РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИМЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Затвердженоголова НМР

____________ М.Є. Дмитрук Рішення НМР

від «___» __________2011 р.протокол №____

Програмафакультативного курсу"Технологія створення

науково-дослідницьких проектів"

Автор: Стреліна Віра Октавіанівна,

спеціаліст вищої категорії,Вчитель-методист,

вчитель біології Вознесенської гімназії «Орієнтир»

Мелітопольського району

2011 р.Пояснювальна записка

Нова епоха, що настала, — епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, глобалізації — диктує свої умови життя, проповідує інші цінності, висуває нові вимоги до людини. З огляду на це основним результатом діяльності освітнього закладу повинна стати не система знань, вмінь та навичок сама по собі, а набір ключових компетентностей в інтелектуальній, громадянсько-правовій, комунікаційній, інформаційній тощо сферах.

Сьогодні людині для того, щоб вона могла вирішити проблеми, які по-стають перед нею, необхідні навички дослідника.

Дана програма розрахована на роботу з обдарованими дітьми з числа учнів 10-11 класів, які володіють певною сумою знань і хочуть проявити себе у творчій та науковій діяльності. Як навчитись проектній діяльності? Безумовно, під час самої діяльності. А як зробити її більш ефективною? Впевненість і успіх приходять тоді, коли володієш технологією цієї справи.

Програма передбачає: розвиток в учнів самостійності та здатності до само-організації; вміння відстоювати свої права, формування високого рівня правової культури; готовність до співпраці, розвиток здатності до творчої діяльності, толерантність, терпимість до чужої думки, вміння вести діалог, шукати і знаходити змістові компроміси; формування ініціативи, вміння кооперуватися і з іншими, роботу в групі та спільне навчання, вміння оцінювати явища, порозуміння з іншими, розв'язання проблеми, планування, самостійне навчання, а отже, здобування й опрацьовування інформації.

Програма включає в себе основи логіки, психології, філософії, історії, мови, мистецтвознавства, історіографії, музеєзнавства, архівної та бібліотечної справи тощо.

Основна мета курсу:надання допомоги учням 10-11 класів загальноосвітніх навчально-

виховних закладів, які працюють у системі МАН або НТУ, із питань організації і проведення наукових досліджень, підготовки їх до участі у конкурсах, олімпіадах, турнірах;

сприяння одержанню учнями загальних знань і уявлень з основ науково-дослідної діяльності.

Програма факультативного курсу для учнів 10-11 класів складається з чотирьох самостійних частин (форм роботи), містить 17 тем; розрахована на 35-70 (з них 5-10 годин резервного часу) годин залежно від навчального плану. Вона включає в себе теорію та практику з публічним оглядом досягнень. При цьому практична робота учнів може займати до 70 % навчального часу.

Резервний час рекомендовано використовувати для практико-спрямованої діяльності учнів (зустрічі з фахівцями, відвідування тематичних спеціалізованих виставок, консультування в бібліотеці та ін.), а також для індивідуального консультування.

Факультативний курс складається з чотирьох частин

2

(форми роботи):I. Лекції-бесіди, конференції практичні заняття з використанням

інтелектуальних ігор (29 (58) годин), які покликані допомагати учням у виборі теми дослідження, формулюванні основних її вихідних параметрів (мети, завдань, методів дослідження, оформлення їхніх результатів). Особливу увагу варто приділяти виступам учнів-науковців та обговоренню їх досягнень.

II. Консультації з тем дослідницьких робіт, які проводять керівник чи науковий керівник учня (індивідуальні заняття — 3 (6) годин).

III. Самостійна робота учня (їх доцільно проводити під час канікул), участь школяра у конференціях (шкільні конференції — 2), конкурсах, інших формах апробацій результатів наукових досліджень.

IV. Секційні заняття (2 (4) годин), під час проведення яких шкільний вчитель (керівник секції) разом із учнями розбирає завдання, які були на олімпіадах, конкурсах, турнірах тощо. Метою секційних занять с більш глибоке вивчення предмета, в галузі якого виконуються наукова робота.

Задачі:- залучення учнів до наукової творчості;- створення умов для формування навичок проектної діяльності;- розвиток критичного мислення;- підготовка учнів до Державної підсумкової атестації у формі захисту

наукової роботи, участі у різноманітних наукових програмах та конкурсах, зок-рема конкурсі-захисті наукових робіт МАН України.

Основні вимоги до підготовки учнівУчні повинні знати:принципи та правила дослідницької діяльності; види і типи досліджень;що таке навчальний проект;які види проектів існують; метод інформаційного пошуку;що таке рецензія, анотація;структуру реферативної роботи і стандарти її оформлення;що таке інтелектуальна власність. Учні повинні вміти:самостійно опрацьовувати художню, публіцистичну, наукову літературу;самостійно рецензувати усні й письмові тексти, наукові джерела

різних видів;складати план, тези, конспект виступу, а також детальні реферати й

конспекти з виділенням в них логічної основи, задуму автора;розрізняти тему, предмет, проблему дослідження; формулювати головну думку дослідження, тобто центральну тезу;

виявляти в усних та письмових текстах основні елементи композиції і самостійно будувати виступи на їх основі;

переконливо й аргументовано виступати з короткими промовами з обраної теми.

3

формулювати проблеми досліджень і обирати найбільш оптимальні варіан-ти їх рішень;

складати план досліджень;обирати напрями інформаційного пошуку і здійснювати його;володіти прийомами раціонального конспектування, ефективного

запам'ятовування;оформлювати роботу відповідно до вимог;складати тези до роботи; складати композицію виступу. Планований підсумковий результат:сформувати стійкий позитивний мотиваційний інтерес до творчої,

дослідницької, наукової діяльності (участь у різних клубах, гуртках, секціях, конкурсах, олімпіадах тощо);

сформувати основи загальнокультурного рівня сучасної інтелігентної молодої людини, яка достатньо володіє усіма видами дослідницької діяльності на рівні сучасних вимог;

оволодіння учнями (з допомогою керівника) навичками написання наукової роботи відповідно до сучасних вимог;

залучення учнів до участі у наукових конференціях, підготовки публікацій;оволодіння вміннями правильно будувати доповіді, відстоювати свої дум-

ки, вести дискусії;опанування учнями проектної діяльності.Факультативний курс передбачає виконанню учнем залікової роботи.

Оцінювання здійснюється комплексно згідно з критеріями, що надаються (всього 134 бали). Отримання учнем від 85 до 125 балів є умовою складання заліку.

4

Зміст програми (35 години, 1 година на тиждень, або 70 годин, 2 години на тиждень)

Тема 1. Специфіка науково-дослідницької діяльності (2/4 години)Поняття про наукуНаукова комунікація і наукова школаОсновні напрямки науково-дослідницької роботи учнівПрактичне заняттяРобота в архіві. Ознайомлення з архівним фондом. Систематизація архіву.Тема 2. Пошук та аналіз накопиченої наукової інформації (2/4 години)Підсистема інформації про об’єкт дослідженняПошук вторинної документальної інформаціїАналіз наукової літературиТема 3. Навчальне проектування (2/4 години)Основні вимоги до проектуКласифікація проектівФорми продуктів проектної діяльностіПаспорт проектної роботиОформлення проектної папкиВиди презентацій проектівСистема оцінки проектних робітДіагностика учнівТема 4. Методологія наукової творчості (4/8 години)Основні поняття та визначенняМетоди і техніка дослідженьСуть і особливості методик теоретичних та експериментальних дослідженьМетодика отримання та обробки одержаної інформаціїПрактична роботаДілова гра в Малу академію наук. Захист міні-проектівПрактична роботаРобота з науковими джереламиЗустріч із фахівцями в даній областіПисьмове доведення і спростування дослідницьких ідейТема 5. Апробація результатів наукових досліджень (4/8 години)Наукова публікація: поняття, функції, основні видиСтруктура наукового рефератуДоповідь на науковій конференціїМетодика написання наукової статтіСтруктура звіту про результати наукових дослідженьПрактична роботаНаписання наукової статті

5

Практична роботаСкладання звіту про результати наукових дослідженьТема 6. Методологія написання наукової роботи (2/4 години)МАН: підготовка науково-дослідницьких проектівЗагальна характеристика наукової роботи учняВибір теми та формування назви наукової роботиВимоги до змісту і структури наукової роботиВимоги до змісту та структури авторефератуТема 7. Психологія і технологія наукової творчості (2/4 години)Організація творчої діяльностіРобочий день та робоче місце науковцяТехнічні засоби наукової діяльностіДілове спілкуванняОсобистий архів науковцяПрактична роботаОсобливості менталітету народів, націй, людей. «Закриті і відкриті» суб'єкти спілкування. Методика спілкування з людьми, різними за віком, статтю,

віросповідуванням. Інтерв'ю.Тема 8. Дослідження і творчість (2/4 години)Художнє відображення і наукове пізнання. Художня типізація і життєві прототипи. Типове та індивідуальне у творчості.Практична роботаНаписання творчих робіт з вільної теми. Відгуки на фільм, виставу, виставку та ін.Тема 9. Мова як інструмент передачі інформації та засіб впливу (1/2

години) Практична роботаЗнайомство з палеографією. Розбір, читання, аналіз документів різних часів і стилів.Тема 10. Культура мови(2/4 години) Лексична, граматична, орфоепічна. Вимоги до мови, єдність раціонального та емоційного.Практична роботаТренінг з перекладу текстів різними мовами і навпаки. Засоби порівняння та розумової реконструкції.Практична роботаРобота над стилістикою. Написання нарису для шкільної газети.Тема 11. Представлення проекту (2/4 години)Способи запам'ятовування:а) логічне запам'ятовування;

6

б) механічне запам'ятовування;в) мнемотехніка.Як запам'ятати послідовність думок (метод Цицерона)Як підготуватися до усного виступу. Композиція виступу:а) вступ;б) головна частина;в) завершення виступу. Як досягти впевненості під час публічного виступуОцінювання проектуТема 12. Мовні стереотипи (4/8 години)Висловлення власної думки, посилання на джерела, авторитет думки,

з'ясування думки опонента. Початок розмови, стимулювання, корекція розмови, оцінка висловлюван-

ня, узагальнення, підбиття підсумків.Практична роботаМіні-захист проекту. Спілкування з опонентами. Тренінг ефективної комунікації: «Спілкування без перешкод». Управління поведінкою аудиторії. Управління власною поведінкою.Конференція 1Виступи учнів з проектами за темами наукових робіт перед учнями-

науковцями, аналіз доповідей з метою підготовки учнів до захисту робіт на шкільному етапі конкурсу МАН

Конференція 2Шкільний етап конкурсу-захисту наукових робітТема 13. Риторика. Закони риторики (2/4 години)Авторське право і його захист. Юридичний захист інтелектуальної праці.Толерантність у цивілізованих відносинах. Терпимість до різноманітностей. Толерантне ставлення до опонента.Спілкування з людьми — запорука успіху при вивченні проблеми. Анкетування. Опитування. Реагування. Метод узагальнення незалежних характеристик.Діагностика тощо.Практична роботаТема 14. Фотографічний метод дослідження (2/4 години)Використання інформаційних технологій під час досліджень та

оформлення робіт.Практична роботаАнкетуванняТестування (на задану тему)Опитування

7

Фотографування. Робота з комп'ютером. Публічний огляд досягнень. Захист творчої або наукової роботи.

Тема 15. Захист інтелектуальної власності (1/2 години)Що таке інтелектуальна власність?Як захистити інтелектуальну власність?Програма передбачає проведення роботи з мобільними групами дітей

різного віку 10-11 класи, даний курс відповідає широкому колу інтересів учнів, бо він є широко плановим, міжпредметним, гуманоцентричним і відкритим за характером.

8

Орієнтовний календарно-тематичний план(35-70 годин)

№ п/п

Назва теми Всього годин

Лекції -бесіди

Конференції Практичні заняття

Індиві- дуальнізаняття

Секційні заняття Тренінг

1 Специфіка науково-

дослідницької діяльності

2/4 1/2 1/2

2 Пошук та аналіз

накопиченої наукової

інформації

2/4 2/4

3 Навчальне проектування

2/4 2/4

4 Методологія наукової творчості

4/8 2/4 2/4

5 Апробація результатів наукових

досліджень

3/6 1/2 2/4

6 Методологія написання наукової роботи

4/8 1/2 2/4 1/2

8

7 Психологія і технологія наукової творчості

2/4 1/2 1/2

8 Дослідження ітворчість

2/4 1/2 1/2

9 Мова як інструмент

передачі інформації та засіб впливу

1/2 1/2

10 Культура мови 2/4 2/411 Представлення

проекту2/4 1/2 1/2

12 Мовні стереотипи

4/8 2/4 (1/2) 1/2 (1/2) 1/2

13 Риторика. Закони

риторики

2/4 1/2 1/2

14 Фотографічний метод

дослідження

2/4 1/2 1/2

15 Захист інтелектуальної

властивості

1/2 1/2

9

Методична розробка навчального тренінгу«Як обрати тему, визначити мету та написати проект учнівської

науково-дослідницької роботи»І. Основні умови1. Формат тренінгу

1.1. Категорія учасників: учні 10-11 (10-12) класів, слухачі МАН.1.2. Кількість учасників: від 10 до 16 чол.1.3. Час, необхідний для проведення тренінгу: 2-2,5 год.1.4. Мета тренінгу: формування ціннісних орієнтацій учнів на наукову

творчість, на участь у конкурсах-захистах МАН, ознайомлення учасників з суттю проектування, етапами проекту наукової роботи, налаштування учнів на активну пошуково-дослідницьку діяльність, активізація наукового мис-лення.

1.5. Завдання тренінгу: - визначити поняття "проект" як метод навчальної діяльності; - навчити обирати тему роботи на основі сформульованих проблем методами інформаційного пошуку і мозкового штурму;- ознайомити з найвагомішими проблемами і темами сучасної науки;- навчити визначати проміжні і кінцеві результати обраних проектів;- навчити конструюванню власного проекту.

1.6. Тренінгові кімната: клас або простора кімната; стільці відповідно кількості учасників виставлені у формі кола; столи для виконання письмових завдань. На фліпчарті плакат з програмою тренінгу і ключовими поняттями вступної бесіди.2. Ресурси тренінгу1.Бейджі - на кожного учасника2.Роздатковий матеріал - на кожного учасника3.Папір формату А-4 - на кожного учасника4.Кольоровий папір - набір5. Файли - 40 шт.6. Ножи ці -2 шт.7. Скотч - 1 шт.8.Фломастери - З набори9.Post it різних кольорів - набір10.Маркери 4-х кольорів - 4 набори11.Фліп-чарт - 1 шт.12.Роздатковий матеріал - на кожного учасника

Орієнтовний модуль тренінгуп/п Зміст Орієнтовний термін (хв.)1 Відкриття тренінгу (оформлення

бейджів, привітання, інформація про регламент)

5-7

2 Знайомство й розігрівання. Вправа „зірочка-сонечко"

10

10

34 Визначення очікувань. Вправа

„Зернятко"7

5 Міні-лекція „Що таке проект дослідницької роботи, з яких розділів він складається?"

5

6 Айсбрекер „Овація" 5-77 Міні-лекція „Що може бути темою

наукового проекту"5

8 „Як визначити проблему, сформулювати тему і мету роботи" - мозковий штурм

10

9 Вправа „Погляд у майбутнє" 5-710 Вправа „Дослідження проблеми за

допомогою кластерів". Робота в малих групах

10-15

11 Перерва 1012 Вправа визначення кінцевих

результатів проекту та їх попередня оцінка"

10

13 Вправа „Я пишаюся..." 514 „Напрямки інформаційного пошуку" -

мозковий штурм5

!5 Вправа „Нобелівська премія" 15-2016 Підведення підсумків. Вправа „Валіза" 5-717 Анкетування 5

11

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнівКритерії оцінювання робіт (максимальна оцінка - 5 балів)

№ п/п

Критерії Бали

1 Складність теми дослідження2 Повнота розкриття теми3 Аргументованість вибору теми4 Дотримання правил наукової роботи (експериментальна та

теоретична частина, виділення об'єкта, предмета дослідження)

5 Актуальність теми дослідження6 Висновки в роботі7 Наявність елемента творчості8 Стиль, грамотність9 Правильність оформлення літератури10 Загальне оформлення роботи

Всього 50

Оцінка доповіді учнів-науковців(максимальна оцінка кожного критерій - 5 балів)

1 Аргументованість проблеми дослідження2 Чіткість, логічність викладу матеріалу3 Повнота відповіді4 Використання наочного матеріалу5 Актуальність теми дослідження6 Відповіді на запитання7 Участь у дискусії

Всього 35

12

Література1. Арцішевський Р. Л. Світ і людина. — К., 1997.2. Баєв Б. Ф. Психологічне вивчення учнів. - К., 1997.3. Бондаренко О. Р. Психологічна допомога особистості. — К., 1996.4. Варшавський А. Пеліка з ластівкою. — К., 1982.5. Варшавський А. Доля шедеврів. — К., 1988.6. Нова Доба за 2003 рік.7. Коменский Я. Педагогическое наследие. — М., 1989.8. Кудін В. О. Основи естетики. — К., 1975.9. Кудін В. О. Культура спілкування. — К., 1997.10. Логвиненко В. Розгадані таємниці. — К., 1966.11. Логвиненко В. Мистецтво життєтворчості особистості: У 2-х ч.: Збірник. — К., 1997.12. ЛоккД. Педагогическое наследие. — М., 1989.13. СагачТ. М . Золотослів. - К., 1993.14. Руденко К. П. Логіка. - К., 1976.15. Роменець В. А. Історія психології. — К., 1978.16. Руссо Жан Жак. Педагогическое насдедие. - М., 1989.17. Толерантність. Збірник. —Л., 2000.18. Україна XXI століття. Державна національна програма "Освіта".- К., 1992.19. Проект концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи // Джерело.- 2000. - № 19-20.20. Закон України "Про загальну середню освіту" // Урядовий кур'єр. -1999. -№ 125-126.21. Буджак Т. Метод проектів як педагогічна технологія // Біологія і хімія в школі.- 2001.-№1.22. Бухвалов В. А. Общая методика развивающего образования с применением ТРИЗ // Завуч.- 2002. - № 5.23. Дьюи Д. Школы будущего.- Берлин, 1922.24. Жуковский И. В. Проектная инициатива в воспитательном процессе школы // Образование в современной, школе. - 2002. - № 2.25. Заир-Бек Е. С. Основы педагогического проектирования.- СПб., 1995.26. Коллингс Е. Опыт работы американской школы по методу проектов.-М., 1926.27. Логвін В. Метод проектів у контексті сучасної освіти // Завуч. - 2002. -№26.28. Мелхорн Г., Мелхоин X. Гениями не рождаются.- М., 1989.29. На путях к методу проектов: Сб.1.- М., 1930.30. На путях к методу проектов: Сб.4.- М., 1931.31. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под. ред. Е. С. Полат.- М., 1999.32. Торн К., Маккей Д. Тренинг. Настольная книга тренера.- СПб., 2002.33. Хуторской А. В. Развитие одаренности школьников.- М., 2000.

13

ПОЧАТКОВИЙ КУРС ЛЕКЦІЙ“Технологія створення

науково – дослідницьких проектів”(для учнів 10-11 (10-12) класів)

Автор: Стреліна Віра Октавіанівна, спеціаліст вищої категорії,Вчитель-методист,вчитель біології Вознесенської гімназії «Орієнтир»Мелітопольського району

Мелітополь – 2007

ВСТУП

14

Наука була, є і завжди буде динамічною системою об’єктивно істинних знань, які здобуваються спеціальною діяльністю людей і перетворюються в безпосередню потужну виробничу силу. Мета науки полягає в пізнанні законів розвитку природи і суспільства для здійснення такого подальшого впливу на них, який дозволяє отримати необхідні корисні результати.

Потреба наукового підходу в тій чи іншій діяльності людини вимагає постійного підвищення рівня підготовки фахівців, творчого підходу до оволодівання знаннями, участі у проведенні наукових досліджень. Серйозна наукова робота формує потрібні якості майбутніх фахівців, розкриває нові шляхи в науці. Водночас, виконання будь-якої наукової роботи вимагає володіння дослідниками методологічних основ її проведення. А оскільки це практично неможливо реалізувати без якісного освоєння відповідної кількості спеціальних знань, то перед школою, як першою ланкою підготовки наукових кадрів, першочергово стоїть задача навчання учнів методології наукової діяльності.

При цьому слід враховувати, що становлення майбутнього науковця базується на умінні організувати свою творчу діяльність. А це, в першу чергу, починається з уміння організувати свій робочий час, робоче місце та власний архів. Науковець повинен уміти кваліфіковано вести ділове спілкування, ефективно працювати з інформацією, володіти методами як експериментальних, так і теоретичних досліджень, кваліфіковано обробляти та аналізувати отриману інформацію, зрозуміло і лаконічно доводити результати роботи до потреб спільноти тощо.

Метою даного курсу лекцій є надати методичну допомогу майбутнім науковцям в практичному освоєнні ними цих питань.

Тема 1

СПЕЦІФІКА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

15

1. Поняття про науку.2. Наукова комунікація і наукова школа.3. Основні напрямки науково – дослідницької роботи учнів.

1. Кожен фахівець повинен мати уявлення про методику й організацію науково-дослідницької діяльності, про науку та основні її поняття.

Наука - це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Як специфічна сфера людської діяльності, вона є результатом суспільного розподілу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, перетворення пізнавальної діяльності в особливу галузь занять певної групи людей. Необхідність наукового підходу до всіх видів людської діяльності змушує науку розвиватися швидшими темпами, ніж будь-яку іншу галузь діяльності.

Поняття "наука" включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності - суму здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу. Науку ще розуміють як одну з форм людської свідомості. Термін "наука" застосовується для назви окремих галузей наукового знання.

Закономірності функціонування та розвитку науки, структури і динаміки наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального й духовного життя суспільства вивчає спеціальна дисципліна - наукознавство.

Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що в свою чергу викликало об'єктивну необхідність здобуття знання. Знання - перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Це ідеальне відтворення умовною формою узагальнених уявлень про закономірні зв'язки об'єктивної реальності.

Процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відбиття і відтворення у свідомості людини об'єктивної дійсності. Наукове пізнання - це дослідження, яке характерне своїми особливими метою і задачами, методами отримання і перевірки нових знань. Воно сягає сутності явищ, розкриває закони їх існування та розвитку, вказуючи тим самим практиці можливості, шляхи і способи впливу на ці явища та зміни згідно з їхньою об'єктивною природою. Наукове пізнання покликане освітлювати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем.

Основою і рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Теоретичні знання створюють надійну основу розуміння сутності явищ об'єктивної дійсності.

Діалектика процесу пізнання полягає в протиріччі між обмеженістю наших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності. Пізнання - це взаємодія суб'єкта й об'єкта, результатом якого є нове знання про світ. Процес пізнання має двоконтурну структуру: емпіричні і теоретичні знання, які існують в тісній взаємодії та взаємозумовленості.

На запитання “Що? Скільки? Чому? Яке? Як?” має дати відповідь наука. “Як зробити?” - дає відповідь методика, а “Що зробити?” - практика.

Відповіді на запитання зумовлюють безпосередні цілі науки - описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об'єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні - теоретичне відтворення дійсності.

Істинні знання існують як система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків. Тому істинне наукове знання об'єктивне. Разом з тим, наукове знання може бути відносним або абсолютним.

Відносне знання - це знання, яке, будучи в основному адекватним відображенням дійсності, відрізняється певною неповнотою збігу образу з об'єктом.

16

Абсолютне знання - це повне, вичерпне відтворення узагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об'єктом.

Безперервний розвиток практики унеможливлює перетворення знання на абсолютне, але дає змогу відрізнити об'єктивно істинні знання від помилкових поглядів.

Наука, як специфічна діяльність спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення, характеризується такими основними ознаками:

наявністю систематизованого знання (наукових ідей, теорій, концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпотез, понять і фактів);

наявністю наукової проблеми, об'єкта і предмета дослідження; практичною значущістю як явища (процесу), що вивчається, так і знань про

нього.Розглянемо основні поняття науки.Наукова ідея - інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації,

без усвідомлення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робиться висновок. Вона базується на наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності.

Наука передбачає два види ідей: конструктивні й деструктивні. Тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики. Свою специфічну матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.

Гіпотеза - наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Наукова теорія включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти. Якщо гіпотеза узгоджується з науковими фактами, то в науці її називають теорією або законом.

Гіпотези (як і ідеї) мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:

1. Накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень.2. Формулювання гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної

теорії.3. Перевірку отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

Гіпотеза висувається з надією на те, що вона, коли не цілком, то хоча б частково, стане достовірним знанням.

Закон - внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон, винайдений через здогадку, необхідно потім логічно довести. Лише в такому разі він визнається наукою. Для доведення закону наука використовує судження.

Судження - думка, в якій за допомогою зв'язку понять стверджується або заперечується що-небудь. Судження про предмет або явище можна отримати або через безпосереднє спостереження будь-якого факту, або опосередковано - за допомогою умовиводу.

Умовивід - розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов'язане з вихідним.

По великому рахунку наука - це сукупність теорій. Теорія - вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих на тлумачення того чи іншого явища. Це не безпосереднє, а ідеалізоване відображення дійсності. Теорію розглядають як сукупність узагальнюючих положень, що утворюють науку або її розділ. Вона виступає як форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи.

До нової теорії висуваються такі вимоги: адекватність описуваному об'єкту; можливість заміни експериментальних досліджень теоретичними; повнота опису певного явища дійсності;

17

можливість пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах даної теорії;

внутрішня несперечливість та відповідність дослідним даним.Всяка теорія базується на системі наукових концепцій, принципів, понять та

фактів.Наукова концепція - система поглядів, теоретичних положень, основних думок

щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною головною ідеєю.Під принципом, у науковій теорії розуміють найабстрактніше визначення ідеї.

Принцип - це правило, що виникло в результаті об'єктивно осмисленого досвіду.Поняття - це думка, відбита в узагальненій формі. Воно відбиває суттєві й

необхідні ознаки предметів та явищ, а також їх взаємозв'язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують сукупність слів - термінів. Розкриття змісту поняття називають його визначенням. Останнє має відповідати двом важливим вимогам:

1)вказувати на найближче родове поняття;2)вказувати на те, чим дане поняття відрізняється від інших.Поняття, як правило, завершує процес наукового дослідження, закріплює

результати, отримані вченим особисто з своєму дослідженні. Науковий факт - подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження.

Він є елементом, який у сукупності з іншими становить основу наукового знання, відбиває об'єктивні властивості явищ та процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.

Рух думки від незнання до знання керується методологією. Методологія наукового пізнання – це вчення про принципи, форми і способи науково-дослідницької діяльності. Метод же дослідження - це спосіб застосування старого знання для здобуття нового. Він є засобом отримання нових наукових фактів.

Наукова діяльність – це, по суті справи, інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. Вона існує в різних видах:

1) науково-дослідницька діяльність;2) науково-організаційна діяльність;3) науково-інформаційна діяльність;4) науково-педагогічна діяльність та ін.Кожен із зазначених видів наукової діяльності має свої специфічні функції,

завдання, результати роботи.У межах науково-дослідницької діяльності здійснюються наукові дослідження.

