Організація самоосвіти педагогічних працівників у міжатестаційний період

Крот Олена Миколаївна, завідувач відділу розвитку позашкільної освіти Київського Палацу дітей та юнацтва

Виходячи з умов запровадження в навчальних програмах та стандартах компетентнісної освіти, вітчизняні заклади післядипломної педагогічної освіти поступово переходять від «підвищення кваліфікації» до «розвитку професійної компетентності» педагога.

Якщо підвищувати кваліфікацію можна було виходячи з засад педагогіки, розвиток професійної компетентності педагога передбачає організацію та самоорганізацію навчальної роботи слухачів на андрагогічних та акмеологічних засадах.

Термін «андрагогіка» за аналогією з терміном «педагогіка» вперше використав німецький історик освіти Олександр Капп

у 1833 р. для визначення науки, що досліджує проблеми освіти дорослих.

Поняття «акмеологія» вперше було введено до наукового обігу Миколою Олександровичем Рибниковим у 1928 р. для позначення науки про розвиток дорослих (зрілих) людей.

“акме”-вершина Акмеологія – нова галузь наукових

знань у системі наук про людину – досліджує фундаментальні закономірності творчості і самосвідомості в людині

Компетентний педагог (від. лат. competens – «відповідний, спроможний» ) – це педагог, який завдяки мобілізованим знанням, умінням і професійним здібностям спроможний успішно вирішувати на практиці психолого-педагогічні задачі; педагог знаючий, тямущий, здатний до професійного та особистісного зростання.

Модель професійної компетентності педагога

ВИДИ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ:

ФОРМАЛЬНА ОСВІТА

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА

ІНФОРМАЛЬНА ОСВІТА

Регламентує-ться з боку держави

Пов’язана зі сферою

захоплень, творчістю

Освіта в процесі

спілкування, читання,

осмислення досвіду тощо

У педагогічній моделі першою й головною функцією методиста була функція «джерела» знань. У рамках андрагогічної парадигми освіти, методист є експертом в галузі технології навчання дорослих, організатором спільної з педагогом діяльності, консультантом, натхненником, співавтором індивідуальної програми навчання, творцем необхідних комфортних умов процесу навчання, і, нарешті, джерелом знань, умінь, навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій

Перша стадія – пробудження (від народження до 14 років), у процесі якої поступово розвивається ідентифікація особистості із професійними ролями, формуються професійні уподобання та здібності

Друга стадія – дослідження (15 років – 24 роки) індивід намагається випробувати свої сили у різних ролях і перевірити реальні власні професійні можливості, що включає попередній вибір, спроби реалізації Я-концепції, пошук поля діяльності в професійному житті

Третя стадія – консолідації (25 років – 44 роки) характеризується прагненням людини забезпечити у знайденому професійному полі стійку особистісну позицію

Четверта стадія – збереження (45 років – 64 роки) професійний розвиток йде в одному визначеному напрямку в межах визначеного поля

П’ята стадія – спаду (із 65 років) відбувається поступовий перехід від професійного життя, освоєння нових соціальних ролей

Стадії життєвого і професійного шляху особистості (за Д.Сьюпером):

СХОДИНКИ ДО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ(ДІАГНОСТИКА)

не знаю, не використовую

знаю, використовую, ділюся досвідом

знаю, використовую

прагну опанувати

знаю, не використовую

АНДРАГОГІЧНИЙ ЦИКЛ

міжкурсовийперіод

курсипідвищення кваліфікації

ПРОФЕСІЙНІ КОМПЕТЕНЦІЇ

ОСВІТНЯ ПРАКТИКА

це зв‘язок, узгодженість та перспективність усіх компонентів освіти (цілей, завдань, змісту, методів, засобів) на кожному щаблі освіти для забезпечення наступності в розвитку особистості.

