектуальної власності, застосовуєтьсяформулювання «у ліцензійному догово-рі визначаються … » без позначення пе-реліку цих положень як істотних умов.Спеціальні норми Закону України «Проохорону прав на знаки для товарів і по-слуг» взагалі не наводять переліку іс-тотних умов ліцензійного договору навикористання торговельних марок.Такий стан законодавчого регулюванняускладнює процес укладення і виконан-ня ліцензійних договорів, призводитьна практиці до формування різних під-ходів у тлумаченні переліку істотнихумов цих договорів як з боку їх сторін,так і судом, що загалом порушує ста-більність ринку прав на торговельнімарки. Недостатньо визначеним у кон-тексті істотних умов досліджуваного до-говору є також правове значення вимо-ги абз. 2 ч. 8 ст. 16 Закону України «Проохорону прав на знаки для товарів і по-слуг» про те, що ліцензійний договір по-винен містити умову про те, що якістьтоварів і послуг, виготовлених чи нада-них за ліцензійним договором, не буденижчою від якості товарів і послуг влас-ника свідоцтва.

У науковій і навчальній літературібільшість авторів відтворюють поло-ження ч. 2 ст. 1109 ЦК України яктакі, що встановлюють перелік істот-

них умов будь-якого ліцензійного до-говору. Критичний аналіз цих норма-тивних положень здійснюється у пра-цях В. Бажанова, Я. Іолкіна,Ж. Чорної, І. Якубівського та іншихавторів. Разом з тим, вказана пробле-матика потребує подальших дослід-жень з огляду на недосконалість чин-ного законодавства і відсутність єди-них підходів у юридичній науці.

З огляду на зазначене, метоюстатті є уточнення істотних умов лі-цензійного договору на використанняторговельної марки.

Узгодження істотних умов має наметі забезпечити визначеність і ста-більність взаємовідносин сторін будь-якого договору. У юридичній доктринівизначаються різні види умов догово-ру, серед яких найбільш поширеним єїх поділ на істотні, звичайні,випадкові [2]. На законодавчому рівнічітко регламентовані лише істотніумови, яким надається значення в про-цедурі укладення договору. Так, відпо-відно до ст. 638 ЦК України, договір єукладеним, якщо сторони в належнійформі досягли згоди з усіх істотнихумов договору. Зміст істотних умов і по-рядок їх визначення розкривається вабз. 2 ч. 1 цієї статті: «Істотними умова-ми договору є умови про предмет дого-вору, умови, що визначені законом якістотні або є необхідними для договорівданого виду, а також усі ті умови, щодояких за заявою хоча б однієї із сторінмає бути досягнуто згоди».

З наведеної норми слідує, що істотніумови можна поділити за підставами іпорядком їх встановлення на три види:1) загальні умови для всіх договорів(предмет договору); 2) спеціальні умовидля різних видів договорів (прямо ви-значені законом або є необхідними длядоговорів цього виду); 3) ініціативні (ви-магаються стороною договору). Прицьому спільною рисою всіх видів істот-них умов є те, що для укладення догово-ру сторони мають досягти згоди з усіхтаких умов. Це умови, які є необхіднимиі достатніми для укладення договору і



І. Коваль, Г. Ткачук

виникнення договірного зобов’язанняміж сторонами.

Ураховуючи, що третій вид умов за-лежить від волі сторін конкретного до-говору як прояв принципу свободи до-говору, доцільно дослідити законодавчіположення щодо закріплення першогоі другого виду істотних умов ліцензій-ного договору на використання торго-вельної марки.

У законодавстві не містяться поло-ження, у яких чітко передбачені та на-звані істотними певні умови ліцензій-ного договору. Для порівняння слід на-вести низку норм щодо викладенняістотних умов інших договорів, зокре-ма, ст. 982 ЦК України, яка має назву«Істотні умови договору страхування»,ст. 1035 ЦК України також називає «іс-тотні умови договору управління май-ном», ст. 1012 ЦК України визначає іс-тотні умови договору комісії тощо.

Щодо ліцензійного договору в ЦКУкраїни застосовується інший підхід, асаме зазначено: «У ліцензійному дого-ворі визначаються вид ліцензії, сферавикористання об’єкта права інтелекту-альної власності (конкретні права, щонадаються за договором, способи вико-ристання зазначеного об’єкта, терито-рія та строк, на які надаються права,тощо), розмір, порядок і строки випла-ти плати за використання об’єктаправа інтелектуальної власності, атакож інші умови, які сторони вва-жають за доцільне включити у договір»(ч. 3 ст. 1109 ЦК України) без конкре-тизації правового значення цих поло-жень для укладення договору.

У Постанові Пленуму Вищого госпо-дарського суду України від 17.10.2012 р.№ 12 «Про деякі питання практики ви-рішення спорів, пов’язаних із захистомправ інтелектуальної власності» за-значено, що ліцензійний договір про на-дання дозволу на використання творівта/або об’єктів суміжних прав вважаєть-ся укладеним, якщо між сторонами до-сягнуто згоди щодо всіх його істотнихумов (строку дії договору; способу вико-ристання твору; території, на яку поши-

рюється право, що надається; іншихумов, щодо яких за вимогою однієї із сто-рін повинно бути досягнуто згоди)(ч. 30.1) [3]. Отже, Вищий господарськийсуд України називає перелічені вст. 1109 ЦК України умови істотними.

Для з’ясування істотних умов ліцен-зійного договору на використання тор-говельної марки доцільно, насамперед,звернутися до нормативного визначен-ня поняття ліцензійного договору: «Заліцензійним договором одна сторона(ліцензіар) надає другій стороні (ліцен-зіату) дозвіл на використання об’єктаправа інтелектуальної власності (лі-цензію) на умовах, визначених за вза-ємною згодою сторін з урахуваннямвимог цього Кодексу та іншого закону»(ч. 1 ст. 1109 ЦК України).

Наведене формулювання дає мож-ливість визначитися лише з предметомцього договору, жодних інших йогоознак, зокрема платність, строковість,не передбачено. Предметом договоруназвано дозвіл на використання об’єк-та інтелектуальної власності. Дозвілпов’язаний з наданням права на вико-ристання відповідного об’єкта і розкри-ває в цьому контексті спосіб передачіправа — шляхом надання юридичногодозволу на використання, а не фактич-ного передання об’єкта, як це маємісце, наприклад, при переданні речіза договором оренди. Тому предметомдосліджуваного договору доцільно вва-жати саме право на використання тор-говельної марки. Це право відповіднодо ст. 495 ЦК України належить до од-ного з майнових прав інтелектуальноївласності на торговельну марку.З точки зору структури суб’єктивногоправа, право на використання є право-мочністю, що входить до єдиного суб’єк-тивного права на торговельну марку.При цьому суб’єктом права на торго-вельну марку залишається ліцензіар.

Поряд з предметом договору в юри-дичній науці виділяють і об’єкт, який уцьому разі представлений нематері-альним благом — торговельною мар-кою. Характеристика предмета і об’єк-



33


та договору повинна містити опис тор-говельної марки (слово, зображеннятощо), номер свідоцтва на торговельнумарку або документа, що засвідчує на-буття права на добре відому торговель-ну марку, а також перелік товарів і по-слуг із зазначенням класів МКТП, наякі поширюється передача права.

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 ЦК Украї-ни у ліцензійному договорі визна-чаються вид ліцензії, сфера викори-стання об’єкта права інтелектуальноївласності (конкретні права, що на-даються за договором, способи викори-стання зазначеного об’єкта, територіята строк, на які надаються права,тощо), розмір, порядок і строки випла-ти плати за використання об’єктаправа інтелектуальної власності, атакож інші умови, які сторони вва-жають за доцільне включити у договір.

На перший погляд можна припусти-ти, що всі названі положення законо-давець вважає істотними умовами лі-цензійного договору. Проте системнийаналіз загальних норм про договори іспеціальних норм про ліцензійний до-говір на використання торговельноїмарки свідчить про неоднозначністьтакого висновку. Тому доцільно окреморозкрити правове значення кожноговказаного положення з точки зору іс-тотних умов ліцензійного договору навикористання торговельної марки.

Види ліцензії передбачені в ч. 3ст. 1108 ЦК України — виключна, оди-нична, невиключна. Вид ліцензії ви-значає фактично характер права лі-цензіата і ліцензіара щодо використан-ня торговельної марки і переданняправа на її використання на час дії до-говору, а саме виключне (монопольне)використання торговельної маркилише ліцензіатом у сфері, що визначе-на ліцензією, або невиключне — мож-ливість використання торговельноїмарки ліцензіатом, ліцензіаром та ін-шими уповноваженими особам.

Належність умови до істотної озна-чає, що сторони мають обов’язково до-сягти згоди щодо її змісту в договорі.

Проте в ч. 4 ст. 1109 ЦК України перед-бачена таке диспозитивне положення:«Вважається, що за ліцензійним дого-вором надається невиключна ліцензія,якщо інше не встановлено ліцензійнимдоговором». Отже, сторони мають мож-ливість не узгоджувати вид ліцензії,відсутність цього положення в договоріне матиме наслідком його неукладе-ність. Відтак, ця умова не має значен-ня істотної, а може бути кваліфікованаяк звичайна умова для договорів цьоговиду. У такому разі застосовується пра-вило, яке розкривають М. Брагінський,В. Вітрянський: «Правило, в силу кото-рого при отсутствии существенногоусловия договор признается незаклю-ченным, предполагает, что соответ-ствующее условие не может быть изме-нено ни императивной, ни диспозитив-ной нормой законодательства, нипутем толкования самого договора. Изэтого, в частности, следует от противно-го, что, если диспозитивная норма за-кона перекрывает все возможные вари-анты решения соответствующего во-проса, его согласование сторонами недолжно рассматриваться как непре-менное требование для признания до-говора заключенным» [2].

Наступна умова — сфера викори-стання об’єкта права інтелектуальноївласності (конкретні права, що на-даються за договором, способи викори-стання зазначеного об’єкта, терито-рія та строк, на які надаються права,тощо). Слід зазначити, що в законодав-стві про інтелектуальну власність понят-тя «сфера використання» не визначено.У наведеній нормі ч. 3 ст. 1109 ЦКУкраїни воно розкривається у дужкахчерез невичерпний перелік умов, що, по-перше, навряд чи є прийнятним для ви-значення істотних умов договору, аджезгода має бути досягнута щодо всіх істот-них умов; по-друге, не зрозуміло, чи всіположення з перерахованих мають бутиузгоджені сторонами.

Виникають питання щодо умови«права, що надаються за договором» узв’язку з наявністю окремої умови «спо-




соби використання об’єкта». Якщо ке-руватися тим, що за ліцензійним дого-вором передається право на викори-стання об’єкта інтелектуальної власно-сті (у цьому разі — торговельноїмарки), не зрозуміло про які «права»йдеться в зазначеному формулюванні.Можна припустити, що це, наприклад,конкретизація прав залежно від спосо-бів використання об’єкта, зокрема,право на нанесення торговельноїмарки на товар, право на застосуванняїї в документації, рекламі тощо, тобтозалежно від способів використання.Тож недоцільно окремо виділяти середістотних умов «права, що надаються задоговором» (достатньо визначити«право на використання» як предметдоговору) та «способи використанняторговельної марки».

Умова «способи використання» немає самостійного від предмета договорузначення, адже узгодження зміступрава на використання торговельноїмарки повинно охоплювати і безпосе-редньо позначення способів дозволено-го використання, інакше повного узгод-ження предмета не відбудеться. З огля-ду на це, відсутні підстави виділятиокрему істотну умову ліцензійного до-говору — способи використання торго-вельної марки, оскільки ці положенняповинні розкриватися при характери-стиці предмета договору.

Строк, на який надаються права,визначає тимчасові межі дії договору. Унормативному визначенні ліцензійногодоговору на його строковість не вказу-ється. Відповідно до ч. 1 ст. 1110 ЦКУкраїни, ліцензійний договір укладаєть-ся на строк, встановлений договором,який повинен спливати не пізніше спли-ву строку чинності виключного майново-го права на визначений у договорі об’єктправа інтелектуальної власності. Прицьому ч. 3 цієї статті містить положення:«У разі відсутності у ліцензійному дого-ворі умови про строк договору він вважа-ється укладеним на строк, що залишив-ся до спливу строку чинності виключно-го майнового права на визначений у

договорі об’єкт права інтелектуальноївласності, але не більше ніж на п’ятьроків». Таким чином, законодавецьзнову застосовує підхід, як і щодо видівліцензії, встановлюючи загальне прави-ло врегулювання строку дії договору,якщо сторони не визначилися з ним удоговорі (так званий «запасний варі-ант»). Отже, умова про строк також є неістотною, а звичайною умовою для лі-цензійних договорів, у тому числі на ви-користання торговельних марок.

Разом з тим, слід уточнити, що за-значене поширюється лише на ліцен-зійний договір, який за галузевою при-належністю є цивільно-правовим, тобтоу разі, якщо ліцензіаром виступає фі-зична особа — власник свідоцтва наторговельну марку. Якщо укладаєтьсягосподарський договір, має застосову-ватися норма ч. 3. ст. 180 Господарсько-го кодексу України (далі — ГК Украї-ни) про те, що при укладенні госпо-дарського договору сторони зобов’язаніу будь-якому разі погодити предмет,ціну та строк дії договору.

За аналогічним підходом має вирі-шуватися правове значення умови «те-риторія, на яку надаються права».Згідно з ч. 7 ст. 1109 ЦК України, у разівідсутності в ліцензійному договоріумови про територію, на яку поширю-ються надані права на використанняоб’єкта права інтелектуальної власно-сті, дія ліцензії поширюється на тери-торію України. Таким чином, умовапро територію не є істотною для ліцен-зійного договору на використання тор-говельної марки.

Наступна умова серед перерахова-них у ч. 3 ст. 1109 ЦК України — «роз-мір, порядок і строки виплати платиза використання об’єкта права інте-лектуальної власності». У норматив-ному визначенні ліцензійного договоруплатність не зазначена як його обов’яз-кова ознака. Тому на практиці вини-кають різні тлумачення. В одній із су-дових справ ліцензіат — відповідач запервісним позовом про стягнення за-боргованості заявив, що ліцензійний



35


договір є неукладеним, оскільки вньому відсутня умова про строки і по-рядок виплати винагороди. Натомістьсуд не визнав відсутність цієї умовипідставою вважати договір неукладе-ним [4]. В науці умова про винагородурозглядається як істотна умова ліцен-зійного договору [5, 109].

У процесі розгляду цього питанняслід ураховувати, що загальна норма,яка міститься в ч. 5 ст. 626 ЦК України,передбачає презумпцію платності дого-вору: договір є відплатним, якщо іншене встановлено договором, законом абоне випливає із суті договору. У цьомузв’язку слід погодитися з І. Є. Якубівсь-ким, який вважає, що загальне правопро відплатність ліцензійного договоруна використання твору повинно ґрун-туватися на принципі свободи договоруі допускати укладення відповідних до-говорів як на відплатній, так і на без-відплатній основі [6, 321].

У разі якщо ліцензійний договірукладається між сторонами, якими єсуб’єкти господарювання, він нале-жить до господарських договорів ітому, відповідно до норми ч. 3. ст. 180ГК України, при укладенні госпо-дарського договору сторони зобов’яза-ні у будь-якому разі погодити пред-мет, ціну та строк дії договору.

Окремого дослідження потребує ви-мога, яка передбачена для ліцензійнихдоговорів на використання торговельноїмарки в абз. 2 ч. 8 ст. 16 Закону України«Про охорону прав на знаки для товаріві послуг», а саме: ліцензійний договір по-винен містити умову про те, що якістьтоварів і послуг, виготовлених чи нада-них за ліцензійним договором, не буденижчою від якості товарів і послуг влас-ника свідоцтва і що останній здійснюва-тиме контроль за виконанням цієїумови. В науковій літературі гарантіяякості розглядається як обов’язковаумова ліцензійного договору [7, 40].

Наведене нормативне положеннянезважаючи на формулювання «умовапро …» не означає, що воно встановлюєістотну умову ліцензійного договору.

Правильніше розглядати вимогу щодоконтролю якості товарів і послуг якобов’язок сторін ліцензійного договоруна використання торговельної марки.При цьому цей обов’язок повинен вста-новлюватися на розсуд сторін, оскількине завжди вони мають реальну можли-вість його належного виконання. Так,національне законодавство дозволяєотримати свідоцтво на торговельнумарку фізичній особі, яка не є суб’єктомпідприємницької діяльності. У цьомувипадку така фізична особа (ліцензіар)не здійснює виробництво товарів і по-слуг, тому обов’язок контролю відповід-ності якості товарів і послуг ліцензіатаякості товарів і послуг ліцензіара неможе бути виконаний.

З огляду на зазначене, у законодав-чому формулюванні абз. 2 ч. 8 ст. 16Закону України «Про охорону прав назнаки для товарів і послуг» слід зміни-ти обов’язок відповідності якості това-рів і послуг, що виробляються ліцензіа-том, якості товарів і послуг ліцензіара,на контроль відповідності якості такихтоварів і послуг вимогам ліцензіара.При цьому ліцензіар повинен матиправо, а не обов’язок здійснюватитакий контроль.

Таким чином, вищенаведене дає під-стави визначити істотні умови госпо-дарського ліцензійного договору на ви-користання торговельної марки: пред-мет, розмір винагороди, строк, а такожінші умови, які сторони вважають за до-цільне включити в договір. Для характе-ристики предмета цього договору в ст. 16Закону України «Про охорону прав назнаки для товарів і послуг» доцільно за-кріпити, що предмет договору (право навикористання торговельної марки) роз-кривається шляхом позначення торго-вельної марки, номера документа, щопосвідчує право на торговельну марку,переліку товарів і послуг, відносно якихнадається право на використання торго-вельної марки, способів використанняторговельної марки.

Удосконалення законодавчих поло-жень щодо закріплення істотних умов




ліцензійного договору на використанняторговельної марки надасть визначено-сті сторонам при укладенні таких дого-ворів, сприятиме захисту прав та інте-

ресів їх сторін, розвитку стабільних до-говірних відносин у цій сфері.



37



1. Показники надходження та розгляду заявок і реєстрації охоронних документів за 2018 рік. URL: http://www.uipv.org/ua/2018_year_expert.2. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения

(книга 1) (3-е издание, стереотипное). Статут, 2001. URL: https://private-right.ru/wpcontent/uploads/Dogovornoe_pravo_T1.pdf.

3. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистомправ інтелектуальної власності : Постанова Пленуму Вищого господарсь-кого суду України від 17 жовтня 2012 р. № 12. Вісник господарського судо-чинства. 2012. № 6.

4. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2014 р. у спра-ві № 3/64. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41978779.

5. Чорна Ж. Л. До питання про істотні умови ліцензійного договору. Універси-тетські наукові записки. 2017. № 63. С. 106–116.

6. Якубівський І. Є. Набуття, здійснення та захист майнових прав інтелек-туальної власності в Україні : монографія. Львів : ЛНУ імені Івана Франка,2018. 522 с.

7. Іолкін Я. До питання істотних умов договорів про передачу прав на торго-вельну марку. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2012. № 6.С. 39–43.

1. Pokaznyky nadkhodzhennia ta rozghliadu zaiavok i reiestratsii okhoronnykh dokumentiv za 2018 rik. URL: http://www.uipv.org/ua/2018_year_expert.2. Brahynskyi M. Y., Vytrianskyi V. V. Dohovornoe pravo. Obshchye polozhenyia

(knyha 1) (3-e yzdanye, stereotypnoe). Statut, 2001. URL: https://private-right.ru/wpcontent/uploads/Dogovornoe_pravo_T1.pdf.

3. Pro deiaki pytannia praktyky vyrishennia sporiv, poviazanykh iz zakhystom pravintelektualnoi vlasnosti : Postanova Plenumu Vyshchoho hospodarskoho suduUkrainy vid 17 zhovtnia 2012 r. № 12. Visnyk hospodarskoho sudochynstva.2012. № 6.

4. Rishennia Hospodarskoho sudu Zakarpatskoi oblasti vid 12.12.2014 r. u spravi№ 3/64. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41978779.

5. Chorna Zh. L. Do pytannia pro istotni umovy litsenziinoho dohovoru. Universytet-ski naukovi zapysky. 2017. № 63. S. 106–116.

6. Iakubivskyi I. Ye. Nabuttia, zdiisnennia ta zakhyst mainovykh prav intelektualnoivlasnosti v Ukraini : monohrafiia. Lviv : LNU imeni Ivana Franka, 2018. 522 s.

7. Iolkin Ya. Do pytannia istotnykh umov dohovoriv pro peredachu prav na torhovel-nu marku. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2012. № 6. S. 39–43.


Коваль И., Ткачук Г. О существенных условиях лицензионного договорана использование торговой марки. Статья посвящена исследованию суще-ственных условий лицензионного договора на использование торговой марки. На



основании проведенного анализа научной литературы, законодательства, прак-тики его применения определены существенные условия хозяйственного лицен-зионного договора на использование торговой марки: предмет, размер вознаграж-дения, срок, а также другие условия, которые стороны считают целесообразнымвключить в договор. Обоснована необходимость изменить как общее правило обя-занность лицензиата обеспечивать соответствие качества производимых им това-ров и услуг качеству товаров и услуг лицензиара на контроль соответствия каче-ства таких товаров и услуг требованиям лицензиара.

Ключевые слова: торговая марка, лицензионный договор, существенные усло-вия, предмет договора, заключение договора, срок договора, вознаграждение

Koval I., Tkachuk G. About the essential terms of the license agreement forthe use of the trademark. The article is devoted to the study of the essential terms ofthe license agreement for the use of the trademark.

Based on the analysis of the scientific literature, legislation, law enforcement prac-tice, the essential terms of the economic license agreement for the use of the trademarkare determined: the subject, the amount of fee, the term, and other conditions that theparties consider expedient to include in the agreement. The necessity of changing the li-censee’s obligation to ensure compliance the quality of goods and services produced byhim with the quality of the licensor’s goods and services (as a general rule) to control ofthe quality of these goods and services to the requirements of the licensor is justified.

To characterize the subject of a license agreement for the use of the trademark isproposed to stipulate in Article 16 of the Law of Ukraine «On the Protection of Rights toTrademarks for Goods and Services» that the subject of the contract (the right to use thetrademark) is described by the trademark designation, document number certifying theright to a trademark, the list of goods and services for which granted the right to use thetrademark, ways to use a trademark.

It is proved that the conditions of the territory to which the rights apply, as well asthe type of license, do not relate to the essential terms of the license agreement, sincethe legislation provides for dispositive rules to be applied in the event of noncompli-ance of these terms by the parties to the contract.

It is argued that the improvement of the legislative provisions regarding stipulateof essential terms of a license agreement for the use of the trademark will provide cer-tainty to the parties when concluding such agreements, will promote the protection ofthe rights and interests of the parties of the agreement, the development of stablecontractual relationships in this sphere.

Keywords: trademark, license agreement, essential terms, subject of the agree-ment, conclusion of an agreement, term of an agreement, agreement fee



ISSN 2308-0361

Досліджено поняття франчайзингу, його елементи на прикладі національногозаконодавства Великої Британії, США та Франції, визначено структуру договоруфранчайзингу та його місце серед інших подібних договорів. Розглянуто особливостіохорони та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності як складової договоруфранчайзингу.

Ключові слова: франчайзинг, малий бізнес, договір франчайзингу

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167298

Євгенія Недогібченко, науковий співробітник сектору узагальнення експертної та судової практики НДІ інтелектуальноївласності НАПрН України

ФРАНЧАЙЗИНГ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Вступ. На сьогодні в Україні активноздійснюються реформи в усіх сферахжиття країни, проте одне з провіднихмісць посідає розвиток малого та серед-нього бізнесу. Україна впевнено крокуєшляхом євроінтеграції. Досліджуючиринки Європи та США, звертаємо увагуна таку форму ведення бізнесу, як фран-чайзинг.

Постановка проблеми. Франчай-зинг набуває все більшого поширення вУкраїні у зв’язку з приходом на ринокнових іноземних компаній і зростан-ням кількості франчайзингових мереж.Водночас питання договору франчай-зингу в законодавстві України залиша-ється неврегульованим, хоча й перед-бачено договір комерційної концесії,що знайшов своє закріпленні у Цивіль-ному та Господарському кодексах(далі — ЦК і ГК) у 2003 році [1; 2]

Маємо на меті розробити пропози-ції з удосконалення правового регулю-вання договору франчайзингу; дослі-дити закордонний досвід розвиткуфранчайзингу та його складових еле-ментів, запропонувати результати про-веденого дослідження для його застосу-вання в національному законодавстві

стосовно договорів франчайзингу; ви-класти своє бачення можливості імпле-ментації цієї правової форми веденнягосподарської діяльності в національнезаконодавство.

