128
Міністерство освіти і науки України Житомирський державний університет імені Івана Франка ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ Випуск 3 (91) Науковий журнал, заснований у серпні 1998 року Вид-во ЖДУ ім. І. Франка Житомир 2019

ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

  • Upload
    others

  • View
    1

  • Download
    0

Embed Size (px)

Citation preview

Page 1: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Міністерство освіти і науки України Житомирський державний університет імені Івана Франка

ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ

Випуск 3 (91)

Науковий журнал, заснований у серпні 1998 року

Вид-во ЖДУ ім. І. Франка Житомир

2019

Page 2: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

2

Видається за рішенням вченої ради Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 11 від 26.12.2019 року).

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Головний редактор

Юрген Гілесгайм, доктор філологічних наук, професор, Науково-дослідний Брехтівський центр, Аугсбург, Німеччина

Відповідальний редактор

Галина Левченко, доктор філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна

РЕДАКЦІЙНА РАДА

Кароліна Гілесгайм, доктор філологічних наук, науковий співробітник Аугсбурзького університету, Німеччина Йоганна Гетка, доктор філологічних наук, доцент, керівник відділення Центрально- та Східноєвропейських міжкультурних студій, Варшавський університет, Польща Кріс Руттен, доктор філософії, професор відділу освітніх студій, Гентський університет, Бельгія Андрій Рижков, кандидат філологічних наук, присяжний перекладач Мексиканських Сполучених Штатів, Мексика Олександр Чирков, доктор філологічних наук, професор, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Віктор Мойсієнко, доктор філологічних наук, професор, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Людмила Славова, доктор філологічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна Юрій Громик, кандидат філологічних наук, доцент, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна. Ірена Сніховська, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна

РЕДАКТОРИ РОЗДІЛІВ Українська література

Тетяна Гребенюк, доктор філологічних наук, професор, Запорізький державний медичний університет, Україна Сергій Михида, доктор філологічних наук, професор, Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, м. Кропивницький, Україна Алла Швець, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник, Інститут Івана Франка НАНУ, м. Львів, Україна

Теорія літератури та компаративістика

Ігор Набитович, доктор філологічних наук, професор, Університет імені Марії Кюрі-Склодовської, Люблін, Польща Збігнєв Фелішевський, доктор філологічних наук, доцент Сілезького університету, Катовіце, Польща Денис Чик, доктор філологічних наук, доцент, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка, Україна

Література слов’янських народів і зарубіжних країн

Наталія Астрахан, доктор філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка,Україна Гражина Крупінська, доктор філологічних наук, доцент, Сілезький університет, Катовіце, Польща Євгенія Канчура, кандидат філологічних наук, доцент, Державний університет «Житомирська політехніка», Україна

Українська мова та загальне мовознавство

Галина Гримашевич, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Наталія Дяченко, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Валентина Титаренко, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна

Page 3: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

3

Іноземні мови та перекладознавство Наталія Борисенко, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Ірина Тараба, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Микола Ліпісівіцький, кандидат філологічних наук, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна

Cлов’янські мови та сучасні лінгвістичні вчення

Тетяна Недашківська, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Лариса Федоренко, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна Наталія Шульська, кандидат філологічних наук, доцент, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна

Свідоцтво Міністерства юстиції України про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 23685-13525 ПР від 27.12.2018 р.

Наукове періодичне видання

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки: науковий журнал /

[гол. ред. Ю. Гілесгайм, відп. ред. Г. Левченко]. Житомир: Вид-во Житомирського держ. ун-ту імені І. Франка, 2019. Вип. 3 (91). 128 с.

Журнал "Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка" внесено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на

здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з філології – наказ МОН України № 1328 від 21 грудня 2015 р.

Журнал індексується в таких наукометричних базах:

Index Copernicus, Google Scholar, Ulrich's Periodals Directory та CiteFactor

Сайт видання: http://philology.visnyk.zu.edu.ua Макетування: Кривонос О.М.

Технічний редактор: Примак О.В.

В усіх статтях збережено орфографію та пунктуацію авторів.

Підписано до друку 27.12.2019 р. Формат 60х90/8. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк різографічний. Ум. друк. арк. 11.1 Обл.-вид. арк 8.1. Тираж 300. Замовлення 6/12.

Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка Свідоцтво суб'єкта видавничої справи: серія ЖТ №10 від 07.12.04 р.

електронна пошта (E-mail): [email protected] Україна, 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40. тел.: (0412) 431195, 431417

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463 © Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2019

Page 4: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

4

PHILOLOGICAL SCIENCES

Volume 3 (91)

Scientific journal, founded in August 1998

Zhytomyr Ivan Franko State University Press Zhytomyr

2019

Page 5: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

5

Approved for publication by the Academic Council of Zhytomyr Ivan Franko State University (protocol № 10 dated from 29.11.2019).

EDITORIAL BOARD

Chief Editor Juergen Hillesheim, Doctor with habilitation of Humanities (Literary Studies), Professor, Head of Bertolt Brecht Research Centre Augsburg, Germany

Executive Editor Halyna Levchenko, Doctor of Philology (Ukrainian Literature, Theory of Literature), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Zhytomyr, Ukraine

Editorial Council Karoline Hillesheim, Doctor with habilitation of Humanities (Literary Studies), Research Assistant Augsburg University, Germany Joanna Getka, Doctor with habilitation of Humanities (Literary Studies, Language Studies), Assistant Professor Head of the Department of Central and East European Intercultural Studies Warsaw University, Poland Kris Rutten, PhD in Educational Sciences, Professor, Ghent University, Belgium Andrii Ryzhkov, Doctor of Philology (PhD) Korean-Spanish-Korean, Ukrainian-Spanish-Ukrainian and Russian-Spanish-Russian sworn translator and interpreter authorized by the Federal Judiciary Power of Mexico, Mexico Oleksandr Chyrkov, Doctor of Sciences (Philology), Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Viktor Moisiienko, Doctor of Sciences (Philology), Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Liudmyla Slavova, Doctor of Sc. (Philology), Associate Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine Yurii Hromyk, Doctor of Philosophy (PhD) (Language Studies), Associate Professor, Lesya Ukrainka East European National University, Lutsk, Ukraine Irena Snikhovska, PhD (Linguistics), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine

SECTION EDITORS

Ukrainian Literature

Tetiana Grebeniuk, Doctor of Philology, Professor, professor of Department of Cultural and Ukrainian Studies Zaporizhzhia State Medical University, Ukraine Serhii Mykhyda, Doctor of Philology (Ukrainian Literature, Theory of Literature), Professor Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical university, Kropyvnytskyi, Ukraine Alla Shvets, Doctor of Sciences (Literature Studies), Ivan Franko Institute of National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine

Literary Theory and Comparative Studies Ihor Nabytovych, Doctor with habilitation of Humanities (Ukrainian Literature), Professor University of Maria Curie-Sklodovska, Lublin, Poland Zbigniew Feliszewski, Doctor with habilitation of Humanities (Literary Studies), Assistant Professor University of Silesia, Katowice, Poland Denys Chyk, Doctor of Philological Sciences (DSc) (Comparative Literature Studies), Assistant Professor Taras Shevchenko Regional Humanitarian Pedagogical Academy of Kremenets, Ukraine

Slavic and Foreign Literature Natalia Astrakhan, Doctor of Philology, Associate Professor, Ivan Franko Zhytomyr State University, Ukraine Yevheniia Kanchura, PhD (Literary Studies), Associate Professor Zhytomyr Polytechnic State University, Ukraine Grażyna Krupińska, Doctor with habilitation of Humanities (Literary Studies), Assistant Professor University of Silesia, Katowice, Poland

The Ukrainian Language and General Linguistics Halyna Hrymashevych, PhD of Philological Sciences, Associate Professor Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Nataliia Diachenko, PhD of Philological Sciences, Associate Professor Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Valentyna Tytarenko, PhD of Philological Sciences, Associate Professor Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine

Page 6: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

6

Foreign Languages and Translation Theory Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Iryna Taraba, PhD of Philological Sciences, Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Mykola Lipisivitskyi, PhD of Philological Sciences, Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine

The Slavic Languages and Contemporary Linguistic Theories Tatiana Nedashkovska, PhD of Philological Sciences, Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Larysa Fedorenko, Doctor of Philologie (PhD) (Literary Studies), Assistant Professor, Zhytomyr Ivan Franko State University, Ukraine Nataliia Shulska, PhD in Philology, Associate Professor, Lesya Ukrainka Eastern European National University, Lutsk, Ukraine

Certificate of the Ministry of Justice (Ukraine) on the State Registration of Print Media КВ № 23685-13525 ПР from 27.12.2018

Scientific Periodical

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences: scientific journal / [editor Ju. Нillesheim, co-editor-in-chief H. Levchenko]. Zhytomyr: Zhytomyr Ivan Franko State University Press, 2019. Vol. 3 (91). 128 p.

"Zhytomyr Ivan Franko State University Journal" is included in the list of scientific professional publications of Ukraine, which can publish the results of the thesis for a Doctoral and Candidate Degree in Philology – Resolution of Ministry of Education and

Science of Ukraine № 1328 from December 21, 2015.

The journal is indexed in Index Copernicus, Google Scholar, Ulrich's Periodals Directory and CiteFactor

Website: http://philology.visnyk.zu.edu.ua Modelling: Kryvonos O. M. Copy Editor Olha Prymak

Authors' spelling and punctuation are preserved in the articles.

Signed for printing 27.12.2019р. Size 60х90/8. Offset Paper. Font Times New Roman. Risograph printing. Conventional printed sheets 11.1.Printed sheets 8.1.Number of copies 300. Order 6/12.

Zhytomyr Ivan Franko State University Press Licence of the Subject of Publishing: Series ZhT № 10 from 07.12.04.

(E-mail): [email protected] Ukraine, 10008, Zhytomyr, Velyka BerdychivskaStr., 40. tel.: (0412) 431195, 431417

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463 © Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2019

Page 7: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

7

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

УДК 82.09-31 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.7-15

ПРИЙОМ МОНТАЖУ В ФОРМУВАННІ ХУДОЖНІХ СЕНСІВ РОМАНУ "ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ ФЕНОМЕНА" Є. ГУЦАЛА

О. І. Бульбачинська* У статті досліджено художні сенси, що формуються завдяки прийому монтажу в

химерному романі Є. Гуцала "Приватне життя феномена". Аргументовано використання відповідної методології для досягнення мети. Обґрунтовано актуальність дослідження. З'ясовано, що романна спадщина Є. Гуцала розглядається в контексті руху шістдесятників та не була об'єктом системного вивчення у мистецькій взаємодії з кінематографією. На підставі теоретичних розвідок окреслено дефініцію поняття "монтаж" та його видове розрізнення. Зауважено, що теоретики кіно та літературознавці суголосні в потрактуванні поняття і його провідної ролі. Аргументовано, що монтажність характерна для усіх видів мистецтв. Розглянуто основні функції монтажу в романі. Визначені домінантні принципи монтажування: сенсу та послідовності. Дослідницька увага зосереджується на тих фрагментах роману, які найточніше демонструють поетику сенсів, що формуються завдяки прийому монтажу, у химерному стилі письма Є. Гуцала. Визначено провідну функцію зорових образів, за допомогою яких породжуються у свідомості реципієнта сенси політичної дійсності, масштабних соціальних проблем, суспільної нерівності, возвеличення простого колгоспника. Всі розділи роману розглядаються як окремі кіносерії. У дослідженні доведено кінематографічне мислення письменника. Зауважено, що Є. Гуцало привносить у літературний кінематографізм стилістику химерності. Указано, що роман спроєктовано на інтелектуального читача, відкритого до візуалізації закладених у творі замовчаних сенсів. Читач такого твору несвідомо стає співавтором. За допомогою прийому монтажу всі кадри поєднуються в композиційне ціле, змушуючи читача думати в супроводі "навіюваних" емоцій. Аргументовано, що монтаж і кадр перебувають у нерозривному взаємозв'язку, становлячи основу при вивченні кінопоетики художнього твору.

Ключові слова: кінематографізм, монтаж, кадр, химерний роман, поетика, візія,

візуалізація, кінематографічне мислення письменника, художні сенси, монтажування.

* аспірантка (Київський університет ім. Бориса Грінчека) [email protected] ORCID: 0000-0001-8188-9806

Page 8: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

8

RECEPTION OF EDITING IN THE FORMATION OF ARTISTIC MEANINGS OF THE NOVEL, THE PRIVATE LIFE OF A PHENOMENON BY YE. HUTSALO

O. I. Bulbachynska The article explores the senses that are formed through the reception of editing in Ye. Hutsalo

bizarre novel, The Private Life of a Phenomenon The use of appropriate methodology to achieve the goal is justified. The relevance of the study is substantiated. It is revealed that Ye. Hutsalo novel heritage is considered in the context of the Sixties movement and has not been the subject of systematic study in cinematography. On the basis of theoretical explorations the definition of the concept of "installation" and its types of distinction are outlined. It is noted that cinema theorists and literary critics agree on the interpretation of the concept and its leading role. It is argued that montage is characteristic of all kinds of arts. The basic functions of editing in the novel are considered. The dominant principles of assembly are defined: meaning and consistency. The research focuses on those fragments of the novel that most accurately demonstrate the poetics of the senses formed by the reception of the montage, the bizarre style of Ye. Hutsalo writing. The leading function of visual images by which the senses of political reality, large-scale social problems, social inequality, the glorification of a simple collective farmer are generated in the recipient's mind. All sections of the novel are treated as a separate movie series. The study proved the cinematic thinking of the writer. It is noted that Ye. Hutsalo brings to the literary cinematography stylistic fashions. It is stated that the novel is based on an intelligent reader who is open to visualizing the pledged custom meanings in the work, unknowingly becoming a co-author. With the help of editing, each frame is combined into a composite whole, forcing the reader to think accompanied by "inspired" emotions. It is argued that the editing and the frame are inextricably linked, forming the basis for the study of cinematography of a work of art.

Key words: writer, cinematography, editing, frame, whimsical novel, poetics, vision,

visualization, cinematic thinking of the writer, artistic meanings, editing. Постановка наукової проблеми.

У сучасному літературознавстві помітна тенденція до вивчення кінематографічного прийому монтажу в художньому тексті. Така посилена увага дослідників цілком обґрунтована, оскільки монтажність характерна для всіх видів мистецтв. На основі філософських досліджень А. Бергсона, міркувань літературознавиці А. Мазурак стверджуємо, що людина сприймає навколишнє середовище за допомогою кадрів, після чого у свідомості відбувається їх організація. У результаті такого процесу за допомогою прийому монтажу думка набуває смислової форми. Монтаж – це не "властивість" кадру й не "властивість" кіно, а здійснення мисленнєвих операцій нашої свідомості, яке взяли на озброєння кінематограф і телебачення та використовують у

найрізноманітніших художніх й інформаційних цілях [9: 12].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічним підґрунтям статті стали праці теоретиків кіномистецтва з проблем монтажу С. Ейзенштейна [6], М. Ромма [12], Л. Кулешова [8], М. Ямпольського [13]; літературознавців, які у своїх дослідженнях стверджують зв'язок кінематографічного мислення письменників і високої художності їхніх творів – О. Брайко [1], Л. Горболіс [3], А. Покулевська [10], О. Пуніна [11].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячено статтю. У сучасних літературознавчих студіях романістика Є. Гуцала ще не була об'єктом системного кінематографічного аналізу. Відтак виникла необхідність дослідження монтажних сенсів, що є ключовим у

Page 9: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

9

розкодуванні художнього тексту та змогою розкрити ще одну грань творчості письменника.

Формулювання мети та завдань статті. Мета розвідки полягає у дослідженні сенсів, що формуються завдяки монтажу в химерному романі Є. Гуцала.

Для досягнення мети були виконані такі завдання: окреслено зміст базової термінології; розкриті й проаналізовані монтажні сенси; простежені домінантні види монтажу в досліджуваному романі.

Мета і завдання зумовили використання як загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення), що дали змогу зіставити наукові дефініції "монтажу", так і власне літературознавчих методів. Так, за допомогою біографічного методу простежено кінематографічне мислення письменника, використання елементів інтертекстуального методу сприяло окресленню особливостей химерного роману; психологічний аналіз увиразнив сенси, що формуються за допомогою монтажу у творі; постструктуралістський аналіз слугував виокремленню домінантних сенсів у романі.

Об'єктом дослідження є химерний роман "Приватне життя феномена" Є. Гуцала.

Предмет дослідження – художні сенси.

Дефініція монтажу з'явилась та утвердилась у кіномистецтві, як виражальний засіб мистецтва екрану, сформувавши й розвинувши ідею "монтажної природи" [6: 23].

Теоретик кіно М. Ромм вважає, що "монтаж – це особливий специфічно-кінематографічний огляд світу, спосіб розкриття подій" [12: 244], адже є підстави стверджувати, що завдяки монтажу читачу відкривається авторське бачення художнього твору. У той же час неосмислена монтажність може порушити весь

тематичний ряд, час та простір художньої думки.

Теоретик кіно С. Ейзенштейн доводить, що "монтаж – це перехід у новий вимір відповідно до композиції кадру" [6: 250]. Застосування монтажних засобів у тематично-структурних картинах художнього тексту допомагає письменникам досягати бажаного впливу на свідомість реципієнта, створюючи в уяві нове ідейне ціле.

У розвідці, присвяченій проблемі монтажу, С. Ейзенштейн окреслює його види: метричний – з'єднує кадри між собою згідно їх довжини у формулі-схемі; ритмічний – завдяки якому досягається внутрішньокадрова наповненість (рух предметів усередині кадру, "перемиканні" ритмів різних зафіксованих камерою об'єктів – у художній літературі відповідних зображень); тональний – побудований на домінантному звучанні монтажного фрагмента; обертонний є продовженням розвитку тонального монтажу [6: 51–53]. Арсенал можливостей монтажу допомагає письменникам розширити межі розуміння твору. Кінематографічна манера письма наближує зображувані події до реципієнта, змушує "бачити" твір, виокремлюючи домінантні об'єкти, що "рухають" формулу-схему художнього полотна, яку здатний розкодувати лише вдумливий читач.

Видове розрізнення монтажу знаходимо у працях теоретика кіно Л. Кулешова. В основу диференціацій повільного та швидкого монтажу дослідник покладає довжину кадрів та частоту їхніх змін [8: 24].

У літературі швидкий монтаж надає динамічної тональності малюнку, узагальнюючи його. Кожен кадр емоційно-заряджений і впливає на свідомість та підсвідомість читача. Домінантним у такому монтажі є враження, а не власне картина. Повільний монтаж у художньому

Page 10: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

10

творі поєднує кадри, які розкривають замовчаний сенс або домінантні частини зображуваного, спонукаючи реципієнта до вдумливого прочитання. Цей вид монтажу допомагає з'єднати змістові елементи в контексті усього твору.

Окреслений ряд визначень монтажу доповнює літературознавець О. Брайко, керуючись тезою М. Милєва про розповідний монтаж: "Розповідний монтаж включає в себе зміну кута зору й водночас пересування камери у просторі, а рух камери – простежування дії в кадрі, отже, відкритий монтаж. Сутність цієї монтажної фрази зводиться до кінематографічного простежування дії з різних кутів зору, у різній крупності й у різній часовій тривалості" [2: 29].

На думку Л. Кулешова, через аналіз монтажу можна осягнути побудову кінокартин, усвідомити своєрідність її впливу [8: 23]. Кожний кадр за допомогою монтажу поєднується в композиційне ціле, змушує читача думати в супроводі "навіюваних" емоцій.

Теоретик кіно М. Ямпольський твердить, що головна функція монтажу в тексті – поєднати словесний (ідейний) та зображувальний матеріал [13: 23]. Розглядаючи прийом у вимірі кіномистецтва, вказує, що монтаж з'єднує кадри в одне ціле за смислом, контрастом, одночасністю або послідовністю [13: 23]. Таке поєднання кадрів, наголошує дослідник, допомагає надати цілому нової художньої якості. Механістичне монтажування є недостатнім. Справжнє осягнення бажаного ефекту можливе лише за наявності в автора кінематографічного мислення.

Виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Літературознавці здебільшого окреслюють творчу спадщину

Є. Гуцала в контексті руху шістдесятників. Вагомими дослідженнями химерної прози є праці Т. Даренської, М. Жулинського, Н. Зборовської, М. Павлишина. Літературознавець В. Дончик, аналізуючи романи 70–80 років XX століття, зосередив увагу на химерній прозі. Дослідник прагнув досягти максимальної об'єктивності в оцінці: "Вони не бездоганні, вони не стали "книгами для читання" в кожному домі (особливо на це міг би розраховувати роман-трилогія про Хому Прищепу Є. Гуцала), але вони явили нам особливий художній світ, неповторність і багатство народнопоетичного світосприйняття і тим самим розширили наш світ, наше світосприймання, натякнули на виміри вічні, підходи загальнонаціональні, стверджуючи “ідею єдності усього живого і сущого на землі”" [5: 240].

Аналізуючи роман Є. Гуцала "Приватне життя феномена" констатуємо, що митцеві притаманне кінематографічне мислення. Наразі погоджуємося із переконливою тезою Г. Клочека: "Творчість шістдесятників репрезентувала елементи кіномислення, які стали органічним компонентом художнього (поетичного) мислення. Це не був синтез двох мистецтв – це було природне вживлення у себе мистецтвом слова елементів кіномови" [7: 33]. Через наскрізне апелювання до візуальних картин Є. Гуцало отримує можливість монтажувати породжувані цими картинами сенси у свідомості реципієнта. Роль зорових образів у творі колосальна, адже письменнику вдалось створити панорамну картину персонажів, які в уяві реципієнта взаємодоповнюються через візуалізацію зовнішності та внутрішніх переконань.

Арсенал кінематографічних засобів значно позначився на химерній прозі Є. Гуцала. Химерна умовність роману, зображення нереального у "реальній"

Page 11: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

11

свідомості читача спонукають до вміння фантазувати і "бачити", відтак реципієнт стає співавтором тексту. На наш погляд, це певна система, спроєктована винятково на інтелектуального читача, даючи можливість домислювати власні суб'єктивні візії "кадрово побачених" подій.

За допомогою кінематографічних засобів перед читачем постає подвійний сюжет: розгортання подій у селі Яблунівка та в "незвичайній" Америці. Змалювання двох соціальних площини допомагає автору ширше зобразити конфлікт тогочасної дійсності. Поетика зображення картин Америки характеризується надмірним використанням пародії, бутафорії та фантасмагорії. Читацький досвід сприятиме "баченню" та проведенню аналізу суспільної дійсності, яка виступає замовчаним фактом, що є особливістю химерної прози. Показово, що роман "Приватне життя феномена" насичений замовчаними фактами, які автор завуальовує або за гримасою фантасмагорії, або своєрідною "карнавальною" мовою оповідача. При цьому оповідач має допомагати вдумливому читачеві "правильно" змонтувати сенси кожного наступного кадру.

В епізоді зображення подорожі Хоми до Америки прочитуються замовчані сторони політичної дійсності, возвеличується постать простого колгоспника, який може впливати на масштабні соціальні проблеми: "Совість кличе, щоб, може, разом із фермерами пройтись із штату Айова до Білого дому у Вашингтоні. Притискують, Мартохо, фермерів, що їм уже не викрут, дихати нічим <…> Індійцям теж трудно в резервації, як мор і холод в них, а утисків скільки, а знущань!.. Негри в безправ'ї живуть <…> Без ножа ріже" [4: 477].

У фрагменті, де Мартоха ревнує чоловіка до французької спокусниці,

спостерігаємо показ соціальної нерівності через умовність: "Голодерка звикла до подарунків, то ти проциндриш наше хазяйство, Хомо <…> не гоже тобі добиратися заради голодерки до колгоспної каси, до корівників та свинарників" [4: 364]. Соціальний стан простого колгоспника протиставляється заможності спокусниці-голодерки.

В епізоді розмови Хоми з дружиною, оповідач зображує величність та можливості колгоспника, який завдяки своїм інноваційним баченням дійсності, формує рушійну силу, що стимулює розвиток прогресу: "А я, Мартохо, може, попереду прогресу йду? Бо хтось же повинен прокладати нові путі?" [4: 380]. Суголосним є фрагмент протиставлення Хоми та "кібернетичного дива": "Робот Вася до пори до часу, та й, як бачите, робот Вася – не вічний, може покалічити будь-який блок, а Хома – безвідмовний, вічний, на ньому трималась і тримається робота в колгоспі" [4: 647].

Розглядаючи роман у кінематографічному вимірі, кожен розділ трактуємо як окрему кіносерію, наповнену своєрідним сенсом у системі всього роману.

У романі автор поклав в основу монтажування такі принципи: послідовності та сенсу. Так, увесь твір побудовано на сприйнятті послідовності кадрів. Оповідач вирушає в Яблунівку з'ясувати, чи заслуговує грибок-маслючок почестей. Монтаж поєднує ланцюжок подій, які розкривають кожний попередній кадр, сполучаючись у монтажну фразу. Так, в епізоді зустрічі оповідача з козаками монтаж допомагає бачити нерозривний епізод, оскільки всі кадри монтаж поєднує в панорамну картину. У кінці монтажної фрази вдумливий читач зрозуміє авторський підтекст та фантасмагорію кіносерії, яка розкриває "концепт авторського

Page 12: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

12

мудрування": "А я все дивився їм услід не тільки за деревами, а й далі, за обрієм, а й ще далі – за часом і простором, здається, і мимоволі снувалось: авжеж, степ та воля – козацька доля… В якому столітті і в якій епосі?" [4: 349]. Автор апелює до розуміння стертості хронологічних меж. "Химерний сон – чітке використання фантасмагорії (коментар – мій, О. Б.), – із татарами й козаками закарбувався в пам'яті чи явно?... Авжеж, це – сон, навіяний поїздкою, волею зелених полів, розквітлими садами" [4: 349]. Останній кадр епізоду можемо вважати початком занурення реципієнта у світ химерного "сну" та фантастики, який навіюватиме авторський голос, оскільки лише кіносерії перебування оповідача в селі Яблунівка наповнені кадрами нереальних подій.

У кіносерії, присвяченій возвеличенню слова, монтаж слугує своєрідним естетичним компонентом: "Мова – це велика та дружня сім'я <…> надалі автор вдаватиметься до всього словесного воїнства, й надалі грітиме свою душу теплом розмаїтої, наче весняний степ, рідної мови…" [4: 433].

В епізоді опису химерного образу робота Васі монтажно узагальнюється уже створена попередньо візуальність: "І не робот учорашнього дня. І не робот нинішнього дня. А робот майбутнього" [4: 452].

У химерному стилі з використанням сарказму та іронії зображується заокеанське життя. Так, прийом монтажу полегшує читачеві розуміння авторського сарказму, закладеного у кожному наступному кадрі перебування Хоми на свинарському комплексі, де готують "майбутнє грамотне м'ясо" [4: 576]. Весь розділ присвячений викриттю ідеології, монтаж поєднує ідейний зміст донесення тодішніх політичних переконань через масові виступи, які впливатимуть на вибір

майбутнього покоління: "Щоб поросята-сисуни всмоктували промови, ідеологію" [4: 576]. У пародійно-гротесковому стилі швидкий монтаж поєднує наступні емоційно заряджені кадри, які супроводжуються звуковими ефектами: "Ми виховуємо поголів'я сисунів у атмосфері військових позитивних емоцій. Рев бомби, свист снаряда, виття міни повинні стати для них дорожчі, ніж рохкання матері льохи" [4: 578]. Панорамно поєднані наступні кадри підсилюють попередній епізод: "Під впливом атомної бомби, що транслюється по комплексу, молодняк стає сміливий та агресивний, він із любов'ю виконує всі накази своїх командирів, штабів, верховного командування" [4: 583]. З іронічним тоном автор згадує "верхівку командування", яку читач співвідносить з тодішньою дійсністю. У наведеному епізоді поєднується зображуване та ідейне в монтажно-іронічну фразу. Химерна дійсність створює ефект очевидця подій.

Кадри перебування Хоми в унікальній аптечній фірмі наповнені сарказмом та фантасмагорією зображення соціальної нерівності: "Безсторонність правил цієї фірми у ставленні до клієнтів, – для нас однаково поважними є що професійні військові найманці, що яблунівські колгоспники. Але однаково поважними за тієї умови, коли платять однакові гроші" [4: 599]. Вся кіносерія присвячена викриттю злочину торгівлі людськими органами: "Вилучені з очних ямок черепів і поховані в прозорих саркофагах, очі скидались на плоди дивовижного дерева… це дерево – людина <… > котра добровільно чи з примусу продавала чи віддавала одне, а то й двоє очей. Це дерево людина зросло в джунглях сучасної цивілізації" [4: 599]. Інтелектуальний читач може розгледіти та збагнути монтаж сенсу авторського підтексту, завуальованого у своєрідну гру слів,

Page 13: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

13

де людина-дерево, відчувши всю повноту хаотичності, втрачає індивідуальність та будь-які права на гармонійне існування, піддавшись законам для виживання у "цивілізаційному сучасному".

Наступні епізоди емоційно заряджені, оскільки передають душевний стан персонажа від побаченого та його розуміння непримиренного соціального конфлікту: бідняк приречений на смерть: "Пригноблений у трансі, майже нічого не помічаючи, він подався слідом за Мейдж до іншого відділення" [4: 599]. Опис усіх відділень автор послідовно монтажує, створюючи єдину композиційну систему зображуваного. Перед читачем постала цілісна картина фірми, "оживлена" фантасмагорією та іронічністю авторського підтексту: багачам усе доступно.

У фрагменті зображення життєвої втрати Соломії, швидкий монтаж підсилює кадри смутку, надаючи напруженості кожному наступному: "В очах її майнув жах. Губи здригнулись, ладні ось-ось розтягнутись у гримасі болю, а груди враз і вдруге здійнялись високо. Справжньою Соломія була в своєму тяжкому горі, й це горе передалось мені" [4: 402 – 403]. Через кінематографічний прийом авторові вдалось упритул наблизити персонажа до реципієнта, візуалізуючи абстракте поняття "горя".

У романі використовується також повільний монтаж, який спонукає читача роздумувати разом із персонажами: "Мартоха задерла голову, вдивляючись у чисту блакить над селом. Натовп, що зібрався, теж задер голови, наче сподівався побачити в повітрі Хому в літаючій тарілці. Запала така гнітюча тиша, що можна було почути як шарудить думка" [4: 407]. Словом-маркером повільного монтажу можемо вважати часте використання автором дієслова

"западати" у різних граматичних формах, яке налаштовує на повільність сприйняття кадру. Тому суголосним є епізод опису природи: "Западав сизий, мов голубине крило, вечір. Ми сиділи в хаті, і в одчинине вікно хвилею плинув запах м'яти. Сад уже одцвів… світилась апельсинова шкурочка місяця…" [4: 421].

Візуалізація сміху на сторінках роману супроводжується швидким монтажем, а відтак і використанням ритму, що підсилює емоційність. Показово, що в таких кадрах читач спершу виокремлює рухи, які символічно співвідносить із образом, та, як наслідок, візуальні образи в епізоді займають другорядне місце: "Коли лінотипіст набирав книжку в друкарні, то сміявся так, наче батька його рідного лупцювала ватага п'яних жевжиків, – емоційність кадру зосереджена на дії (коментар – мій, О. Б.). – Руки лінотипіста скакали на клавішах, мовби в гречку стрибали та з гречки вистрибували, щоки трусились, наче крупорушка, а з очей сіялись іскри, схожі на шмалькі приски електрозварки" [4: 331], – кадри набирають емоційної сили через застосування швидкого монтажу з вкрапленнями ритму. Такий прийом наближає реципієнта до зображуваного.

Висновки і перспективи дослідження. Отже, аналіз роману "Приватне життя феномена" крізь призму кінематографізму дає підстави стверджувати, що твір запрограмовано на інтелектуального читача, який вміє фантазувати та домислювати візуальні картини. В основу монтажування автор поклав два принципи: послідовності та сенсу. Через візуалізацію картин та прийому монтажу митець сформував в уяві реципієнта сенси політичної дійсності, масштабних соціальних проблем, суспільної нерівності, возвеличення простого колгоспника. Водночас використання письменником можливостей прийому

Page 14: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

14

монтажу допомагає читачеві послідовно поєднувати зорові картини з ідейним змістом роману. У перспективі доцільно проаналізувати всю романну прозу Є. Гуцала з позицій кінопоетики. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Брайко О. Монтажні засоби в

малій прозі Євгена Гуцала. Слово і Час. 2017, № 10. С. 41–54.

2. Брайко О. Монтажне мислення у прозі Володимира Дрозда. Слово і час. 2014, № 8. С. 27–44.

3. Горболіс Л. Кінематографічний арсенал "Камінного хреста". Слово і час. 2014. № 6. С. 32–39.

4. Гуцало Є. Приватне життя феномена. Київ, 2012. 384 с.

5. Дончик В. Український радянський роман. Київ, 1987. 430 с.

6. Эйзенштейн С. Избранные произведения в шести томах. Москва, 1964.

7. Клочек Г. Поетика візуальності Тараса Шевченка. Київ, 2013. 256 с.

8. Кулешов Л. Азбука кинорежессуры Москва, 1969.

9. Лотман Ю. М. Об искусстве. Санкт-Петербург, 1998. 704 с.

10. Покулевська А. І. Елементи кіномови в поетиці літературного твору : дис. … канд. філол. наук. Кіровоград, 2013. 197 с.

11. Пуніна О. Кінофікація українського літературного дискурсу (20 – 30-ті роки XX століття) : монографія. Донецьк, 2012. 332 с.

12. Ромм М. И. Избранные произведения в 3-х т. Москва, 1982, Т. 1. 576 с.

13. Ямпольский М. Б. Монтаж : Литература. Искусство. Театр. Кино. Москва, 1988. 236 с.

REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED)

1. Braiko, O. (2017). Montazhni zasoby v malii prozi Yevhena Hutsala [Editing tools in small prose by Eugene Gutsal]. Slovo i Chas – Word and Time, 10, 41–54 [in Ukrainian].

2. Braiko, O. (2014). Montazhne myslennia u prozi Volodymyra Drozda [Montage Thinking in Vladimir Drozd's Prose]. Slovo i chas – Word and Time, 8, 27–44 [in Ukrainian].

3. Horbolis, L. (2014). Kinematohrafichnyi arsenal "Kaminnoho khresta" [Cinematic arsenal of the "Fireplace Cross"]. Slovo i chas – Word and Time, 6, 32–39 [in Ukrainian].

4. Hutsalo, Ye. (2012). Pryvatne zhyttia fenomena [The private life of the phenomenon]. Kyiv: Radianskyi pysmennyk [in Ukrainian].

5. Donchyk, V. (1987). Ukrainskyi radianskyi roman [Ukrainian Soviet novel]. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

6. Eizenshtein, S. (1964). Izbrannye proizvedeniia v shesty tomakh [Selected Works in Six Volumes]. Moskva: Iskusstvo [in Russian].

7. Klochek, H. (2013). Poetyka vizualnosti Tarasa Shevchenka [The poetics of Taras Shevchenko's visual]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

8. Kuleshov, L. (1969). Azbuka kynorezhessury [ABC of the film director]. Moskva: Znaniie [in Ukrainian].

9. Lotman, Yu. M. (1998). Ob iskusstve [About Art]. Sankt-Peterburh: Iskusstvo SPB [in Ukrainian].

10. Pokulevska, A. I. (2013). Elementy kinomovy v poetytsi literaturnoho tvoru [Elements of cinema in the poetics of a literary work]. Candidate's thesis. Kirovohrad [in Ukrainian].

Page 15: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

15

11. Punina, O. (2012). Kinofikatsiia ukrainskoho literaturnoho dyskursu (20–30-ti roky XX stolittia) [Kinification of the Ukrainian literary discourse (20-30 years of XX century)]. Donetsk: DonNU [in Ukrainian].

12. Romm, M. I. (1982). Izbrannyie proizvedeniia v 3-kh t. [Selected Works in 3 Vols.]. (Vol. 1). Moskva: Iskusstvo [in Ukrainian].

13. Yampolskyi, M. B. (1988). Montazh: Lyteratura. Iskusstvo. Teatr. Kyno [Editing: Literature. Art. Theater. Cinema]. Moskva: Nauka [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редколегії: 2 грудня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 16: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

16

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УДК 82.09-3'06 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.16-25

ПОЛІСЕМАНТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "МОРЕ" В ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ М. ХВИЛЬОВОГО

О. В. Муслієнко* У статті досліджуються способи формування та функціонування полісемантичного

комплексу "море" в художньому проекті Миколи Хвильового. Цей комплекс функціонує як топос "іншого" світу ("Синій листопад", "Лілюлі", "Редактор Карк", "Прелюдія"), як маніфестація ідеї амбівалентності життя та метафізичної природи творчості ("Арабески"). Саме "Арабески" є фокусним текстом, у якому рефлексії українського модерніста стосовно статусу Слова як універсальної формули творення зосереджено навколо послідовної семіотизації атрибутів моря, ключовими із яких є медуза, риба, перли ("жемчуг"). Відчитування тексту з урахуванням думки В. Топорова стосовно того, що існує "морська" ситуація зовсім іншої природи: описується не власне море, а дещо інше, для чого море виступає лише формою опису, своєрідною глибинною метафорою, яка розкриває потенціал формування смислових площин. У текстах такого типу, які продукує М. Хвильовий, часто принагідно сказане/написане виявляється на рівні інтерпретації ключовим, концептуальним. Дискурс плинності, неповторності кожної творчої миті в тексті формує сугестія крихкого, мерехтливого, блискучого. Лексія "медуза горить" привертає увагу через органічну включеність у парадигматичний ряд "горить циферблат", "горить будинок на розі", "горить костьол", "горить маяк". Інтенсивність і частотність функціонування маркера перли ("жемчуг") у тексті М. Хвильового сигналізують про його особливу смислотворчу місію. Комплекс семіотичних кодів на позначення риби в "Арабесках" демонструє полісмислову ситуацію абсурду. Артикулювання "халатниками" ‒ "комунарами" проблеми "дохлої гнилої риби, трохи не кращих яєць" розгортається в дискутування проблеми того, "що появилось раніше: мисль чи слово". Отже, художній проект М. Хвильового, який реалізується також у площині інтенсивної експлуатації комплексу "море", демонструє одночасно маніфестацію і трансформацію уявлень про тотожність акту космогонічної креації й творення тексту та перспективу глибинної авторефлексії для автора.

Ключові слова: "Арабески", "море як "замінник" інших образів" (Топоров), медуза, перли ("жемчуг"), смисл, творчість, мерехтіння значень.

* кандидат філологічних наук, доцент (Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди) [email protected] ORCID: 0000-0002-5104-1748

Page 17: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

17

POLYSEMANTIC COMPLEX "SEA" IN THE ARTISTIC PROSE OF M. KHVYLOVYI

O. V. Musliienko In Mykola Khvylovyi's artistic project, the polysemantic sea / ocean complex functions as the

topoi of the "other" world ("Blue November", "Liliuli", "Editor Kark", "Prelude"); as the manifestation of the idea of life ambivalence and the metaphysical nature of creativity ("Arabesque"). It is the "Arabesque" that is the focal text in which the reflections of the Ukrainian modernist regarding the status of the Word as a universal formula of creation are formed according to the consistent semiotization of the attributes of the sea, among which the key ones are jellyfish, fish, pearls. Reading the text, taking into account V. Toporov's view that there is a "maritime" situation of a completely different nature: it describes not the sea itself, but something else, for which the sea acts as a form of description, a kind of deep metaphor, reveals the potential for the formation of semantic planes. In the texts of this type, produced by M. Khvylovyi, spoken / written ideas are appeared to be the key, being conceptual at the level of interpretation. The discourse of fluidity, uniqueness of every creative moment in the text is shaped by the suggestion of fragile, shimmering and brilliant. Lexia "jellyfish lightens" attracts the attention through inclusion into organic paradigmatic number of "dial glows", "glowing house at the corner", "shining church" and "lighthouse is on". The intensity and frequency of the "pearl" marker functioning in M. Khvylovyi's text are the signals of its special meaningful mission. The deployment of semiotic codes for the designation of fish in "Arabesque" demonstrates a polysemic situation of absurd. The "goblins" – "communars" articulation of the problem of "dead rotten fish, slightly better eggs" is revealed in the discussion of the question of "what appeared before: a thought or a word". M. Khvylovyi's art project, which also occurs in the plane of intensive exploitation of the Sea complex, demonstrates at the same time the manifestation and transformation of the ideas as for the identity of the cosmogonic creation and text creation act, the perspective of deep auto-reflection for the author. Key words: "Arabesque", "sea as" substitute "of other images" (Toporov), jellyfish, pearls, meaning, creativity, shimmering.

Постановка наукової проблеми. У тексті М. Хвильового образ океану, моря – морської стихії – набуває статусу, у якому власне море й морське відходить на периферію, натомість в епіцентрі уваги опиняється "морський" код "неморського" повідомлення (В. Топоров), який формує полісемантичне повідомлення. Така стратегія українського модерніста, проявлена як топос "іншого" світу ("Синій листопад", "Лілюлі", "Редактор Карк", "Прелюдія"), маніфестація ідеї амбівалентності життя та метафізичної природи творчості ("Арабески"), є іманентною ознакою його художньої манери – коли "суб'єкт опису "переживає" описуване як свою невідчужувану власність, як невід'ємну частину свого “я”" [8: 579]. У запропонованій науковій розвідці ставиться за мету з'ясувати параметри полісемантичного

комплексу "море" у прозі М. Хвильового ("Лілюлі", "Синій листопад", "Прелюдія", "Арабески"), дослідити засоби формування й реалізації смислового наповнення таких атрибутів моря, як: перли ("жемчуг"), медуза, риба, корабель, які формують "морський комплекс" у теоретичному обґрунтуванні В. Топорова.

Аналіз досліджень і публікацій. Для адекватного прочитання текстів, орієнтованих на формування множинного/непроявленого смислу [5], продуктивним може бути дослідження Ю. Лотмана "Структура художнього тексту" [2]. Вчений, розмірковуючи про унікальні властивості художнього твору [3: 28], стверджує, що всі його значення "не скасовують один одного, відтворюючи послідовне занурення невтаємниченого у потаємний смисл, вони присутні одночасно, створюючи

Page 18: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

18

ігровий ефект. <…> Автор неначе дає можливість насолодитися множиною смислів і можливих тлумачень. <…> Механізм ігрового ефекту полягає не в нерухомому одночасному співіснуванні різних значень, а в постійному усвідомленні можливості інших значень, аніж те, яке тепер приймається. "Ігровий ефект" полягає в тому, що різні значення одного елемента "мерехтять" (письмівка наша – М.О.). Кожне осмислення утворює окремий синхронний зріз, але зберігає при цьому пам'ять про попередні значення та усвідомлення ймовірності майбутніх" (переклад мій – О. М.) [3: 28]. "Мерехтіння" тексту працює як смислотворча перспектива у процесі специфічної взаємодії реципієнта із текстом: "“схоплювання” смислу – триває лише мить, тоді відбувається свого роду безперервне мерехтіння – "мерехтіння" смислу у "просторі" тексту. Мерехтіння власне і є подією" (переклад мій – О. М.) [13: 86-87].

Аналіз "морського" у творчості М. Хвильового потребує уваги до низки відповідних образів або символів, які не існують осібно. Продуктивні алгоритми аналізу закладені в статті В. Топорова "Про "поетичний" комплекс моря та його психофізіологічні основи" [8]. Дослідник розглядає "морське" переважно з позиції його зв'язку з міфологічно-ритуальним, архетипним значеннями, котрі є аналогічними до психофізіологічних станів людини. Така позиція виджерелює із психоаналітичної школи літературознавства, започаткованої ще З. Фройдом і К. Юнґом. Для здійснення адекватного аналізу вчений пропонує розрізняти поняття "морський комплекс" та "морська ситуація". "Морський комплекс" дає можливість розкодувати психофізіологічну, міфологічну, архетипну основу тексту – поєднання низки елементів (море, хвилі, берег, небо)" [8: 577]. "Морська ситуація"

ідентифікує універсальні стосунки суб'єкта й об'єкта на основі "морського комплексу", де об'єкт і є "морське". Така призматика аналізу та інтерпретації дозволяє сподіватися на від/творення смислових площин тексту. У запропонованому аспекті прозові твори М. Хвильового "Лілюлі", "Синій листопад", "Прелюдія", "Арабески" ще не опинялися в фокусі літературознавчого аналізу.

Виклад основного матеріалу. Достеменно не відомо, чи М. Хвильовий любив море, однак у 20-х роках, після лікування на бердянському курорті, він написав у листі до М. Зерова: "море мене зовсім не хвилювало, тягне у синій вечірній город" [10: 851], "“Азовська калюжа” – що б не казали – таке ж прекрасне явище, як і це безхмарне небо степового півдня" [10: 853]. Досить стримане ставлення письменника до моря як реальності фізичного світу створює певний контраст із "морським комплексом", досить активно проявленим у його творах, дає підстави вбачати у згадках про море/океан та його атрибути окрему творчу програму, орієнтовану на формування складного, непрозорого тексту, смисл якого схований між маніфестованим автором "мерехтінням" і може бути від/творений ретельним реципієнтом.

У новелах "Синій листопад" (1922), Лілюлі" (1923), "Редактор Карк" (1923) море не представлене як фізична реалія, а проявлене швидше імпліцитно, як знак, або символ. У новелі "Синій листопад" море швидше відчувається, аніж безпосередньо візуалізується: "На заході було море. Звичайно, його сюди не чути, але воно почувалось" [11: 215]. Його присутність та енергія бентежить персонажів солоними вітрами, які "джигітують із заходу" та "зникають в Закаспії" (11: 216). Ці лексії формують лейтмотивну структуру новели, перемикають увагу читача з подієвого плану оповіді на підтекст і

Page 19: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

19

смисл, який "мерехтить" між рядками, словами. Море стає корелятом смерті і жаги життя, вибору незвіданого й перспективи його пізнання, знаком вічності та могутньої сили, більшої за людину, залежність і присутність якої вона відчуває. Персонажі перебувають на межі, у загостреній ситуації катастрофи та вибору – Вадим у передсмертній агонії, Марія в стані усвідомленої необхідності прийняти те, що неодмінно станеться, і визначити у змінених обставинах індивідуальний маршрут. Смаковий код – "солоні вітри джигітували в Закаспії" – створює той "мерехтливий" підтекст, який актуалізується в полі свідомості персонажа і впливає на сприйняття тексту, функціонує в комплексі із ольфакторним – "Невідомо, чий запах – сосни, гірських трав чи то пахтить синій листопад". Емоційно-подієвий каркас новели в редукованому вигляді співвідносний із давнім сюжетом у версії В. Топорова. Вчений умовою доторкнутися до безодні-загибелі (Abgrund) й основи-надії (Grund) називає "потребу померти прижиттєво і відродитися зі смерті, як це відбувається із великими подвижниками – пророками, ясновидцями, героями – і <...> великими поетами" (переклад мій – О.М.) [9]. Відповідно, оприявнюється зв'язок символіки морського дна (смерті) і мотиву хвої, "настільки ж амбівалентного, як і образ морського дна", адже ще у давньому слов'янському поховальному обряді хвоєю ялини посипали ліжко покійника, а сосновою хвоєю – дно труни. Зелень рослин асоціювалася із вічним спокоєм і вічним життям водночас. Непрямі означники-атрибути моря у "Синьому листопаді" – запах, смак моря – постають елементами коду, який вказує на можливі траєкторії реконструювання непроявлених смислів у текстах М. Хвильового. Натомість у новелі

"Лілюлі" синестезійна конструкція "А потім знову про веранду, про скелі, про море, про морський вітер, що голубий, мов запах, і запашний, мов смак" виникає у контексті екзальтованої розмови про творчість, свободу і молодість.

Таємниця народження Слова включена автором у космогонічний міф, вона пов'язана з морською стихією та океаном: "Таємна мавка розказує океанну казку" ("Арабески"); "А це прелюдія до австралійської казки, що з Голубих гір. – Недалеко дзвенів Великий океан. З океану брів синій запах моря" ("Прелюдія") [11: 252]. Океанська глибина є джерелом зародження, матрицею всіх форм, принципом породження в океанійських і південноазіатських культурах. Її атрибути – мушлі, перли ("жемчуг") утворюють "морський комплекс".

Дискурс плинності, неповторності кожної творчої миті в "Арабесках" формує сугестія крихкого, мерехтливого, блискучого: "хрустальні дороги"; "японські ліхтарики"; "на костьолі в діадемі ночі горить казковим огнем циферблат"; "виникають образи, котрі, як потоки, як жемчуг, протікають біля мого романтичного серця"; "жемчуг хрумтить"; "молюся, щоб Боженька зробив мене генієм, щоб розказати, як хрумтить жемчуг біля японських ліхтариків"; "горить маяк"; "як хрусталь медуза"; "медуза горить"; "феєрверки гіперболізму"; "огнецвіт моєї фантазії"; "прожектор"; "строкаті вітрини державних крамниць"; "різнокольорова реклама"; "чарівний ліхтар". Всередині цього розлогого образного ряду, напевно, існує прихована ієрархія або навіть кілька можливих аксіологічних систем. Частотність їх згадувань виявляє виняткове значення моделі – "образи, які, як потоки, як жемчуг, протікають біля мого романтичного серця: жемчуг хрумтить" [11: 253] – як еквівалента творчості.

