"Джміль та бджілка"

Богданівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

ЗМІСТ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

9

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

ЖИТТЯ БДЖОЛИ В ЦИФРАХ …………………………………...

ЯК БДЖОЛИ ДОВІДУЮТЬСЯ ПРО ТЕ, ЩО ДЕСЬ Є БАГАТО

МЕДУ………………………………………………………………..

ПОВІР′Я, ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ ………………………………….

БДЖОЛИНА МЕТЕОРОЛОГІЯ …………………………………..

ПРИСЛІВ′Я ТА ПРИКАЗКИ ……………………………………...

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ТА КРИЛАТІ ВИСЛОВИ ………………......

БДЖІЛКА У ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ ……….

БДЖІЛКА У ЗАГАДКАХ …………………………………………

БДЖОЛА В ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРІІ …………………………..

ЦІЛЮЩІ ВЛАСТИВОСТІ БДЖОЛИНОЇ ПРОДУКЦІЇ…………

СТРАВИ З МЕДУ…………………………………………………..

ВІКТОРИНА «ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ ПРО ВПЛИВ ФАКТОРІВ НА

ЯКОСТІ МЕДУ?»…………………………………………………..

КАЗКИ (ДИТЯЧА ТВОРЧІСТЬ)…………………………………..

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА……………………………………….

ДОДАТКИ

РЕБУСИ (ДИТЯЧА ТВОРЧІСТЬ)

КРОСВОРДИ (ДИТЯЧА ТВОРЧІСТЬ)

МАЛЮНКИ (ДИТЯЧА ТВОРЧІСТЬ)

БДЖОЛА В СИМВОЛІЦІ

ФОТО ПОРОБКИ НА КОНКУРС (ДИТЯЧА ТВОРЧІСТЬ)

3

5

7

11

12

19

20

46

49

51

53

56

58

63

2


Життя бджоли в цифрах

Бджолина сім’я складається з 80 -100 тис. особин.

Бджолина матка – одна на сім’ю. Живе 2-3 роки, іноді 5-7 років. За

добу вона відкладає 1,5 – 2 тис. яєць. За сезон від неї можна отримати до 150

– 200 тис. яєць.

У видовженому черевці матки містяться два яєчники, кожний з них

складається з 120 – 200 яйцевих трубочок. Природне осіменіння матки

відбувається під час одного або кількох вильотів її в молодому віці. До

парування вона готова через 7 днів після виходу з маточника. Для зустрічі з

трутнями здійснюються вильоти на 1-2, зрідка на 5 км і далі.

Трутні досягають статевої зрілості через 10-12 днів після виходу з

комірки. Кожна 1000 трутнів потребує на розвиток і годівлю до кінця життя

близько 7 кг меду.

95-99% життя трутень проводить у гнізді, не виконуючи там ніяких

робіт, навіть корм бере від бджіл. Енергія, яку вивільняє трутень

використовується для обігрівання гнізда в період медозбору.

Протягом 6 днів до запечатування комірок маса личинки зростає більш

як у 1500 разів. Бджолиним молочком личинка живиться тільки 3 дні, а потім

отримує кашку – суміш меду, перги і води.

Від моменту відкладення яйця до виходу з комірки розвиток робочої

бджоли триває 21 день, матки – 16, (іноді – 17), трутня – 24 дні. Тому через

21 день бджолиний розплід у гнізді повністю оновлюється.

Робочі бджоли у перші 2-3 тижні життя виконують внутрішньо-

вуликові роботи: чистять комірки стільників, обігрівають розплід, годують

личинок, готуючи їм кашку та виділяючи молочко.

Народжується бджола без отрути, в перші дні беззахисна і не проявляє

інстинкту жалення. Наповнення міхурця, в якому смертельна рідина

зберігається до кінця життя, починається вже через кілька днів після виходу з

3


комірки, а особливо з 10-денного віку. При жаленні випорскується

від 0,2 до 0,4 мг отрути.

Молоді бджоли, починаючи з 5-7 дня життя, здійснюють нетривалі

вильоти опівдні.

Кількість бджолиних нош у середньому на сім’ю досягає 60 тис. У

другій половині червня та першій декаді липня в умовах посереднього

медозбору кількість бджолиних нош досягає 100 тис.

За один виліт бджола відвідує близько сотні або й більше квіток

кращих медоносів. Сильна сім’я бджіл за день відвідує декілька десятків

мільйонів квіток. Збирачки приносять у медовому зобику від 30 до 60 мг

нектару. Кожну бджолу можна вважати силачем. Вона може підняти вагу,

яка перевищує її масу в 320 грамів.

Коли в нектарі цукру менше 5% , бджоли перестають його збирати.

Вони віддають перевагу тому нектару, в якому міститься близько 50% цукру.

При концентрації понад 70% цукру в нектарі, бджоли перестають

відвідувати квіти, тому що густий нектар гальмує всмоктування.

Найбільш сприятлива температура для льотно-збиральної роботи в

межах 16-32 градуси. Підвищення температури понад 34 градуси негативно

позначається на виділенні нектару, змушує бджіл переключатись на

охолодження гнізда (посилене принесення води і вентиляція) та

скупчуватись зовні біля льотка.

Більшість бджіл при збиранні нектару відвідують квіти в радіусі 1 км.

Кожна бджола, яка живе в період цвітіння рослин, встигає заготовити 5

грам меду для загального споживання.

При надто сприятливій погоді бджоли однієї сім’ї можуть приносити у

гніздо 1 ц нектару протягом 3 днів.

Щоб зібрати 1 кг меду, бджола робить до 65 тисяч вильотів,

відвідавши при цьому 45 - 64 мільйонів квіток.

На 100 кв. м гречки для запилення необхідно 200 - 250 бджіл.

Життя робочої бджоли коротке – 6 - 8 тижнів.

4


Ширина простору (вулички) між стільниками – 12 мм.

В період активної життєдіяльності у вулику бджоли

підтримують температуру 34 - 35 градусів.

Восени бджоли з вулика не вилітають, якщо зовнішня температура

повітря нижче 8-10 градусів.

Якщо в зимівнику сухо (відносна вологість повітря нижче 70%),

бджоли відчувають спрагу і непокояться. Біля матки бджоли підтримують

тепло 14 - 27 градусів.

Відомі випадки благополучної зимівлі бджіл до 208 днів.

Перший обліт бджіл відбувається при температурі зазвичай 9-10

градусів. Вони спорожняють товсту кишку від фекалій.

Протягом першого місяця після зимівлі бджолина сім’я не зростає.

Бджолина сім’я в для живлення на рік потребує близько 85 кг меду.

Джміль змахує 220 разів в секунду. Бджола, що видає тон А, змахує

крилами 440 раз в секунду, коли вона летить вільно, і всього 330 разів

(тон В), коли летить навантажена медом.

Річне потомство однієї молі може знищити 250 т воску

У складі меду виявлено близько 300 речовин

Віск застосовують понад 40 галузей. У ньому міститься понад 300

речовин

На більшості пасік за 1 сезон від бджолиної сім’ї отримують 1 кг воску.

Дуже схильні до прополісування гнізд бджоли сірої гірської кавказької

і середньоросійської порід. Вихід продукції від однієї сім'ї становить до 50 г,

іноді 100 і навіть 200 г за сезон.

Як бджоли довідуються про те, що десь з’явилося багато нектару

Від своїх розвідниць. У багатотисячній сім'ї медоносних бджіл є

розвідниці. Вони спеціально відшукують джерела взятку і негайно

5


повідомляють про них сім'ї. Бджоли-розвідниці доповідають про

знайдений здобуток своєрідними рухами тіла - танцями. Ці рухи

чудово розуміють всі бджоли. На такій "мові" вони можуть досить легко

домовитися. Бджоли-розвідниці своїми танцями показують, куди, в якому

напрямку потрібно летіти, скільки метрів до джерела взятку, як багато

нектару виділяють квіти. Коли ж одна розвідниця виявила квітучі рослини у

лісі, а інша у полі і обидві одночасно будуть кликати в різні місця, то бджоли

полетять за тією, котра довше та енергійніше танцювала. Адже там і справді

більше нектару. Якщо бджілка-розвідниця показує "круговий" танок, у якому

вона швидкими стрибкоподібними кроками описує коло, а потім різко

повертається і пробігає коло у зворотному напрямку і цей танок

продовжується від декількох секунд до хвилини, то значить це, що джерело

корму знаходиться навколо вулика не далі 100 метрів. Якщо ж джерело

корму знаходиться далі, ніж 100 метрів від вулика, то тоді бджілка-

танцівниця пробігає половину кола, потім по прямій лінії 2-3 ячейки танець

виконується на сотах), вертається назад, повертається в іншу сторону і

пробігає другу половину повного кола. По лінії кола бджілка пробігає

спокійно, а в прямолінійному бігу виляє тілом і особливо черевцем; такий

танок називається "виляючим". Танець цей вказує на відстань до джерела

корму: чим далі це джерело від вулика, тим менше робить бджілка коло-

подібних і прямолінійних пробігів, але черевцем виляє частіше. Так, при від-

стані від вулика до джерела корму в 200 метрів черевце робить 8 - 9

коливань, при 300 м - 6-7 коливань, при 500 м - 5 і т.д. Виляючий танок

вказує напрямок польоту до джерела корму. Легко розшифрувати напрямок

виляючого танцю, якщо подумки уявити соти в горизонтальному положенні

так, ніби верхня планка їх рамки була повернена до сонця. Тоді напрямок

прямолінійного пробігу бджілки-розвідниці вказує безпосередньо на джерело

корму. Наприклад, якщо голівка бджілки-розвідниці обернена до нижньої

планки, то летіти необхідно в сторону, обернену сонцю. А якщо ж до

верхньої планки рамки голівка бджілки-розвідниці буде повернута, то летіти

6


треба на сонце. В тому випадку, коли прямолінійний біг

направлений вправо під кутом в 30°, необхідно летіти під цим же

кутом (30°), маючи сонце зліва. Танцююча бджілка-розвідниця ніби

промовляє: "Увага! Я знайшла нове джерело корму, до нього летіти треба

прямо по сонцю на 300 м від вулика. Воно пахне так, як пахну я!"

При перших же рухах танцівниці, бджоли, які знаходяться навколо

танцівниці, приходять до сильного збудження. Деякі із них слідують за нею,

вони намагаються тримати свої вусики біля черевця бджоли-танцівниці,

повторюють її рухи і сприймають запах квітів, до яких та літала. Потім завер-

бовані бджоли зразу ж після танцю вилітають з вулика і самостійно

відшукують джерело корму. Куди була повернута у прямолінійному бігу

голівка бджілки-танцівниці, туди і полетять завербовані нею бджілки

Повір’я, звичаї та обряди

Теплого Олекси (30 березня)

30 березня знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже

тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють

бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне

літо й, відповідно, багато меду.

Якщо ж сніг іще не зійшов, морози ще досить сильні, то пасічники

стукали в стінку вулика, приповідуючи: «Нуте ви бджоли, готуйтесь, бо

прийшла пора. Йдіть і не лінуйтесь, приносьте густі меди, і рівні воски, і

часті рої Господу Богу на пожертву, а господареві на прожиток!», аби ті

потихеньку прокидалися й готувалися до роботи.

Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на теплого

Олексу, викопати посередині пасіки невеличку дернину й обнести пасіку

цією дерниною три рази. Під час третього обходу слід доторкнутися

дерниною до всіх вуликів і проказати наступне:

7


— Як земля не зрушує зі свого місця, так най і бджоли мої не

зрушують від свого хазяїна!

Благовіщення (7 квітня)

У цей день пасічники кидали у мед проскурку і підгодовували бджіл,

щоб «зубастими були».Деякі до медової сити добавляли червоного перцю і

давали бджолам , щоб були здоровими. Найбільш марновірні ставили на

льотки «вовчі пащі» («бджола, котра пролізе через неї, зуміє одгризтися від

чужих») або ж розстеляли перед вуликом червону тканину (най комахи

зляться на напасників).

Зосима (30 квітня)

Зосим, як і Саватій, вважається покровителем бджіл. Віддавна на

Україні, де був вельми розвинений цей промисел, пасічники особливо

шанували своїх патронів, насамперед Зосима. Всюди на пасіках з початком

медозборів виставляли ікони захисника бджіл, відправляли молебні і

влаштовували різноманітні обряди.

У побутовому житті було безліч пасічницьких молитов та заклинань од

злодіїв, хижаків, мору тощо. Для прикладу наводимо одну з молитв-

заклинання, якою користувалися власники бджіл на Поліссі:

«Полети ж, моя пчілко, на всі чотири сторони за жовтими восками, за

солодкими медками, приспор медку в свої вулики. Як риба-щука біжить по

воді, нехай так моя пчілка поспішає до моєї пасіки; як по стовпових річках та

потічках біжить вода до моря, отак би й до мене, раба Божого, моя пчола

летіла з усіх-усюд — з темних лісів та луків, з боліт, чорних хащ, де вовки не

водяться й птиця гнізда не в'є, з чистих полів, назбиравши ярих восків, сідали

до своїх вуліїв з приплодом господу Богу на офіру во славіє, а мені, рабові

Божому, на пожиток во віки віків, амінь!»

