ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ

Найкраща книга

для дітей /вибір конкурсу

«Дитяча Книга року BBC

– 2013»/

Скадовськ, 2013

2

Найкраща книга для дітей - 2013 /вибір конкурсу «Дитяча

Книга року BBC – 2013»/ Інформаційні матеріали з посиланнями на веб - джерела

для ознайомлення користувачів з найкращими книжками

для дітей за вибором конкурсу «Дитяча Книга року BBC –

2013».

Укладач: О.М.Волошина

3

Книга року BBC

Це літературна нагорода україномовним літературним

творам, що присуджується Британською телерадіомовною

корпорацією (Бі-Бі-Сі).

Видавництва номінують книги на конкурс. Від одного

видавництва організатори приймають до трьох повноформатних

книжок нової української прози, виданих у період між щорічним

Львівським форумом видавців (проходить у вересні), а видавництвам

книжок-попередніх переможців дозволяється додатково номінувати

одну книгу автора-переможця. Переможця визначає журі. Із поданих

книжок, журі визначає «короткий список» (фіналістів) із п'яти або

менше виданих книжок.

Премія у еквіваленті 1000 британських фунтів у гривнях

надходить авторам.

2012 року, вперше, літературу для дітей винесено в окрему

дитячу номінацію. "Таким чином ми підкреслюємо, що дитяча

література - це не література невдах, це не література тих, хто

не міг написати серйозний роман. Це насправді серйозна

література. Ми всі починаємо з дитячих книжок. І таким чином ми

віддаємо данину ось отакому визначенню дитячої книжки", - сказала

член журі Ольга Герасим'юк. http://ua.korrespondent.net/bbc/1441216-zhuri-knigi-roku-vvs-

vidibrani-knigi-obednue-tema-dobra

До короткого списку у номінації "Дитяча Книга року BBC –

2013", що відбирався з-поміж 13-и видань, увійшли такі твори:

Галина Вдовиченко "Ліга непарних шкарпеток",

Олександр Гаврош "Розбійник Пинтя у заклятому місті",

Сергій Гридін "Не такий",

Мар’яна Прохасько, Тарас Прохасько "Хто зробить сніг",

Ірен Роздобудько "Арсен".

2013 року до журі премії "Книга року ВВС" увійшли: Віра Агеєва,

професор літературознавства Національного університету "Києво-

Могилянська академія", Тарас Федюк, поет, Ольга Герасим'юк,

4

журналіст, Ніна Кур'ята, головний редактор ВВС Україна, Світлана

Пиркало, радник ЄБРР з питань культури.

ЄБРР – це міжнародна фінансова установа, яка підтримує

розвиток демократії та ринкової економіки в 34 країнах від

Марокко до Монголії. Культурна програма ЄБРР демонструє

мистецтво і культурні традиції з регіону, де інвестує Банк.

"Цього року ми представляємо окрему нагороду за дитячу

літературу вже вдруге, і цьогорічний вибір – ще багатший, ніж торік.

Разом із героями книжок цьогорічного короткого списку ми

мадруємо чарівними дорогами українських казок, виживаємо разом

із підлітками в сучасній реальності, разом із кротенятами та

сестричкою-зайченям дізнаємося, хто робить сніг, розгадуємо

захоплюючу сімейну таємницю та вчимося, як триматися разом,

якщо ви – непарні шкарпетки в шафі", - прокоментувала член журі

Світлана Пиркало. http://life.pravda.com.ua/book/2013/12/10/144988/

13 грудня стало відомо, що переможцями "Дитячої Книги року

ВВС – 2013" стала книга Мар’яни і Тараса Прохаськів "Хто

зробить сніг".

Пропонуємо Вашій увазі короткий інформаційний огляд книжок

– номінантів конкурсу для більш детального знайомства.

5

1. Галина Вдовиченко

"Ліга непарних шкарпеток"

Дитяча письменниця Галина

Вдовиченко у цьогорічному конкурсі

дитячої книги року ВВС

представлена твором "Ліга

непарних шкарпеток". Авторка

розповідає, чому вона обрала

таких несподіваних персонажів

для книги і що з ними

відбувається.

