ОРГАН К

.'.Іб*ІОТЄКЛ ’*• *'

ОБКОМУ ЛКСМУ

Ä».«3»₽. • Субота, 24 липня 1982 posy (№ 88 (3128).

ПРАВОФЛАНГОВІ

ОлександрПРИЛУЦЬКИЙ-

молодий комбайнер колгоспу «Зоря кому­нізму» Долинського району. З початку жнив комбайном СК-6 на 118 гектарах пшеничного поля намолотив 3361 центнер зерна.

РЯДКИ З БІОГРАФІЇ:1957 року народження, комсомолець. Керівник ком-

сомольсько-молодіжчого збиральнс-траиспортносо екі­пажу. Торік намолотив понад 10 тисяч центнерів зер­на і посів трете місце серед молодих комбайнерів об­ласті.

Нинішнього літа склад екіпажу не змінився — по­мічником Олександра працює молодий комуніст Во­лодимир Загородній, зерно відвозить комсомолець Олександр Коваленко.

ПРИЗ«ЗОЛОТА НИВА»

Жнива в області наби­рають темпів. Невтомно працюють у ці сиекотні липневі дні поряд з вете­ранами і комсомольці та молодь Кіровоградщини. Напередодні жнив газе­та опублікувала умови індивідуального соціаліс­тичного змагання жатка­рів, комбайнерів і водіїв автомашин за право во­лодіти призом «Молодо­го комунара». З цього номера ми інформувати­мемо читачів про хід змагання.

Сьогодні попередуСерен молодих комбайнерів, іцо водять:СК-6Олександр ПРИЛУЦЬКИЙ з колгоспу «Зоря ко­

мунізму» Доліп'ського району — скосив пшенншо па 118 гектарах, намолотив 3361 центнер зерна.

Микола АІАЛ.ИЦЯ з колгоспу імені Карла Маркса Петрівського району — п? 114 гектарах пшеничного поля зібрав 2699 центнерів хліба.

Валентин ЧОРНОПОЛЬСЬКИЙ з радгоспу «Пет- рівськнй» Петрівського району — па 93-гектарному полі зібрав 2410 центнерів зерна

СК-5Микола КРАВЧИНА з радгоспу «Устппівськал»

Устіпіівського району — з 86 гектарів зібрав 2048 центнерів зерна.

Василь БУЛАВКА з колгоспу «Росія» Петрівського району скосив 77 гектарів пшениці, намолотив 1887 центнерів збіжжя.

Серед молодих жаткарівІван НАСТАСІЄНКО з колгоспу імені Фрупзс

Ульяновського району—жаткою ЖРС-4,9 скосив 305 гектарів зернових.

ПРИКЛАД

* ВІДПОВІДАЛЬНЕ ДОРУЧЕННЯ

У Миколи Ніколаєнка, секретаря комсомольської організації колгоспу імені Крунської, дні зараз па- гружепі й навдивовижу короткі: ніяк усього невстигнеш. Бо настали жни­ва — відповідальна пора для кожного трудівника колгоспу.

Чотири комсомольсько- молодіжних комбайнових екіпажі вийшли па жнивне поле. Першість у змаганні захопив екіпаж, очолюва­ний Анатолієм Бипднчем. Незважаючи па складні логоДпі умови, за п’ять робочих днів «Нивою» він поклав у валки горох па 100 гектарах. Чимало мо­лодих шоферів, тракторпе-

і тів працюватимуть на пс- ( и зсвезеїніі зерна, соломи.

Механік МнкоЛа Озерний очолює партійну групу ав-

тогаража. Не відповідаль­не партійне доручення мо­лодий комуніст викопує з честю. По-ударному пра­цюють водії автогаража па всіх ділянках колгосп­ного виробництва.

П’ять років тому при­йшов Анатолій Черпявсь- кий у тракторну бригаду господарства, сьогодні він уже вмілий, досвідчений механізатор. По прані в шана’ став комуністом, депутатом сільської Ради. Ніші агітатор серед жни­варів. У своїх бесідах Ана­толій натхненно роз’яснює рішення травневого(1982 р.) Пленуму ЦК КПРС, Продовольчу про­граму.

Трактористка Галина Бугаенко провадить масо­во-політичну роботу серед механізаторів третьої тракторної бригади. Агіта­тор — не її перше партій­не доручення, і викопує його молоді комуністка добросовісно.

Л. КРАВЕЦЬ.Колгосп імені Крупської Кіровоградського району.

ПЕТРОВЕ СІМЕЙНИЙ ЕКІПАЖ

Неодноразовий пере­можець індивідуального змагання комсомольсь- ьо-молодіжних комбай­нових екіпажів А. А. Трюхан з радгоспу «П’я- тихатський» нинішнього року жнивує на «Коло­сі» з молодим помічни­ком комсомольцем Ана­толієм Бойком. З початку жнив комсомольсько- молодіжний екіпаж ви-

ЩОДЕННИКЖНИВ

дав з бункера комбайна 3155 центнерів хліба. їх­ній найкращий ужинок— учорашній: нз 19,5 гекта­ра пшеничного лану хлі­бороби намолотили 646 центнерів зерна.

ЗНАМ'ЯНКАВисоких результатів на

перевезенні хліба доби­ваються щодня батько і син Фадєєнки з колгоспу «Маяк». ВолодимирОлександрович з почат­ку жнив з поля на тік до­ставив 258 тонн зерна. Не відстає від батька син Олександр. Він во­зить хліб до елеватора на відстань понад 10 кі­лометрів. Його результат — автомобілем ГАЗ-53 комсомолець перевіз 194 тонни хліба.

Від батьковогоДо скирти, котру щойно

почали класти, підійшов трактор з причепом ПТС- 40, вантажений соломою.

— Від батькового ком­байна? — спитали тракто­риста.

— Від банкового, — відповів Володимир Пое­тика.

А на тік заходила авто­машина з пшеницею.

— Від батькового ком­байна? — гукнули жінки.

— Від банкового, — відповів Ярослав Поетика.

— А як там Василь?— Жнивує Валки прав­

да. важкі та нічого, вцчех і? батьком управляються.

Ярослав Поетика — най­молодший у сімейному екіпажеві Поетик, комсо­молець. Старший брат Ва­силь працює шофером, у Знам’янці, а на час жнив узяв відпустку і став по­мічником у батька — ком­байнере колгоспу «Друж­ба» Володимира Мусійонч- ча Поетики.

порогаПочали з об//.олоту ва і-

нів гороху, як кажуть, для розминки, хоч яка там розминка коли його при­бив дощ оозмуйовдили 9Ітри. Та не звикати сіль­ським механізаторам до трудне шів.

