1

Укладачі: Т.В. Селецька, Т.О.Сливінська, методисти НМЦ С.І.Небот, заступник директора з виховної роботи Миколаївської гімназії №3, Т.І.Гіштимулт,

практичний психолог Миколаївської гімназії №3

Рецензенти: О.О. Удовиченко, директор НМЦ М.Ф. Письменна, директор гімназії №3

Затверджено науково-методичною радоюМиколаївського науково-методичного центру,

протокол від 12.11.08 №2

У збірці викладені матеріали семінару-практикуму з питання ознайомлення зрізними напрямками молодіжних субкультур, їх впливом на формуванняособистості , а також практичні поради вироблення навичок індивідуальногопідходу до підлітків-неформалів та уміння вести роз’яснювальну роботу збатьками таких дітей щодо порозуміння між ними.Представлені матеріали можуть бути використані у роботі заступниківдиректорів з виховної роботи, шкільних психологів.

Селецька Т.В., Сливінська Т.О., Небот С.І., Гіштимулт Т.І. Молодіжне середовище і молодіжні субкультури: вплив на формування особистості. –Миколаїв, 2008. - 80с.

2

Дитина в полі культурному просторі

Створення культурного середовища, культурного простору— одна з найважливіших задач, що стоять перед сучасноюшколою.

Чому саме з культурою пов'язуємо ми свої надії? Перш завсе тому, що тільки в цілющій атмосфері культури можливовиховати людину, яка прагне до самореалізації, володієвідчуттям соціальної відповідальності, яка уміє критичномислити і цінувати духовні і матеріальні багатства, накопиченілюдством, людину, яка чуйна до світу, що постійно змінюється іздатна творчо збагатити його.

Під культурою розуміються переконання, цінності івиразні засоби, які є загальними для певної групи людей іслужать для впорядкування досвіду і регулювання поведінкичленів цієї групи. Відтворення і передача культури наступнимпоколінням лежать в основі процесу соціалізації-засвоєнняцінностей, вірувань, норм, правил і ідеалів попередніхпоколінь.

Різноманіття відчуттів і думок виявляється у дитини тоді,коли розширюється коло її спілкування: з іншими людьми,поглядами і традиціями. Знаходячись у «полі культурноїнапруги», дитина вчиться самовизначенню, виробленнюжиттєвої позиції, відвертості новим знанням, терпимості доінших думок. А що може бути важливішим для вихованоїлюдини, ніж терпимість і доброзичливість по відношенню доіншої культури, іншої релігії, іншої психології й ідеології?!

Саме культура, за думкою М. К. Мамардашвілі, допомагає„поставити себе під питання”, „розібратися, що ж саме тебебільше хвилює, чому ти радієш, на що ображаєшся”.

Тому школа, вчитель, вихователь можуть допомогтидитині зробити перші кроки в культуру знань, мислення,мотивів, починаючи з прилучення вихованців до національноїкультури, моральних, етичних норм.

3

Спектр норм дуже широкий - від побутових звичаїв,традицій, моральних норм до юридичних законів. Якщо вониприймаються більшістю, то прийнято говорити продомінуючу культуру.

Але життя кожного індивіда протікає в умовахсубкультури, яка притаманна певним групам ( національним,професійним, віковим тощо). У шкільних колективах доситьчасто співіснують так звана формальна і неформальнасубкультури. Остання іноді превалює в житті підлітків,будучи не лише сумнівною за якістю, але відверто шкідливоюдля розвитку особистості, що формується.

Тому одним із напрямів культурологічного аспектудіяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів євивчення й аналіз молодіжної (учнівської) субкультури,соціально – культурних проблем, які існують в учнівськомусередовищі.

Оскільки під субкультурою розуміємо культуру якого-небудь соціального середовища, якій притаманні специфічніриси, цінності і норми, які відмінні від норм та цінностейдомінантної культури, а структуротворчою особливістюмолодіжної культури є заперечення (повне чи часткове) нормдомінантної культури.Особлива значущість молодіжної субкультури полягає в тому,що її існування пов'язане зі спробами вирішення молоддюсуспільно важливих проблем, які створюють протиріччя,проте всі шляхи виходу виявляються дієвими лише певнийпроміжок часу і лише на культурному рівні, ніколи недоходячи до соціально-економічної реальності.

Молодому поколінню здається, що воно само себестворює і робить своє життя цікавим. Проте це його власнаточка зору, а насправді ж особистостями його робить ісередовище, і досвід, і мікросоціум, що сприяютьнайповнішому прояву індивідуальних умінь, навичок, проявувласного Я. Включаючись до субкультури, молодь реалізує

4

свої індивідуальні потреби, що й доводить важливістьвивчення субкультури як психолого-педагогічного явища.

На думку А. Мудрика, молодіжна субкультура як об'єктідентифікації людини є одним зі способів її вирізнення усуспільстві, тобто стає однією з тих сходинок автономізаціїособистості, що і визначає її вплив на самосвідомістьособистості, її самоповагу та само сприйняття. Усе цесвідчить про надзвичайну важливість вивчення субкультури всоціально-педагогічному аспекті.

Входження молоді до молодіжних субкультурних групвідбувається в старших класах у той момент, коли отриманняосвіти сприймається як безглуздя з точки зору можливихперспектив роботи і продовжується, як правило, до моментустворення власної сім'ї.

Говорячи про самореалізацію, самоствердженняособистості опосередковано говоримо про соціалізаціюмолодої людини, тобто адаптацію до соціальних умов життяреального світу. Цей процес зумовлюється певнимичинниками. Субкультура входить до групи чинниківмікрорівня і через свій автономний характер транслює нормита цінності суспільства і слугує чимось на зразок мікромоделістатусів та ролей особистості. У цьому значенні її рольнастільки дієва, що переважає іноді роль сім'ї.

Учений А. Мудрик вказує, що в рамках субкультури дієстилізований механізм соціалізації, що впливає на особистістьнастільки ж, наскільки і якою мірою носії групи референтнідля неї.

У рамках концепції соціалізації молодіжна субкультурарозглядається так: передбачається, що залучення докультурних стандартів, входження у світ панівної культури —процес складний і сповнений протиріч. Дитина постійнонатикається на психологічні труднощі, що породжує особливіжиттєві потяги (із загальної духовної культури людина бередля себе те, що їй найбільше до душі).

5

З точки зору психологічної теорії групового при-стосування, вплив субкультури на розвиток особистостімолоді здійснюється через прийняття нею певних норм, босаме вони дають можливість відрізнити своїх від чужих,утвердити свій соціальний статус, що призводить доіндивідуалізації використання групових норм, оскількикожному членові субкультурної групи приписані певніправила, права та обов'язки. Результатом цього процесу єсамоідентифікація молодої людини як індивідуума у групі, усім'ї та в суспільстві.

Молодіжна субкультура формується на певному етапірозвитку суспільства і відображає відповідні рівніускладнення суспільного життя. Цим пояснюється існуванняв сучасній молодіжній субкультурі елементів, які відмінні відзагальнолюдської культури, і протиставляються їй у багатьохважливих аспектах, зокрема в нетрадиційному ставленні долюдського життя, що спричинює втрату почуттяспівпереживання, емпатії та, частково, самозахисту.

Щоб зрозуміти причини таких змін, можна проаналізувалиструктуру молодіжної субкультури, що дало б намможливість виявити, які саме компоненти змінились останнімчасом. Проаналізувавши окремі наукові джерела, ми дійшливисновку, що причини появи окремих елементів, які ведуть додеморалізації цінностей панівної культури, криються вкожному компоненті окремо, а разом утворюють загальнукартину. Подаємо наше бачення причин виникненнямолодіжних субкультур по кожному компоненту.Знання. Молоде покоління швидше сприймає новуінформацію про зміни, які відбулися в науці та техніці,оперативніше включається до нових експериментальнихдосліджень, що і стає основою формування нового світоглядуіз власними нормами, стереотипами та орієнтирами.Цінності. У зв'язку із техногенними змінами, що сталися востанні роки, відбулась і значна трансформація системицінностей. Якщо ще наприкінці 80-х — на початку 90-х років

6

XX століття сім'я, освіта, релігія, активне громадське життябули визначальними, то на початку XXI століття на першийплан виходять кар'єра та матеріальний добробут.Відвідування клубів та ресторанів, вечірки та вільні стосункистають засобами відпочинку.Стиль та спосіб життя на сучасному етапі визначаютьсятими цінностями, про які йшлося вище. І саме від цьогозалежить соціальний статус людини та роль, яку вонавиконує: "господаря", "найманця" чи "раба". Тут доцільнозгадати теорію надлюдини Фрідріха Ніцше, який такожподіляв людей на касти, відповідно до яких вони і виконуютьролі "панів" або "рабів".Соціальні інститути. Тут спостерігається тенденція доієрархізації, тобто визначення кожній людині її місця у томучи іншому соціальному інституті. Потреби та схильностісучасного молодого покоління визначаються цінностями, яківоно обирає для себе. А оскільки цінності мають в останніроки яскраво виражений матеріальний характер, то й потребимеркантилізуються, а схильності формуються під впливомтенденції до збільшення матеріальних статків.

Молодіжна субкультура виконує низку функцій:- комунікативну;- групоутворювальну;- хронологічну;- компенсаторну;- аксіологічну; функцію ідентифікації із подібними до

себе;- функцію самореалізації та самоствердження;- функцію ескапізму.

Молодіжна субкультура є важливим чинником соціалізаціїстаршокласника, бо надає можливість відчути себе дорослим,незалежним від сім'ї, рівним серед ровесників — а це і єголовними умовами позитивної соціальної адаптації молодоїлюдини.

7

Вважається, що субкультура живе недовго. Так чи вартопро це говорити? Пара років - і вчорашні неформалиперетворюються на звичайних молодих людей, студентів,підприємців, чоловіків, дружин, правда, трохи видозмінених.Можливо, вже після того, як вони спробують приміряти насебе вигляд якогось неформала і якщо це, звичайно, ненашкодить їх психічному і фізичному здоров'ю, відносинам зоднолітками, дорослими, навчанню - це можна вважатинісенітницею. А якщо це заважає розвиватися особі, нівелюєїї, завдає шкоди фізичному і психічному розвитку? Звичайно,зручніше не помічати, не хотіти знати, що частина нашихучнів - це частина сучасних неформальних угрупувань,частина молодіжної субкультури, яка існувала завжди.

І ми, вчителі, повинні знати:• що таке субкультура?• які причини виникнення молодіжних субкультур?• які молодіжні неформальні угрупування найбільш

поширені ?• у чому специфіка взаємостосунків в

неформальних угрупуваннях?• чи існує небезпека від них?• що повинні знати батьки про неформальні об'єднання,

як поводитися з власними дітьми, які попали під впливнеформалів?

• що повинні знати і робити вчителя, працюючи з учнями- неформалами?

Селецька Т.В.методист науково-методичного центру

Соціально-виховний вплив молодіжноїсубкультури на особистість дитини

З початком побудови в Україні демократичногосуспільства, ринкової економіки відбулися значні зміни як уполітичному, так і в соціальному житті країни. Реалізаціяосновних принципів демократії (свобода вибору, свобода

8

думки і слова, доступність інформації тощо) сприялаактивному залученню українського народу до світового сус-пільно-політичного процесу, а отже - і до інформації просуспільно-культурне життя, причому безпосередньо, а неопосередковано, як це було раніше. Це вплинуло на процессоціального становлення особистості сучасного молодогоукраїнця.

Відкритий доступ до інформації про життя молоді закордоном сприяв активізації молодіжного культурного руху вУкраїні і став причиною виникнення величезної кількостімолодіжних груп, які, на жаль, мають як позитивну, так інегативну спрямованість. Тому проблема соціально-виховного впливу молодіжних субкультурних груп єактуальним питанням.

У шкільному просторі давно вільно гуляє поняття«неформальні молодіжні об'єднання», за якими вгадуєтьсяявна відсутність надійних форм.

Рання юність — важливий соціальний ступінь особи, щоросте, для входження в смугу гідного дорослішання іпродуктивного повноліття. З урахуванням тривалогореформування освітньої системи дуже важливо передбачитироль соціально-психологічних труднощів і не упустити цілийспектр дій на допомогу гідного становлення молодогопокоління. Ні для кого не таємниця, що сучасні старшіпідлітки в більшості своїй виховуються в неповних сім'ях, всім'ях, де лише одна дитина, де вплив старших поколінь стаємінімальним. На цих дітей більше впливає вулиця.

Очевидно, проблемність для себе і для інших, що властивацьому віку, поєднується з високою агресивністю,тривожністю за своє становище і за своє майбутнє. До того жреальна відсутність доступу до культурних цінностей,якнайменша можливість реалізувати свої здібності в сфері,що цікавить підлітків, підвищують їх незадоволеність увзаємостосунках як в сім'ї, так і в шкільному просторі.Школа повинна давати глибоку і конкретну інформацію

9

учням про соціальну дійсність, розкривати свою позицію донеї, це підвищує творчу активність учнів, прискорює їхсоціальну зрілість, громадянськість, патріотизм і спонукає їхдо розуміння важливості своїх зусиль, свого внеску впокращення середовища. Якщо цього в школі немає, то ученьпочинає активно діяти за межами школи, шукати там своємісце. У таких випадках потреба учня в діях штовхає його напошук позашкільних молодіжних угрупувань.

Нами було проведено анкетування учнів, педагогів деякихнавчальних закладів міста з метою вивчення виникненнядитячих, молодіжних, „неформальних” об’єднань.

На питання,- Що ви вбачаєте у прагненні молоді до створення

незалежних організаційних форм свого життя?

1. Прояв стихії «групового» інстинкту - 17%2. Протест проти авторитаризму старших, заорганізованості i формалізму – 29%3. Потреба у спілкуванні з однолітками – 70%,4. Конфлікти в школі i вдома – 20%5.Необхідність відстоювати свої інтереси – 62%6. Зростання самосвідомості, ініціативи i соціальної активності – 42% 7. Бажання звільнитися від опіки i контролю дорослих – 35%8. Недосвідченість – 12%9. Молодіжний максималізм – 25%

10. Бажання бути в опозиції до офіційної влади – 5%11. Мода на участь у політичних акціях – 11%12. Інше – 5%.- Як вам вдається налагодити контакти з дитячими і

молодіжними організаціями?1. Поки без проблем – 25%2. Згоди i взаєморозуміння досягаю, але є також

10

i деякі проблеми – 27%3. Стає все важчим впливати на членів організації

та об'єднань – 8%4. Визнаю, на жаль, що контакт встановити не

вдається–1% 5. Моя робота ще не вимагала особливого

контакту – 20%6. Важко сказати – 13%7. Iнша відповідь – 9% ( серед оточуючих таких

немає, я з ними не спілкуюсь, намагаюсь уникнути контакту);

- У молодіжному середовищі поширені„неформальні” об’єднання, як ви їх оцінюєте?

1. 3агалом позитивно – 20% 2.Стримано, залежно від конкретної спрямованості даної організаційної форми – 52 % 3. Загалом негативно – 15% 4.Важко сказати – 12%- Чи навчаються у вашому навчальному закладі учні, які входять до формальних” молодіжних об’єднань.Вкажіть назви.1.Так – 56 %2. Hi - 28%3. Не знаю – 26%Назви:

- Скейтери, паркур, екстремали – 19%- Емо – 27%- Готи – 6%- Рокери – 1%- Репери, гопники – 12%- Панки – 10%- Сатаністи – 0,7%- Скінхеди – 4,5%- Графіті – 5%

11

- Чи вирізняється, на вашу думку, поведінка такихучнів?

1.Так – 60%2. Hі – 18%3. Не знаю – 22%

- Чи є у ваших навчальних закладах програмироботи з учнями, які є членами громадських,„неформальних” об’єднань?

1. З громадськими об’єднаннями:- Є – +- Немає –- Не знаю –2. З „неформальними” об’єднаннями:

- Є – 2%- Немає – +- Не знаю –Проаналізувавши анкету ми бачимо, що неформальні

об’єднання в місті є і наші учні є їх учасниками, чому таксклалось? Добре це? Чи погано?Актуальність даної проблеми вимагає невідкладного і

глибокого її вивчення педагогами і практичнимипсихологами.

Часто приєднанню підлітка до неформалів сприяєнеблагополуччя в сім'ї, коли батьки не приймають дитинутакою, якою вона є. Такий неприйнятий батьками підлітокпочинає підсвідомо шукати те середовище, в якому він міг бибути собою, зі своїм внутрішнім світом, суб'єктивнимвідношенням до того, що відбувається і де б його приймалитаким, яким він є.