Галина Вдовиченко: Це історія про найпрозаїчніші речі –

подерті розпаровані шкарпетки. І водночас це історія про єдність,

про силу спільноти, про консолідацію… Про розуміння та вміння

пробачати, і про великодушність маленької істоти.

ВВС Україна: … У вас напевно теж є якісь дитячі спогади про

шкарпетки? Чому ви обрали такі незвичні персонажі для дитячої

книжки?

Галина Вдовиченко: З дитячими

спогадами у цьому сенсі начебто нічого не

пов’язано. Але пам’ятаю той момент,

коли в черзі почула, як одна жінка

скаржиться іншій: де вони зникають?..

Чому до пралки закидаєш їх парами, а як

висохнуть, то обов’язково хоч одна та

загубиться. Про шкарпетки йдеться, -

зрозуміла я. Знайома ситуація у кожній

хаті. І чого їх, справді, чоловіки шукають?.. І

пішли мені ідеї одна за одною, добре, що

записник та ручка були з собою.

Чоловічі шкарпетки – шкарпетони, жіночі – шкарпані, дитячі –

шкарпуки, старі вовняні – шкарпи. І ходять вони у подушкові гори

Шкарпати, і до акваріума – до Шкарпацьких озер… Шкарпеткам з

6

верхньої полиці життя вдалося, вони виходять з людьми з дому, без

них не можуть обійтися. А у нижній шухляді живуть розпаровані

невдахи, над ними постійно висить загроза опинитися на смітнику,

але вони теж мають свої мрії, трагедії, радості… Вони різні, але

співчувають та допомагають одна одній. І саме їм вдається у

скрутну хвилину залучити до спільної справи "горішні" шкарпетки.

Вони зв’язуються, утворивши ланцюг – і лише так вирішують

проблему. Бо для шкарпеток зв’язатися докупи – як для людей

узятися за руки. Тепер рука не піднімається викидати ті непарні

шкарпетки.…

ВВС Україна: На вашу думку, якою має бути дитяча книга,

щоб вона могла зацікавити дитину? Якісь секрети успіху, якщо вони

у вас є.

Галина Вдовиченко: Без нудних повчань. Якщо нас дратують

повчання, то чому вони мали б подобатись дітям? У сучасних

дитячих книжках дидактика є зайвим складником. На маленьких

читачів справляє враження цікава історія, у яку вони подумки

потрапляють і живуть там, поки книжка не закінчиться. А вже події

у цій історії, її герої, їхня поведінка матимуть на дітей певний вплив.

Скажімо, у "Лізі…" усі шкарпетки – індивідуальності, усі –

особистості, крихітний шкарпук теж. Від нього багато що

залежить, на нього зважають, йому довіряють важливі доручення…

Можливо, діти приміряють до себе ці взаємостосунки у спільноті,

можливо, згадають про шкарпука, коли молодший брат

попроситься бавитись зі старшими… Поміж шкарпеток є

мереживна панчішка, яка тримається осібно й зверхньо – вона

колишня театралка. Але коли панчішку напхали цибулею й підвісили

на цвях у кухні, то саме ігноровані нею шкарпетки розігрують перед

нею вистави, щоб вона не почувалася надто самотньо й принижено.

Щось подібне розповідати краще, аніж раз-у-раз повторювати

банальності про дружбу, взаємну підтримку та інші важливі речі.… Галина Вдовиченко: тепер рука не піднімається викидати

непарні шкарпетки/Записала Марта Шокало

//http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2013/12/131204

_book_2013_interview_vdovychenko_ms.shtml

7

2.Олександр Гаврош

Розбійник Пинтя у заклятому місті

Серед новинок дитячої

літератури на ХХ Львівському

форумі видавців київське

видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-

МА-ГА» представило дитячу

книжку Олександра Гавроша

«Розбійник Пинтя у Заклятому

місті».

Це вже друга книжка

ужгородського письменника про пригоди карпатського опришка

Пинті. Перше видання «Пригоди тричі славного розбійника Пинті»

вийшла друком у львівському «Видавництві Старого Лева» у 2008

році.

