ТемаТема

Актуальність вчення святого Івана Золотоустогопро подружжя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Роздуми про спільноту подружжя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5Сім’я та алкоголізм. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Правдиве батьківство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Духовність християнської сім’ї. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Покоління

Проблема спілкування. . . Конфлікт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14Будьте як діти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Дороговказ святості

Про християнство нашого часу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Екстрасенси, хто вони?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Добрий пастир

Роль Церкви в житті держави. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Віра і наука

Церква і культ Івана Франка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Простір спілкування

Сім’я погляд сучасності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Біблія

Про Псалом 118. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Полеміка

Чи необхідні нам свята?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Літургіка

Причастя — запорука єдності спільноти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33Вознесіння Христове. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Отці Церкви

Святий Василій Великий. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Герої віри

Блаженний Петро Вергун — опікун українців Німеччини.. . 37

Поетична сторінка

Біблійне повчанняіз скарбниці мудрості стародавньої Греції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39Родина через проекцію. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хамулякамулякамулякамулякамуляк

Заступник головного редактора:Роман ОстровськийРоман ОстровськийРоман ОстровськийРоман ОстровськийРоман Островський

Літературна редакція:Андрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль Гукукукукук

Дизайн і верстка:Володимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоМихайло ХаришинМихайло ХаришинМихайло ХаришинМихайло ХаришинМихайло ХаришинВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль Попелястий

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,ЛьвівCРудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72C07C34, 69C09C14,факс: 65C05C65eCmail: redakcia@lds.lviv.uawww.lds.lviv.ua

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№4(61)липень−серпень 2003

2

т е м а

1. Вступ.

Ці слова Святого Павла були обрані для того, щобпідкреслити, що задумом цієї статті є не лишеосмислення, а, радше, надання нового життяТаїнственності1 Подружжя, спроба вирішення

деяких практичних проблем, з якими зустрічаєтьсяподружжя XXI століття. Очевидно, ці роздуми незагоять усіх ран, які сьогодні завдаються молодим паCрам у шлюбі, але щонайменше вонидопоможуть молоді сьогодення серCйозніше поставити собі такі запиCтання: Чим для мене є подружжя? і“Чому я хочу взяти шлюб, себто, розCділити все життя саме з цією людиCною?”

Для цього я дозволю собі розділитицю статтю на дві частини: теореCтичну та практичну. У першій я хотівби звернути увагу на питання: “Щоозначає для подружжя бути таїнственCним?”, а у другій у світлі вчення св. ІваCна Золотоустого зосередитись на тому,який практичний наслідок може матизрозуміння, а відтак і дійсне переCжиття таїнственності подружжя в повсякденному життіподругів.

Думаю, що наголос на аспекті таїнственності є дужеважливим сьогодні, бо дійсність, з якою стикаютьсясвященики, готуючи наречених до шлюбу2, є далеко неоптимістичною. На превеликий жаль, переважнійбільшості хлопців і дівчат дуже важко відповісти назапитання: “Чому Ви одружуєтесь?” Беручи до увагиїхні арґументи, мимоволі приходиш до висновку, щоабо пояснення як такого немає, мовляв: “Ну, так треба,підійшов відповідний вік чи батьки наполягають...”, абож подружжя часто розуміється як легалізація статевогопотягу чи бізнесCконтракт, з якого необхідно скористати.Таке споживацьке трактування і спонукає молодихлюдей дивитись на сім’ю як на одну з багатьох речей,

Актуальністьвчення святогоІванаЗолотоустого проподружжя“Це велика Тайна, — а я говорю проХриста та про Церкву” (Еф. 5, 32)

яка повинна принести користь, аніж як на покликаннядо повного взаємовіддання осіб, яке творить союз, заCснований Творцем і наділений Його законами. Якнаслідок, серед молодих людей побутує думка: “Якщосім’я починає бути чимось, що мене обтяжує, то від неїкраще відмовитись як від речі, що не приносить менікористі і задоволення, більше того, прямо шкодитьмоїм планам”.

2. Sacramentum Magnum.

Поза тим, що існує неправильне розуміння сутностіподружжя серед молодих людей, необхідність пеCреосмислення правдивої його причини та природиполягає ще й у тому, що істинна концепція про поCдружжя, як це представляють Старий і Новий Завіти таСвяте Передання в цілому, дуже часто є завуальоване тапідмінене багатьма фальшивими ідеями сьогодення.МасCмедіа, порнографічна література, різного родуатеїстичні погляди на подружжя, загальний релятиCвізм, — усе це скеровує людину до переконання, щоподружжя не має Божественної причини, не виходитьвід Бога, а є лише витвором людини.

Щоб спростувати такі думки, звернемось до СвятогоПисьма. Бог встановив подружжя двічі. Перший раз —у момент творіння. У Книзі Буття читаємо наступне:“І Бог на свій образ людину сотворив, на образ Божий

її. Він сотворив, як чоловіка та жінкусотворив їх. І поблагословив їх Бог, ісказав Бог до них: “Плодіться й розCмножуйтеся, і наповнюйте землю”3.З цього бачимо, що подружжя неє суто людським витвором, як це намнав’язує сучасний світ з йогофілософією, але, радше, від самогопочатку є вписаною Богом у людськуприроду дійсністю та реальністю.Цей інтимний зв’язок любові буввстановлений Творцем з приCтаманними йому законами, основаCними на нерозривній особистійзгоді. Так захотів Бог, щоб чоловік іжінка були природнім початком

людської раси4.Саме через своє Божественне начало подружжя неможе бути підпорядковане лише законам суспільствачи навіть волі самих подругів. Навіть суто природнеподружжя не може бути розірване самими подругами,бо воно само по собі є внутрішньо нерозCривним:“Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіламого. Покине тому чоловік свого батька і матір свою,та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони однимтілом” (Бут. 2, 24). Тому що Бог є Автором подружжя,воно від початку є релігійного характеру, а відтак —підпорядковане виключно Богові та Церкві. Подружжявід початку було вписане в людську приCроду, а сама цяприрода потребувала спасіння, тому й подружжя яктаке потребувало його. “В самому акті творіння Богхотів сім’ю та подружжя, тому своєю істотністю вони

... подружжя не єсуто людськимвитвором, як це намнав’язує сучаснийсвіт з йогофілософією, алерадше, від самогопочатку є вписаноюБогом у людськуприроду дійсністюта реальністю.

3

т е м аПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

спрямовані до завершення у Христі і мають потребу вЙого благодаті, щоб вилікуватись з рани гріха іприйти до свого початку, а саме до повногозреалізування Божого плану”5. Отже, другевстановлення подружжя відбулося через Христа6.Варто зазначити, що подружжя не було тільки відCкуплене Христом, але й піднесене до великої гідностібути однією із Святих Тайн. Піднісши його до гідностіСв. Тайни, Христос через Свої ласки дав чоловікові іжінці силу вдоCсконалюватись у святості, перебуваючиу подружньому стані7, та в таємничий спосіб бути віCдображенням містичної єдності між Христом і ЦерCквою. Він не тільки вдосконалив любов, але надавнового життя єдності між чоловіком та жінкою череззв’язок Любові небесної. Дух Святий, Якого вливає ГоCсподь, дає нове серце подружній любові, а чоловіковіта жінці — здатність любити одне одного, як Христосполюбив Церкву аж до смерті.Христос об’являє первинну правду про подружжя, даCруючи Себе в любові людству, а подружня любов усвою чергу досягає повноти тоді, коли подруги повCністю і невідклично дарують себе в любові одне одCному. Союз, у якому подруги живуть жертвенноюлюбов’ю Христа, Котрий віддав себе з любові до нас нахресті, є надприроднім сакраментальним благомподружжя, абсолютно нерозривним. Саме через сакраCментальність подружжя подруги поєднані в найглибCший та нерозривний спосіб. “Оскільки подружжя булопіднесене Христом до гідності Тайни, воно сталоджерелом ласки, що вдосконалює природню любов,

встановлює нерозривну єдність та освячує чоловіка іжінку”8. Необхідно пам’ятати, що подружня любов єлюдською любов’ю, бо об’єднує двох людей, чоловіката жінку, виходить з їхньої людської волі та охоплюєдобро цілої особи — як душі, так і тіла. Через те любов,що поєднує в собі людське й Боже, спонукає подругівдо свобідного, взаємного та повного самовідCдання. Якбачимо, таке розуміння подружжя є дуже далеким відпростого еротичного захоплення. Але саме такогорозуміння потребує молода людина сьогодні.

3. Практичний наслідок розумінняТаїнственності Подружжя.

Якщо перша частина видалась занадто теоретичною,спробуємо з допомогою св. Івана Золотоустого знайтиїй практичне застосування. В Arcanum DivinaeSapientiae Папа Лев XIII каже, що вчення Христа проподружжя виразніше подане нам через Святе ПереданCня, навчання апостолів, твори Отців Церкви та собоCрові документи. Звернемось до роздумів про подружжясв. Івана Золотоустого.....

Один із мудреців, намагаючись перечислити найCголовніші блага в житті людини, на одному з першихмісць поставив гармонію подружнього життя (пор.Сир. 25, 1). Як ми вже говорили, від самого початку уСвоєму провидінні Бог запланував єдність між чолоCвіком та жінкою, говорячи про двох як про Одне (пор.Бут 1, 27). Через те для св. Івана Золотоустого немаєтіснішого та благодатнішого зв’язку між двома людьCми, як союз між чоловіком та жінкою, але якщо вони є

4

у належному поєднанні9. “Від початку, — каже св. ІванЗолотоустий, — Бог, творячи чоловіка і жінку з однієїприроди, а саме, творячи жінку з половини чоловіка,творить їх у взаємній гармонії, як таких, що доповCнюють та потребують один одного”10. І не може бутиінакше, бо кожен з нас є свідком того, що коли в сім’ї паCнує гармонія, тоді діти ростуть добрими, подруги єрадісними і щасливими, господарство є впорядковаCним, друзі, сусіди та родичі втішаються, бачачи такежиття. Ця гармонія приносить велику користь яксамим сім’ям, так і суспільству в цілому. Власне задлятакої гармонії, каже Іван Золотоустий, св. Павло і звертаCється до жінок: “Дружини, — коріться своїм чоловікамяк Господеві, бо чоловік — голова дружини, як і ХрисCтос — голова Церкви, сам Спаситель тіла! І як коритьсяЦерква Христові, так і дружини — своїм чоловікам увсьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос поCлюбив Церкву, і віддав за неї Себе” (Еф. 5, 22–25).

Що означає “коритися своєму чоловікові як Господеві”?Маючи щоденний досвід спілкування з Богом, кожен знас розуміє й усвідомлює, що прибігає до Того, Хто єнайбільшим Добром, а відтак шукає в Ньому зрозуCміння, підтримки та вираження безумовної любові ймилосердя. Через те ми беззастережно ввіряємо своєжиття нашому Творцеві, знаючи, що тільки з Нимзможемо осягнути мир, благодать та гармонію усвоєму житті11. Тому, говорячи про необхідність покоCри, ми в той же час повинні говорити про необхідCність любові. “Якщо ти хочеш, щоб твоя жінка тобікорилася, як Церква — Христові, тоді нехай твоя турCбота про неї буде такою ж, як Христа про Церкву. Іякщо це означає віддати своє життя за неї, то прошу.Якщо перетерпіти будьCяке приниження чи стражCдання заради неї, не відмовляйся!”12 Бо навіть якщо мизможемо здійснити це все, каже св. Іван Золотоустий,ми ніколи не зможемо наблизитись до того, що зроCбив Христос. Ми, каже він, жертвуємо собою зарадитієї, що нас любить і з нами з’єднана, тоді як Він відCдав себе заради тієї, що Його зненавиділа, обплювала,відкинула, зрадила, осміяла та повернула свою спинудо нього13. Ще, що дуже цікаво, Христос не повертає ту,що Його відкинула та зневажила через погрози,насильство чи терор, але змінює глибину її серця, приCнижуючи Себе та віддаючи Себе в ненав’язливій люCбові. Це взірець для наслідування, і така любов поCвинна панувати в житті подружжя сьогодні! “Так і ви,чоловіки, поводьтесь по відношенню до своїх жіCнок”14. Ніщо немає більшого впливу на життя подругів,каже св. Іван Золотоустий, як зв’язок у такій жертвенCній любові.

“Жертвуй всім заради неї і ніколи її не зневажай, боХристос ніколи не зневажив Церкви. Не вимагай відсвоєї жінки речей, що є поза її силою, бо і Христос невимагає від нас того, що ми не в стані здійснити. ДаCючи їй поради, почни з того, як сильно ти її любиш.Скажи їй, що любиш її понад своє життя, бо воно єминущим. Скажи, що ти надієшся, що коли ви переCставитесь з цього життя, ви у вічності будете поєдC

нанні у досконалій любові. Покажи їй, що ти цінуєш їїкомпанію. Давай їй високу оцінку в присутності друзівта дітей. Похвали та покажи своє захопCлення їїдобрими вчинками, і якщо вона колиCнебудь помиляCється, звертайся до неї з великим терпінням. Молітьсяразом! Ходіть разом до Церкви!”15

Цих слів, думаю, достатньо, щоб навчити нас, якуникати сварок та всіляких непорозумінь у сім’ї, уподружньому житті. Більше того, якщо б подружжязробило хоч трохи зусиль, щоб бодай наблизитись дотієї великої гідності бути відображенням містичної єдCності між Христом і Церквою, “їхня досконалість булаб не до порівняння навіть зі святими монахами”16.

На закінчення хотів би звернути увагу на один дужеважливий аспект. Переглядаючи вчення св. ІванаЗолотоустого про подружжя, ми знаходимо виразневідлуння персоналістичного вчення Івана Павла ІІ,який зробив надзвичайний внесок у розвитоккатолицького морального вчення. Його вчення проподружню любов, а саме беззастережне та повне відCдання себе в дар іншій особі, є внутрішньо присутнє,як бачимо, у Святому Переданні та у вченні ОтцівЦеркви. Це, у свою чергу є свідченням еклезіальноїтяглості цього вчення, що виходить від особи Христаі прямує до свого звершення в Ньому.

о. Юрій Ко. Юрій Ко. Юрій Ко. Юрій Ко. Юрій КОЛАСАОЛАСАОЛАСАОЛАСАОЛАСА STM, STM, STM, STM, STM,

Львівська Архиєпархія УГКЦЛьвівська Архиєпархія УГКЦЛьвівська Архиєпархія УГКЦЛьвівська Архиєпархія УГКЦЛьвівська Архиєпархія УГКЦ

1 Надалі я буду уживати Таїнственність та Сакраментальність яксиноніми.

2 Дана оцінка взята з особистого досвіду праці з нареченими.

3 Бут. 1, 27–28. Дивись також Бут. 2, 22–24 “І перетворив ГосподьБог те ребро, що взяв із Адама, на жінку. І привів її до Адама. Іпромовив Адам: “Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло відтіла мого”. Вона буде жінкою зватися, бо взята вона з чоловіка.Покине тому чоловік свого батька і матір свою, та й пристане дожінки своєї, — і стануть вони одним тілом”.

4 Див.: Папа Лев XIII, Arkanum Divinae Sapientiae.

5 Familiaris Consortio # 3.

6 Див. Ів. 2, 1–11, Мт. 19, 3–12. “Тому не має вже двох, але однетіло. Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає!”

7 “Так подруги поглиблюють свою досконалість та взаємнеосвячення і разом творять славу для Бога.” Gaudium et Spes.

8 Див.: Папа Пій XI, Casti Connubii.

9 Див.: St. John Chrysostom, On Marriage and Family life, Homily 20,St. Vladimir’s Seminary press, 1986.

10 Там само.

11 Мт. 11, 28–29, “Прийдіть до мене всі струджені та обтяжені, —і Я вас заспокою! Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокійдушам своїм”.

12 Див.: St. John Chrysostom, On Marriage and Family life, Homily20, St. Vladimir’s Seminary press, 1986.

13 Там само.

14 Там само. .

15 Там само.

16 Там само.

т е м а

5

т е м аПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

РРРРРозгляньмо декілька дефініцій сім’ї з проекційрізних дисциплін. Фізіологія говорить, щошлюб — це контракт взаємопередачі в коC

ристування окремих частин тіла. Психологія, яка вивCчає емоційну сферу людини, говорить про психічнебажання, про “хочеться”, а “хочеться”, як правило, тихречей, які можуть виключати одна одну. Соціологіятрактує сім’ю як осередок суспільства, як клітину ворганізмі. Економіка — як спільне ведення госпоCдарства. Не можна твердити, що всі ці визначення єзовсім неправильними, бо кожне з них включає в себеякусь частину істини, але не повністю. Кожна науковадисципліна робить свої схеми, свої проекції на такепоняття, як шлюб. Це часто є корисним у роботі, унауковому вжитку, але хибне поза цим, оскільки все це— лише проекції, а не сама річ у реальності. То що жтаке спільнота Подружжя? Важко про це говорити, непереживши на власному досвіді.Але спробую пояснити це, опираCючись на досвід інших.

Думаю, не варто розглядати шлюбв окремих проекціях чи схемахрізних дисциплін, але вбачати вньому гармонійну єдність всьоготого, про що говорять різні науки.Слід також згадати і причину тієїєдності, якою є любов.

Розгляньмо, отже, що таке любов,адже у світі існують різні визнаCчення любові. Наприклад, дехтопринижує це почуття, опускаючийого тільки до рівня тілесності.Хоча любов може проявлятися вжестах, у якихось тілесних актах,але не тільки.

Ми створені на образ і подобуБожу, (пор. Бут. 1, 26) отже,містимо в собі щось божественне.А Бог є любов (пор. І Ів. 4).Значить, у нашій природізакладена здатність любити.

Роздумипро спільнотуподружжя

Це можна помітити з того, що в нас існує потреба люCбити й бути любленими. Думаю, кожен з нас її відчувабо відчуває. Проте є люди, які не визнають цієїпотреби, хоча й мають її. Людина за своєю суттю буластворена як істота, що повинна любити і бутилюбленою. На такому тлі добре зрозумілим стаєтвердження св. Василія Великого, згідно з якимлюдина — істота суспільна. Про те, що ми не можемозробити нічого вартісного поза цим стосункомлюбові, пише і апостол Павло у першому посланні доКоринтян у 13Cій главі. Тут він говорить надзвичайновиразно про те, що без любові не має цінності жоднелюдське діло, втрачають вартість навіть найбільшгероїчні вчинки. Логічним є те, що любов до іншоїлюдини спочатку приводить до зустрічі з нею, аджецей стосунок немислимий без звернення до іншоїособи. Любов не може бути звернеCною до якоїсьабстрактності. І саме від сприйняття іншого, відставлення до нього залежать і взаємини з ним.

“Благословенним є труд родини — тому що це місце,де кожен з нас нечувано близько підходить до персоCнажа нашого життя: до іншого” (Сергій Аверинцев).Головне тут — не втекти від реальності, не потрапитиу вимріяний світ. А тому варто сприйняти іншоготаким, яким він є. Чоловік повинен поєднатися зжінкою і прийняти її жіночий погляд на речі, їїжіночу душу, і жінка має таке ж важливе завданнястосовно свого чоловіка. Один дослідник подружніхстосунків сказав, що за чоловічими стандартами будьCяка жінка — божевільна, а за жіночими стандартамибудьCякий чоловік — потвора. Чоловік та жінка —психологічно різні, і це не погано, вони покликанізвикнути до перепадів, до дещо іншого значення

“Тому покине чоловік батька і матірі пристане до своєї жінки, і будуть вонидвоє одним тілом, так що вони небудуть більше двоє, лиш одне тіло”

(Мт. 19, 5)

6

найелементарніших жестів, слів, інтонацій, щоб стати“одним тілом”.

Вся річ у тім, що цей “інший” (мовою Біблії —“ближній”) не нами вигаданий, він невблаганноставить нас перед фактом реальності свого власногоіснування, абсолютно незалежного від нашихфантазій. Якщо ми будемо сприймати ближньогоу відповідності до наших омріяних ідеалів, то з пусткинашої сфокусованої порожнечі вилізе страшний звір“самолюбство” і проковтне нашу душу та вмоститьсяна її місце. А “самолюбству” важко змиритися з волеюіншого, з його правами, з ним самим. Тому вартозвернути увагу на ближнього, такого, яким він є, з йогопозитивними і негативними рисами, з його гідністюв очах Божих, незалежно від того, чи ми з нимперебуваємо у подружньому зв’язку, чи як батькоі дитина в родині, чи як закохані хлопець і дівчина.

І не допусти, Боже, щоб юнак подався на пошукидівчини своєї мрії: дуже ймовірно, що та, яка б сталадля нього радістю і спасінням, найменш схожа на цей“привид”. Не дай, Боже, молодим батькам плануватитип майбутніх відносин із своїми дітьми, бо на тойчас, коли останні підростатимуть, все буде поCіншому.

Не дай, Боже, і дітям з фальшивої пієти приписуватисвоїм батькам неіснуючі чесноти: поCперше, вониризикують не помітити за таким заняттям того добра,яке є в їхніх батьках насправді, а поCдруге, навітьнайнепривабливіша людина є більшим предметом длялюбові, аніж ідол, який неймовірно подобається.

“Те, чого ви не зробили одному з братів моїхнайменших, — мені також ви того не зробили”(Мт. 25,45). Те, що не зроблено для Бога в часі, не є зробленодля нього і у вічності. Тому заповідь любові доближнього подібна до першої про любов до Бога. А цевіднайдення божественного в іншому, сприйняттяйого таким, яким він є, неможливе без близького стоCсунку з Богом. Бо саме в Ньому і для Нього все. Отож,поспішаймо показати світові — чиї ми учні і Хто нашУчитель. А це можна виявити, як каже Біблія, у нашихвзаєминах із ближнім, хто б він не був.

На закінчення варто зацитувати слова світоча українCського народу митрополита Андрея Шептицького,який звертався до християн і до християнських родинтакими словами: “Доки у вас у хаті не буде хриCстиянського ладу, — доки батько родини не будедобрим мужем для своєї дружини і добрим батьком длясвоїх дітей, доки жінка не сповнятиме своїх обов’язківщодо мужа, доки діти не навчаться шанувати своїхбатьків, — доти чоловік і жінка, і діти не будутьдобрими християнами, хоча б і до церкви ходили та йінші християнські обов’язки виконували”. А привиконанні цих умов митрополит запевнив нас вщасливому майбутньому житті ще тут, на землі:“Майбутність належить тим народам, у яких подружжяє святою річчю, — у яких родинне життя чисте і святе”.

Вступ

Проблема алкогольної залежності в українськомусуспільстві сьогодні дуже актуальна. Поряд зекономічною відсталістю, духовним спустоC

шенням різко збільшується кількість людей, що шуCкають розв’язок власних проблем у чарці. Вирішеннята подолання алкоголізму нерозривно пов’язане здетальним дослідженням цієї психоCфізичної патолоCгії. Алкоголізм не несе в собі локального характеру, астановить домінуючий фактор різного роду деструкCтивних процесів, як індивідуальних, так і суспільних.Тому поряд з теоретичними аспектами (використанняздобутків медицини та науки Церкви) стержнем моєїпраці є соціологічний аналіз, анкетування, проведенев одному із сіл Львівської області.

Саме фактор залежності — це явище, що затирає в осоCбі її природні, Богом дані атрибути: затьмарює розум,послаблює волю. Поряд з соматичними наслідкамиалкоголь викликає негативні психічні наслідки, як вокремої особи, так і породжує процес співузалежCнення оточуючих осіб, зокрема в подружньому житті.Алкоголізм формує категорію суспільства, що далековідходить від реального життя, стає безпорадноюперед гріхом та злом.

Алкогольна залежністьАлкогольна залежністьАлкогольна залежністьАлкогольна залежністьАлкогольна залежність

Етичні роздуми на тему цінності, якою є життя люCдини, супроводжували християнство з самого його поCчатку. Тематичний обсяг цієї проблематики значноюмірою збільшився завдяки швидкому розвитку біоCмедичних наук, який ознаменував особливо другу поCловину двадцятого століття. Цей розвиток супроCводжується виникненням нової галузі етики, названоїбіоетикою.

Алкоголізм — це хвороба, яка характеризується психоCфізичною залежністю від алкоголю, основою якої єнаявність алкоголю в обмінних процесах людськогоорганізму. Акоголізм, або алкогольна залежність, асоCціюється з рядом ознак:

1. Хворобливий потяг до алкоголю;

2. Ріст толерантності (зростає витривалість до великоїкількості алкоголю);

3. Втрата кількісного контролю;

4. Наявність синдрому відміни або абстинентногосиндрому.