Виклад основного матеріалу.Важко переоцінити роль і значеннятакого об’єкта, як торговельна марка,у бізнесі. Торговельна марка, що на-була статусу загальновідомої, прино-сить своєму правоволодільцю додатко-ву економічну вигоду. Саме тому всідоговори, предметом, яких є передачаправ на торговельну марку заслуго-вують особливої уваги [3, 14]. Відпо-відно до законодавства України влас-ник торговельної марки може переда-вати будь-якій особі право власностіабо надавати дозвіл на використаннязнака, повністю або частково, на під-ставі договору. Такими договорамиможуть бути: договір про передачуправ на знак, ліцензійний договір, до-говір комерційної концесії, договірфранчайзингу та інші.

У національному законодавствіУкраїни відсутнє поняття франчай-зингу, водночас, Єдиний державнийреєстр судових рішень України за за-

Є. Недогібченко

питом «договір франчайзингу» пока-зує 116 рішень судів України.

Огляд судової практики засвідчує,що в ході розгляду справ стосовно по-рушення умов договору франчайзин-гу судді дійшли до висновку про ото-тожнення договору комерційної кон-цесії з договором франчайзингу,аргументуючи свій погляд змістомст. 11 ЦК України. Вказаною нормоювстановлено, що цивільні права таобов’язки виникають із дій осіб, щопередбачені актами цивільного зако-нодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за ана-логією породжують цивільні права таобов’язки. Підставами виникненняцивільних прав та обов’язків, зокре-ма, є договори та інші правочини [1].На нашу думку, така практика ото-тожнення двох договорів, що мають іс-тотні відмінності, є неприпустимою.

У законодавстві України зазначено,що предметом договору комерційноїконцесії є право на використання об’єк-тів права інтелектуальної власності, ко-мерційного досвіду та ділової репутації.Договором комерційної концесії можебути передбачено використання пред-мета договору із зазначенням або без за-значення території використання щодопевної сфери цивільного обороту [1].

Водночас, договір франчайзингу —це вид договору, згідно з яким однасторона може надавати, а інша отри-мувати, окрім права на використанняоб’єктів інтелектуальної власності,право використання інших об’єктів таскладових елементів усієї бізнес-моде-лі, виробництва тощо. Ці договори єпривабливими для суб’єктів господа-рювання, оскільки уможливлюєтьсярозширення бізнесу та отримання до-даткового прибутку від використанняоб’єктів інтелектуальних прав. Такимчином, предметом договору франчай-зингу є не лише право на використан-ня торговельної марки, а й права навикористання всієї бізнес-моделі абокомплексного виробництва певногопродукту в цілому.

У законодавстві зарубіжних країнпо-різному вирішується питання проправове регулювання сукупності відно-син у договорі франчайзингу.

Опитування Британської асоціаціїфранчайзингу Nat West ще у 2015 роцісвідчило про розвиток цього напряму [6].За даними асоціації, є значне зростанняу франчайзинговому секторі економікиВеликої Британії, адже активно працюєпонад 900 франчайзингових брендів, за-гальний внесок яких у економіку стано-вить 15,1 млрд фунтів стерлінгів. У краї-ні працює 44 200 підприємств франчай-зингу, а загальна зайнятість населенняу франчайзингу досягла 621 тис. осіб іззагальної кількості підприємств — 97 %франчайзі належать підприємствам, щозвітують про прибутковість. Із британсь-ких франчайзерів 38 % працюють наміжнародному рівні: 30 % у Європі, 8 % уСША [7].

Водночас у законодавстві ВеликоїБританії відсутні як спеціальні поло-ження про сам договір франчайзингу,так і норми про переддоговірні відноси-ни. Натомість, відносини франчайзера-франчайзі регулюються договірнимправом, загальноприйнятими кодекса-ми етики і прецедентного права, щовпливають як на відносини сторін дого-вору, так і на сам договір франчайзин-гу. Наприклад, франчайзери, які є чле-нами The British Franchise Association(далі — BFA), зобов’язані дотримувати-ся Кодексу етики BFA та гарантувати,що їхні договори франчайзингу відпо-відають останньому [6].

Так, BFA розробила пакет докумен-тів стосовно договору франчайзингу,який складається з угоди про розкрит-тя інформації щодо особа та роботифранчайзера та пакета угод про умовинадання франшизи, що й становлятьдоговір франчайзингу.

Цікавим є питання вирішення спо-рів. Так, у Великій Британії спорищодо порушення умов договору фран-чайзингу можуть бути вирішені трьомашляхами: неформальним примирен-ням, медіацією та арбітражем.



Неформальний процес примиреннячерез BFA доступний франчайзі тафранчайзерам, які є членами цієї орга-нізації. Такий спосіб примирення даєзмогу обом сторонам представлятисвою справу і працювати над вирішен-ням питання разом. Він не є юридичнообов’язковим, оскільки призначенийвиключно для сприяння спілкуваннюміж франчайзером і франчайзі.

Медіація — це структуровані перего-вори між сторонами. Це відносно деше-вий, швидкий і конфіденційний процесдля обох сторін. Медіатор є незалежноютретьою стороною, яка сприяє перегово-рам, але не приймає рішення, однак до-помагає сторонам знайти компроміснерішення. Кожна зі сторін може вільновідходити від переговорів на будь-якійстадії процесу. Усі переговори відбу-ваються на беззахисній основі, і сторонине змушені вирішувати свої спори підчас цього процесу.

Арбітр також є незалежною третьоюстороною. Різниця між медіацією та ар-бітражем полягає в тому, що арбітриприймають рішення, вислухавши обид-ві сторони. Рішення арбітра є остаточ-ним, обов’язковим до виконання. Ар-бітр буде стягувати плату за проведен-ня арбітражу, а витрати можуть бутиприсуджені сторонам, як це визначеноарбітром. Процес арбітражу може три-вати довше, і, ймовірно, сторони за-знають більших витрат, ніж у процесімедіації [6].

Вигода від вибору медіації або ар-бітражу в судовому процесі полягає втому, що останній може бути дорогим,невизначеним у часі та емоційно на-пруженим, чого сторони часто прагнутьуникнути.

Описані вище способи вирішенняспірних питань стосовно договоруфранчайзингу у Великій Британії є ці-кавими для України. Останнім часомсаме неформальне примирення та ме-діація активно розвиваються в нашійкраїні.

Інший приклад законодавчого регу-лювання договору франчайзингу

можна знайти у законодавстві США.Відповідно до § 436.1 [8] «Франшизаозначає будь-які комерційні відносиниабо домовленості, як би вони не нази-валися, в яких вказані умови пропози-ції або контракту, або продавець фран-шизи обіцяє або заявляє, усно або пись-мово, що:

1) франчайзі отримає право на ве-дення бізнесу, який визначенийабо пов’язаний з франчайзеромторговельною маркою, або пропо-нувати до продажу товари або по-слуги, які ідентифікуються абопов’язані з франчайзером торго-вельною маркою;

2) франчайзер має значні повнова-ження щодо контролю над фран-чайзі «методу з роботи або надава-ти істотну допомогу франчайзі»;

3) в якості умови отримання або по-чатку роботи франшизи, франчай-зі робить необхідний платіж або зо-бов’язується внести необхіднийплатіж правовласнику». Однак уСША важливішим є вимоги щодоугоди про розкриття інформації,які чітко встановлені Федеральноюторговельною комісією [9].

З огляду законодавства для США по-стає два нагальних питання: угода пророзкриття інформації та захист торго-вельної марки. Власники франчайзин-гових мереж у Сполучених Штатах Аме-рики особливо захищають власну торго-вельну марку від підробок інедобросовісних франчайзі. Так, митни-ця США вилучила на 138,8 млн. дола-рів так званих «сірих товарів» із пору-шенням прав інтелектуальної власно-сті. «Сірі товари» завдають значнихзбитків правовласникам торговельнихмарок, позбавляючи їх додаткового при-бутку, завдаючи шкоди репутації торго-вельної марки, набутої роками, завдякивисокому рівню якості продукції [10].

Як засвідчує практика, в основі ви-бору торговельної марки споживачамилежить інформація про виробника таякісні характеристики продукту й по-слуги, що асоціюються з нею. Можна


41



стверджувати, що в першу чергу спо-живачі довіряють торговельній марці,яка стала брендом, задовольняє їхніпотреби та виправдовує очікування.Саме тому одним із ключових у догово-рі франчайзингу є питання контролю збоку франчайзера.

Отже, законодавство США регулюєвідносини франчайзера-франчайзі надвох рівнях: федеральному та на рівніштатів. Однак норми здебільшого регу-люють не договірні, а переддоговірнівідносини з франчайзингу, так званівимоги про розкриття інформації, ви-значені в § 436.5. Електронного кодек-су федеральних правил [10].

Для великих компанійфранчайзинг — це спосіб розширеннясвого бізнесу, водночас для малих під-приємств — це один зі шляхів стативласником успішного бізнесу. На рин-ках, що розвиваються, яким є і Україна,франчайзинг став швидким способомоволодіння підприємцями практичниминавичками з ведення прибуткового біз-несу. Таким чином, можемо стверджува-ти, що франчайзинг — це свого роду по-єднання «великого» і «малого» бізнесу,що являє собою взаємовигідний союз, дез одного боку є зобов’язання окремогопідприємця, а з іншого — ресурси, ко-мерційна міць і величезний досвід вели-кої компанії. Якщо це поєднати, то одер-жимо енергію, відповідальність, силу,ресурси і досвід — виграшну комбінаціюз величезними шансами на успіх.

Відомі франчайзери зацікавлені внаданні своєї бізнес-моделі та підтрим-ці, щоб їх франчайзі мали можливістьдотримуватися стандартів створенихбрендів, забезпечувати належний рі-вень якості товарів та обслуговуванняспоживачів. Так, договір франчайзингускладається з пакета договорів і супро-воджувальних документів, саме це су-ттєво відрізняє його від договору комер-ційної концесії, що передбаченоГлавою 76 ЦК України [1]. Аналіз зако-нодавства Франції також виявив суттє-ві відмінності у договірних відносинахфранчайзера-франчайзі. Так, відповід-

но до даних European Franchise Feder-ation, укладання договору франчай-зингу складається з кількох етапів: пе-реговори, укладання угоди про роз-криття інформації та укладанняпакета договорів щодо франчайзингу[11]. Договір франчайзингу буде місти-ти положення, що значною мірою охо-плюють:

•зобов’язання франчайзера тафранчайзі з дотримання вимог ве-дення бізнесу;

•підготовку та підтримку в розвиткубізнесу франчайзі;

•територію дії договору;•період дії договору, права та умови

на продовження строку дії договору;•фінансові розрахунки;•особливості використання об’єктів

інтелектуальної власності в роботіфранчайзі, права на які належатьфранчазеру;

•питання сплати податків;•питання продажу або передання

франшизи третій особі;•питання рекламної політики;•питання вирішення спорів;•питання скасування франшизи

франчайзером, в односторонньомупорядку [12].

Не існує стандартної форми догово-ру франчайзингу, оскільки терміни,умови та методи діяльності різнихфраншиз значно різняться залежно відтипу бізнес-моделі. Хоча з точки зоруспоживача франшизи виглядають якбудь-який інший ланцюжок фірмовогобізнесу, проте вони дуже різні.

Перше місце в європейському секторіфранчайзингу посідає Франція. У 2017році було створено 76 нових франчай-зингових мереж та 2,5 тис. нових пунк-тів продажу, що в результаті дало на4,45 млрд євро більше обороту, ніж у2016 році. Такі показники є вражаючи-ми для економіки цієї країни.

У Франції визначення договоруфранчайзингу міститься в Законі Дубе-на «Про розвиток комерційних та реміс-ничих підприємств та поліпшення їхекономічного, правового й соціального





стану» від 31.12.1989 р. № 89-1008 [13].Цивільно-правові відносини, що випли-вають з договорів франчайзингу, регу-люються нормами Французького цивіль-ного кодексу 1804 року і Французькоготоргового кодексу 1807 року. Як і в зако-нодавстві США, французьке законодав-ство містить правила переддоговірногорозкриття інформації про франчайзера,сформульовані в ст. L.330-3 Французько-го торгового кодексу [14].

Водночас законодавство Франції немістить нормативного визначення до-говору франшизинг, натомість викори-стовується прецедентне право, що ви-значає договір франчайзингу яквідносини, які характеризуютьсяобов’язковою наявністю таких трьохелементів:

•ліцензія на товарний знак;•питання використання інших

об’єктів інтелектуальної власностів роботі бізнес-моделі;

•допомога франчайзі з боку фран-чайзера, що надається в разі по-треби.

Отже, у Франції франчайзинг немає спеціального визначення, нато-мість норми щодо регулювання догово-ру франчайзингу випливають з преце-дентного права. Водночас, статтяL.442-6 Господарського кодексу Фран-ції забороняє неправомірні положенняв комерційних договорах. Згідно з цієюнормою франчайзер може нести відпо-відальність, якщо в договорі з фран-чайзі існують «зобов’язання, які викли-кають істотний дисбаланс у правах таобов’язках сторін». Приклад законодав-ства Франції є досить цікавим дляУкраїни [14].

Висновки. Огляд законодавства,даних асоціацій франчайзингу США,Великої Британії та Франції, а такожстатистичних даних у нашій державівказує на необхідність удосконаленнянаціонального законодавства України.

За основу поняття франчайзингуможна взяти визначення, що міститьсяв Керівництві з франчайзингу, яке в1994 році підготувала ВОІВ та зазначи-

ла, що «договір франчайзингу: це угода,за якою одна особа (франчайзер), якарозробила систему ведення певного біз-несу (франчайзингова система), дозво-ляє іншій стороні (франчайзі) викори-стовувати дану систему у відповідностідо вказівок франчайзера за певну вина-городу». Згідно з п. 19 Керівництвафранчайзингова система являє собоюкомплекс прав інтелектуальної власно-сті, що включає одну або більше торго-вельних марок, комерційних наймену-вань, промислових зразків, винаходів іоб’єктів авторського права, а також ноу-хау і торгових секретів, які використо-вуються для продажу товарів або надан-ня послуг споживачам.

Отже, договір франчайзингу пови-нен складатися з пакета договорів і су-проводжувальних документів, а такожобов’язкової угоди про розкриття ін-формації, що в комплексі суттєво від-різняє цей договір від договору комер-ційної концесії, який міститься в націо-нальному законодавстві України.

Наведене твердження підсилює су-дова практика України з розглядусправ про порушення умов договоруфранчайзингу, яка свідчить про не-обхідність законодавчого врегулюван-ня цього особливого виду договору. Нажаль, договір комерційної концесії, за-кріплений у Главі 76 ЦК України, насьогодні не узгоджується з законодав-ством інших країн та ЄС, з територіїяких на ринок нашої держави виходятьфранчайзингові мережі.

Аналіз законодавства США, Вели-кої Британії та Франції вказує на не-обхідність розроблення договору фран-чайзингу та його закріплення в законо-давстві України.

43





1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2003.С. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print.

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2003.С. 144. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print.

3. Ходаківський Є. І., Якобчук В. П., Литвинчук І. Л. Інтелектуальна влас-ність: економіко-правові аспекти [текст] навчальний посібник. К.: Центрнавчальної літератури, 2014. 275 с.

4. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» // Відомо-сті Верховної Ради України. 1994. Ст. 36.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12/print.5. Єдиний реєстр судових рішень України. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua.6. British Franchise Retweeted URL: http://www.thebfa.org.7. Wormald C. Domestic and international franchising, master franchising, and reg-

ulation of franchise agreements in the UK (England and Wales): overview.URL: http://uk.practicallaw.thomsonreuters.com/0-632-9722?transition-

Type=Default&contextData=(sc.Default)&firstPage=true&comp=pluk&bhcp=1.8. 15 U.S. Code § 2801. Definitions // Legal Information Institute.URL: https://www.law.cornell.edu/uscode/text/15/2801.9. Nielsen Media Research. URL: https://www.rimage.com/emea/fr/learn/case-

studies/nielsen-media-research.10.16 CFR Part 436 — Disclosure requirements and prohibitions concerning fran-

chising // Legal Information Institute.URL: https://www.law.cornell.edu/cfr/text/16/part-436.11.The European Code of Ethics for Franchising & its national Extensions & Inter-

pretations// The european franchise federation.URL: http://www.eff-franchise.com/Data/Code%20of%20Ethics.pdf.12.Colman P. Domestic and international franchising, master franchising, and regu-

lation of franchise agreements in Australia: overview / Philip Colman // Thom-son Reuters. – 2018. URL: https://uk.practicallaw.thomsonreuters.com/3-631-4286?transitionType=Default&contextData=(sc.Default)&firstPage=true&c-omp=pluk&bhcp=1.

13.Law No. 89-1008 of 31 December 1989 on the development of commercial and craftenterprises and the improvement of their economic, legal and social environment.URL: http://www.ilo.org/dyn/natlex/natlex4.detail?p_lang=en&p_isn=20372&p_count=96150&p_classification=01.06&p_classcount=2839.

14.Commercial Code (consolidated version of April 15, 2010).URL: https://wipolex.wipo.int/en/legislation/details/6044.

1. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2003. S. 356.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print.

2. Hospodarskyi kodeks Ukrainy // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2003.S. 144. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print.

3. Khodakivskyi Ye. I., Yakobchuk V. P., Lytvynchuk I. L. Intelektualna vlasnist:ekonomiko-pravovi aspekty [tekst] navchalnyi posibnyk. K.: Tsentr navchalnoi lit-eratury, 2014. 275 s.

4. Zakon Ukrainy «Pro okhoronu prav na znaky dlia tovariv i posluh» // VidomostiVerkhovnoi Rady Ukrainy. 1994. St. 36.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12/print.5. Iedynyi reiestr sudovykh rishen Ukrainy. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua.6. British Franchise Retweeted URL: http://www.thebfa.org.7. Wormald C. Domestic and international franchising, master franchising, and reg-

ulation of franchise agreements in the UK (England and Wales): overview.




URL: http://uk.practicallaw.thomsonreuters.com/0-632-9722?transition-Type=Default&contextData=(sc.Default)&firstPage=true&comp=pluk&bhcp=1.

8. 15 U.S. Code § 2801. Definitions // Legal Information Institute.URL: https://www.law.cornell.edu/uscode/text/15/2801.9. Nielsen Media Research. URL: https://www.rimage.com/emea/fr/learn/case-

studies/nielsen-media-research.10.16 CFR Part 436 - Disclosure requirements and prohibitions concerning franchis-

ing // Legal Information Institute.URL: https://www.law.cornell.edu/cfr/text/16/part-436.11.The European Code of Ethics for Franchising & its national Extensions & Inter-

pretations// The european franchise federation.URL: http://www.eff-franchise.com/Data/Code%20of%20Ethics.pdf.12.Colman P. Domestic and international franchising, master franchising, and regu-

lation of franchise agreements in Australia: overview / Philip Colman // Thom-son Reuters. 2018. URL: https://uk.practicallaw.thomsonreuters.com/3-631-4286?transitionType=Default&contextData=(sc.Default)&firstPage=true&c-omp=pluk&bhcp=1.

13.Law No. 89-1008 of 31 December 1989 on the development of commercial and craftenterprises and the improvement of their economic, legal and social environment.URL: http://www.ilo.org/dyn/natlex/natlex4.detail?p_lang=en&p_isn=20372&p_count=96150&p_classification=01.06&p_classcount=2839.

14.Commercial Code (consolidated version of April 15, 2010).URL: https://wipolex.wipo.int/en/legislation/details/6044.


Недогибченко Е. Франчайзинг: зарубежный опыт. Исследовано понятиефранчайзинга, его элементы на примере национального законодательства Вели-кобритании, США и Франции, определена структура договора франчайзинга иего место среди других подобных договоров. Рассмотрены особенности охраны изащиты прав на объекты интеллектуальной собственности как составляющей подоговору франчайзинга.

Ключевые слова: франчайзинг, малый бизнес, договор франчайзинга

Nedohibchenko E. Franchising: foreign experience. The article investigatesthe concept of franchising and its elements according to the national legislation ofGreat Britain, the USA and France as example. Determines the structure of the fran-chising agreement and its place among other similar agreements. Investigates thespecific features of its protection and protection of intellectual property objects rights,as a component of a franchise contract.

The author gives impressive statistical data indicating the effective work of fran-chisors and their positive impact on the economy of the states.

The article proves the need to protect intellectual property rights: trade mark,know-how, trade secrets, which take place in a franchise contract.

In the conclusions, the author notes that the franchising agreement consists of apackage of contracts: a preliminary agreement on disclosure of information and afranchise agreement, which significantly distinguishes it from the contract of com-mercial concession, which exists in the legislation of Ukraine, know-how, trade se-crets, which take place in a franchise contract.

In the conclusions, the author notes that the franchising agreement consists of apackage of contracts: a preliminary agreement on disclosure of information and afranchise agreement, which significantly distinguishes it from the contract of com-mercial concession, which exists in the legislation of Ukraine.

Keywords: franchising, small business, franchising agreement





ЩОДО ОБ’ЄКТІВ ПРАВАІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ

ВЛАСНОСТІ, ЯКІ МОЖУТЬ НАЛЕЖАТИ

ДО СФЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

І ОБОРОНИ

Національна безпека останнім часомусе частіше потрапляє у сферу інтересівнауковців, які досліджують різні про-блемні питання її забезпечення, що ціл-ком зрозуміло з огляду на гібридну агре-сію, розв’язану проти нашої країни. Роз-глядаються всі складові національноїбезпеки — економічна, оборонна, науко-ва, гуманітарна, соціальна тощо. Протеє чимало питань, які залишаються позаувагою науковців, а відтак не вирі-шуються в практичній діяльності щодозабезпечення національної безпеки таоборони. До таких питань належить не-визначеність ролі інтелектуальної влас-

ності у сфері національної безпеки. Зо-крема не визначено, які об’єкти праваінтелектуальної власності можуть нале-жати до сфери національної безпеки таяким чином щодо них мають діятисуб’єкти забезпечення національної без-пеки. Це тим більш актуально черезможливість широкомасштабного вторг-

ISSN 2308-0361

Олександр Зайківський,старший науковий співробітник НДІ інтелектуальної влас-ності НАПрН України

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167300УДК 006.01:623.4

Розглянуто об’єкти права інтелектуальної власності, які можуть належати до сферинаціональної безпеки, та проведено попередній кількісний аналіз щодо визначення мож-ливої кількості патентів, які потенційно можуть розглядатися на предмет віднесення досфери національної безпеки і оборони. Зазначено необхідність прийняття закону прооб’єкти права інтелектуальної власності у сфері національної безпеки і оборони.

Ключові слова: інтелектуальна власність, сфера національної безпеки і оборони,об’єкти права інтелектуальної власності, озброєння та військова техніка, міжнароднапатентна класифікація

Олександр Оністрат,старший науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, кандидат технічних наук

нення Росії, коли доведеться мобілізува-ти всі ресурси держави — людські, мате-ріальні та навіть нематеріальні. Аджевідповідно до Конституції України [1] змотивів суспільної необхідності можебути застосоване примусове відчуженняоб’єктів права приватної власності, дояких належать і об’єкти права інтелек-туальної власності (далі — ОПІВ). А на-ціональна безпека і оборона і є найго-ловнішою суспільною необхідністю. Крімтого, відповідно до ст. 17 Закону України«Про оборону України» [2] в умовах воєн-ного стану допускається примусове ви-лучення приватного майна та відчужен-ня об’єктів права приватної власностігромадян з наступним повним відшко-дуванням їх вартості у порядку та термі-ни, встановлені Кабінетом МіністрівУкраїни. Проте наразі навіть теоретич-но не визначено, які саме ОПІВ і скіль-ки їх може підлягати вилученню.

Необхідний рівень обороноздатностідержави досягається у спосіб форму-вання та реалізації військово-технічноїта оборонно-промислової політики.Метою останньої є розроблення та ви-робництво озброєння та військової тех-ніки (далі — ОВТ) і оснащення нимиЗбройних сил України та інших вій-ськових формувань.

Важливою складовою забезпеченняобороноздатності держави, а значить інаціональної безпеки, є також міжна-родне військово-технічне співробітницт-во (далі — ВТС). До основних завданьВТС належить, у першу чергу, забезпе-чення вітчизняного оборонно-промисло-вого комплексу (далі — ОПК) елемента-ми ОВТ, що не виробляються в Україні,а також поставка вітчизняних розробокОВТ на експорт. Чимало фахівців зазна-чають, що для українських експортерівзначною проблемою є незахищеність ін-телектуальної власності, що теж впли-ває на національну безпеку.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій. Питання національноїбезпеки перебувають у фокусі дослід-жень провідних українських науков-ців, серед яких В. Горбулін, А. Ка-

чинський, В. Ліпкан, І. Оніщенко,С. Жук, М. Сунгуровський, О. Мель-ник, В. Бегма, О. Свергунов, А. Сухору-ков, Я. Жаліло, В. Бадрак та інші [3–8],що свідчить про значний науковий ін-терес до цієї проблематики.

