ТемаТема

Духовна боротьба: для чого вона потрібна?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Агресія: завдання шкоди іншим.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4Подружні конфлікти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Смерть — не кінець, а початок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Біблія

Апостол Павло. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Покоління

Проблема спілкуваня. . . Внутрішнє співпережиттяпроблем свого ближнього. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11Родина та її участь у розвитку суспільства у світліапостольського навчання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13Подружжя як картина суспільного організму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14Сім’я та алкоголізм. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Дороговказ святості

Терпіння — привілей чи покарання?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21У суперечці народжується істина?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23

Отці Церкви

Навчання Григорія Богослова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

Добрий пастир

Віра, що палає у терні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25Коли зброєю стає Боже Слово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

Полеміка

Сатанізм як втеча в абсурд. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Простір спілкування

Абетка конфлікту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Герої віри

Блаженні Золочівської землі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Поетична сторінка

Біблійне повчанняіз скарбниці мудрості стародавньої Греції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39Автопортрет. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40Псалом 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хамулякамулякамулякамулякамуляк

Заступник головного редактора:РРРРРоман Островськийоман Островськийоман Островськийоман Островськийоман Островський

Літературна редакція:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль Гукукукукук

Дизайн і верстка:Володимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоВолодимир ЩуркоМихайло ХМихайло ХМихайло ХМихайло ХМихайло ХаришинаришинаришинаришинаришинВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль ПопелястийВасиль Попелястий

Відповідальні за друк:Микола ЯцківМикола ЯцківМикола ЯцківМикола ЯцківМикола ЯцківРРРРРоман Шкрібенецьоман Шкрібенецьоман Шкрібенецьоман Шкрібенецьоман Шкрібенець

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,Львів@Рудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72@07@34, 69@09@14,факс: 65@05@65e@mail: redakcia@lds.lviv.ua

Інтернет версія:http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/http:// magazine.lds.lviv.ua/Віталій КВіталій КВіталій КВіталій КВіталій Ковалишиновалишиновалишиновалишиновалишин

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№5(62)вересень−жовтень 2003

т е м а

2

Читаючи твори Святих Отців, ми часто можемонатрапити на таке поняття як “духовнаборотьба”. Це спочатку може нас дивувати, ад@

же зі своїм приходом у світ Христос дарував нам нове,вічне життя. А виходить, що потрібно ще за щось бо@ротися. Наскільки це правильно? Чи не ускладнюємоми просто собі життя якоюсь боротьбою?

Проте так можна думати тільки до того часу, доки миповерхово дивимося на наше духовне життя, та й нахристиянство загалом. Адже здається, що все такдобре, ми є доволі непоганими віруючими людьми,які “нікого не вбили, нічого не вкрали”.Роздивившись навколо, можемо побачити безлічлюдей, які, на нашу думку, є гіршими від нас. Отож,відчуваємо спокій та ледь помітне самозадоволення зісвоєї особи.

Але коли спробуємо сприйняти трохи ближче досерця слова Христа, коли полюбимо Його та будемонамагатися бути з ним реально, тоді побачимо, як всенасправді непросто, і які ми нікчемніта недобрі.

Ці два стани нам допоможе проілюс@трувати ось цей приклад, що, може,дещо дивно виглядати як на монаха,зате гарно унаочнює нам певні речі.Уявімо собі закохану особу, адже,мабуть, більшість із людей малидосвід пережиття такого стану. Такаособа, наприклад, хлопець, непросто “холодно” констатує: “Так, цядівчина досить гарною, хоча,звичайно, є кращі, є й гірші. Дужемило з її боку, що вона існує на світі”.Ні, якщо хлопець насправдізакоханий в цю дівчину, він починаєшукати шляхів, як би зробити так,щоб їй сподобатися, пробудити в нійвзаємні почуття, бути разом із нею. А якщо це почуттясправді глибоке та довготривале, тоді – одружитися зцією дівчиною. І що цікаво, до цього часу хлопецьсотні разів міг проходити попри дівчину, мешкати знею “в одному під’їзді”, але допокіль не закохався,доки не спалахнуло почуття — не бачив у ній нічогоособливого, а тепер – вона стає “сенсом його життя”,він долає всілякі труднощі, бореться з ними, прагнучине лише свого, а насамперед — її щастя (якщокохання справжнє).

Ця невелика аналогія допоможе нам хоч трохизбагнути різницю між нами, коли ми є “християнами

Духовна боротьба:для чого вонапотрібна?

...сьогодні доволі важкозрозуміти, чому длямене має бутинайбільшим Бог і чомудля Нього я маюжертвувати всім насвіті? Бо світ з кожнимднем пропонує щоразбільше речей: від зубноїпасти до чудовоїкар’єри, які “вирішать”усі проблеми.

по назві”, які “не закохані” в Бога, а лише формальновіддаємо, як гадаємо, йому належне; та між нами, колими справді любимо Його і хочемо Йому служити.У другому випадку все наше життя починає скеро@вуватися до цієї мети, ми просто не можемо жити безБога, займатися далі своїми життєвими справами.

Також хочу наголосити на одній деталі, яка карди@нально відрізняє стан закоханості, про що мовилосьвище, від любові до Господа. Адже перший стан — це,дещо спрощуючи ситуацію, — “справа двох”, бо тутпочуття суб’єктивні, тоді як Бог є набаго вартніший ідостойніший від усіх наших зусиль. Щоб перекона@тися в цьому, потрібно надзвичайно мало — “просто”повірити в це і полюбити Його.

Розумію, сьогодні доволі важко зрозуміти, чому длямене має бути найбільшим Бог і чому для Нього я маюжертвувати всім на світі? Бо світ з кожним днемпропонує щораз більше речей: від зубної пасти дочудової кар’єри, які “вирішать” усі проблеми. Аледосвід Отців показує одне: коли ми станемо на шляхнаближення до Бога, тоді з кожним кроком мета будедля нас щораз яснішою, а всі інші вартості світу будутькожна на відповідному місці. Ще раз наголошую: по@трібно “лише” повірити, а якщо не можемо цього —неустанно просити про такий дар Господа. І візьмімособі на озброєння слова Св. Павла, який сказав: “Вва@жаю все за сміття, щоб придбати Христа” (Фил. 3, 8).

Вище ми говоримо про мету метудуховної боротьби, тепер погля@немо, у чому ж саме полягає духовнаборотьба, адже здається — все прос@то: припустимо, ми зрозуміли, щоБог для нас — найголовніший, ітепер йдемо до Нього. Але саме тутрозпочинаються найбільші про@блеми. Бо на перешкоді нам стаютьдві ворожі сили: перша — це, як недивно, — ми самі; друга, про яку сьо@годні в ХХІ століття не дужепопулярно говорити, — це диявол.

Перша сила, або як називали її ОтціЦеркви, “автономна”, не є злою самапо собі. Але після гріхопадіння мистали дуже податливими на всілякезло. Це можна порівняти з компа@

сом, що завжди вказує на північ, але коли поблизулежить магніт, він починає вказувати на нього. І нелишень вказує, а каже, що саме ця сторона є північчю.Подібно і ми. Наприклад, маємо почуття смутку. Вонозакладене в нас Богом і є мовби своєрідним “інди@катором”, який вказує нам, що чогось, а радше Когосьне вистарчає. І коли людина буде уважно шукати, тодіГосподь приведе її до себе, бо, як каже апостол Павло,“хто вірує в Нього, не посоромиться” (Рим. 9, 33).Неправильна реакція на почуття смутку — зануренняв алкоголізм, наркотики й інші пошуки того, як би“забутися”. Так реагуючи, ми уподібнюємося до того,

т е м а

3

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

хто, помірявши градусникомсвою температуру і побачившина поділках, наприклад, 380С,розбив градусник, думаючи, щотак знищить хворобу, а не почавлікування.

Друга сила, диявол, все готова насобманути, тільки щоб збити із“шляху істинного”. Звичайно, насатані не потрібно концентру@ватися, але берімо його в “роз@рахунок”. За словами католиць@кого богослова ХХ ст. о. П’єра Те@йяра де Шардена, “до дияволапотрібно ставитися так, як альпі@ніст до прірви. Він (альпініст)повинен пам’ятати, що коли будене обережним та зірветься, то впа@де в неї. Проте коли він буде лишедивитися у прірву, а не будерухатися вгору, тоді залишитьсяна місці та не дійде до своєї мети”.

Але можна задати собі запитання:яким способом до нас підсту@пають ці сили і на якій “ділянціфронту” з ними потрібно боро@тися? На це також дають від@повідь Отці Церкви. Отож, всерозпочинається, як це не дивно, здумок, подібно як пожежа роз@починається з невеликого сірни@ка. І проникання гріха через дум@ки є тим небезпечнішим, щовони є чимось, що притаманненам. А тому що, образно кажучи,процесом думання керуємо ми,тим важче є зауважити, колисюди проникнув гріх, і вже не ми,а він провадить нашу думку. Самез цієї причини людина отямлюється лише тоді, колигріх вже вчинено, залишаючись із відчуттям, що цейвчинок є якимось чужим, не її. Цей стан ілюструютьслова, які, мабуть, багатьом із нас доводилося з болемпромовляти: “Як я міг таке вчинити?!”

А тепер погляньмо на сам механізм цього процесу.Отож, уявімо собі ситуацію. Ми прийшли до свогознайомого й побачили в нього книгу, яку ми вжедовший час мріяли мати у своїй бібліотечці. Першанаша думка: “Яка гарна книга”, далі — “Якби мені такумати”. У цих міркуваннях ще немає жодного гріху.Потім: “Може, б мені її вкрасти, бо цей знайомийскнара, він і так мені її не позичить, а тим більше неподарує”. Потрібно знати, що тут уже “підключився”один наш “друг”, диявол, що завжди шукає нашоїпогибелі. Проте ми роздумуємо: “Ні, я не можу цьоговчинити, все@таки — він мій знайомий, та й красти —гріх”. І добре, коли ми на цьому зупинилися. Потрібносказати, що у всіх цих думках гріха ще не було, просто

нас хотів полонити ворог. Але коли ми вирішимо: “Ні,я все@таки вкраду цю книгу, коли він вийде з кімнати”,то навіть, якщо ми і не вкрали її (бо знайомий невийшов), — це гріх, адже ми мали такий намір і по@годилися на співдію з дияволом. Можемо сказати, щовін готовий так “підключитися” до кожного нашогопомислу.

Але не впадаймо у відчай, бо ми маємо могутнійсередник у духовній боротьбі — це. . . молитва. Про неї,мабуть, всі ми знаємо ще змалечку, проте, на жаль,залишаємося на рівні її відчуття як необхідного (все@таки — ми християни), хоча й не дуже приємногообов’язку. Не буду тут описувати всі речі, які можетворити молитва, адже це може бути темою окремоїстатті. Але в нашій боротьбі нам радикально можедопомогти дуже коротенька молитва, яку можнапризивати у будь@який час і в будь@якому місці,особливо коли з’являються недобрі помисли. Це —Ісусова молитва. Звучить вона так: “Господи, Ісусе

4

т е м а

Агресія:завдання шкодиіншим

Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну)”.Почнімо її промовляти при кожній нагоді, і коли будемонаполегливими, тоді переконаємося в її дієвості.

Тому для нас є просто необхідним просити в Богадопомоги в нашій боротьбі, а з допомогою молитви мидолатимемо в собі негативні почуття до ближніх,будемо викорінювати в собі той еґоїзм, що так міцнозасів у глибині нашої особи, плекаючи в собі любов,милосердя і смирення. І повірмо, що тоді ми не зали@шимося самотніми людьми, яким “усі сідають наголову”, людьми, які ніколи не зможуть реалізуватися.Тоді наші помисли щораз більше будуть очищатися,тоді в них не зможе “вклинюватися” наш ворог —диявол. Бо Господь реально допомагає і дає таку силу,радість і втіху, що “Чого око не бачило й вухо не чуло,і що до серця людини не приходило, – те приготувавБог тим, що його люблять”.

Ще один із наших “страхів” — це боязнь, що “на шкоду”собі ми допомагатимемо іншим. Ця боязнь не маєжодних підстав. Але такі міркування були б пра@вильними, коли б “над нами” не було Бога, який ніколине допускає того, що є понад наші сили. Все іншеприносить користь, особливо тоді, коли мотивацієюнаших дій стає любов. І наведений вище приклад іззакоханим свідчить, як задля коханої юнак витрачаєчас, гроші (які так цінує сучасна людина), недосипає,а водночас — реально почуває себе щасливим, роблячице задля неї.

На завершення — ще про одну подію, яка трапилась у1970@х роках зі старцем Паїсієм Афонським. Ця історіясвідчить, як допомагаючи іншим, ми тим самим рятуємосебе. Отож, “Одного раз, поспішаючи в якійсьтерміновій справі, я спускався з монастиря Стоміон вКоницю. На одному важкому відрізку шляху (я називавце місце Голгофою) я зустрів одного монастирськогознайомого, дядечка Анастасія, з трьома навантаженимимулами. На стрімкому підйомі в’ючні сідла з’їхали вбік,і одна тварина була на самому краю прірви — ось@осьзірветься вниз. “Бог тебе послав, отче!” — зрадів дядечкоАнастасій. Я допоміг йому перевантажити мулів, потімми вивели їх на дорогу. Там я залишив його і продовживсвій шлях. Я пройшов уже чималий відрізок шляху, колистежина вперлася в завал. Нещодавно зійшов великий,триста метрів довжини, зсув, що засипав стежину.Дерева, каміння — все впало вниз, у річку. Якщо би я незатримався з мулами, то опинився би в цьому місці якразпід час зсуву”. І тоді старець Паїсій збагнув, що це Богпослав йому на допомогу дядечка Анастасія з мулами, ане навпаки.

Тому борімося за життя з Богом, за те, щоб визволитисявід тенет абсолютизації вартостей тогочасного життя тасебелюбства, і повірмо — ніколи не прогадаємо.. . А ду@ховна боротьба потрібна для того, щоб ми могли житиповним життям, про що любить так говорити сучаснийсвіт, на жаль, викривляючи це поняття, — зреалізуватисебе.

РРРРРясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)ясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)

Коли хтось каже: “Я люблю Бога”, а ненавидитьбрата свого, той неправдомовець. Бо хто нелюбить брата свого, якого бачить, той не може

любити Бога, якого він не бачить (І Ів 4, 20).

Наша поведінка стосовно один до одного з кожнимднем стає все більш деструктивна. Ми живемо у світісповненому злоби, насильства, ненависті. При переглядітелевізійних новин важко зрозуміти — чи цепродовження бойовика, чи реалії сьогодення. Відщоденних терактів вмирають тисячі людей, а рештусповнює жага помсти. З кожним днем людина починаєадаптуватися до агресивної поведінки, ми навітьпочинаємо виправдовувати дії, які завдають шкодуіншим людям… Так звані миротворчі акти, які забираютьза собою не один десяток жертв. І кожен, хто переживвтрату, відчуває агресію, яку ми виправдовуємо. Що ж цеза така “хвороба”, якою заражене людство?

Що таке агресія?Що таке агресія?Що таке агресія?Що таке агресія?Що таке агресія? Згідно з дефініцією, це індивідуальнаабо колективна поведінка, спрямована на нанесенняфізичної або психічної шкоди чи навіть на знищенняіншої людини або групи. Отже, агресія, як фізична чивербальна поведінка, спрямована на завдавання шкодибудь@кому. Під таке визначення підпадають образи,фізичне насильство, і образливі прізвиська. У людейпсихологи розрізняють два типи агресії: ворожу таінструментальну. Джерело ворожої агресії — це злість, їїєдина ціль —завдати шкоду. У випадку інструментальноїагресії завдавання шкоди не є ціллю, а засобомдосягнення будь@якої іншої позитивної цілі. Це,наприклад, війна, що своєю кінцевою метою мала незнищення народу, а звільнення його від тогочасногоправлячого режиму. Але будь@яка агресія незалежно відїї мети несе в собі зло. “Щоб жити далі, ми повиннізрозуміти, що серед всіх життєвих явищ немає нічогобільш дивного, більш непередбачуваного і такого, яке непіддається попереднім розрахункам, ніж наша поведінкастосовно один до одного. У всій природі ніщо так незагрожує людині, як сама людина” (Люіс Томас).

На власному досвіді, спостерігаючи за іншими, мидізнаємося, що агресія часто винагороджується. Дитина,яка своїми агресивними діями успішно залякує іншихдітей, стає все більш агресивною. Агресивні хокеїсти —ті, які переважно сидять на штрафних місцях черезгрубу гру, — приносять своїй команді більше голів, ніжнеагресивні гравці. У цих випадках агресія, спрямованана отримання певної винагороди, є інструментом. Усуспільстві така поведінка схвалюється, а потім ми ж інарікаємо. Найчастіше нам здається, що від нас одних

5

т е м аПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

нічого не залежить. Що світ сильні@ший за нас, що ті закони, які існують,підпорядковують нас собі, і ми маємопристосовуватися до них. Чому?Давайте звернемося до сім’ї, доспільноти, яка виховує майбутнє якдержави, так і церкви. Діти, якихбатьки часто карають, зазвичайвикористовують подібні агресивніформи поведінки до інших. Батькидомагаються від них послуху задопомогою крику, постійного биття і,таким чином, дають їм уроки агресіїяк методу вирішення проблеми. Яксвідчить статистика, не всі діти. якіпідпадали образливому покаранню,стають в майбутньому злочинцямичи батьками, які ображають своїхдітей, але 30% з них все ж такизловживають покаранням стосовносвоїх дітей: вони карають їх в чотирирази частіше. Насильство в сім’ї часто призводить донасильства в подальшому житті. То чи не повинні мипочати “лікування” з нашої сім’ї, з нашої родини, злюдей, чиє майбутнє нам не байдуже. Агресіявиявляється не лише фізичними виявами, її різновидомє постійна незгода між батьками, тримання зла одне наодного, бунтарський настрій, у якому виховуються діти.Дуже важливим фактором є повнота сім’ї, себтоприсутність у вихованні як батька, так і матері. У разівідсутності батька ризик того, що дитина станеправопорушником, зростає, однак тоді дуже багатозалежить від матері. Як свідчать різноманітнідослідження, мало хто з дітей, навіть із неповних сімей,стає агресивно настроєним до світу, якщо відчував теплоі ласку з боку матері, якщо виховання відбувалося наналежному рівні, якщо дитина відчувала гармонію — якзі світом, так із власним сумлінням.

Що впливає на агресіюЩо впливає на агресіюЩо впливає на агресіюЩо впливає на агресіюЩо впливає на агресію? Агресію викликає біль,нестерпна спека, тіснота, атакуюча поведінка.Спробуємо пригадати такі реакції, які в нас викликалинесподіваний і сильний удар великого пальця ноги абосильна головна біль. Як ми поводимося в ці моменти, чидуже приязні ми з іншими, чи не виникає бажаннянагрубити, крикнути? Зміна кліматичних умов можевпливати на поведінку. Неприємні запахи, тютюновийдим, забруднення повітря — все це може впливати наагресивну поведінку. Було проведене спостереження застудентами, які заповнювали опитувальники, уприміщенні з нормальною температурою повітря, ітими, які виконували ту ж роботу в кімнаті зтемпературою вище 32 градусів. В другому випадкустуденти повідомляли про втому, підвищену агре@сивність, а також більш вороже реагували на появусторонніх. Подальші дослідження показали, що спекатакож провокує появу бажання помсти. Розглядаючитаку поведінку як атакуючу, наприклад — свідомезавдавання болю чи образлива дія, є особливо сильнимзбудником агресії. Тіснота, напевно, найактуальніша

тема для людей, які щоденно добираються на роботу чина навчання. Так, саме в транспорті ми відчуваємозростання агресії, переживання, злобу. Для чого всі цідані, теоретичні дослідження? Мабуть, для того, щоб мизважали на ті речі, які нас можуть провокувати на гріх,так, саме на гріх, бо будь@який вияв негативізму — це зло.

Чи існують ліки проти агресії? “Прийдіть до мене всівтомлені й обтяжені, і я облегшу вас.” (Мт.11, 28). Чи цене найкращі ліки? Христос готовий нас прийняти, тих,хто хоче, але сам не може впоратися зі своєю агресією ізлобою. Без Господа і без Його Заповідей ми не зможемопанувати над своєю людською природою, надспокусами, які нас із кожним днем все глибшепоглинають. Якщо б ми виконували Божі Заповіді, чибула б у нашому серці агресія? Якщо діти люблять своїхбатьків, батьки сумлінно виконують свої обов’язки,керівники правильно організовують місце праці,робітники відповідально виконують роботу, де ж тутмісце для агресії? Якби ми, дійсно, любили один одного,не підпускали до нашого серця заздрість, якби кожен ви@конував те, що йому призначено у цьому світі, ми простоб не розуміли, що це за почуття — злість. Ми помаленькупочинаємо забувати про те, яке приємне відчуттярадість. Але не лише радість від того, що нам добре, алеі відчуття радості за свого ближнього. Як потрібноспівжити із своїми ближніми, найкраще пояснює намЄвангеліє: “…Всі ви будьте однієї думки, співчутливі,братолюбні, милосердні, смиренні. Не платіть злом зазло чи лайкою за лайку, а навпаки, благословляйте, бо вина те покликані, щоб успадкувати благословення. Бо хтохоче життя любити й бачити дні добрі, хай береже язиквід лихого, уста від слів лукавих. Хай ухиляється від злаі добро чинить, шукає миру, змагається за нього. Бо очіГосподні на праведних, і його вуха звернені до їхньоїмолитви, обличчя ж Господнє проти тих, які лиходіють.”(І Пт. 3, 8@12).

Марія ЧУХНІЙМарія ЧУХНІЙМарія ЧУХНІЙМарія ЧУХНІЙМарія ЧУХНІЙ

6

т е м а

На превеликий жаль, у сучасному суспільстві,якез кожним роком відходить від Бога та ЦерквиХристової, більшість подружніх пар бажають

розлучитись. У чому ж причина цієї трагедії?

У Святому Письмі, у книзі Буття (глава перша та друга)читаємо, що Господь Бог у шостий день твореннясвіту створив із земного пороху чоловіка і вдихнув внього подих життя, дав йому супутницю, яку він учудовий спосіб узяв з боку Адама, коли той спав.Таким чином, Бог у Своїй найбільшій далекоглядностіпостановив, що цей чоловік і ця жінка повинні бутиприроднім початком людського роду, який будерозмножуватися від них і збережеться завдякипостійній плідності через усі прийдешні часи. І цейсоюз чоловіка і жінки, щоб якомога краще відповідатина мудрі поради Бога, з самого початку виразнопоказав дві свої найкращі властивості: єдність інерозривність, які немовби глибоко вкарбовані тавписані в нього. З Євангелія чітко видно, що цевчення було проголошеним та відкрито підтвер@дженим божественною владою Ісуса Христа. Вінзасвідчив євреям і своїм апостолам, що подружжя зчасу свого заснування повинно існувати тільки міждвома, тобто між одним чоловіком і одною жінкою,що двоє вони становлять одне тіло і що подружнійзв’язок волею Божою зроблений настільки міцним,що жодна людина не може розірвати його. “Томупокине чоловіке батька й матір, і пристане до своєїжінки, — і будуть вони двоє одним тілом; тому вже недвоє, лише — одне тіло. Що,отже, Бог злучив, людина хайне розлучає” (Мр. 10, 2@9).

Проте ця форма подружжя, та@ка чудова і настільки вища заінші, почала поступово розкла@датися і зникати поміж поган; інавіть поміж євреїв частковозатьмарюватися та ставати не@зрозумілою. Серед євреїв по@ступово запровадився звичайзгідно з яким уважалося за за@конне для чоловіка мати бі@льше, ніж одну жінку, і коли,врешті, за “жорстоке серцеїхнє”, Мойсей поблажливо до@зволив їм відпускати своїх дру@жин, дорога стала відкритоюдля розлучень.