А потім перейшли на пшеничний лан. Сімейний екіпаж на сьогодні обмо­лотив ранні зернові з 95 гектарів, на тік доставлено 2870 центнерів зерна но- еого ерожаю.

— З кожним днем пра­цювати стає легше: грунт підсох, погода не підво­дить, — розповідає стар­ший диспетчер колгоспу Борис Шеремет — і темпи збирання хліба зростають. Ось і вчора Поетики піді­брали еални на площі 7,5 гектара і намолотили 227 центнерів збіжжя. З кож­ним днем їхній особистий рахунок зростає.

А. КУБАНСЬКИЙ.Звем’ямський район.

ЗМАГАННЯ

ПЛІЧ О ПЛІЧ

ЛІДЕР

ПРАПОРІНА АГРЕГАТАХ

Успішний старт га жнивному полі взяли ме­ханізатори колгоспу «Пе­ремога». Воїш покліли у валки врожай зернових майже на тисячі гектарів, що становить понад 70 процентів завдання. По­чався обмолот 3 першо­го ж дня лідерство у зма­гати захопив паїїмолод-

іипй комбайнер господар­ства комсомолець Анато­лій Трифонов Ila бунке­рі його «Колоса» появи­лась перша зірка.

Другі жнива водять Анатолій свого комбайна лапами. І хоча досвіду у нього те не так багато, зате бажання працювати, є. По 28—ЗО гектарів що­дня кладуть у валки жатками /КРС-4 2 моло­ді механізатори Микола Панченко та Володимир Кузьмінськпй. На їхніх агрегатах — прапорці.

1. КОТОВСЬКИЙ.Вільшанський район.

13 іВЕТЕРАНАМИ. І

Самовіддано трудять- І ся на збираній ранніх j зернових хлібороби рад- юспу «Маріампільськнй» ■ ГІетріБСЬкого району. ■ Прагнучи внести свій гклад у реалізацію Про- ■ довольчої програми, во­ин вирішили зібрати хліб за десять робочих днів. - На всіх відповідальних І ділянках жнив працюють І комсомольці.

Лідирує пиві у змагай- І пі екіпаж досвідченого | комбайнера Ф Л. Гліпкі-

Г-ГМТЧППКО?.! У ЯКОГО КМикола І екіпаж, І

ставши на ударну вахту, І вже зібрав пиіеппціо з ■ і’.іоїці 109 гектарів і на- ■ молотив 4200 центнерів _ зерна. Щодоби Ф Тлін- І кіп та М Галкін з буп- І кера свого «Колоса» ен- д-іють 700—800 центне- І рів збіжжя, а недавно за | світловий день намолоти­ли 1028 центнерів зерна. ® Безперебійну роботу ком- І блина забезпечили водії І автомобілів ГАЗ-53В. М. І Сулима та комсомолець І Володимир Абоїмов.

Односельчани щиро ві­тали екіпаж із трудовою ■ перемогою. Йому вручено І перехідний червоний пра- і.ср Петрівського райко­му Компартії України.

Ю. ДНІПРОВСЬКИЙ.

па. комсомолець Галкіп. Цей

ПоповненняПриступаючи до цього­

річного жнивування, хлі­бороби колгоспу імені Куйбншева Устинівсьчо- го району приймали в свої ряди й молоде по­повнення. Після занінчен-ня 10 класів Корниченко, лісниченко.

Володимир Вадим Ко- Олександр

Лєщенно і Володимир Со- ловеснно виявили баїкіч- нл прэцюеати о рідному господарстві.

На святі стиглого коло­са відбулося посвячення юнаніє у хлібороби. Вете- рани-комбайнєрн пов’я­зали їм стрічнн з напи­сом «Посвячений у хлгбо- роби». Представники рай­кому комсомолу і громад­ськості поздоровили їх і побажали їм щасливої життєвої загінки.

Всі вони нині працю­ють помічниками комбай­нерів.

Фото М. САВЕНКА.

емт Устинівка.

------------24 липня 1982 року «Молодий комунар» 2 стор.

Науково- практична

21 липня в Будинку політ­освіти відбулася обласна науково-практична конфе­ренція організаторів комсо­мольського політнавчанпя і пропагандистів. Тема кон­ференції — «Комсомольсь­кому політнавчапню — висо­ку якість і результатив­ність». У її роботі взяв

участь І. П. ОлІфіренко — завідуючий відділом пропа­ганди і агітації обкому пар­тії.

З доповіддю «Діяльність комсомольських організацій області по виконанню поста­нови бюро ЦК ВЛКСМ «Про дальше вдосконален­ня- марксистсько-ленінської

освіти працюючої молоді у світлі рішень XXVI з'їзду КПРС-, рішень XIX з'їзду ВЛКСМ і XXIV з'їзду ЛКСМ України» виступив другий секретар обкому комсомолу В. Іванов.

(Нотатки з науково -прак­тичної конференції читайте в наступному номері).

БЕЗ НИХзавтра— день

ПРАЦІВНИКІВ ТОРГІВЛІ

У ЛІТНЬОМУ ТЯБОРІ ТВАРИННИЦТВ^^^ДАРНИ^РО^

Сонце стояло ще високо, і череда верталась до фер­ми поважим.

— Наталко. а йди їй щось зроби, — кричав не- злобизо пастух, коли на­близились до літнього та-

бору.— Така вже люта, що хай їй.

— А зона і е Люта, са­ма наззала. — Дівчина пролізла між зоринами, бо у воротах уже штовха­лися норози.

— Оце і є вона, Наталя Зінчанко, найкраща моло­да доарка району, — по­знайомив нас із дівчиною заворг райкому нсмсо.молу Сергій Полно. — За півро­ку від кожної з 22 своїх ко-

рів надоїла по 2314 кіло­грамів молока. — І до На­талі: — Ну. розкажи, не соромся, — як це ти зуміла з першої спроби обігнати всіх своїх ровесниць у нолгоспі, та й у районі.

— Можна було б і біль­ше надоїти, самі очі, і не можна. — Аби корми були поживніші, аби їх вчасно призсзили.

Коли їй торік дали гру­пу нетелей (сама захотіла — тільки нетелей), догля­дати їх Наталку вже ніхто не зчиз — змалечку допо­магала матері, Марії Заха­рівні.

Старші доярки хоч і за­здрять по-доброму комсо­молці, але побажають її за працю, за те, що при­йшла на ферму за власним бажанням, можна сказати

за понлином серця.А ще мріє Наталка про

те, щоб був на їхній фермі комсомольсько - молодіж­ний колектив. Перший нрок уже зроблено: разом з нею на фермі сьогодні працюють учорашні ви­пускниці місцевої школи Валя бандура, Світлана Гу­бенко. гіатална Суярко.

3. БОНДАР, В. ГРИБ (фото].

