Від народження й до нескінченності. Постать Т.Г.Шевченка у

літературознавстві

Підготували учні 9 – А класу

м.Дніпропетровськ

2013

Гімназія № 12

Тарас... Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш Всесвіт.

«Страдник протягом усього життя, Шевченко наприкінці днів своїх був удостоєний заслуженої слави. Його батьківщина — Малоросія — бачила в ньому свого народного поета; великороси і поляки визнавали в ньому велике поетичне обдарування.Шевченко не наслідував народні пісні; Шевченко не ставив собі за мету чи описувати свій народ, чи підроблятися під тон: йому не було потреби підроблятися, якщо за природою своєю по-іншому він не говорив. Шевченко як поет — то був сам народ, котрий продовжував творити...»

Костомаров Микола Іванович (1817-1885)

український історик, письменник,критик, громадський діяч

«Такі фігури, як Шевченко, є в кожного народу, народ їх береже як святині……Крім переслідувань, він нічого не надбав для себе, зате здобув Україну і весь світ… Таке надається геніям. Не треба ходити нагінці попідтинню у так званих цивілізованих держав, що ми нібито непомітні, — треба ходити гордо, повноросто, позаяк ми зберегли те, що цивілізовані постіндустріальні країни втратили — відчуття живого чорнозему через кілька шарів асфальту…Відчуття цього чорнозему дає нам саме Тарас Григорович Шевченко. Його «Кобзареві» нема ціни, як і слову, бо спочатку було слово».Олійник Борис Ілліч (1935 р.н.)український поет, перекладач, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік НАН України

«Він був сином мужика і став воло-дарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він то-мився під вагою російської солдатської муштри, а для всієї Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — без-смертну славу і всерозквітну радість, яку в мільйонах людських сердець пробуджують і будуть пробуджувати його творіння.Таким був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».Франко Іван Якович (1856-1916)український письменник, поет, вчений, громадський і політичний діяч, продовжувач Шевченкових традицій

«Він — справжній виразник волі, помислів, прагнень народу. Взірець він і для сьогоднішніх митців, коли з особливою нагальністю постала одвічна місія художнього слова, культури, які мають рятувати світ, хоч і самі в небезпеці та волають про порятунок…Від усього історичного лихого та шкідливого віщий Кобзар і сьогодні застерігає всіх нас — будівничих вільної й незалежної суверенної Держави України. У всенародному поході за створення отієї віками омріяної щасливої й заможної «сім’ї вольної» він з нами поряд, геніальний творець благословенної невмирущої книги — «Кобзаря».

Федченко Павло Максимович (1920-2002)

український літературознавець, шевченкознавець,доктор філологічних наук, професор

До найповніших у дожовтневій біографістиці праць належить двотомна біографія, написана О. Кониським на основі багатьох доти невідомих матеріалів, у збиранні яких взяло участь широке коло громадськості, — «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» (Львів, 1898, 1901). Тут уперше значне місце приділене не лише життєпису, а й літературній та мистецькій біографії, психології творчості. Кониський пішов далі від своїх попередників у висвітленні участі Шевченка в революційно-визвольній боротьбі, але обмежився — відповідно до властивої йому ліберально-буржуазної просвітянської ідеології — визначенням поета як діяча демократичного плану; революційність його світогляду, його громадська діяльність залишилися поза увагою автора.

Михайло Корнійович Чалий

Між численними популярними біографічними нарисами вирізняються чіткою демократичною позицією книжки В. Краніхфельда (1901, 1911, 1914) і В. Яковенка (1894); остання була в бібліотеці В. І. Леніна та Н. К. Круп-ської під час перебування їх в еміграції і використо-вувалася для шифрова-ного листування з харків-ськими більшовиками.

В. Краніхфельд

Костянтин Паустовський. «Тарас Шевченко»

Біографічний нарис російського письменника уперше виданий у видавництві «Держлітвидав» (Москва, 1939 р.) масовим накладом.  Художнє, без ідеологічної принуки, осмислення нелегкої долі і насамперед внутрішнього світу Кобзаря зблизило його із мільйонами і мільйонами поклонників Тараса Шевченка.Українською мовою твір перекладний уперше.     

Сергій Єфремов

Василь Григорович Щурат

У 30-х роках остаточно утверджується концепція революційного демо-кратизму Шевченка, його належності до різночин-ського періоду визвольного руху, єдності з революційно-демократичним табором, «партією Чернишев-ського»; інтенсифікується розробка питань світогляду митця і його політичної біографії (праці О. Дорошкевича, Є. Шабліовського).

Є. Шабліовський

Особливо широко розгорнулися шевченкознавчі дослідження у переддень 125-річчя від дня народження поета, у підготовці й святку-ванні якого взяли участь науковці усієї країни. З монографічних видань цих років слід згадати оригінальні дослідження М. Шагінян «Шевченко» (1941) та І. Айзенштока «Як працював Шевченко» (1940).

М. Шагінян

Ярослав Гарасим

Сучасні шевченкознавці

Іван Михайлович Дзюба

Юрій Макаров, журналіст , телеведучий. Створив телевізійний документальний фільм «Мій Шевченко» , 2002 рік