Місце служіння не є місцем обслуговування

ТемаТема

Місце служіння не є місцем обслуговування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Святі безсрібники: взірець для сучасності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4Гроші. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Біблія

Капітуляція смерті. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7Що ми шукаємо. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Дороговказ святості

Її велике серце. . не переставало говорити про людськістраждання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9Біблійне послання “Володаря перстенів”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Поспішати повільно. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

Добрий пастир

Роль мирян у виході України з політичної кризи. . . . . . . . . . . . . . . 15Вплив телебачення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

Полеміка

Сатанізм як втеча в абсурд. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

Простір спілкування

Історія написана болем.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Герої віри

Блаженний отець Яким Сеньківський. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Блаженний отець Климентій Шептицький.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33Святий Григорій Просвітитель — покровитель ВірменськоїЦеркви. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Покоління

Непорозуміння. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

Поетична сторінка

Біблійне повчанняіз скарбниці мудрості стародавньої Греції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39Що завтра нас чекає?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хамулякамулякамулякамулякамуляк

Заступник головного редактора:РРРРРоман Островськийоман Островськийоман Островськийоман Островськийоман Островський

Літературна редакція:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль Гукукукукук

Дизайн і верстка:Володимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоМихайло ХМихайло ХМихайло ХМихайло ХМихайло ХаришинаришинаришинаришинаришинВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль Попелястий

Відповідальні за друк:Микола ЯцківМикола ЯцківМикола ЯцківМикола ЯцківМикола ЯцківРРРРРоман Шкрібенецьоман Шкрібенецьоман Шкрібенецьоман Шкрібенецьоман Шкрібенець

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,ЛьвівCРудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72C07C34, 69C09C14,факс: 65C05C65eCmail: [email protected]

Інтернет версія:http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/Віталій КВіталій КВіталій КВіталій КВіталій Ковалишиновалишиновалишиновалишиновалишин

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№6(63)листопад−грудень 2003

т е м а

2

У цій статті мова йтиме про корупцію. Прокорупцію як таку. Про генезу, а також прорелігійний, історичний та психологічний

контекст цього явища.

Що таке корупція? У термінологічному словникунатрапляємо на три визначення, що стосуютьсяцього поняття. Це власне “корупція” [анг.corruption<лат. corruptio – підкуп] – 1) як підкуп і продажністьдержавних, громадських і політичних діячів;2) зрощення органів державної влади із структурамиорганізованої злочинності; “корумпований” [< нім.korumpieren < лат. corrumpere – підкуповувати] –охоплений, уражений корупцією; “корупціонер” [анг.corruptioner < лат. сorruptioC підкуп]C посадова особа,яка бере хабарі. Отож, слово “корупція” походить відлатинського “corruptio”C підкуп. Виявляється, це поCняття не було чужим навіть для античності – колискиєвропейської цивілізації.

Тепер, хто такі державні чи політичні діячі? Це люди, якізаймають чільні місця в суспільній ієрархії. Ієрархія – цегармонійно впорядкована система прав і обов’язківкожного з членів спільноти. Слабке місце ієрархії, їїахіллесова п’ята, – ті члени спільноти, які наділені праCвом встановлювати і охороняти права всіх інших. Їхнійобов’язок найважчий – служити більшості. Їхня найбільCша спокуса – перетворити “низи” ієрархії (тобто більCшість) на обслуговуючу галузь “верхів” ієрархії (себто,себе самих). Таку спокусу ми і називаємо корупцією.

Корупція червоною ниткою тягнеться через усю істоCрію людства. Як не дивно, навіть початки релігійноїсвідомості тісно пов’язані з цимявищем. Не вірите?! Язичництво –яскравий приклад розуміння богаCкорупціонера. Розуміння бога, якийживе “за рахунок жертв”. Розуміннябога, волю якого можна легко зміCнити, якщо принести йому якуCнебудь жертву. Для християнської ждуховності таке розуміння Боганеприпустиме. ”Навіщо мені безлічваших жертв? – говорить Господь. Япересичений всепаленням баранів іситтю годованих телят. Крови биківягнят та козлят я не хочу”(Іс. 1, 11).Чого ж насправді хоче Господь? “Бо,якби Ти жертви захотів, дав би я, тавсепалення не миле Тобі. ЖертваБогові – дух сокрушений, серцемсокрушеним і смиренним Бог не

погордить”(Пс. 50). А ще Господь каже: “Вчітеся доCбро чинити; шукайте правди, захищайте пригноблеCного, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!” (Іс.1, 17) І все ж факт масової корумпованості нашогосуспільства дає нам підставу говорити про сучаснеязичництво. І хоча технічна революція закинула нас набагато віків вперед, і сьогодні ми стоїмо на порозівідкриття нових планет, та духовно ми залишаємося там…у кам’яному віці, з кам’яними серцями, закритими до тоCго, кого прийнято називати ближнім.

Розглянувши суть корупції, варто було б розглянути їїісторичний контекст (тобто, якою вона була в тій чиіншій історичній епосі). Досить ранній прикладкорупції знаходимо в історії вибраного народу. Так, заАнтіоха IV Селевкида, який у ІІ ст. до Р. Х. володівПалестиною (територією, де проживав Ізраїль), булопродано титул первосвященика. Дійсним первоCсвящеником був тоді Онія ІІІ. У той же час Антіох IVпровадив завойовницькі війни й потребував грошейна утримання війська. Ясон, брат Онії ІІІ, претенCдуючи на титул первосвященика, купує цей титул уАнтіоха IV. Тоді частина населення, що мешкала вЄрусалимі, не захотіла визнати нового підкупногоієрея. І ця частина, разом з Онією, демонстративнопокинула мури міста та заснувала діаспору в Єгипті.І все ж значна кількість людей залишилася. Зокрема,секта (партія) садукеїв. Садукеї – це елітна священичагрупа юдеїв, які не вірила в позагробове життя, а томустаралася якнайбільше скористатися з туземногожиття Скільки таких садукеїв є і в наш час, які кажуть:“Та що там майбутнє, зараз треба взяти від життя поповній…”, або ж: “Усе в житті треба спробувати”, або жотаке скрите садукейство: “Я вірю в життя майбутнє,але й тут хочеться пожити нормально”. Як часто такілюди забувають, що “жити нормально” — це житизгідно із Законом Божим. Та повернімося до тихсадукеїв, що жили до Різдва Христового. Їх ми можемоокреслити як пристосуванців — користолюбів. Цимлюдям було байдуже, хто буде первосвящеником,головне C щоб їх не рухали. Та пристосуванці існують

Місце служінняне є місцемобслуговування

т е м а

3

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №6 (63) листопад−грудень 2003

доти, доки є до кого пристосовуватись. Так і трапиCлось у 70 р. по Р. Х., коли війська Веспасіана і Титазруйнували Єрусалимський храм, придушуючи поCвстання, садукеї взагалі зникли з лиця Землі, і більшеніколи не відновлялись, бо ж до такої влади вони, воCчевидь, не могли пристосуватись. Та й влада, купленаза гроші, не може довго триматися (до речі, як і самігроші). За прикладом Ясона пішов Менелай, якийперекуповує титул первосвященика. Та й Менелай недовго тішився на цій посаді. Антіох IV не чекав ще йна третю пропозицію. Йому були потрібні лишегроші. І він їх сам собі взяв, пограбувавши ЄрусалимCський храм. Ще й поставив статую Зевса (поганськогобога грому і блискавки) посеред храму. Євреї, вірніБогуCЯгве, більше не могли стерпіти такої наруги. І в167 р. до Р. Х. вони піднімають повстання, відоме якповстання братів Макавеїв, яке завершилось їхньоюперемогою. Та з перемогою Макавеїв корупція, яквідомо, не зникла.

Далі хочу повести мову про деякі різновиди корупції,у тому ж таки історичному контексті.

Корупція – продажність, яка тісно пов’язана зі зрадою.Так, наприклад, у період знайомого вже нам МакаCвейського повстання, коли Маковей взяв в облогу двібашти, у яких сиділи ворожі війська, знайшлисязрадники, які випустили за 70000 драхм частину тихвійськ на волю. “Довідався про це Маковей, зібравстарших у народі й обвинуватив тих, що так зробили,бо вони за гроші продали братів, випустивши ворогана волю. Він скарав їх як зрадників на горло й негайнозахопив обидві башти” (ІІ Мак. 10, 21. 22). На ім’янайвідомішого зрадника – корупціонера ми такожнатрапляємо в Біблії. Саме йому належить вислів –формула кожного хабарника: “Що хочете мені дати ія вам його видам. Ті відважили йому тридцятьсрібняків” (Мт. 26, 15). Корупція – це гріх. Чинити гріх– це значить знову і знову видавати Ісуса на смерть.Я думаю, над цим варто задуматися.

Корупція, як і сильна армія, є потужною військовою(руйнівною) силою. Наприклад, Філіп ІІ – батько ОлекCсандра Македонського, ще у IVст. до Р. Х. казав: “Осел,навантажений золотом, візьме будь – яку фортецю”.

Досить цікавою була корупція і в часи ФренсісаБекона, визначного англійського мислителя XVII ст.Сам Бекон був ув’язнений за хабарництво аж… начотири дні. Річ в тім, що хабарництво хабарництвомне називалось. Хабар називався подарунком. А суддяназивався “чесним” тоді, коли його рішення нібито незалежало від подарунків, які він міг приймати від обохпозивачів. Та уявіть собі, як це образливо, коли від васприймають “подаруночок”, а рішення виносять не навашу користь. Наскільки мені відомо, така традиціяіснує і в наші дні. Тобто, як бачимо, хитрість і лицеCмірство є незмінними “друзями” корупції, що її,далебі, не виправдовує, а навпаки — підкреслює їїмерзенність. Та при цьому знаходяться люди, якікажуть: “Ну, хабар це ж нормально.” Ну, якщо хабартакий нормальний, то може нормально буде його

оподаткувати – тут і вирішення проблем зі стипендіямиі пенсіями! Але, погодьтесь, “оподаткований хабар”звучить кумедно. Повірте, “хабар – це нормально”звучить не менш весело. Саме ж існування такихвисловів свідчить, що хабарництво “в’їлося” в нашусвідомість, стало буденністю, тобто питанням №2 (якщоне 3,4…), або ж цілком перестало бути проблемнимпитанням. Прикладом цього є вислови типу “А якінакше?!” Та дійсно, інакше ніяк, якщо ця проблема нестане загальносуспільною “cosa nostra” (нашоюсправою). Зокрема і в нашому місті. Правду кажуть:“Львів – місто контрастів.” Коли виходиш на ВисокийЗамок, то помічаєш, що місто просто всіяне хрестами.Складається враження про певний мегарелігійний поліс.Але, чи це насправді так? Напевно, що ні. Адже, як частоми стаємо свідками таких от діалогів:

C Скільки твоєму (твоїй) вже є ?C Та вже шістнадцять.C О, то треба складати на вступ.C Та треба…

І ніхто не задумується над потужним виховним моменCтом такого хабаря. Батьки стараються “пробити” своюдитину у світ, і при цьому “пробити” якнайдальше, боінакше ніяк… Та з цього часу молода особистістьпідсвідомо розуміє, що вона в цьому світі потрібнанастільки, наскільки важливе місце вона займатиме всуспільній ієрархії, і це місце треба собі вибороти. Що вцьому поганого? Людина перестає вважати себе гідноюлюбові тільки за те, що вона людина, що в неї є якісьпереживання і почуття. Ці почуття лежать як ціннийскарб на дні моря, і залишатимуться там до того часу,поки не стануть комусь потрібними ззовні. Та ззовніважливими є зовсім інші “цінності”. На мою думку, тутзакладена і одна з основних причин розлученнямолодих пар. Згадаймо бодай ось цей вислів “вигідноодружитись”. Тобто, людина починає ототожнюватись(ототожнювати – це як ставити знак “дорівнює”) змісцем, яке вона посідає. І так Таїнство Подружжя(співжиття, взаємодарування, взаємопорадництво і,навіть, взаємотерпіння) перетворюється в контрактподружжя (співжиття, взаємовикористовування, взаємоCконсультація і, навіть, взаємоненависть). То чи вартоотак “пробивати” дітей у світ? Але часто проблема навітьне в батьках… Я вважаю, що оцю проблему “хабарнихвступів” можна було б вирішити із запровадженням каCпеланства у навчальних закладах, а також із допомогоюдоброї волі батьків вступників, та й самих вступників.

Завершити цю статтю я б хотів деякими повчальнимивисловами:

· “Жадібний біжить навздогін за багатством; йому й не вдогад, що його наздоженуть злидні” (Прип. 28, 22)

· “Не заздри тому, хто прийняв велику владу, а заздритому, хто її з честю залишив” — слов’янський афоризм.

· “Місце служіння не є місцем обслуговування” (відавтора).

Ігор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙ

4

т е м а

Дуже часто можна почути, особливо середлюдей, що вважають себе приналежними доЦеркви (але, на жаль, тільки на рівні традиції

або звички), що Церква є своєрідною “ретроградиCсткою”, яка не здатна “іти в ногу з часом”, що вонамістить у собі багато речей, які давно вже є застаріCлими. Проте так можна вважати тільки тоді, коли милише поверхово дивимось на будьCяку церковнупрактику чи звичай. Радикально інакшa вимальоCвується картина, коли ми спробуємо проникнути всуть, перейнятися самим духом Церкви.

Центром всього для християн завжди був Господь —Ісус Христос, Котрий, будучи Богом, своєю смертю івоскресінням приніс нам повноту Життя. Але післяНього почиталося і тих, які першими зуміли прийCняти Благу Вістку та зреалізувати в собі Божий задум.Насамперед Пресвяту Богородицю, а далі – безчислеCнний сонм мучеників, святителів, преподобних, тих,що жили в певному історичному контексті, належалидо різних національностей, професій, мали різніхарактери. Вони — такі ж люди, як і ми, проте існуєодне маленьке “але”. Усі вони збагнули одну річ –єдиною вартістю у світі є Бог. І лише Його стяжання єтією метою, задля якої варто жити.

До таких людей належать і “безсрібники”. У церковCному календарі впродовж року декілька разівнатрапляємо на дні святкування пам’яті “святих мучеCників і безсрібників” Косми і Дам’яна та Кира та ІваCна, які, особливо у давніші часи, широко почиталисяу нашому народі.

Що це за святі? Чим корисним для нас може статиприклад безсрібників? Спробуємо відповісти на цезапитання.

Насамперед вияснимо значення терміну “безCсрібник”. За “Повним церковноCслов’янським словниCком”, “безсрібник” — це той, хто “…безпристраснийдо грошей, не вимагає за свою працю платні чивинагороди”. Ще більше нам стане зрозуміло, хто такібезсрібники, коли ознайомимось із життєписомзгаданих вище осіб. Косма і Дам’ян (рідні брати), таксамо, як і Кир та Іван, за професією були лікарями. Алепоряд із своїми лікарськими здібностями вони більшепрославилися серед навколишніх людей тим, щоніколи не брали за свої послуги винагороди.Водночас ці безсрібники не обмежувалися лише

Святібезсрібники:взірець длясучасності

вигоюванням тілесних недуг, а проповідували Христа,голосячи Його серед поган (адже це діялося у ІІІ стоCлітті), а особливо — своїм пацієнтам.

Вони перенесли гоніння і мучеництво за свою віру.Варто згадати про кінець життя Косми і Дам’яна:поганський імператор хотів їх убити, але вони йогозцілили, тому він відпустив братівCлікарів. Згодомбрати були таємно замучені (із заздрості) своїм жевчителемCлікарем, який вбачав у них конкурентів. ПоCперше — за те, що перевищували його своїм мистецCтвом; а поCдруге — за те, що не брали платні за своюпрацю.

А тепер перенесімося у сьогодення, і побачимо, щопотреба у таких безсрібниках у наш час, у нашомусуспільстві, зокрема, є не менш необхідною, аніж удавні часи. Хоча зараз не переслідують за голошенняЄвангелія, що нерідко таплялося ще п’ятнадцять роківтому, але християнство часто стає просто традицією.Навіть ми, так звані “церковні люди”, проповідуючиХриста (адже це, в принципі, наш обов’язок) залиCшаємося холодними. На практиці ж наше духовнежиття є із розряду абстрактних понять. Ну а що вжеговорити про готовність віддати життя за цю Істину,яку проповідуємо, як це зробили святі Кир та Іван ібезліч інших наших попередників. Ми часто деклаCруємо нашу релігійність. Проте, щоб вимагати від себечогось більшого — до того, на жаль, дуже часто “недоходять руки”.

Цікавою в особах святих–безсрібників є така деталь.Будучи “простими” мирянами, вони вважали за свійобов’язок голосити Христа своїм щоденним життям.Знову ж таки поглянемо на нашу реальність — ми частовважаємо “непристойністю” запропонувати помоCлитися перед їжею, наприклад, на пікніку, у колі друзів,навіть якщо більшість із нас ходять у неділю до храму.Звідси можна зробити висновок, що ми вважаємонаше християнство не чимось всецілим, сенсомнашого життя, а однією з “приватних справ” нашогоіснування, яку привселюдно виявляти “недоречно”.

Взірцем для нас можуть послужити ті ж Косма та Дам’ян.Адже вони не просто зціляли хворих, що до нихприходили, а настановляли їх у вірі. Мабуть, у наші часитакий лікарCкатехит, швидко здобув би всезагальну репуCтацію, якогось “дивака”. І, напевно, самі християни скаCзали б, що його діло — лікувати, а не “проповідувати”,забуваючи, що ці речі не можна розділяти. Бо колилюдина не бачить істинного Сенсу всього, тоді, незважаCючи на чудове фізичне здоров’я, її завжди переслідуCватимуть різні кризи, депресії, неврози, – усе те, що СвятіОтці називали словом “униніє”.

Роздумуючи над життям святих безсрібників, миможемо почерпнути ще одну надзвичайно кориснуріч, а саме — їхню “безсрібність”. Особливо це важлиCво тепер, коли ми звідусіль чуємо про корумпованістьрізних галузей нашого суспільства, починаючи відвлади, правоохоронних органів, представниківмедичної служби, діячів освіти та закінчуючи простиC

5

т е м аПІЗНАЙ ПРАВДУ №6 (63) листопад−грудень 2003

РРРРРясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)

ми сантехніками. А навіть більше, часто ми, спокушуCвані світським досвідом, пробуємо перенести його наплощину Церковного життя.

Ось тут ми дуже багато могли б скористати, наслідуCючи святих безсрібників. Адже вони не простопроповідували Христа, але й цілковито діяли в ЙогоДусі. Мабуть, це і зумовлювало їхню популярність. Їхніпроповіді не відштовхували, бо вони діяли згідно зтим, як навчали. А як часто ми, повністю розділяючивчення Церкви, і знаючи, що таке гріх, без жодногобентеження приймаємо участь у будьCяких сумнівнихсправах, розпочинаючи від шпаргалок і списуванняна уроках (виправдання: “А що я вчинив такогопоганого — тепер всі так роблять!”) і закінчуючивиготовленням різноманітних фальшивих довідок чиздійсненням підкупу (обґрунтування: “Хочеш жити —умій крутитись!”).

Поступово ми, уже не вагаючись, мислимо тими катеCгоріями, що всі є однаковими, що без грошей чизв’язків нічого не доб’єшся. І навіть коли хтось невступив до відповідного навчального закладу черезелементарну відсутність відповідних знань, ми робиCмо висновки, що це трапилося лише тому, що заздаCлегідь не “домовилися”.

Я не хочу сказати, що корупції зовсім не існує, простохочу наголосити на тому, що з таким підходом мивтрачаємо будьCякі орієнтири та перестаємо розрізCняти, де добро, а де зло. Тоді виникає нездорова ситуC

ація, коли зневірюємося у власних силах і дивимося знедовірою на свого ближнього. У цьому місці хочунавести приклади із власного досвіду. Мені, тоді щешістнадцятирічному юнакові, потрібно було терCміново виробити звичайний паспорт. Мій час обCмежувався двома днями. Отож, наслухавшись порад“досвідчених” старших знайомих, я зрозумів (яквиявилося пізніше — неправильно), що мені це так необійдеться, треба буде “помастити”. Прийшовши упаспортний стіл, я пояснив ситуацію і запитав: “Чиможна все швидко залагодити?” Мені сказали, що треCба було звернутись швидше, але, “можете прийтичерез один день”. Саме тоді я прийшов за паспортом,усвідомлючи, що потрібно чимось “віддячитись”, тимбільше, що час мій обмежений. Повірте, я ще до теперпам’ятаю докірливий погляд цієї незнайомої менілюдини, який був звернений у мій бік після того, як язапитав: “Скільки це коштує?”. Подібною була ситуаCція, коли я здавав на права водія. Я їхав на кінцеві екCзамени до міліції у відчаї, адже, окрім моїх посередніхздібностей і знань, не мав нічого “домовленого”, абагато хто зі знайомих казав, що “просто так” невийде. Проте, Богу дякувати, мені вистачило второпCності не шукати “знайомств”. Одне скажу — посвідCчення водія я отримав.

Знову ж таки я не хочу сказати, що у світі не існує хаCбарництва чи несправедливостей, але важливочастіше шукати проблеми у собі. Адже, коли б я нездав на права, то подумав би, що це трапилося нечерез відсутність моїх здібностей, а через нашунеідеальну міліцію. Так все повстає перед нами в чорCних барвах. Інколи боляче спостерігати, як людина,яка ще недавно трималася добра, теж підпадає підрізного роду злі впливи, бо вважає, що лише вона одCна є “білою вороною”, а всі вже давно живуть згідно злогікою цього світу.

Також існують люди, які вважають,що всі намагаютьсяїх використати. Як не дивно, але їм на життєвій дорозізавжди траплятимуться люди, які будуть “виправCдовувати їхні очікування”.

Наслідуючи безсрібників, нашим завданням є побачити,яке місце у нашому житті займає Христос тепер, і яке Вінмає займати. Не біймося своїм життям спричинитися дотого, щоб покласти цеглинку у розбудову ЦарстваБожого, яке починається тут, на землі. А в результаті ми,як святі Косма і Дам’ян, Кир та Йоан, і безліч іншихнаших попередників, зрозуміємо, що не лише наше житCтя, а й смерть – все може стати прикладом, який споCнукатиме інших подивитися на світ іншими очима.

Отож, “змагаймось добрим змагом віри”, і перекоCнаємося, що Бог ніколи не осоромить тих, хто задляНього готовий змінити мислення людей не простозадля юнацького нонконформізму чи інших причин,а також почати жити новим життям. І нехай у цьомунам допомагають такі далекі в часі, але такі близькі подуху, святі безсрібники.

6

т е м а

Гроші — наскільки просте слово. Їм присвячуютьсякниги та цілі науки, люди віддають їм усе своєжиття. Масове бажання збагачення штовхає людей

на різні вчинки. Переважно ці вчинки є аморальними,гріховними, та й взагалі такими, які суперечать людськійприроді та людському покликанню. Тут діє закон “метавиправдовує засоби”. Людина перетворюється з “люCдини розумної”, якою сотворив її Бог, у “людинузахланну”, якою, всупереч Божому планові, її зробилигроші чи прагнення до збагачення. У таких випадкахзахланність тягне за собою катастрофічні наслідки.Наприклад, через захланність людини, яка має високестановище у суспільстві та прагне збагатитись різнимиметодами, інші люди не отримують прожитковогомінімуму: пенсіонери помирають з голоду, робітникистрайкують через невиплату заробітної плати.

