ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 1

У цьому номері:У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого Духа

Реєстраційне свідоцтвоЛВ № 300 від 1996 р. Б.Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Заступник редактора:Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Літературний редактор:Ольга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга Барабаш

Комп’ютерна верстка:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Комп’ютерний набір:Ігор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’як

Дизайн:Михайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло Гуцулякуцулякуцулякуцулякуцуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальний за друкі розповсюдження:Петро ЗакалякПетро ЗакалякПетро ЗакалякПетро ЗакалякПетро Закаляк

Цензор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:

Львівська Духовна Семінарія,

вул. Хуторівка, 35,

Львів, Україна, 79470

тел./факс: (032) 244=93=59

e=mail: piznay_pravdu@ukr.net

http://magazine.lds.lviv.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856 МФО325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на “Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції”Інституту української мови НАНУкраїни, 1999.

При передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПравду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.

© © © © © «Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.

№3(77)вересень−жовтень 2006

ТТТТТемаемаемаемаема

Молодь=місто=сучасність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Планета української молоді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Необхідність прощення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Молодь говорить про Церкву . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Простір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкування

Чи брати шлюб в Церкві? – “я, як всі”. Розлучатися – “і я,

як всі” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

ДорогДорогДорогДорогДорога спасінняа спасінняа спасінняа спасінняа спасіння

Дещо про самотність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Досвід страху як критерій справжньої віри . . . . . . . . . . . . 13

Пізнання Бога в дитячому віці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Любов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

ПоПоПоПоПолеміклеміклеміклеміклемікааааа

Що означає “ортодоксос”? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Чому ісламський світ оголосив священну війну папі? . . 19

Духовні трансформації у ХХІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

СторінкСторінкСторінкСторінкСторінками історіїами історіїами історіїами історіїами історії

Отець Микола Конрад – ревний душпастир, здібний

педагог, святий нашого часу, мученик. . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Ви запитувалиВи запитувалиВи запитувалиВи запитувалиВи запитували

Що є пріоритетним для Католицької Церкви

сьогодні? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Це цікЦе цікЦе цікЦе цікЦе цікавоавоавоавоаво

22 дивовижних факти про людину . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Сонячні канікули . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

У пошуках долі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Усміхнись!!! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

УВАГА! Наших дописувачів і всіх, хто

надсилатиме нам листи, просимо звернути

увагу на нову адресу редакції в інформаційній

колонці.

2

Т е м а

Значна частина сучасноїмолоді намагається воюватиіз консервативним способом

думання, життя, впадаючи в най=різноманітніші ліберальні течії,однак є і такі, які відчувають но=стальгію за втраченим минулим.Однак якою би розумною не вва=жала себе наша молодь, синдромзниженої самооцінки притаман=ний багатьом. Він викликає певнінаслідки, наприклад, ізоляцію відзовнішнього світу, уникненнявідповідальности, інфантильністьта ин. Саме тому сьогодні вартозосередити увагу на підвищенні тазміцненні почуття власноїгідности молодого покоління.Дуже часто спостерігаємо демон=стративну байдужість багатьохмолодих людей до всього, щопропонують їм дорослі, натомістьвони надзвичайно активні унеформальних групах. Це, насам=перед, стосується молоді, якавиросла у місті, оскільки сільська

частина більш податна на авто=ритети і здатна конструктивнішевести діалог зі старшим поко=лінням. Конфлікт цих двох групмолоді дуже часто відбувається увищих навчальних закладах.Звичайно, міська культура більшесприяє розвитку молодої людини,зокрема інтелектуальному. Взятидо уваги хоча б те, що інтернет вжедавно не є новинкою для урба=нізованої молоді, тим часом як дляукраїнського села це поки щонедоступне задоволення. Однак,міська молодь має багато своїхпроблем, які сучасне суспільствоповинно визнати пріоритетними,оскільки за кілька років може вжебути пізно.

Розгляньмо деякі з цих проблем,безпосередньо пов’язаних ізс о ц і о к у л ь т у р н и м итрансформаціями, які переживаєнаше суспільство.

Загальною рисою мешканця містає байдужість до проблем инших.

Перенасичення великою кіль=кістю людей спричиняє постійнуборотьбу за охорону свого жит=тєвого простору, а неймовірнаконкуренція за сфери впливуробить молоду людину замкнутоющодо проблем своїх друзів.Парадокс у тому, що в такихумовах люди стають байдужиминавіть самі до себе. Ця проблемаведе до руйнації молодоїособистості. Байдужість вбиваєтворчий потенціял молодогохлопця чи дівчини, робить не=цікавим цей світ, саме тому, згіднозі статистикою, найбільша кіль=кість суїцидів серед молоді спосте=рігається саме у великих містах.

Инша проблема, яка нищитьмолоде покоління – анонімність унатовпі. Молодій людині ком=фортно перебувати у натовпі, аленасправді він служить знаряддямдля її духовної самоізоляції. Внатовпі легше сховатись, бутинепомітним і робити те, що тобізаманеться, тут можна уникнутивідповідальности і жити без=турботним життям. Таким чином,молода особа боїться залишатисьвіч=на=віч із собою, аналізуватисвої вчинки, відповідати за них, боу невеликих групах їх помітять, а внатовпі вони розчиняються. І цевигідно… Але також небезпечно…Відбувається спотворене фор=мування особистости, що спри=чинює цілу серію соціяльнихпроблем: безвідповідальне бать=ківство, аборти, розлучення в сім’їтощо.

Хибне уявлення про простір. Так,можна помріяти про похід в гори,про кількаденне перебування у«глухому» селі, де нема жоднихознак цивілізації, але як тількимолодь потрапляє в таке сере=

Молодь�місто�сучасність

Зміни, які шаленими темпами відбуваються в нашому суспільстві, незалишають байдужими до них найвразливішу частину населення –молодь. Реакція молоді на соціяльні та культурні зміни різна: часом

панічна, инколи консервативна, конструктивна і деструктивна.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 3

довище, одразу намагається повернутись до рідногоміста. Не тому, що так любить його, а тому, що тут типочуваєшся дитям цивілізації, яка все вирішує за тебесама. Міські люди бачать природу через вікно. І цепроблема. Люди втрачають контакт із живоюприродою, стають байдужими до екологічнихпроблем. Природа для молодої людини – це гарновикошені газони і кілька дерев, які ростуть біля їїбудинку. Відсутня свідомість, що природа – цебагатство, дароване людині Богом. А за кілька роківми матимемо урядовців, які вирубуватимуть ліси іпродаватимуть їх за кордон, бо матеріялістичніпоняття вбивають в сучасній молоді почуття всьогосвятого.

Позитивним однак є загострене відчуття конкуренціїсеред міської молоді. В умовах конкуренціїформується сильний тип особистости. Постійнепорівнювання себе з иншим сприяє вдосконаленню,але тільки в умовах здорової конкуренції. З иншогобоку, сильна конкуренція може виховати в людинітваринні інстинкти: «виживає лише найсильніший».Так породжується ненависть до конкурента,агресивність та негативні емоції, що заважаютьдуховному розвитку молодої особи. Однак цій кон=куренції можна надати духовного обрамлення (цезавдання лежить на плечах батьків, вчителів,священиків), а тоді можна мобілізувати актив молодіі використати його на благо суспільства. Статистикатвердить, що саме завдяки конкуренції, яка існує увеликих містах, з’являється багато видатнихдосягнень.

Ще одна риса, яка, на превеликий жаль дедалі більшестає притаманною нашій молоді, = інфантильнеспоживання. Юнака не цікавить, чи є у мами гроші накомп’ютер. Він маніпулює почуттям безмежноїлюбови матері до себе, але працювати не буде вжодному випадку. Сьогодні ми можемо говорити пропокоління молоді, яка виросла без батьків. Йдетьсяпро ті сім’ї, які покидали рідні домівки, від’їжджаючина заробітки, щоб їхня дитина могла нормальножити і вчитись у пристойній школі. На превеликийжаль, ці благородні наміри принесли далеко неблагородні наслідки. Звісно, тут, як в кожному зописаних випадків, не можна всіх рівняти. Танароджується покоління цивілізованої, алебездуховної молоді.

Ще одна проблема, яка стосується чи не кожногопокоління: багато молодих людей відчуває, що їхніхто не розуміє. Психологи твердять, що цехарактерно на стадії невизначеності власного «я».Йде процес пошуку власної ідентичности. Молодаособа намагається дати відповідь собі на запитання:«хто я?» «як мене сприймають инші?» Причому,відповідь на друге запитання є більш значущою.Якщо це відбувається в юнацтві, тоді, згідно з

дослідженнями психології, це нормально, але якщотакий пошук власної ідентичности затягується надовгий період, тоді це свідчить про кризу самоідентифікації. У процесі випробування своїх позиційлюдина може бути не цілком упевнена у позитивнійоцінці себе навколишніми і тому інстинктивно, провсяк випадок «шифрує» своє «я», закривається маскоювід инших людей.

Аналізуючи ті проблеми, які сьогодні переживаєнаша молодь, варто звернутись до людей старшогопокоління зі закликом зрозуміти і перейнятись цимипроблемами. Досить говорити, яке погане молодепокоління. Молодь як більш слабка соціяльна групабуде шанувати моральні стандарти дорослих у томувипадку, якщо дорослі шануватимуть їх. Звісно, нейдеться про те, щоб замикати очі на зло, яке легконароджується в молодих умах і серцях, тільки про те,щоб із повагою ставитись до свої дітей, внуків тощо.

Звертаючись до молоді в Римі на святкуванні ювілею2000 року, Святіший Отець Іван Павло ІІ сказав:«Дорогі юнаки і дівчата! Не дозвольте, щоб час, якийдарує вам Господь, минув так, наче б усе, щовідбувається з Вами, є звичайною випадковоюмиттєвістю».

Не дозвольте!. .

Остап ГНАОстап ГНАОстап ГНАОстап ГНАОстап ГНАТІВТІВТІВТІВТІВ

4

Якби тільки… Як би тільки часміг зупинитись (про щоособливо часто мріють вже

старші віком люди або студенти вніч перед екзаменом) для всіх, алене для нас, і ми могли б про=гулятись планетою молоді, вженікуди не поспішаючи та спокійнороздивляючись, чим жили своїостанні хвилини (останні передзупинкою часу, потім все зновуповернеться до свого “звичного”ритму) та з якими думками“носились” ті, хто “не маючинічого, має все”, ось що би мипобачили (СИВОЧОЛИХ юнаків тадівчат, на жаль, не враховуємо ☺):

На вулицях під назвою «Чого«Чого«Чого«Чого«Чогомолоді бракує до повного щастя?»молоді бракує до повного щастя?»молоді бракує до повного щастя?»молоді бракує до повного щастя?»молоді бракує до повного щастя?»

35.92% усієї української молоді миб зустріли із задуманим обличчямпро те, що на заплановані розвагиявно не вистачає грошей (і це ажніяк не свідчить про прагма8тичність);

21.13% “зловили б на гарячому”процесі підрахунку звивин своїхзнайомих із явним співчуттям зприводу їх надто малої кількості(що однозначно вказує на… по8чуття гумору);

14.79% із зітханням, яке б вика=зувало очікування на кохання, якетак затримується, малювали бсерце на шибці, на снігу, на парті…(вірю, що вони обов’язково доче8

каються);

14.08% очима, в яких яскравогорить напис: «І що ж на цей раз?»та розведеними руками, які мовчки

говорять: «А де ж стабільність?»вдивлялися б у гарячий випускновин (зазвичай пункт про бракстабільности набирає макси8мальну кількість голосів під часопитування представників стар8шого покоління. Але молодь, незва8жаючи на те, що нашу державу ажніяк не можна назвати стабіль8ною, це турбує якнайменше. Здо8ровий оптимізм – це завждидобре);

13.38% просили би Бога збіль=шити кількість годин у добі черезбрак вільного часу;

0.7% молоді задумано дивилися бна фотографію з дитячих років, тихроків, де їм не бракувало турботи.

У «Книзі скарг та пропозицій»«Книзі скарг та пропозицій»«Книзі скарг та пропозицій»«Книзі скарг та пропозицій»«Книзі скарг та пропозицій»молоді ми б знайшли таке:

Найбільшою цінністю міжнародноїінтеграції України юнаки та дівчатавважають можливість отримуватироботу й навчання в иншихкраїнах. Молодь високо цінуєзахідний спосіб життя й західнукультуру та вважає, що знайомствоіз західними зразками та стан=дартами допомагає опановуватисучасний світ. Переважно молодьпрагне євроінтеграції, але певначастина (переважно на сходіУкраїни) мріє про зближення зРосією.

Найактуальніші проблеми все щезалишаються поза увагою держави.Найбільш наболіле – це праце=влаштування та забезпеченняжитлом. Значна частина молодінезадоволена рівнем доступности

освіти та її відповідністю вимогамсьогодення (45%), а також пи=таннями духовного та культурногорозвитку (41%). Щодо політикирозв’язання проблем фізичногоздоров’я та інтелектуального зба=гачення, то незадоволеність вира=жається відповідно у 36% та 30%.

Незначною є поінформованістьмолоді щодо діяльности моло=діжних громадських організацій –лише третина знає про їхнєіснування. Головна проблемамолодіжних громадських органі=зацій – це відсутність фінансуванняїхньої діяльности, несерйознеставлення до них инших громад=ських і державних структур. Середопитаної молоді лише 27% єчленами молодіжних організацій.Виявилося, що найчастіше вклю=чається в громадське життя тамолодь, яка прагне самореалі=зуватися саме в цій сфері, або та,яка незадоволена діяльністю уря=дових органів і організацій.

Однією зі складових соціяльноїкультури є культура правова. Хоч якне дивно, але за результатамидослідження лише 6% респондентіввважають, що вся сучасна молодьобізнана зі своїми правами. Кожендесятий під час опитування від=стоював думку, що сучасна молодьузагалі не має уявлення стосовноправ і свобод. За результатамиопитування виявилося, що най=частіше порушують права молодібізнес=структури, урядові органі=зації, адміністрація навчальнихзакладів. У разі порушення своїхправ молодь намагається від=стоювати їх за допомогою масовихстрайків та акцій протесту (45%),

П Л А Н Е Т А

У К Р А Ї Н С Ь К О Ї

М О Л О Д І

П Л А Н Е Т А

У К Р А Ї Н С Ь К О Ї

М О Л О Д І

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 5

утворення організацій, комітетів, об’єднань (40%), задопомогою листів та звернень до правозахиснихорганізацій (35%). Тобто зазвичай молодь бореться засвої права за допомогою легітимних і колективних дій.Але водночас чверть опитаних зазначили, що у разіпорушення їхніх прав та свобод ніяким чином невідстоюватимуть їх. А чи порушує сама молодь існуючізакони? Інформація невтішна – 64% респондентівупевнені, що молодь часто порушує чинні закони, а12% постійно порушують законодавство.

Головні проблеми, з якими зустрічається молодь підчас пошуку роботи, на думку респондентів, євимагання стажу роботи тапотреба мати необхідні«зв’язки». Менш значущими єтакі труднощі, як те, щороботодавці не бажають братина роботу молодь абовимагають від неї дуже багатознань і умінь. Цікаво, щосеред опитуваних власнийбізнес має 6% молодихлюдей. Головна перешкодадля започаткування іведення власної справи –це брак стартовогокапіталу (58%) тахабарництво чиновників(38%), а також високийрівень податків, гнітподаткової (37%).

На швидкіснихмагістралях з назвою«Як часто Ви«Як часто Ви«Як часто Ви«Як часто Ви«Як часто Виприслухаєтесь до пораприслухаєтесь до пораприслухаєтесь до пораприслухаєтесь до пораприслухаєтесь до порад оточуючих?»д оточуючих?»д оточуючих?»д оточуючих?»д оточуючих?»