Page 20: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

20

Моделювання автором метафоричних зв'язків між різними об'єктами формує багаторівневу структуру: переживання великого міста близьке до переживання моря, яке часто виступає метафорою міста ("Арабески"); зустріч моря й суші як важливий досвід переживання межі, часто між кінцевим та безкрайнім; зв'язок сновидінь і смерті з морем, засвідчений іще в ведійських текстах; смерть як поглинання морем, помирання як віднесення морськими хвилями ˗ із числа актуальних архетипів ("Арабески"). Безкрайність, відкритість небу, усвідомлення своєї загубленості в безмежному просторі, переживання самотності, відчуття небувалої свободи, позначають амбівалентний психофізичний комплекс "степ" і "море" [8: 576]. Морська відкритість і безмежність відкривають людині бачення інших світів. Однак саме межа стає зоною фокусування найважливіших смислових точок: "Праворуч – море, далі – виноградники й моя мука за пароплавом – у виноградну даль"; "Вона виходила, коли йшли з вечері халатники, до виноградників, де кінчається степ і починається море, і думала"; "Повз одинокої оселі, що біля моря, іде залізниця – тупик. І на тупику, коли вийдеш увечері слухати, як приливає море, бачиш зруйновані вагони, розірвані снаряди, бачиш руїну" ("Арабески"). Маяк, що стоїть на межі між сушею та морем, символізує не стільки перспективу комунікації, скільки є знаком самотності та дистанціювання людей. Берегові вогні не кличуть моряків до себе. Це попередження: тут скелі, небезпека, смерть, сюди не можна.

Сигналом налаштованості автора на формування полісмислового хідожнього повідомлення є послідовне включення ним у текст семантичних маркерів "мерехтіння": "На березі, як хрусталь, медуза. Кажуть, медуза горить, коли йде зграями. І це – як древнє сказання" [11: 312]. Уже в

найдавніших свідченнях про сяяння медузи відчувається розгубленість дописувачів перед світлом, яке випромінює ця істота, і прагнення символічно потрактувати бачене: "У морі є кругла риба без кісток і панцира, що має в собі жир особливої властивості: він насичується морською водою і починає світитись". К. Юнґ у трактаті "AION" відстежує варіанти коментування вченими давнини, які у XV сторіччі ще не розрізняли морських істот, враження від сяючої медузи: вона гаряча, повна вогню і спалює усе, до чого торкається в морі. Вони називали цю істоту морською зіркою – "veri amoris vis inextinguibilis" ("незгасима сила істинної любові"). К. Юнґ робить висновок: "У цьому невидимому вогні полягає таємниця мистецтва. Stella maris символізує дещо й у самій людині, – а саме, її мову, здатність виражати себе, адже ці властивості роблять можливими усі маніфестації психічного життя" [15].

Про особливу смислотворчу місію маркеру перли ("жемчуг") у тексті М. Хвильового сигналізують інтенсивність та частотність їх згадування. Образ перлів у смисловому наповненні руйнує розрив між профанним та сакральним [14]. С. Аверінцев пов'язує перли і печеру в одному сюжеті як "найдавніші символи, без яких не обходилась жодна віра й жодна література" [1: 37]. Печера ще з часів Платона означала світ мороку й несвободи, розкритий через "аналог чуттєвої свідомості ув'язненої у підземеллі, який бачить лише тіні предметів, але не бачить ні їх самих, ані джерела світла, яке й створює тіні". Отже, символ перлини є "противагою до символу печери <…> в перлах таємниче й невидиме світло печери неначе "здобуло тверду породу каменя, лишаючись при тому світлом" [1: 36]. Учений актуалізує нічну, "місячну" природу перлів: за деякими версіями, мушля запліднюється

Page 21: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

21

місячною росою, місячним сяйвом, яке стало "текучою вологою, перед тим, як застигнути у твердій перлині", перлина зароджується у надрах мушлі від блискавки – небесного вогню, який зійшов на море у плоть мушлі. Таким було чудове зачаття Ісуса Христа у чреві Діви Марії. Третє значення - сформоване євангельською притчею, у якій перлина означає абсолютну цінність. Четверта позиція "суперечить попереднім логічно, але не образно": "перлина – світло закинутої на чужину людської душі, яку необхідно звільнити з "пащі Змія". Адже душа дорожча за весь світ" [1: 36]. Глибинне відрефлексовування ключових символів, започатковане ще у давній літературі, сприяло формуванню такої літератури, "смисл якої був більшим не тільки за її старі умовності, віросповідні змагання доби, але і за неї саму, більшим за добу в цілому, бо смисл цей був загальнолюдським. Форми літератури були формами втілення смислу, а інколи – формами знищення смислу" [1]. Кожне із названих вченим значень, використане як продуктивний спосіб тлумачення художнього коду М. Хвильового, розкриває більш повно його смисловий потенціал. Передусім у такому аспекті проявляється відчуття письменником особливої, метафізичної природи творчості, зумовлене архетипними чинниками підсвідомої природи. Водночас варто пам'ятати, що поліфонія смислів тексту розкривається не обов'язково як одночасність презентації всіх смислових ліній, а швидше як їх "мерехтіння" [2: 102]. Мерехтіння смислів, про яке говорить і Ю. Лотман, "збирає" життя людини у тих точках, де можлива повнота власне людського. Ці осяяння, натхнення, розуміння завжди співвідносні із "мерехтінням між життям і смертю" [2: 102]. Не життя і не смерть, а саме мерехтіння між

ними є онтологічною свободою людини.

Несвободу, нестерпну вбивчу заданість, механічність життя за правилами розмиває спонтанність – творчість у житті людини, шторм у природі: "І сьогодні море казиться, і казяться піщані береги в хуртовині камінців, але це останній шквал. Даль жене табуни: вал, вали і гребні хвиль розкидають бісер" [11: 314]. Інтенсивна спонтанна реалізація творчого проекту передбачає руйнування стереотипів, норм, вихід поза межі стандартів. Спонтанність у даному тексті є еквівалентом свободи творчості, прориву поза межі заданості. В. Топоров пише про співвідношення сил, які керують творчістю, про те, що "говорить через поета, який в такому стані відчуває себе тільки причиною та підґрунтям для чогось іншого, більшого, ніж він" [6: 593]. Письменник стає втіленням морської, а точніше, поетичної стихії, тим локусом, у якому поетичне зосереджується і проявляється: "І з океану варіацій я випливаю, м'ятежний і радісний, до нових невідомих берегів" [11: 312].

Шторм і штиль на морі організовують внутрішній ритм тексту, який визначає ситуації згортання/розгортання його неявних смислових площин та розвиток руху емоції автора: "Тоді в пустельному кутку приморської полоси рибалки підводять чайму над кайорою, беруть невід і йдуть у море. Міцнішає вітер. Вітер із моря. У порту проревів пароплав, але враз змовк: він сьогодні не вийде за хвилеріз, бо збирається на ніч неабияка буря. Кайора метнулася на обрії й раптом зникла. <…> І сьогодні море казиться, і казяться піщані береги в хуртовині камінців, але це останній шквал. Даль жене табуни: вали і гребні хвиль розкидають бісер. На якорі кайора. Вона плавко колисається" [11: 307]. У цьому концентрованому фрагменті заявлені поняття, які розгортатимуть

Page 22: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

22

ключові комплекси значень – рибалки, риболовля та риба. Дослідники міфології та антропологи підтверджують містичний смисл рибальства: ловитва риби тотожна видобутку "вислизаючих смислів із глибоко захованих джерел" [14: 345] Продуктивним для інтерпретації "Арабесок" може бути інформація із семіотичної периферії. І те, про що не говорять тексти, можливо реконструювати на основі контекстів архетипного досвіду. Зокрема, кодом до розуміння початку тексту "IX Слово" можуть бути дослідження К. Юнга про природу універсального вічного слова та його зв'язок із міфічною природою риби. Варто взяти до уваги, що у багатьох до- і не-християнських традиціях риба володіє мовою, здатністю віщувати, передавати людині особливі (чарівні, магічні, духовні) знання. Саме ситуація "в/у" – вогонь у воді, світло у тьмі, дух у матерії, свідоме у безсвідомому – складає сутність принципу coniunctionis, який у цій системі реалізується через сексуальну символіку "життя" та символи поїдання, поглинання, пожирання, які корелюють також зі "смертю". Оскільки риба одночасно являється і символом смерті, і символом життя, живе у воді і являє собою вогонь, то саме coniunctio oppositorum надає міфічній рибі властивостей медіатора, який у структурі тексту впливає на формування його смислу. Риба – один із центральних компонентів абсурдоцентричного сюжету "Арабесок", у якому акумульовані "питання без відповіді": "що раніш появилось – курка чи яйце", "мисль чи слово". Абсурдне змішування понять увиразнене вже в експозиції фрагменту: "І жили в тій оселі, що її звали по циркулярах курортом, люди, собаки, коти та інші тварини". Конфлікт виникає на ґрунті неякісного харчування: "Чим годували котів чи то собак, я напевне не знаю. Але людей годували дохлою

гнилою рибою, трохи не кращими яйцями й такими ж сосисками" [11: 305]. Щоб угамувати обурення мешканців санаторію неякісною їжею, головним лікарем була організована лекція "про душу". Дискусія розгорнулася у площину логічного парадоксу: "що з'явилося раніше – курка чи яйце". Оскільки втішної відповіді на це питання не знайшли, то лікар припинив обговорення сентенцією: "Що ж до того, що раніш появилось – мисль чи слово <…>, останні наукові дані недвозначно натякають: раніш появилась мисль" [11: 305]. Автор згущує абсурд до найвищої концентрації, парадоксально синтезуючи "духовне" і "тілесне", "високе" і "низьке": "Отже, мораль: раніш появилось не слово і не мисль, а гнила риба, бо лекцію про душу було розраховано спеціально на заспокоєння нервів, які розтривожено було вищезазначеною морською твариною" [11: 304].

У гуманітарному середовищі вже вважається усталеною думка стосовно того, що "Арабески" М. Хвильового – один із найбільш складних для коментування й розуміння європейських творів. Один із епізодів тексту, який надається до коментування та інтерпретації, відповідно до алгоритмів "морського комплексу", безпосередньо пов'язаний із морем, біля якого власне і відбуваються події.

Умовні події відбуваються в зоні руйнування старих та формування нових смислів, за М. Лотманом, – на межі, кордоні між степом та морем [3]. Людина опиняється у точці екзистенційної напруги та потреби онтологічної ідентифікації, співвідносними із переживанням абсурду. "Мовчазний концерт цвіркунів" – його парадоксальний маркер. Дискурсивний модус цього фрагменту полісуб'єктний із концентрацією у полі свідомості оповідача (умовного автора) – "суб'єкт

Page 23: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

23

в об'єкті", за Хвильовим, розгортається в авторефлексивне повіствування. Сюжет "на межі" між морем і степом знімає ідентифікацію автор/персонаж. Усе відбувається в режимі "мерехтіння" смислів, подій, відчуттів.

Семантика слова "пароплав" (корабель) поєднує поняття "випадковість" та "мистецтво", адже загальнослов'янське korabjь походить від грецького "καράβιον" – "легке судно" , κυβερνητικός – мистецтво стернового, κυβεύω – грати в кості, кидати кості, ризикувати [9: 110]. У цьому контексті корабель подібний до мосту: також є територією переходу – він не належить ані земній, ані водній стихії, перебування на кораблі може означати стан між життям та смертю.

Не випадково український письменник детально цитує історію, пов'язану зі смертю П.Б. Шеллі: "Я йду до моря, дивлюся в сині краї й думаю: відтіля буря принесла уламки кайори й тіло Шеллі, а тут, на піщаному березі, його наречена вихопила з огню його прекрасне серце" [6: 514]. Хоча із поетом Шеллі себе ідентифікує в его-тексті (у приватному листі до мами) панна Мара, оповідач визначає для неї виняткову місію: "І, коли я умру і на моїй могилі ви положите пучок чебрецю – знайте: я воскрес. <…> Товаришко Маро, схиліть свою голову на мої груди і знайте: я ваш друг" [11: 312]. Йдеться про зухвалий виклик, який кинув морю англійський романтик Шеллі – він придбав разом із Байроном шхуну "Аріель", хоча не вмів плавати. На початку червня Шеллі з друзями вирушили морем у Ліворно, звідти в Пізу. На морі стався шторм. Через кілька днів море викинуло трупи Шеллі та його друга. Море виявилося смертоносним для поета, який зважився зухвало перетнути межу, кинути виклик наперед визначеній долі. Тіло Шеллі було спалене на березі біля Віареджо, серце поета віддали

дружині, яка зберігала його все життя. І плавання, і мореплавство – сюжет життя, яке виходить поза свої межі.

У полі подібної аксіології розгортається й міркування Ю. Лотмана про Уліса та Данте: "Путі їх є втіленням відкритого руху, пориву у безмежжя, починаються в точно означених місцях, вони рухаються в обраному напрямку, а не прямують до заздалегідь означеного кінцевого пункту" [2: 259]. Напевно, М. Хвильового теж можна вважати "героєм путі", оскільки для нього вартісним є власне рух, зухвалий перетин кордонів.

Висновки і перспективи дослідження. Полісемантичний "морський комплекс" у прозових творах М. Хвильового реалізований як маркер неявних смислових площин тексту в режимі "мерехтіння", формує систему кодів-структурантів метатексту. Морська стихія в розумінні поета-творця стає тотожною поезії, її джерелом, породжувальним началом, ізоморфним мові. Уподібнений їй, він стає не тільки транслятором поетичного, але і його безпосереднім творцем, набуваючи у такий спосіб статусу міфологічного культурного героя, який творить світи. Перспективність теми дослідження полягає в екстраполяції висновку про важливість образного комплексу "море" на ширше коло текстів М. Хвильового та з’ясування інших його семантичних складових.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ. 1. Аверинцев С. От берегов

Босфора до берегов Евфрата. Антология ближневосточной литературы I тысячелетия н.э. Москва, 1994. С. 35–40.

2. Лотман Ю. Несколько мыслей о типологии культур. Языки культуры и проблемы переводимости. Москва, 1987. С. 102–110.

Page 24: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

24

3. Лотман Ю. Структура художественного текста. Об искусстве. Санкт-Петербург, 1998. С. 14–288.

4. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа. Москва, 1976. 407 с.

5. Муслієнко О. Абсурд у семіосфері художньої прози Миколи Хвильового : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Харків, 2017. 20 с.

6. Наливайко Д. С., Шахова К. О. Персі Біші Шеллі. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму. Тернопіль, 2001. С. 306–323.

7. Топоров В. Архетип моря. "Морской" синдром. Странный Тургенев. Москва, 1998. С. 102–127.

8. Топоров В. О "поэтическом" комплексе моря и его психофизиологических основах. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Москва, 1995. С. 575–622.

9. Топоров В. Эней – человек судьбы. Москва, 1993. 325 с.

10. Хвильовий М. Листи до Миколи Зерова. Твори / упоряд., передм. і прим. М. Г. Жулинського, П. І. Майдаченка. Київ, 1990. Т. 2. С. 840–882.

11. Хвильовий М. Твори : у 2-х т / Упоряд. М. Жулинський та П. Майдаченко. Київ, 1990. Т. 1. 650 c.

12. Чернышов Ю. Г. Мореплавание в античных утопиях. Быт и история в античности. Моска, 1988. С. 88–113.

13. Шадрин А. А. Реальность пограничного существования "Я" в "мыре" Даниила Хармса : монография. Ижевск, 2009. 122 с.

14. Элиаде М. Очерки сравнительного религиоведения. Моска, 1999. С. 398–400.

15. Юнг К. Г. Душа и миф: шесть архетипов / пер. с англ. В. Наукманов. Киев, 1996. 384 с.

REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED)

1. Averintsev, S. (1994). Ot beregov Bosfora do beregov Evfrata [From the shores of the Bosphorus to the shores of the Euphrates]. Antologiia blizhnevostochnoi literatury I tysiacheletiia n.ie. – Anthology of Middle Eastern literature of the 1st millennium A.D. Moscow: Miros [in Russian].

2. Lotman, Yu. (1987). Neskolko myslei o tipologii kultur [A few thoughts on typology of cultures]. Yazyki kultury i problemy perevodimosti – Cultural Languages and Translation Issues. Moscow: Nauka [in Russian].

3. Lotman, Yu. (1998). Struktura khudozhestvennogo teksta [Text structure]. Ob iskusstve – About Art. Sankt-Peterburg [in Russian].

4. Meletinskii, E. M. (1976). Poietika mifa [The Poetics of Myth]. Moscow: Nauka [in Russian].

5. Musliienko, O. (2017). Absurd u semiosferi khudozhnoi prozy Mykoly Khvylovoho [The absurdity in the semiosphere of Nikolai Khvylovy's fiction]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv: Kharkiv. nats. ped. un-t im. H. S. Skovorody [in Ukrainian].

6. Nalyvaiko, D. S., Shakhova, K. O. (2001). Persi Bishi Shelli [Percy Bishi Shelley]. Zarubizhna literatura XIX storichchia. Doba romantyzmu – Nineteenth Century Foreign Literature. The Romantic Period, 306–323. Ternopil: Navchalna knyha – Bohdan [in Ukrainian].

7. Toporov, V. (1998). Arkhetip moria. "Morskoi" sindrom [The archetype of the sea. "Sea" syndrome]. Strannyi Turgenev – Strange Turgenev, 102–127. Moscow: RGGU S [in Russian].

8. Toporov, V. N. (1995). O "poieticheskom" komplekse moria i ego psihofiziologicheskikh osnovakh [On the "poetic" complex of the sea and its psychophysiological foundations]. Mif. Ritual. Simvol. Obraz – Myth. Ritual.

Page 25: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

25

Symbol. Form, 575–622. Moscow: Progress [in Russian].

9. Toporov, V. (1993). Yenei – chelovek sudby [Yenei is a man of fate]. (Vol. 1). Moscow: Radiks [in Russian].

10. Khvylovyi, M. (1990). Lysty do Mykoly Zerova [Letters to Mykola Zerov]. Tvory – Works. M. Zhulynsky (Eds). (2 Vols.). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

11. Khvylovyi, M. (1990). Tvory [Works]. M. Zhulynsky, P. Maidachenko (Eds.). (Vol. 1). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

12. Chernyshov, Yu. G. (1988). Moreplavanie v antichnykh utopiiakh [Navigation in ancient utopias]. Byt i istoriia v antichnosti – Life and History in Antiquity. Moscow: Nauka [in Ukrainian].

13. Yeliade, M. (1999). Ocherki sravnitelnogo religiovedeniia [Essays on Comparative Religion]. Moscow: Ladomir [in Russian].

14. Shadrin, A. A. (2009). Realnost pogranichnogo sushchestvovaniia "Ia" v "myre" Daniila Kharmsa [The reality of the borderline existence of "I" in the "cape" of Daniel Harms]. Izhevsk: Izd-vo "Udmurtskii universitet" [in Ukrainian].

15. Yung, K. G. (1996). Dusha i mif: shest arhetipov [Soul and myth: six archetypes]. V. Naukmanov (Trans). Kiev: Gosudarstvennaia biblioteka Ukrainy dlia iunoshestva [in Russian].

Стаття надійшла до редколегії: 7 грудня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 26: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

26

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УДК 82.09-32'06 DOI 10.35433/ philology.3 (91).2019.26-36

ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ МУЗИЧНИХ ОБРАЗІВ У МАЛІЙ ПРОЗІ М. ЯЦКОВА

Л. К. Суворова*, С. Ю. Храпчук** У статті розглядаються художні функції музичних образів у малій прозі М. Яцкова. Крізь

призму сецесії як стилю простежуються особливості моделювання музичної образності, що тяжіє до принципів символізму, містицизму, синтезу мистецтв, взаємопереходів барви у музику, а звуку в рух. Завдяки сецесійним прийомам увиразнюється протистояння між діонісійським і аполлонівським, що досягається проведенням художніх асоціативних паралелей і контрастів: жінка – музика; звук (музика) життя – звук (музика) смерті; музика як засіб творення нового світу і музика як спосіб дезорганізації дійсності. Мала проза молодомузівця ілюструє художнє оприявнення музики на різних текстових рівнях (підтекстовому, лексико-семантичному, фонічному), що зумовлює розмаїту варіативність прочитання взаємодії слова і звуку. Переважно музична образність постає у тексті як: емоційно-настроєве тло; спосіб вираження вічності, мистецький імпульс, середовище існування культури; засіб для моделювання антиномічних пар (сакральне – профанне, юрба – унікальна творча особистість, життя – смерть); можливість вираження внутрішнього стану героїв, засіб розкриття їхніх характерів, пояснення дій та вчинків, означник емоцій і почуттів; можливість ототожнення музики з типом героя; прояв ірраціонального, містичного; часто використовуваний фонічний засіб; філософське поняття. У цілому, синтез музики і слова, який яскраво простежується у художній спадщині письменника, сприяє не лише прочитанню інтермедіальних зв'язків, а й глибшому розумінню психології митця.

Ключові слова: поліфонія, музичні образи, сецесія, модерна естетика, мала проза, молодомузівці, фонічні засоби.

* кандидат філологічних наук, викладач української мови і літератури вищої кваліфікаційної категорії КЗВО "Житомирський базовий фармацевтичний коледж" ЖОР e-mail: [email protected] ORCID: 0000-0003-1503-6105 ** професійний музикант e-mail: [email protected] ORCID: 0000-0002-7097-0622

Page 27: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

27

MULTIFUNCTIONALITY OF MUSICAL IMAGES IN M. YATSKOV'S SHORT STORIES

L. K. Suvorova, S. Yu. Khrapchuk The functional role of musical images is investigated on the basis of M. Yatskov's flash fiction. The peculiarity of music imagery modeling is observed through the prism of secession ‒ the style that tends to the principles of symbolism, mysticism, synthesis of arts, transition of color to music, sound to movement. Сonfrontation between the Dionysian and the Apollonian is emphasized due to secessionary techniques. This is achieved by tracing artistic associative parallels: woman ‒ music, sound (music) of life ‒ sound (music) of death. Music is considered to be a tool of creating a new world and also disorganizing reality. Short prose of the young musician illustrates the artistic perception of music at all levels: textual, subtextual, intermedial, lexical-semantic and phonic levels, it, in its turn, causes variations in interpretation of word and sound interactions. Musical imagery appears in the textmostly as emotional background; the way of creating the eternal, the artistic impulse, culture entity; the tool for modeling of antonymous pairs (sacral ‒ profane, a crowd – a unique creative personality, life ‒ death); the possibility of expressing the inner state of the heroes, a tool of revealing their characters and actions, a marker of emotions and feelings; the ability to identify music with the type of a hero; manifestation of the irrational, the mystical; widely used phonic tool; a philosophical unit. The synthesis of music and word, which is vividly traced in the writer's artistic heritage contributes not only to understanding intermedial connections, but also to a deeper appreciation of an artist's psychology.

Keywords: polyphony, musical images, secession, modern aesthetics, flash fiction, young musicians phonic techniques, textuality, intermediality.

Постановка наукової проблеми. Перехідний етап у будь-якій національній літературі часто характеризується змінами в естетично-образній системі. Синтезуючи матеріал попередніх епох, автори-модерністи вихоплюють ті елементи, які, на їхній погляд, сприяють моделюванню нового, унікального образного виміру. Модернізм апелював до синтезу мистецтв, оновлення декоративних прийомів, синкретичного конструювання образного світу. Автори звертають увагу на фізичні характеристики кольору, форми, гри світла-тіні, звуку тощо. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. характеризується "відмовою від історичної спадкоємності" [20: 281] та взаємопроникненням інших видів мистецтва у літературу, що отримало назву "сецесія". Зародження "сецесії" відбувається у переломний момент розвитку мистецтва, коли один напрям стоїть на порозі свого становлення, а інший – зазнає вичерпності. Особливо гостро

питання постає тоді, коли йдеться не лише про зміну стилів, які належать до однієї окремої культурно-історичної епохи, а про ті стилі, які належать до різних культурно-історичних типів.

А. Матусяк зауважила, що ніколи до цього часу образотворче мистецтво не відігравало такої важливої ролі у формуванні "літературного обличчя епохи", як у період утвердження модернізму: "Зміни в мистецтві, скульптурі, архітектурі та музиці, що відбулися паралельно з розвитком мистецтва слова, входили в чіткі генетично-естетичні залежності" [10: 36]. Доречним видається проведення паралелей між естетикою раннього українського модернізму та поняттям "сецесії", принципи якої актуалізуються паралельно із виходом на літературну сцену "Молодої Музи". Відбувається репрезентація нових векторів мистецького руху: декадентського, символічного, естетичного, модерністського, сецесійного [6: 19]. У сецесії вбачається внутрішня спорідненість з

Page 28: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

28

відчуттями й настроями тогочасної доби: відчаєм, песимізмом, мовчанням, хворобливістю, безвихіддю, втомою, розчаруванням. Поняття "сецесії" в контексті українського літературознавства розглядали Я. Поліщук, А. Матусяк, Т. Гундорова, Ю. Бірюльов, М. Ільницький, В. Челбарах.

Доволі перспективним видається простеження сецесійних прийомів, зокрема синтезу слова і музики у творчості М. Яцкова, оскільки він увійшов у літературу як письменник-експериментатор, який "прагнув розкрити таємниче, невідоме, непідвладне розуму, послуговуючись засобами суміжних мистецтв: музики, малярства, скульптури, танцю" [15: 126]. Я. Поліщук у монографії "Міфологічний горизонт українського модернізму" відзначає об'єднаність галицьких митців навколо принципів "нової естетики", у якій можливим стає простеження спорідненості із "сецесійною символікою" [13]. М. Яцків як представник літературно-мистецького угрупування "Молода Муза", за слушним спостереженням М. Ільницького, доволі часто у своїх творах тяжіє до "сецесійної символіки" та синтезу мистецтв [5: 205.]. Про сецесійні прийоми у молодомузівців слушно зазначала також А. Матусяк, простежуючи взаємодію стилю сецесії з тенденціями символізму [9].

У добу модернізму художній текст набуває ознак поліфонії, що досягається через використання в ньому низки звукових прийомів. Спосіб нового сприйняття світу сприяв зверненню письменника до музичного мистецтва "як виражального виду зображальності" [19: 55]. Один із німецьких поетів початку ХVIII століття Фрідріх Клопшток зазначав, що те, про що може сказати художній текст через слово-образ, є недостатнім, тому на допомогу приходить музичність. Про так звану музику слова в літературі

сучасна дослідниця О. Колінько зауважує: "Відтак реалізується одна з найдавніших у фіктивному світі словесної музики ідея про існування особливої мелодії слів, про те, що звуки, слова і навіть образи твору складаються у мелодію" [7]. У письменника "включається" музичне мислення, за допомогою якого він знаходить нові вирази та образи, які вже давно існують, але яких немає у традиційній літературі.

Метою статті є простеження поліфункціональності музичних образів у новелістиці М. Яцкова. Досягнення вказаної мети можливе з урахуванням спостережень науковців, що попередньо виявили інтерес до вивчення літературно-музичних кореляцій у прозовій спадщині письменника (О. Мельник, В. Просалова, О. Рисак, М. Ільницький, А. Матусяк, О. Колінько, О. Маланій).

Завдання статті. Реалізація поставленої мети можлива за умови систематизації теоретичних напрацювань дослідників, які розглядали у науковому дискурсі питання синтезу мистецтв та його функціонування у творчості М. Яцкова. Аналіз головних естетичних принципів модернізму сприятиме глибшому розумінню ролі сецесійних прийомів у прозовій спадщині письменника. Завдяки залученню до інтерпретаційного огляду художніх текстів М. Яцкова можливим видається простеження поліфункціонального характеру музичної образності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найбільш ґрунтовним щодо простеження музично-словесних зв'язків у творчості М. Яцкова видається дослідження О. Мельник, у якому по-новаторськи розглянуто взаємодію літератури із суміжними мистецтвами. Модерністські експерименти авторка віднаходить і прочитує на різних рівнях тексту, розглядаючи музику не

Page 29: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

29

лише як філософсько-естетичне поняття, а як засіб моделювання унікального образного світу у модерністському художньому тексті [11]. О. Рисак, досліджуючи проблему синтезу мистецтв, пропонує брати до уваги такі естетичні принципи літератури зламу століть: сприйняття образної дійсності через відчуття поліфонії художнього тексту; отримання досвіду від несподіваного враження під час споглядання образного світу; насиченість оповідної манери емоційністю та ліризмом [16]. Звертаючись до музичного мистецтва, М. Яцків намагався віднайти й використати у царині слова досі невідоме, непоєднуване, неуживане, нетрадиційне і нове. Саме в сецесії, за слушним спостереженням Р. Грималюк, нового життя набувають не лише форми, а й способи формотворення [2: 1317]. В. Просалова простежує літературно-музичні кореляції в малій прозі М. Яцкова на тематичному рівні через виражальні можливості художнього образу та виявляє "засоби звукової інструментовки літературного тексту" [15: 126]. М. Ільницький підкреслює живописну та музичну наповненість текстів М. Яцкова, порівнюючи їх із новелістикою американського письменника Едгара По. Дослідник відзначає "музичний супровід сюжету" окремих новел, у яких пейзажна образність "послуговується музичними асоціаціями" [21: 22]. А. Матусяк прослідковує музичне наповнення слова у новелістиці письменника й аналізує ефект музичності на фразовому рівні [10: 95].

Методологічну базу дослідження презентовано через використання описового, аналітичного методів і часткового застосування методів зіставлення, міфологічного аналізу та аналогії.

Наукова новизна полягає у систематизації художньої

багатозначності музичних образів у малій прозі М. Яцкова.

Творчість М. Яцкова збігається в часі з функціонуванням "нововіденської школи", представники якої вважали, що слово і музика у гармонійному поєднанні здатні моделювати музичні фрази для передачі внутрішніх психологічних імпульсів. У такому вияві музика набуває нового семантичного звучання: "Фактично відкриває власні внутрішні потенції для подальших експериментів, шукаючи нових звукових смислів, потребуючи відповідної теоретичної підтримки" [20: 283]. Творчість композиторів "нововіденської школи", зокрема "Місячний П'єро" Шенберґа, "Воцек" Берґа, на думку Д. Лабінської, стають свідченням гармонійного поєднання музики і слова [4: 270]. Входження М. Яцкова до складу трупи артистів "Руська бесіда" [4: 68], очевидно, уможливлювало й ознайомлення письменника з творчістю митців "нововіденської школи", адже сценічне мистецтво часто доповнювалось музичним супроводом – цей факт лише сприяв додатковому формуванню музичності в образному світі прозаїка-модерніста.

М. Яцків часто вдається до використання слів-шумів, слів-дотиків звуком, слів-ритмів, що досягається тяжінням до фонічних засобів, зокрема алітерації: "Сивий сумерк стелився по просторній залі, дівчина снувала піснею спомини" [18: 433]; "Стрибнула в корчі калини та ліщини, як ланя, і шелеснула голівкою до тінистого склепіння"; "Збирав незабудки і в'язав їх в китицю. Знов піднявся і задумався" [21: 59].

Музичність тексту посилюється використанням дієслів та віддієслівних іменників, семантика яких асоціативно створює ефект багатоголосся, різношумності у художньому тексті, як-от в оповіданні "У наймах": шумить, співає, гудуть

Page 30: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

30

мов бджоли, напливає народ, їдуть, йдуть, гуторять, пищать дитячі пищалки, говкають погоничі, загриміла проповідь, людські гріхи розбіглись, слова посипались, пристрасні шепоти, прокльони, вигуки, гармидер, шепоче по камінню співанку, метелики граються у повітрі, польові коники сюрчать, дзвенить дзвінок, синички дзьобонять, кує зозуля, стрекоче кедрівка, деркає деркач, воркують горлиці, скиглить каня, смереки шепочуть таємно, дерева бесідують, булькотить вода. Таке нагромадження слів зі звуковою семантикою створює враження безперервного шуму, який сприймається як "постійний супровід до тривання Всесвіту" [11: 173–174].

У цьому ж оповіданні зринає образ небесного дзвона, що "гомонить глухо у просторі – ледве чуєш його" [21: 30]. Використання цього музичного образу доволі поширене в художній творчості письменника. Здебільшого, його функціональна роль зводиться до: 1) асоціювання його з передвісником чогось лихого, трагічного ("У наймах"); 2) ірраціональним символом, магічним атрибутом ("Лісовий дзвін"). Образ дзвона переважно прочитується як засіб посилення елегійного настрою і водночас як символ магічного, міфологічного світу. Головна героїня новели "Лісовий дзвін" Ксеня, потрапивши під вплив музичних чарів, ніби перебуває у стані сну. Звук дзвону має поступовий наростаючий характер, що можна вважати своєрідною градацією музики. Доречно звернути увагу на часові параметри розгортання дії. Події відбуваються напередодні Зелених свят, що вважається порою активізації темних природних сил: "А блудила вона по папоротних полянках, по горбках, як по городах, і такі там дива були, як у сні" [21: 166]. За народними віруваннями, музика дзвона, як віщувальна сила, як знак-

пересторога, має здатність відганяти темних духів і водночас бути символом гармонії між людиною і небом [1: 143].

Образ дзвона постає наскрізною деталлю і водночас засобом для створення ефекту контрасту в новелі "Гомін будуччини". Багатоголосій хаотичній атмосфері як прояву дезорганізованого світу, у якому вчувалися звуки "свята побіди" [21: 267], органічно протиставляється музика дзвона – "з чистим альтовим голосом з оксамитовим відгомоном" [21: 268]. Образ дзвона автор персоніфікує; музичний інструмент постає не лише символом історії, пройденого часу, а й знаряддям для "оружжя": "Дзвін як би просився на прощання <…> Надолині окутали його в шмати, вирвали серце, щоби зойк не торкав людських сердець <…> З глухим стуком падали важкі кусні тіла на землю" [21: 268].

Як і барокова традиція, сецесія відображала тісну взаємодію людини й природи, тому в ранньомодерних художніх текстах трапляються паралелі: жінка – квітка, жінка – дерево, жінка – звір, жінка – змія, жінка – сонце, жінка – музика. У новелі М. Яцкова "Архітвір" музика постає середовищем культури, творчою ідеєю, матеріалом для реалізації високих задумів. Головний герой, Даріан-митець, вбиває кохану, аби мати змогу реалізувати свій творчий план. Людське, тілесне, еротичне, природне витісняється через убивство заради народження культурного й духовного. Кохання Даріана до жінки ілюструє прояви природного, інстинктивного, чуттєвого, проте згодом асоціативний ряд "кохання – почуття – інстинкт" трансформується у послідовність "ідея – твір – культурне – вічне". Лінії жіночого тіла для митця асоціативно в'яжуться з образом музичного інструмента як творчим матеріалом, об'єктом для реалізації високої мети [17: 112]. Даріана захоплює

Page 31: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

31

симетричність форм, краса ліній, переходів на тілі жінки: "Рамена творили старинну арфу зі слонової кості, волосся – золоті струни. Бедра звужувалися вгору, спливали лагідними лініями до ніг і творили дві арфи на собі <…> "Пробудження мармуру", – думав артист" [21: 220]. Через убивство він прагне побороти рабське відчуття залежності від жінки, щоб бути вільним у здійсненні своїх творчих ідей. Прагнення до свободи й самостійності витісняють еротичні бажання героя. Стан душі, внутрішній світ героїв часто розкривається у паралельних музичних і скульптурних символах. Образ жіночого тіла знаходить аналогії із формою музичних інструментів (гітара, арфа). Герой-митець розцінює його як матеріал, творчу сировину, ескіз для подальшої обробки. Чоловік бачить у жінці не матір, кохану, дружину чи доньку, а ідею, твір, матеріал, інструмент. Він заперечує у ній жінку-природу, жінку-матір, жінку-коханку, а в собі продукує творчі імпульси, вириваючись за рамки родової заданості [17: 112–113]. Перебуваючи у конфлікті між чоловіком-природою і чоловіком-митцем, Даріан відчуває невизначеність і розпач: "Хто вкрав мій план!? Хто зрабував мені душу?! Отут, о, в голові був план!" [21: 225]. Зробивши вибір, Даріан знищує в собі природу, скоюючи символічне жертовне вбивство жінки для народження себе як митця, здатного реалізувати давній план – створення величного вівтаря: "Притулив уста до її чола і розхилив рамена. В мрачнім низу розлетілися платки рожі на шпилю… На третій день вранці-рано вітало сонце величавий вівтар" [21: 225]. Вбивство жінки скоюється під час її сну. Символічного значення набувають образи гори і "мрачного низу", куди Даріан скидає тіло сплячої коханої. Гора та низ символізують протистояння високого і приземленого, сакрального і

профанного, вічного і тлінного, природи й культури [17: 112–113].

Образна паралель "жінка – музичний інструмент" означена також у новелі "Роздуте полум'я". Композиційно новела складається з трьох частин. Другу і третю частини змодельовано на текстовому рівні як діалог-листування між чоловіком і жінкою, а підтекстово – між музикою і словом, поезією. В уяві жінки музичний інструмент набуває персоніфікованого вигляду: "Настав час, коли ця скрипка перетворилася в живу постать, і я почала ревнувати" [18: 149]. Героїня помічає, що мистецтво стало сублімованим об'єктом прагнень для чоловіка-митця: "Ти кохав мистецтво, малював мій портрет... Різьба, малярство, музика, театр, природознавство, етнографія, соціалізм – усе це заманювало тебе в юності" [18: 149]. Жінка уособлює природу й традицію (вона прагне бути коханою, матір'ю, хоче народити дітей), натомість чоловік прагне творити. Місце жінки в його житті займає мистецтво, натомість жінка постає матеріалом, засобом для реалізації творчих задумів.

О. Махов зауважував, що завдяки формальним чинникам можна відтворити певну загальну лінію музичного твору, процес розгортання якої полягає у поступовому наростанні аж до моменту кульмінації, а згодом – через спадання психоемоційної напруги. Звернення письменника до такого музичного ефекту перетворює літературний текст у середовище існування музики. Про створення внутрішнього музичного простору у літературі писав О. Лосєв. На його думку, музика сприймається не лише органами чуття, а всією сенсорною системою, адже якщо сприймати звук як винятково фізичне явище, то таке звучання мертве: "Вухо – це всього-на-всього інструмент, а не засіб сприйняття" [8].

Page 32: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

32

Прийом музичної градації простежується в оповіданні "У наймах". Звукові ефекти автор використовує хвилеподібно, що можна чітко простежити через музичність фоніки. Поступово звукове наростання змінюється на diminuendo, а далі у звучанні знову відчутне crescendo. Додатково насичує текст звуком функціонування музичних інструментів як мікрообразів: "скрипка щебече", "сопілка розважає" [21: 30–31]. Слушне спостереження О. Мельник щодо активного використання образу скрипки та його багатозначності у художніх текстах М. Яцкова [11: 182–192]. У вище згаданому оповіданні цей образ виконує експресивну функцію, асоціюючись з проявом діонісійських мотивів, на відміну від інших творів, де скрипка символізує плач або тугу ("Діточа грудь у скрипці", "За горою", "Блискавиці"). Скрипка постає складовою святкового дійства – вечорниць, виконуючи функцію посилення звуко-шумового ефекту, мета якого – розважити молодь [21: 30–31].

У новелі "Diva" образ музики доречно розглядати у зв’язку з мотивом жертвопринесення, наслідком якого є поява в подальшому сприятливого мистецького середовища для продукування артистичного становлення-зростання: "Тут, на тім жертовнику, віддала ти всю свою величаву любов і відреклася всіх прав женщини, як вічна весталка (жриця – авт.)" [21: 56]. Мотив жертви і жертвопринесення ідейно споріднює новели "Diva" та "Архітвір". Перша новела ілюструє мистецьке самозречення героїні – руйнацію, самопожертву, самознищення заради реалізації мистецької ідеї; натомість у другій новелі прочитується мотив принесення в жертву Іншого.

Концептуалізація мистецтва як вічного явища можлива завдяки

відтворенню мистецьких творів представниками наступних поколінь: "Славні мертві партитури остануться – на геройських ролях, на тих кострах, де твоя душа горить <…> затреться слід твоєї сили, а тебе вже не буде <…> Ге-ей, голос, голос… яка в нім суєта… Раз цвіте і скоро відцвітає" [21: 56]. За слушним міркуванням А. Шенберга, одного із відомих композиторів першої половини ХХ ст., "мистецтво – це крик, який видають люди, які відчувають на власній шкурі долю людства <…> Усередині, у них самих, рухається світ; зовні чути лише відлуння – творіння мистецтва" [12]. Кожен крок для творчої особистості, на думку композитора, – іспит, боротьба, завдяки яким людство повинно стати кращим і побачити істину, адже митець – Месія, погляд якого спямований углиб себе, у підсвідоме [12].

У новелі "Adagio consolante"1 наратор за допомогою музичних образів показово демонструє наявність ритміки у тексті: "Саме ритм повертає словам утрачену гармонію, слугуючи підґрунтям та способом вияву ідеї відповідностей як вираження неподільної єдності, тяглості сприйняття світу" [11: 179]. Метафора ритм руху поєднує у собі два пластичні вияви: рух як такий (переміщення) і рух музичний. Для оповідача ритм є музикою руху, і семантика її звучання залежить від психологічних налаштувань, проживання конкретної життєвої ситуації: "Серце, кров має також свій ритм, інший в любові, інший в гніві, а ще інший в годину смерті. Хто не тулив вуха до зачарованих грудей, хто не відчував мелодій крові, серця?!" [21: 217].

Музичні прийоми в новелі уможливлюють викриття негативних рис натовпу (юрби), образ якого

1Повільно, злагоджено.

Page 33: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

33

уособлює антикультурне, тваринне, що приречене на абсурдне вмирання, адже доля кожної з цих трагічних постатей "криється поза людською увагою" [21: 211]. Юрба асоціюється зі згубним середовищем, акордів якої не прагне "зачувати" головний герой: "Живу серед погані без слуху, серед самих фальшивих звуків…" [21: 217]. У прикінцевій частині новели музика навіює трагічний настрій. Смерть героя новели оприявнюється через музику як знак трагічного: смерть молодшого брата травматично руйнує усталені соціальні норми. Поєднання трагічної ситуації зі звучанням скрипки надає тексту посиленого трагізму. Трагізм тексту посилює поєднання ситуації зі звучанням скрипки. Подолати смерть можна лише через мистецьке самоздійснення.

Висновки і перспективи дослідження. Інтерпретація лише незначної частини малої прози М. Яцкова демонструє музичні образи в різних семантичних варіаціях, зокрема, як: засіб творення, сугерування настроєвості твору; спосіб моделювання особливої творчої атмосфери, мистецький імпульс, культурне середовище існування; структуротвірний компонент; можливість зіставлення профанного й сакрального вимірів; засіб вираження внутрішнього стану персонажів, їхніх емоцій і почуттів; образ-асоціація з певним типом героя; прояв ірраціонального; фонічний засіб; філософське поняття, що презентує авторське розуміння світу, людської сутності, основ буття; увиразнювальний компонент, що дозволяє протиставити антиномічні пари: життя – смерть, кохання (приязнь) – ненависть, маса (юрба – за М. Яцковим) – яскрава, неповторна особистість, діонісійське – аполлонівське. Суголосно із основними естетико-художніми

принципами модернізму письменнику вдалося увиразнити власний образний світ через багатофункціональні можливості музичного мистецтва: здатність передавати емоції та почуття, створювати ефект багатоголосся, увиразнювати ідейно-змістові аспекти. Невичерпна здатність музики наділяти художній твір додатковою семантикою, а особливо у тих митців, творчість яких хронологічно співпала із тенденціями часу "музики у слові", постійно скеровуватиме око дослідника на таку художню творчість як доволі перспективний і вдячний об'єкт для більш глибокого вивчення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Войтович В. Українська

міфологія. Київ, 2002. 664 с. 2. Грималюк Р. Формування

естетичної платформи сецесії в українському мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століття. Народознавчі зошити. 2014. № 6 (120). С. 1316–1327.

3. Гундорова Т. Кітч і література. Травестії. Київ, 2008. 284 с.

4. Життя і творчість Леся Курбаса / наук. ред. Богдан Козак. Львів, 2012. 656 с.

5. Ільницький М. Поетична концепція з музичним і малярським тлом. Творчість Михайла Яцкова. На перехрестях віку : У 3 кн. Київ, 2009. Кн. 3. С. 111–256.

6. Ільницький М. Українська сецесія: етос болю (новела М. Яцкова "Діточа грудь у скрипці". Слово і Час. 2009. № 7. С. 19–23.

7. Колінько О. П. Новела і музика : до проблеми художнього синтезу в малій прозі порубіжжя ХІХ – ХХ ст. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Дніпро. 2013. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vduepf_2013_2_20 (дата звернення 10.10.2019).

Page 34: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

34

8. Лосев А. Музыка как предмет логики. Форма – Стиль – Выражение. Москва, 1995. С. 405–570. URL : http://www.opentextnn.ru/music/Perception/index.html@id=618 (дата звернення 11.10.2019).

9. Матусяк А. Сецесійний дискурс письменників "Молодої Музи". Слово і Час. 2008. № 6. С. 35–50. URL : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/131713/05-Matusiak.pdf?sequence=1 (дата звернення 09.10.2019).

10. Матусяк А. Химерний Яцків: Модерністський дискурс у прозі Михайла Яцкова : монографія. Вроцлав, 2010. 234 с.

11. Мельник О. Модерністський феномен Михайла Яцкова: канон та інтерпретація : монографія Київ, 2011. 296 с.

12. Музичний експресіонізм: Арнольд Шенберг та його учні. Музика. 18 листоп. 2015 : веб-сайт. URL : http://music11112222.blogspot.com/2015/11/blogpost_80.html (дата звернення 09.10.2019).

13. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму : монографія. Вид. друге, доп. і переробл. Івано-Франківськ, 2002. С. 195–210.

14. Поліщук Я. Сецесія в поезії "Молодої Музи". Література як геокультурний проект : монографія. Київ, 2008. С. 189–204.

15. Просалова В. Літературно-музичні кореляції в малій прозі М. Яцкова. Філологічний дискурс. 2016. Вип. 3. С. 126–136.

16. Рисак О. О. Проблеми синтезу мистецтв в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філ. наук. Київ, 1999. 40 с. URL : http://cheloveknauka.com/problemy-sinteza-iskusstv-v-ukrainskoy-literature-kontsa-xix-nachala-xx-veka (дата звернення 09.10.2019).

17. Суворова Л. Концепт смерті в

малій прозі раннього українського модернізму : архетипно-міфологічна і філософська інтерпретація : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук. Житомир, 2016. 203 с.

18. Українська новелістика кінця ХІХ поч. ХХ ст. Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі) / упоряд. і прим. Є. К. Нахліка та ін. Київ, 1989. 688 с.

19. Урманов С. Семиотика, искусства как язик : учеб. пособие. Рязань, 1998. 97 с.

20. Юрчук О. Взаємовплив музики і літератури в добу модернізму з позиції філософської антропології. Питання літературознавства. 2012. Вип. 86. С. 281–287. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pl_2012_86_34 (дата звернення 12.10.2019).

21. Яцків М. Ю. "Муза на чорному коні" : Оповідання і новели. Повіст. Спогади і статті / упоряд; автор передм. та приміт. М. Ільницький. Київ, 1989. 846 с.

REFERENCES (TRANSLATED &

TRANSLITERATED) 1. Voitovych, V. (2002). Ukrainska

mifolohiia [Ukrainian mythology]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

2. Hrymaliuk, R. (2014). Formuvannia estetychnoi platformy setsesii v ukrainskomu mystetstvi kintsia XIX – pochatku XX stolittia [Formation of the aesthetic platform of secession in Ukrainian art of the late XIX – early XX centuries]. Narodoznavchi zoshyty – National Notebooks, 6 (120), 1316–1327 [in Ukrainian].

3. Hundorova, T. (2012). Kitch i literatura. Travestii [Kitsch and literature. Travesty]. Kyiv: Fakt [in Ukrainian].

4. Bohdan Kozak (Ed). (2012). Zhyttia i tvorchist Lesia Kurbasa [Life and work of Les Kurbas]. Lviv: Litopys [in Ukrainian].

5. Ilnytskyi, M. (2009). Poetychna kontseptsiia z muzychnym i

Page 35: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

35

maliarskym tlom. Tvorchist Mykhaila Yatskova [Poetic concept with musical and painting background. Creativity of Mikhail Yatskov]. Na perekhrestiakh viku – At the Crossroads of Age, 3, 111–256. Kyiv: Vyd. dim "Kyievo-Mohylianska akademii"[in Ukrainian].

6. Ilnytskyi, M. (2009). Ukrainska setsesiia: etos boliu (novela M. Yatskova Ditocha hrud u skryptsi) [Ukrainian Secession: An Ethos of Pain (M. Yatskov's novel. "Ditocha hrud u skryptsi". Slovo i Chas – Word and Time, 7, 19–23 [in Ukrainian].

7. Kolinko, O. P. (2013). Novela i muzyka: do problemy khudozhnoho syntezu v malii prozi porubizhzhia XIX – XX st. [Novel and music: to the problem of artistic synthesis in the small prose of the XIX – XX centuries]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu imeni Alfreda Nobelia – Bulletin of Alfred Nobel University. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/vduepf_2013_2_20 [in Ukrainian].

8. Losev, A. (1995). Muzyka kak predmet lohyky. Forma – Styl – Vyrazheniie [Music as a subject of logics, Form – Style – Expression]. Moscow: Thought. Retrieved from http://www.opentextnn.ru/music/Perception/index.html@id=618 [in Ukrainian].