Неперервність в освіті -

- виявлення рівня компетентності педагогів та допомога у визначенні напрямів професійного вдосконалення;

- організація різноманітних форм методичної роботи відповідно до освітніх потреб та рівня професійної компетентності педагогічних працівників;

- оновлення змістових модулів підвищення професійної майстерності педагогічних працівників у відповідності до вимог модернізації системи освіти в Україні;

- особистісно орієнтована методична підтримка самоосвітньої діяльності педагогічних працівників;

- організаційна підтримка дистанційного навчання педагогічних працівників;

- організаційний та науково-методичний супровід науково-дослідної та дослідно-експериментальної роботи;

- здійснення аналізу результативності курсової підготовки педагогів та їх участі у різних формах підвищення кваліфікації;

- стимулювання діяльності педагогічних працівників щодо підвищення рівня професійної компетентності.

 

Функції методичних служб в умовах системи неперервного підвищення

кваліфікації педагогічних працівників:

СУСПІЛЬСТВО (вимоги до педагога як

професіонала та особистості)

ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ (творча атмосфера в колективі)

АДМІНІСТРАЦІЯ (заохочення,

стимулювання самовдоскона-

лення, керівництво)

ОС

ОБ

ИС

ТІ

СТ

Ь

ПЕ

ДА

ГОГА МОТИВ

МЕТА САМОВДО

СКОНАЛЕННЯ

ВИЗНАЧЕН-НЯ

ІНДИВІДУАЛЬНОЇ

ТРАЄКТОРІЇ САМОВДОС-КОНАЛЕННЯ

САМО-ОСВІТА

МЕТОДИЧНА РОБОТА

САМОВИХОВАННЯРЕЗУЛЬТАТИ

САМООСВІТИ, ТВОРЧИЙ ЗВІТ,

АТЕСТАЦІЯ

ПОТРЕБА

Система неперервного самовдосконалення

педагога в процесі післядипломної освіти

це цілеспрямовано спроектована диференційована освітня програма, що забезпечує тому, хто вчиться, позиції суб’єкта вибору, розробки та реалізації освітньої програми при здійсненні педагогічної підтримки його самовизначення та самореалізації

Індивідуальний освітній маршрут -

цільовий (постановка цілей отримання освіти, мотивів і потреб того, хто вчиться);

змістовний (відбір змісту навчання); технологічний (визначення технологій,

методів, методик, систем навчання); діагностичний (визначення системи

діагностичного супроводу); організаційно-педагогічний (умови і шляхи

досягнення цілей).

Компоненти структури

індивідуального освітнього маршруту:

свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця:

адаптування своїх індивідуально неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості.

Професійна самоосвіта педагога -

- принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності);

- принцип діяльності (практична спрямованість роботи);

- принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності);

- принцип самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей);

- принцип самоорганізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Становлення творчого педагога-професіонала повинно відбуватися не стихійно, а за індивідуальним цілеспрямованим планом самоосвіти.

При складанні планів доцільно враховувати такі принципи самоосвіти:

Навчально-методичне консультування Участь у педагогічних виставках, творчих

звітах, конкурсах, науково – практичних конференціях, педагогічних читаннях тощо

Розробка, апробація навчально-методичних матеріалів

Виконання ролі наставників Участь у роботі методичних об’єднань Створення портфоліо професійного

розвитку Самоосвіта Робота над науково – методичною темою

Форми організації безперервного розвитку фахової освіти та кваліфікації педагогів

розширення загальнопедагогічних і психологічних знань з метою поширення й удосконалення методів навчання й виховання;

поглиблення предметних знань; оволодіння досягненнями

педагогічноїнауки, передової педагогічної практики;

підвищення загальнокультурного рівня педагога.