64.86% української молоді зупиняється на зупинках зпоміткою «прислухаюся завжди, якщо ця людина длямене авторитет» (авторитетом може бути «тусовка»друзів або одногрупників, професор або кандидат наук– асортимент досить широкий);

21.62% мають власні стоянки зі знаком «я сам для себепорадник»;

8.11% відпочивають в терміналах з абревіатурою«иноді, коли сам лінуюся думати» (цікаво, як бискладалася доля літаків, якби пілоти иноді «лінувалисядумати»?)

5.41% вибирають паркування зі зауваженням «взагаліне прислухаюсь».

Різнокольоровими та яскравими зупинками з назвою«прислухаюся лише до порад популярних журналів» некористуються узагалі (чи то молодь в нас такаінтелектуальна, чи то журнали не настільки“струйові”…)

На усіх вітрилах кораблів, яким не страшні навітьвисокі хвилі морів та океанів майбутнього, є напис:«Ким Ви бачите себе в майбутньому?»«Ким Ви бачите себе в майбутньому?»«Ким Ви бачите себе в майбутньому?»«Ким Ви бачите себе в майбутньому?»«Ким Ви бачите себе в майбутньому?» Склад“бойового” екіпажу цих кораблів такий:

Доброю (хорошою) людиною 44.00% (приємно, оттільки б ці слова не були порожніми…);

Тільки мільярдером (другим Ахметовим) 26.00% (нущо ж, тут залишається побажати успіху);

Депутатом (міністром) 16.00%

Вірним чоловіком, який віддає дружині всю зарплатню4.00% (сподіваюсь, така кількість не через

страх перед першою

частиною речення…а друге можна узгодити);

Домогосподаркою 2.00% (а кому ж решта 2% вірнихчоловіків будуть віддавати свою зарплатню?!);

Ще не знаю 8.00%

Континент «Книга молоді»:«Книга молоді»:«Книга молоді»:«Книга молоді»:«Книга молоді»:

Як свідчить статистика книжкових магазинів тасупермаркетів, “майбутнє нашої країни” вибираєдоволі широкий тематичний асортимент. Вліткузазвичай читають те, що можна взяти у дорогу:детективи, романи, фантастику, історичну літературу,також цікавляться зброєю. Однак стабільним попитомкористується психологія (їх беруть і студенти, івикладачі) та бізнес=психологія (Вагін, Норбеков,Долохов, Наполеон Хілл, Трейсі, Ог Мандіно, РобертКійосакі, Мерфі), езотерична література (Олена

6

Блаватська, Ніл Доналд Уолш“Беседы с Богом”, Ошо).

Молодь із задоволенням читаєсучасних авторів: ЮрійПокальчук, Ірена Карпа,Оксана Забужко. Найхіто=вішими є Харукі Муракамі(особливо нова книга “Під=земка”) та, звичайно ж, ПаулоКоельо з його останнім “Що=денником мага”.

Також популярним стає те, щоперебуває «на слухові»: післяфільму “Код да Вінчі” книж=кою Дена Брауна зацікавилисянавіть ті, хто таких романівніколи не читав. Почаликупувати й инші подібні кни=ги.

Останнім часом, можливозавдяки потужній рекламіРуслани, “гарячою” є “Дикаенергія. Лана” Марини таСергія Дяченків.

(P.S. І зовсім це неправда, щомолодь не любить читатикниги ☺!)

У промисловій індустріїпланети під назвою «Що ВиЩо ВиЩо ВиЩо ВиЩо Винайбільше цінуєте у своїйнайбільше цінуєте у своїйнайбільше цінуєте у своїйнайбільше цінуєте у своїйнайбільше цінуєте у своїйдівчині (хлопцеві)?дівчині (хлопцеві)?дівчині (хлопцеві)?дівчині (хлопцеві)?дівчині (хлопцеві)?» досяг=нення такі:

Душевність і чуттєвість 68.89%

Характер та поведінку18.89%

Зовнішність 6.67%

Пристрасність 3.33%

Нехай він(вона) мене цінує, ане я його(її) 2.22%

За Інтернет8статистикоюЗа Інтернет8статистикоюЗа Інтернет8статистикоюЗа Інтернет8статистикоюЗа Інтернет8статистикоюпідготувавпідготувавпідготувавпідготувавпідготував

Володимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІН

«Навчи нас любитиі прощати один одному,як Ти любиш і прощаєш

нас»(О.Мень)

Од н о г о р а з у с в я т и йКлиментій, збираючиг р о ш і д л я с и р і т с ь =

к и х будинків, зайшов до по=пулярного ресторану. Один ізвідвідувачів плюнув йому вобличчя, кажучи: «Ось Тобімилостиня!» Щиро подякувавши,святий відповів: «Це нехай будедля мене, а тепер подайте щосьдля сиріт».

А що б зробили на його місці Ви?Пробачили 7 разів і забули чи,забувши про власні борги передБогом, повторили б вчинок без=божника?

Усе наше життя минає у спіл=куванні з різними людьми, урізних місцях, на різні теми. Томунеминучими є ситуації, коли насхтось ображає, неправильнозрозуміє чи просто зневажає.Такі випадки стали вже настількизвичними, частими й «нор=мальними», що ми просто пере=стали звертати на них увагу. Алечи маємо ми завжди подумкипробачати? Очевидно, що так!Адже кожен погоджується наЛітургії зі словами: «Прости намдовги наші, як і ми прощаємодовжникам нашим» або «Простинам усяке прогрішення, вольнечи невольне». Прощати слід зцілого серця і не тільки тоді, колихтось кається. Яскравий доказцьому маємо у чи не найчастішезгадуваній Біблійній притчі проблудного сина. Коли блуднийсин, розтративши батькові статкиз розпусницями, повернувсядодому, щоб стати найгіршим

слугою у батьківській оселі,милосердний тато, побачившийого ще здаля і не знаючи просинові щирі наміри покаятись,вибіг йому назустріч і пробачиввсе. Це чи не найбільший доказтого, що Бог прощає нам гріхи неза наші жертви, ревні молитви чикаяття, але через свою безмежну інезмінну любов до нас – Йогомізерних сотворінь. Коли нашесерце наповнюється хоч крихіт=кою такої любови, ми не лишечерез готовність прощати уподіб=нюємось до Бога, але й знахо=димо силу в кожній життєвій си=туації розпочати все з початку.

Прихована образа шкодитьнасамперед нам самим, адже тодівтрачаємо не лише спокій, мир,радість, але й більш основне –зв’язок з Господом. Дорога донеба – це дорога хреста черезколючки щоденних несправед=ливостей, через дрібні кривди ігнів. Це ті маленькі жертви, черезякі ми повільно йдемо за Ісусом.

Часто, промовляючи звичніслова молитви, ми навіть незадумуємось над тим «І простинам довги наші». Добре пам’я=таємо, хто і коли зробив щось, щонам не сподобалось, але саме ціслова пригадують, наскільки мисамі немічні, слабкі й грішні, щоми також відповімо за коженкрок і необачне слово в день суду.

Кожне прощення, яке вчинитьлюдина з благого пориву своєїдуші та глибини серця, звеличує їїу Божих очах (а не принижує, якдумають деякі представники«прогресивної молоді»). Черезнього ми отримуємо дари Свя=того Духа.

А Ви здатні на прощення?

Мар’яна МУМар’яна МУМар’яна МУМар’яна МУМар’яна МУЗИЧКЗИЧКЗИЧКЗИЧКЗИЧКААААА

Необхідністьпрощення

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 7

Ось що ми почули, окрім відповідей типу: «Ну…туди инколи ходять люди» (хоча такітраплялись рідко):

«Церква для мене – це святе. Мої батьки вірять в Бога,ходять до церкви, мене також зі самого дитинстванавчили. Я вірю в Бога. І Церква для мене – це святе.

Жодного поганого слова до Церкви не маю. Єдине, щодо церкви можу приходити не надовго. Якби там булистільці, лавочки, то було б легше, бо стояти кількагодин, коли багато людей і немає чим дихати – цедуже важко».

Володимир, 21 р. (Львів)

«Церква – місце, де віруючі збираються для прослав8лення Творця. Це місце, де «живе» Бог.

Тут люди збираються для молитви, щоб попроситидопомоги в Бога, ласки, прощення гріхів і провин.Також, якщо людина справді свідомо приходить доцеркви, то вона буде просити прощення і милосердядля своїх ближніх.

Церква має бути для кожного тим місцем, де можнаотримати повне розвантаження душі, забути просвої щоденні турботи, негаразди. У Церкві всі маютьзближуватись, єднатись, ставати справді братами ісестрами.

Щодо зауважень до Церкви, то не може бути

конкретної відповіді, тому що є багато людей ібагато думок. Так, наприклад, одні люди говорять, щоу церкві тісно, важко вистояти Літургію. Аленасправді людину до церкви ніхто не «жене». І томуставлення повинне бути свідомим.

Досить суттєвим недоліком є те, що иноді священикисвою літургійну проповідь перетворюють наполітичні лозунги, насадження певних політичнихнастроїв.

Але найбільшим злом є, на мою думку, міжконфесійніпротиріччя, міжрелігійні сутички. Адже, коли би людисправді вірили в єдиного Бога, не було би зараз такбагато конфліктів, різноманітних сект і новихвірувань».

Галя, 20 р. (Івано=Франківськ)

«З дитинства мене не надто привчали ходити доцеркви, але з часом я зрозумів, що це важливо. Для менеце місце, куди я можу піти, коли мені важко, іпомолитись. Можливо, не завжди все роблю правильностосовно канонів, але мені стає легше після того, колия поговорю з Богом. Для мене це справді святе місце. Інемає значення, якої конфесії ця церква.

Поганого розповідають багато: про життясвящеників і инше. Я з власного досвіду знаю людей, якінавчаються на священиків, хоча я не дуже розумію, яктам можна вчитись. Критикувати можна, і то

Молодь говорить про ЦерквуКажуть, що найкраще людина пізнається в індивідуальному спілкуванні.Це найпевніший шлях дізнатись про те, хто вона, чим живе, що цінує і щоїї болить. І саме в невимушеній розмові ми намагалися дізнатись про те,якою є Церква в очах, серцях та розумінні сучасної студентської молоді.Запитання були простими, без розрізнення понять “Церква” як установа,як Містичне Тіло Христове та “церква”, як будівля (адже не всі маютьзмогу вивчати еклезіологію ☺).

8

багато, але я б не хотів цьогоробити, оскільки можукритикувати лише мирське. Длясебе я розумію, що духовне є вищимі критиці не піддається. А людипросто грішать і, якщо роблять цесвідомо, беруть гріх на душу. І їхкритика не має тоді якогось сенсу».

Ігор, 22 р. (Львів)

«Для мене Церква – це місце зустрічіі єднання з Богом; це місце, дезнаходиться джерело внутрішньогоспокою; це люди, з якими легкоговорити про Бога, духовні про8блеми і різноманітні переживання.

Зауваги – якось важко їхсформувати. Ніби немає, але,водночас, хочеться, щоб ніхтоніколи не забував, що ми є брати,сестри у Христі, а отже ми і однасім’я. На мою думку, причиною всіхнедоліків є брак істинної любови».

Оксана, 19 р. (Івано=Франківськ)

«До Церкви мене привчали здитинства. Зазвичай це робилабабця, яка приводила мене туди.Спершу це була, можна сказати,своєрідна добра звичка, але теперцей зв’язок якось втрачається,оскільки вже менше буваю в селі,переважно є у Львові і тому такскладається… Тут, у Львові, до Богазвертаюсь вже у такий крайніймомент, коли дуже важко. Люблюзайти в церкву св. Юра іпомолитись. І після цієї молитвистає якось легше.

Над якимись зауваженнями чидоповненнями не замислювався…

Духовного вже не зміниш нічого,хіба що отих людей, які без8посередньо виконують духовніобов’язки тут на землі. Отуттреба щось міняти».

Андрій, 22 р. (Львів)

«Чим є Церква для мене? Це джерелоСвятих Тайн. Вона вчить Ким іЯким є Бог. Говорить про те, чим єлюбов, відкриває сенс життя.

До самої Церкви застережень немаю. Хіба що до людей, які є Їїчленами і які вважають себевіруючими, алене дотри8м у ю т ь с яо с н о в н и ххристиянськихзасад.

О с о б л и в ідокори в менедо окремих цер8к о в н о 8служителів зап о г а н и йприклад дляв і р н и х :використаннявласної посади,становища длявласних цілей;н е в и к о н а н н яп а с т и р с ь к и хобов’язків».

Олена, 26 р.( І в а н о =Франківськ)

«Для мене Цер8ква – це засіб

спілкування з Богом. І мені здається,що так би мало бути для всіхлюдей, хоча важко говорити проинших. Важливість Церкви в моємужитті була різною у різний час.Людина не є весь час постійною, їїпогляди змінюються, змінюютьсядумки, та й саме життя людинуміняє. Часом за усім тим буденнимзабувається про те вічне. Часом,навпаки, згадується, і життя дотого підштовхує…

На жаль, Церква надто розрізнена,надто розділена, надто багато вній є того, чого б не повинно булобути: політики, власних інтересівслужителів. Власне, це псує реномеЦеркви перед людьми і часом,власне, через це люди не сприй8мають її так, як би малисприймати. Це є своєрідноюперешкодою».

Роман, 25 р. (Львів)

РРРРРозпитували, слухали та робилиозпитували, слухали та робилиозпитували, слухали та робилиозпитували, слухали та робилиозпитували, слухали та робиливисновкивисновкивисновкивисновкивисновки

Ольга БАРАБАШ (Івано8Ольга БАРАБАШ (Івано8Ольга БАРАБАШ (Івано8Ольга БАРАБАШ (Івано8Ольга БАРАБАШ (Івано8Франківськ)Франківськ)Франківськ)Франківськ)Франківськ)

Володимир ЧУПРІН (Львів)Володимир ЧУПРІН (Львів)Володимир ЧУПРІН (Львів)Володимир ЧУПРІН (Львів)Володимир ЧУПРІН (Львів)

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 9

Простір спілкування

Якщо Ви бажаєте взятишлюб в греко8католицькому храмі,священик, до якого визвернетесь, неодміннозапропонує Вам пройтикурс передшлюбних наук.Дехто сприймає це вкрайвороже, мовляв, чи єЦерква компетентною всімейних питаннях, чиможе вказувати нам, якми маємо жити. Дещоіронічна назва цьогоінтерв’ю засвідчує, щоможе. Про завданняпередшлюбних наукрозповідає о. РафаїлСтронціцький, який вжемає чималий досвід утакій праці.

Отче РОтче РОтче РОтче РОтче Рафаїле, розкажіть,афаїле, розкажіть,афаїле, розкажіть,афаїле, розкажіть,афаїле, розкажіть,будь ласка, про Вашу працю збудь ласка, про Вашу працю збудь ласка, про Вашу працю збудь ласка, про Вашу працю збудь ласка, про Вашу працю зпередподружніми парами упередподружніми парами упередподружніми парами упередподружніми парами упередподружніми парами ухрамі Святого Архистратигахрамі Святого Архистратигахрамі Святого Архистратигахрамі Святого Архистратигахрамі Святого АрхистратигаМихаїла, що при Святомихай8Михаїла, що при Святомихай8Михаїла, що при Святомихай8Михаїла, що при Святомихай8Михаїла, що при Святомихай8лівському монастирі Студій8лівському монастирі Студій8лівському монастирі Студій8лівському монастирі Студій8лівському монастирі Студій8ського уставу УГКЦ. І, якщоського уставу УГКЦ. І, якщоського уставу УГКЦ. І, якщоського уставу УГКЦ. І, якщоського уставу УГКЦ. І, якщоможливо, поясність, яка метаможливо, поясність, яка метаможливо, поясність, яка метаможливо, поясність, яка метаможливо, поясність, яка метапроведення таких наук?проведення таких наук?проведення таких наук?проведення таких наук?проведення таких наук?

