яких нам стає все гірше і гірше.

Давайте зараз переглянемо рет-

роспективу, яка називається

«Україна 1991–2012 року». Уя-

віть, що сьогодні 1991 рік, ми з

вами тільки-но вийшли з вибор-

чої дільниці після голосування

на Референдумі. Проголосували

за незалежність України, а також

проголосували за роздержавлен-

ня сучасної економіки, якщо

пам’ятаєте. Пішли додому, випи-

ли чарку, лягли спати.

Прокинулися вчора ввечері –

2012 рік. Вийшли на вулицю і

спитали в друзів, а де я? Що з

Україною? Чи перегнали ми

Китай? Росія позаду чи попе-

реду?

Не будемо в наших дискусіях

торкатися питань корупції, ім-

перських амбіцій (які, запевняю,

ми мали), не кажучи про ядерну

зброю та систему колективної

безпеки, які у нас були. Погово-

римо про соціалку і економіку.

Отже, 91 рік, як ми засинали?

Перше – в 91-му ми пишаємося

власною державою, ми знаємо,

що ми попереду всіх і, що Украї-

на обжене Росію, тому що в Росії

немає, скажімо так, працьовито-

го українського народу. Бо Укра-

їна має все для того, щоб бути

першою: кращу землю, освічене

населення, технології і проектні

інститути, космос і авіацію, роз-

винену енергетику і… бажання

мати Незалежність.

Я багато подорожую Україною,

проводжу зустрічі. І кожна тери-

торіальна громада, колектив з

яким я зустрівся, дарує мені ще

більше нових емоцій, переко-

нань або підстав для роздумів.

Можливо саме під цим впливом

я хочу в стислій письмовій фор-

мі, в режимі стенограми однієї з

зустрічей із педагогічним колек-

тивом школи Бердичівського

району, розповісти вам про свої

переконання, - політичні і еконо-

мічні. Розповісти вам про реалії,

які є в нашій державі, щоб ми

спустилися з примарних небес,

навіяних політиканами або поде-

куди безвідповідальними тимча-

совими представниками влади, і

подивилися в очі правді.

Про що ми говоримо між со-

бою? Ми настільки політизовані,

що знаємо все про всіх. Прихо-

дячи додому ввечері або спілку-

ючись із колегами, смакуємо

останні дрязги в Парламенті або

Уряді, місцевих осередках вико-

навчої влади або органів місце-

вого самоврядування. І на всі

наші біди ми знаходимо винних.

Наші вердикти прості: Вона вин-

на, чи Він, депутати винні, чи

персонально Кучма, Єхануров,

Ющенко, Тимошенко, Янукович,

Азаров, Путін, Барак Обама,

Перес Де Куєльяр... ми говоримо

про якихось мільйонерів, хто де

вчиться, в кого що є – проте ми

не говоримо лише про yаші про-

блеми, що оточують нас, від

Інформаційні матеріали вересень 2012

ВОЛОДИМИР КАПЛІЄНКО: ЛІТАК “УКРАЇНА”

ПОВИНЕН НАРЕШТІ ЗЛЕТІТИ

льних закладах, і разом із нами

вчаться студенти, які розмовля-

ють іншими мовами – українсь-

ка, китайська, німецька, порту-

гальська, англійська. Чому? То-

му, що український диплом мож-

на обміняти на роботу, при цьо-

му це можна зробити не тільки в

Україні, але і закордоном. Тому

до нас їдуть представники 111

країн світу.

Село живе і має гроші. Ми жи-

вемо на селі, де біля нас знахо-

Ми пишаємося тим, що

Україна виробляє найдорож-

че, що можна виробляти, –

розумовий продукт. Ми про-

даємо технології. (Я відк-

рию вам можливо секрет,

що на виробництві булочок

чи молока грошей не заро-

биш, заробляють, окрім мо-

нополій і надр, лише на чо-

мусь вищому – технологіях,

виробництві, патентах). Ми

продаємо технологію і на-

віть говоримо про те, що всі

науковці, наприклад Японії,

ганяються за нами, щоб

«вкрасти» наші технології.

Ми живемо в державі, яка

займає двадцяте місце в сві-

ті за рівнем промислового

виробництва. Попереду ли-

ше велика шістка (Росія ста-

не сьомою лише через декі-

лька років), і ми виробляємо

станки, обладнання, комбай-

ни, інструменти, усе це про-

дається на весь світ.

При цьому Держава – учасник

соціально-економічних відносин,

побудованих в Україні. Ми має-

мо майже 100-відсотково держа-

вну форму власності на засоби

виробництва. Існує система дер-

жавного замовлення на сільсько-

господарську, промислову про-

дукцію, на освіту, на прикладну

науку, створення робочих місць.

Держава виконує функцію голо-

вного цінорегулюючого органу.

Ми навчаємося у вищих навча-

диться надвелика кількість ін-

фраструктурних об’єктів, які

перебувають не в тому стані, як

зараз, а «трохи в іншому». На

селі функціонують школи, поде-

куди технікуми, а 8 сіл в Україні

мають філії ВИШів.

Діє система кооперації при ко-

лективній обробці землі, крупно

товарного сільськогосподарсько-

го виробництва. Інфраструктура

та територіальна громада жи-

вуть за рахунок прибутку, який

Народний депутат України ВОЛОДИМИР КАПЛІЄНКО

Я хочу розповісти вам про реалії, які є в нашій державі, щоб ми спустилися з

примарних небес, навіяних політиканами або подекуди безвідповідальними

тимчасовими представниками влади, і подивилися в очі правді.

ПРОДОВЖЕННЯ НА СТОР. 2

ВОЛОДИМИР КАПЛІЄНКО: ЧАС ДІЯТИ, ГРОМАДО! На Житомирщині стартувала

безпрецедентна ініціатива Во-

лодимира Каплієнка під про-

мовистою назвою “Час діяти”.

Ця ініціатива є продовженням

попереднього проекту ―Рука до-

помоги‖. Якщо ―Рука допомоги‖

була спрямована на медичну

сферу, то нинішня ініціатива

стосується майже усіх сфер жит-

тя.