Є ще ряд причин приєднання дитини до різнихнеформальних об'єднань, угрупувань — це відсутністьнавчальної мотивації, маса вільного часу, ізольованість івіддаленість дітей від батьків, занедбаність, бажання знайтизахист у кого-небудь або «нагнати страху» на інших, застійніявища в суспільному житті, дефіцит правди, лицемірство,

12

звідси потяг до фальшивих цінностей, авторитетів, ідеалів, яківони вважають істинними і престижними. А зовнішніатрибути - це лише бажання бути не схожими на інших, цереалізація індивідуалістичних і егоїстичних потреб і інтересів, інавіть можливість здійснення аморальних дій: хуліганство,куріння, вживання алкоголю, наркотиків.

У чому специфіка взаємостосунків у неформальнихгрупах? Чи існує небезпека від них?

Сьогодні у будь-якому великому місті України є місця, деможна побачити представників різних молодіжнихугрупувань. У нас в місті – це Сіті-центр, Каштановий сквер,ОПК, бордюри, парапети тощо. Кожні угрупування маютьвласний стиль одягу, поведінки, навіть життя. Деякі маютьвласні способи спілкування з допомогою різних знаків,жестів, звуків. І зовнішній вигляд: зачіска, манера одягатисявідіграють велику роль. Адже зовнішні ознаки завжди булисимволами належності до тієї чи іншої групи.

Молодіжні угрупування живуть своїм життям, за своїмизаконами. Водночас суспільні закони розвитку накладаютьсвій відбиток і на відносини між групами. Представникидеяких груп спокійно ставляться одна до одної, восновному не створюють соціальних проблем, поки непропагують антисоціальні ідеї та не порушують нормиповедінки, прийняті в суспільстві. Відносини ж міждеякими часто виходять за межі закону. Захист своїх"інтересів", "території" набуває агресивності, антизаконності.

Сучасна наука виводить певну класифікацію молодіжнихсубкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

l. романтико - ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи,байкери .)

2. гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери .)3. кримінальні (гопники, скінхеди .)

13

4. анархо-нігілістичні (панки та інші).Варто звернути увагу на парадокс молодіжних субкультур:

з одного боку вони культивують протест проти суспільствадорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого –покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослогосуспільства.

Особливістю неформальних об'єднань є добровільністьвступу в них і стійкий інтерес до певної мети, ідеї. Другаособливість цих груп - суперництво, в основі якого лежитьпотреба самоствердження. Молода людина прагне зробитищось краще, ніж інші, випередити в чомусь навітьнайближчих йому людей. Це призводить до того, щовсередині молодіжні групи неоднорідні, складаються звеликого числа мікро угрупувань, що об'єднуються на основісимпатій і антипатій. Саме в просторі неформальногоспілкування можливий первинний, самостійний вибірпідлітком свого соціального оточення і партнера.

Ці групи стають тим мікросоціумом, у якому відсутнє ізвуження вільного пересування в просторі, і суворийрегламент часу для творчого самовираження, які нав'язуютьстаршокласникові соціальні інститути (школа, ПТУ, частковосім'я). Обмеження свободи веде до суперечностей іздорослими, які не лише не встигають за прогресом, а й нехочуть встигати, вважаючи, що вони завжди праві, тим самимпровокуючи ще більше відчуження своїх дітей від них, щопризводить до автоматичного зменшення їхнього авторитету.

Неформальне молодіжне об'єднання, здійснює величезнийвплив на змістову насиченість вільного часу, забезпечуючитим самим комфортні умови для душевно самотньої молоді. Утаких об'єднаннях молодь створює свою культуру, щовідповідає саме її уявленню про навколишній світ, проестетичні цінності та сенс життя, тобто в рамках цієї культуривідбувається моральне виправдання відхилень від загально-прийнятих норм, що схвалюються всіма членами даної групи.

14

Таку культуру називають молодіжною субкультурою, томущо, по-перше, вона містить систему колективно прийнятихмолоддю цінностей, взірців, норм поведінки та спілкування,які відмінні від цінностей та норм домінантної культури, а,по-друге, включає лише одну соціально-демографічнуспільноту - молодь, осіб віком від 12 до 28 років (у деякихджерелах від 15 до 25 років).

Молодіжні субкультури стали одним з істотних чинниківсоціалізації міських школярів.

- позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей в групіоднолітків, соціальне і культурне самовизначення на основісоціальних проб і експериментування),

- соціально-негативна (наркотизація, ухвалення ідеологіїнаціоналізму, екстремізму, залучення до кримінальногоспособу життя),

- індивідуально-негативна (мораторій на соціальне ікультурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму іескапізму - „втечі” від соціальної реальності.

Дані соціологічних досліджень підтверджують, що значначастина учнів старших класів, ідентифікує себе з тією абоіншою субкультурою, і певна кількість старших школяріввипробовує на собі її відчутний вплив.

У той же час вплив на учнів ряду неофіційних молодіжнихкультур приховує в собі соціальні небезпеки, оскільки однісубкультури транслюють ідеї екстремізму, расової інаціональної дискримінації, інші - проповідуютькримінальний спосіб життя, треті - пропагують вживанняпсихоактивних речовин і т.д. Дані субкультури створюютьризик для соціалізації учнівської молоді.

У зв'язку з цим реакція офіційних органів влади,громадськості, педагогів навіть на нешкідливі проявиюнацької субкультури часто буває украй жорсткою. Нерідко увихователів, вчителів виникають сильні негативні емоції,перешкоджаючі самовизначенню і побудові конструктивноївзаємодії з представниками юнацьких субкультур. Крім того,

15

педагоги, вимушені мати справу з учнями, які яскраводемонструють субкультурну приналежність, в більшостівипадків позбавлені чітких орієнтирів при конструюванніпрофесійної діяльності.

Таким чином, можемо говорити про те, що:v Субкультури та неформальні об’єднання є обов'язковою

умовою існування будь-якого демократичного суспільства,неодмінним атрибутом громадянського суспільства; міра їхрозвитку є ознакою демократичності держави загалом;v субкультури є способом ідентифікації з соціальним

середовищем, із власною групою в субкультурі, зі всієюсистемою субкультур, з молодіжним рухом, зі світом позасубкультурами;v кожна субкультура має свою, притаманну тільки їй,

особливу форму комунікації у власному субкультурномутоваристві (особлива мова; особливості одягу або спеціальнізнаки на одязі, зачіски, татуювання; обряд ініціації, що єспособом розпізнання «свій - чужий»;v субкультури різняться також і мірою та методами

конфлікту (протистояння) — протесту та (чи) співпраці їх іззовнішнім світом, до якого належить як світ позасубкультурами, так і світ інших субкультур;

– З віком потяг до тієї чи іншої субкультури мине.Неформальний спосіб життя притаманний людямпідліткового віку. А належність до тієї чи іншої субкультури -це своєрідний спосіб продемонструвати дорослим свої власніпогляди на життя. Тим більше, що підліткам взагаліхарактерне протиставлення себе дорослим. І тому тінейджериоб’єднуються з іншими однодумцями та демонструють те, щоу них є власні життєві позиції. Зазвичай бажання належати допевної субкультури з віком зникає. До цього потрібноставитися лише як до одного з етапів життя. А батькам такихпідлітків можна порадити не реагувати бурхливо на такеволевиявлення їхніх дітей. Між іншим, практично всі підліткипроходять через певні групи, хай то якісь гуртки, секції чи ті

16

ж неформальні об’єднання. У психології навіть вважається,що це сприятиме їхньому подальшому розвитку. Багатолюдей упереджено ставляться до представників молодіжнихсубкультур, зовсім не знаючи, що більшість з них не мають нінайменшого відношення до криміналу, сексуальноїрозбещеності, сатанізму тощо. А навпаки - це звичайні успілкуванні підлітки, більшість з яких початківці - музиканти,письменники, художники та досить обдаровані молоді люди.Кожен має право бути індивідуальним. А молодіжніорганізації існували завжди, лише самовиражалися по-різному.

Сливинська Т.О.методист науково-методичного центру

Особливості психології неформальності

Поняття психології неформальності складається з багатьохаспектів . Прагнення бути самим собою лише перше з них.Підліток стурбований пошуком свого «Я», визначенням свогопризначення в житті – настирливо захоплює на шляху пошукучогось незвичайного. А визначити це незвичайне дуже просто.Якщо дорослі не забороняють – це справа звична і тому нудна.Якщо забороняють – ось він, той самий солодкий плід.

Другий аспект психології неформальності – зародження іпідтримка. Підліток починає наслідувати когось, навіть непомічаючи, що поступово це стає звичним для нього і це йогомаскарад. Зародження і підтримка полегшують задачу виділенняз навколишнього середовища - сушити голову доводиться тількипершим. Інші ж, як слухняне стадо, йдуть услід.

Третій аспект – стадний інстинкт. Груповим він здаєтьсялише зовні. Глибинно, психологічно це стадна поведінка.Прагнення виділитися, знайти автономність і незалежність

17

носить індивідуальний характер але одному виділитися важко. Ав купі – легше. Зараження і наслідування, нашаровуючись наіндивідуалістичне прагнення до виділення, спотворює мету, радиякої підліток робить неформальні дії, у результаті не виділяє, арозчиняє підлітка в натовпі собі подібних. Переважна більшістьнеформальних угрупувань тримаються не на свідомій єдності –це буває у підлітків рідко, а на подібності почуттів, емоцій , якіпереповнюють членів групи.

Неодмінний атрибут майже будь-якого групи і одночасно щеодин доданок психології даного типу – наявність конкурентів,опонентів і навіть ворогів. Ними можуть бути , практично, хтозавгодно: підлітки з сусіднього двору, і прихильники іншоїмузики, і просто дорослі. Тут діють принципи відокремлення,але вже не на індивідуальному, а груповому рівні. Непогоджуючись з світом дорослих, підліток приходить унеформальне угрупування, і його стихійний протест починаєрозповсюджуватися і на інших неформалів. «Ворогів» може бутидуже багато. Підтримка образу ворога - одна з умов існуванняподібних груп.

Психологія неформальності за природою свою носитьподвійний, активно-реактивний характер. З одного боку, цебагато в чому природне виплискування енергії молодості. Здругого боку, ми самі ж часто провокуємо на те, щоб ця енергіяпрямувала в некращу сторону. Забороняючи навіть те, щокорисно і вигідно суспільству, ми викликаємо у них подив іпідштовхуємо до сліпого протесту в явно негативних формах.

На жаль, сучасне суспільство виявилося нездатнимвідповісти інтересам молоді. Науковці (В.В. Морозов і А.П.Скрьобов) виділили наступні суперечності соціалізації молоді заостанній періодСучасні вимоги молоді до суспільства

і реальність нашогосуспільства

18

Об'єктивно ускладнюються суспільні відносини, що всі зростають вимогами з бокусуспільства до соціалізаціїі виховання молодого покоління

недостатнє використовування соціально - економічних,ідеологічних, політико –виховних засобів дії на людину.

Прагнення бачити суспільство процвітаючим

сучасна соціальна іекономічна нестабільність.

Прагнення до демократії ігуманізму

адміністративні методивиховання, що залишилися.

Безперервність процесусоціалізації і культурного

виховання

залишкова система фінансування державнихкультурних і виховних установ.

Певна система цінностей невизначеність в умовахіснування одночасно«старих» і «нових» цінностей.

«Кожному по праці» даремність чесної праці

Потреби у високому добробуті

можливості державизадовольнити такі потреби.

апатія від безрезультатнихполітичних дебатів

Відповідність слова ісправи

соціальна незахищеність при загальному курсі на правову державу.

19

Загальна причина утворення молодіжних субкультур -незадоволеність життям, а в соціологічному аспекті - кризасуспільства, нездатність його відповісти базовим потребаммолоді в процесі її соціалізації.Ще одна особливість психології неформальності – завищенні

домагання. Це той самий «споживацький спосіб життя», який такчасто ми ставимо молодим у вину. Відкритість інформаційногопростору дозволяє порівнювати різні сторони життя, а потім іголосно виражати результати цього не лісного для наспорівняння.

Підлітки сприймають навколишній світ по-своєму.Особливості психологічного стану підліткового віку недозволяють більшості молодих людей виражати поодинці свійпогляд на світ. Тому підлітки вважають за краще об'єднуватися вкомпанії, «збиватися в зграї», вельми досягнувши успіху в справістворення своїх особливих співтовариств, де «відчуття ліктя» —єдино можливий для них спосіб виживання в суспільстві. Дляпідлітків приналежність до таких співтовариств була ізалишається надзвичайно привабливою, оскільки, виходячи іззамкнутого соціального осередку сім'ї, молода людина всучасному світі неминуче потрапляє в соціальний вакуум. Цейфеномен є специфічною особливістю різних соціальних груп,зокрема неформальних малих груп. Причинами створеннянеформальних об’єднань є : прагненням проявити незалежність,самостійність, бажання задовольнити потреби та інтереси,необхідність у спілкуванні, як форма прояву індивіда, пошуквідчуття захисту, комфортності, доступ до інформації, якунеможливо отримати вдома, у формальному колективі,спілкування у межах неформального об’єднання й поза ним,прагнення до отримання гострих відчуттів.Які причини „відходу в андеґраунд”, молодь називає:1) Виклик суспільству, протест.2) Виклик сім'ї, нерозуміння в сім'ї.3) Небажання бути як все.4) Бажання затвердиться в новому середовищі.

20

5) Привернути до себе увагу.6) Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.7) Копіювання західних структур, течій, культури.8) Релігійні ідейні переконання.9) Дань моді.10) Відсутність мети в житті.11) Вплив кримінальних структур, хуліганство.12) Вікові захоплення.Серед них є і подвійна мораль, бездуховність, цинізм, пияцтво,

користолюбство, вещизм, розгубленість перед життям, втратасенсу життя, руйнування ідеалів. Особливістю неформальнихоб'єднань є добровільність вступу в них і стійкий інтерес допевної мети, ідеї. Друга особливість цих груп – суперництво, воснові якого лежить потреба самоствердження. Молода людинапрагнути зробити щось краще, ніж інші, випередити в чомусьнавіть найближчих йому людей.

Багатьом з них, молодим і повним сил, часто хочеться витиночами від туги і самотності. Багато хто з них позбавлений віри,сповнені власною непотрібністю. Серед найбільш важливихпричин, що спонукають підлітків „піти в неформали” потреба вдрузях, в чомусь незвичайному, а також конфлікті в школі іудома, недовіра до дорослих, протест проти формалізму ібрехні,. Тому підлітки намагаючись розібратися в собі,відправляються на пошуки сенсу життя і пригод в неформальнімолодіжні об'єднання. Це призводить до того, що всерединімолодіжні групи неоднорідні, складаються з великого числамікроугруповань, що об'єднуються на основі симпатій іантипатій.

Багато з неформалів – люди вельми неординарні, талановиті.Вони проводять на вулиці дні і ночі безперервно, не знаючи,навіщо. Цих молодих людей ніхто не організовує, не примушуєзбиратися разом. Вони збираються самі – всі вони дуже різні, і втой же час чимось дуже схожі.

Головним для підлітків в неформальних угрупуваннях є нетільки можливість відпочити, провести вільний час, а і

21

можливість спілкуватися з близькими собі по духу людьми,розвивати і проявляти свої здібності, тим самим залишатисясамим собою.

Сьогодні цілий комплекс суперечливих проблем танеоднозначність процесів, що відбуваються в молодіжномусередовищі і в нашому суспільстві в цілому, викликаютьбурхливі суперечки. На жаль, наша держава продовжує дивуватисвоєю нікчемною увагою до молодіжних проблем або спробамивирішувати їх адміністративними методами . Вплинути на цюситуацію в державному масштабі нам навряд вдасться, але внаших силах не повторювати подібних помилок і не сприяти їм

Якщо народ має той уряд, який він заслуговує, то народ іуряд мають справу з тією молоддю, яку вони самі виховують —будь-який прояв неуваги до молодіжних проблем здатен,повертаючись, подібно бумерангу, з другого боку внайнепередбачуваніший момент, створити ще більші проблемидля справжнього і майбутнього суспільства.

Небот С.І.заступник директора з виховної роботи гімназії №3

Сучасні діти. Які вони?

Сучасні діти. Які вони? Дати відповідь на це питаннянелегко, а точніше – неможливо. По-перше, кожна людина –особлива, неповторна, надзвичайна. По-друге, у кожного своєбачення світу, своє сприйняття навколишнього, а звідси – ірізні життєві висновки. По-третє, існує ще й дитячасубкультура зі своїми нормами, правилами поведінки, а це -одна з причин ускладнень у спілкуванні з дорослими. Підлітково-юнацький вік характеризується переходом відзалежного дитинства до відповідальної дорослості.

