українська література, авраменко, р.ст., академ. рівень

О. М. Авраменко, В. І. Пахаренко

Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів

(рівень стандарту, академічний рівень)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ«Грамота»

2010

MGdz

.pp.

ua

УДК 373.5:821.161.2.09+821.161.2.09](075.3)ББК 83.3(4Укр)я721

А21

Авраменко О. М., Пахаренко В. І.

Підручник повністю відповідає вимогам Державного стандарту освіти та чиннійпрограмі з української літератури. Він містить відомості з теорії літератури; біографіч'ні матеріали про письменників; огляд літературної спадщини майстрів слова; багатийілюстративний матеріал та ін.

Методичний апарат підручника охоплює різнорівневі завдання, зорієнтовані навікові особливості десятикласників.

УДК 373.5:821.161.2.09+821.161.2.09](075.3)ББК 83.3(4Укр)я721

А21 Українська література : Підручн. для 10 кл. загальноосвітн. навч. закл.(рівень стандарту, академічний рівень). — К. : Грамота, 2010. — 280 с. : іл.

ISBN 978'966'349'259'9

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України(наказ МОН України № 177 від 03.03. 2010 р.)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Наукову експертизу проведено в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Психолого$педагогічну експертизу проведено в Інституті педагогіки НАПН України.

Експерти, які здійснювали експертизу:Самаруха О. В., Навчально'виховний комплекс ЗНЗ І–ІІІ ст., гімназія № 6,м. Вінниця, учитель'методист;Петраківська Л. М., Житомирський екологічний ліцей № 24, учитель; Витовтова А. А., районний відділ освіти, районний методичний кабінет,Татарбунарський район Одеської обл., завідувач районного методичного кабі'нету, учитель'методист;Сабовчик В. М., відділ освіти у справах національностей Ужгородської районноїдержавної адміністрації, методист; Мелешко В. А., Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Ко'роленка, завідувач кафедри української літератури, кандидат філологічнихнаук, доцент.

Авраменко О. М., Пахаренко В. І., 2010 Видавництво «Грамота», 2010ISBN 978$966$349$259$9

MGdz

.pp.

ua

Шановні старшокласники!

Сучасні підручники якісно відрізняються від тих, за якими вчилися ваші по'передники, вони мають нову форму й наповнені новим змістом. Отож радимонасамперед ознайомитися з особливостями нашого підручника. Сподіваємося,ця інформація допоможе вам якнайкраще засвоїти передбачений програмоюнавчальний матеріал.

Як і в підручнику 9 класу, ми застосовуємо діалогічний підхід до вивченнялітератури, тобто пропонуємо вам не просто заучувати готові відомості, а постійновести бесіду з письменниками та прихильно й критично налаштованими до нихчитачами, виробляти власну оцінку їхньої творчості, пізнавати секрети майстер'ності, вчитися дискутувати, самостійно аналізувати твори.

У книжці висвітлено два культурно'історичні періоди й відповідні їммистецькі напрями — реалізм і ранній модернізм (з низкою течій).

Виклад кожної теми чітко розподілено на три частини: — розповідь про письменника; — огляд його творчості (з більш детальним аналізом творів, рекомендованих

чинною програмою для обов’язкового текстуального вивчення); — система завдань наприкінці теми. Як відомо, навчальний матеріал засвоюється більш усвідомлено й міцно, ко'

ли для його сприйняття пропонують не один вид роботи (скажімо, лише читаннятексту статті підручника), а кілька форм навчання, які покликані розвивати кри�тичне ставлення до суспільно'історичних і мистецьких явищ, а в результаті —сформувати свою позицію щодо них. З огляду на це ми ввели в підручник кількарубрик, кожна з яких виконує свою роль. Що це за рубрики?

— роздуми письменника чи літературознавця прообговорювану проблему.

— завдання основного рівня (за програмою — серед'нього і достатнього); ці завдання принагідні, якікраще виконати саме в тому місці під час опрацю'вання статті підручника, де вони подані. Вонипокликані сприяти розвитку вашого критичногомислення і часто мають дискусійний характер.

3

MGdz

.pp.

ua

— завдання високого рівня складності, передбаченедля самостійного трактування твору й покликанерозвивати творчі здібності учнів.

— стислі довідки про згадуваних у тексті діячів чиісторичні події або ж поради, як краще виконуватипоставлені завдання.

— відомості з теорії літератури, що допоможуть зрозу'міти й проаналізувати відповідний період чи твір.

— урізноманітнюють виклад, навчають зіставляти йрозрізняти факт і позицію митця чи літературо'знавця.

— відомості, пов’язані з відповідним напрямом, течієючи твором інших видів мистецтва.

Наприкінці кожної теми (крім вступу) подано 12 різнорівневих завдань: • 1–3 — завдання в тестовій формі двох форматів (з однією правильною

відповіддю і на встановлення логічних пар); • 4–10 — завдання переважно для аналізу художнього твору; • 11–12 — завдання творчого характеру.

У рубриці подано обов’язкові завдання і ті, які ви мо'жете виконати за власним бажанням.

У підручнику реалізовано міжпредметні зв’язки й посилено увагу до мистецькогоконтексту, для цього широко використано ілюстративний матеріал (різнома'нітні фото, зображення витворів скульптури й архітектури, репродукції картинукраїнських і зарубіжних художників). Усе це — не просто прикраса підручника,а додаткова інформація для вас, можливість ознайомитися з найвидатнішимишедеврами реалістичного й модерністського мистецтва.

Наприкінці підручника подано короткий словник літературознавчихтермінів.

Насамкінець зверніть увагу, що підручник — це частина навчально'мето'дичного комплекту, до якого ввійдуть хрестоматія, зошит для тематичних конт'рольних робіт з друкованою основою та DVD з мультимедійними матеріалами.

Зичимо вам успіхів!З повагою, авториM

Gdz.p

p.ua

Розгорнувши цю книжку, ви ознайомитеся не тільки з українською літерату'рою останньої третини ХІХ — початку ХХ ст., а й з епохою, у якій вона народжу'валася й розвивалася. Адже на літературу значною мірою впливають історичніобставини. Скажімо, наше красне письменство цього періоду поставало в умовахколоніального поневолення українських земель, які загарбали Російська йАвстро'Угорська імперії. Переслідування всього національного зумовило специ'фіку української літератури. Власне мистецькі, естетичні завдання нерідко посту'палися захисним, суспільним. Найважливішу свою мету письменники вбачали втому, щоб пробуджувати й зберігати в душах земляків національну свідомість,людяність, співчуття до знедолених, прагнення будувати вільне й справедливесуспільство.

Вищі культурні верстви української людності загарбники або знищували, абоденаціоналізували (зросійщували, ополячували, онімечували). Українським задухом залишалося насамперед багатомільйонне селянство. Воно дотримувалосяпрадідівських звичаїв, традицій, а найголовніше — зберігало рідну мову. Отожосновним об’єктом зображення й адресатом у літературі стає саме селянство.

Таке письменство назвали народницьким, або просвітянським. До найяскра'віших представників цієї течії належать І. Нечуй'Левицький, Панас Мирний,Б. Грінченко, М. Старицький, І. Карпенко'Карий.

Однак не тільки політична ситуація мала вплив на розвиток мистецтва слова.У середині ХІХ ст. відбувся якісний стрибок насамперед у раціональній сферілюдської свідомості. У цей час уже почала втрачати свої позиції механіка, настававчас електричної енергії. Науковці відкрили суттєві закони в галузі хімії й біології,а технічна думка збагатилася численними інженерними винаходами. Усі ці від'криття вели до науково�технічної революції. Вона, без сумніву, не давала людиніспокою, інтенсивно будила уяву й фантазію у творчих особистостей. На хвиліцих вражень у 1857 р. з’явився запис у щоденнику Т. Шевченка, сповнений за'хоплення від винаходу Фультоном й Ваттом парового двигуна.

Òàðàñ Øåâ÷åíêî: «Âàøå… äèòÿ ó ñêîð³ì ÷àñ³ ïîæåðå áàòîãè, ïðåñòîëè éêîðîíè, à äèïëîìàòàìè é ïîì³ùèêàìè ò³ëüêè çàêóñèòü… Òå, ùî ðîçïî÷àëèó Ôðàíö³¿ åíöèêëîïåäèñòè, òå äîâåðøèòü íà íàø³é ïëàíåò³ âàøå êîëîñàëüíåãåí³àëüíå äèòÿ» (ç ðîñ.).

Уже через два десятиліття після того винахідник із Чернігівщини МиколаКибальчич (незадовго до страти за революційну діяльність) мудруватиме надкресленням апарата для польотів у космос.

5

Вступ

MGdz

.pp.

ua

Усе це змінювало картину світу, спону'кало дошукуватися першопричин буття. Цінові віяння приваблювали й літературу.Адже вона — одна з найдосконаліших формпізнання світу.

У гаснучого романтизму вже браку'вало художніх засобів для цього, тож украсному письменстві утвердився новийнапрям — реалізм1, а на межі столітьзаявив про себе ще новіший — модернізм2.З творчістю письменників'реалістів і мо'дерністів ви й ознайомитесь у 10 класі.

У літературі цього періоду по'особливо'му постала проблема співвідношення на�ціонального й загальнолюдського. У чомуїї суть?

Люди всіх часів і народів мають єдинийспільний надідеал (вершинну цінністьжиття) — людинолюбство, добротворення,свободу, духовну й фізичну досконалість,

красу, справедливість, щастя. Це так звані загальнолюдські цінності. Однаккожна нація йде до цього ідеалу своїм неповторним шляхом, бачить його зі своїхпозицій. Отже, загальнолюдське може існувати лише у формі національного.Точно сформулював цю ідею свого часу класик польської літератури Адам Міцке'вич: «Ми переконані, що не можемо інакше служити Європі й людству, як тількислужачи Вітчизні нашій, Польщі; що тільки тією мірою, якою ми будемо корисніпольській справі, можуть скористатися нами Європа й людство».

Розмови про наднаціональні (інтернаціональні) цінності на противагу націо'нальним — це, як правило, усього лише засіб маскування імперських зазіхань тієїчи тієї нації. Наведемо принагідне твердження двох мислителів — українського йросійського.

Іван Франко: «Усе, що йде поза рами нації, це або фарисейство3

людей, що інтернаціональними ідеалами раді б покрити своїзмагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентимента'лізм фантастів, що раді б широкими “вселюдськими” фразами покрити своєдуховне відчуження від рідної нації».

Микола Бердяєв: «Є тільки один історичний шлях досягнення вищої все'людськості до єдності людства — шлях національного зростання й розвиткунаціональної творчості. Вселюдськість розкриває себе лише під виглядомнаціональностей. Денаціоналізація є чистісінька порожнеча, небуття».

6

Вступ

1 Реалізм (від латин. realis) — речовий, дійсний. 2 Модернізм (з фр. moderne) — новітній, сучасний.3 Фарисейство — лицемірство, ханжество.

К. Піскорський. Цивілізація. Місто.1917 р.

MGdz

.pp.

ua

Оскільки національне є формою втілення вселюдського, то кожен справдівисокохудожній твір вирізняється національним колоритом, відображає національ'ний характер автора та його народу. Національний характер виявляється в темати'ці твору, у відображенні в ньому історичного минулого чи сучасного життя, побуту,звичаїв народу, його мови, особливостей світобачення, своєрідності образногомислення тощо. Досить сказати, що в різних народів дуже відмінні системисловесної символіки.

Так, доводять народознавці, у російській поезії була б неможливою «Пісня прорушник» Андрія Малишка, позаяк у Росії рушник — це всього лише предметпобуту. Назва «Песня о полотенце» здатна викликати хіба що посмішку. В україн'ського ж народу рушник — це поетичний символ життя в усій його багатогран'ності. З вишиваним рушником пов’язане все життя українця — від створення родинидо смертного часу. Тому у вірші Андрія Малишка говориться, що на вишиваномурушнику «оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, // і твоя материнськалюбов». Або інший приклад: в українському фольклорі й письменстві символомкохання, дівочої краси є калина, у німецькій же культурі ця рослина зовсімнейтральна, а символом кохання є бузина, яка в побуті українців має відтінокчогось комічного («на городі бузина, а в Києві дядько»). Сокіл в українськійсимволічній свідомості — гарний молодий козак, а в німецькій — лихий парубок'спокусник, який звів і покинув дівчину.

З огляду на все сказане, які ж критерії національної належності письменника? Абивідповісти на це запитання, треба пам’ятати, що націю творять два чинники:

1) спільний національний менталітет (тобто національна душа, психологія),що виростає зі спільної міфології;

2) породжена менталітетом єдина мова. Ці ж два чинники (як причина і наслі'

док, зміст і форма) визначають належністьмитця до тієї чи тієї нації. Щоправда, у про'типриродних умовах імперії (коли наднаціо'нальною, найрозвинутішою й усіляко за'охочуваною стає мова панівної нації, а мовинацій поневолених упосліджуються, а то йзабороняються) нерідко трапляється іншийваріант: митець уже пише чужою мовою,але ще зберігає рідний менталітет. У такомуразі визначальним залишається все'такизміст, а не форма.

Скажімо, Микола Гоголь дослівно в кож'ному творі, написаному навіть на російськомуматеріалі, сприймає світ очима українця,проповідує систему духовних вартостейсаме нашого народу (гармонійну єдністьлюдини і природи, культ жінки, культ родини,емоційно'інтимну релігійність тощо). Томуце письменник, безсумнівно, український.

ßê³ ðèñè íàö³îíàëüíîãî é çàãàëüíîëþäñüêîãî âè ïîì³òèëè íà êàðòèí³ Î. Çàëèâàõè?

7

Вступ

О. Заливаха. Є і будемо. 1980 р.

MGdz

.pp.

ua

Те ж саме можна сказати про Володимира Короленка, Максиміліана Воло'шина. Так само киргизьким письменником залишається Чингіз Айтматов, казах'ським — Олжас Сулейменов, абхазьким — Фазиль Іскандер, хоча всі вониросійськомовні.

Загалом же втрата рідної мови для будь'якої людини, а надто для письмен'ника, — страшна психологічна катастрофа. Річ у тім, що рідна мова закладаєтьсяв людині вже генетично, спадково. Людина не тільки мислить рідною мовою, а йвідчуває, тобто рідна мова функціонує як на рівні свідомому, так і на позасвідо'мому. Втрата ж цієї мови — за переконливими доказами видатних мовознавцівВільгельма фон Гумбольдта й Олександра Потебні — притлумлює позасвідомийпласт психіки людини. Особистість стає душевно біднішою, менш сприйнятливоюдо витончених виявів світу, свідомість її надщерблюється.

Отже, саме високорозвинута національна література є найнадійнішим обере'гом нації, запорукою її невмирущості.

Видатний американський поет Томас Еліот: «У народу можнавідняти мову, заборонити її, увести в школах навчання чужою

мовою, але доки ви не примусите цілий народ відчувати чужою мовою, ви незнищите його рідної мови, її знову відродить поезія, яка є магнітною віссю світучуттів».

1. ×îìó â äðóã³é ïîëîâèí³ Õ²Õ ñò. îñíîâíèì îá’ºêòîì çîáðàæåííÿ é àäðåñàòîìíàøîãî ïèñüìåíñòâà ñòàº ñåëÿíñòâî?

2. ßê çì³íà ïîë³òè÷íîãî óñòðîþ êðà¿íè, íàóêîâî-òåõí³÷íà ðåâîëþö³ÿ ïîçíà÷àþòüñÿíà õóäîæí³é ë³òåðàòóð³?

3. ßê âè ðîçóì³ºòå âèñë³â «íàö³îíàëüíå º ôîðìîþ âò³ëåííÿ âñåëþäñüêîãî»? ×îìóòðåáà áåðåãòè é ðîçâèâàòè íàö³îíàëüí³ ë³òåðàòóðè?

1. Ïèñüìîâî âèñëîâèòè ñâî¿ âðàæåííÿ â³ä îôîðìëåííÿ îáêëàäèíêè öüîãî ï³äðó÷íè-êà (êîëîðèñòèêà, øðèôòè, åëåìåíòè äåêîðó, ôðàãìåíò êàðòèíè, êîìïîçèö³ÿ).

2. Ñêîðèñòàâøèñü ï³äðó÷íèêàìè ³ñòîð³¿ òà ³íøîþ ë³òåðàòóðîþ, ï³äãîòóâàòè íåâåëèêåïîâ³äîìëåííÿ ïðî Óêðà¿íó 70–90-õ ðîê³â Õ²Õ ñò. (çà áàæàííÿì).

8

Вступ

MGdz

.pp.

ua

70–90-õ ðîê³â Õ²Õ ñò.

ÊËÀÑÈ×ÍÈÉÐÅÀË²ÇÌ

MGdz

.pp.

ua

Класичний реалізм

Література 70–90'х років ХІХ ст. розвивалася в складних історичних обста'винах: український народ перебував у колоніальній залежності від двох імперій:більшість наших етнічних територій належала Російській імперії, а Східна Гали'чина, Північна Буковина й Закарпаття — Австро'Угорській.

У Петербурзі, Києві й багатьох інших містах ще наприкінці 50'х років ХІХ ст.почали створюватися так звані громади з метою протистояти імперськомузросійщенню. Це були об’єднання українських інтелігентів, які боролися за націо'нальне відродження, вели українознавчі дослідження, видавали книжки, намага'лися започаткувати національну освіту, зберігали рідну мову й відновлювалидавні традиції.

Ïðèãàäàéòå âèâ÷åíå â 9 êëàñ³. Ùî âè ïàì’ÿòàºòå ïðî êóëüòóðíî-âèäàâíè÷óä³ÿëüí³ñòü Ï. Êóë³øà, Ò. Øåâ÷åíêà â Ïåòåðáóðç³ íàïðèê³íö³ 1850-õ ðîê³â, ïðîæóðíàë «Îñíîâà»?

Київську громаду створили професори й студенти університету, учителі,інші свідомі українці. На початку 60'х років ХІХ ст. вона налічувала майже тристаосіб з усіх суспільних верств. Окрім українців, туди входили також поляки, німці,євреї й росіяни. Громадівцями були видатні науковці, митці, громадські діячі —Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Павло Чубин'ський (автор національного гімну «Ще не вмерла України...»), Панас Мирний,геніальний композитор Микола Лисенко, Михайло Старицький, археолог ФедірВовк і багато інших. У Чернігові створення громади ініціювали такі славетніукраїнці, як Опанас Маркович, Леонід Глібов, у Полтаві — Олександр Кониський(письменник, автор першої ґрунтовної біографії Т. Шевченка), у Харкові —Олександр Потебня (усесвітньо відомий професор'філолог), Василь Мова (знанийпоет), у Єлисаветграді (тепер — Кіровоград) — брати Тобілевичі.

Налякана розмахом національно'культурного відродження, російська владаоголосила війну всьому українському. Ганебні Валуєвський циркуляр та Емськийуказ фактично поставили під заборону всю нашу національну культуру.

Âàëóºâñüêèé öèðêóëÿð (1863) — òàºìíå ðîçïîðÿäæåííÿ öàðñüêîãî óðÿäó, áóâ âè-äàíèé íåâäîâç³ ï³ñëÿ ïðèäóøåííÿ ðîñ³éñüêîþ àðì³ºþ ïîëüñüêîãî ïîâñòàííÿ, ìåòîþÿêîãî áóëî ïðîãîëîøåííÿ íåçàëåæíîñò³ Ïîëüù³. Àâòîð öèðêóëÿðà — ì³í³ñòð âíóòð³øí³õñïðàâ Ïåòðî Âàëóºâ.

Çã³äíî ç Âàëóºâñüêèì öèðêóëÿðîì, «ïîçâîëÿëèñü ê ïå÷àòè òîëüêî ïðîèçâåäåíèÿ íàìàëîðîññèéñêîì ÿçûêå, ïðèíàäëåæàùèå ê îáëàñòè èçÿùíîé ëèòåðàòóðû»; óñ³ ³íø³ âè-äàííÿ, ó òîìó ÷èñë³ îñâ³òíüîãî é ðåë³ã³éíîãî çì³ñòó, çàáîðîíÿëèñÿ. Íàéçíàìåíèò³øàôðàçà ç öèðêóëÿðà: «Íèêàêîãî îòäåëüíîãî ìàëîðîññèéñêîãî ÿçûêà íå áûëî, íåò è áûòüíå ìîæåò». Ó ëèñò³ ³ìïåðàòîðó Îëåêñàíäðó ²² ì³í³ñòð Ï. Âàëóºâ ïîäàâ ö³ ñëîâà ÿê äóìêóíà÷åáòî «áîëüøèíñòâà ìàëîðîññèÿí», äî ÿêî¿ â³í ïðèºäíóºòüñÿ.

Òàºìíèé öèðêóëÿð çðîáèâ ëèõó ñïðàâó: ó 1866 ðîö³ óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ íå áóëîâèäàíî æîäíî¿ êíèæêè. Ïèñüìåííèêè, àêòèâí³ ä³ÿ÷³ óêðà¿íñüêîãî êóëüòóðíîãî ðóõóçàçíàëè ïåðåñë³äóâàíü, áàãàòüîõ ³ç íèõ âèñëàëè ç Óêðà¿íè.

10

MGdz

.pp.

ua

Åìñüêèé óêàç ï³äïèñàíèé öàðåì Îëåêñàíäðîì ²² ó í³ìåöüêîìó êóðîðòíîìó ì³ñòå÷êóÅìñ³ â òðàâí³ 1878 ð. Öèì óêàçîì çàáîðîíÿëîñÿ äðóêóâàòè êíèæêè (íàâ³òü òåêñòè äîìóçè÷íèõ íîò) «íà ìàëîðîññèéñêîì íàðå÷èè», çàâîçèòè â Ðîñ³éñüêó ³ìïåð³þ óêðà¿íî-ìîâí³ âèäàííÿ ç-çà êîðäîíó, ñòàâèòè òåàòðàëüí³ ï’ºñè ïî-óêðà¿íñüêè.

Ö³êàâî, ùî àâòîðè Åìñüêîãî óêàçó ñêîðèñòàëèñÿ äîñâ³äîì Íàïîëåîíà, ÿêèé ñâîãî÷àñó ïîä³áíèìè ìåòîäàìè çàáîðîíÿâ êóëüòóðó é ìîâó â Áåëüã³¿. Äî ïîÿâè öüîãîãàíåáíîãî äîêóìåíòà ñïðè÷èíèëàñÿ óêðà¿íîíåíàâèñíèöüêà ä³ÿëüí³ñòü êè¿âñüêèõøîâ³í³ñò³â Ì. Þçåôîâè÷à, Â. Øóëüãèíà òà ¿ì ïîä³áíèõ.

За умов нищення в Наддніпрянщині українського слова (письменства,журналістики, книгодрукування тощо) посилилася роль Галичини: саме там почалабурхливо розвиватися видавнича справа. Чимало громадівців (зокрема, М. Дра'гоманов, Ф. Вовк) мусили емігрувати за кордон, де продовжили свою діяльність.У Женеві Драгоманов на кошти громади організував видання творів україн'ською мовою. Не припинявся національний рух і на Батьківщині. У 1889 р. значначастина громадівців об’єдналася навколо новоствореного журналу «Киевскаястарина», який вимушено видавався російською мовою, але був цілком при'свячений українській тематиці. Згодом громадівський рух очолювали МихайлоГрушевський, Сергій Єфремов, Євген Чикаленко, інші знані українці.

Увага літераторів того часу концентрувалася переважно на простонародному,селянському середовищі, яке ще зберігало національну пам’ять, рідну мову, тра'диції. Отже, естетичні завдання письменства поступалися захисним, бо наріжнимстало питання національного самозбереження. Зрозуміло, що в цей період у лі'тературі переважає селянська тема. У сучасного читача може скластися думка,що тогочасне вітчизняне письменство висвітлювало лише соціальну нерівністьі селянський побут. Це не зовсім так, адже навіть у цей час з’являються худож'ньо довершені, психологічно глибокі твори про місто («Хмари», «Дві московки»,«Бурлачка» І. Нечуя'Левицького, «Повія» Панаса Мирного), пригодницькі,історичні за жанром («Облога Буші» М. Старицького, «Князь Єремія Вишне'вецький» І. Нечуя'Левицького), гумо'ристичні («За двома зайцями» М. Ста'рицького) та ін.

В останній третині ХІХ ст. м. Львівстає центром культурної, освітньої і на'укової діяльності. У 1868 р. тут засно'вано товариство «Просвіта», у 1873 р. —Наукове товариство імені Шевченка.Культурно'освітню роботу пожвавлюютьчисленні драматичні й музичні гуртки,бібліотеки. У Львові виходять друкомжурнали «Правда», «Зоря», газета «Діло»,у яких видають свої твори письменникиобох частин України.

За найактивнішої підтримки І. Фран'ка й М. Павлика виходять друком часопис«Громадський друг», збірники «Молот»,

11

Література 70–90�х років ХІХ ст.

Товариство «Просвіта».м. Львів

MGdz

.pp.

ua

«Дзвін», журнали «Житє і слово», «Світ». У Женеві видатний науковець, профе�сор Михайло Драгоманов видає п’ять випусків збірника «Громада» (1878–1882)і два номери журналу з такою ж назвою. Це були перші українські позацензурнівидання.

У Східній Україні з величезними труднощами вдалося дістати дозвіл на публі�кацію лише кількох альманахів: «Луна», «Рада», «Нива», «Степ», «Складка». Твориукраїнських письменників також з’являлися в журналі «Киевская старина».

Літературний процес 70–90�х років ХІХ ст. характеризується інтенсивнимрозвитком прози. У цей період розквітає талант Івана Нечуя�Левицького й Па�наса Мирного, збагачують українську літературу своєю творчістю Михайло Ста�рицький, Борис Грінченко, Олександр Кониський, Олена Пчілка, Наталя Коб�ринська, Михайло Павлик, а наприкінці 70�х років ХІХ ст. заявляє про себе якпрозаїк Іван Франко.

На поетичній ниві найпомітнішими ліриками були Іван Франко, Павло Гра�бовський, Яків Щоголів. У 1887 р. побачила світ збірка громадянської лірикиІ. Франка «З вершин і низин», вона стала після «Кобзаря» Т. Шевченка другимнайвизначнішим явищем в українській поезії.

Від початку 80�х років ХІХ ст. знову пожвавилося театральне життя:у Харкові, Києві, Полтаві, Кременчуці з ініціативи Михайла Кропивницького йМиколи Садовського було дано кілька українських вистав акторами російськоїтрупи Г. Ашкаренка. А 1882 р. Марко Кропивницький створив у Єлисаветградіукраїнську професійну трупу, до складу якої ввійшли Марія Заньковецька, братиТобілевичі — Микола Садовський, Іван Карпенко�Карий, Панас Саксаганський,а також їхня сестра Марія Садовська�Барілотті. Ця професійна трупа дісталаназву Театр корифеїв1. До цієї справи багато сил доклав і відомий українськийдраматург Михайло Старицький, який за власний кошт придбав гардероб і деко�рації для театру.

12


1 Корифей (грец. вождь, ватажок) — найвизначніший діяч у певній галузі науки, літератури,мистецтва.

А. Куїнджі. Вечір в Україні. 1878–1901 рр.

MGdz

.pp.

ua

На зміну романтизму (П. Гулак'Артемовський, Є. Гребінка, В. Забіла, М. Пе'тренко, М. Шашкевич) у художній літературі, малярстві й інших видах мистецтваприходить реалізм. Хоча попередній напрям «здавався» неохоче: у письменствіаж до 90'х років XIX ст. продовжувала існувати, щоправда в затінку, школа«пізніх» романтиків: Я. Щоголів, Л. Глібов, С. Руданський, О. Стороженко. Крімтого, майже в усіх реалістів знаходимо щиро романтичні твори або мотиви: опо'відання «Максим Гримач» Марка Вовчка, роман «Князь Єремія Вишневецький»І. Нечуя'Левицького, історичні драми М. Старицького, Б. Грінченка тощо.Зрештою, уже та обставина, що митець, попри всі перешкоди, писав українською,засвідчувала його національну романтику.

До речі, зауважимо: коли у Франції ще наприкінці 20'х років ХІХ ст. реалізмбув започаткований Бальзаком, у Росії досягнув розквіту вже в другій половині40'х років, то в Україні він з’явився лише на межі 50–60'х років ХІХ ст.

Ùî òàêå ðåàë³çì? Ïåðâ³ñíî (ç ÕV²²² ñò.) ñëîâà «ðåàë³ñò», «ðåàë³çì» ó ïîâñÿêäåííîìóìîâëåíí³ îçíà÷àëè òâåðåçèé, ïðàêòè÷íèé òèï ìèñëåííÿ íà ïðîòèâàãó ³äåàë³ñòè÷íîìó,ìð³éëèâîìó. Íàïðèê³íö³ 20-õ ðîê³â Õ²Õ ñò. òåðì³í «ðåàë³çì» ïî÷èíàº âæèâàòè ôðàíöóçü-êà êðèòèêà ùîäî «íîâî¿ øêîëè» â ë³òåðàòóð³ íà â³äì³íó â³ä «ë³òåðàòóðè ³äåé» (êëàñèöèçìó)òà «ë³òåðàòóðè îáðàç³â» (ðîìàíòèçìó). Ñóòü ðåàë³ñòè÷íî¿ ìàíåðè ïèñüìà òî÷íî ðîçêðèâîäèí ³ç íàéâèçíà÷í³øèõ ¿¿ ìàéñòð³â — ². Íå÷óé-Ëåâèöüêèé: «Ðåàë³çì ÷è íàòóðàë³çì ó ë³-òåðàòóð³ ïîòðåáóº, ùîá ë³òåðàòóðà áóëà îäêèäîì ïðàâäèâî¿, ðåàëüíî¿ æèçí³, ïîõî-æèì íà îäêèä áåðåãà â âîä³, ç ãîðîäîì ÷è ñåëîì, ç ë³ñàìè, ãîðàìè ³ âñ³ìà ïðåäìåòàìè,êîòð³ çíàõîäÿòüñÿ íà çåìë³. Ðåàëüíà ë³òåðàòóðà ïîâèííà áóòè äçåðêàëîì, ó êîòðîìó áîäñâ³÷óâàëàñÿ ïðàâäèâà æèçíü, õî÷ ³ òîíêà, ïîõîæà íà ìð³þ, ÿê ñàì îäñâ³ò»1.

13


1 Нечуй�Левицький І. Сьогочасне літературне прямування // Історія української літера'турної критики та літературознавства: Хрестоматія. Книга друга. — К., 1998. — С. 215.

П. Мартинович. У волосного

писаря.1878–1901 рр.

MGdz

.pp.

ua

Íîâèé íàïðÿì — ïîñë³äîâíà ïðîòèëåæí³ñòü ðîìàíòèçìó. Íà êîæíó òåçó ïîïåðåä-íüîãî ñòèëþ â³í â³äïîâ³â àíòèòåçîþ. Ïèñüìåííèêè-ðåàë³ñòè çîñåðåäèëèñÿ íà íàéçëî-áîäåíí³øèõ (õî÷ ³ ïðîçà¿÷íèõ) ïðîáëåìàõ ïîâñÿêäåííÿ, äîñèòü ãëèáîêî é ð³çíîá³÷íîäîñë³äèëè ìàòåð³àëüíó ãðàíü ñâ³òó òà ëþäèíó ÿê ñóñï³ëüíó é á³îëîã³÷íó ³ñòîòó, àëå é âè-ÿâèëè òðàäèö³éíå âïàäàííÿ â êðàéíîù³, âóçüêå ñâ³òîðîçóì³ííÿ. ßêùî ðîìàíòèê çîñå-ðåäæóâàâ îñíîâíó óâàãó íà âíóòð³øíüîìó ñâ³ò³ ëþäèíè (à â³äòàê — ³ íà ³íòèìíîìó,ðîäèííîìó, äóõîâíîìó, ì³ñòè÷íîìó), òî äëÿ ðåàë³ñòà ñòàº âèçíà÷àëüíîþ ïðîáëåìàâçàºìèí ëþäèíè é ñóñï³ëüíîãî ñåðåäîâèùà, âïëèâó ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íèõ îáñòàâèííà ôîðìóâàííÿ õàðàêòåðó îñîáèñòîñò³.

Çâ³äñè âèçíà÷àëüí³ îçíàêè ðåàë³çìó: • ï³çíàâàëüíå, àíàë³òè÷íå ñïðèéíÿòòÿ é ðîçóì³ííÿ ñâ³òó (ä³éñíîñò³) çàì³ñòü ³íòó¿òèâíî-

÷óòòºâîãî, õàðàêòåðíîãî äëÿ ðîìàíòèê³â; • ïîÿñíåííÿ ôîðìóâàííÿ õàðàêòåðó, â÷èíê³â ãåðîÿ íàñàìïåðåä ÷åðåç éîãî ñîö³àëü-

íå ïîõîäæåííÿ òà ñòàíîâèùå, à òàêîæ ÷åðåç óìîâè ïîâñÿêäåííîãî æèòòÿ;• óâàãà äî âèâ÷åííÿ ëþäñüêî¿ äóø³, àëå çàãëèáëåííÿ â ïñèõîëîã³þ îáìåæåíå,

îñê³ëüêè ðåàë³ñòè ââàæàëè äóøåâíèé ñâ³ò ãåðîÿ íàñë³äêîì éîãî ïîõîäæåííÿ, âèõî-âàííÿ, ñóñï³ëüíî-ïîáóòîâîãî îòî÷åííÿ;

• ïðàãíåííÿ äî îá’ºêòèâíîñò³ é äîñòîâ³ðíîñò³ â³äîáðàæóâàíîãî, à çâ³äñè — ïðàâäè-â³ñòü ó çîáðàæåíí³ äåòàëåé, ïåðåâàãà åï³÷íèõ, ïðîçîâèõ æàíð³â ó ë³òåðàòóð³,îñëàáëåííÿ íàòîì³ñòü ë³ðè÷íîãî ñòðóìåíÿ ìèñòåöòâà;

• ïðèíöèï òî÷íî¿ â³äïîâ³äíîñò³ ðåàëüí³é ä³éñíîñò³ óñâ³äîìëþºòüñÿ â öüîìó ñòèë³ çàêðèòåð³é õóäîæíîñò³, çà ñàìó õóäîæí³ñòü;

• òèï³çàö³ÿ, òîáòî çíàðÿääÿì äîñë³äæåííÿ é â³äòâîðåííÿ ñâ³òó ñòàº òèï (ó ðîìàí-òèçì³ íèì áóâ ñèìâîë). Òèï — öå îáðàç, ó ÿêîìó ïîºäíàíî íàéõàðàêòåðí³ø³ âèÿâèïåâíî¿ ãðóïè ÿâèù.

Äî íàéâèäàòí³øèõ çàðóá³æíèõ ïèñüìåííèê³â-ðåàë³ñò³â íàëåæàòü: ôðàíöóçè Î. äå Áàëü-çàê, Å. Çîëÿ, Ð. Ðîëëàí; àíãë³ºöü ×. Ä³êêåíñ; ðîñ³ÿíè Ô. Äîñòîºâñüêèé, Ë. Òîëñòîé;àìåðèêàíåöü Ìàðê Òâåí òà ³í.

ßê³ ñòèëüîâ³ ðèñè ðåàë³çìó âè ïîì³òèëè íà êàðòèíàõ Ï. Ìàðòèíîâè÷à «Ó âîëîñ-íîãî ïèñàðÿ» ³ Ï. Ëåâ÷åíêà «Ñåëî âçèìêó»?

Письменства різних націй збагатили цей напрям своїми неповторними варі'антами. Який же український варіант реалізму? Реалістичний тип світосприй'мання надто чужий нашій літературі, емоційній, романтичній українській душі.Тому наш реалізм вирізнявся специфічними емоційно'сентиментальними рисами.

14


П. Левченко. Село взимку.

1900�і рокиMGdz

.pp.

ua

У вітчизняній літературі другої половини ХІХ ст. найяскравіше представ'лений побутово�просвітницький реалізм. Його видатні творці — Марко Вовчок,А. Свидницький, Панас Мирний, І. Нечуй'Левицький, І. Карпенко'Карий, М. Кро'пивницький, М. Старицький, Б. Грінченко, а також І. Франко й М. Коцюбин'ський у своїй ранній творчості. Представники цієї течії в основному досліджувалиродинні, виробничі, соціальні стосунки героїв, зосереджувалися на морально'етичній проблематиці. Показуючи кричущі вади суспільства, вони наголошували,що шлях до порятунку — це духовне вдосконалення, освіченість, культура, добро'порядність. Яскравою ознакою течії є, зокрема, етнографізм — особливо докладнезмалювання національного колориту українського народу — побуту, звичаїв,обрядів і вірувань.

У 80–90'х роках ХІХ ст. частково простежується ще одна течія — революційнийреалізм. Її представники відкидали еволюційний розвиток суспільства, духовневдосконалення людини як необхідну передумову соціально'економічних, полі'тичних змін. Натомість вони цілком підпорядковували свою творчість пропа'ганді значення економіки, провідної ролі пролетаріату в суспільстві, ідеї проле'тарського інтернаціоналізму, насильницької збройної зміни суспільного ладу,фізичного знищення панівних верств. Послідовними революційними реалістамибули П. Грабовський та М. Павлик, також І. Франко, Леся Українка (у деякихранніх творах).