Як каже Володимир Володи-

мирович:

- Канун виборів - це вдалий час

для громади поборотися за свої

права. Усі політичні сили з пере-

ляку почали активні змагання за

власні рейтинги. Окрім «гречки»

ті, хто мають доступ до виконав-

чої влади, кидають увесь свій

адміністративний ресурс на

створення видимості кропіткої

роботи на благо виборця.

І тому нам з вами, громадянам,

потрібно заявити про свої права,

показати, що саме громада —

господар на своїй землі. Що гро-

мада не чекає на «царську во-

лю», а сама отримує усе їй нале-

жне!

Об’єднавшись, ми створимо не-

обхідний суспільний тиск і зму-

симо чиновників працювати.

Владі перед виборами не потрі-

бен зайвий шум, тому громаді

саме зараз потрібно проявити

силу та підвищити голос. Адже

той безлад, який коїться навко-

ло, а особливо на селі, більше

неможливо терпіти.

За 3 місяці Володимир Каплієн-

ко вже розпочав 3 війни із захоп-

лювачами лісів, рік та ставків,

які дійшли до того, що стріляли

в людей, захищаючи свої нарко-

тичні плантації.

Крок за кроком надихаючись

своїми маленькими перемогами,

житомиряни йдуть до наступних

великих досягнень.

Кульмінацією кампанії “Час

діяти” стане поїздка до Кабмі-

ну. Там зібрані підписи пред'я-

влять владі з вимогою відреа-

гувати.

до роботи, де вже немає держав-

них місць, їй кажуть: «Три міся-

ці стажу потрібно». А звідки

його взяти? Намалювати самому

чи що?

Ми живемо в системі, в якій

молодий фахівець не може отри-

мати ні квартири, ні соціального

пакету, нічого. Бо держава само-

усунулася від виконання своїх

завдань. Відповідь на все одна:

грошей у бюджеті нема.

Село. Страшна картина. Коопе-

рації нема, інфраструктурна час-

тина знаходиться у зруйновано-

му стані. Ви самі все бачите.

Чому на селі немає грошей? Бо

прибутків немає. Бо виробницт-

во забили, наче скотину. Бо ні-

чим прикрити срамоту і почини-

ти клуба. Бо розучилися працю-

вати колективно. Бо тотальне

безробіття і відсутність будь-

яких перспектив. Сільський го-

лова з сільською радою перетво-

рилися на хлопчиків для биття.

Вони, маючи функціональні обо-

в’язки, нічого не можуть, бо гро-

шей нема. Збирають гроші на

гробки, на огорожу, на смітни-

ки… і чекають чергового траншу

субвенції із бюджету згори, які

приходять все рідше і рідше.

Продали все. Але це не вирішить

питання по суті, бо село здебіль-

шого можна порівняти із роди-

ною, в якій одночасно не стало

грошей. Можна міняти, можна

продавати, можна проїдати, але

воно закінчується. Село жебра-

кує. Майже 52% жителів сільсь-

кої місцевості України живуть за

межею бідності, 98,2% бідують.

Тобто ми, маючи ще 21 рік тому

величезний потенціал, будучи

державою, що займала 17 пози-

цію в світі за рівнем агрокульту-

рного виробництва, дійшли до

такого? Ми бідні, як церковні

миші. Вся держава на сьогодні

деградувала, впавши до рівня

країни Африки.

Рівень нашої деградації, до ре-

чі, і моральної, досяг межі. Коли,

наприклад, в одному з сіл Берди-

чівського району, розповідаючи

про нашу всеукраїнську ініціати-

ву «Рука допомоги», яка тільки в

Житомирській області обстежи-

ла 11,5 тисяч Житомирян, я під-

няв питання: хто був на акції

«Рука допомоги»? Всі мовчать, а

один чоловік і каже - я був. Я

питаю: а звідки ви взнали про

акцію? Село дружнє? Із сусідами

дружите? Він відповідає: взнав

про акцію з оголошення в район-

ній газеті. Село дуже дружнє.

Сусіди спілкуються кожного

дня. Тоді я питаю: «а сусід ваш

був?» Він каже: «ні». А чому?

Він каже: «бо не знав». Уявіть

собі… Або інший випадок. При

проведенні акції в одній із ліка-

рень на вході лежала непритом-

на дитина. Дитина 6-ти років без

свідомості. Скільки людей прой-

шло – невідомо. Не менше 10-ти.

І лише літня жінка з паличкою

підняла крик. Це ж не п’яничка.

Це ж дитина. Уявіть собі, кожен

вважав, що хтось інший, а не

сам, повинен допомогти. А дити-

нка лежить. За радянських часів

вбили б за таку байдужість, ну

просто вбили б. Але сьогодні це

для нас норма. Безумовно, не для

всіх. Але запевняю, піраміду

Маслоу ніхто не відміняв. Бо

лише неголодна людина здатна

отримують колгоспи і радгоспи.

Селяни в період урожаю здебіль-

шого заробляють більше, ніж у

місті. Я, будучи студентом у

1989-1991 роках, їздив до студе-

нтських будівельних загонів Пе-

тропавловська-Камчатського,

Харкова, Пітера. Ми працювали

на селі. Чому? Бо молода люди-

на, будуючи на селі корівники,

ферми, будинки, дороги могла

заробити до півтори тисячі кар-

бованців за три-чотири місяці.

Де можна було заробити таке?

Це було абсолютно нереально в

місті. На селі були гроші!

До речі, щодо грошей. Дохідна

частина державного бюджету

1991 року дорівнювала 675 млрд

карбованців або 888 млрд дола-

рів (курс 0,76 крб/$).

Все. 1991 рік закінчився.

Уявіть собі, що ми сьогодні

прокинулися у 2012 році.

Почнемо з технологій. Техно-

логії ми більше не продаємо, бо

їх нема. Останні прикладні ін-

ститути, скажімо так, призупи-

няють свою діяльність остаточ-

но, бо державного замовлення на

їх специфічну продукцію нема

вже багато років. Проектні ін-

ститути продаються нечистими

на руку чинушами за приміщен-

ня, щоб зробити в них черговий

розважальний центр або базар.

Вчених, які ще 20 років тому

несли «золоті яйця» для держави

та були предметом гордості, зро-

били жебраками, як і сільських

голів, - «Дайте хоч щось, хоч

якусь зарплату». І городів своїх

у них немає. Тому й високий

відтік закордон. Люди розбіга-

ються нібито із тонучого кораб-

ля.

