травЕнЬ 2016 № 2 (32)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАГ А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. КиєваУкраїнської Православної церквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеник

головний редактор Денис Репік

редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку25.04.2016Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

ПАСХ АЛЬНЕ ПОСЛАННЯПредстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ОНУФРІЯ

архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної ЦерквиХРИСТОС ВОСКРЕС!Всіх Вас, всечесні архіпастирі і пастирі,

боголюбиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри — улюблені чада нашої Святої Укра-їнської Православної Церкви, сердечно поздоровляю з найбільшим нашим християн-ським Празником — з Празником Світлого Воскресіння Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

Воскресіння Христове стало тріумфом, завершуючим спасительний подвиг Втіле-ного Сина Божого. У Воскресінні Христовому звершилося те, заради чого прийшов на землю Бог: спустошене пекло і відібрана влада у диявола і сила у смерті. У Воскресінні Хрис-товому для людини відкрилися двері солод-кого і прекрасного Раю, для якого людина була створена Богом, в якому людина колись перебувала, але який людина загубила — через неправду, яку людина прийняла в свою душу і яка спотворила внутрішній світ людини і зробила людину неспроможною жити в Раю.

Самими щасливими у Воскресінні Христо-вому стали наші Прабатьки Адам і Єва, бо вони колись особисто вкусили солодощі рай-ського блаженства, а потім загубили його. Скорбота про втрачений Рай, яка багато тисячоліть пригнічувала наших Прабатьків, була глибшою і важчою від скорботи всіх зем-нородних, які бачили загублений Рай тільки очима своєї віри. Тому, хоча у Воскресінні Христовому зраділо і звеселилось усе Боже творіння (Канон Св. Пасхи, п. 9), але немож-ливо виміряти межі радості наших Прабать-ків, які вкусили колись райського життя не вірою свого серця, а живим досвідом свого особистого життя.

У ті трагічні дні, коли, після Свого розп’яття руками беззаконних (Діян. 2: 23), Спаситель перебував «во гробе плотски, во аде же с душею яко Бог» (тропар часів Пасхи), важкі думки і почуття наповнили серця тих Послідовників Христових, які були очевидцями того, що звершилось на Голгофі з їх улюбленим Учителем і Господом (Ін. 13: 13). Але скоро їх смуток перетворився на радість. Спочатку Ангел сказав Жонам-Мироноси-цям, які прийшли до гробу Спасителя: ви шукаєте Іісуса розп’ятого? Його немає тут — Він воскрес! (Мф. 28: 5–6). Мироносиці спо-вістили про це Апостолам, а потім Сам Воскреслий Спаситель багато разів з’являвся Своїм Послідовникам і Учням, розмовляв з ними і показував їм руки і ноги і ребра Свої (Ін. 20: 20) як свідчення того, що страждання і смерть Спасителя на Голгофі завершилися світлим і славним Його Воскресінням.

Звістка про Воскресіння Христове, як світла блискавка, облетіла спочатку Іудею, потім сусідні країни, а після — весь світ. Віра у Христа Розп’ятого і Воскреслого давала людям сили перемагати зло і духо-вно вдосконалюватися. Віра у Воскреслого Христа відкрила людям можливість знайти Істину, ту вічну Божественну Істину, яка робила і робить людей вільними і щасли-вими у повному і справжньому змісті цих слів. Христос подарував людям можливість ще тут, на землі, під час цього короткочас-ного життя, особисто зустріти Його як вічного Бога, реально прийняти Його в свою душу і насолоджуватися спілкуван-ням із Ним, як колись Адам насолоджу-вався спілкуванням з Богом в Раю. Ця таєм-нича зустріч з Христом у різних людей звершувалася по-різному. Одні зустрічали Христа в юному віці, — як ті діти, які колись супроводжували Христа як Переможця смерті і взивали Йому: «Осанна», коли Він славно входив до Єрусалима. Другі зустріли Спасителя уже в зрілому віці, як, напри-клад, Апостоли, Жони-Мироносиці та інші Учні, які супроводжували Спасителя під час Його земного спасительного служіння. Інші ж, і це переважна більшість людей, зустріли Христа наприкінці свого земного життя, як це було у Симеона Богоприїмця і у благорозумного Розбійника.