Наукове дослідження - цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій.

Є дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні. Фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або)

експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

До основних результатів наукових досліджень належать: наукові реферати; наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, на радах, семінарах,

симпозіумах; курсові (дипломні, магістерські) роботи; звіти про науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу; наукові статті; аналітичні огляди;

18

авторські свідоцтва, патенти; алгоритми і програми; підручники, навчальні посібники тощо.

Суб'єктами наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, середні навчальні заклади, Мала академія наук як позашкільний навчальний заклад, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

Науково-дослідницькою діяльністю займається значне коло людей. Тих, хто робить це постійно, називають дослідниками, науковцями (науковими працівниками), вченими.

Дослідником називають людину, яка здійснює ті чи інші наукові дослідження. Науковець - це той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є

спеціалістом у певній галузі науки.Вчений - фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові

дослідження з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів. Науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до

трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації.

Люди науки мають відповідну спеціальність і кваліфікацію, працюють як самотужки, так і об'єднуючись у наукові колективи (постійні чи тимчасові), створюють наукові школи. 2. У розвитку сучасного суспільства важливу роль відіграє наукова інформація, отримана в результаті наукового пізнання. Наукова інформація поширюється в часі та просторі певними каналами, засобами, методами. Особливе місце в цій системі належить науковій комунікації. Наукова комунікація (НК) - обмін науковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими і спеціалістами.

Виділяють п'ять основних елементів НК:1) комунікант - відправник повідомлення (особа, яка генерує ідею або збирає,

опрацьовує наукову інформацію та передає її).2) комунікат - фіксована чи нефіксована наукова інформація, закодована певним

чином за допомогою символів, знаків, кодів;3) канал (спосіб передачі наукової інформації).4) реципієнт - отримувач повідомлення (особа, якій призначена інформація і яка

певним чином інтерпретує її);5) зворотний зв'язок - реакція реципієнта на отримане наукове повідомлення.Як бачимо, наукова комунікація починається з комуніканта, який генерує наукову

ідею чи концепцію. Це можуть бути як окремі учні, так і колективи учнів, такі як дослідницькі групи, наукові школи, установи, інститути, регіони чи країни. Залежно від наукового статусу установи, наявності наукового ступеня, вченого звання, кількості публікацій, стажу наукової роботи визначається науковий статус комуніканта, рівень його впливу на НК.

Сформулювавши наукову ідею, автор безпосередньо ділиться нею з колегами, науковим керівником, котрі допомагають визначити подальший напрям її розвитку. Потім інформація поширюється серед широкого кола фахівців у формі наукової доповіді (повідомлення) на конференціях, симпозіумах, оформляється у вигляді наукового звіту чи статті (в письмовому чи електронному вигляді).

Документована і (або) недокументована наукова інформація - це те, що передається, тобто комунікант. Наукові повідомлення найчастіше передаються за допомогою мови, зображень, дії. Зображення використовують як доповнення до мовних комунікацій (графіки, плакати). Дії підтверджують словесні висновки науковця.

Найчастіше інформація передається за допомогою мови - природної (мова

19

людського спілкування) чи штучної (мова машинного програмування). Комунікант кодує інформацію за допомогою знаків, символів кодів, а реципієнт декодує (розшифровує, перекладає) інформацію. Наукова комунікація відбувається лише тоді, коли мова наукового повідомлення зрозуміла реципієнту. Часто дослідники не можуть використати іншомовну публікацію, тому що не володіють відповідною мовою. У цьому випадку їм допомагають переклади.

Між комунікантом та реципієнтом встановлюється канал комунікації, без якого неможливий зв'язок (спосіб обміну, передачі інформації). Сюди відносяться зустрічі, конференції, радіо, телебачення, Internet, видавництва, редакції журналів, бібліотеки та інші канали, які забезпечують можливість безпосередньої чи опосередкованої наукової комунікації.

Наукова комунікація функціонує ефективно за умови існування зворотного зв'язку, тобто реакції реципієнта на отримане повідомлення. Інтерес до повідомлення залежить від багатьох чинників. Тут мають значення зміст проблеми, наукової ідеї, доступність інформації, місце, час видання, тираж журналу (монографії), мова, рівень і стиль публікації. Проявами зворотного зв'язку реципієнта можуть бути цитування, посилання, відзив, рецензія, написання огляду, реферату, статті, включення ідей автора у відповідну дисципліну як базове знання та ін.

Одним з основних показників значення наукового результату є індекс цитування, який визначає кількість посилань на ту чи іншу статтю, автора, журнал, установу, країну. Чим вищий цей показник, тим авторитетнішим є автор, тим вищий його науковий рейтинг. Посилання свідчать про рівень і поширення ідеї, її наукове і практичне значення, зростання людських знань, реальне здійснення наукової комунікації.

Є багато підходів до класифікації наукової комунікації. Її поділяють на: пряму (безпосереднє спілкування фахівців у науково - дослідницькому процесі); опосередковану (комунікація між ученими через їхні наукові публікації); вертикальну (між науковим керівником і дисертантом); горизонтальну (пов'язує здобувача з представниками наукової школи) та ін. Однак найпоширенішим є поділ НК на формальні і неформальні, документні і

недокументні, між якими встановлено тісний взаємозв'язок. Формальна НК - обмін науковою інформацією через спеціально створені структури

для генерації, оброблення і поширення наукового знання. Сюди відносять видавництва, редакції газет і журналів, науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади, радіо, телебачення, бібліотеки, інформаційні центри, музеї, архіви тощо. В наукознавстві формальну комунікацію часто розглядають як опублікування статті в журналі або наукової монографії і посилання. Пряме цитування одного автора іншим свідчить про створення формального каналу комунікації між ними - від цитованого автора до того, хто цитує. Якщо два дослідники цитують третього, то створюється формальна комунікація між першим і третім автором шляхом цитування. Ефективність формальної НК визначається кількістю та якістю опублікованих наукових результатів.

Неформальна НК - це комунікація, що встановлюється між комунікантом (відправником) і реципієнтом (отримувачем) шляхом особистих контактів, зустрічей, бесід, телефонних розмов, листування тощо. Позитивним аспектом такої комунікації є економія часу, забезпечення глибшого взаєморозуміння. Ефективність неформальних НК визначається через самозвіти, опитування, спостереження. Окремі неформальні обміни науковою інформацією стають очевидними, коли науковці у співавторстві публікують результати свого дослідження.

Документна НК - комунікація, опосередкована науковим документом, побудована на обміні документованою інформацією (ідеями, повідомленнями, знаннями). Науковий документ - це публікація результатів теоретичних і (чи) експериментальних досліджень, а також підготовка науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів та

20

літературних текстів. Він містить зафіксовану на матеріальному носієві наукову інформацію для передачі її в просторі і часі

У системі НК науковий документ набуває статусу комуніката. Він може бути у вигляді опублікованих тез, тексту наукової доповіді, статті, опису винаходу, монографії, звіту про НДР, дисертації, автореферату дисертації, аналітичного огляду, реферату тощо. Наукова інформація може передаватися у формі книги, брошури, журналу, дискети та ін. Переваги таких комунікацій:

добре збереження наукової інформації; можливість вивчення, багаторазового перечитування інформації; можливість доведення до багатьох реципієнтів; можливість встановлення права інтелектуальної власності.Недоліки документних НК полягають у складності поновлення, об'ємності

інформації тощо.Недокументна (усна) НК - передача наукової інформації в незакріпленій на

матеріальному носієві формі. Це - телефонні розмови, публічні виступи, наради, конференції, симпозіуми, безпосереднє спілкування, бесіди тощо. Позитивним аспектом усних комунікацій є економія часу, можливість більшого порозуміння між науковцями.

З розвитком комп'ютерних і телекомунікаційних каналів комунікації можливості вільного дистанційного обміну науковими ідеями розширюються. Автор може сам створити оригінальний рукопис в електронній формі, через мережу Internet передати його безпосередньо в редакцію журналу і відразу ж опублікувати його. Мережеві канали сприяють оперативному формальному і неформальному обміну інформацією між ученими. Деякі електронні бази даних крім статей (рефератів) містять також адреси авторів. Це дозволяє звернутися безпосередньо до автора і встановити з ним контакт. Електронний журнал є місцем інтегрованої НК, в якій автори, редактори і видавці працюють в одній системі.

Науковець повинен знати переваги та недоліки кожної форми наукової комунікації, вміти відшукати оптимальні шляхи її використання та уникати можливих проблем.

Наукова школа (НШ) - неформальний творчий колектив дослідників різних поколінь, об'єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера. Це об'єднання однодумців, що розробляє життєво важливі для суспільства проблеми під керівництвом відомого в певній галузі дослідника, має значні теоретичні і практичні результати своєї діяльності, визнані у наукових колах і сфері виробництва.

У діяльності наукової школи реалізуються такі основні функції: виробництво наукових знань (дослідження і навчання); поширення наукових знань (комунікація); підготовка обдарованих вихованців (відтворення).Науковій школі властива сукупність ознак, які дають змогу ідентифікувати таке

творче об'єднання дослідників. Головною ознакою НШ є ефективне засвоєння і дослідження її членами актуальних проблем з висунутих керівником наукових напрямів. Мінімальний цикл, що дає підстави фіксу вати існування школи, становлять три покоління дослідників: засновник школи — його послідовник — учні послідовника.

Ключова фігура НШ - її лідер, ім'ям якого названо школу. Це - видатний, авторитетний учений, котрий розробляє фундаментальні та загальні питання науки, продукує ідеї, нові напрями досліджень, здатний об'єднати навколо себе колектив однодумців.

Серед інших ознак НШ виділяють такі: багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними

(кількість публікацій, посилань), так і якісними показниками (лідер і члени НШ є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегій провідних

21

професійних журналів і збірників); широта проблемно-тематичного функціонування НШ; збереження традицій і цінностей НШ на всіх етапах її становлення та розвитку,

забезпечення спадкоємності в напрямах наукових досліджень, стилю наукової роботи;

розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійній пресі, так і в спілку ванні;

об'єднання в НШ певного кола талановитих учених, постійне її поновлення обдарованими вихованцями - послідовниками лідера, здатними до самостійного пошуку;

постійні комунікаційні зв'язки (горизонтальні і вертикальні) між учителем та учнями, рядовими членами школи;

активна педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспірантів, докторантів, підручників, навчальних посібників тощо);

офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень НШ (число академіків, докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, заслужених діячів і працівників).

Найпоширенішим методом ідентифікації НШ є вивчення потоку науково-дослідницьких робіт МАН, магістранських, кандидатських і докторських дисертацій науковців, які входять до цього неформального колективу. Такий підхід правомірний, оскільки виявляє взаємовідносини "вчитель — учень", що є особливо суттєвим для НШ. Він є ефективним, оскільки дає змогу отримати конкретні результати, що базуються на кількісних даних про захищені під керівництвом того чи іншого вчителя, вченого наукової роботи, дисертації, свідчить про відповідність тематики наукових робіт, дисертацій учнів проблематиці дисертації лідера. Цей метод простий, оскільки зводить завдання ідентифікації до встановлення формальних показників.

3. Науково - дослідницька діяльність учнів середніх навчальних закладів, членів МАН є одним із основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю. Вона передбачає прищеплення учням елементів дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості.

Для НДД характерним є єдність цілей і напрямів навчальної, наукової і виховної роботи. Реалізована в комплексі, ця діяльність забезпечує вирішення таких основних завдань:

формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

надання допомоги учням у прискореному оволодінні спеціальними знаннями спеціальністю, досягненні високого професіоналізму;

розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей у майбутніх науковців при вирішенні практичних завдань;

розвиток здатності застосувати теоретичні знання у своїй практичній роботі; залучення найбільш здібних учнів до розв'язання наукових проблем, що мають

суттєве значення для науки і практики; розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця; створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах

середнього навчального закладу резерву вчених, дослідників, викладачів.Науково-дослідницька діяльність учнів здійснюється за трьома основними

напрямами: науково-дослідницька робота, що є невід'ємним елементом навчального процесу

і входить до календарно-тематичних та навчальних планів і навчальних програм; науково - дослідницька робота, що здійснюється поза навчальним процесом у

22

межах індивідуального плану наукової підготовки учнів; науково - організаційні заходи: конференції, конкурси та ін.Науково-дослідницька робота у межах навчального процесу повинна бути

обов'язковою для кожного учня. Вона передбачає: написання рефератів наукової літератури з конкретної теми в процесі вивчення

фундаментальних і професійно-орієнтованих та спеціальних дисциплін; виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, що

містять елементи проблемного пошуку; виконання нетипових завдань дослідницького характеру на замовлення

підприємств, установ, організацій тощо; розробку методичних матеріалів з використанням дослідницьких методів; підготовку і захист наукових робіт (для учнів), пов'язаних з проблематикою

наукових досліджень.Методика постановки і проведення НДД у навчальному процесі визначається

специфікою навчального закладу, його науковою і матеріально-технічною базою, набутими традиціями.

Для проведення цієї роботи учнів отримують робоче місце в навчальному кабінеті, комп'ютерному класі, бібліотеці.

Науково-дослідницька робота учнів поза навчальним процесом є одним із найважливіших засобів формування висококваліфікованих фахівців. Нею передбачається:

участь учнів у роботі проблемних лабораторій, гуртків, творчих секцій тощо; участь у виконанні наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої

співпраці кафедр, факультетів ВНЗ; робота в інформаційно - аналітичних центрах, перекладацьких бюро; написання статей, тез доповідей, інших публікацій.

Література

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково – дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

2. Добров Г.М. Наука о науке .- К.: Наукова думка, 1998.- 304 с.

Тема 2ПОШУК ТА АНАЛІЗ НАКОПИЧЕННОЇ НАУКОВОЇ

ІНФОРМАЦІЇ1. Підсистема інформації про об’єкт дослідження.2. Пошук вторинної документної інформації.

23

3. Аналіз наукової літератури.1. Відповідальним етапом наукового дослідження є отримання й аналіз первинної

та вторинної інформації з теми дослідження.Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх

експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду.Вторинна інформація - це результат аналітико-синтетичної переробки первинної

інформації.Особливе значення первинна і вторинна інформація має для написання дисертації,

оскільки служить теоретичним та експериментальним підґрунтям для досягнення мети дослідження і розв'язання його завдань. Вона є доказом обґрунтованості наукових положень дисертації, їх достовірності й новизни.

Достовірність - це достатня правильність, те, що не викликає сумнівів, доказ того, що названий результат (закон, закономірність, сукупність фактів та ін.) є істинним, правдивим. Достовірність - це повторюваність результату за одних і тих же умов при багатьох перевірках на багатьох об'єктах.

Достовірність результатів і висновків наукових робіт обґрунтовується експериментом, логічним доказом, аналізом літературних та архівних джерел, перевіркою на практиці. Розрізняють дві групи методів доказу достовірності:

аналітичні; експериментальні.Аналітичні методи належать до найважливіших методів наукового пізнання. Їх суть

- доказ результату (закону, закономірності, формули, поняття) через логічні, математичні перетворення, аналіз статистичних даних, опублікованих і неопублікованих документів.

Суть експериментальних методів перевірки достовірності полягає в проведенні наукових дослідів і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів. При зіставленні наукового результату з практикою необхідним є збіг виведених у теорії положень з явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях.

Опис процесу дослідження - це основна частина дисертаційної роботи, в якій подається огляд основних джерел з теми роботи, висвітлюються методика і техніка дослідження з використанням логічних законів і правил. Важливим є вибір методів дослідження, які є інструментом у добуванні фактичного матеріалу або первинної наукової інформації і виступають необхідною умовою досягнення поставленої в науковій роботі мети.

Підсистема інформації про об'єкт (предмет) дослідження представляє собою систематичну діяльність з отримання інформації, необхідної для вирішення його мети і завдань. До неї входять відбір джерел з теми дослідження, їх аналіз, вибір методів, збір даних, їх обробка та аналіз для отримання інформації (первинної і вторинної) для вирішення конкретної проблеми.

Для отримання потрібної інформації з певної теми необхідна реалізація таких етапів (часткових дій):

1. Розробка концепції дослідження.1.1. Визначення мети і завдань дослідження.1.2. Постановка проблеми.1.3. Формування робочої гіпотези.1.4. Визначення системи показників.

2.Отримання та аналіз вторинної інформації.3.Отримання та аналіз емпіричних даних.

3.1.Розробка інструментарію для дослідження.3.2.Процес отримання даних.3.3.Обробка та аналіз даних.

4.Формування основних висновків і оформлення результатів

24

дослідження.4.1.Підготовка висновків і рекомендацій.4.2.Оформлення результатів дослідження.

Процес накопичення та обробки наукової інформації включає такі складові: визначення проблеми - формування об'єкта (предмета) дослідження. Слід

попередньо чітко визначити тему, використовуючи неформальний аналіз. Потім - підсумкове дослідження, тобто структурований збір даних та аналіз для вирішення конкретного завдання;

аналіз вторинної інформації (тобто опублікованої інформації з теми дослідження);

отримання первинної інформації (тобто тільки отриманих даних для вирішення конкретного завдання чи питання);

висновки і рекомендації (тобто висновки, отримані на основі аналізу літературних джерел і зібраних даних);

використання результатів (можливість використання результатів як нині, так і в перспективі).

Таким чином, підсистема інформації включає планомірне збирання, обробку, аналіз та узагальнення як первинної, так і вторинної наукової інформації з теми дослідження. Безперечно, кожна зі складових збору та обробки інформації з обраної теми має свої особливості.

2. Знання опублікованих (вторинних) джерел інформації з теми дослідження - неодмінна умова забезпечення якості наукового дослідження. Воно дає змогу глибше осмислити науковий матеріал, що міститься в опублікованих працях інших учених, оскільки, основні питання проблеми майже завжди викладено в більш ранніх дослідженнях.

Пошук, обробка та аналіз опублікованих джерел дають змогу виявити рівень дослідження конкретної теми, підготувати огляд літератури з теми, створити список використаних джерел (приблизно 200...250 назв).

Для складання списку джерел з вибраної теми доцільно використовувати наявні в бібліотеках:

систематичні каталоги, в яких назви творів розташовані за галузями знань; абеткові каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфавітному порядку

прізвищ авторів чи назв; предметні каталоги, що містять назви творів із конкретних проблем і питань; різноманітні бібліографічні й довідкові видання (посібники і покажчики з

окремих тем і розділів), виноски і посилання в монографіях, підручниках, енциклопедіях, енциклопедичних словниках та ін.

Слід виявити основні періодичні видання з вибраної проблематики. Відбираючи основні матеріали, слід звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожний рік видання.

Далі слід створити картотеку (або список) літературних джерел з теми. Добре складена картотека (список) навіть при побіжному перегляді назв джерел допомагає охопити тему в цілому. На її основі можна вже на самому початку дослідження уточнити структуру наукової роботи.

Перегляду повинні підлягати всі види джерел, зміст яких пов'язаний із темою наукового дослідження. До них належать матеріали, опубліковані в різноманітних вітчизняних і зарубіжних виданнях; неопубліковані документи (звіти про науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи, роботи членів МАН, магістрантської роботи, дисертації, депоновані рукописи, звіти фахівців про міжнародні відрядження, матеріали закордонних фірм та ін.), офіційні документи.

25

Визначення стану вивченості теми доцільно розпочинати зі знайомства з інформаційними виданнями, які містять оперативні систематизовані відомості про документи (опубліковані, неопубліковані), найсуттєвіші сторони їх змісту. Інформаційні видання, на відміну від звичайних бібліографічних посібників, включають не лише відомості про надруковані праці, а й ідеї та факти, що в них містяться. Крім оператив-ності, їх характеризують новизна поданої інформації, повнота охоплення джерел і наявність довідкового апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

Інформаційні видання випускають інститути, служби науково-технічної інформації (НТІ), центри інформації, бібліотеки. Вони охоплюють усі галузі народного господарства.

До основних інститутів і організацій України, які здійснюють централізований збір і обробку опублікованих документів, належать:

Книжкова палата України; Український інститут науково-технічної та економічної інформації

(УкрІНТЕІ); Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського та інші бібліотечне-

інформаційні установи загальнодержавного або регіонального рівня.У Росії мережа цих установ об'єднана в Державну систему науково-технічної

інформації (ДСНТІ), яка здійснює централізований збір та обробку основних видів документів: обробку російської і закордонної літератури з природничих і технічних наук здійснює Всеросійський інститут науково-технічної інформації (ВІНІТІ); з суспільних наук - Інститут наукової інформації і суспільних наук (ІНІСН); патентної документації - Науково - виробниче об'єднання (НВО) "Поиск"; звіти про НДР і ДКР, захищені дисертації обробляє Всеросійський науково-технічний інформаційний центр (ВНТІЦ); нормативно - технічні документи - Всеросійський науково - дослідний інститут класифікації інформації (ВНДІКІ).

Основна маса посібників названих вище інститутів і організацій поділяється на три види: бібліографічні, реферативні та оглядові.

Бібліографічні видання містять упорядковану сукупність бібліографічних записів, показують, що видано з питання, яке цікавить спеціалістів. Бібліографічні описи виконують дві функції. Вони сповіщають про появу документа (сигнальна функція) і повідомляють необхідні відомості про його місцезнаходження (адресна функція). З бібліографічних записів складають покажчики і бібліографічні списки.

Бібліографічні покажчики найчастіше є сигнальними і складаються з переліку бібліографічних записів, часто без анотацій і рефератів. Ці видання з максимальною повнотою інформують про вихід у світ вітчизняної і зарубіжної літератури. Їх характеризує оперативність підготовки за порівняно короткий термін від часу виходу публікації до відображення її в покажчику.

Допомогу в пошуку літературних джерел надають реферативні видання, які містять публікації рефератів, що включають скорочений виклад змісту первинних документів (або їх частин) з основними фактичними даними і висновками. До реферативних видань належать реферативні журнали, реферативні збірники, експрес-інформації, інформаційні листівки та ін.

Як правило, ці видання найповніше відображають усі документи з конкретної галузі, причому як опубліковані, так і неопубліковані (РЖ "Економіка. Економічні науки", "Політика. Політичні науки" та ін.).

При відборі літературних джерел дослідники мають звернути особливу увагу на видання Книжкової палати України: бібліографічні покажчики "Літопис книг", "Літопис газетних статей", "Літопис журнальних статей", "Літопис рецензій", "Нові видання України", "Періодичні та продовжувані видання" та ін.

Поряд із інформаційними виданнями органів НТІ для інформаційного пошуку слід використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази і банки даних,

26

Internet. Дані пошуку можуть бути використані безпосередньо, однак частіше вони служать сходинкою (ключем) до виявлення первинних джерел інформації, якими є наукові праці (монографії, збірники) та інші необхідні для наукової роботи видання.

Особливе значення для пошуку та аналізу літератури, що видана в минулі роки, має ретроспективна бібліографія, призначенням якої є підготовка і розповсюдження бібліографічної інформації про твори друку за певний період часу в минулому. Ретроспективна бібліографія представлена широким колом посібників. Серед них - тематичні покажчики та огляди, внутрікнижкові і пристаттеві списки літератури, ка-талоги, прайслисти видавництв, персональна і краєзнавча бібліографія та ін. Тематичні покажчики і огляди - основна частина ретроспективних видань.

Широке використання бібліографічних покажчиків, баз і банків даних, а також Internet забезпечить повноту відбору опублікованих і неопублікованих джерел з досліджуваної теми.

3. Наукові дослідження базуються на досягненнях науки. Невипадково кожна стаття, брошура, книга включає в себе посилання на попередні дослідження. Доповідь, реферат, дисертація також мають містити огляд літератури за темою.

У науковому дослідженні аналіз наукової літератури виконує такі функції: виявляє здобутки науки, її досягнення і недоліки; сприяє визначенню основних тенденцій у поглядах фахівців на проблему з

огляду на те, що вже зроблено в науці; дає змогу визначити актуальність, рівень розробленості проблеми, яку вивчає

дослідник; дає матеріал для вибору аспектів і напрямів дослідження його мети і завдань, а

також теоретичних побудов; забезпечує достовірність висновків і результатів пошуку здобувача, зв'язок його

концепції із загальним розвиткові теорії. При попередньому вивченні літератури дослідник знайомиться зі станом науки в

цілому і розробки конкретного питання зокрема, виписує ідеї, які можуть стати базовими, узагальнюючими щодо даної проблеми (що спільного, чим відрізняються підходи вчених), дає точне визначення понять. Вважається, що вивчення літератури з вибраної теми слід починати із загальних робіт, щоб мати уявлення щодо основних питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нової літератури. Причому, на першому етапі накопичення інформації слід охопити якомога більше джерел, а потім поступово "відсіювати" зайві видання. Однак продуктивнішою є методика, за якою від самого початку роботи над науковою темою свідомо обмежується коло джерел, а вивчення починається саме з тих, що мають безпосереднє відношення до теми наукової роботи. Досвід показує, що вивчення надмірного кола джерел призводить до надлишку інформації, на довгий час гальмує вирішення конкретної наукової проблеми (завдання) наукового дослідження.

Прискорити відбір і вивчення літературних джерел може чітка орієнтація дослідника на основні розділи і підрозділи наукової роботи, в котрих будуть вирішуватися конкретні завдання дослідження у межах головної мети. Можна розробити перелік питань межах кожного завдання з тим, щоб послідовно отримати відповіді на питання, які потребують вирішення.

Методика читання наукової літератури суттєво відрізняється від читання художньої літератури. Розрізняють два види читання: "швидке" і "повільне". Перше дає змогу дослідникові відповісти на запитання, чи варто дану книгу або статтю уважно читати. Друге передбачає поглиблене вивчення джерел, переходячи від простого матеріалу до складного, від книг до статей, від вітчизняних джерел до зарубіжних.

Кожну статтю чи монографію слід читати з олівцем у руках, робити нотатки. Якщо є власний примірник або ксерокопії журналу, книги, статті, то можна робити позначки на полях. Це суттєво полегшить подальший аналіз літератури.

27

Загальновизнаним є наступне поетапне вивчення наукових публікацій: загальне знайомство з працями в цілому за їх змістом (переліком розділів і

підрозділів); побіжний перегляд усього змісту; читання за послідовністю розміщення матеріалу; вибіркове читання певної частини твору; виписування тієї частини матеріалу, що зацікавила; критичне оцінювання записаного, його редагування і "чистовий" запис як

фрагмента тексту майбутньої дисертації (статті, монографії).Є ще один спосіб вивчення. Сторінку зошита ділять навпіл вертикальною рискою.

З лівої сторони роблять виписки з прочитаного, а з правої — свої зауваження, виділяючи підкресленнями слова чи речення, що мають особливо важливе значення. Слід указувати не лише бібліографічний опис джерел, а й шифри предметних рубрик, які відповідають певним розділам і підрозділам дисертації.

Зазначений метод легко реалізувати на персональному комп'ютері. Для цього є спеціальні програми. Текст сканується й переводиться у звичайний текстовий формат за допомогою програми FineReader. Після цього його можна легко обробляти, редагувати, сортувати. Матеріал можна вивести на принтер.

Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції. Працюючи над чужими текстами, слід фіксувати власні думки, ідеї, що виникли під час знайомства з працями вітчизняних і закордонних авторів. Це послужить основою для здобуття нового знання.При вивченні літератури з обраної теми використовується не вся інформація, що в ній міститься, а лише та, що має безпосереднє відношення до теми наукової роботи. Отже, критерієм оцінювання прочитаного є можливість його використання в науковій роботі.

Вивчаючи літературні джерела, необхідно старанно стежити за оформленням нотаток, щоб у подальшому ними було легко користуватися. Слід давати повний бібліографічний опис джерел, зазначаючи як загальний обсяг публікації, так і конкретну сторінку, на якій міститься цінний матеріал.

Особлива увага приділяється термінології дослідження. Щоб понятійний апарат був науково обґрунтованим, треба проаналізувати визначення понять різними вченими і порівняти з тими, що сформульовані в державних стандартах, енциклопедіях, енциклопедичних словниках, як загальних, так і галузевих. Це важливо зробити тому, що в кожній науці своя наукова мова. Терміни і поняття в побутовій мові часто не відповідають їх науковому тлумаченню. Інколи дослідник - початківець намагається писати статтю або дисертацію без відповідної теоретичної підготовки, що викликає не-порозуміння й обурення фахівців.Аналізуючи літературу, слід відбирати лише наукові факти. Науковий факт - це елемент, який лежить в основі наукового знання, відбиває об'єктивні властивості процесів та явищ. На основі наукових фактів визначаються законо-мірності явищ, вибудовуються теорії і виводяться закони.

Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність та об'єктивність і достовірність. Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, до цього часу невідомий предмет, явище чи процес. Це не обов'язково наукове відкриття, але це завжди нове знання про те, що до цього часу було невідомим. Знання нових фактів розширює уявлення про реальну дійсність, збагачує можливості для її зміни, вдосконалення тощо.

При відборі фактів слід бути науково об'єктивним. Не можна відкидати факти лише тому, що їх важко пояснити або практично застосувати. Особливо важливі ті з них, які підтверджують основну ідею, концепцію дослідника. Слід уважно вивчати наукові факти і для того, щоб вчасно внести корективи у свою дослідницьку позицію.

28

Достовірність наукових фактів значною мірою залежить від достовірності першоджерел. Очевидно, що офіційне видання, яке публікується від державних або громадських організацій, установ і відомств, містить матеріали, точність яких не повинна викликати сумнівів. Рівень достовірності наукових публікацій залежить від багатьох чинників, зокрема від цільового призначення та характеру інформації. Якщо зіставити між собою різні види публікацій, то за зменшенням рівня достовірності їх можна розмістити в такій послідовності:

описи винаходів і патенти; наукові монографії; наукові збірники статей; наукові збірники матеріалів конференцій; науково-технічні статті та ін.Теоретичні статті в галузі технічних та інших точних наук позначаються

особливою точністю доказів і застосуванням сучасних математичних методів моделювання із залученням даних експериментальних досліджень. У такій статті відо-мості достатньо обґрунтовані. Результати розрахунків та експериментів, їх оціночні дані, методики, умови розв'язання задачі, а також інша інформація - все це має достовірний характер.

Теоретична стаття в галузі гуманітарних наук значно більше, ніж науково - технічна, насичена роздумами, порівняннями, словесними доказами. Достовірність її змісту залежить від достовірності використаної вихідної інформації. Однак, тут важливе значення має позиція автора, його світогляд. Залежно від цього стаття поряд з об'єктивними науковими даними може містити необґрунтовані тлумачення, помилкові положення, різноманітні неточності. Дуже важливо зважати на ці особливості статей, точно встановити істинність суджень автора статті і дати їм відповідну оцінку.

Про достовірність вихідної інформації можуть свідчити дані про те, які результати наведено в публікації - завершеного чи незавершеного дослідження, а також науковий, професійний авторитет автора, його належність до тієї чи іншої наукової школи. Слід відбирати найавторитетніші джерела, що містять останні дані, точно вказувати, звідки взято матеріал. Однак при відборі матеріалів із літературних джерел слід підходити до них критично, незважаючи на рівень авторитетності автора.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, що органічно вписуються в текст дисертації при аналізі позицій автора, їх використовують для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при порівнянні різних точок зору та ін. Виходячи з їх змісту, автор науково-дослідницької роботи здійснює аналіз і синтез, будує систему обґрунтованих доказів. Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює дослідник.

При цитуванні джерел слід дотримуватися таких правил: цитати мають бути точними; не можна перекручувати основний смисл поглядів автора; використання цитат має бути оптимальним, тобто визначатися потребами

розробки теми наукової роботи; необхідно точно зазначати джерело цитування; цитати мають органічно "вписуватися" в контекст наукової роботи.Поряд із прямим цитуванням часто використовують переказ тексту першоджерела.

У такому разі текст переказу старанно звіряють з першоджерелом.Одним із основних результатів аналізу є огляд літератури з теми дослідження.

Неетично наводити конкретні докази правильності тих чи інших поглядів основоположників наукової думки, класиків конкретної галузі науки, оскільки істинність їх наукових ідей уже доведена всією історією науки. У дослідженні можуть бути використані висловлювання тих чи інших засновників наукової школи як вихідні

29

положення. Можна зазначити, у зв'язку з чим у наші дні ті чи інші положення, думки класиків науки стали особливо актуальними або набули іншого, більш важливого значення. Якщо дослідник не згоден з позиціями попередників, то треба не тільки критикувати, а й давати обґрунтовані докази неправильності підходів.

Аналіз наукової літератури потребує певної культури дослідника. Насамперед усі прізвища авторів, які дотримуються єдиних поглядів з того чи іншого питання, вказуються в алфавітному порядку. Адже важко визначити, котрий із учених зробив більший внесок у розробку того чи іншого питання. Алфавітний порядок підкреслює однакове ставлення дослідника до наукових концепцій учених, хоча здобувач може звернути увагу на те, що дане питання вперше порушив такий-то вчений, що найбільший внесок у даний аспект науки зробив саме цей дослідник і т. ін.

Найскладнішою є процедура систематизації наукової літератури при її огляді й аналізі. Інколи навіть у дисертації, монографії можна спостерегти примітивний вид аналі-зу літератури: коротко повідомляється, що в такій-то праці такий-то вчений виклав таку-то позицію, а другий - іншу. Хронологічний перелік того, хто і що сказав з того чи іншого приводу, не можна вважати за науковий аналіз літератури. Недоцільне також анотування праць за темою без викладу власної позиції дослідника.

Щоб уникнути цих помилок, слід уважно прочитати літературу і систематизувати погляди вчених у такому порядку:

сутність даного явища чи процесу (позиція декількох авторів збігається в такому-то аспекті);

що становить зміст даного процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);

погляди вчених з приводу шляхів вирішення даної проблеми на практиці (хто і який напрям розробив);

які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трапляються при практичному вирішенні завдання;

які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в даній галузі виділені вченими.

На основі аналізу літератури укладається огляд літератури за темою, уточнюються тема, об'єкт і предмет дослідження.

Короткий критичний аналіз літератури та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) наводяться у вступі до наукової роботи, щоб обґрунтувати актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Огляд літератури за темою подають також у першому розділі основної частини наукової роботи при виборі напрямів дослідження. Якщо за даною проблемою було проведено багато важливих досліджень за тривалий час, науковий аналіз джерел має бути особливо глибоким і повним. Крім того, огляд літератури здійснюють для того, щоб не повторювати відомих позицій.

Огляд літератури за темою на завершальному етапі дослідження покликаний не лише пов'язати проведене дослідження із загальним станом науки, а й порівняти отримані результати з даними інших дослідників, точку зору дослідника з поглядами інших учених, визначити загальні тенденції в науці, підтвердити актуальність теми і достовірність фактології і теорії дослідника.

Після завершення дослідження аналіз літератури, як правило, поглиблюється, оскільки стає можливим більш обґрунтовано пояснити помилковість поглядів тих чи інших учених. Огляд джерел дає змогу визначити новий науковий напрям, який потребує дисертаційного дослідження.

Основні завдання огляду літератури:

30

ознайомлення з матеріалами за темою дисертації, їх класифікація, відбір найцінніших досліджень, основних, фундаментальних робіт, базових результатів. При цьому слід вивчати літературу не лише з вузької теми, а й з більш широких тем, близьких до теми дослідження. Це дасть змогу дати загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми;

виявлення основного кола науковців, які досліджували тему, вивчення їх внеску в розробку проблеми;

виявлення найцікавіших, але недостатньо висвітлених напрямів досліджень, які могли б стати темою науково-дослідницької роботи. Слід виявити і проаналізувати різні точки зору на вирішення проблеми, дати оцінку, пропозиції, зауваження;

наведення переліку невирішених питань; формулювання основних напрямів наукової роботи: їх актуальності і кінцевої

мети, завдань, аспекту розгляду.Слід зважати на такі основні критерії правильності написання огляду: огляд пишеться не за авторами, а згідно із завданнями дослідження; огляд повинен виявити компетентність дослідника, його особистий внесок у

розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями; огляд написано правильно, якщо його можна опублікувати як самостійну

статтю.

Література

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково – дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

2. Добров Г.М. Наука о науке.- К.: Наукова думка, 1998.- 304 с.3. Основы научных исследований: Учебное пособие для технических вузов /Под

ред. В.И.Крутова, В.В.Попова.- М.: Высшая школа, 1989.- 400 с.4. Основы научных исследований: Учебное пособие/ А.А.Лудченко,

Я.А.Лудченко, Т.А.Примак.- К.:О-во «Знання», КОО, 2000.- 114 с.

Тема 3

31

НАВЧАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ1. Основні вимоги до проекту2. Класифікація проектів3. Форми продуктів проектної діяльності4. Паспорт проектної роботи5. Оформлення проектної папки6. Види презентацій проектів7. Система оцінки проектних робіт

1. Робота за методом проектів — це відносно високий рівень складності. Вимоги до навчального проекту — цілком особливі:

1. Необхідна наявність соціально значущої задачі (проблеми) — дослідної, інформаційної, практичної.

Подальша робота над проектом — це розв'язання даної проблеми. В ідеальному випадку проблема означена перед проектною групою зовнішнім замовником. Наприклад: учні школи відвідують спортивний клуб, керівництво якого замовило проектній групі дизайн оформлення приміщень клубу. Однак у ролі замовника може виступати й сам вчитель (проект підготовки методичних посібників для кабінету біології), і самі учні (проект, розроблення сценарію й проведення шкільного свята).

Пошук соціально значущої проблеми — одна з найбільш складних організаційних задач, яку доводиться розв'язувати вчителеві — керівникові проекту разом з учнями — проектантами.

2. Робота над проектом розпочинається з планування дій щодо розв'язання проблеми, інакше — з проектування самого проекту, насамперед, з визначення вигляду продукту й форми презентації.

Найважливішою частиною плану є поопераційне розроблення проекту, в якому зазначений перелік конкретних дій з вказівкою виходів, термінів і відповідальних. Але деякі проекти (творчі, рольові) не можна одразу чітко спланувати цілком.

3. Кожний проект обов'язково вимагає дослідної роботи учнів.Таким чином, відмінна ознака проектної діяльності — пошук інформації, яка потім

буде оброблена, осмислена й подана учасниками проектної групи.4. Результатом роботи над проектом, інакше кажучи, виходом проекту є продукт. У

загальному вигляді це засіб, який розробили учасники проектної групи для розв'язання порушеної проблеми.

5. Підготовлений продукт повинен бути поданий замовникові і (або) представникам громадськості, причому поданий достатньо переконливо, як найбільш при-йнятний засіб розв'язання проблеми.

Таким чином, проект вимагає на завершальному етапі презентації свого продукту.Тобто проект — це «п'ять П»:Проблема — Проектування (планування) — Пошук інформації — Продукт —

Презентація.Шосте «П» проекту — його Портфоліо, тобто Папка, в якій зібрано всі робочі

матеріали проекту, у тому числі чернетки, денні плани, звіти та ін.Важливе правило: кожний етап роботи над проектом повинен мати свій

конкретний продукт!2. Навчальний проект як комплексний і багатоцільовий метод має велику

кількість форм і різновидів. Щоб розібратися в них, потрібні принаймні три різноманітні класифікації. Розпочнемо з найголовнішої, яка визначає змістову специфіку кожного проекту.

Практико-орієнтований проект націлений на соціальні інтереси самих учасників проекту або зовнішнього замовника.

32

Продукт заздалегідь визначений і може бути використаний у житті класу, школи, мікрорайону, міста, держави. Палітра різноманітна — від навчальної допомоги для кабінету фізики до пакету рекомендацій щодо відновлення економіки Росії. Важливо оцінити реальність використання продукту на практиці і його спроможність розв'язати порушену проблему.

Дослідний проект за структурою нагадує справжнє наукове дослідженняВін вміщує обґрунтування актуальності вибраної теми, окреслення задач

дослідження, обов'язкове висування гіпотези з подальшою її перевіркою, обговорення отриманих результатів. При цьому використовуються методи сучасної науки: лабораторний експеримент, моделювання, соціологічне опитування та інші.

Інформаційний проект спрямований на збір інформації про якийсь об'єкт, явище з метою її аналізу, узагальнення й подання для широкої аудиторії.

Виходом такого проекту часто є публікація в ЗМІ, у тому числі в Інтернеті. Результатом такого проекту може бути й створення інформаційного середовища класу або школи.

Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід до оформлення результатів. Це можуть бути альманахи, театралізації, спортивні ігри, твори образотворчого або декоративно-прикладного мистецтва, відеофільми тощо.

Рольовий проект. Розроблення й реалізація такого проекту найбільш складні. Беручи участь в цьому проекті, проектанти виконують ролі літературних або історичних персонажів, вигаданих героїв і т. ін. Результат проекту залишається відкритим до самого закінчення. Як завершиться судове засідання? Чи буде розв'язаний конфлікт та укладений договір?

Звичайно, всі п'ять перерахованих цільових напрямків діяльності учнів ре-алізуються в кожному проекті. У цьому смислі будь-який проект —дослідний, так само, як будь-який — творчий, рольовий, практико-орієнтований або інформаційний. Тому підкреслимо: йдеться не про єдину, а про домінуючу спрямованість діяльності учасників того чи іншого проекту.

Класифікація проектів і за комплексністю й характером контактів

За комплексністю (інакше кажучи, за предметно-змістовою сферою) можна виділити два типи проектів.1) Монопроекти проводяться, як правило, в межах одного предмета або однієї галузі знання, хоча й можуть використовувати інформацію з інших галузей знань і діяльності.

Керівником такого проекту є вчитель-предметник, консультантом — вчитель іншої дисципліни.

Такі проекти можуть бути, наприклад, літературно-творчими, природничо-науковими, екологічними, мовними (лінгвістичними), культурознавчими, спортивними, історичними, географічними, музичними.

Інтеграція здійснюється вданому випадку на етапі підготовки продукту й презентації: наприклад, комп'ютерна верстка літературного альманаху або музичне оформлення спортивного свята.

Такі проекти можуть проводитися (з певними застереженнями) в межах класно-урочної діяльності.2) Міжпредметні проекти здійснюються винятково в позаурочний час і під керівництвом декількох фахівців з різних галузей знань.

Вони вимагають глибокої змістовної інтеграції уже на етапі порушення проблеми.Наприклад, проект з теми «Проблема людської гідності в російському суспільстві ХІХ-ХХ ст.» вимагає наявності одночасно історичного, літературознавчого, культурологічного,

33

психологічного й соціологічного підходів.Проекти можуть розрізнятися і за характером контактів між учасниками. Вони

можуть бути:• внутрішньокласними;• внутрішньошкільними;• регіональними (різного масштабу);• міжрегіональними (в межах однієї держави);• міжнародними.

Останні два типи проектів (міжрегіональні та міжнародні), як правило, є телекомунікаційними, оскільки вимагають для координації діяльності учасників взаємодії в мережі Інтернет, а отже, орієнтовані на використання сучасних комп'ютерних тех-нологій.

Класифікація проектів за тривалістю1) Короткотривалі2) Довготривалі3. Вибір форми продукту проектної діяльності — важлива організаційна задача

учасників проекту. Від її розв'язання значною мірою залежить, наскільки виконання проекту буде захоплюючим, захист проекту — презентабельним і переконливим, а запро-поновані розв'язання — корисними для розв'язання вибраної соціально значущої проблеми.

Іноді буває, що вид продукту одразу означений темою проекту. Хрестоматійним є проект «Виготовлення повітряного змія», здійснюючи який американські школярі в 1920-ті pp. вивчали важливі закони фізики. Але найчастіше вибір продукту — складна творча задача. Проект під назвою «Дослідження впливу клімату природних зон на рослинний і тваринний світ» може завершитися захистом звичайного реферату, а може стати за-хоплюючою підготовкою Атласа неіснуючого материка.

Наведемо перелік (далеко не повний!) можливих виходів проектної діяльності:• Web-сайт;• аналіз даних соціологічного опитування;• атлас;• атрибути неіснуючої держави;• бізнес-план;• відеофільм;• відеокліп;• виставка;• газета;• діюча фірма;• журнал;• законопроект;• гра;• карта;• колекція;• костюм;• макет;• модель;• музичний твір;• мультимедійний продукт;• оформлення кабінету;• пакет рекомендацій;• лист до...;

34

• свято;• прогноз;• публікація;• путівник;• серія ілюстрацій;• система шкільного самоврядування;• казка;• довідник;• порівняльний аналіз;• стаття;• сценарій; -• навчальна допомога;• креслення;• екскурсія.Деякі приклади вдало вибраних продуктів проектної діяльності:1) щоденник подорожі римськими провінціями епохи розпаду Імперії і СРСР кінця 1980-х pp. (відео-монтаж із власним коментарем);2) популярний посібник «Право на кожний день» (брошура із рекомендаціями і відеофільм);3) частотний словник англійського молодіжного сленгу;4) розділи з підручника майбутнього «Біологія й екологія»;5) Маніфест Миколи II «Про дарування народу Росії Конституції»: яким він міг би бути;6) екологічні програми моніторингу й лабораторного аналізу питної води, стани радіаційного фону й повітряного середовища в мікрорайоні (на замовлення Управи району);7) збірка науково-фантастичних творів учнів 6-го класу «Як приймали гостей у Середньовіччі»;8) колекція софізмів, неможливих математичних об'єктів і цікавих чисел.

4. Паспорт проектної роботи використовується двічі, а іноді й тричі.Спочатку — як методична розробка проекту, яку керівник проектної групи

затверджує у заступника директора школи на початку роботи над проектом.Після цього уточнений паспорт проекту стає необхідним вступом до проектної

папки (портфоліо проекту), яка подається на захисті проекту.Нарешті, розширений варіант паспорта проектної роботи може стати описом

проекту, підготованим для публікації або для зберігання у шкільній медіатеці.Як правило, паспорт проектної роботи складається з таких пунктів:1) Назва проекту.2) Керівник проекту.3) Консультант(и) проекту.4) Навчальний предмет, в межах якого проводиться робота з проекту.5) Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.6) Вік учнів, на яких розрахований проект.7) Склад проектної групи (П. І. учня, клас).8) Тип проекту (реферативний, інформаційний, дослідницький, творчий, практико-орієнтований, рольовий).9) Замовник проекту.10) Мета проекту (практична й педагогічна).11) Задачі проекту (2-4 задачі, акцент на розвиваючих задачах!).12) Питання проекту (3—4 найважливіших проблемних питання з теми проекту, на які необхідно дати відповіді учасникам у ході його виконання).13) Необхідне обладнання.

35

14) Анотація (актуальність проекту, значущість на рівні школи й соціуму, особиста орієнтація, виховний аспект, стисло — зміст).15) Передбачувані продукт(и) проекту.16) Етапи роботи над проектом (для кожного етапу вказати форму, тривалість і місце роботи учнів, зміст роботи, вихід етапу).17) Попереднє розподілення ролей у проектній групі.

5. Проектна папка (портфоліо проекту) — один з обов'язкових виходів проекту, що подаються під час захисту (презентації) проекту.

Задача папки під час захисту — показати хід роботи проектної групи.Крім того, грамотно складена проектна папка дозволяє:• чітко організувати роботу кожного учасника проектної групи;• стати зручним колектором інформації і довідником протягом роботи над проектом;• об'єктивно оцінити хід роботи над завершеним проектом;• робити висновки про особисті досягнення й зростання кожного учасника проекту протягом його виконання;• зекономити час для пошуку інформації для проведення в подальшому інших проектів, близьких за темою.До складу проектної папки (портфоліо проекту) входять:1) паспорт проекту;2) плани виконання проекту й окремих його етапів;3) проміжні звіти групи;4) уся зібрана інформація з теми проекту, в тому числі необхідні ксерокопії й роздруковані матеріали з Інтернету;5) результати досліджень та аналізу;6) записи всіх ідей, гіпотез і рішень;7) звіти про наради групи, проведені дискусії, «мозкові штурми» і т. ін.;8) стислий опис всіх проблем, з якими доводиться зіштовхуватися проектантам, і засобів їх подолання;9) ескізи, креслення, ескізи продукту;10) матеріали до презентації (сценарій);11) інші робочі матеріали й чернетки групи.

У наповненні проектної папки беруть участь всі учасники групи.Записи учнів мають бути по можливості стислими, у формі невеликих нарисів і

анотацій.У день презентації проектів оформлена папка здається журі.

6. Вибір форми презентації проекту — задача не менше, а часто й більш складна, ніж вибір форми продукту проектної діяльності. Набір «типових» форм презентації, взагалі, надто обмежений, а тому тут потрібен особливий політ фантазії (у поєднанні з обов'язковим врахуванням індивідуальних інтересів і здібностей проектантів — артистичних, художніх, конструкторсько-технічних, організаційних і т. ін.).Види презентаційних проектів можуть бути різноманітними, наприклад:• втілення (в роль людини, істоти або неживого предмета);• ділова гра;• демонстрація відеофільму — продукту, створеного на основі інформаційних технологій;• діалог історичних або літературних персонажів;• захист на вченій раді;• гра із залом;• ілюстроване зіставлення фактів, документів, подій, епох, цивілізацій...;• інсценування реальної або вигаданої історичної події;• наукова конференція;• наукова доповідь;

36

• звіт дослідної експедиції;• прес-конференція;• подорож;• реклама;• рольова гра;• змагання;• вистава;• спортивна гра;• телепередача;• екскурсія.

7. Критерії повинні оцінювати якість не стільки презентації, скільки проекту в цілому.

Очевидно, що ці критерії повинні бути відомі всім проектантам задовго до захисту.Наведемо переліки критеріїв, що використовувалися на проектному тижні.Критерії оцінок, що використовувалися в практиці школи:

1) самостійність роботи над проектом;2) актуальність і значущість теми;3) повнота розкриття теми;4) оригінальність розв'язання проблеми;5) артистизм і виразність виступу;6) як розкритий зміст проекту в презентації;7) використання засобів наочності, технічних засобів;8) відповіді на запитання.Критерії оцінок, що використовувалися в практиці державної школи:1) важливість теми проекту;2) глибина дослідження проблеми;3) оригінальність запропонованих розв'язків;4) якість виконання продукту;5) переконливість презентації.

Література1. МАН: підготовка науково-дослідницьких проектів / Упор. М. Голубченко. – К.:

Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с. – (Б-ка «Шк.. світу»).2. Нікітіна І.П. Науково-дослідницька діяльність учнів. 5-11 класи / І.П. Нікітіна,

Ю.О. Нікітін, В.В. Шліхова, О.Л. Кожем’яка. – Х.: Вид група «Основа», 2006. – 144с. – (Б-ка журн. Історія та правознавство», Вип.. 2 (26)).

3. Робота з обдарованими учнями. Біологічні секції МАН / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 128с. – (Б-ка журн. «Біологія»; Вип. 12 (48)).

37

Тема 4МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ

1. Основні поняття та визначення.2. Методи і техніка досліджень.3. Суть і особливості методик теоретичних та експериментальних досліджень.4. Методика отримання та обробки одержаної інформації.

1. Для дослідників-початківців дуже важливо мати уявлення про методологію та методи наукової творчості, оскільки на перших кроках до оволодіння навичками наукової роботи найбільше виникає питань саме методологічного характеру. Передусім бракує досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил, нових засобів і технології. Тому є сенс розглянути ці питання докладніше.

Не можна ігнорувати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне використання. Зміст нового в науці не завжди бачить сам дослідник. Нові наукові факти і навіть відкриття, значення яких погано розкрите, можуть тривалий час лишатися в резерві науки і не використовуватися на практиці.

При науковому дослідженні важливо все. Концентруючи увагу на основних або ключових питаннях теми, не можна не зважати на побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими. Проте саме такі факти можуть приховувати в собі початок важливих відкриттів.

Для дослідника недостатньо встановити новий факт, важливо дати йому пояснення з позицій сучасної науки, розкрити його загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення.

Виклад наукових фактів має здійснюватися в контексті загального історичного процесу, історії розвитку певної галузі, бути багатоаспектним, з урахуванням як загальних, так і специфічних особливостей.

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження - це творчий процес, в основі якого завжди лежить задум ученого, його ідея.

У філософському визначенні ідея - це продукт людського мислення, форма відображення дійсності. Ідея відрізняється від інших форм мислення тим, що в ній не тільки відображається об'єкт вивчення, а й міститься усвідомлення мети, перспективи пізнання і практичного перетворення дійсності. Тому важливе значення має історичне вивчення не лише об'єкта дослідження, а й становлення та розвитку знань про нього.

Ідеї народжуються з практики, спостережень навколишнього світу і потреб життя. В основі ідей лежать реальні факти і події. Життя висуває конкретні завдання, однак часто не відразу знаходяться продуктивні ідеї для їх вирішення. У такому разі на допомогу приходить здатність дослідника проаналізувати ідеї, погляди попередників, запропонувати новий, зовсім незвичний аспект розгляду завдання, яке протягом тривалого часу не могли вирішити при загальному підході до справи.

Вивчення історичного досвіду, визначення етапів становлення, розвитку об'єкта дослідження та ідеї від часу виникнення до стадії вирішення завдання значно збагачує наукове дослідження, свідчить про достовірність його результатів і висновків, підтверджує наукову об'єктивність і компетентність дослідника.

Нова ідея - не просто зміна уявлень про об'єкт дослідження. Це - якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і, здавалося б, перевірених рішень. Нові ідеї можуть виникати під впливом парадоксальних ситуацій, коли виявляється незначний, неочікуваний результат, який надто розходиться із загальноприйнятими положеннями науки - парадигмами. Отримання нових знань відбувається за схемою:

парадигма — парадокс — нова парадигма.Розвиток науки - це зміна парадигм, методів, стереотипів мислення. Перехід від

38

однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо кожна з них відкидає попередню і несе принципово новий результат дослідження, який не можна логічно вивести з відомих теорій. Особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.

Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус будь-якої наукової проблеми приводять до необхідності її вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методології науки.

Методологія (гр. methodos - спосіб, метод і logos - наука, знання) - вчення про правила мислення при створенні теорії науки.