Друге питання. За рівнем про-

мислового виробництва Україна

посідає 163 позицію в світі. По-

переду дві країни Африки. Ми

вже не виробляємо станків, обла-

днання, інструментів та комбай-

нів. Споживаємо імпортне, здебі-

льшого китайське. Наприклад в

Житомирській області дивлюся з

зацікавленістю, коли бачу китай-

ський тракторець, навіть хочу

зупинитися, спитати, скільки ж

ти віддав за це? І скільки ж воно

буде працювати? При цьому ми

ще донедавна мали власні поту-

жності для виробництва подібної

техніки. Немає про що навіть

говорити, але, ще 10 років тому,

ми казали один одному: нічого,

що комбайнів не продаємо, ми

все ще займаємо перше місце в

світі за рівнем експорту прокату:

труби, катанки, арматури, прутка

тощо. На сьогодні ми втратили і

це. Бо здебільшого експортуємо

металевий концентрат. Зараз

ведуться переговори із Росією та

Німеччиною про продаж сирої

руди. Як бачите, рівень промис-

лової деградації не тільки вра-

жає, але і вбиває. І це, друзі, від-

булося не за 200 років, і навіть

не за 100, а за 21 рік незалежнос-

ті. Шлях із зірок виробництва до

сировинного придатка.

Ми живемо в державі, в якій

біля нас у вищих навчальних

закладах вже не вчаться студен-

ти, які розмовляють іншою мо-

вою, бо український диплом не

можна поміняти на роботу навіть

в Україні. На сьогоднішній день,

якщо молода людина приходить

називається Міжнародний валю-

тний фонд? Знаєте таку? Чим

вам запам’ятався Міжнародний

валютний фонд минулого року?

Нам говорили: хочете отримати

позичку – 7,5 млрд. доларів?

Хочете? Ви ж бідні та можете

жити сьогодні тільки за рахунок

податків та позичок. А ну підні-

майте вік пенсійний для жінок

до 60 років. А в цьому році що

пропонує МВФ? Хочете мільярд

баксів? Ну тоді перенесіть стові-

дсоткову вартість газу на насе-

лення. Знаєте, що це значить?

Для того, щоб рядова мешканка

наприклад Одеси, яка має пенсію

1150 і платить за двокімнатну

хрущобу 620 грн. на місяць, пла-

тила 920 грн. Я перекладаю для

вас людською мовою: щоб вона

фізично вмерла!

А що пропонував МВФ у 1991

році? Оці заклики, що були –

«Держава є поганим власником».

Говорили про те, що лише віль-

ний ринок відрегулює все. Гово-

рили, що держава повинна від-

мовитися від практики держав-

ного регулювання, планування,

ціноутворення. І держава відійш-

ла, відсунулася, втекла. І усі ми

проголосували за стовідсоткове

роздержавлення. А що ж відбу-

лося в економічних системах

країн–засновників МВФ? Мож-

ливо, в них така сама ситуація?

Бо ми так виховані, що коли про-

понуємо другу чи подрузі щось,

радимо найкраще. Тобто в еко-

номічній системі усіх країн-

учасників МВФ повинно бути

0% державної форми власності

на засоби виробництва, відсторо-

неність від ціноутворення, пла-

нування, регулювання, замов-

лення??? То давайте подивимось

на ці країни.

Сполучені Штати Америки за

підсумками 2012 року в сукуп-

ному державному бюджеті ма-

ють майже 30% доходів, отрима-

піднятися до рівня соціалізації.

Або віра в Господа. Я, до речі,

віруюча людина.

Черствість з’явилася. Знаєте

чому? Тому, що економічне підґ-

рунтя змінилося, і ми сприймає-

мо світ зовсім по-іншому. Бо

економічна складова впливає на

нашу свідомість.

Щодо держави та її ролі взагалі

все недобре. Державна форма

власності на засоби виробництва

скоротилося до 3-4% (майже до

нуля). Ціновим регулюванням

держава не опікується. Система

державного замовлення в сферах

прикладної науки, освіти, утво-

рення робочих місць, сільського-

сподарської та промислової про-

дукції зруйнована або ведеться

в невеликих обсягах через посе-

редників. Дохідна частина дер-

жавного бюджету, у порівнянні

із 1991 роком, скоротилася у 20

разів і складає трохи більше ніж

46 млрд. доларів (у 1991 – 888

млрд. доларів). Все сказане є

наслідком того, що держава, від-

сторонившись від виконання

притаманних їй функцій – фак-

тично перестала сама заробляти

кошти та втратила свою здат-

ність нагодувати медицину, осві-

ту, науку, село, розвиток та перс-

пективи України в цілому, та

позбавила себе самого головного

почесного права – піклуватися за

рівень життя громадян України.

Підведу підсумки порівняння

моделей 1991 та 2012 років:

Навіщо я вам намалював таку

страшну картину? Бо ви все це

знаєте і без мене. Можливо лише

без деяких цифр або порівнянь.

Я хочу, щоб ми зрозуміли, що

непомітно, кожного дня впро-

довж 21 року, ми деградували не

тільки в економічному сенсі, але

й у інших напрямках буття. І

перший, хто подав нам приклад,

– сама державна система. То хто

ж винен? Що з цим робити? Як

нам вийти з ціє ситуації? Про це

поговоримо далі.

Сучасний світ і Україна.

Напевно нормальна з точки

зору психологічного стану лю-

дина, на питання хто ж винний у

тому, що відбулося, надасть від-

повідь: Тимошенко, Янукович,

Ющенко, Кучма, Кравчук, Єха-

нуров, Азаров, депутати… Всі,

окрім самого себе. А я вам стве-

рджую, що будь-хто з перерахо-

ваних політиків не здатний на

зміни такого масштабу та таку

деградацію. Бо винний кожен з

нас: наше рішення 91 року про

роздержавлення економіки та

системи регулювання, не пасе

задніх наша млявість та байду-

жість або неактивність, коли ми

всі все ще чекаємо, що хтось за

нас підніме яблуко і дасть його

нам до рота. Бо ми прийняли

хибне рішення в 1991 році щодо

роздержавлення. Бо ми 21 рік

летимо в безодню, економічну

безодню. Всередині літака міня-

ються команди харизматичних

політиків. То Вона зверху, то

Він. Ми політизувалися, і диви-

мося шоу, бігаючи командами за

кожним з них. Але літак

«Україна» падає. І він впаде,

якщо не буде кардинальних змін

у системі державних заробітків,

регулювання та активної позиції.

