ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ МАЙБУТНІМИ УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ Збірник тез науково-методичного семінару

2013

ВИКОРИСТАННЯ MS OFFICE НА УРОКАХ ПОДАННЯ НОВИХ

ЗНАНЬ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

Білошкурський В.В.

Сьогодні інформаційно-комунікаційні технології розглядаються як

важливіший компонент загальної освіти, що відіграє велику роль у

розв’язанні пріоритетних завдань навчання та виховання – у формуванні

цілісного світогляду, навчальних, комунікативних та комунікаційних

навичок, основних психічних якостей учнів. Широке застосування

комп’ютерних технологій в освіті поступово, але досить впевнено, стає

найважливішою деталлю навчально-виховного процесу школи [2].

До того ж ІКТ використовують в усіх видах урочної й позаурочної

діяльності, починаючи з 1-х класів, при цьому розширюючи можливості

навчально-виховного процесу, забезпечуючи нові шляхи подачі інформації,

даючи можливість для випробовування власних ідей і проектів, для вивчення

й викладання предметів у початкових класах (математики, української мови,

читання та ін.) [1].

Найпростішими й найпоширенішими на сьогодні програмами, які

допомагають вчителю урізноманітнити урок, є прикладні програми MS Power

Point та MS Word.

Багатофункціональний текстовий процесор MS Word може

використовуватись для досягнення наступних цілей:

друк тексту;

форматування;

вставка малюнків, гіперпосилань, таблиць, графіків та ін.;

різного роду діаграм;

створення різного роду діалогів (графічними можливостями);

створення простих геометричних фігур та фігур з комбінації

графічних об’єктів.

Як показує практика, використовувати комп’ютерні презентації можна

на уроках будь-якого типу (урок вивчення нового матеріалу, урок

закріплення знань, умінь, навичок; урок контролю знань, умінь, навичок;

нестандартний урок; інтегрований урок; комбінований урок). Головне, щоб

поданий матеріал відповідав принципам науковості, наочності, був поданий в

обсязі, що відповідає дидактичній меті. Також доцільно застосовувати їх під

час проведення тематичних перевірок. Між тим використання презентацій

залежить від творчого потенціалу вчителя та програмного забезпечення, яким

він користується.

Практикою доведено, що використовувати презентації доцільніше на

уроці математики під час усного рахунку, математичних диктантів, роботі з

геометричним матеріалом, тестуванні, логічних вправах і задачах тощо; на

уроках української мови – під час зорових диктантів, роботі з

деформованими текстами, словникових диктантів, вправ на увагу, при

списуванні, складанні опису картин, зображень тощо; на уроках читання –

під час різних видів словникової роботи, розгляді картин, зображень,

портретів письменників, ребусів, кросвордів, тестуванні; на уроках «Я і

Україна» – під час навчально-пізнавальних ігор, розгляді малюнків, фото,

схем, ілюстрацій, ребусів, кросвордів, тестуванні тощо; на уроках

образотворчого мистецтва та трудового навчання – під час розгляду картин,

малюнків, схем, обговоренні технологічних карт тощо [3].

Але слід пам’ятати, що презентації – це лише інструмент (один із

багатьох інших інструментів вчителя на уроці), а тому недоцільно

презентацію робити важливішою за урок, штучно «підганяти» весь урок під

презентацію.

Структура уроку при цьому не повинна принципово змінюватися. В

уроці із презентацією, як і в будь-якому іншому, мають бути наявні всі

основні етапи, змінюватися може лише їх тривалість. Презентації

використовують на різних етапах уроку: актуалізації знань, перевірки

домашнього завдання, ознайомлення з новим матеріалом, закріплення,

узагальнення та систематизації знань. Досвідчені вчителі, які вже звикли до

використання презентацій, впевнилися, що на таких уроках доцільно

збільшити час на проведення етапу мотивації, адже завдяки презентації

можна збільшити його пізнавальне навантаження. А, як відомо, правильно

мотивовані учні легше й з більшою охотою здобувають знання, прагнуть до

творчої діяльності [1].

Використання презентацій та текстового процесора MS Word

допомагає урізноманітнити етап актуалізації знань, адже запитання можна

ілюструвати графічними об’єктами, анімацією, звуковим супроводом, можна

подати кілька слайдів із попередніх уроків, з кросвордами, ребусами тощо.

На етапі пояснення нового матеріалу можна використовувати фото-, аудіо-,

відеофрагменти, гіперпосилання для зміни послідовності показу, що дає

вчителю змогу на свій розсуд змінювати хід бесіди, акцентувати увагу на

найскладніших моментах уроку залежно від сприйняття матеріалу учнями і

від ситуації на уроці. На слайдах доцільно подати лише основні думки,

визначення, дати і назви подій, формули, графічні, фото-, аудіо-, відео

фрагменти тощо. Виділити ті елементи, до яких слід привернути увагу учнів.

Подати той самий матеріал у різних формах, на різних прикладах. Для етапу

закріплення знань можна дати ілюстровані запитання, завдання для

групового або індивідуального виконання, запропонувати учням самостійно

прокоментувати вже показані слайди (які вчитель демонстрував на етапі

пояснення нового матеріалу) [2].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Кітаєва М. Використання мультимедійних технологій / Початкова

освіта, №38, 2011, ст.7

2. Петлюшенко Н. Упровадження комп’ютерних технологій у

початковій школі./ Початкове навчання і виховання, №1, 2012, ст.12

3. Пономаренко Л. Мультимедійна підтримка навчального процесу /

Початкова освіта, №1-2, 2012, ст.16

МЕТОДИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА УЧИТЕЛЯ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Бондаренко Т.В.

Одним з найбільш потужних сучасних універсальних освітянських

інструментів є комп’ютер, який дозволяє більш ефективно організувати

педагогічний процес та полегшити роботу з документацією: набирати текст,

виконувати розрахунки, створювати діаграми і графіки, працювати з

фотографіями та відео, презентувати власні проекти, спілкуватися в он-лайн з

батьками, колегами, брати участь у наукових Інтернет-семінарах та

конференціях. Окрім вищепереліченого, потужним засобом у освітній

діяльності учителя початкової школи є використання навчально-

мультимедійних технологій. Добірка сформованих мультимедійних засобів

навчання, схвалених і рекомендованих Міністерством освіти і науки України

розширює межі представлення інформації молодших школярів, стимулює

пізнавальний інтерес, активізує увагу учнів до об’єктів, що вивчаються.

Добірка мультимедійних засобів навчання для учнів початкових

класів

№

п/п

Програми Характеристика

1 Я і Україна

2

Диск «Я і Україна» слугує як основний

або додатковий матеріал до шкільного

предмета «Я і Україна», рекомендований

Міністерством освіти та науки України. У

процесі гри необхідно подолати вісім рівнів:

1) Україна в давнину, 2) Україна

міфологічна, 3) Українські традиції, 4)

Визначні пам’ятки України, 5) Україна на

планеті Земля, 6) Рослини та тварини

України, 7) Твоя країна – Україна, 8) Видатні

українці.

2 Міфи України Навчальна програма з елементами гри

ознайомлює користувача з українськими

легендами, розповідями про фантастичних

істот, з прикметами й забобонами давніх

українців. У міфології – джерела

українського національного характеру,

способу мислення, світогляду,

філософського осмислення дійсності.

Неоціненні у пізнавальному і виховному

відношенні українські міфи містять у собі

важливі й цікаві відомості про походження

наших предків, назв «Україна» і «українці»

та ін.

3 Петриківський

розпис

Мультимедійний продукт призначений

для вивчення техніки петриківського

розпису: “зернятко”, “гребінчик”, “кривеньке

зернятко”, “цибулька”, “листочок”, “калина”,

а також простих композицій, які

складаються з цих елементів. Програма

курсу розроблена таким чином, що

опанувати розпис зможуть всі, хто бажає

навчитися цього виду мистецтва.

