Деснянка вільна №413

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 10 (413) 2 лютого 2013, субота

http://sivertime.com.ua e-mail: [email protected]

вдячний син

війна з інфекціями. Хто переможе?

стор.4

...і заграла гармошка

стор.5

Акварелі володимира кравченка

стор.2

стор.8

пере д п л ат н и Й р оЗіг ра Ш-2013

Через довірену особу – у Червоне, 75-річному суржикову

– Так це Вас треба вітати? – усміхаю-ся назустріч молодому чоловікові, яко-му тільки-но вручили чималу яскраву коробку. – Спіймали удачу. Аерогриль – корисна річ на кухні, не в кожного є.

– Ні, це не я виграв, – ніяково «від-бивається» незнайомець.

– Тоді хто Ви? – не розумію. – Про-ясніть ситуацію.

– Олександр Наконечний, – представив-ся. – А переміг у вашому розіграші Анатолій Єгорович Суржиков. Йому й відвезу…

– З якої радості? – запитую спанте-личено.

– Я лише посередник, маю довіре-ність, – розкриває мені очі візитер. – А Єгорович – мій земляк із Червоного Коропського району. Хоча я його й доб-ре не знаю. В селі давно не живу, маю сім’ю в Чернігові. Цієї п’ятниці (розмо-ва була напередодні. – Авт.) поїду про-відати батьків і заодно передам приз…

– А от моя мама більш-менш має знати Суржикова, – інформує далі Олександр. – Хоча б за своїми колишніми обов’язками секретаря сільради.

Через «терни» недосяжності нарешті відповідає мобілка Ганни Наконечної:

– Про Суржикова розповісти? – пере-прошує Ганна Михайлівна. – Колись на вів цефермі трудився – пас і доглядав ове-чок. Не один, звичайно, хіба б упорався! У колгоспній отарі було понад 300 голів…

Анатолій – не тутешній, з Білорусі, Гомельської області. Якими долями до нас занесло, мені невідомо. Одинак, дружина померла. Але витримав удар, не зірвався. Доброзичливий, товарись-кий, не п’є і не курить.

А Сашко тільки-но оце телефонував, скоро під’їде. Так що не хвилюйтеся в редакції, передасть він Єгоровичу приз…

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙФото Олени ГАЛКІНОЇ

«сРібНі» фіНіШічернігівських дівчат

Подробиці від нашого спеціального кореспондента Сергія ГАЙДУКА в наступному номері

1 лютого. Юніорський чемпіонат світу з

біатлону в Обертіллаху. Юніорки. Естафета

3х6 км з шістьма вогневими рубежами.

Збірна України у складі чернігівок Юлії бРиГиНЕЦь,

Алли ГіЛЕНкО та ірини вАРвиНЕЦь

виборола «срібло».

31 січня. Юніорський чемпіонат світу

з біатлону в австрійському місті

Обертіллах. Дівчата. Естафета 3х6 км з

шістьма вогневими рубежами. Збірна

України у складі Юлії ЖУРАВОК, чернігівки

Анастасії НиЧиПОРЕНкО та Анастасії МЕРКУШИНОЇ стала срібним призером.

Юлія Бригинець Алла Гіленко Ірина Варвинець

Анастасія Ничипоренко

Зн а Й н а Ш и Х!

http://sivertime.com.ua

2 № 10 (413) 2 лютого 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

ІНФ ОРМ УЄ М О

Посвідки на проживання нового зразка

З першого лютого міграційна служба видава-тиме посвідки на постійне та тимчасове прожи-вання в Україні нового зразка

На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року №251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне

проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічно-го опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983» з 1 лютого 2013 року Державна міграційна служба України видаватиме іноземцям та особам без громадянства посвідки на постійне та тимчасове проживання в Україні нового зразка.

Для цього в управлінні Державної міграційної служби України в Чернігівській області встановлено сучасне спецобладнання – автоматизоване робоче місце обліку іноземців. Посвідка старо-го зразка – бланк із цупкого паперу, нового – осучаснений до-кумент, зшита нитками книжечка у м’якій обкладинці. До того ж, лівий форзац посвідки – машинозчитувана сторінка, призна-чена для внесення даних про пред’явника посвідки. Вочевидь, новий документ має багато переваг, серед яких – високий рі-вень захищеності від підробок.

Нагадаємо, посвідки на постійне чи тимчасове проживання оформляють іноземцям та особам без громадянства, які ім-мігрували в Україну на постійне або тимчасове проживання.

Альона ШЕВЧЕНКО,головний спеціаліст зі зв’язків із громадськістю та засобами масової

інформації УДМС України в Чернігівській області

Завдяки вжитим протиепідеміч-ним та профілактичним захо-дам досягнуто зниження рівня

інфекційних захворювань населен-ня у порівнянні з попереднім ро-ком. Це без урахування показників по грипу та гострих респіраторних інфекціях. Зростання відбулося ли-ше по кору, лептоспірозу, хронічно-му вірусному гепатиту С. А випадків дифтерії, правця, черевного тифу, холери, туляремії, сибірки торік не зареєстровано.

Найбільш ефективний засіб бо-ротьби з інфекціями – профілак-тичні щеплення. На жаль, план по цьому показнику торік виконано лише на 84 відсотки. А забезпече-ність дифтерійно-правцевим ана-токсином становить лише 47 від-сотків. Епідемічна ж ситуація щодо захворюваності на грип та ГРВІ як в Україні, так і в області близька до середньорічного рівня відповідної пори року. Рівень захворюваності нижчий епідпорогу на 38,5 відсотка. Перевищення епідемічного порогу в районах та містах області не за-реєстровано.

Серед хворих на грип та гострі респіраторні інфекції переважа-ють діти. І кількість хворих поволі зростає. Показники захворювання грипом були б ліпшими, якби сво-єчасно провели профілактичні ще-плення. На жаль, все ще дуже висо-кий відсоток населення не довіряє

вакцинації, пізно надійшла до ап-течних закладів області і протигри-позна вакцина. Серед щеплених по лінії управління охорони здоров’я лише 3,8 відсотка від запланованої кількості, управління освіти і на-уки – 5,5%, управління праці і со-ціального захисту – 19,3%. 35 від-сотків осіб із загальної кількості вакцинованих щеплено за кошти підприємств.

З групи особливо небезпечних інфекцій було зареєстровано торік туберкульоз, ВІЛ-інфекцію, хворобу Лайма. Незважаючи на зниження показників захворюваності на ту-беркульоз, епідемічна ситуація за-лишається неблагополучною. На фоні зниження кількості хворих показники все ж перебувають на епідемічному рівні. Знизилась ефек-тивність роботи пересувних флю-орографів. Відтак збитки через цю патологію в області становлять по-над 80 млн грн.

Неблагополучна ситуація і зі ска-зом. Через те, що немає коштів у районах та містах для проведення дератизації, можливе ускладнення епідситуації з природно-вогнище-вих інфекцій. Примушує бажати кращого рівень фінансування лі-кувальних закладів. Так, кошти на придбання медикаментів для лі-кування хворих на гострі вірусні інфекції, грип та його ускладнен-ня з державного бюджету взагалі не було виділено. Через це голо-ва облдержадміністрації доручив міським головам та головам рай-держадміністрацій розглянути пи-тання щодо проведення імунізації

проти грипу осіб груп ризику (ви-хованців будинків сімейного типу, дітей старших 6-ти місяців із хро-нічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, осіб груп про-фесійного ризику тощо). Вакцинація проти грипу дітей, що перебувають в організованих дитячих установах закритого типу, вже проведена.

