Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Фізичний факультет

Підготовка фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня

«МАГІСТР»

Спеціальність: 8.05080201 – Електронні прилади та пристрої

ЧЕРНІВЦІ 2012

Магістерська програма спеціальності8.05080201 – Електронні прилади та пристрої

Інформація про випускову кафедру

Для спеціальності 8.05080201 – Електронні прилади та пристроївипусковою є кафедра електроніки і енергетики ЧНУ. Завідувач кафедри –доктор фізико-математичних наук, професор Мар’янчук Павло Дмитрович.Викладацький склад кафедри: 3 доктори фізико-математичних наук,професори; 16 кандидатів фізико-математичних наук: 8 доцентів, 8асистентів.

Обґрунтування потреби підготовки магістрів спеціальності8.05080201 – Електронні прилади та пристрої

На сучасному етапі розвитку суспільства для становлення державиУкраїна необхідна всебічна та різностороння підготовка фахівців, спроможнихплідно працювати на промислових підприємствах, науково-досліднихустановах, у бізнесі та в навчальних закладах. Особливо це стосуєтьсяфахівців зі спеціальності «Електронні прилади та пристрої», котрі взмозізабезпечити входження України у лоно високорозвинутих у науково-технічному плані європейських країн; здійснювати організацію масовоговиробництва електронних приладів і пристроїв з підвищеними технічнимихарактеристиками, радіаційною та деградаційною стійкістю, температурноюстабільністю та надійністю, низькою собівартістю; забезпечувати виконаннястратегічних і середньострокових пріоритетних напрямів інноваційноїдіяльності в Україні; поповнювати внутрішній ринок конкурентноюнаукоємною продукцією та створювати умови виходу з нею на світовийринок. Наявність фахівців зі спеціальності «Електронні прилади та пристрої»буде всебічно сприяти економічній і фінансовій стабілізації роботипідприємств електронної промисловості України і, зокрема, Чернівецькогорегіону; зумовить появу нових електронних пристроїв і додаткових джерелелектроенергії; економію паливно-енергетичних ресурсів і, відповідно,зменшення економічної залежності України від інших енергетичних держав.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціальності8.05080201 – Електронні прилади та пристрої

Мета програми підготовки фахівця ОКР «Магістр» за спеціальністю8.05080201 – Електронні прилади та пристрої забезпечитифундаментальну теоретичну та практичну підготовку висококваліфікованихкадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійнихзавдань та обов’язків науково-дослідницького та інноваційного характеру вгалузі сучасної електроніки, здатності до самостійної науково-педагогічноїдіяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

Мета програми підготовки фахівця зі спеціальності 8.05080201 –Електронні прилади та пристрої:

− ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищійшколі, озброєння його сучасними психолого-педагогічнимитехнологіями, методами організації творчого пошуку майбутньогофахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретичнапідготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу іготовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії таметодики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти таінтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальноїметодології педагогічного знання та методики психолого-педагогічноїдіагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентівщодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики,розширення їх особистісного професійного досвіду організаціїбезперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи вумовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції вЄвропейський освітній простір;− формування знань про методи, засоби, форми, принципи викладаннятеоретичного та практичного курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі»;− вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведеннярятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій,катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних здією зброї масового ураження; теоретична й практична підготовкастудентів з питань організації захисту працюючих у народномугосподарстві;− формування базових уявлень студентів про інтелектуальну власність;орієнтування в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефективновикористовувати результати своєї творчої та технічної діяльності;− ознайомлення студентів з основними завданнями, принципами тадокументами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприянняоволодінню студентами методами та засобами запровадження вимогБолонської декларації у систему вищої освіти України;− надання студентам необхідного обсягу знань у галузі науковихдосліджень, підготовка їх до самостійного виконання наукової роботи,ознайомлення з формами звітів, методикою підготовки повідомлень,доповідей, наукових статей, курсових та дипломних робіт;− формування знань студентів про завдання охорони праці, законодавчіта нормативні акти по охороні праці, про небезпечність і характервпливу на організм людини шкідливих виробничих факторів, пропринципи нормування цих факторів, технічні засоби безпеки в умовахвиробництва та експлуатації електронного обладнання;

− формування у студентів знань про основні технологічні процесистворення мікроелектронних приладів на основі напівпровідниковихматеріалів та органічних полімерів;− формування у студентів професійних знань про принципи будовиелектронних пристроїв, технологію виготовлення тих чи іншихпроектних рішень, та вмінь моделювання та конструюванняелектронних приладів пристроїв;− надання студентам сучасних знань в галузі сенсорної електроніки,формування у студентів професійних знань про будову тафункціонування сенсорних приладів та пристроїв, їх класифікацію,основні характеристики, загальні закономірності та тенденції розвиткусучасного виробництва та використання сенсорних пристроїв;− формування у студентів професійних знань про автомобільні системина основі сучасних сенсорів для діагностики роботи двигунів іелектронних пристроїв охорони та навігації;− формування знань спеціалістів з методів одержання, кристалічноїструктури; кінетичних явищ; магнітних властивостей та впливуобмінної взаємодії носіїв заряду з d-електронами Mn на зонну структурунавпівмагнітних напівпровідників, які можуть використовуватись вспінтроніці;− вивчення будови органів та біологічних сигналів людськогоорганізму; ознайомлення з пристроями, які досліджують параметри цихсигналів і з їх аналізу встановлюється патологія чи нормальнефункціонування відповідного органу.

У результаті виконання даної програми студент-магістр має набутитаких компетенцій:знати:

− специфіку педагогіки та психології вищої школи як науки та галузіпрофесійної діяльності; понятійно-категоріального апаратуінтегрованого навчального курсу; принципи, методи, форми організаціїпедагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ;сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні;специфіку застосування новітніх технологій навчання у вищій школі;особливості управлінської діяльності у ВНЗ; психологічнізакономірності психолого-педагогічних умов ефективності організаціїпроцесу навчання і виховання у вищій школі.− психолого-педагогічні основи діяльності основних підрозділіввищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимогЄвропейського освітнього простору, основних методів профорієнтаціїстудентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальноїдіяльності студентів, методів і форм активізації самостійного науковогопошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічноїмайстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні

компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційнусистему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепціїстудента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог донього;− основи методики викладання як науки та навчальної дисципліни всистемі підготовки фахівців, теоретичні основи щодо організаціїнавчального процесу при викладанні фізико-технічних дисциплін;шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивченняфізики; особливості та специфіку викладання окремих розділів фізики;− характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайнихумовах мирного та воєнного часу;− способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій,катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;− порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин;− призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічноїрозвідки, дозиметричного контролю;− методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної(бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнутивнаслідок стихійного лиха та аварії;− основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства вНС;− основи організації і здійснення заходів щодо надання допомогипотерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні НС;− основні поняття, об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності;подвійну природу права на об’єкти інтелектуальної власності; основиправового захисту і правову охорону; підходи до оцінки і способикомерціалізації об’єктів інтелектуальної власності;− загальні засади формування і функціонування системи вищої освітита її інститути; хронологію та зміст подій з налагодженняспівробітництва України і ЄС; зміст основних документів Болонськогопроцесу, механізми адаптації законодавства України до законодавстваЄС;− основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС;специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи іАмерики; основні підходи, завдання, принципи та етапи формуванняЗони європейської вищої освіти; характерні особливості ЕСТS, базовіелементи системи; загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання збоку навчального закладу; структуру кредитів ЕСТS, їх призначення,зв'язок з академічним навантаженням студента; особливостіпризначення і присвоєння кредитів ЕСТS; зміст і призначення шкалиоцінювання ЕСТS; принципи, шляхи і засоби адаптації Європейськоїсистеми перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України;заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнівакредитації;− методологію і методику досліджень; понятійний апарат, методику

виконання та оформлення науково-дослідної роботи;− сутність охорони праці як системи заходів, які забезпечують безпеку іпрацездатність людини в процесі праці, про джерела і параметринебезпечних фізичних, хімічних і інших факторів в електроніці, провимоги до умов праці й організаційні та технічні методи запобіганняаварій, нещасних випадків, травматизму і професійних захворювань привиробництві електронних приладів;− способи виготовлення та очистки пластин і підкладок; методиконтролю якості в процесі виготовлення пластин і підкладок; методиформування топології мікроелектронних приладів; методи одержаннятонких плівок; епітаксійні процеси в технології мікроелектроннихприладів; методи одержання електронно-діркових структур; способиформування омічних контактів; матеріали і захист поверхнінапівпровідникових приладів, будову, властивості і класифікаціюполімерів; напівпровідникові і провідні полімери; молекулярнумікроелектроніку і мікроелектроніку; фізичні обмеження сучасноїмікроелектроніки; переваги молекулярної електроніки; електроннубудову атома і окремих органічних елементів; молекулярні провідники,як комплекси з переносом заряду; електропровідність сильно легованихполімерів; застосування органічних матеріалів; рідкі кристали і приладина їх основі; іонно-імплантовані полімери;− основні типові схемні рішення; принципи організації номенклатурита формування ряду номіналів електронних компонентів; основніхарактеристики серійних радіоелектронних компонентів; методискладання та розрахунку аналогових та цифрових електричних схем;− основні класифікаційні ознаки та класифікацію електроннихсенсорів; принцип побудови, основні експлуатаційні характеристики тасхеми вмикання сенсорних приладів та пристроїв; сфери та потребизастосування електронних сенсорів;− характеристики основних первинних перетворювачів інформації дляавтомобілів; фізичні основи роботи сенсорів і бортових електроннихсистем автомобіля; тенденції розвитку автомобільного бортовогоелектричного і електронного обладнання;− методи одержання, кристалічну структуру; кінетичні явища; магнітнівластивості; вплив обмінної взаємодії носіїв заряду з d-електронами Mnна зонну структуру навпівмагнітних напівпровідників та можливість їхвикористання в спінтроніці;− які сигнали присутні в людському організмі; методики дослідженнябіологічних сигналів; пристрої, якими вимірюються біологічні сигнали;різні види артефактів, які спотворюють сигнали і перешкоджаютьвстановленню правильного діагнозу, способи їх усунення;

розуміти:− фізико-хімічну сутність технологічних процесів виготовленнямікроелектронних приладів: механічної обробки напівпровідників ідіелектриків, очистки пластин і підкладок, забезпечення топології,отримання плівок, формування напівпровідникових шарів і переходів,

електронні властивості молекулярних матеріалів і можливості їхзастосування в електроніці;− принцип роботи та специфіку схемотехнічного моделюваннярозроблюваних пристроїв; фізику теплових процесів та методикурозрахунку теплового режиму роботи компонентів схеми; методикурозрахунку аналогових та цифрових схем;− фізичну сутність явищ і процесів, що використовуються в роботіприладів та пристроїв сенсорної електроніки; взаємозв’язок міжтехнологічними, функціональними і споживчими властивостямиприладів і пристроїв сенсорного типу;− фізичні процеси у первинних перетворювачах інформації;закономірності використання сенсорів різного типу для одержанняданих про роботу функціональних вузлів автомобіля;− фізичні процеси, які відбуваються в організмі і як їх можна вивчатиза допомогою сигналів медичної апаратури; принципи роботи та основніхарактеристики пристроїв для досліджень сигналів;

вміти:− проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальнупрограму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу;− організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їхсамостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати йпроводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття,застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми таметоди педагогічної діяльності, керувати процесом особистісногорозвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів;забезпечувати управління ВНЗ; використовувати педагогічний досвідзарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботузі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання,самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденціїрозвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системивітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему;− підбирати зміст лекційних чи практичних занять; розроблятиструктуру лекційних, практичних та лабораторних занять; здійснюватисистему оцінювання знань, умінь та навичок студентів у процесівивчення фізико-технічних дисциплін;− практично здійснювати заходи захисту населення від наслідківаварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброїмасового ураження;− оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку,яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії;− керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних таінших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньоїспеціальності;− розпізнавати порушення своїх прав на результат інтелектуальноїдіяльності та захищати їх; правильно оцінювати об’єкти інтелектуальноївласності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав

інтелектуальної власності інших осіб;− аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку партнерства України з іншими державами;аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти урозвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі,Росії, Франції, США, Японії; здійснювати порівняльний аналіз системвищої освіти у країнах Європи; характеризувати чинники євроінтеграціївищої освіти; аналізувати зміст та послідовність дій для досягненняцілей Болонського процесу;− формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчальногозакладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.;− використовувати європейську систему «полегшеної шкалиоцінювання» навчальних досягнень студента; визначати сумісністьрізних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS;− відбирати та аналізувати необхідну інформацію, формулювати мету,завдання та гіпотезу, планувати та проводити експеримент, порівнюватийого результати з теоретичними обґрунтуваннями проблеми;формулювати висновки наукового дослідження;− користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;− правильно вибирати матеріали для виготовлення мікроелектроннихприладів; проводити виготовлення пластин і підкладок; проводитиочистку пластин і підкладок; вибирати травники для хімічної очисткипластин і підкладок; здійснювати процеси нанесення речовин напідкладку; пояснити одержання структур методами дифузії та іонноїімплантації; пояснити необхідність проведення захисту поверхнінапівпровідникових приладів; пояснити фізичну суть створенняприладів на основі органічних матеріалів; приводити схеми будовимолекулярних транзисторів, випрямлячів; охарактеризуватиперспективність застосування органічних матеріалів в різнихелектронних пристроях; користуватися технологічним обладнанням длявиготовлення напівпровідникових приладів;− застосовувати типові схемні рішення при конструюванні електроннихпристроїв; ефективно проводити аналіз існуючої елементної бази івибирати найбільш оптимальні компоненти в нових розробках; вибиратиоптимальну топологію приладу та розраховувати елементи схеми;моделювати роботу електричної схеми застосовуючи ЕОМ; грамотнорозраховувати тепловий режим схеми та систему тепло відводу;− пояснювати доцільність використання приладів сенсорного типу,планувати проведення вимірювань і володіти загальними засобами їхобробки; використовувати прилади сенсорної електроніки длявизначення різних фізичних величин;− аналізувати можливості покращення характеристик приладів іпристроїв сенсорного типу, аналізувати можливості створення новихприладів з покращеними характеристиками у зв’язку з постійнимзбільшенням степені інтеграції електронних пристроїв і зменшеннямрозмірів характеристичних елементів;

− застосовувати первинні перетворювачі інформації в системахавтоматичного керування вузлами автомобіля; проводити аналіз роботиавтомобільних сенсорів і діагностувати їх параметри;− використовувати ті чи інші напівмагнітні напівпровідники (взалежності від їх специфічних властивостей і ефектів в цих матеріалах) втих чи інших приладах спінтроніки;− при роботі з медичними пристроями розпізнавати реальні сигнали,які несуть діагностичну інформацію та завади, яких необхіднопозбутись; усувати фізичні артефакти, які спотворюють відомості простан органу.

