№з/п

ПоказникиОдиниціВиміру

Варіант 26

1. Проектна потужність підприємства млн.грн. 9,40

2. Обсяг реалізації продукції млн.грн. 6,003. Первісна вартість ОВФ млн.грн. 3,403а З них активна частина млн.грн. 2,504. Залишкова вартість ОВФ млн.грн. 2,805. Використання ОВФ:5а В першу зміну млн.грн. 3,105б В другу зміну млн.грн. 2,005в В третю зміну млн.грн. 1,206. Чисельність працівників млн.грн. 3106а З них робітників млн.грн. 2707. Працювало працівників:7а В першу зміну млн.грн. 1807б В другу зміну млн.грн. 807в В третю зміну млн.грн. 508. Корисний фонд робочого часу використання ОВФ:8а За планом млн.грн. 2168б фактично млн.грн. 1689. Тривалість зміни млн.грн. 8

10.Внутрішньозмінні витрати робочого часу

млн.грн. 0,7

11. Річний знос ОВФ млн.грн. 8,612. Вибуло ОВФ млн.грн. 0,3413. Поступило ОВФ млн.грн. 0,3513а Із них нових млн.грн. 0,3514. Собівартість продукції млн.грн. 4,8014а В т.ч. матеріальні витрати млн.грн. 3,20

15.Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ

млн.грн. 17,0

16.Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році

млн.грн. 14,0

Вихідні дані для виконання курсової роботи

Варіант - 26

3

ЗМІСТ

ВСТУП

1.ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

ПІДПРИЄМСТВА

2. Визначення ефективності використання

основних виробничих фондів підприємства (розрахункова частина)

2.1.Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства

2.2. Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих

фондів підприємства

2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними

виробничими фондами

2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними

виробничими фондами

2.5 Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів

підприємства в часі

2.6. Узагальнюючі показники

Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних

виробничих фондів підприємства в часі

3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо

поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі

3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу

3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу

3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних

виробничих фондів

3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу

3.2. Аналіз одержаних результатів

3.3. Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих

фондів на господарську діяльність підприємства

4

ВСТУП

Підприємство - основна господарська ланка народного господарства

країни, від результатів господарювання яких залежить економічний розвиток

держави в умовах ринкових відносин; підприємство функціонує самостійно на

засадах самоокупності і самофінансування, і тому воно саме в першу чергу

зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшенні

прибутковості.

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як

доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-

технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими

розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні засоби, що

використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду,

який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації, і

вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фізичним або моральним

зносом.

Для задоволення потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу

держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає

значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності

використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю

задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті,

медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби

суспільства та вміло використовувався науковий потенціал.

Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить

від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції. Про

те обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від

забезпечення підприємства основними виробничими фондами та іншими

виробничими ресурсами, але й від того, наскільки основні виробничі фонди

повно використовуються.

5

Крім того, поліпшення використання основних виробничих фондів

підприємства є важливою резервом підвищення ефективності виробництва.

Поліпшення використання основних виробничих фондів також зменшує

потреби підприємства у капітальному вкладенні для розвитку матеріально-

технічного обсягу виробництва продукції; тобто відбувається економія коштів

на усі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання; ефект від

поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно

швидше, ніж від нових капітальних вкладень.

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей

має велике значення не тільки для підприємства, а і для економіки країни в

цілому. Раціональне використання основних фондів на підприємстві веде до

зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей,

до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а

значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє

вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального

зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

В своїй роботі я розглянула питання про підвищення ефективності

використання основних виробничих фондів на підприємстві. Я вважаю, що

воно є досить актуальним, адже оборотні фонди займають одну з

найголовніших ланок в забезпеченні процесу виробництва.

Процес виробництва здійснюється за допомогою поєднання засобів

виробництва і робочої сили. Оборотні фонди є важливою складовою частиною

виробничих фондів. Для ефективного ведення господарської діяльності є

важливим раціональне використання матеріальних ресурсів та правильна їх

організація.

Предметом дослідження моєї курсової роботи є вплив основних

виробничих фондів на господарську діяльність підприємства.

основний виробничий фонд показник

6

Завданням курсової роботи є ознайомлення з особливостями та шляхами

підвищення ефективності використання основних виробничих фондів,

використовуючи вихідні дані для виконання курсової роботи.

Оборотні фонди - обов’язковий елемент процесу виробництва, основна

частина собівартості продукції. Чим нижче витрати сировини, матеріалів,

палива і енергії на одиницю продукції, тим економніше витрачається праця, яка

потрібна на їх добування і виробництво, тим дешевше продукт.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів, які потрібні для

формування оборотних фондів, є необхідною умовою для його нормального

функціонування в умовах ринкової економіки.

Надалі в моїй роботі можна більш глибше ознайомитися з оборотними

фондами, нормуванням витрат матеріальних ресурсів, політикою

ресурсозбереження, ефективністю та напрямами поліпшення використання

оборотних фондів.

Таким чином, в умовах ринкової політики, коли підприємство

відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюється за

рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є

важливим фактором росту ефективності використання основних виробничих

фондів, на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і

передбачити заходи по поліпшення забезпечити збільшення виробництва

продукції, обсяг якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення

ефективності виробництва.

7

1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ

ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного

виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у

розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі

виробництва як елемент продуктивних сил, самі по собі не є економічною

категорією. Економічною категорією є спосіб використання засобів праці,

характер застосування яких визначається власністю на засоби виробництва і

являє собою одне з відношень економічного ладу. Тому економічна природа

засобів праці в повних суспільних формаціях різна. Як технічна категорія

засоби праці у всіх формаціях виступають у ролі виробничого апарату.

Участь основних фондів у виробничому процесі має деякі особливості:

1. Повністю беручи участь у виробничому процесі, засоби праці лише

частково споживаються у кожному його циклі. Вартість основних фондів

переноситься на продукти поступово, протягом усього строку їх служби.

2. Перенесена на виготовлений продукт частина вартості основних

виробничих фондів, які брали участь у процесі виробництва, втілюються у

вигляді вартості виготовленої продукції. Отже, вартість основних фондів у

процесі використання їх набуває подвійного існування: одна її частина

продовжує функцію вати у споживній формі засобів праці, а друга - входить у

створений ними продукт.

