ЗМІСТ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

Розділ І. Роль іншомовних слів у складі української лексики.

1.1 Іншомовні слова як частина лексичного складу української мови,

шляхи їх проникнення в українську мову.

1.2 Дослідження вживання іншомовної лексики у творах українських

письменників.

Розділ ІІ. Іншомовна лексика у романі О.Гончара «Собор».

2.1 Тематична класифікація іншомовних слів у романі О.Гончара «Собор».

2.2 Класифікація запозичень, вжитих у романі, за походженням.

2.3 Стилістична роль іншомовних слів у О.Гончара «Собор».

ІІІ. Висновки

ІV. Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність дослідження: На сучасному етапі розвитку

мовознавства дослідження запозиченого шару лексики та його

функціонування в українській мові набуло особливої актуальності.

З погляду походження лексику української мови поділяють на питому,

серед якої виокремлюють лексику, успадковану від пращурів, власне

українську лексику, а також запозичену, до якої належать стародавні, старі,

нові та новітні запозичення.

Основну частину лексики української мови становлять незапозичені

українські слова. Мова може збагачуватися за рахунок інших мов, від цього

вона стає тільки краще. Слова іншомовного походження становлять тепер

приблизно десять відсотків від загального обсягу усіх слів української мови.

Широко використовують іншомовні слова в своїх творах українські

письменники. Така лексика в їхніх творах виступає засобом створення

образності, контрасту, гумористичних, сатиричних та інших ефектів.

Отже, іншомовні слова є одним із важливих компонентів лексичного

складу української мови, як і будь-якої мови взагалі. Вони приходять разом із

поняттями. Адаптувавшись у мові поширення, збагачують її словниковий

запас.

Об’єкт дослідження: роман видатного українського письменника

О.Гончара «Собор».

Предмет дослідження: роль іншомовних слів в романі О.Гончара

«Собор».

Мета роботи: довести необхідність іншомовних слів та їх вкладу у

збагачення української мови, показати їхню роль в даному художньому творі.

Завдання:

- ознайомитись із феноменом слів іншомовного походження в

українській мові ;

- дослідити використання слів іншомовного походження у романі

О.Гончара «Собор» ;

- визначити роль, яку відіграють іншомовні слова в романі.

Дослідники: О. Лапінська, С. Руденко, Н. Попова, А. Ломовцева, О.

Стишов, Ю. Андрухович, О. Забужко, Л. Степовичко, І. Карпо, І. Соколян.

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ІНШОМОВНИХ СЛІВ У СКЛАДІ УКРАЇНСЬКОЇ

ЛЕКСИКИ.

1.1 ІНШОМОВНІ СЛОВА ЯК ЧАСТИНА ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

Лексика кожної мови складається в процесі її тривалого історичного

розвитку. Тобто українська лексика, як і мова в цілому, тісно пов'язана з

історією українського народу. Лексика сучасної української мови за

походженням неоднорідна. Близько 90 відсотків становлять успадковані

слова, тобто слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов;

праслов’янські слова, що виникли в спільнослов'янський період; слова,

спільні для східнослов'янських мов; і власне українські слова, що з'явилися

на українському ґрунті за час самостійного існування української мови.

Решта лексичного складу (приблизно 10 відсотків) — слова, запозичені з

інших мов[1,с.25].

В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших

мов. З-поміж них виділяють, на думку О.Пономарева, інтернаціоналізми,

запозичення й власне іншомовні слова.

Інтернаціоналізми – це слова, що вживаються в багатьох

неблизькоспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та

фонетико – морфологічної будови, переважають у сфері понять в галузі

культури, науки, політики, мистецтва[22,с.72].

Як правило, інтернаціоналізми не мають відповідників у мові

поширення: бібліотека, музика, театр , еволюція, радіо, лірика, синтагма,

синус ; морфематичні інтернаціоналізми : біо- , мікро-, полі-; назви античних

реалій : агора , герусія. Лексичними інтернаціоналізмами є також слова ,

створені на основі грецьких та латинських коренів: відеотелефон ,

космодром, біоніка[22,с.73].

Іншомовні слова – це слова з іншої мови, які, на відміну від

запозичених, не засвоєні повністю мовою, що їх успадкувала, а мовці

усвідомлюють їх як чужорідні. Іншомовні слова зберігають ознаки свого

походження. Це виявляється в їхній формі та семантиці.

Форма іншомовних слів дозволяє визначити більший чи менший

ступінь незасвоєності мовою, до складу якої вони ввійшли; виявляє

можливість збереження вихідної (латинської) графіки на письмі, наприклад:

англ. happy end «щасливий кінець», pilot project «пілотний проект», consumer

basket «купівельна спроможність»; наявність незвичних звукосполучень

(-дж-), (-нгл-), (-пс-), (-кс-) та ін., наприклад: психологія, менеджер, ксенон,

конгломерат; невідмінюваність частини іншомовних слів (какао, кенгуру,

шасі), яка, проте, поступово втрачається, наприклад: при невідмінюваності

слів кіно, метро, табло маємо відмінювану лексему пальто.

Для семантики іншомовних слів характерні незрозумілість чи

недостатня ясність для більшості носіїв мови, які вживають такі лексеми, що

й викликає потребу у створенні спеціальних словників іншомовних слів. В

українській, як і в інших мовах світу, що запозичують іншомовні слова,

відбувається безперервний процес їхнього засвоєння, через що нерідко важко

провести чітку межу між ними і запозиченими словами. Проникаючи

насамперед до складу спеціальної лексики й термінології, а також до

екзотизмів на позначення особливостей природи та побуту інших народів,

іншомовні слова з часом, у зв’язку з набуттям ними популярності, засвоюють

усі носії. Це поступово перетворює їх на запозичені слова. Коло мов - джерел

іншомовних слів значно ширше, ніж у запозичених слів. Латинська й грецька

мови є підґрунтям виникнення інтернаціоналізмів в українській мові (також і

в інших лінгвальних системах Європи), із сучасних європейських мов

(здебільшого, англійської, французької, німецької, італійської) запозичено

багато іншомовних слів для творення термінів у галузях науки, техніки,

мистецтва. До складу іншомовних слів української мови входять лексичні

одиниці з мов колишнього СРСР та інших мов світу[1,с.141].

Запозичені слова – іншомовні слова, цілком засвоєні мовою, що їх

перейняла. Мовці не сприймають запозичені слова як чужорідні елементи, ці

слова не потребують пояснень щодо форми й значення. На відміну від

іншомовних слів, які тлумачать у спеціальних словниках, запозичені слова

подають у загальних словниках разом з питомою лексикою[1,с.142].

