РАДА УКРАЇНИ · 2012-05-11 · Прес -служба Верховної Ради України , « Голос України » Голова Верховної Ради

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України

За повідомленнями

друкованих та інтернет-ЗМІ, телебачення і радіомовлення

14 листопада 2011 р., понеділок

ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ

Поглиблення українсько-сербської співпраці дозволить збільшити товарообіг до мільярда євро Прес-служба Верховної Ради України, «Голос України».................3

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин переконаний, що перший в історії українсько-сербських відносин офіційний візит Президента Сербії Бориса Тадича в Україну надасть вагомого поштовху подальшому поглибленню відносин між нашими державами в усіх сферах. «Ми переконані, що Ваш візит дозволить активізувати нашу співпрацю і надати їй нової динаміки», — сказав В. Литвин у п’ятницю під час зустрічі з Президентом Республіки Сербія.

Спостерігання за прихованим боєм Сергій Рахманін «Дзеркало тижня.

Україна».............................................................................................................................4

Політика — світ досить химерний. Тут багато що насправді є не тим, чим здається. Це тільки на перший погляд битва за новий виборчий закон скидається на бій між Банковою та опозицією. Обережно зазирнувши за лаштунки процесу, ви з подивом виявите: доленосною є зовсім інша сутичка. У відчайдушному завівтарному герці зійшлися два провладні угруповання, ватажків яких важко запідозрити в невірності Віктору Федоровичу.

Виборчий закон: чи вдасться дійти компромісу? Олена Горбунова, Сергій

Коваленко, «Голос України»..............................................................................................8

Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради з підготовки проекту закону про вибори народних депутатів взяла тайм-аут до понеділка. За цей час фракції парламентської більшості мають визначитися із пропозиціями меншості, висловленими під час четвергового засідання ТСК.

Украинский эфир могут сдать иностранцам Ксения Лазоренко, "Экономические

известия" .........................................................................................................................10

В засилье иностранных фильмов и музыки на украинском телевидении и радио видят угрозу. Изменения, внесенные в закон «О телевидении и радиовещании», предложенные и поддержанные регионалами, должны сократить квоту национального аудиовизуального продукта в эфире украинских теле- и радиокомпаний с 50% до 25%. Если закон будет подписан президентом, нынешний паритет в украинском эфире может смениться ситуацией, когда соотношение национального и зарубежного продуктов будет 1:3 в пользу иностранных производителей.

Худшие места в Раде - у оппозиции, лучшее - у Януковича-младшего Тарас Козуб, "Комсомольская правда" (Украина)....................................................................12

Как узнала "Комсомолка", среди депутатов идет непрекращающаяся борьба за кресла под парламентским куполом…

ВВЕЕРРХХООВВННАА РРААДДАА УУККРРААЇЇННИИ УУ ДДЗЗЕЕРРККААЛЛІІ ЗЗММІІ::

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ


2

Сергей Кивалов: «Иногда лучшей реакцией есть отсутствие всякой реакции»

Анна Кибенок, «Власть денег» .......................................................................................13

Глава комитета Верховной Рады по вопросам правосудия в последнее время постоянно сталкивается с сомнительными материалами о себе в интернет-СМИ. Поэтому необходимость экстренно «обеливать» имидж для нардепа — актуальный вопрос. «ВД» поинтересовалась у политика, какие действия он предпринимает, чтобы «сохранить лицо» в сложившейся ситуации и смыть черные штрихи на политическом портрете.

Сколько стоит стать депутатом Анастасия Рафал, «Сегодня» ................................14

Большинство украинских политиков уверено, что следующие выборы в Верховную Раду будут смешанными, а потому уже вовсю «окучивают» мажоритарные округа. Этим занимается и власть, и оппозиция. Причем в обоих лагерях нет согласия по поводу «единых кандидатов».

ІНТЕРНЕТ-ЗМІ

Багатоморальна країна Світлана Остапа, Mediasapiens.kiev.ua..............................15

Чи можливо в Україні захистити суспільну мораль, якщо люди в державі мають багато різних моралей? Влада живе по своїх «понятіях», прості громадяни дотримуються власних моральних принципів. Про це говорили учасники парламентських слухань на тему: «Сучасне становище суспільної моралі в Україні, проблеми і перспективи та стан дотримання законодавства в цій сфері».

Григорій Омельченко: «Якби Чорновіл став президентом, то ми б уже давно

були в Європі» Юрій Онишків, Kyivpost.ua..................................................................19

У інтерв'ю KyivPost Г.Омельченко розповів про те, що депутати і раніше голосували за своїх колег, але тоді це явище не було таким масовим, як зараз. Навіть визнав, що і сам цим грішив. Але цю розмову ми почали з відновлених кримінальних справ проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко…

Ігор Гринів: «Янукович може виграти хіба що у Тягнибока чи Калашнікова»

Юлія Лимар, Павло Вуєць, Главком................................................................................24

Про те, як Турчинов формує список БЮТ, чому «Батьківщина» не об’єднається з «Фронтом змін», і хто виграє президентські вибори у 2015 році – говоримо у другій частині інтерв’ю з Ігорем Гринівим, нардепом від ПРП у складі Блоку Юлії Тимошенко, політ технологом.

БЛОГИ

О.Ляшко: «Донбас більше ніколи не буде голосувати за цю владу»

Blogs.korrespondent.net ....................................................................................................31

Колись «регіонали» цілий рік блокували роботу парламенту, вимагаючи «підвищення соціальних стандартів». Сьогодні ж, маючи всю повноту влади, вони опустили ці соцстандарти нижче від рівня виживання.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Спецкомісія парламенту підтримає змішану систему виборів депутатів –

пропорції 50 на 50 5 канал, Час новин..........................................................................32

Парламентський закон про скорочення наполовину квот на українську

музику і відео в ефірі до Президента так і не потрапив Студія "1+1", ТСН.

Тиждень ...........................................................................................................................32


3

Кого та від кого може захистити новий закон "Про захист суспільної моралі"?

УТ-1 «Підсумки тижня».................................................................................................33

Цілий шлейф фінансових скандалів тягне за собою ще одна відставка цього

тижня Студія "1+1", ТСН. Тиждень ............................................................................35

Друковані видання

Поглиблення українсько-сербської співпраці дозволить збільшити товарообіг до

мільярда євро

Прес-служба Верховної Ради України, «Голос України»

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин переконаний, що перший в історії українсько-сербських відносин офіційний візит Президента Сербії Бориса Тадича в Україну надасть вагомого поштовху подальшому поглибленню відносин між нашими державами в усіх сферах. «Ми переконані, що Ваш візит дозволить активізувати нашу співпрацю і надати їй нової динаміки», — сказав В. Литвин у п’ятницю під час зустрічі з Президентом Республіки Сербія.

Голова Верховної Ради згадав візит української парламентської делегації до Сербії, який відбувся у квітні цього року, наголосивши на «гостинності, щирості і відкритості» сербської сторони.

Україна, сказав В. Литвин, прагне до подальшого розвитку взаємовигідних та конструктивних двосторонніх відносин у політичній, торговельно-економічній, культурно-гуманітарній та інших сферах, зазначивши, що Сербія є ключовим партнером нашої держави в Балканському регіоні, з яким нас поєднують традиційно дружні і приязні відносини.

На думку Голови Верховної Ради, подальшому розвитку двосторонніх взаємин сприяють і гарні міжпарламентські зв’язки. Значного поштовху розвитку українсько-сербського міжпарламентського співробітництва, за його словами, надала двостороння Угода про міжпарламентське співробітництво, підписна в Києві у липні минулого року.

В свою чергу, Президент Республіки Сербія наголосив на «духовній і релігійній єдності» українського і сербського народів. Сербія, заявив він, готова і надалі бути надійним партнером і другом України, розвивати двосторонні відносини на всіх рівнях.

Під час зустрічі зазначалося, що наші країни мають спільну зовнішньополітичну мету — вступ до Європейського Союзу. В. Литвин наголосив, що ключовим завданням у відносинах Україна—ЄС на найближчу перспективу є завершення до саміту Україна—ЄС (грудень цього року) переговорного процесу щодо укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, включаючи створення зони вільної торгівлі. Б. Тадич висловив готовність поділитися з Україною досвідом євроінтеграції Сербії.

Також керівник парламенту наголосив, що щорічний товарообіг між Україною і Сербією має бути збільшений до 1 млрд. євро. Суттєве поглиблення двостороннього торговельно-


4

економічного співробітництва, сказав він, залишається одним з пріоритетів України у відносинах з Сербією. Українська сторона, зазначив В. Литвин, вважає проведення в рамках візиту Президента Сербії четвертого засідання Міжурядової українсько-сербської комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва важливою складовою розвитку двосторонніх відносин, яка сприятиме розробці та практичній реалізації спільних проектів у галузях енергетики, промисловості, транспорту, агропромислового комплексу, будівництва, туризму, фармацевтики.

Важливим кроком на шляху подальшого зміцнення зв’язків між діловими колами двох держав, на переконання Голови Верховної Ради, є також проведення в рамках візиту чергового бізнес-форуму. Президент Республіки Сербія зазначив, що економіки наших країн «є комплементарними, а не конкурентними», і погодився з необхідністю суттєвого збільшення обсягів взаємного товарообігу.

Б. Тадич високо оцінив підписання у ході візиту ряду двосторонніх угод, які, за його словами, мають стратегічний характер. Він також висловив сподівання на підтримку Україною вступу Сербії до СОТ.

Голова Верховної Ради України зазначив, що підписання в ході візиту українсько-сербських договірно-правових документів сприятиме подальшому розвитку торговельно-економічного співробітництва, полегшенню перевезень пасажирів автомобільним транспортом між двома країнами і транзитом через їхні території, поглибленню взаємодії у сфері оборонної політики та національної безпеки та розширенню напрямів взаємодії як на двосторонньому рівні, так і на міжнародній арені. В. Литвин запевнив, що з ратифікацією підписаних угод Верховною Радою проблем не буде.

Сторони також наголосили, що набуття найближчим часом чинності Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Сербія про відмову від візових вимог для громадян дасть змогу привести двосторонню договірно-правову базу з цього питання у відповідність до сучасних вимог, що відповідає інтересам громадян обох країн.

Крім того, В. Литвин наголосив, що у питаннях територіальної цілісності застосування подвійних стандартів є неприпустимим.

При цьому керівник парламенту зазначив, що нині відбувається «чергова спроба перезавантажити світ», і тому вкрай важливим є «утримати суверенітет і незалежність і не підпасти під сферу впливу того чи іншого глобального гравця».

У свою чергу, Б. Тадич подякував Україні за «принципову позицію щодо цілісності Сербії».

http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=240135

Спостерігання за прихованим боєм

Сергій Рахманін «Дзеркало тижня. Україна»

Політика — світ досить химерний. Тут багато що насправді є не тим, чим здається. Це тільки на перший погляд битва за новий виборчий закон скидається на бій між Банковою та опозицією. Обережно зазирнувши за лаштунки процесу, ви з подивом виявите: доленосною є зовсім інша сутичка. У відчайдушному завівтарному герці зійшлися два провладні угруповання, ватажків яких важко запідозрити в невірності Віктору Федоровичу. Шансів прямо втрутитися в перебіг цієї баталії у борців із режимом небагато. Їхня юдоль — партизанські вилазки, масштабні диверсії, точковий саботаж. Якщо, зрозуміло, критиків влади не влаштовує перспектива в недалекому майбутньому перетворитися на політичний «вантаж 200».


5

Два слова про історію конфлікту. Торішні місцеві вибори викликали безліч нарікань із боку західних спостерігачів. Специ-фіка профільного закону і особливості його застосування не сподобалися іноземним знавцям виборчих систем. Віктор Януко-вич, який тоді посилено намагався справити належне враження на Вашингтон та Брюссель, публічно продемонстрував крайню міру заклопотаності. Було височайше обіцяно всі помилки виправити. Гарант побожився, що в процесі розробки нових правил парламентських виборів буде максимально враховано всі побажання іноземних спеців, передусім метрів із Венеціанської комісії. Перед спеціальною робочою групою на чолі з міністром юстиції Олександром Лавриновичем поставили амбіційне завдання — розробити документ, наближений до досконалості.

Уже на початку шляху стало зрозуміло: головне, що турбує владу, — зміна моделі. Від жорсткої «пропорційки» було запропоновано перейти до змішаної схеми, відповідно до якої 225 депутатів парламенту обиралися б у мажоритарних округах і стільки ж — за закритими партійними списками. Розробляючи решту положень закону, влада готова була демонструвати максимально можливу чутливість до побажань своїх противників.

Перехід до змішаної моделі опозицію не тішив. Вожді української фронди публічно ратували за «пропорційку» з відкритими списками, але неофіційно виступали за збереження старої моделі, відстоюючи при цьому модернізацію чинного закону. Але їм зразу дали зрозуміти: вибір моделі не обговорюється.

Опозиція опинилася перед вибором. Або ігнорувати процес створення закону, бойкотувати процес його затвердження, поклавши таким чином усю відповідальність за майбутні фальсифікації на Януковича з товаришами. Або прийняти нав’язані правила гри. І добиватися створення максимально можливої кількості законодавчих запобіжників, які знижуватимуть ризик надмірного спотворення народного волевиявлення. Вибрали друге. Причини очевидні. Влада спирається на парламентську більшість і може легко провести через Раду будь-який варіант закону. До того ж лави борців із режимом шматували суперечності, що не сприяло мужньому організованому опору. Делеговані опозицією представники прилучилися до роботи комісії Лавриновича, і частково завдяки їхнім зусиллям проект закону вийшов доволі стерпний. Порочність змішаної моделі залишалася очевидною, але з процедурного погляду це був помітний крок уперед. Що відзначила, зокрема, і Венеціанська комісія, чия критика на адресу документа цього разу мала досить стриманий характер.

