4
Сучасне мистецтво Кубані: сірники, цвяхи, запальнички і мінімум державної підтримки Чи придушує Росія українську культуру на Кубані? Чи існує сучасне мистецтво на Кубані? З цього приводу і досі точаться суперечки. Одні запевняють, що дошки з цвяхами на- вряд чи можна назвати мистецтвом, інші – доводять протилежне. Але все ж таки кубанське сучасне мистецтво існує. с. 4 Балачка зникає, молоде покоління не знайоме зі своїм історичним минулим, немає жодної телепрограми, жодних газет, видавництв, котрі б випускали книги українською мовою. Така ситуація зараз склалася на Кубані. с. 3 До питання про етнічну належність кубанців У лютому 1918 року Законодавча рада краю проголосила Кубанську Народну Рес- публіку, а кілька днів по тому ухвалила ре- золюцію «Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України». Однак об’єднання так і не відбулося. с. 2 Незаймана частина раю на землі Кавказький заповідник є одним з най- старіших і найбільших гірничо-лісових заповідників Європи. Це унікальна збере- жена часточка недоторканної природи, що нагадує людям про місцини, де всім керує природа... с. 4 Традиційні ремесла, що сьогодні іс- нують на Кубані, істинно українські. Про це свідчать як історичні дані, так і сучасні ку- банці. Корінний кубанець, нащадок пред- ставників славного запорізького війська, Сергій Бондарев розповів нам про те, що на- віть не знаючи української мови й не роз- мовляючи «балачкою», цікавиться історією своєї батьківщини, активно займається ко- вальством та малюванням, а також є ор- ганізатором цьогорічної виставки народ- них ремесел Кубані. Кубанські ремесла козаків Найпопулярнішими сучасними, звичайно ж модернізованими (порівняно із тим, якими вони прийшли на Кубань) ремес- лами є художнє ковальство, гончарне ви- робництво, плетіння різних виробів із лози, очерету та рогози. Сергій Бондарев також зазначає: «Сьогодні інтерес туристів до ку- банських сувенірів постійно зростає». Воно й не дивно, адже це просто шедеври ми- стецтва, створені руками простих кубанців. Ковалі завжди були головними народ- ними майстрами. У кожній кубанській ста- ниці з кінця XIX століття працювало до п'яти ковалень. Тут виготовлялося все необхідне для побуту корінних кубанців – підкови, замки, рогачі, димники для труб, а також предмети інтер'єру. Кубанські ковалі ство- рювали справжні художні шедеври з ме- талу: грати для вікон, дверей, балконів, парадні сходи, огорожі та тощо... Вони на- віть вигадали свій оригінальний орнамент і створили в станицях і містах Кубані пре- красний ансамбль мережив з металу. Витвори кубанських ковалів прикра- шають архітектурні пам'ятники історичного центру Краснодара, є унікальними пам'ят- ками народного мистецтва. На початку ХХ століття в Катеринодарі існувало товари- ство кубанських ковалів, яке видавало спе- ціальні каталоги художнього кування. До сьогодні збереглися такі традиційні типи орнаменту виробів кубанських ковалів: рос- линний (листя, грона, стебла, злаки, квіти), геометричний та зооморфні зображення (птиці, дракони, морські коники). До речі, Сергій Бондарев, який, як уже зазначалося, розповів нам багато цікавого про сучасні традиції народних ремесел Кубані, 2 роки тому був головним організатором виставки «Світ тварин у металі», яка «мала великий суспільний резонанс». Ще одним найпопулярнішим видом на- родної творчості кубанців, як і українців, є гончарство. Найрозповсюджуванішим гон- чарство було і залишається у тих районах Кубані, де найбільше закладено природою глини, що підходить для створення кераміч- них виробів. Виготовляються найчастіше прості предмети побуту, назви яких спів- звучні з питомо українськими назвами цих же речей: глечики, макітри тощо. А корич- нева або темно-зелена рідина, якою зазви- чай покривають готові глиняні рукомийники та інший посуд, називається «поливою». Сьогодні гончарство є майже масовим на- родним ремеслом кубанців, цьому навчають у школах мистецтв, постійно відбуваються різноманітні виставки, майстер-класи тощо. Та, напевно, все ж перше місце в уявному рейтингу традиційних кубанських ремесел українського походження по праву займає лозоплетіння. Значну частину до- машнього начиння – від овочевих кошиків до тинів і господарських будівель жителі Кубані робили з лози. Всілякі корзини, різ- номанітні тини, ємності для зберігання зерна, кошари плелися з гнучкої, золотистої вербової лози. Навіть перші прикордонні споруди виготовляли козаки з цього при- роднього матеріалу. Сьогодні ці традиції ні в якому разі не забуті. Жоден турист, або просто гість, не залишає кубанської землі без сувеніру із лози. Кажуть, люди живуть доти, доки їх пам’ятають. Так само, напевно, і традиції, і культура, і мистецтво. Цю думку чудово підтверджує існування на Кубані українсь- ких традицій і досі. Те, що нікому, окрім самих людей, не потрібно збереження цих традицій підтверджує і Сергій Бондарев: «Держава підтримує розвиток народно-ху- дожніх ремесел лише на словах, а на прак- тиці дуже важко отримати хоч якість гранди». Та козацька культура жива й поза межами своєї історичної батьківщини, тому шана й дяка таким людям як пан Бондарев та іншим вірним синам України. Христина БОЛОЦЕНКО Що ще на Кубані є українським, окрім мови, традицій, людей? Культура, – як основа, внутрішній стрижень будь- якого народу. Українська культура прийшла на кубанську землю разом із українським народом, і залишилася там на віки. Значну частину домашнь- ого начиння – від овочевих кошиків до тинів і госпо- дарських будівель жителі Кубані робили з лози. Всі- лякі корзини, різноманітні тини, ємності для збері- гання зерна, кошари пле- лися з гнучкої, золотистої вербової лози. Українські ремесла на Кубані не вмруть й не загинуть Фото з особистого архiву Сергiя Бондарева Сергій Бондарев Фото з особистого архiву Сергiя Бондарева Збирання лози kuban.in.ua № 4 (4), 23–29 квітня 2013 року Київ–Краснодар

Українська Кубань № 4

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Тижневик «Українська Кубань». Виходить з квітня 2013 року. Усі права на матеріали, що містить тижневик «Українська Кубань», захищені відповідно до законодавства України про авторське та суміжні права. Будь-яке запозичення можливе лише за наявності посилання на «Українську Кубань».

Citation preview

Page 1: Українська Кубань № 4

Сучасне мистецтво Кубані: сірники, цвяхи, запальнички

і мінімум державної підтримки

Чи придушує Росія українську культуру на Кубані?

Чи існує сучасне мистецтво на Кубані?З цього приводу і досі точаться суперечки.Одні запевняють, що дошки з цвяхами на-вряд чи можна назвати мистецтвом, інші– доводять протилежне. Але все ж такикубанське сучасне мистецтво існує. с. 4

Балачка зникає, молоде покоління незнайоме зі своїм історичним минулим,немає жодної телепрограми, жоднихгазет, видавництв, котрі б випускаликниги українською мовою. Така ситуаціязараз склалася на Кубані. с. 3

До питання про етнічну належність кубанців

У лютому 1918 року Законодавча радакраю проголосила Кубанську Народну Рес-публіку, а кілька днів по тому ухвалила ре-золюцію «Про прилучення Кубані нафедеративних умовах до України». Однакоб’єднання так і не відбулося. с. 2

Незаймана частина раю на землі

Кавказький заповідник є одним з най-старіших і найбільших гірничо-лісовихзаповідників Європи. Це унікальна збере-жена часточка недоторканної природи,що нагадує людям про місцини, де всімкерує природа... с. 4

Традиційні ремесла, що сьогодні іс-нують на Кубані, істинно українські. Про цесвідчать як історичні дані, так і сучасні ку-банці. Корінний кубанець, нащадок пред-ставників славного запорізького війська,Сергій Бондарев розповів нам про те, що на-віть не знаючи української мови й не роз-мовляючи «балачкою», цікавиться історієюсвоєї батьківщини, активно займається ко-

вальством та малюванням, а також є ор-ганізатором цьогорічної виставки народ-них ремесел Кубані.

