51
ВСТУП Доходи є одним із найважливіших показників рівня життя населення та розвитку суспільства загалом. Вони відіграють важливе значення в житті кожної людини, оскільки є безпосереднім джерелом задоволення її необмежених потреб. Метою роботи є теоретичне дослідження сутності доходів населення і особливості їх утворення. Мета обумовила вирішення наступних завдань: 1) розкрити поняття доходів як політико-економічної категорії; 2) вказати джерела та структуру доходів населення; 3) охарактеризувати розподіл особистих доходів у суспільстві; 4) зробити структурний аналіз доходів населення в Україні; 5) акцентувати увагу на диференціації доходів населення. Об'єкт і предмет дослідження. Обєктом дослідження представленої курсової роботи виступає процес формування доходів населення України. Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і науково- методичне забезпечення механізму формування доходів в Україні. 2

Курсова Доходи населення України

  • Upload
    -

  • View
    261

  • Download
    1

Embed Size (px)

Citation preview

Page 1: Курсова Доходи населення України

ВСТУП

Доходи є одним із найважливіших показників рівня життя населення та

розвитку суспільства загалом. Вони відіграють важливе значення в житті

кожної людини, оскільки є безпосереднім джерелом задоволення її

необмежених потреб.

Метою роботи є теоретичне дослідження сутності доходів населення і

особливості їх утворення.

Мета обумовила вирішення наступних завдань:

1) розкрити поняття доходів як політико-економічної категорії;

2) вказати джерела та структуру доходів населення;

3) охарактеризувати розподіл особистих доходів у суспільстві;

4) зробити структурний аналіз доходів населення в Україні;

5) акцентувати увагу на диференціації доходів населення.

Об'єкт і предмет дослідження. Обєктом дослідження представленої

курсової роботи виступає процес формування доходів населення України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і науково-

методичне забезпечення механізму формування доходів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є

теоретичні напрацювання вітчизняної та світової економічної науки,

концептуальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці

провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, присвячені

дослідженню трудових доходів та доходів населення загалом.

Інформаційна база. Інформаційною базою дослідження є законодавчі

та нормативно-правові документи з питань політики доходів населенння,

статистичні та аналітичні матеріали Міністерства фінансів України,

Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України.

Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно

розглядається визначена проблема.

2

Page 2: Курсова Доходи населення України

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ

1.1. Доходи населення. Їх структура та формування

В умовах ринкової економіки політика держави спрямована на те, щоб

кожна працездатна людина сама відповідала за свій матеріальний добробут.

Доходи населення становлять суму грошових коштів і матеріальних благ, які

вони одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для

підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану.

Рівень споживання прямо залежить від рівня доходів, що і визначає

роль останніх [11 ст. 165].

Відповідно до вітчизняного законодавства дохід – сума будь-яких

коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів,

що мають вартість , зокрема цінних паперів або деривативів, одержаних

платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи

набутих незаконним шляхом, упродовж відповідного звітного податкового

періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Виходячи з цього визначення можна зробити такі висновки. По-перше,

дохід людина може одержувати не лише у формі грошових коштів, а й

у формі матеріального і нематеріального майна, інших активів. Разом з

цим матеріальне і нематеріальне майно, інші активи повинні мати

вартість – оцінені в грошовому вираженні. По-друге, доходи можуть бути

одержані як законним, так і незаконним шляхом, зокрема і кримінальним.

По-третє, доходи людина може одержувати як на території України, так і

за її межами.

Близьким до поняття «дохід» є термін «винагорода». М. Армстронг

і Т. Стівенс зазначають, що винагорода містить матеріальну (транзакційну)

та нематеріальну (відносну) складові [6 ст. 12].

Отже, доходи населення — це інструмент для визначення рівня

добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на

підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності,

ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених

4

Page 3: Курсова Доходи населення України

груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для

всіх громадян.

Доходи населення — це сукупність коштів і витрат у натуральному

вираженні для підтримання фізичного, морального, економічного й

інтелектуального стану людини.

Рис. 1.1 Структура доходів працівників [17]

Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових

доходів здійснюється за рахунок оплати праці робітників, виплат із

соціальних фондів (соціальних трансфертів), підприємницьких доходів,

доходів від власності, від особистого підсобного господарства та

5

Page 4: Курсова Доходи населення України

індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів,

благодійної допомоги тощо).

У сучасних умовах у нашій країні виникає додаткове джерело доходів

працівників, зайнятих у суспільному виробництві, — прибуток. За рахунок

чистого прибутку існують такі види доходів, як доходи від інвестицій,

інновацій, дивіденди, доходи монополій, соціальні виплати і пільги тощо.

Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобною

господарства, яка використовується на особисте споживання, а також

трансферти в натуральній формі. Серед них виділяють номінальні і реальні

доходи.

Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних

видач.

Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані відповідно до

зміни цін на товари і тарифів на послуги. Індекс споживчих цін впливає на

купівельну спроможність номінальних доходів населення. Номінальні і

реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп

населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше

уявлення щодо рівня життя.

Для характеристики добробуту населення велике значення мають

сукупні доходи (всього населення, сім'ї, окремого індивідуума), зростання

яких за умови незмінних цін і податків (або їх меншого підвищення

порівняно зі збільшенням доходів) свідчить про підвищення можливостей

задоволення потреб.

Сукупний дохід охоплює всі види грошових доходів, а також вартість

натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства

і використаних на особисте (домашнє) споживання. Крім того, сукупний

дохід включає вартість безплатних послуг, що отримуються за рахунок

коштів державного і місцевих бюджетів і фондів підприємств (послуги

охорони здоров'я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо).

6

Page 5: Курсова Доходи населення України

Грошові і сукупні доходи поділяються на загальні і чисті. Загальні

містять усі надходження і розраховуються до сплати податків і обов'язкових

платежів.

Чисті доходи населення — це результат перерозподільних процесів.

Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів.

Дедалі більшого значення сьогодні набуває визначення доходів

домашніх господарств, що необхідно для адресної допомоги населенню,

раціонального оподаткування.

Домашнє господарство — один із суб'єктів економічної діяльності,

який забезпечує економіку ресурсами, насамперед трудовими і грошовими, а

також використовує отримані кошти для забезпечення життєдіяльності

людей.