Дія алкоголю на організм людини розцінюється якнервово паралітична отрута, яка притуплює центримозку, що контролюють поведінку особи. Такий стан

Сім’я таалкоголізм

Богдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙ

т е м а

7

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003 т е м а

людини характерний втратою здатності до самоконCтролю, нерідко він є суспільно небезпечний.

Можна простежити динаміку розвитку алкоголізму.Сучасній науці відомо кілька станів, зокрема початCковий: соматичні відхилення не простежуються, окрімпорушень функцій окремих органів або систем.Наступна фаза алкоголізму — це перехід від епізоCдичного до систематичного вживання алкоголю.Соматичні патології окреслюються як порушенняапетиту, шлунковоCкишкові розлади. Хронічна стадіяформується протягом кількох років. Фізичний потягдо спиртного характерний похмільним синдромом,максимальною толерантністю. Наступна фаза найважCча, вона окреслюється як втрата будьCякого контролю зметою заспокоєння психоCфізичного дискомфорту.Психічне звикання та стійкість організму розвиваCються паралельно і послідовно. Соматично ушкодженіокремі органи і системи, у деяких випадках з незворотCніми патологіями.

Специфіку родини алкоголіка формує залежна особа(батько або мати) і субстанція, щоузалежнює (алкоголь), вживанняякого визначає спосіб життя сім’ї вцілому. В певному моменті існуваннясім’я зупиняється на тверджені, щостержнем організації життєдіяльCності став алкоголь. Причиноюформування такого явища нерідковиступають труднощі, як внутрішні,так і зовнішні, що порушуютьсімейну рівновагу, сімейне функціCонування. Іншими словами, пошуккомфорту, зокрема, чуттєве алкоCгольне запаморочення стає індиCкатором психічної та духовноїнезрілості.

Алкоголік здатний до маніпуляцій, вданому випадку членами родини.Роблячи це, він стає на захистспиртних напоїв, від яких йомузазвичай важко відмовитися. ГоCловна мета і пояснення таких дій – цеакцентування наслідків особистоїпроблеми на іншій особі. ФорCмується ідея вини оточуючих. Напроцес узалежнення впливає щоCнайменше три чинники: алкоголь,середовище та людина. З цих трьохнайголовнішим виступає людськаособа, оскільки вона є міриломставлення до алкоголю. Особастається одночасно творцем проCблеми, а також ключем для її розCв’язку. Людина є тим істотнимелементом між середовищем і алкоCголем. Алкоголік у сучасномусуспільстві характеризується невідCповідальністю, агресивністю, іґноC

рацією норм права та суспільних норм, суспільноюнепристосованістю до середовища, сім’ї, праці, себесамого і до життя в цілому.

Внаслідок маніпуляції та суспільного виміру відалкоголізму страждає ціла сім’я, членом якої виступаєалкоголік. Алкоголізм — це сімейна хвороба. Пияцтвонакладає відбиток, як на особі, що випиває, а такожвпливає на відносини, родинні якості — любов іподружжя. Найбільш страждають особи, що перебуCвають в тісному контакті з алкоголіком. Сім’я, членомякої є алкоголік, позбавлена психологічної стабільCності та спокою. “Віссю” такої сім’ї є алкоголік. Тутпростежується втрата можливості здорового спілCкування.

Вплив на виховання дітейВплив на виховання дітейВплив на виховання дітейВплив на виховання дітейВплив на виховання дітей

Усвідомлення, що причини різноманітних змін усуспільстві й русі історичного процесу загаломзалежать від фактору духовного порядку, тобто відлюдської свідомості, концепцій, ідей, сьогодні вже не

8

потребує доведень. Таким чином, вирішити проблемулюдини за межами самої людини неможливо. ПедаCгоги приходять до висновку, що увага до духовного світуособи мусить бути більшою. Духовний світ людини євідбитком (спотвореним чи меншCбільш адекватним)навколишнього життя в соціумі, зокрема в сім’ї.

Коли беремо за контекст виховання молодої людинисім’ю з алкогольною проблемою, спостерігаємо чи ненайбільшу чутливість до негативного впливу самедітей. Процес співузалежнення породжує в нихемоційні порушення, ненормальність переживань тапрояву почуттів. Зовнішнім проявом цього є надмірнаплаксивість, неопанована агресивність, вибуховість,безпідставна впертість. Наслідком можуть стати пробCлеми у спілкуванні: прагнення відмежуватися від інCших людей, пасивність або агресивність, фізичненасильство, втеча в нереальний світ фантазій замінюєконтакт з реальністю. Можна окреслити кілька чіткихмоментів, що часто повторюються в дітей алкоголіків.Насамперед понадвікова відповідальність, дбання прозбереження мінімальної рівноваги вдома, що привоCдить до перфекціонізму. Наступне — це непомітність,спричинена тривожністю та відривом від реальності.Трапляються випадки імпульсивної та агресивної поCведінки дітей, якою привертають увагу оточення зметою зміщення акценту з головної проблеми, якою єалкоголік. Наступним моментом є хронічне почуттянедооціненості. Часто потерпають від хворобливихзаздрощів, оскільки придушене почуття власної гідносCті. Негативні впливи алкоголізму на виховання маєаксіомний характер. Батько чи мати алкоголіки постійCно віддалені від своїх дітей. Поряд з хронічним поCчуттям недооціненості постає постійна одинокість тасамоізоляція. Поступово втрачається відчуття нормальCних відчуттів, ненормативних елементів людськоїповедінки, падає властивість розпізнання правди.Сімейні обставини відіграють важливу роль у форC

муванні в дітей підходу до вживання алкоголю. ОсобCливо небезпечним стає одночасний вплив алкогольнихсімейних традицій разом з байдужим ставленням до виCховання. Звикання до алкоголю в дитячому віці спонуCкає швидкий та катастрофічний розвиток алкоголізму.

Ставлення міжособове.Ставлення міжособове.Ставлення міжособове.Ставлення міжособове.Ставлення міжособове.

Гармонія подружнього життя, феномен особовоїреляції, що в біблійній мові окреслений, як “одне тіCло”, завжди залежить від духовноCтілесного стану люCдини. Тут можемо виділити трансцендентні властиCвості, які людина посідає з огляду на Боголюдськудійсність. Подружня єдність ніколи не має за об’єкттільки фізичну єдність. Так само стан подружніх реляCцій визначається як духовним, так і психоCфізичнимстаном осіб. Тому останнє завжди заслуговує на наCлежну оцінку та дослідження в контексті богословсьCкому та біомедичному.

Реалізація подружнього покликання нерідко гальмуCється наявністю різноманітних факторів як суспільCних, так і особових. Алкоголізм — це одна з найбільшпоширених причин деформації подружньої гармоніїта перешкода актуалізації подружньої потенції. Сім’яалкоголіка перебуває в постійному стані тривоги танестабільності. Вживання наркотиків або алкоголюодним з членів сім’ї спричинює дисбаланс поколінь:батьків, подругів, дітей.

Суспільний фактор, зокрема сором та осудливість, дуCже часто впливають на тривалість інкубаційного періCоду хвороби — алкоголізму. Кожен член сім’ї бере акCтивну участь у підтримці деструктивних відносин цієїсім’ї, причиною яких є алкоголізм однієї або більшеосіб. Паралельно з розвитком та перебігом хвороби валкоголіка прогресує хвороба оточуючих. Поведінка тапсихофізичний стан членів сім’ї визначається станомта фазою захворювання алкоголіка. Поряд з проC

блемою впливу та прогресупатології виникає питання відCповідальності, розподіл її на усіхчленів родини. Відповідальністьневід’ємно крокує зі спробоюзаперечення сім’єю алкоголікаданої проблеми. Внаслідок роступроявів алкоголізму (хвороба,втрата праці, фізичне насилля)зростає потреба ізоляції та маскуCвання від суспільного життя. Міжподругами відбуваються негативнізміни емоційних зв’язків. Пізнішепростежуються деструктивні форCми організації сімейного бюджетута питання дитячого виховання.Важливим фактом для покращеннята зміни даної ситуації є усвіCдомлення іншою стороною, подCругом, що не вживає алкоголю,своєї ролі в процесі виздоровленнясім’ї.

т е м а

9

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Найбільш поширена ситуація, коли жертвою алкогоCлізму мужчиниCчоловіка стає дружина. Стреси, що наCбувають хронічної форми, стають поштовхом до різCного роду неврозів. Далі психологічна напруга збільCшується. Постійна тривожність, атмосфера недовірита неповаги, думки про ницість життя негативно вплиCвають на загальний стан здоров’я сторони, що не п’є.Кожна сімейна система має свою внутрішню динамікуй керується неписаними законами співвідношенняміж окремими частинами системи, тобто членамисім’ї. Здорова система спирається на врівноваженийподіл відповідальності за різні функції та завдання, щореалізуються в сім’ї. У здоровій системі всі елементисполучені двосторонніми каналами спілкування. Навідміну цій, хвора система є дисфункційною, що маєзакритий характер. Заміна функціонування хоча б зодного елементів системи веде до зміни функціонуCвання в цілому. Цей принцип діє в обох напрямках,тобто ці зміни можуть бути скеровані як на погіршенCня, так і на покращення сімейного життя. Алкогольнеузалежнення окремої особистості породжує процесспівузалежнення, веде до негативних психологічнихнаслідків для людей, які оточують алкоголіка. Для сіCмей, де є алкоголік, характерна інвазійність, тобтонаполегливі спроби обмежити свободу певної особи.У соціальному плані найтиповішими є три реакції: свіCдома суспільна ізоляція; побудова системи обману таприховування від оточуючих; агресія, спрямована начлена сім’ї або на зовнішню ситуацію. Основною риCсою членів сім’ї, подругів з алкогольною проблемоюможна назвати непевність — руйнується порядокподій, цінностей, несподівані зміни настроїв. Поручіз непевністю, страхом, як наслідок, постає агресія,яка прагне знищити джерело страху або пригнітитийого.

Занехання статевого життя.Занехання статевого життя.Занехання статевого життя.Занехання статевого життя.Занехання статевого життя.

У більшості людей, які хворіють хронічним алкогоCлізмом, захворювання внутрішніх органів, як правило,не викликають суб’єктивних відчуттів та скарг. У багаCтьох випадках хворі заперечують наявність патологіїабо не погоджуються з цим явищем. Хронічний алкоCголізм характерний заниженням статевої функції. Цеокреслюється передчасною еякуляцією, послабленнямерекції при збереженому і навіть сильному потягуфізичної близькості. У половини всіх осіб, що зловCживають алкоголем, і у всіх хворих хронічним алкогоCлізмом має місце алкогольна імпотенція. Остання стаєпричиною неврозів, депресій (у зв’язку з пережиCваннями, викликаними цією причиною). Індивід неCадекватно сприймає себе та свої соціальні зв’язки, щопризводить до зниження соціальної адаптації. Реальніфакти в думках автоматично спотворюються, зникаєзворотній зв’зок із середовищем при збереженніілюзії свободи та логіки мислення. Цей процес, в своючергу, веде до підпорядкування свідомості алкоголю,прагнення одержати задоволення від дійсності задопомогою хімічних речовин.

Штучне самозбудження або самозаспокоєння утрудCнює можливість подолання справжніх причин осоCбистих проблем, атрофує природну здатністьемоційних реакцій.

Нездорове потомство.Нездорове потомство.Нездорове потомство.Нездорове потомство.Нездорове потомство.

Серед багатьох різних факторів, що впливають напрогрес алкоголізму, визнають генетичну схильність,або, іншими словами, спадковий характер. СтатисCтичні дані доводять, що п’ятдесят відсотків опитанихдітей алкоголіків — залежні і актуалізують дану генеCтичну програму. У дітей алкоголіків простежується підCвищена чутливість до алкоголю. В цих осіб незначневживання алкоголю ставить загрозу формуванню звиCкання та похмільного синдрому. Не менш відповідальCним є період вагітності. Пренатальний період харакCтерний повною залежністю від матері. Алкоголь, токCсичні речовини, що утворюються внаслідок обміннихпроцесів організму, через плацентарний бар’єр поCтрапляють в організм плоду та спричинюють отруCєння. Особливу небезпеку спричинює вживання алкоCголю в перші три місяці вагітності.

Дослідження американських медиків торкалися 1523матерів, у дітей яких простежувалися патології фізичCного розвитку. У матерів, що не вживали алкоголь підчас вагітності, ця патологія наявна у 2%; у матерів, що виCпивали час від часу — в 9%; у постійно вживаючих алCкоголь — до 74%. Дослідження показали, що постійне вжиCвання алкоголю майбутньою матір’ю створює високийризик виникнення вад розвитку дитини. До нихвідносять порушення росту, морфогенезу в дітей — цівідхилення окреслюють як фатальний алкогольнийсиндром.

Говорячи про генетичну схильність до алкоголю, найCперше виникає питання біологічної причини даноїпатології. Сьогоднішній медицині невідома гена чигени, з якими успадковувалась би податливість до алCкоголізму. Разом з тим певні вроджені властивості орCганізму сприяють схильності до узалежнення, а інші— навпаки, утруднюють призвичаєння.

Однозначним є визначення впливу алкоголю на оргаCнізм людини, як порушення нормального функціонуCвання, що характерне появою різного роду соматичнихзахворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на15–17 років вкорочують життя людини. Понижена праCцездатність мозку, спричинює негативні зміни в ценCтральній нервовій системі, особливо процесів мислення,пам’яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбуCвається отруєння кори головного мозку, де концентраціяалкоголю на 60–70% більша, аніж в крові. Аналогічні поCказники простежуються і на потомстві. Відхилення фіCзичного й розумового розвитку дітей з’являються як реCзультат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголюна плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроCза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає уплід через плаценту, пошкоджує нервову систему.

Далі буде…

Іван КОЛТУНІван КОЛТУНІван КОЛТУНІван КОЛТУНІван КОЛТУН

т е м а

10

Мабуть, кожний із нас здатен поCсвоєму дативідповідь на запитання: “Ким, на твою думку,є “батько”?” Серед різноманітних відповідей

можна виокремити основні характеристики феноCмену батьківства: вміння та здатність піклуватися,виховувати, повчати, допомагати, любити і багато інCших. Ніхто також не заперечить, що особа батька єнадзвичайно важливою для кожної, без винятку, люCдини. Чому?

Відомо, що земний батько є дателем, творцем людсьCкого тілесного життя для усіх, хто приходить на цейсвіт. Тому в кожного до особи батька формується загаCльне ставлення з певними особистими вираженнями.А це, у свою чергу, залежить від багатьох обставин, щоголовно походять від батьківського способу життя тадіяльності.

Серед загальноприйнятих позитивних, зразкових рис“правдивого батьківства” — піклуванняпро рідну дитину. Поряд із наданнямнеобхідних матеріальних, потрібнихдля життя умов та речей, важливим туттакож є внутрішнє, моральне та духовCне батьківське наставлення стосовносвоєї дитини. А вираженням цього єдостатнє приділення часу та уваги дорідної дитини, чи дітей. Саме отцівськевиховання та вміння провадити своєщоденне життя великою мірою залеCжить від важливих та необхідних рисчи прикмет “правдивого батьківства”,адже кожна характерна ознака потягаєза собою ще багато інших, не частовиражених рис і особливостей у тихнамаганнях і прагненнях, які формуCють загальний образ доброго батька.

Необхідним елементом доброго батьCківства є також виховання власноїдитини. Воно полягає як у життєвих,корисних та мудрих порадах і повчаннях, так і вособистому прикладі. Відома згадка про свого батькаПапи Римського Івана Павла ІІ. За словами ВерховногоРимського Архиєрея, його батько, військовик зафахом, став для нього яскравим взірцем і вчителемхристиянського життя. Нераз молячись Богу середночі, а протягом дня виявляючи гарячу любов до своCїх дітей, батько відіграв неабияку роль на подальшудолю та формування людської особистості Папи ІванаПавла ІІ.

Допомога — це ще одна важлива прикмета доброго тасвідомого своєї місії батька. Вона полягає не лише у

“Правдивебатьківство”

сприянні уникнення якихось перешкод, проблем,наслідків хибних дій чи вчинків, але і в наставленнідитини до того, щоб не допускатися до здійснення поCмилок і неправильних вчинків. І це лише коротенькийперелік багатющого списку важливих та необхіднихрис чи прикмет “правдивого батьківства”.

Такі моральні норми та прикмети доброго батьківстванабирають особливого значення при розгляді їх уконтексті духовного виміру. Адже одне із найчастішихзвернень, яке ми, християни, виголошуємо до Творцята Господа всього існуючого, є саме “Отець” (Батько,Авва і ін.). Бо і сам Він об’явив Себе як Отець і Батькословами Ісуса Христа: “Отче наш…” (Мт 6,9).

Основними Божими характеристиками “батьківства”є: Датель життя (за посередництвом земного батька),але життя не лише тимчасового, але вічного ( Мудр. 14, 3;Сир. 23, 1–6; Мт. 5, 45 і ін.); Отець, який любить (Рм. 5,8; ІІ Кор. 13, 13; Йов 3, 16 і ін.); Той, Хто допомагає (Іс.49, 8; Пс. 85, 17; 34, 9; 120, 2 і ін.) і багато інших подібCних характеристик.

Належною відповіддю на вияви батьківської турботи йлюбові до нас є обов’язок любити своїх батьків земCних, незалежно від усіляких проблем, що виникаютьподекуди на ґрунті “батьки — діти” (включаючи при

цьому навіть негідність батьків, їхаморальність і т. ін.). Батьків такожслід шанувати, а це полягає в належCному ставленні до них та в повсякчасCній повазі. Адже і четверта ЗаповідьГосподня зазначає саме це: “Шануйтвого батька і матір твою, щобдовголітній був ти на землі…” (Вих.20, 12). Варто завжди пам’ятати про“батьківство” наших земних отців,яким належить відповідна дяка, шана,та любов без огляду на будьCякі їхніхиби. А щодо нашого Небесного БаCтька — то в кожного повинно бутизавжди свідоме визнання віри в НьоCго, що виявляється у прославленніБога, страсі (тобто боязні віддалитиCся від Бога) перед Ним, проханні пропоміч та беззастережності щодогарантії вічного життя з Ним у разівірного богопочитання.

Усвідомлення та прийняття Бога як люблячого Отця,радість від земного батьківства спроможні додативпевненості та відваги в доланні наших життєвихтруднощів та різного роду клопотів. А характерні риси“правдивого батьківства” надзвичайно потрібні длязросту як морального, так і духовного рівня нашогоукраїнського суспільства, є актуальними та необхідCними для подолання і зміни існуючого сьогодніреального стану речей в нашій державі. Адже дляцього не потрібно шукати численних способів виріCшення проблеми. Потрібно лише усвідомити тавпровадити в життя одну, здавалося б, незначну, але

Відома згадка про свогобатька ПапиРимського Івана ПавлаІІ. За словамиВерховного РимськогоАрхиєрея, його батько,військовик за фахом,став для ньогояскравим взірцем івчителемхристиянськогожиття. ... батьковідіграв неабияку рольна подальшу долю таформування людськоїособистості ПапиІвана Павла ІІ.

т е м а

11

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

надзвичайно важливу істину. Християнський заклик“правдивого батьківства” вирішує і ґарантує справCжній добрий устрій та злагоду як поодиноких сімей,так і цілого суспільства загалом. А підтвердженнямцьому, без сумніву, є яскраві приклади “добрих” батьківз християнських родин, відомі кожному зі свогоблизького чи далекого оточення.

Не варто доводити й те, що батьківство також є надCзвичайно величним покликанням у житті, адже поCсідає властивості, гідності, якими володіє сам ГосподьБог. І це неодноразово представляє нам Святе Письмо:Пс. 102, 13; Прип. 3, 12; Пс. 67, 6; Мл 1, 6 й інші уривCки. Такі численні біблійні тексти яскраво підкресCлюють порівняння, подекуди навіть ототожнення Богаіз земним батьком, дії та вираження, поведінка, спосібпровадження і виконання певних вчинків у них дужечасто збігаються. І це, справді, є підтвердженням висCокої гідності імені Батька.

Споглядаючи щоденне життя українського люду, не раззадумуєшся, чому сьогодні такий низький моральний,духовний, освітній рівень нашого суспільства, загаломжиття у державі? Відповідь, гадаю, доволі проста.Погляньмо на те, якими є наші сім’ї, головами, опоCрою і твердинею котрих є наші батьки. Бо ніде інше, алише у справді добрих, зразкових батьках можнавідшукати один із найголовніших, найважливішихшляхів, які здатні започаткувати такі необхідні сьоCгодні зміни та можливі позитивні зрушення як напобутовому рівні, так і на особистому, внутрішньомудуховному рівні кожного з нас.

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

Над глибинами феномену духовності роздумуCвали в античному світі, середньовіччі та в ноCвому часі. Вона є об’єктом зацікавлень і сьогодні.

Переконаний, що немає такого християнина (пракCтикуючого християнина), який би не цікавився цимфеноменом і не прагнув зреалізувати її у своєму житCті, оскільки, на мою думку, духовність завжди залиCшається постійним перебуванням особи в самій серCцевині християнства в Ісусі Христі. Духовність єсамим життям особи в Тому, Кого вона вже знайшла, зКим зустрілася. Духовність, як постійний діалоглюдини з Богом, зі своїм Творцем, діалог, який відбуCвається на основі молитви, допомагає їй вийти зі своєїзамкнутості, суб’єктивізму й повернутися обличчям дооб’єктивності, щоб могти побачити у ближньому відCбиток Всемогутнього Бога.

Сучасна людина живе в раціоналістичному світі, денемає місця потаємному, містичному, духовному. Цесвіт, у якому все змінюється з блискавичною швидCкістю, де те, що ще вчора здавалось непохитним, терCпить крах. Цінності, на які ми покладалися ще вчора,сьогодні виявляються знівельованими… Упродовжусієї своєї історії людство не бачило таких темпіврозвитку та прогресу, як за останнє століття. Наука,техніка, політичний лад досягли своїх чи не найвиCщих висот, але поза тим не принесли довгоочікуваCного щастя.

Серед щоденних клопотів, серед сірої буденності люCдина починає зводити своє життя до принципу “мояхата з краю” і, роблячи свій внутрішній світ замкнCутим, зовсім не задумується над тим, що відбуваєтьсяпоза нею, і тим більше не тратить свого часу нароздуми над такими феноменами, як духовність, внутCрішній світ людини і її покликання в цьому світі та ін.Людина зробила своє життя поверховим…

Задаймо собі запитання: “Чому так стається?”, “Як поCяснити такий низький рівень нашого духовногожиття?” Одна із правильних відповідей — це викривCлення та спотворення розуміння сім’ї, зведення її відвисоти Божого Таїнства до гріха… Таке твердженняможна пояснити наступним чином. Кожна сім’я — цеоснова, серцевина суспільства та держави. Вона такожє підвалиною морального світу, оскільки саме в сім’їлюдина отримує духовноCморальне виховання йзапочатковує в собі духовне життя. МоральноCдуховCний стан кожного суспільства та держави, за свідченCням історії, залежить від моральноCдуховного рівнясім’ї. З певністю можна сказати, що руйнування сім’їзавжди призводить до руйнування суспільства та дерCжави. Західний апологет Лютард стверджує: “Коли мидосліджуємо становище певного народу, то передусімнаш погляд звернений на становище сімейного життя.

Духовністьхристиянської сім’ї

т е м а

12

За ним ми робимо висновки і про все інше. Якщо ріCвень сімейного життя цього народу на низькомущаблі, то в такому положенні знаходяться й іншіділянки його моральноCдуховного життя”.

У сім’ях, де віра, надія, любов та розвиток важливиххристиянських чеснот знівельовані та перетворені нарозчарування, егоїзм, ненависть, гордість, де Божідари зводяться до гріха, не можна очікувати на світиладуховного життя. І навпаки, у сім’ях практикуючиххристиян, де Ісус Христос є осердям всього їхньогожиття, правдиво процвітають усі дари Святого Духа.

