Презентація

на тему:

Виконала учениця

10-А класу

Снитко Анастасія

Перед смертю батько залишив заповіт:

«Синові моєму Тарасові зіспадщини після мене

нічого не треба. Він не буде людиною

абиякою, з його вийде або щось дуже

добре, або велике ледащо;

для нього спадщина по

мені... нічого незначитиме...»

Після смерті найрідніших людей юний Тарас почав самостійно шукати своєї долі

і став наймитом. Важка праця хоч і відбирала сили,

але творити йому хотілось завжди.

Це побачив пан Єнгельгард і дав можливість для саморозвитку, віддав на

навчання до художника Ширяєва.Паралельно всі переживання від

життєвих ситуацій Шевченко вкладає в Слово.

Великий вклад в долю Шевченка зробили І. Сошенко, Євген Гребінка, В. Григорович, О.

Венеціанов, які познайомили його з впливовим при дворі поетом В. А. Жуковським. І потім

Карл Брюллов малює портрет Василя Жуковского, продає його за 2500 карбованців і Тарас

отримує омріяну свободу.

Незабаром Шевченко став студентом Академії мистецтв і паралельно

починається друк його творів і збірок.

За старанність і неабияку працьовитістю

стає улюбленим учнем Брюллова.

Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у

Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю.

Він відкриває один з найтяжчих періодів у житті і творчості Шевченка, період арешту й

заслання (1847 — 1857).

Чекаючи в тюрмі вироку, поет боліє не за себе, за свою

долю, його хвилює доля «окраденої» й замученої

московським пануванням України.

Десятирічне заслання

вимучило Шевченка

фізично, але не зломило його

морально. Після повернення

поета на волю починається

останній етап його творчості

(1857 — 1861). У творах

цього періоду Т. Шевченко

продовжує висловлювати гнів

проти тиранів народу.

Наснаги поетові давало зростання селянського руху в Україні, листи-скарги, що

систематично надходили Тарасові Григоровичу, у яких люди просто кричали та

плакали від соціального ярма «Пани останню кров висисають, попи, звичайно, службу

правлять, а народ бідний терпить та сльози нищечком витирає».

1857 року Тарас Григорович Шевченко пише поему «Неофіти». Поет розвіює марні

сподівання на милість царів, які не здатні помилувати народ.

«Молитва» написана 1860

року теж належить до

нелегальних творів

Т. Шевченка. У ній

поєднуються два

протилежні мотиви

цареборства і

народолюбства.

Складається твір з

чотирьох

частин, написаних у різні

дні наприкінці травня

1860 р.

Звертаючись до Бога, поет просить покарання для катів («і пута кутії

пошли»), допомоги для трудового люду («свою ти силу ниспошли»), «любов, сердечний

рай, і більш нічого» для себе. Для тих, хто чистий серцем, «постав ангели свої».

Свій останній поетичний

твір, вірш «Чи не покинуть

нам, небого», Шевченко

закінчив за 10 днів до смерті.

Написаний з мужньою

самоіронією у формі звернення

до музи, цей вірш звучить як

поетичний епілог Шевченкової

творчості і відзначається

неповторною ліричною

своєрідністю.

Вірш «Заповіт» був написаний 1845 року, тобто у період «Трьох літ». Але він є

своєрідною квінтесенцією всієї творчості Шевченка. У ньому сфокусовано провідні

ідеї, мотиви й образи гнівної музи поета-борця, Увесь твір звучить як пристрасна

промова революційного трибуна, звернена до народу. Саме він найвлучніше

характеризує Шевченківський світогляд.

Читає

Богдан Ступка.

Наукове вивчення життя, творчості та багатогранної діяльності

Тараса Шевченка, а також його місця в історії Східної Європи та в

світовому літературному процесі — предмет окремої науки

шевченкознавства. Вивчення спадщини Шевченка — проблема

невичерпна та багатобічна…

Дякую за увагу.