Листопад 2012р.Б. № 28 Часопис Товариства “ЕФФАТА” церкви Пресвятої Тройці м. Бережани УГКЦ

Дата заснування часопису 16 серпня 2010 р.Б.

Наша парафія

Дай життя церкві!!! Християнин не мислить себе без церкви, без дому Божого, куди щонеділі приходить на Святу

Літургію, а в будь-який день – просто, щоб помолитися, поговорити зі Своїм Небесним От-

цем. І серед багатьох християнських обов’язків одним із тих, яким виявляємо свою повагу до

храму, є піклування про його славу, красу та затишок. Із покоління в покоління передається

нам святе правило : збережи і примнож! А чи не забуваємо ми про ті святині, які нам зали-

шили у спадок? Можливо, вони потребують наших рук?

Однією із старовинних пам’яток оборонної та культової архітектури Бережан є Вірменська церква

Різдва Діви Марії. Історія її сягає кінця XVIІ ст., коли перші вірмени поселились у нашому місті.

У 1710 р. пан Адам-Микола Сенявський надав

вірменам територію для спорудження костелу

та створення окремої парафії. Цього ж року

була зведена дерев’яна культова будівля, яка

проіснувала до 1746 р. Наступна споруда по-

стає у 1764 р. на місці попередньої. Вона втілю-

вала у собі барокові стильові традиції. Тери-

торія храму обрамлялася кам’яним муром.

Справа від церкви була дзвіниця, а зліва – одно-

поверховий будинок плебанії. Складений з ка-

меню новий культовий комплекс став духовним

центром не тільки громади Бережан, а й вірмен-

ських парафій довколишніх повітів

(Бережанського, Збаразького, Зборівського, Рогатинського, Підгаєцького, Скалатського, Тер-

нопільського й Теребовлянського). У 1810 р. внаслідок пожежі церква зазнала значних пошкод-

жень ззовні. Її перекрили новим дахом і пристосували для релігійних відправ римо-католицької

польської громади. Наступні реставраційні роботи на об’єкті проводилися у 1880 та у 1927-28 рр.

У своєму духовно-релігійному статусі комплекс функціонував до кінця другої світової війни.

Потім приміщення церкви використовувалось під склад. А після розпаду СРСР будівля взагалі

була закинутою. На щастя, у місті знайшлися люди, яким небайдужа доля вірменської церкви.

Зовсім недавно у цій пам’ятці архітектури розпочались відновлювальні роботи за рахунок пожертв

деяких жителів міста. Минулого року тут укріпили фундамент, а на даний час ремонтують дах.

Добродії Роман Кухар з Бережан та Степан Недільський з с. Жуків надали для покриття дахівку.

Пожертву на відновлення оборонного муру склав і п. Володимир Заєць. Надалі планується рес-

таврація інтер’єру храму згідно його первісного вигляду. На жаль, неможливо точно встановити

образи та фігури яких святих містились у храмі, що саме знаходилось на вівтарях і т. п. Тому про-

симо усіх небайдужих, хто має якісь відомості чи давні фотографії, може допомогти фінансово або

матеріалами, звертайтесь у нашу редакцію. А особливе прохання про молитовну підтримку. Адже

це насамперед храм. Не дозвольмо йому руйнуватися! Допоможімо відновити віками намолене

місце! У 2014 р. Вірменській церкві виповниться 250 років. На цей час планується її відкриття та

освячення. Не будьмо байдужими! Подаруймо життя церкві!

Люда Гах

Видавець: Товариство ―ЕФФАТА‖. Наша адреса: пл. Ринок, 12, клас-приміщення біля церкви Пресвятої Тройці

Редколегія: Оксана Гузовата, Оксана Сівко, Люда Гах, с. Герарда, СНДМ

e-mail: effata@bk.ru; Контактний телефон: 067 705 50 92; Тираж: 200 примірників.

Бараболяні котлетки Картоплю помийте, почистіть, наріжте кубиками і відва-

ріть її в солоній воді. Ци-

булю поріжте невеликими

кубиками. Помийте гриби,

обсушіть їх, наріжте плас-

тинами і підсмажте з ци-

булею. Потім перекладіть

в каструлю, полийте сме-

таною. Далі поставте на

вогонь вершки і воду, додайте борошно, все добре перемі-

шайте і остудіть. Далі збийте в картопляне пюре яйця, пе-

ремішайте, приготуйте котлети, обкачайте їх у паніруваль-

них сухарях і підсмажте в олії. Потім викладіть готові кар-

топляні котлети на тарілку, полийте їх грибним соусом і

подавайте до столу. Смачного!