22

Найважливішим процесом перехідного віку є розширенняжиттєвого світу особистості, усвідомлення власноїіндивідуальності, поява життєвого плану. Поведінка підліткавимірюється перш за все маргінальністю, проміжком йогостановища. Переходячи із дитячого світу у дорослий, підлітокповністю не належить ні одному, ні іншому. Цим зумовленівнутрішні протиріччя, нечіткість вимог, здатність прийматикрайність у позиціях. Ця напруга і конфліктність є більшнапруженими, коли різниця між світом дитинства і дорослостіє більш різкими, вимогливими. Психологія спілкування в підлітковому та юнацькому віцібудується на основі двох, зовсім протилежних, потреб:уособлення і потреба в приналежності. Почуття уособленнявиявляється в емансипації від контролю дорослих.Уособлення – це можливість поринути у свій внутрішній світ,а в деяких випадках – почуття неприкаяності, суму, ізоляції,незрозумілості. І тоді у підлітків з’являється необхідністьспілкування і угрупування з ровесниками, в суспільстві якихвони знаходять спонтанність, спасіння від суму, визнаннявласної значимості. Типова риса підліткових та юнацьких угрупувань –надзвичайно висока конформність. Відстоюючи своюпозицію від дорослих, вони абсолютно некритично ставлятьсядо думки угрупування та його лідера. У цьому є великанебезпека. Чи зможуть підлітки, які входять до складу тієї чи іншоїнеформальної організації, знайти себе, своє місце у компаніїровесників, а згодом і в дорослому житті чи «зависнуть» унегативізмі, невизнаності, нереалізованості залежить від нас,оточуючих дорослих: батьків та педагогів.

23

Гіштимулт Т.І.практичний психолог гімназії №3

Круглий стіл «Територія Z»

«Я не знал, что это моя вина,я просто хотел быть любимым…»Борис Гребенщиков

ЗДВР: «Розпустили молодь!» - нарікають оточуючі людистаршого віку. «Куди дивиться школа?» - обурюються батьки.«Заборонити! Закрити! Привести зовнішність у порядок!» -ось, напевне, найбільш традиційна і звична установкапедагогічного і громадського впливу. Не будемо говорити які,неформали, чого прагнуть? Що треба робити: боротися чиспівпрацювати. Сьогодні ми спробуємо розібратися, хто жвони? А зараз давайте звернемось до мови цифр. Хоча, нажаль, ніяких конкретних цифр знайти не можна. Пропонуємовашій увазі невтішні статистичні дані, хоча їх навряд чиможна назвати статистичними./«Статистика» через слайд-показ:Неформальні угрупування є неофіційними.Частина офіційна, друга зареєструється завтра, третя –ніколи.Одні групи виникають стихійно, інші – за ініціативоюофіційних осіб./Ось така невтішна статистика. На засіданні нашого круглого столу присутні гімназисти, їхбатьки та вчителі. І перше питання, на яке хотілося ботримати відповідь: «Як ви вважаєте чи, можливо, знаєтенапевно, які причини того, що наші діти раптом стають такзваними неформалами і чому цих дітей називають саменеформалами?»/відповіді усіх трьох сторін/ Ми вислухали різні думки. Але де ж заховане раціональнезерно істини? Без допомоги фахівця, звістно, розібратися

24

неможливо. Я запрошую приєднатися до нашої розмовипершого експерта, психолога нашої гімназії, ГіштимултТетяну Іванівну, яка ознайомить вас з терміном «неформали»./виступ супроводжується слайд-показом/

Виступ психолога: Неформали... Це слово сьогоднівикликає різні асоціації: для одних воно стало символомконформізму великої поваги – в деяких молодіжних колах«неформалом» бути досить престижно, для інших це словоповне загрози, асоціюється із вторгненням в невідомий світворожих і сторонніх впливів. Треті пов’язують його збезплідним мулом від екстравагантної самореклами людей, нездібних на серйозні справи. Журналісти інколи простонасолоджуються цим словом – будь-яка розмова викликаєнапружену увагу масової аудиторії. Вчені від ньоговідхрещуються, вважаючи досить негативним терміном.Дійсно, термін трохи не за призначенням. У соціології поділдіяльності людей на формальну і неформальну пов’язаний зпевними організаційними формами або відсутністю таких.Будь-яка людина, яка живе в суспільстві, виконує якформальну, так і неформальну діяльність. Це ніби дві граніжиття суспільства. Вони обидві дуже важливі й не заміняютьодна одну, а протікають за різними законами. Якщо,наприклад, сім’я без неформальних взаємостосунків – то цешлюб за розрахунком. Симпатія, дружба, кохання – все це ізсфери неформального. Хто ж такі неформали? Ситуація нагадує відому притчупро трьох мудреців, котрі підійшли з різних боків до слона.«Слон – це дещо м’яке, гнучке, дуже рухливе»,- сказавперший із них, тримаючись за хобота. «Слон – це живашершава колона», - заявив другий, помацавши ногу. «Слонтвердий і гострий», - зробив висновок третій, колидоторкнувся до бивня. Всі вони були праві, але не зовсім... Не важко помітити, що терміни «формальний» і«неформальний» ніяк не характеризують змістову сторону і

25

загальну направленість спільної діяльності і належать лишедо способів її організації. Як би там не було, але термін «неформали», як відомо,живе другорядними життям і міцно ввійшов в побутовежиття. Завдяки засобам масової організації в очах суспільноїдумки він асоціюється з розпливчастим, але екстравагантнимспособом групи ровесників, які входять до дорослого життя зшумом і галасом. І, що принципово важливо, цей образ несена собі яскравий відбиток конформізму, конфлікту ізсуспільством, претензії на схильність до нетрадиційних длядорослих життєвих орієнтирів. Для традиційно орієнтованоїчастини суспільства неформали – незвична і незрозуміламолодь. Вони з’являються як альтернатива нецікавим,бюрократичним формам дозвілля, хоча деякі з них самісхильні до формалізму і породжують у собі черв’якбюрократизму. Неформальна молодь сьогодні – це частина сучасноїмолоді, яка намагається жити інакше, ніж їхні батьки. Тобто сьогодні ми всі повинні навчитися внеформальному суспільстві. Час, коли одні люди моглипідім’яти життя інших під свої стереотипи мислення, „канулов лєту”. Як і методи силового тиску старших на підростаючепокоління. Зрозуміти молодь, простягнути їй руку допомоги увирішенні складних життєвих питань, проявитинаполегливість і не втрачати терпіння в дискусіях, визнаватиза молоддю право самостійних рішень – це зобов’язаннязрілої частини суспільства у ставленні до юної зміни. Алеперш за все – зрозуміти...

ЗДВР: А зараз зустрічайте ще одного експерта,представника Ради міністрів гімназії Антошко Наталію, якаразом із ЗДВР проводила опитування серед гімназистів таучнів інших шкіл Корабельного району, виявляючи причинипереходу підлітків до неформальних молодіжних об’єднань. Ізараз вона озвучить ці причини, а ми всі разом спробуємопогодитись чи не погодитись із думками дітей.

26

/через слайд-показ/Причини, через які підлітки стають неформалами:

- потяг молоді до самодіяльних рухів, самореалізаціїособистості;

- нецікава культурно-масова робота та форми організаціїдозвілля в школах. Часто програма занять гуртків таклубів є нецікавою, а то й нудною;

- постійна відсутність батьків удома (вони постійнозаробляють гроші, підвищують свій кваліфікаційнийвиступ);

- невміння батьків серйозно говорити зі своїми дітьми,небажання їх зрозуміти, висміювання проблем, якітурбують;

- у школах постійна регламентація, адмініструванняшкільного життя, підміна реального самоврядуванняодноденними акціями чи іграми в «дні дублера»;відсутність реальних, соціально значущих справ, відчутисвою потрібність, відповідальність за свою ділянкуроботи;

- зневіра у власні сили; відчуття комфортності серед тих,кого називають неформалами;

- харизматичний лідер;- прагнення до неформального спілкування, одвертості,

безпосередності, можливість вільно розмовляти,висловлювати свої думки, співпереживати.

ЗДВР: Чи погоджуєтесь ви, шановні дорослі із вищесказаним, чи, можливо, у вас є контраргументи?/думки-висловлювання дорослих/ З яким із вище названих причин не можуть погодитисьгімназисти? Які думки дорослих вас здивували чизанепокоїли?/висловлювання учнів/

ЗДВР: Ми перерахували багато причин, але про одну,проте дуже важливу, сказати забули. Ця причина єсоціальною. «Як це?» - запитаєте ви. Відповідь на це питання

27

спробуємо знайти разом із Маханьковською ЛюдмилоюЙосипівною, учителем історії та такого цікавого предмета, як«Людина і суспільство».

Молодіжний рух на Заході почався в 60-х роках XXстоліття. Про «бурхливі шістдесяті» написано багато статей,сотні книжок, знято кінофільми. Спробуємо розібратися, чому ж з’явився бунт у 60-х роках. У США – сильний вплив корпорацій в системі вищоїосвіти, обмеження на свободу політичної діяльності. У Франції відбулися зміни в суспільному положенніінтелігенції і напружена ситуація в сфері вищої освіти. У Німеччині з’явились проблеми подолання духовноїспадщини нацизму. Реакція західної молоді була на гіпертрофованийраціоналізм оточуючого життя в цілому. Раціональністьтодішньої сучасної цивілізації в свідомості молодогопокоління пов’язана з придушенням особистості,позбавленням людини можливостей саморозвитку. Звідси –протест проти всієї системи соціальних інститутів як знаряддяпідкорення індивіда. Публіцисти тоді писали, що юна паростьпіднялась на гребінь «руху 60-х», оглянулась і нічого непобачила, окрім пустелі міст, в яких всякий рух душізводився до страху втратити розкішне життя біля телевізора зкондиціонером. У 1969 році американський соціолог ЛюісФойєр створив книгу «Конфлікт поколінь» в якій сказав, що«…історія всіх до цієї пори існуючих суспільних верств єісторією боротьби між поколіннями. Старі і молоді, батьки ідіти, зрілі майстри і молоді підмайстри, дорослі роботодавці імолоді робочі, старі професори і юні студенти почали міжсобою суперництво за володіння ситуацією в суспільстві. Цяборотьба продовжувалась безперервно: то приховано, тавідкрито, але ніколи не закінчувалась перемогою молодих, бодо того часу, коли вони перемагали, то ставали людьмисередніх літ». І так, молодіжні рухи були завждиекстремальними, емоційними, відрізнялись ентузіазмом і

28

ніколи не були раціоналістичними. Загальним для усіхмолодіжних груп є глибоке песимістичне ставлення домайбутнього. Молодь завжди підкреслювала, що старшепокоління безкарно зіпсувало світ і потрібна радикальнареволюція, щоб все розпочати спочатку. Молодіжний рухніколи не хотів визнавати уроки минулого, кожне поколіннязавжди вважало себе першим і останнім в історії. Ті події, які відбувались на Заході, в якійсь мірі можнавважати сценарієм для наступного «відкриття молоді» внашій країні на хвилі нової політики гласності (1985-1986роки). Конфлікт поколінь потрібно розглядати не тільки якоб’єктивно неминучий, але і як цінний механізм життясуспільства, який служить відбору і впровадженню кориснихнововведень, що відкидає все непотрібне, шкідливе. Іншасправа, що з точки зору суспільних інтересів цей конфліктповинен протікати зовсім в інших формах, ніж цевідбувається на сучасному етапі. Не через суперечки уродинах із биттям посуду та грюканням дверей, а череззіткнення думок, вільні дискусії в умовах демократії тагласності, коректний діалог різних, але рівноправнихпоколінь батьків та дітей, адже обом поколінням у нашомусуспільстві належить майбутнє.ЗДВР: Коли вже мова зайшла про сучасні субкультури, такпо-іншому називають неформальну молодь, давайтеспробуємо розібратись чим схожі, і чим різняться молодіжніугрупування. Але спочатку звернімось до словника /черезслайд-показ/.Субкультура – результат постійної взаємодії людей, якапротікає в особливих умовах.

ЗДВР: Що ж це за особливі умови, чим відрізняютьсярізні субкультури?/через слайд-показ/

- фетишами (атрибутикою): для своєї епатажної, вичурної,іноді скандальної поведінки, представники угрупування

29

використовують шокуючі, з точки зору нормальноїлюдини, прикраси та одяг, татуювання;

- сленгом (аби мова видавалась колоритною, длявиявлення емоцій, речей, явищ);

- місцем «тусування» (зібрань). Одні збираються накладовищі, інші – на байкерському полі;

- ідеологією (ставленням молоді до дійсності);- музикою, яка є пропуском у сферу життєдіяльності

молодіжного дозвілля. Про музику хотілося б поговорити дещо докладніше,оскільки саме із захоплення тією чи іншою музикоюнароджувались перші неформали. А почати хочеться зі сліввідомого усім нам композитора сучасності Р.Паулса:«Встаёт вечная проблема: разница вкусов. Я никогда неспорил с отцом, потому что он всю жизнь обожал танго. Сэтим супермодным танцем связана его молодость. В моеймолодости появился твист, о котором моя мать говорила, чтоэто ужас, но коней света, как известно, не произошёл, а твистпросто вышел из моды. Потом появился рок. И моя дочьтанцует уже совсем по-другому, и ей нужны совсем другиемелодии и ритмы… Разумеется, мы должны помнить о нашихпрежних достижениях, о лучшей эстрадной музыке прошлыхлет и давать её в эфир. Но старую традицию необходиморазвивать, обогащать, создавать музыку, созвучную времени.Заставлять молодёжь слушать лишь мелодии прошлых летнельзя»./розповідь учня про музичні напрямки та жанри сучасноїмолоді/ ЗДВР: Можливо, потреба в нових словах з’являється ітоді, коли старі слова перестають задовольняти, як сказаводин із гімназистів, видаються «недостатньо соковитими,колоритними» для визначення тих чи інших емоцій, речей,явищ:

30

Прикид – одяг, колеса – наркотик (пігулки), крутий – дужесильний або стильний чи такий, що викликає подив; тусовка –компанія, група людей; поламати – побити…. Від суспільства вимагається рух за молоддю. Ті, хто неготовий з якихось певних причин до порозуміння, потребуєвід молоді неможливого: «замріть», «не рухайтесь», «будьте,як ми». Так створюється субкультура людей старшогопокоління. Очевидно, що для людей цього типу є більшдоцільний вихід: не треба рухатися за поколіннями новими,тими, що рухаються більш динамічно, визнавати їх право наособисте обличчя і навчитися жити поруч, по можливостідопомагаючи, або просто не заважаючи. Треба визнати, щомолоді дістається не тільки спадщина поколінь-посередників,але і проблеми.

А зараз пропоную познайомитись із самимисубкультурами:Готи. Зовнішній вигляд – все, що має відношення до естетикисмерті. Згодом готи стали додавати до свого образу містичнісимволи, причому без намагання хоч якось пов’язати їх міжсобою та усвідомити. Ця неусвідомленість і є слабке місцеготичного руху, що не має чіткої ідеології, що не завждикрасить репутацію готів. Суттєвим є те, що вони сприймаютьсвій рух як протест проти масової свідомості, позбавленнясмаку в одязі та метушні. Поки попса складає свої „три слова,два акорда” про кохання, гот, увесь вигляд якого нагадує просмерть іде на кладовище.„Безполі” готи. Весь їх макіяж направлений на те, щобприховати свою статеву приналежність. Корсети, спідниці,бандажі, латексний та вініловий одяг, високі каблуки,нашийники.Hippie Goth. Мішкуватий одяг, капюшони, плащі. Волоссянатурального кольору, вільно спадає, із вплетенимистрічками. Амулети із дерева чи каменю із зображенняммагічних знаків.

31

Corporate Goth. Готи, що працюють на великихпідприємствах і вимушені одягатися відповідно докорпоративного стилю. Офісний одяг приближений доготичності по мірі можливості. Ніякого макіяжу, мінімумприкрас, все строге та чорне.Cuber Goth. Кіперпанківська естетика, активне використаннятехно -дизайну: шестерні, шматочки мікросхем, провода.Одяг в основному з вінілу чи неопрену. Волосся вибрите абофарбується у фіолетовий, зелений чи блакитний кольори.Класичні готи. Це готи-естети, в основному творчі люди.Готика для них не культ, а джерело натхнення, звідки можнабез кінця знаходити ідеї та образи.Такі готи мають екстравагантну поведінку та нестандартнесвітосприйняття.Готи-вамп. Найсучасніший та модний різновид готів. Цезазвичай замкнені персонажі, які ображені на весь світ.Найприємніший час проведення – розповісти товаришу протільки-но винайдений спосіб самогубства чипорозмірковувати про свої хвороби.Punk Goth. Стиль готів-ветеранів: ірокези, англійськішпильки, рвані джинси, шкіряні куртки – практичностовідсоткові панки.Victorian Goth. Віддають перевагу стилю історичних епох.Камзоли, ботфорти, сорочки з жабо та оборками. У жінок –корсети, широкі спідниці, віхало, печатки. Це єдині готи, якіне дотримуються чорного кольору. Зачіски – історичні, а непанківські, натуральний колір волосся.В основі готівського руху лежить готична музика, яка вирослаіз пост-панка. Тому готів прийнято вважати музичнимнапрямком.Улюблене місце зборів – кладовище, оскільки там тихо,безлюдно, ніщо не заважає дружньому готівськомуспілкуванню або просто веселитися. Однак сенс життя – цесама готика, а не культ смерті. Готика – явище екзотичне, апохмурі образи – не більше, ніж епатаж. Недоречно шукати

32

сенс життя у смерті – його там немає. Смерть – ценагадування, поштовх намагатися жити.