І тут сталося найцікавіше. Проект провладного закону про вибори, внесений на розгляд ВР головою фракції Партії регіонів Олександром Єфремовим, істотно відрізнявся від того, який розробила комісія Лавриновича і який пройшов експертизу Вене-ціанської комісії. Запропоно-ваний варіант містив усі репресивні норми, за які опозиція та закордонні експерти критикували владу торік.

Олександр Лавринович, до якого DT.UA звернулося по коментар, був небагатослівний: «Хто працював із текстом законо-проекту на завершальному етапі, мені не відомо. Його передав сам президент керівникам парламентських фракцій для подальшої роботи та реєстрації». Очільникові Мін’юсту було нелегко приховати свою досаду. Його праця видавалася марною, а його роль — дивною.

Саме Лавриновича призначив Янукович головним куратором процесу. Віктор Федорович публічно гарантував виконання побажань Венеціанської комісії. Але у версії Єфремова її думку зухвало зігноровано, а тому насельник Банкової в очах Європи мав,


6

щонайменше, нерозумний вигляд. Або він із самого початку свідомо брехав, або він не контролює дій власної команди.

У чому ж річ? Точніше — в кому? Збурювачем спокою, за нашою інформацією, виявився перший віце-прем’єр Андрій Клюєв, чинний «куратор» парламенту і потенційний начальник штабу виборчої кампанії. Увесь час, доки робоча група трудилася над проектом виборчого закону, на політичному олімпі тривала жорстока схватка між двома політичними угрупованнями, очолюваними першим заступником голови уряду та главою адміністрації президента Сергієм Льовочкіним.

Клюєв (принаймні поки що) відповідальний за проведення парламентської кампанії, а її підсумки викликають у нього побоювання. Він вважає вибори-2012 стратегічно важливими, але не може гарантувати їх успіх. Очевидне падіння рейтингу влади навіть на Сході, невдоволення місцевого бізнесу (який жорстоко й систематично обдирають) його, зрозуміло, турбує. Серйозний «недобір» Партії регіонів на парламентських виборах, на його думку, може поставити під удар переобрання Януковича на другий термін. Логіка Андрія Петровича проста: якщо я відповідаю за результат, то я мушу мати необхідний інструментарій для його забезпечення. У проекті Єфремова, який входить до неформальної групи Клюєва, весь горезвісний інструментарій наявний. Думка Заходу першого віце-прем’єра цікавить мало: покричать — забудуть, переможців не судять. Додамо, що у вічного кандидата в прем’єри є додатковий стимул забезпечити ПР пристойний результат на виборах до Ради.

Льовочкін, навпаки, вважає найближчі парламентські вибори проміжними. Прямий зв’язок між їх результатами і перспективами Януковича на виборах-2015 заперечує. На його погляд, значно важливіше зберегти хоча б відносну прихильність Заходу. Остаточ-ний розрив відносин зі США і ЄС, на його думку, прирікає владу на швидку загибель. Ось чому Льовочкін усіляко сприяв Лав-риновичу й намагався, наскільки було можливо, впливати на депутатський корпус, прагнучи забезпечити підтримку проекту, який пройшов експертизу Венеці-анської комісії. Використовуючи для цього, зокрема, енергійність постпреда президента в Раді Юрія Мірош-ни-ченка. Підсумками виборів-2012 і, вже тим більше, законом про їх проведення, вважає глава АП, можна й пожертвувати, не візьмуть у полях — доберуть у залі. Те, що за підсумки парламентської кампанії відповідає Клюєв, йому тільки на руку: хай конкурент віддувається за можливий провал.

Цікава подробиця: донедавна розглядалася можливість участі в кампанії самого Сергія Воло-димировича. Не виключалося, що саме він очолить список ПР із наступним обранням на посаду спікера.

Чи означає поява проекту Єфремова, що Янукович тепер схильний слухати Клюєва і не схильний слухати Льовочкіна? Чи Андрій Петрович пішов проти волі господаря?

Ні, звісно. Річ у тому, що господар поки що перебуває в роздумах. Скориставшись цим, Клюєв узяв ініціативу на себе. Льовочкін зробив хід у відповідь. Скориставшись щирим обуренням опозиції і таким самим щирим нерозумінням Заходу, він домігся того, що Банкова дала згоду на створення тимчасової спецкомісії з доопрацювання закону. Після деяких суперечок та нервових переговорів було сформовано ТСК, її очолив представник опозиції Руслан Князевич, а в заступники призначено першого віце-спікера Адама Марти-нюка, якого вважають провідником політики Клюєва.

За деякими даними, фракція КПУ готова зіграти на боці Андрія Петровича з таких міркувань. Нібито перший віце-прем’єр пообіцяв комуністам за співпрацю всіляке сприяння. Зокрема


7

обіцяв допомогу в пошуку «тихих» округів для Симо-нен-ка, Мартинюка, Калєт-ніка та деяких інших відомих товаришів. А ще висловив абсолютну впевненість у тому, що КПУ неминуче подолає виборчий бар’єр, хоч би якою високою, врешті-решт, не виявилася планка. Клюєв, з цілком зрозумілих причин, хоче, аби її встановили якнайвище. У свою чергу, ленінці зацікавлені, щоб закон дозволяв одночасно висувати кандидатів і в одномандатних, і в багатомандатному округах. Конс-титу-ційний суд свого часу робити це заборонив, ну та хто про таке тепер згадує? У тому, щоб одні й ті самі особи балотувалися і «по мажоритарці», і в округах, зацікавлені й опозиціонери. Зокрема «Батьків-щина». Партія переживає фінансові та організаційні труднощі, апарат, по суті, паралізований, місцеві організації розвалюються. Ще зовсім недавно соратники Тимошенко вважали оптимальною для себе чисту «пропор-ційку». Тепер розглянули свої плюси в «мажоритарці». В цій ситуації для них важливий кожен округ, але без шкоди для привабливості списку. «Подвій-не» висування, на їхню думку, знижує ризик потенційних втрат.

До речі, донедавна можливість збереження діючого, жорстко пропорційного, закону розглядала і влада. Але, зваживши всі за та проти, вирішили, що змішана модель все-таки ефективніша. У цьому нібито погоджуються і Клюєв, і Льовочкін. Обидва, за нашою інформацією, сходяться і в тому, що кандидати від влади в одномандатних округах неодмінно мають бути самовисуванцями, формально не пов’язаними з Партією регіонів. Розходяться вони у принциповому питанні. «Польовий практик» Клюєв, на відміну від «кабінетного теоретика» Льовочкіна, переконаний, що тільки драконівські заходи контролю, прописані в законі, допоможуть зберегти контроль над перебігом кампанії та процесом підрахунку голосів.

Відверто ігнорує процес спікер. Чому? Можливо, тому, що процес злиття ПР і Народної партії — справа практично вирішена. Правда, місць у прохідній частині списку «регіоналів» Володимиру Михайловичу та його «народникам» пообіцяли небагато — лише п’ятеро. Куди подінешся, тяжкі часи, криза. Втім, не виключено, що формальне злиття двох партійних структур відбудеться трохи пізніше, що фракція «народників» збережеться аж до виборів, що суб’єкт під назвою НПУ все-таки візьме участь у кампанії. Правда без Литвина, Шарова, Грине-вецького та ще кількох знакових політиків, які знайдуть прихисток у передвиборній команді ПР. У чому сенс інтриги? Все прос-то: партії, котрі мають парламентські фракції, — мають першочергове право на представництво в комісіях. Зберігши осере-док НПУ хоча б формально, влада отримає додаткові місця у виборчкомах.

Як опозиція могла вплинути на процес? Боротися за менше із зол. Тобто повернення до варіанта, розробленого групою Лаври-новича, і модернізації його з урахуванням зауважень Венеці-анської комісії. Фракція ПР вимагала розглядати «як базовий» законопроект Єфремова. Опо-зиція пригрозила бойкотувати процес і висунула ультиматум. Фракції БЮТ і НУ—НС сформулювали перелік вимог і запропонували фракціям більшості розглянути їх до 14.00 14 листопада.

Перша частина вимог — політичні. Запропоновано — 300 депутатів ВР обирати на пропор-ційній основі, а 150 — на мажоритарній; надати право блокам брати участь у виборах; забезпечити однаковий виборчий бар’єр для партій і блоків, а крім того, знизити його. «Стартовий розмір» — 1%.

Опозиціонери не приховують, що політичними вимогами (принаймні частиною) готові пожертвувати заради виконання вимог процедурних. Ідеться про норми, покликані мінімізувати можливі фальсифікації. Про норми, які затуплять найбільш безжалісні «інструменти» Клюєва—Єфремова.


8

Отже:

— помилки в документах мають підлягати виправленню й не мають бути підставою для зняття кандидата з реєстрації (мабуть, найпринциповіша вимога опозиції);

— учасникам виборів має бути надане право замінювати членів своїх комісій (антидот від можливого перекуповування);

— виборчі бюлетені мають бути забезпечені всіма необхідними ступенями захисту (у проекті Єфремова про це ані слова — підробляй хто хоче);

— право реєструвати кандидатів має належати тільки ЦВК (головний виборчком менш вразливий, ніж місцеві, — доведено практикою);

— номери дільниць на бюлетенях мають наноситися друкарським способом, а не ручкою, як пропонується тепер (не можна буде перекидати бюлетені з дільниці на дільницю і таким чином коригувати результати);

— голосування за межами дільниць можливе лише за наявності відповідних меддовідок (другий тур виборів-2004 у пам’ятку досі);

— для прийняття рішень виборчкомів обов’язковий кворум (коментарі зайві);

— у законі не повинно бути жодних причин для скасування реєстрації кандидатів, за винятком прописаних у Конституції (про те, що Клюєв із товаришами хитрі на вигадки, загальновідомо).

Окрім того, опозиція вимагає, щоб закордонні виборчі дільниці створювалися виключно при закордонних дипломатичних установах і військових формуваннях. Також Князевич озвучив вимогу про надання всім кандидатам пропорційного часу для виступів у ЗМІ.

Чи стане в опозиції сил наполягти на своєму? Наскільки спритно вона використає підкилимну війну двох поплічників гаранта? Чи готова до компромісу влада?

Доживемо до понеділка… На все воля Януковича. На жаль, не Божа.

http://dt.ua/POLITICS/sposterigannya_za_prihovanim_boem-91382.html?print

Виборчий закон: чи вдасться дійти компромісу?

Олена Горбунова, Сергій Коваленко, «Голос України».

Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради з підготовки проекту закону про вибори народних депутатів взяла тайм-аут до понеділка. За цей час фракції парламентської більшості мають визначитися із пропозиціями меншості, висловленими під час четвергового засідання ТСК.

Насамперед зауважимо, що підписані головою фракції «НУ—НС» Миколою Мартиненком та першим заступником голови фракції «БЮТ-«Батьківщина» Андрієм Кожемякіним директиви на переговори містять положення, за яким у разі взяття за основу законопроекту, поданого керівником фракції Партії регіонів Олександром Єфремовим та іншими депутатами (реєстр. №9265-1), опозиція покине засідання комісії. Натомість представники меншості пропонували розпочати діалог довкола законопроекту, підготовленого робочою групою на чолі з міністром юстиції Олександром Лавриновичем та який отримав висновок Венеціанської комісії.

Разом з тим, як повідомив голова ТСК Руслан Князевич («НУ—НС»), представники більшості наполягали, щоб як базовий документ розглядався саме законопроект №9265-1. Заперечуючи проти цього, опозиція наголошує, що проект більшості аж надто відрізняється від пропозицій, напрацьованих робочою групою на чолі з міністром юстиції О. Лавриновичем. «Представники більшості спробували зробити базовим документ, проти якого радикально виступала опозиція з самого початку його внесення. Його скоріше можна назвати законом про


9

призначення членів Партії регіонів на посади народних депутатів. Нічого спільного з волевиявленням громадян він не має», — наголосив

Для прикладу, коли йдеться про те, що впродовж дня голосування дільнична виборча комісія має інформувати окружну виборчу комісію про кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, то в «проекті Лавриновича» це було, а у «варіанті Єфремова» цієї норми вже немає. А це означає, що буде неможливо зіставити явку виборців із кількістю вкинутих бюлетенів. І таких «дрібних» відмінностей дуже багато. Отож, якщо й брати якийсь документ за основу, вважає опозиція, то лише той, який пройшов міжнародну експертизу, тобто «проект Лавриновича». Власне, до цього документа вони й запропонували низку змін, над якими має думати більшість.

Крім того, меншість вимагає допустити до участі у виборах блоки політичних партій та зберегти для партій і блоків однаковий прохідний бар’єр. «Ми готові починати дискусію з 1-відсокового прохідного бар’єра», — сказав Р. Князевич. Для опозиції також важливо, щоб право реєструвати кандидатів у депутати в одномандатних округах було надано виключно Центральній виборчій комісії, що має забезпечити однакові строки реєстрації кандидатів-мажоритарників та списків. Інші вимоги стосуються ступенів захисту виборчих бюлетенів, забезпечення фінансування з державного бюджету передвиборної агітації, а також врегулювання голосування поза межами виборчих дільниць. Опозиція вимагає допустити судове оскарження і визнання голосування недійсним в одномандатному окрузі, а також установити, що загальний строк оскарження дій чи бездіяльності становить 5 днів.

Поки фракція більшості визначатиметься з цими вимогами, опозиція обіцяє напрацювати конкретні законодавчі норми та подати їх у вигляді порівняльної таблиці. «За бажання і політичної волі ми вкладемося у відведені нам строки», — запевнив голова ТСК.

Водночас секретар ТСК Сергій Подгорний («БЮТ-«Батьківщина») зазначає, що, на його враження, за допомогою комісії намагаються створити своєрідну ширму, щоб легалізувати поданий представниками більшості законопроект. Якщо ж запропоновані зміни не будуть узяті до уваги, то вони погрожують вийти зі складу ТСК.