8


У цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі

страсною свічкою та свяченою водою, скроплювали нею всі

вулики, а при вході прибивали «вовчу пащеку», щоб бджоли «могли

одгризтися від напасників».

Про бджіл, які вважалися священними створіннями (їх не можна було

проклинати, навіть казати, що вони «здохли», а тільки «згинули», «вимерли»,

бо «то Божа комаха»), побутувало безліч прислів'їв та прикмет.

Семена (14 вересня)

Упоравшись з роботою, господар одягався в святкове вбрання, діставав зі

схованки кабицю і лаштував її в хаті. Господиня тим часом прикрашала

посвіт барвінком та хмелем, ставила посеред хати пікну діжу. Коли ж до

оселі сходилися гості, домочадець викрешував вогонь і запалював лучину —

святковий настрій нараз оживляв оселю. Найстарша мешканка тим часом

обсівала посвіт та пікну діжу ліщиновими горіхами й гарбузовим насінням,

приказуючи: «Захисти, посвіте, худібку— коники, волики і всяку пашницю.

Захисти бджілки, винеси їх на красну весну, приспор медку й вощечку, дай

челядоньці охоту раненько вставати, при світлі працювати, щоб нашому роду

не було переводу!»

Михайла (21 листопада)

Обряд братчин у білорусів мав форму офіційного скріплення так званого

колективного бджолиного рою.

Якщо хтось із селян хотів заприятелювати з близьким чи далеким

односельцем, то весною, коли виходив перший рій— а він особливо

цінувався,— відносив його сусідові, приказуючи: «Даю на братчину!» Це

засвідчувало, що бджоли відтепер належатимуть спілці, в якій могли ко-

оперуватися дві або більше родин. За звичаєм, одну чи навіть кілька

бджолосімей протягом сезону мали почергово доглядати учасники братчини.

9


Зібраний мед розподіляли порівну. Спілчанські бджоли відтепер

уже не належали тому, хто їх віддав на колектив,— вони були

гуртівними.

По закінченні сезону члени такої спілки знову збиралися на завершальне

дійство — «творити борть», себто готувати бджолині гнізда на зиму; доки

пасічники робили останні оглядини й утеплювали вулики, жінки тим часом

пекли обрядове печиво з медовою приправою. При цьому неодмінно мав

бути і «ситений мед».

Його виготовляли за особливою рецептурою, котру тримали в суворій

таємниці. Найкращі стільники перетоплювали в казані, розливали вміст у

спеціальні барильця, приправивши настоянкою з лікарських трав. Ситу в

льохах вистоювали кілька тижнів, а то й місяців. Цей сьогодні майже

невідомий напій мав приємний смак і неабиякі лікувальні властивості,

зосібна при недугах та простудних захворюваннях. Як підтверджують

історичні джерела, такі напої виготовляли ще за Володимира Великого і вони

користувалися особливим попитом в іноземців. Автор «Повісті врем'яних

літ» оповіщав, що київський князь щороку наказував «ситити триста варок

меду» на честь великих свят, військових перемог та новозведених храмів.

Спеціальні візники розвозили медівку по всіх околицях міста, частуючи ки-

ян, у тому числі літніх і хворих людей.

Цей ритуально-обрядовий напій не мав нічого спільного з міцними

трунками. Це вже пізніше його знеславили шпеткі корчмарі, додаючи значні

дози хмелю або горілки, щоб споювати православних людей. Ситений же мед

у народі виготовляли лише на травах і ним нерідко лікували навіть дітей.

Святвечір (24 грудня)

Святвечір (багата кутя, вілія, коляда) — вечір 24 грудня за ст. ст.

напередодні Різдва.

З ним було пов'язано багато звичаїв і обрядів.

10


24 грудня нічого не їли до вечора, поки не з'являлася перша

зоря на небі (вірили, що саме в цей час народився Ісус Христос).

Підготовка до святкової вечері носила урочистий характер і розгорталася як

справжній ритуал. За уявленнями, всі предмети, які мали відношення до

обрядового столу, набували чудодійної сили.

На покуті під образами розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики

з кутею та узваром. Подекуди їх покривали обрядовим хлібом — книшем.

При цьому господиня наслідувала квоктання курей — це мало забезпечити їх

високу несучість наступного року. Якщо в господарстві були бджоли, то

господар, одягнувши шапку й рукавиці, ніс кутю, імітуючи їхнє гудіння.

Передріздвяний обряд випікання спеціального обрядового хліба –

«карачуна», «крачуна»

На Закарпатті обрядовий хліб пекли з пшеничної муки. Перед тим як

його вчинити та посадити в піч, ґаздиня виганяла всіх з оселі і замикалася.

Якщо в родині була відданиця, то вона змащувала обличчя медом, потім

змивала його, а воду, зливши у пляшечку, вправляла в тісто. Коли саджала в

піч пшеничні вироби, казала:

— Як цей мід пече в крачуні, так би тебе (ім'я хлопця) пекло серце за мною.

Вважалося, якщо цю воду підлити юнакові, то він неодмінно вподобаєдівчину.

Бджолина метеорологія

Оскільки пасічництво було одним з найважливіших та

найвагоміших промислів, то йому надавали особливого значення. Мед

використовували не тільки для харчування та лікування, але й для обрядів —

солодкий продукт вживали майже в усіх дійствах: на хрестинах, весіллях,

поховальних обрядах; з нього виготовляли смачне питво (медовуху) для

храмових свят (так званий конун) тощо. Крім того, пасічництво було єдиним

джерелом отримання воску, без якого не могла обійтися жодна культова

споруда — церкви та монастирі. Свічками також освітлювали в хатах, їх

11


використовували в похоронних обрядах, на весіллях, а сам віск —

у господарській діяльності. Ось чому в народному прогнозуванні

погоди «бджолина метеорологія» мала важливе значення.

Ранній виліт бджіл – ознака, що настане рання весна. Якщо у квітні

кропивниця сідає на вулики – буде медовий рік.

Бджоли виявляють велику активність – погода буде доброю.

Якщо весною першими вилетіли червоні метелики – літо буде багате на мед,

а якщо білі – мокре і щедре на молоко.

Бджоли сидять на стінах вуликів – на сильну жару.

Коли бджоли ранком виграють – на нестерпну спеку.

Якщо хмарно, а бджоли не ховаються у вулик і продовжують літати в поле –

дощу не буде.

Бджоли щільно затягують вічка у вуликах прополісом – на холодну зиму, а

залишають льоток майже відкритим – на теплий перезимок.

Як капає на Стрітення водичка зі стріх – так прибуватиме до вуликів мед.

Бджоли вилітають із самого ранку, а навколо квіток жовтої акації багато

комах – на ясну погоду.

Прислів’я та приказки

12


Здавна бджола на Україні вважається священною комахою.

Це створіння і справді не може не викликати в кого цікавість, в

кого здивування, в кого, навіть, острах.

Спостерігаючи за життям бджолиної сім’ї людина знаходила в ньому

багато повчального і для себе. Не дивно, що в народі стільки приказок про

бджолину працьовитість, рішучість, з якою вони захищають своє житло від

сторонніх посягань і, звичайно ж, про мед.

1. Бджіл водити - не розкривши рот ходити.

2. Бджілка мала і та борониться.

3. Бджіл тримати - не в холодку лежати.

4. Бджола – божа мушка, а пасічник – божий чоловік.

5. Бджола ведмедю медом данину платить.

6. Бджола - дармовий працівник.

7. Бджола жалить тільки грішника.

8. Бджола з дупла, свиня - з хліва.

9. Бджола летить, де мед пахтить.

10.Бджола мала, а й та працює.

11.Бджола маленька, та мед солоденький.

12.Бджола працює не для себе, а для людей.

13.Бджоли раді цвіту, люди раді меду.

14.Бджолиний рій навчає жити у праці та по справедливості.

15.Без матки і бджілки - пропащі дітки.

16.Боягуз із страху бджолу шуляком назве.

17.Буде бджола на квітці — буде і яблуко на столі.

18.Будеш медом – злижуть, будеш гірким – заплюють.

19.Весняна бджола – найщасливіша.

20.Ви, попе, моліться, а ми медові раду дамо.

21.Вигнали, як трутня з вулика.

22.Від язикатого - казка, від трудівника - мед.

23.В кого бджоли, в того й мед.

13


24.Вчений Омелько мед не вміє вляти в бутельку.

25.Вчи не мед їсти, а бджіл шанувати.

26.Голодний ведмідь – до пасіки, а чоловік – до молодиці.

27.Грішні мед їдять, а святі заглядають.

28.Гризуться, як чорти за мед.

29.Дівчина, як мед, тільки солодша.

30.Дай дурневі миску меду: з’їсть і скаже «ще».

31.Дай боже, хоч бджола поможе.

32.Дала бджола меду - аж пику скривило.

33.Де багато квіток, там і медок.

34.Де той мед візьметься, як дощі не вщухають.

35.Десять трутнів весь колгосп розікрали.

36.Для бджіл немає броду.

37.Для бджілки березень – найважчий у році.

38.До доброго пасічника і рої летять.

39.До доброї душі і чужа бджола роєм чіпляється.

40.До ледачого пішов по мед.

41.Добру людину бджола не кусає.

42.До роботи «ох», а їсти медок – за трьох.

43.Доглядай бджіл, як друга, а відганяй як недуга.

44.Допався, як бджола /оса/ до меду.

45.Допався, як ведмідь до меду.

46.Жили б люди, та трутні з райкому занадились.

47.За бджілкою підеш - до меду дійдеш.

48.За бджолами ліз, а меду не приніс.

49.З дурною головою зась до бджіл.

50.З меду борщу не звариш.

51.З трутнем життя не буде.

52.Здоров’я – мед, болячки, як будячки.

53.Іди, Векло, будемо мед їсти, як бджоли нанесуть.

14


54.Їж та оглядайся, бо мед на живіт вилізе.

55.Йому дай меду та ще й води запити.

56.Калина себе хвалила, що вона з медом гарна.

57.Коли взяток, то пасічникові не лежиться, а бджолам не сидиться.

58.Коли червень сухий – купуй пчілку, а мокрий – корівку.

59.Куди матка, туди й бджілка.

60.Кум, як мед, а кума, як сметана.

61.Кума й без меду солодка.

62.Купляв мед, а купив бозна-що.

63.Курчат по осені рахують, а бджіл по весні.

64.Ласий, як ведмідь до меду.

65.Ледачий хоче ледачого меду.

66.Ледачий, але бджоли боїться.

67.Летіло, як бджола, а сіло, як муха.

68.Липень медовий бджілок чарує.

69.Лихих бджіл і підкур не бере.

70.Лукавий чоловік медом забавляє, а в думці на той світ відправляє.

71.Людина снує світом, а бджола – цвітом.

72.Люди раді літу, а бджоли цвіту.

73.Мала бджілка, але й та працює.

74.Мала бджола, а більше від великого знає.

75.Малі діти просять меду, а дорослі – грошей.

76.Мала мати одну дочку та купала у медочку.

77.Мали глек меду та взяли й розбили.

78.Мали - спілку – мед і горілку.

79.Мед – горілочка та ще й славна жіночка.

80.Мед з карафки в голові бахка.

81.Мед закисає, а він дівчатами перебирає.

82.Мед на столі сам себе хвалить.

83.Мед спокійний в барилі та буйний в людині.

15


84.Мед та красило – жіноче сліпило.

85.Мед як перебродить, з ума-розуму зводить.

86.Ми вам меду, а ви нам бджоли попасіть.

87.Мріяв Полько пасіку розвести – та й тільки.

88.Мудрий мед їсть, а дурень мульки ковтає.

89.На бджолу з вилами не йдуть.

90.На всякий медок є їдок.

91.На вустах – мед, а в душі – дьоготь.

92.На губах - медок, а в душі – льодок.

93.На діжку меду – ложка дьогтю.

94.На роботу так-сяк, а мед їсти мастак.

95.На те й бджоли, щоб мед носили.

96.На хороші квіти й бджола летить.

97.Найсолодші меди у молодості.

98.Найсолодший мед з пальця.

99.Не бджоли бояться холоду, а бджолярі.

100. Не дав Бог погоди, то й меду не буде.

101. Не з однієї квітки бджола бере мед.

102. Не летить бджола від меду, а летить до меду.

103. Нема бджоли без жала, а троянди без колючок.

104. Не мед біда, а похмілля.

105. Не медовим язиком, а файним ділом.

106. Не наловивши бджіл, і меду не їсти.

107. Не передай куті меду.

108. Не той друг, що медом маже, а той, хто в очі правду скаже.

109. Обіцяв пан: меду дам, та тільки слово його тепле.

