ВІСНИК ХРАМУ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ТРАВЕНЬ 2011

allsaints.lviv.uaallsaints.lviv.uaallsaints.lviv.uaallsaints.lviv.uaallsaints.lviv.ua

11111

Новонародженим бажаємомногих Божих Ласк. Батькам тахресним батькам − терпіння тавитривалості у вихованні гіднихгромадян і християн длясуспільства та Церкви.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!Із цією вісткою у цей Великий День ХристовогоВоскресіння � світло, радість, віра, надія і любовприходять до кожної охрещеної в ім’я Отця іСина і Святого Духа людської душі, яка вірить вГоспода нашого Ісуса Христа, як свогоСпасителя і Відкупителя, і все навколо оживає.Християни по цілому світі із надземноюрадістю прославляють Христове Воскресіння. Зглибини душі лунає великодня пісня: «небесадостойно нехай веселяться, земля ж, нехайрадіє, нехай святкує увесь світ видимий іневидимий, Христос – бо, Воскрес – радістьвічна!»Дорогі парафіяни та прихожани нашого храму,від імені священиків, які співслужать у нашомухрамі та усього церковного притчу, щиро вітаювас із Великодніми святами. Ділюся духовно звами цією вічною радістю – ХристовимВоскресінням. Бажаю вам та вашим рідним, укожній парафіяльній оселі, у цей «празниківпразник і торжество всіх торжеств» скріпленняу вірі у воскреслого Спасителя та наше майбутнєвоскресіння. Бажаю зростати в силі, щоденнопереносити труднощі і терпіння з надією накращу долю. Божий мир нехай поселиться уваших серцях та душах. Великодньої радостібажаю усім священикам нашого храму та їхнімродинам, катехитам, учням парафіяльноїкатехитичної школи, церковному притчу,паламарям, дякам, сестрицям, усім робітникам,котрі своєю щоденною жертвенною працеюдбають про велич і красу Божого храму тауможливлюють його повсякденну духовнупрацю. Вітаю усіх учителів гуртків, щозаймаються із дітьми при нашому храмі, вітаючленів парафіяльних молитовних спільнот,Марійської і Вівтарної дружин, Апостольствамолитви, Молитовну сторожу, Архибратство

Матері Божої Неустанної Помочі, спільноту«Матері в молитві», учасників хорів,молодіжного «У дзеркалі», лорослого «Єдність»,дитячого «Веснівка». Особливо вітаю членівнашої парафіяльної спільноти «Віра і Світло»,осіб з особливими потребами з майстерні«Лярш Ковчег».Нехай Великдень стане для всіх нас святомдобра і злагоди і плідною праці в ім’я розквітунашої парафії, цілої УГКЦ та нашої України.Міцного вам здоров’я, духовного оновлення таГосподнього благословення на многії літа.

Завжди молитовно з вами, отець ВолодимирОльшанецький, адміністратор парафії тасвященики Храму Всіх Святих УкраїнськогоНароду

БЕАТИФІКАЦІЯ ІВАНА ПАВЛА ІІ

1 травня 2011 року Божого Папа

Венедикт XVI проголосить Папу Івана

Павла ІІ Блаженним. Про життя та

беатифікацію Папи чит.: стор. 6

ЧОМУ МОЛИМОСЬ ЗА ПОМЕРЛИХ

перша неділя по Великодні на

зивається у нашому народі

Провідною. Як правильно

поминати померлих?

читайте на стор. 7

Львівська архиєпархія, у співпраці з

Львівською міською радою, запрошує

львів’ян та гостей міста на вуличне

театральне дійство „Йов”,

Львівського духовного театру

„Воскресіння”. Вистава, створена за

сценарієм Кароля Войтили, із

використанням світлових спецефектів

та піротехніки, відбудеться

1 травня о 21:00, на площі перед1 травня о 21:00, на площі перед1 травня о 21:00, на площі перед1 травня о 21:00, на площі перед1 травня о 21:00, на площі перед

Львівською опероюЛьвівською опероюЛьвівською опероюЛьвівською опероюЛьвівською оперою.

Саме в цей день, на площі перед

Собором Святого Петра у Римі,

Святіший Отець Іван Павло ІІ буде

причислений до лику блаженних

Католицької Церкви.

Вулична вистава „Йов” входить до

серії заходів, що відбуватимуться у

Львівській архиєпархії в рамках

святкування беатифікації Івана Павла

ІІ, та 10−ліття візиту Святішого Отця в

Україну.

Вісник Храму Всіх Святих УВісник Храму Всіх Святих УВісник Храму Всіх Святих УВісник Храму Всіх Святих УВісник Храму Всіх Святих Українськкраїнськкраїнськкраїнськкраїнськогогогогого Народо Народо Народо Народо Народу, квітень 2011у, квітень 2011у, квітень 2011у, квітень 2011у, квітень 2011

22222

ПАРАФІЯ

ПОДІЇ

ПИСАНКА МОЇМИ РУКАМИ

За сприяння Храму Всіх Святих Українського Народу та при підтримцімолодіжної парафіяльної спільноти «Марійська дружина» у Львові пройдевеликодній конкурс «Писанка моїми руками». У рамках конкурсуекспонуватимуться роботи на тему «писанка», дітей віком від шести додванадцяти років. Формат «писанки» передбачає як власне традиційнорозписані писанки так і малюнки, витинанки, писанки оздобленібісером, художню аплікацію та інше. Усі прийняті на конкурс роботирозгляне та оцінить компетентне журі, що складатиметься з духовенства,педагогів та мистецтвознавців. Серед усіх учасників буде відібранонайкращі роботи та присуджено їм І�ше, ІІ�ге, ІІІ�тє призові місця.Передбачено також цінні подарунки від організаторів конкурсу.Окремою пам’яткою буде відзначено кожного учасника, що подасть своюроботу на конкурс. У світлий тиждень Воскресіння Христового роботиусіх конкурсантів експонуватимуться у Храмі Всіх Святих УкраїнськогоНароду у Львові.ДЯКУЄМО ВСІМ УЧАСНИКАМ, ЩО ПОДАЛИ СВОЇ РОБОТИ.