Захланність — це хвороба, навіть більше — це одержиCмість, це поклоніння мамоні, від якого нас застерігаєСвяте Євангеліє. Уже перша заповідь Божа каже: “Не майінших Богів, крім Мене”. Захланність та грошелюбствоє хворобою не тільки окремих осіб — це хвороба суCспільства. Це черв’як, який роз’єднює людей. Він вигриCзає духовну наповненість людини: мораль, добро,співчуття і утворює порожнечу, хаос, нелюдяність. ЛюCдина втрачає моральні цінності, християнські вартості,а утворена пустка заповнюється жадобою до грошей.Ця жадоба росте разом із збільшенням придбаного.Такого слова, як “доволі”, не існує. Завжди мало. Чуєтьсявнутрішній голос, який просить “Ще!”. Це своєріднаспрага, яку людина старається втамувати. Але, на жаль,це неможливо.Найкращий засіб для збагачення — корупція. Корупціяпанує у всіх сферах державного життя: економіці, поCлітиці, освіті… Найболючішою темою, як на мене, єкорумпованість освітніх інституцій української держаCви. Саме у цій галузі вона призводить до страшнихнаслідків. В Україні майже кожен другий має вищу освіту,та наші дипломи не визнаються на міжнародному рівні.Всюди знають, що диплом можна купити, і не обов’язкоCво вчитись, щоб його отримати. Звичайно, не можна

Грошіпідводити під одну мірку усі навчальні заклади, адже щеіснують такі, де знання важливіші, аніж гроші. Та про цеможна говорити, на жаль, як про винятки, а не якправило. У наш час важко говорити про якісь зміни накраще, і про якесь краще майбутнє взагалі. Наше майCбутнє, майбутнє української держави — це молодь. Таякою молодь зараз виховується? Які моральні цінностіформує в ній оточення, в якому вона росте, та жорстокареальність, з якою вона кожен день зустрічається? Вже зперших кроків дорослого, післяшкільного життя, моCлоді люди стикаються з явищем корупції. Закінчуючишколу, кожна молода людина прагне здобути вищуосвіту, але у більшості випадків вона зустрічається ізпроблемою: ”Де взяти гроші для того, щоб поступити доВУЗу?”. Адже освіта, якщо це не платний факультет, у насбезкоштовна. Принаймні, так зазначено у КонституціїУкраїни. Отож, перший крок у доросле життя супроCводжується першим розчаруванням молодих людей, які,маючи достатні знання, не можуть скласти вступні іспиCти. При вступі комісія дивиться не на знання, надбані ушколі, а на товщину гаманця батьків. Чим він товстіший,тим більше шансів стати “спеціалістом”. Як це не жорCстоко, але це — реальність. Це реальність, яку творитеви, власники оцих “передвступних” гаманців. Молодалюдина, яка присвятила найкращі роки свого життя наCуці для того, щоб згодом скласти вступні іспити, знаючите, що її батьки не зможуть оплатити навчання, не склаCдає їх. За цим іде розчарування, депресія, зміна світоCгляду. Ще день тому переповнене планами та мріямисерце, тепер твердне та стає жорстоким. А ті серця вгрудях тих людей, які будуть творити наше майбутнє.Невже воно також буде жорстоким? Невже рік за рокомрозчарування будуть першим життєвим досвідом?Цікаво, чи розуміють це люди, які створюють такий станречей? Чи розуміють, за що та кому вони продають своюдушу? Невже вони ніколи не чули притчу про багача,який надбавши великих статків, говорив душі своїй,щоб вона раділа, бо має всього досхочу, а Бог у цей жечас каже: “Безумний, сьогодні заберу тебе. І для кого цезалишиш? Чи може ти хочеш взяти з собою твої гроші?”.Ці слова адресовані саме їм, але вони, мабуть, не маютьчасу на іспит свого сумління, якщо у них взагалі воноіснує. Викладач повинен зрозуміти, що несправедливовідкидаючи від освіти молодих людей, які на неї заслуCговують, руйнує їм життя. Невже людині легко з такимжити? Проживіть своє життя так, щоб ви, обернувшисьназад, побачили його добрі плоди, а не знівечені долі тадержаву без майбутнього!

А з іншого боку, невже “шановна молодь”, яка проводитьчас у барах, а не за книжкою, не цінує праці своїхбатьків, які інколи, тулячи копійку до копійки, стараCються назбирати грошей, щоб оплатити синові чи дочцісесію? Шановне майбутнє, що Ви готуєте для Своїх діCтей? Невже Ви хочете для них тієї ж долі? Якщо це запиCтання торкнеться душі кожного студента і розбудить тамсовість, то Ваші діти зможуть втішатись щасливим майCбутнім та багатою–пребагатою державою, а коли ні…

Олег БАРБУОлег БАРБУОлег БАРБУОлег БАРБУОлег БАРБУЛЯКЛЯКЛЯКЛЯКЛЯК

7


Однією зі споконвічних проблем людства єпроблема смерті. Смерть — це те, чого щенікому не вдалося уникнути. Всі приречені

померти. Однак усе, що існує, все, що живе на Землі,прагне жити вічно. Тому протягом віків людина наCмагалася різними способами вирішити цю проблему:cтворювалися міфи про вічне життя, винаходилися“еліксири життя”, але нічого не допомагало. У різніісторичні періоди формувалися різні погляди насмерть, спроби, якщо не уникнути її, то бодай поCяснити. Вже у стародавньому Єгипті люди вірили впозагробове життя, муміфікували померлих з надієюна продовження їхнього існування. Пояснювалифеномен смерті, спостерігаючи за зміною явищприроди, що відображалося у їхніх міфах. Індійськівчителі, зокрема представники буддизму, вважалисмерть звільненням від страждань. Щось подібнеговорили грецькі філософи. Наприклад, Платонуважав, що тіло — це в’язниця душі. Стоїцизм як філоCсофська течія сприймав смерть байдуже, оскількивона жодним чином не залежить від волі людини.Античний філософ Епікур говорив, що для людинисмерть не має значення, бо “коли є людина — немаєсмерті, коли ж є смерть — немає людини”. Добре знаCний усім Карл Маркс думав, що смерть — це процесзаміни одних індивідумів іншими.

Як бачимо, кожна епоха формувала своє ставлення доцієї загадки людської природи: чито песимістично, чи з надією нажиття вічне.

Так чи інакше упродовж свого жиCття кожна людина має усвідомитиреальність смерті та сформуватисвоє ставлення до неї.

Біблійне розуміння смерті

Щоб краще зрозуміти, які уявленCня автори Святого Письма малипро смерть, варто розглянути куCльтурне середовище, у якомутворилися священні тексти. Отже,жителі стародавнього Сходу виCразно протиставляли життя ісмерть, рай та царство мертвих, девсемогутність належить тлінню тасмерті. Це були два світи, відCокремлені між собою. Тому поміжБогом та Шеолом (місцем смерті)висить завіса.

Книга Буття подає опис гріхоCпадіння, через яке смерть увійшла

Капітуляціясмерті

у світ. У книзі Буття 2 натрапляємо на відомий сюжет:БогCТворець, поселивши людину в раю, в центрі якогоросте дерево життя, дозволяє їй їсти з цього дереваплоди, щоб підтримувати своє існування. Для семітівїжа мала сакральне значення. Споживати їжу разом —означало бути причасником одного життя (томуфарисеї нарікали на Христа, коли Він їв із гріш8никами). Коли євреї приймали у своєму доміподорожнього, то пригощали його, тим самим підCтримуючи його життя своїм, бо в тій їжі була присутняїхня праця, сила, вони самі. Подібно й Бог, даючилюдині їжу, виступає Джерелом її життя. Колирозглянемо той біблійний епізод, де змій пропонуєЄві плід із дерева пізнання добра і зла, то побачимо,що змій пропонує порвати з деревом життя, змінитице Джерело життя. Прийнявши цю пропозицію,людина стала смертною, бо Джерело її життя — Бог,був нею відкинутий. Можна запитати: що сталося б,якщо Адам і Єва відмовились би від пропозиції Змія?(відповідь на це запитання не є офіційною наукоюЦеркви, а лише теологуменом. Прим. авт.) Щобвідповісти на це запитання, згадаймо собі семітськументальність. Коли Бог створив Адама, Він сказав: “Недобре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йомупоміч, подібну до нього”(Бут 2.18). І творить з йогоребра Єву та приводить її до Адама. У цьому епізодівідображена традиція мешканців Далекого Сходу.Коли хлопець хотів одружитися з дівчиною, він мавперейти випробування болем для того, щоб: поCперше — стати чоловіком; поCдруге — довести, що вінздатний захистити свою майбутню дружину переднебезпекою, тим самим забезпечивши їй життєвийпростір. Лише після цього батько приводив своюдоньку до цього чоловіка і довіряв її йому (існували

б ібл ія

8

різні способи такої ініціації в доросле життя). ПодібCно й Бог, привівши Єву до Адама, виступає як її Батько,який чекає на випробування Адама.

Якщо б Адам вступив в діалог і заступився за Єву, він,напевно, поставив би своє життя під загрозу, бо змійне мав наміру відступати і швидше всього вбив биАдама. Таким чином, Адам, віддавши своє життя за Єву,довів би, що готовий охороняти її до кінця, аж досмерті (тут смерть слід розуміти як випробування.Прим. авт.). Звичайно, Бог воскресив би Адама і вінбув би переможцем. Але, як знаємо, людина згрішилаі тепер мусить померти.

Старозавітні книги описують нам стан очікуванняєврейського народу, а з ним і цілого світу, на прихідМесії, який має прийти у світ і перемогти зло.

Новий Завіт розповідає про прихід Месії, Яким є ІсусХристос, та про Його Діло спасіння. Богословипроводять аналогію між Адамом та Христом, Євою таЦерквою. Адам відмовився померти за Єву, сприCчинивши прихід у світ смерті, але Христос віддав своєжиття за Церкву, тобто за нас, християн, перемігшисмерть.

Наше становище сьогодні таке, що коли ми хочемоповернутися назад до Бога, щоб споглядати Йогообличчям в обличчя, ми мусимо померти. Смерть відCділяє нас від Бога. А ще гірше — ми боїмось померти,бо диявол тримає нас у страсі перед смертю (Євр. 2,14). Христос є Тим, Хто переміг смерть, Тим, Хто черезсмерть знову нас приводить до Бога. Він каже: “Колихтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого,візьме свій хрест і йде за Мною” (Мт.16, 24). Кудизакликає нас йти Христос? Яким шляхом? Він йшовшляхом пониження, щоб нас вивищити. Він, будучиБогом, стає людиною, будучи людиною, стає рабом,понижає себе аж до хресної смерті (Фил. 2, 6C8)Взявши наші гріхи на Себе, Сам, будучи вільним відгріха, вмирає. Бог Його воскрешає, а гріх залишаєтьсямертвим. Тому рух кожного християнина, який слідуєза Христом, це рух у смерть, яка переможена нахресті, що стає деревом життя. Христос каже: “Хтоспоживає Моє Тіло і п’є Мою Кров, той має вічне житCтя, — і Я його воскрешу останнього дня. Бо Моє Тіло єправдивою поживою, а Моя Кров є правдивимнапоєм. Хто споживає Моє Тіло і п’є Мою Кров, тойперебуває в Мені і Я в ньому… це хліб, що зійшов знеба. Не як батьки [ваші манну] споживали й померли;а хто споживатиме цей хліб, житиме вічно”(Ів. 6, 54C56; 58). Ми, християни, є членами Тіла Христового ічерез Євхаристію маємо з Ним частку. ПресвятаЄвхаристія стає їжею християнина. Христос, даючиСебе як поживу, стає Джерелом життя. Гармонія,порушена Адамом, відновлюється у Христі. Гріх, а зним і смерть, що увійшла у світ через Адама,перемагається Христом. Смерть переможена! Тепер запостолом Павлом можемо сказати: “Де твоя, смерте,перемога? Де твоє, смерте, жало?”(1Кор. 15, 55)

Усе людське життя можна назвати одним суцільнимпошуком. Але з тією різницею, що кожен веде йогопоCсвоєму. Вже від Адама ми щось шукаємо. І

єдиною справжньою метою цих пошуків є Бог. Багатохто зі мною може не погодитися, але як не називай Його— Щастям, Досконалістю, Істиною чи ще чимось! Він незмінюється, але лише в Ньому ми можемо знайтиспокій, той Едемський сад, колись необачно втраченийнашими предками.

Із перших сторінок Святого Письма дізнаємося про те,як люди боялися, що про них забудуть і вони розпороCшаться (Бут. 11, 4). Це стало поштовхом до величезного,надпотужного будівництва, яке називається ВавилонCською Вежею. Там людина вперше поставила себе і своєтворіння у центр всього, але зазнала поразки, бо розCвиток культури без Бога перетворюється на деградацію.Наслідком стало розсіяння народу і втрата того, що їхоб’єднувало, – спільної мови. Виправити наслідки цьогоспромігся лише Христос, коли після Його Вознесінняапостолам був даний дар мов. Саме тоді завдяки СвяCтому Духові апостоли проповідували, а всі народи, якібули довкола, розуміли їх. Саме тоді було переможенонаслідки гріха, який так довго тримав людину в рабстві.

Пізніше батько Авраама, Терах, теж йтиме, гнанийневідомою силою, кудись вперед (Бут. 11, 31C32). Лишесмерть зупинить його пошуки. У своїх дітях він знайдепродовження цього складного шляху, але вестиме їх Бог,і не просто вперед, а в землю обіцяну.

Іншою людиною, яка відчує на собі Божий промисел івеличезну відповідальність, буде Ілля (І Цар. 19). Це проCрок, який своїми молитвами закрив небо, а Бог на йогопроханя зіслав вогонь, що спалив жертву. Але Ілля все жтаки засумнівався!!! Бо прийшли переслідування, якізагрожували його життю (І Цар 19,1C3). І щоб їх уникCнути, він вирішує померти. Сумніви, які були в його дуCші, покрили хмарою те милосердя Боже, яке виявилосяна ньому.

І тоді Бог, не бажаючи смерті людини, посилає ангела,який приносить цій людині поживу для тіла. У нашомужитті роль такого ангела можуть виконувати люди, якихми зустрічаємо на своєму життєвому шляху. Вони приCходять у найважчий момент і підтримують нас тоді, колими найбільше цього потребуємо. Ілля іде 40 днів і ночейдо гори Хорив (І Цар 19,8). Цікаво, чому саме стільки?Можливо, це пов’язано із переходом вибраного народучерез пустелю, для нас це може також пов’язуватися зпостом Ісуса Христа. Для пророка ці дні стали часомочищення. Можна спробувати уявити собі, які муки ішторми пройшли через його серце. Золото випробовуCється вогнем, подібне сталося і з Іллею — він став іншоюлюдиною. Апогеєм перетворення Іллі стало спогляданняБога, чи, радше, Божої слави. Ось так він став справжнімпророком Божим, для якого Боже післаництво зайнялоцентральне місце в житті. Вихід на гору Хорив буввідновленням і Преображенням його душі. Дуже часто Р Р Р Р Роман Кісільоман Кісільоман Кісільоман Кісільоман Кісіль

Що ми шукаємо?

бібл ія

9


подібні речі відбуваються і в духовному житті людиCни. Спочатку, коли Бог являє нам свої милості, миготові на будьCякі жертви, але з часом наш запал приCпадає попелом від вогню, який горів у нас у душі, і тодіми готові бажати лише смерті. Тоді приходить хтось істає провідником, що подає допомогу, лише потрібноїї прийняти і пройти той шлях очищення від власнихстрахів і сумнівів, які не дають наблизитися до Господа.

І, як бачимо, лише після всіх цих перешкод Ілля зможеспоглядати лице Боже (І Цар 19, 9C12). Це дар тим, щоне зупинилися посеред дороги і не впали в депресію,розчарування. Вони продовжили важкий шлях і отриCмали дар, про який не могли б і мріяти.

Ще однією людина, яка мала сміливість шукати йробила все, аби досягти мети, був Йов. Цей чоловік небув теоретиком, усі його запитання і болі були записаніна його шкірі тими випробуваннями, які випали найого долю. Було й залишається загадкою номер один:чому праведник страждає??? Хто є рушієм того закону,що панує у світі? Кого можна звинуватити за такунесправедливість? Відповіді на ці запитання шукає Йов.І не просто шукає, а б’ється до неба, не погоджуючисьіз стереотипами, які наклало на нього суспільство.Йому не хотілося вірити, що Бог є таким, як Йогоуявляють люди. Адже в тодішній єврейській ментальCності було так: якщо ти чесний — то благословеннийГосподом, а якщо грішник — то страждаєш (Йов 4,7).Але у своєму пошуку Йов зміг вийти поза рамки, поCставлені суспільством. Він пішов дорогою серця, якепідказувало йому, що Бог є інший. Воно не давало йомуспокою, кликало і палило вогнем, який був причиноюйого бунту проти цілого світу і навіть найближчих. Богне міг бути таким жорстоким і судити по–людськи. Алепотрібно змиритися, що нам Його не зрозуміти і невмістити у своїй голові. Друзі Йова, що прийшли розCраджувати його, не допомогли, а навпаки — сталипричиною наступних випробувань, хоча самезавдяки їм Йов набрався сміливості викликати Богана прю. І саме коли Елігу продовжує роздумувати проБога і говорить про Його чесноти, Бог об’являється, іте, що бачить Йов, спричиняється до зникнення внього усіх запитань і закидів на адресу Бога. Він можесказати лише одне: “. . .Питатиму Тебе, навчай мене. Ячув лише те, що говориться про Тебе, але тепер на влаCсні очі Тебе бачу! Тому смиряюся і каюсь на поросі тана попелі” (Йов 42, 4C6).

Ось де мудрість багатьох поколінь, які роздумували надзапитаннями, що їх ставив собі Йов. Людині Бога неоправдати, бо Він цього не потребує. Наш Бог є Богомчесним і цього ж вимагає від нас. Тому для нього булиприємніші нарікання і “непослух” Йова, ніж “мудрі”відповіді його друзів (Йов 42, 7).

Не біймося йти на ризик у пошуках Бога, бо Він наспідтримає в найважчу хвилину, коли нам здаватиметьCся, що уже все втрачено. Саме тоді, коли ми гинемо,Господь нам допомагає!!!

Про постать цієї скромної, але багатої серцем,монахині знає нині весь світ. ТомуCто вартує інам застановитись над тими ідеалами —

чеснотами, які виховувала в собі Мати Тереза. Її,безсумнівно, можна назвати Апостолом Любові ХХстоліття. Вона уміла запалювати серця інших цимвеликим даром Любові, пробуджувати в них надію накраще життя, а також поCновому дивитись на цей світ.З нагоди цієї великої події – проголошення блаженCною Матір Терезу — пропонуємо ці думки, як виявшани до Матері Терези та бажання співучасті у розCпочатій нею праці.

26.08.1910 – народилася Мати Тереза (Агнеса Бояджіу)у Скоп’є (Македонія) в албанській родині.

27.08.1910 – день хрещення Матері Терези, тоді вонаотримала ім’я Агнеса.

1915C1924 рр. – шкільні роки, життя в родині,щоправда вже без батька, який помер. Саме у цей часвона відчула покликання до чернечого життя.

1929 – вступає до монастиря сестерCлоретанок,приймає ім’я Тереза на честь Св. Терези з Лізіє.

1937 – складає вічні обіти, працює вчителькою історіїта географії в ліцеї сестерCлоретанок.

10.09.1946 – “день натхнення”, як пізніше назвала йоCго сама Мати Тереза. Цього дня під час поїздки зКалькути до Дарджилінгу вона відчула таємний закликХриста йти до тих, хто є забутим і бідним.

1948 – Мати Тереза залишає монастир сестерCлоCретанок, отримуючи на це дозвіл з Риму. Всі її речі —це сарі, п’ять рупій і залізничний квиток до Пенті, девона записується на курси медсестер.

1949 – повертається до Калькути і засновує першийДім нового згромадження Місіонерок Любові.

1951 – відкриває Дім для умираючих під опікоюНепорочного Серця Марії.

1951 – Апостольська Столиця затверджує ЗгроCмадження Місіонерок Любові.

Її велике серце....не переставалоговорити пролюдськістраждання

РРРРРоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙ

19 жовтня 2003 р. на площі Св. Петра уРимі Святіший Отець Іван Павло ІІпроголосив блаженною Матір Терезу зКалькути.

дороговказ святості

10

1973 – засновано чоловічу гілку Згромадження БратівМісіонерів Любові.

1979 – Мати Тереза стає лауреатом Нобелівської премії.

1989 – засновує Згромадження Місіонерів МирянЛюбові; сьогодні ця гілка нараховує три мільйоничленів. У 100 країнах світу працює понад 3000місіонерів та місіонерок Любові.

5.09.1997 – Мати Тереза упокоїлась в Калькуті.

13.09.1997 – похорон Матері Терези. За рішеннямдержавної влади Індії її ховають за такими почестями,що й осіб найвищого рангу в державі.

26.07.1999 – розпочався беатифікаційний процес(процес приготування необхідних документів дляпроголошення праведної особи святою). Впершестався випадок, коли процес беатифікації розпочатоне за канонічним правом. Згідно із законами Церквивідкрити справу беатифікації можна було лише післяп’яти років по смерті особи.

“Я ніколи не переймаюся натовпами, а лишеоднією людиною. Якби я дивилась на натовпи, тоніколи б не розпочала своєї справи”.

блаженна Мати Тереза

Мабуть, сьогодні дуже важко любити. Більше того,небагато є людей, які були б здатні на жертву любові,які б вміли сприймати ближнього у світлі любові,дарувати себе безкорисно іншим. Часто власне добро,самозадоволення, власні потреби і бажання мати щебільше, заступають нам вихід у інший світ. І вже тодіми не помічаємо на дорогах нашого життя людей,тих, які є нелюбленими, про яких сьогодні нецікавоговорити. Ми часто осуджуємо їх: чому вони стоятьнам на дорозі, чому їхні руки є простягнуті за куснемхліба, чому вони не працюють на себе?. . Таких

запитань у нас може бути все більше і більше. Тавартує інколи запитати себе самих, що ми робимо длятого, аби ті люди були іншими, зрештою, щоб вулицінашого життя не виглядали так трагічно і сумно?

Щось подібне переживала й роздумувала у своємусерці молода монахиня Тереза, зустрічаючи у своємужитті людей, викинених за межі суспільства, позбавCлених будьCяких прав, а найгірше, ніким не люблені.Їй, мабуть, було важко прирівняти своє життя доїхнього. Тому у відповідь, а точніше кажучи, йдучи запокликом бажання змінити цей світ, починаючи зоднієї людини, Мати Тереза залишає стіни свогомонастиря і йде до вбогих, потребуючих людей.“Одного дня, — пише вона у своїх спогадах, — япідняла чоловіка, який лежав у стічній канаві. Ябачила, що його кінець вже близько. Коли я обійнялайого, він усміхнувся і сказав: “Я все життя жив навулиці як тварина, але помру як ангел – у любові ітурботі”. Я поблагословила його, запевнивши, щотепер він споглядатиме Бога всю вічність.”Приклад її життя був прикладом великої любові.Мабуть, у ХХ столітті ми не знайдемо іншої людини,яка б у своїй простоті, непомітності, однак з великимсерцем, могла зробити так багато добра. Кожен деньсвоєї праці мати Тереза розпочинала з довір’я до Бога.Як пізніше вона згадувала, раннішньою молитвою длянеї була молитва Св. Франциска з Асижу: “Господи,вчини мене знаряддям свого миру. ..”. Тому кожен деньїї життя і служіння був днем, коли вона “сіяла мир там,де є неспокій, а любов там, де є ненависть”. Її великесерце, сповнене любов’ю, непереставало говоритипро людські страждання. Шкода, але у сучасномусуспільстві більшість людей воліє мовчати про це. І цепроблема нашого духовного життя. “Переконатисьсебе, що у гарному місці, де ви живете, жодна дитина,жоден чоловік, жодна жінка не терпить з приводувідчуження і браку любові. Якщо знайдете когосьтерплячого через це — відкрийте двері, відкрийтесерце для тієї людини”1.

Часто люди бояться відкрити свої серця для інших.Наші проблеми, наш стан, праця є важливішим забудьCщо інше. Так ми живемо, не помічаючи тих, щонас оточують. Мати Тереза неодноразово у своїх наCуках застановляє кожну людину призадуматись надвласним способом життя, подивитись на інших, небути егоїстами і пам’ятати про ближніх.

Біля нас є багато людей, які терплять лише тому, що їмбракує любові. Вбогість, яку вони переживають, важковважати вбогістю матеріальною, часто — це вбогість,викликана самотністю у найважчих хвилинах життя.Кожен з нас переживає щось схоже, і це не залежитьвід нашого матеріального достатку. Інколи настаєхвиля, коли ми відчуваємо, що нас ніхто не любить, анаші родичі, друзі і ближні давно вже забули про нас.Це найважчий момент. Однак Мати Тереза закликаєнас не бути байдужими до самих себе, а тим більше дотих, які бажають нашої присутності: “Пам’ятайте, щовідбувалось у Гетсиманському саді: Ісус прагнув, щоби


11


хтось розділив з Ним тривогу страждання. Те самедіється і у нашому житті. Чи може Він [нині] поділиCтись з нами Своїм смутком? Чи можемо ми Йогопотішити, бо Він приходить до нас голодним, нагим,самотнім, він приходить до нас у вигляді п’яниці,розпусниці. Він може прийти до нас в одинокомубатькові чи матері, сестрі або самотньому братовінашої родини. Чи стараємось ми поділитись з нимирадістю Божої любові?”. “Є хвилини, коли я почуваюсебе порожнім начинням, — згадує Мати Тереза, —предметом без вмісту. У такі хвилини я почуваюсятакою самотньою!”.

