1

Оксана

Богданова

Андрій

Дробін

Любов

Ткаченко

Людмила

Хлань

Тетяна

Ціперко

СУЧАСНИЙ УРОК

ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ

ДИСЦИПЛІН

Навчально-методичний посібник

Кропивницький – 2019

2

УДК 373. 5. 016

Б 73

Богданова О.П., Дробін А.А., Ткаченко Л.А., Хлань Л.М., Ціперко Т.В.

Сучасний урок природничо-математичних дисциплін: [навчально-

методичний посібник] / Під ред. А.А. Дробіна. – Кропивницький: КЗ

«КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2019. – 88 с.

Рецензенти:

Садовий М.І. – доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри фізики

та методики її викладання, завідувач кафедри теорії та методики технологічної

освіти, охорони праці і безпеки життєдіяльності Центральноукраїнського

державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка;

Мирза-Сіденко В.М. – кандидат біологічних наук, доцент, в. о. завідувача

кафедри географії та геоекології Центральноукраїнського державного

педагогічного університету імені Володимира Винниченка;

Федірко Ж.В.– кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і

методики середньої освіти Кіровоградського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського.

Посібник призначений для учителів закладів загальної середньої освіти,

методистів, студентів педагогічних навчальних закладів, які опановують

спеціальності природничо-математичних дисциплін. У посібнику

систематизовано сучасне бачення типології та структури уроків природничо-

математичних дисциплін, яке ґрунтується на модульному принципі побудови.

Наведено приклади уроків різних типів та видів з різних навчальних дисциплін,

які розроблені провідними педагогами та застосовуються у закладах загальної

середньої освіти Кіровоградської області.

Друкується за рішенням вченої ради комунального закладу «Кіровоградський

обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя

Сухомлинського» (від 11.12.2018 року, протокол №4)

© КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2019

3

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………. 4

1. Класифікація уроків (сучасне бачення)…………………………………….. 5

1.1. Урок вивчення нового навчального матеріалу………………………. 5

1.2. Урок удосконалення знань, умінь і навичок………………………….. 6

1.3. Урок узагальнення і систематизації…………………………………….. 7

1.4. Комбінований урок……………………………………………………… 8

1.5. Урок контролю і корекції знань, умінь і навичок…………………….. 9

2. Особливості діяльності педагога з планування та підготовки до уроку.. 11

3. Модульні компоненти (структурні елементи) сучасного уроку………… 16

4. Лабораторна та практична роботи як форма організації уроку

природничо-математичних дисциплін…………………………………….. 21

5. Урок математики……………………………………………………………. 31

6. Урок хімії…………………………………………………………………….. 44

7. Урок біології………………………………………………………………… 50

8. Урок фізики………………………………………………………………….. 66

9. Урок географії……………………………………………………………….. 73

Використана література………………………………………………………….. 86

4

ВСТУП Школа починається з уроку. Від нього залежить усе: культура,

доброзичливість у взаєминах між учнями, вчителями і батьками. Урок був і залишається основною формою оволодіння знань учнями. Провести урок сьогодні стає все складніше. Сучасний учень став іншим – він багато знає: це він бачив, це він чув, про це він читав… Звичайно, час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання, однак авторитет самого заняття настільки високий і міцний, що не підлягає сумнівам навіть найсміливіших критиків.

Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта – всі ці питання постійно перебувають у полі уваги не тільки вчителів: вони хвилюють випускників, їх обговорюють батьки, висуває держава як одну з головних проблем забезпечення якісної освіти. Тому саме вчителі мають усвідомити: щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.

Для сучасного уроку характерними ознаками є: • гуманітарний потенціал і гуманізація навчання; • варіативність і гнучкість структури уроку; • спрямованість уроку на особливість учня; • системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання; • спрямованість уроку на головне – генералізацію навчання; • повне засвоєння нового матеріалу на уроці; • оптимізація форм роботи на уроці; • економія часу в шкільному навчанні. Одним із шляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій,

узгодження їх з актуальним та перспективним розвитком суспільства, інтегруванням до світового освітнього простору є розгляд процесу навчання та його результатів через призму компетентнісного підходу, що трактується як чинник, котрий сприяє модернізації змісту освіти й доповнює низку освітніх інновацій і класичних підходів, спрямованих на досягнення сучасних освітніх цілей. Перспективність компетентнісного підходу полягає в тому, що він передбачає високу готовність випускника школи до успішної діяльності в різних сферах.

Компетентнісно орієнтовані нововведення, маючи широкий спектр впливу на функціонування і розвиток освітньої галузі в цілому, найбільш повного поширення набули в площині удосконалення класно-урочної системи, уточнення дидактичного змісту сучасного уроку, з’ясування ролі вчителя та позиції учня в процесі навчання.

Отже, урок розглядається як форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії певного складу вчителів та учнів. Він містить мету, зміст, методи, форми та засоби навчання, діяльність з організації та управління. В умовах зміни парадигми виникає необхідність удосконалення уроку. Його основною метою стає засвоєння знань, формування умінь і навичок під час самостійної роботи, яка сприяє підготовці учнів до життя, поведінки в природі і суспільстві.

5

1. Класифікація уроків (сучасне бачення)

Класифікації уроків присвячено багато наукових робіт. Проте на сьогодні

ця проблема залишається дискусійною в сучасній дидактиці. Є кілька підходів

до класифікації уроків, кожний з яких відрізняється визначальною ознакою.

Так, академік І.Т. Огородніков [9, с.147] класифікує уроки, виходячи з

дидактичної мети; академік М.І. Махмутов [7, с.77] поділяє уроки в залежності

від цілі організації занять, змісту і способів проведення уроку; С.В. Іванов [5,

с.32] класифікує уроки за основними етапами навчального процесу;

В.О. Онищук [10, с.69] класифікує уроки за дидактичною метою; М.М. Скаткін

[14, с.21] поділяє уроки за метою організації занять; І.М. Казанцев [6] групує

уроки за основним способом їх проведення.

М.І. Махмутов та В.О. Онищук, базуючись на роботах свої попередників,

запропонували найбільш визнаний серед дидактів варіант класифікації уроків,

який уже більше 40 років застосований у освітній системі України.

Ця система уроків класифікована за метою організації, детермінованою

загально дидактичною метою, характером змісту досліджуваного матеріалу і

рівнем навченості учнів. Відповідно до цього підходу виділяються наступні

п'ять типів уроків:

- уроки вивчення нового навчального матеріалу;

- уроки вдосконалення знань, умінь і навичок (сюди входять уроки

формування умінь і навичок, цільового застосування засвоєного та ін.);

- уроки узагальнення і систематизації,

- комбіновані уроки;

- уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок.

1.1. Урок вивчення нового навчального матеріалу. Головна мета

цього типу уроку випливає з самої назви – оволодіння учнями новим

навчальним матеріалом. Що передбачає розв’язання таких дидактичних

завдань, як засвоєння нових понять і способів дій, самостійну пошукову

діяльність, формування системи ціннісних орієнтацій.

Формами таких уроків є: лекція, пояснення вчителя із залученням учнів

до обговорення окремих питань, положень, семінар, евристична бесіда,

самостійна робота з першоджерелами (підручниками, хрестоматіями,

довідниками, монографіями, посібниками, іншими джерелами), практичні

самостійні роботи (дослідницького типу), постановка і проведення

експериментів, дослідів і т.д.

Загальним для всіх цих видів уроків є те, що час уроку відводиться на

роботу учнів з новим матеріалом, в ході якої застосовуються різноманітні

прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів: виклад нового матеріалу

проблемного характеру, створення проблемних ситуацій, обговорення з учнями

фактів, наслідків, підкріплення тих чи інших теоретичних положень власними

прикладами і фактами, використання наочного матеріалу, технічних засобів

навчання, інформаційно-комунікаційних технологій. Все це націлене на

змістовне і глибоке розуміння та засвоєння нового матеріалу, створення

свідомої розумової активності учнів при роботі з ним.

6

Для вчителя вкрай важливо, розуміючи об'єктивну багатоплановість

процесів на уроці, робити цей процес керованим, постійно шукати й знаходити

оптимальні варіанти взаємодії елементів уроку один з одним.

1.2. Урок удосконалення знань, умінь і навичок. Перед цими

уроками стоять такі дидактичні завдання:

– систематизація і узагальнення нових знань;

– повторення і закріплення раніше засвоєних знань;

– застосування знань на практиці для поглиблення і розширення раніше

засвоєних знань;

– формування умінь і навичок;

– контроль за ходом вивчення навчального матеріалу і вдосконалення

знань, умінь і навичок.

Більшість науковців виділяє у цьому типі уроків такі види:

– уроки закріплення матеріалу, що вивчається;

– уроки повторення;

– уроки комплексного застосування знань, умінь і навичок;

– уроки формування умінь і навичок та ін.

Проте уроки, виділені лише на повторення або формування умінь і

навичок, малоефективні, й тому вони, як і уроки цільового застосування

засвоєного та інші аналогічні їм, входять до складу уроків удосконалення

знань, умінь і навичок. Видами цього типу уроків є:

– уроки самостійних робіт (репродуктивного типу - усних або письмових

вправ);

– урок-лабораторна робота;

– практикум із розв’язування задач;

– урок практичних робіт;

– урок-екскурсія;

– урок реалізації навчальної проектної діяльності;

– урок-семінар.

Наведений перелік видів уроків удосконалення знань, умінь і навичок

свідчить про те, що організація навчальної діяльності учнів на уроці є

комплексною, тобто містить одночасне повторення, застосування знань у

змінених умовах, систематизацію і закріплення знань, удосконалення вмінь і

навичок у межах досліджуваної теми та екстраполяцію їх на суміжні теми та

міжпредметний рівень.

Уроки такого типу можуть одночасно містити і повторення, і контроль, і

систематизацію знань. На уроках удосконалення знань, умінь і навичок

потрібно поєднувати різні форми опитування учнів з письмовими, усними і

практичними вправами та самостійною навчальною діяльністю. Різний рівень

учнів, різні цілі, які ставляться перед уроками, дидактичні завдання, специфіка

навчального предмета і матеріалу теми, розділу, що вивчаються на даний

момент, вимагають різних методичних підходів до побудови уроку.

Майстерність учителя передбачає врахування усіх цих факторів та побудову в

залежності від цього оптимальної схеми уроку.

7

1.3. Урок узагальнення і систематизації. Уроки цього типу

передбачають реалізацію наступних дидактичних завдань – з’ясування рівня

володіння учнями теоретичними знаннями і методами пізнавальної діяльності з

ключових питань програми, які несуть наскрізний характер, і засвоєння знань,

умінь і навичок учнів за програмним матеріалом, який вивчається на протязі

тривалих періодів часу – чверті, півріччя і за весь рік навчання.

Такі уроки стимулюють учнів до систематичного повторення великих

блоків навчального матеріалу, дозволяють усвідомити його системний

характер, розкрити способи розв’язання типових задач і їх екстраполяції на

нестандартні ситуації при розв’язанні нових, складніших та нестандартних

задач.

Урокам узагальнення і систематизації притаманні всі основні види уроків,

які характерні для усіх п'яти визначених типів. Характерною особливістю цих

уроків є:

– висвітлення учителем переліку питань для повторення, які заздалегідь

готуються,

– література для самостійного опрацювання,

– проведення додаткових лекцій,

– завдання учням тематики колективно-групової позакласної роботи,

– проведення консультацій,

– надання рекомендацій із самостійної роботи.

Структура уроку узагальнення і систематизації, перш за все, повинна

відповідати логіці процесу узагальнення та систематизації, в якому

передбачається наступна послідовність дій: від сприйняття, осмислення і

узагальнення окремих фактів до формування в учнів понять, їх категорій і

систем, від них – до засвоєння все більш складної системи знань, до оволодіння

основними теоріями і провідними ідеями тієї чи іншої науки та до практичного

застосування теоретичних знань, формування навичок і умінь прикладного

змісту в умовах від простих ситуацій до складних і видозмінених. Цій

послідовності мають відповідати основні ланки уроку.

Ключовим елементом уроку узагальнення і систематизації є модуль

«узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної діяльності»,

який реалізовується за схемою: мотивація навчальної діяльності → відтворення

та корекція опорних знань → повторення і аналіз основних фактів, подій, явищ

→ повторення, узагальнення та систематизація понять, засвоєння відповідної

системи знань, провідних ідей і основних теорій → прикладне застосування.

Елемент «повторення і аналіз основних фактів, подій, явищ» є

дублюючим до актуалізації опорних знань, але має іншу дидактичну мету та

особливості – використання графічної та символічної наочності за провідного

аналітико-синтетичного виду діяльності учнів. Тут використовуються схеми,

натуральні об'єкти (гербарії, колекції), числові таблиці, діаграми, карти,

графічні і знакові моделі, малюнки для демонстрації зв’язків, властивостей,

суттєвих особливостей матеріалу, який узагальнюється. Ці графічно-символьні

та натуральні наочні засоби спрямовують свідомість учнів та їх мислення на

8

розкриття в досліджуваному комплексі об’єктів повторюваних, а тому

закономірних (об’єктивних) зв’язків і відношень, виявлення сутності явищ і

процесів.

Прикладне застосування узагальненого навчального матеріалу можливе у

вигляді виконання експериментальної лабораторної роботи, створення

навчального проекту, розв’язування різних типів задач, особливо оціночних та

інших творчих завдань.

Головному елементу уроку «Узагальнення та систематизація учнями

результатів навчальної діяльності» найбільше відповідають такі методи

узагальнення й систематизації знань (у різному їх поєднанні): бесіда із

застосуванням різних видів наочності, демонстрація дослідів, проведення

лабораторних і практичних робіт.

Крім того, можна застосовувати методичні прийоми перевірки

домашнього завдання (інтелектуальна розминка, «Вірю – не вірю», «Так – ні»,

«Узнай мене», диктант для «шпигуна», «Знайди помилку», «Сніжна грудка»,

«Тренування пам’яті й уважності», лото), оскільки вони практично не

потребують трансформації. Звичайно, можна застосовувати різноманітні види

опитування, що є «класикою жанру»: ідеальне опитування, бліц-опитування по

ланцюжку, щадне опитування, опитування у формі діалогічної пари. Проводити

письмове тестування або тест-рейтинг, здійснювати роботу з текстовими

матеріалами: поєдинок, шпаргалка.

Найбільш поширеним видом уроків узагальнення і систематизації є

уроки, на яких проводяться проблемні дискусії, тематичні семінари, а також

уроки, на яких учні цілеспрямовано (окремо або групами) вирішують творчі

завдання теоретичного або практичного характеру.

Однією з найбільш складних для педагога задач є чітке визначення

раціональної структури і методики уроку узагальнення та систематизації та їх

дотримання. Ці уроки можуть кардинально відрізнятися один від одного в

залежності від завдань та мети цього уроку. Тому, готуючись до уроку

узагальнення і систематизації, визначаючи його структуру, учитель має ставити

перед собою наступні завдання:

- Охопити за один урок найбільш суттєві особливості навчального

матеріалу всього розділу (теми);

- Урізноманітнити прийоми та методи роботи;

- Активізувати навчально-пізнавальну діяльність;

- Посилити самостійність в роботі над матеріалом;

- Бути модератором на уроці, керувати діяльністю учнів;

- Формулювати висновки для кожного ключового питання.

1.4. Комбінований урок. Це найбільш поширений тип уроку.

Дидактичними завданнями цього типу уроків є комплексні задачі, що стоять

перед уроками вивчення нового навчального матеріалу, удосконалення знань,

умінь і навичок, узагальнення і систематизації. Звідси й назва – комбінований

урок. Ключовими елементами такого типу уроків є:

- організація і мотивація учнів до занять;

9

- повтор і перевірка знань учнів, виявлення рівня розуміння та глибини

міцності пройденого матеріалу;

- перевірка вивченого на попередніх заняттях та актуалізація необхідних

знань і способів діяльності для подальшої роботи з осмислення того, що

вивчається на поточному уроці;

- подання учителем порціонного нового матеріалу та організація роботи

учнів над його осмисленням і засвоєнням;

- первинне практичне закріплення нового матеріалу та організація роботи

над виробленням в учнів умінь і навичок;

- аналіз домашнього завдання та короткий інструктаж по його виконанню;

- підбиття підсумків з виставленням оцінок за роботу окремим учням

протягом усього уроку.

Ці елементи комбінованого уроку взаємопов’язані між собою і часто

переходять один в одного, змінюючи послідовність в залежності від організації

освітнього процесу. Тому структура комбінованого уроку гнучка, рухома, що

дозволяє вчителю конструювати урок у залежності від тих дидактичних задач,

що ставляться перед уроком та уникати в своїй роботі шаблону, формалізму.

Перевагою комбінованого уроку є те, що у процесі вивчення нового

матеріалу можна відразу організувати його закріплення і застосування,

контролювати рівень засвоєння знань, умінь та навичок і розвиток навичок

застосування цих знань у різних, у тому числі нестандартних, ситуаціях, рівень

сформованості необхідних компетентностей. Структура комбінованого уроку

робить урок багатоцільовим і змушує вчителя ретельно планувати етапи уроку

та їх тривалість.

Ефективність і результативність комбінованого уроку залежить від

чіткого розуміння задач, які стоять перед уроком та розумної організації

діяльності учнів. Такий урок має на меті формування ділової творчої

обстановки, де відбувається діалог учня з учителем, де учні є авторами тих чи

інших теоретичних концепцій і побажань, не боячись потрапити в халепу.

Слід зазначити, що окремі елементи комбінованого уроку в тих чи інших

поєднаннях властиві й першим трьом типам уроків, описаних вище.

1.5. Урок контролю і корекції знань, умінь і навичок. Цей тип уроку

має на меті оцінку результатів навчання, рівня засвоєння учнями теоретичного

матеріалу, сформованості системи наукових понять курсу, умінь і навичок,

досвіду навчально-пізнавальної діяльності школярів, опанування ключовими

компетентностями, елементами наскрізних змістовних ліній, діагностування

рівня навченості учнів і внесення змін і корекції в процес навчання відповідно

до визначеного діагностикою стану навченості дітей.

Видами уроку контролю та корекції можуть бути: усне опитування

(фронтальне, індивідуальне, групове); письмове опитування (самостійна,

контрольна робота, тестування), диктанти, практикум із розв’язування задач;

захист навчальних проектів, залік; залікова практична робота; практикуми;

іспити та ін. Ці уроки проводяться після вивчення цілих розділів, великих тем.

10

Уроки контролю найбільш яскраво виявляють стан та рівень готовності

учнів до проявлення ключових компетентностей та застосовування своїх знань,

умінь та навичок в освітній діяльності в різних навчальних ситуаціях.

Після проведення уроків контролю, як правило, проводяться спеціальні

уроки (корекції знань, умінь і навичок) з аналізу і виявлення типових помилок,

прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів, в організації їх освітньої

діяльності, які необхідно подолати на наступних уроках, для чого коригується

діяльність учнів та вчителя.

Необхідними елементами уроків контролю і корекції, як правило, є:

організаційна частина (постановка мети, цілей, психологічна підготовка учнів

до виконання майбутньої роботи, інструктаж та пояснення вчителя щодо

порядку організації роботи на уроці та розв’язання завдань самої роботи);

основна частина – самостійна робота учнів, оперативний контроль, консультації

вчителя, підтримання необхідної дисципліни та робочого психологічного стану

учнів; заключна частина – підбиття підсумків та орієнтування учнів на

підготовку до вивчення нового розділу, теми курсу.

Зрозуміло, в шкільній освітній діяльності при наданій значній

педагогічній свободі учителю можливі й інші типи і структурні комбінації

уроків.

Слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку дидактики, у зв'язку з

посиленням уваги до питань активізації пізнавальної діяльності учнів,

залучення їх до вирішення пошукових і дослідницьких завдань в якості

самостійного виду уроку висувається проблемний урок.