Прогнозування подальшої діяльності: підготовка магістра спрямованана його адаптацію до конкретної науково-дослідної та виробничої діяльностів освітніх, науково-дослідних та виробничих інституціях, а також є базоюдля продовження навчання в аспірантурі та підготовки професорсько-викладацького складу для кафедр з напряму підготовки «Електронні пристроїта системи» (за спеціальністю 8.05080201 – Електронні прилади та пристрої)у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації.

Зміст підготовки фахівця за ОКР «Магістр» спеціальності8.05080201 – Електронні прилади та пристрої

№п/п Назва дисципліни К-сть

годинК-сть

кредитівІ. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Дисципліни нормативної підготовки1. Педагогіка та психологія вищої школи 108 32. Методика викладання фізико-технічних

дисциплін у вищій школі 54 1,5

3. Цивільна захист 36 1Дисципліни самостійного вибору ВНЗ

4. Інтелектуальна власність 36 15. Вища освіта і Болонський процес 36 1

ІІ. Цикл природничо-наукової підготовки1. Основи наукових досліджень та організація

науки72 2

ІІІ. Цикл професійної та практичної підготовкиДисципліни нормативної підготовки

1. Охорона праці в електроніці 36 12. Мікроелектронні прилади та органічна

електроніка 180 5

3. Моделювання, проектування та технологіяприладів та пристроїв електронної техніки 216 6

4. Асистентська практика 432 125. Магістерська робота 360 10

Дисципліни самостійного вибору ВНЗ6. Електронні прилади та пристрої сенсорного

типу 162 4,5

7. Первинні перетворювачі інформації та джерелаживлення в автомобілі 162 4,5

Дисципліни самостійного вибору студента8. Напівмагнітні н/п - матеріали для спінтроніки 162 4,59. Біомедична електроніка (c/к на замовлення

підприємств і організацій) 108 3

Програми навчальних дисциплін для підготовки фахівцяза ОКР «Магістр» спеціальності

8.05080201 – Електронні прилади та пристрої

«ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»108 год. (3 кредити)

Форма контролю: екзаменВикладацький склад:Предик Аліна Анатоліївна – к.пед.н., доцент кафедри педагогіки та методики початковоїосвіти (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи).

Мета викладання дисципліни: ознайомлення студента, як майбутньоговикладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховногопроцесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічнимитехнологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця;засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовкастудентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності увищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнанняпроблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучаснихтенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхомопанування засад загальної методології педагогічного знання та методикипсихолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичокта вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічноїдіагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організаціїбезперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовахсучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейськийосвітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студентповинен оволодіти наступними компетенціями:

знання:- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі

професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованогонавчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічногопроцесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану іперспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфікизастосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостейуправлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання увищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищогонавчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботиу вищій школі України в контексті вимог Європейського освітньогопростору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів іформ активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові

особливості студентського віку, основні компоненти структури особистостістудента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірностіформування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладачаВНЗ і професійних вимог до нього.

вміння:- проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну

програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу;- організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх

самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати йпроводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття,застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми таметоди педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвиткустудентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечуватиуправління ВНЗ; використовувати педагогічний досвід зарубіжних вищихнавчальних закладів; організовувати виховну роботу зі студентами;здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію;аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і зарубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світовуосвітню систему.

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка тапсихологія вищої школи" передбачено 108год. (3 кредити), два модулі:модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи»,кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Кожен змістовий модульмістить навчальні елементи (НЕ) – теми лекційних занять.

Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль -екзамен.

Список змістових модулів та навчальних елементівМОДУЛЬ «ПЕДАГОІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука. Предмет педагогіки вищоїшколи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищоїшколи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи зіншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження.Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логікапедагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти вУкраїні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документипро вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів.Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвиткувищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес якзасіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна системаорганізації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.Управління вищою освітою в Україні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ«ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

НЕ 2.1. Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі. Сутність іструктура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесунавчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузьпедагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи.Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльностісуб’єктів навчального процесу.НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації. Змістосвіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі.Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищоїшколи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливостівикористання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристикаметодів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі . Характеристикаосновних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види,методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методикапідготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їхпідготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари,методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів.Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі. Поняття пропедагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використанняділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна(рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технологіїнавчання у ВНЗ.НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів.Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організаціїконтролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль.Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовийконтроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методисамоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичокстудентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальнаперевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльностістудентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішностістудентів. Рейтингова система оцінювання знань.НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю. Суть процесувиховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання вихованнястудентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципивиховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді.Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічневиховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне вихованнястудентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховноїроботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ«УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ»

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчальногозакладу. Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчальногозакладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховнимпроцесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищихнавчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ»

НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методипсихологічних досліджень. Психологія вищої школи як галузьпсихологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузямипсихологічних знань. Принципи, методи та методики психологічнихдосліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникненняпсихології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет,основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язокпсихологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань.Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку тастудентської групи. Психологічна характеристика студентського віку якперіоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризистудентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищийнавчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистостістудента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ«ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ІВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-

ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ»НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця звищою освітою у навчально-професійній діяльності. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистостістудента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальноїсфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості;в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г)формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показникпсихологічної готовності студента до професійної діяльності. Рольсамовиховання в професійному зростанні студента.НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єктвласної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальноїдіяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніхфахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів унавчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх

усунення.НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця звищою освітою. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітоюта мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізмиформування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання.Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальномузакладі та їх характеристика.НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховнимпроцесом у вищій школі. Освіта як система, характерні для неїособливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системоюосвіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ«ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ»НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльностіта особистості викладача вищої школи .Психологічний аналіз видівнауково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічнаструктура діяльності викладача.НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зістудентами. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії.Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі табар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів.Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика.НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічнійвзаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти впедагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумовизапобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Основна література до курсу1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури,

2003. – 316 с.2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-

рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. –

399 с.5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав»,

2007. – 352 с.6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993.7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005.8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.:

Скорпіон, 2000. - 120 с.9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому

навчальному закладі. - К., 199610. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі

підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с.11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі

куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288.

13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. -Тернопіль, 2001.

14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія.- 2002. - №3.

15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333с.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

54 год. (1,5 кредити)Форма контролю: екзамен

Викладацький склад:Головацький Володимир Анатолійович – доктор фіз.-мат. наук, професор кафедритеоретичної фізики (фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: викласти магістрантам основи формуваннязнань про методи, засоби, форми, принципи викладання теоретичного тапрактичного курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін увищій школі». У результаті вивчення курсу студент повинен набути такихкомпетенцій: знання про основи методики викладання як науки танавчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, теоретичні основищодо організації навчального процесу при викладанні фізико-технічнихдисциплін; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесівивчення фізики; особливості та специфіку викладання окремих розділівфізики; уміння підбирати зміст лекційних чи практичних занять; розроблятиструктуру лекційних, практичних та лабораторних занять; здійснюватисистему оцінювання знань, умінь та навичок студентів у процесі вивченняфізико-технічних дисциплін.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ

ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ»НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика

викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі».Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» як початковий етап формуваннявикладача фізико-технічних дисциплін «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі» в системі підготовки магістрантів.

НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу«Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі».Створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Методикавикладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». Вимоги таособливості створення навчально-методичного комплексу дисципліни.

НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системівивчення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у

вищій школі»: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторний практикум.Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі звивчення фізико-технічних дисциплін. Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знаньмайбутніх магістрів. Практичні та семінарські заняття як основа поглибленнятеоретичних знань та формування практичних умінь майбутніх магістрів.Характеристика методів і засобів навчання при вивченні фізико-технічнихдисциплін.

НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченніфізико-технічних дисциплін, активізація їх навчально-пізнавальноїдіяльності у процесі навчання. Перевірка та оцінювання знань, умінь танавичок студентів. Теоретично-методичні засоби самостійної роботи у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізико-технічнихдисциплін. Основи педагогічного контролю та основні форми йогоздійснення при формуванні знань студентів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІМЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання курсів загальної фізикиу вищій школі:

МЕХАНІКА. Способи описування руху систем матеріальних точок.Основні закони механіки.

МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА. Описування теплових процесів на макро- імікрорівнях. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та основнізакони термодинаміки і їх застосування.

ЕЛЕКТРИКА І МАГНЕТИЗМ. Електромагнітна взаємодія.Електродинаміка. Розповсюдження електромагнітних хвиль. Основні закониелектродинаміки, їх застосування.

ОПТИКА. Описування оптичних явищ на основі корпускулярно-хвильового дуалізму світла.

АТОМНА ФІЗИКА. Структура атома.Поглинання та випромінювання енергії.ФІЗИКА АТОМНОГО ЯДРА.

Радіоактивність. Структура атомних ядер. Ядерні реакції . Аналіз змісту таособливостей вивчення курсів.

НЕ 2.2. Методичні рекомендації до викладання курсів теоретичноїфізики у вищій школі: Теоретична механіка і основи механіки суцільнихсередовищ. Електродинаміка. Квантова механіка. Термодинаміка істатистична фізика. Аналіз змісту та особливостей вивчення курсів.

НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання спеціальних курсів.Аналіз змісту та особливостей вивчення.

НЕ 2.4. Методичні рекомендації до керівництва курсовими,дипломними та магістерськими роботами студентів. Аналіз змісту таособливостей вивчення.

Основна література до курсу1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібникдля викладачів, аспірантів, студентів магістратури.- К.: Кондор, 2008.- 272 с.2. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник.- К.: Центручбової літератури, 2007 .- 232с.3. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальнийпосібник.- К.: Вища школа, 2005.- 239с.4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти.- К., 1997.-63с.5. Валуев А.А., Зубицкая Э.Г., Яринина Е.Ф. Преподавание физики в высшей школе.- М.:Просвещение, 1984.- 375 с.6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2005.-486с.

«ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ»36 год. (1 кредит)

Форма контролю: залікВикладацький склад:Пасевич Світлана Петрівна – кандидат медичних наук, викладач кафедри безпекижиттєдіяльності (факультет фізичної культури та здоров’я людини).

Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною дисципліною, щовключається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язковоговибору.

Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «ЦЗ» визначенийдержавними вимогами (спільний наказ Міністерства освіти і науки України,Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захистунаселення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітетуУкраїни з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчанняз питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту увищих навчальних закладах України»).

Мета викладання дисципліни: теоретична й практична підготовкастудентів з питань організації захисту працюючих у народному господарстві;вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальнихта інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідківстихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масовогоураження.

У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції:а) знати:

- характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовахмирного та воєнного часу;- способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій,катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;

- порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин;- призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки,дозиметричного контролю;- методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної),біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха тааварії;- основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС;- основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілимі життєзабезпечення населення при виникненні Н С.б) уміти:- практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій,катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження;- оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку, якаможе виникнути в результаті стихійного лиха та аварії;- керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та іншихневідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯН.Е. 1.1. Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах (лекція)Роль і місце цивільного захисту у державній системі безпеки захистунаселення відповідно до Закону про цивільний захист України від 1993 та1999 років та закону України „Про правові засади цивільного захистунаселення ” від 2004 р. Організаційна структура єдиної державної системицивільного захисту. Основні заходи ЦЗ. Режим функціонування ЄДСЦЗ(єдиної державної системи цивільного захисту). Основні положенняміжнародного права.Н.Е. 1.2. Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив нажиттєдіяльність людей (практичне заняття)Надзвичайні ситуації мирного часу та характеристика осередків ураження.Характеристика осередків ураження, що виникають при застосуванні зброїмасового ураження: ядерний осередок; хімічний осередок; бактеріологічнийосередок.Н.Е. 1.3. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях (практичне заняття)Основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної,пожежної обстановки. Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановкипри аваріях і катастрофах на радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах тапри застосуванні сучасних засобів ураження. Методи виявлення івимірювання іонізуючого випромінювання. Розв’язування типовихситуаційних задач при оцінці обстановки. Прилади радіаційної та хімічноїрозвідки і дозиметричного контролю.Н.Е. 1.4. Захист населення в надзвичайних ситуаціях (практичне заняття)

Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.Захисні споруди цивільної оборони і вимоги, які пред’являються до них.Засоби індивідуального захисту населення. Евакуаційні заходи. Спеціальнаобробка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА

Н.Е. 2.1. Організація навчання населення з цивільного захисту, методикапроведення занять з цивільного захисту (практичне заняття)Основи навчання з ЦЗ; види навчань; основні напрямки і методи підготовки.Система навчання. Особливості занять з різними категоріями. Підготовкаробочих, службовців, студентів, учнів та населення з ЦЗ. Підготовкакерівного і управлінського складу з ЦЗ. Планування і організація навчання зЦЗ на об’єктах.Н.Е. 2.2. Організація і проведення заходів щодо надання допомогипотерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях(практичне заняття)Створення, завдання та функції аварійно-рятувальної служби. Основирятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Проведеннярятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Перша медичнадопомога в осередках ядерного, хімічного, біологічного ураження.Медичне, матеріальне та технічне забезпечення формувань ЦЗ.Н.Е. 2.3. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях (практичне

заняття)Дії населення в умовах стихійного лиха; режим захисту населення в умовахрадіоактивного забруднення; захист дітей від ЗМУ.

Основна література до курсу1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня

2004.2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці:

Рута, 2008. – 152 с.3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і

доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

Додаткова література1. Владимиров В.А., Михеєв О.С, Хмель СІ. та інші ГШ ЗС СРСР. Методика

виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуваннях (аваріях) атомнихелектростанцій. -М., 1989.

2. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв зурахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, науковікерівники: член кореспондент НАН України СІ. Дорогунцов і генерал-лейтенантВ.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України, 1995.

3. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" ВРУ, № 1281- XIV. - К., 1999.4. Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник.

- К.: Вища школа, 1989.5. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними

речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хіміко небезпечних об'єктах ітранспорті, Держгідромет СРСР.-М., 1991.

6. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97). МОЗ України. - К., 1997.

7. Положення "Про Цивільну оборону України", постанова КМУ, №299. - К., 1994.8. Положення "Про єдину державну систему запобігання та регулювання на

НС техногенного та природного характеру", постанова КМУ № 1198 від03.08.1998р. - К., 1998.