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога

побачать. (Мт.5,9)

Блаженні миротворці, бо вони Сина-

ми Божими стануть. (Мт.5,10)

Отак ваше світло нехай світить пе-

ред людьми, щоб вони бачили ваші

добрі діла, та прославляли Отця, що на небі. (Мт.5,16)

Коли праведність ваша буде не рясніша, ніж книжників та фа-

рисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне. (Мт.5,20)

Коли хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і ліву.

(Мт.5,39)

Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не від-

вертайсь від нього. (Мт.5,42)

Інститут, п'ята пара. Всі студенти вто-

милися і просять викладача:

- Олеже Миколайовичу, ну відпустіть,

м и в т о м и л и с я д у ж е .

- Ну добре, коли цей шматочок крейди

закінчиться, тоді й додому підемо.

Г о л о с і з з а д н ь о ї п а р т и :

- Дайте я її з`їм!

****

В нас є свобода слова, але ніхто не га-

рантує свободу після цього слова.

****

- Куди вирішили під час відпустки

з ' ї з д и т и в і д п о ч и т и ?

- Ми з дружиною підрахували наш бю-

джет і вирішили, що ми не втомилися!

В своїм серці і умі ми постійно

повинні носити те, що важливе для

Ісуса.

Бл. м. Тереса

Бог любить мене... Він вибрав мене

для конкретної цілі. Я знаю це.

Бл. м. Тереса

Вмираючі – теж діти Божі і заслуговують любові так само,

якщо не більше, чим другі.

Бл. м. Тереса

Любов не має в собі чогось іншого, крім себе самої.

Бл. м. Тереса

Коли приймається любов, приймається Бога, і навпаки.

Бл. м. Тереса

“Родзинки” нашої крамнички У нашій крамниці ви можете придбати книгу о. мітрата Володимира Божика «Про що люди запи-

тують священика». Авторами цієї книжки є самі читачі, що ставили священикові запитання, які їх ціка-

вили і хвилювали. Гортаючи сторінку за сторінкою, переходячи від питання до питання, ви відкриватиме-

Бліц новини •20 жовтня відбулась

християнська інтеле-

ктуальна гра на тему:

«Святі таїнства у

житті Церкві». У ній

взяло участь 12 ко-

манд парафій декана-

ту. У напруженій бо-

ротьбі перемогла ко-

манда парафіяльної

катехитичної школи

церкви Пресвятої

Трійці м. Бережани

«Наша надія в Ма-

рії».

•21 жовтня камерний

жіночий хор «Глорія»

взяв участь у Службі

Божій, а також висту-

пив на концерті, при-

свяченому 70-річчю

створення УПА у

м.Стрий.

•20 жовтня у

м.Червонограді від-

бувся з’їзд спільноти

―Матері в молитві‖.

•4 листопада в новоз-

будованому храмі с.

Лози, який носитиме

назву Успіння Прес-

вятої Богородиці,

будуть виставлені

мощі Івана Хрестите-

ля, так як в перед-

день цього свята був

освячений перший

камінь. Запрошуємо

всіх бажаючих взяти

участь у цьому святі.

В українській мові активні дієприкметники із суфіксами –ач- (-яч-), -уч- (-юч-) майже не вживаються. Слова на зразок

співаючий, малюючий, працюючий, бажаючий тощо є ненормативними.

Неправильно

ведучий

всеохоплюючий

гальмуючий

життєстверджуючий

захоплюючий

координуючий

металоріжучий

Правильно провідний (але ведучий концерту)

всеохопний

гальмівний

життєствердний

захопливий

координаційний

металорізний

Наша інтернет адреса: www.bernardyniv.info

Запитуємо священика

Отче, коли стається трагедія, люди

часто кажуть: «Така воля Божа». Чи

справді Бог хоче цих трагедій? Не може бути щось таке, що пов’язане з Богом і не вийти на добро людині. Навіть трагедію для тіла Господь може перетворити на спасіння душі.