110. Одна бджола мало меду нанесе, одна ластівка весни не принесе.

111. Одна бджола меду не наносить.

112. Ой куме, Ви з медом та з медом.

113. Павук шука отруту, а бджола – мед.

16


114. Пасіку бережи від двоногих ведмедів.

115. Пили-їли гомоніли, як до бджілок – поніміли.

116. Працьовита бджола має вік короткий та велику шану.

117. Приївся, як мед бджолі.

118. Про бджоли не скажу, а мед солодкий.

119. П’яного і бджоли не люблять.

120. Снуються, як павуки до бджіл.

121. Станеш медом – мухи та ґедзі обсядуть.

122. Стуляй рота, а то бджола / оса, муха / залетить.

123. Таке ледащо, але медом ласує гарно.

124. Твоїм медом та й по тобі.

125. Ти йому меду, а він тобі дулю.

126. Ти йому про бджоли, а він тобі про мед.

127. То не друг, що медом маже, а той друг, що правду каже.

128. Трутень дурень, а без нього не сім'я..

129. Трутень і нероба – одна хвороба.

130. Трутень тут, трутень там, тяжко жити усім нам.

131. Трутневі і в будень свято.

132. Трутневі світ тісний.

133. Трутні бджоли викидають, як неробів люди.

134. У голодний рік і редька була за мед.

135. У гості іди і з собою мед бери.

136. У нас, у бджіл, такий девіз: не працюєш - в мед не лізь.

137. У попа рот на всі меди.

138. У темну душу не загляне сонце, в гнилий вулик залетить рій.

139. У трухлявий вулик бджоли не летять.

140. У червні люди раді літу, як бджоли цвіту.

141. У чужій пасіці бджіл не розведеш.

142. Хвалився дяк медом, як попа не було.

143. Хвалька і бджола не любить.

17


144. Хмільні меди привели до біди.

145. Ховається від роботи, як пес від бджіл /мух/.

146. Ходять трутні по хатах – усе забирають./ рік/

147. Хочеш зберегти медок, берися до діжок.

148. Хто бджіл боїться, той меду не їсть.

149. Хто любить бджолу, повинен любити і біду.

150. Хто мед щодня попива, той душу собі розбива.

151. Хто медок попиває – про серце забуває.

152. Це не люди, це трутні.

153. Щоби бджіл водити, треба серцем їх любити.

154. Язик у нього – солодкий мед, а робота – гіркий хрін /редька /.

155. Як бджоли не кусають, а з ним же мед беруть.

156. Як здоровий, то часник за мед.

157. Як напився медовухи, то пов’яли лиця й вуха.

158. Як ситий, то й на мед не дивиться.

159. Яка бджола, така й матка.

160. Яка матка, така й пасіка.

161. Яка матка, такі й бджоли: ті кусають, а ті в поле.

162. Якби кум та ще й з медом прийшов.

163. Якби не трутні, то й в колгоспі щось було.

164. Який пасічник, такий і мед.

165. Якщо червень медовий, то рік не вельми хлібів.

Німецькі прислів'я:

Одна бджілка краще, ніж рій мух.

Якщо бджола, то і жало є.

Турецькі прислів'я:

Де квітка - там і мед.

Прилип як муха до меду.

Туркменські прислів'я :

3мія часто отруту бере там, де бджола знаходить мед.

18


Хто не знає, як бджола кусає, той не зрозуміє скільки

коштує мед.

Польські прислів'я:

Де мед, там і мухи.

Де цвіток — там медок.

Фразеологізми та крилаті вислови

З медом та з маком – Занадто улеслива, нещира людина.

Мед людяності і добра.

Мед освіти і знання.

Медом по губах мазнути – дуже приємне

Своя воля мед п’є, своя воля й кайдани кує – Українська нація цінувала

волю, тому немає нічого кращого як мати саме свою нескорену волю.

Вашими б устами та мед пити.

Добре слово краще за цукор і мед.

Ложка дьогтю в бочці меду.

І я там був, мед-вино пив; хоч у роті не було.

У ведмедя десять пісень, і всі про мед.

І подкова в меду відверне біду.

Ні мед ні кутя – тяжко, погано.

Солодкий, як мед; з медом на вустах – нещиро.

Жити як мед пити; як у меду – в достатку.

Як мухи на мед.

Укусити й меду дати.

А що має бджола з того, що мед збирає?

Купати в воді з медом – щоб дитина виросла гарною і всі її любили.

Попроси в жука меду.

Бджіл не подавиш (не подушиш) – мед не поїси.

19


Такий, як бджола – і золотистий мед, і отруйне жало. (Кармен

Сильва)

Мед собі зоставив, а бджіл викурив з вулика.

Збирати мед з кропиви – Мати зиск, вигоду там, де інші й сподіватися не

можуть.

От влили меду, так влили.

Або мед п'є, або кайдани тре.

Не з медом кому – тяжко, погано.

Як мед, то й ложкою – надмірно прагнути чогось.

Як бджіл у вулику; як бджіл повесні – багато.

Гудуть, як бджоли у вулику – шумно.

Мертві бджоли не гудуть!

В голові літають бджоли = в голові джмелі гудуть = бути в стані

запаморочення.

Одна бджола мало меду наносить.

Працювати як бджола.

Дбає як бджола мед.

Липнути, як бджоли до меду – виявляти великий інтерес.

Бджілка в художніх творах письменників

К. Ушинський

Бджілки у розвідці

Настала весна, сонце зігнало сніг з полів; у пожовклій торішній

травичці з'явилися свіжі яскраво-зелені стеблинки; бруньки на деревах

розгорталися і випускали молоденьке листячко.

От прокинулася й бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці

волохатими лапками, розбудила подруг, і виглянули вони у віконечко -

дізнатися: чи зник уже сніг, і лід, і холодний північний вітер?

20


Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь ясно й

тепло; вибралися вони з вулика і полетіли до яблуньки:

- Чи нема в тебе, яблунько, чого-небудь для бідних бджілок? Ми цілу зиму

голодували.

- Ні, - каже їм яблунька, - ви прилетіли занадто рано; мої квіти ще заховані в

бруньках. Спитайте у вишні.

Полетіли бджілки до вишні:

- Люба вишенько! Чи нема в тебе квіточки для бідних бджілок?

- Завітайте, любоньки, завтра - відповідає їм вишня, - сьогодні ще нема на

мені жодної відкритої квіточки, а коли відкриються, я буду рада гостям.

Полетіли бджілки до тюльпана: заглянули в його яскраву голівку; та не

було в ній ні запаху, ні меду.

Сумні та голодні бджілки хотіли вже додому повертатись, коли враз

побачили під кущем маленьку темно-синю квіточку: це була фіалочка. Вона

відкрила бджілкам свою чашечку, повну запашного солодкого соку.

Наїлися, напилися бджілки і полетіли додому - радесенькі.

К. Ушинський

Бджоли і муха

Пізньої осені видався погожий деньок, такі і весною рідко бувають:

свинцеві хмари розвіялися, вітер улігся, сонце виглянуло й дивилося так

ласкаво, наче прощалося з побляклими рослинами Світло й тепло викликали

з вулика мохнатих бджілок, вони весело дзижчали й перелітали з травиці на

травинку, вже не шукаючи меду (його вже ніде було взяти), а так собі, щоб

повеселитися й розпростати свої крильця.

- Які ви дурні із своїми веселощами, - сказала їм муха, що тут же,

поряд, сиділа на травинці, зажурившись і похнюпившись. - Хіба ви не знаєте,

що це сонечко тільки на мить і що, напевне, сьогодні ж почнеться вітер, дощ,

холод, і нам усім доведеться загинути?

21


- Зум-зум-зум! Чого ж гинути? - відповіли мус: веселі

бджілки. - Ми повеселимося, поки світить сонечко; а коли настане

негода, поховаємося у свій теплий вулик, там у нас за літо багато

призапасено меду.

М.Слабошпицький

Золоті бджоли

У нас новина: дідусь завів бджіл.

Дві маленькі хатки стоять за нашою великою хатою у садку, і я вже

зранку біжу до них.

Хатки називаються вуликами.

Продеру очі, зирк у вікно - сонячні промені стрибають по шибках.

Зирк по хаті - їх повна хата. Отак вистрибом літають. Наче ті бджоли.

Тільки не гудуть. То на дзеркалі зблискують, то у відрі з водою, то на мис-

нику серед посуду.

Якби не бджоли - сидів би і дивився.

Побіжу до бджіл.

Гульк - а на порозі півень.

«Кукуріку!» - здоровкається зі мною.

Треба б йому нотацію прочитати, що знову водив курей у шкоду. Але

він довго огризатиметься. Показуватиме, начебто не розуміє. Потім з ним

побалакаю.

Тільки я кажу півневі:

- Ніколи мені - іду пасти бджіл.

Він сердиться і ґулькотить, мовби повен рот води набрав.

- Ото треба було в шкоду не ходити, - таки кажу йому.

Хай зрозуміє свою помилку.

Він образився і пішов до криниці. Ліг, очі заплющив.

Треба кинути йому зерна.

Кидаю зерна. Він згукує курей, а тут бджоли летять.

22


Знову запізнився через цього півня!

Бджоли полетіли пастися на гречку. Якби ж вони втрапили

назад.

Побіг би, пригнав би назад, але не знаю, де наші, а де чужі. Треба їх

якось позначити.

Сиджу біля вуликів. Дивлюся, як танцюють золоті бджоли на сонці.

Дзвенять. Раді-радісінькі, що тепло, що немає І дощу і що я сиджу біля

них. Ці нікуди не дінуться. Вони вулик стережуть. Якби ті не заблукали -

дорога далека до гречки.

Може, собаку завести, хай пасе їх.

По телевізору показували, як собаки овець пасуть.

З бджолами собаці буде легше - їх вовки не крадуть.

Скажу дідусеві про собаку.

Сонце гріє, трава росте, я слухаю.

Летять!

Летять, наче літаки. Одна за одною. Ото, мабуть, і напаслися!

Сідають. Залазять у вулик. Щось кажуть тим, які вулик стерегли.

Хваляться, яка добра гречка.

Тепер ці спочивають, а ті летять.

Біжу за ними і свищу, щоб не одбилася яка в дорозі. А назустріч дід.

- Куди це ти летиш?

- Бджоли пасти!

- Бджоли пасти? - чомусь дивується.

- Треба собаку завести, то не буде мені мороки. І курей глядітиме, і

бджоли пастиме, - кажу йому, бо скільки можна без собаки жити?

- Буде тобі собака, - обіцяє він.

А бджоли вже полетіли - і не видно, й не чутно їх. А мені знову

потерпай, чи втраплять додому.

Ідемо з дідом до вуликів. Він щось там порається.

23


- Смачний для тебе мед буде, - каже дід. - Такої гречки давно

не родило.

Бджоли його не бояться. Сідають на білу бороду - прямо в рот

заглядають, що він скаже.

А мене ще бояться. Бо не звикли. Нічого, звикнуть.

Шкода, що в мене борода не росте. Вони думали б, що я дід. І теж

сідали б на бороду.

О, знов летять!

Теж напаслися. І не заблукали. От розумні! Як собаки, розумні!

Дід правильно їх вибрав.

Прямо над хатою - сонце.

І вони вилітають начеб прямо з того сонця.

Летять до вуликів. До нас.

Гудуть, блищать проти сонця.

Т. Маринчук

Пригоди Бджілки

Народилася навесні молоденька Бджілка. Вона почувала себе ще зовсім

кволою. Тіло її було сіре і пухнасте, не дуже схоже на дорослих Бджілок.

У вулику - темно, пахне медом і воском. Який рідний і приємний запах!

Бджілка трохи полазила з рамочки на рамочку, а тоді взялася прибирати в

будиночку. Згодом її попрохали погодувати личинок, і вона не відмовилась.

Аж тут відчинилося віконечко і пустило до вулика якісь нові пахощі.

До Бджілки підбігла товаришка й почала збуджено розповідати:

- Ой, як там гарно! Як світить сонечко! Які там квіточки! Летимо, Бджілко,

туди!

Бджілка ще жодного разу не вилітала з вулика, їй було боязко. Але від

подруги так смачно пахло чимось новим, що Бджілка наважилась і полізла на

те загадкове світло.

24


Сонечко її майже осліпило. Вона трохи посиділа, поправила

крильця лапками, вмилася і піднялась у повітря.

- Ой, як чудово!

Легкий вітерець підхопив Бджілку і поніс кудись у далечінь. Попереду

ледь майоріла маленька цяточка: то її товаришка показувала дорогу.

— Постривай, Бджілко, не так хутко! - кричала маленька, та її, мабуть, ніхто

не чув.

Вітерець приніс Бджілку на високий клен і примостив якраз на духмяну,

змащену якимись солодкими крапельками, квіточку. Бджілка поласувала і

роззирнулася: на дереві голосно гули ще й інші Бджілки. Всі вони були якісь

заклопотані. Бджілка ще під'їла смачного нектару і полетіла далі. Тут вона

почула таке ж знайоме дзижчання на дереві з іншими квіточками. ЦІ квіти

були біленькі, святкові й інакше пахли.