Цього разу новий роман для дітей

молодшого та середнього шкільного віку,

сповнений дивовижних пригод. Як зазначено

у анонсі видавництва, «Розбійник Пинтя у

Заклятому місті» — це перша в українській

літературі казкова хроніка, заснована на

реаліях українських народних казок

Карпатського регіону. Це запрошення в

захопливу, сповнену небезпек і неймовірних

перевтілень мандрівку у Закрайсвіття, де

разом із шляхетним розбійником Пинтею

діють нові друзі та вороги — Прунслик,

Чорний лицар, Церцерушка, Зелений заєць, дракон Шаркань, Ґанджі-

баба та багато інших...».

У коментарі Zaholovok.com.ua Олександр Гаврош зазначив, що

вважає книжку «Розбійник Пинтя у Заклятому місті» найкращим

своїм дитячим твором. «На сьогодні, це мій найбільший дитячий

роман. Над книжкою працював близько півтора року. Перший

8

варіант тексту був написаний ще у квітні 2012 року. А далі, як

кажуть, шліфував та доопрацьовував текст. Які і інші, ця книжка

має свою дорослу ідею: творення українського дитячого епосу, на

основі нашого карпатського фольклору». http://zaholovok.com.ua/na-lvivskomu-forumi-predstavili-novu-

knizhku-oleksandra-gavrosha

Новий 300-сторінковий роман О.Гавроша для дітей “Розбійник

Пинтя у заклятому місті” з прекрасними ілюстраціями Максима

Паленка – це щось середнє між циклізацією фольклору і авторським

фентезі. Три частини по десятку розділів в кожній. Три

опришківські пригоди (кожна попередня плавно перетікає у наступну),

які розпадаються на окремі епізоди: знайомства з друзями і

недругами, бійки і ухиляння від них, скарбошукацтво і полювання, а

також просто пошук пригод на п’яту точку. Фінал відкритий: герой

повирішував проблеми усіх, кого лиш можна, а сам лишився таким

же неприкаяним, як на початку. … Сергій Федака для zakarpattya.net.uahttp://ualit.org/?p=10499

Олександр Гаврош увірвався до дитячої літератури зі своїми

героями, розбійником Пинтею та силачем Іваном Силою, як

комета. …

Книги Олександра Гавроша цікаві для дітей і дорослих тим,

що в основі сюжету лежать реальні події. Іван Фірцак походить із

села Білки, що на Закарпатті. Був силовим атлетом празького

"Герцферт-цирку", з яким об'їздив півсвіту, якось йому навіть

аплодувала королева Англії. Повернувшись додому, розважався

часом утримуючи голіруч вантажний автомобіль, аби той не рушив

із місця. Із дружиною-чешкою мав вісьмох дітей, тож на сторінках

романів Олександра Гавроша Іван Фірцак на прізвисько "Сила"

постає не просто казковим богатирем, але й люблячим татком

пустотливої та добросердої малечі. Недарма одна з книжок має

присвяту: "Татові, який ніколи нас не сварив".

9

Інший герой – розбійник-опришок Пинтя також існував

насправді. За словами автора, в одному з Закарпатських музеїв

зберігся навіть указ про те, щоб упіймати Григорія Пинтю – між

іншим, шляхтича за походженням. Півроку "вистежував" ватажка

опришків у легендах, переказах і казках Олександр Гаврош перш, ніж

сісти за написання нового роману. … Підготувала Маріанна Пайда http://ditvora.com.ua/oleksandr-

gavrosh-ivan-sila-ta-rozbiinik-pintya

10

3.Сергій Гридін

Не такий

Відомий… дитячий письменник зі

Здолбунова Сергій Гридін, твір якого

«Федько, прибулець з Інтернету» став

переможцем у номінації “Краще видання

для дітей 2013 року” в конкурсі “Краща

книга Рівненщини”, видав “на гора” своє

нове творіння - повість “Не такий”,

орієнтовану на 14-16-річних юнаків та

дівчат. Як зазначив сам автор, у ній

мова йде про 14-річного хлопчину, який

має зайву вагу, проблеми у спілкуванні з

батьками та однокласниками. Навіть

дівчина, в яку він закохується, не

відповідає на залицяння.

