ВПППБ 2.13.3. «ЕТНОПСИХОЛОГІЯ»ipk.edu.ua/wp-content/uploads/2020/05/59...Тема 8. Психологія міжетнічних конфліктів (детермінанти,

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Кафедра психології та соціальної роботи

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Проректор з науково-педагогічної роботи

__________________________ Колесник І.А.

« __27__» _________09__________ 2018 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА ВИБІРКОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ВПППБ 2.13.3. «ЕТНОПСИХОЛОГІЯ»

ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ

денної та заочної форм навчання

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

«ПСИХОЛОГІЯ»

ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 05 «СОЦІАЛЬНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ НАУКИ»

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 053 «ПСИХОЛОГІЯ»

Київ – 2018

2

Робоча програма вибіркової навчальної дисципліни «Етнопсихологія» для

підготовки бакалаврів спеціальності 053 «Психологія».

Розробники: Зелінська Я.Ц., кандидат психологічних наук, доцент;

Нежинська О.О., кандидат психологічних наук, доцент.

Рецензент: Смирнова О.П., кандидат філософських наук, доцент, доцент

кафедри психології та соціальної роботи Інституту підготовки кадрів державної

служби зайнятості України.

Затверджено на засіданні кафедри психології та соціальної роботи.

Протокол № 2 від 11 вересня 2018 р.

Завідувач кафедри психології та соціальної роботи

Пріб Г.А. (прізвище, підпис)

Завідувач навчально-методичного відділу

Завиніченко Л.М. (прізвище, підпис)

© Зелінська Я.Ц.,

Нежинська О.О., 2018

© Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості

України (ІПК ДСЗУ), 2018

3

1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Найменування показників

Галузь знань,

спеціальність,

освітній ступінь

Характеристика

навчальної дисципліни

денна форма

навчання

заочна форма

навчання

Кількість:

кредитів – 5;

модулів – 2;

змістових модулів – 2.

Галузь знань

05 «Соціальні та

поведінкові науки»

Вибіркова

Рік підготовки

ІІ ІІ

Індивідуальне

науково-дослідне

завдання:

денна – 20 год.,

заочна – 20 год.

Спеціальність

053 «Психологія»

Семестр

4-й 4-й

Лекції

Загальна кількість

годин – 150 год.

32 год. 8 год.

Практичні

Тижневих годин для

денної форми навчання:

аудиторних – 3,5 год.;

самостійної роботи

студента – 5,3 год.

Розподіл годин для

заочної форми навчання:

аудиторних – 12 год.;

самостійної роботи

студента – 138 год.

Освітній ступінь:

бакалавр

– –

Семінарські


Самостійна робота

70 год. 118 год.

Індивідуальні завдання


Вид контролю: іспит

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та

індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 66,7%;

для заочної форми навчання – 8,7%.

4

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Метою викладання навчальної дисципліни «Етнопсихологія» є

отримання студентами системних знань про чинники диференціації народів,

етнічні функції культури, національну самобутність, впливи феноменів

міжетнічних відмінностей психіки на процеси взаємодії представників різних

етносів; виділення універсальних та культурно-специфічних особливостей

становлення та розвитку етнічної ідентичності, етнічної свідомості та

самосвідомості; типологію та способи розв’язання міжетнічних конфліктів.

Основні завдання вивчення дисципліни полягають в теоретичній та

практичній підготовці студентів фаху з питань:

основні етапи розвитку уявлень про предмет та завдання

етнопсихології;

співвідношення категорій етносу та нації у етнопсихології;

основні статичні та динамічні характеристики етносу;

система категорій етнопсихології;

теоретичні основи та методологічні особливості застосування

системного підходу у вивченні етнічних функцій культури, національна

самобутність, впливи феноменів міжетнічних відмінностей психіки на процеси

взаємодії представників різних етносів;

сучасний стан розвитку етнопсихології;

прикладний характер етнопсихологічного знання, його застосовність у

педагогічній практиці;

зв'язок етнопсихології з іншими галузями психологічного знання,

зокрема, з соціальною психологією та педагогікою;

основні напрямки етнопсихологічних досліджень;

універсальні та культурно-специфічні особливості становлення та

розвитку етнічної ідентичності, етнічної свідомості та самосвідомості;

вікові особливості розвитку етнічної ідентичності; вплив соціального

контексту на зміну етнічної ідентичності;

чинники, типологія та способи розв’язання міжетнічних конфліктів;

сучасні методи дослідження етнопсихологічних явищ;

теоретичні основи етнопсихології в практичній діяльності;

етнопсихологічні механізми психічної діяльності і поведінки людини;

стратегії поведінки в етнічному конфлікті та шляхи його подолання.

5

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти набувають такі

компетентності:

Загальні вміння (компетентності)

Інструментальні компетентності:

здатність аналітично мислити, бути проникливим та об’єктивним,

прагнути до наукових пошуків оптимальних рішень і творчої взаємодії із

соціальними партнерами;

здатність ефективно впливати на індивіда;

здатність знаходити своє місце в системі сучасних ринкових відносин,

визначення такої сфери професійної діяльності, в якій найповніше можна

використати професійний та творчий потенціал на користь як суспільним, так і

власним інтересам;

здатність до застосування нових технологій та інновацій в усіх сферах

професійної діяльності;

здатність до забезпечення ефективності психодіагностики, корекції та

реабілітації безробітних;

навички до саморозвитку;

розширення свого кругозору, підвищення професійної майстерності

на основі самоосвіти.

Міжособистісні компетентності:

уміння працювати в команді;

здатність до критики та самокритики під час дискусій;

уміння донести до фахівців і нефахівців інформацію, ідеї, проблеми,

рішення та особливості власного досвіду в сфері професійної діяльності;

навики та уміння формування міжособових стосунків у колективі при

обстоюванні власної позиції під час дискусії;

знати і дотримуватись норм поведінки і моралі, професійної етики в

міжособистих стосунках при виконанні професійних обов’язків;

розуміння традицій і звичаїв інших культур, уміння проявляти

толерантне ставлення;

уміння критично оцінювати явища, ситуації, діяльність осіб,

спираючись на отримані знання.

Системні компетентності:

здатність використовувати свою світоглядну та громадянську позицію

у вирішення професійних задач;

здатність застосовувати знання на практиці;

6

здатність до навчання;

критично мислити і генерувати креативні ідеї та вирішувати важливі

проблеми на інноваційній основі;

здатність працювати самостійно при опрацюванні джерел, підготовці

доповіді з презентацією; підготовці альтернативних підходів до висвітлення

теми дискусії;

бажання досягти успіху при обговоренні тем доповідей з презентацією;

здатність адаптуватись до нових ситуацій у професійній діяльності;

знати принципи здорового способу життя і дотримуватись їх у своїй

життєдіяльності, пропагувати здоровий спосіб життя.