“Моліться, щоби Бог оздоровив усі гарні краї світусвоєю любов’ю. У кожному краю ви знайдете великихлюдей серед бідних. Любіть їх, моліться за них”. НаCправду, люди бідні є також людьми великого серця.Той, хто пережив біду у своєму житті, хто відчув, що тоозначає ділитись останнім шматком хліба з сусідом,маючи у кишені кілька дрібних монет, той розумієбідного. І навіть тоді, коли він вже матиме гроші, колизмінить своє життя на краще, він не пройде повз бідCних, не поділившись із ними своїм достатком.Брак любові у наших серцях, а також небажанняділитися з іншими, є причиною того, що ми нехочемо в наших родинах мати дітей. Нерозумінняпокликання родини, більше того — брак жертвенноїлюбові спричинюється до того, що молоді батькистають егоїстами. Мати Тереза застерігає: “Якщодозволяєте робити аборти у своїй державі, ви є дужедуховно бідною країною, так бідною, що боїтесьдітей. Ви настільки боїтесь народжувати зачатих дітейна світ, що погоджуєтесь на смерть”. Ці слова МатеріТерези є закликом до кожної жінки, яка покликанастати матір’ю, але яка не хоче цього. Можливо, щоматір, яка вбиває рідну дитину, інколи не усвідомлюєсвого вчинку. Однак варто застановитись над тим, чине є ми цинічними, коли мовчимо на бажання нашоїзнайомої, товаришки, дочки або сусідки вчинитиаборт. Часто так трапляється, що жінки ще й радятьодна одній зробити це. Невже нам забракне вдомахліба, щоб поділитись ним із ще однією дитиною.Дивно, однак часто саме серед бідних людейнароджується багато дітей. Багаті люди їх осуджують,проте бідні не вбивають своїх дітей, бо не є настількичерстві серцем.

“Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших,— ви Мені зробили” (Мт. 25, 40). Цей євангельськийстишок є дуже важливим, щоб зрозуміти служінняМатері Терези вбогим. . . Саме Ісусові, прихованому внайбідніших з бідних, було присвячене її служіння.Розпізнаючи Його в кожній людині, вона служилаЙому з цілковитою відданістю. Так Мати Терезапровадила душі до Бога і Бога до душ. . .”

Тому час від часу задумуймось над своїм життям і незабуваймо про тих потребуючих, які є біля нас. ЯкщоГосподь дав нам більше матеріальних благ, то незабуваймо поділитись ними з тими, що їх взагалі немають. Сьогодні в наших містах і селах багато

потребуючих. Завітаймо до їхніх домів, запитаймоцих людей, як вони себе почувають, чи мають хліб, якживуть. Навчімось бути людьми серця, і то серцявеликого. Приклад цієї монахині сьогодні закликаєнас до іншого життя, де існує не “я”, а “ми”, як однародина. Мабуть, найбагатшими ми відчуємо себе тоді,коли будемо ділитися своїм серцем з іншими.

Душа просила...

Я просила Бога забрати мою гординю, і Бог відповівмені – ні.

Він сказав, що гординю не забирають – від неївідмовляються.

Я просила Бога зцілити мою приковану до ліжкадочку. Бог сказав мені – ні.

Душа її в надійності, а тіло всеодно помре.

Я просила Бога дарувати мені терпіння, і Бог сказав – ні.

Він сказав, що терпіння з’являється у результатівипробувань – його не дають, а заслуговують.

Я просила Бога подарувати мені щастя, і Бог сказав – ні.

Він сказав, що дає благословення, а чи буду я щаслива,чи ні – залежить від мене.

Я просила Бога вберегти мене від болю, і Бог сказав – ні.

Він сказав, що страждання відвертають людину відмирських турбот і привертають до Нього.

Я просила Бога, щоби дух мій зростав, і Бог сказав –ні.

Він сказав, що дух повинен вирости сам.

Я просила Бога навчити мене любити усіх людей так,як Він любить мене.

Нарешті, сказав Господь, ти зрозуміла, чого требапросити.

Я просила сил – і Бог послав мені випробування,щоби загартувати мене.

Я просила мудрості – і Бог послав мені проблеми, надякими мені треба ламати голову.

Я просила мужності – і Бог послав мені небезпеки.

Я просила любові – і Бог послав нещасних, якіпотребують моєї допомоги.

Я просила благ – і Бог дав мені можливості.

Я не одержала нічого з того, що хотіла.

Я одержала все, що мені було ПОТРІБНЕ!

Бог почув мої молитви. . .

Мати Тереза

1. Matka Teresa, Jesus – kochany w najbiedneijszych zbiednych, Warszawa 2001

Степан СУСтепан СУСтепан СУСтепан СУСтепан СУССССС


12

Сьогодні великим успіхом втішається екранізація“Володаря перстенів”, творіння одного з найвиCдатніших британських письменників — Джона

Рональда Руела Толкіна. Чергові частини кінотрилогіївідзначені нагородами, а головне вони здобуваютьвелике число прихильників, які масово відвідують кіноCтеатри.

Їх вабить “магія” цього твору, казкова аура і, без сумніву,досконалі спецефекти, якими послуговувались творціфільму, щоб відповісти викликові, який ставить передкінематографом толкінівська уява. Однак мало якийглядач знає, що цей твір за своєю суттю є також, а моCже, і передовсім, “твором релігійним і католицьким”, яквисловився про трилогію сам автор. Тим самим “ВолоCдар перстенів” стає запрошенням до великої пригодивідкриття правд нашої віри.

Джон Рональд Руел Толкін народився 3 січня 1892 р.у Південній Африці. Після несподіваної смерті батькасім’я переїхала до Великобританії, до West Midlands,звідки походила мати Джона Рональда, Мейбел. У1900 р. вона попросила про прийняття її в лоно КатоCлицької Церкви, на що антикатолицьке суспільствовідреагувало негативно. Толкін і його брат ніколи незабували героїчної постави своєї матері: “...Мені,передусім, слід бути вдячним за моєвиховання (починаючи від семирічноговіку) у вірі, яка мене вигодувала і навчилавсього, що знаю (хоч це знання і невелике).За все це завдячую моїй матері, яка булавитривалою у своїм наверненні і померламолодою в основному через спричиненуцим наверненням нужду” (лист до о.Роберта Муррая TJ, 2 грудня 1953 р.).

Після смерті матері хлопця взяв під своюопіку о. Френціс Морган, а також і всітурботи, пов’язані з його розвитком тавихованням. Зацікавлення сучасними істародавніми мовами привело молодогоТолкіна в Оксфорд, де після кількох роківвін став професором англійської мови ілітератури. Цей життєвий досвід, а такожжива віра (щоденне прийняття Євхаристії,часта Сповідь), знайшли своє вираження уствореній ним міфології Середземномор’я,значною частиною якої є трилогія“Володар перстенів”.

Толкінівська розповідь представляє переднами світ, сотворений перед вікамиЄдиним Творцем всіх істот. СередземCномор’я перебуває у перехідному періодірозвитку, минають віки і час деякихсотворінь (наприклад, ельфів). Але в тойчас, коли панування переймають люди, у

Середземномор’ї ясно відчувається якась загроза. Зло,що здавалось приспаним, починає збирати сили,наближається війна, світ Середземномор’я чекає кінця.Потрібно надати перевагу якійсь із сторін. І ось тоді ті,які, здається, не мали жодного шансу в боротьбі зі злимСавроном, організовують вилазку. Адже існує ще однанадія — перстень, якого прагне Злий, що може заCпевнити йому владу над усім світом, і котрий переCбуває в руках малих гобітів із Шир; віднісши перстеньдо пекельного місця, залишивши його там, можнапокласти кінець Ворогові, хоча це й не збереже світ віднеминучих змін.

Де шукати у цьому казковому світі Толкіна свідоцтвавіри? У цій зовнішній оправі не одразу можна заCуважити ту основу, якою для розповіді є Біблія іморальне богослов’я Католицької Церкви. Адже в нійне існує церков, священиків, моралізаторства, неговориться про якуCнебудь релігію. Відповідь дає самавтор книги, пояснюючи, що “...релігійний елемент євживленим через розповідь та її символіку”. Це для насвказівка, щоб краще приглядатись до знаків, які він намзалишив – “...усілякі натяки на найважливіші речі я, восновному, звів до невеличких зауваг, які здатніпомітити найуважніші із читачів, або приховав піднерозкритими символічними постатями” (із листа доо. Роберта Муррая TJ, 4 листопада 1954 р.).

Так, отже, приймаючи від автора “ключі” для проникCнення “всередину” розповіді, зауважуємо, що йогозадумом є розповісти про “вилазку”, якою є наш хриC

Бібілійне послання“Володаря перстенів”


13


стиянський духовний шлях. Про вилазку, яка, якщо їїзвершимо, запровадить нас до щастя, тобто — доспасіння. Ця дорога є нічим іншим, як “піднесенимзагадковим Втаємниченням у муки Христові”, як цепідкреслив знавець творів Толкіна Джозеф Пірс,носіння перстня (ознаки гріха) є несенням хреста.Міфологічна вилазка є правдивою Via Dolorosa.

Ідучи далі цим шляхом, відчитуємо й інші символи,значення яких християнинові не є чужими: ліс ельфів,Лоторен — це образ ще неспотвореного змієм (читайСавроном) раю; пожива, що зміцнює богатирів і є таCкою нестерпною для піднебіння Ґоллума, нагадуєманну, Євхаристію; світло меча, подарованого Фродові,— це непорочне світло, що відлякує злі сили, а також –присутність Непорочної (пор. Gregory Solary, La Nef, nr123). Вже самі богатирі є уособленням християнськихчеснот, бо обирають посвяту й жертовність в ім’я добрамешканців Середземномор’я. ПоCлюдськи вони неповинні плекати надії, але залишаються слухняніякійсь несказанній Волі (Волі Божій) і стають наборотьбу, незважаючи на постійно товаришуючу їмсвідомість власної слабкості.

В одному зі своїх листів Толкін написав, що його твір єоживлений прагненням “ушляхетнення... постатіпокірного”. Цей задум був уповні зреалізований у поCстаті Фродо. Цей слабкий гобіт береться за віднесенняперстня на гору Ородруну, де можна буде його зниCщити. Це героїчне зусилля, адже він опинився унеприємній ролі, при чому змушений вести постійнуборотьбу зі спокусою привласнення перстня. Толкінописав його так: “Він прийняв цей тягар добровільно, апотім зробив все, що фізично було в його силах. Вінзалишився спасенним (а разом з ним і Діло – черезЛаску) найбільшою цінністю, а також дієвістюМилосердя та пробачення кривд. Фродо заслужив навсіляку поміч, оскільки хоч і вичерпав усю свою силуволі і тіла (і цілковито вичерпав свої сили якінструмент . . .), дістався до визначеної цілі і ані на крокдалі. Мало хто, а можливо, що й ніхто з йогоспівплемінників, не дійшов би так далеко. Тоді справуперейняла інша Сила: Автор Розповіді (зовсім не маюна думці себе) та всюдиприсутня Особа, Котра ніколине зникає і не є названою (як це зауважив один ізкритиків)” (із листів до А. Рональда, 27.VII.1956 р. Б, ідо Д. Берн, вересень 1963 р. Б.).

Кожний із богатирів несе у своїй поставі якесь посланCня. Гандальф, загадковий Чарівник, особу якого до кінцяне зможемо пізнати, захищаючи товаришів у боротьбі зБалрогом, жертвує собою, тим самим зрікаючисьсподівань на особистий успіх у герці із Савроном:“Пожертвувавши собою, Гандальф був прийнятий,зміцнений і відісланий з поверненням”. Образ Гандальфа,що повертається зі смерті, нагадує євангельські сцени.Толкін, однак, підкреслює: “Воплочення Бога єнескінченно більшим ділом, аніж що8небудь, про що я бнасмілився написати”. Він називає Гандальфа ангеломі ставить його на чолі вилазки, щоб допомагав і охороCняв тих, за яких відчуває відповідальність. Гандальф

також повчає своїх підопічних. Це чітко видно з йогорозмови з Фродо у копальнях Морії про Ґолумна, що їхпереслідував. В його уста вкладена наука Церкви промилосердя до тих, що чинять нам зло.

В особі Арагорна також можна зауважити знані намсимволи. Він є уособленням християнського володаря.Його повернення до царювання звершується на шляхуслужби Покровителя світу. Він, як Фродо і Гандальф, єобдарований Христовими чеснотами. Як ще одинвзірець покори і жертовності він слідує за своїмпокликанням, є очікуваним Царем, що має повернуCтись, більше того, є ЦаремCцілителем.

Богатирі трилогії, починаючи боротьбу, відповідаютьнам на питання, як осягнути повноту щастя: потрібнодокласти зусиль, щоб залишитися вірним голосові власCного сумління, відповідаючи “так” на поклик Бога. Це“так” відкриває їм дорогу до Ласки... Коли їм поCлюдськибракує сил – у справу втручається Бог зі Своєю Ласкою.

Для допитливого глядача й читача твір Толкіна виCявиться правдивою копальнею символів і посилань.Автор зробив так, щоб ідучи за його вказівками, післяогляду фільму чи прочитання книжки у нас склалосявраження, що представлена ним дійсність є нам добрезнаною. Ми не залишаємося у світі власних фантазій,але новими очима дивимося на наше життя і зауваCжуємо, що Середземномор’я — це наш світ, нашаісторія спасіння. “Мій світ не є “видуманим” світом, алиш видуманим історичним моментом СередCземномор’я, в якому ми живемо”, — написав у своїхнотатках професор. Таким чином, ми відкриваємо длясебе, що ця трилогія оповідає також про наш вибір, пронашу співпрацю із Ласкою і Милосердям і, врешті, пронаші спроби позмагатися з плинністю часу, зі смертюі вічністю. Толкін в одному із листів зізнається: “Длямене правдивою темою є щось набагато триваліше іважче: Смерть і Безсмертя; таємниця любові до світу усерцях раси, “приреченої” на існування в ньому, ажпоки не сповниться уся його розповідь”.

Твір Толкіна, як і сам фільм, можуть стати прекраснимєвангелізаційним чинником. Як сказав С.S. Levis,приятель письменника: “...Войовничий атеїст або жчутливий неопоганин чи агностик, поринувши унадзвичайно глибокий світ Толкіна, дійде до світуправд, яких перед тим собі не усвідомлював. А якщопродовжить мандрівку слідами Братства Перстня уморок Мордору і ще Далі, то зможе навіть побачити,що ці зворушуючі правди вказують на Правду найбільшзворушуючу. Ступивши до дна, можливо, він врештзрозуміє, що Вилазка – це, насправді, Проща”.

Нехай цей фільм заохочує нас до дослідження світу ТолCкіна, а його книги – до читання Біблії, щоб ми змогливступити у відверту боротьбу із силами зла і неперетворились на орків.Marie Mazurek, Biblijne przeslanie “Wladcy pierscieni”. Milujcie sie! nr 282003.

(з польської переклав Володимир Стець)(з польської переклав Володимир Стець)(з польської переклав Володимир Стець)(з польської переклав Володимир Стець)(з польської переклав Володимир Стець)


14

Дивлячись на сучасний світ, спостерігаємо, яквін, із щоразу зростаючими темпами свогорозвитку, простоCтаки “летить” у майбутнє

(особливо цей “стрімкий” політ відчуває старше поCкоління людей, які часто не встигають за усім новим,якого порівняно недавно ще не було). Швидкістьстала одним із модерних надбань людства, якимхарактеризується чи не всі сфери його життя.

Надзвукові літаки, надстрімкі потяги, супутниковийзв’язок — усе нове обов’язково повинне бути щешвидшим і, можливо, це добре. Але виявляється, щопопри велику кількість новинок, завдання яких єекономія нашого часу, його все одно завжди бракує.Попри те, що тепер буденні справи можемо виконуваCти набагато швидше ніж колись, все одно ми постійнокудись поспішаємо. Мимоволі цей поспіх проник унаші думки, слова, вчинки, навіть у нас самих. Більшетого, ми поспішаємо жити! Хочемо якнайшвидшепізнати життя з усіма його, як нам здається, солодCкими принадами (особливо це притаманне молоді).Однак, чи варто?

Мабуть, не даремно–таки в нашому народі існуєприказка: “На все свій час”. Натомість поведінку сучасноїмолоді можна охарактеризувати так: “Ми часу не маємо,отже — не чекаємо”. Їй не терпиться жити поCдорослому,що переважно асоціюється лише із статевим життям ісвободою дій (інше до уваги чомусь не береться).Сучасна молодь не звикла чекати! Та й навіщо?!

Американський письменник Вільям Беннетт писав:“Часто люди хочуть того, чого хочуть у цю мить абочого, як вони вважають, треба хотіти. Іронія їхньоїнетерпеливості полягає в тому, що по–справжньомуцінне ми можемо пережити лише тоді, колинавчимось чекати…”. Так, ми любимо пришвидшуватиподії, але не думаємо, що віддаючись нетерпінню тазадоволенню, позбавляємо себе найрадісніших миCттєвостей життя, найприємніших спогадів. Недумаємо, врештіCрешт, про те, що наше дитинство,життя до шлюбу чи подружнє життя — це дарунок відБога, і кожен із цих періодів неповторний і, водночас,важливий. Важливий, бо кожним попереднім Господьготує нас до наступного. Подібно, як поступовенавчання у школі минає рік за роком, але згодом даєнам можливість здобути вищу освіту, так і нашіюнацькі роки — це лише період формування іпідготовки до чогось більшого, важливішого і відCповідальнішого. (Але ж ніяк не гри в дорослих!). Хібанеправда, що самовільно прискорюючи події, мизанадто часто є недостатньо сформованими або йвзагалі неготовими до них?

Невже сьогодні мало молоді, яка у свої “Cнадцять”років, беручи від життя усе, але будучи фізично,морально чи духовно неготовою до цього, встигла“перегоріти” всередині і втратити сенс життя? Невжемало розлучених сімей, які виявились простонеготовими до подружжя? Невже не досить дітей, якіє сиротами при живих батьках, бо ті виявились…неготовими бути батьками? Невже нам обов’язкововчитись на власних помилках? Невже…?

Поспішатиповільно

Володимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІН

Festino lente (лат.)


15


Не варто багато писати про ту критичнуситуацію, яку ми вже не перший рікспостерігаємо в Україні. Кожний з нас є

свідком того, як наша держава падає у прірву, переCважна більшість громадян знаходиться на межівиживання. А підбадьорюючі телевізійні репортажі тагазетні статті про економічні та державні успіхи виCкликають лише саркастичну посмішку. Все частішеможна почути: “Треба щось робити!” Але що і кому?Вірні Церкви теж запитують: “Чи християни маютьбрати участь у політичному житті суспільства, і якароль Церкви у долі держави?”

Спробуємо з’ясувати: яким чином діяти людині воCцерковленій у реаліях українського життя?

Як ми знаємо, Церква в Україні є відокремленою віддержави. Але її громадяни, які становлять цю Церкву,аж ніяк не є відокремленими від цієї держави. А отже,ніхто не може позбавити прав і обов’язків громаCдянина України. Від багатьох вірних можна почутисумнів: “Чи варто християнинові бути втягнутим уполітику. Політика, як суспільне явище, не є справоюгріховною чи нехристиянською. Такою політикуроблять люди, які, власне, і є носіями й творцямиконкретних політичних дій. Саме тому християнипокликані наповнити християнським духом та ідеямиполітику, засвідчуючи власним прикладом, що в цьоCму світі можливий інший спосіб мислення та діяння.Отже, на вище поставлене запитання можнавідповісти: “Так, християнин може і навіть маєобов’язок брати участь у політичному житті держави.Бо якщо Бог наділив людину певними талантами длявиконання громадської діяльності та урядів, їх требавикористовувати вповні”. Нам слід перестати ділитижиття на дві сфери: на життя у Церкві і життя у світі, нажиття духовне і життя тілесне. Бо і перше, і друге єаспектами життя однієї людини, нічим не розділеної.Ми не можемо бути одними у Церкві, а іншими у світі.Покликання християн – нести ідеали християнськогожиття у світ. Ми не маємо права залишати Господа,виходячи за поріг храму, і жити у світі за шкалоюінших цінностей. Подібна роздвоєність неприпуCстима. Отже, не можна відділяти духовне відтілесного, які повинні творити гармонію у поєднаннідвох аспектів єдиного життя.

Своєю настановою та молитвою нам слід одухоCтворювати повсякдення, допускачи в нього Божублагодать. Другий Ватиканський Собор присвятивдекілька розділів “Декрету про апостольство мирян”,а саме: про встановлення християнського ладу та проустрій національний і міжнародний, питанню участі

мирян у суспільному житті, де наголосив на обов’язкувірних брати у ньому безпосередню участь. А черезучасть у державних структурах — нестихристиянський дух мислення та моралі, утверджуючихристиянські закони. Подібна діяльність є направленана спільне благо суспільства у речах дочасних. Такимчином, громадська діяльність на християнськихзасадах має стати сповненням Божого покликання таобов’язку апостольства з боку вірних Церкви.

Виникає закономірне питання: “Ну, а як же ми маємодіяти?” Мабуть, необхідно почати з подолання думки,що від нас нічого не залежить і ми нічого не можемозробити. Кожний, хто має Богом дані здібності, неповинен ними ігнорувати, але застосовувати і розвиCвати. Тому, хто чується в силі займатися громадськоюполітичною діяльністю, варто нею займатися. Цероль одиниць, але кожна одиниця є важлива у Божійсправі. Без сумніву, що християнинові в політиці будеважко, бо він, на відміну від своїх опонентів,обмежений у своїх методах політичної боротьби. Алене треба забувати, що тим, хто робить Божу справу,Бог неодмінно допомагає, а такої допомоги вопонентів не буде.

Потужнішою силою мають стати християнські асоціCації, покликані об’єднувати однодумців. І тут —непочатий край для праці. Про важливість об’єднанняхристиян говорилось і на Другому ВатиканськомуСоборі. На жаль, у нас такі організації фактичновідсутні. Тому варто започаткувати із благословенняцерковної влади об’єднання вірних, які були бпокликані проповідувати життя в дусі Христа,відстоюючи у християнській любові право людинижити згідно правд віри і у єдності з Богом. Подібнезавдання є справою не одного дня, але необхіднопочинати утворювати християнські громадські рухи,щоб це завдання було втілене в реальність. Не варточекати, поки хтось прийде і це зробить, а починати

Роль мирян увиході України зполітичної кризи

д о б р и й п а с т и р

16

діяти самим. Розпочати треба з парафій, де люди одинодного знають і спілкуються. У цьому разі легше можCна уникнути можливості бути використаними поліCтичними авантюристами та непорядними людьми.Організації на базі парафій можуть структурнооб’єднуватися у більш великі районні та регіональніорганізації. А щоб їм бути легітимними — слід проCходити держану реєстрацію громадської організації.Об’єднання вірних мають ставити перед собоюреалістичні завдання. Ясна річ, що на рівні парафії невдасться змінити державний лад, обрати нового преCзидента чи депутата Верховної Ради. Але можнапочати зі справ абсолютно доступних — обрання деCпутатів сільської чи районної Рад. Слід обиратидепутатів зі свого середовища, людей, яких добре знаCємо і можемо рекомендувати іншим. Пропонувативласне тих кандидатів, що своїм життям свідчатьХриста, живучи згідно з Божими заповідями. Згодомтакі депутати зможуть піти у Ради вищого рівня абоочолити певні державні інституції.

Особливо на всіх рівнях варто старатися про якомогаповніше впровадження закону про місцеве самоCврядування. Досвід закордонних держав показує, щотам, де діє місцеве самоуправління, місцеві громади,пересічні громадяни найбільш реально контролюютьдіяльність виконавчих структур і беруть участь вуправлінні життям своєї місцевості. Не даремно умежах Європейського Союзу існує окрема програмадля розвитку місцевого самоврядування, яка має замету сприяти перенесенню повноважень управлінняз центру на місця. Для України така модель є приCйнятною. Адже подібна система управління допомаCгає уникнути зловживань у центрі шляхом якомогабільшого надання прав місцевим громадам і, відпоCвідно, зменшення концентрації прав і верховноївлади. При такій моделі державного управління маєзрости роль місцевої церковної громади. Вона станереальною політичною силою, адже місцеві Ради стаCють повновладними керівниками території. ОсоблиCво тоді церковна громада на місці може відстоюватисвої права і дбати про добро спільноти не тільки вмежах своїх вірних, але і всіх людей. А якщо такадіяльність буде на загальну користь, то ми подбаємоне тільки про діла дочасні, але й Божі. Бо чи ненайкращою є та проповідь, яка поєднує слово з ділом?