Зрештою, жодне із творінь не отримало Божого блаCгословення, окрім Подружжя (Бт. 1, 28). Це означає,що таке ставлення до сім’ї не тільки є вгодне Творцеві,але і підкреслює важливе місце сімейного союзу вБожих планах, що стосуються долі світу… Таким чиCном, сім’я — це Таїнство, встановлене Богом. Зробитиподружній союз духовним, священним, зробити йогосоюзом святої любові — це одна із головних цілейсім’ї. А оскільки справжня любов є насамперед взаCємною, то звідси випливає ще одна важлива ціль, асаме — взаємність сімейного життя, повна та нерозCдільна взаємна відданість одне одному, взаємність увсьому. Оскільки сім’я — це один, єдиний організм зпереповненим білосніжною чистотою одним серцем,яке досягає своєї повноти лише в єднанні із люблячимсерцем нашого Спасителя Ісуса Христа…

Та, на превеликий жаль, більшість сімей обирає зовсімпротилежну до цього дорогу — дорогу гріха. Світсімейного життя наповнений відкиданням на задній

план духовних та вибором матеріальних, фізіологічCних цінностей. Відбувається приниження гідностіподругів та їхнього внутрішнього світу через викоCристання ними різного роду контрацепцій. Натомістьприходить крайній егоїзм, який спонукає розглядатизачаття дитини небажаним та підштовхує до найCгіршого вчинку, якого тільки могла допуститисялюдина — дітовбивства (аборту).

Дар сімейної любові зводиться до ненависті та горCдості, а взаємність сімейного життя тлумачиться запринципом: “Кожний живе своїм власним життям ініхто не повинен втручатися в особисті справи інCшого”. І це відштовхування одне від одного частопризводить до приниження гідності дітей ріднимибатьками.

Таке наповнення сімейного серця злом свідчить проспрямування його погляду у протилежний від Бога бік,про небажання сім’ї досягнути вершини духовногожиття, оскільки це набагато важче і потребує більшезусиль, аніж йти шляхом вигідного, комфортногожиття із гріхом. Прямувати шляхом практикуючиххристиян, дорогою, якою нас провадить Святий Дух,означає приготувати своє серце до випробувань ітерпінь. Ми часто запитуємо себе: “Чому Бог випроCбовує нас і навіщо посилає нам терпіння?”, “Для чогоце потрібно і який в цьому сенс?” Ці та ряд іншихзапитань стають зрозумілими, якщо постараємосязбагнути саму суть явища терпіння. Тоді отримаємонаступну відповідь: “Бо через багато страждань требанам увійти в Царство Боже” (Дії. 14, 22). Коли терпиCмо, ми стаємо сильні (пор. ІІ Кор. 12, 10), робимося стійCкіші у надії, вірі, любові та розуміємо, що причиноютерпіння є любов Бога до нас (Євр. 12, 5–8). І, чим є пічдля золота (Прип. 17, 3), тим є терпіння, знесені знадією на Бога, для тих, що вправляються у чеснотах.“Терпіння — вчитель побожності, мати благочестя”(св. Іван Золотоустий). “Душа, що терпить, близька доБога” (св. Григорій Богослов). “Бо де подвиги, там інагороди; де війни, там і почесті; де боротьба, там іпереможні вінки. Дивлячись на це, набирайся терCпіння” (св. Єфрем Сирійський). “Терпіння є завдаткомспасіння і вічної нагороди, тому потрібно цінувати їхі за них цілим серцем дякувати Богові” (митр. АндрейШептицький). І які б не були важкі терпіння, вонистають зовсім легкими, коли поруч Ісус Христос: “ПриCйдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас.Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лаCгідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшудушам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий”(Мт. 11, 28–30).

Знаючи хоча б таке пояснення суті та значеннятерпіння, можна сказати, що досягнути вершини дуCховного життя насправді не так вже й важко. Потрібнелише старання та виявлення бажання людини, і тодіперед очима її серця відкриються перші сходинки доцілі, якими є згода дозволити Святому Духові освятитинаше життя та повністю керувати ним. Дуже скоро ми

т е м а

13

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

побачимо великі зміни — зміни, які ведуть до Бога. Босаме Святий Дух спрямовує людину до Ісуса Христа.Святий Дух, Котрий освячує і спрямовує все до Сина таприносить всю правду, нагадуючи нам про великі чудаБожі, спонукає нас визнати діло Спасіння. СвятийДух, який у постійній П’ятидесятниці дарує людськомусерцю здатність бачити у розп’ятому Лице Бога,показує при цьому, якою повинна бути кожна людина,осяяна світлом. Святий Дух дарує людині неоціненнідари: мудрість, розум, раду, кріпость, знання,побожність та страх Божий, щоб вона змогла віднайтиБога і преобразити своє життя у святість. Людина,наповнена Святим Духом, приносить плоди: любов,радість, мир, терпеливість, добротливість, милосердя,віру, лагідність та поміркованість, стає видимимБожим речником. Коли людина дозволяє СвятомуДухові ввійти в її внутрішній світ, коли Він керує їїжиттям, проникає всю особу в цілості, стає видимим ікожний може Його побачити. Такимчином, особа, яка дозволяє СвятомуДухові поступово заповнити себе,показує всім Його дію, нагадує іншимпро Бога, закликає їх до Нього.

Отці Церкви та багато інших людей,що досягнули святості свого життя,свідчать своєю наукою, своїми досягCненнями в духовному житті простуістину: духовне життя є життям уСвятому Духові. Духовне життя — цемистецтво рахуватися з присутністюСвятого Духа. І цьому мистецтву —дозволяти Святому Духові плодоноCсити в нашому житті — кожна людиCна вчиться саме в сім’ї.

Наступним важливим та невід’ємнимкроком в досягненні сім’єю духовноCго життя є виявлена з вірою молитва.Св. Іван Золотоустий говорить: “МоCлитва — це спасіння, безсмертя душі, незнищима стінаЦеркви, непохитна охорона, страх для дияволів, а дляблагочестивих — спасіння. І ніщо не може рівнятися змолитвою. Вона й неможливе робить можливим,важке — легким, невигідне вигідним”. Молитва — цемати і дочка сліз, надолуження за гріхи, поміст черезспокуси, мур проти клопотів, нищительканепорозумінь, заняття ангелів, пожива всіх духовнихістот, майбутня радість, необмежена діяльність,джерело чеснот, криниця ласк, невидимий поступ,пожива душі, просвічення розуму, сокира на зневіру,вияв надії, злагіднення гніву, здійснення успіху, об’явамайбутнього, знак слави” (св. Іван Ліствичник).Молитва — це розмова душі з Богом, гілка з дерева поCкори й лагідності, вияв радості й подяки, лік на журбуй оспалість, піднесення розуму до Бога (св. Ніль СиCнайський). Що світло сонця для тіла, те молитва длядуші. І як для сліпої людини нещастям є не бачитисонця, то яким великим нещастям для християнинабуло б не молитися і не вливати молитвою в свою

душу Христового світла? (св. Іван Золотоустий). МоCлитва — це місток, по якому приходить освячуючаблагодать Святого Духа:

“Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що

всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя

подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас

від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші”.

Проте молитва — це не тільки спрямована лише долюдини одностороння дорога, якою Святий Дух приCходить в її життя. Молитва — це скерування Нимсімейного серця до вершини духовності — в руки ІсусаХриста, під опіку Бога Отця. “Через Святого Духадовершується повернення раю і синівства та піднеCсення до небесного царства. Через Нього можемо Богазвати Отцем, можемо ставати учасниками ласки ІсусаХриста, зватися дітьми світла, брати участь у вічній

прославі” (св. Василій Великий).

Таким чином, ми поступово підійшлидо розуміння того, що кульмінаціядосягнення сім’єю вершини духовCного життя — в Ісусі Христі. У нашомуСпасителеві, який сам прийшов долюдей і особистим прикладом усвятій родині з Назарету показав справCжній сенс та мету життя людини такожної християнської родини. Воноповинно бути в Бозі, освячене СвяCтим Духом, наповнене Ісусом ХрисCтом і спрямоване до Нього в постійCній та спільній молитві: “Боже доCбротливий і милосердний, віддаємоТвоїй Отцівській охороні нашу сім’ю,наше помешкання і увесь маєток. НаCповни нашу сім’ю щедрим благослоCвенням, так як наповнив Ти своєюприсутністю святу домівку назаретCську. Віддалюй від нашої сім’ї а головC

не, кожний гріх, і лише Ти володій в ній Своїми заCповідями!” — Амінь.

Ісус Христос є єдиною дорогою до спасіння та вічногожиття і становить невід’ємну поживу для людськихдуш: “Я — хліб життя. Хто приходить до мене — неголодуватиме, хто в мене вірує — не матиме спрагиніколи”(Йо. 6, 35). Зрештою такаCбо воля Отця: “…Щобкожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життямвічним”(Йо. 6, 40). І лише прийнявши в своє серцеСина Божого, сім’я зможе досягнути ідеалу життясвятої родини, дійти до освячуючої благодаті СвятогоДуха та зробити сімейне життя місцем перебуваннявсемогутнього Бога, що є покликанням всіх сімейпрактикуючих християн.

Свого часу митрополит Андрей Шептицький сказав:“Майбутність належить тим народам, у яких подружжяє святою річчю, — у яких родинне життя чистеі святе…”.

... жодне із творінь неотримало Божогоблагословення, окрімПодружжя (Бт. 1, 28).Це означає, що такеставлення до сім’ї нетільки є вгоднеТворцеві, але іпідкреслює важливемісце сімейного союзу вБожих планах, щостосуються долісвіту… Таким чином,сім’я — це Таїнство,встановлене Богом.

т е м а

Богдан БЛІХАРБогдан БЛІХАРБогдан БЛІХАРБогдан БЛІХАРБогдан БЛІХАР

14

Окресливши в попередніх статтях окремі видиміжособистісного спілкування, а такожспрямувавши читачів на внутрішній вимір

своєї особистої комунікації, спробуємо тепер зосереCдити свою увагу на причинах виникнення конфліктів.

Отже, чому виникають конфліктні ситуації? У чомуполягає конфлікт?

Якби люди не спілкувались: стримано чи нестримано,етично чи неетично, толерантно чине толерантно, конфлікти, проте,були, є і будуть.

Очевидно, кожен із нас не раз бувсвідком викривленого ставлення доінших. Скажімо, про особу, з якоюмаємо сьогодні зустрітися, чуємотільки з негативного боку. Це формуєв нас упередження й недовіру до цієїлюдини. Остання, відчуваючи нашунастанову, відповідала нам “взаємCністю”. Отож, щораз більша взаємна упередженістьпороджує конфлікт. Такі ситуації дуже негативно відCбиваються на взаєминах священика та сотрудника, щегірше на взаєминах священика та парафіян (зрештою,подібне явище спостерігається у всіх видахвзаємовідносин). Англійський поет Тейлор Г. одногоразу сказав: “Ніщо так не показує геніальності харакCтеру, як хороша поведінка у конфліктах, якихнеможливо уникнути”. Аналогію та повне відобраCження типовохристиянського вирішення конфліктуми зустрічаємо у Святому Письмі (Бт. 13, 7–9), коливиникла конфліктна ситуація між пастухами Аврама тапастухами Лота: “І сталася сварка поміж пастухамихудоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової.І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде міжмною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміжпастухами твоїми, бо близька ми рідня. Хіба не ввесьКрай перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Колипідеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то

Проблемаспілкування…Конфлікт

“У життєвих хвилях, в спілкуванні злюдьми дається нам засіб для праці надсвоєю душею, тобто — над виконаннямБожих Заповідей. Як ми їх виконаємо, немаючи спілкування з людьми?”Преп. Макарій (Іванов) 1788р.

піду я ліворуч”. Звичайно, дехто може закинути: “Але жце свояки!?”. Припустимо. Проте чи так вирішуютьсяконфлікти у наш час навіть між найближчою ріднею,не кажучи вже про дальших родичів? Та нехай.

Наведемо декільки найпоширеніших причин виниCкнення конфлікту, виділених у Святому Письмі:

“Тільки сварка пихоюпихоюпихоюпихоюпихою зчиняється, а мудрість із тими,хто радиться” (Прип. 13, 10).

“ÓÓÓÓГлумливоголумливоголумливоголумливоголумливого вижени, й вийде з ним і сварка,і суперечка та ганьба припиняться” (Прип. 22, 10).

“З браку дров вогонь гасне, а без пліткаряпліткаряпліткаряпліткаряпліткаря мовкнесварка. Вугілля для жару, а дрова вогневі, а людиналюдиналюдиналюдиналюдинасварливасварливасварливасварливасварлива щоб сварку розпалювати” (Прип. 26, 20–21).

“Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистота, розпуста,ідолослужіння, чари, ворожнечі, сваркасваркасваркасваркасварка, заздрість,гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство,гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас,як і попереджав був, що хто чинить таке, невспадкують вони Царства Божого!” (Гал. 5, 19–21).

“Бо де заздрістьзаздрістьзаздрістьзаздрістьзаздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!”(Як. 3, 16).

“Пізнай самого себе”, — вислів, сказаний щеСократом, залишається актуальним й досі, та, мабуть,залишиться таким надовго. Адже саме з себе варто розCпочинати пошук причини конфлікту, саме себе требакритикувати при виникненні сварки і, зрештою, саме

своїми вчинками слід викорінюватиконфлікти із громадського спокою.Ось чому Ісус Христос наголошує направильному ставленні до оточення:“Люби свого ближнього, як самогосебе” (Мт. 22, 39); (Мт. 19, 18).

Роздратованість найчастіше проCвокує озлобленість у ставленні донавколишнього середовища. Миогризаємося, відповідаємо зі злобою,агресивно саме тому, що ми є поC

дразненими. Святе Письмо завжди застерігає супротитакого ставлення до усього, що нас оточує: “Бо злоба гоCрить, як вогонь, пожирає тернину й будяччя, і палає позапустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму...” (Іс. 9, 17).

В одній із своїх книг психолог С. Шенкман дає такіпоради щодо подолання агресивності:

—не залишатися наодинці зі своїминеприємностями. Розказати розумній, добрій тарозсудливій людині. У важких ситуаціях дуже важливовідчути участь у твоїх справах іншої особи;

—вміти вчасно відірватися від своїх клопотів.Зайнятися будьCякою справою, що зацікавила;

—не дозволяти собі роздратовуватися,озлоблюватися. Привчати себе у разі роздратуванняробити паузу і в той час осмислити ситуацію. Якщо єчас, зайнятися важкою фізичною працею;

—не бути впертим, не дозволяти собі на

(продовження)

Роздратованістьнайчастіше провокуєозлобленість уставленні до наNвколишнього середоNвища. Ми огризаємося,відповідаємо зі злобою...

п о к о л і н н я

15

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

“примхи”. Якщо питання не принципове, бажанопоступитись. Розумна поступка викликає повагу;

—неможливо бути досконалим у всьому й завCжди. Не варто бичувати себе, якщо щось не вийшло нависокому рівні. Таланти й можливості кожногообмежені. Достатньо мати успіх в однійCдвох галузях,а все інше виконувати добросовісно;

—не ставити надмірних вимог донавколишніх. Приймати людей такими, якими вони є.Не прагнути прирівняти їх до себе. Намагатися бачитив них лише позитивне, наголошувати саме на цьому.

Зрештою, одна єгипетська мудрість гласить:“Наймудрішим вважається той, хто вміє підкоряти своїпочуття волі розсудливості. Розгніватися може ідурень, і мудрець, проте дурень, засліплений гнівом,стає рабом свого гніву. Під впливом люті він сам неусвідомлює, що говорить, і всі його вчинкиповертаються для нього злом”. Ніколи не вартопоспішати із висновками, бо дуже ймовірно, щовипливе помилка. Найчастіше помилки буваютьневиправимими, хіба що загладжуваними.

Неодноразово згадуваний у попередніх статтях педагогМ. І. Станкін говорить про те, що конфлікт буває двояким:горизонтальний (між рівними) та вертикальний (міжначальством та підлеглими). Як на мене, у сьогоднішCньому світі ці два види конфліктів перехрестились міжсобою так, що утворився один — горизонтальноCвертикальний. Що він собою представляє? А те, щокожен намагається поставити себе на висоті й вимагаєвід інших визнання свого першенства. Коли ж цього недосягається — виникає конфлікт. Тепер застановімся нахилинку над тим, яким масштабним має бути регреслюського спілкування, якщо таких “високостей” декілька.Святе Письмо застерігає: “І понизиться гордість людини,й обнижена буде високість людей, і буде високим Самтільки Господь того дня …” (Iс. 2, 17), “Гордість серцятвого обманула тебе, що перебуваєш по щілинах скельC

них, у високім сидінні своїм, що говориш у серці своєму:“Хто скине на землю мене?” — говорить пророк (Авд. 1, 3).Соломон відверто та рішуче висловлює відразу довивищення: “Страх Господній — лихе все ненавидіти: яненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!”(Прип. 8, 13). Чи ж вони не є запорукою неправильногоставлення до проблеми. “Гнів — зброя безсилля”, —прийшла до висновку дочка графа Ростопчина,французька письменниця Софія Федорівна Растопчин.Важко не погодитись із цим, адже досвід це підтверджує.

Інші два види конфлікту: діловий та особистісний.Перший з них дуже нетривкий, оскільки щойновирішується проблема, як він гаситься. Здебільшоговиражається у принципових суперечках. Другий, навідміну від попереднього, досить таки розтягнутий.Переважно він несе характер психологічноїнесумісності, коли різних осіб розмежовуютьнеодинакові, деколи крайні зацікавлення, грубість увчинках та поглядах, невихованість та інше.

Німецький мислитель Жан Поль радить вирішуватиконфліктну ситуацію наступним чином: “Говорять, щонайкраще правило політики — не надто керувати. Цеж правило настільки ж підходить й для вихованняі спілкування”. Правильне ставлення до себе і до своїхближніх — ґарант доброго внутрішнього поступу. Чине про це говорить Христос?

Не варто критично підходити ні до світу, ні до іншихосіб, оскільки в такому випадку до озлоблення, а звідси йдо конфлікту — один крок. Якщо б ми частіше читалиСвяте Письмо, то раніше б виявили наше поневоленнянеправильним світосприйняттям: “Ось терпіння це вийCшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття моюдушу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої …”(Iс. 38, 17). “Бо як намножуються в нас терпінняХристові, так через Христа й потішення нашенамножується” (ІІ Кор. 1, 5). “Отож, за блаженних мимаємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та

бачили Господній кінець його, щовельми Господь милостивий та щедCрий” (Як. 5, 11). “Бо вам терпеливістьпотрібна, щоб Божу волю вчинитий прийняти обітницю” (Євр. 10, 36).Чи ж не вистачить всіх цихарґументів, щоб переконатись унепомильності порад СвятогоПисьма щодо всього, що стосуєтьсяспасіння людини!?

Та попри все факт залишаєтьсяфактом: “Хто сидить, не спотиCкається; хто мовчить, не поCмиляється”.

У наступній завершальній статтіпро спілкування розглянемо темувнутрішнього співпережиття пробCлем свого ближнього.

Далі буде. . .В’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАР

п о к о л і н н я

16

Мабуть, немає дитини, що б не мріяла скорішевирости і стати дорослою, але чомусь майжекожен дорослий відчуває, що разом із

дитинством втратив щось прекрасне. Кожна родинасвого часу втішається радісним, безтурботним дитячимсміхомCщебетом. Одночасно кожна родина поCсвоємунамагається виховати, навчити власних дітей, щобзробити їх готовими ввійти у доросле життя. Але інколитрапляється навпаки — своєю дитячою безпосередністюі наївністю діти самі багато чому можуть нас навчити...

Сьогодні ми зрілі тілом і духом до дорослого життя, дойого обов’язків, радощів і відповідальності, до усіх йогопроявів. Але Господь, також, каже: “Будьте як діти, такихбо Царство Боже” (пор. Мт. 18, 3; Мк. 18, 16; Лк. 10, 15). Якце — одночасно бути дорослим і дитиною? Чи це ознаCчає, що дорослий має стати слабоумним, як немовля? Чими маємо відповідати відомій народній приказці:“Високий, як тополя, а . . .”? Звісно, ні!

Подивімось на новонароджене немовля — як мало речеййому потрібно для щастя, для того, щоб на його крихітCному личку з’явилась усмішка, що несе радість усійродині?! Тепла, сухості, їжі й присутності люблячих осіб— батьків — і це все! Але ось дитина росте, більше баCчить, чує, а відповідно — й більше бажає. . . І за цимзабуває вже про ту радість, про ті блага родинного тепла,отчого дому, чистої постелі, готової звареної матір’ю їжіна столі. . . Хіба ці блага змінились за своєю суттю, хібаперестали приносити радість?!. . Чи, може, радше миперестали їх помічати і за них бути комусь вдячними?Будьмо, як дитя, що радіє малому і за будьCяку дрібну приCємність віддячується давцю своєю чистою недвозначноюусмішкою, приносячи більшу радість оточуючим, аніжотримало, навчаючи нас самих радіти життю.

“Будьте як діти”,— закликає Христос, а діти бачать все “врожевих окулярах” — і хто сказав, що це погано! Хібакраще дивитись “всіх і вся” (і відповідно поводитись) на“всіх і вся” з так поширеної сьогодні “реалістичної”точки зору, коли фраза “ Я реаліст” звучить майже таксамо, як “Я песиміст”? Яку реальність ми захищаємо, відCстоюємо цією нашою позицією?

“Будьте як діти”, — а діти неначе не зауважують зла навCколо них. Війна, пошесть, землетрус чи путчі, а діти —всюди діти, вони…бавляться! Знайдуть забавку в найCнеймовірніших речах і місцях — у сірниках, камінцях, настільчику чи з татовим гребінцем — усюди знайдутьнагоду для гри і веселощів! Вони неначе перетворюютьсвіт у своєрідний Disney Land, у казку, у середовище длязабав і радості, може, і наївно дитячої, але радості. Вонинемовби перетворюють світ у дитячий “Рай”. Вони

Будьте як діти...“Господи, допоможи мені стати таким,яким я був колись, і пробач мені за те, яким я став сьогодні”.

(із фільму “Відчайдушний”)

дивляться на свою дитячу кімнату, рідне подвір’я білябудинку — і бачать його таким! Чому ж ми не можемоподивитись на світ, як діти? Ні, не поCдитячому, не зауCважуючи проблем, недоліків, вад і т. д., але “як діти”,тобто так, щоб вбачати у цьому світі спершу не йогонедоліки, вади, але його красу й радощі. Зупинитись іпослухати спів такої простої й звичної нам синички,вдихнути зранку на повні груди і посмакувати чистим поCвітрям, із вдячністю матері чи дружині повільно, з насоCлодою, випити ранішнє горня кави або чаю, а не, обпіCкаючи собі кип’ятком рота, залишити його недопитим,бо ми, начебто, “страшно” рвемось на навчання чироботу…

Як нам навчитись радіти життю як діти, як навчитисьсамим собі зробити рай на землі, як це роблять вони? Чидалі лише обмежуватимемось ностальгічними спогадамипро щасливе безтурботне дитинство і з неохотою визнаCватимемо сірість реальності?! “Царство Боже є між вами”(Лк. 17, 21), — каже Господь. Наш рай вже частково тут,лише треба його зауважити й розбудувати у своєму житті.

Навчімось радіти життю, як діти, дякуючи Богові закожну дрібну приємність, за кожну дрібничку, бо ізмалих дріб’язкових приємностей складається велике“щастя”, а не зауважуючи їх, саме наше життя стаєдріб’язковим. Радість і щастя не прийдуть раптово і невдарять нас, неначе обухом по голові: так раптово приCходять хіба біда і горе. Радість і щастя вже подаровані намТворцем, бо закладені Ним у нас ще при сотвореннісвіту: “І побачив Бог усе, що створив: і воно було дужедобре” (Бут. 1, 31). Це лише необхідно хотіти зауважити.

Будьмо, як діти, щоб радіти царством земним і, прославCляючи за це його Творця, зробитись здатними радіти йЦарством Небесним. Володимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬ

п о к о л і н н я

17

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Переходячи, а радше, пробігаючи з дня на день,крутячись у колесі безлічі нових вражень іможливостей, які надають нам засоби масової

інформації, ІнтернетCмережа, ми маємо нагоду зроCбити наше земне життя дедалі цікавішим. Незважаючина нелегку економічну ситуацію, для нас стаютьреальністю речі, немислимі ще 5–10 років тому:комп’ютер, мобільний телефон. Через якусь хвилинуми можемо дізнатися про те, що трапилося в найвідCдаленішому куточку планети. Одним словом, за останніроки в нашому житті сталися, справді, глобальні зміни.Ми отримали (принаймні, так гадаємо) набагатобільше можливостей провести наше життя приємно йцікаво. Із цього ми й користаємося, прагнучи отримаCти від життя гострі й цікаві враження, адже “живемолише раз”.