9. Положення "Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захистунаселення від наслідків Чорнобильської катастрофи", Указ Президента України№1005/96.

10. Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози тавиникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України № 284/99. - К.,1999.

11. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", постанова КМУ №1099. -К., 1998.

12. Положення "Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки танадзвичайних ситуацій постанова КМУ № 174 від 16.02.1998 р. - К., 1998.

13. Типове положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій тацивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольськоїміських державних адміністрацій, постанова КМУ № 1594. - К., 1998.

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»36 год. (1 кредит)

Форма контролю: залікВикладацький склад:Підкамінь Леонід Йосипович – к. фіз.-мат. наук, доцент кафедри оптики і спектроскопії(інженерно-технічний факультет).

Мета викладання дисципліни. Навчальна дисципліна формує базовіуявлення студентів про інтелектуальну власність. В курсі розглядаютьсяосновні поняття та об’єкти, що складають систему інтелектуальної власності,економічні аспекти, такі як оцінка та комерціалізація інтелектуальноївласності , а також правова охорона і правовий захист в юрисдикційній танеюрисдикційній формах. Набуті знання повинні дозволити майбутньомуфахівцю орієнтуватися в питаннях сфери інтелектуальної власності таефективно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності.

У результаті вивчення курсу студент має набути такихкомпетенцій

Знати: основні поняття, об’єкти та суб’єкти права інтелектуальноївласності; подвійну природу права на об’єкти інтелектуальної власності;основи правового захисту і правову охорону; підходи до оцінки і способикомерціалізації об’єктів інтелектуальної власності.

Вміти: розпізнавати порушення своїх прав на результатінтелектуальної діяльності та захищати їх; правильно оцінювати об’єктиінтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; непорушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.

Список навчальних елементівНЕ 1.1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої

діяльності людини. Мета і завдання курсу. Актуальність інтелектуальноївласності в сучасному суспільстві. Поняття інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності. Інтелектуальнавласність як право.

Еволюція інтелектуальної власності: еволюція промислової власності;еволюція авторського права і суміжних прав. Місце і роль інтелектуальноївласності в економічному і соціальному розвитку.

НЕ 1.2. Система інтелектуальної власності. Класифікація об'єктівправа інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності.Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державнасистема правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна системаінтелектуальної власності. Громадські організації з інтелектуальної власностів Україні. Міжнародні договори ВОІВ.

НЕ 1.3. Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності. Метаі принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промисловоївласності. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єктиінтелектуальної власності за кордоном. Процедура оформлення прав наоб'єкти промислової власності, основні положення Паризької, Бернської таРимської конвенцій, Мадридського договору.

НЕ 1.4. Економіка інтелектуальної власності. Особливості праваінтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність якнематеріальний актив. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальноївласності. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності. Методита послідовність оцінки об'єктів інтелектуальної власності. Життєвий циклоб'єкта інтелектуальної власності. Способи управління правамиінтелектуальної власності на різних етапах життєвого циклу.

НЕ 1.5. Захист прав інтелектуальної власності. Система захиступрав інтелектуальної власності та її призначення. Дії, що визнаютьсяпорушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми,порядки та способи захисту права інтелектуальної власності. Способизахисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий,цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна відповідальність запорушення прав.

Основна література до курсу1. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна

власність. Підручник. Х.: ВД“ІНЖЕК”, 2008. – 304 с.2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К: “Ін-т. ін

тел. Власн. І права”, 2005. – 108 с.3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Хрінком

Інтер, 1998. – 336 с.4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За

заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. – К.: ТОВ“Альфа-ПіК”, 2004. – 56 с.5. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.:

Хрінком Інтер, 2004. – 512 с.Додаткова література

1. Крайнєв П.П., Роботяго ва Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в Україні / За ред..П.П.Крайнєва. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 340 с.

2. Демченко Т.С., Охорона товарних знаків. – К.: Інститут держави і праваім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 184 с.

3. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учебное пособие. – М.:Дело, 2003. – 512 с.

4. Цыбульов П.Н. Оценка интеллектуальной собственности: Учебное пособие. – К.: Ин-тинтел. собств. и права, 2005. – 196.

5. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності - К.: Інститут інтелектуальноївласності і права, 2004. – 64 с.

6. Добриніна Г.П., Пархоменко В.Д. Патентна інформація і документація. Патентнідослідження – К.: Інститут інтелект-ої власності і права, 2004. – 96 с.

7. Цивільний кодекс України від 16.03.2003 № 435-IV.

«ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС»36 год. (1 кредит)

Форма контролю: залікВикладацький склад:Романюк Світлана Захарівна – к. пед. н., доцент кафедри педагогіки та методикипочаткової освіти (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи).

Мета викладання дисципліни: знайомити студентів з основнимизавданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонськогопроцесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобамизапровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинензнати: поняття «вища освіта», загальні засади формування і

функціонування системи вищої освіти та її інститути; хронологію та змістподій з налагодження співробітництва України і ЄС; зміст основнихдокументів Болонського процесу, механізми адаптації законодавства Українидо законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницькихпрограмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне таосвітнє поле; основні засади науково-технічного співробітництва України таЄС; специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи іАмерики; основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зониєвропейської вищої освіти; характерні особливості ЕСТS, базові елементисистеми; загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з бокунавчального закладу; структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок закадемічним навантаженням студента; особливості призначення і присвоєннякредитів ЕСТS; зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS; принципи,шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів(ЕСТS) у вищу освіту України; заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальнихзакладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

уміти: аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинниксоціально-економічного розвитку партнерства України з іншими державами;аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти урозвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі,Росії, Франції, США, Японії; здійснювати порівняльний аналіз системвищої освіти у країнах Європи; характеризувати чинники євроінтеграції

вищої освіти; аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілейБолонського процесу; - формувати зміст та структуру інформаційногопакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістовогокредиту та ін.; - використовувати європейську систему «полегшеної шкалиоцінювання» навчальних досягнень студента; визначати сумісність різнихсистем оцінювання зі шкалою ЕСТS.Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ»НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічногорозвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України зіншими державами. Європейський вибір України – невід'ємна складова їїподальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій зналагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавстваУкраїни до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення вУкраїні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС унаціональних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України уєвропейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного,соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурногорозвитку.НЕ 1.2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки. Формуваннясистеми вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови тазавдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії,Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України.Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти.Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи ізасоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз системвищої освіти у країнах Європи.НЕ 1.3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищоїосвіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Євроінтеграція яксоціально-економічний процес. Чинники євро інтеграції вищої освіти.Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти.Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав уБолонський процес. Основні документи Болонського процесу. Спільнадекларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освітичотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію іФранцію (Сорбонна, 25травня 1998 р.), Зона європейської вищої освіти:Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.),Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальнихзакладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30 березня 2001р.), Зонаєвропейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів,відповідальних за вищу освіту (Прага, 13-19 травня 2001 р.). Створеннязагальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції

Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.)НЕ 1.4. Основні завдання, принципи та етапи формування. Зониєвропейської вищої освіти. Гармонізація архітектури системи європейськоївищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальнівластивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможністьвищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищихнавчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій надоступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів,привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищоїосвіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання;запровадження кредитної системи; формування системи контролю якостіосвіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпеченняпрацевлаштування випускників та привабливості європейської системиосвіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу:прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняттясистеми двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання);запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) абоінших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів івикладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів івикладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприянняєвропейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів,модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя;спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних,активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зониєвропейської вищої освіти.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ«ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (ЕСТS)

У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИНЕ 2.1. Європейська кредитно-трансферна система та системанакопичення (ЕСТS). Характерні особливості ЕСТS. Базові елементисистеми: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів),взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використаннякредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основнідокументи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінокдисциплін. Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з бокунавчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок закадемічним навантаженням студента (години занять). Особливостіпризначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS:університетський координатор, факультетський координатор. Зміст таструктура інформаційного пакету навчального закладу, факультету,навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєнняступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу.

Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система«полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісністьрізних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системиперезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України. Стратегічнізавдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національнихкомпонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесущодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі.Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейськихдержав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу:адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у системувищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи(ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадженнякредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищихнавчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладахIII- IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схемпідготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадженнямодульної системи організації навчального процесу, системи тестування тарейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесуна базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів;введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючиграничний термін бюджетного фінансування; створення нового поколіннягалузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіківнавчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульноїсистеми організації навчального процесу; зарахування на навчання довищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконаленнянаявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програмнавчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійнихпрограм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягівкредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введенняінституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).НЕ 2.3. Запровадження кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України. Основні заходи зпідготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодозапровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесуу вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосуванняелементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи(ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи

управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України

за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття прокредитно-модульну систему організації навчального процесу як модельорганізації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю вимірунавчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частинуосвітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднанихнавчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП:інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищимнавчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізаціяіндивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальнимнавчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкалаоцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів.Нормування навчального навантаження студента і викладача. Особливостіпереведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхньогонавчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

Основна література до курсу1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон,

Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с.2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя.

– Тернопіль, 2004. – 384 с.3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження

в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво “Політехніка”, 2003.–200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. –208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація.Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми,перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я.Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник длястудентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко.– К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документиі матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли,ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-воЄвроп. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчаннявпродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

«ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ»72 год. (2 кредити)

Форма контролю: залікВикладацький склад:Ковалюк Захар Дмитрович – доктор фіз.-мат. наук, професор кафедри електроніки іенергетики (фізичний факультет).

Метою викладання дисципліни «Основи наукових досліджень таорганізація науки» є надання студентам необхідного обсягу знань у галузінаукових досліджень, підготовка їх до самостійного виконання науковоїроботи, ознайомлення з формами звітів, методикою підготовки повідомлень,доповідей, наукових статей, курсових та дипломних робіт.

Завдання вивчення дисципліни є висвітлення теоретичних основ,питань методики, технології та організації науково-дослідницької діяльності,тобто формування теоретичного й практичного підґрунтя для ефективного,кваліфікованого проведення наукових досліджень студентами, магістрами, яку процесі навчання у вузі, так і на практиці.

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивченнядисципліни. В результаті вивчення теоретичного курсу та виконаннядослідження за обраною тематикою студенти повинні:знати і розуміти: методологію і методику досліджень; понятійний апарат,методику виконання та оформлення науково-дослідної роботи;уміти: відбирати та аналізувати необхідну інформацію, формулювати мету,завдання та гіпотезу, планувати та проводити експеримент, порівнювати йогорезультати з теоретичними обґрунтуваннями проблеми; формулювативисновки наукового дослідження;набути навиків: складання звітів, доповідей та статей за результатамидослідження.Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІМІСЦЕ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ

ФАХІВЦІВ КАФЕДРИ ЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕНЕРГЕТИКИНЕ 1.1. Наука – продуктивна сила суспільства.

Предмет та поняття про науку, її сутність, історичні аспекти розвитку.Процес пізнання, його види та структура, понятійний апарат, зміст і функціїнауки. Наука як система знань, закономірності її розвитку. Гіпотеза, доказита формування теорій. Класифікація науки, взаємозв'язок між: трьомарозділами наукового знання: природознавством, суспільними (соціальними)науками і філософією. Організація наукової діяльності в Україні та в вищихнавчальних закладах. Наукові школи, їх головні ознаки.НЕ 1.2. Наукові дослідження — шлях, до розв'язання проблем методики.

Суть і основні види та етапи наукових досліджень. Об'єкт, предметнаукового дослідження. Науково-дослідницька діяльність студентів, напрямироботи та організаційна структура. Вибір теми та реалізація дослідження,визначення мети і задач наукового дослідження. Основні форми та етапинаукових досліджень студентів. Розробка структури проблеми. Послідовність

і конкретизація. Вивчення історичного аспекту проблеми. Попередній планта складання графіку роботи, план змісту роботи. Принцип системногопідходу в наукових дослідженнях: цілісність, всебічність, системоутворюючівідносини,субординація, динамічність. Розрахунок ефективності науково-досліднихробіт, її критерії та проблеми оцінки. Ефективність наукової діяльності увищому навчальному закладі.НЕ 1.3. Основи методологи науково-дослідної роботи.

Поняття про методологію досліджень, види та функції науковихдосліджень. Два рівні пізнання в методології наукових досліджень:емпіричний і теоретичний. Загальна і часткова методологія науки. Методи татехніка наукових досліджень, їх класифікація. Методи емпіричногодослідження. Методи теоретичного дослідження. Експеримент та йогохарактерні особливості в процесі дослідження. Аналіз і синтез, індукція ідедукція, історичний і логічний методи дослідження. Гіпотеза і докази унаукових дослідженнях. Способи встановлення істини: безпосередній іопосередкований.Стадії наукових досліджень: організаційна, дослідна, узагальнення,апробація, реалізація результатів.НЕ 1.4. Інформаційне забезпечення наукових досліджень.

Поняття, терміни та роль інформації в проведенні науковихдосліджень. Види та галузі інформації. Пошук вторинної документальноїінформації з теми дослідження, бібліографічні видання. Отримання і аналізпервинної інформації. Інформація в інформаційно-пошукових системахбібліотек та установах науково-технічної інформації. Вторинна інформація.Процес збору та аналізу наукової інформації. Бібліотечно-бібліографічніджерела інформації та автоматизовані системи обробки інформації на ЕОМ.Каталоги, їх види та характеристика. Техніка роботи з науковоюлітературою. Оформлення бібліографічного опису літератури та спискувикористаних джерел в процесі наукового дослідження.НЕ 1.5. Курсова, дипломна (магістерська) роботи: написання,оформлення, захист.

Форми завершення наукових досліджень у вищих навчальних закладахосвіти. Курсова (дипломна) робота: загальна характеристика, послідовністьвиконання, підготовчий етап, робота з текстом, оформлення. Керівництвокурсовою (дипломною) роботою, її рецензування та захист. Магістерська(дипломна) робота як кваліфікаційне дослідження. Оформлення документівна магістерську дипломну роботу. Етапи написання. Підготовка до захистудипломної роботи повідомлення про основні результати науковогодослідження. Характерні недоліки при виконанні дипломної роботи.НЕ 1.6. Оформлення та форми впровадження результатів науковогодослідження.

Сутність наукової публікації, її основні види, функції, кількість і обсяг.Наукова монографія, наукова стаття, тези наукової доповіді. Реферат.Доповідь. Методика написання тексту. Літературна обробка науковоготексту. Одиниці обчислення обсягу наукової роботи. Вимоги до тексту

наукової статті. Тон викладу. Особливості цитування. Редагування тексту іпідготовка його до друку. Типова структура рецензії (відгуку). Внесенняправок після рецензування. Підручник, навчальний посібник, вимоги донаписання та оформлення. Методика підготовки та оформлення публікацій.Надання грифу Міністерства освіти, науки, молоді і спорту України. Формизвітності при науковому дослідженні та апробації результатів дослідження.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІСУЧАСНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В

ОБЛАСТІ НАНОФІЗИКИНЕ 2.1. Розробка новітніх методик отримання наноматеріалів.

