Теоретичні основи формування здорового способу життя у дітей в

умовах дитячого закладу

ЗМІСТ 

Вступ  

Розділ 1. Теоретичні основи формування здорового способу життя у дітей

дошкільного віку в умовах дитячого закладу 

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури 

1.2 Формування у дитини усвідомленого ставлення до свого здоров'я 

1.3 Психологічні засади формування у дошкільників позиції творця щодо

свого здоров'я 

Глава 2. Методика організації програми «Будь здоров» в умовах ДОУ 

2.1 Мета і завдання програми 

2.2 Умови реалізації, форми, засоби та дидактичні прийоми, що

використовуються в програмі 

Висновок 

Бібліографічний список 

ВСТУП 

Актуальність теми дослідження. Завдання раннього формування

культури здоров'я актуальна, своєчасна і достатня складна. Як зміцнити й

зберегти здоров'я наших дітей? Яким чином сприяти формуванню фізичної

культури дитини? Як прищепити навички здорового способу життя? Коли це

треба починати? Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту

фізичного і психічного здоров'я. Адже саме до семи років іде

інтенсивний розвиток органів і становлення функціональних систем

організму, закладаються основні риси особистості, формується характер.

Важливо на цьому етапі сформувати у дітей базу знань і практичних навичок

здорового способу життя, усвідомлену потреба в систематичних заняттях

фізичною культурою і спортом. 

Мистецтво довго жити полягає, перш за все, в тому, щоб навчитися з

дитинства стежити за своїм здоров'ям. Те, що втрачено в дитинстві, важко

надолужити. Тому пріоритетним напрямом у дошкільному вихованні,

сьогодні є підвищення рівня здоров'я дітей, формування у них навичок

здорового способу життя (ЗСЖ), а також стійкої потреби в регулярних

заняттях фізичними вправи. 

Дані різних досліджень показують, що за останній час кількість здорових

дошкільнят зменшилася в 5 разів і становить лише 10% від контингенту

дітей, що у школу. 

Разом з тим, як і раніше спостерігається "перекіс" освітніх програм

дошкільних установ у бік предметної підготовки до школи, що не забезпечує

формування тих якостей особистості, які допомагають дитині вчитися: у

школу приходять діти читають, які вважають, але мають убогий сенсорний

досвід. Особливо слід відзначити відсутність у дітей фізичних якостей

(посидючості, вміння напружуватися без шкоди для здоров'я, елементарно

коригувати свій емоційний стан, переключатися з однієї діяльності на іншу),

тобто тих показників, які тісно пов'язані з самовихованням. 

Отже, виникає необхідність створення такої системи роботи, при якій

відбувалася інтеграція оздоровчої діяльності в освітню, що в кінцевому

підсумку сприяло збереженню і зміцненню фізичного та психічного здоров'я

дитини, формуванню звички здорового способу життя. 

Об'єкт дослідження - процес фізичного виховання в дошкільних освітніх

установах. 

Предмет дослідження - засоби, методи, форми організації та фактори

фізичного виховання, що забезпечують формування основ здорового способу

життя у дітей 4-5 років. 

Мета дослідження - аналіз методичних особливостей формування здорового

способу життя у дітей 4-5 років в умовах дитячого закладу. 

Завдання: 

· Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з теми дослідження; 

· Вивчити основи формування у дитини усвідомленого ставлення до свого

здоров'я; 

· Розглянути психологічні основи формування у дошкільнят позиції творця

щодо свого здоров'я 

· Розробити методичні рекомендації з формування здорового способу життя у

дітей 4-5 років в умовах ДОП. 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО

СПОСОБУ ЖИТТЯ У ДІТЕЙ В УМОВАХ ДИТЯЧОГО УСТАНОВИ 

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури 

Сучасне суспільство відрізняється різноманіттям прикладів способу життя

людини, з якими постійно стикається кожна дитина. Це різноманіття не

завжди є взірцем для дитини, в результаті створюється хаотичність в

уявленнях дитини про здоровий спосіб життя і руйнуються вже сформовані

уявлення. Крім того, в даний час існує тенденція зниження здоров'я

підростаючого покоління, тому потреба у формуванні у дітей уявлень

про здоровий спосіб життя зростає і вимагає пошуку нових шляхів в освіті,

вихованні та розвитку дошкільнят. 

В даний час проблемою формування здорового способу життя займаються

вчені з різних галузей знань: медицини і фізіології (В. М. Дубровський, Ю. П.

Лісіцин, Б. Н. Чумаков), психології (О. С. Осадчук), екології (З . І. Тюмасева,

А. Ф. Аменд) та педагогіки (В. Г. Алямовская, Г. К. Зайцев, Ю. Ф.

Змановский, М. Лазарєв, О. В. Морозова, Т. В. Поштарева, Л. Г. Татарникова,

О. Ю. Толстова, О. С. Шнейдер та ін.) 

Інтерес вчених до поставленої проблеми не випадковий. Спрямованість

особистості на здоровий спосіб життя - процес досить складний і

суперечливий, на нього впливають особливості розвитку держави і

громадську думку, екологічна обстановка, технологія виховно-

освітнього процесу, особистість педагогів, а також стан і орієнтація

сімейного виховання. 