Запозичання іншомовних слів є наслідком географічних, економічних,

наукових, культурних та інших зв’язків між народами. Засвоювання слів з

інших мов є одним із шляхів збагачення лексичного складу[2,с.26].

Розрізняють запозичання лексичне, словотвірне, морфологічне, семантичне,

а також калькування[2,с.26].

І.П.Ющук розрізняє наступні ступені адаптації запозичених слів:

Засвоєння - слова, що вже повністю фонетично й граматично

пристосувалися до української мови. Наприклад, у запозичених колись

словах дріт, колір, папір, як і в незапозичених, відбувається чергування

голосних; колишнє французьке слово пальто відмінюється, як і будь–яке

українське: пальта, у пальті і т. д. Не відчуваємо іншомовного походження

й у запозичених словах левада, лиман, базар, кавун.

Власне запозичення – слова, у яких процес фонетичного й

граматичного пристосування ще не завершився. Наприклад: бюро, журі,

ательє, тротуар – із французької мови; джентльмен, траулер – з

англійської; бухгалтер, ландшафт – із німецької. Такі слова мають

невластиві українській мові сполучення звуків, форми.

Кальки – поморфемні переклади слів; наприклад, українське

свідомість – це переклад морфем латинського conscientia , де con- за

значенням дорівнює українському префіксові з-, а scientia означає

«знання,свідомість».

Згідно визначення у енциклопедії української мови імені Бажана,

калька — процес творення нових слів, словосполучень, фразеологізмів, при

якому засвоюється лише значення та принцип організації іншомовної

одиниці, що передається засобами (морфемами, словами) даної мови[25,

с.245].

Кальки виникають як реакція носіїв мови на різке збільшення кількості

прямих запозичень. Співвідношення кальок і прямих запозичень у різних

мовах різниться. У деяких мовах калькування чи не єдиний спосіб засвоєння

іншомовної лексики.

Запозичення значень – українське слово набуває значення, яке має

його іншомовний відповідник; наприклад,політичні поняття правий, лівий

запозичено з французької мови – droit, gauche: у часи французької

буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а

прихильники радикальних дій монтаньяри – ліворуч.

Словотвірні запозичення – використання іншомовних морфем;

наприклад, грецький елемент теле- «далеко» увійшов до таких українських

слів, як телебачення, телезв’язок , телепередача, телеприймач,

телеустановка, телеуправління.

Варваризми – слова з особливо виразними ознаками іншомовності.

Наприклад, ол райт, о,кей – з англійської; мерсі, тет-а-тет – із

французької.

Варваризми – іншомовне або створене за іншомовним зразком слово чи

зворот, що зберігають структурні ознаки чужих мов, по-різному

пристосовуючись до фонетики, морфології української мови. Залежно від

того, якого походження слово (зворот), розрізняють латинізми (з латинської),

галліцизми (з французької), германізми (з німнімецької), грецизми (з

грецької), полонізми (з польської) та ін. Варваризми уживається переважно в

описах життя і побуту інших народів для відтворення місцевого колориту,

назв чужих реалій, звичаїв, запозичених понять (мадам, шериф, консьєрж,

імпічмент, салам, харакірі). Використовуються також при передачі мовлення

персонажа-іноземця. Часто служать засобом створення комічного ефекту,

висміювання зловживань іншомовними словами[5,с.62].

Екзотизми – слова для позначення екзотичних, незвичайних реалій,

для яких у мові немає назв : кімоно ,чалма , сакля , аул , меджліс , хурал[18,

с.98].

На відміну від глибоко засвоєних мовою запозичень, в українській

лексиці є слова, що зберігають чужорідність звучання й форми. До складу

таких слів уходять не властиві українській мові звукосполучення нгл, мпт,

пс, кс : конгломерат, симптом, психологія, ксилографія. Лише як іншомовні

сприймаються слова з початковими а та е: абажур, абонемент, агент, акція,

анахорет, артерія; економіка , емоція, емпіризм(бо в українській мові немає

питомих слів, крім вигуків та похідних від них типу ай, айкати, що

починалися б цими звуками). Не втрачають іншомовного звучання всі слова,

що мають у своєму складі звук ф (оскільки цей звук слов’янські мови

запозичили): фаворит, факультет, феномен, флейта, шеф тощо. Це і є

власне іншомовні слова, які наводяться в словниках іншомовних

слів[19,с.74].

Відносно того, якими шляхами запозичуються слова, запозичення

бувають:

прямі – з мови в мову (стьожка, хвороба, повидло – запозичені

безпосередньо з польської; башлик, сарай, карий – з татарської);

опосередковані – через інші мови (слово цукор запозичене

українською з індійської через арабську, італійську та німецьку мови).

Відносно того, яким способом запозичуються слова, запозичення

бувають:

усні: левада, лиман, корабель, огірок, квасоля – із грецької; базар,

гарбуз, казан, тютюн – із татарської;

книжні: аудиторія, олімпіада, пюпітр, бюро.

Усні запозичення завжди краще пристосовані до законів мови, ніж

книжні[11,c.97].

І.П. Ющук виділяє ще такі ознаки іншомовної лексики:

а) в іншомовних словах бувають збіги голосних: біографія, ваучер,

віртуозний, гіацинт ,океан, поезія, радіо, сеанс; в українських – вони

можливі лише на межі значущих частин слова, найчастіше префікса й

кореня: виорати, заозерний, наодинці , наосліп, зауважити, самоочисний,

кароокий;

б) в іншомовних словах не чергуються о, е з і та немає випадних о, е, як

в українських: бетон – бетону (порівняйте українське дзвін – дзвону),

(порівняйте сіль – солі), бюлетень – бюлетеня (порівняйте день – дня), катер

– катера (порівняйте вітер – вітру), тон – тону (порівняйте сон – сну); але є

чимало й українських слів, у яких голосні не чергуються й не випадають:

тінь – тіні, ліс – лісу, мороз – морозу, берег – берега, приятель – приятеля;

в) в іншомовних словах рідко виділяють префікси й суфікси, а корінь

може мати три та більше складів (на відміну від українських слів, у яких

корені одно-, рідше - двоскладові): вітамін, гіпотеза, дисципліна,

температура, характер; якщо ж і виділяються префікси й суфікси, то вони

відмінні від споконвічних українських: а–соціація, ди– соціація, екс–порт,

ім–порт, транс–порт, дез–організація, ре–організація, демонстр–ант ,де

монстр-ація , арбітр–аж;

г) частина іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється:

амплуа ,комюніке, шосе, журі, таксі, ескімо, рагу, кенгуру[18,с.200].