9. Matusiak, A. (2008). Setsesiinyi dyskurs pysmennykiv "Molodoi Muzy" [The Secessionist Discourse of the Writers of "The Young Muse"]. Slovo i Chas – Word and Time, 6, 35–50. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/131713/05-Matusiak.pdf?sequence=1 [in Ukrainian].

10. Matusiak, A. (2010). Khymernyi Yatskiv: Modernistskyi dyskurs u prozi Mykhaila Yatskova [Chimeric Yatskiv: Modernist discourse in M. Yatskiv's prose]. Vrotslav; Lviv: LA "Piramida" [in Ukrainian].

11. Melnyk, O. (2011). Modernistskyi fenomen Mykhaila Yatskova: kanon ta interpretatsiia [The modernist

phenomenon of MykhailYatskiv: canon and interpretation]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

12. Muzychnyi ekspresionizm: Arnold Shenberh ta yoho uchni [Musical Expressionism: Arnold Schoenberg and his students]. Muzyka – Music. (2015). Retrieved from http://music11112222.blogspot.com/2015/11/blogpost_80.html [in Ukrainian].

13. Polishchuk, Ya. (2002). Mifolohichnyi horyzont ukrainskoho modernizmu [The mythological horizon of Ukrainian modernism]. (2nd ed., rev.). Ivano-Frankivsk: Lileia – NV [in Ukrainian].

14. Polishchuk, Ya. (2008). Setsesiia v poezii Molodoi Muzy. Literatura yak heokulturnyi proekt [Secession in the poetry of "The Young Muse". Literature as a geocultural project]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

15. Prosalova, V. (2016). Literaturno-muzychni koreliatsii v malii prozi M. Yatskova [Literary and musical correlations in the small prose of M. Yatskov]. Filolohichnyi dyskurs – Philological Discourse, 3, 126–136 [in Ukrainian].

16. Rysak, O. O. (1999). Problemy syntezu mystetstv v ukrainskii literaturi kintsia XIX – pochatku XX stolittia [Problems of artsynthesis in the Ukrainian literature of the late XIX – early XX centuries]. Abstract of the dissertation for the degree of Doctor of Philology. Retrieved from http://cheloveknauka.com/problemy-sinteza-iskusstv-v-ukrainskoy-literature-kontsa-xix-nachala-xx-veka [in Ukrainian].

17. Suvorova, L. (2016). Kontsept smerti v malii prozi rannoho ukrainskoho modernizmu: arkhetypno-mifolohichna i filosofska interpretatsiia [The concept of death in the small prose of early Ukrainian modernism: an archetypal-mythological and philosophical interpretation]. Extended abstract of candidate's thesis. Zhytomyr [in Ukrainian].

Page 36: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

36

18. Ukrainska novelistyka kintsia XIX poch. XX st. Opovidannia. Novely. Frahmentarni formy (eskizy, etiudy, narysy, obrazky, poezii v prozi) [Ukrainian novelty of the late XIX – early XX centuries. Stories. Novels. Fragmentary forms (sketches, essays, samples, poetry in prose)]. (1989). Е. K. Nakhlika (Eds). Kyiv: Nauk.dumka [in Ukrainian].

19. Urmanov, S. (1998). Semiotika, iskusstva kak yazyk [Semiotics, art as a language]. Riazan: Izd-vo RHPU [in Russian].

20. Yurchuk, O. (2012). Vzaiemovplyv muzyky i literatury v dobu modernizmu z pozytsii filosofskoi antropolohii [The interplay of music

and literature in the age of modernism from the standpoint of philosophical anthropology]. Pytannia literaturoznavstva – Questions of Literary Studies, 86, 281–287. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pl_2012_86_34 [in Ukrainian].

21. Yatskiv, M. (1989). "Muza na chornomu koni": Opovidannia i novely. Povist. Spohady i statti ["Muza The Black Horse Muse": Stories and Novels. The story. Memories and articles]. M. Ilnytskyi (Eds.). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редколегії: 15 листопада 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 37: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

37

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТА КОМПАРАТИВІСТИКА

УДК 82.091-32 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.37-43

МІСТИКА ТА ФАНТАСТИКА В НОВЕЛІСТИЦІ НАТАНІЕЛЯ ГОТОРНА Й ЕДГАРА ПО

В. С. Білявська*, О. В. Рудюк** У статті обґрунтовується зіставлення творчих манер двох представників

романтизму в американській новелістичній літературі ‒ Е. По та Н. Готорна. На підставі доступних джерел й наукових напрацювань на тему співіснування містичних і фантастичних елементів проаналізовано риси стильових манер представників американського романтизму. Перегуки новелістики Е. По з новелістикою Н. Готорна досліджено через порівняльний аналіз образів персонажів, мотивів та проблематики. Ці образи реалізуються в авторів-романтиків за допомогою прийомів іронії, контрасту, гіперболізації вражень і подій. Проте Готорн застосовує казкові та міфологічні мотиви, і це відрізняє його стиль від стильових рис інших романтиків, зокрема, й від новелістики Е. По. У його творах іронія в характеристиках образів-пероснажів може набувати комічного відтінку (новели "Донька Рапаччіні", "Дослід лікаря Хейдеггера"). Події відтворюються обома письменниками-романтиками через вираження свідомості оповідачів. Мотив смерті коханої в їхніх новелах видозмінюється в мотив очікування смерті коханої через страх її втратити або через божевілля персонажа, з акцентом на маніакальних змінах у психіці головних героїв. За цим принципом можна поєднати новели двох авторів: "Морелла", "Лігейя", "Береніка" з новелами "Молодий Браун" і "Донька Рапаччіні". У творах письменників наявне абсурдне нагромадження образів жахливого, що веде до гротеску (цей художній прийом притаманний більше манері Н. Готорна, ніж

* кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри світової літератури та методик викладання філологічних дисциплін (Житомирський державний університет імені Івана Франка) [email protected] ORCID: 0000-0001-5676-3945 ** кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри світової літератури та методик викладання філологічних дисциплін (Житомирський державний університет імені Івана Франка) [email protected] ORCID: 0000-0003-0375-3596

Page 38: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

38

Е. По). Найчастіше це поєднання жахливого та іронічного присутнє в характеристиках персонажів. Фантастичні елементи в обох новелістів слугували художнім тлом для витворення неповторної американської романтичної новели ХІХ століття. Ключові слова: романтизм, містичне, фантастичне, мотив, новела, екзистенціалізм, модернізм, метафора, стиль, автор, фатум, реінкарнація, домінанта.

MYSTICISM AND FICTION IN THE SHORT STORIES BY NATHANIEL HAWTHORNE AND EDGAR ALLAN POE

V. S. Biliavska, O. V. Rudiuk The article raises the question of valid comparison between the narrative styles of American

Romantic short-story writers – Edgar Allan Poe and Nathaniel Hawthorne. The analysis of the American Romanticism stylistic peculiarities is provided on the basis of the available sources and studies on the coexistence of mystical and fantastic elements. The interchange of Poe's and Hawthorne's novelistics is studied through the comparative analysis of character images, motives, and topics. The ground for such analysis is based on the Romantic authors' use of irony, contrast, and hyperbolization of impressions and events. However, N. Hawthorne's style is marked by the usage of fantasy and mythology, which makes it stand out amongst the stylistic traits of other Romantic writers. In the short stories by N. Hawthorne (Rappaccini's Daughter, Dr. Heidegger's Experiment) irony can acquire comic tones when the character's image is introduced. The narrated events are revealed as psychological reflections in the Romantic authors' consciousness. The motive of death of the loved one is transformed by the Romantic story writers into the motive of anticipating the death of the loved one caused by the fear to lose her, depicted through the character's insanity with the emphasis on the maniacal changes in the psyche of the protagonist. This principle can bring together the stories by both writers: Morella (by E. Poe), Ligeia (by E. Poe), Berenice (by E. Poe), Young Goodman Brown (by N. Hawthorne), Rappaccini's Daughter (by N. Hawthorne). Likewise, both authors employ absurd accumulation of horror imagery that leads to the grotesque (though that technique is more characteristic of Nathaniel Hawthorne than Edgar Poe). In the majority of cases, the aforementioned writers combine horror and irony to portray the character. E. A. Poe, as well as N. Hawthorne, uses fantastic elements in his writing in order to create the literary background for the unique American Romantic short story of the 20th century.

Keywords: Romanticism, mystical, fantastic, motive, short story, existentialism, modernism,

metaphor, style, author, fate, reincarnation, dominant trait.

Постановка наукової проблеми.

Епоха американського романтизму з домінантами містичного та фантастичного у творчому доробку авторів найяскравіше презентована іменами двох новелістів ХІХ століття: Н. Готорна та Е. По. Останній захоплювався творчістю попередника та вважав себе його учнем. В обох письменників багато спільного, зокрема, життєва замкненість спровокувала постійну присутність мотивів смутку й розчарування у змодельованих ними художніх світах. Е. По – автор статті "Новелістика Натаніеля Готорна". Називаючи

письменника поважно "містер Готорн", він указує на недостатнє розуміння критиками художньої цінності новел свого творчого наставника.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сьогодні вже існує багато праць вітчизняних і зарубіжних науковців, присвячених вивченню творчості Е. По, але творчість Н. Готорна висвітлена досить фрагментарно. Крім того, творчі манери цих новелістів не поставали об᾽єктом порівняння літературознавців. Відомо, що Е. По визнавав авторитет творчості

Page 39: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

39

Н. Готорна та в згаданій вище статті про митця-попередника пропонував власне бачення стильової манери новеліста.

Новелістична спадщина авторів є предметом серйозних наукових досліджень (Л. Алексєєнко, І. Карабутенко, Х. Кортасар, Н. Крижанівська, С. Пригодій, І. Сюндюков) [1; 4; 5; 6; 9; 10].

Мета й завдання статті полягають у порівняльному аналізі містичних та фантастичних елементів у новелістиці Е. По й Н. Готорна. Дослідження може вплинути на повноту та цілісність розуміння творчої манери цих письменників-романтиків, оскільки має на меті детальніше розкрити мотиви й образну систему розглянутих у статті художніх творів.

Виклад основного матеріалу статті. У новелістиці Е. По наявні традиційні романтичні колізії ‒ або несприйняття героєм дійсності, або двоїстість у її сприйнятті. Романтичні персонажі найчастіше сприймають світ дійсності через емоційний внутрішній світ. У новелі "Маска червоної смерті" автор створює уявну, майже ілюзійну дійсність, у межах якої відбувається "бенкет на весь світ" принца Просперо. У такий спосіб автор "карнавалізує" художній світ новели, конкретизує її жанр як містичної з фантастичними елементами. Годинник б᾽є містичний час, що символізує небезпеку: несподівано в бенкетній залі з᾽являється непроханий гість ‒ маска-привид, підкреслюючи містичність творчої манери Е. По. Мотив фатуму домінантний у всій творчості Е. По. Фатум переслідує кожного з персонажів, водночас визначаючи їхню справжню суть. За допомогою цього мотиву митець підкреслює головне в характеристиці героя.

У Н. Готорна містичне близьке до казкового, воно ніби завуальоване. Інколи новели набувають казково-міфологічних ознак: їхні містичні

персонажі наближені до казкових. Аспект відьомства в новелі "Молодий Браун" утілено в образі вчительки катехізису, міфологізм твору відтворено в процесі ініціації, посвяченні "новачка" до містичного світу нечистої сили. У цій новелі фаустівський мотив (диявольської спокуси) втілено в образі лісового супутника Брауна, який слідує за ним у невідомість. Невідоме кличе Брауна від дружини Віри (промовисте, символічне ім᾽я натякає на ідейний зміст новели ‒ рух свідомості від віри до зневіри, від людей, соціуму до самотності). Екзистенційні мотиви в автора ХІХ ст. ‒ це передчуття впливів модерністичної літератури.

Те ж саме спостерігається у творах Е. По, хоча витоки мотивів спустошеності та самотності цього автора ‒ в його ж дитинстві: холодні, неприязні стосунки з вітчимом і матір᾽ю. Біографічний метод дослідження творчості автора знадобився б науковцям і для вивчення замкненості та відчуженості Н. Готорна, який відчував сором і провину за вчинок пращурів-пуритан, один з яких засудив салемських відьом (з лютого 1692 по травень 1693 у новоангійському місті Салем відбувався судовий процес за звинуваченням людей у чаклунстві, що призвело до багатьох смертей). Тому містичне в романі "Шарлатова літера" Готорна невід᾽ємно пов᾽язане з мотивом розплати дітей за гріхи батьків (містичне, непорочне народження жінкою дитини без чоловіка, що віддзеркалювало стереотипність мислення тогочасних мешканців Англії).

У новелі "Родима пляма" наречений, роздратований родимою плямою на щоці коханої, вимагає від неї дозволу на косметичну операцію, своєрідне втручання в її неординарність, чим символічно знищує людську індивідуальність. За операцією слідує смерть коханої дівчини, яка втратила

Page 40: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

40

власне "я". Лікар-початківець-неук проводить косметичну операцію, а його помічник надто схожий на Франкенштейна, фантастичного персонажа, який цілком умотивований романтичним світосприйняттям автора.

Прийом комізму Е. По застосовує в новелі "Розмова з мумією": фантастичний стан тремтіння графа, якого було забальзамовано п᾽ять тисяч років тому під час каталептичного сну, від холоду, відтворено іронічно: "Ми зауважили, що граф злегка тремтить ‒ безсумнівно, від холоду. Доктор одразу ж вийшов до себе в гардероб і виніс звідти чорний фрак наймоднішого крою" [8: 292]. Трагікомічним є епізод з подальшим ставленням персонажів до мумії як до поважного гостя, якому вирішили залікувати всі надрізи, нанесені в результаті огляду: "Зашили рану на скроні, перебинтували коліно й приліпили на кінчик носа добрий дюйм чорного пластиря" [8: 292]. Схожий прийом спостерігаємо також у новелі Н. Готорна "Донька Рапаччіні", коли донька лікаря Рапаччіні без рукавичок торкається до отруйних рослин у саду батька, який задля власної безпеки доглядає за цими ж рослинами в товстих рукавичках. Персонажі обох новел ставлять понад усе наукові інтереси: лікар Рапаччіні проводить дослідження над власною донькою, а оповідач у новелі Е. По прагне сам бути забальзамованим задля експерименту, повіривши словам графа. Для нього, представника давнього єгипетського роду Скарабеїв, сприйняття оповідачем єгипетського способу життя неприпустимо-фантастичне. Він насміхається над уявленнями людини дев᾽ятнадцятого століття щодо життя єгиптян, заперечуючи все, у чому був упевнений оповідач. Тому мотив "оживлення" чи перевтілення "мумії в людину" й навпаки обіграно Е. По метафорично. Наприкінці новели оповідач вирішує свідомо оминути певний часовий період задля цікавості та науки:

"Вирушу до Йейбогуса ‒ нехай забальзамують мене років на двісті" [8: 302].

Містика та фантастика межують у новелі "Рукопис, знайдений у пляшці". Містичними є як образи-пейзажі, так і образи персонажів: незвично червоний колір місяця, самотня дивна хмара, образ гігантського корабля-привида з величезним корпусом насиченого чорного кольору, команда з моряків-привидів, які не помічали оповідача: "Незрозумілі люди! Занурені в роздуми, сутність яких я не можу розгадати, вони не помічають моєї присутності" [8: 225]. Епіграф до твору взято з лібрето "Атіс" Філіпа Кіно: "Кому лишилась жити мить, той вже нічого не втаїть" [8: 219]. Автор цими словами підводить до образу персонажа, який перебуває на межі життя і смерті, переслідуваний фатумом. Дивом урятувавшись після бурі, герой сподівається врятуватися удруге, але все марно. Потрапивши на дивний корабель-привид (містичний образ), він до останнього не сприймає приреченість свого становища, ведучи щоденник і записуючи до нього все, що з ним відбувається. Недарма у творах постмодерністів образ щоденника стане символом зв᾽язку персонажів, які його ведуть, із життям, надією на порятунок (роман "Колекціонер" Дж. Фаулза). Поряд із мотивом фатуму в новелі чітко простежується мотив жаху, який відчуває персонаж: "Нас проковтнула зловісна ніч, непроглядна пітьма, задушлива, чорна пустеля! Забобонний жах дедалі більше прокрадався в душу старого шведа, а я занурився у безмовну нудьгу" [8: 222]. Проте всі сили персонажа мобілізуються, а він сам позбавляється страху перед обличчям смерті: "У цю хвилину якийсь дивовижний спокій заволодів моєю душею. Я відповз якомога далі на корму і безстрашно очікував падіння, яке мусило нас потопити " [8: 224].

Page 41: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

41

Автор використовує прийом повторення слів задля доведення невблаганності того, що має статися: "Ми перебували на дні такої безодні, коли голосний вигук мого товариша почувся серед нічної темряви. ‒ Дивись, дивись! ‒ крикнув він мені в вухо. ‒ Боже, всемогутній! Дивись!" [8: 223]. Усі події подані автором крізь призму психічного стану головного героя, що дозволяє відстежити мотив жаху не як характеристики зовнішнього перебігу подій, а зсередини, через психічні враження у свідомості персонажа-оповідача. При появі фантастичного, вигаданого світу важливу роль відіграє прийом контрасту. Тихе море різко змінюється на бурхливе, душевний неспокій на спокій, світло на темряву, життя на смерть. Прийом контрасту формує також двоплановість розгляду мотиву жаху, а це додає експресивності стильовій манері Е. По.

У новелі "Людина натовпу" Е. По містичне відтворене в метафоричному сприйнятті світу як натовпу, серед якого виокремлюється образ старого, що уособлює в собі, на думку оповідача, щось диявольське. Оповідача захоплює надприродне, таємниче, незрозуміле в образі цього чоловіка поважного віку, і він слідує за ним, сприймаючи містичне як достеменну дійсність, що набуває химерного вигляду, а старий постає як відображення всього лихого в ній.

Містичне розгортання подій у новелі "Поховання Роджера Мелвіна" Н. Готорна пояснене вчинком зятя щодо тестя, якого було залишено вмирати в лісі. Символічний образ хустинки, прив᾽язаної до верхів᾽я дуба, як орієнтир для пошуку тестя уособлює фатум, розплату, що чекає в майбутньому на брехливого зятя. Через багато років він випадково пострілом із рушниці вб᾽є сина під час полювання саме на тому містичному місці, де залишив батька нареченої з обіцянкою повернутися. На містику натякає й сам автор,

пишучи, що душа тестя не знала спокою всі ці роки. У цьому творі взаємодіють мотиви фатуму, жаху, швидкоплинності життя, смерті, розчарування.

У новелі Н. Готорна "Дослід лікаря Хейдеггера" фантастичні образи використані автором задля створення художньої моделі чарівного світу: фоліант, переплетений у чорній шкірі з масивними срібними застібками (назви книги ніхто з персонажів не знає), наділений надвластивостями. Служниця, бажаючи протерти пил із чарівної книги, побачила видіння: у шафі застукотів кістками скелет, леді з портрету ступила однією ногою на підлогу, бронзова голова Гіппократа почала застерігати не торкатися більше до книги. Ця готична новела з елементами таємниці, фантастики й містики, має головний мотив ‒ пошук еліксиру вічної молодості. Замкнений простір кабінету лікаря, обплетеного павутинням, утверджує категорію жахливого, притаманну готичним творам. Проте до жахливого дотичним стає комічне, що зумовлено прийомом гротеску в новелі. Цей прийом закцентовано на образах трьох джентльменів похилого віку ("нудні, нещасливі та довго живуть на світі") та літньої жінки ‒ "давно зів᾽ялої леді", які, випивши еліксиру та помолодшавши, починають поводитися як неслухняні діти в кабінеті лікаря, руйнуючи в ньому все. Інфантильна поведінка персонажів, елемент іронічного переосмислення, змальовується з метою відтворення їх справжньої сутності. Образи всіх персонажів твору наскрізь алегоричні. Лікар Хейдеггер ‒ образ суперечливий: Готорн охарактеризував його як людину, схильну до божевільних ідей, дивакуватого та мрійливого. Ці характеристики доводять приналежність персонажа до романтичного типу героїв. Навіть тема кохання має фантастичну реалізацію в новелі. Лікар мав

Page 42: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

42

одружитися багато років тому з жінкою, зображеною на містичному портеті в кабінеті, яка, випивши чарівний розчин, приготовлений ним колись, померла.

Мотив смерті "прекрасної дами" у новелах Е. По та Н. Готорна часто має містичну розв᾽язку. Замість традиційної динаміки цього мотиву "від кохання до ненависті" чи, навпаки, до суто романтичної розв᾽язки "від кохання до жаху". Мотив смерті коханої в новелах романтиків видозмінюється в мотив очікування її смерті через страх втрати, через божевілля персонажа, з акцентом на маніакальних змінах у його психіці. Цей мотив об’єднує новели обох авторів: "Морелла", "Лігейя", "Береніка" з новелами "Молодий Браун" і "Донька Рапаччіні". У дещо пом’якшеній формі він реалізується у новелістиці Готорна, жіночі персонажі якого, все ж, передчувають, що має відбутися щось лихе, фатальне, а потім умирають. У творах По смерть героїнь настає раптово й на очах у їхніх чоловіків, за містичних обставин. У "Лігейї" Е. По йдеться про момент містичного відродження першої померлої коханої, Лігейї, в час смерті другої дружини (від хвороби помирає Ровена, а в очах уже мертвої другої дружини герой убачає погляд Лігейї). У новелі "Морелла" мотив жаху пов᾽язаний з нестримним очікуванням смерті дружини, чоловік якої свідомо прагне цього, порівнюючи власний стан з одержимістю. Відродження Морелли відбувається в тілі доньки, якої герой побоюється через схожість із матір᾽ю. Містичним є й епізод із хрестинами дівчинки, коли підсвідомо й неконтрольовано герой називає доньку іменем померлої дружини та раптом чує відповідь з вуст дитини, що дружина знову поряд.

Мотив реінкарнації також досить сильний, пов᾽язаний із фатумом, оскільки героєм керує страх перед

поверненням дружини, якої він не кохав. У новелі "Береніка" молодий аристократ, закоханий у свою кузину (відомо, що дружиною Е. По теж була його кузина), знає про її смертельну хворобу й спостерігає, як повільно вона помирає. Використано художню деталь ‒ зосереджений погляд Егея на зубах коханої, якими він починає марити і якими прагне володіти. Мотив очікування смерті дівчини набуває гіперболізованої форми. Неспроста Егей знаходить у себе симптоми невідомої хвороби, перебуваючи між дійсністю та маренням. Стан героя "на межі" з його маніакальним прагненням здобути зуби померлої дівчини додає новелі психологічної домінанти й ефекту жаху. Усі три згадані новели написані під впливом смерті дружини письменника Вірджинії.

Висновки і перспективи дослідження. Перегуки новелістики Е. По з новелістикою Н. Готорна помітні завдяки порівняльному аналізу образів персонажів, мотивів і проблематики. Цей аналіз здійснено шляхом зіставлення прийомів іронії, контрасту, гіперболізації вражень і подій. Проте Готорн застосовує ще казкове та міфологічне в новелістиці, і це вирізняє риси його стилю. У Готорна з появою образу персонажа іронія може набувати комічного відтінку (у новелі "Донька Рапаччіні" Джованні стежить з вікна за дівчиною в саду, троє джентльменів похилого віку з новели "Дослід лікаря Хейдеггера", помолодшавши, почали поводитися як діти, бігаючи по кімнаті). Містичний мотив, утілений категорією жахливого, Е. По й Н. Готорн витворили відповідно до особистісних переживань. В Е. По, на відміну від Н. Готорна, можливе абсурдне нагромадження образів жахливого, що веде до гротеску. Найчастіше це поєднання жахливого й іронічного в характеристиці персонажа. Фантастичні елементи в творах обох новелістів слугували

Page 43: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

43

художнім тлом витворення неповторної американської романтичної новели ХІХ століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Алексєєнко Л. Едгар Аллан По.

Зарубіжна література. 2005. № 2. С. 35‒37. 2. Готорн Н. Нарис "Митниця". Вступне

слово. Шарлатова літера. Тернопіль, 2017. С. 3‒49.

3. Горбунов А. Готорн-рассказчик. Новый мир. 1966. № 2. С. 265‒268.

4. Карабутенко І. Дивний талант Едгара По. Всесвіт. 1984. № 2. С. 113‒116.

5. Кортасар Х. Жизнь Эдгара По. Иностранная литература. 1999. № 3. С. 138‒158.

6. Крижанівська Н. Образ "прекрасної жінки" в психологічних новелах Едгара Аллана По. Сучасний погляд на літературу. 2002. Вип. 7. С. 141‒150.

7. Назарець В. Птах на ймення "не вернуть", або біль душі Едгара По. Зарубіжна література. 1999. № 4. С. 10‒15.

8. По Е. Разговор с мумией: роман, рассказы. Издательская группа, 2017. 416 с.

9. Пригодій С., Горенко О. Американський романтизм. Полікритика. Київ, 2006. 440 с.

10. Сюндюков І. Очисне полум'я душі. Едгар По та Вірджинія Клемм. Зарубіжна література. 2003. № 4. С. 2‒3.

REFERENCES (TRANSLATED AND TRANSLITERATED)

1. Aleksieienko, L. (2005). Edhar Allan Po. [Edhar Allan Po]. Zarubizhna literatura – Foreign Literature, 2, 35‒37 [In Ukrainian].

2. Hotorn, N. (2017). Narys "Mytnytsia". Vstupne slovo. [Essay "Custom". Introductory word]. Sharlatova

litera – Sharlat's Letter, 3‒49. Ternopil: Navchalna knyha [In Ukrainian].

3. Horbunov, A. (1966). Hotorn-rasskazchyk [Hotorn-teller]. Novyi myr – New World, 2, 265‒268 [In Russian].

4. Karabutenko, I. (1984). Dyvnyi talant Edhara Po [Edhar᾽s Po strange talent]. Vsesvit – Universe, 2, 113‒116 [In Ukrainian].

5. Kortasar, Kh. (1999). Zhyzn Edhara Po [Life of Edhar Po]. Inostrannaia literatura – Foreign Literature, 3, 138‒158 [In Russian].

6. Kryzhanivska, N. (2002). Obraz "prekrasnoi zhinky" v psykholohichnykh novelakh Edhara Allana Po [Character of "wonderful woman" in the psychological short stories of Edhar Po]. Suchasnyi pohliad na literaturu – Modern Perspective on Literature, 7, 141‒150 [In Ukrainian].

7. Nazarets, V. (1999). Ptakh na imennia "ne vernut", abo bil dushi Edhara Po [Bird whose name is "not to return", or pain of the soul of Edhar Pо]. Zarubizhna literatura – Foreign Literature, 4, 10‒15 [In Ukrainian].

8. Po, E. (2017). Razgovor s mumiei: roman, rasskazy [Conversation with a mummy: novel, stories]. Izdatelskaia hruppa "Azbuka-Attykus" [In Russian].

9. Pryhodii, S., Horenko, O. (2006). Amerykanskyi romantyzm. Polikrytyka [American romanticism. Polycritics]. Kyiv: Lybid [In Ukrainian].

10. Siundiukov, I. (2003). Ochysne polumia dushi. Edhar Po ta Virdzhyniia Klemm [Cleansing flames of the soul. Edhar Po and Virginia Klemm]. Zarubizhna literatura – Foreign Literature, 4, 2‒3 [In Ukrainian].

Стаття надійшла до редколегії: 17 жовтня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 44: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

44

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УДК 82.091-312.9 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.44-52

ВІДТВОРЕННЯ КЛАСИЧНОГО СЮЖЕТУ ЗАСОБАМИ ФЕНТЕЗІ ДОБИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ: ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ

Є. О. Канчура* У статті представлено порівняльний аналіз двох творів фентезі доби постмодернізму,

які містять переспів комедії В. Шекспіра "Сон літньої ночі", – графічного роману Н. Ґеймана "Сендмен. Пісочний чоловік" (Том 3, "Країна снів", 1990) і роману Т. Пратчетта "Пани та пані" (1992). Метою розвідки є компаративний розгляд прикладів втілення класичного сюжету в полі взаємодії художніх практик засобами поетики літератури фентезі (як суто вербальними, так і інтермедіальними).

Проведене зіставлення дає змогу простежити розвиток мотиву повернення ельфів, зміну рецепції названого мотиву в контексті еволюції образу "чарівного народу" як носіїв ілюзій та довести наявність опосередкованого творчого діалогу митців.

У процесі розвідки виявлено ознаки наступності ідей та образів, які походять як із комедії Шекспіра, так і з тексту-посередника – циклу казок Редьярда Кіплінґа "Пак з пагорбів". Визначено зв'язок використання інтертекстуальних прийомів з ідейними домінантами названих творів. Виокремлено елементи дистанційної дискусії двох авторів: потрактування образу чарівного народу загалом та образу Пака (архетип трікстера) зокрема, а також роль ілюзії та її носіїв у житті людини.

Обґрунтовано висновки про особливості реалізації сюжету повернення ельфів у графічному романі та в прозовому творі: форма коміксу дає змогу поєднати покадрове візуальне відтворення подій та мову художнього літературного твору, натомість роман – почути авторські коментарі щодо вчинків персонажів, переглянути їхні ролі в розвитку сюжету.

Підкреслено, що в графічному романі Ґеймана форма коміксу зумовлює специфіку читацького сприйняття завдяки підсиленню вербальних образів візуальними, взаємодії таких образів, а також особливої структурованості тексту. Доведено, що Пратчетт, відтворюючи основну композицію й окремі елементи п'єси Шекспіра, переосмислює роль чарівного народу, спираючись на первинні фольклорні уявлення та на ідею про згубну силу влади ілюзії, що є основою паразитичного світу ельфів.

* кандидат філологічних наук, доцент кафедри теоретичної та прикладної лінгвістики (Державний університет "Житомирська Політехніка") [email protected] ORCID: 0000-0003-1232-1920

Page 45: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

45

Дослідження дає підстави зробити висновок про функціонування сюжету, що виник завдяки казкам Кіплінґа: інсценізаця "Сну літньої ночі" як спосіб повернути зниклий "чарівний народ" реалізується в британській літературі по-різному та з різною метою, зокрема за часів постмодернізму цей сюжет слугує для подальшого переосмислення ролі ілюзії в житті людини.

Оскільки з цитованих творів українською видано лише два томи "Сендмена", усі інші цитати надано в перекладі автора статті.

Стаття є доповненою й допрацьованою версією доповіді, виголошеної на VI Симпозіумі ІЛ НАН України "Література в колі медій: інтермедійне поле художніх практик, рецептивні стратегії, синтез мистецтв" у 2013 році.

Ключові слова: фентезі доби постмодернізму, примусовий наратив, графічний роман,

інтертекстуальінсть, інтермедіальність, фольклорні мотиви, Редьярд Кіплінґ, Террі Пратчетт, Ніл Ґейман, Вільям Шекспір.

RE-PLAYING OF THE CLASSICAL PLOT IN POSTMODERN FANTASY: THE INTERMEDIAL CONTEXT

Ye. O. Kanchura The article presents a comparative analysis of two fantasy works of the late 20th century

based on Shakespeare's Midsummer Night's Dream: Neil Gaiman's Sandman # 19 (book 3, Dream Country, 1990) and Terry Pratchett's Lords and Ladies (1992). The research aims to conduct a comparative analysis of the embodiment of a classical plot in the field of artistic practices interaction by means of fantasy literature (purely verbal as well as intermedial ones).

The comparison makes it possible to trace the development of the returning elves motif, regarding the change of its reception in the context of the evolution of these folk characters' image as those who project the illusions and to indicate the presence of a remote creative dialogue between the writers.

The study allowed to identify the elements of the continuity of the ideas and images, and to determine the link between the intertextual techniques and the ideological dominants of the works under investigation. The elements of the remote discussion of two authors include the interpretation of the image of the faerie folk with a particular focus on the image of Puck (the Trickster archetype), as well as the role of illusion and its hosts in human life.

The implementation of the plot of returning elves in the graphic novel and in the prose work is marked by the following peculiarities: while the comic book form allows to combine time-lapse visual representation of the events with the language of the literary work, the novel allows the author to make comments on the characters' actions and to review their roles in the plot's development.

The article emphasizes that in Neil Gaiman's graphic novel the form of the comic book determines the reader's perception due to amplification of the verbal images by the visual ones and their interaction with the structure of the text. Terry Pratchett is proven to be rethinking the role of the faerie folk by reproducing the composition and elements of Shakespeare's comedy on the background of the original folklore belief and the destructive power of the illusions as the basis of the parasitic world of elves.

The study concludes that the plot of Midsummer Night's Dream performance as a means of the invitation of the exiled faerie folk, which, in British literature, has been presented in different ways and for different purposes, now, in postmodern time, serves for the deeper rethinking of the role of illusion in human life.

As, from all the works cited, only two volumes of Sandman have been translated into Ukrainian, all the other quotations are given in the translation made by the author of the article.

The article presents an updated and refined version of the report delivered at the VI Symposium of the Institute of Literature, NAS of Ukraine "Literature in the Media Area: the Intermedial Field of the Art Practices, Receptive Strategies, Synthesis of Art" in May, 2013.

Key words: postmodern fantasy, coercive narrative, graphic novel, intertextuality,

intermediality, Terry Pratchett, Neil Gaiman, William Shakespeare.

Page 46: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

46

Постановка наукової проблеми. Туга англійців за зниклими ельфами давно відома. Ще героїня Ш. Бронте журилася з приводу того, що чоловічки в зеленому залишили Англію назавжди. Кінець ХІХ та початок ХХ сторіч відзначилися не лише творами лорда Дансені, У. Єйтса чи Р. Кіплінґа, а й, користуючись сучасною термінологією, масштабним проєктом за участю фей із Коттінґлі, який породив низку мистецьких творів – від літератури до кінематографу, тобто можна сказати, що повернути ельфів прагнули (або все ще прагнуть?) як відомі митці, так і пересічні громадяни Старої Доброї Англії. Один із дієвих засобів повернення "дивного народу" описано в циклі казок Р. Кіплінґа "Пак з пагорбів" [17] (Puck of Pook's Hill, 1906) – варто лише відтворити уривки зі "Сну літньої ночі" Шекспіра в потрібному місці (біля кільця з вертикально поставлених каменів) та в потрібний час (напередодні літнього сонцестояння). Засіб настільки простий та надійний, що він, увійшовши до свідомості читачів зі сторінок дитячої книжки, посів там почесне місце наративного шаблону, здатного, на думку майстрів доби постмодернізму, здійснювати вплив на матеріальну реальність.

Поняття примусового наративу (coercive narrative), застосоване Ф. Мендлесон [18: 47], є одним із визначальних для поетики фентезі сучасної доби. Воно передбачає відтворення певного перебігу подій, зумовленого наративними шаблонами. Так вибудовується наративний ланцюг: вистава про ельфів у ніч сонцестояння – повернення ельфів у світ людей – наслідки такого повернення.

Ідея Кіплінґа відображена у творах двох сучасних англійських письменників, які з'явилися майже одночасно, – графічному романі Н. Ґеймана "Сендмен: Країна снів.

Частина 3 – Сон літньої ночі" (The Sandman, 19, 1990) [12] та романі-фентезі Т. Пратчетта "Пани та пані" (Lords and Ladies, 1992) [19]. Переосмислення романтично-ігрового сюжету, що виник на початку ХХ ст., у його останньому десятиріччі, вочевидь, не є випадковим збігом обставин. Ґейман та Пратчетт на той час перебували в постійному діалозі, адже в 1990 році вони закінчили спільний роман "Добрі передвісники" (Good Omens, 1990). Шекспірівський претекст також був у центрі уваги митців: у 1988 році Пратчетт пише роман "Віщі сестри" (Wyrd Sisters, 1988), наповнений алюзіями на "Макбета" та "Гамлета", у 1990 році Ґейман вводить Шекспіра як персонажа коміксу про володаря снів, Пісочного чоловіка (спочатку це друга книга "Сендмена" – "Ляльковий дім"; розділ "Люди доброї удачі" (The Sandman, 13, The Doll's House : Men of Good Fortune) [13], у тому ж році Шекспір стає головним персонажем розділу "Сон літньої ночі" третьої книги "Сендмен: Країна Снів". 1992 рік – поява роману "Пани та пані" Пратчетта, заснованого на "Сні літньої ночі". У 1996 році, в завершенні графічного роману, частині № 75, "Пробудження: Буря" [15], головним героєм знову постає Шекспір. Ця своєрідна дискусія двох авторів фентезі – об'єкт цієї розвідки, мета якої – простежити розвиток мотиву повернення ельфів та зіставити засоби втілення сюжету шекспірівської комедії у творах фентезі доби постмодернізму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Використання шекспірівського претексту у творах масової культури, зокрема у фентезі, відзначають багато дослідників. Зокрема, О. Пронкевич [6] розглядає випадки маніпулювання шекспірівськими цитатами, а О. Тихомирова [7] наводить приклади "полеміки" авторів фентезі з Шекспіром. С. Браун [11] аналізує

Page 47: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

47

згадані твори в контексті ролі поета й поезії, магічного та пророчого потенціалу митця, як він утілюється в масовій культурі. Дослідження творчості обох письменників неможливе без ґрунтовних робіт, присвячених аналізу шекспірівського претексту. Варто назвати аналіз реалізації сюжету "Сну літньої ночі" у творі Ґеймана К. Ланкарстера[16], чи роботи В. Еббота [9], або Д. Андерсен[10], у яких розглянуто систему інтертекстуальності творів Пратчетта.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячено статтю. Попри наявність потужних робіт, присвячених втіленню сюжету Шекспіра в творах масової культури, спроби аналізу дистанційного діалогу Пратчетта й Ґеймана щодо "Сну літньої ночі" досі здійснено не було.

Формулювання мети та завдань статті. У праці ставиться завдання порівняти реалізацію сюжету комедії в романі та в коміксі, простежити засоби, за допомогою яких здійснюється ця реалізація, виявити елементи наступності ідей та образів і, нарешті, визначити зв'язок використання інтертекстуальних прийомів з ідейними домінантами названих творів.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Поза сумнівом, і комікс, і роман завдячують своїми сюжетами не лише комедії Шекспіра, але й циклу казок Кіплінґа про Пака з пагорбів, що створює напластування алюзійного матеріалу та відтворює два претексти в одній сюжетній схемі. У коміксі трупа Шекспіра грає виставу "Сну літньої ночі" на кургані Венделя перед королівським подружжям ельфів та їхнім почтом. Шекспір виконує обіцянку, яку дав володареві снів: його п'єса написана задля збереження живої пам'яті про чарівний народ, а ельфи виходять із пагорбів, щоб

побачити п'єсу. У романі Пратчетта несвідомий вибір місця (біля кільця з каменів) та часу виконання п'єси столичного драматурга (з театру "Дискум", аналогу "Глобуса") групою ремісників відкриває замкнений портал у світ ельфів, що спричиняє вторгнення цього народу до простору Диску.

Зв'язок творів Ґеймана та Пратчетта з казками Кіплінґа не обмежується лише алюзією. Пак Кіплінґа зберігає риси фольклорного образу духа-бешкетника, жартівника-трікстера, такого, яким його зобразив Шекспір, та при цьому він є хранителем пам'яті землі Англії, він вчить дітей розуміти сутність її живої історії, допомагає їм установити зв'язок між землею та людиною. Як неодноразово зазначено в попередніх дослідженнях автора статті, тема зв'язку людини та землі є однією з провідних у романах ланкрського підциклу романів Пратчетта про Дискосвіт [5]. Вочевидь, ідеї Кіплінґа знайшли продовження в розвитку цієї теми Пратчеттом. Ґейман, зі свого боку, окрім зав'язки, запозичує в Кіплінґа його ідею, що єдиною чарівною істотою, яка лишилася на землі Англії, є саме Пак, дух-трікстер, дещо відмінний від народу ельфів загалом. Отже, образ Пака привносить у твори сучасних письменників дві теми: зв'язку людини й землі та збереження "нелегальної" присутності духів у матеріальній реальності сучасної Англії. При цьому письменники розвивають обидві теми, як буде показано далі, у форматі дискусії з першоджерелом.

Розглянемо реалізацію теми повернення ельфів у Ґеймана та Пратчетта. Численні часопросторові та сюжетні перегуки створюють, як уже було сказано, ефект дистанційного діалогу письменників. Тому передусім варто визначити елементи дискусій: потрактування образу чарівного народу загалом та

Page 48: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

48

образу Пака зокрема, а також роль ілюзії та її носіїв у житті людини.

Для Ґеймана ельфи – первісне населення Британських островів. Як стверджує Сендмен, курган Венделя був театром ще до приходу людей на цю землю. Проте під час подій, що розгортаються, ельфи покидають землю – "Гайя вже не рада нам так, як колись" [2: 79; дослівно: "не хоче їх бачити", 14: 23]. Водночас Володар Снів, якого ельфи називають "Творцем форм" (дослівний переклад імені "Морфей"), зазначає: "Ви питали мене, чому я запросив вас сюди, на цю розвагу. Я ... під час мого перебування на Землі фейрі пропонували мені чимало забавок і розваг. Тепер ви віддалилися у власні землі. А я хочу віддячити вам за втіху. І понад те, Вони вас не забудуть. Це було важливо для мене: щоб смертні пам'ятали короля Оберона та королеву Тітанію, поки не спливе їхній час" [2: 83; 14: 27.]. Тут Володар Снів використовує два слова: diversion та entertainment. Причому слово diversion функціонує у фрагменті в його різних значеннях, зокрема "відволікання", що наближує його значення до поняття ілюзії, мороку [12: 367]. Ельфи дають силу снам, вони мандрують у підсвідомості людей. На думку Ґеймана, це – частина їхньої природи, і коли володарі ілюзій змушені покинути землю, там має лишитися той, хто зберігатиме силу уяви для людства. Таку роль Сендмен відводить Вільяму Шекспіру, бо той "радо стає рушієм великих історій" [2: 82]. Палке бажання молодого письменника "давати людям мрії, що на роки мене переживуть" [1: 134] виконане за умови – дарувати такі сни. В оригіналі Ґейман грається зі значеннями слова dream (сон / мрія), тому переклад може дослівно звучати так: "дарувати людям сни, які переживуть мене на віки" [13: 14]. Угода, що нагадує угоду Фауста (недарма вона розпочинається

розмовою з Марлоу), повністю підкорює героя диктату примусового наративу. "Якщо я помру, він просто напише про це п'єсу "Гамнет", – каже син Шекспіра. – Для нього важливе лише... важливі лише історії" [2: 76; 14: 18].

Роль ілюзії для свідомості людини Ґейман розглядає в комплексі з роллю слова як елемента, що творить особливу реальність. "Правда не обов'язково мусить трапитися. Казки й сни – це тіні правди, що залишаються тоді, як факти перетворюються на пил і попіл та будуть забуті" [2: 84; 13: 27]. Формат коміксу дає змогу відтворити драму дослівно. Так, паралельно з подіями за сценою та розмовами глядачів читач має змогу спостерігати за ходом вистави "Сон літньої ночі". Тому особливої значущості набувають прямі цитати, що лунають зі сцени, – розмова Тезея та Іполіти про роль уяви та роль автора у створенні ілюзій перегукується з розмовою Морфея та королеви ельфів, утворюючи стереоскопічний ефект: "Поетів зір у високому безумстві / Блукає поміж небом і землею, /І, як уява створює подобу / Речей незнаних, так перо поета / І плоть, і назву, й місце надає / Тому, що є лише пустим повітрям. / Таку уява буйна має силу" [8: 464].

Візуальний ряд коміксу в цей час поєднує зображення сцени та великий план Володаря Снів, який осмислює почуте. Істота, яка владарює у світі уяви людей, намагається зрозуміти свою сутність. Саме тому завершенням усього графічного роману й теми уяви, наративу та ілюзій стає фінальна зустріч Сендмена з Шекспіром, який віддає володарю снів останню з обіцяних п'єс – "Бурю". Великий бард називає себе підмайстром Володаря снів, "принца переказів, який не має власного переказу" [15: 42]. Пробудження як зняття маски та відмова від магії завершує епопею

Page 49: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

49

Н. Ґеймана. Уява людини – поета – перемагає надприродну магію. "Тут немає ніякого чаклунства, ніякої магії. Я лише відкрив тобі двері в середину тебе, і це все" [15: 41], – говорить Сендмен Шекспіру.

Формат коміксу – діалогічність, драматизація, єдність часу, місця та дії [3: 433] – не дає автору змоги безпосередньо висловити свою оцінку подій, як це відбувається в романі. Террі Пратчетт не лише оцінює роль ельфів за допомогою опису їхніх вчинків чи висловів персонажів роману, але й висловлює власне ставлення до народу, який насилає ілюзії. Ельфи Пратчетта – частина паразитичного світу, позбавленого власного часу та розвитку. Для існування їм необхідно володіти свідомістю людей, чого досягають завдяки ілюзіям. Вони проникають у сни та приходять, коли їх кличуть. Прагнучи захопити землю, використовують людей, бо ті є такою частиною землі, яка здатна сприйняти ілюзії. Можливо, саме ця ідея Пратчетта є розвитком фрази Ґеймана про те, що Гайя (богиня Землі в грецькій міфології) вже не хоче бачити чарівний народ у своїх володіннях: земля відторгає народ, який є носієм ілюзій. Ельфи чужі в цьому світі. Вони роз'єднані (король і королева мешкають окремо та втілюють протилежні сили), існують в окремих просторах. Прагнення захопити землю – винятково паразитичне, позбавлене любові до неї. Людина для ельфа – нижча істота, яка гідна слугувати лише іграшкою в жорстоких розвагах. При цьому пам'ять про істинну сутність ельфів стерлася зі свідомості пересічних мешканців Диску – вони готові залюбки кликати у свій світ цей чарівний народ із його піснями та танцями під сяйвом місяця уповні.

Слова та перекази, змінюючи своє первинне значення, утрачають силу, руйнують захисні бар'єри у свідомості людей, змушують їх покоритися

ілюзіям. Лейтмотивом стосунків людей та ельфів у романі Пратчетта "Пани та пані" є очищення свідомості від ілюзій, перемога над марою, цінність власного вибору та волі. Цікаво, що на боротьбу з ілюзіями здатні саме ті люди, які усвідомлюють вплив тексту на свідомість (відьми Ланкру завжди підкреслюють: "Зміни оповідь, зміниш світ" [20: 268]), хоча в романі "Пани та пані" теми формування переказів не порушено, вона докладно опрацьована в попередніх романах циклу ("Відьми за кордоном", 1991, та "Віщі сестри", 1988). Отже, Пратчетт проводить читача від усвідомлення світотворчої сили слова та уяви до руйнівної сили ілюзії, заснованої, зокрема, на відторгненні первинного значення слова [4].

У контексті гри Ґеймана та Пратчетта з образами "Сну літньої ночі" цікаво зупинитися на образі Пака докладніше. Дух-бешкетник, блазень короля ельфів, який у фіналі комедії навіює чарівні сни з веселими жартами ("А як ми вам не вгодили, / Все направим любо-мило : / Думайте, що ви заснули / Й перед вами сни майнули" [8: 476] тощо) та розважається з почуттями смертних, не роблячи надто великої шкоди, змінюється, пройшовши крізь віки. У Кіплінґа він єдиний, хто залишився в Англії з усього чарівного народу, бо зміг адаптуватися до світу людей: він не боїться солі, легко сприймає нове та зберігає старе – пам'ять та історію землі, її силу. Це – своєрідний дух-хранитель островів. У коміксі Ґеймана Пак теж єдиний, хто залишається на землі, коли закінчується вистава. Але, на відміну від свого літературного попередника, він прагне насміхатися з недолугих смертних, його жарти злі та небезпечні. У певний момент він "знешкоджує" актора, який грає Пака на сцені та стає на його місце. Сцена обговорення "чарівними" глядачами вистави про них самих сповнена алюзіями на аналогічну у "Віщих

Page 50: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

50

сестрах", романі Пратчетта, також заснованому на шекспірівському претексті, де відьми, прототипи героїв вставної п'єси, коментують виставу з позиції її відповідності реальним подіям так само, як коментують виставу в коміксі Ґеймана Тітанія з Обероном. Це ще один приклад діалогу письменників. Після такої заміни ілюзія на сцені набуває сили ілюзії в житті, на відміну від аналогічної сцени у "Віщих сестрах", коли втручання в дію чарівних персонажів руйнує ілюзію [21]. Фінальний монолог Пака звучить уже не легко та жартівливо, а зловісно, що підкреслюється візуальним рядом коміксу. Ґейман засвідчує: п'єса Шекспіра залишила на землі не лише пам'ять про короля та королеву ельфів, але і їхнього блазня, який не зупиниться ні перед чим у своїх жартах, граючи на почуттях людей. Ельфи Пратчетта, по суті, усі наділені рисами такого Пака. Якщо в коміксі Ґеймана наслідком виконання п'єси є вторгнення ("диверсія") ілюзії у світ людей, то в романі Пратчетта людям вдається перемогти таке вторгнення та захистити свій світ від неконтрольованої сили марень.