Спеціальні (фахові) вміння (компетентності)

знання особливостей етнопсихогенезу, впливу культурних традицій на

особистісне становлення індивіда;

знання структури і особливостей формування етнічної свідомості та

самосвідомості;

знання етнокультурної специфіки спілкування, впливу культури на

міжетнічні відносини,

знання причин виникнення та особливостей протікання етнічних

конфліктів,

знати стадії розвитку етнічних конфліктів та володіти стратегіями

врегулювання міжетнічних зіткнень;

знання етапів формування етнічної ідентичності та її основних

параметрів, стратегій підтримання та зміцнення етнічної ідентичності;

знання історії становлення і розвитку етнічної психології в країнах

зарубіжжя та в Україні, а також внесок представників діаспори у формування

української національної свідомості;

вміння визначати відмінності понять “національного характеру” і

“менталітету”, знати особливості українського менталітету;

вміння складати орієнтовну програму етнопсихологічних досліджень;

вміння відокремлювати етнічні стереотипи, упередження і забобони з

метою коригування етнічних відносин;

знання пасіонарної теорії етногенезу Л. Гумільова; фази етногегезу;

вміння використовувати різні методи та способи визначення

ефективної взаємодії між представниками різних націй;

вміння оцінювати наукові факти у відповідності до мети дослідження;

вміння розробляти задачі досліджень у відповідності з поставленими

(висунутими) гіпотезами;

7

вміння підбирати адекватний методичний інструментарій, проводити

його адаптацію щодо обраної мети досліджень;

вміння забезпечувати комплексність, цілісність та системність

використання психологічних методів, як кількісних, так і якісних;

вміння готувати наукові звіти та матеріали до наукових видань;

вміння розробляти прогностичні моделі;

вміння впроваджувати результати наукових розробок у сфери

практичної діяльності;

вміння проводити грамотний етнопсихологічний аналіз соціальних

ситуацій та взаємодії в них з врахуванням їх наслідків через тривалий проміжок

часу;

вміння розуміти та аналізувати вплив культури на психічний розвиток

людини в процесі інкультурації, на формування певного типу особистості, на

специфіку норм, правил, статево-рольової поведінки індивіда в певному

культурному середовищі;

вміння підібрати адекватні експериментальні методики для

визначення етнопсихологічних аспектів особистості.

8

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. Становлення та міждисциплінарні зв’язки етнопсихології

Тема 1. Етнопсихологія як міждисциплінарна галузь знань.

Вивчення великих груп в психології. Властивості великих груп. Поняття про

суспільну психологію. Рівні вивчення суспільної психології.

Поняття етносу, етнічної спільності. Ознаки етносу. Історико-стадіальна

типологія етнічних спільнот. Нація. Ознаки нації. Класифікація етнічних спільнот

(за Ю. Бромлеєм). Етнічна група. Національна меншина. Способи існування

етносу.

Предмет, об'єкт і завдання етнічної психології. Основні підходи до

розуміння предмета етнопсихології. Етнічне відродження другої половини XX ст.

Етнічний парадокс сучасності. Методи дослідження в етнічній психології. Методи

дослідження суміжних наук. Функції етнопсихології. Зв'язок етнічної психології з

іншими науковими галузями.

Тема 2. Основні напрямки етнопсихологічних досліджень.

Дослідження первісних культур (Р. Бенедикт, А. Кардинер, Л. Леві-Брюль,

К. Леві-Строс). Концепція "Культура і особистість". Базова та модальна особистість.

Мовознавчі дослідження етнічної самобутності (В. Гумбольдт, О. Потебня,

Г. Штейнталь). Становлення етнопсихологічних знань в Україні (Г. Сковорода,

М. Карамзін, Д. Овсяннико-Куликовський, А. Ігнатов, К. Кавелін, М. Грушевський,

Б. Грінченко, О. Кульчицький, А. Княжинський, І. Франко та ін.).

Сучасний стан розвитку етнопсихології (Л. Дробижева, І. Кон, О. Лозова,

А. Налчаджян, М. Пірен, Г. Старовойтова, Т. Стефаненко та ін.). Напрямки

розвитку сучасної етнопсихологічної науки. Сучасний культурологічний підхід до

вивчення проблеми етнонаціональної свідомості. Когнітивний підхід до

дослідження проблеми етнонаціональної свідомості й самосвідомості.

Тема 3. Культура як основний чинник диференціації народів.

Поняття "культура" (М. Херсковіц). Психологічне розуміння культури

(Д. Мацумото, Г. Тріандіс). Суб'єктивна культура. Чинники специфічності

елементів культури. Соціально-психологічні чинники крос-культурних

відмінностей. Об'єктивні умови природного середовища, географічного

положення. Функції культури. Традиції. Звичаї.

Взаємозв'язок культури і етносу. Сучасні наукові погляди на взаємозв'язок

між культурою й етносом. Культура спільності (етносу). Культурний спадок.

Національний культурний спадок.

Методи вивчення культури. Етнографічне дослідження. Крос-культурне

порівняння. Труднощі крос-культурних досліджень.

9

Змістовий модуль 2. Етнопсихологічні аспекти особистості

Тема 4. Розвиток і трансформація етнічної ідентичності. Етнічна

свідомість та самосвідомість.

Поняття про етнічну ідентичність. Структура етнічної ідентичності. Вплив

соціального контексту на формування етнічної ідентичності. Чинники формування

етнічної ідентичності. Стратегії підтримання етнічної ідентичності. Стратегія

соціальної творчості А. Тешфела та Дж. Тернера. Стратегія конструювання

амбівалентної ідентичності. Проблема зміни етнічної ідентичності. Стратегія

індивідуальної мобільності.

Модель двох вимірів етнічної ідентичності. Типи етнічної ідентичності (моноетнічна

ідентичність з своєю етнічною групою, бі-етнічна ідентичність, моноетнічна ідентичність з

чужою етнічною групою, маргінальна етнічна ідентичність).

Поняття "етнічної свідомості" й "етнічної самосвідомості" та співвідношення

між ними. Етнічна самосвідомість як структурний компонент самосвідомості

особистості. Структура етнічної самосвідомості та її функції. Етнічна самосвідомість

на рівні особистості. Етнічна самосвідомість на рівні етносу.

Національна свідомість. Складові національної свідомості. Національна

самосвідомість, її структура та функції. Національна ідентичність.

Національні почуття. Націоналізм. Форми націоналізму. Психологічні

засади націоналізму.

Тема 5. Національний характер та ментальність.

Поняття національного характеру (О. Бауер, Г.В.Ф. Гегель, Гельвецій,

Е. Дюркгейм, І.С. Кон, М.І. Пірен, Д. Юм). Становлення національного характеру.

Теорії успадкування рис національного характеру. Національний характер

українців (Д. Чижевський).

Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації. Основні

компоненти ментальності (емоційний, когнітивний, поведінковий). Етнічна

ментальність. Менталітет. Чинники і умови формування ментальності та

менталітету. Менталітет українського народу. Базова та модальна особистість.

Маргінальна особистість. Національний характер і менталітет. Механізм та

функції етнічної стереотипізації. Етнічний стереотип як атрибутивне явище.

Співвідношення понять “етнічний стереотип”, “упередження” та “забобони”.

Властивості етнічних стереотипів.

Тема 6. Етнокультурна варіативність соціалізації.

Соціалізація, інкультурація, культурна трансмісія. Етапи культурації. Види

культурної трансмісії. Агенти соціалізації. Порівняльно-культурне вивчення

соціалізації. Почуття прив'язаності до дорослого. Вплив культури на

інтелектуальний розвиток дитини.

Етнографія дитинства (І. Ейбл-Ейбесфільд, М. Мід). Концепція

батьківського прийняття / неприйняття Р. Ронера. Методи дослідження

10

соціалізації. Етнографічні архіви. Вивчення вимірів виховання дітей за допомогою

архівного підходу (Г. Баррі). Порівняльно-культурні, польові дослідження

соціалізації. "Діти шести культур" (Б. і Дж. Уайтинги). Експериментальні крос-

культурні дослідження соціалізації (У. Ламберт). Перехід у світ дорослих

(Р. Бенедикт, М. Кле, М. Мід). Ініціація як обряд переходу в світ дорослих.