Щоправда, згодом Р. Князевич уточнив, що, очевидно, «комусь дуже хочеться, і на це був розрахований сценарій, щоб ми грюкнули дверима і пішли геть з роботи комісії», та додав, що представники опозиції «пройдуть цей шлях до кінця» і вимагатимуть дати оцінку і відповідь на запропоновані норми.

Натомість представники більшості, котрі входять до складу ТСК, вважають, що своїми діями опозиційні сили свідомо зривають роботу комісії. «На жаль, наші колеги із опозиційних фракцій всіляко протидіють веденню конструктивного діалогу довкола нового закону. Перше засідання загальмувалося ще під час формування порядку денного, а друге взагалі завершилося ультиматумом», — вважає член ТСК Дмитро Шпенов (Партія регіонів). При цьому він зазначив, що комісія утворювалася задля того, щоб за «круглим столом» обговорити пропозиції всіх представлених у парламенті політичних сил, а замість цього опозиція ставить перед фактом — або ви приймаєте наші вимоги, або ми припиняємо діалог.

За словами ще одного члена ТСК, народного депутата Владислава Забарського (Партія регіонів), Венеціанська комісія неодноразово підкреслювала, що виборча система — це внутрішня справа держави. «В наших умовах саме змішана виборча система створює можливість для самостійного балотування у мажоритарних округах, що дозволить оновити парламент та було дуже позитивно сприйнято Венеціанською комісією»», — сказав він. Тим


10

паче що наявні нині в Україні майже 200 політичних партій представляють інтереси не двох відсотків виборців. Що стосується відсутності у виборчому процесі виборчих блоків, то тут, за словами В. Забарського, закладено таку ідею: нехай політичні партії самостійно обираються до парламенту та вже у Верховній Раді об’єднуються в блоки, що дозволить уникнути ситуації, коли «збираються вісім чи дев’ятнадцять партій у блок, який потім розвалюється і не несе жодної політичної відповідальності перед виборцями».

Як розвиватимуться події надалі? Нагадаємо, що за рішенням парламенту, у разі якщо ТСК до 14 листопада не дійде компромісу та не опрацює єдиного законопроекту про вибори народних депутатів, парламент повернеться до розгляду п’яти вже внесених документів. При цьому найбільші шанси бути ухваленим має законопроект, внесений представниками більшості — О. Єфремовим, І. Шаровим, І. Рибаковим,

А. Мартинюком (реєстр. № 9265-1), яким пропонується змішана система виборів (225 депутатів обираються за загальнодержавними партійними списками та 225 — за мажоритарною), а виборчий бар’єр становить 5% від сумарної кількості голосів виборців, поданих за виборчі списки партій. Однак у ТСК ще є час, щоб запропонувати спільний документ, котрий викликатиме довіру суспільства та буде сприйнятий з боку міжнародних організацій.

http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=240130

Украинский эфир могут сдать иностранцам

Ксения Лазоренко, "Экономические известия"

Российские и другие иностранные производители могут существенно расширить свое присутствие на украинском телевидении и радио. Шоу-программ, музыки, фильмов, созданных за пределами Украины, будет в эфире в три раза больше по сравнению с продуктами украинских теле- и радиокомпаний.

В засилье иностранных фильмов и музыки на украинском телевидении и радио видят угрозу. Изменения, внесенные в закон «О телевидении и радиовещании», предложенные и поддержанные регионалами, должны сократить квоту национального аудиовизуального продукта в эфире украинских теле- и радиокомпаний с 50% до 25%. Если закон будет подписан президентом, нынешний паритет в украинском эфире может смениться ситуацией, когда соотношение национального и зарубежного продуктов будет 1:3 в пользу иностранных производителей.

Неслучайно законопроект стал раздражителем, обостряющим региональные и языковые противоречия. Оппоненты нынешней власти получили дополнительные аргументы, утверждая, что регионалы сдают национальные интересы. Парламентская оппозиция призвала президента ветировать закон. Депутаты утверждают, что новый закон лоббирует интересы иностранного шоу-бизнеса и владельцев СМИ. В случае его реализации значительно уменьшится количество отечественных передач (программ, фильмов, музыки) на радио и телевидении, что ударит как по зрителям, так и по работникам телевидения. Отсутствие квот по звучанию украинских авторов и исполнителей на радио приведет к исчезновению украинской музыки из эфира, а не решит проблему однообразия существующих радиостанций, ведь жанровое разнообразие достигается путем предоставления лицензий радиостанциям различных направлений.

Львовский городской совет, который также призвал президента ветировать пересмотр квот, видит в законе угрозу государственности. «Сейчас, как никогда близко, мы находимся на краю пропасти потери независимости нашего государства. Петля сжимается с каждым днем все сильнее и сильнее. Сегодня мы, украинский народ, имеем русскоязычную страницу в паспорте, нам предлагают двуязычие, нас пытаются ограничить квотами на украинскую песню и


11

украинское слово, нам хотят заменить украинскую гривню на рубль. А завтра нас присоединят к Российской Федерации, в лучшем случае, как автономную область»,— говорится в заявлении львовских депутатов.

Автор законопроекта, депутат от Партии регионов Елена Бондаренко, предлагает исключить требование о соблюдении телерадиоорганизациями отдельных квот на распространение музыкальных произведений украинских авторов или исполнителей. А также требование к содержанию программных концепций телерадиоорганизаций относительно доли распространения музыкальных произведений украинских авторов или исполнителей в еженедельном объеме вещания. Депутат считает, что квоты на распространение музыкальных произведений украинских авторов или исполнителей не учитывают количества таких произведений, которые реально существуют на сегодняшний день. Поэтому их соблюдение приводит к тому, что программы практически не отличаются друг от друга, а аудитория не получает разнообразной информации. Этим нарушаются требования к плюрализму аудиовизуальных СМИ.

Госпожа Бондаренко исключает резкое уменьшение украинской музыки в радиоэфире, так как и до этого никто не выполнял квоты на 50%, самое большее — это 37%. На остальных выполнение квот колебалось до 20%. По ее мнению, главным критерием выбора музыки на радио будет ее качество и вкусы самой аудитории. Принятие же самого закона, по мнению госпожи Бондаренко, позволит «развиваться радиостанциям и поспособствует появлению новых радиостанций, которые специализируются на джазе, классике и роке».

Директор Центра исследований проблем гражданского общества Виталий Кулик в создавшейся проблеме видит две составляющие. «В медиасфере очень сложно найти качественный украинский продукт. И с экономической точки зрения для хозяев медиаресурсов, конечно, это убыточно. С другой стороны, необходимо поддерживать национального производителя, проводить государственническую линию на популяризацию украинской культуры, языка… и 25% квот — это очень мало»,— сказал «i» эксперт. По его словам, отечественный производитель находится в сложной ситуации, поскольку не имеет достаточно финансовых средств для создания качественного продукта. В результате происходит закупка иностранного продукта и его трансляция в Украине. «Нужно не повышать или снижать квоты, а вкладывать деньги в создание собственного качественного продукта. Чтоб этот процесс был синхронизирован, и от такой зарегулированности со стороны государства не страдал отечественный производитель»,— добавил он.

В этом солидарен и директор Института политического анализа и международных исследований Сергей Толстов. «Регулирование часто приводит к тому, что радиостанции и телевидение вынуждены транслировать продукцию, которая не пользуется спросом. С другой стороны, опасения таковы, что если убрать квоты для украинской продукции, тогда западная и российская будут доминировать»,— сказал «i» эксперт. По его словам, проблема не в самом законе, а в том, чтобы к нему обеспечить нормальные условия для развития внутреннего продукта. «Эта проблема неразрешима без существенного изменения ситуации в культурно-языковой и духовной сферах. Необходимо способствовать поднятию профессиональных и эстетических требований отечественной продукции. Тогда она будет более конкурентоспособной и не будет необходимости в количественных ограничениях»,— добавил он.

Для сравнения, в Испании квота на национальный продукт в эфире составляет 51%, во Франции — 40%, в Латвии — 80%.

http://state.eizvestia.com/full/ukrainskij-efir-mogut-sdat-inostrancam


12

Худшие места в Раде - у оппозиции, лучшее - у Януковича-младшего

Тарас Козуб, "Комсомольская правда" (Украина)

Как узнала "Комсомолка", среди депутатов идет непрекращающаяся борьба за кресла под парламентским куполом…

Места под солнцем распределяют в тени

Депутаты Верховной Рады, как известно, работают сидя. И для того чтобы сидеть комфортно, они даже готовы пойти на жертвы - под куполом ходит история-анекдот про нардепа одного из предыдущих созывов, который выменял у коллеги лучшее место на новенький джип.

Подковерная борьба за лучшие сектора в парламенте начинается с момента избрания депутатов. Как пояснил "КП" член регламентного комитета Рады Владимир Каплиенко, в конечном счете их распределяют по принципу "кто сильнее".

- В Раде есть своя дедовщина: бывалые и опытные депутаты знают, какие комитеты лучше выбирать, в какие комиссии по связям с зарубежными странами входить и на каких местах сидеть. А "шнурки" плохо ориентируются, и когда начинают понимать - лучшие места уже расхватали. То же касается и фракций. Та, которая имеет перевес в момент распределения "секторов" - а это происходит до проведения первого заседания, - и занимает лучшие места.

А вот внутри фракций работает другой принцип: "кто первым встал, того и тапки". Если, например, депутат не хочет сидеть за колонной или первым в ряду (чтобы через него протискивались коллеги) - он просит об этом руководство фракции.

Подальше от прессы, поближе к начальству

Наверное, самый важный критерий, по которому депутаты оценивают свое место, - его "обзорность". Мало кто хочет, чтобы фото его, например, ковыряющего в носу, красовалось на интернет-сайтах с подписью, иллюстрирующей работоспособный настрой. С этой точки зрения самые невыгодные кресла достались оппозиционным фракциям "Наша Украина" и БЮТ-"Батьківщина". Именно их сектор лучше всего "простреливается" парламентскими фотокорреспондентами. Не отличаются комфортом и места, доставшиеся Партии регионов, - они находятся прямо под ложей прессы, и всем видно, как Михаил Чечетов дает коллегам по партии "установку" относительно голосования.

- А вот нас журналистам не очень-то видно. С одной стороны, это плюс - но иногда очень хотелось бы увидеть свою фотографию в прессе, - говорит Каплиенко, входящий в депутатскую группу "Реформы ради будущего". - Кстати, наши с Игорем Рыбаковым (лидер группы. - Авт.) места исторические: с них Иван Плющ пошел на руководящую должность в парламенте.

Интернет по талонам и эхо из-за колонн

Еще один критерий, важный для депутатов, - это наличие сети Wi-Fi. Не секрет, что многие депутаты используют разнообразные гаджеты - а сидеть в платном Интернете дорого.

- Самые козырные в этом отношении места - те, которые ближе всего к ложе прессы - как раз там и находится точка доступа. В свое время я даже писал запрос в секретариат Рады, чтобы устроили Интернет для всех депутатов. Но мне сказали, что сеть будет мешать работе Рады, - поделился с "КП" оппозиционер Виктор Уколов.


13

Раньше, говорят, Интернет "достреливал" даже до трибуны и спикерского кресла. Но у Владимира Михайловича нет в этом потребности, и сейчас в некоторых местах зала Wi-Fi не работает. Так что дармовым Интернетом может пользоваться Народная партия Владимира Литвина, те же "Реформы ради будущего", а также часть Партии регионов. В частности, Виктор Янукович-младший, которого нередко замечали замершим за изучением автомобильных сайтов на экране "планшетника". Место у него вообще прекрасное - сидит за колонной, почти неуязвимый для папарацци, рядом с пустующим обычно креслом Рината Ахметова, в зоне уверенного приема сигнала Wi-Fi и в секторе хорошей акустики.

Удар децибелами

Кстати, о слышимости. Недавно лидер фракции Партии регионов Александр Ефремов пожаловался на плохую слышимость со своего места - кресло депутата находится в самом центре зала.

- Во время выступления отдельные народные депутаты выступают слишком эмоционально, и они выходят на такой звуковой барьер, что в зале нельзя понять, о чем говорит человек. Я предложил как-то уменьшать звук в таких случаях, поскольку от крика оглохнуть можно. Там превышение децибел, и если проверить, то нарушаются все санитарные нормы! - пожаловался нардеп.

Динамики, ретранслирующие выступления с трибуны и с места, висят по периметру всего зала - их прикрепили к колоннам, на которых держатся ложи прессы и гостей Верховной Рады. Парламентские старожилы рассказали "КП", что их возраст - около 20 лет: звуковое оборудование меняли, еще когда в зале висел флаг Советской Украины. Неправильное и расположение колонок.

- Получается, что звуковые волны распределяются по залу неравномерно. В центре зала есть эхо, отражающееся от колонн и стен Рады, - сказал "КП" Денис Аксенов, звукоинженер, занимающийся установкой оборудования во время концертов.

У Блока Литвина и Компартии проблем со слышимостью нет - по словам оппозиционного депутата Льва Бирюка, сидящего с краю зала, он слышит звук нормальной громкости.

http://kp.ua/daily/141111/310884/

Сергей Кивалов: «Иногда лучшей реакцией есть отсутствие всякой реакции»

Анна Кибенок, «Власть денег»

Глава комитета Верховной Рады по вопросам правосудия в последнее время постоянно сталкивается с сомнительными материалами о себе в интернет-СМИ. Поэтому необходимость экстренно «обеливать» имидж для нардепа — актуальный вопрос. «ВД» поинтересовалась у политика, какие действия он предпринимает, чтобы «сохранить лицо» в сложившейся ситуации и смыть черные штрихи на политическом портрете.

Правда ли, что вы заказывали у профильных специалистов или компаний DDoS-атаки на сайт sprotiv.org?

— Что заказывал? А что такое DDoS-атака? Я, кстати, в интернете, кажется, что-то подобное о себе читал. Очень удивился. Хотел тогда же поинтересоваться для себя, что это за атака такая. Забыл.