Поняття «здоров'я» має безліч визначень. Але самим популярним, і, мабуть,

найбільш ємним слід визнати визначення, дане

Всесвітньою організацією охорони здоров'я: «Здоров'я-це стан повного

фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не просто відсутність

хвороб або фізичних дефектів». 

І. Ю. ЖУКОВИНА рекомендує змінювати ставлення людей до ЗСЖ на

основі формування традицій і ціннісних мотивацій. Створення традицій ЗСЖ

- це те, що повинно лежати в основі валеологічної роботи в освітніх

установах, і те, до чого потрібно прагнути в кінцевому підсумку. 

Навколо дітей з самого раннього дитинства необхідно створювати таку

навчально-виховне середовище, яка була б насичена

атрибутами, символікою,термінологією, знаннями, ритуалами і звичаями

валеологічного характеру. Це призведе до формування потреби вести ЗСЖ,

до свідомої охорони свого здоров'я та здоров'я оточуючих людей, до

оволодіння необхідними для цього практичними навичками і вміннями.

Таким чином, сформовані традиції ЗСЖ стають надбанням нації, держави,

невід'ємною частиною життя людей. 

Формування культури ЗСЖ є головним важелем первинної профілактики у

зміцненні здоров'я населення через зміну стилю й укладу життя, його

оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі зі шкідливими

звичками, гіподинамією і подоланням несприятливих сторін, пов'язаних з

життєвими ситуаціями. 

Велике значення у створенні сприятливих умов для формування у

дошкільників уявлень про здоровий спосіб життя грає система дошкільної

освіти, оскільки турбота про зміцнення здоров'я дитини, як відзначає ряд

авторів (А. Ф. Аменд, С. Ф. Васильєв, М. Л. Лазарєв, О. В. Морозова, Т. В.

Поштарева, О. Ю. Толстова, З. І. Тюмасева та ін), - проблема не тільки

медична, але й педагогічна, тому що правильно організована виховно-освітня

робота з дітьми нерідко в більшою мірою, ніж всі медико-гігієнічні заходи,

забезпечує формування здоров'я та здорового способу життя. На освіту, як

соціальний спосіб забезпечення успадкування культури, соціалізації і

розвитку особистості, покладена надія державної політики з формування

індивідуальної культури здорового способу життя підростаючого покоління,

як однієї з основних складових національної культури здорового способу

життя. Основними напрямками діяльності системи освіти в даній області

були: 

· Уточнення понятійного апарату: здоровий спосіб життя, культура здорового

способу життя; 

· Дослідження стану здоров'я дітей дошкільного віку та визначення основних

груп факторів, що впливають на формування здоров'я дитини; 

· Виявлення та дослідження проблем формування культури здорового

способу життя; 

· Створення теорії і практики розробки та

впровадження педагогічних технологій, орієнтованих на збереження,

зміцнення здоров'я дітей. 

Здоровий спосіб життя - категорія екобіосоціальная, інтегруюча біологічні,

соціальні та екологічні уявлення про здоров'я людини і його життєдіяльності,

оскільки фізична благополуччя залежить не тільки від спадковості і кількості

уваги до здоров'я дитини з боку батьків і лікарів, але й від впливу

екологічних факторів, від ступеня гармонізації взаємин дитини із зовнішнім

соціальним і екологічним середовищем. 

Формування здорового способу життя багато в чому

обумовлено процесом соціалізації індивіда. Розвиток і соціалізація дитини

відбувається в певному соціальному середовищі, яка є важливим чинником

регуляції його поведінки. У дослідженнях Н.В. Бордовський, В. П. Озерова,

СЮ. Толстова, О.Л. Трещевой, С.О. Філіппової підкреслюється

роль соціуму як середовища формування у дітей певного способу життя.

Соціальне напрямок у вирішенні проблеми формування здорового способу

життя також простежується в роботах В.П. Петленко і Н. Г. Веселова.

Проблемі формування здоров'я зберігаючою культури працівників ДОП,

педагогічного процесу присвячені праці С. В. Васильєва, Г.К. Зайцева, Н.Б.

Захаревич, О.Є. Луніної. 

Дошкільний вік - один з найбільш відповідальних періодів в житті кожної

людини. Саме в цьому віковому періоді закладаються основи здоров'я,

правильного фізичного розвитку, відбувається становлення

рухових здібностей, формується інтерес до фізичної культури і спорту,

виховуються особистісні, морально-вольові та поведінкові якості. 

Серед багатьох факторів (соціально-

економічних, демографічних, культурних, гігієнічних та ін), які впливають на

стан здоров'я та розвиток дітей, за інтенсивністю впливу фізичне

виховання займає важливе місце. Сьогодні не викликає сумніву, що в умовах

зростання обсягу та інтенсивності навчально-пізнавальної діяльності

гармонійний розвиток організму дошкільника неможливо без фізичного

виховання. 