Готи мають так званий готичний світогляд (життєвуфілософію, яка поєднується з двома основними елементами:абсолютний індивідуалізм та незвичайна романтика). Завждинамагаються здобути більшого і в житті, і в музиці, і в арті,вони шукають красу навіть у тому світі, де її немає, завждидивитись на всі сторони життя (і позитивні, і негативні), незакриваючи ні на що очі. Намагаються змінити сірі будні,вносячи в них емоції та почуття через музику, стиль одягу,мейк-ап. Їхнє кредо – знати правду і вміти іронізувати наднею (принцип такий - "Die laughing!" - помирайпосміхаючись). Готи переплавляють свої емоції, якпозитивні, так і негативні: біль, відчайдушність, радість ужиттєву енергію і намагаються відчувати себе нормально зісвоїми «недоліками»: похмурим настроєм, іронією, дивнимипоглядами на життя і брати із цього всього силу.

Емо. Із недавнього часу ця субкультура набула широкоїпопулярності по всьому світі. Від англійського слова«emotional» означає емоційний. В основі субкультури –різновид панк-музики, особливість якої полягає в манерівокалу, який може включати в себе писк, шепіт, крик тастогін. Тематика емопісень пов’язана зі стражданнями віднещасного кохання, мріями, смертю, а інколи навіть зполітикою. Правильні емо дотримуються здорового способужиття: вони не палять, не п’ють, не вживають наркотиків, невступають до необачних статевих стосунків.Атрибути зовнішнього вигляду емо-кіда:

- рожево-чорний колір. Одяг з рукавами у смужку.Поширений орнамент шахового порядку.

- Футболки з дитячими малюнками або чорні з назвамиемогруп.

- Вузькі штани, частіше – чорні джинси, можуть бутипорваними та звуженими донизу або ті, що облягають.

33

- Подвійний пасок. Один звичайний, інший – іззаклепками.

- На нігтях – лак чорного кольору.- Піджаки із безліччю значків.- Браслети на руках (нібито прикривають порізи вен).- Чорні кросівки чи кеди з рожевими шнурками.- Окуляри в темній оправі.- Великі горошини намиста на шиї.- Сумки чи рюкзаки через плече із безліччю значків,

м’яких іграшок, нашивок.- Взимку – довгий шарф поверх чорної куртки чи

фіолетово-чорного пальта, прикрашених значками.- Волосся чорного чи темно-каштанового кольору, деякі

прядки можуть бути висвітлені в оранж.- І хлопці, і дівчати фарбують губи під колір шкіри,

використовуючи світлий тональний крем – обличчябліде, яскравою плямою виділено підведені чорним очі –дзеркало душі, душа ж – емоції.

Правильний емо називається «тру» (від англ. true – правда),але це поняття досить відносне. Емо вважають, що кохання – ідеальне почуття, яке неможна приховувати. Тому, коли серце розривається нашматки від кохання, емо не будуть мовчати – вони відкритосумуватимуть, переживати і навіть плакати навзрид.Особливо сильні емоції у Емо - кідів викликає музика. На Емо- фестивалях групи Емо - кідів у яскравому одязі не в змозісправитися зі своїми емоціями, виставляючи сльози на показабо ж просто сумуючи, не ховаючи зі своїх емоцій або ж,навпаки, відкрито показує свою радість чи захопленнямузикою, світоглядом, нікого не соромлячись.Емо – групи, що складаються з багатьох юних, депресивнихлюдей, які замкнулись у собі. Як тільки вони стаютьчастиною Емо, їхні дії до самогубства, депресивний стан душіавтоматично стають частиною щоденного життя, нормою(наприклад, порізи зап’ясть, інші нанесення шкоди своєму

34

тілу і багато інших природних дій, що засуджує більшачастина суспільства). Як правило, молоді люди ідуть на цейкрок, оскільки відчувають себе відкинутими від ровесників.Будь-який психіатр підтвердить, що через міру емоційні людимають заохочуватись суспільством з метою допомогти вийтиіз депресивного стану, але звичайнісінькез’ясовування стосунків може призвести до ще більшоїдепресії.Важко сказати чи справжні емо ходять вулицями нашогоміста, можливо, це просто молодь, яка маскується під емо зметою просто виділитись із натовпу, бути несхожими на всіх.

Рольовики. Зачинателями Рольвого напрямку стали члениклубу письменників-фантастів. У 1989 році на черговомуз’їзді фантастів Радянського Союзу гаряче обговорювавсятвір Дж. Р. Р. Толкієна «Володар кілець», і в рамкахфестивалю було прийнято рішення спробувати інсценізуватиподії, описані в книзі. Люди, які взяли участь у цьому заході,рознесли ідею по всьому Союзі, у тому числі і на Україну.Перший офіційний Український клуб було створено і навітьофіційно зареєстровано у 1990 році.Перших рольовиків так і називали – Толкієністи. Молоді,романтично налаштовані підлітки, не спокушені творамифентезі, були шоковані детальним описом Толкієнового світу,і кожен знайшов у ньому щось близьке для себе. І поскількитвір був казковим, то перший смак незвичайного відчули юніхлопці та дівчата, граючи міфічних персонажів. Так з’явилисьельфи, гноми, орки.

Якщо актори, що грають на сцені, тимчасово вчать своюроль, читаючи одні і ті ж фрази, займаючись зпрофесіоналами, маючи підказку режисера, то рольовикиповинні були протягом декількох днів тримати себе в образіта імпровізувати з діалогами, що у багатьох викликало простопотрясіння, і вони на багато років так і залишились грати,імпровізуючи, не маючи за плечима нічого, окрім ентузіазму,

35

юні актори почали створювати собі костюми з того, щотрапиться під руку. На цьому етапі Толкієністидискредитували себе перед суспільством, носячись по міськихпарках із клюшками замість мечів, кришками від каструльзамість щитів, у зв’язку з чим громадськість не приділялаособливої уваги цим загадковим підліткам, вважаючи їх щеодним проявом важкого пострадянського спадку.

Але йшли роки, рух поширювався, підлітки росли.Звичайно, одного лише Толкієна їм стало замало і вонипочали організовувати ігри за творами інших письменників, атакож на основі подій, що мали місце в історії.З’явились клуби, на базі яких молоді люди могли поділитисядосвідом один з одним. З’явились і кузні, і майстри, які уміликувати мечі, виготовляти збрую та арбалети. У швейнихмайстернях почали замовляти костюми. Є в наявностіспеціальна література та відеофільми.

Хлопці та дівчата, які займалися спортом та бойовимимистецтвами, організували тренування, створювали різнісистеми навчання історичного фехтування. На сьогоднішнійдень рицарські турніри набули практично єдиного стандарту ірегулярно проводяться у всіх великих регіонах. Уже нікого нездивуєш історичними фестивалями, які проходять запідтримки спонсорів і приносять прибутки організаторам таучасникам.

З’явились вузькоспеціалізовані угрупування, наприклад,файтери - бійці, які присвячують себе в основному підготовцідо турнірів, реконструктори – ті, що займаються лишереконструкцією зброї, збруї, костюмів. Вони до найменшихдрібниць намагаються відтворити ті речі, які носили нашіпращури 40 – 700, а може й більше років назад, є й фахівці,які намагаються відновити і побут, створюючи невеликіпоселення, що повністю відповідають духові середньовіччя.А є й такі юнаки та юнки, які уміють відтворювати фолк таписати сучасні балади і пісні. І, звичайно, завжди є і будутьМайстри, які створюють та організовують ігри. Слід

36

зазначити, що молодь, яка входить до Рольового руху – це, восновному, добрі, чесні, освічені і, найголовніше, поряднілюди.Графіті. Графітчиків важко назвати групою, «тусуванням»,якщо це й тусування, то дуже закрите. Воно й зрозуміло,розписування стін навряд чи може викликати захоплення угромадськості та правоохоронців. Тому «діяльність» своюграфітчики не афішують. З новим тисячоліттям яскравунастінну творчість починають все частіше використовувати врекламних цілях. Наприклад, розписують авто мийки, стіниресторанів.Екстримали. Ці молоді люди проводять стрибки з«Тарзанки», а з початком нового тисячоліття стає помітнимрух скейтерів та ройлерів. Помічають їх, в основному, нателебаченні, однак уважний погляд може помітитиекстрималів із вікна громадського транспорту.Стритрейсніг (буквальний переклад – «вуличні перегони»). Зпоявою фільму «Форсаж» на вулицях нашого містаз’являються гонщики. Вихідними багато молодих людейсамовіддано «убивають» батьківські машини. Перегонивідбуваються, звичайно ж, за гроші.Гопники (скорочено – гоп) – 1. Особа, яка належить до гоп-руху і живе під лозунгом «Жити, аби красти!», 2.Представник пострадянської субкультури, яка виникла урезультаті інфільтрації кримінальної естетики в робочесередовище. Близькі до хуліганів. Для гопників є характернимжаргон крадіїв. Гопниками, як правило, стають діти ізнеблагополучних родин. Найчастіше зустрічаються при такзваних гоп-стопах: вуличних крадіжках, що супроводжуєтьсяхарактерною «гопнічною» розмовою із жертвою, а інколи інасиллям.Розпізнати гопника можна за такими ознакам:

- пляшка дешевого пива;- дешевий спортивний костюм та кросівки;- підпалює сірниками;

37

- постійно жує насіння;- у розмові велика кількість нецензурних слів;- безтактна чи агресивна поведінка: наскрізь оглядають

перехожого, фамільярне звертання.Одяг:

- гоп-шапка – в’язана шапка темних кольорів, загорнена на2-3 оберти догори (лежить на маківці голови) або єпросто зсунута з лоба догори; влітку – кепка-таблетка,кепка-восьмиклинка чи бейсболка;

- на спортивному костюмі перекручені назви відомихфірм, наприклад, «Pуma», «Abibas»;

- спортивна гоп-куртка із дермантина, влітку –білафутболка, яка облягає тіло;

- шарф, є атрибутом футбольної команди;- білі дешеві кросівки або черевики з тупим чи довгим

носком, влітку – резинові сланці;- абсолютна не потрібна цій категорії людей «барсетка»,

яка завжди порожня.Байкери – одне із найсуворіших угрупувань. Для їх ідеологіїхарактерним є злиття людини і техніки в єдиний організм.Між собою байкери є друзями, захисниками одне одного. Цегрупа однодумців, яка може протистояти мегаполісу,відстоювати групові та індивідуальні інтереси байкерів. Це нетільки їзда на мотицикла, які об’єднують членів байкерськоготовариства. Носять довге волосся, зачесане назад, хустку наголові (бандану), шкіряні штани, ковбойські чоботи напідборах, мають татуювання.Мають дуже дорогий мотоцикл, на який ніколи не шкодуютькоштів, постійно вдосконалюють техніку катання та своїуміння, майстерність. Дуже люблять задушевні розмови із«собі подібними», тому й збираються на байкерські тусовки,де діляться своїм досвідом, допомагають новачкам.РепериРейвери. Молодь, яку бавлять дорослі великою кількістюгрошей. Ці молоді особи у постійній гонитьбі за модою,

38

дорогими речами, екзотичною їжею, тому через деякий часстають залежними від матеріального світу. Їхні розмовивиключно про нові сукні, костюми, дорогі спа-салони. Хочапоклоняються перед ді-джеями, адже саме в клубах молодірейвери демонструють себе. А, як відомо, саме ді-джеїкерують музичними напрямками клубів, і тому, що слухатирейверам вирішують саме вони.ЗДВР: Як, на вашу думку, чи можуть субкультури зашкодитилюдині, нести загрозу суспільству?/висловлювання учасників круглого столу/Психолог: А зараз хочеться навести декілька прикладів із

життя тих, хто є членами різних субкультур. Більшість представників ведуть подвійний спосіб життя. Ушколі – це слухняний учень, поза нею – непокірний репер, ушколі – охайно одягнений і зачесаний, поза нею – носитьепотажне вбрання і прикраси, виставляє напоказ татуювання.А це зазвичай веде до дволикості і в майбутньому житті.

Серед неформалів є немало слабких, невпевнених у собідітей, які заплутались і намагались знайти вихід у тій чиіншій субкультурі, але через деякий час зрозуміли, що нехочуть бути членом угрупування (про це було сказано укабінеті психологічної служби). Проте такі діти боятьсясказати своїм новим друзям, що їх дороги мають розійтися, аза зовнішнім виглядом, за вдалим маскуванням, що все добре,потреби у допомозі не помічають ні однокласники, ні батьки,ні педагоги. Наслідки у даній ситуації можуть бути різними: удушу людини назавжди поселиться страх, особа на все життяприречена маскуватись, від безвиході може навіть з’являєтьсядумка про суїцид. Особливу увагу хочеться приділити такій контркультурі,як скінхеди. Ці люди не приділяють фактору релігійності таморальності суттєвої ролі, для них головне – расова боротьба,неважливо якою ціною. Їхній лозунг: «Віра роз’єднує, кровоб’єднує!», ідеологія - слова Девіда Лейна «Ми повиннізахистити існування свого народу і майбутнє для наших білих

39

дітей». Як наслідок – смерті ні в чому невинних людей зіншим кольором шкіри. Невже це не жахливо?Тож, мабуть, має бути вихід? Яким він має бути? Що требазмінити, аби дітям не хотілося самореалізовуватись усубкультурах, а самостверджувались у навчальних закладах,гуртках та секціях, поруч з батьками?/висловлювання усіх сторін обговорення/ЗДВР: Пропонуємо вашій увазі спільний план-проект виходуіз різних субкультур (попередньо розроблений під часметодичного об’єднання класних керівників, батьківськихзборів та класних годин з даної теми):- організувати громадсько-соціальні та дискусійні клуби, деможна буде висловитись з проблемою, що хвилює;- організувати спортивні та культурологічні об’єднання наоснові партнерських стосунків із старшими;- добровільна самореалізація в органах учнівськогосамоврядування з метою самовираження;- залучати до школи активу «Лідер» усіх бажаючих дляотримання практичних навичок з метою стати самехаризматичним лідером, а не лідером-керівником;- провести практичні заняття із подолання страху для дітей,що бажають вийти із молодіжних субкультур, але бояться цезробити;- організувати клуб соціально значимої діяльності іззалученням громадських організацій району та міста;- продовжувати роботу із формування здорового способужиття, .... радості творчості, бажання до самовдосконалення,пізнання істини, сенсу життя із залученням батьків-фахівців;- продовжувати роботу консультпункту психологічноїслужби;- встановити «Скриньку довіри», у якій від дітей та батьківміститимуться питання , що потребують кваліфікаційноїдопомоги;- провести фестиваль альтернативних музичних напрямків«Просто неба» під час якого зможуть виступити всі бажаючі з

40

метою ознайомлення із своєю музичною та мистецькоюкультурою.ЗДВР: Я дякую усім присутнім за цікаву розмову танаполегливу працю. І хочу нагадати про те, що у стінахгімназії найпрекраснішим є словосполучення «гімназійнародина» як символ єдності між учнями, їх батьками тавчителями. Тож розуміймося та співпрацюймо разом, і тодіусі труднощі ми обов’язково подолаємо!

Педагогічний всеобуч для класних керівників«Сучасні молодіжні субкультури»

ЗДВР: Наші гімназисти – наша гордість. Ми з радістюконстатуємо факти, що серед них багато переможців олімпіадрізних рівнів, у МАН вони теж блискуче захищаються. Звісно,є переможці у спорті та мистецтві. Нам, педагогам, приємноспостерігати за особистісним зростом кожної нашої дитини.Але часом все ж таки виникають дзвіночки тривоги. Щосьтрапилось із ще вчора вихованою Марійкою, яка сталагрубити вчителям та однокласникам, а Максим, який буводин із кращих у навчанні, відпустив довге волосся, одягнувкеди замість пристойних туфель і почав грати якусьнезрозумілу важку музику. До психолога гімназії,перемагаючи свою гордість, раптом почали приходити батьки(поки що, слава Богу, це поодинокі випадки) з проханнямдопомогти, бо їхні (ще вчора слухняні) діти стали не простонеслухняними, а почали говорити про приналежність донеформалів. У той же час підлітки приходять з аналогічною проблемою,але з точністю до навпаки: батьки та педагоги їх не чують, нерозуміють, не хочуть розібратися у їхніх проблемах, і томувихід діти бачать у різних неформальних організаціях таугрупуваннях, де знаходять (за словами дітей-неформалів)повне порозуміння.Тому сьогодні ми, класні керівники, маємо розібратися, чому

41

ж наші діти, незважаючи на належне виховання у сім’ях,комфортні умови навчально-виховного процесу все-такистають членами певних субкультур, тобто неформалами?