Наноматеріали для автономної енергетики. Нано-вугле-графітовіматеріали для формування катодів літієвих джерел живлення і електродівсуперконденсаторів.НЕ 2.2. Наноелектроніка.

Потенціальні ями, бар’єри і тунелювання. Квантоворозмірні ефекти.Особливості квантоворозмірних структур.

Основна література до курсу1. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. – Київ:

Видавничий Дім «Слово», 2004. – 240 с.2. Копаєва Є.В. Курс лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень».

Дніпропетровськ, 2010. – 112 с.3. Харрис П. Углеродные нанотрубы и родственные структуры. Новые материалы

ХХІ века. Москва: Техносфера, 2003. – 336 с.4. Мікроелектроніка і наноелектроніка. Вступ до спеціальності: навч. посіб. / Ю. М.

Поплавко, О. В. Борисов, В. І. Ільченко та ін. –К.: НТУУ «КПІ», 2010. – 160 с. –Бібліогр.: с. 157.

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ЕЛЕКТРОНІЦІ»36 год. (1 кредит)

Форма контролю: екзаменВикладацький склад:Парфенюк Орест Архипович – доктор фіз.-мат. наук, професор кафедри електроніки іенергетики (фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: Формування знань студентів про завданняохорони праці, законодавчі та нормативні акти по охороні праці, пронебезпечність і характер впливу на організм людини шкідливих виробничихфакторів, про принципи нормування цих факторів, технічні засоби безпеки вумовах виробництва та експлуатації електронного обладнання.Завдання вивчення дисципліни: надати знання студентам щодо науковогообґрунтування потенціальних небезпек, методів аналізу причин виробничоготравматизму, заходів безпечного проведення робіт і профілактикипрофесійних захворювань і отруєнь, організації охорони праці в галузяхгосподарства, які охоплюють виробництво і використання електронногообладнання.Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивченнядисципліни: знання про сутність охорони праці як системи заходів, які

забезпечують безпеку і працездатність людини в процесі праці, про джерела іпараметри небезпечних фізичних, хімічних і інших факторів в електроніці,про вимоги до умов праці й організаційні та технічні методи запобіганняаварій, нещасних випадків, травматизму і професійних захворювань привиробництві електронних приладів; уміння користуватися засобамиколективного та індивідуального захисту.Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІСИСТЕМА НОРМ БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПРАЦІ

НЕ 1.1. Основні поняття і визначення охорони праціНаукове і технічне забезпечення охорони праці. Структура і завданняохорони праці. Зв’язок охорони праці з правовими, економічними, технічними,медичними та іншими науковими дисциплінами.НЕ 1.2. Правові і нормативні основи охорони праціОснови законодавства про охорону праці. Закон України про охорону праці.нормативно-технічна документація. Системи стандартів безпеки праці.НЕ 1.3. Небезпечні й шкідливі виробничі фактори в технологіїнапівпровідниківХарактеристика токсичних речовин і хімічних реагентів. Норми безпекипроцесів синтезу, вирощування і обробки напівпровідникових кристалів.НЕ 1.4. Виробнича санітаріяКонтроль параметрів мікроклімату. Гранично допустимі рівніінтенсивності шуму та ультразвуку в виробничих приміщеннях. Нормибезпеки при експлуатації вентиляційних і ультразвукових установок.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІОХОРОНА ПРАЦІ В ЕЛЕКТРОННОМУ ПРИЛАДОБУДУВАННІ

НЕ 2.1. Заходи безпеки при рентгеноструктурному аналізі і орієнтаціїкристалівДози, біологічна дія та нормування рентгенівського випромінювання. Нормирадіаційної безпеки при експлуатації рентгенівських установок.НЕ 2.2. Вимоги безпеки до техпроцесів з використанням лазерноговипромінюванняЕнергетична експозиція та біологічна дія лазерного випромінювання приочищенні поверхонь кристалів і створенні електронних приладів. Нормибезпеки. Методи захисту.НЕ 2.3. Вимоги вакуумної гігієни в процесах нанесення плівок. Безпекасистем, працюючих під тискомВимоги до виробничих приміщень, вакуумних камер, матеріалів,інструментів, спецодягу. Техніка безпеки при роботі з ємностями зістиснутими вибухонебезпечними газами та зрідженими газами.НЕ 2.4. Техніка безпеки при проведенні процесів фотолітографіїВимоги безпеки при роботі на установках для нанесення шару фоторезисту,для суміщення і експонування, для проявлення фоторезиста і травлення.НЕ 2.5. ЕлектробезпекаДія електричного струму на організм людини. Технічні методи і засобизахисту від електричного струму.

Основна література до курсу1. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. — Вид.

2-е, стериотипне. — Львів: Афіша, 2000. — 348 с.2. Сєріков Я. О. Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих

закладів освіти. – Харків, ХНАМГ, 2007. - 227с.3. Охорона праці в промисловому виробництві: Навчальний посібник / Укл.: Грушка

О.Г., Грушка З.М. – Чернівці: Рута, 2008. – 80 с.4. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие для вузов. – М.:Высш. шк., 1995. –

320 с.5. Охрана труда в приборостроении / Под ред. К.Н. Ткачука. – Киев: Вища шк., 1980.

– 190 с.6. Охрана труда в радио- и электронной промышленности /Под ред. С.П. Павлова. –

М.: Радио и связь, 1985. –200 с.7. Павлов С.П., Губонина З.И. Охрана труда в приборостроении. – М.: Радио и связь,

1982. – 230 с.8. Охрана труда в электроустановках /Под ред Б.А.Князевского. – М.:Высш. шк.,

1980. – 290 с.Додаткова література

1. Нашельский А.Я. Производство полупроводниковых материалов. М.: Металлургия,1989. – 271 с.

2. Москальова В.М. Охорона праці. / Інтерактивний комплекс навчально-методичногозабезпечення, формат mht − Рівне: НУВГП , 2009, − 4,4мб.

3. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 252 с.

«МІКРОЕЛЕКТРОННІ ПРИЛАДИ ТА ОРГАНІЧНА ЕЛЕКТРОНІКА»180 год. (5 кредитів)

Форма контролю: екзаменВикладацький склад:Хомяк Володимир Васильович – к. фіз.-мат. наук, доцент кафедри електроніки іенергетики (фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: формування у студентів знань про основнітехнологічні процеси створення мікроелектронних приладів на основінапівпровідникових матеріалів та органічних полімерів.Завдання вивчення дисципліни – вивчення технології виробництваосновних базових елементів для створення сучасної електронної апаратури.Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивченнядисципліни. В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:– способи виготовлення та очистки пластин і підкладок;– методи контролю якості в процесі виготовлення пластин і підкладок;– методи формування топології мікроелектронних приладів;– методи одержання тонких плівок;– епітаксійні процеси в технології мікроелектронних приладів;– методи одержання електронно-діркових структур;– способи формування омічних контактів;– матеріали і захист поверхні напівпровідникових приладів,– будову, властивості і класифікацію полімерів;

– напівпровідникові і провідні полімери;– молекулярну мікроелектроніку і мікроелектроніку;– фізичні обмеження сучасної мікроелектроніки;– переваги молекулярної електроніки;– електронну будову атома і окремих органічних елементів;– молекулярні провідники, як комплекси з переносом заряду;– електропровідність сильно легованих полімерів;– застосування органічних матеріалів;– рідкі кристали і прилади на їх основі;– іонно-імплантовані полімери;розуміти:– фізико-хімічну сутність технологічних процесів виготовлення

мікроелектронних приладів: механічної обробки напівпровідників ідіелектриків, очистки пластин і підкладок, забезпечення топології,отримання плівок, формування напівпровідникових шарів і переходів,електронні властивості молекулярних матеріалів і можливості їхзастосування в електроніці;

уміти:– правильно вибирати матеріали для виготовлення мікроелектронних

приладів;– проводити виготовлення пластин і підкладок;– проводити очистку пластин і підкладок;– вибирати травники для хімічної очистки пластин і підкладок;– здійснювати процеси нанесення речовин на підкладку;– пояснити одержання структур методами дифузії та іонної імплантації;– пояснити необхідність проведення захисту поверхні

напівпровідникових приладів;– пояснити фізичну суть створення приладів на основі органічних

матеріалів– приводити схеми будови молекулярних транзисторів, випрямлячів;– охарактеризувати перспективність застосування органічних матеріалів

в різних електронних пристроях;– користуватися технологічним обладнанням для виготовлення

напівпровідникових приладів.Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІМЕТОДИ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ОЧИСТКИ ПЛАСТИН І ПІДКЛАДОК

І ФОРМУВАННЯ ТОПОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОННИХ ПРИЛАДІВ ТАВЛАСТИВОСТІ ОРГАНІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

НЕ 1.1. Вступ Напівпровідникові матеріали. Вимоги, які ставляться донапівпровідникових матеріалів для виготовлення виробів електронноїтехніки.НЕ 1.2. Механічна обробка напівпровідникових пластин Вимоги допластин і підкладок. Геометричні параметри пластин: діаметр, товщина,довжина і розміщення базового і додаткових маркуючих зрізів, профількрайки, непаралельність сторін (клиновидність), неплощинність, якість

поверхні. Підготовка зливків і різка на пластини. Шліфування, зніманняфаски і полірування пластин. Контроль якості механічної обробки.НЕ 1.3. Хімічна і іонна обробка поверхні напівпровідників Хімічнеобезжирювання. Обезжирювання в розчинах миючих порошків.Обезжирювання в лугах. Обезжирювання в пероксидно-аміачних розчинах.Відмивання в кислотах. Відмивання в пероксидно-кислотних розчинах.Кислотне травлення. Лужне травлення. Хіміко-динамічне травлення.Промивання після травлення. Висушування пластин. Маршрути рідинноїочистки. Іонне травлення.НЕ 1.4. Методи формування топології мікроелектронних приладівЗагальні відомості. Оптична літографія. Види браку і забезпечення якостіфотолітографії. Електронна літографія. Основи рентгенівської літографії.Особливості іонно-променевої літографії. Формування топології плівковихструктур.НЕ 1.5. Будова, властивості класифікація полімерівБудова та хімічні зв’язки полімерів. Особливості фізичних властивостейполімерів. Напівпровідникові і провідні полімери.НЕ 1.6. Іонно-імплантовані полімериВзаємодія іонів з полімерною мішенню. Зміна структури і складу полімерівпри імплантації. Властивості імплантованих полімерів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ ТОНКИХ ПЛІВОК І

НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ШАРІВ І ПЕРЕХОДІВ. ОРГАНІЧНАЕЛЕТРОНІКА

НЕ 2.1. Одержання структур методами термічного випаровування таіонно-плазмового розпилювання Основи термовакуумного напилювання.Етапи процесу термовакуумного напилювання. Техніка термовакуумногонапилювання. Переваги і недоліки методу. Розпилення іоннимбомбардуванням. Фізичне катодне розпилювання. Реактивне катоднерозпилювання. Іонно плазмове розпилювання. Високочастотнерозпилювання. Магнетронне розпилювання.НЕ 2.2. Одержання структур методом епітаксійного нарощуванняЗагальні відомості про процеси епітаксійного росту та епітаксійні структури.Епітаксія кремнієвих шарів. Епітаксія з парогазової фази. Молекулярно-променева епітаксія. Гетероепітаксія.НЕ 2.3. Одержання структур методом дифузії Основи методу дифузійноголегування. Техніка виконання дифузійного легування.НЕ 2.4. Одержання структур методом іонної імплантації Іонне легування.Переваги і недоліки іонного легування. Дефекти та контроль легованихшарів.НЕ 2.5. Методи під’єднання електродних виводів Термокомпресійнезварювання. Зварювання з непрямим імпульсним нагріванням. Зварюванняздвоєним електродом. Ультразвукове зварювання. Лазерне точковезварювання. Електронно-променеве зварювання. Під’єднання електроднихвиводів мікропайкою.

НЕ 2.6. Захист поверхні напівпровідникових приладів Методи і способигерметизації в корпуси. Холодне зварювання. Контактне зварювання.Лазерне шовне зварювання. Аргонно-дугове зварювання. Мікроплазмовезварювання. Електронно-променеве зварювання. Герметизація корпусівпаянням. Герметизація корпусів склеюванням. Безкорпусна герметизація.Контроль якості процесів збирання.НЕ 2.7. Молекулярна електронікаМолекулярна макроелетроніка і мікроелектроніка. Фізичні обмеженнясучасної мікроелектроніки та переваги молекулярної електроніки.НЕ 2.8. Будова атомів вуглецю та окремих органічних молекулЕлектронна будова атомів вуглецю (кисню та азоту) і кремнію. Ароматичнівуглеводи.НЕ 2.9. Молекулярні провідникиВнутрішньомолекулярне перенесення заряду. Міжмолекулярне перенесеннязаряду. Молекулярні надпровідники.НЕ 2.10. Провідні полімериПарні полімери. Поняття довжини парності в полімерах. Зонна схемаполіацитилену. Солітони. Експериментальні докази існування солітонів,поляронів і біполяронів. Електропровідність сильнолегованих полімерів.Полінітрид сірки. Поліанілін. Полідіацетилен.НЕ 2.11. Застосування полімерних матеріалівЗастосування легованих полімерів. Застосування, що використовуєелектрохімічне легування. Полімерна електроніка. Ксерографія. Полімерніфотодіоди. Полімерні транзистори. Органічні світлодіоди. Молекулярнісвітлодіоди. Полімерні світлодіоди.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

НЕ 3.1. Вивчення та дослідження вихідних пластин і підкладок длявиготовлення напівпровідникових і гібридних інтегральних схем.НЕ 3.2. Методи очистки підкладок при використанні їх в технологіїінтегральних мікросхем.НЕ 3.3. Отримання тонких металевих плівок в технології мікроелектронікиметодом вакуумного випаровування.НЕ 3.4. Отримання тонких металевих плівок в технології мікроелектронікиметодом магнетронного розпилення.НЕ 3.5. Використання фотолітографічних процесів для створенняконфігурації напівпровідникових приладів і елементів інтегральнихмікросхем.

Основна література до курсу1. Готра З.С. Технология микроэлектронных устройств: Справ. – М.: Радио и связь,1991.