Комаха засиділася на чудових квіточках і не помітила, як усі Бджілки

десь зникли. Враз якось потемнішало і стало прохолодно. Бджілці захотілося

спати.

- А де ж вулик? - подумала вона і полетіла шукати.

Ось вона відчула тепло, залетіла всередину й опинилася в людській

кімнаті. Комашечка примостилася в куточку за фіранкою і міцно заснула.

Наснився їй рідний вулик, її сестрички а ще - мед...

Прокинулася від голоду.

- Як хочеться медку! Та де ж його шукати?

І закружляла Бджілка по кімнаті. Обстежила всі закутки - та нічим

приємним тут не пахло. Натрапила на відчинену кватирку - і знову опинилася

в сповненому пахощами весняному повітрі.

Знайшла пухнасті котики на кущах біля великого будинку, наїлася

досхочу, перепочила і помандрувала далі.

Почула звуки, схожі на шум у рідному вулику. Наблизилась - і побачи-

ла багато-багато дітей, схожих на барвисті квіточки. Вони весь час весело

щебетали і безперервно рухалися. Дуже схоже на вулик, але все ж не те! І

25


попрямувала Бджілка шукати власну домівку. Водночас натрапила

ще на один клен, над яким працювали Бджоли. Але це були не її

Бджоли, комашечка це точно зрозуміла.

Втамувала спрагу біля фонтана, вмилася, почистила лапки і знову захо-

тіла спати.

- Знайти б де-небудь затишок... - промайнула в неї думка.

Цього разу потрапила мандрівниця до переповненого автобуса. Повітря

їй тут не сподобалося, хоча й було тепло. Надумала вилетіти геть - та з

розгону боляче вдарилась об якусь невидиму перепону. Довго лежала без

тями, згодом обережно підвелася і... поповзла ніби по небі. Перед очима

пролітали дерева, машини, стовпи. Вона все це бачила, але не могла туди

потрапити. Заснула тут же, в куточку.

Вранці відчула легке погойдування: це автобус рушив до свого

ранкового рейсу. Поповзала знову Бджілка по цьому недосяжному небі,

втративши надію на порятунок. Та раптом почула веселий голос:

- Ой, Мамо, поглянь: Бджілка! Яка маленька та симпатична! Вона,

мабуть, ніяк не вибереться звідси.

- Не чіпай, бо вжалить! - сказала Мама.

- Ні, Хлопчику, я не причиню тобі шкоди: я ще молода! Порятуй мене!

- кричала Бджілка.

Хлопчик обережно підставив їй носову хустинку, накрив краєчком і пі-

шов до виходу. На вулиці розгорнув схованку - і Бджілка відчула свіже,

п'янке повітря.

- Дякую тобі, любий Хлопчику! На все добре! - гукнула Бджілка і знову

полетіла шукати шлях до вулика.

Повз неї швидко промайнула родичка, війнула знайомим запахом,

потім - ще одна. Комаха з надією попрямувала за ними. І тут вона побачила

ту саму картину, яку добре запам'ятала, вилітаючи з рідного вулика: дерева,

кілька маленьких будиночків-вуликів. А головне - знайомий запах! Він і при-

26


вів Бджілку до рідної домівки, у духмяне тепло. Як приємно було

знову опинитися вдома! Вона притулилася до сусідки і солодко

заснула.

В.Сухомлинський

Джміль і Лілова Китиця

У садку зацвів бузок. Серед усього його цвіту виділялась одна Лілова

Китиця. Квіточки на ній були ніжні, духмяні. Щоранку Лілова Китиця чекала

сходу сонця. Бо знала: як тільки воно зійде, до неї прилетить Джміль. Китиця

любила його бриніння. Любила, коли Джміль сідав на квіточки й голубив їх

своїм хоботком. Ці хвилини були для Лілової Китиці найщасливіші. У

блакитному небі сяяло сонце, на деревах щебетали пташки, пурхали

метелики, шелестів старий дуб, про щось ніжне й таємниче шепотів вітер - і

все це було для неї, Лілової Китиці бузку.

Та ось одного ранку Лілова Китиця прокинулась і не повірила своїм

очам. Поруч не було ні куща, ні старого дуба. І, що найдивніше, стояла вона

в красивій Кришталевій Вазі, а ваза - на відчиненому вікні. Зійшло сонечко, і

його проміння заграло в кришталі тисячами веселок. Лілова Китиця

затамувала дух од зачудування. Вона ще ніколи в житті не бачила такої

краси. «І все це - для мене»,- подумала вона.

Цієї миті вона почула бриніння Джмеля. Ось зараз він опуститься на

лілові квіточки й голубитиме їх. Але Джміль покружляв над квіточками,

тривожно загудів та й вилетів у відчинене вікно.

«Що це з ним сталося, із Джмелем? - подумала Лілова Китиця. - Який

він дивний, той Джміль. Невже він не бачить, яка красива Кришталева Ваза?»


Фіалка і бджілка

27


Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ

своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато

разів на день прилітала бджілка до фіалки - брала пилок і нектар. Раділа

фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку,

схилила журливо голівку.

- Чому це ти, фіалко, зажурилася, чому квітку свою закрила? - питає

бджілка.

- Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.


Джміль прокинувся

Восени джміль повертався до свого дупла та й не встиг повернутися.

Повіяв холодний вітер, пішов сніг. Заховався джміль у глибокій нірці в

стовбурі сосни та й заснув. Ждали друзі-джмелі свого товариша та й не

діждалися. «Загинув наш побратим»,— подумали вони.

А джміль спить собі в теплій сосні. Ось і весна. Прокинувся джміль,

розбудило його ласкаве сонечко. Вилетів джміль і полетів лісом. Летить,

шукає квітів, щоб солодкого соку напитися. Та квіток ще немає. Сніг щойно

розтав, трава ще не зазеленіла. Летить джміль і відчуває, як слабнуть

крильця. Знесилений, сів на стовбур білокорої берези. Розправив крильця,

гріється. Гріється та й бачить: блищить на білій корі прозора краплина.

«Нап'юся роси», - думає джміль. Покуштував, а роса солодка. Чує, шепоче

берізка: «Це не роса. Зламали вчора гілочку, потекла моя біла кров. Пий,

джмелику, набирайся сил».

Напився джміль солодкого березового соку, весело замахав крильцями

й полетів. Прилетів до свого дупла та й розповів своїм побратимам, як

врятувала його береза від голоду.

28



Як Джміль нагодував Бджолу

У конюшини квіти - мов дзвіночки. Але дуже довгі. Десь у глибині

дзвіночка стоїть кухлик із солодким конюшиновим нектаром. Прилетіла на

дзвіночок Бджола, спробувала дістати своїм хоботком, та дарма.

Сидить Бджола й плаче. Коли це летить Джміль - «Ж-ж-жу...»

Розповіла йому Бджола про своє горе.

- Добре, я допоможу, - каже Джміль.

Послав у конюшиновий дзвіночок свій довгий хоботок. Висмоктав

нектар із кухлика.

Підлетіла до нього Бджола, простягла свій хоботок до Джмелиного.

Джмелик дав їй пів кухлика. Подякувала Бджола та й полетіла.

З того часу Джміль і Бджола приятелюють.

В. Шкляр

Джміль

Після дощику наймиліше Петрусеві в садку. Тихо так, навіть срібні

намистини спадають з дерев у траву безгучно. Усе живе поховалося, ніде ні

комашки. А чого ж не ховатися, якщо для комашки одна крапля дощу - все

одно, що Петрусеві ціле відро води на голову. От і втікають вони: хто під

листочок, хто під травинку, хто під кору... І пересиджують там. Ще й після

дощу ждуть, поки роса спаде. То для Петруся роса як намисто, а для комах -

цілі озера.

Та ось нарешті починає садок прокидатися. Найпершим озвався

джміль. Ще б пак - він же найбільший. І жало має. Того такий сміливий.

Однак літає, літає, а на квіти сідати боїться. Щоб лапки не замочити. Хитрун.

Врешті не витримує й моститься на жовту квіточку. Кортить же

солодкої роси напитися. А коли він сідає на квітку, то вже й не гуде. Бо

29


крильцями не махає. І тоді сміливішають й інші комахи - он і

мураха вигулькнула на світ, а он і крапчасте сонечко загойдалося

на травині, і ще якась кузочка...

Гарно так, весело, що навіть діда джмеля не страшно.

В. Шкляр

Хорошого потрошку

Коли Петрусь береться до меду, то мама завжди застерігає

- Потрошку їж! Бо мед на пупі виступить!

Правда, скільки Петрусь не ласував ним, скільки не заглядав собі на

пупа, а медом там і не пахло.

То мама тільки лякає. Але лякає, мабуть, не дарма, бо колі меду з'їси

багато, та ще й натщесерце, то справді може завадити Чого воно так? Як

тільки щось дуже хороше, то вже й потрошку. І цукерки їж потрошку, щоб

зуби не кришилися, і бігай помаленьку, бо лоба наб'єш, і в річку далеко не

заходь, бо втопишся, і те й се... А може, Петрусеві усього побагато треба

Може, він не хоче потрошку.

Отаку собі думав думу Петрусь, сидячи в садку під розквітлою

черемшиною. Білі кетяги цвіту схилялися до Петрусевого обличчя, аж дух

забивали п'янкими пахощами. Ніщо йому так гарно не пахло, як черемшина.

Дихай нею, скільки душа бажає. Краса! Ще й бджоли гудуть у тому білому

шумовинні, наче колискову тобі співають.

Замріявся Петрусь та й незчувся, як і заснув. Хтозна, скільки б він отак

спав, аби не тато. Підійшов до Петруся, поторсав за плече: «Вставай, вечір

уже». Насилу добудився.

Петрусь прокинувся, дивиться на тата, а перед очима жовті кола

пливуть. Ну, геть тобі очамрів.

- А що, - сміється тато, - вчадів? Хіба не знав, що від черемхового

цвіту в голові паморочиться?

30


- Не знав.

Петрусь встав, а земля аж пливе під ногами. Насилу в хату

зайшов, так гойдалося все в очах.

- Що з ним? - занепокоїлась мама.

- Та черемхою надихався.

- Пахне ж як хороше, - виправдовувався Петрусь.

- Хорошого потрошку,— знов нагадала мама.

Яан Раннап

Як ми дресирували бджіл

Надворі - весна. Не так давно до мене, Агу Сіхвка та Юхана Кійліке

підійшла голова ради загону Сільві Куллеркупп і сказала: «Всі школярі ма-

ють громадські доручення, а ви ні». І запропонувала нам стати тимурівцями.

Ми не заперечували, бо були впевнені: тимурівців і так у кілька разів більше,

ніж тих, кому потрібна допомога. Та цього разу ми помилилися. Після уроків

Сільві Куллеркупп відвела нас до одного будинку. Якісь жінці знадобилося

піти до перукарні, і ми з Кійліке мали дві години сидіти з чотирирічним

хлопчиком. Я маю молодших братів, а отже, й досвіду в мене більше. І

порадив Кійліке в першу чергу перевірити, чи немає десь на виду ножиць, -

щоб підшефний здуру не ввіткнув їх у розетку, як мій молодший брат Петер.

Ножиць ніде не було.

- Глянь, чи не валяється десь наперсток, - повчав я Юхана. - Щоб не

ковтнув.

Наперстка теж не було. Ми заспокоїлися й сіли дивитись телевізор.

Показували фільм про Африку, де живуть негри, що б'ють у барабани-

тамтами, а в річках повно крокодилів. Нам передача сподобалась, і малому

теж, бо він пішов на кухню, взяв порожню каструлю і давай барабанити.

Алюмінієвий посуд не б'ється, тож ми йому не заважали. Звідки нам було

знати, що за мить він схопить із плити чавунне коло від прогару і вдягне собі

31


на шию. Ми хотіли зняти з голови малого коло, але те ніяк не

знімалося. А коли тягнули силою, малий починав верещати. Ми

затужили. На щастя, Кійліке ненароком визирнув у вікно й побачив нашого

однокласника Тимошкіна. Кійліке запитав його, чи не знає він, чому коло на

голову вдягнулося, а назад не йде?

- Дуже просто! - відказав Тимошкін. - Всі тіла розширяються при

нагріванні... Ага! Малий розпарився від бумкання в барабан, і голова його

збільшилася! Найкраще охолоджує лід, та навесні його і за гроші не купиш.

Ми знайшли рушник під кухонним краном, але охолодити голову малого не

встигли, бо повернулась його мама. Ні про які закони фізики вона і чути не

хотіла, а схопила хлопчиська з колом на шиїта побігла до знайомого слюсаря.