Мета самоосвіти педагога

Зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога

Систематичність і послідовність самоосвіти, неперервний характер роботи, постійне ускладнення змісту та форм самоосвіти

Комплексний підхід до відбору змісту й організації обраної теми з самоосвіти

Основні вимоги до самоосвіти педагога:

Індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи

Гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі закладу, міста, тощо

Створення у закладі певних умов, що спонукають звертання педагогів до нових наукових досягнень і фактів передового педагогічного досвіду

Завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі

Основні вимоги до самоосвіти педагога (продовження):

САМОСТІЙНА РОБОТА НАД ЛІТЕРАТУРОЮ;

СПІЛКУВАННЯ; САМОТРЕНУВАННЯ; САМОСТІЙНА РОБОТА З

АУДІОВІЗУАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ; САМОСТІЙНЕ ВИКОНАННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ; ВІДВІДУВАННЯ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ,

ЛЕКТОРІЇВ, ЕКСКУРСІЇ ТОЩО; ДОСЛІДИ, ЕКСПЕРИМЕНТИ

науково-дослідницьку роботу за проблемою;

вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;

участь у колективних і групових формах методичної роботи;

вивчення досвіду своїх колег; теоретичну роботу і практичну

апробацію особистих матеріалів.

Самоосвітня діяльність включає:

МОДЕЛЬ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА НА ПІДСТАВІ РЕФЛЕКСІЇ ОСОБИСТІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підготовчий блок:

Підготовчий блок:

Нормативно - установчий етап

Нормативно - установчий етап

Діагностико - аналітичний

етап

Діагностико - аналітичний

етап

Мотиваційно - цільовий

етап

Мотиваційно - цільовий

етап

Практичний блок:

Практичний блок:

Планово-прогностичний

етап

Планово-прогностичний

етап

Діяльнісно-акумуляційний

етап

Діяльнісно-акумуляційний

етапАдаптивно-

перетворюваний етап

Адаптивно-перетворюваний

етап

Узагальнюючий блок:

Узагальнюючий блок:

Контрольно-рефлексивний

етап

Контрольно-рефлексивний

етап

Результативно-узагальнюючий

етап

Результативно-узагальнюючий

етап

Корекційно-прогнозуючий

етап

Корекційно-прогнозуючий

етап

ЕТАПИ ЗМІСТ РОБОТИ ТЕРМІН

I. Діагностич-ний

1.  Аналіз труднощів.2. Постановка проблеми.3. Вивчення літератури з проблеми, ППД.

I рік роботи над темою.

II. Прогностич-ний

1. Визначення мети й завдань роботи.2.Розробка системи заходів, спрямованих на розвязання проблеми.3. Прогнозування результатів.

I рік роботи над темою.

III. Практичний

1.Впровадження перспективного педагогічного досвіду, системи заходів.

2.Формування методичного комплексу.3.Відстеження процесу, поточних, проміжних результатів.

4.Коригування роботи.

II рік роботи над темою. (III), (IV).

IV. Узагальню-ючий

1. Підведення підсумків.2. Оформлення результатів роботи.3. Подання матеріалів.

III рік роботи над темою. (IV), (V).

V.Впроваджу-вальний

1. Використання досвіду самим педагогом у процесі подальшої роботи.2. Розповсюдження.

У подальшій педагогічній діяльності.

Напрямки самоосвіти Зміст діяльнос

ті

Література

Форма виконання

Термін виконання

Вивчення законодавчої та нормативно-правової бази

Науково-теоретична та методична підготовка

Методичні питання предмету

Психолого-педагогічні основи навчання та виховання

Вивчення передового педагогічного досвіду

Основи педагогічного управління

Підвищення етико-естетичного рівня, культури

Основні функції методиста

щодо підвищення ефективності самоосвітньої

діяльності педагогів:

здійснення діагностики і

спонукання до самодіагностики

професійної діяльності.

1.Аналітико-прогностична —

допомогти у формуванні проблеми і завдань,

очікуваних результатів.

2. Планування -

підбір літератури, консультації щодо

розробки програми, організація показу

успіхів.

3. Організаційно-координаційна -

спланувати систему внутрішнього

контролю.

4. Контрольно-оцінювальна -

рефлексивна оцінка процесу і

результатів, вихід на нову проблему.