Книга допоможе підліткам зрозуміти реалії життя,

пристосуватися до них чи знайти власний вихід із непростих

ситуацій.

Сергій Гридін підкреслює, що саме для підлітків писати

найцікавіше, хоча, разом з тим, і найскладніше. «Це - нестабільна

аудиторія, від якої не знаєш, чого чекати наступної миті. Тут

треба і тему дібрати, і написати про неї так, щоб гострота не

втратилась, важлива і простота викладу, і, головне, актуальність»,

- говорить автор. Сергій КОНДРАЧУК. Нова книга Сергія Гридіна

http://newlife.rv.ua/9-cat-all/3690-

%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0-

%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0-

%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%8F-

%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BD%D

0%B0.html

11

…"Не такий" Сергія Гридіна – це повістина про хлопця на

ім’я Денис, життя якого ми бачимо в кількох вікових площинах, від

молодшого до старшого підлітка.

Денис – хлопчик із надмірною вагою, з благополучної сім’ї,

котра згодом розпадається через "втечу" батька.

В книжці Денис проходить низку зіткнень із доволі звичними

фактами реальності. Корупція в школі, жорстокість однокласників

(котрі, звісно ж, знімають і постять на YouTube побиття слабших

сильними), підліткова вагітність, сімейні негаразди та нове

романтичне кохання мами, знущання вчителів, своєрідну

атмосферу в "зразкових" таборах літнього відпочинку…

А також – цілком підліткові відкриття на кшталт тілесних

змін через заняття спортом, першого кохання, шкільного

привселюдного медогляду, першого досвіду алкоголю, сигарет,

легких наркотиків, сварки та примирення з найкращим другом,

досвіду приниження, досвіду самоствердження, першої бійки тощо.

"Не такий" - це рефрен внутрішніх станів Дениса, як і будь-

якого підлітка. В книжці, як ми вже звикли читати в сучасній дитячій

літературі, "не такий" означає трохи кращий, ніж інші. Тобто -

книжка замість телевізора, заняття спортом замість сигарет і

пива, інтернет замість поганих компаній.

Сергій Гридін сміливо спробував підійти до змалювання світу

підлітків.

Слово "сміливо" тут показує не якусь особливу відвертість, а

сам факт творення доволі нетипового для сучасної української

дитячої літератури реалістичного художнього світу. Раніше подібне

життя спальних районів із гопніками та іншою фауною можна було

вичитати хіба що в "дорослих" романах Сергія Жадана та

Анатолія Дністрового.…

"Не такий" Сергія Гридіна вартий прочитання. Добрий

подарунок для підлітків, які вміють і люблять читати. А також для

батьків – як профілактика надмірної ідеалізації дитячого світу. http://www.paralleli.if.ua/news/34986.html

12

4.Ірен Роздобудько

Арсен

Письменниця Ірен Роздобудько

передусім відома, як авторка "дорослих"

романів, проте її нова книжка "Арсен",

представлена на цьогорічному конкурсі

Книга року ВВС, орієнтована передусім на

юних читачів.

В інтерв'ю ВВС Україна письменниця

розповіла про досвід написання дитячих

книжок, про роль літератури у формуванні

особистості підлітків, а також про те, як

важливо зберігти в собі віру в романтику.

ВВС Україна: Пані Ірен, розкажіть, про що Ваша книга?

Ірен Роздобудько: Книга "Арсен" про хлопчика з неповної родини,

якому набридло сидіти вдома за

комп’ютером і спостерігати за життям з

вікна власної домівки. І він знайшов собі

пригоду, котра виявилася цікавим

дослідженням таємничої історії власної

родини – провів розслідування вбивства свого

пращура, реабілітував невинну людину, свого

тезку. А в процесі "розслідування" зміг

зрозуміти і пробачити батька, повернувся до

своїх втрачених через розлучення батьків,

родичів, полюбив маленьку зведену сестру,

закохався і випробував себе в бою з биком…

ВВС Україна: Як би Ви самі визначили її

жанр?