Серед поган зіпсуття та змінаподружжя виглядали ще більшнеймовірними. Урочисті це@

Подружніконфлікти

ремоніальні звичаї, придумані волею законодавців,привели до того, що жінки повинні були нестипочесне звання дружин або ганебне ім’я наложниці;дійшло аж до того, що дозвіл на одруження чи відмовав такому дозволі залежали від волі керівників дер@жави, чиї закони були спрямовані проти рівності.Більше того, багатоженство і багатомужжя так само,як і розлучення, призвели до значного послабленняподружнього зв’язку. Звідси так само постала великаплутанина щодо взаємних прав та обов’язків чоловіката дружини. Чоловік привласнив собі право пануванянад своєю жінкою, а сам, вважаючи себе вільним,занурювався в необмежену тілесну пожадливість удомах поганої слави,а також із своїми рабинями.Коли розбещеність чоловіка проявила себе такимчином, ніщо не викликало стільки жалю, як йогоопущена дружина, котра розглядалася лише як засібзадоволення пристрасті чи приведення потомства.Без будь@якого почуття сорому дівчат шлюбного вікупродавали і купували, як товар, подекуди батько чичоловік мав владу покарати дружину смертю.

Із воплоченням Сина Божого ситуація почалазмінюватися. Господь наш Ісус Христос піднісподружжя до гідності таїнства. Він дав силу чоловіковіі жінці досягти святості в подружньому стані, обері@гаючи їх і зміцнюючи божественною благодаттю.

Апостол Павло говорить: “А тим, що побрались, нака@зую не я, а Господь: “Нехай не розлучується із своїмчоловіком! А коли ж і розлучиться, хай зостаєтьсянезаміжна, або з чоловіком своїм хай помириться, ачоловік, нехай не відпускає жінки!” (I Кор. 7, 10). Ізнову: “Дружина законом прив’язана, поки живечоловік її, коли ж чоловік її вмре, вона звільниться відзакону чоловіка, тим то, поки живе чоловік, вона будевважатися перелюбницею, якщо стане жінкою

7

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 т е м а

Сучасна людина, коли чує слово ”смерть”, відчу@ває страх, ніби смерть — найгірше, що може ста@тися в нашому житті, і слід докласти усіх зусиль

для того, щоб вижити, навіть тоді, коли й виживаннядуже мало схоже на справжнє життя. Перші христи@яни говорили про смерть як про народження у вічнежиття. Смерть сприймалася не як кінець, кінцевапоразка, а як початок. Життя розглядалося як шлях довічності, ввійти в який можна відкритими дверимасмерті. Коли сучасна людина чує подібне, вона, зви@чайно, реагує іронічною усмішкою. Чи означають ціслова те, що ми повинні пам’ятати постійно просмерть, що наше життя — це свято, яке може закін@читися в будь@яку мить? Не такі були погляди першиххристиян. Вони сприймали смерть як вирішальниймомент, коли закінчується час перебування на землі.А метою життя, особливо в розумінні духовнихнаставників, було стати тією справжньою особою,якою покликані Богом у міру сил наблизитися дотого, що апостол Павло називає повнотою зростуХристового — стати неспотвореним образом Божим.Ми повинні навчитися цінувати те, що маємо,навчитися цінувати життя своїх батьків, ближніх,свободу… Навчитися, зрештою, цінувати свій час.Проте ми проводимо дні свого життя так, немовбишвидко й недбало пишемо чернетку життя, що колисьперепишемо начисто; немовби ми тільки збираємосябудувати, тільки збираємо все те, що пізніше складекрасу, гармонію й сенс? Ми живемо так щорічно, нероблячи в повноті, до кінця, у досконалості те, щомогли б зробити, тому що “ще є час”: це ми закінчимопізніше; це можна зробити потім; коли@небудьнапишемо “чистовик”. Роки проходять — ми нічогоне робимо. Не тільки тому, що приходить смерть іпожинає нас, але і тому, що на кожному етапі життями стаємо нездібними до того, що могли ми зробитиколись, тепер уже не можем. У зрілі роки ми не в змозіреалізувати прекрасну і повну сенсу юність, і встарості ми не можемо відкрити Богові й світу так те,що ми могли були б зробити в роки зрілості. Є час длявсякої речі, але коли час пройшов, якісь речі вжездійснити неможливо. Дуже влучними є слова ВіктораГюго, який говорить, що те, чим є вогонь в очахюнака, те повинно бути світлом в очах старого.Яскраве горіння згасає, настає час світити, але колиприйшов час бути світлом, уже неможливо зробитите, що могло бути зроблене у дні горіння. Дні лукаві,час оманливий. І коли говориться, що ми повинніпам’ятати про смерть, це не для того, щоб ми боялисяжиття; це для того, щоб ми жили з усім трепетом, якийби міг у нас бути, якби ми усвідомлювали, що кожнамить — єдина для нас, і кожний момент нашого життяповинен бути зреалізованим, повинен бути не спадом, а

Смерть — некінець, а початок

іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільнавід закону і не буде перелюбницею, якщо станежінкою іншому чоловікові” (I Рим. 7, 2@4). Саме томуподружжя є “великим таїнством”, яке повинне бути впошані, святим, чистим, шановним, як зразок ісимвол найвищих таємниць.

А що ж відбувається зараз! Багато пар живуть “на віру”,а ті, що брали у церкві шлюб, нехтують святим таїн@ством, Божим благословенням та присягою, яку скла@дали перед лицем Божим, і розлучаються.

Думаю, що розлучення є лише наслідком, коріння цієїпроблеми набагато глибше. Укладаючи подружнійзв’язок, молоді люди не свідомі до кінця того, на щойдуть, а велика частина нашої молоді одружується нез доброї та непримушеної волі, а через дошлюбнувагітність.

У наш час зустрічі хлопця та дівчини набрализабарвлення розваги та невимушеності, мовляв, “моїподружки мають хлопців, а я ні”. Не розуміючи, щотаке справжнє кохання, обов’язки й відповідальністьхлопця щодо своєї “коханої” (і навпаки), бавлятьсяпочуттями іншої людини і часто завдають їй глибокоїрани, яка може кровоточити довший час. Хлопець,шукаючи статевого задаволення, обіцяє дівчині“золоті гори”, а ця, повіривши, віддається, зачинаєнове життя, і тут починаються проблеми: у гіршомувипадку — вбивство ненародженої дитини, у кращому— вимушене одруження, яке часто довго не триває. Тане завжди винними є хлопці. Буває, що хлопець кохаєвсім серцем, а дівчина, наївно довірившись іншому,який вміє гарно заговорити та “освідчитись”, легко за@лишає того, котрому ще недавно казаза, що кохає, ійде до іншого.

Кохання — це не забавка, а неоціненний Божий дару@нок людині для її життя. Коли кохаєш немає “я”, але єлише “Ти” і “Ми”. Справжня любов, як говорить апос@тол Павло, “довготерпелива, лагідна, вона не заздрить,не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукаєсвого, не поривається до гніву, не задумує зла; не ті@шиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; всезносить, в усе вірить, усього надіється, все пере@терпить. Любов ніколи не переминає” ( І Кор. 13, 4@8).

Закликаю всіх молодих людей ставитись із пошаноюдо почуттів іншої особи, котра є Божою дитиною, і небавитись із тим чудовим Божим дарунком, що зветься“кохання”, але маючи його, розвивати та цінити,дякуючи Богові. Якщо будемо з належною пошаноюставитися до цього почуття, не будемовикористовувати й зраджувати іншу людину, будьмопевні, у суспільстві не буде ролучень, будуть щасливіхристиянські родини, яких Господь благословлятиме,скріплюватиме та допомагатиме долати всі життєвітруднощі.

Андрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІН

8

т е м а

вершиною хвилі, не поразкою, а перемогою. І коли миговоримо про поразку і про перемогу, ми не маємо наувазі зовнішній успіх або його відсутність — ми маємона увазі внутрішню настанову, зростання, здатністьбути в досконалості й у повноті усім тим, чим ми є вданий момент.

Цінність часуЦінність часуЦінність часуЦінність часуЦінність часу..... Подумайте, яким би був кожниймомент нашого життя, якби ми знали, що він можестати останнім, що цей момент нам даний, щоб досяг@ти якоїсь досконалості, що слова, які ми вимовляємо– останні наші слова, і тому повинні виражати всюкрасу, усю мудрість, усе знання, але також і в першучергу, — усю любов, якої ми навчилися протягомсвого життя? Якими ми б вчинили нашівзаємовідносини, якщо б теперішня мить булаєдиною у нашому розпорядженні і коли б ця митьповинна була висвітлити, втілити всю нашу любов ітурботу? Ми жили б із глибиною, яка інколи намнедосяжна. Та ми рідко усвідомлюємо, що такесправжня мить. Ми переходимо з минулого вмайбутнє і не переживаємо реально й у повнотітеперішній момент. Ф.Достоєвський у своємущоденнику розповідає про те, що трапилося з ним,коли, засуджений на смерть, він стояв перед стратою,— як він стояв і дивився навколо себе. Яке чудове булосвітло, і яке чудесне, свіже повітря, яким він дихав, іякий прекрасний світ навколо нього, яка дорогоцінна

кожна мить, коли він був ще живий,хоча на грані смерті. “Ох, — сказав вінцієї миті, — якби мені дарували життя,жодної його миті я б не згайнував.Життя було дароване, — але скількийого було втрачено. Коли б ми усві@домлювали це — як би ми ставилисяодин до одного, та й до себе самих?Коли б я знав, якби ви знали, щолюдина, з якою розмовляєте, можеось@ось умерти, і що звук вашогоголосу, зміст ваших слів, ваші рухи,ваше ставлення, ваші наміри станутьостаннім, що сприйме і віднесе увічність — як уважно, як дбайливо іякою любов’ю ми б підходили!. .Досвід показує, що перед обличчямсмерті перважно забувається всілякаобраза, гіркота, взаємовідкидання.Смерть занадто велика поруч із тим,що є мізерним навіть у масштабі тим@часового життя. Таким чином, смерть,думка про неї, пам’ять про неї —цеодне з того, що додає життю глиб@шо@го змісту. Жити на рівені вимогсмерті означає жити так, щобсмерть могла прийти в будь>якиймомент і зустріти нас на гребеніхвилі, а не на її спаді, так, щоб нашіостанні слова не були порожніми інаш останній рух не був легковажнимжестом. Ті з нас, яким трапилося

жити якийсь час із вмираючою людиною, ізлюдиною, що усвідомлювала, як і ми, наближеннясмерті, ймовірно, зрозуміли, що присутність смертіможе означати для взаємних стосунків.

Вона означає, що кожне слово має містити красу, гармо@нію й любов. Вона означає, що немає нічого занадтомалого, тому що все, яким би воно не було малим, можебути вираженням любові або її запереченням. Смертьможе стати викликом, що дозволяє нам виростати впостійному прагненні бути у всьому тим, чим миможемо бути, — без усякої надії стати кращими пізніше,якщо ми не намагаємося сьогодні стати такими, якимимаєм бути. Ф.Достоєвський, міркуючи в “Братах Карама@зових” про пекло, говорить, що його можна висловитидвома словами: “Занадто пізно!” Тільки пам’ять просмерть може дозволити нам жити так, щоб ніколи незіштовхуватися із цим страшним, що жахає очевид@ністю: “Занадто пізно”. Пізно вимовити слова, які можнабуло сказати раніше, пізно зробити рух, що міг виразитинаші стосунки. Це не означає, що не можна взагалібільше нічого зробити, але зроблене воно буде вжеінакше, дорогою ціною, ціною більшого страждання.Смерть — це відокремленість від Бога. Смерть — це відокремленість від Бога. Смерть — це відокремленість від Бога. Смерть — це відокремленість від Бога. Смерть — це відокремленість від Бога. Коли ми думає@мо про смерть, ми не можемо думати про неї однознач@но — або як про радість, або як про горе. Образ, що даєнам Бог у Біблії, у Євангеліях є складнішим. Короткокажучи, Бог не створив нас на смерть і знищення. Він

9

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 б і бл ія

Існує багато літератури, за допомогою якої можемопоглиблювати своє духовне життя, робити йогобагатшим, наближаючись тим самим до Господа.

Але основним джерелом духовності завжди залиша@ється Біблія. Якщо Євангельську Благовість ми чита@ємо з радістю, то Послання та Дії Апостолів не є надтопопулярними книгами. Чому так трапилося? Мабуть,через специфічний спосіб викладу та важкі длязрозуміння терміни. Не є винятком щодо цього й По@слання апостола Павла1.

Почнемо свої роздуми з дитинства Апостола, бо вва@жається, що саме воно має великий вплив на май@бутнє життя людини.

Через місто Тарс у Кілікії, звідки Павло був родом,проходили важливі торгівельні шляхи (Дії 21, 39). За@вдяки переданню Єроніма відомо, що батько Павлабув з роду Веніямина. Також знаємо, що його сім’язаймалася виправкою шкіри або ткацтвом, виго@товляючи відомі кілікійські тканини із шерсті козлівособливої породи. Солдати і моряки надавали пере@вагу одежі, виготовленій саме із цієї тканини. Томусин з дитинства вчився ремесла батька.

Св. Павло отримав равинську та грецьку освіту. У тічаси відповідальність за освіту дітей лягала на батьків.Насамперед батьки навчали дітей напам’ять молитові деяких псалмів. Крім цього був звичай посилатидітей до синагогальної школи (хазан). Коли дітям ви@повнювалось десять років, їх починали вчити усногоЗакону. Вивчення філософії та грецької культури небуло популярним серед єврейського народу. Але дітейпосилали до Єрусалиму, де равин Гамалиїл заснувавшколу, в якій викладались основи грецької філософії.

Про себе Ап. Павло говорить як про дитину молитви(Гал. 1, 15–16), яка була від утроби матері вибрана дляГосподнього служіння. Окрім цього він був єдинимсином. Можливо, його батьки не могли мати більшедітей і тому пообіцяли посвятити дитину Богові. Приобрізанні сина батько вибрав ім’я, в якому висловивсвої великі сподівання щодо нього. Він назвав дитяСавлом на честь царя, який головою вищий був надусіма в народі (І Сам. 9, 2) Але, на жаль, дитина рослахворобливою, тому її називали Павлом, що з єврей@ської означає “маленький”.

Як вже було згадано, майбутній Апостол Павло ви@ховувався у благочестивій родині і батьки остеріга@лись, щоб грецька філософія не змарнувала дитини.Знаємо, що у місті Тарс існував університет, відо@міший, за університет в Афінах і Олександрії. З цьогозакладу вийшло багато знаних людей. Однак, батькиПавла віддають свого сина до учителя Гамалиїла (Див.:Дії. 5, 34–40), якому, як особистості, були притаманнітакі риси: добре ставлення до язичників; любов долистування, яке він провадив по цілій імперії;

Апостол Павлостворив нас для вічного життя. Він покликав нас добезсмертя — не тільки до безсмертя воскресіння, але і добезсмертя, що не знало смерті. Смерть з’явилася як на@слідок гріха. Вона з’явилася тому, що людина втратилаБога, відвернулася від Нього, стала шукати шляхів, демогла би досягти усього крім Бога і без Нього. Замістьтого, щоб жити в тісному спілкуванні з Богом, людинаобрала самотність, незалежність. Один французькийсвященик у своїх працях говорить, що в той момент,коли людина відвернулася від Бога і стала дивитись унескінченність, Бог зник для неї, і оскільки Бог — єдинеДжерело життя, людині нічого не залишалося крім того,як умерти. Смерть прийшла, але вона опанувала люд@ством не відразу. Яка б не була в об’єктивних цифрахтривалість життя перших великих біблійних поколінь,ми бачимо, що число їхніх днів поступово скорочується.Є місця в Біблії, де говориться, що смерть підкорилалюдство поступово. Смерть прийшла, хоча ще зберігала@ся й сила життя; але від покоління до покоління смерт@них і гріховних людей смерть зменшувала людськежиття. Отже, трагедія смерті — це наслідок нашоївтрати Бога. У смерті є й інша грань: як не тісні її двері— вони єдині, що дозволяють нам уникнути кола нескі@нченності у відокремленості від Бога, що дозволяютьвирватися із нескінченності, у якій немає простору, щобзнову стати причасниками Божественного Життя, авідтак — причасниками Божественної Природи. Томуапостол Павло міг сказати: “Життя для мене — Христос,смерть — придбання тому, що живучи в тілі, я відділенийвід Христа. . .” Тому в іншому місці він скаже, що длянього вмерти — не означає скинути з пліч тимчасовежиття; для нього вмерти означає зодягнутися у вічність”.Смерть не кінець, а початок вічного життя.Смерть не кінець, а початок вічного життя.Смерть не кінець, а початок вічного життя.Смерть не кінець, а початок вічного життя.Смерть не кінець, а початок вічного життя. Ці дверівідкриваються і впускають нас у простір вічності, щобула б назавжди закрита для нас, коли б смерть незвільнювала нас із рабства землі. У нашому ставленні досмерті повинні бути присутніми обидва моменти. Коливмирає людина, ми абсолютно справедливо можеможуритися серцем. Ми з жахом дивимось на те, що гріхубив людину, яку ми любимо. Ми можемо відмовлятисяприйняти смерть як останнє слово, останню подіюжиття. Ми маємо рацію, коли плачемо над покійним,тому що смерті не повинно було б бути. Людина приби@та горем. З іншого боку, ми можемо радіти за померлоготому, що для нього почалося нове життя – життя безобмежень. Ми можемо плакати над собою, над нашоювтратою, нашою самотністю, але в той же час ми повин@ні навчитися тому, що пророкує вже Старий Завіт: “Міц@на, як смерть, любов”, — любов, що не дозволяє згаснутипам’яті улюбленого, любов, що дає нам говорити пронаші взаємини з улюбленим не в минулому часі: “Я лю@бив його, ми були так близькі” — але в сьогоденні: “Ялюблю його; ми так і близькі!” У смерті, отже, є багато@значність, точніше навіть сказати — подвійність; алеякщо ми — насправді Христовий нарід — ми не маємоправа через те, що самі глибоко поранені втратою йосиротіли по@земному, не помітити народженняпокійного у вічному житті. Адже у смерті є сила життя,що досягає і нас.

Василь ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИК

10

б ібл ія

простий підхід до закону; ратування за спрощенняприписів; краще ставлення до жінок; толерантність уставленні до грецької культури. Наука Гамалиїла на@загал була поміркованішою і м’якшою, аніж наукафарисеїв. Тут варто зазначити, що Павло був вихо@ваний у строгому фарисейському дусі, який панував вйого сім’ї.

Павло виявився найкращим учнем Гамалиїла (див.Гал. 1, 14). Після закінчення навчання він отримавможливість стати начальником синагоги в Єрусалимі.Саме там він зустрічається з християнами.

У латинян існує приповідка, що коли б диякон Степанне молився так ревно, то в нас не було б Павла. Самеособа Степана вплинула на майбутнього Апостола по@ган, і тому він часто згадує про нього у своїх послан@нях (Гал. 1, 13; І Кор. 15, 9; Флп. 3, 6). Сім дияконів булообрано для допомоги апостолам, щоб вони служилибідним і вдовам. Серед усіх вирізнявся диякон Степан,який чинив чуда і знамення серед народу (Дії. 6, 8). Цестало причиною зависті і нагодою для зведення нанього наклепу. Степана приведено на суд доСинедріону. Там він проголосив проповідь, яка длянас видається дивною і, може, й нудною, але длятодішніх євреїв вона звучала досить промовисто.Почав її диякон із розповіді про Авраама і Мойсея, атоді перейшов до оповідей про Месію, закінчив своюпроповідь жорстокими, але справедливими словами:“Ви завжди противитесь Духові Святому, як вашібатьки, так і ви!” (Дії. 7, 51), і, підвівши погляд вгору,додав: “Ось бачу відчинене небо, і Сина Людського,що по Божій правиці стоїть!” (Дії. 7, 56). По цихсловах його було побито камінням. Савло був прицьому, він стеріг одежу вбивць Степана. Після цієїподії почалися гоніння на цілу Церкву, що змусило їїрозсіятись по Палестині, а звідти й по цілій імперії.Таким чином, Церква відкрилася для язичників, які зрадістю її прийняли.

Ревний щодо старозавітнього закону, Павло беретьсясам переслідувати Церкву. Але це стало початком йогонавернення. Павлові, для того щоб могло розпочатисьйого внутрішнє самозцілення, треба було спершуосудити і знищити самого себе. Навернення Павлазмінило все його подальше життя. Про це він тричізгадує у книзі Діянь Апостолів (Дії. 9, 22. 26). Але передцим він, “… дишучи погрозами й убивством на учнівГосподніх, прийшов до первосвященників…”. Ці словасвідчать про людину, яка не володіє собою черезненависть. Це та ненависть, яку відчував до себе Ісус,яку зазнали перші християни.

Павло бере в садукеїв дозвіл ув’язнювати всіх учнів тапослідовників Христа, що жили в Дамаску, одному знайбільших юдейських центрів. По дорозі до Дамаску зПавлом і з його супутниками стається дивна подія. Усіпобачили світло, але лише Павло чітко чув слова,зверненні лише до нього. Після пережитого Павлокардинально змінився. Найперше він почавпроповідувати у синагогах (Дії 9, 20), проповідувати не

філософію чибогослов’я, алеОсобу Ісуса Хри@ста, Котрого зус@трів. Це і є пра@вдивою різни@цею між теоре@тиком та переко@наним вірую@чим. Адже те, щосталося з Пав@лом, не було ре@зультатом йогоуяви. Його сліпо@та протривалатри дні, які Па@вло провів у пос@ті… А слова, яки@ми він молився,ілюструють ду@ховний бік йогопереживань. Ос@новна причинайого перемінипісля зустрічі зХристом — внут@рішній конф@лікт, який винику результаті от@римання освіти.Про це апостолПавло говоритьу Дії. 26, 5. Такожна апостола Па@вла вплинуло йте, що на нього,як на єдину дитину, батьки покладали великі надії, анадмірні сподівання часто можуть придавлювати людинуй викликати ненависть до оточуючих. Ця закританенависть переносилась на інших, а м’яке й повнекомпромісу навчання Гамалиїла викликало в юнака внут@рішнє сум’яття. Отож, коли Павло побачив лице Степана,яке сяяло немов в ангела, в його душі могла виникнутиненависть. Будучи начальником синагоги, він вибираєнайкращий шлях — шлях захисника віри. Часто трапля@ється так, що чим сильнішим є наше стремління довнутрішньої зміни, тим сильнішим є її придавлення істримування. Коли Павло осліп, він став беззбройним імусив підкорятися, не маючи сили виступати проти ко@гось чи чогось. Ісус вдарив його в болюче місце, сказав@ши, що “тяжко йти проти рожна” (волом, коли йоговпрягали у ярмо, керували за допомогою гострого рож@на). Павло виявився готовим до прийняття ярма Христо@вого Царства (Мт. 11, 29–30).

Психологія ствержує, що наше суспільство перебуває устані розпачу, розсіяння. На це є багато причин. Одназ них полягає в тому, що доки ми не прийматимемосебе такими, якими є насправді, і відкидатимемо

11

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 п о к о л і н н я

правду про себе, — доти будемо відчувати вину, дотивона буде нас переслідувати. Але, якщо хтось людинунаправить до початку, чи, правильніше, до кореня їїпроблеми, так, що вона зрозуміє причину свого болю— людина зазнає великого полегшення. І тому тепочуття ненависті, яке Павло відчував раніше,перегоріло і змінилося на любов, про яку він так гарнопише у І Кор. 13.

Мученицька смерть диякона Степана і зустріч з Ісусомстали для Павла тими потрясіннями, які змінили типйого мислення і ціле його життя. І ось, ця кардинальноперемінена людина, йде проповідувати Царство Божеза словами Рим. 5, 5. Він стає апостолом Ісуса, Котрогосам переслідував. Багато разів Павло зазнав побиттяі каменувань, але завжди був готовим терпіти за віру.

Як вже зазначалось, після переміни Павло, не гаючичасу, йде проповідувати. Перш за все — подається вАравію. Проповідуючи там три роки, він духовноукріпився і зріс. Тоді повертається до Єрусалиму, девідвідує апостола Петра. З ним він перебуває п’ят@надцять днів. Далі шлях Павла проліг через Сирію і Ки@лікію — його рідні сторони, а тоді звернув в Антіохію,де мали відбуватися Олімпійські ігри. Нагородою нацих змаганнях був вінок з оливкових галузок. Недармав посланні до Коринтян Павло згадує про це (Кор. 9,24–27), адже в Коринті також кожних два рокивідбувалися спортивні ігри, Істмійські.