Іншомовні слова, запозичені українською мовою, поділяються на дві

групи:

а) запозичення зі слов’янських мов . У цій групі лексики можна

виділити у плані відносної хронології старослов’янські (враг, древо, раб,

нужда, страждати, юнак), польські (блазень, кепський, збруя, хлопець,

зичити), чеські (брама, замок, огида, смуток, праця) та російські (указ,

декабрист, шахта, кадет, артіль) запозичення;

б) запозичення з неслов’янських мов.

Як зазначає Н.Я. Грипас, в українському словниковому складі серед

запозичень із неслов’янських мов виділяють:

Грецизми - засвоювалися ще з часів спільнослов’янської єдності.

Помiтно пожвавилося запозичення rрецизмiв пiсля завершения

Балканських воен в VI ст., коли вже формувалася

спiльносхiднослов'янська мова. Проникали rрецизми безпосередньо i через

старослов'янську та европейськi мови. Наприклад: ангел, драма,

демократія , декада, фенотип.

Латинізми - вiдiграли значну роль у збагаченнi лексики: наукової,

суспiльної i полiтичної термiнологї. Наприклад: активація , детектор,

нація, експонат, колоризація.

Тюркізми - iнтенсивно запозичувалися тодi, коли Киїiвська Русь

спiлкувалася з сусiдськими племенами - аварами, печенiгами, половцями,

хазарами та iн. Воєннi сутички так само сприяли запозиченню тюркiзмiв.

В україiнськiй мовi функцiонують такi тюркiзми: килим, базар, барабан,

кизил, орда, кавун.

Серед запозичень iз захiдноєвропейських мов є чимало слiв з

французької, англiйської, нiмецької та iнших.

Iз французької мови запозичено слова на означення найрiзноманiтнiших

явищ життя суспiльства - вiйськової справи, мистецтва, назви продуктiв,

страв, одягу тощо: парад, марш , батон, кафе, тираж.

З англiйської мови запозичено, головним чином, слова iз спортивної

лексики: ринг, баскетбол, спортсмен, фiнiш, аут. Наявнi запозичення з

англiйської мови й iншi: фокстрот, джентльмен, джин, парла мент,

мітинг.

З нiмецької мови до словника української мови увiйшли слова, що

стосуються воєнної справи: броня, командир, лафет, штаб, юнкер, офiцер .

Серед слiв, запозичених з нiмецької мови, назви понять, що стосуються

торгiвлi: агент, акцiя, вексель, прейскурант, процент; побутовiзми, назви

тварин, рослин, мiнералiв тощо: галстук, гамашi, графин, фуганок, пудель,

редька, кварц, селiтра , рюкзак, ролик.

З iталiйської та iспанської мов запозичення пов'язанi переважно з

мистецтвом: алегро, арiя, вiолончель, речитатив, тенор, сценарiй, рондо,

партитура, опера, новела, меццо-сопрано, акорд, акомпанемент (iтал.),

гiтара, серенада, мантилья (iспан.).

Із фінської та голландської мови запозичень не багато (наприклад з

фінської камбала, салака, пельмені, піхта, норка; з голландської бак,

фарватер, брезент, буй, флот)[22,с.129-131].

Надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову

малозрозумілою, перетворює її на жаргон і ,крім того, руйнує її систему,

розхитує усталені закони. Тому мова сама очищає себе від непотрібних

запозичень (в українській мові тепер майже не вживаються слова аероплан,

голкіпер, хавбек тощо). Свідоме прагнення не допускати запозичень у мову й

позбутися їх називається пуризмом[18,с.200].

Пуризм - крайній вияв турботи про чистоту літературної мови,

культуру мови, орієнтація на встановлення суворих правил дотримання

літературних норм, оберігання мови від впливу іншомовних запозичень,

очищення її від нелітературних явищ (діалектизмів, просторіччя тощо).

Пуристичні тенденції розвиваються тоді, коли національна мова зазнає

значних зрушень під впливом суспільних чинників. Пуризм постає як реакція

на загрозу денаціоналізації, втрати самобутності культури й національної

мови. Зовнішньому тискові на мову - заполоненню її лексики елементами

інших мов - пуризм протиставляє суворі літературні норми, рафіновану

мову, якою користуються і яку плекають певні суспільні групи[5,с.541].

Якщо є дві назви – українська й іншомовна, то перевагу слід надавати

український. Вона завжди зрозуміліша, милозвучніша, легше

запам’ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, образ, нестача,

чинник, відшкодування, торгівля, відповідник, вада, оплески, обрій,

велетенський, поважний, ніж уїкенд, імідж, дефіцит, фактор, компенсація,

маркетинг, еквівалент, дефект, аплодисменти, горизонт,

гігантський,респектабельний[18,с.201].

Отже, іншомовні слова є одним із важливих компонентів лексичного

складу української мови, як і будь – якої мови взагалі. Вони приходять разом

із поняттями. Адаптувавшись у мові поширення, збагачують її словесний

арсенал. Спроби уникати слів лише через те, що вони іншомовні,

здебільшого не мають успіху. Але надмірне захоплення чужою лексикою, не

вмотивоване ні номінативними, ні стилістичними міркуваннями, є

свідченням низького рівня філологічної освіченості, недостатньої обізнаності

з можливостями рідної мови[19,с.79].

1.2 ДОСЛІДЖЕННЯ ВЖИВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ У

ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ.

На сучасному етапі розвитку української мови, особливо в мові

художніх творів, значного поширення набуває вживання іншомовної лексики

для створення художньо-стилістичних ефектів.

Слід зазначити, що вживання іншомовної лексики в мові сучасної

поезії і прози ґрунтовно не аналізувалося вченими.

Проблемам же запозичення як явища присвячено чимало праць

вітчизняних і зарубіжних дослідників (О. Муромцева, О. Пономарів, О.

Стишов, В. Чабаненко, Б. Ажнюк, О. Ахманова, В. Виноградов, Л.Крисін, О.

Дьяков та ін.). В україністиці розроблялися питання теорії запозичення,

проблеми запозичення на різних етапах розвитку української мови (В.

Коломієць, О.Муромцева, І. Фаріон, Л. Архипенко та ін.)[9,с.74].

Процеси в сучасній українській лексико-семантичній системі, пов’язані

з появою значної кількості запозичень, одержують неоднозначні оцінки

мовознавців. З одного боку, дослідники відзначають певне збагачення мови,

відображення за допомогою асимільованих іншомовних запозичень

досягнень в економічній, політичній, торговельній, технічній сферах, а з

іншого, – указують на перевантаження та засмічення рідної мови чужими

лексемами. На думку О. Пономарева, запозичувати треба лише тоді, коли

мова не має власного лексичного позначення для якогось поняття[12 , с.