Я не розповідатиму, як ми їхали додому автобусом й почули розмову

двох дідів із нашого села. Міський сажотрус не хотів їхати в село, а старим

самим на дах не залізти. Не розповідатиму й того, як ми з Кійліке зустрілися

в суботу ввечері за живоплотом біля хати старого Міхкеля Пяртсу, як

дочекалися нагоди і залізли на дах. Скажу тільки, що було далі. Ми спустили

в комин прив'язані мотузки драпачі - Юхан приніс - і сталося лихо: назад ми

витягли тільки порожню мотузку.

Замість допомоги лиш нашкодили! Це ж якщо раніше тяга в комині бу-

ла кепська, то зараз і такої не було. Та Кійліке сказав, що тепер старому не

доведеться бігати з димарем, коли роїтимуться його бджоли. Розпалив собі

піч, розчинив вікна в домі - і все.

Та жарти жартами, а настрою нам не додало. Ми з Юханом сушили

мізки, що б ще таке придумати, щоб зло перетворити на добро. І от...

Через два дні до нашого класу залетіла бджола. Віктор Каур її спіймав і

посадив у порожню сірникову коробку, щоб потім випустити при слушній

нагоді десь на зборах чи деінде. Та вчитель природознавства помітив це,

наказав випустити комаху у вікно, а сам став розповідати про бджіл.

32


Ми слухали затамувавши подих, бо розповідь була

захоплива, а ще тому, і чим більше часу піде на бджіл, тим менше

залишиться на виклики до дошки.

Виявляється, бджоли дуже тямущі. В них є поділ праці. Одні чатують

біля вулика. Другі, як цистерни, носять до вулика воду. Треті працюють

вентиляторами: гонять крилами повітря між стільниками. Четверті збирають

із квітів пилок та нектар і тягнуть до вулика. А як якась бджола знайде багато

квітів, вона летить до вулика і починає витанцьовувати. Так мовою танцю

вона розповідає іншим, які це квіти, де вони, скільки їх...

На перерві дівчата пішли в коридор, а хлопці залишилися у класі, щоб

закріпити вивчене. Та перерва злинула мить. Коли до класу зайшла вчитель

англійської мови, Кійліке, замість стояти біля своєї парти, все ще скакав

одній нозі навколо столу та вимахував руками. Вчительці така поведінка не

сподобалася.

- Що це означає? - запитала вона.

- Що за танці?

Кійліке не міг відсапатись після стрибків, і я вирішив виручити друга.

- Кійліке, - кажу, - мовою танцю розповідає, що у Віктора Кура в

ящику стола лежать два бутерброди...

Я знов трохи пропущу і продовжу розповідь від тієї миті, коли Кійліке

вже стояв у коридорі під годинником, а я біля нього. Вчителька англійської

мови не знала бджолиних звичок і вирішила, що ми з неї знущаємось.

В коридорі стояла мертва тиша. В нас у стіннівці писали, що така тиша

сприяє розумовій праці. Чиста правда. Ми постояли небагато, і Кійліке ляс-

нув себе по лобі.

- Тепер я знаю, як спокутувати провину перед Міхкелем! Ми навчимо

його бджіл літати по мед до твого саду. .Біля мого дому повнісінько яблунь, і

всі в цвіту. Для Міхкелевих бджіл мені яблуневого пилку анітрохи не шкода,

і я погодився.

- Але вчитель казав, для цього мед потрібен, - додав я.

33


Мед, за словами Кійліке, був у нього, так би мовити, в

кишені. Після уроків ми пішли в магазин на розі, і мій друг виклав

на прилавок дев'яносто копійок — саме стільки коштувала баночка меду.

Тепер ми мали все, що треба. Коли ми дісталися до мого дому, Кійліке

відразу заліз на яблуню. Він зривав з неї цвіт і скидав униз. А я підбирав і

підвішував над мискою з медом, який купив Кійліке. Мед ми як слід змішали

з кип'яченою водою. Робота в нас кипіла. Нарешті Кійліке вирішив, що цвіту

досить, і ми поставили миску під парканом Міхкеля, а самі засіли в

сусідньому осичняку. Кійліке сказав:

- Цікаво, де це досі збирали мед бджоли старого Міхкеля? Він же

яблунь не має.

- З кульбаби, - пояснив я. - Кульбаби в Міхкеля - сила.

- Ото вже гидота, мабуть, кульбабовий мед, - припустив Кійліке. - Ти

як думаєш?

Я думав те ж саме. Хто ж не знає, яка гірка на смак кульбаба.

- Тепер Міхкелеві бджоли скуштують меду з нашої миски, запа-

м'ятають запах підвішеного над нею яблуневого цвіту і забудуть про

кульбабу. Ти як думаєш? Я думав так само.

- Піду гляну, як вони там, - сказав Кійліке.

За якийсь час він повернувся, облизнув губи і сказав, що все чин

чином. На краю миски сидять уже сім бджіл.

Цікавість стала розбирати і мене, я теж сходив поглянути на миску.

Потім знову пішов Кійліке. Далі знов я. Бджіл збиралося чимраз більше.

Мене і Кійліке розпирало від гордості. Я сказав:

- Тепер ми не тільки тимурівці, а й учені.

- ...які не чекають ласки від природи, - додав Кійліке.

Я сказав:

- Задля такої справи я б теж не пошкодував дев'яносто копійок.

Кійліке запевнив мене, що він ніколи в цьому не сумнівався. Тому й

продав

34


Кауру мою кулькову ручку. Коли я це почув, то обурився. Ручка

та, дарма що не писала, була нова-новісінька.

- Не хочу більше бути з тобою! Яблуні - мій вклад, мед - теж, а ти що

вклав?

- Ідеї, - відповів Кійліке, - а це найдорожче. І взагалі, годі сперечатися,

краще гляньмо, як там бджоли.

Над мискою кружляла хмара бджіл. Та ледве Кійліке розтулив рота,

щоб щось сказати, як туди влетіли дві бджоли. Це здалося мені підозрілим, і

я сказав:

- То ти ще й мед лизав тихцем! Ану роби «пих-пих!» і марш до мого

саду. Бджоли полетять за тобою, як прив'язані. Я посміявся з горя мого друга,

і одна бджола залетіла мені до рота.

Ми з Кійліке більше не розтуляли ротів, і повітря виходило з нас через

ніс. Скоро в моєму носі сиділо бджолине жало, а в носі Кійліке - два.

Наступного дня, коли ми йшли повз сад старого Міхкеля, він стояв біля

вуликів і радісно вигукував:

- Ач, молодці, тягають! Де вони таке місце знайшли?!

- Таж це... - заїкнулися ми, але відразу прикрили роти. До нас із

дзижчанням летіли дві бджоли, наставивши вперед вусики, мов антени-

запахошукачі.

Г.Сковорода

Бджола та Шершень

(Уривок)

- Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї

праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто й шкодять,

приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою

збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття

закохані в мед.

35


- Ти поважний дурень, пане раднику, - відповіла Бджола. - Мед

любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б

по-злодійському добувати, як часом ваша братія й робить, коли б ми лише

їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його

споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без

сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука...

Королева Бджіл

(Казка невідомого автора)

Надвечір велетень розплющив очі, потягнувся й проказав:

- Як чудово! Зубний біль не мучить мене більше! Можна виспатись

досхочу! - І, широко позіхнувши, він захропів знову.

- Фу, який! - мовив Бобер. - Замість того, щоб скакати на радощах і

дякувати нам, він знову завалився спати.

- Нехай спить, - махнув рукою гном Майстер, - а ми повернемося до

своїх справ. А заразом і йому пошукаємо таку роботу, з якою нам самим

упоратись важкувато.

- І то правильно, - згодився Бобер. - Ось уже місяць ми копаємо канал

від річки до селища, а такому здорованю не становитиме великих труднощів

закінчити справу за кілька годин. Тільки чим він копатиме?

- Я й кажу, - підхопив Майстер, - нехай спить, а ми поки що

змайструємо йому лопату.

Цілу ніч Руда Борода хропів так, що в домівках дзвеніли шибки, і

багато хто в селищі не стулив очей. Настав ранок, а велетень і не думав

прокидатись. І тоді всі стурбувалися.

- Може, ми ввели надто багато снотворного, коли робили укол? -

висловив сумнів гном Пілюля.

- Адже ми вперше лікували велетня, — виправдовувався Зубодер.

- Ви забули про нектар!

36


В ньому особливий дар:

І мурашці, й крокодилу

Надає подвійну силу!

Могутня наша королева,

Не боїться навіть лева!

Тоді всі стали думати й гадати, як поставити велетня на ноги.

Учений гном узяв у руку крейду, миттю списав усю дошку хитрими

знаками, цифрами, закарлючками, підкреслив останнє число й зробив

висновок:

- Знадобиться рівно сто кабанячих сил, щоб розбудити велетня! Але де

їх узяти і як передати Рудій Бороді?

- Правильно, - погодились Мишки-сестрички.

- Твої розрахунки - не малиновий сироп, їх не увіллєш у рот велетневі.

- Стривайте! Стривайте - втрутилася в розмову Бджола. - У медових

коморах зберігається нектар, один грам якого подвоїть силу кабана. Отже,

треба всього п'ятдесят грамів цього нектару, щоб одержати силу ста кабанів і

примусити велетня проснутись!

- А як здобути чарівний нектар? - запитав Учений гном.

- Попросіть у Королеви бджіл.

Королева бджіл! Усі разом змовкли, і запала тиша. Не в кожного

вистачить сміливості стати перед очі Королеви бджіл. Вона може скипіти

через дрібницю, розгніватись за аби що й напустити на невинного цілий рій

бойових бджіл.

Почали сперечатись, кого послати до Королеви: найдужчого,

найсміливішого, найрозумнішого чи найтовстошкірішого? Сперечалися доти,

аж поки Кріт, зітхнувши, проказав:

- Я не сміливець, але й не боягуз, не дуже розумний, але й дурнем не

був; проте я ніколи не бачив живої королеви.

Усі полегшено зітхнули й почали підхвалювати Крота. На щастя,

Королева бджіл мала гарний настрій.

37


- Добридень, Ваша Величносте, - вклонився Кріт. - Моєю

давньою мрією було побачитися з Вами і засвідчити свою глибоку

пошану.

- Який чемний, який милий Кріт! - захоплено мовила Королева. -

Скажіть, люб'язний, ви ніколи не прагнули схуднути?

- А навіщо? - щиро здивувався Кріт. 3 жирком і взимку тепліше, і

шкурка блищить.

- Та ви просто чудо! - сказала Королева, яка сама була схильна до

повноти і дуже страждала від цього. - А ось я сиджу на строгій дієті: лише

мед і трави, мед і трави... - сказавши це, Королева ледь не розплакалась.

- І даремно ви мучите себе, - співчутливо мовив Кріт. - Хіба Королева

може бути худою? Це не солідно та й для здоров'я шкідливо. А ви повинні

жити довго й щасливо, жити для свого задоволення і на радість Вашим

підданцям.

- Ах, як він складно говорить! Чому це в мене немає придворних з

такими вишуканими манерами? - зітхнула Королева. - Люб'язний Кроте, я

дам вам стільки нектару, скільки треба, щоб розбудити вашого сплюха.

Кажуть, що після цього Королева забула про дієту, вона повеселішала й

більше не гнівається через дрібниці.

М.Вінграновський

Джмелі спросоння – буц лобами,

Попадали. Ревуть в траві.

І задзвонили над джмелями

Дзвінки-дзвіночки лісові.

О. Сенатович

Казка про джмеля

Джміль жужукає: - Жу-жу,

38


я кажу тобі, кажу,

брате-джмелю, був я в місті,

в місті тиждень був-пробув,

і не просто був - на рідкість

ким я тільки там не був:

пасажиром у трамваї,

у театрі глядачем,

слухачем в аероклубі,

у кафе споживачем.

Скрізь і всюди мій приліт

викликав аплодисменти.

Признаюсь: були моменти,

що мені крутився світ.

Там за мене ледь не бились,

і зі мною - із джмелем -

всі носились, так носились -

більше, ніж із королем.

Тиждень жив я там, літав,

а води й не куштував,

тільки соки і настої -

тонізуючі напої.

Ночував я у готелі,

не згадаю - чи на стелі,

чи в постелі - бо щоднини

після тої літанини

у вікно я залітав,

падав з крил і засинав.

З ранку раннього за мною

учні бігали юрбою

з криком “ух!”, як на футболі.

39


В класі сам директор школи

брав мене під окуляр,

ухав: “Справжній екземпляр!”

А в музеї, чуєш брате,

міг я стати експонатом.

Чуєш: легше їм чужого

стрінуть в місті короля,

ніж такого ось живого

симпатичного джмеля.

- Е,- кажу їм, брате -джмелю, -

утечу я із музею.

Я не стану експонатом,

ні гравцем, ні екземпляром.

І не буду пасажиром -

джміль - джмелем -

аж ніяк споживачем

джміль не буде, бо джмелеві

бути хочеться джмелем:

воду пити, мед збирати,

і гудіти, і літати

на роздоллі серед поля -

там, де воля! воля! воля!