Проте для нас, віруючих людей, залишається одне“але” — християнство. Якщо поглянути на все поверCхово — ніяких контраверсій начебто не виникає: щомені заваджає гарно й легко жити, та водночас бутихристиянином? Адже Бог нас любить і не хоче, щобми страждали. Тому ловімо мить і насолоджуймося. Адехто взагалі не буде говорити про насолоди, кажучи,що хоче просто “нормально” жити, мати свій будиCночок, роботу, гроші.. . Що ж тут поганого? І що перешCкоджає “законно” називати себе християнином.

Тепер поглянемо, що нам каже Святе Письмо прожиття Христового послідовника. Адже тількиCно розCгорнувши сторінки Євангелія, знайдемо тут словаХриста: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько” (Мт.4, 17). Святе Письмо каже про “вузький шлях” і багатоскорбот, які спіткають християCнина. Господь говорить про те,що всі мають брати свій хрест,слідуючи за Ним (див.: Мт. 10,38). І ще багато інших, наперший погляд, “невтішних”речей пропонується нам. А однез найцікавіших – що все нашежиття має бути спрямоване нашукання Царства Небесного, аінше буде додаватися нам у мірунеобхідності. Подібними словаCми пронизані й писання СвяCтих Отців, які закликають “відCдати кров, щоб прийняти Духа”.І навіть сучасніші подвижники,які б, здається, “мали розуміти”,що зараз інші часи, кажуть:“Допоки ми в цьому “тілі гріха”,а значить, і в цьому світі, до тихпір не припиниться аскетичнаборотьба із “законом гріха”,

Про християнство

нашого часу

який діє у нашій плоті”. Ці слова схиархимандритаСофронія (+ 1993 р.) показують: основні засадихристиянства залишаються незмінними. Отож, баCчимо, хто з нас не ставить на перше місце Боже ЦарCство, не бореться із собою, а шукає, щоб гарно й весеCло прожити земне життя, той просто не є християниCном у правдивому значенні цього слова!

А який вихід знайшли ми? Опираючись на теперішню“макдональдську” культуру, скеровану на те, щоб усешвидко здобути і чим більше спожити, ми починаємоформувати “християнство”, зручне для нас, подаючийого як щось виключно легке. Спершу починаємо зрізних послаблень і “поблажок”: людина шукає спосоCби, як “виконати обов’язок” (раз у рік висповідатися іт.д.), але водночас не “перетрудитися”. Проте залишаCється пустий формалізм, традиція. Ми урочисто вінCчаємося (адже це можна гарно зняти на відеокамеру),приступаємо до хрещення (ну, так прийнято!), хороCнимося (треба ж “підстрахуватися”), навіть на Пасху таРіздво приходимо до храму, але цим й обмежуємося.Коли ж зробимо щось понад те, як, наприклад, ходимокожної неділі до храму чи трохи постимо (до речі, пісттеж часто розуміємо лише як утримання від м’яса таслухання музики, що є викривленим його розумінням),тоді вже з гордістю вважаємо себе чудовими христиCянами, перед якими Бог має великі зобов’язання. Алечи це правильно й чи такого християнства хоче Господь?

Спробуймо знайти вихід із цієї ситуації. Аджевиходить, що християнство ревниво спостерігає залюдиною, і як тількиCно вона відчує хоча б маленьку“земну радість”, одразу погрожує їй пеклом. Ні, і щераз ні! Просто християнство завжди наголошувало, а внаш час це особливо актуально, що наша правдиваВітчизна — не тут, що ми призначені для якоїсь вищоїцілі. “Християнин покликаний являти лик Божий там,де сльози і горе, де нестаток і біда; він повинен бути

д о р о г о в к а з с в я т о с т і

18

богом для тих, хто загубив Бога. . .”. А це трапитьсялише тоді, коли ми збагнемо, що наше щастя без ближCніх не може бути повним, що тоді воно є самообманом.

Звичайно, нелегко зрозуміти, як це можна бутинещасним без інших, коли я почуваю себе добре.

Христос сказав: “Важко багатому ввійти в ЦарствоНебесне”. І не тому, що багатство само по собі є злом,але тому, що людина тоді дуже легко забуває, що тутвона є “транзитом”, за словами Псалма, “сімдесят, а якпри силі — вісімдесят років”. Тому ми можемо з іншогобоку поглянути на економічну кризу, яка панує в нашійдержаві. Не кажучи, що вона є добром, але намагаюCчись зробити все, що в наших силах, для покращенняситуації, сприймаймо її як чудову нагоду не забутипро те, що наше життя тут є тимчасовим.

Але це все залишиться голою теорією й чимось незроCзумілим для нас, якщо ми не довіримося Христові. Якщоне намагатимемося відкривати й пізнавати Його. А тодіми побачимо, що хоча це й нелегка праця, але вонапринесе нам таку радість, яку не принесуть усі благаВселеної. Ми будемо прагнути Його щораз більше йбільше. Водночас, це не такий процес, у якому мипрагнемо Бога, а Він сидить десь далеко від нас. Навпаки,тількиCно ми виявимо бажання, Він одразу готовийприйти на допомогу і простягнути Свою руку. Від нас женеобхідні: молитва, смирення, любов до інших. Здається,все просто, але й тут для нас виникають великі проблеми.Щодо молитви: багато хто приділяє їй більше чи меншечасу, але ми часто не бачимо потреби в довших і частихмолитвах. Адже молитва не приносить якоїсь негайної,видимої користі, як, наприклад, милостиня, коли минагодували когось, і він уже ситий і т. ін. Тут потрібнопам’ятати одне — молитва необхідна, на ній тримається,без перебільшення, все, хоча це й важко раціональноосмислити. Без неї ми нагадуватимемо павука, який сплівпавутину, але потім забув, для чого тут одна нитка, яка неприносила ніякої користі, а просто проходила крізь усепавутиння. Проте, коли він обірвав її, то вся його мережавпала вниз, адже виявилося, що ця нитка дозволяла всійпавутині існувати, утримувала її.

Щодо смирення: ми часто запитуємо себе, до якої міринам бути смиренними, адже тоді всі нам “вилізуть на гоCлову”. Але “смирення — це передусім пам’ять про Бога,відчуття Його присутності…”, та правдиве чуття міри, якез’явиться у нас тоді, коли будемо молитися й любитиближніх. Отже, бачимо, що у християнстві все тіснопов’язане одне з одним і скероване до однієї мети — доБога, в Котрому ми повністю можемо зреалізуватися.

Тому не біймося, що християнство є чимось важким, адCже це не є просто “моральне вчення”. За ним стоїтьреальна Сила, Яка готова в будьCякий момент допомогтинам. Ця сила — Триєдиний Бог. Отож, як співається вЛітурґії Передосвячених Дарів, сміливо “приступімо іспробуймо, який добрий Господь”. І тоді християнствонаших днів не буде для нас формальністю та мукою, аправдивим життєдайним джерелом і реальністю життя.

Хоч як дивно, але сьогодні, у вік науковоCтехнічного прогресу й інформаційнихтехнологій, люди дедалі частіше звертаються

за допомогою не до лікарів або, як то вимагає ситуація, досвящеників, а до ясновидців, віщунів, ворожок. ОстанCніми роками слова “екстрасенс”, “аура”, “біополе”, “карма”активно увійшли до нашого лексикону. Що ж догороскопів, то практично кожне видання публікує“зоряний прогноз”. І більшість із нас чітко знає, під якимзнаком Зодіаку народився, хто нам ідеально підходитьдля спільного життя, із ким не варто вести бізнес і в якідні краще не їздити у відрядження.. . Поклацайтекнопками ТВCпульта, і Ви побачите, що живете в країні,де, певне, люди тільки й роблять, що живуть відповіднодо гороскопів Глоби, лікуються в різноманітнихСтефаній, роблять корекцію карми в екстрасенсів. . .Газети рясніють дивовижними закликами. Ось свіжареклама незабутнього “цілителя тисячоліття, народногоцілителя СРСР, академіка” А. Чумака. “Цілительтисячоліття”, зважаючи на все, тут облаштувався дужедобре, — із Росії його вигнали, і він знайшов затишнемістечко в Україні. У тисячних залах відбуваються його“безплатні лекції” — із продажем зарядженої води,кремів, олії та солі. За 100 гривень продаються“чудодійні” відеокасети (індивідуально підзаряджені!),фотографії, плакати І знову доказами ефективностілікування служать наведені в рекламі листи від“зцілених” — сльозоточиві повісті про те, як під впливомкасети зникли шуми в серці, минулися мастопатія тагрижа, чоловіки кинули пити, у домі завелися гроші.

Пiсля епохи державного атеїзму, коли люди булиiзольованi вiд релiгiйного вчення i, перш за все, вiдхристиянської лiтератури, внаслiдок чогопоширилося масове релiгiйне невiгластво, тепер наґрунтi невiр’я виросли, як бур’яни, ворожба та iншiзабобони. Як ставиться Церква до цих явищ?Питання це не просте. Адже за допомогою доворожби часто звертаються не тiльки невiруючi, а йхристияни.

Вiдповiдь мiститься у книзi Дiянь святих апостолiв, деописуються подiї, що вiдбулися в Ефесi. “Бог. . . творивнемало чудес руками Павла, так що на хворих клалихустки i пояси з його тiла, i вони зцiлялися вiдхвороби, i злi духи виходили з них. Навiть деякi змандрiвних юдейських заклинателiв почалипризивати iм’я Господа Iсуса над тими, що мали злихдухiв, говорячи: заклинаємо вас Iсусом, Якого Павлопроповiдує. . . Але злий дух сказав у вiдповiдь: Iсусазнаю, i Павло менi вiдомий, а ви хто такi? I кинувся наних чоловiк, у якому був злий дух, i, подолавши їх, узявнад ними таку силу, що вони, нагими й зраненими,втекли з дому того. Це стало вiдомо всiм, хто жив в

Екстрасенси,хто вони?

РРРРРясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)

д о р о г о в к а з с в я т о с т і

19

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Ефесi. . . А досить багато з тих, що займалисьчародiйством, зiбравши свої книги, спалили передусiма” (Дiян.19, 11–19).

Подiя, яка вiдбулася в Ефесi, говорить про те, що в тi часилюди теж вдавалися до ворожбицтва та чародiйства.Маги показували їм свою нiби надприродну силу. Але якаце була сила? Це була сила зла! Сила бiсiвська. Тому злийдух сказав: “Iсуса я знаю”. Сучаснi екстрасенси певноюмiрою володiють силою лiкувати хвороби. Але ця сила невiд Бога. Екстрасенси вiдводять людей вiд вiри в Богаi тим самим наносять шкоду душi. Преподобний ЄфремСирiн говорить, що краще залишитися хворим, нiж длязвiльнення вiд хвороби впасти в нечестя, удаватися дозамовлянь. Демон, якщо i вилiкує, бiльше нашкодить, анiжпринесе користi. Зробить користь тiлу, яке через деякийчас все одно неодмiнно вмре i згниє, але нашкодитьбезсмертнiй душi. Якщо iнодi за допуском Божим iзцiлюють демони (через рiзного роду ворожбу), то такезцiлення буває для випробування вiруючих: кому вонибiльше вiрять — Богові чи дияволові. Бог знає потребивiруючих, але хоче, щоб вони навчилися не приймативiд демонiв навiть зцiлення. Той же святий отецьговорить: “Остерiгайтеся складати зiлля, ворожити,гадати, робити сховище (тобто — талiсман) або носититi, що зробленi iншими: це не сховища, а кайдани”.А св. Iван Золотоустий навчає так: “Як торговцi неNвiльниками, пропонуючи маленьким дiтям пирiжки,солодкi фрукти i тому подiбне, часто ловлять їхтакими приманками i позбавляють свободи i навiтьсамого життя, саме так i чародiї, обiцяючи вилiкуватихворобу, позбавляють людину спасiння душi”.

Завдяки середньовічним віруванням і забобонам, яківідродилися в останній час, сформувався цілий класлюдей, що живуть на “прибутки від магії”. Зі сторінокгазет і екранів телевізорів чаклуни й чарівники всіхмастей обіцяють нам вилікування від усіляких хвороб,вирішення проблем сімейних і в сфері бізнесу.

За радянських часів найпоширенішими ворожкамибули циганки, які “працювали” в місцях великогоскупчення люду. Буквально пронизуючи поглядом,скоромовкою обрушивши потік інформації на своюжертву, ворожки створювали навколо людини такіумови, що вона не встигала нічого зрозуміти. Їхніфокуси з голкою, яка чорніє в руках, яйцем, жовтокякого обплутаний волоссям, мали переконатидовірливих громадян, що це ознака причини.“Клієнти”, жахнувшись побаченого, добровільнорозлучалися з грішми та золотими прикрасами, щобпозбутися причини. Досить добре обізнані упсихології, циганки за виразом обличчя і зовнішнімвиглядом людини точно визначали, що сліднаворожити довірливому клієнтові. Весела, добреодягнена людина — щастя, успіх. Сумна, із середнімстатком — прикрощі, проблеми. Циганське ворожінняпобудоване на аксіомі, що людина мимоволі починаєдовіряти тому, хто прямо або побічно підтверджує їївласні думки, зміцнюючи підозри чи, навпаки,впевненість у собі. Та час циганок минув, на зміну

їхнім стандартним варіаціям видурювання грошейприйшли екстрасенси, віщунки та ясновидиці.Сьогодні замість дзвінкого лементу на базарній площі:“Позолоти ручку, всю правду розкажу!” — з екранівтелевізорів шановані Жанни, Нонни та Лялі, спадковіворожки і єдині учениці Ванги, обіцяють позбавитинас усіляких прикрощів, повернути вкрадене щастя,приворожити кохану. За часів наших прабабусьворожіння було модною розвагою, у наші дні віра увіщування і ворожбу сягнула свого апогею. Останнімчасом ворожіння перетворилося з повальногозахоплення на масовий психоз. Люди стали вірити врізні пророцтва, розкуповують талісмани, складаютьіндивідуальні гороскопи, звіряють кожен свій крок ізпорадами віщунів.

Сучаснi чародiї ловлять у свої сiтi обiцянками не тiлькивилiкувати ту або iншу хворобу, але й провiститимайбутнє. Чимало людей спокушуються бажанням знатисвоє найближче майбутнє. З цiєю метою вони вдаютьсядо ворожби, деякi викликають душi померлих. Чиможливо, з християнської точки зору, знати майбутнєкомусь, крiм Бога? Якоюсь мiрою так, але за сприяннямБожим. Про це є свiдчення у Святому Письмi. Коли ап.Павло був у Филипах, там зустрiлася йому служниця, якабула одержима духом вiщування. Цим вона приносилаприбуток своїм господарям. Апостол Павло вигнав iз неїдуха, i вона перестала пророкувати майбутнє (Дiї. 16, 16–19). Звiдси можна зробити висновок: поCперше, людиможуть пророкувати майбутнє — окрiм одкровенняБожого; поCдруге, джерелом пророцтва у такому випадку єзлий дух. Коли дух виганяється з вiщуна, вiн у ту ж митьвтрачає можливiсть прорiкати майбутнє. Чи ж можехристиянин звертатися до рiзних вiщунiв: ворожок, тих,якi викликають духiв, та iнших?

д о р о г о в к а з с в я т о с т і

20

Християнин не повинен удаватися за допомогою довiщунiв. Св. Василiй Великий вчить: “Не цiкався промайбутнє, але з користю розпоряджайся теперiшнiм. Бояка тобi користь передбачити велiння? Якщо майбутнєпринесе тобi щось добре, то воно прийде, хоча ти i незнав ранiше. А якщо воно сумне, то для чого до строкумучитися скорботою?” Iнший святий отець з цьогоприводу говорить таке: “У плотолюбця в теперiшньомужиттi є бажання зазирнути в майбутнє, щоб уникнутибiд або досягнути бажаного. Для того, щоб люди незвертали погляд до Бога, сповнене обману демонськеєство винайшло чимало засобiв взнати майбутнє:наприклад, ворожiння, тлумачення знамень, вiщування,викликання мертвих, карти i чимало iншого. I якщо якийCнебудь спосiб передбачення визнаний iстинним, демонпредставляє його спокушуванiй людинi, як свiдченняправдивостi ворожiнь. Цим демон вiдводить людей вiдслужiння Богові та примушує їх служити злим духам”(Григорій Ниський).

Дехто з вас може спитати, якщо екстраCсенси пов’язані із демонськими силаCми, то чому вони інколи ходять доцеркви і посилають туди нехрещенихлюдей для того, щоб ці охрестилися, анавіть самі екстрасенси причащаютьсяу церкві. Багатьом віруючим довоCдилося бачити, як екстрасенси довгийчас стоять біля ікон й уважно вдивляCються в ікону. Річ у тім, що в такийспосіб вони намагаються підзаряCдитися цією енергією, яка опромінюєікону. Намолена ікона — це широкевідкрите вікно у інший світ. ПідійшовCши до ікони, особливо чудотворної, миреально відчуваємо присутність того, хто на нійзображений. Дивлячись на ікону, ми усією нашоюдушою підносимося до першообразу, наша молитвапідноситься до престолу Вседержителя. Ми отримуємовідповідь, наша молитва вислухана.

Вони, екстрасенси, стоять перед іконою й намагаютьсяпоглинути молитовну енергію, яка сконцентрована біляікони в результаті молитви перед нею тисяч вірних.Іконі від цього гірше не стане, ані молитві віруючих білясвятої ікони це не пошкодить. Але подумайте, наскількислід бути нерозумним, щоб замість того, щоб спілкуCватися з Богом, повзати під столом, збираючи крихти,загублені гістьми, і не бути в стані підняти голову, щобнасолодитися великим торжеством празнику. Люди дужечасто помиляються, коли, бачачи екстрасенса чинародну цілительку з хрестиком на грудях, чи у руках,вважають їх побожними християнами, які мають якийсьдар від Бога. Насправді, екстрасенси, народні цілителі,ворожки, дуже далекі від Христа, Його хресної дороги,покори, терпіння. Чи екстрасенси, ворожки, народніцілителі можуть причащатися? Не тільки можуть, але йпричащаються, проте не з метою покаяння і очищення,не з метою отримання Христа Спасителя, щоб Йогожиття стало їхнім життям, а з метою отримання енергії.

Приходити екстрасенсів до церкви змушує диявол, длятого, щоб осквернити святиню, це дає йому велике заCдоволення, оскільки, не будучи самому в змозі прийти доцеркви, не маючи на це сили, він посилає в церквулюдей, які йому служать. Відповідаючи на запитання,чому екстрасенси посилають людей нехрещенихохрещуватися до церкви, слід сказати, що це відбуваєтьсязовсім не з тієї причини, що екстрасенси піклуютьсяпро спасіння людей і бажають їм вічного життя; просто зохрещеними, за їхніми словами, легше працювати.Справа в тому, що енергія екстрасенсів особиста, а прироботі із хворим, відбувається взаємодія; душа нехреCщеної людини широко відкрита для впливу нечистихдухів, і існує велика небезпека натрапити на ці сили, апочатковий екстрасенс до цього ще не готовий, він невміє з ними “домовитися”, і тому посилають людейохреститися, оскільки при тайні Хрещення відбуваєтьсявигнання нечистих духів. Проте хреститися посилають

людей початкові екстрасенси. Такі зних, як Кашпіровський, самі не хрещеCні і про хрещення нікого не питають.Екстрасенс, ворожка — це злий демон,який говорить через людей, які йомуслужать. Цим вони намагаєтьсянеймовiрне зробити вiрогiдним.Людей неосвiчених вони примушуютьдивуватися, вiрити, що кажуть правду.

Найбільше, що мене особисто неCпокоїть, це те, що засоби масовоїінформації майже щодня публікуютьщоCнебудь “смажене” про майбутнєабо віщування чергового провидця.З’явилася маса видань з ясновидіннята віщувань. І ці брошури й книжки

розкуповуються з неймовірною швидкістю. Постійністреси, невпевненість у завтрашньому дні, синдром хроCнічної втоми призвели до того, що нещасні засмиканілюди бачать у ворожках, віщунках та ясновидцях виріCшення усіх бід. Професія провісників сьогодні сталаоднією з найвигідніших, а кількість пацієнтів психіатCричних клінік, які побували в руках магів і чаклунів, різкозросла за останні роки. Після відвідин ворожок люди, яківирізняються підвищеною чутливістю до навіювань,можуть відчути деяке полегшення. Однак таке поліпCшення триває недовго, від тижня до кількох місяців, післячого людині стає ще гірше, ніж було. Повторне відвідаCння ворожки вже не допоможе, і тоді коли вже ніхто неспроможний хворій людині допомогти, коли покладанняна допомогу ворожок, цілителів, екстрасенсів,залишаються марними, тоді людина звертається до Бога,бо більше їй нема до кого звернутись, лише одна надія —на Бога, адже правдиве щастя лише в Бозі, всі ми цезнаємо, але не всі чомусь того прагнемо. У чомупричина? Причина в нас самих, у нашому прагненнюлегкого життя, але справжня сила людини не є в тому, щовона “має”, але в тому, чим вона є, її вартість — бутиБожим сотворінням, об’єктом Його любові.

Екстрасенс, ворожка —це злий демон, якийговорить через людей,які йому служать. Цимвони намагаєтьсянеймовiрне зробитивiрогiдним. Людейнеосвiчених вонипримушуютьдивуватися, вiрити, щокажуть правду.

Василь ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИК

д о р о г о в к а з с в я т о с т і

21

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Часто вірних хвилює питання: чи повиннаЦерква брати участь у політичному життікраїни, чи має вона очолювати громадські рухи

та генерувати певні соціальні ідеї? Подібні запитаннянабувають особливої гостроти під час соціальногонапруження та негараздів у суспільстві. Саме такийперіод переживає зараз Україна. З огляду на це,проблема ролі Церкви в житті нашої держави сьогодніє дуже актуальна.

Серед віруючих є два погляди на життя Церкви. З одноCго боку, воно сприймається як життя духовне. Церелігійне життя, що існує відокремлено від секуляCризованого світу й постає неначе “світ у собі”. Людивтікають од зовнішніх проблем, занурюючись увласний світ духовних переживань, усамітнюючись іздуховною книжкою чи на молитві, насолоджуючись“духовною їжею”. Це шлях зосередження в собі, метоюякого є відновлення свого духовного світу та осягCнення духовної рівноваги для того, щоб могтиналежно зносити труднощі життя. З іншого боку,існує так звана позиція “активістів”. Тут віднайденняхристиянського життя сприймається як заклик до боCротьби за краще життя світу та соціальнусправедливість. З цієї точки зору християнствовтратило світ через те, що втекло в релігію та дуCховність і зрадило своїй головній меті — турбуватисьпро людину та її долю у світі. Така позиція спонукаєЦеркву включатись у вирішення соціальних,економічних, політичних та інших проблем, по суті,зводячи життя Церкви до місійноCгуманітарноїдіяльності (пор. з 1). Обидві позиції неприйнятні, хочав кожній з них закладена доля істини. Нам добревідомий вислів “Віра без діл мертва”, але діла, де Богвідходить на другий план, стаючи, так би мовити,лише приводом для “більш серйозної діяльності”, єдорогою в нікуди.

Спробуймо з’ясувати, чи Церква тільки тепер сталаперед необхідністю розроблення соціальної доктринита включення в політичні, законодавчі та іншідержавні процеси, чи, може, “нові знаки часу” щоразуставлять вимоги до нових шляхів діяльності Церкви?