4 Традиції

українського народу

Методика навчальної програми

«Традиції українського народу» розроблена

для дітей молодшого шкільного віку. У

думах, піснях, прислів’ях і приказках,

скоромовках, лічилках та інших

фольклорних перлинах у високопоетичній і

глибоко ліричній формі відображено весь

культурно-історичний, мистецький шлях

українського народу. У фольклорі вся

минувшина і доля України: періоди високих

піднесень і трагічних падінь, національно-

визвольних і соціальних змагань,

відчайдушної гайдамаччини і звитяжної

козаччини, сторінки масового героїзму,

епохи творчої праці і мистецького пізнання

дійсності, оманливих надій та ілюзій, зневіри

і зради тощо. Фольклорне виховання

пробуджує любов до життя, енергію

національного творення, теплоту серця і

ніжність душі.

5 Дитина та довкілля

«Дитина та довкілля» – це розповідь

про те, якої шкоди завдала людина

навколишньому середовищу та які наслідки

це може мати. Мета – навчити дітей дбати

про природу, зрозуміти шкідливість

викидання сміття та розпалювання багать,

озброїти учнів знаннями про тварин, які

населяли наші краї та про тих, яким загрожує

загибель. Вимогливий, але добрий Вовк

Панас перевірить уважність свого учня

тестами і, як завжди, розважить ребусами,

мультиком, кросвордом й іншими

цікавинками.

6 Казки Сашка

Лірника

«Казки лірника Сашка» насичені

народними піснями, музикою різних

музичних інструментів. Байки майстерно

прочитані із залученням дійових осіб,

запозичених з нашої давньої усної творчості.

Звісно, що як водиться у казках, Добро

завжди перемагає, а Зло справедливо

покаране. Найвідоміший казкар в Україні

народився в Умані, тому багато чого (пани

Потоцькі, запорозькі козаки, чумакування,

Греків ліс, Уманський курінь, село Сабодаш,

Охматів, Угловата, Пеньожково, Вербовата,

Кочубіївка, Старобабанський курінь,

Гірський Тікич) з нашого краю. «Я – це:

прихована зброя українства, бо на моїх

казках ростуть маленькі патріоти» – каже

про себе Сашко.

ЗАХИСТ НАВЧАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Троян С.О.

Інформаційна безпека має велике значення для забезпечення життєво

важливих інтересів будь-якої держави. Створення розвиненого і захищеного

середовища є неодмінною умовою розвитку суспільства та держави, в основі

якого мають бути найновіші автоматизовані технічні засоби.

Останнім часом в Україні відбуваються якісні зміни у процесах

управління на всіх рівнях, які зумовлені інтенсивним упровадженням

новітніх інформаційних технологій. Швидке вдосконалення інформатизації,

проникнення її в усі сфери життєво важливих інтересів зумовило, крім

безперечних переваг, і появу низки стратегічних проблем. Посилюється

небезпека несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних,

інформаційних і телекомунікаційних систем.

Наскільки актуальна проблема захисту інформації від різних загроз,

можна побачити на прикладі даних, опублікованих Computer Security Institute

(Сан-Франциско, штат Каліфорнія, США), згідно з якими порушення захисту

комп'ютерних систем відбувається з таких причин:

несанкціонований доступ — 2 %

укорінення вірусів — 3 %;

технічні відмови апаратури мережі — 20 %;

цілеспрямовані дії персоналу — 20 %;

помилки персоналу (недостатній рівень кваліфікації) — 55%. [1]

Таким чином, однією з потенційних загроз для інформації в

інформаційних системах слід вважати цілеспрямовані або випадкові

деструктивні дії персоналу (людський фактор), оскільки вони становлять 75

% усіх випадків.

Відповідно до вимог законів України "Про інформацію", "Про

державну таємницю" та "Про захист інформації в автоматизованих системах"

основним об'єктом захисту в інформаційних системах є інформація з

обмеженим доступом, що становить державну або іншу, передбачену

законодавством України, таємницю, конфіденційна інформація, що є

державною власністю чи передана державі у володіння, користування,

розпорядження. [2]

Загалом, об'єктом захисту в інформаційній системі є інформація з

обмеженим доступом, яка циркулює та зберігається у вигляді даних, команд,

повідомлень, що мають певну обмеженість і цінність як для її власника, так і

для потенційного порушника технічного захисту інформації.

Порушник — користувач, який здійснює несанкціонований доступ до

інформації

Загроза несанкціонованого доступу — це подія, що кваліфікується як

факт спроби порушника вчинити несанкціоновані дії стосовно будь-якої

частини інформації в інформаційній системі.

Потенційні загрози несанкціонованого доступу до інформації в

інформаційних системах поділяють на цілеспрямовані (умисні) та випадкові.

Умисні загрози можуть маскуватися під випадкові шляхом довгочасної

масованої атаки несанкціонованими запитами або комп'ютерними вірусами.

Вимоги національних стандартів і нормативних документів з питань

технічного захисту інформації в Україні, а також досвід розвитку

міжнародних стандартів безпеки досліджено у працях М.С. Вертузаєва, О.М.

Юрченка, В.В. Домарева.

Розглянемо приклади можливих каналів витоку-інформації та варіанти

несанкціонованого доступу до неї.

За відсутності законного користувача, контролю та розмежування

доступу до термінала кваліфікований порушник легко використовує його

функціональні можливості для несанкціонованого доступу до інформації, що

підлягає захисту, шляхом уведення відповідних запитів або команд.

За наявності вільного доступу до приміщення можна візуально

спостерігати інформацію на засобах відбиття і документування, викрасти

паперовий носій, зняти зайву копію, а також викрасти інші носії з

інформацією: лістинги, магнітні носії та ін.

Особливу загрозу становить безконтрольне завантаження програмного

забезпечення, в якому можуть бути змінені установки, властивості, дані,

алгоритми, введено "троянську" програму або вкорінено комп'ютерний вірус,

що виконують деструктивні несанкціоновані дії. Наприклад, записування

інформації на сторонній носій, незаконне передавання у канали зв'язку,

несанкціоноване друкування документів, порушення їх цілісності,

несанкціоноване копіювання важливої інформації, вагомість якої

визначається та обмежується на дуже короткий або, навпаки, тривалий час.

Загрозливою є ситуація, коли порушник — санкціонований користувач

інформаційної системи, який у зв'язку зі своїми функціональними

обов'язками має доступ до однієї частини інформації, а користується іншою

за межами своїх повноважень. З боку санкціонованого користувача є багато

способів порушення роботи інформаційної системи й одержання,

модифікування, поширювання або знищення інформації, що підлягає

захисту. Для цього можна використовувати, насамперед, привілейовані

команди введення-виведення, неконтрольованість санкціонованості або

законності запиту і звернень до баз та банків даних, серверів тощо. Вільний

доступ дає порушникові можливість звертатись до чужих файлів і баз даних

та змінювати їх випадково або умисно.

Під час технічного обслуговування апаратури можуть бути виявлені

залишки інформації на її носіях (поверхні твердих дисків, магнітні стрічки та

інші носії). Стирання інформації звичайними методами (засобами

операційних систем, спеціальних програмних утиліт) неефективне з погляду

технічного захисту інформації. Порушник може поновити і прочитати її

залишки, саме тому потрібні тільки спеціальні засоби стирання інформації,

що підлягає захисту.

Під час транспортування носіїв територією, яка не охороняється,

виникає загроза перехоплення інформації, що підлягає захисту, і подальшого

ознайомлення з нею сторонніх осіб та інші.

Для створення систем захисту інформації від несанкціонованого

доступу, копіювання, знищення, спотворення даних використовують засоби

обчислювальної техніки, інформатики, телекомунікацій тощо. При цьому

розв'язується багато задач які спираються на теоретичні відомості з фізики,

математики, логіки, радіоелектроніки.

При роботі з даними, користувачі мають різні пріоритети та

використовують різні інформаційні технології, інструментальні засоби та

алгоритмічні мови [3, 4]. Для досягнення потрібного рівня безпеки слід

дотримуватися певної політики в системах кліент-сервер, де дані

відокремлені від додатків, а доступ до них дозволено лише обмеженій

кількості користувачів.