25]. Професор О. Стишов говорить про те, що часто-густо потреби у

чужомовних словах зовсім немає, бо існують прекрасні українські

відповідники[16, с. 75]. Але в українській мові, за спостереженнями А.

Ломовцевої, частотність використання іншомовних слів вища, ніж їхніх

українських відповідників[12,с. 100].

Аналіз наукової літератури показує, що питання запозичення

іншомовної лексики у мові української поезії та прози потребує ретельного

вивчення, визначення особливостей їх засвоєння на лексичному та

словотвірному рівнях, з’ясування стилістичної функції, визначення впливу

іншомовних слів на розвиток мови українського художнього тексту.

Як зазначає більшість дослідників, в українському художньому тексті

численними виявилися запозичення, пов’язані з лексико-семантичними

групами:

музика (лібрето, мецо–сопрано, саксофон, блюз, твіст, джаз,

фокстрот);

спорт (кемпінг, фальстарт, спінінг, теніс, яхт–клуб);

комп’ютерна техніка і технології (комп’ютер, файл, ксерокс, е -

мейл, факс);

економіка (дефолт, бухгалтер, штемпель, маклер ,бізнес).

Менше автори української поезії та прози вживають іншомовні слова,

що належать до таких тематичних груп, як:

автомобілі (клаксон, джип ,трейлер);

їжа та напої (шашлик ,балик, гамбургер, кока–кола, віскі);

одяг і прикраси (кліпси, джинси ,сарі, фрак, смокінг);

побутова техніка (тостер, фризер);

зброя (браунінг, маузер, вінчестер);

кіномистецтво (вестерн, тріллер, мелодрама);

назви осіб (спонсор, бос, бізнесмен, бізнес–вумен).

За частиномовною належністю іншомовні слова, ужиті сучасними

українськими письменниками, у переважній більшості є іменниками. Менше

в художньому тексті використовуються запозичені з інших мов прикметники,

дієслова, прислівники. Виявлено кілька випадків запозичення вигуків( Упс!

Хай! О’кей!),від яких на ґрунті української мови утворено такі слова, як

окейно, океюшки.

У сучасному художньому тексті письменники творять нові слова від

запозичень з інших мов афіксальним способом, зокрема за допомогою

суфіксів (джинсівка, кіллерський, джинсастий, пінкфлойдівський).

Стилістичні можливості українського словотвору на базі іншомовної лексики

виявляються насамперед у синонімії суфіксів

Іншомовні слова, сформовані способами словоскладання, афіксації,

використовуються у мові художнього тексту не тільки як словотворчий, а й

стилістичний засіб. Адже у поетичній і прозовій мові значна кількість слів,

утворених у такий спосіб, зберігає образність і експресивність.

Взаємодія української літературної мови з іншомовною лексикою є

однією з важливих лінгвістичних основ мовленнєвої експресії. Сучасні поети

досить часто використовують варваризми для посилення експресії. У Ю.

Андруховича більшість віршів у збірці « Пісні для мертвого півня» названо

англійською мовою. У поезії І. Бондаря–Терещенко, С.Жадана, С.

Поваляєвої, І. Жиленко, О. Забужко, Лесі Степовички вжито англійські

лексеми без перекладу. Інколи варваризми відтворюють літерами української

абетки:

О,

Йес,

Май,

Лав,

Ми

Ще

Не

Екс! (Леся Степовичка).

Сучасні прозаїки теж уводять варваризми в український текст для

надання йому колориту зображуваного середовища (М. Матіос, Є.Кононенко,

В. Наріжна). На погляд А. Ломовцевої, цим прийомом досконало володіє

І. Соколян (роман «Кодло»). Письменниця полюбляє іншомовні епіграфи до

своїх оповідань і наводить власний переклад. Романи І. Карпи «50 хвилин

трави», «Ганеша і Синкопа», перенасичені англіцизмами, їх переклад

подається лише інколи, у романі «Полювання в Гельсінкі» - цілі аркуші

англомовного тексту без перекладу[12,с.98].

Поряд із варваризмами в українському художньому тексті зі

стилістичною метою використовуються екзотизми.

З метою опису реалій життя, а також для створення стилістичного

ефекту письменники вживають слова іншомовного походження, наприклад, у

«Роксолані» П.Загребельного: султан, євнух, зурна, бейт , газель, назаре,

аспра, дукат, мечеть, мінарет, тюрбан, чарчафа[6,с.82].

Мовленнєва експресія в художньому тексті породжується і

неологізмами, утвореними поєднанням іншомовних основ з українськими

афіксами, наприклад: «Тут юність твоя дискотечна, джинсаста і

тривожна» (О.Забужко), «Євка байдуже перегортала решту морських

пейзажів. Попсово і красиво» (І. Карпа), «Вечірка у бонні-клайдівському

стилі результувала зачаття дитини» (І. Карпа).

Творення індивідуально-авторських неологізмів покликане дати нову

назву поняттю, що вже має словесне позначення в мові, тому можна

говорити про стилістичну функцію цих новотворів, які до того ж

характеризують творчу манеру певного митця.

Іншомовна лексика, крім номінативної функції, виступає компонентом

художнього образу, зокрема такого виду метафори, як персоніфікація:

Фантасмагорія! Мовби життя одуріло.

Що за гримаси, стрибки, вихиляси звірині!

І на столі, закривавивши їдивом рот, –

фантасмагорія! – б’ється у корчах фокстрот (І. Жиленко)

Часто іншомовні слова використовуються поетами в порівняннях:

І час закрутився назад, як спінінґ,

й помчала вулиця назустріч тобі! (О. Забужко)

Крім метафор і порівнянь, мову художнього тексту увиразнюють

епітети, до складу яких входять іншомовні запозичення: «Мене кавалок

глюкоманить після лінчівського драйву і недосипу попередніх ночей» (І.

Карпа), «Хрест, вписаний в палюче кільце, що, як поетично зауважив Боян,

нагадувало кельтський хрест на фоні соуейнського багаття» (М. Соколян)

[12,с.80].