Словом, сьогодні не можна по-слаблювати моніторинг ситуації з грипом та гострими респіра-торними вірусними інфекціями. Становище ускладнюють бізнес-структури, які закуповують дорогі ліки закордонного виробництва. Вітчизняні ж виробники декла-рують одну ціну, а на ринку ліки мають зовсім іншу, що ускладнює проведення тендерів на їх закупів-лю. А гостра нестача фінансуван-ня взагалі зв’язує руки медичним працівникам.

На засіданні почули докір за ан-тивакцинальну кампанію, до якої причетні і засоби масової інфор-мації. В цьому знову ж таки винні самі медики. Я, наприклад, рішуче був налаштований на щеплення проти грипу. Дружина, зіславшись на медиків, запитала, чи впевнений я в якості вакцини, в тому, що ме-ні вколють саме те, що потрібно. Я зауважив, що довіряю лікарям. Та на цьому моя довіра й закінчилася.

Не боротьба, а справжня війна має бути оголошена інфекціям. За будь-яких обставин ми її виграємо. Але якою ціною? Це вже залежить тільки від нас.

Олекса ДОРОШФото автора

Н О ТАТ К И З П Р И В ОД У

Війна з інфекціями. Хто переможе?Здоровий глузд підказує: заощадити можна на всьому, та економити на ліках – великий гріх. Ідеться про життя людей, їхнє здоров’я. Сьогодні зареєстровано близько сорока інфекційних хвороб, які попереднє покоління не знало. За даними Всеукраїнської організації охорони здоров’я, 25 відсотків усіх смертельних випадків у світі пов’язані з інфекційними хворобами. Збитки від них в Україні становлять близько 5-ти мільярдів гривень. Кожен п’ятий житель області щороку хворіє на інфекційні хвороби. Яка нині ситуація з інфекціями в області, зокрема з гострими респіраторними вірусними захворюваннями та грипом, нещодавно йшлося на засіданні державної надзвичайної протиепідемічної комісії при облдержадміністрації, яке вів виконувач обов’язків заступника голови Юрій Музика. Про стан інфекційної захворюваності за минулий рік, заходи щодо її профілактики в нинішньому, а також про масштаби захворюваності на грип та ГРВІ членам комісії доповів головний державний санітарний лікар області Микола Донець.

Сьогодні, 2 лютого, голові обласної ради Анатолію МЕЛЬНИКУ виповнюється 60!Для сільського хлопця із Житомирщини чернігівська зем-

ля стала рідною. Тривала служба в Збройних силах колиш-нього Союзу, потім наукова кар’єра, яка лише на кілька ро-ків перервалася через призначення заступником голови облдержадміністрації.

Десятирічне повернення в Чернігівський державний інсти-тут економіки та управління було особливо плідним. З посади першого проректора навчального закла-ду, маючи за плечима науковий ступінь доктора філософських наук і звання професора, Анатолій Іванович пішов у велику політику. Знаковою подією для нього стало обрання головою обласної ради шостого скликання. Це свідчення високих професійних і духовних якостей.

До побажань ювілярові від рідних, друзів і колег подальших щедрих урожаїв на цій ниві, міцного здоров’я, довгих років життя і сімейних гараздів долучається й колектив «Деснянки вільної».

В. о. заступника голови облдержадмі-ністрації Юрій Музика

З ювілеєм, Анатолію Івановичу!

тут економіки та управління було особливо плідним. З посади першого проректора навчального закла-ду, маючи за плечима науковий ступінь доктора філософських наук і звання професора, Анатолій Іванович пішов у велику політику. Знаковою подією для нього стало обрання головою обласної ради шостого скликання. Це свідчення високих професійних і духовних якостей.

До побажань ювілярові від рідних, друзів і колег подальших щедрих


№ 10 (413) 2 лютого 2013, субота 3http://sivertime.com.ua

На Чернігівщині затримано зловмисників, які крали дроти з діючої лінії електропередач

24 січня 2013 року в Ічнянському райо-ні правоохоронці затримали злочинну гру-пу, яка крала дроти з діючої повітряної лінії електропередач (ЛЕП) під напругою 10 кВ. За фактом розкрадання порушено кримінальне провадження.

Того дня близько 23-ї години неподалік села Мартинівка місцевий житель помітив підозрілих людей, які зніма-ли з ЛЕП дроти. Проявивши пильність, він повідомив

про це диспетчера Ічнянського РЕМ та міліцію. На місце події прибули правоохоронці, які й затримали грабіж-ників «на гарячому». В їхніх автівках виявлено частину знятих з опор дротів і спеціальні інструменти, за допо-могою яких зловмисники встигли зрізати дроти в трьох прогонах діючої повітряної лінії. Через дії правопоруш-ників було знеструмлено населений пункт, свердловину та фермерське товариство.

Це вже другий випадок крадіжки саме на цій ЛЕП-10 кВ. Три місяці тому зловмисники зрізали тут майже 5 км дроту. Кількість крадіжок дротів із ліній електропере-дач в Ічнянському районі – одна з найбільших в області.

Всього у 2012 році на Чернігівщині зафіксовано 54 ви-падки крадіжок енергоустаткування: майже 7 км дротів знято, три трансформатори викрадено, ще три розукомп-лектовано, з понад тридцяти злито трансформаторне мас-ло загальною вагою 7 тонн. Збитки від дій енергомаро-дерів за минулий рік перевищили півмільйона гривень.

– Якщо раніше енергообладнання крали люди переваж-но з неблагополучних соціальних груп, а деякі просто від безвиході, то нині в більшості випадків ці злочини скою-ють добре організовані групи зловмисників, оснащені по-трібним обладнанням та технікою. Вони також мають налагоджені канали збуту, – відзначають тенденцію в ПАТ «Чернігівобленерго».

Ступінь вини всіх причетних до викрадення дротів на ЛЕП в Ічнянському районі визначить суд. До речі, роз-крадання енергоустаткування і навмисне пошкодження об’єктів електроенергетики – це серйозні кримінальні злочини, за які відповідно до КПК передбачено позбав-лення волі терміном до 10 років.

Розкрадання та розукомплектування енергооблад-нання призводить, насамперед, до збоїв в енергопос-тачанні, внаслідок чого пересічні жителі залишаються без електроенергії та елементарних зручностей. ПАТ «Черінігівобленерго» постійно вживає комплекс спеціаль-них заходів щодо зниження втрат, пов’язаних із розкра-даннями на енергооб’єктах. Спільно з правоохоронними органами співробітники Товариства організовують роботу з виявлення злодіїв: у місцях систематичних розкрадань влаштовують засідки, проводять розшукові роботи. Однак, найефективніший спосіб боротьби зі зловмисниками – пильність і небайдужість самих жителів Чернігівщини. Адже об’єкти енергетики – це об’єкти життєзабезпечення.

Тож, якщо ви стали свідком крадіжки з лінії елек-тропередачі, спроби проникнення в електроустановки сторонніх осіб або інших дій, що заважають нормальній роботі електроустановок, негайно повідомляйте про це в правоохоронні органи і в район електромереж.

Про факти крадіжки енергообладнання можна пові-домити за тел.: (0462) 654-390, 654-312.

к р и мін а лліс ове г о с п од а р ст в о

За словами начальни-ка обласного управ-ління лісового та мис-

ливського господарства Валерія Лозицького, у ми-нулому році держлісгоспи виконали всі заплановані за-ходи і забезпечили зростання виробництва та реалізацію своєї продукції.