Справедлива політика в дусі християнської любовіздатна не тільки покращити життя, але й пропоCвідувати Слово Боже, щоб привести до Христа іншихлюдей. Безумовно, не все буде досягнуте одразу, требанабратись терпіння, слід молити Господа про поміч іблагословення наших справ. І головне — треба усвідоCмити, що не можемо самоусуватись від справ державCних, але намагатись зробити все від нас залежне, щобзмінити ситуацію в Україні та утвердити волю Божу наземлі, прославляючи Христа своїм життям і ділами.

Впливтелебачення

Століття, що минуло, можна з певністю назватистоліттям ЗМІ. Різні інструменти масовоїкомунікації, які вже стали атрибутом модерC

ного світу, були винайдені в минулому столітті і заCзнали швидкого прогресу. Спочатку кіно, тоді радіо,телебачення, комп’ютер; винайдено нові шляхи переCдачі інформації та спілкування. Наприкінці століттярозвинулася ІнтернетCмережа.

Від початку постало питання, як людство має ставиCтись до нових винаходів, у якому напрямку маютьрозвиватися відносини: людина — медіаCзасоби.Вивчення впливу ЗМІ на особу є дуже важливим і поCтребує грунтовних досліджень. Книжка, преса, радіо,кіно, телебачення, а останнім часом й Інтернет — цеістотні фактори формування сучасної культури уширокому значенні цього слова; вони також є дійоCвими засобами поширення євангельської правди таформування християнської культури. На порозі треC

Олексій ГОлексій ГОлексій ГОлексій ГОлексій ГАВРІКОВАВРІКОВАВРІКОВАВРІКОВАВРІКОВ


17


тього тисячоліття постали нові гострі проблеми у взаCєминах ЗМІ та суспільства. Засоби масової комуCнікації, пропонуючи суспільству способи виборужиття, різноманітну інформацію та гаму поглядів, узначній мірі почали поширювати також і деструкCтивний вплив. “Саме тому питання етики виявилисьактуальними як ніколи, а недотримання християнCськоCморальних засад серйозно турбують як Церкву,так і суспільство в цілому”.

У цій статті хочу дослідити питання впливу ТБ на форCмування особистості, а зокрема зосередити увагу натому, як ТБ впливає на виховання підростаючогопокоління — дітей і підлітків — у нас в Україні.Швидкий розвиток ТБ у другій половині ХХ ст. сприCчинився до змін у цілій системі масової комунікації. Увисновках різних соціальних досліджень зазначено,що постійно збільшується час, призначений люCдиною на огляд ТБ. Вже в 60Cх роках було стверджено,що телевізор став найважливішим засобом суспільноїкомунікації. Він почав заторкувати різні сфери діяльCності людини і дуже скоро ТБ опанувало найбільшінтимне середовище її життя – родинний дім.У світі дане питання давно стоїть у центрі увагиширокої громадськості. Наприклад, вплив ТБ на сусCпільство розглядається в різних університетах США.Професори психології роками досліджували, якийефект має на особу та чи інша особливість телеCбачення. Вже наприкінці 50Cх років в Англії булопроведено детальне вивчення впливу ЗМІ на молодь.У 1999 р. там завершено новий проект під назвою“Діти, молодь і медіаCсередовище, що змінюється”,який тривав чотири роки. Цей проект поглибиввисновки попередньої праці. Аналогічні дослідженнямали місце і в інших країнах Європи. На жаль, можемоконстатувати, що в Україні вивчення даної проблеми немає твердого підґрунтя. Відчувається брак науковихрозробок на цю тему, досліджень, проведених на дерCжавному рівні, на основі яких робилися б певні крокидля покращення ситуації. Лише в періодичних виданняхзустрічаємо роздуми журналістів та спроби лікарівпромовити до широкої громадськості. Наше суспільство,на загал, не вбачає небезпеки і не говорить про ефект,який може мати телебачення. Проблема впливу ТБ насуспільство є гострою і близькою всім нам, але одноCчасно залишається ніби непоміченою. У цьому, на моюдумку, криється одна з її основних властивостей.

У першому розділі буде проведено аналіз досвіду та наCпрацювань закордонних спеціалістів, на цій основінамагатимусь вивчити спосіб, динаміку та наслідкивпливу ТБ на формування особистості. Для того, щобзрозуміти моральні засади, які стосуються ЗМІ тателебачення зокрема, вивчаю думку Церкви відносноданого питання.

У другому розділі намагатимусь проаналізувати осоCбливості українського телебачення та нашої дитячоїглядацької аудиторії, і таким чином зосереджую увагу нарисах, які притаманні нашому посткомуністичномусуспільству.

У висновку хочу співставити результатиУ висновку хочу співставити результатиУ висновку хочу співставити результатиУ висновку хочу співставити результатиУ висновку хочу співставити результатизахідного досвіду впливу ЗМІ на формуваннязахідного досвіду впливу ЗМІ на формуваннязахідного досвіду впливу ЗМІ на формуваннязахідного досвіду впливу ЗМІ на формуваннязахідного досвіду впливу ЗМІ на формуванняособистості молодої людини та наукуособистості молодої людини та наукуособистості молодої людини та наукуособистості молодої людини та наукуособистості молодої людини та наукуКатолицької Церкви з цього приводу з ситуацією,Католицької Церкви з цього приводу з ситуацією,Католицької Церкви з цього приводу з ситуацією,Католицької Церкви з цього приводу з ситуацією,Католицької Церкви з цього приводу з ситуацією,що склалася в нашому суспільсві, дати їй моральнущо склалася в нашому суспільсві, дати їй моральнущо склалася в нашому суспільсві, дати їй моральнущо склалася в нашому суспільсві, дати їй моральнущо склалася в нашому суспільсві, дати їй моральнуоцінку та накреслити основні напрямиоцінку та накреслити основні напрямиоцінку та накреслити основні напрямиоцінку та накреслити основні напрямиоцінку та накреслити основні напрямипасторальної праці в цій царині.пасторальної праці в цій царині.пасторальної праці в цій царині.пасторальної праці в цій царині.пасторальної праці в цій царині.

ТБ в сучасній культурі та його виховна роль

ЗМІ набирають все більшого значення в житті сучасCного світу. Вони займають майже весь вільний часлюдей, провадять їх від світанку до завершення дня.Преса, радіо, телебачення, Інтернет–мережа тісновплелися в щоденний побут людей, взаємно доповCнюючи одне одного. Користування ЗМІ стало спосоCбом життя сучасної людини у розвинених, цивілізоCваних країнах. Це стосується як дорослих, так і дітей.Впродовж дня нас супроводжує той чи іншийінструмент масової комунікації, а дослідження, провеCдені понад тридцять років тому, показали, що дітишкільного віку проводять перед телевізором стільки жчасу, скільки й у школі.

Цілком природно, що для нормальної життєдіяльCності людині необхідна інформація. ЗМІ є в наш часнайпростішим і найдоступнішим способом здобутиінформацію про всю палітру величезного світу, якийзнаходиться поза межами вузьких границь особисCтого життєвого досвіду, а одночасно найповнішим їїджерелом. Користування з цього джерела не вимагаєособливих зусиль, не потребує постійного пошуку, аокрім того, цю інформацію не важко засвоювати.“ЗМІ сприяють солідарності, згуртованості суспільCства, служать одним із засобів соціалізації, допомаCгають самопізнанню та обміну культурноCдуховнимдосвідом між людьми”. Вони полегшують комунікаCцію, спілкування між окремими індивідами, спільноCтами, державами.

Зауважуємо й інший аспект впливу ЗМІ: вони вплиCвають не лише на зовнішні обставини життя. Неможливо заперечити також вплив масCмедіа насвітогляд громадян. Вони беруть активну участь уформуванні внутрішнього світу людини та її поглядівна зовнішні події. “Будучи основним джерелом інфорCмації для більшості людей, засоби масової інформаціїкористуються цим, щоб диктувати публіці, що взагаліпотрібно знати про навколишній світ”. “Сучасний світє підчинений правилу: реальна подія лише тоді будесуттєвою, коли про неї для широкої публіки розповілиЗМІ”. І навпаки: те, “про що не повідомляють в ефірі,просто не існує, або… його шанси стати… об’єктивноюприйнятною реальністю є надзвичайно малими”.

Сьогодні ЗМІ є одним з найвпливовіших чинниківзовнішнього середовища на людину. МасCмедіа берутьучасть у керуванні світом. ЗМІ — особлива, “четвертавлада”. Ця влада є сильною та глибокою”. Вона маєпсихологічне закорінення і психологічні результати,бо тримає у своїх руках свідомість і дух людини. Вонавпливає на розумовий і чуттєвий стан багатьох мільC


18

п о к о л і н н я

йонів людей, різних за віком, освітою, націонаCльністю, соціальними чи фаховими групами тощо”.ЗМІ є чи не найпотужнішим каналом впливу на розумі серце людини. “Потужнішим, аніж сім’я, уряд, групировесників.” Завдяки цьому вони можуть керуватисуспільною думкою, впливати на настрої мас, на їхповедінку. “Четверта влада” навчилася досить скритой ефективно маніпулювати суспільною думкою,набула безконтрольної влади над людьми”.

При допомозі масCмедіа відбувається розробка такихметодів і форм впливу, які пізніше можна будевикористати в різних цілях: політичних, ідеологічCних і т. д. Вони беруть участь у створенні особистостінового типу з особливою психологією і поведінкоCвими реакціями. Під дією ЗМІ змінюється не лишесвідомість людини, але й психологічні характерисCтики, особливості, стани.

Сучасну культуру можемо назвати культурою зобраCження, саме тому серед засобів масової інформаціїнайбільшої популярності набувають ті, що несутьлюдині не лише аудіо інформацію, але й візуальнезображення, що полегшує сприйняття. Такими заCсобами є ТБ та Інтернет.

Телебачення є найефективнішим засобом масовоїінформації. Саме з ним люди проводять найбільшечасу. Тому йому належить перше місце серед усіх ЗМІза силою впливу на особистість людини. Зважаючи нате, як телебачення впливає на життя широких маслюдей, на їх свідомість, на систему цінностей і поCведінку, деякі вчені приписують йому наркотичну дію.Російський психолог Ю. Зенько стверджує, що припроведенні спостережень було зафіксовано в респонCдентів симптоми, які можна помітити в людей ізпрямою наркотичною залежністю. І це стосується нелише поодиноких серіалів – “мильних опер”, що внаш час можемо легко спостерегти, але телебаченняв цілому. Так само впливає воно на суспільство загаCлом. Телебачення – це відкриття, яке найпомітнішевплинуло на хід історії. Воно поширило свій ефект на

людство швидше, ніж всі попереCдні винаходи. В наш час ідеї тауявлення, які зародилися в сереCдовищі маленької групи інтелеCктуалів і діячів кільтури, можнапочути в кожному домі завдякителебаченню. “Його вплив наформування образу життя,людських взаємовідносин, струCктури управління і навіть нарозуміння цивілізації виявилосядуже глибоким.”

Можна виділити кілька основнихсоціокультурних функцій, що їхвиконують повідомлення, якіпередають ЗМІ: інформаційна, піCзнавальноCпросвітницька, рекреCаційна, нормативноCрегулятивна.

Інформаційна.Інформаційна.Інформаційна.Інформаційна.Інформаційна. Новини мають практичну функцію;вони покликані інформувати слухачів, глядачів ічитачів про все, що відбулося за останніх кілька дніву країні та в світі. Серед усіх ЗМІ телебачення, безCперечно, є найважливішим інформаційним каналом.Воно використовує всі можливості для покращеннясвоєї функції. “Сучасний розвиток ЗМІ вносить деякікорективи в специфічні можливості функціонуваннякожного з них. Телебачення прагне до прискоренняпередачі новин, підвищення ролі зорового ряду наекрані, а також до подачі аудиторії першої оцінкиактуальних подій”.

ПізнавальноCпросвітницька.ПізнавальноCпросвітницька.ПізнавальноCпросвітницька.ПізнавальноCпросвітницька.ПізнавальноCпросвітницька. Спеціальні програмита рубрики, присвячені розширенню кругозорулюдей, є направлені на поглиблення знань практичноу всіх галузях людської діяльності. Це дає змогучленам суспільства здобути вищий рівень культурноїкомпетенції.

Рекреаційна. Рекреаційна. Рекреаційна. Рекреаційна. Рекреаційна. Багато людей чекає від ЗМІ передовсімзадоволення потреб у розвагах, відпочинку та емоційCній розрядці. Саме тому значну частину ефірного часуприсвячено розважальним темам (це класична чиестрадна музика, телешоу, ігри та лотереї, празники йфестивалі, фільми та мультфільми, театральні спекCтаклі, спортивні програми тощо). І навіть інфорCмаційні програми мають тенденцію щораз більшеуподібнюватися до різних шоу. “Катастрофи, трагедії,захоплюючі розповіді про жорстокі злочини танеймовірні оповіді про людські страждання, красивота живо змальована корупція у вищих структурахвлади – все служить для того, щоб привернути увагупубліки”.

НормаНормаНормаНормаНормативноCрегутивноCрегутивноCрегутивноCрегутивноCрегулятивна. лятивна. лятивна. лятивна. лятивна. ЗМІ не лише інформують,просвічують чи розважають аудиторію; вони тежформують наші думки, світогляд, реакції на ті чи іншіподії. І тут телебачення знову займає основне місце.“Можливість забезпечувати глядача живою картиноюподій схиляє багатьох людей до думки, щотелебачення представляє дійсні події такими, якими


19


вони є насправді, – без інтерпретацій, додатків чи коCментарів”. Ми часто не задумуємося над тим, чи те, щобачимо на екрані, відповідає реальному стану речей,чи інформаційний матеріал не є майстерно підіCбраною збіркою кадрів. Глядач переважно не бере доуваги той факт, що сказане коментатором може бутийого власною думкою, думки якоїсь групи людей,політичної чи ідеологічної сили.

Роль телебачення не обмежується безпосереднім поCказом дійсності як такої. Воно має на меті спрямоваCний вплив на формування уявлень глядача про світ;воно прагне залучити сучасну людину до співпережиCвання, осмислення відображеного на екранісуспільного життя. “Основна мета всіх телевізійнихпрограм – викликати у глядачів певні ідеї та емоції”.Телебачення відображає дійсність методами, особлиCвістю яких є відмінність між реальним і телевізійнимчасопросторами. Тут спеціально синтезуються різніспособи екранного відображення з метою постійногоактивного впливу на телеглядача.

“Коли людина сидить перед телевізором, важливо нете, що конкретно вона дивиться по телевізору, але те,що взагалі вона дивиться, а саме – телевізор”.Перегляд телепрограм певним чином впливає на проCцеси мислення людини, яка дивиться телевізор. Ценазивається кодом комунікації, і він є набагато важлиCвішим за конкретний зміст самоїпрограми. В такий спосіб глядачевіподається послання, зміст якого моCжемо і не розпізнати лише за “зовніCшніми” ознаками. “БудьCяка інфорCмація у пресі, на телебаченні – це-приклад зконструйованого міфу.Інформація в пресі і на телебаченні,яка існує лише завдяки особливимметодам подачі матеріалу, — цепропаганда”.

Окрім того, телебачення — один знайпотужніших факторів гфакторів гфакторів гфакторів гфакторів глобаліCлобаліCлобаліCлобаліCлобаліCзації сучасного суспільства зації сучасного суспільства зації сучасного суспільства зації сучасного суспільства зації сучасного суспільства та поCширення єдиної культури. Воносприяє тому, що стираються межінаціональних культур, нівелюютьсяважливі особливості кожної з них.Натомість людині пропонуєтьсяспільний для всіх зразок поведінки,життєвий образ, до якого коженповинен стреміти.

“Телевізор дає багату рафіновану,готову їжу, від котрої розум стає в’ялим, немічним, нездатним до самостійного мислення. Він пропонує однуі ту ж їжу десяткам мільйонів людей. ТомуCто люди сталиподібними один до одного, подібними не в єдностідуховної любові, а в єдності одноманітності, втратившиінтерес один до одного”. Це стає причиною індиCвідуалізму та егоїзму. Ми стаємо байдужими до ближніх,не помічаємо, що в людині, яка йде поруч з нами пожитті, є щось особливе, неповторне, дуже цінне.

Телебачення пропонує нам готові моделі поведінки,які треба просто прийняти. Воно збирає окремих неCповторних індивідів у сіру масу. “Телебачення – цезасіб соціалізації більшості за допомогою стандартCних ролей і поведінки… його функцією є інкульCтурація”.

Так само ТБ пропонує світогляд, який потрібно заCсвоїти, бо згідно нього “живе сучасний світ”. Воноформує специфічний спосіб мислення. “Телебачення– інструмент індустріально розвиненого суспільства,який творить масову аудиторію із стандартнимспоживацьким баченням світу та образом життя”.

Людина – істота соціальна, тому пов’язана із отоCченням. Соціум не може не впливати на неї. Коженйого елемент має вплив на людину, незалежно, живийчи неживий (телевізор). “На неї впливають події, ателебачення – це теж події”.

Вплив ЗМІ, зокрема телебачення, на людину дужеважко досліджувати. Він може бути безпосереднім іопосередкованим. Перший полягає у зміні способужиття внаслідок побаченого на екрані, отриманоїінформації; він є очевидним і його легше вивчати.Опосередкований вплив телебачення несе в собіпоширення певного визначеного стилю життя, виCроблення тих чи інших стереотипів, оцінок, поглядів,

певного рівня розвитку. ВизнаCчити ступінь опосередкованоговпливу практично неможливо,оскільки він майже не усвідомCлюється людиною, хоча й має коCлосальне значення.

У минулому столітті було провеCдено багато обширних досліCджень, які брали під увагу той чиінший аспект даної проблеми.Психологи спостерігали і за маCлими дітьми, і за підлітками, і задорослими; були праці, що триCвали 10 чи 22 роки, а отже вонимогли робити висновки провплив ТБ на особу не лише в пеCріод дозрівання, але й на подальCше її життя.

Щоб краще дослідити впливпослань, які отримуємо черезтелебачення, розлянемо їхосновні особливоті.

Інформаційні та розважальніІнформаційні та розважальніІнформаційні та розважальніІнформаційні та розважальніІнформаційні та розважальніпрограми. програми. програми. програми. програми. “ТБ може давати як пряму трансляцію“фактів”, що стаються у світі, так і розповсюджуватипродукцію творчості кінематографістів. Ця подвійнаможливість наділяє телебачення єдиною в своємуроді потугою”. Вже говорилося про можливістьформування громадської думки за допомогою інфорCмаційних репортажів. Журналіст, описуючи ту чиіншу подію, дає також коментар. І не завжди зроCзуміло, думку якої групи він висловлює чи підтримує.

ЗМІ не лише інформують,просвічують чирозважають аудиторію;вони теж формуютьнаші думки, світогляд,реакції на ті чи інші події....“Можливістьзабезпечувати глядачаживою картиною подійсхиляє багатьох людей додумки, що телебаченняпредставляє дійсні подіїтакими, якими вони єнасправді, – безінтерпретацій, додатківчи коментарів”.


20

Після новин за важливістю слідують програми, щопрагнуть захопити і утримувати публіку з увагою насудовому акті, скандалі, насильстві, порнографії тощо.Творці цих програм використовують найрізноCманітніші методи та засоби, щоб надати своїм пеCредачам відповідного вигляду. Тільки те, що заразбачите на екрані, варте вашої уваги та часу. Програмирізних жанрів і тематик поставлені в один ряд”. ВеCчірні гумористичні серіали та драми виглядаютьвставлені з такою ж важливістю, що й ранішні новиCни. Таким чином, телебачення стирає межу міжістиною та вигадкою, між правдивосвіторуйнівним і банальним.” ПодаCючи різноманітним образам – відоповіді новин до реклами – здебільCшого однакове трактування, трансляCція створює враження, що вони всі ємайже однаково важливі.” ТелебачеCння навмисне співставляє несумісне.

Насильство. Насильство. Насильство. Насильство. Насильство. “Телебачення, функCцією якого є навчання, інформуCвання і розважання, поєднало в собімайже всі попередні форми інфорCмації – школу, кіно, радіо.” Вономоже бути потужним засобом розCвитку системи вартостей та форCмування поведінки. Але, на жаль, більшість сучаснихтелепрограм містять елементи насильства й агресії.Російський журналіст Р. Стрельніков пише:“Звільнення глядачів від будьCяких моральнихзаборон стало навмисною і постійною ідеологічноюпозицією (телевізійних корпорацій цілого світу), яканасаджує культ кулака, садизму і порнографії. . .Телебачення стало справжньою школою насильства,а телефільм – своєрідним посібником насильства”. Цеповажна проблема, яка потребує уваги цілогосуспільства.

Телефільми – найважливіші носії насильства на телеCбаченні. Фільм є дзеркалом, але дає фальшивийвідбиток світу, тому можемо відзначити міфотворчийаспект кіно. Це стосується телебачення взагалі. Глядач,переважно, не свідомий того, що фільм майстернообманює і накидає йому здеформований образ світу.Адже на екрані все так просто: просто заробити гроші,просто розв’язати будьCякі проблеми (найчастіше задопомогою зброї), просто полюбити і розлюбити.

Життя на екрані видається дуже простим, і навіть найCскладніші проблеми, як правило, зрештою вирішуCються благополучно. З одного боку, це добре, бо проCпонує глядачам позитивні у своїй суті моральнілозунги типу “Добро перемагає зло”, “Любов до ближCнього”, “Людське братерство” та багато іншого, алечасто цих цілком благородних цілей досягається ненайкращими засобами. Насильство, таким чином,стає соціально схваленим засобом досягнення добра.

Більше того, в результаті такої позитивної обробкидитина набуває впевненості в тому, що вирішення їївласних моральних проблем повинно бути настільки

ж швидким та легким, як у телевізійному світі. Дитинапереживатиме розчарування і фрустрацію, зіткнувCшись з чимось протилежним. “У цьому сенсі телебаCчення може недобре прислужитися дитині, першкоCджаючи їй усвідомити складну внутрішню динамікувзаємовідносин людини з внутрішнім світом та зсамим собою”.

Треба зауважити, що не лише фільми можуть матинегативний вплив — це ж саме стосується й мультCфільмів. “Кожен мультик несе в собі якийсь message,

послання, певну установку до дій тапочуттів. Сучасні мультсеріали напоCвнені різними страхополошними, ачасом потворними персонажами…”.Більшість мультфільмів, які звичайнопереглядають сучасні школярі, місCтять у сюжеті відкриті агресивні дії,сцени насильства, вбивства персонаCжів тощо. Часто особисті та соціальніпроблеми дорослих представлені вдитячих мультфільмах вельми одноCбічно – у вигляді так званих “америCканських цінностей”. Але треба паCм’ятати, що мультфільми, які таклюблять дивитися діти, – не простоказковий, фантастичний, видуманий

світ. Вони є набагато серйознішою річчю. Можнасказати, що мультфільми – це ті культурноCповедінкові архетипи, які закладаються в ранньомудитинстві. Відповідно до них дитина житиме цілежиття – практично не усвідомлюючи мотивів своєїповедінки.

“Вплив насильства, побаченого на телебаченні, можебути очевидним відразу в поведінці дитини чи проCявитися роками пізніше; молоді люди можуть бутивраженими навіть, якщо в сімейній атмосфері невідчувається тенденції до насильства.” Цікавими вцьому плані є спостереження, що тривали 10 років.Група американських психологів під керівництвомпрофесора Lefkowitz вивчала вплив насильства в ЗМІна подальшу поведінку особи C не лише в дитячомувіці. В результаті у 1972 р. було стверджено, що в хлопCців існує відношення між перевагою кадрів насильCства на телебаченні, яке вони дивилися у віці восьмироків, та агресивною поведінкою, коли їм сповнюCється 18 років. Перевага елементів насильства в проCграмах телебачення (та інших медіа), які переглядаєхлопець у ранньому віці, є одним з факторів продуCкування агресивної та антисоціальної поведінки, коливін дорослішає. Подібне стверджують і спостеCреження, які тривали 22 роки.

Професор Університету американського штату КанзасJohn P. Myrray, директор Школи вивчення сім’ї та гроCмадських послуг, на основі праці з дітьми таспостережень стверджує, що діти, які дивилися фіCльми, де головний герой копав та карав свою плаCстикову ляльку, пізніше були більш агресивні в дитяCчій кімнаті, ніж діти, які не дивилися цього фільму.

