82
весна-літо 2011 Спеціальний випуск Українські виміри євразійства Головна тема: місце України в діалозі 6-29 Для діалогу меж не існує Це ми, Плането, - Українці! “Філософська спадщина як дієвий чинник розвитку сучасного світу” 62-73

Журнал "ДА-Україна"

Embed Size (px)

DESCRIPTION

спеціальний випуск

Citation preview

весн

а-лі

то 20

11

Спец

іаль

ний

випу

ск

Українські виміри євразійства

Головна тема: місце України в діалозі 6-29

Для діалогу меж не існує

Це ми, Плането, - Українці!

“Філософська спадщина як дієвий чинник розвитку сучасного світу” 62-73

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск2

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 3

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск4

Журнал «Діалог Євразії»

Культурно-інформаційне виданняУкраїнського національного комітетуМіжнародної громадської організаціїПлатформа «Діалог Євразії»

Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції УкраїниСвідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформаціїСерія КВ № 12525–1409Р від 28.04.2007 Засновник: ПП «Діалог культур»

Весна–літо, 2011 р. Спеціальний випуск

Платформа «Діалог Євразії»:Голова – Володимир СергійчукСпівголова – Гарун ТокакГенеральний секретар – Ісмаїл Тас

Український національний комітетПлатформи «Діалог Євразії»:Голова – Сергій ТелешунКоординатор – Ґьокхан Демір Редакція журналу «Діалог Євразії»:Редакційна рада:Богдан АндрусишинҐьокхан ДемірОмер ДерменджіІван ДрачДіана ДуцикЮрій КочубейАндрій КурковМарія МатіосМикола РижковВолодимир СергійчукСергій ТелешунІгор ТурянськийГригорій ХалимоненкоЮрій ШайгородськийОлександер Шокало

Над випуском працювали:Мустафа АметовҐьокхан ДемірОльга ПогребнякВолодимир СергійчукОлександер Шокало Адреса редакції:01004, м. Київ, вул. Басейна, 21А, офіс 6.Тел/факс: +38 (044) 234 70 90; 234 72 10; 234 96 00E-mail: [email protected] www.daplatform.org.ua

Друк: ТОВ “СЛОН” м. Київ, пр-т Московський, 6, оф. 901Тел.: +38 (044) 332 06 25

Наклад 3 000 примірників

Застереження:Відповідальність за достовірність усіх фактів несуть автори публікацій.Відповідальність за зміст реклами несуть рекламодавці.Використання матеріалів із журналу «Діалог Євразії»в будь-якій формі дозволяється тільки з письмової згоди редакції.

змістГоловна тема: місце України в діалозі

Володимир СеРГІйчУКУкраїнські виміри євразійства 6-9

Олег БІЛОРУСМи можемо пропонувати діалог між народами 10

Мирон КУРОПАСЬУкраїнець у Білому Домі: помічник Президента зі справ етнічних меншин 11-13

Богдан ФУТейДовіра чужинців сьогодні надзвичайно важлива 14-15

Валентина БОРИСеНКОУкраїнські традиції взаєморозуміння та взаємоповаги 16-18

Володимир БІЛеЦЬКИйЦе ми, Плането, - Українці! 20-23

Февзі ЯКУБОВПолікультурність по-кримськи 24-25

Діана ДУЦИККультура діалогу чи діалог культур? 26-27

Сергій ТеЛеШУНРоль і місце діалогу в сучасному світі: погляд з України 28-29

ІСтоРІЯ: з особистого досвіду

Ігор ТУРЯНСЬКИйУкраїна й Туреччина: погляд із минулого в майбутнє 30-32

Інтерв’ю Ґьокхана ДеМІРА з Григорієм ХАЛИМОНеНКОМУкраїнська орієнталістика й Платформа “Діалог Євразії” 34-35

мИСтеЦтво: світ крізь живопис

Уляна БАУКОВАСтамбульскі роки Олекси Грищенка 36-39

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 5

змістГоловна тема: місце України в діалозі

Володимир СеРГІйчУКУкраїнські виміри євразійства 6-9

Олег БІЛОРУСМи можемо пропонувати діалог між народами 10

Мирон КУРОПАСЬУкраїнець у Білому Домі: помічник Президента зі справ етнічних меншин 11-13

Богдан ФУТейДовіра чужинців сьогодні надзвичайно важлива 14-15

Валентина БОРИСеНКОУкраїнські традиції взаєморозуміння та взаємоповаги 16-18

Володимир БІЛеЦЬКИйЦе ми, Плането, - Українці! 20-23

Февзі ЯКУБОВПолікультурність по-кримськи 24-25

Діана ДУЦИККультура діалогу чи діалог культур? 26-27

Сергій ТеЛеШУНРоль і місце діалогу в сучасному світі: погляд з України 28-29

ІСтоРІЯ: з особистого досвіду

Ігор ТУРЯНСЬКИйУкраїна й Туреччина: погляд із минулого в майбутнє 30-32

Інтерв’ю Ґьокхана ДеМІРА з Григорієм ХАЛИМОНеНКОМУкраїнська орієнталістика й Платформа “Діалог Євразії” 34-35

мИСтеЦтво: світ крізь живопис

Уляна БАУКОВАСтамбульскі роки Олекси Грищенка 36-39

ПоСтатІ: національні культури

Інтерв’ю Ґьокхана ДеМІРА з Павлом ЗАГРеБеЛЬНИМДіалог через літературу, політику й людське спілкування 40-41

Згадуючи Айтматова 42-43

СвІтоГлЯД: людство - з гірських вершин

Ігор ПОХВАЛІНДля діалогу меж не існує 44-45

ГеоГРаФІЯ ДІалоГУ:

Гаріфулла ЄСІМВажлива роль у діалозі Євразії (Казахстан) 46-49

Кубан АБДИМЄННеобхідність порозуміння попри складні виклики (Киргизстан) 50-53

Світлана ВИНОКУРОВАДуховна місія діалогу культур (Білорусь) 54-57

Борис МАРІАНМіст завдовжки 12 років (Молдова) 58-61

До Міжнародної наукової конференції “Філософська спадщина як дієвий чинник розвитку сучасного світу”

ПоДвИЖнИКИ: джерела мудрості

Олександер ШОКАЛОВони визначають світи національних культур Євразії: Конфуцій, Румі, Сковорода, Кант, Юркевич, Бердяєв, Ґанді, Ґюлен 62-73

ХРонІКа: діяльність Платформи “Діалог Євразії” 74-79

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск6

К оли згадують про євразійські країни, то називають Російську Федерацію й Ту-реччину, інколи ще Казахстан. А Україну ніхто, як правило, не пов’язує з творен-

ням євразійства як такого, хоча з незапам’ятних часів наші предки були безпосередньо причет-ні до цього процесу. Скажімо, вже після того, як на тутешніх чорноземах витворилося хлібо-робство, сюди починають навідуватися агре-сивні кочові племена зі Сходу. Ті непрохані азі-атські прибульці поступово й самі розчиняють-ся в праукраїнській хліборобській стихії, вод-ночас формуючи в підкорених автохтонів нові прикмети, що були притаманні тодішній схід-ній цивілізації. Хіба не така доля спіткала скіфів, сарматів, гунів? Не забуваймо, що до такого ши-рокого розмаїття особливостей європейської й азійської цивілізацій додалися й прикмети за-хідноєвропейської культури, коли на наші те-рени прибилися готи.

Сплав європейської та азійської культур на теренах нинішньої України продовжуєть-ся і в часи Київської Русі, коли наші князі здій-снюють походи на Каспій, у Заволжя. А через якийсь час розпочинається зворотній процес,

коли вже монголо-татарські орди підкорюють Галицько-Волинську державу. Особливо ж по-мітно взаємопроникнення цивілізаційних осо-бливостей Сходу і Заходу спостерігається в часи козацтва, яке опиняється на межі двох сві-тів – християнського й мусульманського. Тоді українська й тюркська кров змішувалася на-самперед через виведення сотень тисяч наших співвітчизників до ординського полону, і вони згодом ставали підданими Кримського ханства й Османської імперії.

З другого боку маємо говорити і про мирне хліборобське освоєння українцями великих просторів за Уралом, де вони й донині плека-ють свої оригінальні ідеї й форми культурної, економічної та суспільної творчості на Сірому Клині, в Сибіру та на Зеленому Клині, завдяки чому ці терени відіграють нині важливу роль у розвитку економіки, а також одержали імпульс до культурного зростання.

Цього, очевидно, достатньо, аби перекона-тися, що українство вже протягом кількох ти-сячоліть розвивається як євразійський фено-мен світової цивілізації. Відтак ми повинні ба-чити себе сьогодні не лише в площині відносин

УКРАЇНСЬКІ ВИМІРИ

ЄВРАЗІЙСТВА

Володимир СеРгІЙчУК

Голова Міжнародної громадської організації Платформа «Діалог Євразії»,

професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 7

місце України в діалозі

між Західною Європою і Російською Федераці-єю, а й заявляти про свої зовнішньополітичні й культурні пріоритети і в південно-східному на-прямку, зокрема до Босфору, де й досі вражає уяву величний для нас Царгород, звідки наші предки завжди намагалися взяти енергію для чергового етапу розбудови власного держав-ного життя і нового культурного поступу.

Тож починаючи від наших обрядових пісень, у яких збережено найдавніші згадки про ви-прави на Царгород, це місто було в нас завжди поняттям чогось казкового і міфічного. «Для нас, українців, - писав відомий маляр Олек-са Грищенко, - немає яскравішого слова над слово Царгород. Воно освячене сторіччями і пов’язане з найвидатнішими подіями нашої іс-торії. Від свого першого культурного пробу-дження, від свого хрещення, стара Русь оберта-ється обличчям до славної столиці – цен-тру найбагатших ринків.

Один по одному слідують за-войовники, зміняються куль-тури, народжуються нові політичні й соціальні концепції. Але живу-чість та особливий чар Царгороду ні-коли не в’януть. У них віддзеркалю-ються цілі епо-хи. Їхня старо-давність і вага губляться у си-вині часу. В них зосереджуєть-ся таємна сила, яка владно при-тягала найне-ймовірніші на-роди далеких сторіч і недавньо-го минулого… не-має в цілому світі другої країни чи на-ції, яка переховува-ла б спогад про Царго-род з такою ревністю і яка століттями мріяла б про ньо-го так містично, як Україна. Ні розлогість границь, ні наїзди орд, ні зміни урядів, ні останні криваві лихоліт-тя, ніщо не може відвернути або затемнити по-гляд, який одного разу звернувся до чудового міста, «цариці-міста, захисника всіх інших міст, усіх церков, осередку знань і мистецтв», як ви-словився один візантієць».

Слушно при цьому згадати й слова Святосла-ва Гординського: «Як і всі інші раси, що живуть у холоднішому підсонні, ми віками відчували нестримний потяг на південь, до сонця і барв, і місто це чарувало уяву наших вояків і ченців, мистців і письменників, не менш як і народних співців, які оспівували облогу Царгорода моло-дим вродливим лицарям. З прийняттям хрис-тиянства Царгород притягав нас силою сво-єї питомої ваги – як великий осередок релігії і культури, а передусім, як місто, яке вміло єдна-ти суперечності різних культур».

Цей потяг на південь посилювався ще й тому, що звідти наші предки, як правило, одержува-ли позитивні відгуки щодо власного майбут-нього. Адже саме Візантія першою визнала державність Русі, виплачуючи з 860 року дани-ну київським князям Аскольду й Діру. З її столи-

ці Константинополя ми одержали мож-ливість прилучитися до здобутків

християнства, що в поєднанні з одвічними традиціями пра-

українців піднесло куль-туру Київської Русі до

вершин європейської досконалості, зго-

дом поширило її з Києва на вели-

чезні простори угро-фінського розселення.

Тож не див-но, що після падіння дер-жавності на-шого народу в князівську

добу її майбут-нє відроджен-

ня започаткову-ється козацтвом

саме через роз-виток південно-

східного вектора своєї політики. Праг-

нучи втілити в життя ті плани, які не вдалося ре-

алізувати в часи Київської Русі, нащадок турово-пінських

Рюриковичів Дмитро Вишневець-кий перший свій закордонний візит від

імені запорожців здійснив 1553 року саме до Туреччини. Цілком можливо це сталося тому, що в свідомості українства назавжди залишив-ся потяг до берегів Босфору, де «візантійське вогнище має таку калорійну силу, що ніщо не

українство вже протягом кількох тисячоліть розвивається як євразійський феномен світової цивілізації

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск8

могло зменшити його промінювання на нашу багату Вітчизну».

З цього, з усього видно, виходив і гетьман Богдан Хмельницький, котрий свій перший міждержавний договір підписав саме з Туреч-чиною. Значення цього напрямку в розвитку української козацької державності добре усві-домлювали й інші гетьмани, котрі намагалися в своїх державотворчих змаганнях заручити-ся підтримкою Блискучої Порти, - Іван Брюхо-вецький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пи-лип Орлик… А куди подалися славні запорож-ці після зруйнування їхнього січового вогнища російською імператрицею Катериною ІІ в 1775 році?..

Очевидно, вже в козацькі часи нашими ди-пломатами враховувалися основні геополітич-ні тенденції України, про що чітко скаже пізні-ше Юрій Липа: «Бо ж передусім не схід і не за-хід є джерелом України. Підложжям її раси, під-ложжям її культури й світогляду від самого по-чатку до і до останніх часів був Південь. Звід-ти прийшло оформлення християнства, тіль-ки туди була єдина спроба перенесення столи-ці з Києва. Південь, Дунай і Закавказзя – це на-прямні головної експансії київських князів, Се-редземне море – напрямна політичної і торго-вельної експансії античного Понту.

Визначення напрямної на схід чи на захід – це передусім нищення власного характеру, ду-ховости, що прийшла з півдня. Духовости, що зросла над південними морями й вододілами й розпросторилась, як кров по жилах, ідучи вго-ру Дніпром, Дністром, Дунаєм, Бугом і Доном, несучи до найглухіших закутків українських зе-мель подих півдня. чи ж не видно цього в егей-ських і геттитських взорах Старобільщини, чи ж не грає він павинними перами колядок на Пол-тавщині, чи не зв’язаний звичаями з-над Дін-ця? Де ж поділася Америка йонійського й ма-лоазійського гелленства, як не в крові україн-ців…».

чи не ці чинники покликали до Константино-поля з початком Першої світової війни членів

Союзу Визволення України, які побачили мож-ливість участі українських добровольців у ту-рецькому експедиційному корпусі з метою іні-ціювати національно-визвольне повстання в Північному Причорномор’ї, включаючи й Ку-бань. Тоді Порта, «так само, як кабінети берлін-ський і віденський», визнала необхідність ви-зволення України й обіцяла сприяти «україн-ському народові в справі утворення ним неза-лежної держави».

Ці слова не залишилися порожньою обіцян-кою: коли «найбільші демократи» тогочасно-го світу, декларуючи право націй на самовиз-начення, відмовилися визнати його за україн-ським народом після проголошення четвер-того Універсалу Центральної Ради, Туреччина була серед тих держав, які 9 лютого 1918 року першими визнали незалежність Української Народної Республіки. І навіть тоді, коли Уряд УНР опинився у вигнанні, його Посольство про-довжувало функціонувати в Стамбулі.

Оцінюючи підсумки зовнішньополітичних відносин незалежної України протягом остан-ніх двадцяти років, можемо також стверджува-ти, що південний і південно-східний напрямок залишається й донині досить перспективним для нашої держави. І йдеться про перспективу розвитку міждержавних зв’язків не лише з Ту-реччиною та країнами Закавказзя й Централь-ної Азії, а й власне класичного близького і да-лекого Сходу – Індією, Китаєм, Іраном, Японією, В’єтнамом…

Тож коли у Стамбулі, де в кожному каме-ні присутня історія багатьох націй і перехре-щуються цивілізаційні процеси сучасності, в 1998 році за ініціативою видатного письмен-ника й громадського діяча чингіза Айтматова створено Міжнародну громадську організацію Платформа «Діалог Євразії», до складу якої уві-йшли представники інтелектуальної еліти кра-їн Європи й Азії з метою поглиблювати порозу-міння між народами, добиватися взаємодії різ-них релігій і культур через міжнародні конфе-ренції, “круглі столи”, виставки, то наш голос та-

Відтепер з’являються

нові можливості для

утвердження провідної ролі

нашої делегації в діяльності Платформи,

що може впливати також

і на створення позитивного

іміджу України на міжнародній

арені

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 9

місце України в діалозі

кож зазвучав на берегах Босфо-ру. Українці разом із представ-никами інтелектуальної еліти 13 країн Європи й Азії прагнуть поглиблювати порозуміння між народами, толерантно стави-тись до традицій і звичаїв кож-ного, добиватися в цьому на-прямку взаємодії різних релігій і культур. Втіленням цих осно-воположних засад стали міжна-родні конференції, “круглі сто-ли”, виставки, що відбулися за участі письменників, науковців, парламентарів у Туреччині, Ро-сійській Федерації, Казахстані, Киргизії, Україні та інших краї-нах, що об’єднуються під егідою Платформи.

Український національний ко-мітет Платформи «Діалог Євра-зії» завжди брав активну участь у всіх її заходах, що й знайшло вираження в обранні представ-ника нашої країни головою цієї міжнародної громадської орга-нізації на дворічний термін. Від-тепер з’являються нові можливості для утвер-дження провідної ролі нашої делегації в діяль-ності Платформи, що може впливати також і на створення позитивного іміджу України на між-народній арені. Зокрема, це може проявитися в проведенні в Україні міжнародних форумів, на яких розглядатимуться актуальні проблеми відносин у сучасному світі, насамперед на єв-разійському континенті, де наша держава здат-на взяти на себе місію поглиблення діалогу між народами і культурами.

Перспективним, між іншим, було б заснувати в Україні своєрідний гуманітарний Давос, який привернув би увагу не лише євразійських ін-телектуалів, а й представників національних еліт з усіх континентів. І якщо наша влада так і не зрозуміє важливості подібної акції і не під-

тримає її з свого боку, представники нашої ін-телектуальної й бізнесової еліти самі зможуть скористатися можливістю в черговий раз за-свідчити перед усім світом, що ми – спроможні бути посередником у діалозі між цивілізаціями.

Бо коли на нашій землі знаходять порозумін-ня між собою представники більше сотні різ-них етносів і народностей, вирішуючи всі су-перечки мирним шляхом, то вони зможуть до-вірити нам розв’язання своїх проблем і за меж-ами України.

Переконаний в головному: українство, яке тисячоліттями творилося в євразійських вимі-рах, за нинішньої ситуації таки зможе показа-ти себе об’єднуючим чинником у міжцивіліза-ційному контакті через Платформу «Діалог Єв-разії».

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск10

Хоч і зовсім недавно довідався деталь-ніше про діяльність Платформи «Ді-алог Євразії», однак вважаю надзви-чайно важливим рішення гуманітарі-

їв Євразії, які в 1998 році підтримали ініціати-ву видатного письменника і громадського ді-яча чингіза Айтматова й створили в Стамбулі цю авторитетну Міжнародну громадську орга-нізацію, до складу якої увійшли представники інтелектуальної еліти країн Європи й Азії. Саме вони взяли на себе місію в доброзичливій дис-кусії, поважаючи думку й звичай кожного, за-пропонувати народам обох континентів діа-лог взаємної толерантності і лояльності.

Маючи за мету поглиблювати порозумін-ня між народами, добиватися взаємодії різних релігій і культур через міжнародні конферен-ції, “круглі столи”, виставки, що вже відбулися в багатьох країнах Азії і Європи, учасники Плат-форми розглядають актуальні проблеми від-носин у сучасному світі, суттєво сприяють по-глибленню діалогу між народами і культурами. Саме в такому взаємозбагаченні й мирному ді-алозі про насущні проблеми сучасності мож-на сподіватися на мирне розв’язання багатьох проблем сучасності.

Справді, порозуміння між народами й куль-

Олег БІлОРУС

Голова Комітету в закордонних справах Верховної Ради України,

Надзвичайний і Повноважний Посол України, член-кореспондент

Національної академії наук України

МИ МОЖеМО ПРОПОНУВАТИ ДІАлОг МІЖ НАРОДАМИ

турами набуває особливого значення на по-чатку ХХІ століття, коли на планеті продовжу-ються локальні збройні конфлікти, невинні люди гинуть від тероризму. Радує, що в цьо-му діалозі важливу роль відіграють інтелекту-али нашої держави, про що засвідчує обран-ня представника України головою Платформи «Діалог Євразії». Хочеться вірити, що завдяки цьому Україна приверне до себе увагу не лише євразійських інтелектуалів, а й представників національних еліт з усіх континентів.

Водночас інтерес до подібних акцій україн-ських інтелектуалів на міжнародній арені має зацікавити широкі кола українського грома-дянства, і воно візьме й свою посильну участь у розв’язанні різних проблем, які постали не лише між сусідніми народами, а й перед усім людством.

Глибоко переконаний, що велику роль в ознайомленні нашого громадянства з діяль-ністю Платформи «Діалог Євразії» зіграє пе-ріодичний часопис цієї організації, який ви-ходитиме українською мовою. Саме він може стати не тільки інформаційним джерелом, а й об’єднавчим чинником для активного україн-ства, яке завжди було готовим долучитися до миротворчих акцій.

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 11

місце України в діалозі

Коли Річард Ніксон боровся в 1972 році за переобрання на посаді Президен-та США, він пообіцяв двом конгресме-нам, едварду Дервінскі, польському

американцеві, і Франку Аннунцо, італійському американцеві, що, в разі переобрання, він, Нік-сон, призначить їх на посади спеціальних асис-тентів Білого Дому з етнічних справ. Попередні президенти вже призначили спеціальних асис-тентів для чорношкірих, іспанців і жінок.

Президента Ніксона переобрали, але в 1975 році він змушений був піти у відставку. Коли його наступник Джеральд Форд швидко склав присягу, конгресмени Дервінскі і Аннунцо звернулися до нового президента і нагадали про попередню обіцянку Ніксона. Президент Форд погодився створити у Білому Домі офіс зі зв’язків із представниками етнічних меншин.

Мене, українця, попросили надати резюме для новоствореної посади. У той час я був ре-гіональним директором Грейт Лейкс для про-грами ACTION, федеральне агентство якої включало такі програми, як «добровольці на службу до Америки» (VISTA), «догляд за літніми людьми», «дипломатичний корпус для служ-бовців у відставці» і «мирний корпус». Я був від-повідальний за всі внутрішні програми ACTION в Ілінойсі, Індіані, Огайо, Міннесоті і Мічіга-ні. Мене також переконали стати директором ACTION у Вашингтоні, аби розвивати програми особливо для етнічних американців.

чому звернулися до мене? Одна з програм, яку я розвивав до цього - проект з пошуку ет-нічного населення старшого віку (PSEF). За мету ставилась допомога етнічним громадянам старшого віку, що живуть у бідності й які через труднощі з англійською мовою не підозрюва-ли про існування різноманітних федеральних програм, до яких вони б могли мати доступ, як, наприклад картки на їжу, допомога для орен-ди житла, «їжа на колесах» і т. п. В мою програ-му вербувалися двомовні громадяни старшо-го віку з програми VISTA, і їм демонструвалися різноманітні переваги, які пропонує держава

бідним мешканцям та пенсіонерам. Перша така програма (PSEF) була впроваджена в чикаго. В неї були включені українець, литовець, поляк, італієць, і, зрештою, мексиканець. Після закін-чення їхнього навчання, ці п'ять доброволь-ців програми VISTA отримали поліс на 10.000$ на страхування життя і 6.000$ на річні витрати. Вони продовжували жити в їхніх власних етніч-них околицях, доглядаючи за старшим поколін-ням. Програма мала надзвичайний успіх, і мені вдалося втілити в життя подібні програми PSEF в Детройті, Клівленді та Гарі (Індіана).

Директор ACTION був задоволений моїми напрацюваннями й проінформував персонал Білого Дому про успіх програми. Я проходив співбесіди разом з іншими кандидатами і був остаточно затверджений за пропозицією Бі-лого Дому на посаду спеціального асистента зі справ етнічних меншин. Звичайно, мені допо-могло те, що усе моє життя я був республікан-цем і був організатором та першим президен-том Республіканської Ради державних націо-нальностей Ілінойса.

Я потрапив до Білого Дому в цікавий істо-ричний час. Ішов 1976 рік, Сполучені Штати відзначали двохсоту річницю Декларації своєї незалежності. Насамперед я організував прес-конференцію в Білому Домі, яка була присвя-чена важливості ролі етнічних лідерів, щоб ді-знатися про їхні спільні проблеми. Два найго-ловніші питання, на які зверталася увага, були перепис населення 1980 року та пожвавлен-ня зв’язків з етнічними меншинами. Під час цієї прес- конференції президент Форд сфотогра-фувався з кожним із лідерів індивідуально. По-обіцяв, що він зробить усе, що від нього зале-жить для вирішення їхніх проблем.