Кубанські ремесла козаків

Найпопулярнішими сучасними,звичайно ж модернізованими (порівняно ізтим, якими вони прийшли на Кубань) ремес-

лами є художнє ковальство, гончарне ви-робництво, плетіння різних виробів із лози,очерету та рогози. Сергій Бондарев такожзазначає: «Сьогодні інтерес туристів до ку-банських сувенірів постійно зростає». Воной не дивно, адже це просто шедеври ми-стецтва, створені руками простих кубанців.

Ковалі завжди були головними народ-ними майстрами. У кожній кубанській ста-ниці з кінця XIX століття працювало до п'ятиковалень. Тут виготовлялося все необхіднедля побуту корінних кубанців – підкови,замки, рогачі, димники для труб, а такожпредмети інтер'єру. Кубанські ковалі ство-рювали справжні художні шедеври з ме-талу: грати для вікон, дверей, балконів,парадні сходи, огорожі та тощо... Вони на-віть вигадали свій оригінальний орнамент істворили в станицях і містах Кубані пре-красний ансамбль мережив з металу.

Витвори кубанських ковалів прикра-шають архітектурні пам'ятники історичногоцентру Краснодара, є унікальними пам'ят-ками народного мистецтва. На початку ХХстоліття в Катеринодарі існувало товари-ство кубанських ковалів, яке видавало спе-ціальні каталоги художнього кування. Досьогодні збереглися такі традиційні типиорнаменту виробів кубанських ковалів: рос-линний (листя, грона, стебла, злаки, квіти),геометричний та зооморфні зображення(птиці, дракони, морські коники). До речі,Сергій Бондарев, який, як уже зазначалося,розповів нам багато цікавого про сучаснітрадиції народних ремесел Кубані, 2 рокитому був головним організатором виставки«Світ тварин у металі», яка «мала великийсуспільний резонанс».

Ще одним найпопулярнішим видом на-родної творчості кубанців, як і українців, єгончарство. Найрозповсюджуванішим гон-чарство було і залишається у тих районахКубані, де найбільше закладено природоюглини, що підходить для створення кераміч-них виробів. Виготовляються найчастішепрості предмети побуту, назви яких спів-звучні з питомо українськими назвами цихже речей: глечики, макітри тощо. А корич-нева або темно-зелена рідина, якою зазви-чай покривають готові глиняні рукомийники

та інший посуд, називається «поливою».Сьогодні гончарство є майже масовим на-родним ремеслом кубанців, цьому навчаютьу школах мистецтв, постійно відбуваютьсярізноманітні виставки, майстер-класи тощо.

Та, напевно, все ж перше місце вуявному рейтингу традиційних кубанськихремесел українського походження по правузаймає лозоплетіння. Значну частину до-машнього начиння – від овочевих кошиків

до тинів і господарських будівель жителіКубані робили з лози. Всілякі корзини, різ-номанітні тини, ємності для зберіганнязерна, кошари плелися з гнучкої, золотистоївербової лози. Навіть перші прикордонніспоруди виготовляли козаки з цього при-роднього матеріалу. Сьогодні ці традиції нів якому разі не забуті. Жоден турист, абопросто гість, не залишає кубанської землібез сувеніру із лози.

Кажуть, люди живуть доти, доки їхпам’ятають. Так само, напевно, і традиції, ікультура, і мистецтво. Цю думку чудовопідтверджує існування на Кубані українсь-ких традицій і досі. Те, що нікому, окрімсамих людей, не потрібно збереження цихтрадицій підтверджує і Сергій Бондарев:«Держава підтримує розвиток народно-ху-дожніх ремесел лише на словах, а на прак-тиці дуже важко отримати хоч якістьгранди». Та козацька культура жива й позамежами своєї історичної батьківщини, томушана й дяка таким людям як пан Бондаревта іншим вірним синам України.

Христина БОЛОЦЕНКО

Що ще на Кубані є українським, окрім мови, традицій,

людей? Культура, – як основа, внутрішній стрижень будь-

якого народу. Українська культура прийшла на кубанську землю

разом із українським народом, і залишилася там на віки.

Значну частину домашнь-ого начиння – від овочевихкошиків до тинів і госпо-дарських будівель жителіКубані робили з лози. Всі-лякі корзини, різноманітнітини, ємності для збері-гання зерна, кошари пле-лися з гнучкої, золотистоївербової лози.

Українські ремесла на Кубаніне вмруть й не загинуть

Фот

оз

особ

ист

ого

ар

хiву

Сер

гiя

Бон

дар

ева

Сергій Бондарев

Фот

оз

особ

ист

ого

ар

хiву

Сер

гiя

Бон

дар

ева

Збирання лози

kuban.in.ua

№ 4 (4), 23–29 квітня 2013 року Київ–Краснодар

Page 2: Українська Кубань № 4

Формування території регіону варто просте-жити вже на фоні російського імперіалізму – час,який скерував хід кубанської історії в руслі війни,примусового переселення, суцільної русифікації.Російська колонізація Кубані і Кавказу почаласяв роки правління Катерини Великої. Вихід імперіїдо Чорного моря, підкорення Кримського ханствата безкінечне протистояння з Туреччиною стоялина першому місці в політичному блокноті Петербурга.Отже, вплив на південних рубежах став ідеєю фікс.

Але насамперед трохи передісторії. Як за-уважує Дмитро Білий, номінативний термін «Ку-бань» використовувався для позначеннятериторії Ногайського/Кубанського степу. На гео-графічних мапах до середини ХVІІІ ст. ПравобережнаКубань позначалась, як територія Tatares de Kuban.

Протягом десяти років від входження Пра-вобережної Кубані до складу Російської імперії(1783 р.) до початку масової колонізації цього ре-гіону чорноморськими козаками (1792 р.) його по-переднє населення – ногайські татари – булибільшою частиною фізично знищені або виселені.Тому для заселення і «європеїзації» регіону чор-номорське козацтво виявилося більш, ніж прина-гідною масою. Можливість убити кілька зайціводним пострілом царат упустити не міг. По-перше,примусове переселення українців з етнічної те-риторії дало б тріщини в фундаменті такої своє-рідної автономної одиниці. По-друге, безлюднатериторія повинна працювати і вкладати прибу-ток в імперську скарбницю, для чого потрібнобуло терміново її заселити. По-третє, козацтворозглядалося як найефективніша прикордоннаслужба з військовими функціями, що забез-печило б захист південних кордонів.