Проблема підвищення ефективності використання основних виробничих

фондів і потужностей підприємств посідає центральне місце в період переходу

України до ринкових відносин. Від рішення цієї проблеми залежить місце

підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан,

конкурентоспроможність на ринку.

Будь-яке підприємство незалежно від форми створення й виду діяльності

повинне постійно розглядати рух своїх основних виробничих фондів, їх склад

та стан, ефективність використання. Дана інформація дозволяє підприємству

8

знайти шляхи та резерви підвищення ефективності використання основних

виробничих фондів, а крім того вчасно виявити та скоригувати негативні

відхилення, які в подальшому можуть спричинити серйозні наслідки для

успішної діяльності підприємства.

Основними напрямками підвищення ефективності використання

основних виробничих фондів підприємства є такі:

Екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи

основних виробничих фондів.

Інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на

одиницю часу.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей

залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори

кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних

фондів і виробничих потужностей означав: по-перше, збільшення часу

функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги

діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Підвищення ефективності використовування основних виробничих

фондів може здійснюватися за рахунок::

1. Підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення кількості

корисних речовин в сировині і його технологічність, можливості видобутку

продукту. З підвищенням якості сировини вихід товарної продукції

підвищується, а при тих самих діючих основних виробничих фондах

підвищується фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної

практики це дозволяє збільшити фондовіддачу на 20-25%.

2. Зменшення втрат корисних речовин у відходах. Промислова утилізація

відходів на місці їх виникнення дозволяє збільшити об'єми продукції до 20%, а

фондовіддачу на 10-15%.

3. Впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і, в

першу чергу, безвідходних, маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій і

техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об'єму

9

переробленої сировини і фондовіддачу. Сюди можна віднести впровадження

нових систем автоматизованого управління основними виробничими фондами.

Підвищення ефективності використання основних фондів в даний час має

величезне значення. Підприємства, що мають в своєму розпорядженні основні

фонди, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально

ефективно використовувати те, що є, особливо в існуючих умовах дефіциту

фінансів і виробничих інвестицій.

Поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства є

важливою резервом підвищення ефективності виробництва.

Крім того, використання основних виробничих фондів також зменшує

потреби підприємства у капітальному вкладенні для розвитку матеріально-

технічного обсягу виробництва продукції; тобто відбувається економія коштів

на усі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від

поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно

швидше, ніж від нових капітальних вкладень.

У відтворенні основних фондів визначального створення являється

відтворення їх споживної вартості. В цьому також проявляється єдність

відтворення основних фондів.

На основі руху споживної вартості основних фондів базується рух їх

вартості. Тільки в останній рік служби основних фондів, коли вони вибувають

із сфери виробництва та заміняються новими, загальна сема кругообігу вартості

приймає вигляд: зношування - амортизація - повне відшкодування. В періоди

проведення модернізації і капітального ремонту рух вартості основних фондів

протікає за стадіями: зношування - амортизація - часткове відшкодування. В

іншій рік життя основних фондів, рух вартості здійснюється за стадіями:

зношування і амортизація.

Використання основних виробничих фондів на підприємстві

характеризується натуральними і вартісними показниками.

До натуральних показників відносяться:

- рівень продуктивності;

10

- коефіцієнт змінності використання;

- коефіцієнт використання внутрішнього часу;

- коефіцієнт використання календарного часу.

До вартісних показників відносяться:

- фондовіддача, характеризує обсяг продукції в грошовому виразі, що

припадає на одиницю основних виробничих фондів;

- фондоємкість, характеризує обсяг основних виробничих фондів, що

припадає на одиницю обсягу виробленої продукції.

Відтворення основних фондів в рамках окремого підприємства

характеризується послідовною зміною різних стадій. Ця сторона відтворення

припускає вивчення як одиничного так і сукупної споживчої вартості основних

фондів.

Таким чином, в умовах ринкової політики, коли підприємство

відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюється за

рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є

важливим фактором росту ефективності використання основних виробничих

фондів, на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і

передбачити заходи по поліпшення забезпечити збільшення виробництва

продукції, обсяг якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення

ефективності виробництва.

Для більш ефективного використання основних засобів підприємство

може прийняти наступні заходи:

Введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація

його;

Скорочення цілодобових простоїв. Усунення даного недоліку може

бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних

заходів.

Підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте

застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, включаючий

ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт.

11

Більш інтенсивне використання обладнання.

Впровадження заходів НТП.

Підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш

ефективне і дбайливе поводження з обладнанням.

Економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що

передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції.

Формування фондів стимулювання і заохочення робітників, що досягли

високих показників роботи.

Проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення

кваліфікації робітників, поліпшення умов труда і відпочинку, оздоровчі заходи

і інш. заходу, що позитивно впливає на фізичне і духовне стану робочого.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних

процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім

активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення.

При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному

впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку,

уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння,

зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - зумовлює зростання

собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за

обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей

машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу

зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього

спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому

знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути

оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної

праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом

усього періоду їх функціонування.

12

Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких

заходів:

технічного переозброєння діючого підприємства;

реконструкції виробництва;

розширення виробничих потужностей підприємства;

нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та

підрозділів підприємства.

Раціональне та економне використання оборотних фондів - одне з

найважливіших завдань підприємств. Чим ефективніше використовуються

сировина, матеріали, паливо, енергія, тим менше їх витрачається на

виготовлення певної кількості продукції, тобто створюється можливість

збільшити обсяги виробництва, що в цілому підвищує його ефективність.

13

Розділ 2. Визначення ефективності використанняосновних виробничих фондів підприємства (розрахункова частина)

Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів

е: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів

основними фондами - відповідність величини, складу і технічного рівня фондів

потребі в них; визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття; вивчення

технічного стану основних засобів і особливо їх активної частини - машин та

устаткування: визначення ступеня використання основних фондів, аналіз

повноти використання торговельної та складської площі; визначення впливу

використання основних фондів на обсяг товарообороту та інші економічні та

фінансові показники діяльності підприємства; виявлення резервів зростання

фондовіддачі, збільшення обсягу товарообороту та прибутку за рахунок

покращення використання основних фондів.

Визначення ефективності використання основних виробничих фондів

підприємства використовують ряд показників (Таблиця 1).

