М. П. Требін

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ СТУДІЇ

Навчальний посібник

Харків«Право»

2017

УДК 316.334.3ББК 60.562.2я7 Т66

Р е ц е н з е н т и:В. С. Бліхар – доктор філософських наук, професор, завідувач ка-

федри філософії та політології Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України;

В. Ф. Смолянюк – доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології Київського національного економічного універ-ситету імені Вадима Гетьмана;

Л. Г. Сокурянська – доктор соціологічних наук, професор, заві­дувач кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

Требін М. П.Т66 Соціально­політичні студії : навч. посіб. / М. П. Требін. – Харків :

Право, 2017. – 696 с.ISBN 978­966­937­115­7Це перший в Україні навчальний посібник з соціально­політичних студій.

У ньому розглядаються теоретичні і практичні проблеми соціально­політичного знання: об’єкт і предмет соціально­політичних студій, становлення та розвиток соціально­політичної думки, суспільство у соціально­політичному дискурсі, його інститути і організації, феномен влади і політики, особистість у соціально­полі-тичному світі, соціально­політичні процеси і технології, соціальні відхилення та конфлікти, світова політика тощо.

Для студентів і викладачів вищих навчальних закладів України, де вивчаються «Соціально­політичні студії».

УДК 316.334.3ББК 60.562.2я7

© Требін М. П., 2017© Видавництво «Право», 2017ISBN 978­966­937­115­7

3

ЗМІСТ

Передмова ......................................................................................................... 6

Розділ 1. Соціально-політичні студії як навчальна дисципліна§ 1. Об’єкт і предмет соціально­політичних студій ...................................... 9§ 2. Закони соціально­політичної сфери суспільства .................................. 17§ 3. Методологія соціально­політичних досліджень ................................... 21§ 4. Генезис світової соціально­політичної думки. ...................................... 47§ 5. Становлення та розвиток вітчизняної

соціально­політичної думки.. ................................................................. 70§ 6. Сучасні парадигми соціально­політичного знання............................... 77Питання для самоконтролю ........................................................................... 99

Розділ 2. Суспільство у соціально-політичного дискурсі§ 1. Суспільство як соціальна система... ..................................................... 100§ 2. Ознаки і типи суспільства .................................................................... 110§ 3. Соціальна група як елемент соціальної структури ............................. 123§ 4. Етнічна підструктура суспільства... ..................................................... 139§ 5. Соціально­демографічна підструктура.. .............................................. 149§ 6. Соціально­поселенська підструктура. ................................................. 168§ 7. Соціально­професійна підструктура... ................................................. 174§ 8. Соціальна стратифікація і соціальна мобільність. .............................. 178§ 9. Політична система суспільства ............................................................. 200Питання для самоконтролю ......................................................................... 214

Розділ 3. Інститути і організації суспільства§ 1. Соціальний інститут: сутність, структурні елементи та функції ...... 216§ 2. Види соціальних інститутів .................................................................. 230§ 3. Сім’я як соціальний інститут ................................................................ 236§ 4. Політичні інститути в системі соціальних інституцій суспільства ..... 243§ 5. Громадянське суспільство як сфера функціонування

позадержавних відносин ....................................................................... 253§ 6. Поняття, ознаки та структура соціальної організації ......................... 264§ 7. Закони, принципи та типологія соціальних організацій .................... 270§ 8. Управління організаціями ..................................................................... 276§ 9. Політична партія як соціальна організація ......................................... 282Питання для самоконтролю ......................................................................... 289

4

Розділ 4. Влада і політика§ 1. Феномен влади у суспільстві ................................................................ 290§ 2. Реалізація владних відносин у політичній сфері ................................ 300§ 3. Легітимність та легітимація політичної влади ................................... 307§ 4. Політика як соціальне явище ................................................................ 316§ 5. Політичні режими: різновиди та ознаки ............................................. 326§ 6. Історичні витоки теорії та практики демократії ................................. 344§ 7. Сучасні теорії демократії ...................................................................... 355§ 8. Демократичний транзит.. ...................................................................... 372Питання для самоконтролю ......................................................................... 386

Розділ 5. Особистість і політика§ 1. Соціологічний підхід до аналізу особистості . ................................... 388§ 2. Особистість: структура, функції, типологія. ....................................... 415§ 3. Соціалізація людини: поняття, структура, етапи, механізми ............ 430§ 4. Феномен лідерства у суспільстві. ......................................................... 446§ 5. Політичне лідерство: поняття, структура, функції, типологія .......... 456§ 6. Елітистські концепції в історії соціально­політичної думки ............ 466§ 7. Політична еліта: сутність, структура, механізми рекрутування ....... 477§ 8. Політична культура: поняття, структура, функції .............................. 481§ 9. Типологія політичних культур .............................................................. 484§ 10. Шляхи і чинники формування політичної культури ........................ 488Питання для самоконтролю ......................................................................... 490

Розділ 6. Соціально-політичні процеси§ 1. Поняття та ознаки соціального процесу ............................................. 492§ 2. Політичний процес: сутність і стадії розвитку ................................... 494§ 3. Основні форми протікання соціально­політичних процесів ............. 496§ 4. Типологія соціально­політичних процесів. ......................................... 502§ 5. «Західний» та «незахідний» політичні процеси:

порівняльний аналіз .............................................................................. 504§ 6. Специфічні ознаки політичного процесу

в транзитивних суспільствах ................................................................ 507Питання для самоконтролю ......................................................................... 514

Розділ 7. Соціальні відхилення та конфлікти§ 1. Соціальні відхилення: сутність, ознаки та типи. ............................... 515§ 2. Соціальні норми і соціальний контроль як механізми

соціальної регуляції поведінки людей ................................................. 524