– Незмінний пріоритет на-шого управління – робота над розширеним відтворенням лі-сів, тобто створення нових лісових насаджень в обсягах, які перевищують їх вирубуван-ня, а також збереження лісових масивів, зростання їх продук-тивності та раціонального використання, – зазначив го-ловний лісівник Чернігівщини.

За його словами, суттєву соціальну підтримку отриму-ють проекти зі збільшення площ лісових насаджень за-вдяки створенню нових лісів на деградованих, малопро-дуктивних сільськогосподар-ських землях.

Ще один пріоритетний на-прямок у роботі лісівників – розвиток лісотранспортної інфраструктури та будівни-цтво лісових доріг. За під-сумками минулого року, чер-нігівські лісівники ввели в експлуатацію майже 30 кі-лометрів лісових доріг, про-клали понад 40 кілометрів дорожнього земляного по-лотна. У 2013 році плануєть-ся продовжити будівництво доріг. Для цього лісова галузь Чернігівщини отримала від Державного агентства лісо-

вих ресурсів два дорожньо-будівельні комплекси. Варто зазначити, що лісівники буду-ють дороги за власні кошти.

Цьогоріч заплановано від-творити ліси на 2230-ти гекта-рах. У порівнянні з минулим роком суттєво збільшиться механізоване садіння лісових культур та механізований до-гляд за ними.

На засіданні колегії йшло-ся також і про заповідну спадщину. Нині Чер нігівщина посідає чільне місце в Україні за кількістю і якістю об’єктів природно-заповідного фон-ду, унікальні особливості

яких зосереджені на 130-ти тисячах гектарів. Це заказни-ки, пам’ятки природи, ланд-шафтні, лісові, ботанічні, зо-ологічні, гідрологічні та інші об’єкти загальнодержавного та місцевого значення. Їх по-над 1000! Чернігівське об-ласне управління лісового та мисливського господар-ства має їх рекордну кіль-кість – 360.

За словами Валерія Ло-зицького, до кінця року за-плановано створити ще три об’єкти природно-заповідно-го фонду: ботанічні заказ-ни ки місцевого значення

«Стро їв ський» (на території ДП «Добрянське ЛГ») та «Ка-те риничі» (на території ДП «Ніжинське ЛГ»), а також лісо-вий заказник «Комарівський».

Лісівники з приємністю ка-жуть, що їхня повсякденна й нелегка праця, внесок у при-множення лісових багатств на-шого реґіону має підтримку і заохочення на всіх рівнях дер-жавної влади. Як наслідок, ба-гатьох лісівників Чернігівщини за самовіддану працю у 2012 році було відзначено різними нагородами.

Віталій НАЗАРЕНКОФото Тимоша МиКОЛАйЧУКА

Лісова галузь Чернігівщини демонструє неабиякі здобутки та оптимістичні перспективи подальшого розвитку. Про відчутний внесок лісівників у економіку області, відтворення та збереження лісових масивів, продуктивність праці, реалізацію продукції і ще про багато іншого йшлося на розширеному засіданні колегії обласного управління лісового та мисливського господарства. У засіданні взяв участь і подякував чернігівським лісівникам за їхні трудові будні і звершення заступник голови ОДА Олександр Шанойло.

т ра н с п ор т

У нелегальних таксистів можуть кОНфіскУвАТи АвТОмОбіЛь

Тисяча сімсот гривень штрафу та конфіскація автівки відтепер загрожує нелегальним таксистам. Про це йдеться у новій редакції Закону «Про автомобільний транспорт», який набув чинності два тижні тому.

Згідно з ним, таксисти зобов’язані ліцензувати свою діяльність не лише для перевезень між містами, а й у межах одного населено-го пункту. Перевірятимуть наявність ліцензії не співробітники ДАІ,

а з управління держконтролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті. Вони матимуть власну уніформу та жезли. Втім, навіть столичний штат відомства нині налічує лише десятьох інспекторів. Легальні таксисти вважають, що нововведення потрібне для впоряд-кування ринку перевезень. Щоправда, попереджують: вартість послу-ги після витіснення нелегальних таксистів може зрости.

Про здобутки, перспективи та заповідну спадщину



НАШІ ЗЕМЛЯКИ

ВитокиСтавши дорослим, він ніколи не прихову-

вав, що головним вчителем у його житті була мама Ніна Петрівна Асадча – відома у місті й поза ним вчителька російської мови та літе-ратури, знана поетеса, ініціатор багатьох по-мітних у 60–90-х роках громадських та куль-турно-мистецьких заходів районного центру.

І хоча за віршування по-справжньому, як це було у Ніни Петрівни, вдячний нащадок не береться, мабуть, полишаючи поетичну музу своїм спадкоємцям-синам, все одно гени бе-руть своє, тому й душа пана Анатолія так і прагне безперервного єднання з мистецтвом, музикою, піснею, творчістю. Тому ми, його дру-зі, маємо можливість слухати авторські рими під гітару чи баян. Та й навряд чи зміг би син поетеси бути відстороненим від першоджерел, на яких мама досягла справжнього народного визнання. Тож наш друг та колега віддається до останнього двом провідним орієнтирам – досконалому володінню англійською на педа-гогічній стезі та музично-пісенному мистецтву.

Старанний ученьДалекого 1970-го Анатолій прийшов до пер-

шого класу тепер уже неіснуючої Новгород-Сіверської восьмирічки біля Успенського со-бору на старовинному козацькому майдані. Школа гостинно відчинила двері перед малю-ком із вулиці Свободи. Вісім років навчання стали для хлопця найцікавішими з усієї пори дитинства та юності. А ще, мабуть, і найвід-повідальнішими. Адже щоденно поруч була мама Ніна Петрівна, яка не тільки викладала російську філологію, а ще й обіймала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Тому дитячу відповідальність учень Асадчий відчував упродовж усього навчання.

Тоді ж маленький Анатолій пішов і до му-зичної школи. Навчився прекрасно грати на різних музичних інструментах. Захоплення мистецтвом музики даремно не минуло, як бувало у багатьох його однолітків, що мали піаніно, недешеві баяни тощо. І хоча часу на уроки довелося витратити немало, Анатолій виявився досить вправним юнаком, а тому зміг усе вдало поєднати: і вчитися на відмін-но, і серед друзів набути поваги, як веселий, добрий та відповідальний товариш. Звичайно, матері було приємно, що сини з дитинства навчилися у всьому бути самостійними. Вже у 8–10 рочків брати Анатолій та Сергій вміли куховарити, прибирати в будинку, викону-вати різні доручення батьків. У великий світ Анатолій вийшов уже з середньої школи-інтер-нату ім. Ушинського. Він пізнав смак «хліба з сіллю» як учень, а потім ще і як вчитель у всіх чотирьох загальноосвітніх закладах містечка.

Англійський філологСенсом же його життя та долею стала

англійська філологія у школі. На цій ниві він справжній професіонал. І цим усе сказано. Місце його роботи – провідний навчальний заклад міста та району – Новгород-Сіверська гімназія №1. Там Анатолій Вікторович вчите-лює майже півтора десятка років, хоча у тру-довій книжці має ще один запис – про роботу у міській одинадцятирічці №2.

Про колектив, а це, мабуть, найголовніше для життєвого комфорту та спокою, він відгу-кується вдячними та теплими словами. Каже, що задоволений, оскільки відчуває підтримку

та позитивну енергетику від своїх колег. Та воно й не дивно, бо сам Анатолій Вікторович за довгі роки набув поваги у місті та районі як справжній професіонал з іноземних мов.