Апостол Павло навчав про те, що його оточувало (пробудівництво і будинки, про спорт і мореплавство, провійськову службу. . .), пристосовуючи все це до життялюдей. Його твори@послання є дивовижними і, водно@час, добрими прикладами для нас, бо є постійно актуа@льними.

Свій шлях Павло завершує, засвідчивши про Христамученичою смертю, яку прийняв з радістю. Це був мужгідний наслідування. Про нього говорили, що він бувненаче черв’як перед Богом, і, як лев перед людьми. Бохто не горить сам — не може запалити іншого.

У юдейських мудреців існував звичай на кінець дискусіїзапитувати: “А що ми можемо сказати про це?”. Тобто,кожне навчання повинно мати практичне засто@сування. І тому декілька зауваг: життя Павла і йогонаука були нероздільно пов’язані між собою. Його зу@стріч з Христом стала переломною. Як кажуть мудреці:“Не поламавши, не зремонтуєш”. Подібне сталося і запостолом Павлом. Він помер для всього, що ще не@давно було важливим для нього, але зате тепер він бувсильним, коли був слабкий, багатим — коли був бідний,і побачив, що, нічим не володіючи, — володіє всім. Вінзмінився!!!Після всього сказаного запрошуємо дорогих читачів досамостійного дослідження вчення апостола Павла,заохочуючи його ж словами з Еф. 3, 20–211.Висвітлення цієї теми я буду ґрунтувати на книзі Рісто Сантала“Апостол Павло, людина і вчитель у світлі юдейських джерел”

РРРРРоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙ

Розглядаючи своєрідні елементи міжособистісно@го спілкування, мимоволі підходимо до теми, яку,практично, оминути неможливо. Тим більше,

коли мову ведемо про співжиття. Співжиття не лишехристиян, а усіх людей загалом, бо кожна людиназокрема покликана, за словами Святих Отців, до обо@жествлення, бути дитиною Божою.

Переглядаючи для написання цієї статті необхіднулітературу, я натрапив на цікаві рядки французькогопоета П. Гренгора (цитуємо їх нижче у перекладіросійською мовою), у яких чітко акцентовано смислзосередження уваги людини не на своєму ближньому,а на самому собі:

Кто смотрит на себя, свой видит лик,

Кто видит лик свой, цену себе знает,

Кто знает цену, строг к себе бывает,

Кто строг к себе, тот истинно велик.

Нерідко буває так, що ми, розмовляючи з співбесід@ником, не заглядуємо йому всередину, не вникаємо усмисл його слів. Ми розмовляємо на поверховомурівні. Можна розмовляти зі своїм ближнім, але неспілкуватися з ним, слухати і не чути. Зрештою, безцих нюансів не вийде нормального, здорового між@особистісного спілкування. Такий спосіб розмовиСвяті Отці назвали б пустослів’ям. Жодної користі тапоживи. Адже наші слова мають рухатися у керункубудови, а не руйнування. Один із філософів якось ска@зав: “У житті трапляються випадки, коли найтоншоюхитрістю виявляється простота та щирість” (Ж. Лаб@рюєр). Приємність для кожного з нас — вміння слу@хати, а також щирість із боку співрозмовника. Про цепише англійський публіцист Т. Пен: “Якщо одне або ждва привітних слова можуть зробити людинущасливою, то треба бути негідником, щоб їй у цьому

Проблемаспілкування...Внутрішнєспівпережиття проблемсвого ближнього

„Якщо б тебе усиновив цар,твоя висока думка просебе не знала б меж.Чому ж ти не пишаєшсяусвідомленням того, що ти син Божий?”Епіктет

(продовження)

12

відмовити”. Вчинки у житті кожного з нас є типовимидо злету бумерангу: кидаєш його, а він повертається…Так і наші вчинки, злі і добрі, рано чи пізно — по@вертаються до нас, тільки з гіршими наслідками, ніжце у випадку кидання бумерангу. Скажімо, у дитинствіпіднімаємо голос на Родичів, у майбутньому наші дітибудуть кричати на нас; насміхаємось з когось, хтосьреготатиметься з нас; образили ближнього, в десятеровіддасться кимось іншим щодо нас і так далі. А всезводиться до одного правила: “Не роби того іншим,що собі не бажаєш”. Святий Августин підкреслював:“Зла людина шкодить сама собі, перш ніж нашкодитьіншим”. Це слід пригадувати в той час, коли біснашіптує нам в ліве вухо нашкодити комусь. Або ж, засловами російського мислителя, слід запитувати себе,чи зробив би так Ісус Христос, коли був би на моємумісці?!

Напевне, кожен із нас намагається в тій чи іншій си@туації зрозуміти свого ближнього: викладач студента,студент викладача; парох своїх парафіян, парафіянисвого пароха; отці префекти семінаристів, семіна@ристи отців префектів. Вишукуючи у такій сферімотивацію вчинків, варто якнайкраще обрати стильспілкування, запитувати себе: як будуть сприйнятіспівбесідником ті чи інші слова, тон, озлоблений аботихий голос, усмішка… Тут доречними будуть двавислови вже згадуваного Святого Отця: “Людина неможе нічого навчити іншу Людину. Вона може тількидопомогти знайти їй правду у власному серці”; “Внеобхідності — єдність, в сумніві — свобода, в усьому— любов” (Августин). Або ж вислів У. Моема: “Кращетерпіти зло, ніж його завдавати іншим”, застановляєнас над проблематикою людського співпереживаннязла і болі не лише особистісного характеру, а йсвітового загалом.

Один із сучасних дослідників у царині спілкуванняговорить про те, що внутрішній механізм між@особистісного контакту полягає в інтелектуальному таемоційному співпереживанні, перше з яких випливає

з активної та спільної діяльності,коли партнери поважають одинодного, відверто діляться набутимдосвідом, разом вирішують певніпроблеми. Наступне (друге) ви@кликає сама особистість співроз@мовника. Тобто, внутрішня заці@кавленість особою, її активністю,предметом спілкування невиди@мими шляхами передається спів@розмовникові, викликаючи ще бі@льшу відкритість, бажання продов@жити спілкування. Не таємниця,що в разі відкритості одного спів@розмовника — другий відкрива@ється ще більше, тоді наслідоквеликий — довіра. Із взаємної дові@ри окремих, виростає велика дові@ра до багатьох, а від них до всіх…

Цитований у попередніх статтяхстаттях психолог М. І. Станкін подає такі поради длятих, хто прагне навчитись спілкуватися:

Розмовляючи з декількома співрозмовниками, необ@хідно переводити свій погляд з одного на іншого;

Кожному виявляти, що ми готові його вислухати,цінимо його думку, зважаємо на нього;

Рівно, добре, й хоча б зовнішньо одинаково ставитисьдо усіх співрозмовників;

Якщо одного називаємо по імені, то й до інших слідтак звертатися;

Важливим моментом у пошуку мотивів вчинку євідкинення першого враження про цю особу, вчинокякої намагаємося розібрати. Про це свідчить вже зга@дуваний мислитель: “Не слід судити про людину зпершого погляду. Чесноти зазвичай приховані покро@вом скромності, недостатки прикриті маскою лице@мірства” (Ж. Лабрюєр). Варто розглянути історіюстановлення його особистості, індивідуальності.Зрілий підхід до “розбирання” вчинків інших, не@обхідним фактором є, безумовно, щира відкритість довнутрішніх проблем, які й стають мотивативнимичинниками усіх вчинків людини. Притім об’єктив@ність має переважати суб’єктивність настільки ж, нас@кільки світло переважає темряву.

А. де Сент@Екзепюрі якось написав: “Жодної драми,жодного хвилювання немає ні в чому, окрім драмилюдських взаємовідносин”.

Зрештою, Ісус Христос промовляв, промовляє і будепромовляти до нас, закликаючи: “Люби свого бли@жнього як самого себе”. Лише через любов до свогоближнього ми переходимо до любові до Бога.І найголовніше, — ми у духовній дорозі рухаємося врухаємося врухаємося врухаємося врухаємося вкерунку з низу до горикерунку з низу до горикерунку з низу до горикерунку з низу до горикерунку з низу до гори, а не навпаки.

В’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАР

п о к о л і н н я

13

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

Перш ніж говорити про участь родини врозвитку суспільства, потрібно зосередитисьна тому, чим саме є сім’я. Одне з визначень

каже: “Сім’я — це спільнота осіб, найменша суспільнаклітина, а як така — основна інституція життякожного суспільства”. Перефразуючи вступ до ХартіїПрав Сім’ї, можна сказати, що сім’я — це спільноталюбові й солідарності, яка базується на шлюбі, інтим@ній єдності і взаємній доповненості між чоловіком іжінкою, що засновується на вільно обумовленому, пу@блічно укладеному шлюбному зв’язку і є відкритою допродовження життя. У сім’ї відбувається передання ку@льтурних, етичних, соціальних, духовних та релігій@них цінностей, що є суттєво необхідними для розвит@ку і добробуту її членів і цілого суспільства. Безпереч@но, існують й інші визначення сім’ї, які підкреслюютьту чи іншу її характерну складову рису. Тому виникаєнеобхідність чіткого усвідомлення факту: чим є сім’я,які цінності, можливості і сподівання вона несе в собі.Тут особливо потрібна співпраця між Церквою тадержавою, щоб не дійшло до парадоксів і абсурдів,коли сім’єю будуть називати також одностатеві зв’яз@ки та зв’язки типу життя на віру, які вже домага@ються, щоб їх узаконити та прирівняти до сімей, щовиникають із подружньої присяги. Деякі, однак,заохочують не перейматися цією проблемою, бо чис@ло подібних випадків незначне. Але чи справді неварто звертати уваги на подібні явища? “Жодне люд>ське суспільство не може ризикувати вседозво>леністю в таких істотних справах, як сутьподружжя та сім’і! ”. Такі тенденції, як зауважує папаРимський Іван Павло II у своїй енцикліці, тіснопов’язані, по@перше, із кризою понять. Чи такіпоняття як “любов”, “свобода”, “безкорисливий дар”, анавіть саме поняття “особи” і, у зв’язку з цим, також“права особи” — чи ці поняття по суті означають те,що висловлюють?” Аналіз кризи цих понять, без@перечно, важливий для розуміння кризи інституціїсім’ї, адже особа, свобода, любов, безкорисливий дарє конструктивними елементами сім’ї та подружжя.По@друге, сім’я — це суспільний елемент, і між нею тасуспільством існує тісний взаємозв’язок. “Сім’язв’язана живильними й органічними зв’язками із сус>пільством. Вона являється його фундаментом і

Родина та її участьу розвиткусуспільства у світліапостольськогоповчання

постійно, завдяки своєму завданню служити жит>тю, підкріплює його і зміцнює: в сім’ї ж народжуютьсяйого громадяни і в ній вони знаходять першу школутих суспільних чеснот, які роблять вирішальний впливна життя і розвиток самого ж суспільства ”.

Перейдемо тепер до суспільства, яке, образно кажучи,можна назвати “великою сім’єю”, що складається збагатьох членів, а кожен член сім’ї — це окрема сім’я.Зміни, проблеми, побоювання та інші процеси, щовідбуваються в окремій сім’ї, відбиваються відлуннямна “великій сім’і” — суспільстві. Сім’я, перед тим яквпливати на розвиток суспільства, а цей вплив реалі@зується за умови, що сім’я повноцінно розвивається,мусить отримати від держави всі необхідні умови длясвого властивого розвитку. Зокрема — належну повагута підтримку. Тільки у взаємоспівпраці з державоюсім’я зможе цілковито відповісти на поставлені переднею завдання і цим самим спричинитися до розвиткусуспільства.

“Сім’я, отже, є такою суспільною дійсністю, яка немає у власному розпорядженні усіх необхідних засобівдля здійснення власних цілей, зокрема у ділянці освітита виховання. І тоді потрібно, щоб цим займаласядержава, згідно зі згаданими принципами: там, десім’я є самодостатньою, потрібно дозволити їй ді>яти автономно; більше того, в такому випадкунадмірне втручання з боку держави було би шкідли>вим, було б виявом непошани, становлячи наявнепорушення прав сім’ї. Держава може і повиннадопомагати тільки там, де сім’я насправді не можесобі зарадити” Політична влада повинна робити все

п о к о л і н н я

14

п о к о л і н н я

Церковний шлюб кладе початок спільномуспівжиттю сім’ї, основним завданням якоїмало би бути “забезпечення матеріальних по@

треб і турбота про дотримання духовних, моральних тарелігійних цінностей”. (Йозеф кардинал Гьофнер“Християнське суспільне вчення”).

Сім’я дарує життя дитині, яка зростає в середовищі,створеному її батьками. Коли любов і прихильність єжиттєвими засадами родини, тоді формування новоїособистості проходить в руслі відчуття спокою і захище@ності. Проте, дитина, позбавлена люблячого спілкува@ння, навіть за умов доброго матеріального забезпеченняможе свідомо чи несвідомо стикнутися з проблемамидуховного характеру: депресія, замкнутість тощо.Особливо гостро це відчувають діти, позбавлені сім’ї.

В ширшому контексті, сім’я є клітиною суспільства. Якбудь@який живий організм піддається диструкції черезвідмирання клітин, так і суспільний організм страждаєвід розпаду клітин — шлюбів. Церква охороняє непо@рушність шлюбу тому, що в ньому двоє стають однимтілом. Проте, секуляризоване супільство, яке втратилорозуміння сенсу шлюбу як нерозривного союзу, всімизасобами намагається профанувати цю вічнуінституцію.В шоу@бізнесі дуже високий відсоток капіталовкладеньінвестується на поширення ідеї “життя на віру” (статевеспівжиття без укладення церковного чи державного

шлюбу), представ@лення церковногошлюбу як ілюстра@тивної формаль@ності, котра вико@ристовується дляприкраси церемо@нії, укріплення ідеї,що розлучення —це “нормальнаріч”, якщо чоловікі жінка не зійш@лись характерами,навіть тоді, колижертвами такогорозриву стаютьдіти, поширеннярізного роду по@рнографічних ма@теріалів, які по@кликані вкорінитив свідомості люди@

Подружяяк картинасуспільногоорганізму

можливе з метою забезпечення всілякої допомоги —економічної, соціальної, педагогічної, політичної,культурної, необхідної для того, щоб сім’ї могли влюдський спосіб відповісти на поставлені перед нимивідповідальні завдання. Все, що стосується самоздійснення сім’ї як такої, буде можливим лише тоді,коли не будуть порушуватись права сім’ї, які, зреш@тою, є близькі до прав людини. Вони містяться вХартії Прав Сім’ї, яка була представлена 22 жовтня1983р. Апостольським Престолом для всіх людей,інституцій чи владних структур, яких стосуєтьсяпитання місії сім’ї в сучасному світі. “Серед цих правдеякі стосуються безпосередньо сім ’і, як, наприклад,право батьків на відповідальне народження тавиховання дітей; інші стосуються сімейного ядранепрямим способом. Серед них має особливе значенняправо власності, особливо так званої сімейноївласності, та право на працю ”.

А сім’я — що вона дає суспільству? Насамперед, батькинароджують дітей у пе-вному сенсі також і длясуспільства, щоб вони стали його членами, щоб булиучасниками його історичної та культурної спадщини.Сім’я, як “глибока спільнота життя і любові ”, єпершою і основною школою процесу входження всуспільство, школою суспільного життя. Це такожшкола любові, “колиска і найефективніше знаряддягуманізації і персоналізації суспільства, бо співпрацюєвона цілковито і властивий тільки собі спосіб вбудуванні світу, роблячи життя дійсно людським,особливо через те, що охороняє, зберігає і передаєчесноти і цінності”. Сім’я повинна включитися іприєднатися до різноманітних акцій соціальноїслужби, особливо на користь вбогих і тих всіх лю@вбогих і тих всіх лю@вбогих і тих всіх лю@вбогих і тих всіх лю@вбогих і тих всіх лю@дей тадей тадей тадей тадей та життєвих ситуацій, які є поза межею благодій@них і соціальних організацій, створених владою. Цевимагає від сімей особливої “чутливості”, солідар@ності та безінтересовної готовності служіння.

І на завершення варто згадати ще про відповіда@льність сім’ї за саму себе, що має ве-лике значення дляїї нормального функціонування в розвиткусуспільства. Це “сім’і повинні перші дбати про те, щобдержавні установи і закони не порушували прав іобов’язків сім’і, але щоб підтримували її таохороняли”. Тому “сім’ї повинні щораз краще усвідом>лювати собі власну роль співтворців так званої“сімейної політики” і брати на себе відповідальністьза зміни в суспільстві: в протилежному випадку вониперші стануть жертвою того зла, на яке байдужеспоглядали”. А цього допустити не можна, стражданнясім’ї — це страждання суспільства”.

Підготував Руслан АЛІМАМЕДОВПідготував Руслан АЛІМАМЕДОВПідготував Руслан АЛІМАМЕДОВПідготував Руслан АЛІМАМЕДОВПідготував Руслан АЛІМАМЕДОВ

студент Вищої Духовної Семінаріїстудент Вищої Духовної Семінаріїстудент Вищої Духовної Семінаріїстудент Вищої Духовної Семінаріїстудент Вищої Духовної Семінарії

Отців Паллотинів РКЦОтців Паллотинів РКЦОтців Паллотинів РКЦОтців Паллотинів РКЦОтців Паллотинів РКЦ

15

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 п о к о л і н н я

ни тотальну інструментальність використання своєїстатевості, що призводить до сприйняття іншої особивиключно як засобу власного задоволення. Цівищезгадані спроби сучасного суспільства отриматифінансовий зиск, маніпулюючи інстинктами тапсихологією людини, руйнують правильне розуміннясім’ї, як освяченого Богом союзу.Звичайно, сучасне індустріальне суспільство, що без@перевно нарощує темпи економіки, залишає невеликийпростір для повноцінного функціонування сім’ї. Батькизобов’язані максимальну кількість годин у тижденьвитрачати на пошук матеріальних ресурсів длязабезпечення відповідного рівня життєвого устрою сім’ї.Проте, життєдайним елементом збереження теплоїіскорки сімейного вогника в серцях членів всієї родини,є лагідне слово, турботлива чуйність, молитва одне за од@ного та спільна недільна Літургія.Під цим оглядом на плечі дружини і матері лягає тягар,можливо, навіть більший як на чоловіка. Природа жінкиє чутливішою. Жінка в самій своїй суті має закладеноматеринство і потребу опіки. Вона виношує дитину всвоєму лоні, терпить пологові муки, жертвує максима@льну частину свого часу, зусиль та здоров’я на вихованнядитини. А у випадку, коли необхідність професійного за@ангажування матері є необхідною, жінка позбавленаможливості приділяти свій час дитині — в глибині серцявона страждає.Батько, безперечно, мусить бути опорою і лідером своєїсім’ї. В чоловікові і батькові сім’я мусить відчувати гарантстабільності. Він повинен задавати русло і ритмфізичного та духовного розвитку сімейного організму.Маленька дічинка бавлячись в дитинстві лялькамивідчуває здатність до материнської опіки. В той ж часхлопці в своїх іграх намагались відтворити війну,праобраз майбутніх батальних подій, протистоянняжиттєвим бурям. Однак, повертаючись до сучасногоконтексту, варто сказати, що не завжди чоловік можевистояти супроти підступних рифів життєвого моря. Увиставі “Неаполь — місто попелюшок” зображено саметакого чоловіка. Через недосконалу державнузаконодавчу систему його підприємство зазналобанкрутства. Він вже не відчував себе гарантомдобробуту своєї сім’ї і від цього страждав. Його дружинаМарія, котра через це змушена була виїхати на заробіткиза кордон, в далекій Італії з сумом змушена була визнати:“він зламався”. Незважаючи на все, роль батька дужеважлива, адже, як говорить кардинал Гьофнер “набагатогірше коли батько “не має часу” для сім’ї, ніж коли “немає грошей” для неї”. Навіть, маючи багато дітей іклопотів, подружжя залишається люблячим чоловіком ідружиною.“Подружжя і подружня любов за своїм характеромспрямовані на народження і виховання нащадків”(Документи Другого Ватиканського Собору) Але це неєдина мотивація, що штовхає людей об’єднати їхні житя.“Їх зближує туга за духовно–фізичним єднанням життяі любові, за доповненням, блаженством і довершеністю,жаданим та жертовним коханням” (кардинал Гьофнер )

Сім’я таалкоголізмВплив на добробут сім‘ї

Основою будь@яких людських взаємин євідповідальність за власні вчинки. Післядосягнення юридичного повноліття це є

абсолютним обов’язком цілого суспільства. Розвитокалкогольної хвороби відбувається повільно, протебезвідповідальність за перший крок веде до рецидив@них дій. Ця відповідальність формується багатьма чин@никами, зокрема — морально@етичним та економічним.

Зміни особисті у процесі затяжного пияцтва перед@бачають соціальну деградацію. Алкоголізм стає при@чиною спаду професійної працездатності хворого і,як наслідок такого явища, спостерігається часта змінамісця праці, звільнення за незадовільну якість виро@бничого процесу. Висококваліфіковані види діяльно@сті поступаються простішим, постійна та тривала пра@ця замінюється випадковим заробітком.

Зловживання алкоголем одного з членів подружжячасто є причиною розвалу сім’ї. За даними різних ав@торів, від 20 до 35 відсотків цивільних розлученьспричинені алкоголізмом у подружжі.

Продовжуючи наведення статистичних даних щодонегативного впливу алкоголізму, натрапляємо і напроблему економічного плану. Якщо одне з подруж@жя — алкоголік, од 40 до 70 відсотків сімейного бюд@жету витрачається на алкогольні напої.

Наслідки різноманітних досліджень стверджуютьвідчутну різницю фінансових витрат на спиртне міжалкоголіками та здоровим населенням. Вибірковесоціологічне дослідження у двох різних містах по@казує, що особи, які сильною мірою залежні від алко@голю, налічують 11 відсотків від усього населення. Ці11 відсотків вживають 54% від загальної кількостіалкогольних напоїв. Враховуючи, що заробітнаплатня алкоголіка менша на 15–20% порівняно ізплатнею людей, незалежними від алкоголю, єочевидним тиск на сімейний бюджет такої родини. Із2259 обстежених, хворих на алкоголізм, у 18% про@стежуються цивільні розлучення, 11% перебувають намежі розлучення, а 8% витрачають усі заробленікошти на придбання спиртних напоїв.

Поряд із сімейним лихом, алкоголізм сприяєзубожінню цілих суспільних структур. До соціальнихпричин виникнення алкоголізму відносяться тра@диції, звичаї та міграція населення. На узалежненнясуспільства від алкоголю суттєво впливають засобимасової інформації, зокрема реклама напоїв. Спря@мованість реклами на популяризацію алкогольнихнапоїв передбачає досягнення високих прибутків.

(продовження)

Олег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУК

16

п о к о л і н н я

Рекламна компанія стає непрямим рушієм до вилуче@ння фінансів од продажу алкогольної продукції, зо@крема серед підлітків.

“Пияцтво підкопує сімейне щастя, стає нещастям для ді@тей, а не раз переходить до них тяжкими, страшнимихворобами. Пияцтво підкопує всі дочасні добра. Пиякмарнує все, а жінку та дітей робить жебраками. Пияцтвовідбирає добру славу в людей” (Митрополит АндрейШептицький).

Хвороби і передчасна смерть

Проблема алкоголізму не несе в собі локального хара@ктеру. У медичній науці алкоголь вважається одним ізпричин ризику передчасної смерті, оскільки прямодіє на серцево@судинну систему і, як наслідок, зумов@лює гостру серцеву недостатність. Поряд з цим спирт@не спричинює фібриляцію шлуночків, яка нерідко ве@де до передчасної смерті.

Характерною рисою стану здоров‘я алкоголіків єпідвищена хворобливість. Виснаження організму,слабка імунна система не здатні протистояти різно@манітним вірусним та інфекційним захворюванням.Найбільш поширене захворювання — дисфункції

печінки у 100% алкоголіків, причому у10–20% — цироз (хвороба, що входитьдо десяти хворіб найчастіших причинсмерті). Порушення обміну речовин тавторинний авітаміноз — постійні про@яви алкоголізму. Алкоголізм нерідкоасоціюється з туберкульозом. У бага@тьох випадках співдія двох патологійстає вагомою перешкодою лікуваннята причиною летальних випадків.