5

§ 3. Конфлікт як соціальний феномен: сутність, структура, функції ....... 530§ 4. Соціально­політичний конфлікт: джерела, причини, динаміка ........ 542§ 5. Прогнозування, профілактика та врегулювання

соціально­політичних конфліктів ......................................................... 552§ 6. Правові інститути у механізмі розв’язання

соціально­політичних конфліктів ......................................................... 561Питання для самоконтролю ......................................................................... 565

Розділ 8. Громадська думка та соціально-політичні технології§ 1. Громадська думка як соціальний інститут:

сутність, природа, механізм функціонування ..................................... 566§ 2. Соціально­політичні технології: визначення,

сутність, типологія................................................................................. 581§ 3. Виборчі технології: сутність та різновиди .......................................... 588Питання для самоконтролю ......................................................................... 601

Розділ 9. Світова політика§ 1. Світова політика як соціальний феномен ........................................... 603§ 2. Сучасні школи світової політики ......................................................... 615§ 3. Генезис геополітики .............................................................................. 639§ 4. Сучасний світовий політичний процес:

сутність і напрями розвитку.. ................................................................ 647§ 5. Глобалізація і проблеми світового розвитку ....................................... 655§ 6. Антиглобалізм: сутність, особливості становлення і розвитку......... 661§ 7. Глобальні виклики сучасного світу ...................................................... 671§ 8. Геополітичні виклики ХХІ століття ..................................................... 676Питання для самоконтролю ......................................................................... 683

Рекомендована література ......................................................................... 685

6

ПЕРЕДМОВА

Людина відкриває підручник, навчальний посібник з надією знайти відповіді на ті питання, які її хвилюють. Особливо, коли мова йде про світ соціального і політичного. З точки зору І. Валлерстайна, осмислення соці-ально­гуманітарної картини світу найбільш продуктивно при використанні наук, розвиток яких спирався на підходи, що сформувалися у природознав-стві: соціології, політології, економіці (так звана «тріада Валлерстайна»). Тому продуктивним є використання соціологічного і політологічного зна-ння в єдності для дослідження сучасного складного світу, його протиріч і тенденцій. Важливою умовою підготовки висококваліфікованого фахів-ця, зокрема юриста, є оволодіння майбутнім професіоналом глибокими со-ціально­політичними знаннями. Не можна жити в суспільстві і не знати законів його розвитку і функціонування. Значення соціально­політичного знання обумовлене зростаючими вимогами до особистості фахівця будь­якого профілю, до його інтелектуальної, загальнокультурної, гуманітарної підготовки. Історичний досвід показує, що кризові ситуації в суспільстві не завжди є результатом об’єктивних і неминучих процесів, їх причини часто криються в неправильному виборі шляху розвитку, коли соціальна політика і соціальна практика не спираються на суспільствознавство. З цієї причини для тих, хто вивчає соціально­політичні студії, важливо перш за все знати основні положення, концепції і визначення, які складають каркас цієї навчальної дисципліни. Здобуті знання надалі допоможуть молодим фахівцям зорієнтуватися у різних сферах діяльності, заснованих на вза-ємодії з окремими особами, соціальними групами і соціально­політичними інституціями.

Попри величезні значення різних галузей суспільствознавства у справі пізнання навколишнього буття (історичних, економічних, правових, психо-логічних та інших наук) соціально­політичні студії є унікальними завдяки своїй здатності бачити соціально­політичний світ як цілісну систему. При-чому остання розглядається не тільки як позитивно функціонуюча і така, що розвивається, але і як така, що переживає стан глибокої кризи, зокрема тієї, що сталася у 2008 р. у світі, або та криза, яку переживає Україна з 2013 р. Тому в цих умовах соціально­політичні студії покликані стати на-вчальною дисципліною про витоки, причини кризи і шляхи виходу з неї. Хворе суспільство потребує свого діагнозу, соціальної терапії, а можливо, і соціальної хірургії. Діагностика і лікування суспільства — це надзавдання соціально­політичних студій, тому не випадково однією з основних її про-блем є виживання людства і оновлення цивілізації.

7

Передмова

7

Соціально­політичні студії шукають способи вирішення цих завдань, як на глобальному, так і на рівні соціальних спільнот, конкретних соці-ально­політичних інститутів і організацій, соціально­політичної поведін-ки індивідів. У цьому значенні важними є розділи соціально­політичних студій про відтворення соціально­політичних систем — суспільства і його структур, соціальних спільнот, соціально­політичних інститутів, організа-цій, особистості. Відтворення — суть основний спосіб існування суспіль-ства і його елементів у їх взаємодії. Іншими словами, відтворення — це, перш за все, функціонування. У суспільства немає іншого способу буття, інакше як відтворювати себе, свої структури. Ми народжуємося у світі, у суспільстві, яке існувало до нас та існуватиме після нас. Людина — соці-ально­політична істота не тому, що «так прийнято», «так було завжди», але тому, що поза суспільством людина не зможе ні стати людиною, ні вижи-ти. Ми народжуємося в суспільстві людей, об’єднаних у соціальні групи, і від цих груп залежить ідентичність людини — неповторна своєрідність її особистості, залежать її надії, погляди на життя, життєві устремління і досягнення. Тому початковим положенням соціально­політичних студій служить формула: поведінка людей формується головним чином групами, до яких вони належать, і соціальними взаємодіями, що здійснюються в цих групах. Ми стали тим, хто ми є, і діємо так, як ми діємо, тому що живемо в конкретному суспільстві, у конкретному місці і в конкретний час. Усі соціально значущі дії людей — від потиску рук до вбивства, усі соціаль-но­політичні інститути — від держави до сім’ї, кінець кінцем — продукт соціальної взаємодії. Розглядати соціальні групи — від малої групи — сім’ ї до рівня мегаполіса або до рівня суспільства в цілому як свій безпосеред-ній об’єкт — таким є початковий принцип соціально­політичного пізнання. Соціально­політичне знання — частина культури сучасного суспільства. Завдяки науковому підходу до вивчення соціально­політичного організму воно дає можливість зрозуміти цінності і норми, що ефективно регулюють життя людей, знайти способи подолання негативних моментів у життєді-яльності суспільства.

