14
Підготував учень гуртка інформатики Бондар Ярослав

С о н я ч н а с и с те ма

Embed Size (px)

DESCRIPTION

С о н я ч н а с и с те ма. Підготував учень гуртка інформатики Бондар Ярослав. Сонце. Сонце — найближча до Землі зоря. Воно є центральним тілом Сонячної системи і являє собою розпечену плазмову кулю. Світло від цієї зорі доходить до нас за 8,3 хв. - PowerPoint PPT Presentation

Citation preview

Page 1: С о н я ч н а с и с те  ма

Підготував учень гуртка інформатики

Бондар Ярослав

Page 2: С о н я ч н а с и с те  ма
Page 3: С о н я ч н а с и с те  ма
Page 4: С о н я ч н а с и с те  ма

СонцеСонце — найближча до Землі зоря.

Воно є центральним тілом Сонячної системи і являє собою розпечену плазмову кулю. Світло від цієї зорі доходить до нас за 8,3 хв.

Маса Сонця в 333 000 разів більша за масу Землі й у 750 разів більша за масу всіх разом узятих планет Сонячної системи. За 5 мільярдів років існування Сонця вже близько половини водню в його центральній частині перетворилося на гелій. У результаті цього процесу виділяється та кількість енергії, яку Сонце випромінює у світовий простір.

Потужність випромінювання Сонця дуже велика, але на Землю потрапляє незначна частина його енергії, що складає близько половини мільярдної частки Сонячна енергія підтримує в газоподібному стані земну атмосферу, підтримує постійну температуру, забезпечує життєдіяльність тварин і рослин, дає енергію природним явищам тощо. Частина сонячної енергії запасена в надрах Землі у вигляді кам'яного вугілля, нафти й інших корисних копалин.

Page 5: С о н я ч н а с и с те  ма

МеркурійМеркурій - найближча до Сонця планета і найменша з „великих” планет; її

діаметр становить близько 0,4 діаметра Землі, маса приблизно в 20 раз менша від земної маси, густина приблизно 5 г/см3. Зоряна доба, тобто

період обертання навколо осі відносно зір, становить 58,65 нашої доби. Середня відстань Меркурія від Сонця становить 57,9 млн. км, а зоряне

обертання навколо Сонця робить за 88 днів.

Через те що найбільша елонгація від Сонця ніколи не перевищує 280, планета майже завжди залишається схованою й променях ранкової або

вечірньої заграви і бачити її в наших широтах вдається рідко. Тому про її природу знають дуже мало. Неозброєному оку Меркурій здається зорею

першої величини, інколи навіть яскравішою; в максимумі блиску він майже дорівнює найяскравішій зорі небу - Сиріусу. В телескоп Меркурій виявляє

фази подібно до Місяця. Фази ці залежать від його положення відносно Сонця. Поблизу верхнього сполучення, далеко за Сонцем, він має вигляд

майже повного маленького кружальця. Біля найбільшої елонгації він схожий на Місяць ц першій або останній чверті, а поблизу нижнього сполучення (між Сонцем і Землею) набуває форми порівняно великого, але вузького

серпа.У Меркурія супутників не знайдено. Поверхня Меркурія настільки вкрита кратерами, що на фотографіях її важко відрізнити від поверхні Місяця.

Page 6: С о н я ч н а с и с те  ма

ВенераВенера - друга по відстані від Сонця і найближча до Землі планета

Сонячної системи. Середня відстань від Сонця 108 млн. км. Період обертання довкола нього - 225 доби. Під час нижніх з'єднань може наближатися до Землі до 40 млн. км, тобто ближче будь-якої іншої великої планети Сонячної системи. Синодичний період (від одного нижнього з'єднання до іншого) дорівнює 584 добі. Найкращі умови видимості Венери на періоди елонгацій, хоча кутова відстань Венери від Сонця не перевищує 48%, внаслідок чого її видно або після заходу Сонця (вечірня зірка), або незадовго до його сходу (ранкова зірка). Венера - саме яскраве світило на небі, після Сонця і Місяця.

Діаметр Венери - 12100 км (95% діаметра Землі), маса 81,5% маси Землі, 1/408400 маси Сонця, середня щільність - 5,2 г/см 3, прискорення сили ваги на поверхні - 8,6 м/с 2 (90% земного). Період обертання Венери довго не вдавалося визначити через щільну атмосферу і хмарний шар, що огортають планету. Тільки за допомогою радіолокації було встановлено, що він дорівнює 243,2 добі, причому Венера обертається в зворотну сторону в порівнянні з Землею й іншими планетами. Нахил осі обертання Венери до площини її орбіти дорівнюють майже 90о, тобто північна і південна півкулі завжди висвітлюються Сонцем однаково.