Він включає в себе наступні елементи: організація учнів, їх психологічна

підготовка, створення проблемної ситуації: формулювання проблеми, теми

дослідження, висунення гіпотези (припущення про те, яким може бути

результат) і варіантів рішення; пошук шляхів розв’язання посталої проблеми;

захист висунутих гіпотез та шляхів розв’язання, обговорення результатів;

коментарі та узагальнення вчителя; завдання додому; підбиття підсумків уроку.

Набір модульних елементів уроку залежить від дидактичних задач та

системи роботи учителя, його професійних та творчих здібностей. Однак

завжди побудова будь-якого типу уроку повинна втілювати в собі:

– актуалізацію раніше засвоєних знань і способів діяльності,

– формування нових понять і способів діяльності та застосування знань,

умінь, навичок.

Крім того, як правило, зазначені типи уроків у «чистому» вигляді

практикуються рідко, а функції одного типу уроку часто вплітаються в

структуру іншого. Різниця полягає лише в тому, що кожен визначений тип

уроку відрізняється домінуванням певної функції, наприклад, ознайомлення та

вивчення нового матеріалу або контроль і оцінка, а інші функції інших типів

уроку носять допоміжний характер. Тому класифікація уроків продовжує

залишатися однією з актуальних проблем дидактики.

11

2. Особливості діяльності педагога з планування та підготовки до

уроку. Процес формування нового постіндустріального суспільства створює нові

вимоги суспільства до освіти, згідно з якими сучасна людина живе за

принципом «Освіта протягом усього життя» [8]. Відповідно до зазначеного

принципу, випускник школи має володіти наступними ключовими

компететностями:

- Спілкування державною і рідною мовами;

- Спілкування іноземними мовами;

- Математичною компетентністю;

- Основними компетентностями у природничих науках і технологіях;

- Інформаційно-цифровою компетентністю;

- Умінням учитися впродовж життя;

- Ініціативністю і підприємливістю;

- Соціальною і громадянською компетентностями;

- Обізнаністю і самовираженням у сфері культури;

- Екологічною грамотністю і здоровим життям [19, с.17-27].

Ці компетентності є результатом освітнього процесу, основним

елементом якого є урок, який має відповідати таким вимогам:

1. Чітке визначення мети та цілей уроку, які повинні бути досяжні,

конкретизовані, зрозумілі, діагностовані, пов’язані з практичною

спрямованістю уроку.

2. Мотивація діяльності школярів, сформована учителем, має

реалізовувати інтерес учнів до навчання з метою розв’язання актуальних

проблем, практичної спрямованості змісту навчання.

3. Практична значимість знань і способів діяльності випливає із мети і

мотивації.

4. Добір змісту уроку, який передбачає якісне відпрацювання навчального

матеріалу, визначеного програмою та державним стандартом, з урахуванням

наскрізних змістовних ліній та ключових компетентностей, які формуються, без

перевантаження учнів другорядною інформацією. Результат уроку є

діагностованим об’єктом та результатом відпрацювання цільових установок на

урок.

5. Плановість кожного етапу уроку, діяльності учнів та учителя.

6. Урок має містити евристичну складову та вирішення проблемних

ситуацій.

7. Урок має бути дитиноцентричним, здоров’язберігаючим, культуро

формуючим, психологічно комфортним.

8. Уся діяльність на уроці має бути диференційованою відповідно до

профілю класу, індивідуальних потреб та можливостей дітей, вікових

особливостей, настроїв школярів; учитель має створити умови, що стимулюють

діяльність учнів.

9. Кожний урок має демонструвати індивідуальний стиль педагога, його

педагогічну та методичну майстерність, системність роботи, мати «родзинку».

12

10. На уроці має здійснюватись постійна рефлексія знань, умінь,

навичок, сформованості компетентностей, усвідомлення учнем себе як суб’єкта

освітньої діяльності, формування відповідальності за результати освітньої

діяльності.

11. Побудова кожного етапу уроку відбувається за схемою: постановка

навчального завдання → організація діяльності учнів з його виконання →

підбиття підсумків діяльності на кожному етапі уроку → контроль процесу і

ступеня виконання → рефлексія → корекція процесу навчання.

12. Наявність в освітньому процесі блоків самостійного отримання

знань, що передбачає навчально-пізнавальну діяльність з різними джерелами

інформації як матеріальними, так і віртуальними.

13. Організація індивідуальної, парної, групової форм роботи з метою

розвитку комунікативних компетентностей і норм спілкування та роботи в

колективі, розвитку зовнішнього мовлення.

Виконання цих вимог до уроку визначає роль педагога як модератора

освітньої діяльності на уроці, а учнів – як активних суб’єктів цієї діяльності, що

є вирішальною передумовою реалізації цільових установок сучасної системи

освіти.

Результативність сучасного уроку є складний процес, ефективність якого

залежить від багатьох чинників. На думку деяких учителів, однією з причин

низької якості знань учнів є нестача часу на уроці. Чи так це насправді?

В.О.Сухомлинський з цього приводу зауважує: «Однією з головних причин

слабких, поверхневих знань, причиною лінощів, недбайливості школярів якраз і

є марнотратство часу на уроці» [15, с.585].

У більшості методичної літератури фігурує таке або схоже твердження:

«Урок – системний керований процес спільної діяльності учителя і учнів для

досягнення запланованого, діагностованого освітнього результату та рефлексії,

який регламентований структурно, процесуально, за часом». Виходячи із цього,

раціональне використання часу випливає із самого поняття «системного

керованого процесу». Керованість – це організація взаємодії учителя та учнів

для досягнення цілей уроку. Тому кожен етап чи елемент уроку мають бути

продуманими і працювати на досягнення поставленої мети.

Окреслимо типові ситуації по ходу уроку, що можуть привести до втрати

часу.

1. Діти входять у кабінет за дзвоником.

2. Перевірка відсутніх, рапорт чергових, з’ясування причин відсутності

учнів.

3. Визначення чергових та підготовка кабінету до уроку (ганчірка, крейда,

роздавання зошитів і т.п.).

4. З’ясування причин запізнення учнів на урок, виховні бесіди на загал з

цього приводу.

5. З’ясування під час уроку причин неготовності учнів до уроку

(відсутність зошита, підручника, приладдя, доповіді, звіту).

6. Визначення шляхом жеребкування «Хто відповідатиме біля дошки?».

13

7. Викликання дітей не готових до уроку або таких, які, в силу певних

особистісних якостей, не можуть відповідати на загал.

8. Вимагати для надання короткої відповіді (або репліки) від учнів

вставати з місця.

9. Виконання непідготовлених дослідів, демонстрацій, презентацій або

іншої наочності.

10. Відсутність алгоритмізації діяльності учнів, чітких інструкцій та

завдань для типових навчальних операцій.

11. Здійснення записів у зошит інформації, яка є у підручнику.

12. Відтворення у зошиті складних або типових таблиць, схем,

креслень.

Недопущення на уроці таких моментів та їх урахування під час

проведення та планування уроку може зекономити від 10 до 25 хвилин цінного

навчального часу на уроці, що дозволить у більшій мірі та на більш якісному

рівні реалізувати мету та завдання кожного уроку. Що, у свою чергу, підвищить

ефективність всього освітнього процесу.

Успішна реалізація кінцевої мети освітнього процесу з конкретної

навчальної дисципліни полягає у продуманості та плановості роботи, що є

одним із найвідповідальніших етапів діяльності вчителя.

При підготовці до уроку учитель:

- Перш за все виділяє мету та завдання уроку;

- Відбирає необхідний для засвоєння фактичний матеріал;

- Вирішує питання найдоцільнішої організації пізнавальної діяльності

учнів для відібраного матеріалу;

- Визначає методи вивчення нового матеріалу, перевірки знань і умінь,

підбирає демонстрації, задачі;

- Розв’язує самостійно усі плановані до уроку задачі;

- Підбирає необхідне обладнання та попередньо проводить плановані

досліди;

- Попередньо обдумує домашнє завдання.

Після цього учитель приступає до складання плану уроку: «Мета

планування уроку – привести в систему всю підготовчу роботу, організувати

навчальний процес таким чином, щоб створити оптимальні умови для

розв’язання навчально-виховних задач даного уроку в даному конкретному

класі з урахуванням не лише особливостей навчального матеріалу, але й рівня

підготовки учнів, їх здібностей, інтересів, матеріальної бази» [16, с.291].

Слід зазначити, що при плануванні та проведенні уроків учителі

припускаються типових, але суттєвих помилок та недоліків. До таких

відносять:

1. Планування уроків здійснюється без достатнього взаємозв’язку з

іншими уроками, уроки безсистемні, одноманітні, що пов’язано зі слабким

знанням типізації уроків, недооцінкою особливостей кожного уроку.

2. Шаблонність структури уроку (як правило, комбінований за сталого

набору структурних елементів).

14

3. Перевантаженість змісту навчального матеріалу, втрата головного при

намаганні досягти багатьох, часто взаємовиключних цілей одночасно,

заниження ролі підручника як стрижневого джерела інформації.

4. Значна відірваність теоретичних знань від їх практичного використання

та прикладного спрямування.

5. Недостатня диференціація освітнього процесу, що проявляється лише у

розшаруванні навчального матеріалу та завдань за складністю та об’ємом.

6. Слабка мотивація школярів до навчання, що виявляється у пасивності,

неучасті у будь-яких формах роботи як навчальних, так і позаурочних.

7. Надмірне використання модних або популярних (на даний момент)

форм і методів навчання, їх нецільове або недоцільне використання на

противагу традиційним ефективним формам навчання.

8. Нераціональне використання часу на уроці, втрати часу на різні

нетипові ситуації, недотримання на уроках необхідних процедур та процесів.

9. Слабке та непродумане використання задач, їх безсистемність,

відірваність від реальних життєвих ситуацій, недооцінка, а відповідно і

неповнота використання задач, як важливого засобу досягнення навчальної

мети.

10. Слабке та недостатнє знання психологічних та вікових

особливостей школярів, особливостей дитячих та підліткових колективів, їхніх

можливостей із впливу на окремих членів, прагнень та інтересів сучасних

школярів.

11. Недостатнє урахування впливу особистості вчителя на створення

мікроклімату взаємовідносин між учнями та учителем.

12. Епізодичність або відсутність самоаналізу учителем своєї

діяльності, самовдосконалення, стану професійної майстерності,

самовиховання, самоосвіти, критичного ставлення до своєї діяльності.

Учителеві слід врахувати зазначені вище типові помилки та недоліки, що

виникають при плануванні уроків, та поставитись серйозно до планування своєї

діяльності. Крім цього, при підготовці до уроку учитель має також здійснити

аналіз та враховувати таку інформацію:

1. Оцінка та врахування особливостей учнів класу:

• рівень класу;

• ставлення учнів до предмету;

• врахування вікових та психологічних особливостей класу;

• сформованість навчальних досягнень;

• сприйняття різних форм та видів навчальної діяльності;

• загальний психологічний стан класу.

2. Оцінка та врахування індивідуальних особливостей учнів:

• тип нервової системи;

• комунікативність;

• емоційність;

• управління процесом сприйняття нового матеріалу учнями;

• стресостійкість;

15

• впевненість у своїх знаннях, уміннях;

• вміння імпровізувати;

• вміння користуватися різними засобами навчання, в тому числі ТЗН і

ЕОТ.

3. Загальні правила успішного проведення уроку:

• Визначити місце та завдання уроку в темі, в річному курсі, здійснити

комплексне цілепокладання з виділенням цілей, мети, компонентної складової

уроку.

• Ознайомитись з літературою до теми уроку: науковою, науково-

популярною, методичною.

• Переглянути вимоги Державного стандарту базової та повної загальної

середньої освіти, навчальної програми з даної теми, з'ясувати, що потрібно від

учителя до даного уроку.

• Детально опрацювати матеріал підручника, виділити опорні ЗУН,

ключові компетентності, очікувані результати компонентної складової уроку.

• Конкретизувати завдання уроку та очікувані результати.

• Адаптувати мету та завдання уроку для донесення їх до учнів,

доступності та розуміння, усвідомленого сприйняття їх ними.

• Визначити, який навчальний матеріал повідомити учням, в якому

обсязі, якими порціями, які цікаві факти, що підтверджують провідні ідеї,

повідомити школярам.

• Обрати найбільш доцільні форму та вид уроку відповідно до його

завдань, вибрати найбільш ефективні способи подання нового матеріалу,

формування нових ЗУН.

• Продумати, що і як має бути записано на дошці і в зошитах учнів.

• Записати план уроку, уявивши собі урок як цілісний продукт.

4. Особистісні правила, що має враховувати учитель при підготовці та

проведенні уроку:

• Бути зібраним, чітко і ясно ставити завдання перед учнями,

дотримуватися логіки викладу матеріалу.

• Бути доброзичливим, не ображати учнів, не обурюватися їх незнанням

або нерозумінням. Пам'ятати, що незнання або нерозуміння більшістю учнів

чого-небудь слід шукати в організації їх діяльності.

• Не перебивати учня, дати йому договорити. Нечітка відповідь може

бути наслідком нечіткого формулювання запитання.

• Завдання та інструктаж давати чітко, коротко, з обов'язковим

з'ясуванням того, як учні зрозуміли вимоги.

• Контролювати увагу та ступінь сприйняття учнями вчителя. Втрата

уваги – сигнал про те, що треба змінити темп, вид діяльності, повторити

викладене або включити в хід уроку додатковий матеріал.

• Пам'ятати, що показником уваги можуть бути активне слухання,

зосередженість на завданні, запитання до учителя з теми.

16

• Раціонально використовувати навчальний час, враховуючи основні

фактори, що призводять до втрати часу, вчасно починати урок, закінчувати

його із дзвінком, не допускати тривалих перепрацювань учнів.

• Прагнути виконання кожної своєї вимоги.

• Темп уроку тримати інтенсивним, але посильним для більшості.

• Стимулювати учнів до активної пізнавальної діяльності, створювати

проблемні ситуації, підштовхувати учнів до запитань, підтримувати їх

ініціативи, схвалювати їх активність і обізнаність.

Отже, процес планування та підготовки учителя до кожного уроку

вимагає серйозного системного підходу: осмислення та врахування багатьох

чинників, факторів, інформації. Досягнення мети та завдань кожного окремого

уроку є складовою реалізації загальної мети освітнього процесу, його

ефективності, що відповідає потребам суспільства та його запитам до освітньої

галузі. А це є показником досягнень рівня професійного розвитку та

майстерності педагога, його творчого мислення, роботи над собою та над

дитиною, як продуктом освітнього процесу.

3. Модульні компоненти (структурні елементи) сучасного уроку.

Сучасний урок можна скласти як конструктор «LEGO», скомпонувавши

типові елементи відповідно до типу, мети та завдань, що ставляться перед

уроком. Проаналізувавши наукову та методичну літературу [1-12, 14, 16, 21-23],

ми виділили такі можливі модульні компоненти (структурні елементи)

сучасного уроку: 1. Організаційний етап.

2. Перевірка виконання домашнього завдання (якщо воно задавалося).

3. Формулювання теми, мети й завдань уроку, плановані освітні

результати. Мотивація навчальної діяльності.

4. Актуалізація опорних знань.

5. Вивчення нового матеріалу.

6. Первинне осмислення нового матеріалу.

7. Засвоєння нових знань.

8. Застосування набутих знань.

9. Первинна перевірка розуміння учнями нового навчального матеріалу

(поточний контроль з тестом).

10. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

11. Виконання учнями експериментального або практичного

(лабораторного) завдання.

12. Закріплення отриманих знань.

13. Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної

діяльності.

14. Перевірка знань, умінь, навичок.

15. Презентація та захист учнівських робіт або доповідей.

16. Підбиття підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія

досягнення мети.

17. Домашнє завдання та інструктаж по його виконанню.

17

Опорна таблиця для конструювання уроку

1. Організаційний етап.

Метою цього етапу уроку є проведення низки (комплексу) заходів з боку

учителя для налаштування та організації учнів до навчальної діяльності. Це

передбачає такі заходи: привітання, перевірка готовності до уроку, мобілізація

уваги, налаштування на урок, рапорт чергового, психотренінг, зосередження

уваги на навчальну діяльність та інше.

2. Перевірка виконання домашнього завдання.

Цей етап уроку не є обов’язковим, його використання може бути періодичним у

залежності від мети та цілей уроку. Головною метою перевірки є встановлення

факту самостійної роботи учнів над навчальною метою поза школою, системи

цієї роботи, правильності, повноти і усвідомленості домашнього завдання,

виявлення і усунення в ході перевірки виявлених проблем, внесення коректив у

систему роботу учнів дома. Формою перевірки можуть бути: усне або письмове

фронтальне опитування, індивідуальне опитування, аналіз виконання письмових

завдань у зошиті, наявність поробок чи домашніх заготовок, доповідь або звіт,

само- та взаємоперевірка учнів, використання індивідуальних карток, творчих

запитань, організація дискусій, використання ігрової форми та інше.

3. Формулювання теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної

діяльності.

Метою цього елементу уроку є «реклама уроку», тобто донесення завдань та

мети, що стоять перед уроком та зацікавлення учнів. Це має містити:

повідомлення теми і мети уроку, забезпечення мотивації, актуалізації

суб'єктного життєвого досвіду, зацікавлення учнів (у вигляді проблемного

завдання, у вигляді евристичного питання, через показ явищ, процесів,

пов’язаних із реальним життям, постановка далекої та близької перспектив

навчання, фіксація досягнень, іншого способу), створення проблемної ситуації.

4. Актуалізація опорних знань.

Головним завданням актуалізації опорних знань як етапу уроку є заходи, які

потрібно зробити, щоб витягнути із довготривалої пам’яті учня необхідні дані,

тобто «освіжити» попередні знання і методи діяльності в пам'яті. Актуалізація

здійснюється методом тематичного диктанту, усної бесіди, письмової роботи,

заповнення таблиці, розглядом наочності з конкретним та чітко

сформульованим завданням та заданим вектором уваги. В багатьох випадках

опорним є попередньо вивчений матеріал, висвітлені зв’язки та взаємовідносини

з новим матеріалом, що вивчається.

5. Вивчення нового матеріалу.

Сутність сприйняття учнями нових знань і способів дій пов’язана з пам’яттю,

мисленням, мовою для висвітленням якомога більшої кількості характерних

найбільш суттєвих ознак матеріалу, який вивчається, та причинно-наслідкових і

логічних зв’язків. Це реалізовується у формі лекцій, бесід, роботи з літературою,

наочності, пошукових засобів, роботи з означеннями, подання основного

матеріалу одночасно в словесній і знаково-символічній формах, побудови

структурно-логічних схем, генетичного методу навчання.

18

6. Первинне осмислення нового матеріалу.

Забезпечити сприйняття, осмислення і первинне запам'ятовування матеріалу,

який вивчається, виявити прогалини, провести корекцію прогалин в осмисленні

матеріалу. Це передбачає розкриття внутрішніх зв’язків матеріалу і відношення

між різними об’єктами, процесами та явищами реального світу – причинно-

наслідкові, часові, просторові, умовні, функціональні та інші. Для цього

використовують аналогії, запитання, якісні задачі, реалізацію навчального

матеріалу в порівняльних і класифікаційних таблицях, складання планів, тез,

схем, малюнків, ТЗН, наочність, ІКТ та інше.

7. Етап засвоєння (закріплення) нових знань.

Забезпечити в ході закріплення підвищення рівня осмислення вивченого

матеріалу, глибини розуміння, використання найрізноманітніших задач,

діалогового спілкування, придумування своїх завдань.

8. Застосування набутих знань.

Забезпечити засвоєння знань і способів дій на рівні застосування їх у

різноманітних ситуаціях (відмінних від елементарних та шаблонних),

розв’язування диференційованих задач, використання різнорівневих

самостійних робіт, ділових ігор, навчальних ситуацій, групової роботи,

дискусій, творчих завдань, набуття інших практичних навичок.