Звідси ставлення до соціально­політичних студій як до багаторівневої навчальної дисципліни, що являє єдність абстрактних і конкретних форм, макро­ і мікротеоретичних підходів, теоретичного і емпіричного знання. Соціально­політичні студії не можуть плідно розвиватися без принципо-вої єдності, більше того — взаємопроникнення теоретичного і емпіричного знання. Адже соціально­політичні студії націлені врешті­решт на вирішен-ня суто практичних питань соціально­політичного життя. Це означає, що для соціально­політичних студій всі їх проблеми є терміновими, такими, що потребують негайного реагування, оскільки стосуються актуальних інтересів сучасного суспільства. Тому дуже важливо знати логіку і мето-

8

Передмова

8

ди дослідження соціально­політичної реальності, такі як опитування, спо-стереження, експеримент, а також опис спеціальних процедур, вживаних для збору, аналізу і оцінки якості соціологічних даних, бо за допомогою соціологічних досліджень ми одержуємо емпіричну базу, яка відображає реальний стан справ у суспільстві, переваги і сподівання соціуму, можемо діагностувати його «хвороби».

Навчальний посібник – це не сукупність готових істин, а лише загальні підходи до них, що склалися у світовій соціально­політичній думці. Сту-дент має самостійно осягнути істину, осмислити тернистий шлях до неї власним розумом, наполегливою працею, навчитися сміливо висловлю-вати і захищати особисту точку зору, що вимагає самостійних роздумів, усвідомлених, а не нав’язаних ззовні поглядів та уявлень. Освоєння соці-ально­політичного знання допомагає студентові стати фахівцем, який уміє мислити і діяти самостійно.

Пропонований навчальний посібник з соціально­політичних студій ставить за мету дати найзагальніше уявлення про суспільство як складну реальність, показати їх практичну спрямованість через розкриття таких проблем, як соціально­політичні процеси, соціально­політичні технології, соціальні відхилення та конфлікти тощо. Структура книжки обумовлена програмою викладання соціально­політичних студій, тому автор не пре-тендує на повний виклад і розкриття всіх проблем як соціології так і по-літології, але сподівається, що вивчення цього матеріалу дозволить скласти цілісне уявлення про основні напрями соціально­політичного знання. У на-вчальному посібнику головними є принципи, а не деталі, основні положен-ня, а не поточні питання, і опис спеціально вибраних прикладів, а не про-стий перелік фактів. Соціально­політичні студії як навчальна дисципліна є практично невичерпними, вони не мають просторових меж. Тому автор сконцентрувався на тому, щоб розкрити найважливіші проблеми соціально­політичного знання, що безпосередньо стосуються сучасного життя. Автор дуже хотів б, щоб цей навчальний посібник сприяв критичному осмислен-ню суперечностей і тенденцій у сучасному суспільстві та творчій актив-ності студентів у повсякденній праці по засвоєнню соціально­політичних знань. Адже головна функція соціально­політичних студій — сформувати соціально­політичне мислення, тобто розуміння проблем, що стоять перед суспільством, причин їх виникнення і шляхів подолання, уміння критично ставитися до буденних думок, стереотипів мислення і соціально­політич-них забобонів масової свідомості. Цілісне соціально­політичне мислення допоможе молодому поколінню підготуватися до дорослого життя і зайня-ти активну соціально­політичну позицію щодо перетворення української дійсності на основі законів справедливості, честі і гідності, пошани особи громадянина України як такої.

9

Розділ 1СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ СТУДІЇ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

§ 1. Об’єкт і предмет соціально- політичних студій

Будь­яка навчальна дисципліна має свій об’єкт і предмет дослі-дження, не виняток і соціально­політичні студії. Об’єкт пізнання — це все те, на що спрямована діяльність дослідника, що протистоїть йому як об’єктивна реальність, яка існує незалежно від того, вивчає її будь­хто або ні. Різні сторони дійсності — фізична, біологічна, економічна, політична, психологічна і т.п. — можуть бути об’єктом дослідження багатьох наук. У найпершому наближенні об’єктом со-ціально-політичних студій є суспільство.

Але потрібно пам’ятати, що суспільство є об’єктом вивчення також історії, економіки, політології, соціології, соціальної філосо-фії, соціальної психології та інших наук, які вивчають його зі своєї сторони і в певній мірі відрізняються методами. Психологія дослі-джує людину, її несвідоме, свідомість, характер, ментальність і т. п., дає знання, які допомагають зрозуміти поведінку людей у серед-овищі собі подібних. Соціальна психологія вивчає закономірності поведінки людей в соціальних групах, обумовлені несвідомим (ін-дивідуальним і колективним), свідомим, соціальними умовами. Со-ціальну філософія цікавить суспільство з точки зору співвідношен-ня, взаємозв’язку в діяльності людей об’єктивного (матеріального) і суб’єктивного (свідомого). Економіка аналізує процес (діяльність і відносини) виробництва, розподілу, обміну та споживання матері-альних благ. Демографія досліджує процеси відтворення, щільності, міграції, тривалості життя людей, поколінь, етносів. Соціологія ви-вчає явища взаємодії людей одна з одною, з одного боку, і явища, що виникають з цієї взаємодії, — з другого. Політологія вивчає процес виробництва, розподілу, обміну та використання державної влади.