За декілька тижнів я організував ще дві прес-конференції в Білому Домі. Перша була при-свячена перепису населення 1980 року. В ній узяв участь директор Бюро Сполучених Штатів з питань перепису населення. Наприкінці кон-ференції директор погодився включити націо-нальне походження, як одне з питань в анке-

УКРАЇНеЦЬ У БІлОМУ ДОМІ: ПОМІчНИК ПРеЗИДеНТА ЗІ СПРАВ еТНІчНИХ МеНШИН

Мирон КУРОПАСЬ

Помічник Президента США Джеральда Форда

Я ... був остаточно затверджений за пропозицією Білого Дому на посаду спеціального асистента зі справ етнічних меншин

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск12

ті під час наступного перепису. Він дотримав-ся обіцянки, і в 1980 році, уперше в американ-ській історії, питання про національне похо-дження було включене в американську анкету перепису населення. З того часу це питання за-лишається частиною кожної анкети під час пе-репису.

Моя друга конференція сконцентрувалася на урядових програмах, призначених підтрим-ки зв’язків між етнічними сусідами, які розки-дані на великих територіях. Цей конклав спри-яв посиленню поваги до етнічних груп зі сто-рони директора та співробітників департамен-ту розвитку міст Сполучених Штатів, існуван-ня яких посилювала зв'язок великих терито-рій мегаполісів. Значно зросла повага зі сторо-ни бюрократів, які працювали на федеральний уряд, до цінності збереження етнічних культур.

Я також зустрівся індивідуально з амери-канськими етнічними лідерами в моєму офі-сі. Зустрічі відбувалися після сніданку у Білому Домі. Під час зустрічі я дізнався, що більшість із них бажає зробити щось особливе, щоб пока-зати, наскільки вони цінують і радіють із того, що мають можливість жити в Сполучених Шта-

тах. Хорватські американці, наприклад, хотіли подарувати Президентові Форду вишитий на-ціональний костюм. Вірмени - спорудити ста-тую їхніх національних поетів на території Фі-ладельфійського Музею мистецтв. Українці ба-жали, щоб Президент Форд зустрівся з Карди-налом йосипом Сліпим та провести "Україн-ський День" у Білому Домі. Угорці планували організувати зустріч Президента США з бор-цями за свободу 1956 року. Мені вдалося задо-вольнити усі ці запити.

Японські американці мали найбільш незви-чайне прохання. Вони хотіли, щоб Президент Форд відмовився від Адміністративного нака-зу 9066 – директиви Президента Франкліна Делано Рузвельта з часів Другої світової війни про те, що всі японські американці, що мешка-ли в штатах Вашингтон, Орегон та Каліфорнія, навіть громадяни країни та ті, що народилися в США, повинні бути інтерновані в концтабо-рах далеко від західного узбережжя Америки. Це був непотрібний і жорстокий наказ. Япон-ські американські лідери в 1976 році хотіли, щоб усі американці зрозуміли, що потрібно не лише святкувати дивовижні речі, які були зро-

Президент США Джеральд Форд, Мирон Куропась та його батько

Степан Куропась

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 13

місце України в діалозі

блені за останні 200 років, а також необхідно визнати національні помилки. Президент Форд погодився. Він проголосив, "Американську обі-цянку", в якій визнав великі страждання безне-винних японських американців, і поклявся, що такі дії ніколи не матимуть повторення.

Лідери етнічних груп також запрошували Президента на різні заходи, які ознаменували американську незалежність. Звичайно, графік Форда не дозволяв бути присутнім на всіх за-ходах, тому він часто посилав мене, аби пред-ставляти його. Мені випала честь бути присут-нім на багатьох прекрасних святах від імені Президента Форда, у тому числі я був запроше-ний президентом Фінляндії до фінської амери-канської громади в Хакноці (Мічіган), мене ві-тав король Швеції, коли той прибув човном до місця розташування першого шведського по-селення в штаті Делавер.

Цікавим моментом під час перебування в Бі-лому Домі була розмова з делегацією з Радян-ського Союзу. Я звернувся до них українською мовою і спитав, чи хтось зрозумів, що я сказав. Деякі озирнулися навкруги і соромливо під-няли руку. Я пояснив, що народився в Амери-ці, але я не зміг закінчити, бо радянський пере-

кладач перебив мене і зажадав продовжити ан-глійською.

Державною мовою я розповів, що мій бать-ко виїхав до США в 1927 році, мати – в 1929-му. Впевнений, що ніхто з них навіть і мріяти не міг про те, що їхній син одного дня працюватиме для Президента США. Зростаючи в Сполуче-них Штатах, я також ніколи не думав, що ма-тиму честь працювати пліч-о-пліч з Президен-том наймогутнішої країни світу. Однак мій при-клад показує, що все можливе в американсько-му суспільстві, навіть для громадянина з укра-їнським корінням.

У зв’язку з цим напрошується одна думка: за період каденції Президента Форда мені дове-лося бути арбітром у багатьох справах, що ви-никали в середовищі етнічних меншин США, всі вони знали, що українець вирішує їх справед-ливо, а це підносило імідж українства Північної Америки. Тож обрання представника України на посаду голови такої авторитетної міжнарод-ної організації, як Платформа «Діалог Євразії», свідчить про те, що ми маємо повагу серед чу-жинців, нам довіряють. Треба лише, щоб ми ви-правдовували це довір’я, аби зміцнювався ав-торитет України.

Президент США Джеральд Форд приймає Патріарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого

ми маємо по-вагу серед чу-жинців, нам до-віряють. Треба лише, щоб ми виправдовува-ли це довір’я, аби зміцнював-ся авторитет України

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск14

Н е часто представникові і англосак-сів доводиться почути від найви-щої державної особи США пропози-цію обійняти посаду федерального

судді. Наш земляк Богдан Футей таку про-позицію від Президента США Рональда Рей-гана одержав 30 січня 1987 року і після про-цедури затвердження його кандидатури Се-натом приступив до виконання обов’язків Судді Федерального Суду Претензій Сполу-чених Штатів Америки 29 травня 1987 року.

Природно, виникає питання: чому саме на українцеві зупинив тоді свій вибір такий ав-торитетний і успішний Президент США, як Рональд Рейган. Ось що сказав з цього при-воду сам Богдан Футей:

- Я пройшов життєвий шлях, як і багато моїх ровесників, котрих батьки, тікаючи від

більшовицького режиму в 1944 році, забра-ли з собою в Німеччину. через табори пе-реміщених осіб ми добралися в повоєнні

роки за океан, де я здобув спочатку серед-ню освіту, а потім закінчив Western Reserve University, отримавши 1962 року ступінь ба-калавра, а 1964 року – магістра. Оскільки був наполегливим у здобутті знань, згодом одержав і ступінь доктора права у Cleveland Marshall Law School. Пройшовши добру практику в юридичних фірмах, у 1972-1974 роках працював головним заступником прокурора Клівленда, після чого був ви-сунутий на посаду виконавчого асистента мера цього американського міста.

Мабуть, моя здатність розглядати різ-ні проблемні питання в судовому процесі справедливо і відповідно до чинного зако-нодавства (а я є членом Асоціації адвокатів Округу Колумбія, Американської Асоціації адвокатів та Асоціації українських адвокатів

Америки, маю ліцензію прак-тикувати право у штаті Огайо, Окружному суді Сполучених Штатів для Північного Огайо, в Окрузі Колумбія, а також у Верховному Суді Сполучених Штатів) стала підставою для призначення мене головою Комісії з врегулювання за-кордонних претензій Сполу-чених Штатів (Foreign Claims Settlement Commission) з травня 1984 року.

Три роки я захищав інтере-си США на цій посаді, а тоді й пролунав дзвінок від Прези-дента Рейгана з пропозицією обійняти посаду Федераль-ного Судді. І ось я вже майже чверть століття виконую цей відповідальний обов’язок пе-ред народом США, що перед-бачає участь у розв’язанні різ-них судових спорів. Коли ж ухвалюю рішення, пам’ятаю не лише про суддівську при-сягу, а й завжди відчуваю гор-дість, що тим самим представ-ляю українство, якому довіря-ють.

Це особливо для мене важливо і тоді, коли беру участь у діяльності різних американ-ських і міжнародних інституцій, які сприя-

ДОВІРА чУЖИНЦІВ СЬОгОДНІ НАДЗВИчАЙНО ВАЖлИВА

Богдан ФУТеЙ

Суддя Федерального Суду США, правник, політичний і громадський

діяч, доктор права, професор

Виступ Богдана Футея у Верховній Раді України

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 15

місце України в діалозі

ють розвитку верховенства права та демократизації, що проводяться під егідою Конференції суддів Спо-лучених Штатів, Державним Депар-таментом та Американською асо-ціацією адвокатів в Україні та Росії. Я брав також участь у програмах обміну суддями, семінарах, робо-чих групах та був радником Робо-чої групи з розробки проекту Кон-ституції України. Також був офіцій-ним спостерігачем під час парла-ментських виборів в Україні 1994, 1998 2002 та 2006 років і прези-дентських виборів 1994, 1999, 2004 і 2010 років, проводив брифінги стосовно виборчого законодав-ства України та рекомендацій для міжнародних спостерігачів. Водно-час є радником програм демокра-тизації Міжнародного Республікан-ського Інституту (IRI), Міжнародної Фундації Виборчих Систем (IFES) та Фундації „Україна-США”.

Про цю відповідальність пе-ред своїм народом на міжнарод-ній арені намагаюся донести і сво-їм студентам у лекціях з юридичної компаративістики й конституцій-ного права в багатьох українських і зарубіжних університетах.

чому на цьому наголошую? Об-рання представника України голо-вою такої авторитетної міжнарод-ної організації, як Платформа «Ді-алог Євразії» - це не тільки висо-кий ступінь довіри з боку іноземців до Української держави, який тре-ба виправдати перед усіма країна-ми, а й ще один шанс засвідчити пе-

ред ними про нашу спро-можність бути вдумливим і справедливим арбітром на міжнародній арені хай навіть у громадських спра-вах.

Сподіваюся, що так воно і станеться, бо довіра сві-ту до України сьогодні над-звичайно важлива, вона може бути запорукою її цивілізаційного поступу в майбутньому.

Зустрічі Богдана Футея з Президентами США Рональдом Рейганом та Біллом Клінтоном

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск16

Територія України розташована в Схід-ній частині Європи. Українці давнє і авто-хтонне населення своєї держави. Осно-вний господарсько-культурний тип – роз-

винене землеробство і скотарство та допоміжні заняття – рибальство, збиральництво, мислив-ство, пасічництво. На їх основі високого розви-тку досягли ремесла та мистецтво. Давні тради-ції в Україні мають духовні цінності народу, які утворили систему морально-естетичних засад життєдіяльності етносу. Оскільки через Украї-ну проходили відомі торговельні шляхи з Півно-чі на Південь, зі Сходу на Захід, то українці зви-кли до спілкування з іншими етнічними спільно-тами з давніх історичних часів. У часи держав-ного розквіту Київської України-Русі були звич-ним явищем і династичні шлюби правителів За-

хідної Європи з доньками київських князів. Істо-ричні факти свідчать, що українки не лише вияв-ляли повагу до народів своїх обранців, але й на-магалися розвивати культуру країни, яка става-ла їм другою батьківщиною. Зокрема, загально-відомо, що Анна Ярославна, яка вийшла заміж за французького короля Генріха І, не забувала на-пуття свого батька: «Пам’ятай, дочко, про честь Русі і нашого рідного Києва».

Українці знайомилися з різними гостями, їх-німи звичаями, культурою і виробляли певний життєвий кодекс порозуміння з іншими народ-ностями. Вони вчили інші мови і могли вільно спілкуватися зі своїми сусідами. Адже невипад-ково у відомому з літопису «Повчанні» Володи-мира Мономаха, що сягає ще ХІ-ХІІ століть, за-значалося:

УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ ВЗАЄМОРОЗУМІННя ТА

ВЗАЄМОПОВАгИ

Валентина БОРИСеНКО

Доктор історичних наук, професор

Зустріч турецької делегації в Києві

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 17

місце України в діалозі

«найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: Простий чи знатний, чи посол; Якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною…»

Не дивлячись на те, що духовність, традиції українців у різні часи середньовічної історії за-знавали травмування через напади кочівників зі Сходу та різних загарбників, звичаєве пра-во і основні моральні принципи народу розви-валися на основі давньої культури, взаємопова-ги до різних етносів та етнічних груп. Маємо про це свідчення багатьох зарубіжних мандрівників, які узагальнив, зокрема, у своїй праці В. Січин-ський «чужинці про Україну. (К.,1992.). Вони пи-сали про освіченість українських селян, у тому числі й жінок, про їхню щирість і гостинність, про високу культуру господарювання. Англій-ський дипломат Джозеф Маршал, перебуваючи в 1769-1770 та в 1772 роках в Україні, вражений культурою господарювання українців, зазначав: «Я ще не бачив такої країни, яка б так дуже була схожа на найкращі провінції Англії, як це я заува-жив на Україні».

Жодною мірою не ідеалізую середньовіч-ну історію, бо вона наповнена численними вій-ськовими протистояннями. Однак незапере-чним фактом залишається збереження в укра-їнців традиції мирного співіснування з іншими народностями. Таким прикладом є заснування у 1576 році вищого навчального закладу Східної Європи - Острозької Академії. Як свідчать до-слідники, «вражає географія книжкових зв’язків Академії та видавництва з такими країнами та містами: Аравія, Олександрія, Константинополь, Афон, Італія, Москва, Білорусія, Польща, Литва». Але це ж не просто «книжкові» зв’язки, а насам-перед спілкування українців, які знали мови ін-ших народів і шанували їхні наукові досягнен-ня. Місто Острог, як і інші міста України, було міс-цем контактів і взаєморозуміння різних етно-сів і культур. Добре відомо, що у ХVІ ст. в Остро-зі проживали поряд з українським населенням значні польська, єврейська та татарська грома-ди, які, за висловом дослідників, сприяли фор-

муванню своєрідної острозької міської культу-ри з її етнічною та релігійною толерантністю. Ві-домо також, що тут декілька століть існувала ві-дома на всю Східну Європу Єшибот – школа ко-ментаторів талмуду. Так само незаперечним є факт, що серед наставників та студентів Акаде-мії були представники різних національностей. Ця традиція продовжувалася і після відкриття Києво-Могилянської Академії у Києві (1632 р.), і після перших в Україні університетів в Харкові, Києві, Одесі.

Українці у ХVІІІ ст. - на початку ХІХ ст. прихис-тили на своїй території втікачів-старообрядців з Росії і протягом століть поважали їхні релігійні почуття, шанували за вміння і майстерність бу-дувати житла, печі тощо.

У силу історичних обставин, війн, добросусід-ські відносини часами зазнавали певної транс-формації. Але це була безвідповідальність ба-гатьох політиків, які у своїх інтересах створю-вали потужні конфліктні ситуації. Скажімо, аси-мілятивна політика та визиски українського на-селення з боку урядів Речі Посполитої, утиски мови, православної релігії, соціальне гноблен-ня відповідно приводили до збурення народних мас, які закінчувалися збройними повстання-ми. Одночасно важливо зазначити, і на це звер-тали увагу багато польських та українських вче-них, що мирне населення дотримувалося тра-дицій взаєморозуміння і взаємоповаги між со-бою. Маємо численні етнографічні свідчення, що при сусідському проживанні українців і по-ляків, вони не ворогували, а навпаки, брали за кумів своїх сусідів іншої народності, беручи на це дозвіл у священика, запрошували на весілля, родини чи хрестини, на Різдвяні або Великодні свята та храмові празники. Відомий український поет Степан Руданський у своїх віршах відобра-зив гумористичне ставлення українців до пред-ставників різних етнічних груп, які проживали в Україні, зокрема, до поляків, російських солдат, євреїв, циган. У цьому ставленні ми не побачи-мо жодної озлобленості до своїх випадкових су-сідів, які не завжди відповідали етнічним стере-отипам українця про працелюбність, охайність, чесність.

Дослідники умовно виділяють певні етнічні стереотипи українців на міфологічні та побуто-ві, що сформувалися до своїх найближчих сусі- Острозька Академія

«Я ще не бачив такої країни, яка б так дуже була схожа на найкращі про-вінції Англії, як це я зауважив на Україні»

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск18

Зустріч Президента України Віктора Яну-ковича з керівниками українських церков

та релігійних організацій

дів угорців, поляків, румунів, циган, росіян та ін-ших представників інших етносів. Міфологічні мотиви цих стереотипів відображені переваж-но в легендах та переказах, а от побутові пока-зують, що в них відображені й певні соціальні та моральні стереотипи. Так, поляка часто ото-тожнювали з «паном», росіянина з «москалем», єврея з «лихварем» тощо. Цікаво, що в усних іс-торіях оповідачів відсутня будь-яка агресія до цих типажів. Так само відсутнє почуття помсти за таку страшну кривду українців, як Голодомо-ри. В тисячних усних розповідях очевидці най-страшнішого Голодомору 1932-1933 років жод-ного разу не назвали серед кривдників росіян. Вони вказують найчастіше на Сталіна, Каганови-ча, владу, партію.

Можна навести приклади з буремного ХХ століття, яке спричинило величезну кількість жертв у вирі політичних баталій. Але усна істо-рія свідчить, що українці і поляки, що прожива-ли на Холмщині (тепер Польща) сусідували між собою і вели мирне співжиття. Жителька с. Жу-личі Томашівського повіту розказувала: «Укра-їнці і поляки в селі жили дружно між собою до 1938 року, ходили одні до одних на весілля, на Святий вечір, кумувати» Але у 1938 році почав-ся політичний рух «кракусів» і почалася руйна-ція українських церков, жител, що призвело до тривалого конфлікту. Безперечно, що організо-вані політичними колами депортації українців зі своїх етнічних територій не сприяла добрим взаєминам сусідів, але тільки чвари залишалися у минулому, як перемагав, за І. Франком, «скарб нових згідних ділань, спільних змагань і сусід-ської любови». Власне ми можемо спостерігати розвиток добросусідських відносин між двома народами на сучасному етапі.

Власне традиція шанування інших народів за-

конодавчо закріплена в Конституції України, де йдеться про рівність на виборах усіх етнічних груп, забезпечення їм розвитку освіти та куль-тури. Можна беззаперечно стверджувати, що Україна серед усіх європейських країн показа-ла приклад гуманного ставлення до розвитку культур етнічних груп. Навіть ті іноетнічні групи, які становлять за переписом 2001 року 0,3-0,5 % від загальної кількості населення України, за-безпечені державною підтримкою на отриман-ня середньої і вищої освіти національними мо-вами, виданні книг і газет, організації фестивалів і мистецьких заходів, мають усі гарантії задово-лення прав людини. Коли у світі у багатьох кра-їнах наприкінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. заго-стрилися міжетнічні конфлікти, то в Україні, дя-куючи Богу і українській толерантності, такі кон-флікти і не визрівали. У нас функціонують за дер-жавний кошт румунські, угорські, гагаузькі, мол-давські, болгарські, єврейські, польські, грець-кі середні навчальні заклади, факультети у ВНЗ у містах Одесі, Львові, Ужгороді, Береговому За-карпатської області, Ізмаїлі, Маріуполі, чернів-цях, Києві. Можна навести лише один приклад забезпечення 0,3 румунської етнічної групи в Україні в чернівецькій області, де румуни про-живають компактно чи змішано на погранич-чі з Румунією. У 2005-2006 роках в області дія-ли 42 дошкільні інституції з румунською мовою викладання та спілкування. Існує понад 100 шкіл з румунською мовою викладання або класами з рідною мовою. Молодь може здобувати вищу освіту на кафедрі румунської мови та літерату-ри в чернівецькому національному університе-ті імені Ю.Федьковича. На жаль, не можна сказа-ти про такий же приклад забезпечення україн-ців, які проживають у Сучавському повіті на те-риторії Румунії.

У південно-східних районах України по-силюється асиміляція українців, оскільки там, серед переважаючого українського населен-ня, російська мова є до-мінуючою в школах, ви-щих навчальних закла-дах, в засобах масової інформації.

Отже, як бачимо, українські традиції то-лерантності щодо сво-їх сусідів та невеликих етнічних груп в Украї-ні, які, окрім мігрантів з Росії, становлять мен-ше 0,5 відсотка, не лише збережені, але й розви-ваються в руслі взаємо-розуміння і поваги.

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 19

місце України в діалозі

Святиня в Українському степу

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск20

Що таке Україна? Яким є наш «колективний пор-

трет» - сучасний, минулий, майбут-ній?

Як ми як країна виглядаємо в люстерку істо-рії?

Як нас бачать близькі й далекі сусіди? І як бачимо себе самі ми – українці?Україна - одна з найбільших країн у Європі -

площа - 603 700 км² (більша - тільки Росія), на-селення - 45 млн. чоловік (більші тільки Англія, Німеччина і Франція). Наша столиця Київ налі-чує понад 1500 років. Ми - світська демокра-тична держава, що розвивається. 39-а еконо-міка світу за розміром ВВП і паритету купівель-ної спроможності (2009). Україна - давній і тра-диційний продуцент зерна - третя у світі країна за обсягами експорту кормового зерна після США та Арґентини і шоста за експортом пшени-ці і пшеничного борошна після США, ЄС, Кана-ди, Росії та Австралії (оцінки СОТ за 2008-2009 рр.). І водночас - Україна посідає п'яте місце у світі з експорту сталі (2008). Володіє космічни-ми технологіями і виробляє близько 40% елек-троенергії на атомних електростанціях. Займа-ючи тільки 0,4% суші земної кулі і маючи не більше 0,8% населення планети Україна воло-діє 5% мінеральних ресурсів світу - це 20 тис. родовищ понад 120 видів корисних копалин. Все це вражає.

Але відчути повною мірою будь-яку країну можна в її ретроспективі, понад те - краще піз-

навати її в порівнянні. І тут нам має допомог-ти зовсім здавалося б несподіване порівняння. Не секрет, що практично всі народи, культури, держави Західної та навіть Центральної Європи своїм формуванням багато в чому зобов'язані Римській імперії. Образно кажучи - це «уламки» Великого Риму. Але для багатьох може бути не-сподіванкою твердження, що практично всі на-роди, культури, держави Східної Європи (вклю-чаючи Росію) - це «уламки» великої держави се-редньовіччя - Київської Русі. Україна - прямий спадкоємець Київської Русі.

Починаючи з VIII ст. українські землі ста-ли центром Київської Держави - Русі - держа-ви на чолі з Києвом, що включала понад 20 на-родів і етносів (слов'янських, фінських, тюрк-ських), що простягалася на сотнях тис. км² від північних морів до чорного і Каспійського моря. Зокрема, саме Київські князі завоюва-ли ойкумену на Сході й дали початок Москов-ській державі. Засновником Москви вважаєть-ся князь Юрій Долгорукий - син Великого Кня-зя Київського Володимира Мономаха. У 988 році за правління Великого Князя Володимира русини-українці прийняли християнство - ма-сове хрещення у водах Дніпра - основній річ-ці Україні. Проте в 1240 році Русь-Україну заво-ювала Монгольська імперія. Український полі-тичний, економічний і культурний центр було перенесено в Західну Україну, де утворюється Галицько-Волинське князівство або Королів-ство Русі (лат. Regnum Galiciae et Lodomeriae, Regnum Rusiae; 1199-1349). Її правитель Дани-

Це МИ, ПлАНеТО, – УКРАЇНЦІ!

Володимир БІлеЦЬКИЙ

Доктор технічних наук, професор Донецького національного

технічного університету

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 21

місце України в діалозі

ло Галицький став 1253 року Королем Русі – прийняв корону від Папи Римського.

Надалі землі України-Русі були поділе-ні між Литвою і Польщею (Річ Посполита). Національно-визвольна війна 1648-1657 рр. була для нас русів-руських-українців перемож-ною - Україна по суті знову стала незалежною і сильною країною Європи, яку очолив гетьман Богдан-Зиновій Хмельницький. Але невдалий вибір союзника - Московське царство - на довгі 350 років зробив нашу країну спочатку васаль-ною, а потім і зовсім колоніальною. Не вряту-вав ситуацію навіть унікальний український ко-зацький орден - Запорозька Січ (за культурою і нормами поведінки - певний аналог японських самураїв), який існував на Південній Україні в ХV - XVI ст.