Досить помітно утвердився в українській літературі натуралізм1. Натуралістинамагалися через використання здобутків природничих наук пізнати й відтво'рити істинну, реальну картину буття. Писання натуралістів нагадували клінічнідокументи, історії спадкових хвороб, протоколи судової експертизи. Це булиспроби перетворити художній твір на точну копію факту. Основним засобом уцьому стилі став опис. Як слушно спостерегла Леся Українка, за правдою фактунатуралісти не бачили художньої узагальненої правди й перебували під гіпнозомфакту.

Найвиразніші риси натуралізму: • «знижене» трактування традиційних сюжетів;• зумисна вульгарність стилю автора й мови героїв;• непричетність, байдужість автора до зображуваної дійсності;• потужний і гострий сатиричний струмінь;• широка панорама сучасного життя в його технічних, побутових, професійних

аспектах;• підкреслення повної залежності характеру, вчинків героя від його генетич'

них коренів і фізіологічно'інстинктивних особливостей;• розкриття найтемніших «фізіологічних» сторін людської душі.Ознаки натуралістичного стилю помічаємо в романах Панаса Мирного «Повія»,

прозовому бориславському циклі І. Франка та ін.

Ïðèãàäàéòå òðàã³êîìåä³þ ². Êàðïåíêà-Êàðîãî «Ñòî òèñÿ÷», ÿêó âè âèâ÷àëè ó8 êëàñ³, é îïîâ³äàííÿ Ì. Ãîãîëÿ «Âå÷³ð ïðîòè ²âàíà Êóïàëà», ç ÿêèì âèîçíàéîìèëèñÿ â 9 êëàñ³. ßêèé ³ç öèõ òâîð³â ðîìàíòè÷íèé çà ñòèëåì, à ÿêèé —ðåàë³ñòè÷íèé? Â³äïîâ³äü îá´ðóíòóéòå ÿêîìîãà äîêëàäí³øå.


15

1 Натуралізм (від латин. natura) — природа.

MGdz

.pp.

ua

Першим теоретиком реалізму вважається французький художник Гюстав Кур$бе (1819–1877), який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою«Реалізм» (1855) обґрунтував програмові засади напряму. Курбе не обмежувавсяпростою імітацією реальності, він намагався осягнути істинну природу речей.Художники'реалісти почали зображати простих робітників, селян, бідноту й же'браків, що суперечило тодішнім уявленням про справжнє мистецтво. Не випадко'во цей стиль набув поширення в Європі після бурхливих соціально'політичнихподій 1848 р. Гюстав Курбе — учасник Паризької комуни. Улюблені мотивихудожників'романтиків (любов до екзотики, одухотвореність і прагнення допрекрасного) тепер витіснялися реаліями повсякдення. Курбе писав свої роботи втемних і сумних тонах. Найвідоміші твори митця: «Жінки, що просіюють зерно»,«Похорон в Орнані», «Каменярі».

Аполлон Мокрицький (1810–1870) — український і російський живописець,академік Петербурзької академії наук. Народився в м. Пирятині, тепер Полтавськаобласть. Малювати навчався в Ніжинському ліцеї. Потім виїхав до Петербурга, дестав вільнослухачем Академії мистецтв. Був учнем О. Венеціанова та К. Брюлло'ва. Працював в Україні, пізніше поїхав до Італії. В 1851–1870 рр. — професорМосковського училища живопису, скульптури та архітектури. Анатолій Мокриць'кий був другом Тараса Шевченка, брав активну участь у викупі поета з кріпацтва.

Ïîð³âíÿéòå ÿñêðàâ³ çðàçêè ðîìàíòèçìó é ðåàë³çìó â îáðàçîòâîð÷îìóìèñòåöòâ³ — ðîáîòè À. Ìîêðèöüêîãî «Ïîðòðåò äðóæèíè» ³ Ã. Êóðáå«Æ³íêè, ùî ïðîñ³þþòü çåðíî». ßê³ îçíàêè â³äïîâ³äíèõ íàïðÿì³â âèïîì³òèëè â íèõ?

16


Г. Курбе. Жінки, що просіюють зерно.

1854 р.

А. Мокрицький. Портрет дружини.

1853 р.MGdz

.pp.

ua

Іван Левицький — се великий артист (митець) зору, се колосальне, усеобіймаюче око України.

І. Франко

Життєвий шлях письменника

Іван Семенович Левицький народився 25 листопада 1838 р. в містечку Стеблеві,нині — Корсунь'Шевченківський район, що на Черкащині, у родині священика.

Хлопець зростав серед чарівної природи Надросся. Поетичні народні звичаї таобряди, народна пісня — це те середовище, яке посприяло формуванню майбут'нього автора «Кайдашевої сім’ї» — одного з найулюбленіших художніх творівукраїнців. Вихованням і навчанням Івана займався батько. «Сам батько вчив менечитати та писати разом із хлопцями, котрі приходили до нас учитись. Батько завівшколу для селян, набрав хлопців і вчив їх літом у пасіці в катразі1, а зимою в кухні.Разом із тими хлопцями вчився і я»2.

Семен Левицький був людиною на'читаною, культурною, національно сві'домою, пишався знайомством із Панте'леймоном Кулішем, під впливом якогопочав збирати фольклорно'етнографічніматеріали, долучаючи до цієї роботи йсвого сина.

Мати Івана відзначалася веселою йщирою вдачею, була говіркою й співучою.Письменник згадує про неї в біографії:«Мати вміла читати церковнослов’янськікнижки, любила читати житія святих ічитала їх голосно, як читають прості лю'ди, а ми малими слухали… Мати вмерла,як мені йшов тринадцятий рік. Вона ма'ла дві пари близнят, котрі й зістались

17

Іван Нечуй�Левицький

(1838–1918)

Будинок'музей І. Нечуя'Левицького. м. Стеблів

1 Катрага (розм.) — легка будівля, сторожка.2 Нечуй�Левицький І. Життєпись Івана Левицького (Нечуя), написаним ним самим // І. Нечуй'

Левицький. Зібр. тв.: У 10 т. — К., 1968. — Т. 10.

MGdz

.pp.

ua

живі з усіх дітей; це підірвало її міцне здоров’я, вонапочала після того слабувати і швидко вмерла»1.

Іван Левицький навчався в Богуславському духов'ному училищі (1847–1852), у Київській духовній семіна'рії (1853–1859) і в Київській духовній академії (1861–1865). Про навчання в цих закладах письменник згадуєпереважно в мінорній тональності: «…то було царстворізок і паль… Наука в училищі була суха, мертва й аб'страктна…»2

Одна з головних причин такого стану — російськийказенний дух, який брутально нав’язувала тогочасна школа.Дітей, яких виховували вдома в україномовній стихії,навчали грамоти за букварями, написаними церковносло'в’янською мовою, а далі предмети треба було опановуватиросійською — так само чужою й незрозумілою. На все життя

залишилося в пам’яті письменника гнітюче враження про стиль запровадженняросійської мови в Богуславському духовному училищі. За кожне сказане україн'ське слово школяреві на шию одягали дощечку, куди вписували українське сло'во і його російський відповідник. Учень мав так ходити доти, доки не почуєукраїнського слова від іншого школяра та не занесе його до нотатника, тоді тудощечку перевішували на шию іншій дитині.

Проте в семінарії були й прогресивні викладачі, які давали вихованцям пере'дові знання з філософії, естетики й літератури. Саме від них І. Левицький збага'тився ґрунтовними відомостями про творчість Данте, М. Сервантеса, В. Скотта,Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Пушкіна.

Навчання І. Левицького в Київській духовній академії припало на часи піканаціональної дискримінації як з боку професури («Між професорами в академії небуло й духу українського. Один професор сказав на лекції таку штуку: “Для інтере'сів государства добре було б спалити українську літературу і білоруську, якби воназ’явилась на світ”»3), так і з боку царського уряду (Валуєвський циркуляр 1863 р.).

Після закінчення академії І. Левицький не став на батькову стезю — він вибравшлях учителя російської словесності (української тоді не викладали): працюваву Полтавській духовній семінарії (1865–1866), у гімназіях польських міст Каліша(1866) і Сєдлеця (1867–1873), у Кишинівській гімназії (1873–1885). Саме в цейперіод під прибраним ім’ям Нечуй І. Левицький розпочинає літературну діяль'ність: друкує перші твори у львівському журналі «Правда» («Дві московки»,«Рибалка Панас Круть», «Причепа»). Кращі здобутки письменника припадаютьна 70–80'і роки ХІХ ст.: роман «Хмари», повісті «Микола Джеря», «Кайдашевасім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки».

Ïðàöþþ÷è â Ñºäëåö³ é Êèøèíåâ³, ïèñüìåííèê ìàâ äâ³ ³ïîñòàñ³ — âèêëàäà÷àã³ìíàç³¿ ²âàíà Ëåâèöüêîãî é ìàéñòðà êðàñíîãî ïèñüìåíñòâà ²âàíà Íå÷óÿ.Ñâîþ ë³òåðàòóðíó ïðàöþ â³í ïðèõîâóâàâ íàâ³òü â³ä áàòüêà, ùîá ïîáåðåãòè

18


1 Нечуй�Левицький І. Життєпись Івана Левицького (Нечуя), написана ним самим // І. Не'чуй'Левицький. Зібр. тв.: У 10 т. — К., 1968. — Т. 10.

2 Там само.3 Там само.

І. Нечуй'Левицький

MGdz

.pp.

ua

éîãî, õâîðîãî ñâÿùåíèêà, â³ä õâèëþâàíü çà äîëþ ñèíà. ² öå íåçâàæàþ÷è íà òå, ùî â áàòü-êîâ³, ÿê ïèñàâ ñàì Íå÷óé, «áóëà âæå óêðà¿íñüêà ³äåÿ». Ñàìå â³ä íüîãî ïèñüìåííèêóïåðøå äîâ³äàâñÿ, ùî öå «ìîñêîâùèíà çà¿äàº íàø ÿçèê ³ íàö³îíàëüí³ñòü». Áàòüêî òàê³ ïîìåð, íå çíàþ÷è, ùî éîãî ñèí — óæå çíàíèé óêðà¿íñüêèé ïèñüìåííèê, àâòîð îïóáë³êî-âàíèõ ïîçà ìåæàìè ³ìïåð³¿ ïîâ³ñòåé (ó ëüâ³âñüê³é «Ïðàâä³»).

Працюючи в Кишинівській гімназії викладачем російської, старослов’янськоїта латинської мов, І. Левицький бере активну участь у громадській роботі, багатоподорожує. У департаменті поліції він мав репутацію «хохломана», діяльністьякого «небезпечна для держави». Тому І. Левицький змушений був рано вийти увідставку. Незламний патріотизм, національна гідність цього скромного інтелі'гентного чоловіка просто вражають. Ось якою показує письменник у повісті«Причепа» розіп’яту зайдами Україну: «Простий народ стогнав у тяжкій неволіпід панами… А за кожний стогін його московським звичаєм катовано. На обохбоках Дніпра опинилися в чужих порядках, у чужій шкурі, набиралися чужоїмови, забували свою. Загинула наука, упала просвіта… Сохнуть наші яри, ви'сихає наша вода, горять од сонця наші гори, гадиною висисає останню силунашої землі наш ворог».

У 1885 р. письменник виходить на пенсію й оселяється в Києві. Тут вінцілковито присвячує себе літературній діяльності. У 80–90'х роках ХІХ ст.з’являються друком оповідання «Афонський пройдисвіт», казка «Скривдженіі нескривджені», повість «Поміж ворогами». На початку ХХ ст. у творчості І. Ле'вицького переважають статті, рецензії й нариси.

«Íåïðîñòî ñêëàäàëîñÿ ïðèâàòíå æèòòÿ ìàéñòðà. Äî ê³íöÿ äí³â â³í òàê ³ çà-ëèøèâñÿ ñàìîòí³ì. Áóäó÷è âèñîêîìîðàëüíîþ, ñîâ³ñíîþ é ñêðîìíîþ ëþäè-íîþ, íå ëþáèâ ðîçïîâ³äàòè ïðî ³íòèìíå. Íàéáëèæ÷³ çíàéîì³ ðîçïîâ³äàëè,

ùî äî îñòàíí³õ äí³â ç ïîáîæí³ñòþ çãàäóâàâ ³ì’ÿ êîëèñü êîõàíî¿ ä³â÷èíè Íàä³¿. ßê ñêëàëèñÿ ¿õí³ âçàºìèíè, ùî ñòàëî íà ïåðåøêîä³ äî îäðóæåííÿ — íèí³ âæå íå ìîæ-

íà ç’ÿñóâàòè. Äî íàñ ³ç äàâíèíè ä³éøëè ëèøå ñóïåðå÷ëèâ³ íåâèðàçí³ â³äîìîñò³. Ìîâëÿâ,äÿäüêî ä³â÷èíè, çíàéîìèé ãðàô Ñîëüñüêèé, íå áëàãîñëîâèâ öåé øëþá, çíàéøîâøèíåáîç³ çàìîæí³øîãî ÷îëîâ³êà.

À ìîæå, ó ÷îìóñü áóëà ïðîâèíà é ñàìîãî Íå÷óÿ? Ðîçïîâ³äàþòü: ²âàí Ñåìåíîâè÷ íåðàç ñòîÿâ íàâêîë³øêè ïåðåä ïîðòðåòîì ñâîº¿ Ìàäîííè...

Äåñü ó 1907-ìó ÷è â 1908 ð., êîëè äî Ñòåáëåâà ïðè¿õàëà ðîäè÷êà Ëåâèöüêîãî ã³ìíàçèñò-êà Íàä³ÿ Âîëóöüêà, íàãîäèâñÿ òîä³ äîäîìó é ²âàí Ñåìåíîâè÷. Â³í õóòêî çàïðèÿçíèâñÿç íåáîãîþ ³, çàïðîñèâøè ¿¿ ïðîãóëÿòèñÿ “íà ñõèëè” äî Ðîñ³, ñïîâ³äàâñÿ ¿é ó íàéïîòàºìí³øîìó:

— À çíàºø, Íàä³éêî, ³ì’ÿ æ³íêè, ÿêó ÿ êîõàâ, òåæ áóëî Íàä³ÿ... — Òðîõè ïîäóìàâøè,äîêàçàâ: — Àëå ¿é á³ëüøå ïàñóâàëî á ³ì’ÿ — Ìð³ÿ... Âîíà çàâæäè ïðèõîäèëà äî ìåíå â ñíèé ìàðåííÿ...

Ñâ³äêàìè ö³º¿ ðîçìîâè ñòàëè ñòð³ìêà âîäà, ãëóõå êàì³ííÿ ³ ä³â÷èíêà-ï³äë³òîê ç îñòàí-íüîãî êëàñó ã³ìíàç³¿. Çðåøòîþ, íà íèõ ïèñüìåííèê ì³ã ö³ëêîâèòî ïîêëàñòèñÿ: íå çðàäÿòü.

Íàïðèê³íö³ â³í ³ç æàëåì ó ãîëîñ³ ìîâèâ:— Öÿ æ³íêà çí³âå÷èëà ìåí³ âñå æèòòÿ. À ÿ ¿¿ òàê êîõàâ! Òàê êîõàâ... — òà é çàíèøê.Ï³ñëÿ òîãî ²âàí Ñåìåíîâè÷ í³áè ïðîêèíóâñÿ, ç³ùóëèâñÿ â³ä õîëîäó é â³ëüãîñò³ é ëåäü

÷óòíî îçâàâñÿ:— Õîä³ìî äîäîìó...

19


MGdz

.pp.

ua

Íà öüîìó é çàê³í÷óþòüñÿ ò³ ñïîìèíè. Í³õòî äîñ³ íå áðàâñÿ ðîçãàäàòè Ìð³þ ç ³ìåíåìÍàä³ÿ, ùî ¿¿ äî ñâîãî ñêîíó íå çàáóâàâ Íå÷óé — ëþäèíà âåëèêîãî ÷óëîãî ñåðöÿ, ñâ³òëî¿çëàãîäè é áåçìåæíî¿ äîáðîòè…»1

Цікаві спогади про письменника залишили сучасники. Передовсім їх збива'ла з пантелику його зовнішність: «маленький, сухенький, чистенький, говорив івсміхався лагідно. І взагалі був лагідний та ясний» (М. Загірня); «невеличкий,сухорлявий, слабосилий чоловік, що говорив теплим і щирим, але слабенькимголосом», аж ніяк не в’язався з пафосом творів, автор яких уявлявся «сильним,огрядним мужчиною, повним життєвої сили й енергії», «колосальним усеобій'маючим оком України» (І. Франко). Уражає пунктуальність письменника: сні'дав, обідав, виходив на прогулянку по Хрещатику в той самий час, лягав спатирівно о десятій. Щоб не порушувати усталений добовий режим, він покинув свя'то з нагоди 35'річчя своєї літературної діяльності (було відзначене в 1904 р.)у момент виголошення вітальних промов на його честь.

Письменник був духовно багатою особистістю, добре розумівся на різнихвидах мистецтва, захоплювався ними.

²âàí Íå÷óé-Ëåâèöüêèé (³ç ùîäåííèêîâîãî çàïèñó, çðîáëåíîãî ï³ñëÿ â³äâ³-äèí êîíöåðòó): «Ïîëèëàñÿ êëàñè÷íà ìóçèêà. Ïî÷àëàñÿ Áåòõîâåíîâà ñîíàòà“Appassionata”. Çàãðèì³ëè àêîðäè, ì³öí³, ÿê ñòàëü, äóæ³, ãëèáîê³, ÿê ìîðå.

Ìåëîä³¿ ñèïëþòüñÿ, ïåðåïëóòóþòüñÿ â ÿêîìóñü õàîòè÷íîìó áåçëàää³. Ñóìíî, òåìíî.Äóìêà ñïàäàº í³áè â ÿêóñü òåìðÿâó. Áà÷ó ÿêèéñü õàîñ, í³áè äî ñîòâîð³ííÿ ñâ³òó. Áà÷ó, í³áèêðóãîì ìåíå õâèëþþòü çáóðåí³ ñòèõ³¿. Íå òî ìîðå, íå òî çåìëÿ. Íåáî ÷åðâîíóâàòå. Õìàðèêðîâ’þ îáëèò³. Àêîðäè êëåêî÷óòü — ³ ïåðåäî ìíîþ í³áè êëåêî÷å ìîðå, îñâ³÷åíå ÷åðâîíèìñâ³òëîì… Àêîðäè ï³øëè â íåëàä — ³ ñïèíèëèñü, íà÷å ñòðóíè ðàçîì ïîðâàëèñü. À äàë³ çíîâïîëèëèñü óæå äèâí³ ìåëîä³¿, ñï³âó÷³, ãëèáîê³, ÿñí³».

Упродовж 1899–1914 рр. Іван Нечуй'Левицький надрукував восьмитомне ви'дання своїх творів. Він також разом з І. Пулюєм завершив задуманий Т. Шевченкомі здійснюваний П. Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою.

Самотній, у голоді та холоді, І. Нечуй'Левицький помер у 1918 р., на 80'муроці життя, у будинку для престарілих. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Творчий доробок

«Українське життя, — писав І. Нечуй'Левицький, — то непочатий рудник, щолежить десь під землею; хоч за його бралися й такі високі таланти, як Шевченко; тобезконечний матеріал, що тільки жде робітників, цілих шкіл робітників на літе'ратурному полі». Таке завдання письменник ставив перед літераторами й сампрагнув виконати накреслену творчу програму. Тому природно, що творчістьмитця різножанрова й тематично багата.

У своїх статтях І. Нечуй'Левицький наголошував на тому, що українськийписьменник повинен дотримуватися трьох головних принципів — реальності,національності й народності:

20


1 Хаврусь С., Шудря М. А Надія — це Мрія… // Кримська світлиця. — 13 липня. — 2007.

MGdz

.pp.

ua

• «...реальна література повинна бути дзеркалом, у котрому б одсвічуваласяправдива жизнь… обчищена й гарна з естетичного погляду, добре споряд'кована й зґрунтована, освічена вищою ідеєю» (принцип реальності);

• українське життя треба змальовувати «тільки по�українськи», удаючись добагатств народної мови, майстра красного письменства має цікавити й на'ціональна психологія в усіх її виявах (принцип національності);

• жива народна мова («...для літератури взірцем книжного язика повиненбути іменно язик сільської баби з її синтаксисом»); народна поезія з їїнеповторним духом (принцип народності).

Від цих принципів І. Нечуй'Левицький не відступав протягом усього своготворчого життя.

Як зазначалося, доробок письменника різножанровий і тематично багатий.У його творах зображено життя різних верств суспільства, а саме:

• селян як часів кріпацтва, так і пореформеної доби;• найманих робітників капіталістичних промислів і фабрик;• поміщиків, фабрикантів, чиновників;• представників духівництва;• української інтелігенції, артистичної богеми.Іван Нечуй'Левицький глибоко знав і щиро шанував французьку літературу,

найбільше його захоплювала епохальна «Людська комедія» О. де Бальзака.Натхненний прикладом великого попередника, письменник зреалізував воіс'тину бальзаківський задум, він, за словами професора А. Погрібного, створив«одноосібну художню енциклопедію українського життя». Не лише російські,а й деякі космополітично налаштовані вітчизняні інтелігенти тоді доводили, щоукраїнська література «должна касаться только мужицкого круга». Іван Семено'вич своєю багатогранною творчістю цілковито спростував цю хибну тезу.

Літературну діяльність І. Нечуй'Левицький розпочав у 60'і роки ХІХ ст.Перші його твори — «Дві московки» (1868) і «Рибалка Панас Круть» (1869) —привернули до себе увагу яскравою палітрою барв і новизною характерів. На тлітодішньої літератури оригінально виглядали образи двох жінок'московок (дру'жин солдатів) в оповіданні «Дві московки», різних за темпераментом і підходамидо життя, — тиха Ганна й непокірна Марина, вони нещасливі через соціальніобставини — безземелля, злидні й солдатчину. Головний герой оповідання «РибалкаПанас Круть» теж через соціальні негаразди несе тяжкий життєвий хрест: панськесвавілля й бідність змушують постійно міняти місце проживання, а на старість,ставши рибалкою, він, хоч і самотній та безталанний, у єднанні з чарівною приро'дою Надросся, у спогадах про юнацькі роки й давню любов знаходить заспокоєння,виявляє поетичний хист своєї душі.

Одним із найвідоміших творів І. Нечуя'Левицького стала повість «МиколаДжеря» (1878). У ній ідеться про життєву одіссею українського селянина, який,утікши від кріпацького ярма в степи Чорномор’я, вступає в нові конфлікти з ви'зискувачами'капіталістами, царським судом, зазнає нових бід уже пореформе'ного ладу. Характер Миколи розкривається читачеві в різних життєвих ситуаціях:у картинах селянського побуту, в описах фабричних порядків, в епізодах нариболовецьких промислах.

Фабричний побут і праця виходять на перший план і в повісті «Бурлачка»(1880). Незвичайної вроди («пишна, як троянда») селянка Василина, працюючи

21


MGdz

.pp.

ua

найманою робітницею на суконній фабриці, у сльозах і злиднях потерпає від хижа'ків'визискувачів, за іронічною характеристикою автора, «міністрів пшениці, жита,міністрів гречки й проса і навіть міністрів свинячого сала, олії й дьогтю… україн'ських губернаторів мужицького поту й сліз», які ні перед чим не зупинялися вжадобі нестримного нагромадження величезних багатств. Проте вина тут не лишеексплуататорів, а й самої дівчини, автор звертає увагу на її легковажність: вонане встояла перед паничем'спокусником, тому й опинилася на самому дні життєвоїпрірви. У фіналі бачимо Василину ніби на картині про повернення блудного сина:«блудну дочку» зі сльозами на очах пригортають у своїй хаті батьки, яких вонапокинула й відцуралася. Таким фіналом автор намагається довести: якщо людинаповірить у себе, вона зможе перемогти навіть, здавалося б, нездоланні перешкоди.

У романі «Хмари» (1874) І. Нечуй'Левицький змалював історію двох поко'лінь інтелігенції на тлі характерних явищ кризи феодально'кріпосницьких від'носин, початкового розвитку буржуазної доби. Головна думка твору втілена вобразі хмар, які символізують темні сили, що прагнуть знищити будь'які виявиукраїнського культурно'освітнього життя. Як відомо, імперська політика Росіїбула спрямована на денаціоналізацію української молоді, щоб знищити культуруодного з найбільших слов’янських народів.

Повість «Старосвітські батюшки та матушки» (1884) розповідає про побут,мораль і звичаї представників духівництва. Цей твір І. Нечуй'Левицький називав«біографією двох родин», де через діалоги й комічні сцени паралельно розгортаютьсяісторії двох попівських сімей. Через образи «батюшок» і «матушок» автор розкри'ває потайну, подібну до гоголівської думку про деградацію людської душі в умовахзастійного існування, про явища морального занепаду серед духовного стану.

Українську історичну прозу І. Нечуй'Левицький збагатив романами «КнязьЄремія Вишневецький» (1897) і «Гетьман Іван Виговський» (1899). У цих тво'рах письменник широко змальовує бурхливі часи в історії України — народніповстання ХVІІ ст., добу Хмельниччини й період, що настав після смерті БогданаХмельницького.

З'поміж драматичних творів найбільшої популярності здобули оперета«Маруся Богуславка» (1875) за мотивами легендарного сюжету однойменноїдуми і комедія з міщанського побуту «На Кожум’яках» (1875), яку пізніше зазгодою І. Нечуя'Левицького переробив М. Старицький. Комедія стала великимнадбанням українського театрального мистецтва. Вона була екранізована підназвою «За двома зайцями».

Помітна й публіцистична та літературно�критична спадщина майстра. Насам'перед це великі статті (які згодом дослідники назвали культурологічними тракта'тами) — «Органи російських партій» (1871), «Непотрібність великоруської літе'ратури для України і для слов’янщини» (інша назва — «Сьогочасне літературнепрямування») (1878, 1884) та «Українство на літературних позвах з Московщиною»(1891). Ці твори пройняті відвертим, гострим антиімперським пафосом. Авторпалко обстоює ідею самостійної, цілком незалежної від російської українськоїлітератури й культури. У ХХ ст. цю ідею підхопить і розвине видатний письмен'ник Микола Хвильовий у своїх памфлетах під загальним гаслом «Геть відМоскви!». Не випадково ввезення цих творів на територію Російської імперіїбуло суворо заборонено, так само цензура забороняла їх публікацію в радянськічаси. Вперше вони були цілком перевидані лише в 1998 р.

22


MGdz

.pp.

ua

²âàí Íå÷óé-Ëåâèöüêèé (ç³ ñòàòò³ «Óêðà¿íñòâî íà ë³òåðàòóðíèõ ïîçâàõ ç Ìîñ-êîâùèíîþ»): «Ìè, óêðà¿íö³, ìàºìî áàãàòèé íàö³îíàëüíèé ´ðóíò, áàãàòóíàðîäíó îðèã³íàëüíó ïîåç³þ, ³ íà öüîìó ´ðóíò³ ðîçâèâàëàñü ³ áóäå äàë³

ðîçâèâàòèñü óêðà¿íñüêà ë³òåðàòóðà, íàâ³òü áåç óñÿêî¿ ïîìî÷³ ðîñ³éñüêî¿ äåðæàâíîñò³…Ðîñ³éñüêà äåðæàâí³ñòü ïðèãíîáëþº óêðà¿íñüêó ë³òåðàòóðó, ïîòÿãóºòüñÿ ¿¿ çàäóøèòè, à âîíà,ÿê çóìèñíå, ðîñòå òà é ðîñòå. Äåñü áåðóòüñÿ òàëàíòè, äåñü áåðåòüñÿ îõîòà é åíåðã³ÿ â òèõòàëàíò³â ïèñàòè äîêîí÷å ñâîºþ ìîâîþ, äåñü áåðåòüñÿ ãëèáîêå ïåðåñâ³ä÷åííÿ â ïðàâîò³ñâîãî ä³ëà».

І все ж серед такого розмаїття творів І. Нечуя'Левицького найвідомішоюі найулюбленішою серед читачів стала повість «Кайдашева сім’я».

ПОВІСТЬ «КАЙДАШЕВА СІМ’Я» (1879)

Про популярність повісті свідчить велика кількість її перевидань і перекладівіншими мовами. Те, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральноюкатастрофою. Читаючи цю «веселу» повість, хочеться плакати або принаймніжалкувати й мучитися досадою: адже на наших очах відбувається самознищеннячогось надзвичайно важливого, що є в людському житті, — домашнього затишку,порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини. Гору вКайдашевій сім’ї бере якась диявольська сила руйнування, котра несподіваноозивається в цих нелихих, роботящих людях.

Жанрові й стильові особливості. За жанром «Кайдашева сім’я» — це соціаль'но'побутова сатирично'гумористична повість'хроніка. Побутовим і соціальнимє конфлікт, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Не'чуй'Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокре'ма й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком у повісті виписаніродинні події, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознакамисаме хроніки.

Повість «Кайдашева сім’я» — яскравий зразок реалістичного твору, аджеавтор досліджує в ній родинні стосунки, зосереджуючись на морально'етичнійпроблематиці (побутово'просвітницький реалізм). Письменник створює в по'вісті переконливі характеристики соціального буття, колоритні соціальні типи,які в той же час є яскравими особистостями (Маруся й Омелько Кайдаші,Мотря та ін.). Однією з найпомітніших ознак реалістичної манери письма є до'кладне змалювання національного колориту українців — побуту, звичаїв, обрядів,вірувань. Таким способом І. Нечуй'Левицький ретельно освоював «непочатийрудник» українського життя, свідомо акцентуючи на його побутово'етнографіч'них аспектах, а отже, і реалізував проголошені ним же принципи реальності,національності й народності.

Ідейно$тематичний зміст. Тема «Кайдашевої сім’ї» — змалювання побуту йпсихології українських селян у перші десятиріччя після скасування кріпацтва.У цьому творі художньо відтворено, як каже сам автор, «темні плями народногожиття». Повість вийшла друком майже через два десятиріччя після реформи 1861 р.й висвітлювала злободенні для того часу проблеми: злиденне життя хліборобів,руйнування патріархального устрою села, темноту й забитість селян. Разом ізтим І. Нечуй'Левицький порушив одвічні проблеми:

23


MGdz

.pp.

ua

• добра і зла;• кохання;• сімейних стосунків; • взаємин батьків і дітей;• людської гідності та свободи; • віри в Бога й моралі. Духовна роз’єднаність — це те лихо, що

отруює кожен день життя і батьків, і їхніхсинів, і невісток.

Реалістичності твору додає те, що окре'мі персонажі мали прототипів. Наприклад,прототипами Кайдашів була сім’я Мазурівіз села Семигори, яка була відома на весьповіт постійними сварками, бійками й ко'лотнечами. Мазури мали й реальних бага'тих сватів — Довбушів.

Професор В. Панченко: «У літературознавстві радянської добиприйнято було наголошувати на тому, що сварки, змальовані

І. Нечуєм'Левицьким, — це наслідок певних соціальних умов. З того робився соціо'логічно'політичний висновок: “так було до революції”. Проте автор “Кайдашевоїсім’ї” на соціальних чинниках “війни” якраз і не акцентує! У творі йдеться швидшепро недосконалість людської природи, про одвічні людські вади — нетерпимість,жадібність, заздрісність, егоїзм… Водночас Кайдашева сім’я — це модель цілоїУкраїни. І річ не в прив’язках до певного історичного часу і до “соціальнихумов”. Іван Нечуй'Левицький блискуче розкрив деякі “небажані” риси нашоїнаціональної вдачі, української ментальності, які належать не тільки серединіХІХ ст. У цьому сенсі “Кайдашева сім’я” може читатися як твір, у якомунадзвичайно важливим є мотив національної самокритики».

×è çãîäí³ âè ç äóìêîþ ë³òåðàòóðîçíàâöÿ, ùî íå ñîö³àëüí³ óìîâè æèòòÿ ðîäèíèÊàéäàø³â º îñíîâíîþ ïðè÷èíîþ ¿õí³õ ñâàðîê? Â³äïîâ³äü îá´ðóíòóéòå ïðèêëà-äàìè ç ïîâ³ñò³.

Образна система твору. Іван Нечуй'Левицький розпочинав свої твори з па'норамного малюнку місця дії, з докладних описів зовнішності персонажів. Прицьому він охоче вдавався до контрасту. Ось і «Кайдашеву сім’ю» розпочинаємальовничий панорамний пейзаж гористого Правобережжя. Автор, зокрема,наголошує: «На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинешоком. Увесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де підбезлічними могилами похована українська воля». Сам собою напрошуєтьсявисновок: одна з головних причин того, що Україна деградує, «кайдашіє», є ко'лоніальне ярмо, втрата волі, козацького духу. Уже в експозиції проявляєтьсярізкий контраст.

Карпо і Лаврін — протилежності: один має батьківські карі гострі очі, другийсхожий з виду на матір; один кремезний, другий — тендітний; один насуплений,сердитий, мовчазний, другий — веселий, привітний, балакучий…

24


Сцена з вистави І. Нечуя'Левицького«Кайдашева сім’я» у постановці

Київського національного драматичноготеатру ім. І. Франка

MGdz

.pp.

ua

Характери персонажів у «Кайдашевій сім’ї», як правило, статичні. Письмен�ник робить акцент на домінантах, виокремлюючи одну�дві риси у вдачах героїв.В Омелька Кайдаша — богобоязливість і чарколюбство, у Кайдашихи — чванько�витість, у Мотрі — сварливість. Чи не найбільших змін зазнає характер Мелашки:у ній — спочатку ліричній, ніжній дівчині — теж поселяється «біс» чвар.

Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашевасім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони —учасники великої родинно�побутової війни, якій не видно кінця. Іван Франковважав, що «І. Нечуй�Левицький малює в “Кайдашевій сім’ї” гірку картинурозпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змаганькожного її члена». Справді, роль батька в Кайдашів зведено нанівець. ОмелькоКайдаш, по суті, ніяк не впливає на перебіг подій у власній хаті. Він пливе затечією, а коли й пробує якось утрутитися в домашні чвари, то зазнає поразки.Образ голови родини трагікомічний: з одного боку, він богобоязливий, палковірить у святу Параскеву�П’ятницю, яка ніби рятує від наглої смерті й не дастьпотонути у воді, а з іншого — він любить «заглядати в чарку», що потім йогопогубила, до речі, у ту ж таки п’ятницю. Омелько не може зрозуміти й цілкомприродного бажання синів мати свою землю, тобто відчувати себе господарями.Родинні чвари переходять межу моральності: Карпо навіть піднімає руку на рід�ного батька.

Формування світогляду Марусі Кайдашихи, як і Омелька, припало на добукріпацтва, вона довго «терлася коло панів і набралась од їх трохи панства. До неїприлипла якась облесливість у розмові, повага до панів. Вона любила цілувати їху руки, кланялась, підсолоджувала свою розмову з ними». І після кріпацтва Кай�дашиху запрошували як куховарку пани й попи, чим вона дуже пишалася. Такі згадується демонстрація панських манер Кайдашихи перед родиною Довбишівпід час «розглядин», її приказування «проше вас», над чим сміялося все село(за це Кайдашиха здобула прізвисько «пані економша»). Жорстокість, егоїзм

25

Іван Нечуй#Левицький

В. Орловський. Хати

в літній день. 1882 р.

MGdz

.pp.

ua

і лицемірство Кайдашихи виявляютьсясаме в стосунках із невістками. Яскравимзасобом, що характеризує Марусю, є їїмова. Спочатку в її звертаннях до Мотрібагато меду: «моє золото», «серце», «дитямоє», — а згодом:

« — Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє.Принеси од свого батька та й мотай на йому,про мене, свої жили, — крикнула Кайдашихай ухопила рукою мотовило…

— Дай сюди, бо як пхну, то й ноги заде�реш! — кричала Кайдашиха й сіпала до себемотовило…

— Це не Мотря, а бендерська чума… — Твої діти такі зміюки, як i ти… Напло�

дила вовченят, то не пускай до моєї дiжi…»Не поступається в лихослів’ї Кайдашисі й «бриклива» Мотря, з її уст лунають

репліки на зразок: « — Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка! (про Кайдашиху, звертаю'

чись до дітей).— У мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з но�

са горить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під неюлід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».

Якщо характери старих Кайдашів статичні, бо сформовані (уже представля'ють ціле покоління українського селянства), то в молодшого покоління вони

тільки формуються.Старший син Карпо в молодому віці

доволі мовчазний і замкнутий, але, одру'жившись, починає все відвертіше виявлятисвій норов: в одній із сварок він називаєбатька «іродовою душею» і навіть піднімаєна нього руку; дізнавшись, що мати закрилау своєму хліві його коня, хапає її за плечі,притискає з усієї сили до стінки й несамо'вито кричить: «…їжте мене або я вас з’їм!»,а потім з дрючком женеться за Кайда'шихою, доки та не вскочила в ставок. І вжезовсім цинічно звучать його слова: «Не такшкода мені матері, як шкода чобіт!» Тожнедарма громада вибрала Карпа десяцьким,знаючи про його жорстокість, адже з нього«буде добрий сіпака1».

До пари Карпові Мотря, «бриклива»,«з перцем», «робоча та проворна», «кусли�ва, як муха в Спасівку» — словом, його омрі'яний ще в парубоцькі роки ідеал. Вона теж

26


А. Базилевич. Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького

«Кайдашева сім’я»

1 Сіпака (заст.) — уїдливий, доскіпливий начальник.

А. Базилевич. Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я»

MGdz

.pp.

ua

із часом стає все жорстокішою (не без «допомоги»Кайдашихи). Коли Карпо погнався за матір’ючерез уже згаданого коня, дружина під’юджувалайого: «По спині лупи її! Виколи дрючком їй другеоко!» Промовистою характеристикою наділяєМотрю спокійний і ліричний Лаврін, кажучисвященикові, що братову жінку треба «посадитив клітку та показувати за гроші, як звірюку наярмарках».