14

Если вы не заказывали таких услуг, почему, как вам кажется, именно вас связывают с недавними хакерскими атаками на этот ресурс?

— Это простое и понятное желание неудачников от политики мне насолить. Кто персонально это сделал — не важно, он сам знает, кто он такой, а я пиарить никого не собираюсь. Тут дело даже не в фамилии провокатора, а в абсурдности ситуации, когда любую, самую нелепую ложь можно без проблем широко обнародовать. Помните, что сказал когда-то человек с неоднозначной репутацией Йозеф Геббельс: «Чем чудовищнее ложь, тем быстрее в нее поверят».

Какие формы противодействия компроматным кампаниям в СМИ вы используете?

— Какие-то методы я черпаю из книг, другие придуманы лично мной исходя из собственного политического и жизненного опыта. Но я вам их не скажу. А свои честь, достоинство и деловую репутацию нужно прежде всего отстаивать в суде.

И снова-таки при участии журналистов. Иначе информацию, распространенную ранее, получат тысячи, а о том, что она оказалась ложью, узнают лишь присутствующие в зале суда. Даже при условии публичных извинений, предположим, газеты где-то в середине полосы маленьким шрифтом.

Какими, на ваш взгляд, должны быть первые действия политика после распространения негативной информации о нем?

— Во-первых, нужно правильно и четко определить, кто стоит за дискредитационной кампанией, чего эти лица хотят добиться и кто компрометирующую кампанию финансирует. Главное — узнать, какой материальный и интеллектуальный ресурс у провокаторов. В общем, необходимо провести серьезную разведку. Ведь в этой ситуации, как и в любой другой, для принятия важного решения необходимо иметь максимум информации. Я считаю, всегда нужно реагировать. Важно сделать это грамотно, но ни в коем случае не оправдываясь и не пускаясь в обширные объяснения. Увы, иногда в этой сфере форма может быть важнее содержания. Но, в принципе, есть масса методов, как обезвредить оппонента-провокатора. Я имею в виду только мирные методы. А иногда лучшей реакцией есть отсутствие всякой реакции.

Почему украинские политики все чаще предпочитают заказывать услуги по «очистке» репутации у западных политтехнологов и адвокатов?

— Эффективнее работать с профессионалами. Из какой страны они будут, не важно. Ко мне периодически подходят какие-то люди в кулуарах Верховной Рады и предлагают свои услуги по созданию имиджа.

В ходе разговора через пять минут удается узнать, что никакого профильного образования человек не имеет, не прочел даже тех книжек по имиджелогии, которые для общего развития, так сказать, прочел я. Убежден, в нашей стране практически каждый уверен, что умеет лечить и проводить информационные кампании. Это, мягко говоря, не так.

http://vd.net.ua/rubrics-11/16528/

Сколько стоит стать депутатом

Анастасия Рафал, «Сегодня»

Если на округе сойдутся несколько крупных бизнесменов, кампания может стоить $ 15-20 млн

В Киеве цена вопроса - ориентировочно $ 5 млн.


15

Большинство украинских политиков уверено, что следующие выборы в Верховную Раду будут смешанными, а потому уже вовсю «окучивают» мажоритарные округа. Этим занимается и власть, и оппозиция. Причем в обоих лагерях нет согласия по поводу «единых кандидатов».

«Многие депутаты считают, что заплатить за место в партсписке будет дороже, чем провести кампанию в округе. Но чтобы победить в округе, нужна полная поддержка админресурса», — уверен политолог Вадим Карасев.

Цена вопроса будет колебаться в пределах $1—20 млн. За $1 млн можно будет завоевать сельский округ. «Но только если у кандидата там есть рейтинг порядка 30% и договоренности с властью. Если нет — $3—5 млн», — говорит человек, который провел несколько избирательных кампаний.

«Кампания по округу в Киеве, я думаю, будет стоить не меньше $5 млн. Хотя если на одном округе сойдутся несколько знаковых фигур, которые готовы устроить там Сталинград, то цена может подскочить до $15—20 млн», — говорит политолог Кость Бондаренко.

http://www.segodnya.ua/news/14309418.html

Інтернет-ЗМІ

Багатоморальна країна

Світлана Остапа, Mediasapiens.kiev.ua

Біда України в тому, що в ній забагато моралей – визнали учасники парламентських слухань.

Чи можливо в Україні захистити суспільну мораль, якщо люди в державі мають багато різних моралей? Влада живе по своїх «понятіях», прості громадяни дотримуються власних моральних принципів.

Про це говорили учасники парламентських слухань на тему: «Сучасне становище суспільної моралі в Україні, проблеми і перспективи та стан дотримання законодавства в цій сфері», які відбулися, до речі, лише з третьої спроби. Двічі парламент не підтримав проведення таких слухань, мотивуючи тим, що депутати недостатньо моральні, щоб обговорювати це питання.

9 листопада під куполом Верховної Ради зібралися всі охочі поговорити про захист суспільної моралі в Україні. Їм довелося пройти повз протестувальників, які виступали проти ухвалення законопроекту №7132, що вносить зміни до закону про захист суспільної моралі.

Знаючи, що в парламенті існує міжфракційна група депутатів – прибічників усього морального, в тому числі й НЕК, і що їх понад 60, журналісти були переконані, що не почують від парламентарів жодного слова проти законопроекту.

Але перший же доповідач – голова відповідального за слухання парламентського комітету з питань культури і духовності Володимир Яворівський – звинуватив Національну експертну комісію в цензурі. Він іронічно «подякував» одному з авторів чинного закону про захист суспільної моралі Леоніду Черновецькому за його «моральну» поведінку на посаді мера Києва. А на завершення заявив, що за законопроект №7132 не можна голосувати. «Треба завершувати з цими ігриськами», – підсумував він.


16

Ведучий слухань Микола Томенко просив говорити про стратегічні речі і не звужувати тему лише до законопроекту чи статусу державного органу влади (вочевидь, маючи на увазі НЕК). Та Яворівський наполегливо критикував і документ, і комісію.

Колега Яворівського по комітету комуністка Вікторія Дем’янчук була з ним категорично не згодна. Вона, як і ще один ініціатор слухань комуніст Володимир Даниленко, говорила про ностальгію за радянськими часами, звинуватила телебачення та освіту в багатьох гріхах і пожалілася: шкода, що в цій царині немає контролю з боку уряду. «Ми вважаємо за необхідне посилити відповідальність усіх державних органів і їхніх керівників за дотримання і виконання вимог законодавства з питань морального виховання. Особливо це стосується телебачення, радіо, преси, інтернету. Йдеться не про повернення до тотальної цензури, моральним цензором має бути совість тих, кому доручено ці потужні засоби духовного і морального впливу», – сказала товаришка Вікторія.

Міністр культури Михайло Кулиняк спізнився на захід, тому виголошував свою доповідь третім. За його словами, Експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Державній агенції з питань кіно за цей період переглянуто 619 фільмів, із них 181 кінострічці відмовлено в державній реєстрації. Загалом за перші дев’ять місяців 2011 року видано прокатних посвідчень на 6 641 назву фільмів. «Суттєво ускладнює контроль у сфері моралі в кінопрокаті те, що переважну більшість демонстрованих у Києві фільмів становлять фільми закордонного виробництва. Щороку на територію України ввозиться понад 14 тисяч назв фільмів», – зазначив пан Кулиняк.

На його думку, винною в аморальності суспільства є передусім суцільна комерціалізація: «Прикладом цього можуть слугувати сучасні засоби масової інформації: телебачення, радіо, преса, інтернет, які в нас здебільшого належать до приватного сектору, а тому керуються передусім принципом одержання прибутку і не переймаються тим, як впливає пропонована ними медіапродукція на моральні норми суспільства, на виховання молодого покоління».

Порушивши власний заклик не зосереджуватися тільки на законопроекті, головуючий не втримався і висловив свою позицію. За його словами, парламент не ухвалить документу, який міститиме норми, що дозволятимуть забороняти діяльність ЗМІ та інтернет-видань без рішення суду, службовою запискою органу центральної виконавчої влади.

«Я абсолютно переконаний, ми пройшли занадто довгий шлях, врегульовуючи законодавство, щоб ліквідувати цензуру. Тому не відновиться в українській державі цензура навіть із міркувань суспільної моралі. Думаю, що суспільно значущі ідеї залишаться в законопроекті №7132, а інструментарій, який передбачається, ми продумаємо, і він буде відповідати Конституції і чинному законодавству. Тому хотів ще раз усіх заспокоїти, що в цілому законопроект, на моє глибоке переконання, не буде проголосований у цьому вигляді, щоб потім хтось якимсь наказом міг заборонити газету, телебачення чи інтернет-видання», – зазначив Микола Томенко.

«Це інтелектуальна плоскостопість – зводити на слуханнях все до того, буде чи не буде цензура. Аморальній владі не потрібен закон, щоб закрити ЗМІ», – дуже емоційно заявила голова Союзу українок, народний депутат Лілія Григорович. Вона запевнила: закон про захист суспільної моралі в другому читанні буде достойним, бо торнадо, землетруси, зміна клімату – це все наслідок аморальності людини у стосунках із природою. «Чи треба спинитися?» – запитала пані Григорович. І сама відповіла: «Треба!». А щоб ніхто не сумнівався, розповіла страшну історію про те, як одна каліфорнійська сім’я – дві матусі, старенькі лесбійки,


17

всиновили хлопчика Томі, і тримали його два роки на гормонах, щоби зробити з нього дівчинку Теммі (таким, мабуть, справді треба зупинитися. – Авт.)

Скориставшись нагодою, Лілія Григорович оголосила про завершення своєї політичної кар’єри. А наостанок дорікнула своїм колегам по парламенту. Її фраза: «Моральний політик – це той, який не бігає по фракціях, по партіях і не змінює своєї політичної позиції» зірвала чи не найбурхливіші оплески за час слухання. Депутат продовжила: «Моральний професор – це той, хто не бере хабарів. Моральний лікар – це той, хто вміє добре прооперувати, а не взяти гроші і загубити життя. Моральний журналіст і продюсер телеканалу – це не той, хто буде гнати шоу "міняю жінку, "міняю дитину", "міняю зовнішність". А душу – поміняємо?».

Представник президента в парламенті нардеп Юрій Мірошниченко вирішив не наводити у своєму виступі прикладів духовного спустошення нашого суспільства. Він зауважив, що ні сім’я, ні школа, ні трудові колективи не можуть врятувати нас від аморальності. Його рецепт простий: роль духовного поводиря української нації може виконати лише церква. Щоправда, не вточнив, яка саме.

«Не хочу нікого ображати, але я по телебаченню побачив таких священників, як вони дні народження відзначають, то я би не хотів їхньої моралі, бо на їхній спосіб життя як подивишся, то краще жити інакше. У нас немає жодної інституції, яка би слугувала прикладом моральності, всі мусіли би змінитися, і парламент, який не витримує стандартів нашої суспільної моралі, й інші», – зауважив на це Томенко.

У всьому, що діється в Україні, винен сатана, переконаний народний депутат Павло Мовчан. Він назвав Україну «малостійким, недоформованим утворенням, ідеологічно штучно поділеним на Схід і Захід, на проєвропейську зорієнтованість та азійську проміжковість». За його словами, хоча ми територіально великі і традиційно стійкі, а зазнаємо лиха через «сатанинський механізм, який підсилює некрофільські настрої, а символічні порядки перетворює на хаотичні рухи, розчленовуючи, деформуючи, перекроюючи. В нашому суспільстві править не закон, культура, мораль, тут бере гору сила».

Хоча в Україні церкву відділено від держави, її представники підтримали на слуханнях необхідність існування в Україні законодавства, що врегульовує моральне життя нашого суспільства. Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій (представляє понад 95% релігійної мережі України та всі основні віросповідні напрямки християнства – православ’я, католицизм і протестантизм, іслам та іудаїзм) глибоко занепокоєна станом суспільної моралі в нашій країні та закликає разом шукати правильні шляхи подолання моральної кризи. Про це повідомив її представник Маркіян Трофим’як.

Як виявилося, парламент можна перекроїти не за фракційною ознакою, а за моральною. Наприклад, у групі підтримки законодавчого врегулювання моралі виявилися ідеологічні супротивники: бютівець Павло Унгурян, нашоукраїнка Ліля Григорович і комуністи Вікторія Дем’янчук і Володимир Даниленко. Хоча з озвучених ними кричущих фактів порушень моралі було зрозуміло, що в кожного з них своя мораль. Червоні називали аморальними події у Львові 9 травня, коли з ветеранів зривали нагороди, нечервоні – встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. А бютівці Володимир Яворівський та Олена Бондаренко узагалі виявилися по той бік барикад. Вони були і проти законопроекту, і проти НЕК.

Пані Бондаренко вважає: є ризик, що розмови про суспільну мораль залишаться балаканиною на загальні теми, тимчасом як на найвищих щаблях влади культивується аморальність. «Влада зобов’язана давати суспільству чіткі сигнали щодо свого ставлення до цінностей,


18

фундаментальних для об’єднання нації. Яким є її ставлення, скажімо, до міжконфесійного порозуміння, якщо сьогодні на державному рівні відверто надається перевага одній конфесії? 7 листопада в Запоріжжі знову встановлено пам’ятник Сталіну. Чи відомо очільникам держави, що в Євросоюзі Сталіна визнано тираном, засуджено його політику, а щороку 23 серпня відзначається День пам'яті жертв сталінізму та нацизму?» – риторично запитала вона.

Доповідь голови Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василя Костицького вразила присутніх не так сильно, як члена НЕК Лілії Григорович. Склалося враження, що він не прагне привернути увагу до своєї персони. «Нашій державі потрібен експертний орган із питань захисту суспільної моралі, орган не моральних суддів, а суддів людей, які мають моральний авторитет», – сказав він.