Українська держава відроджується в 1917-1918 роках - Українська Народна Республіка, Гетьманська Україна. Далі Україна як Україн-ська Радянська Соціалістична Республіка вхо-дить до складу СРСР, воює у Другій світовій ві-йні з фашистською Німеччиною, стає членом ООН. Після розпаду СРСР у 1991 році Україна - незалежна держава. На референдумі 1 грудня 1991 року 90,32% громадян України проголосу-вали за незалежність своєї країни.

Ці події показали Україну ще з одного боку - вона стає третьою після США і Росії ядерною країною світу. І... робить, можливо, найбільш неординарний і найбільш значимий крок в іс-торії людства - відмовляється від ядерної зброї, знищує ракети-носії та вивозить ядерні боєго-ловки за межі країни. Воістину благородний крок в ім'я майбутнього всіх нас і прекрасний приклад для наслідування. Україна - по суті су-часний світовий лідер ядерного роззброєння. І це - найбільш яскраве міжнародне обличчя на-шої країни. Повне розуміння вагомості тако-го кроку світовою спільнотою (і нами самими) - ще в майбутньому.

Україна - «TERRA INCOGNITA» для багатьох і як космічна країна. Ви знаєте, що з часу здобуття незалежності в 1991 році Україна здійснила 90 запусків та вивела на орбіту понад 200 супутни-ків з 9 країн світу? Зараз країна володіє 5 сис-темами запуску: Циклон-2 і Циклон-3, Зеніт-2 і Зеніт-3SL та «Дніпро». Запуски проводилися з декількох місць за межами країни. У тому чис-лі - з майданчика «Морський старт» у Тихому океані.

Можна і далі продовжувати розповідати про дивовижну і поки далеко не пізнану країну - Україну (у дослівному перекладі "Ukrland" - по-рівняйте «England», «Poland», «Deutschland») - про її українську «китайську стіну» - так звані «Змієві Вали», що оперізують столицю Київ і ма-ють довжину близько 2000 км, про її витоки з

часів трипільської куль-тури (5500 - 2750 рр. до н.е.). Але ще один ра-курс пізнання країни - її люди.

Отже, хто ми - україн-ці (у минулому самоназ-ва - «анти», «руси», «ру-сичі»)? Сьогодні у світі близько 60 млн. україн-ців, які живуть в Україні (37,5 млн.), у Канаді (1,2 млн.), США (0,9 млн.), Ро-сії (3 млн.), Казахстані і Бразилії (0,4-0,5 млн.), Арґентині (0,12 млн.), у ряді країн Європи. На-певно, найбільш харак-терним для кожного українця є життєве кре-до «Зроби себе!». Мож-ливо це і є серцеви-ною нашої «національ-ної ідеї», яка формує будь-який народ, виділяє його з інших, є базою розвитку, процвітання культури й держави, га-рантом «довголіття» нації. Показово, що саме ми, українці, заснували у Східній Європі пер-ші класичні університети - Острозьку академію (1576) та Києво-Могилянську академію (1632). Наші символи - калина і вишня, Сонце і його образ - декороване яйце «Писанка», вишитий (закодований) одяг і полотно «Рушник», кольо-ри - синій (вода, небо) і жовто-золотий (пше-ниця, Сонце), герб - «Тризуб». Ми - православ-ні (більшість), греко-католики і протестанти. Не фанатики і не фундаменталісти, але церковних парафій на території України більше, ніж у та-кій великій православній державі, як Російська Федерація. І це цілком закономірно – бо осер-

Напевно, найбільш характерним для кожного українця є життєве кредо «Зроби себе!»

Система запуску Циклон-2

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск22

дя християнства у Східній Європі – це Київ, Ки-ївська Держава – була і залишається. Разом з тим, наші цінності - освіта, наука, стабільне май-бутнє для дітей, економічне й духовне процві-тання. Ми по натурі дещо індивідуалісти (мож-на сказати, «демократи»), сподіваємося в осно-вному на себе, а не на владу. Ми - і романтики, і прагматики в одній особі.

Ми толерантні, приймаємо і любимо весь світ, але дуже хочемо, щоб це було взаємно. За-вжди готові постояти за себе - про що говорять століття війн, в яких ми відстояли свою землю, віру, культуру.

Кого ми вважаємо видатними українцями? На телевізійному ток-шоу 2007-2008 рр. жите-лі України назвали в числі перших 10: Велико-го Князя Київського Ярослава Мудрого (983-1054), видатного лікаря і академіка Миколу Амосова (1913-2002), ідеолога українського на-ціонального руху Степана Бендеру (1909-1959), поета-кобзаря Тараса Шевченка (1814 -1861), Великого гетьмана Богдана Хмельницького (1596-1657), творця кращої футбольної коман-ди країни Валерія Лобановського (1939-2002),

сучасного політика і борця за незалежність В’ячеслава чорновола (1937-1999), філософа-гуманіста Григорія Сковороду (1722-1724 ), по-етесу Лесю Українку (1871-1913), письменни-ка і вченого Івана Франка (1856-1916). Як бачи-те - ми глибоко (на 1000 років!) пам’ятаємо на-ших видатних політиків і керівників держави, шануємо і поважаємо і поетів, і лікарів, і філо-софів, і тих, хто приніс футбольну славу Укра-їни. А ще в цьому списку найбагатші люди Єв-ропи - гетьман України Іван Мазепа і князь Кос-тянтин Острозький, історик і політик Михай-ло Грушевський, боксери брати Клички, кня-зі Київські Володимир Великий і Святослав Хо-робрий, король Данило Галицький, головний конструктор космічної техніки в СРСР Сергій Корольов, ректор Болонського університету в далекому XV столітті Юрій Дрогобич і керівник СРСР Микита Хрущов, космонавт Леонід Каде-нюк. А ще - прекрасні, талановиті і державні жінки - княгиня Київська Ольга (Х ст.), короле-ва Франції Анна Ярославна (1024-1075), дружи-на султана Сулеймана Пишного Анастасія Лісо-вська (Роксолана) (1506-1558), напівлегендар-на українська народна співачка і поетеса Ма-руся чурай (1625-1653) і сучасні поетеси, пись-менниці - Ліна Костенко, Оксана Забужко.

Ось такі ми, українці: вчені та письменники, політики і воїни, бізнесмени і спортсмени, ліка-рі й космонавти, але всі єдині в одному - в праг-ненні «Зробити себе», у прагненні блага для ді-тей наших, для Вітчизни-України.

Ось така наша країна - Україна. Ось такий ми, Плането, народ – українці!

Ярослав Мудрий

Ми толерантні, приймаємо

і любимо весь світ, але дуже

хочемо, щоб це було взаємно

місце України в діалозі

Збірна особа народу

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 23

місце України в діалозі

Київ, Думська площа, початок ХХ ст.

Ярослав Мудрий

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск24

Крим - перетин цивілізацій. Тут пройшло багато воєн, які залишили не лише сліди руїн, але й уламки різних культур. Століт-тями люди різних національностей і

релігій, що говорять різними мовами, виховані на різних традиціях, спілкуючись в самооргані-зуючому режимі, не знаючи слова «толерант-ність», напрацьовували її основи. В результаті, в найекстремальніших умовах в Криму не було воєн на міжнаціональному ґрунті. І навіть під час Другої світової війни німецькому окупаційному режиму не вдалося створити міжетнічну напру-женість.

Але толерантність і тоталітаризм несумісні. Сталінське бачення міжнаціональних стосун-ків за принципом «розділяй і володарюй» з гегемонією «старшого» брата, перед яким він лицемірив, дало йому основу з посиланням на вибіркову зраду депортувати з Криму багатьох неросійських: кримськотатарський народ, нім-ців, греків, болгар, вірмен.

Так була порушена відпрацьована віками між-національна толерантність. І коли депортовані, передусім кримські татари, почали повертатися до себе на Батьківщину, їх зустріла не лише не-підготовленість владних структур і відсутність державної програми облаштування, але й не-приязнь, і підсвідоме, а іноді й відкрите, про-тистояння місцевого населення. Цьому не дово-дилося дивуватися, бо штучно сформовані після війни кримчани в декількох поколіннях (майже 50 років) живилися потужною радянською про-пагандою, що представляла кримських татар,

ворогами, зрадниками Батьківщини.Мітинги, перекриття доріг, кон-

флікти з місцевими і державними органами, молодіжні сутички, про-тистояння на релігійній основі, що підігрівалися політиками, які шука-ли зізнань на «гарячому», ставали реаліями кримського життя. І поліет-ничність Криму почала оцінюватися як чинник перманентної напруже-ності. У цих умовах потрібно було шукати загальні цінності, і стадним інстинктам натовпу протиставити альтернативу у вигляді розуму інте-лектуалів. Ненасильницький метод боротьби за відновлення своїх прав, прийнятий національним рухом кримськотатарського народу, був співзвучний цій тезі, і науково-прак-

тична конференція науковців – кримських татар і вчених Криму, проведена в 1991 році, визначи-ла основні шляхи розвитку і ствердження між-національної толерантності в Криму.

Толерантність - поняття складне, багатогран-не. Воно вбирає і теоретичний, і політичний, і прикладний сенси. Питання міжнаціональ-них стосунків, як правило, вирішуються двома шляхами: зовнішніми - створенням державою матеріально-технічних умов, юридичної бази і тому подібне і найбільш цінними - внутрішніми - формуванням психолого-педагогічних основ світогляду етнічних груп і індивідуумів. Інтелек-туали Криму об'єднали зусилля і в тому, і в іншо-му напрямах. Завдяки їх ініціативам і наполег-ливості, парламентом і урядом Криму прийняті ряд значимих для відродження культури і освіти репатріантів і їх інтеграції в українське суспільс-тво постанов. Створено Республіканський комі-тет з міжнаціональних відносин, у міністерствах освіти і культури працюють відділи, пов'язані з розвитком мови, літератури і культури репат-ріантів, відкриті відповідні школи і класи (у тому числі недільні). Проводиться безліч наукових конференцій, творчих зустрічей, фестивалів, виставок, що дозволяють пізнати менталітет, фі-лософський і духовний світ один одного і на цій основі напрацьовувати толерантні стосунки.

Особливо значимою виявилася діяльність інтелектуалів, спрямована на формування при-нципів толерантності у індивідуума і етнічних груп. Тут питання ускладнювалоя тим, що волею історії слов'яни не знали культури кримських

Февзі яКУБОВ

Ректор Кримського

інженерно-педагогічного університету, Герой України

ПОлІКУлЬТУРНІСТЬ ПО-КРИМСЬКИ

Монумент Відродження

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 25

місце України в діалозі

татар, більше того, вона була представлена їм ворожою, відсталою, тоді як кримські татари знали слов'янську культуру нарівні з її носія-ми. Тому потрібно було відкинути стереотипи і, розпочавши з нуля, вникати в культуру сусіда, колеги. На побутовому рівні люди вчилися ро-зуміти один одного, створюючи своєрідні вог-нища толерантності. Процес почався і триває. І тільки деякі політики, загострюючи цю тему, все ще продовжують заробляти собі імідж на конф-ронтації.

Поза сумнівом, толерантність як психологіч-на складова інтелектуально-духовного світу людини є виявом генетичної пам'яті й розви-вається відповідно до світогляду людини за схемою: сім'я - дитячий садок - школа - вулиця - університет - робота - інтелект. Кожна ланка цього ланцюга вимагає свого підживлення, що переконує в привабливості сусідньої культури і толерантного світу.

Інтелектуали Криму сьогодні продовжують працювати в цьому напрямі. Нехай не на най-вищому рівні, але системно. В межах цієї статті, не маючи можливості послатися на безліч при-кладів, наведу досвід Кримсь-кого інженерно-педагогічного університету як інтелектуаль-ного стержня відродження культури кримськотатарсько-го народу і його інтеграції в українське суспільство.

Основою для зближення тут служить приблизно рівна кількість представників двох культур: тюркської (кримсь-котатарської) і слов'янської (російської і української), що виключає тиск однієї культу-ри на іншу, створюючи мож-ливість роботи на рівних. Для кримських татар це означає поглиблення в знайому слов'янську культуру, а для слов'ян - початок знайомства з кримськотатарською з природним для багатьох бажанням пізнати її глибше.

Відродження культури народу немислиме без відновлення окремих її складових. Університету вдалося вирішити кадрову основу цієї пробле-ми, почавши підготовку педагогів з кримсько-татарської мови і літератури, вихователів до-шкільних закладів, учителів початкових класів, викладачів музики і різних видів мистецтва. І це не лише допомагає вирішенню проблем одного народу, але і створює можливість для роботи в цьому напрямі для представників інших на-родів. І усе це в умовах двомовного, тримовного простору.

Університет здійснює підготовку філологів, що мають право викладання двох мов. У цьому варіанті викладач може працювати з повнішим

завантаженням, а школа - зняти кадрове, нехай навіть приватне, питання. Але не менш важли-вим тут є те, що педагог, вивчаючи другу мову, пізнає одночасно культуру цього народу і вно-сить її у формування світогляду учня.

Толерантність нині стала модним поняттям. Слова про толерантність часто звучать у полі-тичних гаслах, рекомендаціях круглих столів, засобах масової інформації. Але толерантність, як і все у природі, повинна виявлятися у зв'язку з необхідністю, духовною потребою реагувати на будь-який дисбаланс у суспільстві. Вона по-винна послідовно і всюди входити в розумову систему і складати її суть. У тому і унікальність Кримського інженерно-педагогічного універ-ситету, що інтеграційні і супутні їй толерантні процеси протікають усіма каналами формуван-ня світогляду молодого спеціаліста. Протікають непомітно, підсвідомо, як само собою зрозуміле: в аудиторії, бібліотеці, науковій лабораторії, гур-тожитку, на спортивному майданчику...

У своїй діяльності університет виходить з того, що освіта, не змінюючи світ миттєво, проте фор-мує образ майбутнього світу і людини.

Тому ідеї добра, толерантного ставлення до людей, етносів, культур повинні домінувати в новій моделі освіти. Без усвідомлення цінності культурного різноманіття народ замикається в собі, втрачаючи нові імпульси розвитку. Крим-ський інженерно-педагогічний університет вважає найбільш відповідним для майбутнього нашої держави освіту на основі синтезу культур, відкриту освіту, освіту з особливою увагою до історичних, культурологічних, мовних, етніч-них аспектів у навчанні й вихованні, головним же завданням - призвичаїти студентів вчитися протягом усього життя. І монумент «Відроджен-ня», зведений на території університету на знак вдячності узбецькому й українському народам і всім, хто виявив гуманізм до долі кримських татар, удостоєний найвищої державної нагоро-ди - Національної премії України імені Тараса Шевченка, мовою мистецтва відображає вічний заклик до толерантності.

Дитячий фестиваль народів Криму

толерантність, як і все у природі, повинна виявлятися у зв'язку з необ-хідністю, духовною потребою реагувати на будь-який дисбаланс у суспільстві

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск26

Світ стрімко міняється. Культури переста-ють бути замкненим самодостатнім цілим. Подобається це нам, чи ні, але процес ме-тизації (змішування) культур, принаймні

на даному історичному відтинку часу, є немину-чим. Міграційні потоки, які сьогодні посилилися у зв’язку з конфліктом у країнах Північної Африки, лише підсилюватимуть цей процес.

Писати чи говорити на цю тему в сучасній Укра-їні – справа невдячна. Бо дуже часто, з одного боку, коли мова заходить про відкритість укра-їнської культури (у широкому, а не шароварному розумінні цього слова) для інших культур, части-на націонал-патріотів хибно розуміють цю про-блему лише в контексті зв’язків із культурою ро-сійською, й починають говорити про зраду націо-нальних інтересів, недостатній патріотизм тощо. З іншого боку, коли мова заходить про місце україн-ської культури у світовій та про необхідність збе-реження власної ідентичності, лунають звинува-чення у крайньому націоналізмі. Кожна з груп (а їх в Україні більше, аніж згадані дві), яка відстоює ті чи інші переконання, занурена у власні контексти, які ніде і ніяк не перетинаються. Основна пробле-ма такого стану речей – це відсутність реально-го відвертого діалогу. Діалогу не в розумінні про-стої комунікації на рівні «свій – чужий», а діалогу у сенсі – пізнання, переосмислення, усвідомлення, і звичайно ж, порозуміння.

Світ розуміє важливість діалогу Минулий, 2010 рік був проголошений ООН Між-

народним роком зближення культур. Мета по-лягала у сприянні тому, як написала у своєму по-сланні, присвяченому цій події, генеральний ди-ректор ЮНеСКО Ірина Бокова, «щоб розплутати клубок невідання, упереджень та соціального від-чуження, які породжують напруженість, є причи-ною відсутності безпеки, насилля та конфліктів». Пані Бокова зазначає, що «мова йде про те. щоб виступаючи на підтримку діалогу та кращого ро-зуміння один одного, сприяти повазі культури ін-шого та руйнувати бар’єри між різними культу-рами, оскільки обмін та діалог між культурами є найкращою зброєю побудови миру». ООН виді-лила чотири стратегічні напрями діяльності: пер-ший – сприяння взаємному визнанню культурно-го, етнічного, мовного та релігійного різноманіт-тя; другий – розробка рамок спільних цінностей; третій – закріплення якісної освіти та навиків між-культурного спілкування; четвертий - заохочення діалогу в інтересах стійкого розвитку. Очевидно, що ООН не обмежиться лише одним роком і в тій

чи іншій формі продовжить реалізовувати означе-ні вище напрями, тим паче, що в документах Гене-ральної Асамблеї ООН ідеться про те, що справ-жня мета діалогу між цивілізаціями – «оволодіти серцями та умами наступних поколінь».

Окрім того ще 2005 року, з ініціативи прем’єр-міністрів Іспанії та Туреччини, в рамках ООН ство-рено «Альянс цивілізацій». Основна мета цієї ініці-ативи, як зазначається на сайті цієї організації, - за-безпечити заходи в інтересах «наведення мостів» та визначення упереджень, непорозумінь і поля-ризації, які несуть потенційну загрозу миру на пла-неті. До речі, Україна також приєдналася до цього Альянсу. І, окрім цього, прагне стати частиною єв-ропейської спільноти.

Безперечно, на практиці все виглядає не на-стільки красиво, як у деклараціях. Той же Євро-пейський Союз, який, за визначенням відомо-го німецького філософа Юргена Габермаса, є ба-гатомовною державою різних націй, знаходиться сьогодні у стані пошуку власної ідентичності. І на цьому шляху – чимало проблем. Нещодавні деба-ти у Німеччині довкола політики мультикультура-лізму, які розгорілися після появи книги німець-кого банкіра Тіло Саррацина «Німеччина ліквідо-вує себе» та після заяви канцлера Ангели Меркель про те, що мультикультурна політика зазнала кра-ху, – яскраве тому свідчення.

Для вирішення подібних проблем і потрібен діа-лог. Це розуміють у ЄС, це розуміють у світі.

чи розуміє Україна важливість діалогу? Це питання, принаймні особисто для автора

цих рядків, залишається відкритим. Оскільки нема впевненості, що суспільство, яке не може віднай-ти порозуміння всередині своєї країни, здатне на конструктивний та рівноправний діалог із зовніш-нім світом. І це далеко не песимізм. Це реалістич-ний погляд на події, який мав би стати поштовхом до дій, тобто до змін.

Безперечно, Україна, де перетинаються хрис-тиянські та ісламські цінності, по-перше, рано чи пізно також зіштовхнеться з цією проблемою, адже ми живемо у глобалізованому світі; окрім того кримське питання зберігає свою актуаль-ність не лише у контексті українсько-російських відносин, адже за двадцять років незалежнос-ті Київ так і не виробив єдиної державної про-грами, спрямованої на інтеграцію кримських та-тар у суспільний простір України. По-друге, Укра-їна має інші так звані конфліктні зони, які можна окреслити кількома «парами-дихотоміями». Зви-чайно, у першу чергу йдеться про «Захід-Схід», як

КУлЬТУРА ДІАлОгУ чИ ДІАлОг КУлЬТУР?

Діана ДУЦИК

Кандидат філологічних наук, викладач Могилянської школи

журналістики, шеф-редактор групи сайтів «Главред»

для діалогу треба мати власний голос. Треба

розуміти, що діалог потрібен не заради

діалогу. Діалог потрібен заради

розвитку, заради руху вперед

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 27

місце України в діалозі

похідне від цього - «українська мова – російська мова», а також питання історії, які можна означи-ти парою «Бандера-Сталін». У контексті релігії, це «православна церква Московського патріарха-ту – православна церква Київського патріархату», «католицизм-православ’я».

Нещодавно, український історик Ярослав Гри-цак у своєму інтерв’ю газеті «День» (25.03.2011 р.) зауважив, що якби Україна зважилася на серйоз-ний внутрішній діалог, то події розгорталися б, можливо, зовсім по-іншому. За приклад він реко-мендує брати Польщу. «Ще в 1975 році Адам Міх-нік написав книгу, за яку його спочатку дуже кри-тикували. Називалася вона «Костьол. Лівиця. Ді-алог». Міхнік першим сказав, що необхідно роз-почати діалог, інакше Польща загине… Знайшов-ся «відступник» і в іншому таборі, ним став йозеф Тішнер. Він теж пропагував думку, що треба до-мовлятися з лівими. Із цього компромісу й виріс феномен «Солідарності». Польський приклад ви-сокої результативності такого болісного діалогу є дуже важливим для нас!» - переконаний відомий історик.

Без завершення внутрішнього діалогу дуже складно вести діалог з іншим світом. Бо як писав інший не менш відомий українець Іван Дзюба, для діалогу треба мати власний голос.

Треба розуміти, що діалог потрібен не заради діалогу. Діалог потрібен заради розвитку, заради руху вперед.

Діалог передбачає відкритість. Українська куль-тура, зберігаючи замкненість на собі, консервує провінційність, а отже, відсталість. Певною мірою замкненість і страх перед іншим світом можна по-яснити радянським минулим, коли витворював-ся єдиний радянський культурний простір, який Іван Дзюба називає антипростором, а все націо-нальне підлягало забороні чи знищенню. Але це – в далекому минулому. Сьогодні Україна, а отже, і її культура повинні бути конкурентними у гло-балізованому світі, в якому цінується сила – і не обов’язково сила зброї, а в першу чергу – сила духу та сила знання.

Окрім того, зацикленість на українсько-російському (більшою мірою) і українсько-європейському (меншою мірою) дискурсах об-межує та звужує культурне поле України. Якщо ми хочемо, щоб цікавилися нами, треба цікавитися ін-шими. Наприклад, що ми знаємо сьогодні про му-сульманський світ та його цінності? Що ми знає-мо про Китай? Про Африку? Дуже мало. Зрештою, і про Європу, як вона є, ми теж майже нічого не знаємо, оскільки більшість українських громадян отримують інформацію про неї в інтерпретовано-му вигляді через засоби масової інформації.

Діалог – це також і здатність сприймати Іншого. Опитування, яке проводилось Київським міжна-родним інститутом соціології в лютому 2010 року, показало, що найвищий рівень толерантності в

населення України є до 3-х етнічних груп: україно-мовних українців (96% населення не проти, щоб вони жили в Україні), російськомовних українців (94%) та росіян (85%). Потім до білорусів (76%) та до євреїв (63%). Найнижча толерантність до пред-ставників чорної раси (тільки 22% погоджуються, щоб вони жили в Україні). Також можна назвати ще 6 етнічних груп, до яких рівень толерантності є нижчим за 50%: німці (38%), цигани (37%), руму-ни (36%), канадці (36%), американці (35%), францу-зи (33%).

Діалог творять люди. Жодні декларації жодних найвищих інстанції не матимуть практичного вті-лення, якщо культура діалогу в суспільстві залиша-тиметься на низькому рівні. А вона в першу чергу повинна полягати в не тільки у здатності предста-вити себе, але й чути Іншого, чути іншу точку зору, і якщо не сприйняти її як свою, то принаймні ви-знати право на її існування. Оскільки нема нікого, хто володіє виключним правом на істину.

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск28

Світ потребує змін. Світ змі-нюється. Світ змінився. Це ті

тези, які є домінуючи-ми у світовому інфор-маційному просторі й які відображають сус-пільні настрої та очіку-вання більшості людей планети. Пошук нація-ми, народами і держа-вами нових форм спі-віснування, реалізації ними політичних, еко-номічних, соціальних і гуманітарних проектів призводить до гострих системних конфліктів і криз, що провокують структурні зміни як в окремих регіонах, так і в цілому на планеті. Криза старого світового порядку не є пробле-мою розвитку цивілізації, проблемою є відсут-ність моделей поведінки національних держав у нових умовах не завжди стабільної світової політико-економічної системи і прогнозована реакція та дії на світові виклики ХХІ ст.

За цих умов соціально-економічні кризи, техногенні катастрофи, «вікілікси», кібернетич-ні війни, регіональні конфлікти, «соціально-мережеві революції», перерозподіл обмеже-них природних ресурсів, пандемії та інше ще раз підтвердили тезу про формування засад нової політичної культури і нових суспільно-інформаційних відносин.

