Показники гармонізованого звіту України про досягнутий прогрес у здійсненні національних заходів у відповідь на епідемію СНІДу: 1. Національні зобов'язання та політичні інструменти.2. Громадянське суспільство – Європейський додаток до національних зобов’язань та інструменту реалізації політики.

Блок Б. Сектор громадянського суспільства

Звітний період: січень 2010 – грудень 2011 року

Метод збору інформації - експертне опитування представників громадянського суспільства.

Цільова група – експерти з числа представників громадянського суспільства, які брали участь у попередньому опитуванні (2009 року) + додатково запропоновано взяти участь в опитуванні ще кільком експертам (всього 13 експертів).

Інструментарій дослідження:-стандартизована анкета «Національні зобов’язання та політичні інструменти» - (в рамках виконання Політичної декларації з ВІЛ/СНІД: активізація наших зусиль з викорінення ВІЛ/СНІД)

-анкета «Частина Б. Громадянське суспільство – Європейський додаток до національних зобов’язань та інструменту реалізації політики» (в рамках моніторингу реалізації Дублінської декларації).

Для зручності два опитувальника було об’єднано в один.

Методологія

Збір інформації

Кількість експертів, яким запропонували взяти участь в опитуванні та які погодилися на це - 13 осіб. Кількість респондентів, які надали відповіді на запитання анкети – 10 осіб.

Більшість респондентів заповнили анкету в електронному вигляді самостійно та переслали електронною поштою. Спірні моменти обговорювалися та з’ясовувалися з респондентами окремо.

!!! Експерти, які взяли участь в анкетуванні, присвятили значну кількість часу для надання відповідей на запитання анкети.

Складнощі, з якими стикалися при зборі інформації:-відмови від участі в опитуванні через брак часу для змістовного опрацювання анкети;-значна кількість запитань в анкеті, неоднозначність їх трактування респондентами

Поточна ситуація: -узагальнено результати відповідей респондентів та розіслано для узгодження та внесення коментарів;-отримано низку змістовних коментарів, заперечень та доповнень до відповідей (зокрема від організацій, які не увійшли до переліку респондентів);

Узагальнення результатів

Складнощі, які виникали в процесі узагальнення відповідей:-експерти не можуть дати кваліфіковану відповідь на всі запитання анкети, отже на частину запитань надавалися формальні відповіді, або не було відповідей взагалі-протилежні думки, оцінки; -недостатньо джерел (обізнаності респондентів) для отримання якісної інформації з усіх питань

Національні зобов'язання та політичні інструменти:

основні результати

1. Участь громадянського суспільства2. Політична підтримка та лідерство3. Права людини4. Профілактика5. Догляд і підтримка

1. Участь громадянського суспільства (1►)

Основні досягнення, пов’язані із залученням громадянського суспільства у розробку та реалізацію державної політики у сфері протидії ВІЛ/СНІД:

-23.12.2010 р. прийнято ЗУ № 2861-VI «Про внесення змін до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»-створено Держслужбу України соцзахворювань (2010 р.)-Україна отримала грант ГФСТМ в рамках 10 раунду за компонентом «СНІД»-фінансування витрат державного бюджету на лікування хворих на ВІЛ/СНІД на 2011-2012 р.р. збільшено удвічі.-у ВР України зареєстровано законопроект 8487, згідно з яким «заборо-няється будь-яка дискримінація у сфері праці за ознаками […] статусу ВІЛ/СНІД […] та сексуальної орієнтації»;-припинено ведення в Україні статистичного обліку «гомосексуалістів», у т. ч. неповнолітніх (2011 р.);

1. Участь громадянського суспільства (2►)

- Затверджено 5 стандартів надання соціальних послуг представникам груп ризику;

- ускладнено перспективи позитивного розгляду ВР України проекту ЗУ від 20.06.2011 р. № 8711 (законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір), яким пропонується запровадити в Україні кримінальну відповідальність за «пропаганду гомосексуалізму» та «культ гомосексуалізму»;