У неділю (3 квітня) нашу парафію ВсіхСвятих Українського Народу зпастирським візитом відвідав ВладикаВенедикт (Алексійчук), ПротосинкелЛьвівської Архиєпархії УГКЦ. Зустрінутийтеплим церемоніальним прийомом білявходу до храму Владика разом із притчемувійшов до церкви, де на нього очікувалачисленна святочна громада. Біля престолуразом із Його Преосвященством,Владикою Венедиктом співслужили адміністратор храму о. ВолодимирОльшанецький та митрофорний протопресвітер д�р Михайло Димид.Звертаючись до вірних з проповіддю, Преосвященніший Владиказокрема сказав: «Неодноразово, кожен з нас, хто ходить до церкви,молиться, переконувався у тому як мало ми покладаємося на Бога.Пригадується розповідь одного християнина, якого певні обставининавчили віри і навчили молитви. Мандруючи одного разу в лісі, він нерозрахував свій час і вечір застав його там. Побачивши, що втрачаєорієнтир та не знає куди йти далі, зрозумів, що загубився в лісі. Хто знає,то у день ліс спокійний, тихий, а увечері оживає. Все те, що за дняховається, ввечері починає жити. Щойно останні прояви денного світлапочали згасати, як чоловік цей набрався страху, бо не знав, що має робити,як собі порадити. І подумалося йому, вилізу на дерево, та й пересиджу тамдо ранку, не така вона вже й довга та ніч. Чим темнішою ставала ніч, тимбільше йому вчувалися різні звуки та голоси. Відтак, став забиратисявисоко на дерево. Однак, те виявилося недостатньо міцним і, що вище вінзабирався, то більше воно згиналося додолу, тріщало та ламалося. Від такоїбезвиході йому прийшло на гадку, що не залишається нічого, як тількисісти під деревом та молитися. З одного боку страх та панікарозосереджують наші думки, а з іншого ми все більше скеровуємо своїпереживання до Господа. Так, як цього чоловіка у темному лісі білязламаного дерева, хвилювання навчили вірі та довірі до Бога, та навчилимолитися. Напевно багато з нас зізнаються собі у тому, що усвідомленнятого, що Господь є основою нашого буття, приходить до нас саме у такихкрайньо межових ситуаціях хворіб та переживань». По закінченніАрхиєрейської Божественної Літургії Владика Венедикт вкотре закликавусіх присутніх подякувати Богові, що передав нам дар віри, який миможемо примножувати та розвивати. У свій спосіб зі словами вдячностізвернувся також адміністратор храму о. Володимир Ольшанецький,дякуючи Владиці за уділену ласку пастирського візиту та поучительне іскріплююче у вірі архиєрейське слово. Окремо о. Володимир подякувавза співслужіння присутньому гостю, митрофорному протопресвітеру д�ру Михайлові Димиду. У другій частині візиту ПреосвященнішийВладика, оглянув парафіяльне господарство, зокрема завітав натематичний майстер клас із писанкарства Анастасії Янків, заглянув уіконописну студію�майстерню, парафіяльну канцелярію та поминальнукаплицю.

ВІЗИТ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТВІЗИТ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТВІЗИТ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТВІЗИТ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТВІЗИТ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТААААА

“Листи сопричастя”Блаженнішого СВЯТОСЛАВАЯк повідомили 18 квітня у Канцелярії Верховного Архиєпископа УГКЦ, 7квітня, у день празника Благовіщення Пречистої Діви Марії,Блаженніший Святослав, вперше після сходження на престол Отця іГлави Української Греко�Католицької Церкви, надіслав «листисопричастя» до всіх східних католицьких Патріархів і ВерховнихАрхиєпископів.«Листи сопричастя» були надіслані Його Блаженству кард. АнтоніюНагібу, Патріарху Коптської Католицької Церкви, Його Блаженству кард.Емануїлу ІІІ Делі, Патріарху Халдейської Католицької Церкви, ЙогоБлаженству Ігнатію Юсифу ІІІ Юнану, Патріарху АнтіохійськоїКатолицької Церкви, Його Блаженству Григорію ІІІ Лахаму, ПатріархуМелхітської Греко�Католицької Церкви, Його Блаженству НерсесуБедросу XIX Тармуні, Патріарху Вірменської Католицької Церкви, тановообраному Главі Маронітської Церкви Його Блаженству БехаруБутросу Раї. «Листи сопричастя» отримали також ВерховніАрхиєпископи Його Блаженство Морану мор Басілеосу Клеемісу, ГлаваСіро�Маланкарської Католицької Церкви, та Його Блаженство ЛучанМарешан, Глава Румунської Греко�Католицької Церкви. Для сіро�малабарців «листи сопричастя» були надіслані на ім’я єпископа БоскоПутура, Адміністратора Сіро�Малабарської Церкви, яка зараз вибираєнового Предстоятеля після смерті попереднього очільника кард. ВарканаВітхаятхіла. Згідно із стародавньою традицією, голови Помісних Церков,Патріархи чи Архиєпископи, плекали між собою спілкування черезвідвідини або листи, загальновідомі як «litterae communionis», тобто«листи сопричастя». Прикладом таких відвідин може слугувати недавнійвізит Патріарха Григорія ІІІ, Глави Мелхітської Греко�Католицької Церкви,до Києва з нагоди інтронізації нового Глави УГКЦ БлаженнішогоСвятослава.

Департамент інформації УГКЦ


33333НАШІ ДУШПАСТИРІ

ВОСКРЕСІННЯ ДЕНЬ – ПРОСВІТІМОСЯ ЛЮДИ!«І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була данабатькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям,воскресивши Ісуса» (Ді. 13,32/33)

Воскресіння Ісуса є найвищою правдою нашоївіри у Христа, її сповідувала і нею як головноюправдою жила перша християнська спільнота, їїпередавала Традиція як основну істину, якавстановлена письмами Нового Завіту, і разом зрозп’яттям проповідувала як суттєву частинуПасхальної Містерії: «Христос воскрес ізмертвих, смертю смерть подолав і тим, що вгробах, життя дарував».

Слово “пасха” походить з єврейського “песах”,що значить “перехід”. Тут мова про перехідГосподнього ангела, який одної ночі вбив усіхєгипетських первенців, коли фараон не хотіввідпустити ізраїльський народ, а перейшовмимо (по�єврейськи “пасах”) домів Ізраїльтян,що їх одвірки були помазані кров’юоднорічного ягняти. Слово “пасха” у євреївозначало також ягня, що його заколювано наПасху, а потім і сам день свята, на споминвизволення з Єгипту, дістав назву Пасхи.Дляапостолів і перших християн ПАСХА/ПЕРЕХІДстала символом іншого переходу, а саме,подвійного переходу Ісуса Христа: від життя досмерті і від смерті до життя. Перший перехід давоснову для хресної, а другий для воскресної ірадісної Пасхи.

Св. Отці Церкви в особливий спосібпідкреслюють значення і велич цього празника.“Пасха в нас — каже св. Григорій Богослов усвоєму пасхальному слові – це празниківпразник і торжество торжеств, яке настількиперевищує всі інші торжества, не тількилюдські, але і Христові, що в його честьвідбуваються, наскільки світло сонця для насперевищує сяйво зірок”. А св. Іван Золотоустийу своїй проповіді на Пасху так звеличуєХристове Воскресіння: “Де твоє, смерте, жало?Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і типровалився. Воскрес Христос і впали демони.Воскрес Христос і радіють ангели. ВоскресХристос і життя панує. Воскрес Христос і немажодного мерця в гробі, бо Христос воскрес ізмертвих і став первістком померлих”.

Історичність події воскресінняІсторичність події воскресінняІсторичність події воскресінняІсторичність події воскресінняІсторичність події воскресінняВоскресіння Христа з мертвих на третій день уповній цілісності тіла й душі є фактом, якийздається настільки ж безсумнівним, наскількиможе бути безсумнівним факт, підтвердженийісторичним свідченням. Вся проповідьапостолів була зосереджена навколоВоскресіння Христового. Вороги Ісуса Христа –юдейські книжники і фарисеї – над усе боялисясвідчення про Воскресіння Христове.Воскресіння Христа – це реальна історичнаподія у часі й просторі. Історик Вілбер Сміт зцього приводу зазначає: «Значення воскресіння– питання богословське, але факт воскресіння –питання історичне. Тут ідеться про конкретне