Найчастіше домашнє господарство за кількістю членів збігається з

сім'єю.

У сучасних умовах значна частина доходів є прихованою. Це пов'язано

з тіньовою економікою, тобто прихованою економічною діяльністю. До неї

належать:

— види економічної діяльності, що не є незаконним бізнесом, проте в

них приховуються або зменшуються доходи, тобто не відображаються усі

виконані роботи, здійснюється недокументоване наймання працівників,

знижується величина заробітної плати з метою ухилення від податків,

податків за соціальним забезпеченням та інших зобов'язань;

— неформальна економічна діяльність, яка належить до законних видів

діяльності або ведеться некорпоративними підприємствами, тобто

підприємствами, що належать окремим особам, домашнім господарствам, які

не оформлюються як особи, що ведуть економічну діяльність;

— нелегальна діяльність, яка охоплює незаконні види виробництва та

послуг і підпадає під кримінальну відповідальність (виробництво і продаж

наркотиків, контрабанда).

7

Page 6: Курсова Доходи населення України

Крім того, до прихованих доходів відносять доходи осіб, які ведуть

незареєстровану індивідуальну підприємницьку діяльність (доходи від

виробництва продукції для продажу в особистих підсобних господарствах,

продаж товарів приватними особами на ринках, від послуг з будівництва, що

здійснюється неформальними бригадами, юридичних послуг, послуг з

ремонту одягу, взуття, побутової техніки, індивідуальних послуг у сфері

освіти і культури тощо).

На рис. 2 наведено динаміку структури доходів населення в Україні.

Як видно з наведених даних даних, у часи Радянського Союзу

основним джерелом доходу була заробітна плата - у 1970 році питома вага

заробітної плата у структурі доходів складала 83,3 % З того часу відбувалося

постійне зменшення вагомості цього джерела і при формуванні доходу у

2009 році складає лише 43%.

Рис 1.2 Динаміка структури доходів [9]

8

Page 7: Курсова Доходи населення України

1.2. Джерела доходів населення

Представники класичної школи (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Сісмонді, Д.С.

Міль та ін.) створили теорію заробітної плати, яка була першою теорією

засобів існування. На їхню думку, первинними джерелами доходу є заробітна

плата, земельна рента і прибуток, які визначають вартість товару.

К. Маркс як один із засновників марксизму вважав, що заробітна плата

як одне з джерел доходів повинна забезпечувати робітникам звичний для них

рівень існування.

У представників маржиналізму (Л. Вальрас, Л. Візер, К. Менгер та ін.)

нова теорія розподілу доходів ґрунтувалась на основі граничної корисності.

Маржиналісти розглядали заробітну плату, ренту та прибуток як основні

джерела доходу населення.

Видатний вітчизняний дослідник М. Туган-Барановський у власній

теорії розподілу доходів детально розглянув заробітну плату та прибуток як

основні джерела доходу та відзначив, що прибуток і заробітна плата

«становлять… логічні кореляти» [22].

Колишній Державний комітет статистики СРСР виділяв такі джерела

доходів:

1) первинні доходи, до яких належали доходи від праці, доходи від

самозайнятості та доходи від власності;

2) соціальні трансфери, які включали пенсії та допомоги на дітей;

3) інші грошові трансфери;

4) інші доходи та доходи з приватного сектору.

Найвагомішим джерелом доходів населення у колишньому СРСР була

заробітна плата. Її частка у сукупному доході сімей робітників становила

близько 80 %, а сімей колгоспників – приблизно 60 %. Стабільність частки

заробітної плати у структурі доходів населення СРСР пояснюється, на думку

Н. Холода, двома причинами. По-перше, держава старанно контролювала

9

Page 8: Курсова Доходи населення України

розміри фонду оплати праці як захід макроекономічної стабілізації, що

обмежувало споживання. По-друге, заробітна плата в економіці визначалась

тарифною сіткою, що не передбачало можливостей різкого збільшення

зарплати для окремих працівників чи підприємств галузі.

Другим джерелом доходів були виплати із так званих суспільних

фондів споживання. Суспільні фонди споживання – це частина національного

доходу, яку використовували для державного фінансування системи освіти,

охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, державного

соціального страхування, для виплат допомоги багатодітним та одиноким

матерям тощо. Частина видатків із суспільних фондів споживання, які

виплачували у грошовій формі, називалась соціальними трансферами.

Найбільшою статтею соціальних трансферів у плановій економіці були

пенсії. Пенсії виплачували усім, хто працював у державному секторі. Пенсії

фінансувались за допомогою податків з фонду заробітної плати, які фактично

повністю сплачували підприємства. Частка відрахувань на соціальне

страхування коливалась від 30 % у Радянському Союзі до майже 50 % – у

країнах Східної Європи. У Східній Європі співвідношення середньої пенсії

до середньої зарплати було доволі високим (60–65 %), тоді як в СРСР –

значно нижче (приблизно 40 %).

Ще одним джерелом доходів населення були надходження від

особистого підсобного господарства (ОПГ). Надходження від продажу

продуктів сільського господарства в СРСР становили 3–6 % від сукупного

доходу сімей. Для робітників і службовців ОПГ не відігравали важливої ролі

і частка таких доходів становила близько 2,5–3 % від сукупних доходів.

Значно більшими були надходження від підсобного господарства у

колгоспників і становили 25–30 % від сукупних доходів. До 1970-х років

переважало негативне ставлення до особистого підсобного господарства. У

1970–1985 рр. ОПГ почали відігравати допоміжну роль як у постачанні

сировини, так і у забезпеченні продуктами. Наприкінці 1980-х років, в

10

Page 9: Курсова Доходи населення України

умовах продовольчої кризи, прийшло розуміння того, що ОПГ є однією з

ланок сільськогосподарського виробництва, яке сприяє поповненню

продовольчих ресурсів країни та зростанню реальних доходів населення [24].

До джерел доходів необхідно зарахувати і тіньову діяльність, яка посідала

значне місце у Радянському Союзі. Небагато досліджень вивчало тіньову

економіку в СРСР.