Висновки і перспективи дослідження. Отже, логічно висловити думку, що автори фентезі доби постмодернізму Т. Пратчетт та Н. Ґейман, звертаючись до сюжету "Сну літньої ночі", прагнуть змоделювати ситуацію, яка дає змогу осмислити роль ілюзії, протиставляючи її фантазії як свідомому акту творчості. При цьому Пратчетт пропонує читачеві конкретні шляхи звільнення від ілюзій, натомість Ґейман залишає відкритий простір для філософського осмислення та рефлексії, яка іноді занурює людину в безвихідь. Діалог письменників, які, використовуючи різні наративні форми, звертаються до одного й того самого класичного сюжету, активізуючи при цьому як

фольклорні уявлення, так і загальне літературне тло, дає змогу визначити провідні ідеї часу: необхідність звільнення свідомості від ілюзій, навіяних наративними шаблонами, оновлення значення слів, усвідомлення формотворчої сили фантазії та наративу. Взаємодія художніх практик (драми, роману, коміксу) поряд із введенням глядацької рецепції як чинника сюжету – визначальна риса сучасного літературного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ: 1. Ґейман Н. The Sandman.

Пісочний чоловік : пер з англ. Київ, 2018. Т. 2. 265 с.

2. Ґейман Н. The Sandman. Пісочний чоловік : пер з англ. Київ, 2018. Т. 3. 184 с.

3. Ерофеев В. Комиксы и комиксовая болезнь. В лабиринте проклятых вопросов. Москва, 1996. 448 с.

4. Канчура Є. Ідейно-композиційна роль ситуації зупиненого часу в романах Террі Пратчетта. Хронозрушення: концепції нелінійного часу у свідомості культур та літератур. Сучасні літературознавчі студії. Київ, 2007. Вип. 4. С. 92–97.

5. Канчура Є. Мотив єднання з землею у постмодерній фентезі (на матеріалі романів Террі Претчетта). Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. Збірник наукових праць. Львів, 2011. Вип. 18. С. 120–128.

6. Пронкевич О. В. Шекспір і популярна культура. Шекспірівський дискурс. Запоріжжя, 2010. Вип. 1. С. 262–271.

7. Тихомирова О. В. Полеміка з Шекспіром у літературі фентезі. Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. Львів, 2012. Вип. 20. Ч. 2. С. 176–183.

Page 51: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

51

8. Шекспір В. Сон літньої ночі : переклад Ю. Лісняка. Т. 2. Київ, Дніпро, 1986. 624 с.

9. Abbott W. T. White Knowledge and the Cauldron of Story : The Use of Allusion in Terry Pratchett's Discworld : A thesis presented to the faculty of the Department of English East Tennessee State University In partial fulfillment of the requirements for the degree Master of Arts in English. May, 2002. URL : http://www.lspace.org/books/analysis/bill-abbott.html (дата звернення 15.12.2019).

10. Andersen D. Bewitching Writing. An Analysis of Intertextual Resonance in the Witch sequence of Terry Pratchett's Discworld. Aalborg University. November, 2006. URL : http://www.lspace.org/books/analysis/dorthe-andersen.html (дата звернення 15.12.2019).

11. Brown S. A. "Shaping Fantasies": Responses to Shakespeare's Magic in Popular Culture. Shakespeare 5: 2. 2009. Р. 162–176.

12. Cowie A. P., Lewis J. W. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. Oxford University Press, 2001. 1539p.

13. Gaiman N. The Sandman. № 13. New York : Vertigo (DC Comics), March, 1990. 32 p.

14. Gaiman N. The Sandman. № 19. New York : Vertigo (DC Comics), September, 1990. 32 p.

15. Gaiman N. The Sandman. № 75. New York : Vertigo (DC Comics), March, 1996. 48 p.

16. Lancaster K. Neil Gaiman's "A Midsummer Night's Dream" : Shakespeare Integrated into Popular Culture. Journal of American & Comparative Cultures. № 23. Pp. 69–77. URL : 10.1111/j.1537-4726.2000.2303_69.x.

17. Kipling R. Puck of Pook's Hill. London, Macmillan and Co., 1906. 305 p.

18. Mendlesohn F. Diana Wynne Jones: The Fantastic Tradition and Children's Literature. New York,

London, Routledge, Taylor and Francis Group, 2005. 275p.

19. Pratchett T. Lords and Ladies. New York, Harper Torch, 2002. 568 p.

20. Pratchett T. A Hat Full of Sky. New York, Harper Collins Publishers, 2004. 278 p.

21. Pratchett T. Wyrd Sisters. London, Corgy Books, 1989. 332 p.

REFERENCES (TRANSLATED &

TRANSLITERATED) 1. Gaiman, N. (2018). The Sandman.

Pisochnyi cholovik [The Sandman]. O. Oksenych (Trans). (Vol. 2). Kyiv: Ridna mova [in Ukrainian].

2. Gaiman, N. (2018). The Sandman. Pisochnyi cholovik cholovik [The Sandman]. O. Oksenych (Trans). (Vol. 3). Kyiv: Ridna mova [in Ukrainian].

3. Yerofeiev, V. (1996). Komiksi i komiksovaia bolezn [Comics and comics fever]. V labirinte prokliatykh voprosov – In the Labyrinth of the Cursed Issues. Moskva [in Russian].

4. Kanchura, Ye. (2007). Ideino-kompozitsiina rol sytuatsii zupynenoho chasu v romanakh Terri Pratchetta [The Time Stopped in Terry Pratchett's novels: the role of the plot element for the content and composition]. Khronozrushennia: kontseptsii neliniinoho chasu u svidomosti kultur ta literatur. Suchasni literaturoznavchi studii – Time Shifting: the Concepts of the Unlinear Time in the Cultural and Literature Conscious. Contemporary Literature Studies, 4, 92–97 [in Ukrainian].

5. Kanchura, Ye. (2011). Motyv yednannia z zemleiu u postmodernii fentezi (na materiali romaniv Terri Pretchetta) [The motif of motif of human's connection with the land in postmodern fantasy (on Terry Pratchett's novels example)]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia inozemni movy –Lviv University Scientific Journal. Series Foreign Languages, 18, 120–128 [in Ukrainian].

Page 52: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

52

6. Pronkevych, O. V. (2010). Shekspir i populiarna kultura [Shakespeare and Popular Culture]. Shekspirivskyi dyskurs – Discourse of Shakespeare, 1, 262–271 [in Ukrainian].

7. Tykhomyrova, O. V. (2012). Polemika z Shekspirom u literaturi fentezi [Polemic with Shakespeare in Fantasy Genre]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia inozemni movy – Lviv University Scientific Journal. Series Foreign Languages, 20(2), 176–183 [in Ukrainian].

8. Shakespeare, W. (1989). Son litnoi nochi [A Midsummer Night's Dream]. Zibrannia tvoriv u 6-ty tomakh – Collected works in 6 volumes. (Vol. 6). 624 p. [in Ukrainian].

9. Abbott, W. T. (2002). White Knowledge and the Cauldron of Story: The Use of Allusion in Terry Pratchett's Discworld. Retrieved from http://www.lspace.org/books/analysis/bill-abbott.html [in English].

10. Andersen, D. (2006). Bewitching Writing. An Analysis of Intertextual Resonance in the Witch sequence of Terry Pratchett's Discworld. Aalborg University. Retrieved from http://www.lspace.org/books/analysis/dorthe-andersen.html [in English].

11. Brown, S. A. (2009). "Shaping Fantasies": Responses to Shakespeare's Magic in Popular Culture. Shakespeare 5: 2. Р. 162–176 [in English].

12. Cowie A. P., Lewis, J. W. (2001). Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. Oxford University Press. 1539 p. [in English].

13. Gaiman, N. (1990). The Sandman. № 13. New York: Vertigo (DC Comics). 32 p. [in English].

14. Gaiman, N. (1990). The Sandman. № 19. New York: Vertigo (DC Comics). 32 p. [in English].

15. Gaiman, N. (1990). The Sandman. № 75.New York: Vertigo (DC Comics). 48 p. [in English].

16. Lancaster, K. (2004). Neil Gaiman's "A Midsummer Night's Dream": Shakespeare Integrated into Popular Culture. Journal of American & Comparative Cultures, 23, 69–77. DOI: 10.1111/j.1537-4726.2000.2303_69.x. [in English].

17. Kipling, R. (1906). Puck of Pook's Hill. London, Macmillan and Co. [in English].

18. Mendlesohn, F. (2005). Diana Wynne Jones: The Fantastic Tradition and Children's Literature. New York, London, Routledge, Taylor and Francis Group [in English].

19. Pratchett, T. (2002). Lords and Ladies. New York: Harper Torch [in English].

20. Pratchett, T. (2004). A Hat Full of Sky. New York: Harper Collins Publishers [in English].

21. Pratchett, T. (1989). Wyrd Sisters. London: Corgy Books [in English].

Стаття надійшла до редколегії: 21 жовтня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 53: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

53

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УДК 82.2.09 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.53-61

"ЖОВТИЙ ЗВУК" В. КАНДІНСЬКОГО ‒ ХУДОЖНІЙ ТВІР НА МЕЖІ ДРАМАТИЧНОГО, ТЕАТРАЛЬНОГО, МУЗИЧНОГО ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО

МИСТЕЦТВА М. Л. Ліпісівіцький*

У статті розглянуто яскравий зразок синкретичного мистецтва ‒ одноактівку В. Кандінського "Жовтий звук. Сценічна композиція", яка постала в межах експерименту з драматичним, театральним, музичним та образотворчим мистецтвами. Особливості поетики сценічної композиції "Жовтий звук" викликають значний інтерес серед представників різних галузей науки. Дослідження концепції духовної реальності творів митця, інтермедіальні студії, акцент на експериментальному характері його творів, модерністичні й авангардистські ідеї та формальні пошуки (твори Р.Й. Зорге, Й. фон Гумпенберга, Р. Панвіца, Г. Бенна, Б. Брехта) як контекст творчості В. Кандінського – далеко не повне коло проблем, які перебувають у фокусі наукових пошуків і потребують подальшого розгортання. Попри різні підходи до вивчення творчого доробку В. Кандінського, всі науковці підкреслюють новаторство та сміливість його експериментів з драматичною формою в "Жовтому звуці" через поєднання різних видів мистецтва. Одноактівка В. Кандінського стоїть ніби по той бік конфліктів класичних трагедії та комедії, не бере участі в спробах оновлення змісту драми через звернення до трагікомічних або ж суто драматичних спроб зобразити на сцені життя міщан, яке втратило колишні моральні та релігійні підвалини і позбавлене будь-якого вищого сенсу та осмисленості. Сценічна композиція "Жовтий звук" має риси унікального експерименту зі створення принципово нового абстрактного мистецтва на основі інтермедіальності як визначальної передумови для формування своєрідної та новаторської поетики цього зразкового для європейського авангарду твору, що поєднує основні ознаки драматургії як метавиду мистецтва.

Ключові слова: Василь Кандінський, німецькомовна драма порубіжної доби,

інтермедіальність, інтермедіальна драматургія, драматургія, метавид мистецтва, експресіонізм.

* кандидат філологічних наук, завідувач кафедри германської філології та зарубіжної літератури (Житомирський державний університет імені Івана Франка) [email protected] ORCID: 0000-0001-6189-8174

Page 54: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

54

WASSILLI KANDINSKI'S "YELLOW SOUND" AS AN ART WORK BETWEEN DRAMATIC, THEATRERAL, MUSICAL AND PERFORMING ARTS

M. L. Lipisivitskyi The article dwells upon a striking example of syncretic art, intermedial dramaturgy and

dramaturgy as a meta-form of art is Wassilli Kandinski's one-act play "Yellow Sound. Stage Composition", which emerged as an experiment with dramatic, theatrical, musical and visual arts. The peculiarities of the poetics of the stage composition "Yellow Sound" are of considerable interest among the representatives of different branches of science and different methodological approaches. Research on the concept of the spiritual reality of the works of the artist, intermediary studios, emphasis on the experimental nature of his works, modernist and avant-garde ideas and formal searches (works by R. Sorghe, J. von Gumpenberg, R. Panwitz, G. Benn, B. Brecht) as the context of V. Kandinsky's creativity is far from being the full range of problems that are in the focus of scientific research and need to be developed in the future.Despite different approaches to the study of W. Kandinski's work, all scholars emphasize the innovation and courage of his experiments with the dramatic form in "Yellow Sound" through the combination of different types of art. One act play of W. Kandinski stands on the other side of the conflicts of classic tragedy and comedy, does not participate in attempts to update the content of drama by appealing to tragicomic or purely dramatic attempts to portray the scene of the life of bourgeois class, which hid the former moral and religious foundations, and deprived of any higher sense and meaningfulness. The stage composition "Yellow Sound" has the features of a unique experiment in the creation of a fundamentally new abstract art based on intermedia as a determining sample for the formation of a peculiar and innovative poetics of this model for the European avant-garde of a work that combines the features of dramaturgy as a meta-form of art.

Key words: Wassili Kandinski, German Drama at the early 20th century, intermediality,

intemedial drama, dramaturgy, meta-form of art, expressionism. Постановка наукової проблеми.

Творчість Василя Кандінського детально досліджувалася спочатку зарубіжними, а згодом і вітчизняними науковцями, що відобразилося у великій кількості публікацій. Але в літературній спадщині видатного митця і мислителя залишається багато недосліджених аспектів. Так, особливості поетики сценічної композиції "Жовтий звук" В. Кандінського викликають значний інтерес в сучасних дослідників, представників різних галузей науки та різних методологічних підходів. Філософів та мистецтвознавців цей твір приваблює можливістю дослідити особливості концепції духовної реальності В. Кандінського в контексті становлення історичного авангарду [5]. Питання взаємодії літератури й інших видів мистецтв розглядається науковцями в руслі інтермедіальності [1]. Дослідники зосереджуються також на конкретних питаннях, наприклад, на

особливостях реалізації екфразису в драмі В. Кандінського. Твір розглядається як жанровий експеримент на перетині вербального та візуального мистецтв [8].

Проблема міжмовного автоперекладу як білінгвізму в академічному розумінні цікавить дослідників як зразок інтермедіального автоперекладу, як бітекстуальності в лінгвоестетичному розумінні [9], тобто як інтермедіальне одночасне існування тексту в словесному і живописному втіленнях[12]. Сценічна композиція "Жовтий звук" В. Кандінського привертає увагу К. Кляйншмідта як особливо вдале вираження ідеї "співзвучності мистецтв" в рамках дослідження міжматеріальності в мистецтві експресіонізму: взаємозв'язків між друкованим текстом, зображенням, кінематографом і театром [15]. Попри різні підходи до вивчення творчого доробку В. Кандінського всі науковці

Page 55: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

55

підкреслюють новаторство та сміливість його експериментів з драматичною формою в "Жовтому звуці" через поєднання різних видів мистецтва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Безперечно актуальним є інтерес до сценічної композиції "Жовтий звук" з боку дослідників драми. Адже в цій малій драматичній формі початку ХХ ст. особливо яскраво проявляються тенденції розвитку нового синкретичного мистецтва, яке на практиці часто розпочинається з переосмислення існуючих класичних мистецьких видів і звертається до творчого досвіду так званих "примітивних народів", заглиблюючись у далеке минуле європейської культури.

Ф. Ніцше відкрив у давньогрецькій античності аполонівський та діонісійський аспекти, які набули революційного значення для модернізму. Вітчизняний дослідник теорії та історії драми О. Чирков влучно формулює власну дефініцію для подібних процесів в європейській драматургії ХХ ст. та наголошує на одвічній синкретичній природі драматургії, яка є метавидом мистецтва, у статті "Драматургія ‒ мистецтво драми?" (2006): "Метавид драматургія – то є наслідування античної моделі мистецтва, що творить дійство. То є перехід до мистецтва, що вбирає в себе виражально-зображувальні можливості різних класичних мистецтв і яке прямує до неосинкретизму, як визначального способу суб'єктивного перетворення багатомірного і неоднозначного світу. То є перетворення традиційних для класичних видів мистецтва жанрів у принципово нову жанрову систему, яка живе й розвивається за лише їй притаманними й нею створеними принципами і законами" [10: 108].

Приблизно в той же час проявляється інтерес до міжвидової природи драматичного мистецтва і в

німецькому науковому середовищі, але з акцентом на використанні поняття "інтермедіальність". У 2004 році К. Бальме у статті для збірника "Crossing Media" ставить питання про перспективи театрознавчих досліджень інтермедіальності [11]. У другому номері німецького журналу "Форум. Сучасний театр" за грудень 2007 року театрознавиця П.-М. Маєр пропонує конкретний приклад розгляду основних рис інтермедіальної драматургії в п'єсі І. Бауершими "norway.today". У 2008 році огляд існуючих теорій інтермедіальності пропонують Й. Пех і Й. Шретер у колективній монографії "Інтермедіальність – аналогове/цифрове. Теорії, методи, підходи" [17].

Про важливе значення інтермедіальності для сучасних досліджень драми в Німеччині свідчить відповідний окремий розділ в першому й унікальному в своєму роді ґрунтовному довідниковому виданні "Лексикон драми: теорія, аналіз, історія", виданому Петером В. Марксом у 2012 році [16]. Але автор цього розділу В.-Д. Ернст розпочинає з того, що поняття "інтермедіальна драматургія" досі немає чіткої дефініції в театрознавстві та літературознавстві [16: 95]. Далі він зазначає, що літературознавчі дослідження інтермедіальності тісно пов'язані з методологією інтертекстуальних досліджень, а також для них характерне міждисциплінарне спрямування, яке охоплює сфери театрознавства, музикології, мистецтвознавства і теорії медіа [16: 95].

Л. Закалюжний, український літературознавець, учень професора О. Чиркова, також досліджує активну взаємодію тексту з пластичними мистецтвами й медіа, розглядаючи особливості інтермедіальності сучасної драматургії в дискурсі постдраматичного театру

Page 56: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

56

Г.-Т. Лємана [3], та інтермедіальні аспекти взаємодії драматургії й телебачення [4] на матеріалі українських п'єс 2000-х рр.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Горизонт для існуючих вітчизняних літературознавчих досліджень особливостей інтермедіальності, синкретичності або ж метавидовості драматургії стосовно інших видів мистецтв значно розширить звернення до періоду зародження сучасних творчих процесів, часів пошуку нових форм драматичного та театрального мистецтва на межі ХІХ ‒ ХХ ст.

У порубіжну добу всі існуючі форми драматичного мистецтва остаточно втрачають авторитетність через кризу розуміння реальності як стабільної величини, а також через сумніви в іншій рівнозначній величині – суб'єкті, в дискусіях про пізнаваність світу засобами мови [18: 88]. П. Сонді описує "спроби порятунку" драми в праці "Теорія сучасної драми" і називає серед них відхід від домінування літератури в драмі та зміщення акцентів на театральне мистецтво.

Цьому сприяли також розвиток скептичного ставлення до мови (Sprachskepsis) на межі ХІХ ‒ ХХ ст. і втрата довіри до здатності мови виражати складні взаємозв'язки внутрішнього світу людини та навколишнього світу. Тому з часів порубіжної доби все більший інтерес викликають невербальні види мистецтва: танок, музика, пантоміма й такі видовищні види мистецтва, як, наприклад, цирк [18: 88]. Малі драматичні форми, які користувалися особливою популярністю в різних європейських літературах на межі ХІХ – ХХ століть, надавали можливості зосередитися у численних експериментах на певній складовій драматургічного дійства або ж поєднати їх без необхідності

вибудовувати структуру повноцінного драматичного твору. Неканонічність малих драматичних форм, а часто навіть маргінальний статус давали практично необмежені можливості для експериментування в царині драматургії як синтеттчного роду літератури.

Драматурги-початківці охоче та часто використовують малі драматичні форми для апробації, реалізації нових ідей. Наприклад, під впливом ідей Ф. Ніцше створюються імпресія Р.Й. Зорґе "Заратустра. Імпресія" (R. J. Sorge "Zarathustra. Eine Impression", 1911), "Наддрами" Й. фон Гумпенберга (J. von Gumpenberg "Überdramen", 1901), діонісійська картина Р. Панвіца "Звільнення Едипа" (R. Pannwitz "Die Befreiung des Ödipus. Ein dionysisches Bild", 1913), драматична сцена Г. Бенна "Ітака. Сцена" (G. Benn "Ithaka. Eine Szene", 1914). Юний Б. Брехт, перед тим, як написати свою першу п'єсу, одноактівку "Біблія" (1914), зазначає в щоденнику, що це буде спроба, експеримент написати драматичний твір узагалі. О. Кокошка свої ідеї синкретичного мистецького твору втілює, теж вдаючись до малої драматичної форми, коли створює вражаючу драматичну сцену "Вбивця, надія жінок" (1910), яка зберігає свій авангардистський характер і донині. А. Дьоблін, поряд із низкою літературокритичних есе про проблеми театру та драми початку ХХ ст., висловлює свої критичні, новаторські ідеї в метадраматичній одноактівці "Лідія та Максхен" (1908), де експериментує зі сценічними художніми засобами вираження.

Експериментування в царині мистецтва відрізняється від проведення експериментів у науці. Як писав Г.-Ґ. Ґадамер: "Здійснення експерименту, як ми знаємо його з природничої науки, з якої він, власне, й бере свій методичний початок, то щось зовсім інше. Там експеримент є

Page 57: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

57

запитанням, яке майстерно ставиться природі, щоб вона відкрила свою таємницю. У живописі йдеться не про експерименти, у яких хочемо виявити те, що нас цікавить, а тут експеримент, коли він вдалий, є, так би мовити, самодостатнім. Він сам є своїм результатом" [2: 17].

Експериментування як самодостатній пошук, що є водночас і відправною точкою, і самоціллю творчості, є визначальною рисою багатьох малих драматичних форм першої третини ХХ ст. А. Стріндберґ розпочинає передмову до одноактівки "Фрекєн Жюлі" (1888) з вираження свого наміру "осучаснити форму [драми – Л. М.] у відповідності до тих вимог, які, на мою думку, люди нової епохи повинні були б висувати до цього виду мистецтва" [7: 354]. А. Стріндберг переконує, що глядач у ХХ столітті не захоче і не зможе зберігати увагу протягом кількагодинної театральної вистави. Натомість драма майбутнього триватиме максимум чверть години, в якій слід зосередити одне з найважливіших для митця питань.

Прикладом концентрації уваги в малому драматичному творі на окремому компоненті драматургічного дійства є одноактівка В. Кандінського (1866-1944) "Жовтий звук" ("Der gelbe Klang", 1911). У збірці "Одноактівки та малі драми експресіонізму" цей твір розглядається як підготовчий стосовно дещо пізнішої творчості німецьких драматургів-експресіоністів. Він був написаний В. Кандінським у період його першого перебування в Німеччині (1896-1914). У цей час він проживав у Мюнхені і брав активну участь у мистецькому житті Німеччини порубіжної доби. У 1901 р. він очолює мистецьку групу "Фаланга", у 1909 р. виступає одним із засновників "Нового об'єднання митців Мюнхена", а у 1911 р. разом із Ф. Марком започатковує щорічне видання "Блакитний лицар" ("Der

blaue Reiter"), де і був надрукований у 1912 році "Жовтий звук". Це було щорічне видання, мистецько-революційного характеру. Стаття "Про духовне у мистецтві" ("Über das Geistige in der Kunst", 1911), яка передує цьому виданню, і ескіз абстрактного мовного витвору мистецтва "Звуки" ("Klänge", 1912) одразу по тому визнаються як одні з найважливіших програмних положень у мистецтві ХХ ст. Адже в них В. Кандінський не лише створює теоретичну основу для малярства, літератури та театру експресіонізму, а й готує шлях для сучасного мистецтва узагалі.

Одноактівка "Жовтий звук", яка була написана у 1910 р, тобто теж у цей період, – єдина завершена спроба В. Кандінського створити загальномистецький твір (Gesamtkunstwerk), який, щоправда, тривалий час був доступний лише для читання після виходу в світ німецькою мовою 1912 року в альманасі "Блакитний вершник" і знайшов шлях на сцену значно пізніше. Французькі інсценізації цього твору В. Кандінського беруть свій початок 1956 у постановці Ж. Польєрі та Р. Мортенсена і використовують музику А. Веберна. Починаючи з 1972, було здійснено низку американських та німецьких постановок на музику Томаса де Гартмана і за оригінальним сценарієм Г. Шулєра. У 1984 році відбулася російська постановка Г. Мацкявичуса на музику А. Шнітке.

Одноактівка "Жовтий звук" складається зі вступу і 6 картин. Замість традиційного позначення "Personen" для переліку дійових осіб В. Кандінський вживає "Mitwirkende" – "співучасники". Таким чином порушується виняткове становище діяльних людей як персонажів драматичного твору. Якостями "дійових осіб" (нім. "handelnde Personen") наділяються: "п'ять велетнів, нечіткі істоти, тенор (за

Page 58: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

58

сценою), дитина, чоловік, люди у вільному одязі, люди у трико, хор (за сценою)". Перетворення дійових осіб на безіменні стереотипи стане згодом характерним для раннього експресіонізму в Німеччині, що підкреслює відомий дослідник історії драми ХХ століття Дж. Л. Стайн, аналізуючи ще одну ранню експресіоністську п'єсу "Жебрак" Р. Зорге (1912), де діють абстрактні Поет, Батько, Мати або ж такі привиди, як, наприклад, "примара людини", "Голос поета", "Постать Дівчини" [6: 60]. Тенор і хор у "Жовтому звуці", які цілком відповідали б традиційному для драми протиставленню актора (окремої людини) і хору (людської спільноти), розміщуються за сценою, на якій панують підкреслено абстрактні образи.

На перший погляд, одноактівка виглядає як розширені до неймовірних розмірів авторські ремарки чи режисерські записи, серед яких трапляються окремі репліки для "тенору" і "хору". Традиційний драматичний діалог як основа розвитку дії та допоміжні авторські ремарки відіграють тут діаметрально протилежні ролі. Вся увага у творі сконцентровується на тому, що, зазвичай, сприймається глядачем як щось другорядне, як обрамлення для діалогу дійових осіб, – на облаштуванні сцени. Сцена з її реквізитами стає основною дійовою особою цієї короткої одноактівки. Те, що завжди присутнє поряд як складова, допоміжний елемент чогось іншого, більш важливого, те, чому ніколи не приділяється вся повнота уваги, не тільки виходить на перший план, а заполонює собою на короткий проміжок часу все, що відбувається у творі.

У цій одноактівці особливо чітко виявляється відхід у драматургії від антропоцентризму в засобах вираження ідей твору. Будучи прихильником екстремальної

абстрактності у мистецтві, В. Кандінський цим своїм твором показав приклад виходу за межі традиційного для європейської драми зображення конфлікту ідей у "міжлюдській" сфері через конфлікт дійових осіб. У "Жовтому звуці" вся увага концентрується на зображенні дійства, сповненого гри звуків, кольорів, природи, містики невідомих, зумисне нечітких, а тому незрозумілих образів, але без гри та дії у "міжлюдському просторі". У дійстві ареною для захоплюючої гри світла, тіні й кольорів стають пагорби і, рідше, скелі. Час від часу на сцені з'являються підкреслено абстрактні фігури велетнів, невідомих істот із головами, схожими на людські. Гра світла, рухи дивовижних істот та різних елементів оформлення сцени пов'язані з музикою оркестру та співом хору. Наприклад, початок другої картини виглядає так: "Блакитний туман поступово розсіюється світлом, яке є густим і різко білим. Позаду на сцені якомога більший, яскраво зелений пагорб, зовсім круглий.

Задній план – фіолетовий, досить світлий.

Музика різка, буремна, складається з ля і сі бемоль, сі бемоль і ля бемоль, які часто змінюють одна одну. Ці окремі звуки врешті-решт поглинаються цілковитою тишею. Пауза. Знову звучать тихо і жалісливо, але чітко і гостро ля і сі бемоль. Це триває досить довго. Потім знову пауза.

У цей момент задній фон стає раптово бруднокоричневим. Пагорб – бруднозеленим. І якраз посередині пагорба утворюється нечітка чорна пляма, яка то набуває чітких, то розмитих обрисів. При кожній зміні чіткості обрисів різке біле світло рвучко стає більш сірим" [13: 57].

Усе, що відбувається на сцені протягом 6 картин, ніби створює тло для "міжлюдської" дії у розумінні П. Сонді, яка проте відсутня. Люди,

Page 59: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

59

що з'являються на сцені, є ніби одним з елементів оформлення сцени, зображуючи, наприклад, у однотонному безформному одязі різні кольори, уподібнюючись намальованим квітам на пагорбі. Замість людської мови лунає нерозбірливий шепіт, який необов'язково належить людям, а долинає від містичних істот. Традиційні для драми діалоги поступаються місцем перегукуванням двох нот. Так само, як гра кольорів, світла та тіні, музичний супровід створює передумови для драматичної напруги. Не зіткнення раціональних ідей, навіть не протистояння почуттів складають основу цього синкретичного художнього твору, а кольорова гама та мелодика найпростіших звуків і шепоту.

Своєму оригінальному твору В. Кандінський дає влучний підзаголовок "Bühnenkomposition", тобто "сценічна композиція", при чому під "композицією" у німецькій мові розуміють насамперед музичну композицію. Назва ж драматичного твору "Жовтий звук" додає до музичної складової ще й образотворчий компонент, які призначені для реалізації на театральній сцені. Тим самим підкреслюється загальномистецька спрямованість "Жовтого звуку".

Висновки й перспективи дослідження. Одноактівка В. Кандінського стоїть ніби по той бік конфліктів класичних трагедії та комедії, не бере участі в спробах оновлення змісту драми через звернення до трагікомічних або ж суто драматичних спроб зобразити на сцені життя міщан, яке втратило колишні моральні та релігійні підвалини і позбавлене будь-якого вищого сенсу та осмисленості. Сценічна композиція "Жовтий звук" покликана зробити експеримент зі створення принципово нового абстрактного мистецтва на основі інтермедіальності, як визначальної

передумови для формування унікальної поетики цього зразкового для європейського авангарду твору, що має водночас всі риси драматургії як метавиду мистецтва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ

ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Бочкарева Н. С.,

Новокрещенных И. А. Проблемы взаимодействия литературы и других искусств в контексте интермедиальности. Вестник Пермского университета. Российская и зарубежная филология. 2017. Т. 9. Вып. 2. С. 117–130.

2. Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: Вибрані твори. Київ, 2001.

3. Закалюжний Л. В. Драматургія і телебачення: інтермедіальний аспект (на матеріалі п'єс сучасних українських авторів). Закарпатські філологічні студії. 2018. Вип. 3. Т. 3. С. 125–130.

4. Закалюжний Л. В. Інтермедіальність і жанрові модифікації в сучасній польській і російській драматургії. Сучасні літературознавчі студії. У просторі наукового пошуку В. І. Фесенко. 2014. Вип. 11. С. 263–271.

5. Слівінська А. Ф., Цвєткова Л. Ю. Візуалізація "духовної реальності" у сценічній композиції "Жовтий звук" В. Кандінського. Альманах "Культура і сучасність" Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2019. № 1. C. 139–146.

6. Стайн Дж. Л. Сучасна драматургія в теорії та театральній практиці. Книга 3. Експресіонізм та епічний театр. Львів, 2004. 288 с.

7. Стриндберг А. Красная комната. Роман, пьесы, новеллы. Москва, 2005.

8. Туляков Д. С. Экфрасис и сценическая композиция В. Кандинского "Желтый звук". Экфрастические жанры в классической и современной литературе. 2014. С. 94–107.

9. Фещенко В. В., Коваль О. В. Сотворение знака : Очерки о лингвоэстетике и семиотике искусства. Москва, 2014. 640 с.

10. Чирков О. С. Драматургія – мистецтво драми? Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2006. № 30. C. 104–109.

Page 60: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

60

11. Balme Ch. Theater zwischen den Medien: Perspektiven theaterwissenschaftlicher Intermedialitätsforschung. Monninger M. (Hg.) Crossing Media. München, 2004. S. 13–31.

12. Hansen-Löve A. A. Intermedialität und Intertextualität: Probleme der Korrelation in Wort- und Bildkunst: Am Beispiel der russischen Moderne. Dialog der Texte. Wien, 1983. S. 291–360.

13. Kandinski W. Der gelbe Klang. Einakter und kleine Dramen des Expressionismus. Stuttgart, 2003. S. 179–200.

14. Kandinski W. Über das Geistige in der Kunst: insbesondere in der Malerei; mit acht Tafeln und zehn Originalholzschnitten. München, 1912. URL : https://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/kandinsky1912.

15. Kleinschmidt Ch. Intermaterialität : Zum Verhältmis von Schrift, Bild, Film und Bühne im Expressionismus. Bielefeld : transcript, 2012.

16. Marx P.W. (Hs.) Handbuch Drama : Theorie, Analyse, Geschichte. Stuttgart, Weimar : Metzler, 2012. 348 S.

17. Paech J., Schröter J. (Hg.) Intermedialität – analog / digital. Theorien, Methoden, Ansätze. München, 2008.

18. Scherer St. Einführung in die Dramen-Analyse. Darmstadt : WBG, 2010. 160 S.

19. Schober Th. Wassily Kandinskis Synthese der Künste. Schober Th. Das Theater Maler: Studien zur Theatermoderne anhand dramatischer Werke von Kokoschka, Kandinsky, Barlach, Beckmann, Schwitters und Schlemmer. Stuttgart: Metzler, 1995. S. 95–172.

REFERENCES (TRANSLATED &

TRANSLITERATED) 1. Bochkareva, N. S.,

Novokreshchennykh, I. A. (2017). Problemy vzaimodeystviia literatury i drugikh iskusstv v kontekste intermedialnosti [Problems of Relations between Literature and Other Arts in the Context of Intermediality]. Vestnik Permskogo universiteta. Rossiiskaia i zarubezhnaia filologiia – Perm University Journal. Russian and Foreign Philology, 9,(2), 117–130 [in Russian].

2. Gadamer, H.-G. (2001). Hermenevtyka i poetyka: Vybrani tvory [Hermeneutics and Poetic: Selected Works]. Kyiv: Yuniverse [in Ukrainian].

3. Zakaluzhnyi, L. V. (2018). Dramaturhiia i telebachennia: intermedialnyi aspekt (na materiali pies suchasnykh ukrainskykh avtoriv) [Drama and TV: Intermediate Aspect (Based on the Works of Contemporary Ukrainian Playwrights]. Zakarpatski filolohichni studii – Transcarpatian Philological Studies, 3, Part 3 [in Ukrainian].

4. Zakaluzhnyi, L. V. (2014). Intermedialnist i zhanrovi modyfikatsii v suchasnii polskii i rosiiskii dramaturhii [Intermediality and Genre Modifications in the Contemporary Polish and Russian Dramaturgy] Suchasni literaturoznavchi studii. U prostori naukovoho poshuku V. I. Fesenko – Contemporary literary studies. In the field of scientific interests of V.I. Fesenko, 11, 263–271 [in Ukrainian].

5. Slivinska, A. F., Tsvietkova, L. Iu. (2019). Vizualizatsiia "dukhovnoi realnosti" u stsenichnii kompozytsii "Zhovtyi zvuk" V. Kandinskoho [Visuialisation of "spirituel reality" in the stage composition "Yellow sound" of V. Kandinsky]. Almanakh "Kultura i suchasnist" – Scientific Journal "Culture and Modernity", 1, 139–146 [in Ukrainian].

6. Styan, J. L. (2004). Suchasna dramaturhiia v teorii ta teatralnii praktytsi. Ekspresionizm ta epichnyi teatr [Modern Drama in the Theory and Practice. Expressionism and Epic Theatre]. (Vol. 3). Lviv: LNU im. Franka [in Ukrainian].

7. Strindberg, А. (2005). Krasnaia komnata. Roman, pyesy, novelly [Red Room. Novels, plays, stories]. Мoskow: Eksmo [in Russian].

8. Tulyakov, D. S. (2014). Ekfrasis i scenicheskaia kompozitsiia V. Kandinskogo "Zheltyi zvuk" [Ecphrasis and the Stage Composition "Yellow sound" of V. Kandinsky]. Ekfrasticheskie zhanry v klassicheskoi i sovremennoi literature – Ecphrasis Genres in the Classical and Contemorary Literature, 94–107 [in Russian].

9. Feshchenko, V. V., Koval, O. V. (2014). Sotvorenie znaka: Ocherki o lingvoestetike i semiotike iskusstva [Creation of the Sign: Essays about linguoaesthetics and semiotics of art]. Мoskow: Yazyky slav. kultury [in

Page 61: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

61

Russian]. 10. Chyrkov, O. S. (2006).

Dramaturhiia – mystetstvo dramy? [Dramaturgy – the Art of Drama?] Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka – Zhytomyr Ivan Franko State University Journal, 30 [in Ukrainian].

11. Balme, Ch. (2004). Theater zwischen den Medien: Perspektiven theaterwissenschaftlicher Intermedialitätsforschung [Theatre between the Media: Perspectivs for theatre scientific intermediality researches]. Monninger M. (ed.) Crossing Media. Munich [in German].

12. Hansen-Löve, A. A. (1983). Intermedialität und Intertextualität: Probleme der Korrelation in Wort- und Bildkunst: Am Beispiel der russischen Moderne [Intermediality and Intertextuality: Problems of the Correlation in Word- and Pictureart]. Dialog der Texte – Dialogue of Textes. Wien [in German].

13. Kandinski, W. (2003). Der gelbe Klang [Yellow Sound] Einakter und kleine Dramen des Expressionismus – One Act Plays and Short Drama of the Expressionism. Stuttgart [in German].

14. Kandinski, W. (1912). Über das Geistige in der Kunst: insbesondere in der Malerei; mit acht Tafeln und zehn Originalholzschnitten [About The Spirit in the Art: ispecially in the Painting; with eight Pictures and ten original wood engravings]. Munich. URL : https://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/kandinsky1912 [in German]

15. Kleinschmidt, Ch. (2012).

Intermaterialität: Zum Verhältmis von Schrift, Bild, Film und Bühne im Expressionismus [Intermateriality: About Connection between Printed Text, Picture, Movie and Stage in the Expressionism]. Bielefeld [in German]

16. Marx, P. W. (Ed.) (2012). Handbuch Drama: Theorie, Analyse, Geschichte – Handbuch Drama: Theorie, Analyse, Geschichte – Compandion Drama: Theory, Analyse, History. Stuttgart, Weimar [in German].

17. Paech, J., Schröter, J. (Ed.) (2008). Intermedialität – analog / digital. Theorien, Methoden, Ansätze [Intermediality – analog / digita. Theories, Methods, Approaches]. Munich [in German].

18. Scherer, St. (2010). Einführung in die Dramen-Analyse [Introduction to the Drama Analyse]. Darmstadt [in German].

19. Schober, Th. (1995). Wassily Kandinskis Synthese der Künste [Wassily Kandinskis Synthese of Arts] Schober Th. Das Theater Maler: Studien zur Theatermoderne anhand dramatischer Werke von Kokoschka, Kandinsky, Barlach, Beckmann, Schwitters und Schlemmer – The Theatre of Painter: Studies about Theatre Modernism based on works of Kokoschka, Kandinsky, Barlach, Beckmann, Schwitters und Schlemmer. Stuttgart [in German].

Стаття надійшла до редколегії: 30 жовтня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 62: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

62

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО

УДК: 811.161.2'282 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.62-68

РЕАЛІЗАЦІЯ АДВЕРБІАЛЬНОЇ СЕМАНТИКИ В ДІАЛЕКТНОМУ ТЕКСТІ Г. І. Гримашевич*

У статті схарактеризовано емпіричну цінність діалектних текстів із різних зон українського етномовного континууму як важливого джерела для дослідження різних мовних рівнів, зокрема й граматики. За матеріалами діалектних текстів із середньополіських говірок Житомирської області, опублікованих у виданні "Єдність у різноманітності. Поліщуки" (2018), проаналізовано, застосувавши низку методів (описовий – для інтерпретації та характеристики досліджуваних мовних явищ, їх виокремлення та класифікації, контекстуального аналізу – для з'ясування говіркових особливостей аналізованих адвербіальних одиниць у контексті, прийом функціонального аналізу – для характеристики функціональних особливостей досліджуваних елементів), особливості реалізації адвербіальної семантики в діалектному зв'язному мовленні за допомогою різних граматичних засобів. Передовсім акцентовано увагу на реалізації темпоральної та локативної семантики як найбільш представленої в говірковому мовленні з огляду на тематику діалектних текстів. Зазначений різновид семантики реалізується передовсім традиційними прислівниками місця та часу різних лексико-семантичних груп, найуживанішими з яких є адвербіативи із семантикою пір року, частин доби тощо. Водночас значення місця та часу передають аналітичні синтаксичні прислівники з локативною та темпоральною семантикою у формі прийменниково-іменникових конструкцій. Інші різновиди виявів адвербіальної семантики (способу дії, міри та ступеня, причини) відзначені значно рідше, що підтверджує загальну тенденцію щодо функціонування таких типів адвербіативів як у літературній, так і в діалектній мові. Натомість вивчення означеної проблеми не вичерпується характеристикою адвербіальної семантики в досліджуваних текстах, оскільки публікація нових зразків зв'язного говіркового мовлення з більшої кількості середньополіських говірок та залучення автентичних діалектних матеріалів уможливить комплексне вивчення порушеної проблеми.

Ключові слова: діалектний текст, адвербіальна семантика, середньополіські

говірки, прислівники, аналітичні синтаксичні прислівники.

* кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української мови (Житомирський державний університет ім. І. Франка) [email protected] ORСID: 0000-0003-3225-0031

Page 63: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

63

THE REALIZATION OF THE ADVERBIAL SEMANTICS IN DIALECT TEXT H. I. Hrymashevych

The article describes the empirical value of dialect texts from different parts of the Ukrainian ethno-lingual continuum as an important source for the study of different linguistic levels, including grammar. According to the dialect texts from the mid-Polissia dialects of Zhytomyr region, published in the volume "Unity in Diversity. The Polishchukis" (2018), it is analyzed, applying a number of methods (descriptive – for the interpretation and characteristics of the studied language phenomena, their separation and classification, contextual analysis – to clarify the speech features of the analyzed adverbial units in the context), the method of functional analysis – to characterize the functional features of the studied characteristics of adverbial semantics in dialectual coherent speech using various grammatical means. The emphasis is placed on the realization of temporal and locative semantics as the most represented in spoken language in terms of the subject-matter of dialect texts. This kind of semantics is realized primarily by traditional adverbs of the place and time of different lexical-semantic groups, the most common of which are adverbials with the semantics of seasons, parts of the day. At the same time, the meanings of place and time are transmitted by analytic syntactic adverbs with locative and temporal semantics in the form of proposition-noun constructions. Other varieties of adverbial semantics manifestations (mode of action, measure and degree, cause) are noted far less often, which confirms the general tendency of the functioning of such types of adverbatives in both literary and dialect language. At the same time, the study of the identified problem is not limited to the characteristic of adverbial semantics in the studied texts, since the publication of new samples of coherent spoken language from more Middle Polissia dialects and the use of authentic dialect materials will make it possible to comprehensively study the defined problem.

Key words: dialect text, adverbial semantics, Middle Polissia dialects, adverbs, analytical syntactic

adverbs.

Постановка наукової проблеми. Діалектний текст як універсальне емпіричне джерело для дослідження всіх лінгвальних рівнів говіркового мовлення в різних зонах українського етномовного континууму сьогодні перебуває в полі зору лінгвістів, які оцінюють його як різновид мовного простору, у якому виявляється реальне співвідношення структурних елементів говірки, їх синтагматичні зв'язки, квантитативні характеристики [4: 9], адже діалектний текст дає змогу <…> проаналізувати всі мовні рівні, зокрема морфологію і синтаксис, які потребують широкого контексту, аби виявити поведінку діалектних явищ [9: 480], оскільки саме тексти спонтанного мовлення <…> забезпечують дослідника надійною лінгвальною інформацією, на підставі якої можливе системне вивчення граматики говірки, аналіз специфіки функціонування елементів граматичної структури [5: 137]. З огляду на зазначене вище зауважимо,

що саме опрацювання діалектних текстів як репрезентантів особливостей ідіостилю говірконосія та джерел функціонування діалектних одиниць різних мовних рівнів, зокрема й граматичного, уможливлює системний підхід до дослідження сучасної діалектної системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насамперед зазначимо, що впродовж останніх десятиріч з огляду на зміщення акценту дослідження діалектних явищ у площині зв'язного мовлення опубліковано низку збірників діалектних текстів, які репрезентують лінгвальні особливості південно-західного (В. Бузинська, Н. Глібчук, М. Глушко, Н. Гуйванюк, О. Миголинець, О. Мозолюк, О. Пискач, Н. Руснак, Л. Хомчак, Т. Ястремська та ін.), південно-східного (Ю. Бідношия, З. Денисенко, Л. Дика, К. Глуховцева, В. Лєснова, Г. Мартинова, І. Ніколаєнко, А. Таран, Т. Щербина та ін.) й північноукраїнського

Page 64: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

64

(Г. Аркушин, Ю. Бідношия, Г. Воронич, П. Гриценко, Л. Дика, Л. Дорошенко та ін.) наріч. Водночас українські діалектологи в наукових працях порушують різноаспектні проблеми вивчення діалектного тексту, наголошуючи передовсім на його важливості як основного джерела сучасних діалектологічних досліджень (М. Бігусяк, М. Делюсто, Н. Коваленко, А. Колесников, Г. Мартинова, М. Поістогова, Н. Руснак, Л. Рябець, Т. Тищенко, Т. Ястремська та ін.).

Оскільки предметом нашої розвідки є реалізація адвербіальної семантики в діалектному тексті, то варто зауважити, що зазначена проблема так само привертала увагу лінгвістів переважно з позиції синтаксису української літературної мови (І. Вихованець, О. Гандзюк, Н. Грозян, З. Іваненко, І. Кудська, Т. Ніколашина, М. Степаненко, О. Федурко та ін.). Зокрема, В. Хоровець у царині вивчення синтаксису сучасної української літературної мови досліджує семантику адвербіальних прийменникових конструкцій, які, на її думку, належать до вільно приєднуваних форм [8: 146]; О. Гандзюк вважає, що конструктивну роль в оформленні адвербіальної семантики виконує прийменник, трансформуючи іменник в аналітичний прислівник [3: 73], виокремлює такі види адвербіальних синтаксем: темпоральні, причинові, умовні, цільові, допустові синтаксеми, які реалізуються найчастіше прийменниково-відмінковими конструкціями та дієприслівниками (дієприслівниковими зворотами) та рідше – прислівниками [2: 221].

Як видно з наведеного вище, порушена проблема досить важлива для сучасного українського мовознавстві, натомість на матеріалі діалектного мовлення, зокрема діалектних текстів із середньополіських говірок, це питання потребує докладного дослідження, що й зумовлює

актуальність нашої розвідки як частини наукової праці, присвяченої проблемі функціонування прислівників на території Середнього Полісся.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Зазначене вище підтверджує те, що питання адвербіальної семантики сьогодні досить активно порушують мовознавці, хоча об'єктом їхніх досліджень є літературна мова. Водночас видання нових збірників діалектних текстів зумовлює неабияке зацікавлення цією проблемою на матеріалі діалектного мовлення, яке має низку відмінностей у реалізації різних мовних засобів порівняно з літературною мовою, зокрема й щодо адвербіальної семантики. Крім того, аналізовані тексти, уміщені в збірнику "Єдність у різноманітності. Поліщуки" [6], досі не були об'єктом спеціального наукового дослідження з позиції вияву в них адвербіальної семантики.

Мета й завдання статті. Мета нашої розвідки – за матеріалами опублікованих у виданні "Єдність у різноманітності. Поліщуки" (2018) [6] діалектних текстів виявити в говірковому мовленні засоби реалізації адвербіальної семантики та виокремити її види. Означена мета завдяки застосуванню низки методів (описового – для інтерпретації та характеристики досліджуваних мовних явищ, їх виокремлення та класифікації, контекстуального аналізу – для з'ясування діалектних особливостей аналізованих адвербіальних одиниць у контексті, прийому функціонального аналізу – для характеристики функціональних особливостей досліджуваних елементів) передбачає виконання таких завдань: 1) здійснити вибірку досліджуваного матеріалу для подальшої його систематизації та інтерпретації; 2) схарактеризувати види адвербіальної семантики в діалектному тексті; 3) визначити засоби її реалізації.

Page 65: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

65

Виклад основного матеріалу. Опрацювання зазначених діалектних текстів дає підстави зауважити, що цілком закономірно реалізації адвербіальної семантики сприяють насамперед прислівники різних лексико-семантичних груп. З огляду на тематику розповідей інформаторів, які здебільшого розказують про своє життя в різні його періоди, місця, у яких їм довелося перебувати, найбільш представленою в досліджуваних текстах є темпоральна та локативна адвербіальна семантика.