Окрім довготривалого негативноговпливу спиртних напоїв на організмлюдини, слід виділити випадки гостро@го отруєння, що супроводжуютьсясмертю. Вважається, що 250–300 мл.спирту (600–700 мл. горілки) для доро@слої людини, яка вживає несистема@тично спиртні напої, можуть вияви@тись смертельними. Велику роль віді@грає вік. Смерть немовляти може бутиспричинена кількістю алкоголю в 20–30 мл. спирту. Для дітей віком 8 років,випиті 100–150 мл. горілки, стаютьфатальними. У підлітковому віці алко@гольна інтоксикація спричинюєкоматозний стан зі смертельним на@слідком. При відсутності медикамен@тозного та психотерапевтичноголікування, алкоголізм розглядається як“незалежний прогресивний процес”(А. А. Портнов, 1977). Залишаючись на@одинці з проблемою, хворий продо@вжує зловживати алкоголем до смерті.Приєднання та набуття сукупних

патологій, які викликають відкинення алкоголю абознижують ейфорійний ефект, стають причиноюприпинення зловживання спиртним. Проте останнєтрапляється рідко. Існує, отже, високий рівень смерт@ності серед алкоголіків, що пояснюється байдужимставленням до здоров`я, притупленими стадіямипостійного сп’яніння. Знеболюючі дії алкоголюмаскують прояви різноманітних захворювань. Хворіпотрапляють у медичні реабілітаційні закладивнаслідок виникнення важких, часто незворотніхрозладів здоров’я.

Погляд Католицької Церкви на проблему

алкоголізму

Роль УГКЦ у вирішені проблеми алкоголізму

Найголовнішою подією нашого суспільства кінця ХХстоліття є відродження незалежної соборної Україн@ської держави. Сьогодні ми є свідками і, водночас,суб’єктами складного процесу державотворення.Разом із тим відбувається й духовне відродження укра@їнської нації, її консолідація і повернення до хри@стиянства, принципи якого є невід’ємними від україн@ської ментальності і повсякденного практичного

17

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

На початку ХХстоліття ізпастирським листом догуцулів звернувсямитрополит АндрейШептицький. У цьомулисті містиласякритика пияцтва, щошироко розповсюдилосясеред гуцулів.

життя нашого народу, включаючи сферу морально@етичних відносин.

Христова Церква своїм служінням намагається допо@могти людині жити відповідно до своєї гідності вже наземлі, бо саме тут починається її небо і пекло, бажаєусім допомогти скерувати своє життя на вічні правди,щоб вже зараз людина почала смакувати небеснещастя. Тому Церква не може стояти осторонь від тако@го прояву поведінки людини, від залежності, що ни@щить генофонд української нації. Алкоголізм, іншіузалежнення, несуть згубний характер та негативнийвплив на духовний та фізичний розвиток українців.Боротьба з пияцтвом сягає часів прийняття християн@ства на українських землях. Відомо, наприклад,негативне ставлення князя Володимира Мономаха доалкогольних надуживань. Найраніша наука нашоїЦеркви супроти алкогольної залежності належитьсв.Теодозію Печерському. Пізніше, через занепадКиївської держави Церква не змоглаширше розгорнути боротьбу з пияц@твом. Шлях насадження пияцтвасеред населення панівними верст@вами у Галичині ніс в собі соціаль@ний підтекст. Алкоголізм розкладавлюдську мораль. Певною міроюпродаж горілчаної продукції збага@чував державний бюджет, проте,алкоголізм одночасно руйнувавпродуктивні сили народу. Масовийантиалкогольний рух сягнув Галичи@ни в середині ХІХ століття. Поштов@хом до цієї акції стали проявинаціонально@патріотичних змагань.Церква під проводом Йосифа Сем@братовича розпочала кампанію проти пияцтва.Наслідком таких радикальних дій стали масові зре@чення від вживання будь@якого алкогольного напою.У посланні “Про високу гідність людини” митрополитЙосиф Сембратович називає алкоголізм суспільно@моральним злом, із яким людина втрачає особистугідність, губить себе духовно і фізично. Наступнимкроком митрополита було заснування “Братств тве@резості”. Паралельно з поширенням антиалкогольнихпринципів почали різко спадати вартість,виробництво та продаж алкогольних напоїв. Про@стежувався різкий зріст рівня життя селянина тапрозорі прояви національної свідомості. 1 квітня1907 року у Львові видано статут українського товари@ства “Боротьба з алкоголем”. Це товариство поста@вило собі за мету визволення народу від влади алкого@лю шляхом організації виступів, дискусій, виданняброшур та журналів на антиалкогольну тематику,скликання антиалкогольних з’їздів, заснування внаселених пунктах безалкогольних заїжджих дворівта лікарень для алкоголіків.

На початку ХХ століття із пастирським листом догуцулів звернувся митрополит Андрей Шептицький.У цьому листі містилася критика пияцтва, що широко

розповсюдилося серед гуцулів. Роз’яснюючи загрозуалкоголізму, митрополит Андрей наголошував наморальному та економічному чинникові проблеми.Алкоголізм постає тут в дочасній та есхатологічнійперспективі.Неабияку заслугу у пробуджені антиалкогольногоруху 30@х років мала щоденна преса. Саме часописивказували на можливість використати протиалко@гольний польський закон. Справу популяризується ігромадство стає до боротьби із лихом, що від віківйого гнобить. Церковна влада, зокрема митро@поличий ординаріат, теж не столи осторонь цієїпроблеми: “Всім душпастирям поручається звертатиувагу в проповідях про страшні наслідки пияцтва тазаохочувати до тверезості. Щоб вірні занехали страш@ний та шкідливий наліг пиття алкогольних напоїв, якіне тільки нищать здоров’я, але й спричинюють мате@ріальну проблему.” Висвітлюючи пасторальний на@

прямок антиалкогольної акції,Андрей Шептицький вбачав у пи@яцтві загрозу інституту сім’ї, про@мовляючи в одному з листів “Довірних”: “Пияцтво підкопує ро@динне щастя, стається нещастямдітей, не раз переходить до нихтяжкими, страшними недугами.Пияцтво — підкопує усі дочаснідобра. Пияк марнує усе: жінку, дітиспроваджує на жебраків: пияцтвовідбирає добру славу у людей. Хтошанує пияка? Хто числиться з йогогадкою? Хто з нього не сміється?Хто ним не гордить?”

Із письмових доробків митро@полита Андрея випливає, що проблема алкоголізму нерозглядається суто на психофізичній площині. Залеж@ність від алкоголю аналізується в релігійно@духовномуракурсі. “Християнин може відпасти від Бога та статиневільником диявола через пияцтво. Тим способомнайбільше людей відступає від Господа Бога так да@леко, що часто трудно їм уже вернутися. Треба Божоїласки, чуда, щоб такого грішника привернути доБога.”

У зверненні єпископів Києво@Галицької митрополії зприводу надмірного вживання алкогольних напоївпоруч з медичними та соціальними доказаминегативної ролі алкоголю виступає біблійнепідгрунтя: “Пияцтво приводить до розпусти: “І невпивайтеся вином, яке приводить до розпусти, асповнюйтеся Духом”(Еф. 5,18);

“П’яниці забувають про Бога: “Горе тим, що тільки@новсавши вранці, женуться за напоями хмільними, і що,розпалені вином, засиджуються аж до ночі.”(Іс. 5,11).”

У зверненні програма подолання алкогольноїзалежності накреслена в напрямку індивідуальному тасуспільному. Діяльність Церкви, що є також виховноюустановою, спрямована на виховання дітей та молоді

п о к о л і н н я

18

на християнських вартостях, побудованих навколоприорітету особи. Це необхідно робити в навчальнихінституціях, плекаючи людську гідність черезнаближення пересічної свідомості до її підстав ухристиянській етиці. Шлях реабілітації суспільствалежить головно через родинну тверезість, заохоченнядо прийняття нею Святих Тайн Сповіді та Євхаристії.

Наука Церкви

(католицькі документи, вислови Папи,

моральне богослов’я)

Християнське вчення про людину як вінець іводночас невідокремлену складову творіння єзасадою розуміння світу, суспільства й місця в нихлюдини. Воно накладає на особу винятковувідповідальність за її соціальнеоточення та за той спосіб, що йоголюдина обирає для втілення місії, якуТворець доручив Своєму творінню.Християнство в особі св. ОтцівЦеркви, соціальних вчень різнихЦерков, величезної когорти най@кращих своїх мислителів напрацю@вало неперевершену системукоординат і перспектив творення яксуспільного феномену, так і індивіду@ального.

Пріорітетним напрямом суспільноїполітики є реалізація людськоїпотреби в фізичному здоров’ї. Охо@рона фізичного здоров’я людини,яке є даром Божим і необхідноюпередумовою її активності, посідає особливе місце вконтексті християнського віровчення. Фізичнадосконалість особи розглядається християнством якважливий вияв гармонійно розвиненої людини,котра надійно зберігає свої духовні надбання, та якгідна заохочення ознака діяльності, спрямованої назбереження священного дару життя. Питання пошанилюдського життя невід’ємне від гідності особи, якавизначається через свободу індивідума. Вільна івідповідальна особа розвивається, якщоперспективою її вільних рішень є любов до Бога і доближніх.

Протиставленням та спотворенням правильногобачення вартості людини як Божого творіння є гріх.Гріх на рівні особи — це узалежненість психіки. Самегріх стає причиною алкоголізму. Людина зловживаєспиртним, знаючи, що це призводить до смертельноїхвороби, деградації, руйнування особистого життя іжиття рідних. Святіший Отець Іван Павло ІІстверджує, що “фундаментом залежності від алкоголює, назагал, екзистенційна пустка, викликана бракомморальних вартостей, а також недовірою до себесамого та до інших людей і, врешті, до сенсу життя”.

Завдання Церкви сьогодні полягає в розкритті ціломусвітові бажання служити людству, розкрити віруючим,

що перебувають у Церкві, яку гідність людиназдобуває в церковнім сопричасті у Христі і черезХриста. Католицька Церква вважає себекомпетентною як у питаннях моралі, так і у справахвіри. Отримавши завдання від свого Засновника —продовжувати в історії обов’язок голошення ЦарстваБожого, — вона не може обмежитися лише оберіган@ням віри. Таким чином, вплив Церкви поширюєтьсятакож і на мораль. Цей вплив можна розглядати якморальну правду з усіма вимогами як до моральноїдіяльності, так і до частини її учительської влади. Вар@тість і вищість Церкви — це наслідок поразки тихвиступів проти Неї, які пов’язані із “запереченнямхристиянства опанувати життя і власними силамивизволити людину з її немочі і нужди”. Програмаподолання психо@фізичного узалежнення від алкого@

лізму за передумову успіху березвернення до сумління людини:“Йдеться, перш за все, про сумліннякожного, хто у своїй єдності танеповторності стає сам перед Богом.Але в певному сенсі йдеться і про сус@пільне “сумління”, воно теж якоюсьмірою є відповідальне — не тількитому, що допускає або підтримує дії,скеровані проти життя, але також ітому, що формує “культуру смерті”,посуваючись навіть до витворення ізакріплення справжніх “структургріха”, спрямованих проти життя”.Розглянувши етичну оцінку алкого@лізму Церквою, можна виділити такімоменти: з однієї сторони алкоголь,на відміну від наркотиків, не є

цілковитим злом. Його “…помірне вживання у напояхне суперечить моральній забороні”, — говорить ІванПавло ІІ до учасників міжнародної конференції,присвяченої наркоманії та алкоголізму, що булаоргнізована Папською Радою для душпастирстваПрацівників Здоров’я 23 листопада 1991року.Подальший розгляд алкоголізму зосереджений нанегативному моменті. “…Зловживання алкоголемзаслуговує на осуд, оскільки спричинює серйознідиструктивні процеси психо–фізичної діяльностіособи”, — говорив Святіший Отець на згаданійконференції. Причиною алкоголізму Іван Павло ІІназиває сучасні психологічні проблеми особи:“Джерелом зловживання алкоголем і наркотиками, єзвичайно, при всій болючій складності причин іситуацій, екзистенційна порожнеча, що є наслідкомнедостатку вартості та зневіри в собі, в інших і в житті.”“Актуальні економічні умови суспільства, вищийрівень бідності та безробіття можуть спричинитизростання у молодої людини відчуття неспокою,непевності, розладу і суспільного відчуження та вестидо ілюзорного світу алкоголю як втечі від проблемижиття”, — стверджує Іван Павло ІІ у промові до учас@ників конференції на тему алкоголізму 7 червня 1985року. Церква стоїть на охороні людського життя та йо@го гідності на різних стадіях розвитку як біологічного,

Залежність людини віднаркотиків будь>якогокшталту — алкоголю,тютюну, телевізора —становить загрозупереродженняприродної потребилюдини в задоволенні увтрату чутливості дожиття в усій йогоповноті.

п о к о л і н н я

19

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

так і суспільного. Наркотична та алкоголічна залеж@ність нерідко формує упереджене ставлення до осіб зданими проблемами, або робить їх маргінальнимиособистостями. “Церква твердо вірить, що людськежиття, навіть, якщо воно немічне і стражденне, завждизалишається прекрасним даром Божої доброти. Напротивагу песимізмові та егоїзмові, які залишають світу темноті, Церква стоїть за життя: у кожному людськомужитті вона бачить величну красу.”

“Християнська етика” — це наука про подолання злаі вдосконалення добра з позицій Христової науки. По@долання зла — боротьба з гріхом; удосконалення до@бра — наближення до Бога. Без знання цієї аксіоминеможливо зрозуміти тілесну (матеріальну) сутністьпрофілактико@лікувальних заходів щодо алкоголізму.Медицина, завданням якої є подолання даної про@блеми — це наука, що вивчає людину як особу (духов@ну сутність) і як індивідуума (біологічну структуру) вїї єдності від зачаття до смерті, ведучи її до доскона@лості. Християнський погляд на терапевтичні заходи,зокрема на проблему алкоголізму, включає два рівні.Вищий (духовний) рівень із метою повного вдо@сконалення повинен визначати стратегію подоланнязлих прикмет і заповнення цієї ніші позитивнимивчинками. Нижчий (фізичний) рівень, який визна@чається життєдіяльністю (біологічними прикметами)особи, за своєю смертною природою є недосконалимі характеризується порушеннями анатомічних тафункціональних взаємовідносин в організмі. Нацьому рівні згадані зміни у структурі і функції людинисупроводжуються процесами їх вдосконалення дляпродовження оптимальної житєдіяльності”.

Поступ двох рівнів — духовного та фізичного — зу@мовлений вдосконаленням “правдивої свободи”, якапросвічує розум і вказує шлях у житті. Саме ця свобо@да скеровує моральну поведін@ку до правди та милосердя,іншими словами — формуєцілість людської особи. “Все,що ображає людську гідність:добровільне самовбивство, ка@ліцтва тілесні і умові тортури,змагання згнобити і самогодуха: все це і подібне є ганеб@ними ділами. Коли вони запля@мовують людську цивілізацію,то таки більше обезславлюютьтих, хто так поводиться, ніжтих, хто терпить таку неспра@ведливість, а найбільше таки —противиться пошані для Твор@ця.” Ці слова Другого Ватикан@ського Собору ставлять будь@яке спотворення людської сві@домості різного роду залежні@стю на площину особовогозв’язку людини з Творцем. По@ряд із втратою чутливості доБога втрачається також чутли@

вість до людини, її гідності і життя; з другого боку, сис@тематичне порушення морального закону, особливо всерйозному питанні про повагу до людського життя ійого гідності, поступово ослаблює здатність відчуватижиттєдайну і спасительну присутність Бога.

Залежність людини від наркотиків будь@якого кшталту— алкоголю, тютюну, телевізора — становить загрозупереродження природної потреби людини в задово@ленні у втрату чутливості до життя в усій його повноті.

“У сучасному суспільстві явища наркотичної залеж@ності набувають все більшого розповсюдження, що неможе не тривожити. З одного боку, ці явища можнапов’язати з кризою вартості і сенсу, яку переживаютьсучасне суспільство і культура, а з іншого — зі стреса@ми та незадоволеннями станом речей, що зумовлю@ються неможливістю самореалізації, гіперактивністю,посиленням конкуренції і анонімністю суспільноївзаємозалежності. . .”, — говорить хартія працівниківПапської ради у справах душпастирства в охороніздоров’я.

Католицька Церква захоронює гідність людської при@роди від усіх питань уусіх питань уусіх питань уусіх питань уусіх питань у поглядах, таких, наприклад, яклюдське тіло, з яких одні його принижують, а інші —неспівмірно вивищують. Жодний людський закон неможе краще забезпечити особисту гідність та свободулюдини, як Христова Євангелія, дана Церкві. НаукаЦеркви застерігає перед послабленням образу “уні@версальної людини”. Кожній людині застереженийобов’язок зберігати поняття цілісної людської особис@тості, у якій визначаються вартості розуму, волі,сумління, що у Христі були оздоровлені і піднесені.Відчуття поваги оточуючих, самоповага до себе, від@чуття любові та вміння її дарувати — це основні кри@терії життя без залежності та шлях її подолання. В

п о к о л і н н я

20

основі християнського життя лежать пізнання Божоїлюбові та милосердя, досвід гідних та солідарних взає@мин. У такому розумінні боротьба з алкоголем та інши@ми штучними “благами” є першочерговим таважливим завданням Церкви. Церква несе відповіда@льність за викорінення даної суспільної проблеми,оскільки очевидним є те, що головну роль у форму@ванні залежності відіграє духовний аспект. Сама залеж@ність — це відповідь на онтологічно притаманні люди@ні духовні потреби. Особливо завдяки цьому є ефектив@ними методи та системи допомоги алкоголіку під наз@вою “духовно напрямлені”. Духовну неповноцінністьабо недостатність Духа можна поповнити тількиДухом, причому зробити це не під силу самій людині.Тут успіх можливий при умові співпраці, співдії Божогота людського.

Небажання співдіяти задуму Творця характернепрагненням заповнити пустку “сурогатом”. Цюілюзію можуть давати алкоголь, наркотики, насилля…Наслідки такої залежності — це перешкода до духов@ного зросту особистості та самоакцептації, деградаціясоціальної, психологічно@біологічної сфери людини.

Дані та показники медичних досліджень

алкогольної проблеми.

Алкоголізм — це динамічний процес, який має свійпочаток, продовження та кінцевий результат. Як хво@роба алкоголізм формується поступово, дуже частонепомітно для оточуючих і навіть для майбутньогоалкоголіка. Цей період називають побутовим пияц@твом. Побутове пияцтво в різних людей відбуваєтьсяпо@різному, триває в середньому від 5 до 10 років , учоловіків починається у віці 20@30@ років, у жінок у віці25@35 років, переростає у алкогольну залежність.Доведено, що в тих випадках, коли починають вжи@вати спиртне до 20@літнього віку або частіше, алкого@лізм розпочинається швидше і перебігає значнозлоякісніше. Свої особливості має алкоголізм, що роз@вивається у зрілому віці — після 45@50 років. Стадіїалкоголізму швидко формуються, перебіг хворобибільш злоякісніший із швидким темпом розвитку іпесимістичним прогнозом. Алкоголізм формуєнесприятливі умови для нормального функціону@вання сім’ї. Послаблюючи підвалини подружньогожиття, вживання алкогольних напоїв нерідкоприводить до сімейного розладу, сепарації. Приобстежнні 2259 алкоголіків 18 % втратили сім’ю, у 11% сімейне життя під загрозою розпаду. За різнимидослідженнями, від 20% до 30% розлучень стаютьсячерез проблему алкоголізму. Алкогольне сп’яніннясприяє появі тимчасових регуляторів моральних тапсихічних проявів людської психіки, нерідко стаєпричиною того чи іншого антисоціального вчинку.Досліджено, що одна чарка випитої горілки порушуєслухове та зорове сприйняття. Цей фактор неодмінновпливає на продуктивність як фізичного, так й інте@лектуального роду праці. Від 60% до 80% конфліктів,

порушень правил безпеки, відсутності на робочомумісці спричинені вживанням алкоголю.

Початкова стадія — це, властиво, хвороба алкоголізму,де проявляються та починають формуватися основнісиндроми. Прояви нудоти, відраза до алкоголюпропадає. Змінюється стійкість на алкоголь, що пере@ходить до збільшення толерантності, коли виникаєвід епізодичного до систематичного вживання. Психі@чне звикання характерне в формі обсесивного син@дрому, тобто бажання випити ще більше.

Стан сп’яніння супроводжується втратою почуття со@рому та реальної оцінки наслідків скоєних вчинків. Заданими статистики, в Англії 70% самогубств відбува@ються у стані сп’яніння. Самогубства серед осіб, щозловживають алкоголем, спостерігаються у 8@10 разівчастіше, ніж серед тих, що його не вживають. За дани@ми ВООЗ, тривалість життя алкоголіка в середньомуна 15 років коротше, аніж у осіб, що утримуються відчастого вживання алкоголю. За даними Американ@ської Психіатрирчної Асоціації, від 50% до 70%ув’язненних у тюрмах США відбувають покарання зазлочини, пов’язані з надмірним вживанням алкоголю.

Медична статистика свідчить, що найменше випадківалкоголізму припадає на вік до 20 років і старше 50років. Найвищий показник у віці 40@49 років. У жінокалкогольна залежність спостерігається на десять роківпізніше, ніж у чоловіків. За сімейним станом алко@голіки — це найчастіше особи розлучені, неодружені.Водночас життя алкоголіка скорочується приблизнона 20 років і в середньому не перевищує 55@літньоговіку. Причому, 20% — це нещасні випадки або перед@часна смерть.

Висновки

Характерною рисою розвинутого алкоголізму є по@стійне вживання алкоголю — кожен день або майжекожен день протягом місяців, років. Дози спиртнихнапоїв можуть бути як невеликими, так і значними.Певна доза алкоголю нівелює не тільки фізичнийбіль, але й почуття сорому, страху, вини, страждань.Власне в цьому й полягає самообман, що несе тількитимчасове вирішення, а радше заспокоєння, при@душення назрілих проблем.

Поряд із статистичними даними управлінняохорони здоров’я Львівської обласної державноїадміністрації варто подати дані, про які згадав на ІІІАрхиєпархіальному соборі Львівської Архиєпархіїголова центру духовної та психологічної підтримки“Дорога” Роман Прочко. По Львівській області маємо165 тисяч алкоголіків та 5 тисяч наркоманів. Більше30@ти тисяч узалежнених від алкоголю і біля тисячінаркоманів перебувають на обліку, 80% лікуютьсяанонімно.

Загально населення Львівської області становить2 мільйони 736 тисяч чоловік. За даними Львівськогообласного наркологічного диспансеру, залежних від

п о к о л і н н я

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

21

дороговказ святості

Терпіння —привілей чипокарання?

Іван КОІван КОІван КОІван КОІван КОЛТУНЛТУНЛТУНЛТУНЛТУН

алкоголю по області — 31 тисяча 602 чоловіка. Цяцифра збігається із даними Романа Прочка, висвіт@леними на Архиєпархіальному Соборі ЛьвівськоїАрхиєпархії. Офіційно у Львівській області за@реєстровано становлять 1,15% алкогольно залежних.Хворих на цю недугу за даними Романа Прочка —6,2%. З цього випливає, що від офіційної статистикидержавного рівня до приватного дослідження відсотокхворих на алкоголізм помітно зростає. Найвищийвідсоток, який подає приватне дослідження, — 38%.

Анкетування подає дані, що в одному з сіл Пусто@митівського району Львівської області, де проживає1200 чоловік, серед яких опитано 488, виявилося, що33% перебувають в алкогольній залежності за клініч@ними проявами та частотою вживання (більшість ізних мужчини).

Серед опитаних 53 % чоловіків та 46 % жінок побо@рюють конфліктні ситуації, що виникають у сім’ї якнаслідок вживання алкоголю одним із її членів.

43% осіб, що подали свої відповіді в анкеті, посту@пово узалежнюються від спиртних напоїв внаслідокрізноманітних психічних та соціальних проблем —як індивідуальних, так і загальних.