Пам’ятаєте таку установу, яка

них саме за рахунок державного

сектору. А у нас 3%. Тобто, нам

показали, куди рухатися, але

самі туди не пішли. Можливо у

Німеччині щось не так? У Німеч-

чині теж більше 30%. Франція –

47%. Швеція – 64%. Тобто вихо-

дить, що для того, щоб вижива-

ти, всі сучасні економічні держа-

ви обов’язково мають у своєму

кошику, державному бюджеті не

менше 30% доходів з власного

виробництва.

Я наведу вам приклад. Скажі-

мо, на селі мешканці мають до-

ходи від 720 до 1250 грн. Яких

звичайно не вистачає, і що ж ви

робите? Щось вирощуєте для

того, щоб продати. Що ще? Їдете

на заробітки. Що ще? Тобто, ви

можете поїхати на заробітки, ви

можете позичити, ви можете

піти і шукати іншу роботу, мо-

жете щось розпродати, а якщо

нема? Тоді ви починаєте порати-

ся на городі, тримаєте домашнє

господарство. Цибуля, часник,

картопля, теля, порося, кури.

Вам що — подобається гнути

спину? Чи може вам подобається

рано вставати? Навіщо? Бо хоче-

те вижити! Тобто, ви фактично

створюєте гарантовану частку

доходів сімейного бюджету,

яку спрямовуєте на захист сво-

го життя: щоб там не було, я

з’їм і виживу. Власне госпо-

дарство є вашим порятунком. І

для держави, за аналогією, по-

рятунком може стати лише

власне виробництво, яке по-

винно формувати 30% частку

доходів державного бюджету.

Якщо цього «теля» нема, то

державі нічого їсти.

Потрібно, щоб з’явилася сис-

тема державного замовлення,

система державного виробниц-

тва, система державного пла-

нування, без цього майбутньо-

го в України нема, бо це реаль-

ний досвід всіх інших розвине-

НАША ІНІЦІАТИВА СТОР. 2

ВОЛОДИМИР КАПЛІЄНКО: “ЛІТАК—УКРАЇНА” ПОВИНЕН НАРЕШТІ ВЗЛЕТІТИ (СТОР. 1)

ВОЛОДИМИР КАПЛІЄНКО: ПАРИПСИ ОЧИЩЕНО ВІД

НАВОЛОЧІ! (подробиці у місцевій та обласній пресі)

СЕКРЕТИ УСПІХУ АКТИВНИХ ГРОМАД. ЧАСТИНА 2

них держав.

Сьогодні основним джерелом наповнення державного

бюджету України є податки. У системі, де держава не

сприяє розвитку підприємництва, а лише збільшує по-

датковий тиск – природно, що бізнесмени усіх рівнів,

як риби, ховаються під корягами, рятуючись від розо-

рення. У такій системі, де бюджет формується силови-

ми методами, не може бути стабільності й завжди існу-

ватиме корупція. Стабільною дохідною частиною бю-

джету, як ви бачите з таблиці, може бути лише власне

державне виробництво, контроль над природними копа-

линами та ключовими монополіями, а їх в Україні нема.

Цікава річ. Але розвинені капіталістичні держави сві-

ту крім власного виробництва (в середньому 30%), що

гарантує власні видатки на соціальну сферу, розвиток

держави та оборону, мають інше джерело доходів –

природні копалини та монополії. Так, у Німеччині ця

стаття державної політики додає до державного бюдже-

ту до 32% доходів. Бо за кожну тону металевого конце-

нтрату бюргер має заплатити до державного бюджету

45 Євро. А в Україні – майже нуль. Тому, що плата за

отримання ліцензії коштує копійки. Чи то по-держав-

ному? Чи такий підхід може бути притаманним бідній

державі, яка має при цьому такі багаті копалини та над-

ра? Чому ці надра передані 250-ти родинам у безкошто-

вне користування - в той час, коли 45 млн. людей поте-

рпають? А чи ви знаєте, що зміна на повернення приро-

дних копалин і монополій до реальних доходів держав-

ного бюджету – це лише одне голосування 226 депута-

тів Парламенту за проект закону «Про реальні рентні

платежі на природні копалини»? Такі норми законодав-

чої зміни стримуються ось уже 16 років поспіль парла-

ментськими партіями без винятку, саме через наявність

у кожній із них лобі земельного, природних копалин та

виробництв, що живуть за рахунок субвенцій з держав-

ного бюджету. Виходить дивна річ: парламентські полі-

тичні партії шкодять розвитку власної держави. Саме

так. Тому, що ставлять інтереси партії вище, ніж інте-

реси держави. Як ви бачите, змінити таку ситуацію в

парламенті може лише група депутатів, на кшталт сьо-

годнішньої групи «Реформи заради майбутнього», про-

те яка буде мати не 19 депутатів, як сьогодні, а 119 або

150. Депутатів, обраних за одномандатними округами,

депутатів, як не мають партійної, фінансової та кримі-

нальної залежності та об’єднаних єдиною метою – буді-

вництвом України. Які будуть здатні не

тільки зламати хатки згідно з 46 закона-

ми, як це зробили «Реформи заради май-

бутнього» (серед них ЗУ «Про ринок зем-

лі», «Біометричні паспорти»,

«Приватизацію військового майна» то-

що), а продавили би та розчавили це га-

небне лобі, повернувши українцям право

на надра, монополії та відродивши на

законодавчому рівні державний сектор.

А тепер давайте на життєвому прикла-

ді розглянемо головне питання.