географічне місце, про конкретного власникагробниці, який жив у першій половині І ст.Гробниця була вирубана в скелі поблизуЄрусалима, а стіни її складалися не з якоїсьміфічної павутини або хмари пилу, а згеологічно визначеного матеріалу. Охоронціперед гробницею не були повітрянимиістотами з Олімпу; синедріон був радоюреальних людей, які часто збиралися на своїзасідання в Єрусалимі. Численні писемнісвідчення вказують на те, що, ким би ще Ісус небув, Він був реальною особою, яка жила середлюдей; що учні, які проповідували воскреслогоГоспода, були звичайнісінькими людьми, які їли,пили, спали, страждали, працювали йпомирали. Що може тут бути «доктринального»?Це є питанням історичним».Св. Ігнатій (бл. 50�115 р. від Р.Х.), єпископАнтіохійський, уродженець Сирії й ученьапостола Івана, був, як свідчить історія,«кинутий на поталу диким звірам у римськомуКолізеї. Його «Послання» були написані під часмандрівки з Антіохії назустріч мученицькійсмерті». Він писав про Христа: «Він [Христос] буврозіп’ятий і помер за Понтія Пилата. Він буврозіп’ятий насправді, а не для вигляду, й померперед очима творінь небесних, земних тапідземних. Він також воскрес із мертвих натретій день. У день приготування до святаПасхи, о третій годині, Він отримав свій вироквід Пилата, бо Отець Його дозволив це. Ошостій годині Він був розіп’ятий, о дев’ятійпомер і ще до заходу був похований. Цілу суботуВін пролежав у гробниці в землі, куди поклавЙого Йосип із Аримафеї… Його засудили насмерть і розіп’яли – по�справжньому, не длявигляду, не задля обману, не грою уяви. Віннасправді помер, був похований і повстав ізмертвих…».Св. Павло писав до коринтян близько 56 року: «Ябо вам передав найперше те, що й сам прийнявбув: що Христос умер за наші гріхи згідно зПисанням; що був похований, що воскрестретього дня за Писанням, що з’явився Кифі,потім дванадцятьом» (1 Кор. 15,3�4). Апостолговорить тут про живу традицію Воскресіння,про яку він довідався після свого наверненнябіля Дамаску (Пор. Ді. 9, 3�18).Значення Христового Воскресіння для насЗначення Христового Воскресіння для насЗначення Христового Воскресіння для насЗначення Христового Воскресіння для насЗначення Христового Воскресіння для нас

Христове Воскресіння дає нам не заперечнийдоказ Його Божества. Коли фарисеї і книжникидомагалися від Христа знаку, що Він Божий Син,то Він їм відповів, що не дістануть іншого знаку,як знак пророка Йони: «Як Йона був у нутрі китатри дні і три ночі, так буде Син Чоловічий у лоніземлі три дні і три ночі» (Мт. 12, 40). І таксталося. Третього дня по Його смерті наступилосвітле Воскресіння.

Христове Воскресіння – це фундамент нашоївіри. Яке б значення мала Христова наука, якщоб так часто Ним провіщене воскресіння несповнилося? Апостоли проповідуючи св.

Євангелію, часто покликуються на ХристовеВоскресіння, як на найсильніший доказправдивості науки Христа. «А коли Христос невоскрес, – каже св. Павло – то марна проповідьнаша, то марна й віра ваша. . . Але ж Христос такисправді воскрес із мертвих, первісток померлих»(1 Кор. 15, 14 � 20). Воскресіння становитьнасамперед підтвердження всього того, щовчинив і чого навчав Сам Христос. Усі правди,навіть найбільш недоступні для людськогорозуму, знаходять своє підтвердження в тому,що, воскреснувши, Христос дав обіцянийостаточний доказ Своєї божественної влади.Правда про Божественність Ісуса підтвердженаЙого Воскресінням. Він говорив: «КолиЛюдського Сина піднесете, тоді взнаєте, щоСущий Я» (Iв. 8,28). Воскресіння Розп’ятогопоказало, що Він справді є «Сущий», Син Божийі Сам Бог. Св. Павло заявляє юдеям: «. . .обітницю,що була зроблена батькам нашим, Бог їїздійснив нам (. . .), воскресивши Ісуса, якнаписано У Другому псалмі: «Ти � Мій Син; Ясьогодні зродив Тебе» (Ді, 13,32�33; Пор. Пс. 2,7.). Воскресіння Христове тісно пов’язане зтаїнством Втілення Сина Божого, є сповненнямцього таїнства згідно з вічним Божим задумом.

Пасхальна містерія має два аспекти: Своєюсмертю Христос визволяє нас від гріха, а СвоїмВоскресінням � відчиняє нам доступ до новогожиття. Це життя є насамперед оправданням, якеповертає нам Божу благодать (Пор. Рим. 4, 25.),«щоб, як Христос воскрес із мертвих славоюОтця, і ми теж жили новим життям» (Рим. 6,4).Як Христос воскрес, так і ми колисьвоскреснемо до нового світлого й вічногожиття. Сам Христос запевняє нас про це: «Бонадходить час, коли всі, хто в гробах, почуютьголос Сина Божого, І вийдуть ті, що чинилидобро, на воскресіння життя. А ті, що злочинили, — воскреснуть на суд. . . Така бо волямого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і віруєв Нього, жив життям вічним і щоб я воскресивйого останнього дня» (Іван 5, 28�29 і 6,40).

Прийдімо веселими ногами до Воскреслого,щоб отримати вічне життя в Ньому, ВічномуВоскресінні!

о. Остап ГНАТІВо. Остап ГНАТІВо. Остап ГНАТІВо. Остап ГНАТІВо. Остап ГНАТІВ


44444

СПІЛЬНОТИ ЗАПРОШУЮТЬ

ТРАДИЦІЇ

ВЕСЕЛИМИ НОГАМИ… Без поразки не буває

......перемоги

Так, простої дороги не буває. Вона завждитерниста. Наш шлях починається з простого, зпершого кроку, з бажання щось зробити. Протенавіть тоді, коли дуже хочеш, одного бажаннязамало, потрібен рух вперед, стремління душі.Збільшуючись, воно захоплює все твоє єство іти вже нічого не бачиш і не чуєш, бо понад усепрагнеш досягти поставленої мети, готовий довсіх поранень. Це як кола на воді, лишеньмаленька крапля � і вся поверхня в русі. Типочинаєш жити реальним і на півфантастичним, але безжурним життям,окутаний солодким маревом омани,пристрастю до чогось такого прекрасного. Тистаєш аксесуаром нерозшифрованої легенди. Зкожним кроком, що зменшує відстань до тогочогось такого дуже бажаного, відчуваєш, яксекунди стають хвилинами, хвилинигодинами, а години � вічністю. Здається ось�ось� і досягнеш її, лише протягни руку, алепрекрасна квітка росте на протилежному краюпрірви. Не кожен наважиться її зірвати. Саметоді приходить усвідомлення того, що головнев житті � не мета, а шлях до неї. Не кожен зможеперелетіти через безодню, і не коженпереступить через свої принципи. Тодірозумієш, що це підвладне лише вибраним.Опускаються руки, зтягується покривало,знімаються крила і кладуться у ранець,розбиваються рожеві окуляри. Все. Пустота.Немає нічого гіршого від пустоти, адже після неїнастає порожнеча. . . Просто немаєпродовження, немає ЗАВТРА, немає ДАЛІ,зрештою, немає СКОРО. . .Пустота завждипереростає у НІЩО. . .В таке невимовно болючеі велике, що немає жодного слова на світі, щобописати той біль і небажання жити, яке отеНІЩО породжує. . . У пустоти немає причин, їхшукати, їх не варто пояснювати чи намагатисьзрозуміти, бо вони не мають ваги. . . але водночастягнуть на дно. Душа між життям і небуттям.Зупиняється рух. Відчуття засинають і чутилиш болючі удари серця. Хочеться кричати, алевітер рве слова. Хочеться бігти, але кам’яніютьноги. Ось воно, найболючіше з усіх падінь.Закінчилась погоня за щастям. І гіркий більнайприкрішої поразки сковує тіло. Але цей біль– твоя ВЕЛИКА ПЕРЕМОГА .