Як зазначає А. Габай, темпоральність – це семантична категорія, що відображає сприйняття й осмислення людиною часу означених ситуацій та їхніх елементів щодо моменту мовлення або іншої точки відліку [1: 104]. Інформатори, як видно з опрацьованих діалектних текстів, у своєму мовленні використовують прислівники на позначення безвідносного часу, який був давно (а балаʹлаĭка д´еўʹчата коʹлис´ йаʹка [6: 14], коʹлиͥс´ же ʹдêжкіи таʹк'ійе буʹлиͥ / да теʹпер же неʹма ĭ ʹд´êжок / уʹже воʹниͥ порос:иͥʹпалиͥс´ [6: 25], коʹлис´ же пекʹли саʹмиͥ йе хл´êб [6: 29], а йа ко'л´іс´ зб'і'ралас 'шêс´т´ год / ро'б'іла 'хату по од'нôĭ д´ере'ўйациͥ [6: 69], тоʹд´і бу'ло ба'гато х'л´іба / а'л˙е кол˙'госпникам йо'го н´іх'то не даў [6: 9], бо'лôт не спус'кал´і тог'диͥ [6: 67], ну с'тала то'диͥ голо'дôўка // то'диͥ бу'ла вел'м'і 'важка / ў тиͥйе 'годиͥ [6: 68]), якогось періоду життя людини (бо молоʹдийе йак розл´іʹнуйуц´:а ізʹзамолоду / і на сʹтарос´т´ ʹбуде ʹт´ажко [6: 13] чи певного відрізку часу, коли відбулася якась подія (одʹнажди пас вôн ʹперед ʹс´ватом іʹвана куʹпала коʹроў [6: 27]), сьогодення (і 'зараз ми ўже ста'рен´к'і / здо'роўйа не'майе / хво'р´ійемо // [6: 9–10], а ʹзаре так не ʹробл´ат´ [6: 13], а 'заре по'д´ів'іса на ц´у 'молод´ож / йак 'зара ж'і'вут [6: 69], і ми с´о'годн´і не з'найемо / де 'йіхн´а мо'гилка [6: 9]), на позначення частин доби (хʹл´іба ўже неʹма / бо ми ўʹранц´і

зʹйêли з воʹдойу теĭ пуʹчок [6: 33], ʹл´ітру баланʹди зйіў ўден´ [6: 33], ʹвечором нас ʹначит ўже одʹвозили наʹзад жеʹл´езноĭ доʹрогоĭ [6: 33], до молоʹтілок хоʹд´іл´і ʹноч:у // а ўд´ен´ на роʹботу / а нôч ʹколо моло'т´ілк'і мо'лот´іш [6: 69]), пори року (а ʹосен´у чи весʹнойу хоʹвали [6: 12], ʹйакже не ʹбудеш ʹмати карʹтопл´і / не ʹбудеш ʹмат´ шо зиʹмойу ʹйісти [6: 37]) та ін.

З такою ж частотністю відзначаємо й локативну семантику. Локативність – семантична категорія, до якої входять усі різновиди просторового значення; вона виражає відображені у свідомості людей різноманітні просторові відношення предметів і явищ, зокрема їхнє місцеперебування, напрямок руху, контактність та дистантність розташування тощо [7: 322]. Досить часто в досліджуваних текстах фіксуємо прислівники часу із загальною семантикою без конкретної вказівки на місце, де відбувається подія: а там розприд´іʹлили на дв'і ʹфабрики [6: 23], там сʹк'ірди буʹли / то похоʹвайемо ў сʹк'ірди [6: 12], ў нас таʹкиĭ буў оʹдин ʹтута стʹепан [6: 14], дес´ укʹрадем бʹрукви куʹсок / поʹд´ілимос´ / погриʹзем / і на ʹц´ому ўсе [6: 23], йа неʹкудиͥ не пôĭʹду [6: 26], а не'де ўже йа не роб'л´у [6: 73], і так ʹпадали ͥ по доʹроз´іе ўскрôз´ [6: 26], воʹна ʹшото ў хлеўʹйе ўз´аʹла і пошʹла наʹзад [6: 28], н´е 'мона бу'ло 'в'ілез´т´і с'тул´ака [6: 70]. Водночас відзначаємо й прислівники місця з конкретною вказівкою на локус – домівку, яка в житті поліщука відігравала важливу роль: да набаʹлакайемос´а / та іʹдем доʹдому [6: 12], ўʹдома ўсе буʹло / а ми таʹк'і гоʹлодн´і буʹли // [6: 23], то йа до'дому // пр´іĭ'ду до'дому // н´е'ма ў'дома н´і'чого [6: 76], чи місце близького розташування: воў'кʼі бу'ли ͥ б'лиͥз´ко о'с´о за / за / о'до за по'с´олок наш [6: 51] тощо.

З огляду на превалювання функціонування прислівників із локативною та темпоральною

Page 66: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

66

семантикою відзначаємо низку прикладів паралельного вживання в одному реченні обох значень: а поʹтôм це пр'іʹшôў уʹже доʹдому у ʹхату [6: 26], м'і ʹчасом намʹнем тоʹго ʹж'іта да пр´інеʹсем доʹдому [6: 27], і вôн приͥʹшоў ўʹранц´і доʹдому і розʹказуваў ту ўс´у ісʹтор´ійу [6: 28] та ін.

Крім реалізації адвербіальної семантики за допомогою прислівників, високе функціональне навантаження в діалектних текстах мають аналітичні синтаксичні прислівники у формі прийменниково-іменникових конструкцій. На нашу думку, адвербіальні прийменникові конструкції – це лексично, семантично та синтаксично неподільна граматична одиниця, до складу якої входить прийменник певної семантичної групи й іменник у відповідній відмінковій формі, який набуває ознак прислівника з огляду на адвербіальну семантику, яку він виражає. Основне значення таких конструкцій у тексті – указівка на час і місце. Зокрема, досить часто вживаними з локативною семантикою є сполуки прийменників із формою знахідного відмінка іменників (с'тарших два б'рата і сест'ру с'тароста се'л˙а 'вислаў у гер'ман´йу [6: 9], йоʹго брат поʹшоў у ʹгород да там жіиў [6: 25]), місцевого (да у ʹл´êс´і / ў ʹл´êс´і / ʹл´êтуваў у ʹл´êс´і аж до глиͥʹбокойе ʹосен´і [6: 28], а 'матиͥ бу'ла / ў колх'оз´і ро'б'іла [6: 75], 'там йа д'ва 'годиͥ 'вос´ім 'мʼêс´ацоў ро'б'іла на за'вод´і [6: 75]) та ін.

Темпоральну семантику передають конструкції з формою місцевого відмінка (у апʹрел´і ʹм'іс´ац´і ʹсорок пйатого ʹроку / ўже нас ʹвизволили америʹканц´і [6: 23]), родового (посл´е воĭʹни буʹло тʹрудно [6: 35], ʹпос´л´а сʹваĭб'і на дʹругиĭ ден´ сʹваĭб'і буʹла ўже ў ʹд´ад´ка хʹведора [6: 13]), знахідного (да йак семʹйа / йак семʹйа веʹлиͥ ка /то й ʹчерез ден´ пекʹлиͥ [6: 25]) тощо.

Порівняно з іншими групами прислівників (способу дії, причини,

мети) адвербіативи міри і ступеня теж досить часто функціонують у текстах, виражаючи збільшений вияв міри ознаки. Найбільш уживаним у такій функції є прислівник ʹдуже (його лексичний відповідник ʹвел´ми в різних фонетичних модифікаціях): но воʹна ца ʹженшчиͥ на ʹдуже буʹла паʹгана / ʹдуже / ʹдуже роʹбила ўсе ʹл´уд´ам [6: 29], годуʹвали нас ʹдуже / ʹдуже поʹгано … хʹл´іба даʹвали ʹдуже ниʹдоброго [6: 26], аʹле заʹте ʹдуже ʹгарно ʹбат´ушка венʹчаў [6: 13], і 'мама 'дуже зату'жил˙а і по'мерл˙а // [6: 9], оʹце квасоʹлин´е / до це ше ĭ ʹдобре ʹвел´мі [6: 27], ну б'ôл´ш та'кого 'в'ел´м'і 'важко ўспом'і'нат / 'важко гово'р´іт за та'ку ж'із´ / йа'ка була і йаʹка 'заре [6: 69], дещо рідше з такою семантикою вживані адвербіативи у формі компаративна: нам шче 'т´ажче с'тало 'жити [6: 9], бо там тʹрошки ʹбол´ше ўʹрод´і буʹло хʹл´еба [6: 32]. Зрідка фіксуємо й інші прислівники із семантикою інтенсивного вияву ознаки чи дії: с'тал´і л´у'деĭ в'іс´е'л´ат´ / 'л´уд´е н´е 'с´іл´но хо'т´êл´і [6: 76], то тоʹди не ʹсил´но ʹвесело буʹло [6: 13], но ʹжолуд´ ʹгôрк'і ʹсил´но [6: 27], то б зуўʹс´ім йіх освобожʹдали теĭ зал [6: 14], це ж йа зуўʹс´ім буʹла маʹла [6: 19], бо ўс´о'го ба'гато ро'б'іл´і / у'се ро'б'іл´і ру'камʼі [6: 82], ў нас кʹрепко баʹгато ʹйаблук [6: 15] та ін.

Спорадично відзначаємо традиційні та аналітичні прислівники із семантикою способу дії: так ми про'мучилис´ [6: 9], і так ʹпадали ͥ по доʹроз´іе ўскрôз´ [6: 27], деĭ ʹдобре тож так жіʹлиͥ / таʹка ʹж'ітка буʹла [6: 27], а там ʹначит / пешʹком шли ў свôĭ ʹлагер [6: 33], сʹлухаĭте бат´ʹкôў / д´еʹдôў своʹйіх і стаʹраĭтес´ прац´уʹвати ʹчесно [6: 35], наʹв'ерно / скоро на кулаʹки ʹбудут´ бʹрати [6: 14] тощо.

Окремими вкрапленнями в контексті трапляються адвербіальні лексеми із семантикою причини, хоча їх поодиноке функціонування не дає підстав для узагальнень та висновків,

Page 67: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

67

але загалом підтверджує думку мовознавців про те, що такі одиниці є менш уживаними, навіть спорадичними, у зв'язному мовленні порівняно з іншими групами адвербіативів: а чоʹго воʹно зʹвалос´ йаблуʹн´іўкойу [6: 15], а тоʹд´і ʹчерез те наĭменуʹвали йоʹго / це сеʹло / цицеʹл´іўкойу [6: 15].

Зазначене вище дає підстави стверджувати, що адвербіальна семантика є досить поширеною в діалектному тексті, хоча, на відміну від літературної мови, де її основними виразниками є прийменниково-відмінкові конструкції та дієприслівники й рідше – прислівники, тут вона реалізується здебільшого за допомогою прислівників і рідше – прийменниково-відмінкових форм як аналітичних синтаксичних прислівників. Водночас аналізовані одиниці демонструють виразні діалектні риси середньополіських говірок переважно на фонетичному та словотвірному рівнях, свідчать про збереження архаїчних говіркових рис в аналізованих лексемах.

Висновки і перспективи дослідження. Отже, діалектні тексти із середньополіських говірок Житомирської області як репрезентанти автентичного говіркового матеріалу дають змогу дослідити всі мовні рівнів, зокрема й граматичний, із позиції реалізації в них адвербіальної семантики за допомогою різних граматичних засобів, насамперед традиційних прислівників різних лексико-семантичних груп, а також аналітичних синтаксичних прислівників у формі прийменниково-іменникових конструкцій. У досліджуваних діалектних текстах з огляду на тематику розповідей говірконосіїв переважає темпоральна та локативна семантика, виражена прислівниками місця та часу, і прийменниково-іменниковими конструкціями як аналітичними синтаксичними прислівниками. Водночас інші різновиди виявів

адвербіальної семантики (способу дії, міри та ступеня, причини) зафіксовані значно рідше, що підтверджує загальну тенденцію щодо функціонування таких типів адвербіативів як у літературній, так і в діалектній мові. Натомість засоби вираження адвербіальної семантики в літературній і діалектній різняться щодо їх кількісного вияву та особливостей функціонування й семантичного наповнення.

Дослідження порушеної проблеми не вичерпується аналізом адвербіальної семантики в досліджуваних текстах, оскільки публікація нових зразків зв'язного говіркового мовлення з більшої кількості середньополіських говірок та залучення нового автентичного діалектного матеріалу уможливить комплексне вивчення означеної проблеми в досліджуваному ареалі, що сприятиме здійсненню компаративних розвідок у цій царині.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Габай А. Ю. Синтаксична

прислівникова транспозиція в сучасній українській літературній мові. Київ, 2011. 232 с.

2. Гандзюк О. М. Адвербіальні синтаксеми української мови. Культура народов Причерноморья. 2004. № 49. Т. 1. С. 219–221.

3. Гандзюк О. М. Конструктивна роль прийменників в оформленні адвербіальної семантики. Культура народов Причерноморья. 2006. № 82. Т. 1 (113). С. 71–73.

4. Гриценко П. Ю. Тексти як джерело дослідження чорнобильських говірок. Говірки Чорнобильської зони. Тексти. 1996. С. 7–19.

5. Делюсто М. С. Діалектна текстографія як прийом дослідження переселенської говірки. Діалекти в синхронії та діахронії. Текст як джерело лінгвістичних студій. 2015. C. 128–138.

6. Єдність у різноманітності. Поліщуки / В. М. Мойсієнко,

Page 68: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

68

Г. І. Гримашевич (упорядн.). Житомир, 2018. 144 с.

7. Українська мова : енциклопедія / редкол. В. М. Русанівський та ін. 2-ге вид., випр. і доп. Київ, 2004. 824 с. : іл.

8. Хоровець В. Є. Теоретичні засади дослідження адвербіальних прийменникових конструкцій. Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Мовознавство". 2015. № 11. Вип. 21 (2). C. 144–149.

9. Ястремська Т. О. Динаміка діалектних явищ у тексті. Діалекти в синхронії та діахронії. Текст як джерело лінгвістичних студій. 2015. С. 480–492.

REFERENCES (TRANSLATED &

TRANSLITERATED) 1. Habai, A. Yu. (2011). Syntaksychna

pryslivnykova transpozytsiia v suchasnii ukrainskii literaturnii movi [Syntactic adverbial transposition in modern Ukrainian literary language]. Kyiv: Instytut ukrainskoi movy; Vydavnychyi dim Dmytra Buraho [in Ukrainian].

2. Handziuk, O. M. (2004). Adverbialni syntaksemy ukrainskoi movy [Adverbial syntaxes of the Ukrainian language]. Kultura narodov Prychernomoria – Culture of the Peoples of the Black Sea, 49(1), 219–221 [in Ukrainian].

3. Handziuk, O. M. (2006). Konstruktyvna rol pryimennykiv v oformlenni adverbialnoi semantyky [The constructive role of prepositions in the form of adverbial semantics]. Kultura narodov Prychernomoria – Culture of the Peoples of the Black Sea, 82 (1), 71–73 [in Ukrainian].

4. Hrytsenko, P. Yu. (1996). Teksty yak dzherelo doslidzhennia chornobylskykh hovirok [Texts as a source for the study of Chernobyl subdialects]. Hovirky Chornobylskoi zony. Teksty – Chornobyl

Zone Subdialects. Texts, 7–19 [in Ukrainian].

5. Deliusto, M. S. (2015). Dialektna tekstohrafiia yak pryiom doslidzhennia pereselenskoi hovirky [Dialectal textography as a research way of resettled dialect grammar]. Dialekty v synkhronii ta diakhronii. Tekst yak dzherelo linhvistychnykh studii – Dialects in Synchrony and Diachrony. Text as a Source of Linguistic Studies, 128–138 [in Ukrainian].

6. Yednist u riznomanitnosti. Polishchuky [Unity in diversity. Polishchuks] (2018). V. M. Moisiienko, H. I. Hrymashevych (Eds). Zhytomyr: Vyd. ZhDU [in Ukrainian].

7. V. M. Rusanivskyi (Ed.). (2004). Ukrainska mova: Entsyklopediia [Ukrainian Language: encyclopedia]. Kyiv: Vyd-vo "Ukr. entsykl." im. M. P. Bazhana [in Ukrainian].

8. Khorovets, V. Ye. (2015). Teoretychni zasady doslidzhennia adverbialnykh pryimennykovykh konstruktsii [Theoretical basics of adverbial prepositional constructions research]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia "Movoznavstvo" – Bulletin of Dnepropetrovsk University. Series: Linguistics, 21 (2), 144–149 [in Ukrainian].

9. Yastremska, T. O. (2015). Dynamika dialektnykh yavyshch u teksti [Dynamics of the dialectal phenomena in texts]. Dialekty v synkhronii ta diakhronii. Tekst yak dzherelo linhvistychnykh studii – Dialects in Synchrony and Diachrony. Text as a Source of Linguistic Studies, 480–492 [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редколегії: 11 жовтня 2019

Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 69: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

69

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УДК 82Українка.08 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.69-75

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ "ЗЕМЛЯ" В ПОЕТИЧНІЙ

МОВОТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Н. Ю. Римар*

У статті представлено комплексний аналіз одиниць, що формують лексико-семантичне поле "земля" в поетичній картині світу Лесі Українки. Обґрунтовано актуальність аналізу вказаного лексико-семантичного поля як певного семантичного центру, який інтерпретує ключові поетичні образи та індивідуальну мовотворчість письменниці загалом. Матеріалом слугували поетичні тексти авторки, уміщені в збірках "Поезії. Поеми" та "Нехай мої струни лунають...", із яких лексичний фактаж було дібрано методом суцільного мовного обстеження й детальної фіксації. У процесі дослідження визначено лексичну наповнюваність ядерної та периферійної зон аналізованого лексико-семантичного поля. За допомогою дистрибутивного методу та методу лексико-семантичної сполучуваності з'ясовано зв'язок одиниць-домінант із фольклорними образами та власне авторською семантичною наповненістю, зображуваними реаліями та змістовим навантаженням тексту загалом. Описано подвійну семантику цих лексем як певної стихії та символічного репрезентанта образу України. Відзначено філософське осмислення авторкою біблійного образу "землі обітованої". Схарактеризовано контекстуальну синонімічну близькість ядерної одиниці з лексемою поле, що найчастіше реалізує сему ʻнаціональний простірʼ. Представлено смислову наповненість репрезентантів периферійної зони аналізованого лексико-семантичного поля. Відзначено, що вони вжиті в поетичних текстах Лесі Українки як у прямому значенні з номінуванням чітко окреслених територіально чи за призначенням ділянок землі, так і в переносному, виявленню якого сприяє супровідний контекст. Проаналізовано видозміни семантичних компонентів периферійних одиниць на рівні реалізації важливого для поетичної мовотворчості письменниці протистояння "своє" / "чуже". Зроблено висновок, що представлені образи лексико-семантичного комплексу "земля" реалізовані на різних проблемних рівнях поезії Лесі Українки – філософському, психологічному, соціальному.

Ключові слова: лексико-семантичне поле, поезія, мовна картина світу, Леся Українка,

ядерна зона, периферійна зона, земні об'єкти, лексема, сема.

* кандидат філологічних наук, асистент кафедри славістичної філології, педагогіки та методики викладання (Білоцерківський національний аграрний університет) [email protected] ORCID ID 0000-0003-2471-7703

Page 70: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

70

PECULIARITIES OF THE STRUCTURAL AND FUNCTIONAL ORGANIZATION OF THE LEXICAL-SEMANTIC FIELD "LAND" IN THE POETIC LANGUAGE

CREATIVITY OF LESIA UKRAINKA N. Yu. Rymar

The article presents a comprehensive analysis of the units that form the lexical-semantic field "land" in Lesia Ukrainka's poetic picture of the world. The author substantiates the relevance of the analysis of the specified lexical-semantic field as a certain semantic centre which interprets key poetic images and individual language creativity of the writer in general. Such collections of poetic texts as "Poetry. Poems" and "Let my Strings be Heard..." served as the material for analysis. The lexical data were selected by the continuous sampling method and detailed fixation. The study defined lexical representation of nuclear and peripheral zones of the analysed lexical and semantic fields. The connection of the dominant units with the folklore images and the author's semantic modelling depicted by the realias and the overall semantic charge of the text was distinguished with the help of the distributive method and the method of lexical-semantic compatibility. Furthermore, the double semantics of lexemes describing a certain element and a symbolic representation of the image of Ukraine was addressed. The author's philosophical comprehension of the biblical image of "The Promised Land" was clearly marked. A contextual synonymy of the nuclear unit with the lexeme "field" was characterized; most often it has the meaning "national space". The semantic modelling of the peripheral zone representatives was outlined. It was noted that they were used in Lesia Ukrainka's poetic texts in their direct meaning with the clear reference to geographical land areas, as well as metaphorically, being identified with the help of the accompanying context. The modification of the semantic components of the peripheral units from the perspective of actualizing the opposition "own" / "alien", which is crucial to the poet's linguistic creativity, was analysed. The conclusion was made that the presented images of the lexical-semantic complex "land" are realized on various levels central to of Lesia Ukrainka's poetry – philosophical, psychological, and social.

Keywords: lexico-semantic field, poetry, linguistic worldview, Lesia Ukrainka, nuclear

zone, peripheral zone, land objects, lexeme, seme.

Постановка наукової проблеми.

Одним із пріоритетних напрямів сучасної лінгвістики є науковий опис мовотворчості письменника, її індивідуальних регістрів, що визначають специфіку уявлення автора про світ. Л. Пономарьова та Р. Веретеннікова зазначають, що "ключовим у дослідженні мовної картини світу письменника є аналіз його індивідуальної мовної системи, що певним чином складається в ієрархічну структуру" [4: 95]. Авторську мовну систему формують лексико-семантичні поля (ЛСП), що об'єднують лексичні одиниці за загальною понятійною співвідносністю.

Багатовимірність і різноманітність семантичних відтінків, ієрархічність та складність у відтворенні просторових лексем демонструє

поетична мовотворчість Лесі Українки. Особливу продуктивність у творчості письменниці мають одиниці, що формують ЛСП "земля". Його вивчення, що дасть змогу доповнити національно-мовну картину українців у відтворенні навколишньої дійсності, постає як актуальна лінгвістична проблема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поетична мовотворчість Лесі Українки як об'єкт наукового опису цікавить сучасних дослідників у контексті вирішення багатьох лінгвістичних проблем. Ґрунтовний аналіз особливостей художнього мовлення письменниці здійснила Л. Бублейник [1]. Лінгвоперсональний аспект дослідження міфопоетичного світу Лесі Українки ліг в основу розвідки О. Поліщук [3]. Характеристику словотворчих

Page 71: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

71

засобів образності поетичної мови мисткині представлено в статті Г. Василевич [2]. Питання лексичного потенціалу віршів Лесі Українки розглянуто в студіях Н. Савчук [5], В. Тямушевої [7] та ін. Проте й ці напрацювання не вичерпують усіх потенційних можливостей лінгвістичного дослідження лірики письменниці, зокрема поза увагою залишилися одиниці, що формують ЛСП "земля".

Мета і завдання. Мета статті – комплексний аналіз ЛСП "земля" в поетичній мовотворчості Лесі Українки, дослідження особливостей його лексико-семантичної та структурно-функціональної організації. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: визначити лексеми-домінанти ядерної та периферійної зон аналізованого ЛСП; простежити вплив на їхнє відтворення традиційних фольклорних мотивів та індивідуального авторського бачення; з'ясувати їхнє семантичне наповнення та роль у конструюванні образного протиставлення "свій" / "чужий".

Для повного розкриття обраної теми використано такі методи: описовий, орієнтований на виявлення змістових функцій мовних одиниць; метод контекстуального встановлення типових контекстів функціонування земних номінацій; дистрибутивний метод для розкриття смислових зв'язків між словами; метод лексико-семантичної сполучуваності для аналізу значень слів.

Матеріалом слугували поетичні тексти авторки, уміщені у збірках "Поезії. Поеми" [9] та "Нехай мої струни лунають..." [8].

Виклад основного матеріалу. У поетичному мовотворенні Лесі Українки ЛСП "земля" виконує роль певного семантичного центру, який визначає існування інших образів й індивідуально-авторську картину

світу загалом. Асоціативний простір, пов'язаний із цим образом, включає в себе компоненти, мотивовані, найперше, завданням поетичного відображення любові до рідного краю. Вони тематично, емоційно і структурно споріднені не лише за змістом, а й за побудованими з їх участю словесними образами, які набувають в ідіостилі поетеси типологічного значення.

У ядерній зоні аналізованого ЛСП функціонує ключова лексема-домінант земля. Її смислове наповнення в ліриці Лесі Українки тісно пов'язане з фольклорним образом землі-істоти, визначальними семами якого є "мудрість", "могутність", "всепрощення". Земля – це також Україна, її минуле, сучасне та майбутнє. Архетипний образ землі реалізує здебільшого словникове значення "ґрунт, який обробляється й використовується для вирощування рослин" [6: 558] і функціонує в ідіостилі письменниці зі сталою конотацією любові, захоплення, поклоніння та додатковими семами "найважливіша річ", "центр усіх прагнень", "мірило всіх цінностей".

Крім цього, аналізована одиниця в поетичних текстах формує трагедійність світовідчуття авторки, оскільки найчастіше пов'язана з приреченістю та смертю. Ключовим у такому разі є використання фольклорного образу сирої землі: Хотіла б я вийти у чистеє поле, / Припасти лицем до сирої землі / І так заридати, щоб зорі почули, / Щоб люди вжахнулись на сльози мої [8: 175]. Прикметно, що, незважаючи на трагедійний пафос цитованої поезії, земля уособлює в собі ще й ідею невмирущості світу, адже сполука "припасти до сирої землі" вказує на зв'язок з фольклорною традицією – набиратися життєвої сили саме від землі.

Як одиниця смислу земля в

Page 72: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

72

поезіях Лесі Українки вступає у складні асоціативні зв'язки з певними зображуваними реаліями та змістовим навантаженням тексту загалом. Її образ, що виростає до символу України, зумовлює виникнення у творах подвійної семантики: з одного боку, земля – це певна стихія (архетипний образ землі як одного з чотирьох першоелементів), що породжує все живе (традиційне трактування образу), а з іншого – це спогад про рідний край. Тому грудочка землі, яку лірична героїня бере із собою як згадку про рідний куточок, – закономірний художній символ поезії: Колись я мала той дівочий звичай, / Як покидала край який надовго, / Збирала квіти з наймиліших міст / І брати їх на пам'ятку з собою, – / Тепер взяла я грудочку землі, / Колись її положать надо мною…[9: 242].

Характерним для лірики Лесі Українки є використання лексеми земля в значенні "країна, край, держава" [6: 558]. Прикметно, що в контексті мовотворчості мисткині функціонує протиставлення конотації аналізованої одиниці з маркерами "наша" / "українська" (позитивна конотація) і "чужа" (переважно негативна конотація). Важливу роль виконує супровідна лексика, що означує емоцію ліричного героя: Минаю я, було, долини й гори / і моря гучного непевнії простори, / чужа земля обступить навкруги, / захопить ніч; на горах чорні тіні, / на морі хвилі, тумани в долині / здаються наче справді вороги [9: 108].

Протилежним за своєю смисловою складовою є образ чужої землі в поезії "Земле! Земле!". Зміщення емоційного маркера спричинене змістовим наповненням поетичного тексту: чужа земля стає прихистком для ліричного героя після перебування під час бурі на "помості корабельнім". Трансформація образу

руйнує антонімічне протиставлення ознак "наша" / "чужа", даючи їм змогу функціонувати в єдиному емоційному контексті: Земле чужая, яка ж бо ти рідна для мене! / Мати-землице, рятуй свою бідну дитину! / Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, / в тяжкім покрові снігів тихо сумує, бо сонце, / сонце кохане її – полюбило сперечницю-хмару [9: 370].

Показово, що страх перед небезпекою породжує в героїні майже язичницьке єднання із землицею-матір'ю, продукуючи рівневе накладання сем "земля як ґрунт, що дає сили" і "земля як рідний край". Образ землі в ліриці Лесі Українки подекуди пов'язаний із біблійним мотивом "землі обітованої". Філософське осмислення біблійного сюжету супроводжено використанням сполуки райська земля: Десь узялась лютая змія, / розп'яла крило та понад зело, / ясна квіточка потьмарилася, / райська земля засмутилася [9: 340].

Необхідно зауважити, що семантичне ядро ЛСП "земля" конкретизоване через допоміжну лексему на позначення елементу ландшафту – поле. Здебільшого вона функціонує в номінативному значенні "безліса рівнина, рівнинний великий простір" [6: 61–62]. Часто реалія поле виконує роль художньої деталі в пейзажній замальовці романтичного характеру: Враз хмаринка налине / і тіні змішає, і сутінь поплине, / мов сивий серпанок… хвилина одна – / і знов показує тіні стіна / різкі, хоч непевні. Невже се тополя / відбилась ота, що стоїть серед поля? [9: 339].

Своєрідно створений у поетеси образ поля як простору в його національній сутності. Відчуття глибокої закоріненості в минуле рідної землі, органічної єдності з ним досягнуто завдяки використанню фольклорних означень чисте і

Page 73: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

73

широке, що стають для ліричного героя однією з принад любого серцю краю: Не сила терпіти лихої напасти, / – Волю я в широкому полі пропасти … [8: 62]; Полине за синєє море, полине за гори, / Літатиме в чистому полю, / Здійметься високо-високо в небесні простори / І, може, спітка тую долю [8: 12]. Іноді образ поля суттєво змінює свою семантику й набуває значення психологічної сфери існування людських думок, боротьби з негараздами: Краще йди в темний гай, у зелений розмай / Або в поле, де вітер гуляє, / На дозвіллі із лихом собі розмовляй, / Може, там його вітром розмає [8: 102].

Найбільш продуктивними одиницями периферійної зони ЛСП "земля" є лексеми гай та гора, що виражають різні рівні просторової характеристики ландшафту: В гаю далекім, в гущавині пишній / квіти гранати палкі розцвітають [8: 182]; Зоря на небі рожева уже починала займатись, / Із-за гори десь доносився гук від далекого дзвона … [8: 45]. Водночас їхня семантика зазнає змін у процесі формування поетичного образу. Скажімо, у поезії "Зимова ніч на чужині" гірська верховина асоційована з тюрмою (як натяк на добровільне ув'язнення): Невже отсих гір золота верховина / для тебе сумна, мов тюремна стіна? [8: 74]. За допомогою аналізованої одиниці змальовано гіркі переживання героїні з приводу розставання з коханим: Гори багрянцем кривавим спалахнули, / З промінням сонця західним прощаючись, / Так моє серце жалем розгорілося, / З милим, коханим прощаючись [8: 159].

Потрібно зауважити, що образ гаю зі значенням ʻрідний крайʼ не завжди супроводжує емоційне піднесення. Найчастіше він породжує ностальгічний пафос і сум із приводу довгої розлуки: Соловейковий спів навесні / Ллється

в гаю, в зеленім розмаю / Та пісень я тих чуть не здолаю, / І весняні квітки запашні / Не для мене розквітли в гаю [8: 13].

ЛСП "земля" в поетичних текстах Лесі Українки включає також периферійні лексеми діброва, нива, долина, бір, луки, яма, переліг, луг, уживані як у прямому значенні з номінуванням чітко окреслених територіально чи за призначенням ділянок землі (Он ярочки зелененькі, / Стежечки по них маленькі, / Перевиті, мов стрічечки, / Збігаються до річечки [8: 21]), так і в переносному, виявленню якого сприяє супровідний контекст (Онде балочка весела, / В ній хороші, красні села [8: 23]; Далі, все далі! Он латані ниви, / Наче плахти, навкруги розляглись; / Потім укрила все хмари те сиві / Душного диму, з очей скрився ліс [9: 86]).

На рівні периферійних одиниць реалізовано характерне для всього аналізованого ЛСП протиставлення "своє" / "чуже". При цьому семантичні компоненти лексем зазнають видозмін. Скажімо, у поезії "На роковини Шевченка" Леся Українка послуговується сполукою вбога нива та рідний переліг із видимим фольклорно-образним потенціалом, доповнюючи їх додатковою спільною семою "творчість на рідній землі": Ти минав, наш Кобзарю, / Чужії пороги, / Орав свою вбогу ниву, / Рідні перелоги [8: 59].

До периферії аналізованого ЛСП у поетичному мовленні Лесі Українки входять також топонім Україна (як мовне вираження землі-матері з визначальною ознакою понівечення: О люде мій бідний, моя ти родино, / Брати мої вбогі, закуті в кайдани! / Палають страшні, незагойнії рани / На лоні у тебе, моя Україно! [9: 70]) та власна назва локального характеру Волинь (так звана, Мала Батьківщина, що виступає символом рідної сторони:

Page 74: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

74

Ой, чи то так красно в якій країні, / Як тут, на нашій рідній Волині! [9: 83]). Належність топонімів до ЛСП "земля" визначена участю односпрямованих характеристик "наша" і "рідна", що втягують у сферу розгорнутої семантики залежні компоненти, ускладнюючи їх семою "любов".

Висновки і перспективи дослідження. Здійснений аналіз мовного матеріалу дав підстави зробити висновок про те, що в індивідуальній картині поетичної творчості Лесі Українки ЛСП "земля" виконує роль певного семантичного центру, довкола якого обертаються одиниці інших ЛСП, художні образи та вся індивідуально-авторська картина світу загалом. Функціональне навантаження лексем ядерної та периферійної зон аналізованого ЛСП є багатогранним та специфічним, емоційно-змістове та структурне переоформлення якого здійснене завдяки принципово новому словесному оточенню, у якому представлені і традиційні мотиви, і філософське бачення авторкою навколишньої дійсності. Естетична еволюція образів як складників відповідних концептів у різних поезіях реалізована на підставі формування лейтмотивного підтексту, тому одна й та сама земна лексема в різних контекстуальних умовах може супроводжуватися різними семами, хоча одночасно проектується на традиційні значення названого ЛСП.

Перспективними в цьому напрямку наукових досліджень можуть стати студії, присвячені аналізу ЛСП "вода" і "небо", що разом з аналізованим ЛСП "земля" формують макрополе "природа" в поетичній мовотворчості Лесі Українки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бублейник Л. Особливості художнього мовлення. Луцьк, 2000. 282 с.

2. Василевич Г. Я. Словотворчі засоби образності поетичної мови Лесі Українки. Вісник Запорізького національного університету. 2012. № 1. С. 95–101.

3. Поліщук О. Міфопоетичний світ Лесі Українки: лінгвоперсонологійний аспект. Лінгвістичні студії. 2018. № 36. С. 72–77. DOI : 10.31558/1815-3070.2018.36.11.

4. Пономарьова Л., Веретеннікова Р. Лексико-семантичне поле як спосіб уявлення мовної картини світу письменника на прикладі твору Генріха Сенкевича "Комо Грядеши". Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2019. Вип. 24. Т. 2. С. 93–97. DOI : https://doi.org/10.24919/2308-4863.2/24.176828.

5. Савчук Н. Застаріла лексика української мови у функційномотиваційному аспекті. Філологічний часопис. 2017. Вип. 1 (9). С. 74–84. DOI : https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2017.138795.

6. Словник української мови : [в 11 т.] / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін. Київ, 1972. Т. 3. 744 с.

7. Тямушева В. М. Лексичні особливості поетичного мовлення Лесі Українки. Матеріали XLV Науково-технічної конференції ВНТУ, Вінниця, 23–24 березня 2016 р. URL : http://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum 2016/paper/view/246 (дата звернення 06.09.2019).

8. Українка Леся. Нехай мої струни лунають...: вибрані поезії Лесі Українки / упор. Н. Г. Сташенко. Луцьк, 2009. 224 с.

9. Українка Леся. Поезії. Поеми / упор. Р. Радишевський та О. Ставицький. Київ, 1989. 501 с.

Page 75: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

75

REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED)

1. Bubleinyk, L. (2000). Osoblyvosti khudozhnoho movlennia [Features of artistic speech]. Lutsk: RVV "Vezha" Volynskoho derzh. u-tu im. Lesi Ukrainky [in Ukrainian].

2. Vasylevych, H. Ya. (2012). Slovotvorchi zasoby obraznosti poetychnoi movy Lesi Ukrainky [Word-forming means of Lesia Ukrainka's poetic language]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu –Zaporizhzhya National University Scientific Journal, 1, 95–101 [in Ukrainian].

3. Polishchuk, O. (2018). Mifopoetychnyi svit Lesi Ukrainky: linhvopersonolohiinyi aspekt [Lesya Ukrainka's mythopoetic world: the linguistic perspective]. Linhvistychni studii – Linguistic Studies, 36, 72–77. DOI: 10.31558/1815-3070.2018.36.11 [in Ukrainian].

4. Ponomarova, L., Veretennikova, R. (2019). Leksyko-semantychne pole yak sposib uiavlennia movnoi kartyny svitu pysmennyka na prykladi tvoru Henrikha Senkevycha "Komo Hriadeshy" [The lexical-semantic field as a way of presenting the linguistic picture of the world of the writer on the example of the work of Heinrich Senkevich "Como Hradesh"]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk – Humanities Science Current Issues, 24 (2), 93–97. DOI : https://doi.org/10.24919/2308-4863.2/24.176828 [in Ukrainian].

5. Savchuk, N. (2017). Zastarila leksyka ukrainskoi movy u funktsiinomotyvatsiinomu aspekti [Obsolete vocabulary of the Ukrainian language in functional and motivational aspect]. Filolohichnyi chasopys – Philologacal Review, 1 (9), 74–84. DOI: https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2017.138795 [in Ukrainian].

6. Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian language (1972). Bilodid I. K. (Ed.). (Vols. 1–11). Kyiv: Naukova Dumka [in Ukrainian].

7. Tiamusheva, V. M. (2016). Leksychni osoblyvosti poetychnoho movlennia Lesi Ukrainky [Lexical features of Lesia Ukrainka's poetic speech]. Proceedings from the XIV conference: XIV Naukovo-tekhnichna konferentsiia VNTU – The Fourteenth Scientific and Practical Conference. Vinnytsia. URL : http://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2016/paper/view/246 [in Ukrainian].

8. Ukrainka, Lesia (2009). Nekhai moi struny lunaiut...: vybrani poezii Lesi Ukrainky [Let my strings be heard ...: Lesya Ukrainka's selected poetry]. N. H. Stashenko (Ed). Lutsk: Volynska oblasna drukarnia [in Ukrainian].

9. Ukrainka, Lesia (1989). Poezii. Poemy [Poetry. Poems]. R. Radyshevskyi, O. Stavytskyi (Eds). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редколегії: 3 грудня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 76: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

76

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УДК: 821.161.2-31'06 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.76-83

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ У ТВОРЧОСТІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК

(ЗА МАТЕРІАЛОМ РОМАНУ "РАДІСНА ПУСТЕЛЯ") Н. М. Шульська*, Ю. В. Громик**, Р. С. Зінчук***

У статті представлено комплексний аналіз структурно-семантичних особливостей простих ускладнених речень у творчості Галини Пагутяк. Матеріалом розвідки слугували синтаксичні конструкції, зафіксовані методом суцільного обстеження тексту роману "Радісна пустеля". Схарактеризовано проблеми, пов'язані з такими дослідженнями, зокрема суперечності у визначенні ускладнювальних засобів, взаємодії формально-граматичної структури та семантико-синтаксичного рівня. Описано домінантні моделі й периферійні вживання окремих структурних типів. Досліджено функціональні параметри ускладнення аналізованих одиниць у художньому тексті. З'ясовано, що просте ускладнене речення в зазначеному творі різнотипне за синтаксичним наповненням, є домінантним в усій структурі художнього полотна. Установлено, що особливістю простих ускладнених речень в аналізованому тексті є переважання конструкцій з однорідними та відокремленими членами; менш поширені ускладнення простих речень вставними і вставленими конструкціями, уточнювальними членами, звертаннями, словами-реченнями. Лексично багатими та інформативно наповненими є синтаксичні одиниці з комбінованим ускладненням. Доведено, що використання письменницею простих речень, ускладнених однорідними членами й звертаннями, вносить у художню оповідь розлогість та експресивність переданої

* кандидат філологічних наук, доцент кафедри соціальних комунікацій (Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) [email protected] ORCID: 0000-0003-4703-1798 ** кандидат філологічних наук, доцент кафедри історії та культури української мови (Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) [email protected] ORCID: 0000-0002-8753-3357 *** кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови (Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) [email protected] ORCID: 0000-0002-5432-7346

Page 77: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

77

інформації, надає їй емоційного забарвлення; залучення конструкцій із відокремленими членами, вставними та вставленими одиницями сприяє активізації уваги читача, створює особливу симетричність художнього розповідання, легкість, прозорість і витонченість викладу думки; насиченість тексту простими реченнями, ускладненими нечленованими конструкціями, дозволяє реалізувати авторський задум (виразити ствердження чи заперечення, спонукати до дії, дати емоційну оцінку, відтворити питальну інтонацію тощо). Завдяки статистичному підрахунку використаних у романі домінантних ускладнень простого речення засвідчено дотримання письменницею норм української мови щодо поширення їх у художньому мовленні.

Ключові слова: просте ускладнене речення, Галина Пагутяк, роман "Радісна пустеля",

однорідні члени речення, відокремлені члени речення, вставні і вставлені конструкції, уточнювальні члени речення, звертання, комбіноване ускладнення.

STRUCTURAL FEATURES OF A SIMPLE COMPLICATED SENTENCE IN THE OEUVRE OF HALYNA PAHUTIAK

(BASED ON A NOVEL "THE JOYFUL DESERT") N. M. Shulska, Yu. V. Hromyk, R. S. Zinchuk

The article presents a complex analysis of the structural-semantic features of simple complicated sentences in the oeuvre of Halyna Pahutiak. Syntactic constructions recorded by the method of continuous sample in Halyna Pahutiak's novel "The Joyful Desert" served as basic material of the study. The problems connected with the type of the research in question are characterized, the contradictions in the defining means of complications included. The dominant models and peripheral uses of individual structural types are described. Functional parameters of complication of the analyzed units in the literary text are characterized. It is stated that a simple complicated sentence in the analyzed work varies in its syntactic content and occupies a dominant place in the structure of the text. It is investigated that the main feature of simple complicated sentences is the predominance of constructions with homogeneous and detached members of the sentence; complication of simple sentences with parenthetical constructions, clarification, direct addresses, one-word-sentences are less numerous. Syntaсtical units with combined complications are lexically rich and informative. It is proved that the usage of simple sentences that are complicated with homogeneous structures and forms of address contributes to the narrative expansion and expressiveness of the transmitted information, provides it with an emotional appeal. Usage of detached structures, parenthetical constructions helps to stimulate reader's attention, creates a special symmetry of literary narration, establishes easiness, transparency and sophistication of thought representation. Numerous simple sentences complicated with the help of non-separated constructions allow realizing the author's intention (to express assertions or objections, to stimulate action, to give emotional evaluation, to reproduce question intonation, etc.). It is concluded that the author observes the norms of the Ukrainian language, which is proved by statistical calculation of the dominant complicated structures in simple sentences that are used in the novel.

Keywords: simple complicated sentence, Halyna Pahutiak, novel "The Joyful Desert",

homogeneous members of the sentence, parenthetical constructions, detached structures, clarification, direct address, combined complication.

Постановка наукової проблеми. Ґрунтовний опис процесу становлення та кодифікації літературної мови в сучасній лінгвістиці нерозривно пов'язаний із різноаспектним дослідженням

мовотворчості українських авторів, адже "мова найвидатніших письменників стає виразником найголовніших нормалізаційних тенденцій" [10: 5]. У цьому випадку художній текст як організована

Page 78: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

78

певним способом система представляє науковий інтерес не тільки у вивченні специфіки набору елементів комунікації, а й у з'ясуванні структурних відношень між ними, реалізації позамовного змісту. У зв'язку з цим аналіз структури простого ускладненого речення на прикладі творчості Г. Пагутяк дозволить не лише визначити лінгвістичні особливості індивідуального стилю авторки, схарактеризувати її внесок у розвиток сучасної української мови, а й наблизитися до вирішення важливої лінгвістичної проблеми – взаємодії формально-граматичної структури та семантико-синтаксичного рівня синтаксичних конструкцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання ускладнення структури простого речення неодноразово ставало предметом наукових досліджень. У різних аспектах на сучасному етапі його аналізують М. Вінтонів та І. Аксьонова [3]; І. Кухарчук [7]; В. Дзядик [6]; Т. Тютюма [9] та ін. Проте й до сьогодні воно не має чіткого теоретичного обґрунтування. Показово, що в радянському мовознавстві деякі лінгвісти взагалі не використовували термін "ускладнене речення", а розглядали окремо синтаксичні конструкції з однорідними членами, речення з відокремленими членами, зі вставними та вставленими компонентами, зі звертаннями [4]; однорідні члени речення, відокремлені члени речення, вставні, вставлені конструкції [1]. Дотепер немає одностайності навіть у визначенні ускладнювальних засобів. Як бачимо, традиційний підход до проблеми простого ускладненого речення ілюструє багато суперечностей. Основна причина цього полягає в тому, що ускладнення пов'язують лише з формально-граматичним рівнем і зовсім не зважають на семантичний чинник,

зокрема на семантичну структуру речення. Важливими в цьому контексті є наукові праці І. Вихованця [2], К. Городенської [5] та інших українських мовознавців, у яких проблема ускладнення постала як семантичне явище.

Мета статті. Наукова розвідка репрезентує комплексний аналіз структурно-семантичних особливостей простих ускладнених речень у творчості Г. Пагутяк. З'ясовано специфіку структурування прозового тексту з погляду стилістичного потенціалу синтаксичних побудов в ідіостилі письменниці, описано домінантні моделі ускладнень простих речень і периферійні вживання окремих структурних типів; схарактеризовано функціональні параметри ускладнення простого речення у творі.

Матеріалом слугували синтаксичні ускладнені конструкції, зафіксовані методом суцільного обстеження та детальної фіксації тексту роману Г. Пагутяк "Радісна пустеля".

Виклад основного матеріалу. Для простого (однокомпонентного) реченнєтворення Г. Пагутяк типові конструкції простого ускладненого речення. Вони не лише передають динамізм думки письменниці, а й слугують інформативним наповненням тексту. Своєрідність форм і способів функціонування таких синтаксичних утворень у романі "Радісна пустеля" переважно має вияв у різному характері ускладнень. До ускладнювальних елементів простого речення у творі належать: однорідні члени речення; відокремлені додатки, означення, прикладки, уточнювальні члени речення; звертання, вставні слова, словосполучення і речення; слова-речення в складі простого речення; своєрідні комбінації видів ускладнень. Отож вивчення синтаксичної структури простого ускладненого речення в романі

Page 79: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

79

базується насамперед на характеристиці типу його ускладнення.

Кількість зафіксованих простих речень, ускладнених за допомогою однорідних членів (31 %), дозволяє виділити їх у найчисленнішу групу. Відомо, що однорідні члени мають такі диференційні ознаки: 1) займають позицію одного члена речення; 2) пов'язані між собою сурядним зв'язком; 3) часто мають однакові морфологічні форми і виражають однотипні поняття. Зауважимо, що в романі однорідними є як головні, так і другорядні члени речення.

Специфічною рисою синтаксичної організації простих речень в аналізованому творі є ускладнення однорідними присудками, що становить 38,3 % від усіх ускладнень простих речень однорідними членами. До простих зараховано конструкції, у яких однорідні присудки стосуються одного підмета та речення, що мають спільний другорядний член для однорідних головних членів. У романі переважають ускладнення однорідними присудками, що мають один підмет: Я вже його заливала слізьми й поганеньким вином, присипала піском [8: 79]; Він не схвалює вистав, не приймає душу наполовину чисту, наполовину брудну [8: 87] та ін. Кількісно менша група простих речень, ускладнених однорідними присудками, які мають спільний другорядний член: Сьогодні можна не читати книжок, не дивитися телевізора, не зустрічатися з людьми [8: 79]; Треба просто навідати, посварити трошки [8: 84] та ін.

Простих речень, ускладнених однорідними підметами, виявлено меншу кількість (11,7 %). Їхня реалізація в структурних частинах роману рівномірна. Характерне поступове зростання кількості аналізованих синтаксичних одиниць

із домінантою в монологічному мовленні твору: Два рази вкривалися снігом семисвічники і зірки [8: 82]; Біле і чорне – рівні [8: 93] тощо.

У використанні ускладнень другорядними членами прозаїк віддає перевагу конструкціям з однорідними додатками (25 %). Оскільки в реченні додаток означає об'єкт дії чи стану, то зазвичай однорідні додатки належать у тексті до дієслова або слова категорії стану (предикатива, предикативного прислівника): Я знаходила порожні конверти, листи без конвертів, листівки, запрошення, квитанції [8: 80]; Потім вибирають директора, гіда, касира [8: 94]; Не звертає уваги на підлість, зраду, бруд [8: 97]. Зауважимо, що письменниця найчастіше оперує багатокомпонентною однорідністю, рідше – двокомпонентною. Такий підхід засвідчує багатогранність українського лексикону та ідіолекту авторки.

При синтаксичному конструюванні простого ускладненого речення Г. Пагутяк послуговується також однорідними означеннями (18,3 %), що становлять перелік суттєвих ознак різних предметів чи характеризують предмет із якогось боку: Мутація слова зробила наші тіла виснаженими, слабкими [8: 79]; Ти звільнив її від переслідування диких, озвірілих людей [8: 111] та ін.

Щодо ускладнення простого речення однорідними обставинами, то зазначимо, що в аналізованому тексті було зафіксовано лише 4 приклади (6,7 %): Але протинявся по електричках, вокзалах і друзях ще багато днів і ночей [8: 83]; Але чи вгорі, чи внизу краще? [8: 87]; Цього серпня чи цього вересня ледь не випав сніг [8: 89]; Роботу я виконую якнайшвидше і якнайточніше [8: 90].