Не оминули на слуханнях сексу і порнографії. Сексуальне життя людини є важливою складовою, і не враховувати це було б неправильно, сказав президент Всеукраїнської громадської організації «Асоціація сексологів та андрологів України» Ігор Горпинченко, додавши, що за радянських часів виступ із такої високої трибуни на цю тему був би неможливим. Він також зазначив, що ставлення до порнографії навіть серед сексологів неоднозначне. «Переважна більшість серйозних спеціалістів вважає, що порнографія на фізично здорову людину не має негативного впливу. Більше того, вона може бути використана в комплексному лікуванні деяких сексуальних розладів, вона дозволяє індивідууму подолати межі своїх сексуальних фантазій», – сказав професор.

Тема виступу сексолога захопила й учасників, і головуючого. На відміну від усіх інших доповідачів, Горпинченко уникнув вимкнення мікрофону після першого попередження і продовжив розповідати про різницю між еротикою та порнографією.

Народний артист України, ректор Київського інституту музики імені Глієра Олександр Злотник скористався парламентською трибуною, щоб повідомити: він вважає аморальним закон про 25%-ві квоти на національний аудіовізуальний продукт. Учасники слухань зустріли ці слова оплесками.

Під кінець слухання все ж переросло в дискусію. Вдалося виступити противникам законопроекту №7132 і Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі медіаюристу Тарасу Шевченку, виконавчому директору ІТК Катерині Котенко і видавцю Елліні Шнурко-Табаковій.

«На моє переконання, Україні не потрібна комісія із захисту суспільної моралі як спеціальний, специфічний орган, який займається лише регулюванням цього питання. В сфері телебачення є Національна рада, і вона виконує свої функції, як на мене, достатньо непогано, хоча могло бути і краще. В сфері реклами є Інспекція технічного регулювання. І, на мою думку, в цій сфері держава мала б діяти більш ефективно», – сказав директор Інституту медіа права Тарас Шевченко.

А колишній член НЕК Катерина Котенко намагалася захистити телебачення, яке більшість моралістів вважали «страшним злом». На її думку, краще не фінансувати окремого держоргану з питань захисту моралі, а ухвалити законопроект про саморегульовані організації. Вона обурювалася негативними висновками НЕК щодо телесеріалів «Щасливі разом», «Леся+Рома», телепрограм «Свідок» і «Речовий доказ». Нагадала про результати дослідження, за яким з-поміж усіх ЗМІ українці найбільше довіряють телебаченню, і попросила депутатів пам’ятати про це, обговорюючи законопроект.


19

Почули учасники парламентських слухань і те, що понад 20 громадських організацій звернулися до президента, прем’єр-міністра та голови Верховної Ради з проханням не ухвалювати законопроекту №7132. Голова комітету з питань захисту прав людини та свободи слова Інтернет-асоціації України Елліна Шнурко-Табакова зазначила, що цей документ сприятиме тінізації низки галузей економіки, що він суперечить міжнародним конвенціям, а частину його вимог узагалі технічно неможливо виконати.

Після слухань парламентський комітет з питань культури і духовності має підготувати для розгляду в сесійній залі рекомендації. Враховуючи позицію голови комітету пана Яворівського, наразі невідомо, чи буде взято до уваги пропозиції щодо рекомендацій, які підготувала експертна комісія. А з парламентської трибуни звучало багато моралізаторства та мало конструктивних пропозицій.

Слухання ще раз показали: проблема не тому, що в Україні немає моралі, а тому, що в нас, як сказав на завершення Микола Томенко, «забагато моралей».

http://www.osvita.mediasapiens.kiev.ua/material/3857

Григорій Омельченко: «Якби Чорновіл став президентом, то ми б уже давно були

в Європі» Юрій Онишків, Kyivpost.ua

Парламент за останні декілька скликань значно змінився. Тепер в парламенті з'явились колишні помічники, водії та охоронці народних депутатів, які виконують функції натискання кнопок за своїх босів, а сама Верховна Рада вслід за російською Держдумою перестала бути місцем для дискусій.

Зараз у Раді уже не багато тих, хто безпосередньо брав участь у становленні українського парламентаризму в 1990-х. Григорій Омельченко, член фракції Наша Україна-Народна Самооборона, є одним зі старожилів будинку під куполом.

Пройшовши професійний шлях від слідчого до керівника відділу Головного управління військової контррозвідки СБУ, у 1994 році він був обраний до парламенту, який не покидає по теперішній час.

За цей період він прославився розслідуваннями корупції. Так, свого часу він звинувачував колишнього прем'єра Павла Лазаренка у привласнення державного майна, а після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе 16 вересня 2000 року він очолив парламентську слідчу комісію з розслідування цієї справи.

У 2009 році під час розгортання скандалу щодо так званої “справи педофілів” він вийшов з фракції БЮТ і згодом опинився у фракції НУ-НС. Після президентських виборів у 2010 році вступив у партію “Наша Україна”.

У інтерв'ю KyivPost Омельченко розповів про те, що депутати і раніше голосували за своїх колег, але тоді це явище не було таким масовим, як зараз. Навіть визнав, що і сам цим грішив. Але цю розмову ми почали з відновлених кримінальних справ проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко.


20

Kyiv Post: Після вироку суду у справі газових договорів Тимошенко проти неї почали відкривати низку нових кримінальних справ. Що, на вашу думку, відбувається — Тимошенко готують більше ніж сім років у в'язниці чи це якісь політичні ігри?

Григорій Омельченко: Коли своєчасно не дається належна правова оцінка діям, які мають ознаку злочину, і ці справи незаконно закриваються, не проходять через суд, то рано чи пізно починає втручатись велика кримінальна політика. Справи, які було раніше порушено проти Тимошенко і які зараз поновлено, стосуються часів, коли вона була керівником “Єдиних енергетичних систем України”. Генпрокурор декілька разів вносив подання у Верховну Раду про притягнення її до кримінальної відповідальності [коли Тимошенко була народним депутатом] і арешту за звинувачуванням у дачі хабарів Лазаренку на суму майже $90 млн., ухиленні від сплати податків, контрабанди газу і інших злочинах.

Якщо ці страви у 2005 році були незаконно закриті, то повинен нести відповідальність той керівник Генпрокуратури, який закривав ці справи незаконно, зокрема [тодішній генпрокурор] Святослав Піскун.

Коли слідчий, у провадженні якого є ця справа, закриває її на підставі відсутності події чи складу злочину, то ця постанова про закриття кримінальної справи підписується виключно цим слідчим. І ніяке погодження чи затвердження законом не передбачено.

KP: Тоді генпрокурор Піскун підписував постанову про закриття кримінальних справ проти Тимошенко?

ГО: Постанову про закриття кримінальної справи щодо Тимошенко по епізоду дачі хабара Лазаренку на суму майже $90 млн. було затверджено особисто генпрокурором Піскуном. Більше того, на його підпису на цій постанові стоїть гербова печатка Генпрокуратури. У мене є ксерокопія цієї постанови.

Якщо проти вас порушено кримінальну справу, а ви вважаєте, що її було порушено незаконно, то добивайтесь, щоб справа пройшла через суд, щоб було судове рішення. Бо якщо у справі було ухвалено незаконне рішення, і якщо це стосується посадової особи чи політика, то зі зміною політичної ситуації, керівництва у державі чи в правоохоронній системі це можуть використати і повернутись до цього.

Тому у мене як у колишнього слідчого до Піскуна є запитання: на якій підставі він вчинив процесуальну дію, яка не входила в його компетенцію, а саме затвердження постанови про закриття кримінальної справи? Що за цим стоїть: хабар чи збереження посади генпрокурора?

KP: Справи проти Тимошенко було поновлено законно?

ГО: Так. Але у мене цікавить інше — чому у ті часи не було дано кінцеву правову оцінку і не було рішенні суддів?

KP: А що ви думаєте про вирок Печерського суду у справі проти Тимошенко?

ГО: Ще є апеляційний і касаційний суд. Почекаємо їхнього рішення.

KP: Європа і Америка засуджують цей суд.


21

Я брав участь у комісіях ПАРЄ і ООН. Я бачив, як робляться подібні засудження. Для мене їхня зовнішньополітична діяльність будується на принципі подвійних стандартів і подвійної моралі.

ГО: Не треба мені Європу і Америку. Я брав участь у комісіях ПАРЄ і ООН. Я бачив, як робляться подібні засудження. Для мене їхня зовнішньополітична діяльність будується на принципі подвійних стандартів і подвійної моралі.

KP: Але ці заяви сприймаються як тиск на владу. Чи ви вважаєте, що це не є тиском?

ГО: На мене це ніяк не впливає.

KP: Чому ви не хочете сказати свою думку з приводу вироку у справі Тимошенко?

ГО: Я сказав. Є вирок суду.

KP: Ви згодні з ним?

ГО: В ЄС і США, на які ви посилаєтесь, посадові особи оцінку вироку суду дають?

KP: Там не виникає сумніву у незалежності суду.

ГО: Ой, не треба цього. Я ось до чого веду: або ми самі рухаємось вперед і не звертаємо увагу, хто як нас вчить жити чи в Європі, чи в Америці, чи в Африці, а живемо своїм розумом.

KP: Якої ви думки про українську судову систему. Вона є незалежною?

ГО: Українська судова система не може бути незалежною. Так само, як не можу бути незалежною інша система правоохоронного органу через одно причину — за 20 років ми не вийшли з того, що понад 70 років будувалось комуністичною ідеологією, де православ'я і християнство замінювалось моральним кодексом будівника комунізму. За останні 20 років при владі бути ті, у яких все просякнуто оцим радянським минулим. І, аби щось змінити, нам потрібно прожити щонайменше ще одне покоління.

Під час президентських виборів у 1991 році я просив представників національно-демократичних сил, щоб висунулись єдиного кандидата — В'ячеслава Чорновола. Якби він переміг на виборах у 1991 році, Україна була б зовсім іншою.

Під час президентських виборів у 1991 році я просив представників національно-демократичних сил, щоб висунулись єдиного кандидата — В'ячеслава Чорновола. Якби він переміг на виборах у 1991 році, Україна була б зовсім іншою.

KP: Якою була б Україна?

ГО: Ми давно були б в Євросоюзі. У тому році я та інші люди зі “Спілки офіцерів України” виступали за те, щоб одночасно з президентськими виборами були вибори до парламенту і до місцевих органів самоврядування. Був такий національний підйом, що просто політично, через вибори, можна було усунути усю комуністичну номенклатуру. І це був би зовсім інший старт.


22

Я сподіваюсь, що представники оцих кланів навколо Януковича і навколо Тимошенко відійдуть в минуле, і в парламент прийдуть люди у віці 30-35 років.

Зараз з'явились нові політики, які не були до цього в парламенті, а саме Олесь Доній, Анатолій Гриценко, Андрій Парубій, В'ячеслав Кириленко. Вони показали, що є дійсно представниками нації, притому грамотні, професійні і принципові.

Крім того, потрібно ухвалити нову Конституцію. Я вважаю, що в Україні повинна бути чиста парламентська республіка без президента. Бо ми обираємо президента-ангела, а той перед сном прочитає чинну зараз Конституцію і серед ночі прокинеться з думкою, що він не ангел, а Бог. Я кажу не про когось конкретного, а про будь-якого президента з такими повноваженнями.

Не треба нарікати на того, кого обрали

KP: Ви на початку 2000-х підтримали Тимошенко, коли партія “Батьківщина” лише почала ставати на ноги. Не шкодуєте про це?

ГО: 2001 рік. Епіцентр розквіту страшного авторитаризму на чолі з Кучмою. Що протиставити? Наша політсила - Українська республіканська партія «Собор» - тактично об'єдналась з «Батьківщиною» для боротьби з режимом.

KP: Ви народний депутат уже 5 скликань. У вас не виникало відчуття часткової відповідальності за те, що правоохоронна система не така незалежна, як повинна бути, що не всі закони - досконалі тощо?

ГО: Уся відповідальність завжди зі мною присутня. Коли виборці зрозуміють, що за того, кого вони обирали, вони відповідають, то не будуть ламати парканів. Тоді вони будуть і свідомо обирати, і контролювати волевиявлення, і контролювати своїх обранців.

Є таке прислів'я: бачили очі, що вибирали — їжте поки не повилазите. Тому не треба нарікати на того, кого обрали.

Ще одне. В Україні проживає 82% етнічних українців. Я не є ані расистом, ані шовіністом, ані антисемітом, а українським націоналістом і патріотом, тобто тим, хто любить свою державу.

А тепер у мене є запитання — як 82% етнічних українців до другого туру президентських виборів 2010 року вивели двох неукраїнців, а представників інших національностей. Ти допускаєш, що у Польщі президентом є німець, у Німеччині — президент поляк, у Греції — президент турок. Оце і відповідь на всі запитання про те, що відбувається в Україні. Коли українською нацією керують люди, які не мають нічого українського, то у нас суспільство і держава не будуть наповнені українським духом, як це притаманно для євреїв, турків, азербайджанців, грузинів тощо.

Коли в українському парламенті ми маємо мало не філію російської Держдуми чи ізраїльського Кнесету, але нема дійсного українського представництва і навмисно не хочуть розмовляти українською, то не треба говорити зараз про якісь вироки, судову реформу тощо.

Як 82% етнічних українців до другого туру президентських виборів 2010 року вивели двох неукраїнців, а представників інших національностей.


23

KP: А чи не проблема у нас в тому, що в Україні велика корупція і нема верховенства права, а не від того, хто представляє українців у парламенті чи в уряді?

ГО: Колись хати в українських селах навіть не закривали, про хабарі мови не було. Легко стати українцем за народженням, а важче стати українцем за душею.

Український народ зараз не має українського президента, українського уряду і українського парламенту.

Було поодинокі випадки, що я голосував за свого друга

KP: Ви один зі старожилів Верховної Ради. Коли почалось так зване “кнопкодавство”, коли один народним депутат голосує за п'ятьох своїх колег?