- затверджено Положення про єдину систему МіО та Національний план МіО (2012 р.);

- включено представників громадянського суспільства до складу робочих груп МОЗ України з питань державних закупівель АРВ та протитуберкульозних препаратів на 2012 рік

1. Участь громадянського суспільства (3 ►)

Основні перешкоди, які заважають більш активному залученню громадянського суспільства до розробки та реалізацію державної політики у сфері протидії ВІЛ/СНІД:

-формальний характер участі громадськості у роботі Національної ради з ТБ/ВІЛ; недостатнє представництво груп підвищеного ризику у складі Національної та регіональних рад з ТБ/ВІЛ;-недостатньо прозорий процес формування та виділення фінансування на реалізацію заходів Загальнодержавної програми з ВІЛ/СНІД, відсутність впливу з боку громадськості на виділення коштів та контролю за їх використанням;-«закритість» процесу прийняття рішень» для громадянського суспільства, особливо на регіональному рівні; -низький рівень участі громадськості на рівні малих міст та районів;-слабке представництво релігійних та реабілітаційних організацій, бізнес-сектору і профспілкових рухів, спілок та коаліцій;-відсутність підтримки НУО з боку держави; недоступність для НУО фінансової та технічної допомоги на рівні невеликих міст/районів;

1. Участь громадянського суспільства (4 ◄)

- зосередженість діяльності НУО на рівні обласних центрів і великих міст; невеликі міста та райони не охоплено послугами

Оцінка зусиль, спрямованих на посилення участі громадянського

суспільства, в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за результатами опитування експертів

- національна стратегія не включає заходи НУО, фінансування яких здійснюється з інших джерел, крім ГФ;

- залежність НУО від фінансування з одного джерела;

- залежність функціонування національної системи МіО від технічної допомоги з боку недержавних організацій;

- відсутність/недостатня розвиненість навичок фандрайзингу та соціального підприємництва у НУО

2. Політична підтримка та лідерство

Залучення представників спільнот ЛЖВ та інших ключових груп населення до процесу розробки державної політики та реалізації державних програм у сфері ВІЛ має місце переважно на національному рівні. Наприклад:

•Розробка Національної стратегії на 2009-2013 р.р., планування Національних витрат.•Розробка регіональних операційних планів.•Робота комітетів і робочих груп у сфері протидії ВІЛ. Втім, експерти скептично ставляться до готовності держави прислухатися до представників уразливих груп.•Представники ЛЖВ входять до складу Національної ради з ТБ/ВІЛ. Відповідно до Положення про Нацраду, Голова Ради має чотирьох заступників, один з яких є представником громадських організацій людей, які живуть з ТБ або ВІЛ-інфекцією/СНІДом (за згодою).

3. Права людини (1 ►)

В Україні відсутній спеціальний закон щодо протидії дискримінації, проте існує низка різних законів та інших нормативно-правових актів, які містять антидискримінаційні норми.

23.12.2010 р. було внесено зміни до основного закону, який регламентує права ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Нова назва удосконаленого закону, а також цілий ряд його статей наголошують на необхідності не лише соціального, а й правового захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких.

3. Права людини (2 ►)

Практичне застосування антидискримінаційних норм законодавства має складнощі:•Низка законів суперечить положенням ЗУ №1026-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки». У зв’язку із цим ряд законів потребують перегляду.•Відсутні підзаконні акти, спрямовані на виконання нової редакції (від 23.12.2010 року) ЗУ від 12.12.1991 р. №1972-ХІІ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».•Недостатній рівень правової культури та правової свідомості населення, недовіра до судової системи України.