Гальмування процесу глобалізації, висока соціальна активність новоутвореного сучас-ного «середнього» класу при прийнятті стра-тегічних політико-економічних рішень, техно-логічна мобільність молодого покоління, ре-несанс національної ідентифікації у країнах За-ходу і економічна експансія у світову економі-ку країн Азії створили передумови виникнен-ня нової світової культури, яка прийде на змі-ну постмодернізму.

Ідеї мультикультуризму пройшли випро-бовування спочатку економічною кризою, по-тім соціальною нестабільністю, а з часом зі-ткненням національних амбіцій і національних інтересів, що не одне й теж, на Євразійському просторі, Середньому Сході й Близькому Сході

тощо. Вільний ринок праці, капіталів, інформа-ції й пересування за відсутності гуманітарно-правового і соціального діалогу між титульни-ми націями та мігрантами, спровокували хви-лю «етнічно-релігійного егоїзму», поставивши під загрозу, з одного боку, право вільного ви-бору особистості у власному розвитку, а з ін-шого, право автохтонної більшості розвивати традиційний соціо-гуманітарний простір.

Структура плюралістичного суспільства зі-ткнулася з проблемою балансу, при якому, з одного боку, є базові цінності демократич-ного суспільства з його культурою і традиці-ями, а з іншого, експансією нових соціально-гуманітарних цінностей і традицій, що про-понують і лобіюють, як окремі держави, так і соціально-гуманітарні й релігійно-етнічні гру-пи. За цих умов головним подразником сус-пільного антагонізму є гуманітарний форма-лізм, невігластво й соціальна обмеженість, що виключає інтенсивну комунікацію між суб’єктами суспільних відносин. Сьогодні, на нашу думку, кожен соціально відповідальний громадянин повинен бути готовий до пошу-ку суспільного компромісу з метою створен-ня умов, заяких буде реалізоване «суспільне благо». Проте діалог між різними соціальними, релігійними, етнічними й політичними група-ми неможливий без розуміння позиції співбе-сідника, який має власну точку зору, а наслід-ки компромісу між суб’єктами діалогу набува-

РОлЬ І МІСЦе ДІАлОгУ В СУчАСНОМУ СВІТІ: ПОгляД З УКРАЇНИ

Сергій ТелеШУН

Голова Українського національного комітету Платформи «Діалог Євразії»,

доктор політичних наук, професор.

місце України в діалозі

головна тема

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 29

місце України в діалозі

ють форми «примусової згоди», за якої кож-на сторона несе юридичну й моральну відпо-відальність за власні вчинки як перед партне-ром, так і перед співвітчизниками й історією. Ми не ставимо в абсолют жодну форму співіс-нування - ми кажемо про прагматичний підхід реалізації людських цінностей у рамках грома-дянського суспільства, побудованого на прин-ципах «великого діалогу» - системі вертикаль-них і горизонтальних комунікацій, спромож-них створити умови для існування й соціальної реалізації: більшості – меншості, громадянина – держави, громади – суспільства, нації – ет-носу, національної держави – світових інтере-сів тощо. Не вдаючись до детального аналізу політико-адміністративних і суспільних інсти-туцій, слід зауважити, що людина бажає приєд-натися до тієї соціальної групи, яка може мак-симально зреалізувати її духовні й матеріаль-ні проблеми. Спроба відштовхнути або ніве-лювати через демагогію соціальну роль гро-мадянина, громади, етносу, релігійної гро-мади і т. п. призводить до накопичення агре-сії, соціального і духовного нігілізму. Домінан-та чистого індивідуалізму відходить у минуле. Люди, що мають спільні інтереси, краще при-стосовані до суспільного життя, а пошук ефек-тивної моделі співіснування на сьогоднішньо-му етапі розвитку людства – об’єднує, а отже надає більше шансів вижити в глобалізовано-му світі. Ліберальний індивідуалізм в умовах

РОлЬ І МІСЦе ДІАлОгУ В СУчАСНОМУ СВІТІ: ПОгляД З УКРАЇНИ

глобальної трансформації сус-пільних відносин починає ви-дозмінюватися, щосили вбира-ючи в себе принципи соціаль-ного колективізму, де важли-вим елементом взаємодії є ді-алог між суб’єктами суспільних відносин.

Особливу роль, у повному розумінні цього слова, грає ді-алог у перехідних суспільствах, або «молодих націях» і демо-кратіях, які переживають сус-пільні трансформації й форму-ють національні інститути вла-ди та соціальні традиції. Ці дер-жави можуть мати велику і до-вгу історію, але не мають досві-ду цивілізованого діалогу між соціально-відповідальною вла-дою, бізнесом, політичними і

громадськими інститутами та громадянами. ефективне спілкування підміняється соціаль-ним популізмом, демагогією, системним адмі-ністративним насильством і безконтрольним збагачуванням при занепаді політичної куль-тури населення та політичної еліти. Як свідчить досвід України, відсутність традиції суспільно-го діалогу може призвести до виникнення ці-лої черги дисфункціональних конфліктів, на-слідки, яких істотно вплинуть на ефективність і стабільність соціальної системи. Діалог і со-ціальне партнерство створюють умови для ін-телектуальної конкуренції й переводять кон-флікти на функціональний рівень, сприяю-чи розвитку існуючої системи і виступаючи в якості механізму її саморегуляції й відновлен-ня.

Особливу роль у цьому процесі грає націо-нальна інтелігенція, яка виступає провайде-ром суспільних змін і комунікатором між різ-ними соціальними групами і владою. Вона, по-перше, завдяки політичній волі формує суспільно-значущі проблеми, що стають сус-пільними ідеалами і завдяки інтелектуальному тиску реалізує їх на практиці. По-друге, націо-нальна інтелігенція завдяки діалогу формує ін-телектуальний потенціал держави, регіону та регулює співвідношення амбіцій і отримано-го результату. І по – третє, вона стає комуніка-тором і наріжним каменем суспільного ДІАЛО-ГУ як всередині держави, так і поза її межами .

Криза старого світового порядку не є проблемою розвитку цивілізації, проблемою є відсутність моделей поведінки національних держав у нових умовах не завжди стабільної світової політико-економічної системи

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск30

Важко говорити про сучасні українсько-турецькі відносини, не оглядаючись у минуле. Адже без знання історії не-можливо будувати сучасне, а тим біль-

ше – заглядати у майбутнє, прогнозувати по-дальший розвиток двосторонніх відносин між нашими двома сусідніми і дружніми країнами.

Подивившись на географічну карту, будь-хто одразу побачить, що український і турець-кий береги омиває одне море – чорне. Причо-му воно не роз'єднує, а навпаки, об’єднує наші країни і народи.

Проте так історично склалося, що будучи ге-ографічно поруч, у політичному, економічно-му і культурному плані ми були роз’єднані про-тягом століть, з часу т. зв. возз'єднання Укра-їни з Росією у 1654 році. Саме з того часу ди-пломатичні відносини між козацькою Україною

і Оттоманською імперією були надовго заборо-нені. Їх здійснення перебрало на себе москов-ське царство, а згодом – Російська імперія. Ка-жуть, що проголошуючи себе у 1721 році імпе-ратором, цар Петро І нібито поцікавився, а що там Україна, що написано в Березневих статтях про здійснення нею зовнішньої політики? Від-повідь дяків Посольського приказу була "ди-пломатичною" – а хто його знає. Їх же писали – переписували, креслили – перекреслювали.

Інший період в українсько-турецьких взає-минах почався одразу після повалення Росій-ської самодержавної монархії. Було проголо-шено Українську Народну Республіку як само-стійну, незалежну, вільну, суверенну державу українського народу. Вже 9 лютого 1918 року Туреччина однією з перших серед країн світу визнала Українську державу і встановила з нею

УКРАЇНА Й ТУРеччИНА: ПОгляД ІЗ МИНУлОгО В МАЙБУТНЄ

Ігор ТУРяНСЬКИЙ

Перший Надзвичайний і Повноважний Посол незалежної України

в Турецькій Республіці(1992-1997 рр.)

Вручення вірчих грамот Послом України Ігорем ТурянскимПрезидентові Турецької Республіці Тургуту Озалу (1993 р.)

історія з особистого досвідуз особистого досвіду

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 31

дипломатичні відносини. Здавалося, історич-на справедливість відновлена. Проте з різних причин міжнародного і внутрішньополітично-го характеру, перш за все тих, які впливали на ситуацію в Україні і навколо неї, період віднов-лених українсько-турецьких відносин тривав недовго.

Хоч і більшовицька влада підписала 2 січня 1922 року у новій столиці Туреччини – Анкарі – Договір про дружбу і братерство між УСРР і Туреччиною, який мав продовжувати правову основу започаткуванню і розвитку добросусід-ських відносин між двома країнами.

Проте з утворенням 30 грудня 1922 року Ра-дянського Союзу УСРР, як і інші суб’єкти нового державного утворення, "добровільно" переда-ла своє право на міжнародну діяльність Союзу Радянських Соціалістичних Республік – СРСР. І хоча ще деякий час (практично до 1926 року) Україна формально брала участь у формуван-ні й здійсненні зовнішньої політики Радянсько-го Союзу, поступово її відсторонювали від цієї важливої діяльності аж до того часу, поки вона зовсім не зійшла нанівець.

Не можна сказати, однак, що цим самим від-носини між Україною і Туреччиною, особливо в торговельно-економічній галузі, повністю при-пинилися. Однак, вони продовжувалися вже в новій формі – у "рамках зовнішньоекономічної діяльності Радянського Союзу". І так тривало аж до його розпаду в 1991 році.

Ще одному "сплеску" в українсько-турецьких відносинах сприяло рішення у 1944 році ста-лінського режиму розширити права союзних республік, зокрема їхнє право участі в міжна-родних зносинах. Зроблено це було насправ-ді для зміцнення політичної ваги СРСР у піс-лявоєнний період, зокрема шляхом вступу всіх їх до створюваної Організації Об’єднаних Націй (ООН).

І хоча своєї стратегічної політич-ної мети цим кроком Москві до-сягти все ж не вдалося, Україна певною мірою скористалася на-даною можливістю для зміцнення свого політичного утвердження на міжнародній арені. Наша держа-ва, поряд із Білоруссю, стала одні-єю з засновниць ООН, членом ба-гатьох міжнародних організацій. Україна активізувала свою роль у здійсненні зовнішньої політики. В українсько-турецьких відносинах це призвело до зміцнення куль-турних зв’язків між двома країна-ми, звичайно ж під егідою Москви, і більшої участі українських спеці-

алістів у економічних проектах СРСР в Турець-кій Республіці.

Проте будь-які кроки України на міжнародній арені потребували не лише свого погодження в столиці союзної держави, а й її дозволу.

І от настав 1991 рік. На Всеукраїнському ре-ферендумі 1 грудня народ України підтримав проголошення 24 серпня незалежності нашої держави. 16 грудня 1991 року Турецька Респу-бліка знову ж, як і раніше, однією з перших се-ред країн світу визнала незалежність України, а 3 лютого 1992 року встановила (а точніше, від-новила) з нею дипломатичні відносини.

Мені довелося брати участь у перших пере-говорах із турецькою делегацією на чолі з мі-ністром закордонних справ Хікметом четіном (українську делегацію очолював Міністр закор-донних справ України Анатолій Зленко), які від-булися в Києві у лютому того ж таки 1992 року. У їх ході було вирішено питання про призначен-ня першого Посла Турецької Республіки в Укра-їні відомого дипломата Аджарка Гермена, який розпочав свою дипломатичну місію в Києві вже в квітні. Згодом він став дуайєном іноземного дипломатичного корпусу (тобто, старшим за часом акредитації в столиці України).

Про призначення мене першим Послом не-залежної України в Туреччині мова зовсім ще не йшла. На той час я обіймав посаду началь-ника Відділу міжнародних економічних органі-зацій Міністерства закордонних справ України і про призначення на посольську посаду навіть не думав. Для українського зовнішньополітич-ного відомства це було просто незвичним.

Проголошення незалежності України зумо-вило бурхливу активізацію зовнішньополітич-ної діяльності нашої держави, у тому числі й на турецькому напрямі. Цьому сприяли візи-

9 лютого 1918 року Туреччина однією з перших серед країн світу визнала Українську державу і встановила з нею дипломатичні відносини

історіяз особистого досвідуз особистого досвіду

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск32

ти президентів, керівників урядів, голів пар-ламентів, міністрів закордонних справ. Важ-ливими подіями в житті не лише України й Ту-реччини, але й інших держав чорноморсько-го регіону стало створення за ініціативою ту-рецької сторони чорноморського економіч-ного співробітництва (чеС), яке згодом пере-творилося на регіональну організацію – ОчеС – і Парламентської асамблеї чорноморського економічного співробітництва (ПАчеС).

Завдяки активним зусиллям Торгово-промислової палати України, і зокрема осо-бисто її довголітнього віце-голови Віктора Яновського, була створена Ділова рада під-приємців двох країн, стрімко почав зростати товарообіг між Україною і Туреччиною.

Відкрилося регулярне авіаційне сполучен-ня між Києвом і Стамбулом. Сьогодні авіацій-ний і морський транспорт пов’язують дру-гу столицю Туреччини з багатьма регіонами України.

Турецька Республіка підтримала бажання нашої держави стати членом Ради Європи, сприяла зміцненню співробітництва з НАТО в рамках програми "Партнерство заради миру", участі у об’єднаних збройних силах чорно-морського регіону BLACKSEAFOR.

Українські громадяни відкрили для себе ту-рецькі курорти Середземного моря.

На черзі – відміна візового режиму між дво-ма країнами.

Загалом, сучасний стан українсько-турецьких відносин характеризується актив-ним розвитком двосторонніх відносин і по-

глибленням співробітництва у багатьох важ-ливих для обох країн напрямах. Україна і Ту-реччина неодноразово доводили свою відда-ність ідеалам утвердження миру й стабільнос-ті як на Європейському континенті в цілому, так і особливо в чорноморському регіоні. Ін-тенсивний двосторонній діалог на всіх рівнях сприяє подальшому розвитку і поглибленню співробітництва, особливо в торговельно-економічній галузі.

Аналіз показників двосторонньої торгів-лі говорить про необхідність її удосконален-ня й суттєвої диверсифікації, оскільки в укра-їнському експорті в Туреччину все ще перева-жають товари з невеликою часткою додатко-вої вартості, а простіше – сировинні, тобто ме-тал, вугілля, мінеральні добрива, продукція хі-мічної промисловості. Водночас частка про-дукції машино- і приладобудування є незна-чною. Тому головні зусилля української сторо-ни мають бути спрямовані на активізацію спів-робітництва з Туреччиною в галузі високих технологій, науки і техніки, інвестиційній, що дасть можливість, перш за все, якісно змінити структуру торгівлі.

Успішно розвивається двостороннє куль-турне співробітництво між нашими країнами, хоча воно відзначається більшою активністю з боку турецької сторони. Нещодавно мені до-велося взяти участь у Всеукраїнському фіна-лі ІХ Міжнародної олімпіади з турецької мови. Приємно було бачити і чути, як діти й підліт-ки з багатьох регіонів України демонструва-ли прекрасні знання турецької мови, читали вірші, співали пісні. Найбільше мене вразило виконання всесвітньовідомої "червоної рути" двома мовами – української і турецькою. І ви-конували її разом українські й турецькі співа-ки.

читачі зрозуміють мої почуття, коли дізна-ються, що у 1992 році, вже будучи призначе-ним Послом України в Туреччині, я протягом півроку шукав і ледве знайшов фахівця зі зна-нням турецької мови, та й то який одержав відповідну освіту в Москві. А тут – Херсон, До-нецьк, Харків, Одеса!!!

Традиційні відносини дружби і партнер-ства, які існували, існують і, впевнений, існу-ватимуть між нашими країнами й народами, є багатообіцяючою основою для оптимістич-ного прогнозу щодо майбутніх українсько-турецьких взаємин. Вони переконливо свід-чать, що в наших держав немає таких проблем – геополітичних, соціально-економічних, тор-говельних, культурних, чи будь яких інших, які не можна було б вирішити в дусі поваги одна до одної, в дусі взаємної довіри.

історія з особистого досвідуз особистого досвіду

Традиційні від-носини дружби і

партнерства, які іс-нували, існують і,

впевнений, існува-тимуть між наши-ми країнами й на-родами, є багато-обіцяючою осно-вою для оптиміс-тичного прогно-

зу щодо майбутніх українсько-турецьких

взаємин

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 33

історіяз особистого досвідуз особистого досвіду

Свята Софія в Стамбулі

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск34

Григорій Іванович Халимоненко на-родився 5 травня 1941 р. в с. Товка-чівка Прилуцького району чернігів-ської області. Закінчив філологічний

факультет Київського державного універ-ситету імені Тараса Шевченка, Тбіліський університет та аспірантуру. Доктор філо-логічних наук, професор. Нині - професор кафедри тюркології Київського національ-ного університету імені Тараса Шевченка. Переклав твори грузинських письменни-ків Т. чіладзе, А. Сулакаурі, г. леонідзе, Ш. Руставелі. З турецької мови переклав збір-ку оповідань турецьких письменників, по-езію Н. Хікмета, романи Омера Полата «Са-ригьоль» та Р. Ґюнтекіна «Зелена ніч», «ча-ликушу». Перекладав поодинокі зразки фольклору тюркських народів. Автор роз-відок, наукових і критичних статей, зокре-ма монографій «Історія турецької літерату-ри», «Персько-таджицька література», «Іс-торія грузинської літератури». григорій Ха-лимоненко продовжує свою плідну діяль-ність перекладача, критика і сходознав-ця, бере участь у відродженні й розвитку кримськотатарської культури і мови.

- Пане професоре, як починалася ваша осо-биста причетність до діяльності Платфор-ми «Діалог Євразії?

- Коли у планах очільників Платформи поста-

ло питання про участь України, то мова йшла передусім про очільника делегації, тобто про котрусь особистість, відому в сходознавчих ко-лах. На той час я був деканом факультету схо-дознавства Київського Шевченкового універ-ситету та, якщо не помиляюся, чи не єдиний з етнічних українців доктор наук і професор-тюрколог. У Туреччині я був відомий як автор підручників турецької мови, а також турець-кої літератури. А в Україні мене знали як люди-ну дуже причетну до національного руху, при-хильника реформ гуманітарної освіти, члена Спілки письменників, а також вченого, якому не байдужа проблема повноцінної інтеграції кримських татар у державне життя України. А це неможливе без уважного ставлення Україн-ської держави до розвитку кримськотатарської культури й науки. Поки що тут маемо й нерозу-міння важливості цієї проблеми, і навіть чималі перепони та завади. Здається, все це дало під-стави керівникам Платформи «Діалог Євразії» запропонувати мені очолити українську групу Платформи.

- Якими були у Вас перші враження від діяль-ності Платформи?

- На той час кожна ініціатива з будь-якого боку щодо розвитку чи пожвавлення сходо-знавчої науки в Україні у мене викликала ба-жання прилучитися, посприяти, допомогти...

Інтерв’ю Ґьокхана Деміра з Григорієм Халимоненком

УКРАЇНСЬКА ОРІЄНТАлІСТИКА Й ПлАТФОРМА «ДІАлОг ЄВРАЗІЇ»

історія з особистого досвідуз особистого досвіду

Ґьокхан ДеМІР

Координатор Українського

національного комітету Платформи “Діалог Євразії”

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 35

Адже на час відродження української держав-ності сходознавства у нас фактично не було. Державної підтримки за комуністичного режи-му не було ніякої, щоправда була стовідсоткова готовність нагидити - це вони вміли. Президент Леонід Кравчук, безперечно, сприяв розвитку гуманітарної науки на національній основі, але, як завжди цим скористалися спритники. Ті, хто щиро бажав прислужитися справі, здебільшого були відсунуті набік, а що фахівців можна було полічити на пальцях однієї руки, то наше поле, на якому мали густо зійти вруна орієнталісти-ки, й досі вирізняється в світовій царині рясни-ми будяками.

- Які були Ваші перші враження від з'їздів, що їх організовувала Платформа?

- Передусім вражало те, що разом збиралися представники багатьох держав, і що важливе було для мене, так це присутність грузинської делегації, також саме собою зрозуміле - азер-байджанської під керівництвом Анара, що ро-било азербайджанський вклад у рішення кож-ного з'їзду дуже вагомим. З великою симпатією ставився і ставлюся до делегації Татарстану, яка завжди висуває цікаві теми для дискусії, напри-клад, про перехід татарського письма на лати-ницю, але декотрим делегаціям такі проблеми здаються надто радикальними, а отже й не про-понуються на обговорення. Дуже рідко пору-шуються й проблеми, пов'язані з життям крим-ських татар. У мене як у тюрколога виника-

історіяз особистого досвідуз особистого досвіду

ють питання й про те, чому надто мляво реагу-ють на діяльність Платформи Туркменистан та Узбекистан. Безперечно, що кілька років тому домінантну роль у дискусіях виконували деле-гації двох держав: Туреччини й Російської Фе-дерації. Пам'ятаю, яку бурю зчинили члени ро-сійської делегації, коли на форумі в Киргизстані я вжив термін Туркестан - і досі не розумію, що таке крамольне я сказав. Приємно, що остан-нім часом ситуація нормалізується в тому зна-ченні, що воля всіх учасників Платформи стає рівноправнішою й сувереннішою. На жаль, мій вік не дозволяє мені брати активну участь у ді-яльності платформи, а тим більше очолювати українську делегацію. За моєю рекомендацією до складу української групи вже давно увійшов відомий історик, причетний і до історії Сходу, професор Володимир Сергійчук, який кілька років був керівником української делегації, а тепер очолює Платформу.

- Пане професоре, Ви знаєте, що ми готує-мо видавати наш часопис ще й українською мовою. Що Ви побажали б редакційному ко-лективу?

- Бути виваженими, але й сміливими, стрима-ними, але й відвертими, знаходити консенсус у дискусіях з усіма делегаціями, але ніколи не зраджувати правді. Один раз поступитеся - ся-дуть на голову! Радо братиму участь у робо-ті редколективу й бажаю успіху всім платфор-мівцям.

Одна із зустрічей представників Платформи “Діалог Євразії” в Києві

Приємно, що останнім часом ситуація нормалізується в тому значенні, що воля всіх учасників Платформи стає рівноправнішою й сувереннішою

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск36

Діалог є лозунгом чи не кожного полі-тика, громадського діяча, митця або ж культуролога сьогодні. Тому що діалог – це рецепт профілактики більшос-

ті суспільних негараздів та, насправ-ді, прояв самовпевненості як особи, так і наро-ду. Громадська думка сьогодні готова позитивно ставитися й підтримувати ініціативи, які дозво-ляють цивілізовано висловлюватися про свій світ та сприймати іншого в себе вдома або на чу-жині. Діалог є мовою культури, бо лише так куль-тури можуть розповісти про себе, дізнатися про інших і збагатитися їхніми надбаннями.

Кожна культура має своїх ораторів. Але часом трапляється, що обдарування виводить митця за межі однії культурної традиції, його творчість набуває світового звучання, а мистецькі здобут-ки уславлюють не лише його батьківщину, а й краї, які він оспівував на своїх полотнах. Такий митець є подарунком долі не лише своїй бать-ківщині, але й країні-джерелу свого натхнен-ня. Для України і Туреччини таким митцем став Олекса Грищенко.

Олекса Грищенко (1883-1977) народився й ви-ріс в Україні, мистецького визнання набув у Ро-сії завдяки своєрідному осмисленню найсучас-ніших течій європейського авангарду в живопи-сі і став відомим у світі завдяки своїм «цареград-ським акварелям». Був одружений із францу-

женкою і значну частину життя прожив у фран-цузькому містечку Венс. У цій життєвій мозаїці є фрагмент, який свідчить про глибину розуміння й відкритість до діалогу душі українського мит-ця. Адже у своїх акварелях та спогадах Олекса Грищенко зберіг для нас той Стамбул, якого сьо-годні вже немає, яким він побачив його на по-чатку двадцятих років минулого століття. І не лише побачив, а й спробував зрозуміти у всьо-му його культурному різноманітті.

Майбутній митець світової слави народив-ся у селі Кролевець чернігівської губернії (сьо-годні – Сумської області). У першій моногра-фії про його життя, виданої в 1934 році у Льво-ві Асоціацією незалежних українських митців, коли Грищенко вже оселився у Франції і до ньо-го прийшло світове визнання, Павло Ковжун за-уважить, що українськість митця була наслідком не модерного національного виховання і свідо-мості, а породженням тодішньої української дій-сності – спокійної, тужної за минулим, «що на кожному кроці бачила навколо себе сліди поту-ги, а разом з тим і трагедії гетьманщини, великих планів і руїни».