На думку С.В. Мочерного, у СРСР на початку 80-х років XX ст. частка

кримінальної складової тіньової економіки становила 0,09 %, наприкінці 80-х

років – 10–22 %. У тіньовій економіці було зайнято щонайменше 20 %

робочої сили, а тіньовий сектор становив понад 20 % від національного

доходу. Основними формами тіньової діяльності були приписки, розкрадання

власності, підпільна підприємницька діяльність, випуск неврахованої

продукції на державних підприємствах, спекуляція, корупція тощо [16].

На думку Н. Холода, масштаби тіньової економіки у 1989 році в УРСР

становили 33, 9 % (на основі співвідношення офіційного та неофіційного

ВВП в млрд. руб.). Не маючи змоги більше ігнорувати це явище, статистичні

ограни СРСР почали оцінювати масштаби тіньової економіки. За цими

даними лише за рік доходи тіньового сектору зросли більш ніж на 40 %.

Основними статтями доходів на цей час були: незаконні доходи працівників

сфери послуг, крадіжки державного і громадського майна, виробництво і

продаж самогону, доходи від перепродажу непродовольчих товарів за

спекулятивними цінами, хабарі посадових осіб, наркобізнес, проституція

тощо [24].

Після здобуття Україною незалежності для вивчення доходів, а зокрема

їх джерел, використовують два підходи. Перший підхід ґрунтувався на

використанні Балансу грошових доходів і витрат населення (БГДВН), а

другий – на Системі національних рахунків (СНР).

У Балансі грошових доходів і витрат населення України виділяли такі

джерела доходів:

1) оплата праці;

11

Page 10: Курсова Доходи населення України

2) доходи найманих працівників від підприємств і організацій, крім

оплати праці;

3) дивіденди;

4) надходження від продажу продуктів сільського господарства;

5) пенсії і допомоги;

6) стипендії;

7) надходження із фінансової системи;

8) доходи населення від продажу іноземної валюти;

9) інші надходження.

Баланс грошових доходів і витрат населення використовували до 2001

року, хоча дедалі виразнішими ставали недоліки такого підходу: залишалася

застаріла методологічна основа. Відтак неможливо було враховувати нові

джерела доходів, які притаманні ринковій економіці.

Із 2000 року Держкомстат запровадив нову методологію збору та

аналізу статистичної інформації, що ґрунтується на Системі національних

рахунків.

У СНР виділяють такі джерела доходів домогосподарств:

1) змішані доходи роботодавців (ці доходи отримують власники

некорпоративних підприємств з найманими працівниками);

2) змішані доходи осіб, що працюють на себе (ці доходи отримують

власники підприємств без найманих працівників);

3) оплата праці найманого персоналу;

4) доходи від власності і трансфери.

Змішаний дохід використовується у СНР у зв’язку з тим, що

неможливо розділити цей дохід на оплату праці членів домогосподарства та

прибуток від виробництва. Змішаний дохід отримують самозайняті

працівники. Це особи, які є власниками чи співвласниками некорпоративних

підприємств, на яких вони працюють.

Оплата праці найманих працівників у СНР має два основні

компоненти: заробітна плата та відрахування на соціальне страхування, що

12

Page 11: Курсова Доходи населення України

сплачують роботодавці. До доходів від власності зараховують проценти,

дивіденди та ренту [24].

Останнім часом підвищився інтерес до проблеми дослідження тіньової

економіки. У СНР тіньову економіку називають неспостережуваною,

оскільки виявити її прямими статистичними методами неможливо.

«Неспостережувана економіка» (non-observed economy) містить підпільну,

неформальну, нелегальну та іншу діяльність, що неврахована у національних

рахунках унаслідок недосконалості програми збирання основних даних.

Підпільна – виробнича діяльність, яка є легельною, однак свідомо прихована

від державних органів з метою уникнення сплати податків чи внесків на

соціальне страхування. Неформальна – виробнича діяльність, яка є

легельною та характеризується низьким рівнем організації, з незначним

поділом праці між працею і капіталом або без такого поділу. Неформальний

сектор, зазвичай, функціонує на основі неофіційних взаємовідносин і не

покладається на офіційні угоди. Нелегальна – виробнича діяльність, що є

забороненою, чи стає такою, коли її виконує особа без спеціального дозволу;

включає: виробництво, імпорт, продаж наркотиків, проституцію, продаж

крадених речей і контрабанда товарів. В Україні у 1999–2006 рр. основний

наголос робився на дослідженні видатків домогосподарств, а різниця між

видатками і доходами свідчила про наявність тіньових доходів [24].

Тіньові джерела доходів відіграють значну роль у житті окремих

домогосподарств та держави загалом. До таких джерел доходів С.В.

Мочерний зараховує: приховування прибутків підприємств від

оподаткування; приховування значної частини доходів громадян від

оподаткування; нелегальний експорт капіталів і товарів; корупція; нелегальне

виробництво товарів і послуг та їх реалізація; розкрадання державної

власності, зокрема у процесі роздержавлення і приватизації; шахрайство у

фінансово-кредитній сфері, незаконні валютні операції всередині країни,

надання комерційними банками кредитів за нелегальну винагороду;

кримінальний промисел (наркобізнес, розкрадання і грабежі, рекет тощо);

13

Page 12: Курсова Доходи населення України

штучне заниження офіційних цін на товари і послуги, завищення цін на

експортовану та заниження на імпортовану продукцію; махінації у діяльності

трастових та інвестиційних компаній.

На думку Мочерного, найбільшого розмаху в Україні у середині 1990-х

років набуло шахрайство у фінансово-кредитній сфері: використання

фальшивих платіжних документів; здійснення фіктивних трастових операцій;

незаконне отримання кредитів (за хабарі), зокрема пільгових, та їх нецільове

використання; надання консультацій і допомоги щодо приховування доходів

(у тому числі прибутків від оподаткування); «відмивання» незаконно

отриманих доходів; валютні спекуляції на біржі. Він вважає, що основними

причинами тінізації в економіці були криміналізація багатьох владних

структур, недобросовісність і некомпетентність деяких посадовців і

недосконалість чинного законодавства.

Важливим тіньовим джерелом доходів є корупція. Російський

дослідник В. Полтерович вважає корупцію однією з «інституційних пасток».