Зокрема, для оцінки технічного стану основних фондів розраховується

коефіцієнту зносу та придатності:

Кзн = З / Офб

З - сума нарахованого зносу, Офб - первісна вартість основних фондів

Коефіцієнти зносу та придатності розраховуються для загальної величини

основних фондів і для окремої групи.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами

визначається рівнем фондоозброєності праці.

Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих

засобів до чисельності працівників підприємства:

Кфоз = ОФср /

14

ОФср - середньорічна (балансова) вартість основних фондів

- чисельність робітників в найбільшу зміну

Найбільш узагальненими показниками, що характеризують використання

промислово-виробничих фондів підприємства, є показники фондовіддачі та

фондоємності. Вони розрахуються співставленням вартості основних фондів з

вартістю виробленої або реалізованою продукцією.

Фондовіддача визначається за формулою:

Кфв = ТП (РП) / ОФср

ТП (РП) - вартість товарної або реалізованої продукції

ОФср - середньорічна вартість промислово-виробничих фондів.

Аналіз узагальнюючих показників інтенсивності використання основних

фондів повинен включати і визначення показника їх рентабельності, що

розраховується співвідношення прибутку підприємства за звітний (рік, квартал)

до середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Кр = Пзп / ОФср

Пзп - прибуток підприємства за звітний період

Протилежним показником фондовіддачі є фондоємність, що є

співвідношенням вартості основних фондів до вартості товарної або

реалізованої продукції:

Фє = ОФср / РП (ТП)

За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до

збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

15

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі

коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення, вибуття

(приросту) основних засобів.

Необхідною передумовою удосконалення формування, використання та

відтворення основних фондів підприємства є проведення аналізу їх сучасного

стану та ефективності використання

Таблиця 1. Показники ефективності використання основних виробничих засобів

Показник Характеристика

1. Фондомісткість Характеризує забезпеченість підприємства основними

засобами

2. Фондоозброєність Показує величину основних засобів на одного

працівника

3. Коефіцієнт реальної

вартості основних засобів у майні

підприємства

Відображає питому вагу залишкової вартості основних

засобів у загальній вартості майна підприємства

4. Коефіцієнт зносу основних

виробничих засобів

Показує ступінь зносу основних виробничих засобів

5. Коефіцієнт придатності

основних виробничих засобів

Відображає частину основних засобів, придатну для

експлуатації

6. Коефіцієнт оновлення

основних виробничих засобів

Показує частку введених нових основних засобів у

загальній вартості основних засобів

7. Коефіцієнт вибуття

основних виробничих засобів

Характеризує інтенсивність вибуття основних

виробничих засобів

8. Коефіцієнт приросту

основних виробничих засобів

Показує ступінь збільшення основних засобів у

звітному періоді проти минулого періоду

9. Фондовіддача Характеризує ефективність використання основних

виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на

одну гривню основних виробничих засобів

10. Рентабельність основних

виробничих засобів

Визначає ступінь використання

основних виробничих засобів

2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства

16

Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства, знаходиться основних виробничих фондів на суму 3,40 млн.грн. Вартість основних виробничих фондів на кінець року визначається за формулою 2.1.

, (2.1)

де - балансова вартість основних виробничих фондів на кінець періоду,

- балансова вартість основних виробничих фондів на початок періоду,

- балансова вартість основних виробничих фондів, що поступили на

підприємство,

- балансова вартість основних виробничих фондів, що вибули з

підприємства.

Тоді, = 3,40+ 0,35 – 0,34 = 3,41 млн. грн.

Вартість основних виробничих фондів за рік буде становити:

, (2.2)

= (3,40 + 3,41) : 2 = 3,41млн. грн.

Показник технологічної структури основних виробничих фондів: Активна частина: 72,92 % . Пасивна частина: 3,40– 2,40 = 1,00 млн. грн.

або пасивна частина – 27,08 %. Так як активна частина основних виробничих фондів підприємства

(72,92%) значно перевищує пасивну (27,08 %) можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення. Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання.

Коефіцієнт зносу:

, (2.3)

= (3,40 – 2,40) : 3,40 = 0,29.

Коефіцієнт придатності ( ) основних фондів як економічна

категорія характеризує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості на певну дату. Визначаємо за формулою 2.1.4:

17

, (2.4)

=1- 0,29 = 0,71.

2.2 Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів підприємства

Коефіцієнт вибуття ( ) показує, яка доля основних фондів, що була

на балансі підприємства на початок періоду вибула за певний період. Визначаємо за формулою 2.5:

, (2.5)

де – балансова вартість вибувших основних фондів.

= 0,34 : 3,40 = 0,1 (10 %).

Коефіцієнт надходження ( ) основних фондів показує, яка доля

основних фондів, що поступили на підприємство (нові фонди та фонди, що були в експлуатації у первісній вартості основних фондів). Визначаємо його за формулою 2.6:

, (2.6)

де – балансова вартість поступивших фондів.

= 0,35 : 4,90 =0,102 (10,2%).

Коефіцієнт оновлення показує долю основних нових фондів, які

поступили на підприємство. Коефіцієнт оновлення ( ) рахуємо за

формулою 2.7:

, (2.7)

де – балансова вартість нових фондів.

= 0,45 : 3,41= 0,14 (14 %).

Цей коефіцієнт показує, що частина модифікованого нового обладнання введеного в експлуатацію у звітному періоді від загальної вартості основних

18

фондів, становить 14 %. Період оновлення:

, (2.8)

= 3,40 : 0,35 = 10 років.

Період оновлення основних виробничих фондів складає 10 років.

Коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів ( ) на

підприємстві визначаємо за формулою 2.9:

, (2.9)

= 0,14 : 0,1 = 1,4(140 %)

За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів становить 140%.

Тривалість обороту (2.10):

, (2.10)

= 3,40 : (3,41 * 0,086) =10 років.

Отже, тривалість оброту основних виробничих фондів становить 10 роки.

Коефіцієнт оборотності:

, (2.11)

= 3,40 * 0,086 : 3,41= 0,086 (8,6%)

Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 8,6% вартості основних виробничих фондів.

2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами

19

Фондозабезпеченість виробництва ( ), як економічна категорія,

характеризує наявність (забезпеченість) підприємства або його потреб в основних виробничих фондів для виробництва одиниці продукції. Визначається як відношення величини (обсягу) основних виробничих фондів підприємства (

) до обсягу виробленної продукції (О):

, (2.12)

= 3,41 : 6,00= 0,57грн./грн.