Суспільство являє собою сукупність суспільних сфер (і систем), а також відносин між ними: економічної, соціальної, політичної, ду-ховної. Кожна з них вивчається комплексом наук: антропологією,

10

Розділ 1. Соціально-політичні студії як навчальна дисципліна

економікою, філософією, політологією, соціологією та ін. Тому від-мінність між науками (навчальними дисциплінами) можна виявити за допомогою їхніх предметів. Предмет будь­якої навчальної дис-ципліни — найбільш суттєві відносини, сторони, властивості, озна-ки об’єкта, що досліджуються з певною метою даною навчальною дисципліною. Серед принципів, яким повинен відповідати предмет навчального дослідження, методологія науки зазвичай виділяє на-ступні. По­перше, принцип цілісності, або зв’язаності. Він перед-бачає, що сукупність характеристик буття, яка може бути виокрем-лена в якості предмета, повинна являти собою щось єдине, цілісне. Структурні зв’язки всередині предмета повинні бути однозначними, стабільнішими, міцнішими, ніж зв’язки з іншими явищами. Виді-лення предмету супроводжується розробкою відповідного йому на-укового поняття, що виражає цілісність предмета і фіксує суттєві властивості певного класу об’єктивних явищ. Формується поняття, що закріплюється у терміні. По­друге, предмет навчального дослі-дження повинен відповідати принципу стабільності або повторюва-ності, відтворюваності і, по­третє, принципу спостереження, який припускає, що ті чи інші сторони, явища дійсності стають пред-метом дослідження, якщо вони доступні реєстрації (за допомогою приладів або органів почуттів безпосередньо). Визначаючи предмет дослідження, ми чисто абстрактно виділяємо одну або кілька сто-рін об’єкта і намагаємося вивчити їх, враховуючи або не враховуючи вплив інших, не виділених нами сторін. Предмет дослідження, на відміну від об’єкта, який існує до нашого знання і не залежить від нього, існує тільки у голові дослідника, тобто повністю залежить від самого знання і є його частиною. Виділення предмета дослідження шляхом абстрагування від інших властивостей об’єкта є необхідним етапом у процесі наукового пізнання навколишнього світу. Цілісне вивчення об’єкта дослідження не дає можливості охопити всі його властивості та особливості. Рано чи пізно з’являється об’єктивна потреба зосередитися на вивченні лише окремих його сторін. Тому предмет соціально­політичних студій відрізняє її від інших наук (на-вчальних дисциплін), що досліджують суспільство.

Сама етимологія назви нашого курсу — «Соціально­політич-ні студії» — свідчить про те, що у центрі уваги курсу є соціальна і політична сфера суспільства, які, перш за все, є предметом дослі-дження соціології і політології відповідно. По суті, соціально­полі-

11

§ 1. Об’єкт і предмет соціально-політичних студій

тичні студії це пропедевтика соціології та політології в їх єдності та взаємозв’язку. Тому предметом дослідження соціально-політич-них студій є вивчення закономірностей функціонування і розвитку соціальної і політичної сфер суспільства як цілісної системи в їх єд-ності та взаємозв’язку. 

Для систематизації будь­якого емпіричного знання потрібні ка-тегорії і поняття. Поняття є формою мислення, яка цілісно та уза-гальнено розкриває сутнісні відмінні ознаки об’єктів дійсності, що досліджуються, їхню якісну визначеність. Вони виражаються у на-укових термінах. Категорії є основні, первинні поняття, в яких відо-бражені найбільш загальні й істотні властивості, ознаки і відношен-ня предметів, явищ і процесів. Система категорій створює не тільки єдину мову для дослідників і зацікавлених читачів, безліч термінів, що використовуються у теоретичних побудовах, відображають різно-манітність самих існуючих теорій як способів пояснення соціально­політичних явищ. Труднощі визначення понять і категорій соціаль-но­політичних студій (як і поняття інших суспільних наук) пов’язані з їхньою багатозначністю і неточністю. Такі фундаментальні термі-ни соціально­політичних студій як інтерес, влада, ідеологія, мають, у даний час, десятки і навіть сотні визначень — у залежності від контексту їхнього осмислення, розходження дослідницьких цілей, тих або інших ідеологічних орієнтації тощо. Якщо додати до цього деформації визначень, що обумовлені їх оціночним чи емоційним фарбуванням, повсякденною мовною практикою і ту обставину, що більшість понять суспільствознавства узято зі сфери повсякденної мови, то стає зрозумілим, що понятійний інструментарій соціально­політичних студій по точності явно поступається системам понять природних і технічних наук. Про це дуже вірно зазначає Іммануїл Валлерстайн: «Сам процес визначення суспільних категорій проті-кає на тлі набагато більшої плутанини, що виходить за межі суспіль-них наук і зачіпає всю сукупність наших знань. Ось уже двісті років ми живемо у світі, де філософія і природознавство розглядаються як різні і мало не антагоністичні форми знання». Складність вивчен-ня категорій соціально­політичних студій також пов’язана з тим, що вони використовують, насамперед, категорії соціології і політології.

В першу чергу розглянемо основні соціологічні категорії. Кате-горії соціології — це загальні поняття, що відтворюють певні власти-вості суспільства та його складових (об’єкта) як цілісної соціальної

12

Розділ 1. Соціально-політичні студії як навчальна дисципліна

системи. Дослідження будь­якого процесу, що відбувається в сус-пільстві, потребує з’ясування суті самого суспільства, досліджува-ного процесу і явищ, що зв’язані з цим процесом. Це робиться за допомогою спеціальних категорій, які прийнято типологізувати на-ступним чином:

категорії визначеності (соціальні відносини, соціальні спільно-ти, соціальні групи, індивіди, соціальні дії тощо). Вони відповіда-ють на запитання «що це таке? чим воно є стосовно суспільства як об’єкта вивчення?»;

категорії  зумовленості (інтереси, потреби, норми, цінності). Вони відповідають на запитання «чому індивід поступає саме так, а не інакше? чим зумовлено його дії?»;

категорії вибору (стимулювання, мотивація, ціннісно­норматив-не регулювання). Вони відповідають на запитання «що необхідно зробити, аби людина діяла у відповідний спосіб?».