Отче, як довго треба молитися за

померлих? Доки ми їх пам’ятаємо. Жодна молитва не пропадає намарно.

Ісус Христос сказав, що немає більшої любові, ніж та, якби хтось поклав життя своє за друзів своїх.

Отже, досконалою є та любов, яка здатна на самопожертву. Саме такою вона має бути і в подружжі,

адже, беручи шлюб, двоє людей жертвують себе один одному, при цьому даючи клятву вірності та

чесності на все своє життя. Та чи усі подружні пари дотримуються її? Дуже часто біля двох з’явля-

ється третій. Нажаль, сьогодні стало модно мати коханку чи коханця. Чому? Спілкуючись із такими

чоловіками, можна почути різні аргументи: дружина «дістала», з нею стало нецікаво, хочеться яко-

їсь інтрижки і т. п. У жінок свої – розчарувалась у чоловікові, хочеться матеріальних вигод… Та ще й друзі підтакують:

такий світ настав. Проте, згадайте, чи так було до шлюбу? Чи свідомо ви прийняли рішення одружитися? Чи ви думали,

що закоханість триватиме вічно? Шлюб – це, насамперед, важка і постійна праця обох. І якщо у стосунках з’являєть-

ся проблема, то її треба вирішувати, а не втікати в обійми іншої жінки чи чоловіка! Легше за все звинувачувати

свого партнера і насолоджуватись «любов’ю» з чужим. Так чинять лише слабкі, які не бажають самі керувати своєю сі-

м’єю, а пускають її за течією. Чому, піддаючись спокусам тіла, забуваєте про душу? Невже не мучить сумління? А прися-

га вірності? Та якби це все було непотрібно, то Господь не сказав би, що для одного чоловіка повинна бути лише одна

жінка. Він дав би чоловікові багато жінок, чи жінці багато чоловіків. Але ж так нема! То чому повстаєте проти Божої

волі? Зрозумійте! Господь завжди хоче нам добра. Ви одне для одного – все. І не заспокоюйте себе, що я лише люблю

пофліртувати, пожартувати, але дружини (чоловіка) ніколи не залишу. Хіба можете бути впевненими, що зробите завтра?

Навіть, здавалось би, зовсім невинний флірт з часом може розпалити у вас грішне бажання. Впевнені, що тоді зупини-

тесь? Чи похітливі почуття не візьмуть над вами гору? А Христос каже, що кожен, хто з пожадливістю подивиться на

жінку, той вже вчинив перелюб з нею у серці своєму. Тому у дев’ятій Заповіді Бог наказує: «Не пожадай жінки ближнього

свого». Як також, коли заздрите другові, що у нього краща за вашу жінка та хочете її для себе, маєте гріх. Ви повинні ра-

діти, що він щасливий у своєму подружньому житті та бажати йому добра. А чи ваша дружина і справді чимось гірша? А

те, яка вона зараз, залежить саме від вас, як також від неї, чому ви стали таким. Тож будьте сильними, терплячими, будуй-

те самі своє життя. Будьте чисті серцем. Подумайте, чи варто заради якихось кількох хвилин грішних насолод втратити

життя у вічності? Прийміть те, що Бог вам дарує. Втішайтесь та любіть свою дружину (чоловіка) такою (таким), які вони

є. А Господь, бачачи ваші щирі бажання, обов’язково подарує вам справжнє сімейне щастя. Підготувала Люда Гах

Подорожуємо святими місцями

Церква Пресвятої Трійці в Грушеві На місці, де нині знаходиться церква Пресвятої Трійці, наприкінці XVIII - на поч. XIX ст. рос-

ла стара дуплава верба. У дуплі, як у криниці, була вода. Цю воду пили, нею милися, і після

кількох чудесних оздоровлень почали вважати цілющою. А високо на вербі між гіллям висіла

ікона із зображенням Пречистої Діви Марії. Хто і коли повісив – невідомо. До цієї святині

приходило багато прочан. З часом місцеві урядовці почали висловлювати невдоволення через

скупчення народу біля верби. Стару вербу було зрубано, джерело осквернено. Місцеві жителі

і прочани встигли зняти ікону та перенести до сільської церкви в с. Грушеві. У 1806 р. іконописець Стефан Чаповський,

взявши за основу чудотворну ікону із зображенням Богородиці, яка висіла між гіллям на вербі, створив композиційно