Захист на рівні доступу до баз даних (перший рівень) надає кожному

користувачу унікальне ім'я та пароль для з'єднання з базою даних.

Захист на рівні надання пріоритетів (другий рівень) містить механізм

надання привілеїв на доступ до об'єктів бази даних.

Антивірусний захист (третій рівень) не надає можливості створення

комп'ютерних вірусів при написанні додатків (applet) та не дозволяє передачу

інформації від користувача на сервер. Кількість операцій, які може

виконувати апплет для безпеки обмежено. Записати вірус на диск

користувача або прочитати з нього інформацію апплет не може. Автономні

програми можуть зчитати і записати у файли, та виконувати операції, що

обмежені для апплетів.

Безпека інформаційних технологій (четвертий рівень) використовує

такі концепції як аутентифікація, авторизація, шифровка, цілісність даних та

безвідмовність.

Рівень протоколів (п'ятий рівень) безпечної мережевої взаємодії та

засобів захисту мережевих операційних систем.

Рівень захисту транспортних протоколів - (шостий рівень)

використовує різні специфікації служби безпеки, наприклад, SSL на рівні

мереж та специфікації брандмауерів.

Рівень криптографічного захисту - (сьомий рівень) використовується

при шифруванні конфіденційної інформації, яку необхідно зберігати в базі

даних. Дані шифруються за спеціальним алгоритмом, який розташовується в

захищених додатках.

Механізм персоналізації та захисту інформації може відбуватися за

допомогою пластикових карток, інформація на яких зберігається на магнітній

смужці (полосі), мікрочіпі, штрихкоді, фотокартці (фотографії). Мікрочіп з

вбудованою інтегральною мікросхемою мультифункціонального

призначення, при цьому зберігає значно більше інформації та

використовують криптографічну логіку для підтримки прийняття рішень в

системах захисту інформації [5].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. http://gocsi.com/online

2. http://zakon2.rada.gov.ua

ВИКОРИСТАННЯ ЛОГІЧНИХ ЗАВДАНЬ ТА ІГОР НА УРОКАХ

ІНФОРМАТИКИ

ДЛЯ РОЗВИТКУ АЛГОРИТМІЧНОГО МИСЛЕННЯ

Колмакова В.О.

В останні роки питання о необхідності спеціальної роботи вчителя

початкових класів над розвитком логічної складової мислення дитини

набуває особливої уваги оскільки у початковій школі активно

впроваджується курс «Інформатика», що ставить перед учителем початкової

школи ще одну задачу – формування в учнів алгоритмічного стилю

мислення. Питання про співвідношення логічного і алгоритмічного типів

мислення на сьогодні є відкритою методичною проблемою. Деякі російські

автори посібників з інформатики для початкових класів (А.В. Горячев,

М.А. Лукашенко, Л.А. Камбурова, А.Л. Семенов та ін) використовують ці

терміни як синоніми. Але алгоритмічний стиль – це штучне новоутворення в

мисленні дитини, яке формується спеціальними вправами при

систематичному їх використанні. Існує багато різних комп'ютерних програм,

які при проведенні регулярних розвиваючих занять, систематично

організованих цікавих завдань створюються сприятливі умови для

формування у дітей алгоритмічного мислення, сприяють розвитку таких

якостей як самостійність, що виявляється в активному і ініціативному

пошуку вирішення завдань, в глибокому і всебічному аналізі їх умов, в

критичному обговоренні та обґрунтуванні шляхів вирішення, в попередньому

плануванні та програванні різних варіантів здійснення рішення.

"Сходинки до інформатики" – єдиний в Україні пропедевтичний курс

інформатики для молодших школярів, що має майже 10-річну історію,

пройшов належну апробацію та рекомендований Міністерством освіти і

науки, молоді та спорту України. Завданням курсу «Сходинки до

інформатики» є формування в учнів молодшого шкільного віку

алгоритмічного, логічного та критичного мислення; початкових уявлень та

навичок роботи з різними програмними засобами для розв’язування

практичних завдань з інших предметів початкової школи. Учні разом з

анімаційними героями пізнають ази та закріпляють знання по предметам:

інформатика, математика, природознавство, українська мова, англійська

мова.

Комплекс навчально-розвивальних програм "Сходинки до інформатики

Плюс" небезпідставно вважають серцем курсу "Сходинки до інформатики",

оскільки пропедевтика інформатики у початковій школі неможлива без

використання спеціального програмного забезпечення. До складу

розвиваючих ігор для 2-го класу увійшли: Як поводитися з комп’ютером; Де

використовують комп’ютер; Стрільці по яблуках; Лісова галявина; Мильні

бульки; Розібрані малюнки; Математичний космодром; Кіт-риболов; Слово в

лабіринті; Кубики зі складами; Незвичайний поїзд; Незнайко на містку;

Дорога до школи; Розгорни серветку. Програмний продукт створений

колективом педагогів, психологів, програмістів, художників, аніматорів,

неодноразово проходив науково-методичну та психолого-педагогічну

експертизу та апробацію в навчальних закладах міста Києва та усієї України.

Програмний продукт "Сходинки до інформатики Плюс" рекомендований

Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як електронний засіб

навчального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів.

Комплекс навчально-розвивальних програм постійно розвивається і

удосконалюється.

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ОСВІТИ

Крамська З.М.

Майбутній вчитель є реалізатором державної політики щодо розвитку і

формування майбутнього покоління, тому йому увага повинна бути

якнайбільшою. Від його підготовки залежить його професіоналізм і якість

професійної діяльності, а це не що інше як кінцевий результат формування і

розвитку особистості молодого покоління, тому на сучасному стані розвитку

національної системи педагогічної освіти зростають вимоги до підготовки

вчителя. Важливого значення у особистісному становленні майбутнього

педагога набуває власне загальнопедагогічна підготовка як складова усієї

системи професійної підготовки [2].

Прийнято вважати, що основними напрямами підготовки майбутнього

вчителя є комплекс методологічних, педагогічних, методичних проблем, які

ставляться і розв’язуються через залучення студентів вищої школи до

практичної педагогічної діяльності, спрямованої на підвищення рівня їхнього

професіоналізму. Проте зауважимо, що вчені дещо по-різному підходять до

трактування поняття "професійна підготовка". Так, деякі з них (О.О.

Абдуліна, Н.В. Кузьміна, Н.Ф. Тализіна та ін.) зазначають, що професійна

підготовка майбутніх учителів – процес формування й набуття настанов,

знань та вмінь, необхідних спеціалісту для належного виконання спеціальних

завдань навчально-виховного процесу. Інші науковці (Л.М. Ахмедзянова,

І.М. Богданова, І.А. Зязюн, Е.Е. Карпова, Н.В. Кічук, Н.В. Кузьміна, З.Н.

Курлянд, Р.І. Хмелюк, О.С. Цокур та ін.) наголошують на тому, що

професійна підготовка майбутніх учителів – це цілісний процес засвоєння й

закріплення загальнопедагогічних та соціальних знань, умінь і навичок [2].

Абдуліна О.О. вважає, що загальнопедагогічна підготовка вчителя – це

процес учіння студентів у системі навчальних занять з педагогічних

дисциплін і педагогічної практики й результат, що характеризується певним

рівнем розвитку особистості вчителя, сформованості загальнопедагогічних

знань, умінь і навичок. Система загальнопедагогічних знань, умінь і навичок

є загальною, єдиною необхідною кожному педагогу, зокрема, вчителю

початкової школи для реалізації його соціально-професійних функцій [1].

Процес підготовки майбутнього вчителя на сучасному етапі можна

умовно поділити на такі основні компоненти: загальна підготовка

методологічно-розвиваюча); спеціально-професійна (психолого-педагогічна,

методична); особистісна підготовка (самовиховання особистості майбутнього

педагога, його самовизначення). Сучасний навчальний план, який відображає

зміст професійної підготовки майбутнього спеціаліста, передбачає, що

важливе місце в системі професійної підготовки вчителів належить

дисциплінам психолого-педагогічного циклу. Виділимо окремо

загальнопедагогічну підготовку як елемент загальної, спеціально-

професійної та особистісної підготовки майбутнього вчителя. Результатом

такої підготовки є оволодіння студентами певним рівнем змістовно-

процесуальних та наукових основ педагогічної діяльності, формування у них

цілісного комплексу загальнопедагогічних знань, умінь, навичок [3].