“Кожен мультик несе всобі якийсь message,послання, певнуустановку до дій тапочуттів. Сучаснімультсеріали наповненірізнимистрахополошними, ачасом потворнимиперсонажами…”



21

Подібне підтверджується відносно програм з елеменCтами агресії взагалі – діти стають більш схильнимискривдити іншу людину.

У 1969 р. американська Національна комісія з причинта запобігання насильства рапортувала, що в реCзультаті лабораторних досліджень доведено: “переCгляд програм із вмістом насильства підвищуєсхильність глядача поводитися жорстоко”. Те, що відCбувається на екрані, не є ні цілком поза нами (тількина екрані), ані цілковито в нас; воно радше виглядаєтаким, що відбулося в якомусь проміжному просторі.“Екран затягує нас у свій світ, як тільки він стаєчастиною нашого. Як те, що діється на екрані, стаєчастиною нас самих, так ми стаємо частиною його”.

Реклама.Реклама.Реклама.Реклама.Реклама. Реклама пронизує всю продукцію ЗМІ тазаймає значну частину ефірного часу. Сучасна реCклама використовує все, що лише може бодай якосьпосприяти її успіху, “весь досвід екранної творчості(монтаж, мізансценування, робота з акторами й т. п.)має бути під рукою”.

Для створення реклами застосовуються найновіші наCукові досягнення, зокрема у галузі псиCхології (одним із них є вивченнявпливу на підсвідомість особи), томуреклама орієнтується на свідоме тапідсвідоме, на безкінечні повторення,втовкмачування і т. д. Беручи на озброCєння ці знання, робиться більшийакцент не на прямій рекламі товару чиідеї. Ця реклама з’являється ніби “міжіншим”, і в цьому полягає її ефективCність.

Вплив реклами на формуванняієрархії цінностей особи, на її смаки,врешті, на поведінку, важко переоціCнити. “Реклама сприяє тому, що мипопадаємо на гачок. Вона формує нашісмаки, провокує страхи та відчуттябеззахистності… Реклама дражнить іманить, внушаючи, що досконалістьможна досягнути, варто лише відкритигаманець і споживати якомога більшетоварів”. Піддаючись на такі маніпуCлювання, люди легко розстаються зісвоїми грішми, і, що цікаво, часто воникупують речі, які, як виявляєтьсяпізніше, зовсім їм не потрібні.

“Світ реклами — це світ іміджів,символів, який живе за своїми закоCнами в світі інформаційному”. Лишеімідж, окреслений в рекламі, має шансна успіх у житті. Можна зробити виCсновок, що будьCяка реклама в кінцеCвому результаті є рекламою визначеCного способу життя, а отже – визначеCної культури та визначеного світогляду.

Телебачення та інші ЗМІ беруть активC

ну участь у формуванні сучасної культури спілCкування. За останніх кілька десятиліть телевізійнакультура спілкування розкинулася повсюди. Майбутнє– за цією культурою. Відповідно до її вимог і принCципів формуються стосунки між людьми.

Спілкування. Спілкування. Спілкування. Спілкування. Спілкування. Постійна присутність телебачення впомешканнях тягне за собою непомірний вплив наособистість індивідуума та його ставлення до іншихлюдей. Воно відтягує людину від писання та читаннядрукованих текстів. Для спілкування вибираються такізасоби, які вимагають якомога менше уваги, часу,зусиль. Завдяки новітнім технологіям спілкування міжлюдьми набирає інших обрисів. Сьогодні люди рідшезустрічаються чи листуються, надаючи перевагу проCсто телефонним розмовам.

Небезпека захоплення телевізором полягає і в тому,що він може перетворитися в єдиного “співбесідCника”, і то дуже вигідного, бо не потребує співчуття,не вимагає дотримання правил спілкування. Йогоможна ввімкнути чи вимкнути будьCколи, без острахуобразити. Особливо такий телевізійний монолог


22

вигідний замкненим і мовчазним людям. Він непотребує зворотнього зв’язку. Зрештою, при потребіможна обговорити побачене з членами сім’ї чи коCлегами по роботі. Таке захоплення сковує особистість.

Зараз на телебаченні є багато передач, які мають воснові прямий зв’язок із глядачем в процесі обговоCрення різних питань. Але навіть з цими досягненнямителевізор залишається серйозним конкурентом безCпосереднього спілкування між людьCми, якого всі ми так потребуємо, хоч,можливо, не завжди це усвідомCлюємо. “У класичному трикутникумісце третього зараз найчастішезаймає телевізор – його люблять, донього ревнують, через нього навітьсваряться, не поділивши програми”.Він може буквально стати членомсім’ї – повноправним, най більшінформованим і авторитетним її члеCном, з думкою якого важко поспеCречатися в багатьох питаннях.

У 1995 р. група вчених Лондонськоїшколи економіки та політичних наукрозпочала багатостороннє емпіричCне дослідження. Проект носив назву“Діти, молодь і медіаCсередовище, щозмінюється”. Його метою було вивCчити, яке місце займають нові форCми медіа в житті молодих людей віCком 6C17 років. Керувала працею заCвідувач кафедри соціальної психології Лондонськоїшколи економіки та політичних наук SoniaLivingstone. У підсумку цього проекту вчені стверCджують, що в сім’ї, у той час, як більшість медіаCзасобів члени родини вважають частиною власногосвіту, телебачення залишається інструментом, якийзбирає сім’ю разом. З часом, коли діти виростають,батьки приділяють їм щораз менше часу, сім’я маєменше спільних занять, проте перегляд телевізораразом залишається на вершині списку (за цим йдутьдобрі розмови та допомога у виконанні домашньоїроботи). Але незважаючи на це, факт, що телебаченнята інші ЗМІ забирають все більше вільного часу,ускладнюючи цим міжособові контакти, є однією знайбільших проблем, що їх несуть ЗМІ. І це особливосильно відбивається на сімейному житті. Брак спілкуCвання веде до незгоди в подружжі, оскільки подругине можуть зрозуміти проблеми та болі одне одного.Ще більш згубною може стати прогалина спілкуванняміж батьками та дітьми: діти перестають довірятиавторитетові батьків, а довіряють телебаченню,виховуючись на тій маскультурі, яку воно пропонує.

ТБ відійшло з переднього плану на задній, хоча дляособи його роль залишилася незмінною: телевізорзник з гостинної кімнати як центру сімейного життя,що потягнуло за собою можливість особистого, неCзалежного від інших членів сім’ї, вибору телепередач.Це перетворило телевізор з оплоту сімейних вечорів

на цілодобовий індивідуальний досвід, оскількищораз більше сімей мають змогу придбати два чибільше телевізорів. У стародавні часи місцем зустрічісім’ї було родинне вогнище. Пізніше таким центромстав стіл, за яким збиралася родина після робочогодня. Тут не лише споживали їжу, але спілкувалися, діCлилися враженнями, переживаннями, читали СвятеПисьмо. Натомість зараз чільне місце в кожному домі

зайняв телевізор; де раніше був кутокіз святими іконами, тепер стоїтьтелевізор, який роз’єднує членів сім’ї.

Індивідуалізм. Індивідуалізм. Індивідуалізм. Індивідуалізм. Індивідуалізм. У наш час щоразчастіше можна зустріти родини, вяких навіть дитячі кімнати обладнаніаудіоC та відеоапаратурою; для молоCді вони становлять важливу частинужиттєвого стилю. Якщо кімнатидітей переповнені різною апараCтурою, вони є прекрасною нагодоювикористовувати медіа без інструкCцій чи правил з боку батьків. “СтарCшим дітям та підліткам особливоподобається бачити свої кімнатисоціальним місцем, де можнапоєднувати друзів і медіа. Такимчином вони творять власний стильжиття далеко від батьківськогонагляду”.

Існують побоювання, що виробленCня індивідуального стилю життя і так

званої кімнатної культури веде до дитячого усамітCнення. Коли в Англії опитували дітей, як їм більшеподобається дивитися телевізор чи грати комп’ютерніігри, найчастіше відповідь була, що самим. Алетелевізор не замінить міжособистісного спілкування.“Телевізор – не співбесідник”. Необхідність спілкуванCня з ровесниками під час того, як дитина сидить передтелевізором, заблокована. Тому можна стверджувати,що ТБ розвиває егоцентризм, принаймні не сприяєйого ослабленню. З іншого боку, продукуючи індивіCдуалізм, телебачення вносить суттєвий внесок ухарактер стосунків дитини з однолітками. Багато зтого, що вона бачить на екрані, стає згодом змістомігор на вулиці. Не потрібно вигадувати нічого нового,адже шаблони поведінки гри вже подані в готовомувигляді. Коли діти творять свої ігри на зразок подій,побачених по телевізору, вони прямують догрупового індивідуалізму.

Вплив на фізичний, психічний та інтелектуальнийВплив на фізичний, психічний та інтелектуальнийВплив на фізичний, психічний та інтелектуальнийВплив на фізичний, психічний та інтелектуальнийВплив на фізичний, психічний та інтелектуальнийрозвиток. розвиток. розвиток. розвиток. розвиток. Для батьків, як вважають англійські психоCлоги, обладнання дитячих кімнат медіаCсередникамистає ідеальним компромісом, де їхні діти і будутьзайняті чимось, і знаходитимуться у безпеці, оскількипобутує думка, що світ поза домом є небезпечниммісцем для дитячих ігор.

Внаслідок таких переконань діти починають дивитисятелевізор дуже рано, навіть в шестимісячному віці, і додвохCтрьох років вони є палкими прихильниками ТБ.

...телевізор залиша8ється серйознимконкурентом без8посереднього спілку8вання між людьми,якого всі ми такпотребуємо... “У кла8сичному трикутникумісце третього заразнайчастіше займаєтелевізор – йоголюблять, до ньогоревнують, через ньогонавіть сваряться, неподіливши програми”.


23


Вже з ранніх років життя дитина відводить переглядутелебачення чи не найважливіше місце і приділяєбільшість часу, присвяченого на відпочинок. Це скоCрочує час, який корисно було б присвятити іншимвидам дозвілля, і відбивається на загальному розвиткуособи. Важливо усвідомити, що навіть якщо програмиє якісними, ТБ не може займати надто багато часу.Перегляд телебачення необхідно обмежувати, щобвикористати більше часу для інших видів активності.“Дитинство є періодом росту та розвитку, коли дітямнеобхідно читати, гратися наодинці чи з іншимидітьми, досліджувати те, що їх цікавить, вивчати щосьнове, освоювати нові вправи, “професії”, а також поCтребує думати”.

Щодо часу, який діти приділяють телебаченню, їхможна поділити на тих, які проводять з ним відноснонебагато часу (1 год. в день), і тих, яких можемоназвати сильними телеманами (понад 4 год.). Так ось,діти, які належать до другої групи, докладають меншезусиль при навчанні, мають слабкі навики в читанні,рідше граються з друзями, мають менше хоббі чиінших занять більше схильні до повноти. Такі “симпCтоми” спонукають батьків серйозно задуматися надтим, чи не забагато часу їхні діти проводять передтелевізором.

Зміст далеко не всіх телепрограм має благотворнийвплив на людей. “Інформаційне перенавантаження, осоCбливо дітей, загрожує психічному здоров’ю”. ОптикоCакустичне інформування телебаченнявимагає істотної мобілізації психоCфізіологічних зусиль, а це більшоюмірою втомлює глядача, особливодитину, підлітка, викликає великенапруження нервової системи.

Читання книжок завжди вважалосяважливим шляхом здобування знаньта запорукою інтелектуального розCвитку. Хто дивиться більше телебачеCння – менше читає книжки, і навCпаки. Місце книжок в житті молодихлюдей погрожують зайняти інфоCрмаційні технології як джерелоінформації і телебачення як джерелорозповідного матеріалу. Попри всі позитиви, якінесуть медіаCзасоби, читання є важливим для норCмального розвитку дитини. І ще один цікавийвисновок зробили англійські вчені: діти, що читаютькнижки та грають комп’ютерні ігри, позитивно виCсловлюються про себе. Натомість діти, які багато часупроводять перед телевізором, схильні мати заниженусамооцінку та брак самоповаги.

Телебачення виконує функцію заповнення дозвілля івідпочинку. Проте щоденний перегляд телевізораможна назвати пасивною формою дозвілля. ТелеCбачення “доставляє цілий світ” в дім глядача. “І в цьоCму світі нам відводиться лише одна роль — пасивногостороннього спостерігача. Екран вчить роздумувати йспівпереживати, не вмішуючись у те, що відбуваC

ється”. Це не вимагає великих особистих зусиль, незадіює цілу особу, не заставляє багато думати. Діти, якічасто дивляться телевізор, мають гірше розвинене абCстрактне мислення, що є наслідком психічної пасивCності споглядання. “Багато годинне сидіння біля телеCвізора… розслаблює не тільки м’язи, але й волю дітей.Адже розвиток волі можливий лише завдяки реальCним діям, справжній боротьбі зі зовнішніми і внутCрішніми перешкодами”. Безперервний потік образіві звуків, який лине з телевізора, на все життя формуєу дитини “базу даних”, провідною настановою якої єпасивне сприйняття дійсності, а звідси – байдужістьі неробство. І з цією проблемою пасивності тісно поCв’язана інша C проблема критичного ставлення дітейі підлітків до отримуваної за допомогою телебаченнята інших ЗМІ інформації.

Зловживання телебаченням відбивається і на фізичCному розвитку. Негативним чинником є електромаCгнітні випромінювання, що впливають на станздоров’я, у першу чергу — на імунну систему людини,зір, мозкові клітини. Від психічного та духовногозросту особи залежить її фізичне дозрівання, і навпаCки. “Розвиток мозку відбувається разом із розвиткомусіх структур організму. Дослідження показали, якщов дитини не розвивається рука, то не формуються йпевні функції мозку”.

Оцінити вповні вплив ЗМІ, зокрема телебачення, праCктично неможливо. “Ефект, який ним продукується,

цікавий тим, що не є разовим, алемає здатність нагромаджуватися,діючи відповідно з приказкою: “Водакамінь точить…” Цей вплив відбуваCється найчастіше на підсвідомомурівні; люди вже не в стані відрізнитисвої особисті безпосередні уявленнявід тих ідей і уявлень, які нав’язуютьїм ЗМІ – в їх свідомості всі вонизмішалися і злилися в одну,неподільну систему переконань…”

Важливо усвідомити, зокрема батьCкам, що дія телебачення на загальCний розвиток особи є доситьзначною. Тому мають подбати, щоб

телевізор не був єдиним засобом дозвілля, але щобпоруч із ним в житті дитини було багато іншогоцікавого та корисного. Це забезпечить можливістьвсебічного інтегрального розвитку. Sonia Livingstoneстверждує, що більш освічені батьки рідше ставлять успальні дітей телевізор чи відеомагнітофон, натоCмість дбають про те, щоб було там якомога більшекнижок, і щоб дитина читала їх. А ще вона каже, щобатьки, які багато часу приділяють телебаченню,переважно мають дітей, що схильні до того ж. Цікаваінформація для роздумів.

Далі буде…

Орест ДЕМКООрест ДЕМКООрест ДЕМКООрест ДЕМКООрест ДЕМКО

Безперервний потікобразів і звуків, якийлине з телевізора, навсе життя формує удитини “базу даних”,провідноюнастановою якої єпасивне сприйняттядійсності, а звідси –байдужість


24

Сатанізм яквтеча в абсурд(продовження)

Під час студій у семінарії на лекції з моральногобогослов’я у нас виникла дискусія стосовнопроблеми зла. “Яку роль відіграє сатана?”, —

запитав один із нас. Наш професор відповів: “Немаєістоти, яка називається “сатана””.

Ще 13 років тому я вірив, що існує істота, звана сатаCною, так як, зрештою, мене навчили в школі. Але тепер,коли я став на поріг священства, чую, що немає сатани.

Такою є позиція сучасної психології, ціль якої зрозуCміти й передбачити поведінку людей, щоб допомогтиїм у самоконтролі. Існує багато різних психологічнихшкіл, як і багато способів збереження людського доCсвіду. Кожен може здійснити цінний внесок у загальCнолюдську думку.

Задумайся на момент над власним життям. Чому поCступаєш так, як поступаєш? Чому говориш те, щоговориш? Кожен з нас реагує на події згідно зі своїмнабутим досвідом. Наприклад: коли б у дитинствілюди говорили мені, що я недобрий і ні нащо не здаCтен – я виріс би з дуже негативним уявленням щодосебе самого. Наш досвід має вплив на нашу віру в нассамих і на наш погляд на світ.

Проблема зла дуже складна. На початку 1991 року одCна з телевізійних програм, представлена станцієюАВС, звана “Twenty, Twenty”, показала акт екзорцизму.Після показу цієї програми відбулася дискусія міждвома католицькими священиками, Якубом Ле Баромта Річатдом Мак Брейном. Останній твердив, щонемає істоти, званою “сатана”. Сатана – цеєдине уособлення людського зла. Це зло,пов’язане з людськими рішеннями. ОтецьЛе Бар, з іншого боку, стверджував, що сатанає предметом віри Католицької Церкви. Вінпогодився, що причиною зла є поганийвибір. Однак Якубом Ле Бар доводив також,що існує реальна істота, яка може впливатина людське життя і викликати зло у світі.

Котрий із цих двох священиків має рацію?Хто має правдивий світогляд? Чи зло є єдиCним наслідком людського вибору? Чи можеякийсь агент зла існувати поза людством?Чи це питання психології, спрямованоїпроти релігії? Чи можливо поєднатипсихологічну теорію з релігійними переCконаннями? Чи віра в сатану не є нічиміншим, як старосвітським забобоном? Чисоціальна психологія пояснює все, щодіється у світі?

Відповіді випливають із досліджень,

молитви і спостережень над людською поведінкою.Пунктом виходу є твердження, чим власне є людськаприрода. Людська особа складена з тіла, розуму і духа.Люди мають тіла і через них є обмеженими. Але вонитакож мають і інтелект, який відділяє їх від рештистворінь..... Це людський розум. Кожна особа має в собіщось особливе, щось, що кличе до розважань надтрансцендентною дійсністю. Тим “щось” є дух особи.У католицькій теології його називають безсмертноюдушею, частиною людської особи, зорієнтованою наБога. Автор книги Сирах вчить, що на початку Богвкладає в неї Страх Божий (пор. Сир 1.14). Бутилюдською особою — означає залишатись у розCважанні з Богом або прагнути Його.

Якщо говорити про людську поведінку, виключаючиякуCнебудь із цих частин, як наслідок отримаємообмежений погляд на людськість. Цілість — тіло,розум і дух мусять бути досліджені, якщо терапевтхоче вповні зрозуміти особу, яка шукає допомоги.

Нещодавно я розмовляв з терапевтом, яка працювалаз дорослими людьми, котрі в дитинстві були жертваCми різного роду надужиттів. Заглиблюючись в минуCле своїх пацієнтів, терапевт почала піддавати сумнівусвій власний світогляд. Вірила в Бога, не визнаючижодної конкретної релігії. Чим довше вона працювалаз тими людьми, тим більше зауважувала, що в них єщось дивне. Їхнє пережиття в дитинстві були іншогохарактеру, ніж у решти. У цих людей жевріло щосьлихе. Це зло було таким глобальним, що лікар не взмозі була пояснити його психологічними терміCнами.

Лікар поділилася своїми спостереженнями з деякимиколегами по роботі. Виявилось, що і її колегиспостерігали щось подібне під час своїх зустрічей злюдьми, які стали жертвами насильства в дитинстві.Де слід шукати поради вченому терапевтові, щобзбагнути причину цих вражаючих негідних проявів?

полеміка

25


Звернутися до Бога, щоб осягнути Об’явлення, якедасть розуміння цього явища.

Тепер спробуймо пояснити гігантське зло нацистсьCкого голокосту Другої світової війни чи злочинЧервоних Кхмерів у Камбоджі. Чи вдасться довести,що зло таких розмірів — людського походження?Святе Письмо говорить нам, що зло постало внасліCдок бунту ангела, званого сатаною: “І настала війна нанебі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, ідракон воював та й ангели його, та не перемогли, анімісця не знайшлося їхнього більше на небі. Іповержено дракона великого, змія стародавнього,званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну —повержено на землю, і ангели його зним повержені” (Од. 12, 7C9).

Отже, сатана є впавшим ангелом,який спротивився Богу. Тому Зло —це не просто брак людської добротиу світі, його духовне буття називаCється “сатана”. “Сатана …не можетрактуватися просто як міфологічнеосмислення зла у світі; існуваннясатани заперечити не можна”. Ім’я“сатана” перший раз з’являється укнизі Йова 1, 6C12. Сатана просить вБога дозволу обійти землю, щобвипробувати Йова. Сатана не єрівноцінним Богові. Він муситьпросити в Бога дозволу, сатана є бутCтям сотвореним, повністю залежнимвід свого Сотворителя — Бога. Він із своїмипослідовниками відійшов від Бога і через це бувскинений з неба. А сьогодні, “…як лев ревучий, шукаєкого б пожерти” (1Пт. 5, 8).

Євреї біблійних часів вірили у злих духів. У Книзі ЛевіCтів 16, 6C10 істота, звана Азазел, згідно з думкою більCшості біблістів, і є демоном, який мешкає в пустелі. Уєврейській традиції злу силу не можна було уласкаCвити. Народ Божий мав обов’язок віддавати честьтільки єдиному і правдивому Богові. БудьCякіконтакти зі злими демонськими силами були забороCнені. Єврейські пророки раз у раз описували іншірелігії, керовані демонами, і підкреслювали, щоусякий контакт із ними був пустою хвалою. Питатипоради в поганських божків чи демонів, згідно зєврейською ментальністю, було дуже тяжкимпроступком супроти Бога: “Ангел же Господній сказавдо Іллі8тішбія: “Встань, іди назустріч послам сама8рійського царя й скажи їм: “Хіба в Ізраїлі нема Бога, щови йдете питати Ваал8Зевула, екронського бога?Тому, ось як говорить Господь: “Ти не встанеш з ліжка,на яке ліг, ти мусиш умерти.” І пішов Ілля” (2 Цар 1, 3C4). Бачимо, що у Старому Завіті диявол, сатана, є чимосьреальним. Йому дозволено випробовувати вірністьІзраїля перед Богом, але він не має тої сили, яку посідаєБог. Тільки Бог був повновладним, до волі Якого слідприслухатись. Він закликав Ізраїля: “Ви ж освячуйте сеCбе і будьте святими, бо я — Господь, Бог ваш” (Лев. 20, 7).

У Новому Завіті отримуємо чітке окреслення ролі сатанив намірах Божих. Земне життя Ісуса вказує на те, що Він— Воплочений Бог, Котрий прийшов, щоб звільнити насвід гріхів і неволі сатани.

У Євангеліях від Матея, Марка та Луки Ісус готується досвоєї публічної діяльності, хрестячись у ріці Йордан,після чого є об’явленим як провідник нового ЛюдуБожого, відкриваючи Свою і їхню подібність як дітейодного Отця. Через хрещення Ісус з’єднався із грішCним людом. Перед Своєю діяльністю Він перенісборотьбу зі сатаною, відому як “спокуси у пустелі”.Ісус, повен Духа Святого, бореться із сатаною і євірним Свідком (Од. 1, 5), лояльним перед Отцем

(Мт. 4, 1C11; Мк. 1, 12C13; Лк. 4, 1C13).

Після цієї боротьби, як вказуєЄвангеліє від Марка, Ісус покликавсвоїх перших учнів. Євангеліє відЛуки оповідає, що саме тепер Ісусрозпочинає Своє навчання. Першимоб’явленням Ісуса народу буловигнання злого духа: “А був якраз уїхній синагозі чоловік з нечистимдухом, що закричав, кажучи: “Що намі тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єсинас погубити! Знаю бо, Хто Ти:Святий Божий!” Ісус погрозив йому:“Мовчи, вийди з нього!” Нечистий духстряс його, скрикнув голосом дужим івийшов геть із нього. Здивувалися всі йодин одного запитували: “Що це за

нова повновладна наука? Навіть наказує нечистимдухам, і ті слухаються його!” (Мк. 1, 23C27; Лк. 4, 33C36).