За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,57 грн./грн. основних виробничих фондів для виробництва одної гривні продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства.

Механозабезпеченість підприємства ( ), як економічна категорія,

що характеризує забезпеченість (потребу) підприємства у засобах механізації для виготовлення одиниці продукції. Обраховуємо:

, (2.13)

де – балансова вартість засобів механізації.

= 2,50 : 6,00 = 0,42 грн./грн..

Таким чином на одиницю виробленої продукції припадає 0,42 активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо).

2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами

Фондоозброєність праці ( ), як економічна категорія, характеризує

співвідношення між балансовою вартістю основних виробничих фондів до

середньоспискової чисельності робітників ( ), зайнятих у найбільшу зміну:

, (2.14)

20

Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників, що працюють в найбільш чисельну зміну. Визначимо скільки в загальному припадає робітників на одного працівника: 270 : 320 = 0,844.Тоді робітників в першу зміну буде: 180 * 0,844 = 152 чол.

= 4850 : 152 = 32тис. грн./чол. Даний

показник показує оснащеність працівників основними фондами. Вданому випадку на одного працівника припадає 31 910 грн. Зростання показника призведе до зростання кількості виготовленої продукції робітником, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці.

Механоозброєність праці робітників ( ), як економічна категорія,

характеризує співвідношення між балансовою вартістю засобів механізації (

) і чисельності робітників. Визначаємо за формулою:

, (2.15)

= 2400 : 152= 15,79 тис. грн./чол.

Даний показник показує скільки припадає активної частини основних виробничих фондів на одного робітника (в даному випадку – 15,79тис. грн./чол.). Ефективність виробництва буде відбуватися за умов, що ріст механозабезпеченості буде забезпечувати зростання продуктивності праці, але темпами які випереджають зростання рівня механозабезпеченості.

2.5 Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі

Коефіцієнт використання календарного часу:

, (2.16)

де – число робочих днів;

– число календарних днів у році.

21

= 168 : 365 = 0,46

За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 0,46 календарного часу протягом року, що на 30-35% менше стандарту, тому необхідно запровадити заходи підвищення даного показника. При цьому треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів пов'язані з їх ремонтом, у зв'язку з природними явищами, у зв'язку із сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин.

Коефіцієнт використання робочого часу ( ), як економічна

категорія, характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року і визначається за формулою 2.17:

, (2.17)

де – число фактично відпрацьованих робочих днів;

– число робочих днів запланованих у році.

= 168 : 216 = 0,78

Коефіцієнт змінності ( ) основних фондів, як економічна категорія,

характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. І визначаємо 2.18:

, (2.18)

де – балансова вартість основних фондів, яка використовується у різні

зміни .

= (3,10+2,00+1,20 ) /3,41 =1,85

Коефіцієнт використання внутрізмінного часу ( ), як економічна

категорія, що характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, і визначається за формулою 2.19:

, ( 2.19)

22

де – число годин, відпрацьованих у зміну;

– число годин зміни.

= ( 8 – 0,7 ) / 8 = 0,91 , або (91%).

де 0,7 – внутрізмінні втрати робочого часу (у годинах).Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на

протязі зміни, який на даному підприємстві становить 91%. Можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується.

Інтегральний коефіцієнт використання часу ( ), як економічна

категорія, характеризує ступінь використання основних виробничих фондів у часі. І визначаємо його за допомогою добутку відповідних коефіцієнтів використання основних виробничих фондів 2.20:

, (2.20)

= 0,46 * 0,78 * 1,85 * 0,91 = 0,60.

Даний показник 0,60 показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі невисокий. Забезпечується певна ефективність використання основних виробничих фондів в часі.

2.6. Узагальнюючі показники

Фондовіддача усього обсягу основних виробничих фондів підприємства

( ), як економічна категорія, характеризує обсяг продукції у грошовому

виразі, що виробляється на одиницю основних виробничих фондів. Визначення її проводиться за формулою 2.21:

, (2.21)

= 6,00: 3,41 = 1,76 (грн./грн.).

Фондовіддача 1,76 грн./грн. означає, що 1,76 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємність продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.

23

Фондовіддачу по активній частині основних виробничих фондів ( )

визначаємо за формулою 2.22:

, (2.22)

де – балансова вартість активної частини основних виробничих фондів.

=6,00 : 2,50 = 2,40 (грн./грн.).

Даний показник показує, що 2,40 грн./грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо). Даний показник має недоліки відносно попереднього показника.

Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів ( )

визначаємо за формулою 2.23:

, (2.23)

де – річна сума амортизаційних відрахувань.

Для того щоб визначити коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів необхідно спочатку визначити суму річних амортизаційних відрахувань.

, (2.24)

Де, = 8,6;

Звідси = 3,40 * 0,085 = 0,29 млн. грн.

Тоді = 6,00 : 0,29 = 20,69 грн.

За результатами обрахунку можна сказати, що на 20,69 одиниць виготовленої продукції припадає одна одиниця зносу основних фондів.

Коефіцієнт фондозйому:

, (2.25)

= 6,00 : (4,80 * 0,17) = 4,90 грн./грн.

24

Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів. Коефіцієнт фондозйому становить 4,90 грн./грн.

Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі

25

3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів

підприємства в часі

3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу

Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.

Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити - підвищення, ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 - 30 відсотків, що вплине на рівень фективності виробництва.

1. На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 5%.

2. Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році:

, (3.1)

де - приріст часу використання основних виробничих фондів, днів;

- фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у

базовому році, днів;

- величина збільшення річного робочого часу використання основних

виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року.

= 168 * 0,15 = 25днів.

3. Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу в році:

, (3.2)

26

- плановий (можливий) робочий час використання основних виробничих

фондів.

= (168 + 25) : 216= 0,89.

4. Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:

, (3.3)

де - приріст числа змін використання основних виробничих фондів,

змін;

– коефіцєнт змінності використання основних виробничих фондів у

базовому році.

1,85* 25 = 46 змін.

5. Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання:

, (3.4)

де - величина змін використання основних виробничих фондів у плановому

році.

= 142 * 1,85 + 25 =288 змін.

6. Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів:

, (3.5)

де - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення

річного робочого часу використання основних виробничих фондів;

- обсяг виробництва продукції у базовому році;

- число змін використання основних виробничих фондів у базовому році.

= 6000 : 262,7*25= 571 тис. грн.

27

7. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини основних виробничих фондів - 0,1грн. у додаткову зміну:

, (3.6)

де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу

використання основних виробничих фондів;

- балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих

фондів;

- додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної

частини основних виробничих фондів у додаткову зміну.

= 2,50 * 0,1 * 25 = 6,25 тис. грн.

8. Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою 3.7:

, (3.7)

де - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсяг продукції: і-го

року;

- балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році;

- норма річних амортизаційних відрахувань;

= 3,41 млн. грн.,

- річний знос основних виробничих фондів; а =8,6 %

- обсяг виробництва продукції в і-му році. = 6,00млн. грн.

Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:

а) у базовому році = (3400 * 0,086) : 6000 = 0,049 грн./грн.

б) у плановому році

, (3.8)

де - сума на яку вибуло основних виробничих фондів;

28

- сума на яку поступило основних виробничих фондів;

- приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного

робочого часу використання основних виробничих фондів;

= ( 3410 * 0,086 ) : (6000 + 468,68) = 0,045 грн/грн..

Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:

, (3.9)

де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на

річний обсяг виробництва продукції;

- річний обсяг виробництва продукції у плановому році.

= (0,049 - 0,045) * (6000 + 571) = 26,28тис. грн.

Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме

, (3.10)

де - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного

робочого часу використання основних виробничих фондів.

= 26,28 – 6,28 = 20,00 тис. грн.

3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу

В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочогочасу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно-господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часу використання основних виробничих фондів приводить до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно витратам внутрішньозмінного часу.

Щоб зменшити внутрізмінні втрати робочого часу використання основних виробничих фондів на підприємстві, і, відповідно, тим самим підвищити коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші господарсько-технічні заходи. Проведення комплексу заходів по підвищенню коефіцієнта використання внутрізмінного часу дозволить зменшити втрати внутрізмінного робочого часу в межах 5-20%. Проте

29

проведення комплексу заходів по підвищенню ефективності використання внутрізмінного часу потребує додаткових витрат підприємства.

1. На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства становить 14 %.

2. Визначаємо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році:

, (3.11)

де – загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу,

– втрати внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів

у базовому році (години);

- величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу

використання основних виробничих фондів у плановому році (відсотки);

- річний робочий час використання основних виробничих фондів;

– коефіцієнт змінності.

= (0,7 * 0,14) * (168 + 25) * 1,85= 34,99 год.

По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме:

= (34,99 : (193 * 1,85 * 8)) * 100= 1,22%

3. Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно значенню втрат внутрізмінного часу:

, (3.12)

де - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення

втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів;

- обсяг виробництва продукції у базовому році;

- величина зменшення втрат внутрізмінного часу, у відсотках.

= (6000+571)*0,0122 = 80,17 тис. грн.

30

4. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів. . Розрахунок ведеться із нормативу витрат на 1 тсячу грн. активної частини основних виробничих фондів на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу – 0,4 гривні:

, (3.13)

де - додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат

внутрізмінного робочого часу;

- додаткові втрати з розрахунку на 1тис.грн. активної частини

основних виробничих фондів на один відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу

= 3,41 *0,34 *1,22 = 1,41 тис. грн.

5. Визначаємо зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції Розрахунок ведеться на 1грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою 3.14

, (3.14)

де - доля річних амортизаційних відрахувань собівартості у одиниці

обсягу продукції: і-го року грн.;

- балансова вартість основних виробничих фондів підприємства в і-му

році; - норма річних амортизаційних відрахувань;

- обсяг виробництва продукції в і-му році.

Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:

а) у базовому році = (3400 * 0,086) : 6000 = 0,049 грн./грн.

б) у плановому році = (3410 * 0,086) : (6000 + 80,17 ) = 0,048 грн./грн.

Економія амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції у плановому році становитиме:

, (3.15)

31

= (0,048 - 0,049) * 6080,17 = - 6,08 тис. грн.

Зниження собівартості продукції підприємства на рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде становити:

, (3.16)

- величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення

втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів

= - 6,08 – 1,41 = - 7,49 тис. грн.

6. Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановому році

, (3.17)

де - тривалість зміни, год.;

- втрати внутрізмінного часу.

= (8 – (0,7 - (0,7 * 0,0122) : 8 = 0,91

3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів

Змінність використання основних виробничих фондів характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством.

Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробних фондів, можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану основних виробничих фондів, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництваі праці тощо. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити зміність використання основних виробничих фондів на 5 – 30% в рік. В практиці збільшення змінності використання основних виробничих фондів відбувається в першу, другу чи третю зміни роботи підприємства. Проте, впровадження запроектованих заходів по збільшенню змінності використання основних виробничих фондів

32

плтребує додаткових витрат, які необхідно врахувати при визначенні ефективності використання цих фондів.

1. На основі запроектованих заходів будемо визначати величину збільшення тривалості використання основнх виробничих фондів на підприємстві, а також в яку зміну буде збільшуватись тривалість використаннята обсяг основних виробничих фондів.

2. Визначимо величину збільшення змінності використання основних виробничих фондів на підприємстві. До розрахунків приймемо, що додатково буде використовуватися основні виробничі фонди:

у першу зміну – 180 тис. грн.у другу зміну – 80 тис. грн.у третю зміну – 50 тис. грн.Тобто обсяг використання – 310 тис.грн. ( 180 + 80 + 50 ).Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності

використання основних виробничих фондів становитиме:

, (3.18)

де - збільшення коефіцієнта використання основних виробничих

фондів;

- балансова вартість приросту основних виробничих фондів, що будуть

додатково використовуватися в і-ту зміну;

- балансова вартість основних виробничих фондів підприємства в

плановому році.

= ( 180 +80 + 50 ) : 3410= 0,09

3. Визначаємо коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році:

, (3.19)

де - коефіцієнти змінності використання основних виробничих

фондів відповідно у плановому і базовому роках

=1,85+ 0,0,9 = 1,94

4.Визначаємо число змін використання основних виробничих фондів у плановому році в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності:

, (3.20)

33

де - число змін використання основних виробничих фондів у плановому

році;

- робочий час використання основних виробничих фондів у плановому

році;

- коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у

плановому році

=193 *1,94 = 374 зміни.

5. Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів підприємства із обсягу виробництва в одну зміну в базовому році:

, (3.21)

де - збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення

коефіцієнта змінності;

- обсяг виробництва продукції у базовому році;

- число змін використання основних виробничих фондів у базовому році;

- приріст числа змін використання основних виробничих фондів у

плановому році

, (3.22)

= (6468,68: 368)/288*(368-288) = 4,8 тис. грн.

6. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів. До них відносяться витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств - 1 тис. грн. на одну зміну в рік .

, (3.23)

де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності

використання основних виробничих фондів;

- приріст змін в плановому році;

34

- норматив витрат з розрахунку на одну зміну використання основних

виробничих фондів підприємства в рік. = 25* 1,0= 25 тис. грн.

7.Визначаємо величину зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:

, (3.24)

де - доля річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці

продукції;

- балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році;

- середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань;

- обсяг виробництва продукції в і-му році.

Доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції становитиме:

а) у базовому році = (3400 * 0,086) : 6000= 0,049 грн./грн.

б) у плановому році = (3410*0,086) : 6468,68 = 0,045 грн./грн.

Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме

, (3.25)

де - економія річних амортизаційних відрахувань в зв'язку із

збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів.

= (0,049–0,045) * 6468,68 = 25,88тис. грн.

Економія собівартості річного обсягу виробництва основних виробничих фондів у плановому році буде становити

, (3.26)

= 25,88 – 25 = 0,88 тис. грн.

8. Визначаємо величину додаткових робочих місць в зв’язку із збільшенням змінності використання основних виробничих фондів підприємства.

35

Збільшення змінності використання основних виробничих фондів призводить до збільшення робочих місць, а відповідно до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства в зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних фондів підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості основних виробничих фондів, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників:

, (3.27)

де - додаткова потреба підприємства у працівниках, грн.;

- балансова вартість основних виробничих фондів, що додатково

залучаються до використання в і-ту зміну грн.;

- фондоозброєність праці працівників підприємства, грн.

= 310 : 32 = 10 чол.

В тому числі:- в першу зміну

= 180 : 32 = 6 чол.

- в другу зміну

=80 : 32 = 3 чол.

- в третю зміну

= 50 : 32 = 1 чол

3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу

Тривалість використання основних виробничих фондів підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінності використання основних виробничих фондів, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використання календарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу.

Підвищення коефіцієнта використання календарного часу основних виробничих фондів на підприємстві може досягнутися за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту основних виробничих фондів тощо.

За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів

36

дозволяє збільшити фонд робочого часу на 5 – 12 %. Припустимо, що проведені на підприємстві заходи по підвищенню використання календарного часу дозволили збільшити фонд робочого часу на 5 % Проте, впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу потребує додаткових витрат підприємства.

1. Визначаємо величину збільшення фонду робочого часу використання основних виробничих фондів:

Для цього використовується одержана величина збільшення тривалості робочого часу та плановий фонд робочого часу (розділу 3.1.1)

, (3.28)

де - збільшення фонду робочого часу використання основних

виробничих фондів, днів;

- розрахований фонд робочого часу на плановий період, днів;

- величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок

запроектованих заходів, відсотків.

= 216 * 0,05 = 11 днів.

2. Визначаємо число додаткових змін використання основних виробничих фондів підприємства

, (3.29)

=11 * 1,94 = 21 зміна

3. Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році:

, (З.29)

= 6000 + 468,68+ 571 + 4,8 = 7044,48 тис.грн.

= 7044,48 : 374 * 21 = 395,55 тис. грн.

4. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу. Їх величина розраховується, виходячи із нормативу витрат на ці цілі - 600 грн. в кожну зміну за рік:

37

, (3.30)

де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта

використання календарного часу, грн.

- додаткові витрати з розрахунку на одну зміну в рік, грн.

= 21 * 0,6 = 12,6 тис. грн.

5. Визначаємо зниження собівартості продукції за рахунок долі (величини) річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції. Доля цих витрат визначається за формулою:

, (3.31)

де - доля амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції,

грн./грн.;

- балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році, грн.;

- середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань, відсотків;

- обсяг виробництва продукції в і-му році, грн.

Доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції становитиме:а) у базовому році

= (3400 * 0,086) : 6000 = 0,049 грн./грн.

б) у плановому році

= (3451 * 0,086) : 7044,48 = 0,042 грн./грн.

Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме:

, (3.32)

де - величина зниження амортизаційних відрахувань;

- обсяг виробництва продукції у плановому році.

= (0,049 – 0,042) * 7044,48 = 49,31 тис. грн.

Економія собівартості річного обсягу продукції визначається за формулою 3.33:

38

, (3.33)

= 49,31 – 12,6 = 36,71 тис. грн.

Визначаємо коефіцієнт використання календарного часу основних виробничих фондів:

= (185 + 11) : 365 = 0,54

6. Визначаємо потребу підприємства в додатковому персоналі в зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства.

, (3.34)

Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання основних виробничих фондів в зв'язку із збільшенням тривалості їх використання на протязі року визначається виходячи із фондоозброєності праці на підприємстві, балансової вартості основних виробничих фондів, що використовуються в різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів в зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу (3.34)

де - балансова вартість основних виробничих фондів, що

використовуються в і-ту зміну, грн.;

- фондоозброєність праці, грн./грн.

- число додаткових змін використання основних виробничих фондів в

зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, змін;

- число змін використання основних виробничих фондів у

плановому році, змін

= (3100 + 2000 + 1200) : 32 * 21 : 288 = 14 чол.

3.2. Аналіз одержаних результатів

На підставі результатів економічного обґрунтування заходів по поліпшенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємства слід зробити аналіз ефективності запроектованих заходів. Для проведення такого аналізу необхідно дані розрахунків звести в таблицю 3.1, що дозволить зробити аналіз ефективності кожного заходу та в цілому по підприємству.

На при кінці необхідно звернути увагу на те, що поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових

39

капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних основних виробничих фондів на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році.

, (3.35)

де - економія капітальних вкладень;

- обсяг додаткової продукції в плановому році;

фондовіддача у базовому році.