3. Права людини (3 ►)

Проблеми, які лишаються невирішеними: •Відсутність системної роботи та її інституалізації•Проблематична ситуація на місцях, порушення прав•Високий рівень стигми в невеликих містах та селах•Відсутність механізму виявлення випадків порушення прав та покарання медичних закладів у зв’язку з ненаданням належних медичних послуг ЛЖ•³дсутність національного органу, який би відповідав за моніторинг випадків порушення прав•Корупція у державній системі закупівель•Криміналізація наркозалежних •Недоступність/переривання лікування ЗПТ та ТБ•Адмінпереслідування за проституцію (законопроект в Парламенті про посилення відповідальності за проституцію)•Ініціативи щодо запровадження кримінальної відповідальності «за пропаганду гомосексуалізму» (законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)»).

3. Права людини (4◄)

Оцінка зусиль, спрямованих на практичне застосування існуючої

політики, законодавства та положень, в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за

результатами опитування експертів

4. Профілактика (1 ►)

До основних досягнень у цій сфері експерти віднесли такі:•профілактичні проекти включено в заявку 10-го раунду Глобального фонду за компонентом «СНІД»;•прийнято стандарти надання соціальних послуг представникам уразливих груп населення;•завдяки реалізації програм зменшення шкоди вдалося значно підвищити виявлення ВІЛ серед СІН, ЖКС, дітей вулиці;•спостерігається стабілізація епідемічної ситуації щодо ВІЛ, зниження показників інфікування серед населення України. •починаючи з 2009 року, спостерігається тенденція до зниження захворюваності на ВІЛ серед СІН, що підтверджується даними рутинного та епідемічного наглядів;•призупинення росту епідемії серед нещодавніх СІН (зі стажем вживання до 3-х років).

Перешкоди в реалізації профілактичних програм в Україні: відсутність урядових органів, на які покладено відповідальність за впровадження профілактичних програм у групах ризику;відсутність належної координації між урядовим і громадянським сектором;нежиттєздатність профілактичних програм, які реалізуються НУО за кошти донорських організацій;декларативність та неефективність профілактичних програм у системі шкільної освіти;відсутність профілактичної роботи серед представників груп ризику з боку державних організацій; криміналізація наркоспоживачів, що утруднює доступ до клієнтів;відсутність бюджетного фінансування та стабільності профілактичних програм;відсутність професійної підготовки для соціальних працівників з числа цільових груп.

4. Профілактика (2 ►)

4. Профілактика (3 ◄)

Оцінка зусиль з реалізації програм профілактики ВІЛ в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за результатами опитування

експертів

Основні досягнення у сфері покращення доступу до лікування, догляду і підтримки:

Завдяки зусиллям громадянського сектору та проведеним адвокаційним кампаніям фінансування з держбюджету на лікування (АРТ) збільшено удвічі. За рахунок економії бюджетних коштів зменшено ціни на АРВ-препарати, проведено додаткові закупівлі ліків для ВІЛ-інфікованих.

Розширення послуг лікування (в перспективі) завдяки фінансуванню за рахунок коштів 10-го раунду Глобального Фонду.

Розширено мережу закладів, які надають АРТ (тепер АРТ проводять в протитуберкульозних диспансерах, центральних районних лікарнях. Удвічі збільшено кількість сайтів, які надають АРТ).

Прийняття стандартів соціальних послуг. Покращення співпраці між медичними закладами та НУО щодо

надання послуг з лікування, догляду і підтримки

5. Лікування, догляд і підтримка (1 ►)

Збільшено охоплення пацієнтів послугами з лікування АРТ та ТБ Вдалося досягти майже стовідсоткового охоплення лікуванням АРТ дітей Компонент з догляду і підтримки включено до пакету послуг для ЛЖВ Підвищено доступність послуг з догляду і підтримки у регіонах

Системні проблеми доступу до послуг з лікування, догляду і підтримки: окремі групи підвищеного ризику щодо ВІЛ (СІН, ПКС та ув’язнені) продовжують залишатися поза програмами лікування; відсутність доступу до діагностики та лікування гепатитів, особливо в тюрмах; недосконале законодавство щодо тендерних процедур; залишаються актуальними проблеми пізнього виявлення ВІЛ та доступності послуг з лікування у віддалених районах, малих

містах та селах;

5. Лікування, догляд і підтримка (2 ►)

не усі ув’язнені мають доступ до послуг або отримують їх не в повному обсязі;

послуги з догляду і підтримки не є складовою послуг, які надаються державними інституціями.