Однак питання, пов’язані з визначен-ням ролі інтелектуальної власності усфері національної безпеки, розгля-даються в основному крізь призму здій-снення міжнародного ВТС.

Фахівці зазначають, що ринок оз-броєння дедалі більше орієнтується назакупівлю ефективних технологічних рі-шень. Передача технологій стає не-від’ємною частиною більшості збройовихконтрактів, замовники все частішемають намір одержувати разом із про-дукцією доступ до технологій її вироб-ництва. Однак відсутність в Україні до-свіду в торгівлі технологіями призво-дить до ситуацій, коли за безціньпередаються замовникам технології обо-ронного призначення [4–6].

Більшість експертів схиляється додумки, що експорт конкретної військовоїтехнології доцільно здійснювати тількив тому разі, якщо інші альтернативи ви-користання технології (наприклад ви-робництво й експорт готової продукції) єменш вигідними. Інакше втрата ключо-вих військових технологій може матизначний негативний вплив не тільки наекономічну, а й на інші сфери націо-нальної безпеки України.

Фахівці Національного інститутустратегічних досліджень акцентуютьувагу на важливості вирішення цихпроблем на рівні вдосконалення законо-давства стосовно охорони права інтелек-туальної власності на результати науко-вих досліджень, створених і використа-них під час розробок ОВТ, та посиленняконтролю за передачею інтелектуальноївласності при ВТС [7].

До такого ж висновку приходить іГ. Андрощук, який зробив вагомийвнесок у дослідження проблем інтелек-туальної власності, зокрема і в оборон-ній сфері. Він зазначає, що «відсутністьповноцінної нормативно-правової бази,



47

О. Зайківський, О. Оністрат

що регламентує дії юридичних і фізич-них осіб у частині комерціалізації інте-лектуальної власності, технологій под-війного призначення, створює переду-мови до того, що оборонні підприємствапрактично не займаються правовоюохороною об’єктів інтелектуальноївласності, створених в процесі вико-нання оборонного замовлення» [8].

Автор також вказує, що низькі по-казники патентування українських ви-находів у зарубіжних країнах свідчатьпро патентну незахищеність продукції,що експортується з України, та обумов-лює суттєві ризики її експорту. Тому го-стро постає проблема несанкціоновано-го копіювання продукції військовогопризначення [8].

Питання інтелектуальної власності,зокрема проблеми регулювання відно-син у сфері службових винаходів, про-блемні питання щодо майнових прав наоб’єкти права інтелектуальної власності,що створені з використанням державнихкоштів, а також щодо права держави наоб’єкти права інтелектуальної власностідосліджували такі вітчизняні науковці,як Г. Андрощук, О. Бутнік-Сіверський,Ю. Капіца, Н. Мироненко, О. Орлюк,Б. Падучак, П. Цибульов та інші [9–24].

Зокрема Г. Андрощук проаналізувавекономіко-правовий інститут патентногоправа, процес становлення інститутуслужбового винахідництва в сучасномупатентному праві, розвиток його законо-давчого регулювання в економічно роз-винених державах і дав правову харак-теристику поняттю та ознакам службо-вого винаходу, економіко-правовиймеханізм привласнення винаходів робо-тодавцем тощо [9].

Як зазначає П. Цибульов, українськізакони чітко не визначають, кому нале-жать майнові права на об’єкти інтелек-туальної власності, що створені з вико-ристанням державних коштів. Унаслі-док цього виникають проблеми прикомерціалізації цих прав. Розробник небуде зацікавлений у комерціалізаціїправ, що йому не належать, а державане має дієвого механізму для їх комер-

ціалізації. Тому пошук оптимальної мо-делі розподілу майнових прав на об’єктиінтелектуальної власності, що створені звикористанням державних коштів міжрозробником і державою, а також за-кріплення її нормами закону є актуаль-ним завданням [17].

Інші фахівці, досліджуючи обмежен-ня, які накладаються законодавством навикористання об’єктів права інтелекту-альної власності, зазначають, що держа-ва з метою захисту державних інтересіву сфері інтелектуальної власності маєвстановлювати певні обмеження щодовикористання приватної, у тому числіінтелектуальної, власності.

На погляд авторів, доцільно такожвстановити обмеження стосовно ОПІВ,що відносяться до сфери національноїбезпеки і оборони [20–24].

Зазначається також, що чинні законине забезпечують належної правової охо-рони інтелектуальній власності, що сто-сується національної безпеки, зокремане визначено правовий статус ОПІВ, якістворено за рахунок коштів Державногобюджету України або відносяться досфери національної безпеки і оборони.

Автори акцентують увагу на тому, щопотребує спеціального статусу правоваохорона ОПІВ воєнного, спеціального таподвійного призначення, зокрема ви-значення ОПІВ, які можуть бути відне-сені до сфери державної безпеки [20].

За висновками авторів, національ-на безпека неможлива без розглядуінтелектуальної власності як складо-вої частини національної безпеки, ос-кільки інтелектуальна власність ві-діграє важливу роль у забезпеченніобороноздатності держави, особливопри розробленні ОВТ та здійсненніміжнародного ВТС [24].

Однак, незважаючи на певну кіль-кість наукових праць з цієї проблеми,питання щодо об’єктів права інтелек-туальної власності у сфері національ-ної безпеки і нині залишаються неви-рішеними.

Тому зростає потреба в теоретичнихдослідженнях щодо визначення ролі ін-




телектуальної власності у сфері націо-нальної безпеки та оборони, що й визна-чає актуальність цієї публікації.

Метою статті є дослідження мож-ливого підходу для проведення кількіс-ного аналізу об’єктів права інтелекту-альної власності, що можуть належатидо сфери національної безпеки, зокре-ма до оборонної, оскільки саме цясфера в сучасних умовах відіграє вирі-шальну роль щодо забезпечення існу-вання нашої держави.

Щоб виконати цю визначальнуфункцію, необхідно, щоб Збройні силиУкраїни та інші військові формуваннябули забезпечені належним чиномусіма засобами для виконання своїхфункцій. Головну роль у цьому забезпе-ченні відіграють ОВТ, які розробляють-ся та поставляються підприємствамиоборонно-промислового комплексу.Причому ОВТ має бути новітнім, роз-робленим на основі передових техноло-гій, які, відповідно, містять ОПІВ. Томунеобхідно вирішити питання ефектив-ного захисту прав на ОПІВ, що викори-стовуються при розробленні нових зраз-ків ОВТ або їх модернізації.

Особливої уваги заслуговує проблемавпровадження в законодавство Україниконцепції охорони інтелектуальної влас-ності, що безпосередньо стосується на-ціональної безпеки та захисту інтересівдержави при створенні ОПІВ в оборон-ній сфері, у тому числі й на всіх етапахрозроблення і виробництва ОВТ [20–24].

Сергій Грінченко ще у 2005 роціцілком слушно зазначив, що «високітехнології повинні стати фундаментомнаціональної безпеки України. Науко-ві організації й підприємства вітчизня-ного оборонно-промислового комплек-су, що створюють наукомістку продук-цію не тільки військового, але йподвійного, а також цивільного при-значення, здатні зіграти локомотивнуроль в освоєнні передових технологій ів реалізації великих промислових про-ектів в інтересах інноваційного розвит-ку нашої економіки в цілому. Такамета, що не раз декларувалася з най-

вищих трибун. Але шлях для опти-мального рішення цього завдання вкраїні так і не визначений» [25].

Отже, саме високі технології маютьналежати до сфери національної без-пеки і оборони.

Закон України «Про державне регу-лювання діяльності у сфері трансферутехнологій» [26] наводить визначеннявисоких технологій — це «технології,розроблені на основі новітніх науковихзнань, які за своїм технологічним рів-нем перевищують кращі вітчизняні таіноземні аналоги і конкурентоспро-можні на світовому ринку наукомісткоїпродукції». А об’єкт технології — «нау-кові та науково-прикладні результати,об’єкти права інтелектуальної власно-сті (зокрема, винаходи, корисні моделі,твори наукового, технічного характеру,комп’ютерні програми, комерційні та-ємниці), ноу-хау, в яких відображеноперелік, строки, порядок та послідов-ність виконання операцій, процесу ви-робництва та/або реалізації і зберіган-ня продукції, надання послуг» [26].

Таким чином, ОПІВ становлять осно-ву високих технологій і саме їх необхіднорозглядати стосовно можливості та до-цільності віднесення до сфери націо-нальної безпеки і оборони.

Оскільки сфера національної безпе-ки і оборони надзвичайно широка, то водній публікації неможливо розгляну-ти ОПІВ, що можуть належати до різ-них сфер національної безпеки. Томубудемо розглядати ОПІВ, які можутьвикористовуватися при розробці та мо-дернізації ОВТ.

У Цивільному кодексі України [27]наведено повний перелік ОПІВ, протепри розробці ОВТ використовуються восновному об’єкти промислової власно-сті, зокрема винаходи, корисні моделі,компонування (топографії) інтеграль-них мікросхем, комерційні таємниці.Об’єкти авторського права теж можутьвикористовуватися, зокрема комп’ютер-ні програми, бази даних, карти, плани,ескізи, що стосуються науки. Однак пи-тання щодо того, скільки ОПІВ і які кон-



49


кретно можуть належати саме до сферинаціональної безпеки, науковцями недосліджувалося.

Так, П. Цибульов, вивчаючи питаннярозподілу майнових прав на ОПІВ, щостворені з використанням державнихкоштів, робить висновок про те, що «дер-жава не має механізму використаннядесятків тисяч об’єктів інтелектуальноївласності, які щорічно створюються пе-реважно за державні кошти» [17].

Стосовно можливості управлінняОПІВ можемо додати лише те, що дер-жава не тільки не в змозі, а навіть не ви-являє бажання займатися цим. Вважає-мо за доцільне дослідити істинність вис-новку про десятки тисяч об’єктів, атакож те, скільки цих об’єктів можутьналежати до сфери національної безпе-ки, зокрема оборонної сфери.

Для цього скористаємося статистич-ними даними державного підприєм-ства «Український інститут інтелекту-альної власності» (Укрпатент). На веб-сайті Укрпатенту [28] зазначено, щостаном на 1 березня 2018 року (з 1992року) до державних реєстрів внесено523 519 охоронних документів на об’єк-ти промислової власності:

•121 197 патентів на винаходи;•123 624 патенти на корисні моделі;•36 389 патентів на промислові

зразки;•239 154 свідоцтва на знаки для това-

рів і послуг з урахуванням розділе-них реєстрацій;

•13 свідоцтв на топографії ІМС;•3 112 кваліфікованих зазначень по-

ходження товарів;•30 свідоцтв на право використання

зареєстрованих кваліфікованих за-значень походження товарів.

Оскільки при розробці ОВТ викори-стовуються в основному винаходи та ко-рисні моделі, то саме їх і будемо розгля-дати. Усього на ці об’єкти зареєстровано244 821 патент, причому у співвідношен-ні приблизно 50 на 50. Це важливо припроведенні подальшого аналізу. За-значимо також, що в реєстрі вказано якчинні патенти, так і ті, що з різних при-чин втратили чинність. За даними річ-ного звіту Укрпатенту [28], за 2016 ріккількість чинних патентів щорічно ста-новить близько 25 тисяч. Для аналізупатентів на винаходи та корисні моделіскористаємось спеціалізованою базоюданих Укрпатенту «Винаходи (кориснімоделі) в Україні» [29]. Ця база побудо-вана на основі Міжнародної патентноїкласифікації (далі — МПК), яка склада-ється з 8 розділів. Для пошуку патентівза відповідним розділом достатньо вве-сти в поле запиту індекс розділу та запу-стити пошук. Розподіл патентів, внесе-них до державного реєстру, за розділамиМПК наведено в таблиці 1.




Розділ Назва розділу К-ть патентіву розділі

Відсоток загальноїк-ті патентів

A ЖИТТЄВІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ 87214 30,0B ВИКОНУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ;

ТРАНСПОРТУВАННЯ

52085 18,0

C ХІМІЯ. МЕТАЛУРГІЯ 52007 18,0D ТЕКСТИЛЬ ТА ПАПІР 2682 1,0E БУДІВНИЦТВО 16711 5,6F МАШИНОБУДУВАННЯ. ОСВІТЛЮВАННЯ.

ОПАЛЮВАННЯ. ЗБРОЯ. ПІДРИВНІ РОБОТИ 28912 10,0

G ФІЗИКА 39570 13,4H ЕЛЕКТРИКА 11565 4,0

Усього патентів 290746 100,0

Таблиця 1Розподіл патентів за розділами МПК

Таким чином, пошук за розділамибази даних виявив 290 746 патентів, щостановить 118,8 % патентів, внесених додержавного реєстру. Тобто в базі данихна 45 925 патентів більше, ніж заре-єстровано в державному реєстрі. Розбіж-ності зі статистичними даними держав-ного реєстру пояснюються тим, що бага-то заявників зазначають у своїх заявкахна отримання патенту кілька розді-лів/класів/підкласів МПК, тому патентможе обліковуватися в різних розді-лах/класах/підкласах.

Проте фахівців ОПК, які займають-ся розробкою ОВТ, можуть зацікавитине всі розділи та класи і підкласиМПК. Тому ми будемо досліджуватилише ті розділи та класи і підкласибази даних, що можуть містити патен-ти стосовно створення нових матеріа-лів, продуктів, процесів, пристроїв,прогресивних технологій, нових видіввиробництва, продукції та технологіч-них процесів, що мають важливе обо-ронне чи економічне значення або су-ттєво впливають національну безпекуУкраїни. Для отримання відповіднихданих почергово вводимо індекс МПКвідповідного розділу/класу/підкласу таза результатами пошуку фіксуємо кіль-кість патентів, вказаних у зазначеномурозділі/класі/підкласі.

З метою ілюстрації нашого підходудо кількісного аналізу бази даних на-ведемо для прикладу розгляд патентівза класами і підкласами розділу H«Електрика».

Розділ містить 6 класів:H01 Основні електричні елементи;H02 Генерування, перетворювання

або розподіляння електричноїенергії;

H03 Електронні схеми загальногопризначення;

H04 Техніка електричного зв’язку;H05 Засоби електротехніки, не охоп-

лені іншими класами;H99 Об’єкти, не охоплені іншими

класами цього розділу.У ході проведення якісного аналізу

патентів з метою віднесення їх до сфери

національної безпеки фахівці в галузіелектрики розглядатимуть, можливо,патенти, що містяться в усіх класахцього розділу. Однак нашим завданнямє розглянути можливий підхід для ви-значення загальної кількості патентів,які потенційно можуть належати досфери національної безпеки. Тому виби-раємо класи/підкласи, які, на наш по-гляд, можуть із більшою ймовірністю мі-стити патенти, важливі для національ-ної безпеки. Акцентуємо увагу, що такийпідхід обрано лише з однією метою – ви-значити можливу кількість патентів, якіпотенційно можуть розглядатися напредмет віднесення їх до сфери націо-нальної безпеки.

З огляду на зазначене, для подаль-шого аналізу з урахуванням підкласівми відібрали такі:

H02 Генерування, перетворюванняабо розподіляння електричноїенергії;

H04 Техніка електричного зв’язку.Клас H02 Генерування, перетворю-

вання або розподіляння електрич-ної енергії містить 8 підкласів:

H02B щити, підстанції або комута-ційні пристрої для підведення аборозподіляння електричної енергії;

H02G прокладання електричних ка-белів або ліній, або скомбінованихоптичних та електричних кабелівабо ліній;

H02H аварійні захисні схеми;H02J схеми або системи для підве-

дення або розподіляння електрич-ної енергії; системи для накопичу-вання електричної енергії;

H02K динамоелектричні машини;H02M пристрої для перетворювання

змінного струму в змінний, змінно-го струму в постійний або постійно-го струму в постійний і призначенідля використовування в електрич-них мережах або подібних систе-мах енергопостачання; перетворю-вання вхідної енергії постійногоабо змінного струму в пульсуючувихідну енергію; керування або ре-гулювання цих пристроїв;



51


H02N електричні машини, не охопле-ні іншими класами;

H02P керування або регулюванняелектричних двигунів, генераторівабо динамоелектричних перетворю-вачів; керування трансформатора-ми, реакторами або дроселями.

На наш погляд, фахівців ОПК потен-ційно могли б зацікавити патенти здвох підкласів:

H02J схеми або системи для підведен-ня або розподіляння електричноїенергії; системи для накопичуванняелектричної енергії;

H02P керування або регулюванняелектричних двигунів, генераторівабо динамоелектричних перетворю-вачів; керування трансформатора-ми, реакторами або дроселями.

Результати аналізу зазначеногокласу з урахуванням визначених під-класів наведено в таблиці 2.

Клас H04 Техніка електричногозв’язку містить 10 підкласів:

H04B передавання сигналів;H04H радіомовлення;H04J багатоканальний зв’язок;H04K секретний зв’язок; створювання

штучних перешкод у системах зв’язку;H04L передавання дискретної ін-

формації, наприклад телеграфнийзв’язок;

H04M телефонний зв’язок;H04N передавання зображення, на-

приклад телебачення;

H04Q вибирання;H04R гучномовці, мікрофони, зву-

кознімачі або подібні до них елек-тромеханічні перетворювачі звуку;слухові апарати; системи для пуб-лічних виступів;

H04S стереофонічні системи.Для подальшого аналізу ми відібра-

ли 4 підкласи:H04B передавання сигналів;H04H радіомовлення;H04J багатоканальний зв’язок;H04K секретний зв’язок; створюван-

ня штучних перешкод у системахзв’язку.

Результати аналізу вказаного класу зурахуванням визначених підкласів на-ведено в таблиці 3.

Отже, у визначених підкласах, які мивіднесли до потенційно важливих длясфери національної безпеки, міститься1201 патент для подальшого якісногоаналізу, що становить третину патентівкласу і лише 10,4 % загальної кількостіпатентів розділу.

Застосовуючи зазначений підхід, мирозглянули також інші розділи базиданих. У таблиці 4 наведено розподілпатентів за класами розділів з урахуван-ням підкласів, які, на наш погляд, мо-жуть зацікавити фахівців ОПК та в по-дальшому розглядатися на предмет від-несення до сфери національної безпеки іоборони (далі — НБіО).




Таблиця 2Розподіл патентів за класом H02 Генерування, перетворювання

або розподіляння електричної енергіїПідклас Назва підкласу К-ть патентів Відсоток

загальної к-ті патентів розділу

H02J схеми або системи для підведення або розподіляння електричної енергії; системи длянакопичування електричної енергії

626

H02P керування або регулювання електричних двигунів, генераторів або динамоелектричнихперетворювачів; керування трансформаторами,реакторами або дроселями

530

Кількість патентів у класі 4454 38,5 розд.Кількість патентів у класі для НБіО 1156 26,0 класу



53


Таблиця 3Розподіл патентів за класом H04 Техніка електричного зв’язку

Підклас Назва підкласу К-ть патентів % загальної к-тіпатентів

H04B передавання сигналів 954H04H радіомовлення 18H04J багатоканальний зв’язок 170H04K секретний зв’язок; створювання штуч-

них перешкод у системах зв’язку59

Кількість патентів у розділі 11565 4,0Кількість патентів у класі 3287 28,4 розд.Кількість патентів у класі для НБіО 1201 36,5 класу

10,4 розд.

Таблиця 4Розподіл патентів за класами розділів з урахуванням підкласів

Розділ Назва розділу К-ть патентів урозділі

% загальної к-ті патентів

B Виконування операцій;транспортування

52085 18,0

Кількість патентів у розділі для НБіО 15205 27,6 розділу

Кількість патентів у класах розділу дляНБіО

9829 17,8 розділу

C Хімія. Металургія 52007 18,0Кількість патентів у розділі для НБіО 11022 21,2 розділуКількість патентів у класах розділу дляНБіО


E Будівництво 16711 5,6Кількість патентів у розділі для НБіО 3820 22,8 розділуКількість патентів у класах розділу дляНБіО

1236 7,4 від розділу

F Машинобудування. Освітлювання.Опалювання. Зброя. Підривні роботи

28912 10.0

Кількість патентів у розділі для НБіО 16963 58,7 розділуКількість патентів у класах розділу дляНБіО


G Фізика 39570 13,4Кількість патентів у розділі для НБіО 39475 99,8 розділуКількість патентів у класах розділу дляНБіО

13268 33,5 розділу

H Електрика 11565 4,0Кількість патентів у розділі для НБіО 7 741 66,9 розділуКількість патентів у класах розділу дляНБіО

2 357 30,4 розділу

Усього патентів у базі 290 746 100,0Усього патентів у розділах для НБіО 94 226 32,4Усього патентів у класах розділах дляНБіО

41633 14,3

За результатами кількісного аналі-зу визначених розділів виявлено 94226 патентів, які потенційно можливорозглядати на предмет віднесення досфери національної безпеки і оборони,що становить 32,4 % загальної кілько-сті патентів у спеціалізованій базі.

Проте, якщо аналізувати за класа-ми визначених розділів, то кількістьтаких патентів становить уже 41 633,тобто лише 14,3 % загальної кількостіпатентів у спеціалізованій базі даних.А якщо врахувати, що для сфери націо-нальної безпеки і оборони потенційноцікавими можуть бути лише патентина винаходи, а не корисні моделі, якіне підлягають кваліфікаційній експер-тизі, тобто патент на корисну модельвидається під відповідальність авторів,то це буде становити приблизно 7 %. Аз врахуванням дублювання патентів убазі та патентів, що вже втратили чин-ність, то кількість патентів, які можутьпідлягати подальшому якісному, більшдетальному та поглибленому аналізустосовно можливості віднесення їх досфери національної безпеки і оборони,становитиме не більше 2 % загальноїкількості патентів у спеціалізованійбазі даних. Тобто лише близько 6 тис.патентів можуть підлягати подальшо-му якісному аналізу. І це за весь періоднезалежності України з 1992 року.Таким чином, ні про які десятки тисячпатентів щорічно не може йтися.

Ми провели лише попередній кіль-кісний аналіз щодо визначення мож-ливої кількості патентів, які потенцій-но можуть розглядатися на предметвіднесення до сфери національної без-пеки і оборони, і з великою ймовірністювстановили, що таких об’єктів близько6 тисяч. Подальший якісний аналіз ви-значених патентів суттєво зменшитьцю кількість, на нашу думку, до кіль-кох сотень патентів. Ще стільки ж мо-жуть становити секретні патенти, якіми не в змозі проаналізувати. Тобтокількість патентів, що можуть бути від-несені до сфери національної безпеки іоборони, становить приблизно не біль-

ше тисячі, а можливо, набагато менше.Однак, якщо таких патентів буде на-віть кілька десятків, усе одно необхідноїх виявити та забезпечити якщо неправо власності держави, то хоча б на-лежний контроль з боку держави за їхвикористанням з метою недопущенняпередачі за безцінь, що може загрожу-вати національній безпеці.

Для вирішення цього завдання не-обхідно визначити групу експертів ірозробити критерії, за якими вонимогли б відібрати та оцінити патентистосовно можливості віднесення їх досфери національної безпеки.

Висновки.1. В Україні не так багато патентів,

які дійсно можуть бути важливимиз огляду національної безпеки іоборони, тим важливіше для дер-жави не лишати їх без своєї увагита контролю.

2. З цією метою необхідно розробитита затвердити закон про ОПІВ усфері національної безпеки і оборо-ни, у якому передбачити:

•визначення ОПІВ, що мають нале-жати до сфери національної безпе-ки і оборони;

•критерії віднесення ОПІВ до сферинаціональної безпеки і оборони;

•порядок оцінки ОПІВ для віднесен-ня їх до сфери національної безпе-ки;

•державний орган, який повиненопікуватися цими питаннями таздійснювати контроль за викори-станням визначених ОПІВ.






55


1. Конституція України.URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-вр.2. Про оборону України : Закон України від 06.12.1991 р. № 1932. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1932-12.3. Бегма В. М. Військово-технічне співробітництво в умовах глобалізації : укра-

їнський вимір : зб. мат-лів круглого столу ; за заг. ред. О. В. Литвиненка.Київ : НІСД, 2011. 80 с. URL: http://www.niss.gov.ua.

4. Єфетова К. Ф., Завгородня М. Ю. Вплив потенціалу оборонно-промисловогокомплексу на розвиток високотехнологічного виробництва національної еко-номіки Стратегічна панорама. № 1 (38). 2010. С. 116–127.

5. Фролов Андрей. Украина поставила Китаю средства РЭБ, двигатели длятанков и десатных кораблей. URL: http://vpk.name/news/48576_ukraina_postavila_kitayu_sredstva_reb_dvigateli_dlya_ tankov_i_desatnyih_korablei.html.

6. Бадрак В. В. Експорт XXI : ставки на технології. Дзеркало тижня. № 2.2003.

7. Бегма В. М. Військово-технічна та оборонно-промислова політика України всучасних умовах : аналіт. доп. ; за заг. ред. В. М. Бегми. Київ : НІСД, 2013. 112 с.

8. Андрощук Г. О. Захист результатів інтелектуальної діяльності в оборонно-промисловому комплексі України : стан та проблеми.