= (80,17+571+395,55) : 2,40= 436,13 тис. грн.

Таблиця 3.1

Ефективність запроектованих заходів по поліпшенню використання основних виробничих фондів підприємства

Показники

Величина коефіцієнтів

Зрос

танн

я ко

ефіц

ієнт

ів

Дод

атко

ві в

итра

ти

тис.

грн.

Результати

Баз

овий

рік

Пла

нови

й рі

к

Збіл

ьшен

ня

обся

гу

прод

укці

ї ти

с. г

рн.

Зниж

ення

со

біва

ртос

ті

прод

укці

ї ти

с. г

рн.

Збіл

ьшен

ня

робо

чих

міс

ць, ч

ол.

1. Підвищення коефіцієнта використання робочого часу

0,78 0,89 0,11 6,25 80,17 20,00 —

2. Підвищення коефіцієнта використання внутрізмінного часу

0,91 0,91 0 1,41 571,00 18,13 —

3. Підвищення коефіцієнта змінності

1,85 1,94 0,09 46 4,8 0,88 25

4. Підвищення коефіцієнта використання календарного

0,46 0,54 0,08 12,6 395,55 36,71 14

40

часуРазом: X X X 66,26 1148,15 75,72 39

З таблиці 3.1 бачимо, що в результаті запропонованих заходів щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства відбулося підвищення коефіцієнта використання робочого часу на 12%, виробництва продукції на 80,17 тис. грн. а додаткові витрати, які понесло підприємство в результаті цього становлять 6,25тис. грн. Також відбулося підвищення коефіцієнта використання внутрізмінного часу на 1%, це забезпечило збільшення обсягу виробництва продукції на 571 тис. грн. при додаткових затратах 1,41 тис. грн. На 12% підвищився коефіцієнт змінності, що збільшило обсяг виробництва ще на 4,8 тис. грн./грн. при додаткових затратах 46 тис. грн. Запропоновані заходи підвищили коефіцієнт використання календарного часу на 10%, що потребувало 13,2 тис. грн. додаткових витрат, але обсяг продукції збільшився на 395,55 тис. грн. В загальному за рахунок підвищення використання основних виробничих фондів підприємства на підприємстві вдалося збільшити обсяг виробництва продукції на 1148,15 тис. грн. при додаткових затратах в 66,26 тис. грн.

3.3. Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства

Основні виробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства.

Насамперед від рівня використання основних виробничих фондів підприємства залежить обсяг виробництва продукції, який обумовлює результати показників господарської діяльності підприємства: собівартість продукції, продуктивність праці, прибуток тощо.

Таблиця 3.2

Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства

Показники

Оди

ниця

ви

мір

у Базовий рік

Приріст

Плановий рік

Абс

олю

тний

Від

носн

ий

1. Проектна потужність

млн. грн. 9,40 - - 9,40

41

підприємства2.Обсяг реалізації продукції

млн. грн. 6,00 2,02 25,25 10,02

3.Освоєння проектної потужності

% 91 20,2 25,25 100,2

4.Балансова вартість ОВФ

млн. грн. 3,40 -0,05 -0,96 5,15

5. Фондовіддача грн. \ грн. 2,6 -0,65 -25 1,956.Коефіцієнт віддачі спожитих фондів

17,09 4,5 26,33 21,59

7.Коефіцієнт фондозйому

7,46 1,7 22,79 9,16

8.Чисельність працівників

чол. 310 39 7,86 453

9. Продуктивність праці

грн. 0,019 0,003 15,79 0,022

10. Собівартість продукції

млн. грн. 4,8 0,13 2 4,88

11. Витрати на 1 грн. реалізованої продукції

грн. 0,490,01

1,54 0,8

12.Середня зарплата

грн. 537,63 -3,46 -0,92 308,26

13. Прибуток млн. грн 1,2 - - 1,214.Рентабельність виробництва

% 25 -0,46 -1,99 24,59

Фондовіддача на даному підприємстві зросла на:

= 2,02 : 5,2 = 0,39 грн./грн.

Тоді у плановому році вона становитиме:

= 2,6 + (-0,65) = 1,95 грн./грн.

Продуктивність праці у плановому періоді складатиме:

= 10,02 : 453 = 0,022; (у базовому році – 6,00 : 310 = 0,019).

Зміну собівартості у плановому періоді визначаємо слідуючим чином:

Отже, абсолютна зміна собівартості у порівнянні з базовою буде становити:

= 4800 + 75,72 =4875,72 (млн. грн.).

42

Витрати на 1 гривню реалізованої продукції у плановому періоді будуть становити:

В 1грн = 4,88 : 10,02 = 0,49 (у базовому – 4,8 : 6,00 = 0,8 );Тоді середня заробітна плата у базовому році складатиме:

, тобто:

= (4,80 – 3,20 : ( 310 * 12 ) = 2000000 : 3720 = 537,63грн.

Заробітна плата у плановому році середня складатиме:

= (4875720 - 3200000):( (453х 12) = 308,26грн.

Прибуток визначаємо:

, тобто у базовому році прибуток складатиме:

 = 6,00 – 4,8 = 1,2 млн. грн.У плановому періоді

 = 10,02 – 4,88 = 5,14млн.

Визначаємо рентабельність:

, тобто у базовому році

рентабельність дорівнює:

= (1,2 : 4,80 ) х 100 = 25 %;

= (1,2 : 4,88) х 100 = 24,59%.

За рахунок підвищення ефективності використання основних виробничих фондів продуктивність праці зросла , але знизилася середня зарплата Отже, вище вказані заходи по підвищенню ефективності використання основних виробничих фондів не виправдали себе: прибуток підприємства залишився незмінним , рентабельність виробництва зросла.

43

Висновок

В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві

пов’язане з проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце

належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та

використанні основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до

випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу

виробництва продукції, що призводить до її подорожчання. Крім того

спостерігається коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних

фондів.

Поліпшене використання основних виробничих фондів є важливим

резервом підвищення ефективності виробництва Це обумовлено тим, що значні

частини витрат, які утворюють собівартість продукції (робіт), пов’язане з

використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції

витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20%, транспортні витрати

- 10-12%.

У цій курсовій роботі я з`ясувала, як підвищується ефективність

використання основних виробничих фондів за рахунок:

1) Підвищення ефективності використання (основних виробничих фондів

за рахунок) річного робочого часу.