У лютому 1784 р. була прийнята постановапро створення Таврійської губернії, до якоїувійшли щойно приєднані внаслідок війни з От-томанською імперією землі Північного Причорно-мор’я й Таманського півострова. До утвореноїПавлом І Новоросійської губернії входить і ча-стина Правобережної Кубані, яка вже на той часбула заселена чорноморськими козаками –«Земля Війська Чорноморського». Спочатку те-риторія Чорноморського війська офіційно нале-

жить до Ростовського повіту, а потім утворюєокремий Фанагорійський повіт. За словамиДмитра Білого, в 1785 р. на Північний Кавказ булорозповсюджене загальне положення про губернії.У 1786 р. Кавказька губернія разом із Астрахансь-кою увійшла до Кавказького намісництва. Владанамісника в цілому співпадала із повноважен-нями губернатора. Павло І в 1796 р. ліквідувавКавказьке намісництво, об’єднавши його з Астра-ханською губернією. Уже в 1802 р. наказом Олек-сандра І Астраханська губернія знову буларозділена на дві – Астраханську і Кавказьку. У1822 р. Кавказька губернія була перетворена наобласть, а її центр було переведено у Ставрополь.У 1844 р. знов створене Кавказьке намісництво ізцентром у Тифлісі, а в 1847 р. Кавказька губерніязмінила назву на Ставропольську.

Приєднання Кавказу тривало більш, ніжпівстоліття. Кавказька війна 1857-1864 рр., цент-рами якої довгі роки були Дагестан і Чечня, за-вершилася саме на Чорноморському узбережжі.

По закінченню Кавказької війни розпоча-лося влаштування Північного Кавказу. Остаточ-ною ліквідацією Чорноморії як окремоїадміністративно-територіальної одиниці стала

«козацька» реформа 1860 р., коли Чорноморськеі частина Лінійного козацького війська булиоб’єднані в єдине Кубанське козацьке військо.Відповідно, Чорноморія була об’єднана з частиноюЛівого крила Кавказької лінії та Лівобережною Ку-банню (Закубанням) в нову адміністративно-тери-торіальну одиницю – Кубанську область, якаувійшла до Кавказького намісництва.

Згодом території були виведені з безпосе-реднього підпорядкування кавказького наміс-ника і взимку 1860 р. розділені на Кубанську іТерську області та Ставропольську губернію,склад яких зберігався тривалий час. Вже у 1934р. з Кубанської області та Чорноморської губерніїсформувався Азово-Чорноморський край, якийчерез три роки було поділено на Ростовськуобласть і Краснодарський край. До речі, у 1922 р.на території Краснодарського краю було створеноАдигейську автономну область.

Сьогодні на території Кубані розташованідва суб'єкта Російської Федерації – Краснодарсь-кий край і Республіка Адигея. Краснодарськийкрай розташований в південній частині Північно-Кавказького федерального округу. Край омива-ється двома морями: з південного заходу –Чорним морем, а на північному заході – дрібнимАзовським морем; межує з Ростовською областю,Ставропольським краєм, Карачаєво-ЧеркеськоюРеспублікою (які також складають територію Ку-бані), Грузією (Абхазією), через Керченську про-току – з Україною…

Яна МУРАШКІНА

2 #історія #аналітика #новини

Саме тоді український уряд офіційно ви-знав право на самостійне існування кубанськихкозаків. Уже в лютому 1918 року Законодавчарада краю проголосила Кубанську Народну Рес-публіку, а кілька днів по тому ухвалила резолюцію«Про прилучення Кубані на федеративних умовахдо України». Однак об’єднання так і не відбулося.

Як відомо, Кубань і досі входить до складусусідньої Росії. За межами України залишиласятериторія, де, ще на пам’яті старшого покоління,

українці складали більшість населення. А теперна цій території корінних кубанців залишилосязовсім мало. Більшість із них асимільовані, а деякінавіть були депортовані. Й говорячи про те, щовсе населення українських земель об’єднане водній державі зі столицею в Києві, не варто за-бувати про українців на Кубані.

Кубань багатонаціональна

Нині кубанський край – це регіон багатона-ціональний і складний. У складі населення пере-

важають росіяни, на другому місці – козаки-українці,є велика вірменська громада, а також адигейці.

Губернатор Краснодару Олександр Ткачовякось заявив: «Кубань – лише для росіян і длякозаків!». Зрозуміло, що козаки в цьому випадкутакож були визначені як російський народ. Але жусі ми добре знаємо, що козаки кубанські є нащад-ками козаків запорозьких, тобто є українцями.

У будь-якої нині республіки, що нині існує,є титульна нація, тобто та, що дала їй назву, так

звана «корінна». Яка ж буде титульною на Ку-бані? Росіяни? Українці? Хтось третій? Із досвідубагатьох регіонів можна уявити, в яких формахпретенденти можуть з’ясовувати стосунки міжсобою… Створити республіку (нехай і в складіРосії) на території краю – означає вільно чи ми-моволі поліпшити умови для розвитку місцевогосепаратизму, дати основу, яку місцеві борці за не-залежність зможуть, за наявності умов, напов-нити власним змістом.

Об’єднання і сепаратизм на Кубані

Тенденції регіонального сепаратизму Кубанімають довге коріння. Ще наприкінці ХХ століттяодин із координаторів Комітету «Кубань з Украї-ною», правозахисник Іван Макар, наголошував,що існують всі юридичні підстави почати процесповернення Кубані до складу України. «Напри-кінці вісімдесятих ми ставили подібне питання.Йшлося про те, щоби повернути землі часів Українсь-кої Народної Республіки, яка мала кордони з Росієюзначно східніше існуючих», – зазначав він.

А зовсім недавно великого розголосу на-була діяльність Всеукраїнського об’єднання «Со-борна Україна», що закликає український народ(зокрема й корінних кубанців) єднатися зарадивідродження та зміцнення нашої держави. Цейрух підтримує і Юрій Шухевич, син Романа Шухевича,легендарного борця за незалежність України.

«На сьогодні не всі українські земліувійшли до єдиної соборної держави. Частина зних зараз перебуває за межами кордонів укра-їнської держави», – прокоментував ідею ство-рення лідер об’єднання «Соборна Україна» ЄвгенАрхипов. – «Головна наша мета – підтримка ро-сійського населення на Кубані та Ставропіллі –історичних українських землях, і сприяння їм упрагненні приєднатися до української держави».

Хто такі «громадяни» Кубані?

Якщо ж поглянути на реальний стан подій,то кубанський регіоналізм можна порівняти зпроцесами, що відбуваються у східних областяхУкраїни. Багато хто звик вважати цей регіон про-російським, хоча це не зовсім так. Просто тамсформувався специфічний субетнос із українціві росіян. А от у кубанців менталітет помітно від-різняється від середньоросійського. Взяти за при-клад хоча би те, що все активніше вживаєтьсяпоняття «громадяни Кубані» замість «мешканціКубані». Здавалося би нічого особливого, та всеж – хіба є кубанське громадянство? Важко собіуявити, щоби глава регіону звертався до електо-рату «громадяни Дону» або «громадяни Уралу».Це є свідченням того, що Кубань вже давно позиціо-нує себе як окреме територіальне й адміністративнеутворення, зі своїми особливостями й амбіціями.

«Нині на Кубані гостро стоїть проблема са-моідентифікації, національної ідентичності. Осья виростав у станиці й у свої 18 років уже свідомоказав: я – кубанський козак. Не росіянин, неукраїнець, а кубанець. Лише потім, почавши вив-чати історію, усвідомив, що це спільний етнос зукраїнцями. Там розмовляють «балачкою» – міс-

цевою говіркою, вона – українська. Водночас,офіційна мова – російська. Люди знають, що їхніпредки з України. Казати, що вони росіяни – неможуть, та й «москалів» там досі недолюблюють.Ця регіональна ідентичність є, бо корінні кубанцімають власну історію, культуру, мову й традиції.Ототожнювати себе з людиною в косоворотці й ізбалалайкою кубанці не надто прагнуть», – роз-повідає історик Дмитро Білий із Донецька, куба-нець за походженням.