Витоки роду Грищенка слід шукати у вільній, живучій козацькій старовині. Дід його був черні-гівським чумаком. «Слухаючи оповідань його з довгих і далеких мандрівок, які він чарівно, спо-кійно, якби вгортав таємницями, оповідав мало-

Уляна БАУКОВА

Журналіст

http://www.ukrainianinstitute.orgВид на Царгород

СТАМБУЛЬСЬКІ РОКИ ОЛЕКСИ ГРИЩЕНКА

мистецтво світ крізь живописсвіт крізь живопис

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 37

му Грищенкові, - малий Олекса набрав від діда містичної любові до таємничого Сходу, його ча-рів, до розкішного шаленого Півдня, до його ко-лориту і сонця, нашого козацтва та його подви-гів, до нашого романтизму. Імовірно, що дід та його оповідання прищепили Грищенкові лю-бов до подорожей, що обернулися потім у ман-дрівництво», – зауважує П. Ковжун. Малювання і Туреччина дивовижним чином переплітають-ся у долі Грищенка з самого раннього віку: пер-ші свої фарби майбутній митець бачить і купує в крамничці, куди йде, щоби купити найулюбле-ніші свої солодощі – турецький сушений інжир.

Утім, художній талант Грищенка розкрився в Москві, де він навчався не лише у художніх сту-діях, але й паралельно закінчив Московський університет. Москва вабила його не лише артис-тичним середовищем, таким важливим для мит-ця, але й домінуванням в її школі у порівнянні з Петербургом живописного кольорового нача-ла. Подорожуючи до Європи, Грищенко відкриває для себе нові течії західноєро-пейського живопису майже одночасно з їх виникненням і за-хоплюється Сезаном, творчість якого стає для нього джерелом нового мистецького вислову, нових плас-тичних засобів. Гри-щенко відмовляєть-ся від ідеї відтворен-ня в картині руху ре-чей, адже цього не досягнути ані швид-ким помахом пен-зля, ані розкладан-ням форми. У живо-писі рух можна від-творити шляхом ан-самблю чи дисгармо-нії кольорових пло-щин, тобто власне кольором. Дослід-ниця московсько-го періоду творчості Грищенка Віта Сусак припускає, що схиль-ність митця до кольо-ропластики зумовле-на була барвистістю українських пейза-жів та народного мистецтва, які оточували мит-ця у дитинстві та юності. Сам митець вважав, що виявлення себе у кольорі – це його справжнє за-вдання.

Пошуки нової художньої мови призвели до створення авангардного гурту «Цветодинамос», однак сьогодні ми майже не маємо картин Гри-щенка того часу, бо його твори були порізані на полотно для студентів у 1920-ті роки. Проте московський період подарував нам Грищенка-теоретика мистецтва. Слідом за Сезаном він від-криває для себе творчість італійських майстрів XIII-XIV століть, фрески, а також давньоруський іконопис XIV-XV ст., в яких митець знаходив «ку-бічність» простору й колориту. Пізніше, у Стам-булі, Грищенко досліджуватиме не лише візан-тійські ікони й фрески, але й у творчих дискусіях з турецькими майстрами пропагуватиме кольо-рову гаму традиційного килимарства як джере-ло нового турецького живопису.

Під час революції 1917 року та громадянської війни в Росії Грищенко не перестає працюва-ти, влаштовує виставки. його напружена твор-ча, громадська, літературна й педагогічна діяль-

ність викликає реакцію. У 1919 році член Музей-ної комісії, професор у державних установах, шанований літератор, Грищенко був змушений відмовитися від пропозиції очолити Третьяков-

Дощ над Св. Софією

мистецтвосвіт крізь живописсвіт крізь живопис

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск38

ську галерею й поспіхом утікає з Москви від примусового пе-реведення творчості на рей-ки «промислового мистецтва». Серед великих небезпек, че-рез революції, зміни урядів і війну Грищенко перетинає Україну, опиняється в Севасто-полі, звідки на кораблі відпли-ває до Стамбула. Навряд чи це було свідоме рішення мит-ця, якого доля підхопила і за-крутила у вирі змін. Утім, Стам-бул, або ж Константинополь чи Царгород, як його називав Грищенко, став важливим ета-пом у його житті. Тут він про-довжив свої творчі пошуки, а здобутки цього часу принесли йому світову славу. Віта Сусак називає московський і стам-бульський періоди найважли-вішими етапами творчості Гри-щенка: «По суті, «цареградські акварелі», які принесли славу

художникові у Франції та США, були завершен-ням його московських творчих пошуків». Стам-бул дав Грищенкові той матеріал, на якому він зміг уповні розкрити свій талант. Як не дивно, два роки перебування Грищенка в Стамбулі сьо-годні є малодослідженим і маловідомим періо-дом його життя.

Ось як описує стан митця в Стамбулі 1919-1920 років П. Ковжун: «Хоч і звик Грищенко до мандрування, все ж османська столиця світу по-казалася йому після легендарної подорожі див-

ним містом. Земля під ногами не була звичайною землею: неясна майбутність, повна безцільність і безплановість, незнання, що буде завтра; ба, навіть, не знати, куди йти, по-вернути та й навіщо! А довко-ла чудові кольорові плями, море, опалені сонцем східні будівлі осліплюють митця, ви-кликають усмішку дивної мис-тецької насолоди. Проблема: чи пару буханців хліба купити, чи кілька аркушів паперу й ак-варелі... Перемогло останнє... і Грищенко знову став митцем».

Однак життя Стамбула про-глядається не лише з полотен Грищенка: обдарований літе-ратор, він залишив нащадкам свої спогади «Два роки в Цар-городі», де описані не лише митарства на чужині. Грищен-

ко відшукує сліди візантійської величі Констан-тинополя, містичні духовні практики, побут і ту-рецьку етнографію Стамбула, одним словом, усю культурну різноманітність міста, яке нази

ває Царгородом. На сторінках книги кольори старовинного міста починають оживати, тоді ви-дно працю робітників у підвалах, куди зазирає автор через віконце над тротуаром, чоловіки п’ють каву і спілкуються у кав’ярнях, а мистець-ка еліта Порти дискутує, якою має бути краса по-турецьки... Все, як і у його картинах – випад-ково, емоційно, кольорово і, звичайно, істинно. Набувають життя постаті провідних турецьких митців і діячів того часу, з якими Грищенко зу-стрічається. Він непросто спостерігає за сучас-ним йому турецьким мистецтвом. Як зауважує П. Ковжун, куди б не занесла його доля, усюди Грищенко стає у передніх лавах пропагандистів мистецьких ідей. Так само і в Стамбулі: ретель-но занотовані у щоденнику дискусії з такими ді-ячами, як близький друг і художник Ібрагім чал-ли, засновник Стамбульського археологічного музею Осман Гамдібей, турецький імпресіоніст Гікмет Онат, портретист і каліграф Фейгаман Ду-

Турчанка під габою

Великий Базар у Стамбулі

Кав’ярня у Стамбулі

мистецтво світ крізь живописсвіт крізь живопис

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 39

ран та інші, свідчать про взаємовплив поглядів Грищенка й турецьких митців. Саме ця синер-гія, здається, зробила твори Грищенка стамбуль-ського періоду унікальним явищем.

Коли американець з Бостону колекціонер Вайтнор побачив «цареградські акварелі» Гри-щенка, він купив їх стільки, що митець відчу-ває себе Крезом. Паризькі критики звертають на нього увагу: «Ясні акварелі, повні сонця, ви-кликають тонами магічної м’якості велич Кон-стантинополя. Вони вводять нас до легендарних мечетей, ми блукаємо берегами Босфору. Ніж-ні, чутливі, що там-сям позичають свої рисочки від кубістичних спрощень, немов би хочуть до-кинути до наймодерніших напрямків свіжі пахо-щі зі Сходу та Персії», – так пише Рене Жан у ча-сописі «Комедія». На початку 1922 року в Пари-жі відбувається перша виставка Грищенка. Він стає популярним. Цікаву характеристику митця наводить Поль Ґільйом на сторінках «Мистецтва Парижа» під заголовком «Митці, про яких го-ворять»: «Це з Візантією споріднене мистецтво Грищенка... з України Шевченка і Гоголя він вди-хає ранок у західну культуру, яку він асимілює з

усією зухвалістю, усю пристрасть, усю крайність своєї раси. його малярство нині свіже і пишне, його барва чиста й весела. Він зривається у сво-їй візії блискучим ритмом, повним стилю та ве-личности, любови та, мабуть, і гумору, того осо-бливого, напівдорозі між іронією й болем».

У 1928 році в галереї Дрюе Грищенко вистав-ляє цілу серію своїх акварелей з Туреччини і пре-зентує книжку «Два роки в Царгороді», написану французькою. Передова преса сприйняла книж-ку із захопленням. «Царгород, Візантія! – писав Поль Фірен, - то, чим це місто є для історика мис-тецтва, для колориста, Грищенко показує нам на 300 сторінках і в 40 композиціях, повних віль-ної фактури та одухотворення, де моменталь-ні враження зберегли всю свою свіжість. Немає нічого більш переконливого, як ті еліптичні но-татки, із подиву гідною влучністю мазка. Маляр учить бачити... Він дивиться на світ, який відкри-ває, на архітвори візантійської ста-ровини наївно, осліплено, зі сма-ком і жадобою». Р. ешоліє у «Тулузь-кій депеші» від-значає, що «укра-їнець Грищен-ко - із цієї високої раси, що від самої колиски відчу-ває ностальгію за Сходом та що за першого дотику з ісламом вибухнув оп’яненим хора-лом! Кажу про хо-рал відверто; бо так, як Делакруа з «Подорожжю до Мароко», до якого він має по-шану, Грищенко блискуче поєд-нує музику з бар-вою. Те, що надає стільки ціни цим гармоніям рідкіс-них та вишуканих тонів, це те, що вони мають ритм, незрівнянну рівновагу».

Попереду буде світове визнаня, успіх в Монре-алі й Нью-йорку, ажіотаж навколо картин на Захо-ді й нищення творів у Радянському Союзі... Митець ніколи більше не повернеться до Стамбула, але його акварелі цього циклу назавжди залишаться візитівкою творчості й свідченням здатності укра-їнського характеру до міжкультурного діалогу.

Дервіш

мистецтвосвіт крізь живописсвіт крізь живопис

“українець Грищенко - із цієї високої раси, що від самої колиски відчуває ностальгію за Сходом та що за першого дотику з ісламом вибухнув оп’яненим хоралом!”

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск40

Павло Архипович Загребельний на-родився 25 серпня 1924 року в селі Солошиному на Полтавщині. З 1951 року, закінчивши філологічний фа-

культет Дніпропетровського університету, працював журналістом в обласній дніпропе-тровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Киє-ві. У 1950-х роках почав писати художні тво-ри. П. А. Загребельний - автор 20 романів, низки повістей, п’єс та збірок оповідань. ла-уреат Державної премії СРСР та Державної премії України ім. Т. г. Шевченка, герой Укра-їни. Помер 3 лютого 2009 року у віці 84 роки після тривалої хвороби.

- Чи згодні Ви з тим, що існує нерозв’язана дилема «Схід-Захід»? Де, з цього погляду, зна-ходитеся Ви і українська література в цілому?

- Як професійний літератор я схильний вва-жати присутність літератури скрізь. Друга сві-това війна не лише розділила світ на два табо-ри, але й виявила крах духовних цінностей За-ходу. Цілком природно, що після війни Захід звернув свою увагу на Схід, звідки буквально

хлинув бурхливий потік японської поезії, ки-тайської філософії дзен-буддизму, ведичних ін-дійських творів, прийшла сувора етика ісламу. Вплив східної художньої літератури, я б сказав, відбувався в плані індивідуальному. Киргиз чингіз Айтматов, чуваш Геннадій Айгі, разом з іншими творцями, переходять на російську мову, збагачуючи російську літературу східни-ми мотивами, збагачуючись самі духовно і на-бувають світової популярності.

Що стосується української літератури, то вона досить затишно почуває себе у своєму на-ціональному "гнізді" і не схильна "зраджувати" Заходу, якому належить історично й географічно.

- Як із цього погляду можна оцінити стан сучасної літератури? Наскільки сильним є вплив політики на світову літературу?

- На жаль, політика дедалі більше втручаєть-ся в життя, у тому числі і в літературу, не прино-сячи при цьому нічого, окрім шкоди. Згубні на-слідки цього втручання особливо яскраво ви-дно на долі театру, кіно, образотворчих мис-тецтв і, звичайно, літератури.

ДІАлОг чеРеЗ лІТеРАТУРУ, ПОлІТИКУ Й люДСЬКе

СПІлКУВАННяІнтерв’ю Ґьокхана Деміра з Павлом Загребельним

мистецтво національні культурисвіт крізь живопис

Ґьокхан ДеМІР

Координатор Українського

національного комітету Платформи “Діалог Євразії”

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 41

- Теорія "зіткнення цивілізацій" все ще на слуху. Яку роль у загостренні або, навпаки, у вирішенні цієї проблеми здатна зіграти лі-тература?

- Література завжди вважалася прихистом свободи. Кожного разу, коли вона залишала це святилище, керуючись політичними або ре-лігійними міркуваннями, неминуче наставав її захід або навіть загибель.

- Як співіснують історія й література? Чи несе література відповідальність за поши-рення історичних відомостей? Чи повинен читач шукати історичну достовірність у лі-тературі?

- Мабуть, прямої співвіднесеної історії і лі-тератури не існує. У кожної свої закони, у тому числі, наприклад, хронологія. Хрестові походи відбувалися в ХІ - ХІІІ століттях, а романи Валь-тера Скотта про це з'явилися лише на початку ХІХ. Батий зруйнував Київ в 1240 році, а цикл романів про монгольське нашестя російський письменник Володимир Ян почав писати тіль-ки через 700 років після цього.

Про те, як читач вірить у достовірність зо-бражених у літературі історичних фактів, мож-на переконатися на прикладі Сталіна. Цей ти-ран всіляко заохочував творчість письменни-ків і режисерів, які розробляли історичні теми, мабуть, сподіваючись у зображенні лютості Іва-на Грозного, Петра І або татарських ханів зна-йти виправдання своїх неймовірних звірств.

- Ваша "Роксолана" зовсім не схожа на "Рок-солану" Фальконера. Фальконерівська вене-ціанка Джулія поєднує в собі усі якості іде-альної жінки, вона сентиментальна, її жит-тя проходить у печалі. А Ваша Роксолана з'являється перед читачем як "жінка Осма-на", жінка з іншого, "протилежного" світу, втілюючи в собі й низькі якості. Тому Ваша Роксолана сприймається по-іншому. Розка-жіть про відносини двох протилежних світів у Вашому романі.

- чи прагнув я у своїй "Роксолані" передусім до літературної достовірності? І так, і ні. Мож-на було писати роман, користуючись, скажімо, донесеннями із Стамбула венеціанських по-слів. Але ж відомо, що ніхто не бреше так, як очевидці. Тому "Роксолана" достовірна лише з погляду зовнішніх подій її життя - внутрішній світ героїні роману цілком і повністю "вигада-ні" автором, який скористався для цього сво-їм життєвим і літературним досвідом. Колись чехов, прочитавши "Крейцерову сонату" Льва Толстого, сказав, що можна вигадати все, окрім психології. Проте світова літературна практи-ка останнього часу спростовує це тверджен-ня. З'явився навіть термін "історична психоло-гія", що означає право письменника на худож-ню вигадку не лише в описі зовнішніх подій,

постатінаціональні культурисвіт крізь живопис

але і в зображенні внутрішнього світу ге-роя твору. Яскравим прикладом творчого застосування цієї теорії на практиці є ро-ман французької письменниці Маргерит Юрсенар "Спогади Адріана". Ніяких спо-гадів римський імператор Адріан не зали-шив, Юрсенар їх просто "вигадала". Поді-бним прийомом я скористався при напи-санні "Роксолани" і ще декількох своїх іс-торичних романів, а досить великий ро-ман "Я, Богдан" навіть ризикнув написати від першої особи. До речі, роман Юрсенар теж написаний від першої особи.

- Виступаючи на презентації турець-кого видання Вашого роману, Ви сказали, що "якби я писав роман сьогодні, багато що написав би по-іншому, я писав так, як вимагали обставини того часу". Що Ви мали на увазі? Які обставини того часу вплинули на Вас і що змінилося сьогодні?

- Коли я говорив, що сьогодні написав би "Роксолану", то мав на увазі скорочен-ня роману майже удвічі, але не механічне скорочення, а розумніше використання усьо-го історичного матеріалу, перед яким я просто розгубився, входячи в абсолютно новий для себе світ ісламу.

Якщо хтось у моїх словах про бажання пере-писати роман прочитав такі модні нині серед письменників колишнього СРСР нарікання на втручання влади у творчий процес, то повинен заявити, що ніхто мені не заважав, і всі ці об-рази нинішніх творців на комуністичну владу, яка, мовляв, не дала їм можливості створити щось геніальне, здебільшого надумані. Просто йдеться про малу обдарованість самих твор-ців. Комуністичний режим часто міг створю-вати атмосферу, ворожу для творчої особис-тості, це факт. Але ось сьогодні в Україні вже 16 років як створена найсприятливіша об-становка для всіх ви-дів духовної діяль-ності, а щось не видно епохальних творінь, і наші видавці скар-жаться на те, що ніхто, скажімо, не пише істо-ричних романів. На-справді, простіше ви-гадувати нудні тексти про те, про це, ніж ви-трачати цілі роки на вивчення гір матеріа-лів, ставши на якийсь час вже не просто письменником, а май-же вченим.

Видання “Роксолани” турецькою

Павло Загребельний із перекладачем “Роксолани” Омером Дерменджі

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск42

АНАР Голова Спілки письменників Азербайджану

Легковажні або просто злісні люди не-доброзичливо відгукуються про пись-менників радянської епохи, які отри-мували премії, почесні звання, приві-

леї від радянської влади. Але вони забувають, що жодне офіційне ви-

знання і привілеї ніскільки не змогли вплинути на творчу непохитність справжнього майстра. чингіз Айтматов у своїх творах був одним із найвідважніших і найпринциповіших майстрів.

Може, в майбутньому з’являться інші пись-менники такого ж значення, можливо, навіть більшого, але в пам’яті нашого покоління ніхто не займе місця Айтматова.

Народившись на батьківщині великого твор-ця Манасу, в долині Талас, у маленькому посе-ленні Шекер, син репресованих батьків, який отримав освіту зоотехніка, чингіз Айтматов своїм природним талантом і яскравою особис-тістю став найбільш публікованим, читаним і

улюбленим у світі письменником.

ІВАН ДРАЧ Поет, Герой України

чингіз Айтматов належить до найбільших явищ світової літератури на переломі тисячо-літь. В основному, звичайно, він відбувся ще в радянський період. Те, що він писав і киргизь-кою, і російською мовами, забезпечило йому можливість широкого контакту з російсько-мовною аудиторією. Публікації його романів у московських журналах відразу робили їх над-банням тих, кому неможливо було і мріяти до-тягнутися до досконалого творення киргизько-го духу в оригіналі. чингіз Айтматов вийшов у ряд найбільш улюблених і читаних авторів - від Шолохова і Леонова до Авіжюса і Друце, Гон-чара і Бикова. Журнал “Новый мир” з черговим романом киргизького автора одразу ж ставав раритетом - черга нетерплячих читачів супро-воджувала всесоюзну славу...

Я збирав в особливу течку рецензії про чингі-за з різних газет - від “Известий” до “Литгазеты” і “ЛитРосии”. Замислюючись над поворотами ай-тматівських сюжетів, я чув рипіння східних во-зів, іржання коней і ревіння верблюдів – я ба-

чив вершників у лисячих малахаях і вершниць в засмальцьованих парчах і оксамитах, у пус-тотливих шапочках, прикрашених пташиним пір’ям...

Без чингіза Айтматова не виникло б у літе-ратурному вжитку такого поняття, як “ман-куртизм”. Манкурти долають нас, але коли з’являються митці й мислителі, які точно нази-вають явище, це означає, що від отрути знахо-диться протиотрута. Був із нами чингіз Айтма-тов і залишається з нами навіки чингіз Айтма-тов - отже, виживемо!

АСАН ОРМУШЕВ Ректор Східного університету

ім. М. Кашгари (Киргизстан), професор

Кожен твір чингіза Айтматова - це відкриття незнаного світу. Тільки найтонша майстерність і загальнолюдський біль автора завжди зали-шаються впізнаваними. І ще - його щирість, його повсякчасне прагнення допомогти всес-вітньому взаєморозумінню людей.

ЗгАДУючИ АЙТМАТОВА

постаті національні культуринаціональні культури

Чингіз Айтматов своїм

природним талантом

і яскравою особистістю

став найбільш публікованим,

читаним і улюбленим у світі

письменником

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 43

Як жаданий сучасний письменник, Айтматов своїми художніми відкриттями розширив межі національної літератури, підніс її до світового рівня. Проблеми, поставлені письменником, актуальні й зараз, в пору швидкої глобалізації, об’єктивність і неминучість якої сьогодні ні в кого не викликає сумнівів.

ГАРУН ТОКАК Співголова Платформи «Діалог Євразії»

“Весна 1991 року... Зима відступила з долин і з рівнин, віддалив-

шись у гори, і готується здати свої останні по-зиції весні. Темні хмари над Азією мало-помалу зникають, а весна вже неабияк дається взнаки.

Досі небачена похоронна процесія в тиші ру-хається до Ата Беїту. По всіх височинах, ярах, стежках і полях, скільки бачить око, прямо до Ата Беїту пливе людський потік. Попереду всього цього велелюддя йде Голова Киргизста-ну Аскар Акаєв, державні діячі, всесвітньо ві-домі, як і чингіз Айтматов, письменники, діячі мистецтв, журналісти й науковці.

Військові машини, що везуть саркофаги, ру-хаються в строгому порядку.

Всього 137 саркофагів. У саркофагах – рештки 137 людей, 135 із яких

були вбиті пострілом у потилицю, а двоє - по-стрілом у серце.

За загальним наказом усі 137 саркофагіф од-ночасно опускають у підготовлені заздалегідь могили.

... 1938 рік був роком, коли посилилсь репре-сії не лише в Киргизстані, але й в усіх республі-ках Радянського Союзу.

Газети, постійно друкуючи статті про те, що “вороги народу” залишаються безкарними, під-бурювали керівництво на місцях до дії.

Як і скрізь, у Киргизстані в’язниці були пере-повнені людьми.

Багатьох людей, улюблених народом, за-таврували як “ворогів народу” і посадили до в’язниць.

Цих людей вимагалося знищити.... Коли батька чингіза Айтматова забрали

з дому, оголосивши його ворогом народу, са-мому чингізу були років 8-9, а його сестрі Розі - всього 5-6 місяців. А нині одному з них уже набагато більше шістдесяти, а вдругої залиши-лась позаду половина століття. Папір, на якому було написано рішення про розстріл, простре-лений, і на краях отвору все ще можна побачи-ти сліди крові. Кістки були окремо покладені в саркофаги, і на військових машинах відправле-ні до Ата Беїт. Державні діячі, близькі родичі й

постатінаціональні культуринаціональні культури

прості люди, що утворили численний потік, ідуть за військовими машинами, що везуть саркофаги.

чингіз Айтматов, його сестра і брат, немов сумні монументи, йдуть за тру-ною свого батька.

Вони немов неприступ-на фортеця відчаю.

Роза Айтматова навіть не пам’ятає батька. Не ма-ючи можливості хоч раз назвати його татом, вона знайшла свого втрачено-го батька через 53 роки, в ямі на цегельні в чон Таше.

... чингіз Айтматов, його сестра і брат знайшли свого батька, якого шука-ли півстоліття, в тій ямі на цегельні. Він був одним із двох, убитих пострілом у серце.

чингіз Айтматов, який у написаних ним книж-ках відверто говорить про свою втрату: “Татусю, я не можу поставити тобі пам’ятника, я навіть не знаю, де ти”, нарешті знай-шов свого батька.

... Вони поховали бать-ка, якого шукали все жит-тя, того ж дня, що й зна-йшли”

ЕВЕЛІНА БОРОВЕЦЬКА Голова відділення аксіології Російського фі-

лософського товариства, професор

У ньому була особлива чуйність, яка під час спілкування сприймалася як причетність. На-чебто особливою розширеною аурою він тор-кався до співрозмовника дбайливо, обережно, ненав’язливо - саме так, як робив у своїх тво-рах. Своїми словами він торкався наших сер-дець, і проблеми, які він ставив перед нами, повинні були спонукати на працю наші душі. Це були не роздуми на тему про моральнос-ті, ні. Це було найбільш майстерно поставлене Учителем завдання для духовної праці. Тих зу-силь серця, які призводять до його очищення, - через сльози, через покаяння, через почут-тя єднання з Вищим. Це те, що називається ка-тарсисом і є основною метою й призначенням справжнього мистецтва в усі часи.