Першим діянням Ісуса було протистояння із сатаноюу пустелі, а Його першим знаком сили і влади стаєвигнання злого духа. Стає ясно, що першочерговоюціллю діяльності Ісуса було виявити сатану і знищитийого силу. Перемога Ісуса, яка може стати і нашою,стає доповненою через смерть, воскресіння і зісланняСвятого Духа. Згідно з Євангелієм, Ісус багаторазововиганяв злих духів. Кожного разу приносив визвоCленій особі волю та оздоровлення. Згідно з НовимЗавітом, нечисті духи і сатана є реальними. Коли булоб інакше, Ісус, напевне, не поступав би з ними такимчином. Я вважаю, що заперечення існування сатанита його нечистих духів є відхиленням від істинностіБіблії, надхненої Словом Божим.

Якщо хтось заперечує існування сатани та нечистихдухів — він піддає сумнівові велику частину земноїдіяльності Ісуса, записану в Євангелію. А такожІсусове сприйняття темної диявольської сили… Ісус,безперечно, вважав злих духів реально існуючимиістотами. Христос робив розрізнення між звичайнимоздоровленням хворих і вигнанням злих духів. Якимчином цей погляд може вплинути на наше баченняІсуса як Сина Божого?

Згідно з Євангелієм, Католицька Церква вірить віснування злих духів, керованих силою особового

Євреї біблійних часіввірили у злих духів.У Книзі Левітів 16, 6810істота, звана Азазел,згідно з думкоюбільшості біблістів, і єдемоном, який мешкаєв пустелі. У єврейськійтрадиції злу силу неможна булоуласкавити.

полеміка

26

буття — сатаною. Сатана прагне відCтягнути людство від сили милосердята його Отця — Бога. Отцям Церквиперших століть дуже залежало натому, щоб захистити християн і тих,які приготовлялися до хрещенняперед сатанинськими впливами.Вони вірили, що Церква муситьпродовжувати діяльність Ісуса.Голошення Царства Божого містилов собі визволення зCпід діяльностізлих духів. Св. Юстин Мученик пише,що дар зцілювати та виганяти злихдухів є діяльністю, в якій ми наслідуCємо Ісуса, і що християни здатніперемогти ворога завдяки силі ІменіІсуса”.

У міру того, як проголошувалось ЄваCнгеліє, у Церкві перших столітьставало ясним, що голошення ХриCста зустрічає опір з боку лукавого.Інтегральною частиною діяльності Церкви є молитваза зцілення і визволення від злих духів. Святий Іринейпише, що послідовники Ісуса отримують особливуласку, яка дає їм силу виганяти диявольські сили так,щоб одержимі могли звільнитись від лукавого йзавдяки цьому були готовими до прийняття в Церквучерез Хрест.

Безперечно, у первісній Церкві боролися проти злихдухів індивідуальною і спільнотною молитвою. У лиCсті до Ефесян святий Ігнатій Богоносець писав, що їмслід часто збиратися задля прослави Бога і цим переCмагти сатану. Бути християнином — означало злучиCтися з Ісусом у боротьбі проти диявола.

У первісній Церкві особа, яка бажала охреститися,проходила ряд екзорцизмів. Молитва на вигнання злихдухів була досить поширеною. Освячені Святим Духомперші християни розуміли, що саме чинив Ісус, коливиганяв злих духів, і вірили, що повинні це ділопродовжувати. Оріген підкреслював духовну силу, яказакладена у простій молитві, у якій вживаємо Ім’я Ісуса.

Незмінна віра Церкви

Віра в існування диявола і нечистих духів не зникає зраннім періодом існування Католицької Церкви.IV Латеранський Собор (1215р.) говорить: “Диявол іінші злі духи були створені Богом як добре буття, алесамі себе вчинили злими. Чоловік згрішив за намоCвою диявола”.

II Ватиканський Собор повторює це вчення в кількохдокументах. Догматична конституція про Церкву наCвчає, що сатана є тим, хто звів людей і відвертає їх відБога. Конституція про Святу Літургію твердить, щоІсус перед Своєю смертю та Воскресінням визволивлюдство від сили сатани. У Декреті про місійну діяльCність Церкви Собор навчає, що Ісус був посланий,щоб звільнити людство від сил темряви і поєднати

світ із Богом. І на завершення Душпастирська констиCтуція про Церкву у сучасному світі твердить, що Ісусбув розп’ятий і встав із мертвих, щоб зламати силу луCкавого і його панування над світом. Через Йогосмерть і воскресіння світ може відчути переміну і дійCти до певної досконалості згідно з Божим задумом.

Із соборового навчання стає очевидним, що мій проCфесор не мав рації. Існує буття, зване сатаною, буття,яке не є рівним Богові, але підпорядковане Йому. Злоне є браком людської доброти. Правдиве особове злоіснує поза досяжністю людства. Послідовники Ісусащоденно ведуть боротьбу проти “…начал, властей,правителів цього світу темряви, проти духів зла у підCнебесних просторах” (Еф. 6, 12). Папа Павло VI підчас загальної авдієнції 15 листопада 1972 рокутвердив, що однією з найбільших потреб КатолицькоїЦеркви сьогодні є свідомість існування сатани і йогомети. “Діяння диявола — це впливи, які він здійснюєна зібрання та спільноти, на ціле суспільство чи події,і є важливим розділом католицької доктрини, якуналежить наново перестудіювати, бо, зазвичай, малоуваги їй присвячується”.

В обряді Хрещення дітей Католицька Церква виражаєсвою віру в сатану. По Літанії для Всіх Святих свяCщеник каже: “Всемогучий, вічний Боже, Ти послав насвіт Свого Сина, щоб Він віддалив від нас силу сатани,духа несправедливості, а чоловіка, вирваного зтемряви, підніс до предивного Царства Твоєї Святості;покірно Тебе благаємо, щоб відвернув цих дітей відпервородного гріха і вчинив їх Своєю святинею іпомешканням Святого Духа”. Після цього рідні батьCки і хресні батьки відрікаються від сатани і всіх йогоділ та задумів. Християнський обряд Втаємниченнядорослих також містить молитви екзорцизму, якіпотрібно відмовляти перед Хрещенням. Їхнімзавданням є визволити від гріха і диявола, як рівно жуділити хрещення сили у Христі. “Звільни їх від

полеміка

27


всіляких впливів злого духа, віддали від них усякийблуд і гріх… звільни від всякого зла і неволі сатани,віддали від них духа брехні, жадності і неправдиCвості… тою силою і ласкою, завдяки якій Твій СинЄдинородний звільнив світ від зла”.

У 1975 році Свята Конгрегація Доктрини Віри видаладокумент “Les formes de la superstition” для того, щобвірні могли пізнати вчення Церкви про злих духів.Сатана, стверджує цей текст, не є продуктом людськоїуяви, але правдивою історичною постаттю, описаноюв Біблії, і вагомою особою в доктрині Церкви. Колихтось твердить, що “сатани немає”, тим самим вінзаперечує частину віри Церкви. Невизнання злихдухів є запереченням, принаймні почасти потребивідкуплення, яке дарував нам Ісус своєю смертю тавоскресінням. Важливим елементом цього відкупCлення є визволення від сил лукавого, а не тількизвільнення від гріха і смерті.

Висновок

Отже, можемо зробити такі висновки:

1) Якщо ми хочемо збагнути людську особу в цілості,не достатньо зрозуміти її лише з психологічного йфізичного боку. Варто взяти до уваги і духовний виCмір особи.

2) Сучасні консультанти і терапевти виявили, що вдеяких дорослих, котрі в дитинстві стали жертвоюнасильства, існує таке страшне зло, яке не може бутиописано виключно в психологічних категоріях. Тимсамим це підтверджує важливість уваги до духовноговиміру, а також розуміння активностінадприроднього буття (зрозуміло,що це тільки один прояв цьогострашного зла).

3) Існування особового диявола ізлих духів пояснює, принаймнічастково, існування зла в людськомужитті і у світі.

4) Святе Письмо, а особливо Ісус вЄвангеліях, підтверджує існуванняособового диявола, котрий є активCним у світі.

5) Згідно зі Святим ПисьмомКатолицька Церква незмінно навчає,що існує особовий диявол. Це навчаCння представлене однаково як у вірі,так і в церковній практиці.

Ким, однак, є нечисті духи? Яка їхняціль? У який спосіб вони мають нанас вплив? Яка реальна сила сатани? Чи злі духиможуть змусити нас до виконання певних речей? Наці питання спробуємо дати відповідь у другомурозділі.

Сатана: його природа і діяння посеред нас. “Нам ботреба боротися не проти тіла й крові, а проти на8чал, проти властей, проти правителів цього світу

темряви, проти духів злоби в піднебесних про8сторах” (Еф. 6, 12).

Чи в листі до Ефесян стверджено, що все людство береучасть у духовній боротьбі? Так, християни стаютьвоїнами в цій боротьбі від хвилини Хрещення. Укожній війні важливою справою є пізнання ворога.Кожен добрий генерал мусить виявити слабкі йсильні сторони супротивника. Християни піддаютьсятим самим спокусам, що й інші люди. Ким, отже, єсатана і його демони? Вони є впалими духами. Ангелитеж є духами, але не диявольськими. Деякі з них єБожими посланцями. Наприклад, ангел Гавриїл бувпосланий в містечко у Галилеї, зване Назарет, додівчини на ім’я Марія (Лк. 1, 26C3). Інші ангели служатьБогові, віддаючи честь Його Імені (Одкр. 8, 2). Бог,також посилає ангелів, щоб вони допомагали людямна їх шляху до Господа (Євр. 1, 14). Так ангел Рафаїлбув посланий, щоб допомагати Товії (Тов. 5,4) .Нечисті духи з іншого боку — це посланці сатани тайого провідники.

Поведінка ангельських і дявольських духів дуже різна.У Святому Письмі ангели зовсім не прагнуть завоCлодіти якоюсь особою чи звіром. Їм достатньо того,що вони виконують Божу волю. Зовсім інша ситуаціяз нечистими духами. Ті прагнуть замешкати в якомусьтілі, людському або тваринному, і взяти його в поCсідання.

“Перевезлись вони на той бік моря, в країну ГеразинCську. І коли з човна він вийшов, відразу перестрів йогочоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа, він

перебував у гробах, і ніхто навітьланцюгом не міг його зв’язати; раз ураз його зв’язували кайданами таланцюгами, але він розривавланцюги і трощив кайдани, й ніхтоне міг його уговтати. Днями іночами, завжди перебував він погробах та горах, кричав і товк себекамінням.

Побачивши здалека Ісуса, він прибіг,уклонився йому і закричав великимголосом: “Що мені, та й тобі, Ісусе, СиCну Всевишнього Бога? Заклинаю тебеБогом: Не муч мене!”. Бо він сказав донього: “Вийди, нечистий душе, з цьогочоловіка!” Ще й спитав його: ”Як тебезвати?”, той же відрік: “Легіон – мені наім’я, багато бо нас!” І благав йоговельми, щоб не виганяв їх з краю.

А було там, на узгір’ї, велике стадосвиней, що паслося собі. Тож удалися до нього зпроханням: “Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввій8шли в них” (Мр. 5, 1 – 12). Нечисті духи не хотіли поCкинути свого дому, до котрого призвичаїлися, —одержимого геразинського чоловіка. Вони такожблагали Ісуса, щоб Він послав їх у свині, вказавши тимсамим, що вони прагнуть зв’язатися з якоюсь тілесC

Нечисті духи...прагнуть зв’язатися зякоюсь тілесноюформою, людською читваринною, або жзамешкати в ній. Якщонечистий дух будевигнаний і не зможезв’язатися з іншоюлюдиною чи твариною,він намагатиметьсяповернутися допопереднього місцяпроживання.

полеміка

28

ною формою, людською чи тваринною, або ж замеCшкати в ній. Якщо нечистий дух буде вигнаний і незможе зв’язатися з іншою людиною чи твариною, віннамагатиметься повернутися до попереднього місцяпроживання (Мт. 12, 43 – 45).

Ангели мешкають в небі і виконують Божу волю.Нечисті духи бунтуються проти Бога і мешкають абов пеклі, або ходять навколо, як леви ревучі, шукаючикого б пожерти (1 Пт. 5,8).

Отож, бачимо, що демони мають сильну волю і наCмагання боротися з Ісусом. Однак,незважаючи на свій опір, вони змуCшені остаточно підкоритися Божійволі (Мк. 5, 1 – 20).

Так, нечисті духи володіють і відчутCтями. Одним із таких відчуттів, згідCно з Євангелієм, є страх (Мк. 5, 6–7).Духи також мають імена. В історії зчоловіком з Геразину ім’я їм “Легіон”.Духи володіють і знанням. У першоCму розділі Євангелія від Марка одиндемон кричить: “Що нам, тай тобі,Ісусе Назарянине? Прийшов єси наспогубити! Знаю бо, Хто Ти: Святий,Божий” (Мр. 1, 24).

У четвертому розділі Євангелія відЛуки говориться: “ А з багатьох із нихвиходили, також, і біси, що кричали:“Ти Син Божий” (Лк. 4, 41). Духи знаCли, що Ісус є Божим Сином і має влаCду, щоб їх знищити. Таку владу маєкожен, хто прямує за Ісусом, тому щоми отримали цей дар від Бога.

В Апостольських Діяннях 19, 13–16 бачимо, якою неCбезпечною є спроба уживання влади Імені Ісуса тоді,коли хтось не хоче бути Його послідовником. Демонизнали віру єврейських екзорцистів. Вони навітьрозмовляли з ними і знали того, хто їм наказує вийти.Наприклад, демони орієнтувалися, що сини Скеви небули послідовниками Ісуса. З іншого боку, нечистідухи знали, що св. Павло є правдивим учнем Христа,і що він має силу вигнати їх Іменен Ісуса (Діян. 16, 16–18). Злі духи можуть розпізнати, чи дана особапоступає згідно з Божою волею і з щирою відданістю,що провадить до глибокого зв’язку з Богом, а чи вонає літеплою.

Боротьба триває кожного дня..... ..... .....

Щоденні зусилля слідувати за Ісусом, очевидно,містять у собі боротьбу проти сатани і його злих сил.Сатана не хоче, щоб учень Христа жив у спокої ігармонії. Він представляє себе богом і паном Землі.Його ціллю є нищення Божих послідовників черезвіддалення їх від свого Господа.

“Нехай ніхто жадним способом не бентежить вас! Боспершу настане відступство і виявиться чоловікбезбожний, син погибелі, той супротивник, який

зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами,так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога.

Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говориввам про це? І тепер знаєте, що саме стримує йогоз’явитись у часі своєму. Так, тайна беззаконня орудуєвже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, ажпоки не буде усунений. І тоді й з’явиться беззаконний,якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх ізнищить сяйвом приходу свого. Поява бо того буде піддіянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з

неправдивими чудами та всякимбрехливим обманом для тих, якігинуть, бо вони не прийняли любовіправди, щоб їм не спасатися”(2 Сол. 2, 3–10).

Незважаючи на те, що сатана атакуєпослідовників Ісуса в різний спосіб,християнин повинен завжди пам’яCтати, “…що ні смерть, ні життя, ніангели, ні князівства, ні теперішнє,ні майбутнє, ні сили, ні висота, ніглибина, ані інше якесь створіння незможе нас відлучити від Божоїлюбові, що в Христі Ісусі, Господі на8шім” (Рим. 8, 38–39).

Єдиною річчю, яку сатана можезробити вірним Богові людям, топостійно ускладнювати їм життя.Сатана намагається звести людей,підкорити собі, зневолити, відвестивід Бога, спонукати до гріха. ОсновCна тактика сатани — атакуваннянаших помислів. Він хоче звести нас,

бо “…правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зосвого говорить, бо він брехун і батько лжі” (Ів. 8,44).

Коли особа почує слово Боже, “…зараз же сатанаприходить і забирає посіяне в них слово” (Мр. 4,15).Послідовники Ісуса мусять бути дуже чуйними, томущо “Дух виразно каже, що за останніх часів деяківідступлять від віри і пристануть до духів обманнихі навіть бісівських” (1Тим. 4, 1). Аби витриматисатанинські атаки, скеровані проти наших помислів,мусимо зміцнюватися Божим словом.

Сатана атакує не тільки наші помисли, але й наше тіло(Лк. 13, 10 –13). Нечисті духи мають силу впливу нанаші помисли і фізичні здатності. В Матея 12, 22 – 23Ісус оздоровляє одержимого чоловіка через вигнанняз нього духа, котрий його опанував. В Євангелію відМарка чоловік приводить свого сина до Ісуса, тому щохлопець був опанований духом німоти (Мк. 9, 17). Уцьому ж Євангелію жінка сирофінікійка приписуєхворобу своєї дочки злому духові (Мк. 7, 25 – 30).

Св. Павло вказує, що нечисті духи можуть турбуватикожного, навіть члена чи провідника Церкви (2 Кор.12, 7 – 9). Коли Ісуса запитали, чи у випадку із сліпимвід народження винен він сам, чи його батьки, Ісусвідповів: “ Ані він не згрішив, ані батьки його, але щоб

Господь дає своємулюдові владу наднечистими силами.Пам’ятаймо, щонечисті духи підкоря8лися сімдесятьом учням( Лк. 10, 17– 20), атакож св. Павлові іпершим християнам.Війни між народамисвідчать також продіяння сатани. ОднакБог прагне, щобхристияни булиосвічені, щоб сталилюдом, який знає Богата Його слово.

полеміка

29


Біблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне Товариство сприяння міжконфесійномуовариство сприяння міжконфесійномуовариство сприяння міжконфесійномуовариство сприяння міжконфесійномуовариство сприяння міжконфесійномута міжрелігійному діалогу „Еффата”та міжрелігійному діалогу „Еффата”та міжрелігійному діалогу „Еффата”та міжрелігійному діалогу „Еффата”та міжрелігійному діалогу „Еффата”

Переклад з польської:Переклад з польської:Переклад з польської:Переклад з польської:Переклад з польської: бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Т бр. Т бр. Т бр. Т бр. Тарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮК

Богословський редактор: Богословський редактор: Богословський редактор: Богословський редактор: Богословський редактор: о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА

ділам Божим виявитись на ньому”. Так само можебути і з нами.

Сатана і його духи використовують кожен із можлиCвих засобів, лишень аби віддалити нас від Бога.Попри свій ангельський інтелект, сатана не є всесильCний і всезнаючий. Він не знає всіх наших думок.Всесильним і всезнаючим є лише Бог, Ісус Христос.Дні сатани полічені. Ісус подолав його раз і назавжди.

Господь дає своєму людові владу над нечистими силаCми. Пам’ятаймо, що нечисті духи підкорялися сімдеCсятьом учням ( Лк. 10, 17– 20), а також св. Павлові і пеCршим християнам.

Сатана змушений визнати, що “перед Іменем Ісусавсяке коліно приклониться на небі, і на землі й підземлею, щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос єГосподь на славу Бога Отця” (Флп.2, 10 – 11).Християнин є чимось більшим, ніж переможцем,дякуючи крові, яку пролив Ісус Христос /Рм.8, 37 – 39/

Війни між народами свідчать також про діяння сатаCни. Однак Бог прагне, щоб християни були освічені,щоб стали людом, який знає Бога та Його слово.

Історія Божої опіки.

Одного ранку я отримав дзвінок із лікарні, просилинегайно приїхати. Я одягнувся і поїхав автомобілем.На перехресті зупинився на червоне світло.Незабаром світло змінилося на зелене, проте я чомусьне зміг відразу рушити. Власне, коли натиснув напедаль газу, якийсь автомобіль промчався попри менена великій швидкості, незважаючи на червоне світлоз його боку.

Коли б мене не охоронив Бог, моє авто було бипошкоджено. Я міг загинути, або щонайкраще бутиважко пораненим. Бог чував наді мною, але водночасі я мушу дотримуватися правил дорожнього руху.Якщо б я водив автомобіль, не знаючи правил, я мігби спричинитися до важких ушкоджень як себе, такі інших.

Той самий принцип діє і щодо мого життя в Бозі.Певний час Господь буде охороняти мене від злого.Але я мав би не потрапляти в тенета до сатани і неризикував нерозумно своїм життям.

Постійно Господь береже свій люд від сатани. Алерано чи пізно Бог покличе своїх послідовників, щобті чинили опір облуді сатани. Якими є методи сатани?Якою брехнею він зводить Божий люд? Про це — удругій частині.

Можливо, пан Станіслав хотів щось промовитидо нас через цей вчинок, бо сам факт, щотака подія відбулась, свідчить, що у нашому

суспільстві не все гаразд.

Бог промовляє до людей через видимі речі, події іявища. Особа, наділена розумом, здатною, читати ірозуміти знаки, написані Творцем на “живомукамінні” — людях. Лише людина з відкритим розумомі серцем може почути голос Бога у світі і завдякицьому почути іншу людину.

Якими були основні чинники, що спонукали доЯкими були основні чинники, що спонукали доЯкими були основні чинники, що спонукали доЯкими були основні чинники, що спонукали доЯкими були основні чинники, що спонукали доцього вчинку пана Станіслава?цього вчинку пана Станіслава?цього вчинку пана Станіслава?цього вчинку пана Станіслава?цього вчинку пана Станіслава?

Я майже переконаний в тому, що це, в першу чергуставлення наших чиновників до людей, які живуть вцій країні. Бо коли, нормально інтелігентна людинастикається з таким неприкритим нахабством та непокараною беззаконністю, настає момент повноговідчаю від того, що тебе взагалі не вважають за людиCну.Пан Станіслав дуже любив свій сад він був для ньогомісцем відпочинку та джерелом надхнення.(Олексій Шендрик, син)

КККККоли почалося протистояння?оли почалося протистояння?оли почалося протистояння?оли почалося протистояння?оли почалося протистояння?Активне протистояння почалось від червня 2003 року,коли ми дізнались, що ділянка, де розташований нашсад, виставлена на продаж, хоч вона і не була в насвилучена. Підготовка до аукціону відбувалася таємноз порушенням передбачених законом процедур.(Олексій Шендрик)

В чому були основні порушення закону у цій справі?В чому були основні порушення закону у цій справі?В чому були основні порушення закону у цій справі?В чому були основні порушення закону у цій справі?В чому були основні порушення закону у цій справі?На цій ділянці розташовані будівлі та рослини, і ми

Історіянаписана болемЦя стаття покликана освітити справусамоспалення викладача УкраїнськогоКатолицького Університету, ЛьвівськоїДуховної Семінарії та ЛьвівськогоНаціонального Університету ім. ІванаФранка, пана Станіслава Шендрика.Стаття не претендує на те, щобзапочаткувати дискусію на сторінкахчасопису, викликати резонансконтраверсій чи поширитинеоб’єктивні судження. Метою її євисвітлити лише моральний аспектсправи. Це рядки, написані болемродини, що втратила чоловіка, батька,дідуся…

простір спілкування

30

маємо право на цю територію. Ми є землекориCстувачами цієї території з 1953 року. А за земельнимкодексом, коли влада вирішує долю землі, в першучергу, повинна була прийняти рішення про її вилуCчення в нас. Коли готується аукціон, то на місцевостіповинні бути чітко визначені межі ділянки і встаCновлені розмежовувальні знаки. У нашому випадкуніхто не встановлював ніяких розміток. Коли вжеготується аукціон, то на цій території повинен бутищит із зазначеним цільовим призначенням землі івиконавця робіт. Ми досить несподівано дізналисьпро це. Батько ходив у Ратушу подавати заяву наприватизацію ділянки і побачив у холі оголошенняпро те, що виявляється, ділянка вже призначена дляпродажу, і рішення про це було прийнято вже в квітні,проте ніде не опублікувалось. Ми вирішили визначиCти остаточно статус цієї ділянки і подали у відповідноCсті до Земельного Кодексу заяву на те, що на підставібагаторічного користування просимо передати нам увласність цю територію.(Олексій Шендрик)

АпеляціяАпеляціяАпеляціяАпеляціяАпеляція

Відразу після того, як ми взнали, що ділянка виставCлена на торги, ми написали скаргу до міського головипана Буняка. Але на цю скаргу нам, на жаль, відповілаособа, на котру ми скаржилися. Були скарги уГенеральну Прокуратуру, Адміністрацію Президентата Комісію по боротьбі з корупцією при ПрезидентіУкраїни. Але ми зрозуміли, що недостатньо буде такихскарг. І в червні ми подали позовну заяву до суду провизання не дійсним рішення про виставлення нашоїземлі на аукціон. Суд виносить рішення про забезCпечення нашого позову: про те, що Міській Радізабороняється продавати цю ділянку. А 4 липня проCводиться аукціон, на який нас не допускають, тількидержавний виконавець змогла таки пройти до залусуду, де проводились торги, ще раз передала

організаторам торгів ухвалусуду, але вони на неї не відреCагували.Пан Станіслав особисто виріCшував всі питання, а вже безCпосередньо перед судом мизалучали адвокатів. Поки йшлиспілкування з міськими чиновCниками, він цей удар прийнявна себе.(Олексій Шендрик)

Чи обговорювали ви у сім’ї цюЧи обговорювали ви у сім’ї цюЧи обговорювали ви у сім’ї цюЧи обговорювали ви у сім’ї цюЧи обговорювали ви у сім’ї цюпроблему?проблему?проблему?проблему?проблему?