А ось Мелашка з Лавріном — повна проти'лежність Карпові й Мотрі. Лише вони залиши'лися, так би мовити, на рівні людяності й зако'ханості, хоча й навчилися «показувати зуби»,коли йшлося про посягання на їхнє добро.Тільки раз автор порівняв Мелашку з вовчицею,коли вона обороняла своїх дітей. Хоча ця харак'теристика й знижена, проте своєї привабливостіМелашка все ж не втрачає. Зверніть увагу, не'зважаючи на те, що Кайдашиха точила Мелаш'ку, «як вода камінь», а Мотря «підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег»,вона все ж не уподібнюється до них, не втрачає людської подоби, а йде на про'щу до Києва й залишається там у проскурниці. Мелашка гірко сумує за Лаврі'ном, глибоким ліризмом сповнені її почуття до нього: «Не жаль мені ні села, ніроду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразутак залило мою душу сльозами». Поетично змальовано й Лаврінову зовніш'ність: «Веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русявідрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — усе подихало молодою парубо�чою красою».

Дуже своєрідний, але типовий для українсько'го села образ «народного радіо» вводить у сюжетповісті І. Нечуй'Левицький. Мабуть, ви вжездогадалися, це — баба Палажка, яка щорокузбирає по селу мирян і водить їх до Києва напрощу, щоправда, не всіх повертає додому, як цесталося з Мелашкою. Вона в «наймодерніший»спосіб лікує від пиятики Омелька Кайдаша:радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, тридні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїтиним… хворого. Автор вкладає в уста Кайдашихиемоційно знижену характеристику «народної ціли'тельки» не випадково: «Чорна, як сам чорт, щеперелякає мого чоловіка», адже Омелько й справдіпобачив на ній чортячі роги, а чого варте її диво'вижне нашіптування над ним: «Хрест на мені,хрест на спині, уся в хрестах, як овечка вреп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухийНиконе, мокрий Миколаю!»

27




А. Базилевич.Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького


MGdz

.pp.

ua

Іван Нечуй'Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палаж'ці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичнийструмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі:«Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасцівдержатися на селі».

Отже, «Кайдашева сім’я» хоч і весело читається, але це сумна повість про долюукраїнського села другої половини ХІХ ст., це гірка правда про згубність егоїзмуй люті, про гірші сторони нашого національного характеру, сказана з метою, щобми, українці, ставали досконалішими, гідними себе. Водночас у цьому творі про'читується й справжній гімн українському світові з його неповторною природою,веселою, життєрадісною, поетичною душею людей, мелодійною, багатющою мовою,неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі ці риси й зумовили непроминальнупопулярність повісті.

Професор А. Погрібний: «З певністю можна стверджувати, щосама Божа милість, сама Божа благодать дарувала Україні цього

прозаїка, як'то, незадовго перед тим, знову ж таки за Божим промислом, явле'но було їй геніального Тараса Шевченка. І то майже символічно, що географіч'ні, родові точки, де в середоточчі української землі, яка дихає трипільськоюпракультурою, сталися ці два виверження українського духу, розташовані май'же поряд: від Стеблева до рідного села Т. Шевченка… лише якихось 20 верст»1.

Композиція. Як вам уже відомо, композиція (будова) художнього твору склада'ється із сюжетних елементів (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка)і позасюжетних (портрет, діалог, монолог, пейзаж, інтер’єр, екстер’єр, авторськийвідступ, назва твору, епіграф, присвята, вставні епізоди). Однією з найяскравішихкомпозиційних особливостей повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я» є нагні'тання епізодів і сцен сварок, завдяки чому досягається напруженість у розвитку подій,чітко окреслюється характер конфлікту.

Саме діалоги відіграють чи не основну композиційну роль у творі — вони «руха'ють» сюжет, розкривають психіку героїв.

Ïîì³ðêóéòå, ñïåöèô³÷íîþ îçíàêîþ ÿêîãî ë³òåðàòóðíîãî ðîäó — ë³ðèêè, åïîñó÷è äðàìè — º ä³àëîãè.

Ці сцени виписані в гумористично'сатиричному дусі. Згадайте сутички Кай'дашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Наслід'ки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичнихнорм народної моралі: син (Карпо) підіймає руку на батька, женеться з дрючкомза матір’ю, а потім заганяє в ставок, ладен ударити її, проте зупиняється, бо «нетак шкода матері, як чобіт»; Мотря вибиває Кайдашисі око…

Зміст і форма твору тоді гармонійно поєднані, коли читач не помічає в ньомуелементів композиції, коли в тексті органічно чергуються між собою комічне йдраматичне, а крім того, не оминається найголовніший нерв будь'якого стилю —лірика. «В реалістичній іронії “Кайдашевої сім’ї” ліриці належало з’являтися

28


1 Погрібний А. «Всевидяще око України» // Літературні явища і з’яви. — К., 2007.

MGdz

.pp.

ua

в проміжках між найбільш гарячими зона'ми сюжету, коли відчувалось, що “сварли'вий” настрій оповіді от'от стане виявлятиознаки втоми. Великі резерви для письмен'ника тут таїлись в образі Лавріна та йогомайбутньої дружини Мелашки» 1.

Епізод, у якому Лаврін уперше поба'чив Мелашку, сповнений світлим і ніжнимліризмом, хлопець відчув, «що вона нібиосвітила всю його душу, освітила густу тіньпід вербою, неначе сонцем, і побігла на гір�ку зіркою… Без Мелашки йому став світнемилий… Як тільки наставав вечір, яктільки висипали зорі на небі, його тягло вБієвці… Йому здавалось, що його несутькрила. Цілу дорогу то сопілка його грала,то пісня ніби сама співалась».

Цікаво, що «Кайдашева сім’я» має дві версії фіналу'розв’язки. За першоюверсією — діло з грушею не закінчилося: вона розросталася вшир і вгору, родиладуже рясно, дратуючи і дорослих, і малих Кайдашів. За другою: «Діло з грушеюскінчилося несподівано. Груша всохла, і дві сім’ї помирились. В обох садибах насталамирнота». Літературознавець С. Єфремов «забракував» обидва варіанти: він ува'жав, що справа не в груші, а в соціальних причинах, у письменницькому вмінні чиневмінні психологічно обґрунтовувати ті причини.

×è çãîäí³ âè ç äóìêîþ Ñ. ªôðåìîâà? Âèñëîâ³òü ñâî¿ ì³ðêóâàííÿ ùîäî äâîõðåäàêö³é òâîðó.

Засоби комічного. Сміх над сторін'ками «Кайдашевої сім’ї» — це своєрід'ний виклик абсурдності тієї домашньоївійни, яка, по суті, знищує людину. Зма'льовуючи цю «війну», прозаїк раз у развдається до гумору ситуацій, у яких не'відповідність, контраст форми і змісту,дій та обставин просто'таки разючі. Ко'мічні ефекти також забезпечуються вповісті іронією й сарказмом. Часто'густосповнені іронії репліки Кайдашихи,особливо до невісток: «Лавріне! Підставсвоїй жінці під ноги стільчика, бач, не ді�стане руками й до половини діжі». Їдкаіронія звучить буквально в наступнійрепліці Кайдашихи: «Лавріне! Утри жінціпіт з лоба, а то ще в діжу покапає», а далізвертання до сина лунає вже саркастично:

29


А. Базилевич. Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я»

1 Наєнко М. Художня література України. — К.: ВЦ «Просвіта», 2008. — С. 377.



MGdz

.pp.

ua

«Лавріне, утри лиш носа своїй жінці. Он, бач, дядьки з носа виглядають». Таксамо саркастично звучать Омелькові слова, звернені до Кайдашихи, хочанасправді ними він характеризує не свою жінку, а «каторжні» Западинці(пригадайте епізод, у якому віз перевернувся разом із Кайдашихою): «Та тутхоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат негурт видно».

Рясніють сторінки повісті й зниженою лексикою, особливо в порівняннях:Кайдашиха стала шута, як безрога корова; заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами;ходить так легенько, наче в ступі горох товче; у Химки очі, як у сови, а як ходить,то наче решетом горох точить.

Комічного ефекту автор досягає, використовуючи мовну нісенітницю у воро'жінні баби Палажки: «Сарандара, марандара, гаспида угас, василиска попер!Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!»

До яскравих засобів комічного належить і змішування стилів (скажімо, високийепічний стиль у сцені побутової бійки). Порівняйте:

«Не чорна хмара з синього мо�ря наступала, то виступалаМотря з Карпом з�за своєї хатидо тину. Не сиза хмара над дібро�вою вставала, то наближаласядо тину стара видроока Кайда�шиха, а за нею вибігла з хати Ме�лашка з Лавріном, а за ними по�вибігали всі діти».

Зверніть увагу, герої повісті майже ніколи не сміються, сміється читач, алев тім то й річ, що, коли відзвучить сміх, на дні душі залишається сум. «Сміхзі слізьми» є однією з рис української літератури — це відзначав і сам І. Нечуй'Левицький. Печально сміявся й українець М. Гоголь. Про «Кайдашеву сім’ю»можна сказати так само: це повість, у якій крізь сміх пробиваються сльози…

1. Ïðî äâî¿ñòó íàòóðó Êàéäàøèõè ñâ³ä÷èòü õàðàêòåðèñòèêà â ðÿäêóÀ …ñâåêðóõà ëþòà çì³ÿ: õîäèòü ïî õàò³, ïîëóì’ÿì íà ìåíå äèøå, à ç íîñà

ãîíèòü äèì êóæåëåì.Á Âîíà íå çëþáèëà Ìåëàùèíèõ áàòüê³â, ³ ÿê ò³ëüêè áðàëàñü çà ò³ì’ÿ, òî çãà-

äóâàëà Çàïàäèíö³ ³ ñâî¿ ðîçãëÿäèíè â Áàëàø³â. Â Êàéäàøèõà ïî÷àëà ñâàðèòüñÿ é ñòàëà äóæå ëàéëèâà òà îïðèøêóâàòà. Âî-

íà íàïàäàëà íà Ìåëàøêó ñëèâå êîæíîãî äíÿ, òî÷èëà ¿¿, ÿê âîäà êàì³íü.Ã Íàñòàëè æíèâà. Êàéäàøèõà çàïðÿãëà Ìåëàøêó äî ðîáîòè, ÿê ó â³ç... Êîæ-

íî¿ íåä³ë³ ïðîñèëàñÿ Ìåëàøêà â ãîñò³ [äî áàòüê³â], ³ êîæíî¿ íåä³ë³ Êàéäà-øèõà çíàõîäèëà äëÿ íå¿ ðîáîòó.

Ä Íà ñëîâàõ, ÿê íà öèìáàëàõ ãðàº, à äå ñòóïèòü, òî ï³ä íåþ ë³ä ìåðçíå; à ÿêãëÿíå, òî îä ¿¿ î÷åé ìîëîêî êèñíå.

30


То не грім в степу грохоче,То не хмара світ закрила.То татар велика силаКозаченьків обступила.

«Ой Морозе, Морозенку»

MGdz

.pp.

ua

2. Óñòàíîâ³òü â³äïîâ³äí³ñòüÃåðî¿íÿ Ðåïë³êà

1 Êàéäàøèõà2 Ìîòðÿ3 Ìåëàøêà4 áàáà Ïàëàæêà

3. Ïðî÷èòàéòå ðÿäêè ç ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» ². Íå÷óÿ-ËåâèöüêîãîÍå ÷îðíà õìàðà ³ç ñèíüîãî ìîðÿ íàñòóïàëà, òî âèñòóïàëà Ìîòðÿ ç Êàðïîì ç-çàñâîº¿ õàòè äî òèíó. Íå ñèçà õìàðà íàä ä³áðîâîþ âñòàâàëà, òî íàáëèæàëàñÿ äîòèíó ñòàðà âèäðîîêà Êàéäàøèõà, à çà íåþ âèá³ãëà ç õàòè Ìåëàøêà ç Ëàâð³-íîì, à çà íèìè ïîâèá³ãàëè âñ³ ä³òè.Ó öüîìó óðèâêó êîì³÷íèé åôåêò äîñÿãàºòüñÿ ÷åðåç

À íàäóæèâàííÿ ñòàðîñëîâ’ÿí³çì³â â îïèñ³ ïîáóòîâî¿ ñöåíèÁ íàäì³ðíå âèêîðèñòàííÿ çíèæåíî¿ ëåêñèêèÂ çì³øóâàííÿ ñòèë³â — âèñîêîãî åï³÷íîãî ç ïîáóòîâèì Ã ãðîòåñêí³ õàðàêòåðèñòèêè ÷ëåí³â ðîäèíèÄ ïîºäíàííÿ ëîã³÷íî íåñóì³ñíèõ, ïðîòèëåæíèõ ïîíÿòü

4. Îõàðàêòåðèçóéòå ³ñòîðèêî-êóëüòóðí³ óìîâè äëÿ ðîçâèòêó óêðà¿íñüêî¿ ë³òåðà-òóðè â 70–90-õ ðîêàõ Õ²Õ ñò.

5. Íàçâ³òü îçíàêè ðåàë³çìó ÿê íàïðÿìó â õóäîæí³é ë³òåðàòóð³. ßê³ òå÷³¿ ðåàë³çìó âèçíàºòå? Óêàæ³òü ¿õ îñîáëèâîñò³.

6. Âèçíà÷òå îçíàêè ðåàë³çìó â ïîâ³ñò³ ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ».×è â³äïîâ³äàº «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» ïðèíöèïàì ðåàëüíîñò³, íàö³îíàëüíîñò³ é íà-ðîäíîñò³, ÿê³ âèçíà÷èâ äëÿ óêðà¿íñüêîãî ïèñüìåíñòâà ². Íå÷óé-Ëåâèöüêèé? Ñâî¿âèñíîâêè ïðî³ëþñòðóéòå ïðèêëàäàìè ç òâîðó.

7. Äîáåð³òü Ìàðóñ³ Êàéäàøèñ³ é Ìîòð³ õàðàêòåðèñòèêè ç öèõ íàðîäíèõ àôîðèç-ì³â. Ñâ³é âèá³ð àðãóìåíòóéòå.ßêà ãîëîâîíüêà, òàêà é ðîçìîâîíüêà. Æèëà ÿê ó Áîãà çà äâåðèìà, à ïðîéøëîë³òî, çàâ’ÿçàëà á³ëèé ñâ³ò. Êàæóòü, íå ðîäèñÿ, à âäàéñÿ. Ó âîä³ íå òîíå, à â âîãí³íå ãîðèòü. Íå òîé äðóã, ùî ìåäîì ìàæå, à òîé, õòî ïðàâäó êàæå.

8. ×îìó ãóìîð ³ ñàòèðó â ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» íàçèâàþòü «ñì³õîì êð³çü ñëüîçè»?9. Ïîì³ðêóéòå, çàâäÿêè ÿêèì êîìïîçèö³éíèì îñîáëèâîñòÿì ïîâ³ñòü ². Íå÷óÿ-Ëå-

âèöüêîãî «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» ëåãêî ïîñòàâèòè íà ñöåí³.10. Õòî, íà âàøó äóìêó, ãîëîâíèé ãåðîé ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» — Îìåëüêî

Êàéäàø, Ìàðóñÿ, Êàðïî, Ìîòðÿ, Ëàâð³í, Ìåëàøêà ÷è âçàãàë³ ðîäèíà Êàéäà-ø³â? Àðãóìåíòóéòå ñâîþ äóìêó.

31


À Öå íå÷èñòà ñèëà ìåíå äàâèëà… Äâàäöÿòü ïàñîêç’¿ëà â Êèºâ³, à çà äâàäöÿòü ïåðøîþ òàêèé ãð³õòðàïèâñÿ. Ïîñëèíèâ íå÷èñòèé óñå ëèöå, é ãóáè,é ùîêè.

Á Îäðèâàé õàòó îä öèõ çëèäí³â! Ùî á òàì íå êîøòó-âàëî, îäðèâàé, à í³, ÿ ñàìà îä³ðâó.

Â Íå æàëü ìåí³ í³ ñåëà, í³ ðîäó, æàëü ìåí³ ò³ëüêè ÷î-ëîâ³êà. Ìàáóòü, â³í çà ìíîþ ïîáèâàºòüñÿ, êîëèîäðàçó òàê çàëèëî ìîþ äóøó ñëüîçàìè.

Ã Øêîäà ìåí³ òåáå! Ó ìåíå ùå íå áóëî òàêî¿ äîáðî¿òà ðîáî÷î¿ íàéìè÷êè, ÿê òè.

Ä Ñêèíü ¿¿ ç äðàáèíè äîäîëó, íåõàé ñîá³ ãîëîâó ñêðó-òèòü, ùîá çíàëà, ÿê ëàçèòè íà íàøå ãîðèùå.

MGdz

.pp.

ua

11. ßêà ïðèêàçêà (ïðèñë³â’ÿ) íàéá³ëüøå ï³äõîäèòü ÿê åï³ãðàô äî ïîâ³ñò³ ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî? Îá´ðóíòóéòå ñâ³é âèá³ð.Ùî ïîñ³ºø, òå é ïîæíåø. Çãîäà áóäóº, à íåçãîäà ðóéíóº. Íå ïëþé ó êðèíèöþ:ïðèéäåòüñÿ âîäèö³ íàïèòüñÿ. Ìîÿ õàòà ñêðàþ — í³÷îãî íå çíàþ. Ëàéêîþ ³ êðè-êîì äî çãîäè íå ä³éäåø. Ìèð òà ëàä — âåëèêèé êëàä. Äå ëàéêà ³ á³éêà, òàìñïàéêà íå ñò³éêà. Ãí³â ÷îëîâ³êà ñóøèòü.

12. ×è àêòóàëüíà, íà âàøó äóìêó, ïîâ³ñòü ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ»òåïåð? Ñâîþ äóìêó àðãóìåíòóéòå.

1. Ä³áðàòè çàãîëîâîê äî êîæíî¿ ÷àñòèíè ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ». 2. Âèïèñàòè ç ïîâ³ñò³ öèòàòè-ïðèêëàäè çàñîá³â êîì³÷íîãî, ðîçãëÿíóòèõ ó ñòàòò³ ï³ä-

ðó÷íèêà. 3. Çíàéòè â ñïåö³àëüí³é ë³òåðàòóð³ ÷è â ìåðåæ³ ²íòåðíåò ðåïðîäóêö³¿ êàðòèí óêðà¿í-

ñüêèõ õóäîæíèê³â. Âèçíà÷èòè â³äì³íí³ ðèñè â òåìàòèö³, ñþæåòàõ, ìàíåð³ çîáðàæåííÿ òî-ùî (çà áàæàííÿì).

4. Ïåðåãëÿíóòè ô³ëüì «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ»1 ³ ï³äãîòóâàòè íåâåëèêå ïîâ³äîìëåííÿ ïðîìàéñòåðí³ñòü åêðàí³çàö³¿ îäíîéìåííî¿ ïîâ³ñò³: óò³ëåííÿ ³äå¿ òâîðó, ïåðåêîíëèâ³ñòü õàðàê-òåð³â, ãðà àêòîð³â, ïîçàñþæåòí³ åëåìåíòè òîùî (çà áàæàííÿì).

ЛІТЕРАТУРА

Крутікова Н. Іван Нечуй'Левицький // Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. —Кн. 2: Підручник. — К., 2006. — С. 381–413.

Наєнко М. Художня література України: Від міфів до модерної реальності. — К., 2008. —С. 362–396.

Нечуй�Левицький І. Життєпись Івана Левицького (Нечуя), написана ним самим // Твори:У 3 т. — К., 2008. — Т. 1. — С. 22–32.

Нечуй�Левицький І. Українство на літературних позвах з Московщиною. — Львів, 1998. Панченко В. Неубієнна література: Дослідницькі етюди. — К.: Твім інтер, 2007. —

С. 78–101.Погрібний А. «Всевидяще око України» // Літературні явища і з’яви. — К., 2007. —

С. 467–476.

http://www.bookland.net.ua Нечуй'Левицький.http://www.ukrlit.vn.ua/author/nechuy.html

32


1 Можна знайти в мережі Інтернет на сайті: www.files.ukraine.ck.ua або www. ukrai'natv.com

MGdz

.pp.

ua

Хочеться мені слави запобігти в письменстві? Ні,не хочу тієї слави, їй'богу, не хочу. Вся моя слава —Україна, якби я їй добра хоч на мачину зробив, то бмені й була слава, я більшої не хочу.

Панас Мирний

Життя цього письменника могло б стати основою пригодницького роману.Вдень дійсний статський радник (чин цивільного генерала, що відповідав поса'ді губернатора!) Панас Якович Рудченко сумлінно працював у Полтавськійказенній палаті, а ввечері перевтілювався на письменника Панаса Мирного.

Важко знайти в історії української літератури автора скромнішого й ви'могливішого до себе, аніж Панас Мирний. Упродовж усього життя, ставши вжей видатним майстром, оберігав таємницю свого псевдоніма, уникав заслуженоїслави. «Про своє життя не подаю Вам ніякої звістки, бо, думаю, не в ньому вагай сила, а в тих працях, що до сього появилися у світ або ще коли'небудь появ'ляться», — відмовляв письменник львівському професорові О. Огоновському напрохання надіслати основні віхи біографії для «Історії літератури руської».

Постійна обачність, сувора конспірація і надмірна скромність (письменник зажиття не опублікував жодної своєї фотографії!) не раз приводили до курйозів.Збереглися три відношення помічника начальника полтавського жандармськогоуправління, що розсилали по всій губернії протягом вересня–листопада 1915 р.,про розшук українофіла Панаса Мирного, який «дозволяє собі писати зловмисніреволюційні твори». Напевно, не раз полтавський поліцмейстер чемно вітавсяз шанованою в місті людиною, начальником І відділу казенної палати Панасом Руд'ченком, гадки не маючи, що має справу з «небезпечним злочинцем» Мирним…


Панас Якович Рудченко (псевдонім — Панас Мирний) народився 13 травня1849 р. в місті Миргороді, що на Полтавщині, у родині дрібного чиновника.

Батьки письменника жили в злагоді та взаємній пошані. У сім’ї дотримувалисяпатріархальних звичаїв, вели натуральне господарство. Батько, Яків Григорович,спочатку служив на посаді канцеляриста, а потім став бухгалтером повітовогоказначейства, дуже любив свою роботу, добре її знав. З дітьми (а їх у родині бу'ло п’ятеро: четверо синів і одна дочка) тримався на відстані. Цікаво, що найбіль'шою погрозою для них було «розкажу батькові». А все ж у зрілому віці всі синиповажали батька за його любов до роботи й однакове ставлення до всіх.

33


(1849–1920)

MGdz

.pp.

ua

Мати, Тетяна Яківна, була близькою додітей, вела домашнє господарство, захоплю'валася кулінарією й народною медициною(за допомогою до неї люди зверталисянавіть із навколишніх міст і сіл). З дітьмивона спілкувалася тільки українською мовою;з імітацією голосу дійових осіб уміла розпо'відати бувальщини й історичні оповідки.

Чарівний світ казок і легенд, народнихпісень полонив Панаса змалку, у світ народ'ної творчості хлопчика ввела добра й мудранянька Оришка, яка стала прообразом Чіп'

чиної баби в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». До речі, цей твір ПанасРудченко написав за участю старшого брата Івана, до якого найбільше тягнувсяв дитинстві. Вони не були схожими один на одного: Іван — світло'русий, із сіримиочима, а Панас — темно'русий, з карими очима. Обидва росли високими, тількиІван кремезним, а Панас — худорлявим. Відрізнялися й характерами: старшийбрат настирливий, рішучий, голосний, а молодший — тихий і мрійливий.

З Миргорода родина переїхала до Гадяча, де батько одержав посаду скарбни'чого. У місцевому повітовому училищі брати й здобули середню освіту. Панасо'ві дуже подобалася наука, за успіхи в навчанні він щороку одержував похвальнілисти, мріяв про гімназію й університет. Однак далі вчитися брати Рудченки незмогли через скромні сімейні статки. І все ж завдяки винятковій працьовитостій старанності досягли згодом високих посад і чинів.

З чотирнадцяти років Панас Рудченко служив у канцеляріях Гадяча, Прилук,Миргорода, а в 1871 р. домігся призначення в губернський центр Полтаву, де йпрожив до кінця своїх днів. Поступово Панас піднімається кар’єрними щаблями,стає провідним співробітником Полтавської губернської казенної палати. А братІван дослужився до посади члена колегії Міністерства фінансів. Про свій автори'

тет на службі Панас так писав братові: «На менезазіхають і як на секретаря, але якщо не наважу'ються поки що зробити, то, по'перше, тому, що ялюдина справи, а не послуг, які, власне, і входятьу коло обов’язків секретаря, а по'друге, вирвавши менез рахункового відділу, тим самим бояться послабитизначення його. Він до сих пір уважається першим івзагалі має найбільш схвальну думку. Чому? Усізнають, і начальство знає, як тільки трапиться яке'небудь ускладнення — спрямовують за порадою домене. Що я скажу — тому й бути».

Панас Мирний був дуже старанним у праці,дбайливо до неї ставився. Він знайшов у службі такемісце, яке забезпечувало матеріальний добробут,але дало змогу бути чесним, не робити людям зла.

Проте чиновницька кар’єра зовсім не захоплювалаРудченка. «Задумався я над життям свого брата'чиновника, — писав він ще замолоду в щоденнику. —

34


Будинок батьків Панаса Мирного. м. Миргород

Батьки Панаса Мирного.60�і роки ХІХ ст.

MGdz

.pp.

ua

Непривітне те сидіння з дня в день над столом, те брязканняна “щотах”, те поставлення всяких “сведєній” і відомостей самотобі уїдається в серце, а коли ж нема хіті того робить, колиробиш ради шматка хліба, — о, яке невеселе і тяжке таке життя!Часом і начальник знічев’я налає тебе — то треба мовчать, колихоч м’який шматок хліба їсти… Серце моє наливалося огнем,у грудях ходили прибої гніву… О, чим я тобі відомщу, ти, клятежиття — невільне, підданське!»

Вихід із тяжкої духовної кризи підказав І. Нечуй'Левиць'кий, який саме з’явився на літературній арені зі своїми першимитворами. І ось молодий бухгалтер Полтавського скарбництватакож вирішив писати, щоб сказати правду про свій прекраснийі нещасний народ, щоб виставити напоказ усьому світу «охра'нительні начала» самодержавства, людей жорстоких і неситих.

У серпні 1872 р. у львівському (тоді закордонному) журналі «Правда» дебютуєвіршем «Україна» новий автор — Панас Мирний. Нагадаймо, що на підросійськійУкраїні царськими указами тоді було заборонено друкувати твори українськоюмовою. У листопаді й грудні в «Правді» з’являється перший прозовий твір цьогоавтора — оповідання «Лихий попутав». Через два роки читач ознайомився з на'рисом «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та повістю «П’яниця». Ці твори од'разу привернули увагу критики, яка побачила в них «свіжий і сильний талант».Підбадьорений успіхом, молодий письменник розпочав роботу над повістю«Чіпка», що невдовзі переросла в перший соціально'психологічний роман'епопеюз народного життя «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Чернетку нової повісті Панас Мирний надіслав на рецензію братові, який,окрім служби, також серйозно займався фольклористикою й літературною кри'тикою, був відомий під псевдонімом Іван Білик. Той схвалив загальний задумтвору («Ти, довготелеса гітаро, серйозно талановито бренчиш — і мотиви, най'більш суттєві, схоплюєш точно», — писав він у листі), але висловив деякі суттєвізауваження ідейного характеру й запропонував разом перетворити повість напанорамний роман. Спільний задум увінчався блискучим успіхом.

Панас Якович працював чиновником 57 років, дослужившись до чину цивільногогенерала — дійсного статського радника. Становище зразкового урядовця було не'сумісним із захопленням українською літературою, яку царський уряд саме в тойчас прагнув знищити. Україномовна літературна творчість розглядалася як щось,з погляду імперських властей, ганебне. Ось чому брати Рудченки творять під псев'донімами й ретельно приховують свої справжні імена. Біографи Панаса Мирногознають лише один епізод, коли письменник відступив від своїх правил.

Ó êâ³òí³ 1892 ð. òåàòðàëüíà òðóïà Ìèêîëè Ñàäîâñüêîãî ïðè¿õàëà äî Ïîëòàâèç ïðåì’ºðîþ äðàìè Ïàíàñà Ìèðíîãî «Ëèìåð³âíà», ãîëîâíó ðîëü ó ÿê³é ãðàëàíåïåðåâåðøåíà Ìàð³ÿ Çàíüêîâåöüêà. Âèñòàâà ïðîéøëà ç âåëèêèì óñï³õîì. Ï³ä

çàõîïëåí³ âèãóêè ïóáë³êè: «Àâòîðà! Àâòîðà!» çà÷àðîâàíèé ãðîþ òàëàíîâèòî¿ àêòðèñè, çâîðó-øåíèé äî ñë³ç Ïàíàñ Ìèðíèé çàáóâ ïðî ñâ³é êîäåêñ — íå ðîçêðèâàòè, áåðåãòè òàºìíèöþïñåâäîí³ìà — é ï³äíÿâñÿ íà ñöåíó. Ïåðåä çäèâîâàíèìè î÷èìà ãëÿäà÷³â ñòîÿâ çíàéîìèéáàãàòüîì ïîëèñ³ëèé, õóäèé, çàñìîêòàíèé «áîìàãàìè» òà «äîêëàäàìè», òðîõè çí³ÿêîâ³ëèé³ ðîç÷óëåíèé êîëåçüêèé ðàäíèê Ï. ß. Ðóä÷åíêî. Çàíüêîâåöüêà ïîäàðóâàëà éîìó â³íîê…

35



MGdz

.pp.

ua

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», написаний у двадцятишестирічномувіці, увів Панаса Мирного в коло класиків української літератури. Згодом митецьпочав писати не менш грандіозний твір — роман «Повія», але з кожним рокомусе важче й важче було знаходити час для улюбленої творчої праці: казенніобов’язки забирали всі сили й час. Тож для письменства залишалася третя зміна —ніч, адже в другу зміну (вечір після роботи) він, як старанний чиновник, сидів надузятими з роботи паперами.

З такою завантаженістю на службі й заняттями літературою можна було навсе життя залишитися самотнім. Проте в сорокарічному віці Панас Рудченкозустрівся з Олександрою Михайлівною Шейдеман, яка походила з роду німецькихдворян. Вона мала вищу музичну освіту (закінчила Харківську консерваторію),володіла кількома іноземними мовами, була начитана. У 1889 р. закохані побра'лися, але подружнє життя виявилося нелегким. Олександра часто хворіла. У ро'дині народилося троє синів. Для літературної творчості залишалося дуже малочасу. Починаючи з 1890'х років Панас Мирний пише все менше і рідко друкуєсвої твори.

Останні роки письменника затьмарені багатьма трагічними подіями: із життяна початку ХХ ст. пішов брат Іван, а згодом і мати, на війні загинув старший синВіктор, відійшли у вічність найближчі друзі й літературні побратими — М. Ста'рицький, Б. Грінченко, І. Карпенко'Карий, М. Коцюбинський, Леся Українка.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р. через хворобу (інсульт). В особовійсправі Панаса Рудченка вперше за 57 років бездоганної роботи з’явився запис,у якому йшлося про виключення його з числа службовців у зв’язку зі смертю.Труну під червоною китайкою за стародавнім звичаєм везли на санях двома парамиволів. Тисячі полтавців прощалися з корифеєм української прози, який залишивнащадкам чисте зерно правди про свій народ і свою епоху.


Панас Мирний створив два великі романи — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»і «Повія», три повісті — «П’яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», уві'йшовши в літературу як основоположник українського соціально'психологічногороману й повісті. А ще в доробку письменника — вірші, п’ять п’єс (найвідоміша —«Лимерівна»), оповідання («Морозенко», «Лихий попутав»), переклади В. Шекс'піра, публіцистика. Більшість творів написано в 1870–1880'х роках.

Панас Мирний виявив потужний талант письменника'реаліста, майстрапсихологічного аналізу, він тонко простежив умови й чинники формування лю'дини як особистості. Його героями стають різні соціальні типи: селяни, поміщи'ки, міщани й інтелігенція.

Своєрідним продовженням традиції Г. Квітки'Основ’яненка й Т. Шевченкає сюжет оповідання «Лихий попутав» (1872) — про поламану долю бідної дівчи'ни — селянки'сироти Варки Луценкової, яка пішла в найми до міста, народилатам байстря, утопила його, після чого життя остаточно покотилося по траєкторіїгоря: тюрма — каяття — знову найми. Типовий для попередників композиційнийприйом — розповідь від першої особи — Панас Мирний використав, щоб глибшерозкрити внутрішній світ героїні.

Появу нової в українській прозі теми засвідчили перші повісті письменника —«П’яниця» (1874) та «Лихі люди» (1875).

36


MGdz

.pp.

ua

В обох творах Панас Мирний змалював «зайвих людей», відторгнутих суспіль'ством. При цьому він удався до різкої поляризації героїв. Опозиційні пари персо'нажів — майже неодмінна прикмета прози письменника. Сюжет «П’яниці»розгортається як історія двох братів Ливадних, Петра й Івана, які вийшли із се'лянського середовища. Однак перший усе вище піднімається щаблями кар’єри,не зупиняючись ні перед чим. Другий — дрібний чиновник, світла душа, таланови'тий скрипаль — не знаходить себе в складних обставинах. Зазнаючи моральнихмук від деспотичного начальства, утративши кохану, Іван занепадає духом, спива'ється й помирає в шпиталі. Він — «зайва людина». Письменник зобразив «ма'леньку людину» в пореформеному суспільстві, яка зуміла зберегти почуття люд'ської гідності, незважаючи на жорстокі удари життя. Іван Франко зазначав, що зповістю «П’яниця» в українську літературу ввійшов «свіжий і сильний талант».

Коментуючи печальну історію Івана Ливадного, Панас Мирний писав: «П’яницярветься до чогось вищого, кращого і якщо гине, то тільки в силу дурних умовжиття». Цей автокоментар багато чого пояснює в прозі Панаса Мирного: якхудожника'реаліста його цікавила фатальна сила обставин, що тиснуть на людину,визначаючи її долю. А це один із провідних принципів реалізму, який у творчостіписьменника — наскрізний. Письменник зображує людину як жертву негуманнихі страшних умов.

Тип, започаткований в образі Івана Ливадного, розгорнувся в образі ПетраТелепня з повісті «Лихі люди». Незмінною залишалася розстановка персонажів запринципом опозиційних пар. У «Лихих людях» таких пар аж дві: з одного боку —Телепень і Жук, з іншого — Попенко й Шестірний — четверо гімназистів, які при'ходять до полярних життєвих результатів. Розподіл світла і тіней — різко контраст'ний. Тріумфують пронирливі й вислужливі (Попенко стає тюремним батюшкою,Шестірний — заступником прокурора). Тим часом літератор Петро Телепень,який бачив свою місію в тому, щоб «звертати людську увагу на страшні картининужди та горя, будити жаль у серці», закінчує божевіллям і самогубством. І цеймотив неприкаяності добра — неможливість бути чесним і щасливим у жорстокихобставинах — у Мирного звучить постійно. У «Лихих людях» світло надії авторпов’язував із Тимофієм Жуком. Його монологи — це програма народництва 1870'хроків: ідеал соціальної рівності; ідеалізація громади, народу, мужика, який має«добру душу та серце» і потребує просвіти; акцент на моральному максималізмі йсаможертовності інтелігентів'народників, які несуть свічку в темряву…

Вершиною епічного мислення Панаса Мирного стали романи «Хіба ревуть воли,як ясла повні?» і «Повія», у яких письменник художньо досліджує неординарнулюдину, докладно простежуючи її психічний стан за різних обставин. Про першийроман детальна розмова буде далі, а зараз зупинимося на «Повії» — широкомуепічному полотні, якому Панас Мирний присвятив кілька десятиліть своєї твор'чості. Письменник так визначив художній задум роману: «Головна ідея моєї праці —виставити пролетарку й повію сьогочасну, її побут у селі (перша частина), у місті(друга частина), на слизькому шляху (третя частина), попідтинню (четверта)».

У романі розповідається про знівечену долю жінки, яку виштовхнуло поре'формене суспільство, роздерте гострими соціальними контрастами. Сільськадівчина Христя Притиківна спочатку стає наймичкою, а потім — міською повією.Дівчина опускається на саме соціальне дно, а згодом, повернувшись у рідне село,вона замерзає під корчмою, яка колись була її батьківською хатою. Письменник

37


MGdz

.pp.

ua

виразно розкрив не лише трагедію сільської дівчини, а й її вину у своїй біді.Заражена сифілісом, безноса Христя не кинула страшного ремесла, а й далі про'довжувала розносити хворобу (соціальне дно, патологічна психіка, найтемнішіфізіологічні сторони людської душі — ознаки натуралізму в романі «Повія»).У творі вирішується головна проблема всієї творчості Панаса Мирного —проблема «пропащої сили». Через кілька років після виходу перших частин «Повії»побачив світ роман Л. Толстого «Воскресіння». Це засвідчило актуальність темий проблем, порушених Панасом Мирним, бо між цими двома романами можнапровести паралелі як жанрового, так і проблемно'психологічного характеру.