Питання методології досить складне, оскільки саме це поняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про науковий метод пізнання або як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію методів дослідження, створення концепцій, як систему знань про теорію науки або систему методів дослідження. Методику розуміють як сукупність прийомів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом.

Методологія виконує такі функції: визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні

процеси та явища; направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-

дослідницька мета; забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що

вивчається; допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки; забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці; створює систему наукової інформації, яка базується на об'єктивних фактах, і

логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.Ці ознаки поняття "методологія", що визначають її функції в науці, дають змогу

зробити такий висновок: методологія - це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища.

Методологічна основа дослідження, як правило, не є самостійним розділом наукової праці, однак від її чіткого визначення значною мірою залежить досягнення мети і завдань наукового дослідження. Крім того, в розділах основної частини наукової роботи подають виклад загальної методики і основних методів дослідження, а це потребує визначення методологічних основ кваліфікаційної роботи.

Під методологічною основою дослідження слід розуміти основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Методологічні основи даної науки завжди існують поза цією наукою, за її межами і не виводяться із самого дослідження.

Методологія, як вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності, має розгалужену структуру. Нині розрізняють фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію, конкретно наукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

Філософська, або фундаментальна, методологія є вищим рівнем методології науки, що визначає загальну стратегію принципів пізнання особливостей явищ, процесів, сфер діяльності.

Усі досягнення минулого були опрацьовані у вигляді діалектичного методу

39

пізнання реальної дійсності, в основу якого було покладено зв'язок теорії і практики, принципи пізнаваності реального світу, детермінованості явищ, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об'єктивного і суб'єктивного.

Діалектична логіка пізнання стала універсальним інструментом для всіх наук, при вивченні будь-яких проблем пізнання і практики.

Діалектика як метод пізнання природи, суспільства і мислення, розглянута в єдності з логікою і теорією пізнання, є фундаментальним науковим принципом дослідження багатопланової і суперечної дійсності в усіх її проявах. Діалектичний підхід дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, об'єктивність в оцінюванні дійсності. Досвід і факти є джерелом, основою пізнання дійсності, а практика — критерієм істинності теорії. Діалектика як фундаментальний принцип і метод пізнання має величезну пояснювальну силу. Однак вона не підмінює конкретно наукові методи, пов'язані зі специфікою досліджуваної сфери. Діалектика виявляється в них і реалізується через них відповідно до вимог спадкоємності і непротиріччя в методології.

Філософські вчення, провідними ідеями яких є філософські концепції наукового пізнання, діалектичний метод і теорія наукової творчості, визначають загальний підхід до вивчення проблеми, спрямовані на вирішення стратегічних, а не тактичних завдань дослідження і пов'язані з ним опосередковано.

Загальнонаукова методологія використовується в усіх або в переважній більшості наук, оскільки будь-яке наукове відкриття має не лише предметний, але й методологічний зміст, спричиняє критичний перегляд прийнятого досі понятійного апарату, чинників, передумов і підходів до інтерпретації матеріалу, що вивчається.

До загальнонаукових принципів дослідження належать: історичний, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний (пізнавальний), моделювання та ін.

Сучасне науково-теоретичне мислення прагне проникнути у сутність явищ і процесів, що вивчаються. Це можливо за умови цілісного підходу до об'єкта вивчення, розгляду його у виникненні та розвитку, тобто застосування історичного підходу до його вивчення.

Перш ніж вивчати сучасний стан, необхідно вивчити генезис та розвиток певної науки або сфери практичної діяльності.

Відомо, що нові наукові і накопичені знання перебувають в діалектичній взаємодії. Найкраще і прогресивне зі старого переходить у нове і надає йому сили й дієвості. Інколи забуте старе знову відроджується на новій науковій основі і живе друге життя в іншому, досконалішому вигляді.

У цьому зв'язку особливого значення набувають вивчення історичного досвіду, аналіз та оцінювання історичних подій, фактів, попередніх теорій у контексті їх виникнення, становлення та розвитку. Отже, історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей.

Будь-яке теоретичне дослідження потребує описування, аналізу та уточнення понятійного апарату конкретної галузі науки, тобто термінів і понять, що їх позначають.

Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв'язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження.

Вирішити це завдання допомагає метод термінологічного аналізу і метод операціоналізації понять. Є певні правила їх визначення. Правило розмірності вимагає, щоб обсяг поняття, що визначається, відповідав обсягу поняття, яке визначає, тобто ці поняття мають бути тотожними. Друге: нове поняття не повинне бути тавтологічним. Третє: поняття

40

має бути чітким і однозначним. Якщо при визначенні поняття важко зазначити одну ознаку, називають декілька ознак, достатніх для розкриття специфіки його обсягу і змісту. Дійсно наукове визначення складних явищ і фактів не може обмежуватися формально-логічними вимогами. Воно має містити оцінку фактів, об'єктів, явищ, що визначаються, органічно увійти в чинну терміносистему науки.

До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід, застосування якого потребує кожний об'єкт наукового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об'єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин.

Кожну конкретну науку, діяльність, об'єкт можна розглядати як певну систему, що має множину взаємопов'язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру. До загальних характеристик системи відносять цілісність, структурність, взаємозв'язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, цілеспрямованість, самоорганізацію.

З позицій системного підходу можна розглядати будь-яку сферу. Орієнтація на системний підхід у дослідженні (структура, взаємозв'язки елементів та явищ, їх супідрядність, ієрархія, функціонування, цілісність розвитку, динаміка системи, сутність та особливості, чинники та умови) виправдана тоді, коли ставиться завдання дослідити сутність явища, процесу.

У системному дослідженні об'єкт, що аналізується, розглядається як певна множина елементів, взаємозв'язок яких зумовлює цілісні властивості цієї множини. Основний акцент робиться на виявлення різноманітності зв'язків і відношень, що мають місце як усередині досліджуваного об'єкта, так і у його взаємодії із зовнішнім середовищем. Властивості об'єкта як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки сумарними властивостями його окремих елементів чи підсистем, скільки специфікою його структури, особливими системотворчими зв'язками досліджуваного об'єкта.

Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкта дослідження суттєве значення має моделювання. За його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому вивченню. Метод моделювання зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (концептуальної, вербальної, математичної, графічної, фізичної тощо).

Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт.

Метод моделювання має таку структуру: постановка завдання; створення або вибір моделі; дослідження моделі; переведення знань з моделі на оригінал.

Активно використовуються в наукових дослідженнях кількісно-якісні методи, які сьогодні поширені в різних галузях науки. До них належать наукометрія, бібліометрія, інформетрія. Наукометрія є системою вивчення наукового, конструктивного знання за допомогою кількісних методів. Тобто в наукометрії вимірюються тільки ті об'єктивні кількісні закономірності, які справді визначають досягнутий наукою рівень її розвитку.

Бібліометрія - метод кількісного дослідження друкованих документів у вигляді матеріальних об'єктів або бібліографічних одиниць, а також замінників тих чи інших. Бібліометрія дає змогу простежити динаміку окремих об'єктів науки: публікації авторів, їх розподіл за країнами, рубриками наукових журналів, рівень цитування та ін.

Інформетрія вивчає математичні, статистичні методи і моделі та їхнє використання для кількісного аналізу структури і особливостей наукової інформації, закономірностей процесів наукової комунікації, включаючи виявлення самих цих закономірностей. Характерною

41

особливістю інформетрії є те, що її основна мета - здобуття наукового знання безпосередньо з інформації. Пошуки методологічних основ дослідження здійснюються за такими напрямами:

вивчення наукових праць відомих учених, які застосовували загальнонаукову методологію для вивчення конкретної галузі науки;

аналіз наукових праць провідних учених, які одночасно із загальними проблемами своєї галузі досліджували питання даної галузі;

узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали дану проблему; проведення досліджень специфічних підходів для вирішення цієї проблеми

професіоналами-практиками, які не лише розробили, а й реалізували на практиці свої ідеї;

аналіз концепцій у даній сфері наукової і практичної діяльності українських учених і практиків;

вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків.Отже, виходячи з методологічних основ наукового дослідження, необхідно чітко

відповісти на запитання про: передбачувану провідну наукову ідею, сутність явища (об'єкта, предмета дослідження), суперечності, що виникають у процесі чи явищі, стадії, етапи розвитку (або тенденції). Це і становить наукову концепцію дослідження.

Концепція - це система поглядів, система опису певного предмета або явища, щодо його побудови, функціонування, що сприяє його розумінню, тлумаченню, вивченню головних ідей. Концепція має надзвичайне значення, оскільки є єдиним, визначальним задумом, головною ідеєю наукового дослідження.

2. Стратегічні методологічні положення і принципи знаходять своє тактичне втілення в методах дослідження.

Метод (гр. methodos) - спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати.

Методика (гр. methoditte) - сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження - це система правил використання методів, прийомів та операцій. У науковому дослідженні часто застосовують метод критичного аналізу наукової і методичної літератури, практичного досвіду, як того потребує рівень методики і техніки дослідження. У подальшій роботі широко використовуються такі методи: спостереження, бесіда, анкетування, рейтинг, моделювання, контент-аналіз, експеримент та ін.

Вибір конкретних методів дослідження диктується характером фактичного матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження. Методи є упорядкованою системою, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій з теоретичним і фактичним матеріалом у заданій послідовності.

В одній і тій же науковій галузі може бути кілька методик (комплексів методів), які постійно вдосконалюються підчас наукової роботи. Найскладнішою є методика експериментальних досліджень, як лабораторних, так і польових. У різних наукових галузях використовуються методи, що збігаються за назвою, наприклад, анкетування, тестування, шкалювання, однак цілі і методика їх реалізації різні.

Класифікація методів розроблена слабо. Досить поширеним є поділ основних типів методів за двома ознаками: мети і способу реалізації.За першою ознакою виділяються так звані первинні методи, що використовуються

42

з метою збору інформації, вивчення джерел, спостереження, опитування та ін. Вторинні методи використовуються з метою обробки та аналізу отриманих даних - кількісний та якісний аналіз даних, їх систематизація, шкалювання та ін. Третій тип представлений верифікаційними методами і прийомами, що дають змогу перевірити отримані результати. Вони зводяться також до кількісного та якісного аналізу даних на основі виміру співвіднесення постійних і змінних чинників.

За ознакою способу реалізації розрізняють логіко-аналітичні, візуальні та експериментально-ігрові методи. До перших належать традиційні методи дедукції та індукції, що різняться вихідним етапом аналізу. Вони доповнюють один одного і можуть використовуватися з метою верифікації - перевірки істинності гіпотез і висновків.

Візуальні, або графічні, методи - графи, схеми, діаграми, картограми та ін. дають змогу отримати синтезоване уявлення про досліджуваний об'єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу, причинно-наслідкові зв'язки, інтенсивність розподілу компонентів у заданому об'ємі. Ці методи тісно пов'язані з комп'ютерними технологіями.

Експериментально-ігрові методи безпосередньо стосуються реальних об'єктів, які функціонують у конкретній ситуації, і призначаються для прогнозування результатів. З ними пов'язаний цілий розділ математики - "теорія ігор".

Інколи методи поділяють на групи відповідно до їх функціональних можливостей: етапні, тобто пов'язані з певними етапами дослідження, й універсальні, які використовують на всіх етапах. До першої групи відносять спостереження, експеримент, а до другої - абстрагування, узагальнення, дедукцію та індукцію та ін.

Розрізняють методи теоретичних та емпіричних досліджень. Такий розподіл методів завжди умовний, оскільки з розвитком пізнання один науковий метод може переходити з однієї категорії в іншу.

Успіх наукового дослідження значною мірою залежить від уміння науковця вибрати найрезультативніші методи дослідження, оскільки саме вони дають можливість досягти поставленої в науково-дослідницькій роботі мети.

Методи наукового пізнання поділяють на загальні й спеціальні.Більшість соціальних проблем конкретних наук і навіть окремі етапи їх

дослідження потребують застосування спеціальних методів вирішення. Вони мають специфічний характер і вивчаються, розробляються та вдосконалюються в конкретних, спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, оскільки визначаються характером досліджуваного об'єкта.

Загальні методи наукового пізнання, на відміну від спеціальних, використовуються в дослідницькому процесі в різноманітних науках.

Загальні методи наукового пізнання умовно поділяють на три групи: методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання); методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях

дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання та ін.);

методи або методологія, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, системний, структурно - діяльнісний підхід).

Спостереження - систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта. Це найелементарніший метод, який є, як правило, складовою інших емпіричних методів. Щоб стати основою наступних теоретичних і практичних дій, спостереження мусить відповідати таким вимогам:

задуманості заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання

43

спостереження); цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі

викликають інтерес при дослідженні); активності (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси явища); систематичності (спостереження ведеться безперервно або за певною

системою).Спостереження, як метод пізнання, дає змогу отримати первинну інформацію про об'єкт

дослідження у вигляді сукупності емпіричних тверджень.Порівняння - один із найпоширеніших методів пізнання. Це процес встановлення

подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам.

Метод порівняння дасть результат, якщо відповідатиме таким основним вимогам: можна порівнювати лише ті явища, між якими є певна об'єктивна спільність; порівняння необхідно здійснювати за найсуттєвішими, найважливішими (в

межах конкретного пізнавального завдання) рисами.Інформацію про об'єкт можна отримати двома шляхами: безпосередній результат порівняння (первинна інформація); результат обробки первинних даних (вторинна інформація).Найпоширенішим і найважливішим способом такої обробки є умовивід за

аналогією. Об'єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні результати (більше-менше, вище-нижче). Порівняння ж об'єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики. Такі порівняння називають вимірюванням.

Вимірювання - це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об'єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об'єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання.

Експеримент - це такий метод вивчення об'єкта, який пов'язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створенням штучних умов, необхідних для виявлення його відповідної властивості.

Експериментальне вивчення об'єктів порівняно зі спостереженням має такі переваги:

у процесі експерименту можна вивчати явища у "чистому вигляді", звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

в експериментальних умовах можна дослідити властивості об'єктів; експеримент можна повторювати, тобто є можливість проводити дослід стільки

разів, скільки це необхідно.Дослідження об'єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються

найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання. На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації використовують методи опитування (анкетування, інтерв'ювання) і експертних оцінок, а також лабораторні експерименти (спостереження за документними джерелами інформації, тестування) і польові експерименти.

Опитування дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оціночні дані. Вона проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв'ю важливо сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті. Анкета може включати декілька блоків питань, пов'язаних не лише з рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об'єкта дослідження.

Різновидом вибіркового опитування є тестування, яке проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об'єкта, засобів його функціонування, використовується в

44

лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе. Тестування інколи проводять двічі - на початковому етапі дослідження, де воно виконує діагностичну функцію, і при завершенні дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію. Тести складають так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних. При цьому слід дотримуватися принципу репрезентативності - достатності фактичного матеріалу.

Метод експертних оцінок використовується для отримання змінних емпіричних даних. Проводиться опитування спеціальної групи експертів (5 -7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, які необхідні для оцінки досліджуваного питання. Експерти підбираються за ознакою їх формального професійного статусу - посади, наукового ступеня, стажу роботи та ін.

На другому етапі дослідження, методи, що використовують, мають інше цільове призначення - обробку отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту. Вибір і послідовність методів визначаються послідовністю обробки даних.

На даному етапі широко використовуються методи статистичного аналізу: кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал та ін.

Кореляційний аналіз - це процедура для вивчення співвідношення між незалежними змінними. Зв'язок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спостережуваних змін. Обчислюється коефіцієнт кореляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.

Факторний аналіз дає можливість встановити багатомірні зв'язки змінних величин за кількома ознаками. На основі парних кореляцій, отриманих у результаті кореляційного аналізу, одержують набір нових, укрупнених ознак - факторів. У результаті послідовної процедури отримують фактори другого, третього та інших рівнів. Факторний аналіз дає змогу подати отримані результати в узагальненому вигляді.

Метод імплікаційних шкал - це наочна форма виміру та оцінки отриманих даних, які градуюються за кількістю або інтенсивністю ознак. Шкали класифікуються за типами або рівнем виміру. Прості шкали дають однозначну оцінку тієї чи іншої ознаки. Серію шкал (так звану батарею) можна перетворити в єдину шкалу значень окремих ознак. Ця процедура називається шкалюванням.

До методів, що застосовують на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень, відносять, як правило, абстрагування, аналіз і синтез, моделювання та ін.

Абстрагування має в розумовій діяльності універсальний характер, оскільки кожний крок думки пов'язаний саме з цим процесом або з використанням його результатів. Зміст цього методу полягає в уявному відході від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і в одночасному виділенні, фіксуванні однієї чи кількох найважливіших рис, які особливо цікавлять дослідника.

Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагування, що називається абстракцією. Під результатом абстрагування розуміють знання про деякі сторони об'єктів. Процес абстрагування - це сукупність операцій, які приводять до отримання такого результату (абстракції). Абстрагування дає змогу замінити у пізнанні складне простим, але таким простим, яке відбиває основне в цьому складному.

Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов'язаний з іншими методами дослідження і передусім з аналізом і синтезом.

Аналіз - це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини. Синтез, навпаки, є наслідком з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Аналіз та синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей. Залежно від рівня пізнання об'єкта та глибини проникнення в його сутність застосовуються аналіз і синтез різного роду.

45

Прямий, або емпіричний аналіз і синтез використовуються на стадії поверхового ознайомлення з об'єктом. При цьому здійснюється виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, проводяться найпростіші вимірювання, фіксація безпосередніх даних, що лежать на поверхні. Цей вид аналізу і синтезу дає можливість пізнати явище, однак для проникнення в його сутність він недостатній.

Зворотний, або елементарно-теоретичний аналіз і синтез широко використовуються для вивчення сутності досліджуваного явища. Тут операції аналізу і синтезу базуються на деяких теоретичних міркуваннях, тобто припущеннях і причинно-наслідкових зв'язках різноманітних явищ.

Найглибше проникнути в сутність об'єкта дає змогу структурно-генетичний аналіз і синтез. При цьому поглиблено вивчають причинно-наслідкові зв'язки. Цей тип аналізу і синтезу потребує виділення в складному явищі таких елементів, таких ланцюгів, які є центральними, головними, що вирішальне впливають на всі інші сторони об'єкта.

До методів теоретичного дослідження слід віднести метод сходження від абстрактного до конкретного. Сходження від абстрактного до конкретного - це загальна форма руху наукового пізнання, закон відображення дійсності і мислення. Згідно з цим методом мислення бере свій початок від конкретного в дійсності до абстрактного в мисленні і від нього - до конкретного в мисленні.

Метод ідеалізації - конструювання подумки об'єктів, яких немає в дійсності або які практично нездійсненні. Мета ідеалізації: позбавити реальні об'єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об'єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями. При цьому мета досягається завдяки:

багатоступінчастому абстрагуванню; переходу думки до кінцевого випадку розвитку якоїсь властивості; простому абстрагуванню.Формалізація - метод вивчення різноманітних об'єктів шляхом відображення

їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов, наприклад мовою математики.

Переваги формалізації: забезпечує узагальненість підходу до вирішення проблем; символіка надає стислості та чіткості фіксації значень; однозначність символіки (уникаємо багатозначності звичайної мови); дає змогу формувати знакові моделі об'єктів і замінювати вивчення

реальних речей і процесів вивченням цих моделей.Аксіоматичний метод - метод побудови наукової теорії, за якою деякі твердження

приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Текст наукової праці відрізняється від будь-якого іншого передусім своєю логічністю. Більшість помилок, яких припускаються автори наукових робіт, описуючи хід дослідження, зводяться до порушення вимог того чи іншого логічного закону: закону тотожності, закону протиріччя, закону виключення третього і закону достатньої підстави. Тому є сенс розглянути ці закони ґрунтовніше.

Оскільки в науковому тексті використовуються поняття і судження, очевидно, що саме ці смислові одиниці мають відповідати вимогам визначеності. Ця вимога знаходить своє відбиття в законі тотожності, згідно з яким предмет думки в межах одного міркування має лишатися незмінним.

Цей закон потребує, щоб у повідомленні всі поняття і судження мали однозначний характер, виключали багатозначність і невизначеність. Це не просто, оскільки в тексті треба досягти єдності змісту і словесної форми. Відомо, що зовнішньо однакові словесні конструкції можуть мати різний зміст і, навпаки, одну і ту ж думку можна висловити по-різному. Перше явище називають омонімією, друге - синонімією. Омонімія робить

46

можливим неправомірне ототожнення об'єктивно різного, синонімія - помилкове розрізнення тотожного.

Ототожнення різноманітних понять зумовлює одну з найхарактерніших логічних помилок у науковому тексті - підміну понять. Сутність цієї помилки полягає в тому, що замість даного поняття і під впливом його використовують інші поняття. При цьому така підміна може бути як несвідомою, так і навмисною. Підміна понять означає підміну предмета опису. Опис у цьому разі стосується різних предметів, хоч вони будуть помилково вважатися за один предмет.

Вимогу несуперечливості мислення містить закон протиріччя. Згідно з цим законом не можуть бути одночасно істинними два висновки, один із яких щось стверджує, а другий заперечує те саме. Закон стверджує: "неправильно, що А і не А одночасно істинні".

Основою закону протиріччя є якісна визначеність речей і явищ, відносна стійкість їх властивостей. Відбиваючи цю сторону дійсності, закон протиріччя вимагає, щоб у процесі розмови не припускалися суперечних тверджень. Якщо, наприклад, предмет А має певну властивість, то в судженні про цей предмет треба стверджувати цю властивість, а не заперечувати її.

Закон протиріччя для наукового дослідження має велике значення. Його свідоме використання допомагає виявити і ліквідувати протиріччя в поясненні фактів і явищ, виробити критичне ставлення до будь-якого роду неточностей і непослідовностей в отриманій інформації.

Закон протиріччя найчастіше використовується в доказах: якщо встановлено, що одне з протирічних суджень істинне, то звідси випливає, що друге судження помилкове. Виявлення протиріччя є вагомим аргументом проти будь-яких необґрунтованих тверджень.

У науковій діяльності слід зважати на закон виключення третього. Цей закон стверджує, що з двох суперечливих суджень одне помилкове, а друге істинне. Третього не дано. Він виражається формулою: "А є або В, або не В". Наприклад, якщо правильним є судження "Наша академія є державним навчальним закладом", то судження "Наша академія не є державним навчальним закладом" - помилкове. Цей закон не діє у відношенні до протилежних суджень, якщо кожне з них не просто заперечує інше, а повідомляє додаткову інформацію.

Важливість закону виключення третього для здійснення наукової діяльності полягає в тому, що він вимагає додержання послідовності у викладенні наукових фактів і не допускає суперечностей. Такий закон формулює важливу вимогу до наукового працівника: не можна відходити від визнання одного з двох суперечливих одне одному суджень і шукати щось третє між ними. Якщо одне з них визнано істинним, то друге є помилковим, а третього твердження немає, тому що третього не дано.

Важливість дотримання закону виключення третього для науковців полягає і в тому, що він потребує від них чітких, певних відповідей, вказує на неможливість пошуку чогось середнього між ствердженням чого-небудь і запереченням того ж самого.

Вимогу доказовості наукових висновків, обґрунтованості суджень виражає закон достатньої підстави, який формулюється таким чином: будь-яка слушна думка дає достатньо підстав.

Достатньою підставою для будь-якої думки може бути інша думка, з якої безумовно випливає істинність даної думки. Під одне і те ж твердження можна підвести безліч підвалин. Однак лише деякі з них можна розглядати як достатні, якщо дане твердження істинне. І кожне з них не буде достатнім, якщо воно неправильне.

Таким чином, згідно з законом достатньої підстави судження, що використовується в науковій роботі, перш ніж бути прийнятим за істину, має бути обґрунтованим. У всіх випадках, коли стверджують щось або переконують у чомусь, слід доводити правильність

47

суджень, наводити достатні підстави, підтверджуючи істинність висловлювань. Фіксуючи увагу дослідника на висловлюваннях, які обґрунтовують істинність положень, що висуваються, цей закон допомагає відокремити істину від помилки і дійти слушного висновку.

Головне в науковому дослідженні - вміння довести свої судження і спростувати (якщо необхідно) докази опонентів. Аргументування, побудоване за законами логіки, допомагає вченому вирішити це завдання.

Аргументування - це логічний процес, суть якого полягає в тому, щоб довести істинність власних суджень (того, що хочемо довести, тези доказу) за допомогою інших суджень (тобто аргументів, доказів).

Аргументація досягає мети, якщо слушно сформульовано предмет доказу і правильно підібрано аргументи. Основні правила формулювання предмета доказу такі.

Перше-тезу доказу слід формулювати так, щоб не виникало двозначності.Друге - доказ тези слід залишати незмінним, тобто він повинен доводити один і той

же висновок, положення.Третє - слід тримати під постійним контролем основну думку і хід міркування,

послідовний зв'язок основних висновків, положень.Для того, щоб аргументи були переконливими, до них висуваються такі вимоги: аргументами можуть служити лише положення, істинність яких була доведена,

або вони взагалі ні в кого не викликають сумніву, тобто аргументи мають бути істинними;

аргументи слід довести незалежно від тези, тобто дотримуватися правила їх автономного обґрунтування;

аргументи не мають бути суперечливими; аргументи мають бути достатніми.Помилкою є як недостатність аргументів, так і надмірність доказів. Слід

дотримуватися логічного зв'язку між аргументами і тезами.Часто в науковій праці доводять не істинність, а помилковість, хибність суджень

або неправильність доказів інших дослідників через установлення хибності або необґрунтованість їхніх тверджень.

Спростування можна здійснювати трьома основними способами: критикою тези, критикою аргументів і критикою демонстрації.

Перший спосіб - критика (спростування) тези полягає в доказі необґрунтованості (хибності або помилковості) виставленої опонентом тези. Спростування такого твердження може бути прямим або опосередкованим.

Пряме спростування формулювання у вигляді міркування, яке отримало назву "зведення до абсурду". Аргументація в цьому разі будується таким чином: спочатку умовно припускається істинність висунутого опонентом положення і з нього логічно виводять можливі наслідки.

Розмірковують при цьому приблизно так: припустимо, що теза опонента є істинною, тоді з неї випливають певні наслідки. Якщо при порівнянні наслідків з фактами виявиться, що вони суперечать об'єктивним даним, то аргументи визнають необґрунтованими. На цій основі робиться висновок про хибність і самої тези, оскільки хибні наслідки завжди свідчать про хибність основи. За допомогою прямого спростування доводять необґрунтованість тези опонента, не висуваючи ніякої ідеї на заміну.

Посереднє, або опосередковане, спростування будується іншим чином. Опонент може не аналізувати тезу протилежної сторони, не перевіряти ні аргументів, ні доказів. Він зосереджує увагу на докладному і всебічному обґрунтуванні власної тези. Якщо аргументація ґрунтовна, робиться висновок про хибність тези опонента. Такий доказ хибності тези можливий у тому разі, якщо теза і антитеза регулюються принципом "третього не дано", тобто істинним може бути лише одне з двох тверджень.