Вивчаючи Святе Письмо, бачимо, що вже у СтаромуЗавіті ставиться питання моральності вчинківлюдини, справедливості в міжособових стосунках,засуджуються вади, на які хворіє суспільство,осмислюється ціна праці та мудрість володарів. “Незатримуй добра від того, кому воно належить, колирука твоя здоліє це зробити. Не кажи ближньому: “Йдигеть, потім прийдеш, дам завтра”, — коли є у тебе щось.Не куй зла на твого ближнього, коли він з тобоюперебуває у довір’ї” (Прип. 3, 27–29) . Ці теми

Роль Церкви вжитті держави

осмислюються і в Новому Завіті: “Кожна людинанехай кориться вищій владі. Нема бо влади, що не булаб від Бога; і ті існуючі влади установлені Богом… Тождайте кожному належне: кому податок — податок, комумито — мито, кому острах — острах, кому честь —честь” (Рим. 13, 1–7) та “Коріться ради Господа кожнійлюдській установі: чи то цареві, чи верховномуволодареві, чи то правителям ним посланим на карулиходіям і похвалу доброчинцям” (І Пт. 2, 13–14).У творах Святих Отців теж знаходимо думки продержаву та суспільство. Чи не про сьогоднішній деньчитаємо: “… Руйнуючи основи людської суспільності,радіють нахабні, створюючи свої партії, окреміорганізації, залежно від того, чи це їм подобається.А це постає тоді, коли ми покидаємо Тебе, джереложиття, що єси єдиний і правдивий Творець і ВолодарВсесвіту…”. Ці рядки св. Августин написав півторитисячі років тому2. Луїджі Падовере у своїй статті“Соціальні аспекти у вченні Святих Отців” показує, щосоціальні проблеми не були для Святих Отців чужоютемою. Хоча слід зазначити, що соціальне вченнявеликих Отців ІV–V ст. перебувало, радше, на рівністимулів та постанов, аніж на рівні конкретногопошуку способів вирішення соціальних проблем3.

Але настав час, коли з теоретичної площини Церкваперейшла у площину практичну. Колись єпископиЦеркви зберігали статусCкво стосовно різних поCлітичних режимів, але під час “третьої хвилі”демократизації у 70Cх – 80Cх рр. Церква відіграла своюважливу роль. Насамперед, у таких католицькихдержавах, як Португалія та Іспанія, де було скасованодиктаторський режим, Церква чітко висловлювалаі пропагувала свою позицію у напрямку демократичCних змін. На Філіппінах у 1979 р. кардинал Сінвиступив за скасування військового стану й оголоCшення нових виборів. Церква тут сміливо засуджуваларепресії. Кардинал СанCПаоло (Бразилія) відмовивсявідслужити святкову Мессу з нагоди дня народженнявійськового президента, засвідчивши цим своюгромадську позицію. У Ґватемалі єпископи подалинизку заяв з вимогою законодавчих змін. У Сальвадорів 1977 р. архиєпископ Ромеро відмежувався від уряду.В Аргентині ситуація почала змінюватись післяпроголошення документа “Церква і національнаспільнота”. У Чилі Церква стала центром моральноїопозиції до деспотії узурпатора влади. Священиків тацерковних діячів у Латинській Америці катували інавіть убивали, але Церква сказала своє авторитетнеслово. Теоретичне осмислення цих процесів заклалооснову для “богослов’я визволення”. Навіть в Кореї, дехристияни складають 25 % населення, у 1986—1987рр. кардинал Кім виступив проти диктатури генералаЧон Ду Хвана й рішуче підтримав опозицію, щовимагала демократичних виборів (пор. 4).

Звернім увагу також на Європу, зокрема на нашогонайближчого сусіда — Польщу, де Церква в союзі зрухом “Солідарність” відіграла провідну роль уповаленні комуністичного режиму. У багатьох

д о б р и й п а с т и р

22

наведених прикладах Папа Іван Павло ІІ підтримуваві схвалював позицію Церков.

Поштовхом до процесу демократизації стала позиціяВатикану, починаючи з енцикліки Лева VІІІ (1878—1903) “Rerum Novarum”, що започаткувала соціальнутему. Усі наступники Святого Престолу після цього тежзвертатимуться до цієї проблеми. Кульмінацією сталаДушпастирська Конституція “Про Церкву в сучасномусвіті”, прийнята на ІІ Ватиканському Соборі, що“…є взірцевим систематичним викладом соціальноїдоктрини Католицької Церкви”5

У дев’яти розділах цього документа розглянуто такітеми: гідність людської особи, спільнота людей,людська діяльність у всесвіті, місія Церкви в сучасномусвіті, гідність шлюбу та родини, сприяння поступові такультурі, соціальноCекономічне життя, життяполітичної спільноти, підтримка миру та спільнотанародів6. На сьогодні Католицька Церква розробиласоціальну доктрину, яка має добре опрацьованетеоретичне підґрунтя. Йозеф кардинал Ґьофнер такхарактеризує християнське суспільне вчення: “Це незбірка практичних вказівок для вирішення“соціального питання” і не вдалий підбір певнихдосягнень сучасної соціології, які придатні дляхристиянського суспільного виховання. Це складовачастина концепції християнського життя”7.

Варто відзначити, що й в історії Української Церкви миможемо знайти приклади активної економічної,політичної та законодавчої діяльності. Першою такоюспробою стало пастирське послання “О квестіїсоціяльній”, написане митрополитом АндреємШептицьким в 1904 році8, в якому він розглянувпитання соціального становища та принципів, якимимає керуватися суспільство, реагуючи на певні

громадські зміни. Митрополитактивно критикував поширені

тоді соціалістичні ідеї. Усвоїх працях та промовахвін намагався висловитипозицію Церкви щодо виCрішення різноманітнихсоціальних проблем. Прицьому митрополитніколи не ставав набік якоїсь однієїполітичної сили

й ніколи не брав участі у міжпартійних баталіях, заCвдяки чому стояв не на рівні, а вище партій,виступаючи часто єднаючою силою. Андрей ШепCтицький та інші священики були депутатами Сейму табрали активну участь у законодавчому процесі,особливо щодо земельного питання, реформи виCборчої системи, оплати найманої праці та розвиткуосвіти в Галичині. Турбувався владика й долеютрудової еміґрації, підтримуючи з нею душпастирCський зв’язок. Глава Церкви багато уваги приділявтакож і питанням солідарності, подолання розколусеред клиру, діяв у напрямку реформування Церквизсередини, борячись з нехтуванням духовенствомсвоїми душпастирськими обов’язками заради маCтеріальних вигод, перетворення духовних обов’язків усуто політичні справи та розпалення класовихантагонізмів (пор. 9). Не менш важливим був і розCвиток кооперативів та кредитних спілок, фермерськихгосподарств, що підводили економічну основу дляполітичних реформ, в яких основною діяльною таорганізаційною силою стали священики10.

Як бачимо, Церква здатна і мусить брати активнуучасть у політичному житті держави через вплив наформування законів, висловлюючи свою позиціюпроти зла, яке твориться, викриваючи аморальністьтих чи інших явищ, які порушують природне праволюдини. Вона покликана стояти на охороні спраCведливості й добра, керуючись тим розумінням, щолюдина створена на Образ Божий, відкуплена кров’юХриста та покликана до вічної єдності з Богом. ЛюCдину не можна зводити до засобу державних,суспільних чи економічних процесів. Любов до Бога йдо ближнього є найбільшими заповідями НовогоЗавіту. Христос спас усю людину у всіх її проявах, аотже, і в її взаємозв’язках з іншою людиною тасуспільством.111

Із Божого благословення діяли пророки й царі Ізраїля,під натхненням Святого Духа творили Божу Волю учніХриста. Це забезпечувало зв’язок суспільства з Богому громадських діях. І Боже благословення входило тодіу повсякденне життя, чого так бракує сучасномусуспільству. Ми збираємо плоди відриву людей від

Божої Благодаті. Закон у Старому Заповіті — цеугода між людиною і Богом. Закон у сусC

пільному значенні — це соціальна угодаміж людьми. Вносячи в це значення

християнське розуміння, додаємо,що ця угода укладена на основі

Божих заповідей. Отже, цеугода між людьми, які паC

м’ятають про Божу присутCність. Тоді стає очевидною

і роль Церкви у твореннізаконів. Адже кому, як не

Церкві, нести СловоБоже, діяти згідно зним та стояти на йоCго охороні. Бо там,

д о б р и й п а с т и р

23

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

де немає присутності Бога, не може бути правдивогодобра.

Будьмо реалістами! Зрозуміло, що, з одного боку, длялюдей невіруючих подібні арґументи не є автоCритетними, з другого — ми не збудуємо рай на землі,як це обіцяють сектанти, бо “ввесь світ лежить у злі”(І Ів. 5, 19), і ми всі чекаємо справедливого суду під часДругого пришестя Христа. Але при цьому Церква(маються на увазі всі її члени) не має права на безCдіяльність та пасивне споглядання.

Тому Церква має прагнути створити таке законодавчеполе в державі, де її вірні могли б жити правдивимхристиянським життям, керуючись Божими принCципами в побудові демократичного і справедливогосуспільства, могли безперешкодно зреалізувати себе якхристияни. Щоб досягнути цієї мети, нашій Церквінеобхідно ще багато чого зробити: сформулюватисвою соціальну політику та визначити пріоритети,розпрацювати механізми участі в суспільному житті.Державні справи вимагають вийти поза межі яктериторіальні — регіональної Галицької чи ЗахідноCУкраїнської Церкви, так і національні, трансCформуючи розуміння мононаціональної Церкви вЦеркву всіх громадян України. Існує потреба і в розCвитку інформаційних структур, що покликанідоносити до громадян позицію Церкви, формуватигромадянські рухи, які б відстоювали загальнолюдськіцінності і пропагували б християнський спосіб життя.

Все, що робить добрий християнин, він робить іздумкою про Бога і на Його славу. У нас є традиціяпросити благословення у священика перед будьCякимнашим починанням та освячувати плоди нашої праці.Творення законів має також освячуватись Церквою.А щоб це було можливо, Церква як об’єднання своїхвірних має брати участь у законотворчості. Цеважливо для нашого існування, бо з освяченням речейвони виходять поза рамки просто земного буття, девже з’являється невидимий зв’язок із Творцем.

Олексій ГАВРІКОВОлексій ГАВРІКОВОлексій ГАВРІКОВОлексій ГАВРІКОВОлексій ГАВРІКОВ

1 Шмеман Олександр, протоієрей. За життя світу. — Львів: ЛБА,2000.

2 Августин. Сповідь. Кн. 3. Гл. 8. — Київ: Основи, 1999

3 Ладоведе Луїджі. Соціальні аспекти у вченні Отців Церкви //Соціальна доктрина Церкви. — Львів: Свічадо, 1998.

4 Ґанінґтон Семюель П. Релігія і третя хвиля // Релігійні свободиі права людини. Т. 1 — Львів: Свічадо, 2000.

6 Документи ІІ Ватиканського Собору. — Львів: Свічадо, 1996.

7 Йозеф кардинал Ґьофнер. Християнське суспільне вчення. —Львів: Свічадо, 2002.

8 Шептицький Андрей. О квесції соціяльній. — Жовква, 1904.

9 Кравчук Андрій. Митрополит Андрей Шептицький та ІванФранко про соціальну християнську акцію// Соціальна доктринаЦеркви. — Львів: Свічадо, 1998.

10 Ставченко Петро. Про кооперацію за кордоном і на Україні. —Фрайштадт, 1916.

ЩЩЩЩЩо превалювало у світогляді Івана Франка —примат матеріального над духовним чинавпаки? Яким було його ставлення до

релігії, Церкви, особисті взаємини з кліром? Годішукати серед дослідників (як за життя письменника,так і згодом) одностайності у відповіді на цізапитання, якщо, звісно, оминемо при цьому поCкоління радянських франкознавців, для котрих аждонедавна, коли з’явилася низка цікавих студій пробіблійні й євангельські мотиви у творчості поета,світоглядні аспекти його творчості, згадані проблемибули закриті для об’єктивного наукового осмислення,і Франко в літературі того часу однозначно оцінювавCся як письменникCатеїст.

Прикметно, що різні, нерідко полярні думки про реліCгійні погляди І. Франка (особисті та погляди нарелігійні інституції), світоглядні підвалини йоготворчості висловлювали не тільки літературознавці,але й духовні особи, серед яких, до слова, в І. Франкабуло багато близьких знайомих. Згадаймо бодайЙ. Застирця, ініціатора висунення І. Франка в 1915 р.на Нобелівську премію; В.Давидяка, за допомогоюякого юний ФранкоCгімназист входив у літературнежиття Львова та завдячуючи головно якому відбувсяцерковний похорон письменника; пароха з КривоCрівні О. Волянського: в його особі І. Франко, відCпочиваючи на Гуцульщині, мав не лише інтеліґентCного співбесідника, гостинного господаря (одного літамешкав у Волянських), але також, як виявилосяперегодом, чи не найкращого мемуариста зCпоміжбагатьох авторів, що писали про перебуванняписьменника в цих “українських Атенах” (В. Гнатюк).ЗCпосеред десятка імен сільських священиків, котріохоче знайомили І.Франка зі скарбами книгозбіреньмонастирів і церковних архівів, радо гостили його(часто зі всією родиною) у своїх домівках під часлітніх канікул, назвемо хоча б о. І. Кузіва з села ДидьоCви, що на Турківщині, якого І. Франко, за спогадамисучасників, особливо цінив за гостинність та запрекрасний дар оповідання і який разом з І. Франкомта О. Маковеєм був “пришпилений” до відомогосудового процесу проти родинів Дегенів у 1889 р. ІзCпоміж тих священиків, з якими І. Франка єдналиспільні наукові інтереси, зокрема в царині етнографії,виділимо о. М. Зубрицького з бойківського селаМшанець.

Віддаймо також належне тим духовним особам, якіматеріально підтримували хворого письменника вйого найтяжчі роки, зосібна, активно відгукнулися налистCобіжник Наукового товариства ім.Шевченка у

Церква і культІвана ФранкаДо дня пам’яті Івана Франка

в і р а і н а у к а

24

Львові про допомогу І. Франкові в 1908 р., а також надCсилали кошти на ювілейний дар письменникові в1913 р. Зрештою, не забуваймо, що з родини свящеCника походила “ніжна, мов лелія”, наречена поетаО. Рошкевич, синами священиків було багато йогошкільних приятелів.

Однак звернімось трохи детальніше до рецепціїІ. Франка у студіях духовних осіб. За Г. Костельником,“Франко — раціоналіст, атеїст, матеріаліст. Він нетільки завзятий приклонник сього світогляду, але заCразом завзятий пропагатор, популяризатор”1. Сей поCет мав душу, зломану болем невірства. Він сам се чув,розумів і казав, постійно вертаючи до Бога, щоб існуCвання його все перечити”, — акцентував на атеїстиCчній ідеології творчості І. Франка О. Назарук, додаючипри цьому, що “Церква все жаліла й жаліє, що тойздібний поет і письменник підпав цілковито під впливатеїстичної струї, яка в часах, коли він виростав,захоплювала майже всю інтеліґенцію Європи”2.Натомість Й. Застирець вважав, що Франкова вірав Бога має глибоке коріння в релігійному світобаченніукраїнців як етносу. “. . . Ніколи не можу погодитися згадкою, щоби великий чоловік, діяч або поет, якийвиріс у нашім народі, міг бути нерелігійним”3, —писав він, підкреслюючи, що особливо останні рокижиття І. Франка мали виразні “признаки релігійCності”4. Нарешті, без жодних застережень сприймав І.Франка як глибоко релігійного творця о. Є. Будилець:

“Франко — то наш галицький український Шевченко,рівно ж віруючий, рівно ж надіючись воскресенняі ізCза сього ж рівно цілою душею люблячий свійнарод. . .”5.

Такий розмаїтий спектр оцінок в інтерпретаціїсвітогляду І. Франка зумовлений низкою причинрізного характеру, зокрема тим, що проблема “І. ФранCко і релігія” надто складна, у ній існують різні аспекти,абсолютизація яких нерідко давала арґументи длявзаємно суперечливих висновків. Назвемо один ізтаких аспектів. У океані Франкової поезії могутнімивалами здіймаються творіння, де “примат духовностипоставлено над матеріалізмом, ідеальний світ вічногоБога окреслено з незвичайною філософськоCпсихоCлогічною проникливістю, а культурне служіння своємународові піднято на недосяжну височінь”6, водночассвого часу митець пережив і модне захопленняфілософією позитивізму.

Окрім того, до неоднозначного потрактуваннянадаються також деякі моменти особистого життя пиCсьменника, зокрема питання сповіді.

Прикметно, що для деяких сучасників І. Франка булоцілком ясно, що розмову про сповідь І. Франка слідперевести з ідеологічної площини в царинупсихології.7 На тяжку хворобу як на причину відмовиІ. Франка від церковної сповіді покликався такожВ. Давидяк, парох СвятоCУспенської Церкви у Львові,умотивовуючи законність християнського похоронувеликого письменника. На руках у нього була лікарськапосвідка про те, що І.Франко через хворобу останнідні свого життя “був не при тямі”8. До речі, о. ГалущинCський, який приходив до І. Франка за день передзакінченням його земного життя, також звернув увагуна надто небезпечний стан здоров’я хворого під часйого відвідин: “Застав я його дуже ослабленого істрашно терплячого. Його біль був не раз такий сильCний, що хворий майже відходив від змисCлів…”9.Зрештою, о. Т. Галущинський у спогадах “Як тобуло зі сповіддю Івана Франка” писав, що він невважав, що його зустріч з І. Франком 27 травня 1916року була останньою — мав надію зустрітися з поетомще наступного дня, після полудня. Однак було вже пізCно. О четвертій годині після полудня в неділю 28 травCня 1916 р. І. Франка не стало. І ще одна грань проCблеми. Нерідко Франкова критика релігії як церковноCкастової організації, москвофільства окремих предCставників духовенства, сприймалась його опонентамияк загалом негація релігії, віри в Бога, заступала передїхніми очима того Франка, який неодноразово деклаCрував, що радикали (до яких тривалий час належав івін), “ніколи не виступають і не виступали ані противіри в Бога, ані проти жадної основи правдивої реCлігійности. . .”10.

Крізь призму інтерпретації світогляду І. Франкацерковні ієрархи оцінювали його значення дляукраїнської нації, право претендувати на пошанувсього народу — людей релігійних і тих, якісповідують атеїзм як філософську систему. “Світогляд

в і р а і н а у к а

25

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Івана Франка. Чи може християнський нарід приCйняти і ширити культ його? “ — під такою промоCвистою назвою вийшла 1926 р. у Філадельфії брошураО. Назарука.

Проблема всенародного культу І. Франка актуалізуваCлася особливо під час відзначення ювілеїв письменCника, причому з плином часом спостерігаємо еволюCцію духовенства щодо ставлення до постатіписьменника. Так, у залі Поштового клубу у Львові, дев 1898 р. проходили ювілейні урочистості з нагоди25Cріччя творчої праці І. Франка, клір репрезентувалилише два священики — о. Балабан із Закарпаття тао. Волянський з Гуцульщини. Натомість чималосвящеників взяло активну участь у святкуванні 40–літнього ювілею І.Франка. На початку 1913 р. отецьО. Гарматій навіть звернувся через часопис “Діло” доукраїнської громади зі статтеюCзакликом “Якнайкраще вшанувати ювілей Франка” (Діло, 22 січня1913 року). Проти святкування ювілею письменникавиступили лише окремі представники духовенства,зокрема о. М. Садовський11, але прикметно, що вінодразу натрапив на рішучих опонентів, причому усвоєму священичому стані на чи ненайнепримиренCніших.

Визнаючи І. Франка як одного з найвидатнішихтворців національного відродження, якого поCсправжньому оцінять лише майбутні покоління,священики висловлювали шану письменникові,відвідуючи численні ювілейні концерти, маніфестації,академії. Один із сучасників письменника о. І. Німчукстверджував, що митрополит А. Шептицький такожбрав участь у відзначенні 40Cлітнього ювілеюІ. Франка, він “не тільки прийшов особисто віддатипоклін Франкові на його ювілей в 1913 році у ВеликоCму театрі у Львові, але й під оплески присутніхвпровадив його під руку на почесне місце”12. Про те жсаме згадував і Роман Чубатий: “Зала Оперного театрубула виповнена вщерть, серед грімких оплесків у залувпровадив Івана Франка під руку блаженної пам’ятімитрополит Андрей Шептицький і примістив його напочесному місці. Таким чином митрополит ШептицьCкий дав доказ великої пошани і признання ювілятовіза його величезні заслуги, а посередньо немов п’ятCнував тих, що духово не були доросли до розумінняФранкових ідей”13.

Однак тут, очевидно, треба зауважити, що в численніймемуарній літературі про святкування 40Cлітньогоювілею І. Франка не знайшлось додаткових підCтверджень факту присутності митрополита А. ШептиCцького на ювілеї І. Франка. Але збереглися іншідокументальні, дуже цінні джерела, свідченняставлення митрополита А. Шептицького до І. Франка.Це його листування з єпископом з ФіладельфіїК. Богачевським щодо відзначення 10Cліття від днясмерті письменника. Єпископ К. Богачевський, забоCронивши духовенству та загалу вірних своєї єпархіїбрати участь у відзначенні десятиріччя з дня смертіписьменника, звернувся з просьбою до митрополита

“видати духовенству заборону участі в “культі” Франкау дієцезії Вашої Ексцеленції”. Відповідь митрополитаА. Шептицького є дуже промовистою з огляду на виCзнання ним заслуг І. Франка для всієї української нації,глибини розуміння багатовимірності його феномена:“На загальне викорінення слави І. Франка в нашімнароді не може бути надій для того, що жиємо в такімвіці, коли народи хваляться своєю “аристократієюдуха” як своєю силою і іспитом зрілости [. . .].Польський поет Jan Kasprowicz нічим не був ліпшийвід Франка під оглядом релігії, а все ж таки по йогосмерти навіть єзуїтський “Przegld Powszechny”оголосив збірку на “Dom literacki im. JanaKasprowicza”. Хоч у поляків немало славних письменCників, і католики в них легше могли би собі вибирати“великанів”, як наш нарід”, — розмірковував світлиймитрополит. І насамкінець, ще один погляд митроCполита Андрея Шептицького на І. Франка дозволимособі тут навести: “. . . В творчости Франка атеїзмі матеріалізм займає тільки незначне спорадичнемісце, а головне місце займають посередньо чибезпосередньо національні і патріотичні теми”14.

в і р а і н а у к а

Ярослава МельникЯрослава МельникЯрослава МельникЯрослава МельникЯрослава Мельник

1Костельник Г. Ломання душ. — Львів, 1923. — С.70.

2Назарук О. Світогляд Івана Франка: Чи можехристиянський нарід прийняти й ширити культ його.— Філадельфія, 1926. — С.27.

3Застирець Й. Зі споминів про І. Франка (про йогорелігійність). — Відень, 1915. — С. 14.4Застирець Й. З моїх споминів про великого поета(Дещо про релігійність І. Франка) //Життя і знання.—1936. — Ч.5. — 133.

5Будилець Є. Ще до ювілею дCра І. Франка і доперепалки о.Садовського проти І.Франка і о. Гарматія // Центральний державний історичний архів України уЛьвові. — Ф.779. — Оп. 1. — Спр. 84.

6Гаєвський С. Франків “Мойсей”: Розвідка і текстпоеми. — Корнберг (Німеччина), 1948. — С.3.

7Див.: Грозикова О. Останні дні Франка // Українськівісти. — 1936. — Ч.124. — 1 липня.8Лікарська довідка про стан здоров’я І.Франка, як ідеякі інші документи, що стосуються організаціїпохорону письменника, зберігаються у ЛьвівськомулітературноCмеморіальному музеї Івана Франка.

9Галущинський Т. Як то було зі сповіддю Івана Франка// Нова Зоря. — 1932. — 4 серпня.

10Франко І. Зібр. Творів: У 50Cти томах. — Київ, 1981.— Т.45. — С.270

11Садовський М. Християнське становище в справіювілею Ів.Франка. — Жовква, 1913.12 Шлях перемоги(Лондон). — 1966. — 24 квітня.— Ч.17.13 Чубатий Р. Спогади про Івана Франка // Спогадипро Івана Франка. — Львів, 1997. — С.534

14Шептицький А. Лист до К.Богачевського від 24 [грудня]1926 р. //ЦДІА України у Львові. — Ф.404. — Оп.1. —пр.49.

26

CCCCCучасне суспільство ставить людину перед викCликом десакралізації. Переорієнтація у цінноCстях відбувається на корись секулярного сприйC

няття дійсності. Цей процес заторкує майже всі сферижиття людини сьогодні

Християнське розуміння сім’ї також наражається нанебезпеку неправильного трактування. Для того, щобдізнатись яке саме розуміння сім’ї побутує у сучасномусуспільстві та що в даній ситуації пропонує Церква,заохочую розглянути кілька думок з цього приводу.