Page 7: С о н я ч н а с и с те  ма

ЗемляЗемля (лат. Terra) - третя від Сонця планета Сонячної

системи, найбільша по діаметру, масі і щільності серед планет земної групи.

Обертається навколо нього по еліптичній, близькій до кругової орбіти (з ексцентрісістетом 0,017), відстань Землі від Сонця 149,6 млн. км, період обертання 365,24 СР сонячної доби (тропічний рік). На ср відстані 384,4 тис. км від Землі навколо неї обертається природний супутник Місяць. Земля обертається навколо своєї осі (має нахил до площини екліптики, рівний 66 ° 33 22) за 23 год 56 хв (зоряна доба). З обертанням Землі навколо Сонця і нахилом земної осі пов'язана зміна на Землі пір року, а з обертанням її навколо осі - зміна дня і ночі.

Поверхня: 510073000 км2

Суша: 148940000 км2

Вода: 361132000 км2

70,8% поверхні планети покрито водою, і 29,2% займає суша.

Page 8: С о н я ч н а с и с те  ма

Марс 

Марс - четверта за віддаленості від Сонця і сьома за розмірами планета Сонячної системи; маса планети становить 10,7% маси Землі. Названа на честь Марса - давньоримського бога війни, відповідного давньогрецького Аресові.

Марс - планета земної групи з розрідженою атмосферою (тиск у поверхні в 160 разів менше земного). Особливостями поверхневого рельєфу Марса можна вважати ударні кратери на зразок місячних, а також вулкани, долини, пустелі і полярні льодовикові шапки на зразок земних.

У Марса є два природних супутника - Фобос і Деймос (у перекладі з давньогрецької - «страх» і «жах» - імена двох синів Ареса, що супроводжували його в бою), які відносно малі (Фобос - 26 × 21 км, Деймос - 13 км в поперечнику) і мають неправильну форму.

Page 9: С о н я ч н а с и с те  ма

ЮпітерЮпітер — п'ята і найбільша планета Сонячної системи: більш ніж у два рази важча, ніж

всі інші планети разом узяті і майже в 318 разів важча за Землю. Відстань Юпітера від Сонця змінюється від 4,95 до 5,45 а. о. (740–814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Відстань між Юпітером і Землею коливається від 588 до 967 млн км (видимі кутові розміри Юпітера при цьому змінюються від 50.1 до 29.8). Видима зоряна величина коливається від −2,94m до −1,6m. Поряд з Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.

Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.

Ряд атмосферних явищ на Юпітері — такі, як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, які на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — гігантський шторм, відомий ще з XVII століття. При «сонячному» хімічному складі найбільша планета Сонячної системи має масу в 70—80 разів меншу за ту, за якої небесне тіло може стати зіркою. Проте у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4х1017 Вт, приблизно в два рази перевищує енергію, одержувану цією планетою від Сонця.

Юпітер має щонайменше 66 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — були відкриті Галілео Галілеєм у 1610 році. Дослідження Юпітера здійснюють за допомогою наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери»,«Вояджери», «Галілео» та інші.

Під час великих протистоянь (одне з яких відбувалося у вересні 2010) Юпітер видно неозброєним оком як один з найяскравіших об'єктів на нічному небі після Місяця і Венери. Диск і супутники Юпітера — популярні об'єкти для спостереження астрономів-аматорів, які зробили ряд відкриттів (наприклад, комети Шумейкер-Леві, яка зіткнулася з Юпітером у 1994, чи зникнення Південного екваторіального поясу Юпітера у 2010)

Page 10: С о н я ч н а с и с те  ма

Сатурн

Сатурн — шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи. Сатурн швидко обертається навколо своєї осі (з періодом — 10,23 години), складається переважно з рідкого водню і гелію, має товстий шар атмосфери. Сатурн обертається навколо Сонця за 29,46 земних років на середній відстані 1427 млн км. Екваторіальний діаметр верхньої межі хмар — 120 536 км, а полярний на кілька сотень кілометрів менший[Джерело?]. В атмосфері Сатурна міститься 94% водню і 6% гелію (за об’ємом). Його маса у 95 разів більша за масу Землі, магнітне поле потужніше в тисячу разів. Вважається, що Сатурн має невелике ядро з силікатів і заліза, покрите льодом і глибоким шаром рідкого водню. Відомо про існування 62 природних супутників Сатурна, найбільший з яких — Титан.

На відміну від Юпітера, смуги на Сатурні доходять до дуже високих широт — 78 градусів. Спостерігається величезне овальне утворення розміром із Землю, розташоване недалеко від північного полюса, назване Великою Білою плямою, виявлено кілька плям меншого розміру. Через більшу, ніж на Юпітері швидкість потоків, ці ураганні вихори швидко згасають і перемішуються зі смугами. Швидкості зональних вітрів поблизу екватора сягають 400—500 м/с, а на широті 30 градусів — близько 100 м/с. Невисока контрастність кольорів на видимому диску Сатурна пов’язана з тим, що через низькі температури в надхмарній атмосфері Сатурна, де пари аміаку виморожуються, утворюється шар густого туману, який ховає структуру поясів і зон, тому на Сатурні вони помітні не так чітко, як на Юпітері.