Декілька років тому настоятельмонастиря (ним тоді був о. Теодор)доручив мені провадити перед=шлюбні науки. Вони є дужеважливою частиною душпастир=ської діяльности, бо дають змогусвященикові ближче познайо=митися з людьми, відчути їхніпроблеми, оскільки часто зав’я=зуються дружні стосунки. Як на

мене, це дуже важливо. Основнамета курсу полягає в тому, щобналежно приготувати молодят доприйняття чи не найважливішого інайвідповідальнішого рішення вжитті – одруження. Важливість тавідповідальність полягають в тому,що наслідки такого рішеннятриватимуть ціле життя. Якщо жбрати глобальніше, то щастя чипроблеми поодиноких сімей впли=вають на щастя чи проблеми цілогосуспільства, оскільки сім’я єосновою будь=якого суспільства.

Впорядкування тем курсу є дужеважливим моментом, адже відцього залежатиме доля багатьохлюдей. У нашому храмі курс наукскладає 18 зустрічей, щовідбуваються п’ять разів на тиждень(щоденно, крім суботи і неділі) = цеприблизно три з половиною тижні.Программа курсу передбачає такітеми, які безпосередньо стосуютьсяподружнього життя, а також,частково, основ християнства.Останнє спричинене такимявищем, як «масовість» – людичасто живуть, «як всі»: чи ти віриш вБога? – «я, як всі», чи ходиш дохраму? – «я, як всі», чи брати шлюбв Церкві? – «я, як всі», а потім –розлучатися – «і я, як всі». Для менеосновна ціль курсу – розглянутипоняття сім’ї разом із парами врізних аспектах, щоб молодята несприймали сім’ю виключно зі своєїточки зору, бо часто це простоілюзія, рожеві мрії. Тому програмаскладається з кількох блоків:катехичний – його метою євідновити у наречених основихристиянства; богословський –розкрити внутрішній світ ТайниПодружжя, адже це не тільки гарнацеремонія; психологічний – вказатина можливі труднощі, які пов’язані

з психологічними особливостяминаречених; біоетичний –представити науку Церквистосовно певних медичних таетичних питань, пов’язаних зподружжям; канонічне подружнєправо – представити правовийаспект вчення Церкви на темуподружжя; літургічний – де крок закроком розглядаємо обряд ЧинуВінчання; а також є практичнізустрічі, на які приходять подружніпари і діляться своїм досвідом.

Які труднощі зустрічаються вЯкі труднощі зустрічаються вЯкі труднощі зустрічаються вЯкі труднощі зустрічаються вЯкі труднощі зустрічаються впроцесі проведення перед8процесі проведення перед8процесі проведення перед8процесі проведення перед8процесі проведення перед8подружніх наук?подружніх наук?подружніх наук?подружніх наук?подружніх наук?

Загалом курс відбувається доситьуспішно, хоча иноді можна почутинарікання: «Навіщо нам це? Мовляв,колись люди вирішили,

одружилися і не потрібно буложодних наук…». Однак вже з досвідуможна сказати, що такі нарікання єлише на початку курсу, а вкінцібільшість пар задоволена та дужедякує за проведений разом час.Цікавим є факт, що багато молодятв часі анкетування стверджують, щовони вперше задумались надзмістом Святої Тайни Подружжя; аякщо й нарікають, то не на кількістьабо теми зустрічей, а на їхінтенсивність. Однак змінити щосьдуже важко, оскільки нареченізголошуються до храму переважнодуже пізно; декотрим навіть

Чи брати шлюб вЦеркві? – «я, яквсі». Розлучатися?– «і я, як всі»

10

Тішить те, що вікнаречених збільшився –вже не 18820, а 25830 років,адже чим людина старша,Тим ясніше вона дивитьсяна світ. Таку людинузахоплюють вже не тількизовнішні якості партнера,але й внутрішній світлюдини, з якою збираєтьсяпрожитии свій вік. І тутжиттєві цінності повиннівідіграти неабияку роль,адже саме вони лежать воснові життєдіяльностита практично незмінюються протягомцілого життя...

залишається менше місяця дошлюбу. І тоді починаютьсятруднощі. Намагаючисьнаголосити на важливості повногокурсу приготування, пояснититруднощі, пов’язані зприготуванням документів закороткий час, у відповідь чую = вженічого не можливо змінити, у насзамовлений зал, гості запрошені…Це показує єрархію вартостей =важливіше є саме весілля (забава,гості), аніж сам момент вінчання,що стоїть останній у списку. Майжевсі пари до храму зголошуються востанню чергу, за місяць або два доодруження, а зал замовляютьщонайменше за півроку… Томузараз також звертаюся до всіхмолодят, які мають намір вступитидо подружнього стану. Для того,щоб належно і спокійноприготуватись до цього важливогокроку у Вашому житті, потрібнонайменше два або три місяці передвизначеною датою шлюбузголоситися до храму або навітьтоді, коли Ви щойно вирішилиодружитися і ще не знаєтеконкретної дати вінчання. Повірте,такий крок усуне багато труднощів.

Чи існує співпраця міжЧи існує співпраця міжЧи існує співпраця міжЧи існує співпраця міжЧи існує співпраця міжлекторами, і чи зустрічілекторами, і чи зустрічілекторами, і чи зустрічілекторами, і чи зустрічілекторами, і чи зустрічіпередбачають кваліфікова8передбачають кваліфікова8передбачають кваліфікова8передбачають кваліфікова8передбачають кваліфікова8ний виклад з питань плану8ний виклад з питань плану8ний виклад з питань плану8ний виклад з питань плану8ний виклад з питань плану8вання сім’ї?вання сім’ї?вання сім’ї?вання сім’ї?вання сім’ї?

Звичайно, між лекторами існуєспівпраця, і то дуже тісна, аджевони провадять одну програму,тому мусить бути єдина провіднадумка курсу. Я завжди стараюся,щоб усі теми і курс загалом малитак звану наростаючу дію.Починаємо від простих речей іпостійно поглиблюємопроблематику. Щодо плануваннясім’ї, цю тему розглядаємо вбіоетичному блоці питань, уконтексті «дару плідности», якийдарований Богом кожнійподружній парі. Існує багатотруднощів у розумінні самого «даруплідности», оскільки переважнойого асоціюють тільки знародженням дітей. Однак такеобмеження невиправдане, бо «дарплідности» є значно ширшимпоняттям, що містить також иншіаспекти стосунків у подружжі. Цітеми провадить лікар, акушер=

гінеколог, який пройшовспеціяльне приготування. Проте назустрічах неможливо все ґрунтовнорозглянути через брак часу, томурадше стараємося пояснити вченняЦеркви стосовно можливихманіпуляцій даром плідности, щосьогодні часто зустрічаємо:використання контрацептивів,штучних репродуктивнихтехнологій. Прагнемо показатипевну альтернативу – природнийметод розпізнавання плідности,який є значно важчим узастосуванні й потребує багатозусиль, а люди, звичайно, маютьздатність вибирати легше,

ігноруючи й профануючи тимсамим таїну поєднання.

Чи потрібно проходити курсЧи потрібно проходити курсЧи потрібно проходити курсЧи потрібно проходити курсЧи потрібно проходити курсприготування до одруженняприготування до одруженняприготування до одруженняприготування до одруженняприготування до одруженняподругам, які належать доподругам, які належать доподругам, які належать доподругам, які належать доподругам, які належать дорізних конфесій?різних конфесій?різних конфесій?різних конфесій?різних конфесій?

Згідно з Кодексом канонів СхіднихЦерков такі подружні пари, де одинкатолик, а другий некатолик,називаються «мішанимиподружжями». Чи проходити їмнауки, залежить від того, де вонипланують брати шлюб. Якщо укатолицькому храмі, то, звичайно,їм буде потрібно виконати всівимоги, а науки є обов’язковимелементом. В такому випадкубувають певні замішання, бо багато

людей вважає себе православними,виходячи з Тайни Хрещенняправославним священиком(наприклад, у часи підпілля), хочанасправді є парохіянами греко=католицького храму. Тому потрібнопояснити, що віровизнанняполягає у внутрішнійсамоідентифікації із спільнотою таконфесійною приналежністю дохраму, який постійно чинайчастіше відвідує особа, тобтосаме цей факт є вирішальним, а немомент хрещення. І тут повиннабути чіткість, бо, наприклад, людиможуть ходити до храмів різнихконфесій, бо «мені всеодно, кудиходити, але сам є православним»,при цьому не розрізняючиПравославних Церков. Томувипадок, де одна особа постійновідвідує православний храм, іробить це свідомо, а инша єкатоликом, можна назвати«мішаним подружжям». Такій паріпотрібно буде звертатися доєпископа по дозвіл, адже священикне має права дати шлюб «мішанійпарі» без дозволу компетентноївлади.

Отче, останнім часом збіль8Отче, останнім часом збіль8Отче, останнім часом збіль8Отче, останнім часом збіль8Отче, останнім часом збіль8шується кількість тшується кількість тшується кількість тшується кількість тшується кількість т. зв.. зв.. зв.. зв.. зв.уневажнень шлюбу. Поясніть,уневажнень шлюбу. Поясніть,уневажнень шлюбу. Поясніть,уневажнень шлюбу. Поясніть,уневажнень шлюбу. Поясніть,будь ласка, що це означає, і чибудь ласка, що це означає, і чибудь ласка, що це означає, і чибудь ласка, що це означає, і чибудь ласка, що це означає, і чиможливе уневажнення шлюбуможливе уневажнення шлюбуможливе уневажнення шлюбуможливе уневажнення шлюбуможливе уневажнення шлюбупісля того, як молодятапісля того, як молодятапісля того, як молодятапісля того, як молодятапісля того, як молодятапройшли передшлюбну кате8пройшли передшлюбну кате8пройшли передшлюбну кате8пройшли передшлюбну кате8пройшли передшлюбну кате8хизацію?хизацію?хизацію?хизацію?хизацію?

Спочатку потрібно пояснинитермінологічну різницю міжуневажненням і розлученням. ВКатолицькій Церкві немаєрозлучення, відповідно до текстуЧину Вінчання: “Що Бог з’єднав,людина нехай не розлучає”. ЯкщоЦерква вже дала шлюб, то вона неможе його розірвати, відповідно,триває він до тих пір, покикомпетентна влада не ствердитьчогось иншого. Церква такожзібрала правила для правильностиукладання Св. Тайни Подружжя іпомістила їх в Кодексі канонів.Якщо хтось укладає подружжя,порушуючи канони канонічногоправа, то цей шлюб може бутивизнаний недійсним, хоч і булидотримані всі зовнішні форми,тобто стверджується факт, щошлюб взагалі не існував. Тоді, коли

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 11

подруги звертаються до Церквидати їм «розлучення», Церква неможе виконати їхнього бажання,оскільки це не є в межах її влади,але починається судовий процес, деЦерква намагається дослідити, чишлюб є правомірним. Якщо ні, тоЦерква стверджує, що шлюб,укладений між подругами,вважається недійсний перед Богомі людьми. Це і є, власне,уневажнення. Щодо зв’язкупередшлюбної катехизації іуневажнення, то він тількивідносний, оскільки курсприготувань тільки доводить довідома наречених приписи ізакони Церкви стосовно укладанняСв. Тайни Подружжя, але не можезмінити щось у свідомості подругів.Ми докладаємо всіх зусиль, щобнаречені добре перевірили себе ісвої стосунки, щоб у майбутньомуне було виправдань типу «я незнав. . .», «я думав. . .» На такі словагарною відповіддю є українськаприповідка: “Индик думав пронеділю, а в суботу в борщ попав.”

Чи можете Ви ствердити, щоЧи можете Ви ствердити, щоЧи можете Ви ствердити, щоЧи можете Ви ствердити, щоЧи можете Ви ствердити, щобільшість пар, які готуютьсябільшість пар, які готуютьсябільшість пар, які готуютьсябільшість пар, які готуютьсябільшість пар, які готуютьсядо одруження, свідомі свогодо одруження, свідомі свогодо одруження, свідомі свогодо одруження, свідомі свогодо одруження, свідомі своговибору і що переподружні нау8вибору і що переподружні нау8вибору і що переподружні нау8вибору і що переподружні нау8вибору і що переподружні нау8ки зменшують кількість роз8ки зменшують кількість роз8ки зменшують кількість роз8ки зменшують кількість роз8ки зменшують кількість роз8лучень?лучень?лучень?лучень?лучень?

Це трудне питання,подібно до того, яквизначити стиглість яблукатільки дивлячись на нього.Готовність до одруженнявиявиться в часіподружнього життя. Якбуло сказано вище, багатомолодят у відгукахстверджують, що вонивперше задумались назмістом Святої ТайниПодружжя, а також євелика кількість таких, щопоглибили своє розуміння.Ствердити, щопередподружні наукизменшують кількістьрозлучень, мені важко, боніколи не провадивподібної статистики, але єпевний відсоток молодят,які змінюють рішенняодружуватися післяпроходження курсу.Инколи вони переносятьдату вінчання, а иноді взагалі їїскасовують.

Який вік молодят, що пла8Який вік молодят, що пла8Який вік молодят, що пла8Який вік молодят, що пла8Який вік молодят, що пла8нують одружитися, домінуєнують одружитися, домінуєнують одружитися, домінуєнують одружитися, домінуєнують одружитися, домінуєна сьогодні?на сьогодні?на сьогодні?на сьогодні?на сьогодні?

Щоб дати точну відповідь на такепитання, потрібно провадитистрогу статистику. Однак можу

запевнити цікаву річ,яку я спостеріг, що вікнаречених збільшився– вже не 18=20, а 25=30років. Це тішить, аджечим людина старша,Тим ясніше вонадивиться на світ. Такулюдину захоплюютьвже не тільки зовнішніякості партнера, але йвнутрішній світлюдини, з якоюзбирається прожитиисвій вік. І тут життєвіцінності повиннівідіграти неабиякуроль, адже саме вонилежать в основіжиттєдіяльности тапрактично незмінюються протягомцілого життя. Молодьдуже часто не звертаєна це уваги, а потім всевиходить назовні, й

вони бачать, наскільки різні та щоза короткий час їх уже ніщо необ’єднує…

Чи є в Церкві зустрічі з моло8Чи є в Церкві зустрічі з моло8Чи є в Церкві зустрічі з моло8Чи є в Церкві зустрічі з моло8Чи є в Церкві зустрічі з моло8дятами після одруження, післядятами після одруження, післядятами після одруження, післядятами після одруження, післядятами після одруження, післяперших труднощів у подруж8перших труднощів у подруж8перших труднощів у подруж8перших труднощів у подруж8перших труднощів у подруж8ньому житті?ньому житті?ньому житті?ньому житті?ньому житті?

Так, зараз у нашій Церквівпроваджуються подібні зустрічі.Молоді подружні пари, які ходилина передподружні науки і якізацікавлені у продовженніспільних зутрічей, організовуютьсяу Спільноти молодих подруж. Такіспільноти зустрічаються кожноїнеділі, разом читають СвятеПисьмо, діляться своїми радощамиі проблемами та стараютьсядопомогти у їх вирішенні абопросто підтримати один одного.Дуже цікаво спостерігати за ними,як змінюються після одруження, яквони дорослішають на очах, якістають після народження дитини…Перед такими спільнотами великемайбутнє, адже тоді сім’ї незамикаються виключно у свомувузькомі колі, а виходять до инших.Відповідно, подруги стають щоразубільше відкритими одне до одного.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавРРРРРоман ШИМОНоман ШИМОНоман ШИМОНоман ШИМОНоман ШИМОН

12

Дорога спасіння

Самотність вимушена

Ніхто ніколи не хоче бути са=мотнім, і тільки егоїст любитьрозглядати своє відображення удзеркалі з ранку до вечора.Самотність це холод, це земля,вкрита товстим шаром снігу, земля,якої нікому зігріти. Скількипроблем і наслідків має в собі цейстан для духовного здоров’ялюдини, адже важко бутищасливим і любити світ,коли, здається, тебе ніхто непомічає, коли ніхто не знає,хто ти насправді, бо всімбайдуже, як ти почуваєшся.Ця нестача уваги, любови йласки є однією з най=більших проблем сучас=ности, тож зміну світу слідпочинати не з матері=яльного забезпеченняусіх мешканців планети,а із звернення уваги надуховний голод люд=ства. Одним із таких єнестача любови, вна=слідок якої виникаєвідчуття холоду узв’язках зі світом. Богє любов, і Він завждиз нами. Усвідом=лення того, що Богдає мені всього себезадля мене ж самої,приносить у серцен е й м о в і р н урадість, бо хтось мене таклюбить, так любить, що ладензробити все якнайкраще для могожиття на землі – і єдине, що яповинна робити – це вірити,довіряти Йому. Коли людинаусвідомлює таку просту річ як Віра,то вона ніколи не почуватиметьсясамотньою чи покинутою.