Ірен Роздобудько: Психологічно-пригодницька проза для дітей

віком від десяти років.

ВВС Україна: Опишіть, яким Ви уявляєте свого читача: його

стиль, звички, інтереси, вподобання?

13

Ірен Роздобудько: Мій читач (якщо говорити про дітей) –

схожий на мене в десять років: "мислячий бешкетник", котрий вміє

сам приймати рішення і не боятися робити вчинки, які йдуть

всупереч із загальноприйнятими нормами. Любить фантазувати і

намагається втілити всі фантазії в життя.…

ВВС Україна: Тринадцятирічний Арсен, що є головним героєм

Вашого твору, прагне пригод та звершень, але часто трапляється

так, що дорослішаючи, люди втрачають свою безпосередність,

перестають вірити в свої мрії. Як цього уникнути?

Письменниця Ірен Роздобудько переконана, що справжнє життя

- поруч, варто лише почати рухатися до своєї мети

Ірен Роздобудько: Я давно впевнена в тому, що діти набагато

кращі і розумніші за дорослих. Всі вони народжуются

талановитими, чуттєвими до несправедливості, добрими і дуже

чітко знають, що є добро, а що – зло. А дорослий світ наповнює

їхнє подальше життя напівтонами, сарказмом, іронією, зневірою,

брутальністю. Я була вражена, коли одна жінка написала з приводу

героя книжки – Арсена, про те, що хлопці в його віці мріють лише

про "швидкий секс". Це, як на мене, дуже показовий приклад

вищесказаного. Люди, які забувають і втрачають пам‘ять про своє

дитинство стають нудними прагматиками, проходять повз всі

шанси, які трапляються на їхньому шляху. Тому так важливо

зберігти в собі віру в романтику і в те, що мрія рано чи пізно

здійснюється. Зрештою, кожному дається по його вірі – ось в чому

секрет…

ВВС Україна: Що на Вашу думку впливає на розвиток

особистості підлітка, і яку роль у цьому процесі відіграє

література?

Ірен Роздобудько: Впливає родина, оточення і, звісно, читання.

Принаймні, мене виховувала література і кіно. Але це щасливий

випадок, якого в житті могло й не бути. Я просто забігла посеред

"війнушки", в яку ми грали у дворі до якогось приміщення –

попросити води чи сховатися -- і завмерла посеред численних

полиць з книжками, адже доля закинула мене до бібліотеки… Звісно,

14

якщо туди (або в кіно, в театри, на виставки чи концерти) заводять

батьки – і роблять це вчасно – така дитина буде розвиватися

інакше, ніж ті, хто сидить втупившись в телевізор. Часом

літературні герої стають для дитини прикладом для наслідування і

зразком для подальшого життя. Тому так важливо читати.

ВВС Україна: Як Ви гадаєте, чи складніше сучасним підліткам

живеться, ніж колись їхнім батькам?

Ірен Роздобудько: В сенсі одягу, їжі і отримання інформації –

набагато простіше. Але саме ця "простота" і ускладнює процесс

набуття власного досвіду. До речі, Арсен думає саме про це, коли

починає хоч трошки рухатися, адже сам для себе визначив

МОТИВАЦІЮ вчинків. У сучасних підлітків, як мені здається, є все

для того, щоби бути споживачами, але часом немає мотивації для

вчинків, руху, дії. Треба давати їм цю мотивацію. Щоб у світі

поменьшало обивателів.

ВВС Україна: Розлучення батьків стало болючим ударом для

Арсена. Що, на вашу думку, може допомогти дітям пережити

таку подію?

Ірен Роздобудько: Розуміння і допомога дорослих, котрі

можуть все правильно пояснити. Але для того треба бути

розумними дорослими і вміти говорити з дітьми на гідному рівні.

ВВС Україна: Арсен часто запитує себе: "Де воно, справжнє

життя?" Що б Ви самі відповіли йому на це запитання?