Ми, також, намагатимемося поглянути на різніаспекти розуміння поняття родини.

Родина — це спільнота людей, що живуть разом. Аледля успішного сімейного життя потрібна гармоніяміж батьками. Це необхідно для того, щоб діти рослиздоровими психологічно, відчуваючи родинну стаCбільність. Я вважаю, що сім’я без дітей — це сім’янеповноцінна. Найгірше, коли самі батьки вирішуютьне мати дітей, позбавляючи свою сім’ю продовженняроду, обгрунтовуючи це фінансовими проблемами.Основою сім’ї має бути кохання, це коли дві людинивідчувають, що одна без одної не можуть жити. Цеоснова для створення сім’ї, в якій можна разом виріCшувати проблеми. Людина позбувається багатьохпроблем, а якщо не позбувається, то ділиться ними зсім’єю. (Данило Фай. Студент(Данило Фай. Студент(Данило Фай. Студент(Данило Фай. Студент(Данило Фай. Студент.У.У.У.У.Університет Львівськаніверситет Львівськаніверситет Львівськаніверситет Львівськаніверситет ЛьвівськаПолітехніка. 4Cкурс).Політехніка. 4Cкурс).Політехніка. 4Cкурс).Політехніка. 4Cкурс).Політехніка. 4Cкурс).

Церковний шлюб — це затвердження твого рішенняодружитися перед Богом. Він підносить його неначена вищий рівень. Я передбачаю, що шлюб можна роCзірвати. Церква на це не дозволяє — я вважаю, що цеїї недолік. Мої батьки прожили 25 років разом і нещоCдавно розійшлись. Я думаю що немає нічого вічного,навіть в сімейному житті. (Сергій Нестеренко.(Сергій Нестеренко.(Сергій Нестеренко.(Сергій Нестеренко.(Сергій Нестеренко.Студент.)Студент.)Студент.)Студент.)Студент.)

“Церква під Таїнством шлюбу розуміє союз чоловіка іжінки, що завдяки гармонійно поєднаним “я” і “ти”можуть створити спільне “ми”, в якому двоє стаютьодним. Двоє, складаючи присягу перед Богом,обіцяють не тільки, що житимуть в мирі і реалізоCвуватимуть свої плани, а й те, що будуть втілюватив життя покликання християнського шлюбу. На жаль,у свідомості деяких людей Таїнство шлюбу зведене допростого узаконення статевих відносин. Насправді

шлюб — це покликання Бога до спасіння і гармонії.(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)

Чи можна прожити з одною і тією ж людиноюЧи можна прожити з одною і тією ж людиноюЧи можна прожити з одною і тією ж людиноюЧи можна прожити з одною і тією ж людиноюЧи можна прожити з одною і тією ж людиноюбагато років?багато років?багато років?багато років?багато років?

Справжнє кохання може бути лише з людиною, з якоюнайкраще проводити час, з якою не буває нудно, і якаб ніколи не набридла. Ідеальний партнер на мою думCку має заробляти багато грошей, приносити сніданоку ліжко, будити трояндами, міцною кавою та дякуватиза проведену ніч. Такий партнер не може набриднутиадже обоє мусять вносити в сім’ю нові ідеї та експериCменти. Сім’я не може вбити кохання, а навпаки — поCсилює його. Велике кохання не стає буденним. Кожендень дарує нові радості та несподіванки.

Я вважаю, що людина мусить одружуватися у зріломувіці, коли вона може відрізнити захоплення від коCхання. (Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)

Ідеальних шлюбів не буває, час показує скільки можнажити разом, нічого вічного немає, навіть шлюбу.(Сергій Нестеренко. Студент.)(Сергій Нестеренко. Студент.)(Сергій Нестеренко. Студент.)(Сергій Нестеренко. Студент.)(Сергій Нестеренко. Студент.)

Ми не є константа, стала і незмінна особистість, мипостійно стаємось і наша особа є динамічною, за слоCвами апостола Павла; “Із сили в силу”, ми входимов глибшу форму пережиття своєї самосвідомості. АпосCтол Павло, пояснюючи Тайну Подружжя, говорить, щодвоє стають одним і це одне є новим творінням. Яке не“є” а відбувається. Цей союз не може бути ані розірCваним, ані переінакшеним. Бо побудову життя у шлюбіможна порівняти із побудовою будинку. Спочатку,скажімо, будується дім із круглими вежами і на йогофундаменті не можна продовжити побудову без вежабо з квадратними вежами. Це вже не буде той самийбудинок. Ми пересвідчуємось, що ми є сильно зв’язаCними з минулим. Вчорашній день є фундаментомсьогоднішнього, а сьогоднішній є фундаментомзавтрашнього. Розглянемо це на прикладі: конкретнийнаречений чи наречена не можуть бути однаковощасливими з другим чи п’ятим партнером, тому, що цене буде та сама, єдина особа, це не буде те саме вхоCдження у щастя і будова свого життя та власної особисCтості.

Також, доведено, що кожну подію, яку ми переживаємояк особа всіма своїми силами, має великий вплив нанас. Статеве співжиття — це момент в якому задіянаціла особистість. Дехто каже, що можна все забути іпочати спочатку.

Сексологи стверджують, що 5C6 досвідів статевогожиття дорівнює тому, що людина була п’ять – шістьразів заміжня або одружена. Тобто, що вона почалабудувати себе із вежами, спочатку з тоншими стінами,потім — з товщими. Внаслідок цього виходить негармонійна особистість, а мішанина. (єромонах(єромонах(єромонах(єромонах(єромонахстудійського уставу Віктор Мандро)студійського уставу Віктор Мандро)студійського уставу Віктор Мандро)студійського уставу Віктор Мандро)студійського уставу Віктор Мандро)

Полігамія

Свята Тайна Подружжя має у своїй матерії любов, яка

“Найпрекрасніша річ, котру можнапізнати – це любов: любити і бутилюбленим у відповідь.”

(Крістіан “Molin rouge”)

Сім’я — поглядсучасності

простір спілкування

27

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

претендує на виключність. Досі немає абсолютноговизначення чим є любов, віра або надія. Існують,натомість визначення, які компоненти необхідні дляцих виняткових станів. Але не окреслити того, чим єлюбов. Полігамія не може бути повноцінним шлюбCним устроєм, бо, кажучи умовно – чоловік однійдружині посвячується на п’ятдесят відсотків, іншій —вже на двадцять відсотків і т. д. З християнської точкизору, у такому устрої ламається в своїй основіоб’явлення про людину – те, що кожна особа є неCповторною і має гідність, яку будує протягом свогожиття. Християни мають за модель моногамнийзв’язок. Полігамні відносини нищать гідність людинипід оглядом того, що кожна людина, віддаючисьу любові повністю, мала б право одержати те ж самеу відповідь. Такий устрій супроводжується ризикомтрактування іншої людини як предмету, середника дощастя, комфорту, розкоші.

Наречені одне для одного не є цілим світом, а частиCною світу, не є Богом, а дорогою до Бога. Якщоприпустити, що жінка для чоловіка є дорогою до Бога:як п’ятьма дорогами йти одночасно? (єромонах(єромонах(єромонах(єромонах(єромонахстудійського уставу Віктор Мандростудійського уставу Віктор Мандростудійського уставу Віктор Мандростудійського уставу Віктор Мандростудійського уставу Віктор Мандро)

Полігамія у Старому Завіті

Мимохіть напрошується питання: як же тоді пояснитистарозавітній полігамний устрій?

Це пояснює Сам Христос, коли відповідає на закидифарисеїв щодо розвідного листа для того, щобвідпусукати жінку (Мт 19, 7). “Каже їм: Мойсей черезвашу жорстокість дозволив вам відпускати своїхжінок, але спочатку так не було. Кажу ж вам, що хто

лиш відпустить свою жінку, за винятком причинирозпусти, і одружується з іншою, чинить перелюб, [іхто ожениться з відпущеною, чинить перелюб].” (Мт19. 8–9).

Ізраїльський народ жив у сфері впливу різнихтрадицій, які іноді поглинали своєю потужністюкультурну традицію ізраїльтян. Тому Мойсей бувзмушений “через жорстокість сердець” шукатипевний компроміс. (єромонах студійського уставу(єромонах студійського уставу(єромонах студійського уставу(єромонах студійського уставу(єромонах студійського уставуВіктор Мандро)Віктор Мандро)Віктор Мандро)Віктор Мандро)Віктор Мандро)

Одностатеві шлюби

Якщо існує одностатеве кохання, чому б не існуватиодностатевим шлюбам? (Данило Фай. Студент.(Данило Фай. Студент.(Данило Фай. Студент.(Данило Фай. Студент.(Данило Фай. Студент.УУУУУніверситет Львівська Політехніка. 4Nкурс).ніверситет Львівська Політехніка. 4Nкурс).ніверситет Львівська Політехніка. 4Nкурс).ніверситет Львівська Політехніка. 4Nкурс).ніверситет Львівська Політехніка. 4Nкурс).

Одностатевий шлюб, взагалі не шлюб, а збочення.Кохання може бути лише до протилежної статті.Навіть коли вони всиновлять дитину, вона буде неїхньою, не буде наслідком кохання. Такі люди частоплутають кохання з великою дружбою. Може колисьвони були ображенні протилежною статтю і це наних відбилося у такий спосіб. Часто лесбіянкамистають дівчата, ображені чоловіками, вони не хочутьукладати традиційні подружжя, бо вони розчарованнів чоловічій статі. (Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)(Оксана і Олена. Студенти.)

Учительський уряд Церкви, спираючиь на Новозавітнєпередання, базує на словах апостола Павла вчення проте, що зв’язок чоловіка з чоловіком і жінки з жінкою єважким гріхом і має назву гріха содомського. Цяповедінка, що кличе про пімсту до неба, бо вона б’єу гідність Творця. Такий зв’язок відкидає задум Бога, щостворив чоловіка і жінку для статевої співдії, народC

ження дітей і взаємCної гармонії. Люди,які вирішили жити водностатевому зв’язCку, просто втікаютьвід себе і від того, щовони мали б реалізоCвувати у своєму житCті, спираючись наголод своїх пожаCдань, а не на те, щоБог вклав у їхнюприроду. (єромонах(єромонах(єромонах(єромонах(єромонахстудійського уставустудійського уставустудійського уставустудійського уставустудійського уставуВіктор Мандро)Віктор Мандро)Віктор Мандро)Віктор Мандро)Віктор Мандро)

Цілі у подружжі

Церква вчить, щоподружжя має двіцілі: взаємне доброподругів і народCження та вихованнядітей. Кожне подружCжя є святе і чисте,навіть якщо діти не

простір спілкування

28

народжуються, але не народжуються не через те, щотак захотіли батьки, а тому, що певним людям не даноприроднього дару батьківства і материнства.(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)(єромонах студійського уставу Віктор Мандро)

Контрацепція

Проблема контрацепції – це не так проблема вчинкуабо використання середників, як проблема розуміннягідності і святості особи. Двадцяте століття підкреслюєвеличезну гідність особи. Це добре, бо ми дивимосяодин на одного вже не як на предмет чи представникакасти, а як на особу. Ідеї матеріалізму, ідеї крайньогогуманізму ввели людину в іншу крайність. Я є Альфаі Омега, центр всього, я сам маю вирішувати ким стаCвати, в яке щастя входити як жити. Але придивившисьдо самого себе, можна помітити, що це неправильно,адже самі в собі ми життя не маємо. Всю енергію мичерпаємо ззовні: мусимо їсти, пити, одягатися. ДуCховну силу також отримуємо ззовні — від Бога. Колилюдина усвідомлює, що життя — це дар, яким я коCристуюся, а не паную над ним, то починаєш розуміCти, що життя іншої особи,тобто дитини, яказачинється чи яка може зачатися, – це не предмет дляманіпуляцій і не моя властивість. Люди засуджуютьсмертну кару чи самогубство, бо розуміють, що даржиття не є їхньою власністю. Так само і дар чеснотCливості, святості і дар народжувати не має коренівтільки у самому подружжі. (єромонах студійського(єромонах студійського(єромонах студійського(єромонах студійського(єромонах студійськогоуставу Віктор Мандро)уставу Віктор Мандро)уставу Віктор Мандро)уставу Віктор Мандро)уставу Віктор Мандро)

Інші розуміння родини

Моя родина — це ті люди, які розуміють ситуаціюв якій ми живемо. Ми можемо разом малювати,реставрувати ікони, можемо мати серйозні суперечкина рівні родини. Коли людині погано — вона йде досвоєї родини. Існують друзі, але є і люди ближчі, якихможна назвати своєю родиною, наприклад моїх колегз музею “Дрогобиччина” я можу назвати своюєродиною. Звичайно, в родині не обходиться безсварок. Як не дивно така родина не є якимосьспорідненням на професійно–мистецькому рівні. Бо,наприклад, ми не можемо любити маму на проCфесійноCмистецькому рівні.

Церкву я важаю великою християнською родиною.Для мене існує лише Церква з великої букви. Люди, щоне розуміють суті цього, діляться на конфесії. Колилюди говорять, що лише їхня конфесія є правильною— на цьому закінчується родина. У Церкві ми звеCртаємося: брате, сестро, отче. Це суто сімейні звертанCня. Священик допомагає людині іти до Бога, як дітямдопомагає батько. Як батько в сім’ї є запорукоюстабільності, так і в Церкві молитва відбувається зотцем. Перша в житті моя ікона була “Пресвята РодиCна”. (Лев Скоп. Викладач Львівської Академії(Лев Скоп. Викладач Львівської Академії(Лев Скоп. Викладач Львівської Академії(Лев Скоп. Викладач Львівської Академії(Лев Скоп. Викладач Львівської АкадеміїМистецтв).Мистецтв).Мистецтв).Мистецтв).Мистецтв).

Я вважаю, що моя родина дуже велика: я маю батьків,братів, сестру, і маю ще одну родину – це сестри–

монахині, з якими я живу, це моя велика родина.Також, я можу сказати, що моя родина це АкадеміяМистецтв, в якій я вчусь, де я проводжу більшість часу.Приходячи сюди, я відчуваю себе як вдома. У монашійродині, подібно як і в будь–якій іншій, є мати — це наCша сестра провінційна настоятелька, яка опікуєтьсянами, тими, що називаються навзаєм сестрами. Яккожна дівчина, виходячи заміж, залишає родинуі створює свою сім’ю, так само і я, прийшовши вмонастир, знайшла нову сім’ю.

Я б хотіла побажати кожному, щоб там, де працює,вчиться, перебуває — зміг знайти те глибоке теплоі почувався як в родині. (сестра Дам’яна Іванець(сестра Дам’яна Іванець(сестра Дам’яна Іванець(сестра Дам’яна Іванець(сестра Дам’яна ІванецьСНДМ).СНДМ).СНДМ).СНДМ).СНДМ).

Організація “Родина” – це група людей, завданнямяких є опіка та допомога дітям. Члени організаціїпрацюють у сиротинцях та інтернатах. Так вониреалізовують заповідь Господню Любові до ближнього.Організація створювалась суто для подружніх пар.Зараз ця мета повністю реалізовується, що видно іззросту кількості подружніх пар. Усюди, куди приCходить “Родина” поширюється родиний дух. Коли типриходиш на цю організацію, ти вже не хочеш нікудийти звідти і відчуваєш, що ти прийшов додому. (Надія(Надія(Надія(Надія(НадіяОкопна. Роман Побережний. ХристиянськаОкопна. Роман Побережний. ХристиянськаОкопна. Роман Побережний. ХристиянськаОкопна. Роман Побережний. ХристиянськаОкопна. Роман Побережний. ХристиянськаМолодіжна Організація “Родина”)Молодіжна Організація “Родина”)Молодіжна Організація “Родина”)Молодіжна Організація “Родина”)Молодіжна Організація “Родина”)

Інтерв’юпідготував Олег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУК

простір спілкування

29

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

У молитовному житті стародавнього єврейськогонароду чільне місце посідали Псалми. Прийнятау Христовій Церкві традиція читання псалмів

є духовною скарбницею, яка збагачує християн своєюглибокою життєдайною силою та струменіє з правCдивого досвіду пережиття Божої присутності в людCському серці. Тому, гадаю, розгляд статті отця П. КриCп’якевича про 118 (або 119 за єврейським численням)псалом буде цікавим1.

Зосередженість автора статті саме на цьому псалміне випадкова. Відомо, що 118 (119) Псалом зCпоміжусіх псалмів є найдовшим, він містить аж 176 стихів.Водночас він є чи не найбільшвживаним псалмом у Церкві, входитьдо різних видів християнськихбогослужень. Авторство 118 (119)псалма достеменно невідомо.Більшість дослідницьких версійприписують його царю Давиду (св.Амврозій) або часу Вавилонськоїневолі (Оріген), чи навіть пророковіДаниїлу (св. Климент). Вважається,що цей псалом був призначений дляподорожуючих або для молоді, осCкільки тут особливо наголошуєтьсяна значенні та важливості “Закону”.

Цей псалом тішився особливою уваCгою в багатьох Отців Церкви. ЗокреCма, св. Августин та св. Амврозій вбаCчали в ньому збірку всіх моральноCетичних норм та правил із цілогоСвятого Письма. Вони наголошували,як зазначає о. П. Крип’якевич, що “саCма по собі його (псалма) багатослівCність, величавість, яскравість і глибиCна (чим він відкритіший, тим глибCший), немовби доводить цілком очеCвидним арґументом, якою є велич,святість, розсудливість і доброта його автора, тобто,Святого Духа (згідно зі св. Амврозієм)”.

Поряд із яскравим наголосом на провід Святого Духау згаданім псалмі привертають увагу його артистичCні якості: динамічність, майстерна віршова форма —акростих (як і ще шість псалмів у Святому Письмі),що полягає в укладенні тексту згідно з єврейськималфавітом. Власне, на артистичній красі цього псалмао. Крип’якевич особливо наголошує, зокрема звертаєувагу на наявність тут великої кількості синонімів доБожого Закону, а також на гармонійний плині псалма.Виявляючи цю величну гармонію псалма у троякомувигляді, автор статті розглядає детальніше кожний ізних зокрема, а саме: гармонію букв та чисел, гармоніюслів та гармонію ідеї.

Розглядаючи гармонію букв, о. Крип’якевич вказує надвадцять дві “восьмеричні” строфи, що слідують задвадцять двома буквами єврейського алфавіту. ВодноCчас кожна строфа складена з восьми рівних стихів,згідно з вісьмома струнами давньої єврейської арфи,що представляє неначе музикальну октаву. А кожнийпсалмовий стих у строфі, що починається із тієї самоїбукви, містить по вісім таких букв у кожній строфі,наприклад, вісім разів зустрічається буква “Алеф”(перша буква єврейського алфавіту) у одній строфі,також вісім разів буква “Бет” (друга буква цього жалфавіту) у другій строфі і т. д. З цього можна зробитивисновок, що цей псалом є “восьмеричним” повтоCренням усього єврейського алфавіту. Така довершенаформа дає можливість побачити в оригінальномуваріанті, беручи до уваги увесь текст, довгу і широкуколону, по правому боці котрої — численні “восьмеC

ричні” рядки з різних букв, “неначерядки різноцвітних коралів, наниCзаних на нитку”. Це також дає можCливість зауважити виражену внутCрішню форму псалма — “восьмеричCний” алфавітний акростих.

Стосовно вираженої гармонії слів, зазагальною думкою дослідників,Псалом 118 (119) є суцільним просCлавленням Божого Закону, адже туткожний без винятку стих міститьзгадку про Нього. Для цього викорисCтані чисельні синоніми слова “ЗаCкон”: заповіді, постанови, свідоцтва,та інші. Так, у кожній строфі повCторюється вісім разів слово “ЗаконБожий”, але кожного разу в іншийсинонімічний спосіб. А оскількиу строфі є вісім стихів, то знахоCдиться і вісім синонімів. Саме розміCщення восьми синонімів у строфах єне однаковим, так що серед усіх двадCцяти двох строф псалма немає жодCного послідовного повторення сиCнонімів. На думку автора статті, це невипадково, оскільки в цьому проC

являється “високий сенс артистичності…, адже втакому безладі розкидані і зірки на небі”. Краса тавелич такого укладу полягає у виявленні багатства івеличі як кожної зокрема строфи, так і всієї цілостіпсалма в його єдності та різноманітності.

Поряд із майстерністю внутрішньої побудови псалма118 (119), слід відзначити і велич закладеної в ньомуідеї. Звертаючи увагу на провідну думку чи хідмислення у всіх строфах, можна також виявити укожній із них відмінну від інших лейтмотивну ідею.Для усвідомлення основних думок творцяCукладачапсалма о. Крип’якевич пропонує розглянути ідейнеспрямування кожної строфи зокрема. При цьому вінвказує на своє суб’єктивне особистісне сприйняттятексту. Так, у Першій (1–8 стихи) строфі представлено

Про Псалом 118

Поряд із майстерністювнутрішньої побудовипсалма 118 (119), слідвідзначити і величзакладеної в ньому ідеї.Звертаючи увагу напровідну думку чи хідмислення у всіхстрофах, можнатакож виявити укожній із них відміннувід іншихлейтмотивну ідею. Дляусвідомлення основнихдумок творцяNукладачапсалма о. Крип’якевичпропонує розглянутиідейне спрямуваннякожної строфизокрема.

біблія

30

молоду особу, яка ще далеко відрозуміння суті Божого Закону, алекотра прагне та потребує Його. Цеможна виразити як “зітхання доЗакону”. Другу строфу (9–16 стиCхи) автор статті визначає як “ПоCстанова звернення до Закону”,прохання про ласку його розумінCня і навчання з Божою допомогою.Третя строфа (17–24 стихи) відCкриває стан душі творця псалма,який виявляє перед Богом свою“нікчемність”, свій жалюгіднийстан та свою неспроможність зараCдити цьому. І вже четверта строфапредставляє цю неміч (27–32 стиCхи), яку щиро сповідує псалмоCпівець Богові. Після такого виявлCення свого стану та почуттів слідує(33–40 стихи) “прохання до Богапро ласку просвічення у Законі” —у П’ятій строфі. “Прохання проспасіння від зла” (41–48 стихи) характеризує Шостустрофу. А за вислухання і поміч псалмопівець обіцяєхвалити Бога та дотримуватись Закону. Із цього слідує,що Божа ласка зсилається і просвічує, задовільняючиперше прошення. Однак щодо спасіння від зла, то тутнеобхідним є зусилля самого бажаючого, аби з допоCмогою благодаті Божої подолати сили зла. А тому,наділений Богом ласкою просвічення, псалмопівецьдалі промовляє, висловлюючи власнунауку.

У Сьомій строфі наголошується на“пам’ять Закону” (49–56 стихи), поCстійну думку про Нього як найпершерозважання. Восьма строфа подаєроздуми про “Закон як власну частку”(57–64 стихи), наголошується на ЗаCконі, як чомусь властивому й невідCдільному від людського існування, відсамого життя. А Дев’ята строфа (65–72стихи) висловлює “Благість Закону”як щось приємне, радісне і потрібнедля життя, хоча кінець і виражає всетой же пригнічений стан попередніхстроф. І в цьому стані ще палкішимзвучить прохання до Бога про поміч, що і предCставлено у Десятій строфі, як “прохання про проCсвічення і утвердження в Законі” (73–80 стихи).А Одинадцята строфа виражає “прохання про визвоCлення від зла” (81–88 стихи). Та й тепер, як і у попеCредніх двох проханнях, вислуханим стає лише перше.

Після цього слідують три розважання про Закон, якізгідно з наступною строфою (89–96 стихи) о. Крип’яCкевич називає “Віковічність Закону”, наголошуючи найого постійну значимість та актуальність. У другомурозважанні (Тринадцята строфа) йдеться про “НадCзвичайність Закону”, захоплення і зачудування ним.

Третє розважання (Чотирнадцята строфа) представляє“Закон як світильник” (105–112 стихи), який охороCняє та застерігає від упадку. Цей образ наводить надумку про зрілість та утвердження в Законі авторапсалма, що спонукає його не мовчати, ставати в “ОпоCзицію проти беззаконних” (113–120 стихи), що є проCвідною думкою П’ятнадцятої строфи, основний нагоCлос у якій ставиться на беззастережному упованні на

Закон Божий. За цим слідує наступнастрофа як “чинний виступ протибеззаконних” (121–218 стихи), дестверджується про потребу поборенCня беззаконня, чинення справедCливості і добрих діл, які ведуть доширення Божої благодаті, що проCявляє себе у “яснішому об’явленніЗакону Божого” (129–136 стихи),повнішому просвіченні щоCдо Божихправд, які дають певнепізнання раніш закритих і незроCзумілих речей у Божому премудромуЗаконі. І це приводить автора псалмадо сліз від його попереднього гріCховного стану духовного затемнення.