Серед драматичних творів Панаса Мирного найвизначнішою є п’єса «Лимерів'на» (1892). Вона витримала творчу конкуренцію з найкращими драмами того часуй надовго ввійшла до репертуару Театру корифеїв. Головну героїню блискуче зігра'ла Марія Заньковецька, яка називала цю роль найулюбленішою. Основний конфліктдрами розгортається навколо боротьби Наталки й Василя за своє кохання (дівчиназмушена одружитися з багатим нелюбом Шкандибенком, який ще й «шкандибає наголову»), а ширше — за своє щастя й волю. Василь — сирота, наймит заможногокозака — виявився міцнішим і стійкішим від спрямованого проти нього зла. Нато'мість Наталку злі сили не тільки доводять до божевільного стану, а й змушуютьпокінчити життя самогубством. Такий розвиток подій виявляє деяку полегшеність,штучність у творенні образу Василя. Шекспірівської енергії для нього в письменни'ка ніби не вистачило, адже герой виявився неспроможним боротися до кінця заНаталку. Наталка ж — справді шекспірівська Джульєтта, компроміс для якої —лише її смерть. Смерть головної героїні розставила все на свої місця: нещира й під'ступна подруга Маруся лементує, що пострижеться після цього в черниці, Лимерихазізнається, що це вона сама «пропила» свою дочку, а Василь збирається йти за Дніпров гайдамаки, адже там «правда карає кривду».

Драмою «Лимерівна», романами «Повія» й «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»Панас Мирний виконав свою творчу програму — створив щось дуже суттєве вукраїнській літературі, спонукав читача вжахнутися на вид кричущого суспіль'ного зла, стати людянішим, милосерднішим. Центральним твором майстра дослід'ники вважають роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

РОМАН «ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?» (1880)

У 70'х роках ХІХ ст. провідною темоюукраїнських письменників було, як ужезазначалося раніше, життя села. Реформакріпосного права 1861 р., стрімка капіталіза'ція принесли в селянський світ нові пробле'ми: хлібороб опинився перед складним вибо'ром — господарювати по'старому чи йти вмісто на заробітки, зберігати совість, давніморальні устої чи зректися всього цьогозаради виживання й збагачення, боротисяза свої права чи підкоритися жорстокомусвітові… Відповідно нового забарвлення влітературі набули й характери селян.

38


С. Світославський. Воли на ниві. 1891 р.

MGdz

.pp.

ua

Найпомітнішим здобутком нашого красно'го письменства в розкритті цієї теми вважаєтьсяроман Панаса Мирного та Івана Білика «Хібаревуть воли, як ясла повні?». Це був перший«роман з народного життя», у якому, за визна'ченням І. Франка, «змальовано майже столітнюісторію українського села», розкрито тогочаснудійсність у всіх її складностях і супереч'ностях.

Історія написання роману. Роман «Хібаревуть воли, як ясла повні?» академік О. Бі'лецький назвав «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами, зроблениминеодночасно і не за строгим планом». Чому? Відповідь на запитання приховує іс'торія створення цього широкого епічного полотна.

Поштовхом для написання роману став розлогий нарис Панаса Мирного«Подоріжжя од Полтави до Гадячого», за основу якого взято розповідь візни'ка про місцевого розбійника Василя Гнидку (цю історію письменник почув подорозі до батьків на Великодні свята 14 квітня 1872 р.).

Íàðèñ — îïîâ³äíèé õóäîæíüî-ïóáë³öèñòè÷íèé òâ³ð, ó ÿêîìó àâòîð ïîêàçóº ïîì³÷åí³íèì ó æèòò³ ä³éñí³ ôàêòè (ðåàëüíèõ ëþäåé, ïîä³¿).

Нарис було надруковано у львівському журналі «Правда» в 1874 р. У ньомурозповідається, як заможний і здібний селянин із Заїчинців Василь Гнидка орга'нізував банду й кілька літ тримав у постійному страху чотири повіти. Панас Мир'ний назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку, скаліченим виводком свогопобиту», адже йому Бог дав розум і силу для добрих справ: «На все вдатний, довсього здався, чи до ремества, чи до роботи якої — йогопошли, йому дай. Сам чоботи шив, у млині знав діло,і стрілець з його запаленний був!»

У нарисі Панас Мирний розглядає людину яксукупність суспільних відносин, але Іван Білик по'радив братові інший погляд: «Прочитай ще раз“Чіпку” — і ти побачиш, що життя, виведене в по'вісті, жахливе. Але хіба ж теперішнє життя не являєсобою нічого, крім п’янства, дурості, заздрості, роз'бою, вбивства?» Критик переконував брата, щосуспільство тримається не на грішниках, а на свя'тих, «воно тримається людською сутністю людини,а не звірячою. Звіряча сутність — злочини — лишеє протестом проти мерзенного устрою людськоїсутності. Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Йов)».Так метафора з біблійної Книги Йова, яку підказавІван Білик, стала назвою майбутнього роману.

39


Панас Мирний та Іван Білик. 1881 р.

Хата Василя Гнидки

MGdz

.pp.

ua

У листопаді 1872 р. Панас Мирний закінчив повість«Чіпка» — першу редакцію майбутнього роману, напи'сану на основі нарису. Згодом письменник відгукнувсяна заклик брата створити «народний роман на основіщирого реалізму». Сам Іван Білик також долучився дороботи над новою версією твору. У романі переплелисядва художні підходи — публіцистичний (Іван Біликвіддавав перевагу соціальному аспекту) і суто художній(Панас Мирний). Тому в історії української літературиобох братів Рудченків уважають співавторами твору.Під час доопрацювання задуму автори все більше загли'билися в історію, унаслідок чого й з’явилися ті «прибу'дови», про які писав академік О. Білецький. Після пере'робки повість стала широкоформатним, панорамним,реалістичним романом, час дії у якому сягає від катери'нинських часів до пореформених 1860'х років.

Через сумнозвісний Емський указ 1876 р. романзумів надрукувати Михайло Драгоманов тільки закордоном — у Женеві в 1880 р. на кошти українськихгромад. Після виходу твір відразу потрапив до списку

книжок, заборонених у Російській імперії. Уперше легально роман було опубліко'вано в 1903 р. в журналі «Киевская старина» під назвою «Пропаща сила».

Ідейно$тематичний зміст. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» ставпершою в нашому письменстві монументальною селянською епопеєю, усебічнимзмалюванням життя українського села. Автори сміливо утверджують важливу в усівіки ідею — народ жив би мирно, якби не нестерпне гноблення (воли б не ревли,якби ясла були повні), але разом із тим за допомогою насильства світ не вдоско'налиш. Відповідаючи на зло злом, людина лише посилює його й замикає в коло,з якого немає виходу.

Ïðèãàäàéòå, ó ÿêèõ òâîðàõ óêðà¿íñüêî¿ òà çàðóá³æíî¿ ë³òåðàòóð, âèâ÷åíèõ òîð³ê,ïîðóøóºòüñÿ öÿ æ ñàìà ïðîáëåìà çëà.

Сучасні літературознавці визначають тему роману як зображений на широ'кому суспільному тлі життєпис злочинця Чіпки від його народження до ув’яз'нення на каторгу. Цікаво, що в радянських підручниках і посібниках дещо інакшеформулювали тему цього твору: «Зображення життя та боротьби українськогоселянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків,напередодні й під час проведення реформ, що розпочалися 1861 р.».

×èì, íà âàø ïîãëÿä, â³äð³çíÿþòüñÿ ö³ âèçíà÷åííÿ òåìè ðîìàíó «Õ³áà ðåâóòüâîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?» Ïðî ùî öå ñâ³ä÷èòü?

Жанрові й стильові особливості твору. У романі порушено суспільно значущісоціальні проблеми, тому за характером він соціальний. Крім того, соціальні процесизображено через психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання, звідси гли'бокий психологізм. Отже, це яскраво виражений соціально�психологічний роман.

Ця жанрова форма роману — надбання реалістичного мистецтва. Найвидатні'шими майстрами роману стали О. де Бальзак, Стендаль, Г. Флобер, І. Тургенєв,

40


Рукопис титульної сторінкизадуманого до видання роману

«Хіба ревуть воли, як яслаповні?» російською мовою

MGdz

.pp.

ua

Ф. Достоєвський, Л. Толстой. У реалістичному полотні Панаса Мирного та ІванаБілика трапляються й романтичні вкраплення, особливо в першому ліричномурозділі «Польова царівна».

Çíàéä³òü ê³ëüêà ðîìàíòè÷íèõ ôðàãìåíò³â ó òâîð³. ×îìó, íà âàø ïîãëÿä, âîíè ºñàìå òàêèìè çà ñòèëåì?

Поява соціально'психологічного роману засвідчує зрілість літератури й культуритого чи того народу.

Àêàäåì³ê Ìèêîëà Æóëèíñüêèé: «²ñòîð³ÿ ë³òåðàòóðè äîâåëà, ùî ñàìå íà äîëþðîìàíó íàé÷àñò³øå âèïàäàº â³äïîâ³äàëüíà ì³ñ³ÿ ñëóæèòè îð³ºíòèðîì äóõîâíî-ãî ïðîãðåñó íàðîäó é ëþäñòâà. Ðîìàíîâ³ íàëåæèòü íåàáèÿêà ðîëü ó ôîðìó-âàíí³ ³äåàë³â, ó çáàãà÷åíí³ äóõîâíîãî ñâ³òó ëþäèíè, â îáëàãîðîäæåíí³ ¿¿ äóø³».

Композиція і сюжет. Композиція роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»складна: він має чотири частини, тридцять розділів.

Основні сюжетні лінії роману:• рід і життя Чіпки;• рід і життя Максима Ґудзя;• Грицько і його дружина;• пани Польські;• історія села Піски.Сюжетні лінії то розгортаються окремо, то перетинаються. Усі вони розвива'

ються на тлі суспільно'історичних подій і тісно з ними пов’язані. Початок романуліричний та ще й з інтригою: у першому розділі («Польова царівна») автори зна'йомлять нас із Чіпкою, Галею, Мотрею, але хто вони і чим живуть — ми ще незнаємо. А вже далі розповідається про батьків Чіпки, його дитинство і юність,а також про Грицька й Христю. Перша частина переважно виконує роль експо�зиції.

А ось друга частина переносить читача в далеку історію закріпачення селаПіски, яка в основному розвивається трьома сюжетними лініями: історія села, родуМаксима Ґудзя і панів Польських. Отже, перші дві частини — це фактично експо$зиція й передісторія.

Зав’язку автори подали аж у третій частині, яка починається розділом з промо�вистою назвою «Нема землі», — тут Чіпка Варениченко втрачає землю. Саме з цьогомоменту й починається напружений розвиток подій, що досягає кульмінації в епі�зодах реакції Чіпки на вигнання його із земства, у його духовному зламі. І відразупісля кульмінації йде розв’язка — винищення козацької родини Хоменків і арештголовного героя.

Особливої уваги заслуговує друга частина роману, яка забезпечує йому па'норамність, до того ж вона найбільш самодостатня. Крізь призму долі села Піскив ній показано понадстолітню українську історію. Тут ідеться про перетвореннякозаків на «покірних волів». Згадуються історичні події: скасування гетьманщи'ни; гайдамаччина; зруйнування Січі генералом Текелієм, Очакова — турками;польське повстання під проводом Костюшка; запровадження Катериною ІІкріпацтва на землях України; повстання декабристів («тоді саме царська гвардіяз масонами забунтувала…») і навіть революційна хвиля 1848 р., що прокотиласяЄвропою.

41


MGdz

.pp.

ua

Козацька слобода Піски втрачає волю. Село віддаютьколишньому шляхтичу�поляку, який вислужився в росій�ській армії до генерала. Селян же за принципом «поділяй іволодій» ділять на козаків і «генералових».

У другій частині оповідь ведеться за законами хроніки.У ній з’являються нові персонажі, як, наприклад, останнійсічовик Мирон Ґудзь, чия туга за волею передалась онуковіМаксимові. З хроніки Пісок виринає й історія Чіпчиногобатька Івана Вареника, незаконнонародженого панськогосина. Час від часу оповідь набуває сатиричного забарвлення.Саме в такому ключі змальовується зверхня щодо піщан�ських «хахлів» і «мазеп» генеральша та її «кацапський»почет. Проте й сцени, у яких селяни принижуються передпанею, теж не позбавлені гірких сатиричних нот. Сумир�ність «волів» викликає в авторів роману досаду.

Співавторство Івана Білика виявилося, вочевидь, у напов�ненні роману історичним і суспільствознавчим змістом.Немало місця в другій частині відведено сторінкам, присвя�ченим трудам і дням українського селянина. Щодо персо�нажів, то на перший план тут усе помітніше виступаєМаксим Ґудзь з його баламутством, історією перебування

в «некрутах» (тобто — у москалях) і потім поверненням у рідне село. Загаломдруга частина сюжетно мало пов’язана з трьома іншими. «Прив’язкою» виступаєта обставина, що Максим Ґудзь — батько Галі, майбутньої дружини Чіпки Вареника.Суттєвим є також вихід через ретроспекції на значний історичний часопростір.

Образна система. У центрі роману — образ Чіпки. Його історія займає тричастини твору. Чіпка (Ничипір) Варениченко — найпомітніший, особливо детальновиписаний образ революціонера, бунтаря у вітчизняній літературі другої половиниXIX ст. Панас Мирний та Іван Білик докладно простежили, як потенційно добру,чулу, чесну й совісну людину затята революційність, мстивість неминуче веде дострахітливого морального краху. Доля, суспільство справді вкрай несправедливі доЧіпки. Однак чи можна через це зневірюватися й мстити? Він обирає саме такий

шлях. Безвихідне узагальнення «немає правди на світі» підка�зує йому прямо більшовицьку ідею: «Куди не глянь, де некинь, — усюди кривда та й кривда! Коли б можна, — увесьби світ виполонив (себто виполов, знищив. — Авт.), а ви�ростив новий! Тоді б, може, й правда настала!»

Разюче символічна кінцівка роману: Чіпки зрікаються,його проклинають і Галя, і мати — найдорожчі люди, дляяких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. З пекучимдокором на устах: «Так оце та правда?» — дружина накладаєна себе руки. А мати сама віддає на кару свого сина�зарізяку,аби зупинити його сатанинство. Адже для Мотрі Господнязаповідь («Не убий» — заповідь добра, любові до ближнього)вища, ніж материнські почуття. Зрозуміло, і Мотря, і Галя —то сама Україна, душа народу нашого, що однозначно від�кидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю.

42

Література 70–90#х років ХІХ ст.

Я. Пострак. Месник.Поштова листівка.

Поч. ХХ ст.

Обкладинка першоговидання роману

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

м. Женева. 1880 р.

MGdz

.pp.

ua

Автори наголошують, що, попри все, Чіпка міг зробити й інший вибір. Життєвіумови, які формували його як особистість, не такі вже й однозначні, одновимірні.Якісь обставини тягли Варениченка в прірву морального занепаду, а інші оберігалийого від «слизької дороги» (порівняйте їх за допомогою таблиці).

Отже, негативні й позитивні впливи в житті Чіпки зрівноважені — це значить,що не самі лише зовнішні причини штовхали його на «слизьку дорогу».

Ïîì³ðêóéòå, ÿê³ âíóòð³øí³ ÷èííèêè ìîãëè â³ä³ãðàòè âèð³øàëüíó ðîëü ó ôîðìó-âàíí³ ñàìå òàêî¿ ñâ³òîãëÿäíî¿ îð³ºíòàö³¿ ãîëîâíîãî ãåðîÿ òâîðó.

Ë³òåðàòóðîçíàâåöü Îëåêñàíäð Á³ëåöüêèé óâàæàâ, ùî ïåðåòâîðåííÿ×³ïêè ç «øóêà÷à ïðàâäè íà êðîâîæàäíîãî âáèâöþ âèéøëî íåïåðåêîí-ëèâèì». Ñó÷àñí³ äîñë³äíèêè äîâîäÿòü, ùî Ïàíàñ Ìèðíèé òà ²âàí Á³ëèêìîòèâóâàëè ñêëàäíó «ìåòàìîðôîçó» ×³ïêè ïñèõîëîã³÷íî ´ðóíòîâíî,øóêàþ÷è äæåðåëà éîãî ðîçá³éíèöòâà íå ò³ëüêè â «äóðíèõ óìîâàõ», à éâ ³íäèâ³äóàëüíî-ïñèõîëîã³÷íèõ îñîáëèâîñòÿõ ãåðîÿ. ßêà ç öèõ äóìîêâàì âèäàºòüñÿ ïåðåêîíëèâ³øîþ? Óìîòèâóéòå ñâîº òâåðäæåííÿ â³äïî-â³äíèìè ôðàãìåíòàìè òâîðó.

Злети й падіння Чіпки Вареника нагадують синусоїду.Його звивистий шлях має принаймні чотири виразні віхи.

1. Ідилія. З неї починається роман. Знайомство з Чіп'кою відбувається в момент, коли до нього приходить кохан'ня до «польової царівни» Галі.

2. Душевний занепад. У Чіпки незаконно відсуджуютьземлю — і він із властивою йому категоричністю вирішує,що «правди немає!». Після цього Чіпка запиває, зв’язуєтьсяз «трійцею» сільських гультіпак і мріє про помсту кривдникам.Уже тепер він ладен чинити розбій. Утім, це ще не остаточнеспустошення душі.

Усе, що відбувається з Чіпкою, найкраще розуміє Христя,дружина Грицька Чупруненка. Вона каже, що Чіпка — це«боляща душа». Справді — боляща, адже йдеться про не'прийняття неправди, болісну, імпульсивну реакцію на «дурніумови», про бунт, хоч і химерний. У Чіпці живе органічне

43


Íåãàòèâí³ âïëèâè Ïîçèòèâí³ âïëèâè

дитинство байстрюка добродійна поведінка й повчання бабиОришки й діда Уласа

отроцтво наймита кохання до Галі, яка є символом краси

відсудження землі материні протести проти непристойноїповедінки сина

концепція Пороха про панування неправди у світі

родинний затишок

лихе товариство, що штовхало до злодійства обрання Чіпки в земство

поразка в земській боротьбі проти панства господарські успіхи

Ілюстрація до романуПанаса Мирного та Івана Білика

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

MGdz

.pp.

ua

хліборобське начало, яке теж нагадує про себе (добро він легко спускає з рук,а хліб продати не може!).

3. Нова ідилія. «Воскресіння» Чіпки мотивується:а) його розчаруванням у дружках'гультіпаках;б) докорами сумління, каяттям перед матір’ю, якій він завдав страждань;в) тугою за звичайним людським щастям.Чіпка стає полотенщиком Никифором Івановичем — поважною комерційною

людиною. Він прагне служити громаді й навіть балотується до земської управи.4. Катастрофа. Її причина — комедія з виборами до управи, ще одна неспра'

ведливість, якої Чіпка стерпіти не в силі. Образа, тяжке почуття пережитоїкривди породжують злість, стають рушієм тотальної помсти. Сам того не помі'тивши, Чіпка виходить на розбійницький шлях, вороття з якого вже немає.

Звісно, «дурні умови» в цій драматичній історії відіграли не останню роль.Проте вони однакові для таких різних людей, як Чіпка Вареник і Грицько Чуп'руненко. Тим часом Грицько — сумирний, терплячий хазяїн, а Чіпка — бунтар,правдоборець, який, зрештою, виявляється «пропащою силою» (ще одна опози'ційна пара героїв у Панаса Мирного).

Розбійництво Чіпки, отже, коріниться в його індивідуально'психологічнихособливостях, розкритих письменниками надзвичайно цікаво.

У сцені першої зустрічі з героєм автори виокремлюють кілька містких психоло'гічних портретних деталей: «Таких парубків часто й густо можна зустріти по нашиххуторах і селах. Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, якблискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсьхижою тугою…» Туга — це складне, змішане почуття, яке вбирає тривогу, сум і нудь'гу. У «хижій тузі» Чіпки вгадується передвістя його подальшої долі. У цій деталі —і натяк на майбутню трагедію Чіпки, його пропащість, і обіцянка чогось зловісного.

Що ж до причин такої незвичайної туги молодого Чіпки Вареника, то й вониочевидні:

• комплекс байстрюка; пережиті дитячі образи, що позначаються на пове'дінці й душевній структурі хлопчика (невеселе, вовчкувате, тихе…);

• суперечливість реакцій і душевних поривів малого Чіпки: він прагне бутидобрим, здатен поетично відчувати красу — і легко засліплюється якимосьпочуттям, буває жорстоким (як в епізодах із горобцями чи з Бозею, зобра'женим на іконі);

• мимовільна жорстокість, імпульсивність, безоглядність, притаєна злість — цимрисам Чіпки автори приділяли належну увагу в «дитячих» розділах роману;

• Чіпка — не такий, як усі; для Грицька він узагалі «парень добрий, та тіль'ки чудний собі».

Те, що Чіпка випадає із загального ряду, теж зумовило моторошне перетво'рення правдошукача на розбійника.

Грицько Чупрунеенко мав приблизно такі ж стартові позиції, як і Чіпка, чи на'віть гірші: сирота, батьки померли під час епідемії холери, змалку жив біля дале'кої родички'удови, а вже потім у діда Уласа. Його життя в підпасичах таке ж, як ів Чіпки, — голодне роздолля із сухарями чорними, як земля. Деякі його риси про'мовисто виявляються вже в дитинстві: десь не було видно Грицька, коли вовк наотару напав; «сидів, рота роззявивши, коли дід повідав, що пани знову забираютьйого до двору, і не журився долею Уласа».

44


MGdz

.pp.

ua

Разом із тим хлопець виростає роботящим, адже мріє житизаможно, мати чепурненьку, хазяйновиту жіночку і «дітокмаленьких коло неї». «Купивши ґрунт, почув себе Грицько заразіншим… зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів гор'нувся, а на голоту дивився згорда». Мав намір одружитися збагачкою, але з того нічого не вийшло, узяв собі сусідську най'мичку Христю. «І стали вони між людьми поважними хазяїнами,чесними, робочими людьми, добрими сусідами, навдивовижупарою», яку старші молодшим за приклад ставили (сироти,наймити, а стали хазяїнами!).

Одначе автори роману мають сумнів щодо того, чи требаз Грицька брати приклад, бо його життєва філософія — «своясорочка ближче до тіла». Найяскравіше вона дала про себезнати під час розправи з кріпаками: на заклик Чіпки заступи'тися за кривджених Грицько, не сказавши ні слова, зник у чу'жому городі, а вдома хвалився перед Христею своїм «вчин'ком», називав кріпаків злодіями й голотою.

Дружба Грицька з товаришем дитинства «коливається», як стрілка барометра:коли він повернувся із заробітків з грошима, то гордував Чіпкою, коли ж Варе'ниченко поправив господарство, Грицько поновив із ним товариські стосунки.

Îäí³ äîñë³äíèêè íàçèâàþòü Ãðèöüêà ùå îäíèì óîñîáëåííÿì «ïðîïàùî¿ ñèëè»,³íø³ ââàæàþòü éîãî âèá³ð ïîçèòèâíèì âèõîäîì ³ç æèòòºâèõ âèïðîáóâàíü. À ÿêàâàøà äóìêà? Ìîæëèâî, ³ñòèíà òóò äåñü ïîñåðåäèí³?

Дуже привабливий зовнішністю й молодечим запалом Максим Ґудзь: «Як жедійшов до літ та убрався у силу, — біда з ним та й годі! Високого зросту, бравий,широкоплечий, як із заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун�реготун…Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними веселими очима,лискучим усом, — він був перший красень на селі». Ні Максим, ні його батьки незнали кріпацької неволі (його дід Мирін зумів свого часу відстояти козацькезвання): тому родина жила у відносному достатку. Максим виростав жвавим інепостійним: за все брався із запалом і швидко охолоджувався до тієї чи іншоїроботи. Найбільшою розвагою для нього, малого, була гра в бої з татарами. Таквін виховував у собі сміливість, яка виразно виявилася в поєдинку з панськимбугаєм. У парубоцькому віці Максим верховодив усіма: красивий, сильний, весе'лий, сміливий, гострий на язик хлопець подобався всім ровесникам.

Однак витівки його ставали все дошкульнішими: заніс ворота на верх дуба, вима'зав удові дьогтем ворота, звів молоду дівчину… А коли полюбив горілку й почавдопікати кріпакам, батько змушений був віддати Максима в солдати.

Солдатською наукою він оволодів швидко і з часом дослужився до унтер'офі'цера. Так само швидко й опанував нечесний промисел — «прокормлєніє»: виряджаларота кількох солдатів, щоб ті збирали милостиню від населення, щоправда, цю«милостиню» то випрошували, то відбирали, а то й крали. Максим одружився іззлодійкуватою Явдошкою. Він збирав данину з «прокормлєнія», а жінка — пере'продувала крадене. Під час Кримської війни Максим, скориставшись пораненням,вийшов у відставку, потім повернувся в рідний край і збудував біля Пісок дім'фортецю. Тут він продовжив своє злочинне життя: грабував заможних і ділився

45


Ілюстрація до рома'ну Панаса Мирного

та Івана Білика«Хіба ревуть воли,

як ясла повні?»

MGdz

.pp.

ua

зі спільниками «здобиччю». Під час одного з пограбувань його вбили. Здібному,кмітливому, фізично дужому, проте аморальному чоловікові така доля судиласяне випадково. Промишляючи розбоєм, він не мстить за зло, не шукає правди, і самецим відрізняється від Чіпки: грабує заради наживи — і тільки. Отже, Максимуособлює інший, так би мовити, чистий тип тієї ж «пропащої сили».

Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочукрасу, подружню вірність і моральну чистоту — найпривабливіші риси українськогонаціонального характеру. Саме в стосунках із Галею якнайповніше розкриваютьсябагатий внутрішній світ Чіпки, його кращі людські якості. Дівчина не сприйняласпособу життя свого батька й поставила коханому умову для одруження —покинути розбійництво. Отже, людина може бути сильнішою за долю, попри всевона здатна обирати шлях добра.

Галя мріяла тільки про чесне господарське життя, у своєму домі сама всеробила з радістю: «І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїхрук не доложу, не поклопочуся біля всячини?» Дівчина щиро вірила, що коханнямвідверне Чіпку від злодійства, але боротьбу за нього вона програла — останнійзлочин Чіпки не пережила, збожеволіла і вчинила самогубство.

Ïðèãàäàéòå õàðàêòåðèñòèêó óêðà¿íñüêîãî ìåíòàë³òåòó, ç ÿêîþ âè îçíàéîìè-ëèñÿ òîð³ê. ßê³ ðèñè óêðà¿íñüêî¿ äóø³ âèÿâëÿþòüñÿ â îáðàç³ Ãàë³? ×îìó Ãàëÿ òàêòðàã³÷íî ñïðèéíÿëà çëîä³ÿííÿ ×³ïêè?

Ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ Христі. Сирота змалку,вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною. Одружившисьіз Грицьком, Христя зажила в родинному затишку. Проте чи було її існування повінця наповнене спокоєм? Ні, передусім тому, що її чоловік не співчував людям,був байдужим та егоїстичним. Христя відчувала, що Грицько при потребі можезректися правди й легко змиритися з кривдою.

Мотря — Чіпчина мати — справжня жінка'страдниця. Автори виписали цейобраз на широкому соціально'історичному тлі. На початку роману ми дізнаємося,

що ця жінка проживе своє життя трагічно: «Не суди�лося Мотрі щастя. Не знала вона його змалку; небачила дівкою, жінкою». Скільки горя вона зазнала,коли її син пропивав майно, ображав її злими слова'ми: «Як підстрелена горлиця тіпається�б’ється,тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась напечі в куточку». Однак кривду від сина Мотря забу'ває: дізнавшись, що його посадили до «чорної», вонахоче побачитися з ним, розрадити його. Світлих днівжінці судилося зовсім мало, щасливою вона булалише тоді, коли Чіпка став господарем і одружився зГалею. Її куце щастя перервала «поновлена» любовЧіпки до горілки, а крапку в її материнському життіпоставив син своїм кривавим злочином. Цього жінкане змогла знести й викрила його злочин. Чесне, хочі нестерпно болісне рішення Мотрі має символічнезначення: це сама українська душа не приймає крива'вого, мстивого шляху боротьби зі злом.

46


І. Філонов. Ілюстрація до роману Панаса Мирного та

Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

MGdz

.pp.

ua

Ïîì³ðêóéòå, ïðèð³êàþ÷è ñèíà-âáèâöþ íà êàòîðãó, ìàòè ïðîñòî êàðàº×³ïêó ÷è òàêèì ñïîñîáîì ðÿòóº éîãî ãð³øíó äóøó â³ä ïîäàëüøèõæàõëèâèõ ãð³õ³â. ßêáè ìàòè íå çàÿâèëà íà ×³ïêó, ÿê áè, íà âàø ïîãëÿä,ñêëàëàñÿ éîãî ïîäàëüøà äîëÿ? ×è ìàº â³í øàíñ, îïèíèâøèñü íàêàòîðç³, ïîêàÿòèñÿ, ñïîêóòàòè ñâî¿ ãð³õè?

Опозиційними до розглянутих вище образів виступають пани Польські й пред'ставники чиновництва: генеральша, її син Василь Семенович, голова повіту Кряжов,попівський син Шавкун, судовий секретар Чижик, становий Дмитренко. Ця групаобразів репрезентує такі актуальні на той час проблеми:

• зречення національного коріння;• зросійщення;• виродження дворянських родин;• формування української буржуазії.У романі майстерно виписана сцена селянського протесту, яка розкриває реальну

суть реформи 1861 р. Селянин і далі залишався безправним, мусив відробити ще неодин рік панові, а через невдоволення його публічно карали нагайкою.

Літературознавець Ігор Михайлин: «Сьогодні Панас Мирнийсприймається як письменник, глибоко суголосний із нашою

добою. Він започаткував цілком нову для української літератури проблема'тику. Якщо для Т. Шевченка й Марка Вовчка — його двох найвизначнішихпопередників — загальний стан світу визначався перебуванням українськоїлюдини в рабстві, боротьбою за її звільнення, доведенням її права на повноцін'не життя, то головна проблема Панаса Мирного — особа в умовах свободи».

Ïîì³ðêóéòå, ÿê áè ñêëàëèñÿ äîë³ ãîëîâíèõ ïåðñîíàæ³â ðîìàíó ï³ñëÿ1917 ð.

У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» зовсім немає романтизації «благо'родного розбійництва». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудівтипу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка Вареник,створений художньою уявою Панаса Мирного та Івана Білика, прозаїків'реалістів1870'х років, — це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кри'вавих способів утвердження правди. І в цьому сенсі він може бути поставлений водин ряд із такими творами, як «Злочин і кара» та «Біси» Ф. Достоєвського, у яких пи'тання про мету й засоби боротьби зі злом ставилося з великою силою художньогопередбачення майбутнього. Своїми романами ці письменники задовго до більшо'вицького перевороту попереджали людство про загрозу комуністичних утопічнихтеорій, що ґрунтуються на мстивості, класовій ненависті, ворожнечі й насильстві.

Професор Михайло Наєнко: «Роман цей справді — народний твір,як би його не поціновували критики різних мистецьких уподобань.Він стоїть у тому ж ряду, що й “Микола Джеря” чи “Кайдашева

сім’я” І. Нечуя'Левицького, але це вже не просто пісня про наше гірке безталан'ня, а велична симфонія».

47


MGdz

.pp.

ua

1. Óñòàíîâ³òü â³äïîâ³äí³ñòüÆàíð Íàçâà òâîðó Ïàíàñà Ìèðíîãî

1 îïîâ³äàííÿ2 ïîâ³ñòü3 ðîìàí4 äðàìà

2. ²ìåíàìè Õðóù, Õðóùîâ, Ïðèòèêà íàä³ëåíèé (íàä³ëåí³) ó òâîð³ À Ãðèöüêî ×óïðóíåíêîÁ ä³ä ÓëàñÂ Ìàòíÿ, Ëóøíÿ é ÏàöþêÃ ²âàí ÂàðåíèêÄ ×³ïêà Âàðåíè÷åíêî

3. Óñòàíîâ³òü â³äïîâ³äí³ñòüÃåðîé Õàðàêòåðèñòèêà

1 ×³ïêà2 Ãðèöüêî3 Ìàêñèì 4 Ëóøíÿ

4. Íàìàëþéòå ñëîâåñíèé ïîðòðåò Ïàíàñà Ìèðíîãî, çàçíà÷èâøè â íüîìó ðèñó,ÿêà íàéá³ëüøå âàì çàïàì’ÿòàëàñÿ.

5. Äîâåä³òü àáî ñïðîñòóéòå òåçó, âèêîðèñòîâóþ÷è ïåðåêîíëèâ³ àðãóìåíòè: ðîìàíÏàíàñà Ìèðíîãî òà ²âàíà Á³ëèêà «Õ³áà ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?» — òâ³ð ðåà-ë³ñòè÷íèé.

6. Äîáåð³òü äî êîæíî¿ ÷àñòèíè ðîìàíó çàãîëîâîê.7. Ïðîêîìåíòóéòå êîìïîçèö³éí³ îñîáëèâîñò³ ðîìàíó «Õ³áà ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà

ïîâí³?», îõàðàêòåðèçîâàí³ Î. Á³ëåöüêèì ñëîâàìè «áóäèíîê ³ç áàãàòüìà ïðèáó-äîâàìè é íàäáóäîâàìè».

8. ×îìó, íà âàøó äóìêó, àâòîðè ïî÷èíàþòü ðîìàí ñàìå ç ðîçä³ëó «Ïîëüîâàöàð³âíà»? Ç³ñòàâòå é ïðîêîìåíòóéòå ïåðø³ é îñòàíí³ ðÿäêè òâîðó.

9. Ç ÿêîþ ìåòîþ Ïàíàñ Ìèðíèé òà ²âàí Á³ëèê óäàþòüñÿ äî çì³ùåííÿ â ðîìàí³ ÷à-ñîâèõ ïëîùèí?

48


À …øèðîêîïëå÷èé ïàðíèùå, âèñîêèé, áðàâèé, ç õîðîøèìïàíñüêèì ëè÷êîì, ç ÷îðíèìè ãàðíèìè óñàìè, ç êàðèìèâåñåëèìè î÷èìà… Âîíè òàê ³ ãîâîðèëè ó éîãî!

Á Íå ëþáèâ â³í í³ áàëàêàòè, í³ ñï³âàòè, à ëþáèâ íà ñâ³ò³ îäíóò³ëüêè ãîð³ëêó: äóäëèâ ¿¿, ÿê âîäó, ³ â òîìó ïîêëàäàâ óñþ ñâîþóò³õó.

Â Êóïèâøè ´ðóíò, ïî÷óâ ñåáå… çàðàç ³íøèì… çîâñ³ì ³íøè-ìè î÷èìà äèâèâñÿ íà ëþäåé: äî áàãà÷³â ãîðíóâñÿ, à íà ãî-ëîòó äèâèâñÿ çãîðäà.

Ã Îäíî ò³ëüêè â íüîãî íåàáèÿêå — äóæå ïàëêèé ïîãëÿä, áèñò-ðèé, ÿê áëèñêàâêà. Íèì ñâ³òèëàñÿ ÿêàñü íåçâè÷àéíà ñì³-ëèâ³ñòü ³ äóõîâà ì³öü, ðàçîì ç ÿêîþñü õèæîþ òóãîþ.

Ä Ïàëêèé, ÿê ïîðîõ, ñì³ëèâèé, ÿê ãîëîäíèé âîâê, — â³í óñ³õïîáèâàâ, íàä óñ³ìà âåðõîâîäèâ.

À «Ïîâ³ÿ»Á «Ïîäîð³ææÿ îä Ïîëòàâè äî Ãàäÿ÷îãî»Â «Ëèõ³ ëþäè»Ã «Ìîðîçåíêî»Ä «Ëèìåð³âíà»

MGdz

.pp.

ua

10. Àâòîðè ðîìàíó ðîçêðèâàþòü ïñèõ³÷íèé ñòàí ãîëîâíîãî ãåðîÿ çà äîïîìîãîþð³çíèõ çàñîá³â: ÷åðåç çì³íè â çîâí³øíîñò³ ×³ïêè, éîãî ìîâó, ³íòîíàö³þ, äóìêè,÷åðåç ñïðèéíÿòòÿ íèì íàâêîëèøíüîãî ñâ³òó. Çíàéä³òü ó òåêñò³ òâîðó é çà÷èòàé-òå ïðèêëàäè öèõ çàñîá³â.

11. Ë³òåðàòóðîçíàâåöü Ì. Íàºíêî íàçèâàº ðîìàí «Õ³áà ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?»ñèìôîí³÷íèì òâîðîì, õàðàêòåðèçóþ÷è êîæíó ç ÷îòèðüîõ ÷àñòèí ð³çíèìè ìó-çè÷íèìè òåðì³íàìè: àëåãðî, àäàæ³î, ìåíóåò, ðîíäî. Ñêîðèñòàâøèñü êîíñóëü-òàö³ºþ, äîáåð³òü äî êîæíî¿ ÷àñòèíè â³äïîâ³äíèé ìóçè÷íèé òåðì³í-õàðàêòåðèñ-òèêó (çà áàæàííÿì).

Àëåãðî — æâàâà, âåñåëà ÷àñòèíà ñèìôîí³÷íîãî òâîðó, íàïèñàíà ó øâèäêîìó òåìï³;àäàæ³î — òèõà, ñïîê³éíà, ïîâ³ëüíà é íàéá³ëüø ñêëàäíà ÷àñòèíà òâîðó; ìåíóåò — íåçíà÷íàé äð³áíà ÷àñòèíà ìóçè÷íîãî òâîðó; ðîíäî — ïîì³ðíî øâèäêà, íàâ³òü ñòð³ìêà ìóçè÷íàï’ºñà, ó ÿê³é ãîëîâíà òåìà ïîâòîðþºòüñÿ ê³ëüêà ðàç³â.