На знімках: угорі — молоді тваринники колго-злу імені Горького; внизу дояр­ка Наталія ЗіНЧЄНКО.

Колгосп імені Горького, Долинський район.

нажуто вірити на ж' узимку

Немає такого дня, щоб кожний із нас не звертався до послуг тих, хто стоїть за прилавком магазинів,

• обслуговує пас у їдальнях, кафе, буфетах, ресторанах. Колективи торговельної мережі, підприємств гро­мадського харчування-по­легшують турботи раді.і- ських людей, допомагають їм економити час.

Значними показникам і в роботі, високою культу­рою обслуговування зу­стрічають своє професійне сзято молоді працівники торгівлі і громадського харчування нашої області.

Понад шість тисяч юна­ків' і дівчат Кіровоградщ'і- ни — працівники прилавка, кожний четвертий із них — член комсомольсько-моло­діжного колективу, яких в області майже двісті, 20 процентів із них нося гь по­чесне Звання «Колектив комуністичної праці».

Кращими у пас по пра­ву вважають комсомольсь­ко - м олод їж иі колективисекції «Галантерея жіно­ча» універсального торго­вельного об’єднання «Кі­ровоград» (групкомсо’рг 11. Вітер), магазинів №№10, 11 Кіровоградського- міськпромторгу (груп.ком - сорги І. Тищенко і Г. Мед­ведева), відділу «Трико­таж» снітловодського уні­вермагу «Комсомолець» (групкомсорг Н. Вишннць- ка), магазину № 9 Бобр і- нецького районного спо- живтовариства (групком­сорг Л. Лібгнштейн) та інші.

КМК, що працюють у торговельній мережі об­ласті, є ініціаторами ба­гатьох цікавих починів.

Так, колективи магази-

пів «Оксана» і «Салоп по­бутової техніки» вже 11 років як зарахували до свого складу гсроїв-молз- догвардійців Олега Кошо­вого і Любов Шевцову, а зароблені за почесних чле­нів колективу гроші пере­раховують до Фонду миру. На сьогодні внесено понад 33 тисячі карбованців.

Цей почин підтримали чимало інших молодіжних колективів торгівлі облас­ті. Комсомольці зарахову­ють до свого складу членів підпільної організації к«Спартак».

У ряді комсомольських організацій торгівлі діють загони турботи й уваги по шефству над війни, партії, Майже сотню обслуговують комсомольці тільки універсального тор­говельного об’єднання «Кі­ровоград».

З метою покупців у торгівлі 1 харчування додаткові послуги.

Відомі в області імена кращих молодих продавців —• делегата ВЛКСМ Такі Кіровограда, XXIV з'їзду ри Ратушняк з Гайворона і Світлани Груздеико з Кі­ровограда, Олени Чебише- вої з Олександрії і Галі Винник з Олександрівни— переможців обласного кон­курсу продавців коопера­тивної торгівлі та бага­тьох інших, які своєю сум­лінною працею вносять конкретніш вклад у бо- культуру обслуговування населення.

Г. УРСУЛ.

ветеранами комсомолу,

ветеранів

економії часу підприємствах

громадського впроваджують

XIX з'їзду, Маслової з

делегатів ЛКСМУ Ві-

і

•<

ХОЧ ЯК ТОБІ щастило в житті, ans якщо

тебе не позажають люди, то ти перед ними в бор­гу, і тому щастя твоє ' притінене». Цей запис я І знайшов у давньому І блокноті. Хто ж це ска­зав мені? Під цим моно­логом три літери ---П. Г. В. Гак і є: це — за­відуючий Бугівськнм бригадним клубом Гай- воронського району, за­служений працівник культури УРСР Пантелей­мон Григорович Воло- І шин; Це він зробив сво­їми руками дза десятки бандур і назчив на них грати всіх школярів села. Саме Волошин створив відомий на всю область j ансамбль бандуристів і і склав пісню про першу ! трактористку району Ні- ' ну Богач, котру вбили куркулі. Це він, Панге- І леймон Григорозич, за | одну ніч посизів, коли І сталася пожежа з клубі 1 і і він кидазся крізь по­лум’я, зиносячи з вогню і свої реліквії'— бандури і. книжки.

Пам'ятаю, як він від­гукнувся про дзох моло­дик людей, Піду і Анд­рія Кадиків. сестру і бра­та:

— Дуже людяні діти, і Біду знають. Он Ліда в і десятирічці добре вчила- і ся. Всі думали," що вона після школи одразу з ін- І ститут піде. А вона — на і курси трактористок, і як водила вже свого «Бєла- руса», то стала студент­кою-заочницею сільсько- ’ господарської академії. : Коли Андрій повернузся і з флоту, де був водола- і зом, я спитаз його: «Ким І тепер хочеш бути?» Він 1 жартома: «Головою кол- я гсспу. Щоб зробити на ІІ бугівськик берегах рай».А тут раптом його кли* * ®

неться заготівля трав, товін по дзі-три норми на косозиці люцерни дає. їда з село стомлений. Попросить хтось його підвезти мішок із зер­ном до млина чи цеглу доставиїи з колгоспного складу — ніколи не від­мовить і карбозанця не ЕІзьме за послугу. Тіль­ки відповість на подяк/: «Нема за що. Майте собі. Треба ж...» А ось другий однокласник, Дмитро, одним вчинком зробив тріщину у своєму автори­тет' — хату собі, мов па­лац вибудуваз, а рідну матір переселив у флі­гель, де й електролам­почки не почепиз...

Пантелеймон Григоро­вич усе про інших. А він же теж людина, яку ша­нують у Бутовому. За доброзичливість за оті бандури, що подарував своїм односельцям.

ІЩЕ КІЛЬКА сторінок мого записника. Тут

рядки про колишнього

чуть у Киїз — буз там начальником цеху в тро- ' лейбусному депо. Та зса і одно позернувся з Буго- ‘ за. Бо: «Без землі, без цих верб сумно мені...» і Ось які славні діти! І їх поважають у селі.

Через роки побував у Котозці у відрядженні. Якось у розмові з людь­ми почув від однієї ба­бусі:

— От людяний голова колгоспу у нас! Іду я з Гайворона пішки, він зу­пинив мене, посадиз у свою машину й запитує: «А чи є у вас, Спиридо- ніьно, паливо?» Цілу до­рогу про здороз’я моє, про синів-соколів, яких забрала війна, ціказився. Хату пообіцяз мою пере­крити. От який він ко­муніст!..

Це вона про Андрія Андрійовича Кадика, що закінчив Кіровограде,- ! кий інститут сільськогос­подарського машинобу­дування і дійшов до ом­ріяного — таки стаз го­ловою колгоспу, тільки в с/сідньому селі.