Український художній текст містить значну кількість іншомовних слів,

використання яких диктується прагненням поетів і прозаїків розширити

виражально-зображальні засоби мови. Тематика творів часто вимагає

широкого залучення іншомовних запозичень, необхідних для називання

певних понять і реалій. Лексеми іншомовного походження, набуваючи в

художньому тексті експресивних відтінків, розширюють семантику,

виконують ряд стилістичних функцій, стають образними засобами

авторського мовлення. У цьому, безперечно, позитивний вплив іншомовних

слів на мову художнього тексту. Але надмірна насиченість поетичних і

прозових творів іншомовними запозиченнями робить складним, а то й

неможливим читання сучасної української літератури. Варто

використовувати іншомовні слова, щоб уникнути повтору, урізноманітнити

виклад матеріалу, змінити ритм мовлення, відтінки образності і таким чином

досягти більшої стилістичної виразності. Але якщо у мові-реципієнті є

лексеми на позначення того чи іншого явища чи реалії, то треба вживати

«свої», властиві українській мові слова[8,с.81].

РОЗДІЛ ІІ. ІНШОМОВНА ЛЕКСИКА У РОМАНІ О.ГОНЧАРА

«СОБОР».

2.1 ТЕМАТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ У

РОМАНІ О.ГОНЧАРА «СОБОР».

Із роману нами були відібрані слова іншомовного походження. Це

слова, що називають явища й реалії з різних галузей і сфер життя. Вибрані

слова нами розподілено на такі тематичні групи :

1. Лексика, що позначає технічні терміни з галузі виробництва металу:

домна, суперфосфат, металургійний, шлак, коксохім, цех, агломерат, брухт,

доломіти, магнезити, метал, індустрійний, вагонетка, рейки, вулканиться;

наприклад: Небо тремтить і глибшим стає щоразу, коли металургійний

випліскує заграви, бурхаючи з крутого берега лавою розпечених

шлаків[4,с.266]. Там Віруньчине обличчя завжди в респіраторній масці, яку

вона не скидає протягом усієї зміни, щоб не отруюватись їдкою пилюкою

агломерату[4,с.270].

2. Слова з галузі психології та філософії: рефлекторний, екстаз,

темперамент, характер, талант, матерія, матеріальний, дискусія,

агресивний, хаос, категоричність, психологія, критичність, догматик,

філософствувати, ідеали, гуманізм, егоїст, цинізм, скепсис, парадокс, міф,

реальність; наприклад: Крім Баглая-молодшого, є ще Баглай-старший, ідо за

свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як Іван-

дикий, чи Іван-рудий, а з певного часу відомий більше як “отой Баглай, що в

Індії”, або просто Віруньчин Іван[4,с.268]. 3ійшлися характерами Іван та

Вірунька[4,с.268]. Ромчин цинізм, невибагливість, але якось і не уявляв себе

Микола без цього приятелювання, без орлянченкових дотепів, скепсису та

в'їдливих парадоксів[4,с.330].

3. Релігійні поняття: літургія, скрижалі, культ, єпархія, ладан, ікони,

антирелігійний, іконостас, янголячий, церемонія, мадонна, меса. Для неї,

зачаєної в бажанні розгадати дивні якісь загадки, розшифрувати тайнописи

віків, собор ще повен далекою музикою, гримить обвалом літургій,

перелунює православними месами, піснеспівами, шепоче жагою спокут, він

ще повен гріхами, в яких тут каялись, і сповідями, і сльозами, і екстазом

людських поривів, надій[4,с.266]. Колись, кажуть, цей іконостас розпиляли,

поділили між музеями, і частина оце й тут зосталась…[4,с.297].

4. Слова на позначення людей та їхніх професій – космонавт, ас-

машиніст, астрономи, бакенщик, рибінспектор, асистент, механік,

лаборантка, директор, лектор, бригадир, міліціонер, бухгалтер, зоотехнік,

танкіст, інженер, обер-майстр, студент, механізатор. Ні голови, ні

парторга не було, сам бухгалтер за всіх святих[4,с.302]. Сім годин невилазно

поподихай цією пилюкою, зачуманієш, хоч ти й ас-машиніст![4,с.404].

5. Слова, що позначають досягнення науково-технічного прогресу:

велосипеди, моторчики, фари, кабіна, радіомаяк, таксі, електропастух,

автобус, селектор, машина, високовольтна, трактор, телевізор, радіола,

радіо, моторка, байдарка, аглофабрика, автоматика. Дай йому телевізор,

моторку та ще путівку на Чорне море в санаторій “Червоний металург”, і він

тобі по боку все оте, що ти називаєш духовним[4,с.327].

6. Наука та мистецтво – одна з найчисленніших груп - енциклопедії,

інститут, силует, химера, бароко, ідилічна, деканат, класична, античний,

поезія, шедевр, поема, симфонія, пластика, лірика, лекція, література,

цитата, бібліотека, граматика, технікум, музей, фауна, флора, курси,

конспекти, граціозна, кіно, легенда, геній, традиція, естрада, експонат,

концерт, музика, фантазії, модерний, ритми. У жодній енциклопедії світу не

знайти вам цієї Зачіплянки[4,с.266]. Ось перед тобою шедевр, поема

степового козацького зодчества[4,с.276].

7. Космос: галактика, планета, планетарій, ракета, космічна,

астроном. Показав навіть, як ми будемо спати, поклавши голову на руку, і як

небо оте, замість ковдри, вкриє нас своїми планетами та

галактиками[4,с.497]. Коли дивитися звідси на нього, з перспективи, є в

ньому щось ніби від ракети космічної, надто ж у тому центральному куполі,

що стрімко угору націливсь…[4,с.365].

8. Архітектурна термінологія: ярус, цитадель, шпилі, веранда,

бастіони, карниз, комплекс, майдан, архітектурний, фасад, мікрорайон. В

козацькому стилі можна ж усе оформити, на фасаді кафе запорожець

стоятиме зі списом або козак Мамай сидітиме з бандурою, в шароварах!

[4,с.336]. Один із тих велетів тисячолітніх, що розкидані по всій планеті, - то

мов похмурі цитаделі стоять з щілинами вікон-бійниць, то стрілчастими

шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих опуклостях бань відтворюють

образ неба…[4,с.267].

9. Медична лексика та слова, що позначають лабораторні терміни:

пульсувати, наркоз, інваліди, мікроскоп, мікрони, шпиталь, окуляри,

молекула, лабораторії, фільтри, профілакторії, вітамінний, аборти, героїн,

інфаркт, амбулаторії, санаторій, отоларинголог. Під мікроскопом недавно

показував матері пилюжинку, невидиму простим оком пилюжинку

заводських димів[4,с.279]. Більше клопотів, швидше інфаркт - і вся пісня!

[4,с.326].