Другу за численністю групу синтаксичних одиниць формують прості речення, ускладнені

Page 80: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

80

відокремленими членами (23 %). Для загального процесу ускладнення простих речень за допомогою відокремлених членів характерне неоднорідне представлення усіх можливих типів із яскраво вираженою домінантою відокремлення обставин та означень. Таку перевагу пояснюють напівпредикативною функцією. Найповніше вона виявлена тоді, коли відокремлений член речення можна трансформувати у підрядну частину складного речення чи в окреме просте речення. Закономірно, що найпоширенішою групою серед відокремлених членів у простих реченнях твору є відокремлені обставини (51 % від усіх відокремлених членів), виражені дієприслівниковими зворотами, одиничними дієприслівниками, прислівниками та іменниками в непрямих відмінках: Змінюючи себе, я змінюю інших [8: 81]; Нехай її буде зараз так само зле, як мені! [8: 82] тощо. Зауважимо, що найпродуктивнішим серед відокремлення є обставини, виражені дієприслівниковими зворотами.

Різнотипні також ускладнення простого речення за допомогою відокремлених означень (31,4 %). У романі представлені непоширені і поширені, узгоджені та неузгоджені означення, виділені зі смислового боку та інтонаційно. Характерними для аналізованого тексту є постпозитивні узгоджені означення, виражені дієприкметниковим зворотом (Крізь відчинену браму прозирала дорога, вимощена камінням [8: 101] тощо); постпозитивні непоширені означення, які належать до іменника (Швидко заснув, натомлений і щасливий [8: 83]); постпозитивне чи препозитивне означення, що виступає одиничними прикметниками, якщо вони стосуються особового займенника

(Налякана, ти сахаєшся тіней [8: 93]).

Відокремлена прикладка як один із різновидів ускладнення простих речень у романі представлена в кількох синтаксичних одиницях (13,3 %): Однолітка з дівчатами класу, вона відрізнялася від них [8: 86]; Думки-кровопивці справді страшні [8: 79] та ін.

Щодо ролі додатка як відокремленого члена простого речення, то зауважимо його специфіку: відокремлюватися можуть лише непрямі додатки. Із цієї причини в усьому аналізованому тексті виявлено лише дві такі конструкції (4,3 %): І я вже нічого не палитиму, окрім сміття і торішнього бур'яну [8: 86]; Але, попри страшний біль, я не відчувала нічого [8: 101].

Значний синтаксичний потенціал роману "Радісна пустеля" становлять речення, ускладнені вставними і вставленими словами, словосполученнями і реченнями (12 %). Такі ускладнення граматично не пов'язані із членами речення, хоча надають усьому реченню чи окремим його членам різних смислових відтінків, виражають додаткові повідомлення, уточнення. За смисловою функцією аналізовані слова, словосполучення і речення поділяємо на вставні і вставлені. Серед вставних елементів (91 %) у тексті твору представлені слова і словосполучення, які виражають модальну оцінку (Може, у цьому найбільший сенс великодніх порядків [8: 80]); слова, які допомагають упорядкувати думки, пов'язати їх між собою (Та й, зрештою, йдеться про мене вчорашню [8: 88]); указують на джерело повідомлення (Як на мене, ліпше йти поволеньки до струмка [8: 90]); привертають, активізують увагу співрозмовника (Чуєш, іти з Богом [8: 104]).

Окремо вичленовуємо із синтаксичного потоку просте речення, що відходить від норми

Page 81: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

81

формування граматичної основи й функціонує як набір вставних компонентів: Можливо, хтозна, безперечно [8: 93]. Таке синтаксичне обрамлення ще раз підкреслює індивідуальний підхід й оригінальність творчої манери письменниці.

Вставлені конструкції як засіб ускладнення простого речення представлені в романі лише двома прикладами (9 %): Усі вогні – це вогонь (так писав Кортасар) [8: 86]; Сергій, або Серьожа, улюбленець дітлахів, дивак (на добрих не кажуть "ненормальний") згорів у старій хаті [8: 86].

Додатковим інформативним джерелом простих синтаксичних конструкцій в аналізованому творі є уточнювальні члени речення (5,7 %), які не лише ускладнюють такі одиниці, а й додають новий змістовий ракурс їхнім граматичним центрам. Виходячи з цього, виділимо такі уточнювальні члени речення: до підмета (Отоді й настане справжня зима: Різдво Ісуса [8: 108]); до присудка (Тоді я, як кажуть у нас в селі, "зірвалася з ланця" [8: 80]).

Щодо ролі речення, ускладненого звертаннями (10,8 %), зауважимо, що в структурі твору їм властивий різний ступінь напівпредикативності. Мінімальний ступінь мають інтерпозиційні звертання, виражені іменником. Аналізований тип функціонує в тих частинах роману, які містять діалогічне мовлення: Сестрице, ти ж спалахнеш [8: 99]; Доню, ви щось наплутали [8: 103] та ін. Своєрідний тип звертання становлять вокативні речення монологічного мовлення, які, називаючи адресата, передають модальну або емоційно забарвлену думку – незадоволення, скаргу, радість, прохання, докір, переляк. Адресатом у таких реченнях найчастіше є Бог: Боже, як їх було багато…[8: 80]; Господи Ісусе

Христе, Сине Божий, помилуй мене грішну…[8: 86] тощо.

Специфічне навантаження в романі несуть прості речення, ускладнені нечленованими конструкціями (словами-реченнями). Такі одиниці виражають просте ствердження чи заперечення (Ні, це зайве [8: 104); спонукання (Годі, я ще не належу пустель [8: 114]); емоційну оцінку отриманої інформації (Та, дякувати милосердному Богові, я тут [8: 101]); питальну інтонацію (Справді, що мені таїти [8: 103]); передають емоцію (О, цей сон [8: 100].

Словесне багатство лексичного наповнення простих речень яскраво ілюструють своєрідні комбінації ускладнень (10,3 %):

1) за допомогою однорідності присудків і додатків (Треба дуже пильно придивлятися до старих меблів, неуважно прочитаних книжок, до краєвидів, дерев, принюхуватись до ледь чутного шепоту [8: 95]);

2) однорідних присудків і відокремленого означення (Колись я відведу погляд від нього і зустрінуся з очима, втомленими і ласкавими [8: 87]);

3) однорідних додатків і відокремленої обставини (Право на сон треба завойовувати виснаженням, самоспаленням, займаючись дріб'язковими справами [8: 89]);

4) однорідних додатків і відокремленого означення (Із вузенького вікна кухні він бачить брудну річку, спрямовану в стічну канаву, засніжений покинутий цвинтар переслідуваного народу [8: 81]);

5) уточнення і вставних конструкцій (Почувався незвично у просторій сільській хаті, кімнаті з великим люстром, книжками, квітами, всілякими, як казали в минулому столітті, поетичним дріб'язком [8: 83]);

Page 82: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

82

6) відокремленої обставини й уточнювальних конструкцій (Я їх мала усі, цілий оберемок, жодної не зірвавши [8: 105]);

7) уточнення й однорідних додатків (Аякже, – є де розминутись і машинам, і людям [8: 112];

8) відокремлених обставини й означення (Замкнувши за собою двері, виходжу на берег моєї річки з пагорбами, вкритими дивовижним молочаєм, хмарками цупкого чебрецю, золотими деревцями звіробою [8: 112]);

9) вставного слова й відокремленої обставини (Певно, Господь так володіє усіма нашими молитвами, жодної не потривоживши [8: 105]);

10) вставного слова й однорідних додатків (Куди ж ми, врешті, йдемо із зраненим серцем і скаліченими ногами [8: 114]);

11) однорідних підметів і відокремленої прикладки (Провідували її лише мати-настоятелька і сестра Оділія [8: 101]) та ін.

Висновки і перспективи дослідження. Загальна характеристика синтаксичного наповнення роману Г. Пагутяк "Радісна пустеля", висвітлення проблеми простого ускладненого речення в сучасному мовознавстві, аналіз їх типів у творі дозволяють зробити певні висновки. Стандартизовані (нормативні) схеми синтаксичних конструкцій у художньому полотні роману представлені в повному обсязі, проте вони дістали незначну трансформацію завдяки пунктуаційному оформленню їхніх меж. Специфікою простих ускладнених речень у структурі роману "Радісна пустеля" є переважання конструкцій із однорідними та відокремленими членами. Типовими є також інші ускладнення простих речень: вставними і вставленими конструкціями, уточнювальними

членами, звертаннями, словами-реченнями. Лексично багатими та інформативно наповненими є прості речення з комбінованими ускладненнями. Серед простих речень, ускладнених однорідними членами, найбільш численними є групи однорідних присудків та однорідних додатків. Менш численними – групи простих речень, ускладнених однорідними підметами, означеннями, обставинами. Використання письменницею зазначених типів синтаксичних одиниць вносить у художню оповідь розлогість і експресивність переданої інформації. Основні результати дослідження дозволяють стверджувати, що просте ускладнене речення в романі "Радісна пустеля" – різнотипне за своїм синтаксичним наповненням і одне з домінантних в усій структурі тексту. Перспективними в цьому напрямку наукових досліджень можуть стати студії, присвячені аналізу інших синтаксичних конструкцій роману, зокрема різновидів складного речення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Валгина Н. С. Синтаксис

современного русского языка. Москва, 1973. 423 с.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ, 1993. 368 с.

3. Вінтонів М. О., Аксьонова І. О. Типологійні вияви синтаксичних конкретизаторів у сучасній українській мові. Science and Education a New Dimension. Philology. 2018. Вип. 6(47). С. 71–74.

4. Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є. І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. Київ, 1989. 334 с.

5. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. Київ, 1991. 192 с.

6. Дзядик Ю. І. Структурні типи речень з однорідними присудками в художньому дискурсі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного

Page 83: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

83

університету. Серія Філологія. 2019. № 40 (2). С. 38–40. DOI : https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.40.2.9.

7. Кухарчук І. О. Відокремлення у структурі простого речення: теоретико-методичний аспект. Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 16. Т. 2. С. 69–73. DOI : https://doi.org/10.32843/2663-6085- 2019-16-2-14.

8. Пагутяк Г. В. Записки Білого Пташка: два романи та повість. Київ, 1999. 151 с.

9. Тютюма Т. Типологійні вияви простого ускладненого речення крізь призму дидактичного аспекту. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Педагогічні науки. 2019. Вип. 2. С. 310–318. DOI : 10.31494/2412-9208-2019-1-2-310-318.

10. Цимбалюк-Скопненко Т. В. Українська авторська лексикографiя: здобутки та перспективи. Українська мова. 2010. № 2. С. 3–13.

REFERENCES (TRANSLATED &

TRANSLITERATED) 1. Valgina, N. S. (1973). Sintaksis

sovremennogo russkogo yazyka [Syntax of modern Russian]. Moskva: Agrar [in Russian].

2. Vykhovanets, I. R. (1993). Hramatyka ukrainskoi movy. Syntaksys [Grammar of the Ukrainian language. Syntax]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

3. Vintoniv, M. O., Aksonova, I. O. (2018). Typolohiini vyiavy syntaksychnykh konkretyzatoriv u suchasnii ukrainskii movi [Typological manifestations of syntactic concretizers in modern Ukrainian]. Science and Education a New Dimension. Philology, 6(47), 71–74 [in Ukrainian].

4. Volokh, O. T., Chemerysov, M. T., Chernov, Ye. I. (1989). Suchasna ukrainska literaturna mova: Morfolohiia. Syntaksys [Modern Ukrainian Literary Language: Morphology. Syntax]. Kyiv: Vyscha shkola [in Ukrainian].

5. Horodenska, K. H. (1991). Deryvatsiia syntaksychnykh odynyts [Derivation of syntactic units]. Kyiv: Vyscha shkola [in Ukrainian].

6. Dziadyk, Yu. I. (2019). Strukturni typy rechen z odnoridnymy prysudkamy v khudozhnomu dyskursi [Structural types of sentences with homogeneous adverbs in artistic discourse]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia Filolohiia – International Humanitarian University Herald. Philology, 40 (2), 38–40. DOI : https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.40.2.9 [in Ukrainian].

7. Kukharchuk, I. O. (2019). Vidokremlennia u strukturi prostoho rechennia: teoretyko-metodychnyi aspekt [Separation in the structure of a simple sentence: a theoretical and methodological aspect]. Innovatsiina pedahohika – Innovative Pedagogy, 16(2), 69–73. DOI : https://doi.org/10.32843/2663-6085- 2019-16-2-14 [in Ukrainian].

8. Pahutiak, H. V. (1999). Zapysky Biloho Ptashka: Dva romany ta povist [White Bird Notes: Two Novels and a Story]. Kyiv: Ukr. pysmennyk [in Ukrainian].

9. Tiutiuma, T. (2019). Typolohiini vyiavy prostoho uskladnenoho rechennia kriz pryzmu dydaktychnoho aspektu [Typological manifestations of a simple complicated sentence through the prism of the didactic aspect]. Naukovi zapysky Berdianskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. Pedahohichni nauky – Scientific Notes of the Berdyansk State Pedagogical University. Pedagogical Sciences, 2, 310–318. DOI: 10.31494/2412-9208-2019-1-2-310-318 [in Ukrainian].

10. Tsymbaliuk-Skopnenko, T. V. (2010). Ukrainska avtorska leksykohrafiia: zdobutky ta perspektyvy [Ukrainian author's lexicography: achievements and prospects]. Ukrainska mova – Ukrainian Language. 2, 3–13 [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редколегії: 29 жовтня 2019

Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 84: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

84

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

ІНОЗЕМНІ МОВИ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО

УДК 811.112.2:659.1 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.84-90

ТЕКСТ РЕКЛАМИ ЯК ОДИН ІЗ ТИПІВ ТЕКСТУ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТЕКСТІВ РЕКЛАМИ)

К. Й. Баюн* У статті порушено питання про те, чи можна текст реклами вважати одним із

типів тексту, адже визначення тексту досить об'ємне й характеризується низкою категорій та ознак, притаманних досліджуваному поняттю. На підставі доступних джерел та опрацювань щодо поняття "текст" представлено обґрунтування поняття "текст реклами". У дослідженні текст реклами розглядаємо як особливий вид комунікації, оскільки його лексико-граматична, синтаксична організація та функціональна спрямованість доволі своєрідна. Проаналізовано основну мету реклами, завдання якої – привернення уваги й викликання інтересу, що спонукає авторів рекламного тексту до використання різних лінгвістичних та психологічних прийомів. Особливу уваги приділено прагматичній орієнтації, призначення якої полягає в переконанні й впливові на адресата. Виокремлено основні ознаки тексту реклами у їх співвідношенні з ознаками тексту загалом. Цілісність тексту, або інакше єдність теми тексту, зумовленого єдністю комунікативного наміру автора, визначено найважливішою характеристикою тексту. Вдалося дослідити, як здійснюється механізм відбору елементів змісту тексту реклами, де необхідним стає встановлення контакту автора рекламного тексту з адресатом. Було розглянуто своєрідність умов комунікації в рекламному тексті, фактори впливу, що сприяють успішності сприймання рекламного повідомлення, адже текст реклами містить не тільки мовний, але й екстралінгвістичний компонент, оскільки вербальні знаки здійснюють свої комунікативні функції у взаємодії зі знаками іншої, невербальної природи. З'ясовано, що під впливом реклами відбувається реформування мови, утворюється особлива сфера комунікації зі своєрідною мовою, особливою терміносистемою, специфічними принципами створення повідомлень і критеріями їх ефективності.

Ключові слова: текст, тип тексту, текст реклами, одиниця комунікації, змістовна

цілісність, інформативність.

* викладач кафедри германської філології та зарубіжної літератури (Житомирський державний університет імені Івана Франка) [email protected] ORCID: 0000-0002-8163-8377

Page 85: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

85

ADVERTIZING TEXT AS A ONE OF THE TEXT TYPES (ON THE BASIS OF GERMAN ADVERTISING TEXTS)

K. Y. Bayun The article discusses the question of whether the text of advertising can be considered one of

the types of text, because the definition of the text is quite voluminous and is characterized by a number of categories and features inherent in this concept. On the basis of the available sources and studies on the concept of "text", a justification for the concept of "text advertising". The study identifies the main features of advertising text in relation to the characteristics of the text as a whole. The integrity of the text, or otherwise the unity of the theme of the text, due to the unity of the communicative intent of the author is determined by the most important characteristic of the text.

The text of advertising is considered іn the research as a special type of communication, since its lexical, grammatical organization, syntactic organization and functional orientation is quite peculiar. The main goals of advertising are analyzed, which task is to attract attention and arouse interest, which encourages the authors of advertising text to use different linguistic and psychological techniques. Particular attention is paid to the pragmatic orientation, which purpose is to convince and influence the addressee.

We were able to investigate how the mechanism for selecting the content of the content of advertising text, where it becomes necessary to establish contact of the author of the advertising text with the addressee.

The peculiarities of communication conditions in the advertising text were considered as influencing factors that contribute to the successful perception of the advertising message, the text of the advertisement contains not only a linguistic but also an extralinguistic component, since verbal signs exert their communicative functions in interaction with signs of a different, non-verbal nature.

It has been found out that under the influence of advertising there is a reformation of the language, a special sphere of communication is formed with a peculiar languagе, special term system, specific principles for creating messages and criteria for their effectiveness.

Keywords: text, text type, text of advertising, communication unit, content integrity,

informative content.

Постановка наукової проблеми. Сучасна лінгвістична наука проявляє особливий інтерес до вивчення соціального характеру мови, природи її соціальної диференціації відповідно до поділу суспільства на соціальні групи, до аналізу тих чи інших стилів, розробки питання функціонально зуумовленої композиційної організації текстів та побудови висловлювань, виявлення комунікативної спрямованості мовних одиниць, установлення своєрідності її комунікативно-прагматичної спрямованості.

Сьогодні не існує чіткого, конкретного розуміння поняття тексту. Під текстом розуміють одиниці вищого рівня в мовній системі поряд із такими мовними одиницями, як фонема, морфема, слово, словосполучення, речення; "мови в дії", тобто результат використання мовної системи в

мовленні, де текст визнають мовним твором, що реалізує потенції, закладені в мовній системі; одиниці спілкування, що відображають мету учасників комунікації − адресанта й адресата, що володіє смисловою та формальною завершеністю. Усі разом тлумачення тексту лише у своїй сукупності здатні розкрити точно й адекватно його зміст.

Більшість учених основними текстовими категоріями, що становлять власне визначення тексту, визнають його структурну зв'язність, змістовну цілісність та смислову завершеність, а також текстуальність, орієнтовану на адресата.

Основними параметрами текстуальності є: когезія ‒ засоби зв'язку між компонентами в текстовому відрізку; когерентність − смислова єдність тексту, його цілісність; прагматична установка, а також інтенція (комунікативний

Page 86: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

86

намір); сприйняття тексту реципієнтом, тобто розуміння тексту, його декодування; інформативність − ступінь несподіванки або новизни інформації в тексті; ситуативність; інтертекстуальність – зв'язок, зумовлений фоновими знаннями та знайомством з іншими аналогічними текстами.

У нашій розвідці ми розглядаємо текст як основну одиницю комунікації, засіб зберігання й передачі інформації, форму існування культури, продукт певної історичної епохи, індивідуальну мовленнєву форму відображення дійсності, як будь-яку вербалізовану дію мовленнєвої діяльності людини незалежно від форми або способу вербалізації, писемні і усні структурно, семантично й комунікативно завершені повідомлення.

Оскільки текст вивчається не лише на рівні мови, але й мовлення, є результатом комунікативних актів, метою нашої статті є дослідження тексту реклами як один із типів тексту на матеріалі німецькомовної реклами. Названа мета зумовлює низку завдань, а саме: обґрунтувати поняття "текст реклами "; визначити основні ознаки тексту реклами в їх співвідношенні з ознаками тексту загалом; розглянути основну мету реклами; з'ясувати характеристики тексту реклами; дослідити механізм відбору елементів змісту тексту реклами; розглянути своєрідність умов комунікації в рекламному тексті, фактори впливу, що сприяють успішності сприймання рекламного повідомлення.

Відповідно до поставлених мети та завдань у дослідженні використано комплекс методів: 1) метод наукового спостереження; 2) метод лінгвістичного опису; 3) метод класифікації мовних одиниць; 4) статистичний метод; 5) контекстно-ситуативний метод. Комплексність застосування зазначених методів

покликана забезпечити множинність лінгвістичного аналізу мови сучасної реклами.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження тексту реклами як особливого виду комунікації стоїть перед ученими вже не перший рік. Цій темі було присвячено низку досліджень, причому в різних галузях гуманітарних наук, де розглянуто текст реклами залежно від структури, відповідно з різними мовними прийомами, з позиції його унікальності й у парадигмі текстів сучасної комунікації. Текст реклами як предмет лінгвістичного дослідження є об'єктом аналізу як зарубіжних, так і вітчизняних мовознавців, які досліджують рекламні тексти в різних аспектах:

1) загальний лінгвістичний опис рекламних текстів − К. Бове, О.І. Зелінська, Г.Г. Почепцов;

2) дослідження певного аспекту реклами: прагмалінгвістичного − Ю.Б. Корнєва, Т.М. Лівшиц, І.П. Мойсеєнко, Ю.В. Сильвестров, Е.С. Тернер; психолінгвістичного − Е. Макгрегор, Ю.О. Сорокін, Є.Ф. Тарасов; когнітивного − В.І. Охріменко, О.Є. Ткачук-Мірошниченко;

3) власне лінгвістичний аналіз рекламних текстів на різних мовних рівнях: фонетичному − О.А. Ксензенко, І.О. Лисичкіна; лексичному − І.О. Соколова, С.А. Федорець; морфологічному − О.І. Зелінська, В.В. Зірка, Є.П. Ісакова; синтаксичному та структурно-семантичному − О.І. Зелінська, Н.Л. Коваленко, Ю.Б. Корнєва, О.В. Медведєва; аналіз текстових категорій у рекламі −Н.Т. Гуменюк, Н.Л. Коваленко, М.Л. Крамаренко, Т.М. Лівшиц;

4) дослідження рекламного дискурсу − Н.Л. Волкогон, А.О. Дедюхін, А.І. Раду, О.Є. Ткачук-Мірошниченко та ін.

У німецькій лінгвістиці багато робіт

Page 87: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

87

присвячено лінгвістичним аспектам реклами [8; 9]. У роботах німецьких учених досліджено мовну сторона реклами з урахуванням досягнень психології, психолінгвістики та соціології (Dreike, Baumgart, Urban, Di Meola). Дослідників цікавить, які мовні засоби використовуються в текстах реклами для підвищення ефективності її впливу на аудиторію, причини використання саме тих, а не інших засобів, що передбачає обов'язкове залучення до дослідження екстралінгвістичних факторів.

Виклад основного матеріалу дослідження. У низці лінгвістичних праць рекламний текст розглядають як мовленнєвий акт, соціально детермінований, що володіє необхідними властивостями комунікативного акту. Текст реклами є іллокутивним актом і характеризується адресністю та цілеспрямованістю. Водночас учені-лінгвісти стверджують, що він володіє перлокутивним ефектом − викликає позитивну або негативну емоційну реакцію в адресата, спонукає адресата до вчинення дії; рекламний текст є спланованим мовленнєвим актом: його зміст повністю продумано й підготовлено.

Текст реклами має усі ознаки, що характеризують будь-який текст, а саме віднесення до позамовної дійсності, смислову закінченість, змістову цілісність, комунікативну цілеспрямованість, мовну, структурну та композиційну оформленість, визначену жанрову приналежність. Більшість рекламних оголошень належить до нормативних текстів, тобто характеризується цілісністю й зв'язністю. Такі параметри стосуються не тільки внутрішньої організації тексту, а й зовнішньої, до якої належить взаємодія семантичних рядів (вербального, візуального, звукового, ритмічного) в рекламному повідомленні.

Однією з умов ефективності сучасної реклами є здатність

рекламного тексту впливати на отримувача інформації, його почуття, бажання, потреби, ціннісні орієнтації. Переходячи до розгляду рекламного тексту, зазначимо, що численні підходи до дослідження тексту, які розробляють у лінгвістиці, не завжди застосовні до рекламного тексту через його специфічну лексико-граматичну й синтаксичну організацію, її функціональну спрямованість.

Текст відіграє істотну роль у сприйнятті реклами. Основними цілями реклами є привернення уваги, викликання інтересу та стимулювання збуту, і для досягнення цієї мети укладачі рекламного тексту звертаються до використання різних лінгвістичних та психологічних прийомів. Рекламний текст повинен вирізнятися ясністю, яскравістю, лаконічністю, екстравагантністю, високопрофесійним виконанням.

Для реалізації конкретного інформаційно-комунікативного завдання варто звернутися до формули впливу реклами на психіку людини (АША): перший етап − привернення уваги (Attention); другий − поява інтересу до змісту інформації (Interest); третій − збудження бажання (Desire) мати пропоноване; четвертий − спонукання до дії (Action), тобто до придбання.

Коли ми говоримо про текст реклами, потрібно враховувати той факт, що текст є лише мовним компонентом системи рекламного повідомлення загалом. Іншими компонентами є візуальні засоби: рекламна ілюстрація, гарнітура шрифту − у друкованій рекламі; відеоряд, кольорове оформлення, звукові засоби (музика, голос за кадром) − у телевізійній рекламі. Сукупний вплив перерахованих компонентів здатен забезпечити комунікативний успіх рекламного повідомлення загалом.

Текст у рекламі − це не просто мовна складова повідомлення, це насамперед система аудіовізуальних

Page 88: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

88

знаків, інтерпретованих реципієнтом, які становлять у нього систему уявлень (змістів) і включених у систему інших знаків, що діють у сукупності й утворюють складну комунікативну одиницю − текст реклами, під яким ми розуміємо комплекс сукупно-функціонувальних компонентів лінгвістичного та екстралінгвістичного плану. Вербальні знаки здійснюють свої комунікативні функції у взаємодії зі знаками іншої, невербальної природи. Тому аналіз тексту й виявлення особливостей його функціонування в системі комунікації необхідно розглядати в безпосередньому зв'язку з компонентами екстралінгвістичного характеру, адже рекламний текст розуміють як "суму знакових систем, сигналів та інших адресних факторів" [8]. До знакових систем можна віднести безпосередньо мову, зображення, звук.

У процесі аналізу змісту рекламного тексту нас буде цікавити передовсім механізм відбору елементів змісту (лінгвістичних та екстралінгвістичних), при якому основну роль відіграє система певних правил, що застосовуються в процесі відбору. Мета автора тексту реалізується з урахуванням професійних, соціальних, культурних, вікових та статевих особливостей аудиторії реципієнтів, що зумовлено вживанням у рекламі прагматично ефективних засобів.

Своєрідність умов комунікації в рекламному тексті випливає з його прагматичної спрямованості: рекламний текст містить інформацію, призначення якої полягає в переконанні й впливі на адресата. Прагматичний напрям дослідження рекламних текстів дає підстави розглядати різні мовні та позамовні засоби впливу на реципієнта з позиції їх доцільності для досягнення комунікативного наміру укладачів тексту.

Прагматичний аспект рекламного

тексту безпосередньо пов'язаний із його своєрідною організацією, яка характеризується насамперед вибором лексичних, граматичних одиниць, стилістичних прийомів, особливим синтаксисом, розташуванням тексту на сторінці, використанням прийомів візуального впливу тощо. За визначенням Н.А Слюсареві, "текст детермінований потребою спілкування, у результаті якого один партнер комунікації передає повідомлення іншому партнерові для такого впливу на нього, яке певною мірою змінило б його поведінку" [5]. Це висловлювання цілком стосується досліджуваних текстів.

Необхідність установлення контакту автора рекламного тексту з адресатом диктує відбір таких засобів, які б викликали в останнього відповідну поведінку, тобто необхідна орієнтація на фонд знань партнера, його досвід, систему цінностей, що, зі свого боку, впливає на вибір певних мовних засобів, особливого стилю викладення, відповідного іміджу рекламованого товару.

Проаналізуємо деякі тексти друкованої реклами туристичної агенції:

Ruhe ist die erste Urlaubspflicht. Auf Zypern.

Auf Zypern scheint die Sonne 340 Tage im Jahr. Auf die saubersten Strände des Mittelmeeres kristallklares Wasser lädt zu ungetrübten Badefreuden ein.

Die Luft ist rein und klar. Machen Sie Urlaub in Hotels, deren Preis-Leistung-Verhältnis unübertroffen in der Welt ist. Gemessen Sie die einen seit Götterzeiten guten Weinen. Und 9000 Jahre alte Kultur und die sprichwörtliche zypriotische Gastfreundschaft gibt es kostenlos dazu. (Spiegel 24, 2018)

Наведений текст є друкованою рекламою туристичного агентства, що пропонує відпочинок на Кіпрі. У згаданому прикладі відсутня "пряма" реклама, тобто заклик скористатися

Page 89: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

89

послугами цієї туристичної фірми. Автор тексту звертається насамперед до емоційно-мотиваційній сфери: текст зводиться до опису денотата (острова) через опис природи, місцевої гостинності, давніх традицій.

Смислова структура тексту реклами підпорядкована єдиному комунікативному завданню: у цьому разі це намір автора уявити острів як ідеальне місце для відпочинку, в описовій формі повідомивши про його переваги. Композиційна завершеність текстів виявляє тісний зв'язок із його заголовком: Ruhe ist die erste Urlaubspflicht. Auf Zypern.

Як ми вже згадували, однією з найважливіших характеристик тексту є його цілісність, тобто єдність теми тексту, зумовленого єдністю комунікативного наміру автора. Наявність у тексті ідентичних смислових стилістично забарвлених елементів (епітетів sauberste, ungetrübte, unübertroffene, einzigartige, sprichwörtliche) створює своєрідний змістовний лейтмотив, завдяки чому текст організовується як єдине ціле.

Феномен цілісності тексту може бути розглянуто також із психолінгвістичної позиції. Н.А. Слюсарева визначає текст як систему візуальних/звукових сигналів, інтерпретованих реципієнтом, які утворюють у реципієнта систему уявлень (змістів) [5].

Іншою характеристикою тексту є зв'язність − збігання стройових і нестройових елементів мови/мовлення, деяка дистрибуція, закони якої визначені технологією відповідної мови (з цієї позиції взагалі не може бути незв'язних текстів) [5]. На думку О.Л. Каменської, "єдність теми передбачає наявність семантичних зв'язків, тим самим породжує зв'язність тексту" [2].

Ще один приклад тексту реклами – реклама авіакомпанії Lufthansa: Sie sind weit gereist und haben viel gesehen. Es gibt nichts Neues unter der Sonne, denken Sie. Doch dann entdecken Sie eine neue Art, Urlaub

zu machen. Mit Lufthansa Tours. Lufthansa. У тексті використано прийом

мотивації: принципово новий спосіб проводити відпустку для людини, яка всюди була й усе бачила, пропонує авіакомпанія Lufthansa. Виділення назви компанії шляхом відмежування від тексту дає підстави розглядати перший як заголовок. Тема завжди відіграє роль формального обмежувача тексту, що є одночасно показником його смислової завершеності.

Висновки й перспективи дослідження. Отже, проаналізувавши текст реклами, ми прийшли до висновку, що він має всі ознаки, що характеризують будь-який текст, зокрема віднесення до позамовної дійсності, смислову закінченість, змістову цілісність, комунікативну цілеспрямованість, мовну, структурну та композиційну оформленість, визначену жанрову належність. Окрім того, текст реклами сміливо можна віднести до одного з типів тексту, оскільки він оперує такими ж категоріями тексту, як і будь-який текст: когезія, когерентність, прагматична установка, інтенція (комунікативний намір), інформативність, ситуативність, інтертекстуальність.

У досліджуваній розвідці ми обґрунтували поняття "текст реклами" й можемо підсумувати, що текст реклами – це особливий тип тексту, що сформувався в результаті певного соціального замовлення для вирішення комунікативного завдання, що в умовах конкуренції здійснює вплив на певну групу людей для забезпечення просування товару, послуги, ідеї.

Реклама стає об'єктом дослідження низки гуманітарних наук, при цьому фахівці в кожній із галузей розглядають рекламу під особливим кутом зору, вивчаючи ті чи інші її аспекти. У цьому зв'язку доцільно говорити про необхідність вироблення інтегрованого підходу, який зміг би

Page 90: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

90

об'єднати різні напрями досліджень для максимально повного розгляду феномену реклами.

Під впливом реклами відбувається реформування мови, тому справедливо робити висновки про те, що разом із розвитком рекламного бізнесу сформувалася особлива сфера комунікації зі своєрідною мовою, особливою терміносистемою, специфічними принципами створення повідомлень і критеріями їх ефективності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА

ЛІТЕРАТУРИ 1. Гальперин И. Р. Текст как объект

лингвистического исследования. Москва, 1981. 138 с.

2. Каменская О. Л. Текст как средство коммуникации. Сборник научных трудов МГПИИЯ им. Мориса Тореза. 1980. Вып. 158. С. 3–11.

3. Максимов С. С. Комунікативний тип тексту як фактор, що визначає "поведінку" перекладача. Вісник Сумського державного універитету. Серія Філологічні науки. 2003. № 4(50). C. 128–135.

4. Остроушко Н. А. Секреты рекламных текстов: проблема речевого воздействия в рекламных текстах. Москва, 2009. 212 с.

5. Аспекты общей и частной лингвистической теории текста / Слюсарева Н. А. и др. Москва, 1982. 191 с.

6. Сивакова Е. В., Назарова И. П. Психология восприятия рекламы. Научный альманах. Филологические науки. 2016. № 10-1(24). С. 464–468. DOI : 10.17117/na.2016.10.01.464 (дата обращения 21.08.2019).

7. Соколова І. В. Особливості реалізації прагматичної настанови інформаційно-рекламних текстів розгорнутого типу. Вісник Сумського державного університету. 2006. № 11(95). C. 110–116. URL : http://tractatus.sumdu.edu.ua/Arhiv/2006-11/20.pdf (дат а звернення 19.11.2019).

8. Möckemann J., Zander S. Form und Funktion der Werbeslogans.Göppingen. 1978. 45 S.

9. Sowinski B. Werbeanzeigen und Werbesendungen. München, 1979. 124 S.

REFERENCES (TRANSLATED &TRANSLITERATED)

1. Galperin, I. R. (1981). Tekst kak obiekt lingvisticheskogo issledovaniia [Text as an object of linguistic research]. Moskva: KomKniga [in Russian].

2. Kamenskaia, O. L. (1980). Tekst kak sredstvo kommunikatsii [Text as a medium of communication]. Sbornik nauchykh trudov MGPIIYa im. Morisa Toreza – Сollection of Scientific Works of Maurice Thorez Moscow State Pedagogical Institute of Foreign Languages, 158, 3–11 [in Russian].

3. Maksimov, S. S. (2003). Komunikativnyi tip tekstu yak faktor, sho vyznachaie "povedinku" perekladacha [Communicative type of text as a factor that determines the "behavior" of the translator]. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu. Seriia Filolohichni nauky – Sumy State University Scientific Journal. Philological Sciences, 4(50), 128–135 [in Ukrainian].

4. Ostroushko, N. A. (2009). Sekrety reklamnykh tekstov: problema rechevogo vozdeistviia v reklamnykh tekstakh [Secrets of advertising texts: the problem of speech exposure in advertising texts]. Moskva: BKT [in Russian].

5. Sliusareva, N. A. et al. (1982). Aspekty obshei i chastnoi lingvisticheskoi teorii teksta [Aspects of the general and private linguistic theory of the text]. Moskva: Nauka [in Russian].

6. Sivakova, E. V., Nazarova, I. P. (2016). Psikhologiia vospriiatiia reklamy [Psychological advertising text perception]. Nauchnyi almanakh. Filologicheskie nauki – Science Almanac. Philological Sciences, 10-1(24), 464–468. DOI: 10.17117/na.2016.10.01.464 [in Russian].

7. Sokolova, I. V. (2006). Osoblivosti realizatsii pragmatichnoi nastanovy informatsiino-reklamnykh tekstiv rozgornutogo typu [Features of pragmatic guidance implementation of the expanded text types]. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu – Sumy State University Scientific Journal, 11(95), 110–116. Retrieved from http://tractatus.sumdu.edu.ua/Arhiv/2006-11/20.pdf [in Ukrainian].

8. Möckemann, J., Zander, S. (1978). Form und Funktion der Werbeslogans [Form and function of the advertising slogans] Göppingen: Herwig Verlag [in German].

9. Sowinski, B. (1979). Werbeanzeigen und Werbesendungen [Advertisements and commercials]. München, Knaus Verlag [in German].

Стаття надійшла до редколегії: 14 жовтня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 91: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

91

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

UDK 316.66:811.11:811.161 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.91-97

SOCIAL STATUS OF A PERSON THROUGH THE PRISM OF WEST GERMANIC AND EAST SLAVIC PHRASEOLOGY

V. V. Khmara*, L. P. Voinalovych** The article deals with the determination of linguistic and cultural specificity of phraseological

units (PhU) with a proper name component for denoting social status in West Germanic and East Slavic languages by comparing their vocabulary semantics.

In domestic and foreign linguistics there has been a tendency to study the peculiarities of nominations of selected fragments of the world in different languages, which were reflected in phraseological units with a proper name component. Comparative studies of these phrasemes play an important role in the representation of archetypal conceptions of different ethnic cultures. In this sense, it is timely to identify culturally marked components of their semantics, which is related to the general orientation of modern linguistic studies to the explication of the links between language and culture, language and society.

The research is based on the use of general scientific (the inductive analysis, the descriptive method) and special linguistic (the comparative method, the method of component analysis) methods that enabled a holistic analysis of the material.

Phrasemes that include names form a significant layer of phraseological vocabulary stock of English, German, Ukrainian and Russian languages. These linguistic units are distinguished by a variety of semantic meanings, have different expressive-emotional and assessed meanings, which reflect a person's social status in society, family relationships and professional activities.

Thus, this study of PhU with a proper name component for denoting the social status of a person made it possible to identify linguistic and cultural features and also to systematize the isomorphic and allomorphic meanings of phrasemes of Ukrainian, Russian, German and English languages.

Keywords: phraseological unit, cultural linguistics, contrastive analysis, multilingual picture

of the world, name, social status, assessment.

* Candidate of Sciences (Philology), senior lecturer Zhytomyr Ivan Franko State University [email protected] ORCHID: 0000-0002-7639-1357 ** Candidate of Sciences (Education), senior lecturer Zhytomyr Ivan Franko State University [email protected] ORCHID: 0000-0001-6626-9270

Page 92: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

92

СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗАХІДНОГЕРМАНСЬКОЇ ТА СХІДНОСЛОВЯНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

В. В. Хмара, Л. П. Войналович Стаття присвячена виявленню лінгвокультурної специфіки фразеологічних одиниць

(ФО) з компонентом "власне ім'я" на позначення соціального стану в західногерманських і східнослов'янських мовах шляхом зіставлення їх словникової семантики.

У вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці спостерігається тенденція до вивчення особливостей різномовних номінацій виділених фрагментів світу, які знайшли своє відображення в фразеологічних одиницях із компонентом "власне ім'я". Зіставні дослідження цих фразеологізмів відіграють важливу роль у репрезентації архетипних уявлень різних етнічних культур. У цьому сенсі своєчасним є виявлення культурно відзначених компонентів їх семантики, що пов'язано із загальним спрямуванням сучасних мовознавчих розробок на експлікацію зв'язків між мовою та культурою, мовою та суспільством.

Дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (індуктивний аналіз, описовий метод) і спеціальних лінгвістичних (зіставний метод, метод компонентного аналізу) методів, які уможливили цілісний аналіз матеріалу.

Фразеологізми, у складі яких виділяються імена, становлять значний шар фразеологічного фонду англійської, німецької, української та російської мов. Ці мовні одиниці відзначаються різноманітністю семантичних значень, мають різні експресивно-емоційні та оцінні значення, що відображають соціальний статус людини у суспільстві, відносини у сім'ї та професійну діяльність.

Отже, дане дослідження ФО з компонентом "власне ім'я" на позначення соціального статусу людини дало змогу виявити лінгвокультурні особливості,а також систематизувати ізоморфні та аломорфні значення фразеологізмів української, російської, німецької та англійської мов.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, лінгвокультурологія, контрастивний аналіз,

різномовна картина світу, ім'я, соціальний статус, оцінка. Formulation of the problem.

Recently in Ukraine significantly has increased the interest to linguistic studies in the field of modern comparative linguistics. The study of isomorphic and allomorphic nominations of a person in different languages has attracted the attention of linguists over the years (K. Mizin, V. Mokienko, V. Maslova, M. Manakin, A. Vezhbytska, V. Arakin, etc.). Considering this, the involvement of the methodological apparatus of cultural linguistics will help to reveal the cultural and semantic features of social existence of a person in different linguistic pictures of the world by means of phraseology, since it preserves the archetypal conceptions of the nation, which determines the relevance of our research.

Setting objectives. The purpose of the article is to highlight the semantic, linguistic and cultural features of phrasemes with a proper name for denoting social status. To achieve this

goal it is necessary to solve the following problems:

1) to reveal the semantic, linguistic and cultural properties of phraseological units with a proper name in Ukrainian, Russian, German and English languages;

2) to compare the names in English, German, Ukrainian and Russian languages to identify the universal and unique features in the semantics of these units.

The material of the study includes phraseological units (PhU), selected from lexicographic sources. The sampling comprises 165 PhU with a name component, of which 77 are English, 33 are German, 29 are Ukrainian, and 26 are Russian.

The presentation of the material. Phraseological units (PhU), as one of the means of objectifying of a generalized, holistic picture of the world, formed by the ethno-consciousness, capture the results of the intellectual and emotional reflection of reality, which is necessarily based on

Page 93: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

93

a socio-cultural network of semantic connections. Therefore, its meaning is the unit of generalization, storage and transmission of the social experience of reality comprehension. [1: 278–282; 4: 8]. The nominations of people in the PhU make up a large array of culturally relevant information with emotional integrity of meaning and simplicity of grammatical design [3: 71].

PhU carry a negative, positive, or neutral assessment based on the condemnation, approval, or absence of any emotional reaction in relation to any phenomenon, which reflects in linguistic studies of recent years.

Analysis of recent research and publications. At the present stage, scientists have revealed the structural and semantic features of proper names of modern Ukrainian language [6: 5]; compared PhU with a proper name component in Russian, Tatar and English languages [2: 7]; studied national and cultural specificity of phrasemes with anthropic component in Russian, Belarusian and German languages. [5].

The semantics of PhU with a proper name component retain a community's view of such aspects of social life as: person's attitude to other people, work, property, social, political, religious and

other institutes and organizations, to family, place of residence, conformity to community norms, etc. [7]. Social status is defined as a positive or negative assessment of the honor and glory of groups, individuals or positions, income level, education level, ethnic origin (nationality), place in the power structure. Status is a certain rank, ascribed by individuals or public opinion [8]. We distinguish the following types of social statuses:

1. Inborn status – the status obtained by a person at birth (gender, race, nationality, social stratum).

In four languages we distinguish the following values, which are common in English, German, Ukrainian and Russian:

1) representatives of the middle class of society: Eng.: John Citizen; Joe Blow; Joe Doakes; Joe Schmoe; Joe Zilch; Joe Sixpack; average (ordinary, regular) Joe; Brown, Jones and Robinson; (any, every) Tom, Dick or Harry; Germ.: Lieschen Müller und Gottfried Schulze; Ukr.: по Савці свитка, бо на Савку шита; Rus.: Иванов Петров и Сидоров.

The statistical representation of this group of PhU is shown in table 1.

Table 1 Meaning/ language Eng. Germ. Ukr. Rus.

the middle class of society 15,6 % 3,03 % 4 % 4 % The percentage match zone in

Ukrainian and Russian languages: the middle class of society – 4 %. All other languages are in the percentage zone of divergence.

In English, Ukrainian, and Russian languages, the PhU with a name component describe a person's place in society: Eng.: Hill Jack (rustic); Ukr.: на безриб'ї і рак – риба, на безлюдді і Хома-чоловік; краще бути на селі Богданом, ніж у місті Селиваном; не велика Стеха пані, тим що сіла в панські сани; пан з паном, Іван з Іваном пан з паном погодиться, а Іван у спину дістане; по Савці свитка, по панові шапка; що вільно панові, то не вільно Іванові; Rus.: на безмирье и Фома дворянин; наш Пахом с Москвой знаком.

Name lexemes in the English and German linguistic and cultural communities have the following connotations: a respectable person: Eng.: Mr Big; Germ.: ein großer Hans; a rich man: Eng.: live/lead the life of Riley; Germ.: reich wie ein Krösus; Rothschild; preferences of a representative of the middle class, a townsman: Eng.: Babbittry; Germ.: Doktor Lieschen Müller. The meaning of affectation and egotism of the upper class of society in English is associated with a woman's name: Eng.: Lady Bracknell; and in German – with a man's name: Germ.: Graf (Baron) Rotz.

Class inequality led to the struggle of social strata and left a mark in German PhU: Germ.: Krupp und Krause,where Krupp is a simple worker who works at

Page 94: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

94

Krause's enterprise; a poor person who lives in a big way and impersonates a rich person: Germ.: ein Baron von Habenichts.

In English the average voter, the person involved in criminal proceedings, when they cannot be called by a real name, such aliases are used: Eng.: John Q. Citizen; John Q. Public; John Q. Voter; Jane Q; Voter Jane Q.

2. Acquired (achieved) status – the status that a person attains through his mental and physical efforts (work, position).

PhU in English, German, Ukrainian and Russian languages with connotations: professions:

1) a servant, a domestic servant: Eng.: Jeeves; Mary Jane; (the) faithful Adam; Jack boots (corridor servant at the hotel for cleaning); Jack-hold-my-

staff (a slave-servant); Germ.: der (ge)treue Eckart; Minna; Ukr.: Михайло – усім людям попихайло; Rus.: Алексей Алексеевич.

2) a thief, a fraud: Eng.: John Drawlatch; St.Nicholas' clerk; Jack Roller; artful Dodger; Jimmy Valentine; play the Jack with somebody; (the) curse of Cain; desperate Dick; Tyburn blossom; Germ.: Kunden und Gaunersprache; Ukr.: Івана люби, а кишеню бережи!; Rus.: Фомка вор: на долото рыбу удит; солдат Яшка, красная рубашка, синие ластовицы; сыновья лейтенанта Шмидта.

The statistical representation of this group of PhU is shown in table 2.

Table 2 Meaning/language Eng. Germ. Ukr. Rus.

a servant, a house servant 6,49 % 6,06 % 4 % 4 %

a thief, a fraud 11,7 % 3,03 % 3,5 % 11,5 %

The percentage match zone in Ukrainian and Russian languages: a servant, a house servant – 4 %. All other languages are in the percentage zone of divergence.

PhU with a name component in English, German and Russian Languages are associated with a newcomer, rookie, inept person: Eng.: Johnny-come-lately; Jack-leg; Germ.: grüner Heini; Rus.: Мартын малоперый.

In German and English, PhU with names have the following common meanings: military, a soldier, an officer, a police officer: Eng.: Bill Jim; Thomas (Tom, Tommy) Atkins; hug brown Bess; old Bill (the Bill); Joe Bloe; Jock; big John; Johny Reb; Judy; Mickey mouse; Tomdyke; Billy; Bobby; Pistol Pete; Jerry (a German soldier); Jack Tar (a sailor); Dick (a detective); Germ.: feiner Emil; Neckermann; der blanke (gelbe, weiße, windige) August; an executioner: Eng.: Jack Ketch; Germ.: Meister Hans; a cheap goods trader: Eng.: Cheap Jack; Germ.: der billige Jakob; the chief, superior : Eng.: the Gaffer; the Guv'nor; Simon Legree; Germ.: Oberheini; a

tailor: Eng.: Tom Tailor; Germ.: Meister Zwirn.

Only in the English linguistic community the names are used in PhU to refer to the following professions: a public servant: Eng.: Joe Bloggs; overconfident arrogant official, bureaucrat: Jack in office; an imaginary plaintiff and defendant in litigation: Eng.: John Doe and Richard Roe; a businesswoman, because of the male profession, does not participate in the fight for women's rights: Eng.: aunt Tom; an honest judge: Eng.: Daniel comes to judgment; a priest: Eng.: Holy Joe; a fortune teller: Eng.: Mother Bunch; a caretaker: анг.: Charley.

The name component in German is related to such professions: an aviation technician: Germ.: öliger Max; a stewardess: Germ.: fliegendes Gretchen; a businessman: Germ.: Mister Homburg and their absence: unemployed: Germ.: Hans Ohnesorge.

The connotation of success, as a status that a person achieves through their work, is inherent in English and German PhU with a name component: Eng.: Flynn (be in like Flynn); Germ.:

Page 95: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

95

Hans im Glück. Promotion because of age or rotation rather than success in work in English language: Eng.: Buggins' turn.

3. Suggested (ascribed) status – a status that a person acquires, regardless of their desire (age, status in the family), it may change over the course of their life.

We will consider the PhU, which denote the interpersonal relations between men and women in different semantic spheres, and conditionally mark the most common ones. Common meanings in English, German, Ukrainian and Russian:

1) everyone has their spouse: Eng.: Every Jack has his Jill; Germ.: jeder Hans findet seine Grete; Jeder Töffel findet seine Grete; Hans ist seiner Grete wert; Ukr.: для кожного Гриця є своя птиця; Rus.: на каждого Макара

найдется своя Хавронья; отдали Хавронью за Ховрина сына.

2) family ties: Eng.: When Adam delved (and Eve span, who was then the gentleman?) (to brag about genealogy); Germ.: er ist mir von Adam her verwandt (distant relatives); Hänschen tanzt, wie Hans bläst; Ukr.: забагатів Кіндрат, забув, де його і брат; який Хомка, така його донька; кум королю, а сват Терещенку; Rus.: какова матка, таковы и детки; в матку и детки, у Мирона детки Миронычи, у Ивана – Иванычи; один у Мирона сын, да и тот Мироныч; ваша-то Катерина да нашей Орине двоюродная Прасковья.