Змістовий модуль 3. Психологія міжетнічних відносин

Тема 7. Адаптація до нового культурного середовища.

Адаптація, аккультурація і пристосування. Основні параметри диференціації

груп та індивідів, що вступають у нові міжкультурні контакти. Умови і чинники

міжкультурної та міжетнічної взаємодії. Міжкультурна адаптація. Психологічна

адаптація. Соціально-культурна адаптація. Значення міжкультурної адаптації.

Культурний шок і його симптоми. Етапи міжкультурної адаптації. Крива

процесу адаптації. Реадаптація. Чинники адаптації до нового культурного

середовища (індивідуальні та групові). Індекс культурної дистанції І. Бабікера.

Розширений індекс аккультурації.

Наслідки міжкультурної взаємодії для групи за С. Бокнером (геноцид,

асиміляція, сегрегація, інтеграція). Наслідки міжкультурної взаємодії для індивіда.

Концепція стратегій аккультурації Дж. Беррі (інтеграція, асиміляція,

сепаратизм / сегрегація, маргіналізація).

Тема 8. Психологія міжетнічних конфліктів (детермінанти, типологія,

способи вирішення).

Типи міжгрупових конфліктів. Поняття і форми етнічних конфліктів.

Боротьба. Війна. Теорії виникнення етнічних конфліктів. Теорії міжгрупових

конфліктів як продукту універсальних психологічних характеристик. Гідравлічна

модель У. Макдугалла. Теорія 3. Фройда про чинники війн в історії людства.

Теорії Л. Берковіца, К. Лоренца. Теорії міжгрупових конфліктів, основою яких

виступають індивідуальні відмінності. Концепція авторитарної особистості. Теорія

реального конфлікту (М. Шеріф). Теорія соціальної ідентичності (А. Тешфел).

Види і стадії етнічних конфліктів. Чинники етнічних конфліктів. Етнічна та

національна упередженість. Ксенофобія. Націоналістичні настрої.

Шляхи та засоби врегулювання етнічних конфліктів. Застосування правових

механізмів. Переговори. Інформаційний шлях.

Тема 9. Етнічні традиції та діловий етикет у різних країнах.

Знайомство, звернення, привітання. Ділове листування і телефонні розмови.

Подарунки діловим партнерам. Особливості британського ділового стилю.

Американці і ділові стосунки. Ділове співробітництво у Франції. Мова ділового

спілкування в Німеччині. Ділове спілкування з японцями. Діловий світ Швеції.

Ділове спілкування з італійцями. Діловий стиль та етикет у Китаї. Бізнес в

арабському світі.

11

4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

для денної форми навчання

Назва змістових модулів, тем

Кількість годин

денна форма навчання

Усього в тому числі

Лекції Семі-

нарські

Прак-

тичні СРС

Індивід.

робота

150 32 28 – 70 20

Модуль І


Тема 1. Етнопсихологія як

міждисциплінарна галузь знань. 8 2 – – 6 –

Тема 2. Основні напрямки

етнопсихологічних досліджень. 16 4 4 – 8 –

Тема 3. Культура як основний чинник

диференціації народів, етнічні функції

культури.

16 4 4 – 8 –

Разом за змістовим модулем 1 40 10 8 – 22 –


Тема 4. Розвиток і трансформація

етнічної ідентичності. Етнічна


12 4 – – 8 –

Тема 5. Національний характер та

ментальність. 16 4 4 – 8 –

Тема 6. Етнокультурна варіативність

соціалізації. 16 4 4 – 8 –



Тема 7. Адаптація до нового

культурного середовища. 14 2 4 – 8 –

Тема 8. Психологія міжетнічних

конфліктів (детермінанти, типологія,


16 4 4 – 8 –

Тема 9. Етнічні традиції та діловий

етикет у різних країнах. 16 4 4 – 8 –


Усього годин за модулем І 130 32 28 – 70 –

Модуль ІІ

ІНДЗ 20 – – – – 20

Усього годин: 150 32 28 – 70 20

Підсумковий контроль – іспит

12

для заочної форми навчання

Назва змістових модулів, тем

Кількість годин

заочна форма навчання

Усього в тому числі

Лекції Семі-

нарські

Прак-

тичні СРС

Індивід.

робота

150 8 4 – 118 20

Модуль І


Тема 1. Етнопсихологія як

міждисциплінарна галузь знань. 12,5 0,5 – – 12 –

Тема 2. Основні напрямки

етнопсихологічних досліджень. 13 0,5 0,5 – 12 –

Тема 3. Культура як основний чинник

диференціації народів, етнічні функції

культури.

15,5 1 0,5 – 14 –



Тема 4. Розвиток і трансформація

етнічної ідентичності. Етнічна


13 1 – – 12 –

Тема 5. Національний характер та

ментальність. 15,5 1 0,5 – 14 –

Тема 6. Етнокультурна варіативність

соціалізації. 15,5 1 0,5 – 14 –



Тема 7. Адаптація до нового

культурного середовища. 13,5 1 0,5 – 12 –

Тема 8. Психологія міжетнічних

конфліктів (детермінанти, типологія,


15,5 1 0,5 – 14 –

Тема 9. Етнічні традиції та діловий

етикет у різних країнах. 16 1 1 – 14 –


Усього годин за модулем І 130 8 4 – 118 –

Модуль ІІ

ІНДЗ 20 – – – – 20

Усього годин: 150 8 4 – 118 20

Підсумковий контроль – іспит

13

5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


1. Сучасний стан розвитку етнопсихології (Л. Дробижева, І. Кон,

О. Лозова, А. Налчаджян, М. Пірен, Г. Старовойтова, Т. Стефаненко та ін.).

2. Основні підходи та напрямки до вивчення національних особливостей.

3. Метод спостереження в міжкультурних дослідженнях.

4. Метод опитування та тестування в етнопсихології.

5. Специфіка експериментальних етнопсихологічних досліджень.

Література: [3, 7, 11, 15, 16].

Тема 3. Культура як основний чинник диференціації народів.

1. Чинники специфічності елементів культури.

2. Соціально-психологічні чинники крос-культурних відмінностей.

3. Функції культури. Традиції. Звичаї.

4. Сучасні наукові погляди на взаємозв'язок між культурою й етносом.

5. Методи вивчення культури. Етнографічне дослідження.

Література: [1, 5, 6, 11, 19].


1. Поняття національного характеру (О. Бауер, Г.В.Ф. Гегель, Гельвецій,

Е. Дюркгейм, І. Кон, М. Пірен, Д. Юм).

2. Теорії успадкування рис національного характеру. Національний

характер українців (Д. Чижевський).

3. Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації.

4. Основні компоненти ментальності (емоційний, когнітивний,

поведінковий). Етнічна ментальність.

Література: [6, 8, 9, 11, 19].


1. Соціалізація, інкультурація, культурна трансмісія. Етапи культурації.

Види культурної трансмісії. Агенти соціалізації.

2. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації. Почуття прив'язаності

до дорослого. Вплив культури на інтелектуальний розвиток дитини.

3. Методи дослідження соціалізації. Вивчення вимірів виховання дітей

за допомогою архівного підходу (Г. Баррі).