У той же час аналіз численних літературних джерел свідчить про недостатню

ефективність процесу фізичного виховання в дошкільних установах, що

підтверджується рядом фактів. За даними НДІ гігієни і профілактики

захворювань дітей, підлітків та молоді, за останні десятиліття стан здоров'я

дошкільників погіршилося: знизилася кількість абсолютно здорових (з 23,2

до 15,1%) і збільшилося число дітей, що мають різні відхилення у стані

здоров'я (з 60 , 9 до 67,6%) і хронічні захворювання (з 15,9 до 17,3%).

Викликає тривогу те, що до моменту вступу до школи відзначається

тенденція зростання хронічної захворюваності у дітей. 

Дослідженнями Є.А. Пімоновой встановлено, що заняття в обсязі програми з

фізичної культури спрямовані головним чином на освоєння певного обсягу

рухових навичок і не сприяють ефективному вихованню основних рухових

якостей у дітей дошкільного віку. На думку А.Б. Лагутіна, робота за єдиною,

жорстко регламентованої "Програмі виховання і навчання в дитячому садку"

неминуче призводить до однаковості форм і методів виховання і навчання,

обмежує можливості педагогічної творчості, орієнтована на

уніфікований стандарт у вихованні дитини, ігноруючи індивідуальні

особливості розвитку. 

Теоретичні основи здоров'язберігаючої супроводу виховного процесу в ДОУ

висвітлювалися О.Ю. Толстова, де досягнення результату грунтується на

гігієнічному вихованні та навчанні дітей. Питання екологічного виховання,

що сприяє усвідомленню взаємодії людини і природи, залежності людини від

навколишнього середовища, розглядалися А.Ф. Аменд, Є.Г. Кушніной, Л.І.

Пономарьової, З.І. Тюмасевой, В.Г. Фокіної. Основою формування здорового

способу життя, як зазначає З.І. Тюмасева, є екологічне виховання та освіта,

оскільки здоров'я, на її думку, є критерієм взаємовідносин людини і природи.

Екологічний аспект, на думку ряду авторів (Є. Г. Кушніна, О. А.

Овсянникова, Т. В. Поштарева), сприяє розкриттю взаємозв'язку середовища

і організму людини і закріплення у свідомості дитини відчуття своєї

нерозривності з природою. 

Формування у дошкільників уявлень про здоровий спосіб життя буде

найбільш успішним, якщо: 

· Визначено зміст поняття "здоровий спосіб життя", що включає

як біологічні та соціальні уявлення, так і екологічні і розкриває залежність

здорового способу життя від стану навколишнього екологічного

середовища; 

· Спроектована педагогічна технологія, що включає форми, методи, умови,

принципи, етапи формування уявлень про здоровий спосіб життя: "здоров'я" і

"спосіб життя людини", "залежність здоров'я і способу життя від стану

навколишнього соціального та екологічного середовища", «здоровий спосіб

життя - основа збереження і зміцнення здоров'я »- і діагностику визначення

рівня сформованості уявлень про здоровий спосіб життя; 

· Розроблена модель взаємодії суб'єктів виховно-освітнього процесу, що

припускає підготовку педагогів до вирішення завдань формування у дітей

здорового способу життя, до методично-просвітницькій роботі з батьками, і

безпосередній вплив педагогів і батьків на дітей. 

1.2 Формування у дитини усвідомленого ставлення до свого здоров'я 

Звичка до здорового способу життя - це головна, основна, життєво важлива

звичка; вона акумулює в собі результат використання наявних засобів

фізичного виховання дітей дошкільного віку з метою вирішення оздоровчих,

освітніх і виховних завдань. Тому дошкільна установа і сім'я покликані в

дошкільному дитинстві, закласти основи здорового способу життя,

використовуючи різні форми роботи. І саме в сім'ї, в дитячому навчальному

закладі на ранній стадії розвитку дитині повинні допомогти, як можна раніше

зрозуміти неминущу цінність здоров'я, усвідомити мета його життя,

спонукати малюка самостійно й активно формувати, зберігати і

примножувати своє здоров'я. 

Найчастіше у дітей відсутня зацікавленість у заняттях оздоровчого

характеру. На думку Г. К. Зайцева, це пов'язано з тим, що, по-перше,

рекомендації щодо здорового способу життя насаджуються дітям найчастіше

в повчальної категоричній формі і не викликають у них позитивних

емоційних реакцій, а по-друге, самі дорослі рідко дотримуються зазначених

правил в повсякденному житті, і діти добре це бачать. Крім того, виконання

необхідних правил здорового способу життя вимагає від людини значних

вольових зусиль, що вкрай важко для дитини-дошкільника, що має

недостатньо сформовану емоційно-вольову сферу. 

Щоб активно впливати на позицію дитини по відношенню до власного

здоров'я, нам, вихователям, необхідно знати, перш за все, що сам стан

здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і

соціальних) і внутрішніх (спадковість, стать, вік) чинників. Виділяється

кілька компонентів здоров'я: 

1. Соматичне здоров'я - поточний стан органів та систем організму

людини, основу якого складає біологічна програма індивідуального

розвитку. 

2. Фізичне здоров'я - рівень росту і розвитку органів і систем організму. 

3. Психічне здоров'я - стан психічної сфери, основу якої складає стан

загального душевного комфорту. 

4. Моральне здоров'я, основу якого визначає система цінностей, установок і

мотивів поведінки людини в суспільстві. 