Проте чимало людей є дужесамотніми із власної вини. Вонизачинили двері свого серця передБогом, вважаючи, що жити узамкненій кімнаті свого серця їмбуде зручніше наодинці. Так,сховавшись від сонечка свогожиття, вони туляться по закуткахїхньої порожньої душі й відчувають

глибоку самотність, навіть перебу=ваючи у тісному колі друзів. Бог єсвітлом світу, в якому ти можешпобачити инших людей навколо.Коли поміж близькими друзями,що мають одну душу на двох, витаєдух віри, любови і розуміння, товони ніколи не зроблять однеодному боляче, бо будуть на цепросто нездатні, адже їх відносини

сповнюють серця теплом,опікою і до=

бротою, якіпроганяють самотність. Довко=ла нас ходять люди, що десь дужеглибоко в серці ховають свій біль ірозчарування, але зробити першийкрок до иншого нездатні. Кожноговечора, лягаючи спати, вонитамують свою самотність мріями,ховають їх глибоко в серці йбояться зізнатись собі, що гордістьу них сильніша за любов. Вони самісебе карають. Так не повинно бути,адже хтось так само як і вонипотребує любови й ласки друга чипросто порадника. Тому, якщо ти нехочеш залишатися самотнім, станьдругом для того, хто потребує твоєї

підтримки, і лише, відклавши своїтурботи заради турбот ближнього,ти зумієш пізнати це неймовірночудове таїнсво духовної єдности зсвоїм ближнім.

Самотність бажана

Як не дивно би це звучало, алекожній людині часом дійсно по=трібна хвиля самотности. Цемомент, коли ти відмовляєшся відзовнішнього світу і зосереджуєшсяна собі. Не завжди людина хочепобути на самоті через поганийнастрій чи проблеми у житті. Цебажання викликане більше вну=

трішніми рефлексами самоза=хисту організму, якийзалежно від потребиреалізовує обставини та=кої самотности. Колисьперші монахи йшли житиу пустелю не з нелюбовидо людей, а з инших мір=кувань. Людина на самоті єнайбільше собою. Ніякийинший зовнішній чинникна неї не впливає, не тисне іне соромить проявлятисявповні. Світ нашого часу єдосить жорстокий і цинічнийдо індивіда як такого, то ж увихорі подій, людей і явищ мигубимо частину себе під по=стійним впливом чужих нав’яз=ливих ідей, гасел і поглядів. Щобзалишитись собою і не згубитивласної ідентичности, багатолюдей прагне відмежуватися від«вулиці», щоб побути наодинці ізсобою. До того ж однаково, щосаме робить людина під час такиххвиль, адже будь=яка дія будепроявлятися внаслідок її бажаннясамоідентифікуватися. Комусь дляцього потрібно гуляти в лісі, абизнайти нове натхнення і нові ідеї,хтось молиться у кутку своєїкімнати, просячи у Бога чи то сили,чи то допомоги, а иншим простохочеться почитати давно улюбленукнижку, випити чаю у порожнійнапівтемній кухні або тихо по=сидіти на балконі і спостерігати зазаходом сонця. Така самотністьприносить нове дихання людині –й стає просто необхідною…

Надія ТИМКІВНадія ТИМКІВНадія ТИМКІВНадія ТИМКІВНадія ТИМКІВ

Дещо про самотність

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 13

Постає питання: де взяти стільки внутрішньої сили, де взяти стільки внутрішньої сили, де взяти стільки внутрішньої сили, де взяти стільки внутрішньої сили, де взяти стільки внутрішньої сили,щоб чинити опір тиранії страхів, які про8щоб чинити опір тиранії страхів, які про8щоб чинити опір тиранії страхів, які про8щоб чинити опір тиранії страхів, які про8щоб чинити опір тиранії страхів, які про8буджуються в нас, свідомо і вільно керувати своїмибуджуються в нас, свідомо і вільно керувати своїмибуджуються в нас, свідомо і вільно керувати своїмибуджуються в нас, свідомо і вільно керувати своїмибуджуються в нас, свідомо і вільно керувати своїмиреакціями, рішеннями і діями в ситуації загрози?реакціями, рішеннями і діями в ситуації загрози?реакціями, рішеннями і діями в ситуації загрози?реакціями, рішеннями і діями в ситуації загрози?реакціями, рішеннями і діями в ситуації загрози?

Проблему страхів не розв’яжемо, покладаючись тількина обмежені й завжди непевні людські можливості.Можливо, ми вже навіть і пересвідчилися в тому, що встані страху не завжди достатньо “взяти себе в руки”.Часто ми хотіли б це зробити, але почуття загрозивиявляється сильнішим. Проблема страху розв’я=зується тільки тоді, коли ми з великою довіроюпоручаємо наше життя Тому, Хто має силунам його дати і має силуйого відібрати (див. Ів.10,18). Треба дивитися настрах не тільки з психо=логічної точки зору, але йпередовсім із точки зорудуховної. Кожен страх — цежахлива спокуса сатани,який хоче ізолювати нас відБога і ближніх, замкнути всобі і кинути в розпач. А сутьрозпачу — сумнів у Бозі та вЙого батьківській любові.

Страх викриває поверховістьбагатьох наших уявлень просамих себе та декларацій,складених перед Богом і передлюдьми. Страх виставляє людинуна випробування. Людинапереможе в ньому тільки тоді,якщо в процесі боротьби отримаєприплив нових сил. Володіючилише тим потенціялом, з якимвступила в битву, вона неминучепрограє, бо не може людина виграти бій, ве=дучи його в тісному закутку, де зазнала нападу — взакутку маленьких приємностей, зручного життя,замкнутого самолюбства. Під час спокуси людинаповинна рости, сама повинна накинути спокусі полебитви, а цим полем повинні бути горизонти вічности”(К. Ранер).

Отже, основною “терапією” на всі наші страхи,“звичайні”, “повсякденні”, що супроводжують кожнулюдину, так і “великі”, які вимагають терапевтичноїдопомоги, є повне відкриття на Бога і Його любов:

Ти, що живеш під Всевишнього покровом,

що у Всесильного тіні пробуваєш (...)

Ти не злякаєшся ні страху вночі

— не житимеш у страху (Пс. 91,1=5).

Остаточно джерелом всіх наших страхів є невіра:

намагання будувати безпеку тільки на людськихможливостях, завжди обмежених і непевних.Особливо виявляється це в складних ситуаціях: ухворобі, життєвих невдачах, розчаруванні в людях, аособливо в остаточній небезпеці — небезпеці смерти.Ісус доводить це до свідомости Петра, який ішов поморі, але коли побачив, що вітер сильний, — злякавсяі став потопати. “Маловіре, чого засумнівався?”, —питає Ісус (Мт.14,30=31). Людина потопає у власномус т р а х о в і тоді, коли задивляється на загрозу і

на свої обмежені людські сили, ане на Ісуса, який кличе: “Підійди!”– і сам наділяє силою ходити позбурених хвилях (Мт. 14,29).

Пережиття страху ставить передлюдиною виклик перевищитисаму себе, вийти з усього, начому дотепер трималося їїжиття, аби змогти віднайтифундамент, який не впаденавіть тоді, коли будутьрозвалюватися всі людськізабезпечення. Пережиттястраху закликає подивитисяна своє життя зєвангельським реалізмом:Хто з вас, журячись,спроможен додати досвого віку хоч одинлікоть? (Мт. 6,27).

Ситуації страху, якіп о р о д ж у ю т ьрозгублення й доводять

до розпачу, можуть водночасстати “тяжким даром” для зростання віри. Що

переможе — вирішує серце людини, яке або щоразбільше замикається в бунті проти необхідностибезнастанного вмирання, або ж – погоджуючись навмирання –– відкривається на “горизонт вічности”, наобітницю життя вічного. Так, прагнення жити усвободі щодо своїх страхів (праг-нення жити безстрахів є нереальним) веде нас до віри в життя вічне,віри в реальну і діяльну присутність Бога в нашомужитті. Якщо людина піддається страхові або втікає віднього — байдуже, чи ця втеча явна, чи замаскована, —то це означає, що вона замкнулася на дочасності й невірить у Боже Провидіння; шукає безпеки там, де їїнеможливо знайти, в самій собі.

Ігор ЯКИМ’ЯКІгор ЯКИМ’ЯКІгор ЯКИМ’ЯКІгор ЯКИМ’ЯКІгор ЯКИМ’ЯК

Досвід страху як критерійсправжньої віри

14

Якось у розмові з одниммолодим батьком прорелігійне виховання дітейпролунали такі слова:«Непотрібно дітямнав’язувати релігійнівірування», мовляв,підростуть, нехай самівирішують, у якого Богаїм вірити. На превеликийжаль, цей молодий батьконе оригінальний у своїхпоглядах. Таких людей, яківважають, щохристиянське вихованнядітей – це своєріднепрограмування дитини, єчимало. Як наслідок,кожного недільного ранку,йдучи до храму, батькиволіють залишити своєчадо біля екранутелевізора чикомп’ютера, адже уцеркві для нього неманічого цікавого, тим паче,що Служба триває довго,та й самі батьки незажди розуміють, про щойдеться.

часто розуміючи невідповіднослово «підмінювати»), ми мали бвідмовитись від будь=яких нама=гань допомогти дитині пізнати цейсвіт, відкрити його закони. В та=кому випадку ми мали б почекати,поки наша дитина виросте і самавирішить, що для неї є прий=нятним, а що ні. Чомусь дужечасто батьки забувають, що доро=слий шлях наших дітей значноюмірою залежить від того, в якомукерунку вони його спрямують.Якщо батьки змалку формуютькульт маленького егоїста, для якоговесь світ і все у світі, а для Богарезервують місце через 10=20років, дарма вірити, що через цихкілька десятків років вже дорослалюдина зможе скинути з п’єдесталувласне «я», щоб визнати своюзалежність від Бога. До слова,біблійна мудрість: «Бог гордимпротивиться, а покірним даєблагодать». В ранньому віці діти нездатні зробити своє «я» предметомпоклоніння, тому й казав Христос:«Якщо не покаєтесь і не навер=нетесь, то не ввійдете в Царствонебесне». Однак з кожним рокомкульт нашої особи набирає власти=востей до самопоклоніння. Звідси– обожнення власного тіла, колилюдина здатна на все, щоб задо=вольнити свої апетити. Засліпленібажанням наживи, в гонитві заматеріяльними благами, ми втра=чаємо здатність у покорі визнати,що все наше життя – в Божих

Пізнання Богав дитячому віціПізнання Богав дитячому віці

Перше, що хотілось бивідповісти таким батькам:віра не може бути нав’я=

зана. Якщо ми кажемо, що віруможна нав’язати, отже вона не євластивою людській природі, чу=жою, чимось зовнішнім, наки=нутим, а в такому випадку – оман=ливим. Якщо саме так сприймаютьвіру батьки, тоді цілком виправ=даним є їхнє намагання «сховатиБога» від своїх дітей, адже вонисамі ще не знайшли Його. Якщо жрозуміємо віру в Бога як спосібнашого існування, тоді ми направильному шляху, але й немаємо права позбавляти нашихдітей християнського виховання,чекати, що хтось це зробить за нас.Звісно, виховати дітей у хри=стиянському дусі, змалку при=щепити їм християнські цінності,навчити молитись – це великийтруд, який, в першу чергу, вимагаєбагато зусиль від батьків.

Коли ми піклуємось про те, щобнаші діти плекали в собі гарніриси, виховуємо в них почуттяпрекрасного, то це не означає, щоми нав’язуємо їм щось невластивеїхній природі. Ми лише допо=магаємо їм розпізнати, що єдобрим, а що поганим, намага=ємось культивувати в їхній душізародки добра і краси.

Те саме можемо сказати пропізнання Бога. Виходячи із того,що ми не маємо права нічогонав’язувати дитячій душі (дуже

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 15

руках, від Нього залежить нашезавтра, і бідні ми чи багаті – передНим немає ніякого значення, бовін дивиться на чистоту нашогосерця.

Таким чином, завдання християн=ського виховання полягає в тому,щоб допомогти дитині, підліткові,а відтак – сформованій осо=бистості зберегти правильні від=носини між собою. Їхня суть –душевна гармонія правильносформованої особистости, яка вмієлюбити, служити ближньому, ви=знавати власні недоліки та пова=жати инших людей незалежно відїх суспільного становища. Дужечасто батьки тішать себе тим, щовони виховали розумних дітей, алебути інтелектуалом – ще неозначає бути мудрою людиною.Пам’ятаймо, «Бог вибрав нерозум=них світу цього, щоб засоромитирозумних». Розум без любовиробить людину хитрою, вонасприймає инших лише крізь при=зму власних інтересів, викори=стовуючи їх у досягненні тареалізації власних цілей, підкоре=них культу свого «я». Один свя=щеник розповідає, що у віці 13=14років він стояв перед загрозоювтрати віри в Бога. Він зізнається:якщо би хтось тоді заглянув у йогодушу, то знайшов би там чималодоброго, але крім того, там булабрехня, лінивство, гордість, само=впевненість, надмірна надія навласні сили, негативне ставленнядо инших людей, впертість і довір’ядо всяких абсурдних теорій. «Вмоїй душі, – говорить він, – не булолише смиренности перед Богом.Тієї смиренности, яка б даруваламені справжнє відчуття свободи».

Формально ми можемо ходити дохраму навіть кожної неділі, вва=жати себе віруючими, але якщо внашому особистому житті немаБога, то така релігійність зали=шається поверхневою, зводитьсялише до обрядовости, тому рольбатьків тут має велике значення,адже діти відчувають, наскількивіра їхніх батьків є глибокою. Саметому ми сьогодні маємо так малосправді оцерковленої молоді, яказнає щось про Бога не лише зішкільних уроків катехизму, але й

живе з Богом. Релігійної молодінебагато, але бути релігійноюособою в молоді роки – це ознакадуховної обдарованости, плід нелише праці над собою, але йбагатьох инших чинників: щирої інаполегливої молитви рідної ба=бусі, постійної праці батьків,неабиякого внеску парохіяльногосвященика і, звісно, Божої ласки.

Саме тому сьогодні перед всієюхристиянською спільнотою, передпровідниками різних Церков,урядовцями країн стоїть принци=пово важливе завдання: сприятидуховному росту наших дітей,створювати всі умови длякультивування вїхніх молодихдушах справжніхд у х о в н и хц і н н о с т е й ,опертих на лю=бові до Бога таближнього. Якосьмудрець сказав:« В и х о в у в а т идітей треба зм о м е н т ународження їхніхбатьків». Сьогодніми маємо при=слухатись до цієїмудрости і до=класти всіх зу=силь, щоб молоділюди зрозуміли,що любов і доб=рота – це непросто хорошіякості, а спосібж и т т я .

Підготуватись до сімейного життяозначає підготуватись до життявзагалі, створити такі умови, щоб уцьому середовищі могла вихо=ватись духовна особистість звідкритим серцем на Голос Божий ібіль ближнього. Окрім того, цеозначає зробити більш щасливимнаступне покоління людей, дляяких любов буде найвищоюцінністю, бо цією любов’ю є самБог.