Коли ми йдемо на ринок чи у магазин, у

нас є якась передбачена на це кількість

грошей. Як завжди треба купити все. Що

ж ми робимо для того, щоб не вийти за

межі бюджету? - Беремо папірець, олі-

вець і складаємо список. Підраховуємо

витрати, ще раз коригуємо покупки і вре-

шті-решт приходимо до остаточного спи-

ску. Тобто ми не тільки плануємо, зао-

щаджуємо та економимо, але й чітко уяв-

ляємо собі, що ми хочемо купити, його кількість,

якість, колір і навіть запах. Ми уявляємо кінцевий про-

дукт в усіх його відтінках за декілька годин або й днів

до придбання. Така ж сама процедура нами використо-

вується, наприклад, при будівництві будинку, сараю,

собачої буди. Розробляючи паперовий проект ми тим

самим формуємо уявлення про кінцевий продукт в усіх

його тонкощах: розміри, потреба в матеріалах, послідо-

вність робіт. Чому ми це робимо? Бо знаємо, що досяг-

нути того, чого не уявляєш, не можна.

А тепер питання: ви чули колись, яку державу ми

будуємо 21 рік поспіль? Яка вона – Україна майбут-

нього? Скільки в ній вікон, дверей, з чого вона зробле-

на? Як держава заробляє гроші на утримання безкошто-

вної освіти або медицини, які джерела фінансування

соціального сектору, прикладної науки, розвитку, про-

мисловості, села? В яких напрямках ми маємо бути пер-

шими у світі через 10 років? Відповідь проста: МИ НЕ

ЗНАЄМО ЯКА ВОНА, УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО,

яку треба побудувати. Побудувати, розробивши чіт-

кий нарис кінцевого продукту, розбивши цей продукт

на частини і задавши просте питання: що треба зроби-

ти, щоб кожна частина в нас з’явилася – розробити

Проект розвитку держави із усіма ризиками, ресур-

сами, відповідальними, термінами та витратами.

Так виходить, що 21 рік поспіль, з 1991 по 2012 зміни-

лося безліч урядів, провладних команд, політиків, а

Україна, наче підбитий літак, летить вниз. Наче нас

усіх у 91 році посадили в ящик, в чемодан, дали нам

копняка, і ми пливемо по річці, такі горді, знаєте... один берег, інший, і ми, опустивши очі, пливемо - в

тотальну бідність і деградацію. Бо ми нічого не робимо

для того, щоб поплисти в інший бік, бо ми не розуміємо

куди і як.

Ми не поставили перед собою мету, ми проїдаємо самі

себе. 21 рік поспіль кожен, хто приходив до влади, ка-

зав: «Я зроблю вам майбутнє». Напевне, думаючи, що

гроші для таких змін можна взяти з державного бюдже-

ту наче з тумбочки, як в анекдоті про білявку. На пере-

додні виборів політики масово їдуть у найвіддаленішу

глибинку із питанням: «Ну що у вас тут? Дороги немає?

Зробимо. Що у вас, оперного театру, як в Одесі, немає?

Зробимо, тільки оберіть». Зрозумійте, це лише бажання

прийти до влади, а потім не знати, як пристосувати вла-

дні повноваження до розбудови, бо не знаючи, куди

ЛІТАК “УКРАЇНА” ПОВИНЕН НАРЕШТІ ЗЛЕТІТИ (СТОР. 2) ПРОГРАМНІ ТЕЗИ КАПЛІЄНКА В.В.

(ФРАГМЕНТ)

1. Визнавши хибність шляху на тотальне роздержав-

лення та самовідсунення від регуляції економічних

процесів в Україні, взято курс на відновлення дер-

жавного впливу на економічні процеси, бо тільки з

гарантованих доходів (власне виробництво, коопе-

рація з сільським виробником, природні копалини

та монополії) можна гарантовано підтримувати ви-

сокі стандарти розвитку України.

2. Відновлена та діє система державного замовлення

у прикладній науці, освіті, медицині, виробництві,

системі колективної та внутрішньої безпеки, сільсь-

когосподарському виробництві;

3. Відновлена та діє система державного плануван-

ня, ціноутворення та регуляції.

4. Відновлено контроль держави над проривними

копалинами та ключовими монополіями;

5. Пріоритетними напрямками розвитку України

стали: власне (державної форми власності) виробни-

цтво в інноваційних напрямках та монополіях; при-

кладна наука; енергетика; сільське господарство;

космос; авіація; транспорт та логістика; IT-

технології та комунальне господарство.

6. Державні фінанси мають чіткий рівень доходів із

таких джерел: державне виробництво (≥30%); при-

родні копалини та монополії (≥30%); податки та

збори, кордони та ліцензії, інші джерела доходів (до

40%). Дохідна частина державного бюджету зростає

кожного року не менше ніж на 10 млрд. US $ з метою

досягнення 2030 року показника у 230 млрд. US $.

НАША ІНІЦІАТИВА СТОР. 3

льною. Організація громади

створила групу з 5 осіб, яка спі-

льно з сільським головою пра-

цювала над Проектом. Активісти

розуміли, що для будівництва

або реконструкції будь-якого

об’єкта необхідно розробити

проектну документацію.

На загальних зборах громада

вирішила створити фонд підтри-

мки дитячого садка «Зiрочка».

ініціативна група розрахувала

суму, яка буде необхідною для

обслуговування та ремонту уста-

ткування, і почала збір членсь-

ких внесків до фонду в розмірі 5

грн. на місяць з кожного члена

організації.

Вони вірять у свої сили, бо пере-

Енергозаощадження

Почнемо із села Кагарлик, жите-

лі якого проявили активність та

взялися використати ідею самоо-

рганізації для вирішення своїх

соціальних і економічних про-

блем. Так була створена органі-

зація під назвою «Сільський ко-

мітет «Промінь». Пріоритетними

до вирішення визначили пробле-

ми доступу до якісного питного

водопостачання, ремонт у фельд-

шерсько-акушерському пункті та

енергоощаджувальні заходи в

дитячому садку. Село Кагарлик

не газифіковане. Тож постійне

підвищення тарифів на електрое-

нергію зробило ідею викорис-

тання енергії сонця дуже актуа-

коналися в то-

му, що можуть

вирішувати

проблеми, як-

що діяти разом

з владою та

партнерами.