Від чого ж залежить здоров'я дитини? 

Здоров'я залежить на 20% від спадкових факторів, на 20% - від умов

зовнішнього середовища, тобто екології, на 10% - від діяльності системи

охорони здоров'я, а на 50% - від самої людини, від того способу життя, який

він веде. 

Якщо на перші 50% здоров'я ми, вихователі, вплинути не можемо, то інші

50% ми можемо і повинні дати нашим вихованцям. 

За словами Б. М. Чумакова, купити здоров'я не можна, його можна лише

заробити власними постійними зусиллями. Але для того, щоб зберегти

здоров'я дитини необхідно об'єднати зусилля всіх дорослих, що оточують

його (батьків, вихователів, лікарів, вчителів тощо), з метою створення

навколо нього атмосфери наповненою потребами, традиціями і звичками

здорового способу життя. Таким чином, з ранніх років формується певна

культура поведінки івідповідний стиль життя. Знання, вміння і навички

валеологічного характеру, закладені в дитячому віці, стануть міцним

фундаментом для створення позитивноїмотивації до охорони власного

здоров'я в дорослому житті. 

Дошкільний період є найбільш сприятливим для формування здорового

способу життя. Усвідомлення дитиною свого "Я", правильне ставлення до

світу, оточуючим людям - все це залежить від того наскільки сумлінно, з

любов'ю, грамотно вихователь будує свою роботу. 

Педагогічна завдання полягає в тому, щоб не задавити дитини потоком поки

ще неусвідомленої інформації, а дати можливість поміркувати, подумати,

прислухатися до свого організму. 

Здоровий спосіб життя - це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя,

адекватна поведінка в різних ситуаціях, діти можуть опинитися в

несподіваних ситуаціях на вулиці і вдома, тому головним завданням є

розвиток у них самостійності та відповідальності. Все, чого ми вчимо дітей,

вони повинні застосовувати в реальному житті. Особливу увагу слід

приділяти наступним компонентів ЗСЖ: 

· Заняття фізкультурою, прогулянки 

· Раціональне харчування, дотримання правил особистої

гігієни: загартовування, створення умов для повноцінного сну 

· Дружелюбне ставлення одне до одного, розвиток вміння слухати і говорити,

вміння відрізняти брехню від правди 

· Дбайливе ставлення до навколишнього середовища, до природи 

· Медичне виховання, своєчасне відвідування лікаря, виконання різних

рекомендацій 

· Формування поняття "не зашкодь собі сам" 

Ставлення дитини до свого здоров'я є фундаментом, на якому можна буде

збудувати будинок потреби у здоровому способі життя. Воно зароджується і

розвивається в процесі усвідомлення дитиною себе як людини і особистості.

Відношення дитини до здоров'я безпосередньо залежить від сформованості в

його свідомості цього поняття. 

У середньому дошкільному віці у дітей формується уявлення про здоров'я як

"не хвороби". Вони розповідають про те, як хворіли, у них проявляється

негативне ставлення до хвороби на підставі свого досвіду. Але що, значить,

бути здоровим і відчувати себе здоровим, вони пояснити ще не можуть.

Звідси і ставлення до здоров'я, як до чогось абстрактного. У їхньому

розумінні бути здоровим - означає не хворіти. На питання, що потрібно

робити, щоб не хворіти, багато дітейвідповідають, потрібно не застудитися,

не їсти на вулиці морозива, не мочити ноги і т.д. З цих відповідей випливає,

що в середньому дошкільному віці діти починають усвідомлювати загрози

здоров'ю з боку зовнішнього середовища (холодно, дощ, протяг), а також

своїх власних діях (є морозиво, мочити ноги і т.д.). 

Вивчення вікової динаміки розвитку сили показало, що в період з 4 до 7 років

відбувається значне збільшення м'язової маси і соответствен але

збільшуються скоротливі здібності, сила і працездатність м'язів, тому, згідно

з рекомендаціями Л. Кечеджіевой та ін, вправи для м'язів плечового пояса і

тазостегнових суглобів дитина 5-7-річного віку може виконувати щодня від

20 до 30 разів, а для м'язів тулуба - від 40 до 60 разів, окремими серіями по 6-

8 або 12-16 разів. Великий обсяг виконуваної роботи викликає помітні

зрушення в обміні речовин, у роботі функціональних систем організму,

розширюючи механізми адаптації не тільки до фізичного навантаження, але і

до дії різних факторів зовнішнього середовища, сприяє підвищенню

загальної працездатності. 

1.3 Психологічні засади формування у дошкільників позиції творця

щодо свого здоров'я 

Психологічною основою формування позиції творця щодо свого здоров'я є

наявність у дитини потреби у здоровому способі життя. Але, такої потреби у

дитини дошкільного віку ще немає. Відповідно до досліджень вікової

динаміки значущості здоров'я та здорового способу життя, їх пріоритетна

роль найчастіше відзначається у представників старшого покоління. В

ієрархії цінностей маленької людини домінують гра і спілкування з

однолітками. У розумінні дітей роль фізичного, психічного і соціального

здоров'я та відповідного здорового способу життя ще не знаходить

належного місця. 