9. Первинна перевірка розуміння учнями нового навчального матеріалу

(поточний контроль з тестом). Здійснення низки заходів для отримання інформації про сприйняття, осмислення і первинне запам'ятовування матеріалу, що вивчається, виявлення прогалин у знаннях, проведення корекції поданого матеріалу. Це передбачає подання додаткового навчального матеріалу, розкриття причинно-наслідкових, часових, просторових, функціональних та інших зв’язків і відношень між різними об’єктами, процесами та явищами реального світу, побудову історичних реконструкцій, відтворення дослідів, експериментів, логіки тих чи інших процесів. Для цього використовують тести, фронтальне опитування, самостійну роботу, запитання, якісні задачі, творчі та експериментальні завдання, створення порівняльних і класифікаційних таблиць, роботу в групах, побудову графіків, складання планів, тез, схем, малюнків, ІКТ та інше.

10. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

Забезпечення свідомого розуміння учнями змісту та послідовності дій для

виконання експериментального або практичного (лабораторного) завдання з

метою забезпечення самостійності виконання роботи, дотримання правил

необхідної безпеки, отримання кінцевого результату, формулювання висновків.

11. Виконання учнями експериментального або практичного

(лабораторного) завдання.

Створення умов для самостійного виконання учнями експериментального або

практичного (лабораторного) завдання за поданою та усвідомленою

послідовністю дій, здійснення необхідних обчислень, висновків, побудов,

креслень, схем, виконання творчих або видозмінених завдань для диференціації

навчання.

19

12. Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної

діяльності.

Узагальнення та систематизація, як етап уроку, мають привести до визначення

послідовності та підпорядкованості засвоєних раніше та вивчених на уроці

родових понять на основі встановлених між ними суттєвих зв’язків та

відношень, визначити місце понять, які вивчаються або досліджуються, у

системі відповідних знань. Зміст цього етапу уроку формується в залежності від

мети узагальнення та систематизації:

- щоб не забути засвоєного;

- з метою закріплення необхідних елементів знань;

- для поглиблення та розширення певних відомостей;

- для усвідомлення нового матеріалу;

- для уточнення набутих уявлень;

- для формування практичних навичок та умінь;

- для узагальнення та систематизації знань.

Узагальнення та систематизація знань здійснюються для формування цілісної

системи провідних знань учнів, забезпечення встановлення внутріпредметних і

міжпредметних зв'язків. Для цього використовують бесіди, наочність, аналіз

таблиць, діаграм, графіків, проведення дослідів, експериментів, вирішення

проблемних ситуацій, самостійну роботу з навчальною літературою. Важливою

особливістю цього етапу є формулювання висновків після розгляду кожного

ключового питання, що розглядається, та спрямування діяльності учнів на

самостійне розкриття причинно-наслідкових або інших зв’язків між предметами

і явищами реального світу.

13. Закріплення отриманих знань.

Метою цього етапу уроку є екстраполяція отриманих знань, умінь, навичок,

компетентностей на інший розширений рівень, в інші ситуації, у видозмінену

обстановку, в інші начальні умови. Сутність процесу полягає в закріпленні та

посиленні тимчасових зв’язків, утворених у розумі дитини при сприйнятті

нового матеріалу в міцні знання, що можуть бути використані у будь-який

момент. Це передбачає розв’язування завдань і вправ різних рівнів складності, у

різних умовах, використання розділених на дрібні етапи та ланцюжки вправ,

застосування розгорнутих інструкцій з регулярним контролем, тестів та іншого.

Проведення корекції виявлених прогалин у знаннях та способах дій.

14. Перевірка знань, умінь і навичок.

Перевірка знань, умінь і навичок здійснюється на різних етапах освітнього

процесу, оскільки цей етап уроку відіграє неоднакову роль та виконує,

відповідно, різні функції.

На початку вивчення нового матеріалу метою перевірки знань, умінь і навичок є

актуалізація опорних знань та способів виконання дій, необхідних для

підвищення ефективності освітнього процесу.

В ході процесу навчання перевірка знань переслідує навчально-корегувальну

мету, тобто отримання інформації про хід процесу засвоєння знань та прогалин

у знаннях для своєчасного корегувального втручання в освітній процес.

20

Після вивчення певної порції навчального матеріалу чи окремих розділів

програми перевірка знань здійснюється з контрольно-попереджувальною та

стимулюючою метою. Це передбачає виявлення загальної тенденції засвоєння

навчального матеріалу та ефективності освітнього процесу або окремих методик

чи форм навчання.

Наприкінці вивчення річного курсу здійснюється перевірка знань з контрольно-

узагальнюючою метою. Вона дозволяє виявити ступінь оволодіння системою

знань, комплексом засвоєних умінь і навичок, сформованістю ключовими

компетентностями для успішного застосування їх у житті.

Для реалізації цього етапу уроку та його завдань використовують різнорівневі

самостійні та контрольні роботи, тести, завдання на виділення істотних ознак

(глибини) завдань, на конструювання кількох способів вирішення однієї і тієї ж

задачі (гнучкість), завдання з надлишковими, суперечливими даними (здатність

до оціночних дій).

15. Презентація та захист учнівських робіт або доповідей.

Метою даного етапу уроку є реалізація такої форми роботи як навчальний

проект у різних його проявах. Тому провідною лінією цього структурного

елементу уроку є надання учням свободи, самостійності у виборі способу

донесення свої власних досягнень, результатів своєї самостійної наукової,

конструкторської, винахідницької, пошукової та інших видів робіт, їх

демонстрація на загал, сприйняття колективом та учителем (як модератором).

Цей етап уроку може проходити у таких формах:

– Ділова гра.

– Демонстрація відеофільму – продукту, виконаного на основі

інформаційних технологій.

– Діалог історичних або літературних персонажів.

– Захист на вченій раді.

– Гра із залом.

– Ілюстроване зіставлення фактів, документів, подій, епох, цивілізацій.

– Інсценування реальної або вигаданої історичної події.

– Наукова конференція.

– Наукова доповідь.

– Звіт дослідницької експедиції.

– Прес-конференція.

– Подорож.

– Реклама.

– Рольова гра.

– Змагання.

– Вистава.

– Спортивна гра.

– Телепередача.

– Екскурсія.

Головною особливістю цього етапу уроку має бути надання небувалої свободи

творчості дитини для якнайкращого її самовираження.

21

16. Домашнє завдання та інструктаж з його виконання.

Домашнє завдання за своїм характером є логічним продовженням класної

роботи. Метою цього етапу уроку є мотивація учнів до самостійної роботи поза

межами навчального закладу та донесення до учнів розуміння мети, змісту та

способів виконання домашнього завдання, його диференційованість відповідно

до рівня розвитку та прагнень дитини. Розрізняють три рівні домашнього

завдання:

• Стандартний мінімум;

• Підвищений;

• Творчий.

Інструктаж до домашнього завдання доцільний у випадку, коли воно

відрізняється від класних. Указівки вчителя мають розкривати лише найбільш

загальні напрямки у розв’язанні задач, не розкриваючи деталей, способів та

прийомів виконання завдань.

17. Підбиття підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія

досягнення мети.

Підбиття підсумків є обов’язковим логічним прикінцевим етапом уроку, який

має на меті аналіз початкових умов, ходу проведення та результатів уроку. Це

передбачає надання якісної оцінки роботи класного колективу, окремих учнів та

учителя. При підбитті підсумків, як правило, акцентується увага на тому, що

нового узнали діти на уроці, якими знаннями оволоділи, які особистісні

досягнення учнів, за якими було спостереження протягом уроку, які поставлені

перед уроком задачі виконані, а які ні, причини цього, який психоемоційний

стан переважав.

Діагностика результатів та рефлексія уроку може бути у формі монологу

вчителя, колективного аналізу під керівництвом учителя або самоаналізу та

підбиття підсумків самими учнями.

4. Лабораторна та практична роботи як форма організації уроку

природничо-математичних дисциплін. Одним із обов’язкових видів навчальної діяльності з фізики, хімії,

біології, географії, передбаченої навчальними програмами, є виконання

лабораторних та практичних робіт. У педагогічній літературі по-різному

трактуються поняття «лабораторні» та «практичні» роботи. Обидва види цих

робіт наявні у курсі предметів природничо-математичних дисциплін з 7 по 11

клас закладів загальної середньої освіти, але часто відмінності між цими

формами організації уроку педагогами не розрізняються і ототожнюються.

Тому ми вважаємо перш за все розділити ці поняття та надати їм тлумачення.

Лабораторна робота – навчальні експерименти, які здійснюються

учнями індивідуально або групами у шкільній лабораторії із застосуванням

спеціальних приладів та інструментів, відмінною суттєвою ознакою є те, що

учні під керівництвом учителя втручаються у хід процесу, змінюють його з

метою отримання результатів або встановлення закономірностей [10, с.77].

Практична робота – навчальні експерименти, які здійснюються учнями

індивідуально або групами у шкільній лабораторії із застосуванням спеціальних

22

приладів та інструментів, але відмінністю їх від лабораторної роботи є те, що

учні не змінюють ходу досліджуваних явищ, а фіксують спостережувані у

результаті практичних дій факти [10, с.77].

Так, для прикладу, у курсі фізики 7 класу всі визначені у програмі [19,

с.40-49] роботи названі лабораторними, але за свою сутністю деякі з них

такими не є.

Роботи №1 – «Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення

ціни поділки шкали приладу», №2 – «Вимірювання об’єму твердих тіл, рідин і

сипких матеріалів», №3 – «Вимірювання розмірів малих тіл різними

способами», №6 – «Вимірювання маси тіл», №7 – «Визначення густини

речовини (твердих тіл і рідин)», № 9 – «Визначення коефіцієнта тертя

ковзання», № 12 – «Визначення ККД простого механізму» – є суто

практичними за своїм змістом.

А роботи №4 – «Визначення періоду обертання тіла», №5 – «Дослідження

коливань нитяного маятника», №8 – «Дослідження пружних властивостей тіл»,

№10 – «З’ясування умов плавання тіла», № 11 – «Вивчення умови рівноваги

важеля» – є лабораторними, бо мають на меті дослідження процесів та явищ зі

зміною суттєвих умов.

Проаналізувавши нові навчальні програми з фізики для 10 класу, можна

зазначити, що навчальна програма «Фізика. Навчальні програми для

загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи» (авторський колектив під

керівництвом Локтєва В.М.») [20] визначає таку тематику експериментальних

(лабораторного практикуму, фронтальних лабораторних, практичних) робіт з

фізики (перелік робіт є орієнтовним):

1. Дослідження прямолінійного рівноприскореного руху –

лабораторна.

2. Вимірювання прискорення вільного падіння – практична.

3. Дослідження руху тіла, кинутого вертикально вгору – лабораторна.

4. Вивчення руху тіла по колу – лабораторна.

5. Дослідження умов рівноваги тіла під дією кількох сил –

лабораторна.

6. Визначення центра мас плоских пластин – практична.

7. Дослідження пружних властивостей тіл – лабораторна.

8. Дослідження руху зв’язаних тіл – лабораторна.

9. Дослідження пружних і непружних зіткнень – лабораторна.

10. Дослідження коливань нитяного маятника – лабораторна.

11. Дослідження коливань пружинного маятника – лабораторна.

12. Дослідження ізопроцесів у газі – лабораторна.

13. Вимірювання відносної вологості повітря – практична.

14. Вимірювання поверхневого натягу рідини – практична.

15. Визначення ККД теплового процесу – практична.

16. Вимірювання електроємності конденсатора – практична.

А навчальна програма «Фізика і астрономія. Навчальні програми для 10-

11 класів закладів загальної середньої освіти (рівень стандарту, профільний

23

рівень) (авторський колектив під керівництвом Ляшенка О.І.») [18] визначає

таку орієнтовну тематику експериментальних робіт у 10 класі:

1. Визначення прискорення руху тіла під час прямолінійного

рівноприскореного руху – лабораторна.

2. Визначення прискорення вільного падіння тіла – практична.

3. Визначення періоду, частоти, лінійної швидкості та доцентрового

прискорення тіла при рівномірному русі по колу – лабораторна.

4. Визначення центра мас плоских фігур – практична.

5. Дослідження руху тіла, кинутого під кутом до горизонту –

лабораторна.

6. Вивчення одного з ізопроцесів – лабораторна.

7. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини – практична.

8. Визначення модуля пружності різних речовин – практична.

Як видно з наведеного переліку пропонованих робіт обох програм, у

10 класі використовуються як лабораторні, так і практичні роботи з фізики,

причому їх тематику обирає учитель, виходячи з мінімальної кількості

обов’язкових до виконання робіт. Але головним тут є спрямованість курсу

фізики на надання можливості якомога більшої самостійності та творчості

учням при організації їхньої освітньої діяльності.

Вибір учителя тут має ґрунтуватися на чіткому розумінні сутності та

характерних ознак кожного з цих видів робіт і не лише в теоретичному, але й у

практичному плані. І оскільки кожний з цих видів освітньої діяльності має свою

технологію, то усвідомлення їхньої сутності, а відповідно й свідоме обрання

теми роботи, може значно підвищити ефективність навчання.

Перед лабораторними та практичними роботами, як одним із видів уроку

удосконалення знань, умінь і навичок, стоять такі дидактичні завдання:

- систематизація і узагальнення нових знань;

- повторення і закріплення раніше засвоєних знань;

- застосування знань на практиці для поглиблення і розширення раніше

засвоєних знань;

- формування умінь і навичок;

- контроль за ходом вивчення навчального матеріалу і вдосконалення

знань, умінь і навичок [12, с.21].

Виходячи з цих дидактичних завдань, організація навчальної діяльності

учнів на лабораторній або практичній роботі є комплексною, тобто містить

одночасне повторення, застосування знань у змінених умовах, систематизацію і

закріплення знань, удосконалення вмінь і навичок у межах досліджуваної теми

та екстраполяцію їх на суміжні теми та міжпредметний рівень.

Різний рівень учнів, різні цілі, які ставляться перед цими видами уроків,

дидактичні завдання, специфіка матеріалу теми, розділу, що вивчаються на

даний момент, вимагають різних методичних підходів до побудови уроку.

Майстерність учителя передбачає врахування усіх цих факторів та побудову в

залежності від цього оптимальної схеми уроку.

До сучасного уроку і відповідно практичної чи лабораторної роботи, як

24

його окремого виду, висувають такі вимоги:

1. Чітке визначення мети та цілей уроку, які повинні бути досяжні,

конкретизовані, зрозумілі, діагностовані, пов’язані з практичною

спрямованістю уроку.

2. Мотивація діяльності школярів, сформована учителем, має

реалізовувати інтерес учнів до навчання з метою розв’язання актуальних

проблем, практичної спрямованості змісту навчання.

3. Практична значимість знань і способів діяльності має випливати із

мети і мотивації.

4. Зміст уроку має передбачати якісне відпрацювання теми лабораторної

або практичної роботи, враховувати наскрізні змістовні лінії та ключові

компетентності, які формуються. Результат має бути діагностованим об’єктом

та результатом відпрацювання цільових установок на урок.

5. Плановість кожного етапу уроку, діяльності учнів та учителя.

6. Лабораторна та практична робота має містити евристичну складову та

вирішення проблемних ситуацій.

7. Урок лабораторної та практичної роботи має бути дитиноцентричним,

здоров’язберігаючим, культуроформуючим, психологічно комфортним.

8. Всі види діяльності, заплановані у лабораторній чи практичній роботі,

мають бути диференційовані відповідно до вікових чи психологічних

особливостей класу, індивідуальних потреб та можливостей дітей, їх настроїв.

9. На лабораторній чи практичній роботі обов’язково має здійснюватись

постійна рефлексія знань, умінь, навичок, сформованості компетентностей,

усвідомлення учнем себе як суб’єкта освітньої діяльності, формування

відповідальності за результати своєї освітньої діяльності.

10. Одним із структурних елементів лабораторної чи практичної роботи

має бути наявність блоків самостійного отримання знань, що передбачають

навчально-пізнавальну діяльність з різними джерелами інформації як

матеріальними, так і віртуальними.

11. Організація лабораторної чи практичної роботи як форми освітньої

діяльності має передбачати не лише фронтальну, а й індивідуальну, парну,

групову форми роботи з метою розвитку комунікативних компетентностей і

норм спілкування та роботи в колективі, розвитку зовнішнього мовлення. [12,

с.21].

Виконання цих вимог до організації та проведення лабораторних чи

практичних робіт визначає педагога як модератора освітньої діяльності на

уроці, а учнів – як активних суб’єктів цієї діяльності, що є вирішальною

передумовою реалізації цільових установок сучасної системи освіти.

Модульні компоненти (структурні елементи) уроку, які можна

застосувати до планування лабораторної та практичної роботи:

1. Організаційний етап.

2. Перевірка виконання домашнього завдання (якщо воно задавалося).

3. Формулювання теми, мети й завдань уроку, плановані освітні

результати. Мотивація навчальної діяльності.

25

4. Актуалізація опорних знань.

5. Вивчення нового матеріалу.

6. Первинне осмислення нового матеріалу.

7. Засвоєння нових знань.

8. Застосування набутих знань.

9. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

10. Виконання учнями експериментального або практичного

(лабораторного) завдання.

11. Закріплення отриманих знань.

12. Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної

діяльності.

13. Перевірка знань, умінь, навичок.

14. Підбиття підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія

досягнення мети.

15. Домашнє завдання та інструктаж з його виконання.

Тлумачення та зміст модульних компонентів для конструювання

лабораторної та практичної роботи з предметів природничо-математичного

циклу ми розглянули вище для усіх уроків.

Подані модульні компоненти уроку дозволяють сконструювати

лабораторну та практичну роботу з будь-якого предмета природничо-

математичного циклу у відповідності до поставлених перед ними мети та

завдань й урізноманітнити діяльність учнів на уроці, а відповідно й збільшити

мотивацію до навчання.

Деякі модульні компоненти є обов’язковими, оскільки будь-який урок не

може бути без них здійснений. Це наступні етапи: «Організаційний»,

«Формулювання теми, мети й завдань уроку, плановані освітні результати.

Мотивація навчальної діяльності», «Актуалізація опорних знань», «Осмислення

змісту і послідовності застосування практичних дій», «Виконання учнями

експериментального або практичного (лабораторного) завдання»,

«Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної діяльності»,

«Підбиття підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія

досягнення мети», «Домашнє завдання та інструктаж з його виконання».

Етапи уроку «Застосування набутих знань» та «Закріплення отриманих

знань» при виконанні лабораторної чи практичної роботи можуть бути

реалізовані як етап «Виконання учнями експериментального або практичного

(лабораторного) завдання».

А етапи «Перевірка виконання домашнього завдання (якщо воно

задавалося)», «Вивчення нового матеріалу», «Первинне осмислення нового

матеріалу», «Засвоєння нових знань», «Перевірка знань, умінь, навичок»

можуть бути відсутніми у структурі уроку.

Для прикладу наводимо план уроку лабораторної роботи з фізики для 10

класу за новою програмою [17, с.35].

26

27

Наведемо також приклад уроку з хімії – Практичну роботу №1 в 10 класі

за новою програмою (план-схема уроку).

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1 (10 клас).

Тема: Розв’язування експериментальних задач.

Мета уроку: удосконалити та перевірити знання та вміння учнів

розпізнавати органічні речовини за допомогою якісних реакцій, формувати

навички роботи з лабораторним обладнанням, хімічними реактивами,

дотримуючись правил техніки безпеки.

Обладнання:

Реактиви:

Інструктаж з техніки безпеки за інструкціями:

Дидактичні й розвивальні завдання та способи їх реалізації.

Завдання Реалізація завдання

Актуалізація знань про правила безпеки поводження з

органічними речовинами під час роботи в хімічному

кабінеті та загальні правила безпеки.

Формувати навички експериментальної роботи з

хімічними речовинами, планування та оформлення

роботи. Вміння записувати результати спостережень,

робити висновки.

Очікувані результати стосовно предметних компетентностей: учень

прогнозує хімічні властивості оксигеновмісних органічних речовин на основі

знань про властивості функціональних груп; виявляє наявність альдегідів,

карбонових кислот, глюкози; дотримується правил безпеки поводження з

органічними речовинами; розв’язує поставлені відповідно до програми

експериментальні задачі, обґрунтовує обраний спосіб розв’язання.