4. Порівняльно-культурні, польові дослідження соціалізації. "Діти шести

культур" (Б. і Дж. Уайтинги).

5. Експериментальні крос-культурні дослідження соціалізації (У. Ламберт).

Література: [1, 5, 6, 11, 19].

14


1. Чинники адаптації до нового культурного середовища.

2. Етапи процесу міжкультурної та міжетнічної адаптації.

3. Форми навчальних програм щодо адаптації візитерів чи переселенців.

4. Наслідки міжкультурної адаптації для індивіда та груп.

5. Техніки підвищення міжкультурної сензитивності.

Література: [7, 8, 10, 13, 14].

Тема 8. Психологія міжетнічних конфліктів (детермінанти,

типологія, способи вирішення).

1. Психологічні детермінанти міжетнічних відносин.

2. Об’єктивні та суб’єктивні умови виникнення та протікання

міжетнічних конфліктів.

3. Теорії виникнення етнічних конфліктів.

4. Види етнічних конфліктів і стадії їх розвитку.

5. Стратегії поведінки в етнічному конфлікті та шляхи його подолання.

Література: [1, 5, 6, 11, 19].


1. Ділове листування і телефонні розмови.

2. Специфіка організації подарунків діловим партнерам.

3. Особливості британського та американського ділового стилю.

4. Культурна дистанціями при спілкуванні з представниками різних

культур.

5. Прийоми тілорухів та їх значення в діловому спілкуванні.

Література: [1, 6, 7, 9, 11, 15].

15

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

№

з/п Назва теми та зміст самостійної роботи

Кількість

годин

денна заочна

1.


Завдання:

1. Проаналізувати основні етапи розвитку уявлень про

предмет етнопсихології.

2. Основні підходи та напрямки до вивчення національних

особливостей.

3. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

4. Ведення термінологічного словника.

6 12

2.


Завдання:

1. Специфіка експериментальних етнопсихологічних

досліджень.


8 12

3.

Тема 3. Культура як основний чинник диференціації народів,

етнічні функції культури.

Завдання:

1. Ознайомитися з теорією етногенезу Л.М. Гумільова.

2. Виявити основні етнічні та культурологічні ознаки нації.



8 14

4.

Тема 4. Розвиток і трансформація етнічної ідентичності.

Етнічна свідомість та самосвідомість.

Завдання:

1. Встановити співвідношення між поняттями етнічної

свідомості, самосвідомості та ідентичності.

2. Розкрити сутність поняття «національна свідомість» та

«національна самосвідомість».

3. Здійснити теоретичний аналіз вікових особливостей

розвитку етнічної ідентичності.

4. З’ясувати особливості впливу соціального контексту на

формування етнічної ідентичності.

5. Ознайомитись зі стратегіями підтримання етнічної

ідентичності.

8 12

5.


Завдання:

1. З’ясувати поняття про базову, маргинальну та модальну

особистість.

2. Навчитися визначати національний характер і менталітет.



8 14

6.


Завдання:

1. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації.

2. Методи дослідження соціалізації.

8 14

16

№

з/п Назва теми та зміст самостійної роботи

Кількість

годин

денна заочна

7.


Завдання:

1. З’ясувати поняття про адаптацію, аккультурацію і

пристосування.

2. Визначити чинники адаптації до нового культурного

середовища. Вивчити етапи міжкультурної адаптації.

3. Проаналізувати основні параметри диференціації груп та

індивідів, що вступають у нові міжкультурні контакти.

4. Встановити наслідки міжкультурної взаємодії для групи за

С. Бокнером (геноцид, асиміляція, сегрегація, інтеграція).

5. Ознайомитися з концепцією стратегій аккультурації

Дж. Беррі (інтеграція, асиміляція, сепаратизм / сегрегація,

маргіналізація).

8 12

8.

Тема 8. Психологія міжетнічних конфліктів (детермінанти,

типологія, способи вирішення).

Завдання:

1. Визначити психологічні детермінанти міжетнічних

відносин.

2. Проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні умови

виникнення та протікання міжетнічних конфліктів.



8 14

9.


Завдання:

1. З’ясувати, які написи роблять на візитних картках від руки

та особливості привітання у діловому світі.

2. Проаналізувати особливості ділового листування і

телефонних розмов.

3. Розібратися, які подарунки діловим партнерам з різних

країн, доцільно дарувати.

4. Визначити якою має бути культурна дистанція при

спілкуванні з представниками різних країн.

8 14

Разом: 70 118

17

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів має на меті формування пізнавальної

активності студентів, засвоєння ними основних умінь та навичок роботи з

навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже набутих знань,

підвищення рівня організованості студентів тощо.

У процесі самостійної роботи студенти мають оволодіти вміннями та

навичками:

організації самостійної навчальної діяльності;

самостійної роботи в бібліотеці з каталогами;

праці з навчальною, навчально-методичною, науковою, науково-

популярною літературою;

конспектування літературних джерел;

роботи з довідковою літературою;

опрацьовування статистичної інформації;

написання рефератів з проблем курсу.

Кожен студент повинен уміти раціонально організовувати свою

навчальну самостійну діяльність. Важливим є вміння скласти план своєї

роботи, чітко визначити її послідовність. Необхідно, щоб план самостійного

навчання був реальним і його виконання приводило до плідних наслідків у

навчальному процесі.

Для успішної самостійної роботи значну частину часу студент виділяє

для роботи в бібліотеці. Треба розуміти сутність складання алфавітного й

тематичного каталогів, вміти швидко знаходити в них необхідну літературу,

знати особливості бібліографічного шифрування. Для плідної роботи з

літературними джерелами студентові корисно скласти свою власну

бібліографію, заповнюючи бібліографічні картки на необхідні для нього книги,

брошури або статті. Для роботи у бібліотеках студенту необхідно знати їх

структуру, спеціалізацію окремих підрозділів, вміти користуватися

різноманітними каталогами, правильно заповнювати бланки вимоги на

літературу тощо.

Відібрана для самостійного опрацювання література може бути різною як

за обсягом наукових даних, так і за характером їхнього викладу. Потрібно

відібрати необхідний для опрацьовування матеріал (розділи, підрозділи тощо),

а також розсортувати його за важливістю (що для детального вивчення, а що

для ознайомчого читання). Процес читання має відбуватися повільно,

вдумливо, до незрозумілих питань слід обов’язково повертатися, наводити

додаткові довідки, щоб зрозуміти сутність думки автора. Знання незнайомих

термінів слід одразу ж з’ясовувати за тлумачними словниками, енциклопедіями

або спеціалізованими довідниками. У процесі роботи з літературою корисно

18

робити виписки найважливіших думок, формулювань, окремих висловів на

аркушах паперу із зазначенням автора, джерела, сторінок і абзаців. Для

кращого засвоєння матеріалу, розвитку творчого мислення основний зміст

прочитаного доцільно формулювати у вигляді тез.

Конспект є стислим викладом основної сутності опрацьованого

літературного матеріалу. Конспект має бути стислим, змістовним і записаним

своїми словами і формулюваннями. Класичні визначення, оригінальні думки,

вислови слід записувати до конспекту повністю з посиланням на автора,

джерело і сторінку. У процесі конспектування важливо витримувати логічний

зв’язок між окремими складовими тексту. У тексті конспекту корисно

підкреслювати найважливіші теоретичні положення, визначення, висновки і

робити помітки на полях. Систематичне конспектування опрацьованого

матеріалу дисциплінує розум, відпрацьовує вміння формулювати свої думки в

короткій змістовній формі, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.