Бентежить той факт, що 23% чоловіків вживаютьспиртне заради самого вживання, тобто наодинці, аще 26% роблять це при найпершій нагоді.

Варто зауважити, що 38% опитуваних перебуває устані прямої залежності. 22% прямують до цієї залеж@ності через суспільне середовище.

70% опитаних бажають, щоб їхні діти не вживалиалкоголю взагалі. 26% подібно налаштовані, алеставляться до цього питання поміркованіше. Загаль@но 96% бажають бачити своїх дітей байдужими доалкоголю.

Якщо говорити про тих осіб, що не вживаютьалкоголю взагалі, то їх 7%. Отже 93% випивають,проте 70% людей хочуть, щоб діти не вживали ал@коголю ніколи і ніде. Чи розуміють вони, що замалотільки одного бажання, а потрібен власнийприклад… Державні та церковні структури подаютьдані, що порівняно з цим соціологічним опиту@ванням, виглядають доволі заниженими. Це свідчитьпро некомпетентність соціальних структур у данійпроблемі.

Це соціологічне опитування не претендує статиавторитетним джерелом в поданні кількісноїінформації, проте розкриває стан речей на прикладіодного села, де 38% людей алкогольнозалежні. Порядз одним членом сім’ї узалежнені члени родини,тобто усе село. Чи не потрібно сьогодні державі таЦеркві заговорити вголос про цю проблему, проалкоголізм як хворобу українського суспільства?

Східні релігії намагаються зазвичай позбавитилюдину терпінь: входження у нірвану, вихід ізкола перевтілень@реінкарнації — саме те, що,

згідно з цими релігіями, має позбавити людину всіхневигод і неприємностей, які несе життя. Але чи ра@зом з ними людина не втрачає і самого життя, части@ною якого вона є? На тлі цих релігій християнствовиглядає досить дивним: Христос добровільно йде насмерть, безліч Його послідовників у часипереслідувань самі проситимуть ласки мученицькоїсмерті, а християнські мислителі вбачатимуть у люд@ських терпіннях привілей, якого позбавленні ангели.Що, отже, такого цінного й важливого міститься утерпіннях, що їх так возносить Церква? Перш, ніжвияснити це, слід зауважити: Господь не бажає, щобми страждали. Будь@яка дитина, котра вивчалакатехизм перед Першим Святим Причастям, скаже,що Бог створив людину, щоб та раділа життям іславила за це Творця. Господь також дарував людинібезліч можливостей, щоб бути щасливою. Він дарувавїй цілий, сотворений Ним, світ і поставив її як упоряд@ника цього цього світу, як вінець творіння. Тому нашітерпіння походять далеко не від Бога, хоча ми часто йзвикли при труднощах саме від Нього вимагативідповіді: “Господи, за що?!” Але ми десь не до кінцярозуміємо, що неправильно ставимо це запитання,що інколи ми самі є винними. Бог не посилає намтерпінь. Він не хоче, щоб ми страждали. Терпінняспричинені не Ним, а нашим зіпсутим суспільствомчи нами ж знівеченою природою. Вони ввійшли внаше життя, бо часто саме через них Він може, хоч іболяче, але діткнутись до наших зачерствілих сер@дець, поки ми у своєму засліпленні ще не зробилиостаннього кроку до погибелі.

Отже, терпіння — це ще один наш шанс до спасіння,це та екстремальна подія, що вириває нашу збуденілусвідомість із житейських марнот і примушує згадатипро Бога та задуматись над вічним життєвимпитанням: “Quo vadis?” (Куди йдеш?) Терпіння — сво@єрідна шокова терапія, що може вилікувати нашудушу, якщо ми його належно сприймемо. Для когосьвоно — надто болюче, для когось — легше, менш бо@лісне, але з ним зіткнеться кожен, і ми, християни, по@винні бути готовими сприйняти належно цю часто@чку нашого життя.

Тому намагатимемось подати дорогому читачевікілька, зовсім не вичерпних позицій, згідних із нау@кою Церкви, що відображають належне наставлення

22

Володимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬВолодимир СТЕЦЬ

християнина при пережитті терпінь.

Сам Христос терпів, щоб дарувати людству радістьнового життя, радість спасіння. Погляньмо на нашетерпіння, можливо, воно теж має велику мету. Терпітизадля благородних цілей чи задля когось — це най@більший вияв любові, це, мабуть, найвизначніша метаВашого життя на землі, яка вже сповняється, якщо витерпите.

Навіть якщо це терпіння не має якихось благороднихпричин, ми можемо виєднати собі з нього великукористь, як, також і велику шкоду. Все залежить відтого, як ми його сприймемо. Багато святих у терпінніздобували і вправлялися у чеснотах, жертвували свійбіль Богові, відповідаючи добром на зло. Вправлялипокору серед погорди і наклепів, стриманість, ла@гідність і незлопам’ятність серед злоби і гніву, любові прощення серед ненависті, зичливість серед зазд@рості… Але були й такі, що злом за зло помножувалигнів, грубість, гордість, роздратування й безнадійливурозпачливу лють. Отже, як відповісти на терпіння, щоприходять ззовні? Відповідь за нами.

Як уже зазначалось вище, терпіння можуть бутидопущені в наше життя, щоб неначе зупинити нассеред цього безумного плину світського безцільногоіснування та нагадати про Бога, вічні істини. Так, у ті@лесній хворобі ми можемо усвідомити брак духовнихцінностей в нашому житті, а в розчаруванні чи навітьу втраті дорогої людини — пригадати те, що ні в чомуі ні в кому на землі без Бога немає щастя. Адже людина— не лише земне, але й небесне, духовне творіння, і цетяжіння до вищого ніколи не дасть їй задовільнитисьсуто земним, аж поки вона не знайдеться в Господі.

Кожне терпіння — це, по суті,розлука (із здоров’ям, річчю,людиною чи, навіть, життям).Тому часто терпіння вчать насцінувати те, що маємо, навіть,якщо це всього@навсього при@ємна дрібничка.

Терпіння — це свого роду екс@тремальні умови, у яких вияв@ляється справжня людина, кот@ра за нормальних обставин ча@сто ховається під масками, якіми самі собі створюємо і якихсамі часто не є свідомими. Ви@являючи ж нам нашу власну су@тність, терпіння дають можли@вість побачити свої недоліки тазапровадити відповідні зміни внаше життя. Терпіння, отже, —це добра нагода і середовищедля змін. Дрібні терпінняможуть застерігати нас не разперед більшими, бути своєрід@ним попередженням, щоб уни@кнути більшого нещастя.

Терпіння загартовують сильних, роблячи їх ще си@льнішими, очищують грішних, даючи їм можливістьпочати все наново.

Терпіння зближують людей, адже думка про те, що ра@зом їх переносити легше, штовхає нас поділитисьсвоїм горем, допомогти терплячому. Зближені пере@житими разом терпіннями, люди згодом із радістюзгадують: “Ми не одну ложку солі з’їли разом!”, — усві@домлюючи, що знайшли в горі доброго і надійноготовариша на все життя.

Терпіння одних можуть утверджувати в доброму ін@ших. Так, запалені геройством попередників, ішли вборотьбу за народ, за віру, за щастя рідних, близькихлюдей наступні покоління, а муки тих, що сиділи втюрмах, стримали не одного від зради й мало@душності. Наші незліченні і, може, нікому й незнанінаціональні герої та святі мученики — взірець того,що терпіння, перенесені гірко заради великої мети,ніколи не будуть марними, безслідними, хоча й іменатерплячих можуть серед людей (не в Бога) забутися.

Звичайно, кожен переживає різне і переживає це по@своєму. Тому до кожного конретного явища терпінняпотрібен свій окремий підхід, але згадані герої, муче@ники, а то й просто наші знайомі, сам Христос, мо@жуть нас навчити, як не впасти під тягарем терпінь, якперенести їх гідно.

Терпіння — частинка нашого життя, якої ми практич@но позбутись не можемо. Але те, чи належно сприй@няти її і жити далі, а чи просто існувати страждаючи,— залежить тільки від нас.

дороговказ святості

23

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 дороговказ святості

У суперечцінароджуєтьсяістина?

Святі Отці Церкви ...не бачилинеобхідності условесних дебатахнегативногохарактеру, невважали, що усуперечці моженародитися істина...

Кожен християнин у своєму житті повиненна@магатися йти шляхом постійного самовдоско@налення та духовного зросту. Відомо, що цей

процес вимагає постійної і клопіткої праці над собою,уповаючи на Бога. Численні перешкоди та різного родунегаразди при цьому є також відомим та незаперечнимявищем. Тому хотілося б звернути увагу на одне явище,особливо поширене в наші дні, а саме: на незліченнукількість суперечок, які насичують, а інколи,перенасичують наше щоденне життя.

Святоотцівська притча розповідає про двох монахів,які одного разу надумали посперечались (звичайно,що сам факт суперечки в монашестві, де насампередвсе плекаються послух, смирення табагато інших чеснот, наведений лишедля того, щоб показати повчальнийхарактер оповіді). “Але як же мизможемо це зробити?” — зніяковілозапитав один із монахів, маючи наувазі те, що він уже давно відвик умонастирі від суперечок. Іншийзапропонував покласти перед собоюпевну річ для того, щоб кожен із нихпочав наполягати на тому, що ця річналежить лише йому. Домовившисьпро це, вони поклали на стіл глинянучашку. І тоді один із них сказав: “Цячашка належить мені”! Ні, вона моя”!— заперечив інший монах. “Ні, моя”! — знову сказавперший. “Ну гаразд, нехай буде твоя” — раптомнесподівано поступився другий. Суперечка так і невідбулася. Як було би добре, якщо б у суперечкахзавжди хто@небудь першим розсудливо чинив би уподібний до цього спосіб!

Святі Отці Церкви подають чудові для нас повчаннящодо ставлення та вирішення проблем суперечки.Насамперед вони не бачили необхідності у словеснихдебатах негативного характеру, не вважали, що усуперечці може народитися істина, дотримувалисьправила: Якщо людина не приймає напоумлення, анамагається заперечити, а то й оскаржувати того, хтонавчає, то слід відійти та уникнути суперечки (навітьзалишити місце, якщо в цьому є потреба).

“Ти говориш — це означає, що ти знаєш, щоговориш”, — вчили відповідати Святі Отці назаклики чи спроби розпочати суперечку, тим самимвказуючи правдивий шлях до уникнення та ліквідаціїбудь@яких спекулятивних (словесних) сутичок ще доїх настання, тобто ще в самому їхньому зародженні.

У наш стрімкий і неспокійний час всілякі суперечкиє неначе безумовно необхідними, емоційно@збага@чуючими, такими, що прикрашають наше суспільнебуття. Дебати, дискусії та диспути стали сьогодні над@звичайно модними та привабливими для багатьох.Який наслідок цього, мабуть, кожна уважна людина,що стежить за цим, здатна зауважити: сперечаютьсядепутати, члени уряду держави, політичні діячі,журналісти, студенти, навіть діти. Сперечаютьсяпристрасно, із натхненням. Кожен намагається до@вести свою рацію, хоча, як правило, ніякої істини прицьому не народжується, а навпаки, спір часто завер@шується взаємними образами, лайкою, а то й бійкою.

Один древній мудрець справедливо зауважив, що відсуперечки завжди зостається осадок. Адже, якщо одинперемагає у суперечці, то інший, тобто противник, бу@де неодмінно принижений. Завжди при цьому однасторона буде невдоволена. Святі Отці ставились одно@значно негативно не лише до самих суперечок, але ідо тих, які звикли заперечувати, не погоджуватись,наголошувати на своєму: “Хто у розмові наполегливо

бажає наголошувати на власнудумку, хоч би воно було і спра>ведливо, той нехай знає, що такий єодержимий бісівською недугою, —говорить преподобний Йоан Ліст@вичник, — і якщо такий чинитьтак у розмові з рівним, то, можливо,напоумлення старших і зцілитьтакого; коли ж відноситься так ізвищими за себе та мудрішими —така недуга для людей є невилі>ковною”.

Причиною схильності до суперечокє сформований вже навик, вада, воснові якої – гріховні пристрасті,

головно — гордість та самолюбство. А схильність доцього народжується від пустомовства, багатослів’я,лицемірного мовлення, сказаного з метою людино@догоджання, від бажання наполягати на своєму слові.Ліком від звички впадати в суперечки є смире@нномудрість, послух, духовна праця над вправлянняму власній покорі, плекання любові. Корисним прицьому є також постійне читання Святого Письма,повчань Святих Отців, спілкування з духовними,побожними людьми. Та й сам образ праведногохристиянського життя несумісний із суперечками, атому, безперечно, приведе тих, які слідують завченням Христа, до звільнення та уникнення від будь@яких суперечок.

Тож проаналізуймо свою поведінку, наше ставлення, аможливо, і участь у суперечках. Пам’ятаймо про мо@жливі її наслідки, про те, чи насправді здійснитьсяпри цьому народження істини, чи не постраждає прицьому один із дискутантів.

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКААААА

24

отці церкви

Протягом свого існування християнство частозустрічалося з різними культурами, і специфі@кою їх погляду на світ. Найяскравішим при@

кладом є його зіткнення з грецькою культурою. Багатолюдей, які мали класичну грецьку освіту, приходилидо релігії Христа. Проте їх розум, навчений освітоюоперувати філософськими категоріями, потребувавпояснити правди нової віри мовою філософії, яка “бу@ла у них в крові”. Першим шоком для них було при@внесення поняття часу, якого не було в такій формі угрецькій філософії, адже там вічна трансцендентнаістина завжди була поза світом і поза часом. ЯкосьОриген спробував поєднати ці два світогляди, якийхоч і багато зробив для християнства, проте так і незміг їх примирити. Потім люди ще протягом багатьохроків пробували пояснити Бога за допомогоюфілосоських категорій, одні були ближче до правди,другі дальше. Але перед християнством постійностоїть не тільки проблема взаємовідносин із філосо@фією, але й проблема актуальності на всі часи, нама@гання завжди бути “свіжим” серед сірої буденностілюдського існування.

Ми часто називаємо себе християнами, але до кінця неусвідомлюємо — хто ж ми є насправді, для чого ми є уцьому світі. Наше суспільство називається християнське,але скільки на вулиці можна зустріти бідних, знедоленихлюдей; скільки молодих людей, які з кожним місяцем,тижнем і навіть днем деградують, спалюючи своє життяу вогні алкоголю та наркотиків; скільки можна зустрітина вулицях 40@річних, навіть 30@річних “бомжів”, якіриються в смітниках, шукаючи поживи, втративши, ашвидше забувши сенс свого життя. Тому сьогодні мимусимо дати відповідь християнина на цю біду, щоспіткала наших ближніх. Адже християнство — це нелише догми та обряди, а Сила, яка може змінювати світ.І тому є дуже важливим “вдивитись” в досвід тих людей,які були близько біля Бога, які дивились на світ вжеіншими, преображенними очима.

Святий Григорій Богослов є прославлений Церквою восновному як “троїчний богослов”, проте тема людинимала велике значення для нього. Єпископ Іларіон(Алфєєв) пише, що “В богословській і містичній системіГригорія ідея обожнення (людини) займає центральнемісце, вона cantus firmus всього корпусу його творів”.Св. Григорій мав чутливу натуру, а тому зумів влучноописати теперішнє положення людини у світі. Він пише:“Хто я був? Хто я тепер? І чим я буду? Ні я не знаю цього,ні той, хто багатіший за мене мудрістю... Я існую. Скажи:що це значить? Одна частина мене самого вже пройшла,іншим є я тепер, інакшим я буду, якщо лише буду. Я не єщо@небудь незмінне, але течія каламутної води, яка без@зупинно притікає і ні на одну хвилину не стоїть на місці.

НавчанняГригорія Богослова

Чим із цього всього назвеш мене? Що найбільше, по@твоєму, складає моє я? Поясни мені це, але дивись, щобтепер це саме “я”, яке стоїть перед тобою, не зникло відтебе. Ніколи не перейдеш двічі через той самий потікрічки, через який переходив раніше… Ніколи не по@бачиш людину тією самою, якою ти бачив її раніше”.

Ці слова нам пригадують думки філософів екзистен@ціалістів ХХ століття. Проте, якщо філософи простозупинялись на цьому (на абсурдності життя, на заки@нутість у це життя, на турботі про своє існування), тоСвятий Григорій Богослов дає нам нову перспективу уцьому положенні: справді положення людини не можнаназвати задовільним, але є вихід — кожна людина маєще один вимір, забуваючи про який, вона є у розгубле@нності, тому що, як пише Григорій: “Від Бога кожнийвийшов і до Бога йде..., щоб, скинувши гріховну людинута супротивну недосконалість, зробитись богом і духом,стати в чині світлосяйного ангельського лику... Така цільжиття… Людина — сотворений Бог, який через Христовістраждання йде в нетлінну славу”. Значить ми є щосьбільше, ніж просто тіло, просто тілесні забаганки. Крімтого Святий Григорій описує і сам процес обожест@влення, який полягає у тому, щоб “замкнувши почуття,відсторонившись від плоті та світу без крайньої потребине торкаючись ні до чого людського, бесідуючи із самимсобою і з Богом, жити вище видимого, завжди носити всобі Божественні образи, чисті, не змішані з долішнімиі оманливими враженнями, бути і безперестанноробитись ніби дзеркалом Бога та Божественного,набувати і додавати до світла світло, до менш ясногосвітлосяйніше, поки не вийдемо до Джерела тамтешніхпросвітлень, не досягнемо блаженного закінчення, колидійсність зробить непотрібним дзеркала.” Але найбільшвражаючим є опис тих останніх часів, коли минетьсятеперішній світ:“Стане Суддя землі і відділить те, щоспасається від того, що загибає, після чого стане Богстане Богстане Богстане Богстане Богсеред богів спасеннихсеред богів спасеннихсеред богів спасеннихсеред богів спасеннихсеред богів спасенних, щоби розсудити і визначити,хто якої достойний честі та обителі… Буде же Бог увсьому під час відновлення всього .. . коли ми, які теперіз@за порухів та пристрастей, або зовсім не носимо в собіБога, або носимо лиш в малому степені, зробимосьзробимосьзробимосьзробимосьзробимосьвсеціло богоподібними, тими, що вміщаютьвсеціло богоподібними, тими, що вміщаютьвсеціло богоподібними, тими, що вміщаютьвсеціло богоподібними, тими, що вміщаютьвсеціло богоподібними, тими, що вміщаютьвсецілого Бога і тільки Його.всецілого Бога і тільки Його.всецілого Бога і тільки Його.всецілого Бога і тільки Його.всецілого Бога і тільки Його. Ось досконалість до якоїми поспішаємо. Про неї і сам апостол Павло говорить:“Де немає ні елліна, ні юдея, ні обрізання, ні необрі@зання, ні варвара, ні скіфа, раба, вільного, але все і у всьо@му Христос”.

Отже, з одного боку ми маємо людину з її немочами інедосконалостями, а з іншого — ми знаємо, якою та лю@дина покликана стати. І, мабуть, найголовніше в нашомужитті є навчитись мати завжди живе усвідомлення того,ким ми будемо у майбутньому віці, бо тоді ми, що б неставалось з нами в житті, завжди будемо дивитись натеперішнє уже з перспективи майбутньогого. Тоді ми бу@дем дивитись на ближнього як на того, хто буде бого@подібний, як на того, хто разом з нами є покликанийвмістити в себе Бога.

Бр. Атаназій СИДОРАКБр. Атаназій СИДОРАКБр. Атаназій СИДОРАКБр. Атаназій СИДОРАКБр. Атаназій СИДОРАК

25

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

У певний момент у житті кожної людини постаєпитання — яким шляхом іти. У цьому виборілюдина абсолютно вільна, коли йдеться про ви@

бір віри. Бог дарував людині розум і здатність шукатиістину. Держава також представляє до диспозиції“право сповідувати будь@яку релігію, або не сповідува@ти жодної…” (Конституція України 35)

Але якщо людина позбавлена волі? Тоді всесильнийГосподь має владу посіяти зерно внутрішньої свобо@ди в серці людини. Зараз ви маєте нагоду отриматисвідчення безпосередньо від людини, котра віднай@шла царство Боже в собі, незважаючи на те, що колю@чий дріт тимчасово обмежує її громадянську свободу.

Про місця позбавлення волі, або простіше про тюр@му, пишуть дуже мало, а якщо і пишуть, то в основно@му за сталінсько@брежневські ГУЛАГи. Знати своюісторію добре, вона виховує, надихає, вчить на при@кладах наших мучеників за віру і Католицьку Церкву.На превеликий жаль, в час, коли Україна отрималадовгоочікувану свободу і суверенітет і канула внебуття безбожна комуністична ідеологія, проблемазлочинності не зникла, а навпаки — набрала обертів.Головна причина, що непослух громадян, а разом іпереступ закону — аморальність, це втрата духовно@сті, а всі інші негаразди, що виникають на цьому грун@ті — логічні наслідки цієї руїни. Звідси масове без@робіття, повний крах економіки, політична нестабіль@ність, неспроможність і небажання державних мужівчерез власні егоїстичні амбіції вивести Україну із гли@бокої кризи. Псевдопатріоти тільки декламують своїблагі наміри доки не доберуться до влади, а отримав@ши депутатський мандат, все роблять для влсаногозбагачення. Олігархи правлять, розподіляють, судять,а страждають найбільш незахищені верстви населен@ня. Хіба мало інформації ми отримуємо, коли зубожін@ня народу доходить до критичної межі, коли без@помічні похилого віку співгромадяни через несплатуквартирних боргів, замерзають у своїх квартирах, вяких відключили опалення?

Основний контингент, що відбуває покарання —молоді, працездатні чоловіки. У кожного з них свійшлях, що призвів їх до ув’язнення і засудження на різ@ні терміни позбавлення волі в колонії суворого ре@жиму. Виховані злочинною комуністичною систе@мою, наші батьки просто розгубились, стали безпо@радними в системі ринкових відносин. Масове без@робіття і спричинило хвилю злочинності серед знач@ної частини населення, особливо серед молоді. Ба@тьки, заклопотані пошуками заробітків, нерідко по@кидають рідні домівки на довгі роки, виїжджають вдалеке зарубіжжя. Дітей виховує вулиця.

Віра, що палаєу терні

А скількох матерів, дружин звабив багатий Рим,Мадрид чи Варшава! І вони залишились там на@завжди, покинувши рідних, Батьківщину. Ситий Захід,облаштоване і безпроблемне життя, робить своюдиявольську справу долар, а тепер і євро затуманюєрозум, цементує серце, забирає пам’ять. Можна зви@нувачувати колишню і теперішню системи, алепричина одна — брак віри. Тепер, коли Україна сталанезалежною, вільною, здавалося б, що є всіможливості для духовного відродження, але це далеконе так. Телебачення, засоби масової іформації, ви@датне життя колишніх рекетирів, а тепер поважнихбізнесменів, наглядно культивують, вивищують у рангблагочестя насильство, порнографію, попирання всіхморально@етичних норм. У таких умовах ми жили,живемо, можна сказати, плазуємо по розмитих до@рогах сьогодення без справжніх, величних орієн@тирів, без Христа. Потуги справжніх християн, нажаль, дають незначні результати, на всіх владнихрівнях чиняться всілякі перепони, але найгірша пе@репона — це байдужість. А ще поширюється теза:головне — щоб Бог був у серці, зручне прикриття длябезвірків і лицемірів. Тотальна обрядовість витісняєживу віру.

В установі виконання покарань № 30 м. Львова греко@католицька церква Покрови Матері Божої булазаснована 1996 року завдяки зусиллям оо. Василіян.Це була радісна подія. Крига затхлості і байдужостіскресла. В’язні почули живе Боже слово, повіяло чи@мось новим, досі незнайомим. З тих часів регулярноправиться Св. Літургія, люди мають змогу отриматиособливу ласку — Святі Тайни. Радісно усвідомлювати,що і ми, в’язні, стали членами Містичного ХристовогоТіла. Із євангельських читань стало зрозуміло, щоХристос прийшов у першу чергу до грішників, а не доправедників. Завжди є можливість покаятись,відвернутись від злих доріг, бо Господь милосерднийі завжди відкриває свої батьківські обійми длярозкаяного грішника. Для кожного ув’язнення — цевелика драма, трагедія. Не відаючи про Божу любов,ми й надалі плекали у своїй уяві різні злочинні планина майбутнє, хтось хотів помститись, хтось щевкрасти чи пограбувати аби далі жити безтурботно.