Ми часто говорили про те, щоні до чого доброго це не приCведе. І вже навіть думали відCмовитися від землі. Але панСтаніслав говорив, що справане в землі, а у відношенні. Щойого топчуть як людину. Бо

коли він обізнаний в законах і отримує консультаціїв адвокатів, але нічого не може зробити, то що можезробити проста людина. Він настоював на тому, щоцю справу треба довести до кінця.Це був фатальний збіг обставин. Люди, які купилицю ділянку, з кінця серпня приходили до нас до домуі, незважаючи ні на що, настійливо вимагали доступудо неї. За день до трагедії, в четвер, вони знову з’явиCлися. Зламали замок та почали заносити будівельніматеріали. Вони збудували дерев’яний паркан, якийще дотепер стоїть біля нашого дому. Батька тодівдома не було. Коли він повернувся, сам вигляд цьоCго паркану був для нього значним шоком. Колизранку в п’ятницю, 3 жовтня, вони з’явились, він бувналаштований таким чином, щоб будьCякою ціноюне допустити цього беззаконня.(Тетяна Шендрик, дружина)

Якого резонансу набула справа сьогодні?Якого резонансу набула справа сьогодні?Якого резонансу набула справа сьогодні?Якого резонансу набула справа сьогодні?Якого резонансу набула справа сьогодні?Порушено дві кримінальні справи. Цим займаютьсяприродоохоронна прокуратура, котра в серпні поруCшила кримінальну справу про невиконання судовоїухвали з приводу продажу на аукціоні земельноїділянки. А після того, як батька не стало, ОбласнаПрокуратура порушила кримінільну справу продоведення до самогубства. Одночасно в Сихівськомумісцевому суді розглядається справа за позовом,котрий ми подали в червні. Студенти УкраїнськогоКатолицького Університету та Львівського націонаCльного університету імені Івана Франка пікетувалиРатушу. Після чого мер міста Львова Любомир Буняксклав привселюдне вибачення.(Олексій Шендрик)

Чи земельна ділянка повернулася уЧи земельна ділянка повернулася уЧи земельна ділянка повернулася уЧи земельна ділянка повернулася уЧи земельна ділянка повернулася увашу власність?вашу власність?вашу власність?вашу власність?вашу власність?Зараз відбуваються судові засідання. І в цьомупроцесі ми визнавали недійсним аукціон, тобтоповертати всю ситуацію на рівень квітня. Потрібно



31

визнати не дійсним договір між Міською Радою іпокупцем, повернути ділянку в комунальнувласність. А потім через суд спонукати Міську Радупередати цю землю нам.(Олексій Шендрик)

Що хотів сказати Станіслав Шендрик своїмЩо хотів сказати Станіслав Шендрик своїмЩо хотів сказати Станіслав Шендрик своїмЩо хотів сказати Станіслав Шендрик своїмЩо хотів сказати Станіслав Шендрик своїмвчинком?вчинком?вчинком?вчинком?вчинком?У першу чергу, він хотів би сказати, що ніколи, ні заяких обставин не можна дозволяти знущатись надлюдською гідністю. Людина ніколи не повинна переCступати через переконання, свої принципи і своючесть.(Олексій Шендрик)

Чому своєю проблемою пан СтаніславЧому своєю проблемою пан СтаніславЧому своєю проблемою пан СтаніславЧому своєю проблемою пан СтаніславЧому своєю проблемою пан Станіславне ділився ні в ЛНУ ім. Івана Франка, ні в УКУ?не ділився ні в ЛНУ ім. Івана Франка, ні в УКУ?не ділився ні в ЛНУ ім. Івана Франка, ні в УКУ?не ділився ні в ЛНУ ім. Івана Франка, ні в УКУ?не ділився ні в ЛНУ ім. Івана Франка, ні в УКУ?Пан Станіслав не вмів скаржитися і свої проблемизвик вирішувати сам. Ми ж вважали, що в цій країні єзакон. Ми зробили всі необхідні кроки, щоб захистиCти себе. Пан Станіслав був людиною слова. Він повіCрив працівникам фірми, котра купила нашу ділянку ідав дозвіл їм зробити виміри на території. Але воницим не обмежились, а почали завозити будівельніматеріали. В цей час вдома була лише моя мама вісімCдесятирічна Анастасія Василівна. Вона висловлювалаяскравий протест проти вторгнення на нашутериторію, але це не справило ніякого враження напрацівників. Коли ж Станіслав Михайлович прийшовз роботи, він з розпачем сказав: “Невже ви були праві,невже нікому не можна довіряти”. Він страждав відтого, що не може захистити свою сім’ю від безправ’я.Мене дивує людська жорстокість. Того дня прийшлалюдина з цієї фірми. Ми двоє вийшли до неї. Алезненацька задзвонив телефон і я пішла додомупідняти трубку, а коли я вийшла на подвір’я Станіславуже горів. Працівники будови поруч скинули своїбушлати і кинулись гасити його. А та людина, якастояла поруч у своїй блискучійшкіряній куртці, навіть неповорухнулась. Невже, колилюдина при тобі обливає себебензином, або вже тримає сірник уруці, не можна взяти її за руку,заспокоїти, повестись по–людськи?(Тетяна Шендрик)

Чи говорив Станіслав Михайло8Чи говорив Станіслав Михайло8Чи говорив Станіслав Михайло8Чи говорив Станіслав Михайло8Чи говорив Станіслав Михайло8вич про можливість такоївич про можливість такоївич про можливість такоївич про можливість такоївич про можливість такоїрозв’язки?розв’язки?розв’язки?розв’язки?розв’язки?

Ми взагалі таких радикальнихшляхів не обговорювали. Це бувтой крок, який в даний момент вінвважав найбільш правильним інеобхідним. Він завжди намагавсяжити в мирі з собою. Якщо такалюдина робить це, то я вважаю,що підстави у нього були. Це йогорішення. Яке б воно не було я його

поважаю.Він був у лікарні при свідомості до останнього дня.Говорити було йому дуже важко, бо обличчя сильнообгоріло. Одною з перших фраз його було: “Чи є вжеухвала суду?” Я відповіла, що ще не має, але має бути.Виявляється, що на той момент вона вже була, але їїще не передали. Ухвалу було винесено 2 жовтня і якщоб ми її оперативно отримали, можливо цієї трагедії іне сталося. Пан Станіслав навіть в лікарні не сказавжодного слова про те, що він зробив щось не так. Вінне зрікся своїх переконань.(Тетяна Шендрик)

На похороні пана Станіслава ректор УкраїнськогоКатолицького Університету отець Борис Гудзяк,звертаючись до скорботної громади говорив, щолекції пана Станіслава слухали сотні семінаристів:майбутніх і вже теперішніх священиків. Наприкінцісвого життя Станіслав Михайлович помолився, приCступив до Святої Тайни Сповіді, покаявся і отримаврозрішення від своїх гріхів. І ми всі разом з нимпереживаємо його перехід з цього життя перед облиCччям нашого Господа. Отець Борис закликав, щобподія була для нас “новим початком у відновленніжиття, нашого суспільства у плеканні і досягненнісправедливості, миру і любові”. Звертаючись достудентів і колегії викладачів отець Борис сказав:“Нехай це не буде просто хвилевим жестом, але нехайце буде, і повірте, це може бути, моментом рефлексіїпро наше особисте ставлення до людей навколо нас,момент рефлексії про стан і вартість життя у нашомусуспільстві. І все це може бути моментом рішення, щонаше життя і наше суспільство повинно змінитися іми всі разом можемо і повинні здійснювати цізміни”.

Інтерв’ю

підготував Олег КРАВЧУК Олег КРАВЧУК Олег КРАВЧУК Олег КРАВЧУК Олег КРАВЧУК


32

Народився 2 травня 1896 року у с. Великі Гаї вбагатодітній родині заможних селян. Сім’ямала 40 моргів ораної землі, багато худоби й

велику пасіку (понад 300 вуликів). Всі діти виховувалисяу християнськоCрелігійному і національному дусі, вироCстали працьовитими, з почуттям обов’язку і пошани долюдей і до праці. Батьки не шкодували часу і грошей нанавчання і виховання своїх дітей, були для них добримприкладом християнського життя, і ні для кого не булодивним, що обидва їх сини, Іван (пізніше єромонахЧСВВ Яким) і Володимир (дідусь Наталії Сеньківської)стали священиками. Після закінчення Львівської ДуховCної Семінарії в 1921 р. Іван Сеньківський був висвяченийна священика у катедральному соборі Св. Юра. Якийсьчас був парохом сільських парафій на Стрийщині(Берсько та Воронці), потім продовжував навчання вм. Інсбрук (Австрія), де здобував ступінь доктора богоCслов’я. Характерною рисою І.Сеньківськогобуло те, що він ніколи не зупинявся надосягнутому, зокрема на дорозідуховного життя. У липні 1923 р.він вступив на новіціат дооо.Василіян у Крехові. З розCповідей співтоваришів І.СеCньківського стає зрозуміCлим, що він зразковий черCнецьCновак, своєю поведінCкою і своїм життям був гідCним прикладом для насліCдування іншим. Будучистаршим за інших новаків,маючи досвід священика тадоктора богослов’я, І.СеньCківський зумів понизити себе дорівня наймолодшого новака, статийого братом. Всі захоплювались йогоприродною побожністю, скромністю і працьоCвитістю, а також веселою вдачею. У березні 1925 рокусклав перші монаші обіти. Згодом його перевели в с.Краснопуща Бережанського повіту Тернопільськоговоєводства. З 1927 року о. Яким Сеньківський працювавв окружній вищій духовній школі Святоонуфрієвськогомонастиря села Лаврова на Старосамбірщині. Школавиховувала монахів і готувала викладачів парафіяльнихшкіл. Тут о. Яким займав посаду професора гуманіCтарних і риторичних василіянських студій. Викладавукраїнознавство, латину, загальну історію, географію іхімію, пізніше йому доручили катехитику у школі с.Лінина, згодом місії у Галичині. Мав великий авторитетсеред молоді і дорослих. З 1932 по 1938 рр. о. проф.Сеньківський перебував у монастирі Святого Онуфрія уЛьвові і був духівником Марійської дружини, катехизуCвав дітей і молодь, організував Євхаристійне лицарство.

У 1939 році о. Сеньківського призначили ігуменоммонастиря оо. Василіян у Дрогобичі. З перших днівсвого побуту там він став о. Сеньківський став улюблеCнцем всього міста. Мешканці міста було зачарованейого блискучим проповідницьким хистом, вмніннямпристосувати себе до інтелігента і робітника, навітьдо маленької дитини. Отець Яким завжди був ввічлиCвим, з сердечною усмішкою на обличчі. З йогоприбуттям до Дрогобича пожвавилась душпастирCська діяльність, релігійне життя було позначене велиCкими місіями. Севиріяна Бараника і Якима СеньківCського ще називали “золотоусті василіянськіпроповідники”. Ці два єромонахи немало спричиниCлися до піднесення християнського життя в усійГаличини. Коли в Галичину прийшла радянська влада,всі церковні маєтки: земля, школи, парафіяльні будиCнки, і церкви і монастирі ліквідовувались, а монахіві монахинь або відправляли у заслання, або простознищували. Але жоден брат чи отець Дрогобицькогомонастиря не залишили ні монашу обитель, нідушпастирську діяльність. Саме в цей час о. СеньківCський став зразком для Церкви і народу. Він не звертавуваги на погрози більшовиків, але з ще більшим

завзяттям організовував народ, щоб зберегтиЦеркву і те, що їй належить. Його проC

повіді сіяли в серця вірних глибокулюбов до Ісуса Христа і до ПреC

святої Богородиці. Під час проCповідей о. Сеньківського церC

ква була переповнена людьCми, ці проповіді підтримуCвали вірних на дусі, вселCяючи надію на краще майCбутнє. Отець Яким не зверCтав уваги на працівниківНКВС, які стояли під головC

ною брамою і вимагалиприпинити душпастирську

діяльність. Цього йому не проCстити, 26 червня 1941 року разомз о. Северіяном Бараником

о. Я.Сеньківського заарештували. Вірніза декілька днів до цього радили їм залишити

монастир, щоб не наражати себе на небезпеку, але о.Яким сказав: “Ховатися не буду, а без волі Господьньоїжодний волосок не впаде з моєї голови”. Через три дні29 червня 1941 року, ще до приходу у місто німців,люди кинулися до в’язниці з надією знайти своїхрідних, але натомість побачили сотні закатованих тіл.Єромонаха Якима Сеньківського не знайшли, а свідкиговорили, що його зварили в казані і дали їсти в’язCням. В той день юшка, якою їх годували, мала солодCкий присмак, і в ній плавали людські нігті. Це даєпідстави вважати, що єромонах Яким Сеньківськийзагинув як мученик за віру. У пам’яті вірнихукраїнської Церкви цей святець залишився як найCкращий зразок Христового священика і щирогоукраїнського пастора.

Блаженний отецьЯким Сеньківський

Віталій ВінтонякВіталій ВінтонякВіталій ВінтонякВіталій ВінтонякВіталій Вінтоняк

г е р о ї в і р и

33


Бути святим… щось далеке і незрозуміле длябагатьох людей сучасного суспільства. Багатохто скаже, що святий — це якийсь неземний

чоловік, істота не з цього світу, людина, яка ніколи негрішила. Ще багато інших думок можна почути щодотого, як люди уявляють собі святого. Насправді, це даCлеко не так! Святі — це такі самі люди, як і ми, люди,які жили таким же життям, мали такі самі проблеми ітруднощі, теж спотикалися, падали, але піднімалися,щоб йти далі по цій стежині життя. Святі – це люди,які також у своєму житті потребували любові, опіки,співчуття, розуміння, допомоги ближнього. Але те, щоїх зробило святими, — це сприйняття свого життя якнайціннішого дару від Бога. Цей дар вони тримали нелише для себе, але з любов’ю дарували й повністюприсвячуюли його іншим і Богові. Кожен з нас є поCкликаний до святості, і святі дані нам як гіднийприклад для наслідування.

Після візиту Святійшого Отця Івана Павла ІІ до УкраїCни Українська ГрекоCКатолицька Церква офіційноотримала блаженних, якими ми як вірні християни нетільки повинні пишатися, але й бути гідними поCслідовниками. Одним із цих новобеатифікованихблаженних – архимандрит монахівСтудійського Уставу отець КлиментійШептицький, рідний брат нашогомитрополита Андрея. Його життябуло поCособливому цікавим. Будучивихідцем із заможної аристократиCчної родини, він залишає все, щобприсвятити себе повністю Богові,сам стає убогим, щоб цим убожестCвом, як пише апостол Павло, збагаCтити інших.

Народився майбутній блаженнийКазимир Шептицький 17 листопада1869 р. у селі Прилбичі Яворівськогоповіту Львівської області. Він бувшостою дитиною графа Івана і СоCфії з ФредрівCШептицьких. “Казікулюбленець і потіха цілого дому… таке це легке,підстрибуюче, співуче пташеня, що направду міжчортиком і ангелом лежить його подібність,” – такзгадує у листах Софія Шептицька про свого сина.Початкову освіту юнак отримав вдома під пильнимнаглядом матері. Далі студії у найпрестижнішихєвропейських університетах, у Кракові, Парижі,Мюнхені та Інсбруці. Маючи двадцять три роки,Казимир Шептицький стає доктором права. ПаралеCльно з юридичними студіями він закінчує Інститутлісництва. Зберігся цікавий лист Софії Шептицької до

свого сина Казимира, тоді ще дванадцятилітньогохлопця: “Якщо будеш працювати для себе, в Богові ідля Бога, і запануєш над собою і над світом, будешдуже добрий. Якщо ж не будеш працювати, а світ ічорт тебе переможуть, будеш дуже поганим…” Злиста бачимо, що мати дбала не лише проінтелектуальну формацію сина, але насамперед продуховну.

Після закінчення студій молодий Казимир допомагаєбатькові в управлінні родинними маєтками в селахПрилбичі і Дев’ятники. Багато часу юнакові доводиCлось присвячувати хворій матері, яку він частосупроводжував на лікування до Італії. Вирізнявся він іорганізаторськими здібностями, чим неодноразовоприслужувався старшому братові, майбутньомумитрополитові Андреєві. Саме Казимир Шептицькийбув “відповідальним організатором” єпископськихсвячень брата, згодом урочистого в’їзду митрополитаАндрея у храм Святого Юра.

У 1900 році Казимир був обраний послом до ВіденCського парламенту і кандидатом до Державної Ради,повним членом якої став у 1901 році. У 1907 р. авCстрійський парламент припинив свою діяльність,Казимир з політики переходить до адмініструванняродинним маєтком, працює у своєму фільварку в ДеCв’ятниках, де для католиків східного обряду будуєпарохіяльну церкву.

Блискуча кар’єра, слава, багатство не завадили вжезрілій, сформованій особистості, відомому політичCному діячеві Казимирові Шептицькому відгукнутись

на Божий поклик і решту свого житCтя повністю пресвятити Господеві,стати ченцем. За порадою старшогобрата митрополита Андрея Казимирїде на якийсь час до бенедиктинCського монастиря у Байроні. Черезрік вступає до відновленого митроCполитом монастиря студитів, міняCючи західний обряд на східний.1913 року Казимир приймає схиму інове ім’я C Климентій C на честьвеликого Папи. Незабаром розпоCчинає богословські студії у Інсбруці(Австрія). 28 серпня 1915 рокуотримує єрейські свячення з рукєпископа Діонізія Няряді з КрижеCвець у Хорватії. З цього моменту для

колишнього юриста і знаного політика розпоCчинаяється новий етап життя, сповнений відповіCдальності за спасіння людських душ. Бути свящеCником йому випало в нелегкий для нашої Церкви час,час труднощів, переслідувань і неспокою, але отець,не зважаючи на все, ревно виконує свій святийобов’язок. Невдовзі після свячень він призначенийнастоятелем Студійського монастиря у Скнилові. А щечерез деякий час отця забирають до Унева, де він стаєігуменом СвятоCУспенської Лаври. У своїх повчанняхновопоставлений ігумен Климентій Шептицький

Блискуча кар’єра,слава, багатство незавадили вже зрілій,сформованійособистості, відомомуполітичному діячевіКазимирові Шептицько8му відгукнутись наБожий поклик і рештусвого життя повністюпресвятити Господеві,стати ченцем.

Блаженний отецьКлиментійШептицький


34

подає приклад зразкового єромонаха. Він пише, що“. . .єромонах має давати провід у духовному життііншим братам – сам мусить мати те життя вобиллю, мусить бути людиною молитви і монашогообичаю… мусить бути людиною праці, що не боїтьсятруду, а є твердою і вимогливою щодо себе, і ближнімготовий прислужити з любов’ю, пожертвуванням ісамозабуттям”. Будучи жертовним і вимогливимщодо себе, заслужив ще за життя собі від братів славуаскета і отримав назву “святця”. У його келії, згадуютьочевидці, було лише залізне ліжко, шафа з книжками,столик і клячник, на якому отець молився перед розCп’яттям.

Брати також згадують, що отець мав лагідну вдачу, докожного монаха ставився з великою любов’ю і поваCгою: “Отець Климентій відносився до всіх нас, якрідний батько. До кожного, навіть до наймолодшогомонаха, звертався лагідно і спокійно… коли виявлявсянеправим, по8батьківськи перепрошував. Дуже любивмирити і заспокоювати братів, зробити кожномузокрема якусь приємність”, – згадує про ігумена схиCмонах Єротей.

Інші очевидці, згадуючи про унівського ігумена, таCкож порівнювали його з рідним батьком. Не булотакого, щоб отець когось опустив або обділив своєюувагою, або не допоміг у скрутну хвилину, а навпаки Cсвоєю батьківською любов’ю і теплом він огортавусіх. “Коли виходив після Служби, його завждиобступали селяни. Він з кожним поговорив, розпита,що сіють, що роблять, давав поради: дуже добре на

тому розумівся. Взагалі вмів ставатись таким, якимбув його співрозмовник; з дітьми був як дитина. Колиприїжджав у сиротинець, діти його обступали,обнімали, сідали на коліна. Один хлопчик казав:“То мійтато”, а він сміявся: “ Так, так, я твій тато”, боявсяне розчарувати малого”. Зі спогадів сестерCстудиток.

Як ігумен Унівської Лаври о.Климентій дбав про розCвиток східного монашества не тільки на теренахУкраїни, а й поза її межами. За його сприяннямзасновано жіночу студитську обитель у с. Якторовіколо Унева, отець Климентій також брав участь у заCснуванні студитського монастиря в Канаді. На плечахотця Климентія лежав великий тягар обов’язків:господарська, адміністративна, організаційна діяльCність – все процвітає під пильним керівництвомігумена. Але окрім цього, будучи людиною високогоінтелекту, Климентій Шептицький займався і наукоCвою роботою. Був членом Богословського НауковогоТовариства, читав лекції в Інсбруцькому університеті,друкується в європейських богословських журналах(переважно французькою мовою).

З 1936 р. о. Климентій більшість свого часу проводитьу Львові на СвятоCЮрській горі, за призначенняммитрополита Андрея, стає його правою рукою.Взимку 1939 р. митрополит ділить терени РадянсьCкого Союзу на чотири екзархати, і один із них, Росію,передає під керівництво своєму братові, ієромонаховіКлиментію.

Особливо тяжка доля випадає на родину Шептицькихпід кінець 30Cх років. Наступає час важких випробоCвувань, час гіркого болю і розчарувань, але, незваCжаючи ні на що, митрополит і о. Климентій мужньонесуть тягар свого життєвого хреста.

У 1939 р. у власному домі у Прилбичах більшовикирозстріляли старшого брата Шептицьких Леонаразом з дружиною, заарештували їхніх племінників.“Вчора поїхав до Прилбич на могилу коханих Леона здружиною…потім відбулася моя проща по домі, посаду, й серце моє стікало кров’ю. Дерева ще стоять –липа, груша, але в будинку страшна руїна”, – писаво. Клементій.

Під час більшовицької та німецької окупацій о.Климентій перебуває біля митрополита. Разом із нимбере участь у акції порятунку єврейських дітей відфашистів. Із допомогою настоятельки студиток,матері Йосифи, о. Климентій влаштовував єврейськихдітей у сиротинці, оформляв на них документи проХрещення в грекоCкатолицькому обряді, даючи їмукраїнські імена та прізвища.

Смерть митрополита Андрея у 1944р. теж боліснопозначається на житті брата Климентія, якраз в тойчас призначеного архимандритом для МонахівСтудійського Уставу. “Сьогодні о пів другої пополудніспочив у Господі наш дорогий митрополит.Розумієш, наскільки мені важко, яка витвориласяпустка у моїй душі… Був він таким добрим, з такимгарячим широким серцем… З нашої громадки за8


35


лишились ми двоє”, – так пише отець Климентій досвого брата Станіслава.

У 1945 р. після арешту всіх єпископів УГКЦ о. КлиCментій стає, по суті, провідником духовенства нашоїЦеркви. Щочетверга він продовжував традиційнізустрічі духовенства, заохочував священиків непіддаватися обіцянкам чи погрозам і не підписуCватися на православ’я, а бути до кінCця вірними своїй Церкві.