Чиста вода – джерело життя

Районний центр, місто Баранів-

ка, знаходиться в південно-

західній частині Житомирської

області. Населення міста складає

близько 12 тис. осіб. Проблема

очищення питної води у цій міс-

цевості була дуже гострою та

актуальною. Згідно з висновками

санепідемслужби Баранівського

району вода мала значні відхи-

лення від ГОСТу, зокрема вміст

заліза вище норми в 4-6 разів,

вміст аміаку в 3-4 рази, присутні

інші шкідливі домішки. Візуаль-

но вода мала іржавий колір. Це

змушувало користуватися коло-

дязями, але і в них вода хоча і

чиста візуально, проте має вели-

кий вміст аміаку та інших домі-

шок. Це спричинює ріст захво-

рювань серед місцевого населен-

ня. Проблема потребувала негай-

ного вирішення. Із загальних

зборів громади, на яких були

присутні 35% дорослого насе-

лення почалася співпраця з

Українським фондом соціаль-

них інвестицій, який тоді очо-

лював Володимир Каплієнко. З

активних членів громади на збо-

рах було обрано координаторів.

Почали зі збору внеску громади.

Було складено списки, розподі-

лено обов'язки зі збору коштів,

Володимир Каплієнко: Ми допоможемо громадам створювати команди одноду-

мців. В кожному селі є свій людський потенціал - мешканці, яким небайдужа

доля села. Це і буде основою майбутньої команди, у якої є бачення вирішення

проблем. Ми проводимо роз’яснювальну роботу серед жителів громади щодо

пріоритетів організації громади на селі . На прикладі інших громадських органі-

зацій ми покажемо перспективи розвитку села, обрахуємо можливість залучен-

ня коштів спонсорів, чітко визначимо пріоритетні напрямки роботи організації.

Усе це ми зробимо разом з вами ”.

плисти, ми всі пливемо разом за поводирем не в той бік

- і це горе української політики.

Для того, щоб змінити ситуацію, треба зрозуміти,

що саме змінювати, яка це Україна 2030 року? Моє

бачення я виклав у власній передвиборчій програмі

кандидата в депутати. Але базові риси можна визначи-

ти одним реченням: держава, будуючи економіку змі-

шаного типу, контролюючи природні копалини та клю-

чові монополії, повернулася до виконання своїх функ-

цій, про які забула за 21 рік анархії, непрофесіоналізму

та безкарності (див. Програмні тези).

На завершення.

Вихід є. Україну ще можна врятувати. Але зміни по-

винні робити живі люди. Тому потрібно, щоб у парла-

менті нарешті з’явилася група соціально зрілих людей,

які здатні змінювати і хочуть цих змін. Які не мають

партійної, фінансової, кримінальної залежності, які пос-

тавили Україну вище, ніж все, що у них є в житті. І са-

ме така патріотична група незалежних депутатів розпо-

чне тяжкий процес змін нашого похмурого майбутньо-

го на справжнє, на те майбутнє, про яке усі ми мріємо.

Моєму сину сьогодні чотири роки. Якщо він стане

дорослим, і раптом на той час, не дай Боже, у державі

нічого не зміниться на краще, якщо я йому про все це

розповім, то він скаже: «Тату, цього не може бути. Ти

ще тоді все знав? Чому ж ви так нічого і не зробили?»

І я не буду знати, що йому відповісти. Бо тоді я помру

від сорому за сьогоднішню слабкість і безпорадність.

Тому я жадаю змін. Не завтра. Сьогодні. Зараз. Бо я

українець, і хочу жити в щасливій, сильній і справедли-

вій державі. У великій українській родині, біля моїх

рідних і близьких, які не знають жаху відсутності права

на життя.

ПРОДОВЖЕННЯ НА СТОР. 4

Показник, характе-

ристика

Україна

1991

року

Україна

2012

року

Інші країни

Дохідна частина

державного бюджету 675 млрд.

крб. 370 млрд.

грн. США – 14,7 трлн. $

або в валюті 888 млрд.

$ 46 млрд.

$

Державний сектор 97% 3-4%

США – 29,6 % Німеччина – 30,4% Франція – 40-50% Швеція – 64%

Державна система регулювання цін та

ціноутворення на

товари, послуги

100% 0%

США – 5-10% Франція – 20% Греція – 20% Японія – 20%

Система державного замовлення без посе-

редників 100% 3%

США – 20% Франція – 24% Німеччина – 15%

Природні копалини та

монополії (державний видобуток, виробниц-

тво)

100% 4%

За розрахунками незалежних

американських експертів, у краї-нах з розвиненою економікою

рівень приватизації ренти досягає

1/3 національного доходу. В інших (сировинних) країнах ця

цифра істотно вище.

сильно вплине‖.

Пенсіонери, студенти, міські

інтелектуали, середній клас —

усі по—різному реагують на такі

речі‖.

На переконання Гайдая, ―за

гречку‖ активніше голосувати-

муть у менш заполітизованих

областях — Миколаївській, Хер-

сонській тощо. ―А десь у Львові

чи Івано—Франківську навряд

чи будуть продавати свої голо-

си‖, — переконаний експерт.

Роль Інтернету

Віталій Бала наголошує: поін-

формованість українців за остан-

ні кілька років завдяки інтернету

стрімко зросла: ―Але проблема в

тому, що ті, хто ходять голосу-

вати, інтернетом [здебільшого]

не користуються. Тому завдан-

ням політиків та їхніх команд в

інтернеті є вирішення питання

явки.

―На цих виборах більший вплив

матиме телебачення,

―сарафанне‖ радіо. Інтернет тут

має невелику нішу, — каже

політолог Богуш. — Україна —

не Естонія, де вибори взагалі

відбулися в інтернеті. І тим біль-

ше — не США, де люди платять

за кандидатів, а не навпаки.

―Феномен Обами‖ нашим

політикам поки що не загро-

жує‖.

Зовнішні впливи

Двоголовий орел теж поагітує ―Якщо росіяни не домовляться з

нашими політиками по газу,

Митному союзу, вони захочуть,

не виключаю, вплинути на пе-

ребіг виборчих подій через

―скидання‖ теми Євразійського

союзу, — каже політолог Воло-

димир Фесенко. — І тому про-

блема геополітичного вибору —

ЄС чи ЄврАзЕС — може стати

актуальною на цих виборах.

Опозиція критикуватиме владу

за провал європейської інтегра-

ції і одночасно буде себе пред-

ставляти як носія стратегії

євроінтеграції (хіба що за винят-

ком ―Свободи‖). І питання в то-

му, хто буде представляти про-

російські інтереси? Найперше —

комуністи. Ще можуть з’явитися

такі пропагандисти Євразійсько-

го союзу, як Медведчук. Партія

регіонів буде використовувати

всі можливості мобілізації ви-

борців: знову піде в хід російсь-

ка мова.