48

Другий спосіб спростування - критика аргументів. Він передбачає використання таких доказів, істинність яких не викликає сумнівів. Якщо опоненту вдається довести хибність або сумнівність аргументів, то звідси випливає необґрунтованість тези. Критика аргументів може виявлятися в тому, що опонент указує на неточний виклад фактів, двозначність узагальнення статистичних даних, висловлює сумнів в авторитетності експерта, на висновок якого посилається тощо.

Критика демонстрації - третій спосіб спростування. У цьому разі доводять, що в міркуваннях опонента немає логічного зв'язку між аргументами і тезою. Коли теза не випливає з аргументів, вона вважається необґрунтованою і потребує нової аргументації.

Такі основні правила аргументування, побудовані на використанні основних правил доказу і спростування. Тільки дотримуючись їх, можна успішно вести полеміку в науковій праці.

Методологічна база наукового дослідження - це принципова позиція дослідника. Важливо точно її визначити за такою схемою: положення таке-то обґрунтоване тим-то, тоді-то. Такі посилання звільнять дослідника від додаткових доказів методологічних засад конкретного наукового дослідження.

3. Як експериментальні, так і теоретичні дослідження проводять у відповідності з попередньо розробленою та відповідним чином затвердженою програмою і методикою.

Цей документ повинен починатися з титульного листа, на якому вказують в рамках якої програми, теми та проекту виконується робота.

Назва розділу досліджень, строки його виконання, виконавці та співвиконавці подаються на новій сторінці. Далі матеріал може викладатися у такій послідовності:

- мета досліджень;- програма досліджень на поточний рік;- очікувані результати на кінець поточного року;- об’єкт (об’єкти) досліджень;- методика досліджень;- вимірювані параметри, прилади та обладнання;- методика оброблення отриманих даних;- календарний план роботи на поточний рік;- інформація про наявність приладів та обладнання, необхідних

для проведення досліджень;- підписи виконавців і співвиконавців.

Програма досліджень може включати розробку як теоретичних, так і експериментальних питань. Формулювання останніх має бути лаконічним і конкретним.

Об’єкти досліджень бажано вказати по кожному пункту програми-методики. Це можуть бути машини, знаряддя або їх робочі органи, математичні моделі біологічні явища, хімізм процесу тощо.

Методику досліджень пишуть по кожному програмному питанню окремо. В цьому параграфі вказують, що саме і як буде виконуватись. Послідовність виконання дослідної роботи викладають так чітко, щоб її організацію міг здійснити не тільки відповідальний виконавець, а й рядовий читач.

При проведенні теоретичних досліджень бажано вказати на основі яких положень чи законів буде розроблятись відповідні моделі чи аналітичні залежності. При виконанні лабораторних чи лабораторно - польових робіт описують ґрунтові чи інші умови, передбачаємі режими руху тощо.

По кожному пункту програми-методики досліджень слід не лише перерахувати необхідні прилади і обладнання, а й вказати яким чином треба здійснювати їх тарування.

Отримані дані теоретичних та експериментальних досліджень слід відповідним чином обробити і підготувати для представлення. Виконавець повинен знати, а читач -

49

розуміти, яким чином це здійснювати. Виходячи з цього, розробкою методики оброблення даних досліджень (як експериментальних, так і теоретичних!) нехтувати не можна.

Що стосується календарного плану робіт, то він повинен відображати усі їх основні етапи на протязі поточного року. В цьому плані прийнято передбачити проведення патентно - ліцензійного пошуку, який до речі, слід теж оформляти звітом за відповідно стандартизованою формою. Обов’язково планується етап підготовки обладнання, приладів тощо, необхідних для проведення досліджень. Планується час на оброблення отриманих даних та написання річного звіту.

При організації експерименту будь-якого виду слід дотримуватися єдиних вимог, проводити його на основі теорії. І це стосується всіх його складових: постановки мети, завдань та інтерпретації результатів від фіксації стану об'єкта до експерименту, визначення експериментальних умов, виявлення можливостей впливу експериментальних змінних, оцінки стану об'єкта до і після експерименту.

Необхідно бути впевненим у тому, що вибрана методика відповідає сучасному рівню науки та умовам, в яких виконується дослідження, і в тому, що вона практично може застосовуватися.

4. У прикладному науковому дослідженні передусім важливо визначити обсяг вибірки, тобто число вимірювань. Вибірка має бути оптимальною, або репрезентативною, тобто такою, яка б відображала всі характерні особливості генеральної сукупності.

Достатньо репрезентативним вважається вибірковий параметр, для якого гранична помилка не перевищує 5 %. Збільшення обсягу вибірки підвищує точність дослідження через зменшення випадкових помилок, а зменшення обсягу вибірки економить час, кошти, людські ресурси, однак зменшує ймовірність отримання точних результатів. Необхідно вибирати "золоту середину". Для цього користуються формулами і таблицями, за допомогою яких можна визначити мінімальний обсяг вибіркової сукупності, виходячи з обсягу генеральної сукупності та прийнятого рівня значущості залежно від типу вибірки.

Для дослідника дуже важливим є питання: як отримати максимум інформації під час проведення експерименту. Тут потрібно зосередити увагу на двох питаннях:

1) як правильно побудувати дослідження, щоб не загубити інформацію;2) як отримати всю доступну інформацію під час аналізу даних.Слід перш за все засвоїти, що в кожному експерименті ми отримуємо два сорти

даних - з одного боку ті, які відображають загальні закономірності вивчає мого процесу, а з другого - ті, що відображають індивідуальність кожного конкретного результату. Оскільки важливими є і ті, і другі, то вся інформація, отримана під час проведення експерименту, повинна дуже ретельного аналізуватися і обговорюватися. Поверхневого поділу даних на годні і негодні слід уникати.

Зупинимося на найбільш частих причинах, які приводять до втрати інформації, яку можуть дати дослідження. Перш за все це грубі виміри та розрахунки. Сюди, до речі, відносяться і занадто грубі округлення величин при розрахунках та використання констант і даних з погрішностями, які не відповідають бажаній точності досліджень. І насамкінець - недостатня чутливість вимірювальних приладів. Слід пам’ятати, що у випадку грубих вимірів втрачається найважливіша частина інформації.

Другою причиною втрати інформації може бути відсутність паралельних вимірів в кожному із дослідів. Знання дисперсії розсіювання результатів - важлива інформація про ступінь і неоднорідність залишків.

Зневага вимог рандомізації також загрожує втратою інформації, оскільки при цьому в деякі дані вноситься систематична похибка, яка й породжує невизначеність результатів. В кінцевому рахунку це може привести до помилкових висновків.

Інколи деякі дослідники вважають, що краще зробити виміри, наприклад, в трьох різних точках замість проведення трьох паралельних вимірів в одній і тій же точці. Але

50

при цьому часто виявляється, що із-за великої погрішності експерименту вимірив різних точках фактично співпадають. Інколи в різних точках дані відрізняються, але їх значення знаходяться в межах одного і того ж довірчого інтервалу. У зв’язку з цим слід пам’ятати, що чим складніше вивчаєме явище, тим важливіші дані щодо відповідних дисперсій.

Під час аналізу даних треба враховувати багатозначність висновків, які, в принципі, можна зробити на їх основі. Всі можливі варіанти висновків на початку аналізу повинні розглядатися як рівноправні. Одні і ті ж числові та смислові результати можуть приймати участь в різних залежностях.

Однак, може статися, що одні і ті ж данні можна з однаковим успіхом використовувати для взаємно протилежних висновків або для погано погоджених між собою умовиводів. В принципі це повинно насторожити дослідника, але не повинно його лякати. В любому випадку корисно звернутися до аналізу подібних результатів, у сумнівному - тим більше. При цьому рекомендується використовувати результати аналогічних досліджень, проведених іншими авторами.

Вихідною процедурою аналізу даних є компонування результатів для представлення їх в зручній компактній формі.

Наступним кроком є пошук закономірностей, тобто того загального, що об’єднує (характеризує) весь масив даних. Це можна здійснити, наприклад, методами регресійного аналізу або шляхом побудови емпіричних чи математичних моделей процесу. такі модулі випливають із аналізу форми експериментальних кривих, тобто зв’язані з методикою регресійного аналізу.

Серед експериментальних даних досить часто з’являються такі, які виглядають як аномальні (промахи). Досліднику слід навчитись находити емпіричні закономірності при наявності великої кількості промахів. Іншими словами, він повинен вміти будувати експериментальні криві при значному випадковому розкиді даних.

Для цього використовують так зване згладжування. В цьому випадку враховуються всі отримані експериментальні точки.

Раптовим може виявитися не один чи кілька ізольованих результатів, які випадають із загальної закономірності, а підсумок всієї серії досліджень. Джерелом такої аномалії частіше всього є систематична похибка. Вона не обов’язково зв’язана з технікою виконання експерименту. Однією із причин може бути неправильна вибрана методика досліджень тощо.

З метою запобігання помилок в ситуаціях такого типу рекомендується застосовувати різні методи перевірок (використовувати кілька незалежних методик досліджень, проводити дослідження в умовах, вивчених раніше тощо). Якщо після всіх перевірок виявлена аномалія не зникає, слід заново ґрунтовно проаналізувати загальні уявлення про фізичну природу процесу, який вивчається і аналізується.

Література

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково – дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

2. Основы научных исследований: Учебное пособие для технических вузов / Под ред. В.И.Крутова, В.В.Попова.- М.: Высшая школа, 1989.- 400 с.

3. Основы научных исследований: Учебное пособие/ А.А.Лудченко, Я.А.Лудченко, Т.А.Примак.- К.:О-во «Знання», КОО, 2000.- 114 с.

4. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.

5. Романенко В.Н., Орлов А.Г., Никитина Г.В. Книга для начинающего исследователя-химика. - Л.: Химия, 1987. - 280 с.

51

Тема 5АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Наукова публікація: поняття, функції, основні види.2. Структура наукового реферату.3. Доповідь на науковій конференції.4. Методика написання наукової статті.5. Структура звіту про результати наукових досліджень.

1. Публікація (лат. publicatio - оголошую всенародно, оприлюднюю)- це доведення до загального відома за допомогою преси відповідної інформації (в даному випадку - наукової).

Публікації виконують кілька функцій: оприлюднюють результати наукової роботи; сприяють встановленню пріоритету автора; свідчать про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми; слугують підтвердженню достовірності основних результатів і висновків,

новизни і наукового рівня її (оскільки після виходу у світ публікація стає об'єктом вивчення й оцінки широкою науковою громадськістю);

підтверджують факт апробації та впровадження результатів і висновків наукової роботи;

відбивають основний зміст наукової роботи; фіксують завершення певного етапу дослідження або роботи в цілому; забезпечують первинною науковою інформацією суспільство, сповіщають

наукове співтовариство про появу нового наукового знання, передають індивідуальний результат у загальне надбання та ін.

ДСТУ 3017—95 "Видання. Основні види. Терміни та визначення" визначає видання як документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо видавничого оформлення і поліграфічного виконання.

Науковим вважається видання результатів теоретичних і (або) експериментальних досліджень. Воно призначене для фахівців і для наукової роботи.

До науково - дослідних видань належать: монографія (науково-книжкове видання повного дослідження однієї проблеми

або теми, що належить одному чи кільком авторам); автореферат дисертації (наукове видання у вигляді брошури авторського

реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня);

препринт (наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені);

тези доповідей, а також матеріали наукової конференції (неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень);

52

збірник наукових праць (збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах і навчальних закладах).

За обсягом розрізняють два види наукових неперіодичних видань: книга (книжкове видання обсягом понад 48 сторінок); брошура (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок).

Статус наукового видання потребує суворого дотримання видавничого оформлення видання. Вкажемо лише основні.

Вихідні відомості - сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, бібліографічної обробки, статистичного обліку й інформування читача.

Елементами вихідних відомостей є: відомості про авторів або інших осіб, які брали участь у створенні видання; заголовок (назва) видання; надзаголовні дані; підзаголовні дані; нумерація; вихідні дані; шифр зберігання видання; індекс УДК; індекс ББК; авторський знак, макет анотованої каталожної картки; знак охорони авторського права; міжнародний стандартний номер ISBN; випускні дані.

Вихідні дані включають: місце випуску видання, назва видавництва або організації, що володіє правом видання, і рік випуску (як правило, наводять у нижній частині титульного аркуша).

У випускних даних зазначають дату подання оригіналу на складання; дату підписання видання до друку; формат паперу і частку аркуша; вид і номер паперу; гарнітуру шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних друкованих аркушах, що приведені до формату паперового аркуша 60 х 90 см; обсяг видання в обліково-видавничих аркушах; номер замовлення поліграфічного підприємства; назву і повну поштову адресу видавництва і поліграфічного підприємства. Випускні дані розміщують на останній сторінці видання або звороті титульного аркуша.

Особливу складність викликає визначення наукового статусу статей. Слід враховувати, що газетні статті не кваліфікують як наукові. Крім того, проблематичним є віднесення до розряду наукових статей, опублікованих в громадсько-політичних і науково-популярних журналах.

Статті наукового характеру друкуються переважно в наукових збірках або журналах. Науковий журнал - журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру, призначений переважно фахівцям певної галузі науки. За цільовим призначенням наукові журнали поділяють на: науково-теоретичні, науково-практичні та науково-методичні.

Певні труднощі у авторів виникають при визначенні обсягу праць, що зумовлено недостатнім знанням основних одиниць обчислення наукової інформації, поширюваних засобами друку. До основних з них належать: авторський аркуш, друкований аркуш, обліково-видавничий аркуш.

Авторський аркуш - одиниця обліку друкованого твору, що береться для обрахунку праці авторів, перекладачів, редакторів тощо. Дорівнює він 40 000 друкованих знаків прозового тексту (букв, цифр, розділових знаків тощо), 22-24 сторінкам машинописного українського тексту або 3 000 см2 ілюстрованого чи рекламного матеріалу. В авторських аркушах визначається обсяг рукопису у видавничому договорі.

Обсяг оригіналу в авторських аркушах можна приблизно визначити, розділивши загальну кількість сторінок прозового тексту на 23 (середнє число стандартних машинописних сторінок). Якщо оригінал підготовлений не на звичайній друкарській машинці і рядок вміщує більше число знаків, підраховують середню кількість рядків на сторінці (при коливаннях у кількості рядків вибирають 10 сторінок з різних місць оригіналу і загальне число рядків у них ділять на 10), потім середню кількість знаків у рядку (для цього суму знаків у 10 рядках ділять на 10) і, перемноживши отримані числа, визначають число знаків на сторінці. Потім загальну кількість сторінок помножують на

53

число знаків на сторінці і результат ділять на 40 000. При наборі на комп'ютері підрахунок числа знаків здійснюється автоматично.

Обліково-видавничий аркуш - це одиниця обліку друкованого твору, що дорівнює, як і авторський аркуш, 40 000 друкованих знаків прозового або 3000 см2

ілюстрованого чи рекламного тексту.Обсяг видання в обліково-видавничих аркушах відрізняється від обсягу видання в

авторських аркушах тим, що в розрахунок входять ті частини видання, які не є результатом авторської праці (колонцифри, зміст, що повністю повторюють заголовки всередині видання, видавнича анотація, вихідні відомості на обкладинці, оправі, суперобкладинці, корінці, титульному аркуші, випускні дані, порядкові номери сторінок, редакційна передмова, повторювані заголовки таблиць, рисунків та ін.). В одному й тому ж друкованому аркуші може вміститися матеріал більшого чи меншого обсягу залежно від місткості шпальти набору.

Кожному науковцеві слід систематично вести облік власних публікацій у картотеці, списку або комп'ютерному банку даних за особливими правилами бібліографічного списку або за схемою: назва праці; характер роботи; вихідні дані; обсяг в обліково-видавничих аркушах; співавтори. Слід також мати оригінали або копії власних публікацій.

2. Дослідник часто стикається з необхідністю написання реферату. Реферат (лат. referre - доповідати, повідомляти) - короткий виклад змісту одного

або декількох документів з певної теми.Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом документів, кількістю

відомостей, їх науковою цінністю або практичним значенням. Його обсяг коливається від 500-2500 знаків до 20-24 сторінок.

Є багато видів рефератів. Науковці найчастіше мають справу з інформативними і розширеними, або зведеними рефератами.

Інформативний реферат найповніше розкриває зміст документа, містить основні фактичні та теоретичні відомості. В такому рефераті мають бути зазначені: предмет дослідження і мета роботи; наведені основні результати; викладені дані про метод і умови дослідження; відбиті пропозиції автора щодо застосування результатів; наведені основні характеристики нових технологічних процесів, технічних виробів, нова інформація про відомі явища, предмети та ін. Інформаційний реферат розміщують у первинних документах (книги, журнали, збірники наукових праць, звіти про науково-дослідну роботу та ін.) і у вторинних документах (реферативні журнали і збірники, інформаційні карти та ін.).

Розширений, або зведений (багатоджерельний, оглядовий), реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих документів з однієї теми, викладені у вигляді зв'язного тексту.

Зразок структури рефератуВСТУПРОЗДІЛ І Аналіз стану проблеми.РОЗДІЛ II Перспективи розв’язку проблеми в сучасних умовахВИСНОВКИЛІТЕРАТУРАДОДАТКИУ вступі обґрунтовуються актуальність теми, її особливості, значущість з огляду

на соціальні потреби суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяльності.

У розділі І наводяться основні теоретичні і експериментальні дослідження з теми, зазначається, хто з учених минулого вивчав дану проблему, які ідеї висловлював. Визначаються сутність (основний зміст) проблеми, основні чинники (фактори, обставини), що зумовлюють розвиток явища або процесу, який вивчається. Наводиться перелік

54

основних змістових аспектів проблеми, які розглядалися вченими. Визначаються недостатньо досліджені питання, з'ясовуються причини їх слабкої розробленості.

У розділі II дається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим методикам, оригінальним підходам до вивчення проблеми. У цьому розділі подається аналіз практики. Висловлюються власні думки щодо перспектив розвитку проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції науковця.

До списку літератури включають публікації переважно останніх 5—10 років. Особливу цінність мають роботи останнього року.

У додатках наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Вибір теми реферату слід узгоджувати з науковим керівником. Тема має допомогти учню у визначенні методології свого дослідження.

Обсяг розширеного реферату - 20...24 сторінки.Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стислим. Слід використовувати

синтаксичні конструкції, властиві мові наукових і технічних документів, уникати складних граматичних зворотів.

Рецензія (відгук) на реферат має об'єктивно оцінювати позитивні і негативні його сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оцінити вміння поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення; розуміння автором співвідношення між реальною проблемою і рівнем її концептуальності; повноту висвітлення літературних джерел, глибину їх аналізу, володіння методами збору, аналізу та інтерпретації емпіричної інформації; самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування висновків і рекомендацій.

Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принциповим. Відносно до автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу ("дослідник поставив..., розкрив..., довів..."); до самої роботи - в теперішньому часі ("реферат містить..., розкриває..." та ін.). Рецензію не слід завершувати оцінкою, вона має випливати зі змісту документа.

3. Найбільш поширеною формою усного оприлюднення наукових результатів є доповідь та повідомлення.

Доповідь - документ, у якому викладаються певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення. Розрізняють такі види доповідей:

звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час); поточні (інформація про хід роботи); на наукові теми.Наукова доповідь - це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад

певної наукової проблеми (теми, питання).Структура тексту доповіді практично аналогічна плану наукової статті.Є два методи написання доповіді. Перший полягає в тому, що дослідник спочатку

готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її і готує до опублікування в науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті. Другий, навпаки, пов'язаний з повним написанням доповіді, а потім у скороченому вигляді ознайомленням з нею аудиторії. Вибір способу підготовки доповіді залежить від змісту матеріалу та індивідуальних особливостей науковця.

Специфіка усного виступу має суттєві відмінності від друкованого змісту і форми. При написанні доповіді слід зважати на те, що суттєва частина матеріалу опублікована в тезах доповіді. Крім того, частина матеріалу подається на плакатах (слайдах, моніторі

55

комп'ютера, схемах, діаграмах, таблицях та ін.). Тому доповідь повинна містити коментарі, а не повторення ілюстративного матеріалу. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді, зробивши посилання на опубліковані тези. Це дозволить на 20- 40 % скоротити доповідь. Добре коли доповідач реагує на попередні виступи науковців з теми своєї доповіді. Доцільним є полемічний характер доповіді: це викликає інтерес слухачів.

При написанні доповіді слід зважати на те, що за 10 хвилин людина може прочитати матеріал, що надруковано на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8-12 сторінок (до З0 хвилин). Якщо доповідь складається з 4-6 сторінок, вона називається повідомленням.

Тезами називають послідовно сформульовані основні ідеї, думки та положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці називаються тезами (гр. thesis - положення, твердження).

Рекомендований обсяг тез наукової доповіді - 2...3 сторінки машинописного тексту через 1,5-2 інтервали. Схематично структура тез наукової доповіді має такий вигляд:

теза - обґрунтування - доказ - аргумент - результат - перспективи.Можливий виклад однієї тези.

При підготовці тез наукової доповіді слід дотримуватися таких правил: у правому верхньому куті розміщують прізвище автора та його ініціали; при

необхідності вказують інші дані, які доповнюють відомості про автора (учень, клас заклад освіти тощо);

назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення (2-5 слів);

виклад суті доповіді здійснюється за такою послідовністю тез: актуальність проблеми; стан розробки проблеми (перелічуються вчені, які зверталися до розробки цієї проблеми); наявність проблемної ситуації; необхідність у її вивченні, вдосконаленні з огляду на сучасний стан її розробки, втілення; основна ідея, положення, висновки дослідження, якими методами це досягається; основні результати дослідження, їх значення для розвитку теорії та (або) практики.

Посилання на джерела, цитати в тезах доповіді використовуються рідко. Допускається опускати цифровий, фактичний матеріал.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка. Кожна теза містить самостійну думку, що висловлюється в одному або кількох реченнях. Виклад суті ідеї чи положення здійснюється без наведення конкретних прикладів.

Виступаючи на науковій конференції (з'їзді, симпозіумі), можна посилатися на опубліковані тези доповіді і спинитися на одній із основних (дискусійних) тез.

4. Наукова стаття - один із основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання за темою наукової роботи, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

Підготовка публікації - процес індивідуальний. Одні вважають за необхідне лише коротко описати хід дослідження і детально викласти кінцеві результати. Інші дослідники поступово вводять читача у свою творчу лабораторію, висвітлюють етап за етапом, докладно розкривають методи своєї роботи. Висвітлюючи весь дослідницький процес від творчого задуму до заключного його етапу, підбиваючи підсумки, формулюючи висновки і рекомендації, дослідник розкриває складність творчих пошуків.

Суттєвою підмогою в підготовці публікацій стане володіння дослідником певною сумою методичних прийомів викладу наукового матеріалу. Найбільш типовими прийомами є:

послідовний;

56

цілісний (з наступною обробкою кожної частини, розділу); вибірковий. Послідовний виклад матеріалу логічно зумовлює схему підготовки публікації:

формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріалів; редагування рукопису. Перевага цього способу полягає в тому, що виклад інформації здійснюється в логічній послідовності, що виключає повтори та пропуски.

Його недоліком є нераціональне використання часу. Поки автор не закінчив повністю черговий розділ, він не може перейти до наступного, а в цей час матеріал, що майже не потребує чистового опрацювання, чекає на свою чергу і лежить без руху.

Цілісний спосіб - це написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень і виправлень. Його перевага полягає в тому, що майже вдвічі економиться час при підготовці готового варіанта рукопису. Разом з тим, є небезпека порушення послідовності викладу матеріалу.

Вибірковий виклад матеріалу часто використовується дослідниками. В міру готовності матеріалу над ним працюють у будь-якій зручній послідовності. Необхідно кожний розділ доводити до кінцевого результату, щоб при підготовці всієї праці її частини були майже готові до опублікування.

Кожний дослідник вибирає для себе найпридатніший спосіб для перетворення так званого чорнового варіанта рукопису в проміжний або біловий.

Наукова стаття подається до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам'ятки авторам.

Оптимальний обсяг наукової статті - 6...12 сторінок (0,5-0,7 друк. арк.).Рукопис статті, як правило, має містити повну назву роботи, прізвище та ініціали

автора(ів), анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури.Стаття має просту структуру, її текст, як правило, не поділяється на розділи. Умовно в

тексті статті можна виділити такі структурні елементи.1. Вступ - постановка наукової проблеми, її актуальність, зв'язок з

найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності.

2. Основні (останні за часом) дослідження і публікації, на які спирається автор; сучасні погляди на проблему; труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття.

3. Формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Читач зможе краще оцінити докази, які будуть викладені автором у статті, якщо він знатиме на досягнення якої мети вони направлені.

4. Виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, виявлені закономірності, зв'язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо.

Під час викладення аналізу основних результатів досліджень не слід повторювати опис чужих результатів, якщо вони уже є у вступі - відішліть читача до них. Якщо у вступі проблема сформулювала як питання, то в основній частині на нього обов’язково треба дати відповідь. Слід критично підходити як до чужих результатів досліджень, так і до власних. Наприклад, слід частіше задавати питання: “А чи можна спростувати мою гіпотезу? Чи можна мої результати пояснити інакше?”.

5. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст

57

висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість. Коротко окреслюються перспективи подальшої роботи.

Жанр наукової статті вимагає дотримання певних правил. Назва статті повинна стисло відбивати її головну ідею, думку. Вона (назва) має

бути якомога коротшою.Слід чітко уявляти потенційного читача статті, у зв’язку з чим писати слід

спеціального для нього у манері не занадто технічній, але і не тривіальній. Треба вживати ординарні слова і прості конструкції. Писати бажано короткими реченнями, але не такими, щоб створювати ефект “стакато”. Для запобігання цього застосовують зв’язування двох речень. Причому намагаються робити це з урахуванням правила: “Одна ідея на речення”.

Недоцільно в статті ставити риторичні запитання, мають переважати розповідні речення. Не слід перевантажувати текст цифрами 1, 2 та ін. при переліках тих чи інших думок, положень. Перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка, відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою. У тексті прийнятним є використання різних видів переліку: спочатку, на початку, спершу, потім, далі, нарешті; по-перше, по-друге, по-третє; на першому етапі, на другому етапі та ін.

Цитати в статті використовуються дуже рідко. Необхідно зазначити основну ідею, а після неї в дужках указати прізвище автора, який уперше її висловив.

Рукопис статті підписується автором (ами) і подається до редакції у двох примірниках. У разі необхідності до неї додається дискета.

5. Звіти про науково - дослідну роботу оформляються згідно ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”.

Звіт умовно поділяють на:- вступну частину;- основну частину;- додатки.Вступна частина включає:- титульний аркуш;- список авторів;- реферат;- зміст;- перелік умовних позначень (при потребі).Особливу увагу слід приділяти списку авторів. По великому рахунку цей аркуш

носить юридично - правовий підтекст, оскільки він встановлює права кожного із виконавців на відповідний результат роботи. Саме тому за кожним із авторів треба обов’язково зазначити виконаний ним об’єм роботи. Обмежуватися одним лише списком виконавців, що останнім часом досить часто має місце на практиці, - не можна.

Не менш важливим документом є реферат звіту. Він має бути стислим, водночас із цим - інформативним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всього звіту.