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск44

«Ми всі знаємо географію. Матери-ки, океани, звичні контури бере-гових ліній... Наш зовнішній діалог є про-

довженням внутрішнього, з його питаннями, відповідями, довгими і глибокими роздумами. Ми приходимо до остаточних і проміжних вис-новків і радуємо, або засмучуємо ними своїх близьких. Світ кожної людини - це географічна карта його душі. Спробуємо зрозуміти цей світ у проекції його реальної географічної карти. чи багато що нам вдасться побачити при незнанні місцевих мов і традицій? Наскільки ми готові сприйняти чуже щастя і чужий біль? Хтось для відповіді на це питання йде в Гори.

Я йду в Гори. Мені добре тут. Окрім вітру, сні-гу і скель тут немає нічого. Мінімалізм, як ос-тання надія на осяяння душі. Відблиск Сонця, як натяк на світло серед хмар і снігу, що вічно йде... Тепло тільки від власного серця і немає більше нікого, хто захистив би мене. Моє ди-хання дуже гучне. Моє серцебиття розриває цей світ і я прошу в ньго вибачення за це… Було б сумно, але зі мною мої друзі. Рішучість їхніх спрямувань і облич сповнює мене надією. Мета - об'єднує нас. Нам не треба вживати слів для спілкування. Досить погляду...

Вітер на Вершині тихий і лагідний. Він не при-носить нічого, окрім рідкісних клаптиків тума-ну. Немає запахів, немає метушні. Ми прийшли до того місця, де хочемо бути. Довгий і небез-печний шлях зробив нас іншими. Наші симво-ли у вигляді прапорів і вимпелів, роблять нас

схожими на маленьких дітей. Радість відчутна, і принесення символів нашого світу до Космо-су сприймається нами як кінцева мета довгого шляху страждань і поневірянь...»

Так, дорогі друзі, я спробував описати відчут-тя людини, яка сходить на високу гору. частко-во метафорично, частково зі щирою вірою в необхідність сходження до вершин кожного з нас. Кожен із нас смертний – отже, живий. Жи-вий, отже – смертний. Тепер, про зображення. Це фото символів «Діалогу» на Вершинах Захід-ної і Південної півкуль. Це - еквадор. Вершини Ілініца Норте - 5.126 м і Котопаксі, 5.897 м, один з найвищих діючих вулканів Світу. Я поділяю переконання своїх друзів у тому, що Світ можна змінити Знанням, а отже ПРАВДОЮ. Сила тільки в Знанні.

Дивно, але наш світ перебуває в стані перма-нентної війни. Це війна всіх проти всіх. «Успіхи» одних і «поразки» інших, – це людські життя, порожнеча відчаю, страждання від голоду й хвороб. Подвійні стандарти у ставленні не лише до конкретних людей, але й етно-релігій-них співтовариств, Держав, Народів. Що ми мо-жемо назвати словом «СПРАВеДЛИВІСТЬ» у на-шому світі? Де джерела чесних і справедливих стосунків між людьми? Де проходить межа між замовленими кимось державними переворо-тами і національно-визвольними рухами, між батьківською любов'ю і синовською невдячніс-тю. Наш світ дуже дивний, але він такий, який він є. чи є в наших душах і серцях бажання його змінити на краще, а якщо є, то як його ми може-

Для ДІАлОгУ МеЖ Не ІСНУЄ

Ігор ПОХВАлІН

Лікар-онколог-хірург,альпініст

світогляд людство - з гірських вершинлюдство - з гірських вершин

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 45

мо реалізувати? Будь-яка конкретна дія праг-матична, бо переслідує певну мету. Я запитав себе, а чи можливе досягнення такої великої мети, як єднання людей. Може бути не єднання як збирання їх в анклави, а просто залишення їх у спокої, кожного в тому вигляді самотності, якій він віддає перевагу. Звернення до Бога на час, необхідний для усвідомлення. Потім діалог із такими ж усвідомленми, без настирливого впливу світових ідеологічних домінант, що вже склалися. Без користі й бажання запрацювати на людській довірі... Знаю одне, що «Божест-венне твориться людськими руками». У контек-сті сказаного абсолютно не важливо, для мене в усякому разі, про яку країну, віросповідання або національність ідеться, якщо любов між чоловіком і жінкою може дати початок жит-тю їхніх дітей. Хто тоді має право успадкувати цей Світ, як не ці діти! Я проти запобігливого лібералізму, я – за справедливість, а вона не в порожніх ангажованих маніфестах, а в природ-ному праві кожної людини на гідне й відпові-дальне життя. Можна вирішувати демографічні питання без воєн і голоду, без расової сегре-гації й релігійного приниження. Кожен, хто живе, має право на своє особисте спілкування з Творцем. Релігійна традиція визначає тільки початок Шляху…

Голодний світ намагаються нагодувати «гене-тично модифікованими організмами».

Відсутність інших стратегій розвитку соціу-му, окрім мондіализму, породжує протест у вигляді антиглобалізму, пофігізму і наркоманії. Культуру замінюють сурогатами субкультури і масмедіа. Убогі соціальні відомства – тільки елементи макіяжу на порочних личинах де-ржавних органів. І ця ситуація экстериторіаль-на. Це відбувається скрізь, у всьому світі, від Мозамбіку - до Швейцарії. А може досить уже? Адже ми, напевно, мудрі й відповідальні. Хто знає, що може змінити цей світ більше, ніж сло-во? «Місце мудрого - у будинку скорботи».

чому існує непокора насильству? чому слаб-кі, стають сильними, але тільки на мить до ви-буху. чому розум поступається місцем тупій силі прикладу автомата Калашникова і замов-кає навіки, зберігши на пам'ять штиковий удар у серці??? Тепер стає зрозумілим, навіщо люди суміжних країн намагаються говорити один з одним. І це незважаючи на історичні образи й територіальні домагання, незважаючи на віка-ми побудовану систему неприязні і фольклор-ного псевдогумору, в якому риси ближнього висміюються і принижуються. Пора дитинства для Людства закінчилася. Тільки Відповідаль-

Для ДІАлОгУ МеЖ Не ІСНУЄність перед людьми виз-начає обличчя політики й політиків. «Робіть що хочете, але щось робіть»! - слова політика нашого часу. чи настав час дії, чи тільки заклики підбурюва-чів підігрівають пристрасті в цьому світі? Бомбіста Ка-ляєва від Володимира Уль-янова відділяє тільки час. Індукована ненависть обох абсолютно солідарна й куплена, бо «поза люди-ною немає справедливості». «Справедливість» убивць, у які вироки вона не рядилася б, - це вбивство ближнього, а отже позбавлена будь-якого виправдання в усіх релігіях. Убийте матір, убийте дитя, – ким ви станете?

Я – мирна людина. Земля дуже мала для су-часної війни. Я люблю цей Світ із його рельє-фом і погодою. Могили моїх близьких поряд зі мною. Я не ставлю перед собою нездійсненних завдань, тому кожен новий день приймаю як дар Творця. Впливи із-зовні не змінять нічого ні в Памірському кишлаку, ні на ранчо каліфор-нійського фермера…

еквадор – місце, куди я прагнув, тому ще одна мрія здійснилася. Людині дано дар мрія-ти. Виконання наших бажань залежить тільки від нас самих. Треба тільки мати це бажання і не ставити собі безглуздих питань з серії «навіщо» і «чому». Вважайте, що нас вибрали для цієї тру-домісткої й небезпечної справи. Інші думки вже ніяк не пов'язані з головною. Вони про дрібни-ці: квитки, їжу, коней для каравану. Прагніть до вершин, хоча б іноді. У кожного з нас є Головна Вершина. йдіть до неї…

світоглядлюдство - з гірських вершинлюдство - з гірських вершин

Я проти запобігливого лібералізму, я – за справедливість, а вона не в порожніх ангажованих маніфестах, а в природному праві кожної людини на гідне й відповідальне життя

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск46

Національний комітет Платформи «Ді-алог Євразії» в Казахстані почав свою офіційну діяльність у 2005 році. Але, тут варто відзначити, що Казахстан як

країна, що стоїть у перших рядах багатьох іні-ціатив на світовому рівні, прилучився до ідеї Платформи «Діалог Євразії» ще раніше. Це ста-лося у пору ії створення в 1998 році. Інтеліген-ція Казахстану пішла на цей крок, розуміючи, що на просторі історично забутої й неоціненої Євразії бракує єдиного інтелектуального мая-ка у світі, що страждає від конфліктів і воєн. У той же час, вступ у євразійський рух – це співз-вуччя з ідеями Першого Президента Казахста-ну Нурсултана Назарбаєва, який у 1994 році озвучив необхідність створення Євразійсько-го союзу. В основу ідеї євразійської інтеграції покладені принципи транспарентності й то-лерантності, гармонійне поєднання загально-людських, національних і культурних ціннос-

тей. Євразійська інтеграція, на його думку, по-винна мати таку єдність і цілісність, які не при-гнічували б і не асимілювали унікальність на-родів, а навпаки, ґрунтувалися б на їхній різно-манітності.

Разом із тим, після розпаду колись величез-ного СРСР, загубився взаємозв’язок між пред-ставниками інтелігенції колишніх радянських республік. Цю прогалину потрібно було запо-внювати в короткі терміни, оскільки час не сто-їть на місці, а світ глобалізується неймовірними масштабами. Враховуючи останній аспект про глобалізацію, стояло питання виховання ново-го молодого покоління в дусі діалогу й мирно-го співіснування. Навчити молодь розуміти діа-лог і жити за допомогою його – одне з головних завдань інтелігенції Платформи «Діалог Євра-зії». Яскравим доказом упевнених кроків у цьо-му напрямі стала міжнародна молодіжна кон-ференція, організована Національним коміте-

гаріфулла ЄСІМ

Голова Національного комітету Платформи “Діалог евразії“

в Казахстані, депутат Сенату Парламенту

Республіки Казахстан, академік

ВАЖлИВА РОлЬУ ДІАлОЗІ ЄВРАЗІЇ

географія діалогу людство - з гірських вершинказахстан

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 47

Нічна Астана

світоглядлюдство - з гірських вершинказахстан

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск48

том Казахстану наприкінці квітня 2010 року. У столиці Казахстану Астані, яку по праву можна вважати центром Євразії, зібралися представ-ники молодого покоління 13 країн. У назві кон-ференції «Євразія: діалог культур і поколінь» закладено ідею зустрічі на казахстанській зем-лі – вислухати сучасну молодь, її турботи, об-мінятися досвідом у розв’язанні проблем. Ба-гато молодих учасників форуму висловлювали вдячність за організацію конференції в Астані, де вони не лише в неформальній обстановці поспілкувалися із старшим поколінням в особі вчених, письменників і журналістів, а також на-миоувалися образом нової столиці Казахстану.

Діалог це, звичайно ж, налагодження контак-тів. У зв’язку з цим Національний комітет уклав меморандуми про взаєморозуміння й співп-рацю з такими організаціями, як Асамблея на-роду Казахстану, Міністерство праці і соціаль-ного захисту населення Республіки Казахстан. Нацкомітет дуже тісно співпрацює зі Спілкою письменників Казахстану, яку очолює відомий поет, лауреат державної премії Нурлан Ора-

залін. Авторитет Казахстану й довіра до ньо-го інших країн забеспечили нам головування в Платформі: Нурлан Оразалін очолював її з 2008 по 2010 роки, після чого головування пере-йшло до України.

Співпраця з названими організаціями має реальні плоди. Так, наприклад, у листопаді 2010 року в Астані відбулася міжнародна кон-ференція з питань сім’ї. У заході взяли участь депутати, науковці, журналісти, представники зацікавлених держорганів. У ході конференції Національний комітет Платформи «Діалог Єв-разії» уклав меморандум із Національною ко-місією у справах жінок і сімейно-демографічної політики при президентові Республіки Ка-захстан. Відтак один із номерів журналу «ДА-Казахстан» був присвячений темі сім’ї, а на об-кладинці видання розміщено фото Гульшари Абдикаликової, міністра праці й керівника ко-місії у справах жінок.

Тема сім’ї була розглянута і на листопадо-вій зустрічі в Анталії. Делегація Казахстану на цьому заході була однією з найчисленніших -

географія діалогу казахстанказахстан

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 49

близько 50 осіб. Це, у свою чергу, демонструє активну роботу, яку веде Нацкомітет щодо за-лучення представників інтелігенції до своєї ді-яльності.

Серед інших заходів, які Нацкомітет органі-зував і провів у 2002-2011 роках можна назва-ти такі пам’ятні заходи як: Міжнародна конфе-ренція «Взаємодія національних літератур» у рамках святкування 75-річчя Спілки Письмен-ників Казахстану; вечірні трапези в дні священ-ного для мусульман місяця Рамазан; конфе-ренція «Мевляна і сучасний світ»; конференція «Національні ЗМІ в процесі глобалізації» в сті-нах флагмана вищої вітчизняної освіти Казах-стану - університеті імені аль-Фараби; астанін-ський форум «Культура мирного співіснування народів в XX столітті» та інші.

Разом із конференціями, симпозіумами й фо-румами були здійснені ознайомлювальні по-їздки в Туреччину представників казахської ін-телігенції, духовенства. Приміром, яскравим свідченням діалогу культур і релігій стала по-дорож за маршрутом Стамбул-Мардін-Урфа. У цих турецьких містах казахська делегація з числа духовенства, зокрема, представників православної і католицької церков, єврейської громади й Духовного управління мусульман Казахстану познайомилася з культурою мир-ного співіснування представників різних кон-фесій, які проживають на території сучасної Ту-реччини.

За ці роки Національному комітету вдалося здійснити ряд літературних проектів. Турець-кою мовою перекладено й видано книжки ка-захстанських письменників і науковців. Зо-крема книжка поета Нурлана Оразаліна «Yanık yürek», філософа Гаріфулли Єсіма «Adem-zat».

За участю Нацкомітету казахською мовою ви-йшла книга відомого тюркського мислителя Фетхуллаха Гюлена «Баян». У підготовці книж-ки «Сана Саулєтшіси» брало участь понад со-рок авторів – письменників, філософів, соціо-логів, культурологів. У виданні відбиті думки казахської інтелігенції про життя й діяльність Ф. Гюлена.

Все вище згадане – це не просто приклад, що показує невпинну роботу Нацкомітету Плат-форми «Діалог Євразії» в Казахстані, це свід-чення того, що діалог в сучасному, глобалізова-ному світі можна досягти. Потрібна лише воля людини, яка переступить через стереотипи. Ді-алог - це той засіб, який може подолати нерозу-міння, навести мости дружби, вивести людство на нові обрії світові без воєн і конфліктів.

Усе це розуміє і нове покоління казахів. Зміц-нюючи єдність казахського суспільства, на од-вічній землі якого мирно співіснують громадя-ни Казахстану, твориться діалог між народами. Народ Казахстану багатий на духовну спадщи-ну різних етносів і віросповідань, тому він має надійну основу взаєморозуміння й толерант-ності. Нині в Казахстані під одним дахом, од-нією великою сім’єю живуть представники по-над 130 національностей і 40 конфесій. Це ста-ло можливим завдяки діалогу культур і релігій. З перших днів незалежності республіки, гармо-нізація міжетнічних і міжконфесійних стосунків стала для Казахстану важливим аспектом вну-трішньої політики.

Національний Комітет Платформи «Діалог Євразії» не зупинятиметься на досягнутому. Він і далі служитиме суспільству, відкриваючи перед ним нові можливості в плані донесення ідей діалогу.

географія діалогуказахстанказахстан

Навчити молодь розуміти діалог і жити за допомогою його – одне з головних завдань інтелігенції Платформи «Діалог Євразії»

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск50

Необхідність порозуміння попри складні виклики

географія діалогу киргизстанкиргизстан

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 51

І сторично Киргизстан є прабатьківщиною нинішніх жителів Туреччини, які вважають його землею батьків. Колись турки відкочо-вували з Центральної Азії в Малу Азію, ни-

нішню Туреччину. І навіть далі – нинішні гагау-зи в Молдові також коренями пов'язані з Цен-тральною Азією. Гагауз - у перекладі сучасною мовою означає «синій бик». За часів СРСР від-носини Киргизстану й Туреччини були повніс-тю заморожені, й практично ніяких зв'язків не було. З моменту здобуття незалежності в якості суверенної держави одним із перших Киргиз-стан визнала Туреччина. Відтоді стосунки між двома країнами розвиваються по наростаю-чій і мають вражаючі досягнення. Близькі сто-сунки між спорідненими народами поступово вийшли на високий рівень і нині киргизько-турецькі зв'язки охоплюють практично всі можливі сфери і особливо культуру.

Киргизький Національний комітет «Діалог Євразії» було створено в 2002 році. З момен-ту створення він активно взявся просувати ідеї діалогу між націями, ознайомлення з культур-ними відмінностями й історичними фактами, зміцнення зв'язків між інтелігенцією й діяча-ми культури й науки. Поступово представни-ки творчої еліти Киргизстану стали глибше ро-зуміти суть ідеї толерантності й терпимості між народами й націями. Діячі культури, провідні журналісти країни й інші представники засобів масової інформації, творча інтелігенція усвідо-мили потребу в спільній роботі зі своїми коле-гами в інших країнах, і передусім у Туреччині.

Керівний склад Платформи «Діалог Євразії» в Туреччині на самому початку із родинним те-плом поставився до зв'язків із Киргизстаном і підтримав перший склад Національного ко-мітету, який тоді очолював відомий історик Кияс Молдокасимов, якого потім змінив рек-тор Східного університету у Бішкеку професор Асан Сулейманов. Встановленню тісних і друж-ніх відносин сприяли не лише добрі стосунки між керівництвом двох країн, але значною мі-рою авторитет та ім'я великого всесвітньо ві-домого письменника чингіза Айтматова, твори якого багаторазово перекладалися турецькою мовою, а чимало їх було екранізовано в самій Туреччині. Тим паче, що біля витоків створення міжнародної Платформи “Діалог Євразії” стояв цей великий письменник. Він був почесним го-ловою Ради засновників Платформи ДА в 1998-2002 роках. Із його благословення почав вихо-дити журнал «ДА». У зв'язку з цим, усім відомі слова ч. Айтматова: «Для нас стало насущною необхідністю періодично зустрічатися і обго-ворювати актуальні питання. Журнал «ДА» став нашою візитною карткою, своєрідною скарб-ничкою, яка зберігає ідеї й підносить їх у ви-

гляді окремих номерів журналу». Відтоді у світі брендом для Платформи стало гасло – «Діалог починається з «ДА».

Киргизький національний комітет Платфор-ми прагне залучити до своєї діяльності най-більш видатних, авторитетних і активних діячів культури, мистецтва, літератури й творчої ін-телігенції. Багато хто в Киргизстані розуміє, що після розвалу Радянського Союзу в пострадян-ському просторі все більшою мірою виявляєть-ся тенденція розмежування за національними, релігійними й іншими принципами. Якщо в Ра-дянському Киргизстані з тодішнім населенням у 4,5 млн осіб, представників інших націй і на-родностей було близько 50 %, то в нинішніх умовах, коли міграційні процеси охопили всі країни СНД, представників інших націй стає все менше. Нині в республіці з 5,6 млн населенням, жителів із слов'янським корінням стало менше 20%. При цьому тенденція до скорочення три-ває, що пов'язано не лише з бурхливими полі-тичними процесами в Киргизстані за останні 10 років. Неабиякою мірою це пов'язано з роз-ривом культурних, наукових і інших зв'язків із багатьма країнами. В той же час киргизи також стали більше виїжджати за межі своєї країни, і киргизькі мігранти, за непідтвердженими да-ним складають майже 1 млн осіб. Іншими сло-вами, кожен п'ятий киргиз є добровільним мі-грантом, і більша їх частина є трудовими мі-грантами в слов'янських країнах. Доля цих лю-дей в інших країнах далека від тих очікувань, на які вони сподівалися. Нинішні реалії такі, що національна нетерпимість, жорстка конкурен-ція за виживання, прагнення облаштуватися будь-яким шляхом, призвело до того, що у світі серед людей зросла неприязнь, відчуження не лише за національною або расовою приналеж-ністю, але й за релігійними ознаками. Триває падіння економічного добробуту, й зростання різниці між багатими й бідними прошарками в суспільстві лише посилює ці суперечності.

Зважаючи на специфіку нового становища, що склалося, і через вияви крайнього індиві-дуалізму у свідомості людей, Киргизький націо-нальний комітет Платформи ДА налаштований на популяризації толерантності, встановлення діалогу не лише між країнами, але й усіма полі-тичними силами, між народами й людьми різ-них національностей. Актуальність цих про-блем зростає з кожним роком, і ігнорування їх може призвести до ще більшого загострен-ня проблем. Керівники й члени Національно-го комітету чітко розуміють ці проблеми й ви-являють готовність усіма можливими шляхами сприяти стабільності в країні й створенню рів-них можливостей для всіх. Усі члени комітету докладають максимум зусиль для просування

Кубан АБДИМЄН

Заступник голови Національного комітету Платформи ДА в Киргизстані,кандидат фізико-математичних наук

географія діалогукиргизстанкиргизстан

Нинішні реалії такі, що національна нетерпимість, жорстка конкуренція за виживання, прагнення облаштуватися будь-яким шляхом, призвело до того, що у світі серед людей зросла неприязнь, відчуження не лише за національ-ною або расовою приналежністю, але й за релігійни-ми ознаками

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск52

ідей Платформи.До Національного комітету обра-

ні гідні і активні діячі в галузі науки, освіти, ЗМІ, культури. Завдяки їхньо-му авторитету й активній громадян-ській позиції, ідеї толерантності й терпимості між народами набули гро-мадянської значущості. Владні струк-тури Киргизстану й керівники краї-ни неодноразово і належним чином оцінювали громадську роботу Комі-тету, а радник Президента країни, ві-домий драматург Султан Раїв є чле-ном Нацкомітету. Окрім того, Комітет регулярно випускає щоквартальне видання, через яке поширюється ін-формація про всю роботу Платформи ДА й публікуються важливі матеріали про культурні, наукові й інші зв'язки зі спорідненими народами, які є чле-нами Платформи.

За останні 2 роки Національний комітет організував і успішно провів ряд громадсько значущих заходів, незважаючи на складні політичні і економіч-ні умови в Киргизстані. Всупереч очікуванням зниження активності через внутрішні пробле-ми в країні, нові умови, що створилися в Кир-гизстані, спонукали членів Комітету активні-ше виявити себе в міжнародних заходах Плат-форми. Важливість і необхідність реалізації на практиці ідей толерантності, терпимості й ді-алогу постає під час кожного значучого захо-ду за участю Нацкомітету. Керівництво Коміте-ту провело зустріч із молодими науковими ді-ячами. Віддаючи данину багатонаціональній

традиції Киргизстану, члени Комітету провели важливий діалог із головою Асамблеї наро-

ду Киргизстану Жанил Туменбаєвою, яка має своїх заступників, що представля-

ють понад 30 національних діаспор у Киргизстані. У рамках діяльності Платформи, враховуючи важливість

зміцнення зв'язків із сусідами, чле-ни Нацкомітету провели і обгово-

рили стан справ із По-слом Таджикиста-

ну в Киргизстані. Враховуючи іс-торичну місію ні-мецького народу в розвитку Кир-гизстану, Нацко-мітет приділив увагу й належним чином оцінив ро-боту викладачів німецької мови

на зустрічі з ними.Не менш важливе значення Киргизький на-

ціональний комітет Платформи ДА приділяє зв'язкам зі ЗМІ й роботі з журналістами. Маю-чи у своєму складі немало представників ЗМІ, Комітет організував Медіаплатформу Киргиз-стану, на якій детально обговорив актуальність і важливість роботи журналістів у зміцненні миру й стабільності як у країні, так і в усьому регіоні, підвищенні в суспільстві розуміння не-обхідності в толерантності і діалозі між усіма етносами й соціальними шарами суспільства.

Особливо важливим заходом за останній час стало проведення Міжнародного форуму, при-свяченого 80-річчю ч. Айтматова "Айтматов і сучасність". Разом із Нацкомітетом, його орга-нізаторами виступили Міністерство культури і інформації КР спільно з Міждержавним фон-дом гуманітарних ініціатив.

У форумі взяли участь письменники і інте-лектуали з країн СНД. Туреччину представляв співголова Платформи «Діалог Євразії» Гарун Токак із делегацією, заступник головного ре-дактора журналу "Батьківщина" Російської Фе-дерації Т. Філіпова, представник Платформи ДА в Москві Махмут Сезер чакмак, представник Платформи ДА в Санкт-Петербурзі Селман Гю-лен, декан Християнського університету П. Не-шитов.