Швидкі темпи зміни у розвитку інформаційно-комунікаційних

технологій і відповідні перебудови у суспільстві створюють ситуацію, коли

діти живуть у дуже насиченому інформаційному просторі. Доступність і

привабливість інформаційно-комунікаційних технологій, поява засобів

мультимедіа призвело до суттєвого помолодшення аудиторії користувачів та

споживачів інформаційно-комунікаційних технологій. Оскільки неможливо

відгородити дітей від цих процесів, перед батьками і учителями постають

нові завдання, одним з найважливіших серед яких є якомога раніше навчити

грамотно орієнтуватися в інформаційному середовищі. Таким чином, перед

нами постає нова соціально значуща проблема – підготовка школярів у галузі

опрацювання інформації, формування у них інформаційної культури та

інформатичних компетентностей [4].

Для розв’язання цього завдання потрібен учитель, який сам у достатній

мірі має сформовані компетентності у галузі інформаційно-комунікаційних

технологій. Учитель втратив монополію на знання і змушений змінити власні

компетентності, наприклад, навчитися організовувати доступ до інформації,

користуватися логікою, паролем, електронним журналом, проводити

тестування і т. ін. Перешкодами на шляху особистісного розвитку вчителя та

його професійного росту є не нестача часу, а пріоритетність формування

нових компетентностей. Тому з точки зору конкурентоспроможності

майбутнього фахівця та враховуючи специфічність та комплексність

педагогічного процесу початкової школи ми зосередили увагу саме на

формуванні інформатичних компетентностей майбутніх вчителів початкової

школи.

Інформатичні компетентності учителів початкових класів розуміються

як особливий тип організації теоретичних і методичних предметно-

спеціальних знань, що дозволяють приймати ефективні рішення в

професійно-педагогічній діяльності в умовах сучасної інноваційної політики.

Водночас аналіз інформатичних компетентностей майбутнього вчителя

початкових класів свідчить про те, що вони не зводяться до знань й умінь

організації педагогічного дослідження і працювання з комп'ютером, але й

передбачають необхідну обізнаність в сфері дидактики й теорії виховання.

При цьому компетентність не вичерпується вузькопрофесійними рамками.

Рівноправними сьогодні виступають такі змістовні компоненти

інформатичних компетентностей вчителя, як креативність мислення,

здатність до аналізу, потреба в самовдосконаленні. Тобто вони акумулюють в

собі інтеграцію досвіду, теоретичних знань, практичних умінь і значущих для

педагога особистісних якостей.

Згідно стандартів підготовки учителів прийнятих у Польщі кожен

учитель для ефективної професійній діяльності повинен мати наступні

інформатичні компетентності [5]:

1. Розуміння і використання термінології, засобів (обладнання),

інструментів (програмного забезпечення) і методів ІКТ.

2. Інформаційно-комунікаційні технології як складову свого робочого

місця.

3. Роль і використання ІКТ в предметній галузі, яку викладає учитель.

4. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у

викладанні свого предмету.

5. Правові, етичні і суспільні аспекти доступу до ІКТ і використання

цих технологій

Наведений перелік є актуальним і для нашої країни, але й має свою

специфіку для учителів початкової школи, оскільки, на відміну від учителя-

предметника, учитель молодших класів вирізняється значною

енциклопедичністю і міжпредметністю знань, а також особливого значення

набуває культурологічний аспект. Впровадження освітніх технологій у

масову школу й практичне використання комп'ютерних навчальних програм,

показує, що на перший план висувається принципово нове бачення ролі

вчителі в засвоєнні знань і роботі учнів з інформацією [4].

Отже, формування інформатичних компетентностей вчителів

початкової школи не можливе в межах однієї дисципліни і вимагає уваги

протягом всього навчання в коледжі, включає в себе формування системи

знань, умінь та навичок, необхідних для ефективного використання сучасних

інформаційних технологій у навчальному процесі в загальноосвітній школі

для управління навчальним процесом, для формування елементів

інформаційної і загальної культури учнів середніх навчальних закладів, для

гуманізації навчального процесу, інтеграції навчальних предметів і

диференціації навчання, надання навчальній діяльності дослідницького,

творчого характеру і має певну специфіку, пов’язану з формуванням

професійних якостей саме вчителів молодших класів таких як

енциклопедичність знань, меж предметність, культурологічний аспект

(зокрема, формування інформаційної культури), набуття знань щодо ролі,

місця, доцільності і особливостей використання ІКТ у навчальному процесі

початкової школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1 Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка в системе

высшего педагогического образования: Для пед. спец. высш. учеб. заведений.

– 2-ге изд. перераб. и доп. – М.:. Просвещение, 1990. – 141 с.

2 Веред Л.Г. Підготовка вчителя початкової школи до професійної

діяльності. - [Електронний ресурс] : Збірник наук. праць / Педагогічний

інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут

психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса

Грінченка. – Випуск 5. – К., 2011. – Режим доступу до

збірника : http://www.psyh.kiev.ua/Збірник_наук._праць._-_Випуск_5

3 Володько В.М. Основні компоненти загальнопедагогічної

підготовки майбутнього вчителя // Проблеми сучасної педагогічної освіти:

Зб. ст. / Крим. держ. гуманіт. ін-т. – К., 2001. – Вип. 3. – 4.1. – С. 25 – 42. –

(Педагогіка і психологія).

4 Петухова Л. Є. Особливості формування інформатичних

компетентностей майбутніх учителів початкових класів - Наука і освіта. –

2008. – № 8-9. – С. 271-274.

5 Смирнова-Трибульская Е.Н. Основы формирования

информатических компетентностей учителей в области дистанционного

обучения. Монография. – Херсон: Айлант, 2007. – 704 с.: илл.

ВИКОРИСТАННЯ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ВЧИТЕЛЯМИ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ТА ДІТЬМИ

Паршуков С.В.

Інтернет в Україні протягом останніх 5 років розвивається доволі

інтенсивно. Кількість Інтернет-ресурсів у домені ua зросла більше ніж в п’ять

раз. Однак, існує ще ряд чинників, які негативно впливають на розширення

послуг Інтернету в нашій країні. На першому плані це, звичайно, суб’єктивні

причини. Дуже значна частина керівників і рядових виконавців через свою

консервативність не бачать реальних переваг Інтернету, особливо в галузі

освіти. До інших чинників слід віднести недостатньо розвинуту мережу

Інтернет-послуг, особливо на периферії, та відсутність надійних,

широкополосних каналів зв’язку.

Разом з тим є і позитивні тенденції. Українські освітні закладі стоять на

порозі масового впровадження Інтернету. Він стає таким же звичним носієм

інформації, як преса, телебачення і радіо, стає доступним широким верствам

населення і особливо молоді.

Уже зараз учителі початкових класів у своїй педагогічній діяльності

можуть використовувати такі інформаційні ресурси:

- нормативні документи з сайта Верховної Ради (www.rada.gov.ua) та

сайта Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua), сайтів інших

міністерств і відомств;

- документи,, підготовлені установами і організаціями UNESCO, з

питань розвитку освіти та міжнародного співробітництва в галузі освіти;

- матеріали самоосвіти або дистанційної освіти (підвищення

кваліфікації) з сайтів обласних інститутів післядипломної педагогічної

освіти;

- доступ до електронних каталогів та електронних книг різноманітних

звичайних та електронних бібліотек , наприклад: Національної бібліотеки

імені Вернадського; Бібліотека електронних книг для дітей -

http://www.kinder.ru/search.asp; Електронна психологічна бібліотека BOOKAP

http://www.bookap.by.ru/genpsy/genpsy.shtm; Дитячий психолог -

http://www.childpsy.ru/; Каталог дитячих ресурсів - http://www.kinder.ru тощо.

