Миколаївська, 11 (нині вулиця Архітектора Городецького) –

будинок київського відділення Російського сільськогоспо-

дарського комісіонерства «Работник».

Миколаївська, 13, (нині вулиця Архітектора Городецького),

меблева фабрика Й. Кімаєра з торгівельними салонами.

Будинок Л. Бендерського (Васильківська, 25);

Будинок на розі Хрещатика і Прорізної 28/2.

«Південноросійський машинобудівний завод» (Жилянська, 107).

Мавзолей Вітте (Байкове кладовище, Київ)

від Хрещатика до нового майдану Миколаївська (тепер – вули-

ця Архітектора Городецького),

вулиця від Миколаївської до Інститутської – Ольгінська,

від Миколаївської до Лютеранської – Мерінгівська (тепер –

Заньковецької),

вулиця від Мерінгівської до Миколаївського майдану – Нова

(тепер – Станіславського). Сам майдан – Миколаївський

(площа І. Франка).

Художньо-промисловий та науковий музей Імператора Ніколая ІІ на Олександрівській вулиці Двірцевої поліційної дільниці; нині – Національний художній музей України, вул. Грушевського, 6

Власний прибутковий будинок на Банковій, 10.

Караїмська кенаса, вулиця Ярославів Вал, 7

Римо-католицький костьол Святого Миколая, вулиця Велика Васильківська, 75.

Б У Д И Н О К

З

Л Е В А М И

Художньо-промисловий та науковий музей Імператора Миколи ІІ

Національнийхудожній музей України

PB 16

Але перевагу було надано молодшому й позбавленому академічного консерватизму архітекторові Владиславу Городецькому – теж, до речі, члену Київського товариства старовини й мистецтв.

Уже в лютому 1898 р. В. Городецький підписав ретельно розроблені креслення фасадів, планів і розрізів будинку, що нині зберігаються у фондах Національного художнього музею. До речі, не можна обминути увагою вельми коректний текст цього автографу: «Проектував архітектор Го-родецький за ескізом архітектора Бойцова. Лютий 1898 року»5. 30 червня В. Городецький надав «Кошторис на спорудження кам’яного будинку для Музею товариства старовини й мистецтв у м. Києві. Складено за Урочним положенням червня 1898 р.». Відповідно до цього кошторису, вар-тість робіт зі спорудження музею становила загалом 211.024 руб. 62 коп.

Але справа гальмувалася через брак коштів. Так, закладини будинку відбулися восени 1897 р. ще за проектними пропозиціями В. М. Ніколаєва, а самі роботи розпочалися аж через рік, восени 1898 р., і в основному скінчилися в 1899 р., вже за проектом В. Городецького. У будівельному сезоні 1900 р. всі роботи було практично завершені.

У змаганні підрядників гору взяв Л. Б. Гінзбург. Із ним В. Городецький співпрацював на багатьох інших об’єктах. На спорудженні музею широко використовувалися нові технології і матеріали, зокрема, цемент та бетон.

Саме 1898 р. у Києві, на Куренівці, за проектом В. Городецького звели цементний завод «Фор» з п’ятьма випалювальними печами системи Кондло. Сировиною були крейда, глина, і останню видо-бували тут-таки на вул. Кирилівській; спосіб виробництва – «мокрий». Основна продукція – порт-ландцемент, побічна – кільця для колодязів, хідникові плитки, будівельні конструкції. Потужність виробництва – 500 тис. пудів на рік6.Вважається, що Городецький був і одним із співвласників підприємства. Принагідно зазначимо, що завод – переоснащений та переобладнаний – діє й досі.

До спорудження музею були залучені найкращі тодішні київські фахівці, з якими В. Городецький спів-працював на багатьох своїх будівлях. Наприклад, геологічні пошуки, дренажні роботи, зміцнення

ґрунту бетонними палями виконав гірничий інженер Антон Страус. Його фірму відзначили на Київській сільськогосподарській та промисловій виставці 1897 р.

В епоху античності давні греки створи-ли три основних архітектурних ордери: доричний, іонійський та коринфський. Доричний ордер характерний могут-німи, близько поставленими колонами, з капітеллю, що складається з двох частин та важким антаблементом. У Парфеноні розбіжність зорових вра-жень і справжніх відносин між основни-ми елементами є виразом еллінської ідеї досягнення ідеальної візуальної гармонії через вишукану пропорційність. «Золота пропорція» головного фасаду Парфенона демонструє класичні співвід-ношення частин фасаду, як вони сприй-мались тими, хто входив на священний пагорб Афін.

Афінський Парфенон

5 НХМ. АНВ–24. Арк. 6.

6 З історичної довідки Київського комбінату азбоцементних виробів.

Колони доричного ордеру та кесонована стеля над

головним входом до музею.

17

Б У Д И Н О КЗЛ Е В А М И

37

К Е Н А С А

Листівка початку ХХ сто-ліття: кенаса з банею та огорожею. Загальний тон будівлі – поєднання світло-сірих з піщаними, майже білі – баня та покрівля.

PB 38PB