Вправа "Мозковий штурм" - Як, на вашу думку, що означає поняття "неформали"/варіанти думок/ Неформали... Цей образ несе на собі яскравий відбитокконформізму, конфлікту із суспільством, претензії насхильність до нетрадиційних для дорослих життєвихорієнтирів. Для традиційно орієнтованої частини суспільстванеформали – незвична і незрозуміла молодь, вониз’являються як альтернатива нецікавим, бюрократичнимформам дозвілля, хоча деякі з них самі схильні до формалізмуі породжують у собі черв’як бюрократизму.

Неформальна молодь сьогодні – це частина сучасноїмолоді, яка намагається жити інакше, ніж їхні батьки. Тобто сьогодні ми всі повинні навчитися жити внеформальному суспільстві. Час, коли одні люди моглипідігнати життя інших під свої орієнтири пройшов.

Субкультура – результат постійної взаємодії людей, якапротікає в особливих умовах. Субкультури продукують тарепродукують особливі символи та переконання,виокремлюючи себе зі світу.

Контркультури грунтуються на нетерпимості, неприйняттічужих цінностей, втручанні в особисті справи носіїв іншихсубкультур (наприклад, скінхеди). - Які види субкультур ви знаєте?/відповіді класних керівників/(класні керівники отримують роздатковий матеріал промолодіжні субкультури, на кожну групу (усього 3 групи) по 2субкультури). - Кожна група знайомилась із певною субкультурою, азараз за допомогою стратегії "кубування", спробуємопрезентувати кожне неформальне угрупування.

Стратегія "кубування" (на кожній стороні кубика

42

міститься питання, на яке треба дати відповідь - усього 6питань). Питання, які слід розглянути:- Які особливості субкультури?- Зовнішній вигляд.- Сленг.- Місце "тусовок".- Вільний час.- Музика./презентація субкультур групами/ Усі підліткові субкультури мають одну узагальнюючуознаку - вони є спробою втекти від реальності в удаваний,віртуальний світ. Фальшиві, на думку таких підлітків,цінності дорослих варто відкинути, бо замість них маютьпанувати цінності іншого змісту, які і створять «прекраснийновий світ». Така спроба втечі від дійсності має назвуескапізм (від англійського дієслова to escape – «втікати». Зіткнення громадськості із неформалами існували завжди. Ізкороткою історичною довідкою стосовно таких "зіткнень"виступить класний керівник 7А класу, учитель історії Маханьковська ЛюдмилаЙосипівна./ознайомлення з історичними фактами/ На жаль, сучасна європейська цивілізація вчить людейякнайменше виявляти назовні свої переживання. Підліткимають приховувати свої емоції. На запитання «Як справи?»дуже часто батьки, вчителі очікують від дітей відповідь пропрекрасні результати у школі, високі досягнення упозашкільній діяльності. «Це ваші проблеми!» - дуже часто чують сучасні підліткивід дорослих у той час, коли їм потрібна допомога, порада чипідтримка. Суспільство культивує людей виключно успішних,таких, які завжди досягають своєї мети. Тому сучасні батьки,які з ранку до пізнього вечора самореалізовуються у своїйпрофесії, уміють заробляти, вимагають від своїх дітей ставитивисоку планку.

43

А в субкультурах діти раптом відчувають, що можна бутисобою, вони бунтують проти емоційної закритості, протипридушення зовнішніх проявів переживань: можна з легкістюрозсміятися на людях чи розплакатися, якщо цього вимагаєтвій душевний стан. Із психологічними обгрунтуваннямнеформалів вас познайомить психолог Гіштимулт ТетянаІванівна./виступ психолога/

(Після виступу психолог пропонує вправу "Дискусійна сіткаАлвермана" (в центрі розміщено питання, на які є дваваріанта відповіді: так або ні. Класні керівники на липкихпапірцях аргументують свій вибір, згодом прикріплюючи надошку у певну колонку та озвучуючи)так Чи повинне суспільство

терпляче ставитись додітей-неформалів?

ні

Часто приналежність до тієї чи іншої субкультури є простовтечею від повсякденних проблем життя: ходити в секцію чигурток, які нав’язали батьки чи педагоги, просто «невисуватися», «бути як усі», «не вигадувати собі зайвогоклопоту в житті». Старші не можуть зрозуміти, чому хлопецьчи дівчина одягаються в незрозуміле вбрання, ходять на якісьнепотрібні суспільству збори, власне, витрачають свій час нена суспільні потреби, а на свої власні витребеньки. У своючергу, представники субкультур не можуть зрозуміти ні«звичайних» людей, ні представників інших субкультур. Значна частина дітей стає представником тієї чи іншоїсубкультури через захоплення фетишем (різні знаки, стрічки(як правило, яскраві, бездоганної якості). Але головна причина вступу до субкультур – спілкування зровесниками (саме в підлітковому віці на перший планвиходить не думка старших, а саме думка ровесників) тасамовираження (приходить час, коли підлітки не хочуть

44

носити одяг, що нав’язують дорослі, а свій смак ще невироблено, тому альтернатива чорного чи рожевого в одязі якспосіб самовираження видається їм найоптимальнішою). Дуже часто діти вступають у «неформали» «за компанію»,а згодом бояться вийти з якогось угрупування, бо нимикерують більш впливові чи авторитетніші ровесники. Є й такі,що бояться вийти із певної субкультури через те, що «вжезробили свій вибір – і дороги назад немає», не розуміючи, щоінший вибір теж існує, таким чином, опиняючись у глухомукуті. І наша задача – допомогти дітям розібратися у собі,знайти спосіб поговорити, а не сварити через те, що взовнішньому вигляді чи поведінці дитини щось «не так»,адже оте «не так» почалося недавно, а значить, винні нетільки діти, а й ми, дорослі, десь авторитарно поводячись зними. Дорослі говорять про те, що і навчальних закладах, іпозашкільних є безліч гуртків та об’єднань, вибирай, що душізавгодно. Та знову виникає «але» - керівна роль зновудістається старшим, часто діти, які «приміряють» на себеодну роль у цих організаціях, отримують зовсім іншу, буває,навіть без аргументації. З одного боку державі ніби невистачає молодіжних організацій, а з іншого… Хочетьсяпроцитувати Олега Хуснутдінова, кандидата наук здержавного управління: «Всеукраїнська спілка молодіжноїорганізації створена у лютому 1996 року, у 1998 –зареєстрована у Мін’юсті України. Кожна людина має знайти та реалізувати себе, своє «Я»,здібності, тому молодіжна організація - це сектор, в якомудержава бачить реальну опору та помічника, здатноговиконати суспільству соціальне замовлення. УСМОспівпрацює з урядом, Міністерством у справах сім’ї тамолоді, органами виконавчої влади на місцях, благодійнимифондами. Жодна молодіжна організація не афішує своїхзв’язків з політичними організаціями, хоча, на жаль, самеполітичні інтереси є першочерговими у їх практиці, часто

45

організації залежать від «своїх» партій. В основу молодіжних організацій треба покласти принцип:Краще один реальний проект, ніж сотня гасел!»

Психолог: З останніми словами не можна не погодитися.Тому нам, дорослим, слід задуматись над словами нашихпідлітків, які відвідують ту чи іншу субкультуру про те, що у«своїй компанії» вони вільно себе почувають, там пануєодвертість, є можливість вільно розмовляти, висловлюватисвої думки, співпереживати. Все це – можливість пошуківрезервів психологічної підготовки всіх тих, хто причетний довиховання. Починати, звісно, потрібно із себе. Нам требавчитись жити серед таких дітей, вчитись розуміти їх,відмовлятись від авторитарного стилю, переходячи надружню співпрацю. А тепер спробуємо розглянути кілька життєвих історій,наше завдання – обговорити ситуації та допомогти дитині. /Практична частина: поділ класних керівників на 5 груп,кожна група отримує аркуш з описаною ситуацією, наобговорення дається 5-7 хвилин, після чого групи пропонуютьшляхи виходу із певних ситуацій чи поради. Представникиінших груп можуть доповнити виступаючих/Ситуація 1. Конфлікт між учителем та учнем, і як наслідок –непорозуміння. Ніхто не визнав своєї провини, конфліктпродовжувався із уроку в урок. У результаті учень замкнувсяу собі, не уміючи самостійно подолати конфлікт, у своїхнегативних емоціях юнак став звинувачувати учителя. Черездеякий час хлопець опинився у рядах емо.Ситуація 2. Юнак ніжно залицявся до своєї однокласниці,але та його відшила. До цього часу хлопець був упевненим усобі, вважав себе неперевершеним. Під впливом такоговипадку самооцінка дуже похитнулась, виник внутрішнійконфлікт. У цій ситуації у юнака були такі варіанти реакції:- Ну й нехай! Нічого вона із себе не представляє. І взагалі, цея її кинув.- Вона мене не зрозуміла, не оцінила. Але нічого. Зрозуміють

46

інші, набагато кращі. А вона ще пошкодує.- Я їй не сподобався через слабку статуру. Ось стану качатитіло – тоді подивимось.- Я їй не сподобався через слабку статуру. Зі статурою нічогоне поробиш, візьму іншим – ось скоро наша рок-групавиступатиме не молодіжному фестивалі. Там я її й підкорю.Всі навкруги мене заметушаться.- Пішла? Ну й нехай. У житті є більш цікаві речі.Спочатку хлопець намагався діяти за прописаним рецептом:«клин клином вибиває». Але ще декілька разів отримавфіаско. Ці невдачі його в якійсь мірі надломили. Юнакпозбувся впевненості у собі, знизилась його самооцінка. Тіякості, які раніше видавались йому такими, що заслуговуютьна повагу, почали викликати зневагу. На цьому підгрунтіхлопець втратив контакт зі своїми батьками, які ще йіронізували із приводу його невдач (думаючи, що роблятькраще, бо ж у хлопця ще все життя попереду). У результаті –віддалення від батьків, потяг до самотності. Познайомившисьще з двома, такими ж малозначимими на думку дорослих,хлопцями, почав проводити з ними весь свій вільний час. Зними ж в кінці-кінців пристав до гопників.Ситуація 3. Із розмови, почутої під час вечірньої прогулянки.- Я влізла сюди і вже шкодую про це, але мені, напевно, невийти…Однак зовні не було помітно, що дівчинці потрібна допомога:у виразі обличчя – самовпевненість, яскравий різнобарвнийодяг, розкуйовджена зачіска. Як тільки до дівчинки підійшли«друзі» і запитали щось про батьків, пролунала відповідь:«Плювати! Як вони зі мною, так і я з ними!» То як же бути?Ситуація 4. Я не знаю як жити, я страшенно одинока. Ужедекілька разів намагалася закінчити життя самогубством, алезавжди щось в останню хвилину зупиняло. У сім’ї на мене незвертають уваги, я чужа. У школі – «тихоня», до того ж ще йпосередня учениця. Клас у нас сильний, бореться за званнянайкращого по школі, а зі мною і вчителям, і однокласникам

47

морока. Якось чекала на двоюрідну сестру неподалік відсупермаркету. Стояла на тротуарі майже одна. З’явиласьгрупа хлопців та дівчат, які десь чи від когось бігли.Виглядали вони дивно. Я навіть не зрозуміла, як усе вийшло.Хтось схопив мене за руку, і я виявилась серед них. Миприйшли на доволі екзотичне місце – кладовище, всі булидещо збуджені, говорили про щось своє. Помітили і мене, беззлісно посміхнулись, запропонували залишитись. Коротшекажучи, через тиждень я без них просто ні про що інше вжене думала, окрім, як про моїх нових друзів. Всі вони думалиантигромадські, але ставились до мене як до рідної. Відбезвиході (не можу обрати між батьками, хорошимиоднокласниками і новими друзями) почала палити, навітьспробувала алкоголь, отримую двійки. Я знаю, що готів нерозуміють, але що як мені з ними краще, ніж вдома та вшколі. Що ж робити?Ситуація 5. Серед деяких контркультур є поділ на еліту (ті,хто керує, планує діяльність), учні (безпосередні виконавці) ізанепалі (молодь, яка грає в неформала, не розуміючи правилгри. З ними «справжні» неформали обходяться жорстоко:ображають, принижують, знущаються, забирають аксесуари,що вказують на приналежність до групи, одним словом –«опускають». Як донести дітям таку інформацію, аби вони моглизробити правильний висновок, при цьому не поранивши їхніпочуття, не образивши нікого.

ЗДВР: /Стратегія "прес" (аргументація своєї точкизору)/ - Звісно, серед нас, дорослих, є такі, що розуміютьнеформальну молодь і такі, що не сприймають, тож задопомогою стратегії "прес" ми маємо підбити підсумки своєїроботи. Ця стратегія містить ключові фрази, за допомогоюяких ви маєте висловитись "за" чи "проти":- Я вважаю, що...- ...., тому що...

48

- Наприклад (факти)...- Отже...Висновок: таким чином, можемо говорити про те, що: - Субкультури є обов’язковою умовою існування будь-якогодемократичного суспільства, неодмінним атрибутомгромадянського суспільства; - Субкультура є способом ідентифікації з соціальнимсередовищем, із своєю системою субкультур; - Кожна субкультура має свою, притаманну тільки їй,особливу форму комунікації (особлива мова; особливий одягчи спеціальні знаки на одязі, зачіски, татуювання); - Субкультура різниться також і мірою та методамиконфлікту (протистояння) – протесту та (чи) співпраці їх іззовнішнім світом, до якого належить світ поза субкультурами,так і світ інших субкультур; - Є власне субкультури і контркультури. Якщо субкультурипродукуютьта репродукують особливі символи та переконання,виокремлюючи себе зі світу, однак не протиставляючи себейому, то контркультури грунтуються на нетерпимості,неприйнятті чужих цінностей, втручанні в особисті справиносіїв інших субкультур.Пропозиції:

1. Чути голос дітей і надавати їм практичну допомогу (а нестояти осторонь проблеми чи робити вигляд, що її неіснує), бо більшість підлітків, які потрапили в те чи іншенеформальне угрупування знаходяться в глухому кутінаодинці зі своїми проблемами і не знають який у них євихід (підлітки вказують на те, що, зробивши вибір, вонине мають права, зраджувати ідею, тому дітям потрібнаневідкладна допомога: спілкування старшої досвідченоїлюдини, переконання в тому, що вихід навіть з «глухогокута» завжди є).

2. Дітям, які заплутались в своїх поглядах, не знаходятьпідтримки дорослих, не можуть знайти способу

49

самовиразитись як альтернативу запропонувати виявитисебе в органах учнівського самоврядування, знайшовшиїм справу, яка подобається і в якій можна про себеяскраво заявити.

3. Провести круглий стіл «Територія Z», на якому будевисвітлено причини вступу підлітків до неформальнихугрупувань та альтернативні шляхи виходу із субкультурза участю учнів, їх батьків та вчителів гімназії.

4. Провести батьківський педвсеобуч із даної теми.Правові засади про існування субкультур

Характеризуючи правові засади існування субкультур, слідпосилатися на Конституцію України, яка гарантує право насвободу слова і думки, на вільне вираження своїх поглядів іпереконань (стаття 34). Крім того, громадянину гарантованоправо на свободу світогляду та віросповідання (стаття 35).Конституція забезпечує також право на об’єднанняполітичних партій та громадських організацій для здійсненняі захисту прав і свобод та задоволення політичних,економічних, культурних та інших інтересів (стаття 36). Підставою для обмеження діяльності представниківсубкультури, згідно з Основним законом, є: інтересинаціональної безпеки, загроза для територіальної цілісностіабо громадського порядку, загроза для охорони здоров’янаселення, загроза для репутації та інших прав людей (стаття35). Крім того, заборонено створення таких громадськихорганізацій, програмні цілі яких спрямовані на ліквідаціюнезалежності України, зміну конституційного ладунасильницьким шляхом, порушення суверенітету татериторіальної цілісності держави, підрив її безпеки,пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної,расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободилюдини, здоров’я населення (стаття 37).