І ось уже тепер Воло­шин про нього знову:

— Щотижня приїжд­жає з Бугове. Накосить трави в садку біля хати для Лідиної худоби. А тоді спішить на кладови­ще — до матері. І коло обеліска, що в центрі се­ла, неодмінно квіти по­кладе. Стоїть і журиться. Добру молоду душу має чолозік. Не зідверне го­лови й від людини, по­клониться перед стар­шим. А 5 ж таке: не | встигне маленький пост зайняти, вже цурається навіть сусіда. То як же такого шанувати? От хоч би... ’ ‘ ••

І назвав Пантелеймон Григорозич двох колиш­ніх однокласників — Гри-

горі я 3. і Дмитра Ч. Пер­ший із них після восьми­річки кормозозом став. Другий продовжував учитися, отримав диплом інженера. Григорія поза­жають у селі за те, що сім'янин хороший, що руки золоті має. Як поч-

------------------------ ГРАНІ

Кого шануємо-------------З блокнота журналіста--------------------- 1

фронтовика із села Ст­авки Компаніїзсь.чого району Пилипа Антоно­вича Руденка, жителя се­ла Грушки Ульяновсько­го району Сергія Черво­нів.

...У Пилипа Антоновича на грудях дві медалі — «За відвагу* і «За Зонові

МОРАЛІ------------------------

ми

заслуги». Коли він висту­пає на уронах мужності з місцевій школі, говорить про себе теж дуже мало.

— Хоч і досі гояться мої рани, та я щасливий, що повернувся живим із жахливого пекла. Позер- нузея і побачив, що з Са- сівці зможуть зацвісти сади — не дали фашис­тові дотла спалити її.

Його шанують, йому вдячні, бо він, простий солдат, захищав від воро­га рідну землю, а потім робив на ній рвений за­сів.

Пилип Антонозич мір­кує так:

— Скільки людині тре­ба? Дуже мало. І дуже багато: засіяти свою ни­ву, врятувати її від згуб­ної сили, виховати слав­них дітей і мати зіркого друга. Ой як важко, ко­ли ти самотній. А вона, самотність, від того, що ти одного разу відзер- нувся від когось. Сказав же мудрець: варто нази­вати злим того, хто доб­рий тільки для себе.

Думаю про Сергія Червоній — МОЛОДО'О

інженера з Грушківсько- го хлібоприймального підприємства. Сергій — един із дев’яти дітей у сім’ї ветерана Великої Вітчизняної війни. Пор- фирій Михайлович по­вернузся з фронту інва­лідом, втратив зір. Важ­ко, журно було чолозіко- ві — світу не бачив. Од­на втіха — він повсякчас думав про своїх дітей. Покликав якось Галю і Сергія й почав.

— Хай як вам важко буде, але ви не маєте права зневірятись. Шану­ватимуть вас у селі тіль­ки тоді, коли житимете не вчорашньою славою. Про завтрашній день думайте і не загубіть жодного дня. Змарнуєте його — і вже захочете викреслити зі свого жит­тя, а він лишиться — не­добрим спомином і ра­ною.

Близько до серця сприйняв тоді Сергій слова батька. Він досяг головного — його пова­жають люди. Цікаво з Сергієм усім його ровес­никам. Він, недавній старшина другої статті, спеціаліст першого класу, здійснив «кругосвітку» на підводному човні. 5/в командиром зразкової о відділення, відмінником бойової і політичної під­готовки, має урядові на­городи. їздив він, щой­но звільнений у запас моряк, збирати хліб у Казахстан, перевіз від комбайнів сотні тонн ці­линного зерна. Зустрі­чався Сергій з Юрієм Гагаріним, Валентиною Терешковою, Андріаном Ніколаєвим. І коли Чер­воній приходить до сіль­ського Будинку культури, його одразу оточують юнаки і дівчата:

— Розкажи про Тихий

і співак, ціну. Але окраса— Ось роз- ПОіДОрЗЗК

про своє

океан.— А згздай-но Дарда­

нелли і цунамі...Сергій був відвертим.

Він справді пройшов не­легкою стежкою до от­чої слави, він гордився своїм батьком-орде.ю- носцем, але був переко­наний: тільки те нале­жить ’тобі, що ти сам придбав працею, своїм життям. Першокласний водій, інженер-будівель- ник, спортсмен-розряд- ник, музикант він знає собі найбільша його то скромність, повів він про на човні, та й сьогодення:

— Це б тепер на ком­байн. У жнивну ж- пору — наче на фронтовому плацдармі.

І ось я думаю знов/ про них усіх — П. Г. Во­лошина, Л. Кадик, А. Ка­дика, П. А. Руденка, С. П. Червонія — скромник і простих людей, які чес­но живуть на нашій доб­рій землі. Може, вони й не читали всіх творів Н. К. Крупської («Ніколи я не чула від Ілліча, що йому було ніколи, коли справа йшла про допо­могу людям»), М. 1. Ка- лініна («Любов до праці є одним з комуністичноїА. П. Чехова («Коли на душі горе, то важко без людей», «Байдужість —« параліч Толстого можна не більш нечистої роботи, а тільки найбільш нечистої з нечистих життя — жит­тя в тілесному нероб­стві»), Але вони навчені своїм життям, нашою ра­дянською дійсністю, і тому щасливі у своїй ц.евній красі.

М. ШЕБЧУК.

елементів моралі-»),

душі»), Л. М. («Соромитись

ЯКОЇСЬ И4Йл

*

З стор, «Молодий комунар» 24 липня 1932 року

щасливіВдруге побував у Сзіт-

лозодську агітпоїзд ЦК ЛКСМУ «Комсомолець Ук­раїни». Цього разу в його складі пропагандистсько- художня група і бригада лекторів із столиці рес­публіки та Львівської об­ласті.

Учасники агітпоїзда по­бували на багатьох підпри­ємствах міста, 8 піонерсь­ких таборах, зустрілися з передовими молодіжними кслектизами. І всюди з неослабною увагою сзіт- ловодці слухали виступи досвідчених лекторів _доктора медичних наук з *?• Києва 3. Т. Стовбуна, кандидата історичних на­ук, доцента Льзізського університету 3. В. Трофи­мовича, старшого науково­го співробітника Львівсь-

ЗУСТРІЧІкого історичного музею В. В. Подолинного.

Щирими й ціказими бу­ли зустрічі з молодими поетами Василем Терещу- ком і Віктором Небора­ком, заслуженим майст­ром спорту, олімпійською призеркою, неодноразо­вою чемпіонкою СРСР Ві­рою Полковою. Світлозод- ці охоче брали участь у ве­чорах відпочинку, у про­грамі яких були виступи учасників агітпоїзда — во­кально- інструментального ансамблю «Грані», ансамб­лю пантоміми та оригі­нального жанру «Ек­спромт», студії циркового мистецтва «Арлекін»Львівського Палацу піоне­рі®, режисера Київського клубу кінолюбителів Р. М. Галинського.