Під терміном «інституційні пастки» він розуміє стійкі норми поведінки, до

яких зараховують бартер, неплатежі, корупцію, уникання сплати податків

тощо. Таке тіньове джерело, як корупція, включає такі джерела: уникання

сплати податків, лобіювання законів, отримування хабарів тощо. Все це дає

змогу отримувати населенню додаткові тіньові доходи. [19]

14

Page 13: Курсова Доходи населення України

1.3. Державне регулювання доходів населення

В економічно розвинених країнах політика у сфері регулювання

доходів населення є одним із найголовніших елементів управління соціально-

економічним розвитком країни. В основі розробки такої політики лежать

поточні оцінки і прогнозування рівнів, динаміки і структури доходів

населення. Необхідність в управлінні соціально-економічними процесами

була головною причиною створення статистики доходів населення. В

подальшому статистика доходів населення стала інструментом у визначенні

рівня бідності і, як наслідок, побудови соціальної політики щодо боротьби з

бідністю. Визначення порогу бідності, або рівня бідності, орієнтоване на

визначення мінімуму коштів, необхідних для існування. А отже, поріг

бідності фактично є показником, який вказує уряду країни на рівень

прожиткового мінімуму.[11]

Варто зазначити, що в ринковій економіці держава виконує цілу низку

функцій, однією з яких є досягнення справедливого розподілу доходів

населення та економічної справедливості.

Державне регулювання доходів населення – дуже важливий напрям

соціально-економічної політики, який повинен охоплювати всі верстви

населення і сприяти росту його реальних доходів.

Регулюючи доходи населення, держава використовує різні методи, які

в більшості випадків відповідають тій чи іншій економічній ситуації

всередині країни. Методи дослідження регулювання доходів населення

поділяють на три групи: правові, економічні та адміністративні. Сутність

правових методів регулювання полягає в створенні та виконанні таких

нормативно-правових актів, законів, які забезпечують належний рівень

доходів населення та справедливість їхнього розподілу. До системи

економічних методів регулювання доходів населення належать регулювання

оплати праці, визначення мінімальної оплати праці, податкової політики,

регулювання цін, оплати праці працівників бюджетної сфери, державних

15

Page 14: Курсова Доходи населення України

підприємств і державних службовців. Адміністративні методи ґрунтуються

на силі влади і використовують заборони, дозвіл або примус.

Одні з найпрогресивніших інструментів регулювання доходів

населення, які є в розпорядженні уряду, – прогресивна форма оподаткування

доходів населення і трансфертні платежі. Прогресивне оподаткування – це

важливий інструмент державного регулювання доходів, завдяки своїй

справедливості та ефективності податкової системи. Яскравим прикладом

прогресивного оподаткування є податок на доходи фізичних осіб.

Переваги даного податку: узгодженість з принципом

платоспроможності; гнучкі податкові надходження; він є ефективним

макроекономічним стабілізатором; не призводить до викривлення цін;

податкове навантаження для його платників очевидне та зрозуміле.

В аналізі впливу податків на розподіл доходів важливе значення мають

такі поняття, як система, ставки та база оподаткування, величина

неоподаткованого мінімуму, пільги при сплаті податків тощо. Навіть

незначні зміни в системі оподаткування призводять до суттєвих змін у

формуванні доходів населення [5].

Проте система оподаткування не може допомогти тим, хто зовсім не

отримує доходів. Тому в таких випадках вступає в силу інший інструмент –

трансфертні платежі, які передбачають надання допомоги людям похилого

віку, батькам з неповнолітніми дітьми, безробітним, немічним тощо.

Державна політика регулювання доходів населення передбачає всебічне

урахування дії всього комплексу механізмів та прогнозування наслідків

сукупного впливу на існуючий механізм формування доходів населення.

Державні інституції регулюють розподіл національного доходу між різними

факторами та інструментами, що впливають на рівень оплати праці, а також

оподаткування. Регулювання оплати праці передбачає встановлення

мінімальної заробітної плати, норм і гарантій виплат, умов та розмірів оплати

праці керівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету,

регулювання фондів оплати праці підприємств-монополістів тощо.

16

Page 15: Курсова Доходи населення України

Використання податків як інструменту регулювання доходів передбачає

встановлення неоподаткованого мінімуму, прогресивних ставок

оподаткування, бази оподаткування та пільг щодо сплати податків

Досліджуючи сучасні важелі державного механізму регулювання

доходів населення, варто звернути увагу на те, що вони склалися,

формувалися в кризовий період, період початку переходу до ринкових

відносин. Сучасні умови розвитку економіки спричинили потребу

впровадження нових більш ефективних механізмів у системі соціально-

економічних відносин.

Аналіз сучасного стану державного регулювання доходів населення,

яке здійснюється в Україні, демонструє негативні процеси, пов’язані з

руйнування економічної бази, необхідної для утворення на базі

представників потенційно середнього прошарку потужної складової

середнього класу. На сьогодні наявний фактор дешевої робочої сили та

висока експлуатація найманої праці, що виражається у невідповідності рівня

заробітної плати рівню продуктивності праці найманих працівників.

Провівши аналіз даних Держкомстату, можна дійти висновку, що

значна частина соціальної допомоги перерозподіляється на користь

забезпечених верств населення. Такий характер розподілу засобів по своїй

суті вже порушує принципи справедливого розподілу та ефективності

використання ресурсів, особливо з огляду на значимість соціальної допомоги

для бідних верств населення.

Тому необхідно наголосити, що саме держава має взяти на себе основні

зобов’язання щодо виправлення ситуації та ліквідувати неприпустимі прояви

несправедливого розподілу доходів, і Тим самим закласти необхідні

підвалини перетворення зазначених верств населення в середній клас. Окрім

того, ліквідація диспропорцій між оплатою і продуктивністю праці шляхом

доведення частки середньої заробітної плати у прирості продуктивності праці

принаймні до рівня східноєвропейських країн (тобто з 20–23 до 32–35 %) є

17

Page 16: Курсова Доходи населення України

сьогодні одним із основних завдань державного регулювання доходів

населення в Україні [21].

Державна політика регулювання доходів населення охоплює цілу низку

аспектів, зокрема: проблему формування первинних доходів населення як

грошових, так і натуральних, яка залежить від ефективності політики

держави у сфері соціально-економічного розвитку країни в цілому; проблему

механізму розподілу і перерозподілу доходів через базу фінансово-

економічних важелів, що впливають на рівень доходів усіх секторів

економіки і, як результат, – на сукупний попит і пропозицію; проблему

формування кінцевих доходів населення, його споживчого попиту на товари

та послуги, фактичне використання доходів на споживання і нагромадження.