Градус боротьби

В очікуванні боїв без правил Як прогнозують фахівці, ці ви-

бори будуть багатими на ком-

промати та брудні технології.

Бувало вже таке що і

―хоронили‖ кандидатів за кілька

днів до виборів. Тільки все це

однаково не діє‖. Пан Денис

Богуш зауважує, що українські

війни із застосуванням політич-

ного компромату не такі жор-

стокі, як скажімо, американські

(наприклад, у нас не побачиш

попільничок у вигляді розрізаної

голови кандидата, куди струшу-

Думка експертів. Люди ску-

чили за “мажоритаркою.

Однією з найбільших інтриг

―великих перегонів‖ стануть

сутички в мажоритарних окру-

гах. І очікувати на цих локаль-

них ―полях бою‖ можна чого

завгодно.

А от у чому ніхто не сумніваєть-

ся, так це в тому, що на

―мажоритарку‖ кинуть достобіса

грошей. Голова Комітету вибор-

ців України Олександр Чернен-

ко озвучує передвиборчу мате-

матику: ―мажоритарка‖ в

Україні — це 225 округів, і на

кожному з них буде по два—три

кандидати, готових витратити на

кампанію 4—5 млн. доларів.

―Виходить 700 осіб, яким потен-

ційно потрібні політтехнологи.

Робота дістанеться і добрим, і

поганим. Комусь із кандидатів

―впарять‖ і закордонних

фахівців‖, — каже Черненко.

―Люди в округах скучили за

―мажоритаркою‖ і за

―близькими‖ політиками, — пе-

реконаний політтехнолог Сергій

Гайдай, який на попередній пре-

зидентській кампанії працював

на Віктора Ющенка. — І людям

хочеться багато про що спитати

в політиків, ―тестувати‖ їх. При-

чому варіанти — зігнали в зал

для агітації робітників із заводу

— вже не пройдуть. Це прино-

сить лише негатив.

“Феномен Черновецького не

повторить ніхто” У чому ще не сумніваються

експерти — так це в небачених

масштабах ―гречкосійства‖ на

майбутніх виборах.

Задобрювання з боку канди-

датів, що вже почалося. Один

охочий пройти в депутати пер-

сонально вітає мешканців

―свого‖ округу з днем народжен-

ня, інший — перевдягається в

Діда Мороза й розносить но-

ворічні подарунки, третій —

презентує ліки зі своїми портре-

тами на упаковках, четвертий —

за бюджетні гроші передплачує

людям муніципальну газету з

одами про себе, коханого.

Пенсіонерам — продуктові

набори, квитки в театр, обіцянки

залатати дах у будинку. А безпо-

середньо перед виборами, піде й

банальне скуповування виборців

за ―живу‖ гривню. Як і підкупи

членів дільничних та окружних

комісій.

―Засівання‖популярне бо це най-

простіший спосіб, по—перше,

―роздерибанити‖ гроші в штабі,

і, по—друге, достукатися до

кожного виборця. Але наші

політики ще не зрозуміли, що

цей спосіб хоч і найдешевший,

але дає найменшу гарантію пе-

ремоги. Думаю, що ажіотаж

зменшився: люди починають

розуміти, що можна взяти хабар

і при цьому проголосувати, як

заманеться. Тому ―гречку‖ бу-

дуть використовувати, та на ре-

зультат виборів навряд чи вона

ють попіл).

―На полі партійної конкуренції

ми бачитимемо суцільний анта-

гонізм, — каже Ірина Бекешкіна.

— Із боку опозиції: ―яка мерзот-

на влада — голосуйте за нас‖. А

з боку влади: ―хочете стабіль-

ності — голосуйте за нас‖. Це

буде поляризація, голосування

―проти‖, а не ―за‖.

―Ми побачимо політико—

ідеологічне протиставлення.

Мешканців сходу лякатимуть

―Свободою‖ і реваншем націо-

налізму. Ця стратегія має ком-

пенсувати розчарування частини

виборців Партії регіонів еко-

номічною політикою влади‖, —

переконаний політолог Володи-

мир Фесенко.

“Це будуть наймасштабніші

фальсифікації!” При владі все ж досить своєрідні

люди — пророкує політтехнолог

Денис Богуш. — Це будуть

найбільш масштабні фаль-

сифікації та судові розборки.

Тепер Януковичу вже не потріб-

но доводити Європі, що він де-

мократичний Президент — у нас

зупинилися всі євроінтеграційні

процеси. Тому владі не має сен-

су показувати, яка вона чесна.

Богуш також прогнозує, що вла-

да виставлятиме по десять тех-

нічних кандидатів на кожному

окрузі, щоб ―забити‖ комісії

своїми людьми.

Невизначеність.

Полювання на “противсіхів” Соціологи запевняють: таких

людей, не визначених у своєму

виборі, або тих, хто не збираєть-

ся голосувати взагалі, зараз

надзвичайно багато. Більше по-

ловини українців, згідно з опи-

туваннями, не підтримують жод-

ного з політиків.

―Кандидат‖ ―Проти всіх‖ зараз є

найбільш рейтинговим, — каже

Сергій Гайдай. — До нього ще

приєднується категорія ―не

прийду на вибори‖.

Ірина Бекешкіна вважає, що пи-

тання явки стоятиме гостро.

―Більшість ―противсіхів‖ не піде

на вибори, а це значить, що за

них можна буде накидати бюле-

тенів і «намалювати голоси».

Позиціонування На виборах—2012, кажуть

політтехнологи, нас чекає

справжня гра—ребус, яку вести-

муть кандидати з виборцями, —

мовляв, відгадайте, хто я і від

якої політичної сили?

―Усе пояснюється просто: у

партії влади падає рейтинг. І

багато кандидатів від Партії

регіонів балотуватимуться не від

неї — вони будуть соромитися,

— прогнозує політтехнолог Де-

нис Богуш. — Це ми вже бачимо

по Києву: скажімо, Максим

Луцький, Віктор Корж ніде не

пишуть, що вони йдуть від ПР,

членами якої є.