добрий пастир

26

Коли зброєю стаєБоже Слово

Інших думок майже не існувало, бо саме середовище,де сконцетроване зло, налаштовувало саме на такийхід думок. Безкінченні, низькопробні, бездуховнітелесеріали, а також подібні книги виховували самелюдей@зомбі, що здатні на будь@який злочин. Нікомуі на думку не спадало, що такий шлях веде до загибелідуші, а душа безсмертна… Хто знав, що не можнавідповідати злом на зло, що потрібно любити нетільки своїх рідних, але й ворогів? Наслідування Хри@ста і Його правди повинно наповняти і керуватинашими спустошеними і закостенілими серцями. Щоговорити, важко здолати старого чоловіка, важкоскинути з себе багаторічне гріховне ярмо, нелегковидертися з лап диявола, котрому вірно служили.

Завдяки отцям і братам@монахам, що проводятьчитання і тлумачення Св. Письма, стало також зро@зуміло, що всі негаразди, тобто свій хрест, потрібнонести терпляче, не впадати у відчай і не нарікати, ботак допущено Богом, так потрібно, адже все, щодопускається, робиться задля нашого спасіння, дляжиття вічного. Бути християнином зовсім не легко ітакий стан не обіцяє безтурботного, солодкого життя.Але варто згадати слова Спасителя: “Прийдіть до Меневсі втомлені і обтяжені, — і Я заспокою вас!” Хібазасумніватися в допомозі самого Бога, коли живеш поЙого заповідях? Що може слабка і немічна людина,що може вона надбати без Його допомоги і ласки?Покаявшись, Ісус пригорне до Себе найгіршогогрішника і обдарує його. Для Христа не існує втра@чених людей.

Правова, карна система, на жаль, у більшості випадківне випраляє злочинців, тільки тимчасово стримує абопримушує їх через страх покарання бути більшобачними в скоєні повторних правопорушень.Корінь зла, немов пирій, розростається далі, даючирясний врожай. Можна із впевненістю стверджуватиїї агресивний поступ. Через віру у Христа@Спасителя,через любов, смиренність і терпіння ув’язненівіднайшли взаєморозуміння із своїми рідними, яківже втратили надію на їх виправлення. Діти потяг@нулись до своїх батьків, приїжджають на побаченнядружини до оновлених, люблячих їх Христовоюлюбо’ю чоловіків.

Звичайно, що не так все гладко, безтурботно і радісно.Бувають зриви, падіння, ще багато закоренілихзвичок залишилось. Боротьба продовжується, алеважливо, що шлях і дороговказ відомий, ходитиманівцями вже немає потреби. Церква, як Мати,прийняла своїх навернених дітей і опікується ними.

Отож, ми вільні в Христі, бо воскреслий Спаситель ітут, за високими мурами, Він серед нас!

д о б р и й п а с т и р

Впродовж восьми років студенти ЛьвівськоїДуховної Семінарії Святого Духа УГКЦ провадятькапеланське служіння серед військовослужбовців,

офіцерів, курсантів та солдатів Львівського ВійськовогоІнституту ім. П. Сагайдачного.

В історії Української Церкви міститься небагато фактів,котрі потверджували б існування у княжих чи козацькихчасах якоїсь окремої духовної інституції в складівійськових формацій. Починаючи від часів пануванняАвстрійської імперії, на території західноукраїнськихземель, можемо говорити про існування інститутукапеланства. Кандидат історичних наук п. Олег Турій усвоїй десертації зазначає: “Подібно як і учнівськамолодь, воїни@українці, що служили в австрійській арміїбули обмежені в можливостях задовільняти свої релі@гійні потреби.

Лише в 1869 році у зв’язку з реорганізацією всієї систе@ми душпастирства в армії і утворенням 17 військовихприходів у Австро@Угорщині, були запроваджені [. . .]військові капелани . . . В часи Першої і Другої світовихвоєн Українські Збройні Сили, чи то як окремі націона@льні військові з’єднання в складі державних армій (легі@он Січових Стрільців, дивізія “Галичина”), чи як збройнісили Української Держави (УГА, Армія УНР), а навітьокремі людські одиниці в австрійському чи пізнішепольському війську, мали забезпечену опіку згідно своїхдуховних потреб.

Українцями в австрійських збройних структурахопікувалися українські капелани “фельдкурати”, щопідпорядковувалися польовому єпископові, але вканонічних питаннях підпорядковувалися єпископамтих єпархій, з яких вони походили. Всі капелани носиливійськову форму, мали чини капітана або майора, алебез відзнак, а також носили нагрудний хрест

Після проголошення ЗУНРу вже 1 січня 1919 року приДержавному Секретаріяті Військових Справ було ство@рено вищий духовний орган, що називався Преподо@бництво, а при Начальній Команді Українських Військутворено зарядче преподобництво. При армійськихформаціях існувало польове преподобництво. Права іобов’язки, а також однострій військових духівників буличітко регламентовані відповідними правними розпо@рядженнями.1

У нинішній час на Заході та й загалом у світі інституціякапеланства у лікарнях, в’язницях, навчальних закладахта зокрема у війську вже міцно утвердилася. Наприклад,у військових силах країн@членів НАТО капеланів спону@кають до поглибленого вивчення додаткових дисциплін– соціології, психології, антропології, медицини. Війсь@ковий капелан є офіцером, і одночасно священиком.Його зброя – Боже Слово та молитва. У нашому випадкуукраїнське капеланство щойно стає на шлях розвитку іВадим ПЕТРИКВадим ПЕТРИКВадим ПЕТРИКВадим ПЕТРИКВадим ПЕТРИК

27

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 добрий пастир

потребує досвіду, прикладу та підтримки інших країн. Зіншого боку, нині ведуться дискусії відносно того, як маєвиглядати військове капеланство в нашій багатокон@фесійній державі. Саме це нині є однією із вагомих при@чин, яку ставить державна влада щодо не прийняттяокремої норми на офіційність військового капеланства.Дуже часто державні органи посилаються на відокрем@леність Церкви і Держави. Таким чином священик неможе перебувати у військових одиницях. На мою думку,потрібно “віддати Богові Боже, а Кесареві Кесареве”, недобре є ховати від Бога те, що Йому належить і що маєвнутрішню потребу перебувати разом з Ним. Тим@то ни@ні, коли влада накреслює певні норми, погляди на стильвійськового капеланства, ми не повинні чекати на наказ,але нести Слово Боже туди, де нас чекають. Добрий лікарспішить до недужого у той сам день, коли його спо@вістять.

В часі зустрічі з екс@генералом Арміїі України ВіталіємРадецьким глава УГКЦ Блаженніший ЛюбомирКардинал Гузар сказав: “Конституція України гарантуєкожному громадянинові право на віроісповідування.Потрапляючи на службу у військові формування,людина не тратить цього свого права, але втрачає такзвану “свободу руху”. Це означає, що ніхто не може,скажімо, встати собі вранці і попросту піти до храму намолитву, адже підлягає військовому розпорядку тадисципліні. Якщо така особа не може прийти до Церкви,то Церква може і має бажання прийти до неї. У такийспосіб ми, як Церква, виконаємо обов’язок духовноїопіки, а ви, як ті, хто несе відповідальність за воїнів, @виконуєте конституційний обов’язок”.2 Саме ці словаБлаженнішого є для нас застановою і заохотою йти ту@ди, де потребують Божого Слова, підтримки, або простоїрозради військовики. Нині є багато військових частинна терені Львова, тому віримо, що у майбутньому кожназ них матиме своїх духовних провідників.

З благословення Ректорату Львівської Духовної Семіна@рії Св. Духа УГКЦ двічі на місяць по п’ятницях 16 братів@семінаристів мають спільні зустрічі з курсантами ісолда@тами Військового Інституту та військових частинміста Львова. Для того, щоби ці зустрічі мали добрийрезультат, чимало уваги приділяє підполковник ЮрійГусар, який є одним із відповідальних за виховну роботуІнституту. За кожними двома семінаристіми є закріп@лена окрема рота. Під час бесід з майбутніми офіцерамими розглядаємо найрізноманітніші теми, як@от: “СловоБоже і зброя”, “Покликання молодої людини”, “Насильс@тво заради миру?” та ін. Прагнемо не лише обмежува@тися лекціями, практикуємо дискусії, відповіді на питан@ня, обмін думками, перегляди відеофільмів та їхнє об@говорення. Двічі на рік ми організовуємо прощі до від@пустових святих місць України.

Час будь@якої прощі є для нас особливим, часто це пе@ріод великих перемін у душах військовослужбовців. Водній з прощ ми мали сповідь серед ночі. Вийшовши надвір, я зустрів одного з курсантів, який тільки@но виспо@відався. На моє запитання, чи йому сподобалась проща,цей хлопчина відповів, що дуже, більше того, у душі

віднайшов спокій, за яким довгий час шукав. Ми завждинаголошуємо, що проща робить свій результат тоді, колилюдина висповідається і прийме св. Причастя. З попе@редніх разів бачимо, що ті хлопці не є байдужими досебе, але стараються змінити те, що не є їхнім.

Великою перевагою у душпастирстві для семінаристів увійськових інституціях Львова є те, що на територіїВійськового Інституту м. Львова ще поляками на початкуХХ століття був збудований храм. У період пануваннякомунізму його було переобладнано на клуб, а пізнішетут проводились лекції. Шкода, але безбожницька владазначно змінила стиль цього храму. З настанням спри@ятливого часу в 2000 році дану будівлю було переданоЦеркві у користування. Найперше було освячено храмсв. Михайла єпископами традиційних українських цер@ков. Це підтверджує, що дана споруда служить длямолитви як православним, так і католикам, хоч іперебуває під нашою опікою. Рівно ж ми ніколи неробимо акцент на тому, хто ми є, більше того,заохочуємо усіх, чи то курсантів,чи офіцерів йти до тогохраму, який є в їхньому селі чи місті.

Від часу освячення храму щонеділі та у великі святау ньому служиться Літургія. Перед богослужіннямзавжди є коротка наука, присутні отримують моли@товники, щоби спільно брати участь у Святій Літургії.Приємним є те, що кожної неділі військово@службовці стараються приступати до тайн Покаяннята Євхаристії. Це не є чимось формальним чи тра@диційним, радше бажанням бути іншими, прагненнядовіряти свої труднощі в часі військової служби Бо@гові. Так цього року близько 30 курсантів вперше усвоєму житті вже у дорослому віці прийняли Христа

28

д о б р и й п а с т и р

до свого серця. Дуже часто такі події стаються в часі прощ.

Не очікуючи сторонньої допомоги, ми власними сила@ми з благословення єпархіального владики Ігоря (Воз@няка) впродовж кількох місяців збирали кошти по пара@фіях на відновлення храму (згідно єпископського листавід 13/02/03 ЛВ 03/61). В Україні практично немає та@кого, щоби храм знаходився на території військовоїінституції, переважно є лише невеликі каплиці. Ми хоче@мо, щоби даний випадок був прикладом для інших мілі@тарних інституцій нашої держави. Кожен військовий, намою думку, перебуваючи у армії потребує того місця, дебодай кілька хвилин може побути на одинці з Богом.

На даний час, починаючи від 7 серпня 2002 року, мипровадимо реконструкцію храму. З Божою поміччю нанинішній день ми повністю завершили ремонтсвятилища, храму вірних і купольну частину. Тепер важ@ко сказати, що колись у цьому приміщенні був клуб.Окрім цих робіт ми повністю перекриваємо дах храмуі будемо встановлювати купольний хрест, на місці якогов часі радянської влади майоріла червона зірка. На моюдумку, це є прикладом для нас усіх, що людина зі своїмиідеями ніколи не переможе Бога. Ми переживаємо занаш храм і радіємо, що попри всі негаразди та труднощівін залишився місцем оздоровлення людських душ.Практично щоденно впродовж тижня у храмі прова@дяться реконстукційні роботи під провідництвомполковника В. І. Марченка, який уповноважений у ційсправі начальником Інституту генералом П. Ткачуком.Саме завдячуючи пану ганералу, курсанти і солдатиможуть у неділю брати участь в Богослуженні і матидобрих товаришів в особах семінаристів. Тому ми, якЦерква, маємо змогу бути присутніми там, девиховується майбутня офіцерська еліта України.

Часто курсанти говорять про військовий храм св. Ми@хаїла як про місце, де почувають себе свобідніше і “яквдома”. Вони моляться за своїх батьків, тутешніх настав@ників@командирів, і звісно, що тим зичуть усім добра тащастя. Цього року ми мали зустріч з батьками тихкурсантів, які вступили на перший курс Інституту. Цязустріч була у храмі. На очах багатьох батьків були сльо@зи і рівно ж радість. Ми запевнили їх у тому, що саме тутщонеділі їхні сини молитимуться за них, на відстанітворячи одну християнську родину. Однак все залежитьвід того, чи вложили вони у серця своїх синів любов доЦеркви, а перш за все до Бога.

Першим священослужителем військового храму буво. Миколай Фредина. Хоча тепер отець має інші обов’я@зки, однак він завжди для нас є добрим товаришем і під@тримкою, порадником у тому, що ми ще не знаємо, абой не переживали у своїй пасторальній праці.

Рівно ж нині для служіння серед військових віддає свійчас о. д@р Михайло Кв’ятковський, віце@ректор Українсь@кого Католицького університету, якого курсанти сприй@мають як свого сповідника. О. Михайло завжди спішитьдо нашого храму на недільну Літургію, своїм добримприкладом торкає серця тих, які інколи потребують лиштого, аби хтось їм приділив увагу, вислухав.

Найбільшу частину свого часу проводить у Військовійцеркві о. Богдан Манишин, який виконує обов’язкивійськового капелана Інституту. Саме він разом із своїмиспівбратами вісім років тому назад вперше переступивпоріг Військового Інституту для того, щоб голоситисеред відновленої української армії Слово Боже. Зро@зуміло, що перші кроки не були так приємними, але те,що є Боже, витримує все. Тому дана справа голошенняЄвангелія серед військових не зазнала краху, а навпаки— проросла добрими плодами на цій ниві. Сьогодні,ввійшовши на територію Інституту в підряснику, чуєш яквітаються: Слава Ісусу Христу! Дехто ненаважується щепромовити цей привіт, а дехто і запитує, як правильнойого говорити. Свого часу через слово о. Богдана,зрештою і сьогодні, Господь промовив не до одногокурсанта чи солдата, і разом з тим перемінив їхнє життя.

На даний час найбільш необхідною для нас залишаєтьсяпідтримка людей та допомога у закінченні відновленнявійськового храму св. Арх. Михаїла. Ми починалиремонтні роботи, маючи 200 пожертвованих гривень,однак з ласки Божої за цей рік нам вдалось назбиратичималу суму. Сьогодні більшу половину робіт вжевиконано, плануємо завершити ремонт храму до 21листопада цього року, до храмового празника. Однак доповного завершення ще необхідно кошти, тому зверта@ємось до усіх людей доброго серця вкласти свою лептуу відновлення цього храму. У ньому моляться військо@вики, серед яких є і ваші діти і ті, які в майбутньомувиховуватимуть ваших дітей.

Наприкінці статті складаємо особисту подяку кожнійлюдині, яка спричинилась своєю пожертвою довідновлення цього храму. Щиро дякуємо усім парафіянамнаших Львівських храмів, а також з околиць. Можливовам нині є важко оцінити свій вклад, однак віримо у те, щоГосподь його оцінив. Нехай ніколи не збідніє ваша рука,таким чином спільно відновимо не лише рукотворніхрами, але й храми багатьох людських душ.

РРРРРахунок Львівської архиєпархії “на відновленняахунок Львівської архиєпархії “на відновленняахунок Львівської архиєпархії “на відновленняахунок Львівської архиєпархії “на відновленняахунок Львівської архиєпархії “на відновленнявійськового храму”: військового храму”: військового храму”: військового храму”: військового храму”: р/p 26006000000250 в AKЕлектронбанк , код ЄДРПОУ 22392807, МФО 325213Наша адреса:Львівська Духовна Семінарія Св. ДухаВійськова капеланська службаЛьвів@РудноВул. Шевченка, 18879493

+003 8 0322 72 07 34або 69 09 14

+003 8 050 55 38 019 (mob.)1 Р. Стефанів. Капеланство і душпастирська опіка греко@католицьких священиків у військових формуваннях в період ДругоїСвітової війни на території Західної україни, Дипломна праця., @2000 (Бібліотека ЛДС)2 http://www.ugcc.org.ua

Зустріч Глави УГКЦ з Генералом армії Віталієм Радецьким,22.01.2002

Брат Степан СУБрат Степан СУБрат Степан СУБрат Степан СУБрат Степан СУСССССпомічник військового капеланапомічник військового капеланапомічник військового капеланапомічник військового капеланапомічник військового капелана

29

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

Вступ

“Живучи у світі, що пригнічує людину,зустрічаючись з істотами, які викликуютьу неї страх чи бажання вплинути на них,людина прагне досягти могутності, бутиповелителем божества і володаремсвоєї долі.”(Словник Біблійного Богослов’я.Під ред. владики Софрона Мудрого.Рим 1992; Львів 1996, стор. 886>887)

Напевно, кожен із нас переживав сумніви віри.Це досить важкий момент у житті особи.Оскільки, а це підтверджено досвідом багатьох

людей, коли втрачається віра, тоді її місце, цейнезаповнений нічим духовний вакуум заповнюютьвсілякі забобони, вірування, страхи і тому подібне.Тобто, внутрішній вакуум, який мав би займати Бог,Дух Святий, не має можливості бути пустим. Що жробиться тоді, коли все ж таки він таким залишається?Він відразу ж наповнюється. . . духом, проте негатив@ним — нечистим бісом. Ігри з Сатаною — най@відчайдушніший крок, на який будь@коли відважиласялюдина. Одні це роблять задля “нього” ж самого, інші— задля своїх інтересів, а ще інші, і таких 80% практи@куючих прихильників сатани, граються з вогнем, неусвідомлюючи до кінця усієї повноти наслідків цієїнеобдуманої гри. Тому однією з цілей, яку переслі@дувало Біблійне Товариство Сприяння Екуменічномута Міжрелігійному Діалогу “Еффата”, беручись запереклад із польської мови книги Ks. Jeffrey J.Steffona:“Satanizm jako ucieczka w absurd” — це надати більшийдоступ україномовному читачеві до глибшої, ширшоїінформації про таке явище, як “сатанізм”, ураховуючите, що подібних праць чи досліджень мало, принаймів Україні.

(Управа Біблійного Товариства “Еффата”)

Передмова автора

Чи сатана існує? Розглянемо ситуацію, яка спершу ме@ні видалась доволі зрозумілою. Тереза дізналась промене від однієї зі своїх подруг. Користала з порадипсихолога, а окрім того, що другий тиждень зустріча@лася для розмови з отцем зі своєї парафії. Хотіла вонатакож порозмовляти і зі мною, попередньо перегля@нувши відеокасету, на якій записано мій виклад на те@му: “Духовна боротьба”.

Терезі понад 40 років. Два роки розлучена. Після роз@лучення в неї з’явились проблеми. Спочатку здавалось,

Сатанізм як втечав абсурд

полеміка

що все це марне, але Тереза почала згадувати собі де@які події зі свого дитинства, які приносили їй не@стерпний біль. Одного дня жінка показала своємунастоятелю кілька своїх малюнків і текстів. Настоя@тель порадив Терезі звернутися до психолога, протепочув від неї ухильну відповідь. Наступного тижня Те@реза знову запитала священика, що він думає про цімалюнки. Той відповів, що вони свідчать про зловжи@вання.

Тереза переповіла слова священика психологові. Відпсихолога Тереза отримала відповідь, аналогічну довідповіді настоятеля. Психолога сказала Терезі, щовона стала жертвою сатанинського ритуалу, в якомувідбувалося знущання над дітьми. Дізнавшись відприятелів, що я надаю таким особам поради і молюсяз ними, Тереза віднайшла мене. Пам’ятаю нашу першузустріч .

Тереза показала мені деякі зі своїх праць, а такожтекст, написаний декілька місяців тому. Весь матеріалвказував на це страшне дійство.

Здебільшого ми розмовляли про її дитинство, про все,що діялось під час зустрічі з психологом і свя@щеником. Вона розповіла мені, що має зі собою “своїхдітей”, що вони потребують допомоги. “Її діти” булирізними особами. Тереза страждала роздвоєннямособистості, яке досить часто виступає у сатаністич@них ритуалах. Коли я запитав про “її дітей”, вона опи@сала мені десять різних осіб, які формували її психіч@ний образ.

У цей момент я відчув, що краще в молитві запитатиІсуса, що маю робити. Я попросив Терезу, щоб воназакрила очі і звернулась до Бога. Вона раптово почалаплакати. Тут же промовила дитячим голосом: “Витяг@ніть це з моїх уст! Не хочу того, хочу до мами. Втікайтевід мене, вийміть це з моїх уст, не хочу того ковтати.Вийміть це з моїх уст”. Промовляючи це, вона пла@кала.

Я попросив Ісуса, щоб вкоротив цей болючий періоду житті Терези, щоб потішив малу дівчинку, яка була втій жінці. З часом вона перестала плакати і отрималаповний спокій в обіймах Христа. Тоді ми завершилинашу зустріч і домовились, щоб вона прийшла домене на молитву про внутрішній спокій. Було у ній щебагато духовних ран, які вимагали лікування. Вірю,що завдяки силі милосердя Ісуса особи, які щезалишились в неї, певного дня зійдуться в одне.

Того дня в часі молитви я задавав собі таке питання: “Як могли люди бути такими злими, такими бруталь@ними, щоб знущатись над дитиною?” Читав, я що вритуалах сатаністів керівники примушували дітейїсти кал. Деякі ґвалтували їх; як же вони могли такповодитись із дітьми, створеними Богом, людськимиістотами! Я відчував велике згіршення. Постановивзробити все, що буде в моїй силі, аби допомогтиТерезі вивільнитись від страшних спогадів з часу, коливона була беззахисною малою дівчинкою.

Історія Терези не є винятком. Я працював також з

30

полеміка

Якуліною зі штату Айдахо. Вона стала жертвою сата@ністичних ритуалів, мала в собі 35 різних осіб.Зустрівся я з нею, коли 27 з них було зінтегровано вособу центральну, а вона знаходилася в процесі інте@грації інших восьми. Але тоді, власне, було виявленонові проблеми. Терапевт Якуліни попросив мене продопомогу. Незважаючи на методику, яку практикувавлікар, лікування не дало бажаних результатів. Черезмісяць після мого візиту терапевту вдалося досягтибажаного результату.

Правдиві випадки сатаністичних ритуалів, під часяких виконується чорне зло, відбуваються по ціломусвіті. У різних телепередачах говориться про ці ви@падки, як і про саме явище сатанізму. Трагічним є те,що не тільки малі, беззахисні діти стають жертвамисатаністів, але часто й молоді люди. Саме молодьпристає до сатанинських зграй званих “Стонерс”.Знаю одну таку банду, яка час від часу складає жертвуз маленьких звірят.

Від цієї зграї в певний час відійшла одна дівчина. Чле@ни зграї хотіли пожертвувати її дитину. Покинувшизграю, дівчина народила дитину і віддала на усинов@лення. Повернувшись до сатанистів назад, дівчинасказала її провідникам, що втратила дитину під часнародження.

Першого тижня листопада 1991 р. молода дівчина змаленького містечка в Арізоні своїми товаришамибула закатована на смерть. Її смерть організаторамизлочину була призначена як жертва сатані.

Чи такі вчинки можуть бути наслідком людськоїморалі? Можливо, щось керує такими людьми? Чи,може, це бунт, скерований проти моралі суспільства?Чи саме цей бунт може допровадити людей до скла@дання немовлят у жертву або катування людей насмерть під час ритуалу?

Я твердо вірю, що ці злі діяння є скеровані до одного

наднатурального і злого буття,тобто до сатани. Людина, фактич@но, схильна до злого, але є щось на@багато сильніше від того, що люди@на порушує заповідь і творить злийвчинок. Ці злі культи сягають частопоза вимір людської поведінки,тому, власне, в тому безсенсовномуі безжалісному чині верх бересатана.