URL: http://www.cacds.org.ua/ru/comments/639.9. Андрощук Г. О. Державне регулювання відносин у сфері службового винахід-

ництва : економіко-правовий аспект. Київ : Лазурит-Поліграф. 2012. 140 с.10.Капіца Ю. М. Проблеми розподілу прав інтелектуальної власності між міні-

стерствами, організаціями-виконавцями та творцями під час виконанняНДДКР, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Актуальні аспектидоговірних відносин у сфері інтелектуальної власності : зб. матеріалів наук.-практ. семінару. Київ. НДІ ІВ НАПрНУ, Лазурит-Поліграф, 2010. С. 44–59.

11.Падучак Б. М. Майнові права інтелектуальної власності на технологію, щостворена за рахунок коштів державного бюджету. Актуальні аспекти дого-вірних відносин у сфері інтелектуальної власності : зб. матеріалів наук.-практ. семінару. Київ. НДІ ІВ НАПрНУ, Лазурит-Поліграф, 2010. С.19–34.

12.Капица Ю. М. Проблемы распределения прав на создаваемые объекты ин-теллектуальной собственности между ученым, научной организацией иминистерством, ведомством. Патентная система и система охраны ав-торских прав для ученых и научных организаций: практические вопросы :материалы междунар. семинара ВОИС, НАН Украины. Киев, 1997.С. 32–42.

13.Андрощук Г. О. Регулювання прав на інтелектуальну власність, створену зарахунок державних коштів : зарубіжний досвід. Актуальні проблеми охорониінтелектуальної власності : 8-ма Міжнародна наук.-практ. конф. Мат-ливиступів. Алушта, 6–11 вересня 2004 р. С.57–67.

14.Андрощук Г. О. Комерціалізація результатів інтелектуальної діяльності,створених за кошти держбюджету. Інтелектуальна власність. № 10. 201.С. 28–36.

15.Андрощук Г. А. Коммерциализация результатов исследовательской деятель-ности : зарубежный опыт государственной поддержки. Актуальные пробле-мы интеллектуальной собственности : 13-я Международная науч.-практич.конференция. Ялта, 1–5 сентября 2008 г. С. 47–60.

16.Економіко-правові теоретичні та практичні аспекти переходу економікиУкраїни на інноваційну модель розвитку : монографія / О. П. Орлюк,О. Б. Бутнік-Сіверський, Н. М. Мироненко та ін. Київ. Лазурит-Поліграф,2010. С. 237–247.




17.Цибульов П. М. Розподіл майнових прав на об’єкти інтелектуальної власно-сті, що створені з використанням державних коштів. Теоретичні і прак-тичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. Випуск 1, Т. 2. Ін-ститут інтелектуальної власності Національного університету «Одеськаюридична академія», Київ. 2012.

18.Зайківський О. Б. Проблеми захисту державних інтересів у сфері інтелекту-альної власності при розробці та модернізації озброєння та військової техні-ки за державним оборонним замовленням : матеріали міжвідомчої наук.-практ. конференції, 2009 р. Київ. ЦНДІ ОВТ ЗСУ, 2010. С. 253–258.

19.Зайківський О. Б., Наконечний В. С., Турчин В. М. Право держави на інтелек-туальну власність — міф чи реальність? : зб. наук. праць ЦНДІ ОВТ ЗСУ.№ 16. Київ : ЦНДІ ОВТ ЗСУ, 2010. С. 168–175.

20.Зайківський О. Б., Оністрат О. А., Лотоха Л. М. Інтелектуальна власність ідержава Теорія і практика інтелектуальної власності. № 4. 2014. С. 41–52

21.Зайківський О. Б., Оністрат О. А., Бондарчук М. В. Держава як суб’єкт праваінтелектуальної власності : зб. наук. праць ЦНДІ ОВТ ЗС України. № 1 (56).2015. С. 36–45.

22.Зайківський О. Б., Оністрат О. А., Бондарчук М. В., Турчин В. М.,Лотоха Л. М., Чернобай О. В. Охорона інтелектуальної власності у військо-во-технічній сфері : монографія. Київ. ВД Дмитра Бураго. 2015. 560 с.

23.Зайківський О. Б. Захист інтересів держави щодо інтелектуальної власно-сті. Питання інтелектуальної власності : зб. наук. праць. Київ. НДІ ІВ НА-ПрНУ, Інтерсервіс. 2016. Вип. 14.

24.Зайківський О. Б., Оністрат О. А. Питання інтелектуальної власності в до-слідженнях проблем національної безпеки. Теорія і практика інтелектуаль-ної власності. № 1, 2018. С. 41–52.

25.Грінченко С. У пошуках нових стратегій. Акцент : національна безпекаУкрaїни. №№ 9–10. 2005.

26.Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій : ЗаконУкраїни від 14.09.06 р. № 143. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/143-16.

27.Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 р. Голос України. 2003. № 45. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1452597396210285.28.Веб-сайт державного підприємства Український інститут інтелектуальної

власності. URL: http://www.uipv.org/ua/vsjogo.html.29.Спеціалізована база даних Винаходи (корисні моделі) в Україні. URL: http://base.uipv.org/searchINV/.

1. Konstytutsiia Ukrainy. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-vr.2. Pro oboronu Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 06.12.1991 r. № 1932. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1932-12.3. Behma V. M. Viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo v umovakh hlobalizatsii :

ukrainskyi vymir : zb. mat-liv kruhloho stolu ; za zah. red. O. V. Lytvynenka. Kyiv :NISD, 2011. 80 s. URL: http://www.niss.gov.ua.

4. Iefetova K. F., Zavhorodnia M. Yu. Vplyv potentsialu oboronno-promyslovoho kom-pleksu na rozvytok vysokotekhnolohichnoho vyrobnytstva natsionalnoi ekonomikyStratehichna panorama. № 1 (38). 2010. S. 116–127.

5. Frolov Andrei. Ukrayna postavyla Kytaiu sredstva RЭB, dvyhately dlia tankov ydesatnыkh korablei. URL: http://vpk.name/news/48576_ukraina_ postavi-la_kitayu_sredstva_reb_dvigateli_dlya_ tankov_i_desatnyih_korablei.html.

6. Badrak V. V. Eksport XXI : stavky na tekhnolohii. Dzerkalo tyzhnia. № 2. 2003. 7. Behma V. M. Viiskovo-tekhnichna ta oboronno-promyslova polityka Ukrainy v

suchasnykh umovakh : analit. dop. ; za zah. red. V. M. Behmy. Kyiv : NISD, 2013.112 s.




57

8. Androshchuk H. O. Zakhyst rezultativ intelektualnoi diialnosti v oboronno-promyslovomu kompleksi Ukrainy : stan ta problemy.

URL: http://www.cacds.org.ua/ru/comments/639.9. Androshchuk H. O. Derzhavne rehuliuvannia vidnosyn u sferi sluzhbovoho vy-

nakhidnytstva : ekonomiko-pravovyi aspekt. Kyiv : Lazuryt-Polihraf. 2012. 140 s.10.Kapitsa Yu. M. Problemy rozpodilu prav intelektualnoi vlasnosti mizh ministerst-

vamy, orhanizatsiiamy-vykonavtsiamy ta tvortsiamy pid chas vykonannia NDDKR,shcho finansuiutsia za rakhunok biudzhetnykh koshtiv. Aktualni aspekty do-hovirnykh vidnosyn u sferi intelektualnoi vlasnosti : zb. materialiv nauk.-prakt.seminaru. Kyiv. NDI IV NAPrNU, Lazuryt-Polihraf, 2010. S. 44–59.

11.Paduchak B. M. Mainovi prava intelektualnoi vlasnosti na tekhnolohiiu, shchostvorena za rakhunok koshtiv derzhavnoho biudzhetu. Aktualni aspekty do-hovirnykh vidnosyn u sferi intelektualnoi vlasnosti : zb. materialiv nauk.-prakt.seminaru. Kyiv. NDI IV NAPrNU, Lazuryt-Polihraf, 2010. S.19–34.

12.Kapytsa Yu. M. Problemы raspredelenyia prav na sozdavaemыe obъektы yntellektu-alnoi sobstvennosty mezhdu uchenыm, nauchnoi orhanyzatsyei y mynysterstvom,vedomstvom. Patentnaia systema y systema okhranы avtorskykh prav dliauchenыkh y nauchnыkh orhanyzatsyi: praktycheskye voprosы : materyalы mezh-dunar. semynara VOYS, NAN Ukraynы. Kyev, 1997. S. 32–42.

13.Androshchuk H. O. Rehuliuvannia prav na intelektualnu vlasnist, stvorenu zarakhunok derzhavnykh koshtiv : zarubizhnyi dosvid. Aktualni problemy okhoronyintelektualnoi vlasnosti : 8-ma Mizhnarodna nauk.-prakt. konf. Mat-ly vystupiv.Alushta, 6–11 veresnia 2004 r. S. 57–67.

14.Androshchuk H. O. Komertsializatsiia rezultativ intelektualnoi diialnosti,stvorenykh za koshty derzhbiudzhetu. Intelektualna vlasnist. № 10. 201. S. 28–36.

15.Androshchuk H. A. Kommertsyalyzatsyia rezultatov yssledovatelskoi deiatelnosty :zarubezhnыi opыt hosudarstvennoi podderzhky. Aktualnыe problemы yntellektual-noi sobstvennosty : 13-ya Mezhdunarodnaia nauch.-praktych. konferentsyia. Yalta,1-5 sentiabria 2008 h. S. 47–60.

16.Ekonomiko-pravovi teoretychni ta praktychni aspekty perekhodu ekonomikyUkrainy na innovatsiinu model rozvytku : monohrafiia / O. P. Orliuk, O. B. But-nik-Siverskyi, N. M. Myronenko ta in. Kyiv. Lazuryt-Polihraf, 2010. S. 237–247.

17.Tsybulov P. M. Rozpodil mainovykh prav na obiekty intelektualnoi vlasnosti, shchostvoreni z vykorystanniam derzhavnykh koshtiv. Teoretychni i praktychni aspektyekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti. Vypusk 1, T. 2. Instytut intelektualnoi vlas-nosti Natsionalnoho universytetu «Odeska yurydychna akademiia», Kyiv. 2012.

18.Zaikivskyi O. B. Problemy zakhystu derzhavnykh interesiv u sferi intelektualnoivlasnosti pry rozrobtsi ta modernizatsii ozbroiennia ta viiskovoi tekhniky zaderzhavnym oboronnym zamovlenniam : materialy mizhvidomchoi nauk.-prakt.konferentsii, 2009 r. Kyiv. TsNDI OVT ZSU, 2010. S. 253–258.

19.Zaikivskyi O. B., Nakonechnyi V. S., Turchyn V. M. Pravo derzhavy na intelektual-nu vlasnist — mif chy realnist? : zb. nauk. prats TsNDI OVT ZSU. № 16. Kyiv :TsNDI OVT ZSU, 2010. S. 168–175.

20.Zaikivskyi O. B., Onistrat O. A., Lotokha L. M. Intelektualna vlasnist i derzhavaTeoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. № 4. 2014. S. 41–52

21.Zaikivskyi O. B., Onistrat O. A., Bondarchuk M. V. Derzhava yak subiekt prava in-telektualnoi vlasnosti : zb. nauk. prats TsNDI OVT ZS Ukrainy. № 1 (56). 2015.S. 36–45.

22.Zaikivskyi O. B., Onistrat O. A., Bondarchuk M. V., Turchyn V. M., Lotokha L. M.,Chernobai O. V. Okhorona intelektualnoi vlasnosti u viiskovo-tekhnichnii sferi :monohrafiia. Kyiv. VD Dmytra Buraho. 2015. 560 s.

23.Zaikivskyi O. B. Zakhyst interesiv derzhavy shchodo intelektualnoi vlasnosti. Py-tannia intelektualnoi vlasnosti : zb. nauk. prats. Kyiv. NDI IV NAPrNU, Inter-servis. 2016. Vyp. 14.




24.Zaikivskyi O. B., Onistrat O. A. Pytannia intelektualnoi vlasnosti v doslidzhenni-akh problem natsionalnoi bezpeky. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. № 1,2018. S. 41–52.

25.Hrinchenko S. U poshukakh novykh stratehii. Aktsent : natsionalna bezpekaUkrainy. №№ 9–10. 2005.

26.Pro derzhavne rehuliuvannia diialnosti u sferi transferu tekhnolohii : Zakon Ukrainyvid 14.09.06 r. № 143. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/143-16.

27.Tsyvilnyi kodeks Ukrainy, vid 16.01.2003 r. Holos Ukrainy. 2003. № 45. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1452597396210285.28.Veb-sait derzhavnoho pidpryiemstva Ukrainskyi instytut intelektualnoi vlasnosti.

URL: http://www.uipv.org/ua/vsjogo.html.29.Spetsializovana baza danykh Vynakhody (korysni modeli) v Ukraini. URL: http://base.uipv.org/searchINV/.


Зайковский А., Онистрат А. Относительно объектов права интеллекту-альной собственности, которые могут принадлежать к сфере националь-ной безопасности и обороны. Рассмотрены объекты права интеллектуальнойсобственности, которые могут принадлежать к сфере национальной безопасности иобороны, а также проведен предварительный количественный анализ по определе-нию возможного количества патентов, которые потенциально могут рассматривать-ся на предмет отнесения к сфере национальной безопасности и обороны. Указано нанеобходимость принятия закона об объектах права интеллектуальной собственностив сфере национальной безопасности и обороны.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, сфера национальной безопас-ности и обороны, объекты права интеллектуальной собственности, вооружение и во-енная техника, международная патентная классификация

Zaikіvskyi O., Onіstrat O. Оbjects of the intellectual property rights,which can go to the sphere of national security & defense. The objects of intel-lectual property rights that may belong to the national security sphere are consid-ered, and a preliminary quantitative analysis has been carried out to determine thenumber of patents that could potentially be related to the sphere of national securityand defense in the development of weapons and military equipment. For the analysisof patents for inventions and useful models, a specialized database of Ukrpatent «In-ventions (useful models) in Ukraine» was used.

A preliminary quantitative analysis was carried out to determine the number ofpatents that could potentially be considered for referring to the sphere of national secu-rity and defense, which determined that such objects could be no more than a thousand.

The necessity of identifying patents that can be classified as national security anddefense is indicated and to ensure proper control by the state for their use in order toprevent the transfer for next to nothing that could threaten national security.

Key words: intellectual property, sphere of national security and defense, objects ofintellectual property rights, armament and military equipment, international patentclassification


Вступ. Зі зміною технологій з’яв-ляються нові ресурси і способи їх вико-ристання. Перспективи розвитку пра-вових відносин в інформаційномусуспільстві видаються все більш фанта-стичними, однак уже сьогодні програмазі штучним інтелектом створює музикута відповідає на нескладні питання відспоживачів на сайтах великих магази-нів. Віртуальні об’єкти є одними з тихфантастичних реальностей сьогодення,які вимагають правової оцінки та про-гнозування на майбутнє.

Одними із перших дослідників пра-вової природи віртуальних об’єктівбули Г. Ластовка та Д. Хантер [1]. Усвоїй роботі «Закони віртуальних сві-тів» 2004 року дослідники прогнозува-ли перехід усе більшої кількості людейз реального світу у віртуальний, що йобумовлювало необхідність поширеннярежиму права власності на віртуальніоб’єкти. Хоча на сьогодні прогнози несправдилися і навряд чи найближчимчасом це відбудеться, правовий аналізпитань віртуальних об’єктів залиша-ється актуальним. У продовження

теми дослідження Д. Ферфілд аналізу-вав віртуальну власність з різних кон-цепцій права власності [2, 1047]. Зо-крема, він чітко відділив віртуальніоб’єкти від інтелектуальної власності,що також видається обґрунтованим зогляду на разюче різну правову приро-ду цих об’єктів. Разом з тим, питанняавторського права все ж можуть вини-кати з огляду на те, що в багатьох іграхтипу MMORPG (Massively MultiplayerOnline Role Playing Games) у гравця єможливість створити чи видозмінитипевний об’єкт за власним оригіналь-ним задумом. У зв’язку з цим в умовахвикористання розробники здебільшогопередбачають положення про те, що всіправа інтелектуальної власності натакий user-generatedконтент перехо-дять до них. Це питання частково ви-світлювали М. Бунк та А. Лоддер усвоїй праці «Віртуальні світи: новийвиклик для інтелектуальної власності»[3]. Дослідник П. Палка розглядає вір-туальні об’єкти з точки зору приватно-го права Європейського Союзу у своїйдисертації 2017 року «Віртуальна влас-


ПРАВО ТА ІННОВАЦІЇ

59

ВІРТУАЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ ЯК ВИКЛИК ДЛЯ

КЛАСИЧНИХ ПІДХОДІВУ РЕЧОВОМУ ПРАВІ

Любов Майданик,кандидат юридичних наук, асистент кафедри інтелектуальної власності юридичного факультетуКиївського національного університетуімені Тараса ШевченкаORCID: https://orcid.org/0000-0002-1794-4513

ISSN 2308-0361

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167301

У статті дослідженню поняття віртуального об’єкта з приватно-правової точки зоруз урахуванням правозастосовної практики зарубіжних країн. На підставі аналізуокремих судових рішень порушено питання про можливість поширення режиму речо-вого права на віртуальний об’єкт в умовах приватного права України.

Ключові слова: віртуальний об’єкт, віртуальна власність, речове право, безтілесна річ

ність у контексті загальної теорії» [4].Серед вітчизняних учених окремимаспектам віртуальних об’єктів приділя-ли увагу А. Кирилюк, Г. Стахира,Є. Харитонов, О. Харитонова та інші.

Виклад основного матеріалу.Під «віртуальною власністю» чи «вірту-альними об’єктами» найчастіше розу-міють обліковий запис електронноїпошти, доменні імена, «знаряддя», щокупується в комп’ютерних іграх, інодівеб-сайти. Так, П. Палка визначаєсеред понять, що використовуються внауковій літературі для позначеннявіртуальних об’єктів, «віртуальну влас-ність», «віртуальні товари», «власністьвіртуального світу», «віртуальні ресур-си» [4, 105–106]. Цікавим є те, що самірозробники та власники онлайн-плат-форм визначають в умовах користуван-ня такі об’єкти, як віртуальні товари чипослуги. Окремі з названих об’єктів абоїхні частини підпадають під охоронуправа інтелектуальної власності (кори-стувацький інтерфейс може охороняти-ся промисловим зразком та авторськимправом у ЄС, код комп’ютерної програ-ми як об’єкт авторського права) таправа suigeneris (доменні імена).Таким чином, правоволодільці затребо-вують необхідну їм монополію на вико-ристання цих об’єктів. Разом з тим, спе-цифічна природа кожного з названихоб’єктів породжує багато питань безвідповідей, у тому числі щодо юридич-ного значення правил користуванняонлайн-платформами (ToU, ToS).

Так, більшість віртуальних об’єктіввиникають у зв’язку з використаннямкористувачем/гравцем певної онлайн-платформи (Pokemon Go, SecondLife,Facebook, You Tube). Власники такихонлайн-платформ встановлюють своїправила використання (Terms of Use,Terms of Service, End-User LicenseAgreement), де здебільшого передба-чають, що надають «дозвіл» користува-чам на користування певними «послуга-ми», зберігаючи за собою право змінюва-ти код комп’ютерної програми, на основіякої платформа працює, блокування

облікових записів користувачів тощо.Такі правила містять у собі елементи лі-цензії щодо використання комп’ютерноїпрограми, зокрема додатків. Частоюумовою таких правил (Niantic, World ofTanks) є також положення про те, щосторони погодилися з тим, що всі об’єк-ти, придбані ними під час використанняонлайн-платформи, не є об’єктамиправа власності будь-якої правової при-роди, а передача таких об’єктів заборо-няється. Очевидно, що воно є вигіднимдля власників онлайн-платформ, ос-кільки дає можливість уникнути відпо-відальності за порушення права власно-сті. З огляду на положення умов вико-ристання користувач/гравець маєобмежену можливість панування надсвоїм віртуальним об’єктом, оскількиможе бути позбавлений його або окре-мих характеристик розробником.

До певного моменту питання пра-вового регулювання віртуальнихоб’єктів не виходило за межі доктри-нальних досліджень перспектив роз-витку інформаційних технологій.Однак, разом із поширенням відеоігорі збільшенням економічної цінностівіртуальної власності для гравців сус-пільні відносини розвинулися логіч-ним шляхом. Так, у 2005 році у Китаїміж двома учасниками гри Legend ofMir відбулася суперечка щодо рідкіс-ного для цієї гри чарівного меча. Одингравець надав іншому в тимчасове ко-ристування цей меч, однак останнійпродав його третьому. Дізнавшись проце, власник звернувся до поліції із за-явою про крадіжку, однак поліцейськівідмовили у прийнятті заяви, оскіль-ки віртуальний меч не був власністю урозумінні законодавства Китаю тогочасу. У розпачі власник меча заколовсвого друга, за що був засуджений допозбавлення волі. Цей прикрий випа-док поряд рушив низку питань стосов-но вдосконалення законодавства у ційчастині на зразок Південної Кореї, уякій існують окремі департаменти по-ліції щодо розслідування злочинів усфері ігор [5].



Л. Майданик

Вертикальна і горизонтальнаплощини правових відносин щодоправ на віртуальні об’єкти. У нашо-му розумінні правові відносини щодоправ на віртуальні об’єкти виникають удвох площинах: вертикальній і горизон-тальній. У першому випадку користува-чі набувають (купують) певні віртуальніоб’єкти в межах онлайн-платформи, ді-яльність якої контролює її власник.Тому в разі видалення власником плат-форми облікового запису користувачаразом з усіма придбаними ним засправжні гроші об’єкти, користувачможе справедливо вважати, що йогоправа порушені. У горизонтальних від-носинах обіг прав на об’єкти здійснюєть-ся між користувачами та третіми особа-ми. Наприклад, купівля та продаж вір-туальних «скарбів» і «мечів» міжкористувачами або заволодіння обліко-вим записом користувача без дозволутретіми особами (хакерами).

Питання щодо цифрової формиоб’єктів періодично постає у судовійпрактиці, хоча загалом практика єдуже обмеженою. Законодавчого регу-лювання віртуальних об’єктів у при-ватно-правовій сфері не існує у більшо-сті країн світу, що видається досить ви-гідним для розробників такогоцифрового контенту. Традиційно річ якпредмет матеріального світу може бутиоб’єктом права власності, тому біль-шість правових норм охоплюють саметаку форму існування об’єкта. Однак,із розвитком технологій і використан-ням у повсякденному житті цифровогоконтенту, виникають спори щодо мож-ливості поширення на такі відносиниречово-правових підходів.

Справа Bragg проти Linden Lab(2007 рік). Second life це платформакомпанії Linden Lab, яка є за своєю сут-ністю соціальною з елементами гри, щоз’явилася у 2003 році. Особа створюєаватар та купує різні віртуальні речідля своєї «другої особистості»: одяг,землю, автомобілі тощо. Саме LindenLab запровадило повномасштабний ме-ханізм купівлі-продажу різних вірту-

альних об’єктів між користувачами(гравцями) як за «внутрішню» валюту,так і за реальні кошти. Користувачімогли самі розробити нові віртуальніоб’єкти. Отже, це перші випадки такзваного user-generatedcontent, який унаші дні є на багатьох платформах тастосовно чого точаться серйозні диску-сії на законодавчому рівні.

Пан Браг був одним із користувачівплатформи та знайшов слабке місце(баг) у коді комп’ютерної програми доSecond Life, яке давало йому змогу набу-вати більшу кількість віртуальнихоб’єктів. Власники платформи дізнали-ся про це та закрили його акаунт, атакож видалили всі набуті ним вірту-альні об’єкти. Пан Браг подав позов досуду на Linden Lab (Окружний судштату Пенсильванія, США) про неза-конне позбавлення права власності навіртуальні об’єкти. Відповідач запере-чив, оскільки не вбачав у віртуальнихоб’єктах права власності в правовому ро-зумінні. Між сторонами була укладенамирова угода, тому жодного правовоговисновку з питань права власності небуло надано, однак стало очевидним,що спори з приводу прав на віртуальніоб’єкти з’являтимуться й далі, тому є не-обхідність в аналізі на перспективу [6].

Кримінальна справа Run Escape(Верховний суд Нідерландів,2012 р.). У 2012 році Верховний суд Ні-дерландів розглядав кримінальнусправу RunEscape, у якій двоє підлітківсилою змусили іншого підлітка переда-ти їм його дорогоцінний амулет і маскуз гри RunEscape з його облікового запи-су до свого. Питання, з яким зіткнувсясуд у ході вирішення цього спору, поля-гало в тому, чи можна вкрасти щось,що існує тільки у віртуальній (цифро-вій) формі. Суд постановив, що, оскіль-ки амулет і маска мають значну цін-ність для сторін, отже, можливо позба-вити такої цінності. Суд зазначив, щовіртуальна форма існування об’єкта немає значення, що обумовлено поперед-ньою судовою практикою національнихсудів про те, що нематеріальні об’єкти



61


вважаються майном за умови, що вонистановлять цінність і можуть бутиконтрольовані певною особою [7].