Андрій СО Андрій СО Андрій СО Андрій СО Андрій СОЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙ

16

Любов – це сила, щоспонукає корінь любитиземлю. Вона схиляєколосок любити сонце, асонце – залицятися доколоска. Вона спонукаєголуба перелітати океанизаради своєї голубки. Вонанепереможно закликаєлюдину жертвуватисобою заради іншого.Вважаймо, щоб у нашомужитті ніколи не забраклолюбови.

Од н о г о р а з у д о в е л о с ьм е н і п р о ч и т а т ицікавий вислів: „Жити в

домі любови”. Що це можеозначати, або як можна жити втакому домі? Паралель знаходимо уСвятому Письмі в словах апостолаПавла: „Вже не я живу, а живе в меніХристос”. Щоби зрозуміти цейвислів, нам потрібно навчитисялюбити. . .

Бог є любов. . . Сказано доситьшироко і, можливо, не до кінцязрозуміло. Це означає, що муситьбути хтось, кого Він любить. ЯкщоБог є любов

безконечна, то муситьбути хтось, хто биприйняв ту безко=нечну любов. Щоблюбити – потрібнаинша особа, яка бибула здатна прийнятицю любов. КолиГосподь творивчоловіка і жінку, топрагнув, щоб вонив и п р о м і н ю в а л иЙого любов. По=дружжя сталонемовби тимпершим таїнствомБога. З моментуг р і х о п а д і н н ялюдина поставиласебе в центрвсього. На місцілюбови з’явля=ється пожадання.

С у ч а с н ер о з у м і н н ят а ї н с т в аподружжя є таке, немов воноповертає нас до тої любови, якабула на початку. Людина цілковитоі остаточно може подарувати себелише одній особі. Ця любов уподружжі не може залишатисятільки в чоловіка й жінки у серці, авиливається назовні. З цієї любовиповинна народитись дитина.Ставлячи себе в центр всього, людидумають, що цим даром можнаманіпулювати. Вони свідомовиключають дитину. Причинацього – у пожаданні. А насправдікожне зачаття дитини – ценайперше вияв любові Бога ілюдей.

Що ж є поганого в пожаданні?Сучасний світ вважає йогонормальним. Ти можеш помінятисобі дружину, коли тобі набриднеодна, візьмеш иншу – і все будедобре. Саме в цьому ми повинніпобачити проблему. Щоб неставитись до людини як до речі.Якщо хлопець не шанує своєїдівчини, а дівчина не шанує свогохлопця найперше як людину, авважає його річчю – вони незможуть любити одне одного.Любов починається з бажаннябути поруч. Якщо для хлопцядівчина – це лише тіло, з якимможна займатися „любов’ю”, то

Л ю б о в

вони мусять переглянутисвоє ставлення одне до одного.Людина не має права використо=вувати иншого.

Зауважмо, що поряд зподружньою любов’ю є ще й любовдо батьків і батьків до дітей. Цялюбов проявляється вже від лонаматері. Але в чому? Батьки думають,що дитини ще нема, аж черездеякий час будуть бачити їїкожного дня. Зараз вони бажаютьжити лише для себе. Однакнасправді мама повинна доглядатиза собою, не курити, тато повиненпомагати мамі, бо дитина вже на цевсе реагує. Над цим всім потрібнозадуматись. На початку дитина відбатьків лише потребує чогось, анайперше – жертви. Якщо напочатку було лише пожадання тіла,то важко сказати чи зможемо потімнасправді полюбити не лишедружину (чоловіка), а й дитину.Виникає запитання: як навчитисьлюбити? Ансельм Ґрюн кажепрекрасні слова, що потрібномолитися. Коли ми молимося заиншу особу, ми віддаємо її в рукиБога, і вона перестає бути для нас„богом”.

ТТТТТарас Карас Карас Карас Карас КАРВАЦЬКИЙАРВАЦЬКИЙАРВАЦЬКИЙАРВАЦЬКИЙАРВАЦЬКИЙ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 17

Полеміка

У зв’язку з листамиі публікаціями групиоо. Василіян з ліквідованоїчеської делегатури, якіперебувають у с. ПідгірціЛьвівської обл.,загострилися спроби«реанімувати» гарячепроваджену в минуломустолітті в УГКЦі пригаслу з часу виходуїї з підпілля дискусіюстосовно богословськогоі літургійного терміна«православний». Зокрема,в недавньому описі підназвою «Лист вірнимУГКЦ», датованим12.06.2006 рокуі підписаним вже звіснимиШпіржіком, Догналомі Гітюком, читаємо:«Грецьке слово„ОРТОДОКСОС” означаєправовірний, а неправославний!!! Слово«православний» на Україніі у всіх слов’янськихдержавах означає тількиі тільки: членправославноїсхизматичної Церкви».

Для того, щоб дізнатися, чизгадані єреї компетентні вцьому питанні, звернімося

до самої грецької мови. Термінortodoxojortodoxojortodoxojortodoxojortodoxoj («ортодоксос») склада=ється з двох слів: orqojorqojorqojorqojorqoj («ортос») –прямий, правильний, істинний,вірний, дійсний, справедливий – іdoxadoxadoxadoxadoxa («докса»). Якщо щодо першогослова суперечностей не виникає, іавтори погоджуються з йогоперекладом «право=», то щодо

другого ламають списи. Що жозначає doxadoxadoxadoxadoxa? Це іменник, по=хідний від дієслова dokewdokewdokewdokewdokew («докео»)– думати, гадати, вважати,здаватися, видаватися. Томупервинне значення doxadoxadoxadoxadoxa – думка,уявлення, припущення, видимість,неясне, невиразне і непевне знання,якому Платон протиставлявepisthmhepisthmhepisthmhepisthmhepisthmh («епістеме») – чітке,очевидне або обґрунтованенаукове знання. Ця негативнаконотація первинного значеннядпоб підтверджується ще йоднокореневим dokhmadokhmadokhmadokhmadokhma («докема»)– несправжнє, примара, привид.Було б цілковито невідповіднимвикористовувати дпоб у цьомупервинному значенні неясного,

невиразного, розпливчатого дляозначення релігійної віри, тимбільше, що в грецькій мові дляцього є инше, точне слово, про якемова піде нижче.

Друге значення doxadoxadoxadoxadoxa, яке виво=диться з першого – думка прокогось, добре чи погане ім’я, слава.В Новому Завіті дпоб (за виняткоммножини doxaidoxaidoxaidoxaidoxai («доксай») у зна=ченні «власті») вживається виключ=но у значенні слава: O de zhtwn thnO de zhtwn thnO de zhtwn thnO de zhtwn thnO de zhtwn thndoxan tou pemyatoj auton outojdoxan tou pemyatoj auton outojdoxan tou pemyatoj auton outojdoxan tou pemyatoj auton outojdoxan tou pemyatoj auton outojalhqhs estinalhqhs estinalhqhs estinalhqhs estinalhqhs estin («Го де дзетон тендоксан ту пемпсатос автон, гутосалєтес естін») – Хто ж Того славишукає, Який послав його, Тойправдивий (Ів. 7,18); Pater doxasonPater doxasonPater doxasonPater doxasonPater doxasonsou to onomasou to onomasou to onomasou to onomasou to onoma («Патер, доксасон су

Що означає «ортодоксос»?

18

то онома») – Отче, прослав своє ім’я! (Ів. 12,28). Такихцитат можна навести багато.

Виглядає, що згадані єреї, титулуючись докторами іліценціатами богослов’я, ніколи не тримали в рукахНового Завіту в оригіналі, тобто по=грецьки. Більшетого, видається, що вони ніколи не знайомилися зоригінальним текстом Літургії св. Івана Золотоустого,де виголос після Євангелія «Слава тобі, Господи, слава

тобі» звучить: Doxa su Kurie doxa suDoxa su Kurie doxa suDoxa su Kurie doxa suDoxa su Kurie doxa suDoxa su Kurie doxa su («Докса сі, Кіріє,докса сі»), а всім відоме славослов’я: «Слава Отцю, іСинові, і Святому Духові. . .» звучить: Doxa Patri kaiDoxa Patri kaiDoxa Patri kaiDoxa Patri kaiDoxa Patri kaiUiw kai tw Agiw PneumatiUiw kai tw Agiw PneumatiUiw kai tw Agiw PneumatiUiw kai tw Agiw PneumatiUiw kai tw Agiw Pneumati («Докса Патрі, кай Гійо, кайто Гаґійо Пневматі. . .» (Для легшого прочитання яподаю транскрипцію за Еразмом Роттердамським,тобто старогрецьку, а не візантійську. Прошучитачів вибачити за це – П.Г.).

Що ж стосується богословської аргументації, то на цютему написано багато. На VII Вселенському Соборі вКонстантинополі (787 р. по Р.Хр.), де термін ortodoxojortodoxojortodoxojortodoxojortodoxojостаточно закріпився як літургійний і богословський,йшлося не про правдиву віру (у значенні вирішеннядогматичних суперечок), а саме про правдивупрославу Бога шляхом почитання ікон – адже Соборбуло скликано проти іконоборців. І в такомубогословському й літургійному значенні слід термінortodoxojortodoxojortodoxojortodoxojortodoxoj – православний – вживати і нині. Якщо жпісля великої схизми 1054 року Східні Церкви взялицей термін за конфесійну ознаку, то зробили це протиправа і тим допустилися богословської помилки.

Зокрема, Московський Патріярхат, називаючи себе«Православной Церковью», мусів би ще довести, щосаме в ньому є православного.. .

Що ж із терміном «правовірний»? Як і «право=славний», цей термін складається з двох слів:правильний і віра. По=грецьки: правильний – orqojorqojorqojorqojorqoj(«ортос»), а віра – pistijpistijpistijpistijpistij («пістіс»). Цей термін тежвживається в Новому Завіті, наприклад: Qugater hQugater hQugater hQugater hQugater h

pistij sou seswken sepistij sou seswken sepistij sou seswken sepistij sou seswken sepistij sou seswken se(«Тіґатер, ге пістіс су сесокенсе») – Дочко, віра твоя спаслатебе (Мт. 9,22); Ecete pistinEcete pistinEcete pistinEcete pistinEcete pistinQeouQeouQeouQeouQeou («Ехете пістін Теу») –Майте віру в Бога (Мр. 11,22);Plen o Uioj tou AnqrwpouPlen o Uioj tou AnqrwpouPlen o Uioj tou AnqrwpouPlen o Uioj tou AnqrwpouPlen o Uioj tou Anqrwpouelqwn ara eurhsei thn pistinelqwn ara eurhsei thn pistinelqwn ara eurhsei thn pistinelqwn ara eurhsei thn pistinelqwn ara eurhsei thn pistinepi thj ghjepi thj ghjepi thj ghjepi thj ghjepi thj ghj («Плєн го Гійос туАнтропу ельтон ара гевресейтен пістін епі тес ґес?») –Тільки ж Син Чоловічий,коли прийде, чи знайде наземлі віру? (Лк. 18,8).Похідним від рйуфйт єприкметник pistojpistojpistojpistojpistoj («пістос»)– вірний, віруючий: O pistojO pistojO pistojO pistojO pistojen elacistw kai en pollwen elacistw kai en pollwen elacistw kai en pollwen elacistw kai en pollwen elacistw kai en pollwpistoj estinpistoj estinpistoj estinpistoj estinpistoj estin. («Го пістос енеляхісто, кай ен полльопістос естін») – Хто вірний унайменшім, той і в великомувірний (Лк. 16,10). Такимчином, термін«правовірний» повинен по=грецьки звучати orqopistojorqopistojorqopistojorqopistojorqopistoj –«ортопістос», а не «орто=доксос»!

Незрозуміло, чому звинува=чення лунають на адресу

теперішньої управи ЧСВВ: «Це примітивне незнання(ігнорація) даної проблеми і грецької мови в управіЧСВВ є незрозумілим!» («Лист вірним УГКЦ»,12.06.2006). Може, вважають себе управою ЧСВВ?

В їхніх потугах помітно ще один – після всього нимиопублікованого не надто дивний – збіг, а саме: вонитвердять, що «Слово „православний” на Україні і у всіхслов’янських державах означає тільки і тільки: членправославної схизматичної Церкви» («Лист вірнимУГКЦ», 12.06.2006). Московський Патріярхат тежвсіма силами намагається присвоїти термін«православний», ведучи масову пропаганду середвірних України, Росії та Білорусі, вказуючи, щоправославні – тільки МП, а «уніати», себто УГКЦ, не єправославними. То може, справа не у філології і не втеології, а в тому, що підгорецькі єреї чітко знають,кому служать?

Петро ГУПетро ГУПетро ГУПетро ГУПетро ГУСАК,САК,САК,САК,САК,дипломований спеціяліст з класичної філології,дипломований спеціяліст з класичної філології,дипломований спеціяліст з класичної філології,дипломований спеціяліст з класичної філології,дипломований спеціяліст з класичної філології,

д8р філософіїд8р філософіїд8р філософіїд8р філософіїд8р філософії

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 19

Вам траплялось бутив ситуації, коли, чи точерез те, що хтось шукаєпричини для конфлікту,чи то з приводу того, щоВас не дослухали до кінця,чи може тому, щовирвали декілька Вашихслів з цілого контекстурозмови, Вас неправильнозрозуміли і Ви вже ворогдля цілого світу? Якщотаке траплялось – Виприблизно уявляєтепричину того, чомутеперішньому ПапіБенедикту XVI ісламськіекстремісти оголосиливійну.

Що ж сталось насправді?Під час апостольськоїподорожі Його Святости

Бенедикта XVI до Мюнхена,Альтьоттінґа та Реґенсбурґа (9=14вересня 2006 року), у вівторок, 12вересня, Святіший Отець у Великійавдиторії Реґенбурґського універ=ситету, під час зустрічі з представ=никами науки, прочитав лекцію натему «Віра, розум та університет».Насправді Папа не мав на метіобразити релігійні почуття мусуль=ман, тільки попередити західнусекуляризовану культуру про необ=хідність боротьби проти «презир8ства Бога і цинізму, який висміюєсвяте, що є вправою для нашоїсвободи». Однак така боротьба ужодному разі не повинна викори=

стовувати насилля. І як середникдля того, щоб у ясний і рау ясний і рау ясний і рау ясний і рау ясний і ради=ди=ди=ди=ди=кальний спосіб підкреслити не=кальний спосіб підкреслити не=кальний спосіб підкреслити не=кальний спосіб підкреслити не=кальний спосіб підкреслити не=прийнятність застосування силиприйнятність застосування силиприйнятність застосування силиприйнятність застосування силиприйнятність застосування силиз релігійних мотивів, з релігійних мотивів, з релігійних мотивів, з релігійних мотивів, з релігійних мотивів, Папа напочатку своєї лекції цитує фраг=мент дискусії візантійського імпе=ратора Мануїла ІІ Палеолога зневідомим мусульманським бого=словом XIV століття, яка й ви=кликала таку бурхливу реакціюмусульманського світу. Мануїлписав: «Покажи мені, що Мухамедприніс нового! Ти не знайдешнічого, крім зла і нелюдяности,зокрема й у його наказі нести своювіру мечем». Далі Папа розвиваєдумку Мануїла Палеолога про те,що віра народжується душею, а нетілом. І якщо хтось хоче привестикогось до віри, він повиненволодіти здатністю добре, чітко таправильно говорити. Щоб пере=конати розумну душу, не потрібніані погрози, ані сильна рука, анібудь=яка зброя. Тому поширеннярелігії шляхом насильства є не=

сумісним з ро=з у м н о юприродою душі.А оскільки Бог усвоїй природі єа б с о л ю т н и мінтелектом, то те,що суперечитьр о з у м н і йп р и р о д ілюдської душі,д а р о в а н і йлюдині від Бога,с у п е р е ч и т ьприроді самогоБога. З цього

приводу варто нагадати, що Бене=дикт XVI таким чином особистопідтвердив слова свого Послання знагоди 20=го ювілею Міжрелігійноїзустрічі молитви за мир, ініці=йованої його попередником ІваномПавлом II в Асізі (жовтень, 1986): «... демонстрація сили не можестосуватись релігії як такої, алекультурних обмежень, в яких вонажила, і яка розвивається у ногу зчасом. ... Фактично, свідченняспільности, яка існує між сто8сунками з Богом та етикоюлюбови, записані у всіх великихрелігійних традиціях».