- доступ до багатьох українських і закордонних періодичних видань, у

тому числі педагогічних, наприклад, дуже цікавими є сайти російських

журналів «Начальная школа» (http://www.openworld.ru/school) та «Начальная

школа до и после» (http://www.school2100.ru/magazine/magazine_main.html),

які містять електронні архіви цих видань за останні п’ять-шість років;

- матеріали про інноваційні педагогічні технології й системи, матеріали

з досвіду роботи вчителів початкової школи України й інших країн;

- додаткові матеріали енциклопедичного та ілюстративного характеру,

які можна використати в ході навчальних занять, наприклад Інтернет-портал

«Острів знань» (www.ostriv.in.ua);

- Інтернет – проекти, в яких можуть брати вчителі разом зі своїми

учнями, наприклад, в нашій країні цікаві Інтернет – проекти розробляються

учнями, в тому числі й початкових класів;

- матеріали для організації самостійної пошукової діяльності учнів;

- матеріали наукових конференцій, науково-методичних семінарів,

можливість інтерактивної участі у телеконференціях присвячених як

загальним проблемам освіти, так і початкової школи;

- засоби для організації спілкування вчителів з колегами, для

спілкування учнів зі своїми однолітками в інших регіонах країни і за її

межами.

В найближчі роки цей перелік можна буде значно розширити.

Щороку кількість дітей і юнацтва - користувачів Інтернету -

збільшується майже на третину. Причому дошкільники та учні початкових

класів є найбільш швидко зростаючим сегментом користувачів Інтернет.

Дітей цього віку в основному цікавлять картинки і звуки в Інтернеті. Однак,

слід зауважити, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку не мають

навичок критичного відношення до інформації, яку вони отримали з

Інтернету. Їм потрібна допомога учителів і особливо батьків, якщо діти

мають доступ до глобальної мережі вдома або відвідують комп’ютерні клуби.

Проте, тільки незначна частина батьків розуміють потенційну небезпеку, яку

може нести Інтернет.

ВИКОРИСТАННЯ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ВЧИТЕЛЯМИ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ТА ДІТЬМИ

Паршуков С.В.

Інтернет в Україні протягом останніх 5 років розвивається доволі

інтенсивно. Кількість Інтернет-ресурсів у домені ua зросла більше ніж в п’ять

раз. Однак, існує ще ряд чинників, які негативно впливають на розширення

послуг Інтернету в нашій країні. На першому плані це, звичайно, суб’єктивні

причини. Дуже значна частина керівників і рядових виконавців через свою

консервативність не бачать реальних переваг Інтернету, особливо в галузі

освіти. До інших чинників слід віднести недостатньо розвинуту мережу

Інтернет-послуг, особливо на периферії, та відсутність надійних,

широкополосних каналів зв’язку.

Разом з тим є і позитивні тенденції. Українські освітні закладі стоять на

порозі масового впровадження Інтернету. Він стає таким же звичним носієм

інформації, як преса, телебачення і радіо, стає доступним широким верствам

населення і особливо молоді.

Уже зараз учителі початкових класів у своїй педагогічній діяльності

можуть використовувати такі інформаційні ресурси:

- нормативні документи з сайта Верховної Ради (www.rada.gov.ua) та

сайта Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua), сайтів інших

міністерств і відомств;

- документи,, підготовлені установами і організаціями UNESCO, з

питань розвитку освіти та міжнародного співробітництва в галузі освіти;

- матеріали самоосвіти або дистанційної освіти (підвищення

кваліфікації) з сайтів обласних інститутів післядипломної педагогічної

освіти;

- доступ до електронних каталогів та електронних книг різноманітних

звичайних та електронних бібліотек , наприклад: Національної бібліотеки

імені Вернадського; Бібліотека електронних книг для дітей -

http://www.kinder.ru/search.asp; Електронна психологічна бібліотека BOOKAP

http://www.bookap.by.ru/genpsy/genpsy.shtm; Дитячий психолог -

http://www.childpsy.ru/; Каталог дитячих ресурсів - http://www.kinder.ru тощо.

- доступ до багатьох українських і закордонних періодичних видань, у

тому числі педагогічних, наприклад, дуже цікавими є сайти російських

журналів «Начальная школа» (http://www.openworld.ru/school) та «Начальная

школа до и после» (http://www.school2100.ru/magazine/magazine_main.html),

які містять електронні архіви цих видань за останні п’ять-шість років;

- матеріали про інноваційні педагогічні технології й системи, матеріали

з досвіду роботи вчителів початкової школи України й інших країн;

- додаткові матеріали енциклопедичного та ілюстративного характеру,

які можна використати в ході навчальних занять, наприклад Інтернет-портал

«Острів знань» (www.ostriv.in.ua);

- Інтернет – проекти, в яких можуть брати вчителі разом зі своїми

учнями, наприклад, в нашій країні цікаві Інтернет – проекти розробляються

учнями, в тому числі й початкових класів;

- матеріали для організації самостійної пошукової діяльності учнів;

- матеріали наукових конференцій, науково-методичних семінарів,

можливість інтерактивної участі у телеконференціях присвячених як

загальним проблемам освіти, так і початкової школи;

- засоби для організації спілкування вчителів з колегами, для

спілкування учнів зі своїми однолітками в інших регіонах країни і за її

межами.

В найближчі роки цей перелік можна буде значно розширити.

Щороку кількість дітей і юнацтва - користувачів Інтернету -

збільшується майже на третину. Причому дошкільники та учні початкових

класів є найбільш швидко зростаючим сегментом користувачів Інтернет.

Дітей цього віку в основному цікавлять картинки і звуки в Інтернеті. Однак,

слід зауважити, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку не мають

навичок критичного відношення до інформації, яку вони отримали з

Інтернету. Їм потрібна допомога учителів і особливо батьків, якщо діти

мають доступ до глобальної мережі вдома або відвідують комп’ютерні клуби.

Проте, тільки незначна частина батьків розуміють потенційну небезпеку, яку

може нести Інтернет.

Методичні та фізіологічні особливості проведення уроку

інформатики в початковій школі

Те, що діти вчаться знаходити власні шляхи для отримання знань

дивовижно і невідворотно. Але це формулює виклик для батьків і для

наміченого процесу розвитку школи. Школа минулого забезпечувала

оволодіння знаннями. В майбутньому навчання і виховання повинні бути

спрямовані на розвиток здатності критично і розумно використовувати

набуті знання.

Сеймур Паперт

Основною метою уроків інформатики в початковій школі є досягнення

загальної комп’ютерної грамотності, тобто формування знань і практичних

навичок роботи на комп’ютері. "Комп’ютерна грамотність" означає вміння

використовувати комп’ютери з відповідним програмним забезпеченням з

користю для себе під час навчання, при обробці інформації і розв’язуванні

задач; а також здатність формулювати обґрунтовані судження по соціальних і

етичних питаннях, що стосуються комп’ютерних і комунікаційних систем.

Зараз знайомство дитини з комп’ютером відбувається ще в

дошкільному віці вдома. Актуальними для батьків стають такі питання:

- допомога в пошуку інформації в публічних бібліотеках за допомогою

комп’ютера;

- керування використанням комп’ютера дитиною;

- контроль за використанням Інтернета дитиною;

- безпечні веб-сайти для дитини;

- Інтернет і дитина тощо.

Батьки починають усвідомлювати, що комп’ютерна компетентність

навіть молодшого школяра стає вищою, ніж дорослого. А усвідомивши,

починають шукати засоби захисту від можливих негараздів, які може

спричинити тривале спілкування з комп’ютером дитячому організмові.

Рекомендації досить прості:

правильна організація робочого місця (пристосування пристроїв

комп’ютера і меблів до вікових особливостей дитини);

- часті перерви у роботі (кожної години), під час яких можна випити

склянку соку чи молока, зробити фізичні вправи і провітрити кімнату, де

стоїть комп’ютер, зробити гімнастику для очей.

Дані рекомендації спільні і організації уроку вчителем початкових

класів.