12. Àëåãîðè÷íèé á³áë³éíèé àôîðèçì «Õ³áà ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?» í³áè âè-ïðàâäîâóº ×³ïêó. Ïîì³ðêóéòå, ÿêà ç íàçâ ðîìàíó á³ëüø âäàëà — «Ïðîïàùà ñèëà»÷è «Õ³áà ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?». Ñâîþ äóìêó àðãóìåíòóéòå.

1. Âèïèñàòè ç ðîìàíó «Õ³áà ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?» öèòàòè äî îáðàç³â ×³ïêè,Ãðèöüêà, Ìàêñèìà, Ãàë³, Õðèñò³ é Ìîòð³.

2. Ï³äãîòóâàòè íåâåëèêå óñíå ïîâ³äîìëåííÿ ïðî îäíó ç ïîðóøåíèõ ó ðîìàí³ ïðîá-ëåì: íàðîäíî¿ ìîðàë³, áàòüê³â ³ ä³òåé, äîáðà ³ çëà, çåìë³ é äîñòàòêó, êð³ïàöüêî¿ íåâîë³,«ïðîïàùî¿ ñèëè», æ³íêè â ñ³ì’¿, ëþáîâ³ é ðîäèííîãî ùàñòÿ (çà áàæàííÿì).

3. Íàïèñàòè òâ³ð íà îäíó ç òåì: • «Ïîøóê ³äåàë³â ³ ïðîáëåìà âèáîðó â ðîìàí³ Ïàíàñà Ìèðíîãî òà ²âàíà Á³ëèêà “Õ³áà

ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?”»;• «²ñòîð³ÿ — æîðíà ëþäñüêèõ äîëü»; • «Äâà òîâàðèø³ (ïîð³âíÿëüíà õàðàêòåðèñòèêà îáðàç³â ×³ïêè é Ãðèöüêà)»;• «×è ñïðàâä³ ùàñëèâèé ó ñâîºìó æèòò³ Ãðèöüêî?»;• «Ðîëü ïîðòðåò³â ³ ïåéçàæ³â ó çìàëþâàíí³ ãåðî¿â ðîìàíó».


Єфремов С. Панас Мирний. Історико'біографічний нарис. — К., 1928. Єфремов С. Історія українського письменства. — К.: Феміна, 1995. — С. 485–488.Майдан О. Панас Мирний / Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. — Кн. 2: Під'

ручник. — К., 2006. — С. 114–443.Михайлин І. Панас Мирний // Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні? — Хар'

ків: Ранок, 2003. — С. 3–20.Наєнко М. Художня література України. — К.: Видавничий центр «Просвіта», 2005. —

С. 584–612.Черкаський В. Вивчення творчості Панаса Мирного. — К.: Радянська школа, 1982. — 192 с.

49


MGdz

.pp.

ua

Чим він був для України, для розвою її громад'ського та духовного життя, се відчуває кожний,хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав йоготвори; се розуміє кожний, хто знає, що він буводним із батьків новочасного українського театру,визначним артистом та при тім великим драматур'гом, якому рівного не має наша література.

І. Франко

Таким захопленим поцінуванням вимогливий Іван Франко удостоїв ІванаКарповича Тобілевича (Карпенка'Карого).

²ç òâîð÷³ñòþ öüîãî ïèñüìåííèêà âè âæå îçíàéîìèëèñü ó 8 êëàñ³. Ùî âàìçàïàì’ÿòàëîñÿ ïðî íüîãî? ßêèé éîãî òâ³ð âèâ÷àëè?


Майбутній класик вітчизняної драматургії побачив світ 17 вересня 1845 р.в селі Арсенівці поблизу Єлисаветграда (нині — Кіровоград) у родині управителяпоміщицького маєтку. Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, хоч і був дворяни'ном, проте не мав достатньо документів для підтвердження дворянського похо'дження. Він багато разів безуспішно добивався визнання свого благородного ста'тусу, але так і не досягнув омріяної мети, оскільки в багатьох паперах по'різномуфігурувало прізвище предків: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич. Саме цей фактстав формальним приводом для відмови в затвердженні роду Тобілевичів у дво'рянському званні. До речі, це батькове домагання — документально оформити свійшляхетний статус — син узяв за основу сюжету комедії «Мартин Боруля».

Мати Івана, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з колись вільного козаць'кого роду, який потрапив у кріпацьку залежність, тому Карпові Адамовичу дове'лося викупляти її з кріпацтва.

Батьки драматурга мали сильні й красиві голоси, до того ж батько бувцікавим оповідачем'гумористом: «Його спосіб розповідати, вираз обличчя, інто'нації голосу і при тому надзвичайна дотепність примушували всіх тих, хто йогослухав, аж лягати від реготу. Сам Карпо Адамович, розповідаючи, залишавсясерйозним, стриманим і навіть трохи суворим. Він ніколи не виявляв своїхпочуттів яким'небудь рухом обличчя, навіть у ті моменти, коли його розповідьвикликала гомеричний сміх у слухачів. Отим умінням артистично розповідати

50

Іван Карпенко�Карий

(1845–1907)

MGdz

.pp.

ua

Карпо Адамович наділив і своїх синів — Івана,Миколу й Панаса»1.

Освіту Іван Тобілевич здобув у Бобринецькомуповітовому училищі, на цьому (через матеріальнускруту батьків) офіційні «університети» для ньогозакінчилися. Оскільки для вступу на державнуслужбу треба було мати не менше шістнадцяти років,Іван у чотирнадцятирічному віці змушений буввлаштуватися на писарську посаду в канцелярії зплатнею… 2 крб 50 коп. на місяць. Пізніше він влаш'товується на таку ж посаду в Бобринецькій ратуші.Тільки наприкінці 1864 р. його було прийнято надержавну службу до повітового суду канцеляр'ським служителем третього розряду. Чиновницькакар’єра Тобілевича зростала стрімко, і він, імовірно,досягнув би ще більших висот, але ідейні переко'нання патріота й народолюба вступали в супереч'ність із службовим становищем.

Незважаючи на рутинне чиновницьке життя,Іван Тобілевич багато читав, займався самоосвітою.З дитячих літ мріяв про театр, і коли в Бобринціутворився аматорський драматичний гурток, юнак став одним із найактивнішихйого учасників. Захоплення сценою було настільки сильним, що хлопчина ходивпішки за півсотні кілометрів до Єлисаветграда, щоб подивитися «Наталку Пол'тавку» у виконанні місцевих акторів, а також виставу шекспірівського «Отелло»за участю видатного негритянського трагіка АйриОлдріджа в головній ролі.

Короткий час працюючи в Херсоні, Іван по'знайомився з учителем гімназії Д. Пильчиковим,колишнім учасником Кирило'Мефодіївського то'вариства й приятелем Т. Шевченка. Учитель мавчудову бібліотеку. У нього часто збиралася молодь.Це середовище якоюсь мірою замінило Іванові омрія'ний і недосяжний університет. Тут він відкрив длясебе багато цінних книжок з історії, зі світовоїлітератури, особливо захопився драматургами —Шекспіром і Островським.

У 1869 р. Іван повертається до Єлисаветграда.Тут разом з учителями реальної школи засновуєновий драматичний гурток, захоплено, з цілкови'тою самовіддачею ставить п’єси І. Котляревського,Г. Квітки'Основ’яненка, О. Пушкіна, О. Грибоєдова,М. Гоголя, О. Островського. Завдяки цим поста'новкам Тобілевич зажив слави популярного акторай організатора театральної справи.

51


Іван Карпенко'Карий. 1871 р. м. Єлисаветград

І. Карпенко'Карий і М. Садовський.

1868 р. м. Єлисаветград

1 Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. — К., 1957. — С. 128.

MGdz

.pp.

ua

У 1870 р. Іван одружився з дворянкоюНадією Тарковською (до речі, з цього родувийдуть геніальні митці ХХ ст. — поет Ар'сеній Тарковський та його син, усесвітньовідомий кінорежисер Андрій Тарковський).У передмісті Єлисаветграда подружжя при'дбало садибу, яка складалася з цегляногобудинку, флігеля у дворі й садка. Саме тутнародилися діти: Галя, Назар, Юрко йОрися. На гроші з посагу дружини Тобіле'вич заснував неподалік від Єлисаветградахутір: збудував велику хату, стайню, різнігосподарські приміщення. Тут родина про'водила відпустки, і саме тут пізніше Іван

Карпович напише свої кращі драматичні твори. На жаль,не судилося долею довге життя дружині: вона передчаснопомерла від сухот, а згодом родина зазнала й другого уда'ру — померла найстарша дочка Галя. На честь своєї дру'жини Тобілевич назвав цей хутір Надія. У наші дні це відо'мий історико'культурний заповідник і мальовниче, казко'ве місце.

Ïðîôåñîð Ìèõàéëî Íàºíêî: «Õòî íå áóâàâ íà õóòîð³ Íàä³ÿ, ùî çà 30 ê³ëî-ìåòð³â â³ä êîëèøíüîãî ªëèñàâåòãðàäà, òîé íå ìàº íàâ³òü óÿâëåííÿ ïðîçåìíèé ðàé. Íàâêîëî — á³äíóâàòèé íà ðîñëèíí³ñòü ñòåï, à òóò — æèâà îàçà.

Ñòîë³òí³ âæå äåðåâà, ðîçê³øí³ êóù³ é òðàâè, ÷èñòå, ÿê êðèøòàëü, ïëåñî äçâîíêîâî¿ âîäè… Öåäèâî âèòâîðèâ Êàðïåíêî-Êàðèé ³ ïðèñâÿòèâ éîãî ñâîºìó ïåðøîìó êîõàííþ — Íàä³¿ Òàð-êîâñüê³é. Íèí³ òóò ïðîâîäÿòüñÿ âñåóêðà¿íñüê³ òåàòðàëüí³ ôåñòèâàë³, õóò³ð ñòàâ ì³ñöåìïàëîìíèöòâà òóðèñò³â ³ íàâ÷àëüíîþ áàçîþ — ñþäè íàâ³äóþòüñÿ ó÷í³, ñòóäåíòè, ó÷èòåë³,ïèñüìåííèêè… À ùå òóò º ³ìåíí³ äóáè: “Äóá Ñàêñàãàíñüêîãî”, “Äóá Ìàð³¿ Çàíüêîâåöüêî¿”,“Ìàðêîâ³ äóáè” (Ìàðêà Êðîïèâíèöüêîãî)… Êðèñëàòèìè êðîíàìè âîíè òîðêàþòüñÿ íåáåñ,à ì³öíèì êîð³ííÿì ñÿãàþòü ó íàéïîòàºìí³ø³ ãëèáèíè óêðà¿íñüêîãî ñòåïó, ñèìâîë³çóþ÷èñîáîþ ³ ïåðøó íàéãîëîâí³øó ëþáîâ Êàðïåíêà-Êàðîãî — äðàìàòóðã³þ. Äî íüîãî âîíà áóëà âóêðà¿íñüê³é ë³òåðàòóð³ ïðèíàã³äíîþ é åï³çîäè÷íîþ; ï³ñëÿ íüîãî çäîáóëàñÿ íà ïðîôåñ³é-íèé ñòàòóñ; ïðîôåñ³éíèì â³äïîâ³äíî ñòàâ ³ óêðà¿íñüêèé òåàòð».

Однак повернемося до Єлисаветграда. Міська садиба Тобілевичів була осеред'ком мистецької й громадсько'політичної роботи в місті. Тут збирались учасникиаматорського театрального гуртка, який очолювали Іван Тобілевич і МаркоКропивницький.

Чиновницька посада — секретар міської поліції — давала Іванові Карповичузасоби для прожиття, а духовне задоволення він діставав від театру, який бувсенсом його існування. У 70–80'х роках ХІХ ст. пожвавилося мистецьке життяв Єлисаветграді (гастролі Мусоргського, вистави Кропивницького). У 1875 р. І. То'білевич ініціював постановку «Назара Стодолі» Т. Шевченка. Ця драма настількизахопила митця, що він назвав своїх дітей іменами її героїв — Назаром і Галею,собі також узяв як творчий псевдонім прізвище одного з героїв — Гната Карого,

52


Хутір Надія. Сучасне фото

Надія Тобілевич

MGdz

.pp.

ua

53


Театральнатрупа братівТобілевичів

поєднавши його з іменем батька. Неабияким ризиком було ставити твори віт'чизняних авторів у період заборони української мови. Гурток рятувала глибокаобізнаність з російською драматургією, а саме — постановки п’єс Островського,Грибоєдова та інших майстрів сценічного слова. І все ж розплата не забарилася.

Іванові Карповичу були близькі народницькі переконання, ідеї культурництва,просвітянської місії інтелігенції. Він був членом нелегального гуртка, поширю'вав заборонену літературу, використовував своє службове становище для допо'моги політичним діячам, яких переслідував царський уряд. І ось 1883 р. особистимрозпорядженням міністра внутрішніх справ Іван Карпович був звільнений зі служ'би як неблагонадійна людина. Пізніше І. Франко влучно скаже, що царський урядутратив тоді поліційного пристава І. Тобілевича, а Україна придбала драматургаІ. Карпенка'Карого.

Із цього моменту митець ще з більшим натхненням і новими силами поринаєу творчість: цього року з'під його пера виходить прозовий твір «Новобранець»,перша драма «Чабан», яка пізніше дістала назву «Бурлака». П’єсу він написавдля трупи Михайла Старицького, у якій грали його молодші брати Панас (якийвиступав під псевдонімом Саксаганський) і Микола (мав псевдонім Садовський),до цього колективу згодом увійшов й Іван Карпович.

У 1884 р. Тобілевича було заарештовано й відправлено в адміністративне за'слання до Новочеркаська. В умовах гласного нагляду поліції, обшуків і допитівдраматург написав п’єси «Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля». Йомудовелося працювати ковалем, щоб хоч якось себе прогодувати. Лише через п’ятьроків митець повернувся в Україну й оселився на рідному хуторі (Тобілевичу забо'ронялося жити у великих містах).

Хліборобська праця, спілкування із селянами, спостереження за капіталізацієюв Україні стали тим щедрим ґрунтом, на якому з’явилися кращі твори драматурга —комедії «Сто тисяч» (1890) і «Хазяїн» (1900).

У 1889 р. Іван Тобілевич повернувся на сцену й більше ніколи її не покидав.Спочатку він виступав у трупі Миколи Садовського, а пізніше разом із Панасом

MGdz

.pp.

ua

Саксаганським очолив окреме театральне товариство, яке з 1897 р. дістало назву«Товариство російсько'українських артистів».

З 1890 по 1900 р. митець, крім уже згаданих, написав ще кілька п’єс, найвідо'міша з яких — історична драма «Сава Чалий». Драматург повернувся також досвого улюбленого жанру — соціальної комедії («Суєта», «Житейське море»).

В останні роки Карпенко'Карий усе частіше скаржився на здоров’я. Час відчасу він виїжджав то на хутір Надія, то в Єлисаветград, щоб заспокоїтися, відпо'чити, але хвороба не відступала. У ті дні, коли стан трохи поліпшувався, він про'довжував працювати. У другій половині січня 1907 р. трупа гастролювала в Умані.Іван Карпенко'Карий грав у десяти виставах. Це були останні виступи талано'витого актора. Зовсім знесилений, він залишив трупу і поїхав на хутір Надія, тай тут йому не стало краще. Намагаючись урятувати брата, Панас Саксаганськийулаштував йому поїздку до Берліна для лікування. Після обстеження лікарі ви'несли страшний вердикт: хвороба (рак селезінки) невиліковна. 2 вересня 1907 р.І. Карпенко'Карий помер. Його тіло перевезли в Україну й поховали поруч ізбатьком на цвинтарі неподалік від хутора Надія.

Іван Франко вважав, що творчий доробок І. Карпенка'Карого«наповняє нас почуттям подиву до його таланту. Обняти такий

широкий горизонт, заселити його такою кількістю живих людських типів мігтільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя».

Меценат Євген Чикаленко: «Яке щастя, що Івана Карповича саме вчасно вигна'ли зі служби: маємо тепер письменника й артиста… І яке лихо, що не вигналибули свого часу Мирного…»

Ïîì³ðêóéòå, ÷îìó ª. ×èêàëåíêî òàê âèñëîâèâñÿ ïðî Ïàíàñà Ìèðíîãî.

ªâãåí ×èêàëåíêî (1861–1929) — âèäàòíèé ãðîìàäñüêèé ä³ÿ÷, ìåöåíàò óêðà¿íñüêî¿êóëüòóðè, çåìëåâëàñíèê, àãðîíîì, ïóáë³öèñò. Çàê³í÷èâ Õàðê³âñüêèé óí³âåðñèòåò. Çà ó÷àñòüâ óêðà¿íñüêèõ ï³äï³ëüíèõ îðãàí³çàö³ÿõ áóâ çààðåøòîâàíèé, 5 ðîê³â ïåðåáóâàâ ï³ä íàãëÿäîìïîë³ö³¿. Óïðàâëÿâ ðîäèííèì ìàºòêîì, íàïèñàâ ³ âèäàâ ïðàêòè÷í³ ïîðàäè äëÿ ñ³ëüñüêîãîãîñïîäàðñòâà, ÿê³ ñòàëè ïîïóëÿðíîþ åíöèêëîïåä³ºþ (áóëè íàäðóêîâàí³ ï³âì³ëüéîííèìòèðàæåì). Âèä³ëÿâ êîøòè íà ðîçâèòîê óêðà¿íñüêî¿ íàóêè é êóëüòóðè: íà éîãî ãðîø³ âèäàíî«Ðîñ³éñüêî-óêðà¿íñüêèé ñëîâíèê» Óìàíöÿ-Êîìàðîâà; â³í äîïîìàãàâ æóðíàëó «Êèåâñêàÿñòàðèíà», äàþ÷è íàãîðîäó (1000 êðá) çà íàéêðàùå íàïèñàíó ³ñòîð³þ Óêðà¿íè, ô³íàíñóâàââèäàííÿ ºäèíî¿ ùîäåííî¿ ãàçåòè íà Íàääí³ïðÿíùèí³ «Ðàäà» (1906–1914), ñïëà÷óâàâ ãî-íîðàðè çà óêðà¿íñüê³ òâîðè ïèñüìåíñòâà òîùî. Ï³ñëÿ ïîðàçêè Óêðà¿íñüêî¿ ðåâîëþö³¿ åì³ã-ðóâàâ äî ×åõî-Ñëîâà÷÷èíè, áðàâ àêòèâíó ó÷àñòü â óêðà¿íñüêîìó ãðîìàäñüêîìó æèòò³. Îñòàí-í³ ðîêè ïîòåðïàâ â³ä ìàòåð³àëüíî¿ ñêðóòè. Ïîìåð ó Ïðàçüê³é çàãàëüí³é ë³êàðí³ äëÿ á³äíèõ.


Своє мистецьке кредо І. Карпенко'Карий висловив у монолозі героя п’єси«Суєта» Івана Барильченка: «Може, я і справді чудодій, може, мої мрії — суєта;сцена ж мій кумир, театр — священний храм для мене! Тільки з театру, як з храму

54


MGdz

.pp.

ua

крамарів, треба гнать і фарс, і оперетку, вони — ганьба мистецтва, бо смакпсують і тільки тішаться пороком! Геть їх із театру! Мітлою слід їх замести.В театрі грати повинні тільки справжню літературну драму, де стражданнядуші людської тривожить кам’яні серця і, кору крижану байдужості на них роз�бивши, проводить у душу слухача жадання правди, жадання загального добра,а пролитими над чужим горем сльозами вибілюють його душу! Комедію намдайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх, і сміхом крізь сльози смієтьсянад пороками, і примушує людей мимо їх волі соромитися своїх лихих учинків!..Служить таким широким ідеалам любо! Тут можна іноді й поголодать, щоб тількипевність мати, що справді ти несеш нехибно цей стяг священний».

Усього з'під пера драматурга вийшло 18 п’єс. Згідно з висновком театрознавцяЯ. Мамонтова, драматургія І. Тобілевича була зорієнтована як на реалістично�побутовий театр, так і на романтично�побутовий. За підрахунками цього до'слідника, до першого типу тяжіє десять творів письменника («Бурлака», «МартинБоруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Понад Дніпром», «Суєта», «Житейське море»та деякі інші), до другого — вісім («Бондарівна», «Наймичка», «Безталанна»,«Паливода ХVІІІ століття», «Гандзя» та ін.). Причому час появи реалістичнихі романтичних п’єс не ділив творчість І. Тобілевича на два періоди: такі два різніспособи зображення дійсності були характерні для нього як драматурга протягомусіх двадцяти п’яти років літературної праці.

Яскраві зразки реалістичної творчостімитця — соціальні сатиричні п’єси «Стотисяч» (1890) і «Хазяїн» (1900), які змальо'вують поширений у світовій літературі образскупого багатія. Нові хазяї в новому капіталіс'тичному суспільстві займаються «стяжан�ням1 в ім’я стяжання», і саме накопиченнякапіталу на тлі злиденного життя селян ста'новить основу конфлікту цих п’єс. Обидватвори в критиці дістали назву «драми стя'жання».

Герасим Калитка («Сто тисяч») — ново'народжений, малоосвічений і жадібний сільсь'кий буржуа, якому постійно «копиталу не хва�тає», щоб прикупити ще більше земельки.

Öþ ï’ºñó âè âèâ÷àëè ó 8 êëàñ³. Ïðè-ãàäàéòå, ÿê Êàëèòêà âèð³øèâ çäîáóòèãðîø³. ×îìó éîãî çàäóì ïðîâàëèâñÿ? ßêáàãàò³é ïåðåæèâàâ öþ ïîðàçêó? ßê óñåöå éîãî õàðàêòåðèçóº? Çãàäàéòå ó òâîð³êîì³÷í³ é òðàã³÷í³ åï³çîäè. Öå êîìåä³ÿ ÷èòðàãåä³ÿ? Ç ï’ºñîþ ÿêîãî çàðóá³æíîãîäðàìàòóðãà ïåðåãóêóºòüñÿ öåé òâ³ð?×èì ñàìå?

55


1 Стяжання — користолюбство, здирництво.

Афіша до вистави І. Карпенка'Карого«Сто тисяч»

Сцена з вистави І. Карпенка'Карого «Сто тисяч». У головній ролі —

Б. Бенюк

MGdz

.pp.

ua

У п’єсі «Хазяїн» І. Карпенко'Карий вибудовує конфлікт на типовій інтризі —незаконній махінації: заможний землевласник, який має багато хліба й худоби,пристає на пропозицію посередника Маюфеса переховати на своїх землях кількатисяч овець нібито збанкрутілого капіталіста Михайлова (але банкрутство тут —вигідна шахрайська комбінація). Усе життя Пузир ішов «за баришами наосліп,плював на все і знать не хотів людського поговору». За таким же принципом жи'вуть і його помічники Феноген і Ліхтаренко — так крутиться «хазяйське колесо»,яке «одних даве, а інші проскакують». Терентій Пузир годує своїх наймитів такимхлібом, що «ні вламать, ні вкусить», про пожертву коштів на відкриття пам’ят'ника відомому письменнику він заявляє, що «Котляревський мені без надобності»,а після серйозної травми радить викликати (собі!) не лікаря, а «фершала» — де'шевше ж обійдеться (і обійшлося… смертю). Цей образ Карпенко'Карий виписавнастільки яскраво й рельєфно, що деякі тодішні буржуа впізнавали в ньому себе.

Ïàíàñ Ñàêñàãàíñüêèé: «Òèï “Õàçÿ¿íà” áóâ ïîä³áíèé íà ì³ëüéîíåðà Òåðå-ùåíêà, ÿê ³ íà êîæíîãî áàãàò³ÿ ç Õåðñîíùèíè. Òèï³â öèõ Êàðïåíêî çíàâäîñêîíàëî, àëå îäíà ðèñà ñïðàâä³ íàãàäóâàëà Òåðåùåíêà: öå ñöåíà ç õàëà-

òîì. ² îò äî Êàðîãî ï³ä³ñëàíî áóëî ÿêîãîñü ÷îëîâ³êà, ÿêèé ïðîïîíóâàâ 30 òèñÿ÷ çà òå, ùîáï’ºñó çíÿëè ç ðåïåðòóàðó. Çâè÷àéíî, Êàðïåíêî íå ïîãîäèâñÿ: éîãî íå ìîæíà áóëî êóïèòè».Íàñïðàâä³ ïðîòîòèïîì Ïóçèðÿ áóâ íå êîíêðåòíî Òåðåùåíêî, ïðî öå çàóâàæóº ². Êàðïåíêî-Êàðèé: «Ì³é “Õàçÿ¿í” — íå ºñòü Òåðåùåíêî. Âñ³ õàçÿ¿íè îòðèöàòåëüíîãî òèïà ï³çíàþòü ñåáåâ êîìåä³¿, áî âîíà íàïèñàíà ç áàãàòüîõ â³äîìèõ ìåí³ áàãà÷³â». Îòæå, öåé îáðàç òèïîâèé,ùî º ÿñêðàâîþ îçíàêîþ ðåàë³ñòè÷íîãî òâîðó.

Соціально'психологічна драма «Безталанна» (1884) представляє вже роман'тичну творчість майстра. Любовний трикутник — хоч і не дуже оригінальна,а все ж вічна тема в драматургії: Гнат, будучи закоханим у Варку, одружується ізСофією, а потім убиває її. Іван Карпенко'Карий відмовився від сценічно ефектнихкартин весілля, натомість зосередив увагу на буднях молодої сім’ї, прагнучи коженучинок своїх героїв умотивувати психологічно. Михайло Старицький радивавтору дати прозоріше у творі відповідь на запитання «хто винен?» (до речі,драма була названа спочатку саме так) у вбивстві, проте Карпенко'Карий непогодився з цим: «Я взяв життя. А в житті драма не завжди розігрується за такимизаконами логіки, щоб не залишилося місця для запитання “хто винен?”». Тобтодраматург залишився вірним художній логіці, мета якої не давати прямі й простівідповіді на всі запитання життя, а залишати їх відкритими для глядача. Уважнепрочитання хоч одного з монологів Гната розкриває найголовніше в психологіїконфлікту, який навіть для Карпенка'Карого був загадкою (кого ж мав убитиГнат — Софію чи все ж таки Варку?):

«Г н а т (один). …У мене тепер дві душі, й обидві болять, ниють, щемлять…Одну хвилину мені жаль Софії і сором їсть очі, а другу… другу — уся душа, усі думкиу Варки! Я жалію Софію, я їй присягав у церкві… Я хочу забуть Варку — і не можу!Цілую Софію — Варка перед очима! Не бачу її, здається, жінку люблю; побачу,почую голос — забуду все і знов одурію».

У драмі «Безталанна» дія чітко обмежена суто побутовою сферою (без сумніву,через Емський указ 1878 р.). Про гнітючу силу обмежень Карпенко'Карий пишебратові Панасові Саксаганському, наголошуючи на тому, що писати про історичне

56


MGdz

.pp.

ua

минуле, таке багате на теми й цікаве для читача (глядача), заборонено; слова «запо'рожець», «козак», «рідний край» — страшні для цензури, тому якщо п’єса добрескомпонована й містить ці слова, то краще її й не надсилати до цензури — усе одноне дозволять. Ось чому в українських п’єсах домінує здебільшого тема кохання,приправлена танцями й піснями.

Незважаючи на такі перешкоди, Карпенко'Карий усе ж таки звернувся доісторичної тематики: п’єси «Бондарівна» (1884), «Мазепа» (1893, досі не опублі'кована: рукописний оригінал знаходиться в Петербурзі), «Паливода ХVІІІ століт'тя» (1893), «Гандзя» (1902). Вершинним твором І. Карпенка'Карого на історичнутематику вважається трагедія «Сава Чалий» (1899).

Òðàãåä³ÿ (ãðåö. trago³dia — áóêâ. öàïèíà ï³ñíÿ) âèíèêëà ç æàë³áíèõ ðèòóàëüíèõ ï³ñåíü,ùî ñóïðîâîäæóâàëè ïðèíåñåííÿ öàïà â æåðòâó áîãîâ³ ðîäþ÷îñò³ òà âèíîãðàäàðñòâàÄ³îí³ñîâ³. Öå — äðàìàòè÷íèé òâ³ð, ó ÿêîìó çîáðàæåíî ç³òêíåííÿ íåïðèìèðåííèõ æèòòºâèõñóïåðå÷íîñòåé, à íåçâè÷àéíèé ãåðîé ïîòðàïëÿº â áåçâèõ³äíå ñòàíîâèùå, âñòóïàº â áî-ðîòüáó ç íåçäîëàííèìè â äàí³é ñèòóàö³¿ ñèëàìè ³, ÿê ïðàâèëî, ãèíå.

Óêðà¿íñüêà òðàãåä³ÿ çàðîäèëàñü ó ÕV²²² ñò. Ñåðåä íàéïîì³òí³øèõ çðàçê³â öüîãî æàíðóó â³ò÷èçíÿí³é ë³òåðàòóð³ — «Ïåðåÿñëàâñüêà í³÷», «Ñàâà ×àëèé» Ì. Êîñòîìàðîâà, «Îáëî-ãà Áóø³» Ì. Ñòàðèöüêîãî, «Óêðàäåíå ùàñòÿ» ². Ôðàíêà, «Ñàâà ×àëèé» ². Êàðïåíêà-Êàðîãî.

Êîìåä³ÿ (ãðåö. komodia — âåñåëà ïðîöåñ³ÿ ç ìóçèêîþ, òàíöÿìè ³ ñï³âàìè òà ode —ï³ñíÿ) — äðàìàòè÷íèé òâ³ð, ó ÿêîìó çàñîáàìè ãóìîðó é ñàòèðè ðîçâ³í÷óþòüñÿ íåãàòèâ-í³ ñóñï³ëüí³ é ïîáóòîâ³ ÿâèùà, çìàëüîâóºòüñÿ ñì³øíå.

Êîìåä³ÿ óòâîðèëàñÿ â ïåð³îä àíòè÷íîñò³ («Âåðøíèêè», «Ïòàõè» Àð³ñòîôàíà). Çà îñ-íîâó êîìåä³¿ âçÿòî ñì³øíå — öå, çà Àð³ñòîòåëåì, «ïåâíà ïîìèëêà ³ ïîòâîðí³ñòü, ùî í³êîìóíå ñïðè÷èíÿº ñòðàæäàíü». Àâòîðè êîìåä³¿ ñâ³äîìî çíèæóþòü ñâî¿õ ïåðñîíàæ³â ïîð³âíÿíî³ç ñåðåäí³ì ð³âíåì, ùî ³ñíóº â æèòò³. Íå ìàþ÷è íàëåæíèõ ïîçèòèâíèõ ÿêîñòåé, ïåðñîíàæ³êîìåä³é, îäíàê, ïðåòåíäóþòü íà ÷³ëüí³ ì³ñöÿ â ðîäèí³ ÷è ñóñï³ëüñòâ³. Âîíè íàìàãàþòüñÿðîçâ’ÿçóâàòè ñâî¿ ïðîáëåìè ñïîñîáàìè, ÿê³ íå ï³äõîäÿòü ó ïåâí³é ñèòóàö³¿. Êëàñèêàìèºâðîïåéñüêî¿ êîìåä³¿ ââàæàþòüñÿ Ëîïå äå Âåãà, Êàëüäåðîí, Øåêñï³ð («Ïðèáîðêàííÿíîðîâëèâî¿», «Áàãàòî ãàëàñó ç í³÷îãî»), Ìîëüºð («Òàðòþô», «Äîí Æóàí»), Áîìàðøå(«Ñåâ³ëüñüêèé öèðóëüíèê», «Øàëåíèé äåíü, àáî Îäðóæåííÿ Ô³ãàðî»).

Ïî÷àòêè óêðà¿íñüêî¿ êîìåä³¿ — â ³íòåðìåä³ÿõ ³ âåðòåïíèõ äðàìàõ ÕV²²–ÕV²²² ñò. ßñêðàâ³çðàçêè êîìåä³¿ ó â³ò÷èçíÿí³é ë³òåðàòóð³ — «Ìîñêàëü-÷àð³âíèê» ². Êîòëÿðåâñüêîãî, «Ñâà-òàííÿ íà Ãîí÷àð³âö³» Ã. Êâ³òêè-Îñíîâ’ÿíåíêà, «Çà äâîìà çàéöÿìè» Ì. Ñòàðèöüêîãî.

Òðàã³êîìåä³ÿ — ñèíòåòè÷íèé äðàìàòè÷íèé æàíð, ó ÿêîìó ïîºäíóþòüñÿ ïðèêìåòí³îçíàêè òðàãåä³¿ é êîìåä³¿: «Ðåâ³çîð» Ì. Ãîãîëÿ, «Ñòî òèñÿ÷», «Õàçÿ¿í», «Ìàðòèí Áîðóëÿ»². Êàðïåíêà-Êàðîãî òà ³í.

Трагедія «Сава Чалий». У 1860'х роках композитор М. Лисенко записав наПолтавщині історичну пісню «Ой, був в Січі старий козак». У ній ішлося проісторичний факт: 1741 р. гайдамацький ватажок Гнат Голий покарав за відступ'ництво колишнього свого побратима Саву Чалого. Колись козацький сотникСава Чалий служив у польського магната, а потім (у 1734 р.) перейшов на бікгайдамаків. Проте після поразки повстання знову «відклонився до ляшеньків».

57


MGdz

.pp.

ua

І все ж не із Сави і не з Гната починається пісня, а з горя старого козака, синякого став зрадником і тепер ловить по степах козаків'запорожців. Змученийтяжкою ганьбою, батько сам же й просить Гната покарати Саву. Уникнути помстиЧалому не вдалося — козаки підняли його «на три списи вгору». Присуд у народ'ній пісні цілком однозначний: відступництву немає виправдань, а Чалий, якийспокусився славою і «сукнями�одамашками», — «вражий син».

Цей сюжет 1838 р. використав Микола Костомаров, написавши романтичну(«байронічну») п’єсу «Сава Чалий». У ній ідеться про історію зрадника, покараногомесниками. Відступництво сотника Чалого мотивується амбіціями й образою Сави,якого не обрали гетьманом. Утім, письменник поглиблює мотивацію: його геройперебуває в конфлікті зі світом. Саві Чалому знайома та сама «світова скорбота»,яка була характерною для байронівських самітників. Він — неприкаяний індиві'дуаліст, який протиставляє себе цілому світові: «Куди не підеш, усе люди… Я невмію з їми жити. Не вмію їм коритися». Ця суперечність знімається тільки смертюгероя.

У трагедії І. Карпенка'Карого зовсім інша концепція головного героя. ЙогоСава Чалий — яскрава, проте внутрішньо суперечлива особистість. Він — зрад'ник мимоволі, показаний на тій межі компромісу, за якою, власне, й починаєтьсявідступництво.

Особливо цікавим є психологічне змалювання стосунків головного героя зшляхтичем Шмигельським — найзагадковішою постаттю у творі. Його логікаповедінки нелегко піддається раціональним поясненням. Хоча спочатку все вигля'дає так, ніби Шмигельський просто виконує наказ польського коронного гетьма'на будь'що переманити Саву Чалого. Він пристає до гайдамаків і по'єзуїтськитонко починає грати на слабинках Сави. По'перше, Чалий на диво довірливий,

легковірний. По'друге, його підточують постійнісумніви. Він остерігається, як би не сплюндруватикрай, не обернути його на руїну. Гайдамаччина,уважає він, може перетворитися на розбійництво,тому йому більше до душі «бой чесний», відкритий,а не «партизанство». По'третє, Шмигельський граєй на симпатіях Чалого до панянки Зосі (хоча тойі робить зусилля «задавити своє кохання», щоб вононе стало на перешкоді головній меті — повстанню).По'четверте, хитрий шляхтич швидко помічає «трі'щини» в стосунках Сави та його побратима ГнатаГолого. Голий кличе до негайної помсти шляхті:«Пора і нам почать зненацька нападать, і різать,і палить напасників», Чалий же очікує підмоги із Сі'чі, щоб, зібравши козаків, піти на суперника війною.Він весь час зволікає, вагається. І саме в такий мо'мент нерішучості й вагань Саві доставляють листвід кошового Січі, яким той начебто велить йомуповернутися на Запорожжя. Насправді ж лист під'робив не хто інший, як Шмигельський!

І знову поведінка Чалого й Голого разюче непо'дібна: якщо Сава остаточно занепадає духом, то Гнат,

58


П. Саксаганський — у ролі гайдамаки з вистави І. Карпенка'Карого

«Сава Чалий»

MGdz

.pp.

ua

розуміючи, що лист — то справа «пузатої старшини на Січі», сповнений рішу'чості мститися за заподіяні кривди. Саме його обирають отаманом, і тепер ГнатГолий веде гайдамаків на Тульчин і Немирів.

Іван Тобілевич акцентує на колізії глибинних інтересів двох ватажків. У нихрізна соціальна опора: якщо Голий виражає настрої «голяків», простолюду, тоаристократ Чалий цих «голяків» побоюється. Його лякає стихійний розмахповстання, від якого годі чекати чогось іншого, крім кривавих наслідків: «Усе,усе, усе! Жадоба помсти в них така велика, що здержати її, як здержать воду ту,що ринула крізь прорвану греблю, нема у чоловіка сили! І понесуть вони тепер наУкраїну і смуту, і пожежу, і кров проллють ріками, без жодної користі длянароду, а потім і самі на палях усі сконають».

