ПАУЛО КОЕЛЬЙ

ОПідготували

учені ІІ курсуфізико-математичного класу

Ніжинського обласного педагогічного ліцею

Кобзар Тетяна таМатраєв Максим

Народився 24 серпня 1947 року в родині інженера. З дитинства мріяв стати письменником. Але в 1960-і роки в Бразилії мистецтво було заборонено військовою диктатурою. У той час слово «художник» було синонімом слів «гомосексуаліст», «комуніст», «наркоман» і «ледар». Турбуючись про майбутнє сина і намагаючись захистити його від переслідувань влади, батьки відправляють 17 літнього Пауло в психіатричну клініку. Вийшовши з клініки, Коельйо стає хіпі.

Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії. Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельйо звинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають катуванням. Вийшовши з в'язниці, Коельйо вирішує, що прийшов час зробитися розсудливим і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар'єру в CBS Records. Але в один прекрасний день його звільняють без усяких пояснень. І тоді він вирішує відправитися подорожувати. Випадкова зустріч в Амстердамі приводить його в католицький орден RAM, створений у 1492 р. Тут Пауло навчився розуміти мову знаків. Відповідно до ритуалу шляху, орден направляє його в паломницьку подорож до Сантьяго-де-Компостелла.

“АЛХІМІК”«Алхімік» був надрукований в 1988 році й приніс авторові світову популярність.Він дотепер залишається книгою, яка продавалася найуспішніше в історії Бразилії і навіть згадають у Книзі рекордів Гіннеса. У 2002 році португальський «Журнал де Летрас», авторитетне видання про місцеву літературу і літературний ринок, оголосив про те, що за кількістю проданих екземплярів «Алхімік» випередив всі інші книги, написані португальською мовою за всю історію розвитку цієї мови. У травні 1993 року видавництво «Гарперколлінз» (США) випустило 50 000 екземплярів «Алхіміка», що перевершило початкові тиражі всіх інших бразильських книг, які коли-небудь виходили в Сполучених Штатах. До публікації в США «Алхімік» виходив у невеликих іспанських і португальських видавництвах. В Іспанії книга не входила в список бестселерів до 1995 р. У вересні 1993 року «Алхімік» очолив список бестселерів Австралії. У квітні 1994 року «Алхімік» вийшов у Франції («Анн Кар'єр Едісьйон»). У пресі він одержав чудові відгуки, а читаюча публіка прийняла книгу з захопленням. Так «Алхімік» почав сходження за списком бестселерів.

“ВЕРОНІКА ВИРІШУЄ ПОМЕРТИ”

У цій книзі, опублікованій в 1998 році, Коельйо повертається до оповідальної манери. Цей роман також одержав прекрасні відгуки.

«Диявол і сеньйорита Прим»У вересні 2000 року книга «Диявол і сеньйорита

Прим» була опублікована одночасно в Італії («Бомп'яні»), Португалії («Пергаміньо») і Бразилії («Обжектива»). У дні виходу першого тиражу Пауло у своєму будинку в Ріо-де-Жанейро давав десятки інтерв'ю міжнародним засобам масової інформації. У цей же час уперше було привселюдно оголошено про існування інституту Пауло Коельйо, який він разом зі своєю дружиною, Христиною Оітісією, заснував у 1996 році. Ціль цієї організації - надання допомоги і можливостей до соціальної адаптації незаможним шарам бразильського суспільства, в першу чергу дітям і людям похилого віку. У 2001 році книга продовжувала публікуватися в усьому світі та ввійшла в списки бестселерів тридцятьма мовами, якими була перекладена на той час.

АЖІОТАЖ!!!У травні 2000 р. Пауло приїхав в Іран і став першим з 1979 року немусульманським письменником, який відвідав країну в рамках офіційного візиту. Його запросив Міжнародний центр діалогу між цивілізаціями. Підраховано, що до цього візиту вже було продано мільйони піратських копій його книг. Пауло Коельйо став також і першим немусульманським письменником, який одержав гонорар за видання своїх книг у цій країні. До цього він і сподіватися не міг на настільки теплий прийом і широке визнання в країні, настільки несхожій на країни Заходу. Послухати його і підписати книги прийшли тисячі іранських читачів.

Крісло номер 2125 липня 2002 року Пауло

Коельйо став членом Бразильської літературної

академії (ABL). За спільною згодою йому надали крісло

номер 21. Ціль цієї академії, штаб-квартира якої знаходиться в Ріо-де-Жанейро, - збереження

бразильської культури і мови. Відразу ж після обрання Пауло

одержав більше трьох тисяч листів від читачів. Незважаючи

на визнання з боку мільйонів прихильників, Коельйо часом

піддавався нападам з боку деяких літературних критиків,

тому обрання членом Академії і стало такою важливою

суспільною подією.

«Одинадцять хвилин»

Це роман, який вийшов друком у 2003 році. Автор продовжує порушувати скандально і натуралістично “жіночу” тему про пошук власної істини, підняту в деяких попередніх творах. 11 хвилин - стільки, за спостереженнями головної героїні, триває середньостатистичний статевий акт.

Розділи Коельйо регулярно виходили у періодичних виданнях Італії, Іспанії, Греції, Німеччини, Естонії, Польщі, Еквадору, Венесуели, Колумбії, Тайваню. В січні 2011 р. уряд Ірану заборонив друкувати та продавати будь-які книги Паоло Коельо.

НагородиРІк Назва нагороди1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000

«Golden Book» (Югославія)

1995 «Prix Lectrices d'Elle» (Франція)1996 «Knight of Arts and Letters» (Франція)1996 «Flaiano International Award» (Італія)1996 «Super Grinzane Cavour Book Award» (Італія)1997, 2000 фіналіст «International IMPAC Literary Award» (Ірландія)1998 «Comendador de Ordem do Rio Branco» (Бразилія)1999 «Crystal Award» світового економічного форуму (World

Economic Forum)1999 «Golden Medal of Galicia» (Іспанія)1999 «Chevalier de L'Ordre national de la Legion d'honneur»

(Франція)2000 «Crystal Mirror Award» (Польща)2001 «Dialog of Cultures» awarded by the «Club of Budapest»

(Німеччина)2001 «XXIII Premio Internazionale Fregene» (Італія)2001 Бамбі (Bambi Award, Німеччина)

Інформацію взято з Вікіпедії

та google.ua

Дякую за увагу!!!