А відомий політичний діяч-україніст, лідерорганізації «Братство» Дмитро Корчинський не-одноразово описував проблему міжетнічних від-носин на Кубані, закликаючи українцівоб’єднатися: «Я палкий прихильник федералізму.Статус федеральних земель України мають отри-мати Придністровська республіка, Кубань, Став-ропілля та деякі інші. У екстремізму не буваєсоціальної бази. У нього є психологічна база. Скрізь,і в Україні так само. Бо екстремізм – це емоційний таінтелектуальний прояв, а не соціальний».

Як ми бачимо, основа кубанського сепара-тизму вельми різношерста. Було би неправильновсе зводити до козацької специфіки чи українсь-кого субстрату. Хоча в минулому столітті саме цідва чинники мали значний вплив на кубанськихсамостійників. Звичайно, багато-хто може запе-речити все вищесказане, оперуючи тим, що целише українська сторона торочить про якусьідентифікацію і соборність української держави,а насправді кубанці чудово почувають себе і вцупких руках нашої сусідки й зовсім не прагнутьприєднатися до України. Можливо. Але, як ка-жуть, диму без вогню не буває. Не дарма постійноз’являються нові об’єднання україністів, які праг-нуть пізнати свою етнічну належність. А росіянамварто усвідомити, що набуття Кубанню незалеж-ності чи її входження до складу нашої держави єпроцесом глибоко закономірним. Як вірно зазна-чив Олексій Широпаєв, відомий російський публіцисті націоналіст, це історична справедливість, із якоюнеобхідно не просто змиритися – її треба зрозумітиі прийняти. Сприйняття України як цілісної держави,справжнього закордону – ось ключ до самопізнання,самокритики і самозвільнення, передумова зарод-ження нової російської ментальності без імперськихі антизахідних стереотипів.

Світлана СУРАЙ

До питання про етнічнуналежність кубанців

«Дорогі гості! Мачуха-доля відірвала наших дідів запорожців від материного лона й закинула їх

на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без материного

догляду. Царі робили все, щоби вибити з наших голів, із наших душ пам'ять про Україну й любов до

Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час ви-

зволення України, своїми руками задавили ту волю, щоби ми свої шаблі пополоскали в крові Матері.

Не діждались би цього вони ніколи. Не діждались, бо хоча наші душі царі понівечили, та не вбили, і

ми діти, руки на Матір не підняли би», – з такими словами у листопаді 1917 року виступив на од-

ному з засідань Кубанської Військової Ради Микола Рябовол.

Ма

па

: m

ap

satl

as.

com

.ua

Нині кубанський край – церегіон багатонаціональнийі складний. У складі насе-лення переважають ро-сіяни, на другому місці –козаки-українці, є великавірменська громада, атакож адигейці.

Мапу присвячено 90-річчу Великої злуки

Кубань: де вона?Території Української Кубані на сучасній політичній карті за-

штрихована російським кольором. Як таке дозволила історія,

коли московські рамки наклалися на світлини козацького україн-

ства, і що це взагалі за етнічно-територіально-культурний ре-

гіон – Кубань – пишуть не в кожному підручнику.

Сьогодні на території Ку-бані розташовані двасуб'єкта Російської Феде-рації – Краснодарськийкрай і Республіка Адигея.

Травневки на Кубанісвяткуватимуть після Великодня

Червоні стрічки не майор-ітимуть цього року першоготравня у Павловському районіКраснодарського краю.

Так вирішила адміністрація краю у зв’язку зтим, що свято весни і трудящих припадає на страс-ний тиждень. Оскільки під час седмиці веселитисяне варто, народні вуличні гуляння і традиційнийярмарок переносять на інший день, уже післяве-ликодній, як зазначив прес-секретар голови районуДмитро Бакулін.

До речі, щорічний травневий парад Кубансь-кого козачого війська у Краснодарі було проведенонаприкінці квітня з тієї ж причини. «Не має бути так,щоб одні святкували, водночас як інші скорблять»,– зауважив архімандрит Трифон.

Кубанці насолодяться«Мелодіями символів»До 140-річчя з дня народ-

ження відомого російського ком-позитора Сергія Рахманіновавідкривається виставка «Мело-дія символів». 25 квітня Красно-дарський крайовий художніймузей імені Ф. А. Коваленко за-прошує насолодитися роботамисучасних кубанських митців.

Експозиції «Мелодії символів» створені підвпливом ідей символізму і стилістики модерну, те-матично пов’язані з творчістю Рахманінова.

Прес-служба заходу запевнює, що відвідувачібудуть приємно вражені загадковістю репрезенто-ваних робіт.

«Кубанські художники вичерпно й образновисловили у своїй творчості художні та естетичніознаки ідей символізму. Думка про те, «що граютьсимволи», яка несе в собі таємниці і поетичну ба-гатозначність, опинилася в центрі уваги робіт. Усамій різнорідності стилістичних передумов ку-банських художників укладений філософськийсенс. Роботи відрізняються таємничістю, насиченоюі складною символікою, особливою смисловою по-ліфонією», – повідомляють організатори.

Друга частина експозиції містить реалістич-ний живопис: роботи, що відображають символи,мотиви російської культури як особливий стан душі.

Порт Сочі розширятьшляхом штучного насипуПідрядники Сочі отримали

розпорядження глави уряду пророзширення морського порту.

Після реконструкції порт стане великим цент-ром пасажирських і круїзних перевезень. Його тер-мінали зможуть приймати лайнери довжиною до311 метрів і місткістю до 3 тисяч осіб. За повідом-ленням прес-служби уряду, пасажирообіг портускладе 315 тисяч пасажирів на рік. Про це повідом-ляє прес-служба Кабінету міністрів.

Окрім цього, тут будуть базуватися корабліприкордонної служби. На штучних земляних наси-пах спорудять нову будівлю морського вокзалу тамитного контролю. Там же розмістять об'єкти пор-тової інфраструктури. Всі роботи передбачаєтьсязавершити до кінця поточного року. Орієнтовнавартість об'єктів терміналу – 25 мільярдів рублів.

Фот

о: a

rch

-soc

hi.

ru

На честь художнього керівникаКубанського козачого хоруу Коренівську назвали

вулицюНещодавно художній керівник і головний ди-

ригент всесвітньовідомого Кубанського козачогохору Віктор Захарченко відсвяткував 75-річчя. Узв’язку з ювілеєм маестро вирішив дати концертиперед кубанцями в Краснодарі і станиці Дядьківсь-кій Коренівського району − його малій батьківщині.

Одним із подарунків для керівника Кубансь-кого козачого хору від міської влади Коренівськастало те, що одну з вулиць у новому мікрорайоніміста було названо на його честь.

Page 3: Українська Кубань № 4

Точніше, погляди російських дослідниківрозділилися: деякі з них вважають, що з укра-їнською культурою все добре − вона розвиваєтьсяі ніхто її не знищує, інші ж стверджують, що, дій-сно, українська культура поступово зникає, алеасиміляція відбувається не російською культу-рою, а масовою культурою суспільства споживання.Проте є факти, котрі свідчать, що все відбуваєтьсязовсім не так, як це хоче показати Росія.