Ключові компетентності: вільно володіє державною мовою, реалізує

математичну, природничу компетентність, орієнтується у технологіях, розвиває

уміння вчитися впродовж життя, ініціативність, підприємливість.

Домашнє завдання: повторити &_____;. Підготувати навчальні проекти

11. Екологічна безпечність застосування і одержання фенолу. 12. Виявлення

фенолу в екстракті зеленого чаю або гуаші. 13. Вуглеводи у харчових

продуктах: виявлення і біологічне значення (для виконання проектів діти мають

бути об’єднані в групи).

Наведемо приклади конспекту уроків-практикумів з географії та

природознавства.

Практичне заняття з природознавства в 5 класі за новою програмою.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: «Дослідження розчинності речовин (цукру,

солі, лимонної кислоти, олії)».

Мета: навчальна: закріпити знання про властивість води розчиняти певні

речовини; розвивальна: розвивати спостережливість та вміння проводити

досліди;

виховна: продовжити формувати вміння працювати в групі.

28

Обладнання: підручники, зошити, дошка з написаними матеріалами для

уроку, 4 склянки, рослинна олія, цукор, сіль, лимонна кислота, паперовий

фільтр, мірний посуд, ложки для сипучих речовин, скляна паличка, лійка,

лабораторні терези.

Словник:

Розчин – однорідна (гомогенна) суміш, що складається із розчиненої

речовини та розчинника.

Розчинена речовина – це речовина, що розчиняється в розчиннику і її в

розчині найменше.

Розчинник – це хімічна сполука або суміш, здатна розчиняти різні

речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи змінного складу, що

складаються з двох або більшого числа компонентів

Актуальна інформація.

Розчинні і нерозчинні речовини.

Здатність речовин розчинятися у воді має важливе значення для життя

рослин, тварин і людини. Розчини можна приготувати з води та твердої

речовини, з води та рідкої речовини, води та газоподібної речовини. Причому,

якщо тверді речовини краще розчиняються в гарячій воді, то газоподібні

речовини краще розчиняються в холодній воді.

Усі речовини залежно від їхньої здатності розчинятися у воді

поділяються на три групи: розчинні, малорозчинні та нерозчинні. Наприклад,

добрива. У ґрунт не вносять корисні копалини, багаті на поживні для рослин

мінерали, а переробляють їх на добрива. На відміну від корисної копалини

добриво, дуже добре розчиняється водою, оскільки рослини споживають усі

необхідні їм компоненти у вигляді розчинів. Рослини кожного дня отримують

удобрений з ґрунту розчин води із мінеральними солями, які вкрай необхідні для

їхнього існування. У ґрунті вони добре розчиняються за допомогою дощів або

води, що надходить унаслідок зрошення полів. Це сприяє підвищенню

врожайності рослин.

Завдання 1.

Порядок виконання роботи:

Визначити максимальну кількість кожної речовини, яку можна розчинити

в 1 літрі води. Ці значення відшукайте за допомогою Інтернет ресурсів

(http://edufuture.biz/index.php?title=Вода_найпоширеніша_речовина_на_Землі._

Здатність_води_розчиняти_інші_речовини._Розчини_у_природі_та_побуті,_пр

иготування_розчину, http://moyaosvita.com.ua/himiya/rozchini-yak-vidbuvayetsya-

rozchinennya-nasicheni-rozchini/) та заповніть таблицю

Речовина Результат

розчинення

Результат

фільтрування

Цукор

Сіль

Лимонна кислота

Олія

29

Завдання 2.

Порядок виконання роботи: 1. Налити у чотири склянки по 100 мл води кімнатної температури (відміряти

мірним посудом).

2. У 1-у склянку додати 1 чайну ложку цукру, у 2-у склянку – 1 ч. ложку солі, у

3 - ю – 1 ч. ложку лимонної кислоти, у 4-у – 1 ч. ложку олії.

3. Ретельно перемішати суміші у кожній склянці.

Записати спостереження до таблиці.

Речовина Результат розчинення Висновок про розчинність

Цукор

Сіль

Лимонна кислота

Олія

Висновок: (зробити узагальнення отриманих результатів досліджень

розчинності різних речовин у воді).

Підбиваємо підсумки.

Домашнє завдання:

Проведіть дослідження розчинності у воді речовин, котрі можна зустріти

вдома. Наприклад: сода, пральний порошок, пісок, борошно, глина і т.д.

Заповніть таблицю.

Речовина Результат розчинення Висновок про розчинність

Географія 6 клас.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2. Тема «Визначення географічних

координат за географічною картою».

Мета: навчити учнів визначати географічні координати окремих

географічних об'єктів за різними картами;

розвивати вміння учнів використовувати знання про лінії градусної

сітки;

виховувати прагнення учнів до самостійної пізнавальної діяльності.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

Обладнання: зошит для практичних робіт, карта півкуль, фізична карта

України, контурні карти півкуль, контурна карта України.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Учитель повідомляє учням тему та мету уроку.

30

II. Практична робота.

Інструктаж:

Учитель проводить інструктаж, виконує на дошці окремі завдання

практичної роботи, нагадує:

- які умовні лінії використовуються при визначенні широти й довготи

певної точки;

- порядок дій при визначенні географічних координат;

- пояснює послідовність виконання роботи;

- відповідає на запитання учнів.

За необхідності вчитель дає тренувальне завдання на визначення

географічних об'єктів за заданими координатами, для цього використовується

завдання 1.

Теоретичні відомості

Дати визначення: Виконуємо завдання 1 с. 8.

Паралелі –

Меридіани –

Хід роботи.

Завдання 2 на визначення координат учитель пропонує для виконання

всім учням. Можна також запропонувати учням, які добре засвоїли дії,

необхідні для визначення географічних координат, самостійно розпочати

завдання 3.

Завдання 3 виконується в парах, щоб учні допомагали один одному

зрозуміти й засвоїти необхідні знання й уміння. Правильно виконане завдання

матиме такий вигляд:

1. м. Кейптаун – 33° пд. ш., 19° сх.д.

2. м. Київ – 51° пн.ш., 31° сх.д.;

2,4 см

Повідомлення результатів роботи груп можна організувати на

наступному уроці в такий спосіб: представники кожної групи доповідають про

результати, решта учнів звіряють хід виконання роботи й отримані результати.

Після того, як кожний учень кілька разів повторить алгоритм виконання

практичної роботи, їм буде легко сформулювати висновок: для визначення

географічних координат і відстаней за географічною картою необхідно знати,

що таке географічна широта, географічна довгота, масштаб карти; уміти

використовувати масштаб для визначення відстаней на місцевості; вміти

користуватися градусною сіткою для визначення координат.

Практична робота дозволяє виконувати як основні завдання, так і

додаткові. Ці завдання виконуються на розсуд учителя, наприклад, учнями, які

швидше за інших засвоїли особливості виконання практичної роботи. При

оцінюванні програмових практичних робіт за 12-бальною системою необхідно

дотримуватися критеріїв оцінювання, підготовлених Міністерством освіти і

науки України. Вони дають можливість досить точно оцінити виконання

практичних робіт, при цьому слід ураховувати:

- кількість і повноту виконання завдань практичної роботи;

31

- відповідність завдань практичної роботи різним рівням компетенції

учнів;

- самостійність при виконанні завдань практичної роботи;

- логіку в побудові відповідей;

- повноту й глибину висновку;

- володіння картографічним матеріалом і його раціональне

використання; використання й вільне володіння додатковими

джерелами інформації;

- час виконання роботи; охайність в оформленні результатів роботи.

Завдання практичної роботи можуть оцінюватися таким чином:

1-3 бали – завдання 1

4-6 балів – завдання 3 (з помилками).

7-9 балів – завдання 4 (з помилками).

10-12 балів – правильне виконання завдань 1-4 (з висновком).

III. Підсумки уроку.

Запитання.

Що необхідно знати й уміти для визначення географічних координат і

відстаней за географічною картою?

IV. Домашнє завдання.

1. Повторити [5] §8, [7]§15.

2. Визначити географічні координати вашого населеного пункту

(обласного центру). Вкажіть географічні об'єкти, що розташовані на північ,

південь, схід, захід від вашого населеного пункту. Визначте відстань між

вашим населеним пунктом і містами Київ, Харків, Львів, Сімферополь.

Для лабораторних та практичних робіт відмінність структури уроку за

тих самих модулів проявляється у різних формах організації діяльності учнів та

учителя, що викликано відмінністю у суті цих робіт.

Методика й технологія реалізації лабораторних та практичних робіт

може бути різною, але головною метою є посилення самостійності та творчого

підходу у виконанні роботи з боку учнів. Причому в 7 класі переважна

більшість робіт є практичними, оскільки діти лише навчаються виконувати

експериментальні завдання під керівництвом учителя. А у 10-11 класі

переважна більшість робіт є лабораторними, оскільки діти уже мають

самостійно виконувати експерименти, змінювати їх умови, роботи відповідні

висновки. Тому посилення самостійності з віком має посилюватись, що і

відображено у начальних програмах. І це педагог повинен враховувати при

плануванні своєї роботи та його реалізації.

5. Урок математики. У ХХІ столітті суттєво змінились підходи до освіти. Найбільш

успішними на ринку праці будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж

життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді,

спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіють професійними

компетенціями.

32

Перед учителем природничо-математичного циклу закладу загальної

середньої освіти загалом і математики зокрема стоїть завдання не лише дати

учням міцні знання, а й розвинути їхнє мислення, зацікавити вивченням

предмета, активізувати пізнавальну діяльність, привчити працювати

самостійно. Основною формою організації навчально-виховної роботи в школі

є урок, а головним його критерієм ми визначаємо ефективність.

Ефективним вважається такий урок математики, побудова і проведення

якого максимально сприяє досягненню поставлених цілей. Завдання

підвищення ефективності уроків математики вимагає від учителя вмілого

володіння як традиційними, так і сучасними методами, засобами і формами

навчання.

Сучасний урок математики – це урок, на якому вчитель уміло

використовує всі можливості для розвитку особистості учня, його активного

розумового зростання, глибокого й осмисленого засвоєння знань, для

формування моральних основ.

Термін «Урок математики» має конкретизовані ознаки методичного

поняття:

• на кожному уроці розв’язуються певні освітні та виховні задачі;

• вивчається конкретний навчальний матеріал;

• для досягнення цілей добираються відповідні методи навчання;

• колектив учнів класу відповідним чином організується для роботи.

Враховуючи досягнення сучасної педагогіки, психології та досвід

роботи вчителів, визначили такі основні шляхи підвищення ефективності

уроків математики:

- Раціональний вибір мети уроку, його змісту й структури.

- Застосування методів і прийомів роботи, що активізують

пізнавальну діяльність учнів, розвивають їх творчі здібності й інтерес до

математики.

- Вміле поєднання колективних, групових та індивідуальних форм

навчання.

- Використання різних форм самостійної роботи учнів.

- Удосконалення системи вправ.

- Раціональне використання наочних посібників та технічних засобів

навчання.

- Удосконалення форм контролю успішності учнів.

- Поєднання теорії з практичною діяльністю учнів.

- Удосконалення міжпредметних зв’язків.

- Підвищення інтересу учнів до математики.

- Посилення органічного зав’язку навчання та виховання на уроках

математики [1, с.28].

В практиці роботи вчителів математики найбільш поширений тип уроку

– комбінований, кількість етапів якого може бути різною. Ще більш

різноманітними є внутрішні зв’язки та взаємодія між елементами уроку.

Наприклад, на уроці може бути аналіз домашнього завдання з метою контролю

33

знань при усних відповідях і розвитку навичок використання отриманих знань.

При закріпленні матеріалу можна й потрібно здійснювати контроль знань,

умінь і навичок та вміння їх використовувати в різних ситуаціях. У процесі

вивчення нового матеріалу можна зразу організувати його закріплення і

використання. Така комплексна взаємодія між елементами уроку робить його

багатоцільовим і більш ефективним.

Прикладом сучасного уроку математики може бути урок

Стрекаловської Оксани Іванівни, вчителя математики та інформатики

комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «СЗНЗ I ступеня

«Гармонія» - гімназія імені Тараса Шевченка – ЦПВ «Контакт» Кіровоградської

міської ради Кіровоградської області, спеціаліста вищої кваліфікаційної

категорії, старшого вчителя.

«Множення десяткових дробів» (5 клас) (STEAM-урок з елементами технології перевернутого класу).

Мета уроку:

Навчальна (формування предметних компетенцій): перевірити вміння

множити натуральні числа; навчитися визначати місце коми в отриманому

добутку; формувати вміння множити десяткові дроби.

Розвивальна (розвиток навичок мислення високого рівня): сприяти

розвитку математичної компетентності учнів; розвивати творчу активність

учнів; формувати вміння аналізувати, порівнювати та робити висновки.

Виховна (формування поведінкових компетенцій): формувати

активність, творчий підхід до оволодіння знаннями, уміння співпрацювати в

колективі, толерантно ставитись до думок інших, аргументовано

висловлювати свої міркування; виховувати культуру електронного

спілкування.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів: Учень / учениця:

наводить приклади: десяткових дробів;

розрізняє: звичайні і десяткові дроби;

читає і записує: десяткові дроби;

розв’язує вправи, що передбачають: множення десяткових дробів.

Розв'язує сюжетні задачі з реальними даними щодо: використання природних

ресурсів рідного краю; знаходження периметрів та площ земельних ділянок,

підлоги класної кімнати, об'єму об'єктів, що мають форму прямокутного

паралелепіпеда; розрахунку сімейного бюджету; розрахунків, пов'язаних із

годинником тощо.

Обладнання: зошит, дошка, підручник, інтерактивна дошка або

телевізор, ноутбук, презентація MicrosoftOfficePowerPoint, мережа Інтернет,

інформаційні пакети (картка з правилами взаємодії в групах, листи оцінювання,

картки із завданнями).

34

План уроку

1) Організаційний етап (1 хв.).

2) Перевірка домашнього завдання (5 хв.).

3) Актуалізація опорних знань учнів (2 хв.).

4) Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

учнів (3 хв.).

5) Засвоєння нового матеріалу (12 хв.).

6) Фізкультхвилинка (2 хв.).

7) Закріплення вивченого (15 хв.).

8) Етап інформування про домашнє завдання (2 хв.).

9) Підсумок уроку (3 хв.).

Хід уроку

1) Організаційний етап (1 хв.).

Перевірка готовності учнів до уроку, налаштування на роботу:

- перевірити наявність підручників, зошитів;

- пригадати правила поведінки під час роботи з інтерактивною

дошкою;

- пригадати правила взаємодії під час спілкування в групах;

- роздати консультантам груп інформаційні пакети.

2) Перевірка домашнього завдання (5 хв.).

1. Виконати інтерактивну вправу в LearningApps.org на множення

натуральних чисел та надіслати скріншот в Classroom

35

2. Письмово в зошитах

Завдання 3-4 задається учням за 2-3 уроки до вивчення даної теми

3. Творче завдання за бажанням: скласти задачу з конструктора Лего на

дроби, множення

4. Опрацювати матеріали, розміщені в класрумі, щодо теми сьогоднішнього

уроку: п. 38-39 підручника та створити міні-проекти у групах. (Учні класу

об’єднуються у 4 групи по 6 учнів, консультант – учень з високим рівнем

навчальних досягнень, 5 учнів мають високий, достатній, середній та

початковий рівні)

Поки 2 учнів відтворюють на дошці домашнє завдання, решта учнів

грають у гру «Спіймай помилку».

Серед поданих прикладів, знайдіть приклади з помилкою. Дроби

необхідно прочитати.

Приклади записані на дошці, інші на слайдах

1) 40*5=2000; 2) 254*1=1 3) 25*2=50 4) 14*(15-13)=28

5) 500*100=5000 6) 5*0=0 7) 26*(36-36)=26 8) (2017+2018)*0=0

36

37

Учні обмінюються зошитами в парах та перевіряють правильність

виконання домашнього завдання із завданням, виконаним на дошці.

Презентують задачі складені за допомогою конструктора Лего.

Консультанти груп заповнюють лист оцінювання

3) Актуалізація опорних знань учнів (2 хв.). Наш урок особливий. Ми з вами подорожуємо країною Математики.

Сьогодні на уроці ми будемо рухатися далі. Але, як ви знаєте, щоб рухатися

далі необхідно повторити те, що ми вже знаємо, а саме: властивості множення

натуральних чисел.

На слайдах відтворюються властивості множення натуральних чисел.

4) Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація навчальної

діяльності учнів (3 хв.).

38

Для розв’язання даної задачі потрібно навчитися множити десяткові дроби

(Оголошення теми та мети уроку) 5) Засвоєння нового матеріалу (12 хв.).

Презентація міні-проектів у групах.

План вивчення нового матеріалу. 1. Історична довідка (перша група демонструє відеоскрайбінг).

2. Окремі випадки множення десяткових дробів: множення десяткового

дробу на 10; 100; 1000; (друга група презентує матеріал у вигляді Google-

презентації).

3. Окремі випадки множення десяткових дробів: множення десяткового

дробу на 0,1; 0,01; 0,001; (третя група презентує матеріал у вигляді

Google-презентації).

4. Правило множення десяткових дробів (четверта група презентує матеріал

у вигляді презентації PowerPoint).

39

6) Фізкультхвилинка (2 хв.).

7) Закріплення вивченого (15 хв.).

Усно

40

41

Розв’язати задачу про добову потребу води. Враховуючи те, що учні ще

не вміють ділити десяткові дроби, вони мають перевести літри в мілілітри.

Також перелічують навчальні предмети, де вивчалась тема води, а саме

природознавство – кругообіг води в природі (переглядають навчальне відео).

Розкривають зміст поняття першочергові потреби людини, до яких відноситься

вода (вивчали на уроках економіки). На інтерактивній дошці біля відповідних

малюнків записують три стани води (твердий, рідкий, газоподібний)

Робота в групах:

(Учні розв’язують письмово в зошитах задачі відповідно до своїх рівнів

навчальних досягнень, консультанти заповнюють лист оцінювання).

Задача № 1 (початковий рівень).

На водоочисних станціях для очищення води застосовують хлорне

вапно. Яка кількість хлорного вапна необхідна для хлорування 1000 см 3

води, якщо на 1 см 3 води треба 0,001 г хлору?

42

Задача № 3 (достатній рівень).

Задача № 4 (середній рівень).

Задача № 5 (високий рівень).

43

Вправа «Годинник» (високий рівень). Слова зашифровані рівняннями.

1) х:50=0,22 7) х:1,6=5

2) у:2,5=1,2 8) у:0,07=100

3) х:3,2=0,625 9) х:0,24=50

4) х:2,5=4 10) у:1,6=3,75

5) у:0,25=16 11) х:7,2=1,25

6) х:0,5=10 12) у:0,5=2

8) Етап інформування про домашнє завдання (2хв.).

1. Повторити §38-39 , §8.

2. Виконати письмово №№ 1339, 1359,

високий рівень №1346.

3. Виконати вікторину в сервісі Quiziz.

о ч

л

а и

в і

о б

д

р

с о

44

9) Підсумок уроку (3 хв.).

Оцінювання роботи учнів (консультанти груп передають учителю листи

оцінювання з балами, вчитель виводить оцінку за урок).

Рефлексія (діти можуть прокоментувати свій настрій).

Підручник: Математика: підруч. для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / О.С.Істер. –

К.: Генеза, 2016. -368с.

Використані для підготовки уроку джерела

1. Журнал «На Урок» https://naurok.com.ua/journal

2. Інтернет-сервіс мультимедійних дидактичних вправ Learning Apps.

LearningApps.org – онлайновий сервіс, який дозволяє створювати інтерактивні

вправи. Він є конструктором для розробки різноманітних завдань з різних

предметних галузей для використання і на уроках, і в позаурочний час, і для

малечі, і для старшокласників.