5. Лікування, догляд і підтримка (3 ◄)

Оцінка зусиль з реалізації програм лікування, догляду та підтримки у зв'язку з ВІЛ

в 2005, 2007, 2009 та 2011 рр. за результатами опитування експертів

Громадянське суспільство – Європейський додаток до

національних зобов’язань та інструменту реалізації політики:

основні результати

1. Політичне лідерство2. Роль громадянського суспільства3. Відповідь на епідемію в аспекті

профілактики 4. Мігранти5. Місця позбавлення волі6. Лікування, догляд та підтримка

1. Політичне лідерство

Чи існують у країні актуальні й ефективні політики, що демонструють політичне лідерство у сфері протидії ВІЛ?

Ні

Чи існують у Вашій країні якісь пріоритети у розподілі фінансування, яке спрямовується на профілактику ВІЛ, щодо груп населення, які найбільше постраждали від епідемії?

Ні

Чи здійснюються у Вашій країні заходи, які гарантували б виконання актуальних та ефективних програм у масштабах, необхідних для забезпечення значного охоплення, навіть якщо цим програмам бракує широкої політичної підтримки?

Так

Чи доступна антиретровірусна терапія для таких груп населення:

СІНЧСЧ

Мігранти (загалом)Незареєстровані мігранти

Ув’язнені

ТакТакТакНіТак

2. Роль громадянського суспільства

Чи існує у Вашій країні організація чи механізм, який стимулював би наявну взаємодію між урядом, людьми, що живуть з ВІЛ, громадянським суспільством та приватним сектором з метою реалізації стратегій та програм, пов’язаних з ВІЛ?

Так

Який відсоток минулорічних національних витрат на сферу ВІЛ/СНІДу припадає на діяльність, яку здійснювало громадянське суспільство?

0%

Чи потрібно посилити та/чи розширити залучення громадянського суспільства до національної протидії ВІЛ?

Так

3. Відповідь на епідемію в аспекті профілактики

Чи існує в країні політика або стратегія сприяння проведенню превентивних заходів у галузі охорони здоров’я для ключових уразливих груп?

Так

Чи для кожної з таких груп – СІН; ЧСЧ; РКС; мігрантів з країн з високою поширеністю; а також ув’язнених – політика/стратегія включає такі складові: пропагування користування презервативами, замісна терапія, тестування на ВІЛ та консультування, обмін шприців та голок, репродуктивне здоров’я, включно з профілактикою та лікуванням ІПСШ, зменшення рівня стигми та дискримінації?

Так

Більшість людей, які потребують допомоги, серед них і ключові уразливі групи (а саме СІН; ЧСЧ; РКС; мігранти з країн з високою поширеністю; а також ув’язнені), мають у країні доступ до таких послуг:

Зменшення шкоди для СІН, тестування на ВІЛ та консультування, профілактика для ЛЖВ, зменшення ризику для ЧСЧ, зменшення ризику

для РКС, зменшення ризику для ув’язнених

Зменшення ризику для мігрантів з країн з високою поширеністю

Так

Ні

Чи є лікування з метою профілактики частиною діяльності з профілактики ВІЛ у Вашій країні?

Так/Ні ?

Якщо так,чи якийсь із вказаних нижче підходів використовується у Вашій країні:

дискордантні пари Такпередконтактна профілактика Ні

постконтактна профілактика ТакЧи проводили уряд і/або представники громадянського суспільства які-небудь оцінювання проектів та програм з профілактики у Вашій країні впродовж минулих двох років?

Так

3. Відповідь на епідемію в аспекті профілактики

4. Мігранти

Чи вважаються мігранти важливою групою для національної протидії поширенню ВІЛ?