нову оригінальну ікону Божої Матері. У 1855 р. у цій місцевості лютувала епідемія холери. Це змусило людей звернутися

до Небесної Заступниці. На місці зневаженої святині селяни за три дні збудували невелику церкву Успіння Пресвятої Бо-

городиці з криницею всередині і перенесли туди чудотворну ікону. Холера відступила. Простоявши понад 20 р., церква

почала руйнуватися. Нову дерев'яну церкву на тому самому місці було споруджено у 1878 р. за пожертви прочан. Папа

Римський Лев XIII своєю Грамотою від 10 січня 1901 р. надав Грушівській церкві право відпусту на свята Пресвятої Трій-

ці, Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвижения Чесного Хреста Господнього. За радянської влади церква упродовж 30

років (з 18 березня 1959 р.) була закрита, але прочани молилися до Грушівської чудотворної ікони навіть перед зачинени-

ми дверми. 26 квітня 1987 р. 12-річній дівчинці Марі Кізім на балконі зачиненої церкви явилася Пресвята Богородиця.

Попри заборони влади, з’їжджалися тисячі людей. 7 липня 1988 р. тут було відновлено Богослужіння

Ксеня Солоденька

Любити - це не так вже й просто!

Легенди Опілля Врятовані святині

У церквi Пресвятої Трiйцi в Бережанах є срiбна з позолотою ікона Божої Матерi з Iсусом. Громада вiруючих із с.Яблониця

Березiвського повiту Ряшiвського воєводства (тепер Польща) в 1945 роцi передала її Бережанськiй церквi. А було це так.

Того ж таки 1945 року на українські родини, що проживали в Надсянні, Підляшші, Лемківщині впала біда депортації. На

станції усіх вже чекали вагони. Незважаючи на власні матеріальні втрати, страх та вiдчай, люди думали про порятунок своїх

духовних релiквiй. Поїздка до Яблоницi була неможливою, рiвнозначною смертi. Однак громада вирiшила вислати туди

розвiдникiв, якi повиннi були з'ясувати ситуацiю в селi та можливiсть вивезення деяких речей з церкви. Знайшлися смiливцi

– Ярослав Шулик та Володимир Шургот. Пiд покровом ночi вони проникли у село, вiдчинили церкву й пiдготували те, що

можна було забрати. Окружними шляхами пiд'їхали до храму, навантажили все і повернулися на станцiю. Цей благородний

вчинок здiйснили парафiяни Петро Шулик, Михайло Гриник, Петро Жилка, Юрiй Кметко, Богдан Байко, Iван Скальський.

Допомогло їм українське населення с. Вороблика, яке ще не виїхало. Всi церковнi речi роздiлили i добре заховали у рiзних

мiсцях, поставили охорону. Кілька тижнiв добиралися до станцiї Потутори, що в Бережанському районі на Тернопільщині.

Минув час, переселенцi вжилися на нових мiсцях, влаштували свiй побут i мали змогу зайнятися врятованими святинями.

Зiбрали їх, вибрали комiтет i за актом передали до церкви Святої Трiйцi в Бережанах. В актi передачi значилось: Євангелiє у

зеленiй обкладинцi, 4 фелони з блакитного шовку, вишитi жовтими нитками, 4 iкони (образ Богоматерi – Троєручиці, Водо-

хрестя, Молитва Iсуса перед Вознесенням, Об'ява голуба, Молитва Iсуса перед стратою). Кивот дали на тимчасове користу-

вання в село Пiдвисоке, там також живе кiлька родин-яблоничан. Iкону Божої Матерi з Iсусом встановлено в примiщенні

церкви Святої Трійці першою з лівого боку. Hе раз запитують: "Чому на iконi зображено три руки – двi звичайнi, а третя,

збоку, почорнiла?" За переказами, коли художник Iван Дамаський творив iкону, недруги заборонили малювати і потiм

вiдрубали йому руку. Вiн приклав її на мiсце, а коли вона приросла, закiнчив iкону. Вiдрубану, почорнiлу руку, якою завер-

шив роботу, вiдобразив третьою. Тому iкона отримала назву "Троєручиця" i вважається чудотворною. (Далі буде)