Сервіс Learning apps є додатком Web 2.0 для підтримки освітніх процесів у

навчальних закладах різних типів. Конструктор Learning apps призначений

для розробки, зберігання інтерактивних завдань з різних предметних

дисциплін, за допомогою яких учні можуть перевірити і закріпити свої

знання в ігровій формі, що сприяє формуванню їх пізнавального інтересу.

3. Сервіс Plickers дозволяє проводити мобільні голосування і фронтальні

опитування під час навчального заняття з вивченого або поточного

матеріалу в тестовій формі. Робота з мобільним додатком забирає не більше

кількох хвилин. Отримання результатів опитування відбувається на занятті

без тривалої перевірки та миттєво виводиться на екран комп’ютера

(телевізора, проектора), під’єднаного до Інтернету. Наявність смартфонів

або комп’ютерів не потрібна: тільки смартфон учителя з доступом до

Інтернету. Платформа для створення тестів

4. Quiziz – cервіс для створення вікторин та флеш-карток

5. Сервіси Google

6. Онлайн-скрайбінг – при створенні цього виду скрайбінгу використовуються

спеціальні програми й онлайн-сервіси, наприклад PowToon, новітня техніка

презентації.

6. Урок хімії. Урок є основною формою освітньої діяльності. Час вносить корективи у

види та структуру уроку, в методи і засоби навчання, проте ніхто не ставить під

сумнів саму форму роботи – урок. І зрозуміло, що уроки в умовах гуманізації

навчання, в умовах виникнення нових засобів та технологій навчання, в умовах

45

формування нових відносин в освітній галузі потребують змін і самі уроки, і

підготовка до них, і форма проведення, і їх зміст. Уроки хімії не залишаються

осторонь цих процесів.

Виходячи з нових умов і вимог суспільства до випускника школи, людина

для самореалізації в житті має набути вміння самостійно, усвідомлено робити

вибір, нести відповідальність, вміти структурувати свій життєвий простір і

вчитися протягом життя. Відповідно до цього, вчитель повинен ставити за мету

виховати в учнів навички роботи зі знаннями для розвитку їх здібностей.

Зміст навчання є лише передумовою, підґрунтям для розвитку мислення.

Тому вчитель, реалізовуючи діяльнісний принцип організації освітнього

процесу, спрямовує його на становлення свідомості й особистості учня.

Сучасний урок хімії – це урок, побудований на спільній діяльності як

учнів, так і учителя, причому вчитель є не лектором, а модератором

(організатором та координатором) освітньої діяльності на уроці.

Традиційно сучасний урок хімії має містити та відповідати наступним

вимогам:

- заняття практично спрямовані, пов’язані з життям,

- заняття містять порівняння, висновки, роботу з літературою та

першоджерелами інформації,

- заняття містять експериментальні та практичні роботи;

- заняття мають містити та вирішувати проблемні ситуації,

- містити роботу з графіками та таблицями, виконання вимірювань та

розрахунків, складання схем та конспектів, висунення гіпотез.

Отже, урок хімії характеризується гнучкістю й варіативністю структури;

своїм системним характером, що забезпечує послідовне розв’язування

навчально-виховних завдань; чіткою організацією навчальної діяльності учнів;

свідомою робочою дисципліною; глибокою, не формальною системою

контролю за рівнем знань й умінь учнів; різноманітністю організаційних форм,

методичних засобів і прийомів. Це урок, на якому створено реальні умови для

розумового, соціального, морального становлення особистості учня, що

дозволяє досягти критеріїв, висунутих до випускника школи суспільством.

Так, Н.М. Буринська зазначає: «Обов’язок кожного вчителя постійно

вдосконалювати свої уроки, щоб вони були сучасними й ефективними,

знаходити резерви поліпшення якості навчання, виховання й розвитку учнів»

[2, с.31-32].

Уроки хімії характеризується складним теоретичним матеріалом,

виконанням лабораторних та практичних задач, проведенням учнями дослідів,

експериментів, спостережень за явищами, процесами обов’язково в умовах

обладнаного кабінету із застосуванням технічних засобів, реактивів та

обладнання, розв’язуванням задач та іншими формами роботи.

Провідною дидактичною метою уроків хімії є стимуляція активності дій

учнів, їх самостійності. Яскравим прикладом та одним із найпоширеніших

типів уроків хімії є урок удосконалення застосування знань, умінь, навичок

46

учнів, який дає можливість розкрити в повній мірі можливості побудови

сучасного уроку, показати його ефективність.

Для прикладу наведемо конспект уроку хімії у 9 класі Козак Юлії

Олексіївни, учителя хімії першої категорії Панчівської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів Новомиргородської районної ради Кіровоградської області.

Тема: Розв’язування задач з обчислення масової частки елемента в складній

речовині.

Мета: закріпити знання визначення масової частки елемента в складній

речовині; вдосконалити вміння розв’язувати задачі із застосуванням

масової частки елемента в речовині;

ознайомити зі способами знаходження формул речовин за даною

масовою часткою;

розвивати вміння логічно висловлювати власні думки, працювати в

режимі групової і парної роботи; виховувати культуру поведінки під час

проведення уроку.

Обладнання: періодична система хімічних елементів.

Тип уроку: комплексне застосування знань, умінь, навичок учнів Хід уроку

І. Організація початку уроку.

Вправа «Посмішка». Учні вітаються із сусідом праворуч, а потім – ліворуч з

побажанням вдалого уроку, промовляючи це з посмішкою.

ІІ. Перевірка домашнього завдання. Розташуйте речовини в порядку зростання масової частки Оксигену в складі

молекули. (Заповнюємо таблицю на дошці.)

Сu2O А12O3 Fе2O3 ZnO WO3

Mr ώ(О), %

Відповідь. Сu2O, ZnO, WO3, Fе2O3, А12O3.

Прийом «Більше-менше».

Поставити знак більше або менше між речовинами за вмістом Оксигену

1) Н3 РO4 H2SO4 2) KMnO4 H2 SiO3

Індивідуальна робота з картками. Дати характеристику 2Ca3(РO4)2 за планом:

1. Формула речовини.

2. Назва речовини.

3. Складна чи проста (метал, неметал для простих речовин).

4. Кількість молекул.

5. Кількість атомів кожного хімічного елемента в одній молекулі.

6. Загальна кількість атомів кожного хімічного елемента.

7. Відносна молекулярна маса речовини.

8. Масова частка елементів у речовині.

47

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

«Вірю – не вірю». Такий прийом можна використати на будь-якому

уроці. Вчитель складає опитувальник і зачитує його в класі. Кожне запитання

починається словами: «чи вірите ви, що.....?»

1. Чи вірите ви, що масова частка – це відношення маси сполуки до

відповідної маси елемента (Ні).

2. Чи вірите ви, що для визначення масової частки треба знати атомну

масу елемента в сполуці та молекулярну масу сполуки (Так).

3. Чи вірите ви, що атомну масу елемента можна дізнатися з періодичної

системи (Так).

4. Чи вірите ви, що масова частка обчислюється в грамах? (Ні).

5. Чи вірите ви, що за масовою часткою елемента можна знайти його

масу, яка міститься у сполуці (Так).

6. Кількість атомів у молекули сульфатної кислоти, що складається з двох

атомів Гідрогену, одного атому Сульфуру та чотирьох атомів Оксигену

дорівнює 8 (Ні).

ІV. Мотивація. «Острів знань». В кожного учня на парті два стікера рожевий

та зелений. Учні на рожевих стікерах роблять запис, що вміють, знають, а на

іншому, в чому потребують допомоги. Кожен учень по черзі прикріплює стікер

та оголошує написане на папері.

V. Творче застосування знань, умінь, навичок (розв’язування задач). Задача №1 (Пояснення вчителя). Деяка сполука Нітрогену з Оксигеном

містить 63,2 % Нітрогену. Визначте формулу цієї речовини, якщо її молекулярна

маса – 76 а.о.м.

Дано: Розв’язання.

NxOy ω(E)=

W (O)=63,2%

Mr (NxOy)=76

NxOy-? W (N)= 100 – 63,2= 36,8%

Відповідь. N2O3

48

Задача №2. Обчисліть масові частки елементів у молекулі Н2SO4

Дано: Розв’язання.

Мr (Н2SO4) = 1*2+32+16*4 = 98г/моль

Н2SO4

w(Н)=?

w(S)=?

w(O)=?

Відповідь: w(Н)=2%; w(S)=32,6%;w(O)=65,4%.

Задача №3 Виведіть формулу речовини кальцій карбіду, коли відомо, що до її складу

входить Кальцій і Карбон, масові частки яких відповідно становлять 62,5 % і

37,5 %.

Дано: Розв’язання.

w( Ca) =62,5 %

w(C)= 37,5 %

——————— x:y =1,56 : 3,125

CaxCy -? x:y =1:2

x, y-? CaC2

Відповідь: CaC2 .

Задача №4

Виведіть формулу нітратної кислоти, коли відомо, що до її складу входять Н,N,

О масові частки яких відповідно складають 2 % , 22 %, 76 %.

Дано: Розв’язання:

Н- 2% х- 2% : 1= 2 :1,57= 1

N- 22% y- 22% : 14=1,57 : 1,57= 1

О- 76% z- 76% : 16 = 4,75 : 1,57 = 3

НxNyОz -? НNО3

Відповідь: НNО3

49

Задача №5. Обчислити масу атомів Оксигену, що містяться у воді масою 1 кг.

Дано: Розв’язання:

m(H2O)=1 кг або 88,9%

Аr (O) -? m (O) = w(O) ∙m(H2O) = 0,889 ∙ 1000 г = 889 г

Відповідь: m (O) =889 г.

Робота в парах. Прийом «Свої приклади».

Учитель пропонує учням підготувати свої приклади задач до вивченої теми за

малюнком «Потяг».

(Декілька учнів викликаються до дошки презентувати власну задачу).

«Хімічне лото»

Суть гри: на картках записані формули речовин, які потрібно розмістити

відповідно до завдань, які містяться на картці.

«Хімічне лото» №1 (ZnO, Cu2O, Fe2O3, CaO, Al2O3, N2O5, CO3).

«Хімічне лото» №2 (3, 2, 4, 12, 5, 10, 6).

«Хімічне лото» №3 (40, 80, 72, 56, 102, 30, 28).

«Хімічне лото» №4 (19,7%; 20%; 22%; 28,5%; 47%; 53%; 57%).

VІ. Письмова самостійна робота за варіантами.

Завдання 1. За відомою масовою часткою хлору в складі речовини та атомною

молекулярною масою виведіть формулу цієї речовини.

Варіант І Варіант II Варіант III

Мr (Мg xCly)=95 Мr (AlxCly)=133,5 Мr (FexCly)=152,5

w(Cl)=74,7% w(Cl)=79% w(Cl)=65%

50

VІІ. Підбиття підсумків. Висновки до уроку: відмітити, що вдалося, що не

вдалося, на що звернути увагу. Виставлення оцінок та їх мотивація.

VІІІ. Домашнє завдання.

Повторити параграф «Масова частка елемента в складі речовини».

Завдання. №1. У якому з оксидів – N2O5 чи NO2 – масова частка Оксигену

більша?

Завдання №2. Придумати умову задачі щодо обчислення масової частки

елемента у сполуці та оформити її у вигляді завдання для своїх друзів.

Розв’язати задачу в зошиті.

Провідним у досягненні ефективності цього типу уроків, на нашу думку,

є конструювання уроку за модульним принципом, що дозволяє у повній мірі

реалізувати усі поставлені задачі, урізноманітнити уроки, диференціювати

уроки, їх завдання та мету за змістом, віковими та груповими особливостями

дітей, реалізованими наскрізними лініями предметів природничо-

математичного циклу.

7. Урок біології. Урок біології має на меті реалізувати усі завдання, які стоять перед

шкільним курсом біології на сучасному етапі розвитку освіти, для чого містить

достатній арсенал методів і засобів для його реалізації. Для забезпечення

ефективності та продуктивності уроку, вчителю біології важливо ґрунтовно

оволодіти та майстерно користуватися тими технологіями навчання, найбільш

раціональними способами навчання на основі принципу системності, що

забезпечують реальний освітній процес.

Вивчення шкільного курсу біології, має ґрунтуватися на принципах

біоцентризму та поліцентризму, що забезпечує формування екологізованого

сприйняття довкілля учнями, стратегії поведінки людини в біосфері [4, с.350-

351].

Останнім часом у науковій літературі окреслюються нові підходи, що

дозволяють при визначеній типізації та модульній будові структури уроку

враховувати та реалізовувати на уроці такі ключові положення:

- специфіку змісту біологічних курсів, де взаємозв'язані

загальнобіологічні і спеціальні поняття;

- зміст шкільної програми, що орієнтує на активне формування

практичних умінь та залучення міжпредметних зв'язків;

- дидактичні завдання, що стоять перед шкільним курсом біології.

При плануванні та побудові уроків біології вчитель має у повній мірі

використовувати позитивні напрацювання традиційного навчання:

систематичний характер; логічно впорядковану структуру навчального

матеріалу; оптимальні витрати ресурсів при масовому навчанні; постійний

емоційний вплив особистості вчителя на учнів і забезпечувати поступальний

перехід до методики формування пізнавальних потреб, творчої діяльності, до

самостійного добування знань, вміння міркувати, робити висновки і висувати

гіпотези [12].

51

Це дозволить стимулювати в школярів установлення на уроках біології

логічних, причинно-наслідкових зв’язків, формувати вміння робити логічні

висновки на основі проведених дослідів та експериментів, створювати

комфортний психологічний клімат, практикувати різні форми роботи,

забезпечувати розвиток особистості учня, формування таких властивостей

мислення, як самостійність, швидкість, гнучкість, причому вміння критично

мислити повинне бути визначальним.

Провідним в освітній діяльності у цьому контексті є повторення,

узагальнення та систематизація знань учнів. У дидактичній і методичній

літературі широко висвітлюється питання про роль та методику повторення

навчального матеріалу з метою узагальнення та систематизації знань.

В.І. Шульдик вважає, що у школі повторення проводять з такою метою:

- Щоб не забувати.

- Щоб засвоїти необхідні елементи знань на тривалий час,

перетворивши їх на особисте надбання кожного.

- Щоб поглибити й розширити відомості про раніше вивчені предмети і

явища, удосконалити знання, ліквідувати прогалини в засвоєному матеріалі,

повніше засвоїти уявлення й поняття.

- Щоб уточнити набуті уявлення під час спостережень, екскурсій,

дослідів, практичних і лабораторних робіт, підвести учнів до узагальнень.

- Щоб сформувати в учнів практичні навички й уміння, насамперед

повторюють той матеріал, який є основою свідомого засвоєння знань, умінь та

навичок та окремі операції або прийоми дії, що є складовими елементами

відповідної діяльності людини.

- Щоб узагальнити й систематизувати знання [23, с.201-212].

Повторення та узагальнення навчального матеріалу є елементами

структури більшості сучасних уроків природничо-математичних дисциплін

загалом і біології зокрема. Але з метою формування загальнобіологічних

понять, наукового світогляду про об'єкти та явища природи з використанням

міжпредметних та внутріпредметних зв'язків необхідні спеціальні уроки

узагальнюючого повторення або узагальнення і систематизації.

Вони проводяться в кінці вивчення найважливіших розділів і тем

програми. У навчальному матеріалі виділяють найбільш загальні й істотні

поняття, закони та закономірності, основні теорії та провідні ідеї науки,

встановлюють причинно-наслідкові та інші зв'язки і взаємозалежності між

найважливішими явищами, процесами, подіями, засвоюють широкі категорії

понять і їх системи та найбільш загальні закономірності.

Аналіз програм і підручників природничо-математичних дисциплін

показує, що в них недостатньо відображені ідеї системності знань, а урокам

узагальнення та систематизації приділяється недостатня увага.

В умовах упровадження нових навчальних програм та підручників

передбачається підвищення теоретичного рівня навчального матеріалу, його

практичної спрямованості, осучаснення. Роль уроків узагальнення і

систематизації підвищується, оскільки вони дозволяють ліквідувати прогалини

52

у знаннях, провести логічні зв’язки між теоретичним матеріалом та його

прикладним змістом. Тому потрібна посилена увага до вдосконалення

організації, структури та методики проведення такого типу уроків.

Для узагальнення та систематизації знань доречно застосовувати

специфічні методичні прийоми: робота з текстом (вузька спеціалізація,

репортери), учені та їхні відкриття, крокодил, малюнок на скелі, ораторські

змагання, завдання на логіку і фантазію, «Машина часу», «На шаховому полі»,

інтелектуальне лото, доміно, аукціон, гра «Гонитва в лабіринті»,

інтелектуальний тир, есей (есе).

Для прикладу охарактеризуємо деякі, найбільш цікаві з них.

Учені та їхні відкриття. Цей методичний прийом можна вважати

логічним продовженням методу «Впізнай мене», але він відрізняється формою

проведення. Гру можна проводити на уроках систематизації чи закріплення

знань (тематичного або річного). Учні сидять по двоє за одним столом. Один з

них називає прізвище вченого, інший має швидко назвати його відкриття.

Рефері відстежує час відповіді, який обговорюється заздалегідь [13, с.53].

Крокодил. Цю досить відому гру за успіхом використовують на уроках

узагальнення знань. Учні діляться на дві команди. Один з учнів (або невеличка

група) демонструє дослід, явище за допомогою міміки й жестів, без слів чи

обладнання. Переможе команда, котра швидше розгадає показане [13, с.54].

На шаховому полі. Гра побудована на звичайному шаховому полі,

розділеному на дві командні зони, у кожній з яких 32 клітинки. Кожна клітинка

розташована на перехресті літери й числа, як у шахах, тому й має відповідну

назву, наприклад: h1, f2, d7. Грають дві команди. Перед початком гри кожна

команда упродовж однієї хвилини продумує всі варіанти можливих ходів так,

щоб за допомогою шахового коня побувати в усіх клітинках своєї ігрової зони.

Кожна клітинка має одне запитання. Починають (і продовжують) гру ходом

шахової фігури – конем з її стартової позиції. Капітани команд по черзі

називають клітинку, на яку здійснюють хід. Двічі в одній і тій самій клітинці

бувати заборонено. Кожен хід зараховують і вважають результативним, якщо

гравці команди правильно відповідали на запропоноване запитання. Для гри

можна підготувати запитання за всіма шкільними предметами. Кількість

запитань має відповідати кількості клітинок – 64 (по 32 для кожної команди).

Перемагає команда, яка правильно прорахувала кількість ходів, дала правильні

відповіді на запитання і в результаті набрала більшу кількість балів [13, с.56].

Інтелектуальне лото (зоологічне, ботанічне тощо). Лото може бути за

певною темою (за окремими літературними творами) чи містити запитання з

різних галузей знань (лото-мозаїка). Для проведення гри потрібно підготувати

настільну гру «Лото» (картки, діжечки, фішки), аркуші паперу, ручку. Участь у

грі може бути командною або індивідуальною.

Учасникам гри вручають ігрові картки. Ведучий швидко називає числа,

зображені на діжечках, які він дістає з торбинки. Усі гравці мають бути дуже

уважними. Той, у кого на картці виявилося назване число, каже «стоп». Йому

ставлять запитання під таким самим номером. Якщо гравець відповідає

53

правильно, він має право закрити це число фішкою. Фішку отримують у

помічника ведучого. Якщо відповідь неправильна, неповна – число залишається

відкритим. Перемагає той учасник гри, котрий якнайшвидше закриє всі числа

на картці фішками, тобто правильно відповість на запропоновані запитання.

Стежити за дотриманням правил гри ведучому допомагають помічники

(записують усі числа, які були у грі, фіксують правильні відповіді гравців тощо)

[13, с.56].

Доміно. Учням пропонують 18 незакінчених фраз. Самі закінчення

написані на інших аркушах. Учням необхідно підібрати правильні закінчення

до цих фраз [13, с.56].

Аукціон. Використовують на етапі узагальнення знань. Учні повторюють

якусь властивість, функцію, особливість будови, спосіб життя певного об’єкта.