А чи відбулася таємнича зустріч з Воскреслим Христом у нас? Чи прийняли ми Христа у своє серце? На це запитання кожен із нас відповісти може тільки сам за себе. Якщо в душі людини палає вогонь любові до Бога і до ближнього, якщо людина в душі своїй примирилася зі своєю

совістю і совість їй ні в чому не докоряє, — це означає, що людина зустріла Христа, і Христос Господь, разом з Небесним Отцем, створив у серці цієї людини для Себе оби-тель (Ін. 14: 23).

А що робити нам, хто ще не удостоївся честі особисто зустріти Христа? Нам треба прикладати більше зусиль і старанності для того, щоб стверджувати своє життя на заповідях Христових. Чим глибше заповіді Христові проникають в життя людини, тим більше шансів у неї особисто зустріти Христа, вмістити Його в своє серце і, в міру своєї моральної чистоти, ще за свого зем-ного життя насолоджуватись благами май-бутнього віку.

Чим більше серед нас буде таких людей, які через своє благочестиве життя удостої-лись честі особисто зустрітися з Христом, тим більше серед нас буде миротворців, які своїм словом і навіть просто своєю присут-ністю будуть вносити в наше неспокійне і збентежене людське суспільство жадану прохолоду Божественного миру.

З такими роздумами і почуттями ми зустрічаємо Празник Преславного Христо-вого Воскресіння, і, смиренно дякуючи сво-єму Спасителеві за священний дар вічного життя, ми молимось, щоби Спаситель наш і Господь Іісус Христос благословив нашу Українську землю і наш народ, щоби Гос-подь умиротворив усіх нас і навчив, як нам об’єднатися навколо Істини, Якою явля-ється Сам Христос (Ін. 14: 6), щоби ми, об’єднані один з одним союзом Божествен-ної любові, успішно долали труднощі і складнощі, якими наповнене земне життя людини.

Ще раз сердечно поздоровляю усіх вас, дорогі брати і сестри, зі світлим Празником Преславного Христового Воскресіння, з Великим Днем Христової Пасхи. В ім’я цієї великої Перемоги Життя над смертю, обі-ймемо один одного, простімо один одному і всі разом — єдиними устами і єдиним сер-цем — заспіваймо священний Гімн пере-можного Христового Воскресіння: «Хрис-тос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даро-вав». Амінь.

ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!Смиренний Митрополит Київський

і всієї України

Пасха Христова, 2016 р.м. Київ

Христос Воскрес! Знову і знову цим пасхаль-

ним вітанням християни всього світу засвідчують подію вселенського маштабу: пустий Гроб Христа став колискою нового життя. Від апостольских часів і до сього-дення Церква проповідує Воскресіння Христа, не лише, як Євангельский факт – а як знакову та доленосну подію в історії людства, яка наповнює її змістом. Воскресінням Христовим розкривається сенс буття світу та визнача-ється ціль життя кожного з нас. Подвигом Спасителя смерть втратила свою владу над людиною. Христос Воскрес і засвідчив цим, що смерть – це не кінець життя, а перехід у життя вічне, Божий дар якого, даний був людині, але зневажений та осквернен-ний в Адамі, він знову даро-ваний Христом.

З вірою у Воскресіння Сина Божого, для кожного христия-нина нерозривно пов›язаний обов›язок піднестись над сує-тою буденності, розбрату та життєвих негараздів у свому шляху слідування за Спасите-лем, оскільки всі ми покликані на подвиг жертовного слу-жіння та діяльної любові до наших ближніх.

Сповнюючись радістю во Христі, в цей великий і святий День, дорогі браття та сестри, прийміть моє вітання зі Світ-лим Христовим Воскресін-ням! Щиро бажаю, щоб радість цих пасхальних днів незмінно зігрівала і втішала нас, надихаючи на звершення справ богоугодного життя та допомагала завжди берегти, так особливо жаданну в сього-дення, «єдність духу в союзі миру» (Єф. 4;3).

Протоієрей Ярослав Шовкеник.

Настоя-тель храму

на честь преподобного

Сергія Радонезького,благочинний

Солом’янського району,

шеф-редактор газети «Солом’янка православна».