ГО: Це яскраво виражено і масово почалось після парламентських виборів 2006 року. Я був би неправий, якби сказав, що не було жодного випадку, щоб я не голосував за свого друга. Були, але дуже рідко. Бувало, що покійний вже Анатолій Єрмак або я поїдемо у відрядження.

KP: Це ж є порушенням Конституції. Ви вважаєте це нормальним?

ГО: Ні, але масово це почалось, коли в 2006 році в парламент зайшли ті, для того заробітна плата є навіть не кишенькові витрати. У мене окрім зарплати народного депутата нема нічого.

KP: Тобто ви вважаєте нормальним голосування у парламенті за свого колегу, якщо воно є не масовим? Що важливіше — бути українцем чи не порушувати закони?

ГО: У першу чергу стати українцем, а потім ухвалити закони, які будуть захищати українську державу і українську націю.

KP: У 1996 році ви голосували за теперішню Конституцію?

ГО: Так.

KP: У цій Конституції сказано, що депутат може голосувати лише за себе.

ГО: Правильно. Було поодинокі випадки, що я голосував за свого друга, коли він був у відрядженні, але це були поодинокі випадки.

KP: Ви схвалюєте таке?

ГО: Я не схвалюю навіть ті поодинокі випадки. Але була об'єктивна причина, коли товариш відсутній, а питання було дуже важливим і, можливо, вирішальним.

KP: Ви будете брати участь у парламентських виборах наступного року?

ГО: Я не знаю. Я вирішую тоді, коли потрібно. Мені вже 60 років, я у великій політиці з кінця 1980-х.


24

KP: Рік тому ви вступили в партію “Наша Україна”, коли популярність партії уже впала. Ви не щкодуєте про це?

ГО: Ні. Тому, що там є концентрація українського націоналізму, який ніколи не мав ознаки нацизму, шовінізму тощо.

http://www.kyivpost.ua/politics/article/grigorij-omelchenko-yakbi-chornovil-stav-prezidentom-mi-b-uzhe-davno-buli-v-yevropi-32631.html

Ігор Гринів: «Янукович може виграти хіба що у Тягнибока чи Калашнікова»

Юлія Лимар, Павло Вуєць, Главком

Про те, як Турчинов формує список БЮТ, чому «Батьківщина» не об’єднається з «Фронтом змін», і хто виграє президентські вибори у 2015 році – говоримо у другій частині інтерв’ю з Ігорем Гринівим, нардепом від ПРП у складі Блоку Юлії Тимошенко, політ технологом.

«Опозиція тепер – всі»

Повернімося до опозиції. Вона теж тупцює, робить такі самі незграбні рухи. Говорячи про її нинішню природу та форму, часом складається враження повної відсутності альтернативи. Що, з вашої точки зору, мусить робити опозиція? Чому вона не формує порядок денний? Яким чином опозиція може наразі подолати існуючі проблеми, починаючи від нездатності об’єднатися та закінчуючи відсутністю лідера?

Щоб зрозуміти до кінця карту політичного бою України, треба розуміти, хто є в опозиції. Влада своєю концентрацією і специфічною монополізацією зробила унікальну річ: опозиція тепер – всі. Я не знаю жодної людини (бо не спілкуюся, можливо, з цими п'ятьма чи двадцятьма людьми, які при верхівці), ні в БЮТ, ні в Партії регіонів, ні в бізнесі і так далі, хто б не мав опозиційної риторики. Всі дуже категорично налаштовані проти такої влади. Всі! Можливо, тому й нема зараз чітко вираженого лідера, що не сформована опозиційна задача на сьогоднішній день. Чому вона не сформована? Тому що все-таки суспільство за 20 років звикло легітимно міняти владу, як не парадоксально це звучить.

Ситуація 2004 року дещо виходила за рамки юридичної процедури, хоча очевидно мала суспільну легітимацію.

Не зовсім так. Українське суспільство вже втретє приходить до серйозної кризи. Перший раз — коли треба було визначитися, чи ми є народ, чи будемо ми в Радянському Союзі, чи ми все-таки будуватимемо власну державу? Дуже легітимно це було вирішено. Другий раз — коли виходили з так званого посткомунізму і мали надії на швидку європейську інтеграцію. І в 2004-2005 році так само достатньо легітимно вийшли з цього питання, бо владу віддали на виборах.

І очікування легітимного вирішення сьогоднішнього питання – спроби повернення країни в диктатуру і від Європи – для таких людей, як я, наприклад, є вирішальним. Я дійсно вірю, що влада зміниться в 2015 році, бо я не уявляю собі жодної легітимної процедури, при якій ця влада може зберегтися. От я не уявляю, як легітимно ця влада може залишитися!

Диявол – в деталях. Наприклад, зміна Конституції і моделі правління на парламентську, обрання прем’єра з широкими повноваженнями конституційною більшістю, збитою з регіоналів та мажоритарників.


25

Але це вже інша держава! Тобто насправді проблема опозиції полягає в тому, що влада взагалі не хоче діяти по якихось правилах: вона пробує пристосовувати під себе все, в тому числі і закони, в тому числі і суди, в тому числі Конституцію, і змінює як зовнішній вектор, так і внутрішні правила гри чи не щодня.

А якщо не сформована задача опозиції зараз, то яка її мета зараз взагалі?

Для опозиції дуже важливо усвідомити правила гри для себе: або ми розуміємо, що ця влада є отакою безпринципною, вона буде міняти Конституцію, правила гри і так далі…

Ігорю Олексійовичу, ну не вже ще не зрозуміло, що влада саме такою і є? Що вона кидатиме в тюрми, переписуватиме закони, базуватиме флот. Що ще потрібно зробити влад, і щоб до опозиції дійшло, що країні – кранти? Дочекатись 2015, щоб остаточно переконатися в цинізмі?

Чекати до 2015 року — це втратити купу часу. І треба швидше робити адекватні кроки для влади, тобто об'єднуватись. Наприклад, налагоджувати кращу комунікацію між політиками і суспільством, бо все одно суспільство вимагає лідерів, вимагає управління процесами. А якщо суспільство, як ми говорили, є абсолютно опозиційним, то буде запит на лідерів.

Він вже є.

Так. Але позапарламентських неполітичних, чи, скажімо так, нових політичних, лідерів ще немає. Тобто насправді не тільки політики — Блок Юлії Тимошенко, чи Фронт змін Яценюка, чи хтось інший — щось не то робить, а й ті люди, які себе ототожнюють з опозицією, теж щось не то роблять. Насправді загрози суспільство ще не усвідомило.

Може, тому, що політики не донесли ці загрози до суспільства?

Не тільки. Політикам не так легко донести, бо вони не користуються сьогодні тою довірою, щоби просто сказати: от ми знаємо, в чому проблема, ви ще її не відчуваєте, ви ще до кінця не розумієте, але йдіть за нами. От такого вже не буде, що просто ідіть, тому що так треба. Суспільство вже ішло декілька разів за харизматичними лідерами...

І тепер хоче змісту.

І хоче або суперхаризматичних лідерів, або більш чітко зрозумілих загроз. Суспільство не бореться проти чогось, а воно просто захищається.

Теорія.

Ні, це не теорія. Знаєте, я дуже люблю це фантастичне оповідання, яке називається “День гніву”. В цьому оповіданні пригнічено живе величезна кількість людей, яких весь час захищає один лісник. Він ходить по лісу і з тими орками бореться, відстрілює. В один день цього лісника все-таки орки вбивають. І в цей момент суспільство, яке вчора було абсолютними рабами, в один день гніву прибило всіх орків.

Тобто без справи Ґонґадзе-2, умовно кажучи, нічого не буде?


26

Це один з варіантів. Так часто було — знаєте, Празька весна теж виникла начебто спонтанно... Тобто є причина, а є привід. Приводи не створюють конфлікту. Приводи створюють події або прискорюють конфлікти. А причини вже створили серйозний конфлікт в суспільстві.

Іншими словами, у нас немає легітимного виходу з даної ситуації?

Якщо брати історію не найближчу, а вікову історію, то в Європі було багато чорних днів і було багато темних сторінок для європейських народів. Але так чи інакше, достатньо легітимно вибирались з провалля. Був азійський шлях, коли в боротьбі зникають цілі народи і цілі цивілізації. Мені хочеться, щоби Україна все-таки вибирала європейський шлях. Тому що нічого доброго в іншому немає.

Ну, як мінімум Україна може не вийти цілісною з нелегітимної ситуації.

В будь-якому випадку — і в тому, і в тому — Україна може втратити цілісність і незалежність. Мені здається, що по легітимному шляху шанси на те, що Україна збережеться, на порядок вищі. Тому я є прихильником того, щоби все-таки влада змінилася шляхом виборів, щоби не позбавити людей права вибирати.

«Ідентифікація «Батьківщини» як партії Тимошенко повна»

Отже, влада концентрується, опозиція поки не має впливу на народ. Політики живуть самі по собі, як помідори у власному соку, народ – сам по собі.

Навпаки – влада весь час концентрується, стає вузькою – з малою соціальною базою знизу. Фактично влада стала колосом. А ми знаємо, що яким би великим стовп не був, колоси завжди падають. В опозиції навпаки – все дуже широко. І немає іншого рецепту – як не було і в 2001-му році – як об’єднатись.

Тоді трошки інша була історія, ніж зараз, бо було обличчя…

Обличчя – похідне. До того ж, тоді не обличчя було… В Польщі була подібна ситуація, і велику роль тоді зіграла «Солідарність», яка сама по собі як профспілка не брала участі в виборах. Але її бренд став гарантом об’єднання політичних партій на етапі, коли сейм почав формуватись з політичних партій. Виникла загроза комуністичного реваншу. Тоді гарантом виступила «Солідарність», яка під своїм брендом об’єднала всіх. Вона не мала безпосередньо своїх людей в списку, але для прийняття рішень у «Солідарності» був 51 %. Тобто визначала курс польська профспілка, а формували списки політичні партії.

В 2001-му році, коли під прапором «Нашої України» об’єдналися майже всі – від ультраправої Слави Стецько до члена Партії Регіонів Петра Порошенка і представника Президента Кучми Романа Безсмертного – виникло питання, яким чином зберегти на довгий час керованість цим процесом. Тобто що їх об’єднує?

Відчуття наступних перемог.

Так, але можна перекласти це на більш просту мову. Як сказав Геннадій Йосипович Удовенко, «нс об’єднує високий рейтинг Віктора Ющенка».


27

На сьогодні достатньо високий рейтинг в опозиції реально мають дві людини – Юлія Тимошенко і Арсеній Яценюк. Їхній сумарний рейтинг не є меншим за рейтинг Віктора Ющенка в ті часи. Більше того – рейтинг Тимошенко зараз і рейтинг Ющенко тоді приблизно співмірні. Ми тоді як «Наша Україна» взяли 23 % на парламентських виборах, і сьогодні рейтинг Юлії Володимирівни є такий самий.

Тоді ви пройшли в парламент, але не змогли сформувати уряд.

Так, тоді Тимошенко набрала досить багато голосів, і не дивлячись на те, що дві колони пройшли в парламент і формально мали в пропорційній частині переважну більшість, вони не змогли сформувати уряд. Бо змішана система, яку нам пропонують і на наступних виборах, все зруйнувала. Більше того, виявилась нездатність домовитись на другому етапі з мажоритарними кандидатами. Опозиції треба пам’ятати: щоб вигравати, треба об’єднуватись і іти на певні компроміси. Принаймні, якщо ти здобуваєш перемогу, треба вміти її втримати.

А що ви маєте на увазі під об’єднанням опозиції? Бо позиція того ж Яценюка відома – треба йти на вибори двома колонами, щоб об’єднатись вже в парламенті.

Думаю, тут мова не про те, як краще, а як можливо. От я сумніваюсь, що у 2002-му році можливо було об’єднати «Нашу Україну» і «Батьківщину». Але вони об’єднались потім на президентських виборах, і був єдиний кандидат. І невідомо, що було б, якби одночасно балотувалися і Тимошенко, і Ющенко – можливо, вже б в 2004-му році ми б мали зовсім іншого Президента.

На мою думку, єднатися зараз «Батьківщині» і «Фронту змін» так само неможливо. Але те, що в 2015-му році вони матимуть підтримати єдиного кандидата, якщо, звичайно, хочуть вигравати, – це точно.

Питання до вас як до соціолога. Рейтинг «Батьківщини» з Юлею в тюрмі та з Юлею на волі – це одне й те ж саме?

Абсолютно. Ідентифікація «Батьківщини» як партії Тимошенко повна.

Якби вибори відбулись найближчим часом, скільки реально набирає «Батьківщина»?

Результат виборів і для «Батьківщини», і для Партії регіонів був би дуже подібний результату 2007-му року, – тобто близько 30 % .

Тобто Партія регіонів, незважаючи на падіння популярності, має той же відсоток, що й тоді?

Скажу коректніше. Йде мова про те, що після президентських виборів 2010-го був великий сплеск популярності Партії регіонів. Якби вони тоді послухали своїх закордонних радників і провели парламентські вибори, то мали б всі шанси сформувати одноосібну більшість по пропорційній системі. З того часу рейтинг Партії регіонів знизився щонайменше в три рази – її рейтинг зараз в історичних мінімумах, приблизно як в 2005-м році. Але вся проблема в тому, що велика кількість прихильників Партії регіонів живуть на сході України, і ПР вичищає не тільки опонентів, а й конкурентів на своєму полі. Вже нема Тігіпка. І тому повторюю: якби були зараз вибори, і «Батьківщина», і Партія регіонів здобули близько 30 %.


28

Ми говоримо з кореляцією на мажоритарну? Чи зможе опозиція узгодити кандидатів на округах?