Вони доповнюють один одного, отримуючи якомога більше знань про цей

об’єкт. Той, хто назве ознаку останнім, а інші не зможуть доповнити, виграє та

отримує відповідно найвищу оцінку [13, с.57].

Гра «Гонитва в лабіринті». Велике ігрове поле, яке виготовляють

заздалегідь, являє собою лабіринт. Основою лабіринту може бути малюнок,

який відповідає темі гри або колаж. На основі чітко нанесені маршрути

лабіринту для чотирьох команд. Готують чотири основні комплекти запитань

(по 16 у кожному) та додатковий (для тих команд, які не змогли дати відповідь

на основні питання). Питання складають таким чином, щоб мати на них

коротку, чітку та однозначну відповідь. Одночасно можуть грати дві-чотири

команди.

У лабіринті – 16 секторів запитань. Правильна відповідь на запитання

означає проходження кожною командою одного сектора. Проходження кожною

командою лабіринту позначають фішкою відповідного кольору. Якщо команди

дають правильну відповідь, їхні фішки пересувають лабіринтом до наступного

сектора, наближаючись до виходу. Хто швидше вийде з лабіринту, той і виграє.

Для більш цікавого проведення гри можливі додаткові умови або бонуси.

Наприклад, якщо одночасно в одному секторі опинилися дві команди, то

команда може відповісти (за бажанням) і на питання іншої команди, за умови

правильної відповіді вона робить один додатковий крок уперед (на один

сектор), а якщо ні – то пересувається назад у попередній сектор [13, с.57].

Інтелектуальний тир. Для гри готують ігрове поле у вигляді мішені із

зображенням яблука в середині (кількість кілець – 5, секторів – 6), таким чи-

ном, на полі 30 секторів, що відповідає 30 питанням за певною темою (бажано

підготувати ще й додаткові питання).

Питання, які розташовані у різних кільцях, мають різну вартість. Перше

зовнішнє кільце – найпростіше питання (вартість 1 бал), друге – 2 бали, трете –

3 бали і т.д. У внутрішньому шостому кільці, що розташоване у самому

яблучку, питання найскладніші, тому й найдорожчі – 6 балів.

Грають чотири команди, які за попереднім жеребкуванням визначають

послідовність та кількість (5-8) підходів до інтелектуальної мішені.

54

Далі можливі два варіанти розвитку гри. Перший (у випадку, коли мішень

висить на стіні) – представники від команди кидають у неї спеціальні дротики;

другий варіант (мішень лежить на горизонтальній площині) – кидають кубик

(або інший маленький предмет, наприклад, діжечку), який зупиняється у

відповідному секторі. Кожен, хто кидає кубик (дротик), намагається влучити

якомога ближче до внутрішнього кола, бо там найдорожче питання. Після 5-8

підходів кожної команди помічники рефері рахують кількість балів, що

отримали команди за правильні відповіді [13, с.57].

Головним результатом уроку узагальнення і систематизації є

сформульовані та усвідомлені висновки на кожне вузлове, ключове питання

розділу (теми), поставлене на уроці.

Для прикладу наводимо урок узагальнення та систематизації знань з

предмету «Біологія і екологія» у 10 класі вчителя біології та географії

комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання природничо-економіко-

правовий ліцей – спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 – позашкільний центр

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» Яковлєвої Надії

Богданівни, вчителя вищої кваліфікаційної категорії, вчителя-методиста.

Урок № 17. Тема: «Біорізноманіття».

Тип уроку: Урок узагальнення та систематизації знань з теми.

Мета: Узагальнити та систематизувати знання про сучасні принципи

наукової систематики та її значення для біологічних досліджень; особливості

організації, функціонування та принципи класифікації неклітинних форм життя

(вірусів, віроїдів, пріонів), прокаріотів (археїв і бактерій); сучасну систему

еукаріотичних організмів; різноманітність органічного світу як наслідок

еволюції.

Розвивати уміння порівнювати клітинні та неклітинні, прокаріоти та

еукаріоти, одноклітинні та колоніальні організми між собою; уміння виділяти

при цьому основне та важливе; уміння логічно мислити та робити висновки.

Виховувати матеріалістичні погляди на розуміння взаємозв’язків та

єдності у живій природі. Сприяти розвитку уваги, логічного мислення,

естетичних смаків, емоційних почуттів. Розвивати в учнів уміння самостійно

вивчати та аналізувати фактичний матеріал з теми. Виховувати культуру

спілкування, вміння висловлювати свої думки.

Обладнання: мультимедійне обладнання, роздатковий матеріал, «Бланк

навчальних досягнень»

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Вчитель: Будь-яка якісна діяльність людини базується на знаннях та

вміннях. Знання – це наша сила, наш успіх, наш інтелект, наш скарб.

Навчаючись у школі, ви збагачуєтесь знаннями кожного уроку і наш урок не є

винятком. Але не менш важливо розуміти значення цих знань, вміти

скористатися ними. Тож сьогодні це і буде завданням нашого уроку.

55

Ми завершили вивчення першої теми курсу «Біологія» і сьогодні

відправляємось у мандрівку, завданням якої буде перевірка, узагальнення і

систематизація всіх тих знань та вмінь, які ви отримали на попередніх уроках.

Урок відбувається у формі марафону. Вам пропонується відвідати різні

станції, на яких ви будете виконувати певні завдання. Результати виконання

завдань асистент буде заносити у бланки оцінювання. Повністю і правильно

виконане завдання на кожній станції додають у вашу скарбничку 2 бали. Перед

початком подорожі я пропоную вам об’єднатися у групи. Для цього ви будете

розгадувати ребуси на вибір. У групу об’єднуються ті, що отримали однакові

ребуси. За швидкість та правильну відповідь команди отримують додатковий

бал. Перед початком нашого марафону оберіть капітана команди. Він буде

відповідати за злагоджену та оперативну роботу вашої команди, а також може

додати або забрати бали у учасників команди.

Бажаю успіху!

3

Шпак

5 = Р

Казарка

56

Дятел

3 = Б

Барбарис

3 = Б

Собака

ІІІ. Узагальнення знань та вмінь учнів.

Станція №1. Тест – батл. 1. Виконати тести (за правильне виконання тестів учень отримує 2 бали).

1. В основі генетичного критерію виду лежить:

А – подібність способу розмноження;

Б – кількісний набір хромосом;

В – здатність до розмноження;

Г – здатність до статевого розмноження.

57

2. Випадкові неспрямовані зміни частот зустрічальності алелів у популяції, які

називають:

А – дрейфом генів;

Б – популяційними хвилями;

В – міграцією генів;

Г – потоком генів.

3. Визначте вірусне захворювання:

А – Ботулізм;

Б – Туберкульоз;

В – Сальмонельоз;

Г – Поліомієліт;

Д – Холера.

4. Яка органела характерна для прокаріотів?

А – Лізосома;

Б – Рибосома;

В – Мітохондрія;

Г – Комплекс Гольджі;

Д – Хлоропласт.

5. Виберіть правильний порядок систематичних груп рослин (від великих до

малих):

A – царство, відділ, клас, порядок, родина, рід, вид;

Б – царство, вид, родина, порядок, клас, відділ;

B – царство, відділ, порядок, клас, родина, вид;

Г – царство, відділ, клас, родина, порядок, вид.

6. Установіть відповідність для зображеного організму між таксономічними

категоріями та наведеними назвами:

1.Хордові;

A) тип; 2. Членистоногі;

Б) клас; 3. Комахи;

B) ряд. 4. Павукоподібні;

5. Прямокрилі

7. Система наукових найменувань біологічних об’єктів, що заснована на їхній

подібності чи спорідненості:

А – класифікація;

Б – біологічна номенклатура;

В – систематика;

Г – таксони.

8. Клітини прокаріотів відрізняються від клітин еукаріотів відсутністю:

А – клітинної стінки;

Б – плазматичної мембрани;

В – мітохондрій;

Г – рибосом.

58

9. Сукупність особин виду, яка займає частину території його поширення та

ізольована від інших подібних сукупностей цього виду:

А – біоценоз;

Б – екосистема;

В – популяція;

Г – біосфера.

10. Збудником стригучого лишаю є:

А – гриби;

Б – тварини;

В – прокаріоти;

Г – віруси

11. До неклітинних форм життя належать:

А – віруси, бактерії, пріони;

Б – протисти, археї, віроїди;

В – ціанобактерії, прокаріоти, пріони;

Г – віруси, пріони, віроїди.

12. Токсоплазми:

А – викликають хворобу;

Б – беруть участь у ґрунтоутворенні;

В – виробляють антибіотики;

Г – використовуються у харчовій промисловості.

Станція №2. Термінологічна. (Вправа «Ланцюжок» – дати відповіді на запропоновані питання протягом

2 хвилин). Пояснити терміни: 1 група – систематика, номенклатура, кон’югація, дивергенція,

міксотрофи, археї, популяційні хвилі, пріони, циста;

2 група – таксис, спора, піреноїд, ізогамія, ізоляція, прокаріоти, критерії

виду, органели спеціального призначення, гетеротрофи, класифікація;

3 група – філогенетична систематика, популяція, міграція генів, віроїди,

віруси, прокаріоти, органели, тканина, еукаріоти, гетеротрофи;

4 група – еукаріоти, видоутворення, систематика, віруси, конвергенція,

палеонтологія, мікотрофи, екскавати, спорофіт, дрейф генів;

5 група – біорізноманіття, гаметофіт, судинні рослини, бактерії, вид,

паралелізм, біосистематика, сапрофаги, ізоляція, аморфеї.

Станція №3. Неклітинні форми життя.

1 група. Заповнити таблицю.

Віруси Пріони

Хімічний склад

Де паразитують

Основні властивості

Життєві цикли

Механізми проникнення в клітину

59

2 група. Заповнити таблицю.

Віруси Віроїди

Хімічний склад

Де паразитують

Основні властивості

Життєві цикли

Механізми проникнення в клітину

З група. Заповнити таблицю.

Пріони Віроїди

Хімічний склад

Де паразитують

Основні властивості

Життєві цикли

Механізми проникнення в клітину

4 група. Заповнити схему, визначивши збудника захворюваня: Куру, СНІД,

хвороба Крейтцфельдта-Якоба, грип, сонячний опік авокадо, екзокортіс

цитрусових, кір, натуральна віспа, фатальне сімейне безсоння, енцефаліт,

синдром Герстмана- Штрауслера, «каданг-каданг» кокосових пальм, гепатит,

губкоподібна енцефалопатія.

Неклітинні організми

Віруси Пріони Віроїди

5 група. Скласти схему «Життєвий цикл вірусів».

Додаткове питання для учнів з високим рівнем навчальних

досягнень. Існує кілька версій походження вірусів. Згідно з однією із гіпотез,

віруси утворилися шляхом спрощення бактерій, які перейшли до

внутрішньоклітинного паразитизму. Згідно з іншою точкою зору, віруси

утворилися з мобільних генетичних елементів клітини-хазяїна, які набули

здатності переміщатися не лише в межах одного геному, а й поза батьківською

клітиною. Наведіть докази чи спростування щодо кожної з названих версій.

Станція № 4. Одноклітинні організми. Групам пропонується визначити організми, зображені на рисунках, та

дати відповіді на питання (кожна група описує по два організми):

Завдання №1:

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації та

життєдіяльності

4. Значення

60

Завдання №2:

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації та

життєдіяльності

4. Значення

Завдання №3:

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації та

життєдіяльності

4. Значення

Завдання № 4:

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації

4. Значення

5. Зробити підписи до малюнка

Завдання 5:

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації

4. Значення

5. Поясніть процес, зображений на

малюнку

Завдання 6:

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації та

життєдіяльності

4. Значення

61

Завдання № 7

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації

4. Значення

5. Опишіть процесс, зображений на

малюнку

Завдання №8

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації

4. Значення

5. Опишіть процес, зображений на

малюнку

Завдання № 9:

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації та

життєдіяльності

4. Значення

Завдання № 10

1. Назва організму

2. Його систематичне положення

3. Особливості організації

4. Значення

Додаткове завдання для учнів з високим рівнем навчальних досягнень: використовуючи дані попереднього завдання, згрупуйте

запропоновані організми за різноманітними критеріями. Критерії визначаєте

самостійно.

62

Станція №5. «Багатоклітинні організми».

Визначити таксономічне положення виду в системі органічного світу.

1 група

1

Черемха звичайна

Царство

Відділ

Клас

Порядок

Родина

Рід

Вид

2

Ведмідь бурий

Царство

Тип

Клас

Ряд

Родина

Рід

Вид

2 група

1

Гірчиця сарептська

Царство

Відділ

Клас

Порядок

Родина

Рід

Вид

63

2

Бурозубка звичайна

Царство

Тип

Клас

Ряд

Родина

Рід

Вид

3 група

1

Конюшина лучна

Царство

Відділ

Клас

Порядок

Родина

Рід

Вид

2

Окунь річковий

Царство

Тип

Клас

Ряд

Родина

Рід

Вид

4 група

1

Сосна звичайна

Царство

Відділ

Клас

Порядок

Родина

Рід

Вид

64

2

Царство

Тип

Клас

Ряд

Родина

Рід

Вид

5 група

1

Жито посівне

Царство

Відділ

Клас

Порядок

Родина

Рід

Вид

2

Місісіпський алігатор

Царство

Тип

Клас

Ряд

Родина

Рід

Вид

65

Додаткове завдання для учнів з високим рівнем навчальних

досягнень: складіть порівняльну характеристику видів – двійників (звичайна полівка,

чагарникова полівка; нетопир лісовий, нетопир – карлик; мишівка донська,

мишівка лісова). Дані занесіть у таблицю:

Критерії виду І вид ІІ вид

Морфологічний

Фізіологічний

Молекулярно – генетичний

Біохімічний

Географічний

Екологічний

Етологічний

6 станція. Конкурс сенканів на тему «Біорізноманіття»

(випереджаюче завдання).

Правила написання сенкану. Сенкан – це вірш, що складається з п’яти рядків.

1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (зазвичай – це

іменник).

2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два

прикметника).

3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів

(зазвичай – це дієслова).

4. Четвертий рядок є фразою, яка складається чотирьох слів і висловлює

ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. Останній рядок складається з одного слова – синоніма до першого

слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

IV. Підбиття підсумків уроку.

Рефлексія.

Прийом «Шість капелюхів Едварда де Боно» – учні об’єднуються в групи

і, одягаючи запропоновані капелюхи, підбивають підсумок.

Червоний капелюх – забувають про логіку, говорять тільки про відчуття,

які емоції викликало дійство.

Чорний капелюх – учасники тільки критикують побачене.

Жовтий капелюх – оптимісти, навпаки, говорять тільки позитивне.

Зелений капелюх – учасники пропонують свої форми роботи для кращого

засвоєння навчального матеріалу.

Білий капелюх – аналізують отриману інформацію.

Синій капелюх – роблять підсумок вивченої теми.

V. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

VІ. Оголошення домашнього завдання.

66

Використана література

1. Типові навчальні плани «Біологія з основами екології», затверджені

Наказом МОН від 11.07.2017 № 995 «Про типові навчальні плани для 10-11

класів загальноосвітніх навчальних закладів».

2. Павленко В.В. Метод Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення» як

засіб розвитку креативного мислення у школярів/ В.В. Павленко // Сучасні

тенденції і пріоритети компетентнісного підходу в підготовці майбутніх

фахівців дошкільної та початкової освіти: збірник науково-методичних праць /

за заг. редакцією В.Є. Литньова, Н.Є. Колесник, Т.В. Завязун. – Житомир:

«Полісся», 2016 с. – У 3-х ч. – Ч.1. – С. 73-78.

3. Веб – сайт Українського теріологічного товариства НАНУ

www.terioshkola.org.ua.

4.Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki

5. Rebus 1. com Ребуси українською

6. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.

8. Урок фізики.

Нормативні документи, наукова та методична література визначають урок

як основну форму організації навчання фізики в закладах загальної середньої

освіти. Змінювався фундамент та надбудова освіти, концепції та технології

навчання, але вектор шкільної фізичної освіти традиційно спрямувався на

досягнення основних дидактичних цілей, що ставилися та реалізовувалися під

час уроку фізики. Саме тому урок фізики є актуальним для дослідження

науковців об’єктом, особливо в умовах змін та реформування шкільної освіти,

перманентний процес якої триває останні 50 років.

Суперечності, які виникають між новою системою навчання, новими

вимогами до освітнього процесу та його результатами, змістом шкільного курсу

фізики, педагогічними технологіями, методами пізнання набувають особливого

розмаху в уроці, як дидактичній системі. Це викликає необхідність змін та

удосконалення управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів на уроці

фізики. Тому наукові дослідження та об’єктивні обґрунтування уроку фізики

проводились видатними дидактами О.І.Бугайовим, С.У.Гончаренком,

О.І.Ляшенком, В.Г.Разумовським, М.Й.Розенбергом, В.Д.Шарко та іншими.

Сучасні погляди на урок фізики, як цілісну дидактичну систему, найбільш

повно розкриті у В.Д.Шарко [22], яка обґрунтовує кожний компонент уроку як

системний елемент і пропонує два основні способи досягнення цілей уроку

фізики: побудову чіткої системи цілей, всередині якої виділені їх категорії та

послідовні рівні (система таксономій), а також створення максимально чіткої,

конкретної мови для опису цілей навчання. Мета уроку фізики та її досягнення

є стрижневим елементом, що забезпечує формування уроку навколо мети як

цілісної педагогічної системи.

67

Сучасний урок фізики є складним процесом, системним утворенням, яке

має на меті формування знань, умінь, навичок, компетентностей учнів та

потребує постійного контролю за його перебігом, і в цьому контексті ми

розглянемо приклади побудови сучасного уроку фізики.

Оскільки знання, уміння і навички перевіряються на різних етапах

освітнього процесу і майже на кожному уроці, то цей модуль присутній у

системі уроку майже постійно. Але після вивчення великих розділів програми

проводяться спеціальні уроки контролю і корекції з метою виявлення рівня

оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок і прийняття певних

рішень з удосконалення освітнього процесу.

У закладах загальної середньої освіти уроки такого типу доволі

розповсюджені, але у більшості випадків їх структура і методика достатньо

одноманітні і зводяться до усного опитування, яке проводиться протягом

всього уроку або письмової контрольної роботи.

Визначаючи дидактичну мету уроків контролю і корекції знань, умінь і

навичок, доцільно, на нашу думку, виходити із принципу поступового

зростання рівня знань, умінь і навичок – від рівня усвідомлення до

реконструктивного і конструктивного, від початкового до високого, від

відтворюваного до творчого.

При такому підході до визначення дидактичної мети уроків контролю і

корекції знань, умінь і навичок, доцільно використовувати не лише традиційні

шаблонні форми організації уроку, а й конструювання уроків за модульним

принципом, використовуючи зазначені вище модулі відповідно до мети та

завдань уроку.

На уроках контролю і корекції знань, умінь і навичок, крім традиційних

контрольних робіт, також доцільно використовувати різні методи і прийоми, у

тому числі комбінованого характеру, усного опитування, фізичних, хімічних,

математичних диктантів, письмових робіт і виконання практичних завдань,

тестування, диференціювання завдань, творчих завдань.

Модульність допускає не включення або об’єднання окремих

структурних етапів уроку (визначених модулів). Головним тут є виявлення в

учнів не лише знань фактичного матеріалу, але й рівень осмислення і

узагальнення, усвідомлення їх, уміння застосовувати знання на практиці у

різних ситуаціях.

При створенні уроку контролю і корекції знань, умінь і навичок з фізики

можливе використання таких структурних елементів (модулів):

1. Організаційний етап.

2. Перевірка виконання домашнього завдання (якщо воно задавалося).

3. Формулювання теми, мети й завдань уроку, плановані освітні

результати. Мотивація навчальної діяльності.

4. Застосування набутих знань.

5. Закріплення отриманих знань.

6. Узагальнення та систематизація учнями результатів навчальної

діяльності.

68

7. Перевірка знань, умінь, навичок.

8. Презентація та захист учнівських робіт або доповідей.