Ірен Роздобудько: А я б йому відповіла: воно – поруч. Варто

лише поставити перед собою мету і почати рухатися до неї. З Ірен Роздобудько розмовляла Анастасія Грібанова.

Ірен Роздобудько: мій читач - мислячий бешкетник

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2013/12/131204_b

ook_2013_interview_rozdobudko_ag.shtml

15

Книжкова премія ВВС Україна Книга року ВВС-2013

представляє кожну з книжок "довгого списку" (претендентів на

звання Книги року).

Видавництво "Грані-Т" презентує книгу Ірен Роздобудько

"Арсен":

13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно

покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й

порядного чоловіка.

А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо

сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі — це, погодьтеся,

важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився

гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення

батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати —

особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало

здолати — образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій

родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка "забрала" в

нього тата; чимало дізнатись — адже історія його роду стала

"візитівкою" цілого села. А головне — Арсен закохався. Вперше і,

можливо, назавжди.

Нова повість відомої письменниці Ірен Роздобудько розповідає

про дорослішання, життєво важливі трансформації в свідомості й

пошук моральних орієнтирів у житті.

Анотація надана видавництвом.

Премія Книга року ВВС-2013 проходить у співпраці з

Культурною програмою Європейського Банку Реконструкції та

Розвитку (ЄБРР). http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2013/10/131021_b

ook_2013_rozdobudko.shtml

16

5.Мар’яна Прохасько, Тарас Прохасько.

Хто Зробить Сніг

Тарас Прохасько розповів

ВВС Україна, що без ілюстрацій

Мар'яни Прохасько їхня книга

"Хто зробить сніг" нагадувала б

вареник без начинки.

Книга "Хто зробить сніг"

увійшла до "довгого списку"

Дитячої книги року ВВС - 2013.

Тарас Прохасько: Ця книга

про життя великої кротячої

родини впродовж одного року, що для кротів є дуже багато. І вона

про те, як можна жити у сім'ї, про сімейне життя, єдність і

індивідуальність у сім'ї, про те, як різні члени родини живуть разом,

але при цьому вони є автономними і самодостатніми…

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2013/11/131106_book_2

013_interview_prochasko_dt.shtml

Яким постане на сторінках дитячої книжки вдумливий та

аналітичний Прохасько було важко передбачити, як і те, що

подружжя запропонує наймолодшим книголюбам. І не лише

наймолодшим. Бо, якщо для дітей казки – це форма пізнання світу,

життя його законів, то для дорослих – терапія. Недаремно

казкотерапія набуває щораз більшої популярності.

Зрозуміло, сприйняття казок у дітей та дорослих – різне. І

якщо для дітлахів це пригоди та герої, то для дорослих – це втеча

у затишний, безпечний світ. Саме такою і створили свою казку

Прохаськи.

«Хто зробить сніг» – це розповідь про сім’ю кротів із Букового

лісу. Їхній побут та дозвілля, звички та характери, традиції на тлі

чотирьох пір року.

17

Дорослого читача, який звик до складних сюжетів, кульмінацій

все ж уже з перших абзаців безпосередня історія про кротів

заманює у лещата цікавості.

«Тринадцятою дитиною у сім’ї кротів з Букового лісу була

дівчинка. Досі у них народжувались самі хлопці», – повідомляють на

першій сторінці Прохаськи.

Імена своїм дітлахам кроти давали такі, які б максимально

характеризували первістків: Мудрик, Кудлик, Сопун, Скиглик,

Тріскун, Хрумтик…

«Справа в тому, що кроти називають усіх дітей не випадково.

Вони вважають, що найголовніші свої якості кожен виявляє у перші

години після народження. А ім’я повинне називати ці особливості».

Кротяча історія описує гармонійне сімейне життя, спокійні,

радісні будні. Повчаючи, якими повинні бути сімейні відносини: мама-

тато, батьки-діти, брати-сестри.

«Під час сніданку кроти, як то в них було заведено,

обговорювали плани на сьогоднішній день. Вони завжди снідали разом.