10. Громадсько-суспільні та політичні терміни: історична, анонімка,

кар'єра, штаб, акт, революція, герб, агітатор, трибуна, делегація, паспорт,

мобілізація, рейди, номенклатурний, поліція, партія, арешти, екзекуції,

резолюції, бюрократи, еліта, класові, амністія. Лише критикують нас,

номенклатурних…[4,с.337]. Віруньку на її робочому місці делегація теж

відвідала, не могли ж минути землячку[4,с.403].

11. Слова , що називають життєві, часові та природні цикли. Стадії,

стихії, цикл, резонанс, момент, стандарт, епохи. Ми замикаємо

цикл[4,с.514]. Як вийшла на тих кіз заборона, постанова така, що треба їх,

нещасних, негайно порізати, бо заїдають, мовляв, увесь білий хліб міста,

тільки горохвяники залишаються, з того моменту немає Шпачисі-

квартальній спокою. [4,с.315].

Таким чином, вібравши з роману О. Гончара “Собор” іншомовні слова,

ми розподілили їх на 11 тематичних груп та встановили, що в даному творі ці

слова використовуються на позначення реалій з різноманітних сфер життя.

2.2 КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ, ВЖИТИХ У РОМАНІ, ЗА

ПОХОДЖЕННЯМ.

За походженням найпоширеніші в романі такі категорії іншомовних

слів:

Латинізми. У наш час терміни, утворені на основі латинської мови,

вживаються в усіх галузях науки, техніки, політики, культури й мистецтва.

Для латинізмів характерні префікси де-, екс-, ім-, ін-, ре-(інтелект, реакція),

суфікси – альн(ий), - ат, -аці(я), -ент, - тор, -тур(а), -ум, -ус (нейтральний,

інструмент, квадратура, карат, номенклатура, асортимент та ін.)[25,с.130].

Приклади їх використання в романі:

Проводжаючи студентів на хлібозбирання, декан факультету застеріг

їх, і зокрема Баглая, як старосту курсу, щоб поверталися без історій, щоб не

довелося і про них видавати наказ, як про отих торішніх… [4,с.440].

Одного дня з'явився на фермі приїжджий агітатор з портфелем,

блідолиций, в кепчині, в червонім картатім кашне[4,с.287].

Грецизми. Як зазначає І. П. Ющук, для грецизмів характерні :

початкові голосні а ,е, і (асфальт, акцент, епоха, етика). У творі:

Можна сказати, еліта![4,с.330].

І тут йому було видано - з насолодою, з веселим знущанням -

знаменитий зачіплянський афоризм:

- На нашій вулиці анонімок не пишуть![4,с.334].

приголосний ф (нафталін, катастрофа, строфа, футляр та ін.),

наприклад:

А щоб розворушити Ягора на розмову, на дискусію, треба особливої

атмосфери, буває це найчастіше після чарки, отоді вам, теперішнім, старий

розповість, що означало бути металургом в його часи, яку треба було міць

мати в хребті, щоб з-поміж тих, які сотнями валяються на біржі праці саме

тебе відібрали на завод у гвардію каталів.[4,с.282].

словотвірні елементи авто - , мікро - , макро - , хроно - , мета - , мега- ,

теле - , -філ, - фоб, - ізм та ін.(метафора, мегафон, телекамера, телефон

та ін.)[31,с.206]. Наприклад:

Не будете з корзинами давитись по автобусах, теліпатись до міста, щоб

спродати всяку петрушку, матиме Зачіплянка свій власний базар… [4,с.316].

Спец по телевізорах абощо.[4,с.511].

Звукосполучення кс, пс та суфікси – ік(а), - ад(а), - ид(а), - ід(а) :

Виросте новий комплекс, можна буде відкрити навіть шашличну, і все

завдяки ініціативі Лободи-молодшого, знавця психології Зачіплянки.[4,с.315].

Запозичення з французької мови. Також численна група слів в

романі. Для цих слів характерним є:

використання суфіксів -ет, -аж, -он, -йон ( кабінет, пейзаж, бізон,

фасон, гудрон, перон, мільйон, павільйон та ін. )

А поряд раковина для естради, атракціон, чортове колесо над усією

Зачіплянкою… [4,с.335]

А чому б не оздобити один корпус у стилі козацькому, другий - у

карпатському, клумби зробити - там із силуетом, там із трав'яним

годинником… [4,с.362]

поєднання –бю-, -рю-, -вю-, -ню-, -фю-:

Бо зовсім інша була причина: з другом механіком порушилась

тимчасова гармонія, не хотілося на побачення з бюрократами йти,

проштовхувати свої димовловлювачі…[4,с. ]

«Витягніть, - кажу, - або бюлетень дайте» [4,с. ]

Запозичення з німецької мови (германізми). Для германізмів

характерні такі особливості:

поєднання чт, шт, хт, шп, фт: пошта, штраф, вахта, шпроти,

ландшафт:

- Дівчата, польова пошта попереду![4,с. ]

Невідомі якісь повантажили його на платформу, загнали з брухтом у

заводський тупик, десь там на відвалах між брухтом аж до приходу наших

пролежав [4,с. ]

початкове ц-: цех, цинк, наприклад:

З цеху прийшов, а скажуть, то й знов у цех вернусь [4,с. ]

Воєнкомова була від цитати в захваті[4,с. ]

складні слова без сполучної голосної: бутерброд, лейтмотив,

гросмейстер:

Золота, мовляв, була робітниця, перспективна дівчина, та, на жаль,

сталося так, що знеславили там її, та ще й бухгалтер необачно повівсь. [4,с. ]

Англіцизми. Для цієї групи запозичень характерні таки ознаки:

поєднання –тч-, -дж-: матч, джаз:

Люди в комунальних душаться, з підвалів ще не всіх переселено, а ми

на ремонт церков будемо кошти з бюджету вгачувати?[4,с. ]

поєднання –ва-, -ві, -ве-: ватман, віскі, вельвет;

Недаром, виходить, тут з Олексою мудруючи, креслили свої ватмани, -

чогось таки варті їхні димолови…[4,с. ].

Тюркізми. Ознакою слів тюркського походження є гармонія голосних

(сингармонізм) – закономірне вживання в одному слові голосних тільки

одного ряду: заднього [а], [у] або переднього [е], [і]: отаман, караван, олівець,

башмак, аркан, скриня, сарафан, барабан, каблук, пояс, улус, мечеть, бісер.

Приклад у тексті:

Поряд з мартеном, під робочим майданчиком - базар![4,с. ]

Якщо о такій порі повертається з інституту Микола Баглай, студент

металургійного, то він, ясна річ, зупиниться на майдані і за звичкою послухає

собор, його мовчання, послухає оту не кожному доступну “музику сфер” [4,с.