Щодо думки візантійського імпе=ратора Мануїла II Палеолога, якогоПапа цитував під час своєї промовиу Реґенсбурзі, то Святіший Отець ужоден спосіб не зазначав, як і незазначає, що ця думка є його. Вінлише використовував її як засіб,щоб в академічному контексті, – іце є очевидним під час повного тауважного читання всього текстулекції, – продемонструвати певнірефлексії на тему відносин міжрелігією і силою взагалі тапідкреслити те, що будь=яке насил=ля не може мати релігійного під=ґрунтя.

Прес=секретаріат АпостольськоїСтолиці, у зв’язку з подальшоюреакцією мусульманського світустосовно лекції Святішого Отця,виголошеної в Реґенбурґськомууніверситеті, та коментарями іроз’ясненнями, поданими Вати=каном, 16 вересня 2006 року заявив:

= Позиція Папи стосовно ісламу єнедвозначною і виражається через

Чому ісламський світоголосив священнувійну Папі?

Чому ісламський світоголосив священнувійну Папі?

20

Кажуть, про що людина мріє, тимвона і стає. І це здійснюється,особливо сьогодні, в постмодерну добу.Розглядаючи тему постмодернізмуі духовного становища суспільствав ньому, можна говорити про багатоаспектів: інтелектуальний потенціялнації; освітня політика; пріоритет,перспектива здорової культури;моральний розвиток особистостий нації в цілому.

Як знаємо, ХХІ ст. характеризується багатьмазмінами, особливо в галузі технологій.Глобалізація, утвердження інформаційного

суспільства, ринкових відносин й все більш відчутна

документ екуменічного характеру ІІ ВатиканськогоСобору «Nostra Aetate» таким чином: «Церкваставиться з повагою також і до мусульман. Вонипрославляють єдиного Бога, який живе й існує у собі;милосердного та всемогутнього, Творця неба та землі,котрий промовляв до людей; вони всім серцемпідкоряються навіть незбагненним Його планам,подібно Авраамові, якого визнає іслам. Мусульмани невизнають Ісуса як Бога, однак шанують Його якпророка. Вони також почитають Марію як йогопречисту Матір […] Окрім того, очікують воскресіннямертвих, коли Бог усім воздасть за їх заслуги.Зрештою, вони цінують моральне життя таславлять Бога молитвою, милостинею і постом»(Nostra Aetate, no. 3).

= Ставлення Папи до міжрелігійного та міжкультурногодіалогу також недвозначне. У своїй зустрічі 20 серпня2005 року з представниками мусульманських спільноту німецькому місті Кьольні він сказав, що такий діалогміж християнами і мусульманами не «може бутизменшений до необов’язкового», додавши: «урокиминулого повинні допомогти нам уникати повто8рення тих самих помилок. Ми повинні знайти шляхипримирення і вчитися жити з повагою до кожноїідентичности зокрема».

= Тому Святіший Отець щиро жалкує, що певні частинийого промови могли образити релігійні почуттямусульманських вірних й інтерпретувались у спосіб,що не відповідає його намірам.

= Як підтвердження його поваги до усіх, хто сповідуєіслам, Папа сподівається, що мусульмани зрозуміютьправильне значення його слів, а це допоможе швидкоподолати теперішній неприємний момент. А свідчення«Творець неба і землі, Який говорив до [всіх] людей»,можливо, укріпить і посилить співпрацю для того, щоб«проголошувати разом добро всього людства,суспільну справедливість і моральний добробут, таксамо, як мир та свободу» (Nostra Aetate, no. 3).

За матеріялами За матеріялами За матеріялами За матеріялами За матеріялами прес8служби Апостольськоїпрес8служби Апостольськоїпрес8служби Апостольськоїпрес8служби Апостольськоїпрес8служби АпостольськоїCтолиці, Cтолиці, Cтолиці, Cтолиці, Cтолиці, підготував та переклав з англійськоїпідготував та переклав з англійськоїпідготував та переклав з англійськоїпідготував та переклав з англійськоїпідготував та переклав з англійської

Володимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІН

ДуховнітрансформаціїУ ХХІ ст.

ДуховнітрансформаціїУ ХХІ ст.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 21

демократизація, що поступово охоплює всі сторонисуспільного організму, потребують відповідногоінтелектуального забезпечення. Саме тому інтелектсьогодні стає все більшвагомим. У радянськічаси розум людиниповністю контролювавсявладою. Його розвиток іреалізація заохочувались“батогом і пряником”.Свавільний розумзнищувався цензурою,репресивними органамиабо психічними ліку=вальними закладами.

Сьогодні = час свободирозуму. Але й це можевносити дисгармонію урозвиток суспільства.Відомий культурологМирослав Маринович(УКУ) говорить про цюсвободу вже як пронездоровий культ. Ісправді, людина думаєтільки про власну волю,вона просто засліпленабажанням задовільнитивласні потреби, незва=жаючи на навколишній світ. З цього можна зробитивисновок, що у ХХІ столітті (зрештою у ХХ теж)розум замінив віру. Надмірна безконтрольністьрозуму теж негативно впливає на „здоровийрозвиток” нації. Тому в наш час вималювався„вільний дух розкутого ума”. А це означає нерозвиток інтелекту, а радше його занепадання. І щоцікаво, всі ці процеси деградації відбуваються надобровільній основі самого суспільства.

Негативним явищем суспільства є також і те, щовимоги суспільного самообмеженнятрансформувалися (в егоїстичній уяві людей) внасильство над приватною свободою. Цеспричинене неправильним, викривленим уявленнямпро сутність цієї свободи. Людина хоче, щоброзуміли тільки її та не зважає на инших.

Щодо Бога часто можна почути: „Бог можливо йіснує, я в нього вірю, але хай живе собі окремо; я не„чіпаю” його, а він – мене…”. До релігії людиназвертається инколи в останню чергу, вже тоді, колинемає иншого виходу. Таких християн згаданий уженауковець = М.Маринович називає християнами безЦеркви.

Таким чином, духовний простір суспільства губиться.Наш прогрес нас самих і нищить. Пересічнийгромадянин майже переконаний у «продажності”ЗМІ, суцільній корумпованості будь=якого

чиновника, засиллі бандитів на всіх поверхах владий відторгненні від неї людей порядних ісправедливих».

Тому єдиним виходом з цієї ситуації є організованесуспільство, яке базується на моралі, що відродженана основі культури, освіти і духовного вихованнянайперше молоді. Щоправда, говорити сьогодні провиховання моральности, коли вчитель не одержуєзаробітної плати, діти навчаються в неопалюванихприміщеннях, держава не має можливости видатипідручники і виплатити стипендію студентам, важко,але неодмінно потрібно. Якщо ми хочемо ввійти уXXI століття очищеними від моральної неправди ізабобонів, з відкритим обличчям і душевноюрівновагою, держава і суспільство повинні найпершезмінити ставлення до вчителя й освіти, адже молодь– це наше майбутнє.

Саме таке суспільство забезпечує передавання відминулої епохи до наступних поколінь всьогодоброго і справедливого, що утримувало системувід розпаду. Одночасно це суспільство маєупорядкувати запозичення і освоєння дійснихцінностей, за якими живе цивілізоване суспільство,поставити бар’єри химерним потокам всьогоморально ганебного, з чим людство бореться і досьогодні.

Назар ЯРУНІВНазар ЯРУНІВНазар ЯРУНІВНазар ЯРУНІВНазар ЯРУНІВ

22

Бути святим… Це щосьдалеке і незрозуміле длябагатьох людей сучасногосуспільства. Багатохто скаже, щосвятий – це якийсьнеземний чоловік,істота не з цьогосвіту, людина, яканіколи не згрішила іще багато иншого.Насправді це далеконе так!

Святі – це такі самілюди, як і ми, люди,які жили нашим жит=

тям, мали такі самі про=блеми і труднощі, які споти=калися, падали, але підніма=лися, щоб іти далі по ційнелегкій стежині життя.Святі – це люди, які такожпотребували любови, опіки,співчуття, розуміння, допо=моги ближнього у своємужитті. Що їх зробилосвятими? Те, що своє життявони розуміли як найцін=ніший дар від Бога і нетримали його для себе, а злюбов’ю дарували й повністюприсвячували його иншим і Богові.Кожен з нас є покликаний досвятости. Святі дані нам як гіднийприклад для наслідування. Христосзвертається до своїх учнів: „Хтохоче спасти своє життя, той йогопогубить, а хто його погубитьзаради Мене, той його знайде”(пор.Мт.16,25). Святість християн=ського життя полягає в тому, щоб цежиття віддати Богові й людям. Свя=тість вимагає жертви, часом навітьвеликої жертви, вимагає рішучости,геройства, великих терпінь, а понадусе – вимагає любови. Це не єпонад людські сили, але становитьпокликання кожного з нас, участь уБожому житті. Бог настільки

любить людину, що бажає їйподарувати найбільше, подаруватиСебе, найбільшу Любов – тому самесвяті є віддзеркаленням цієї Божої

Любови тут на землі.

Після візиту Святішого отця ІванаПавла ІІ до України УкраїнськаГреко=Католицька Церква отрималанових блаженних, якими ми яквірні християни не тільки можемопишатися, але повинні бутигідними послідовниками їхньогосвятого життя. Одним з цих ново=беатифікованих блаженних єсвященномученик о. д=р. МиколаКонрад, колишній професор Львів=ської Богословської Академії тапарох с. Страдч Яворівськогорайону Львівської області. ОтецьМикола Конрад є яскравим прикла=дом ревного душпастиря. Свідчен=ням цього є його чеснотливе життята мученицька смерть при вико=

нанні своїх священичих обов’язків.

Народився блаженний священно=мученик Микола Конрад 16 травня1876 р. у селі Струсові Терно=

пільської області, у сім’їрізьбаря. Його батьки –Йосиф Конрад і Марія зродини Житковських. У1887=89 р.р. навчався всередній школі у Львові воо. Воскресінців, з 1889 р.продовжив гімназійні студіїв Римі. Філософію табогослов’я вивчав у колегії“De Propaganda Fide” в Римі,в якій 9 грудня 1895 р.одержав ступінь докторафілософії, а 8 травня 1899р.– доктора богослов’я. У1896=1897 рр. він закінчивуніверситет Angelikum оо.Домініканців в Римі. В 1899р. був висвячений на свя=щеника Львівської Архи=єпархії. Повернувшись пі=сля студій до рідного краю,молодий отець=докторособливу увагу звертає намолоде покоління, дбає,щоб в їхніх душах плека=лися здорові християнськіцінності, та виховує їхсправжніми патріотами

своєї Батьківщини. З 1900 р. –заступник учителя релігії увиділкових школах Золочева, у1902р. призначений катехитомвиділкової школи в Теребовлі. У1907 р. він – заступник учителярелігії, а потім дійсний учительгімназії ім. Франца Йосифа вТернополі1. Через простоту івідкритість молодь горнулася донього, бачачи в його особісправжнього свого провідника. Підчас І світової війни о. Конраддушпастирював в угорському містіГрадеці та в таборі українськихбіженців у Гмінді (Швейцарія), дебув також катехитом тауправителем гімназійних курсів до1918 р. Після закінчення війни(1920=29 рр.) працював у гімназіях

Сторінками історії

Отець Микола Конрад – ревнийдушпастир, здібний педагог, святий

нашого часу, мученик...

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 23

Бережан і Тернополя. У Тернополіотець був редактором “Поділь=ського Голосу”. Співпрацював увидавництвах Марійського товари=ства молоді: “Наш Приятель” і“Правда”. Писав статті і рецензії в“Ниві”, “Меті” і “Богослов’ї”. Будучиздібним педагогом і науковцем,отець здобуває собі чималийавторитет як серед духовенства, такі серед простого люду. Окрімпедагогічних і наукових здібностейв нього була ще одна важливахаризма, за яку його ще сильнішелюбили. Він понад усе любив своюБатьківщину, був щирим ірозумним патріотом, і цю любовнамагався всіма силами розпалитиі в серцях инших. Любов до Бога,до свого народу, до ближнього – цебуло основним еталоном йогожиття. Це був час міжвоєнноголихоліття і нелегкі випробовуваннявипадали на долю нашого народу,якраз в цей час отець зумівзгуртувати біля себе молодепокоління і виховувати їх насправжніх лідерів нашої нації.

У 1930 р. в о. Конрада починаєтьсяновий період його життя. Йоготалант помічений митрополитомАндреєм Шептицьким, на за=прошення якого він починає ви=кладати у Львівській БогословськійАкадемії соціологію, давню й но=вітню філософію, а з часом стаєдеканом філософського факуль=тету. Отець Микола Пристай (вякого о. д=р. Микола Конрадвикладав історію філософії) у своїйпраці “Львівська греко=католицькадуховна семінарія (1783=1945)” такописує його постать: “Коли о. М.Конрад почав працювати в Ака=демії, мав 54 роки. Середньогоросту, зовсім лисий, постійноносив окуляри. Викладав по=українськи, користувався під часлекцій своїми записами. Цікавоприймав екзамени: коли бачив, щостудент почуває себе впевнено, непитаючи довго переривав його іставив гарну оцінку». Зі спогадівотця Пристая бачимо, що о. Конрадне був суворий із студентами, анавпаки дуже поблажливий іщирий, за що вони любили іповажали його. До своїх лекційотець ставився з великоювідповідальністю, намагаючисьдоступно і зрозуміло викласти їх

студентам. Про його постать яквикладача згадує також один ізколишніх його студентів проф. д=р.Василь Ящун. “Я бачу лисого, вокулярах, о. проф. д=ра МиколуКонрада, який був тоді вже в пізнійп’ятдесятці, совісного викладача,старинної і модерної філософій,соціології і етики, автора «Нарисуісторії старинної філософії» в 3=хчастинах. Хоч о. Конрад не мавнічого спільного із конфуціян=ством, а обговорював лишеосновні тези китайського філо=софа Конфуція на викладах зісторії філософії, ми, як це частобуває серед студентів, “пришили”йому жаргонний псевдонім“Конфуцій”. Отець Конрад бувщирим і розумним патріотом.Пригадую собі, як він з початкомакадемічного 1933=34.рр. заохо=чував нас піти на віче студентів вАкадемічному залі, в програміякого було обговорення питанняголоду в Радянській Україні”.Любов до свого народу, до своєїмови, культури виношував в серціблаженний усе життя і в особливийспосіб намагався передати їїукраїнському студентству, тим, якібули тогочасною елітою і які вмайбутньому мали стати справ=жніми лідерами своєї нації. За йоговисокі педагогічні здібностіПрофесорська колегія богослов=ської академії 7 квітня і 10 травня1935 р. на чолі з ректором о. др.Йосифом Сліпим запропонуваламитрополитові Андреєві Шептиць=кому найменувати о. др. М. Конраданадзвичайним професором філо=софського факультету за йогопрацю “Нарис історії старовинної

філософії”. Справу цієї габілітаціїреферували о.д=р. Йосиф Сліпий і о.д=р. А. Іщак. Це призначеннямитрополит Андрей затвердиврескриптом з 5 травня 1936 р. А 2червня 1936 р. о. проф. д=р.Я.Левицький прочитав рецензію нанову працю о. д=ра Конрада:“Основні напрями новітньоїсоціології” і запропонував найме=нувати отця Миколу звичайнимпрофесором. Професорська коле=гія прийняла внесення о. проф. Я.Левицького і Митрополит Андрей з1 березня 1937 р. затвердив номі=націю о. д=ра М. Конрада зви=чайним професором історії філо=софії та соціології. У Львівськійбогословській академії отець Ми=кола працював до початку ІІ світо=вої війни. Спершу отець працювавна посаді професора до 1939 р., азгодом і деканом філософськогофакультету. За час праці у стінахЛБА він написав чимало науковихпраць, основні із них: “Нарисісторії старинної філософії” (1934=1935), яка є найбільшим йогонауковим доробком; “Модернаментальність і католицизм” (1934);“Корпоративний устрій громадян=ства” (1935); “Основні напрямкиновітньої соціології: лібералізм”(1936).