новини благочиння2

№ 2 (32), травень 2016

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ВІДВІДАВ ВІДДІЛЕННЯ ОНКОГЕМАТОЛОГІЇ НДСЛ «ОХМАТДИТ»

10 березня 2016 року, благо-чинний Солом’янського

району, заступник голови Місії соціальної допомоги дітям

Української Православної Церкви протоієрей Ярослав Шовкеник спільно з керівни-ком Операційного центру Бер-лін-Веддінг доктором меди-цини Фіалковським А.М. та фірмою Henri Shein Medical GmbH передали відділенню он ког ем атолог і ї Н ДС Л «ОХМАТДИТ» гуманітарну допомогу у вигляді необхід-ного медичного обладнання, медпрепаратів та речей побу-тового вжитку необхідних для закладу.

ВІДБУЛОСЬ ЧЕРГОВЕ ЗІБРАННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ

23 березня, за благословен-ням Блаженнішого Митропо-лита Онуфрія, на парафії пре-подобного Сергія Радонезь-кого відбулось зібрання духо-венства Солом’янського благо-чиння, яке очолив благочин-ний району протоієрей Ярос-лав Шовкеник. На зібранні було розглянуто ряд питань пов’язаних з говінням духо-венства Солом›янського бла-гочиння, заходами, які будуть присвячені черговій річниці Чорнобильської катастрофи та підготовкою до дня Святої Пасхи.

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ7 квітня, в день свята Благо-

віщення Пресвятої Богородиці, у нижньому храмі на честь бла-говірного князя Олександра Невського, головного собор-ного храму парафії на честь преподобного Сергія Радо-незького, була звершена свят-кова Божественна літургія. Богослужіння очолив благо-чинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні духовенства парафії. Після завершення богослужіння отець Ярослав звернувся до присутніх зі сло-вами проповіді та привітав вірян зі святом.

ВИСТАВКА «УКРАЇНА – ДІМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ»З 31 березня по 3 квітня,

у нижньому храмі на честь благовірного князя Олек-сандра Невського голов-ного храму парафії препо-добного Сергія Радонезь-кого, відбулась благодійна виставка «Україна – дім Пресвятої Богородиці». На виставці були представ-лені копії 100 чудотворних ікон Божої Матері зі всієї України.

ЄПИСКОП ЛЬВІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ФІЛАРЕТ ЗВЕРШИВ ЧИТАННЯ ВЕЛИКОГО ПОКАЯННОГО КАНОНУ

13 квітня, в середу 5-ї сед-миці Великого посту, в ниж-ньому храмі на честь благовір-ного князя Олександра Невського, головного собор-ного храму парафії на честь преподобного Сергія Радо-незького, єпископ Львівський і Галицький Філарет звершив читання Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Його Преосвя-щенству співслужили благо-чинний Солом›янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник і духовенство парафії.

Цього дня за богослужбо-вим уставом під час утрені

звершується читання Вели-кого канону преподобного Андрія Критського, який також прочитується в перші чотири дні першого тижня Великого посту. Особливістю цього богослужіння є читання житія преподобної Марії Єги-петської (пам’ять звершується 1 квітня за старим стилем), яка являє собою зразок істинного покаяння, боротьби з гріхом та великого милосердя Божого. Традиція читання канону преподобного Андрія Критського з житієм Марії Єгипетської була започатко-вана за часів VI Вселенського собору (кінець VII ст.).

СОБОРНА ЛІТУРГІЯ ТА ГОВІННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ

15 квітня, в п’ятницю 5-го тижня Великого Посту, за благословенням Блаженні-шого Митрополита Київ-ського та всієї України Онуф-рія, вікарний Київської Митрополії, керуючий Пів-денним Київським вікаріат-ством єпископ Васильків-ський Миколай звершив літургію Передосвячених дарів у нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського, голов-

ного соборного храму парафії на честь преподобного Сергія Радонезького Солом’янського благочиння міста Києва.

Його Преосвященству спів-с л у ж и л и бла г оч и н н и й Солом’янсь кого району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник і духовен-ство благочиння. Перед почат-ком літургії священнослужи-телі підійшли до сповіді, яку прийняв духівник благочиння протоієрей Сергій Дегтярьов.

Свята 3

№ 2 (32), травень 2016

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

АРТОСПасхальное богослуже-

ние в своем чинопо-следовании, священно-

действиях и символике при-звано передать радость Вос-кресения Христа и неизмен-ность пребывания Его с Церко-вью, а также торжество обнов-ленного творения. Одним из неизменных атрибутов пас-хальной службы, равно как и богослужений Светлой сед-мицы, является артос. Это слово целиком пришло в цер-ковный обиход с греческого языка, на котором оно обозна-чает «квасной хлеб». Артос в продолжении всей Светлой

седмицы занимает в храме самое видное место, вместе с  образом Воскресения Господня, а в заключение пас-хальных торжеств, раздается верующим. Эта традиция очень древняя и своими исто-ками она уходит еще в апо-стольский век.