Отже, категорії визначеності дають уявлення про сутність скла-дових суспільства як соціальної системи, а категорії зумовленості й вибору уможливлюють з’ясування явищ і процесів, котрі безпо-середньо впливають на роль і статус індивідів у суспільному житті.

Безумовно, що базовим поняттям соціології є суспільство. Сус-пільство як соціальна категорія — це сукупність історично обумов-лених зв’язків і взаємодій, що склалися між людьми в процесі їхньої життєдіяльності. Суспільство — це складна система з просторо-вими і часовими межами (наприклад, стародавнє суспільство, серед-ньовічне суспільство, сучасне суспільство, українське суспільство тощо), що складається з підсистем (економічної, політичної, соці-альної, духовної). Ці підсистеми існують не ізольовано, а у тісному взаємозв’язку і взаємозалежності.

Центральним і засадничим поняттям соціології є «соціальне». Проблема соціального пронизує всю історію розвитку соціологічної думки. Розглядаючи її, найчастіше акцентують увагу на тому, що со-ціальне — це ефект спільного, який виникає внаслідок свідомої вза-ємодії індивідів. Слід вирізняти поняття «соціальне» в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні «соціальне» є синонімом «суспільного» й означає все те, що належить до суспільства, на від-міну від природи. У вузькому розумінні «соціальне» означає тільки ті аспекти суспільного, які визначаються позицією індивідів, соціаль-них груп у соціальній структурі суспільства, відносинами між со-

13

§ 1. Об’єкт і предмет соціально-політичних студій

ціальними групами та між окремими індивідами як представниками різних класів, націй, соціальних організацій, професійно­кваліфіка-ційних та інших соціальних груп.

Один із основоположників соціології як науки французький мис-литель Емиль Дюркгейм у своїй роботі «Метод соціології» підкрес-лював, що будь­яка наука має право на існування лише тоді, коли предметом її служить категорія фактів, що не вивчаються іншими науками. Цю категорію фактів, що вивчаються виключно соціологі-єю, Дюркгейм назвав соціальними фактами. Для Дюркгейма було абсолютно очевидним, що матерія соціального життя не може по-яснюватися ні біологічними, ні психологічними фактами. Вона ви-магає іншого підходу. Звідси знаменита теза Дюркгейма, що виражає вимогу «соціальне пояснювати соціальним».

У сучасній соціології факт — це не просто констатація будь­якого одиничного явища або речі. Соціальний факт — це  об’єктивний результат і форма взаємодії людей, соціальних груп, класів,  інших соціальних  спільнот. Ще Георг Гегель підкреслював, що стосовно соціального факту мова повинна йти не просто про будь­яку взаємо-дію, а про ту, яка вказує на зв’язок з її певним цілим, що створює (організує) і пояснює це ціле, тобто розкриває його соціальну зна-чимість. Емпіричне вираження соціального факту може бути зведене до його широкої і всебічної наукової інтерпретації: опису, вимірю-вання, накопичення, апробації тощо. Теоретичне вираження полягає в тому, щоб, з одного боку, виробити керівну ідею відбору фактів, з другого — вичленувати в них істотний зміст і нові узагальнення.

Одна з базових категорій соціології, яка в концентрованій формі включає основний зміст і більш глибоке розуміння її предмета, — категорія соціальної дії. Це поняття вперше ввів у науковий обіг ні-мецький соціолог Макс Вебер. Досліджуючи типологію соціальної дії, Вебер виділив чіткі критерії її соціальності. Він не вважав пове-дінку людини у натовпі предметом соціології, вона стає такою лише у тому випадку, коли індивід усвідомлює сенс і мету своїх вчинків, робить вільний і усвідомлений вибір мети (операціональна дія), орі-єнтуючись при цьому на поведінку інших людей, на їхні очікування і відповідні дії. Однак це не єдиний тип соціальної дії. Іншим, не менш важливим для соціології є, за Вебером, так звана ціннісно­раціональна дія. Вона базується на свідомій орієнтації і вірі у сус-пільні (політичні, моральні, релігійні тощо) ідеали і переконання.

14

Розділ 1. Соціально-політичні студії як навчальна дисципліна

Соціальна дія — дія людини (незалежно від того, чи носить вона зовнішній чи внутрішній характер, зводиться до невтручання або до терплячого прийняття), яка по передбачуваному дійовою особою або  дійовими  особами  змісту  співвідноситься  з  дією  інших  людей або орієнтується на неї. Американський соціолог Талкотт Парсонс, розвиваючи погляди на вихідний пункт соціологічного пізнання, об-ґрунтував, що дія (акт) — це базова одиниця соціологічного аналізу. Поглиблюючи розуміння цього вихідного пункту, Питирим Соро-кін надав йому більш всеосяжний і глибокий характер, визначивши в якості вихідної одиниці аналізу категорію соціальної взаємодії і слідства, що з нього витікає.

Деякі соціологи в якості вихідних понять соціології пропонують розглядати категорії «статусу» і «ролі». Соціальний статус — со-ціальне  положення,  що  займає  індивід  або  соціальна  група  в  сус-пільстві або окремої соціальної підсистемі суспільства. Соціальна роль — зразок поведінки людини, який суспільство визнає за доціль-ний для володаря даного статусу. Поняття «статус» людини в гру-пі або суспільстві дає статистичне зображення суспільства, а парне йому поняття «роль» розкриває динамічний аспект соціальної реаль-ності, поведінку, пов’язану з тим або іншим статусом. З цих «першо-елементів» виводиться соціальна структура суспільства, соціальні функції, соціальна взаємодія і соціалізація, соціальні інститути, со-ціальні групи, соціальна стратифікація і соціальні процеси.