За матеріалами

―Україна молода‖

КАПЛІЄНКО ВОЛОДИМИР

ВОЛОДИМИРОВИЧ

м. Київ, вул. Грушевського, 5, поштовий індекс

01008.

Kaplienko.Volodymyr@rada.gov.ua

ПЕРСОНАЛЬНИЙ

САЙТ

http://Kaplienko.info

ГАРЯЧА ЛІНІЯ

(098) 888 37 37

Інформаційні матеріали народного депутата

України Володимира Каплієнка №5,

Серпень – Вересень 2012

Відповідальний редактор — О.Жмеренецький

Тел. (044) 599 42 50. Наклад — 20 тис. шт.

Підписано на друк — 30.08.2012. Надруковано:

ООО ―ПКЛ‖, Вінниця, вул. Чехова, 12а

МІСТО АДРЕСА ТЕЛЕФОН

АНДРУШІВКА Вул. Корольова, 10 (вівторок)

(097) 64 80 755

РУЖИН Приміщення Селищної Ради (четвер)

ПОПІЛЬНЯ Приміщення Центральної районної лікарні

(п'ятниця)

БЕРДИЧІВ Вул. Свердлова, 37 (понеділок, середа)

НА ЖИТОМИРЩИНІ

ДІЮТЬ НАШІ

ГРОМАДСЬКІ

ПРИЙМАЛЬНІ.

З 10.00 ДО 14.00

ЧОГО ОЧІКУВАТИ ПІД ЧАС ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ 2012.

НАША ІНІЦІАТИВА СТОР. 4

визначено суму внеску. Про весь процес інформували членів гро-

мади через районну газету. Кошти було зібрано вчасно та в повно-

му обсязі

Позитивним є те, що міська рада зобов'язалася допомогти громаді

у забезпеченні другої частини місцевого внеску, виділивши кошти

із міського бюджету.

Самозахист. Як сільська громада врятувала безневинного хло-

пця від тюрми.

Для житомирян це був шок: серед білого дня троє нападників про-

никли на подвір’я будинку місцевого підприємця, вбили його 50-

річну дружину та 6-річного онука, важко поранили 27-річну донь-

ку.

Розшуки злочинців не зайняли багато часу. Через тиждень всі міс-

цеві газети вийшли з розлогими публікаціями: нападників затрима-

ли, серед них 49-річний рецидивіст та два подільники, 22 та 30

років. Останній, Віктор Співак, мешкає в селі під Житомиром, він

психічно хворий. Саме цю версію й почули два десятки мешканців

села Кам’янка, які прибігли, побачивши, що на сусідському подві-

р’ї коїться щось надзвичайне. Міліціянтам не сподобалося, що бі-

льше 20 людей збіглись рятувати хлопця. Дійшло до того, що мі-

ліціонери почали у досить грубій формі закликати людей замо-

вкнути й розійтися. Люди не замовкли і не розійшлися.

У той самий день і годину, коли нападники розстрілювали ро-

дину бізнесмена, не менше десятка сусідів бачили молодого

чоловіка на подвір’ї його домівки. Переповідати цю хронологію

нема сенсу – зазначимо тільки, що вона підтверджує, що на мо-

мент убивства у Віктора Співака було стовідсоткове алібі, а

потрапив він за грати лише за те, що опинився не в тому місці

не в той час.

Під час обшуку міліціянти не представилися і не пред’явили

ніяких документів, що підтверджували правомірність процесуа-

льних дій, привезли своїх понятих, а селян, присутніх при об-

шуку, відверто обдурили, заявивши, що місцеві не мають права

бути понятими, батькам не дали спостерігати за обшуком – їх,

за словами Надії Співак, матері Віктора, «загнали до хати і там

тримали». Не можна стверджувати, що наміри «шукачів пістолета»

були підставити хлопця. Однак немає жодних сумнівів, що два

десятки сусідів, які зібралися на місці подій і дуже активно за-

хищали безневинно затриманого хлопця, гарантовано полама-

ли цей гіпотетичний сценарій.

Мешканці Кам’янки – звичайнісінькі селяни, обізнаність у правни-

чих питаннях чи бюрократичних процедурах у них така ж, як у

ядерній фізиці. Однак той інтуїтивний порядок дій, який виник сам

по собі у ситуації, коли треба було рятувати від тюрми несправед-

ливо звинуваченого хлопця, виявився навдивовижу ефективним. І

цей досвід «стихійного самозахисту» варто систематизувати і

взяти до уваги.

Перше. Активне реагування і небайдужість. Те, що свідків було

близько десятка, і те, що вони не мовчали від самого початку, зіг-

рало дуже важливу роль.

Друге. Задокументована колективна підтримка. Слова, звернені

до міліціонерів, навряд чи щось змінили б. Але люди не обмежили-

ся словами – буквально за добу було зібрано понад 70 заяв меш-

канців про невинуватість Віктора Співака і готовність підтвердити

це на судовому засіданні. Показова деталь – мешканці додавали до

заяв копії паспортів та ідентифікаційних кодів. Для юридичної про-

цедури ці папери не потрібні, але вони свідчать, наскільки сер-

йозно та відповідально люди підійшли до підтримки. Зібрані

заяви були передані до прокуратури, керівництва міліції та до

приймальні голови облдержадміністрації.

Третє. Залучення ЗМІ. Представники ініціативної групи дуже

швидко вийшли на місцеву пресу, і їхні свідчення з’явилися на

шпальтах як мінімум двох місцевих газет. А далі почалася ланцю-

гова реакція – резонансна подія зацікавила загальнодержавні медіа.

Сюжети про безневинно заарештованого хлопця з’явилися на теле-

баченні – зокрема, на каналі «1+1».

Четверте. Готовність до «асиметричних» дій. Житомирський

губернатор Рижук має будинок у селі Кам’янка, і цим скористалися

члени ініціативної групи, які ―підстерегли‖ авто, щоб передати зве-

рнення, повідомивши, що якщо їх проігнорують, селяни готові

перекрити трасу «Київ-Чоп», що проходить поблизу.

В результаті менше ніж через тиждень після арешту Віктор

Співак вийшов на волю. За матеріалами texty.org.ua

СЕКРЕТИ УСПІХУ АКТИВНИХ ГРОМАД. (СТОР. 3)

ПРАКТИКА САМОЗАХИСТУ