Основним засобом для навчання інформатики в початковій школі є

персональний комп’ютер. Такий ПК повинен обов’язково бути

мультимедійним, щоб мати змогу використовувати розвиваючі дидактичні

комп’ютерні програми з різних предметів.

При такому комп'ютерному супроводі уроків інформатики потрібно

враховувати, що загальний час роботи учня з комп'ютером не повинен

перевищувати 15 хвилин, тобто менш половини уроку. Можливо

використовувати комп'ютер фрагментами по 2-3 хвилини, розподіляючи час

взаємодії дітей з комп'ютерними програмами в режимі фронтальної

діяльності протягом всього уроку

Найбільш повно розкриває всі аспекти навчання інформатиці в

початковій школі проектна діяльність: групова або індивідуальна творча

робота, результатом якої є те, що можна використовувати в шкільному житті

або в навчальній діяльності. Весь курс навчання інформатиці можна

представити у вигляді великого міжпредметного проекту, у якому

виділяються більш дрібні проекти, як індивідуальні, так і групові. Робота в

одному проекті може природним образом перетікати в наступний проект.

Наприклад, проект «Родове дерево» служить природним продовженням

проекту «Моя родина», а цей – проекту «Моє ім'я».

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ.

Стеценко В.П.

В основі використання технічних засобів навчання в якості джерела

знань лежать деякі психічні процеси.

Природніми засобами спостереження є органи чуттів людини (зір, слух,

дотик, нюх). Найсильніші з цих органів розвинені зір і слух. Їх ще називають

аналізаторами.

Отже зоровий аналізатор має значний потенціальний резерв для

збільшення вводу з його допомогою інформації. Якщо система «вухо-мозок»

може пропустити в 1 секунду до 50 bit інформації, то через зоровий

аналізатор в 100 разів більше. 90 % всієї інформації учні отримують з

допомогою зору, 9% - з допомогою слуху, 1% - з допомогою інших

аналізаторів. З цього можна зробити висновок що з усіх видів пам’яті в

людини найкраще розвинута зорова.

Фізіолог Павлов І.П. відкрив рефлекс «Що таке?» Якщо в поле зору

попадає об’єкт, то людина починає аналізувати: що таке?

Людина тільки слухаючи запам’ятовує 15% інформації, тільки

дивлячись – 25%, а дивлячись і слухаючи – 65%.

Виходячи з цього можна стверджувати, що найбільш висока якість

засвоєння досягається при безпосередньому поєднанні слова вчителя і показу

зразків чи моделей, зображення з допомогою ТЗН спроектоване на екран,

тощо.

Психологи доказали, що людина слухаючи безперервну мову

(монотонну), уже через 20 хвилин починає послаблювати увагу. Якщо мову

супроводжувати показом яких-небудь об’єктів, то в дію вступає і зоровий

аналізатор. Поява перед очима наочного образу включає рефлекс «Що таке?»

Вчитель повинен вводити в процесі навчання і виховання такі

подразники, які б сприяли більш повніше і точніше давати уяву з питання

що вивчається.

Інформаційна ємкість не повинна перевищувати сприйняття і засвоєння

навчальної інформації учнями. Існує поняття оптимальної інформаційної

ємкості, перевищення якої, призведе до зниження якості засвоєння

навчального матеріалу.

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ДЛЯ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Стеценко Н.М.

Починаючи з 2012 - 2013 н.р. навчальний процес у початковій школі

здійснюється відповідно до Державного стандарту початкової загальної

освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня

2011 р. № 462, у рамках освітньої реформи.

Згідно цього стандарту, учень початкової школи набуде чотирнадцять

видів компетенцій (включно із вмінням створювати математичні моделі

процесів навколишнього світу, розв'язувати доступні соціально і особистісно

значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі; володітиме

громадянськими компетентностями; активно, відповідально та ефективно

реалізовуватиме права з метою розвитку демократичного суспільства).

Кандидати у першокласники, повинні мати ґрунтовну підготовку, щоб

вміти вчитися за цим Стандартом, наприклад, рахувати до ста, знати

визначення трикутника, визначення множин, тощо.

Безумовно, використання комп'ютерних технологій у навчальному

процесі початкової школи значно підвищує ефективність навчання, сприяє

його інтенсифікації та раціоналізації.

Разом з тим, такі високі вимоги щодо реалізації цього Стандарту,

пред’являють специфічні вимоги щодо підготовки учителя початкової

школи, який має добре володіти інформаційно-комунікаційними засобами та

методами навчання, та вимоги до матеріально-технічної бази, яка має бути

достатньо потужною для запровадження новітніх стандартів у життя.

Як показує практика, реалізацію освітянської реформи, особливо у

сільських школах, здійснити буде важко. По-перше, вчителі сільської школи

пенсійного та передпенсійного віку (23%), практично не володіють

комп’ютерною грамотністю. По-друге, матеріально-технічна база морально

та матеріально застаріла.

Сільські школи технічно і кадрово сьогодні не готові забезпечувати

реалізацію освітянської реформи, але процес підготовки майбутніх учителів

початкової школи має передбачити ситуацію, що склалася, і внести

корективи у навчальні плани як на першому, так і на всіх наступних курсах.

Педагогічний факультет Уманського державного педагогічного

університету імені Павла Тичини розпочав підготовку учителів початкової

школи з додатковою спеціальністю «Інформатика», що дасть змогу в

майбутньому забезпечити викладання інформатики, починаючи з другого

класу на більш високому навчально-методичному рівні.

ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР ДЛЯ

ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Жмуд О.В.

Створення і використання в освітньому процесі навчальних

комп'ютерних програм, які спрямовані на гармонійний розвиток особистості

– одна із актуальних проблем сьогодення, якою зацікавлені вітчизняні та

зарубіжні педагоги. Універсальність комп'ютерних засобів визначає тим, що

вони можуть бути застосовані не тільки як практичний посібник на уроках

інформатики, а й як засіб розширення можливостей освітньо-виховного

процесу всіх навчальних закладів від дитячого садка до середньої школи і

вузу.

Враховуючи сучасні процеси інформатизації суспільства і пов'язані з

ним тенденції в освіті, педагоги зацікавлені проблемою розробки якісних

навчальних комп'ютерних програм, що мають забезпечувати необхідні

принципи та підходи для того, щоб дати можливість педагогам і батькам з

оптимальним результатом використовувати дидактичні можливості

комп'ютерних програмних засобів.

Слід зазначити, що необхідно чітко диференціювати навчально-ігрові

програми від власне комп'ютерних ігор. Відомий вчений Л. С. Виготський

вважав, що дитяча гра народжується з протиріччя: дитина намагається діяти

як дорослий, але не може в силу своїх вікових особливостей, тобто, граючи,

вона відпрацьовує ситуації дорослого життя. Крім того, що комп'ютер

поєднує в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги,

калькулятора, універсальної іграшки, він здатний імітувати різноманітні ігри,

є для дитини партнером, що може реагувати на його дії та запити, яких їй так

часто не вистачає.

На нашу думку, комп'ютерні ігри не замінюють, а доповнюють усі

традиційні форми ігор і занять, природним шляхом залучають дошкільників

до набуття початкових навичок роботи з інформаційними технологіями, до

оперування знаковими формами мислення, якщо вони органічно включені у

гру.

На нашу думку, поняття навчальної комп'ютерної гри можна

визначити, як такий програмний засіб, що надає можливість спрямувати

діяльність дитини на досягнення певної дидактичної мети у ігровій формі.

Особливістю комп'ютерних ігор є те, що в якості одного з гравців виступає

комп'ютерна програма. Мета у навчальній грі має подвійний зміст: ігровий –

одержання дитиною винагороди; навчальний – придбання знань, умінь і

навичок за допомогою діяльності за заданими правилами.