Політика СРСР аж ніяк не сприяла

розвиткові української культури на Кубані

По-перше, цілеспрямована політика керів-ництва СРСР, започаткована ще в 1930-ті роки, повідношенню до українців: масові депортації доСибіру і Казахстану, голодомор, процеси колек-тивізації − дала ті результати, на які так сподіва-лася влада. Культуру і дух народу було майжезнищено, а на Кубані ці події ще й стали причи-ною серйозних змін демографічної ситуації. Кіль-кість українського населення скоротилася на ційтериторії в 15 (!) разів: якщо до подій 1930-х роківна Кубані проживало 1,5 млн українців, то заразлише 114 тисяч. Більше того, якщо в 1925 році наКубані працювало майже 150 українськомовнихшкіл, то зараз нема жодної. У 1920-х роках у країдіяли видавництва, редакції, котрі випускалиукраїнськомовні видання, нині ж на Кубані не ви-ходить жодної газети чи журналу українською;немає українського радіо і телебачення. Це сталонаслідком політики, спрямованої на знищеннявсього, що було пов’язане з українською культу-

рою. Російська влада досягла поставленої мети −дух українців було підірвано. Щоб «добити»українців, витравити з них пам’ять про їхню істо-рію і культуру, Київську, Уманську, Поповичівськута Полтавську станиці було позбавлено історич-них назв − їх перейменували на Красноартільську,Красноармійську, Кагановичівську та Совєтську.Відповідно до указу ЦК ВКП(б), 1932 року укра-їнські прізвища правнуків запорізьких козаків іпереселенців з України мали бути змінені на ро-сійські (зникли такі прізвища як Півень, Качур,Тесля та інші). Ці факти російські дослідники чо-мусь завжди замовчують.

Відродження української культури на Ку-бані – силами українців

По-друге, на початку 1990-х українці на Ку-бані все ж таки намагалися відродити українськукультуру: було здійснено декілька спроб, котріврешті-решт виявилися невдалими, організуватиукраїнські товариства («Товариство українськоїмови ім. Т. Г. Шевченка», Чорноморську козацькураду, Кубанське козацьке військо); у красно-дарській газеті «Крайові новини» (російськоюмовою) кілька сторінок були присвячені українсь-кій культурі та були надруковані рідної мовою.Державна телерадіокомпанія «Кубань» транслю-вала програми Національної телекомпанії України(зокрема, було показано дві вистави київськогоТеатру ім. І. Франка – «Украдене щастя» та «Фа-раони»). Проте навіть ці «краплини в морі», котрініяк істотно не змогли б змінити ситуацію з куль-турою на Кубані, фінансово підтримувалися з

боку України, а також нечисленними представни-ками кубанської інтелігенції. Тобто Росія, до складуякої територіально входить Кубань, не брала жодноїучасті в спробах надати українській культурі на Ку-бані друге життя. Зрозуміло, що фінансуванняшвидко закінчилося, і українська культура знову за-лишилася лише в пам’яті старожилів.

«Балачка» на Кубані, фактично, зникає

По-третє, почути «балачку» − специфічнийговір української мови, котрий залишається чи неєдиною культурною ознакою українців на Кубані− можна лише серед старожилів і то тільки ви-ключно поміж своїх. Молодь же соромиться неюрозмовляти, бо «у городі разговарюють ісміються з нас», як написала жителька станиціСтаротитарівської Темрюцького району. Молодомупоколінню в університетах нав’язується, причомувідкрито, думка про те, що балачка − це щось некуль-турне і неправильне. У школах дітей за те, що на пе-рервах вони «балакають», навіть серйозно карають.

Формальна підтримка Росією

Про те, як Росія «підтримує і дає розвива-тися» українській культурі на Кубані свідчить ітой факт, що за 20 років існування «Товаристваукраїнців Кубані» влада не виділила жодної ко-пійки на друкування газет чи проведення якихоськультурних заходів. За час існування товаристводомоглося, щоб влада призначила викладання водній (!) з кубанських шкіл один раз на тижденьукраїнської мови. Урок у цій школі отримав назву«кубанський говір», але його викладання булопризупинено дуже швидко. Згодом була заборо-нена півгодинна радіопрограма, котра записува-лася російською мовою, але в ній звучалиукраїнські пісні. Микола Сергієнко, голова «Това-риства українців на Кубані», стверджує, що за 20років російська держава підтримала заходи,спрямовані на розвиток української культури,лише декілька разів, проте це тільки формальноможна називати підтримкою. Наприклад, у 2007році Росія «підтримала» молодіжний фестиваль«Українська культура на Кубані», в якому взялиучасть 11 колективів, виділивши на його органі-зацію і проведення аж 1000 доларів США (!). Зви-

чайно, якщо б не було фінансування з боку біз-несменів, фестиваль так би і залишився лишемрією. Таке ставлення російської влади до фінан-сування заходу для молоді яскраво ілюструє те,як сильно можновладці з Росії сприяють розвит-кові української культури на території Кубані.

«Сьогодні спостерігаємо прогрес…», –Павло Єфремов

Щодо стану української культури на Кубанівичерпно розповів Павло Єфремов, один із за-сновників інтернет-порталу prosvita.ucoz.ru, при-свяченого українській культурі на Кубані: «Я несказав би так жорстко: сучасна російська влада«душить» українську культуру на Кубані, ос-кільки на сьогодні вона, наша культура, настількивже покалічена, що ніякої загрози ні для кого нестворює. Порівняно з тим, що було в радянськічаси, можна, навпаки, відзначити прогрес: заразскасовано графу національність у паспорті, такщо силою нікого вже росіянином не записують,проводяться чисельні фольклорні фестивалі, втому числі за підтримки адміністрації краю, дезвучить українська пісня, де люди ходять одяг-нуті в українські національні костюми. Також не-щодавно було створено радіостанцію «КазакФМ», де інколи можна почути різні анекдоти таісторії з козацького побуту на нашій кубанській«балачці»... Розумієте, все це є, ніхто цього не за-бороняє, але українська культура все одно пере-буває в занепаді − так, фестивалів стало більше,але поруч з цим існує набагато сумніше явище —українська пісня зникає з побуту людей, і це пе-рекриває усі позитивні зрушення. Культура можежити тільки тоді, коли вона відтворюється в лан-цюгу поколінь − коли ж цього немає, вона займаємісце в музеї. На жаль, саме це й відбуваєтьсясьогодні на Кубані. Головна причина цього − те,що люди перестають користуватися рідноюмовою в повсякденному житті. Останні 70 роківвсе скрізь тільки на російській мові: навчальні за-клади, документація, ЗМІ, висока культура. Апісля всіх тих катастроф: війн, голоду, масовихрепресій та переселення людей з інших областейРосії, тут нема навіть в селах того етнічно одно-

рідного населення, яке могло якось опиратися ру-сифікації. Занепад культури — це загальнеявище, властиве взагалі цьому урбанізованомусуспільству споживання, і тут можна багато чогосказати, але на Кубані цьому, крім загальних длявсього сучасного суспільства чинників, сприяє щей те, що люди «відпадають» від своєї мови. Цеодразу залишає глибоку прірву, відрубає нас відусього прекрасного, що створили наші предки, віддушевного спілкування з ними. Ситуацію могло бпокращити введення в програму української мови— але, звісно, що робити цього російська владане буде. Для чого їй це? Формально у нас в країукраїнців, коли не помиляюся, 1,5%. Більше того,наявність якогось іншого народу взагалі тількизаважає − однорідною масою керувати легше. Зіншого боку, коли б набралася критична масабатьків, які б хотіли, щоб їх діти навчалися укра-їнською — влада б проти цього нічого не моглаб зробити: зараз не 30-ті роки. Але її нема, цієїмаси. Ви можете спитати чому? Я тоді спитаю вас,чому в містах Східної України практично немож-ливо почути української мови? Чому в Білорусіїлюди, навіть після того, як відкрилися жахливізлочини куропатських розстрілів, зреклися своєїмови та повісили флагом червону ганчірку, підякою ці розстріли й проводилися?