Вісімнадцята строфа (137–144 стихи) визнає“Справедливість Господню”, як усвідомлення свогонікчемного стану та правдивості Господніх заповідей.І це викликає ще палкіше взивання. Так, на думку отцяПетра Крип’якевича, саме “взивання до Бога” єпровідною ідеєю Дев’ятнадцятої строфи (145–152стихи), в якій міститься найвиразніший заклик доБога, звернення до Нього. А наступна строфа (153–160 стихи) наголошує на “визволення Господнє”, у нійособливо виражено особисту нужду та прохання пропоміч. Автор статті також вважає, що Дев’ятнадцята таДвадцята строфи, де в особливий спосіб звучить закC

118 (119) Псалом зNпоміж усіх псалмів єнайдовшим, вінмістить аж 176стихів. Водночас він єчи не найбільшвживаним псалмом уЦеркві, входить дорізних видівхристиянськихбогослужень.

біблія

31

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Довкола лунає сміх, всі радіють і вітають ювіляра,святкують день народження чи поспішають доцеркви на Божественну Літургію, щоб разом з

іншими радісно заспівати “Христос воскрес” або ж зуCстріти в особливіший спосіб Різдво нашого Спасителя.Це ті дні, які ми з нетерпінням чекаємо протягомцілого року. Це не прості календарні дні — це час, коликожен з нас перебуває в якомусь особливому стані,коли наче ввесь світ звернений до тебе й разом з тобоюрадіє. Це ті хвилини, коли ти прагнеш до життя іживеш заради інших. Інакше кажучи, це свята — реліCгійні і державні, дні народження, іменини, весілля,ювілеї…

Проте для свідків Єгови вони не мають жодного знаCчення. Для них новорічні побажання чи привітання зднем народження — щось чуже і, можливо, навітьпевною мірою огидне. Згадка про святкуваня релігійCних свят приводить їх до гніву, навіть до запереченнясамих свят. Коли ви запитаєте їх про причини гніву,чіткої відповіді не отримаєте. Переважно свідки Єговипосилаються на свою літературу, в якій нібито всечітко пояснюється, хоча навіть при досить детальномуознайомленні з нею відповіді ми все одно не знайдеCмо. Але про все по черзі.

Проаналізувавши докази, які Свідки подають у своємужурналі “Вартова вежа”, можна зробити висновок, щосвою відмову від святкування будьCяких свят вонибазують на двох арґументах; поCперше, у сьогоденні всісвята втратили будьCяку моральність, поCдруге, більCшість свят, як релігійних, так і світських, мають язичCницьке коріння, а Святе Письмо такі свята забороняєвідзначати (І Кор. 10, 20–22).

На перший погляд, ці арґументи цілком правильні йлогічні. Щодо першого закиду про моральність спереCчатись не варто. У наш час свята, справді, перетвориCлись на гучні забави, в яких губиться справжній їхсенс. Складається враження, що люди насправді прагCнуть не відзначити якусь важливу подію у своєму житті,а збираються разом для того, щоб напитися, “погульCбанити” чи просто “класно відірватися”. Дуже частоможна почути навіть таке: “Я не розумію, для чого ці свяCта. Вони просто витягують гроші. Це постійна пиятикай суцільна розпуста! Краще, щоб їх взагалі не було!”

Якщо дивитись на свята тільки з цього боку, тоді, дійCсно, краще, щоб ми нічого не святкували, бо те, щосказано вище, гірка правда. Але коли ми сприймемотак свята — подібно триватиме й далі, а це — зневагадо людини, держави і навіть до самого Бога. Насправді,все залежить від того, який сенс ми вкладаємо у

Чи необхіднінам свята?

ликCголосіння до Бога, після якого наступає відноснийспокій і тиша, є кульмінаційними у цьому псалмі.

Так, поступово заглиблюючись у значення написанихслів, слідуючи за текстом псалма, Двадцять першастрофа (161–168 стихи) наче приготовляє слухача дозавершення твору. У ній зібрані в єдине ціле усі“відчуття до Божого Закону, які, поєднюючись, виCражають себе у відношенні до Закону”. І їх знову євісім — це боязнь, радість, любов, ненависть, вдячCність, мир, очікування, чуйність.

Двадцять друга строфа (161–168 строфи) являє собою“Закінчення”, кінцевий підсумок усього псалма. У нійяскраво виражена основна провідна ідея цілого твору,відлуння чого можна віднайти також у біблійній книзіВторозаконня (32 глава), тобто пісні Мойсея, де маємопевні паралелі щодо згаданого уривку. Як Мойсей об’яCвив перед ізраїльським народом Закон Божий —подателя “життя і смерті”, так і в цьому псалмі народвибраний жаліє за покинення ним Закону і молитьсяпро спасіння.

Беручи до уваги значення слова спасіння — наєврейській мові “єшуа”, бачимо, згідно з о. Крип’яCкевичем, чітку вказівку та натяк на Ісуса як істинногоСпасителя. Це очікуване спасіння як у цьому псалмі,так і в усьому Старому Завіті, підтверджує каноCнічність цього твору у світлі євангельської ДоброїНовини та виразне провідництво в ньому СвятогоДуха.

Дослідник свідомий проблеми сучасного сприйняттячитачем 118 (119) псалма. Адже втрачена в перекладахоригінальна мова тексту не здатна відобразити усієїкраси форми цього твору. Також нині втрачено спосібчитання цього тексту по строфах. А при сучасномуйого поділі й читанні губиться артистична красапсалма, зрештою, і його правдиве розуміння також.Зважаючи на це, о. П. Крип’якевич зводить свої побаCжання до відновлення читання 118 (119) псалма построфах, що хоч і не вповні, але все ж буде віддзеркаCлювати гармонійний і милий для серця текст.

На завершення зауважимо, що стаття о. Петра Крип’яCкевича не лише надає можливість ознайомитися зодним із творів Старого Завіту, але й дарує змогу усвіCдомити повноту текстів Святого Письма в усій їхнійкрасі та багатстві. Дослідник представляє псалом 118(119) не лише як поетичний, але і як глибоко духовCний твір. Цей текст, справді, вливається у прекраснупоезію молитовного спілкування з Богом, у пісню змузичним супроводом, що у своєму виконанні зачаCровує і приваблює, закликає до участі й пережиттялюдського досвіду Божої присутності.

Лука ОЛЕГЛука ОЛЕГЛука ОЛЕГЛука ОЛЕГЛука ОЛЕГ

1Стаття о.П.Крип’якевича надрукована в 2002 р. у науCковому збірнику з історії церковної монодії та гимноCграфії “Калофонія”.

полеміка

32

Богоявлення, Божої присутності на землі. Саме такаперенасиченість подій, що випадала на одне свято, істала причиною того, що св. Іван Золотоустий під часпроповіді у річницю смерті мученика Філагоніяоголосив, що святкування Різдва буде перенесено наінший день. Спершу це теж викликало спротив улюдей, адже день святкування припадав на поганськесвято. Та Святий Іван зумів переконати усіх у праCвильності свого рішення. Він пояснив це такимчином: “Різдво Христове можна назвати матір’ю всіхсвят. Від нього беруть свій початок і основу і БогоCявлення, і свята Пасха, і П’ятидесятниця. Якщо б ХрисCтос не народився по тілі, то і не христився б, що далопочаток свята Богоявлення, то і не розіп’явся б, що даCло початок свята Паски…”.

Окрім того, цей день був вибраний і з більш практичCних причин. Як уже зазначалось, святкування Різдвазбіглося із святкуванням найбільш шанованогоязичницького свята. Поставити їхнє святкування наодин рівень означало розпочати релігійну війну. Іхоча на той час християнство й стало державноюрелігією, та залишалось ще дуже багато прихильниківстарих вірувань. Варто запитати свідків: що краще —піти на принцип і не святкувати цей день, при цьомуприректи на смерть тисячі людей, чи все ж такизберегти життя й надати язичницькому святу справCжнього християнського сенсу, тим самим затвердивCши перемогу християнства над поганством?

“Проте тут не дотримується заповідь Божа”, — будеїхньою відповіддю. Але чи це, справді, заповідь Божачи людська? Якщо не брати до уваги тільки ці стишки,що якраз і роблять свідки Єгови, а прочитати всю 10Cтуглаву, то можна побачити, що апостол Павло говоритьнам про тих, які говорять нібито вони є справжнімихристиянами, водночас поклоняючись язичницькимбогам та споживаючи ідольські жертви. Павло каCтегорично осуджує таких, кажучи, що такі люди неповинні бути у спільноті вірних, а 20–22Cй стишки єописом цих людей і їхнім осудом. Та це аж ніяк не єзабороною святкування якихCнебудь свят, це заборонаі засуд тих, хто служить “двом панам”.

Так, свідки Єгови мають рацію щодо моральності святCкувань. Але не можна у всьому вбачати лише однусторону – найгіршу. Тому подивімося на це ширше,станьмо справжніми християнами, для яких сама подіяі її справжінє значення мають набагато більший іглибший сенс, аніж наше просте задоволення.

Святкуймо Різдво Христове, Пасху, Богоявлення та інCші свята так, як це належить нам робити у Церкві, унашій спільноті. Не відгороджуймося від світу, а кличCмо усіх, щоб раділи разом із нами, як до цього закликаєІсус Христос у притчі про загублену драхму: “…Радійтезі мною…”(Лк. 15, 8–10).

Ігор ТАБАКА, Ярослав МИКИТЧИНІгор ТАБАКА, Ярослав МИКИТЧИНІгор ТАБАКА, Ярослав МИКИТЧИНІгор ТАБАКА, Ярослав МИКИТЧИНІгор ТАБАКА, Ярослав МИКИТЧИН

Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”

святкування, і взагалі для чого ми збираємось на них.Свідки Єгови, натомість, убачають у святах тількинегативний сенс.

Що поганого в тому, щоб когось привітати із днемнародження? Що може бути шкідливого у вшануваннівласної держави в День Незалежності? Що поганого,що діти в школі будуть разом з усіма святкувати,співати гімн своєї держави? Хіба є гріхом комусьпобажати щастя, когось привітати, віддати належнушану? У той же час у своїх журналах свідки наголоCшують на толерантності, вимагають, щоб їх права тежвшановувались. Чому ж тоді вони не говорять протолерантність і права інших? Чому ж не хочуть відCдати належного пошанування тим, хто їх оточує?

Звичайно, легше відгородитись від усіх, від спільноти,в якій перебуваєш, водночас творити свою власну, незвертаючи уваги на інших, “чужих” тобі.

Якщо завести про це розмову зі свідками Єгови, неотримаєш жодного арґументованого заперечення,натомість свідки одразу ж згадують про Хелоувін таінші схожі на це свята. “Для чого святкувати такі свята,які виступають проти Бога?” На це важко відповісти.Насправді, Церква не сприяє їх святкуванню, а навпаки— осуджує. Вона не відповідальна за тих, хто хоче наCжитися на цьому і всіляко їх пропагує. Хоча свідки поCдають все так, нібито Церква є головним організатоCром цих свят.

У свідків Єгови готовий і наступний закид: “Чому святCкується Різдво? Адже перші християни цього не роCбили, а тим більше, дата святкування припадає на деньязичницького вшанування народження Сонця.Справжні християни не повинні цього робити, цезабороняє Святе Письмо” (І Кор. 10, 20–22; ІІ Кор. 6,14–16).

Протягом перших трьох сторіч перші християни,справді, не святкували Різдво як окреме свято. Тодібуло відоме тільки одне свято Богоявлення, під чассвяткування якого й відзначали народження Христа. Ізцим святом також поєднувались й такі славні події,як чудо у Кані Галилейській, воскресіння Лазаря,поклоніння мудреців, оскільки всі вони є свідченням

полеміка

33

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

“Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, у Меніперебуває і Я — в ньому”, — сказавГосподь (причасний ПереполовенняП’ятидесятниці).

ЗЗЗЗЗ часу установлення святої Тайни Євхаристії й ажпо цей день сповнюється те, що наказав нам нашСпаситель. Щодня стається те, що справді можна

назвати словом “Таїнство”. Щодня Церква Божаосвячує своїх вірних через участь у Євхаристії, уТаїнстві, без якого важко уявити собі взагалі христиCянство.

Причастя на Божественній Літургії — це не лишеостанній акт, який сповнюють вірні на цьому боCгослуженні, це основний її момент. Протягом баCгатьох років надзвичайно великий наголос у Літургіїставився на перетворенні хліба і вина у Тіло і КровХристові. Нерідко навіть відбувалися страшеннібаталії з приводу того, коли саме відбувається це “пеCресуществлення”. Вже починаючи від четвертогостоліття, Отці Церкви намагалися переконувати тих,хто сумнівався у правдивості цієї переміни. У СередCньовіччі навіть появилося багато богословів, котрінамагалися довести, у який саме спосіб відбувається цеперетворення, застосовуючи схоластичні терміни“субстанція” та “акцидент”. Акцент перемістився майCже повністю на те, що приймається, натомість про те,що діється з тими, хто причащається, говорилося ненадто багато, а й навіть те, що говорилося, не завждибуло вичерпним.

За останні століття християнствавиділилося дві тенденції у Церкві.Коли говорити про східну вітку хрисCтиянства, то тут причастя відбуваCлося рідко, тому що наголошуваC

лося на недостойності вірних приймати таку святість.На Заході можна спостерігати останніми часами іншукрайність. Сьогодні, наприклад, у Європі, США, Канадімайже усі присутні на Літургії приступають допричастя, хоча при цьому не всі є приготованими доцієї Тайни. Передувало цьому станові те, що у ХVII –ХVIIІ ст. в часи занепаду духовності відбувалося проCбудження поодиноких людей до духовного життя, алеця духовність була дуже індивідуалістичною. Цятенденція відчувається у середовищі Церкви й досі.

Сьогодні наша Церква проповідує часте причастя. Чипов’язано це з практикою Західної Церкви? Думаю, щорадше це є відродження давніх традицій Церкви. Яквідомо з історії, в перші століття християнства булонемислимим, щоб хтось з вірних не приступав допричастя разом з усією Церквою. Коли хтось декількаразів поспіль утримувався від нього, то вважалося, щовін сам себе виключає з Церкви, бо саме через приCчастя вірні творили ту єдність, ту спільноту, те ТілоХристове, яке ми називаємо Церквою. Євхаристія булавиявом тієї спільноти. Тільки той, хто був у миріз іншими, хто був з усіма в спільноті, міг виявити тутсвою єдність. На Літургії усі робили спільну справу(що й означає слово “літургія” в перекладі з грецькоїмови), спільнотою причащалися Господньої Трапези.Саме на прикладах тих перших століть святкування ЛіCтургії ми можемо навчитися того правдивого розуCміння Євхаристії як Таїнства спільноти.

Якщо в Євхаристії уся Церква як спільнота приступаєдо єдності з Христом, то варто зазначити тут ще однуріч, яка б не дозволила нам впасти у крайність, запеCречуючи особистісний вимір Євхаристії. Так, черезучасть у Євхаристії людина перестає бути індивідом,закритим у собі, а стає особою, відкритою до Бога тадо інших. Євхаристія не є “масовою”, але цілком осоCбистою (“причащається рабБожий. . .”). Саме ЄвхарисCтія творить з людиниособу, котра існує в

Причастя —запорука єдностіспільноти

л і т у р г і к а

34

У традиції православних Церков на території Українилюди рідко приступають до святого Причастя. Длябагатьох відмовкою в утриманні від причастя є власнане достойність, яка начебто перешкоджає їм приймаCти таку святість, і тому необхідна достойна підготовка,яка призводить до відкладання причастя на майбутнє.Проте, чи такі люди впевнені, що самі зможуть колисьзробити себе достойними тої великої Тайни. Нелюдина робить себе достойною, а Господь Бог. Він звеликого свого чоловіколюб’я дозволяє нам статиучасниками Його Життя, причаститися його. Ми ж —лише приймаємо той великий дар його милосердя.

З іншого боку, сьогодні склалася така ситуація, щорівень духовності оцінюється тим, як часто людиприступають до святого Причастя. Коли хтось прийCмає Євхаристію щодня, то автоматично в нашій уявіпостає образ святої людини. Але чи справді частотапричастя є найважливішим показником рівня духовCності людини? Серед вірних, котрі частіше пристуCпають до святого Причастя, також можна виділитидекілька тенденцій. Прикро говорити про такі речі, алевони траплялися вже в перші ж роки існування Церкви(І Кор.11, 20–22; 28–34). Є люди, котрі часто ходять дохраму Божого, але неправильне виховання хібаутверджує їх у їхній гордості, роблячи з них фанаCтично настроєних людей, котрі приносять для ЦерCкви ще більше зла. Такі люди, будучи завжди навидноті, приступаючи до святого Причастя, хіба сприCчиняються до того, що інші, знаючи їх погану поведінCку поза церквою, відходять від неї. Таким чином те їхнєчасте причастя, яке б мало їм допомагати ставатищораз святішими, не є узгоджене з їхнім життям,сповненим пліток, злоби, гордості чи інших недоліків.І та Євхаристія стає для них погубою, бо така людина“суд собі їсть і п’є” (І Кор. 11, 29).

Євхаристія повинна бути вислідом нашого духовногожиття, має бути справді благодаренням (так переCкладається слово “Євхаристія” з грецької мови) Боговіза Його щедрі дари. Так, Євхаристія є підмогоюв нашому духовному житті, але лише тоді, коли мисправді ведемо це духовне життя, зростаючи щодня учеснотах. Не може бути так, що хтось, маючи такуможливість бути щодня у церкві, йде разом з усіма допричастя, але натомість решту свого дня проводитьу постійних сварках, плітках, інших злих справах. ТаЄвхаристія, те благодарення не може закінчуватися змоментом виходу з храму. Усе життя має статисуцільною подякою за все Богові. І підготовка до прийCняття тайни Євхаристії не має наступати в часі БоCжественної Літургії, а вже від попереднього святогоПричастя. Християнин повинен бути щохвилиниготовим до зустрічі з Господом, тобто усе його життямає проходити так, щоб можна було через ньогобачити Життя Бога.

Андрій СТАДНИЦЬКИЙАндрій СТАДНИЦЬКИЙАндрій СТАДНИЦЬКИЙАндрій СТАДНИЦЬКИЙАндрій СТАДНИЦЬКИЙ

Братство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”Братство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”Братство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”Братство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”Братство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”

сопричасті нелише з Богом,але й з усіма інCшими людьми.Тобто ЄвхарисCтія не запереCчує особи, а наCвпаки — допоCмагає їй зреаCлізуватися. ВоCна допомагаєстати справCжньою людиCною, яка відCкривається нелише до Бога,але й до інших.Саме тому ті,

що йдуть до причастя, повинні перед тим бутипримиреними не лише з Богом, а й з іншими. Той, хтоприймає Євхаристію, свідчить про свою єдність зіншими. Коли ж хтось є у гніві з ближнім, він не пеCребуває в цій єдності, тому й не може приступати доспільного причастя з ним. Тому й Господь установивсвяту Тайну Покаяння, у якій людина не лише примиCрюється з Богом, але й через священика приймаєтьсяназад у спільноту вірних, у Церкву.

Цікавим є також саме слово “причастя”. “ПричастиCтися” означає стати частиною чогось. Причасник стаєучасником Божого Життя, про яке згадував апостолПетро у своєму посланні (ІІ Пт. 1, 4), тобто починаєжити тим Життям, яким живе сам Бог, починає жититак само свято, як живе сам Бог. Святі Отці називалице обожествленням. Також через причастя кожен береучасть у житті Церкви, виявляє свою причетність доспільноти тих, які живуть з Богом. Причасник поCтверджує своє членство в Церкві через спільну участь зусіма іншими членами Тіла Христового у Євхаристії.Саме тому важко сказати, чи той, хто відмовляється відучасті у Євхаристії, є членом Церкви, чи може він тимсамим викреслює себе зі списку тих, хто може назиCвати себе християнином.

Серед людей, котрі через Тайну Хрещення сталичленами Церкви, можна виділити декілька груп. Єлюди, котрі відкрито демонструють свою ворожість чибайдужість до Церкви; є такі, котрі відвідують хрисCтиянські храми, віддаючи дань традиції, чи пролюдське око, для того, щоб забезпечити собі хрисCтиянський похорон, чи для того, щоб просто дати БоCгові щось, на підставі чого Він пізніше повівся б чесноі у випадку небезпеки допоміг. Ці категорії людейможе є надто спрощені, бо важко окреслити всі мотиCвації, але, згадуючи тут про них, хочеться зауважити:рідко хто з них, хіба що раз в рік з вже згадуванихпричин, приступають до причастя. Чи можна тоді гоCворити про їх повноцінну приналежність до Церкви,коли вони виявляють своєю поведінкою небажанняналежати до тієї Божої сім’ї, якою є Церква.

л і т у р г і к а

35

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Творення чуд, зцілення недужих, прощення гріхів,проповідування Доброї Новини про наближенняЦарства Божого не відкрили першим учням повC

ного розуміння месіанства Христа. Щоб вони моглиприйти до цілковитого розуміння відкупительногоплану Христа Спасителя, потрібно було, щоб Христосстраждав і воскрес. Те, що було їм незрозуміле під частрьох років перебування з Христом, починає ставатидоступним під час того, як “Він показував їм Себе таCкож у численних доказах живим після Своєї муки, з’явCляючись сорок днів їм і розповідаючи про Боже ЦарCство” (Дії. 1, 3).

Гріх, який зробила людина, вніс у її життя смерть істраждання. Бачачи смерть близької людини, кожногоохоплює смуток. Такий великий смуток і розчаруванCня були і в апостолів після смерті Христа.

Велика радість наповнила серця учнів, коли вони зновумогли бачити Христа, Який воскрес. Він перебував зними на землі ще сорок днів. І коли земне месіанстводоходило до кінця, до Витанії на Єлеонськугору зійшло не лише троє учнів, як цебуло на горі Тавор під час ПреоCбраження, але всі “одиCнадцять учнів” (Мт. 28,16). І кожен з них баCчив, як Він у славі ГоCсподній вознісся нанебеса.

Вознесіння є заCвершенням земCного служінняХриста, здійснеCнням відкупленCня роду людськоCго і звершеннямволі Отця. ВознеCсінням у Своїйпресвятій плотіВін також вознісі нашу людськуприроду. Впалелюдство черезХриста возноCситься від земліна небо. “Яке веCлике багатствоЙого слави і якавелич Його силивиявилися в тоCму, що Він знесиC

лену, зневажену й принижену нашу природу підняв наЦарський Престіл і вчинив такою, що їй поклонятьсяусі небесні ангельські сили!” (св. Теодор Студит).

Христос Своїм воплоченням прийняв людську приCроду, щоб у ній примирити людину з Творцем. Щоблюдина віднайшла цей втрачений образ Бога, якговорить св. Іван Золотоустий: “Вище всієї відстані івисоти Він возніс наше єство. Поглянь, як низько знаCходилась людина і як високо вознесена; неможливобуло ні зійти нижче того, куди впала людина, ніпіднятись вище того, куди возніс її Христос”.

Після вознесіння Христа на небо з’явились учням анCгели, які сказали: “Мужі галилейські! Чого стоїте,дивлячись на небо? Оцей Ісус, Який від вас був узятийна небо, так само прийде, як Його ви бачили відходяCчого на небо”(Дії. 1, 11). Розлука з Христом завждинаводила сум на учнів і, здавалось би, що в цей моментвін також мав би виникнути у них, але вони поверCнулися радіючи. Ця радість була незвичайною, бо хочХристос і відійшов на небо, Він назавжди залишивсясеред нас, і віра в це скріпила апостолів.

У серця учнів глибоко вкоренились слова їхнього УчиCтеля: “…Дана мені всяка влада на небі і на землі. Ідіть,отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’яОтця і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все,що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінцявіку” (Мт. 28, 18–20). Тоді прості рибалки стали пропоC

відниками Божого Слова. Хоч післяцього їх і чекали довгі роки пеC

реслідування та важка праця унесенні Христової науки,

вони вже не були тимибоязливими учнями

за часів земногослужіння Христа, асправжніми Йогосвідками .