Головне питання, що хвилює вчених, педагогів і батьків, – це наскільки

корисні для дитини комп'ютерні ігри, які можуть бути наслідки захоплення

цими іграми. Останнім часом з'явилося нове покоління комп'ютерних ігор,

розроблених спільно програмістами, педагогами і психологами, що

враховують вікові особливості дітей, закономірності їх розвитку, виховання і

навчання. Так, комп'ютерні ігри-заняття звичайно складаються з пояснення

(визначені установки на гру), гри на комп'ютері (основна частина), аналізу

гри, оцінки самих результатів і способів їхнього досягнення, зняття напруги

(заключна частина). Згідно до ергономічних вимог тривалість завдань

комп'ютерних ігор не повинна перебільшувати 10-15 хвилин, – це

максимальний час, протягом якого діти можуть концентрувати увагу. Як

показують педагогічні спостереження, при збільшенні тривалості гри можуть

виявлятися ознаки стомлення, у результаті чого діти починають робити

помилки, яких не було на початку гри.

Результати комплексних міждисциплінарних дослідженьстали

науковою основою для створення Асоціацією „Комп'ютер і дитинство" (КІД)

при участі НДІ дошкільного виховання АПН Росії, зараз центра „Дошкільне

дитинство" імені О. В. Запорожця, більш 200 комп'ютерних програм, які

умовно можна розділити на три групи:

1) навчальні програми, що сприяють засвоєнню дітьми букв,

розвивають навички читання, елементарні математичні уявлення тощо;

2) розвивальні програми, що сприяють пізнавальному розвиткові

дошкільників і спонукають дітей до самостійних творчих ігор;

3) діагностичні ігри, застосовувані для виявлення рівня розвитку в

дітей розумових здібностей, пам'яті, уваги і т. п. Вони в основному

використовуються фахівцями для рішення специфічних задач, у тому числі у

дошкільній корекційній педагогіці.

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В РОБОТІ ВЧИТЕЛЯ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Собко О.І.

Сьогодні, ми є свідками того часу, коли інформаційні технології

проникають практично в усі сфери життя, без комп’ютера вже важко уявити

сучасну освіту. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)

розвиваються й успішно використовуються для навчання майже всіх

предметів, це стало звичним явищем сьогоднішнього життя школи. У зв’язку

з цим, виникає питання розвитку інформаційно-комунікаційної

компетентності учнів і вчителів, що є необхідною умовою успішного

навчання [1].

Запровадження інформаційних технологій стає нагальною потребою і в

початковій ланці освіти. Визначення критеріїв сформованості інформаційно-

комунікаційної компетентності у цій ланці є актуальним предметом сучасних

дискусій.

Характерною особливістю цієї ланки освіти є те, що надмірність

у використанні комп’ютерних технологій у навчанні спричиняє значно

більший негативний вплив на здоров’я дитини, ніж у середньому і старшому

віці. У зв’язку з цим, провідною у формуванні інформаційно-комунікаційної

компетентності має бути здоров’язбережувальна складова.

Основною для дітей цього віку є гра, у процесі якої зароджується

навчальна діяльність. Гра — це той тип діяльності, що найбільше сприяє

природній адаптації до різноманітних навантажень для дітей молодшого віку.

Тут не лише складаються навички взаємного спілкування, моделюється

життя дорослих, а й відбувається спонтанна адаптація до різноманітних

розумових навантажень, обумовлених навчальною діяльністю. У грі дитина

засвоює знання, формуються її основні психічні функції і розумові процеси.

Існують численні комп’ютерні програми, спеціально призначені

для навчання окремих предметів: математики, художньої літератури,

розвитку рідної і іноземної мови і т. п. Є також розважальні програми, які не

містять педагогічних знань, але які також можуть ефективно застосовуватись

у навчальних цілях завдяки різноманітним методичним прийомам. Як

правило, усі дитячі ігрові комп’ютерні програми, спеціально орієнтовані на

дітей молодшого віку, мають розвивальний характер.

Усі навчальні програми для молодшого віку можна поділити на такі

класи:

розвивальні ігри — це можуть бути різноманітні графічні

редактори (для малювання, розфарбовування), конструктори малюнка,

текстові редактори, конструктори казок, які поєднують можливості

текстового і графічного редакторів;

ігри навчального призначення — це програми, у яких в ігровій

формі передбачається вирішити одне або декілька дидактичних завдань (для

формування математичних уявлень, навичок письма, читання, рідних й

іноземних мов, орієнтування в просторі та інші);

ігри-експериментування, у цьому випадку задається ігрове

завдання, до розв’язку якого можна прийти шляхом пошукових дій;

ігри-розваги, у таких іграх немає ігрового завдання і завдання

розвитку, просто вони дають можливість розважитися;

комп’ютерні діагностичні ігри — це реалізовані у вигляді

комп’ютерної програми валідизовані психодіагностичні методики.

Ефективне використання ігрових комп’ютерних програм можливо

забезпечити лише за умов психологічного комфорту дитини й

використовуючи ігри відповідно до вимог психології і педагогіки. У цьому

стані стимулюється висока мотивація до гри і дитина отримує задоволення

від неї.

На думку М. Овчиннікової, майбутній учитель молодших класів має

бути грамотним користувачем персонального комп'ютера, який володіє

навичками варіативного використання різного програмного забезпечення.

Також він повинен мати достатню базу знань, умінь, навичок і виражену

мотивацію до постійного вдосконалення своїх знань, оскільки сучасне

програмне забезпечення постійно і дуже швидко модифікується. Це

стосується і педагогічних програм них засобів [2].

Доцільно добирати ігри, дотримуючись таких психолого-педагогічних

вимог:

високий ефект розвитку дитини;

допустиме інтелектуальне навантаження;

стимуляція інтересу до гри і взагалі до навчальної і творчої

діяльності;

задоволення дитини від задуму, образів, ігрового сценарію ходу

гри і досягнутих результатів;

відсутність або незначний вплив негативних наслідків на психіку

дитини.

Розвивальні комп’ютерні програми застосовуються в молодшому

шкільному віці з навчальною метою, тому необхідно враховувати і суто

дидактичні вимоги до їх добору. Попов Р. Ф. виокремлює такі критерії

аналізу комп’ютерних програм, що застосовуються в молодшій школі:

рівень спеціалізації програми, тобто ступінь її орієнтації на

предметну галузь;

вид програми, залежно від цілей і змісту навчання;

відповідність навчальній програмі і дидактичному завданню;

наявність декількох рівнів складності, що дає можливість

реалізувати принципи диференціації й індивідуалізації навчання;

наявність блоку зворотного зв’язку, тобто здатність програми

швидко реагувати на дії користувача;

наявність системи контролю;

наявність дружнього інтерфейсу, що полегшує використання

програми.

Формування комп’ютерно орієнтованого середовища в початковій

школі є в процесі становлення, впровадження програмних засобів часто

проводиться стихійно, без належного науково-методичного обґрунтування,

тому надані рекомендації сприятимуть заповненню деяких прогалин у цьому

питанні, формуванню виваженого ставлення до добору і використання

засобів інформаційних технологій з метою зменшення їх негативного впливу

на здоров’я дітей.

Формування здоров’язбережувального середовища школи в процесі

навчання з використанням засобів ІКТ дозволяє не тільки окреслити коло

виникаючих при цьому проблем, а й виробити загальні й конкретні

рекомендації і технологічні кроки, якими на практиці могли б скористатися

педагоги і адміністрація шкіл.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. КоломієцьА.М. Інформаційна культура вчителя початкових кла

сів: монографія / А.М. Коломієць. — Вінниця: ВДПУ, 2007. — 379 с.

2. Овчинникова М.В. Использование компьютерных техноло гий в

подготовке учителей начальных классов [Электронный ресурс] /М.В.

Овчинникова. //Форум конференций МГЛУ. — Режим доступу:

http://conference.mdpu.org.ua/index.php.

ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Шимкова Ю.М.

Поняття “мультимедіа” є багатогранним і посідає важливе місце в

процесі інформатизації освіти. “Мультимедіа” (від англ. multi – багато і від

лат. media – носій, засіб, середовище, посередник) часто вживається як

аналог терміну “засоби масової комунікації” (друк, фотографія, радіо,

кінематограф, телебачення, відео, мультимедійні комп'ютерні системи,

включаючи Інтернет) [5]. В загальноприйнятому визначенні “мультимедіа” –

це спеціальна інтерактивна технологія, яка за допомогою технічних і

програмних засобів забезпечує роботу з комп’ютерною графікою, текстом,

мовленнєвим супроводом, високоякісним звуком, статичними зображеннями

й відео [7].