Марічка КУЗЯК

Гаївки є невід’ємною частиною християнськоїкультури, хоча виникли ще в далекі язичницькічаси. Традицію проводити Великодні забави тазміст гаївок передавали з покоління в покоління.Бабусі і дідусі, батьки вчили дітей і внуків. Колипочинали танути сніги й наставала тепла пора,виконувалися обряди зустрічі весни. Мета цихобрядів — прискорити її прихід. Настання веснипісля зими люди розуміли як боротьбу двох сил— холоду й тепла. Щоб допомогти весні подолатисвою суперницю, вони робили з соломиопудало зими, одягали його в людську одяг,співали біля нього пісні, а потім його роздягали,палили або рубали. Після обрябу спалення попілкидали у воду. По вулицях і в полі носилизображення сонця, водили хороводи.Один зобрядів був дитячий. За давнім повір’ямвважалося, що весну з вирію приносять на своїхкрилах птахи. Щоб прискорити приліт птахів,діти, співаючи пісень, носили по селувипечених з тіста «жайворонків». Гаївкиспіваються майже завжди одночасно з танцямита іграми, вони мають «закликати» весну тадобрий урожай. Окремі танцювальні рухинагадували оранку, сівбу руками, поління,косіння тощо. У західних регіонах Українивеснянки називають гагілками, гаївками, а наЯворівщині — риндзівками. Мелодії веснянокпобудовані на багаторазовому повторенні

однієї�двох поспівок у

межах невеликого діапазону. У наш час гаївкиводять під час Великодніх свят, які найчастішеприпадають на місяць квітень. Нимирозпочинають період народних веснянихзабав. У гаївках відображено особливупасхальну радість найбільшогохристиянського свята – Великодня. У наш часгаївки водять рідко, але старше покоління добрепам’ятає ті часи, коли протягом трьох днівВеликодня до пізнього вечора на церковнихподвір’ях виводили маївки. Сьогодні цей обрядвтрачає свою силу,адже багато хто бавиться неусвідомлюючи сили того свята. Водячигаївки,ми прославляємо Воскреслого Христа іпотрібно думати, як зробити це належнимчином. Щоправда, свідома молодь при деякихцерквах охоче тим переймається, знетерпінням очікуючи свята ВеликогоХристового Воскресіння. Для них це свято не єприводом розважитись,а можливістю черговийраз прославити Христа, висловити йому подякуза життя. Хоча є дітки які займаються тимпрофесійно. Візьмемо до прикладу ансамбльпісні і танцю «Писанка», сама назва говорить всепро себе. Діти, що відвідують заняття,щиропереймаються почутим і побаченим. Вони єдуховною опорою нашої нації, бо несуть ізминулого іскру любові до Бога і передають їїсучасникам. Саме вони в майбутньому будутьвиховувати покоління патріотів, людей, щотворитимуть нову Україну. Віримо, надіємось іВоскреслий Ісус нам допоможе у цьому.

Марічка КУЗЯКМарічка КУЗЯКМарічка КУЗЯКМарічка КУЗЯКМарічка КУЗЯК

У СВІТЛИЙ ПОНЕДІЛОК

ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО«МАРІЙСЬКА ДРУЖИНА»

ЗАПРОШУЄ ДІТЕЙ ТА МОЛОДЬ ПАРАФІЇ НА

ВЕЛИКОДНІ ГАЇВКИ, ЩО РОЗПОЧНУТЬСЯ о

14:30 БІЛЯ ХРАМУ ВСІХ СВЯТИХУКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ


55555НАШ СПОРТ

ФУТБОЛЬНА КОМАНДАУ 2010�му році за ініціативи адміністрації Храму Всіх СвятихУкраїнського Народу, та юних футболістів�ентузіастів, заснованопарафіяльну футбольну команду. Сьогодні команда налічує близькоп’ятнадцяти гравців постійного складу. За короткий час свого існуваннянаші футболісти зуміли відзначитися на кількох парафіяльних таархиєпархіальних футбольних турнірах. Зокрема, посіли перше місце узагальнокомандному заліку на минулорічному турнірі «СвяткуємоВоскресіння разом» та друге місце на парафіяльному кубку з нагодихрамового празника. Також стали учасниками у архиєпархіальномутурнірі «До дня захисту дитини». Зараз знову готуються до турніру«Святкуємо Воскресіння разом», що відбудеться цьогоріч на провіднунеділю. Покищо, наша команда не має постійної назви та символічногогерба чи логотипу, та сподіваємося на спонтанність і народну любов у якійвони народяться. Крім того, команда запрошує до співпраці спонсорів тамеценатів.Відтак, станом на перше півріччя 2011 року у команді задіяні такі гравці:Максимяк Василь, Зубан Андрій (воротарі), захисники АнтонівВолодимир, Юзва Володимир, Ярміцький Володимир, Вовк Андрій, упівзахисті грають Спесівцев Назар, Спесівцев Тарас, Пукальський Остап,Париляк Данило, Париляк Юрій, Греділь Андрій, у ролі нападників ЦвикІгор, Зазуляк Дмитро, Берко Володимир. Капітан команди: АнтонівВолодимир.

ЦЕРКВА І СПОРТ: НА ШЛЯХУ ДО СПІВПРАЦІСпорт набуває сьогодні великого значення, бо може сприятиутвердженню в молоді таких важливих цінностей, як чесність,вимогливість, дружба, взаємна підтримка, солідарність. На жаль, будуючимолоду, незалежну Україну, не відчуваємо, щоб наша держава приділяланалежну увагу роботі з молодим підростаючим поколінням. А проблеммаємо багато � це і безліч прикладів пригніченості серед українськоїмолоді, яка часто не лише не бачить перед собою можливостіпрофесійної реалізації, але стоїть перед проблемою виживання:алкоголь, наркотики, сексуальні надмірності. Все це спонукає молодьдо поспішних рішень або до короткотривалого задурманюваннясвідомості, в якій панує внутрішня порожнеча та безнадія. Беручи до увагиці виклики життя, церковні і спортивні організації повинні порозумітися,щоб діяти спільно, їх співпраця може мати цілющий соціальний ефект іпозитивні наслідки у розбудові громадянського суспільства. Відомафраза: „ Чим більше у нас буде спортивних майданчиків, тим меншематимемо лікарень та в’язниць.” У теперішній час молодь радо сприймаєобличчя Господа, якщо священник, брат або сестра уможливлять цюзустріч особисто живим прикладом. Щоб цей приклад був зрозумілим таочевидним, він мусить бути наочним. Слова Божої любові потребуютьконкретного вираження. Тож чому цій зустрічі в любові не відбутися наспортивному майданчику, щоб разом із апостолом Павлом закликати: „Яборовся доброю борнею, скінчив біг � віру зберіг. Тепер же приготованиймені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь,справедливий суддя”. Кожний християнин покликаний стати дійсниматлетом Христа, тобто вірним і мужнім свідком його Євангелія. Але щобцього добитися, необхідно бути наполегливим у молитві, вправлятися учеснотах, слідувати у всьому за божественним Учителем. Усі, хто працюєз молоддю, розуміють усе, що стосується фізичних вправ спорту, змаганьі суперництва, цікавить і приваблює сучасну молодь. Молоді християни,проте, також знають, що прагнення до інтелектуального світла, поступ доневідомого, інколи навіть і крутого духовного шляху � відкриття,прагнення добра і святості є набагато кращими, шляхетнішими йхвилюючими, бо знання й чесності душі домінують над силою м’язів ташвидкоплинною спритністю натренованого тіла. Гарна будова тіла, щосупроводжує і прикрашає молодість й її розквіті, не зменшується і не