Друга група категорій, що використовується соціально­полі-тичними студіями, це категорії політології. Їхньою специфікою є те, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві. Центральними категоріями політології є поняття «по-літична влада», «політичне життя», «політичне буття», «політика», «політична дія», «політичний процес», «суб’єкт політики», «об’єкт політики», «політичний лідер», «свобода», «демократія», «політич-на система», «політичний режим», «політична організація», «полі-тичний інститут», «політична партія», «громадський рух», «авто-ритет», «політичний вплив», «політична соціалізація», «політична свідомість», «політична культура», «політичний конфлікт» і багато інших. В сучасних умовах серед категорій політології особливу зна-чимість мають такі поняття, як «політичні цінності», «легітимність політичної влади», «політичні норми», «політична стабільність», «політичний плюралізм», «політичний екстремізм», «група підтрим-

15

§ 1. Об’єкт і предмет соціально-політичних студій

ки», «група тиску», «ейфорія», «верховенство закону», «цивільні права», «консенсус», «деполітизація», «розподіл влади», «департи-зація» та ін. Актуальність одних із цих понять обумовлюється тим, що протягом декількох років у них вкладався негативний зміст; ак-туальність інших з названих категорій пов’язана з подіями, що від-буваються в нашій і низці інших країн, у світовому співтоваристві у цілому в останні роки.

Третю групу категорій складають інтегративні категорії, що пов’язані зі спробою розглядати їх у контексті взаємодії соціальної і політичної сфер життя суспільства. Насамперед, це «соціально­по-літичне знання», «соціально­політичні процеси», «соціально­полі-тичні конфлікти», «соціально­політична діяльність», «соціально­по-літичні технології» тощо. Безумовно, що над вдосконаленням змісту цих категорій потрібно ще багато працювати, але в рамках даного навчального курсу це необхідно.

Цементуючим початком, необхідним елементом соціально­полі-тичних студій як навчальної дисципліни виступають їх принципи. Принципи — це результат узагальнення, висновки з усіх законів і категорій, що виступають як відправні положення науки. І. Вал-лерстайн вважає, що сучасне суспільствознавство, у тому числі со-ціально­політичні студії, повинні визнати такі принципи: 1) наука не безстороння і не може такою бути, оскільки вчені — це члени суспільства і вони не вільні від нього ні фізично, ні інтелектуально; 2) емпіризм не може бути чистим, бо він передбачає певну апріор-ність; 3) наші істини не є загальними і універсальними; вони, якщо взагалі існують, складні, суперечливі та множинні; 4) суспільствоз-навство шукає не просту, а найадекватнішу інтерпретацію складно-го; 5) причина нашої зацікавленості у раціональній поведінці по-лягає в тому, що вона веде до кінцевої (ціннісно зумовленої) мети; 6) раціональність заснована на сумісності політики і моралі, а роль інтелектуалів полягає у тому, щоб виявити історичні альтернативи, що стоять перед ними.

Соціально­політичні студії як навчальна дисципліна, що має різноманітні зв’язки з життям суспільства, виконує певні функції. У суспільних науках функція (від лат. functio — здійснення, виконан-ня) означає значення і роль, яку певний соціальний інститут або при-ватний соціальний процес виконує щодо потреб соціальної системи більш високого рівня організації або інтересів її складових, соціаль-

16

Розділ 1. Соціально-політичні студії як навчальна дисципліна

них груп і індивідів. Якщо говорити у найзагальнішому вигляді, со-ціально­політичні студії виконують дві основні функції: пізнавальну, що служить вирішенню у першу чергу наукових завдань; прикладну, що допомагає реалізації результатів наукових досліджень у соціаль-но­політичній практиці.

Однак виділення зазначених функцій хоч і корисне з дидактич-ної точки зору, є недостатнім для повного і детального з’ясування соціальної ролі соціально­політичних студій та їх відмінностей від інших суспільних дисциплін. У рамках даних функцій соціально­по-літичні студії вирішують і вужчі завдання. Найважливішими, на наш погляд, є гносеологічна, методологічна, інструментальна, прогнос-тична і світоглядна функції.

Гносеологічна функція соціально­політичних студій припускає накопичення, опис, вивчення фактів соціально­політичної дійсності, аналіз конкретних соціально­політичних явищ і процесів, виявлення найважливіших соціально­політичних проблем і протиріч соціаль-но­політичного розвитку. Соціально­політичні студії покликані дати раціональне пояснення соціально­політичній дійсності, відповідаю-чи на питання: як, чому, через які причини виникли дані соціально­політичні явища і процеси, чому їм притаманні саме ці особливості? Гносеологічна функція соціально­політичних студій спрямована на адекватне відбиття соціально­політичної реальності, розкриття влас-тивих їй об’єктивних зв’язків, тенденцій і закономірностей розвитку.

Методологічна функція соціально­політичних студій полягає у виробленні способів і прийомів аналізу соціально­політичних явищ і процесів. Результатом такого пошуку є система соціально апробованих принципів і способів раціонального пізнання соціаль-но­політичної дійсності, правил і нормативів побудови соціально­політичної теорії і зразків організації практичної соціально­політич-ної діяльності.