Ефективна державна політика регулювання доходів населення повинна

увібрати у себе дії всього комплексу цих чинників. Виходячи з цього, можна

сформувати низку пріоритетних напрямів регулювання доходів населення

(рис. 3).

Рис. 1.3 Пріоритетні напрями регулювання доходів населення [25].

18

Page 17: Курсова Доходи населення України

Разом з тим, реалізація більшості з цих напрямів потребуватиме

певного часу, тому найактуальнішим питанням найближчої перспективи є

забезпечення ефективного використання дедалі більшого обсягу бюджетних

коштів шляхом їх адресного спрямування насамперед найменш захищеним

верствам населення.

19

Page 18: Курсова Доходи населення України

Розділ 2 АНАЛІЗ РІВНЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ ЗА 2011 РІК

2.1 Аналіз доходів населення України

Аналізуючи розподіл доходів використовують два

підходи: розподіл за факторами виробництва та розподіл

доходів серед домогосподарств. Функціональний роз поділ

доходів показує, якою є структура грошового доходу, тобто

яку частку доходів суспільства становлять заробітна плата,

рентні доходи, процент і прибуток.

Родинний розподіл доходів показує, як грошовий доход

суспільства розподіляється між окремими господарствами.

Доходи родини мають досить складну структуру, це

визначається наявністю в економіці різних форм власності,

що активно впливають на формування, розподіл та

перерозподіл доходів.

Розглянемо структуру джерел загальних доходів населення за даними

вибіркового обстеження матеріального стану домогосподарств у 2011 році,

яка представлена на рисунку 2.1.

З рисунку видно, що в структурі загальних доходів населення України

найбільшу питому вагу займає заробітна плата, частка якої у загальній

структурі доходів населення у 2011 р. становила 41,7 %. Водночас висока

частка соціальних допомог та інших державних поточних трансфертів – 37,0

% усіх доходів. Прибуток та змішаний доход становить 15,9 % в загальній

структурі доходів, доходи від власності (отримані) – 5,4 % усіх доходів.

За даними вибіркового обстеження, здійсненого Держкомстатом

України, які було поширено із застосуванням математичних методів на всі

домогосподарства України, середньомісячні загальні доходи одного

домогосподарства у 2011р. склали 3721 грн. Міське домогосподарство

отримувало в середньому за місяць 3853 грн., сільське – 3424 грн. У

середньому на одного члена домогосподарства еквівалентні загальні доходи

20

Page 19: Курсова Доходи населення України

становили 1763 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1861 грн., у

сільських – 1564 грн.

Рис. 2.1 Cтруктура джерел загальних доходів населення України у

2011 р. [9]

Середньомісячні доходи однієї особи перевищили середньорічний

розмір прожиткового мінімуму (914 грн.) у 1,9 раза. Середньодушові доходи

домогосподарств у 2011р. порівняно з попереднім роком зростали вищими

темпами, ніж індекс споживчих цін за цей період: відповідно 111% проти

108%.

Частка населення із місячними середньодушовими доходами нижче

середньорічного розміру прожиткового мінімуму зменшилася порівняно з

2010р. на 1 в.п. і склала 8% (середньорічний розмір прожиткового мінімуму

за цей період зріс у 1,1 раза). Більш суттєво зменшилася частка такого

населення серед селян (з 13% до 11%), серед мешканців малих міст –

відповідно з 11% до 9%. Серед мешканців великих міст частка такого

населення зросла з 4% до 5%. При цьому 36% осіб, рівень життя яких нижче

середньорічного розміру прожиткового мінімуму, це працюючі (загалом –

21

Page 20: Курсова Доходи населення України

6% усіх осіб цієї групи), 32% – діти до 18 років (14%), 12% – непрацюючі

пенсіонери (відповідно 4%). У групі працюючих осіб цей показник

зменшився на 18%, серед дітей до 18 років – на 8%.

Розглянемо структуру джерел грошових доходів населення за даними

вибіркового обстеження матеріального стану домогосподарств у 2010 та 2011

роках, яка представлена у таблиці 2.1

З таблиці видно, що найбільшу питому вагу у 2011 р. – 79,7% в

загальній структурі грошових доходів займають такі показники як оплата

праці та пенсії, 54,91 і 24,8% відповідно. В абсолютних цифрах оплата праці

в 2011 р. склала 1894,06 грн., в 2010 р. (1660,05 грн.). Саме тому аналіз

зосереджено на цих 2-х складових. Найменшу ж – доход від продажу

особистого і домашнього майна, стипендії та аліменти.

Підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання величини

пенсій та державної соціальної допомоги відповідно вплинули на збільшення

середньомісячних загальних доходів населення, але не сприяли скороченню

диференціації населення за рівнем добробуту. Згідно з офіційними даними

вибіркового обстеження домогосподарств, здійсненого Держкомстатом

України, співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш

забезпеченого населення становило 4,9 раза (у 2010р. – 5,1 раза), у тому числі

серед міського населення – 5 разів (5,1 раза), серед сільського – 4,3 раза (4,4

раза). Співвідношення мінімального рівня загальних доходів серед 10%

найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10%

найменш забезпеченого населення зменшилося з 2,8 до 2,7 раза по Україні,

серед міських жителів – з 2,9 до 2,7 раза, а серед мешканців сіл – з 2,7 до 2,6

раза. Найбільш заможні 20% населення отримували, як і в попередньому

році, 36% усіх загальних доходів.