Пропагандистсько - ху­дожня група агітпоїзда «Комсомолець України» не тільки побувала на під­приємствах міста, розпові­даючи про трудові й твор­чі досягнення молоді Київ­щини і Львівщини, а й са­ма радо приймала світло- водціз у своїх агітаційних вагонах, цікавилася здо­бутками у праці молодих енергобудівників. Завжди людно було у вагоні-леч- торії, де спільно зі світло- водцями молоді кияни і львів’яни обговорювали реальні шляхи своєї участі у виконанні Продовольчої програми СРСР.

Багато відвідувачів по­бувало у вагоні-музеї, де влаштовано виставку голо­графічних зображень істо­ричних реліквій музеїв Ук­раїни, у вагоні-дискоклубі.

в. КАРАНТ.

м. Світловодськ.

ЗАВТРА — ДЕНЬ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОГО ФЛОТУПАМ'ЯТЬНині виповнюється 60

років шефства комсомо­лу над Зінськово-Морсь- ким Флотом. Тоді, в

жовтні 1922 року, еід імені V з'їзду РКСМ у

листі до моряків і трудя­щої молоді країни Рад було підкреслено: «Вста­новлюючи шефство, ми

насамперед звертаємось до комсомольців-моря- ків: будьте найкращою бойовою частиною фло­

ту. прикладом для а сіх молодих моряків. Ста­ранно й наполегливо

оволодівайте складною наукою морської служ- би».

Безприкладний подвиг звершили моряки — ви­хованці обласної комсо­мольської організації в роки Великої Вітчизняної війни.

...Севастополь. Висота 192. О. Дзот № 11. Гру­па чорноморців оборо­няє підступи до міста. В маленькій фортеці — Дмитро Погорелов, Сер­гій Раєнко, Григорій До­ля, Іван Четзергакоз, Во­лодимир Радченко, Ва­силь.Мудрик та Олексій Калюжний — наймолод­ший із них, уродженець села Омельника Онуфрі- ївського району. На дзот сипались бомби, а мер- вонофлотці відбивали атаку за атакою. Смер­тельно поранений Ка­люжний писав кров’ю листа: «Батьківщино

моя! Земле руська! Я, син Ленінського комсо­молу, ного вихованець, бився так, як підназувагю мені серце. Я вмираю, та знаю, що ми перемо­жемо. Моряки-чорно- морці! Тримайтесь міц­ніше, знищуйте фашист­ських псів! Клятву воїна я виконав. Калюжний».

Дзот № 11 вистояв. Сім молодих моряків не дали пройти далі ба­тальйонові гітлерівців...

І ось у Севастополь їдуть юнаки і дівчата з Кіровоградщини. Щоб відвідати музей навчаль­ного загону імені адмі­рала Ф. С. Октябрсько- гб, де є експозиція з ма­теріалами про подвиг Олексія Калюжного.

■ їдуть, щеб побузати на крейсері «Фелікс Дзер- жинський», з яким під­тримує шефські зв'язки комсомольська організа­ція області.

КА-НІ-КУ-ЛИ?

Літо—мммандрівок

Після закінчення нав­чального року учні перших — четвертих класів ІІере- гонівської середньої ШКО­ЛІ! побували па полях рід­ного радгоспу, відвідали тваринницькі ферми, озііа- домилися з роботою добі­рок. Ті школярі, матері яких тут працюють, самі багато що пояснювали то­варишам.

Учні других—п’ятихкласів здійснили екскурсію до Умані Там побували у знаменитому дендропарку сСофіївка», відвідали краєзнавчий музей. Група учнів першого й третього класів ознайомилася з му­зеєм підпільної організації «Спартак», що діяла в селі Красногірці.

Багато вражень привез­ли семикласники з подоро­жі по шевченківських міс­цях Члені! виробшиої бригади школи побували в Москві й Херсоні. Частина дітей відпочивала в піо­нерському таборі м. Олек­сандрії і міжколгоспному піонерському таборі, що був організований'па базі Лебедипської десятирічки.

Добре відпочивають на­ші школярі.

М. ЧУБ.Голозанізський район.

СІВАЛКА НА КРЕЙСЕРІУ ленінській кімнаті крейсера Чгрвонопрапорно- . Чимало чераонозорівців

го Чорноморського флоту «Фелікс Дзержинський» хоче відвідати крейсер. На зберігається чимало сувенірів з далеких країв, ба- підприємстві розгорнуто гато фотографій, подарованих морякам на добру соціалістичне змагання се- згадку. Є серед експонатів і книга про життя та ред комсомольців і молоді діяльність Фелікса Едмундовнча, її вручив моря- . за право побувати па імен- кам-дзержянцям у 1925 році син відомого револю- йому кораблі... ціонера-чекіста Ян Феліксовнч Дзержинський. Та Чорноморці уважно еге* багатьом новобранцям здається дивним тут макет жать за успіхами трудів- скорабля ланів» — сівалки.. . нпків заводу — з багать-

— Це ж наша машина, — вихоплюється у дело- . ма листуються, а ще на го. — У нас у Кіровограді, на «Червоній зірці», роблять такі.

Справді, це черзонозорівська С3-3,6, і в ленінсь­кій кімнаті корабля вона ке випадково.

ВИПРОБУВАННЯ ВОГНЕМНа онолиці Кіровограда відбулися змагання добро­

вільних пожежних дружин нафтобаз Черкаського те­риторіального управління Держкомнафтйпродуктіа УРСР. На святково прикрашеному спортивному комп­лексі обласного відділу пожежної охорони випробу­вання вогнем пройшли 22 команди нафтобаз Кірово­градської і Черкаської областей.

Гострою була боротьба на зсіх чотирьох етапах ба­гатоборства — подолання смуги перешкод і розгор­тання зодяних рукавів, біг з драбинами і підняття на другий поверх, подолання перешкод і гасіння вогню, подання води зі штучного водосховища. Більшість учасників змагань поназала відмінні знання правил протипожежної безпеки.

Найкраще виступили господарі. Вони вибороли пер­ше місце, на другому — команда Уманської, на тре­тьому — Парнаської нафтобаз.

і в особистому заліку відзначилися кіровоградці. Переміг Сергій Самілнін. Його товариш по номанді Засиль іванець — другий, черкащанин Борис Попов — третій.

За відмінну підготовку команди наставника ніро- зоградців Анатолія Йосиповича Болдиша нагороджено Почесною грамотою управління.

Ю. ІНГУЛЬСЬКИЙ.