Для цілісного уявлення про навчальну дисципліну студентові необхідно

користуватися довідковою літературою: енциклопедіями, енциклопедичними

словниками, галузевими довідниками тощо.

Майбутній фахівець повинен достатньо вправно користуватися

персональним комп’ютером. Робота з матеріалами "Інтернету" надає

можливість отримувати найновішу інформацію з різних сфер життя нашої

держави.

Самостійна робота студентів з курсу передбачає написання рефератів та

підготовку фіксованих виступів. Для цього необхідно скласти план реферату чи

виступу, вивчити потрібні літературні джерела, зробити виписки. За своїм

змістом реферат і виступ повинні відповідати обраній темі. Виклад матеріалу

має бути логічним, послідовним. Обсяг реферату, як правило, у межах

10-12 сторінок формату А4. Писати текст слід на одному боці аркуша,

розбірливо, без помилок. У разі потреби слід робити посторінкові виноски.

Останнім розділом реферату повинні бути висновки, в яких студент

узагальнює викладений матеріал і формулює свої думки з приводу

опрацьованої проблеми. До реферату має бути доданий список використаної

літератури, складений відповідно до існуючих вимог.

За структурою реферат складається із короткого вступу, двох або трьох

розділів основної частини, висновків та списку використаної літератури. План

написання реферату повинен мати внутрішню єдність і логіку, враховувати

актуальність проблеми, її наукову розробленість та практичну значимість.

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, що вивчається, її

практична значимість; формулюються мета й завдання дослідження,

вказуються обсяг і структура реферату. Обсяг вступу не повинен перевищувати

однієї сторінки комп’ютерного тексту.

19

Основна частина обсягом до 10 сторінок комп’ютерного тексту,

викладеного у двох-трьох розділах, повинна містити виклад основних

теоретичних положень, що визначають сутність і зміст предмета досліджуваної

теми, з огляду на цілі й завдання реферату; розгляд різних точок зору провідних

фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших

інформаційних джерел; визначення пріоритетних питань, що підлягають

першочерговому розв’язанню; аналізуються практичні матеріали, сучасні

тенденції розвитку та особливості, притаманні розвитку психологічної науки в

України. На основі отриманих результатів розглядаються пропозиції,

рекомендації, заходи щодо досягнення цілей згідно з темою реферату. При

цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу.

Висновки є завершальним етапом виконаного студентом реферату. Вони

повинні містити короткі підсумки за результатами дослідження та прикладного

аналізу об’єкта дослідження з наведенням позитивних і негативних сторін, а

також нереалізованих можливостей; перелік заходів, спрямованих на

розв’язання проблеми, підвищення ефективності об’єкта дослідження; отримані

якісні та кількісні показники; можливі варіанти реалізації запропонованих у

рефераті заходів.

Реферат виконується державною (українською) мовою. Викладення

повинно мати науковий характер, чіткий, без орфографічних і синтаксичних

помилок, логічно послідовний. Пряме переписування матеріалів з літератури

неприпустиме. Оформлення реферату має відповідати встановленим вимогам

(див. Патика Н.І. Стандарти на оформлення магістерських, дипломних,

бакалаврських, курсових, контрольних робіт та рефератів. Київ: ІПК ДСЗУ,

2008. 26 с.).

20

7. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

для студентів денної форми навчання

Індивідуальна навчально-дослідна робота є видом позааудиторної

індивідуальної діяльності студента, результати якої використовуються у

процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни. Завершується

виконання ІНДЗ прилюдним захистом (презентацією).

Мета: прищеплення та розвиток навичок і вмінь самостійної роботи над

науковою літературою, аналітичного мислення, систематизація, поглиблення,

узагальнення, закріплення теоретичних знань з дисципліни та їх застосування

на практиці.

Зміст ІНДЗ: завершена теоретична або практична робота у межах

навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь та навичок,

отриманих під час лекційних, семінарських занять, самостійної підготовки і

охоплює декілька тем або весь зміст навчального курсу.

Завдання для науково-дослідної роботи. Проаналізуйте, зробіть

конспект та вивчить теоретичні відомості з теми. Розкрийте і занотуйте основні

питання теми та виконайте завдання для самостійної роботи Підготуйте

презентацію виконаної роботи. – 20 годин – 20 балів.


Проаналізувати особливості розвитку етнопсихології в країнах зарубіжжя

та в Україні; з’ясувати методологічні принципи та методи етнопсихології.

Тема 4. Розвиток і трансформація етнічної ідентичності. Етнічна


Ознайомитися з етапами формування етнічної ідентифікації.

Проаналізувати особливості етнічної свідомості та самосвідомості.


З’ясувати особливості становлення національного характеру. Проаналізувати

основні компоненти ментальності (емоційний, когнітивний, поведінковий).

Кількість балів за роботу з теоретичним матеріалом, виконання

самостійної та індивідуальної роботи залежить від дотримання таких вимог:

своєчасність виконання навчальних завдань;

повний обсяг їх виконання;

якість виконання навчальних завдань;

самостійність виконання;

творчий підхід у виконанні завдань;

ініціативність у навчальній діяльності.

21

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

для студентів заочної форми навчання

ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

7.1. Виконання контрольної роботи передбачає письмове розв’язання

завдань за відповідним варіантом. Кожен варіант включає завдання з

тематики, визначеної навчальною програмою з дисципліни, за якою пишеться

контрольна робота. Контрольна робота виконується державною (українською)

мовою.

7.2. Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 15 сторінок

комп’ютерного тексту. Контрольна робота має бути оформлена належним

чином (див. Патика Н.І. Стандарти на оформлення магістерських, дипломних,

бакалаврських, курсових, контрольних робіт та рефератів. Київ: ІПК ДСЗУ,

2008. 26 с.).

7.3. Контрольна робота має бути виконана і направлена для перевірки

протягом міжсесійного періоду, тобто навчального року, протягом якого

здійснюється робота студента над засвоєнням навчального матеріалу як

самостійно, так і під керівництвом викладача, але не пізніше як за 30 днів до

початку сесії для студентів заочної форми навчання, передбаченої навчальним

планом.

7.4. Для студентів, які навчаються на заочному відділені ІПК ДСЗУ,

передбачена методика розподілу варіантів контрольних робіт, в основу якої

покладено алфавітний принцип.

Початкова літера

прізвища студента

Номера

питань

А П 1, 16

Б Р 2, 17

В С 3, 18

Г Т 4, 19

Д У 5, 2

Є Ф 6, 21

Ж Х 7, 22

З Ц 8, 23

Й Ч 9, 24

І Ш 10, 25

К Щ 11, 26

Л Ю 12, 27

М Я 13, 28

Н 14, 29

О 15, 30

22

7.5. Контрольна робота з дисципліни «Етнопсихологія» складається з двох

теоретичних питань, що потребують поглибленої відповіді.

7.6. Відповіді мають бути повними та обґрунтованими на всі теоретичні

завдання, що передбачені конкретним варіантом контрольної роботи. Висновки

необхідно робити з посиланням на конкретне літературне чи наукове джерело.

7.7. Запис умови завдань, передбачених варіантом, є обов’язковим.

Контрольна робота повинна мати самостійний характер. Недопустимо

запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без посилання на

них. Тому контрольні роботи, написані без врахування цих вимог, викладачем

перевірятися не будуть.

