Мийшлидо,тебе

Перемо!го

Весна така, аж серце завмирає!

Земля квітує та звучать пісні.

І свято Перемоги йде до краю,

Найкраще наше свято навесні.

Багато на нашій землі обелісків…

Вкарбовано в них золоті імена…

Вклонися ,людино, їм низько-низько-

Це пам′ять, яку залишила війна.

Стоїть солдат у бронзі і граніті

У тихім сквері, в місті і в селі…

Над ними вічна слава у зеніті

І вічна пам′ять по усій землі.

Ми йшли у бій за те, щоб до останкуПеремогти ненависних катів,Щоб світ увесь у мирному світанкуПід променями сонця золотів

Надія матері – синиНадія матері – синиНе повернулись з бою,Не повернулись з бою,

Тож скільки років од війниТож скільки років од війниЖиве вже самотою,Живе вже самотою,

І все виходить на порігІ все виходить на порігВ журбі, в плачі німому,В журбі, в плачі німому,Чекає серцем із дорігЧекає серцем із дорігСинів своїх додому.Синів своїх додому.

Рядок з листа, а за рядком тим – доля… Минуть літа, засіють й скосять поле… Лише рядок… Якщо його не спалять, Немов повернення назад, у пам′ять…

Ні, війна, ти була їм не мати,Ти їм мачуха люта була.Чорним смерчем ввірвалась,

проклятаІ спалила дитинство дотла

Весна.Весна. Черешень теплий іній.Черешень теплий іній. Та що не рік – ясніш Та що не рік – ясніш мені:мені:

Війна закінчілась в Війна закінчілась в Берліні,Берліні,

А я лишилась на війніА я лишилась на війні

Благословенна й радісна година

Безсмертна буде в пам'яті віків,

Як над палаючим Берліном

Стяг Перемоги в небі зашумів

Вічний вогонь палаєДзвонить у даль

століть.Вічний вогонь

закликає:“Всіх пам'ятайте -

і мертвих, й живих!”

Уклін вам, ветерани, до землі

За щастя жити, мріяти, рости

У мирі й злагоді, в любові і теплі,

І пишним цвітом на землі цвісти.

День Перемоги!

Його урочистим салютам не

змовкнути у віках!