примножується, а радше вивищується й ушляхетнюється пориваннямдо релігійної культури і християнських чеснот, які приборкуютьпристрасті. Отже, священнослужителі нашої Церкви розуміють, щоспорт � один із різновидів фізичного виховання, а виховання ухристиянському розумінні безпосередньо поєднується ізхристиянською мораллю. То чи може Церква бути байдужою до цихсправ? Церква завжди уважно й дбайливо ставиться до фізичноговиховання дітей, бо християнська концепція пропонує: людське тіло єБожим архитвором і вершиною Його відомого творіння. Господьпризначив людському тілові цвісти на землі, щоб воно розвивалося длябезсмертя у славі Неба. Бог вдихнув у матеріальне тіло Дух життя, тобтозробив їх одним цілим дочасної людської природи, аби людська душамогла втішатися дивами Божих творінь і вбачати, в них, наче в дзеркалі,спільного Творця, а також Його пізнавати, Його прославляти і Йоголюбити! Не Господь, а тільки людський гріх зробив тіло людинисмертним; тільки через гріх тіло, що постало із праху, одного дня зновуобернеться у прах. Проте Господь воскресить його і знову покличе дожиття. Апостол Павло пояснює нам: „Хіба ж не знаєте, � пише він, � щоваше тіло �храм святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тожуже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною. Тожпрославляйте Бога у вашому тілі.” Таким чином, спорт мусить служити нетільки здоровому способові життя та активній і корисній суспільнійдіяльності, але й служити Богові. Отже, співробітництво Церкви і спортуми розуміємо так: якщо невіруюча людина звикла підпорядковуватисясуворому режимові спортивного розпорядку тільки для того, щоб здобутикороткотривалі лаври переможця, то християнин підпорядковується длявищої мети � вічної нагороди. Чи був би сенс від занять спортом, якщо бхристиянин не зумів би пожертвувати півгодини сну чи відкластитренування на стадіоні, аби не занедбати недільній обов’язок взятиучасть у Святій Літургії? Чи була б користь від занять спортом, якщохристиянин не захистив би наймолодших і найслабших від небезпекичи спроб звести їх нанівець? Пам’ятаймо завжди: найвища честь іпризначення людського тіла � бути покликанням душі, велично своєюморальною чистотою та осяяною Божою ласкою.


66666

Беатифікація Слуги Божого Івана Павла ІІНаймолодший єпископ Кракова, наймоло�

дший за віком і перший серед слов’ян Папа Римський,видатний теолог і філософ, талановитий літератор,драматург, спортсмен, непересічний ерудит іполіглот, найзнаменитіший у світі паломник . . .Перелік неабияких чеснот, заслуг та здобутків можнапродовжувати ще довго, адже Папа Іван Павло ІІ(Кароль Войтила) був особистістю, в якій втілилисянасправді незмірні таланти, а його духовна тафілософська спадщина вивчатиметься багатьмапоколіннями вдячних нащадків та послідовників.Славомір Одер, у своїй книзі «Чому він святий:справжній Іван Павло очима постулятора справи пройого беатифікацію» розповідає, що віруючі, котріприйшли на його похорони, тримали транспарантиі вигукували «Santo subito!», що можна перекласти зіталійської як «Святий негайно». За церковнимиканонами, збір свідчень на користь прославленнялюдини в лику блаженних може починатися лишечерез п’ять років після її смерті. Проте Папа БенедиктXVI особисто відмінив це правило відносно справипро беатифікацію свого попередника. З другого боку,перш ніж почався конклав (вибори нового Папи),кардинали консультувалися і виникла ініціатива,щоб новообраний понтифік якнайшвидше давпочаток беатифікаціному процесу. А ще раніше люди,зібрані у великій кількості на Площі святого Петра підчас поховання піднімали оклик «Santo subito!», тобто– «Святий негайно!». Префект Конгрегаціїканонізації святих архиєпископ Анджело Амато усвоєму інтерв’ю для Радіо Ватикану каже: «ВеликийІван Павло II продовжує освічувати Церкву своїмжиттям і своїм вчительством Верховного Понтифіка.Але перш за все він продовжує надихати всіх вірних,особливо молодь, своїм прикладом святості іапостольства. Тому очікування його беатифікації єсприятливим часом для навернення всіх вірних доблагої звістки Євангелія Христа».

Покійний Папа Римський Іван Павло II частоспав на голій підлозі, бичував себе ременем, а передтим, як висвячувати священиків чи єпископів, строгопостив. Ці та інші, раніше невідомі особливостіприватного життя понтифіка, описує польськиймонсеньйор Славомір Одер, який очолював справу пробеатифікацію покійного Папи. Відомо, що умертвінняплоті Войтила практикував ще будучи архиєпископомКракова, і продовжував спричиняти собі фізичнийбіль і після обрання на Папський престол. «Часто вінпроводив всю ніч на голій підлозі», – пише монс. Одер.Співробітники архиєпископської резиденції в Краковізнали про це, не дивлячись на те, що кардиналВойтила старанно це приховував. «Члени йогонайближчого оточення і в Кракові, і у Ватикані чули,як Кароль Войтила бичує сам себе. Також СлавомірОдер розповів свідчення з Кракова про те, як людипрали відразу кілька разів новий одяг, щоб він виглядаввживаним, і завдяки цій хитрості Кароль Войтилаприймав його (одяг) у подарунок і не казав віддати ціречі бідним. Його внутрішня свобода виявлялась такожу стосунках з іншими людьми. Папа був людиною, якавміла приймати критику і не уникав важких і

незручних ситуацій через страх – ні зі страху передвладою під час його перебування в Польщі, ні черезстрах з боку громадської думки під час свогопонтифікату.

Ввечері 13 травня 1981 р. увесь світ буввражений звісткою про замах на життя СвятішогоОтця. Турецький терорист Мохаммед Алі Аджа кількаразів вистрілив в Івана Павла II (після четвертогопострілу пістолет заклинило), ранивши його в черевнупорожнину і праву руку.

Те, що Папа залишився живий, було чудом.Професор Кручітті, після багатогодинної операції,сказав, що 9�міліметрова куля простромила тілоСвятішого Отця, неправдоподібним образомминаючи всі життєво важливі органи, немовневидима рука керувала нею; вона пройшла в декількохміліметрах від головної аорти, ушкодження якоїспричиняє миттєву смерть. «Це було дійсне чудо, і язнаю, кому бути вдячним за нього. Одна руканаправляла пістолет, а інша – змінила напрямок кулі»,– так прокоментував цей факт сам Іван Павло II. АліАджа, якого Папа відвідав у римській в’язниці, запитавз подивом: «Як це трапилось, що Ви залишилися живі?Це неможливо. Я дуже добре прицілився, знаю, щопостріл був смертельний. . . але все рівно не убив.Чому? Що це за Фатіма, про яку усі говорять?»Прийшовши до себе після операції, Святіший Отецьпопросив принести прямо в клініку всі документи, щостосуються Фатімських об’явлень. Потім сказав: «Язрозумів, що єдиний спосіб уберегти світ від війни, відатеїзму – навернення до Бога згідно Фатімськимпосланням».