2) Підвищення ефективності використання внутрішнього часу.

44

3) Підвищення ефективності збільшення змінності використання

основних виробничих фондів.

4) Підвищення ефективності використання календарного часу.

Встановити основні шляхи та підвищення фондовіддачі дозволяє аналіз

та узагальнення методів роботи колективів промислових підприємств.

Отже, в ході написання курсової роботи були розкриті і поставлені задачі

і питання. Розглянуто основні показники використання основних виробничих

фондів, зроблений аналіз цих показників.

Таким чином, шляхами поліпшення використання ОВФ є:

технічне удосконалення і модернізація обладнання. Це досягається за

рахунок підвищення потужності верстатів, механізації та автоматизації

допоміжних і транспортних операцій;

збільшення тривалості роботи, обладнання на протязі доби, місяця, року.

Досягається за рахунок збільшення змінності роботи, скорочення часу на

технічне обслуговування і капітальні ремонти, зменшення простоїв;

збільшення кількості та питомої ваги діючого обладнання в складі всього

обладнання на підприємстві.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ

того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції.

Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату

залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та

устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного

завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю

часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних,

організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ

підприємства можна умовно побілити на дві групи:

1) збільшення екстенсивного завантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє

зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах

45

України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з

експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та

організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими

розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити

фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного

господарства на 10-15 і більше відсотків.

Інтенсивний шлях поліпшення ефективності використання ОВФ

передбачає збільшення продуктивності роботи, тобто кількості продукції

(робіт), що виробляється за одиницю часу (робочий час, зміна, доба) на

одиницю обладнання. А тому, поліпшення використання ОВФ промисловості

обов`язково має супроводжуватися покращенням умов праці, підвищенням в

виробничій діяльності функцій управління механізмами.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання

ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно

застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного

рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і

модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій

знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності

устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових

технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей

властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції,

виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад,

киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії;

використання різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній

промисловості тощо).

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має

передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного

використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких

колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних

46

галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії

становлення й розвитку.

Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми

роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств,

система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від

кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна

політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів,

підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Список використаної літератури

1. Бондар Н. М. Економіка підприємства. Навчальний посібник – К.: Видавництво А. С. К., 2012. – 400 с.

2. Семернікова І. О., Мєшкова-Кравченко Н. В. Економіка підприємства: Навч. посібник (Курс лекцій). – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2011. – 312 с.

3. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А. В. Шегда, Т. М. Литвененко, М. П. Нахаба та ін.; За ред А. В. Шегди. – 3-тє вид., випр. – К.: Знання-Прес, 2013. – 335 с.

4. Мельник Л. Г., Карінцева О. І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навчальний посібник – Суми: ВТД «Університетська книга», 2012. – 412 с.

5. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2012. – 580 с.

6. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, Центр навчальної літератури, 2010. – 488 с.

7. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2011. – 436 с.

8. Гордійчук А. С., Стахів О. А. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – Рівне, РДТУ, 2009. – 247 с.

9. М. В. Володькіна. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2012. – 196 с.

10. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 356 с.

11. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А. В. Шегди. – К.: Знання, 2010. – 431 с.

12. Економіка та підприємництво. Практикум. Навчальний посібник / За ред С. Я. Салиги. – К.: ВД «Професіонал»,2011. – 752 с.

13. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. В. П. Вихруща, П. С. Харіва. – Тернопіль, 2009. – 375 с.

47

14. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. С. Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2010. – 528 с.

15. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За ред І. М. Бойчик. – К.: «Атіка». – 2012 р. – 580 с.

16. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й. М. Петровича. – Львів: «Новий світ - 2000», 2012. – 680 с.

17. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За заг. Редакцією П. В. Круша, В. І. Подвігіної, В. М. Сердюка. – К.: Ельга-Н, КНТ. – 2011. – 780 с.

18. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Ред. д. е. н., проф. Л. Г. Мельника. – Суми: ВТО «Університетська книга», 2013. – 648 с.

19. Продиус Ю. И. Экономика предприятия: Учебник. – М.: ИНФРА, 2012. – 672 с.

20. Экономика предприятия: Учебник под ред. О. И. Волкова. – М.: ИНФРА,2013. – 416 с.

21. Раицкий К. А. Экономика предприятия: Учебник для вузов. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг»,2011. – 693 с.

22. Экономика предприятия / Под ред. Е. Л. Кантора. – СПб: Питера, 2012. – 352 с.

23. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. И. Грузинова.- М.: Банки и биржы, ЮНИТИ, 2009. – 535 с.

24. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. В. Я. Горфинкеля, В. А.Швандера. – М.: Банки и биржы, 2010.- 742 с.

25. Мокий М. С., Скамай Л. Г., Трубочкина М. И. Экономика предприятия: Учеб. Пособие / Под ред. проф. М. Г. Лапусты. – М.: ИНФРА, 2011.- 264 с.

26. Зайцев Н. Л. Экономика промышленого предприятия: Учебник. – 4-е изд., пер. и доп. – М., 2012.

27. Бойчик І. М., Харів П. С., Хопчан І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посіб., 2-ге вид., випр. і доп. – К.: «Каравела», Львів, 2000. – 200 с.

28. Гаврилюк Л. І. Економіка підприємства: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Житомир: ЖІТІ, 2010.

29. Экономика предприятия под. ред. проф. В. М. Семенова.- М.: Центр экономики и маркетинга, 2010.

30. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Вікар, 2001.31. Статистика підприємництва: Навч. посібник / П. Г. Вашків, П. І. Пастер,

В. П. Сторожук. – К.: «Слобожанщина», 2008. – 60 с.32. Єріна А. М., Пальян З. О. Теорія статистики: Практикум. – К.:

Товариство «Знання», КОО,2011. – 325 с.33. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та

ін.; За наук. Ред. д-ра ек. Наук С. С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. –К.: КНЕУ, 2011. – 467 с.

34. Михайлушник А. И. Экономика. Практикум: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 2012. – 311 с.

48

35. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Ніка-Центр, 2010. – 216 с.

36. Экономика предприятия и отраслей промышлености / Под ред. А. С. Пелых. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2013. – 608 с.

49