9. Підбиття підсумків уроку: діагностика результатів уроку, рефлексія

досягнення мети.

10. Домашнє завдання та інструктаж з його виконання.

Слід зазначити, що модульність передбачає використання тих чи інших

структурних елементів за потреби у відповідності до мети та завдань уроку.

Наведемо 2 приклади уроків контролю і корекції знань, умінь і навичок з

фізики.

Перший приклад – урок захисту навчальних проектів з фізики у 10 класі

за новою програмою, який за типізацією відноситься до уроку контролю і

корекції знань, умінь і навичок [17, с.77].

69

Другий приклад – контрольна робота з фізики у 10 класі з теми

«Молекулярна фізика».

Тема уроку: «Молекулярна фізика» (Основні положення МКТ, газові

закони) (10 клас).

Мета уроку: оцінити рівень сформованості в учнів ключових та

предметних компетентностей з теми «Молекулярна фізика» (Основні

положення МКТ, газові закони).

Тип уроку: урок контролю і корекції знань, умінь і навичок.

Наочність і обладнання: роздатковий матеріал із завданнями

контрольної роботи на кожного учня.

План уроку:

1. Організаційний етап.

2. Формулювання теми, мети та завдань уроку.

Проінструктувати учнів щодо типів завдань контрольної роботи, правил їх

оформлення, порядку проведення уроку.

3. Перевірка знань, умінь і навичок.

Самостійне виконання учнями завдань контрольної роботи.

4. Підбиття підсумків уроку.

5. Домашнє завдання: повторити §§26-30 підручника.

В обох наведених прикладах уроків різна структура, модульна

наповненість, але урок за змістом та дидактичною метою передбачає контроль і

корекцію знань, умінь і навичок, що реалізується під час уроку.

Для порівняння організації та планування уроку узагальнення та

систематизації знань, умінь та навичок, наводимо приклад уроку з фізики у 8

класі учителя фізики Навчально-виховного комплексу «Ліцей інформаційних

технологій - спеціалізована школа ІІ ступеня» Олександрійської міської ради

Кіровоградської області Яготіної Зої Олександрівни, вчителя вищої

кваліфікаційної категорії, вчителя-методиста.

Тема: Електричний струм у різних середовищах.

Мета:

Навчальна: систематизувати та узагальнити знання учнів про

електричний струм у різних середовищах.

Розвивальна: розвивати пізнавальні інтереси; формувати уміння

орієнтуватися в інформаційному просторі; удосконалювати уміння

порівнювати, аналізувати навчальний матеріал при складанні узагальнюючих

таблиць; формувати навички проводити досліди; удосконалювати навички

самостійної роботи.

Виховна: розвивати комунікативну компетентність, логічне мислення,

наполегливість, працьовитість.

Тип уроку: узагальнення та систематизація знань, умінь та навичок.

Обладнання: випрямляч, з'єднувальні проводи, лампочки на підставці –

2 шт., ключ, демонстраційний амперметр, сонячна батарея, посудини з чистою

водою, розчином кухонної солі, кухонна сіль, електрометр, металевий диск,

70

скляна пластина, сірники; мультимедійна презентація «Узагальнення і

систематизація: електричний струм у різних середовищах»

https://drive.google.com/file/d/0B_1PjDSc1cRbN0VfdlhOY0ZjTEU/view?usp=shari

ng; роздатковий матеріал: узагальнююча таблиця, текст самостійної роботи,

план характеристики струму в різних середовищах; картка самооцінювання.

ХІД УРОКУ І. Організація класу (1 хв.).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ви закінчили вивчати особливості проходження струму в різних

середовищах. Назвіть середовища, струм у яких ви вивчили, і асоціації, які

пов’язані у вас із проходженням струму в кожному середовищі. (Створення

асоціативного куща «Струм у різних середовищах»). Оголошення теми, мети, повідомлення про умови роботи учнів на уроці,

оцінку їх діяльності: кожен учень оцінює свою діяльність на кожному етапі

уроку, заносячи 1, 2, 3 або 4 бали до відповідного розділу картки

самооцінювання (додаток 2). Кількість балів виставляється відповідно до

рекомендацій у картці самооцінювання або згідно з рекомендаціями вчителя.

На парті у кожного учня є незаповнена таблиця «Електричний струм у різних

середовищах», яку учні заповнюють у процесі уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання (8 хв.). Виконання самостійної роботи у тестовій формі за завданнями з картки.

Варіант 1

1. Установіть відповідність між середовищем та носіями струму у цьому

середовищі:

а) метали 1) позитивні і негативні йони;

б) рідини 2) позитивні, негативні йони та вільні електрони;

в) напівпровідники 3) вільні електрони;

г) гази 4) вільні електрони, дірки;

5) дірки. 2. Визначте знак заряду катода і знак заряду катіона.

а) катод «+», катіон «+»; б) катод «+», катіон «-»; в) катод «-», катіон «-»; г) катод «-», катіон «+».

3. Виберіть і підкресліть речовини, які належать до напівпровідників: кремній, мідь, індій, дистильована вода, залізо, розчин сірчаної кислоти, германій.

4. Установіть відповідність між початком кожної фрази та її логічним продовженням. 1) електроліз а) процес розпадання молекул електроліту на йони;

2) рекомбінація б) процес об'єднання йонів у нейтральну молекулу;

3) електролітична

дисоціація

в) процес виділення чистої речовини на електродах під

час проходження струму через розчин електроліту.

71

Варіант 2

1. Установіть відповідність між носіями струму у середовищі та

середовищем:

а) вільні електрони 1) напівпровідники;

б) позитивні та негативні йони 2) гази;

в) позитивні, негативні йони та вільні електрони 3) метали;

г) вільні електрони, дірки 4) діелектрики;

5) рідини.

2. Визначте знак заряду анода і знак заряду аніона.

а) анод «+», аніон «+»; б) анод «+», аніон «-»;

в) анод «-», аніон «-»; г) анод «-», аніон «+».

3. Виберіть і підкресліть речовини, які належать до розчинів електролітів:

цинк, розчин кухонної солі, дистильована вода, кераміка, залізо, розчин

сірчаної кислоти, германій.

4. Установіть відповідність між початком кожної фрази та її логічним

продовженням.

1) рекомбінація а) розпадання молекул на йон та електрон;

2) іонізація б) об'єднання йона та електрона у нейтральну молекулу;

3) газовий розряд в) процес проходження струму через газ.

Самоперевірка за готовими відповідями на екрані (слайд 2) – 2 хв.

Самооцінка – 1 хв: (9-10 правильних відповідей – 4 бали; 7-8 – 3 бали; 4-6

– 2 бали; 1-3 – 1 бал).

ІІІ. Повторення вивченого матеріалу (15 хв.).

1) Здійснюється фронтальне опитування методом «мозкового

штурму» за планом

1. Означення електричного струму.

2. Умови протікання струму.

3. Назвіть середовища, в яких може протікати струм.

4. В яких середовищах струм протікає в звичайних умовах, а для яких

потрібно створити певні умови?

5. Для кожного із чотирьох середовищ (метали, рідини, напівпровідники,

гази) дати характеристику струму за планом:

а) носії струму і спосіб їх утворення;

б) поводження носіїв за відсутності і наявності електричного поля;

в) залежність опору від температури;

г) особливості протікання струму в даному середовищі:

- в електролітах – перенесення речовини;

- у напівпровідниках – власна і домішкова провідність;

- у газах – самостійний і несамостійний газовий розряд;

д) практичне застосування струму в даному середовищі (в науці, в

техніці, в побуті);

е) які вчені досліджували електричний струм у даному середовищі?

72

2) Демонстраційний експеримент, який проводять і пояснюють учні.

Демонстрація дослідів, які ілюструють проходження струму в певному

середовищі:

- електропровідність води і розчину кухонної солі;

- електропровідність повітря: розряджання конденсатора під час

піднесення запаленого сірника;

- виникнення струму у напівпровідниковій сонячній батареї під час її

освітлення (досліди учні готували заздалегідь). 7. «Упізнай мене!» (інтерактивна вправа). За фотографіями з

презентації «Електричний струм у різних середовищах» (слайди 4-22), треба впізнати середовище, в якому проходить струм.

Самооцінка (відповідно до рекомендацій у картці самооцінки) 8. Рухавка «Показуха»: учні, почергово пересідаючи на вільне місце,

демонструють модель руху дірки у напівпровіднику. ІV. Систематизація знань (15 хв.) 1. Самостійна робота учнів: заповнення таблиці «Електричний струм

у різних середовищах» (слайд 3). 2. Самоперевірка правильності заповнення таблиці за презентацією

(слайд 23). 3. Самооцінка заповнення таблиці (24-27 правильних записів – 4 бали,

19-23 – 3 бали, 11-18 – 2 бали, 3-10 – 1 бал, 1-2 – 0 балів). 4. Розв'язування задач (індивідуальне додаткове завдання). 1. Яка маса міді виділяється при електролізі з розчину СuSO4, якщо струм

силою 1,5 А проходив протягом 40 хв.? Електрохімічний еквівалент міді 0,33∙10

-6 кг/Кл.

2. За 10 хв. при силі струму 5 А в електролітичній ванні виділився цинк масою 1,017 г. Визначте електрохімічний еквівалент цинку.

3. Визначте масу срібла, що виділяється на катоді в процесі електролізу протягом 2 год, якщо до розчину прикладена напруга 2 В, а його опір становить 5 Ом. Електрохімічний еквівалент срібла 1,118∙10

-6 кг/Кл.

Задачі самостійно розв'язують учні, які раніше заповнили таблицю. ІV. Підсумок уроку. Вправа «Відкритий мікрофон». Учні дають відповіді на запитання: - Що нового дізналися? - Що було корисним, значущим? - Що найбільше запам'яталося, вразило? - Що не вдалося з'ясувати? Виставлення оцінок за роботу на уроці за карткою самооцінювання;

учням, які самостійно розв’язали задачі, додається до оцінки 1, 2 або 3 бали. V. Домашнє завдання. Домашнє завдання записується з картки самооцінювання відповідно до

набраної кількості балів.

73

Додаток 2 Картка для самооцінювання

(За кожний етап учень виставляє собі 0, 1, 2, 3 або 4 бали, в сумі за урок можна отримати від 0 до 12 балів)

Картка самооцінювання

Етап уроку Бали

1. Самостійна робота

2. Повторення

3. Таблиця

Сума балів

Пам'ятка для самооцінювання

1 бал 2 бали 3 бали 4 бали

Виконую <½

завдань.

Значні помилки.

Труднощі у

пошуку помилок.

Розпізнаю

Допомога!!!

Виконую >½

завдань.

Незначні помилки

Допомога у

пошуку помилок.

Розпізнаю

Допомога!!!

Виконую 3/4

завдань.

Незначні

помилки, які

сам відшукую та

виправляю

помилки.

Розумію.

Самостійно

виконую.

Виконую всі

завдання.

Надаю допомогу

іншим.

Сам відшукую та

виправляю

помилки.

Домашнє завдання

Рівень (бали) Домашнє завдання

І (1-3) Повт.§9,23-26, c.111, № 173

ІІ (4-6) Повт.§9,23-26, c.111, №176

ІІІ(7-9) Повт.§9,23-26, c.111,№179

ІV(10-12) Повт.§9,23-26, c.111,№184

Додаткове завдання: виготовте гальванічний елемент за інструкцією,

поданою на ст. 116 [12].

9. Урок географії.

Сучасний урок – це урок демократичного спрямування. Традиційно до

сучасного уроку географії висувають такі вимоги:

- Мета уроку не тільки сформульована і донесена до учнів, але й

орієнтована на розвиток і виховання учня безпосередньо на уроці.

- Навчання не має за мету надання учневі певного обсягу інформації, а,

передусім, розвиток і виховання учня як особистості в процесі переробки,

усвідомлення застосування інформації. Тобто інформація є не кінцевим, а

стартовим аспектом уроку.

74

- Розвиток мислення в процесі переробки, усвідомлення і застосування

інформації спрямований на формування спроможності учнів виконувати

операції:

1) порівняння;

2) класифікації;

3) узагальнення;

4) систематизації;

5) аналізування;

6) синтезування;

7) інтерпретування (тлумачення, пояснення значення невідомих слів,

понять, термінів);

8) трансформування (перенесення досвіду з однієї галузі життя, навчання

до іншої).

- Головними стають не самі по собі «знання» (як набір тих чи інших

фактів), а вироблення і вдосконалення прийомів (алгоритмів) самостійної

навчальної діяльності учнів таких, як:

1) робота з текстом (підручником та іншими джерелами інформації);

2) написання письмових робіт (творів, статей, повідомлень, конспектів

тощо);

3) робота з картографічним матеріалом (атласи, контурні карти, настінні

та електронні карти);

4) виконання власних досліджень, експериментів, пошукової роботи;

5) робота з самоконтролю та самокорегування (самоперевірка, робота над

помилками);

6) оцінювальна діяльність (розробка адекватних критеріїв оцінки процесу

або результату діяльності, самооцінювання, самоаналіз);

7) робота з цілепокладання та планування власної діяльності;

8) виховання самовідповідальності за власні дії та їх результати.

Як приклад розкриття сутності уроків географії та природознавства,

розглянемо урок вивчення нового навчального матеріалу.

Засвоєння знань – складний, комплексний процес, всі компоненти якого

тісно взаємопов’язані та взаємнопроникні. До таких дидактичних компонентів

відносять:

- Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу, осмислення

об’єктивних зв’язків і відношень між предметами, явищами і розкриття їх

внутрішньої сутності;

- Запам’ятовування;

- Узагальнення, систематизація та практичне застосування навчального

матеріалу.

У реальному освітньому процесі складно вичленувати окремі дидактичні

компоненти процесу засвоєння знань – усі компоненти переплітаються.

Яскравим прикладом чистого уроку вивчення нового навчального матеріалу

може бути перший урок – вступний, який є і інформаційним, і мотивувальним.

75

Наведені конспекти уроків з географії та природознавства висвітлюють

практичне представлення реалізації компетентнісного підходу в процесі

навчання з урахуванням підходів до сучасного моделювання уроку за

модульним принципом.

Тема. Вступ. Регіони світу. Глобалізація як провідна тенденція розвитку

сучасного світу (Географія. 10 клас).

Мета: визначити, що вивчається в курсі «Географія: регіони світу»,

сформувати уявлення про регіони світу, показати особливості країн, з’ясувати,

які є джерела знань про регіони та країни світу, розвивати уміння працювати зі

схемами та картами; виховувати інтерес до вивчення курсу.

Обладнання: підручники, зошити, атласи, політична карта світу, роздатковий

матеріал, додаткова література.

Використана література 1. Бойко В.М., Брайчевський Ю.С., Яценко Б.П. Географія (рівень стандарту):

підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти/ Бойко В.М.,

Брайчевський Ю.С., Яценко Б.П. – К.; Ірпінь: Перун, 2018 — 288 с.: іл.

2. Довгань Г.Д. Географія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. загал.

серед. освіти / Г.Д. Довгань, О.Г. Стадник. – Х.: Вид-во «Ранок», 2018.

3. Масляк П.О. Географія (рівень стандарту): підруч. для 10 класу закл. загал.

серед. освіти / П.О. Масляк, С.Л. Капіруліна, О.Г. Бродовська. – К.: Грамота,

2018.

Хід уроку

Діяльність учителя

(викладання)

Діяльність учнів

(учіння)

Діяльність учителя

(організація і

управління

навчально-

пізнавальною

діяльністю учнів).

1 2 3

1. Організаційний етап. Перевірка готовності обладнання,

ознайомлення з критеріями

оцінювання діяльності на уроці.

Психологічне налаштування на

співпрацю під час уроку.

Самоперевірка

готовності до

уроку.

Відповіді на запитання

учнів.

ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Бесіда за запитаннями:

- Пригадайте, що вивчає суспільна

географія?

- У чому виявляються процеси

глобалізації у світі?

Дають

відповіді на

поставленні

запитання.

Стимулювання учнів

до слухового

зосередження на

змісті відповідей з

метою їх корегування

76

- Пригадайте, що таке частина

світу?

- Яких знань ви розраховуєте

набути, опанувавши курс

«Географія: регіони і країни»? - Назвіть та покажіть на карті

країни, які ви відвідали або мрієте

відвідати.

у разі необхідності.

ІІІ. Мотивація навчально-

пізнавальної діяльності учнів.

Кожна наукова дисципліна робить

свій внесок у формування наших

уявлень про світ. Роль географії в

системі наук унікальна, бо тільки

вона одночасно формує уявлення

про природу нашої планети і про

людське суспільство, створює

цілісний образ конкретної

території. Минулого навчального

року ви вивчали світове

господарство та господарство

нашої країни. Ці знання вам

стануть у пригоді під час вивчення

курсу «Географія: регіони та

країни». Цього року ви продовжите

досліджувати суспільство.

Перед вами відкриється ще один

бік географії, ви познайомитеся

з одним із найбільш захоплюючих

напрямків її розвитку –

дослідженням

регіонів і країн світу.

Слухають

вчителя та

висловлюють

власні

міркування

щодо

практичної

значущості

теми, що буде

вивчатися.

Фіксування на дошці

запитань, на які учні

хотіли б відповісти на

уроці.

IV. Формулювання теми, мети й

завдань уроку. Прочитайте тему уроку та передбачте

мету вашої діяльності на уроці.

Записують тему

уроку, визначають

мету своєї

діяльності та

очікувані

результати.

Узагальнення думок

учнів, ознайомлення з

планом роботи.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово вчителя

«Географія регіонів та країн і її

зв’язок з іншими курсами

географії» (додаток 1).

Слухове

зосередження на

розповіді учителя.

Участь у

Стимулювання учнів

до слухового

зосередження.

77

2. Робота зі словником

(додаток 2).

Дайте визначення наступним

поняттям:

- Країнознавство;

- Країна;

- Держава;

- Глобалізація.

3. Робота з підручником та

картами атласу:

- за текстом підручника визначити

регіони світу;

- заповнити таблицю; (додаток 3);

- показати регіони на карті.

4. Постановка проблемного

питання:

- Процес глобалізації передбачає

формування світу, у якому

стираються географічні кордони

соціальних, економічних і

культурних систем. Назвіть

позитивні та негативні ознаки

цього процесу.

5. Стратегія «Гроно».

- Накресліть схему джерел

географічної інформації.

спілкуванні.

Працюють зі

словником,

записують у

зошит,

пояснюють

значення слів.

Самостійне

читання тексту

підручника;

заповнення

таблиці;

Робота з картою

біля дошки.

Обговорення

відповідей на

запитання в

парах.

Креслення та

пояснення схеми.

Коментування

відповідей учнів.

Організація роботи з

картою та

підручником,

узагальнення

відповідей.

Стимулювання

розумової діяльності

учнів.

Підбиття підсумків.

VI. Первинна перевірка

розуміння учнями навчального

матеріалу. Закріплення

отриманих знань. 1. Дидактична гра «Закінчить

речення» (додаток 4).

2. Бесіда за запитаннями:

- Що є об’єктом дослідження

географічного країнознавства?

- Поясніть, у чому виявляється

конструктивна роль

країнознавства.

- Чому саме для вивчення

географії потрібен вихід у

світовий простір?

3. Дидактична гра

Висловлювання

власних

міркувань. Вибір

правильної

відповіді.

Відповідають на

поставленні

запитання.

На карті

показують

Стимулювання учнів

до озвучення власних

міркувань.

Контроль за

правильністю

відповідей біля карти.

78

«Картографічний тренінг». запропоновані

країни та

визначають

регіон.

VII. Узагальнення та

систематизація учнями

результатів навчальної

діяльності. Підбиття підсумків

уроку.

1. Робота з підручником

– Опрацювання рубрики

«Головне».

2. Оцінювання діяльності учнів.

Аналіз найбільш вдалих робіт та

відповідей учнів.

Самооцінювання

та

взаємооцінювання

учнів.

Оцінювання діяльності

учнів. Підбиття

підсумків уроку.