Біологічні потреби (голод, спрага тощо), потреба в безпеці, любові,

притаманні дитині, як і дорослому, ні окремо, ні разом не створюють

фундаменту потреби у здоровому способі життя, яку ми повинні віднести до

найвищого потреби. І її виникнення прямо пов'язано з соціально-гігієнічної

середовищем, в якій виховується дитина. 

Гігієнічно організована соціальне середовище проживання дитини в

дошкільному навчальному закладі є першим і основним умовою розвитку у

нього потреби у здоровому способі життя. Враховуючи, що значну частину

свого життя дитина перебуває в дошкільному закладі, воно в силу специфіки

своєї діяльності і можливостей несе більшу, ніж батьки, відповідальність за

виникнення і розвиток цієї потреби. 

Мікросередовище дошкільного закладу повинна відповідати не тільки

санітарно-гігієнічним вимогам. Вона повинна відповідати вимогам гігієни

нервової системи, психологічної безпеки, гігієни соціальних відносин.

Важливо, наприклад, не тільки те, що дітей у відповідне по режиму час

укладають спати, а то, як це роблять, яким чином забезпечують глибокий,

здоровий сон. Крім того, вкрай важливо забезпечити дітям комфортність при

їх пробудження. 

Бездоганна забезпечення базових потреб індивіда створює передумови

виникнення вищих потреб, до яких ми відносимо потреба здоров'я та

здоровий спосіб життя у здорової людини. Ми повинні розуміти, що

виховання у дітей цієї потреби - завдання державної ваги, а оздоровча

діяльність дошкільного навчального закладу - це довгострокова інвестиція

держави в сім'ю, яка повернеться йому у вигляді здорових і повноцінних

громадян. 

Другим за важливістю умовою виховання в дітей потреби в здоровому

способі життя є наявність у дошкільному закладі спеціальної навчальної

програми, яка була б спрямована на придбання дітьми комплексу необхідних

навичок і звичок догляду за собою, своїм тілом, дбайливого ставлення до

оточуючих людей, справа в тому, що багато потреби пов'язані зі звичками.

Наприклад, людина, що звикла вранці і ввечері чистити зуби, відчуває себе

досить некомфортно, якщо з яких-небудь причин позбавлений цієї

можливості. У нього виникає потреба очистити порожнину рота. У людини,

яка не знайома із зубною щіткою, немає потреби не тільки чистити зуби, але

навіть полоскати рот. Його це не турбує. 

Інший приклад. Якщо людина постійно займається гімнастикою, оздоровчим

бігом і т.д., то в певний час у нього настає почуття «м'язового томління».

Організм звик отримувати навантаження і як би просить свого господаря:

«Ну, давай, побігай!». Почуття м'язового томління пов'язане з позитивними

змінами в гормональної сфері, і його поява говорить про наявність у людини

потреби в систематичних рухах. Наведені приклади показують, що потреба в

здоровому способі життя викликана особливим внутрішнім станом людини,

пов'язаних з почуттям задоволення, комфортності, задоволення. 

Педагогам дошкільного закладу необхідно скласти перелік звичок

(підкреслимо, звичок, а не навичок та умінь!) Здорового способу життя, які

вони гарантовано зуміють виховати у дітей за час їх перебування в

дошкільному закладі. При цьому необхідно провести аналіз наявних звичок,

як корисних, так і шкідливих. І в першу чергу рятувати дітей від шкідливих.

Система заходів, яка для цього буде обрано, повинна узгоджуватися з

батьками кожної вікової групи. 

Створюючи гігієнічну місце існування в дошкільному закладі, яка передбачає

забезпечення необхідних умов для набуття дітьми навичок здорового

способу життя, ми повинні враховувати ефект затриманої зворотного зв'язку.

Його суть полягає в тому, що люди вважають за краще не обтяжувати себе

роботою над власним здоров'ям, оскільки результат від витрачених зусиль

може бути не відразу помітний і очевидний. Заняття фізкультурою,

загартовування приносять відчутний ефект далеко не відразу, частіше через

місяці і навіть роки. Люди, а тим більше діти, цього не розуміють, і

найчастіше їм цього не пояснюють. Не отримавши швидких результатів від

корисних для свого здоров `я дій, діти втрачають до них інтерес і виконують

їх механічно (так треба), а якщо з'являється можливість, то просто

ухиляються. Ефект затриманої зворотного зв'язку - одна з головних причин

негігіеніческого поведінки дітей та дорослих, нехтування ними правилами

здорового способу життя. Ми повинні враховувати специфіку цього ефекту

при організації оздоровчої роботи та подбати про те, щоб самим не

потрапити в цю пастку. 

У програмі, що формує у дітей звички здорового способу життя, повинен

бути врахований кращий досвід сімейного виховання. У дошкільному закладі

в буквальному сенсі повинна бути введена мода на здоров'я серед батьків та

працівників. Кращий їх досвід повинен стати надбанням колективу батьків і

педагогів. 

І в цьому сенсі не настільки важливі запропоновані технології оздоровлення,

скільки методи та засоби швидкого придбання навичок здорового способу

життя. Від звички до потреби - від потреби до здорового способу життя -

таким має бути алгоритм діяльності дошкільного навчального закладу. 

