ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ

МОЖЛИВОСТЯМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗДОРОВЗДОРОВ’’ЯЯ

Кулєш Валерія Олександрівна, методист відділу спеціальної освіти

Донецького облІППО

Інклюзивна освіта: поняття, нормативно-правовий аспект, світовий досвід реалізації проблеми.

Основні поняття.Нормативно-правові документи щодо організації інклюзивної освіти.Світовий досвід реалізації права дітей з обмеженими можливостями здоров’я на освіту.Базові моделі інклюзивної освіти.

Мета: окреслити основні організаційні та психолого-педагогічні умови інклюзивної освіти, за наявності яких можливе кероване перебування дітей з порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітніх навчальних закладах.

Задачі: визначити поняття «інклюзія», «інтеграція», «діти з особливими освітнми потребами»;опрацювати основні положення міжнародних та українських нормативних документів, які регламентують питання інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами;ознайомити з особливостями організації інклюзивної освіти в країнах Європи та Америки;розкрити особливості різних моделей організації освіти дітей з особливими потребами в залежності від ступеню порушення та типу навчального закладу, в якому запроваджується інклюзивне навчання;

М.Малофєєв, М.Шматко

«Інтеграція – це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, пов’язаний «з переосмисленням суспільства та держави свого відношення до інвалідів, з визначенням їх прав щодо надання рівних з іншими можливостей в різних сферах життєдіяльності в тому числі на освіту».

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Інклюзія (від англ. Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і насамперед, що мають труднощі у фізичному розвитку

Інклюзія – це процес реального включення інвалідів в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства.

Діти з особливими освітніми потребами:

діти, чиї освітні потреби виходять за межі загально прийнятої норми -

діти з особливостями психофізичного розвитку

обдаровані діти

діти з соціально вразливих груп

Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна освіта – це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносячи необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, щоби забезпечити рівність можливостей.

Заклад інклюзивного навчання – загальноосвітній навчальний заклад, в якому створені спеціальні умови для отримання освіти особами, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, спільно з особами, які не мають таких обмежень.

Інтеграція (від лат. взаємопереплетіння, об’єднання окремих частин в єдине ціле) - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір.

Соціальна інтеграція

Функціональна інтеграція

Зворотна інтеграція

Спонтанна або неконтрольована інтеграція

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ТА

УКРАЇНСЬКИХ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ

Основні міжнародні документи в галузі інклюзивної освіти

Всесвітня декларація прав людини (1948)Декларація прав дитини (1959)«Конвенція про права дитини» (ООН, 1989) Всесвітня декларація «Освіта для всіх» (1990)Стандартні правила ООН щодо зрівняння можливостей інвалідів (1993)Саламанська Декларація (1994)

Закони України у галузі освіти

Закон «Про освіту», прийнятий 23 травня 1991 року № 1060-XII

Законі України «Про загальну середню освіту», прийнятий 13 травня 1999 року, № 651-XIV

Закони України з питань прав інвалідів

Закон України «Про охорону дитинства», прийнятий 26 квітня 2001 року № 2402-III

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 21 березня 1991 року № 875-XII

Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», прийнятий 6 жовтня 2005 року № 2961-IV

Державна типова програма реабілітації інвалідів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006р. №1686 Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 848 Концепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами, схвалена рішенням колегії Міністерства освіти і науки та Президії Академії педагогічних наук України 23.06.99 Наказ МОН України від 11.09.2009 р. № 855 «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009–2012 рр.».

Концепція розвитку інклюзивної освіти (затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 01.10. 2010 р. № 912)

Метою Концепції є:визначення пріоритетів державної політики

у сфері освіти в частині забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами;

створення умов для удосконалення системи освіти та соціальної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, шляхом упровадження інноваційних технологій, зокрема, інклюзивного навчання;

формування нової філософії суспільства щодо позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю.

Очікувані результати запровадження Концепції

Реалізація Концепції сприятиме:забезпеченню права дітей з особливими освітніми

потребами на рівний доступ до якісної освітистворенню належних умов для функціонування і

розвитку інклюзивної освіти в Українізміні освітньої парадигми, удосконаленню

навчального процесу забезпеченню архітектурної доступності

загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, відповідно до потреб дітей;

підготовці достатньої кількості кваліфікованих педагогічних кадрів, які володіють методиками інклюзивного навчання

забезпеченню навчальних закладів, що впроваджують інклюзивне навчання, транспортними засобами, відповідними навчально-методичними, наочними, дидактичними матеріалами, сучасними засобами реабілітації індивідуального та колективного призначення.

Світовий досвід реалізації права дітей з обмеженими можливостями здоров’я на освіту

Досвід США

мейнстрімінг – надання всім "особливим" дітям права здобуття вільної державної освіти в умовах, що "мінімально обмежують такі можливості", "в загальному потоці" з дітьми, що нормально розвиваються, бажано в одних і тих же школах

Досвід Італії

В освітніх департаментах провінцій країни функціонують консультативні служби, до складу яких входять різнопрофільні фахівці, адміністратори шкіл, працівники управлінь освіти, представники громадських організацій, за необхідності долучаються спеціалісти служб охорони здоров’я. Співробітники цих служб організовують інклюзивне навчання, діагностуючи дітей і визначаючи їхні потреби, надають консультативну та навчально-методичну допомогу педагогам і шкільній адміністрації.