50

Неформали. Лекторій для батьків Чи легко бути молодим? Конфлікт поколінь –випадковість? Закономірність? … Необхідність! Молодь – це неоднорідна соціально-демографічна групасуспільства, яка включає в себе людей 14 – 25 років. Молодість – це період, пов’язаний з важким процесомсамопізнання, пошуку свого «Я». Людині потрібно виділитимежі реальних можливостей, зрозуміти на що вона здатна ,утвердитися в суспільстві. З іншого боку слід сформуватимаксимально достовірне уявлення про оточуючий світ,систематизувати ціннісні орієнтири, політичні, моральні,естетичні погляди, необхідність стати особистістю. Поведінка молоді обумовлена не тільки суспільнимположенням, але і вразливістю, психічною рухомістю ізбудливістю, інтелектуальною мобільністю, перевагоюемоцій над розумом. Вчора тихий, слухняний 16-річна хлопчик, а сьогодні віннаговорив батькам усіляких дурниць і побіг з дому,грюкнувши дверима. Що робити? Перш, ніж діяти, требазрозуміти в чому причина такої поведінки. У чому ж справа?Неправильно виховали? Важкий вік? Реагує на соціальну чиіншу несправедливість? Стає дорослим і бореться засамостійність? Що ми, як батьки, знаємо про неформалів, про причинизахоплення дітей субкультурами? Зараз дізнаємось, наскількиви володієте даною інформацією і про що хотіли б дізнатися./стратегія «ЗХД» (знаю, хочу дізнатися, дізнався) – першідві колонки батьки заповнюють одразу, третю по мірінадходження нової для них інформації/

Знаю, відомораніше

Хочу дізнатися Дізнався

51

/озвучення батьками інформації, яку вони занотували у 1 та2 колонки/ ЗДВР дає коротку довідку про неформальні організації(див. інформацію про субкультури у матеріалах круглогостолу «Територія Z»).

Психолог: А зараз кожна із груп (за рядами) отримаєситуації, які можуть трапитися між нами та нашими дітьми.Ознайомтесь, будь ласка, з ними і спробуйте разом знайтивихід, заповнивши таблицю (стратегія «Таблицяпередбачень»).Що, на вашудумку, дійснотрапиться?

Яке обгрунтуванняви можетенавести?

Що відбулосянасправді?

Ситуація 1. Дитина позбавлена самостійності. За неї всероблять і вирішують батьки. Наростає невпевненість у собі, усвоїх можливостях, невміння приймати рішення, страхсамостійності, інфантильність. Проходить час, і у такогопідлітка з’являється прізвисько «мамин синок». Як наслідок –падіння самоповаги. Дитина поступається сильнішому відсебе і в моральному. І у фізичному ставленні своємусупротивнику. І тут на допомогу приходять нові друзі…

Ситуація 2. Дівчинка з’явилась на світ, коли на неїзовсім не чекали, тим самим порушивши плани амбітнихбатьків щодо майбутньої кар’єри. Тому у вихованніпереважали емоційна холодність, черствість у ставленні досвоєї дитини. Дівчинку постійно у чомусь попрікали, робилинесправедливі зауваження, морально принижували. Дитина жжила у постійному страху зробити чергову помилку.Результат – невпевненість у собі. Страх перед покараннямпереростає в насторожене ставлення до оточуючого світу,який видається дівчинці можливими неприємностями. Аленабути впевненості у собі хочуть допомогти нові друзі-неформали.

52

Ситуація 3. юнака виховують у дусі гіпопротекції (колидитина представлена сама собі). Дорослі при цьому невикористовують ніякої серйозної зацікавленості до справсвоєї дитини. Махнули рукою на виховання дитини. Інколиувага батьків лише імітувалася. (прихована гіпопротекція), ахлопець це відчував. Як результат – знайшлася компанія, якаведе бездіяльний спосіб життя, шукаючи сумнівні веселощі…

Висновок батьків. Батьки анонімно заповнюють аркуш паперу, на якомузанотовують пропозиції щодо подолання конфліктнихситуацій у сім’ї, що сприяють вступу у неформальніоб’єднання.(після того, як батьки напишуть пропозиції, психолог озвучуєїхнє бачення про вихід дітей із неформальних об’єднань).

Психолог. Давайте повернемося до стратегії «ЗХД» і забажанням озвучимо 3 колонку таблиці. (озвучення). Зрозуміти молодь, протягнути їй руку допомоги увирішенні складних життєвих питань, проявитинаполегливість і не втрачати терпіння в дискусіях, визнаватиза молоддю право самостійних рішень – це нашезобов’язання, шановні дорослі. Але перш за все ми повиннівчитися розуміти своїх дітей. Успіхів вам, шановні батьки, увихованні дітей!

53

Додатки

Кожному з нас доводилося йти по вулиці, їхати втранспорті або просто дивитись телевізор і бачити людей, якіу чомусь не схожі на інших. У когось на голові ірокез, хтосьувесь в металі, а хтось у чорній шкірі проноситься повз вас намотоциклі. Найчастіше це і є представники сучаснихсубкультур.

Представники різноманітних субкультур намагаютьсяпоказати свою індивідуальність, сказати сірій масі: “Я —особистість”, кинути виклик світу з його нескінченнимибуднями та вистроюванням усіх в один рядок. Все більшепідлітків кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чиіншу субкультуру. Тому необхідно знати про цю культурнеявище, розуміти його та бути готовим зустрітися зпредставниками у реальному житті.

Поняття субкультури

Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим,що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобтоідентифікує). Члени такого угрупування можуть формуватигрупи безпосереднього спілкування (компанії, клуби,тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися івіртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад,субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри замотивами фентезі-повістей Толкієна найчастіше мають власніклуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна знаймолодших субкультур, ще тільки формується, то їїприхильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкамДжоан Роулінг.

54

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми,цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свогоіснування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути,які свідчать про приналежність до певного угрупування, якнаприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд таін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а дляпанків – вистрижена голова зі смужкою волосся посередині,яка називається "ірокез". Чи от інша ілюстрація – скінхедисвоїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Dr. Martins",а байкери не визнають черевиків і воліють навіть вліткуходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.

Найчастіше субкультури виникають довкола певногоцентру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сферімузичних стилів, способу життя, ставлення до якихосьсоціальних явищ. Ідейний центр формує цілісну картинусвіту, ставлення до нього, випрацьовує спеціальні тексти, якінабувають статусу культових (або у когось запозичує цітексти і проголошує їх такими, що пасують до їхнього вчення,як було з роботами Карлоса Кастанеди, які писалися нимзовсім не для хіпі, але які хіпі визнали за свої, головно черезте, що в них багато йшлося про вживання галюциногеннихречовин).

Поняття молодіжної субкультуриМолодіжні субкультури у теоретичній частині практично

нічим не відрізняються від опису субкультури загалом.Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основномумолодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурахприваблює в основному можливість спілкуватися з собіподібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливістьдемонструвати свою позицію у соціумі.

Загалом можна виділити 5 головних характеристикмолодіжних субкультур:1. Специфічний стиль життя і поведінки;

55

2. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, яківідповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;3. Протиставлення себе решті суспільства;4. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;5. Ініціативний центр, який генерує тексти.Таким чином можна вивести наступне означення:Молодіжна субкультура – будь-яке об'єднання молоді, що маєвласні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку(зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.Дуже часто термін молодіжна субкультура плутають зпоняттям молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнутицієї термінологічної незрозумілості, наведемо такевизначення:Молодіжна контркультура – об'єднання молоді, що має всі тіелементи культури, що й субкультура, але чиї норми тацінності перебувають в активній чи пасивній опозиції доіснуючих у суспільстві норм і цінностей.Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, алезовсім не означає, що ці два терміни можна протиставляти.Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми – цепідміна поняття молодіжної субкультури поняттям"неформальний молодіжний рух". Річ у тому, що вони нецілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можнаназвати систему молодіжних субкультур і широкоїнеорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між

56

собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжнийнеформальний рух є частиною ширшого середовища –„андеґраунду”.

Молодіжні субкультуриХіпі

У наш час досить складно знайти прихильників "хіпізму",які б свідомо називали себе "хіпі". Натомість люди, якізараховують себе до цієї категорії, воліють називати себе "япатлатий", "піпл", "системна людина" і навіть "людина". Прицьому вони усвідомлюють, що оточення сприймає їх саме як"хіпі", але самі не бажають потрапляти під це визначення.Найочевидніше, що це відбувається через старомодністьсамого слова "хіпі", та через усі асоціації, які пов'язалися зцим терміном починаючи з його виникнення у другійполовині 60-х років 20-го століття.

Сьогодні чітко виділяються два прошарки цього руху: такзвана "стара система" ("олдові хіпі" від англійського old,тобто старий, "справжні хіпі", "мамонти") та "нова система"."Стара система" складається з людей старшого віку (навіть до50-ти років), для яких "хіпізм" - це все їхнє життя. Найчастішеці люди не мають ані постійної роботи, ані постійної сім'ї.Більшість із них деградували і стали наркоманами, бомжамичи психічно хворими особами. "Нова система" об'єднує в собімолодь віком від 14-ти до 20-ти років, які примудряютьсяпоєднувати свій "хіпізм" із навчанням у престижних закладахі не завжди дотримуються найважливішої заповіді, якувизначили ідеологи руху - незалежність від соціуму.Натомість молодь робить основний акцент на атрибутиці,перебираючи на себе сленг, манеру одягатися, прикраси та ін.

Через це існує непорозуміння між двома цимипоколіннями, яке, щоправда, не заважає існувати жодній зісторін. І обидва ці табори вірять, що саме вони є справжніми"хіпанами", які ведуть свій початок з 66-го року зі ШтатуКаліфорнія (США). Хоча особливо ревні історики починаютьвідлік цього руху ще із початку минулого сторіччя. Справді, у

57

20-х роках у Німеччині з'явилося те, що нагадує "хіпі". Сотнімолодих людей об'єдналися у в групи із назвоюWANDERVOGEL. Вони мандрували країною, не визнавалидорослих авторитетів, носили довге волосся, читалиіндійських філософів і проголошували принципи вільноїлюбові. Але не дивлячись на все це WANDERVOGEL так і не

змогли зробити бодаймінімальний переворот утогочасній культурі, через що іпішли в історичне забуття. Стосовно ж руху, що ведесвоє коріння з 60-х, то тут всебуло значно серйозніше. Дляйого виникнення існував рядсоціальних та культурнихпричин, які не в останню чергу

були викликані і другою світовою війною. Річ у тому, щопісля перемоги на Гітлером, західний світ опинився переднеобхідністю якось перебудовуватися і підлаштовуватися піднові реалії геополітики. З середини 50-х почали міцнішатиконсервативні умонастрої, що у філософії вилилося у течію"структуралістів", які наполягали, що все життя - це певнаструктура. І кожна людина повинна виконувати відведену їйроль.

Але паралельно з цим у повітрі того часу уже незримо бувприсутній дух революції, вибух якої припав на студентськівиступи 68-го року. І тут хіпі проявили себе цілкомжиттєздатною силою у боротьбі з консерваторами іретроградами. Основна частина цієї субкультури складаласяіз дітей цілком забезпечених батьків. Під впливом східнихмістиків, які проповідували пошуки гармонії і щастя замежами матеріального світу, тисячі хлопців і дівчат, тікали здому, поселялися комунами і жили ні від кого незалежнимжиттям, відрощуючи якомога довше волосся.

58

Волоссю хіпі надавали неабиякого значення. В одному знайвідоміших маніфестів хіпі - "Маніфесті Сталкера"написано: "Недаремно споконвіку бунтарі, які протестувалипроти надмірної раціоналізації суспільного життя, людимистецтва - художники, музиканти, поети - не дуже поважалиперукарів . Волосся - це наче антени, які дозволяютьвловлювати найтонші коливання фізичних і біологічнихполів".

Окрім розкішних патлів на голові, хіпі мали і інші формивідзнак, найвідомішою з яких є "фенічка", або "фенька", котравважається вершиною хіповського самовираження. Фенькаможе бути якою завгодно. Саме слово походить від вільноїінтерпретації англійського "thing", тобто "річ". Початково такназивалися будь-які дрібнички, які дарувалися одне одному.Пізніше, так стали називати прикраси, причому виключносаморобні. Найчастіше "феньки" це сплетені з бісерубраслети, які крім функції декору несуть і інше смисловенавантаження. Для того, щоб зрозуміти приховане послання,зашифроване у ній, треба звернути увагу на кольори, розміри,стиль виробу. Крім того, у більшості "феньок" існує своє ім'я,яке придумує сам автор. Звісно, що існують і легендарніфеньки, які переходять з рук в руки.

Окрім зовнішніх прикрас і яскравого одягу, дуже частохіпі асоціюються у людей і з вживанням наркотиків.Починаючи з 60-х років, коли різні психотропні речовинипочали активно використовуватися молоддю для"пробудження своєї духовної і творчої потенції", хіпі нестояли осторонь цього процесу. В історію вони потрапили здвома наркотиками - коноплею, та LSD. Відкидаючи всізвинувачення у наркоманії, вони завжди наводили цитатувідомого дослідника Теренса Маккени: "Я виступаю на захистпсиходеліків не тому, що вважаю їхнє вживання справоюпростою і легкою, а тому, що часто це єдиний засіб. Все інше— неефективне. Якби слова були хоч трохи дієві, то людям

59

би вистачило однієї Нагірної проповіді". Прикриваючись цимвеликомудрим філософствуванням, хіпі вживали наркотики,як вони це називали, для розширення власної свідомості тавиштовхуванням за звичні межі тогочасного світу.

Треба визнати, що частково це їм вдалося: музика 60-х,театр 60-х, живопис 60-х — це все спроба вийти за рамкизвичного життя і значною мірою цьому посприяли саме хіпі,які на кожному кроці пропагували ідею свободи. Головнимвнеском хіпі у мистецтво стало внесення у творчість елементуспонтанності. Дотепер неперевершений гітарист ДжиміГендрікс став символом спонтанної концертної імпровізації,геніальний дизайнер і художник Енді Воргол заклав основиспонтанності малюнку, а Боб Ділан - спонтанність тексту. Врезультаті цього потужного енергетичного викиду ми маємосаме таке сучасне мистецтво, яке спостерігаємо довкола, саметаку музику - яку чуємо, і саме такі книжки - які читаємо. Івесь цей вибух відбувався під гаслом, взятим з пісні Beatles:All You Need Is Love — все, що тобі потрібно — це любов.Тема любові до всіх і до всього є настільки наскрізною дляхіпі, що навіть немає сенсу зупинятися на ній.

Але все має своє закінчення. З середини 70-х рух хіпізанепадає. Більшість його активних учасників стрижутьволосся, знімають феньки і повертаються до своїх батьківперебирати досвід сімейного бізнесу. Але не варто думати,що рух цей у своїй класичній формі повністю зник.

Зрозуміло, що сьогоднішнєпокоління хіпі далеке від тихдуховних засад своїх попередників.Сучасники уже не горланять накожному перехресті гасло Сартра"Вони украли в мене сенс життя!" іне збиваються у комуни. Тепер цепросто своєрідний клуб за

60

інтересами, де переважає потяг до класичної рок-музики іплетіння з бісеру. Але хіпі заслуговують на увагу хоча б тому,що стали тим середовищем, у якому вирослинайрізноманітніші "нові" молодіжні субкультури, вони далипоштовх молодіжному протестові і привнесли ідеалитолерантності та розкутості в сучасне суспільство.

Іншою важливою субкультурою, очевидно, є "панк". Деякіпанки вважають, що вони — справжні нащадки хіпі.Панки

Писати про панк завжди складно. І для цього є дві цілкомоб'єктивні причини: по-перше панки самі про себе мало щопишуть, бо воліють спілкуватися усно чи через музику, а по-друге — саме слово "панк" уже настільки втратило свійпервинний сенс і так часто вживається в найрізноманітнішихконтекстах, що говорити про таке явище субкультури як"чистий панк" — уже не випадає. Тому те, що буде написанов цьому розділі, — це свого роду збірний образ молодіжноїсубкультури, яка дуже тісно пов'язана з музикою.

Термін "панк" прийшов в українську мову з англійської.Оригінально він пишеться "punk" і має дуже багато значень.Найдавніша згадка про нього належить ще до часів ВільямаШекспіра, коли воно означало найдешевшу категоріювуличних повій. В сучасній англійській "punk" означає "гниледерево", "гниль", "непотріб", "неповнолітній сексуальнийпартнер" і все інше у цьому ж дусі. Наприкінці 60-х років,коли власне і зародився цей молодіжний рух, журналісти такназвали молодь, яка стояла біля його витоків. Вони вважали,що таким принизливим словом відіб'ють популярність цьогоруху. Але такий хід себе не виправдав і слово прижилося утогочасному лексиконі.Грубо кажучи, є два типи панків:1) люди належать до цього руху тому, що вони слухаютьвідповідну музику (панк-рок музику);2) люди, які окрім того що слухають цю музику, ще і в життісповідують панківські принципи.

61

Панк-музика є невід'ємною частиною субкультури. Першігрупи такого напрямку зародилися ще у 1964 році уСполучених Штатах. Тоді вони мислили себе як альтернативарок-н-ролові. Вимоги до неї були простими: вона повиннабула бути доволі жорсткою, швидкою, голосною, а текстисерйозними та такими, що порушували б проблеми, якіхвилювали більшість молоді. Але американський типаж нестав прообразом усього руху і панки, як рух, зародилися на

початку 70-х у Великобританії.