Третьою умовою формування у дітей потреби в здоровому способі життя є

оволодіння системою понять про свій організм, здоров'я та здоровий спосіб

життя. 

Потреба в здоров'я та здоровий спосіб життя у дитини формується також на

основі уявлень про самого себе, своїх фізичних і особистісних можливостях,

про те, що для здоров'я шкідливо, а що корисно. Наприклад, шкідливо не

чистити зуби, не стригти нігті, не займатися гімнастикою. Ці знання діти

здобувають на спеціальних заняттях. 

Система знань про свій організм, здоров'я представляє собою цілісний

інтегрований курс з іншими освітніми галузями. Цей курс, незважаючи на те,

що деяка частина його змісту збігається зі змістом широко розповсюдженого

в системі дошкільної освіти Росії курсу ОБЖ, має ряд істотних відмінностей,

у тому числі і з методики організації занять. 

По-перше, цей курс легко інтегрується в інші освітні курси, що дозволяє

"укладатися" у відведене для занять час і не перевантажувати дітей. 

По-друге, методика організації занять націлює педагога на те, щоб діти в

повній мірі були суб'єктами освітнього процесу, діти повинні самі

сформулювативідповідні висновки, подібно до героя з твору В.

Маяковського: «... і сказала крихітка - буду робити добре, а не буду погано ». 

По-третє, на цих заняттях діти повинні освоювати практику самомоніторингу

здоров'я. 

По-четверте, зміст занять повинне повною мірою відповідати практиці

фізкультурно-оздоровчої роботи, проведеної в дошкільному закладі. 

Стаючи активними учасниками освітнього процесу, відчуваючи його

органічний зв'язок з тим, що вимагають від них в плані догляду за своїм

тілом дорослі, діти повніше усвідомлюють зв'язок між станом свого

організму і їх власної турботою про нього. 

Четвертою умовою формування позиції творця свого здоров'я є реалізація

принципу резонансу при організації фізичного виховання дітей. Сутність

його полягає у створенні дорослими незліченних ситуацій для нескінченного

прояви дітьми своїх зростаючих фізичних можливостей. 

РОЗДІЛ 2.

2.2 Умови реалізації, форми, засоби та дидактичні прийоми, що

використовуються в програмі 

Метою нашої системи оздоровлення стало створення таких умов, які

допоможуть кожній дитині стати тілесно і психічно здоровим, багатогранно

здатним, радісним і щасливим. 

Для реалізації даної програми в дитячому садку створені такі умови: 

· Музично-фізкультурний зал, обладнаний сучасним обладнанням; 

· Фізкультурний куточок у груповій кімнаті. Допомоги, які є, стимулюють

активні рухи дітей, сприяють закріпленню рухових умінь, освоєних на

заняттях фізкультурою. Кожне посібник залишається в куточку не більше 5-7

днів, поки воно викликає інтерес у дітей і правильно ними використовується,

а потім замінюється іншим. За всі груповий кімнаті «розкреслені» сліди,

класи, лінії. 

· Спортивний майданчик (на ділянці дитячого садка), 

· Куточок релаксації в груповій кімнаті; 

· Медичний кабінет. 

Фізкультурно-оздоровча діяльність включає в себе: 

1. Створення системи рухової активності протягом дня: 

· Ранкова гімнастика (щоденно); 

· Фізкультурні заняття (3 рази на тиждень); 

· Музично-ритмічні заняття (2 +2 рази на тиждень); 

· Прогулянки з включенням рухливих ігор; 

· Оздоровчий біг (щоденно); 

· Пальчикова гімнастика (щодня під час режимних моментів) 

· Зорова, дихальна, коригуюча гімнастика на відповідних заняттях) 

· Оздоровча гімнастика після денного сну (щоденно); 

· Фізкультхвилинки і паузи (на малорухомих заняттях, щодня); 

· Емоційні розрядки, релаксація; 

· Ходьба по масажних коврикам, піску, гальці (босохожденіе); 

· Спортивні дозвілля, розваги, свята (1 раз на місяць) 

2. Дні здоров'я (з залученням батьків) - 1 раз на квартал. 

3. Літня оздоровча майданчик. 

Реалізація програми здійснюється через заняття, у спільній діяльності

педагога, через режимні моменти; гру, прогулянку, індивідуальну роботу,

самостійну діяльність дітей. 

Використовуються такі методичні прийоми: 

· Розповіді та бесіди вихователя; 

· Заучування віршів; 

· Моделювання різних ситуацій; 

· Розгляд ілюстрацій, сюжетних, предметних картинок, плакатів; 

· Сюжетно-рольові ігри; 

· Дидактичні ігри; 

· Ігри-тренінги; 

· Ігри-забави; 

· Рухливі ігри; 

· Психогімнастика; 

· Пальчикова і дихальна гімнастика; 

· Самомасаж; 

· Фізкультхвилинки. 

Художнє слово, дитяча книга - важливий засіб впливу на дітей. Тому крім

бесід і розглядання ілюстрацій і картинок широко використовуємо художню

літературу. Дитяча книга діє на дітей ідейністю свого змісту, художньою

формою. Бесіда після прочитаної книги поглиблює її виховний вплив.