7.8. Студент може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і

монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить

цитату чи запозичує із літературного джерела якесь теоретичне положення

(наприклад, визначення, висновки дослідження, думку автора літературного

джерела з того чи іншого питання тощо), то обов’язково треба робити

посилання на літературне джерело.

ПОРЯДОК ЗАРАХУВАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Контрольна робота оцінюється за чотирибальною національною шкалою та

в балах за кредитно-трансфертною системою:

Оцінка

ECTS

Оцінка

у національній шкалі

Бали

за ECTS

A (відмінно) 5 (відмінно) 47 - 50

B (дуже добре) 4 (добре)

44 - 46

C (добре) 40 - 43

D (задовільно) 3 (задовільно)

35 - 39

E (достатньо) 30 - 34

FX (незадовільно) з можливістю

повторного складання 2 (незадовільно)

18 - 29

F (незадовільно) з обов’язковим

повторним вивченням 1-17

У разі отримання студентом незадовільної оцінки, останній повинен

усунути виявлені недоліки і повторно захистити її в установлений

викладачем строк.

Студент, який не виконав контрольної роботи або якщо його робота

не зарахована за результатами її виконання, не допускається до

семестрового контролю з дисципліни.

23

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Етнопсихологія як галузь психологічної науки.

2. Поняття «пасіонарність» та «пасіонарії», їх характеристика за

Л. Гумільовим.

3. Етноцентризм як соціально-психологічний феномен.

4. Міждисциплінарні зв'язки етнопсихології.

5. Методологічні принципи та методи етнопсихології.

6. Соціально-психологічні аспекти проблеми етнічної свідомості.

7. Трансформація етнічної ідентичності як психологічна проблема.

8. Менталітет і духовна культура українців.

9. Національний характер та етнічні стереотипи.

10. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.

11. Етнічні стереотипи поведінки.

12. Вплив статусу меншин на розвиток культури.

13. Особливості менталітету українського народу.

14. Структура етнічної самосвідомості та її функції.

15. Етноцентризм як соціально-психологічне явище.

16. Основні підходи до вивчення національного характеру.

17. Національний характер українців.

18. Психологічні стратегії попередження та врегулювання етнічних

конфліктів.

19. Етнічні стереотипи, їх структура та зміст. Причини стереотипізації.

20. Теорії виникнення міжетнічних конфліктів.


22. Соціальна каузальна атрибуція в міжетнічному сприйманні.

23. Класифікації етнічних спільностей.

24. Значення оточуючого середовища у формуванні національного характеру.

25. Детермінанти міжетнічних конфліктів.


27. Теорія етногенезу Л. Гумільова.

28. Типи та етапи становлення етнічної ідентичності.

29. Психологічна характеристика етносу.

30. Архетип як глибинний рівень національної психології.

24

8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

В процесі вивчення навчальної дисципліни використовуються:

1. Теоретико-інформаційні методи навчання:

усне логічне цілісне викладення навчального матеріалу (лекція);

діалогічно побудоване усне викладення (бесіда);

пояснення, демонстрація.

2. Пошуково-творчі методи навчання (семінарські заняття):

аналіз конкретних ситуацій (проблемних, звичайних, нетипових);

групове обговорення питання;

дискусії.

3. Методи самостійної роботи студентів:

читання (робота з підручником й іншими учбово-методичними

посібниками);

конспектування;

рішення завдань і проблемних ситуацій;

творчі завдання.

Для активізації процесу навчання студентів в ході вивчення дисципліни

застосовуються такі навчальні технології та засоби:

на лекціях чітко та зрозуміло структурується матеріал; зосереджується

увага студентів на проблемних питаннях; наводяться конкретні приклади

практичного застосування отриманих знань; звертаються до зарубіжного досвіду

вирішення окремих проблем; заохочуються студенти до критичного сприймання

нового матеріалу замість пасивного конспектування; використовуються наочні

матеріали, схеми, таблиці, моделі, графіки; використовуються технічні засоби

навчання: мультимедійний проектор, слайди тощо;

на семінарських заняттях обговорюються основні проблеми теми;

проводяться дискусії, спрямовані на поглиблення, розширення, деталізацію і

закріплення теоретичного матеріалу, які сприяють активізації пізнавальної

діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати

власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів та сприяють

оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне

мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності.

Обов’язковими елементами активізації навчальної роботи студентів є

чіткий контроль відвідування студентами занять, заохочення навчальної

активності, справедлива диференціація оцінок.

25

9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Контроль і оцінювання знань, вмінь та навичок студентів складається з

двох етапів:

поточного контролю роботи студентів;

підсумкового контролю.

Поточний контроль здійснюється в процесі вивчення дисципліни на

семінарських заняттях і проводиться у терміни, які визначаються календарним

планом.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння

теоретичного матеріалу, вироблення умінь самостійно опрацьовувати тексти,

здатності осмислити зміст теми, умінь публічно чи письмово представити

певний матеріал (презентація).

Об’єктами поточного контролю знань студентів є:

систематичність, активність, своєчасність та результативність роботи

над вивченням програмного матеріалу дисципліни, у т.ч. виконання домашніх

завдань та розв’язання задач;

виконання завдань для самостійного опрацювання;

виконання модульного завдання.

Поточний контроль знань, вмінь та навичок студентів передбачає

застосування таких видів:

тестові завдання;

обговорення проблеми, дискусія;

аналіз конкретних ситуацій (поданих у вигляді усного, текстового або

графічного матеріалу);

ділові ігри (кейс-методи);

презентації результатів роботи;

інші.

Об’єктом підсумкового контролю знань студентів у формі іспиту є

виконання усних та письмових завдань.

На екзамен виносяться вузлові питання, типові та комплексні задачі,

завдання, що потребують творчого підходу та вміння синтезувати отримані

знання.

26

10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

для денної форми навчання

Поточне тестування та самостійна робота

Під

сум

ков

ий

тес

т

Сума

Змістовий

модуль 1

Змістовий

модуль 2

Змістовий

модуль 3

Мо

ду

ль

на

ко

нтр

ол

ьн

а

ро

бо

та

ІНДЗ

25 100 Т 1 Т 2 Т 3 Т 4 Т 5 Т 6 Т 7 Т 8 Т 9

10 20 5 5 5 5 5 5 5 5 5

15 15 15

75

для заочної форми навчання

Поточне тестування, самостійна та контрольна робота

Під

сум

ков

ий

тес

т

Сума

Змістовий

модуль 1

Змістовий

модуль 2

Змістовий

модуль 3 50 100 Т 1 Т 2 Т 3 Т 4 Т 5 Т 6 Т 7 Т 8 Т 9

50

Оцінювання знань здійснюється з метою одержання зворотної інформації

про навчальні досягнення студентів та про ефективність праці викладача.

Перевірка знань може здійснюватися в усній та письмовій формі.

Об’єктом оцінювання можуть виступати: результати написання тестових,

творчих завдань; реферативні доповіді, доповнення, участь у дискусії.

Оцінювання виконаних завдань і відповідей здійснюється з дотриманням

принципів систематичності, диференційованості, об’єктивності.

Під час оцінювання враховуються такі критерії:

характеристики відповіді: елементарна, фрагментарна, повна, логічна,

доказова, обґрунтована, творча;

якість знань: правильність, повнота, осмисленість, глибина,

системність;

рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати,

синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, підсумовувати.