Мама запарювала зелений чай з пелюстками свіжого жасмину для

себе і тата. Тато варив каву для себе і для мами. Діти пили

молоко. На столі була купа свіжих булочок, масло мед, варення,

шинки ковбаси та різні сири. Навіть смердючі. Правда, чомусь їх їли

тільки дорослі».

В одному з інтерв’ю Мар’яна Прохасько розповіла, що твір є

здебільшого автобіографічним, адже автори змальовують своє

повсякденне життя.

«Мама кротенят любила цікаве життя і щиро захоплювалась

усім новим. Чим вона тільки не займалася! Вивчала різні мови,

вирощувала орхідеї, стрибала на батуті. «Життя занадто коротке,

щоб присвячувати його тільки хатній роботі», – казала вона. Хоча

хатню роботу вона виконувала теж дуже добре.

«Не так давно мама захотіла стати великим музикантом,

тому страшенно зраділа, коли Миколай приніс їй контрабас».

18

Мова казки максимально адаптована до сучасного читача.

Тут він знаходить і свої улюблені звички: заїдання стресу чимось

солоденьким, пристрасть до імбирочаювання.

Особливе розчулення викликають окремі пасажі, зокрема, як

те, що тато-кріт носив найменших кротенят у кишені свої куртки:

«Тато встав з-за столу, вдягнув куртку, вмостив двох

найменших кротенят у найбільшу кишеню, побажав усім гарного дня

і вийшов у ліс».

«Коли кротенята стають трохи більшими і згадують

дитинство, їм найважче було повірити, що вони поміщались у

татову кишеню. І не просто поміщалися, а почували себе немов у

затишній печері».

« – А можна вже не в кишені? – поцікавився Повз.

« – Давайте спробуємо, здається час в кишені вже закінчується.

Пора ходити власними лапами», – посміхнувся тато, хоч йому і

стало трохи сумно, що дитинство так швидко минає.

Життя сім’ї кротів протікає на фоні чотирьох сезонів року.

Кожен із яких сповнений своїх цікавинок та пригод. Але як і в житті

людей, так і в лісових звірят день коли випадає сніг є дуже

особливим.

«У Буковому лісі є так, що у перший день снігу всі діти

обов’язково сходяться на Горб».

Автори емоційно описують це свято першого снігу. Звісно не

обходиться без суперечок, в яких найменші мешканці букового лісу

намагаються з’ясувати, хто ж робить на небі сніг?

«–А ти знаєш, хто зробив цей сніг?

– Знаю, мої дідо з бабою.

– Що? Та де! Це померлі кроти роблять сніг.

– Які кроти! Сніг на небі роблять сови!»

«– Скажи йому, що це сови роблять сніг на небі! – з надією у

голосі прохало найменше совеня.

– Ну так роблять.

– А він бреше, що якісь кроти.

– Він каже правду, але не якісь кроти, а білі! Так само як білки,

19

зайці, бобри, їжаки, куниці, лосі, рисі. Вони собі літають на хмарах,

дивляться на землю і кидають купи снігу».

Створити спільну казку Прохаськи задумали ще на початках

свого подружнього життя. Вони точно знали, що вона буде про

кротів, проте написання її відкладали на полиці майбутніх планів,

які врешті знайшли свій підходящий момент. Бо казка стала для

авторів цілющою в тому сенсі, що допомогла пережити подружню

кризу.

Мандрування захопливим світом Букового лісу завершується

повчальною та дуже мотивуючою нотою. Одне з найменших

кротенят говорить перед сном своїй сестричці: «Знаєш, що? Не

боятися – так цікаво».

Цю фразу автори напевно адресують більше дорослим, аніж

дітям, в яких страх до нового не є таким виразним, а то й взагалі

відсутній. І цього таки достатньо – «не боятися», аби жити і по-

новому відкривати світ.

Роксолана Савчин http://vgolos.com.ua/articles/hto_zrobyt_snig_abo_pro_dorosli_m

andrivky_bukovym_lisom_120716.html

20