Узгодити зможе, але проблема не тільки в тому. В 2002-му році «Наша Україна» виграла в 52-х округах, але велику частину людей було відразу втрачено – десь близько 15 чоловік, які перейшли в більшість. Причому такого «катка», як зараз, тоді не було. Провести їх в парламент можна, а ось утримати буде дуже складно.

Але це питання якості людей.

Якість людей не дає підстав думати, що нові будуть краще. На сьогодні виборці, на жаль, готові обирати тих, до кого не ставляться вимоги боротися за принципи. А ставляться вимоги боротися за приватні інтереси даного регіону. І той, хто буде вибивати гроші з бюджету або просто підкуповувати виборців, за того й будуть голосувати більше.

Ви теж будете давати партійний дах таким кандидатам, бо інших нема?

Якщо ми будемо давати партійний дах таким людям, вони після виборів підуть від нас. Треба бійців ставити.

А де їх взяти?

Вони завжди є. Хоча я не є оптимістом з приводу 2012-го року, і не вважаю, що парламент якісно зміниться.

Але тоді обличчя опозиції – це Зорян Шкіряк. Або Олег Ляшко.

А що тут такого? Якщо Зорян Шкіряк і Олег Ляшко зараз є обличчям опозиції, значить інші, хто хоче бути обличчям опозиції, мають бути ближче до людей. Але я глибоко переконаний, що названі вами люди не є обличчям опозиції. Насправді обличчям опозиції для людей на сьогодні є дві людини, і в першу чергу Юлія Тимошенко.

Для Тимошенко шлях вийти на волю – виграти Європейський суд. Чи є інші способи?

В апеляцію є не вірю, але вірю, що протестні настрої переростуть в активну фазу. Я не говорю, що їхньою метою буде звільнити Юлю, але вони будуть такі, що не звільнити Юлю стане неможливо. Коли люди зрозуміють, що вже дібрались не до сусіда, а й до них, і забрали вже те, без чого жити не можна, тоді побачимо протести. При чому йдеться не тільки про матеріальне, а й про ірраціональні речі – коли в тебе відбирають свободу, гідність, тоді планка падає набагато серйозніше, ніж коли забирають шматок хліба.

Ніхто не помиратиме за восьмигодинний робочий день, але кожен помре за батьківщину?

Помирають дійсно тільки за батьківщину або за дітей. І не дай Бог…

«В 2015-му році, і я точно знаю, що ніяких шансів стати Президентом не має Янукович»


29

Як зараз облаштоване життя в БЮТ? Чи правильно ми розуміємо, що влада там належить Олександру Турчинову, що його представник в парламенті – Андрій Кожемякін – має вплив на фракцію і фактично ці двоє людей все контролюють?

Опозицією є не тільки БЮТ і «Фронт змін», а всі люди, яких не влаштовує ситуація. І роздувати вогонь, який не горить, а скоріше за все, навіть не тліє, мені не цікаво.

Добре, а партія «Реформи і порядок» завершить процес об’єднання з «Батьківщиною» до парламентських виборів-2012?

Думаю, що так.

А вже зараз іде підготовка до передвиборчої кампанії в лавах БЮТ? Відомо вже, хто буде складати списки, кого кинуть на мажоритарку?

Вибори починаються в той момент, коли закінчились попередні. Знаєте, коли була затверджена стратегія кампанії «Нашої України» 10 років назад? 22 січня, а вибори були в березні. Завжди все, як у студентів, робиться в останню хвилину.

Найбільша проблема в тому, що поки не встановлені правила гри. І я вірю, що залишається великий шанс, що правила гри залишаться такими, як були, і збережеться пропорційна система. Дуже важко грати в гру, коли перед кожним матчем оголошуються нові правила.

Це вам важче. А тим, хто оголошує, – навпаки.

Напевно. Але той, хто буде на кожному матчі підсуджувати, може нарватися на серйозний хук справа.

І хто ж цей хук нанесе?

Гравцями в цьому матчі є не тільки політичні партії, а й все суспільство. Коли суспільство зрозуміє, що його хочуть обманути, розказуючи про мажоритарників, які будуть ближче до народу, то воно просто розбере Верховну Раду на складові. Ймовірність цього процесу є високою.

«Батьківщина» і ПРП. Минулого разу був блок, де ви мали свою квоту. Чи в вашій угоді про об’єднання двох партії будуть прописані угоди про квоти в парламентських списках?

Не знаю, як це буде технологічно, але ПРП буде іти по списку «Батьківщини». Хто буде іти як позапартійний, а хто як член «Батьківщини» – неважливо. Не треба ностальгувати. Ніхто не може зупинити ідею, час якої настав, але дуже сумно дивитися, як помирає ідея, час якої пройшов. В сьогоднішніх умовах ключовим є не формування нових ідей і нових партій, а об’єднання опозиції задля зупинення окупації України. Бо ця окупація має всі ознаки кримінальної і зовнішньої. Тому в ПРП є достатньо свідомості і досвіду, аби не піддаватись на будь-які провокації і не бавитись в те, що ми круті, і крутіше від нас тільки яйця.


30

Ось кожному депутату фракції БЮТ цікава відповідь на одне просте питання – чи матиме Юлія Володимирівна Тимошенко вирішальний вплив на формування списку?

Ми маємо статут, і все буде робитися в його рамках. І звісно голос Тимошенко буде найбільш авторитетним в цьому процесі.

Усі історії, що Турчинов і Кожем’якін продають місця в списку направо й наліво – це все брудні журналістські інсинуації?

Киньте це, не треба в це бавитись. Бажання відповідати на такі питання за 10 років в мене зменшилось, я набагато відповідальніше ставлюся до своїх слів. Такі запитання нагадують мені моє перше в житті інтерв’ю в 88-му році. Тоді питання було сформульовано так: «Ви виступаєте за те, щоб звалити владу Щербицького. А які шляхи ви бачите?» Навряд чи в мене тоді була ключова задача – звалити Щербицкього, я займався «Товариством Лева» у Львові, але в постановці питання про Щербицького вже було ствердно сказано. Тому якщо я почну відповідати, як я відношусь до того, що хтось буде продавати місця, то я із самого початку погоджуюся з самим фактом продажу. Але ця гіпотеза не є вірною, бо ми вже в самому початку поговорили про якість кандидатів.

В партійній ієрархії Юлія Тимошенко була сильним, навіть авторитарним лідером. І ця її сила зіграла злий жарт, бо раптом виявилось, що команда не така сильна, як її малювали, що вона часто не здатна щось зробити без керівника.

В вашому питанні є велике протиріччя. Насправді, переоцінена роль людини в будь-яких процесах – це досі не може зрозуміти Янукович. Коли Тимошенко була на свободі, рейтинги не були більшими, ніж коли вона є за гратами. Тому ваше питання – міф від початку до кінця. Звичайно, Тимошенко – надзвичайно харизматичний (не авторитарний!) лідер. Мені не хотілося б, щоб це виглядало дуже пієтетно, але вона нагадує Жану д’Арк тим, що може повести за собою людей. Пам’ятаю, колись знімали ролик, коли Тимошенко веде людей на штурм чогось там і підходить до паркана, який закритий на якісь скручені дроти. Тимошенко починає їх розкручувати і чоловіки ззаду починають їй допомагати – подавати щипці! Тобто вона настільки активний та харизматичний лідер, що було вигідно стояти за її спиною – здоровим, нормальним мужикам, всім нам! Тепер її нема, і складається враження, що команда нібито розгубилася. Але вона розгубилася значно раніше.

Юлія Володимирівна Тимошенко чи Арсеній Петрович Яценюк стане Президентом?

Скажу так – президентські вибори відбудуться в 2015-му році, і я точно знаю, що ніяких шансів стати Президентом не має Янукович. Будь-хто, хто попаде у другий тур з Віктором Федоровичем, виграє у нього. Інші обставини залежать від такої кількості факторів, що сьогодні їх врахувати не можна.

Навіть Тягнибок?

Ну хіба що в нього Янукович може виграти. У Калашнікова ще. Але вони не мають ніяких шансів потрапити до другого туру.

Всі ці викладки працюють, якщо влада не змінює правила гри. Але якщо вона набирає конституційну більшість, змінює Конституцію, робить парламентську республіку – що тоді?


31

Що буде наступного року, ще ніхто не знає – їм, та і всім нам, ще треба пережити кілька серйозних криз. А що буде в такому випадку, я вже сказав – рано чи пізно їхні адмінбудівлі розберуть по камінчику – і тим все закінчиться. Нема жодного диктаторського режиму, який би жив вічно. Якщо в 2015-му році це не відбудеться легітимно, то відбудеться революційно.

Яке, до речі, ваше відношення до нинішньої хвилі протестів? Кажуть, що все це зрежисовано владою, щоб випустити пару и так далі.

Більшість протестів є достатньо спонтанна. Це чайники, які закипіли то там, то там. Зі всіх сторін щось горить.

А ви цим намагаєтесь користуватись?

Всі завжди намагаються всім користуватись. Те, що ці протести не є акціями опозиції, я можу точно сказати, якщо ми говоримо про політичну опозицію. Неполітична опозиція поки – некерована і неорганізована, але, на мою думку, поки ніхто не пробував ставити задачі для цих людей.

Ми з вами розмовляли у 2005-му році якраз після інаугурації Ющенка і ви казали, що після отруєння ми отримали іншого Ющенка. Якою Юлія Тимошенко вийде з-за грат?

Колись я казав одному відомому політику з іншого табору: «Ти отруїв мого Президента, потім підмінив на двійника – а тепер хочеш на мене покласти відповідальність за це все?» Він відповів дуже жорстко, але я не зміг нічого заперечити: «Не дури, ты всегда знал правду». Можете вірити або ні, але Тимошенко буде тільки краща – в цьому я глибоко переконаний. Хоча й це звучить дуже цинічно, бо я нікому б не волів пройти через отруєння чи тюрму. Але по факту з Тимошенко це той самий варіант, коли за одного битого можна давати дуже багато небитих.

http://glavcom.ua/articles/5319.html

Блоги

О.Ляшко: «Донбас більше ніколи не буде голосувати за цю владу»

Blogs.korrespondent.net

Донецьк більше ніколи не голосуватиме за Партію регіонів. Люди нарешті прозріли і збагнули гнилу суть цієї політсили, що обслуговує олігархів.

Колись «регіонали» цілий рік блокували роботу парламенту, вимагаючи «підвищення соціальних стандартів». Сьогодні ж, маючи всю повноту влади, вони опустили ці соцстандарти нижче від рівня виживання.

Навіть тут, у промислово потужному Донбасі, люди важко працюючи, вимушені жити у злиднях. Вони працюють за мізерні зарплати, іноді не отримують навіть таких, в той час як олігархи – власники підприємств лише за рік у кілька разів збільшують свої багатомільярдні статки. То кому нинішня влада покращує життя?

Якщо на Заході та в Центрі України мало-хто вірив обіцянкам Януковича, то в Донбасі на нього більш ніж сподівалися. Усі знають, якою потужною, фактично стовідсотковою була підтримка


32

місцевим населенням Партії регіонів. Сподівання на «своїх» було беззастережним. Через це сила розчарування тут нині ще більша, ніж колись у помаранчевих Ющенком. Люди плюються сьогодні від політики влади, протестні настрої зашкалюють і донеччани готові йти на Київ по розплату за зраду.

Практично щодватижні я відвідую Схід України. Об’їздив уже усю Донеччину та Луганщину. І куди б я не поїхав, від Луганська чи Донецька до найменшого містечка і села, скрізь чую скарги та нарікання на «доморощених регіоналів». Замість покращення життя на Сході, як і скрізь по Україні, отримали масове безробіття, невиплату зарплат, врізання пільг, зростання цін та тарифів… Люди не знають, як вижити при «своєму» Януковичі?

Відповідь одна – вижити вдасться тільки без них. Після виборів до парламенту мусять прийти нові сили. Ми «зарубаємо» псевдореформи нинішньої влади. Замість межигірь, будемо розбудовувати виробництво. Звільнимо від податкового зашмору малий та середній бізнес. Щоб люди мали робочі місця, і працювали не на олігархів, а для себе і свої дітей.

Донбас зрозумів свою помилку. І знає, як її виправити. За Партію регіонів вони більше не голосуватимуть.

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/liashkooleh2/a49485

Телебачення і радіомовлення

Спецкомісія парламенту підтримає змішану систему виборів депутатів –

пропорції 50 на 50

5 канал, Час новин

Ігор ТАТАРЧУК, ведучий: Спецкомісія парламенту підтримає змішану систему виборів депутатів – пропорції 50 на 50 – по партійних списках та у мажоритарних округах, - упевнений Володимир Литвин. Про це голова Верховної Ради заявив в ефірі "5 каналу".

Володимир ЛИТВИН, голова Верховної Ради України: "Спочатку була пропозиція залишити пропорційну систему, інша пропозиція – 50 на 50, зараз є і така пропозиція – 300-150. Але я хотів би побачити того депутата, який буде представляти половину, скажімо, Житомирської області. І як він буде працювати на округах. Тому пропозиція має право на життя, але вона входить в суперечність із можливістю виконання депутатом своїх конституційних депутатських повноважень. Тому я переконаний, що будуть шукати і знайдуть компроміс. Я думаю, компроміс буде 50 на 50".

Парламентський закон про скорочення наполовину квот на українську музику і відео в ефірі до Президента так і не потрапив

"Студія "1+1" ТСН. Тиждень

Алла МАЗУР, ведуча: Парламентський закон про скорочення наполовину квот на українську музику і відео в ефірі до Президента так і не потрапив. Виписаний так погано, що депутати і пояснити не змогли, що й до чого, розказав Віктор Янукович на засіданні гуманітарної Ради при Президенті. Члени цієї Ради просили скандальний закон завиту вати. Верховна Рада розгляне його ще раз.