Шмигельський — наче Мефістофель! — блискавично підхоплює ці слова,щоб іще дужче роздмухати сумніви Сави Чалого, підвести його до дияволь'ського рішення. По суті, він «диктує» Саві вибір: «Так будем рятувать Українувід гайдамацької руїни». — «Як?» — запитує розгублений Чалий. І чує у відпо'відь, що треба йти до Потоцького і разом з його міліцією проганяти гайдамаків.Мовляв, життя на українських землях тільки почало укладатися «під панськоюрукою» — тож навіщо тепер усе ламати?

Це — кульмінаційний момент в історії відступництва Сави Чалого.Сава остаточно капітулює, цілковито підкорюючись волі Шмигельського.

Хитрому шляхтичу тепер уже немає потреби приховувати, що він — посланецькоронного гетьмана, який доручив йому перетягнути Чалого на свій бік, «щоб ладдать на Вкраїні і вгамувати гайдамацький рух». Шмигельському вдається пере'конати Чалого, що, перейшовши до Потоцького, він не зраджує віру, Вітчизну.Головне — угамувати гайдамаків, а потім уже можна й шляхту проганяти, віруобороняти. При цьому Шмигельський, ніби між іншим, обіцяє Чалому й «ізвитьгніздо», і «сто тисяч злотих», і шляхетство від короля. І Сава йде назустріч само'обману та спокусам. Причому перше важливіше, аніж друге. Сава не виглядає вІ. Тобілевича як банальний зрадник, який продався. Звісно, спокуси теж зроби'ли своє («Там кохання, там слава мене жде», — міркує «пізній» Сава). Однакспочатку ж був самообман! Суб’єктивно Сава Чалий прагне добра для України,однак заплутується у своїх сумнівах. Якщо співвіднести криваві візії'пророцтваЧалого з історією реальної Гайдамаччини, то виявиться, що вони мали підста'ви. І все ж — у виборі він трагічно помилився. Фатальним чинником у цій трагедіїяскравої особистості виявилася глибинна чужість між аристократом Чалим і тими,кого він начебто збирався вести за собою. Це аристократичне відторгненняпростолюду у свідомості Чалого багато що визначає: він побоюється бунту черні.Звідси — ілюзорне бажання рятувати народ від нього самого, вирішити все позаним.

Утім, І. Тобілевич сказав своїм твором й інше: трагедія Сави Чалого — це щей індивідуальне зображення тих трагічно'кривавих суперечностей самої історії,які нерідко не мають ідеально позитивних розв’язок.

Ïðî÷èòàéòå äðàìó ². Êàðïåíêà-Êàðîãî «Ñàâà ×àëèé» ³ ç³ñòàâòå çîáðàæåíå â í³éç ïîä³ÿìè ö³º¿ äîáè çà ï³äðó÷íèêîì ³ñòîð³¿ Óêðà¿íè. Ïîãîäüòåñÿ àáî ñïðîñòóéòåäóìêó Ä. ×èæåâñüêîãî, íàâ³âøè ïåðåêîíëèâ³ àðãóìåíòè. Ïðîêîìåíòóéòåâèîêðåìëåí³ ñëîâà â ñóäæåíí³ ë³òåðàòóðîçíàâöÿ.

59


MGdz

.pp.

ua

Дмитро Чижевський: «Іван Карпенко'Карий не обійшовся і безп’єс історичної тематики (“Паливода ХVІІІ століття”, “Сава Ча'

лий”, “Гандзя”). Є в них достатньо українського патріотизму, але дуже малорозуміння історичних подій. Історичні драми давали матеріал для барвистихпостановок із псевдоісторичними костюмами та декораціями, з фантастични'ми постатями героїв із небувалими вусами тощо. Це був уже дуже неприємнийповорот до дошевченківських часів українського театру».

Äìèòðî ×èæåâñüêèé (1894–1977) — íàóêîâåöü-åíöèêëîïåäèñò, ë³òåðàòóðîçíàâåöü,êóëüòóðîëîã, ô³ëîñîô. Íàðîäèâñÿ â ì³ñòå÷êó Îëåêñàíäð³ÿ (òåïåð — Ê³ðîâîãðàäùèíà)ó äâîðÿíñüê³é ðîäèí³: áàòüêî áóâ â³éñüêîâèì, ðåâîëþö³îíåðîì-íàðîäíèêîì, ìàòè —õóäîæíèöåþ. Âèùó îñâ³òó Äìèòðî ×èæåâñüêèé çäîáóâ ó Ïåòåðáóðçüêîìó ³ Êè¿âñüêîìóóí³âåðñèòåòàõ. Áðàâ àêòèâíó ó÷àñòü â Óêðà¿íñüê³é ðåâîëþö³¿, áóâ ÷ëåíîì Öåíòðàëüíî¿ðàäè. Ó 1921 ð. åì³ãðóâàâ äî Í³ìå÷÷èíè. Çðîáèâ çíà÷íèé âíåñîê ó äîñë³äæåííÿ ³ñòîð³¿ë³òåðàòóðè, åñòåòèêè é ô³ëîñîô³¿; àâòîð ôóíäàìåíòàëüíèõ ïðàöü («Ô³ëîñîô³ÿ íà Óêðà¿í³»,«Ãåãåëü â Ðîñ³¿», «²ñòîð³ÿ óêðà¿íñüêî¿ ë³òåðàòóðè â³ä ïî÷àòê³â äî äîáè ðåàë³çìó» òà ³í.).Ïðîôåñîð Ãàðâàðäñüêîãî óí³âåðñèòåòó, ÷ëåí Ãåéäåëüáåðçüêî¿ àêàäåì³¿.

ТРАГІКОМЕДІЯ «МАРТИН БОРУЛЯ» (1886)

Ідейно$тематичний зміст. Трагікомедія «Мартин Боруля» написана в 1886 р.,під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко'Карий сатиричновикриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновануна хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батькадраматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предкамидворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор:«Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки,як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів ви'вести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»

Жанрові й стильові особливості. Ця позиція І. Карпенка'Карого дуже цікава,бо орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторонидійсності, як і в «Ревізорі» М. Гоголя: «Над чим смієтесь? Над собою смієтесь».Саме цей гоголівський сміх крізь сльози й визначає пафос твору І. Карпенка'Ка'рого. Звідси й жанрова особливість цієї п’єси — трагікомедія.

ßê³, íà âàø ïîãëÿä, åï³çîäè ï’ºñè º êîì³÷íèìè, à ÿê³ — òðàã³÷íèìè?

Сюжет твору (своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра«Міщанин'шляхтич») становлять гумористичні сцени з життя заможного хлібо'роба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Щоправда,у Мольєра моралізаторство має абстрактно'повчальний характер, а в Карпенка'Карого воно спрямоване проти конкретних побутових і соціальних явищ, поданиху національному художньому зрізі. У цьому, до речі, одна із суттєвих відмінностейміж творами класицизму («Міщанин'шляхтич») і реалізму («Мартин Боруля»).

60


MGdz

.pp.

ua

Система дійових осіб. На відміну від Пузиря(«Хазяїн»), Калитки («Сто тисяч») Мартин Боруляне труситься за кожну копійку, не знущається з бід'ніших за себе, але він, як і мольєрівський Журден,у своєму прагненні офіційно стати дворянином, посуті, утрачає здоровий глузд.

Яка ж мотивація такої поведінки Борулі? Вона наповерхні, її Мартин не приховує: захист людської гід'ності як своєї, так і своїх дітей, прагнення оберегти їхвід тяжкої («чорної») селянської праці, від «давньоїзалежності і бідності», Боруля марить тим, щоб хочйого онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на нихкрикне: бидло! теля!». І сам він затято відстоює свою гід'ність: намагається будь'що домогтися покарання длясвого кривдника дворянина Красовського.

Сповнені іронії, а іноді й сарказму сцени, у якихБоруля намагається завести у своєму домі «дворян'ські порядки». Комізм тут досягається через разючуневідповідність між давно усталеним способом життя се'лянина'хлібороба й омріяною панською шляхетністю.

Зокрема, Мартин Боруля: • наказує і собі, і членам родини довго спати,

хоча від спання йому нудно, та й боки болять;• планує розвести собак і їздити на полювання; • хоче віддати доньку Марисю за «благородно'

го», який потім через кумедне непорозуміннятікає від неї;

• намагається прилаштувати сина на «благородну»чиновницьку посаду, проте Степана звільняють;

• прагне офіційно оформити своє «шляхетне»походження, але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для на'шого героя помилка (запис зроблено на прізвище Беруля, а не Боруля).

Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завер'шуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство — це те,чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття«духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика». Автор саркастичнозмальовує цю рису героя в епізоді, де він наказує дружині Палажці навчитися, якподавати чай і каву «благородному» гостю: «Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезесамуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам то'бі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички — воназна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чидо борщу, чи на ніч?»

Сміх крізь сльози викликає й епізод, у якому Боруля намагається зруйнуватидобрі народні звичаї:

«М а р и с я. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть!М а р т и н. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по�мужичи:

мамо, тато. А ти все по�свойому… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.

61


Афіша до фільму'вистави «Мартин Боруля»

Кадр із фільму'вистави«Мартин Боруля». У роліМартина Борулі — Г. Юра

MGdz

.pp.

ua

М а р и с я. Ну, а як же? Я забуваю.М а р т и н. Он як Степан каже: папінька, мамінька…С т е п а н. Або: папаша, мамаша.М а р т и н. Чули: папаша, мамаша… треба так казать, як дворянські діти кажуть.М а р и с я. Я так і не вимовлю.М а р т и н. Привчайся: ти на такій лінії».Узагалі Марися — найбільш стійка до змін, бо має міцну моральну основу,

вона намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, нідо чого. Справді, Мартин Боруля виховував своїх дітей у дусі здорової народноїморалі, про що свідчать Марисині слова: «Перше батько казали, що всякий чоловікна світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє».

Повною протилежністю Марисі виступає її брат Степан: він прагне добутисячиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботоюнад собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю — себто так,як у чиновницькому колі було заведено. І батько навчає, як вижити в цій прогни'лій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших,виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять… трись, трись меж людьми — і з тебебудуть люде!»

Сумною тональністю забарвлена картина, у якій батько радить синові порватиз другом дитинства Миколою, бо він тепер, як Борулі здається, уже нерівня їх'ньому роду: «Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Якатобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся міжлюдьми інчого коліна… глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а тиканцелярист!»

Ó ÷îìó, íà âàø ïîãëÿä, ñèìâîë³÷í³ñòü êðàõó Ñòåïàíîâèõ íàä³é íà ÷èíîâíèöüêóêàð’ºðó?

Яскравий сатиричний персонаж — повірений Тренделєв. Його спеціалізація —махінації з документами, він уособлює бюрократичне суспільство, моральнозвиродніле й охоплене корупцією. Письменник постійно мав справу з такимиділками, працюючи чиновником, добре знав їхню психологію, а тому зневажавдо глибини душі. Характери в драматичних творах розкриваються через діалоги

чи монологи. Саме думки вголос (через монолог)виявляють хижу сутність цього суспільного типу:«Т р е н д е л є в (сам). Добре діло це повіренни'чество, єй�богу! Другого такого прибильного незнайдеш… діло Борулі веду протів Красовського,а діло Красовського протів Борулі. Їздю на своїхконях по просителях, — і коней годують, і менегодують, і фурмана годують, і платять!.. Наберуділ доволі, приїду в город, піду до столоначальника,до того�таки самого, що й діла буде послі рі'шать, і він мені напише, що треба, а я тілько під'пишу, якщо маю довіренность, а ні, то однесу під'писать просителю. Апеляцію треба — так саме:той же, що рішав діло, і апеляцію напише, а коли


Кадр із фільму'вистави«Мартин Боруля»

62

MGdz

.pp.

ua

діло замисловате — вдаришся до секретаря… Нарешті: чи виграв, чи програв, а гро'шики дай! Живи — не тужи! Все одно що лікар: чи вилічив, чи залічив — плати!»

Один із найколоритніших образів п’єси — Омелько. За його простакуватістюховається глибока народна мудрість, мрійливість, гумористично'філософськеставлення до мирської «суєти» і водночас життєвий практицизм.

Äëÿ òîãî ùîá äîâåñòè (÷è ñïðîñòóâàòè) ö³ òåçè, óâàæíî ïðî÷èòàéòå é ïðîàíà-ë³çóéòå ÿâó ² ä³¿ òðåòüî¿ ³ ÿâó ²²² ä³¿ äðóãî¿. ßê³ ðèñè óêðà¿íñüêî¿ äóø³ âè ïîì³òèëèâ õàðàêòåð³ Îìåëüêà?

Мартин і Омелько представляють два абсолютно протилежні світи: пер'ший — дисгармонійний світ сучасної індустріальної цивілізації (на стадії йогостановлення) з хворобливими амбіціями, пристосуванством, нещирістю, пиха'тістю, хибними цінностями, метушливістю, трагікомічними стресами тощо; дру'гий — гармонійний світ традиційної української сільської цивілізації з простим,природним устроєм життя, сердечністю, пошаною до традицій, до праці, з весе'лою й ліричною вдачею.

Ïðîñòåæòå íà ïðèêëàä³ ÿâè ² ä³¿ òðåòüî¿ òà ÿâè ²²² ä³¿ äðóãî¿, ÿê âèÿâëÿþòüñÿ ö³ïðîòèëåæí³ æèòòºâ³ íàñòàíîâè â ìîâ³ Ìàðòèíà é Îìåëüêà.Õòî ùå ç ïåðñîíàæ³â ï’ºñè ñïîâ³äóº òðàäèö³éí³ ñåëÿíñüê³ ö³ííîñò³? ßê âîíè ïî-ÿñíþþòü ñâîþ ëîã³êó?

Наприкінці твору перед глядачем розкриваються позитивні риси Мартина,він ніби народжується заново на світ, бо нарешті може природно себе поводити,тобто бути собою: «Чую, як мені легше робиться, наче нова душа сюди ввійшла,а стара, дворянська, попелом стала».

×è ïðàâèëüíèé âèá³ð ðîáèòü ãåðîé? ßê, íà âàø ïîãëÿä, öåé âèá³ð ïîçíà÷èòüñÿíà éîãî ïîäàëüøîìó æèòò³?

Ідея п’єси — смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюєтьсяфальшивими цінностями, з усіх сил намагається пристосуватися до швидко'плинної моди.

ßê³ ùå ïðîáëåìè ïîðóøóþòüñÿ â ï’ºñ³? ×è àêòóàëüíèé öåé òâ³ð ñüîãîäí³? ßêùîòàê, òî ÷èì ñàìå? ×è ìîæíà æèòè â ñó÷àñíîìó ñâ³ò³, ñïîâ³äóþ÷è òðàäèö³éí³íàðîäí³ íàñòàíîâè?

Сам І. Карпенко'Карий блискуче грав роль Мартина Борулів Театрі корифеїв. Завдяки добродушному народному гуморові,упізнаваності, психологічній переконливості образів, гострійзлободенності проблематики п’єса ось уже понад сто років з ус'піхом іде на сценах вітчизняних театрів.

Театр корифеїв

27 жовтня 1882 р. на сцені міського театру в ЄлисаветградіМарко Кропивницький поставив драму «Наталка Полтавка»Івана Котляревського, головну роль у ній виконувала МаріяЗаньковецька. Так розпочалась історія українського професій'ного Театру корифеїв.

63


Микола Садовський

MGdz

.pp.

ua

Його діяльність була пов’язана з іменами братів Тобілеви'чів — Іваном Карпенком'Карим, Миколою Садовським і Пана'сом Саксаганським та їхньою сестрою — Марією Садовською'Барілотті, Марком Кропивницьким і Михайлом Старицьким,Марією Заньковецькою, Любов’ю Ліницькою, Ганною Затирке'вич'Карпинською та іншими видатними акторами. Вони булисправжніми подвижниками національного драматичногомистецтва.

У 1881 р. в Кременчуку був створений професійний україн'ський театр, який наступного року переїхав до Києва, звідки йпочалася його нова історія. Основу репертуару корифеїв стано'вили твори І. Котляревського, Г. Квітки'Основ’яненка, Т. Шев'ченка, М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка'Карого,О. Островського, М. Гоголя та ін. Театр корифеїв мав великийуспіх не лише в Росії, а й у Молдові, Польщі, на Закавказзі.Величезна популярність митців, творчість яких була уособлен'ням народного естетичного ідеалу, ніби провокувала царськихчиновників постійно їм перешкоджати: виступи колективу вмежах Київського генерал'губернаторства (а це, по суті, тре'тина Наддніпрянської України) були заборонені. Не полегшивдолю театру навіть гучний успіх і царське схвалення гастро'лей у Петербурзі в 1886–1887 рр.

Ïàíàñ Ñàêñàãàíñüêèé (ç³ ñïîãàä³â ïðî ò³ ãàñòðîë³):«Íàéá³ëüøèé óñï³õ ìàëè ï’ºñè “Íàéìè÷êà” (ïðîéøëà22 ðàçè), “Íàòàëêà” (òåæ 22 ðàçè). Îáèäâ³ ï’ºñè — ïðè

ïîâí³ñ³íüêèõ çáîðàõ (2 òèñ. êðá). “×îðíîìîðö³” ïðîéøëè ðàç³â äåñÿòü.“Äîêè ñîíöå ç³éäå” íå ìàëà óñï³õó é ïðîéøëà ò³ëüêè îäèí ðàç.

Óñï³õ òðóïè áóâ íàäçâè÷àéíèé. Íàâ³òü òå ÷èíîâíèöòâî, ùî çà÷åð-ñòâ³ëî â ïðèñëóæíèöòâ³ é çàáóëî ñâîº íàö³îíàëüíå ïîõîäæåííÿ, ïðî-áóðêàëîñÿ ³ ãîâîðèëî: “ß óêðà¿íåöü”. Óêðà¿íñüêà “³íòåë³ãåíö³ÿ”, “òîë-ïîé ñòîÿùàÿ ó òðîíà”, ùî ïîçáóëàñÿ íàö³îíàëüíîãî îáëè÷÷ÿ, ìîâ òîéáóðñàê, ùî íå çíàâ, ÿê çâóòüñÿ ãðàáë³, àæ ïîêè ãðàáëèùå íå âäàðèëîéîãî ïî ëîá³, — çàãîâîðèëà ð³äíîþ ìîâîþ ³ çà ùàñòÿ ââàæàëà â³òàòèâ ñåáå íàøèõ ãëàâàð³â. Òðóïó áàãàòî ðàç³â çàêëèêàëè äî Êàòåðèíèí-ñüêîãî ïàëàöó, äå ñòàâèëè “Êóìà Ì³ðîøíèêà”. Êóì âëàçèâ â îð³õîâóáî÷êó, ÿêó çà ùàñòÿ ìàëè ï³äòðèìóâàòè äâà ãåíåðàëè. Íàðåøò³ òðóïîþçàö³êàâèâñÿ ñàì Îëåêñàíäð III. Äëÿ íüîãî â çàë³ “Äåìóò” ïîñòàâèëè“Íàçàðà Ñòîäîëþ” ³ “ßê êîâáàñà òà ÷àðêà”.

Íà êîíó, ïîçà ëàøòóíêàìè, á³ëÿ âáèðàëåíü, ï³ä ñöåíîþ ³ íàâ³òüó ñóôëåðñüê³é áóäö³ ñèä³ëî áåçë³÷ æàíäàðì³â — ³ ó ôîðì³, ³ ïåðå-îäÿãíóòèõ...

Òåàòð — ïîâí³ñ³íüêèé. Óñ³ äàìè â á³ëîìó âáðàíí³, ïàíè — ó ôðàêàõ,â³éñüêîâ³ — ó ïàðàäí³é ôîðì³. Ïðàâîðó÷ — íà àâàíñöåí³ âåëèêà ëîæà,à â í³é ñèäèòü öàð.

Ï³ñëÿ âèñòàâè íàñ çàïðîøåíî äî íüîãî. Ï³øëî íàñ øåñòåðî:Çàíüêîâåöüêà, Ñàäîâñüêèé, Êðîïèâíèöüêèé, Ìîâà, Ìàêñèìîâè÷ ³ ÿ…


Марія Заньковецька

Панас Саксаганський

МаркоКропивницький

64

MGdz

.pp.

ua

Ç äðóãî¿ ê³ìíàòè ëîæ³ âèéøîâ äî íàñ öàð, ïîçàä éîãî ñòîÿëà, óõìèëÿþ÷èñü, öàðèöÿ. Öàðï³ä³éøîâ äî íàñ çîâñ³ì áëèçåíüêî. Îïèøó ïðîòîêîëüíî öþ ñöåíó. Ìè óêëîíèëèñü â ïîÿñöàðåâ³. Ïàóçà. ß ñòîÿâ ìàéæå ïåðåä öàðåì. Âèñîêèé, ïëå÷èñòèé, ³ç ïðîñòèì îáëè÷÷ÿì,îáëÿìîâàíèì øèðîêîþ òåìíî-ðóäîþ áîðîäîþ, ³ç ñ³ðèìè âåëèêèìè î÷èìà é çäîðîâîþëèñîþ ãîëîâîþ. Íàä³íü íà íüîãî ÷åðâîíó ñîðî÷êó “íà âèïóñê”, ñîêèðó â ðóêè — ïðîñòèéòîá³ òåñëÿ.

Â³í äîâãåíüêî ïîñòîÿâ ïåðåä íàìè, çàêëàâøè ïðàâó ðóêó çà êðàé ìóíäèðà, ïîò³ìêàøëÿíóâ ³ ïðîìîâèâ:

— ß äàâíî çáèðàâñÿ... ³ ñüîãîäí³ ³ç çàäîâîëåííÿì ïðîñëóõàâ âèñòàâó, îñîáëèâî äðóãó,ïðîñòî ÷óäîâî!

Ïî ïàóç³: — Âè çàâæäè òóò ãðàºòå?Óñ³ ìîâ÷àëè, à Ñàäîâñüêèé â³äïîâ³â: — Ìè, âàøà âåëè÷íîñòå, çàâæäè ãðàºìî íà ï³âäí³.— Åãå æ, íà ï³âäí³... Â³í çíîâó çðîáèâ ïàóçó, ïîò³ì, çâåðíóâøèñü äî Çàíüêîâåöüêî¿, ÿêà ñòîÿëà ïîðó÷ ³ç

Ñàäîâñüêèì, çàïèòàâ: — ² âè íà ï³âäí³? Çíîâó ïàóçà, ïîò³ì, óñì³õíóâøèñü, ïèòàº:— À ñêàæ³òü, öå ñêëàäíî, ñï³âàòè é îäíî÷àñíî òàíöþâàòè?Óñ³ ìîâ÷àëè, ³ çíîâó Ñàäîâñüêèé îäïîâ³â:— Öå, âàøà âåëè÷íîñòå, çâè÷êà. Öàð çíîâó âñì³õíóâñÿ é ïðîìîâèâ: — Òàê, çâè÷êà!.. Ìåí³ äóæå-äóæå ñïîäîáàëîñÿ... Ï³ñëÿ öüîãî â³í â³äñòóïèâ êðîê íàçàä, ïîêàçóþ÷è, ùî àóä³ºíö³ÿ çàê³í÷èëàñÿ. Ìè çíîâó

âêëîíèëèñü ³ âèéøëè».

Історія театру була непростою: він то розпадався на окремі трупи, то зновуоб’єднувався. Зреалізувати на повну силу його потужний творчий потенціал недавали й імперські власті, і не надто вишукані смаки багатьох глядачів.

65


АртистиТеатру корифеїв

MGdz

.pp.

ua

Дмитро Чижевський: «Доля українського театру залежала не лишевід авторів та артистів, а й від “споживачів” театрального мистецтва.

І саме в цьому була трагедія українського наддніпрянського реалістичного театру.Важко сказати, чи досягли б українські театральні вистави такого успіху, якбивони взагалі відмовилися від співів і танців, то не ставили б їх у такі контексти,що майже цілком знищували виховний характер сцени. До театру на Наддніпрян'щині приходили зрідка селяни, що перебували в містах, але в інших випадкахце була розвага для дрібних міщан і служниць, пізніше — для солдатів, якихпісля 1905 р. стали “запрошувати” до театрів. Тим часом в української молодізникла повага до “свого театру”, унаслідок чого театр утрачав свій вплив…»

І все ж саме корифеї заклали основи національного драматичного мистецтва,класичного українського театру. Їхні традиції підхоплять і якісно розвинутьвизначні вітчизняні майстри сцени й кінематографісти ХХ ст.

1. Óñòàíîâ³òü â³äïîâ³äí³ñòü Ä³éîâà îñîáà Ðåïë³êà

1 Íàö³ºâñüêèé2 Ìàðòèí3 Ãåðâàñ³é4 Òðåíäåëºâ

2. Ñåðåä íàçâàíèõ ³äåé òðàã³êîìåä³¿ «Ìàðòèí Áîðóëÿ» ïðîâ³äíîþ ºÀ âèêðèòòÿ áþðîêðàòèçìó â íîâîìó êàï³òàë³ñòè÷íîìó ñóñï³ëüñòâ³Á çàñóäæåííÿ õàáàðíèöòâà ÿê ÿñêðàâîãî ïðîÿâó êîðóìïîâàíî¿ êðà¿íèÂ âèñâ³òëåííÿ âàä òîãî÷àñíî¿ ñóäîâî¿ ñèñòåìèÃ îñì³þâàííÿ ì³ùàíñòâà ÿê ðóéí³âíèêà çäîðîâî¿ íàðîäíî¿ ìîðàë³, çâè÷à¿â

³ òðàäèö³éÄ âèñì³þâàííÿ ëþäåé, ùî ñîðîìëÿòüñÿ áóòè ñîáîþ, íàäì³ðíî çàõîïëþþòüñÿ

ìîäîþ

3. Ïîä³¿ â òðàã³êîìåä³¿ «Ìàðòèí Áîðóëÿ» ðîçãîðòàþòüñÿ â òàê³é ïîñë³äîâíîñò³À çâ³ëüíåííÿ Ñòåïàíà ç ïîñàäè êàíöåëÿðèñòà — óêëàäàííÿ óãîäè Áîðóë³

ç Òðåíäåëºâèì — â³äìîâà Áîðóë³ îäðóæèòè Ìàðèñþ ç Ìèêîëîþ — óòå÷àÍàö³ºâñüêîãî

Á óòå÷à Íàö³ºâñüêîãî — óêëàäàííÿ óãîäè Áîðóë³ ç Òðåíäåëºâèì — â³äìîâàÁîðóë³ îäðóæèòè Ìàðèñþ ç Ìèêîëîþ — çâ³ëüíåííÿ Ñòåïàíà ç ïîñàäè êàí-öåëÿðèñòà

66


À …à áóìàãè — òüôó! ² â ìåíå ¿õ áóëî äîâîë³, à ò³ëüêî ÿ ïå-ðåêîíàâñÿ, ùî íàì äâîðÿíñòâî ëè÷èòü, ÿê êîðîâ³ ñ³äëî.

Á Êðàùå æèòü íà ñâ³ò³ ùàñëèâèì ìóæèêîì, í³æ íåùàñíèìïàíîì, — öå âñÿêå çíàº!..

Â ×óþ, ÿê ìåí³ ëåãêî ðîáèòüñÿ, íà÷å íîâà äóøà ñþäèââ³éøëà, à ñòàðà, äâîðÿíñüêà, ïîïåëîì ñòàëà.

Ã ßê ïîáðà÷èìñÿ, òîä³ ïîëþáèòå!.. Ëþáîâ — åòà çëîä³éêàïðèõîäèòü çðÿ, ñüîãîäí³ íºò ºéî, à çàâòðà âîò îíà!

Ä Íàðåøò³: ÷è âèãðàâ, ÷è ïðîãðàâ, à ãðîøèêè äàé! Æèâè — íåòóæè! Âñå îäíî ùî ë³êàð: ÷è âèë³÷èâ, ÷è çàë³÷èâ — ïëàòè!

MGdz

.pp.

ua

Â â³äìîâà Áîðóë³ îäðóæèòè Ìàðèñþ ç Ìèêîëîþ — óêëàäàííÿ óãîäè Áîðóë³ çÒðåíäåëºâèì — óòå÷à Íàö³ºâñüêîãî — çâ³ëüíåííÿ Ñòåïàíà ç ïîñàäè êàí-öåëÿðèñòà

Ã óêëàäàííÿ óãîäè Áîðóë³ ç Òðåíäåëºâèì — â³äìîâà Áîðóë³ îäðóæèòè Ìàðèñþ çÌèêîëîþ — óòå÷à Íàö³ºâñüêîãî — çâ³ëüíåííÿ Ñòåïàíà ç ïîñàäè êàíöåëÿðèñòà

Ä â³äìîâà Áîðóë³ îäðóæèòè Ìàðèñþ ç Ìèêîëîþ — óêëàäàííÿ óãîäè Áîðóë³ç Òðåíäåëºâèì — çâ³ëüíåííÿ Ñòåïàíà ç ïîñàäè êàíöåëÿðèñòà — óòå÷àÍàö³ºâñüêîãî

4. ßêèé ôàêò ³ç æèòòºïèñó ². Êàðïåíêà-Êàðîãî íàéá³ëüøå âàñ âðàçèâ? 5. Ðîçêðèéòå ïîõîäæåííÿ ë³òåðàòóðíîãî ïñåâäîí³ìà ²âàíà Òîá³ëåâè÷à.6. Ùî âè çíàºòå ïðî Òåàòð êîðèôå¿â? 7. ßêó ðîëü ó íüîìó â³ä³ãðàâ ². Êàðïåíêî-Êàðèé?8. ßê³ æàíðîâ³ îñîáëèâîñò³ ìàº äðàìàòè÷íèé òâ³ð? ×èì çóìîâëåíà òàêà îçíàêà

ï’ºñè, ÿê ºäí³ñòü ì³ñöÿ, ÷àñó ³ ä³¿?9. ßêèé åï³çîä òðàã³êîìåä³¿ «Ìàðòèí Áîðóëÿ» âèäàâñÿ âàì íàéñì³øí³øèì? ßê³

çàñîáè êîì³÷íîãî â íüîìó âèêîðèñòàâ àâòîð?10. Ó ÷îìó ïîëÿãàº â³äì³íí³ñòü ì³æ êîìåä³ºþ é òðàã³êîìåä³ºþ? Ïðî³ëþñòðóéòå

ñâîþ â³äïîâ³äü ïðèêëàäàìè ç êîíêðåòíèõ äðàìàòè÷íèõ òâîð³â.

11. ßêå ïðèñë³â’ÿ, íà âàøó äóìêó, íàéòî÷í³øå ïåðåäàº ñóòí³ñòü Ìàðòèíà Áîðóë³?Ñâ³é âèá³ð àðãóìåíòóéòå. Öèãàí êîíÿ êóº, à æàáà é ñîá³ ëàïêó ïîäàº. Íå äàâ Áîã æàá³ õâîñòà, à òî á óñþòðàâó ïîòîëî÷èëà. Íå ë³çü, æàáî, òóäè, äå êîíåé êóþòü. ßêáè æàá³ õâîñòà, áóëà áíåïðîñòà. Íå íàäóâàéñÿ, æàáî, áî äî âîëà ùå äàëåêî.

12. Ïîì³ðêóéòå, ÷è çäàòíå ê³íî ïîâíîö³ííî çàì³íèòè òåàòð. Ó ÷îìó ïîëÿãàþòüïðèíöèïîâ³ â³äì³ííîñò³ ì³æ öèìè âèäàìè ìèñòåöòâà?

1. Âèïèñàòè ç ï’ºñè ². Êàðïåíêà-Êàðîãî «Ìàðòèí Áîðóëÿ» ïî îäíîìó-äâà ïðèêëàäè³ðîí³¿, ñàðêàçìó é ãðîòåñêó.

2. Ï³äãîòóâàòè íåâåëèêå ïîâ³äîìëåííÿ ïðî ³ñòîð³þ é ñó÷àñíå æèòòÿ äðàìàòè÷íîãîòåàòðó ó âàøîìó îáëàñíîìó öåíòð³ (çà áàæàííÿì).

3. Ïåðåãëÿíüòå ô³ëüì Ã. Þðè ³ Ë. Øâà÷êà «Ìàðòèí Áîðóëÿ» (àäðåñà â ìåðåæ³ ²íòåðíåò:http://v7.arg.uà/6026 — martin–borulya–1953–tvrip–ukr.). Íàñê³ëüêè ãëèáîêî àêòîðè ðîçêðè-âàþòü õàðàêòåðè ïåðñîíàæ³â? ßê³ ñöåí³÷í³ çàñîáè õàðàêòåðîòâîðåííÿ âèêîðèñòîâóþòü?


Мороз Л. Іван Тобілевич (І. Карпенко'Карий) // Історія української літератури ХІХ сто'ліття: У 2 кн.: Кн. 2. — К.: Либідь, 2006. — С. 647–673.

Наєнко М. Художня література України. — К.: Видавничий центр «Просвіта», 2005. —С. 612–628.

Карпенко�Карий І. Драматичні твори. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 5–26.Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. — К., 1957. Саксаганський П. Театр і життя. Мемуари. — К.: Рух, 1932.

67


MGdz

.pp.

ua

Я вірю в Божу силу людської душі. Вона під'німеться й над внутрішнім падінням і над зов'нішнім гнітом. Проб’є час — і все чесне, добре,сповнене високих намірів, стане на чолі й підяскравим сяйвом дня піде до владнославних —любови, свободи і правди.

М. Старицький

Вірші цього письменника стали славнозвісними народними піснями (згадаймохоча б «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна...»), його історична проза пробуджува'ла національну пам’ять багатьох поколінь українських патріотів, його п’єси («Задвома зайцями», «Циганка Аза») досі залишаються неперевершеними шедевра'ми не тільки театру, а й кіно. Однак великий і різногранний творчий спадокМихайла Старицького й досі недостатньо вивчений, досі чекає вдумливих і ви'важених дослідників.


Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 р. в селі Кліщин�цях Золотоноського повіту на Черкащині у дворянській сім’ї. Батько, Петро Іва'нович, — відставний уланський ротмістр1. Мати, Настасія Захарівна, походилазі славного роду козацьких старшин Лисенків, які героїчно боролися за Українув часи Хмельниччини. Важливу роль у формуванні Михайла Старицького якерудованої й творчої особистості відіграв його високоосвічений дід Захарій Ли'сенко: у своєму маєтку він зібрав чудову бібліотеку, де були твори зарубіжнихкласиків, передплачував журнали «Отечественные записки» й «Современник»,добре знав французьку мову, зачитувався Вольтером. Уся родина говорила чистоюукраїнською мовою, любила народні пісні. Дитячі роки майбутнього митцяпроходили в діда, про якого Михайло Петрович на все життя зберіг дуже тепліспогади.

Коли Михасеві йшов п’ятий рік, помер батько, а на дванадцятому — і мати.Сиротою опікувався материн брат, Віталій Лисенко, — батько геніального укра'їнського композитора Миколи Лисенка. Михайло й Микола були троюріднимибратами й «зразу ж зійшлися душа в душу». В інтелігентній, високоосвіченій,

68

Михайло Старицький

(1840–1904)

1 Ротмістр — у дореволюційній російській кавалерії й жандармерії — офіцерський чин,що відповідав чинові капітана в піхоті й інших військах.

MGdz

.pp.

ua

творчій родині Лисенків Михайло прилучився до музичної культури, пройнявсялюбов’ю до народних пісень, які тут часто й прекрасно співали, мав змогу читатирідну й зарубіжну літератури, зокрема заборонені вірші Т. Шевченка.

Дуже вплинуло на хлопця спілкування з Олександром Лисенком (дядьком поматері), який свого часу, усупереч волі родичів, одружився із селянкою, бувпереконаним демократом і ревнителем національного відродження.

За рік перед смертю мати віддала Михайла до «благородного пансіону» Полтав'ської гімназії в другий клас. Цей заклад уважався одним із найкращих в Україні.Тут, тоді ще поза класами, а нерідко і в класах, панувала рідна мова, — як згаду'ватиме письменник пізніше. Хлопець наполегливо займався самоосвітою, багаточитав, почав писати вірші. На цей же час припадає і захоплення Старицькоготеатром. «Наталку Полтавку», «Москаля'чарівника», «Сватання на Гончарівці»,які ставив аматорський гурток, він до кінця життя згадував як найкраще з усьогоним баченого.

Вищу освіту Михайло здобував спочатку в Харківському, потім у Київськомууніверситеті (на юридичному факультеті). Ще студентом (1861) він одружився ізсестрою Миколи Лисенка, Софією. Так з’єдналися два видатні українські роди.У київському колі національно свідомого студентства, інтелігенції Старицькийробить остаточний вибір — вирішує присвятити своє життя Україні, рідній культурі.

Êîëè â òðàâí³ 1861 ð. äîìîâèíó ç ò³ëîì Ò. Øåâ÷åíêà ï³äâåçëè äî ë³âîãî áåðåãàÄí³ïðà, ãðóïà êè¿âñüêèõ ñòóäåíò³â (Ìèõàéëî Äðàãîìàíîâ, Ïåòðî Êîñà÷, ÒàäåéÐèëüñüêèé, Ìèêîëà Ëèñåíêî, Ìèõàéëî Ñòàðèöüêèé òà ³í.) óïðÿãëàñÿ â òðà-

óðíèé ïîâ³ç ³ Ëàíöþãîâèì ìîñòîì, à ïîò³ì Äí³ïðîâñüêîþ íàáåðåæíîþ äîïðàâèëà éîãî äîöåðêâè Ð³çäâà íà Ïîäîë³.