Тексту реферату передують відомості про обсяг звіту, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків і використаних літературних джерел. Текст реферату викладається приблизно у такій послідовності:

- об’єкт дослідження або розроблення;- мета роботи;- методи дослідження та апаратура;- результати та їх новизна, ступінь впровадження, економічна ефективність і

рекомендації щодо подальшого впровадження тощо.Частини тексту, щодо яких відсутні відомості, опускають. Завершується цей

документ списком ключових слів.

58

Бажано, щоб реферат уміщався на одні сторінці формату А4. Основна частина звіту повинна починатися викладення програмних питань

досліджень. Далі (при потребі) може слідувати опис об’єкта досліджень, а за ним - методика досліджень. Остання приводиться окремо для кожного пункту програми досліджень.

Закінчується основна частина звіту висновками, які ні в якому разі не повинні носити анотаційну форму.

При наявності і потребі в кінці звіту розміщують додатки, вимоги до оформлення яких викладено в ДСТУ 3008-95.

Література

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково – дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

2. Добров Г.М. Наука о науке. - К.: Наукова думка, 1998.- 304 с.3. Основы научных исследований: Учебное пособие для технических вузов / Под

ред. В.И.Крутова, В.В.Попова.- М.: Высшая школа, 1989.- 400 с.4. Основы научных исследований: Учебное пособие/ А.А.Лудченко,

Я.А.Лудченко, Т.А.Примак.- К.:О-во «Знання», КОО, 2000.- 114 с.5. Бурдин К.С., Веселов П.В. Как оформить научную работу. - М: Высшая школа,

1973.6. Вернон Будз. Как написать научную статью //Техника и наука, 1978, №№2, 3, 4.

Тема 6

59

МЕТОДОЛОГІЯ НАПИСАННЯ НАУКОВОЇ РОБОТИ

1. МАН: підготовка науково-дослідницьких робіт.2. Загальна характеристика наукової роботи учня.3. Вибір теми та формулювання назви наукової роботи.4. Вимоги до змісту і структури наукової роботи.5. Вимоги до змісту та структури автореферату.1. Підготовка науково-дослідницьких робіт учнів – членів та кандидатів у члени

МАН України має на меті якісне оновлення змісту позашкільної освіти учнів, створення системи пошуку і підтримки обдарованої молоді для формування наукової еліти.

Проект – одна з форм письмового подання результатів індивідуальної роботи учня над обраною науковою темою (проблемою).

Найчастіше проект готують за результатами роботи над літературними (науковими) джерелами з проблеми дослідження. У даному випадку він містить короткий виклад змісту одного чи кількох наукових джерел, основні фактичні відомості і висновки, перелік необхідних для подальшої роботи публікацій, а також висновки щодо практичного використання положень авторів.

Написання і подальший захист науково-дослідницьких робіт спрямовані на реалізацію внутрішніх потреб дітей і підлітків у професійному самовизначенні, задоволення їхніх запитів у розкритті здібностей та інтересів.

Звичайно, жодні зі стандартних вказівок, порад не можуть відповісти на всі запитання стосовно науково-дослідницької роботи. Лише систематичні консультації з учителем, науковим керівником проекту стануть запорукою успішного результату.

Можна виокремити такі важливі аспекти над проектом.Учнівська програма включає в себе дві приблизно однакові за обсягом складові:

освітню і науково-дослідницьку. Зміст науково-дослідницької роботи учня визначається індивідуальним планом. Одночасно призначається науковий керівник.

Підготовка учня завершується захистом науково-дослідницької роботи на загально шкільній науково-практичній конференції.

Учнівська наукова робота - це самостійна науково-дослідницька робота, яка готується з метою публічного захисту. Основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Ця випускна праця наукового змісту має внутрішню єдність і відображає хід та результати розробки вибраної теми. Вона представляє собою новий по суті і дещо специфічний вид роботи.

Учнівська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки учня, а з іншого - є самостійним оригінальним науковим дослідженням учня.

Розроблені більш-менш уніфіковані вимоги щодо змісту й структури учнівської науково-дослідницької роботи. Прийнятною вважається така її структура:

титульний аркуш; зміст; реферат; вступ; розділи і підрозділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки.Наповнення кожної частини науково-дослідницької роботи визначається її темою.

Вибір теми, етапи підготовки, пошук бібліографічних джерел, вивчення їх і добір

60

фактичного матеріалу, методика написання, правила оформлення та захисту науково-дослідницької роботи мають багато спільного з дипломною роботою студента і кандидатською дисертацією здобувача наукового ступеня.

Слід підкреслити, що науково-дослідницька робота учня - це по суті лише перший серйозний крок учня до науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності, який логічно завершується вступом до вищого навчального закладу. У зв’язку з цим учнівська роботи не може розглядатись як науковий твір вищого ґатунку, оскільки учень - це не вчений, а лише академічний ступінь, який підтверджує освітній рівень випускника середньої школи і свідчить про наявність у нього знань, умінь і навичок, притаманних науковому працівникові-початківцю.

Учнівська науково-дослідницька робота - це самостійне наукове дослідження, кваліфікується як навчально-дослідницька праця, в основу якої покладено моделювання більш-менш відомих рішень. Її тематика та науковий рівень мають відповідати освітній програмі навчання. Виконання зазначеної роботи повинне не стільки вирішувати наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що її автор здатний належним чином вести науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, знати загальні методи і прийоми їх вирішення.

При оцінці науково-дослідницької роботи виходять з того, що учень повинен уміти:

формулювати мету і завдання дослідження; складати робочий план; вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних

технологій; використовувати сучасні методи наукового дослідження, модифікувати наявні

та розробляти нові методи, виходячи із завдань конкретного дослідження; обробляти отримані дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих

літературних джерел; оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог у вигляді

звітів, рефератів, статей.Процедура підготовки і захисту учнівської науково-дослідницької роботи подібна

до захисту дипломної роботи і є спрощеною. Якщо основні положення, висновки і рекомендації кандидатського дослідження мають бути опубліковані в наукових виданнях, то стосовно учнівського доробка ця вимога не є обов'язковою. Процедура захисту учнівської роботи не потребує автореферату. Учень обмежується поданням у секцію МАН лише самої роботи (разом з відгуками наукового керівника і провідного фахівця).

Під час написання та оформлення науково-дослідницької роботи мають місце наступні типові помилки:

1. Зміст роботи не відповідає її плану або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.

2. Мета дослідження не пов'язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об'єкта і предмета дослідження.

3. Автор не проявив самостійності, робота представляє собою компіляцію або плагіат.

5. Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової спеціальної літератури (останні 5-10 років) з теми дослідження.

6. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня досліджуваності проблеми.

7. Не розкрито зміст та організацію особистого експериментального дослідження, поверхово висвітлено стан практики.

8. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не

61

відповідають поставленим завданням.9. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких

запозичено матеріал.10. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури здійснено

без додержання вимог державного стандарту.2. Науково-дослідницька робота учня є завершеною науковою працею, виконаною

особисто у вигляді спеціально підготовленого рукопису. Вона містить висунуті автором для прилюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризується єдністю змісту і свідчить про особистий внесок здобувача в науку.

Теми науково-дослідницьких робіт мають бути пов'язані, як правило, з напрямами основних науково-дослідних робіт наукових установ і організацій, відповідати віковим особливостям для кожного дослідника персонально з одночасним призначенням наукового керівника..

Роль наукового керівника полягає насамперед у допомозі авторові в процесі вибору напряму дослідження, визначення теми, при складанні плану роботи, у практичному аналізі отриманих результатів.

Науково-дослідницька роботп повинна містити сукупність нових наукових результатів і положень, висунутих автором для прилюдного захисту. Нові рішення, запропоновані учнем, необхідно добре аргументувати і критично оцінити порівняно з відомими положеннями. У роботах, що мають прикладне значення, додатково до основного тексту наводяться відомості та документи, що підтверджують практичне використання отриманих автором результатів, а в дисертаціях, що мають теоретичне значення, - рекомендації щодо використання наукових висновків.

Згідно з чинним законодавством України про мови робота виконується, як правило, українською мовою. Принагідно зазначимо, що реферати робіт дослідника обов'язково друкуються державною мовою. Оформлення дисертацій має відповідати вимогам, що ставляться до робіт, поданих до друку.

Серед основних вимог, що висуваються до науково-дослідницьких робіт, слід назвати такі.

1. Актуальність тематики та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь Україні; зв'язок вибраного напряму досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.

2. Науково-дослідницька робота повинна містити рішення нової наукової задачі, не досліджуваної раніше або досліджуваної в інші часи, за інших умов. У цьому випадку шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими рішеннями задачі обґрунтовується різниця у виборі напрямів дослідження.

3. Чітке формування мети і завдань дослідження. Висновки і рекомендації дисертації мають бути об'єднані провідною ідеєю і пов'язані з метою доказами. Стрижень роботи - наукова концепція як синтез провідної ідеї з її обґрунтуванням і науковим результатом. Концептуальність дослідження - найвищий критерій його оцінювання.

4. Науковий результат має відповідати таким основним критеріям оцінки науково-дослідницької роботи: наукова новизна одержаних результатів, вірогідність (достовірність) дослідження, практична значущість одержаних результатів.

5. Необхідно обґрунтувати самостійність дослідження, особистий внесок здобувача в одержання нових науково обґрунтованих результатів.

6. Наявність відомостей про апробацію результатів науково-дослідницької роботи, кількість та обсяг публікацій основного змісту дисертації.

Будь-яке наукове дослідження від творчого задуму до остаточного оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Однак можна виявити і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, які відбивають хід і послідовність процесу

62

роботи над дисертацією.Перший етап включає вибір теми, обґрунтування її актуальності та визначення

рівня її розробленості; вибір об'єкта, предмета, визначення мети і завдань дослідження.Другий етап передбачає накопичення необхідної наукової інформації, пошук

літературних та інших джерел з теми дослідження, їх вивчення та аналіз; уточнення напрямів дослідження під кутом зору його мети.

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних передумов дослідження, визначення наукового завдання.

Четвертий етап - це вибір методів дослідження, які становлять інструментарій для добування фактичного матеріалу і виступають необхідною умовою досягнення поставленої в роботі мети.

П'ятий етап включає обробку, аналіз та опис результатів експериментального дослідження, яке проводилося згідно з розробленою програмою і методикою.

Шостий етап - написання тексту роботи, оформлення вступу та формування висновків роботи, опис використаних джерел і створення додатків.

На сьомому етапі передбачається обговорення результатів наукового дослідження на секції МАН, НТУ; попередній розгляд робіт на науково-практичній конференції, яка дає попередню оцінку теоретичної і практичної значущості роботи і колективний відгук.

Восьмий етап - підготовка реферату роботи.Дев'ятий етап - підготовка і захист дослідження.Послідовність написання роботи може бути різною. Це залежить від теми

дослідження та індивідуальних особливостей учня. Однак, дослідник повинен ще на початку дослідження мати уявлення про систему підготовки тексту роботи, яка включає ряд взаємопов'язаних підсистем: формулювання теми, мети і завдань дослідження; накопичення наукової інформації, проведення теоретичного та експериментального дослідження; формулювання висновків і рекомендацій.

3. Небезпідставною є думка, що правильно вибрана і сформульована тема - це половина виконаного дослідження. Тому починають роботу над науковим дослідженням лише за умови, коли чітко уявляють його тему.

При виборі теми основними критеріями мають бути її актуальність, новизна і перспективність, наявність теоретичної бази; можливість виконання теми в даній організації; можливість отримання при впровадженні ефективних соціальних, технологічних або екологічних результатів.

Обираючи тему наукового дослідження, слід виходити з того, що вона є складовою більш широкої проблеми. Тема роботи має бути тісно пов'язана з напрямами основних досліджень наукової установи або організації, де вона виконується (інститут, школа, кафедра), а також з галузевими та (або) державними науковими планами чи програмами. Дослідник сам може запропонувати тему роботи, виходячи з її актуальності, відповідності фаху, зважаючи на свої наукові інтереси та сучасний стан розробки наукових досліджень, присвячених обраній проблемі.

При виборі теми роботи слід брати до уваги вік дослідника, його власні наукові ідеї й попередні доробки в науковому дослідженні, досвід виступів на науково-практичних конференціях, нарадах фахівців з науковими доповідями чи повідомленнями, знання іноземних мов, комп'ютера тощо.

Науково-дослідницькі роботи як відомо, пишуть по-різному. Одні виходять із суто практичних міркувань - треба взяти участь у конкурсі МАН. Вони вибирають будь-яку тему, врешті - решт взяли участь і на цьому (що буває дуже часто!) завершують свою науково - дослідницьку діяльність.

Інші розглядають науково-дослідницьку роботу як можливість реалізувати давно задуману ідею, яку тривалий час "виношували", поки вона не "дозріла". Саме в таких людей найбільші шанси дістати добротну тему, над якою вони будуть працювати

63

цілеспрямовано і з задоволенням. В майбутньому саме з них можуть виростати досить кваліфіковані і віддані науці фахівці.

Вибір теми роботи потребує індивідуального підходу. Однак є загальні правила, яких слід дотримуватися.

Бажано вибирати тему, до якої дослідник найкраще підготовлений, з якої вже щось ним написано, зібрано літературний, фактичний матеріал тощо. При виборі теми науково-дослідницької роботи доцільно ставити завдання порівняно вузького плану, для того щоб тему можна було глибоко опрацювати. Не слід брати тему, якщо відомо, що над нею вже працюють. У галузі достатньо тем, що потребують спеціального дослідження. Якщо ж таке сталося, то слід уточнити аспект своєї роботи, Крім того, робота повинна містити нове вирішення теми, а принципи розв'язання проблеми, зміст теоретичної та експериментальної частин роботи мають бути відмінними від попередньої роботи.

Після вибору теми дослідник повинен звернутися до свого наукового керівника за порадою. Його рекомендації допомагають обмежити поле діяльності учня, з'ясувати вибраний ним напрям дослідження. Дуже важливо, щоб учень сам перед тим спробував розробити план своєї теми, добре обміркував і чітко уявив собі хід її виконання, зважаючи на конкретні умови, в яких йому доведеться працювати. Це дасть змогу науковому керівникові зважити на здібності аспіранта (пошукувача), його підготовленість до виконання даної роботи, а отже, зробити правильні висновки щодо того, яку надати йому допомогу.

Якщо молодий учений-початківець не може сам вибрати тему, він має право з дозволу наукового керівника звернутися за порадою до провідних учених або в будь-яку наукову установу регіону, країни, або до викладачів інституту, кафедри. Бажано не допускати нав'язування теми роботи, яка суперечить бажанням дослідника. Однак компроміс теж можливий.

Вибрати тему науково-дослідницької роботи можуть допомогти такі прийоми.1. Вивчення тематики наукових планів і програм організації (інституту,

факультету, школи, кафедри), де виконується робота; ознайомлення з напрямами наукових досліджень, що мають галузеве (або загальнодержавне) значення.

2. Перегляд каталогів (авторефератів) захищених учнівських, магістерських, дипломних робіт дисертацій та ознайомлення з уже виконаними в школі чи в інших споріднених установах науково-дослідницькими роботами.

3. Виявлення того, що і ким написано з конкретної теми (монографії, статті, тези доповідей та ін.).

4. Ознайомлення з новітніми результатами досліджень в споріднених галузях науки і техніки, враховуючи, що в суміжних науках можна віднайти нові, несподівані рішення. Це дасть змогу виявити ширше коло проблем, на яких базується вирішення конкретної теми дослідження.

5. Оцінювання стану розробки методів дослідження, технологічних прийомів щодо конкретної сфери діяльності чи галузі. При цьому слід зважати на те, що наука розвивається завдяки вмілому запозиченню "чужих методів", продуманому впровадженню випробуваних методик для вирішення конкретної теми, введенню до наукового обігу нових фактичних матеріалів.

6. Перегляд відомих наукових рішень за допомогою нових методів або з нових теоретичних позицій, під новим кутом зору, на вищому теоретичному рівні, з залученням нових, суттєвих фактів, виявлених дослідником. Через критичний аналіз поглядів попередників слід обґрунтовувати свою точку зору з урахуванням проблем сьогодення, особливо на користь України.

Суттєву допомогу у виборі теми надає ознайомлення з аналітичними оглядами та статтями в спеціальних періодичних виданнях, а також бесіди і консультації з фахівцями-практиками, під час яких можна визначити важливі, однак ще мало вивчені в

64

теоретичному плані питання.Обравши тему, дослідник повинен усвідомити, в чому полягають суть

запропонованої ідеї, актуальність теми, об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання дисертації та основні напрями дослідження теми. Вибір теми завершується формулюванням назви наукового дослідження.

Назва роботи має бути якомога коротшою, адекватно відображати її зміст, відповідати обраній спеціальності та суті вирішуваної наукової задачі. Вона повинна вказувати на мету (предмет) дисертаційного дослідження і його завершеність. Часом для більшої конкретизації до назви додають невеликий (4-5 слів) підзаголовок. Аспект вивчення подається через двокрапку або в дужках.

У назві не слід використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів: "Дослідження питання...", "Дослідження деяких шляхів...", "Шляхи...", "Проблеми...", "Деякі питання...", "Матеріали до вивчення...", "До питання..." та ін., в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

Назва роботи згодом може коригуватися, особливо після завершення наукового дослідження. Вона підлягає самоперевірці з боку дослідника, а також аналізу опонентів, провідної установи, організації, де виконана робота, експертної комісії спеціалізованої вченої ради.

Проведена дослідником широка аналітична робота завершується складанням пояснювальної записки щодо вибору теми наукового дослідження. Пояснювальна записка - це розгорнутий план-конспект роботи, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її частин: актуальність теми, мета і завдання дослідження, структура наукового дослідження.

4. Науково-дослідницькі роботи учнів як роботи членів та кандидатів у члени МАН мають характеризуватися не лише високим рівнем змісту, відповідною структурою, а й оформленням. Тому, одночасно з написанням тексту наукового дослідження, здійснюється процес її оформлення. Пошук оптимальної форми наукової праці відбувається на кожному етапі дослідження, а не лише на останньому.

Особливі вимоги висуваються до мови і стилю викладу матеріалу. Культура мови - один з найважливіших показників культури дослідника. Тому мові і стилю науково-дослідницької роботи слід приділяти особливу увагу.

Науковий стиль викладу матеріалу має свої особливості. Коротко зупинимося на основних із них.

Характерною особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доказу істини, обґрунтуванню основних висновків дисертації. Не менше значення має смислова завершеність, цілісність і зв'язність думок. Для вираження логічних залежностей в мові є спеціальні функціонально-лексичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже, таким чином та ін.), заперечення (проте, тим часом, але, тоді як, тим не менше, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до..., звернімося до ..., розгляньмо..., зупинимося на..., розглянувши, перейдемо до..., необхідно зупинитися на..., необхідно розглянути...), підсумок, висновок (отже, таким чином, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок..., підсумовуючи, слід сказати...).

Засобами логічного зв'язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники. При цьому слід пам’ятати про небажаність використання дієприкметників активного часу (йдучий, роблячий тощо).

Для наукового тексту характерними е цілеспрямованість і прагматизм. Емоційні мовні елементи тут практично виключаються. Ціну мають лише точні, отримані в результаті тривалих спостережень і наукових експериментів відомості та факти. Це

65

обумовлює точність їх словесного вияву і, отже, використання спеціальної термінології.Володіння мовою спеціальності, основу якої становить впорядкована і

стандартизована термінологія, - один з основних показників наукового рівня дослідника. Через терміни не тільки пізнається наукове поняття і логіка наукового мислення, а й логіка самої науки. Завдяки спеціальним термінам стає можливим у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ.

Зазначимо, що науковий термін - це не просто слово, а втілення сутності даного явища. Тому не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, пам'ятаючи, що кожна галузь науки має свою, притаманну тільки їй, термінологічну систему і прагне до встановлення точних однозначних термінів, що відповідають її сучасному стану. Не використовуються в науковому тексті професіоналізми, жаргонні й побутові вирази.

Вельми специфічною є також фразеологія наукової прози. З одного боку її функцією є визначення логічних зв'язків між частинами висловлювань (можна навести результати..., як показав аналіз..., на підставі отриманих даних..., підсумовуючи сказане..., звідси випливає, що... та ін.), а з іншого - в поширеній формі позначати певні поняття, виконуючи, по суті, роль термінів (інформатизація суспільства, документно - комунікаційна система та ін.).

Є також деякі особливості наукової мови, котрі суттєво впливають на мовностилістичне оформлення дисертаційного дослідження. Насамперед слід зазначити наявність великої кількості іменників із абстрактним значенням, а також віддієслівних іменників (дослідження, розгляд, вивчення та ін.).

У науковій прозі широко послуговуються відносними прикметниками, оскільки саме вони на відміну від якісних дають змогу з граничною точністю вказувати достатні і необхідні ознаки понять. Як відомо, не можна утворювати форми ступенів порівняння відносних прикметників. У дисертаційному тексті, використовуючи якісні прикметники, перевагу віддають аналітичним формам вищого та найвищого ступенів. Для утворення найвищого ступеня часто використовують слова "найбільш", "найменш".

Особливістю мови наукової прози є також прагнення уникнути експресії. Звідси домінуюча форма оцінки - констатація ознак, притаманних слову, яке визначають. Тому більшість прикметників є тут частинами термінологічних виразів. Так, правильно замінити прикметник "наступні" займенником "такі", який всюди підкреслює послідовність перерахування особливостей і прикмет.

Дієслово і дієслівні форми несуть у тексті особливе інформаційне навантаження. Автори науково-дослідницьких робіт звичайно пишуть "проблема, яка розглядається", а не "проблема, яка розглянута". Ці дієслівні форми служать для окреслення постійної ознаки предмета (у наукових законах, закономірностях, встановлених раніше або в процесі даного дослідження), вони використовуються також при описі ходу дослідження, доведення.

Широко вживаються також дієслівні форми недоконаного виду минулого часу дійсного способу, бо вони не фіксують ставлення до дії, яка описується, на момент висловлювання. Рідше використовують дієслова умовного і майже ніколи - наказового способу. Часто послуговуються зворотними дієсловами, пасивними конструкціями, що обумовлено необхідністю підкреслити об'єкт дії, предмет дослідження (наприклад, "У даній статті розглядаються...", "Передбачено виділити додаткові чинники...").

У науковій мові дуже поширені вказівні займенники "цей", "той", "такий". Вони не тільки конкретизують предмет, а й визначають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад, "ці дані служать достатньою підставою для висновку..."). Займенники "щось", "дещо", "що-небудь" через неконкретність їх значення в тексті роботи, як правило, не використовуються.

66

Певні особливості має синтаксис наукової мови. Оскільки вона характеризується логічною послідовністю, то окремі речення і частини складного синтаксичного цілого, всі компоненти (прості та складні), як правило, дуже тісно пов'язані один з одним, кожен наступний випливає з попереднього або є наступною ланкою в розповіді чи міркуваннях. Тому, для тексту дисертації, який потребує складної аргументації і виявлення причинно-наслідкових залежностей, властиві складні речення різних видів з чіткими синтаксичними зв'язками. Звідси розмаїття складених сполучників підрядності "завдяки тому, що", "тоді як", "тому що", "замість того щоб", "з огляду на те, що", "зважаючи на те, що", "внаслідок того, що", "після того, що", "в той час як" та ін. Особливо часто використовуються похідні прийменники "протягом", "відповідно до...", "згідно з...", "у результаті", "на відміну від...", "поряд з...", "у зв'язку з..." та ін.

Безособові, неозначено-особові речення в тексті науково-дослідницьких робіт вживаються при описі фактів, явищ та процесів. Називні речення використовуються в назвах розділів, підрозділів і пунктів, у підписах під рисунками, діаграмами, ілюстраціями.

Наукова мова має й суто стилістичні особливості. Об'єктивність викладу - основна її стилістична риса. Звідси наявність у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам інший чи той факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий (треба гадати, очевидно), можливий (можливо, ймовірно).

Обов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень ("за повідомленням", "за відомостями", "як свідчить", "на думку", "за даними", "на нашу думку" та ін.).

Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів, процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. У науковій мові вже досить чітко сформувалися певні стандарти викладення матеріалу. Так, експерименти описуються звичайно за допомогою особових дієслівних форм на -но і -то (одержано, проаналізовано, досягнуто та ін.).

Використання подібних синтаксичних конструкцій дає змогу сконцентрувати увагу читача тільки на самій дії. Суб'єкт дії при цьому залишається невизначеним, оскільки вказівка на нього в такого роду наукових текстах необов'язкова.

Стиль писемної наукової мови - це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єкті. Порівняно рідко використовуються форми першої і зовсім не використовуються - другої особи займенників однини. Авторське "я" ніби відступає на другий план.

Нині стало неписаним правилом у науково-дослідницькій роботі замість "я" використовувати "ми" з огляду на те, що вираз суб'єкта авторства як формального колективу надає викладу більшої об'єктивності. Справді, вираз авторства через "ми" дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник "ми" та його похідні якнайкраще передають й відтінюють ці тенденції.

Ставши фактом наукової мови, займенник "ми" зумовив цілу низку нових похідних словосполучень, наприклад, "на нашу думку". Проте, нагромадження в тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому автори дисертаційних праць використовують й інші звороти без цього займенника, зокрема конструкції з неозначено-особовими реченнями ("Спочатку проводять відбір параметрів для аналізу, а потім встановлюють їх

67

значущість ..."). Аналогічну функцію виконує речення з безособовими дієприслівними формами на -но і -то ("Розроблено комплексний підхід до вивчення..."), в якому відпадає потреба у фіксації суб'єкта дії, що тим самим дає змогу уникати в тексті дисертації особових займенників.

Якостями, котрі визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Смислова точність - одна з головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації, вміщеної в тексті науково-дослідницької праці. Недоречно вжите слово може суттєво викривити смисл написаного, призвести до подвійного тлумачення тієї чи іншої фрази, надати всьому тексту небажаної тональності.

На жаль, автори науково-дослідницьких робіт не завжди досягають правильного слововживання: недбало добираючи слова, спотворюють висловлену думку; припускаючись лексичних помилок, позбавляють наукову мову точності та ясності.

Ще одна необхідна якість наукової мови - її ясність, тобто вміння писати доступно і дохідливо. Практика показує, що особливо багато неясностей виникає там, де автори замість точних кількісних значень використовують слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням. Дуже часто автори дисертацій пишуть "та ін.", не знаючи, як продовжити перелік, або вводять до тексту словосполучення "цілком очевидно", коли не можуть викласти інших аргументів. Звороти "відомим чином" або "спеціальним методом" нерідко засвідчують, що автор у першому випадку не знає яким чином, а в другому - який саме метод.

Здебільшого порушення ясності викладу викликане намаганнями окремих авторів надати своїй праці уявної науковості. Звідси і зовсім непотрібна наукоподібність, коли простим усім добре відомим предметам дають ускладнені назви. Причиною неясності висловлювання може стати неправильне розташування слів у реченні.