Н. Гуркіна

Як Джміль і Міль смакували листя - гріль

Потирає товсте пузо дядько Джміль:

Дуже добрий день сьогодні, тітко Міль.

До лиця Ви підібрали вишиванку,

Зразу видно що хазяєчка на ґанку!

40


Посміхається до дядька тітка Міль:

Ой і вмієте Ви підлизатись Джміль.

Одягли Ви теж заможну сорочину,

Та кажіть вже ціль візиту і причину.

Хитро щурить праве око дядько Джміль:

Прилетів до Вас на запах листя - гріль.

Дуже хочеться його покуштувати,

І рецепта для нащадків записати...

Запашілася щасливо тітка Міль:

І за мить на стіл вже ставить хліб та сіль...

Стали листя соковите смакувати,

Один одного всіляко вихваляти.

С. Цушко

Бджола і муха

Від неділі до неділі бджілонька завжди при ділі.

Від суботи до суботи - в неї клопоти й турботи.

Муха бджілку запитала:

- Ти коли відпочивала?

Муха бджілці докорила:

- Ти б хоч раз на день присіла!

Бджілка їй відповідає:

- Як лечу - відпочиваю.

А як сяду на акацію,

То хіба назвеш це працею?..

Л.Глібов

Муха і бджола

41


Весною Муха-ледащиця

Майнула у садок

На ряст, на квіти подивиться,

Почуть Зозулин голосок.

От примостилась на красолі

Та й думає про те,

Що як то гарно жить на волі,

Коли усе цвіте.

Сидить, спесиво поглядає,

Що робиться в садку;

Вітрець тихесенько гойдає,

Мов панночку яку...

Побачила Бджола близенько:

Добридень! - каже їй. -

Оддиш хоч трохи, моя ненько,

Сідай отут мерщій.

- Та ніколи мені сидіти, -

Одвітує Бджола, -

Вже час до пасіки летіти:

Далеко від села.

- Яка погана, - Муха каже, -

На світі доленька твоя:

Раненько встане, пізно ляже...

Мені б отак - змарніла б я,

За тиждень би головоньку схилила.

Моє життя, голубко мила, -

Талан як слід:

Чи де бенкет, чи де обід

Або весіллячко, родини, -

Такої гарної години

42


Ніколи не втеряю я:

І їм, і ласую доволі, -

Не те що клопоти у полі

І праця бідная твоя! –

На річ таку Бджола сказала:

- Нехай воно і так;

Та тільки он що я чувала,

Що Муху зневажає всяк,

Що де ти не поткнешся

Або до страви доторкнешся, -

Тебе ганяють скрізь:

Непрохана не лізь.

- Стару новинку, - каже Муха, -

Десь довелось тобі почуть!..

Запевне, дурень дурня слуха...

Велике діло - проженуть!

Не можна в двері - я в кватирку

Або пролізу в іншу дірку -

І зась усім!

Нехай ся байка мухам буде,

Щоб не сказали часом люде,

Що надокучив їм.

Л. Забашта

Бджілка

Зацвітає гречка біло-біло,

Ось уже і бджілка прилетіла.

Золотиста, в променистому пушку,

Набере вона духмяного медку.

Полетить вона до вулика мерщій,

43


Бо ж багато ще зробити треба їй.

Мед збере вона у гречці медовій,

Стільники наповнить воскові.

С. Жупанин

Медонос весняний розпочався нині.

І гудуть невпинно вулики бджолині.

А дідусь між ними ходить на світанку,

Слухає, як бджоли дзумкають веснянку.

В.Довжик

Біля гаю хату маю,

День у день я вилітаю:

Жде на мене праця влітку -

Оглядаю кожну квітку,

Легко лину над лужком,

А частую всіх медком.

Л Глібов

Була там пасіка, стояв курінь маленький,

І пасічник-дідок там віку доживав,

І дуже я любив куток його тихенький:

Там, оддихаючи, про все я забував.

А.Малишко

Хміліє мед у вуликах сухих,

Бджола бринить, як промінь віковічно…

44


Або:

Лиш трутень звик солодкі жерти соти,

Бджола ж для меду й серце віддала.

П. Воронько

Квіти люблять бджіл,

Бджоли квіти люблять.

Безліч міст і сіл

Немовлят голублять.

Геть по всій землі:

- Люленьки-люлі.

В час негоди мак

В пурпурну пелюстку

Просльозився так...

Так, як мати в хустку,

В хустку з полотна,

Бо іде війна.

Ні квіток, ні бджіл -

Мідяні джмелі.

Лиш на сотню сіл,

Сховане під піл:

- Люленьки-люлі,-

Наче з-під землі.

Горщик меду

(Смішинка)

- Чого тобі, синку? - питає в крамниці продавець малого Гриця.

- Мама просила дати повний оцей горщик меду, - відповідає хлопчик.

45


Продавець наливає повний горщик меду й питає:

- А де ж гроші, хлопче?

- А гроші в горщику, на дні.

Бджола у загадках

1.Банки не має, чашки не просить,

Але додому мед приносить.

(Бджола)

2. Біля гаю хату маю,


Жде на мене праця влітку —




(Бджола)

3. Не мотор, а гуде, не пілот, а летить, не гадюка, а жалить.

(Бджола)

4. Летить дід, сів на цвіт,

Волосинки розгортає,

Солоденьке шукає.

(Джміль)

5. Летіла тетеря не вчора, тепера, упала в лободу, шукаю, не знайду.

(Бджола)

6. Повен пень черешень, та нікуди вибрать.

(Бджоли у вулику)

7. Сіреньке літа, сіреньке гуде, а жовтеньке носить.

У піч положи – мокне, на воду пусти - сохне.

(Віск)

46


8. Наче птиця крила має.

Все літає та співає:

-Я медок вам ношу,

Не чіпайте, бо вкушу.

(Бджола)

9. Маленьке створіння велику злість має:

Кого вкусить, саме вмирає.

(Бджола)

10. Маленьке створіння велику злість має:

Кого вкусить, саме вмирає.

(Бджола)

11. Банки не має, чашки не просить,

Але додому мед приносить.

(Бджола)

12. Біля гаю хату маю,


Жде на мене праця влітку —




(Бджола)

13. Не мотор, а гуде, не пілот, а летить, не гадюка, а жалить.

(Бджола)

14. Летіла тетеря не вчора, тепера, упала в лободу, шукаю, не знайду.

(Бджола)

15. Повен пень черешень, та нікуди вибрать. (Бджоли у вулику)

16. Сіреньке літа, сіреньке гуде, а жовтеньке носить.

(Бджола)

17. У піч положи – мокне, на воду пусти - сохне.(Віск)

18. Сидить дівка в темниці, в'яже мереживо без петель.

47


(Бджола)

19. Не муляр, а комори мурує.

(Бджола)

20. У садку малий Микитка

Захотів зірвати квітку.

А вона його вкусила.

Що за квітка це була?

Це не квітка, а (Бджола)

21. Цей дім на ніжках, внизу віконце, дім багатоквартирний, лише зверху

мирний.

(Вулик і бджоли)

22. Зимою сплять, літом бринять, над садом літають, солодку росу збирають.

(Бджоли)

23. Цілий день вона літає,

із квіток нектар збирає.

Буде в місті й на селі

мед солодкий на столі.

(Бджола)

24. Не мотор, а шумить, не пілот, а летить, не гадюка, а жалить.

(Бджола)

25. Коло вуха завірюха, а вусі ярмарок.

(Бджола)

26. Розмотався сам моток

та й полинув на лужок.

На лужку сів на вербі

і змотався знов собі.

(Бджолиний рій)

27. Старанна господарка політає над лужком.

Привітається з

квітничком.

48


Він поділиться медком.

(Бджола)

28. Я труд поважаю

Все літо літаю

у поле, до гаю.

Збираю медок із різних квіток.

Кого не злюблю ,того жалом жалю.

(Бджілка)

29. Із одним вікном хатина,

Роботяща в ній родина.

По квітках усе літають,

Мед пахучий добувають.

(Бджоли і вулик)

30. Хто у вулик мед приносить?

Хто смугастий одяг носить?

Працьовита, хоч мала; хто це, діти?

Це ... (Бджола)

31. Літом летіли, зимою засіли,

прийшли зима і літо та й знов полетіли.

(Бджоли)

Бджола в історії та культурі

Бджолиний рій

З бджолами було із старовини пов'язана величезна кількість міфів і

легенд. Так, на думку стародавніх єгиптян, душа померлого покидала

людину у вигляді бджоли. Стародавні греки були впевненні, що боги на

Олімпі куштують «солодкий нектар», що їх владику Зевса в дитинстві

вигодовували медом Мелісса, дочка крітського царя Меліссія, а богиню

Артеміду, покровительку тварин і полювання, часто зображали бджілкою. На

49


деяких якнайдавніших монетах миру, які були зроблені в

Стародавній Греції, була зображена бджілка. Старогрецькі легенди

стверджували, що розводити бджіл навчив людей Арістей, син бога

Аполлона і німфи Кирени. Насправді все було таким чином. Відомо, що в

стародавні часи в Палестині процвітало бджільництво, причому безліч

бджолиних роїв мешкала на скелях: у жаркі дні мед, що витопився із

стільників (воскових споруд бджіл з шестигранних осередків), стікав по

каменях вниз, і тому ці місця отримали поетичну назву «земля, де течуть

молоко і мед». Згідно з палеонтологічними даними, бджоли мешкали на

Землі вже 30 мільйонів років — їх останки, що окам'яніли, знайдені в пластах

третинного періоду. Людина ж існує лише 2 мільйони років, а Homo Sapiens і

того менше — лічені десятки тисяч років. Про те, що бджолині гнізда —

цінна здобич, люди знали вже в кам'яному столітті. Тому вони старанно

полювали за ними, щоб добути мед і віск, хоча це було справою небезпечним

і важким. Бджоли могли пожалити складальників до смерті, коли вони з

міжгір'їв скель або дупел високих дерев вирізували соти з воском і медом. Те,

що в давнину наші предки збирали мед, підтверджують стародавні наскальні

малюнки. У Іспанії, наприклад, є Павукова печера. На її стіні зображена

людина, що виймає соти з бджолиного гнізда. Цей малюнок був

намальований приблизно за 7 тис. років до н. е. Важко сказати, коли

стародавні люди перейшли від збирача меду до бджільництва, але

археологічні дані підтверджують, що 6 тисяч років назад в Єгипті розводили

домашніх бджіл. Особливо медоносні райони знаходилися у верхній течії

Нілу. Єгиптяни перевозили туди вулики — корзини з соломи або очерету, а

то і керамічні судини — на великих плетучих плотах, щоб через якийсь час

повернутися додому з багатим збором меду. У Давньому Єгипеті мед

цінували високо: всі єгипетські фараони носили титул «Повелитель бджіл».

Символічне зображення цієї комахи за життя фараона прикрашало царську

емблему, а після смерті — його гробницю. У Стародавній Греції бджолярі

вперше навчилися вставляти у вулики перегородки і з їх допомогою вилучати

50


надмірні запаси меду. Великий Гомер оспівав мед і його чудові

лікувальні і харчові властивості. Одна з його героїнь чудовим

напоєм кикеоном (велику частину його, звичайно, складав мед) лікувала

безсоння і надихала воїнів на подвиги. Філософ Аристотель (IV рр. до н. е.)

поклав початок науковому бджільництву, а основоположник античної

медицини Гіппократ описав лікувальні властивості меду. Одна з легенд

розповідає, що на могилі Гіппократа поселився рій бджіл, які виготовляли

особливий мед, що зціляє від безлічі хвороб.

Цілющі властивості бджолиної продукції

Мед

Мед - символ чистоти, Божого слова, натхнення, красномовства й

поезії, їжа богів, безсмертних й поетів. У християн мед символізує земне

пастирство Христа й солодкість Слова Божого. Акрідами й диким медом

харчувався у пустелі Іоанн Предтеча. За біблейським описом, у Землі

обітованій "тече молоко й мед".

Україна входить до п'ятірки країн - найбільших виробників меду. Але

потенційні можливості цього напряму нині реалізуються на 10-15%. В

Україні, можна сказати, майже зовсім відсутній експорт медової продукції.

Види меду, який виробляється в Україні: мед акацієвий, мед гречаний,

мед липовий, мед еспарцетовий, мед ріпаковий, мед конюшиновий, мед

вересковий, мед з різнотрав’я, мед соняшниковий, мед травневий, мед з

рідкісних видів медоносів, мед з пилком, мед з молочком матковим, мед з

прополісом, мед з пергою тощо.