Богдан Тихий

«Як ми граємо у футбол, такими ми є в житті» Відійшло в історію Євро-2012. Чого тільки не придумували організатори, що тільки не витво-

ряли фанати, та нашуміла для нашої країни подія вже залишилась в минулому. Проте знову в

якійсь мірі нагадала про себе бережанцям. Адже недавно у краєзнавчому музеї відбулась пре-

зентація книги о. Євгена Небесняка «Смертельне пенальті». Признаюсь чесно, що особливою

прихильницею футболу не є, але, дізнавшись від знайомих про представлення книги, вирішила

поцікавитись творчістю невідомого мені письменника. Усе розпочалось як звичайно. п. Микола

Проців представив автора презентованої книги, сказав декілька слів про нього та його працю, а

тоді надав слово самому письменнику. Авторська промова була не просто розповіддю про кни-

гу чи розмовою про футбол, це була півторагодинна весела мандрівка у життя та літературну діяльність. Я та й, впевнена,

усі присутні були в захопленні від розповідей священика. Свій виступ він розпочав із виконання гімну українців Пресвятій

Діві Марії і впродовж заходу прозвучало ще декілька його власних пісень. Та, мабуть, особливим письменницьким хистом

наділив Господь цю людину, адже тематика його творчості надзвичайно різноманітна. Серед запропонованих на виставці

книжок були і твори про Патріарха Йосифа Сліпого, і кіносценарій про голодомор в Україні, і ряд дитячих біблійних опові-

дань з яскравим українським колоритом, а також щойно видана книга «Смертельне пенальті». Головна ідея цього роману -

боротьба добра і зла, яка відбувається на футбольному полі. В образах гравців - люди з різними характерами та життєвими

позиціями. Як зазначив сам автор, «залежно від того, як ти граєш у футбол, такою людиною ти і є», маючи на увазі або гор-

де самолюбство, або людяність та доброзичливість і, чи виграєш ти «гру» у житті залежить від твого спортивного таланту.

А на завершення зустрічі письменник вирішив прочитати декілька сторінок ще недописаного твору «Пан та киця Фі-Фі»,

від якого усі присутні в залі після кожної фрази вибухали щирим сміхом. Мушу відзначити, що о. Євген справді неордина-

рна особистість. Адже, окрім своєї душпастирської роботи, опікується дітьми-сиротами, оскільки належить до згромаджен-

ня отців салезіян, що є їх основною місією. Та попри це складає пісні, любить спорт й так чудово пише літературні твори. І,

незважаючи на те, що народився у Великобританії, залишається справжнім українським патріотом, адже рід його походить

з Галичини. Мене просто вразив оптимізм, життєрадісність, душевна простота та національна самосвідомість письменника.

Вважаю, що у такої людини ми маємо чого повчитися. Тому раджу усім, при можливості, прочитати твори о. Є. Небесняка.

Повірте, не пошкодуєте!

Люда Гах

Лікуємось молитвою Молитва до святих ангелів

Святі ангели – ті, що завжди стоїте перед сво-їм Господом і з великою радістю споглядаєте лик Того, який обдарував вас мудрістю й уша-нував такою великою славою та радістю, - візьміть під свою опіку мою душу й просвіт-люйте її своїм натхненням! Утримуйте в чис-тоті й непохитності мою віру, укріпляйте мою надію, пильнуйте, щоби мої звички були здоровими, збільшуйте мою любов до Бога й людей! Прошу вас, завжди ведіть мене дорогою покори, чудовий приклад якої ви дали нам під час випробування, котре пережили на початку, щоб я після земного життя зміг оглядати лик Бога. Амінь.

Святкуємо іменини Святий великомученик Димитрій Мироточець з дитинства був вихований у християнсь-кій вірі. За те, що явно визнавав свою віру, цісар Максиміліян вкинув його до в'язниці. Свя-того Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, де відбувалися чудеса і зцілення. Іменини: 8 листопада Святі Зиновій та Зиновія — ранньохристиянські святі та мученики. Святий Зиновій мав від Бога дар чудесним способом оздоровлювати хворих. Згодом був вибраний єпископом. Разом з ним жила його рідна сестра Зиновія, яка вела вбоге й тихе християнське життя. Під час пе-

реслідування християн обоє святих прославили Бога мученицькою смертю від меча. Іменини: 12 листопада

Підготувала Ксеня Солоденька