Нещодавно він провів на батьківщину до Америки свого друга, з яким пліч-о-пліч пра-цював два роки – Патрика Макмурда. Молодий американський колега-вчитель з іспанської, деякий час жив у Новгороді-Сіверському, був волонтером від «Корпусу миру», а також до-помагав вивчати англійську дітям гімназії №1. Пан Анатолій був старшим «опікуном» поваж-ного гостя. Розповідав, що вдалося. І тепер на-

віть сумує, що розлучатися з другом та коле-гою, з яким було досить цікаво працювати, бо, окрім уроків, мали практику спілкування тіль-ки англійською! Ну і, звичайно, різні заходи з позакласної роботи на рівні взаєморозуміння на межі двох культур, двох народів. А ще екс-курсії, поїздки з дітьми, спільні літні україно-американські табори на Десні та у Карпатах.

У ролі голови родиниЩоденна робота Анатолія Асадчого не об-

межується лише якісним викладанням англій-ської мови у школі. Він ще й батько трьох ді-тей, яких разом із дружиною Оленою має ви-ростити та виховати справжніми нащадками

кращих якостей своїх попередників по лінії батьків з обох боків. І до цього завдання по-дружжя Асадчих ставиться сумлінно та від-повідально. У будь-якому разі мені доводило-ся бути свідком виконання паном Анатолієм

поважної життєвої ролі вимогливого батька та водночас доброго справжнього друга для своїх синів. І це далеко від відомої практики «батога та пряника». Це досить складна наука, яку можна вдало реалізовувати лише на під-ґрунті правильного засвоєння і дітьми, і бать-ками надійних постулатів взаєморозуміння.

Яке коріння, таке й насінняВсе це завдяки розумному вихованню бать-

ків – Ніни Петрівни та Віктора Сергійовича, які навчили синів відчувати життя – не тільки правильно працювати, а й розумно відпочива-ти. Недаремно ж у колі друзів, на відзначенні ювілейного дня народження пана Анатолія, не раз ішлося про особливу популярність у його родині відпочинку на природі: збиран-ня у лісі грибів та ягід, спільні виїзди на мо-торному човні на Десну тощо.

До речі, єднанню з природою Ніна Петрівна віддала не тільки найкращі роки своєї моло-дості, а й присвятила велику частину поетич-ного доробку, висловленого віршами, дитя-чими казками, загадками, байками тощо. Так, наприклад, уже в першій книзі, яку вдалося випустити Анатолію Вікторовичу, коли мама хворіла, було вміщено немало творів поетеси про сіверську природу, пори року, красуню Десну, ліси та мальовничі поліські пейзажі. І хтозна, можливо, вихід у світ першого друко-ваного доробку Ніни Петрівни продовжив на кілька років її життя. Ще за молодих літ Ніна Петрівна Асадча, маючи шалену популярність у районі та області, як справжня виразна поете-са, спробувала підготувати потрібні матеріали для вступу до Спілки письменників України. Не вийшло. Так буває, коли до творчої спра-ви долучаються люди з високими посадами, великими амбіціями. У цій поважній бюрокра-тичній структурі роботи поетеси відхилили...

Але прикре непорозуміння не змінило хід історії у місті над Десною, бо ніхто і ніщо не могло зменшити силу впливу таланту поете-си, педагога, громадської діячки на людей, які були у полоні її чарівної поезії. Упродовж

сорока років жодне районне педагогічне зі-брання, як і інші заходи районного рівня, не обходилося без поетичних сценаріїв, підго-товлених за творами Ніни Петрівни. І то були справжні шедеври яскравої поезії, створеної на місцевих прикладах, зокрема і таких, які й сьогодні можна назвати зразковими.

Коли мама важко захворіла, пан Анатолій разом із батьком та братом Сергієм доклали зусиль, щоб Ніна Петрівна змогла взяти до рук те, про що мріяла впродовж життя – власну поетичну збірку. У світ вийшла прекрасна по-езія під назвою «Когда бессонной ночи непо-кой...» А у Ніни Петрівни попереду ще було чотири роки життя з новими думками.

На жаль, наступну книжку з дитячими казками Анатолій Вікторович презентував у міській гімназії №1 уже лише разом зі своїм батьком – Віктором Сергійовичем.

На долю Анатолія Асадчого випало чи-мало непростих випробувань – він втра-чав дорогих серцю людей, переживав гли-бокі особисті розчарування, але все ж та-ки навчився долати всі життєві негаразди. Тепер пан Анатолій постійно перебуває на гребе ні пошуку нового, сучасного, творчо-го. Звичайно, на першому місці – родина, школа. Недаремно ж вчитель несе впро-довж кількох десятиліть вантаж особистої поваги, як один із кращих освітян Новгород-Сіверщини – знавець англійської мови, ак-тивний учасник художньої самодіяльності та громадський діяч. А ще він невтомно пра-цює як вчитель-мовник, спілкується зі своїми друзями з різних країн. Має велику бібліо-теку з іноземних видань. А впродовж двох останніх років ще й опікувався волонтером зі Сполучених Штатів Америки.

Одним словом, у ювіляра немає часу на спокій, на загальмоване життя. Тож нехай Господь і надалі надає сили, енергії та ба-жань творити прекрасне на роботі, вдома та на відпочинку цій чудовій та шляхетній лю-дині з Сіверського краю!

Борис ДОМОЦЬКий, член Національної спілки журналістів України

м. Новгород-Сіверський

Анатолій Асадчий народився і виріс у Новгороді-сіверському, а тому й переймається його життям. Після закінчення провідного вищого навчального закладу іноземних мов у києві мав можливість облаштуватися у столиці, але залишився у місті над Десною. і ось уже перший піввіковий ювілей відомого в інтелігентних колах міста педагога, пошановувача мистецтва, людини з активною життєвою позицією.

вдячний син

З американським колегою містером Патриком Мак Мурдо у Карпатах

Зростає на радість батькові найменший нащадок – Андрійко!

Ось так, із гітарою, вже близько сорока років

Влітку за традицією – на Говерлу!



...і заграла гармошкаПрикра новина і приємна несподіванка

спершу «відмітився» у селищній раді. На жаль, основна зустріч так і не відбулася. Річ у тім, що

селищний голова терміново відбув до Коропа, як колись казали, у ра-йон. Тож моїм далекосяжним планам не судилося збутися.

Викладаю на стіл стосик цього-річних номерів газети.

– Щоб мали хоч щонайменше уяв-лення про «Деснянку вільну», – звер-таюся до працівниці в приймальні. – Можете ознайомитися і відвідува-чам запропонуйте.

– Добре. Але знайте, що у нас ва-шу газету читають.

– Приємна несподіванка… А те-пер підкажіть, будь ласка, як мені Ганну Данилівну Петрушанко і її чо-ловіка Федора Нікитенка знайти.

– Ось, через вулицю, дочка Фе до ра Микитовича живе, – пока зують мені у вікно. – Зараз погукаємо…

Потихеньку Понорницею

мою нову знайому звуть Ма-рією, Марією Федорівною. Колишня вчителька початко-

вих класів.Ковзко. Пересуваємося обереж-

но, під ноги дивимося. Але мені, за-хожому, хочеться побільше побачи-ти, розпитати.

– Ось там, дивіться, на ставку хрест із льоду, – показує проводир. – На Водохреще вперше у нас в опо-лонці четверо скупалися.

Тупцюємо далі.Привертає увагу старий колодязь

і джерело поруч із ним. Це, виявля-ється, одні з «експонатів» селищно-го «музею».

– А там, де, здається, суцільні де-рева, колись протікала річка Багачка, – звертає мою увагу «екскурсовод». – Тепер це болотиста низина.