Мультимедіа є ефективною освітньою технологією завдяки властивим

їй якостям інтерактивності, гнучкості й інтеграції різних типів навчальної

інформації. Так, відмінною рисою мультимедіа є навігаційна структура, що

забезпечує інтерактивність – можливість безпосередньої взаємодії з

програмним ресурсом. Інтерактивність технологій мультимедіа передбачає

“живий” зв'язок між користувачем і програмою, зокрема, за бажанням, можна

задати індивідуальний темп роботи в межах програми, установити швидкість

подачі матеріалу, кількість повторень тощо. Таке задоволення

індивідуальних потреб особистості в навчанні й дозволяє говорити про

гнучкість технологій мультимедіа [4].

Можна виокремити певні особливості мультимедіа, які сприяють

удосконаленню навчального процесу у початковій школі. Такими

особливостями є:

інформаційна насиченість ресурсу (одночасне гармонійне

інтегрування різних видів інформації – високоякісної графічної, звукової,

фото і відеоінформації);

органічне поєднання навчальної й ігрової складових мультимедіа;

інтерактивність програмних засобів;

наявність зручних засобів навігації по мультимедіа продукту;

фіксація особистих досягнень школярів у процесі роботи [2].

До мультимедійних додатків навчального призначення можна віднести:

мультимедіа-презентацію; слайд-шоу; електронний звіт; мультимедіа-

доповідь; електронний журнал; віртуальний тур; мультимедіа-видання; flash-,

shockwave-ігри (навчальні ігри, розміщені, як в Інтернеті (on-line), так і на

різних носіях (off-line); мультимедіа-тренажери; навчальні мультимедіа-

системи; лінгвістичні мультимедіа-системи; мультимедійні Internet-ресурси.

Використання мультимедійних технологій у навчальному процесі

початкової школи вимагає врахування низки факторів [1]:

особливості психофізіологічного розвитку учнів молодшого

шкільного віку;

особливості навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів;

дидактичний потенціал мультимедійних технологій, орієнтованих

на початкову школу;

особливості використання мультимедіа у навчанні;

вимоги до впровадження мультимедіа у навчальному процесі

початкової школи (вимоги до влаштування й обладнання комп’ютерних

класів; до організації роботи молодших школярів з мультимедіа продуктами;

ергономічні вимоги до мультимедіа продуктів; вимоги до змісту навчального

матеріалу в електронному ресурсі).

Для початкової школи доцільним є застосування окремих видів

мультимедіа додатків: мультимедіа-презентації, мультимедіа-тренажери,

електронні мультимедіа-видання.

Мультимедіа-презентація є одним з найбільш поширених засобів

унаочнення навчального матеріалу. Інформативність електронних

презентацій набагато вище традиційних за рахунок мультимедійності –

наявності не лише тексту і графіки, але й анімації, відео та звуку.

Мультимедійні презентації надають можливості здійснювати віртуальну

взаємодію користувача з об'єктами або процесами пізнання, які знаходять

своє відображення на екрані. Іншими словами, використання мультимедіа-

презентацій дозволяє створювати інформаційний і візуальний образ об'єкту,

який досліджується, імітувати реальність за допомогою участі в процесах, що

відбуваються на екрані [6, 7].

Для підготовки мультимедіа-презентації вчитель може скористатися як

добре відомим програмним засобом – Microsoft PowerPoint, так і

спеціалізованими редакторами: Macromedia Flash, Picasa, Photodex ProShow

та ін.

Мультимедіа-тренажери – це навчально-тренувальні програмні

продукти, які орієнтовані на відпрацювання учнями певної вікової категорії

умінь й придбання навичок з конкретної дисципліни. Відмінність сучасних

тренажерів від традиційних полягає в можливості імітувати різні життєві й

навчальні ситуації використовуючи технології мультимедіа. Зокрема,

високоякісну анімацію, тривимірну графіку, музику, цифровий інтерфейс

музичних інструментів (стандарт, що дозволяє приєднувати до комп'ютера

цифрові музичні інструменти) тощо.

Використання мультимедіа-тренажерів дозволяє організовувати

відтворення учнями знань, способів навчальних дій, оволодіння певними

вміннями та опанування навичками в найбільш сприятливих для учнів

молодшого шкільного віку умовах – ігрових [2].

Електронні мультимедіа-видання можна визначити як засіб

комплексного інформаційного впливу на особистість, порівнянної з радіо,

кіно і телебаченням.

Принципова відмінність електронних мультимедіа-видань від

звичайних електронних полягає в можливості їх інтерактивної реалізації,

коли учень може не тільки користуватися гіперпосиланням, але й активно

втручатися в хід подій, моделювати процеси. Крім того, невід'ємною

частиною мультимедіа-видань є звуковий супровід, відео- й анімаційні

файли. Так, звуковий ряд може синхронно супроводжувати включені у

видання відеокадри або анімацію. Водночас, анімація відіграє допоміжну

роль, сприяючи наочності опису відповідних процесів і кращому розумінню і

запам'ятовуванню. В результаті утворення асоціативних зв'язків збільшується

загальна швидкість сприйняття інформації школярами [5, 7, 8].

Електронний навчально-наочний посібник – електронне навчальне

видання, що містить сукупність наочних матеріалів, представлених засобами

мультимедіа. Його використання є ефективним при організації

репродуктивної роботи учнів, коли вчителю необхідно наочно підтвердити

або конкретизувати мовні повідомлення. Крім того, такі посібники є

доцільними при постановці вчителем навчальних проблем.

Електронна енциклопедія – довідкове електронне видання основних

відомостей з однієї або кількох галузей знання та практичної діяльності,

систематизованих за різними ознаками, доповнених аудіо- та

відеоматеріалами, програмними засобами пошуку і відбору довідкової

інформації. Такі електронні енциклопедії можуть стати у нагоді при

організації дослідницької роботи молодших школярів [2].

Електронний атлас – альбом зображень різних об’єктів (карти,

креслення, малюнки тощо) представлених в електронному вигляді з

відповідними засобами навігації, пошуку. Зокрема, інформаційно-

картографічна електрона система «Україна та її регіони» подає інформацію

про Україну, її регіони та окремі міста [3].

Таким чином, знання вчителем початкової школи видів

мультимедійних технологій дозволяє педагогічно обґрунтовано

використовувати потужні дидактичні можливості мультимедіа у початковій

ланці освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Андрієвська В.М. Проектування дидактичних ситуацій у навчанні

молодших школярів з використанням комп’ютера : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. пед. наук. : 13.00.09 “Теорія навчання” /

В. М. Андрієвська. – Харків, 2009. – 20 с.

2. Андрієвська В.М. Мультимедійні технології у початковій ланці

освіти [Електронний ресурс] - http://www.nbuv.gov.ua/e-

journals/ITZN/em16/content/10avmeol.htm

3. Електронні атласи [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://ukrprog.com. – Назва з екрану.

4. Институт международных программ РУДИ [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: www.ido.edu.ru. – Назва з екрану.

5. Казаков Ю.М. Педагогічні умови застосування медіаосвіти в

процесі професійної підготовки майбутніх учителів : автореф. на здобуття

наук. ступеня канд. пед. наук. : 13.00.04 “Теорія та методика професійної

освіти” / Ю. М. Казаков. – Луганськ, 2007.

6. Мультимедиа-презентация [Электронний ресурс]. — Режим

доступу : http://softmajor.ru/multimedia/products. – Назва з екрану.

7. Толковый словарь современной компьютерной лексики.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://comp.vslovar.olg.ru. – Назва з

екрану.

8. Шиман О.І. Формування основ інформаційної культури майбутніх

учителів початкової школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

пед. наук. : 13.00.02. “Теорія і методика навчання”/ О. І. Шиман. – К., 2005. –

20 с.