Інструментальна функція. Характерною рисою соціально­по-літичних студій є їхній тісний зв’язок з соціально­політичним жит-тям суспільства, з соціально­політичною практикою. Соціально­по-літичні студії, аналізуючи тенденції соціально­політичного розвитку, подають конкретну інформацію, необхідну для здійснення ефектив-ного соціально­політичного керівництва та управління суспільними процесами. Соціально­політичні студії спеціально розглядають про-блему прийняття управлінських рішень при керуванні соціально­по-

17

§ 2. Закони соціально-політичної сфери суспільства

літичною діяльністю. Сюди входять підготовка політичних рішень, аналіз проблемної ситуації, оцінка співвідношення сил, рівень сили (впливу) учасників соціально­політичних подій, соціально­політич-ний ризик і стратегія «невразливості», соціально­політичний моні-торинг, реалізація політичних рішень і протидія опозиційним силам. Інструментальна функція виражається в тому, що знання соціально­політичних студій (прикладної їх частини) можуть використовувати-ся у розробці практичних рекомендацій з питань підвищення ефек-тивності керівництва соціально­політичними процесами, керування соціально­політичними подіями.

Прогностична функція соціально­політичних студій припус-кає визначення найближчих і віддалених перспектив соціально­по-літичного розвитку суспільства, вироблення прогнозів, моделюван-ня майбутніх соціально­політичних процесів і відносин. Прогнози повинні спиратися на розкриті об’єктивні закономірності і тенден-ції суспільно­політичного розвитку. Прогнозування — одна з най-важливіших і найскладніших завдань соціально­політичної науки. Останнім часом можливості прогнозування дещо розширилися за-вдяки використанню новітніх наукових досягнень, обчислювальної техніки, сучасних методик тощо.

Світоглядна функція виражається у пошуку відповіді на запи-тання: яке місце займають соціально­політичні явища в системі уяв-лень людини про суспільство, світ у цілому, про своє місце у системі суспільних відносин і свою роль у соціально­політичних процесах. Результатом такого пошуку є розвиток свідомості від повсякденного рівня до науково­теоретичного, формування ціннісних орієнтацій, допомога у визначенні політичної позиції громадянина, групи, пар-тії, орієнтація на демократичні норми і цінності.

§ 2. Закони соціально-політичної сфери суспільства

Важко уявити собі людину, повністю вільну в своїх діях, у фор-муванні особистісній мети і виборі альтернатив поведінки. Живучи в суспільстві, кожен його член піддається впливу з боку не тільки оточуючих його окремих особистостей, асоціацій, груп, а й резуль-татів їх минулої діяльності: системи цінностей, норм, правил, пра-

18

Розділ 1. Соціально-політичні студії як навчальна дисципліна

вових законів. Крім того, очевидно, що важливим чинником, що обмежує вільну діяльність людини, служить її навколишнє серед-овище: кліматичні умови, предмети матеріальної культури, створені руками людей, природні земні і космічні явища. Якщо до цього до-дати вплив властивостей характеру та інших якостей особистості, то стане очевидним, що число бар’єрів і обмежень, що змінюють поведінку людини, досить велике. У результаті дії людей, асоційо-ваних у соціальні групи, і діяльність соціальних інститутів стають у значній мірі односпрямованими, і поведінка людей, контрольована впливом групи і інститутів, — менш різноманітною, більш стандар-тизованою. Це обумовлює повторюваність зразків поведінки люди-ни і до певної міри передбачуваність її прагнень, установок і дій, яка зростає у міру ускладнення структури суспільства і появи нових способів контролю за діями людей. Таким чином, діяльність і пове-дінка людей в суспільстві підпадає під дію об’єктивних, тобто що не залежать від свідомості людей, соціальних законів.

Поняття закону в соціально­політичних науках означає загальне стисло сформульоване теоретичне положення, що визначає сутність суспільних і політичних явищ та об’єктивно існуючий між ними взаємозв’язок. Закон — необхідні, істотні, стійкі, повторювані від-носини між явищами, які виростають із певних закономірностей. Як і всі наукові закони, закони, що діють в соціальній і політичній сферах, мають такі основні признаки: 1) закон може вступати в дію лише при наявності певних, чітко визначених умов; 2) при цих умо-вах закон діє завжди і скрізь без будь­яких винятків (виняток, який підтверджує закон — нісенітниця); 3) умови, при яких діє закон, ре-алізуються не в повному обсязі, а частково і приблизно. Виокремити закони соціального і політичного життя суспільства не просто. Вони виявляють себе як тенденції, реалізуються тільки у діяльності зна-чної кількості людей, залежать від багатьох факторів.

Оскільки у суспільному житті одна і та ж причина може спричи-нити різні наслідки, а один і той же наслідок може бути викликаний різними причинами, в соціально­політичних науках сформувалося уявлення про закономірності як тенденції. Це означає, що при збе-реженні діючих причин і відсутності нових, здатних вплинути на функціонування системи, соціально­політичні системи поводяться закономірно. У суспільних науках більшість тверджень, які претен-дують на статус закону, відноситься до категорії законів­тенденцій.

19

§ 2. Закони соціально-політичної сфери суспільства

Сучасна наука підтверджує, що в природі такі закономірності поши-рені набагато ширше, ніж так звані вічні закони. У суспільстві діють закономірності і тенденції. Закономірність є міра ймовірності на-стання якої­небудь події, а тенденція показує наближення реального процесу до об’єктивної закономірності. Соціально­політичні студії мають справу з фактами, факторами і тенденціями соціально­полі-тичного життя людей.

Соціально­політичні закони не створюються свідомо членами суспільства або групами, як наприклад, культурні норми і правові за-кони. Люди діють відповідно до вимог соціально­політичних законів неусвідомлено і навчаються такої «узаконеної» поведінки в процесі спілкування з іншими людьми і соціальними інститутами виходячи при цьому з своїх потреб. Закони, що вивчаються соціально­політич-ними студіями, є спільними. Такими вони є тому, що виявляються не при горизонтальному, а при вертикальному зрізі суспільства. Вони мають інтегративний характер. Відносини між соціальними група-ми, класами, націями, народами, державами тощо не обмежуються лише соціальною та політичною сферами життєдіяльності суспіль-ства, вони як би пронизують всі інші сфери суспільного життя.