5. Регулятивно-корекційна -

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЕТАП

ОРГАНІЗАЦІЯ САМООСВІТНЬОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ

ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КЕРІВНИЦТВА

ПОСТАНОВКА ЦІЛЕЙ І ПРОГНОЗУВАННЯ

РЕЗУЛЬТАТІВ

РЕГУЛЮВАННЯ Й КОРЕГУВАННЯ САМООСВІТИ

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МЕТОДИСТА (КЕРІВНИКА) З

ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

це сукупність усіх спонукань та умов, що детермінують, спрямовують і регулюють процес професійного самовдосконалення працівника.

Мотивація професійного самовдосконалення фахівців

1. Коли мають мотивацію до навчання:Найважливішим джерелом мотивації є потреби та інтереси учасників, тому слід довідатись про їхні дійсні потреби, постійно на них посилатися, створювати можливості для їхнього забезпечення.

Дорослі вчаться ефективно…

Таку організацію середовища, яка б заохочувала до взаємодії.

Пояснення перебігу заняття і характеру очікування, що забезпечить тим, хто вчиться, почуття безпеки.

Надання позитивного зворотнього зв’язку, оцінювання зусилль, підкреслення досягнень.

2. У приязному комфортному середовищі(творіть відповідний клімат через):

Застосовуйте різноманітні методи і техніки так, щоб донести це до всіх учасників, задовольняючи їхні індивідуальні потреби:

Говори до учасників з аудиторним сприйняттям.

Пиши на плакатах для людей із зоровим сприйняттям.

Застосовуй симулятивні ігри, вправи для практиків.

3. Коли використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання

Розвивайте те, що педагоги вже вміють і знають. Пам’ятайте, що найкраще засвоюються ті знання, які пов’язані із вже існуючим досвідом.

Створіть можливість обміну досвідом педагогів. Їхні існуючі знання і вміння – один із найсильніших засобів, які можна використати.

4. Коли використовуються їхні знання і вміння

Створіть такий клімат, щоб педагоги самі окреслили свої потреби та очікування, сформулювали свої власні цілі, які вони хочуть реалізувати.

Після кожного заняття запитуйте про оцінювання застосованих методів і змісту. Намагайтеся реалізувати очікування учасників.

5. Коли мають почуття контролю над процесом навчання

мотивація самопізнання; мотивація планування

самовдосконалення; мотивація реалізації програми

самовдосконалення й самоконтролю.

Основні етапи мотивації професійного самовдосконалення фахівців:

Методико-педагогічні заходи

щодо стимулювання

самоосвіти педагогів:

теоретичні семінари;педагогічні читання;психолого-педагогічні семінари;

презентації педагогічних новинок;

проблемні семінари.

/ група. Мета - стимулювання наукового напряму самоосвіти:

інструктивно-методичні наради; консультації; уроки-тренінги; навчальні семінари; вирішення проблемних педагогічних і

дидактичних завдань; співбесіди з педагогами.

II група Мета - стимулювання практичного напряму самоосвіти:

ділова гра; узагальнення педагогічного

досвіду; творча майстерня; конкурси професійної

майстерності; круглий стіл; випуск методичного бюлетеня, рольові ігри.

/// група. Мета - стимулювання творчої діяльності:

майстер-клас; публікація методичних

розробок; творчі звіти; проведення навчальних

занять зі слухачами курсів підвищення кваліфікації.

IVгрупа. Мета - оприлюднення індивідуальних наробок :

Критерії оцінювання результатів самоосвіти:

освітні програми і технології, рівень навченості дітей.

1. Педагогічний -

рівень психофізіологічного

комфорту, розвинутість

професійних та особистісних якостей.

2. Психологічний -

характер взаємин між учасниками навчально-

виховного процесу, розширення

комунікативного простору.

3. Соціально-психологічний -

рейтинг педагога.

4. Соціальний-

підвищення кваліфікації, авторські програми,

впровадження педагогічних технологій, активність у

науково-методичній роботі.

5. Науково-методичний -

Ніколи не залишайте

Вашої самоосвітньої роботи і не забувайте, що, скільки би Ви не вчились, скільки

би не знали, знанням та освіті немає ні кордонів, ні

меж.М.О.Рубакін