– Тоді Багачка, нині – жебрачка, – римую подумки. – Як і життя змінилося.

– А колись, у колгоспні часи, – наче на підтвердження мого умовиводу,

розповідає далі Марія Федорівна, – у нашій річечці коноплі вимочували. А як сушили, берегу не видно було.

– Мені подобається горбиста міс-цевість*, – роздивляюся. – Гарно у вас, замилуєшся.

– Звичайно! Тільки підйоми для ме-не вже заважкі. Оцей крутосхил що-дня долаю, до батька вулиця.

– Імені Щорса, – примічаю таблич-ку і заряджаюся бойовим духом: «Будемо брати штурмом».

Коли вибралися на рівну площи-ну, згори відкрився далекий простір, усіяний будиночками.

– Це теж Понорниця, – пояснює «гід». – В один бік із цієї точки вона простягається десь на три кіломе-три, в інший – на два.

У Федора Нікитенка та Ганни Петрушанко

Рипнула хвіртка, гавкнув собака.Заходимо у двір. Марія Фе до-

рівна бере ціпок і стукає у шиб-ку. Потім – вдруге, втретє…

– Була вже у них, не чекають, «до-будитися» треба.

Що ж тут дивного? Ганні Дани-лівні ось тільки 90 виповнилося, а до Федора Микитовича дев’яносто четвертий наближається, з 1919 ро-ку народження.

Двері відчинив господар.– Проходьте, проходьте, – ме-

тушиться з порогу баба Ганна. – Роздягайтеся.

Сухенька, жвава. В очах жарин-ки світяться. Тепло-тепло від них.

Сів за столиком, а навпроти Фе-дір і Ганна вмостилися.

А той стіл, наче ваза з яскрави-ми квітами. Хоч і штучні, та, здаєть-ся, запаморочують своїм ароматом.

Усіляко демонструю, що я тут головний, беру віжки в свої руки.

Але розповідь Федора Мики-товича то «стрибає», ніби коник на розлогому лузі, то «буксує» на не дуже важливих епізодах.

Однак дізнався, що він родом із села Верба, яке, вважай, під криль-цем Понорниці.

– Маму мало знаю, – сумно зітхає дідусь. – Пам’ятаю лише, вона на ла-ві нерухомо лежала, а я біля неї ходив і дивився. Мені тоді і семи не було.

...А у голод, у 15, випросив, щоб рік додали, завербувався працювати у радгосп під Прилуками.

У 36-му – на шахтах Донбасу: під землею на стрічці-конвеєрі по-роду сортував, а також опори до-ставляв, у рейкові візки з вугіллям запрягався…

Потім армія і невдовзі – війна. Рядовим – пів-Європи під кулями. За мужність отримав нагороди.

У Понорниці знайшов Федір свою половинку – Олександру. По вер-нули її на батьківщину з німецько-го рабства.

Душа в душу жили. Він ласка-во і ніжно чомусь завжди називав Олександру Лесею, звів для неї ро-динне гніздечко, з якого випурхнули Марія і Ганна (Анюся по-сімейному).

Не бідували ніколи, бо Федір із роду роботящого, весь у батька. Був Микитович теслею на весь колгосп. Міг і кузов для машини, і вози, і са-ни змайструвати, господарські при-міщення будував…

Сидимо ми у тій самій, Федора і Олек сандри, хатині. Тільки тепер у ній інша хазяйка – Ганна. Вже 24 роки.

Тоді, уточнюю, йому було 70, а їй якихось 66.

– Мами не стало у 1988 році, – вже вкотре зажурилася Марія. – Та рішенню батька не супротивилися.

…У Ганни Данилівни на згорб-леній спині роки важкої колгоспної праці. Але вона навдивовижу метка і дуже м’яка жінка.

– Хоча характер у неї проявля-ється, – не приховує Марія.

– Т-с-с, – прикладаю пальця до вуст.

– Вона майже нічого не чує…Федір, хоч і старший набагато,

теж не ликом шитий. Ще й, завіряє, – діючий гармоніст!

– А довести зможете? – розігрі-ваю азарт.

Федір Микитович стає навколіш-ки і безрезультатно нишпорить по-під ліжком. Марія ж ураз знайшла раритетну валізу.

– Не пригадаю, коли це було, – каже дід Федір, – але нам, учасникам вій ни, дали по 30 карбованців, щоб собі якийсь крам купили. Можна було і сорочку,

штани… Я ж доплатив і купив гар-мошку. Вона одна на прилавку лежала.

І ніби його чекала-дочекалася! Він і грати не вмів, самотужки на-вчився. Та ще і як!

На власні вуха почув, розчулився.…Здавалося, та мелодія повер-

тала його у далекі роки.– Якби Ви до нас тоді приїхали, почу-

ли б, як співають усі понорницькі кутки.– Батько колись і платівки по-

штою замовляв, – пригадує дочка. – Був у нас програвач, і чи не щодня з десяток людей приходило.

– А хто ж у Вас, Микитовичу, най-улюбленіші виконавці?

– Анатолій Солов’яненко, Юрій Богатиков, Людмила Зикіна, Вален-тина Толкунова… Особливо люблю українську народну пісню…

– Забалакалися вже. Давайте до столу, – запрошує Марія Федорівна. – Скуштуйте.

Ганна Данилівна вміє готувати, ку-лінарка. Щоправда, чоловік на підсоб-них роботах: начистить, накришить.

Удвох воно й справді легше. Та ще й коли діти є, онуки, правнуки…

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКийФото автора

* Назва Понорниця походить від слова «понора». Воно має два значення: округа або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, зокрема й води річки; яр. Етимологія назви відповідає образу.

У «Деснянки вільної» чимало шанувальників, і вони часто-густо повідомляють нам цікаву інформацію.Так, під час нещодавнього відрядження я познайомився у коропі з професійним фотомайстром Любов’ю сагань. Звідтоді ми підтримуємо зв’язок. Любов Пилипівна постійно буває на різних заходах, добре знає людей району. в останній нашій розмові вона порадила відвідати Понорницю, назвала кілька «адрес»...

Марія Федорівна біля батьківської хати

Ганна Петрушанко та Федір Нікитенко

Ось такий хрест із льоду встановили на Водохреще

З Уст рі Ч і У від рЯ д Ж е н ні



Чого тільки не почуєш у громадському транспорті! кожен із нас неодноразово їздив у автобусі й чув, як кондуктори кажуть: «Оплатіть за проїзд» або «Оплатіть проїзд», чи «Платимо за проїзд». Але ж як правильно вживати слово «оплачувати» і «платити» – з прийменником чи без?

Ці дієслова – синоніми, їх можна використовувати у зна-ченні «вносити плату за щось». Але треба знати, що вони відрізняються керованими формами іменників.

Так, лексема «оплатити» вимагає знахідного відмінка без прийменника, а слово «платити» треба вживати з при-йменником за. Наприклад, «Біля собору цього дня знову з явилися ті, що їм за висоту не платять» (О. Гончар), «Уласові дали трохи поля, але Олена Прохориха не змогла оплачу-вать його» (І. Нечуй-Левицький).

Тому запам ятайте, що правильно треба казати так: пла-тити за проїзд, але оплачувати проїзд.

Підготувала Марія КОРОБКО

іст оріЯ і с У Ч ас ніст Ь

Презентувати книгу до Черні гова приїхало шестеро ко заків на чолі із сотником Романом Боровиком.

Розпочали вони свою одіссею, присвя-чену Дню соборності України, у Харкові, потім на них чекали Прилуки, Чернігів, а далі Ніжин і Крути.