Важливою віхою в поширенні ідеї толерант-ності й терпимості, розвитку культурних і нау-кових зв'язків стало проведення конференції "Питання толерантності й діалогу від Юсупа Ба-ласагина до Фетхуллаха Гюлена", на якій ішло-ся про вклад учених Киргизстану й Туреччини

географія діалогу киргизстанкиргизстан

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 53

в дослідженні праць великих мислителів Бала-сагина й Гюлена.

Не обмежуючись заходами лише в столиці, Національний комітет організував у ряді об-ласних центрів країни спеціальні конферен-ції, головним завданням яких було поширення ідей Платформи в регіонах, залучення широких мас у свій рух, просування ідей Платформи до глибинки. Такі конференції під різними назва-ми були проведені в обласних центрах Кара-кол, Нарин, Ош, Талас. Ця робота запланована і на майбутнє для того,щоб охопити всю країну.

Однією з недавніх і важливих подій, у яких брав участь Національний комітет, став “кру-глий стіл”, організований спільно з Міністер-ством у справах молоді Киргизстану за спри-яння Державного університету ім. І. Арабаєва, Міжнародного університету "Ала-Тоо" і Кон-гресу жінок Киргизстану, на якому була обго-ворена тема: "Родини в культурах: від традиції до сучасності". Актуальність порушеної теми пов'язана з перетвореннями, що сталися за останні десятиліття, в суспільно-державному розвитку Киргизстану, що зумовили серйозні зміни в сімейній ієрархії, її пріоритетах і ролі в суспільстві. На ньому виступили міністр у спра-вах молоді А. Алимкулов, глава мусульман кра-їни муфтій чубак ажи Жалілов і співголова Між-народної платформи "Діалог Євразії", якій спе-ціально приїхав на це обговорення, Гарун То-как.

На обговорення теми про значення роди-ни приїхали й прес-секретар Міністерства у справах сім'ї Турецької Республіки Осман Бе-кер, письменник і правознавець Сібель ерас-

лан, письменник і журналіст Муста-фа Армаган. Вони поділилися свої-ми спостереженнями про зміни цін-ностей людини в епоху глобалізації й про те, як інтернет впливає на по-дружні й дитячо-батьківські стосун-ки, про кризові явища в житті роди-ни, про поширення самотності, шлю-бу як тягара, внаслідок чого демогра-фічна криза охопила навіть такі кра-їни, як Туреччину, де свято поважа-ють сімейні цінності й звичаї.

Робота Національного комітету по-мітно пожвавилася з приходом до керівництва професора А. Ормуше-ва, який зумів надати нового імпуль-су всьому руху, незважаючи на від'їзд засновника й беззмінного керівника Національного комітету Киргизстану Мустафи Башкурта в Туреччину. Про-те він залишається одним із відданих людей Платформи, який вже на ново-му місці роботи й далі надає допомо-гу й сприяння Комітету із Стамбулу.

його націленість на роботу активзує діяльність членів Комітету. Вежа Бурана

географія діалогукиргизстанкиргизстан

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск54

Різноманітність культур у сучасному світі обумовлена діапазоном їх схо-жості і відмінностей, що, у свою чер-гу, визначає можливості і особливості

міжкультурного діалогу.Республіка Білорусь - незалежна держава

в центрі Європи, країна, відкрита для еконо-мічної й культурної взаємодії. Земля білорусь-ка – багатостраждальна: страшні війни, ре-пресії, чорнобильська катастрофа. Масшта-би людських втрат у періоди воєн просто жа-хають. Так, в першу світову війну тільки з од-ного порівняно невеликого містечка район-ного масштабу - міста Сморгонь, на війну піш-ло 4000 жителів, повернулося додому тільки близько 100 осіб. Друга світова війна забра-ла життя кожного третього жителя Білорусі.

25 років тому чорнобиль на багато десяти-літь накрив чорними крилами радіоактивної біди, передусім, наш озерний край, нашу зем-лю й людей, що на ній живуть. Усе це, безумов-но, позначилося на долі народу. Але люди не зачерствіли душею. Країна наша щедра, люди, які живуть на ній, - освічені, працелюбні, толе-рантні й гостинні.

Республіка Білорусь - держава багатона-ціональна. Понад 120 національностей, що проживають у республіці, мають рівні права і можливості для розвитку своєї національ-ної культури й побуту. Збереження стабіль-них міжнаціональних взаємин – одне з най-важливіших досягнень на шляху успішного розвитку суверенної країни. У нашій респу-бліці завжди з найглибшою повагою ставили-

Світлана ВИНОКУРОВА

Голова Білоруського національного комітету

Платформи «Діалог Євразії»,доктор філософських наук, професор

ДУХОВНА МІСІя ДІАлОгУ КУлЬТУР

географія діалогубілорусь білорусь

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 55

ся й ставляться до представників різних наці-ональностей. Шанобливе ставлення до іншої культури, до інших звичаїв, закріплене в кон-ституційних нормах нашої держави, дозволяє успішно уникати міжнаціонального розбрату й конфліктів на національному або релігійно-му ґрунті.

Давня східна мудрість свідчить: "Однією ру-кою в долоні не поплещеш". У слов'янських народів є своя мудрість "Один у полі не воїн". Розуміння того, що об'єднання зусиль в ім'я благородної мети дає значно більше можли-востей і гарантій для отримання очікуваного результату, лежить в основі того, що Республі-ка Білорусь підтримала ініціативу міжнарод-ного громадського об'єднання Платформа "Діалог Євразії".

Ось уже понад 10 років, діяльність Плат-форми ДА спрямована на розвиток здатності чути, розуміти й брати до уваги інтереси іншої сторони. Для досягнення цих цілей викорис-товуються науково-практичні конференції й симпозіуми, круглі столи й семінари. Особли-ву роль у налагодженні мирного культурного діалогу відіграють загальні збори Платформи, присвячені актуальним питанням сучаснос-

ті, підтвердженню принципів толерантності й поваги між культурами різних країн.

Республіка Білорусь у якості активного чле-на Платформи ДА бере участь із 2009 року. Першим головою від нашої республіки став Микола чергинець – відомий у країні й за її межами письменник, голова Спілки письмен-ників Білорусі. його перу належать художні й публіцистичні твори, відомі в країні й далеко за її межами. А координує діяльність Платфор-ми в Білорусі Іхсан Ділекчі.

За порівняно короткий час спільної роботи проведена низка цікавих і змістовних заходів гуманітарно-освітнього плану.

Так, у березні 2010 року було організовано приїзд і зустріч голови робочої групи Парла-менту Туреччини Реха чамурогли з представ-никами Білоруського Парламенту. На підста-ві досягнутих домовленостей Реха чамурогли приїжджав у Республіку Білорусь на запро-шення Білоруської державної академії мис-тецтв на святкування 65-річчя Академії, де ви-ступив із привітанням, а в якості подарунка глядачам було продемонстровано виступ на-ціонального турецького танцювального ко-лективу "Semah". Потім із концертом танцю-вальний колектив виступив у Білоруському державному університеті культури і мистецтв.

Протягом 2010 року в рамках спільної ро-боти з Платформою ДА були проведені де-кілька заходів міжнародного рівня, такі як “Родина у сучасному світі”, “Інтелектуали і сус-пільство” та “Трансформація освіти і світогля-ду в сучасному світі”.

Треба особливо відзначити Республікан-ську науково-практичну конференцію моло-дих науковців «Моральність. Репродуктивне здоров'я. Демографія – 2010», яка проводи-лася вдруге з метою всебічного розгляду про-блеми демографічної кризи й підготовки ори-гінальних рішень з її подолання. У конферен-ції взяли участь студенти, магістранти, аспі-ранти й молоді вчені. В ході заходу пройшли секційні засідання, семінари, круглі столи з актуальних проблем сучасності в рамках те-матики конференції.

Поточний 2011 рік розпочався зі святкових заходів Нового року, організованих спільно з Білоруським дитячим фондом.

Цікавий обмін думками стався у рамках круглого столу, організованого спільно зі Спілкою письменників Білорусі «Просвітни-ки в контексті громадського розвитку». Успі-хом користувалася й Міжнародна конферен-ція "Білорусь - Туреччина: шляхи співпраці", організована спільно з факультетом міжна-родних відносин Білоруського державного

білорусь географія діалогубілорусь

Протягом 2010 року в рамках спільної роботи з Платформою ДА були проведені декілька заходів міжнародного рівня, такі як “Родина у сучасному світі”, “Інтелектуали і суспільство” та “Трансформація освіти і світогляду в сучасному світі”.

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск56

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 57

університету. Представники від Білорусі бра-ли участь також у міжнародній молодіжній на-уковій конференції «Цивілізаційна ідентич-ність в епоху глобалізації» (Одеса, Україна).

На найближчу перспективу планується про-ведення конференції «Роль просвітників у Бі-лорусі й Туреччині» спільно з філологічним факультетом Білоруського державного уні-верситету. В результаті двостороннього до-говору, укладеного між громадською органі-зацією «Діалог Євразії» і Спілкою письменни-ків Білорусі, планується переклад і видання книжки Миколи чергинця «Сини» турецькою мовою й книжки Фетхуллаха Гюлена «Діалог і толерантність» російською мовою.

Платформа ДА в листопаді 2010 року орга-нізувала перебування в Туреччині (м. Анталія) білоруської делегації (до складу входили на-уковці з БДУ, БДАІ, БДеУ, представники Спіл-ки письменників Білорусі, білоруських видав-ництв, журналісти з газет «Республіка», «Ра-дянська Білорусь», журналу «Беларуская ду-мання»), що взяла участь в 9-х Загальних збо-рах інтелектуалів Євразії. У рамках цієї поїзд-ки була також організована зустріч білорусь-ких журналістів з керівництвом наймасовішої газети Туреччини «Заман» (наклад газети - по-над 800 тис. примірників).

У рамках діяльності громадської організа-ції «Діалог Євразії» з 4 по 9 жовтня 2010 року була організована поїздка до Туреччини ди-

ректора Національної бібліотеки Р. Мотуль-ского і його заступника Л. Кирюхіної. Програ-ма цієї поїздки включала персональне зна-йомство з директором Національної бібліоте-ки Туреччини, підписання договору про вза-ємну співпрацю, відвідини різних відділів На-ціональної бібліотеки, організацію зустрічей із працівниками закладу, а також знайомство з окремими вищими навчальними закладами Стамбула.

За результатами цієї поїздки і з метою по-дальшого розвитку білорусько-турецьких стосунків «Діалог Євразії» в Білорусі планує провести в період із 10 по 17 травня 2011 року на базі Національної бібліотеки Республіки Бі-лорусь Фестиваль турецько-білоруської куль-тури. Згода Міністерства культури Республіки Білорусь отримана.

У програму фестивалю запропонували включити виставку рідкісних книг із архівів Національної бібліотеки Туреччини, виступ пісенних і танцювальних турецьких колек-тивів, виступ майстрів традиційних турець-ких мистецтв (малюнок на воді, ієрогліфи) й т. п. Надалі плануємо зробити Дні білорусько-турецької культури традиційними і проводи-ти їх по черзі в Білорусі й Туреччині.

З упевненістю можна стверджувати, що шлях культурного діалогу в рамках Платфор-ми ДА залучатиме до лав своїх прибічників дедалі більше громадян різних країн.

географія діалогубілорусь

З упевненістю можна стверджу-вати, що шлях культурного діалогу в рамках Платформи ДА залучатиме до лав своїх прибічників дедалі більше громадян різних країн

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск58

У біографії кожного з нас є особливі віхо-ві події, що зумовлюють новий напрям життєвого шляху й подальший приско-рений рух по ньому. Для мене такою

подією стала участь в створенні Міжнародно-го євразійського фонду письменників і жур-налістів у Стамбулі в вересні 1998 року, пере-твореного згодом у Платформу «Діалог Євра-зії» (ПДЄ), - нині широко відому організацію, що охопила духовно-географічний простір від Стамбула до Москви й від стін Китаю до При-балтики. У зв’язку з цим відбулося і моє перше побачення з Туреччиною, у той час тривожно-загадковою для мене країною, а також особис-те знайомство з видатними письменниками, науковцями й громадськими діячами нашого часу, що залишили глибокий слід у моїй біогра-фії. Я кажу про чингіза Айтматова і Олжаса Су-лейманова, з якими зустрічався в Стамбулі, про

живого класика азербайджанської літератури Анара і його співвітчизника, знаменитого кіне-матографіста Рафіка Ісмаїлова, про яскраву ту-рецьку плеяду знавців історії й майстрів слова - Ільбера Ортайли, Гаруна Токака, Мустафу Арма-гана, про видатних російських учених - акаде-міка Ростислава Рибакова і доктора ісламсько-го права Леоніда Сукіяйнена, про таджицького поета Мехмона Бахті, що зберіг у своїх віршах традиції перської поезії, про сучасного казах-ського мислителя й письменника Гаріфуллу Єсіма та інших піонерів євразійського руху. До-речно зауважити, багато з них були головами нашої організації, причому першим - чингіз Ай-тматов (1998-2000 рр.). Потім на цьому почес-ному посту змінювали один одного Анар, І. Ор-тайли, Х. Токак, Р. Рибаков.

Декількома рядками вище я назвав Туреч-чину «тривожно-загадковою країною», і це не-

МІСТ ЗАВДОВЖКИ12 РОКІВ

Борис МАРІАН

Співзасновник Платформи “Діалог Євразії “,

голова Молдавського національного комітету Платформи

Старий Оргей, Республіка Молдова

географія діалогу молдовамолдова

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 59

випадково. У нас, у молдован, історично скла-лося якесь особове ставлення до неї, яке скла-дається у малих народів до великої держа-ви, що підпорядкувала їх. Більше двохсот ро-ків Молдова перебувала під володарюванням Порти й платила данину османським султа-нам. час від часу народ повставав проти гно-бителів, виганяючи їх, але ненадовго. Як пра-вило, всі конфлікти розв’язувалися тоді вогнем і мечем. А в 1878 році, в результаті останньої російсько-турецької війни, одна частина Мол-довського князівства увійшла до складу ново-створеної Румунії, а друга, Бесарабія, залиши-лася провінцією Російською, потім - частиною Радянської імперії, поки не набула державно-го суверенітету на руїнах СРСР у вигляді Мол-давської Радянської Республіки. Таким чином, турецьке володарювання давно закінчилося, але ще дуже довго в пам’яті народній, зокрема в молдавському фольклорі і в родинних пере-казах, та і в справах політичних зберігалося не-добре, мстиве ставлення до всього турецького, до ні в чому неповинних нащадків войовничих османликів. Наприкінці 1990-х років Республі-ка Молдова виробляла свою зовнішню політи-ку, у тому числі взаємовідносини з Туреччиною, однією з перших країн, що визнали наш суве-ренітет. Було ясно, що двосторонні стосунки не могли будуватися на хисткому ґрунті історич-них образ і забобонів і що потрібно було закла-дати основи щирої дружби й взаєморозумін-ня, про що офіційно заявили тодішній турець-кий президент Сулейман Демірель, який двічі відвідав Молдову, і ставився до неї, я сказав би, з особливою ніжністю, і перший молдавський президент Мірча Снєгур. Але одна справа до-

мовлятися у верхах, інше – проводити збли-ження на практиці. Тут уже довелося розпу-шувати ґрунт, долаючи згадані забобони, нам, журналістам і письменникам, у тому числі ав-торові цих рядків, переконаному поборнико-ві молдавсько-турецького зближення, хоч сво-го часу я, грішною справою, так само щиро на-писав патріотичну поему про боротьбу наших предків під скіпетром господаря Штефана Ве-ликого проти османських завойовників.

Ось чому, восени 1998 року, отримавши зга-дане запрошення Фонду турецьких журналіс-тів і письменників приїхати в Стамбул на між-народний з’їзд, я і двоє моїх товаришів по перу сприйняли його як запрошення прийня-ти участь у будівництві вже початого мосту Ту-реччина - Молдова. Проте виявилось, що там, за ініціативою наших турецьких колег, закла-дався новий духовний міст між Європою і Азі-єю, відомий нині як ПДЄ - організація планетар-ного масштабу, що проповідує зближення двох прадавніх континентів на основі діалогу поста-тей, релігій, поколінь і діалогу цивілізацій в ці-лому, в дусі Толстого, Ганді, Гюлена й інших учи-телів людства.

Згідно зі Статутом, раз у два роки керівни-цтво і члени національних комітетів ПДЄ зби-раються зазвичай в Анталії або Стамбулі на За-гальні збори, на яких переобирається Голова, затверджуються плани дій, вирішуються орга-нізаційні питання. Збори супроводжуються та-кож дискусіями на актуальні теми сучасності, презентацією книжок, що вийшли в оригіналі або в перекладі під егідою ПДЄ. Крім того, що-річно в якійсь із євразійських столиць склика-ються міжнародні форуми, присвячені найзло-

Борис Маріан серед української делегації

молдовамолдова географія діалогу

за ініціативою наших турецьких колег, закладав-ся новий духовний міст між Європою і Азією, відомий нині як ПДЄ - організація планетарного масштабу, що проповідує зближення двох прадавніх континентів на основі діалогу постатей, релігій, поколінь і діалогу цивілізацій в цілому, в дусі Толстого, Ганді, Гюлена й інших учителів людства

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск60

боденнішим темам, якими переймається інте-лектуальна еліта людства й які тривожать наро-ди Євразії. На них настрій гарячим обговорен-ням задають своїми доповідями видатні вче-ні, письменники, громадські діячі різних кра-їн, їх доповнюють або критикують кваліфікова-ні опоненти. Особисто для мене це були дуже корисні уроки, спосіб збагачення знаннями й обміну досвідом. Але головним було живе спіл-кування зі знайомими й незнайомими людьми різних рас, народів, релігій, менталітетів, яке ні-чим ніколи не заміниш.

Після повернення додому ми, звичайно ж, намагаємося довести до широкої громадськос-ті зміст цих дискусій, а висновки і рекоменда-ції форумів, що мають практичне застосування для внутрішьої й зовнішньої політики країни, - до відома своїх урядів, які хоча б зрідка прислу-хаються до них. Мені особливо запам’ятався своєю масовістю (понад 800 делегатів, причо-му не лише з країн-членів ПДЄ), напруженням суперечок і дискусій, компетентністю допові-дачив й чудовою організацією роботи та від-починку Московський форум у червні 2005-го року під назвою «Релігії й світ: від терору до планетарної етики». Сильне враження зали-шила також остання наша конференція в лис-топаді минулого року в Анталії на тему про су-

часну сім’ю в глобальному масштабі. У ній взя-ли участь понад шістсот осіб, у тому числі пред-ставники нових континентів - Австралії, Афри-ки, Латинської Америки. В ході відвертої дис-кусії було розкрито процес прискореного роз-паду інституту сім’ї у світі, що загрожує непе-редбачуваними морально-соціальними ката-строфами. І що особливо цінно, по-моєму, це те, що цього разу ряд національних комітетів ПДЄ, провів попередню підготовку до Форуму, надавши заздалегідь хороші статистичні й ана-літичні матеріали про стан сім’ї в їхніх країнах. Приміром, ми спільно з нашою Академією наук, провели дуже представницький «круглий стіл» на цю тему за участю зацікавлених державних органів, а після повернення з Анталії предста-вили Міністерству праці й сім’ї республіки су-вору резолюцію нашої конференції для внесен-ня поправок у практичну політику цього відом-ства з порятунку сім’ї в Молдові.

Яскраво згадується мені також робота зі створення програми й Статуту нашої організа-ції в листопаді 2001-го року в Анталії. Стояла ка-лендарна пізня, але географічно розкішна, те-пла осінь, що відповідає тамтешньому серед-земноморському меридіану. 22-градусна вода вабила в море сотні туристів, а також багатьох учасників наших зборів, які плескалися в сма-

Монастир Курк, Оргейський район,

Республіка Молдова

географія діалогу молдовамолдова

головним було живе спілкування

зі знайомими й незнайомими людьми різних

рас, народів, релі-гій, менталітетів, яке нічим ніколи

не заміниш

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 61

рагдових хвилях і загорали на гарячій прибе-режній гальці в зоні готелю «Ріксос», тоді як ро-боча редакційна група, в яку був обраний і я, весь день до пізньої ночі ретельно обробляла кожен абзац, кожен пункт документу, домага-ючись граничної чіткості формулювань росій-ською, турецькою і англійською мовами одно-часно. Іноді між нами спалахували гарячі су-перечкм, висловлювалися «особливі думки» і доводилося звертатися за порадою до велико-досвідченого голови Анара і до загальновизна-ного арбітра Ростислава Рибакова.

Так ми добровільно позбавили себе яскраво-го сонця, морської свіжості й відпочинку зара-ди загальної справи, оскільки назавтра вранці потрібно було зачитати й проголосувати Статут на останньому засіданні Загальних зборів, по-тім роз’їхатися по домівках. Не можу не назва-ти найневтомніших із згаданої редакційної гру-пи. Це тодішній генеральний секретар ПДЄ Ту-фан Айтав, який умиротворяв усіх нас, веселий волелюбний професор Ільбер Ортайли, який умів учасно пожартувати, аби зняти загаль-ну напругу, небагатослівний, але глибоко мис-лячий письменник Мустафа Армаган, колиш-ній директор журналу «ДА», представниця Гру-зії, дуже працездатна і досвідчена в складанні подібних документів жінка, доктор історії Гіулі Аласанія (до слова сказати, вона - мати ниніш-нього грузинського Президента), казахський письменник і дипломат Мухтар Шаханов, відо-

мий дагестанський публіцист Мехмет Дурчілов і деякі інші, імена яких стерлися в моїй пам’яті, але назавжди залишився їх вигляд. Важливо при цьому відзначити, що згаданий Статут, за-тверджено наступного ранку, і ті програмні установки, які ми тоді розробили й прийняли, працюють досі, хоч відтоді минуло понад де-сять років, і наша Організація географічно роз-рослася до планетарних розмірів. А загалом їй виповнилося 12, і кажучи іншими словами, ми все-таки побудували євразійський міст взаємо-розуміння завдовжки 12 років.

Звичайно, мені можуть заперечити, мовляв, незважаючи на всі ваші зусилля, релігійний фа-натизм не гасне, спалахи тероризму тривають то в одному, то в іншому місці земної кулі. На-чебто так, та не зовсім, скажу я вам. Колишня іс-торична ворожнеча між народами й релігіями поступово сходить нанівець. Бо змінився на-краще менталітет цілих народів і націй - фено-мен, який можна спостерігати на прикладі мол-дован і турків, між якими в результаті зусиль дипломатів, письменників і не без участі від-повідних національних комітетів ПДЄ встано-вилися справді дружні стосунки й міцні еконо-мічні зв’язки, створена атмосфера добросусід-ського співробітництва в галузі культури й нау-ки. Більше того, останніми роками виникли со-тні змішаних молдавсько-турецьких сімей…

Ось чому я все-таки з надією дивлюся в май-бутнє Євразійського континенту.

молдовамолдова географія діалогу

ми все-таки побудували євразійський міст взаєморозуміння завдовжки 12 років

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск62

джерела мудростіджерела мудростіВОНИ ВИЗНАчАюТЬ СВІТИ НАЦІОНАлЬНИХ КУлЬТУР ЄВРАЗІЇ

Олександер ШОКАлО

Сходознавець, культурософ

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск62

До Міжнародної наукової конференції “Філософська спадщина як дієвий чинник розвитку сучасного світу”

Світ національної культури – функція наці-онального духу. А провідники-маяки на-ціонального духу – подвижники. Це люди потужної творчої сили, які самовіддано

працюють в усіх сферах суспільного життя, лиша-ючись при цьому малозрозумілими сучасному їм суспільному загалу.

Духовні подвижники найповніше уособлю-ють неповторність духовного типу свого наро-ду та особливості національних світоглядних ру-хів і здійснюють провідну суспільну місію в по-ступальному культурному розвитку своїх націй і людства.

За Григорієм Сковородою (1722–1794), культу-ра – «друге, духовне, народження людини» з духо-вного зародку в чистому серці через осягнення «заповітного, священного» в собі. Народжуючись духовно, людина творить свій власний світ. Відпо-відно й збірна особа народу в процесі свого ду-ховного народження творить власний етнічний світ – світ національної культури. А національна культура функціонує як система духовної орієн-тації, самоорганізації й саморозвитку збірної осо-би народу самостійною силою з власних ресурсів на основі традиції. У культурному саморозвитку народ здійснює свою життєву програму – націо-нальну ідею, духовну сутність своєї душі.