1 грудня 1989 року відбулась «історична»зустріч у Ватикані Папи Римського Івана Павла ІІ зкерівником СРСР Михайлом СергійовичомГорбачовим, котра започаткувала офіційну легалізаціюУкраїнської Греко�Католицької Церкви. Це булапереломна подія, котра дала початок падінню усієїрадянської системи.

Хрест це ще одна складова життя Войтили, якуне слід випускати з уваги. Папа переносив стражданняз гідністю, і, врешті�решт, в тиші, яка говорить більше,ніж слова. Мільйони людей у світі зберегли в пам’ятісюжет по телебаченню про Папу в його особистійкаплиці, де він молиться обіймаючи хрест під часслужби Страсної п’ятниці. Беатифікаційний процесдодав інтенсивності і сили до вже відомих рис ПапиІвана Павла ІІ, а також перед тими хто провадив процесвідкрилось багато нових фактів і свідчень.

Речник Ватикану отець Федеріко Ломбардісказав, що спосіб, в який Іван Павло II переживав своюхворобу, «є однією з основних причин того, чому мивсі переконані в його святості».

Отець Ломбарді підкреслив, що власне Папа�поляк прийняв рішення, що щороку 11 лютого Церквавідзначатиме Всесвітній День Хворого. Ватиканськийречник додав: «Ми готуємося до беатифікації ІванаПавла II, великого свідка хвороби, пережитої у вірі. Вінє великим приятелем і заступником кожного хворого».

Доктор Запоточна, молода журналістка зПольщі, розповідає про багато листів, де говориться

про чудесні зцілення за посередництвом Івана ПавлаІІ. Ці листи допомагають в беатифікаційному процесі,надаючи дані, які використовуються як свідченнясвятості покійного Папи. Інколи ці зцілення настількинеймовірні, що люди додають медичні документи якдокази чудесної природи зцілення.

Глибоко вражає історія 50�річної жінки, хвороїна рак. Пухлина поширилася по всьому її тілу, так щоїї виписали з лікарні, щоб вона могла померти у себевдома. Вдома вона готувалася до смерті, молячись допокійного Папи. У своїй молитві вона просила вГоспода зцілення, але завжди додавала фразу «Хай будеволя Твоя». Вона вже навіть купила одяг, в якому хотіла,щоб її поховали. Несподівано вона відчула себе краще.Після огляду лікарі були просто приголомшені – всісліди ракових клітин з її тіла зникли. Вона повністювидужала.

Апостольська місія Папи не могла неторкнутися близької його серцю України. Нашадержава також одержала апостольське благословеннявселенського патріарха�слов’янина. У червні 2001року Папа Римський Іван Павло Другий відвідав нашудержаву. Це був перший і поки єдиний візит ПапиРимського в Україну за всю історію існування СвятогоПрестолу. Під час свого візиту він проголосивблаженними 27 новомучеників УГКЦ.

Святий отець казав: «Я довго очікував цьоговізиту і ревно молився, щоби він міг здійснитися. . . Янарешті зміг поцілувати улюблену українську землю.Дякую Господові за цей дар, яким Він мене обдарував».

Духовний і пастирський подвиг цієї святоїлюдини, яка започаткувала воістину революційніновації щодо ролі та значення католицької церкви усучасному світі, стала справжнім провісником миру тадуховного єднання не лише Сходу із Заходом, а й усієїсвітової спільноти. Зі сміливістю і твердимпереконанням можна сказати, що Іван Павло ІІ єсвятим, що заступається перед Господом за тих, хтоприбігає до нього зі своїми молитвами.

Микола БІЛЕЦЬКИЙМикола БІЛЕЦЬКИЙМикола БІЛЕЦЬКИЙМикола БІЛЕЦЬКИЙМикола БІЛЕЦЬКИЙ

Микола БІЕЦЬКИЙ

ЖИТТЯ СВЯТИХ


77777

ПИТАННЯ ЧОМУ МОЧОМУ МОЧОМУ МОЧОМУ МОЧОМУ МОЛИМОСЬ ЗЛИМОСЬ ЗЛИМОСЬ ЗЛИМОСЬ ЗЛИМОСЬ ЗА ПОМЕРА ПОМЕРА ПОМЕРА ПОМЕРА ПОМЕРЛИХЛИХЛИХЛИХЛИХ

ПИТАННЯ

У першу неділю по Великодні та й у сам деньУ першу неділю по Великодні та й у сам деньУ першу неділю по Великодні та й у сам деньУ першу неділю по Великодні та й у сам деньУ першу неділю по Великодні та й у сам деньВоскресіння Христового українці мають звичайВоскресіння Христового українці мають звичайВоскресіння Христового українці мають звичайВоскресіння Христового українці мають звичайВоскресіння Христового українці мають звичайвідвідувати могили своїх покійних родичів.відвідувати могили своїх покійних родичів.відвідувати могили своїх покійних родичів.відвідувати могили своїх покійних родичів.відвідувати могили своїх покійних родичів.ТТТТТрарарарарадиція моління на гробах має давнє історичнедиція моління на гробах має давнє історичнедиція моління на гробах має давнє історичнедиція моління на гробах має давнє історичнедиція моління на гробах має давнє історичнепоходження, а також глибокий богословськийпоходження, а також глибокий богословськийпоходження, а також глибокий богословськийпоходження, а також глибокий богословськийпоходження, а також глибокий богословськийконтекст. Святе передання повідомляє нам, щоконтекст. Святе передання повідомляє нам, щоконтекст. Святе передання повідомляє нам, щоконтекст. Святе передання повідомляє нам, щоконтекст. Святе передання повідомляє нам, щоу перші миті свого Воскресіння, Христосу перші миті свого Воскресіння, Христосу перші миті свого Воскресіння, Христосу перші миті свого Воскресіння, Христосу перші миті свого Воскресіння, Христосспустився у пекло та дарував життя душамспустився у пекло та дарував життя душамспустився у пекло та дарував життя душамспустився у пекло та дарував життя душамспустився у пекло та дарував життя душамзакутих там покійних предків. Догляд зазакутих там покійних предків. Догляд зазакутих там покійних предків. Догляд зазакутих там покійних предків. Догляд зазакутих там покійних предків. Догляд замогилами покійних та молитовна пам’ять промогилами покійних та молитовна пам’ять промогилами покійних та молитовна пам’ять промогилами покійних та молитовна пам’ять промогилами покійних та молитовна пам’ять проних, притаманна усім релігіям світуних, притаманна усім релігіям світуних, притаманна усім релігіям світуних, притаманна усім релігіям світуних, притаманна усім релігіям світу. Свої. Свої. Свої. Свої. Своїособливості у почитанні мертвих збереглисяособливості у почитанні мертвих збереглисяособливості у почитанні мертвих збереглисяособливості у почитанні мертвих збереглисяособливості у почитанні мертвих збереглисятакож посеред українського народутакож посеред українського народутакож посеред українського народутакож посеред українського народутакож посеред українського народу. Про деякі із. Про деякі із. Про деякі із. Про деякі із. Про деякі ізних розпитаємо у сотрудника Храму Всіх Святихних розпитаємо у сотрудника Храму Всіх Святихних розпитаємо у сотрудника Храму Всіх Святихних розпитаємо у сотрудника Храму Всіх Святихних розпитаємо у сотрудника Храму Всіх СвятихУУУУУкраїнського Народу о. Михайла НІМАКА.країнського Народу о. Михайла НІМАКА.країнського Народу о. Михайла НІМАКА.країнського Народу о. Михайла НІМАКА.країнського Народу о. Михайла НІМАКА.