За словами козака полку Вале рія Ільчука, який виступив модератором за-ходу, сучасний полк Чорних запорожців на теренах України існує понад десять років. Головне, над чим нині працюють ентузіасти, – історична реконструкція, а також популяризація історії доби україн-ської революції 1917-1920 років.

– Книгу присвячено історії легендар-ного кінного полку Чорних запорожців, який входив до складу Армії Української Народної Респуб ліки (УНР), – каже Валерій Ільчук. – Його незмінний командир Петро Дяченко мав улюблений вислів: «Сміливі мають щастя» і відповідно до свого жит-тєвого кредо добирав у полк відчайдухів, які заради своєї Батьківщини ладні були будь-якої миті йти на смерть.

У виданні представлено фотографії державних та військових діячів того часу, мапи з місцями боїв та походів Чорних запорожців. Також детально описано

весь бойовий шлях полку – від його зародження на Київщині й до переходу за Збруч, коли союзники поляки інтер-нували козаків і помістили їх у концен-траційні табори.

До речі, перше бойове хрещення полк Чорних запорожців отримав саме на Чернігівщині. Відповідно до угоди про перемир’я між більшовиками та УНР коза-ки несли варту на нейтральній території.

– Бойові дії відбувалися на Старо-дубщині – це етнічні українські землі, які після поразки української революції віді-йшли до Росії, – пояснює краєзнавець Олександр Ясенчук. – На українську територію нападали загони Щорса та Кропив’янського, їх контролювали біль-шовики.

Книга цікава й тим, що на її шпальтах розміщено фото нашого земляка, етніч-ного білоруса й геніального польового

командира Щорса, який у 21 рік вже ко-мандував армією.

– Парадокс, але Щорс поплатився за свою лояльність до «совєтів», – каже Валерій Ільчук. – Його вбили більшови-ки, після того як він, розчарувавшись у ленінських ідеалах, розпочав переговори з УНР, аби виступити проти більшовиків спільним фронтом.

Присутні на заході чернігівці та жур-налісти мали змогу переглянути фільм «Закон», знятий за оповіданням Юрія Липи, про події національно-визволь-ної боротьби початку ХХ століття на Чернігівщині.

На завершення з центральної площі міста, як символ відродження україн-ського козацтва та заклик до єднання, пролунав полковий тулумбас.

Віталій НАЗАРЕНКОФото Віктора КОШМАЛА

У Чернігові козаки із громадської організації «Полк Чорних запорожців» представили книгу київського історика й дослідника доби УНР сергія коваленка «Чорні запорожці: історія полку». книга вийшла накладом в одну тисячу примірників, і вже заплановано її перевидання. Презентація дослідження відбулася в культурно-мистецькому центрі «інтермеццо», на жаль, без автора. По закінченні козаки, захопивши з собою полковий тулумбас, пішли на головну площу обласного центру та взялися будити чернігівців. ДОВІДКА

ЧОРНІ ЗАПОРОЖЦІ – легендарне формування часів визвольних змагань. Полк ство-рено 27 червня 1919 року наказом Головного отамана військ УНР Симона Петлюри. Його очолив полковник Петро Дяченко. Кінний полк Чорних запорожців був основною ударною силою Запорізької дивізії отамана Андрія Гулого-Гуленка, а згодом влився в 3-тю Залізну дивізію генерала Удовиченка. З 1921 року, після відступу на територію Польщі, полк перебував у таборах для інтернованих. У1924 році після звільнення з та-борів полк припинив своє існування.

м ов а п р о м ов У

Не забудьтеОПЛАТиТи ПРОЇЗД!

Як Чорні запорожці на Чернігівщині гостювали

День за днем4 лютого – Всесвітній день боротьби з раком

Цей міжнародний за-хід проводять під егідою Міжнародного протира-кового союзу. Уперше цей день відзначали 2005 року. З того мо-менту мета Всесвітнього

дня боротьби з онкологічними захворюваннями –привернення уваги громадськості до цієї проблеми, щоб запобігти поширенню такого страшного захво-рювання, як рак.

6 лютого – Міжнародний день барменаУ день покровите-

ля виноробів святого Аманда відзначають Між народний день бар-мена. Відомо, що свя-тий Аманд поширював Євангеліє у винороб-них реґіонах Франції та Німеччини. На честь його й було придумане професійне свято бар-менів, яке нині відзна-чають у багатьох краї-нах світу.

Спочатку Міжнарод-ний день бармена відзначали в Європі, але нині це свято поширене і в Україні, а також у країнах СНД. Робота бармена вимагає працьовитості, терпіння й зосередженості. Крім того, хороший бармен має бути чудовим психологом, здатним установити контакт із будь-яким клієнтом і вгадати, чого хоче кожна людина.

8 лютого – День російської наукиЦього дня 1724 ро-

ку за розпорядженням Петра I вийшов указ про заснування Академії на-ук, яку пізніше перейме-нували в академію наук СРСР, а з 1991 року – в Ро сійську Академією наук.

Святкувати День ро-сійської науки почали 7 червня 1999 року, ко-ли було видано відпо-відний президентський указ. Російські вчені зро-

били величезний внесок у розвиток держави та світо-вого співтовариства. Найбільш відомі з них Михайло Ломоносов, Іван Павлов, Дмитро Менделєєв, Костянтин Ціолковський, Ігор Курчатов, Сергій Корольов та інші. За всю історію 14 російських (і радянських) учених було відзначено Нобелівськими преміями.

9 лютого – Міжнародний день стоматологаЗадовго до по-

яви Міжнародного дня стоматоло-га, 9000 років то-му, найдавніші зуб-ні лікарі винайшли прототип бормаши-ни. З її допомогою тодішнім майстрам вдавалося лікувати зуби іншим людям. Причому ар-хеологічні дані свідчать про те, що вони виконували свою роботу просто філігранно, оскільки нині вчені знаходять корінні зуби стародавніх людей з ідеально просвердленими отворами діаметром в 1-3 міліметри.



КУПОНбезкоштовного оголошення

РубРика: � Продам � куплю � Міняю � Зніму � Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗбІРЛиВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

адреса:

Телефон: Підпис:

п р и в ат ні ог оло ш е н н я

Продам•Інкубатор на 1000 і 80 шт. яєць. Ціна

за домовленістю. Тел. 3-63-26.•4-конфорочну газову плиту, ціна

400 грн; холодильник, ціна 400 грн, в хорошому стані. Тел. (093) 479-56-85.

•Нову6-струнну гітару «Stagg-548»; акордеон з футляром «Meisterklana» (5 регістрів), в-во Німеччина; тульський баян «Етюд» з футляром. Все по 600 грн, терміново. Тел. (093) 28-74-202.

•Тульський баян «Етюд» з футляром. Все по 600 грн, терміново. Тел. (093) 28-74-202.

•Терміново будинок у с. Іванівка (4 кімнати, газ, опалення, погріб, вода, сарай, город 20 соток, сад, поруч ліс і озера). Ціна за домовленістю, торг. Тел. (066) 070-59-50.

•Земельнуділянку 0,2 га під забудо-ву с. брусилів, можлива оренда з ви-купом. Тел. (093) 247-60-82.

•Електричну друкарську машин-ку «Ятрань»; зварювальний напів-автомат а-825М; привід-редук-тор Ц-2у-160-31,5-21 з ел. двигуном уаМС100 ST – 3,2 кВт. Тел. 972-306.

Куплю•Холодильник до 150 грн; газову плиту

до 150 грн; терміново пральну машину автомат. Тел. (066) 423-55-83.