В сороковой день по Воскре-сении Спаситель вознесся на небо. Ученики и последователи Христовы находили утешение в молитвенных воспомина-ниях о Господе — они припо-минали каждое Его слово, каж-дый шаг и каждое действие. Кроме общих молитвенных собраний, на котрых вспоми-нались события Тайной Вечери и христиане причащались Тела

и Крови Христовых, готовя обыкновенную трапезу, апо-столы, первое место за столом оставляли невидимо присутст-вующему Господу и полагали на это место хлеб. Подражая апостолам, первые пастыри Церкви установили в праздник Воскресения Христова пола-гать в храме хлеб, как в види-мое выражение того, что пострадавший за нас Спаси-тель сделался для нас истин-ным хлебом жизни. На артосе изображено Воскресение Хри-стово или Крест, на котором виден только терновый венец, но нет Распятого — как знаме-

ние победы Христовой над смертью.

Освящается артос в первый день Святой Пасхи на Литур-гии, после заамвонной молитвы. Священник перед Царскими вратами совершает каждение артоса, после чего читает особое, составленное для этого молитвословие и окропляет его святой водой. После освящения аналой с артосом ставят на солее пред образом Спасителя, где он находится в течение всей Свя-той седмицы, до субботы. Тогда, после окончания литур-гии, священник читает молитву на раздробление артоса и он раздается верую-щим при целовании Креста.

ПАСХ А КРАСНАЯ, ПАСХ А, ГОСПОДНЯ ПАСХ А!

Воскресение Христово, является главным цер-ковным праздником,

как поется в церковных песно-пениях, «праздником праздни-ков и торжеством из тор-жеств». Пасха всегда праздну-ется в воскресенье и поэтому приходится не на определен-ное число, а на разные даты. Евангелисты повествуют о крестной смерти Спасителя в пятницу, накануне еврейской Пасхи, и о том, как испросив-ший у Пилата тело Спасителя Иосиф Аримафейский, член синедриона, но тайный ученик Христа, похоронил тело Его в пещере. Но когда по прошест-вии субботы благочестивые жены-мироносицы пришли ко гробу Спасителя, чтобы пома-зать тело Его благовониями, они увидели гроб пустым, а во гробе юношу в белой одежде, который сидел на правой сто-роне. Он сказал им: «Не бой-тесь, ибо знаю, что вы ищете Иисуса распятого; Его здесь нет – Он воскрес, как сказал… Пойдите скорее, скажите уче-никам Его, что Он воскрес из мертвых и предваряет вас в Галилее; там Его увидите» (Мф. 28: 5–7).

Святоотеческое богословие, посвященное Воскресению Спасителя, напрямую связано с апостольской традицией. Уже на рубеже I и II веков в древнейшей евхаристической молитве, помещенной в Дидахе, первые христиане бла-годарят Отца Небесного за «бессмертие», которое Он «открыл через Иисуса, Сына Своего». В это же время свя-щенномученик Игнатий Бого-носец выступает против ухо-дящего корнями в гностицизм докетизма (учения, в котором

отрицалась реальность физи-ческого тела Иисуса Христа и, соответственно, Его страдания и воскресение признавались только кажущимися). Христос, подчеркивает священномуче-ник Игнатий, «пострадал истинно, как истинно и вос-кресил Себя, а не так, как гово-рят некоторые неверующие, будто Он пострадал при-зрачно». Апеллируя к еван-гельским фактам явления вос-кресшего Христа, он указы-вает, что Христос по Воскресе-нии ел и пил с учениками, «как имеющий плоть, хотя духовно был соединен с Отцом». Он, по словам священномученика Игнатия, давал апостолам ося-зать Себя, чтобы те убедились, что Он «не дух бестелесный».

Особое внимание святооте-ческая мысль обращает на выражение «первенец из умер-ших», которым апостол Павел именует воскресшего Христа (I  Кор. 15: 20). При этом свя-тые отцы соотносят это выра-жение с именованием «послед-ний Адам», данным тем же апостолом Иисусу Христу (I Кор. 15: 45). Сравнивая вслед за апостолом двух Адамов, священномученик Ириней, епископ Лионский, отмечает, что Христос как новый Адам «возглавил все человечество, даруя нам спасение, так что потерянное нами в Адаме… мы опять получили во Христе Иисусе».