Шляхом бесід встановлюється зв'язок оповідання з досвідом дітей, робляться

нескладні узагальнення. 

Чільне місце займають ігри, ляльковий і пальчикові театри, фланелеграф,

прослуховування аудікассет і перегляд діафільмів Постійно організовуємо в

групі виставки та конкурси. 

При проведенні роботи використовуємо позитивну оцінку, похвалу,

заохочення. Відомо: похвала підстьобує, а сердите слово, навпаки, ображає.

Враховуємо і настрій дітей: якщо вони порушені, розмовляємо голосом

тихим і спокійним, і навпаки, якщо діти сумні, ведемо розмову голосно і

веселим голосом. Намагаємося помітити намагання дитини його особисті

досягнення, здатність подолати страх і невпевненість. 

Від вихователя залежить емоційний настрій на заняттях, тому намагаємося

бути щирою, емоційно відкритою, артистичною. Ідеально виконувати

запропоновані дітям вправи, здійснювати творчий підхід до дітей. 

Особливе місце приділяється роботі з батьками. Сім'я відіграє важливу роль,

вона спільно з ДОП є основною соціальною структурою, що забезпечує

збереження і зміцнення здоров'я дітей, прилучення їх до цінностей ЗСЖ.

Відомо, що жодна навіть найкраща програма і методика не можуть

гарантувати повноцінного результату, якщо її завдання не вирішуються

спільно з сім'єю, якщо не створено дитячо-доросле співтовариство (діти -

батьки - педагоги), для якого характерносприяння один одному, облік

можливостей та інтересів кожного, його прав та обов'язків. 

Що стосується саме нашої роботи з виховання у дітей здорового способу

життя, то з 2009 р . ми працюємо в середній групі. Перше, що ми зробили, це

поспілкувалися з батьками кожної дитини. З'ясували, в яких умовах живе

дитина. Потім разом з медичною сестрою докладно вивчили медичні карти

дітей і залежно від стану здоров'я розділили дітей на групи. У першу групу

виділили дітей відносно здорових, а в другу - дітей з ослабленим здоров'ям.

Проводячифізкультурні заняття, ми ділимо дітей на ці групи і для ослаблених

дітей фізичне навантаження дається нижче. У ранкову гімнастику ми

включаємо спеціальні дихальні вправи, вправи для очей, елементарний

самомасаж. Все це відбувається в ігровій формі, у сприятливому емоційній

атмосфері. Якщо дитина відмовляється робити ранкову гімнастику, ми його

не примушуємо. Пропонуємо посидіти на стільці і подивитися на інших

дітлахів. Іноді даємо дидактичнуіграшку «ведмедика-фізкультурника» і

пропонуємо зробити зарядку разом з ним. Як показує досвід, дитина,

дивлячись на інших дітей, починає робити зарядку з ведмедиком, теж

включається у цей процес. Взагалі, головним завданням для створення умов

роботи з ЗСЖ ми вважаємо емоційний настрій малюка, саму атмосферу, в яку

він потрапить, приходячи з дому. Тому вранці ми часто плануємо ігри та

заняття, які приносять дітям радість. Наприклад, часто робимо з дітьми

«кулю радості», для цієї гри ми вирізаємо смішні фігурки і роздаємо дітям, і

ми разом з дітьми наклеюємо фігурки на звичайний повітряна куля, а потім у

нього граємо, діти верещать від задоволення і всі їх тривоги від розставання з

батьками йдуть, і вже протягом усього дня малюки охоче йдуть на

спілкування з вихователем і персоналом дитячого саду. 

У процесі виховної діяльності ми намагаємося так будувати свою роботу,

щоб діти багато рухалися. Недарма давньогрецькі мудреці говорили: «Хочеш

бути здоровим бігай!». Заходи щодо формування основ ЗСЖ у дітей 4-5 років

протягом дня, правильно складений режим дають свої результати: наші

діти спокійні, активні, відсутня плач, збудження, діти не відмовляються від

їжі, вони спокійно і швидко засинають, міцно сплять і прокидаються

бадьорими . 

Знаходження в приміщенні і на повітрі у відповідному одязі, обширне

умивання прохолодною водою, босоножье сон при відкритій кватирці,

активне заняття фізкультурою на повітрі - усе це моменти загартовування, які

ми використовуємо в роботі. Для забезпечення високого оздоровчого ефекту

на прогулянці намагаємося: 

· Не допускати скорочення часу перебування на відкритому повітрі 

· Забезпечити достатньо високу рухову активність під час прогулянки за

умови раціональної одягу дітей. 

Ефективним засобом зміцнення здоров'я, зниження захворюваності є

загартовування. У нас в групі немає умов для спеціального якогось

загартовування за певною методикою. Тому за основу загартовування

береться сонце, повітря і вода. Ці три чинники, при систематичному впливі

яких підвищується стійкістьорганізму до холоду, спеки, вітру, дощу. 