The statistical representation of this group of PhU is shown in table 3.

Table 3 Meaning/ language Eng. Germ. Ukr. Rus.

spouse 1,3 % 9,09 % 3,45 % 7,69 %

family ties 1,3 % 6,06 % 10,3 % 42,3 % All languages are in the percentage

zone of divergence. English, German and Ukrainian

languages describe the relationship between a man and a woman in a household where the woman is the main person in the family: Eng.: Tom Tyler; Germ.: Doktor Siemann; Ukr.: Катерина Дем'яну не пропустить бур'яну.

A number of PhU with a name component in English, Ukrainian and Russian culture are associated with marriage, betrothal, courtship: Eng.: a good Jack makes a good Jill; Ukr.: казала Феся, що щастя і дома знайдеться; не нашого пера пташка у Івашка; кому Хома, кому нема; вхопилась би за Петра, тільки шкода, що нема; до Дмитра дівка хитра, а після Михайла хоч за попихайла; сякий-такий Пантелій, а все на душі веселій; не всякому по Якову; Rus.: не у всякого жена Марья – кому Бог даст; не идет Федора за Егора: а Федора идет, да Егор – то не берет; взял Фома Лукерью – суд Божий пришел.

Isomorphic meaning of PhU in English, German, Ukrainian and Russian languages is inborn status: representatives of the middle class of society (the most productive group is in English (15,6 %) by decreasing activity followed by Ukrainian and Russian (4 %), German (3,03 %); professions: a servant, a house servant (Eng. – 6,49 %, Germ. – 6,06 %, Ukr. and Rus. – 4 %), a thief, a fraud (Eng. – 11,7 %, Rus. – 11,5 %, Ukr. –3,5 %, Germ. – 3,03 %); ascribed status: everyone has their significant other (Germ. – 9,09 %, Rus. –7,69 %, Ukr. –3,45 %, Eng. –1,3 %), family ties (Rus. –42,3 %, Ukr. –10,3 %, Germ. –6,06 %, Eng. –1,3 %).

PhU with a name component in the English, German, and Russian ethno-cultural communities are associated with a newcomer, a rookie, an inept person. English, German, and Ukrainian PhU with a name component describe relationships in the family where a woman is the head. The common semantics of PhU with a name component in English, Ukrainian and Russian culture is the place of a person

Page 96: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

96

in society and marriage, betrothal, courtship.

Conclusions. Thus, the empirical material of the study allows us to distinguish common features of PhU: – in English and German the PhU with such meanings could be singled out: a respectable person, preferences of a representative of the middle class, egotism of the upper class of society, success; and professions: military, soldier, officer, police officer, executioner, tailor, chief, cheap goods trader; – English and Russian linguistic cultures have a common connotation: a woman of easy virtue;

and differences (groups of PhU with a name component specific to one language only):

– in English only, PhU with a name component have the following connotations: average voter, promotion by age; and professions: civil servant, caretaker, imaginary plaintiff and defendant in litigation, honest judge, businesswoman, priest, fortune teller, overconfident arrogant official, bureaucrat;

– in German, PhU with a name component are associated with the following professions: aviation technician, stewardess, businessman and unemployed.

Thus, PhU with a name component with the meaning of social status are more inherent in English and German languages, which is related to the cultural and historical features of ethnic and national communities. We distinguish: inborn, acquired (achieved) and suggested (ascribed) status, through which the place of a person in society, relations between men and women, family ties and professions are assessed.

The prospects for continuing this line of research lie in the possibility to use the data of different-structured national languages, as well as carrying out scientific research in the field of communicative linguistics and pragmatics.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Алефиренко Н. Ф.

Лингвокультурология: ценностно-смысловое пространство языка. Москва, 2010. 288 с.

2. Ганиева Г. Р. Фразеологические единицы с компонентом именем собственным в английском, русском и татарском языках : автореф дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук. Казань, 2010. 21 с.

3. Грінченко Б. Словник української мови / упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. Київ, 1907–1909. 2971 с.

4. Иванникова Е. А. Об основном признаке фразеологических единиц. Проблемы фразеологии. Москва, 1964. С. 70–83.

5. Ковшова М. Л. Лингвокультурологический метод во фразеологии. Коды культуры. Москва, 2012. 458 с.

6. Маркевич В. И. Национально-культурная специфика фразеологизмов с компонентом-антропонимом в русском, белорусском и немецком языках. Филологические науки. Вопросы теории и практики. Тамбов, 2014. № 7. Ч. 2. C. 136–139.

7. Мокиенко В. М., Никитина Т. Г. Большой словарь русских поговорок. Москва, 2007. 785 с.

8. Мороз О. А. Фразеологічні одиниці з компонентом "власне ім'я" в сучасній українській мові : структурно-семантичний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Донецьк, 2002. 21 с.

9. Общий толковый словарь русского языка. Он-лайн словарь. URL : http://tolkslovar.ru/ (дата обращения 17.12. 2019).

10. Пазяк М. М. Прислів'я і приказки. Київ, 1990. 528 с.

11. Розина Р. И. Человек и личность в языке. Логический анализ языка. Культурные концепты. Москва, 1991. С. 52–56.

12. Шкаратан О. И. Социология неравенства. Теория и реальность. Москва, 2012. 526 с.

13. Cambridge Dictionary Online. Educational resource. Retrieved from http://org/dictionary/english (дата звернення 17.12.2019).

14. Das Wörterbuch der Idiome. Wörterbuch. Retrieved from http://idiome.deacademic.com/3472 (дата звернення 17.12.2019).

15. Deutsche Idiomatik : Wörterbuch der deutschen Redewendungen im Kontext / von Hans Schemann. 2., Aufl. mit vollständig

Page 97: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

97

überarbeiteter Einführung. Berlin, 2011. 1037 P.

16. The Free Dictionary by Farlex. Dictionary. Retrieved from www.thefreedictionary.com (дата звернення 17.12.2019).

REFERENCES (TRANSLATED AND

TRANSLITERATED) 1. Alefirenko, N. F. (2010).

Lingvokulturologiia: tsennostno-smyslovoe prostranstvo yazyka [Linguoculturology: value-semantic space of the language]. Moskva: Flinta: Nauka [in Russian].

2. Ganieva, G. R. (2010). Frazeologicheskie edinitsy s komponentom imenem sobstvennym v angliiskom, russkom i tatarskom yazykakh [Phraseological units with a proper name component in English, Russian and Belarusian]. Extended abstract of candidate's thesis. Kazan. 21 p. [in Russian].

3. Hrinchenko, B. (Ed). (1907–1909). Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian language]. (Vols. 4). Kyiv : Redaktsiia zhurnala "Kievskaia Staryna" [in Ukrainian].

4. Ivannikova, E. A. (1964). Ob osnovnom priznake frazeologicheskikh edinits [On the main feature of phraseological units]. Problemy frazeologii – Problems of Phraseology, 70–83. Moscow: Nauka [in Russian].

5. Kovshova, M. L. (2012). Lingvokulturologicheskii metod vo frazeologii. Kody kultury [Linguoculturological method in phraseology. Culture Codes]. Moscow: Publ. Librokom [in Russian].

6. Markevich, V. I. (2014). Nacionalno-kulturnaia spetsifika frazeologizmov s komponentom-antroponimom v russkom, belorusskom i nemeckom yazykakh. [National-cultural specificity of phraseological units with anthroponymic component in Russian, Belarusian and German]. Filologicheskie nauki. Voprosy teorii i praktiki – Philological Sciences. Questions of Theory and Practice, 7(2), 136–139 [in Russian].

7. Mokiienko, V. M., Nikitina, T. G. (2007). Bolshoi slovar russkikh pogovorok [A large Russian sayings dictionary]. Moscow: OLMA Media Grup [in Russian].

8. Moroz, O. A. (2002). Frazeologіchnі odinicі z komponentom "vlasne іmia" v suchasnіi ukraїnskіi movі: strukturno–semantichnij aspekt [Phraseological units with the component "proper name" in modern Ukrainian language: structural-semantic aspect]. Extended abstract of candidate's thesis. Donetsk [in Ukrainian].

9. Obshhii tolkovyi slovar russkogo yazyka [Russian General explanatory dictionary]. Dictionary. Retrieved from http://tolkslovar.ru [in Russian].

10. Pazyak, M. M. (1990). Pryslivia i prykazky [Proverbs and Sayings]. Kyiv: Nauk. dumka [in Ukrainian].

11. Rozina, R. I. (1991) Chelovek i lichnost v yazyke. Logicheskiy analiz yazyka [Man and personality in the language. Logical language analysis]. Kulturnyie kontsepty – Cultural concepts, 52–56 [in Russian].

12. Shkaratan, O. I. (2012). Sociologiia neravenstva. Teoriia i realnost; [The sociology of inequality. Theory and reality]. Moscow: Izd. dom Vysshei shkoly ekonomiki [in Russian].

13. Cambridge Dictionary Online. (n.d.). Educational resource. Retrieved from http://org/dictionary/english [in English].

14. Das Wörterbuch der Idiome. (n.d.). Wörterbuch. Retrieved from http://idiome.deacademic.com/3472/Zopf2013 [in German].

15. Deutsche Idiomatik: Wörterbuch der deutschen Redewendungen im Kontext (2011). / von Hans Schemann. 2., Aufl. mit vollständig überarbeiteter Einführung. Berlin; Boston: De Gruyter [in German].

16. The Free Dictionary by Farlex (n.d.). Dictionary. Retrieved from www.thefreedictionary.com [in English].

Стаття надійшла до редколегії: 17 жовтня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 98: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

98

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

СЛОВ’ЯНСЬКІ МОВИ ТА СУЧАСНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ВЧЕННЯ

УДК 808.5:355/359 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.98-107

МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

О. Я. Андріянова* У межах нашої роботи зосереджуємо увагу на мовленнєвій культурі сучасних

військовослужбовців. У зв'язку з російсько-українським конфліктом на Сході України збільшилась увага до професійної культури військовика, вагомим компонентом якої є мовленнєва культура. У дослідженні ми розглядаємо позамовні чинники, які впливають на мовленнєву культуру армійця, а саме: небезпечні умови військової служби, які спричинюють регламентування службових форм спілкування; комунікація в межах підрозділу, що призводить до втрати індивідуальності в мовленні; носії підмови військової галузі поширюють її на всі сфери життя й серед інших соціальних груп; військовики, не підготовлені лінгвістично, стикаються з проблемами, які інколи доводиться вирішувати з великими втратами; колективний характер служби у війську потребує узгодження в діях військовослужбовців, що передбачає їхнє активне спілкування.

Аналізуємо найуживаніші мовленнєві помилки у військовій сфері, серед яких виокремлюємо неправильне наголошування слів, пом'якшену вимову шиплячих, уживання дієприкметників у ненормативних формах, використання слів у невластивому їм значенні, уживання росіянізмів та кальок із російської мови, порушення норм у формах звертань, ненормативне використання прийменників.

У розвідці зосереджуємо увагу на питанні спілкування суржиком, мовним гібридом, що є наслідком штучного поєднання елементів російської й української мов; на використанні жаргонізмів, уживаних у неформальних побутових ситуаціях. Досліджуємо вживання під час неформального, а інколи навіть й офіційного спілкування обсценної лексики, до якої входять грубі лайливі вислови, які часто виражають спонтанну реакцію на несподівану неприємну ситуацію, нерідко спричинену військовим середовищем, яке може бути агресивним, особливо під час ведення бою. Аналізуємо результати тестування-опитування для виявлення причин уживання ненормативної лексики в сучасному військовому колективі.

Визначаємо шляхи підвищення мовленнєвої культури військовиків. Ключові слова: жаргон, культура мовлення, мовленнєві помилки, суржик, обсценна

лексика.

* кандидат філологічних наук, доцент кафедри гуманітарних наук, (Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного) [email protected] ORCID: 0000-0002-4111-5934

Page 99: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

99

SPEECH CULTURE AS A PROFESSIONAL CULTURE COMPONENT OF THE MODERN MILITARY SERVICEMEN

O. Ya. Andriyanova In our work, we focus on the speech culture of modern military servicemen. Due to the

Russian-Ukrainian war in the east of Ukraine, attention to the professional culture of the soldier has increased, a significant component of which is the speech culture.

The extralinguistic factors that influence the speech culture of a military serviceman were explored in our study, namely, the dangerous conditions of the military service that lead to the regulation of official forms of communication; communication within the unit leading to the deindividualization in speech; users of the military branch sublanguage spread it to all spheres of life and to other social groups; non-linguistically trained soldiers face the problems that sometimes incur great losses; the collective nature of military service requires consistency in the actions of military personnel, which requires their active interaction.

We analyze the most common speech errors in the military sphere, among which we distinguish: incorrect pronunciation of words, soft pronunciation of sibilants, the use of adjectives in non-normative forms, the improper use of words; the use of Russicisms and loan translations from Russian, mistakes in usage of salutations and names, improper use of prepositions, the use of fillers.

During investigation, we focus on the issue of surzhyk communication (an interlanguage combining elements of Russian and Ukrainian), which distorts information and interferes with the understanding among the military servicemen and the use of jargon in informal everyday talk. We investigate the use of profanities in informal and sometimes even official communication, which includes rude obscene expressions that often express a spontaneous reaction to an unexpected unpleasant situation, often caused by a military environment that can be aggressive. We analyze the results of tests and surveys in order to find out the reasons for profanities in modern military personnel.

We identify the ways to enhance the speech culture of the soldiers. Key words: jargon, speech culture, speech errors, surzhyk, obscene vocabulary.

Постановка наукової проблеми.

Удосконалення системи управління, оснащення новими зразками озброєння, військовою технікою та засобами зв'язку в нелегких умовах сьогодення об'єктивно потребують високої професійної культури військовослужбовців Збройних сил України, вагомим компонентом якої є мовленнєва культура.

Мовна політика визначається державою й пропагує мовні норми в суспільстві. У війську стратегія мовної політики забезпечується законодавством. Відповідно до чинного Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" мовою статутного спілкування та службової діяльності в Збройних силах України та інших військових формуваннях,

створених відповідно до закону, є державна мова [1].

Порушення норм мовлення ускладнює порозуміння між фахівцями, особливо це актуально під час бойових дій, оскільки може позначитися на їх результатах. Для військової справи такі помилки неприпустимі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування культури мовлення порушували такі дослідники: Н. Бабич, А. Богуш, С. Єрмоленко, Л. Мацько, Л. Паламар, В. Пасинок, М. Пентилюк, О. Сербенська, І. Синиця, Л. Скуратівський, Л. Струганець, М. Сулима, В. Чернишов, С. Шевчук та ін.

Особистісне формування, розвиток морально-етичних і педагогічних якостей військовиків студіювали такі

Page 100: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

100

лінгвісти: М. Атаманчук, Л. Дунець, І. Зязюн, Т. Олійник. Окремі важливі теоретичні та практичні проблеми мовленнєвої культури військовослужбовців були об'єктом лінгвістичних розвідок М. Кульчицької, І. Литовченко, Л. Монастирьової, О. Павлової, К. Панасюк, О. Селіванової.

Попри активне вивчення зазначених питань, культуру мовлення військовиків окремо мовознавці не досліджували.

Мета та завдання статті. Метою пропонованої статті є аналіз мовленнєвої культури військовослужбовців на сучасному етапі.

У нашому дослідженні поставлені такі наукові завдання:

– з'ясувати позамовні чинники, які впливають на мовленнєву культуру військовослужбовців;

– виявити найуживаніші мовленнєві помилки в мовленні військовиків;

– визначити шляхи підвищення мовленнєвої культури військовиків.

Дослідження проводилось у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі – НАСВ). Респонденти – курсанти 1–4 курсів, офіцери та військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом. Кількість респондентів – 103, вік – 17–35 років, місце проживання – територія всієї України, опитування проведено з 1 по 21 листопада 2019 року.

Для виявлення специфіки усного мовлення військовиків застосовано емпіричне дослідження (спостереження, бесіди, анкетування, тестування). За допомогою методів узагальнення та класифікаційного аналізу виділено типи помилок, які порушують мовні норми, та розкрито причини їх виникнення. Елементи статистичної методики дали змогу підтвердити кількісними показниками аналітичні викладки.

Виклад основного змісту. Мова є важливим елементом культурного розвитку особистості, від рівня його сформованості значною мірою залежать опанування професійною майстерністю та результати подальшої праці. Суспільство прийшло до розуміння того, що володіння рідною мовою, уміння спілкуватися, вести гармонійний діалог і досягати успіху в процесі комунікації є важливими чинниками професійних умінь. Культура мовлення – неодмінний компонент професійно підготовлених людей, які вільно орієнтуються в мінливому інформаційному просторі.

Л. Струганець розглядає культуру мови як "1) сукупність комунікативних якостей літературної мови, що виявляються за різних умов спілкування відповідно до мети і змісту висловлювання; 2) культивування (удосконалення) літературної мови й індивідуального мовлення, виявлення тенденцій мовного розвитку, реальне втілення в мовній практиці норм літературної мови, відповідна мовна політика в державі…" [2: 9].

За визначенням С. Єрмоленко, культура мови – це "рівень володіння нормами усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети і обставин спілкування", а ще галузь мовознавства, яка має своїм головним завданням "виховання навичок літературного спілкування, засвоєння і стабільне використання літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйняття спотвореної мови або суржику" [3: 285–286].

Мистецтво мовлення полягає у виробленні вміння мовця компонувати своє мовлення відповідно до поставленої мети.

Культура мовлення передбачає неодмінне збагачення мовлення новими

Page 101: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

101

лексичними одиницями, уміння аналізувати своє та чуже мовлення тощо. Вона нерозривно пов'язана з мовною нормою – сукупністю загальноприйнятих мовних засобів, які вважаються правильними та зразковими на певному етапі розвитку мови. Мовна норма забезпечує можливість взаєморозуміння. У професійному мовленні насамперед необхідно дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, оскільки внормованість – основна ознака літературної мови. Чистота професійної мови простежується на всіх рівнях її структури та використання: на рівні орфоепії – літературно-нормативна вимова; на рівні орфографії – грамотне письмо; на рівні лексики – відсутність суржику, жаргонізмів, обсценної лексики, невмотивованих повторів; на рівні граматики – правильна, завершена побудова речень; нормативні словоформи; з погляду стилістики – відповідність меті, завданням, ситуації професійного спілкування. Проте на цьому шляху ще є досить невирішених проблем і певних суперечностей.

Армійці не живуть у вакуумі, тому їхнє мовлення є результатом взаємодії лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів: загальної мовної ситуації в державі, освіти та виховання, яке вони отримали в родині та навчальних закладах, мовного середовища, що їх оточує, конкретного місця перебування та реципієнта комунікації. На формування мовлення військовослужбовців, які пов'язали своє життя з армією йбільшу частину часу проводять у військовому середовищі, вплинули такі позамовні чинники:

1. Важкі, часто екстремальні та смертельно небезпечні умови військової служби, які змушують у мирний і воєнний час регламентувати та відтворювати службові форми спілкування в чітко визначених

формах (вітання, прощання, прохання тощо). Стереотипні рольові прояви мовної поведінки військовослужбовців визначаються комунікативною специфікою військово-професійного ділового спілкування. Упорядкованість, узгодженість дій досягається через уживання однозначних статутних мовних фраз, що сприяє досягненню максимального успіху при найменшій затраті сил.

2. Мовленнєва культура військовиків, особливо курсантів та строковиків, формується в регламентованому середовищі, адже вони живуть досить ізольованим життям і спілкуються здебільшого в межах підрозділу, цілодобово перебуваючи в одному колективі (навчання, проживання, харчування). Зазначені умови призводять до втрати індивідуальності в мовленні.

3. Соціально-професійна група військовослужбовців доволі численна, а у зв'язку з воєнними діями на Сході України лише збільшується. Перебуваючи у військовому соціумі певний час й опанувавши професійну мову, вони привносять її до інших сфер життя й до інших соціальних груп.

4. Військовики, не підготовлені лінгвістично, стикаються з проблемами, вирішувати які інколи доводиться з великими втратами, особливо під час бойових дій.

5. Колективний характер служби у війську потребує узгодженості в діях військовослужбовців, що передбачає активне спілкування. Саме тому вміння правильно й чітко формулювати думки є компонентом іміджу військовика, визначає його рейтинг і сприяє професійному становленню.

6. Військовий колектив – це група людей, яка належала до різних соціальних груп і відрізняється статтю, віком, життєвим досвідом, територіальними діалектами, рівнем освіти та мовної підготовки. Використання усної форми підмови

Page 102: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

102

військової галузі є одним зі способів адаптації в новому середовищі.

Усна форма ділового спілкування завбачає високий рівень культури мовлення, основними комунікативними ознаками якої є правильність, точність, логічність, багатство мовних засобів, чистота, доречність.

Військовикам у всіх видах службової та неслужбової діяльності необхідно дотримуватися вимог до культури мовлення, а саме:

– коректність мовлення, яка забезпечує точність команд, логічність розпоряджень, однозначність суджень, адекватність висловлення, правильний відбір мовленнєвих засобів;

– чіткість мовлення, яка досягається дотриманням просодичних норм;

– чистота мовлення, яка забезпечується вживанням літературних висловів, відсутністю жаргонізмів, ненормативної лексики та слів-паразитів.

Завважимо, що впродовж останніх років у мовленні військовиків відбувається значне зниження рівня культури мовлення, яке характеризується: обмеженим словниковим ужитком, одноманітністю синтаксичних конструкцій, труднощами в професійному спілкуванні, спілкуванням суржиком, балансуванням між літературною мовою та жаргоном, систематичним використанням ненормативної лексики.

Таблиця 1.

Найуживаніші мовленнєві помилки Мовленнєві помилки Приклади наголошування слів розвІдка, довіднИк, чергОвий

пом'якшена вимова шиплячих [кома'ндувач'] (замість [кома'ндувач]); бойова [ч'асти'на] (замість [части'на])

уживання дієприкметників у ненормативних формах

вищестоящий (замість вищий за підпорядкуванням); несуче крило

(замість крило-носій)

уживання слів у невластивому значенні

воєнна компанія (замість кампанія); завдяки пожежі (замість через, у

результаті, унаслідок)

власне росіянізми предохранітєль (замість запобіжник); тормоз (замість гальмо)

кальки з російської мови воєнний (замість військовий, коли це

стосується війська); крупнокаліберний (замість великокаліберний)

порушення норм у формах звертань пан лейтенант (замість пане

лейтенанте); товариш командир (замість товаришу командире)

ненормативне використання прийменників

військові посади по штату (замість за штатом); звернутися по питанню

(замість звернутися з питання)

невміння враховувати стилістичне забарвлення слова

курсанти прийшли побалакати з начальником курсу (замість

поспілкуватися) За результатами опитування ми

виявили, що у військово-побутовій діяльності українською мовою послуговується 74 (72 %), російською

мовою спілкуються 16 (15 %), білінгвами виявилися 13 (13 %) військовослужбовців. Т. Бурда вбачає в білінгвізмі "володіння двома

Page 103: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

103

мовами, яке охоплює різні рівні знання мов і реалізується в практиці поперемінного активного чи пасивного їх використання залежно від комунікативних сфер, соціальних ситуацій, параметрів комунікативного акту, а також від соціальних та індивідуальних настанов" [4: 5–6].

У військовому середовищі побутує як симетричний, так і асиметричний білінгвізм. Це залежить від територіальної належності мовця в минулому та характеру комунікативних ситуацій. На потребу використання російської мови в професійно-побутовому мовленні військовослужбовців вплинула, безперечно, здійснена Росією збройна агресія проти України.

На позначення українсько-російського змішаного мовлення використовують зазвичай назву "суржик". На думку Л. Масенко, "суржик – це сукупність індивідуальних проявів хаотичного плинного поєднання елементів двох різних мов, спричинених утратою мовної стійкості" [5: 161]. О. Селіванова під суржиком розуміє українсько-російський мовний гібрид, що є наслідком штучного поєднання елементів російської й української мов та порушує норми української літературної мови [6: 7].

Аналіз результатів опитування засвідчує, що в побутовому мовленні послуговуються суржиком 38 (37 %) респондентів-військовиків, для яких це звична форма спілкування, що сформувалася з дитинства. 25 (24 %) респондентів володіють українською літературною мовою, проте "за необхідності" переходять на спілкування суржиком; 20 (20 %) військовиків не вважають суржик проблемою українського війська; 26

(25 %) опитаних зауважують, що з огляду на кар'єрний зріст варто дотримуватися норм літературної мови. А. Погрібний справедливо зазначає, що дехто свідомо позбавлявся від природної українськомовності, помилково вважаючи той суржик, на який переходить, російською мовою. Є зовсім мимовільні носії суржику (і їх найбільше), які вже засвоїли його як родовий спадок. Є ті, які використовують суржикові форми тому, що просто не знають літературних; є ті, які, добре знаючи літературні форми, усе ж оперують суржиковими, щоб "не виділятися" [7: 12].

Запис мовлення респондентів-військовослужбовців ілюструє використання суржику як безсистемного, хаотичного поєднання елементів російської й української мов: "…конєшно, надія помирає послєдньою…"; "…коли я був на Луганщині, ми по очєрєді несли караульну службу…"; "…нас постояно провоцировали то рускі війська, то сєпари…"; "…коли таке проісходе, то хіба можна говорити про перемир'я…".

Мовлення армійців хибує застосуванням жаргону – одного з видів соціолектів, характерного для груп людей з особливою субкультурою, складною та багатоаспектною, із чіткою внутрішньою структурою, ритуальним виявом, корпоративними цінностями та нормами, зі стереотипом поведінки, зуумовленим особливим способом життя та видом діяльності. Жаргонізми вживаються в неформальних побутових ситуаціях (у приватному, неофіційному професійному спілкуванні, у неформальній соціально-культурній

Page 104: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

104

сфері). Військово-професійний жаргон – соціолект, який функціонує в рамках корпоративної культури військовиків й обслуговує неформальне професійне спілкування військовослужбовців. Уживання жаргону зумовлене економією мовних засобів (потребою в скороченні слів) ("макар" – пістолет системи Макарова; "саушка" – самохідна артилерійська установка); традиціями, які склалися у військовій сфері ("пайка" – кількість їжі, яка видається в їдальні; "трьохсотий" – поранений у боях); можливістю засекретити інформацію: ("мультик" – універсальне камуфльоване забарвлення); бажанням військовиків належати до особливої субкультури з особливою підмовою.

Найбільша кількість жаргонізмів пов'язана з темами, які стосуються основ професійної діяльності, водночас і військово-побутове життя солдатів та офіцерів також різноманітно відтворене у військовому жаргоні. Скажімо, часто вживаними є лексеми на позначення:

– військової техніки ("карандаш" – снаряд ракети від реактивної системи "Град"; "покемон" – модернізований кулемет Калашнікова; "муха" – ручний протитанковий гранатомет, "беха" – бойова машина піхоти);

– військових звань, посад і професій ("полкан" – полковник; "старлєй" – старший лейтенант; "кеп", "капітошка", "два лейтенанти" – капітан; "батько" – командир частини; "контрабас" – контрактник; "бобри" – інженери, які будують бліндажі, траншеї та інші споруди);

– строку служби (для солдатів: "дембель" – демобілізований; "запах" – до складання присяги; "карась" – прослужив півроку на флоті; "годок",

"черпак", "фазан" – прослужив рік; "дід" – прослужив від 1,5 до 2 років; "дух", "зелений", "підгузник", "салабон", "салага", "синок", "удав" – прослужив перші 6 місяців строкової служби);

– військово-побутової діяльності: ("кашло" – будь-яка каша; "дріб 16" – перлова каша; "дріб 8" – ячна каша; "балабаси" – волонтерські смаколики; "білуха" – натільна солдатська білизна; "бойовка" – бойовий одяг; "навести ПГД" – винести всі ліжка зі спального приміщення та зробити генеральне прибирання).

Проблемним у війську є вживання під час неформального, а інколи навіть й офіційного спілкування лайки або обсценної лексики, до якої входять грубі (безсоромні, непристойні, вульгарні) лайливі вислови, які часто виражають спонтанну реакцію на несподівану, як правило, неприємну ситуацію. Обсценна лексика нерідко спричинена військовим середовищем, яке може бути агресивним, особливо під час ведення бою. Контроль власної мовленнєвої поведінки, емоцій – необхідні складники фахової майстерності військовика. Лихослів'я в армії має давнє коріння й використовувалося під час бойових дій для підриву морального духу ворога.

До обсценної лексики, вживаної у військовій сфері, відносимо такі групи лексем: найменування соціально табуйованих частин тіла; слова та вислови, пов'язані зі статевим актом; лексичні одиниці, які позначають дефекаційні процеси та їх результати; стилістично знижені найменування розпусної жінки.

Ми провели тестування-опитування військовиків НАСВ для виявлення причин уживання обсценної лексики в

Page 105: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

105

сучасному військовому колективі. Основні з них такі: уплив військового середовища; бажання не виділятися серед

друзів; агресивний емоційний стан; наслідування командирів; спосіб самовираження; заповнення пауз; звичка, набута в компанії друзів; полегшення висловлення думки; підсилення експресії вислову; недостатній словниковий запас; звичка, набута в сім'ї; привабливість уживання; бажання не виділятися в

колективі; бажання привернути увагу.

Необхідною умовою високої культури мовлення є майстерне вживання зображально-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Проте в мовленні військовиків спостерігаємо збіднений арсенал лексики й стилістичних прийомів: уживаються однотипні вислови, низька частотність уживання мовно-виражальних засобів.

Отже, сьогодні однією з актуальних проблем у війську є необхідність підвищення культури мовлення. Складність і важливість цього завдання визначають потребу його комплексного виконання, що може бути досягнуте в разі створення цілісної системи підготовки військовослужбовця ЗСУ та забезпечення належного наукового супроводу.

Військовики добре розуміють зв'язок між мовою та національною безпекою, яка забезпечується тільки тоді, коли є єдність мови, знання історії України та усвідомлення обов'язку захищати Батьківщину. Правильна мова військовика істотно впливає на ефективність виконання

поставлених завдань. Для результативного розв'язання зазначеного питання вважаємо за необхідне найперше дбати про підвищення загального рівня освіченості та загальної культури через поширення української літературної мови в системі освіти, засобів масової інформації та культури.

У війську здійснюється комплексна та періодична атестація військовослужбовців Збройних сил України для визначення відповідності займаній посаді військовослужбовця та надання рекомендацій стосовно його подальшого службового використання. На нашу думку, під час проведення атестації необхідно серед критеріїв оцінювання ділових якостей військовослужбовця визначати рівень володіння державною мовою. За таких умов необхідністю стане підвищення культури професійного спілкування військовиків.

Для успішного формування й розвитку культури професійного спілкування військовикам варто:

1. Ставитися до мови свідомо й відповідально.

2. Виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю та самоаналізу (стежити за своїм мовленням, аналізувати його).

3. Поглиблювати знання про норми та стилі української літературної мови.

4. Удосконалювати фахове мовлення (читати фахову літературу: наукові статті, газети й журнали, словники, енциклопедії тощо).

5. Отримувати нові знання з різноманітних галузей науки та техніки.

6. Читати художню літературу, записуючи цікаві думки майстрів

Page 106: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

106

слова чи завчаючи напам'ять афоризми, вірші тощо.

7. Удосконалювати практику "говоріння" (ведення бесід, виступів перед аудиторією; участь у дискусіях тощо).

8. Брати участь у заходах, мета яких – підвищення мовної культури (лекції, диспути, дебати, службові наради й т. ін.).

Висновки та перспективи дослідження. Усе зазначене вище дає підстави стверджувати, що мовленнєва культура сучасних військовослужбовців – важливий компонент їхньої професійної культури, який залежить від формування культури мовлення військовиків та на який впливають позамовні чинники. Усна форма ділового спілкування передбачає високу культуру мовлення, проте на цьому шляху ще є досить невирішених проблем і певних суперечностей.

Стрижневими проблемами культури мовлення у військові сфері є: спілкування суржиком, мовним гібридом, як наслідок штучного поєднання елементів російської й української мов; уживання військово-професійного жаргону – соціолекту, який функціонує в рамках корпоративної культури військовиків та обслуговує неформальне професійне спілкування військовослужбовців; використання обсценної ненормативної лексики. Визначено шляхи підвищення мовленнєвої культури, яких мають неухильно дотримуватися військовики для інтелектуально-духовного й фахового зростання.

З огляду на актуальність питання перспективним убачаємо поглиблене дослідження таких проблем: соціолекти у військовому мовленні, обсценна лексика в мовленні

військових; корпоративний жаргон у неформальному дискурсі військовослужбовців. Зібраний у процесідослідження ілюстративний матеріал може бути використаний на заняттях із соціолінгвістики, стилістики сучасної української мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Закон України "Про

забезпечення функціонування української мови як державної". URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2704-19 (дата звернення 26.09.2019).

2. Струганець Л. В. Теоретичні основи культури мови. Тернопіль, 1997. 96 с.

3. Єрмоленко, С. Я. Культура мови. Українська мова : енциклопедія. Київ, 2004. С. 285–286.

4. Бурда Т. М. Мовна поведінка особистості в умовах українсько-російського білінгвізму (молодіжне середовище м. Києва) : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Київ, 2002. 22 с.

5. Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і язиком. Київ, 2019. 232 с.

6. Селіванова О. О. Проблема форм міксації мов у соціолінгвістиці. Мова і суспільство. 2011. Вип. 2. С. 33–39.

7. Погрібний А. Г. Суржикізація. Урок української. 2005. № 1–2. С. 9–14.

REFERENCES (TRANSLATED &

TRANSLITERATED) 1. Zakon Ukrainy "Pro

zabezpechennia funktsionuvannia ukrainskoi movy yak derzhavnoi" [Law of Ukraine on ensuring the functioning of the Ukrainian language as a state language]. (2019). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2704-19 [in Ukrainian].

Page 107: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

107

2. Struhanets, L. V. (1997). Teoretychni osnovy kultury movy [Theoretical foundations of language culture]. Ternopil: Aston [in Ukrainian].

3. Yermolenko, S. Ya. (2004). Kultura movy [The Culture of the Language] Ukrainska mova – Ukrainian Language, 285–286. Kyiv: Ukr. entsykl. im. M. P. Bazhana [in Ukrainian].

4. Burda, T. M. (2002). Movna povedinka osobystosti v umovakh ukrainsko-rosiiskoho bilinhvizmu (molodizhne seredovyshche m. Kyieva) [Linguistic Behavior of a Person in the Context of Ukrainian-Russian Bilingualism (Kiev Youth Environment)]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: NAN Ukrainy [in Ukrainian].

5. Masenko, L. T. (2019). Surzhyk: mizh movoiu i yazykom [Surzhik: between official language and tongue]. Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyievo-Mohylianska akademiia" [in Ukrainian].

6. Selivanova, O. O. (2011). Problema form miksatsii mov u sotsiolinhvistytsi [The problem of language mixing forms in sociolinguistics. Language and society]. Mova i suspilstvo – Language and Society, 2, 33–39 [in Ukrainian].

7. Pohribnyi, A. H. (2005). Surzhykizatsiia [Creation of surzhyk (mixed Ukrainian and Russian). Urok ukrainskoi – The Lesson of the Ukrainian Language, 1–2, 9–14 [in Ukrainian].

Стаття надійшла до редколегії: 4 грудня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 108: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

108

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

UDC 81'373[3]=161.2 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.108-117

THE ASSOCIATIVE FIELD OF A WORD AS A MULTILINGUAL STRUCTURE (ВАSED ON THE MASS FREE ASSOCIATIVE EXPERIMENT

WITH UKRAINIAN SOCIAL AND POLITICAL LEXIS) O. F. Zahorodnia*, T. Ye. Nedashkivska**

The article deals with the analysis of the associative fields of the Ukrainian social and political lexis in the aspect of the language of the reactions. It is written on the basis of the mass free associative experiment conducted with Ukrainian respondents aged 18 – 22. The experiment was organized in Ukraine in 2013-2016. It involved more than 1000 respondents living in 12 regions of Ukraine (eastern, western, southern and northern parts of the country); the stimuli list contained 100 lexical units. More than 33 000 reactions were analyzed with the help of the special computer programme STIMULUS, which is now developed in the first Ukrainian on-line associative tool STIMULUS. The results proved that associative fields are not monolingual, but multilingual structures. The associative fields of the Ukrainian social and political lexis include the reactions in Ukrainian (major part, 80 % at an average), Russian (4 % – 8 %), English (1 % – 2 %), other languages (Arabic, Japanese, Chinese, Italian; less than 0,5 %), symbols (1 % – 2 %) and refusing to respond (3 % – 41 %). There were cases of sudden Ukrainian reactions made by the Russian-speaking Ukrainians on the stimuli прапор "flag", незалежність "independence", національність "nationality", єдність "unity" while other reactions were Russian. The reactions in terms of their language are influenced by the respondents' mother tongue, government language policy, political situation, politics, intercultural communication. The perception of the word semantics may precede the perception of the word language. The perspective of the research is to study the lexis of other thematic groups in the aspect of the language of the reactions. Key words: linguistic worldview, on-line associative service STIMULUS, stimulus, reaction, core, language structure

* PhD (Structural, Applied and Mathematical Linguistics), Associate Professor, (National Academy of Statistics, Accounting and Audit), Kyiv [email protected] ORCID: 0000-0002-0140-0992 ** PhD (Russian Language), Associate Professor, (Zhytomyr Ivan Franko State University) [email protected] ORCID: 0000-0003-1131-4630

Page 109: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

109

АСОЦІАТИВНЕ ПОЛЕ СЛОВА ЯК ПОЛІЛІНГВАЛЬНА СТРУКТУРА (НА МАТЕРІАЛІ АСОЦІАТИВНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

З УКРАЇНСЬКОЮ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЮ ЛЕКСИКОЮ) О. Ф. Загородня, Т. Є. Недашківська

Стаття присвячена аналізу асоціативних полів української суспільно-політичної лексики з точки зору мови вираження реакцій. Дослідження виконано на матеріалі масштабного асоціативного експерименту, проведеного в 2013 – 2016 р. р. у 12 регіонах України (північних, південних, східних, західних) з респондентами-українцями віком 18-22 років. У експерименті взяли участь близько 1000 респондентів, стимульний список склав 100 лексичних одиниць, було проаналізовано більше 33 тис. реакцій. Для опрацювання результатів асоціативного експерименту була створена та використана комп'ютерна програма "STIMULUS", на основі якої у 2019 р. був розроблений перший в Україні інструмент для проведення і опрацювання результатів асоціативних експериментів онлайн СТИМУЛУС. Результати аналізу експериментальних даних виявили, що асоціативне поле не є монолінгвальним і може бути розглянутим як полілінгвальна структура. Асоціативні поля української суспільно-політичної лексики містять реакції українською мовою (в середньому 80 % у кожному полі), а також російською (4 % ‒ 8 %), англійською (1 % ‒ 2 %), іншими мовами (арабською, японською, китайською, італійською; менш 0,5 %), символи і знаки (1 % ‒ 2 %) та відмови реагувати (3 % ‒ 41 %). Було зафіксовано випадки раптових українськомовних реакцій від російськомовних респондентів на стимули прапор, незалежність, національність, єдність серед решти російськомовних реакцій. На мову вираження реакцій впливають такі фактори, як рідна мова респондентів, мовна політика уряду, політика і політична ситуація в країні, міжкультурна комунікація. Сприйняття змісту слова ймовірно передує сприйняттю його мовного вираження. Перспективою дослідження є дослідження лексичних груп іншої тематики на предмет мови вираження реакцій.

Ключові слова: мовна картина світу, асоціативний онлайн проект СТИМУЛУС,

стимул, реакція, ядро, мовна структура Introduction. The linguistic

worldview of any nation is a very dynamic structure. It is influenced by the linguistic and non-linguistic factors such as people's personal features and characteristics, their living conditions, cultural, social and political events in the country the people live in, trends in the education system etc. The nation's linguistic worldview depends also on its linguistic background and the language policy of the area people live in.

Since the Ukrainians live in the conditions of multilingual space (Ukrainian and Russian speakers interact, the tourists from other countries visit Ukraine more often, international businesses are being developed, the youth needs foreign languages for career opportunities etc.) the influence of foreign languages on the Ukrainians' linguistic worldview

may be at a high rate. Another fact is that the multilingual situation in Ukraine is supported by the government policy. Constant move in the direction of European countries with their multilingual atmosphere, laws and strategies supporting English in Ukrainian education system and business caused the necessity to master not only Ukrainian but other languages as well. Strong opposition to Russian and former USSR culture nevertheless cannot eradicate Russian language from the people's everyday communication.

According to the facts mentioned above it is expedient to study the Ukrainians' linguistic worldview in the aspect of the language of the reactions given by the respondents, i. e. the reaction language. The question is whether the Ukrainians' linguistic

Page 110: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

110

worldview is shifting to English and other foreign languages, shows strong Ukrainian trend or still keeps Russian elements.

The purpose of this research is to analyze the associative fields of the Ukrainian social and political lexis in the aspect of the reaction language, show the quantity of the reactions presented in different languages, analyze the associative field as a multilingual structure.

Discussion. One of the appropriate ways to study the linguistic worldview of any nation is to conduct an associative experiment and study the associative fields of the words given as stimuli. It helps to decide what the language stereotypes are, see their dynamics and notice the traces of any extralinguistic influence. Associative fields are always constructed with the help of associative experiments.

The history of the associative experiment as a method goes back to the researches made by F. Galton, W. Wundt, G.S. Hall, M. Trautscholdt, J. Deese [13], G. Kiss, Kevin J.Y. Lam, D.L. Nelson, J. Newman, W.A. Russel [15] and others. In the XXI century the associative experiments are used by О.І. Goroshko [3], S.V. Martinek [5], D.І. Terekhova [10], N.V. Kutuza [4], О.Ya. Surmach [9], Zh. Marfina, T.Ye. Nedashkivska, L.V.Kushmar, O.V. Denisevich [7] and others to study various linguistic and psycholinguistic phenomena. This method of studying the linguistic worldview is widely used in different areas of linguistics such as semantics (К.V. Taranenko, S.V. Formanova [12]), mass communication theory (N.М. Rudnichenko), cultural linguistics (U.B. Marchuk, T.S. Tolcheieva, О.R. Burdeina, Т.V. Bisovetska [2]). The associative experiment was also used for the studying of the Ukrainian worldview fragments dealing with the administrative system of Ukraine (T.Ye. Nedashkivska), economics (L.V. Kushmar) and advertising

(O.V. Denisevich) [7]. Modern researches in the field of associative linguistics provide associative experiments on-line. They are being conducted by the Russian research team of N.V. Ufimtseva, G.О. Cherkasova, Yu.M. Karaulov, Yu.М. Filippovych, І.V. Shaposhnikova and others [8]. In Ukraine the first on-line associative project STIMULUS (www.stimulus.tools/uk) moderated by O.F. Zahorodnia was created for on-line associative researches [1].

We define the associative field as a structure which was organized by grouping the lexical units-reactions around the word-stimulus, and these reactions have the similar semantic characteristics to the stimulus (Т.V. Bisovetska). This grouping is elicited by the associative experiment when respondents give their associative response to the word-stimulus seen or heard. The reactions may be verbal or non-verbal (signs, symbols, figures etc.), or mixed [2].

In modern linguistics the associative fields were studied mostly in the aspects of the reaction semantics and respondents' gender. Thus, The Ukrainian Associative Dictionary compiled by S.V. Martinek [5] shows the difference in the men's and women's perception of the words in the terms of the word meaning. Nevertheless, there are no researches showing the associative field as a linguistic structure having multilingual features. Besides, there are too few researches of the most dynamic social and political fragment of the Ukrainians' linguistic worldview. That is why the social and political context was chosen as the object for this research.

Investigation. This research of the social and political associative fields in the aspect of the reaction language was done on the basis of the experimental data. The thorough mass free associative experiment was organized in Ukraine in 2013 – 2016 with Ukrainian respondents, mostly students aged 18 –

Page 111: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

111

22. It involved 1000 respondents, men and women equally.

The stimuli list contained 100 lexical units in the Ukrainian language and reflected the social and political context. The experiment was held in 12 regions of Ukraine; students from Kyiv, Lviv, Odesa, Pereiaslav-Khmelnytskyi, Rivne, Ivano-Frankivsk, Vinnitsa, Donetsk, Luhansk and other cities participated in it. Most respondents consider Ukrainian to be their native language; some groups of respondents were Russian-speakers but knew the Ukrainian language very well.

The data of the associative experiment was analyzed with the help of the special tool STIMULUS, which provided the analysis of the associative fields in different aspects.

The analysis provided on the basis of the Ukrainian social and political lexis proved that the associative fields of those units are not monolingual. They contain mainly the Ukrainian reactions but there are also reactions in Russian, English, other languages, symbols, and signs. As an example, let us take the associative field of the word багатство ("wealth"). The correlation of the reactions in different languages in the stimulus linguistic structure is shown in the diagram created by the STIMULUS. So, it is easy to notice the multilingual structure of the field as it contains not only the Ukrainian reactions but reactions in other languages as well:

Figure 1. The linguistic structure of the associative field of the Ukrainian word

багатство ("wealth") The analysis of that associative field

shows that it contains 89,21 % of the Ukrainian reactions (coloured in red); 1,17 % of the English reactions (Roshen, Ferrari, rich, голд ("gold") coloured in white); 0,29 % of the Arabic (a thin strip between white and red sector) and 4,96 % of the Russian reactions (достаток ("prosperity"), семья ("family"), плен ("captivity"), цель ("aim"), власть ("power"), вседозволенность ("lack of restraint"), бедность ("poverty"), ценности ("value"), старость ("old age"), умный человек ("clever men"), ум ("cleverness");

coloured in green); 1,46 % reactions which include symbols and pictures (символ посмішки); долари :) "dollars"; мрія 1000-чей, що належить десяткам "unachievable dream for many people" (coloured in blue)). There are also 4,66 % of refusals to respond (coloured in yellow) which mean that 4,66 % respondents have left a blank space as a reaction.

One hundred stimuli were analyzed this way, in the aspect of the language in which the reactions in the stimuli associative fields were given, and this analysis was done with the help of the

Page 112: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

112

STIMULUS. The results show that the major part of the reactions in each field is Ukrainian. The share of the Ukrainian reactions in the field is more than 80 % (84 % – 86 % at an average). Only 13 stimuli contain a little less than 80 % of the Ukrainian reactions. They are втручання "intervention" (77,33 %), добросусідство "good neighbourly relations" (77,74 %), домовитись "to come to an agreement" (79,60 %), інтеграція "integration" (69,21 %), мобільність "mobility" (79,31 %), НАТО "NATO" (77,88 %), одностайність "unanimity" (72,36 %), парламент "parliament" (78,85 %), пікетування "picketing" (71,15 %), расизм "racism" (73,44 %), соціальний "social" (77,34 %), справедливість "justice" (73,76 %), устрій "regime" (77,78 %). Оn the other hand, 9 stimuli, the semantics of which is closely connected with the Ukrainian national interests of the period 2013 – 2016 (the Revolution of Dignity in Ukraine against the illegal government's actions and the Ukrainian-Russian war) contain more than 90 % of the Ukrainian reactions. They are держава "state" (92,22 %), армія "army" (91,21 %), благодійність "charity" (90,67 %), боротьба "fighting" (90,28 %), захист "defense" (90,78 %), країна "country" (91,67 %), народ "nation" (93,24 %), ресурси "resources" (91,17 %), українець "a Ukrainian" (91 %). This fact proves a great influence of political strategies on the way of nation's thinking. People can connect the notions in strong associative links and may not think in a different way. It is easily proved by the fact of sudden Ukrainian reactions (the response was given in Ukrainian) on some particular stimuli in the range of accurate Russian reactions to other stimuli in the questionnaire list. Thus, there are strong Ukrainian links: прапор "flag" – жовто-блакитний (the colour name of the Ukrainian national flag is given in Ukrainian by the Russian-speaking

(Russian-thinking) Ukrainians), незалежність "independence" – понад усе ("independence is above everything"; this revolutionary slogan had been imposed on the ordinary people in Ukrainian and then was revealed as a fixed idea in their mind due to the associative experiment), національність "nationality" – УКРОП ("UKROP" (= Ukrainian Opposition) is the abbreviated name of the leading political party during the revolution 2014), єдність "unity" – Україна (the country name Ukraine is given by the Russian-speaking Ukrainians in Ukrainian and reflects the necessity to unite at the period of social, economic and political destabilization. This link can be considered as a symbol of the Ukrainians' patriotism). Thus, the major part of the Ukrainian reactions in the associative fields of the Ukrainian social and political lexis is caused both by the linguistic and the extralinguistic factors. The linguistic factor is the native language of the part of Ukrainians (which is Ukrainian for the Ukrainian-speaking Ukrainians). The extralinguistic factors are political strategy, politicians' actions and the state language policy imposing Ukrainian as the official language. The official Ukrainian language definitely influenced the Russian-thinking Ukrainians and made them respond in Ukrainian in particular situations.