Серед самих представників цього рухуіснує красива легенда про те, що панкамистали хіпі, які розчарувалися в ідеї загальноїлюбові. Можливо, це так і є, тим більше, щоідеологія оригінального панку, а не йогосурогатної місцевої версії полягає уневизнанні будь-якого насильства, повазі добатьків і абсолютному пофігізмові,замішаному на доброму гуморі.

Для того, щоб краще собі уявити суть панку, наведемоодну історію, котру можна вносити в підручники з історіїсубкультури, бо вона є кольоровою ілюстрацією панківськогодуху. По всьому світові корпорація McDonald's відома своїмигамбургерами і безкоштовними туалетами. Так сталося, що водному місті цей фаст фуд було побудовано безпосередньобіля точки збору місцевих панків. Зрозуміло, що після пива,яке панки дуже поважають, їм треба часто бігати до туалету,що зовсім не сподобалося менеджерам "ресторану". Томучерез деякий час туалет вирішили зачинити. Що роблятьпанки? Вони викрадають пластмасового містера РональдаМакдональда (рудого кучерявого клоуна, символуMcDonald's) і наступного для на ім'я директора забігайлівкиприходить пакет, в якому вкладено відрізаний палець ляльки.Пакет супроводжується листом, у якому сказано, що у

62

випадку, якщо туалет не відчинять найближчим часом, топанки кожного дня відсилатимуть керівництву фаст-фуду поякійсь частині тіла клоуна.

У цій історії — суть панку як моделі поведінки. Але длятого, щоб зрозуміти суть панку, як моделі музики, то слідпослухати відповідні музичні групи. З найвідомішихрекомендуються для прослуховування Sex Pistols, VelvetUnderground, Stooges, Iggi Pop та інші, які працюють в такомуж дусі. Саме з музикою пов'язані й "ірокези" - очевидно,найвідоміший символ панку.

У більшості людей існує хибна думка, що панкобов'язково повинен бути саме з такою зачіскою. Це не зовсімтак, тому що "ірокези" виникли на початку 80-х роківминулого століття і тоді їх носили тільки британські панки.Ні до, ні після того такі зачіски більше не культивувалися ізараз їх носять тільки ті панки, які в такий спосіб виявляютьностальгію за золотим часом європейського панку (1981-83рр.)

"Ірокез" був запозичений у північноамериканськихіндіанців, а в Європу їх вперше занесли музиканти панк-групWattie та Exploited. Вони є кількох різних типів. Що ж допроцедури встановлення такої краси на своїй голові, то зараздля цього користуються лаком для волосся і для однієї такоїзачіски йде майже повна банка лаку. Доки косметичнаіндустрія його не придумала, панки користувалисяпідручними засобами, найпопулярнішими з яких було пиво, адеколи навіть і блювотиння.

В Україні є нечисленна групка людей, яка сповідує цюідеологію, але серйозного впливу на культурну ситуацію вонане справляє. З найвідоміших груп, які працюють з панк-музикою чи якимось чином використовують її здобутки у своїтворчості, можна назвати Воплі Відоплясова (панк-рок),Щастя (панк), дуже ранній Скрябін (панк).Шлях навпростець

63

Straight edge (англ. шлях навпростець, скорочено sXe) —більш філософське відгалуження панк-культури, рух,характерними рисами якого є повна відмова від наркотиків(включаючи узаконені алкоголь і тютюн), розбірливість встатевих зв'язках, здоровий спосіб життя, а також політичніпогляди, характерні всьому панк-руху. Шлях навпростець зчасом поставили на озброєння різні політичні рухи імолодіжні угрупування. І спочатку аполітичний панківськийрух тепер політизувався і служить цілям дуже різнихполітичних сил - від антифашистів до нацистів. Straight edge— субкультура, що не припускає саморекламу абонав'язування свого способу життя оточуючим, тому уприхильників руху немає яких-небудь переваг в одязі, зачісціі тому подібне. Єдиний засіб самоідентифікації —використання хреста («X») або абревіатури «sxe»

Скінхеди

Часто скінхедів вважають фашистами.Образ, який ці бритоголові хлопці (а деколиі дівчата) створили навколо себе постійнимибійками, сплутався у масовій свідомості згрупами неонацистів, які теж здебільшогоголять свої черепи і люблять одяг темнихкольорів. Насправді скінхедів-фашистів не

існує, як не існує християн-мусульман, чи українськихіндіанців.

Субкультура скінхедів не зберегла для історії точну датусвого зародження. Достеменно відомо, що це сталося десь упортових містах Великобританії наприкінці 50-х - початку 60-х років двадцятого століття. Якщо спробувати творчо підійтидо цього моменту, то можна намалювати таку картину .

Звичайні британські хлопці зі звичайних, небагатих сімейпісля звичайного трудового дня сиділи собі в пересічному

64

пабі і пили пиво в очікуванні чергового конфлікту зматросами з торгових суден. Довго чекати не доводилося,приходили матроси і давали хлопцям доброго прочухана .Котрогось разу після бійки хлопці поголилися налисо, щодуже зручно у вуличних бійках, бо нема за що вчепитися(звідси і походить назва "скінхед" skinhead - в перекладі занглійської - гола голова), відірвали від своїх курток коміри,підкотили штани і взули свої робітничі черевики Dr. Martens.Вигляд у них був якщо і не страшний, то, принаймні,агресивний. Щоправда, матросів це все одно не лякало і вонипереважно таки давали хлопакам по дупі, але сам імідж міцнозасів у головах мешканців робітничих районів, які почалийого наслідувати і швидко поширили цю моду по країні.

Саме в цей час у Лондоні почали селитися вихідці зЯмайки. Вони шукали тут пристойну роботу, але дуже частоїї і не могли знайти, тому проводили багато часу на вулиці,збиваючись у групи, які називалися rude-boys — "грубіяни"(до речі, "руді-боєм" у молодості був відомий музикант БобМарлі). Біла молодь часто навідувалася у квартали чорних,цікавилася їхньою культурою і саме з того часу походитьзахоплення скінхедів музичним стилем "ска", який і став напочатках мало не офіційною музикою субкультури. Ще однаріч поєднувала в той момент чорних і білих хуліганів: усівони були любителями "святого" напою — пива.

Політичні переконання скінхедів тоді визначені не були.Точніше вони існували, але абсолютно різні, як і сама молодь.Серед чорних були любителі побазікати про чорношкіребратство, а серед білих знаходилися такі, що співчувалиправим рухам, хоча расизму і шовінізму як офіційної ідеологіїскінхедів ніколи не існувало. Навпаки, частенько бувало так,що скінхеди спільно з чорними руді-боями атакувалипредставників середнього класу teddy boys, до яких відчували

65

класову ненависть і билися з рокерами-расистами, яких частонаймали охороняти мітинги правих партій.

Звісно, не можна стверджувати, що ця субкультура булаповністю ангелоподібною. Серед скінхедів був дужепоширений чоловічий шовінізм, а в 70-х роках до ньогодомішався ще і побутовий расизм, хоча в основній своїй масіполітичні погляди рух формував в дусі інтернаціональногопролетаризму. Але хитросплетіннями політики рядовіскінхеди не цікавилися. Вони проводили час у бійках, пилипиво, слухали музику "ска" і поміж усім цим придумали досвого гардеробу ще одну річ, яка стала сьогодні є класичноюознакою приналежності до цієї групи — підтяжки. Хоча, тутварто зробити одну ремарку — тяжкі черевики, закоченіджинси з підтяжками і куртки без комірів — вважаються"робочим одягом скінхедів". Парадна форма — це чорністрогі костюми з такими ж чорними туфлями. Правда, длябійок вони використовували все-таки зручнішу робочуформу. А билися вони з будь-ким — з чорними, з білими, зжовтими, з багатими, з фанатами, які вболівали за іншийфутбольний клуб, з іншими скінхедами і, особливо, з хіпі.Хіпі найбільше діставалося від бритоголових, бо в їхній уяві"діти квітів" були представниками середнього класу і завждимогли відійти від своїх захоплень і зайнятися нормальнимжиттям. Хіппі носили довгі коси, а скіни голили голови.

Після 1972 року рух скінхедів занепав і бритоголові сталирідкістю на вулицях. Більшість із них подорослішали,відростили волосся і закинули свої черевики з тяжкиминосаками на горище. Але через кілька років на світ чекавновий бум — прийшли панки! Панки принесли з собою новісимволи і нову музику. Скінхеди, принаймні те, що від нихзалишилося, визнали частину цієї музики своєю. Але їх нецікавив увесь панк, вони слухали тільки ті групи, які в своїхтекстах піднімали проблеми робітничого класу, продажних

66

політиків, патріотизму. Журналіст популярного британськоговидання "Sun" Гарі Бушелл обізвав такий панк простим, алезмістовним словом "Ой!" (Oi!). серед найвідоміших групцього напрямку можна назвати Sham 69, The business і Theangelic upstarts. Стиль Оі! вирізняється дуже брудним звукомта майже немелодійним співом. Головним у цій музиці — євикрикнути голосніше якийсь лозунг. Характерним для стилює викрикування «Oi! Oi! Oi!». В Україні таку музику граєкиївський гурт "Rebel boys". Тут і заклалася та ідеологічнаоснова скінхедів, яку ми знаємо тепер. Висловити його можнагаслом: "Люблю країну - ненавиджу уряд!". Багато з цих групмали навіть лівий ухил і тому, коли одна з таких команд, асаме Skrewdriver провела свій концерт під гаслом "Рок - протикомунізму" — то від неї відвернулися справжні скіни. ВідтодіSkrewdriver уже не належить до стилю Oi!, а єпредставниками нацистської музики, яка має назву "whitepower!"

Стиль White power характерний для нацистів. Це варіаціїна теми треш-музики, з ідеологічним текстами. Однак всеспівається трешовим голосом, тому фактично розібратиможна переважно приспіви. В Україні у цьому стилі граютькиївський гурт «Сокира Перуна», львівський "Білий шквал",львівський "Нахтігаль", миколаївська "Цирюльняім.Котовського".

Для того щоб чітко відділити себе від нацистів, у 1993-муроці у Нью Йорку було створено міжнародний рух RASH(Red & Anarchist Skinheads). З назви видно, що учасникицього руху стоять на комуністично-анархістських позиціях.Вони також виступають проти расизму і є прихильникамифемінізму.

Є також і інша організована група міжнародного рівня -SHARP (Skinhead Against Racial Prejudices). Це скінхеди, якіборються проти расистів і ультраправих. Вони регулярно

67

проводять концерти, мітинги і значно радикальніші акції —організовані побиття boneheads (тупоголових), як вониназивають неонацистів.

Але основну частину скінів і далі складають прості хлопціз робітничих кварталів, які особливо не переймаються своєюполітичною орієнтацією, а просто збираються вечорамиразом, п'ють пиво, влаштовують бійки і коротко стрижуться.Їх і надалі варто остерігатися в темних переходах, але неварто плутати з неонацистами.

В країни колишнього СРСР цей рух потрапив разом з панкрухом, на даний момент цей рух сильно змішався з рухомфутбольних хуліганів в Україні, скінхедів можливо частопобачити коли вони вболівають за свою улюблену команду вякомусь пабі чи на стадіоні.

Хіп-хоп

Останнім часом, зважаючи на навалу хіп-хопу вмолодіжну культуру, доводиться чути підміну цього поняттясловом “реп”. Отож “реп” – це виключно музичний стиль, втой час як “хіп-хоп” є тією субкультурою, якій присвяченийцей розділ, і яка окрім репу вбирає в себе ще і ді-джеїнг,ґрафіті, специфічну форму одягу, деякі види спорту, брейк-денс та ін., а відповідно, є значно ширшим поняттям, аніжпросто “реп”.

Історія хіп-хопу – це приклад того, як буквально за однепокоління босяцький фольклор американськогонегритянського ґетто перетворився на світовий мейнстрім, адворові хулігани – на світових суперзірок.

Почалося все приблизно у 1969-му році у “чорних”кварталах Нью-Йорка, які називаються Південний Бронкс.Легенда свідчить, що започаткував цей рух DJ Кул Херк, якийзапустив у мову слівце "b-boys" (скорочення від "break boys",тобто, “ламані хлопці”, ті, які танцюють брейк). Але

68

суспільство розшифрувало це як "bad boys" (хулігани), а їхніхподруг охрестили "flygirls" – тобто “мушки” – крикливоодягнені і густо намальовані дівчата з вулиці. Зрозуміло, щоце ще не був хіп-хоп (саме слово у 1974 придумав АфрикаБамбаатаа), але початок було покладено.

Кул Херк приїхав до Нью-Йорка з Ямайки, звідки і привізтрадицію організовувати вуличні танці під музику з платівок,на яку поети наживо начитують речитативом свої вірші.Центром цієї імпрези завжди був ді-джей і вся сіль такихакцій була в тому, що вони виникали спонтанно і на вулиці.Так зародилася система вуличної культури ”street culture”, ітак зародилася провідна роль ді-джея, який до того був тількилюдиною, яка вчасно міняє платівки. Херк же ж привніс у цюсхему активну позицію. Ді-джей сам вибирав музику,горланив щось у мікрофон, заводив людей і давав цеймікрофон іншим. Кул також першим придумав принести навечірку не один, а два програвачі вінілів щоб пускати музикунон-стопом. Правда для цього треба було трохи міксуватиплатівки, що він успішно і почав робити, закладаючипідвалини сучасного ді-джеїнгу. Скоро особливо талановитихDJ-їв стали називати MC ("master of ceremonies" – майстерцеремонії), хоча саме словосполучення взялося з телевізора,де так іменували ведучих різних шоу.

До 1972-го b-boys та їхні подружки flygirls вже моглипохвалитися організованою структурою, наявністю своєїмузичної культури, власного одягу і стилем життя, якийможна окреслити словом “безтурботне”. Все це було показанеу фільмі "Beatstreet", який вийшов у 1982-му і став для хіп-хопу культовим, у найпрямішому сенсі цього слова. Але покищо субкультура розвивалася і на порядку денному булауніфікація одягу. Після нетривалих вуличних боїв і мирнихпереговорів між різними групами було встановлено типовий“прикид” хіп-хопера – як правило, тоді це були спортивні

69

костюми, дуті болонієві безрукавки, несиметрично натягнутіна голову бейсболки і обов’язковий елемент – величезнікросівки (бажано білі) зі ще більшими “язиками”.Аксесуарами до цього всього слугували золоті ланцюги нашиї зі знаком $ та вузькі затемнені окуляри. Масивні золотіприкраси у поєднанні зі спортивними костюмами булиподібні на медалі олімпійських чемпіонів, що дужеподобалося хіп-хоперам.

У 1972-му році також уже сформувалися так звані“бригади” – групи адептів субкультури, які ділили між собоюміста на райони, в яких кожна могла влаштовувати свої танціі змагання. Окрім слухання музики і вигинання в брейк-денсіхлопці і дівчата обмальовували стіни свого району різнимиґрафіті та каталися на екзотичних у той час роликовихковзанах.

Можливо, усе б так і залишилося на рівні чорного ґетто,якби у 1975-му хіп-хоп не здійснив прорив, який бувпов’язаний з виникненням музичного стилю реп. А почавйого Кул Херк, який під час одного зі своїх виступів у клубістав розмовляти через мікрофон з публікою у такт музиці.Безперечно, це не був його винахід, тому що ще на початку20-го сторіччя чорношкірі діти у своїх кварталах малиподібну забавку – вони змагалися у вмінні якомога чіткіше іритмічніше зімпровізувати віршований текст. Причому метоюцих віршів було намагання якомога більше образитисупротивника, а ще краще його маму чи сестру. Це булопраобразом репу, але в сучасному вигляді він з’явився саме в1975-му, хоча історія його назви залишається невідомою. Занайпопулярнішою версією слово «реп» розшифровується як«Ритмічна Американська Поезія», хоча ця гіпотеза має багатопротивників, які готові довести її хибність.

Перший серйозний успіх до репу прийшов у 1982-му, колигрупа "Public Enemy" випустила альбом "The Message", якийскладався з покладеної на музику поеми Еда Флетчера про те,

70

як погано жити у чорному гетто. З того часу за репомзакріпилася слава політичної музики, яка тримається, зарідкісними винятками, і до наших днів.