Ñòàðèöüêèé áåðå ä³ºâó ó÷àñòü ó ñòâîðåíîìó ñòóäåíòñüêîþ ìîëîääþ ãóðòêó «Êè¿âñüêàãðîìàäà». Äî íüîãî âõîäèëè Ïàâëî Æèòåöüêèé, Ïàâëî ×óáèíñüêèé, Òàäåé Ðèëüñüêèé,Ìèõàéëî Äðàãîìàíîâ, àëå â 1863 ð. íàáóâ ÷èííîñò³ Âàëóºâñüêèé öèðêóëÿð, ³ íàéàêòèâí³ø³ãðîìàä³âö³ ïîòðàïèëè çà ´ðàòè, íà çàñëàííÿ, à ãóðòîê ïðèçóïèíèâ ä³ÿëüí³ñòü. Ó ö³ ðîêèó ëüâ³âñüêèõ æóðíàëàõ âèõîäÿòü äðóêîì ïåðø³ â³ðø³ Ì. Ñòàðèöüêîãî.

У 1871 р. Михайло став організатором Товариства українських сценічнихакторів, яке взялося за постановку драм рідною мовою. Для репертуару потрібнібули нові твори, тому письменник створює оригінальні драми. Так були написанілібрето до народно'побутової оперети «Чорноморці» за мотивами п’єси Я. Куха'ренка «Чорноморський побит на Кубані між 1794 та 1796 роками», музична коме'дія (згодом — лірико'комічна опера) «Різдвяна ніч» за повістями М. Гоголя з циклу«Вечори на хуторі біля Диканьки», оригінальний водевіль «Як ковбаса та чарка,то минеться й сварка». Ці театральні дійства в супроводі чудової музики М. Лисенкамали величезний успіх у глядачів, а вистави «Різдвяної ночі» в міському оперномутеатрі в 1874 р. стали тріумфальною подією в культурному житті Києва.

Старицький також перекладає українською казки Андерсена і видає їх власнимкоштом, наступного року — байки Крилова, повість «Сорочинський ярмарок»Гоголя, потім «Пісню про царя Івана Васильовича, молодого опричника та від'важного крамаренка Калашникова» Лермонтова, «Сербські народні думи і пісні».

Письменник плекає мрію про піднесення театрального життя в Україні. Вінбув переконаний, що сцена — це «могутній орудок до розвитку самопізнання

69


MGdz

.pp.

ua

народного». За творами М. Гоголя він пише літера'турні тексти до опер «Утоплена» і «Тарас Бульба»М. Лисенка. Остання стала шедевром українськогооперного мистецтва XIX ст.

Щоб пожвавити українське літературне життя,Старицький видає два випуски альманаху «Рада»(1881, 1883), у яких, крім власної драми «Не суди'лось», публікує дві перші частини роману ПанасаМирного «Повія», повість І. Нечуя'Левицького«Микола Джеря», твори П. Куліша, Олени Пчілки,Б. Грінченка, І. Карпенка'Карого та інших. ІванФранко, високо оцінюючи зміст альманаху та йогозначення в літературному процесі, писав: «Се був мовперший весняний грім по довгих місяцях морозу,сльоти та занепаду».

На наступне десятиріччя (1883—1893) припадаєнайяскравіша сторінка діяльності Старицького якорганізатора театру й драматурга. Письменникпродає свій маєток, бере антрепризу1 над трупою

М. Кропивницького і, забезпечивши її фінансування за власний кошт, починаємандрівне життя керівника й режисера першої об’єднаної української професій'ної трупи. Незважаючи на труднощі в театральному житті (акторам не дозволялив’їжджати до Києва, забороняли ставити вистави в столичній губернії, на Поділлі,Волині, Чернігівщині), М. Старицький мужньо боровся з перешкодами, їздив ізколективом по всій Російській імперії, витратив на театр усі гроші за проданиймаєток. Трупа гастролювала у Варшаві, Мінську, Вільно (тепер — Вільнюс),Астрахані, Тбілісі...

У 1891 р. М. Старицький дебютує як прозаїк повістю «Осада Буші», а згодомз’явилися «Заклятая пещера», «Розсудили», низка оповідань. Через обмеженняукраїнського слова, відсутність української періодики М. Старицький змушенийбув писати прозові твори російською мовою.

Тривала напружена праця, тягар мандрівного життя знесилюють митцяфізично, а соціальна незахищеність театральної трупи — матеріально. У 1893 р.через хворобу він покидає театр. Зважаючи на понад тридцятилітню літературнуй громадську діяльність письменника й клопотання діячів вітчизняної культури,Петербурзька академія наук призначила йому в 1897 р. персональну пенсію «Залітературні праці рідною мовою».

У 1903 р. Михайло Петрович з усією палкістю натури взявся за альманах«Нова рада». На жаль, видання вийшло друком уже після смерті письменника.У цьому ж році Старицький виступав на відкритті пам’ятника І. Котлярев'ському в Полтаві, де познайомився з письменниками М. Коцюбинським, В. Сте'фаником, Г. Хоткевичем. Це був останній публічний виступ майстра.

Митець відійшов у вічність 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому цвин'тарі в Києві.

70


1 Антреприза — утримування приватною особою театру чи будь'якого видовищногозакладу.

М. Старицькийі М. Кропивницький.

70�і роки ХІХ ст.

MGdz

.pp.

ua

Êîìóíî-³ìïåðñüêà âëàäà íå ïðî-áà÷èëà Ñòàðèöüêîìó ³ éîãî ðîäèí³ñàìîâ³ääàíî¿ ëþáîâ³ äî Óêðà¿íè,

ïàòð³îòè÷íî¿ òâîð÷îñò³, ÿêà áóäèëà íàö³îíàëü-íó é ëþäñüêó ã³äí³ñòü. Ïðîòÿãîì áàãàòüîõäåñÿòèë³òü äîðîáîê ïèñüìåííèêà çàìîâ÷óâàëè,à éîãî ÷åñíå ³ì’ÿ øåëüìóâàëè. Ó 1941 ð. çà-àðåøòóâàëè é â³äïðàâèëè â òîâàðíîìó âàãîí³ íàçàñëàííÿ äî Êàçàõñòàíó äîíüîê Ìèõàéëà Ïåòðî-âè÷à — Îêñàíó (ó çàì³ææ³ Ñòåøåíêî) ³ ËþäìèëóÑòàðèöüêó-×åðíÿõ³âñüêó, ÿêà òàêîæ áóëà òàëàíî-âèòîþ ïèñüìåííèöåþ. Ë³òíÿ, íåì³÷íà ËþäìèëàÌèõàéë³âíà íå âèòðèìàëà êàòîðæíîãî ïåðå¿ç-äó — ïîìåðëà ó âàãîí³, ¿¿ ò³ëî âèêèíóëè ç ïîòÿãà,ì³ñöå ïîõîâàííÿ çàëèøèëîñÿ íåâ³äîìèì. Îêñàíà Ìèõàéë³âíà çàãèíóëà âæå íà çàñëàíí³.Áàãàòîð³÷íå óâ’ÿçíåííÿ â êîíöòàáîðàõ â³äáóëà é îíóêà ìèòöÿ — àêòðèñà é ïåðåêëàäà÷êà²ðèíà Ñòåøåíêî, ó 1938 ð. áóëî çààðåøòîâàíî é ðîçñòð³ëÿíî ³íøó éîãî îíóêó — ïîåòåñóé ïåðåêëàäà÷êó Âåðîí³êó ×åðíÿõ³âñüêó, ùå îäèí îíóê — á³áë³îãðàô ßðîñëàâ Ñòåøåíêî —çàãèíóâ ó êîíöòàáîðàõ.


Михайло Старицький належить до тих постатей в історії вітчизняної культури,які викликають подив і шану розмаїттям таланту: він увійшов в історію як поеті драматург, прозаїк і перекладач, організатор театральної справи — режисер,актор, керівник театральних труп, активний громадський діяч.

Поезія. Серед письменницького доробку М. Старицького окреме місце нале'жить поетичній спадщині, яка охоплює майже 40 років його життєвого й творчогошляху.

Щирий громадянський пафос, уболівання за долю простої людини, України,переконаність, що інтелігенція — важливий фактор соціального й національногоруху, а поет — оборонець народу й речник його інтересів, є провідними мотивамивсієї творчості поета («До України», «Думка», «Ізнов нудьга…» та ін.).

Михайло Старицький належить до покоління письменників, які перебувалипід могутнім впливом Шевченкової творчості. Чи не всі тогочасні поети наслідувалихудожню манеру автора «Кобзаря». Іван Франко зазначав, що Старицький бувпершим, хто почав ламати псевдошевченківські шаблони в поезії, що це вжеробили «пізній» Куліш, а потім Б. Грінченко, В. Самійленко, Леся Українка, А. Крим'ський «і ціла фаланга молодих».

Старицький лише іноді звертався до віршування — з певної нагоди чи дати, алепротягом усього життя багато перекладав чи переспівував іноземних поетів.Непідробну мистецьку вагу й тепер мають переспівані митцем сербські народнідуми й пісні.

Донині полонить українців своєю мелодикою й чарівністю поезія М. Стариць'кого «Виклик», більше відома за її першим рядком «Ніч яка, Господи, місячна,зоряна...». Її як арію М. Лисенко використав у своїй опері «Утоплена» (за мотивамиповісті М. Гоголя). У вірш уміло вплетена народнопоетична символіка, яка тонкопередає романтичне світовідчуття ліричного героя.

71


Людмила Старицька'

Черняхівська

Вероніка Черняхівська

MGdz

.pp.

ua

Цей шедевр стоїть в одному ряду з такими авторськими творами, що удостоїлисястати народними піснями, як «Їхав козак за Дунай» С. Климовського, «Реве тастогне Дніпр широкий» Т. Шевченка, «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Двакольори» Д. Павличка, «Пісня про рушник» А. Малишка.

Зворушлива історія народження твору. Ще зовсім молодим Михайло за'кохався в сільську дівчину Степаниду. Якось викликав її на побачення, але тоговечора дівчина прийти не змогла. Довго чекав закоханий в умовленому місці підвербою, а довкола буяла дивовижна місячна ніч. І самі собою народилися ніжніпоетичні рядки. До речі, стосунки молодої пари так і не склалися: дівчина ненаважилася пов’язати свою долю з паничем — нерівнею. Однак вічним спогадомпро те кохання залишилася прекрасна пісня.

Ïðîñëóõàéòå ï³ñíþ ó âèêîíàíí³ À. Ñîëîâ’ÿíåíêà ÷è â çàïèñ³ ³íøèõ âèêîíàâö³â.ßêèìè õóäîæí³ìè çàñîáàìè ïåðåäàíî ïî÷óòòÿ ë³ðè÷íîãî ãåðîÿ äî êîõàíî¿?

Драматургія. Творче кредо Старицького як драматурга визначається точнимрозумінням місії театру: «Сцена — це школа, яка має велике суспільне значення.Це розгорнута книжка, зрозуміла для кожного й малописьменного, й неписьмен'ного. Жерці її мають запалюватися вогнем, створюючи видатні п’єси. Вонимають бути просвітниками суспільства й особливо простого народу, мають вно'сити промінь світла до царства темряви й освітлювати шлях приниженим і зне'доленим для боротьби з віковічною неправдою».

Піднесення національної свідомості, яке відбувалося на по'чатку 60'х років ХІХ ст., сприяло утвердженню вроджених сим'патій письменника до свого, рідного. Разом із ним пройнявсяукраїнським духом і Микола Лисенко. У 1864 р. брати створилиоперу «Гаркуша» за романтичною мелодрамою О. Стороженка.Аматорська вистава цієї опери на Різдвяні свята в «домашньомутеатрі» (М. Старицький, маючи чудовий голос, «співав Гаркушу,його дружина Софія — Сотничиху, а сам Лисенко — усіх іншихдіячів, у тім гурті й за хор...») стимулювала до виникнення заду'мів майбутніх музичних вистав та опер —«Маруся Богуславка»,«Страшна помста», «Майська ніч», «Ніч перед Різдвом».

Саме історичні п’єси вважаються найкращими в драматич'ній творчості М. Старицького, особливо драма «Оборона

Буші» (1898), у якій, на думку театрознавця Д. Антоновича, «виведено дужі,велетенські надприродні історичні характери, широко й героїчно окреслені,з красивими монологами в дзвінких еластичних віршах». Історичну драму«Оборона Буші» письменник створив за мотивами раніше написаної повісті«Облога Буші».

Матеріалом трагедії «Остання ніч» (1899) стала реальна подія — розправаз учасниками повстання волинських селян проти польської шляхти 1702 р. в Луцьку.Її герой, волинський шляхтич Степан (в історії — Данило) Братковський, запрагнення визволитися з'під польської кормиги й об’єднати Волинь із Право'бережною Україною, де ще збереглися хоч рештки козацького самоврядування,був схоплений і страчений. У драмі показано останню перед стратою ніч Сте'пана: він перебуває в болісних роздумах, з яких постають його попередня діяльністьі цільність волелюбного характеру. Дія п’єси відбувається в обмеженому просторі

72


Микола Лисенко

MGdz

.pp.

ua

(тюремна камера) й часі (одна ніч), та об’єктивний зміст її ширший і значнішийвід конкретного, правдиво зображеного факту.

Романтична поетика обох цих історичних творів звільняла драматурга віднеобхідності докладно мотивувати вчинки героїв, адже Старицького цікавить нетак доля особистості, як двобій різних світоглядів. Скупі обставини, у яких діютьгерої, їхні діалоги та монологи започатковують увердження вже модерністськогожанру драми ідей, який стане вельми популярним на межі ХІХ–ХХ ст. Увагав такому творі зосереджується не на сюжеті, а на психологічній боротьбі проти'лежних поглядів і переконань.

Трагедія «Маруся Богуславка» (1897) створена на основі народної думипро дівчину'полонянку.

Äóìó ïðî Ìàðóñþ Áîãóñëàâêó âè âèâ÷àëè ó 8 êëàñ³. Ïðèãàäàéòå, ïðî ùî â í³é³äåòüñÿ. ×èì âèêëèêàíà äóøåâíà ðîçäâîºí³ñòü ãåðî¿í³?

Дія п’єси відбувається в той час, коли Україна щороку зазнавала нападівтатаро'турецьких орд і польської шляхти. Викрадена з рідного краю, без жодноїнадії на повернення, Маруся марно намагається відновити втрачену гармоніюсвіту — цей трагедійний мотив глибший та істотніший для розуміння твору віднаявного в його сюжеті звичного боріння любовного й патріотичного почуттів.

Образ Марусі — глибоко психологічний. Старицький показав жінку великоїдуші й глибокої пристрасті, сміливу, рішучу і водночас чарівну й ніжну. Ідеїпатріотизму й загальнолюдського гуманізму зливаються в цьому образі воєдино.Моральні акценти в трагедії стають визначальними.

У п’єсі «Не судилось» (1878–1881) митець порушив питання суспільної нерів'ності як перешкоди в коханні; різко осудив лицемірний панський лібералізм, роз'тлінну сутність панської моралі. Твір одразу став одним із провідних у репертуарітеатрів.

До вершинних творів Старицького належить драма «Талан» (1893), що присвя'чена Марії Заньковецькій. Життя цієї геніальної української актриси стало основоюне так сюжетної будови, як відтворення духовного й душевного світу героїні Лу'чицької.

Старицький уперше в українській літературі порушив темужиття та творчості українських акторів. Марія Лучицька —чиста й цілісна натура, вона надзвичайно вразлива й емоційна.Переживши трагедію нещасливого кохання до «панича з ба'гатої фамілії» Антона Квітки, жінка знаходить захист і поря'тунок у театрі. Її гра вражає й полонить глядачів. Однак і тут,у храмі мистецтва, не все так просто: підступність і залаш'тункові інтриги посередньої акторки'заздрісниці Квятков'ської не дають їй реалізуватися вповні. Квітка, знову відчувшидо Лучицької кохання, благає її одружитися з ним. Маріяпісля тривалих роздумів дає волю серцю. Однак бути щасли'вими разом їм не судилося: свекруха щодня ображає Лучиць'ку, шантажує її листами нібито від коханця, хоча насправдіце були переписані ролі. Доведена до відчаю, Лучицька поки'дає панський маєток і повертається на сцену. Цькуванняжовтої преси, закулісні плітки призвели до тяжкої хвороби.

73


Марія Заньковецькав українському одязі

MGdz

.pp.

ua

Правдиво показуючи нелегкий акторськийпобут, Старицький розкрив не тільки трагічнестановище українського театру. В основі ко'лізії твору — проблема вибору між любов’ю,сімейним щастям і сценою, без якої героїняне мислить свого життя.

Продовжуючи типологічний ряд характе'рів героїнь'жінок, які ведуть нерівну бороть'бу за особисту гідність, Лучицька багато в чомуповторює їхню долю, але на відміну від них ізжиття йде не тільки не зломленою, а в моментнайвищого творчого злету. У день народженняактриси, за кілька годин до смерті, Лучицькущиро вітають її справжні друзі, товариші потеатру. Велика актриса зрозуміла, що короткежиття прожите нею не марно. Вона, задихаючись,промовляє: «Надміру... надсилу... сьогодні меніщастя... Ось вона, любов! Ось... найвище щастя!»

Комедію «За двома зайцями» (1883) літе'ратурознавець В. Панченко назвав «національ�ним хітом». Як ви вже знаєте, М. Старицький,за дозволом І. Нечуя'Левицького, «пририхту�вав до сцени» його комедію «На Кожум’яках»(до цього за нею закріпилася репутація мало'придатної для постановки) — і ось уже понад125 років вона з великим успіхом ставиться вдраматичних театрах України, Росії, Білорусій інших країн.

Хитрий цирульник (перукар) Свирид Петрович Голохвостий, аби врятува'тися від банкрутства, залицяється одразу до двох дівчат — Проні й Галі, які, якз’ясовується пізніше, є двоюрідними сестрами. Проня цурається батька'матері,пнеться з усіх сил, аби відірватися від простолюду, і не помічає кумедної жалю'гідності своїх «благородних» манер. Їй протиставлена Галя — «дівчина з народу»,щира, скромна, лагідна.

Проня начебто «образована», але театр любить не дуже, більше цирк («акробатизанятніші мінє: такії красиві мущини»); серед її літературних уподобань книжкиз промовистими назвами — «Кровавая звезда» і «Чорний гроб». Тож серцеїд Го'лохвостий, миттєво зорієнтувавшись, вибирає відповідний стиль для зізнання вкоханні: «В грудє моєй — Везувій так і клекотить». Такі слова розчулюють ПронюПрокоповну: «Во мне трепещет вся моя физика». Мова цієї пари — комедійнийкоктейль: це суржик, упереміш з просторічною лексикою й канцеляризмами:«улюбльон, аж окроп кипить», «ми при боці заведемо таке монпансьє, що тількипальці облизуй».

Така трагікомічна моральна деградація — наслідок кількавікового зросій'щення України. Проня й Свирид за всяку ціну прагнуть вибитися в люди, а дляцього намагаються зректися всього рідного, українського. Вони неосвічені,духовно вбогі, примітивні себелюби й при цьому соромляться свого роду, батьків.

74


Кадри з кінофільму «За двома зайцями». У головних ролях: М. Яковченко, Г. Кушніренко,

М. Криницина, О. Борисов

MGdz

.pp.

ua

Національне безпам’ятство, рабське, кумедне на'слідування чужого, на жаль, досі роз’їдає наше сус'пільство. Тому п’єса залишається гостроактуальноюй нині.

ßêèé òâ³ð ³ç íåäàâíî âèâ÷åíèõ âàìè ïåðåãóêó-ºòüñÿ ç ö³ºþ êîìåä³ºþ? Ùî ¿õ ïîºäíóº?

Особливої популярності комедія «За двома зайця'ми» набула після її екранізації на Київській кіностудіїімені О. Довженка (1961 р., режисер В. Іванов). А на'прикінці ХХ ст. з’явилися пам’ятники головнимгероям п’єси'фільму на Андріївському узвозі в Києві,де й відбувались описані події.

Проза. У мистецькому доробку М. Старицькоговажливе місце посідає художня проза, у якій домінуєкозацька історична тематика.

Національно'визвольна війна українського народу1648–1654 рр. стала об’єктом змалювання в трилогії«Богдан Хмельницький», написаній у середині1890'х років. Твір пройнятий глибокою вірою в істо'ричну перспективу державності України. Читачібачать Хмельницького в усій повноті й реальності йогожиття: у колі сім’ї, на державній раді, у господар'ських клопотах, на полі бою, у дискусіях із супротив'никами і в товариській розмові. У романі розкритоздатність Хмельницького стати вищим від обставин,протистояти їм і через найболісніші конфлікти йсумніви зреалізувати себе як людину, що свідомавеличезної відповідальності за долю розшарпаноїкраїни.

Письменник також виношував задум широкогороману'трилогії про гетьмана Івана Мазепу («Моло'дость Мазепы», «Руина», «Большая Руина»). Одначев ті колоніальні часи постать Мазепи як позитивногогероя була «небезпечна для цензури», тому з великимитруднощами М. Старицькому вдалось опублікуватилише дві частини задуманого твору — романи «Мо'лодость Мазепы» (1898) і «Руина» (1899).

Образ Мазепи змальований романтично. В основуроманів покладено легенду про те, як молодогоМазепу покарали, прив’язавши до дикого коня йпустивши в поле. Далі сюжет розвивається черезісторію кохання з козачкою, яка його врятувала(«Молодость Мазепы») та пошуки викраденої нарече'ної («Руина»). Проте Старицький прагне художньовідтворити формування світоглядних передумовдержавної діяльності Мазепи.

75


М. Заньковецька в ролі Єлени з п’єси

М. Старицького «Богдан Хмельницький»

Пам’ятник головним героямкомедії М. Старицького

«За двома зайцями» на Андріївському узвозі.

м. Київ

MGdz

.pp.

ua

Головний герой, потрапивши на козацький хутір,мимоволі порівнює життя, де панує краса людськихвзаємин, зі світом бруду й брехні королівського двору,де він був у науці. Мазепа в родині козака Сича оду'жує не лише фізично, а й морально. Цікавим у цьомусенсі є мотив утрати й віднайдення Іваном своєї наре'ченої Галини — онуки козака Сича, яка в дилогії1

мовби уособлює віднайдення України, а отже, своєїщасливої долі.

Цінність дилогії М. Старицького не лише в худож'ньому зображенні важливих подій історії України, а йу порушенні проблем вибору людством шляхів розвит'ку, будівництва національної держави, громадянськогоподвигу й самопожертви, запроданства й зради. У тво'рі наголошується на тому, що занепад духовностіозначає перемогу руйнівних сил в Україні.

Отже, романи «Молодость Мазепы» і «Руина» —це роздум над шляхами вибору нашим народом істо'ричної долі.

У світовій літературі образ Мазепи має багату традицію романтичного тлу'мачення (твори Д. Дефо, Дж. Байрона, В. Гюґо, Ю. Словацького, К. Рилєєва та ін.).

А дебютував Михайло Старицький у великій прозі повістю «Облога Буші».

ПОВІСТЬ «ОБЛОГА БУШІ» (1891)

Першу свою повість «Облога Буші» Михайло Старицький написав у 1891 р.,у період розквіту прози в українській літературі. Поява творів великої прози(повісті, романи) засвідчила те, що, попри гоніння й утиски імперського режи'му, наша література бурхливо розвивається й сягає свого розквіту. Саме красно�му письменству судилось у ту добу виконувати роль рушія історичного самоусві'домлення українського суспільства, бути формою збереження й самовизначенняйого національної ідентичності.

Ідейно$тематичний зміст. Темою повісті «Облога Буші» є зображення реаль'ної історичної події — героїчної оборони містечка'фортеці Буші, що на Поділлі,під час Національно'визвольної війни в листопаді 1654 р. Ця героїчна оборонамала на меті затримати просування на схід польської армії й дати можливістьвійську Богдана Хмельницького дочекатися підмоги. Повість пройнята ідеєю гу'манізму, засудження братовбивчої війни; автор утверджує такі основоположніцінності, як любов до рідного краю, вірність своїй вітчизні, засудження зради.У цьому невеликому за обсягом творі порушено майже всі проблеми, що міститьісторична проза М. Старицького загалом:

• джерела народної моралі й етики; • шляхи пробудження й виховання національної свідомості; • народ і історія;• народ як носій високих моральних якостей;• масовий героїзм Національно'визвольної війни.

76


М. Садовський у ролі Богдана Хмельницького з п’єси М. Старицького

«Богдан Хмельницький»

1 Дилогія — твір, що складається з двох частин.

MGdz

.pp.

ua

Виразне національне забарвлення має ідея єдності, яка реалізується в повістіпередусім через зображення абсолютної однодумності захисників фортеці: якщоборотися — то всім боротися, якщо ж умерти — то всім умерти, але не здатися во'рогові. «Єдиномисліє» підкреслено репліками, які подано узагальнено («Не дамо'ся живцем! — покрикнула грізно жонота») чи індивідуально («Треба усім стояти занашу святиню до останнього, — каже Орися Завісна батюшці, — і опісля разомчесно всім полягти в братській могилі»).

Ñó÷àñíå ñåëî Áóøà çíàõîäèòüñÿ â ßìï³ëü-ñüêîìó ðàéîí³ Â³ííèöüêî¿ îáëàñò³, íèí³ â íüîìóìåøêàº 847 îñ³á. Íà òåðèòîð³¿ ñåëà ðîçòàøî-âàíî ³ñòîðèêî-êóëüòóðíèé çàïîâ³äíèê «Áóøà».

Äîñòåìåííî â³äîìî, ùî íàéòðàã³÷í³ø³ïîä³¿ â Áóøàíñüêîìó çàìêó â³äáóëèñÿ18–20 ëèñòîïàäà 1654 ð., êîëè ï³ä çàìîê-ôîðòåöþ ï³ä³éøëè â³éñüêà Ñ. Ïîòîöüêîãî ³Ñ. ×àðíåöüêîãî é óçÿëè éîãî â îáëîãó. Ïîëü-ñüêèì æîâí³ðàì óäàëîñÿ âèíèùèòè á³ëüøó÷àñòèíó íåâåëèêî¿ êîçàöüêî¿ çàëîãè, àëåêîëè çàìîê ìàéæå ïåðåéøîâ ó ¿õí³ ðóêè,äî÷êà (ìîæëèâî, äðóæèíà) óáèòîãî êîçàöü-êîãî ñîòíèêà ï³äïàëèëà ïîðîõîâèé ïîãð³á,âèñàäèâøè â ïîâ³òðÿ ñåáå, çàëèøêè çàëîãè é ÷èìàëî àòàêóþ÷èõ ïîëÿê³â.

Äî íàøèõ äí³â çáåðåãëèñÿ ðåøòêè ôîðòåö³, ïîãðåáè é ï³äçåìí³ õîäè. Ó çàïîâ³äíèêóðîçì³ùåíî òðè ìóçå¿: àðõåîëîã³¿, åòíîãðàô³¿ é îáîðîíè Áóø³. Öþ ì³ñöåâ³ñòü ïðèêðàøàºïàðê ³ñòîðè÷íî¿ ñêóëüïòóðè, ó ÿêîìó ùîðîêó ïðîâîäÿòüñÿ ì³æíàðîäí³ ïëåíåðè1 ñêóëüï-òîð³â-êàìåíÿð³â.

Â³ðòóàëüíó åêñêóðñ³þ ²ñòîðèêî-êóëüòóðíèì çàïîâ³äíèêîì «Áóøà» âè ìîæåòå çä³éñ-íèòè â ìåðåæ³ ²íòåðíåò çà òàêîþ àäðåñîþ: http://busha2.narod.ru/

Жанрові й стильові особливості. У повісті «Облога Буші» переважаютьстильові особливості романтичного твору. Серед них:

• історична тематика;• елементи пригодництва, батальні сцени;• хвилюючі любовні історії; • крайнощі й безкомпромісність характерів (крім позиції Антося Корецького);• гіперболізація, контрасти;• композиційний прийом сну; • виразний ліричний струмінь.

Äîáåð³òü ïðèêëàäè ç ïîâ³ñò³ äî êîæíî¿ ç íàçâàíèõ îçíàê.

Як уже мовилося, у творі змальовані реальні історичні події та їх учасники:з одного боку — поляки, німці й татари, з іншого — українці; історичне підґрунтя

77


Історико'культурний заповідник «Буша».Сучасне фото

1 На пленері – на повітрі, просто неба.

MGdz

.pp.

ua

має також образ сотника Завісного (у деяких документах — Завістного), йогодоньки, поляків Чарнецького і Яскульського. Решта героїв — плід творчої уявиписьменника.

Безумовно, повість «Облога Буші» пригодницька. Взагалі в пригодницькихтворах М. Старицького відчувається школа Вальтера Скотта, особливо це поміт'но в таких елементах повісті: авантюрний сюжет, швидкий темп розвитку дії,заплутані ситуації, люди сильної волі, віщий сон та ін.

Отже, за жанрово'стильовим визначенням твір М. Старицького «Облога Бу'ші» — романтична історико�пригодницька повість.

Композиція. Події у творі відбуваються впродовж декількох днів і в одномумісці — у замку й біля нього. Лише в спогадах героїв читач переноситься в минулей на далекі відстані (Січ, Польща та ін.).

В епіграфі — уривку з народної думи — як композиційному елементі творусконцентровано й поетично подано героїко'патріотичну ідею повісті:

Ой напилися і сестри, і браття кривавого пива край лугу,Та не дали ні себе, ні віри святої ворогам на поругу!

Крім того, епіграф виконав функцію своєрідного стильового й пафосногокамертона, який задав усьому твору героїчного звучання.

Повість розпочинається традиційним для прози Старицького заачином, у якомувказано час і місце події: «Це було в самий розпал великої трагедії, що уготувалопольське панство в спілці з прислужниками Лойоли, завзявшися на святиню укра'їнського духу, на його буття, — трагедії, що охопила пожарищами всю Україну�Русь, пронизала серце в Польщі й під її руїнами закінчилася. Це було тої доби, колирозпанахана Україна мусила в московського царя Олексія Михайловича оборонишукати, коли він, уже по Переяславській раді, послав свої потуги в Литву. Це булотої доби, коли знеможена від ненатлого гніву Польща, закупивши татарські загони,кинулася разом із невірою на омиті слов’янською кров’ю країни, аби сплюндру'вати їх упень і повернути геть усе на руїну. Це було тої доби, коли два кревнихнароди, призначені на дружнє та рівне буття, вчинили між себе розраду й, підняв'ши стяги на стяги, стали “у дідівську славу дзвонити”. Це було восени 1654 року».

Зачин тут особливий: він, як і епіграф, наснажує твір героїко'романтичнимзвучанням, цьому сприяють повтори однотипних фраз, пафос, інверсії.

Сюжет повісті поступово загострюється, у ньому розгортається тісно перепле'тений вузол проблем, інтриг — саме ці композиційні ознаки тримають читачав постійному напруженні. Михайло Старицький ставить за мету виховуватиукраїнську за духом людину, долати імперські упередження й стереотипи. Томунамагається всіляко зацікавлювати читача, вибудовує сюжет так, аби інтриги йколізії, таємниці суперників були відомі читачеві.

Важливу роль у творі відіграють такі позасюжетні елементи, як інтер’єр, пейзажі портрет. Хоч пейзажів у повісті й небагато, проте вони символічні: за аналогієюдо фольклорних паралелізмів вони передують важливим чи навіть вирішальнимподіям і ніби віщують про них. Згадайте побачену Орисею вві сні картину нічноїгрози напередодні вирішальної битви: «Ясне, пекуче сонце вкрила чорна, густахмара; зі сходу невтримано несеться бурхливий, рвучкий вітер, вивертає у своїмхижім леті і каміння, і ліси, зі свистом і грюкотом налітає на калину, вириває їїз корінням і несе понад сердитим, клекочучим Дністром... Але й явір крутиться

78


MGdz

.pp.

ua

в повітрі... От він злетів угору, метнувся вбік і цупко обхопив своїм віттям кали'ну,— вони сплелися, сплелися навіки, нерозлучно... Вкупі несуться вони понад Дніст�ром, хвилі його ростуть, здіймаються високо, червоніють від крові, обертаютьсяв страшне палаюче полум’я й ловлять у свої обійми улітаючих калину і явора».

Додаткового, увиразнювального колориту надають композиції повісті інтер’єри.Вони можуть контрастувати з характером героя, а можуть бути й суголосні з ним.Скажімо, інтер’єр світлиці Орисі органічний з її героїко'романтичним образом:«У третій, вигнутій луком, надвірній стіні прорізане вікно, вузьке�вузьке таглибоке, майже не вікно, а бійниця; і в ясний сонячний день через ту розщілинумало до дівочого покою світу сягає, а тепер воно якось лиховісне чорніє. Противікна, у гострім кутку, навпаки, лагідно й ясно: багато наставлено там богів і врамах, і в ризах коштовних, і київського, і польського письма, а перед ними на довгімшнурку, оздобленім паперовими квітами, висить лампадка. Легесеньке тремтячесвітло її осяює стиха святобливий лик Божої Матері, що своєю ризою закриламир від напастей…»

Портрети героїв повісті лаконічні, але яскраві й переконливі. Моделюючи їх,письменник використовує сміливі й емоційні порівняння. У них явно проступаютьсимпатії чи антипатії автора. Порівняйте портрет гетьмана Потоцького й родови�того шляхтича Антося Корецького (зверніть увагу на виділені слова): Потоцький:«І криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах,і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігурузнудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої Речі». Корецький: «огряднийі стрункий — красень�юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто�каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися ласкою і відвагою сині очі».

До прикметних композиційних особливостей належить діалогізація. Діалогіву повісті багато, вони роблять твір динамічним і захопливим. Саме така посиленадіалогічність наближає повість (як і, скажімо, «Кайдашеву сім’ю» І. Нечуя'Левицького) до драматичного твору (до речі, через сім років після написанняповісті М. Старицький переробив її на драму з такою ж назвою).

Образна система. Художня цінність «Облоги Буші» полягає не лише в її ба'гатопроблемності й композиційній довершеності, а й у виразно окреслениххарактерах. Патріотизм, самопожертву в ім’я суспільних ідеалів, високу духов'ність утілено в образі сотниківни Орисі Завісної. З перших сторінок повісті увагачитача зосереджується на долі й душевному конфлікті дівчини як романтичноїгероїні. Автор підкреслює високі моральні якості Орисі, провівши її через випро'бування любов’ю, показавши її патріотичний подвиг. Орися — сильна натура:у тяжкий момент вона не просто знічується, а, навпаки, твердо вирішує допома'гати козакам — оборонцям фортеці. Цікаво трактує автор через образ дівчиникатегорію гріха в християнській етиці. Згадайте епізод, у якому Орися втішає йпросвітлює подругу Катрю, котра побивається за коханим чоловіком, який можезагинути в бою: «Гріх! От перед цією Святою Матір’ю гріх! — показала на образОрися. — Вона віддала ради нас свого сина на муки, на смерть, а ми будемо поби'ватись, що доведеться за віру святу й за вітчизну вмерти!»

Узагалі релігійність є домінантою світоглядної й ідейно'естетичної системиписьменника. Образ Христа проходить через усю повість як істина й мораль'ний орієнтир, утілення любові, добра й світла. Він — і натхненник, і помічникоборонців фортеці, для яких на першому місці — захист віри, а вже через неї —

79


MGdz

.pp.

ua

й України: «…покликав вас (Господь. — Авт.) стати твердо і купно до останньогоподиху за хрест цей і за матір Україну».

Михайло Грушевський, аналізуючи історичний період Хмельниччини, писав:«Релігія — це прапор національности в тім часі… Церква — се предмет особливоїуваги й опіки української суспільності, заразом показник її національної силиі значення, живчик (тобто пульс. — Авт.) її національного життя». Отож зрозу'міло, чому герої повісті не можуть поступитися святинями, символами віри:«Не продамо нашої церкви і за наше життя!» — вигукує один з оборонців Буші.

Активним захисником віри, наставником Орисі й інших оборонців виступаєпанотець Василь. Його образ, як і інші у творі, романтично'пафосний. Рефре'ном через увесь твір проходить його настанова про богоданість і боговизначе'ність усього і вся у світі:

«— Я до вас, панотченьку, — сказала вона (Орися. — Авт.) рівним, спокійним го'лосом, — мій батько прислав з пригороду двох козаків для останньої оборони з намизамку — очевидячки, кінець наш прийшов!

— Усе зважено на відвічних терезах, — відповів стиха отець Василь, — без воліТворця ні єдиний волос не впаде з голови нашої.

— Панотче! Я без суперечки скорюся Його святій волі й донесу до кінця хрест,мені вложений.

— Не треба, проте ж, тратити надії, — казав далі батюшка, — закони Божі —недосліджені. Що для нашого грішного ока вбачається неможливим і необорним,те одним подихом уст Божих знищується в порох: хто�бо єсть більший від Госпо�да і де джерело любові!»

Сотник Михайло Завіснèй і його козаки — образи ідеалізовані. Старицькийпоетизує в романтичному ключі козацьку вольницю, звитягу, запорозьку наукудля юнаків, а особливо — гумор. Навіть у батальних сценах репліки козаків щедропересипані щирим сміхом:

«— А тривайте, хай гукне ще й пані, — сказав ще й Шрам і приставив ґнотадо полички.