Рішення Європейського СудуСправедливості 2015 року по справіUsed Soft проти Oracle. Одним із при-кладів правової позиції з цього питанняу приватно-правових відносинах є рі-шення Європейського Суду Справедли-вості 2015 року по справі Used Soft протиOracle щодо вичерпання авторськихправ на комп’ютерну програму, яка збе-рігається не на матеріальному носії, а уцифровій формі (у хмарних сервісах, на-приклад). Нагадаємо, що вичерпаннямайнових прав інтелектуальної власно-сті полягає у тому, що після першогоправомірного введення в цивільний обігправоволоділець втрачає право заборо-няти подальше розповсюдження об’єктаінтелектуальної власності, що втілено уматеріальному носії. У ЄвропейськомуСоюзі запроваджено регіональний прин-цип вичерпання майнових прав інтелек-туальної власності, у тому числі авто-рських. Однак, звичними носіями дляоб’єктів інтелектуальної власності за-вжди були речі (наприклад, книги). Узгаданому вище спорі німецька компа-нія Used Soft перепродавала ліцензійнікомп’ютерні програми, розробникомяких є компанія Oracle. Used Soft прода-вала копії комп’ютерних програм у циф-ровій формі шляхом завантаженнячерез Інтернет. Суд ЄС зайняв таку по-зицію, що у розумінні законодавства Єв-росоюзу вичерпання права на розпов-сюдження копії комп’ютерної програмипоширюється як на матеріальну, так і нанематеріальну форму [8], тобто цифрову.Отже, не має значення, у якій форміоб’єкт виражено для застосування згада-них положень. Це рішення є дуже важ-ливим не лише для авторського права, ай для приватно-правового розуміннявласності, адже очевидно, що Суд ЄС не-прямо застосував концепцію «широкого»розуміння поняття речі.

Віртуальні об’єкти як безтілеснаріч у контексті ст. 190 ЦК України.Повертаючись до визначення приватно-

правової природи віртуальних об’єктів,звернемо увагу на позицію стосовно до-цільності визнання таких об’єктів безті-лесною річчю, з огляду на положенняст. 190 ЦК України, за якою майновіправа визначаються неспоживноюріччю [9, 603]. Оскільки взаємодія з вір-туальним об’єктом з боку користувачаможе бути обмежена розробником чивласником сайта, здійснення всієї су-купності повноважень права власності(володіння, користування, розпоряд-ження) на свій розсуд щодо такого вірту-ального об’єкта є обмеженою. Отже,здійснення титулу права власності навіртуальний об’єкт певною мірою зале-жить від волі інших осіб, а це не дає під-стави на беззаперечне поширення ре-жиму безтілесної речі на віртуальнийоб’єкт. Крім того, вітчизняна правоза-стосовна практика розглядає перелікоб’єктів права власності, передбаченийу ЦК України закритим, а отже, понят-тя безтілесної речі, до якої пропонуєтьсявідносити віртуальний об’єкт, потребуєпрямої вказівки закону.

З урахуванням світових тенденційдо правового розуміння віртуальних(цифрових) об’єктів слід дійти такихвисновків:

1. Виникнення права власності навіртуальний об’єкт у розумінні ци-вільного права України видаєтьсянеобґрунтованим, з огляду на об-межену можливість пануваннянад таким об’єктом з боку користу-вача, яка визначається основноюознакою в цьому контексті.

2. Законодавче закріплення речовогоправа, тим більше права власності,на віртуальний об’єкт видаєтьсяпередчасним, оскільки відсутняєдина позиція щодо розуміння пра-вової природи такого об’єкта. Разомз тим, очевидно, що віртуальнийоб’єкт становить цінність для учас-ників цивільних відносин і є оборо-тоздатним, тому доцільним стає по-ширення на ці об’єкти режимуречових прав. Однак, така позиціяє перспективною за умови застосу-




вання відкритого переліку речовихправ без обов’язкового передбачен-ня певного виду у законодавстві.

3. Правова невизначеність щодо місцявіртуальних об’єктів у приватно-правових відносинах видається ви-гідною розробникам платформ, ос-кільки дає змогу уникнути відпові-дальності за порушення речовихправ. Попри часту заборону будь-якої передачі віртуальних об’єктів

з боку розробників онлайн-плат-форм і визначення таких об’єктівчастиною послуг в умовах викори-стання сайтів, цивільний обіг вір-туальних об’єктів розвиваєтьсядуже динамічно і лише сприяє ка-піталізації послуг розробників он-лайн-платформ.



63



1. Greg Lastowka. Dan Hunter. The Laws of the Virtual Worlds. California Law Re-view. Vol. 92. No. 1. 2004.

2. Joshua Fairfield. Virtual Property. Boston University Law Review. Vol. 85.page 1047, 2005; Indiana Legal Studies Research Paper No. 35.

3. Martine Boonk.Arno R. Lodder, Virtual Worlds: Yet Another Challenge to Intellec-tual Property Law. Global IP Summit Magazine, 2007.

4. P. Palka. Virtual Property. Towards a General Theory. European University Insti-tute.http://cadmus.eui.eu/bitstream/handle/1814/49664/Palka_2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y.

5. 'Game theft' led to fatal attack. Сайт новинної служби ВВС. URL: http://news.bbc.co.uk/2/hi/technology/4397159.stm.6. Bragg v. Linden Lab — Confidential Settlement Reached; ‘Marc Woebegone’ Back in

Second Life.http://virtuallyblind.com/2007/10/04/bragg-linden-lab-settlement.7. RuneScape Theft — Dutch Supreme Court Decision. URL: http://www.virtualpolicy.net/runescape-theft-dutch-supreme-court-decision.html.8. Сайт Європейського Суду справедливості. URL: http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?docid=124564&doclang=EN.9. Майданик Р. А. Речове право : підручник. Алерта. 2019. (1102 с.). С. 603.

1. Greg Lastowka. Dan Hunter. The Laws of the Virtual Worlds. California Law Re-view. Vol. 92. No. 1. 2004.

2. Joshua Fairfield. Virtual Property. Boston University Law Review. Vol. 85. page1047, 2005; Indiana Legal Studies Research Paper No. 35.

3. Martine Boonk.Arno R. Lodder, Virtual Worlds: Yet Another Challenge to Intellec-tual Property Law. Global IP Summit Magazine, 2007.

4. P. Palka. Virtual Property. Towards a General Theory. European University Insti-tute.http://cadmus.eui.eu/bitstream/handle/1814/49664/Palka_2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y.

5. Game theft led to fatal attack. Sait novynnoi sluzhby VVS. URL: http://news.bbc.co.uk/2/hi/technology/4397159.stm.6. Bragg v. Linden Lab — Confidential Settlement Reached; ‘Marc Woebegone Back in

Second Life.http://virtuallyblind.com/2007/10/04/bragg-linden-lab-settlement.7. RuneScape Theft – Dutch Supreme Court Decision. URL: http://www.virtualpolicy.net/runescape-theft-dutch-supreme-court-deci-

sion.html.8. Sait Yevropeiskoho Sudu spravedlyvosti.



URL: http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?docid=124564&doclang=EN.9. Maidanyk R. A. Rechove pravo : pidruchnyk. Alerta. 2019. (1102 s.). S. 603.


Майданик Л. Виртуальный объект как вызов для классических подхо-дов в вещном праве. В статье исследовано понятие виртуального объекта с част-но-правовой точки зрения с учетом правоприменительной практики зарубежныхстран. На основании анализа отдельных судебных решений ставится вопрос о воз-можности распространения режима вещного права на виртуальный объект вусловиях частного права Украины.

Ключевые слова: виртуальный объект, виртуальная собственность, вещноеправо, бестелесная вещь

Maidanyk L. Virtual object as challenge for established approaches ofproperty law. This article is devoted to the study of the concept of a virtual objectfrom the private-law point of view, taking into account the practice of foreign coun-tries: court decisions of Supreme Court of Netherlands and practice of the Euro-pean Court of Justice. Approach of considering a virtual object as inalienable thingis discussed. On the basis of the analysis of individual court decisions, the questionis raised about the possibility of extending the regime of property rights to a virtu-al object under the conditions of private law of Ukraine. The main aspects that re-strict domination of a user or owner over a virtual object, regardless of the will ofother persons are highlightened through «digital force» of online platforms ownersand game developers.

Key words: virtual object, virtual property, property law, inalienable thing


65

ISSN 2308-0361


Майбутнє України та світу за циф-ровими технологіями, поштовх якимдає сучасна цифрова економіка. Метоюостанньої є створення нових і розши-рення існуючих можливостей доступуфізичних осіб від власного імені чи відімені інших, від імені юридичної особидоступу до інформації, до фінансівтощо незалежно від свого місцезнаход-ження. Найперше, що тут має значен-ня, це — оперативність.

Не випадково у Концепції розвиткуцифрової економіки та суспільстваУкраїни на 2018–2020 роки, схваленійрозпорядженням Кабінету МіністрівУкраїни від 17 січня 2018 р. № 67-р [1](далі — Концепція) наголошується натому, що «важливими для розвитку циф-рової економіки є м’які цифрові інфра-структури, які також не повинні зали-шатися поза увагою, зокрема інфра-структура ідентифікації та довіри,інфраструктура відкритих даних, інфра-структура інтероперабельності, інфра-структура блокчейн, інфраструктураелектронних розрахунків та транзакцій,

інфраструктура електронної комерції таонлайн-взаємодії суб’єктів бізнесу, ін-фраструктура державних послуг (елек-тронне урядування), інфраструктуражиттєзабезпечення (медицина, освіта,громадська безпека, транспорт тощо),геоінформаційна інфраструктура, про-мислові цифрові інфраструктури».

Розвиток інновацій і технологій, проякі йдеться у Концепції, відбуваєтьсядуже стрімкими кроками завдяки мере-жі Інтернет (через що можна отримативелетенський масив інформації), соці-альним мережам (де відбувається по-стійно обновлюваний обмін інформаці-єю), потужним технологічним гігантам(як приклад, Google, Apple, Microsoft,Amazon, Facebook (зі своєю системоюр2р-переказів, у межах якої кожен можеперерахувати своєму другові з соцмере-жі певну суму коштів), PayPal,), онлайн-торговим майданчикам (через якіможна придбати майже все, наприклад,eBay, Aliexpress). Чимале значення маєтакож трудова міграція та отриманнядоходів за кордоном і потреба їх перека-

ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

У статті розглянуто питання нових фінансових технологій у контексті цифровоїекономіки. Проаналізовано Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільстваУкраїни на 2018-2020 роки. Досліджено зарубіжний досвід формування та розвиткуцифрової економіки. Розглянуто напрями гармонізації з цифровими ініціативами,цифровий порядок денний для Європи (Digital Agenda for Europe) та єдиний цифро-вий простір (Digital Single Market).

Ключові слова: цифрова економіка, інновації, фінансові технології, Інтернет, штуч-ний інтелект

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167302

ЦИФРОВА ЕКОНОМІКА ТА НОВІ ФІНАНСОВІ

ТЕХНОЛОГІЇ

Оксана Музика-Стефанчук,провідний науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН Українидоктор юридичних наук, професорORCID ID https://orcid.org/0000-0001-7986-7149



зу в іншу країну. У цьому контексті усфері фінансових послуг чимале зна-чення мають фінансові технології Fi-nancial technology (FinTech), під якимирозуміються різноманітні інноваційніпродукти, що пов’язані зі створеннямнових і впровадженням сучасних техно-логій, нещодавно створених технологіч-них продуктів у фінансовій сфері.

Доведено, що «підґрунтям застосу-вання інноваційних технологій наринку фінансових послуг є, по-перше,штучний інтелект (Artificial intelli-gence — AI) і великі дані (big data), щовиникли для подолання ірраціональ-них суджень людей. За їх допомогоюздійснюється аналіз величезних базданих, що містять характеристики таоперації мільярдів економічних аген-тів. Базою для цього є вдосконалені ал-горитми для виявлення шаблонів, імі-туючи людське судження в автоматизо-ваних рішеннях, що використовуютьсядля прогнозування поведінки та цін,автоматизації схвалення надання кре-дитів, торгівлі фінансовими активами,управління активами, надання фінан-сових консультацій, виявлення ша-храйських дій» [2, 11].

FinTech — це технології, викори-стання яких спрямоване на оптиміза-цію різного роду фінансових послуг,розрахунків, а також підвищенняефективності функціонування, перш завсе, фінансових систем та інших сфер,пов’язаних із наданням робіт, послугспоживачам. Такі інноваційні техноло-гії зачіпають як приватний, так і пуб-лічний сектор економіки, тому вико-ристовуються фінансово-кредитнимиустановами, органами державноївлади, органами місцевого самовряду-вання, підприємствами, організаціямитощо. Найбільше FinTech застосо-вуються у таких сферах:

•кредитування (кредит P2P, з анг-лійського «person to person». Утаких відносинах майбутні креди-тор і позичальник реєструються наспеціальних інтернет-сайтах длякредитування онлайн. Такі сервіси

перевіряють кредитні історії, пас-портні данні, ідентифікаційнийкод особи. Ставка кредиту встанов-люється кредитором чи самоюплатформою кредитування післяоцінки кредитного рейтингу клієн-та. Проблемою для кредитора є те,що позика практично нічим не за-безпечена, а сервіс не гарантує по-вернення коштів, відсутні також ідержавні гарантії поверненнявкладених грошей. У 2005 роцібула створена перша цифроваплатформа P2P кредитуванняProsper у США та ZOPA у ВеликійБританії. Так, з появою ZOPAринок P2P-кредитування почав ак-тивно розвиватися. За данимиTransparency Market Research, до2015 року обсяг глобального ринкуP2P-кредитування виріс до 26,16млрд дол., а до 2024 року ця цифрамає збільшитися до 897 млрд дола-рів. Даних про обсяги P2P-креди-тування в Україні ніхто не збирає,та й у законодавстві цей термінвідсутній [3]. В Україні подібнийсервіс уперше намагалися запусти-ти через Приватбанк, але він немав успіху, оскільки співпраця збанком так чи інакше виводить нафінансові послуги. Першим реаль-ним сервісом P2P-кредитування вУкраїні став сервіс взаємного кре-дитування FinHab);

•платежів і міжнародних переказів(інтернет-банкінг, мобільний бан-кінг, мобільні платежі (через Pay-Pal, Alipay, Walmart Pay, Square,iZettle) особливо з мобільних при-строїв, за допомогою додатків усмартфонах, безконтактні платежіз використанням криптовалютитощо. Варто відмітити також техно-логію NFC (Near Field Communica-tion — зв’язок на невеликих відста-нях — до 10 см), що отримала мак-симальне поширення завдякиможливості здійснювати безкон-тактні платежі, зокрема для досту-пу до приміщень, для проїзду в

О. Музика-Стефанчук



67

громадському транспорті, обмінуконтактами тощо. Таку технологіюбезконтактних платежів запустилакорпорація Apple у 2014 році, зго-дом подібну технологію розробилакомпанія Google для Android (An-droid Pay) у 2015 році);

•інвестиційної діяльності (примі-ром, існує незалежний цифровийконсультант Betterment, якийнадає мобільні консультації на ос-нові цифрових математичних алго-ритмів; нині в його управлінні пе-ребуває понад 11 млрд. доларів.Також добре відомою є платформаKickstarter, через яку відбуваєтьсяфінансування різноманітних твор-чих проектів за схемою краудфан-дингу, тобто громадського фінансу-вання (англ. Crowdfunding,crowd — «громада, гурт, юрба»,funding — «фінансування»), колилюди добровільно об’єднують своїкошти чи інші ресурси з метоюпідтримки когось або чогось. Фор-мою краудфандингу є ICO (англ.Initial coin offering — первиннапропозиція (розміщення) монет) —це залучення інвестицій в нові тех-нологічні проекти і стартапи у виг-ляді емісії та продажу інвесторамнових криптовалют);

•онлайн послуги із застосуваннямBankID (це фактична реалізаціяелектронного врядування чиуправління (е-goverment). За допо-могою BankID особа може заре-єструватися на відповідних сайтахдержавних структур та бути учас-ником громадського бюджету, мативласний кабінет у Пенсійномуфонді, подавати електронну декла-рацію, за плату отримувати інфор-мацію з різних державних реєстрівтощо. Примітно, що в Україні 1жовтня 2014 року засновано Дер-жавне агентство з питань елек-тронного урядування України(далі — Агентство), що є централь-ним органом виконавчої влади, ді-яльність якого спрямовується і

координується Кабінетом МіністрівУкраїни і який реалізує державнуполітику у сферах інформатизації,електронного урядування, форму-вання і використання національ-них електронних інформаційнихресурсів, розвитку інформаційногосуспільства. Положення про Дер-жавне агентство з питань елек-тронного урядування України за-тверджено постановою КабінетуМіністрів України від 1 жовтня2014 року № 492).

Звісно, створення нового передбачаєусунення якихось застарілих ідей, тех-нологій, програм, концепцій тощо. За-уважимо, що промисловість FinTech, на-приклад, у Великій Британії стрімкозросла за останнє десятиліття і нинікоштує понад 7 млрд фунтів стерлінгів.Проте важко оцінити наперед ризикивід таких нововведень. Так, вплив Fin-Tech на банківський сектор, наприклад,Великої Британії у 2017 р. вперше увій-шов до сценарію стрес-тестуванняБанку Англії. За результати тестуваннязроблено висновок про те, що банки яккредитори можуть втратити прибуток урозмірі 1 млрд фунтів стерлінгів від зро-стання конкуренції та підвищення лік-відності клієнтів. І реальність таких ри-зиків від FinTech недооцінена. Сучасніфінансові технології можуть зменшитидоходи банків за овердрафтом, знизитиплату за послуги з оплати послуг, збіль-шити ризик ліквідності (клієнти часті-ше змінюють рахунки), ускладнити за-лучення й утримання клієнтів. У СШАтакож наголошують на зростаючій за-грозі FinTech і банки мають уважно сте-жити за цим [4].

Звісно, такий стан справ не означає,що банки повинні уникати нововве-день у вигляді FinTech. Навпаки, вонимають тісно співпрацювати зі стартапа-ми, пов’язаними із FinTech, зацікавлю-вати останніх у впровадженні новихфінансових продуктів у банківській ді-яльності, аби їх не виводили за межібанківської діяльності. Основне, щослід пам’ятати, — споживачі фінансо-




вих послуг зацікавлені у спрощенні от-римання таких послуг.

За період із 2013 по 2015 рік, за до-слідженням Javelin Strategy & Re-search, обсяг мобільних безконтактнихплатежів у світі зріс утричі і сягнув 10млрд дол.; а продажі в додатках длясмартфонів і браузерах, які нещодавностановили 161 млрд дол., до 2020 рокусягнуть 319 млрд дол. [5].

FinTech розвиваються у різних краї-нах на всіх контенентах нашої плане-ти. Наприклад, у світі досить популяр-ними є китайські сервіси, як-то Aliba-ba, що складається із сервісів: Alimama(постачальник ринкових технологій),Cianiao (логістичний оператор), AliplayWallet (цифровий мобільнийгаманець), MyBank (інтернет-банкінгдля VIP клієнтів і позики), Alipay (об-робник платежів і споживчихкредитів), Ant Fortune (управління ка-піталом), Alibaba Cloud (хмарні техно-логії), Ant Financial Cloud (хмари дляфінансових сервісів), Sesame Credit(незалежна оцінка кредитоспроможно-сті). Могутнім гравцем на цьому ринкує також Tencent з його платформоюWeixin (або «WeChat» англійською).Розпочинаючи свою діяльність як соці-альна мережа, WeChat після інтеграціїз сервісом Tenpay набув усіх ознак по-вноцінної платіжного сервісу. За допо-могою WeChat можна придбати квитокна літак, забронювати готель, купитиквитки в кіно, замовити їжу додому [6].

У контексті викладеного варто зга-дати про такі питання, як гармонізаціяз цифровими ініціативами, цифровийпорядок денний для Європи (DigitalAgenda for Europe) та єдиний цифро-вий простір (Digital Single Market).Так, з метою впровадження відповід-них інновацій у згадуваній вище кон-цепції запропоновано такі напрями:

•«інтероперабельність (Interoperabili-ty) та електронні сервіси (eServi-ces)», що передбачає долученняУкраїни до Програми ЄС Interoper-ability Solutions for European PublicAdministrations 2, проектів e-

CODEX, e-Invoicing, а також ініціа-тиви Single Digital Gateway. Так, до-лучення до програми ЄС Interoper-ability Solutions for European PublicAdministrations 2, e-CODEX та e-In-voicing дасть змогу забезпечити роз-виток інтероперабельності та елек-тронних послуг в Україні відповіднодо вимог ЄС (формати, стандарти,регламенти, технічні рішення), атакож сприяти євроінтеграції Украї-ни до ЄС;

•«електронна ідентифікація (eID)»,що передбачає імплементацію вУкраїні норм регламенту ЄСeIDAS (від 23 липня 2014 року№ 910/2014). Ідеться, зокрема, прозапровадження транскордонноїелектронної ідентифікації, автен-тифікації та долучення до проектівЄС. Вироблення стандартів, фор-матів, ідентифікаторів тощо длязапровадження інтероперабельнихзасобів електронної ідентифікації,зокрема у сфері електронної меди-цини, електронних публічних по-слуг, електронного банкінгу,сприятиме розвитку національноїта транскордонної електронної ко-мерції, підвищенню мобільностігромадян та їх взаємодії в бізнес-середовищі;

•«відкриті дані», головним завдан-ням якого є інтеграція державноговеб-порталу відкритих даних Украї-ни data.gov.ua до центрального єв-ропейського порталу відкритихданих europeandataportal.eu таdata.europa.eu. Центральний євро-пейський портал відкритих даних єточкою входу до відкритих данихустанов та організацій ЄвропейськоїКомісії, а також держав-членів ЄС.Він установлює єдині вимоги до по-літики розвитку відкритих даних тавимоги до їх стандартів [1].

Зауважимо, що в Євросоюзі є Комі-сар ЄС з питань цифрової економікита суспільства, що свідчить про знач-ний інтерес першого до питань циф-рової економіки.



Отже, можемо констатувати, щоУкраїна всіляко намагається долучати-ся до світової цифрової економіки. Точ-ніше, наша країна вже перебуває уцьому світовому просторі, надалі — пи-

тання часу та якості впровадження ін-новацій, нових фінансових та іншихтехнологій.




1. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства Украї-ни на 2018–2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації : роз-порядження Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 67-р // Офі-ційний вісник України. 2018. № 16. Стор. 70. Ст. 560.

2. Мазаракі А., Волосович С. FinTech у суспільних трансформаціях. ВісникКиївського національного торговельно-економічного університету. 2018. № 2.С. 5–18.

3. Рябуха О. Від людини до людини : що відбувається з P2P-кредитуванням вУкраїні. URL : https://minfin.com.ua/ua/2018/08/29/34644317.

4. Williams-Grut Oscar. Bank of England : FinTech competition could cut banks' prof-its by £1 billion. URL: https://www.businessinsider.com/bank-of-england-stress-test-impact-of-FinTech-on-banks-2017-11.

5. Зінченко А. Стрімкий розвиток українського фінтеку спричинили послідовнікризи в період з 2008 по 2017 рік. URL : https://business.ua/finansy/item/4251-shcho-take-FinTech-ta-iaki-ioho-perspektyvy-na-rynku-finposluh-ukrainy.

6. Паперник С. FinTech в Україні : чому потрібно розвивати ринок фінансовихтехнологій? URL : http://yur-gazeta.com/publications/events/FinTech-v-ukrayi-ni-chomu-potribno-rozvivati-rinok-finansovih-tehnologiy.html.

1. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku tsyfrovoi ekonomiky ta suspilstva Ukrainy na2018–2020 roky ta zatverdzhennia planu zakhodiv shchodo yii realizatsii: rozpori-adzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 17 sichnia 2018 r. № 67-r // Ofitsiinyivisnyk Ukrainy. 2018. № 16. Stor. 70. St. 560.

2. Mazaraki A., Volosovych S. FinTech u suspilnykh transformatsiiakh. Visnyk Kyivsko-ho natsionalnoho torhovelno-ekonomichnoho universytetu. 2018. № 2. S.5-18.

3. Riabukha O. Vid liudyny do liudyny: shcho vidbuvaietsia z P2P-kredytuvanniam vUkraini. URL: https://minfin.com.ua/ua/2018/08/29/34644317/

4. Williams-Grut Oscar. Bank of England: FinTech competition could cut banks prof-its by £1 billion. URL: https://www.businessinsider.com/bank-of-england-stress-test-impact-of-FinTech-on-banks-2017-11.