• Акумулятор б/в з авто; стару газо-ву колонку; газову плиту «брест» або іншу; лещата слюсарні радянські, ком-байн кухонний «Мрія». Тел. 933-821.

•Човен будь-який, окремо весла, вело-сипед, бінокль, пневматику (воздуш-ку), трубу підзорну, радянську газову колонку. Тел. 61-00-50.

•1-2-поверховий дачний будинок, вагончик із ділянкою не менше ніж 3 сотки, просто дачну або інші ді-лянки неподалік від Чернігова, лег-ковий автомобільний причеп у будь-якому стані. Тел.: 93-58-12, 93-72-53, (063) 479-88-11, (095) 05-22-134, (097) 899-24-71

Дорого закуповуємо телят,корів, свиней та конейнам’ясо

тана утримання.Тел.: (063) 023-26-69, (098) 588-66-94,

(050) 532-73-11.

Аккуратноперевезем груз по городу и украине.

Есть грузчики. ищу постоянную рабо-ту. Тел.: 97-12-26, (067) 891-58-82,

(093) 485-33-04.

Атестат ЕМ36035122, додаток 12аС 114367, виданий 24.06.2009 з СШФМП №12 на ім’я

МихайленкоВікторіїЮріївни, ВВажаТи НЕдІйСНиМ.

Варто зазначити, що найбільш холодний місяць зими не дуже виправдав цю характеристику.

За середньомісячними показника-ми температури він виявився якщо не на рівні, то, принаймні, близьким до середніх значень за післявоєн-ний період.

Втім, цьогорічному січню не го-дилося б наприкінці втрачати влас-не обличчя, яке, до речі, не вельми відрізнялося від передбачуваного синоптиками. Ось тільки на опади

минулий місяць виявився скупішим, ніж очікувалося.

Заспокоїлись атмосферні проце-си і в Європі. Там сьогодні домінує тепло атлантики, і ми його відчу-ли. Сонце взяло упевнено курс на весну. За післявоєнний період були два березні, які цілком відповідали

статусу зимового місяця. Як буде в нинішньому році, побачимо. Ранній прихід весни в вже стає звичним явищем.

а останній день цьогорічного січня подарував нам справді казко-ві зимові пейзажі. І на тому спасибі.

Лесь ГОМІН

п ор и р о к у

Останній акорд січняКрасивим він видався на теренах Чернігівщини. В останній день своєї каденції нинішній січень обдарував нас доволі щедрим снігопадом. Правда, перестарався й заплакав надвечір. Та так, що й зі стріх почало капати.

Чернігівськаобласна товарна агропромисловабіржа

15 лютого 2013 року об 11.00 год. в торгово-операційній залі за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 14, проводить аукціон з продажу необробленої дере-вини заготівлі I кварталу 2013 року, що пропонується до продажу державними лісовими господарствами Чернігівської області.

Ознайомитись із номенклатурою товарної продук-ції можна на Чернігівській обласній товарній агро-промисловій біржі (м. Чернігів, вул. коцюбинського, 49-а, к. 212, тел. (0462) 626-544).

Прийомзаявпроучастьваукціоніпроводить-ся за адресою: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49-А,

к. 212, та закінчується за один день до початку аукціону, а саме 13.02.2013 р. о 17.00 год.

Публічнеакціонернетовариствозгазопостачаннятагазифікації «Чернігівгаз» повідомляє, що якісні показники природного газу, який постачали споживачам Чернігівської області протягом січня 2013 року, відповідають вимогам нормативних документів. Результати визначення фізико-хімічних параметрів природного газу, надані атестованими хіміко-аналітичними лабораторіями Чернігівського ЛВуМГ та Мринського ВуПЗГ уМГ» київтрансгаз», наведені в таблиці:

№ п/п Найменування показника

Норма за ГОСТ 5542-87

Фактично

Відповідність вимогам ГОСТ

5542-87

Мінімальне значення

Максимальне значення

1 Теплота згоряння нижча, ккал/м3, не менше 7600 8249 8324 відповідає

2 Межа значень числа Воббе (вищого) ккал/м3

9850-13000 11626 11678 відповідає

3 Вміст сірководню, г/м3, не більше 0,02 <0,01 <0,01 відповідає

4 Вміст меркаптанової сірки г/м3, не більше 0,036 <0,01 <0,01 відповідає

5 Об’ємна доля кисню,%, не більше 1 0,004 0,006 відповідає

6 Вміст механічних домішок, в 1 м3,г, не більше 0,001 немає немає відповідає

6 Інтенсивність запаху газу, бали, не менше 3 більше

3-хбільше

3-х відповідає

Весь сегмент пенсіонерів можна умовно поділити на дві групи. І група – пенсіонери, які отримують пенсію понад 10 років, II – «новоспечені» пенсіонери, адаптовані до бан-

ківських правил, банкоматів та карток.Так, нині пересічний пенсіонер дещо обмежений у сво-

їх можливостях як фізичних, так і фінансових. досягнувши пенсійного віку, людина полишає активний спосіб життя та інколи відчуває дефіцит спілкування. банки пропонують на-чебто розширений спектр послуг для таких людей. але пен-сіонери зі стажем добре знають, що листоноша, яка прино-сить пенсію, дає не тільки гроші, а може й хліба принести, газети, просто розповісти останні новини.

Історично склалося, що листоноша виконує соціальну функцію. На відміну від неї банківський працівник має чітко окреслені межі своєї діяльності, тож від нього чогось біль-шого не варто чекати. Також треба зауважити, що не кожен пенсіонер має сили дійти до відділення банку або найближ-чого банкомату за умови, що він розташований поблизу. а що вже казати про банки, віддалені територіально?

Пенсіонери, яких обслуговують у поштовому відділенні, отри-мують низку переваг. Важливий фактор – розгалужена мережа відділень поштового зв’язку, тому послугою охоплені всі насе-лені пункти україни. для обслуговування мешканців найвідда-леніших куточків україни функціонують пересувні відділення поштового зв’язку. Перевагою пошти перед банками також є безкоштовна для клієнта доставка, причому кожен споживач може обрати зручну для нього форму обслуговування – у від-діленні поштового зв’язку чи вдома. доставка пенсії до квар-тири – найзручніший спосіб отримання грошей, що позбавляє клієнта потреби йти до банку, шукати банкомат, стояти в черзі.

додатковою перевагою обслуговування на пошті є те, що разом із отриманням пенсії клієнт може скористатися певним переліком послуг, зокрема оформити передплату на періодичні видання, відправити кореспонденцію, оплатити комунальні по-слуги, придбати товари народного споживання тощо.

Ці незаперечні переваги «укрпошти» часом змушують наших кон-курентів із надання послуг діяти не завжди прийнятними методами.

Не зайвим буде нагадати, що особа, яка досягла пенсійного віку, має право отримувати грошові виплати у відділенні зв’язку за місцем проживання. Якщо ж пенсію отримували в банку, але з’явилося бажання повернутися до послуг пошти, особа має ціл-ком законне право перевестися на обслуговування у поштово-му відділенні. для цього вам треба звернутися до управління Пенсійного фонду україни за місцем проживання та подати заяву щодо переведення нарахування пенсії для одержання у відділенні поштового зв’язку з доставкою додому або безпосередньо в касі.