Бджолиний мед — це природний продукт, незамінний за своїми

якостями. Він займає перше місце серед усіх ліків, що нам дарує природа за

допомогою квітів і лікарських трав. Мед містить вітаміни, які поновлюють

кров, заспокоюють нерви і відновлюють життя. Мед також містить

практично всі мінерали, що так необхідні для функціонування людського

51


організму. Мед легко засвоюється і швидко звільняє необхідну

енергію, відновлює сили, заспокоює нервову систему, добре

впливає на шлунок та інші органи.

Медичне застосування продуктів бджільництва відоме з тих часів, коли

поняття "медицина" ще не існувало. Мед і бджолопродукти, поряд з багатьма

корисними рослинами, упродовж тисячоліть довели свої цілющі властивості

багатьом поколінням. Для координації досліджень, реклами препаратів із

меду в Україні створена Асоціація апітерапевтів.

Корисно вживати мед після фізичних навантажень і перед ними.

Цінують мед за його бактерицидні властивості, про які знали ще в глибоку

давнину.

Особливу цінність має мед високогір’я: карпатський мед

полісахаридний має великі переваги над медом моносахаридним.

За лікувальними властивостями темні меди більш ефективні, оскільки

вони містять більше мінералів та біологічно активних речовин.

Прополіс

Прополіс має сильну антимікробну, знеболювальну і стимулюючу дію,

сприяє загоюванню ран. Розширюється застосування його в практиці

медицини та ветеринарії. З прополісу виготовляють спиртовий настій

(екстракт), водно-спиртові емульсії, прополісне молоко (молочну емульсію),

прополісне вершкове масло, ефірний екстракт тощо. Використовують його

також для інгаляції. З лікувальною метою препарати прополісу застосовують

тільки за порадою і під наглядом лікаря.

Збирання прополісу — трудомісткий процес, який доцільно поєднувати

з черговим оглядом бджолиних сімей. Стамескою чи іншим інструментом

прополіс зчищають із стельових дощечок, фальців вулика, рамок. Більше

його знаходять біля льоткових щілин з внутрішнього боку вулика. Збирають

прополіс протягом усього літа, але найбільше після медозбору. Дуже схильні

до прополісування гнізд бджоли сірої гірської кавказької і

52


середньоросійської порід. Вихід продукції від однієї сім'ї

становить до 50 г, іноді 100 і навіть 200 г за сезон.

Бджолина отрута

Бджолину отруту використовують з лікувальною метою як введенням в

організм безпосередньо із жала, так і в переробленому стані.

Отруту виробляє кожна робоча бджола спеціальною залозою для

захисту свого гнізда від викрадачів меду та різних ворогів. Народжується

вона без отрути, в перші дні беззахисна і не проявляє інстинкту жалення.

Наповнення міхурця, в якому смертельна рідина зберігається до кінця життя,

починається вже через кілька днів після виходу з комірки, а особливо з 10-

денного віку. При жаленні випорскується від 0,2 до 0,4 мг отрути. Виливання

її з резервуару триває і після відокремлення жала від бджоли.

Сучасна технологія забезпечує одержання від сім'ї близько 1 г цінної

лікарської сировини без загибелі бджіл. На пасіках отрути заготовляють

незначну кількість. Збирання її особливо там, де бджоли тривалий час не

зайняті медозбором, є одним із способів раціонального використання

потенціальних можливостей сімей для підвищення ефективності галузі.

Страви з меду

Медовий кекс з фруктами

250 г меду, 400 г борошна, 150 г цукрової пудри, 100 г вершкового

масла, 5 яєць, 5 г пекарського порошку, 0,5 склянки товчених горіхів, 100 г

ізюму, 100 г фруктів, чайна ложечка потовчених і просіяних прянощів

(кориці, анісу, гвоздики).

В емальовану посудину викласти масло і на парі нагріти, додаючи мед,

цукор і яйця (по одному). Збити цю суміш до утворення піни. Після цього в

суміш додати фрукти, ізюм і знову збити. Поступово всипати у борошно і

пекарський порошок. Усе добре вимішати і викласти у форму для кекса, яку

53


добре змастити маслом і притрусити борошном. Випікати в

гарячій духовці. Як кекс охолоне, його можна змастити помадкою і

прикрасити.

Кекс медовий

5 яєць, 1 склянка цукру, 1 склянка меду, 1 склянка кефіру, 200 г

маргарину, 1 склянка родзинок, 3 склянки борошна, 1 пакетик розрихлювача

для тіста.

В емальовану посуду викласти маргарин і на парі підігріти, додаючи

мед, цукор і кефір. У розтоплену суміш влити збиті яйця, всипати родзинки,

розрихлювач та борошно.

Все добре вимішати і викласти у форму, змащену жиром, та випікати в

гарячій духовці. Як кекс випечеться, посипати цукровою пудрою.

Тістечка «Кошики з фруктами»

200 г меду, 400 г борошна, 250 г вершкового масла, 100 г цукрової

пудри, 200 г товчених горіхів, цедра половини лимона, 0,5 чайної ложечки

кориці (гвоздики), фрукти.

Змішати мед, вершкове масло і цукор до утворення однорідної маси.

Замісити тісто, у нього додати горіхи, лимонну цедру і прянощі. Потім

розкатати пласт товщиною 5 мм, розрізати на шматочки і викласти у

формочки, поправляючи охайно краї. Формочок не змащувати. Випікати у

гарячій духовці на середньому вогні до золотистого кольору. Готові тістечка

— кошики ще теплими вийняти із формочок. Коли охолонуть, заповнити

фруктами (черешнями, вишнями, суницями), а зверху білковим кремом або

збитими вершками.

Медовий вінок

150 г меду, 200 г борошна, 80 г цукрової пудри, 100 г вершкового

масла, 200 г подрібнених грецьких горіхів, 2,5 г пекарського порошку, терта

цедра.

Трохи нагріти вершкове масло і додати в нього інші продукти.

Замісити тісто і поставити в холод на 3 год. Приготувати м'ясорубку із

54


спеціальною трубкою. Пропустити тісто через м'ясорубку з

трубкою, у результаті чого отримаємо джгути однакової товщини.

Із джгутів сплести вінки, випікати в духовці на середньому вогні. Жаровні

обов'язково змастити вершковим маслом.

Вафлі

2 склянки просіяного борошна, 2 чайні ложечки пекарського

порошку, 0,5 чайної ложечки соди, 0,5 чайної ложечки солі, 1/4 склянки

маргарину, 2 столові ложки меду, 3 яйця, 1,5 склянки сметани.

Просіяти усі сухі продукти разом. Змішати маргарин з медом,

жовтками, сметаною, сухими продуктами до утворення однорідної маси.

Окремо збиваємо у ціну білки і до них додаємо попередню суміш. Усе

добре перемішуємо і охайно виливаємо у неглибоку форму та випікаємо.

Готові вафлі розрізуємо на ромби і посипаємо цукровою пудрою.

Тістечка до чаю

Для тіста: 120 г борошна, 60 г вершкового масла, 2 жовтки.

Для начинки: 100 г меду, 100 г вершкового масла, 100 г почищених і

подрібнених грецьких горіхів.

Продукти для тіста перемішати до утворення однорідної маси і

поставити у холод на 2 год. Після цього розкатати пласт товщиною 3—4 мм і

вирізати фігурними формочками або невеличкою скляночкою тістечка.

Жаровню змастити маслом, розкласти на неї тістечка і випікати у духовці до

золотистого кольору.

Окремо розтерти мед, вершкове масло і горіхи до утворення пасти.

Цією пастою змастити тістечка і скласти по два, зверху полити шоколадною

помадкою.

Коктейль з молоком і суницями

(2 порції)

2 столові ложки меду, 4 столові ложки суничного соку, 40 г свіжих

суниць, 250 мл молока, столова ложка лимонного соку, 2 столові ложки

подрібненого льоду.

55


Змішати мед з суничним і лимонним соком. Викласти у

міксер подрібнений лід, свіжі ягоди суниці, влити молоко і все

збити. Якщо у кришці міксера є отвір, то через нього вилити змішаний з

соками мед. Якщо немає, то зупинити на хвилину, а потім усе разом збити.

Коктейль перелити у гарненькі склянки і подавати до столу.

Коктейль з молоком, морозивом і малиною

(2 порції)

2 столові ложки меду, 2 порції морозива (краще малинового), 2 столові

ложки свіжої малини, 300 мл молока.

Розтопити мед у теплому молоці. Після охолодження додати морозиво,

збити, потім додати свіжу малину і знову збити все разом. Розлити в склянки

і подавати до столу.

Коктейль з малиною і сметаною

(2 порції)

2 столові ложки меду, 1 порція морозива, 8 столових ложок сметани,

200 мл молока, чайна ложечка Лимонного соку, 2 столові ложки свіжої

малини.

Змішати мед з молоком і вилити у міксер, додати сметану

(охолоджену), свіжу малину і лимонний сік. Усе разом збивати 30 сек.

Розлити в склянки і подавати до столу.

Вікторина «Чи знаєте ви ?»

Пропонуємо дати відповідь на запитання і твердження (так або ні), які

визначать ваші знання про зміни якості меду відрі тих факторів.

1. Всі меди темніють з часом і втрачають аромат.

2. Мед не є цілком зрілим, поки всі чарунки не будуть запечатані.

3. Сахароза (цукроза) або тростинний цукор — це основна складова меду.

4. Зберегти мед незакристалізованим можна в холодильнику.

5. Цукор, який кристалізується в меді, глюкоза.

56


6. Чим швидше кристалізується мед, тим більші кристали.

7. Мед гігроскопічний і його вологоємність змінюється від

вологості оточуючого повітря.

8. Кристалізація меду посилює його тенденцію до бродіння.

9. Мед не бродить при 10 °С.

10. Мед з вологістю 17,1% не бродить.

11. Кристалізація меду — це ознака його псування чи ні?

12. Фільтрація меду попереджує його кристалізацію.

13. Чи кристалізується і бродить мед при нагріванні до рекомендованих

температур?

14. Звідки дріжджі потрапляють в мед? Які дріжджі спричинюють бродіння?

15. Назвіть причини, коли нагрівають мед?

16. Головні домішки, що потрапляють в мед при фасу ванні: надмірна волога,

пилок, віск і повітря. Що потрібно зробити, щоб зменшити їх кількість в

меді?

17. Чому в овальну скляну посудину мед фасувати краще ніж в круглу?

Відповіді.

1. Так. Всі меди темніють і втрачають з часом свій аромат. При підвищенні

температури цей процес прискорюється. Мед має бути захищений від

сонячних променів і високої температури. Якість меду можна зберегти при

низьких температурах.

2. Так. Перетворення нектару в мед включає в себе хімічні зміни ферментів і

фізичні зміни при випаровуванні води, що міститься в нектарі. Зрілий мед

завжди запечатаний в чарунках стільників.

3. Ні. Основні цукри меду це глюкоза і фруктоза.

4. Ні. Мед зберігати в холодильнику не рекомендується, бо оптимальна

температура його кристалізації це 14°С. Процес кристалізації: прискорюється

між 13° і 19°С; стає нестійким в діапазоні від 10° до 13°С.

57


5. Ні. Фруктоза це цукор, що входить до складу меду і

вінжристалізується в розчинах.

6. Ні. Чим швидше кристалізується мед, тим менші кристали.

7. Так. Мед гігроскопічний і його вологість змінюється залежно від вологості

оточуючого середовища, в якому зберігається.

8. Так. Глюкоза відокремлюється від рідкої фази і кристалізується, а інші

цукри в цей час залишаються у рідкому стані. В процесі подальшої

кристалізації концентрація розчинених цукрів у воді зменшується. Зростає

кількість рідини між кристалами і середовище стає сприятливим для

розвитку дріжджів (бродіння).

9. Так. Дріжджі не можуть розвиватися при температурі 50 °С і мед не

бродить.

10. Так. Мед може забродити при його водності більше 17,1%. Ймовірність

бродіння меду при підвищенні водності зростає.

11. Ні. Кристалізація — це природний процес за якого мед не втрачає своїх

властивостей.

12. Так. Якщо відсутні центри кристалізації, то мед не кристалізується. Від

цих центрів кристали починають рости. Ними можуть бути такі домішки як

пилок і пил. Фільтрація меду попереджає кристалізацію.

13. Так. В процесі нагрівання можуть бути занесені дріжджі, які призводять

до бродіння меду.

Казки

(дитяча творчість)

Джмелик-брехунець Жила-була дружна працьовита сім’я бджілок.

Батьки працювали на заводі, де переробляли велику кількість

квіткового пилку на смачний солодкий мед. Дітки, а їх було багато, теж

наслідували приклад своїх невсипущих батьків. Вони прокидалися разом із

сонечком і бралися до роботи.

58


Кімнат у бджолиному будиночку було дуже багато і скрізь

потрібно було підтримувати порядок. А ще обов’язком старших -

був догляд за малечею та бабусею, підтримання температурного режиму в

медовій коморі. Бджілки-дівчатка прибирали в кімнатах, навчали ремеслу

молодших, допомагали бабусі. Бджоли-хлопчики ретельно слідкували за

потрібною температурою у коморі.