5. Zinchenko A. Strimkyi rozvytok ukrainskoho finteku sprychynyly poslidovni kryzy vperiod z 2008 po 2017 rik. URL: https://business.ua/finansy/item/4251-shcho-take-FinTech-ta-iaki-ioho-perspektyvy-na-rynku-finposluh-ukrainy.

6. Papernyk S. FinTech v Ukraini: chomu potribno rozvyvaty rynok finansovykhtekhnolohii? URL: http://yur-gazeta.com/publications/events/FinTech-v-ukrayi-ni-chomu-potribno-rozvivati-rinok-finansovih-tehnologiy.html.


Музыка-Стефанчук О. Цифровая экономика и новые финансовые техно-логи. В статье рассмотрены вопросы новых финансовых технологий в контекстецифровой экономики. Проанализирована Концепция развития цифровой экономи-ки и общества Украины на 2018–2020 годы. Исследован зарубежный опыт формиро-



вания и развития цифровой экономики. Рассмотрены направления гармонизации сцифровыми инициативами, цифровой повесткой дня для Европы (Digital Agenda forEurope) и единым цифровым пространством (Digital Single Market).

Ключевые слова: цифровая экономика, инновации, финансовые технологии,Интернет, искусственный интеллект

Muzyka-Stefanchuk O. Digital economy and new financial technologies. Thearticle deals with the issues of new financial technologies in the context of the digitaleconomy. The Conception of the Development of the Digital Economy and Society ofUkraine for 2018–2020 is analyzed. The foreign experience of the formation and develop-ment of the digital economy is researched. Areas for harmonization with digital initia-tives, the Digital Agenda for Europe and the Digital Single Market are considered.

The future of Ukraine and the world for digital technologies, the impetus of which isgiven by the modern digital economy. It is determined that the purpose of the digitaleconomy is to create new and expand existing opportunities for individuals to accesstheir own name or on behalf of others, on behalf of the entity, access to information, fi-nance, etc., regardless of their location. The first thing that matters here is efficiency.

It is emphasized that banks should cooperate closely with start-ups related toFinTech. Banks shold be interested in introducing new financial products intobanking activities so that they are not excluded from the banking business. Themain thing to keep in mind is that consumers of financial services are interested infacilitating of such services.

It is concluded that Ukraine is trying in every way to join to the global digital econo-my. More precisely, our country is already in this world, in the future — the question oftime and quality of introduction of innovations, new financial and other technologies

Key words: digital economy, innovations, financial technologies, Internet, artificialintellect



ISSN 2308-0361

ПОГЛЯД НАУКОВЦЯ

Стаття 17 Бернської конвенції проохорону літературних і художніх творівпередбачає можливість контролю роз-повсюдження, виконання і показу тво-рів: «Положення цієї Конвенції не мо-жуть ні в чому зачіпати право урядукожної країни Союзу дозволяти, контро-лювати або забороняти в законодавчомуабо адміністративному порядку розпов-сюдження, виконання або показ будь-якого твору або постановки, відноснояких компетентний орган визнає за не-обхідне здійснити це право» [1, 26].

Зазначена стаття майже не зміню-валася від моменту її прийняття в 1886році. Проте під час Стокгольмськогоперегляду (1967 р.) вона стала приво-дом для жвавих дискусій.

У статті 17 Конвенції міститьсяправо уряду вживати необхідні заходидля підтримки суспільного порядку. Вцьому визначенні права, передбаченіКонвенцією, не зачіпають сувереннихправ країн Бернського союзу. Авториможуть здійснювати свої права тількив тому разі, якщо вони не суперечать

суспільному порядку. Перше повиннепоступитися останньому. Тому в ційстатті країнам Бернського союзу нада-ється можливість повного контролю.

Під час Стокгольмського переглядуКонвенції було вирішено, що ця статтястосується в основному цензури і що по-вноваження дозволяти або заборонятирозповсюдження твору підпорядкованісаме цензурі. Відповідно до цієї статтівстановлено режим, за якого твориможна було б розповсюджувати на під-ставі примусових ліцензій. Якщо дляопублікування твору потрібна згода ав-тора, уряд не може ігнорувати це (крімвипадку, коли поліція публікує чи пе-редає фотографії розшукуваного зло-чинця тощо).

Проте, крім прав на цензуру, в Сток-гольмі було одностайно визнано, щопитання політики публічного розпов-сюдження повинні завжди вирішувати-ся внутрішнім законодавством і щокраїни Бернського союзу, таким чином,можуть вживати всі необхідні заходи зобмеження зловживань виключними

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167303

Володимир Дроб’язко,старший науковий співробітник НДІ інтелектуальноївласності НАПрН України, кандидат філологічних наук

РЕПРЕСИВНЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ЦАРСЬКІЙ РОСІЇ

Стаття присвячена розгляду репресивного переслідування, цензурних утисківукраїнської культури в царській Росії. Досліджуються положення статті 17 Бернськоїконвенції про можливість контролю розповсюдження, виконання і показу творів.Розглянуто питання остаточного знищення царизмом української державності, поси-лення утисків української культури. Здійснено аналіз Валуєвського циркуляра 1863року, Емського указу 1876 року, що негативно позначилися на становленні й розвит-ку авторського права в Україні.

Ключові слова: авторське право, Бернська конвенція, Валуєвський циркуляр,Емський указ



В. Дроб’язко

правами. Так, у законодавствах рядукраїн Бернського союзу, які слідуютьанглосаксонській правовій традиції,передбачається існування трибуналів,які відповідно до застережених умов єсвоєрідними арбітрами між авторськи-ми організаціями і користувачами тво-рів. Це виключає зловживання моно-польним становищем, яке займаютьтакі організації [2, 112].

Цензура — контроль офіційноївлади за змістом, випуском у світ і по-ширенням друкованої продукції, змі-стом та виконанням (показом) постано-вок, радіо– і телепередач, а також осо-бистого листування (перлюстрація) зтим, аби не допустити чи обмежити по-ширення ідей та інформації, визнанихвладою небажаними або згубними. Убільшості сучасних країн цензуру забо-ронено, крім окремих спеціально ви-значених випадків. Зокрема, в Україніцензура може запроваджуватися приоголошенні режиму надзвичайного абовоєнного стану (ст. 64 КонституціїУкраїни). Інакше становище з дотри-манням прав і свобод у царській Росії,як, до речі, і в сучасній Росії [3, 348].

Відразу після укладання конфедера-тивного союзу між Україною і Росією в1654 році інтеграційні процеси у сферікультури (поряд з насильницькою ім-плементацією Гетьманщини у політич-ні та господарські структури останньої)виявилися досить однозначно: під впли-вом централізаторської політики цариз-му російська мова проникає на сторінкидержавної документації, до українськихшкіл і духовних закладів. Після того якукраїнська православна церква втрати-ла свою автономію (1685–1687 рр.), бого-служіння також все частіше велося ро-сійською мовою.

Паралельно почався масивний від-тік з України інтелектуальних сил уРосію. Місцем прикладання їх творчоїдумки, потенціальних сил і можливо-стей стали практично всі сфери життядержави. Завдяки цьому російськакультура вже корегує культурні проце-си в Україні. Міжнародні контакти дія-

чів української культури істотно обме-жуються [4, 1 200].

Одразу після підпорядкуванняукраїнської православної церкви Мос-ковському патріархату останній підко-рив собі обидві українські друкарні —лаврську і чернігівську. 1689 року пат-ріарх висунув категоричну вимогу, щовсі «новосочинённые» книги маютьперед виданням надсилатися до мос-ковської патріархії.

Статус централізаторської політикиПетра І кардинально змінився післяПолтавської битви 1709 року: прийшланова доба, коли українська освіта інаука стали провінційними, обмежени-ми в правах і можливостях порівняно зкультурою «центру» [5, 690].

Сприяючи авторському книговидан-ню в Санкт-Петербурзі і Москві, впро-ваджуючи до цивільного друку новийшрифт (зразок якого було розробленосаме українцями), цар вирішив підтри-мати політику щодо України найкон-сервативніших кіл російської церков-ної ієрархії. Дозволити лише перекладцерковнослов’янських церковних книг,заборонити публікацію будь-якихсвітських за змістом чи навіть релігій-них, але нових творів — такою надовгостала офіційна урядова політика Росії.Друкування російською мовою книжок,потрібних для реформування освіти,адміністрації, громадського життя,також стало привілеєм російського ім-перського центру.

Указом імператора Петра І 1720року Києво-Печерському і Чернігівсь-кому монастирям наказувалося: «[…]Вновь книг никаких, кроме церковныхпрежних изданий, не печатать. А ионые церковные старые книги, для со-вершенного согласия с великороссий-скими, с такими же церковными книга-ми сравнивать, прежде печати, с темивеликороссийскими печатми, дабы ни-какой рознии особого наречия во оныхне было» [6, 25].

Цим указом започаткувалася довгасерія указів, розпоряджень і циркулярів,спрямованих на заборону вживання у




друці, а отже, і в освіті та громадськомужитті мови, якої, за сформульованоюпізніше офіційною концепцією, «небыло, нет и быть не может».

22 лютого 1721 року Святійшим Си-нодом Києво-Печерській і Чернігівсь-кій друкарням було наказано бути підвладою Синоду і без його «повеления[…] никаких книг не печатать» [7, 280].

11 вересня 1775 року Синод розпо-рядився, щоб Києво-Печерська лавраще й виплачувала пристойну винаго-роду служителям Московської сино-дальної друкарні, які порівнюватимутьтексти, запропоновані до друку в Києві,з московськими виданнями [1, 761].

Загальний підсумок діяльностікиївських і чернігівських видавців уXVIII столітті в умовах посилення цен-зурних утисків невтішний.

Репресії і цензурні переслідуванняукраїнської культури в Росії у другійволовині XVII–XVIII століть були про-вісником дискримінаційних указів ХІХстоліття: Валуєвського циркуляра 1863року і Емського указу 1876 року, які за-бороняли вживання української мовина сторінках художніх творів, науковихпраць, у театрі.

Валуєвський циркуляр 1863 року —таємне розпорядження російськогоуряду про заборону друкування літера-тури українською мовою. Після оста-точного знищення царатом українськоїдержавності (ліквідація гетьманськогоправління, зруйнування ЗапорозькоїСічі, самостійної правової системи вУкраїні, запровадження загальноро-сійського адміністративно-територіаль-ного устрою тощо) Валуєвський цирку-ляр засвідчував колоніальне політичнестановище України. Почавши з утисківщодо української культури (підпоряд-кування української церкви Московсь-кому патріархату, фактична заборонаукраїнського книгодрукування та ін.),самодержавна Росія Валуєвським цир-куляром 1863 року продовжила політи-ку зросійщення і репресій, поставившине тільки авторське право, а й укра-їнську культуру поза законом.

Валуєвський циркуляр (автор — мі-ністр внутрішніх справ П. Валуєв)з’явився 26 липня 1863 року під впли-вом реакційних сил, що звинувачувалиукраїнські кола у зв’язках з польськи-ми повстанцями. Цим ганебним доку-ментом було поставлено під сумнівможливість існування українськогодруку. Царську адміністрацію непокої-ло те, що «прихильники малоросійськоїнародності» звернули свої погляди нанеосвічену масу і взялися видавати де-шеві книги для читання, букварі, гра-матики тощо «на південноруському на-річчі», що могло «підірвати державнийлад». У циркулярі стверджувалося, що«ніякої окремої малоруської мови небуло, немає і не може бути» і що наріч-чя, яке вживається простолюдом вУкраїні, є та сама російська мова,«тільки зіпсована впливом на неї Поль-щі». До друку українською мовою доз-волялися лише твори красного пись-менства. Випуск навчальної літерату-ри та інших книжок було заборонено.Царська цензура під різноманітнимиприводами обмежила друкування на-віть художньої літератури. Було закри-то недільні школи, газету «Чернігівсь-кий листок», адміністративних репре-сій зазнали О. Кониський,П. Чубинський, П. Єфименко, В. Лобо-да, С. Ніс та інші українські діячі.

Валуєвський циркуляр 1863 року —яскравий вияв шовіністичної політикиросійського самодержавства, спрямова-ний на посилення національного, ду-ховного і політичного гноблення укра-їнського народу [8, 299].

Емський акт 1876 року — таємнерозпорядження, підписане 18 травня1876 року російським царем Олександ-ром ІІ у м. Емсі (курорт поблизу містаВісбадена в Німеччині) про заборонудруку та поширення книжок українсь-кою мовою. Цей акт називають також«указом Юзефовича», помічника кура-тора Київського учбового округу, якийнадіслав цареві доповідну записку протак званий український рух, в якомувбачав «замаскований соціалізм» і «не-




приховане зазіхання на державну єд-ність Росії». У відповідь на це Емськимактом заборонялося ввезення у межіРосійської імперії без дозволу будь-яких книжок і брошур, виданих за кор-доном українською мовою; забороняло-ся друкування і видання в імперії ори-гінальних творів і перекладівукраїнською мовою (крім історичнихдокументів і пам’яток, а також творівкрасного письменства, причому придрукуванні історичних пам’яток булодозволено дотримуватися правописуоригіналу, а в творах художньої літера-тури не допускалося жодних відступіввід загальновизнаного російського пра-вопису). Друкування творів красногописьменства «на малоросійському на-річчі» дозволялося тільки після розгля-ду рукописів у Головному управлінні усправах друку при Міністерстві внутрі-шніх справ. Заборонялися також сце-нічні вистави, виступи українськоюмовою, публікація текстів українськоюмовою для музичних творів.

На підставі цього акта було закритоукраїнські громади, припинив діяль-ність Південно-Західний відділ Росій-ського географічного товариства уКиєві, заборонено видання газети«Київський телеграф», усунено від ро-боти професорів Київського університе-ту М. П. Драгоманова, Ф. К. Вовка,М. І. Зібера.

Емський акт 1876 року став черго-вим актом шовіністичної політики ро-

сійського самодержавства, спрямованоїна посилення національного гноблен-ня українського народу.

Реалізація цього акта супроводжува-лася новими репресивними заходами:

•24 лютого 1881 року забороненодрукування статей, в яких ішлосяпро необхідність відзначенняпам’яті Т. Г. Шевченка, а такожпро викладання у народних шко-лах і виголошення церковних про-повідей українською мовою;

•21 грудня 1885 року і 24 грудня1889 року заборонено друкуватиукраїнські твори «кулішівкою»;

•30 березня 1889 року визначено по-рядок внесення змін до каталогузаборонених українських творів«злочинного змісту» (каталог скла-дено 1889 року);

•10 серпня 1890 року та 12 липня1891 року посилено вимоги щодонеухильного дотримання правилросійського правопису під час ви-дання українських творів;

•10 січня 1892 року заборонено пе-реклад українською мовою росій-ських творів і посилено цензурущодо української літератури.

У таких неймовірно складних умо-вах відбувалося становлення і розвитокавторського права в Україні.


1. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведе-ний. Парижский акт от 24 июля 1971 года, измененный 28 сентября 1979года. Женева: ВОИС, 1996.

2. Международные конвенции об авторском праве: Комментарии. М.: Прогресс,1982. 424 с.

3. Антонов В. Цензура // Юридична енциклопедія: В 6 т. К.: «Українська енцик-лопедія», 1998. Т. 6. 2004. 768 с.

4. Історія української культури : у п’яти томах. Т. 3. Українська культура другої по-ловини XVII–XVIII століть / Ред. В. А. Смолій. К.: Наукова думка, 2003. 1246 с.

5. Шевельов Ю. До питання періодизації української мови // Україна: культурнаспадщина, національна свідомість, державність. Вип. 5. Львів, 1998. С. 690–692.



6. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православногоисповедания Российской империи. Т. 7. С.-Петербург, 1890. № 2297.

7. Огієнко І. Українська Церква: В 2-х т. К.: Україна, 1993.8. Чехович В. А. Валуєвський циркуляр 1863 // Юридична енциклопедія: В 6 т.

К.: «Українська енциклопедія», 1998. Т. 1. 672 с.9. Чехович В. А. Емський указ 1876 // Юридична енциклопедія: В 6 т. К.: «Укра-

їнська енциклопедія», 1999. Т. 2. 744 с.

1. Bernskaia konventsyia ob okhrane lyteraturnыkh y khudozhestvennыkh proyzve-denyi. Paryzhskyi akt ot 24 yiulia 1971 hoda, yzmenennыi 28 sentiabria 1979 hoda.Zheneva: VOYS, 1996.

2. Mezhdunarodnыe konventsyy ob avtorskom prave: Kommentaryy. M.: Prohress,1982. 424 s.

3. Antonov V. Tsenzura // Yurydychna entsyklopediia: V 6 t. K.: «Ukrainska entsyklo-pediia», 1998. T. 6. 2004. 768 s.

4. Istoriia ukrainskoi kultury : u piaty tomakh. T. 3. Ukrainska kultura druhoipolovyny XVII–XVIII stolit / Red. V. A. Smolii. K.: Naukova dumka, 2003. 1246 s.

5. Shevelov Yu. Do pytannia periodyzatsii ukrainskoi movy // Ukraina: kulturnaspadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. Vyp. 5. Lviv, 1998. S. 690–692.

6. Polnoe sobranye postanovlenyi y rasporiazhenyi po vedomstvu pravoslavnohoyspovedanyia Rossyiskoi ymperyy. T. 7. S.-Peterburh, 1890. № 2297.

7. Ohiienko I. Ukrainska Tserkva: V 2-kh t. K.: Ukraina, 1993.8. Chekhovych V. A. Valuievskyi tsyrkuliar 1863 // Yurydychna entsyklopediia: V 6 t.

K.: «Ukrainska entsyklopediia», 1998. T. 1. 672 s.9. Chekhovych V. A. Emskyi ukaz 1876 // Yurydychna entsyklopediia: V 6 t. K.:

«Ukrainska entsyklopediia», 1999. T. 2. 744 s.


Дробязко В. Репрессивное преследование украинской культуры в цар-ской России. Статья посвящена рассмотрению репрессивного преследования,цензурных притеснений украинской культуры в царской России.

Исследуются положения статьи 17 Бернской конвенции о возможности контро-ля, распространения, исполнения и показа произведений. Рассмотрены вопросыокончательного уничтожения царизмом украинской государственности, усиленияпритеснений украинской культуры.

Осуществлен анализ Валуевского циркуляра 1863 года, Эмского указа 1876 года,их отрицательного влияния на становление и развитие авторского права в Украине.

Ключевые слова: авторское право, Бернская конвенция, Валуевский циркуляр,Эмский указ

Drobyazko V. Repressive persecution of Ukrainian culturein Tsarist Rus-sia. The article is dedicated to the consideration of repressive persecution of Ukrain-ian culturein Tsarist Russia.The provisions of «Article17» of the Berne Conventiononthe «possibility of controlling the investigation» are being investigated. Also about«the performance and display of works». The questions of the final destruction ofUkrainian culture by tsarism. The analysis of Valuev Circular of 1863 y. was carriedout. It was secret document of Russian government about ban on reading in Ukrain-ian language. Also Ems act of 1876 — secret document, which was used by AleksandrII, about ban of Ukrainian language. Also Emsactat 1876 talked about negative influ-ence of the authorities on the formation and development of copyright in Ukraine.

Keywords: copyright, Berne Convention, Valuev Circular, Ems act



ISSN 2308-0361


У статті досліджено основні шляхи врегулювання правового статусу корінних наро-дів України. Розглянуто основні законопроекти стосовно правового регулювання про-блематики корінних народів в Україні, проаналізовано роль іноземного досвіду в про-цесі їх підготовки. Визначено подальші перспективи законодавчого закріплення пра-вового статусу та механізму реалізації права на самовизначення і представництвокорінних народів України, зокрема в аспекті підготовки змін до Розділу Х КонституціїУкраїни.

Ключові слова: народ, національна меншина, корінний народ, самовизначення,представництво, правовий статус, конституційно-правовий статус, кримськотатарсь-кий народ, караїмський народ, кримчацький народ

DOI: https://doi.org/10.33731/22019.167304УДК 34.342.7.

Антон Опанасенко,студент 2 курсу ОР «Магістр» юридичного факультетуКиївського національного університету імені Тараса ШевченкаID ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4373-5181

ПРАВОВИЙ СТАТУС КОРІННИХ НАРОДІВ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ

І ПЕРСПЕКТИВИ

Вступ. Наразі на території Українипроживають чотири народи, що можутьвважатися корінними, історична бать-ківщина яких є в межах українськихкордонів. До них відносять три коріннінароди Криму: кримських татар, караї-мів, кримчаків, а також гагаузів, якікомпактно проживають на південномузаході Одеської області, здебільшого вБолградському, Ренійському, Тару-тинському та Кілійському районах [9].

Корінним народам згідно з низкоюположень міжнародного законодавстванадається право на самовизначення.Розглянемо потенційну можливістьреалізації такого права вищевказани-ми народам.

Варто зазначити, що історична бать-ківщина гагаузів є не лише землі вмежах кордонів України, адже біль-шість із відповідних територій наразіналежать Республіці Молдова. У рам-ках Молдовської Держави у 1994 роцігагаузи реалізували своє право на са-

мовизначення шляхом створення авто-номної адміністративно-територіальноїодиниці Гагауз Єрі (Гагаузії) [5, 15].

Більшість вітчизняних науковців,зокрема, відомий правозахисник, екс-перт Інституту демократії імені Пили-па Орлика Наталя Беліцер і провіднийнауковий співробітник відділу націо-нальних меншин Інституту політичнихі етнонаціональних досліджень іменіІ. Кураса НАН України, доктор полі-тичних наук Олег Калакура схиляють-ся до думки, що гагаузів слід розгляда-ти як народ, що вже реалізував правона самовизначення, тим більше, урахо-вуючи факт відсутності будь-якихвимог щодо самовизначення з бокуукраїнських гагаузів до державноївлади України [8, 23].

Караїмський та кримчацький наро-ди є нечисленними (2 тис. і 400 осіб від-повідно), і вони також не висуваютьжодних вимог щодо реалізації права насамовизначення шляхом створення на-



ціональної автономії, однак час від часупроголошують від імені своїх громадсь-ких організацій прохання про їх фор-мальне визнання з боку держави [6].

Отже, єдиним корінним народом,що бореться за право на самовизначен-ня в межах власної етнічної території,наразі є кримськотатарський народ, аобговорення проблематики правовогостатусу корінних народів Україні зде-більшого — це спроба врегулюватиправовий статус саме цього народу [14].

Літературний огляд. Хоча в межахвітчизняної правової теорії ця проблема-тика не є достатньо вивченою, усе жтаки варто відзначити праці українсь-ких науковців: Н. Беліцер, Б. Бабіна,Е. Топалової, Ю. Тищенко, О. Газізової,І. Орєхової та інших. Нормативно-право-ву основу дослідження здебільшого ста-новлять відповідні міжнародні норма-тивно-правові акти: Загальна Деклара-ція Прав Людини ООН, Міжнароднийпакт про громадянські та політичніправа ООН, Міжнародний пакт про еко-номічні, соціальні і культурні права,Конвенція про корінні народи, які ве-дуть племінний спосіб життя в незалеж-них країнах № 169 МОП та інші, атакож проекти законів «Про корінні на-роди України» та «Про статус кримсько-татарського народу в Україні».

Мета і завдання роботи. Метоюстатті є визначення стану правового ре-гулювання проблематики коріннихнарод в аспекті реалізації ними правана самовизначення та з’ясування по-дальших перспектив її розвитку з ура-хуванням міжнародного та іноземногодосвіду.

Для досягнення мети дослідженнябуло сформульовано такі завдання:

1. Проаналізувати сучасний станправового регулювання проблема-тики корінних народів в Україні.

2. Визначити основні тенденції таперспективи розвитку вказаноїпроблематики у рамках вітчизня-ного законодавства.

3. Порівняти українські реалії з іно-земним досвідом у цій сфері.

4. Проаналізувати проекти законів«Про корінні народи України» та«Про статус кримськотатарськогонароду в Україні».

5. Порівняти два законопроекти тавиявити їх переваги і недоліки.

Результати дослідження. За часнезалежності України було здійсненокілька спроб урегулювати правовийстатус кримськотатарського народушляхом прийняття відповідних зако-нів, які з різних причин усе ж не булиприйняті [18]. Першою спробою ставзаконопроект № 4041, підготовлений ізареєстрований у Верховній РадіУкраїни народним депутатом РоманомБезсмертним. Варто зазначити, щопредставники Меджлісу кримськота-тарського народу не долучалися до ре-єстрації проекту і роботи над ним [16].У наступній спробі врегулювати крим-ськотатарське питання взяли участьпредставники Меджлісу. Так, 2003року групою народних депутатів, зо-крема Мустафою Джемілєвим та Рефа-том Чубаровим, було зареєстровано за-конопроект № 4098, який являв собоюдоопрацьовану версію попереднього за-конопроекту [25]. Із 2003 по 2014 рікжодних спроб урегулювати кримсько-татарське питання на загальнодержав-ному рівні не було здійснено.