У процесі перевірки знань використовується модульно-рейтингова

система оцінювання. Результати навчальної діяльності оцінюються за 100-

бальною шкалою. Критично-розрахунковий максимум для допуску до іспиту –

75 балів (денна форма навчання), 50 балів (заочна форма навчання).

27

За результатами вивчення дисципліни обов’язковим є підсумкове

накопичення розрахункового мінімуму балів – 61 бал.

Невід’ємною частиною контролю є наявність у студентів конспекту

лекцій і відвідування занять, а також своєчасне виконання індивідуальної та

самостійної роботи. Модульні контрольні роботи складаються з теоретичних

питань, ситуаційних, творчих завдань, тестів різного рівня складності. Ці

завдання поєднуються у пропорції, яка логічно врівноважує теоретичну і

практичну складову роботи.

Іспит здійснюється у формі письмової роботи, за яку можна одержати

максимально до 25 балів (денна форма навчання) та 50 балів (заочна форма

навчання), складається з теоретичних питань, практичних завдань, тестів

різного рівня складності, які поєднуються у пропорції, що логічно врівноважує

теоретичну і практичну частину екзамену. Студенти, які набрали сумарно

меншу кількість балів ніж розрахунковий мінімум – 61 бал, вважаються

такими, що не виконали навчальний план з дисципліни.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

90-100 балів – відмінно (А);

82-89 балів – добре (В);

75-81 балів – добре (С);

68-74 балів – задовільно (D);

61-67 балів – задовільно (E);

35-60 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

1-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

Критерії оцінювання роботи на семінарських заняттях (еквівалент

оцінки в балах для кожної окремої теми різний (див. п.10. Розподіл балів):

Оцінка «відмінно»:

свідоме, глибоке і повне засвоєння і розуміння програмного

матеріалу;

виклад матеріалу впевнений, логічний, лаконічний, аргументований;

уміння аналізувати відповідні положення, поняття, твердження;

самостійне, творче застосування знань.

Оцінка «добре»:

свідоме з незначними помилками та прогалинами засвоєння

програмного матеріалу, які студент здатен виправити після зауважень

викладача;

самостійне репродуктивне застосування знань;

деякі порушення логіки та послідовності відповіді.

28

Оцінка «задовільно»:

фрагментарне засвоєння навчального матеріалу з великими

прогалинами;

порушення логіки та послідовності відповіді, несамостійність

мислення.

репродуктивне застосування знань за вказівками викладача.

Оцінка «незадовільно»:

відсутність знань, умінь та навичок;

механічне, фрагментарне засвоєння матеріалу з великими

прогалинами;

відсутність самостійності, неспроможність виправити помилки при

зауваженні чи додаткових запитаннях.

Критерії оцінювання індивідуального навчально-дослідного завдання:

Оцінка «відмінно» (17-20 балів):

повне, правильне, змістовне виконання завдання;

самостійне, творче, ініціативне застосування знань;

поєднання повноти та лаконічності у виконанні завдання;

відмінна якість оформлення.

Оцінка «добре» (12-16 балів):

послідовне, лаконічне виконання завдання;

самостійне репродуктивне застосування знань за вказівками

викладача;

старанність і вправність у застосуванні набутих знань;

добра якість оформлення.

Оцінка «задовільно» (6-11 балів):

механічність, фрагментарність виконання завдання;

порушення логіки та послідовності подання інформації;

недостатня самостійність мислення;

задовільна якість оформлення.

Оцінка «незадовільно» (0-5 балів):

неповне виконання завдання;

неповне висвітлення матеріалу;

фрагментарність подання інформації;

незадовільна якість оформлення.

29

Критерії підсумкового оцінювання:

«відмінно» (А, 90-100 балів) – студент дає вичерпні, обґрунтовані,

теоретично і практично правильні відповіді не менш ніж на 90% питань,

рішення задач та виконання вправ є правильними, демонструє знання матеріалу

підручників, посібників, інструкцій, проводить узагальнення і висновки,

акуратно оформлює завдання, був присутній на лекціях, має конспект лекцій чи

реферати з основних тем курсу, проявляє активність і творчість у виконанні

групових завдань;

«добре» (В, 82-89 балів, дуже добре; С, 75-81 балів, добре) – студент

володіє знаннями матеріалу, але допускає незначні помилки у формуванні

термінів, категорій і розрахунків, проте за допомогою викладача швидко

орієнтується і знаходить правильні відповіді не менш ніж на 75% питань, був

присутній на лекціях, має конспект лекцій чи реферати з основних тем курсу,

проявляє активність у виконанні групових завдань;

«задовільно» (D, 68-74 балів, задовільно; E, 61-67 балів, достатньо) –

студент дає правильну відповідь не менше ніж на 61% питань, або на всі

питання дає недостатньо обґрунтовані, невичерпні відповіді, допускає грубі

помилки, які виправляє за допомогою викладача; при цьому враховується

наявність конспекту за темою завдань та самостійність, участь у виконанні

групових завдань;

«незадовільно» (FX, 35-60 балів, незадовільно з можливістю повторного

складання; F, 1-34 бали з обов’язковим повторним курсом) – студент дає

правильну відповідь не менше ніж на 35% питань, або на всі питання дає

необґрунтовані, невичерпні відповіді, допускає грубі помилки, має неповний

конспект лекцій, індиферентно або негативно проявляє себе у виконанні

групових завдань, загалом має поверхневе уявлення про основний навчальний

матеріал, не може ним оперувати.

11. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ

Методичне забезпечення викладання дисципліни «Етнопсихологія»

складають:

навчально-методичний комплекс дисципліни (навчальна програма,

робоча програма, комплекс контрольних робіт);

навчально-методичні видання;

комплекс тестових завдань;

лекції-презентації;

ілюстрації;

допоміжний роздатковий матеріал.

30

12. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Етнопсихологія як галузь психологічної науки.

2. Поняття «пасіонарність» та «пасіонарії», їх характеристика за

Л. Гумільовим.

3. Історія становлення та розвитку етнопсихології.

4. Міждисциплінарні зв'язки етнопсихології.

5. Методологічні принципи та методи етнопсихології.

6. Вплив екології на український менталітет.

7. Трансформація етнічної ідентичності як психологічна проблема.

8. Етнічний стереотип як атрибутивне явище.

9. Сутність пасіонарної теорії етногенезу.

10. Особистість в культурах та етносах.

11. Відмінність автостереотипів від гетеростереотипів. Етнічні стереотипи та

їх дослідження.

12. Національний характер та етнічні стереотипи.

13. Концепція народного духу Г. Лебона.

14. Стратегії підтримання етнічної та національної ідентичності.

15. Сутність кроскультурних досліджень.

16. Мова як фактор етнічної ідентичності.

17. Методи дослідження в етнопсихології.

18. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.

19. Архетип як глибинний рівень національної психології.

20. Формування етнічної ідентичності в дитячому віці.

21. Роль національної ідеї в житті нації.

22. Фактори формування етнічної ідентичності.

23. Відмінності між сутністю понять "психічний склад" і "національний

характер».

24. Особливості менталітету українського народу.


26. Відмінності між архетипом і ментальністю.

27. Етноцентризм як соціально-психологічне явище.


29. Національний характер українців.

30. Психологічні стратегії попередження та врегулювання етнічних

конфліктів.

31. Етнічні стереотипи, їх структура та зміст. Причини стереотипізації.

32. Типи етнічних конфліктів.

33. Національна упередженість як результат неадекватних стереотипів.

31

34. Психічний складу українців.