22

Page 21: Курсова Доходи населення України

Таблиця 2.1

Структура грошових доходів (у середньому за місяць на 1 домогосподарство)

Разом всі домогосподарства

У т.ч. проживають

2010 2011 у міських поселеннях у сільських поселеннях

грн. % грн. % 2010 2011 2010 2011грн. % грн. % грн. % грн. %

1. Оплата праці 1660,05

53,0 1894,06

54,9 1949,39

58,0 2205,64 60 1011,91

38,8 1195,01 41,0

2. Доход від підприємницької діяльності та самозайнятості

214,37 6,8 180,11 5,3 243,20 8,0 199,92 6,0 149,77 5,7 135,67 4,7

3. Доход від продажу сільськогосподарської продукції

118,78 3,8 122,10 3,6 18,48 0,6 17,51 0,5 343,48 13,3 356,75 12,3

4.Доход від продажу особистого і домашнього майна

4,85 0,2 5,05 0,1 5,44 0,2 6,69 0,2 3,54 0,1 1,36 0,05

5. Доход від продажу нерухомості 11,18 0,4 15,13 0,4 16,10 0,5 17,11 0,5 0,15 0,006 10,67 0,046. Доход від власності (дивіденди, проценти, орендна плата тощо)

20,85 0,7 25,80 0,7 8,80 0,3 7,76 0,2 47,85 1,8 66,29 2,3

7. Пенсії 790,56 25,3 856,88 24,8 794,07 23,7 863,24 23,4 782,69 30,0 842,61 28,58. Стипендії 22,09 0,7 22,54 0,7 26,35 0,7 25,74 0,7 12,54 0,5 15,36 0,59. Допомоги, пільги, субсидії та компенсаційні виплати, надані готівкою

86,36 2,8 98,09 2,8 76,19 2,3 90,82 2,5 109,16 4,2 114,39 3,9

10. Грошова допомога від родичів та інших осіб

160,50 5,1 188,65 5,5 180,11 5,4 212,12 5,7 116,57 4,5 135,99 4,7

11. Аліменти 9,50 0,3 11,63 0,3 12,16 0,4 14,34 0,4 3,54 0,1 5,56 0,212. Інші грошові доходи 27,32 0,9 32,76 0,9 27,84 0,8 32,71 0,9 26,15 1,0 32,87 1,1Грошові доходи, разом 3126,4

1100 3452,8

0100 3358,1

3100 3693,60 100 2607,3

5100 2912,53 100

23

Page 22: Курсова Доходи населення України

Нерівність розподілу загальних доходів характеризують крива Лоренца

Рис.2 та коефіцієнт концентрації (індекс Джині), який дорівнює відношенню

площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца і лінією абсолютної

рівності, до площі трикутника, що утворюється лінією абсолютної рівності і

координатними осями, до 1 (увесь доход належить одній особі). Реалізація

заходів щодо підвищення доходів населення вплинула на зменшення

нерівності розподілу загальних доходів домогосподарств. Індекс Джині по

загальних доходах населення зменшився з 0,249 у 2010р. до 0,243 у 2011р.

Також скоротилася диференціація рівня добробуту населення,

розрахована з використанням критерію грошових доходів. Індекс Джині

становив у 2011р. 0,263 проти 0,270 у 2010р., мінімальний рівень грошових

доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував

максимальний серед 10% найменш забезпеченого у 3 рази (у 2010р. – у 3,1

раза), а в цілому найбільш забезпечені 10% населення отримали у 5,7 раза

більше грошових доходів, ніж 10% найменш забезпечених (у 2010р. – у 5,9

раза).

Рис. 2.2 Крива Лоренца [9]

24

Page 23: Курсова Доходи населення України

За розрахунками, здійсненими Інститутом демографії та соціальних

досліджень ім. М.В. Птухи Національної академії наук України на основі

матеріалів Держстату, рівень бідності у 2011р. порівняно з 2010р. підвищився

на 0,2 в.п. і становив 24,3%. Слід зауважити, що це один з найнижчих

показників за останні десять років. Межа бідності досягла рівня 1062 грн. у

середньому на одну особу на місяць і збільшилася порівняно з попереднім

роком на 13%. [9]

Бідними були 32% сільських домогосподарств, 21% – міських (16% –

великих міст, 29% – малих міст), 31% домогосподарств із дітьми (у т.ч. 56%

багатодітних домогосподарств, 23% домогосподарств із дітьми, де всі

дорослі працюють) та 16% домогосподарств без дітей (у т.ч. 28%

домогосподарств без дітей, у складі яких був хоча б один безробітний, 17%

домогосподарств, які складаються лише з осіб пенсійного віку, 14%

домогосподарств, які складаються з осіб лише працездатного віку).

Саме тому особливо важливим в таких умовах є формування

соціальних нормативів, тобто – мінімальних державних гарантій, а саме:

прожитковий та неоподаткований мінімум, мінімальні розміри заробітної

плати, допомоги, пенсії за віком, співвідношення прожиткового мінімуму та

мінімальної заробітної плати, пенсії, середньодушових номінальних

грошових доходів та заробітної плати на одну працездатну особу.

Так, встановлення на законодавчому рівні прожиткового мінімуму є

особливо необхідним за відсутності повноцінних конкурентних відносин.

Величина мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму мають

регулярно підвищуватись. Таким чином, з одного боку, забезпечуються

соціальні гарантії членам суспільства, забезпечується мінімум їх доходів, а з

іншої – встановлюються мінімальні вимоги до ефективності господарювання.

Рівень прожиткового мінімуму – це свого роду компроміс між економічними

можливостями суспільства і соціальними потребами.

Рівень відповідності мінімальних заробітної плати і пенсії

конституційним гарантіям в Україні показано в таблиці 2.3

25

Page 24: Курсова Доходи населення України

З таблиці бачимо збільшення як прожиткового мінімуму для

працездатної та непрацездатної особи так і мінімальної заробітної плати та

пенсії. Але вважаю, що рівень прожиткового мінімуму є суттєво заниженим.

Таблиця 2.2

Динаміка відповідності конституційним гарантіям мінімальної

заробітної плати і пенсії

Показники Роки20

00

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Прожитковий мінімум для працездатної особи 287,6 365

386,7 409 483 525 633 669 869 963

Мінімальна заробітна плата, грн. 100 186,7

210,3

300,3 364,6 430 532,5

573,3 869 963

Відношення до прожиткового мінімуму мінімальної зарплати 2,87 1,96 1,84 1,36 1,32 1,22 1,19 1,17 1,0 1,0Прожитковий мінімум для непрацездатної особи 216,6 268

284,7 300 350 380 470 498 695

766,8

Мінімальна пенсія, грн. 89,4

156,5 332 358,5 403,7 483,0 498 695

733,8

Відношення до прожиткового мінімуму мінімальної пенсії 3,0 1,8 0,9 1,0 0,9 1,0 1,0 1,0 1,0

Рекомендація Міжнародної організації праці (МОП) проголошує, що

основною метою встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути

надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту

щодо мінімально допустимих рівнів заробітної плати. [10] Мінімальна

26

Page 25: Курсова Доходи населення України

заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій

території України для підприємств усіх форм власності та господарювання,

розмір якої визначається з урахуванням: вартісної величини мінімального

споживчого бюджету; загального рівня середньої заробітної плати;

продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

В сучасних умовах мінімальна заробітна плата повинна

встановлюватися у розмірі не нижчому за вартісну величину межі

малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. Динаміка розміру та

співвідношення мінімальної і середньої заробітної плати в Україні показано в

таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Середньомісячна заробітна плата і пенсія та їх співвідношення з

відповідними державними мінімальними стандартами та гарантіями

за 2002-2011 рр.