Більшовицька влада не могла непомітити діяльності Архимандрита і“належно оцінити” її. 5 червня1947 р. в Унівській Лаврі отця арешCтовують. Він якраз молився, коливірвалися до келії. Після року тяжкихдопитівCкатувань у львівській такиївських тюрмах, його, сімдесятиCдев’ятирічного знесиленого старця,засудили на вісім років перебуванняу тюрмах і таборах особливогорежиму. На допитах йому закидали,що він — ворог українського народу,який зрадив Церкву, продавсяРимові. . . Отця били, піддавали різCним тортурам, але він витримуваввсе і, незважаючи на терпіння,тортури, поневіряння, нічні допитита переведення з одного місця на інCше, знаходив в собі сили посміхатися. Здається,усмішка була для о. Климентія єдиним знаряддям проCповіді Євангелія. Дивлячись у вічі смерті, старецьсвоїм усміхненим поглядом ніби випромінюваврадість і тепло. “Високого зросту, 1808185 см., худор8лявий, з довгою білою бородою, трохи сутулий, зпалицею. Рухи повільні, спокійний, обличчя й очіпривітні. Своїм виглядом нагадував святого Мико8лая… Ми не чекали такого злочинця в нашій камері,”– ось яким запам’ятали блаженного його співCтовариші по камері. Товариші по нещастю вважали о.Климентія направду святою людиною. А багато з нихбув переконаний, що саме молитви о. Климентіяврятували життя багатьом в’язням. “Відколи пізнавсвятого, я став іншим. Він влив у моє серце спокій імолитву. Моє страхіття сталось легким,” – пишепро блаженного російський письменник ВолодимирНікістровський. Кожного потребуючого отецьнамагався розрадити, потішити, повернути радість дожиття, обдарувати своєю батьківською опікою, хоч,може, і сам потребував опіки і потіхи. “Віддававкожному частку тепла і надії, яких ми так на тойчас потребували. Говорив, що ми всі ходимо під Богом,і Він не оставить нас в своїх милостях…”. Згадують іпро те, що старенький монах усім ділився зтоваришами, навіть останнім. “ Отцеві якісь сестрипередали три яблука, таких червоно8рожевих,спілих, і він одне яблуко віддав Новосадові Романові —тому що той часто хворів шлунком, сказавши: “Вамтреба лікувати шлунок”, — а інші розділив між нами”

Першого травня 1951 р. отець Климентій відійшов увічність. Помер через виснаження і серцеву недостаCтність у Володимирській тюрмі як мученик за віру.

Великим скарбом для нас, християн, є не лише святежиття о. Климентія Шептицького, але й богословськаспадщина. Це послання, листи, звернені насампереддо монахівC студитів. Серед головних творів о. КлиC

метія Шептицького C “Слово про убоCжество і послух”, в якому він наголоCшує на особливому дотриманні моCнахами трьох євангельських рад:убожества, чистоти і послуху. ОоблиCво цінним є “Посліднє слово”, напиCсане в червні 1940 року. Цей твірвиник тоді, коли Західна Українапереживала руїну церковного, реліCгійного та чернечого життя. У ньомуслові отець Климентій подає вказівCки, як у майбутньому відбудовувати івідроджувати монашество. Вагомезначення мають праці про Божічесноти: віру, надію, любов. Але прощо б о. Климентій не писав, на яку бтему не говорив зі своїми співбратаCми, завжди лейтмотивом його твоCрів, послань та листів була молитваяк постійне єднання з Богом, поCстійне звернення до Нього, постійне

бажання тільки Йому служити, тільки Його волішукати і бездоганно її виконувати.

На завершення хочу подати молитву ранішньогонамірення о. Климентія, яка завжди супроводжувалаблаженного на життєвому шляху. Саме вонадопомагала йому з радістю зустріти кожен Божийдень і з вдячністю прожити його:

Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе,що принесе мені цей день.

Дай мені цілковито віддатися на волю Твою святу.

На всяк час дня цього в усьому настав і підтримаймене.

Які б я не дістав вістки сьогодні, навчи мене прийнятиїх із спокійною душею і твердим переконанням, щона все – Твоя свята воля.

У всіх ділах моїх і словах керуй думками моїми йпочуттями.

У всіх непередбачених випадках не дай мені забути,що все Ти послав.

Навчи мене просто й мудро ставитись до всіх людей,нікого не ображаючи, ні не засмучуючи.

Господи, дай мені силу перенести втому і всі подіїцього дня.

Керуй моєю волею і навчи мене молитися, вірити,надіятись, терпіти, прощати й любити. Амінь!

...незважаючи натерпіння, тортури,поневіряння, нічнідопити та переве8дення з одного місця наінше, знаходив в собісили посміхатися.Здається, усмішка буладля о. Климентіяєдиним знаряддямпроповіді Євангелія.Дивлячись у вічі смерті,старець своїмусміхненим поглядомніби випромінюваврадість

Андрій СТАндрій СТАндрій СТАндрій СТАндрій СТАСІВАСІВАСІВАСІВАСІВ


Християнство прийшло у Вірменію значнораніше ніж у Римську імперію та на БлизькийСхід. Християнські місіонери прибували до ВірC

менії та проповідували людям своє вчення. Для того,щоб народові було зрозуміло їхнє вчення C вони поCвинні були розмовляти поCвірменськи. Виникаютьхристиянські громади. За легендою, християнство поCчало проникати у Вірменію ще у І столітті черезпроповідь апостолів Тадея та Вартоломея. Власне черезце Вірменська Церква називається Апостольською.

Святий Григорій народився у вірменській столиціВагаршапат приблизно у 256 р. і був сином Анака,брата вірменського царя ХорсоваІ. Анак вбив під часперськоCвізантійського протистояння за владу надВірменією самого царя і всіх членів його родини, кріммолодого принца Традата і його сестри Хосровідхут.Але і самого Анака спіткала помста — він та його сім’ябули жорстоко знищені. Врятувався лише його синГригор. Він був таємно переправлений у Кесарію КапаCдокійську, де отримав християнську освіту. У нього булодвоє синів: Вртанес і Арістакес, які згодом такожстануть святими.Молодий цар Традат ІІІ (298C330) був посланий у Римщоб отримати належну освіту. Коли він повертавсячерез Кесарію у Вірменію, щоб пред’явити свої правана трон, тоді ж прийняв на службу молодого писцяГригора, який, приховавши своє минуле, бажав відC

даною службою царю викупити вину свогобатька. Але коли Григор відC

мовився поклонитись поCганським богам і богиC

ням, яких почитали уцарському дворі,

Традат вирішивпокарати його,кинувши у ямуCтемницю дляс м е р т н и к і в(Хор Вірап). Уцій темниціГригор провівчотирнадцятьроків. Сьогоднідні його ув’язCнення і звільCнення відCзначаються якцерковні свята.Деякі церковні

Святий ГригорійПросвітитель —покровительВірменської Церкви

історики стверджують, що їжу до нього в яму приносивАнгел Божий, інші — що його годувала сестра царя, якабула християнкою.

Під час ув’язнення Григора цар замучив монахиньГаяне і Ріпсіме та їх супутниць, настільки жорстоко, щосам втратив глузд і дар мови. Ніхто не насмілювавсянаблизитись до біснуватого царя. Після того, як принCцесі Хосровідут тричі з’явився Ангел Божий, вона наCполягла, щоб Григора вивели з ями і попросили зціCлити Традата. Завдяки своїй святості Григор зцілив цаCря і навернув його в християнство. Після цієї подіїувесь царський двір був охрещений, а християнствопроголошено офіційною релігією Вірменії. Це сталосьу 301 році. Так Вірменія стала першою країною, дехристиянство було визнане державною релігією.Згодом розпочалось масове знищення язичницькиххрамів та ведеться боротьба проти поганства. На місCцях храмів будуються церкви та монастирі, а до нихвідводяться належні земельні ділянки разом ізнаселенням.

Після цього великого навернення Григор був рукоCположений у єпископи (302 р.) і став першим КатоліCкосом Вірменської Церкви. Він відшукав усіх переслідуCваних священиків і єпископів, що були на територіїВірменії, і почав поширювати світло християнськоївіри. Над мощами монахиньCРіспіміянок він побудувавкаплиці. Завдяки його старанням були охрещені Грузіяі Аланія. Він створив перші церковні канони ВірменCської Церкви, написав численні молитви і впорядкувавбогослужбове життя.

За легендою, коли св. Григорій молився над могиламивбитих дів, несподівано він отримав чудесне видіння.Ісус Христос в оточенні ангелів зійшов з небес і золоCтим молотком вдарив по язичницькому капищі, щостояло неподалік від царського палацу. Від удару відCкрилась земля, злі духи, святилище яких булозруйноване, закричали страшними голосами, а намісці капища виник вогняний стовп із сяючим хреCстом. У 303 році святий Григорій побудував на цьомумісці Святий Ечміадзін (що означає “Зійшов єдиноCсущний”). Двоє його синів також були рукоположені уєпископи. Постарівши, Григорій відійшов на горуСепух, де провів останні роки життя як пустельник. Вінпомер приблизно у 326 р. За легендою, тіло його буловіднайдене нетлінним через чотири роки після смерті.Святий був похований з великими почестями як батькоВірменської Церкви, великий святий та небеснийпокровитель.

Через різні історичні обставини і народ Вірменії проCтягом століть був позбавлений державності і відпоCвідно незалежності. У тих умовах Церква брала на себеувесь тягар збереження та розвитку культури країни. Вумовах відсутності держави та державності Церквасама очолювала вірменську визвольну боротьбу. Вонабула сіячем патріотизму та національної свідомостінароду і по сьогодні виконує свою юлагороднуфункцію.

Артем ГАртем ГАртем ГАртем ГАртем ГАЛСТАЛСТАЛСТАЛСТАЛСТЯНЯНЯНЯНЯН



37

Розглянувши у попередніх номерах семінарійноCго часопису “Пізнай Правду” деякі найхарактерCніші аспекти проблеми спілкування, у цій та

інших статтях нової тематики говоритимемо пронайголовнішу причину непорозуміння між особами— про упередженість. Зважаючи на те, що саме черезнепорозуміння немає спокою в сім’ях, родинах,суспільстві загалом, автор цієї статті вважав за потрібCне особливо наголосити на цій проблемі.

Під час спілкування кожна людина неодноразовоможе опинитися в такій ситуації, що, як її слова, так івчинки, неправильно сприймаються навколишнімсередовищем. Трапляється і так, щоспіврозмовники не лише не слуCхають одне до одного, а обороняCються одне від одного, часто(безпричинно) завдаючи ударів. Утакій ситуації ми торопіємо відпобаченого та відчутого: нас несприймають! Виникає запитання:чому створюються такі бар’єри? АпоCстол Яків дає чітку відповідь: “А колизважаєте на особи, то чините гріх,закон засуджує вас як переступників”(Яків 2, 9). Упередженість — причинаусіх міжособистісних непорозумінь.Про це говорить апостол Павло: “Тиж чого судиш брата твого? Чогопогорджуєш твоїм братом? Усі мистанемо перед судилищем Божим. . .так ото, кожний з нас сам за себедасть відповідь Богові” (Рим. 14, 10C12). Святі Отці радять завжди бачити свої гріхи, а недивитись на чужі. Зрештою, чи не гордість стоїть зацим всім?!

Бар’єри, які виникають між людьми під часспілкування, можуть бути тісно пов’язаними зхарактером тієї чи іншої особи, її поглядами,прагненнями, життєвими принципами і т. ін. Однеслово, виникнення негараздів у спілкуванні зумовCлене якраз нерозумінням основ людського спілCкування, а ще гірше — невмінням користуватисьними. У минулих дописах ми підкреслюваливажливість вміння володіти як собою, так і певнимиправилами спілкування. Тобто, основними умовамицивілізовано спілкування є вміння людини зосереCджуватись не на своїй особі, а насамперед — на особіспіврозмовника; відстоювати не свої інтереси, аінтереси інших. Однією з причин, яка зумовлює

виникнення непорозумінь між людьми, є небажанняоднієї зі сторін забути про свій егоїзм, що дуже частопроявляється у таких негативах: неввічливість, агреCсивність, замкнутість, нещирість. . . А вже звідси бересвій початок упередженість, якої неможливо позбуCтися людині без сторонньої допомоги. “Найперше інайголовніше у житті — це намагатись володітисобою” (Вільгельм Гумбольт, нім. лінгвіст).

У давнину філософи справедливо зауважували: “ЛюCбити — означає бажати іншому того, що вважаєш заблаго, і бажати при цьому не заради себе, а зарадитого, кого любиш, і намагатися, по можливості, надаCти йому це благо” (Арістотель, грецький філософ);“Хто сам не любить нікого, того, мені так здається,також ніхто не любить” (Демокріт, грецький філоCсоф); “Краще менше знати, а більше любити, ніжбагато знати, а не любити”, і так далі. Звідси випливає,що упередженість — це недозріла любов, або, радше,викривлена любов під виглядом бажання добрасвоєму ближньому через його відкинення. Не дивно,що одразу ж за гордістю слідує гріх вивищення над

іншими. Чи не натрапляємо ми на цеявище навіть у релігійній спільноті.

Знання правил спілкування формує внас відчуття здорових відносин, якіскеровані на іншу особу, її зацікавCлення, інтереси, болі… Ми, такимчином, стаємо немовби дзеркаломдля співрозмовника, у якому він баCчить свої негаразди, а одночаснопозбуваючись їх з нашою допомоCгою. Наша допомога — це правильне,невикривлене ставлення до ближCнього, ставлення, яке бачить передсобою його як рідного, а не чужого.У попередніх статтях вже йшлосяпро ці правила, тут виділимо найCголовніші з них: “І як бажаєте, щобвам люди чинили, так само чиніть їмі ви” (Лк. 6, 31). Слово Боже — життя,чому ж не користаємо з цього?!

Здорове спілкування включає в себе, перш за все, роCзуміння, об’єктивність реакції, виключення агресивCності. Тобто, як було згадано вище, об’єктивне розумінняситуації полягає в тому, щоб на перший план ставитипотреби свого ближнього, а не виключно свій егоїзм.Така об’єктивність насправді допомагає лікуватиспіврозмовника, допомагає йому самому зрозуміти івиправити свої ж вчинки, тоді, коли суб’єктивне ставленCня повністю руйнує цю можливість. Тому й не виходитьжодного мирного діалогу чи екуменізму. Іранський поетXIVCго століття зауважив: “Слово, яке ти зумів утриматив собі, — раб твій, слово, що вирвалося у тебе — володартвій” (ШемсCЄддінCМагомет Гафіс). Вивищення надкимось завжди потягає за собою осуд, закритість передспіврозмовником, а то й взагалі відкинення його. Удавнину говорили: “Забуття своїх власних гріхівпороджує безстидство” (Демокріт, грецький філософ).

Непорозуміння

Однією з причин, яказумовлює виникненнянепорозумінь міжлюдьми, є небажанняоднієї зі сторін забутипро свій егоїзм, щодуже часто проявляє8ться у таких нега8тивах: неввічливість,агресивність, замкну8тість, нещирість... Авже звідси бере свійпочатокупередженість

“Нестерпний той, хто безозлоблення не спроможнийсприймати недоліки інших”.(Еммануїл Кант)



38

У той час, коли ми ставимо себе на п’єдестал, а іншихнабагато нижче, визріває не діалог, а, здебільшого,монолог. Таким чином, ми не надаємо своємуспіврозмовникові права не лише щось висловитисамостійно, а й подумати. Ми прагнемо почути лишете, що хочемо почути. Співрозмовник у такій ситуаціїзакривається, і ми ніколи не зможемо зрозумітипричину тих чи інших його слів або вчинків. Тому йвибудовуємо собі опінію про неспроможність співCрозмовника виправитись до кращого, через нашугордість не задумуючись ні на хвилинку над тимнезаперечним фактом, що вся проблема криється унас. Свого часу перед подібним явищем застерігавсвоїх колег іспанський драматург Педро Кальдерон:“Язик — найбезпечніша зброя: рана від меча легшевиліковується, ніж рана від слова”. Окрім цього,англійський письменник зазначає ще один недолік,яким уражена велика кількість людей, що наділенітією чи іншою владою: “Найбільша помилка —вважати, що ти ніколи не помиляєшся” (ТомасКарлейль). На жаль, ми часто не усвідомлюємо, що деCколи мовчанка менше шкодить, аніж невмілавідповідь.

Намагання зрозуміти, глибше пізнати особу успілкуванні буде більш ефективнішим, коли мистворимо для цього ауру довіри. Відчуття довірисформує для нашого співрозмовника клімат, у якомувін не боятиметься того, що його можуть зрозумітинеоб’єктивно або що його відкритість піде йому не накористь. Практика диктує свої правила, набутічималим досвідом, який свідчить, що певні якостіособи спроможні створити ауру довіри міжспіврозмовниками. До них найчастіше належать:

Розуміння та толерантне ставлення до поглядів, слівта вчинків співрозмовника

Ця якість передбачає прагнення адекватно реагуватина думки та емоційні стани співрозмовника з метоюспіврозмовника з метоюспіврозмовника з метоюспіврозмовника з метоюспіврозмовника з метоюпобачити їх в його очах і, таким чином, зрозумітипобачити їх в його очах і, таким чином, зрозумітипобачити їх в його очах і, таким чином, зрозумітипобачити їх в його очах і, таким чином, зрозумітипобачити їх в його очах і, таким чином, зрозуміти

тип цих станівтип цих станівтип цих станівтип цих станівтип цих станів (часто це буває неспокій, страх,розпач, сумніви, загубленість. . .). Людина, яка володієтаким вмінням, завжди ставить себе на місцеспіврозмовника.

Без сумніву, ця реакція не ставить перед собоюзавдання поєднати наше сприйняття і оцінку з тим,що думає і говорить наш співрозмовник. Завданняполягає дещо в іншому — у бажанні об’єктивнозрозуміти чужі позиції, життєві принципи безсуб’єктивних оцінок самої особи. Таке розуміннявимагає від нас найперше вміння хоча б на деякийчас відійти від власних принципів та умовиводів і,принаймні, спробувати зрозуміти внутрішній стан тапереживання співрозмовника. І коли він відчує такеставлення до нього, почне нам довіряти і відкриватисвої внутрішні негаразди.

Позитивне сприйняття співрозмовника якособистості.

Полягає у нашій налаштованості під час спілкуванняз ближніми, із проявом щирої уваги та поваги до них,незалежно від вад чи чеснот тієї чи іншої людини.Чим більше ми здатні до сприйняття інших якповноцінних особистостей, тим більше в нас шансівна те, що вони не будуть перед нами відчуватися узамку із закритими на колодку дверима, з якого немаєвиходу на волю. Найголовніше те, що наша увага таповага не повинні бути штучно створеними,лицемірними, але чистими і правдивими.

Особиста відповідність між нашими думками,словами і вчинками у ставленні до інших.

Це ніщо інше як щирість у своїй поведінці із співрозCмовниками.

Звичайно, що не завжди і не в усьому слід погоджуCватись з тим, що говорять інші. Але узгодженістьповедінки є гарантом порозуміння у ситуаціях, колиспіврозмовники намагаються знайти спільну мову.

Насамперед нам слід виразно зрозуміти те, що рух дообожествлення і Бога стане набагатодієвішим, коротшим і легшим, якщолюдина звикне при будьCяких життєCвих ситуаціях зберігати мир у своємусерці.

Адже тоді, як зазначає отець ЖакФіліп, вона стає чутливою до СвятогоДуха і Господь Своєю благодаттюздійснює в ній набагато більше, ніжлюдина могла б вчинити своїмизусиллями.

“ “ “ “ “Власні недоліки — неначе мішок заплечима: не побачиш” (ЕразмРотердамський). . . .

Далі буде. . .

В’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАР


п о е т и ч н а с т о р і н к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №6 (63) листопад−грудень 2003

Біблійне повчанняіз скарбницімудростістародавньоїГреції

39

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКАААААБратство Введення в храмБратство Введення в храмБратство Введення в храмБратство Введення в храмБратство Введення в храм

Пресвятої БогородиціПресвятої БогородиціПресвятої БогородиціПресвятої БогородиціПресвятої Богородиці

Один багатий торговець мандрував довгимшляхом до далекого краю, аби по прибуттітуди, могти зайнятися там торгівлею. Увесь

його багаж складав велику кількість возів з волами, демістилося багато різноманітних дорогих речей:тканини та всілякі коштовності. Та ось, на серединідороги, яка була досить нелегкою для перевезеннявантажу, один із возів скотився у глибоку яму.

Багатий торговець, якого усі вважали доволіпобожним та зразковим віруючим, закликав своїхпідданих, які супроводжували його, молитися до богівпро допомогу, при цьому не докладаючи жоднихзусиль, аби хоч якось витягти віз із речами, які були наньому. Після довгого часу їхньої молитви про допоCмогу, торговцеві з’явився бог Геракл, та промовив донього: “Збери усіх своїх супроводжуючих та докладиусіх можливих зусиль зі свого боку, щоб витягти із

“Кожна праця приносить користь;пуста балаканина – голод”(кн. Приповідки 14, 23)“…але кожний отримає власну нагородузгідно з своїм трудом”(1 Коринтян 3, 8)

рову дорогоцінний товар, і не молись більше ізпроханням про щось, не докладаючи при цьомужодних власних зусиль. Бо у такому разі твоєбажання ніколи не здійсниться”.

(З книги “The Complete Fables. Aesop. Penguin books. 1998)

Розважання:

Відомо, що будьCяке очікування результату від чогось,вимагає певних дій, які б могли привести до йогоздійснення. Тому, саме по собі бажання чогось не маєжодної вартості, якщо не відображається у якихосьреальних діях. Бо самі наміри, бажання, навіть дужедобрі і благі по своїй суті, без реального намаганнявтілити їх у життя, зреалізувати їх, не мають жодноїважливості та значення. Як говорить відоме прислів’я:“Благими намірами вистелена дорога до пекла”.

Саме поCсобі прагнення не має жодної вартості, якщовоно не має вираження. Повчальним залишається

також відомий заклик до поступу унаших духовних прагненнях: “Ora etlabora” – молитва та праця, наче двакрила, які дозволяють утримуватися впольоті наших щирих та благихстремлінь. Тому, навіть у духовномужитті, аби надати сенсу нашим доCбрим намірам, нашим молитвам, наCшим словам – потрібно старатись підCтверджувати та застосовувати їх унашому житті у повсякденних занять,праці, незалежно від будьCяких справта життєвих обставин, які трапляютьCся чи можуть трапитися з нами.

щодня

23.00 (крім суботи)

22.00 (субота)

Слухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі Internet

http//www.rr.lviv.ua

Звукові файли оновлюються щоденно

Адреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: Радіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»

вул. Є. Озаркевича, 4,м. Львів, 79016, Україна

тел. (0322) 74C23C03, факс 97C08C75

ECmail: [email protected]

Перша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаУУУУУкраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіо

Понеділок 21.30

Вівторок 21.30

Четвер 22.30

Львівська радіо8Львівська радіо8Львівська радіо8Львівська радіо8Львівська радіо8трансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережа

Понеділок 10.00

Вівторок 18.40

Середа 18.40

Четвер 18.40

Субота 18.45

Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»

Репортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніподії в Уподії в Уподії в Уподії в Уподії в Українських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, радіоCдіоCдіоCдіоCдіоCпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняєпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідіпро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та латинськийтинськийтинськийтинськийтинськийцерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, радіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихбогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство злітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді промистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконопису, сакральну архіC, сакральну архіC, сакральну архіC, сакральну архіC, сакральну архіCтектурутектурутектурутектурутектуру, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику

РРРРРадіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння» Слухайте Радіо «Воскресіння»

поетична сторінка

Скажи, хто знає наперед,Що завтра нас чекає,

Хто впевнений в прийдешнім дні,

Хто владу над ним має?

Скажи, хто з правдою живе,

У кого сила в слові,

Хто суд по совіті вершить,

Хто не боїться крові?

Скажи, хто біль не запізнав,

І хто живе щасливим,

Хто не страшиться, що прийдуть,Прекрасні ті хвилини?

Скажи, куди всі люди йдуть,

Куди всі поспішають,На кого моляться вони,

Кого за бога мають?

Скажи, хто добрий, а хто злий,Скажи, хто з нас безгрішний,

Хто все життя своє добро

Чинив на благо іншим?

Хто у тюрмі співав пісень,

Не про тюрму і волю,

А дякував в піснях своїх,

Всевишньому за долю?

Початок є, а де ж кінець,Коли він вже настане,

Коли вже гроші свій вінець,

Носити перестануть?

Скажи, що нас чекає там,

За судним часом смерті,

Чи став найбільшим зCпоміж нас,

Хто був завжди найменшим?

Коли хтось відповідь мені,

На ці питання скаже,

І хто без докорів душі,Сьогодні спати ляже?

Чи є такі, що чистоту,

У помислах лишили,В бажаннях своїх і в думках

Ніколи не згрішили?

Скажи, скажи, чи відповідьНа ці питання знайду,

Чи в цьому світі при житті,

Я сам собі пораджу?

Скажи, хто знає наперед,

Що завтра нас чекає,

Хто впевнений в прийдешнім дні,

Хто владу над ним має?

Що завтра нас чекає?

Юрій КУЮрій КУЮрій КУЮрій КУЮрій КУЗЬОЗЬОЗЬОЗЬОЗЬО

Documents

Місце служіння не є місцем обслуговування