Чимала заслуга о. Конрада є нетільки в науковій сфері, але також ів організаційній. Його ім’я тіснопов’язане із “Обновою” – това=риством академічної українськоїмолоді, духовним наставником якоївін був від самого початку їїіснування. Обираючи назву това=риства, о. Микола втілює в життя

Ïå÷åðè â ñ. Ñòðàä÷

24

заклик папи Пія ХІ до католицькогосвіту: “Обновити все у Христі!”. Цетовариство згуртувало навколосебе кілька десятків студентівльвівських вузів. Отець намагавсявсе зробити, щоб у душахукраїнської молоді плекалисянайважливіші християнськіцінності – тверда основа, на якійоперте було б їхнє життя. Будучищирим і розумним патріотом, віннамагався в такому дусі виховуватиі нашу українську молодь.

З початком ІІ світової війнивипадає важке випробовування надолю УГКЦ та її вірних. Цесупроводжувалось масовимирепресіями як духовенства, так івсього українського люду,переслідуваннями, поневіряннями,жорстокими катуваннями івбивствами. У 1939 р. ЛьвівськаБогословська Академія тимчасовоприпинила свою діяльність. ОтецьМикола Конрад, якось їдучи одногодня возом до Яворова, щоб від=відати рідну сестру, побачив надорозі біля с. Страдч збентеженихселян. Священик зупинився іпорозмовляв з ними. Виявилось,що тамтешній страдчанський па=рох змушений був покинути село ілюди залишились без духовноїопіки. І вже невдовзі о. Микола ставїхнім духовним пастирем. Продушпастирську діяльність в с.Страдч можна довідатись зіспогадів очевидців: “то був справ=жній “пастир свого стада”, згідно зісловами Христовими, – розповідаєо. Степан Боровець. – Священствобуло у нього на першому місці. Цетепер на селі люди вчені, не те, щоколись. Але він був доступний довсіх. Ніхто не пішов, кажучи: мене

отець не вислухав, не порадив. Докожного, починаючи від господаряі до найпростішого пастуха, бувнастільки толерантний і розумний,так виявляв свою зичливість (яксвященик і людина), що про целюди донині згадують”. Всежертвував отець для своїх вірних:свій час, своє здоров’я, своє знання,а навіть життя віддав, ідучивиконувати свій священичийобов’язок. 26 червня 1941 року отцяпопросили відвідати зНайсвятішими Тайнами хворужінку, що жила по инший бік села.О.Микола, будучи людиною міцноївіри, не злякався ні військовогочасу, ні переслідування, якихзазнавало духовенство УГКЦ з бокукомуністичного режиму. Разом ізним був також дяк ВолодимирПрийма. На зворотній дорозідодому їх наздогнали енкаведисти.Отець був одягнений у священичіризи, так що здалека можна булозауважити, що іде священик. Отця ідяка схопили і повели в ліс,

поблизу Бірок. Завдавши їм кількаважких ударів, правдоподібноприкладом автомата, тапроколовши о. Конрада багнетом, атакож випустивши в їхні тіла кількакуль із револьвера, забрали їмжиття. “У селі стався крик, плач,шум великий, люди біжать, незнають, що діється, – згадує п. ГаннаРак. – Рідний брат дяка пішов нагору і там у траві знайшов фелон ічашу, підняв, чашу обтирав та дужеплакав. . .” Якийсь час рідні таодносельці жили у тривожномунезнанні, шукали священика і дяканавіть у Львові, серед страчених ув’язницях. Але трохи згодом, у лісінедалеко села були знайдені тілаобох. “Повезли їх на фірах у село, атам – рев страшний, крик, дзвониб’ють. «Годі то було пережити, –розповідає о. Степан Боровець, –дяка поклали у цвинтарній каплиці:тіло уже розкладалось, а о. Миколувіднесли додому, його тілозалишалось чистим. Хоч би якийсьзапах був – нічогісінько. З ранинижче грудей від кулі сочиласячиста кров – і то все». Через рікпісля трагічної смерті рідні отцяКонрада вирішили перепоховатийого тіло у металевій труні. Робилице вдосвіта, бо не знали в якомустані знаходиться тіло. “Булонеушкоджене. Лежав, немов сплячалюдина” – засвідчив син покійногоВолодимир.

Дивлячись на життя цьогоблаженного, з певністю можнаствердити, що його постать – цепостать ревного душпастиря,здібного педагога, святця,мученика, людини з великиміменем, вірного слуги Христового.Саме завдяки таким блаженним,Греко=Католицька церква в Українізуміла подолати цей невимовноважкий шлях мучеництва іувінчалася “лавром перемоги”.Отець д=р Микола Конрад своєжиття віддав заради Христа, зарадипроповідування Євангелія, зарадикожної людини, порученої йомуБогом = і в такий спосіб досяг вічноїслави святих та кращої долі длянашої Церкви.

Микола ПІДБЕРЕЖНИЙМикола ПІДБЕРЕЖНИЙМикола ПІДБЕРЕЖНИЙМикола ПІДБЕРЕЖНИЙМикола ПІДБЕРЕЖНИЙ

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Пристай М. Львівська Греко=КатолицькаДуховна Семінарія (1783=1945). – Львів=Рудно, 2003.= С.364

Ïå÷åðè â ñ. Ñòðàä÷

Ïå÷åðè â ñ. Ñòðàä÷

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 25

Ви запитували

Äîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³º÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàéÏðàâäó»!Ïðàâäó»!Ïðàâäó»!Ïðàâäó»!Ïðàâäó»!

Øàíîâíàðåäàêö³ºêàòîëèöüêîãî÷àñîïèñó«Ï³çíàéÏðàâäó»!Çâàæàþ÷è íàñåêóëÿðèçàö³éí³ïðîöåñè, ÿê³òðèâàþòüó ñó÷àñíîìóñóñï³ëüñòâ³,÷è âèïðàöüîâóºÖåðêâà ïåâíóñòðàòåã³þïðîïîâ³äóâàííÿÁîæîãî Ñëîâà?ßêîþ âîíàáà÷èòü ñâîþì³ñ³þ ó ÕÕ² ñò.?Ùî º ïð³îðè-òåòíèì äëÿÊàòîëèöüêî¿Öåðêâè ñàìåñüîãîäí³, àäæåñóìíèéäóõîâíèé ñòàíñó÷àñíî¿ ªâðîïèíå º òàºì-íèöåþ?Àíäð³é Ñìàãàò,ì. Ëüâ³â

Шановний пане Андрію!П е р ш н і ж б о д а йспробувати дати від=

повідь на Ваше запитання, требасказати, що таке Церква, аджесьогодні кожен по=своєму розумієЦеркву та її місію у світі, на=магаючись накинути багато ролей,

часами кардинально відмінних відїї справжнього покликання. Засвоєю сутністю Церква – цеявлення Божого Царства у світі,звіщене самим Ісусом Христом,який став Сином людським,освятивши Церкву, як пишеапостол Павло, власною кров’ю.

Нам, християнам ХХІ ст., довелосяжити на зламі тисячоліть, в епохубурхливих змін, коли все довколарозвивається з невпинноюшвидкістю. Впродовж останніхроків ми були свідками багатьохкультурних, соціяльних танаукових змін, але, безперечно,найголовніше – попереду. Томузавданням Церкви, як у І=му, ІІ=му,так і в ІІІ=му тисячолітті єрозпізнавати ці знаки часу і даватина них свою відповідь. Христосзастерігає нас перед усіманебезпеками: «В світі будете матискорботи, але кріпіться, бо Япереміг світ» (Ів. 16,33) Ще зовсімнедавно Церква вийшла ізпідпілля, а вже сьогодні перед неюстоять нові завдання. Вже ІІВатиканський Собор каже пророль мирян у церковному житті якпро актуальне питання. В світі, деетнічні і конфесійні громадиживуть поруч ізкосмополітичними мегаполісами,а національні культури вступають уконфлікт і навіть борються завиживання, важко сказати, якоюповинна бути проповідь Церкви.Світ став занадто прагматичним,щоби легко говорити з ним продуховні цінності. Тому нинішнімпастирям треба виходити за межіхраму, проповідальниці й вживативсіх засобів для того, щобивиховувати духовну людину.Церква має активно долучитись досоціяльного служіння, хоча і тут єнебезпека сприйняття Церкви якпевної соціяльної інституції,

покликаної давати лишематеріяльний хліб для бідних ізнедолених, = але знаємо, що «нехлібом єдиним житиме людина».Християнські Церкви змушенісьогодні переглянути принциписвоєї діяльности. Вони не маютьполягати лише в соціяльній сферіслужіння. Цінності повиннісьогодні відображати головну сутьмісії Церкви у світі.

Сьогодні Церкві треба бутинасторожі, щоб не статиідеологічним апаратом в рукахполітиків та инших можновладців,адже такі спроби існують відсамого початку християнства.Церква живе в історії і покликанабрати в ній участь, але одночасностоїть над цим світом – оскількивідкриває врата вічности, вже вцьому світі навертаючи людину нашлях Богоспілкування.

Завданням усього християнства насучасному етапі, як Католицької,так Православної йПротестантської Церков, єекуменічний діалог, спрямованийна пошук взаємного розуміння тацілковитої толеранції. Крім того,важливим є формуванняздорового діалогу ізмусульманським світом. Зрештою,місія Церкви в сучасному світіполягає в тому, щоби свідчити проХриста, про себе, проповідуватихристиянську мораль, хоча навітьдля деяких із тих, що називаютьсебе християнами, вона можевидаватися неприйнятна насьогоднішній день. Церкваповинна допомогти людинізнайти правильне ставлення доБога та світу.

Сьогодні з іронією людинасприймає слово «покаяння».Багато психологів сприймаютьйого як християнський «архаїзм»,який заважає людині розвиватись.

26

І тут Церкву сьогодні просто не розуміють, а більшість простоне знає істинного її вчення про покаяння. Тому завданнямЦеркви є пояснити доступніше людству те, чого воно не розумієу цьому вченні. Бо якщо сьогодні нас не розуміють, то завтрапроти нас будуть гаряче виступати. Двотисячолітня історіяхристиянства, яка знала Єдиного Безгрішного, свідчить, щолюдина завжди залишалася нижче і визнавала себе грішною. Дотого ж, чим вище вона піднімалася по духовній драбині, чимбільше вона наближалася до святости, тим більше вона каяласяв своїх гріхах. Лише гордість заважає людині визнати своюгріховність.

Сьогодні перед Католицькою Церквою стоїть питаннягомосексуалізму: багато ідеологів цього руху вимагають відЦеркви визнати його морально добрим як з точки зору Божого,так і природного Закону. Церква не має права засуджуватигомосексуалістів, навпаки – має допомогти таким людямвернутись до нормального життя, але мусить засуджуватигомосексуалізм як загальне явище, через що зустрічає спротивне лише серед пересічних його прихильників, а й в урядахєвропейських країн. Все більше Церква почувається чужою вЄвропі, вихованій на християнській культурі, але вона не можепоступитись тим, що визначає її духовний хребет. Бо якщосьогодні вона відійде від науки Христа, то завтра вже нікому небуде потрібною, навіть тим, хто домагається від неї заплющитиочі на певні моральні проблеми, іншими словами: визнати злодобром чи на чорне сказати, що це біле.

Шановний п. Андрію! Як бачите, Церква має широке поле длядіяльності, адже чим більше духовних проблем, тим більшелюдство потребує Божого Слова, а разом з тим – добрихпастирів, які своїм життям мають засвідчити, що це Боже Словоє живим і діяльним.

Відповідав Андрій СВідповідав Андрій СВідповідав Андрій СВідповідав Андрій СВідповідав Андрій СОООООЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 27

Це цікаво

22 дивовижнихфакти пролюдину:

1. Стегнові кістки людини міцніші за цемент.

2. Серце виконує 100 тисяч ударів на день!

3. Люди, які пишуть правою рукою, живуть у середньомуна 9 років довше ніж ті, що пишуть лівою.

4. Ребра рухаються приблизно 5 мільйонів разів на рік,при кожному подихові.

5. Чверть усіх кісток людини знаходиться в ногах.

6. Відбитки язика так само індивідуальні, як і відбиткипальців.

7. Нігті на руках ростуть в 4 рази швидше, аніж наногах.

8. Домашній порох в основному складається зі змертвілоїлюдської шкіри (епідермісу).

9. Населення земної кулі, яке на сьогодні становить 5мільярдів людей, за передбаченнями, має зрости до 15мільярдів у 2080 році.

10. Жінки кліпають очима вдвічі більше за чоловіків.

11. Щороку бджоли вбивають вдвічі більше людей, ніжзмії.

12. З усіх видів їжі саме коров’яче молоко найчастішевикликає алергію.

13. При народженні у людини 300 кісток, а у дорослоїзалишається лише 206.

14. Неможливо чхати з відкритими очима.

15. Англійська королева Єлизавета І вважала себевтіленням чистоти. Вона казала, що приймала ванну лишераз на три місяці, незалежно від того, чи була у неї потреба.

16. Людина на ім’я Чарльз Осборн гикала упродовж 69років.

17. Звичайна людина сміється 10 разів на день.

18. Неможливо дістати язиком власний лікоть.

19. Людина не в змозі зламати власне ребро, притискуючиколіна до грудей.

20. 25 відсотків населення Землі ніколи не дзвонили потелефону.

21. В середньому впродовж життя людина випадковоз’їдає 70 комах.

22. 75 відсотків людей, які прочитали ці факти,намагаються дістати язиком власний лікоть!

28

ростуть пальми, і є гарне море.Більшу половину групи складалиновачки, котрі вперше сідали улітак, дехто вперше побачивморе і кораблі. Друга частинадітей була вже більше озна=йомлена, адже це була їхня неперша поїздка.

Протягом трьох тижнів іспан=ські родини опікувались наши=ми дітьми, організовували дляних розважальні програми, екс=курсії по музеях, відвідуваливизначні місця; мандрувалиПіренеями, Каталонією, знайо=милися з іспанськими одно=літками, відвідували басейни тапляжі. Сім’ї ці особливі, оскількивони намагались, попри мате=ріяльні речі, подарувати дітямчастинку любови, тепла, куль=тури. У відповідь вони отри=мували приємний дитячий сміхі радість на обличчі.

Останній тиждень діти пере=бували у таборі під назвою „Бла=женні чисті серцем” у м. Тор=тоса, у стінах колишньої семі=нарії, де сьогодні є приміщеннякатолицької школи, з великими

Ñîíÿ÷í³ êàí³êóëèÑîíÿ÷í³ êàí³êóëèÑîíÿ÷í³ êàí³êóëèÑîíÿ÷í³ êàí³êóëèÑîíÿ÷í³ êàí³êóëèОт із такими емігрантами

зустрівся один монах=місіонер з Іспанії, який

допомагав їм у пошуках житла. Іздивувало його одне, що батьки=українці живуть в Іспанії бездітей, залишають їх вдома незнаючи на кого. Приїхавши доУкраїни, до Львова, побачив, якживуть українські діти. Опісляповернувшись до Іспанії, за=початкував проєкт, яким нама=гався допомагати сиротам,малозабезпеченим та дітям по=збавлених батьківської опіки.