Нерідко доступність і дохідливість називають простотою. Простота викладу сприяє тому, що текст науково-дослідницької роботи читається легко, думки автора сприймаються без ускладнень. Проте не можна ототожнювати простоту і примітивність. Не слід також плутати простоту із загальнодоступністю наукової мови. Популяризація тут виправдана лише в тих випадках, коли наукова праця призначена для масового читача. Головне у мовностилістичному оформленні тексту дисертації полягає в тому, щоб її зміст за формою викладу був доступний для того кола вчених, на яких ця праця розрахована.

Стислість - третя необхідна й обов'язкова якість наукової мови. Реалізація цієї якості означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації і словесного мотлоху. Кожне слово і вираз служать тут тій меті, яку можна сформулювати так: не тільки якомога точніше, а й якомога стисліше донести сутність справи. Тому слова і словосполучення, які не несуть смислового навантаження, мають бути повністю виключені з тексту науково-дослідницької роботи.

Багатослів'я, або мовна надмірність, найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. Вони свідчать не тільки про мовну недбалість її автора, а й часто вказують на нечіткість його уявлення про предмет дослідження або на те, що він просто не розуміє точного сенсу слів, узятих із чужої мови.

До мовної надмірності слід віднести вживання без потреби чужомовних слів, які дублюють українські і тим самим ускладнюють вислів.

Інший різновид багатослів'я - тавтологія, тобто повторення одного й того ж іншими словами. Багато науково-дослідницьких робіт переповнено повтореннями однакових або близьких за значенням слів.

Окрім лексичних форм багатослів'я, в дисертаціях трапляються і стилістичні вади, серед яких переважають канцеляризми, що засмічують мову, надаючи їй казенного відтінку. Особливо часто канцеляризми потрапляють у наукову мову через недоречне використання так званих прийменникових сполук, позбавляючи її емоційності і стислості (у справі, по лінії, за рахунок, в частині).

68

Буває, що в науково-дослідницьких роботах виникає необхідність перелічити у певній послідовності технологічні операції, прийоми тощо. У таких випадках звичайно використовують складні безсполучникові речення, в першій частині яких містяться слова із узагальнюючим значенням, а в наступних - такі, що за пунктами конкретизують зміст першої частини. При цьому рубрики переліку будуються однаково, подібно до однорідних членів з узагальнюючими словами. Порушення однаковості рубрик у переліку - доволі поширений недолік мови багатьох дисертацій.

При написанні науково-дослідницької роботи необхідно додержуватись єдності термінів і визначень понять. Для цього інколи на початку роботи подається перелік термінів і їх позначень, а також абревіатур. Надмірне вживання останніх є вкрай небажане, оскільки досить часто утруднює сприймання читачем викладеного матеріалу.

Згідно з вимогами науково-дослідницької роботи необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту. З огляду на високі нинішні вимоги рукописи наукових досліджень слід писати державною мовою. Це сприятиме процесу активного функціонування державної мови у науковій сфері, активізації процесу становлення української наукової термінології в усіх галузях науки.

Обсяг основного тексту становить 1,5-2 авторських аркушів, що відповідає 25-30 сторінкам. Зазначимо, що до загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять список використаних джерел, додатки, таблиці й рисунки, які повністю займають всю площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів науково-дослідницької роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Заголовки структурних частин науково-дослідницької роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розряді підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Кожну структурну частину науково-дослідницької роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою науково-дослідницької роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку має бути заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера має стояти крапка, наприклад "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку - заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) таблиці необхідно

подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках науково- дослідницької роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують

69

у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за

винятком ілюстрацій, поданих у додатках.Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера

ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу), Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частин таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

Формули в науково-дослідницькій роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких указують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку.

Текстовий матеріал наукового твору вельми різноманітний. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, переліки та ін., тобто те, що при оформленні науково-дослідницької роботи потребує знання особливих техніко-орфографічних правил.

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами. Наприклад: п'яти таблиць (а не: 5 таблиць), на трьох зразках (а не: на 3 зразках).

Складні кількісні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (такі числівники пишуться словами). Числа зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами, наприклад, 7л, 24 кг. Після скорочення "л", "кг" та ін. крапка не ставиться. Крапка ставиться після скорочень позасистемних величин (год., грн. тощо).

Якщо кілька чисел стоять у тексті один за одним, скорочена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри. Наприклад, 3,14 та 25 кг.

Кількісні числівники узгоджуються з іменниками в усіх відмінкових формах, крім називного та знахідного відмінків. Наприклад: від п'ятдесяти гривень (род. відм.), шістдесяти тракторам (дав. відм.) та ін. У формах називного та знахідного відмінків числівники керують іменниками. Наприклад: є п'ятдесят (наз. відм.) публікацій (род. відм.), одержати п'ятдесят (знах. відм.) публікацій (род. відм.).

Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами подаються без нарощення (відмінкових закінчень), якщо вони супроводжуються іменниками. Наприклад: на 20 сторінках (а не: на 20-ти сторінках).

При написанні порядкових числівників треба додержуватися таких правил. Прості та складні порядкові числівники пишуться словами. Наприклад: третій, тридцять четвертий, двісті шостий.

Числівники, що входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрами. Наприклад: 15-томне видання, 30-відсотковий обсяг. Останніми роками все частіше

70

використовуються форми без нарощування відмінкового закінчення, якщо контекст не припускає ніяких подвійних тлумачень, наприклад: у 3 % обсязі.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пишуть: а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім "о" та "у") або на приголосний звук; б) дві останні літери, якщо закінчуються на приголосний та голосний "о" чи "у". Наприклад: третя декада - 3-я декада (а не: 3-тя), п'ятнадцятий день - 15-й день (а не: 15-ий), дванадцятирядна - 12- и рядна (а не 12-ти рядна), тридцятих років - 30-х років (а не: 30-их), другого класу - 2-го класу (а не: 2-о або 2-ого), у сьомому рядку - у 7-му рядку (а не: 7-у або 7-ому).

При переліку кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз. Наприклад: товари 1 та 2-го сорту.

Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, відмінкові закінчення не ставляться. Наприклад: у розділі 3, на рис. 2.

Так само, без відмінкових закінчень, записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть, томів видань. Наприклад: XXI століття (а не: ХХІ-ше століття).

У дисертаційних працях часто зустрічаються скорочення. Це частина слова або усічене ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень використовується для зменшення обсягу тексту з метою дати максимум інформації. Скорочення слів здійснюється відповідно до чинних стандартів: ДСТУ 3582—97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12—93 "Библиографическая запись. Сокращение слов в русском языке. Общие требования и правила".

Для утворення скорочених слів використовують три основних способи: 1) залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік - p.); 2) залишається частина слова (рисунок - рис.);3) пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс

(університет — ун-т).Треба мати на увазі, що скорочене слово повинне закінчуватися на приголосний,

окрім "й".У науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літерні абревіатури; 2)

складноскорочені слова; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів; 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літерами.

Літерні абревіатури складаються з початкових літер повних найменувань. При першому згадуванні ці абревіатури вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються в тексті без розшифровки.

Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються із поєднання: а) усічених та повних слів (енергозасіб - енергетичний засіб); б) тільки усічених слів (колгосп - колективне господарство). У наукових текстах крім загальноприйнятих складноскорочених слів використовуються також складноскорочені слова, розраховані на вузьке коло спеціалістів.

Ще один вид скорочень - умовні графічні скорочення за початковими літерами (к.к.д. - коефіцієнт корисної дії) застосовуються переважно в технічних текстах. Від літерних абревіатур вони відрізняються тим, що читаються повністю, скорочуються тільки на письмі і пишуться з крапками на місці скорочення.

І нарешті, в текстах науково-дослідницьких робіт зустрічаються умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на: а) загальноприйняті умовні скорочення: б) умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема в бібліографії.

Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються: а)

71

після перерахування (та ін. - та інше; і т. д. - і так далі; і т. п. - і тому подібне); б) при посиланнях (див. - дивись; пор. - порівняй); в) при позначенні цифрами століть і років (ст., ст. ст. - століття; р. - рік; pp. - роки).

Є також такі загальноприйняті скорочення: т. - том, н. ст. - новий стиль, ст. ст. - старий стиль, н. е. - наша ера, м. - місто, обл. - область, гр. - громадянин, с. - сторінка, акад. - академік, доц. - доцент, проф. - професор).

Слова "та інші", "і таке інше" всередині речення не скорочуються. Не рекомендується скорочувати слова "так званий", "наприклад", "формула", "рівняння", "діаметр".

У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. Такі позначення мають відповідати затвердженим стандартам та іншим нормативним документам. В ідеальному випадку в кожній науково-дослідницькій роботі повинна бути створена така система, в якій кожній літері відповідає одна величина, і навпаки, кожна величина репрезентується однією літерою. Іншими словами, ідеальна система не повинна містити багатозначних і синонімічних літерних позначень.

Наукові тексти відзначаються великою кількістю переліків, які складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається. Коли елементи переліку складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою

Ілюструвати науково-дослідницьку роботу необхідно виходячи із загального задуму. Слід виключати ілюстрації випадкові, що пояснюють другорядні деталі тексту. Кожна ілюстрація має відповідати текстові, а текст - ілюстрації.

Ілюстраціям дають назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). У тексті до ілюстрацій роблять посилання, що містять порядкові номери, під якими ілюстрації розміщені в науково-дослідницькій роботі.

Цифровий матеріал, як правило, слід оформляти у вигляді таблиць. Розрізняють аналітичні та неаналітичні таблиці. Перші таблиці є результатом обробки та аналізу цифрових показників.

Після таких таблиць, як правило, роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно уводиться в текст словами: "Таблиця дає змогу зробити висновок, що...", "з таблиці видно, що..." та ін. Такі таблиці дають змогу виявити і сформулювати певні закономірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації.

Заголовки граф таблиці повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, - якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блока науково-дослідницької роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те саме", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому

72

рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Вміщувати в науково-дослідницьку роботу слід тільки ті таблиці, котрі важко передати текстом (результати експериментальних спостережень, порівняння розбіжностей, докладні довідкові дані та ін.).

Деякі особливості має подання формул. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба обов’язково подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані. При цьому не можна спиратися на припущення про загальновідомість деяких величин (крім, звичайно, таких постійних, як , е тощо). Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший крок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули слід виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті.

Науково-дослідницьку роботу члена чи кандидата в члени МАН оцінюють також за рівнем бібліографічного апарату, який є ключем до джерел, використаних автором при її написанні. Бібліографічний апарат представлено цитуванням, посиланнями і списком використаних джерел, які оформляють згідно з ГОСТ 7.1— 84 "Библиографическое описание документа".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору наводять цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі: текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній

формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується також вираз "так званий";

цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручування думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми

словами), що дає значну економію тексту, слід бути граничне точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відповідні посилання на джерело;

цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те, і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Коли використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в науково-дослідницькій роботі.

При написанні науково-дослідницької роботи дослідник повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання науково-дослідницької роботи. Такі

73

посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, надають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, обсяг, інші вихідні дані. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання, або коли дисертант хоче показати еволюцію в поглядах автора.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в науково-дослідницькій роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід позначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-6]...".

В основному тексті або у заключних абзацах розділів науково-дослідницької роботи слід давати посилання на особисті наукові праці дослідника (принаймні ті, перелік яких наведено в авторефераті).

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про джерела і розміщується після висновків. Такий список становить одну із суттєвих частин науково-дослідницької роботи, що відбиває самостійну творчу роботу її автора і свідчить про рівень фундаментальності проведеного дослідження.

Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування); в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв; у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів:

ГОСТ 7.1 - 84 "Библиографическое описание документа. Общие требования й правила составления";

ДСТУ 3582 - 97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила";

ГОСТ 7.12—93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Додатки оформляють як продовження науково-дослідницької на наступних її сторінках або як окрему частину (книгу), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті науково-дослідницької роботи.

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках науково-дослідницької роботи, кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер І, Є, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток оформляється як Додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1- підрозділ 3.1. додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула А.1 - перша формула додатка А.

5. Кожна науково-дослідницька робота супроводжується окремим авторефератом, тобто стислим викладом автором змісту, головних ідей, структури та основних висновків

74

роботи.Написання автореферату - заключний етап виконання науково-дослідницької

роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату - широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками науково-дослідницької роботи.

Автореферат друкують державною мовою. Його публікація дає змогу одержати до дня захисту відзиви спеціалістів даної галузі.

Автореферат - документ, необхідний для захисту. Він не лише сповіщає про факт захисту науково-дослідницької роботи, а й ґрунтовно розкриває зміст роботи, завдяки чому звичайно замінює її читання. В ньому не повинно бути надмірних подробиць, а також інформації, яка не відбита в роботі.

Процес написання автореферату являє собою стиснення (компресію) наукової інформації, що міститься в науково-дослідницькій роботі. Це перша після завершення дослідження аналітико-синтетична переробка здобутої інформації, спрямована на те, щоб подати її в новому, скороченому вигляді для наукової громадськості. Така робота потребує певних знань. Тому технологію складання автореферату розглянемо детальніше.

Структурно автореферат складається із загальної характеристики роботи, стислого її змісту, висновків, списку публікацій, що дає змогу одержати до дня захисту відгуки від спеціалістів даної галузі.

Текст автореферату починається з розділу Загальна характеристика роботи, який має відповідати за змістом аналогічній частині вступу до роботи. Загальна характеристика науково-дослідницької роботи, що подається в авторефераті, не повинна бути перевантаженою зайвими рубриками. Заголовки рубрик не бажано друкувати окремим рядком, досить виділити їх жирним шрифтом або курсивом у підбір з текстом.

Актуальність теми обґрунтовується з трьох позицій: задоволення суспільних потреб у вирішенні даної проблеми, особливо на користь України; доцільності роботи для розвитку відповідної галузі науки; значущості для вдосконалення виробництва.

Далі коротко викладається підхід до проблеми в науковій літературі, основні наукові розвідки з теми, які питання вирішені, які потребують вирішення. Обґрунтовується необхідність проведення дослідження, по можливості визначається провідна ідея.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами містить короткі відомості про зв'язок вибраного напряму дослідження з планами організації, де виконана робота, а також із галузевими та (або) державними планами та програмами. Слід указати на зв'язок теми науково-дослідницької роботи з науково-дослідницькими темами ВНЗ, кафедри, лабораторії, відділу тощо.

Мета дослідження - це розробка теоретичної концепції проблеми, систематизований аналіз стану наукових знань про об'єкт та предмет дослідження, коротке формулювання сутності наукового пошуку.

Задачі досліджень підпорядковані меті. Як правило, формулюються 3-5 задач, розв’язок яких у вигляді наукових закономірностей має бути обов’язково відображений у висновках

В авторефераті обов’язково відображаються об’єкт, предмет та методи досліджень. Перший представляє собою той процес чи процеси, які досліджувались дослідником. Другий - це ті закономірності, які складають основу вивчаємого процесу. Методи досліджень відображають ті закони, та ті теоретичні і експериментальні методологічні підходи, які використано під час роботи з об’єктом і предметом наукових досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів включає коротку характеристику нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше.

Описати ступінь наукової новизни можна за допомогою певних стилістичних прийомів. Наприклад: "Вперше одержано...", "Обґрунтовано...", "Набуло подальшого

75

розвитку", "На відміну від ... в даній дисертації доведено...", "До нових результатів можна віднести" та ін.

При цьому наводяться пункти (чотири-п'ять), що характеризують наукову новизну дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Наповнення цієї рубрики залежить від того, має дисертація теоретичне чи практичне значення. У науково-дослідницькій роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів дослідження, значущість для розвитку науки, рекомендації щодо використання висновків і результатів дисертації, можливість використання її як теоретичної основи для нових досліджень.

У науково-дослідницькій роботі, що має практичне значення, необхідно подати відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання, про ступінь готовності до використання або масштаби використання.

Слід пам'ятати, що кінцева мета будь-якої науково-дослідницької роботи - не лише у використанні її результатів для вирішення наукових завдань, а й у впровадженні їх у суспільну практику. Тому в авторефераті поряд з поданням теоретичної значущості результатів важливо виділити ті з них, які мають безпосередню практичну цінність. Сюди можна віднести нові методи, моделі, прийоми, засоби, технологічні процеси та ін.

Рівень науково-дослідницької роботи оцінюється по тому, як, де, коли реалізовані її результати. Тому необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів дослідження із зазначенням назв організації, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Особистий внесок дослідника. В цій рубриці докладно викладають результати, отримані дослідником особисто. Як правило, їх перераховують за пунктами, виділяючи найсуттєвіші рішення провідної ідеї, що становлять основу наукових положень, висновків і результатів, які подаються для захисту.

Якщо у науково-дослідницькій роботі використано ідеї або розробки співавторів, дослідник повинен зазначити це роботі та в авторефераті, вказати на свій особистий внесок у праці чи розробки.

У разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело науково-дослідницька робота знімається з розгляду, незалежно від стадії проходження, без права її повторного захисту.

Апробація результатів науково-дослідницької роботи. Позитивно характеризують науково-дослідницьку роботу свідчення про те, що основні її положення, висновки та результати було оприлюднено і вони дістали схвалення, тобто були апробовані. Ці відомості включають виклад того, де, коли здобувач виступав зі своїми ідеями (на наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, при проведенні спецсемінарів, авторських курсів та ін.). В кінці розділу слід указати на апробацію науково-дослідницької роботи на виробництві.

Публікації. Ця рубрика тісно пов'язана з попередньою і включає кількісні дані про публікації з теми науково-дослідницької роботи. Тут вказують, у скількох монографіях, брошурах, статтях (зокрема фахових), матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані матеріали дисертацій.

Структура науково-дослідницької роботи. Цією рубрикою завершується загальна характеристика роботи, що подається в авторефераті. В ній указують на наявність вступу, певної кількості розділів (підрозділів), додатків. Наводять повний обсяг науково-дослідницької в сторінках, а також обсяг ілюстрацій, таблиць, додатків (із зазначенням їх кількості), список використаних джерел (із зазначенням кількості найменувань).

Основний зміст роботи. У цьому розділі, що є власне реферативним, стисло викладається зміст основних структурних елементів (розділів і підрозділів) науково-

76

дослідницької роботи за послідовністю, обумовленою логікою її побудови. Матеріали цієї частини автореферату свідчать про сукупність наукових положень і отриманих результатів. При складанні власне реферативної частини автореферату важливо показати, яким чином отримано результати, описати хід дослідження, викласти суть використаних теоретичних положень і методів, навести дані про їх точність і достовірність, висвітлити умови та основні етапи експериментів.

Нюанси висвітлення змісту науково-дослідницької роботи можуть бути різними залежно від галузі науки, теми та інших чинників. Однак в усіх випадках автореферат має містити висновки і кінцеві результати.

Головна мета реферування науково-дослідницької роботи в основній частині автореферату - у мінімальному обсязі подати максимум корисної інформації. В галузі технічних наук найбільш типовою є наступна схема цієї частини.

Перший розділ містить огляд літератури за темою, аналіз наукових концепцій, думок за проблемою. Стисло, але критично аналізуються роботи попередників, визначається місце здобувача у розв'язанні проблеми. Закінчується розділ коротким резюме про доцільність проведення досліджень у даній галузі.

Другий розділ більшість дослідників присвячують розробці того теоретичного апарату, який потрібен для рішення сформульованих раніше відповідних задач. Тут же приводять і аналіз результатів теоретичних досліджень. Практика останніх років чітко окреслила такі типові помилки, які мають місце при написанні цього дуже важливого розділу.

1. Замість формулювання постановки задачі та приведення кінцевого результату здобувачі викладають проміжні перетворення, які досить часто є тривіальними, а тому не інформативними.

2. Відсутня логічна послідовність при висвітленні теоретичної частини роботи. Досить часто представлений матеріал відірваний від задач досліджень. В результаті читачеві не зрозуміло з якою метою він приведений у авторефераті.

3. У більшості дослідників опущено підтвердження адекватності розроблений аналітичних моделей і залежностей. Без цього важко судити про достовірність отриманих результатів теоретичних досліджень.

4. Не приводиться методика теоретичних досліджень. Причому, не тільки в авторефераті, але й у дисертації, що в принципі недопустимо. Читач повинен мати уяву про те, що приймав дослідник в якості вхідних (змінних параметрів) і які параметри були оціночними.

5. Отримані результати теоретичного моделювання викладаються без належної інтерпретації. Проста ж констатація факту ще не розкриває ті теоретичні закономірності, які лежать в його основі.

6. Висновки в кінці розділу (дисертацій) носять форму простих анотацій, а не розкривають суті отриманих теоретичних закономірностей.

У третьому розділі приводиться програма і методика експериментальних досліджень. Програма лабораторних або/і лабораторно - польових робіт повинна повністю кореспондуватися з сформульованими раніше відповідними задачами досліджень.

Крім програми, слід стисло викласти суть оригінальних методик досліджень (якщо такі методики є), дати перелік основних вимірних параметрів, короткі технічні характеристики використаних оригінальних приладів та обладнання, привести методику обробки експериментальних даних та оцінки погрішності вимірювань.

Багато дослідників застосовують планування експерименту. Нині вже стало правилом ні в науково-дослідницькій роботі, ні, тим більше, в авторефераті не приводити матрицю планування, а також ті формули, використання яких є формалізованою процедурою у відповідних математичних пакетах, призначених для обробки регресійних моделей. Досить обмежитися викладенням методики вибору параметрів, діапазонів їх

77

варіювання та функції мети. При розв’язанні задач оптимізації у методичному розділі слід чітко вказати за якими

критеріями це здійснюється. Четвертий розділ присвячують аналізу результатів експериментальних досліджень.

При викладенні дослідного матеріалу не слід обмежуватися лише констатацією того чи іншого факту. Фаховий рівень науковця визначається саме можливістю проводити ґрунтовний аналіз отриманих даних. Наприклад, більшість дослідників після отримання регресійних моделей того чи іншого процесу приводять лише відповідні поверхні відгуків з указанням оптимальних значин досліджуваних параметрів. Натомість, для наукової спільноти більш важливими є не скільки оптимальні значини параметрів, скільки закономірності, які випливають із графічної інтерпретації вивчаємого процесу. Адже коли конкретні значини параметрів найбільш прийнятні лише для тих умов, які мали місце під час проведення експерименту, то виявлені закономірності можуть бути корисними і прийнятними в мовах, відмінних від дослідних.

При розв’язанні прикладної наукової задачу у розділі повинна бути приведена експлуатаційно - технологічна оцінка, методика якої викладена у ГОСТ 24057-88 “Методы эксплуатационно - технологической оценки».

У п’ятому розділі приводиться техніко - економічне обґрунтування отриманого результату. Найчастіше це здійснюють шляхом порівняння зведених витрат, розрахованих для базового та нового варіантів рішення прикладної задачі.

Висновки. У них подається стисла інформація щодо підсумків виконаної роботи, яка повинна відповідати загальним висновкам науково-дослідницької роботи. Висновки містять узагальнену підсумкову оцінку проведеної роботи. При цьому зазначають, чи досягнуто основної мети наукового дослідження.

Висновки - це наукові положення, що належать особисто автору, які він виносить на прилюдний захист. Тому до їх формулювання слід підійти особливо відповідально. Висновки мають відповідати меті і задачам дослідження. Вони аж ніяк не можуть мати форму анотації.

Публікації за темою науково-дослідницької роботи. Список опублікованих праць дослідника за темою науково-дослідницької роботи подають згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і прізвищ усіх співавторів. Опубліковані праці, що відбивають основні положення науково-дослідницької роботи, мають бути розташовані у списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у наукових виданнях, авторські свідоцтва, препринти, депоновані та анотовані у наукових журналах статті, тези доповідей тощо.

В авторефераті слід обов'язково наводити публікації, надруковані в наукових фахових виданнях України та інших країн. Однак обмежуватись лише мінімальною кількістю фахових публікацій не слід. Зокрема, тези доповідей та матеріали конференції слугують встановленню пріоритету і свідчать про апробацію результатів науково-дослідницької роботи. Наявність більшої від мінімальної кількості статей, авторських свідоцтв на винаходи підкреслює практичну цінність роботи та ін. Але у будь-якому разі ніяка кількість таких додаткових публікацій не може замінити встановленої мінімальної кількості основних фахових публікацій.

На останній сторінці автореферату мають бути розміщені анотації українською, англійською та російською мовами. На вибір дослідника анотація англійською або російською мовою має бути розгорнутою, обсягом до 2 сторінок машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків) і містити інформацію про зміст та результати науково-дослідницької роботи. Дві інші анотації обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) мають бути ідентичного змісту і містити стислу інформацію про науково-дослідницьку роботу.

Анотації складають за формою, яка містить такі дані:

78

прізвище та ініціали дослідника; назва науково-дослідницької роботи; клас, школа; секція МАН; основні ідеї, результати та висновки науково-дослідницької роботи.

Виклад матеріалу в анотації має бути стислим і точним. Слід використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, стандартизовану термінологію, уникати складних граматичних зворотів, маловідомих термінів і символів.

Після кожної анотації наводять ключові слова - слова або стійке словосполучення із тексту анотації, яке несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів має відображати основний зміст наукової праці. Оптимальна кількість ключових слів - від 3 до 10. Їх подають у називному відмінку і друкують у рядок через кому.

Література

1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково – дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

2. Добров Г.М. Наука о науке. - К.: Наукова думка, 1998.- 304 с.3. Основы научных исследований: Учебное пособие/ А.А.Лудченко,

Я.А.Лудченко, Т.А.Примак.- К.:О-во «Знання», КОО, 2000.- 114 с.4. Документація. Звіти у сфері науки і техніки: Структура і правила оформлення:

ДСТУ 3008-95.- Введ.23.02.95.- К.: Держстандарт України, 1998.-16 с.5. Довідник здобувача наукового ступеня/ Упоряд. Ю.І.Цеков; Переднє слово

Р.В.Бойко.- К.: Ред. “Бюл. ВАК України”, 1999.- 64 с.

79

Тема 7

ПСИХОЛОГІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ

1. Організація творчої діяльності.2. Робочий день та робоче місце науковця.3. Технічні засоби наукової діяльності.4. Ділове спілкування.5. Особистий архів науковця.

1. Кожний дослідник повинен знати специфіку наукової творчості в цілому і конкретної галузі зокрема. У творчому процесі важливою є копітка й добре організована праця. Біографії видатних учених свідчать про те, що всі вони були великими трудівниками, що їхні досягнення є результатом значної праці, величезного терпіння та посидючості, надзвичайної завзятості і наполегливості.

Ефективність наукової творчості, оптимальне використання потенційних можливостей науковця залежать від раціональної організації праці. Чим вищий рівень організації праці науковця, тим більших результатів він може досягти за короткий термін. І навпаки, при незадовільній організації наукової праці подовжується термін виконання дослідження і знижується його якість, зменшується ефективність.

Є багато методів наукової організації праці, які вибираються особисто з урахуванням індивідуальних особливостей. Однак, існують загальні принципи наукової праці. До найважливіших з них відносять: творчий підхід, мислення, плановість, динамічність, колективність, самоорганізацію, економічність, критичність і самокритичність, роботу над собою, діловитість, енергійність, практичність. Частина з цих принципів зумовлена зовнішнім середовищем, інші стосуються особистості дослідника.