Анексія Криму в березні 2014 рокустала основним фактором актуалізаціїнеобхідності врегулювати правовийстатус кримських татар, що можна по-яснити низкою причин, серед яких: ло-яльність кримськотатарського народузагалом та Меджлісу зокрема до Украї-ні та активний спротив окупації півост-рова, прагнення подолати прогалину увітчизняному законодавстві та його не-відповідність окремим міжнародно-правовим актам, відновлення історич-ної справедливості тощо [24].

Протягом березня 2014 року, порядіз прийняттям Постанови ВерховноїРади України «Про Заяву ВерховноїРади України щодо гарантії правкримськотатарського народу у складіУкраїнської Держави», було подано

А. Опанасенко



два законопроекти щодо статусу крим-ськотатарського народу як корінного[19]. Народним депутатом ГеннадіємМоскалем у Верховній Раді України 13березня 2014 року було зареєстровано«Проект Закону України «Про віднов-лення прав корінного народу України,примусово переселеного з територіїКриму» (реєстр. № 4434). Невдовзі, 20березня 2014 року, народним депута-том Віталієм Кличком внесено «ПроектЗакону України «Про права коріннихнародів України» (реєстр. № 4501).Обидва документи 24 березня 2014року розглянув Комітет ВерховноїРади України з питань прав людини,національних меншин і міжнаціональ-них відносин.

За результатами розгляду проектибуло відправлено на доопрацювання,про що вказано у Протоколі засіданняКомітету № 27. Законопроект депутатаГ. Москаля було піддано критиці занизький рівень юридичної техніки тавідсутність цілого масиву положень, ба-жаних у рамках подібного акта. Зокре-ма, члени комітету наголосили на над-мірній декларативності проекту, відсут-ності необхідного нормативно-правовогонавантаження, неприпустимості зали-шення поза увагою решти етносівКриму, окрім кримськотатарського, ос-кільки, таким чином, на їхню думку,втрачається комплексний підхід норма-тивно-правового регулювання, а такожна некоректному застосуванні низки ви-значень, зокрема ототожненні понять«корінний народ» і «примусово переселе-ний народ». Законопроект депутатаВ. Кличка було визнано комітетом не-актуальним, оскільки він також є надтодекларативним і майже повністю дуб-лює Декларацію ООН про права корін-них народів, яку підтримано Постано-вою Верховної Ради України «Про ЗаявуВерховної Ради України щодо гарантіїправ кримськотатарського народу ускладі Української Держави» від 20 бе-резня 2014 року. У подальшому жоден ізвказаних законопроектів не було до-опрацьовано: 11 листопада 2014 року

проект В. Кличка було відкликано, про-ект Г. Москаля прийнятий не був [2].

Варто зазначити, що протягомостанніх років було здійснено дві спро-би на законодавчому рівні визнати ко-рінними народами, поряд із кримськи-ми татарами, караїмів і кримчаків.Було внесено проекти постанов, анало-гічних Постанові Верховної РадиУкраїни «Про Заяву Верховної РадиУкраїни щодо гарантії прав кримсько-татарського народу у складі Українсь-кої Держави». Текст і назва проектівцілковито збігалися, майже повністюдублюючи вказану постанову, окрім по-ложень про представницькі органи(щодо кримських татар – Курултай іМеджліс кримськотатарського народу),хоча такі органи наразі цими двома на-родами створено, наприклад, Пред-ставницьку раду караїмів, або УлуБолік, обрану 2003 року Національнимз’їздом караїмів [3]. Згідно з проекта-ми, право кримчаків і караїмів на са-мовизначення мало передбачати лишенадання їм національно-культурноїавтономії. Проект Постанови ВерховноїРади України № 2680 «Про Заяву Вер-ховної Ради України щодо збереженняв Україні самобутності та культурноїспадщини кримських караїмів (караїв)та кримчаків» було внесено 20 квітня2015 року народним депутатом Георгі-єм Логвинським, а 17 червня 2015 рокуза результатами голосування його небуло прийнято. Аналогічний проектПостанови Верховної Ради України№ 4827 «Про Заяву Верховної РадиУкраїни щодо збереження в Україні са-мобутності та культурної спадщиникримських караїмів (караїв) та крим-чаків» було внесено народними депута-тами України, членами Комітету з пи-тань культури і духовності МиколоюКняжицьким, Віктором Єленським,Ярославом Лесюком і Марією Матіос 16червня 2016 року, проте голосуваннянавіть не відбулося. Таким чином, пра-вовий статус караїмів і кримчаків небуло врегульовано взагалі, що, без-умовно, є порушенням прав цих наро-




дів як колективних суб’єктів права, ос-кільки вони є такими, що відповідаютьусім необхідним критеріям, сформуль-ованим у рамках міжнародного законо-давства, для визнання їх корінниминародами. Подібне порушення прав ко-рінних народів є неприпустимим, особ-ливо враховуючи той факт, що згідно заналогічною постановою щодо крим-ських татар, яку було прийнято до того,Верховна Ради України заявила просвою підтримку Декларації ООН проправа корінних народів.

Станом на сьогодні існує два альтер-нативні законопроекти, якими пропо-нується вирішити питання правовогостатусу кримськотатарського народу:один має загальний характер, інший —спеціальний [11]. Ці проекти є дещовзаємовиключними, оскільки передба-чають різні шляхи врегулюваннякримськотатарського питання та обся-гу наданих народові прав. Під загаль-ним характером мається на увазі спря-мованість законопроекту на врегулю-вання статусу корінних народівузагалі, під спеціальним — його наці-леність виключно на кримських татаряк найчисленніший корінний народУкраїни. Безумовно, обидва документиварто дослідити, проаналізувавши їхособливості та перспективи.

Розглянемо спеціальний законо-проект щодо правового статусу власнекримськотатарського народу. Проектзакону має назву «Про статус крим-ськотатарського народу в Україні», за-реєстрований у Верховній Раді Украї-ни 4 квітня 2017 року під номером 6315групою народних депутатів. Слід за-значити, що до її складу увійшли зна-кові для кримськотатарського народуперсоналії, зокрема УповноваженийПрезидента України у справах крим-ськотатарського народу, Перший Голо-ва Меджлісу кримськотатарського на-роду, колишній політв’язень і диси-дент, правозахисник, один із чільнихпровідників кримськотатарського полі-тичного руху Мустафа Джемілєв і чин-ний Голова Меджлісу кримськота-

тарського народу Рефат Чубаров. Насьогодні законопроект опрацьовуєтьсяв комітетах Верховної Ради України.

Текст преамбули документа має по-силання на низку нормативно-право-вих актів як міжнародного, так і націо-нального рівнів, які містять згадки прокорінні народи. Зокрема вказуєтьсяДекларація прав НаціональностейУкраїни, Постанова Верховної РадиУкраїни від 20 березня 2014 року «ПроЗаяву Верховної Ради України щодогарантії прав кримськотатарського на-роду у складі Української Держави».Автори законопроекту, згідно з пре-амбулою, керуються положеннями Ста-туту Організації Об’єднаних Націй, Ві-денською Декларацією та ДекларацієюООН про права корінних народів [22].Окрему увагу варто звернути на те, щов преамбулі є посилання на КонвенціюМОП № 169, яка відповідно до текстузаконопроекту «враховується» у йогоположеннях. Посилання на цей акт ви-кликає певні суперечності, зокрема ко-лишній Представник ПрезидентаУкраїни в Автономній Республіці КримБорис Бабін критикує це положення,оскільки Україна не приєдналася доКонвенції та, на його думку, приєдну-ватися не буде [4, 13]. Зважаючи нааналіз правого врегулювання статусусаамі в країнах Скандинавії, не можназаперечувати, що приєднання до Кон-венції МОП № 169 є одним із найдієві-ших засобів розширення та забезпечен-ня прав корінних народів, зокрема,слід наголосити, що найширший обсягправ і представницьких повноваженьнарод саамі має саме в Норвегії, оскіль-ки ця країна значною мірою врахувалаположення вказаного документа підчас підготовки національного законо-давства щодо саамі, на відміну відШвеції та Фінляндії [1, 12].

Наведене у статті 1 законопроектувизначення корінного кримськота-тарського народу значною мірою збіга-ється з визначенням корінного народуХосе Мартінеса Кобо, оскільки у йогорамках наголошується на таких не-




від’ємних характеристиках, як само-ідентичність і бажання її зберегти, на-явність мови і культури, традиційних,соціальних, культурних і політичнихінститутів. Також вказується на те, щокримськотатарським народом створенорозвинену систему органів самовряду-вання і ця група не має своєї державно-сті поза межами України.

Проект проголошує визнання такихорганів з боку держави, до яких відне-сено Курултай кримськотатарськогонароду, Меджліс кримськотатарськогонароду а також регіональні та місцевімеджліси, створені в Автономній Рес-публіці Крим згідно з адміністративно-територіальним поділом України. Го-ловним представницьким органомкримськотатарського народу як корін-ного є Курултай, що здійснює свої по-вноваження під час відповідних сесій.На таких з’їздах формується складМеджлісу кримськотатарського народуяк постійно діючого представницько-виконавчого органу, що має статусюридичної особи, обраного з числапредставників Курултаю за допомогоюпроцедури таємного голосування. Ку-рултай обирається зі складу громадянУкраїни, що належать до кримськота-тарського народу а також членів їхніхсімей-громадян України.

Статтею 8 законопроекту закріп-люється правовий статус цих органівяк самобутніх, політичних і виконав-чих інституцій кримськотатарськогонароду. Згідно зі статтею 15 такі орга-ни реалізують консультативно-дорадчіфункції в процесі прийняття органамидержавної влади будь-яких рішень,якими регулюються права та інтересикримськотатарського народу. Для при-йняття рішень, що мають суттєве зна-чення для збереження та розвиткукримськотатарської ідентичності згодапредставницьких органів кримськихтатар є необхідною. Законопроектомпередбачено також забезпечення крим-ськотатарському народові права наміжнародне представництво, яке реа-лізується шляхом включення за попе-

реднім погодженням із Меджлісомпредставників кримських татар доскладу дипломатичних представництвпри іноземних державах та міжнарод-них організаціях і делегацій у міжна-родних організаціях.

Ураховуючи скандинавський досвід,можемо дійти висновку, що такий пра-вовий статус є подібним до правовогостатусу парламентів саамі Норвегії таФінляндії, окрім права на міжнароднепредставництво, проте значною міроювідмінним від правового статусу Саам-ського парламенту Швеції, оскількитой є органом, включеним до складу си-стеми державної виконавчої влади. Са-мобутність як характеристику пред-ставницьких органів кримськотатарсь-кого народу слід розуміти перш за всеяк їх невключення до загального числавиборців. Про неабияку роль сканди-навського, зокрема норвезького тафінського досвіду, у врегулюваннікримськотатарської проблематики не-одноразово зазначала у своїх публіка-ціях і виступах вищезгадана НаталяБеліцер, яка брала участь у підготовціпроекту [7]. Певною мірою можемо на-віть свідчити про очевидність ураху-вання авторами законопроекту анало-гічних нормативно-правових актів,якими кодифіковано особливий право-вий статус і порядок здійснення пред-ставництва саамі.

Подальший аналіз тексту законо-проекту також свідчить, що його авторине обмежувалися досвідом саамі, підго-тувавши низку положень про гаранто-ване представництво кримськотатарсь-кого народу в органах державної владита місцевого самоврядування України,що має місце зокрема у Новій Зеландії,де народ маорі наділений правом фор-мувати 10 % складу парламенту [17].

Відповідно до статті 11, два мандатиу Верховній Раді України резервують-ся для народних депутатів-кримськихтатар, які обираються в межах спеці-ально утвореного на території Кримуєдиного загальнокримського кримсько-татарського округу. Загальнокрим-




ський кримськотатарський округ, згід-но зі статтею 12, утворюється такождля проведення виборів до ВерховноїРади Автономної Республіки Крим. Умежах цього округу передбачаєтьсярозподіл 1/3 загальної кількості манда-тів відповідного органу. Стаття 13 про-екту передбачає представництво крим-ськотатарського народу в органах міс-цевого самоврядування, зокремашляхом утворення кримськотатарсь-ких виборчих округів для проведеннявиборів до районних, міських і район-них у містах рад, у межах яких має роз-поділятися 1/3 всіх мандатів. Представ-ництво кримських татар у сільських іселищних радах передбачається реалі-зувати шляхом утворення кримськота-тарських виборчих округів, у межахяких обиратиметься число мандатів,пропорційне у відсотковому співвідно-шенні до загального числа мандатіввідсотковому співвідношенню вибор-ців, внесених до Реєстру виборцівкримськотатарського, що проживаютьна території відповідної адміністратив-ної одиниці. Реєстр виборців крим-ськотатарського народу плануєтьсястворити як складову Державного ре-єстру виборців і покласти обов’язокщодо його ведення на Центральну ви-борчу комісію України. Право обиратипредставників у кримськотатарськихвиборчих округах передбачається на-дати всім громадянам України —кримським татарам і членам їхніхсімей, за умови, що вони також є грома-дянами України, незалежно від націо-нальності, які досягли виборчого вікута внесені до Реєстру виборців крим-ськотатарського народу.

Автономна Республіка Крим, згіднозі статтею 7 законопроекту, проголошу-ється національно-територіальною авто-номією кримськотатарського народу ускладі унітарної України та формоюреалізації права на самовизначенняцього народу, представницькі органиякого беруть участь у формуванні тареалізації державної політики в рамкахавтономії та надають згоду на перегляд

статусу адміністративно-територіаль-них одиниць у межах півострова [21].

Збереження самобутності та забезпе-чення прав кримськотатарського наро-ду, згідно зі статтею 6 проекту, поклада-ється на державу. Законопроект такожроз’яснює принципи державної політи-ки щодо кримськотатарського народу,порядок протидії його асиміляції таособливості відновлення його прав, по-рушених унаслідок депортації, хочадещо побіжно і поверхово, що є логіч-ним, адже цей акт у разі прийняттястане свого роду основним у відповіднійсфері та в будь-якому разі потребувати-ме прийняття нормативно-правовоїбази, спрямованої на його виконання.

Наразі підготовлено проект закону«Про корінні народи України», яким за-кріплюється правове регулювання усфері реалізації прав корінних народів.Цей документ розроблено громадським іакадемічним середовищами, зокрема,одним із його авторів є колишній Пред-ставник Президента України в Авто-номній Республіці Крим Борис Бабін.Значне сприяння у підготовці законо-проекту було надано Кримськотатарсь-ким ресурсним центром на чолі із Ес-кендером Барієвим. У процесі підготов-ки документа було врахованорекомендації та думки членів представ-ництва Постійного форуму ООН з пи-тань корінних народів. Законопроектпрезентовано представникам коріннихнародів світу, незалежним експертам іпредставникам держав на черговій сесіїЕкспертного механізму ООН із прав ко-рінних народів у липні 2016 року, атакож представлено на щорічній НарадіОБСЄ з огляду імплементації зо-бов’язань держав-учасниць у людськомувимірі у вересні 2016 року. Проект отри-мав схвальні відгуки з огляду на йогокомплексний характер, високий рівеньконкретизації правового регулюваннята врахування інтересів двох інших ко-рінних народів Криму, окрім кримськихтатар: караїмів і кримчаків.

Варто одразу наголосити, що однієюз переваг цього законопроекту є висо-




кий ступінь конкретизації регулюван-ня широкого кола прав, що надаютьсякорінним народам, серед яких: правона існування, право на ідентичність,культурні права, освітні та мовніправа, інформаційні права, право насталий розвиток та права осіб, які на-лежать до корінних народів [20]. Згід-но з преамбулою, законопроект спира-ється на низку міжнародно-правовихактів, серед яких Загальна деклараціяправ людини та Декларація ООН проправа корінних народів.

У статті 1 подано визначення низкипонять, якими в подальшому оперує до-сліджуваний документ. Зокрема коріннінароди визначаються як окремі етнічніспільноти, історично сформовані на те-риторії України, які зберігають і праг-нуть передати нащадкам свою колек-тивну етнокультурну ідентичність і са-мосвідомість, є носіями самобутньоїмови і культури, мають традиційні соці-альні, культурні та політичні інститути,не маючи іншої держави, окрім Украї-ни, де вони могли б реалізувати своєправо на самовизначення, і усвідомлю-ють себе корінними народами України.Стаття також класифікує корінні наро-ди України на дві групи: депортованінароди України та корінні народиУкраїни, що перебувають під загрозоюзникнення. До першої групи віднесенокримськотатарський народ, до другої —караїмський і кримчацький народи.Стаття також передбачає можливістьвизнання інших етнічних груп корінни-ми народами, що здійснюється шляхомприйняття відповідної Заяви ВерховноїРади України, про що Україна повідом-ляє компетентні структури ООН з пи-тань корінних народів.

Корінним народам та особам, що доних належать, надається можливістьреалізовувати індивідуально та колек-тивно свої невід’ємні права. Статтею 3проекту корінні народи України прого-лошуються суб’єктами права, рівнимиу своїх колективних правах, зокрема управі на самовизначення в рамкахУкраїнської Держави, в силу чого мо-

жуть встановлювати свій політичнийстатус згідно з чинним законодавством.Корінні народи як колективні суб’єктиправа наділяються обсягом прав неменшим ніж національні меншини, утому числі й щодо створення власнихавтономій, що випливає з їхньогоправа на самовизначення, та внутрі-шнє самоврядування в рамках Консти-туції та законів України.

Цікавою в рамках дослідження єстаття 4 законопроекту, якою регулю-ються питання інституційності корін-них народів. Зокрема, наголошується направі таких спільнот зберігати на зміц-нювати свої політичні, правові, еконо-мічні, соціальні та культурні інститути,зберігаючи водночас повноцінне правоучасті у відповідних сферах життя дер-жави. Особливі інститути корінних на-родів можуть діяти у формі представ-ницьких структур і громадських об’єд-нань, порядок надання яким статусуюридичної особи та взаємодії з ними ви-значається Кабінетом Міністрів Украї-ни. У силу проживання більшості пред-ставників корінних народів України натериторії Автономної Республіки Крим,а також їх походження з цього півостро-ва, ця адміністративно-територіальнаодиниця гарантує реалізацію прав ко-рінних народів, зокрема права на само-визначення, чому також сприяє в міс-цях компактного проживання цих наро-дів. Органи державної влади тамісцевого самоврядування, згідно з про-ектом, зобов’язані узгоджувати рішен-ня, що стосуються корінних народів, ізтакими народами та проводити роботузі створення територіальних громад умісцях їх проживання.

Розділ ІІІ законопроекту досить де-тально регулює порядок та особливостіпредставництва корінних народів в ор-ганах державної влади та місцевого са-моврядування, на міжнародному рівніта за допомогою створення спеціальнихпредставницьких органів. Так, зокре-ма, згідно зі статтею 12 право на пред-ставництво корінних народів як колек-тивних суб’єктів права реалізується




83

так: шляхом діяльності відповіднихпредставницьких структур і шляхомпрямої демократії. У цьому коріннимнародам можуть сприяти також гро-мадські організації та інші об’єднаннягромадян, депутати місцевих рад, Вер-ховної Ради Автономної РеспублікиКрим та Верховної Ради України.Представництво корінних народів за-безпечується шляхом запровадженнявідповідних компетентних інститутів,взаємодії представницьких органів ко-рінних народів із органами державноївлади та місцевого самоврядування істворення спеціальних виборчих окру-гів, у межах яких представники корін-них народів обирають кандидатів навиборні представницькі посади.

Статтею 13 гарантовано представ-ництво корінних народів у ВерховнійРаді України шляхом створення двоман-датного етнічного виборчого округу. Спе-ціальне представництво в рамках пар-ламенту корінних народів, що перебу-вають під загрозою зникнення: караїміві кримчаків, гарантується шляхом за-провадження парламентського інститу-ту Уповноважених із прав корінного на-роду України, що перебувають під загро-зою зникнення, який полягає упризначенні помічників-консультантівнародних депутатів, обраних у вищезга-даному окрузі, з цієї проблематики. Ор-ганізацію виборів депутатів у двоман-датному етнічному виборчому окрузіпередбачається покласти на представ-ницькі структури корінних народів, по-рядок проведення таких процедур ви-значається згідно з особливими прави-лами, визначеними представницькимиструктурами за умови його відповідностіміжнародним виборчим стандартам тачинному українському виборчому зако-нодавству. Особливі правила проведен-ня виборів, укладені представницькимиструктурами, затверджуються актомЦентральної виборчої комісії України таоприлюднюються не раніше ніж за рікдо проведення відповідних виборів.Участь виборця в голосуванні на вибо-рах до Верховної Ради України у дво-

мандатному етнічному виборчому окрузівиключає можливість його участі в цихвиборах в інших виборчих округах.

Представництво корінних народівУкраїни у Верховній Раді АвтономноїРеспубліки Крим, згідно зі статтею 14законопроекту, гарантується шляхомстворення багатомандатного етнічноговиборчого округу, в межах якого розпо-діляється 1/5 загальної кількості депу-татських мандатів цього органу. Як до-датковий захід забезпечення представ-ництва корінних народів, щоперебувають під загрозою зникнення,передбачається створення двох одно-мандатних етнічних виборчих округів.Організацію виборів депутатів у бага-томандатному та двох одномандатнихетнічних виборчих округах передбача-ється покласти на представницькіструктури корінних народів, порядокпроведення таких процедур визнача-ється згідно з особливими правилами,визначеними представницькимиструктурами за умови його відповідно-сті міжнародним виборчим стандартамта чинному українському виборчомузаконодавству. Особливі правила про-ведення виборів, укладені представ-ницькими структурами, затверджують-ся актом Центральної виборчої комісіїУкраїни та оприлюднюються не ранішеніж за рік до проведення відповіднихвиборів. Участь виборця в голосуванніна виборах до Верховної Ради Автоном-ної Республіки Крим у багатомандат-ному або одному із двох одномандат-них етнічних виборчих округів виклю-чає можливість його участі у цихвиборах в інших виборчих округах.

Представництво корінних народів ворганах місцевого самоврядування,відповідно до положень статті 15 про-екту, повинно бути пропорційним де-мографічним показникам відносноїкількості населення, що належить докорінних народів, на території відпо-відної адміністративно-територіальноїодиниці, у межах якої діє відповіднийорган. Визначення кількості населен-ня, що належить до корінних народів,




здійснюється органами державної ста-тистики на основі даних останньогоВсеукраїнського перепису населення.Верховна Рада України за поданнямпредставницьких структур коріннихнародів у своїй постанові затверджуєперелік виборних органів місцевого са-моврядування, у яких повинно бути за-безпечено представництво таких наро-дів. Такий перелік складається не рані-ше ніж за рік до проведеннявідповідних чергових виборів та не ра-ніше ніж за три місці до проведеннявідповідних позачергових виборів. Дляпроведення виборів до місцевих рад,включених до переліку, повинні бутиутворені багатомандатні етнічні вибор-чі округи, у яких розподіляється числомандатів, що дорівнює числу депутатів,які у складі ради наступного скликан-ня представлятимуть корінні народи.Участь виборця в голосуванні на вибо-рах до місцевої ради у багатомандатно-му етнічному виборчому окрузі за ма-жоритарною виборчою системою ви-ключає можливість його участі в цихвиборах в інших виборчих округах.Варто зазначити, що згідно з положен-нями статті, у тому разі якщо представ-ники корінних народ становлять абсо-лютну більшість населення відповідноїтериторіальної громади, вищезазначе-ні правила проведення виборів до міс-цевих рад не застосовуються. Якщо жмісцеву раду було обрано без застосу-вання таких правил, у разі підтримкибільш ніж 2/3 депутатів такої ради, від-повідна територіальна громада визна-чається як національна для відповід-ного корінного народу України [20].

Міжнародне представництво корін-них народів України регулюється стат-тею 16 законопроекту, яка хоча й більшконкретизована, ніж аналогічна статтяпопереднього законопроекту, усе ж непередбачає прямих зобов’язань Украї-ни щодо включення представників від-повідних народів до складу відповід-них структур. Таким чином, згідно зположеннями статті, Україна може запогодженням із представницькими ор-

ганами корінних народів включатипредставників таких народів до складудипломатичних представництв Украї-ни при іноземних державах та міжна-родних організаціях та до складу деле-гацій у міжнародні організації, їх орга-ни і на міжнародні конференції абопереговори, у разі наявності статусудержавних службовців у таких осіб. Запредставницькими структурами корін-них народів зберігається право делегу-вати представників до вищезазначе-них міжнародних структур або на від-повідні міжнародні заходи, про що маєбути повідомлено орган виконавчоївлади, що забезпечує формування іреалізацію державної політики у сферізакордонних справ (наразі це Міні-стерство закордонних справ України),не пізніше трьох днів після призначен-ня делегації та не пізніше тижня до по-чатку роботи такої делегації. Пере-шкоджати реалізації права міжнарод-ного представництва корінних народіву разі його відповідності чинному зако-нодавству забороняється. На державутакож покладається обов’язок сприятизбереженню та розвитку етнічної, мов-ної, культурної та релігійної самобут-ності всіх корінних народів України, атакож представників таких народів, щопроживають за межами державногокордону України.