The Russian reactions were found out in every associative field of the Ukrainian stimuli. It means that in spite of the strong fight with the Russian language and culture there are still Russian-speaking and Russian-thinking Ukrainians. The Russian way of thinking was inherited by the previous generations of the Ukrainians from the former USSR. Contemporary Ukrainians take Russian after their Russian-speaking parents and will easily transfer the Russian language to their children. Those respondents reacted in Russian while perceiving the Ukrainian words. It means that

Page 113: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

113

associative thinking is deeper than linguistic skills and concerns the word meaning more than the language of the word. The share of the Russian reactions in the associative fields of the Ukrainian words is not too large (4 % – 8 % at an average in each field) but it does exist. Some Ukrainian words have got smaller Russian share (безпека "safety" (3,82 %), демократія "democracy" (3,71 %), захист "defense" (3,72 %), інтеграція "integration" (3,31 %), конституція "constitution" (3,70 %)) while others have much bigger one (вибори "election" (8,59 %), добросусідство "good neighbourly relations" (8,78 %), кредит "loan" (8,36 %), расизм "racism" (8,13 %), умови життя "living conditions" (8,05 %), уряд "government" (8,65 %), стабільність "stability" (9,31 %), конфлікт "conflict" (10,53 %), домовитись "to come to an agreement" (11,44 %), хабар "a bribe" (12,62 %)). As a rule, in terms of semantics the Russian reactions do not differ from the Ukrainian ones within the same stimulus. The only difference is the language. It means that semantics is the first thing caught by the respondents, and they react to it with their common everyday language (we consider Russian here). Thus, there were some cases of the Russian response to the stimuli which mean "national", e.g. національний "national" – украинский "Ukrainian'; національність "nationality'– украинец, украинская, украинка "a Ukrainian'; нація "nation" – только украинская "only Ukrainian'; народ "people, nation" – Украины "of Ukraine", украинский "Ukrainian'. So, the Russian-speaking Ukrainians still think about the Ukrainian (not Russian) culture as their native one and identify themselves with Ukraine but speak about their national culture in their mother tongue (Russian) even while perceiving the Ukrainian context.

The associative fields of the Ukrainian social and political lexis

include also the English reactions. A huge influence of English on the Ukrainians" way of thinking can be proved by the fact that 64 of 100 stimuli contain the English reactions in their associative fields. English is not native for the Ukrainians like Russian for the part of the people. This influence is caused only by non-inherited, social, extralinguistic factors such as education, globalization, Ukrainian state policy supporting English by many ways. The English share is at an average 1 % – 2 % of the total reactions in the associative field: багатство "wealth" (1,17 %), безпека "safety" (1,91 %), влада "power" (0,43 %), гарантія "guarantee" (0,32 %), демократія "democracy" (0,46 %), держава "a state" (0,22 %), Європейський Союз "European Union" (0,91 %), інтеграція "integration" (0,43 %), національність "nationality" (0,47 %), президент "president" (0,96 %) революція "revolution" (0,22 %) співпрацювати "to cooperate" (1,96 %), справедливість "justice" (1,49 %). Some stimuli have more English reactions: інвестиції "investment" (2,40 %), мобільність "mobility" (2,19 %), обмін "an exchange" (2,38 %), расизм "racism" (2,50 %), інформація "information" (3,26 %). The Ukrainian stimuli which contain the English reactions in their associative fields are of somewhat international semantics. Their semantics can definitely include world-oriented, i.e. not only national, semes. So, the English reactions in these associative fields are caused both by the capability of semantics to be perceived not only very nationally but wider and by the English language skills imposed on the respondents" mind. On the contrary, the stimuli which were perceived as more national according to their semantic features did not include any English reactions in their associative fields. The stimuli армія "army", бідність "poverty", боротьба "fighting", бюджет "a

Page 114: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

114

budget", вибори "election", відданість "devotion", володіти "to own", громада "community", громадянин "citizen", громадянство "citizenship", громадянський обов’язок "civic duty", депутат "deputy'; державна допомога "national assistance", "welfare payment'; диктатор "dictator'; добробут "prosperity", "welfare'; договір "a treaty", "agreement'; конфлікт "conflict", майдан "square", "revolution "Maidan"; міжнародний "international", мітинг "protest rally", НАТО "NATO", нація "nation", одностайність "unanimity" , партнерство "partnership", патріот "patriot", політика "politics", прапор "a flag", реформа "reform", сепаратизм "separatism", сусіди "neighbours", суспільство "society", українець "a Ukrainian", уряд "government", устрій "regime", церква "church" do not include the English reactions in their associative fields. The semantics may be considered as a reason of ignoring English while associating, though it is too difficult to predict and explain the respondents" associative behaviour and response strategy because there are no clear criteria for that. There are always non-system elements, so the conclusions are approximate at any case.

In the associative fields of 7 stimuli the reactions in Arabic, Chinese, Japanese and Italian were found out. The share of these reactions in the context of the social and political lexis has been found out very small, usually it is less than 0,5 %. These stimuli are багатство "wealth" (0,29 %), відданість "devotion" (0,62 %), влада "power" (0,21 %), гуманітарна допомога "humanitarian aid" (0,30 %), право "a right" (0,31 %), умови життя "living conditions" (0,31 %), ресурси "resources" (0,28 %). The reactions in other foreign languages (together with English and Russian reactions) occurred in some associative fields due to the influence of such extralinguistic factors as the

respondents" speciality and occupation. Some groups of the respondents were studying Arabic, Chinese, Japanese and Italian philology, so they were acquainted with these languages and had proper language skills to react not only in their native language and English but in other languages as well.

Other valuable constituent of the social and political associative fields is a share of the reactions-signs and reactions-symbols. Not all the reactions were words. There were also reactions which were themselves or included figures, numbers, dates, dots, emotional icons, pictures etc. It shows the emotional strategy of associating when we are targeting the Ukrainians. Only 11 associative fields (влада "power", володіти "to own", диктатор "dictator", еміграція "emigration", життя "life", зміни "change (Noun)", міжнародний "international", соціальний "social", співпрацювати ‘collaborate", стабільність "stability", сусіди "neighbours") from the total number of 100 do not have any figures. So, the symbolic response appeared to be quite productive associating strategy. The share of the symbolic reactions in the associative field is not large, it is only 1 % – 2 % at an average. Some stimuli have got more symbols in their associative fields: державна допомога "national assistance", "welfare payment" (2,43 %), інтеграція "integration" (2,65 %), кредит "a credit" (2,39 %), обмін "exchange" (2,38 %), прапор "a flag" (2,28 %), умови життя "living conditions" (2,17 %), Європейський Союз "European Union" (3,94 %), незалежність "independence" (4,35 %).

It was found out that every associative field contains the share of blank response, i.e. no answers were given. The share of blanks in the associative fields of the Ukrainian social and political lexis varies enormously. Thus, it varies from 7,25 % (stimulus розвиток "development") to 41,78 %

Page 115: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

115

(stimulus пікетування "picketing") in the core area and from 3,38 % (stimulus народ "people, nation") to 7,47 % (stimulus суспільство "society") in the near-core area. The phenomenon of blanks (refusal to react) should be thoroughly studied in psychology. We suggest that refusal to react is caused by the lack of the respondents" knowledge about the stimuli semantics (i.e. the meaning of the stimulus пікетування "picketing" was unknown to some groups of respondents). It may be also explained by the respondents" painful experience about the real situation noted by the stimulus and this painful experience might make them ignore the word given as a stimulus.

Conclusions and research prospects. The analysis of 100 associative fields (33 836 reactions) of the Ukrainian social and political lexis leads to the following conclusions:

1) the associative fields of the Ukrainian words with social and political semantics are not monolingual and not only Ukrainian;

2) the Ukrainian reactions are the most frequent elements in the associative fields of Ukrainian lexis, their share is 80 % in each field at an average and can reach 90 % and more in the fields of the stimuli with clear national-oriented meaning;

3) the Russian (4 % – 8 %), English (1 % – 2 %), Italian, Chinese, Japanese, Arabic reactions (less than 0,5 %) have also been found out in the associative fields of the Ukrainian lexis. The Russian reactions are caused by the mother tongue (Russian) of the Russian-speaking respondents. The reactions in English and other languages are caused by the respondents" education;

4) the associative fields include not only verbal reactions but the symbolic and partly symbolic reactions as well. The share of the reactions-symbols (together with partly symbolic reactions) in each associative field is 1 % – 2 %;

5) every associative field contains the share of blank responses, which varies enormously (3,38 % – 41,78 %) and may occur both in the core and the near-core zones of the associative field. We suppose that this phenomenon is caused both by the poor knowledge of the stimuli semantics and the respondents" painful experience about the real objects noted by some stimuli.

As it has been proved the associative field of the Ukrainian social and political lexis is a multilingual structure. We suppose that this fact will be true not only for the social and political fragment of the Ukrainians" linguistic worldview but for the fragments of other contexts as well because any associative field is greatly influenced by linguistic and extralinguistic factors. Further studying of the linguistic structure of the associative fields, analysis of its dynamics, implementation of the approach to the associative fields of other thematic word groups, etc. are the perspectives of the research.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ

ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Асоціативний онлайн сервіс СТИМУЛУС. URL : http://www.stimulus.tools/uk (дата звернення 2.09.2019).

2. Бісовецька Т. В. Номінативні одиниці на позначення родинних стосунків в українській, німецькій та польській мовах (за даними вільного асоціативного експерименту). Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія Філологічні науки. 2009. Вип. 81(3). С. 210–214.

3. Горошко Е. И. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента. Харьков, 2001. 316 с.

4. Кутуза Н. В., Ковалевська Т. Ю. Короткий асоціативний словник рекламних слоганів. Одеса, 2011. 80 с.

Page 116: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

116

5. Мартінек С. Український асоціативний словник: від стимулу до реакції. Т. 1. Львів, 2007. 466 с.

6. Марчук У. Б. Асоціативний потенціал лінгвокультурних концептів у різносистемних мовах : автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 2009. 20 с.

7. Наукові записки кафедри слов'янських і германських мов / ред.-упорядник Т. Є. Недашківська. Новоград-Волинський, 2019. 416 с.

8. Науково-освітній кластер CLAIM (Computer Linguistics, Artificial Intelligence, Multimedia and more). URL : http://it-claim.ru. (дата звернення 2.09.2019).

9. Сурмач О.Я. Асоціативний експеримент та вербальні асоціації у психолінгвістичних дослідженнях: Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія: Філологічна. 2012. Вип. 29. С. 22–24.

10. Терехова Д. І. Основні стратегії асоціювання східних слов'ян (на прикладі аналізу асоціативних полів слів держава / государство / дзяржава): Проблеми зіставної семантики. 2013. Вип. 11. С. 31–38.

11. Терехова Д. І. Особливості сприйняття лексичної семантики слів (психолінгвістичний аспект). Київ, 2000. 245 с.

12. Форманова С. В. Прикметники на позначення негативної оцінки: асоціативний експеримент. Одеський лінгвістичний вісник. 2015. Вип. 5(2). С. 163–167.

13. Deese, J. On the Structure of Associative Meaning. Psychological Review. 1962. Vol. 69, pp. 161–175.

14. Deese, J. The Structure of Association in Language and Thought. Baltimore : Johns Hopkins Press, 1966. 232 p.

15. Russel, W. A., Jenkins, J. J. The complete Minnesota norms for responses to 100 words from the Kent-Rosanoff word association test. Technical Report № 11. Contract N8-ONR-66216, ONR. Minneapolis,1954. 46 p.

REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED)

1. Asotsiatyvnyi onlain servis STYMULUS [Associative Online Service STIMULUS]. Retrieved from http://www.stimulus.tools/en. [in Ukrainian].

2. Bisovetska, T. V. (2009). Nominatyvni odynytsi na poznachennia rodynnykh stosunkiv v ukrainskii, nimetskii ta polskii movakh (za danymy vilnoho asotsiatyvnoho eksperymentu) [Nominal Units for the Designation of Family Relationships in Ukrainian, German and Polish (on the Basis of the Free Associative Experiment)]. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka. Seriia Filolohichni nauky – Proceedings of Kirovohrad Volodymyr Vynnychenko State Pedagogical University. Series "Philology", 81(3), 210–214 [in Ukrainian].

3. Goroshko, E.I. (2001). Integrativnaja model svobodnogo assotsiativnogo eksperimenta [The Integrative Model of the Free Associative Experiment]. Kharkov: "RA – Каrаvеllа" [in Russian].

4. Kutuza, N. V., Kovalevska, T. Yu. (2011). Korotkyi asotsiatyvnyi slovnyk reklamnykh slohaniv [Short Associative Dictionary of the Advertising Slogans]. Odesa: Astroprynt [in Ukrainian].

5. Martinek, S. (2007). Ukrainskyi asotsiatyvnyi slovnyk: vid stymulu do reaktsii [Ukrainian Associative Dictionary: from stimulus to reaction] (Vol. 1). Lviv: Publishing Centre of Lviv Ivan Franko State University [in Ukrainian].

6. Marchuk, U. B. (2009). Asotsiatyvnyi potentsial linhvokulturnykh kontseptiv u riznosystemnykh movakh [Associative Potential of The Linguistic and Cultural Concepts in the Laguages of Different Systems]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

7. Naukovi zapysky kafedry slovianskykh i hermanskykh mov

Page 117: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

117

[Proceedings of the Slavic and German Languages Chair] (2019). T. Ye. Nedashkivska (Ed.). Novohrad-Volynskyi: NOVOhrad [in Ukrainian].

8. Naukovo-osvitnii klaster CLAIM (Computer Linguistics, Artificial Intelligence, Multimedia and more) [Scientific and Educational Cluster CLAIM (Computer Linguistics, Artificial Intelligence, Multimedia and more)]. Retrieved from http://it-claim.ru [in Ukrainian].

9. Surmach, O. Ya. (2012). Asotsiatyvnyi eksperyment ta verbalni asotsiatsii u psykholinhvistychnykh doslidzhenniakh [The Associative Experiment and Verbal associations in Psycholinguistic Research]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu "Ostrozka akademiia". Seriia Filolohichna. – Proceedings of the National University "Ostroh Academy". Series "Philology", 29, 22–24 [in Ukrainian].

10. Terekhova, D. I. (2013). Osnovni stratehii asotsiiuvannia skhidnykh slovian (na prykladi analizu asotsiatyvnykh poliv sliv derzhava / hosudarstvo / dziarzhava) [The Eastern Slavs" Basic Associative Strategies (on the Examples of the Word "State")]. Problemy zistavnoi semantyky – Comparative Linguistics Problems, 11, 31–38 [in Ukrainian].

11. Terekhova, D. I. (2000). Osoblyvosti spryiniattia leksychnoi semantyky sliv (psykholinhvistychnyi aspekt) [The Specifics of the Perception of the Words" Lexical Semantics (Psycholinguistic aspect)]. Kyiv: KDPU Publishing [in Ukrainian].

12. Formanova, S. V. (2015). Prykmetnyky na poznachennia nehatyvnoi otsinky: asotsiatyvnyi eksperyment [Adjectives for Designation Negative Assesment: Associative Experiment]. Odeskyi linhvistychnyi visnyk – Odessa Linguistic Journal, 5(2), 163–167 [in Ukrainian].

13. Deese, J. (1962). On the Structure of Associative Meaning. Psychological Review, 69, 161–175 [in English].

14. Deese, J. (1965). The Structure of Association in Language and Thought. Baltimore: Johns Hopkins Press [in English].

15. Russel, W. A., Jenkins, J. J. (1954). The complete Minnesota norms for responses to 100 words from the Kent-Rosanoff word association test. Technical Report № 11. Contract N8-ONR-66216, ONR. Minneapolis: Univ. Minnesota [in English].

Стаття надійшла до редколегії: 5 жовтня 2019 Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 118: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

118

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Філологічні науки. Вип. 3 (91)

ISSN (Print): 2663-7642 ISSN (Online): 2707-4463

УДК 81'42+821.162.1-1 DOI 10.35433/philology.3 (91).2019.118-125

ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОМПОНЕНТ У ПОЛЬСЬКОМУ ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ЛЕВА ВЕНГЛІНСЬКОГО)

Н. М. Совтис*, Н. А. Адах** Стаття присвячена поетичній спадщині Л. Венглінського – двомовного поета

українсько-польського помежів'я – своєрідного лінгвокультурного явища, де відбувалося формування певного типу спільноти, яка стає носієм цілої низки універсальних цінностей, серед яких виділяємо потенційну наявність людей з подвійною мовною, культурною, етнічною належністю, які вільно почувалися в межах двох або трьох культур.

Основна мета статті – з'ясувати роль українських елементів у літературних творах Л. Венглінського, написаних польською мовою, та обґрунтувати, що українізми є невід'ємною частиною подвійної мовної та етнічної ідентичності українсько-польського поета. У статті розглянуто вплив української мови на лексичну систему літературних творів автора. Серед українізмів переважають власне українські лексеми, загальнослов'янські, активізовані в польській мові під впливом української. Серед українських лексичних запозичень у поетичних текстах виділено лінгвокультуреми як засоби презентації індивідуальної культури мовної особистості автора, а також як носія національної лінгвокультури. З'ясовано, що зафіксовані лінгвокультуреми є вербалізаторами культурних знань, виконують кумулятивну та етнокультурологічну функції. Літературні твори Л. Венглінського, написані польською мовою, наповнені унікальним синтезом українських і польських культурних елементів, що дає підстави трактувати його ідентичність як "збірну" та кваліфікувати автора як поета двох народів. Це також слугує підтвердженням активного зацікавлення українськими темами, традиціями в польській літературі ХІХ ст. і є своєрідним свідченням полікультурного характеру українсько-польського помежів'я того часу. Перспективи дослідження вбачаємо

* доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету [email protected] ORCID: 0000-0001-6025-545X ** кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету [email protected] ORCID: 0000-0002-4146-4990

Page 119: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

119

в порівняльному вивченні лінгвокультурного польського компонента в українських поетичних збірках.

Ключові слова: лінгвокультурема, українізм, помежів'я, білінгвізм, українсько-польські

контакти.

LINGUOCULTURAL UKRAINIAN COMPONENT IN POLISH POETIC TEXT (BASED ON WORKS BY LEV VENHLINSKII)

N. M. Sovtys, N. A. Adakh The article is focused on Lev Venhlinskii's poetic heritage. L. Venhlinskii is a bilingual poet of

Ukrainian-Polish frontier zone. It is a specific linguocultural phenomenon, where a certain type of community was formed, which becomes a carrier of various universal values among which a potential presence of people with dual linguistic, cultural, ethnic identity who felt freely within two or three cultures is distinguished.

The main aim of the article is to clarify the role of Ukrainian components in L.Venhlinskii's literary works written in Polish and to prove that Ukrainian components are an indispensable part of bilingual and ethnic identity of the Ukrainian-Polish poet. The article examines the impact of writer's Ukrainian identity on the lexical system of L.Venhlinskii's literary works. Ukrainian lexical borrowings in L.Venhlinskii's poetic texts were analyzed and it can be stated that linguoculturemes represent the writer's individual culture and language identity as well as his national linguoculture. The analysis enables us to draw a conclusion that linguoculturemes verbalise cultural knowledge and thus fulfill cumulative and ethnocultural functions. L.Venhlinskii's Polish literary works are filled with the unique synthesis of Ukrainian and Polish cultural elements, which makes it possible to assert that his identity is "unified" within two cultures and he becomes a poet of two nations. It also serves as a confirmation of the active interest in Ukrainian topics and traditions in Polish literature of the 19th century. It is a peculiar evidence of the multicultural character of the Ukrainian-Polish border of that time. We see the prospects of the research in the comparative study of the linguocultural Polish component in Ukrainian poetic collections.

Key words: linguocultureme, Ukrainism, frontier, bilingualism, Ukrainian-Polish language

contacts.

Постановка наукової проблеми. Тривала історія українсько-польських взаємозв'язків неодноразово була предметом наукових дискусій. Особливу зацікавленість викликає мовотворчість письменників українсько-польського помежів'я, яке стало носієм низки універсальних цінностей. Серед останніх виділяємо декілька основних – потенційну наявність людей із подвійною мовною та культурною ідентичністю, які вільно почували себе в межах кількох культур, а також особливу цінність "приватної" батьківщини. Для А. Мальчевського, С. Гощинського, Б. Залеського, З. Фіша, М. Грабовського, Ю. Словацького, Т. Заборовського та багатьох інших

письменників такою батьківщиною із сакральним змістом стали Полісся, Волинь, Галичина, Поділля.

Наше дослідження присвячене творчості Лева Венглінського (1827–1905), який народився в м. Журавно (Україна) і тривалий час проживав у Польщі. Поетичні твори, написані українською та польською мовах, відображають не лише певний стан розвитку обох мов у ХІХ столітті, але й феномен полілінгвальної свідомості літературних текстів. Поет вільно володів обома мовами, які добре знав із дитинства, тому визначити, яка мова була для нього рідною, досить складно. У цьому аспекті білінгвізм поета, на нашу думку, варто розглядати як різновид "синкретизму"

Page 120: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

120

пограничної художньої свідомості, яка надає додаткового змісту та виходить за межі етнонаціонального українського або польського наповнення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В україністиці ім'я Лева Венглінського стало відоме завдяки літературознавчим студіям Р. Радишевського, який популяризував його творчість у контексті представників "української школи" в польській літературі [3]. На думку М. Москаленка, Л. Венглінський і як поет, і як перекладач польської, чеської, словацької, сербської, литовської, німецької, французької поезії належить до авторів, які зробили відчутний внесок у розвиток української та польської літератури середини XIX ст. [2: 189]. Порівняльний лінгвістичний аналіз його двомовної спадщини здійснила Н. Совтис [4].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Поетичну діяльність Л. Венглінський розпочав із видання українською мовою збірки в трьох томах "Nowyi poezyi małoruskii t.j. piśny, dumy, dumki, chory, tańci, ballady etc. W czystom jazyci Czerwono-Rusyniw, wedla żytia, zwyczajiw ich obyczaiw narodnych" [12], яку написав латиницею для популяризації української теми в європейському літературному просторі. Гостра критика використання латинського алфавіту з боку українських культурних діячів спровокувала творчу перерву майже у двадцять років та видання близько п'ятнадцяти збірок і циклів поезій польською мовою. Можливо, лінгвістичний чинник теж відіграв роль у виборі польської мови, яка на той час мала більш сформовані норми й достатній для написання творів високого стилю лексичний склад порівняно з української мовою другої половини ХIХ століття, адже польською

написані збірки на історичну, соціально-політичну, філософську тематику, а українською мовою – твори ліричного характеру, які сам автор називає піснями. Варто пам'ятати, що в основі поетичної творчості лежить не лише вигаданий світ, який виник під впливом творчої уяви, але й мова, якою творить письменник, а також культура, власна історико-літературна пам'ять, що допомагає по-новому розкрити образ автора та його біографію. Саме тому, на нашу думку, важливо окреслити значущість українського чинника, який, хоч і не є домінувальним, але залишається невід'ємним маркером у польськомовній творчості.

Метою нашого дослідження є з'ясування ролі українського компоненту в польськомовних творах як невід'ємного елементу подвійної мовної та етнічної українсько-польської ідентичності автора. Для досягнення мети застосовано такі методи: описовий, порівняльно-історичний, етимологічний.

Для виявлення особливої національної ментальності та "картини світу" двомовного поета особливо важливо серед українських лексичних запозичень у поетичних текстах виділити лінгвокультуреми як засоби презентації індивідуальної та національної лінгвокультури, адже мовна особистість невід'ємна від мовних традицій і новаторства, мовної картини світу, знання основних концептів та символів національної культури. Лінгвокультуремою називаємо стійку, відтворювану в лінгвоетнічному соціумі мовну одиницю, яка відображає культурний досвід поколінь і національні цінності суспільства. З цього погляду вона є надбанням і скарбом нації.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Аналіз чотирьох польськомовних збірок

Page 121: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

121

("Echo z za Tatr i Karpat", "Echo z ziemi łez i krwi i parallela historyczna", "Pieśni od znoju i z boju", "Plewa i Ziarno") підтверджує відчутний вплив української мови на всіх мовних рівнях [4: 160]. Наприклад, у системі вокалізму та консонантизму засвідчуємо непослідовність використання ó/о/u; коливання в опозиції ł та l; відсутність чіткого розрізнення h, ch, g. У граматичній системі відзначаємо додавання відповідного займенника до форм 1 і 2 особи дієслів, непослідовність вибору закінчення в чоловічо-особистих формах називного відмінка множини тощо. Спостерігаємо також відсутність узгодження в роді підмета й присудка, що відбувається, як правило, у формі множини минулого часу: "I czemuż tych skinień nie słuchały Czechy?" [14: 68]; використання конструкцій, де займенник się стоїть у позиції після дієслова, інколи в кінці речення, що пояснюємо римуванням: "Lecz wiek osiemnasty coraz gorzej wróży, Że, co broń nie zdoła – w niedalekim czasie Podstępem, intrygą, zdradą zrobić da się" [14: 87]. На увагу також заслуговує використання значної кількості зменшувально-пестливої лексики, але прикладів із виразними українськими формальними визначниками, як, наприклад, суфікс -eńk, фіксуємо небагато: pomaleńku, niemaleńki.

Серед українських запозичень більшість походить зі спільного слов'янського джерела, ці слова набули активності під впливом української мови: bałamucić, hulać, hoży, hałas, hołota, hultaj, sioło та ін., а також запозичення зі східних мов, для яких українська була посередником: bachmat, bohater, chata, horda, kajdany, jar, kurhan, sahajdak і т.д. [4: 175–179]. Загалом у творах виявлено понад 120 лексичних запозичень з української мови.

До мовних одиниць, у семантиці яких містяться ціннісні орієнтації та

соціально-історичний досвід українського народу, відносимо: степ "великий рівнинний простір': "Karawanę para ciągnie w lot skwapliwy przez puszcze i stepy, przez bory i niwy" [14: 222]. Походження укр. степ докладно не з'ясоване: припускається сх.-сл. *сътепь, яке зближується зі словами топот, топтать, і далі реконструюється його первісне значення як витоптане місце [1: 5: 409]. У польській мові стало відомим із ХVIII ст., особливого поширення набуло в ХІХ ст. у творчості письменників-романтиків [6: 53]. Для українців степ означав завжди більше, ніж географічне поняття, – це рідний край, батьківщина, і саме в поезіях Л. Венглінського спостерігаємо символічні, як і для усної народної творчості, значення: степ – безмежність, рідна земля, батьківщина, вище втілення безмежності землі: "Gdzie kres téj równi? Kresu tu niéma, Niéma, choć sięgaj jak chcesz oczyma" [11: 74], "Step i tylko step, i nic prócz stepu" [10: 73], "Step rodzinnym jego gmachem!" [10: 56].

У творах Л. Венглінського образ сільської хати набуває вищого та духовного змісту, трансформуючись у символ "малої батьківщини", "отчого порогу": "Do miejsc swych ojczystych, do dworów czy chat" [14: 253], стає символом Всесвіту, рідної землі, безперервності роду, тепла, затишку, материнської любові, захисту: "Moim światem kraniec wioski, Gdzie mą chatę dźwiga brzeg" [13: 99], "Każdy w chacie swojéj na ciepłéj pierzynie o szczęściu swém roi" [13: 203]. Укр. хата запозичене з пізньоскіфсько-сарматського *хаta (ір. kata "комора") [1: 6: 161] зафіксоване в польській мові XVI – XVII ст. зі значенням "бідна халупа" [5: 67], лише в XІX – XX ст. поширюється значення "невеликий сільський будинок" [7: 1: 273].

До символічних лінгвокультурем відносимо гідронім Дніпро, який став

Page 122: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

122

символом України: "A Dniepr niby Dunaj, coś w porohach szumi, Szumi o przeszłości, a lud go rozumié …O wianku, kurhanku... i o wieczornicach" [11: 65]. Починаючи з "Повісті временних літ", річка Дніпро описана в багатьох фольклорних, художніх прозових та поетичних творах різної тематики та різних часів. Як символ релігійного вибору та історичної долі річка неодноразово згадується в легендах про святого апостола Андрія та хрещення Русі, у старовинних переказах, думах, під час українського відродження ХІХ ст. Дніпро стає живою національною святинею, яку шанують і донині. Невід'ємним феноменом Дніпра, про який пише поет, є його пороги "підвищення дна, що порушує спокійну течію річки'. Укр. пороги виводиться з псл. *porgъ [1: 4: 522]. Автор зберігає в онімі повноголосся -oro- (пор. пол. progi).

У зазначеному вище уривку з поезії засвідчуємо ще одне запозичення з української мови – kurhan "земляний насип над могилою, пізніше козацькою могилою'. Укр. курган походить із половецького kurgan "насип, фортеця" [1: 3: 152]. У понятті курган закладені глибинні та потаємні смисли, які нерозривно пов'язані з життям, побутом і світоглядом українського народу. Це те, що пов'язує українця з його пращурами, а розрита могила сприймається як наруга над найсвятішим. На території України близько 150 тисяч курганів висотою 3–5 метрів, а найбільші з них досягають висоти 20 метрів зі 100-метровим діаметром: Чортомлик, Нечаєва Могила, Огуз, Солоха, Олександрополь. Ці величезні земляні насипи нагадують єгипетські піраміди, їх видно на рівнині на десятки кілометрів.

Українське козацтво є невід'ємною й органічною частиною історії України. Укр. козак походить із тюркських мов; тур. kаzak "козак",

крим.-тат. казак "вільна, незалежна людина; шукач пригод'; пов'язане з дав.-тюрк. kez – "ходити, блукати, мандрувати" [1: 3: 496]. У польську мову XVI ст. запозичено зі значеннями, "воїн", "охоронець", "українець", "розбійник", останні два значення домінують у пізніші періоди [8: 150]. Однак у поезіях Л. Венглінського назву використано винятково з позитивною конотацією, наприклад, у збірці "Echo z ziemi łez i krwi i parallela historyczna": "союзник поляків у боротьбі з татарами" "Idą Lachy Nа trzy szlachy, Kozaki za nimi, Gdzie Tatary: Wróg ich stary – Tam się gęsto dymi" [11: 15]; "вірний" "O wiernym Kozaku, o zemście z zazdrości" [11: 65]; "юнак, воїн': "Chodzi kozak po ryneczku, Ulicami po miasteczku" [11: 66]; "Czego błotem brniesz kozacze? Czego dumasz niеboracze?" [11: 66].

Як невід'ємний символ козацтва автор згадує народний номен човна чайка: "Po nim jak jaskółki lecą czajki zwinne" [11: 65]. На чайках в основному запорозькі козаки виходили в Чорне море й здійснювали свої походи. З хвиль Дніпра Л. Венглінський переносить чайку на води Тиси та Дунаю: "Gdy cię jeszcze huśta czajka Fałmi Tisy lub Dunaju – Wtedyć bratku całkiem w raju, Myśl po siódmém niebie lata" [10: 51].

В аналізованих поезіях засвідчуємо також назви свояцтва. З негативно конотованим значенням автор уживає лексему świekrucha "мати чоловіка': "O wianku, kurhanku... i o wieczornicach, o lutej świekrusze i o czarownicach" [11: 66]. "Чужу матів" в українській традиції вважали призвідницею всіх майбутніх негараздів молодої жінки в чужій сім'ї, лютою та непривітною, з якою доведеться "ділити" увагу чоловіка. Лексему teszcza "матір дружини" автор використовує з нейтральним значенням: "A i teszcza tu i synek" [14: 114]. Варто зазначити, що в давніх народних піснях теща ніколи

Page 123: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

123

не фігурує в негативному плані, значення "зла теща" та безліч жартів про стосунки зятя й тещі з'явилися в пізніший період, що пов'язуємо зі зміною становища жінки в сім'ї та суспільстві.

У поезіях Л. Венглінський використовує також лінгвокультуреми-реалії: Paska "великодній хліб": "Ten na kosz przenicę sypie, kamień kręci się i zgrzypie: będą paski, placki z niéj" [13: 243]. Обрядовий хліб, який готували до Великодня та освячували, – символ Царства Небесного та воскресіння, хліб вічного життя, яким став для людей Ісус Христос. Korowaj "весільний хліб": "A gdy na wsi kto się żeni, Dawaj wódki i korowaj". Походження укр. коровай найбільш імовірним видається від псл. *korwa "корова", очевидно, зумовлене подібністю обрядових хлібних виробів за формою до корови чи її голови з рогами або вимені (пор., випечені вироби: гусочка, пташечка), а також тим, що за традицією коровай символізує родючість [1: 3: 35].

Українські власні назви не лише несуть смислове навантаження, але й слугують відображенням історичних подій і політичних візій автора: "Żal, ach żal mi za górami méj strony rodzinnéj, Za mém Żabiem, Czeremoszem" [13: 78]; "Otóż bracia i rodacy! Od Bałtyku aż po Lwów... Gdzie panował Lach, Nowy stawmy gmach" [13: 260]; "Nam Praga, Oszmiana i Humań, Fiszhauzen, tarnowska rzeź Dość treści ach! Dały do dumań, Do serca'ż naukę tę weź" [13: 294]; "A na wzgórzach siedmiu zasiadł Kijów stary, Niby Rzym słowiański, niby Stambuł drugi" [11: 78].

Українські лексичні запозичення Л. Венглінський використовує у творах соціально-політичної проблематики: bohater: "Sława ż się wojenna króla-bohatera Piorunem rozeszła po szerokim świecie, A Otton do Gniezna pierwszy się wybiera I pełen podziwu dla jego osoby, Hojnością jak

męztwem Chrobrego olśniony Ozdabia mu czoło blaskiem swej korony" [13: 57], kajdany: "Bóg z tobą, Ojczyzno, znękana, spłakana, Jęcząca w pazurach szakała-tyrana [...] Kajdany w twe ciało się wżarły, Świat głuchy, spodlony albo zaumarły..." [13: 270]. Часто спостерігаємо українізми в романтичних поезіях: hulać "Wóz czasu się toczy szybko nad spodzianie. Paryż kulce przysłał – to na pożegnanie. Do dom wracać trzeba, bo też i niestety, Nie ma o czém hulać, ni wielbić kobiety" [13: 84].

На особливу увагу заслуговують авторські коментарі до поетичних збірок, у яких Л. Венглінський пояснює деякі українські обряди, традиції або назви, на думку автора, не відомі для польського читача. Наприклад, "Umiéć czary, różne wróżby, Grad rozpędzić, zakląć chmury, grom odwracać gdzieś na góry..." [13: 162]. "Жінки, коли наближається буря або град, складають лопати, мітли на хрест перед будинком, щоб уникнути біди, або заговорюють хмари за допомогою магічних дій" [13: 397] (переклад наш – Н. С.). "Zakukała mi kukułka na ciemnej jedlinie: Jakąś wróżbę złą czy dobrą?" [13: 69]. Автор пояснює: "Кукулка, яку Червоно-Русини називають зозулею, відіграє велику роль у піснях цього народу як, наприклад, рута, калина та барвінок" [13: 397] (переклад наш – Н. С.). Варто зауважити, що в збірці "Pieśni od znoju i z boju" Л. Венглінський використовує українську назву птаха зозуля: "Ej ptaszyno, i ty powróż, powróż nam zazulo!" [13: 72]; "Ej zazulo! Powróż ty nam, ty nasz bratni ptaku!" [13: 73]. У збірці "Plewa i ziarno" поет описує національний одяг гуцула, порівнює його з французькими, німецькими, австрійськими національними костюмами. Дуже цікаві міркування автора про особливості української та польської мов. Поет звертає увагу на ввічливе звернення до батька або матері в українській мові, де

Page 124: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

124

використовують дієслово у формі множини: tatuś byli, matuś mówili, замість однини, як у польській мові: ojciec był, matka mówiła [14: 361].

Висновки та перспективи дослідження. Зафіксовані лінгвокультуреми є вербалізаторами культурних знань, а отже, виконують кумулятивну та етнокультурологічну функції. Автор через літературний твір вступає в діалог із читачем, художній текст, коли змінює свого адресата, передбачає пошук шляхів наближення такого твору до сприйняття читача, вихованого в традиціях іншої культури, відмінної від культури мови, що перекладається. При цьому білінгвальна спрямованість творчості такого письменника стає засобом збереження його культурної ідентичності під час переходу на іншу мову в художніх текстах, водночас його друга мова є формою інобуття етнокультури. Білінгвізм письменника є способом трансляції однієї етнокультури в іншу. Тут ідеться про близькі лінгвокультури – українську та польську, що передбачає не лише взаємний інтерес, але й знання особливостей національних культур читачами. Це підтверджує мультикультурний характер українсько-польського помежів'я, а також поширення та популярність українських тем, традицій, а також мови й культури в польській літературі ХІХ ст.

Польськомовна творчість, насичена неповторним синтезом українських культурних елементів, дає підстави стверджувати про "збірність" ідентичності письменника українсько-польського помежів'я, а також кваліфікувати його як поета двох націй.

Для глибшого дослідження білінгвальної картини світу поета науково перспективним видається порівняльне вивчення лінгвокультурного польського

компонента в українських поетичних збірках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редколегія О. С. Мельничук та ін. 2012. 568 с.

2. Москаленко М. Нариси з історії українського перекладу. Київ, 2006. C. 172–190.

3. Радишевський Р. П. "Українська" та "польська" школи в літературі українсько-польського пограниччя. Київські полоністичні студії / укл. та відп. ред. Р. Радишевський. Київ, 2005, Т. 7. С. 7–30.

4. Совтис Н. Поетична мова Л. Е. Венглінського в контексті лінгвокультурного діалогу України та Польщі. Київ, 2015. 352 с.

5. Hrabec S. Elementy kresowe w języku niektórych pisarzy polskich XVI i XVIII w. Toruń, 1949. 159 s.

6. Jurkowski M. Step ukraiński w języku polskim. Antoniemu Malczewskiemu w 170 rocznicę pierwszej edycji "Marii". Białystok, 1997. S. 399–410.

7. Karłowicz J., Kryński A., Niedźwiedzki W. Słownik języka polskiego : w VIII t. Warszawa. T. I : A-G. 1900. 955 s.

8. Rytter G. Wschodniosłowiańskie zapożyczenia leksykalne w polszczyźnie XVII wieku. Łódź, 1992. 172 s.

9. Uliasz S. Literatura Kresów – kresy literatury. Rzeszów, 1994. 245 s.

10. Węgliński L. Echo z za Tatr i Karpat. Kraków, 1885. 288 s.

11. Węgliński L. Echo z ziemi łez i krwi i parallela historyczna. Kraków, 1885. 456 s.

12. Węgliński L. Nowyi poezyi małoruskii t.j. piśny, dumy, dumki, chory, tańci, ballady etc. W czystom jazyci Czerwono-Rusyniw, wedla żytia, zwyczajiw ich obyczaiw narodnych : w III t. Lwiwhorod, Peremyszl : Nakładom autora, 1858. T I. : Łuczy : poezyi

Page 125: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

125

małoruskii. 80 s. T 2. Oman. 80 s. T 3. : Rusałka. 126 s.

13. Węgliński L. Pieśni od znoju i z boju. Kraków, 1885. 402 s.

14. Węgliński L. Plewa i Ziarno. Kraków, 1885. 375 s.

REFERENCES (TRANSLATED &

TRANSLITERATED) 1. Etymolohichnyi slovnyk

ukrainskoi movy [Etymological dictionary of the Ukrainian language] (1985–2012). O. S. Melnychuk (Eds). (Vols. 1-7.) Kyiv : Nauk. Dumka [in Ukrainian].

2. Moskalenko, M. (2006). Narysy z istorii ukrainskoho perekladu [Essays on the history of Ukrainian translation]. Kyiv: Vsesvit [in Ukrainian].

3. Radyshevskyi, R. P. (2005). "Ukrainska" ta "polska" shkoly v literaturi ukrainsko-polskoho pohranychchia [Kyiv Polish Studio]. Kyivski polonistychni studii ["Ukrainian" and "Polish" schools in the literature of the Ukrainian-Polish borderlands]. Rostyslav Radyshevskyi (Ed). Kyiv [in Ukrainian].

4. Sovtys, N. (2015). Poetychna mova L. E. Venhlinskoho v konteksti linhvokulturnoho dialohu Ukrainy ta Polshchi [L.Venhlinskii's poetic language in the context of the linguocultural dialogue of Ukraine and Poland]. Kyiv: PP TD Edelveis i K. [in Ukrainian].

5. Hrabec, S. (1949). Elementy kresowe w języku niektórych pisarzy polskich XVI i XVIII w. [Borderland elements in the language of some Polish writers of XVI and XVIII centuries]. Toruń [in Polish].

6. Jurkowski, M. (1997). Step ukraiński w języku polskim [Ukrainian Steppe in Polish language]. Antoniemu Malczewskiemu w 170 rocznicę

pierwszej edycji "Marii". Białystok [in Polish].

7. Karłowicz, J., Kryński, A., (1900–1927). Niedźwiedzki. Słownik języka polskiego [Dictionary of Polish language]: w VIII t. Warszawa [in Polish].

8. Rytter, G. (1992). Wschodniosłowiańskie zapożyczenia leksykalne w polszczyźnie XVII wieku [Eastern Slavic borrowings in Polish language of XVII century]. Łódź [in Polish].

9. Uliasz, S. (1994). Literatura Kresów – kresy literatury [Literature of Kresy]. Rzeszów [in Polish].

10. Węgliński L. (1885). Echo z za Tatr i Karpat [Echoes from the Tatras and the Carpathians]. Kraków: nakładem autora [in Polish].

11. Węgliński, L. (1885). Echo z ziemi łez i krwi i parallela historyczna [Echoes of tears and blood from the earth and historical parallels]. Kraków: nakładem autora [in Polish].

12. Węgliński, L. (1858). Nowyi poezyi małoruskii t.j. piśny, dumy, dumki, chory, tańci, ballady etc. Czystom jazyci Czerwono-Rusyniw, wedla żytia, zwyczajiw ich obyczaiw narodnych. Lwihorod, Peremyszl [New Little Russian poetry, i.e. songs, dumas, dumkas, choirs, dances, ballads etc. in the pure language of the Red Ruthenians, according to their life and folk customs]. [in Polish].

13. Węgliński, L. (1885). Pieśni od znoju i z boju [Songs from the field and from battle]. Kraków : Nakładem autora [in Polish].

14. Węgliński, L. (1885). Plewa i Ziarno [Chaff and grain]. Kraków: Nakładem autora [in Polish].

Стаття надійшла до редколегії: 8 грудня 2019

Схвалено до друку: 26 грудня 2019

Page 126: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

126

ЗМІСТ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА...............................................................................7

ПРИЙОМ МОНТАЖУ В ФОРМУВАННІ ХУДОЖНІХ СЕНСІВ РОМАНУ "ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ ФЕНОМЕНА" Є. ГУЦАЛА ........................................7

О. І. Бульбачинська.................................................................................7 RECEPTION OF EDITING IN THE FORMATION OF ARTISTIC MEANINGS OF THE NOVEL, THE PRIVATE LIFE OF A PHENOMENON BY YE. HUTSALO............................................................................................8 O. I. Bulbachynska....................................................................................8 ПОЛІСЕМАНТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "МОРЕ" В ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ М. ХВИЛЬОВОГО...............................................................................16

О. В. Муслієнко ..................................................................................... 16 POLYSEMANTIC COMPLEX "SEA" IN THE ARTISTIC PROSE OF M. KHVYLOVYI ..................................................................................17 O. V. Musliienko ..................................................................................... 17

ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ МУЗИЧНИХ ОБРАЗІВ У МАЛІЙ ПРОЗІ М. ЯЦКОВА ......................................................................................26

Л. К. Суворова, С. Ю. Храпчук .............................................................. 26 MULTIFUNCTIONALITY OF MUSICAL IMAGES IN M. YATSKOV'S SHORT STORIES...........................................................................................27 L. K. Suvorova, S. Yu. Khrapchuk............................................................ 27

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТА КОМПАРАТИВІСТИКА.............................................37

МІСТИКА ТА ФАНТАСТИКА В НОВЕЛІСТИЦІ НАТАНІЕЛЯ ГОТОРНА Й ЕДГАРА ПО ......................................................................................37 В. С. Білявська, О. В. Рудюк..................................................................37 MYSTICISM AND FICTION IN THE SHORT STORIES BY NATHANIEL HAWTHORNE AND EDGAR ALLAN POE ................................................38 V. S. Biliavska, O. V. Rudiuk ...................................................................38 ВІДТВОРЕННЯ КЛАСИЧНОГО СЮЖЕТУ ЗАСОБАМИ ФЕНТЕЗІ ДОБИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ: ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ...........................44

Є. О. Канчура ........................................................................................ 44 RE-PLAYING OF THE CLASSICAL PLOT IN POSTMODERN FANTASY: THE INTERMEDIAL CONTEXT .............................................................45 Ye. O. Kanchura ..................................................................................... 45 "ЖОВТИЙ ЗВУК" В. КАНДІНСЬКОГО - ХУДОЖНІЙ ТВІР НА МЕЖІ ДРАМАТИЧНОГО, ТЕАТРАЛЬНОГО, МУЗИЧНОГО ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ........................................................53

М. Л. Ліпісівіцький................................................................................ 53

Page 127: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

127

WASSILLI KANDINSKI'S "YELLOW SOUND" AS AN ART WORK BETWEEN DRAMATIC, THEATRERAL, MUSICAL AND PERFORMING ARTS............... 54

M. L. Lipisivitskyi .................................................................................. 54 УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО..................................... 62

РЕАЛІЗАЦІЯ АДВЕРБІАЛЬНОЇ СЕМАНТИКИ В ДІАЛЕКТНОМУ ТЕКСТІ .. 62

Г. І. Гримашевич .................................................................................. 62

THE REALIZATION OF THE ADVERBIAL SEMANTICS IN DIALECT TEXT... 63 H. I. Hrymashevych................................................................................ 63 ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ "ЗЕМЛЯ" В ПОЕТИЧНІЙ МОВОТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ..................................................... 69

Н. Ю. Римар.......................................................................................... 69 PECULIARITIES OF THE STRUCTURAL AND FUNCTIONAL ORGANIZATION OF THE LEXICAL-SEMANTIC FIELD "LAND" IN THE POETIC LANGUAGE CREATIVITY OF LESIA UKRAINKA .......................... 70 N. Yu. Rymar.......................................................................................... 70

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО КЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ У ТВОРЧОСТІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК (ЗА МАТЕРІАЛОМ РОМАНУ "РАДІСНА ПУСТЕЛЯ") ..................................... 76

Н. М. Шульська, Ю. В. Громик, Р. С. Зінчук.......................................... 76 STRUCTURAL FEATURES OF A SIMPLE COMPLICATED SENTENCE IN THE OEUVRE OF HALYNA PAHUTIAK (BASED ON A NOVEL "THE JOYFUL DESERT")............................................................................. 77 N. M. Shulska, Yu. V. Hromyk, R. S. Zinchuk ........................................... 77

ІНОЗЕМНІ МОВИ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО................................................ 84

ТЕКСТ РЕКЛАМИ ЯК ОДИН ІЗ ТИПІВ ТЕКСТУ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТЕКСТІВ РЕКЛАМИ) ........................................... 84

К. Й. Баюн ............................................................................................ 84

ADVERTIZING TEXT AS A ONE OF THE TEXT TYPES (ON THE BASIS OF GERMAN ADVERTISING TEXTS) ..................................................... 85

K. Yu. Bayun.......................................................................................... 85 SOCIAL STATUS OF A PERSON THROUGH THE PRISM OF WEST GERMANIC AND EAST SLAVIC PHRASEOLOGY...................................... 92

V. V. Khmara, L. P. Voinalovych.............................................................. 92

СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗАХІДНОГЕРМАНСЬКОЇ ТА СХІДНОСЛОВЯНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ........ 93

В. В. Хмара, Л. П. Войналович............................................................... 93 СЛОВ’ЯНСЬКІ МОВИ ТА СУЧАСНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ВЧЕННЯ........................... 98

Page 128: ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ · 2020-01-11 · Natalia Borysenko, Candidate of Sciences (Philology) (PhD), Associate Professor, Zhytomyr Ivan Franko State ... can publish the

Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philological Sciences. Vol. 3 (91)

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. Вип. 3 (91)

128

МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ..............................................................................................98

О. Я. Андріянова ................................................................................... 98 SPEECH CULTURE AS A PROFESSIONAL CULTURE COMPONENT OF THE MODERN MILITARY SERVICEMEN ................................................99 O. Ya. Andriyanova ................................................................................. 99 THE ASSOCIATIVE FIELD OF A WORD AS A MULTILINGUAL STRUCTURE (ВАSED ON THE MASS FREE ASSOCIATIVE EXPERIMENT WITH UKRAINIAN SOCIAL AND POLITICAL LEXIS) ...............................109 O. F. Zahorodnia, T. Ye. Nedashkivska................................................... 109 АСОЦІАТИВНЕ ПОЛЕ СЛОВА ЯК ПОЛІЛІНГВАЛЬНА СТРУКТУРА (НА МАТЕРІАЛІ АСОЦІАТИВНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ З УКРАЇНСЬКОЮ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЮ ЛЕКСИКОЮ)...........................................110

О. Ф. Загородня, Т. Є. Недашківська .................................................. 110

ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОМПОНЕНТ У ПОЛЬСЬКОМУ ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ЛЕВА ВЕНГЛІНСЬКОГО) ...........................................................................118

Н. М. Совтис, Н. А. Адах...................................................................... 118 LINGUOCULTURAL UKRAINIAN COMPONENT IN POLISH POETIC TEXT (BASED ON WORKS BY LEV VENHLINSKII) ..........................................119 N. M. Sovtys, N. A. Adakh...................................................................... 119