Грюкнула пані, та так, що аж земля кругомстріпонулася і посипалася грудками в рів…

— Докинула, докинула пані вельможна! —зраділи козаки. — Саме на середину греблішерепнула!

— Спасибі, добродійко! — поклонилися другі. —Відпасла, хвала Богові, черево, так за те ж по�панськи й гримнула!

— Та он, гля, братці, — деякі аж припали догреблі, — певно, винюхують… панський гости�нець…»

Запорозька наука накладала свій відбитокна все життя козака — виховувала в ньому честь,гідність, вільнолюбність, відвагу й лицарство.Ось і родовитий шляхтич Антось Корецький незміг утратити цих чеснот, саме вони не даютьйому стати повнокровним представником агре'сивного, свавільного світу гоноровитої шляхти.

80


Д. Нарбут. Іван Богун

MGdz

.pp.

ua

Цей образ найбільш динамічний і рельєфний у повісті: Антось не лише непогоджується з позицією нападників, а й розмірковує, як би закликати магнатіввідмовитися від замірів поневолити Україну, як прихилити до мирного спів'життя два сусідні народи.

Çíàéä³òü ó ïîâ³ñò³ é ïðî÷èòàéòå ìîíîëîã Àíòîñÿ Êîðåöüêîãî, ùî ï³äòâåðäæóºöþ éîãî õàðàêòåðèñòèêó.

Проте мрії Антося виявилися недосяжними, тому його загибель бачитьсясимволічною — як крах ілюзій щодо примирення двох народів.

Історик і літературознавець Степан Томашівський: «Антось нелише наскрізь видумана особа, але й історично неможлива.

Такого магната не те що не було в ХVІІ столітті, не знайдемо його також зацілий час історичної Польщі. Се не тільки тому, що на польській землі такіпостаті не родилися ніколи, навіть зродиться не могли… перед ХІХ століттям.Антось — се виріб чистої фантазії Старицького і найкращий доказ, що історіядля нього tabula rasa1».

Літературознавець Володимир Поліщук: «Очевидна умовність образу АнтосяКорецького в атмосфері ХVІІ століття тільки додатково підкреслює й увираз'нює мистецьке “надзавдання”, яке ставив перед собою і своїми творами М. Ста'рицький: якнайефективніше перенести події історичної давнини на своє сього'дення, у тому числі й на проблеми пробудження національної свідомості укра'їнців, міжнаціональних відносин, слов’янофільства, просвітництва тощо. Таксамо очевидна й романтична підоснова мистецького конструювання такогообразу, яка особливо концентровано виявляється в кінцевій долі (загибелі)героя».

Âèñëîâ³òü ñâîº ñòàâëåííÿ äî íàâåäåíèõ ì³ðêóâàíü íàóêîâö³â. ßêå çíèõ âàì âèäàºòüñÿ ïåðåêîíëèâ³øèì, ÷îìó?

Ðîçãëÿíüòå ïîðòðåò Ì. Ñòàðèöüêîãî ðîáîòèÔ. Êðàñèöüêîãî. ßê³ ðèñè õàðàêòåðó, ïîðóõèäóø³ ïèñüìåííèêà âãàäóþòüñÿ íà ïîðòðåò³?

Творчість М. Старицького стала єднальноюланкою між традиційною за стилем українськоюлітературою (романтизм, реалізм) і новою, мо'дерністською, яка почала зароджуватися на межіХІХ– ХХ ст.

81


1 Tabula rasa (з латин. чиста дошка) — тут фразеологізм ужито в значенні «той, хто слабоорієнтується в певній галузі знань».

Ф. Красицький. Портрет М. Старицького.

1904 р.

MGdz

.pp.

ua

1. Óñòàíîâ³òü â³äïîâ³äí³ñòü Ïåðñîíàæ Ïîðòðåò

1 ñîòíèê Çàâ³ñíèé

2 øëÿõòè÷ Êîðåöüêèé

3 ãåòüìàí Ïîòîöüêèé

4 âîºâîäà ×àðíåöüêèé

2. ÍÅ ÍÀËÅÆÈÒÜ äî êîìïîçèö³éíèõ îñîáëèâîñòåé ïîâ³ñò³ «Îáëîãà Áóø³»À ïåéçàæÁ ³íòåð’ºð Â åï³ãðàôÃ ñîíÄ îáðàìëåííÿ

3. Ó ðå÷åíí³ «Öå áóëî òî¿ äîáè, êîëè ðîçïàíàõàíà Óêðà¿íà ìóñèëà â ìîñêîâñüêîãîöàðÿ Îëåêñ³ÿ Ìèõàéëîâè÷à îáîðîíè øóêàòè» âèêîðèñòàíîÀ ñèíåêäîõóÁ ìåòàôîðóÂ îêñèìîðîíÃ ïàðàëåë³çìÄ ïåðñîí³ô³êàö³þ

4. Ó ÷îìó ïîëÿãàëà ìèñòåöüêà é ãðîìàäÿíñüêà ì³ñ³ÿ Ì. Ñòàðèöüêîãî? 5. Ðîçêàæ³òü, ùî âè çíàºòå ïðî Ñòàðèöüêîãî-äðàìàòóðãà.6. Äîâåä³òü, ùî «Îáëîãà Áóø³» çà æàíðîì — ³ñòîðèêî-ïðèãîäíèöüêà ïîâ³ñòü.

82


À …³ õ³òëèâ³ áåçñîðîìí³ î÷³, ³ ìëÿâà, çíåñè-ëåíà ïîñòàâà — íàãàäóâàëè øâèäøåô³ãóðó çíóäæåíî¿ ïîâ³¿, í³æ ìóæíüîãîâàòàãà Ïîñïîëèòî¿ Ðå÷³.

Á ...âèñîêèé, øèðîêîïëå÷èé, ³ç ñèâèìèäîâãèìè âóñàìè, ç øðàìîì íà ë³â³ì âèñêó,â³í ïîä³áíèé äî ìîãó÷îãî äóáà, ùî íàæèâñîá³ ñèëó ï³ä áóðõîòîì áóð.

Â …îäÿãíåíèé ó çâè÷àéíó áîéîâó îä³æ;îáëè÷÷ÿ éîìó ïîâíå äîñòîéíîñò³ éïîâàãè; â î÷àõ, ñèí³õ, âåëèêèõ, ñâ³òèòüñÿðîçóì.

Ã …â³ä éîãî ìóñÿíæîâîãî, çàãàðòîâàíîãîâ áîÿõ îáëè÷÷ÿ â³º õîëîäîì çèìîâèì,ç ãîðáèíêîþ í³ñ çàãíóâñÿ éîìó ãàêîì,íàãàäóþ÷è äçüîá ó õèæîãî ïòàõà; ó çåëå-íàñòèõ î÷àõ ÿñêð³º ñâàâîëÿ ³ ëþò³ñòü.

Ä …îãðÿäíèé ³ ñòðóíêèé — êðàñåíü-þíàê;éîãî á³ëå, áëàãîðîäíå ÷îëî îáìåæàëèçîëîòèñòî-êàøòàíîâ³ êó÷åð³, íà âèðàçí³ìîáëè÷÷³ ñâ³òèëèñÿ ëàñêîþ ³ â³äâàãîþñèí³ î÷³.

MGdz

.pp.

ua

7. Óêàæ³òü îçíàêè ðîìàíòè÷íîãî ñòèëþ â ïîâ³ñò³ «Îáëîãà Áóø³».8. Âèïèø³òü ³ç ïîâ³ñò³ «Îáëîãà Áóø³» ïî äâà-òðè ïðèêëàäè âëàñíå àðõà¿çì³â òà

³ñòîðèçì³â. Ïîÿñí³òü, ÿêó ðîëü âîíè â³ä³ãðàþòü ó òâîð³.9. ßêó ðîëü â³ä³ãðàþòü êàðòèíè ïðèðîäè â ïîâ³ñò³ «Îáëîãà Áóø³»? Ïðî³ëþñòðóéòå

ñâîþ â³äïîâ³äü ïðèêëàäàìè ç òâîðó. 10. ×îìó, íà âàøó äóìêó, òâîð÷èé ñïàäîê Ì. Ñòàðèöüêîãî é äîñ³ íåäîñòàòíüîþ

ì³ðîþ âèâ÷åíèé?

11. Íàïèø³òü íåâåëèêå ïîâ³äîìëåííÿ (ñ³ì–äåâ’ÿòü ðå÷åíü) ïðî òå, ÿê ïîçíà÷èâñÿâïëèâ òâîð÷îñò³ Ò. Øåâ÷åíêà é Â. Ñêîòòà íà ïîâ³ñò³ Ì. Ñòàðèöüêîãî «ÎáëîãàÁóø³».

12. ßêáè âàì äîâåëîñÿ çíÿòè ðåêëàìíèé ðîëèê äëÿ ìàéáóòíüîãî ê³íîô³ëüìó çàìîòèâàìè ïîâ³ñò³ Ì. Ñòàðèöüêîãî «Îáëîãà Áóø³», òî ÿêèé áè óðèâîê âè äëÿöüîãî âèáðàëè? Ñâ³é âèá³ð îá´ðóíòóéòå.

1. Ä³áðàòè çàãîëîâîê äî êîæíî¿ ç äâàíàäöÿòè ÷àñòèí ïîâ³ñò³ «Îáëîãà Áóø³». 2. Îá’ºäíàâøèñü ó ìàë³ ãðóïè, ï³äãîòóâàòè ³íñöåí³çàö³þ óðèâêà ç âîäåâ³ëþ Ì. Ñòà-

ðèöüêîãî «Çà äâîìà çàéöÿìè» (çà áàæàííÿì).


Комишанченко М. Михайло Старицький: Літературний портрет. — К., 1968.Левчик Н., Мороз Л. Михайло Старицький // Історія української літератури: У 2 кн. Кн. 2:

Підручник. — К.: Либідь, 2006. — С. 609–646.Панченко В. Неубієнна література: Дослідницькі етюди. — К.: Твім інтер, 2007. —

С. 102–108.Подолинна І., Подолинний А. Повість «Облога Буші» Михайла Старицького // Дивослово. —

1994. — № 3.Поліщук. В. Художня проза Михайла Старицького: Монографія. — Черкаси: Брама, 2003. —

376 с.Хорунжий Ю. Борвій. — К.: Радянський письменник, 1987. — 476 с.

http://doc'films.com/greatpeople/775'gra'doli'moye'serce'nozhami'projmaye'2007'tvrip.htmlhttp://images.google.com.ua/images?hl=ru&source=hp&qhttp://lib.ru/SU/UKRAINA/STARICKIJ/talan.txthttp://www.bookland.net.ua/author.php?id=207

83


MGdz

.pp.

ua

Один із псевдонімів Грінченкових був «Вартовий»,і трудно добрати інше слово, яке так влучно охарак'теризувало б його роль в історії рідного краю.

С. Єфремов

Борис Грінченко — визначний поет, прозаїк, драматург, перекладач, літера'турний критик, мовознавець, фольклорист і етнограф, педагог, публіцист, органі'затор видавничої справи, бібліограф, громадський і політичний діяч. Життєва йтворча доля Грінченка — це важкий шлях українського інтелігента, його невтомнатворча й громадсько'просвітницька діяльність. Він зазнавав переслідувань таув’язнень, постійно перебував під наглядом жандармів. Становлення його якписьменника й громадянина відбувалося наприкінці XIX ст., у найглухішу порусуспільного життя України. То був час жорстокого придушення будь'якого націо'нального самоствердження, час тотального витравлення всього українського —починаючи з ідеї й закінчуючи словом. І ось у цю «прокляту пору» Грінченко ставодним із небагатьох пробуджувачів національної свідомості, справжніх будівни'чих національної ідеї, істинних патріотів України. Дуже влучно сказав про Грін'ченка письменник М. Чернявський: «Він більше працював, ніж жив».


Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі ВільховийЯр на Харківщині (нині — Сумська область) у небагатій дворянській родині.

Батько, Дмитро Якович, відставний штабс'капітан, мав 19 десятин землі, здебільшогопорослої лісом, і водяний млин, який дававосновний прибуток родині. Мати, ПоліксеніяМиколаївна, походила з російських дворян.

Читати й писати Борис навчився вже в п’ятьроків. Батьки дбали про освіту хлопчика: у зов'сім юному віці він уже був знайомий із твора'ми Дж. Байрона, В. Скотта, В. Гюґо, М. Гоголя,О. Пушкіна, М. Некрасова. Мовою спілкуван'ня в родині була російська, батько розмовлявукраїнською тільки із селянами, удома жцурався рідної мови, уважаючи її мужицькою.

84

Борис Грінченко

(1863–1910)

Хутір Долбіно під Харковом, де мешкала родина Грінченків

MGdz

.pp.

ua

Мати виховувалася в російській сім’їполковника царської армії, тому зовсімне знала української, проте почалачитати нею, коли побачили світ першілітературні праці сина. Тринадцяти'річний Борис Грінченко в батьковійскрині випадково знайшов «Кобзаря».Відтоді поезія Тараса Шевченка зача'рувала хлопця й стала для нього осо'бистим Євангелієм. Він почав писатиукраїнською. Цікаво, що бабуся побатькові доводилася двоюрідною се'строю Г. Квітці'Основ’яненкові. У маєтку родини Грінченків часто збиралисяосвічені люди, гостював тут відомий байкар Петро Гулак'Артемовський.

Протягом 1874–1879 рр. хлопець навчався в Харківській реальній школі. Цейпрестижний на той час навчальний заклад давав ґрунтовні знання й відкривавперспективу для навчання в університеті. Однак з п’ятого класу Бориса виклю'чили й ув’язнили через зв’язки з підпільною народницькою організацією. Поліціязатримала Грінченка, коли він ішов на заняття; у його портфелі знайшли виданів Женеві М. Драгомановим заборонені брошури «Як наша земля стала не наша»,«Про багатство і бідність» та ін. Харківський губернатор зробив усе для того, абизмусити батька зненавидіти сина: він дорікав Дмитрові Грінченку, що син дво'рянина поширює крамолу в суспільстві.

Батько, який дуже пишався своїм благородним походженням, приходив доув’язненого сина й вимагав від нього назвати імена спільників, бив його, не дававводи, переводив у найгірші камери, а в сильні морози наказував робити в них про'тяги. Борис Грінченко зізнався лише тоді, коли довідався,що його ідейні побратими вже виїхали з країни. Внаслідоктортур і нелюдських умов перебування у в’язниці Грінченкозахворів на туберкульоз.

Після двомісячного ув’язнення Борис працював дрібнимканцеляристом Харківської казенної палати. Склавши екс'терном іспити при Харківському університеті на народноговчителя, у 1881–1894 рр. працював за фахом на Харківщині,Сумщині, Катеринославщині.

У ці роки Борис Дмитрович уславився своєю педагогічноюдіяльністю: уклав для дітей читанку «Од снігу до снігу», захи'щав ідею навчання дітей рідною (українською) мовою. Налітніх учительських курсах у Змієві, що на Харківщині, вінвиступив з палкою промовою, яку взято за основу статті«Якої нам треба школи».

Áîðèñ Ãð³í÷åíêî (óðèâîê ç³ çãàäàíî¿ ñòàòò³): «Ìè áà÷èìî òàêó ð³÷, çàâñ³ãäèä³òè, ÿê³ â÷àòüñÿ ñâîºþ ð³äíîþ ìîâîþ, ðîçóìí³ø³, á³ëüøå â ¿õ õèñòó é äóì-êîþ âîíè ìîòîðí³ø³, í³æ ò³, êîìó çàòóðêóþòü ãîëîâó ìîâîþ ÷óæîþ. Ç ÷óæî-ìîâíî¿ íàóêè äèòèíà äóæå ÷àñòî ñòàº ÿêîþñü íåäîòåïíîþ, âàæêîþ íàäóìêó».

85


Борис Грінченко.1879 р.

Батько Б. Грінченка Мати Б. Грінченка

MGdz

.pp.

ua

До речі, на тих зміївських курсах Грінченко познайо'мився з молодою вчителькою Марією Миколаївною Глади'ліною. Ця зустріч у його житті була, напевно, найсвітлішою.Щирі задушевні розмови, спільні інтереси, листуваннязблизило молодих людей так, що вони називали одне одно'го лише по'родинному: «сестро Марусю», «брате Борисе».На початку 1884 р. Борис одружується з Марією, яка сталайому вірним другом і соратником у всіх справах, а згодом —письменницею та перекладачем, відомою під псевдонімомМарія Загірня.

Від 1881 р. Б. Грінченко поєднує педагогічну діяльністьіз письменницькою творчістю. Під власним прізвищем і підрізними псевдонімами (П. Вартовий, Іван Перекотиполе,Василь Чайченко, Б. Вільхівський) він систематичнодрукується в періодичних виданнях, найчастіше галицьких,бо в підросійській Україні слово українське було заборонене.

У 1880'х — на початку 1890'х років виходять друком його поетичні збірки «ПісніВасиля Чайченка», «Під сільською стріхою», «Під хмарним небом», «Пісні та думи»,«Хвилини». Як і Панас Мирний, Нечуй'Левицький, Франко, Грінченко займавсяхудожньою творчістю тільки ввечері після роботи.

Áîðèñ Ãð³í÷åíêî: «Íà ïîåç³þ çàâñ³ãäè ÿ ìàâ ò³ëüêè êîðîòê³ õâèëèíè, â³ëüí³â³ä ïðàö³ — ÷àñîì ëþáî¿, äîðîãî¿, çäåá³ëüøîãî íóäíî¿, íàéìèòñüêî¿. Ìîÿï³ñíÿ — òî ì³é ðîá³òíèöüêèé îäïî÷èíîê ³ ìîÿ ðîá³òíèöüêà ìîëèòâà-íàä³ÿ».

У 1887 р. молоде подружжя Грінченків пере'їздить до с. Олексіївки на Луганщині. Відома освітнядіячка, письменниця, українська патріотка Христи�на Алчевська відкрила тут народну школу в маєткусвого чоловіка. Вона була незадоволена тогочаснимнавчальним процесом і розшукувала справжніхентузіастів освіти, тому й запросила Грінченка якавторитетного педагога. За короткий час ця школастала найкращою в повіті. Тут Грінченко проявивсебе як учитель'новатор, досвід якого і до нашихднів не втратив своєї актуальності. Ним написаномайже двісті художніх творів. У цей час Грінченковіз огляду на його педагогічні досягнення запропо'нували вступити до Західноєвропейської ліги вчи'телів. Борис Дмитрович погодився, але якщо будепредставляти в ній не Росію, а Україну. Після такоїзаяви його кандидатура була відхилена.

Улітку 1891 р. Грінченко разом з іншими моло'дими патріотами (Віталієм Боровиком, Іваном Ли'пою, Миколою Міхновським) заснував Братствотарасівців, що стало прообразом першої держав'ницької партії в Східній Україні.

86


Марія Загірня —дружина Б. Грінченка

Родина Б. Грінченка (донька Настя

і дружина Марія Загірня)

MGdz

.pp.

ua

Ïðèãàäàéòå âèâ÷åíå òîð³ê: ùî âàì çàïàì’ÿòàëîñÿ ïðî Áðàòñòâî òàðàñ³âö³â òà²âàíà Ëèïó ÿê îäíîãî ç éîãî îðãàí³çàòîð³â.

У 1894 р. Б. Грінченко переїхав до Чернігова,тут він почав працювати в губернському земстві,займався упорядкуванням музею українськихстарожитностей. Організував видання дешевихкнижок для народу українською мовою («Прогрім та блискавку», «Велика пустиня Сахара»,«Жанна д’Арк», життєписи І. Котляревського,Є. Гребінки, Г. Квітки'Основ’яненка та ін.). Цікнижечки, що сіяли серед простих людей просві'ту й пробуджували національну самосвідомість,видавалися багатотисячними накладами, і це вумовах офіційної заборони українського слова.

Проте головним захопленням Грінченка зали'шається творчість. Митець пробує свої сили в різ'них жанрах: пише повістеву дилогію «Серед темноїночі» і «Під тихими вербами», публікує п’єси «Яснізорі», «Нахмарило», «Степовий гість», «Середбурі», з’являються його наукові праці, зокрема «Етно'графічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніхз нею губерніях» у трьох томах (1400 сторінок!), «З уст народу» і «Література укра'їнського фольклору». Щоб прилучати співвітчизників до світової літератури,письменник багато перекладає.

За участь в українському русі письменника звільняють із чернігівськогоземства. Родина опиняється без засобів до існування. Однак несподівано з’явля'ється нова, нарешті цікава робота. Редакція журналу «Киевская старина» запро'понувала письменникові взятися за підготовку видання словника українськоїмови. У 1902 р. Грінченки оселилися в Києві.

Хоча частина словника вже була зібрана, але весь тягар підготовки виданняліг на плечі Бориса й Марії Грінченків. Незабаром ця титанічна праця увінчаласяуспіхом. У 1907–1909 рр. «Словарь української мови» вийшов у світ. Чотиритомне

87


Б. Грінченко серед членів Черні'гівської української громади

Словник БорисаГрінченка

MGdz

.pp.

ua

видання містить 68 тисяч слів із народної й писемної мови. Словник був удостоє'ний Російською імператорською академією наук другої премії імені Миколи Ко'стомарова. Досі він залишається авторитетним, найбагатшим джерелом живоїнародної мови (у 1996 р. після багаторічної заборони словник було перевидано).

У Києві Б. Грінченко не тільки працював над словником, а й займався громад'ською діяльністю, організацією української преси й товариства «Просвіта». У 1904 р.став одним із лідерів новоствореної Української демократичної партії.

Донька Грінченків, Настя, також брала участь в українському національномурусі, перекладала, писала літературні твори, захоплювалася музикою. Післязакінчення гімназії поїхала у Львів, де навчалася на філософському факультетіуніверситету. Незабутнє враження справила на дівчину зустріч із Франком.Приїжджаючи додому в Київ, незважаючи на перевірку, вона привозила підпіль'ну літературу. За активну участь у революційних подіях 1905 р. Настю заареш'тували. У тюрмі вона захворіла на туберкульоз і 1908 р. померла. Невдовзі нестало і її крихітного синочка — єдиного онука письменника.

Страшне нещастя остаточно підкосило здоров’я невтомного трударя. У вересні1909 р. на зібрані українцями кошти Грінченко в супроводі дружини виїздить налікування до Італії. Проте навіть благодатне італійське підсоння1 вже не врятувалозмученого чоловіка. 6 травня 1910 р. видатний письменник, науковець, освітній ігромадський діяч перейшов у вічність. Похорон відбувся 9 травня в Києві на Бай'ковому цвинтарі.

Іван Франко: «Борис Грінченко належав до неспокійних, “вихру'ватих” натур, котрі кидаються на всi боки, заповняють прогалини,

латають, пiднiмають повалене, валять те, що поставлене не до ладу, будуютьнове, шукають способів підняти до роботи бiльше рук».


До творчої спадщини письменника належать п’ять повістей, кілька драматич'них творів, майже п’ятдесят оповідань, один том поезій і велика кількість публі'цистичних, історико'літературних і науково'популярних праць.

Борис Грінченко як поет дебютував у 1881 р. у галицькому часописі «Світ»за сприяння І. Франка. Протягом життя він видав друком шість збірок, найпо'пулярніші з них — «Пісні Василя Чайченка» (1884), «Під сільською стріхою»(1886), «Хвилини» (1903). Більшість віршів поета є програмними народницькимитворами, що мають глибоке громадське звучання. Найчастіше в них ідеться прострадницьке життя народу:

Убогії ниви, убогії села,Убогий обшарпаний люд,Смутнії картини, смутні, невеселі,А інших не знайдеш ти тут.

Такі картини пригнічують, але водночас надихають на боротьбу, протест,обстоювання народних прав.

88


1 Підсоння — місце, простір, добре освітлювані сонцем.

MGdz

.pp.

ua

Борис Грінченко романтично змальовує своїх героїв у ліро'епічних творах —баладах («Смерть отамана», «Біла бранка») і поемах («Христя», «Галіма», «Лесь,преславний гайдамака»). Перед читачем постає ціла палітра колоритних образів —старого отамана, який усе життя віддано боронив рідну землю; дівчини'бранки,українки Галіми, яка страждає на чужині в гаремі старого паші; славного повстанцяЛеся, який мужньо йде на страту, не бажаючи врятувати своє життя ціноюморального падіння.

Грінченко залишив нам у спадок і довершені поетичні переклади ФрідріхаШиллера, Герхарта Гауптмана, Моріса Метерлінка, Генріка Ібсена, Йоганна Вольф'ганга Ґете, Генріха Гейне, Віктора Гюґо, Даніеля Дефо, Олександра Пушкіна. Літе'ратурознавець А. Погрібний зазначав, що завдяки зусиллям одного тільки Грін'ченка на межі ХІХ й ХХ ст. Україна одержала цілу бібліотеку світової літератури.

Життя й діяльність української інтелігенції — тема повістей «Сонячнийпромінь» (1890) і «На розпутті» (1891). У повісті «Сонячний промінь» письменникзосередив увагу на взаєминах інтелігенції із селянами. Сонячний промінь у широ'кому розумінні — символ знань, якими інтелігенти'культурники прагнуть наді'лити селян, аби поліпшити їхнє важке становище. Саме цю мету й ставить передсобою головний герой повісті «Сонячний промінь» Марко Кравченко, студентостаннього курсу історико'філологічного факультету. Прибувши на запрошенняпоміщика Гординського як репетитор його сина, Марко навчає грамоти й селян,читає їм твори на українську тематику. Довідавшись про діяльність хлопця,поміщик звільняє його. Від важкої вчительської праці гине й реальний, земний«сонячний промінь» у житті Кравченка — донька поміщика Гординського,Катерина, яка зреклася свого середовища й вирішила працювати для народу.

Повість «Сонячний промінь» була заборонена цензурою, хоча Б. Грінченко в од'ному листі писав, що сам ретельно повилучав усі сумнівні місця.

Промовистою є назва повісті «На розпутті»: інтелігенти'народники, потрапив'ши в реальне життя села, розчаровуються у своїх ідеалах й опиняються наідейному роздоріжжі. Повісті «Сонячний промінь» і «На розпутті» І. Франкохарактеризував як «цікаві спроби Б. Грінченка», який прагнув «на тлі сучасної укра'їнської дійсності показати зародження нового типу радикального демократа».

Серед творів великої прози письменника особливе місце посідає дилогія, щоскладається з повістей «Серед темної ночі» (1900) і «Під тихими вербами»(1901). У центрі першої частини зображено родину типового українського селя'нина Пилипа Сиваша. Він чесний і працьовитий господар, виховав трьох синів —Дениса, Романа й Зінька. Починається твір оптимістично: родина за святковимстолом вітає середульшого брата Романа, який повернувся зі служби. Батько,поглядаючи на синів, усвідомлює, що з «поважним, здоровим, як робочий віл»Денисом, із Зіньком, очі якого «сяяли цілим сяєвом молодого вогню», та ще й з Ро'маном зможе «забагатіти».

Проте вже наступний день розчаровує батька: морально зіпсований Романне збирається працювати, він зневажає рідних. Прагнення Романом легкого життяй гордування мужичою мовою призводять до родинних конфліктів. ПрацьовитийДенис відмовляється годувати запанілого брата, а той, не маючи грошей, починаєкрасти. Вистеживши брата, Денис відводить його зі скрученими руками у волость.З «одягненого та обстриженого по�городянському» Романа тепер кепкують усі одно'сельці. Осоромлений, Роман покидає рідне село й іде до міста, де знайомиться

89


MGdz

.pp.

ua

з ватажком зграї конокрадів Хвигуровським. Зі спільниками'злодіями Романмститься братам, батькові й землякам — викрадає коней спочатку в рідних, а по'тім — в односельців. Селяни, спіймавши найстрашніших своїх ворогів — конокрадів,не раз чинили самосуди. Саме картиною страшного катування Романа й закінчу'ється повість «Серед темної ночі». Денис, спіймавши Романа, спокійно спогля'дає, як селяни кидають його у вогонь: «І в той час, як ноги йому (Романові. —Авт.) горіли, його страшні з муки очі бачили перед собою спокійну Денисовупостать».

Як протилежність старшим братам виступає в повісті Зінько, який живе зазаконами совісті, це тип правдошукача й доброї серцем людини. Тільки він одинумовляв Романа жити нормальним життям і навіть зважився супроти волі батьківодружитись із сусідською наймичкою, яку Роман зробив покриткою.

Назва повісті символічна: селяни в постійних злиднях і здирствах безпросвітноскніють у темряві ночі. А ось назва другої частини дилогії «Під тихими вербами»звучить уже іронічно, адже під тихими вербами насправді чиняться страшні зло'чини, набагато страшніші, аніж ті, про які йшлося в першій частині. РозбагатіломуДенисові, якому батько «кинув, як собаці, його частку» (адже не міг пробачитийому наругу над братом Романом), протистоїть молодший Зінько, який захищаєправа голоти: він засновує для бідних селян касу, навчає їх читати. Хазяї селавбачають у Зінькові ту силу, що здатна підняти селян, тож жорстоко з ним роз'правляються, забивши ледь не до смерті. Надія, що посіяне Зіньком добро зійде,звучить у репліці однодумця Карпа в символічній сцені прощання Зінька з рідними(він помирає від знахарського зілля): «— Ще не зійшло сонце? — Скоро зійде…»

Борис Грінченко один із перших у нашійлітературі написав твори для дітей і про дітей,позначені гуманізмом і глибоким проникнен'ням у світ дитячої психології. З'поміж них най'популярніші оповідання: «Сама, зовсім сама»,«Олеся», «Украла», «Дзвоник», «Сестриця Галя»та ін. Правдиві страшні історії про дітлахів дра'тували тодішню цензуру, а надто те, що вонибули написані українською мовою, про що пере'конує резюме цензора на одному з рукописів:«Написано, очевидно, для детей, но они должныучиться по'русски! Рукопись задержать».

Ïðî÷èòàéòå îäíå ç íàçâàíèõ îïîâ³äàíü ïðîä³òåé ³ âèñëîâ³òü ñâî¿ ì³ðêóâàííÿ ùîäî ñïî-ñòåðåæåíü Á. Ãð³í÷åíêà ÿê ïåäàãîãà é ïñèõî-ëîãà çà ¿õíüîþ ïîâåä³íêîþ â ð³çíèõ æèòòºâèõñèòóàö³ÿõ.

Грінченко в оповіданні «Каторжна» (1888)з майстерністю тонкого психолога простежуєвнутрішні спонукальні чинники, що зумовлюютьповедінку людини від її народження до дорослоговіку. Тема твору — показ розвитку особистості.Напівсирота Докія після того, як у дім увійшла

90


Журнал «Киевская старина»

MGdz

.pp.

ua

зла мачуха, замкнулася в собі, перетворившись на«каторжну». Це була реакція на відсутність щодо неїдоброти й ласки, якими сама дівчинка змогла б наді'лити багатьох. Не знаходить розуміння Докійка і се'ред селянських дітей, вони теж з неї знущаються.Єдиною подругою дівчинки стає калина, до якої вонапотайки приходить в особливо тяжкі хвилини:«Калинонько, — каже, — моя червоная, рідна мояматінко! Покрий мене своїм листоньком зеленим,своїми ягідками червоними! Одна ти в мене рідная,улюбленая! — каже, а сама плаче…»

Однак жорстока мачуха позбавляє сироту єдиноїподруги — на зло їй вирубує кущ, якому Докія дові'ряла всі свої біди й жалі. Вирубування калини — ха'рактерний фольклорний мотив. В оповіданні, як і внародних піснях, він символізує страшну ненависть.

Зростаючи, дівчинка тільки й чула на свою адресуі вдома, і на вулиці глумливе прізвисько «каторжна».

Íà äèòèíñòâî ÿêîãî ãåðîÿ ðîìàíó Ïàíàñà Ìèð-íîãî òà ²âàíà Á³ëèêà «Õ³áà ðåâóòü âîëè, ÿê ÿñëà ïîâí³?» ïîä³áíà äîëÿ Äîê³¿? Ùîñï³ëüíîãî â äîðîñëîìó æèòò³ öèõ ïåðñîíàæ³â?

Підрісши, як і всі дівчата, Докія чекає свого нареченого. Її долею стає шахтарСемен. Він так заполонив серце дівчини, що впізнати її було неможливо: «Ох,любила ж вона! Так любила, що всю душу віддала і назад не думала брати… Ночітихії, зірки небеснії! Тільки ви чули й бачили. Світе мій ясний, світе мій красний».

ßêà ñï³ëüíà ðèñà (ÿñêðàâî ïîì³òíà â íàâåäåíîìó âèùå óðèâêó) âëàñòèâà ìîâ³îïîâ³äàíü «Êàòîðæíà» Á. Ãð³í÷åíêà é «Ìàêñèì Ãðèìà÷» Ìàðêà Âîâ÷êà?

Однак не судилося щастя Докії: її підло зрадив Семен. Зневажена дівчинамститься хлопцеві, але й сама гине тому, що у фатальну мить свого життя вонапройнялася вболіванням за маленьку дівчинку Саньку, яка була в палаючомубудинку. «За що?» — це останнє запитання, з яким Докія помирає і яке повторюєоповідач (автор). Цим він спонукає нас, читачів, замислитися над тим, чому такбагато горя й сліз інколи завдають люди і чому душа не завжди відкрита щиромуспівчуттю.

×îìó, íà âàø ïîãëÿä, öå îïîâ³äàííÿ º ïñèõîëîã³÷íèì? Ïðî³ëþñòðóéòå ñâî¿ì³ðêóâàííÿ öèòàòàìè ç òâîðó.

Переслідуваний царатом, Грінченко залишався в немилості й у комуністичнудобу, хоча сповідував ліві, революційні політичні погляди. Йому не простилиукраїнського патріотизму, державницької позиції, великої праці задля пробудженнянаціональної самосвідомості народу. Понад тридцять років твори письменникабули заборонені, його ім’я замовчувалося.

Нині творчий доробок митця широко вивчається в школах, його ім’ям названовулиці й бібліотеки в містах і селах України, Київський міський педагогічнийуніверситет.

91


К. Костанді.В люди. 1885 р.

MGdz

.pp.

ua

Сучасний літературознавець Анатолій Погрібний: «Титан праці —стосовно нього це не гучний епітет, а об’єктивна констатація.Грінченко умів поєднувати у своїй особі художника й політика,

людину тонких естетичних почуттів і громадсько'культурного діяча, якого раз пораз полонила невідкладна для нації практична робота. Кращі здобутки великоїпраці Грінченка — невід’ємна частина духовного світу українського народу».

1. Äî òâîð³â äëÿ ä³òåé ³ ïðî ä³òåé íàëåæèòü îïîâ³äàííÿ Á. Ãð³í÷åíêàÀ «Ï³ä òèõèìè âåðáàìè»Á «Ñåðåä òåìíî¿ íî÷³»Â «ßñí³ çîð³»Ã «Äçâîíèê»Ä «Ñîíÿ÷íèé ïðîì³íü»

2. ßê âè ðîçóì³ºòå ñëîâà Ì. ×åðíÿâñüêîãî, ñêàçàí³ ïðî Ãð³í÷åíêà: «Â³í á³ëüøåïðàöþâàâ, àí³æ æèâ»?

3. ßê³ ìîòèâè ïåðåâàæàþòü ó ïîåòè÷í³é òâîð÷îñò³ Á. Ãð³í÷åíêà?4. Ïðîêîìåíòóéòå íàçâè ïîâ³ñòåé Á. Ãð³í÷åíêà «Ñåðåä òåìíî¿ íî÷³» ³ «Ï³ä òèõèìè

âåðáàìè».5. Çà ÿêèìè îçíàêàìè ë³òåðàòóðîçíàâö³ íàçèâàþòü îïîâ³äàííÿ Á. Ãð³í÷åíêà «Êà-

òîðæíà» ïñèõîëîã³÷íèì?6. Ïðîêîìåíòóéòå ñëîâà ë³òåðàòóðîçíàâöÿ Ñ. ªôðåìîâà, óçÿò³ çà åï³ãðàô äî

òâîð÷îñò³ Á. Ãð³í÷åíêà. 7. Äîáåð³òü çàãîëîâîê äî êîæíî¿ ç òðüîõ ÷àñòèí îïîâ³äàííÿ «Êàòîðæíà».

1. Íàïèñàòè ì³í³-òâ³ð-ðîçäóì (7–10 ðå÷åíü) íà òåìó «Â îïîâ³äàííÿõ Áîðèñà Ãð³í÷åí-êà ïåðåìàãàº äîáðî ÷è çëî?».

2. Ï³äãîòóâàòè íåâåëèêå ïîâ³äîìëåííÿ ïðî «Ñëîâàðü óêðà¿íñüêî¿ ìîâè» Áîðèñà Ãð³í-÷åíêà (çà áàæàííÿì).


Грінченко Б. Твори: У 2 т. — К.: Вид'во АН Української РСР, 1963.Животенко�Піанків А. Педагогічно'просвітницька праця Бориса Грінченка. — К.: Просвіта,

1999. — 176 с.Слоньовська О. Конспекти уроків з української літератури. 10 клас. — К.: Рідна мова,

2000. — 276 с.Погрібний А. Борис Грінченко // Літературні явища і з’яви. — К.: Аспект'Поліграф,

2007. — С. 233–317.

http://images.google.com.ua/images?hl http://www.bookland.net.ua/author.php?id=182http://www.library.lg.ua/grin/

92


MGdz

.pp.

ua

Documents

українська література, авраменко, р.ст., академ. рівень