Н а з я і м к у: на трасі змагань — біг з драбина­ми 1 підняття на другий поверх.

МОРЯКІВ у них пізнава­ли здалеку — впадали

у вічі флотська форма, та­ка незвична для нашого степового краю, хода Пе­ревальцем, яка відразу ні­би гозорить. що цим юна­кам знайомі і шторми, і сильна бортова хитавиця.

Наприкінці минулого ро­ку, коли па «Червоній зір­ці» проходила комсомоль­ська звітно-виборна конфе­ренція, завком комсомолу запросив на неї делегацію з підшефного крейсера.

Цій зустрічі передував візит червоиозорівців на корабель.

У кожного екіпажу є чудове свято — день ко­рабля, той день, коли па юті бойового судна зама­йорів уперше військово- морський прапор. Дзер- жпнці відзначають цю дату кожного року ЗО серпня. Торік моряки покликали на езоє свято й заводчан.

Крейсер і його особовий склад зустріли делегацію урочисто. Довго водили за­водчан чорноморці по куб­риках і відсіках крейсера, розповідали про свою службу, розпитували про успіхи заводу, адже чима­ло матросів служить на « Фел іксі Д з ер ЖІІН ськом у»

за путівками заводського комсомолу. Для багатьох із них флотська служба стала школою гарту і змужніння. Юрій Дмптрі- єв, наприклад, до служби закінчив машинобудівний технікум, потім працюваз на автоматній дільниці четвертого механоскла­дального. За час служби Юрій став відмінником бо­нової і політичної підго­товки, першокласним спе­ціалістом, членом КГІРС.

Добре пам’ятають па кораблі вихованців заводу Олександра Просвіриєва, Сергія Марпкуцу, Миколу Гармурара.

На урочистих зборах, присвячених дню корабля, заводчани і вручили дзер- жницям макет сівалки С3-3,6, а чорноморці за­водчанам — макет свого бойового корабля. Тут же було вирішено відзначити свято екіпажу разом з чер- вонозорівцями.

Цього року наша краї­на відзначатиме знаменну подію — 60-річчя шефст­ва комсомолу над Військо­во-Морським Флотом. Для моряків-дзержнпців це свято буде подвійним, ад­же їхньому кораблю ви­повниться ЗО років.

корабель надходить бага­тотиражка «Червона зір­ка», з якої моряки-дзер- жппці дізналися, що війсь- коЕо-морський прапор, вручений комсомолі! заво­ду на звітно-виборній кон­ференції, став перехідним, ним нагороджують кращу цехову комсомольську ор­ганізацію підприємства. Вже кілька місяців він у коле кт и в і механоскл адаль- ного цеху ДО? 2. Морякам добре знайомий цей ви­робничий осередок. Зна­ють, що працює в цеху Ге­рой Соціалістичної ІІрлці Олексій Олексійович Ко- шурко, депутат Верховної Ради УРСР Людмила Ва­силівна Чернега. Добре ві­дома морякам і зварю­вальна дільниця, яку очо­лює заслужений майстер заведу, батько їхнього ко­лишнього товариша по службі Олександр Варфо- ломійович Марикуца.

Напружений інші період у воїнів —• у розпалі літ­ні бойові навчання, кожен член екіпажу докладає всіх зусиль, щоб корабель у рік свого ювілею стаз відмінним. Чималий вне­сок у ратну справу екіпа­жу роблять червонозорів- ці, що наділи флотську форму.

В. БАБИЧ, працівник редакції ба­гатотиражної газети «Червона зірка».

НА «МАЛОМУ СТАДІОНИ

З Одеса- нубок «Дружба»

20 учнівлицької середньої

Плете н ота ■н-школи

ти видах змагань — сило­вій гімнастиці, бігу, пла­ванні. стрільбі, стрибках у довжину тощо. Вдало тут, зокрема, виступали Ірина Новак, Ірина Олійник, Олег Малюга, Юрій Ту- ровський. Юрій Воловодеп- кп, Олег Нофенко. Спор­тивний клас Плетспоташ- лицької школи здобув пер-ше місце.

Маловисківського районуV per

г. ПОЗДНЯК.

були учасниками м. Мала Виска.публіканського фіналу ди­тячих спортивних Ігор «Старти надій», присвяче­ного 60-річчю утворення СРСР і 60-річчю Всесоюз­ної піонерської організа­ції імені В. І. Леніна. 2о днів во.ні жили в респуб­ліканському таборі «Моло­да гвардія», мірялися си­лами зі своїми ровесннка- ішз інших областей Укра.* 'їш, брали участь у де ’ я*

ФУТБОЛ

«ИЛУРЬ-«3!РКА»-2:0ні шостої УКрвінсььо • ни було майже однаковим- Господарі стадіону, маю ш

у своєму активі 22 очка, займали тринадцятий ря­док, а госгі, у яких було па одне очко більше, _дванадцятий.

Поєдинок почався атака­ми господарів. Воци деда­лі частіше загрожували воротам, які захищав Ва­лерій Музичук. А гості тур­бували голкіпера Бориса Філатова дуже рідко. Па перерву команди піш.іи, коли па табло красувалися нулі.

Після відпочинку актив­ніше діяли металурги. На 2-І й хвилині другої ПОЛО­ВИШ! гри арбітр — суддя республіканської кате’гооії Володимир Левенець з Оде­си з незрозумілих причин призначив пенальті в бік воріт «Зірки». ЙОГО ЧІТКО реалізували господарі. Че­рез п’ять хвилин помилку допустили захисні лінії «Зірки», цим скористалися дпінродзержинці і подвоїли результат.

Наступний тур — 20липня. «Зірка» на своєму стадіоні прийматиме «По­ділля» з Хмельницького.

Блят.ио тоьохсог піонерів і школярів відпочивають щозміни в піонерському таборі ім”ні Гагаріна заводу «Червона зірка», розташованому в мальовничому Трепізському лісі. Серед заходів активного відпечинку дітей чільне місце по- сідають спортивні змагання: метання тенісного м’ячика, стрибни в довжину і кисоту, біг на ЗО і 60 метрів. Регулярно відбуваються турніри з багатоборства ГП°У спеціально обладнаному басейні-пильно стежить за ножним піонером ін­структор з плавання В. П. Харитонов. Одних навчає плавати, іншим допомагає “Досноналювати набуте раніше вміння. фсто В РУДЕНКАВ. ШАБАЛІН.

4 crop, «Молодий комунар» 24 липня 1962 року _____

ЩО КОМУ ПОДОБАЄТЬСЯ? =«Недавно почула пісню... Прошу надрукувати її слова». Сьо­

годні предметом нашої розмови будуть листи, зміст яких прак­тично вичерпується наведеними фразами.