Творчий підхід означає, що на всіх етапах дослідження науковець повинен прагнути до пояснення фактів, предметів, явищ, намагатися сказати щось нове в науці. Тому для наукової творчості характерною є постійна копітка розумова праця. У цьому зв'язку доцільно згадати давнє китайське прислів'я, яке стверджує: "Ти можеш стати розумним трьома шляхами: шляхом власного досвіду - це найважчий шлях; шляхом наслідування - найлегший шлях; шляхом мислення - це найблагородніший.

Мислення, обмірковування - це один із основних елементів наукової праці. Різні люди здійснюють це по-різному. Значних результатів досягають ті, хто привчив себе думати постійно, концентрувати свою увагу на предметі дослідження. Виробити в собі

80

такі риси необхідно кожному досліднику.Серед правил наукової праці особливе значення має постійна робота мозку над

сутністю і специфікою об'єкта та предмета дослідження. Дослідник повинен постійно розмірковувати над предметом свого дослідження.

Дбаючи про розвиток творчих задатків і здібностей, дослідник повинен бути наполегливим, нерідко мужнім, витриманим і терпеливим, і разом із тим проявляти творчу ініціативу. Лише за таких умов він зможе успішно подолати різноманітні труднощі й невдачі, яких на шляху до істини немало. Проілюструвати це можна багатьма історичними прикладами, починаючи з галілеївського вигуку в суді інквізиції: "А вона все ж обертається!".

Творчість - це наукове виробництво, яке передбачає плановість в роботі. Планування потрібне вже тому, що при складності, працемісткості, тривалості і дорожнечі сучасних наукових досліджень планова дисципліна допомагає запобігти невиправданим витратам часу і засобів, вирішувати наукові завдання у визначений термін.

Плановість у науковій творчості втілюється в різних перспективних і робочих планах та програмах, календарних планах, у графіках роботи дослідника, в його індивідуальному плані та ін. За планами перевіряється (по можливості щоденно) хід роботи.

За весь період роботи над науковою роботою, може бути кілька планів. Спочатку складають плани досить укрупнені, потім їх деталізують, коригують, переробляють. Часто останній план дуже далекий від початкового варіанту. Необхідно постійно контролювати виконання основних етапів роботи та її результати. Слід коригувати як загальний план, так і окремі його частини. Важливо сформулювати не лише завдання даного етапу дослідження, а й заходи щодо досягнення загальної мети.

Наукова робота - це, як правило, одноосібне дослідження. Однак, дослідник є членом колективу: класу, гуртку, кафедри, ВНЗ. Протягом роботи над дослідженням він може звертатися за порадою до членів колективу. Крім того, відбувається колективне обговорення теми дослідження, постановки завдань, отриманих результатів, можливостей їх використання та ін.

Оптимальний науковий колектив, поєднуючи в собі різні демографічні і психологічні типи, старих і молодих, генераторів ідей і виконавців, - при повному взаєморозумінні і чіткому оперативному науковому керівництві може значно підвищити ефективність роботи над дослідженням. Рівень наукової роботи, рекомендації її до захисту - це не тільки індивідуальна, а й колективна відповідальність.

Велике значення, якщо, навіть, не головне, має принцип самоорганізації праці здобувача, оскільки наукова творчість піддається регламентації в граничних межах. Отже, кожний учень самостійно визначає комплекс заходів щодо забезпечення свого успіху.

До елементів самоорганізації належать: організація робочого місця із забезпеченням оптимальних умов для

високопродуктивної праці; додержання дисципліни праці; послідовність у накопиченні знань протягом творчого життя; систематичність у дотриманні єдиної методики і технології при виконанні

одноразової роботи.Досягти системності в роботі можна виконанням певних правил:

постійно думати про предмет дослідження; не працювати без плану; при виконанні великої роботи слід звільнитися від другорядних справ; перш ніж братися за роботу, зважити і розподілити свої сили і час; заздалегідь готувати все необхідне для виконання роботи, щоб не

відволікатись;

81

не можна робити дві справи одночасно; творчу роботу виконувати перед механічною, складну - перед простою; доводити розпочату роботу до кінця і не розпорошувати сили; постійно контролювати свою роботу, вчасно вносити корективи, обмежувати

глибину розробки; намагатися бачити кінцеву мету.

Таким чином, у самореалізації велику роль відіграють самообмеження, дисципліна, самоуправління, самооблік, самоконтроль та інші "само...", в тому числі самостійність, тобто здатність самому виявляти причини виникнення труднощів і усувати їх. Сюди належить також дотримання трудового режиму і графіка роботи, дисципліни мислення, здатність зосереджуватися, не порушувати логічний розвиток ідеї.

Не менше значення має принцип економії або самообмеження, яким кожний науковець повинен керуватися на всіх етапах наукового дослідження. Принцип самообмеження виявляється, по-перше, в тому, що у будь-якому дослідженні слід обмежувати себе як за широтою охоплення теми, так і за глибиною її розробки. По-друге, дослідник, вводячи дослідження в певні часові рамки, тим самим уже обмежує себе. Самообмеження особливо важливе на стадії збору матеріалу, тобто слід вибрати те, що необхідно для вирішення даного завдання.

Цей принцип також передбачає розвиток і виховання самокритичності і скромності, вміння тактовно відстоювати свої переконання. Це викликано тим, що сама природа науки як сфери людської діяльності, спрямованої на вироблення знань, зумовлює те, що рушійною її силою є конфлікт - боротьба наукових шкіл, світоглядів, суперечність між теорією і практикою, розвиток критики і самокритики, несприйняття догматизму і сліпої віри в авторитети. Звідси кожному науковцю, особливо початківцю, слід виховувати в собі критичне ставлення до результатів своєї праці, до сприйняття чужих ідей і думок. Особливо велике значення має власна творчість. Доцільно передусім спробувати віднайти власні шляхи розв'язання проблеми, свій шлях наукового пошуку. Вивчення літератури буде корисним тією мірою, якою воно дасть змогу уникнути помилок. Важливо не лише довести необґрунтованість якогось наукового положення іншого вченого, а й запропонувати натомість теорію чи метод, що є більш слушними, виваженими.

Раціональна організація наукової праці передбачає максимальне використання комплексу індивідуальних особливостей науковця (дослідника), його моральних і вольових рис характеру.

Науковець повинен мати певні особистісні й творчі якості. А саме: професійні знання; допитливість; спостережливість; ініціативність; почуття нового; зацікавленість у справі; пунктуальність і ретельність; відповідальність і надійність; організаторські здібності; комунікабельність і доброзичливість; честолюбство; зовнішній вигляд.Безумовно, важко знайти людину, яка б могла в повному обсязі мати всі перелічені

якості. Усі ці та інші риси потрібно виховувати. Необхідна постійна робота над собою для розвитку задатків і здібностей, пам'яті, уваги, спостережливості, формування навичок праці та ін.

82

2. Робочий день науковця важко передбачити або прогнозувати. Одним із головних правил є:

поступове входження в роботу; ритмічність праці; планування роботи.

Елементи імпульсивності та імпровізації характерні для наукової діяльності. Однак успіх забезпечує систематична, заздалегідь спланована робота. Планування може бути на день або тиждень, місячне, квартальне, річне. Плануючи роботу на день, слід зважати на таке: перш ніж розпочати роботу, необхідно обдумати майбутній день, виділивши найважливіші й термінові справи. Для правильної орієнтації спільної роботи з науковим керівником таке планування здійснюється разом.

Неодмінним атрибутом кожного науковця є робочий блокнот - щоденник, в якому справи розподіляють за датами. Можна також мати записну книжку, календар пакету Outlook, установлений на персональному комп'ютері. Цей календар часто називають особистою інформаційною системою, призначеною для ефективної організації робочого часу чи наукової праці. До її складу, крім календаря, входять телефонний довідник, адресна книга, блокнот та ін. Оперуючи однією частиною електронного органайзера, наприклад щотижневиком, можна одночасно переглядати й інші частини — план на місяць, телефонний довідник.

При плануванні роботи науковець повинен знати, що найсприятливіший час для виконання творчих або складних завдань - з 10-ї годин ранку й до 12-ї години. Після цього настає деякий спад активності. У другій половині дня працездатність найвища від 14-ї до 17-ї години, після чого невпинно вона падає.

Слід пам'ятати про втомлюваність очей. При великому обсязі робіт з літературними джерелами або на ПЕОМ очі швидко втомлюються. В цій ситуації краще змінити заняття або трохи відпочити: пройтись по коридору, випити кави, поговорити по телефону. Ідеально чередувати кожні 45 хвилин роботи з 15-хвилинною перервою, при цьому тривалість щоденної роботи на комп'ютері не повинна перевищувати 4 години.

Доцільно знати, що система роботи декілька годин підряд, а потім такий же відпочинок - шкідлива звичка. Має бути певний ритм у чередуванні роботи і відпочинку. Слід зважати на біоритми життєдіяльності. Навіть звичайний робочий тиждень має свій цикл. Понеділок є днем входження в робочий ритм, у цей день (якщо є така можливість) не варто починати важливі справи. Тому найважливіші або найважчі в роботі справи, написання дисертації або статті починають з середини тижня. Вівторок і середа є найпродуктивнішими днями тижня, до п'ятниці накопичується втома, тому в суботу і неділю краще відпочити.

У багатьох країнах світу науковці використовують спеціальні плоскі папки-гармошки, сторінки яких розписані за днями місяця. Крізь отвори в правому куті папки видно вкладені туди документи, записки-нагадування, доручення наукового керівника, які необхідно виконати у певний термін. Якщо такої можливості немає, то матеріали наукової роботи зберігають у звичайних папках, на кожній з яких зазначають номер, назву розділу, підрозділу наукової роботи або статті, термін їх написання.

У процесі повсякденної роботи дослідник повинен занотовувати в щоденнику чи спеціальному блокноті всі питання, які його зацікавили. У вільний час їх з'ясовують з керівником або фахівцем. Побіжно визначається перелік необхідних документів (законодавчих, директивних, статистичних та ін.) і їх місцезнаходження. Це робота - "про запас", яка дозволяє науковцю мати у своєму розпорядженні точну, випереджувальну інформацію.

Неефективно братися за написання всіх розділів роботи одночасно, однак доцільно постійно накопичувати документи (опубліковані й неопубліковані) з усіх розділів

83

дослідження, поповнювати їх новою інформацією.Науковцю слід зважати на свої індивідуальні особливості, віднайти власні прийоми

"входження" в роботу. Як правило, найбільші труднощі виникають у перші хвилини і години роботи. Універсальних засобів втягування до роботи немає, кожен повинен відшукати їх для себе. Вважається доцільним перші десять хвилин витратити на повторне читання раніше підготовленого матеріалу і його коригування. Як правило, після такої роботи з'являється бажання попрацювати над новим матеріалом. Також індивідуально треба вибирати години роботи, що забезпечить найбільшу творчу продуктивність.

Залежно від характеру науковця слід індивідуально вирішувати питання щодо допустимої тривалості роботи і чергування її з відпочинком. Наукова праця потребує дотримання режиму, інакше вона стає малопродуктивною і може призвести до втрати віри у свої сили, погіршення стану здоров'я.

Одна з головних умов підвищення працездатності - правильно організоване робоче місце. Робоче місце науковця - це сукупність усього того, що використовується в роботі, тобто меблі, комп'ютер, інші технічні засоби. Поліпшення робочого місця передбачає оснащення його всім необхідним відповідно до характеру роботи.

Недостатнє освітлення і колір лампи, шум у приміщенні, висота стільця і площа поверхні стола можуть стати причиною зниження працездатності. Фахівці з ергономіки (наукової дисципліни, що комплексно вивчає людину в процесі її діяльності) рекомендують не забувати золоте правило, дотримання якого може вберегти від багатьох бід: світло має падати згори і зліва, інакше порушується правильне положення голови.

Будь-яка світлова або шумова вібрація - це джерело роздратування, підвищеного збудження і нервовості, що заважає ефективній розумовій праці. Звичка вмикати телевізор або радіо для підняття настрою виправдана лише при виконанні механічної роботи. Для інтелектуальної творчої роботи - це лише додаткове джерело створення підвищеної втомлюваності.

Однією з основних умов ефективної наукової діяльності є порядок на робочому столі. Як відомо, порядок звільнює думку. Ідеально, коли на столі лежать лише документи, необхідні в даний момент. Нагромадження паперів не лише зменшує робочу площу стола, а й відволікає від вирішення питання. Необхідно підтримувати раз і назавжди заведений порядок розташування документів та інших матеріалів у шухляді робочого столу, шафах, картотеках. Дотримання звичного порядку полегшує працю, робить більшість операцій автоматичними, економить час, запобігає "зникненню" документів, які у недостатньо організованого працівника потрапляють до папок з іншими документами.

Працюючи з комп'ютером, важливо розмістити його так, щоб з ним було легко і зручно працювати. В процесі роботи поза має бути такою, щоб не втомлюватись і щоб усе необхідне для роботи було під рукою. Монітор має знаходитися на рівні очей, відстань між монітором і обличчям має бути не меншою 40 см. Можна обладнати свій монітор додатковим пристосуванням - тримачем для документів Curtis Clip, за допомогою якого можна закріпити документ на одному рівні з монітором. Клавіатуру краще розташувати на відстані 10 см від краю стола, що дасть можливість зап'ястями спиратися на стіл. Тепер з'явилися Wrist rests (опори для зап'ясть), які підкладають під зап'ястя, щоб підняти їх над клавіатурою. Щоб запобігти відблискам світла від монітора, необхідно зменшити освітлення в приміщенні, обладнати люстри і вікна розсіювачами світла.

Стілець має бути зі спинкою і, бажано, з підліктям. Крім того, рекомендується регулярно робити перерви в роботі, змінювати час від часу позу. Пози, при яких коліна згинаються під кутом менше 90 градусів, порушують кровообіг. Тому необхідно відрегулювати висоту стільця або поставити під стіл підставку для ніг, яка регулюється щодо висоти і нахилу.

Не менший вплив на емоційний стан науковця справляють кольори. Відомо, що

84

темні тони присипляють, а яскраві - надзвичайно збуджують. Для письмової роботи найкраща гама бежевого і зеленого кольорів. Зелений колір, за дослідженнями психологів, знижує сприйнятливість до звукового стресу. Вміле використання кольору - прекрасний засіб підвищення працездатності.

Важливою умовою комфортної роботи, за даними вчених, є відчуття свого "власного" простору, тобто наявність свого "кутка", де науковець проводить більшу частину часу. Недоцільно захаращувати робочий стіл сувенірами, іграшками, фотографіями та ін. Вони лише відвертають увагу від справи.

Впливає на працездатність і запах. Дослідження свідчать, що запах лимона переважно знижує продуктивність праці вченого, а запах троянди - підвищує. Запах улюблених парфумів, за оцінками психологів, добре тонізує і підвищує позитивні емоції. Допомагає також хвойний екстракт. Однак захоплюватися сеансами ароматотерапії не слід, оскільки це може викликати головний біль.

3. Технічними засобами, якими найчастіше користується науковець, є персональний комп'ютер, телефон, телефакс і копіювальний апарат.

Сучасного науковця неможливо уявити без персонального комп'ютера (ПК). ПК використовується за двома основними напрямами:

організація роботи з документами; розрахункова робота.

При документуванні, тобто створенні (складанні) документів, ПК виступає в ролі "розумної" друкарської машинки. Є багато програм для створення і редагування наукових документів. Такі програми називають текстовими редакторами або текстовими процесорами. При використанні цих програм для створення документів (наукової роботи, автореферату, статті, тез доповіді та ін.) текст документа, що редагується, виводиться на екран дисплея і до нього можна вносити необхідні зміни, переносити фрагменти з одного місця документа в інше, об'єднувати фрагменти, використовувати різні шрифти для виділення окремих ділянок тексту, роздруковувати текст на принтері та ін.

Один із найпопулярніших редакторів тексту - Word, який є складовою програмного комплексу Microsoft Office.

Microsoft Word — потужний текстовий редактор, призначений для виконання процесів обробки тексту: від набору і верстки до перевірки орфографії, вставки в текст графіки, роздрукування тексту. Він працює з багатьма шрифтами - як з українським та російським, так і з іншими національними шрифтами. До корисних властивостей Word належить автоматична корекція тексту, автоматичне перенесення слів і виправлення написів слів, зберігання тексту у визначений проміжок часу, наявність майстрів текстів і шаблонів, що дозволяють швидко створити ділові документи. Word забезпечує пошук заданого слова або фрагмента тексту, заміну його на зазначений фрагмент, видалення, копіювання у внутрішній буфер, заміну гарнітури і (або) розміру шрифту та ін. Наявність закладки в тексті дає змогу швидко перейти до бажаного місця в тексті. Можна так само автоматично включати в текст дату, час створення, зворотну адресу й ім'я автора тексту.

Word дозволяє включати в текст бази даних, об'єкти графіки, музичні модулі. Для обмеження доступу до документа можна встановити пароль на текст, який Word буде запитувати при завантаженні тексту. Word дає змогу відкривати багато вікон для одночасної роботи з декількома текстами або розбити одне активне вікно на два.

Що стосується розрахункової роботи, то сучасний комп’ютер нині є дуже потужним засобом. Для тих, хто на має навиків програмування, можна використовувати електронну таблицю Excel або інженерний пакет Eureka американської фірми Borland. Не дуже складними в освоєнні є пакети MathCAD, MathLAB, Mathematica та інші. Є достатня кількість пактів програм для розрахунку статистичних характеристик випадкових процесів (Statistica, Statgraph тощо).

85

Програмісти мають можливість розв’язувати свої задачі з допомогою багатьох інтегрованих програмних середовищ (CИ ++, Pascal, Delphi, Visual Basic і т.д.).

Бажано, щоб ПК був підключений до міжнародної мережі Internet, що дасть змогу отримати додаткову інформацію за темою дослідження.

Доцільними в дослідницькій роботі є телефон, магнітофон, диктофон, широкий асортимент канцелярських приладів: ручок, олівців, гумок. Невеличкі канцелярські приладдя слід зберігати в ложементах - відкритих коробках з відділеннями для кожного з них.

4. Ділове спілкування умовно поділяють на два види. Перший із них має інформаційний характер, його мета - отримання інформації. Спілкування може бути одностороннім, коли в отриманні інформації зацікавлена одна сторона, і двостороннім, коли в ньому зацікавлені обидва співбесідники. Другий вид спілкування - дискусійний, під час якого кожна із сторін наполягає на своїй думці. Найефективнішими є безпосередні контакти.

Поділ ділового спілкування на два види має практичне значення, визначає особливості їх підготовки і проведення.

Запорукою успішного спілкування є компетентність і тактовність працівника, володіння прийомами ведення бесіди, прагнення оперативно й ефективно вирішити чи обговорити питання. Попередня підготовка передбачає передусім визначення мети спілкування, терміну його проведення (не більше 40...45 хвилин).

При підготовці до інформаційного спілкування попередньо формулюють основні запитання, які необхідно поставити співбесіднику, складають детальний перелік фактів (даних), що підлягають уточненню та ін.

При підготовці до дискусійного спілкування бажано правильно дібрати аргументи, необхідні для захисту своєї думки, викласти їх у логічній послідовності. Важливо спробувати поглянути на обговорюване питання очима свого опонента, передбачити можливі заперечення і варіанти відповідей.

При підготовці до спілкування важливо оцінити професійний рівень співбесідника, його вік, риси характеру.

Свої особливості має і техніка спілкування. Є певна система правил і прийомів, які роблять ділову розмову найбільш ефективною. Це такі:

визначеність, тобто чітке визначення предмета обговорення, цілі розмови, формулювання обговорюваних питань, можливих варіантів рішень;

обґрунтованість, тобто оптимально можлива аргументованість своєї точки зору, система доказів і логічність їхнього викладу;

послідовність у захисті своїх поглядів, думок, несуперечність тверджень, доказів, готовність до зміни свого рішення лише за наявності дійових аргументів опонента.

Слід пам'ятати, що будь-яка дискусія - це діалог, де виклад співбесідником власних доказів має змінюватись увагою до доказів опонента. Уміння слухати, терпіння, неупереджене ставлення, делікатність забезпечують ефективність спілкування. Під час спілкування рекомендується дивитися співбесідникові у вічі, не переривати його. Можна занотовувати деякі важливі моменти під час бесіди. Після її завершення необхідну інформацію слід докладно записати, щоб мати можливість проаналізувати доводи співбесідника, його аргументи, виділити головне.

Особисте ділове листування потребує своєрідного стилю, що відрізняє його від службового. Із тексту листа має вимальовуватись образ автора, його особистість. Кореспонденція має бути виразним і неповторним обличчям автора, гранично точною і чіткою при мінімумі витраченого на неї часу.

При написанні особистого листа можна скористатися рядом порад і принципів, яких дотримуються при складанні службових листів. Серед них: інформативність,

86

лаконічність, логічність та послідовність викладу, уникнення багатозначності та надміру іншомовних слів, увічливість, уникнення категоричності і заперечних форм, достатність аргументації, наявність вступного і завершального компліментів.

Отже, особисті ділові листи мають бути чіткими, лаконічними, зрозумілими, не містити нічого зайвого, що заважало б сприйманню основної інформації.

З іншого боку, лист - це письмова розмова з адресатом, а тому можливе використання гумору та "магічних слів", що забезпечує неофіційність, створює автору відповідний імідж. Зрештою, вибір стилю залежить від ситуації: мети листа, близькості знайомства автора з адресатом чи необхідності дотримання субординації. Тут відкритий широкий простір для творчості, слід лише стежити за тим, щоб усе в листі було доречним.

Є різні форми звертання до адресата. Найуживаніші: "Шановний...!", "Вельмишановний...!", "Шановний колего...", "Шановний пане..." та ін.

Завершальні речення тексту також можуть бути дуже різні: повторення подяки, висловлення сподівання, надії, запевнення адресата, прохання (найближчим часом дати відповідь, надіслати документи) та ін.

Прощальні фрази також можуть бути різними. Якщо автор добре знайомий з адресатом, успішно співпрацює з ним уже не перший рік, можна закінчити лист дружніми (але ні в якому разі не панібратськими чи фамільярними) фразами на зразок: "Щиро Ваш...", "З найкращими побажаннями...", "З вдячністю та найкращими побажаннями...", "Щиро відданий Вам..." тощо. Листи офіційного характеру можна закінчувати виразами: "З глибокою повагою...", "З вдячністю і повагою...", "З повагою і найкращими побажаннями...", "Залишаємося з пошаною...", "Бажаємо успіхів..." та ін.

І ще одна порада: слід ретельно перевірити текст листа, щоб у ньому не було помилок та виправлень. Важливо дотримуватись етикету листування.

Ділова телефонна розмова - доволі поширена форма спілкування. Слід враховувати її специфіку, зважити, наскільки в даному разі потрібний телефонний дзвінок - можливо, ефективнішим буде безпосередній контакт або написання листа.

Передусім, необхідно мати телефонний довідник або записник, що містить прізвище, ім'я та по батькові абонента, посаду, номер телефону. Крім того, ретельно продумати і чітко уявляти мету дзвінка, визначити і записати питання, які слід вирішити з абонентом, підготувати необхідні документи та ін.

Дуже важливо визначити слушний час для дзвінка, зважаючи на інтереси абонента. Проявом делікатності є попередній дзвінок для уточнення часу ділової розмови. Не реко-мендується телефонувати на початку, в кінці робочого дня, близько до обідньої перерви. Неетично телефонувати додому поважній особі після 21-ї години.

Правильно набравши номер абонента і отримавши відповідь-підтвердження, слід назвати себе, прізвище, ім'я та по батькові потрібного вам абонента. Інколи необхідно назвати його посаду, після взаємних представлень викласти причину дзвінка. Телефонна розмова має бути гранично лаконічною, корисною, без зайвих емоцій, не перевищувати 5...6 хвилин. В кінці варто підсумувати розмову, виділити найголовніше зі сказаного. Закінчує розмову той, хто зателефонував. Доречними будуть фрази: "Дякую за розмову", "Радий був Вас чути", "Успіхів Вам" та ін.

5. З часом у дослідника накопичуються різноманітні за формою та змістом документи: рукописи, машинописи, ксерокопії, картотеки, конспекти, вирізки, фотографії, касети, дискети тощо, які в сукупності утворюють особистий архів. Крім того, науковець має певну кількість книг, періодичних видань, інших видів опублікованих документів, що складають його особисту бібліотеку.

Ведення власного архіву є обов'язковим для науковця. Обсяг інформаційних документів, використовуваних особисто, як правило, великий. Ці матеріали треба відповідним чином організувати, оскільки без цього утруднюється пошук необхідної

87

інформації, знижується ефективність праці.Починати упорядкування особистого архіву слід якнайраніше, коли кількість

матеріалів невелика. Обліку мають підлягати всі документи: опубліковані й неопубліковані.

Розрізнені документи систематизують за темами, формою, характером використання, терміном зберігання в окремих папках. Папка має певну назву і порядковий номер, які зазначають також і на каталожній картці. Документи, які неможливо підшити, зберігають у підписаних коробках, конвертах, по можливості окремо (за видами, темами). Конспекти також доцільно зберігати в папках з написами на корінці. Заведені на них картки заносяться у відповідні розділи картотеки. Касети, дискети, слайди та інші документи подібної форми зберігаються в спеціальних коробках. Кожний документ і коробку надписують. Окремо зберігають документи, робота з якими проведена, і поточні документи.

При формуванні папок використовують вітчизняні швидкозшивачі, розраховані в середньому на 100 аркушів, або імпортні, розраховані на 400...600 аркушів. Останні призначені для багаторазового використання, тому всі необхідні відомості про документи коротко фіксують на змінному аркуші-вкладиші, котрий поміщають у спеціальну "кишеню" на корінці обкладинки. Такі "кишені" можуть мати різні розміри: від невеликого осередку у верхній частині корінця до повного формату корінця папки.

В особистій бібліотеці слід виділити на окремій полиці свої власні праці. Розстановка книг і брошур здійснюється таким чином: універсальні енциклопедії, енциклопедичні словники, спеціальні енциклопедії, словники, довідники. Основний масив книг розставляють за галузями, темами, а в їх межах - за алфавітом авторів та назв. За необхідності застосовують картонні роздільники або закладки різного кольору. На цю частину фонду особистої бібліотеки доцільно вести абеткову або систематичну картотеку (каталог).

Робота з періодичними та продовжуваними виданнями має свою специфіку. Доведено, що для фахівця являє інтерес лише невелика частина річного комплекту журналу (до 20...30 відсотків). Тому доцільно розрізнено зберігати поточні видання та журнали минулих років. Необхідні для роботи журнали слід зберігати окремо за роками видання. Потрібні для роботи статті можна копіювати і робити підшивки з окремих напрямів дослідження. Значно підвищують ефективність роботи електронні бази даних та ін.

Література1. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково –

дослідницької діяльності. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.2. Основы научных исследований: Учебное пособие для технических вузов/ Под

ред. В.И. Крутова, В.В.Попова.- М.: Высшая школа, 1989.- 400 с.3. Основы научных исследований: Учебное пособие/ А.А. Лудченко,

Я.А.Лудченко, Т.А.Примак.- К. :О-во «Знання», КОО, 2000.- 114 с.

88