Зараз, як на мене, треба створити можли-вість доступу для кубанців до незалежної інфор-мації про історію та життя нашого краю. Япідкреслюю слово НЕЗАЛЕЖНОЇ − не українсько-патріотичної, не «славно-козацької» − не требазамінювати одну брехню іншою: це тільки від-штовхує людей, яким промиває голову імперськапропаганда. Треба просто сказати правду, розпо-вісти про ті сотні тисяч замучених голодом кубан-ців, про яких більшість населення не знає взагалінічого − навіть точних цифр не відомо, бо, звісно,за працю над такими питаннями в Росії вас владапо голівці не погладить. Але матеріали є − і по-винні бути доведені до людей, і вони зроблять втисячу разів більше, ніж всі викрики типу: «Ку-бань − це Україна».

Анастасія ЄРМАКОВА

Чи придушує Росія українську культуру на Кубані?

Балачка зникає, молоде покоління не знайоме зі своїм історичним минулим, немає жодної те-

лепрограми, жодних газет, видавництв, котрі б випускали книги українською мовою. Така ситуація

зараз склалася на Кубані. Проте російські дослідники продовжують стверджувати, що з української

культурою на Кубані все гаразд.

Фот

о: k

ub

an

etn

os.r

u3#аналітика #новини

Кубань – українська чи московська?

Кубань − край з українським корінням, про-сякнутий українською культурою, мовою й тра-диціями. Заперечити цей факт не може ніхто. Яквідомо зі сторінок історії, узбережжя Азовськогой Чормного моря було освоєне й заселене самеукраїнськими козаками, які згодом стали ку-банськими. У 1917 році відбувся козачий з‘їзд, наякому було ухвалено рішення про створення Ку-банської краєвої Ради, що згодом діяла під гас-лами «Власть на месте» и «Кубань длякубанцев». Тоді кубанське військо не встиглоз’єднатися з військом Центральної Ради. Закінчи-лося це тим, що більшовики не визнали незалеж-ності Кубані й оголосили їм війну.Самоврядування регіону остаточно було приду-

шено у 1932 році, коли на зміну масовій «украї-нізації» прийшла більш масштабна та жорстка засвоїми методами політика «русифікації».

Період Кубанської краєвої Ради − це лишеневеликий епізод історії для Москви і майжеепоха існування Кубанської республіки для ку-банців. На форумах активно ведуться дискусіїпро доцільність приєднання Кубані до України.Аргументів «за» набагато більше та й прихиль-ників цієї ідеї теж. Про це може свідчити, наприк-лад, опитування, проведене краснодарськимсайтом polls.webkrasnodar.ru. Згідно з його ре-зультатами в цілому майже 58% опитаних підт-римуюють думку про об’єднання Кубані зУкраїною та їхню єдність.

Серйозність намірів активістів підтверджу-ється й чисельністю груп, що існуюють в соціаль-них мережах. В одній з них на голосуваннівисунуто питання про форму возз’єднання Кубаніз Україною, а отже, питання про його потребу за-крите з однозначним вердиктом − так!

На одному з сайтів, де викладена стаття ззаголовком «Украинские националисты грезят оКубани», дописувач Сергій UA в полілозі усіх охо-чих прокоментувати і якимось чином відреагу-вати на матеріал, так формулює своє ставленнядо Росії: «Путин, оставшись на пожизненноеправление в Кремле, ведет феодальную РФ ккраху и подтверждает несостоятельность РФ, какгосударство. Киевской государственности грозитвосстановление роли центра культуры и поли-тики ВОСТОЧНЫХ СЛАВЯН в составе ЕС и НАТО. Ис-конные земли РУСИЧЕЙ справедливо будутприсоедены законно к Украинским землям направах потомков Киевской Руси».

Закономірним є інше запитання: «Чому самезараз так гостро й активно обговорюється темаКубанського питання?» Пояснити ситуаціюможна тим, що нині швидко зростає невдоволе-ність регіонів Москвою і кубанський край не ставвинятком. Усі сили та ресурси спрямовуюютьсяна розвиток столиці Російської Федерації у тойчас, як Кубань відстає у розвитку на 10-15 років− це у ліпшому випадку, оскільки тут не йде мовапро кубанські глибинки. Регіональна влада намісцях не має широких повноважень для прове-дення дієвих реформ, а московська − не має такоїпотреби. Тут досі діє стара радянська система, вчаси якої розбудовувалася Москва, яка була по-казником рівня життя іноземців для радянськихлюдей. У радянський час побутував навіть такийанекдот: «Де проходить межа між соціалізмом ірозвинутим? Відповідь − по московскій кільцевійдорозі. А де проходить межа між розвиненим со-ціалізмом і комунізмом? − По кремлівській стіні!»

З розпадом СРСР змінилася форма держав-ного устрою, а ось політика централізації тількиукріпила позиції. Москва відтягує на себе усі мож-

ливі ресурси, зокрема й кадрові, а в кубанськихмістечках і селах залишаються тільки ті, хто немає фізичної чи матеріальної можливості їхати доМоскви. Алегорично столиця РФ − це капризневгодоване дитя, що стягнуло ковдру і з матері, ібатька, щоб самому закутатися.

Якщо говорити про соціальне становищемосквичів та немосквичів (адже чомусь сформу-вався саме такий поділ між росіянами), то різ-ниця, наприклад, у зарплаті може доходити додесятків разів. Ось яскравий приклад прірви міжМосквою та Кубанню. В одному з блогів авторкапише про ситуацію, коли москвичі вважають, щозарплата 40 тисяч рублів − це не рівень для 35-річної жінки. На противагу їм Краснодарські чи-новники вихваляються й обіцяють, що вчителі тавихователі будуть отримувати заробітну плату 43тисячі рублів уже в 2018 році (!). Про цю ж про-блему говорить Ілля, формулюючи своє негативнеставлення до Росії з приводу її політики щодо Ку-бані: «Москвичі з жиру бісяться, в середньому 50-60 тис. руб. на місяць отримують, а на Кубані 30один з найвищих заробітків. Часто на адресу ку-банців надходять насмішки типу «хохлы ващемрази». А повінь у Кримську? За даними Москвизагинуло 250 осіб, а за реальними даними більше4 тисяч».

У зв’язку з вищезазначеним виникає зако-номірне запитання: «Чому кубанці мають кори-тися тій владі, яка для них нічого не робить?»

Світлана ТАРНОПОЛЬСЬКА

Кубанський край − регіон, який чи не найбільше з усіх в Росій-

ській Федерації має право на власну історію та майбутнє. Саме

такі гасла поширюються на сторінках Інтернет-видань, порта-

лів і не лише. Однак, що ж тоді робитиме Москва без плодючих

кубанських земель та курортних містечок?

Козаче військо пройшловулицями Краснодару20 квітня тисячі кубанців

вийшли на вулиці Краснодару, девідбувся ювілейний 20-ий парадКубанського козачого війська.

Ювілейний парад Кубанського козачого вій-ська присвячений Дню реабілітації кубанського ко-зацтва відбувся у Краснодарі.

Хода почалася від Пушкінської площі, де о10.00 пройшов молебень. О 12.00 розпочалась уро-чиста частина. Театральною площею пройшло Ку-банське козаче військо у костюмах ХІХ ст.,чисельністю більше 3 тисяч осіб. На головну площувинесли старовинні регалії, зокрема головну – жа-лувану грамоту, якою імператриця Катерина закрі-пила за козаками право оселитися в цих місцях.