Размышляя над Воскресе-нием, святые отцы задаются вопросом: какая участь ожи-дала бы человечество, если бы христианство не увенчалось Воскресением его Основателя? По мысли святителя Григория, епископа Нисского, человече-ство в таком случае лишилось

бы самого главного – высшего смысла своего существования. Если смерть не побеждена Христом и «есть предел жизни», «если нет Воскресе-ния, то из-за чего труждаются и любомудрствуют люди», вступая в борьбу со злом и с аномалиями окружающего мира? Если мертвые не воскре-сают, «станем есть и пить, ибо завтра умрем!» (I Кор. 15: 32).

Победа Христа над смертью в святоотеческих творениях обычно изображается через Его победу над адом. Воскрес-ший Христос, говорит святи-тель Григорий Богослов, «отра-зил жало смерти, сокрушил мрачные затворы унылого ада и даровал свободу душам». Используя образный язык, преподобный Иоанн Дамаскин уподобляет смерть хищной рыбе, которая, подобно аду, заглатывает грешников. Ад, по мысли святителя Иоанна Зла-тоуста, «посрамлен» сошед-шим в него Господом, «умер-щвлен», «низложен» и «свя-зан». Этот же святитель и ярче других, в своем огласительном слове, которое читается на богослужении в пасхальную ночь, выразил всеобъемлю-щую радость, которой прони-зано светлое Воскресение Хри-стово: «Все, все войдите в радость Господа своего! И пер-вые, и последние, примите награду; богатые и бедные, друг с другом ликуйте; воз-держные и беспечные, равно почтите этот день; постивши-еся и непостившиеся, возвесе-литесь ныне! Трапеза обильна, насладитесь все! Телец упитан-ный, никто не уходи голод-ным! Все насладитесь пиром веры, все воспримите богат-ство благости!»

традиції4

№ 2 (32), травень 2016

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ИКОНОГРАФИЯ ВОСКРЕСЕНИЯ ХРИСТОВА

Воскресение Христа – величайшее событие в истории человечества и в жизни Церкви. Это основа и содержа-ние всего христианского вероучения. Но это и единственное событие, из опи-санных в Евангелии, которое не имеет иконографического изображения. Иконы Воскресения Христова нет! Да и быть ее не может, поскольку само собы-тие Воскресения совершилось в тайне и всегда будет тайной, непостижимой для человеческого ума. Первые из людей – жены-мироносицы, узнают о совершившемся уже от явившегося ангела. Евангельское описание этого события, в дальнейшем и станет ключе-вым сюжетом в иконографии Воскресе-ния.

Образ «Жены-мироносицы у Гроба Господня» является чрезвычайно попу-лярным во всех видах искусства – как в монументальной живописи (мозаика и фреска), так и в книжной миниатюре и прикладном искусстве. Популярность сюжета обусловлена его значением во всей евангельской истории: жены-мироносицы, нашедшие гроб пустым, являются первыми свидетелями Хри-стова Воскресения. Победа над смертью и радость о совершившемся, которую благовествует ангел мироносицам, – вот, что привлекало христиан-ских мастеров и побу-ждало вновь и вновь изображать это событие.

Одним из древней-ших сохранившихся памятников, в котором в с т р е чае тся сцена «Жены-мироносицы у Гроба Господня», явля-ется пластина из слоно-вой кости, которая дати-руется IV веком. На ней этот сюжет располага-ется под сценой Вознесе-ния. Три святые жены изображены в правом

нижнем углу, перед храмом Гроба Господня, стоящим на груде камней, на которой восседает ангел в виде юноши без крыльев. Двери храма закрыты. В целом здание восходит к античным образцам и можно без труда установить его связь с римскими мавзолеями, архитектура кото-рых повлияла на христианские центрические храмы и мемори-альные постройки. По сторонам от храма стоят двое стражей. Один из них спит и его лица не видно; а у другого стража, в характерной римской одежде, в левой руке находится копье – напоминание о прободении ребра Спасителя после распя-тия. Для передачи диалога между ангелом и мироносицами мастер использовал античный жест речи – поднятую руку с двумя прямыми пальцами. Изо-бражение жен-мироносиц зача-стую располагалось не только вместе с Вознесением, но и с другими сюжетами, иллюстрирующими послед-ние события в земной жизни Христа.