Соціально­політичні закони служать наступному: виявляють зв’язки між соціально­політичними явищами і процесами, зв’язки соціально­політичної діяльності або дій; характеризують відносини між індивідами і спільнотами (демографічними, професійними, те-риторіальними, інституційними групами тощо); пояснюють послі-довність і напрямки розвитку особистості, суспільства і культури під впливом соціально­політичних факторів.

Для того щоб отримати достатньо чітке уявлення про закони, що діють у соціально­політичній сфері, як і про будь­які закони, їх необхідно класифікувати. Загальним принципом класифікації зако-нів, що вивчаються як наукою в цілому, так і окремими навчальними дисциплінами, як відомо, є принцип субординації. Цей принцип, як зазначається в науковій літературі, дає можливість не просто виді-лити різні групи законів, а звести закони науки в струнку логічно обґрунтовану систему.

Систему законів соціально­політичній сфери утворюють різні групи об’єктивно існуючих зв’язків, які характеризують відносини, дії між народами, націями, класами, соціальними верствами, група-ми, особистостями у процесі функціонування та розвитку суспіль-

20

Розділ 1. Соціально-політичні студії як навчальна дисципліна

ства. В систему законів включаються такі закони, які характеризу-ють відображення цих відносин, дій у різних соціально­політичних системах, а також у суспільній психології та ідеології. Підстави для класифікації законів і закономірностей діючих у соціально­політич-ній сфері суспільства можуть бути різні, а тому можуть бути запро-поновані різні їх схеми.

Закони, що досліджуються у процесі вивчення соціально­полі-тичної сфери розрізняються за часом дії. При такому підході виді-ляються три групи законів: закони формування, функціонування та розвитку соціальної та політичної сфер життя, які діють на всіх ета-пах розвитку суспільства; на декількох ступенях розвитку суспіль-ства; і лише на окремих етапах розвитку суспільства.

За масштабом  прояву закони можна поділити також на три групи. Першу групу складають закони, які діють у всіх суспільних системах, другу — закони, які діють в кількох суспільних системах, третю — закони, дія яких обмежена однією суспільною системою.

Закони, що притаманні соціально­політичній сфері, поділяються також на закони функціонування і закони розвитку. Закони функці-онування забезпечують збереження тієї чи іншої соціальної та по-літичної системи. Закони розвитку зумовлюють перехід від одного якісного стану соціальної та політичної системи до іншого, заміну одних форм її прояву іншими.

Для пізнання законів, що діють у соціальній та політичній сфе-рах життя суспільства надзвичайно важливе значення має поділ їх за способом прояву. За цим критерієм закони та закономірності, що діють у соціальної та політичної сферах життя суспільства, поділя-ються на динамічні та статистичні. Динамічні закони визначають жорсткий, однозначний причинно­наслідковий зв’язок між явищами в процесі функціонування і розвитку соціальної та політичної сфер у певній суспільній системі. Динамічні закони поділяються на при-чинні, коли подальший стан є результатом попереднього, і функці-ональні, коли між процесами спостерігається взаємна залежність. Статистичні закони обумовлюють зв’язок явищ у процесі функціо-нування і розвитку соціальної та політичної сфер з певним ступенем імовірності, умовності.

Закони та закономірності, що виявляються у соціальній та полі-тичній сферах життя суспільства можуть бути поділені на групи і на основі інших критеріїв: по мірі спільності, за формою прояву тощо.

21

§ 3. Методологія соціально-політичних досліджень

Закони, що притаманні соціально­політичній сфері, мають вели-ке значення в дослідженні суспільних явищ, в управлінні соціаль-но­політичними процесами. Непередбачуваність, безладність і хао-тичність поведінки людей в суспільстві не можуть бути досліджені за допомогою наукових методів; навпаки, передбачуваність, повто-рюваність, заданість багатьох сторін людської поведінки дозволя-ють вченим, які займаються дослідженням людського суспільства, відкривати закони, що притаманні функціонуванню та розвитку со-ціально­політичній сфери, визначати умови їх дії і передбачити по-ведінку людей в соціальній групі і суспільстві.

§ 3. Методологія соціально-політичних досліджень

Для соціально­політичних студій велике значення має з’ясування їхніх методологічних засад, оскільки саме метод відіграє вирішаль-ну роль у реалізації пізнавальних завдань навчальної дисципліни і визначає напрям її розвитку. Метод (від грец. μέθοδοζ — шлях до-слідження, пізнання) — логічна конструкція імперативного харак-теру, що задає певний план дій. За словами Івана Павлова, «метод тримає в руках долю дослідження», іншими словами, результати наукової діяльності багато в чому залежать від того, наскільки адек-ватним буде набір методів дослідження. Метод дослідження вияв-ляється плідним — тобто сприяє розкриттю істотних властивостей і закономірних зв’язків об’єкта — лише тоді, коли він адекватний характеру досліджуваного об’єкта і відповідає певній стадії його вивчення. Оскільки плодотворність наукового методу визначається тим, наскільки він відповідає характеру об’єкта, остільки дослідник повинен мати попереднє знання про об’єкт, на основі якого він буде виробляти прийоми дослідження та їхню систему. Це означає, що правильний науковий метод, будучи необхідною передумовою іс-тинного знання, сам випливає і визначається вже наявним знанням про об’єкт. Таке знання має містити істотні характеристики об’єкта, а тому воно носить характер теоретичного знання. Тим самим між теорією і методом встановлюється тісний взаємозв’язок. Іншими словами, науковий метод — це практичне застосування теорії, тео­рія в дії.