Отче, які літургійні відправи встановленніОтче, які літургійні відправи встановленніОтче, які літургійні відправи встановленніОтче, які літургійні відправи встановленніОтче, які літургійні відправи встановленніЦерквою на почитання померлих?Церквою на почитання померлих?Церквою на почитання померлих?Церквою на почитання померлих?Церквою на почитання померлих?

Церквою на почитання померлих встановленотакі відправи: панахида, парастас та заупокійнаСвята Літургія. Існує також благочестиватрадиція читати за покійними Псалтир здодаванням після кожної катизми особливоїзаупокійної молитви. Зазвичай Псалтирчитають над покійним одразу після смерті.Панахида – це скорочена похоронна відправа,яка містить молитви прощення гріхів іупокоєння душі померлого. Панахиди буваютьприватні і загальні.

Як часто вірний християнин повинен, чи мавЯк часто вірний християнин повинен, чи мавЯк часто вірний християнин повинен, чи мавЯк часто вірний християнин повинен, чи мавЯк часто вірний християнин повинен, чи мавби, літургійно споминати своїх покійнихби, літургійно споминати своїх покійнихби, літургійно споминати своїх покійнихби, літургійно споминати своїх покійнихби, літургійно споминати своїх покійнихродичів? Чи є на це усталена церковнародичів? Чи є на це усталена церковнародичів? Чи є на це усталена церковнародичів? Чи є на це усталена церковнародичів? Чи є на це усталена церковнапрактика, бо кажуть, що до Пасхипрактика, бо кажуть, що до Пасхипрактика, бо кажуть, що до Пасхипрактика, бо кажуть, що до Пасхипрактика, бо кажуть, що до Пасхипідготувався той, хто висповідався,підготувався той, хто висповідався,підготувався той, хто висповідався,підготувався той, хто висповідався,підготувався той, хто висповідався,приготував пасхальний кошик та прибрав наприготував пасхальний кошик та прибрав наприготував пасхальний кошик та прибрав наприготував пасхальний кошик та прибрав наприготував пасхальний кошик та прибрав намогилах рідних. Чому саме перед Великоднеммогилах рідних. Чому саме перед Великоднеммогилах рідних. Чому саме перед Великоднеммогилах рідних. Чому саме перед Великоднеммогилах рідних. Чому саме перед Великоднемлюди приділяють чи не найбільше увагилюди приділяють чи не найбільше увагилюди приділяють чи не найбільше увагилюди приділяють чи не найбільше увагилюди приділяють чи не найбільше увагимогилам покійних родичів, а не, наприклад,могилам покійних родичів, а не, наприклад,могилам покійних родичів, а не, наприклад,могилам покійних родичів, а не, наприклад,могилам покійних родичів, а не, наприклад,перед Уперед Уперед Уперед Уперед Успенням, чи якимось іншим великимспенням, чи якимось іншим великимспенням, чи якимось іншим великимспенням, чи якимось іншим великимспенням, чи якимось іншим великимсвятом?святом?святом?святом?святом?

Божественна Літургія та Парастас чи Панахидавідправляються щоденно до похованняхристиянина, і потім на третій, дев’ятий ісороковий дні, а також щороку в день іменин ідень його смерті. На третій день відправляєтьсядля того, щоб померлий воскрес для блаженногожиття за прикладом Ісуса Христа, який воскресіз мертвих на третій день; на дев’ятий день, длятого, щоб душа померлого була зарахована додев’яти ангельських чинів; на сороковий день,щоб померлий, подібно до Господа, якийвпродовж сорока днів був спокушуваний, але неспокусився, достойно витримав своєвипробування або приватний суд і потім,подібно Господу, який на сороковий деньвознісся на небо, був прийнятий в світлі обителіраю. Є також інші підстави для поминанняпомерлих в ці дні. У день іменин померлогомолимося на свідчення того, що наша любов до

нього не слабіє з плином часу, але щорокупоновлюється, і тому, як за життя його мимолилися в цей день разом з ним за йогоздоров’я, так і після смерті його молимося зайого спасіння. В день смерті померлогомолимося тому, що день смерті дляхристиянина є днем другого його народження,народження для неба.Божественна Літургія та Парастас, чи Панахидав пам’ять усіх померлих відправляються також взадушні суботи. Свята Церква під часцерковного року визначає окремі дні намолитви за померлих, які називаємо задушнимиабо поминальними. Задушні суботи, це ті у якихбогослужби цілковито присвячені молінням запомерлих. У нашій Церкві маємо такі традиційнізадушні суботи: субота перед М’ясопусноюнеділею, друга, третя і четверта суботиВеликого Посту та Троїцька субота (переднеділею Зіслання Святого Духа) та Дмитріївськасубота. У ці дні можна подати записку з іменамипокійних близьких і священик пом’яне їх наБожественній Літургії та Парастасі чи Панахиді.Також заупокійні богослужіння звершуються вчасі Великоднього посту в усі будні дні або лишев середи та п’ятниці (так званий «сорокоуст»).При поминанні померлих використовуютьсяколиво (зерно) або кутя, тобто варена пшеницяз медом. Мед виражає собою блаженство, якечекає на померлих з вірою і покаянням, апшениця вказує на догму Воскресіння і нагадуєслова Христові: «пшеничне зерно, коли не впадена землю і не завмре, залишиться саме одне;коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Йоан.12, 24).

Як правильно молитися на могилі? Особливо,Як правильно молитися на могилі? Особливо,Як правильно молитися на могилі? Особливо,Як правильно молитися на могилі? Особливо,Як правильно молитися на могилі? Особливо,якщо це звичайна, приватна молитва.якщо це звичайна, приватна молитва.якщо це звичайна, приватна молитва.якщо це звичайна, приватна молитва.якщо це звичайна, приватна молитва.

Молитва за померлих – це обов’язок кожногохристиянина. Найпростіша – це молитва зісловами: «Упокой, Господи, душі спочилих рабівТвоїх (ім’я) та прости їм гріхи їх» та тричі «Отченаш…» і «Богородице Діво…» інші заупокійнімолитви можна знайти у молитовнику.

Існує традиція приносити на могили ріднихІснує традиція приносити на могили ріднихІснує традиція приносити на могили ріднихІснує традиція приносити на могили ріднихІснує традиція приносити на могили ріднихпродукти, зокрема святкові паску тапродукти, зокрема святкові паску тапродукти, зокрема святкові паску тапродукти, зокрема святкові паску тапродукти, зокрема святкові паску такрашанки, чи має вона християнську основу?крашанки, чи має вона християнську основу?крашанки, чи має вона християнську основу?крашанки, чи має вона християнську основу?крашанки, чи має вона християнську основу?