].

Також серед іншомовних слів в романі зустрічаються й варваризми:

Історія вчить, що попереду лаврів частенько йде добрячий бук, шпіцрутен

іде![4,с. ]

Задумливо дивились дівчата, як попереду їхньої тритонки помчав щодуху

інший якийсь студебекер, повен людей, що сиділи у відкритому кузові

щільно, плечем до плеча, мов солдати[4,с. ]

Отже, ми бачимо, що іншомовні запозичення, які використовував

О.Гончар в своєму романі, мають найрізноманітніше походження. Ми

виявили слова, запозичені з латинської, грецької, французької, німецької,

англійської мов, а також в романі зустрічаються слова-варваризми.

2.3 СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ІНШОМОВНИХ СЛІВ В РОМАНІ О.ГОНЧАРА

«СОБОР».

Як зазначає О. Д. Пономарів, зі стилістичного погляду запозичення нічим

не відрізняються від питомих українських слів; їхні стилістичні можливості в

сучасній мові не пов’язуються з походженням [22,с.74].

Стилістична роль слів іншомовного походження виявляється тоді, коли

вони стають компонентами тропів та стилістичних фігур, наприклад, епітетів

та метафор:

А перед вікнами селища, за вишняками, за Дніпром, ніч крізь ніч

палахкотить ятриво домен, вулканиться червоно[4,с. ]

Білий метал сонця над містом[4,с.]

Але це відійшло, розтануло разом із ладанними димами, зостався для

студента тільки оцей довершений архітектурний витвір, оця симфонія

пластики [4,с.]

Німотна музика собору, музика отих гармонійно піднятих у небо бань-

куполів - вона для тебе реально існує, ти здатен її чути, хоча інші, здається,

до неї глухі[4,с. ]

І вони;, інозоряні, теж стануть дошукуватись тайни пропорцій, ідеального

суголосся думки й матеріалу, шукатимуть ніким досі не розгадані формули

вічної краси! [4,с. ].

Найчастіше митець застосовує метафору під час опису собору та

змалювання пейзажів. За допомогою метафор письменник виводить

наскрізний символ роману, який неначе живий, присутній при усіх подіях,

сприймається кожним із персонажів по-різному, але все ж таки немов усіх

попереджає, щоб берегли "собори душ!.." [4,с. ]

Олесь Гончар у романі застосовує і порівняння. У тексті роману

письменник використовує такий художній троп, як порівняння, під час

характеристики образів твору, зокрема, під час описів собору, селища

Зачіплянка, заводу:

Хоч нікуди ще хлопець і не літав, а йде по зачіплянському килиму, мов

космонавт[4,с. ]

Як із міражу, виступає собор і бастіони заводів - дивовижний ансамбль

віддалених між собою віків[4,с. ]

Заводи дають плавку, і, мов над вулканами під час виверження, заграви

бурхають у небо, і вся глибінь його, враз оживши, починає дихати,

пульсувати: відблиски неба грають ночами на стінах собору, на його верхах.

[4,с. ]

У романі "Собор" О.Гончара наявні й асоціоніми, що утворилися

внаслідок переходу загальної назви у власну. Наприклад:

І от знову під ногами тверді бакаї рідного призаводдя, зустрічають тебе

акації, обважнілі під сажею та пилюкою, виникає назустріч чавунний Титан

із своїм чавунним світильником у випростаній руці[]

Як і в того Баглаєнка, все в планетарних масштабах: Титан і Антититан,

брама заводська - брама віку…[4,с.]

Також наявні й перифрази:

Нова ота ера загірна, чи не збайдужіє вона до слова поетів? [4,с.]

Ти перший, ти обранець історії, гладіатор свободи на арені степів…[4,с.]

На думку С.Привалової та М. Бобик імена персонажів твору автор добирає

невипадково: вони мають символічне значення. [13,с.28] Студент і спортсмен

Микола Баглай всією душею любить собор, він завжди стає на його захист,

бореться із забрудненням повітря, не терпить брехні, несправедливості.

Українське ім'я Микола є видозміненою формою давнішого Нікола й

прийшло до нас разом із християнством із грецької мови й утворилося від

іменника nike — "перемога" та laos - "переможець народів" [3, с. 159].

У яскравому світлі зображує О. Гончар і бідну сільську дівчину Єльку,

яка "батька не знала зовсім: як фронт переходив, нібито прижито було її від

солдата безіменного. Росла, не знаючи, що воно таке батьківська ласка" [4,с.].

Дослідимо етимологію імені Єльки — Олени. Українське жіноче ім'я Олена

походить з грецької мови від іменників Helena або Helene, що означає

"сонячне світло", "смолоскип" [3,с.175].

Також, слід зазначити, що за допомогою іншомовних слів, в тому числі,

О.Гончар вдавався до власної мовотворчості. На відміну від інших авторів,

О. Гончар не захоплюється творенням нових слів із нестандартних елементів

і нестандартним способом. Можливо, саме це сприяє швидкому входженню

його неологізмів у загальномовний ужиток. Новотвори О. Гончара різко не

виділяються на фоні загальновідомих слів, не одразу впадають в око, тобто

не завжди сприймаються як неологізми:

Вона тут незвичайна, ця антиніч, вона мовби зачаклована видивом

собору, заслухана німої музики його округлих, гармонійно поєднаних бань,

наростаючих ярусів, його співучих ліній[4,с.]

Не видно ні веранд, ні парканів, ні нужників - все повите нічними

фантазіями акацій, химер'ям тіней[4,с.]

Мале закричало ще дужче, мовби вражене грізним палаючим вибухом

всесвіту, тим криком немовляти з окопу мовби сама земля бунтувалася проти

цього кінецьсвітнього хаосу з сліпим, моторошним, на скалки розбризканим

сонцем.[4,с.]

Отже, у романі О.Гончара «Собор» іншомовні слова виконують не лише

номінативну функцію, а й відіграють певну стилістичну роль, коли стають

компонентами тропів, авторської мовотворчості, також вживаються

варваризми й екзотизми, що позначають назви реалій із життя інших народів.

ВИСНОВКИ

Основну частину лексики української мови становлять незапозичені

українські слова. За рахунок постійних контактів із сусідніми й віддаленими

мовами, українська мова збагачується численними запозиченнями, які

органічно входять до лексичної системи нашої мови, часто повністю

адаптуючись у ній.

Слова іншомовного походження становлять тепер приблизно десять

відсотків від загального обсягу усіх слів української мови. Це наслідок

запозичення українською мовою слів зі старослов’янської, польської,

російської, чеської, грецької, латинської, французької, німецької, англійської,

тюрських та інших мов.

