Першим її вчителем з вищої математики була звичайна стіна дитячої кімнати, обклеєна пожовклими листами літографованої курсу вищої математики М. В. Остроградського, по якому колись навчався сам батько. Софія довго стояла у цієї загадкової стіни, намагаючись розібрати символи вищої математики, невідомий нею мову диференціального й інтегрального числення. Вона по-своєму розкривала їх зміст і запам'ятовувала на довгі роки. Для розуміння деяких формул знадобилася тригонометрія, яку вона спіткала самостійно за підручником фізики Н. П. Тиртова, подарованого батькові самим автором. Батько помітив потяг дочки до математики і незабаром Софія стала брати уроки у відомого педагога А. Н. Страннолюбского.

Вже на перших заняттях викладача здивувало те, що дівчина так швидко засвоювала перші поняття з вищої математики – поняття границі, похідної тощо, «начебто вона їх раніше знала».

Соня пояснила: «У ту хвилину, коли ви пояснювали мені ці поняття, мені раптом пригадалося, що все це було написано в лекціях Остроградського, якими була обклеєна наша кімната, і саме поняття про границю здалося мені давно відомим».

Скільки довелося пережити і вистраждати, щоб досягти мети!

Щоб отримати паспорт заміжньої жінки, який був потрібен для виїзду за кордон, вона вступила в фіктивний шлюб з В. О. Ковалевським.

Переїхала в Берлін

Стала улюбленою ученицею всесвітньо відомого математика, професора Берлінського університету Карла Вейерштрасса.

Роки наполегливої праці закінчилися для Ковалевської трьома самостійними науковими дослідженнями. За кордоном вона прославила себе в галузі математики, стала знаменитістю.

«Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до інтегралів еліптичних»

«Про форму кільця Сатурна»

«До теорії диференціальних рівнянь у частинних похідних»

«Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки»

В липні 1871 р. рада Геттінгенського університету ухвалила надати С.В. Ковалевській без екзамену і диспуту, заочно ступінь доктора філософії з найвищою відзнакою.

10 лютого 1891 на 42-му році життя у розквіті своїх творчих сил Софія Ковалевська померла від запалення легенів. Світ втратив найбільшого математика, літератора, борця за розкріпачення жінок.Роботи Ковалевської внесли величезний внесок у теорію диференціальних рівнянь, теорії алгебраїчних функцій, теоретичну і небесну механіку.

Софія Олександрівна Яновська народилася 31 січня 1896 року.

Дитинство її пройшло в Одесі, куди переїхали батьки.

Де вона із золотою медаллю закінчила Другу гімназію та вступила (1914) до Вищих жіночих курсів.

Подальшу освіту вона продовжувала на Вищих жіночих курсах, спочатку на природному відділенні, а потім, за порадою видатного математика того часу С. О. Шатуновський, на математичному відділенні. Шатуновський прищепив Яновської смак до філософії математики і математичної логіки.

Проте серйозні заняття математикою довелося відкласти на тривалий час - час революції.

До наукових занять С. А. Яновська повернулася в 1923 році.

У 1924 році Софія Яновська приступає до занять в Інституті червоної професури. Тут вона цікавиться історією та проблемами математики.

С. А. Яновська має понад 40 друкованих наукових робіт. Вона - учасник багатьох математичних з'їздів і конференцій, з трибуни яких виступає з критикою ідеалізму в сучасній філософії математики, а також з питань історії математики і математичної логіки.

У 1950 році в результаті досліджень наукової спадщини Н. І. Лобачевського з питань підстав геометрії Софія Олександрівна випустила у світ книгу "Передові ідеї Н. І. Лобачевського - знаряддя боротьби проти ідеалізму в математиці". У цій книзі вона показує, що великий російський вчений вів боротьбу з довільними припущеннями в математиці. У ході цієї боротьби він сформулював аксіому паралельних прямих і створив більш повну теорію паралельних ліній.

За сукупність наукових робіт в 1931 році С. Яновської присуджено звання професора, а в 1935 році, без захисту дисертації, - вчений ступінь доктора фізико-математичних наук.

Софія Яновська померла 24 жовтня 1966 року, а в 1972 її учні видали збірник: Яновська С. А. Методологические проблеми науки, — М.: Мысль.

Ніна Барі росла обдарованою дитиною. Ще в гімназії вона захопилася математикою, яку вважала улюбленим предметом.

Ніна Карлівна була однією з перших жінок, що поступили вчитися на фізико-математичний факультет Московського університету. Математичний талант Барі помітив професор Лузін. Ніна Барі стає однією з його видних учениць і активною учасницею семінару, що проводиться ученим.

Вона дістала можливість спілкуватися з найбільшими ученими країни – Д.Ф.Єгоровим, Н.Е.Жуковським, Н.Н.Лузіним, С.А.Чаплигіним

У 1925 році Н.К.Барі блискуче закінчила аспірантуру Московського університету, а в січні наступного року успішно захистила кандидатську дисертацію на тему “Про єдиність тригонометричних розкладань”.

Ступінь доктора фізико-математичних наук їй присудили в 1935 році, коли вона була вже відомим ученим, що мав великі заслуги у вивченні тригонометричних рядів і теорії множин.

З 1927 року вона – член Французького і Польського математичних товариств. Ніна Карлівна представляла радянську математичну школу на міжнародних математичних конгресах в Болоньї (1928) і в Едінбурзі (1958). Вона виступала з оглядовими доповідями і на різних математичних конференціях і з'їздах.

15 липня 1961 року Н.К.Барі загинула, потрапивши під потяг московського метро.

Н.К.Барі залишила незгладимий слід в науці, якій вона була віддана всім своїм серцем. Але вона не замикалася в рамках тільки “чистої” науки. Ніна Карлівна була активною громадською діячкою.

1. Воронцова Л. Софія Ковалевська. – М. : Молода гвардія, 1957. - 315 с. 2. Фільчаков П.Ф. Довідник з вищої математіке. – К. : Наукова

думка, 1974 . - 741 с.3. Чистяков В.Д. Оповідання про математиків. – Минск : Вишейшая школа, 1966. – 410 с. 4. Юшкевич А.П. Історія математики в Россіі. – М. : Наука, 1968. –

592 с.