Незважаючи на це, у КатолицькійЦеркві проводяться диспути. Деякітеологи і священики твердять, щонемає особового диявола. Вважа@ють, що зло — це просто брак люд@ської доброти у світі. Сатана виявля@ється як уособлення темної сторо@ни людства. Власне, само людствонесе відповідальність за всеморальне зло у світі. Ще інші свяще@ники і теологи кажуть, що багато

зла можна приписати людству, але зазначають, що невсе зло у світі може бути пояснене тільки людськимгріхом.

Ця дискусія може справити враження, що католикимають право на незнання істини про особовогодиявола, але Церква стверджує, що існує особовебуття сатани. Це навчання може дуже здивувати, оскі@льки про сатану рідко говориться на парафіях. Проістинність особового існування сатани укладене вчен@ня в документах Другого Ватиканського собору.

Чому багато католиків, священиків і теологів не вірятьв особовість диявола всупереч зрозумілому і незмін@ному вченню Церкви. Вважаю, що такого типу невір@ство становить частину проблеми ламання не тількивіри, але й її практикування. Наприклад, католикивідкидають науку про штучне планування сім’ї.Останніми роками священики Чарльз Курак і МатейФокс, теологи–дисиденти, отримали через цепопередження від церковної влади. Незважаючи наце, вони навчали і мали багато прихильників. Багатокатоликів США не бере участі у Літургії. Щораз більшевідчувається потреба у священослужителях, в той часяк збільшується кількість парафій. Церква пливесьогодні по дуже розбурханих хвилях.

Але Церква — не єдина інституція, яка переживає важ@кі часи. Придивімося до кризи в державі. Керівникидержави не дотримуються закону. П’ять сенаторівбули оскаржені у незаконних діях проти закону, зви@нувачені у різних фінансових скандалах. Конгрес@мени виписують фальшиві чеки, деякі з них звинува@чуються у неморальних стосунках з повіями і малоліт@німи. Інші відомі тим, що вживають наркотики.

Правда є такою, що ми живемо у неморальному світі.Сучасні фільми і телебачення представляють історіюнашого покоління: якщо хтось тобі подобається —дуже добре, можеш іти з ним до ліжка. Пам’ятай тількипро безпечний секс! Ти не повинен брати якусь відпо@

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 полеміка

відальність за другу особу, “якщо тобі це справитьприємність — роби це!” Сексуальні стосунки середпідлітків показують навіть у час найінтенсивнішогоогляду телебачення. Наприклад, вісімнадцятирічнийДудж Хофсер втратив цноту в черговій серії серіалу,який транслювався у 1991р.

У Меджика Джонсона, зірки Los Angeles Lakers, знай@дено вірус HIV. Цей вірус призводить до майбутньоїпояви СНІДу. Під час своєї першої прес конференціїДжонсон ствердив, що хотів би зараз пропагуватибезпечний секс. Він мав на увазі використання пре@зервативів. Але єдиною певною формою безпечнихсексуальних контактів є стриманість. Це МеджікДжонсон зрозумів через декілька днів після своєї пер@шої прес@конференції. Причиною того, що він зара@зився вірусом СНІДу, було розпусне життя, яке єнормою і в інших відомих спортсменів. Джонсон мавсексуальну близькість з носієм вірусу і після того, якдізнався, що є зараженим, не мав навіть поняття, хтобув тією зараженою особою. Найбільшою причи@ною поширення епідемії СНІДу єрозпусне життя. Коли б люди обме@жували свої сексуальні стосунки доподружнього життя , тоді СНІД, без@перечно, був би зупинений.

Певний тип фільмів жахів є особли@во відразним. Дивились ми вражаючіреклами таких фільмів, як “Friday theThirteenth”, їхнє дальше про@довження “Nightmare on elm Street”, атакож фільми із серії “Halloween”.Багато з цих фільмів безпосередньопов’язані з окультизмом: “The HollyBlood“, “The Terror Within?”, “HellHight”, “Dance ot the Damned”,“Witches” та “The Omen”. Процвітаєтакож порнографія. На кожному кро@ці продаються й наркотики.

Сьогодні дуже багато родин маютьрізні проблеми. Розлучення досягливже 65%, напевно, нашу добу можна назвати “добоюрозбитих родин”. Молодь шукає відповіді: “Чого миможем триматися у наш час?”. Суспільство не в змозівирішити ці проблеми.

Нинішній час доволі тяжкий з огляду на швидкі фізич@ні зміни у підлітків, а також з огляду на сповільненийріст їхнього інтелекту. Усе це призводить підлітків допідриву систем віри і цінностей старшого покоління,їхніх батьків. Підліткам важко зробити різницю міжідеалом та стремлінням до нього. Отже, вони відчу@вають себе часто зрадженими, вони бунтують. У на@слідку підлітки стають легким здобутком для окуль@тизму та сатанізму.

Дилема Молоді

Загальне питання, яке переважно ставлять молоділюди: “Ким я є? ”. Ерік Еріксон вважає, що це випливає

з неусвідомлення молодою особою її ідентичності йцілі. Щоб створити власну ідентичність, молода особамусить заново збудувати свої стосунки з батьками.Виокремлення себе від них і незалежність є нор@мальною і здоровою, але часто болісною. Цей етапбунту може переродитися у справжню війну. Біль ібрак розуміння можуть бути такими сильними, щомолода особа воює навіть з вірою своїх батьків. Вонаочікує від них відповіді, але не знаходить. Пошуки цихвідповідей у суспільстві призводить до виявленнялицемірства. Шукання їх в Церкві часто призводитьдо знеохочення. . . . . Де ж молодь повинна шукативідповіді?

Декотрі шукають відповіді в алкоголізмі, інші — в нар@котиках, ще інші — в сексуальних пережиттях — але ітам не знаходять розв’язання проблеми. Багато про@бує знайти відповідь серед ровесників, починаєактивно брати участь у молодіжній культурі. У деякихвипадках рок@музика, комп’ютерні ігри, а навіть

наркотики і секс, спроваджують доокультизму. Для більшості молоді до@свід окультизму є перехідним, на@загал він випливає лише із цікавості.Інші, однак, шукають у ньомувідповіді на своє основне життєвепитання. Ще інші повстають протиБога. Для декотрих окультизм стаєпривабливою, огортаючою їх силою,яка призводить до втрати всілякихморальних і етичних вартостей.

Наприклад, молодь, котра чує себевідкинутою батьками і Церквою, мо@же почати вживати алкоголь інаркотики. Спочатку молодійлюдині це видасться дуженевинним, тому що “всі це роблять”.Зв’язок з окультизмом може бутидуже малим або взагалі не бути.Однак пізніше може дійти дорегулярного вживання наркотиків,

сексуальних оргій, що “цементує” відносини зчленами якоїсь сатанічної групи. Це черговий крок,що, фактично, втягує в сатанічний ритуал чи, навіть,включення до групи. Ще більш тривожним є те, щоколи б хтось захотів залишити цю групу або виясни@ти, що в ній діється, його життя і життя йогоблизьких стає під загрозою. Трагічно, що багатобатьків переконані, що їх підростаючі діти ніколи незв’яжуться з такою сатанічною групою. У зв’язку зцим батьки не є настільки чуйними, щоб вчаснозапримітити евентуальні знаки втягнення дітей вокультизм. Батьки, священики й лідери молодіжнихгруп повинні розуміти, що вплив окультизму в нашчас зростає. Цей вплив підсилений популярнимифілософськими течіями, такими як „Wicca”, “NewAge”, різними неопоганськими рухами, якіпотрясають нашим християнським світоглядом.

Наприклад, молодь,котра чує себевідкинутою батьками іЦерквою, може почативживати алкоголь інаркотики. Спочаткумолодій людині цевидасться дуженевинним, тому що “всіце роблять”. Зв’язок зокультизмом може бутидуже малим або взагаліне бути.Однак пізнішеможе дійти дорегулярного вживаннянаркотиків...

31

32 31

полеміка

Поклик Божий

1989 року під час молитви я відчув, що Бог говоритьдо мене про написання книжки на тему різних рухів,які можуть привести людей до окультизму. Протягомдвох років збору матеріалу на цю тему я примірявсядо написання книги з католицької перспективи.Одного серпневого дня я відчув ще сильніший по@клик, немовби Бог говорив мені: “Тепер надійшов час,щоб написати Моєму народові про те, яким небезпеч@ним є сатана. Не бійся цього робити. Вони готові при@йняти те, що ти напишеш.”

Попри те, що книжка репрезентує католицьке бачен@ня, інші християни також можуть скористатися з на@веденої в ній інформації.

Католицький спосіб бачення сатани і окультизмузгідний із наукою Святого Письма та навчанням Все@ленської Церкви. Сучасний вік є єдиним віком, у якомунадається уваги існуванню сатани як злого особовогобуття. Варто ясно вказати правдивість існування сатани,щоб потім в певний спосіб представити окультизм.

Що ця книжка вміщує?

Насамперд, читач повинен запам’ятати, що всі назвита імена в описаних подіях є, зрозуміло, фіктивними.

Перший розділ розпочинається від задання собі за@питання: ким є сатана? Чи є він просто частиною люд@ської уяви, чи ангелом, чи існує насправді? Чи сучаснапсихологія може пояснити це люте зло? Дослідимонауку Католицької Церкви про сатану. Другий розділторкається проблеми сатани у світі. Що чинить сатана іякою є його головна ціль? Сатана — брехун, впавшийангел, який переживає найбільшу приємність, коливідвертає людей від Бога. Він є нікчемним і негіднимбуттям, яке пробує відвести нас від Творця через своюбрехню.

У третьому розділі описано окремімоменти ошуканства сатани. Це сфе@ра окультизму. Сатана вабить черезворожбу та пробує нас ошукати черезрізного роду медитаційну техніку.

Розділ четвертий остерігає і звертаєнашу увагу на те, щоб ми були дужечуйними, коли молимось медитацій@ну молитву. У нашій молитві маємошукати єдності лише з Богом.

У п’ятому та шостому розділах вка@зано на ще одну прикмету сатани— пастку сили. Сатана обдурює насокультною силою і змушує повіри@ти, що ми можемо змінити уявлен@ня, пов’язане з нашим життям. Алесатана завжди бере високу ціну зате, що пропонує. А що з іграми типу“Dungeons and Dragons” (“Ями іДракони”)? Чи є вони тільки неви@нною грою, чи теж чимось, що

може нас привести до сатанізму?

Шостий розділ пояснює, що таке Santeria і яка небез@пека з цим пов’язана.

У восьмому розділі цієї книжки Fran розповідає намісторію принесення в жертву власної дитини під чассатанічного ритуалу, якого вона була свідком. Тутвикривається сатана зі його “найкращого боку”.Придивимось також до людей, відповідальних за сучас@ний сатанізм, і застановимось над жахіттями сатанічнихзлочинів та обрядів, які використовуються сьогодні.

Попри це NEW AGE, WICCA (рід сучасної чорної магії)і неопоганські рухи не до кінця становлять частинусучасного окультизму. Розглянемо їх в сьомому роз@ділі, тому що ці рухи служать вхідними дверми доокультизму. Наприклад, поняття “провід сатанові” —це дуже істотний елемент руху New Age. Це словоозначає “спіритичний сеанс”.

Останні два розділи докладно представляють, якимчином можна визволитися від сатанічних впливів че@рез навернення і будування життя з Ісусом Христом.Деякі питання, розглянуті в цих розділах: чи у сучас@ному світі можна бути опанованим злими духами?Якщо так, то які ознаки цього? У який спосіб батьки тавихователі можуть допомогти молоді уникнутивпливу сатанізму? Останній розділ закінчуєтьсявиясненням того, чим є молитва вивільнення від злихдухів і якою є наука Католицької Церкви провикористання цієї молитви в духовній боротьбі.

Наприкінці книги ще є додаток, який складається збіблійних цитат, які говорять про сатану, а також іздокументів Церкви і текстів Св. Отців про сатану.Читаючи першу частину, читач зможе звертатися дотих писань та цитат. Урешті, щоб допомогти зрозумі@ти читачеві основні елементи сатанізму та окультизму,у шостому розділі представлено ілюстрації сата@ністичних символів та словник термінів.

33

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003 простір спілкування

Як користати з книжки?

Маю надію, що священики, пастори, вихователі, бать@ки знайдуть в цій книжці багато корисного длярозуміння сатанізму та для боротьби з ним і окульти@змом. Священики і пастори можуть використати цюкнижку як допомогу в навчанні своїх вірних стосовнонебезпеки і брехні сучасного сатанізму. Може, вонатакож їм буде придатною, коли буде потрібно датипораду, як рівно ж, і розпізнати, чи молодь даноїпарафії втягнена в сатанізм та окультизм.

Сподіваюсь, що вихователі і всі, хто хоче допомагатилюдям, прочитають цю книжку, відкриту на духовнийвимір людства. Людина складається з тіла, духа і думки.Лікарям під силу лікувати тіло, психологи допомагаютьдумкам, але хто старається допомогти духові? Чи тількисвященики і пастори? Ні. Виховники, життя яких опи@рається на Ісусові, можуть успішно впоратися нарівні здумками, як і з духом, доходячи до джерел духовнихзбурень у випадку сатанічної активності. В останнійчастині книжки дуже добре про це свідчитьзворушлива доповідь Vicki. Сподіваюсь, що батькивикористають цю книжку як своєрідний провідник,маючи дітей у віці кількох років, які знаходяться встратегічному місці у боротьбі з сатанізмом таокультизмом. Ця книжка може уділити їм декількапорад, яким чином розпізнавати сатанічну активністьна певних етапах. Церква навчає, що батьки є першимивчителями віри у своїх дітей. Вони мусять знати пробрехню та ошукання сатани і окультизму та виховуватисвоїх дітей у дусі Ісуса Христа.

Молюся, щоб всі читачі цієї книжки усвідомили собіспосіб, у який сатана може їх обманути. Рівно ж мо@люся, щоб Ви практикували у своєму житті молитви,включені до останньої частини цієї книжки. Аджемолитва є найбільш успішним засобом боротьби здияволом, щоб ми залишилися створені Богом, абивіддавати Йому честь і хвалу, залишились відкупленічерез Ісуса Христа, отримуючи дар вічного життя. Миє освячені через Духа Святого.

Незважаючи на зло у нашому світі, можемо бути цілкомпевними, що Ісус Христос здобув перемогу над гріхом,смертю та злом. Взиваючи Його і триваючи в Ньому,ми рівно ж можемо здобути перемогу й над сатаною.Це змога віддавати честь Богові і дякувати Йому заперемогу, яку Він нам дає в Ісусі Христі, нашомуГосподеві: “Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині,і повсяк час, і на віки віків. Амінь.”

Далі буде. . .

Це простий зразок конфлікту, котрий миможемо спостерігати майже щодня на вулиці.Конфлікти відбуваються між державами, при

зіткненні ментально@етичних деномінацій, а буваютьконфлікти внутрішні, що відбуваються в душі людини.

Проте найпоширенішим і найближчим нам є щоден@ний конфлікт. То ж пропоную розглянути кілька при@кладів повсякденних конфліктних ситуацій і способиїх розв’язання.

Нашими співрозмовниками будуть люди різні за по@кликанням, віком, професією. Але одне їх об’єднує,вони мають свою чітку і сформовану думку на різніаспекти проблеми конфліктів. Такий колаж поглядівдопоможе сформувати або доповнити нашу власнупозицію стосовно поблематики конфліктів.

Чим, на вашу думку,є конфлікт?Чим, на вашу думку,є конфлікт?Чим, на вашу думку,є конфлікт?Чим, на вашу думку,є конфлікт?Чим, на вашу думку,є конфлікт?Коли дві, або більше осіб чи спільнот мають певніпозиції та думки на розвиток якихось подій і прин@ципово не хочуть поступатися своїми поглядами.(Ростислав Антимис)

Види конфліктів.Конфлікти бувають індивідуальні та соціальні. Зраз@ком конфлікту між індивідами може служити кон@флікт в сім’ї, між особами в трудовому колективі.Конфлікт соціальний може відбуватися як між певни@ми авторизованими спільнотами, так між народами ірасами.(Ростислав Антимис)

Існують випадкові і структурні конфлікти. Зразкомперших може послужити спонтанна бійка вгромадському місці, або після дорожньо транспортноїпригоди. Структурні конфлікти, на перший погляд,подібні до випадкових, але протягом подальших бесідвиявляється, що все значно складніше. Такі справиз’ясовуються у районному відділенні міліції і можутьтягнути за собою кримінальну відповідальність.

— Держава зовсім не дбає, доводитьсяпляшки збирати на кусок хліба.

— А коли якийсь інший жебрак на вашутериторію зайде?

—О, це не можна. Буде сварня. А інколиі до фізичного доходить…

Але я сваритись не люблю і не вмію.Я кажу: як взяв, то взяв, на здоров’я

тобі, на здоров’я. А є люди – сваряться.Різні люди є, різні…

( із діалогу з жебраком Василем на ( із діалогу з жебраком Василем на ( із діалогу з жебраком Василем на ( із діалогу з жебраком Василем на ( із діалогу з жебраком Василем наодній із Львівських вулиць)одній із Львівських вулиць)одній із Львівських вулиць)одній із Львівських вулиць)одній із Львівських вулиць)

Абетка конфлікту

Біблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне Товариство сприянняовариство сприянняовариство сприянняовариство сприянняовариство сприянняміжконфесійному таміжконфесійному таміжконфесійному таміжконфесійному таміжконфесійному та

міжрелігійному діалогу „Еффата”міжрелігійному діалогу „Еффата”міжрелігійному діалогу „Еффата”міжрелігійному діалогу „Еффата”міжрелігійному діалогу „Еффата”

Переклад з польської:Переклад з польської:Переклад з польської:Переклад з польської:Переклад з польської: бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Андрій БАЛУЩАК, бр. Т бр. Т бр. Т бр. Т бр. Тарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮК

Богословський редактор: Богословський редактор: Богословський редактор: Богословський редактор: Богословський редактор: о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА о. Миколай ФРЕДИНА

34

простір спілкування

У перші роки розбудови нашої незалежної державичасто траплялись непорозуміння між державною, міс@цевою владою та громадськістю. Сьогодні конфліктипостають, як правило, на грунті недостатнього мате@ріального забезпечення. Громадяни висловлюютьнезадоволення підняттям цін на споживчі товари,комунальні послуги, низький рівень пенсійного за@безпечення. Хоча в останні роки, зокрема у Львові, невиникало гострих конфліктів на цьому грунті. Більшетого, Міністерство Внутрішніх Справ України розро@било програму на 2003@2007 рр., яка скерована напідняття іміджу міліції. Працівники міліції намагають@ся підходити до виконання своїх обов’язків професій@но, об’єктивно, оперативно, що би мало привести довирішення певних конфліктів без затриманнягромадян.

(Старший викладач циклу спеціальних дисциплін>училища професійної підготовки працівників міліції,майор міліції Пелюховський Борис Дмитрович)

Піраміда вирішення соціального конфлікту

Механізм вирішення суспільних конфліктів є чіткоструктурований . Спочатку відбувається виявленняконфліктної ситуації патрульно@поствою службою.Співробітники міліції повинні призупинити видимийконфлікт. Якщо він не суттєвий, то проводиться лишепрофілактична робота. Коли конфлікт потягаєнасилля і є тілесні пошкодження, то учасники пови@нні бути доставленні у райвідділ, де складається про@токол на основі пояснень сторін. Начальник райвід@ділу з’ясовує чи порушення носить адміністративнийабо ж кримінальний характер. У першому випадку

складається адмінпротокол, наприклад, про дрібнехуліганство. Покарання за таке порушення може бутиу вигляді штрафу чи попередження. Якщо пра@вопорушення кримінального характеру, збираютьсясвідчення очевидців, протягом десяти діб муситьнаступити рішення чи порушуватиметься кри@мінальна справа. Якщо так, то документи передаютьсяу слідчий орган міліції. Завершивши слідство, міліціяпередає матеріали в прокуратуру. А прокуратуравикликає сторони у судовому порядку. Суд вирішує чиприсутні у даній справі ознаки злочину. Подекудитрапляється, що протягом судових засіданьвідбувається перекваліфікація порушення (з кримі@нального на адміністративне).(Майор міліції Пелюховський Борис Дмитрович)

Сімейний конфлікт.

На конфесійному грунті конфлікти в сім’ї трапля@ються досить рідко. Коли подружжя складається злюдей різних конфесій і між ними виникає непоро@зуміння, в будь@якому випадку це не є причиною доуневажнення шлюбу.

Натомість причиною до уневажнення шлюбу людидекларують еміграцію на заробітки та алкоголізм.

Протягом року архиєпархіальний суд розглядає при@близно 300@400 справ про уневажнення шлюбу, вонивибираються із приблизно півтора тисячі із поданихзаяв.

Основною проблемою того, що сучасні християнськішлюби розпадаються, є недостатнє усвідомленнясторін всієї відповідальності: моральної та фізичної,яку накладає Свята тайна Подружжя. Часто молоділюди, які хочуть зв’язати себе священним вузлом єнедозрілі до усвідомлення всієї глибини того таїнствав яке вони вступають. Коли в подружжя вступаютьзрілі люди, небезпека конфлікту значно нижча, анавіть коли він виникає, то ці особи можуть легшезнайти раціональний спосіб виходу із конфронтаціїзавдяки стриманості та вмінню опанувати своїпристрасті. Матеріальний достаток не є запорукоюстійкого подружжя, бо, скажу з досвіду, що люди котріне зазнають недостатків, досить часто розводяться.Натомість сім’ї, котрі, хоч і не мають великого мате@ріального статку, завдяки любові та взаєморозуміннюзберігають глибокі спільні духовні цінності.

В моїй практиці також траплялись заяви на уне@важнення шлюбів священиків. Як правило, такі спра@ви порушували досить молоді дружини священо@служителів, котрі не усвідомлювали свого глибокогопокликання бути опорою та розрадою у важкій дорозісвященика. Порушуючи таку справу, ці молоді особиапелювали до недостатньої уваги до них та відданнюприорітету священослужителя виконаннюпарафіяльних та душпастирських обов’язків. Нато@мість у цивільному житті частіше чоловіки залишаютьсвоїх дружин, прирікаючи їх на створення нової сім’ї,

35

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

щоб хоч якось забез@печити своїх дітей.

Таке співжиття Церквакласифікує, як укла@дення другого цивіль@ного шлюбу при не@розірваному першомуцерковному шлюбі.Такі пари позбавленніправа користати ізТайн сповіді та СвятогоПричастя. За статис@тикою станом на 2000рік у Львівській областівідбулося близько15 800 цивільних роз@лучень. Припустимо,що половина з них —греко@католики, а якми вже говорилипротягом року до@вершується близько400 справ по уневажненню шлюбів. То шляхом не@складних математичних обчислень можна побачити,яка кількість людей перебуває у другому цивільномузв’язку. Церква тепер намагається не наголошувати,що такі люди живуть у грісі. Навіть офіційні до@кументи Ватикану говорять: Церква , як добра мати,хоче з розумінням віднестися до вашого подружжя,але це не дає вам підстав приймати Євхаристію.Проте, перед тим, як прийняти справу ми намага@ємось примирити сторони, знайшовши щось спільне,що їх єднає. Були випадки, що подружжя примирюва@лись вже на порозі нашого суду.(о. Роман Іванців)

Досить часто конфлікти трапляються на суспільномугрунті, зокрема, в родинах. Одна зі сторін, а це, як пра@вило, жінка, звертається у відділ внутрішніх справ,щоб вплинути на конфліктуючу сторону (чоловіка).Цим займається дільничний інспектор міліції. В де@сятиденний термін він зобов’язаний розглянути данусправу і в п’ятнадцятиденний термін дати відповідь.Протягом цього часу збирається інформація зі всіхможливих джерел: сусідів, знайомих. Це потрібно,щоб визначити підставу сварки: чи це був постійний,давній конфлікт, чи це спонтанна сварка, яка можесебе легко вичерпати. Ці конфлікти постають напобутовому рівні через незадовільне матеріальне ста@новище. Правоохоронні органи тримають таких осібна обліку, проводять профілактичну роботу, здійсню@ють перевірку: чи не відбувається у цій сім’ї частогозбору людей, “бурного” життя, вживання спиртнихнапоїв чи наркотичних речовин. Бо це і є ті засоби,що приводять до конфліктних ситуацій. І вчасневиявлення та оцінка ситуацій може запобігтиконфлікту.(Майор міліції Пелюховський Борис Дмитрович)

Релігійні конфлікти.