– 528с.2. Курносов А. И., Юдин В. В. Технология производства полупроводниковых приборов и

интегральных микросхем. – М.: Высш. шк., 1986. – 368 с.3. Хомяк В.В. Технологічні основи електроніки: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута,

2008. – 303с.

4. Оджаев В.Б., Попок В.Н., Азарко И.И.. Физика электропроводящих полимеров. –Минск: Белгосуниверситет, 2000. – 82 с.

5. Оджаев В.Б., Козлов И.П., Попок В.Н., Свиридов Д.В. Ионная имплантацияполимеров. –Минск: Белгосуниверситет, 1998. – 197 с.

Додаткова література1. Парфенов. О. Д. Технология микросхем. – М.: Высш. шк., 1986. – 320 с.2. Пичугин, И. Г. Таиров Ю. М. Технология полупроводниковых приборов. – М.: Высш.

шк., 1984. – 288 с.3. Хомяк В.В. Фізика і діагностика поверхні напівпровідників: Способи та методи

приготування поверхні. Методичні рекомендації до лабораторних робіт. – Чернівці:Рута, 2000. – 41с.

4. Статті та повідомлення в періодичних наукових і Інтернет виданнях з тематикитехнології мікроелектронних приладів.

5. Бах Н.А., Ванников А.В., Гришина А.Д. Электропроводность и парамагнетизмполимерных полупроводников. – М.: Наука, 1971. – 361 с.

6. Дулов А.А., Слинкин А.А. Органические полупроводники. Полимеры с сопряженнымисвязями. – М.: Наука, 1970. – 127 с.

7. Каримов С.Н., Конкин Н.И., Курбаналиев М.К., Мирзоев А.А. Физика полимеров.Электрические свойства. – Душанбе: Тадж. гос. ун-т., 1989. – 120 с.

8. Крикоров В.С., Колмакова Л.А. Электропроводящие полимерные материалы. – М.:Энергоатомиздат, 1984. – 174 с.

«МОДЕЛЮВАННЯ, ПРОЕКТУВАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЯПРИЛАДІВ ТА ПРИСТРОЇВ»

216 год. (6 кредитів)Форма контролю: екзамен

Викладацький склад:Білічук Сергій Васильович – к. фіз.-мат. наук, доцент кафедри електроніки і енергетики(фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: формування у студентів професійнихзнань про принципи будови електронних пристроїв, технологіювиготовлення тих чи інших проектних рішень, та вмінь моделювання таконструювання електронних приладів пристроїв.

Завданнями вивчення дисципліни є ознайомлення студентів зосновними схемотехнічними рішеннями, які зустрічаються приконструюванні електронної апаратури, вивчення методики проектуванняаналогових і цифрових вузлів електронних пристроїв, ознайомлення зноменклатурою та номіналами серійних радіоелектронних компонентів яківикористовуються при розробці нових електронних приладів і пристроїв,освоєння методики розрахунку керуючих вузлів напівпровідниковихперетворювачів, аналіз та розрахунок теплового режиму та довговічностіелектронних приладів та пристроїв.

Компетенції, якими має володіти студент в процесі вивченнядисципліни.

Розуміти:• принцип роботи та специфіку схемотехнічного моделювання

розроблюваних пристроїв;

• фізику теплових процесів та методику розрахунку теплового режимуроботи компонентів схеми.

• методику розрахунку аналогових та цифрових схем;Знати:

• основні типові схемні рішення;• принципи організації номенклатури та формування ряду номіналів

електронних компонентів;• основні характеристики серійних радіоелектронних компонентів;• методи складання та розрахунку аналогових та цифрових електричних

схем;Вміти:

• застосовувати типові схемні рішення при конструюванні електроннихпристроїв

• ефективно проводити аналіз існуючої елементної бази і вибиратинайбільш оптимальні компоненти в нових розробках;

• вибирати оптимальну топологію приладу та розраховувати елементисхеми;

• моделювати роботу електричної схеми застосовуючи ЕОМ.• грамотно розраховувати тепловий режим схеми та систему

тепловідводу.Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІОснови проектування. Сигнальні електронні пристрої

НЕ 1.1. Вступ. Історія, тенденції розвитку електронного приладобудування.НЕ 1.2. Стандарти на проектування електронної апаратуриНЕ 1.3. Алгоритм проектування конструкції електронних приладів та

пристроївНЕ 1.4. Радіоелектронні компоненти. Класифікація та основні

характеристикиНЕ 1.5. Моделювання роботи електричних схем на персональному

комп’ютеріНЕ 1.6. Основи схемотехнічного проектування аналогових схемНЕ 1.7. Основи схемотехнічного проектування цифрових схемНЕ 1.8. Спряження цифрових і аналогових сигналівНЕ 1.9. Проектування мікропроцесорних електронних пристроїв

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІСилові електронні пристрої та технологія монтажу.

НЕ 2.1. Методика проектування лінійних стабілізаторівНЕ 2.2. Методика проектування імпульсних стабілізаторів з гальванічним

зв’язкомНЕ 2.3. Методика проектування інверторівНЕ 2.4. Керування потужними транзисторами. Контролери керування.НЕ 2.5. Демпфуючі кола. Ланки корекції. Подавлювання радіоперешкод.НЕ 2.6. Тепловий режим роботи компонентів схеми. Розрахунок

тепловідводу.

НЕ 2.7. Захист електронної апаратури від вологи та механічної дії.НЕ 2.8. Класифікація методів електромонтажуНЕ 2.9 Технологія друкованого монтажу радіоелектронних компонентів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІЛабораторні роботи

1. Інструктаж по ТБ. Ознайомлення з інтерфейсом програми Proteus VSM2. Дослідження роботи схем напівпровідникових випрямлячів в симуляторі

ISIS3. Дослідження роботи схем з операційними підсилювачами в симуляторі

ISIS4. Дослідження роботи цифрових та мікропроцесорних пристроїв в

симуляторі ISIS5. Дослідження схеми комутації електромагніта транзистором та впливу

демфуючих кіл6. Розробка друкованої плати в програмному середовищі ARES7. Виготовлення розробленої друкованої плати методом хімічного травлення.

Основна література до курсуЛітература до змістового модулю 1

1. Уилкинсон, Барри Основы проектирования цифровых схем. : Пер. с англ. – М. :Издательский дом "Вильямс", 2004. – 320с.

2. Джон Ф. Уэйкерли Проектирование цифровый устройств. Том I. : Пер. с англ. – М :ПОСТМАРКЕТ, 2002. – 1088с.

3. Расчет электронных схем. Примеры и задачи: Учеб. пособие для вузов по спец.электрон. Техники / Г.И. Изьюрова, Г.В. Королев, В.А. Терехов и др.– М.: Высш.шк., 1987. – 335с.

4. Кауфман М., Сидман А.Г. Практическое руководство по расчетам схем вэлектронике: Справочник. В 2-х т. Т. 1: Пер. с англ./ Под ред. Ф.Н. Покровского. –М.: Энергоатомиздат, 1991.– 368с.

5. Кауфман М., Сидман А.Г. Практическое руководство по расчетам схем вэлектронике: Справочник. В 2-х т. Т. 1: Пер. с англ./ Под ред. Ф.Н. Покровского. –М.: Энергоатомиздат, 1993.– 288с.

6. Титце У., Шенк К. Полупроводниковая схемотехника. 12-е изд. Том I: Пер. с нем. –М.: ДМК Пресс, 2008. – 832с.

7. Титце У., Шенк К. Полупроводниковая схемотехника. 12-е изд. Том II: Пер. с нем. –М.: ДМК Пресс, 2007. – 942с.

8. Применение интегральных схем: Практическое руководство. В 2-х кн. Кн. 1. Пер. сангл./ Под ред. А Уильямса.– М.: Мир, 1987.– 432с.

9. Применение интегральных схем: Практическое руководство. В 2-х кн. Кн. 2. Пер. сангл./ Под ред. А Уильямса.– М.: Мир, 1987.– 413с.

Література до змістового модулю 21. В.И. Мелешин Транзисторная преобразовательная техника.– М.: Техносфера, 2005.–

632с.2. Браун М. Источники питания. Расчет и конструирование.: Пер. с англ.– К.: “МК-

Пресс”, 2007.–288с.3. Маниктала С. Импульсные источники питания от A до Z: Пер. с англ.– К.: «МК-

Пресс», Спб:. «КОРОНА-ВЕК», 2008.– 256с.4. Мэк Р. Импульсные источники питания. Теоретические основы проектирования и

руководство по практическому применению/ Пер. с англ.– М.: Издательский дом«Додэка-ХХІ», 2008.– 272с.

5. Б.Ю. Семенов Силовая электроника для любителей и профессионалов.– М.:«СОЛОН-Р», 2001.– 336с.

6. Источники электропитания радиоэлектронной аппаратуры: Справочник/ Г.С.Найвельт, К.Б. Мазель, Ч.И. Хусаинов и др.; Под ред. Г.С. Найвельта.– М.: Радио исвязь, 1985.– 576с.

7. Радиоэлектронные средства и мощные электромагнитные помехи/ В.И. Кравченко,Е.А. Болотов, Н.И. Летунова; Под ред. В.И. Кравченко.– М.: Радио и связь, 1987.–256с.

8. Воронин П.А. Силовые полупроводниковые ключи: семейства, характеристики,применение. Изд. 2-е, перераб. и доп.– М.: Издательский дом Додэка-ХХІ, 2005.–384с.

9. В.С. Моин Стабилизированные транзисторные преобразователи.– М.:Энергоатомиздат, 1986.– 376с.

10. Вдовин С.С. Проектирование импульсных трансформаторов.– 2-е изд., перераб. идоп.– Л.: Энергоатомиздат. Ленингр. отд-ние, 1991.– 208с.

11. Кауфман М., Сидман А.Г. Практическое руководство по расчетам схем вэлектронике: Справочник. В 2-х т. Т. 1: Пер. с англ./ Под ред. Ф.Н. Покровского. –М.: Энергоатомиздат, 1991.– 368с.

Додаткова література1. Соклоф С. Аналоговые интегральные схемы: Пер. с англ.– М.: ДМК Пресс, 2002.–

120с. (до ЗМ1)2. Титце У., Шенк К. Полупроводниковая схемотехника: Справочное руководство.

Пер. с нем.– М.: Мир, 1982.– 512с.3. Шрайбер Г. Инфракрасные лучи в электронике: Пер. с фр. – М.: ДМК Пресс, 2001. –

240с.4. П. Хоровиц, У. Хилл Исскуство схемотехники: 5-изд. переработ. Пер. с англ. – М.:

Мир, 1998.– 704с.5. Куличков А.В. Импульсные блоки питания для IBM PC 2-е изд., стер.– М.: ДМК

Пресс, 2002.– 120с.6. Малахов В.П. Электронные цепи непрерывного и импульсного действия.– К.:

Одесса: Лыбидь, 1991.– 256с.7. В.А. Прянишников Электроника. Курс лекций.– Санкт-Петербурк.: Корона Принт,

1998. – 400с.

«ЕЛЕКТРОННІ ПРИЛАДИ ТА ПРИСТРОЇСЕНСОРНОГО ТИПУ»

162 год. (4,5 кредити)Форма контролю: залік

Викладацький склад:Фрасуняк Василь Михайлович – к. фіз.-мат. наук, доцент кафедри електроніки іенергетики (фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: надання студентам сучасних знань вгалузі сенсорної електроніки, формування у студентів професійних знань пробудову та функціонування сенсорних приладів та пристроїв, їх класифікацію,основні характеристики, загальні закономірності та тенденції розвиткусучасного виробництва та використання сенсорних пристроїв.

Сучасний стан науки і техніки вимагає високого рівня сенсорнихпристроїв для вимірювання, контролю та керування фізичними параметрами,такими як температура, тиск, магнітне поле, вологість, тощо. Класичнабудова сенсора як засобу для вимірювань містить не тільки первинні

перетворювачі, але й елементи вимірювальних схем, у які увімкнені ціперетворювачі (підсилювачі, функціональні перетворювачі, пристроїспряження з наступними засобами вимірювання та автоматизації). Основувимірювальних пристроїв складають первинні вимірювальні перетворювачі,сигнали з яких обробляються вторинними перетворювачами і передаютьсяоператору чи керуючим пристроям у певній формі. Сенсори створюються наоснові елементів інтегральної електроніки, оптики та різноманітнихмікроелектронних технологій і не лише для однофункціональнихвимірювань, але є багатофункціональні сенсори, тобто такі, що забезпечуютьконтроль декількох фізичних величин. Останнім часом при створеннясенсорів поєднуються різні фізичні принципи дії та нові напрямки технології.

Завдання вивчення дисципліни. Основними завданнями вивченнядисципліни є пізнавальні (ознайомлення з будовою сенсорних пристроїв,схемами вмикання первинних перетворювачів фізичних величин, принципомдії сенсорів різного виду); методичні (освоєння методики визначенняпараметрів фізичних величин сенсорними пристроями); практичні(вимірювання параметрів фізичних величин приладами сенсорного типу ).

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивченнядисципліни. В результаті вивчення дисципліни студенти повинні

знати:• основні класифікаційні ознаки та класифікацію електронних сенсорів;• принцип побудови, основні експлуатаційні характеристики та схеми

вмикання сенсорних приладів та пристроїв;• сфери та потреби застосування електронних сенсорів;

розуміти:• фізичну сутність явищ і процесів, що використовуються в роботі

приладів та пристроїв сенсорної електроніки;• взаємозв’язок між технологічними, функціональними і споживчими

властивостями приладів і пристроїв сенсорного типу;вміти:

• пояснювати доцільність використання приладів сенсорного типу,планувати проведення вимірювань і володіти загальними засобами їхобробки;

• використовувати прилади сенсорної електроніки для визначеннярізних фізичних величин;

• аналізувати можливості покращення характеристик приладів іпристроїв сенсорного типу, аналізувати можливості створення новихприладів з покращеними характеристиками у зв’язку з постійнимзбільшенням степені інтеграції електронних пристроїв і зменшеннямрозмірів характеристичних елементів;

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ПРИЛАДИ І ПРИСТРОЇ СЕНСОРНОГО ТИПУ НА ОСНОВІНАПІВПРОВІДНИКІВ І МЕТАЛІВ

НЕ1.1. Визначення основних понять сенсорної електроніки.Класифікація давачів за різними ознаками. Вступ. Структура і змістдисципліни, її зв’язок з іншими дисциплінами навчального плану і місце впідготовці фахівця. Визначення понять: датчик, давач, сенсор, прилад,пристрій. Класифікація датчиків за різними ознаками. Розвиток сучасноїсенсорики. Сфери та потреби застосування електронних сенсорів. Основнізадачі сенсорики. Сучасні напрямки досліджень у галузі сенсорики.Використання інформаційних технологій у створенні сенсорів і сенсорнихсистем.