Особливою гостинністю, щедрістю і безкорисливою допомогою

вирізнялась ця сім’я серед інших комах.

Та одного разу до вулика завітав Джмелик.

– Дітки, пригостіть нашого гостя медком і липовим чаєм, – сказала

бабуся.

– Ой який у вас смачний мед! А наш медок і не такий солодкий, і не

такий запашний, - сказав Джмелик.

– На тобі ось на гостинець горщик меду, – запропонувала гостю

старенька.

– Дякую! Запрошую і вас до себе в гості, – прогудів джмелик і

полетів з ношею додому.

Та у бджілок гаряча пора, ніколи по гостинах ходити. Недарма ж

кажуть: які бджоли, такий мед.

Так протягом липневого медозбору Джмелик гостював у бджолиній

сім’ї. Йому сподобалось, що кожний день не потрібно було працювати, а

смачний медок до чаю і навіть на гостинець він мав, як і раніше.

Воно може така історія продовжувалася б, та закінчився липовий

медозбір і діток-бджолят мама відпустила до Джмелика в гості.

Матуся Джмелика радо зустріла друзів свого маленького синочка. Вона

показала їхній будинок, пригостила медком.

На превелике здивування бджоленят, медок був таким же смачним і

солодким , як і їхній. Комашки і мама Джмелика із подивом дивилися на

малюка, який чомусь сидів мовчки, не смакуючи солодощами, опустивши

донизу оченята.

59


Матуся почала хвилюватися, чи не захворів її хлопчик. Вона

принесла термометр і поставила йому під лапку. Та тільки гості-

бджілки здогадались чому їхній друг сидів почервонівши. Мама–джмелиха

вже зібралась викликати швидку допомогу, як Джмелик розплакався і

розповів усю правду.

– До роботи «ох», а їсти медок – за трьох, сказала мама.

– У нас, у бджіл, такий девіз: не працюєш - в мед не лізь, сказали свою

думку бджоли.

Зрозумів маленький брехунець, що вчинив негарно і пообіцяв, що

більше не буде їсти ледачого меду.

Андрій Шевченко

Жужа

В одному казковому лісі на красивому зеленому дереві збудували

собі будинок бджілки. В сім’ї цих працьовитих бджілок і жила крихітка

Жужа.

Серед усього бджолиного сімейства, вона виділялась вродою,

добротою і працьовитістю та ще цікавістю до всього оточуючого світу. То ж

не дивно, що у Жужі було багато друзів.

Летить бджілочка по солодкий медок до квіточки, а там Метелик із

Краплинкою сумують, от вона вже й біля них – веселу пригоду їм розкаже.

Пролітає соняшникове поле дуже уважно, бо саме тут найбільше бджілок

ранять крильця об жорстке листя. І комахи знають, якщо не зможеш сам

долетіти до вулика - Жужа допоможе . Буває і на квіточці затримається

довше, ніж завжди – витре слізки, заспокоїть щирим словом. По дорозі до

дому зустріне будь-яку знесилену комашку і солодким нектаром нагодує,

дивись уже комашка й сили набралася. Та ще розповість чимало цікавого. Всі

дивуються і говорять про невтомну трудівницю: «Мала бджола, а багато

знає».

60


А ввечері, коли вся бджолина сім’я збирається у будиночку,

всі з нетерпінням чекають свою улюбленицю Жужу, бо знають, що

золотокрилка повідає їм про свої нові пригоди та новини у довкіллі.

Анастасія Арушанян

Конфлікт

У весняному вишневому саду збудували собі житло оси, а неподалік

від саду, у липовому гаю поселилися бджоли.

Все було б добре, якби не оса Зіна.

Коли вишні зацвіли пишним медовим цвітом, бджілки вирушили в

гості до сусідів по нектар. На сторожі якраз була Зіна. Ще з самого ранку

вона провела лінію-кордон і не пустила бджілок.

Голодні, стурбовані комахи полетіли далеко шукаючи чим би

поживитись. За чотири кілометри довелось мандрувати. Поснідали, набрали

запасів з собою, щоб принести своїм сестричкам, які залишились вдома. Та

поки летіли, майже весь корм розгубили, бо дуже ж велику відстань

прийшлося долати. І так приходилось трудитись щодня.

Тяжко жилося бджілкам, аж поки не зацвіла липа. Духмяні пахощі

наповнили повітря, і медок потік солодкою річечкою у стільники бджілок.

Повернулося радісне, щасливе життя у сім’ю медоносних комах.

Та важкі часи настали у осиному сімействі, бо бджілки вирішили

провчити сусідів - вигнали їх, як трутня з вулика, коли ті поткнулися до

бджіл. А на прощання сказали : «З дурною головою зась до бджіл.»

З того часу бджоли не приятелюють з осами.

Ігор Гуменюк

Як у бджіл з’явилося жало

У лісі на сонячній галявині ріс великий дуб. У крислатому дереві жили

дуже добрі і працьовиті бджоли.

61


Кожного року у липні місяці медунки запрошували всіх

бажаючих на гостину і пригощали запашним липовим медом.

Але одного літа медозбір виявився невдалим через холодну затяжну

весну і спекотне літо. Як не трудились бджілки, та зібрали меду стільки, що

ледве зиму перезимувати можна. От і не запросили гостей.

Всі лісові жителі розуміли медунок і співчували їм. Не співчували

тільки ведмеді-розбишаки, які підкралися до зимових запасів і пограбували і

так збіднілих голодних бджілок. І хоча комахи були вдома, та зробити нічого

не могли, бо на той час у них не було захисного органу.

Бджілки були у великім відчаї. Образа стискала горло і гострими

голками колола серця. Що робити?.. Якщо ведмеді-розбійники ще раз

прийдуть по мед, то їхня сім’я загине. Так у гірких сльозах і роздумах

бджілки заснули.

Вранці, коли сім’я прокинулась, не повірила своїм очам - у кожної

комахи була зброя – жало. Зраділи бджілоньки - тепер вони можуть себе

захистити.

Про це не знали тільки ведмеді. І коли розбійники прийшли з лихими

намірами, бджолина сім’я мужньо захищала свої володіння. Розбишаки

отримали по – заслузі.

З тих пір ніхто не ображає бджіл.

Микола Гуменюк

Порятунок Мурчика

Одного літнього сонячного дня Мурчик відпочивав на сусідському

подвір´ї. Граючись сонячними зайчиками, стрибав між барвистими квітами і

надибав бджолу.

- Тепер мені не сумно буде, - подумав котик, і кігтиками зловив бджілку.

- Відпусти мене, - почала благати комашка, - гаряча пора у нас , у бджілок,

– час збирання меду.

62


- Навіщо так трудитись? Спочинь і побався зі мною, - просить

кошеня. Інакше я тебе з’їм.

- Відпусти, будь ласка, я тобі у пригоді стану, - мовить бджілка.

- Не повірив Мурчик комасі, але відпустив, так вже жалібно вона

просилась, і знову ліниво продовжив бавитись на чужому подвір’ї.

Та де не візьмись господар двору – пес Бровко. Як скочить до Мурчика,

як загавкає!..

Злякалось кошеня, занявчало, заплакало…

Та на допомогу вже поспішила бджілка. Вона сіла прямо на ніс песику,

задзижчала. І Бровко забув про непроханого гостя, чимдуж помчав у свою

будку, бо знав які непереливки будуть, коли вкусить бджола.

Мурчикові стало ніяково, що він раніше не повірив рятівниці. А вона,

бач, така маленька, не злякалась і захистила його від нападника. Котик

подякував і швиденько побіг до мами.

Так бджілка врятувала Мурчика.

Роман Годонюк

Використані джерела

1. Аксьонова Л. В., Гридіна В. Т. Чарівний барвінок: Хрестоматія з усної

народної творчості. 1-5 класи. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 512

с.

2. Бджола медоносна //У світі дикої природи. – № 1. – 12 листопада 2007 р.

3. Бджоли і оси //Юний натураліст. №1.– 2009.

4. Верес О. Зелена неділя. Літня читанка для початкової школи. – К.:

«Освіта», 1993. – 224 с.

5. Велика ілюстрована енциклопедія тварин: Пер. З нім./ Текст Ф. Керфоллі

і М. Феррарі; Іл.. І. Сталіо, А.Кантуччі і А. Моранді. – К.: Махаон-

Україна, 2004. – 240 с.: іл.

63


6. Веселий струмочок: Хрестоматія для позакласного читання. З

клас/ Упоряд. Л. О. Гребенькова.– X.: Видавництво «Ранок»,

2009. – 144 с.

7. Все про тварин. Енциклопедія для наймолодших. К.: «Махаон –

Україна», 2005. – 160с.

8. Горніч М. Трутні в гнізді бджіл //Пасіка. – № 3. – 1994.

9. Енциклопедія золотих казок. Казки про велетнів. – К.: Видавництво

«Школа», 2002. – 55 с.

10.Жизнь животных. В 7-ми т./Гл.ред. В. Е. соколов. Т.3. Членистоногие:

трилобиты, хелицеровые, трахейнодышащие. Онихофоры / Под. Ред.

М.С.Гилярова, Ф.Н. Правдина. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение,

1984. – 463с., ил., 32л. Ил.

11.Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні,

прислів'я, загадки, скоромовки: Для ст. шк. віку. [Упоряд., передм. та

прим. Н. С. Шумади; худож. оформл. В. П. Вересюка. Упоряд. граф,

матеріалу С. М. Музиченка].– К.: Веселка, 1989. – 606 с: іл.

12.Коляда М. Г. Тайны животного мира. Удивительные факты из жизни

животных. – Донецк: 000 ПКФ «БАО», 2007. – 288 с.

13.Латченко Л. Як бджоли довідуються про те, що десь з’явилось багато

нектару //Юний натураліст. – № 2. – 2009.

14.Мій краю рідний. Збірник художніх творів про природу /Упор.:

Дідівська А.Т., Крушинська В.Д. – К.: Рад.шк., 1986. – 319с. іл..

15.Прищепа К. С, Лук'яненко В. Г. Тематичний словник школяра.– К.:

Форум, 2001. – 336 с: іл.

16.Тайны живой природы / перевод с английского А.Н.Голова. – М.:

«Росмен». – 1998. – 200с.

17.Раннап Я. Як ми дресирували бджіл //Клас. – №7. – 2006.

18.Скуратівський В. Т. Місяцелік: Укр. нар. календар. – К.: Мистецтво,

1992. – 208 с: іл.

19.Страви з меду //Пасіка. – № 6. – 1995.

64


20.Стрєлков Д. П, Цеханська О. Ф. Енциклопедія тварин. –

Харків: Пегас, 2005.– 64 с: іл..

21.Сухомлинський В. О. Чиста криниця: Казки, оповідання, етюди: Для

сімейного читання / Упоряд. О. В. Сухомлинської; Передм. Д. С.

Чередниченка; Худож. оформл. Н. В.Сосніної. – К.: Веселка, 1993. – 287

с: іл.

22.Тучапська Г.В. Чому так називається? Етимологічний словник учня

початкових класів. – Тернопіль: «Богдан», 1998. – 72 с.

23.Поліщук В.П., Гайдар В.А., Чергик М. І. та ін.. Довідник пасічника. К.:

«Урожай», 1990. – 219с.

24.Шкляр В. Шовковий дощик.К.: Веселка, 1984.

25.Школярик. Вірші, казки, оповідання: Хрестоматія для позакласного

читання. – 2-е вид. – Харків: Торнадо, 2005. – 288 с: іл.

26.Ярещенко А.П., Бездітко В.І. і ін. Сучасний фразеологічний словник

української мови. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2009. – 640 с.

27.http://traditions.org.ua/prisliv-ya-ta-prikazki/prislivya-ta-prikazki-pro-

ptahiv.html

28.http://aphorism.org.ua/subrazd.php?page=4&pages_block=1&rid=2&sid=29

29.http://ostriv.in.ua/index.php?

option=com_content&task=view&id=1861&Itemid=1373

30.http://www.kolyba.org.ua/prikazki/544

31.http://www.ukrlit.vn.ua/habits/fcuwb.html

32.http://traditions.org.ua/ukrayinski-promisli-ta-remesla/bdzhilnitstvo.html

33.http://www.interestingbees.com/sila-semi.html

65

http://traditions.org.ua/ukrayinski-promisli-ta-remesla/bdzhilnitstvo.html

http://www.ukrlit.vn.ua/habits/fcuwb.html

http://www.kolyba.org.ua/prikazki/544

http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1861&Itemid=1373

http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1861&Itemid=1373

http://aphorism.org.ua/subrazd.php?page=4&pages_block=1&rid=2&sid=29

http://traditions.org.ua/prisliv-ya-ta-prikazki/prislivya-ta-prikazki-pro-ptahiv.html

http://traditions.org.ua/prisliv-ya-ta-prikazki/prislivya-ta-prikazki-pro-ptahiv.html

Documents

"Джміль та бджілка"