«Є пісні гарні, а є мод­ні», — автор даного до­тепу був. мабуть, люди­ною не шкільного віку. Адже 13—17-річні (в ос­новному від них у «Диск- зал» надходять замов­лення) цих двох ПОНЯТо не розмежовують. Про­лунала пісня в розрекла­мованому фільмі, вико­нав її по радіо відомий артист, телебачення не відхилило новинки —спі­вають усі! Значить, мод­но. Значить, мусить по­добатись, бо хто з моло­дих не хоче йти в ногу з «асом! Мелодію на слух схопити можна, а текст...

«Шанозна редакціє, — пише Т. Мушинська з Олександрії, — вмістіть у газеті слова моїх улюблених пісень (далі йде 20 назв. — Н. Д.) по три в кожному номері».

Таня, як і Л. Ткаченко з Новгородки і С. Белова з Кіровограда, котрі теж замовили по кілька пі­сень, переоцінила мож­ливості нашої газети. Та­кий розмах можуть собі дозволити лише спеці­альні музичні видання — «Естрадна орбіта», «Пес­ни радио и кино» тощо.

СТАРИННЫЕ

ЧАСЫ

Музыка Р. Паулса

Старинные часы еще плут, Старинные часы — свидетели и

судьи, Когда ты в дом входил, Они слагали гимн, звоня тебе

во все колокола. Когда ты не сумел меня попять, Я думала: замрут все звуки

во Вселенной, Но шли моя часы

торжественно, печально, Я слышала пх номинальный звон.

ПРИПЕВ:Жизнь невозможно повернуть назад, И время нн на миг не остановишь, Пусть непроглядна ночь 11 ОДИНОК МОН дом.

Еще идут старинные часы. Когда ты уходил такой чужой, Амуры па часах сломали

лук и стрелы, Часы остановить тогда я

не сумела, Как не смогла остановить тебя.

ПРИПЕВ.Старинные часы еще идут, Старинные часы — свидетели и судьи, Когда ты в дом входил, Они слагали гимн, звоня тебе

во все колокола.ПРИПЕВ.

З ВИПУСКУ «ЯТРАНЬ»

ПТАХІВОКІЛЬЦЬОВАНО

Другий рік працює при Олександрійському район­ному будинку піонерів

Крім тою, тексти при­наймні третини названих Т. Мушинською пісень у різний час появлялися на сторінках «Молодого комунара».

І щонайменше дві тре­тини згадуються в інших листах.

Л. Гламазіній зі Сеітпо- водського, В. Сагайдак з Компаніївського, Г. Дзер- каль з НоЕоукраїнського районів, А. Драній з Ма­лої Висни, Г. Загороднюк з Помічної, Н. Годоза- чюк і В. Чухно з Ново- миргорода до вподоби «Старинные часы», «Пти­ца счастья», «Позвони мне, позвони», «Все про­йдет». Популярні пісні засоби масової інфор­мації останнім часом ти­ражують особливо зав­зято. «Модні» мелодії лунають із репродукто­рів, із розчинених вікон; покрутивши ручку на­стройки транзисторного приймача, в будь-яку го­дину впіймаєш знайоме «б сердце любовь сохра­ни...» Послухаєш два— три рази, і не треба шу­кати десь сліз пісні — їх можна запам’ятати.

Так і вийшло у тієї ж Л. Ткаченко з Новгород­ Н. ДАНИЛЕНКО.

Слова И. Резника

гурток юних орнітологів.Свого часу гуртківці

звернулись у Центральне бюро кільцювання птахів з проханням дати їм прак­тичне завдання. Вияви­лось, що його можна одержати лише після того, як у бюро перекопаються в умінні юннатів точно вести спеціальні спостере­ження.

ІОппатп вели Тх цілий

ки. Вона не знає точної назви пісні, яку хоче ви­вчити, і для орієнтації на­водить нам... ні, не кіль­ка рядків з неї, а цілих два куплети. Таке вра­ження, що варто дівчині ще раз прослухати пісню — і вона вже зможе спі­вати її всю.

Трохи складніші спра­ви у А. Резник з Онуфрі­ївни. В одній із телепере­дач вона почула незнайо­му пісню — і «була б ду­же вдячна, якби ви на­друкували її текст і но­ти». Але де їх узяти? Ті кілька слів, які запам’я­тала Алла, лише утруд­нюють наші пошуки. Су­діть самі: «ЛюбоЕь про­шла, все еще в слезах душа, я надеюсь, ты при­дешь...» —подібні ряд­ки кочують з однієї пісні в іншу. .З’ясувати, під якою назвою фігурують вони в даному разі, зміг би хіба що детек­тив (він же «дедектин», а також «дитактив»: так перейменували — кожна г.о-свосму — пісню з ре­пертуару естонського співака Т. Мягі Л. Руден­ко із села Молдовки Го- лованівського та Г. Бако­ва з Аджамки Кірово-

Кому з любителів естрадної музики не відоме це ім я — Василь Зінкевич! Хто не захоплювався ного чарівним співом! Усі ми любимо слухати у виконанні В. Зінкевича пісні «Русские берёзы», «Мій край» та інші. Від них віє чимось ніжним і до щему близьким, як спогад про рідну домівку.

Фото В. ГРИБА.

рік і регулярно відправля­ли повідомлення в орніто­логічну лабораторію Оксь- кого державного заповід­ника, що на території Ря- зашцшш. Цієї весни одер­жали пакет з інструкціями про порядок кільцювання птахів, креслення шпакі- вепь-самоловів, зразки вітчизняних кілець.

Завдання було не з лег­ких.

градського районів).Дивно, як це дівчата, навіть не уточнивши, як правильно пишеться наз­во пісні, встигли її так «полюбити»...

А. Н. Пиріг із села Вільхового Ульяновсько­го району полюбила ін­дійські пісні і хотіла б їх вивчити. Тут дівчині мо­же допомогти Кірово­градська студія звуко­запису, у фондах якої с магнітофонні записи пі­сень різних народів. І пі­сень минулих років, кот- рі, як видно з листів, теж цікавлять наших авторіз. Скажімо, С. Лазоренко з Слександрії подобається пісня, що вже не перший десяток років примушує юні серця солодко щемі­ти від туги за незвіданим і радісно замирати від передчуття зустрічі з «узбережжями світла і добра» — це «Малень­кий принц» М. Таривер- дієва.

«Для нас всегда от­крыта в школе двор», трощаться с ней не надо торопиться», — настрій багатьох наших допису­вачів, котрі недавно роз­сталися з рідною шко­лою, передають рядки цієї пісні. Вона теж до­сить давно прозвучала у ({.ільмі «Рсзиграш» і на­зивається «Прощальний вальс». Думаємо, що працівники студії допо­можуть придбати її за­пис усім бажаючим.