НЕ 1.2. Основні характеристики первинних перетворювачівфізичних величин. Основні поняття та визначення. Статичні та динамічніхарактеристики сенсорів. Стабілізація статичних та динамічниххарактеристик засобів вимірювання. Корекція характеристик перетворювачівфізичних величин. Лінеаризація статичних характеристик. Вплив факторівдовкілля на характеристики сенсорів.

НЕ 1.3. Напівпровідникові гальваномагнітні сенсори. Основнімагнітні параметри речовини і магнітного поля. Гальваномагнітні ефекти внапівпровідниках. Перетворювачі Холла, принцип роботи та їх конструкції.Основні параметри перетворювачів Холла. Магніторезистори, їх конструкціїта параметри. Магніторезистори на основі магнітоконцентраційного ефекту.GMR- магніторезистори. Магнітодіоди та магнітотранзистори. Будова,конструкційні особливості та принцип роботи. Тонкі плівки для візуалізаціїмагнітного поля.

НЕ 1.4. Фоточутливі оптичні елементи сенсорних пристроїв.Принципи фотоелектричного детектування. Класифікація приймачівоптичного випромінювання. Параметри та характеристики приймачівоптичного випромінювання: чутливість, стала часу, шуми приймачів,пороговий потік і виявлювальна здатність. Фоторезистори, принцип дії таосновні параметри, Конструкції, схеми живлення та вмикання фоторезисторів. Методи і схеми корекції характеристик фоторезисторів.Фотодіоди та їх класифікація. Р-п-фотодіоди. Принцип дії, режими роботи тасхеми вмикання фотодіодів. Характеристики р-п-фотодіодів. Р-і-п-фотодіоди.Структура, принцип дії, схема ввімкнення та основні параметри р-і-п-фотодіодів. Лавинні фотодіоди як модифікація р-і-п-фотодіодів танапівпровідникові аналоги вакуумних фотоелектронних перетворювачів.Принцип дії та основні характеристики, переваги та недоліки лавиннихфотодіодів. Високочастотні та інжекційні фотодіоди. Фототранзистори,принцип дії та основні характеристики біполярних фото транзисторів. Схемивмикання та використання як чутливих елементів сенсорних пристроїв.

НЕ 1.5. Сенсори температури на основі металевих сплавів танапівпровідників. Основи вимірювання температури та температурнішкали. Термоелектричні явища та принцип дії термопар. Конструкції тапараметри термопар. Дротяні та плівкові терморезистори на основі металівта сплавів. Напівпровідникові терморезистори та термосенсорні пристрої.Термістори прямого і непрямого підігріву. Болометри. Діодні та транзисторні

термоперетворювачі. Сенсори температури на характеристиках р-п-переходів.

НЕ 1.6. Акустоелектронні сенсори фізичних величин. Акустичніколивання. Об’ємні і поверхневі акустичні хвилі. Перетворювачі наповерхневих акустичних хвилях. Фізичні основи сенсорів на поверхневихакустичних хвилях. Способи контролю фізичних величин у сенсорах наповерхневих акустичних хвилях. Сенсори на поверхневих акустичниххвилях: сили, тиску, прискорення, температури, концентрації газів та інші.

НЕ 1.7. Механічні сенсори. П’єзорезистивний ефект у твердих тілах тайого використання. Металеві та напівпровідникові тензосенсори.Характеристики тензорезисторів металевого типу. Дротяні та плівковітензорезистори. Напівпровідникові тензосенсори. Конструкції інтегральнихтензосенсорів. Ємнісні сенсори.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІЕЛЕКТРОННІ СЕНСОРИ ГАЗУ, СЕНСОРИ НА ОСНОВІ

ЕЛЕКТРООПТИЧНИХ ЕФЕКТІВ ТА ВОЛОКОННОЇ ОПТИКИНЕ 2.1. Мікроелектронні сенсори газу. Класифікація мікро-

електронних сенсорів газу. Взаємодія газового середовища з поверхнеюнапівпровідника. Напівпровідникові сенсори газу резистивного типу.Електрохімічні сенсори газу на основі твердих електролітів. Сенсори газу наоснові іонноселективних польових транзисторів, МДН-транзисторів тадіодів. Сенсори водню, кисню, етанолу у повітрі. Основні характеристикихімічних сенсорів. Галузі застосування мікроелектронних сенсорів газу.

НЕ 2.2. Пристрої сенсорної електроніки на основі рідких кристалів.Класифікація рідких кристалів. Основні електричні та оптичні ефекти врідких кристалах. Оптичні рідиннокристалічні сенсори. Застосування рідкихкристалів у дослідженнях і неруйнівних методах контролю поверхоньматеріалів і виробів.

НЕ 2.3. Мікроелектронні сенсори вологості. Фізичні одиницівимірювання вологості. Класифікація методів вимірювання вологостітвердих тіл, рідин та газів. Ємнісні мікроелектронні плівкові сенсоривологості. Електролітичні та електричні сорбційні сенсори. Сенсоривологості на основі пористих, керамічних та полімерних матеріалів.Напівпровідникові та п’єзоелектричні сенсори вологості.

НЕ 2.4. Сенсорні пристрої на основі волоконної оптики. Принципифункціонування та особливості оптоелектронних сенсорів. Функції іструктури волоконно-оптичних чутливих елементів. Принципи роботисенсорів, що використовують інтерференцію світла. Переваги волоконно-оптичних сенсорів. Волоконно-оптичні сенсори різних величин: механічних,оптичних, електричного поля, магнітного поля, радіоактивноговипромінювання, температури. Використання оптоелектронних сенсорів врізних сферах народного господарства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІЛабораторний практикум

Теми лабораторних робіт1. Вивчення будови та принципу роботи сенсорних пристроїв на основі

датчика Холла. Дослідження магнітної індукції різних магнітнихсистем.

2. Вивчення будови та принципу роботи сенсорних пристроїв длявимірювання температури на основі термодатчиків. Вимірюваннятемператури різного роду нагрівників.

3. Вивчення сенсорних пристроїв з використанням термопар якчутливих елементів до температури.

4. Вивчення будови, схеми вмикання та принципу роботи сенсорнихпристроїв на основі датчиків газу MQ303A i Q115.

5. Ознайомлення з конструкціями, схемами вмикання та дослідженняпараметрів дротяних та напівпровідникових тензорезисторів.

Основна література до курсу1. Елементи теорії мікроелектронних сенсорів / Буджак Я.С., Готра З.Ю., Каліта В.

та ін.; За редакцією З.Ю.Готри. – Львів: Ліга-Прес, 2001. – 636 с.2. Мікроелектронні сенсори фізичних величин: Науково-навчальне видання. В 3

томах. Том1 / Вуйцік В., Готра З.Ю., Григор’єв В.В., Каліта В., Мельник О.М.,Потенцкі Є.; За редакцією З.Ю.Готри. –Львів: Ліга-Прес, 2002. – 475 с.

3. Мікроелектронні сенсори фізичних величин: Науково-навчальне видання. В 3томах. Том 2 / Вуйцік В., Готра З.Ю., Готра О.З., Григор’єв В.В., Каліта В.,Мельник О.М., Потенцкі Є.; За редакцією З.Ю.Готри. –Львів: Ліга-Прес, 2003. –595 с.

4. Мікроелектронні сенсори фізичних величин: Науково-навчальне видання. В 3томах. Том 3. / Вуйцік В., Готра З.Ю., Готра О.З., Григор’єв В.В., Каліта В.,Мельник О.М., Потенцкі Є., Черпак В.В.; За редакцією З.Ю.Готри. –Львів: Ліга-Прес, 2007. Книга 1 – 249 с. Книга 2 – 367 с.

5. Мікроелектронні сенсорні пристрої магнітного поля / За ред.З. Ю.Готри. – Львів:Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2001. – 412 с.

6. Мікроелектронні сенсори вологості: науково-навчальне видання / Вуйцік В.,Гельжинський І.І., Голяка Р.Л., Готра З.Ю., Гурський Я., Прошак В., Прошак Д.; заредакцією З.Ю.Готри. – Львів: Ліга-Прес, 2007. – 420 с.

Додаткова література1. Сенсорна електроніка і мікросистемні технології. Періодичний науково-технічний

журнал. Видавництво ОНУ ім. І.І. Мечнікова.2. Статті та повідомлення в періодичних наукових виданнях та інтернетвиданнях з

тематики створення, дослідження властивостей та використання пристроївсенсорного типу.

3. Датчики. Справочник / Под ред. Готры З.Ю., Чайковского О.И. Львов: Каменяр,1995. -312 с.

4. Sze S.M. Semiconductor Sensors. A wiley-Interscience Publication, 1996. - 548 p.5. Таланчук П.М., Шматко Б.А., Заика Л.С., Цвєткова О.Е. Полупроводниковые и

твердоэлектролитные сенсоры. – К.: Техника, 1992. - 224 с.6. Сенсори. http:/k-sensor.blogspot.com/.

«ПЕРВИННІ ПЕРЕТВОРЮВАЧІ ІНФОРМАЦІЇ ТА ДЖЕРЕЛАЖИВЛЕННЯ В АВТОМОБІЛІ»

162 год. (4,5 кредити)Форма контролю: залік

Викладацький склад:Орлецький Іван Григорович – к. фіз.-мат. наук, доцент кафедри електроніки і енергетики(фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: формування у студентів професійнихзнань про автомобільні системи на основі сучасних сенсорів для діагностикироботи двигунів і електронних пристроїв охорони та навігації.

Успішний розвиток бортової автомобільної електронної техніки та їїефективне використання вимагає глибоких знань системи автоматичногокерування механічними вузлами і агрегатами. В автомобіляхвикористовуються нові електронні системи круїз-контролю, супутниковоїнавігації, автопошуку несправностей та захисту від ударів, стабілізаціястійкості пересування, знання про які є необхідною складовою успішноїпідготовки сучасних спеціалістів.

Завдання вивчення дисципліни. Основними завданнями вивченнядисципліни є пізнавальні (ознайомлення із характеристиками автомобільнихпервинних перетворювачів інформації); методичні (освоєння методикиконтролю параметрів функціональних агрегатів автомобіля за допомогоюсенсорів); практичні (діагностика автомобільних систем за допомогоюпервинних перетворювачів інформації).

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивченнядисципліни. В результаті вивчення дисципліни студенти повинні:знати: характеристики основних первинних перетворювачів інформації дляавтомобілів; фізичні основи роботи сенсорів і бортових електронних системавтомобіля; тенденції розвитку автомобільного бортового електричного іелектронного обладнання;розуміти: фізичні процеси у первинних перетворювачах інформації;закономірності використання сенсорів різного типу для одержання даних пророботу функціональних вузлів автомобіля;уміти: застосовувати первинні перетворювачі інформації в системахавтоматичного керування вузлами автомобіля; проводити аналіз роботиавтомобільних сенсорів і діагностувати їх параметри;набути навиків: у дослідженні параметрів автомобільних первиннихперетворювачів інфорамації; у практичному застосуванні автомобільнихсенсорів.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ПЕРВИННІ ПЕРЕТВОРЮВАЧІ ІНФОРМАЦІЇ КОНТРОЛЬНИХПРИЛАДІВ АВТОМОБІЛІВ

НЕ 1.1. Клаcифікація датчиків автомобільних електронних систем.

Тенденції розвитку автомобільного бортового електричного іелектронного обладнання. Клаcифікація датчиків автомобільних електроннихсистем за принципом дії, типом енергетичного перетворення і основнимпризначенням. Особливості розташування датчиків в автомобілях.Розташування датчиків контрольних приладів в автомобілях. Розміщеннядатчиків систем автоматичного керування двигуном. Основні технічнікритерії розташування датчиків і їх з’єднання в системі автоматичногокерування.НЕ 1.2. Датчики температури в автомобілях.

Особливості роботи вузлів автомобілів, в яких проводитьсявимірювання температури. Сенсори температури. Принцип дії датчиківтемператури охолоджувальної рідини. Принцип дії автомобільних логометри-чних термометрів. Електрична схема логометричних термометрів. Способитермокомпенсації датчиків температури в автомобілях. Характерні залежностіопору від температури автомобільних датчиків. Діагностика і усунення нес-правностей датчиків температури.НЕ 1.3. Автомобільні датчики тиску масла і рівня палива.

Принцип дії, будова, робота і характеристики датчиків тиску масла.Схема логометричного манометра. Принцип дії, будова, робота і характе-ристики датчиків рівня палива. Сенсори аварійного тиску масла. Сенсоризниження тиску в контурах роздільної гальмівної системи. Сенсори абсолют-ного тиску в автомобільних двигунах.НЕ 1.4. Датчики автомобільних електронних спідометрів.

Будова і принцип дії датчиків електронних спідометрів. Використанняявища ефекту Холла для визначення швидкості руху автомобіля. Формаелектричних сигналів і стандарти датчиків вимірювання швидкості авто-мобілів. Порівняльний аналіз індукційних, контактних і оптичних датчиків уавтомобілях. Застосування ємнісних датчиків у автомобільних електроннихсистемах. Принцип дії ємнісних датчиків кутового положення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІДАТЧИКИ КОМПЛЕКСНИХ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ

В АВТОМОБІЛЯХНЕ 2.1. Оптичні датчики у автомобілях.

Принцип роботи і конструкція датчиків дощу в автомобілях. Фізичніоснови роботи приладів, які використовуються в датчиках дощу. Вико-ристання в автомобілях датчиків світла і кольору. Фізичні принципи їхроботи. Принцип роботи фотодіодів. Принцип роботи світлодіодів. Застосу-вання фотодіодів для датчиків світла і кольору.НЕ 2.2. Датчики автомобільних систем активної безпеки.

Датчики систем допомоги водіям: області застосування радарів,лідарів, сканерів, камер. Системи круїз-контролю. Технології автомобільнихсистем допомоги при паркуванні. Системи контролю динаміки автомобілів.Датчики детонації в автомобілях. Принцип дії п’єзоелектричних перетворю-вачів. П’єзоелектричні акселерометри.НЕ 2.3. Датчики положення в автомобільних системах.

Контактні датчики положення. Потенціонометричні датчикиположення. Датчик положення дросельної заслонки. Датчики положення наоснові герконів. Оптичні датчики положення. Визначення вологості,прискорення, нахилу, тиску, рівня, зміщення, переміщення і положення задопомогою ємнісних датчиків.НЕ 2.4. Газові сенсори в автомобілях.