Роки Середньо-місячна заробітна

плата, грн

Мінімаль-на

заробітна плата,

грн*

Співвідношення середньої і мінімальної заробітної

плати, разів

Середній розмір

місячної пенсії, грн (на кінець

року)

Мінімаль-на

пенсія, грн*

Співвідно-шення

середньої і мінімальної пенсії,

разів2002

376,38 152,5 2,47 122,49 84,9 1,44

2003

462,27 186,7 2,48 136,55 89,35 1,53

2004

589,62 210,3 2,80 182,24 156,53 1,16

2005

806,18 300,3 2,68 316,23 332,0 0,9

2006

1041,0 364,6 2,85 405,62 358,5 1,13

2007

1351,0 430,0 3,14 478,4 403,75 1,18

2008

1806,0 532,5 3,39 751,4 483,0 1,55

2009

1906,0 573,3 3,32 898,4 498,0 1,80

201 2239,0 869,0 2,58 932,1 695,0 1,34

27

Page 26: Курсова Доходи населення України

02011

2639,0 963,0 2,74 1032,2 766,8 1,35

Не дивлячись на те, що співвідношення середньомісячної заробітної

плати до мінімальної за аналізований період набуло ознак зростання, цей

показник ще далекий від ідеалу. За даними Міжнародної організації праці,

мінімальна заробітна плата у більшості країн світу становить 40-60%

середньої заробітної плати і у декілька разів перевищує фізіологічний

прожитковий мінімум.[10]

28

Page 27: Курсова Доходи населення України

2.2. Диференціація заробітної плати в Україні

Розпочнемо оцінку міжрегіональної диференціації заробітної плати у

2011 р. на основі офіційних даних Державної служби статистики України [9]

в абсолютних показниках.

На перший погляд, міжрегіональна диференціація середньомісячної

заробітної плати штатного працівника в Україні у 2011 р. є високою (рис. 2.

3). Найнижчу середньомісячну заробітну плату штатного працівника у 2011

р. зафіксовано у Тернопільській обл. на рівні 1871 грн. Варто зауважити, що

у цій області рівень заробітної плати протягом останніх років (з 2000 р.) був

найнижчим. Найвища заробітна плата одного штатного працівника була у

2011 р. у місті Києві (4012 грн). Загальноукраїнський показник – 2633 грн.

Рис. 2.3. Диференціація заробітної плати у регіонах України у 2011 р.

Вищу за середню в країні заробітну плату спостерігають у таких

регіонах – Донецькій, Дніпропетровській, Київській, Луганській та

Запорізькій областях.

Важливим в оцінці диференціації заробітної плати є такий показник, як

розмах варіації. У 2011 р. розмах варіації середньомісячної заробітної плати

29

Page 28: Курсова Доходи населення України

штатного працівника становив 2141 грн. Тривожним сигналом є те, що в

Україні є області, в яких середньомісячна заробітна плата штатного

працівника є нижчою за розмах варіації цього показника. Це – Тернопільська

(1871 грн), Херсонська (1970 грн), Чернігівська (1974), Чернівецька (1985

грн), Волинська (1994 грн), Закарпатська (2069 грн), Житомирська (2071

грн), Вінницька (2074 грн), Хмельницька (2075 грн) та Кіровоградська (2114

грн) області.

Розмах варіації середньомісячної заробітної плати за регіонами зростав

із 2000 р. У 2000 р. цей показник становив 270 грн, у 2009 р. – 1749 грн, у

2010 р. – 1772 грн. Якщо ж розглядати співвідношення максимальної та

мінімальної середньомісячної заробітної плати штатного працівника, то у

2000 р. максимальна заробітна плата у 3 рази перевищувала мінімальну

заробітну плату, у 2009 р. – 2,24 раза, у 2010 р. – 2,07 раза, у 2011 р. – 2,14

раза максимальна заробітна плата перевищувала показник мінімальної.

Водночас розрахунок середньоквадратичного коефіцієнта варіації

(незалежно від того чи враховувати при цьому чисельність працівників за

регіонами, чи не враховувати) показує, що сукупність регіонів України за

рівнем заробітної плати можна вважати якісно однорідною (зважений

коефіцієнт варіації становить 21 %, незважений – 17,4 %, тобто менше

критичної межі33 %). Без міст Києва і Севастополя, які мають спеціальний

статус, коефіцієнт варіації зменшується майже вдвічі (12,6 %). Більше того, в

динаміці простежено тенденцію до зменшення ступеня міжрегіональної

варіації заробітної плати. При цьому розподіл регіонів у ранжованому ряді

змінюється дуже мало.

Логічно припустити, що вирівнювання регіональних показників

пов'язане із заходами державного регулювання заробітної плати, зокрема

підвищенням її мінімального розміру та запровадженням єдиної тарифної

мережі в закладах бюджетної сфери. На користь цього свідчить той факт, що

співвідношення середнього і мінімального розмірів заробітної плати істотно

зросло у всіх, без винятку, регіонах, але найбільшою мірою – у регіонах із

30

Page 29: Курсова Доходи населення України

найнижчими показниками заробітної плати. Якщо у 2000 р. у зазначених

регіонах середній рівень був у 1,4-1,6 раза вищим від законодавчо

встановленого мінімального розміру, то у 2005 р. це співвідношення сягнуло

2,3 раза (у Тернопільській обл). У регіонах з більш високими показниками

заробітної плати ця пропозиція зросла меншою мірою, за винятком м. Києва,

де вона збільшилась від 3,1 до 5,0 рази. І в 2011 р. це співвідношення знову

зменшилось: у регіонах України середній рівень заробітної плати був 1,9-2,4

раза вищим від законодавчо встановленого мінімального розміру, лише у м.