Сатурн має помітну систему кілець, що складаються здебільшого з частинок криги, меншої кількості важких елементів і пилу. Навколо планети обертається 62 відомих на даний момент[Коли?] супутники. Титан — найбільший серед них, це другий за розмірами супутник у Сонячній системі (після супутника Юпітера, Ганімеда), який перевершує за своїми розмірами Меркурій і має єдину серед супутників Сонячної системи густу атмосферу.

Page 11: С о н я ч н а с и с те  ма

Уран 

Уран - сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, належить до планет-гігантів.

Уран рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті, велика піввісь котрої (середня геліоцентрична відстань) у 19,182 більше, ніж у Землі, і складає 2871 млн. км. Ексцентриситет орбіти дорівнює 0,047, тобто орбіта досить близька до кругової. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 0,8° . Один оборот навколо Сонця Уран здийснює за 84,01 зем-ного року. Період власного обертання Урану складає приблизно 17 горин. Існуючий розкид при визначенні значень цього періоду обумовлений декількома причинами, із яких основними є дві: газові поверхні планети не обертається як єдине ціле і, крім того, на поверхні Урану не виявлено помітних локальних неоднорідностей, що допомогли б уточнити тривалість доби на планеті.

Обертання Урану володіє низкою відмінних рис: вісь обертання майже перпендикулярна (98 ) до площини орбіти, а напрямок обертання проти-лежна напрямку обертання навколо Сонця, тобто обернене (із всіх інших великих планет обернений напрямок обертання спостерігається тільки у Венери).

Page 12: С о н я ч н а с и с те  ма

НептунНептун — восьма за віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою

планета Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея. Нептун є четвертою за діаметром і третьою за масою планетою у Сонячній системі. Маса Нептуна у 17,2 рази, а діаметр екватора у 3,9 рази більший за Землю. Планета названа на честь римського бога морів. Його астрономічний символ — стилізована версія тризубця Нептуна.

Нептун був відкритий 23 вересня 1846 року, і став першою планетою, яка була відкрита завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень. Припущення про наявність планети були пов'язані з непередбаченими змінами в орбіті Урану, гравітаційні сили якої могли призвести до появи цих відхилень. Згодом Нептун був знайдений у межах розрахованого розташування. Незабаром був відкритий і його супутник Тритон, проте інші 12 супутників, які відомі зараз, були відкриті тільки у XX столітті. Повз Нептун пролітав тільки один космічний апарат — «Вояджером-2», який пролетів поблизу планети 25 серпня 1989 року.

Нептун за своїм складом близький до Урану, а ці обидві планети відрізняються за складом від інших планетів-гігантів — Юпітера та Сатурну. Інколи Уран та Нептун відносять до окремої категорії «крижаних гігантів». Атмосфера Нептуна, подібно до атмосфери Юпітера та Сатурну, складається в основному з водню та гелію. Також в його атмосфері присутні сліди вуглеводнів і, можливо, азоту. У атмосфері Нептуну міститься у більшій пропорції лід: водний, аміачний, метановий. Ядро Нептуна, як і Урану, складається головним чином з льоду і гірських порід. Сліди метану в зовнішніх шарах атмосфери, зокрема, є причиною синього кольору планети.

Page 13: С о н я ч н а с и с те  ма

Плутон

Плутон (134340 Pluto) — друга за розмірами карликова планета, транснептуновий об'єкт (ТНО), Сонячної системи та дев'яте/десяте за величиною небесне тіло, що обертається довкола Сонця. Спочатку Плутон класифікувався як планета, проте зараз він вважається одним з найбільших об'єктів (можливо, найбільшим) в поясі Койпера. Існування Плутона обчислив Персіваль Ловелл, і планета була виявлена Клайдом Томбо в 1930.

Плутон рухається навколо Сонця еліптичною орбітою зі значним ексцентриситетом, рівним 0,25, що перевершує навіть ексцентриситет орбіти Меркурія (0,206). Велика піввісь орбіти Плутона (середня відстань від Сонця) становить 39,439 а о, або приблизно 5,8 млрд. км. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 17,2°. Одне обертання Плутона навколо Сонця триває 248,1 земних років.

Page 14: С о н я ч н а с и с те  ма

Використані ресурси:

http://www.youtube.com/watch?feature=player_detailpage&v=CwuDVUS5NKIhttp://www.wikipedia.org/