се рвіс

Я за пенсією на пошту!Упродовж багатьох років «Укрпошта» надає послуги з виплати та доставки грошей різним категоріям населення. Ця функція дуже важлива в соціальному сенсі. Виконувати її підприємство зобов’язала держава. Виплата і доставка грошей переважно стосується громадян похилого віку, людей із обмеженими можливостями, матерів із маленькими дітьми і мешканців із так званих депресивних районів. Особлива тема для обговорення – це виплата пенсії безпосередньо в поштовому відділенні.

http://sivertime.com.ua8 № 10 (413) 2 лютого 2013, субота

П О Г О Д АНЕДІЛЯ, 3.02

ПОНЕДІЛОК, 4.02

ВІВТОРОК, 5.02

СЕРЕДА, 6.02

ЧЕТВЕР,7.02

східЗахідТривалість дня

07:3016:5409:24

07:2816:5609:28

07:2716:5809:31

07:2517:0009:35

07:2317:0109:38

Хмарність, опади

Температура повітря, 0C

Ніч

+1День

+2Ніч

–1День

–4Ніч

–5День

+1Ніч

–1День

+1Ніч

0День

+3вітер, м/c Пд, 9 Пд-Зах,

2Пн-Зах,

7 Зах, 5 Пд, 7 Пд-Зах, 7 Пд, 6 Пд, 7 Пд, 6 Пд-Сх,

6Атм. тиск, мм рт. ст. 750 750 752 758 758 755 756 752 752 753

ОСТАННЯ СТОРІНКА

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 11834. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Олена ГАЛКІНА. Коректори: Марія КОРОБКО.ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар Лариса ПОТАПЕНКО. Тел. 4-44-42.

Несприятливі дні у лютому – 4, 6, 7, 8, 11, 15, 18, 20, 22, 27, 28

ве р ніса Жі

– Коли Володимир приніс до бібліоте-ки свої роботи, у нас, як то кажуть, роз-біглися очі, бо картини за своїм харак-тером дуже різні, – зізналася провідний бібліограф відділу комп’ютерного забезпечення центральної бібліо-теки імені Михайла Коцюбинського Наталія Крижанівська. – Відкрию се-крет – у цього художника ще багато

незакінчених робіт тому, що він у по-стійному творчому пошуку.

Справді, картини вражали різнома-нітністю форм та образів, а художник зі-знався, що полюбляє експериментувати.

– Я пишу портрети, пейзажі й натюр-морти, бо мені все цікаво. На цій вистав-ці здебільшого ранні роботи, зокрема, написані, коли мені було вісімнадцять, тож кращими їх не вважаю, – критично оцінив свої творчі доробки хлопець. – Я малюю портрети своїх друзів, родичів, однокурсників, з якими вчився в універси-теті, та знайомих. Мені цікаво не лише передати схожість, але й відобразити почуття та настрій людини. Також на виставці багато моїх пленерних робіт, тобто я виходив з мольбертом у міс-

то й малював із натури, зображувати вигадані образи мені нецікаво. Дуже по-добається працювати поблизу воєнно-го госпіталю, бо там красива природа, люблю малювати чернігівські церкви, зокрема, Катерининську.

А ще молодий художник поділився своїми творчими планами:

– Нині я готую нову виставку, яку ці-нителі живопису побачать навесні. Вона буде цікавішою, ніж ця, бо там будуть представлені не акварелі, а неформальні картини, написані олією.

До речі, живопис – не єдине захо-плення хлопця, бо у вільний час він пише вірші.

Ірина ОСТАШКОФото автора

Для Чернігівської центральної бібліотеки імені коцюбинського презентація виставок – не дивина. Щоправда, зазвичай це фотовиставки. А ось живописна відкрилася вперше. Це дебют і для храму книги, і для молодого 24-річного художника володимира кравченка, який лише починає робити свої перші кроки до підкорення художнього олімпу.

АквАРЕЛіволодимира кравченка

Азалія – дуже красива рослина, яка зачаровує не тільки великою кількістю білих, рожевих, червоних, бузко-вих, темно-лілових квіток, але й формою пелюстків.

На одній рослині розцвітає незліченна кількість квіток. Під ними повністю ховаються листки. Батьківщина цієї рослини Китай, Японія, Індія.

Зростає азалія повільно, і хоча вона вельми примхли-ва, втім не відлякує квітникарів. Період цвітіння – понад два місяці. Уміло підбираючи ранні-, середньо– і пізньо- квітучі сорти, можна домогтися їхнього цвітіння протя-гом шести й більше місяців.

У кімнатних умовах добре ростуть такі сорти: ранні (цві-туть у жовтні-грудні) – Хельмут Фогель, Амброзіана, Пауль Шеме, середньопізні – Пінк Перл, Ельза Кергер та інші.

До речі, люди, які вирощують азалії, набагато рідше страждають на сезонну осінньо-зимову депресію. І це не випадково! Адже саме в цей час азалії «вибухають» яскравими й ніжними бутонами, наповнюючи житло кра-сою. Зайве нагадувати, що кімнатні рослини сприяють очищенню приміщення і наповню-ють повітря свіжістю.

ДоглядПам’ятайте, що

азалія не перено-сить тіні. Тож по-ставте квітку в ос-вітлене місце, але без палючих сонячних променів.

Азалії не переносять спеки, оптимальна температура 14-17°C. Узимку рослина добре себе почу-ває навіть при більш низьких темпе-ратурах (8-10°C).

Поливати ці квіти треба щедро, для цього кілька разів у тиждень горщик поміщають у ємність із водою до повного насичення. Воду краще використовувати вистояну протя-гом доби. При недостатньому поливі листки обпадають.

У весняний і літній періоди азалію потрібно часто об-прискувати, уникаючи потрапляння води на квітки. Горщик треба поставити на піддоні з вологим гравієм.

З кінця лютого і до першої декади серпня азалію варто підживлювати розчином мінеральних добрив через кожні 15 днів. У період бутонізації бажано дворазово піджив-лювати рослину розчином суперфосфату (з розрахунку 15 г на 10 л води).

Молоді рослини треба пересаджувати щорічно, а до-рослі – через кожні 2-3 роки в спеціальні низькі й широкі горщики. Через місяць після пересадки пагінці прищипу-ють. Прищипування варто проводити не пізніше травня, тому що в липні закладаються квіткові бруньки.

Розмножують азалію з допомогою живців, які обрізають тільки після цвітіння. Але пам’ятайте, що жируючі (пере-зрілі) пагони для цього не годяться. Живці нарізають за-вдовжки 5-6 см. Перед садінням для кращого вкорінення їх витримують у розчині бурштинової кислоти (100 мг/л води) або гетероауксину (100 мг/л) протягом 24-х годин.

Вирощувати азалію треба у торф’яній землі.Після того як рослина відцвіте, її переносять у прохо-

лодне приміщення і продовжують поливати. З настанням тепла азалію виносять на бал-

кон, веранду, у сад. Ранньої осені переносять у прохо-

лодне приміщення.Секрет успіху у

ви рощуванні азалії – щедре поливан-ня м’якою водою. А щоб продовжити

цвітіння, можна обкла-дати рослину шматочка-

ми льоду.Підготувала Рита ГАРМАШ

Азалія

Зелений дім

сою. Зайве нагадувати, що кімнатні рослини сприяють очищенню приміщення і наповню-ють повітря свіжістю.

вітлене місце, але без палючих сонячних променів.

Азалії не переносять спеки, оптимальна температура 14-17°C. Узимку рослина добре себе почу-ває навіть при більш низьких темпе-

тепла азалію виносять на бал-кон, веранду, у сад. Ранньої

осені переносять у прохо-лодне приміщення.

ви рощуванні азалії – щедре поливан-ня м’якою водою. А щоб продовжити

цвітіння, можна обкла-дати рослину шматочка-

ми льоду.Підготувала Рита ГАРМАШ

Documents

Деснянка вільна №413