Проблемою запозичення іншомовних слів опікувались такі вітчизняні

та закордонні дослідники: О. Лапінська, С. Руденко, Н. Попова, А.

Ломовцева, О. Стишов, Ю. Андрухович, О. Забужко, Л. Степовичко, І.

Карпо, І. Соколян. та ін.

З погляду походження лексику української мови поділяють на питому,

серед якої виокремлюють лексику, успадковану від пращурів, власне

українську лексику, а також запозичену, до якої належать стародавні, старі,

нові та новітні запозичення.

З-поміж запозичених українською мовою з інших мов слів дослідники

виділяють три групи : інтернаціоналізми, власне запозичення, та іншомовні

слова. Інтернаціоналізми поширені в багатьох неблизькоспоріднених мовах

світу, запозичення пристосовуються до фонетичної системи мови настільки,

що часто їхнє іншомовне походження встановлюється лише за допомогою

етимологічного словника, а іншомовні слова зберігають своє іншомовне

звучання і їхнє значення наводиться в словниках іншомовних слів.

Іншомовні слова зустрічаються у творчому спадку майже всіх

українських поетів та прозаїків.

Глибоке філософське осмислення дійсності, проникнення в тайну

людської душі, глобальна важливість і масштабність проблем, порушуваних

письменником, уміння бачити прекрасне в житті, людях, природі й передати

своє світосприйняття й світовідчуття читачам, тонкий художній смак і

рідкісне мистецьке обдарування — ось прикметні риси Олеся Гончара як

неперевершеного майстра слова, мудрого мислителя, громадянина, патріота

рідної Батьківщини.

Пізнання творчості кожного письменника потребує серйозної

інтелектуальної напруги. Це стосується і Олеся Гончара.

Значних ускладнень для повного розуміння змісту та ідейного

наповнення роману «Собор» завдає широке вживання письменником

іншомовної лексики. Це створює деякі труднощі при осмисленні роману,

призводить до помилкового тлумачення і розуміння твору. Виникає

проблема, яка робить вивчення іншомовних слів у романі О.Гончара

актуальним.

В нашій роботі ми розглянули іншомовні слова за наступними

критеріями:

тематична приналежність;

походження іншомовних слів;

стилістична роль цих слів в романі.

З точки зору тематичної приналежності, нами було виділено 11 груп

іншомовних слів:

1. Лексика, що позначає технічні терміни з галузі виробництва

металу.

2. Слова з галузі психології та філософії.

3. Релігійні поняття.

4. Слова на позначення людей та їхніх професій.

5. Слова, що позначають досягнення науково-технічного прогресу.

6. Наука та мистецтво.

7. Космос.

8. Архітектурна термінологія.

9. Медична лексика та слова, що позначають лабораторні терміни.

10.Громадсько-суспільні та політичні терміни.

11.Слова , що називають життєві, часові та природні цикли.

З погляду походження серед іншомовних слів із роману «Собор» ми

виокремили грецизми, латинізми, запозичення з французької,

німецької, англійської мови, а також з тюркських мов. Також у творі

вживаються варваризми.

Зі стилістичною метою іншомовні слова використовуються в складі

тропів, стилістичних фігур та авторських неологізмах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бодик О. П., Рудакова Т. М.Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія.Навч. посіб.– К.: Центр учбової літератури, 2011. – 416 с.

2. Вакарюк Л., Панкьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір . Навчальний посібник/ Людмила Олександрівна Вакарюк, Стефанія Єлисеївна Панцьо. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2004. - 184с.

3. Глинський І.В. Твоє ім'я — твій друг. — К.: Веселка, 1978. - 237 с.4. Гончар О. Твори:5. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К., 1993. – 280с.6. Лиманчук Л.М.,НікіщенкоЮ.О. Іншомовна лексика в романі П.

Загребельного «Роксолана»: семантико-стилістичний аспект// Філологічні науки.- 2008. - №5. – с.80 – 84.

7. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл.ред. В.Н.Ярцева, - М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.

8. Ломовцева А. Новітні англіцизми в українській мові і проблема лексичної варіантності / Анастасія Ломовцева// Українська мова . – 2003. - №1. – с.96 – 102. М.: Айріс-Прес, 2002.

9. Назаренко Т. Як заморські гості розважали пані Лексику та поважали пані Орфографію ( Система уроків з теми « Написання слів іншомовного походження » ) / Тетяна Назаренко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – №1. – 2005. – с.6 – 10.

10.Нечволод Л. І. Сучасний словник іншомовних слів / Любов Іванівна Нечволод. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 768с.

11.Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник / Олександр Данилович Пономарів. – К.: Либідь, 1993. – 248с.

12.Пономарів О. Мовностилістичні поради / Олександр Пономарів // Урок української. – 2001. - №11 – 12. – с.25 – 27.

13.Привалова С., Бобик М. Художня мова як засіб розкриття ідейного змісту роману "Собор" Олеся Гончара // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. - №7/8. - с.27-30

14.Русанівський В. М. Історія української літературної мови. Підручник / Віталій Макарович Русанівський . – К.: АртЕк, 2002. – 424с.

15.Словник. Термінологічний мінімум з курсу «Вступ до мовознавства » / Упорядники: Т. І. Вавринюк, В. А. Городецька. – Кривий Ріг, 2006. – 30с.

16.Стишов О. Чи стануть канікули веселішими,якщо назвати їх - вакаціями? / Олексій Стишов // Відродження. – 1995. - №4. – с.74 – 75.

17.Сучасна українська літературна мова. Лексика. Фразеологія / За заг. Ред.. І. К. Білодіда . – К.: Наук. думка, 1973. – 549с.

18.Сучасна українська літературна мова. Сергієва А.В.: Навч. посібник. Харків: ХНУРЕ, 2011. 345с.

19.Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін..; За ред..М. Я. Плющ. – 5-те вид., стер. – К.: Вища шк.., 2005. – 430с.

20.Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін..; За ред..М. Я. Плющ. – 5-те вид., стер. – К.: Вища шк.., 2005. – 430с.

21.Сучасна українська літературна мова: Підручник. / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М.Я. Плющ та ін… - 3-тє вид, допов. – К.: Вища шк.., 2002. – 439с.

22.Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.

23.Таран О. «Мисляча інако». Деякі особливості художнього мислення Л. Костенко / Олег Таран // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – №2. – с.192- 200.

24.Теленкова М.А, Розенталь Д.Е., Голуб І.Б., Сучасна російська мова.

25.Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова)М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім.. М. П. Бажана,2004. – 824 с.