У деяких місцевостях України тримаєтьсязвичай, щоб на Великдень родина йшла нацвинтар, на могили своїх рідних, абиподілитися із ними воскреслою радістю тапривітати великоднім привітом. Ми знаємо, щоХристос переміг смерть, вона вже не має владинад людьми, тому�то і можлива поминальнарадість.У Києво�Печерській Лаврі по воскресломубогослуженні, монахи й вірні сходили допідземних печер, щоб померлим монахам

принести вістку про Христове Воскресіння.Збереглося передання, як у 1463 році в деньСвітлого Христового Воскресіння напривітання ієромонаха Діонісія «ХристосВоскрес!» віками нетлінно спочиваючі впечерах святі відізвалися радісним окликом«Воістину Воскрес!».Нажаль, до наших часів залишилися щеязичницькі пережитки, коли люди, приходячина кладовище, залишають на могилах різніпродукти – наче, для покійного. Треба уникатитаких нерозумних дій, і якщо у Вас є чимподілитися, то краще віддати це убогим абоголодним. Найкраще, що можна розділити зісвоїми померлими родичами, � це молитва, якавоістину поєднує живих та спочилих членівЦеркви.

ТТТТТраплялося чути жарти іноземців, що мовляв,раплялося чути жарти іноземців, що мовляв,раплялося чути жарти іноземців, що мовляв,раплялося чути жарти іноземців, що мовляв,раплялося чути жарти іноземців, що мовляв,можна побачити як «бідно» живуть українціможна побачити як «бідно» живуть українціможна побачити як «бідно» живуть українціможна побачити як «бідно» живуть українціможна побачити як «бідно» живуть українціприйшовши на їхні цвинтарі де встановленніприйшовши на їхні цвинтарі де встановленніприйшовши на їхні цвинтарі де встановленніприйшовши на їхні цвинтарі де встановленніприйшовши на їхні цвинтарі де встановленнірозкішні мармурові та гранітні надгробки. Якрозкішні мармурові та гранітні надгробки. Якрозкішні мармурові та гранітні надгробки. Якрозкішні мармурові та гранітні надгробки. Якрозкішні мармурові та гранітні надгробки. ЯкВи прокоментуєте таку данину моді,Ви прокоментуєте таку данину моді,Ви прокоментуєте таку данину моді,Ви прокоментуєте таку данину моді,Ви прокоментуєте таку данину моді,особливо, з духовної точки зору?особливо, з духовної точки зору?особливо, з духовної точки зору?особливо, з духовної точки зору?особливо, з духовної точки зору?

З глибокої дохристиянської давнини походитьзвичай відокремлювати місце похованнявлаштуванням над ним могили. ХристиянськаЦерква, перейнявши цей звичай, прикрашаємогилу померлого переможним знаменнямнашого спасіння – Святим ЖивотворящимХрестом, зображеним на надгробній плиті абопоставленим на могилі. Хрест на могиліхристиянина – мовчазний проповідникблаженного безсмертя і воскресіння. Опертий вземлю і піднесений до неба, він знаменує вірухристиян в те, що тіло померлого знаходитьсятут в землі, а душа � на небі, що під Хрестомскрите насіння, котре проросте для життявічного в Царстві Божому.Простий, скромний хрест з металу, чи деревабільш підходить могилі християнина, ніждорогі пам’ятники і надгробки з граніту абомармуру. Дуже часто люди, ставлячи на могилахсвоїх рідних дорогі пам’ятники, наче хочутьвідкупитися у них за недостатню приділенуувагу, турботу за життя їхніх близьких.Найкращим пам’ятником від нас для нашихпомерлих є згадка про них у щоденній молитві.

розмовляв Іван Бондар


88888

АНОНСИ

АНОНСИ

У квітні Святі Тайни Хрещеннята Миропомазання у нашомухрамі прийняли:

02.04 Моніка ЗАРІФМоніка ЗАРІФМоніка ЗАРІФМоніка ЗАРІФМоніка ЗАРІФ хреснібатьки: Скимак Михайло та МаяЗаріф10.04 Віталіна ПАСЬВіталіна ПАСЬВіталіна ПАСЬВіталіна ПАСЬВіталіна ПАСЬ хреснібатьки Паночко Ігор таДенисова Наталія10.04 БогБогБогБогБогдан КОВАдан КОВАдан КОВАдан КОВАдан КОВАЛІСКОЛІСКОЛІСКОЛІСКОЛІСКОхресні батьки Коваліско Сергійта Галина Голоцівська10.04 Софія КІБЛИКСофія КІБЛИКСофія КІБЛИКСофія КІБЛИКСофія КІБЛИК хреснібатьки Стожко Олег та ІринаКіблик17.04 Назарій КУШНІРНазарій КУШНІРНазарій КУШНІРНазарій КУШНІРНазарій КУШНІР хреснібатьки Паславський Андрій таНаталія Кайдалова17.04 Мілана�Дарія САВКАМілана�Дарія САВКАМілана�Дарія САВКАМілана�Дарія САВКАМілана�Дарія САВКАхресні батьки БачикВолодимир та Лілія Кісениця17.04 Станіслав НАКОНЕЧНИЙСтаніслав НАКОНЕЧНИЙСтаніслав НАКОНЕЧНИЙСтаніслав НАКОНЕЧНИЙСтаніслав НАКОНЕЧНИЙхресні батьки Брода Юрій таНадія Потапова

УПОКОЇЛИЛЯ У ГОСПОДІУПОКОЇЛИЛЯ У ГОСПОДІУПОКОЇЛИЛЯ У ГОСПОДІУПОКОЇЛИЛЯ У ГОСПОДІУПОКОЇЛИЛЯ У ГОСПОДІ

17 квітня �17 квітня �17 квітня �17 квітня �17 квітня �

Буйна Стефанія 1933 р.н.Буйна Стефанія 1933 р.н.Буйна Стефанія 1933 р.н.Буйна Стефанія 1933 р.н.Буйна Стефанія 1933 р.н.

18 квітня18 квітня18 квітня18 квітня18 квітня

Шпитко Юрій 1971 р.н.Шпитко Юрій 1971 р.н.Шпитко Юрій 1971 р.н.Шпитко Юрій 1971 р.н.Шпитко Юрій 1971 р.н.

19 квітня19 квітня19 квітня19 квітня19 квітня

КККККузьмінський Іван 1941 р.н.узьмінський Іван 1941 р.н.узьмінський Іван 1941 р.н.узьмінський Іван 1941 р.н.узьмінський Іван 1941 р.н.

Щиро співчуваємо разом ізЩиро співчуваємо разом ізЩиро співчуваємо разом ізЩиро співчуваємо разом ізЩиро співчуваємо разом ізрідними та близькими померлих.рідними та близькими померлих.рідними та близькими померлих.рідними та близькими померлих.рідними та близькими померлих.

ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!!!ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!!!ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!!!ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!!!ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!!!

ОНОВЛЕНИЙ РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ ШУКАЙТЕ НА ДОШКАХ

ОГОЛОШЕНЬ ТА ПАРАФІЯЛЬНОМУ ВЕБ−САЙТІ.

У НАСТУПНОМУ НОМЕРІ ЧИТАЙТЕ:

СПІЛКУВАННЯ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ У ІНТЕРНЕТНИХ

СОЦ. МЕРЕЖАХ: ДУХОВНИЙ АСПЕКТ...

ПЛАНУВАННЯ ЛІТНЬОГО ВІДПОЧИНКУ ДЛЯ ДІТЕЙ

ДОРОГІ ПАРАФІЯНИ! ЗАПРОШУЄМО ВАС НА НАШІ ВЕБ−РЕСУРСИ:

http://ugccallsaints.blogspot.com/

picasaweb.google.com/ugcc.allsaints

www.facebook.com/church.allsaints

Над номером працювали: Іван БОНДАР, о. Остап ГНАТІВ

Documents

ВІСНИК ХРАМУ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ТРАВЕНЬ 2011