Так

Чи в національному стратегічному плані протидії ВІЛ/СНІДу згадано про мігрантів як про окрему групу? В Національній стратегії слово «мігранти» згадується один раз в описовій частині, і тільки в контексті переліку груп ризику.

Ні

Чи існують дані на підтвердження того, що у Вашій країні мігранти особливо непропорційно уразливі до ВІЛ?

Ні

Чи проводиться у Вашій країні моніторинг доступу у протидії поширенню ВІЛ серед мігрантів?

Так

Чи використовуються якісь індикатори під час моніторингу поступу у протидії поширенню ВІЛ серед мігрантів у Вашій країні?

Ні

Чи існують у Вашій країні цільові програми з профілактики для мігрантів? НіЧи є у Вашій країні дані щодо розуміння в середовищі мігрантів необхідності проходити тестування на ВІЛ?

Ні

Чи має Ваша країна дані щодо доступу мігрантів до АРТ? НіЧи залучені спільноти мігрантів до розробки політики/програм з протидії ВІЛ у Вашій країні?

Ні

Чи діють у Вашій країні якісь програми для мігрантів, що стосуються ВІЛ і вважаються особливо корисними та/чи ефективними і які можна розглядати як зразок передової практики?

Ні

5. Місця позбавлення волі

Чи доступні у Вашій країні безкоштовні презервативи в місцях позбавлення волі?

- у деяких закладах

Так

Чи доступна у Вашій країні опіоїдна замісна терапія в місцях позбавлення волі?

Ні

Чи доступні у Вашій країні в місцях позбавлення волі програми обміну голок та шприців?

Ні

Чи проводиться у Вашій країні в місцях позбавлення волі обов’язкове тестування на ВІЛ?

Ні

Чи проводять у Вашій країні в місцях позбавлення волі тестування на гепатит С?

Ні

6. Лікування, догляд та підтримка

Чи існують у Вашій країні політики, закони та/чи нормативно-правові акти, що рекомендують надавати АРТ людям, які живуть з ВІЛ?

Так

Чи є у Вашій країні уразливі групи, які стикаються з особливими труднощами, пов’язаними з доступом до ВІЛ-орієнтованих послуг з лікування, догляду та підтримки?

Так

Якщо «так», які групи стикаються з особливими труднощами, пов’язаними з доступом до ВІЛ-орієнтованих послуг з лікування, догляду та підтримки-Ув'язнені,-СІН,-Діти-сироти, які виховуються в державних закладах освіти;-Інваліди, які проживають у державних закладах соціального захисту-Інваліди з обмеженими можливостями пересування;-Діти і підлітки, які живуть на вулиці,-Жертви насильства (незалежно від статі)-Малозабезпечені,-Люди без громадянства або просто без документів, нелегальні мігранти-Підлітки.

7. Комбіноване звітування

Будь ласка, оцініть зусилля, які Ваша країна доклала в попередніх раундах звітування щодо виконання Дублінської декларації та Декларації ССГАООН. (0 позначає найменшу кількість зусиль; 10 − найбільшу)

Будь ласка, оцініть зусилля, які Ваша країна доклала в цьому раунді комбінованого звітування. (0 позначає найменшу кількість зусиль; 10 − найбільшу)

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Так Ні

Чи можна вважати такий комбінований підхід покращенням процесу звітування порівняно з попередніми підходами?

Чому?

ПОДАЛЬШІ КРОКИ

Доопрацювання звіту

- Внесення запропонованих коментарів, доповнень та доопрацювання звіту (до 20.03.2012 року)

- Надання фінальної версії звіту для підписання та перекладу 21.03.2012 року

Рекомендації на майбутнє

Розглянути доцільність перегляду відбору експертів до участі в анкетуванні, а саме:-Включати до переліку респондентів не окремих експертів, а, насамперед, організації. Це дозволить отримувати більш якісну інформацію, яка буде узгодженою в межах організації.

Направляти проект звіту усім зацікавленим організаціям та представникам спільнот з метою отримання коментарів та доповнень.