Києві він становив 3,7 раза. Найменша різниця між розміром середньої і

мінімальної заробітної плати була у Волинській і Тернопільській областях.

Аналіз розподілу працівників за розмірами нарахованої заробітної

плати свідчить, що міжрегіональна диференціація заробітної плати

формується переважно за рахунок відмінностей у представництві двох

популярних категорій: працівників, у яких заробітна пата не виходить за

межі законодавчо встановлених мінімальних соціальних гарантій, стандартів,

та високооплачуваних працівників (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Диференціація працівників за розмірами заробітної плати в

регіонах України у грудні 2011 р.

У регіонах із низьким середнім розміром заробітної плати частка

працівників, яким у грудні 2011 р. було нараховано заробітну плату, не вищу

31

Page 30: Курсова Доходи населення України

мінімального розміру, становила від 10 до 13 % (Волинська обл. – 12,6 %) і

лише близько 11 % працівників (у Тернопільській – 11,8 %) мали заробітну

плату понад 4000 грн. У регіонах із високим середнім розміром заробітної

платиці структурні частки становили: не вище мінімального розміру 3-5 %,

понад 4000 грн – 23 %, у м. Києві – 31,1 %. При цьому частка працівників із

розміром заробітної плати 2000-4000 грн була приблизно однакова у всіх

регіонах 28-31 %.

Відмінності розподілу працівників за розмірами заробітної плати

значною мірою пов'язані з особливостями її структури. У регіонах із високою

часткою працівників із заробітною платою в межах мінімальних соціальних

гарантій, стандартів і низькою часткою високооплачуваних працівників

(відповідно – з низьким середнім рівнем заробітної плати) основна заробітна

плата становить більш ніж 2/3 її загального розміру. Додаткова заробітна

плата в цих регіонах становить 30-32 % загального фонду, зокрема 38-43 % –

надбавки і доплати до тарифних ставок та посадових окладів, 20-23 % –

премії за виробничі результати [9].

У регіонах із низькою часткою працівників із заробітною платою у

межах мінімальних соціальних гарантій і значною часткою

високооплачуваних працівників (відповідно – з порівняно високим середнім

рівнем заробітної плати) основна заробітна плата становить 60-62 %

загального розміру, натомість додаткова заробітна плата – 34-37 %, причому

частка в її складі премій за виробничі результати вища за частку надбавок і

доплат до тарифних ставок та посадових окладів у деяких регіонах

(відповідно: 32-34 % та 24-27 %).

Загалом міжрегіональна диференціація заробітної плати формується за

рахунок як обсягів фонду додаткової заробітної плати, так і розмірів основної

заробітної плати, тобто міжрегіональних відмінностей у тарифних ставках і

посадових окладах. Останні, своєю чергою, значною мірою визначаються

професійно-кваліфікаційним складом працівників, що залежить від ре-

гіональної спеціалізації підприємств за видами економічної діяльності.

32

Page 31: Курсова Доходи населення України

Під час дослідження вартості життя населення у регіонах динаміку

нарахованої (номінальної) заробітної плати необхідно доповнювати аналізом

індексу реальної заробітної плати, що враховує регіональні особливості

інфляційних процесів. Зменшення міжрегіональної диференціації

номінальної заробітної плати відбувається за рахунок випереджального її

зростання у регіонах із низькою заробітною платою.

У регіонах із високою заробітною платою номінальна заробітна плата

впродовж 2005-2011 рр. зросла у 2,5-2,8 раза, реальна заробітна плата – у 1,3-

1,5 раза. У регіонах із низькою заробітною платою зростання показників

заробітної плати становить 2,8-3,1 раза та 1,3-1,6 раза. У регіонах із високою

заробітною платою номінальна заробітна плата впродовж 2011-2005 рр.

зросла у 3,0-3,2 рази, реальна заробітна плата – у 1,3-1,5 рази. У регіонах із

низькою заробітною платою зростання показників заробітної плати

становить 3,2-3,8 раза та 1,5-1,8 раза.

Відмінності між регіонами в темпах зростання заробітної плати

залежно від досягнутого рівня пов'язані як із суто математичними

залежностями (що більші абсолютні величини порівнюються, то менша

відносна величина), так із впливом заходів державного регулювання

заробітної плати в регіонах із низьким її рівнем. Загалом у регіональному

розрізі динаміка номінальної заробітної плати цілком узгоджується з

індексом реальної заробітної плати, що свідчить про доволі близькі темпи

інфляції в регіонах. Однак відмінності все ж помітні. Якщо перевести

заробітну плату 2011 р. в ціни 2005 р., то місце деяких регіонів у

ранжованому за розміром заробітної плати ряді істотно зміниться (рис. 2.5).

Зокрема в Івано-Франківській та Кіровоградській областях показник

покращується на 6 рейтингових одиниць, у Закарпатській обл. – на 9

сходинок. Волинська, Чернівецька і Рівненська області, які за розміром

33

Page 32: Курсова Доходи населення України

Рис. 2.5 Рейтинг регіонів за розміром заробітної плати 2011 р.

номінальної заробітної плати у 2011 р. займають 26, 18 і 13 місця, за

скоригованими на інфляцію показником посідають 23, 16 і 11 місця. Тобто в

цих областях споживчі ціни зросли дещо повільнішими темпами, ніж в інших

регіонах.

Натомість у кількох областях ранг за скоригованим показником

заробітної плати виявляється значно нижчим, ніж за номінальним: АР Крим –

на 6 сходинок, в Одеській – на 5, у Харківській, Полтавській – 4, у Сумській,

Львівській, Хмельницькій і Черкаській – на 3 сходинки. Причому в цьому

випадку відсутня наочна закономірність між досягнутим у регіоні рівнем

заробітної плати і темпами зростання споживчих цін, а коефіцієнт варіації

обраховано за скоригованими показниками заробітної плати, який майже не

відрізняється від аналогічного показника, обрахованого за номінальними

величинами (17,4 % та 15,5 %).

34