І от нарешті ра­дісне повідомлення: робо­та викопана правильно, гурток стає постійним чле­ном юинатського відділен­ий Центрального бюро кільцювання і викопува­тиме подібну роботу і па­далі.

Б. ЯРМОЛЕНКО, керівник гуртка юних орнітологів.

Зустрітися із Заслуже­ним артистом НРБ Всн- неслааом Кпсьовіїм вия­вилось непросто Він був дуже зайнятий: залиша­лися лічені дні до прем'є­ри спектаклю Георгія Да­нилова «Доки моло­дість», у якому Венцеслав грає головну роль—моло­дою Георгія Димитрова. І все-таки зустріч відбу-

КУЛЬТУРА Й МИСТЕЦТВО ЗА РУБЕЖЕМ

«ЦЕ БУЛО ДЛЯ ПЕНЕ ВЕЛИКОЮ ШКОЛОЮ»л;іся. 34-річвпй артист, енергійний, рухливий, за­просив мене до театру «Сльоза і сміх», де у пе­рерві між репетиціями ми змогли поговорити в зв’язку з великою подією — присудженням йому Ленінської премії за роль молодого Маркса у б ЯІ а то се р І ІІ 11 і іі тел евіз і й • пій постановці «Карп Маркс. Молоді роки».

— Венцеславе, іцо найбільше схвилювало Вас, коли Вам запропо­нували зіграти роль мо­лодого Маркса?

— Відчув високе по­чуття відповідальності — адже належало відтвори­ти образ великої історич­ної особи. На мій пог­ляд, у кожної людини складається певний сте­реотип, свій образ, і до­сить важко переконати глядача прийняти той образ, який створює кон­кретний актор. Це мож­ливо лише тоді, коли вдається передати внут­рішній світ героя, його характер, а не зовнішні дані.

— А що найбільше до­помагало Вам у роботі з радянськими колегами?

— Я зустрівся з твор­чо обдарованими людь­ми, котрі цінують свого партнера, намагаються допомогти йому. Прига­дую однії епізод’ на са­мому початку зйомок ар­тист Леонід Бро іє-зоіі мав подати мені кілька реплік, знаходячись за кадром. Було дуже жар­ко, але чін залишився зі мною па знімальному майданчику, не знявши костюма іі гриму, працю­вав з повнено віддачею творчих сил... Добрі сло­ва можу сказати і про таких партнерів, як Ігор Лсдогоров. Георгій Тарл- Софія.

«Політехнік»—театр молодих

Про подвиг комсомольців післявоєнних років. ЯКІ ВИ­РОСТИЛИ перший хліб на понівеченій боями землі, розпо­відає п’єса Тамари Ян «Балада про веселих жаивоц^г- нів». Тї прем’єрою народний студентським театр «Полі­технік» з Харкова попав демонстрацію спектаклів, при­свячених 60-річчю утворення СРСР.

У міських і сільських Палацах культури і клубах, на новобудовах п’ятирічки, у таборах праці й відпочинку ар- тисти-любителі показують «Трете покоління» М. мірош­ниченка і «У пошунах Фантома» Р. Табунашвілі. «Він. ві­терець!» Я. Райніса та інсценізацію за повістю Н. Дум- бадзе «Кукарача», інші твори драматургів братніх рес­публік, в яких порушуються проблеми, що хвилюють молодь. , . ,

Студентський театр — лауреат багатьох республікан­ських і всесоюзних фестивалів самодіяльної творчості — приступив до роботи над спектаклем Д. Валсєва «Казан­ський університет», яким готується відзначити сторіччя рідного вузу — ХПІ, що носить ім’я В. і. Леніна.

В. ПІКОВСЬКА, кор. РАТАУ.

Редактор Ю. СЕРДЮЧЕНКО.

торкіп і багатьох інших.— Про що Ви найчас­

тіше розповідаєте своїм друзям, коли мова йде про роботу над образом Карла Маркса?

— Найчастіше мова заходить про творчі ме­тоди, про роботу з режи­сером. Я театральний ар­тист, і специфіка кіно для меле була повою.

Два роки роботи з про­фесором ВДІКу Ліром Куліджаповнм стали для мене своєрідним курсом з кіномистецтва. На зні­мальному майданчику постійно відчував творче піднесення. І хоча Кулід- ж.анов із тих, хто рідко хвалить актора, запам’я­тались иайдрібиіші знаки схвалення: кивок, нопле- скувашія по плечу, під­бадьорливий погляд. Це служило для мене зна­ком того, що я йду прл- ВИЛЫШМ шляхом. Кіно­оператор Вадим ІОсоз учив мене триматися пе­ред камерою, відчувати світло...

— Про яку роль Ви ни­ні мрієте?

— Для мене все цікаво. Ось уже кілька років на фільмах Микити Михал­кова ловлю себе па дум­ці, що дуже б хотілося з ним попрацювати. Чи з Анатолієм Ефросом, на­приклад.

— Чи є у Вас улюб­лений герой у російській чи радянській літературі?

— Є улюблені герої, але вони постійно зміню­ються, все залежнтьМд того, що читаєш у даїїпй момент, від віку. Раніше кумиром був князь Міпи- кіп із «Ідіота» Федора Достоевського, а тепер подобаються герої Васи­ля Шукшина. Олександра Еямпілоза. князь Мят- лєв із «Подорожі диле­тантів» Булата Окуджа­ва. Па письмовому столі в мене стоїть фотографія Шукшина, творчість яко­го справила па меле над­звичайно сильне вражен­ня.

Н. БИЖЕВ, болгарський журна­ліст.

(АПН].

«Молодой коммунар» —

орган Кировоградского областного комитета

ЛКСМ Украины.

На украинском языке БК 02278. Гядено 61103.

НАША АДРЕСА:

316050, МСП

м. Кіровоград,

вуп. Луначарського, 36

АЕЛЄФОНИ: відділу листів І масової ро- ооти -» 2 45-36; відповідального секрета­ря _ 2 46 87; відділу комсомольського а'/Гок ” 2, 4®’57і відділу пропаганди — але відділу учнівсько» МОЛОДІ —х-че-и/; відділу військово патріотичного виховання та спорту — 2 45-35; відділу о'рл^шень — 2-56 65; фотолабораторії — 2-45-35; иореиторсьної — 3-61-83; нічної редакції — 3 03-53.

Обсяг 0.В пр«и еон. Зам. № 357. Тираж 51300.

Гпзета вихопить V вівторок, четвер і суботу

Друкарня імені Г. М. Димитрова еидгеництпа

«Кіровоградська прзвде» Кіровоградського обком?

Компартії Україним. Кіровоград, вуп. Гпінии, 2.