VIII. Домашнє завдання та

інструктаж по його виконанню. 1.Опрацювати текст та ілюстрації

§1.

2.На к/к позначити регіони світу.

3.Назвати два-три джерела знань

про регіони й країни світу, які ви

маєте у своєму

розпорядженні та вкажіть, яку

інформацію можна отримати за

їхньою допомогою.

Самостійний

вибір варіанта

завдання.

Ознайомлення учнів з

критеріями

оцінювання

домашнього завдання.

Надання консультації,

перелік джерел

інформації з даної

теми.

Додаток 1

Географія регіонів та країн і її зв’язок з іншими курсами географії.

(Вступне слово вчителя)

Ви вже знаєте, що предметом вивчення суспільної географії є особливості

й закономірності просторової (територіальної) організації суспільства як

частини географічної оболонки Землі. Відповідно до змісту курсу, цього року

ви будете її досліджувати на прикладі окремих регіонів та країн як основних

одиниць сучасної соціально-політичної організації світу, що складається з

різнорідних, але взаємопов’язаних елементів. Курс має на меті сформувати

географічну картину світу на рівні шкільної освіти. Саме цей курс завершує

вашу базову географічну освіту в старшій школі. Вивчаючи його, ви зможете:

- закріпити знання про сучасну політичну карту світу та її головні

об’єкти; державний лад і типізацію країн за рівнем економічного

розвитку; населення, його склад та процеси, які на нього впливають;

сектори господарства та їхні складові;

- з’ясувати склад регіонів світу;

- оцінити географічне положення, особливості природних умов і

79

ресурсозабезпеченість окремих регіонів світу і найбільших країн;

- виявити характерні риси населення та господарства регіонів світу,

найпотужніших держав і окремих держав-сусідів України;

- з’ясувати роль регіонів і окремих країн у світовому господарстві.

Ваше перше знайомство із суспільною географією відбулося у 8

(населення) та 9 (господарство) класах. Тому багато понять із курсу «Географія:

регіони та країни» вам уже знайомі. Так, у 8 класі ви з’ясували, що таке країна,

держава, залежна територія, природний і механічний рухи населення,

демографічна політика, статевий і віковий склад населення, еміграція,

імміграція, народ, урбанізація, світова релігія. У 9 класі ви познайомилися з

такими поняттями, як господарство, сектори національної економіки

(первинний, вторинний, третинний), валовий внутрішній продукт, чинники

розміщення виробництва, форми просторової організації господарства;

навчилися характеризувати найбільш важливі виробництва України та всього

світового господарства.

Слід узяти до уваги, що, досліджуючи певний простір, ви маєте

використовувати знання із фізичної географії. Це дає можливість комплексно

вивчати регіони і країни шляхом установлення взаємозв’язків між їхніми

природними й суспільними об’єктами. У цьому й полягає принцип єдності

системи географічних наук. Найбільш яскраво він проявляється саме в

сучасному країнознавстві. Оскільки в курсі «Географія: регіони та країни»

йдеться про суспільні об’єкти, то природу будемо розглядати передусім як

ресурсну основу, середовище існування та господарської діяльності людини.

Додаток 2

Понятійний апарат

Країнознавство – це одна з гілок географії, яка займається вивченням

материків, країн (але це можуть бути і частини країн), окремих регіонів світу

(тобто навіть груп країн, розташованих більш-менш компактно).

Країна – це певна територія, що вирізняється з-поміж інших певною спільною

ознакою (народ, який її населяє; історичне минуле, наприклад у складі

колишньої держави; поширення мови тощо) і має більш-менш визначені (чіткі

або розмиті) межі.

Держава – суверенна територія на політичній карті світу.

Глобалізація – (англ. globalization) – це процес всесвітнього економічного,

політичного та культурного об’єднання і взаємопроникнення, а також

уніфікація – зведення до єдиної системи; перетворення певного явища на

планетарне, тобто таке, що стосується всієї Землі.

80

Додаток 3

Площа і населення регіонів світу (таблиця)

Регіон Площа Населення

Увесь світ

Європа

Азія

Америка

Африка

Океанія

Додаток 4

Закінчить речення: 1. В курсі «Географія: країни та регіони» вивчається……………

2. Пізнавальна роль країнознавства полягає в……………………

3. Основні регіони за класифікацією ООН…………………………

4. Глобалізація – це…………………………………………………..

5. Основними джерелами географічних знань є…………………..

6. Основною відмінністю терміну «держава» від «»країни» є……..

Тема: Світ явищ, в якому живе людина (Природознавство. 5 клас).

Мета уроку: узагальнити і систематизувати знання учнів про всі

явища природи та підтвердити цю систематизацію прикладами; розвивати

спостереження учнів за джерелами тепла, звуку, світла, логічне мислення,

вміння аналізувати та узагальнювати; виховувати повагу до природознавчих

знань, бажання толерантно взаємодіяти між собою під час виконання завдань у

парі, групі.

Обладнання: компас, магніт, два шматочки льоду, свисток,

сірники,тепла вода, камертон, записи звуків, комп’ютер, малюнки явищ

природи, підручник.

Використана література

1. Ярошенко О.Г. Природознавство. 5 кл.: Підруч. для загальноосвіт.

навч. закл. / О.Г. Ярошенко, В.І. Баштовий, Т.В. Коршевнюк; за ред.

О.Г. Ярошенко. – К.: Генеза, 2005. – 128 с.: іл.

2. Навчальне видання. Серія «Розповімо дітям». Розповімо дітям про

природні явища. Комплект наочних посібників. – Х.: Вид-во «Ранок», 2009. –

18 окремих аркушів у папці.

Хід уроку

Діяльність учителя

(викладання)

Діяльність учнів

(учіння)

Діяльність учителя

(ОУНПДУ)

1 2 3

І. Організаційний момент.

Перевірка готовності

обладнання.

Психологічне налаштування

на співпрацю на уроці.

Самоперевірка

готовності до уроку.

Відповіді на запитання

учнів.

81

ІІ. Повідомлення теми і

мети уроку та визначення

міри власного розуміння

учнями зазначених нижче

термінів. - Тема уроку «Світ явищ, у

якому живе людина».

- На уроці ми познайомимось

з механічними, електричними,

тепловими, світловими,

звуковими, магнітними,

хімічними, природними та

штучними явищами.

- Визначити міру власного

розуміння кожного з цих

термінів і відобразити за

допомогою умовних позначок

на схемі індивідуальної

картки.

Запис теми уроку в

зошиті.

Самостійне заповнення

схеми на індивідуальній

картці з використанням

умовних позначок

(додаток 1).

«+» - думаю, що знаю.

«?» - не розумію

значення терміна.

«-» - не знаю зовсім

нічого з цього питання.

Акцентувати увагу на

тому, що тема уроку

логічно продовжує

попередньо отримані

знання про природу.

Стимулювання учнів

до активної роботи на

уроці.

ІІІ. Актуалізація необхідних

учням знань про вивчення

нової теми. Полілогічне спілкування за

змістом запитань:

- Що вивчає

природознавство?

- Назвіть приклади тіл.

- Чи доводилось вам

спостерігати зміни тіл у

природі?

- Наведіть приклади цих змін.

- Яку назву мають зміни, що

відбуваються в природі?

- Наведіть приклади

різноманітних явищ природи.

На перші два запитання

відповідають учні І ряду,

учні ІІ і ІІІ рядів

виконують роль

експертів: визначають

правильність відповіді, а

у разі необхідності

уточнюють її чи

доповнюють.

Під час опрацювання

наступних пар запитань

(3,4 та 5,6) роль

експертів виконують

відповідно учні ІІ, ІІІ та

ІІІ, І рядів.

Відображення на

дошці результатів

активності учнів за

допомогою умовних

позначок:

«П.в.» - презентація

відповіді;

«!» - були доповнення,

уточнення;

«-» – доповнення,

уточнення відсутні.

Для прикладу:

І ряд. ІІ ряд. ІІІ ряд.

«П.в.» «!» «-»

«!» «П.в.» «!»

«-» «!» «П.в.»

ІV. Мотивація навчально-

пізнавальної діяльності

учнів. Послухайте віршик – загадку

та дайте відповідь (додаток 2).

Висловлення припущень

щодо згаданих пір року

та явищ природи, що

відбуваються.

Стимулювання учнів

до опрацювання нової

теми з метою

самостійного

82

визначення явищ

природи.

V. Вивчення нового

матеріалу. 1. Завдання для роботи з

підручником [1].

- Прочитайте текст на с.29 і

знайдіть визначення поняття

«явища».

- Які зміни в природі ви

спостерігаєте протягом року?

Запис формулювання

поняття в зошит.

Висловлення власних

міркувань.

Акцентування уваги

учнів на змісті

визначення поняття з

метою виділення

ключових слів.

Узагальнення

міркувань учнів.

2. Постановка проблемного

запитання.

- Чи всі явища мають

виключно природне

походження?

Обґрунтування варіантів

шляхом наведення

прикладів.

Формулювання

висновку про те, що

явища поділяються на

природні та штучні

(створені діяльністю

людини).

3. Завдання для роботи в

групах:

У подальшому переліку

підкресліть лише ті

словосполучення, які

вказують на явища природи

(додаток 3).

Озвучення підкреслених

словосполучень.

Об’єднання учнів в

групи за рядами.

Узагальнення

міркувань учнів

шляхом вказування на

варіативність їх

висловлювання.

4. Дидактична гра «Хто

уважніший».

На дошці малюнки [2] із

зображенням різних тіл і

явищ:

- Знайдіть серед них ті, що є

електричними.

Висловлювання

припущень.

Заповнення схеми

(додаток 5), розподіл

електричних тіл і явищ

на природні й штучні.

Стимулювання учнів

до формулювання

чітких відповідей,

слухового

зосередження на

відповідях

однокласників з метою

уникнення

повторювань.

Узагальнення

міркувань учнів.

5. Стратегія «Мозковий

штурм». З малюнків [2] на

дошці виберіть ті, що

стосуються теплових явищ та

тіл.

Заповнення схеми

(додаток 5), розподіл

теплових тіл і явищ на

природні й штучні.

Контроль

за правильністю

заповнення схеми.

Узагальнення

міркувань учнів.

6. Лабораторний практикум.

Досліди:

- В одну склянку з теплою

Спостереження за

дослідами,

висловлювання власних

Бесіда за запитаннями.

Виконання

лабораторного

83

водою вкинули шматочок

льоду, в іншу без води –

другий шматочок льоду.

- Реакція магнітної стрілки

компаса на магніт.

Демонстрування магнітного

поля Землі.

думок. Самостійне

заповнення схеми

(додаток 5).

практикуму.

Контроль

за правильністю

заповнення схеми.

7. Демонстрація вчителем

записів грому, співу птахів,

дзюрчання води, дзвоника,

свистка тренера та ін.

Заповнення схеми та її

обговорення (додаток 5).

Узагальнення

міркувань учнів.

Контроль за

правильністю

заповнення схеми.

8. Робота з підручником [1].

Завдання для учнів І варіанта.

Розгляньте мал. 37-38 (с.49) і

назвіть тіла, що

випромінюють світло та

узагальніть отриману

інформацію.

Завдання для учнів ІІ

варіанта.

Знайдіть серед малюнків [2]

на дошці світлові явища та

тіла.

Самостійне виконання

завдання.

Презентація учнем І

варіанта підготовленого

повідомлення. Учні 1

варіанта доповнюють,

уточнюють сказане.

Аналогічну діяльність

виконують і учні ІІ

варіанта.

Заповнення схеми

(додаток 5).

Формулювання

узагальненого

висновку. Контроль за

правильністю

заповнення схеми.

9. Робота з підручником.

- Знайдіть в тексті (с. 40)

визначення поняття

«механічні явища».

- Наведіть приклади руху тіл,

які пов’язані з діяльністю

людини, а які – з природними

явищами.

Самостійне виконання

завдання, обговорення

відповідей у парі, а

потім у групі. Почергова

презентація відповідей.

Заповнення схеми

(додаток 5).

Стимулювання учнів

до активного

спілкування.

Консультування

школярів (за потреби).

VІ. Закріплення вивченого

на уроці.

Бліц-опитування (гра з

м’ячем). Вчитель кидає м’яч

одному з учнів і називає одне

з явищ. Учням необхідно

швидко назвати вид явища та

повернути м’яч (додаток 4).

Бліц-відповіді.

Контролювання

правильності

виконання завдання.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати текст §10

підручника [1].

2. Опрацювати схему, яку

Самостійне доповнення

схеми (додаток 5)

новими власними

прикладами явищ.

Консультування учнів

за їх потребою.

84

заповнювали протягом уроку.

3. Навести власні приклади

різних видів явищ.

Додаток 1

Явища природи Думаю, що знаю Не розумію

значення терміна

Не знаю

зовсім нічого

з цього

питання

Механічні явища

Звукові явища

Магнітні явища

Світлові явища

Теплові явища

Електричні явища

Хімічні явища

Додаток 2

Тане сніжок, зеленіє лужок, день прибуває – коли це буває?

Сонечко пече, липа цвіте, жито доспіває – коли це буває?

Голі поля, мокне земля, дощ поливає – коли це буває?

Лід на ріках, сніг на полях, віхола гуляє – коли це буває?

Додаток 3

Горить вогнище, летить літак, дзвонить телефон, світить Сонце, світить

ліхтар, летить птах.

Додаток 4

Летить літак –…

Їде автомобіль –…

Говорить учень –…

Гримить грім –…

Грає оркестр –…

Горить вогнище –…

Співає артист – …

Тане сніг –…

Двері в магазині самі зачиняються –…

Напрям на північ показує компас – …

85

Додаток 5

Явища

Природні Штучні

1. Механічні

Пливе риба, летить птах, повзе

гусениця, тече річка, повзе черепаха,

падає сніг.

Котиться м'яч, мчить автомобіль,

злітає ракета, йде людина.

2. Світлові

Блискавка, сонце, полярне сяйво,

світлячки, риба-вудильник.

Свічка, електрична лампочка, багаття,

дуга електрозварювання.

3. Теплові

Нагрівання і охолодження тіл

(розтавання і замерзання води) під

дією Сонця.

Виділення тепла за допомогою

спалювання дерева, вугілля, газу,

нафти.

4. Звукові

Грім, дзижчання комах, спів птахів,

шелест листя, дзюрчання води.

Дзвоник, свисток, музичні

інструменти, голос людини.

5. Електричні

Блискавка, електричний скат,

електричний вугор.

Робота електричних приладів,

наелектризоване волосся «тягнеться»

за гребінцем та одягом.

6. Магнітні

Магнітна стрілка компаса реагує на

магнітне поле Землі.

Штучні магніти використовуються в

електроприладах.

7. Хімічні

Горіння відкритого полум'я, хімічні

процеси в живих організмах.

Створення ліків, фарби, бензину.

Отже, сучасний урок – це перш за все урок, на якому створено реальні

умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості

учня, що дозволяє досягти високих результатів у навчанні. Зрозуміло, що уроки в умовах співробітництва (вчитель – учень)

потребують величезної підготовчої праці, великих знань, якщо хочете,

готовності душі. Форма уроку найсправжнісінького, творчого педагога не

заважає, а допомагає йому в його праці, підвищенні якості навчання.

86

Використана література

1. Бевз Г.П. Урок математики в школі / Посібник для вчителів. За

редакцією Г.П.Бевз – К.: Вид-во «Радянська школа», 1977. – 110 с.

2. Буринська Н.М. Сучасний урок, яким він має бути? / Н.М. Буринська

// Біологія і хімія в рідній школі. – Київ. – 2014. – №5. – С. 31-32.

3. Дробін А.А. Методичні засади навчання фізичних понять на основі

статистичного та імовірнісного підходів : [Посіб. для викл. та студ. пед.

вищ. навч. закл., учит. серед. навч. закл. освіти] / А.А. Дробін. –

Кіровоград: ПП «Халецький», 2011. – 124 с.

4. Загальна методика навчання біології. За редакцією І.В.Мороза. К.:

Либідь, 2006. – 590 с.

5. Иванов С.В.Типы и структура уроков. М.: Учпедгиз, 1952. – 152 с.

6. Казанцев И.Н. Урок в советской школе / И.Н. Казанцев; Академия

педагогических наук РСФСР, Институт теории и истории педагогики.

М.: Учпедгиз, 1951. – 287 с.

7. Махмутов М.И. Современный урок / М.Махмутов. – М.: Просвещение,

1985. – 117 с. 8. Новиков А.М. Развитие отечественного образования / Полемические

размышления. – М.: Издательство «Эгвес», 2005. – 176 с.

9. Огородников И.Т., Шимбирев П.Н. Педагогика. Учебник для

учительских институтов. – Издание второе, переработанное и

дополненное. – М.: Учпедгиз, 1950. – 432 с.

10. Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. – К.:

Радянська школа, 1976. – 184 с.

11. Онищук В.А. Урок в современной школе: Пособие для учителей. – М.:

Просвещение. 1981. – 191 с.

12. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В

2 кн. / И.П.Подласый. – М., ВЛАДОС, 1998. – Кн. 1: Общие основы.

Процесс обучения. – 576 с.

13. Садкіна В. І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок. – Х.: Вид.

група «Основа», 2009. – 88 с.

14. Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения. – М.: Педагогика,

1971. – 206 с.

15. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т., т. 4. «Розмова з молодим

директором». – К.: «Радянська школа», 1976. – 640 с.

16. Теория и методика обучения физике в школе: Общие вопросы: Учеб.

пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / С.Е.Каменецкий,

Н.С.Пурышева, Н.Е.Важеевская и др.; Под ред. С.Е.Каменецкого,

Н.С.Пурышевой. – М.: Издательский центр «Академия», 2000. – 368 с.

17. Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського

колективу під керівництвом Локтєва В.М.). 10 клас: міні-конспекти

уроків до підруч. В.Г.Бар’яхтара, С.О.Довгого, Ф.Я.Божинової,

О.О.Кирюхіної; за ред. В.Г.Бар’яхтара, С.О.Довгого / [О.О.Туманцова]. –

Харків: Видавництво «Ранок», 2018. – 80 с.

87

18. Фізика і астрономія. Навчальні програми для 10-11 класів закладів

загальної середньої освіти (рівень стандарту, профільний рівень).

Авторський колектив під керівництвом Ляшенка О.І. режим доступу:

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-10-11-

klas/2018-2019/fizika-i-astronomiya-10-11-avtorskij-kolektiv-pid-

kerivnicztvom-lyashenka-o-i.doc

19. Фізика. 7-11 класи: навчальні програми, методичні рекомендації щодо

організації навчально-виховного процесу в 2017/2018 навчальному році.

/ Укладач С.С.Фіцайло. – Харків: Видавництво «Ранок», 2017. – 176 с.

20. Фізика. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів.

10-11 класи. Авторський колектив під керівництвом Локтєва В.М.

режим доступу:

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-10-11-

klas/2018-2019/fizika-10-11-avtorskij-kolektiv-pid-kerivnicztvom-lokteva-

vm.pdf

21. Хуторской А. В.Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб:

Питер, 2001. – 544 с.: ил. – (Серия «Учебник нового века»).

22. Шарко В.Д. Сучасний урок фізики: технологічний аспект / Посібник для

вчителів і студентів. – К., 2005. – 219 с.

23. Шулдик В.І. Як підготувати ефективний урок біології / Уман. держ. пед.

ун-т ім. П. Тичини. – К.: Наук. світ, 2000. – 250 с.

88

Богданова О.П. Дробін А.А. Ткаченко Л.А. Хлань Л.М. Ціперко Т.В.

СУЧАСНИЙ УРОК ПРИРОДНИЧО-

МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Підписано до друку 21.02.2019 р. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний.

Гарнітура «Таймс». Друк – принтер. Тираж 100 прим. Зам. № 308

КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», вул. Велика Перспективна, 39/63,

м. Кропивницький, 25006

Віддруковано в лабораторії інформаційно-методичного забезпечення

освітнього процесу КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», вул. Велика

Перспективна, 39/63, м. Кропивницький, 25006