Кульмінацією заходу стало урочисте пред-ставлення освяченого патріархом нового військо-вого прапора. Цього разу в параді вперше взялиучасть козаки-військовослужбовці.

Циркова виставкаНа початку квітня у Красно-

дарському державному історико-археологічному музеї-заповідникуімені Є. Д. Феліцина відкриласявиставка «Світ цирку».

В експозиціїпредставленобільше тисячі екс-понатів. Є тут іафіші, і про-грамки, і фотогра-

фії, і буклети, і реквізити, і багаж, і костюми таособисті речі найвідоміших циркових артистів: Ка-рандаша (Михайла Румянцева), Хасанбека Канте-мирова, Бориса Едера.

Основою виставки стали експонати з колекціїзаслуженого працівника культури РФ, артистацирку, режисера, президента міжнародного бла-годійного фонду «Артист» Бориса Артем'єва. Самезавдяки його особистій любові до циркового ми-стецтва, прості кубанці сьогодні можуть насолоди-тися унікальними експонатами цієї виставки.

За матеріалами livekuban.ru

Ма

па

: a

rgu

men

tua

.com

На форумах активно ве-дуться дискусії про доціль-ність приєднання Кубані доУкраїни. Аргументів «за»набагато більше та й при-хильників цієї ідеї теж.

Page 4: Українська Кубань № 4

Місцезнаходження та історіяКавказький заповідник має міжнародне

значення як ділянка незайманої природи, що збе-регла ландшафти з унікальними флорою і фау-ною. Гори, ліси і море поєднують у єдинийкругообіг живого світу найкращі здобутки при-роди. Заповідні землі розташовані на територіїКраснодарського краю, Республіки Адигея і Ка-рачаєво-Черкеської республіки РФ, дотичні докордонів Абхазії. Безпосередньо в Сочі (Хоста) утрьох кілометрах від морського узбережжя роз-ташований заповідний тисо-самшитовий гай. Ре-ліктові дольодовикові ліса (301 га), що покриваливсю Європу 18-25 млн років тому є дивовижноюособливістю цієї місцини. Заповідний тисо-сам-шитовий гай охороняється ЮНЕСКО і є об'єктомВсесвітньої природної спадщини. Загальна площазаповідної території складає 280 335 га.

Давньою і цікавою є історія заповідника.Заснований 12 травня 1924 р., він має набагатодавнішу природоохоронну історію. Фактично часвстановлення охоронного статусу для цієї тери-торії має бути віднесено до 1886 р. – до моментуорганізації в верхів'ях річок Білої і Лаби Великок-нязівської «Кубанського полювання». Це був ми-сливський заказник площею 522 000 га з великоюкількістю єгерів. У 1906 р. рада Кубанського вій-ська постановила розділити орендований длякняжого полювання регіон між 135 станицями;термін оренди продовжено лише до 1909 р. Ро-зуміючи, що з ліквідацією заказника розпоч-

неться поголовне винищення тварин, Академіянаук підняла питання про необхідність створенняКавказького заповідника. Але через різні причинилише у травні 1924 р. був підписаний декрет простворення Кавказького заповідника. Територія за-повідника завжди була ласим шматочком длявлади, тому за весь період його існування тери-торіальні межі змінювались 12 разів.

Жителі заповідникаСотні видів рослин і тварин можна побачити

у Кавказькому заповіднику. Тут мешкає: 89 видівссавців, 248 птахів, 16 видів плазунів, 9 земно-водних, 21 вид риб, 1 круглоротих, більше 100видів молюсків і близько 10000 видів комах.

Найбільшою гордістю Кавказького запо-відника є великі ссавці – кавказькі благородніолені, бурі ведмеді, зубри, козулі та рисі. Ба-гато з цих видів тварин знаходяться на межівимирання, тому працівники заповідника

створюють сприятливі умови для їхнього існу-вання і охорону від браконьєрів.

Багато тварин заповідника мають обмеженепоширення (ендеміки), або є живими свідками ми-нулих геологічних епох (релікти). Особливо багато їхсеред безхребетних тварин, а також риб, амфібій ірептилій. Тваринний світ заповідника неодноріднийза своїм походженням. Тут зустрічаються представ-ники середземноморської, кавказької, колхидськоїта європейської флори та фауни, що є ще однієюйого унікальною особливістю.

Їхнє життя – природаУ заповіднику працює багато небайдужих і

захоплених своєю справою фахівців і волонтерів,які бережуть цю частинку природи і створюютьсвій маленький світ у цьому великому всесвіті.Дружній колектив працівників заповідника ведеактивне суспільне життя: випускає газету «Кавказзаповедный», проводить екологічні акції і кон-курси до яких залучає небайдуже населення(«Покормите птиц!», «Сохраним лесную краса-вицу», «Кавказские первоцветы» та багатоінших). Працівники заповідника дбають про їжудля тварин, благоустрій території та організаціютуристичних маршрутів. Кавказький заповідник єпопулярним туристичним маршрутом. Для ціни-телів природи тут організовано 9 еколого-ту-ристичних маршрутів, один з яких зимовий.Жоден із туристів не лишився невдоволенимвід безмежних краєвидів і неповторної при-роди Кавказького заповідника. Активний від-

починок у Кавказькому заповіднику – ДО-СТУПНО, ЯКІСНО, КОРИСНО!

Відгук про Кавказький заповідник з сайтуotzovik.com:

lizaerm1998

Россия, Ростов-на-Дону

«Достоинства:

Наедине с природой!

Недостатки:

ИХ ПРОСТО НЕТ!

Попасть в Кавказский заповедник – этозначит попасть в рай на земле!!! Была там трираза. Работая бухгалтером, и проводя целые дниза компьютером, просто на крыльях лечу тудакаждый раз!!!

Два раза мы с мужем и 10-летней дочкойпрошли по маршруту: Псебай – кордон Черно-речье – кордон 3 рота – Шахгиреевское ущелье– кордон Умпыр – р. Малая Лаба – перевалАишха – кордон Пслух – поселок Красная Поля-

нат – город Адлер. Все документы оформляютсяв Псебае, за нахождение на территории заповед-ника 100 руб. сутки. На кордоне Черноречьеможно оставить машину, стоит это 100 руб. сутки,добраться от Псебая до кордона Черноречье натакси будет стоить вам 1000 руб. От сюда и на-чинается маршрут. Протяжённость маршрута со-ставляет 65 км. Этот маршрут мало посещаемыйтуристами, здесь чувствуешь себя на едине с при-родой, в полном смысле слова!!! На всем протя-жении маршрута имеются места для стоянок, гдеможно разводить костер, ставит палатки. Вода вреках и ручьях чистейшая, так что проблем сводой нет. Грибов, ягод, орехов по маршрутумного. Природа здесь просто потрясает своейкрасотищей, грохотом горных рек и водопадов,сказочными рассветами и утренними туманами,величием горных вершин и красотой девствен-ных лесов, голубыми озерами. От буйства расти-тельности глаза разбегаются. Маршрут красивыйи впечатляющий».

Катерина ОЛЕКСІНА

Всерйоз про сучасне мистецтво в Красно-дарі заговорили рік тому, після виставки під на-звою «Міра речей». Тут представили роботи 15художників різних поколінь і стилів. Художникипропонували глядачеві задуматися, з якими об-разами, речами і вчинками доводиться матисправу нашим сучасникам. Тут і гра в творця –«Пластична хірургія», і фотографії, що палаютьяк приклад американізації російської кухні. За-галом, вже тоді столичні експерти встигли оцінитисучасне мистецтво місцевих художників.