Через 4 роки після виходу цього запису фурор робить щеодна тепер відома реп-команда "Run DMC", яка записала хіт"My Adidas". Під час одного з його виконань музикантискинули свої кросівки і кинули в натовп, який шаленів відцього. Підприємливі репери записали все це на відео івідіслали в офіс "Adidas", щоб виробники потішилися.Виробники потішилися, і запустили у виробництво ще кільканових моделей своїх кросівок. І матері по всьому світу почалистраждати від дитячого крику, і старатися зрозуміти, чим цікросівки кращі за всі інші і чому їхні діти хочуть тільки"Adidas". Репери швидко зловили головну комерційну темусвоєї творчості і почали перетворювати до того тиху вуличнукультуру на величезне комерційне підприємство.

Що краще йшли у хіп-хоперів комерційні справи, тобільше занепадала некомерційна вулична частина цієїсубкультури. Ризикну навіть сказати, що зараз вона вженавіть не збереглася у своєму первинному вигляді, але законикомерційної гри вимагають, щоб у кожної дії була якасьісторія, тому міфи про гетто до цих пір культивуютьсясамими ж чорношкірими. Також їм знадобилася і соліднаідеологія, яка б поєднувала всі напрацювання чорної вуличноїкультури, об’єднані під дахом хіп-хопу.

Тому ідеологія була чітко сформована з того, що було підруками. А оскільки початково хіп-хоп формувався у системігетто і був формою самозахисту чорних і своєрідним виявомпротесту, то ідеологи, імена яких до нас не дійшли, вирішилина цьому і базувати свої маніфести. Отож хіп-хоп став виявомпротесту, причому в найпростішій, лозунговій формі. Алеякщо спершу це був расовий протест чорних проти расизмубілих, то з подальшою комерціалізацією руху расистська темавідійшла на другий план, а на головні ролі вийшов чистий

71

протест – незалежно проти кого чи чого він був спрямований.У хіп-хопі почало з’являтися все більше білих облич і вони,як це властиво білим, таки змогли протиснути на передовіпозиції «свого», якого звати Емінем. Продажі його альбомів укілька разів перевищують найближчого чорношкірогоконкурента, а сам він є справжнім адептом хіп-хопу, хочазараз побутує жарт про те, що спершу Майкл Джексон зішкіри ліз, щоб співати і виглядати як білий, а тепер Емінем зусіх сил старається щоб співати і виглядати як чорний.Найважливіші елементи хіп-хопу:

Читка (читання репу) – при видимій простоті цього уміння,воно вимагає від майстра значно більше старань, аніж можездатися на перший погляд. Читання текстів повинно бути немонотонним, а таким, щоб запам’ятовувалося. Томувеличезна увага приділяється правильному підборові рим,інтонацій, і велика увага приділяється алітерації.

Брейк (бі-боїнг) – танцювальний елемент даної субкультури.Описувати його надзвичайно складно. Це точно той випадок,коли краще один раз побачити . а побачити можна майже увсіх кліпах реперів, а останнім часом і не тільки у їхніхкліпах.

Ґрафіті – оригінальні малюнки на стінах та інших поверхняхміста, які зроблені балончиками з фарбою. Для графіті майжеобов’язковою є присутність тексту в малюнку, хоча останнімчасом спостерігається поступовий відхід від цього канону іперехід до просто живопису. Ґрафіті ще називаютьбомбингом, від слова “бомбити”, а воно, в свою чергу,походить від слова “бомба” – так у 80-х називалисязображення ґрафітчиків на будинках, у переходах, на мостах .

Ді-джеїнг – музичний супровід для репу і брейку, хоча,діджеїнг може існувати і окремо. Традиційно для ньоговикористовуються вінілові платівки, які крутять ді-джеї. Як

72

один з підвидів ді-джеїнгу існує «скретчінг» (від англ. Scratch– подряпина). В цьому випадку з платівок видобуваютьспецифічний звук який виникає від контакту вінілу тазвукознімальної голки.

Хоч перелічені елементи разом складають хіп-хоп яксубкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-боїрідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко нетільки репери.

Може скластися враження, що хіп-хопер – це людина, якаволодіє хоча б одним вмінням, перерахованим вище.Насправді це не так, і більшість реперів тільки те й роблять,

що слухають музику і ходять“тусуватися” у свої компанії, а внайкращому випадку мають тільки якісьпочаткові знання цих умінь. Найчастішевони переймають атрибутику руху і непереймаються ніякою філософією. Хочавсе-таки варто вже визнати, що хіп-хоп –субкультура, яка сформувалася іперебуває зараз у стадії свогонайбільшого впливу на молодь у всьомусвіті.

ГопникиГоп́ник (гоп, гопота) — представник радянської та пост-радянської субкультури, утвореної в результаті проникненнякримінальної естетики в робітниче середовище; людина, щовимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шахрай,грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпеченихсімей.

Слово походить з російської мови. За однією з версій,утворилось від старої абревіатури ГОП – рос. городскоеобщество презрения (ГОПи існували на початку XX століттяу Петербурзі), за іншою - від слова «гоп-стоп» (на

73

злодійському жаргоні - пограбування, напад, збройнийграбіж).Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок вкрайнизького рівня життя, загибелі на війні мільйонів чоловіків,діти яких виховувались вулицею та тотальної зубожілості. Вумовах такої „боротьби за шматок хліба” з хлопців-підлітківвиростали справжні злодії. Сталінське керівництво боролось зними посередництвом таборних ув’язнень, рідше – розстрілів,але гоп-рух не зникав. Річ у тім, що „великий вождь” нездогадувався про „ефект мультиплікатора”, що спричинившироку масовість „огоління” молодого населення. Доклалазусилля до цього мультиплікатора ще й післявоєннаностальгія підлітків, які ніби й бачили, що воно, – війна – алезброї в руках так і не тримали (замалі ще були, а як підросли –війна завершилась), а повоювати-то так хочеться!Характерні особливості гопів:- Ходять зграйками по декілька осіб- Носять «кепку» та спортивні штани- Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пятькоп», «займи гривень десять, завтра віддам, мамой клянусь»- Усі один одного називають «васями»- Лузають насіння («сьомки»)

Слід згадати і про основну ознаку гопа – слово „пацан”,яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, щосамі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вонисебе йменувати соромляться. Представники ж нормальногонаселення „пацанами” гопів називають рідко, деякі – зміркувань етичності, а інші – просто через класичнерозуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються настандартному найменуванні „гоп”. Слово „пацан” походитьвід давньоєврейського слова „поц” (нецензурна назвачоловічого статевого органу). Частина “ан” означає“маленький”. Ось чому це слово зазвичай не вживаєтьсянормальними людьми. Носії ж даного слова або відверто

74

відмовляються визнавати його зміст, або просто його незнають.

Стиль одягу середньостатистичного гопа виглядаєприблизно так: спортивний костюм, кросівки, на верх цьогоможе бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка” (взимню пору року), а найголовніше – „кєпка”, цей елементодягу є гордістю і честю кожного гопа. Хоча досі у вжиткузнаходяться класичні чорні „шапки-воровки”. Стиль розмовигопів — українсько-російський суржик. Гопи зазвичай дужеобмежені і нецікаві особи, та це й не дивно, адже вони –наслідок ніяк не задовільного стану державної економіки ісуспільно-ментальної ситуації.ГотиГот́и — представники готичної субкультури, натхненнихестетикою готичного роману, естетикою смерті, готичноїмузики й відносять себе до готики-сцени. Представники рухуз'явилися в 1979 році на хвилі пост-панка. Панківськийепатаж готи направили в русло пристрасті до вампірскоїестетики, до темного погляду на світ.Характерний зовнішній вигляд готів:l. Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високішнуровані черевики.2. Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі(для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави,шкіряний одяг.3. Шипований нашийник.4. Срібні прикраси окультної тематики.

Готична естетика різноманітна за набором вживаних іпопулярних символів, можна зустріти і єгипетську іхристиянську і кельтську символіку. Основним готичнимсимволом є єгипетський «Анх», символ вічного життя —ймовірно, у зв'язку з темою вампірів. Також частовживаються й інші єгипетські символи, такі як «Око Ра».Християнськая символіка використовується менше,переважно в вигляді звичайних розп'ять (тільки зі стильнішим

75

дизайном). Кельтська символіка зустрічається у видікельтських хрестів і різних кельтських орнаментів. Доситьшироко представлена окультна символіка - використовуютьсяпентаграми (як звичайні, так і перевернуті), перевернутіхрести, восьмипроменеві зірки (символи хаосу). Такожвикористовується безліч різних символів смерті — прикраси змогилами, черепами тощо. До чисто готичних символівможна віднести кажанів - різні зображення кажанів (зв'язок звампірами і з готами очевидний) можна зустріти на тисячахготичних сторінок в Інтернеті і на багатьох прикрасах.РейвРейв (англ. rave) — масова нічна дискотека з виступом диск-жокеїв; також загальна назва електронної танцювальноїмузики, що грають на таких дискотеках. Точного визначеннярейву немає. В 1960-х роках сленгове слово рейв вживалимешканці Лондона карибського походження у значенніімпрези. В кінці 1980-х термін почав функціонувати узначенні субкультури, що виросла з рухів ейсид хауз в Чикагота Нью-Йорку після чого завоювала британську сцену.

Початково рейви були величезними нічними дискотеками,що проводилися в складських приміщеннях або на полях підвідкритим небом, куди з'їжджалися тисячі людей. Ці ніким неконтрольовані масові збори викликали в суспільствінегативну реакцію, зокрема через широке вживання «екстазі»та більш важких наркотиків на таких вечірках. Незабаромбагато британських клубів стали проводити рейви у своїхстінах, використовуючи багатоярусні танцмайданчики, длякожного з яких грав свій діджей.

Основна музика на рейвах була ейсид хауз і техно та їхніподальші різновиди - (транс, хардкор, драм-енд-бейс та ін.).Серед найвідоміших колективів, що асоціюються з рейвом,були 808 State, The Shamen, A Guy Called Gerald, The Prodigy,Grid.

Культуру рейвів увібрали в себе запроваджені в 1990-іроки в Берліні, а потім інших містах світу «паради любові».

76

На пострадянському просторі рейви проводилися з початку1990-х років, найбільшим з них став фестиваль "КаZантип",що спочатку проводився на Кримському мисі Казантип, апотім поміняв назву на «Республіка KaZaнтип» і переїхавспочатку у село Веселе (поблизу Судака), а потім під селищеПоповка (поблизу Євпаторії).ФуріСубкультура фу́́рі (англ. furry) поєднує людей, якізахоплюються антропоморфними тваринами вобразотворчому мистецтві, анімації, художній літературі тадизайні. Відмінною рисою субкультури є прагнення довтілення образу антропоморфної тварини у творчості, або усобі через ідентифікацію з нею.

Антропоморфною твариною прийнято вважати вигадануістоту, що поєднує у собі якості людини та тварини як ванатомічному, так і духовному плані.Наділяються людськими якостями в основному хижі ссавці -леви, гепарди, лиси, вовки, а також гризуни. Ці звірі покритіхутром, тому у англомовних носіїв субкультури маютьпризвісько «пухнасті» (furrіes). Це слово традиційно є назвоюсубкультури.

Антропоморфні тварини присутні у творчості різних епох.Завдяки розвитку інформаційних технологій, головним чиномІнтернету, стихійно утворилося спільне співтовариство, щопоєднало розрізнені групи шанувальників антропоморфноїанімації вже не на основі симпатії до того чи іншого твору, азаради антропоморфності як такової. Через нечисленністьпредставників субкультури і нерівномірного розподілу попланеті, основним засобом їх спілкування є Інтернет.Поняття субкультури furry поєднує:l. Шанувальників анімаційних фільмів або оповідань з участюантропоморфних тварин. Наприклад: мультфільм «The LionKing» або цикл романів «Редволл» письменника БрайенаДжейкса.

77

2. Художників, що полюбляють малювати антропоморфнихтварин, тобто митців фурі-арта.3. Усіх, хто ототожнює себе з антропоморфними тваринами.ТеріантропіяТеріантро́пія (англ. therіanthropy) — це термін, щовикористовується для позначення трансформації людини уіншу тваринну форму в міфології.На даний час утворилася субкультура, що прийняла термін“теріантропія” як опис відчуття інтенсивної духовної чипсихологічної ідентифікації себе як тварини. Представникицієї субкультури звичайно називають себе теріантропами аботеріанами. Більшість теріантропів відносять себе до вовчихабо котячих, серед яких часто зустрічаються вовки, леви,тигри, але є також представники рептилій, птахів, іншихссавців і комах.Теріантропія як субкультура не має єдиних догм іавторитетів.В Інтернеті існують численні співтовариства теріантропов, якіпоєднують християн, язичників, атеїстів. Є безліч форумів ічатів співтовариства, і кожному місцю притаманна власнаатмосфера, в деяких панує повне сприйняття, а в деякихпрезирлива нетерпимість одне до одного. За межамиІнтернету не відомо жодної організації теріантропів.Відмінності теріантропів від фу́рів:- Як правило, теріантропи зосереджені на відчутті себе яктварини або тваринній стороні своєї сутності та її природі; надуховному розумінні явища теріантропії.- «Ми не уявляємо себе звірями — ми справжні звірі» -затверджують теріантропи.- У субкультурі фурі, напроти, приділяється більша увагафу́ррі-арту - образотворчому мистецтву, метою якого єантропоморфізація і стилізація тварин; а також анімація, детварин наділяють рисами людської подоби.

78

Теріантропи вважають, що ідентифікація фурів з тваринами єпроста гра звірячих ролів, і не містить іншого глибинногозмісту.ГеймериГеймери — це прихильники комп'ютерних ігор, які вбачаютьв іграх сенс свого життя. Найчастіше геймерами є підлітки.Фактично гра у підлітка займає увесь вільний від навчаннячас. Найбільш організованим різновидом геймерів є“квакери”, прихильники комп’ютерної гри “Quake”.Субкультура геймерів зародилася нещодавно. З появоюкомп'ютерних ігор, а пізніше й Інтернету молодь сталаактивно спілкуватися в мережі. Комп'ютерні мережеві ігридля них — це можливість спілкуватися в дії: разом з іншими,часто іноземними, однолітками проходити завдання таперемагати ворогів. Існують також і не мережеві ігри, у якихчисто розважальна функція. Багато ігор типу “Діабло” чи“Варкрафт”, які дуже поширені у молоді, мають сюжет, іпроцес проходження перетворюється нібито в читання книги,де є скелет — сюжетна лінія, а решту потрібно нарощувати наскелет самостійно. Очевидно, залишилося дуже малопідлітків, які жодного разу в житті не сідали за гру. А є і такі,які буквально живуть в цій віртуальній реальності. Іноді ігринегативно діють на психіку підлітків, але більшість все ж знаєміру.Геймер за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється відзвичайної людини. У геймерів свій жаргон, свої клуби заінтересами. Свій кінематограф, нарешті: останнім часомпопулярні ігри екранізують досить часто, досить згадати“Лару Крофт”, “Doom” чи “Ненсі Дрю”. Тепер ось і своялітература, наприклад, серія романів “S. T. A. L. K. E. R.”

Ігри діють зовсім не тільки негативно на геймерів — вонирозвивають бистроту реакції та швидкість думки,наполегливість та цілеспрямованість, навіть спритність. Ігричерез Інтернет допомагають підучити англійську тарозширити коло своїх знайомих. Американські дослідження

79

доводять, що геймери, які прийшли в бізнес (відповіднодосить юні хлопці) демонструють небачені результати,оскільки бізнес для них — та ж гра.МеталістиЇх надихає та об'єднує музика у стилі метал. Представникиданої субкультури зазвичай носять чорні джинси або кожаніштани, кожана куртка “косуха”, чорні футболки або балахониз логотипом улюбленої групи, напульсники — кожанібраслети з заклепками або шипами, ланцюги на джинсах,звичайні чоботи, кросівки. В основному мають довге волосся.Однак одяг не є основним атрибутом субкультури.БайкериБайкер — це водій мотоцикла. Хоча не все так просто.Байкери — це саме субкультура. Для них байк — стильжиття, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування.Серед байкерів зустрічаються релігійні люди, чимало йатеїстів. Але всіх їх об'єднує віра в одного кумира —Швидкість. Байкер живе і помирає, прагнучи до позамежного.У цьому байкери схожі на спортсменів. У певній мірі байкінгє спорт, але спорт екстремальний. Закований у чорну шкірубородач, з ніг до голови покритий татуюваннями, можевиявитися майстром спорта міжнародного класа по мотокросута чемпіоном країни у якомусь році, але він прийшов усубкультуруру байкерів, щоб насолоджуватися свободою ташвидкістю.

80

З М І С Т

Дитина в полі культурному просторі.................1-6Соціально-виховний вплив молодіжної субкультури на особистість дитини...............6-15Особливості психології неформальності........15-20Сучасні діти. Які вони? ....................................20-21Круглий стіл „Територія Z”............................21-38Педвсеобуч для класних керівників. „Сучасні молодіжні субкультури”.................38-48Неформали. Лекторій для батьків................48-51Додатки.............................................................52-79

81

Для нотаток