Поруч із купцяCми, мореплавцяCми, завойовниCками, якими кеCрувала жага влаCди, йшли задляпідкорення людCських душ ХрисCтові апостоли.Ними керує люCбов і віра, несенCня радісної новиCни про ВоскресCлого Христа. І поCки на землі живелюдина, дотиапостольськийшлях не припиCниться.

ВознесінняХристове

Олег НОлег НОлег НОлег НОлег НОВОСАДОВОСАДОВОСАДОВОСАДОВОСАД

л і т у р г і к а

36

Відомий Отець Сходу походив із знатногоаристократичного роду. Народився 330 р. укападокійській родині (кесарія). Його батько

походив із Понту, був відомим ритором в Неокесарії тасудовим захисником. Батько прищепив синові любов докультури, а релігійне виховання св. Василій отримав відсвоєї бабусі Мокрини, яка ревно почитала св. ГригоріяЧудотворця. Вчився майбутній світоч Христової Церквив Кесарії, пізніше в Константинополі, після чого 352 р.перенісся до Атен, де і познайомився з Григорієм ізНазіазіну. Із першої зустрічі між ними зав’язалася тіснадружба, яка була пов’язана із глибокою духовною близCкістю. Дві речі найбільше прагнув св. Василій: жагизнання, а особливо освоєння філософії та велике бажанCня піти з цього світу в цілковиту тишу. Слід сказати, що вАтенах св. Василій багато чого навчився: найперше чудоCвого ораторства і красномовства “дихавши силою вогня”,а також медицини, філософії та діалектики. І з поверCненням на рідну землю в 354 р. св. Василій починаєпроповідувати, але згодом він відмовляється від дочасCних втіх, приймає хрещення і посвячує себе аскетичCному життю. Подорожує по Сирії та Єгипті, намагаючисьпознайомитись із місцевими знаменитими сподвижCниками. Ці поїздки принесли йому болючі спомини, вінпобачив, що ціла Східна Церква перебувала в численнихрозколах та непорозуміннях. В часі своєї подорожі(357–359 рр.) познайомився з багатьма людьми, середяких були монахи та ісповідники з часу аріанських переCслідувань. Все побачене викликало в нього ряд новихчеснот, які після поверненя додому спричинилися дотого, що св. Василій іде в пустелю біля ріки Ірис, що колоНеокесарії в Понті. Недалеко від нього в окремомумонастирі в Аннесі жили його мати та сестра Мокрина.Тут його відвідує Григорій Богослов, з яким вони працюCють над зібранням нових кеновітських правил, читаютьСвяте Письмо, вивчають Орігена, так постає збірник“Добротолюбіє Орігена”, в якому і зберіглася більшакількість грецьких текстів із зібрань олександрійськоговчителя. Після п’ятилітнього монастирського затишку св.Василія забирають кесарійські єпископи Діяней таЄвсевій. Діяней був нерішучою особою, яка в боротьбі заріянством користувався допомогою св. Василія, так що,вмираючи, він склав на руки св. Василія своє ісповідуCвання віри. Наслідник Діянея Євсевій, кесарійськийсенатор, світська особа, висвятив св. Василія на пресCвітера і прийняв його за свого дорадника та помічника.Хоча св. Василій Великий мав підірване здоров’я, проCте дух у нього був на висоті. Він був глибоко душевCною особою, як каже Григорій Богослов: “Він розумнодавав поради, був добрим помічником та вмів докладCно роз’яснити Св. Письмо”. Люди більше горнулись досв. Василія, ніж до єпископа Євсевія, останньому цезовсім не подобалось. Зі слів св. Григорія дізнаємося, щоєпископом по суті був саме св. Василій. Так виник погоCлос, що “один править народом, а інший керівником”.

Св. Василій Великий

Після смерті Євсевія 370 року на єпископську катедруприходить св. Василій. Вже з перших днів новий єписCкоп зустрічається з великими проблемами, одна з яких —відмова частини єпархії йому підпорядкуватися. Новомуєпископові необхідно заслужити довіру та повагу, що віні робить, цілковито посвячуючи себе Богові і людям.354 р. висвячений на пресвітера, 358 р. у час великогоголодомору робить акт милосердя, продає все своє майноі гроші роздає потребуючим та голодуючим. Так подіялоБоже Провидіння, що єпископ Василій не був єпископомтільки одної Кесарії, а й пастирем та учителем всієї всеCленної. У боротьбі з аріяністами він молився до Св. Духа,щоб Він найперше просвітив його розум і допоміг йомузахищати Божество Св. Трійці. Він твердив, що борціпроти Св. Духа не розумні, “бо спасіння наше не стількив словах, але проявляється в ділах”. Св. Василій впевнено“представляв свободу”, у результаті чого йому єдиному ізєпископів вдалося утриматися на кафедрі за часівВаленса. Окрім цього, йому вдалося об’єднати роз’днанихєпископів Сходу. У своїй напруженій пастирській діяльCності він поставив собі певну конкретну мету: зібративсі поділені сили і стати в опозицію єретичному натисCкові, для цього мати не тільки твердість віри, але і тверCдість волі. Св. Василія критикували і осуджували ще зажиття, як каже св. Афанасій, “Василій став немічним длянемічних і насправді добрим помічником для немічCних”. На дуже високий щабель св. Василій Великийставить “дівственість”, як “дорогу одному єдиному жениCху, по якій йдуть чисті душі”.

У боротьбі з єретиками проявив св. Василій проявив неCабияку відвагу і мужність. Однак до перемоги над ними,на жаль, не дожив. Помер незадовго до Другого ВселенCського Собору 1 січня 379 року на 50Cму році життя пригасінні пожежі, яка виникла на Сході.

отці церкви

37

ОООООтець Петро Вергун народився 18 листопада1890 р. у м. Городку на Львівщині в родиніміщанина. Середню освіту здобув у ПеремишC

лі. З початком Першої світової війни мобілізований іяк вояк австрійської армії зустрів війну на італійсьCкому фронті. Після розпаду АвстроCУгорської імперіїпоїхав на Україну та вступив до Української Галицькоїармії. На фронті потрапив до польського полону,з якого йому вдалося втекти до Чехословаччини.

При допомозі митрополита Андрея Шептицького вчивCся у Празькій духовній семінарії, яку закінчив у 1927 р.Здобув ступінь доктора філософії в Українськомувільному університеті. 30 жовтня 1927 р. у соборісв. Юрія у Львові митрополит Андрей рукоположивмолодого Петра на священика Христової Церкви. У лиCстопаді цього ж року о. Петро отримав призначеннявід митрополита Андрея на душпастирюванняу Німеччині для українців грекоCкатоликів. У Берліні,крім душпастирської праці, займався також науковою.Працював на катедрі історії Церкви Берлінського уніCверститету. Душпастирювання у Німеччині було надCзвичайно важким. Німецький уряд робив всілякі можCливі труднощі в організації українцівCкатоликів у церCковні спільноти. Уряд часто забороняв богослуженнядля українських робітників (остарбайтерів), не давалидозволу на душпастирську працю. Священиків, якихо. Петро призначив парохами і місіонерами, брали надопити і під домашній арешт.

Серед надзвичайно складних обставин о. Петро

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

Основна заповідь для аскетів — любов.

Святий Василій Великий відомий своїм аскетичнимитворами, які давно вже склалися в єдину “ книгу сподвижCництва”.

Перша книга св. Василія складена в Понті, вона містить45 коротких розділів. Друга — написана в Кесаріїі складається із 313 правил. У ній, за словами Григорія,вміщені повчання кесарійським монахам. Сюди такожвходить і збірник “Моральних правил” (біля 80), де маєCмо звернення автора не тільки до монахів чи пастирів,але і до християн. У цьому творі домінують дві теми: “проБожий суд” та “про віру”. Певна частина цих творівсумнівна щодо авторства св. Василія Великого, оскількидеяким правилам авторство приписане. Варто ще такожзазначити, що коротку характеристику монашого ідеалусв. Василій Великий дає у листі до Григорія Богослова.

Літургійна діяльність Василія Великого:ввів під час ПівCнічної читання псалмів в антифонному та іпофонномутипах;у своїй книзі “Про Святого Духа” говорив про ліCтурґійний порядок;у час воскресних днів і в період П’яCтидесятниці всі молитви читаємо стоячи на знак радісCного Воскресіння Христового.

Важко сказати, чи можна св. Василія Великого беззастеCрежно вважати автором сьогоднішньої Літурґії, однак,безперечно, в основі цього чина лежить його праця.

Св. Василій Великий був великим організатором моCнашого життя, основоположником малоазійськогочернецтва. Василій Великий не забороняючи скитCського монашества, сам засновувуючи скити,водночас був провідником кеновітського монашества(спільнотного). Чистий тип монашества він вбачаву спільноті, за ним трохи пізніше послідував ТеодорСтудит. У монашестві св. Василій Великий вбачавзагальний євангельський ідеал “образ життя згідно зЄвангелією”. А євангельський ідеал не розділяєЛюбові до Бога від любові до ближнього. Можна скаCзати, що св. Василій Великий злегка критикує“анахоретів”, бо його духовні дари залишаються безCплідними для братії, оскільки він не може поділитисяз іншими. На самоті дуже швидко з’являєтьсясамолюбство та самовдоволення. Він каже, що “монаCшество повинно бути малою Церквою також “тілом”.З цього ідеалу св. Василій виводить ідеал послухуігуменові “аж до смерті”, бо ігумен чи настоятельє образом Христа — засновника Церкви. Інколи хочахтось із членів Церкви уникає послуху, тоді,відповідно, і хворіє ціла церква.

Християнам ХХCго ст. є чого повчитися із життя такогосвяточа Христової Церкви, яким був св. ВасилійВеликий, адже він, подібно до Христа засвідчивсправжнього “доброго пастиря”, який знав своїх овець,а вони слухали його голос і йшли слідом за ним. Отож.ідімо і ми сьогодні за цим пастирем до світлогоХристового Царства, яке існує в Бозі.

Василь ТУЗЯКВасиль ТУЗЯКВасиль ТУЗЯКВасиль ТУЗЯКВасиль ТУЗЯК

На початок ХХ століття українці булифактично на всіх континентах, у всіхкраїнах. Митрополит АндрейШептицький розумів, що скрізь, де єукраїнська душа, потрібні українськідушпастирі, які могли б дати духовнуопіку. Одним із таких душ пастирів, щослужили в діаспорі і був блаженнийо. Петро Вергун, який своїм життямзасвідчив велику любов та радістьжиття у Христі.

БлаженнийПетро Вергун —опікун українцівНімеччини

г е р о ї в і р и

38

г е р о ї в і р и

інформацією про осіб, що могли допомогти священиCкові в його душпастирській праці; про місця, десвященик міг би знайти притулок на час своєї свящеCничої діяльності. Як адміністратор і візитатор був дляпідлеглих священиків добрим батьком і товаришем. Усісправи полагоджував із лагідністю і любов’ю, чимприхилив до себе серця всього духовенства. Бувпунктуальним і дбайливим у виконанні своїх душпастирських обов’язків, але одночасно вимогливим якдо себе, так і до інших. Сумлінно дбав про майбутніпокликання до священичого стану, організував студіїдля семінаристів у європейських університетах.

Отець Петро не був церковним достойником, якийсвій уряд виконував декретами та наказами, алевеликою любов’ю, що променилась із його серця івідкритої до всіх душі. Був зразковим пастирем, упраці і посвяті Богові цілковито забув про себе,дарував себе людям, ставши слугою для всіх. У 1943 р.священики Апостольської Візитатури Німеччинивисоко оцінили свого адміністратора і звернулися ізпроханням до Слуги Божого митрополита Андрея, щобтой просив у Святішого Отця Пія ХІІ для отця ПетраВергуна єпископської гідності. Але невдовзі (весною1945 р.) до Берліну стала наближатися Червона армія.Отець Петро не вважав за потрібне переноситиАпостольську Візитатуру з Берліну до Мюнхена, хочаце й радили зробити священики, щоб врятувати життяадміністратора. Він відмовився і сказав, що має бутина місці, бо як добрий пастир, якщо потрібно, муситьнавіть своє життя віддати за повірене йому стадо. Усіхсвящеників він просив їхати до Мюнхена, сам прагнувдо кінця розділити долю своїх парохіян, розуміючи, якїм потрібна його духовна підтримка. Тому говорив: “Дотого моменту, поки хоча б один українець буде уБерліні я залишуся тут”.

Після радянської окупації Берліну о. Петра 9 травня1945 р. арештовують вперше. Після довгих допитівйого відпустили. Упродовж травня і червня 1945 р.НКВС неодноразово викликало його на допити. У цейчас була можливість переїхати до безпечного місця,але пастирське сумління не дозволило йому залишитиБерлін. 22 червня 1945 р. НКВС зробило обшук уприміщеннях Візитатури і в будинку о. Петра, якогозразу ж було ув’язнено. Тоді адміністратор остаточнодізнався про свою подальшу долю, його було звинуCвачено у співпраці з нацистами. Більшовики буливпевнені, що Апостольська Візитатура була фінансоCвана нацистами, щоб між українцями пропагувати наCціоналCсоціалізм і поширювати ненависть до комуCнізму. Так без “суду і слідства” о. Петра вивезли натериторію Радянського Союзу. Тут його піддали виCснажливим допитам, а літом 1946 р. військовий триCбунал засудив цього душпастиря знедолених душ на8 р. позбавлення волі у таборах Сибіру. Вірні не малиніяких вісток про о. Петра і аж пізніше дізналися, щойого несправедливо засудили та вивезли у Східнірайони Радянського Союзу за “співпрацю з ворогами

виявляв себе ревним священиком, разом із іншимидушпастирями дбав про спасіння душ повіреної їмпастви митрополитом Андреєм. Українці, якіпрацювали у Німеччині, бачили його запал у несеніЄвангелії й щире прагнення допомогти кожномупотребуючому. В його праці не було відпочинку, якудень, так і вночі він завжди був готовий нестидушпастирську допомогу, неодноразово ризикуючисвоїм життям.

Він був взірцем невтомного працівника в ХристовоCму Винограднику. Його улюбленим місцем, крім душCпастирської праці, було місце перед ЄвхаристійнимІсусом. Коли назрівала небезпека, він не знеохочуCвався труднощами, але невтомно боронив права украCїнців грекоCкатоликів перед нацистами. Вмів викорисCтати особисті зв’язки з німецьким духовенством інімецькою інтеліґенцією для добра українців. НеодноCразово просто у дивний спосіб усував перешкоди, щовиглядали непереможні.

За вірне служіння у Церкві на діаспорі серед українцівCробітників 1940 р. Святіший Отець Пій ХІІ призначивотця прелата Петра Апостольським Візитатором ізправами Адміністратора для українцівCкатоликів уНімеччині. Отець Петро пильно дбав про душпасCтирську опіку українських робітників у Німеччині,хоча і священиків для цього було обмаль. Душпастирям,що були під його опікою, давав допомогу із своїх осоCбистих фондів. Призначаючи когось на парохію усвоїй окрузі, одночасно поспішав із різного роду

38

39

п о е т и ч н а с т о р і н к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (61) липень−серпень 2003

“Кожна праця приносить користь;пуста балаканина — голод”

(кн. Приповідки 14, 23)“… але кожний отримає власну нагородузгідно з своїм трудом”(І Кор. 3, 8)

ОООООдин багатий торговець мандрував довгимшляхом до далекого краю, аби по прибутті тудиміг би провести успішну для себе торгівлю. Його

багаж складався з великої кількості возів з волами, демістилося багато різноманітних дорогих речей: ткаCнини та всілякі коштовності. Та ось, на середині дороги,яка була досить складною для перевезення вантажу, одиніз возів скотився у глибоку яму.

Багатий торговець, якого усі вважали доволі побожнимта зразковим віруючим, закликав своїх підданих, якісупроводжували його, молитися до богів про допомогу,при цьому не докладаючи жодних зусиль, та не чинячиніяких намагань, аби хоч якось витягти той віз ізречами, які були у ньому. Після довгого часу їхньої моCлитви на допомогу, торговцеві з’явився бог Геракл, тапромовив до нього: “Збери усіх своїх супроводжуючихта доклади усіх можливих зусиль зі свого боку, щобвитягти із рову дорогоцінний товар і не молись більшеіз проханням про щось, не докладаючи при цьомужодних власних сил. Бо у такому разі твоє бажанняніколи не здійсниться”.

(З книги “The Complete Fables. Aesop. Penguin books. 1998)

Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:

Відомо, що будьCяке очікування результату від чогось виCмагає певних дій. Тому саме по собі бажання чогось немає жодної вартості, якщо воно не відображається уякихось реальних діях. Бо самі наміри, бажання, навітьдуже добрі і благі по своїй суті, без реального намаганнявтілити їх у життя, зреалзувати їх, не мають ніякої вагий значення. Як каже відоме прислів’я: “Благими наміCрами вистелена стежка, дорога до пекла”.

Саме по собі прагнення не має жодної вартості, якщо воCно не має вираження. Повчальним залишається відомийзаклик до поступу в наших духовних прагненнях: “Ora etlabora” — Молитва та праця, наче два крила, які дозвоCляють утримуватися в польоті наших щирих та благихстремлінь. Навіть у духовному житті, аби надати сенсунашим добрим намірам, нашим молитвам, нашим словам— потрібно старатись підтверджувати та застосовуватиїх у нашому житті на прикладі повсякденних занять, праCці, незалежно від будьCяких життєвих обставин, які траCпляються чи можуть трапитися з нами.

Біблійне повчання ізскарбниці мудростістародавньої Греції

українського народу і комуністичної партії”. ПокаCрання отець відбував у Красноярському краю. Один ізспівв’язнів, що працював із о. прелатом Петромзгадував про нього так: “Мене все вражала йогоморальна та духовна сила. Попри всі недуги, холод,жахливе ставлення, нестерпну самотність, він завждибув надзвичайно товариською та ввічливою особою, ана його обличчі ніколи не було смутку, алеусміхненість”.

Відбуваючи ув’язнення, о. Петро жив надією, що йомувдасться виїхати до Німеччини. Із Сибіру написавдекілька листів до своїх приятелівCсвящеників уНімеччині. У листах висловлював надію, що Бог доCзволить йому закінчити свій життєвий шлях у стінахмонастиря. “Найбільшою моєю розрадою є те, щоможу молитися. Ніхто мені в цьому не перешкоджає…я відчуваю, що моя голова вже клониться до вічногоспочинку. А я хотів би так дуже закінчити своє життя умонастирі”.

Після чотирьох тижнів недуги Бог покликав о.Вергунане до життя в тихих монастирських стінах, але донебесних хоромів. В’язні, що довгі роки в о. Петровізнаходили свого найкращого друга і батька, заопіCкувалися ісповідником в останні хвилини життя. Колистан хворого погіршився, вони навіть спромоглися нате, щоб його віддати до місцевої лікарні, але це вже недопомогло. До останніх хвилин свого земного життяо.Петро Вергун молився, поблагословив в’язнів.

7 лютого 1957 р. серед снігів і Сибірських морозівпісля довгих терпінь, тортур і випробувань спочивв’язень більшовицьких таборів і мученик за ХристовуЦеркву о. Петро Вергун.

Зразу ж після смерті в’язні одягли його у священичіризи, упродовж трьох днів сотні людей приходило додомовини мученика, щоб попрощатися. У неділю10 лютого 1957 р. самі вірні без священика поCхоронили ісповідника віри о. Петра Вергуна в замерзCлій сибірській землі і над свіжою могилою відспівалиостаннє “Вічная пам’ять”. Правду про єдністьХристової Церкви о. Петро засвідчив мучеництвом.

Сьогодні осмислюючи життя та діяльність блаженCного, маємо подумати, наскільки наша віра наповненажертвенністю та готовністю віддати своє життя заХристову Церкву, за віру, яку ми прийняли. Але такожзапитаймо себе — чи наше щоденне життя подібне дожиття цього блаженного? Наскільки ми відповідальноставимось до своїх обов’язків, як робив це отецьПетро, що маючи владу не зловживав нею, але злюбов’ю ставився до всіх, хто потребував його допоCмоги та опіки. Нехай Бог дарує нам цієї любові та виCтривалості у вірі, щоб колись разом із блаженнимПетром славити Бога у вічності, наслідуючи його вжев теперішньому житті.

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

39

Мирослав ЛАТИННИК та Роман СИРОТИЧМирослав ЛАТИННИК та Роман СИРОТИЧМирослав ЛАТИННИК та Роман СИРОТИЧМирослав ЛАТИННИК та Роман СИРОТИЧМирослав ЛАТИННИК та Роман СИРОТИЧБратство “Введення в храм Пресвятої Богородиці”

40

щодня

23.00 (крім суботи)

22.00 (субота)

Слухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі Internet

http//www.rr.lviv.ua

Звукові файли оновлюються щоденно

Адреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: Радіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»

вул. Є. Озаркевича, 4,м. Львів, 79016, Україна

тел. (0322) 74C23C03, факс 97C08C75

ECmail: rr@rr.lviv.ua

Перша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаУкраїнського радіоУкраїнського радіоУкраїнського радіоУкраїнського радіоУкраїнського радіо

Понеділок 21.30

Вівторок 21.30

Четвер 22.30

Львівська радіоNЛьвівська радіоNЛьвівська радіоNЛьвівська радіоNЛьвівська радіоNтрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережа

Понеділок 10.00

Вівторок 18.40

Середа 18.40

Четвер 18.40

Субота 18.45

Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»

Репортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніподії в Уподії в Уподії в Уподії в Уподії в Українських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, радіоCдіоCдіоCдіоCдіоCпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняєпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідіпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийпро візантійський та латинськийцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихцерковні обряди, радіоверсії сучаснихбогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство злітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді промистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконопису, сакральну архіC, сакральну архіC, сакральну архіC, сакральну архіC, сакральну архіCтектурутектурутектурутектурутектуру, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику

Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння»Радіо «Воскресіння» Слухайте Радіо «Воскресіння»

поетична сторінка

Любов безмежна, як весь всесвіт,Її відчуєш в серці ти.Коли приходить ясність серця,Як той прожектор у ночі.

Одвічні спроби батька з сином,Прийняти справжній компроміс.Коли любов й добра бажання,Жавріє в кожного із них.

Дитина хоче бути вільна,Хоч це бажання марнота.Любов у матері безмежна,Вона є більша за життя.

Коли в сім’ї немає Бога,Завжди знайдеться блудний син.Він творить власний свій проектор,Він не відчує суму й біль.

Батьки для нього є непотріб,Любов до них є марнота.І додає йому це привід,Щоб занехаяти життя.

Рано чи пізно прийде сором,І він відчує марність слів.Яку безглуздість він торочив,І не любив своїх батьків.

Чи не любив? Чи просто думав,Що вже не мав до них любви.Коли у гнів вдарив батька,Коли до мами крикнув: “Стоп!”

Це є прогрес чи зубожіння,Коли стрибаєм ми у низ.Коли не знаєм, що повага,Це вже не є пустий карніз.

Коли родина є щось зайае,Коли душевний є нудизм.Він не захищенний від злого,І бачить в собі прогресизм.

Але родина в свому сенсі,Є преображенням буття.Це є дієвий прояв Божий,Що спонукає до життя.

Коли в родині діє розбрат,То це є кроком в забуття.Ісус, Марія й старець Йосиф,Ось є родинне сприйняття.

Тому берімо з них ми приклад,Щоб Україна зацвіла.І в благодатний Рік Родини,У сім’ях посмішка жила.

Родина через проекцію

Олександр РойкоОлександр РойкоОлександр РойкоОлександр РойкоОлександр Ройко

Висловюємо щиру подякунашим жертводавцям за пожертви складені на семінарійний

часопис “Пізнай Правду”

1. P1. P1. P1. P1. PADRE FRADRE FRADRE FRADRE FRADRE FRANCESCO BAANCESCO BAANCESCO BAANCESCO BAANCESCO BACCHETTI — 200 євроCCHETTI — 200 євроCCHETTI — 200 євроCCHETTI — 200 євроCCHETTI — 200 євро2. P2. P2. P2. P2. PADRE DOMENICO SCOLAADRE DOMENICO SCOLAADRE DOMENICO SCOLAADRE DOMENICO SCOLAADRE DOMENICO SCOLARI — 200 євроRI — 200 євроRI — 200 євроRI — 200 євроRI — 200 євро

Нехай милостивий Господь винагородить сторицею