35. Культура як психологічне поняття.

36. Етнічна свідомість у структурі свідомості особистості.

37. Поняття ментальності, її структура

38. Поняття етнічної свідомості, самосвідомості та їх співвідношення.

39. Стратегії підтримання етнічної ідентичності.

40. Універсальні та культурно-специфічні аспекти спілкування.

41. Класифікації етнічних спільностей.

42. Значення оточуючого середовища у формуванні національного характеру.

43. Нація, її ознаки.

44. Етнічна свідомість у структурі свідомості особистості.

45. Детермінанти міжетнічних конфліктів.


47. Теорія етногенезу Л. Гумільова.

48. Типи та етапи становлення етнічної ідентичності.

49. Психологічна характеристика етносу.

50. Поняття ментальності, її структура.

32

13. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література:

1. Баронин А.С. Этническая психология. Київ: Тандем, 2000. 116 с.

2. Данилюк І.В. Етнічна психологія як галузь наукового знання: історико-

теоретичний вимір: монографія. Київ: Самміт-книга, 2010. 432 с.

3. Гумилев Л.Н. Лекции по этнологии. Составление, предисловие,

комментарии О.Г. Новиковой. Москва: Айрис-пресс, 2012. 608 с.

4. Гнатенко П.И. Национальная психология: монография. Днепропетровск,

2000. 285 с.

5. Крысько В.Г. Этнопсихология и межличностные отношения: курс лекций.

Москва: Изд-во «Экзамен», 2002. 448 с.

6. Льовочкіна А.М. Етнопсихологія: навч. посіб. Київ: МАУП, 2002. 144 с.

7. Налчаджян А.А. Этнопсихология. 2-е изд. СПб.: Питер, 2004. 381 с.

8. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: навч. посіб. Київ: Сфера,

1999. 408 с.

9. Пірен М.І. Етнопсихологія: підручник. Київ: Університет Україна, 2011. 448 с.

10. Платонов Ю.П. Основы этнической психологии: учеб. пособ. СПб.: Речь,

2003. 452 с.

11. Савицька О.В., Співак Л.М. Етнопсихологія: навч. посіб. Київ: Каравела,

2011. 264 с.

12. Нагорна Л.П. Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань.

Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2011. 272 с.

13. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. Москва: ИП РАН, Академический

Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. 433 с.

14. Сухарев В.А. Сухарев М.В. Психология народов и наций. Донецк: Сталкер,

1997. 234 с.

Додаткова література:

15. Васютинський В. Психологічні виміри спільноти: монографія. Київ: Золоті

ворота, 2010. 120 с.

16. Войнов А. Логика Вселенной. Донецк: Ноулидж, Донец. отд-ние, 2010. 201 с.

17. Вундт В. Проблемы психологии народов. Преступная толпа. Москва:

Институт психологии РАН, 1998. С. 195–308.

18. Зоткин А.А. «Львы» и «лисы» украинской политики. Київ: Нукова думка,

2010. 340 с.

19. Етнополітична культура в Україні: реалії та виклики часу. Київ: ШіЕНД

імені І.Ф. Кураса ПАН України, 2010. 431 с.

20. Гречка М. Вселенський цикл людського буття / М. Гречка. Київ:

ПУЛЬСАРИ, 2011. 87 с.

33

21. Життя етносу: соціокультурні нариси: навч. посіб. Б. Попов (керівник авт.

кол-ву). Київ: Либідь, 1997. 424 с.

22. Коршук Р.М. Етнополітологія: навч. посіб. Київ: Алерта, 2011. 200 с.

23. Націоналізм як суспільний феномен: енциклопедичний словник

/ Ю.Л. Титаренко, В.П. Філонов, О.І. Коваленко та ін.; Ю.І. Римаренко та

ін. (ред.). Донецьк: Донбас, 1997. 381 с.

24. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень

ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2011. 1 (51). 284 с.

25. Парфентьєва Л.В. Найцікавіше про чудеса світу: у питаннях і відповідях.

Xарків: Талант, 2010. 95 с.

26. Посацький Б.С. Основи урбаністики. Територіальне і просторове

планування: навч. посіб. 2-ге вид., допов. Львів: Вид-во Львів, політехніки,

2011. 367 с.

27. Пелікан Я. Виправдання традиції. Київ: Дух і літера. 2010. 128 с. (Пер. з англ.).

28. Савчин М.В. Духовний потенціал людини (Навчальне видання):

(Монографія). Вид. 2-ге, пер., доп. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. 508 с.

29. Свобода та її вияви у сучасному суспільстві: матеріали Всеукр. наук. конф.

(Умань, 22 квіт. 2010 р.). Умань: ПП Жовтий, 2010. 131 с.

30. Цимбалістий Б. Родина і душа народу: зб. праць. Українська душа. К.,

1992. С. 66–97.

31. Хрущ В. Етнопсихологічні аспекти вивчення української ментальності.

Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: тези доп. та

матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Київ: Луцьк, 1994. С. 161–163.

32. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности. Київ: Ин-т

социологии НАН Украины, 1996. 287 с.

33. Шульга Н.А. Детство и общество СПб.: Ленато, АСТ, Фонд

«Университетская книга», 1996. 527 с.

34. Этническая психология и общество: сб. науч. р. Под ред. Н.М. Лебедевой.

Москва: Старый сад, 1997. 439 с.

35. Этнопсихологические проблемы вчера и сегодня: Хрестоматия. Сост.

К.В. Сельченок. Минск: Харвест, 2004. 496 с.

36. Юнг К. Об архетипах коллективного бессознательного. Вопр. философии.

1988. № 1. С. 43–48.

37. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. Мюнхен: Вид-во

УВУ, 1993. 217 с.

Інформаційні ресурси:

38. Етнопсихологія як наука, предмет та методи етнопсихології: мат-ли конф-

цій. URL: www.imanbooks.com.

39. Стефаненко Т. Этнопсихология. URL: www.gumer.info. Psihol. Stef.

http://www.imanbooks.com/

http://www.gumer.info/

34

ЗМІСТ

1. Опис навчальної дисципліни 3

2. Мета та завдання навчальної дисципліни 4

3. Програма навчальної дисципліни 8

4. Структура навчальної дисципліни 11

5. Теми семінарських занять 13

6. Самостійна робота 15

7. Індивідуальні навчально-дослідні завдання 20

8. Методи навчання 24

9. Методи контролю 25

10. Розподіл балів, які отримують студенти 26

11. Методичне забезпечення 29

12. Орієнтовний перелік питань до підсумкового контролю знань 30

13. Рекомендована література 32

35

Навчально-методичне видання

Зелінська Ярослава Цезарівна

Нежинська Олена Олександрівна

Робоча програма вибіркової навчальної дисципліни

«Етнопсихологія»

Відповідальний за випуск Л.М. Завиніченко

Комп’ютерний набір О.О. Нежинська

Підписано до друку 27.09.2018 р. Формат 60×84/16. Папір офсетний.

Друк ротаційний трафаретний. Ум. друк. арк. 1,4.

Наклад 10 прим. Зам. № _____

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру

видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Серія ДК №1805 від 25.05.2004.

Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)

03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна 17.

Тел./факс (044) 536-14-85

Documents

ВПППБ 2.13.3. «ЕТНОПСИХОЛОГІЯ»ipk.edu.ua/wp-content/uploads/2020/05/59...Тема 8. Психологія міжетнічних конфліктів (детермінанти,