Ось уже протягом чотирьох ро=ків на кошти іспанських родинорганізовуються поїздки дітей зУкраїни на відпочинок і оздо=ровлення до Іспанії. Відпочиноктриває один місяць, перших тритижні діти проживають в іс=панських родинах, а останнійтиждень відбувають у спільномухристиянському таборі.

Також і цього року в серпні булазорганізована чергова відпо=чинково=оздоровча поїздка. 30липня група дітей вирушила умандрівку до Іспанії. У країну, де

Літо – прекрасна порадля дітей. Адже літо – цеканікули, відпочинок, ігри,розваги і багато вільногочасу, адже не потрібноіти до школи. І всі батькистараються, щобканікули булинезабутніми, щоб їхнідіти оздоровилисьі відпочили у санаторіяхчи літніх таборах. Неновиною для усіх є те, щовелика кількістьмаленьких мешканцівпланети Земля не маєбатьків або ж належногофінансового забезпечення.А щоби більше матиі краще жити, потрібнозалишати жінку чичоловіка, дітей і їхати закордон, заробляти якуськопійку. Це не такпросто, потребує великихзусиль, терпіння,пережиття і здоров’я. Якрезультат – нема до когоповертатись, адже дітивже не потребують німами, ні тата, а тількиїхніх грошей.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 29

спортивними майданчиками табасейнами. Таборові дні про=ходили під опікою двох сестерта двох отців. Окремо хотілосяби виділити священиків, один зяких – корінний іспанець, алевивчив українську мову для того,щоби служити українцям вІспанії. Другий – теж українець,о. Степан Сус, прибув з Вели=кобританії, перервавши усі своїсправи для того, щоби пота=борувати разом з українськимидітьми.

Під час таборових буднів пану=вала радість, любов і доброта,кожен день відбувалася Боже=ственна Літургія. Діти цілийдень бавились ігри, проводилиспільно з сестрами цікавіконкурси, хлопці змагались міжсобою на футбольних та баскет=больних майданчиках. Загаломці дні показали, що, незважаючина велику відстань від рідногодому, діти були сповнені великоїрадости.

Але настала пора прощатись іїхати додому. Родини зі сумомпроводжали українців, важкобуло розлучатись після приєм=них миттєвостей і спільнихзабав. Більшість сімей запро=шували на відпочинок ще нанаступне літо.

Хотілось би подякувати всімтим, хто долучився до орга=нізації цієї поїздки. Перш за все,дякуємо Господу Богу за опіку таза те, що покликав у далекомукраї чоловіка Рафаеля Моренодопомогти українським дітям.Дякуємо всім тим, хто бравбезпосередню участь у ціймандрівці, а це перш за все діти,бо без них не було би свята,сміху й радости.

Іванна СТІванна СТІванна СТІванна СТІванна СТАСИШИН,АСИШИН,АСИШИН,АСИШИН,АСИШИН,

ТТТТТарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮКарас СЕМЕНЮК

В силу багатьохекономічних, політичнихта соціяльних обставинмільйони нашихспіввітчизників вжевпродовж не першогодесятиліття мандруютьсвітами, змушеніпокидати кордони рідноїБатьківщини і вирушатиу далеку мандрівкув пошуках кращої долі.Як не прикро, але у ріднійкраїні иноді немає місцядля наших талантів:розчаровані та зневіренінаші найріднішіпокидають нас, щобреалізувати розбиті,нездійсненні мрії.

Заробітчанство! Саме такев и з н а ч е н н я н а мнеодноразово доводиться

чути, коли мова йде про людей, якіпрацюють за межами України, і вбільшості випадків – нелегально.Від Австралії до Канади, від США доІспанії, від Росії до Італії впродовжцілих століть емігрувала українськадуша в пошуках миру і гідногожиття. Цього літа у мене булаунікальна нагода перебувати середлюдей, яких тепер називаютьукраїнцями, але вже американ=ськими. Впродовж двох місяців ящоденно зустрічався із вірнимиукраїнської храму Успіння Пре=святої Богородиці, що в містіМаямі (США). Вже не першийдесяток років вони живуть у США,тут народилися їхні діти, тут вонипровели найдорогоцінніші рокисвого життя, тут одружилися, тутпрацюють, тут, за тисячі кілометріввід своєї Батьківщини, вонидумають про неї, переживають занеї, бо на Батьківщині зосталисьїхні батьки, тут залишиласьчастинка їх самих. Звичайно, другеі третє покоління наших спів=братів=українців вже не знає тих

проблем, з якими зустрілись їхнібатьки й діди, прибувши у цейневідомий край. Але всі вони добрезнають, що це були важкі часи ієдиною опорою тоді була ріднаЦерква, священики і монахи зБатьківщини, які приїхали сюдиразом із своїми вірними.

«Стаєш свідомим того цінного дару,коли його врачаєш» – слова, якінеодноразово линули з уст нашихземляків, коли мова йшла проУкраїну. Важко покидати рідних,друзів і вирушати у далеку,невідому дорогу. Коли потрапляєшу цілком чуже середовище, від=чуваєш смак емігрантської долі.Прибуваючи сюди, незалежно зякого регіону України, при першійзустрічі з українцем ти відчуваєш,що в цей момент ти найріднішайому людина в цілому світі.

Парохія Успіння Пресвятої Бого=родиці вже багато років діє натериторії Маямі. Ще в 1946 р.емігранти, які прибули з України,побудували тут храм. Це першахвиля емігрантів, які були змушенівтікати з Німеччини до США одразупісля ІІ світової війни, колиРадянський Союз переможниммаршем виганяв наших українцівна рідні українські, а відтаксибірські терени. У хід справивтрутилася Організація Об’єднанихНацій, котра заборонила насиль=ницьким способом виганяти

У пошуках долі

30

українців з німецьких земель. Проподії того часу згадує п. ІринаРакуш:

= 1943 року я одружилася зМиколою Ракушем у м. Тернополі,мій чоловік був представникомфірм залізних товарів, а я булапростою вчителькою. Проте вже вскорому часі наше щастя булозатьмарине, німці відступали, ілюди боялися другого приходубільшовиків, тому великимигрупами втікали на Захід. Булоцікаво дивитися, як німці розбиті,але давали собі раду з тимивітікачами в числі яких були і ми зчоловіком. Всі перебували увеликому страсі, адже з наступомРадянської Росії німці хотілипозбутися всіх втікачів, абільшовики «радо усіх приймалиназад». У 1948 році з великоюдопомогою наших українськихорганізацій в Америці ми кораблемприбули до Чикаго. Я не моглавтримати сліз, коли по прибуттідо Чикаго я побачила нашуукраїнську церкву святогоМиколая, вперше за довгі рокипоневірянь я відчула знову себененаче на Батьківщині. Таксталося, що за станом здоров’я мизмушені були перебратися до м.Маямі, де вже була українськагромада, ще з 1946, а великимизусиллями вже в 1956 бувзбудований величний храм. Церквавідіграла величезну роль у нашомужитті: навчила боротися за

життя, допомагати другим, бутиприкладом в церковному і громад8ському житті. Церква для нас буламостом, через який ми пере8ступали в часах кризи до віри,надії, любови і жертвенности»

Протягом усього часу УГКЦ була іпродовжує бути для нашихукраїнців духовним мостом зУкраїною. Щонедільні богослужін=ня збирають велику кількістьлюдей, яким не байдуже, що вониукраїнці, які просто не маютьморального права забути своєкоріння. На парохії УспінняПресвятої Богородиці відбуваютьсяпостійно різні культурно-мистецькізаходи, на які люди приходять, щоббодай на мить побути серед своїх,поплакати, розповісти про свої

радощі і біди, згадати домівку. Такежиття насправді робить усіхпарохіян однією великою сім’єю,на чолі якої завжди стоїть мудрийбатько, второпний провідник,парох храму. Проте життясвященика на еміграції є над=звичайно важким, адже усе = найого плечах. Але праця вГосподньому винограднику є зав=жди приємною. Вірні, наслідуючисвого наставника, докладають усіхзусиль, щоб свою святиню, частинуУкраїни, підтримувати у належномустані. Тепер, з перспективи часу, звпевненістю можна сказати, щоЦерква зберегла нашу українськугромаду, їхню ідентичність танаціональну свідомість. Самезавдяки щирій та відданій працідушпастирів з України, по сьогодніна теренах Америки живуть люди,які не соромляться сказати, щовони родом з України, а своїм дітямта внукам – що в їхніх жилах течеукраїнська кров. Колись великийсин українського народу митропо=лит Андрей Шептицький казав: «Непотоком гарних фраз любітьУкраїну, а щирою та відданоюпрацею». Багато тих, хто вже неперший десяток років живе натеренах США, саме цією жер=товною працею довели своюлюбов до України не лише в США,але й тут, на Україні, однак, напревеликий жаль, так мало нашихурядовців перейнялись цієюнастановою.

Павло ДРОЗДЯКПавло ДРОЗДЯКПавло ДРОЗДЯКПавло ДРОЗДЯКПавло ДРОЗДЯК

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (77) вересень−жовтень 2006 31

“Свічадо” – книги, що дарують радість душі

Видавництво “СвічаВидавництво “СвічаВидавництво “СвічаВидавництво “СвічаВидавництво “Свічадо”: Удо”: Удо”: Удо”: Удо”: Україна,країна,країна,країна,країна,79008 79008 79008 79008 79008 м. Львів, а/с 808

вул. Винниченка, 22тел. (032) 297=81=08,

тел./факс (032) 297=16=33E=mail: post@svichado.com

Книгарня “СвічаКнигарня “СвічаКнигарня “СвічаКнигарня “СвічаКнигарня “Свічадо”до”до”до”до”: м. Львів,вул. Лисенка, 2

Час праці: пн=пт з 9.30 до 18.00,сб 10.00=15.00

Вихідні дні: неділі та святаУ видавництві “Свічадо” діє послуга

“Книга=поштою”.

Замовлення надсилайте на адресу:“Книга=поштою” а/с 808, 79008,

м. Львів або на e=mail:e=mail:e=mail:e=mail:e=mail:bookshop@svichado.combookshop@svichado.combookshop@svichado.combookshop@svichado.combookshop@svichado.com

Зробити замовлення, а такожотримати додаткову інформацію

можна за тел. (032) 297=81=08Ми в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.com

ГГГГГенрі Ноуененрі Ноуененрі Ноуененрі Ноуененрі Ноуен Генрі Ноуен у своїй книзі майстерно сплів в одну оповідь на першийпогляд різні історії: історію Рембрандта, людську історію та історіюБожу. Ця чудова праця, неймовірно прекрасна як у простоті своєїмудрости, так і в незвичайній красі переміни, до якої закликає нас.І заклик цей упродовж віків добре знаний християнам: любити, якбатько, і вдячно приймати любов, як син.Автор сподівається, що й читач, здійснивши духовну мандрівку разоміз ним, також відкриє у собі не лише загублену дитину Божу,а й співчутливих матір та батька, яким є Господь.Для широкого кола читачів.Цiна: 14.80 грн

Повернення блудного сина

Якщо скоротити все людстводо розмірів села всього зі стамешканцями, ось як вигля=

датиме його населення, беручи доуваги всі пропорційні зміни:

= 57 азіатів; 21 європеєць;14 американців(північних і південних);8 африканців;

= 52 будуть жінками; 48 =чоловіками;

= 70 не білими; 30 білими;

= 89 гетеросексуальними;11 гомосексуальними;

= 6 осіб будуть володіти59% всього світовогобагатства – і всі шістьбудуть зі США;

= у 80 не буде достатніхжитлових умов;

= 70 будуть неписьменними;

= 50 будуть недоїдати;

= 1 помре; 2 народиться;

= в 1 буде комп’ютер;

= 1(!) буде мати вищу освіту.

Якщо глянути на світ з цієї точкизору, стане зрозумілим, що потребав солідарності, розумінні, терпи=мості, освіті дуже висока. Подумайпро це.

Якщо сьогодні зранку ти прокинув=ся здоровим, ти щасливіший, ніж 1мільйон людей, котрі не доживутьдо наступного тижня.

Якщо ти ніколи не переживав

війни, самоти тюремного ув’яз=нення, агонії тортур чи голоду, тищасливіший, ніж 500 мільйонівлюдей у цьому світі.

Якщо ти можеш піти до церкви безстраху і загрози ув’язнення чисмерті, ти щасливіший, ніж 3мільярди чоловік у цьому світі.

Якщо у твоєму холодильнику є їжа,ти одягнутий, маєш дах над

головою і постіль, ти багатший, ніж75% людей у цьому світі.

Якщо в тебе відкритий рахунок убанку, є трохи грошей в гаманці, тиналежиш до 8% забезпечених

людей у цьому світі.

Якщо ти читаєш цей текст,ти благословенний двічі,тому що: 1) х т о с ьподумав про тебе;2)ти не належиш до тих 2мільярдів людей, котрі невміють читати!

Хтось колись сказав:“Працюй так, ніби тобі“Працюй так, ніби тобі“Працюй так, ніби тобі“Працюй так, ніби тобі“Працюй так, ніби тобіне треба грошей, люби,не треба грошей, люби,не треба грошей, люби,не треба грошей, люби,не треба грошей, люби,наче тобі ніхто ніколиначе тобі ніхто ніколиначе тобі ніхто ніколиначе тобі ніхто ніколиначе тобі ніхто ніколине чинив болю, танцюй,не чинив болю, танцюй,не чинив болю, танцюй,не чинив болю, танцюй,не чинив болю, танцюй,ніби ніхто не дивиться,ніби ніхто не дивиться,ніби ніхто не дивиться,ніби ніхто не дивиться,ніби ніхто не дивиться,співай, ніби ніхто не чує,співай, ніби ніхто не чує,співай, ніби ніхто не чує,співай, ніби ніхто не чує,співай, ніби ніхто не чує,живи, наче на землі рай”.живи, наче на землі рай”.живи, наче на землі рай”.живи, наче на землі рай”.живи, наче на землі рай”.

PPPPP.S..S..S..S..S.

= Дай прочитати цюсторінку всім, кого ти називаєшдругом.

= Якщо так не зробиш,нічого не трапиться.

= Якщо зробиш це – хто=небудь посміхнетьcя.

ПОСМІХНИСЬ!!!

32

Актуально –

Пізнавально –

Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку на

рарарарарадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духнагоду провести свої духнагоду провести свої духнагоду провести свої духнагоду провести свої духовні мандри уовні мандри уовні мандри уовні мандри уовні мандри урелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духовна мандрівка».овна мандрівка».овна мандрівка».овна мандрівка».овна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духдо вашої уваги в духдо вашої уваги в духдо вашої уваги в духдо вашої уваги в духовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духовної Семінаріїовної Семінаріїовної Семінаріїовної Семінаріїовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Читайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернеті

http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv. u a. u a. u a. u a. u a

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

8 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та8 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та8 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та8 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та8 інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;8 репортажі з непересічних подій життя Церкви;8 репортажі з непересічних подій життя Церкви;8 репортажі з непересічних подій життя Церкви;8 репортажі з непересічних подій життя Церкви;8 репортажі з непересічних подій життя Церкви;8 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі8 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі8 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі8 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі8 духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;8 знайомство з літургічним роком;8 знайомство з літургічним роком;8 знайомство з літургічним роком;8 знайомство з літургічним роком;8 знайомство з літургічним роком;

8 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику8 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику8 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику8 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику8 розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо РРРРРааааадіо «Еко=діо «Еко=діо «Еко=діо «Еко=діо «Еко=FMFMFMFMFM»»»»»Понеділок 21.30 год. Щодня 7.00 год.Вівторок 21.30 год. РРРРРааааадіо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.П’ятниця 22.30 год. Субота 15.40 год.

Неділя 8.40 год.

У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел,: (0322) 74=23=03, факс: 97=08=75

УВАГА!Часопис “Пізнай Правду” приймає замовлення на рекламу церковнихвиробів, богослужбових риз та інших речей літургічногопризначення, а також християнської літератури, яка виходитьз дозволу церковної влади УГКЦ.