К ранним памятникам IV века отно-сится также плакетка (памятная

дощечка) , хранящаяся в Британском музее. Гробница на ней изображена уже как покинутая Спасителем: одна двер-ная створка открыта, а из-за неоткры-той створки, украшенной львиной голо-вой с кольцом в зубах, виднеется сарко-фаг. Видимо, святые жены еще не знают о свершившемся: их мягко склоненные головы и руки, поднятые к лицу, пере-дают чувство печали. Здесь мастер показал сам факт прихода женщин ко гробу, но не получение ими вести от ангела.

Совсем иной тип изображений свя-того гроба по форме и стилю встреча-ется на ампулах Монцы (небольших серебрянных сосудах в которых храни-лись благововния или святая вода. Самое большое собрание таких ампул находится в итальянском городе Монца, пригороде Милана). Они изготавлива-лись непосредственно в Иерусалиме и были лишены античной основы. Поскольку техника их изготовления примитивна, изображения условны, без заднего плана и деталей, то о копирова-нии художниками внешнего облика сооружения говорить не следует. Архи-тектура Гроба на ампулах имеет различ-ные варианты, но в целом сводится к тому, что сооружение представляло собой близкий к квадрату прямоуголь-ник с треугольным фронтоном, кото-рый венчает крест. Иногда оно имело

античные колонны с базами и капите-лями, а иногда вход в гробницу был показан в виде двустворчатых дверей с решеткой.

Другим, не мение известным, иконо-графическим сюжетом Воскресе-ния Христова является изображе-ние «Сошествие во ад». Иконогра-фия «Сошествия во ад», как образа Воскресения, получила сложившу-юся форму к X веку. Наиболее ран-ние примеры известны по миниа-тюрам из Евангелия от Иоанна, читающегося на Пасху. Спаситель, окруженный сиянием славы, с кре-стом в левой руке, сходит в темную пещеру ада и выводит Адама и Еву из гробов в виде саркофагов. В пещере ада лежат сорванные с петель двери, на которых стоит Христос, часто они располагаются крестообразно. Рядом со Христом изображается указывающий на Него святой Иоанн Предтеча со

свитком в руке, а по сторонам от Адама и Евы изображаются ветхозаветные пра-ведники.

Литературной основой композиции «Сошествие во ад» являются апокрифи-ческие тексты; наиболее полное отраже-ние в иконографии получили «Еванге-лие Никодима» и «Слово Евсевия о сошествии во ад святого Иоанна Пред-течи».

В конце XIV столетия иконо-графия Пасхи, основанная на апокрифических повествова-ниях, обогащается мотивами, почерпнутыми из аскетической литературы; количество лиц на иконах увеличивается. В ореоле вокруг Христа изображаются ангелы со светильниками, с названиями добродетелей и с копьями, которыми они пора-жают демонов в пещере ада; над демонами написаны названия пороков, побеждаемых соответ-ствующими добродетелями. Следовательно, Воскресение Христово изображается как победа над смертью и ее причи-ной – грехом.

В XVII столетии получает рас-пространение усложненная иконогра-фия праздника, где помимо «Сошествия во ад» изображается «Восстание Христа от гроба», а также и ряд сцен от страст-ных сюжетов до Вознесения. Как и в ранневизантийских памятниках, в этих композициях на первый план выходит историческое повествование. Христос, окруженный ореолом славы, изобража-ется дважды: над открытым гробом с пеленами и сходящим в ад.

В дальнейшем композиция «Сошест-вие во ад» вытесняется композицией «Восстание Христа от гроба». Следуя западноевропейским гравюрным и живописным образцам, художники изображают Христа без одежды, в пре-поясании, с победным знаменем в руке, стоящего над гробом в окружении облачного сияния. Эта иконографиче-ская композиция получила значитель-ное распространение в наших храмах достаточно поздно – в послепетровские времена.

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

Жены-мироносицы у гроба господня. (Слоновая кость. британский музей, 420-430 гг.)

распятие. Жены-мироносицы у гроба господня. (ампула. ризница собора в Монце, VI в.)

Жены-мироносицы у гроба господня. (баварский национальный музей, IV в.)

Сошествие во ад. (Фреска в соборе Протата. афон, XIII в.)