Датчики кисню в автомобілях. Їх будова і принцип дії. Датчик витратиповітря на основі нагрітих дротинок. Принцип дії. Датчик витрати повітря іззаслонкою. Принцип дії. Визначення складу вихлопних газів у автомобілях.Корекція складу паливної суміші на основі аналізу вихлопних газів. Способизменшення шкідливих викидів у атмосферу у сучасних автомобілях.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІПРАКТИЧНІ НАВИКИ З ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЖИМІВ РОБОТИ

АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРВИННИХ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ ІНФОРМАЦІЇЗавдання для лабораторних робіт

НЕ 3.1. Дослідження роботи первинних перетворювачів швидкості у авто-мобільних спідометрах.НЕ 3.2. Дослідження роботи автомобільних первинних перетворювачівтемператури охолоджувальної рідини.НЕ 3.3. Дослідження роботи первинних перетворювачів абсолютного тиску усистемах запалення автомобілів.НЕ 3.4. Дослідження роботи автомобільних ємнісних первинних перетворю-вачів кутового положення.

Основна література до курсу1. Линвиненко В.В., Майструк А.П. Автомобильные датчики, реле и переключатели.

– М.: ЗАО КЖИ «За рулем», 2004.- 176с.2. Соснин Д.А., Яковлев В.Ф. Новейшие автомобильные электронные системы. – М.:

СОЛОН-Прес, 2005.- 240с.3. Джексон Р.Г. Новейшие датчики. – М.: Техносфера, 2007.- 384с.4. Фрайден Дж. Современные датчики. Справочник. – М.: Техносфера, 2005. – 592с.5. Трантер А. Руководство по электрическому оборудованию автомобилей. – СПб.:

Наука РАН, 2001. – 282с.6. Данов Б.А., Рогачев В.Д. Электронные приборы автомобилей. – М.: Транспорт,

1992. – 76с.7. Ходасевич А.Г., Ходасевич Т.И. Устройства и приборы для проверки и контроля

электрооборудования автомобилей. – М.: НТ Пресс, 2005. – 208с.

Додаткова література1. Сысоева С. Актуальные технологии и применения датчиков автомобильных систем

безопасности // Компоненты и технологии. – 2006,№8.2. Сысоева С. Автомобильные датчики положения. Современные технологии и новые

перспективы. Ёмкостные датчики – новые игроки автомобильного рынка //Компоненты и технологии, - 2006, №6.

«НАПІВМАГНІТНІ НАПІВПРОВІДНИКИ –МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СПІНТРОНІКИ»

108 год. (3,5 кредити)Викладацький склад:

• лекції: Мар’янчук Павло Дмитрович – доктор фіз.-мат. наук, професор, завідувачкафедри електроніки і енергетики (фізичний факультет).

• лабораторні заняття: Майструк Едуард Васильович – к. фіз.-мат. наук, асистенткафедри електроніки і енергетики (фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: формування знань спеціалістів з методіводержання, кристалічної структури; кінетичних явищ; магнітнихвластивостей та впливу обмінної взаємодії носіїв заряду з d-електронами Mnна зонну структуру навпівмагнітних напівпровідників, які можутьвикористовуватись в спінтроніці.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:знання про методи одержання, кристалічну структуру; кінетичні явища;магнітні властивості; вплив обмінної взаємодії носіїв заряду з d-електронамиMn на зонну структуру навпівмагнітних напівпровідників та можливість їхвикористання в спінтроніці;

вміння використовувати ті чи інші напівмагнітні напівпровідники (взалежності від їх специфічних властивостей і ефектів в цих матеріалах) в тихчи інших приладах спінтроніки.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІМАГНІТНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА КРИСТАЛІЧНА СТРУКТУРА,

НАПІВМАГНІТНИХ НАПІВПРОВІДНИКОВИХТВЕРДИХ РОЗЧИНІВ АІІ

1-xMnxВVI

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Напівмагнітні напівпровідники –матеріали для спінтроніки».Основні етапи розвитку фізики напівмагнітних напівпровідників.Передумови виникнення напрямку використання напівмагнітнихнапівпровідників як матеріалів спінтроніки. Напівмагнітні напівпровідниковітверді розчини заміщення: діа-, пара-, феро-, антиферо- та феримагнетизм,непряма обмінна взаємодія, тверді розчини заміщення, напівмагнітнінапівпровідники та їх одержання.НЕ 1.2. Магнітні властивості кристалів АІІ

1-xMnxВVI

Магнітна сприйнятливість кристалів АІІ1-xMnxВVI. Характер обмінної

взаємодії між атомами Mn і природа кластерів в кристалах АІІ1-xMnxВVI.

Перехід в стан кластерного спінового скла і магнітна фазова діаграма дляАІІ

1-xMnxВVI. Вплив термообробки в парах компонент на магнітні властивостікристалів АІІ

1-xMnxВVI.НЕ 1.3. Кристалічна структура та кластери в кристалах АІІ

1-xMnxВVI

Кристалічна структура та виконання закону Вегарда для твердих розчинівАІІ

1-xMnxВVI. Невпорядкованість твердих розчинів та кластери в АІІ1-xMnxВVI.

Мікроскопічна (локальна) структура кристалічної ґратки твердих розчинів

АІІ1-xMnxВVI. Обмінна взаємодія та можливість магнітного впорядкування в

кластерах. Інтеграл обмінної взаємодії та оцінка величини кластерів.ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

ЗОННА СТРУКТУРА ТА КІНЕТИЧНІ ЯВИЩА ВНАПІВМАГНІТНИХ НАПІВПРОВІДНИКАХ

НЕ 2.1. Зонна структура напівмагнітних напівпровідників (безмагнітного поля)

Зонна структура діамагнітних твердих рсзчинів на основі АІІВVI танапівмагнітних АІІ

1-xMnxВVI (спільні риси та відмінність). Заборонена зона таїї залежність від складу (при різних температурах). Переходи всередині d-оболонки.НЕ 2.2. Кінетичні явища в напівмагнітних нпівпровідниках на основіхалькогенідів ртутіКінетичні явища в кристалах АІІ

1-xMnxВVI в області низьких та наднизькихтемператур. Вплив термообробки в парах компонент на кінетичнікоефіцієнти кристалів АІІ

1-xMnxВVI.НЕ 2.3. Вплив обмінної взаємодії носіїв заряду з d-електронами Mn назонну структуру АІІ

1-xMnxВVI

Зонна структура АІІ1-xMnxВVI з врахуванням sp-d обміну. Вплив обмінної

взаємодії електронів зони провідності з d-електронами Mn на осциляціїЩубнікова-де Гааза та g-фактор в кристалах АІІ

1-xMnxВVI. Зміна під дієютиску параметрів зонної структури та обмінної взаємодії електронів зонипровідності з d-електронами Mn в АІІ

1-xMnxВVI. Зв’язані магнітні полярони тавід’ємний магніторезистивний ефект в АІІ

1-xMnxВVI. Велике фарадеївськекручення в широкозонних АІІ

1-xMnxВVI..НЕ 2.4. Чотирьохкомпонентні напівмагнітні напівпровідникові твердірозчини та тверді розчини з іншими елементами з незаповненою d- або f-оболонкамиНЕ 2.5. Використання напівмагнітних напівпровідників в електроніці таспінтроніці

Основна література до курсу1. Полумагнитные полупроводники /Под ред. Я. Фурдыны, Я.Косута,-М,:Мир, 1992.2. Цидильковский И.М. Бесщелевые полупроводники - новый класс веществ. - М.: Наука,

1986.3. Цидильковский И.М. Электроны и дырки в полупроводниках.- М.: Наука, 1972.4. Киттель Ч. Введение в физику твердого тела. - М.: Наука, 1978.5. Furdyna J.K. Diluted Magnetic Semiconductors // J. Appl. Phys. – 1988.-64(4).- P 29-64.6. Furdyna J.K. Electrical, optical and magnetic properties of Hg1-xMnxTe // J. Vac. Sci.

Technol. – 1982. – V.21(1). – P. 220-228.7. Мар’янчук П.Д. Техніка фізичного експерименту. Визначення параметрів

напівпровідників (Навчальний посібник) Чернівці „Рута”, 2002 – 79 с.8. Мар’янчук П.Д. Напівмагнітні напівпровідники – матеріали для спінтроніки

(навчальний посібник), Чернівці: “Рута”, 2006. – 96 с.9. Погорілий А.М. Спінтроніка. Основні явища. Тенденції розвитку / А.М. Погорілий,

С.М. Рябченко, О.І. Товстолиткін // УФЖ. – Огляди 2010. – Т.6, №1. – С.37–97.

«БІОМЕДИЧНА ЕЛЕКТРОНІКА»108год. (3 кредити)

Форма контролю: залікВикладацький склад:Гавалешко Наталія Миколаївна – к. фіз.-мат. наук, доцент кафедри електроніки іенергетики (фізичний факультет).

Мета викладання дисципліни: вивчення будови органів та біологічнихсигналів людського організму; ознайомлення з пристроями, які досліджуютьпараметри цих сигналів і з їх аналізу встановлюється патологія чи нормальнефункціонування відповідного органу.Завдання вивчення дисципліни: знати будову основних органів людини тасигнали, які ними виробляються природнім шляхом чи за допомогоюстимулів; вміти запобігти артефактам, які можуть проявитись в процесіроботи пристроїв для досліджень параметрів сигналів біофізичних полів.Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивченнядисципліни.В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- які сигнали присутні в людському організмі;- методики дослідження біологічних сигналів;- пристрої, якими вимірюються біологічні сигнали;- різні види артефактів, які спотворюють сигнали і перешкоджають

встановленню правильного діагнозу, способи їх усунення;розуміти:- фізичні процеси, які відбуваються в організмі і як їх можна вивчати;- принципи роботи та основні характеристики пристроїв для досліджень

сигналів.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ІНФОРМАЦІЯ У МЕДИЦИНІ. ГЕНЕЗИС БІОЛОГІЧНИХ СИГНАЛІВВ ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ

НЕ 1.1. Класифікація медичної інформації. Види полів в людськомуорганізмі (магнітне, електричне, електромагнітне, теплове, акустичне тощо).Джерела інформації про оцінку роботи організму (топографія, морфологія,етіологія, функція, процедури). НЕ 1.2. Поняття про біологічний сигнал як носія інформації профункціонування людського організму. Класифікація сигналів за методами їхдосліджень і обробки (активні та пасивні).НЕ 1.3. Види біологічних сигналів за різними фізичними ознаками(біомагнетизм, акустичні, УЗ-сигнали, ІЧ-випромінювання, хімічнаелектролюмінесценція).

НЕ 1.4. Утворення біологічних сигналів. Будова нейрона, види нейроннихволокон. Електричні процеси в нейронах. Потенціал спокою, потенціал дії.Поняття про натрієво-калієву помпу. Електронейрограма.НЕ 1.5. Поняття про фізіологічні стимули та рецептори, що їх реєструють.Види біосигналів за методами досліджень.НЕ 1.6. Поняття про артефакти та способи їх запобіганню і усунення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІIДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ

НЕ 2.1. Будова серця. Провідна система серця. Електричне поле серця.Електрокардіограма та її розшифрування. Електрокардіографічнівідведення. Будова електрокардіографа. Артефакти при ЕКГ та способи їхусунення.НЕ 2.2. Мозок та обробка інформації. Поняття про електроенцефалограму(ЕЕГ). Класифікація ритмів ЕЕГ. Стимули при дослідженні ЕЕГ. Вплив вікута біоритмів на характер ЕЕГ. Види електродів та їх розташування.Використання ЕЕГ для діагностики нервових та психічних захворювань.Артефакти при ЕЕГ та методи їх запобіганню.НЕ 2.3. Види м’язів. Поняття про моторичний елемент. Стимулюванняроботи м’язів (пряме і непряме). Поняття про електроміографію. Фонограмам’язів. Діагностика.НЕ 2.4. Будова ока. Побудова зображення в оці, як в оптичному приладі.Аномалії зору, пов’язані з вадами ока. Акомодація та способи її усунення.Хвороби зору, пов’язані з аномаліями в баченні кольорів. Система зору тапотенціал дії фоторецептора. Електроретигограма та її дослідження.НЕ 2.5. Структура вуха. Механічні процеси у слуховому апараті та їхмоделювання. Властивості людського слуху. Вади слуху та їх дослідження.Звукова аудіометрія. Рефлексна аудіометрія.НЕ 2.6. Вестибулярний апарат людини. Класифікація нистагм за напрямкомруху очей (горизонтальний, вертикальний, круговий) та за інтенсивністю,частотою, амплітудою тощо. Різні методики вимірювань електронистограм.

Зміст семінарських занять1. Класифікація нервових волокон, їхні параметри, спостережувані на електронейрограмі.2. Дослідження біологічних полів організму. Перспективи біомагнетизму.3. Дослідження біосигналів серця методом векторелектрокардіографії.4. Магнітоенцефалограма, її дослідження та використання параллельно з ЕЕГ в діагностиці хвороб мозку.5. Електрокортикографія – інвазивний метод вивчення мозку.6. Використання магнітоміографії при різноманітних хворобах м'язів,пов'язаних з травмами і запаленнями.7 .Електроокулографія та ії застосування при вивченні очних хвороб.8. Ультразвукові досліжєення - найпоширеніший вид діагностикивнутрішніх хвороб.

9. Рентгенодіагностика і рентгенотерапія.10. Методи електролікування.11. Інфрачервоне випромінювання і його використання в медицині.12. Застосування лазерів в медицині.13. ЯМР-томографи і їх застосування для безпечного дослідженнявнутрішніх структур організму.14.Електрогастрографія – ефективний метод дослідження ШКТ.15. Сучасні ендоскопи – прилади діагностики і лікування.

Завдання для самостійної роботи1. Одержання зображень біооб'єктів за допомогою ультразвукових хвиль.2. Біологічна дія магнітного поля та джерела магнітних полів в організмі.3. Магнітоокулографія, магніторетинографія, магнітокардіографія.4. Методика електростимуляції.5. Методи електролікування постійним та змінним струмом.6. Механізм виникнення люмінесценції.7. Хемілюмінесценція в діагностиці.8. Спонтанне та індуковане випромінювання. Властивості лазерного

випромінювання.9. Функціональна схема лазера.10.Біологічна дія лазерного випромінювання: селективність, термічний

ефект, ударний ефект, коагуляція, утворення вільних радикалів.11.Лазеропунктура як аналог голкотерапії.12.Будова термографічних приладів (тепловізорів) та їх застосування при

визначенні абсолютної температури і розподілу температури по тілу.13.Будова рефрактометра і його застосування в медицині.14.Використання волоконної оптики в медицині. Ендоскопія, латароскопія.15.Будова рентгенівської трубки. Спектри та характеристики Х-випро-

мінювання.16.Взаємодія рентгенівського випромінювання з речовиною. Формування

зображення.17. Рентгенівська комп’ютерна томографія.18.Діагностика захворювань методом мічених атомів.