Стаття 17 проекту містить положен-ня щодо правового статусу представ-ницьких структур корінних народів.Такі структури, а також їх місцеві таспеціальні органи є юридичними осо-бами публічного права, фінансове за-безпечення яких відбувається за раху-нок Державного бюджету України заокремою бюджетною програмою, фі-нансові потреби відповідних структурвизначаються щорічно за їх умотивова-ними запитами. Представницькі струк-тури корінних народів та їх підрозділиза необхідності отримують у безоплат-не користування для провадженнясвоєї діяльності приміщення державноїабо комунальної форм власності та опо-датковуються згідно з чинним законо-




85

давством України про діяльність благо-дійних організацій.

Обговорення результатів дослід-ження. У результаті дослідження буловиявлено, що наразі чинне українськезаконодавство не надає правової дефіні-ції корінного народу, що значно усклад-нює правове регулювання статусу відпо-відних народів та порядку їх представ-ництва. Проте також слід віддатиналежне позитивним зрушенням у ційсфері, зокрема приєднанню України доДекларації ООН про права коріннихнародів Постановою Верховної РадиУкраїни «Про Заяву Верховної РадиУкраїни щодо гарантії прав кримсько-татарського народу у складі УкраїнськоїДержави» від 20 березня 2014 року. По-становою кримськотатарський народбуло визнано корінним народом Украї-ни, а Меджліс і Курултай — представ-ницькими органами цього народу. Ста-ном на сьогодні існує два альтернативнізаконопроекти, якими пропонується ви-рішити питання правового статусу ко-рінних народів: перший — проект Зако-ну «Про корінні народи України» маєзагальний характер, інший — «Про ста-тус кримськотатарського народу вУкраїні» має спеціальний характерщодо кримськотатарського народу. Ціпроекти є дещо взаємовиключними, ос-кільки передбачають різні шляхи врегу-лювання кримськотатарського питаннята обсягу наданих народові прав. Підзагальним характером мається на увазіспрямованість законопроекту на врегу-лювання статусу корінних народів вза-галі, під спеціальним — його спрямова-ність виключно на кримських татар якнайчисленніший корінний народ Украї-ни. У першому законопроекті зосеред-жено увагу на представництві коріннихнародів України шляхом резервуваннямісць за представниками таких народіву Верховній Раді України, ВерховнійРаді Автономної Республіки Крим і міс-цевих радах, таким чином спираючисьна новозеландський досвід; другийпоряд із гарантуванням місць для пред-ставників кримськотатарського народу

у вищезазначених органах передбачаєзакріплення правового статусу Курул-таю, Меджлісу та регіональних і місце-вих меджлісів як самобутніх, політич-них і виконавчих інституцій кримсько-татарського народу як корінного,зважаючи на скандинавський досвід. Васпекті підготовки внесення змін доРозділу Х Конституції України, закріп-лення в його рамках правового статусуАвтономної Республіки Крим як націо-нально-територіальної автономії крим-ськотатарського народу у складі унітар-ної України та формою реалізації правана самовизначення цього народу вида-ється доцільним і досить імовірним.

Висновки. Урегулювання консти-туційно-правового статусу корінних на-родів України, зокрема кримськота-тарського, нерозривно пов’язане з про-цесом підготовки внесення змін доРозділу Х Конституції України. Зокре-ма, у своєму виступі на заході до Дняпам’яті жертв геноциду кримськота-тарського народу 18 травня 2018 рокуПрезидент України Петро Порошенкозазначив, що протягом останнього рокуробочою групою, створеною Конститу-ційною комісією, сформульовано низкупропозицій щодо змін до КонституціїУкраїни, а саме Розділу Х. Найважли-вішою з пропозицій, на думку прези-дента, має стати закріплення на рівніОсновного закону України права крим-ськотатарського народу на самовизна-чення шляхом створення національно-територіальної автономії у складіУкраїни та його визнання коріннимнародом і джерелом особливого статусуКримської автономії [10]. За словамиП. Порошенка, для якомога ширшогогарантування реалізації права крим-ських татар на самовизначення окре-мим Законом України буде визначенопорядок та особливості обрання народ-них депутатів України — представни-ків кримськотатарського народу. По-дібну позицію президент висловивтакож у своєму листі до конференції де-легатів Курултаю кримськотатарськогонароду VI скликання 12 листопада




2018 року, наголосивши, що готовийвиступити в якості автора законодавчоїініціативи. Окрім відповідних позитив-них зрушень на рівні державного ке-рівництва також варто відзначити тен-денцію до зростання кількості грома-дян України, які прихильно ставлятьсядо ідеї кримськотатарської автономії.Згідно з результатами соціологічногоопитування, проведеного Фондом «Де-мократичні ініціативи» імені ІлькаКучеріва та Центром Разумкова, якепроходило з 16 по 22 серпня 2018 рокув усіх регіонах України, окрім окупова-них Криму та окремих районів Донець-

кої та Луганської областей, 50 % опита-них підтримали утворення в Кримукримськотатарської національно-тери-торіальної автономії, не підтримали —лише 28 % респондентів. Таким чином,можна дійти висновку про неабиякуактуалізацію проблематики прав ко-рінних народів в Україні на сучасномуісторичному етапі розвитку українськоїдержавності та необхідності законодав-чого закріплення і гарантування їхконституційно-правового статусу.



1. Баурінг Б. Права корінних народів: огляд міжнародного досвіду // Проблемиміграції. 2 (5). 1998. С. 22–33.

2. Бабін Б. В. Конституційно-правовий статус корінних народів України: ав-тореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національний університет «Одеськаюридична академія». Одеса, 2005. 20 c.

3. Бабін Б. В. Правовий статус корінних народів України: моногр. Донецьк:Каштан, 2006. 312 с.

4. Бабін Б. В. Статус корінних народів у сучасному міжнародному праві: науко-ва доповідь. К.: КНУ імені Тараса Шевченка. 2014. 37 с.

5. Бекіров Н. Кримськотатарська проблема у зв’язку із законодавчим забезпечен-ням прав національностей в Україні // Матеріали конференцій. Кримські та-тари і українське суспільство: проблеми політичної та соціальної інтеграції /Український незалежний центр політичних досліджень. К., 1998. С. 18–28.

6. Бекіров Н. Право кримських татар як корінних націй Криму на самовизна-чення. Українська держава й сучасна етносоціальна ситуація в Криму //Кримські татари: історія і сучасність (до 50-річчя депортації кримськота-тарського народу). К., 1995. С. 58–76.

7. Беліцер Н. Кримські татари: національна меншина або корінний народ. По-літичний та юридичний аспекти питання // Український незалежнийцентр політичних досліджень за підтримку Фонду «Ноу-Хау» уряду Велико-британії. К., 1999. С. 15–32.

8. Беліцер Н. Міжнародний досвід захисту прав корінних народів // Кримськістудії. Інформаційний бюлетень. 2000. № 2. С. 15–25.

9. Братковський А. В. Правові перспективи відновлення прав депортованих занаціональною ознакою // Юридична Україна. 2010. № 2. С. 42–46.

10.Газізова О. Безпекова стратегія України в контексті етнополітичних ви-кликів анексованого Криму // Українознавство. 2018. № 2. С. 8–22.

11.Газізова О. Кримські татари в умовах інтеграції в український простір //Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І. Ф. Кураса НАН України. 2010. Вип. 4. С. 437–446.

12.Конвенція про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалеж-них країнах № 169 від 05.09.1991 № 993_188.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_188.



13.Конвенція про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалеж-них країнах № 169: статус Конвенції від 01.09.2001 року № 993_438.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_438.14.Кримські татари: «національна меншина» або «корінний народ». Політичний

та юридичний аспекти питання. Матеріали «круглого столу» 5 лютого 1999року. Київ, Україна. К.: УНЦПД, 1999. 120 с.

15.Курас І. Ф. Проблема «корінних народів» в політичному дискурсі України //Етнополітика. Історія і сучасність. Інститут політичних досліджень НАНУкраїни. К.,1999. С. 85–94.

16.Лопушинський І. П. Проблема корінних народів в Україні: державна політикащодо законодавчого врегулювання питання // Публічне управління: теоріята практика : Збірник наукових праць. Випуск 3 (7). 2011. С.74–79.

17.Мяловицька Ніна. Права національних меншин: європейський досвід // Віче.2013. № 17. С. 12–18.

18.Орєхова І. Питання статусу кримськотатарського народу в контексті ви-значення поняття «корінний народ» // Актуальні проблеми вітчизняної тавсесвітньої історії. Том 14 (2011). Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2011.Вип. 14. С. 292–299.

19.Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського наро-ду у складі Української Держави : постанова Верховної Ради України від 20.03.2014року № 1140-VI // Відомості Верховної Ради України. 2014. № 15. Ст. 581.

20.Про корінні народи України: проект закону України від 20.09.2016.HDIM.NGO/0036/16/RU. Нарада ОБСЄ з огляду імплементації зобов’язань улюдському вимірі 2016 р.

21.Про статус кримськотатарського народу в Україні: проект закону Українивід 07.04.2017 № 6315б включений до порядку денного Верховної Ради України2679-VIII від 07.02.2019.

URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61537.22.Резолюція 61/295, прийнята Генеральною Асамблеєю 13 вересня 2007. Декла-

рація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів від 13.09.2007року № 995_l56. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56.

23.Топалова Е. Х., Тохтарова І. М. Міжнародно-правові принципи реалізації прав на-ціональних меншин на політичне представництво // Актуальні проблеми дер-жавного управління, педагогіки та психології. 2013. Вип. 2. С. 144–151.

24.Тищенко Ю. Біла книга «Крим після анексії». Державна політика, виклики,рішення та дії» / Ю. Тищенко, Ю. Каздобіна, Т. Гучакова, О. Смірнов, С. Го-робчишина, А. Дуда; за заг. ред. Ю. Тищенко, К. 2016, 145 с.

25.Abyatifov, Rustem «Citizenship Reform and the Challenges for the Crimean Tatarsin Ukraine», in: Statelessness and Citizenship. A Comparative Study on the Benefitsof Nationality, Brad. K. Blitz, Maureen Lynch & (Eds.), Edward Elgar PublishingLtd., 2011. Pp. 97–114.

1. Baurinh B. Prava korinnykh narodiv: ohliad mizhnarodnoho dosvidu // Problemymihratsii. 2 (5). 1998. S. 22–33.

2. Babin B. V. Konstytutsiino-pravovyi status korinnykh narodiv Ukrainy: avtoref.dys. kand. yuryd. nauk: 12.00.02 / Natsionalnyi universytet «Odeska yurydychnaakademiia». Odesa, 2005. 20 c.

3. Babin B. V. Pravovyi status korinnykh narodiv Ukrainy: monohr. Donetsk: Kash-tan, 2006. 312 s.

4. Babin B. V. Status korinnykh narodiv u suchasnomu mizhnarodnomu pravi:naukova dopovid. K.: KNU imeni Tarasa Shevchenka. 2014. 37 s.

5. Bekirov N. Krymskotatarska problema u zviazku iz zakonodavchym zabezpechenni-am prav natsionalnostei v Ukraini // Materialy konferentsii. Krymski tatary i




ukrainske suspilstvo: problemy politychnoi ta sotsialnoi intehratsii / Ukrainskyinezalezhnyi tsentr politychnykh doslidzhen. K., 1998. S. 18–28.

6. Bekirov N. Pravo krymskykh tatar yak korinnykh natsii Krymu na samovyznachen-nia. Ukrainska derzhava y suchasna etnosotsialna sytuatsiia v Krymu // Krymskitatary: istoriia i suchasnist (do 50-richchia deportatsii krymskotatarskoho narodu).K., 1995. S. 58–76.

7. Belitser N. Krymski tatary: natsionalna menshyna abo korinnyi narod. Politychnyi tayurydychnyi aspekty pytannia // Ukrainskyi nezalezhnyi tsentr politychnykhdoslidzhen za pidtrymku Fondu «Nou-Khau» uriadu Velykobrytanii. K., 1999.S. 15–32.

8. Belitser N. Mizhnarodnyi dosvid zakhystu prav korinnykh narodiv // Krymskistudii. Informatsiinyi biuleten. 2000. № 2. S. 15–25.

9. Bratkovskyi A. V. Pravovi perspektyvy vidnovlennia prav deportovanykh za nat-sionalnoiu oznakoiu // Yurydychna Ukraina. 2010. № 2. S. 42–46.

10.Hazizova O. Bezpekova stratehiia Ukrainy v konteksti etnopolitychnykh vyklykivaneksovanoho Krymu // Ukrainoznavstvo. 2018. № 2. S. 8–22.

11.Hazizova O. Krymski tatary v umovakh intehratsii v ukrainskyi prostir // Naukovizapysky Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. KurasaNAN Ukrainy. 2010. Vyp. 4. S. 437–446.

12.Konventsiia pro korinni narody, yaki vedut pleminnyi sposib zhyttia v nezalezhnykhkrainakh № 169 vid 05.09.1991 № 993_188.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_188.13.Konventsiia pro korinni narody, yaki vedut pleminnyi sposib zhyttia v nezalezhnykh

krainakh № 169: status Konventsii vid 01.09.2001 roku № 993_438.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_438.14.Krymski tatary: «natsionalna menshyna» abo «korinnyi narod». Politychnyi ta yury-

dychnyi aspekty pytannia. Materialy «kruhloho stolu» 5 liutoho 1999 roku. Kyiv,Ukraina. K.: UNTsPD, 1999. 120 s.

15.Kuras I. F. Problema «korinnykh narodiv» v politychnomu dyskursi Ukrainy // Et-nopolityka. Istoriia i suchasnist. Instytut politychnykh doslidzhen NAN Ukrainy.K.,1999. S. 85–94.

16.Lopushynskyi I. P. Problema korinnykh narodiv v Ukraini: derzhavna polityka sh-chodo zakonodavchoho vrehuliuvannia pytannia // Publichne upravlinnia: teoriiata praktyka : Zbirnyk naukovykh prats. Vypusk 3 (7). 2011. S.74–79.

17.Mialovytska Nina. Prava natsionalnykh menshyn: yevropeiskyi dosvid // Viche.2013. № 17. S. 12–18.

18.Oriekhova I. Pytannia statusu krymskotatarskoho narodu v konteksti vyznachenniaponiattia «korinnyi narod» // Aktualni problemy vitchyznianoi ta vsesvitnoi istorii.Tom 14 (2011). Kharkiv: KhNU imeni V.N. Karazina, 2011. Vyp. 14. S. 292–299.

19.Pro Zaiavu Verkhovnoi Rady Ukrainy shchodo harantii prav krymskotatarskoho naroduu skladi Ukrainskoi Derzhavy : postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 20.03.2014roku № 1140-VI // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2014. № 15. St. 581.

20.Pro korinni narody Ukrainy: proekt zakonu Ukrainy vid 20.09.2016.HDIM.NGO/0036/16/RU. Narada OBSIe z ohliadu implementatsii zoboviazan uliudskomu vymiri 2016 r.

21.Pro status krymskotatarskoho narodu v Ukraini: proekt zakonu Ukrainy vid07.04.2017 № 6315b vkliuchenyi do poriadku dennoho Verkhovnoi Rady Ukrainy2679-VIII vid 07.02.2019.

URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61537.22.Rezoliutsiia 61/295, pryiniata Heneralnoiu Asambleieiu 13 veresnia 2007. Deklarat-

siia Orhanizatsii Obiednanykh Natsii pro prava korinnykh narodiv vid 13.09.2007roku № 995_l56. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56.

23.Topalova E. Kh., Tokhtarova I. M. Mizhnarodno-pravovi pryntsypy realizatsii pravnatsionalnykh menshyn na politychne predstavnytstvo // Aktualni problemy




derzhavnoho upravlinnia, pedahohiky ta psykholohii. 2013. Vyp. 2. S. 144–151.24.Tyshchenko Yu. Bila knyha «Krym pislia aneksii». Derzhavna polityka, vyklyky,

rishennia ta dii» / Yu. Tyshchenko, Yu. Kazdobina, T. Huchakova, O. Smirnov,S. Horobchyshyna, A. Duda; za zah. red. Yu. Tyshchenko, K. 2016, 145 s.

25.Abyatifov, Rustem «Citizenship Reform and the Challenges for the Crimean Tatarsin Ukraine», in: Statelessness and Citizenship. A Comparative Study on the Benefitsof Nationality, Brad. K. Blitz, Maureen Lynch & (Eds.), Edward Elgar PublishingLtd., 2011. Pp. 97–114.


Опанасенко А. Правовой статус коренных народов Украины: вызовы иперспективы. В статье исследуются основные пути урегулирования правовогостатуса коренных народов Украины. Рассмотрены основные законопроекты, кото-рыми предлагается правовое регулирование проблематики коренных народов вУкраине, проанализирована роль иностранного, в частности скандинавского,опыта при их подготовке. Определены дальнейшие перспективы законодательно-го закрепления правового статуса и механизма реализации права на самоопреде-ление и представительство коренных народов Украины, в частности в аспектеподготовки изменений в Раздел Х Конституции Украины.

Ключевые слова: народ, национальное меньшинство, коренной народ, само-определение, представительство, правовой статус, конституционно-правовой ста-тус, крымскотатарский народ, караимский народ, крымчацкий народ

Opanasenko A. The legal status of native peoples in Ukraine: challengesand prospects. In this paper author comprehensively researched the peculiaritiesand specificities of the legal status of indigenous peoples and their right to self-deter-mination and representation. The current situation of indigenous self-determinationand representation was described. The present state of legislative consolidation of thelegal status and right to self-determination and representation of indigenous peoplesof Ukraine, Crimean Tatars in particular, was determined. The main bills, which pro-pose the legal regulation of indigenous peoples' issues in Ukraine, were analyzed andthe role of foreign, in particular Scandinavian and New Zealandic, experience was an-alyzed. Further prospects of legislative consolidation of the legal status and the rightto self-determination and representation of indigenous peoples of Ukraine, particular-ly, considering the forthcoming amendments to Section X of the Constitution ofUkraine, were determined.

Key words: People, native people, minority, self-determination, representation,legal status, constitutional legal status, Crimean Tatar people, Karaite people, Krym-chak people


ВІТАЄМО!


Улітіну Ольгу Володимирівну, старшого на-укового співробітника сектору авторського прававідділу авторського права та суміжних прав НДІінтелектуальної власності з успішним захистомдисертації на здобуття наукового ступеня канди-дата юридичних наук за спеціальністю12.00.03 — Цивільне право і цивільний процес;сімейне право; міжнародне приватне право.

Тема дисертаційного дослідження: «Правоваохорона та захист авторського права на фотогра-фічні твори».

Зерова Костянтина Олександровича, науко-вого співробітника сектору економіки та оцінкиправ інтелектуальної власності економіко-право-вого відділу НДІ інтелекутальної власності з ус-пішним захистом дисертації на здобуття науко-вого ступеня кандидата юридичних наук за спе-ціальністю 12.00.03 — Цивільне право іцивільний процес; сімейне право; міжнароднеприватне право.

Тема дисертаційного дослідження: «Захиставторських прав на твори, розміщені в мережіІнтернет».

Сопову Катерину Андріївну, заступника ке-рівника Центру експертних досліджень НДІ ін-телектуальної власності з успішним захистом ди-сертації на здобуття наукового ступеня кандида-та юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 —Господарське право; господарсько-процесуальнеправо.

Тема дисертаційного дослідження: «Предметі засоби доказування у справах щодо прав на тор-говельну марку».

Бажаємо подальших творчих звершень нанауковій ниві!

Колектив НДІ інтелектуальноївласності НАПрН України


Редакція приймає рукописи статей, що раніше не друкувалися, на електроннихносіях, набраних у програмі MS Word, обсягом до 12 сторінок (шрифт — Times NewRoman, розмір — 14, інтервал — 1,5). Статті повинні відповідати вимогам ДАКУкраїни щодо наукових робіт, обов’язково мати рецензію й анотації російською таанглійською мовами (з перекладом трьома мовами прізвища й імені автора і назвистатті). Прохання до авторів: разом із матеріалами надсилати свою фотографію. Ілю-стративний матеріал повинен бути у форматі .tif або .jpg, розміром 300 dpi.

До статей дописувачів, які не мають наукового ступеня, обов’язково повинні дода-ватися: рецензія доктора наук відповідного фаху, витяг з протоколу засідання кафед-ри про рекомендацію статті до друку, засвідчені належним чином.

Стаття повинна містити такі відомості (з нового абзацу через один рядок):1) з лівого краю аркуша одним рядком — прізвище та повне ім’я автора (авторів)

українською мовою; науковий ступінь, вчене звання чи інша інформація, що стосу-ється наукової діяльності автора (авторів); назва установи, організації, де працюєавтор (автори);

2) з лівого краю аркуша вгорі — УДК; 3) посередині наступного рядка — назва статті;4) з нового абзацу українською мовою анотація (3–4 речення);5) з нового абзацу ключові слова (до 6 слів або словосполучень) українською

мовою; 6) текст статті; 7) список літератури наводять згідно з ДСТУ 8302:2015, оформлюють як прикін-

цеві примітки, тобто у [ ], відповідно до вимог до наукових праць. Також автор само-стійно перевіряє чи є у кожного використаного джерела літератури електроннийідентифікатор DOI. Якщо він є, то потрібно його вказати. Усі цитати автор зобов’яза-ний звірити з першоджерелами. Список літератури наводять у порядку згадування вроботі (не потрібно робити текстових посилань у написаному, лише цифри у квадрат-них дужках (наприклад [12, 43]);

8) після статті з нового абзацу — анотації: російською — прізвище та повне ім’яавтора (авторів), назва статті, текст анотації (3–4 речення), ключові слова (до 6 слівабо словосполучень); англійською — прізвище та повне ім’я автора (авторів), назвастатті, текст розширеної анотації (1–1,5 сторінки А4, 3000–5000 знаків), ключовіслова (до 6 слів або словосполучень); якщо стаття написана іншою мовою (польською,іспанською тощо) — прізвище та повне ім’я автора (авторів), назва статті, текст ано-тації мовою статті (3–4 речення), ключові слова (до 6 слів або словосполучень);

9) інформація про автора (авторів).У файлі статті на наступному аркуші подають відомості про автора (співавторів).Редакція лишає за собою право на редагування та скорочення рукописів. За до-

стовірність інформації та статистичних даних, які містяться в рукописах, відпові-дальність несе автор. Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. Редак-ція також лишає за собою право повертати матеріали авторам для виправлення ви-явлених помилок і доопрацювання, скорочувати та редагувати надані тексти. Статті,подані з порушенням вказаних вимог, не публікуються. Листування з дописувачамине ведеться. Автор, який подав матеріали до друку, вважається таким, що погоджу-ється на подальше безоплатне їх розміщення на сайті НДІ інтелектуальної власностіта Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Відтворення матеріалівжурналу або їхніх частин будь-якими засобами чи в будь-якій формі, зокрема і в Ін-тернеті, без письмового дозволу редакції журналу забороняється. Особисті немайновіправа є невідчужуваними та належать авторам статей. Майнові права інших авторівналежать цим авторам.

Більш детальна інформація на сайті — www.inprojournal.org

ДО ВІДОМА АВТОРІВ

ПЕРЕДПЛАТА

Ø À Í Î Â Í ² × È Ò À × ² !

Íà óêî âî-ïðàê òè÷ íèé æóð íàë «Òåîð³ÿ ³ ïðàêòèêà ³íòåëåêòóàëüíî¿âëàñíîñò³» âè õî äè òü îäèí ðàç íà äâà ì³ñÿ ö³. Ïåðåäïëà òèòè íà ø æóð -íà ë âè çìî æå òå â áóäü-ÿêî ìó ïî øòî âî ìó â³ää³ëåíí³ Óê ðà¿íè, à òàêîæçà äîïîìîãîþ ñèñòåìè WebMoney íà ñàéò³ ÄÏ «Ïðåñà» — www.presa.ua.

Ñïîä³âàºìî ñÿ, ùî íàø æóð íàë ñòà íå êîðèñíèì ïîì³÷íè êîì ó âàø³éñïðàâ³!

Ç ãëèáîêîþ ïîâàãîþ,ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ

Вартість передплати в 2019 році грн

Індекс 2 міс. 4 міс. 6 міс. 12 міс.

Фізичні та юридичні

особи23594 250 500 1000 1500

2019 Subscription prices in UAH

Index 2 months 4 months 6 months 12 months

Idividuals and legal

bodies23594 250 500 1000 1500

Передплату можна оформити за «Каталогом видань України«Преса поштою»:

•на сайті ДП «Преса» www.presa.ua;•на сайті АТ «Укрпошта» www.ukrposhta.ua;•у відділеннях поштового зв’язку;•в операційних залах поштампів;•в пунктах приймання передплати.


Documents

Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë 2 (106) 2019 · 2019. 5. 22. · УДК 347.(77+78) 2 (106) 2019 © Науководослідний інститут інтелектуальної