ВИСНОВОК 

Формування здорової особистості дошкільника можливо при забезпеченні

дієвої взаємозв'язку фізичного виховання з цілеспрямованим розвитком його

особистості в спеціально створеної і гігієнічно організованою соціальному

середовищі, що сприяє розвитку самоврядування, автономності, адекватності

самооцінки. 

Протягом дошкільного віку при відповідній виховній роботі спостерігається

позитивна динаміка ставлення дитини до свого здоров'я. 

Вік 4-5 років є найбільш сприятливим періодом формування усвідомленого

ставлення дітей до свого здоров'я і фізичних можливостей. 

Найважливішою передумовою формування у дитини позиції творця по

відношенню до свого здоров'я є наявність у нього потреби у здоровому

способі життя, яка формується при дотриманні ряду специфічних умов,

одним з яких є рефлексія дитиною своїх фізичних можливостей та їх

взаємозв'язку із станом здоров'я. 

Отримані дитиною знання і уявлення про себе, своє здоров'я, фізичної

культури безпеки життєдіяльності дозволять знайти способи зміцнення і

збереження здоров'я. 

Набуті навички допоможуть усвідомлено вибрати здоровий спосіб життя.

Отриманий досвід дозволить уникнути нещасних випадків. 

СПИСОК 

1. Амосов Н.М. Роздуми про здоров'я. - Кемерово, 1981. - 198 с. 

2. Бальсевіч В.К., Королева М.Н., Майорова Л.Г. Розвиток швидкості і

координації рухів у дітей 4-6 років / / Теорія і практика фізичної культури. -

1986. - № 10. - С. 21-25. 

3. Богина Т.Л. Охорона здоров'я дітей в дошкільних

установах. Методичний посібник. - М.: Мозаїка - Синтез, 2005. - 112 с. 

4. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1968. 

5. Бузунова А., Волков П. Медико-педагогічна оздоровча робота / /

Дошкільне виховання. - № 4. - 2003. - С.44 

6. Волошина Л. Організація здоров'язберігаючої простору / / Дошкільне

виховання. - № 1. - 2004. - С.115 

7. Доскін В.А. Ростемо здоровими: Посібник для вихователів, батьків та

інструкторів фізкультури / В.А. Доскін, Л.Г. Голубєва. - М.: Просвещение,

2002. 

8. ЖУКОВИНА І. Ю. Валеологія в навчально-виховному процесі допоміжної

школи / / Діагностика, корекція, валеологія в спеціальному (коррекционном)

освіту.Красноярськ: РІО КДПУ, 1999. 

9. Журавльова М, Стасюк А.О системі фізкультурно-оздоровчої роботи / /

Дошкільне виховання. - № 9. - 1997. - С.39 

10. Зайцев Н. К., Колбанов В. В. Стратегія розуміння здорового способу

життя у вчителів / / Валеологія: Діагностика, засоби та практика забезпечення

здоров'я. Випуск 3. - Владивосток: Дальнаука, 1996. 

11. Здоров'я та фізичний розвиток дітей в ДОП. - М.: изд-во ГНОМ і Д, 2002. 

12. Змановский Ю.Ф. Виховаємо дітей здоровими. - М.: Медицина, 1989. 

13. Караманова Л.В. Шляхи підвищення ефективності рухливих ігор / /

Дошкільне виховання. - 1986. - № 11. 

14. Кечеджіева Л., Ванкова М., Чіпранова М. Навчання дітей художній

гімнастиці (пер. з болгарської). - М.: ФиС, 1985. - 93 с. 

15. Кожухова Н. Деякі аспекти фізичного виховання дошкільнят. / /

Дошкільне виховання. - № 3. - 2000. 

16. Кудрявцев В. Фізична культура і розвиток здоров'я дитини / / Дошкільне

виховання. - № 1. - 2004. - С.81; № 5. - 2004. - С.66. 

17. Лагутін А.Б. Фізичне виховання дитини в дошкільному закладі / / Теорія і

практика фізичної культури. - 1994. - № 7. 

18. Маханева М.Д. Виховання здорової дитини: посібник для практичних

працівників ДОП. - М.: аркто, 1999. 

19. Осокіна Т.І. Фізична культура в дитячому саду. - М.: Просвещение, 1986.

- 304 с. 

20. Панкратьєв Є.І. Педагогічні проблеми фізичного виховання дітей

дошкільного віку / / Теорія і практика фізичної культури. - 1990. - № 11. - С.

13-15. 

21. Пімонова Є.А. Зміст і методика фізичного виховання дітей 5-7 років:

Автореф. канд. дис. - М., 1990. - 23 с. 

22. Сухарєв А.Г. Здоров'я і фізичне виховання дітей і підлітків. - М., 1991. 

23. Торохова Є. І. Валеологія: Словник. - М.: Флінта: Наука, 1999. - 248с. 

24. Філліпова С. Про проблеми фізичного вдосконалення дітей у дошкільних

установах. / / Дошкільне виховання. - 1999. - № 4. 

25. Чумаков Б. М. Валеологія. Вибрані лекції. - М.:

Російське педагогічне агентство, 1997. - 245с. 

26. Шишкіна В.А., Мащенко М.В. Яка фізкультура потрібна дошкільника.

М.: Просвещение, 2005.