Досвід Чехіїуможливлення виховання та освіти неповносправних дітей в загальноосвітніх масових школах із забезпеченням соціальних, матеріальних i технічних умов та кваліфікованого педагогічного супроводу;переведення неповносправних учнів у спеціальні школи відбувається лише у випадках, коли ступінь неповносправності або комплексний дефект утруднює їх навчання в масових школах (зазвичай, за згодою батьків);реформування традиційної шкільної системи відбулося в основному в перенесенні акценту зі шкіл-інтернатів на систему менших шкіл та спеціальних груп та класів у дитсадках, початкових i середніх школах для здорових дітей;забезпечення спеціальної педагогічної виховничо-освітньої компетенції в загальноосвітніх школах через відкриття мережі консультацій у спеціальних педагогічних центрах (СПЦ);розбудова альтернативної шкільної системи, в якій могли б бути задіяні церква, громадські інституції та приватні особи.

БАЗОВІ МОДЕЛІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

І модель – постійна повна інтеграція

передбачає навчання дитини, яка має відповідні психофізичні порушення, на рівних з нормально розвиваючими дітьми в одних дошкільних групах та класах.

повна інтеграція може бути ефективною для тих дітей, рівень яких відповідає рівню психофізіологічного та мовного розвитку або наближен до вікової норми здорових дітей.

ІІ модель – постійна неповна інтеграція

ефективна для тих дітей, рівень психічного розвитку яких нижчий рівня вікової норми.

ця група дітей потребує систематичної корекційної допомоги, але при цьому здатні з деяких навчальних предметів навчання разом і спільно з нормально розвиваючими однолітками і проводити з ними більшу частину позакласного часу.

ІІІ модель – постійна часткова інтеграція

для дітей, які спроможні на рівні зі своїми нормально розвиваючими однолітками оволодіти лише невеликою частиною необхідних вмінь та навичок, проводити з ними частину навчального та позакласного часу. передбачає широкі можливості для розширення спілкування та взаємодії дітей з обмеженими можливостями здоров’я з нормально розвиваючими однолітками.

ІV модель – систематична тимчасова інтеграція

дає можливість мінімально використати спілкування дітей з обмеженими можливостями розвитку та нормально розвинутими однолітками учні з обмеженими можливостями психофізичного розвитку об’єднуються з нормально розвинутими дітьми в рамках додаткової освіти

V модель – епізодична інтеграція

орієнтована на спеціальні дошкільні та шкільні заклади, які обмежені в можливостях проведення цілеспрямованої роботи з нормально розвинутими дітьми по спеціальному вихованню та навчанню

передбачає, що вихованці спеціальних освітніх закладів практично весь час навчаються окремо, і тільки епізодично об’єднуються з дітьми загальноосвітніх закладів на відповідний час

Класифікація основних груп дітей з особливостями

психофізичного розвитку, типи порушень

Г.Н.Коберник, В.Н.Синьов

Діти із сенсорними порушеннями (зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату).Діти із затримкою психічного розвитку.Діти з астенічними, реактивними станами та конфліктними переживаннями.Діти з психопатоподібними формами поведінки.Розумово відсталі діти.Діти з початковими проявами психічних захворювань (шизофренія, епілепсія тощо).

Т.О. Власова та М.С.Певзнер представляють інше групування:

Діти з відхиленнями у розвитку, пов’язаними із органічними порушеннями ЦНС.Діти з відхиленнями в розвитку, пов’язаними із функціональною незрілістю ЦНС.Діти з відхиленнями, пов’язаними із деприваційними ситуаціями.Ще одна класифікація, запропонована В.А.Лапшиним та Б.П.Пузановим:Діти з сенсорними порушеннями (зору та слуху).Діти з інтелектуальними порушеннями (розумова відсталість та затримка психічного розвитку).Діти з порушеннями мовлення.Діти з комплексними, комбінованими порушеннями.Діти з викривленим (дисгармонійним) розвитком.

Пізніше В.М.Коберником та В.М.Синьовим була запропонована подібна класифікація із виокремленням наступних груп:

Діти зі стійкими порушеннями слухової функції (глухі, слабочуючі, пізньооглухлі).Діти з порушеннями зору (сліпі, слабобачучі).Діти зі стійкими порушеннями інтелектуального розвитку на основі органічного ураження ЦНС.Діти з тяжкими мовленнєвими порушеннями.Діти з комплексними розладами.Діти з порушеннями опорно-рухового апарату.Діти із затримкою психічного розвитку.Діти з психопатичними формами поведінки.

Міжнародна класифікація психічних та поведінкових розладів (МКХ-10)

«Розумова відсталість»

«Порушення психічного розвитку»

«Поведінкові та емоційні розлади, що починаються в дитячому і підлітковому віці»,

«Розлади поведінки»

«Змішані розлади поведінки та емоцій»

«Емоційні розлади, специфічні для дитячого віку»

порушення соціального функ

«Тікозні розлади»

«Інші поведінкові та емоційні розлади, що починаються в дитячому та підлітковому віці

Право гарантовано

там, де є вибір.