«Я дуже задоволений ситуацією з мистецт-вом і засмучений ситуацією з культурою в Крас-нодарському краї. Мистецтво чудове. Складнаситуація з тим, щоб це мистецтво було представ-лене на виставках, у музеях, щоб воно було при-вабливим для туристів. Для того, щоб про цейкрай знали. Ось для цього зроблено мізерно мало.Виставка – тільки початок», – розповів Євген Ба-рабанов, куратор виставки «Міра речей».

Ця виставка стала поштовхом для багатьохмолодих художників. Тут яскраво про себе за-явили представники «Угруповання ЗІП» . Вонидосі працюють у напрямку сучасного мистецтва.Декілька разів на місяць знайомлять глядачів зісвоїми ідеями, іноді посилаючись на такі відоміімена, як Енді Уорхол і Деміан Херст. Але пропо-нують і свої ідеї - люди у вигляді сірників, за-пальничок як символ повстання. Більшістьпредметів для творчості знаходять у себе вдомаабо на звалищах міста.

«Будь-яке мистецтво має вира-жати час» – експерти

Художники використовують найрізноманіт-ніші матеріали і незвичайні рішення. У мистецтвіпіднімають важливі теми сучасності, показують їїу різних ракурсах.

«Будь-яке мистецтво має виражати час.Тепер авангардом називають бризки і плями наполотні. Хтось придумує пісок на полотні, хтось вунітаз встромляє морозиво і видає це за сучаснемистецтво», – зазначив Валентин Папко, завіду-вач кафедри монументально-декоративного істанкового мистецтва КГУКІ.

Але не тільки виставками відзначилосяна Кубані сучасне мистецтво. Тут є й інститутсучасного мистецтва – КІСІ. Його засновник –Групування «ЗІП». У контексті школи прохо-дять виставки та майстер-класи, а іноді і«культурні суди». Наприклад, над «поп-артом». Протиборчі сторони на суді – худож-ник і критик. Вони висловлюють свої «за» і«проти» в адресу того чи іншого мистецькоговитвору у цьому стилі.

«Поп-арт» показує деякі речі гіпертро-фовано, але змінює контекст, розмір, еле-менти», – розповів Ельдар Ганєєв, художник.

Аргументи на суді могли висловити і сто-рона обвинувачення, і сторона захисту, а такожзвичайні глядачі. Найчастіше такий культурнийсуд виявляється більш ніж демократичним і невиносить жодного вироку. Експерти академічноїшколи більш критичні у судженнях, коли мовайде про сучасне мистецтво на Кубані.

«Для мене поп-арт – це не мистецтво. Цепросто ангажована масова культура, яка намага-ється бути мистецтвом. Якщо брати глибинні ко-рені, він виходить з того, що художник висміюєбілий прапор перед сучасністю. І перед світомспоживання художник вибирає найлегший шлях- шлях пасивного сприйняття. На мій погляд, цепряма девальвація мистецтва і оголення худож-ника», – зазначає Денис Куренов, художній критик.

Влада Кубані навмисно ігноруєпроблеми розвитку крайового ми-стецтва?

У сучасному мистецтві Кубані є багато заці-кавлених. Єдиний мінус – відсутність єдиноїплатформи для творчих робіт. На Кубані немаєспеціальних програм, фінансування творчих по-їздок, практично нічого, що сприяло б розвиткухудожників-початківців. Навіть програма підт-римки молодих художників «Дебют» дискредиту-вала себе скандалом навколо виставки «Сон іреальність». Крайовий виставковий зал демонстру-вав роботи, пропагуючи тюремну культуру. І видава-лося це за «естетичне виховання дітей та молоді».

«Сьогодні в краї вже працює понад 40 га-лерей художників. І просто необхідний майдан-чик, де ми могли б об'єднати їх, дати можливістьдля творчого спілкування та розвитку. Нам по-трібно вирощувати молоді таланти, відкриватинові імена», – в один голос заявляють молодітворці сучасного кубанського мистецтва.

«Наявність таких заяв свідчить лише проте, що крайова влада в особі департаментукультури, покликаного доносити до глави ре-гіону ситуацію в культурі, навмисно прихо-вують справжній стан справ», – заявляєНаталя Щурик, член Асоціації мистецтвознав-ців, старший науковий співробітник ГУК ККВЗІЇ.

Згадані вище 40 галерей виключно при-ватні комерційні структури, що працюють дляотримання прибутку. У Краснодарі лише двіхудожні галереї, які, крім комерційної діяль-ності, здійснюють просвітницьку роботу.

Певно, для вирішення назрілих питань не-обхідна доробка концепції культурного розвитку,широке громадське обговорення із залученнямсамих художників, осмислення владою необхід-ності підтримки сучасного мистецтва Кубані.

Сабіна ПУХКА

4 #культура #природа

РЕДАКЦІЯ:Головний редактор – Ганна Коваль

Більд-редактор, верстальник – Яніна Злебова

Дизайнер – Ольга Заднєпрян

Веб-дизайнер – Ольга Носик

Адміністратор соцмереж – Олена Маслєнікова

Редактори: Анна Кирилко, Анастасія Білякова-Бєльська

Журналісти: Христина Болоценко, Анастасія Єрмакова,

Яна Мурашкіна, Катерина Олексіна, Сабіна Пухка, Світ-

лана Сурай, Світлана Тарнопольська

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:м. Київ, вул. Щорса 36-а, оф. 507

Тижневик «Українська Кубань»

Виходить з квітня 2013 року.

Віддруковано на базі кафедри видавничої справи та ме-

режених видань Київського національного університету

культури і мистецтв

Підписано до друку 29.04.2013

Усі права на матеріали, що містить тижневик «Україн-

ська Кубань» захищені відповідно до законодавства Ук-

раїни про авторське та суміжні права. Будь-яке

запозичення можливе лише за наявності посилання на

«Українську Кубань».

З ідеями, побажаннями, пропозиціями звертатися за

електронною адресою:

[email protected]

kuban.in.ua

Сучасне мистецтво Кубані: сірники, цвяхи, запальнички і мінімум державної підтримки

Чи існує сучасне мистецтво на Кубані? З цього приводу і досі точаться суперечки. Одні за-

певняють, що дошки з цвяхами навряд чи можна назвати мистецтвом, інші – доводять про-

тилежне. Але думки експертів зводяться до того, що все ж таки кубанське сучасне мистецтво

існує. Своєю чергою владні структури не поспішають хоча б мізерно підтримувати розвиток

крайового мистецтва, тим самим стимулюючи процвітання комерційних організацій.

Фот

о: Ф

едір

Об

ма

йкі

н “

Юго

пол

ис”

«Будь-яке мистецтво маєвиражати час. Тепер аван-гардом називають бризки іплями на полотні. Хтосьпридумує пісок на полотні,хтось в унітаз встромляєморозиво і видає це за су-часне мистецтво», – зазна-чив Валентин Папко

Незаймана частина раю на земліКавказький заповідник є одним з найстаріших і найбільших гірничо-лісових заповідників Єв-

ропи. Це унікальна збережена часточка недоторканної природи, що нагадує людям про місцини,

де всім керує природа, а людина залишається скороминущим гостем, маленькою істотою в

цьому величезному світі.

Фот

о: k

gpb

z.ru

Тут зустрічаються пред-ставники середземномор-ської, кавказької,колхидської та європей-ської флори та фауни, що єще однією його унікальноюособливістю.