Я не вважаю, що релігійні конфлікти потрібно роз@в’язувати. Бо коли, наприклад, конфлікт виникне міждвома людьми за матеріальні речі чи за ріст у кар’єрі,його можна вирішити за допомогою здорової кон@куренції. . . . . Але, якщо опозиціонерами на ідейномугрунті стають релігійні конфесії і Церкви, то це не@минуче призведе до того, що якась зі сторін змушенабуде поступитись частиною своєї правди. Тоді зразупостає питання: чи ця конфесія має правду.Наприклад, якщо Католицька Церква захочепримиритись зі Свідками Єгови, в певний момент їйдоведеться поступитись у своїй правді. Я вважаю, щоз таких ситуацій виходом може стати взаємнеігнорування один одного.(Ростислав Антимис)

У час перших етапів побудови Незалежної Українипрацівники міліції неодноразово були задіяні в охо@роні правопорядку під час масових заворушень. Тодіпо містах та селах між церковними громадами спа@лахували конфлікти за храми. Працівники міліції, яктретя сторона, повинні були не допустити сутичкиміж ними, щоб запобігти негативним наслідкам кон@фліктів. Найчастіше такі заворушення відбувались міжправославними та греко@католицькими громадами.Працівники міліції припиняли відкриті конфронтаціїі передавали справу в Районну чи Обласну раду, яка івирішувала яким чином можна розподілити наявніресурси так, щоб задовольнити обидві сторони.Правоохоронні сили повинні охороняти порядокоб’єктивно, і незважаючи на політичні чи релігійнізастереження, виявляти правопорушення згідно зКримінальним Кодексом України.(Майор міліції Пелюховський Борис Дмитрович)

простір спілкування

36

Золочівська земля дала українському народовібагатьох видатних людей, які працювали надрозвитком та утвердженням мови, культури,

національної ідеї (напр. Маркіян Шашкевич). З цієї жземлі походять такі душпастирі, як о.Роман Лиско тао.Олексій Зарицький, яких Церква в особі Івана ПавлаІІ проголосила блаженними. Під час репресій і пере@слідувань УГКЦ ці священнослужителі не зреклисясвоєї віри, а залишилися вірними їй до кінця. Саме процих священиків і йтиме мова у сьогоднішній статті.

Блаженний о. Роман Лиско

Блаженний отець Роман Лиско народився у м. Городку14 серпня 1914 р. у родині відомого на той час душ@пастиря і просвітителя о. Володимира Лиска. Поматериній лінії Роман походив із славного священи@чого роду Цегельських.

Батько Романа, о. Володимир, з 1913 р. служив у м. Го@родку. Вже за дуже короткий час він зумів викликатиприхильність до себе і інтелігенції, і міщанства, а не@вдовзі став провідником майже всіх повітових органі@зацій. За нього було відновлено стару церкву, засно@вано 4@класну приватну українську народну школу,захоронку для сиріт під проводом сестер Служебницьта ін. Час його душпастирства в Городку — це чассвітової війни. Царська влада у 1915 р. заборонилайому служити богослужіння, навіть були спробививезти душпастиря у Росію, але йому вдалося цьогоуникнути. У 1919 р. о. Володимира було все ж такивислано до табору в Домбаю, де він пробув 7 місяців.

У квітні 1921 р. о. В. Лиско став парохом с. Сасова тадеканом Золочівським, де пройшли юнацькі рокималого Романа. Будучи сином священика, зростаючиу глибоко релігійній родині, він з юних літ не бачивсебе поза священичим саном, тому, закінчивши гімна@зію в Камінці Струмиловій у 1932 році, він поступивдо Львівської Богословської Академії, де виявилисяйого непересічні здібності, енергія, потяг до науковоїпраці. Будучи богословом, він друкував свої рефератиі дослідження у церковно@суспільному часописі“Нива”. Його однокурсник, отець Степан Харина(зараз живе у м. Львові) згадує, що Роман Лиско бувпершим учнем серед однокурсників і улюбленцемотця–ректора Йосифа Сліпого, відомого своєюстрогістю і вимогливістю. Також о. Роман був секре@тарем професора Миколи Чубатого на кафедрі історіїЦеркви. У 1933 р. Роман Лиско написав поезію підназвою “Божа ідея” і надрукував її в альманасі Україн@ських Католицьких богословів. Крім цього невдовзі

БлаженніЗолочівськоїземлі

Способи розв’язання конфліктів.

Конфлікт зав’язується тоді, коли конфліктуючі сто@рони мають певний інтерес і не бажають поступитисясвоїми позиціями. Щоб розв’язати конфліктну си@туацію, кожна із сторін може поступитись певнимичастинами своїх принципів. Але таке розв’язання не єуніверсальним, бо трапляються ситуації, коли правдастоїть на боці однієї із сторін. Коли ця сторона робитьпоступки, допущена лояльність обертається у збитокоб’єктивній правді. Є ще один варіант: запроситинейтральну сторону, яка би могла подивитись на цейконфлікт без упередженості і ліквідувати його. Явважаю, що кожен тип конфліктів повинен мати своїшляхи розв’язання.В ранній юності ми часто стикались з конфліктами,котрі вирішуються за допомогою сили. Згодомпротистояння все частіше переходить на ідеоло@гічний рівень. Силові методи не завжди здатні розв’я@зати протистояння. Але є виняткові моменти, колипотрібно застосовувати силу. Наприклад, конфліктміж п’яною і тверезою людиною з допомогою силирозв’язує міліціонер. Це простий приклад силовоговирішення конфлікту. Тому можна припустити, щотаким методом допустимо перенести на якісь вищіщаблі соціальних конфліктів. Можна навести багатоприкладів з історії, де саме таким шляхом вирішу@вались певні контраверсійні ситуації. внаслідок чогоми сьогодні користуємось багатьма благами: консти@туція, демократія, “свобода, рівність, братерство” інезалежність. Силовий метод втручання виправдо@вував себе десь на початку державотворчого процесу,а потім він переріс у дипломатичний метод.(Ростислав Антимис)

Я, як усі нормальні люди, віруючий. Але не іден@тифікую себе по приналежності до певної конфесії.Як працівник правоохоронних органів, я частостикаюсь з інкримінуванням статей за важкі злочини:крадіжки, розбійні напади, насилля, тероризм,вбивства та тілесні пошкодження. Але я вважаю, якщолюдина є віруючою, то повинна дотримуватись Деся@ти Божих заповідей, які саме говорять: “Не вбий, невкради. . .”(Майор міліції Пелюховський Борис Дмитрович)

Я вважаю, що у розв’язанні конфлікту важливим є,щоб кожний визнав, що він до певної міри неправий.Щоб був готовий побачити свою провину, вмів по@просити вибачення або простити. Можу з досвіду ска@зати, що багато конфліктів виникає через те, що деякілюди просто не навчились говорити “пробач”. Най@кращим способом розв’язати конфлікт є його нестворювати.(о. Роман Іванців)

Інтерв’юпідготував Олег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУК

простір спілкування

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

37

г е р о ї в і р и

написав працю “Слава Пресвятої Богородиці у нашихбогослуженях,” де він досліджує у який спосіб нашаСхідна Церква величає Пресвяту Богородицю.

Попри поетичний хист, молодий Роман Лиско най@більше уваги приділяв безпосередньій праці з людь@ми, а особливо з молоддю. Під час вакацій він працю@вав із Марійським Товариством на парохії свогобатька, керував хором, виголошував лекції та рефера@ти, організовував аматорські вистави тощо. ДівчатаМарійської Дружини вивчали катехизм, літургіку, спів.Їх вчили вишивати, куховарити, готували доподружжя і материнства. Також при храмі булаорганізована парохіяльна бібліотека. Ольга Шебаєвазі спогадів своєї покійної матері МихайлиниКармазин оповідає: “Кільком найбільш активнимчленам Марійської Дружини у сорокову річницюПреображенської Церкви було подаровано доситьдорогі молитовники (не кожна сім’я могла мати такуріч). І ось одна з дівчат, яка була членом МарійськоїДружини, похвалилася молитовником у школі, ашкола була польською. Український молитовник,вручений школярці українським священиком іпринесений до школи, сприйнявся дирекцією неначебомба. На о. Володмимира Лиска подали позов досуду за українізацію дітей. Для поїздки з отцем доповітового суду потрібно було відрядити когось ізчленів родини. І вибір упав на мою маму, яка дужедобре вчилася, володіла даром красномовства ігарними манерами. Усе життя згадувала вона своюпершу поїздку в Золочів у фіакрі, якого найняв о.Лиско, і як вони з отцем виграли суд. Алемолитовники школа конфіскувала.”

У 1938 р. Роман закінчив теологію, одружився з Неоні@лою Гуньовською, дочкою о. Матвія, пароха с. Махнів@ці на Золочівщині. Коли настав час большевицькоїокупації, митрополит Андрей відклав запланованевисвячення Романа і порадив деякий час щепопрацювати вчителем. Так вже з 1939 р. Роман почавучителювати у с. Колтові і у с. Побочі. Він дуже любивдітей та докладав усіх сил і методів, щоб якнайкращенавчити їх української мови, математики, історії ібіології. За час педагогічної діяльності (1939 – 41)Роман багато зробив для колтівських дітей. Він нетільки огортав їх любов’ю і дружелюбністю, але йприщеплював глибокі знання із різних предметів. У1941 р. о. Чайковський (парох с. Колтова) помер, а найого місце митрополит 28 серпня цього ж рокурукоположив Романа Лиска. Про це так згадуютьколтівчани: “Він поїхав до Львова. . . а одного дня ми,діти, побачили, що йде наш учитель, але вже неучитель, а священик, бо був вдягнений у рясу”. Зперших своїх днів служіння у Колтові о. Роман великуувагу приділяв дітям. Він збирав їх вдома і вчив пісень,дуже гарно грав на фортеп’яно. Діти його дужелюбили. Крім цього, о. Роман також заснував двабратства: Марійську Дружину і Апостольство Молитви.До Марійської Дружини входили малі діти, а доАпостольства Молитви належала старша молодь.

У 1944 р. о. Ро@ман переїхав ус. Белзець напарохію. Вженаступного днянімці зайнялицеркву, з якоївідкрили во@гонь по росій@ських військах.Після цього ра@дянський літакоблив церквулегкоспалаху@ючою рідиноюі підпалив її.Так церква зго@ріла, лишедзвони людивстигли закопати. Будучи у с. Белзець (1944 – 1948рр.),о. Лиско час від часу навідував колтівчан. За йогоініціативою була збудована капличка на місці при@борства, яку пізніше члени КДБ перетворили у клуб.

Із другим приходом більшовиків відкривається нова ітрагічна сторінка історії українського народу, а зокремадля Української Греко@Католицької Церкви. Отець РоманЛиско, як і абсолютна більшість греко@католицькихсвящеників, відмовився підписати православ’я і зазнававпостійних утисків і переслідувань. Представникирадянської влади намовляли його перейти до РосійськоїПравославної Церкви, обіцяючи уряд декана і т.п.Врешті, йому заборонили служити БожественнуЛітургію у церкві, а з часом закрили її. Щоб уникнутиарешту, він із сім’єю переїхав до м. Городка, але незалишав своїх душпастирських обов’язків. Отець Романвідправляв богослужіння у навколишніх селах, йшов ізСвятими Тайнами до потребуючих (а такими часто булиучасники боротьби проти більшовицьких окупантів),однак, це тривало недовго. Попри все це о. Роман бувнелегальним сотрудником о. Роздольського, який, хоч іпідписав православ’я, залишався у зв’язку із греко–католиками. З його дозволу він служив у селахДроздовичі і Братковичі.

9 вересня 1949 р. о. Роман був заарештований і помі@щений у тюрму у м. Львові. У 1956 р. під час політич@ної відлиги, після звернення родини до прокуратуриСССР, ій було дано відповідь: “Что по делу ЛискоРомана Владимировича, умершего 14 октября 1949года от паралича сердца, прокуратурой Львовскойобласти произведено допольнительное расследова@ние и дело о Лиско Р. В. 26 декабря 1955 года прекра@щено не за смертю обвиняемого, а за недоказаностьюобвинения. Таким образом Лиско считаетсяреабилитированным”. Можемо лише здогадуватисявід чого помер цей 35@річний чоловік, який ніколи нехворів. Поширювалися чутки, що молодий о. Романзбожеволів від тортур і співав у камері псалми. Але во@ни були недостовірними, бо його сестра Володимира

г е р о ї в і р и

38

об’їздила пси@хіатричні лікар@ні і ніде його незнайшла. Іншіпередавали, щоо. Лиска живцемзамурували устіні. Один ізколишніх спів@камерників роз@повідав, щоодного разу всіхв’язнів вивели зкамери, залиши@вши лиш одногоо. Романа Лиска.Коли наступно@го дня їх повер@нули в цю каме@

ру, то священика вже там не було. Отже, ніхто не знає якзагинув о. Роман Лиско, але певним є те, що загинув віняк мученик Христової Церкви, бо жив не для себе, а пра@цював і віддавав себе всеціло для людей, не боячисьутисків, переслідувань. Не зрадив своєї віри, а померсмертю гідною служителя Божого люду.

Блаженний Олексій Зарицький

Отець Олексій Зарицький народився 17 жовтня 1912 р.у с. Більче Мединицького району Львівської області,де його батько Василь був дяком у парохіяльній церкві.Крім Олекси в сім’ї було ще п’ятеро дітей. Протягом1922–1931 років він навчався у Стрийській гімназії і, якзасвідчують річні свідоцтва, знав богословські предметина відмінно. Після закінчення гімназії Олексій поступиву Львівську Богословську Академію, де вчився до 1934 р.

7 червня 1936 р. митрополит Андрій Шептицькийуділив молодому Олексію піддияконські та дияконськісвячення у безженному стані, а невдовзі і Тайну Свя@щенства у соборі Св. Юра. Після цього о. Олексія скеро@вують сотрудником на парохію до сіл Стинова Нижняі Стинова Верхня (Синьовидне), де він був гіднимпровідником духовного і культурного життя. Пізнішейого направляють до с. Струтина Золочівського повіту.

Надзвичайно хороші спогади у серцях струтинськихпарохіян залишив про себе отець Олексій Зарицький.Він прийшов на парохію у 1936 р. як сотрудник о. Анто@на Яновича. Цей прихід змінив усе життя у селі. Збільши@лась кількість людей та дітей, що приймали Св. Причас@тя. Особливу увагу о. Олексій приділяв вихованнюмолоді, слідкував, щоб під час богослужінь ніхто нестояв поза храмом. Він зорганізував для наймолодшихпарохіян садочок. Тут діти вчили вірші, пісні, танці,поглиблювали свої знання з релігії. Найстарших отецьвідзначав поїздками до Гошівського монастиря оо.Василіян. Завдяки піклуванню о. Олексія діти з біднихсімей отримували можливість вчитися. Служив кожноговечора (у травні і червні) Молебні до Серця Ісусового ідо Богородиці, розповсюджував журнал “Місіонер”,

відвідував хворих. Люди любили та шанували його запокору, щиру побожність, скромність, лагідний характер.

У 1946 р. парох с. Струтин о. Олексій Зарицький переїхавна парохію в с. Рясна Руська біля Львова, обслуговуючиодночасно парохію в с. Рясна Польська. Одного разу, ко@ли о. Олексій ішов додому, його зустріли енкаведисти ісказали, що він заарештований. На це парох їм відповів:“Якщо потрібне моє тіло, то стріляйте тут мене, а якщодуша, то її я не віддам”. Відтоді почалось найстрашніше:допити та знущання. Як і всіх інших священиків, які непогодилися підписати православ’я, о. Зарицького 29травня 1948 р. “Особым Совещанием при МВД СССР”засуджено за 54@ю політичною статтею до 8 роківув’язнення у виправно@трудових таборах. Спочатку вінперебував у Золочівській тюрмі (шість місяців), де про@довжував своє душпастирське служіння: щодня відправ@ляв Вечірню, інколи Молебень, рано, в обід і ввечерімолився зі співв’язнями, розповідав їм історію Церкви,підтримував на дусі. Пізніше перебував у Львівськійв’язниці, після якої був засланий в Іркутську, згодом вКемеровську, а далі в Омську і Карагандинську області.31 грудня 1954 р. о. Олексія звільнили, але не дозволилиповернутися на Батьківщину, залишивши у Караганді.

У 1956 р. в Казахстані звільняли наших людей, отжезвільнили і о. Зарицького, але він залишився там, депродовжував служити Літургії у приватних будиночкахта на шахтах. Він налагодив тут парохіяльне життя,особливо піклувався молоддю. Отець відправлявЛітургію і в латинському обряді для німців і поляків,багато хрестив, давав шлюби. У 1957 р. приїхав наУкраїну у с. Рясне, де виконував обов’язки душпастиря,навіть для тих людей, які ходили до православноїцеркви, але там не сповідалися. Також, фінансоводопомагав підпільним священикам. Невдовзі зновуповернувся до Сибіру, де займався місіонерськоюдіяльністю, засновував щораз то інші парохії на Уралі,Казахстані, Самарі. Часто міняв місця проживання. З1955 по 1961 рік його неодноразово затримувала міліціята давала різні попередження. 30 червня 1962 р. о.Олексія заарештували за волокитство за ст. 201@1 КККРСР (а насправді за активну релігійну діяльність) додвох років позбавлення волі у поселені ДолинкаКарагандинської області. Тут він працював кравцем, аленевдовзі здоров’я погіршилося 30 жовтня 1963 р. вінвідійшов у вічність. Так перестало битися серце щеодного праведника та святого нашої Церкви, який всімасилами намагався з’єднати людей із Христом, показатиїм світло у темряві, що нависла над багатьма народами.

Молімося сьогодні, щоб Господь дав нам такої великоїлюбові та самопожертви, яку мали о. Роман Лиско тао. Олексій Зарицький, щоб подібно до них ми моглипрославити Бога своїми ділами та своїм життям. Справ@ді, Золочівська земля в особі цих блаженних отрималавеликий дар благословення Божого, яке спливає на ко@жного, хто прагне жити святим життям та прямуватидорогою Христа разом з Христом.

РРРРРоман СИРОоман СИРОоман СИРОоман СИРОоман СИРОТИЧ таТИЧ таТИЧ таТИЧ таТИЧ таВолодимир ЛЕВАНДІВСЬКИЙВолодимир ЛЕВАНДІВСЬКИЙВолодимир ЛЕВАНДІВСЬКИЙВолодимир ЛЕВАНДІВСЬКИЙВолодимир ЛЕВАНДІВСЬКИЙ

п о е т и ч н а с т о р і н к аПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (62) вересень−жовтень 2003

Біблійне повчання ізскарбниці мудростістародавньої Греції

39

“Між собою будьте одної думки, провисоке не мудруйте, радше до покірногосхиляйтеся, не будьте зарозумілі насебе” (Рим 12, 16)

Почувши кілька разів спів однієї пташки,відомий папуга@артист був дуже здивованийта вражений такою гармонією, що почав

заздрити такому чарівному пташиному таланту.

“Що ти споживаєш — запитав папуга її, — що у тебенастільки дивовижно звучать пісні”?

“Росу із трав” — відповіла пташка.

Після цього папуга вирішив споживати лише росу, на@стільки захопившись, наполегливо бажаючи досягну@ти такого ж голосу, що мало не позбавив себе життя,виснаживши себе мало не до смерті.(з книги…як і в минулому журналі)

РРРРРозважання:озважання:озважання:озважання:озважання:

Дуже часто заради чи то бажаних речей, чи певнихвподобань, які за природними властивостями не підсилу осягнути нам, можна значною мірою нашко@дити собі. Ще в давнину говорили, що справжній муд@рець є той, який знає свої можливості та використовуєїх відповідно до своєї спроможності.

“Як прийде гордість, прийде й ганьба, зпокірливими ж – мудрість”(Прип. 11, 2)

Одного дня вовкові випало перебувати в незнайоміййому місцевості, так що сонце почало вже заходити загоризонт. Дивлячись на свою тінь, яка відображалайого статуру на землі, вовк сказав:

“Тільки подивись! Та ж з моєю тілобудовою… І чи менібоятися лева?! А яка у мене велична постать! То ж чине я повинен стати королем усіх звірів?”

І саме в цей час, коли вовк настільки захопився само@вихвалянням та гордовитим самовдоволенням,раптом з’явився на невеликій відстані від нього лев,який швидко направлявся до нього зовсім не іздружнім наміром. Зауваживши лева, вовк раптомзмінив свою думку та вмить зауважив для себе те, щосамовпевненість та гордість часто приводить донещастя, та чимдуж почав тікати від нападника.(з гниги… як і в минулому номері журналу)

РРРРРозважання:озважання:озважання:озважання:озважання:

Пам’ятаймо завжди про те, що поряд іздостоїнствами, талантами та обдарованістю, якимикожна людина у свій спосіб наділена Господом, існуєще й інша характерна особливість при цьому. А саме— усвідомлення певної межі, міри речей, що дозволяєлюдині раціонально, відповідно до обставин іситуації гідно та правильно реагувати і діяти,залишаючись при цьому в пошані серед оточуючихлюдей.

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКАААААБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої Богородиці

щодня

23.00 (крім суботи)

22.00 (субота)

Слухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі Internet

http//www.rr.lviv.ua

Звукові файли оновлюються щоденно

Адреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: Радіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»

вул. Є. Озаркевича, 4,м. Львів, 79016, Україна

тел. (0322) 74@23@03, факс 97@08@75

E@mail: rr@rr.lviv.ua

Перша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаУУУУУкраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіо

Понеділок 21.30

Вівторок 21.30

Четвер 22.30

Львівська радіо>Львівська радіо>Львівська радіо>Львівська радіо>Львівська радіо>трансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережа

Понеділок 10.00

Вівторок 18.40

Середа 18.40

Четвер 18.40

Субота 18.45

Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»

Репортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніподії в Уподії в Уподії в Уподії в Уподії в Українських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, радіо@діо@діо@діо@діо@проповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняєпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідіпро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та латинськийтинськийтинськийтинськийтинськийцерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, радіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихбогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство злітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді промистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконопису, сакральну архі@, сакральну архі@, сакральну архі@, сакральну архі@, сакральну архі@тектурутектурутектурутектурутектуру, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику

РРРРРадіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння» Слухайте Радіо «Воскресіння»

поетична сторінка

Богдана ЩУРКОБогдана ЩУРКОБогдана ЩУРКОБогдана ЩУРКОБогдана ЩУРКО

Олександр РОЙКООлександр РОЙКООлександр РОЙКООлександр РОЙКООлександр РОЙКО

Блаженний чоловік той Господи з Тобою,Що не пішов в житті за радою лихою,Що не упав у гріх, розпустою не впився,І у очах Твоїх й на мить не опустився.

І на гріховний шлях його нога не стала,У Бозі він живий. В законі його слава.

І в день і уночі його уста мольбоюШепочуть від душі – говорять із тобою!..

Псалом 1

Він буде тим стовпом, що підпирає віру,І деревом рясним, що плід дає в офіру.Не впаде, не зійде з тернистої дороги,І в манівці гріха його не зведуть ноги.

Безбожні, як трава, полова, що у поліЇї несуть вітри гріховної неволі.

На Божому суді вони не захистятьсяЗагине шлях гріха. Святі – возвеселяться!..

Піднятись над хмарами,Очі відкрити.

Забути про землю,Себе оцінити.

Згадати про птахівІ з ними взлетіти.Сказати піскові

І з ним шелестіти.

Відчути самотність,У натовпі сірім.

Розбити всі вікна,На небі блакитнім.

Залізти у землюІ очі закрити.

І тихо сказати,Що я не самітній.

І так доживати,По квітах стрибати.А потім спинившись,

На себе плювати.

Тоді зрозуміти,Що небо чудове.

Забути за спокій,Віддатись любові.

Автопортрет