Основна література до курсу1. В.Г.Абакумов, О.І.Рибін, Й.Сватош. Біомедичні сигнали. Генезис, обробка, моніторинг. – К.: Нора-прінт, 2001. - 516 с.2. В.Г.Абакумов, О.В.Геранін, О.І.Рибін, Й.Сватош, Ю.С.Синєкоп. Біомедичні

сигнали та їх обробка. – К.: ”ВЕК”, 1997. - 352 с.3. Физиология человека. / Под ред. Г.И.Косицкого. - М.: Медицина, 1985.- 544 с.4. В.В.Мурашко, А.В.Струтынский. Электрокардиография.- М.: Медицина, 1991. –

288 с.5. Е.А.Андреева, О.Е.Хуторская. Спектральный метод представления электрическрй

активности мышц. – М.: Наука,1987.- 211 с.6. Г.Фон Бекеши. Механика улитки. //В сб. Теоретическая и математическая

биология. – М.: Мир, 1968. - С.194-218.7. А.Н.Михайлов. Руководство по медицинской визуализации.- Минск: Вышэйшая

школа, 1996. - 507 с.

Додаткова література1. Барашков Н.Н. Люминесцентній анализ на службе здоровья. М.:Наука,1985.-288 с.2. Холодов Ю.А. и др. Магнитные поля биологических объектов. М.: Наука,1987.- 344

с.3. Физика визуализации изображений в медицине./Под ред С.Уэбба. М.:Мир, 1991.-

450 с.4. Минкин Р.Б., Павлов Ю.Д. Электрография и фонокардиография. Л,1980.- 378 с.

Основні положенняпедагогічної (асистентської) практикипо підготовці фахівця ОКР «Магістр»

8.05080201 Електронні прилади та пристрої

1. Вступ

Асистентська практика студентів є важливою частиною професійноїпідготовки фахівців-соціальних педагогів. Асистентська практика проходитьпротягом 8 тижнів.

Відповідно до державних вимог щодо змісту й рівня професійноїпідготовки випускника магістратури студент повинен:

- розуміти роль навчальних закладів у суспільстві, основні проблемидисциплін, що визначають конкретну область його діяльності;

- знати основні законодавчі документи, що стосуються системи освіти,права й обов'язки суб'єктів навчального процесу (викладачів, керівників,студентів);

- розуміти концептуальні основи предмета, його місце в загальнійсистемі знань і цінностей і в навчальному плані навчального закладу;

- враховувати в педагогічній діяльності індивідуальні особливостістудентів, включаючи вікові й психологічні;

- володіти знаннями курсу, достатніми для аналітичної оцінки, виборуй реалізації освітньої програми, що відповідає рівню підготовленостістудентів, їхнім потребам, а також вимогам суспільства.

Педагогічний компонент проходження асистентської практикиполягає у формуванні особистості майбутнього викладача вищої школи,застосуванні теоретичних знань у практичній діяльності, засвоєнняпедагогічних умінь, набуття, вивчення та аналіз педагогічного досвіду.Педагогічний компонент містить в собі знання та уміння, якими повиненоволодіти студент-практикант.

Студент-практикант повинен знати:- сутність процесів навчання й виховання, їхні психолого-педагогічні

основи;- шляхи вдосконалення майстерності викладача й способи

самовдосконалення;- дидактику навчальної дисципліни;- питання часткових методик за курсом;- нові технології навчання;- методи формування навичок самостійної роботи й розвиток творчих

здібностей і логічного мислення студентів;- наукові основи курсу, історію й методологію відповідної науки.Студент-практикант повинен уміти:- проектувати, конструювати, організовувати й аналізувати свою

педагогічну діяльність;- планувати навчальні заняття відповідно до навчального плану закладу

й на основі його стратегії;

- забезпечувати міждисциплінарні зв'язки курсу з іншимидисциплінами;

- розробляти й проводити різні за формою навчання заняття найбільшефективні при вивченні відповідних тем і розділів програми, адаптуючи їх дорізних рівнів підготовки студентів;

- ясно, логічно викладати зміст матеріалу, опираючись на знання йдосвід студентів;

- відбирати й використовувати відповідні навчальні засоби дляпобудови технологій навчання;

- аналізувати навчальну й учбово-методичну літературу йвикористовувати її для побудови власного викладу програмного матеріалу;

- організовувати навчальну діяльність студентів, управляти нею йоцінювати її результати;

- застосовувати основні методи об'єктивної діагностики знань студентівз предмету, вносити корективи в процес навчання з урахуванням данихдіагностики;

- володіти методикою проведення заняття із застосуванняммультимедійних засобів навчання;

- створювати й підтримувати навчальне середовище, що сприяєдосягненню цілей навчання;

- розвивати інтереси студентів і мотивацію навчання, формувати йпідтримувати зворотний зв'язок.

Студент-практикант повинен мати уявлення:- про зв'язки предмета з майбутньою професійною діяльністю

студентів;- про методичні аспекти предмета в цілому, окремих тем і понять;- про методи й прийоми складання завдань, вправ, тестів з різних тем;- про можливості застосування комп'ютерної техніки в навчальному

процесі.Асистентська практика здійснюється з урахуванням обов'язкового

мінімуму змісту програми професійної підготовки викладача середніхспеціальних та вищих навчальних закладів, після проходження студентамибазових психолого-педагогічних дисциплін, методики викладання соціальноїпедагогіки, педагогіки й психології вищої школи.

Організацію практики здійснює факультетський керівник практики,методист практики.

Консультування магістрів-практикантів проводять викладачі-консультанти кафедри електроніки і енергетики.

2. Мета і завдання практикиМета – формування готовності магістрів до викладацької діяльності у

середніх спеціальних та вищих навчальних закладах.Завдання:1. Розвиток професійних умінь педагогічної діяльності викладача

шляхом залучення магістрів до виконання різних форм навчально-виховноїроботи у ВНЗ.

2. Формування умінь щодо планування та організації навчально-методичної роботи викладача ( у межах окремого заняття, теми, курсу).

3. Формування готовності магістрів до здійснення соціально-виховноїроботи зі студентами та студентськими групами.

3. Зміст практики

3.1 Методичні рекомендації студентамПід час проходження практики студент повинен:- Здійснювати спостереження за виконанням викладачем-наставником

різних видів навчальної роботи зі студентами.- Розробити робочу програму з дисципліни, що буде викладати

практикант.- Розробити навчальну та робочу програму спецсемінару для студентів

(за темою магістерської роботи).- Розробити план практичних занять, обговорити їх з викладачем-

наставником та провести заняття відповідно плану.- Підготувати конспекти лекцій, обговорити їх з викладачем, провести

лекційні заняття.- Розробити завдань для самостійної роботи, для поточного контролю,

тести тощо.- Провести лекційні, практичні та лабораторні заняття.- Відвідати лекції, семінарські та практичні заняття викладачів кафедри

електроніки і енергетики; обговорити з викладачами доцільністьвикористаних методів, методичних знахідок тощо (20 годин).

- Відвідати заняття, що проводять магістри в інших групах з наступнимобговоренням (по 2 лекції та 2 лабораторних заняття).

- Здійснювати роботу в якості помічника куратора на молодшихкурсах.

- Організувати 1-2 позааудиторні заняття з застосуванням активнихформ навчання (круглий стіл; зустріч з фахівцями, обговорення актуальнихпроблем курсу у нетрадиційній формі).

- Відвідувати засідання кафедри, брати участь у роботі методичного таметодологічного семінарів.

- Підготувати аналіз матеріалів практики та звіт, звітування наконференції.

Під час проходження асистентської практики студент зобов'язаний:1. Дотримуватися режиму навчального закладу та його вимог.2. Брати активну участь у настановних і підсумкових конференціях.3. Ознайомитися з документацією кафедри й викладача навчального

закладу (навчальним планом спеціальності, графіком навчального процесу,індивідуальним планом викладача, робочими програмами, календарнимпланом, планами занять і та ін. ).

4. Знати вимоги, що ставляться до заповнення документів.5. Планувати свою діяльність і відображати її в індивідуальному плані.

6. Відвідувати заняття викладача методиста, проведені ними протягомпрактики. Спостерігати за діяльністю викладача методиста й фіксуватирезультати в щоденнику практики. Проводити аналіз занять.

7. Надавати допомогу викладачу-методистові:- у розробці робочих програм з дисципліни;- в оформленні наочності, підготовці дидактичного матеріалу;- в перевірці залишкових знань, тестів, контрольних завдань студентів;- у проведенні модульного контролю, атестації студентів;-у виконанні доручень кафедри;- в організації позааудиторної роботи зі студентами.Педагогічна (асистентська) практика здійснюється за трьома

змістовими модулями

ЗМ 1. Підготовка магістранта до забезпечення викладання базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальностей

(викладацький)НЕ 1.1. Ознайомлення з організацією навчально-методичної, виховної,

науково-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі• відвідування лекцій і практичних (лабораторних) занять провідних

викладачів з дисциплін спеціальностей; кожен студент відвідує неменше 3 лекцій та 2 практичних або лабораторних занять;

• ознайомлення з робочими планами дисциплін спеціальностей таметодикою планування обсягу матеріалу лекції, взаємозв'язку змістулекції зі спеціальністю студентів, для яких вона читається;

• вивчення критеріїв оцінки вузівської лекції;• ознайомлення з концептуальними підходами до системи оцінювання

знань студентів в умова КМСОНП.НЕ 1.2. Підготовка та викладання базових професійно-орієнтованих

дисциплін• підготовка текстів пробних лекцій (не менше 2 лекцій) та розгорнутих

планів (конспектів) лабораторних (практичних) занять (не менше 3занять);

• проведення пробних лекцій і лабораторних занять;• підготовка і проведення 2 залікових занять (1 лекція, 1 лабораторне

(практичне) заняття);• підготовка звіту про виконання завдань практики.

ЗМ 2. Організація виховної роботи в академічних групахОрганізація виховної роботи магістранта як вихователя студентської

молоді спрямована на формування всебічно розвиненої особистості, їїіндивідуальних і професійно значущих якостей. Досягти цього можливозавдяки досконало вибудуваному змісту навчальних предметів, що сприяєформуванню світогляду і загальної культури студентів, а також завдякиполітичним, моральним, естетичним і етичним якостям викладача. Виховнудіяльність магістрант здійснює передусім у процесі навчання,використовуючи потенційні можливості навчальних дисциплін. Виховна

спрямованість лекції полягає у здійсненні комплексного підходу до змісту іметодики викладання, єдності національно-патріотичного і моральноговиховання, висвітлення досягнень і пріоритету українських учених(української науки) та їх взаємозв’язків із вченими зарубіжних країн.Важливу роль у виховному процесі відіграє спілкування зі студентами упоза-лекційний час. Важливо, щоб магістрант-викладач усвідомивважливість свого виховного впливу на майбутніх фахівців і реалізував цюфункцію не лише через співбесіди, кураторську роботу, керівника гуртків,роботу в гуртожитках, проведення вечорів, екскурсій тощо, а й на власномуприкладі. Усі розглянуті функції виявляються в єдності, хоча у різнихвихователів може одна превалювати над іншими: у деяких переважаєпедагогічна спрямованість, в інших – дослідницька, у третіх – однакововиражена педагогічна і дослідницька. Будь-який виховний захід повиненмати належне морально-естетичне спрямування, враховувати індивідуальніособливості суб’єктів виховного процесу і спиратися на кращі надбаннянаціональної та світової практики.

Виховний процес повинен забезпечувати найширші можливості длярозвитку творчих задатків студентів, зберігати і зміцнювати їх моральне тафізичне здоров’я, формувати високоінтелектуальні особистості, для якихгромадянські інтереси є пріоритетними.

ЗМ 3. Науково-дослідна робота магістранта-викладача в умовахпедагогічної діяльності

НЕ 3.1. Проведення самостійних досліджень з теми магістерськоїроботиПродовження збору і опрацювання матеріалів згідно плану наукової роботимагістранта. Освоєння методик та проведення теоретичних іекспериментальних досліджень. Аналіз та узагальнення результатів науковихдосліджень, підготовка тез на наукові конференції та публікації матеріалів уфахових періодичних виданнях.НЕ 3.2. Організація науково-дослідницької роботи магістранта зістудентами Консультування студентів молодших курсів стосовно пошуку матеріалузгідно їхніх тем наукових та курсових робіт, надання допомоги в освоєнніметодик і проведення спільних експериментальних досліджень, їх аналізу,підготовка рецензій і відзивів як науковця на наукові (курсові) роботистудентів молодших курсів.

3.2 Індивідуальні завдання

Етапи здійснення

І тиждень

Знайомство з кафедрою, навчальною групою.Відвідування занять викладачів, що працюють у групі, уякій студент має проходити практику.Знайомство з документацією.Складання індивідуального плану роботи.Планування роботи на тиждень.

Планування й підготовка до занять.

ІІ-III тиждень Затвердження плану й тексту лекцій або практичнихзанять у керівника практики.Підготовка до занять.Проведення пробних занять.Відвідування занять інших практикантів, проведеннявідвідуваних занять.Робота із куратором групи, закріпленої за студентом.

ІІІ – ІVтиждень

Планування індивідуальної роботи на тиждень і звіт затиждень.Затвердження плану й тексту лекцій і практичних занять.Проведення відкритих лекційних та практичних занять.Відвідування відкритих занять інших студентів-практикантів.Проведення виховних заходів в групі.Проведення поза аудиторної роботи зі студентами.

IV тиждень Оформлення документації.Підготовка та здача звітів.Здача дидактичного матеріалу.Підведення підсумків практики.

Навчальні посібники:1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія:

Підручник. - К.: Вища школа, 1998. – 560с.2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: Логос, 2003. – 221 с.3. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посібник за

модульно-рейтинговою системою навчання для суд. магістратури. – К.:Освіта, 2005. – 396с.

4. Галагузов В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школив Україні. – К.: Освіта, 1995. – 241 с.

5. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. - К.: Світ, 2004. – 147 с.6. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и её информационно-

методическое обеспечение. – К.: Высшая школа, 1990. – 195 с.7. Коротяєв Б.І., Гришин Є.О., Устинко О.А. Педагогіка вищої школи. – К.:

Освіта, 1990. –8. Марушкевич А.А. Педагогіка вищої школи. - К.: Логос, 2006. – 215 с.9. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І .А.Зязюна. - К.: Вища

школа, 1997.4. Форми та методи контролю

Студенти повинні вести щоденник з практики встановленого зразку, вякому висвітлюються етапи роботи та їх зміст і який додається до звіту зпрактики.

За результатами практики проводиться диференційний залік.