Кричущим випадком назвав Президент спробу рейдерського захоплення цього тижня відомого дитячого видавництва «АБАБАГАЛАМАГА». Власник підвального приміщення будинку, де розташоване видавництво Малковича і чоловіча капела імені Ревуцького, нагадаю, просто


33

розібрав у них підлогу. Бо хотів підняти собі стелю. Врятувало митців тільки втручання міського голови столиці. Президент наголосив, потрібні кардинальні зміни, якими має забезпечити нова гуманітарна стратегія.

Віктор ЯНУКОВИЧ, Президент України: «В Національній академії наук України розроблено проект зазначеного документа. Тому пропоную розіслати його до Академії правових наук, педагогічних наук, Академії мистецтва, Спілки ректорів вищих навчальних закладів України. І прошу президію цих поважних установ організувати широке громадське обговорення».

Кого та від кого може захистити новий закон "Про захист суспільної моралі"?

УТ-1 «Підсумки тижня»

Андрій СМІЯН, ведучий: Цього тижня українські депутати знову говорили про мораль. Після довгої дискусії Закон "Про захист суспільної моралі", який вже ухвалили в першому читанні, таки відправили на доопрацювання. Довкола документа точаться гарячі суперечки і в самому парламенті, й поза його стінами. Багато хто вважає: цей закон - не що інше, як узаконення цензури. Для прикладу - проект передбачає, що телеканал можуть закрити лише за те, що в його ефір проскочили лайка, бійка чи взагалі щось, що могло зашкодити суспільству. Тобто, за документом, навіть трансляцію деяких засідань Верховної Ради показувати не можна. Крім того, в українському законодавстві немає чіткого визначення тієї ж порнографії. І хто визначатиме: що морально, а що ні? Попри все автори закону обіцяють - його таки ухвалять в цілому до кінця року. Чи потрібна Україні депутатська мораль? І кого та від кого може захистити новий закон - з'ясовувала Тетяна Кухоцька.

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: Депутати вирішили навчити народ моральності. В парламенті розробили спеціальний законопроект. Згідно з ним потрібно створити Національну експертну комісію. Вона буде стежити за пристойністю в суспільстві. Цей орган, за задумом творців, працюватиме у всіх сферах життя. На телебаченні він відслідковуватиме що морально, а що ні.

Катерина КОТЕНКО, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету: «Це стуктура, де декілька людей, скільки б їх не було 10 чи 15 так званих моральних авторитетів, будуть вирішувати, що нам з вами переглядати. Переглядати нам з вами кримінальну хроніку чи ні, якою буде ця кримінальна хроніка, про кого ми можемо розповідати. Тобто тут виникає таке взагалі філософське питання. Медіа не повинні відображати ті питання, які відбуваються на вулиці - на це давайте закривати очі, а будемо розповідати про якесь позитивне життя, яке зараз є не в нас».

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: В театрах комісія слідкуватиме за пристойністю вистав, на радіо - висловів, в Інтернеті за усім - і словами, і фотографіями. Якщо відвідувачі будуть нецензурно висловлюватися, ображати нацменшини, або розміщувати відверті фото - сайт можуть і закрити.

Юрій ЛУКАНОВ, голова комітету Київської незалежної медіа-профспілки: «На власний розсуд Комісія з питань моралі може закрити інтернет-сайт через те, що вона вважатиме, що там або порнографія, або розпалювання міжнаціональної ворожнечі і так далі».

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: Але якщо ви не користуєтесь Інтернетом, або не працюєте в засобах масової інформації - це не означатиме, що Комісія з суспільної моралі не зможе регламентувати і ваше життя. За документом орган повинен аналізувати всі процеси і тенденції,


34

які відбуваються у сфері захисту суспільної моралі і розробляти для органів влади відповідні рекомендації. А останні повинні повідомляти про всі порушення у цій сфері.

Вікторія ДЕМ'ЯНЧУК, секретар комітету Верховної Ради з питань культури і духовності: «Необхідно посилити відповідальність усіх державних органів, їх керівників за дотриманням виконання вимог законодавства, що стосуються морального виховання. Особливо це стосується телебачення радіо, преси, Інтернету. Ідеться не про повернення до тотальної цензури. Моральним цензором має бути совість тих, хто долучений до засобів впливу».

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: Наприклад, будь-які позашлюбні стосунки теж з огляду суспільної моралі є не дуже хорошими вчинками, так що теоретично і за них тепер також зможуть карати порушників. Причому тут справа не тільки в осуді, а й в адміністративній та кримінальній відповідальності, яка передбачена проектом закону. Один з авторів документу Ліля Григорович просить не перебільшувати. Вона переконана - сьогодні такий закон вкрай потрібен.

Лілія ГРИГОРОВИЧ, народний депутат України: «Національна експертна комісія - експертує, моніторить, рекомендує. І не сама, бо я багато чого не знаю. А ми звертаємося до Інституту соціології, академії педнаук, до церков, громадських організацій. НЕК нічого не забороняє, нікого не саджає».

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: У свою чергу правозахисники наголошують: головна вада законопроекту в тому, що чітко не прописані критерії, за якими визначатимуть, що таке морально, а що ні.

Володимир ЧЕМЕРИС, правозахисник: «Навіть зображення з Лівії, зображення вбитого Каддафі можуть призвести до того, що сайт буде заблоковано. Це дуже нагадує ситуацію, яка є в Казахстані, Ірані, де заблокований доступ до соціальних мереж»

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: Закон "Про захист суспільної моралі" в Україні вже має довгу історію.

Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, народний депутат України: «У дві тисячі третьому році два видатні моралісти, геніальні українські моралісти Леонід Черновецький, - знаєте такого чоловіка, - та екс-прокурор Геннадій Васильєв внусять в український парламент законопроект».

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: За рік створили Комісію з питань захисту суспільної моралі. Її очолює ось цей чоловік Василь Костицький. Президент своїм наказом цього року Комісію скасував. У відповідь в парламенті з'явилися нові зміни до закону про мораль. А там - нова Комісія із ще більшими повноваженнями. Автори моральних правок кажуть: дбають про інтереси дітей, щоб ті через Інтеренет або телебачення не втрачали високих духовних цінностей.

Лілія ГРИГОРОВИЧ, народний депутат України: «Рекомендує батькам, бо ми всі маємо діточок або внуків, що отакий і такий контент в Інтернеті, де є секс-послуги, голі тіточки. Ви заблокуйте тільки такі речі, якщо у вас дітки до 14 років, я до того, щоб вони могли це подивитися, коли вони виростуть. Ось Національна комісія експертна - це є ангел охоронитель, а не караючий воїн».


35

Тетяна КУХОЦЬКА, кореспондент: Журналісти вимагають законотворців скасувати Комісію з моралі та в законі прописати, за що позбавлятимуть ліцензії медійників. Зокрема, які слова класифікуватимуть як лайку? Якщо вона лунає з трибуни парламенту, то чи потрібно позбавляти ліцензії канал, який транслює це в ефірі. Не визначено також межі між "порнографією", "еротикою" та мистецтвом. І чи можна вважати скульптури, які експонуються в самому парламенті, такими, які шкодять моралі?

Цілий шлейф фінансових скандалів тягне за собою ще одна відставка цього

тижня

"Студія "1+1", ТСН. Тиждень

Алла МАЗУР, ведуча: І цілий шлейф фінансових скандалів тягне за собою ще одна відставка цього тижня. Василь Хара, один із помітних депутатів-регіоналів пішов таки з посади голови федерації профспілок України. Як кажуть деякі спілчани, піти з кримінальних справ, порушених генпрокуратурою. Вона фінанси ФПУ перевіряє уже кілька місяців. Сам Хара вголос заявляв, це тиск, щоби привабливе майно забрати. Якщо із вашої зарплати автоматично іде частка у спільну кишеню ФПУ, розслідування Ольги Василевської саме для вас. Дивиться, куди і кому потрапляють в результаті, чесно зароблені вами гривні.

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Валерій Родіонов керівник авіамодельного гуртка Будинку культурі Донецька. Звідки колишній керівник Федерації профспілок Василь Хара почав свій кар’єрний злет. Профспілкові внески платить вчасно. Бо вони автоматично вираховуються з його зарплати. А от благ від Федерації захисту прав робітників Родіоно на бачив.

«Ни разу. Мне ни командировку не оплатили, ничего».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Ось от таких щедрих трударів, які щомісяця відстібують із власної зарплати що найменше, один відсоток, за різними даними, п’ять-сім мільйонів. Це вчителя, інженери, лікарі. Із розрахунку, що середня зарплата в Україні становить близько 2700 гривень, маємо: щомісяця армія бюджетників заносить до бухгалтерії Федерації профспілок, майже двісті мільйонів гривень. За рік набіжить кругленька сума. Більше двох мільярдів. І це ще не вся математика. Прибутки Федерація рахує і від оренди приміщень, і від допомоги Фонду соцстраху, і від реклами, яку вивішує на своїх офісах. І від прибуткових підприємств, які ще працюють під егідою Федерації. Окрім офіційної вигоди, є ще й прихована. Відчуження майна.

Михайло ВОЛИНЕЦЬ, народний депутат України: «Хтось був порахував, що цього майна було на чотири мільярди доларів. Згідно з моєю експертною оцінкою, цього майна було на суму, десь близько біля восьми мільярдів доларів».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Було 354, стало вдвоє менше. Санаторії, гаражі, дитсадки, будинки культури пішли приватним фірмам.

Михайло ВОЛИНЕЦЬ, народний депутат України: «Майна залишилося на 200 мільйонів гривень».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Найпопулярніша схема відлучення – спів фінансування. Фірма робить ремонт, наприклад в санаторії. І за це автоматично стає його співвласником. Адже сума, так званих інвестицій, переважає балансову вартість профспілкового майна.


36

Михайло ВОЛИНЕЦЬ, народний депутат України: «На території Укрпрофздоровниці забудована вона вся об’єктами, особняками мерів сибірських міст».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: А ось це автосалон у столиці. Стоїть на місці профспілкових гаражів. Суперечливе законодавство з одного боку забороняє втручатись у діяльність профспілок, з іншого каже: поки не проведена інвентаризація, добром розпоряджається Фонд держмайна.

Валентина СЕМЕНЮК, колишній голова Фонду держмайна: «Не проведення інвентаризації воно призвело до того, що за цей період дуже багато об’єктів відчужено».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Десь продали гектар лісу. Десь кімнату у приміщенні. А десь, кілька соток, під приватну забудову. Все це держава хоче відсудити собі.

«У нас порушено 40 кримінальних справ по Україні».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Було ваше, стало наше. Цього тижня ось ця висотка о центрі столиці, яка належала Федерації профспілок України стала державною. Українські суди вже найближчим часом планують повернути у державну власність ще близько двохсот аналогічних об’єктів. «Держава називає своїм те, що їй не належить», - твердить екс-очильник профспілок Василь Хара.

Василь ХАРА, народний депутат, колишній голова ФПУ: «Кто имеет право влазить в ваш кошелек? Вот они влазят. Пытаются лезть в наш кошелек».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Зараз, на горіхи від правоохоронців перепадає лише пішакам. Із Федерації профспілок і дочці Василя Хари Ліні Калюк. Прокуратура готується пред’явити їй обвинувачення за фактом незаконної вирубки 164 профспілкових дерев. А от конкретно до Хари, органи поки що не можуть мати претензій. Бо він має імунітет. Депутатський.

Сергій ДОМБРОВСЬКИЙ, керівник головного управління Генеральної прокуратури України: «Під час розслідування кримінальної справи, він скажімо викликався до органів прокуратури, але не з’являвся. Застосувати примусове до нього привід, ми так само, поки не дала Верховна Рада згоду, ми не можемо».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Від коли, тиждень тому Василь Хара написав заяву за власним бажанням, його не знайти.

Від колишнього очильника Федерації профспілок Василя Хари у цій будівлі вже й сліду нема. Та табличка приймальня народного депутата, досі висить. На цих зачинених дверях. За якими ховаються усі секрети фінансово-господарського успіху організації і захисту прав усіх трудящих.

Із документів, які ніби то має слідство, випливає. Хара є в засновниках фірми, яка отримувала бюджетні гроші, за певні роботи. Але їх не виконувала. За даними, які ми отримала з офіційних джерел, фірма була заснована спільно з іншими народним депутатом, Ігорем Шкірою. Та Шкіря цю інформацію не підтверджує, і спростовує.


37

Ігор ШКІРЯ, народний депутат України: «У… Боже сохрани…Я не буду вообще на них отвечать».

Почему?

Ігор ШКІРЯ, народний депутат України: «Потому что меня припечатали, нет. Вообще. Ноу коментс. Нет, никакой, никаких фирм нет ничего. Это все придумано недругами, и в брошено в интернет».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Майно профспілки відчужували законно до Хари, і будуть після нього, - твердить один із його попередників, народний депутат Олександр Стоян. До слова, коли Стоян керував профспілками, до нього теж було чимало претензій. А дії влади, яка хоче одержавити те, що належить профспілкам, критикує, не добираючи слів.

«Це просто рекет. Рекет по відношенню до оздоровницьких профспілколах».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Доля об’єктів, які будуть одержавлені, передбачити не складно. Тепер розпоряджатися ними будуть інші люди.

Олександр РЯБЧЕНКО, голова Фонду держмайна: «Якщо в санаторії там все гаразд там працює, він буде залишатися у державній власності. Якщо там треба інвестиції, то треба буде відкривати на інвестора якусь частину».

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, кореспондент: Ситуація із профспілками – це тільки початок. .За інформацією ТСН тижня, прокуратура планує через суди позбавити власності, наприклад, Товариство мисливців та рибалок, Спілку кінематографістів, Спілку художників, Спілку письменників, і інші об’єднання. Та яка від того користь сумлінним членам об’єднання, і платникам внесків, Валерій Радіонов поки що не знає.

Documents

РАДА УКРАЇНИ · 2012-05-11 · Прес -служба Верховної Ради України , « Голос України » Голова Верховної Ради