Творення й передачу традиції національної культури народ забезпечує дотриманням своїх звичаїв. У звичаєвій традиції виявляється безві-чність національного духу: «не вмирають ті зви-чаї, яким визначено бути безвічними» (М. Гоголь; 1809–1852). На живій основі звичаєвої традиції ґрунтується неповторність світу етнічної куль-тури та справедливий суспільний лад: «наро-ди! Старайтеся насамперед мати добрі звичаї, аніж закони: звичаї – найперші закони» (Піфагор; 576–496 рр. до н. е.).

Звичаєва традиція завдяки своєму практично-му досвіду єднає людей однієї культурної систе-ми в національну спільноту. Тому ми звертаємо-ся до національної культурної традиції й досвіду подвижників як до чистого джерела духовної на-снаги й моральної основи культурного самороз-витку.

Подвижники як носії звичаєвої традиції й діє-вого знання, осягнутого в особистому духовному досвіді, дають світоглядне спрямування й генеру-ють імпульси культурного саморозвитку своїм на-родам. Люди подвижницького духу власним жит-тям утверджують сформульований давньоіран-ським духовним подвижником-реформатором Заратустрою (2-а пол. 7–1-а пол. 6 ст. до н. е.) за-кон моральної зрілості людини – вселюдський моральний закон у триєдності істинного думан-ня, правдивого висловлення й праведного діяння (добродіяння). На дотриманні цього закону ґрун-тується й духовна практика суфіїв – чистих. Це основа другого, духовного, народження люди-ни. В усі епохи життя людства, навіть у періоди найбільшого морального занепаду, подвижники

є генераторами й провідниками духовності в Бі-лому світі: вони створюють і не привласнюють, працюють і не шукають вигоди, досягають успі-ху і не величаються, стають великими й не пану-ють. Цей основоположний принцип духовного подвижництва сформулював давньокитайський філософ Лао-цзи (Старий Вчитель, за легендою – Старе Немовля; справжнє ім’я – Лі ер; 579–499 рр. до н. е.) – засновник школи Дао. Життєві цілі по-движників підпорядковані вищому покликанню, й вони живуть згідно зі своїми істинними вчення-ми - мудро.

Подвижництво як спосіб життя в істині так само парадоксальне – несподіване, дивне, як і сама іс-тина, бо разюче розходиться зі звичними, уста-леними поглядами. Парадоксальність мислення й соціальної поведінки подвижників проникли-во сформулював Лао-цзи: «Хто знає, той не каже; хто каже, той не знає» й підтвердив застережен-ням: «Будьте уважні до своїх думок – вони почат-ки дій».

На Сході подвижники традиційно вдаються до усамітнення та соціальної самоорганізації у фор-мі закритих громад, що відомі як даоські й дзен-буддійські монастирі, суфійські братства тощо. Цей спосіб самостійного життя духовних подвиж-ників зазвичай називають даоською моделлю.

Альтернативна модель – конфуціанська, коли інтелектуали безпосередньо працюють на сус-пільство, функціонуючи в адміністративно-бюрократичному апараті держави чи провадя-чи лояльну до держави громадську діяльність. У такому разі вони перебувають на утриманні сус-пільства й відповідно служать тому суспільству. Конфуціанська модель пов’язана з іменем дав-ньокитайського мудреця Конфуція (Кун Фу-цзи; 551–479 рр. до н. е.) й набула розвитку в серед-ньовічному Китаї, де інтелектуали стали профе-сійними урядовцями. Цією моделлю нині корис-туються розвинуті країни по всьому світу. Але з часом світоглядну ясність конфуціанського вчен-ня догматизували заангажовані інтелектуали. втративши своє своє покликання служити сус-пільним інтересам, вони обслуговують приватні, кланові, корпоративні, партійні інтереси владної еліти. Тому подвижницька мудрість дотримуєть-ся позиції, що в країні, де немає Дао (Шлях Істини, Шлях ладу), жити не варто.

Хоч самостійне життя духовних подвижників за даоською моделлю й не забезпечує їм матері-ального багатства, вони – духовно вільні й щасли-ві своїми скромними статками. Для тих, хто живе за догматизованою конфуціанською моделлю, керуючись прагматичним розумом і кар’єрно-матеріальними цілями, це становить непере-борні труднощі. Саме через відсутність у ниніш-ніх інтелектуалів істинних світоглядних орієнти-рів та високого суспільного покликання й вини-кають у них нездоланні проблеми та комплекси. Пристосовуючись до соціальних вигод чи до не-людських умов інтелігенція губить свою духовну

джерела мудрості

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 63

джерела мудростіподвижники

Конфуцій (Кун Фу-цзи)Видатний давньокитайський мудрець, який

на традиційних духовних засадах сформував світоглядну систему, що стала основою культу-ри й державного управління Китаю.

Народився в родині правителя повіту в цар-стві Лу 22 вересня 551 р. до н. е., від народжен-ня його звали Кун Цю. В трирічному віці втра-тив батька, коли тому було 73, й дитину вихо-вувала молода мама. Її моральна чистота ста-ла визначальним чинником формування ха-рактеру хлопчика. Ще в ранньому віці Кун Цю відзначався талантом провидця й схильністю до стародавніх священних звичаїв. Замість ди-тячих розваг хлопчик любив спілкуватися з му-дрими старими людьми. В 7 років його віддали до школи, де навчали музики, писанню, лічбі, обрядодіям, стрілянню з лука, управлінню ко-лісницею. Він глибоко засвоїв традиційні зна-ння й закінчив школу з найкращими успіхами. Мав зріст 191 см і могутню статуру. В 17 років Кун Цю пішов на державну службу управителя господарства однієї з найвпливовіших родин царства Лу. Водночас став учителем у тради-ційній школі, яку пройшов сам. У 19 одружив-ся, у 25 набув визнання як високоосвічена лю-дина, хоч досягнув цього самотужки. Створив власну школу на традиційних засадах, де на-вчав учнів законів природи, розкривати вну-трішні можливості й ставати цілісними людьми. Був простий і вимогливий: «Хто не прагне зна-ти, того не просвіщаю. Хто не горить, тому не відкриваю». Навчав дієвому знанню, мораль-ному обов’язку й високому покликанню: вели-ка людина прагне до спільного гаразду, мала – до власної вигоди. Вчив поєднувати минуле й майбутнє в сучасному: знання минулого убез-печує від ілюзій нині й на майбутнє. Для вчите-

ля Кун Цю знання й доброчинність були нероз-дільні – він жив згідно зі своїм ученням і праг-нув удосконалити людину й суспільство на основі традиційних культурних цінностей. За це учні й прихильники назвали його шанобли-вим найменням Кун Фу-цзи – Шановний Вчи-тель Кун. Визнання його мудрості досягло тако-го рівня, що він став Міністром правосуддя – на той час то була найвідповідальніша посада в державі. Діяльність на по-саді високого державно-го чиновника Кун Фу-цзи сприймав як невід’ємну частина свого вчення, бо особистий приклад має вирішальне значення: яка людина, таке й прав-ління в державі. його ме-тоди правління були такі ефективні, що через три місяці він реорганізував усю адміністрацію цар-ства Лу. На цій високій по-саді Кун Фу-цзи пробув близько трьох років, але через підступність прави-телів сусіднього царства Ци, які боялися посилен-ня царства Лу, було пору-шено звичай у храмі Зем-лі й Неба, і мудрець із про-тесту залишив свою поса-ду й царство. Дев’ять ро-ків Кун Фу-цзи провадив мандрівне життя, спо-внене поневірянь. І коли йому нарешті запропону-вали високу урядову по-саду, на якій він міг би ре-алізувати свій досвід, му-дрець лишився вірний своїм принципам і зро-бив моральний вибір – демонстративно відмо-вився від посади й ще чотири роки жив ман-дрівним подвижницьким життям: настановляв на шлях істини правителів і злидарів, воїнів і се-лян, молодих і старих. Жив на скромну платню за навчання.

Кун Фу-цзи зустрічався з Лао-цзи – засно-вником даосизму, даосизму, що став традицій-ним світоглядом Китаю. Старий Вчитель вия-вив особливу повагу до молодшого на 28 років мудреця, привітавши його не дарами, як при-йнято в багатих і знатних, а сердечними слова-ми, як прийнято в гідних людей. Про ту зустріч Кун Фу-цзи розповів учням: «Я знаю, що птах літає, звір бігає, риба плаває. того, хто літає, можна збити стрілою, того, хто бігає, можна упіймати в тенета, того, хто плаває - в невід.

«Хто не прагне знати, того не просвіщаю. Хто не горить, тому не відкриваю»

сутність. Порятунок інтелігенції – в очищенні на шляху подвижництва. А здійснення інтелігенцією свого високого суспільного покликання виведе на шлях оновлення й ціле суспільство. Мораль-на відповідальність самостійних людей створює потужну протидію безвідповідальності масового пристосуванства.

Хоч подвижництво й нечисленне, та ці люди свідомі свого високого покликання в Білому сві-ті й від серця до серця, з вуст у вуста, з поколін-ня в покоління передають традицію світотворчо-го духу та мудрого життя, будять моральну волю й унапрямлюють процес культурного самороз-витку своїх народів, а отже й культурного добо-ру людства.

Традиції світів національних культур Євразій-ського материка, явлені в духовному досвіді зна-кових постатей подвижників принаймні за 2 500 років, засвідчують свою непроминущість і сво-єчасність. Подвижницьке життя за своєю духо-вною суттю – безвічне, й нам належить задіювати цей непроминущий досвід у вдосконалення ни-нішньої дійсності.

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск64

подвижники джерела мудростіджерела мудрості джерела мудростіджерела мудрості

Щодо дракона, то я ще не знаю, як його можна впіймати! Сьогодні я зустрівся з лао-цзи, і він нагадав мені невловимого дракона!». Лао-цзи, як і саме Дао, лишається невловимою безві-чною сутністю, але у вченні Кун Фу-цзи Дао по-збавлено космологічного тлумачення та об-межено людським світом – його носіями ста-ють індивід, суспільство, держава, а людське Дао виявляється як моральність, чесноти. Саме чесноти, а не багатство чи військову силу, му-дрець вважав головною підставою для обран-ня правителя.

Пройшовши шлях від навчання до осягнен-ня Волі Всеєдиного (Волі Неба), Кун Фу-цзи жив моральною волею власного серця й став сві-тоглядним орієнтиром для всієї культури Ки-таю. Сучасники усвідомлювали загальнонаці-ональне значення його духовного подвижни-цтва: «Піднебесна давно перебуває в безладі. та нині небо зажадало зробити вчителя дзвоном-скликанцем». Світоглядна система Кун Фу-цзи – не релігія в звичному розумінні, бо він не го-ворить про Бога й віру. його вчення виконує функцію природної релігії серця, яка силою лю-бові відновлює й підтримує живі зв’язки в люд-ському єстві, в родині й суспільстві, зв’язки лю-дини з природою й Світовою Всеєдністю. За-стерігаючи від схиляння перед своєю великою вченістю, Кун Фу-цзи казав: «Я тільки зв’язую все в єдине». Мудрець убачав корінь світу люд-ської культури в традиції й навчав: «Коли хо-чеш, аби стовбур і гілля були міцні й родили,

тримайся свого коріння й витоків». Суть життєвості традиції – в її пере-дачі: «Я передаю, а не придумую. Я впевнений у непроминущому й лю-блю його». Кун Фу-цзи уклав «Кни-гу пісень» («Ши цзин»), відібравши до неї 300 взірців із понад трьох ти-сяч народних та обрядових пісень ХІ–VІІ ст. до н. е. Розмірковуючи про пройдений життєвий шлях, Вчитель зізнавався учням: «У п’ятнадцять років я зосередив свої помисли на навчанні. в тридцять набув само-стійності. в сорок звільнився від сумнівів. У п’ятдесят осягнув волю неба. в шістдесят навчився відріз-няти правду від неправди. в сімде-сят став жити волею свого серця й дотримуватися звичаю».

Мудрець відійшов у засвіти в 479 р. до н. е., проживши 71 рік і загодя передбачивши свій відхід та обрав-ши місце для поховання над річкою в м. Цюйфу, куди стали приходити на прощу до святого. Нині пантеон із храмом Кун Фу-цзи займає понад

20 гектарів. Основу світогляду Кун Фу-цзи викладено в

праці «Лунь юй» («Бесіди й висловлювання»), яку 80 років створювали його учні. Бо сам Кун Фу-цзи не написав жодного рядка – він, як Пі-фагор і Сократ, передавав своє вчення з вуст у вуста. Про Кун Фу-цзи казали: «він не мав учи-телів, а тільки учнів», а учнів було в нього 3000. Згідно з каноном конфуціанства, правед-не життя й особливо справедливе правління базуються на п’яти взаєминах: між чоловіком і жінкою, між батьком і сином, між старшим і мо-лодшим братами, між товаришами, між воло-дарем і підвладним. Провідна місія в цих вза-єминах належить родині – взірцю суспільного ладу. За Кун Фу-цзи, правило моральності: «не роби людині того, чого не бажаєш собі»; прави-ло справедливості: «Платити добром за зло – безглуздя. а чим тоді платити за добро?». Му-дрець в усьому вимогливо дотримувався ладу й жив за принципом: «Я осягаю все завдяки все-єдиній Істині».

Вчення Кун Фу-цзи набуло визнання лише через 200 років по його смерті. А ще через 100 років його світоглядну систему прийнято як ідеологію Китайської держави.

Для Європи вчення китайського мудре-ця відкрив у ХVІІ ст. італійський місіонер-єзуїт, картограф, перекладач Маттео Річчі (Лі Мадоу; 1552–1610), й з його руки Кун Фу-цзи став відо-мий цілому світові під латинізованим ім’ям Кон-фуцій.

Меморіал Конфуція в Цюйфу

«Я передаю, а не придумую.

Я впевнений у непроминущому

й люблю його»

джерела мудростіджерела мудрості

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 65

джерела мудростіджерела мудрості подвижники

Джалоледдін Румі Видатний таджицько-перський поет і філософ

утаємниченого (містичного) духовного досвіду, започаткував нову епоху в суфізмі з культурософ-ським і соціальним аспектами.

Джалоледдін Мухаммад Балхі Румі народив-ся 30 вересня 1207 р. в місті Балх – важливо-му центрі таджицької культури (нині на півно-чі Афганістану) в родині Мухаммада ібн Хусей-на ал-Хатібі ал-Балхі (псевдонім – Бегаеддін Ва-лад) – відомого езотерика, проповідника, настав-ника, послідовника суфізму, який сповідував та-рікат – шлях духовної досконалості або суфій-ський шлях. Хлопець отримав ґрунтовне вихо-вання й освіту від батька. Коли йому було 11 ро-ків, родина переселилась у Малу Азію (тодішня назва – Рум, звідси й псевдонім – Румі). Їхня емі-грація обумовлена кількома чинниками: антису-фійська релігійна політика Хорезмшаха й воро-жість групи богословів-схоластів та загроза мон-гольського нашестя. Оселившись у столиці Сель-джуцького султанату – Конії (нині в Туреччині), родина опинилася під заступництвом султана Алаеддіна Кей-Кубада. У 24 роки Джалоледдін набуває чину шейха, викладає в медресе й про-вадить проповідницьку діяльність, удосконалює освіту в Дамаску й Алеппо: вивчає граматику, по-етику, Коран і коментарі до нього, шаріат, істо-рію, логіку, філософію, математику, астрономію, теологію. А в таїни суфійського вчення його увів наставник Саїд Термезі. На формування світогля-ду Джалоледдін надзвичайно вплинуло знайом-ство з видатними суфіями Аттаром, Саної та Шам-седдіном Тебрізі. Під духовним впливом мандрів-ного містика, дервіша Шамседдіна (Сонце віри), який відкидав раціоналізм теології й схоластич-ної філософії, всякі ритуальні й культові припи-си офіційного ісламу, сповідував духовну чисто-ту й безпосереднє спілкування з людьми та Все-єдиним, Джалоледдін залишив викладання в ме-дресе й заснував суфійське братство мавлаві (по-ходить від мавлана – вчитель, наставник; у Се-редній Азії відоме як орден накшбандія, а на За-

ході як орден суфіїв-кружан). його обрядовість ґрунтується на музичній традиції з ритмічними танцями-кружіннями, що пробуджують душі, під-носять людські почуття й розкривють серця для осягнення вищої реальності. Згідно з найпоши-ренішою концепцією суфізму, заснованою на сві-тоглядному понятті всеєдності, всеєдиний – єди-на істина й реальність, а весь світ – лише фор-ми його вияву. Після загибелі Шамседдіна, якого переслідували невігласи-мюриди, Джалоледдін глибоко пережив втрату свого наставника й стар-шого товариша, став писати газелі й підписувати-ся його іменем – Шамс. Так із суфія-проповідника народився видатний поет, який створив восьми-томний ліричний «Диван Шамса» (близько 60 000 рядків). А. Кримський охарактеризував Джало-леддіна Румі за його геніальність як «найзначні-ше ім’я в суфійській поезії». Румі створив також містичну «Маснаві ма’наві» (Поема про втаємни-чену суть) у шести частинах (понад 26 000 бейтів) – енциклопедію суфізму, де він про-сто й ясно виклав теорію й практи-ку містицизму. Це вершина творчості Румі й містичної поезії в таджицько-перському письменстві. Великої по-пулярності серед народу також на-був його твір «У ньому те, що в ньому», написаний у формі діалогів учителя з учнем. Духовний подвижник зосеред-жує всю увагу на внутрішній сутнос-ті людини й змісті її життя. Покликан-ня людини на Землі Румі вбачає в тво-ренні власного внутрішнього світу й перетворенні довколишнього світу. Джерело творчого духу людського – в чистому серці: «мудрий той, хто во-лодіє власним світильником», а осно-ва досконалості людини – в єднос-ті істинного знання, доброго слова й доброї дії. Ще за життя духовного по-движника його проголосили святим, а догматичні релігійні шаленці підда-вали несправедливим нападкам. Пра-цюючи над завершенням шостої час-тини «Маснаві ма’наві», духовний по-движник занедужав і 17 грудня 1273 р. відійшов в інший світ. Похований у Конії, в мавзолеї поряд із батьком, і до його могили ходять на прощу.

Поетична творчість і філософія Джалоледдіна Румі справили потужний вплив на літературу й світоглядні системи культур Сходу й Заходу. Румі відомий під різними іменами: афганці називають його Балхі, іранці – Мавлаві, турки – Мавлана; до речі, його старший син Султан Велед став осно-воположником турецької літератури. Румі спра-ведливо порівнюють із Гете, а видання англомов-них перекладів його творів перевершили накла-ди видань Шекспіра.

Мавзолей Румі в Конії

«Мудрий той, хто володіє власним світильником»

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск66

подвижники джерела мудростіджерела мудрості джерела мудростіджерела мудрості

Григорій СковородаНайвидатніша постать у духовно-

культурному житті України XVIII ст.: філософ-мудрець, педагог, поет, перекладач, мислитель-провидець, який на віки визна-чив ідею-програму поступально-го культурно-соціального самороз-витку українців.

Григорій Савович Сковорода на-родився 3 грудня 1722 р. в с. чор-нухи на Полтавщині в козацькій ро-дині. З шести років виявив потяг до наук та до музики. Початкову осві-ту здобував у дяка та в церковнопа-рафіяльній школі, а вищу – в Києво-Могилянській академії, провідно-му навчальному закладі Східної Єв-ропи. Після семи років навчання 19-річного студента-філософа за ви-няткові музичні здібності забира-ють до імператорської придворної капели (життя в Петербурзі він зга-

дував лише з осудом). У 1745–1750 рр. Г. Сково-рода у складі посольської місії побував в Сло-ваччині, Угорщині, Австрії, Італії, Німеччині, Польщі, інших європейських країнах, де слу-хав лекції знаменитих вчених, вивчав філософ-ські школи, а головне – пізнавав життя людей у тих країнах. З 1753 р. викладав поетику в Пере-яславському колегіумі, в 1757–1759 рр. працю-вав домашнім учителем у поміщика С. Томари в с. Коврай (нині черкащина), де написав осно-вну частину поезій збірки «Сад божественних пісень». Наступні 10 років викладав у Харків-ському колегіумі поетику, етику, грецьку мову. Маючи самостійні глибокі судження, моральну

волю й незалежний, прямий характер, Г. Ско-ворода різко відкидав пропозиції кліру й світ-ської влади йти до них на службу. через те му-дрець зазнавав переслідувань офіціозу й зму-шений був залишити офіційну педагогічну ді-яльність у навчальних закладах і з 1769 р. стає мандрівним філософом. Останні 25 років життя проповідував своє філософське вчення серед народу. За цей час він побував у Києві, Москві, пішки обійшов усю Слобідську Україну. Сково-рода не був одружений, не мав дітей, зате став духовним батьком усім українцям. Великий ду-ховний подвижник помер 9 листопада 1794 р. в с. Іванівка (нині Сковородинівка) на Харківщи-ні, де й похований. Провидець передбачив свій відхід і належно підготувався до нього.

Творча спадщина Г. Сковороди складається з філософських трактатів, поетичних творів і притч (байок). Філософське вчення українсько-го мислителя глибинною суттю споріднене з даосизмом. Подібно як Лао-цзи витлумачує Дао, Г. Сковорода виповідає своє осягнення Всеєдиного: «Це одне невичерпне джерело всьо-го добра й щастя нашого, воно само є оте щас-тя, безпричинний початок, безпочаткова при-чина, в якій і від якої – все, а вона – сама від себе самої і завжди з собою є і буде». Пізнання неви-димої суті (натури) Всеєдиного, тобто істини, можливе лише через самопізнання людиною самої себе – «внутрішньої людини» в серці. Ця духовна практика є виявом української містич-ної традиції самопізнання, що реалізується в духовному народженні людини й житті в істині. Практична філософія Г. Сковороди надзвичай-но близька до суфійського містичного досвіду: за аскетичним аспектом і простотою життя в Іс-тині та безпосереднім спілкуванням із людьми;

Хата Г. Сковороди в чорнухах

Педагогічний принцип

Г. Сковороди – навчати тих,

хто бажає знати

джерела мудростіджерела мудрості

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 67

джерела мудростіджерела мудрості подвижникиза любов’ю в серці, що відкриває людині мож-ливість безпосереднього й прямого духовно-го єднання з Усеєдиним. Коли містичний досвід практичної філософії серця, дієвої мудрості Сковороди розглядають із позиції умоглядної, спекулятивної, раціоналістичної філософії За-ходу, його називають філософом без системи. З погляду тодішнього й нинішнього обмеженого обивательського світогляду, Сковорода – без-домний мандрівний філософ, дивак, який узяв обітницю самітника. А коли життя й творчість Сковороди осягаємо в культурному контексті Сходу – з традиційних духовних засад веданти, даосизму, піфагореїзму, йоги, суфізму, ісихазму, то великий український містик за всіма ознака-ми – типовий мандрівний брахман, даос, піфа-горієць, йог, суфій чи ісихаст. Ознака духовно-го типу містика – внутрішнє єднання з Усеєди-ним через любов у чистому серці й життя в Іс-тині згідно зі своїм ученням, що власне і є му-дрістю. Сковорода жив, як учив, бо свої істин-ні знання осягав у власному духовному досві-ді, а не переповідав чужих. Саму філософію він розумів як мудрість і сам жив згідно зі своїм вченням. Це і є цілісна система життя Г. Сково-роди – життя в істині, а не споглядання істини через призми різних теорій. Мудрець вільний від усього проминущого – марновірства, чинів, багатства, відкидав раціоналізм теології й схо-ластичної філософії, всякі ритуальні й культо-ві приписи церкви, не визнавав релігійних від-мінностей між людьми, заснованих на ритуаль-них відбуваннях. Як вчитель-творець він нікому не нав’язував своїх осягнутих у внутрішньому осяянні сокровенних знань, а навчав лише тих, хто прагнув так само осягнути істину й жити в ній. Педагогічний принцип Г. Сковороди – на-вчати тих, хто бажає знати.

Г. Сковорода уособив глибинні мораль-ні цінності українського світогляду, закоріне-ного в благородстві соборної праці хлібороб-ської культури, й наперед на віки визначив розвиток української духовності. Звідси ско-вородинський духовний тип української лю-дини – морально зрілого, послідовного твор-ця духовно-господарських цінностей. Г. Ско-ворода по праву є творцем і духовним бать-ком української національної ідеї й національ-ного відродження. Згідно з його вченням, пер-спективу життя нації визначає самоусвідом-лення нею своєї заповітної духовної єдності, а просвітлений дух пробудженої нації є джере-лом її культурного самовідродження. Великий філософ-мудрець і вчитель життя став осново-положником української культурософії – прин-ципу осягнення й здійснення духовної сутнос-ті людини й збірної особи народу в духовному народженні.

Іммануїл КантВидатний німецький філософ,

основоположник німецької класичної філософії, мислення якого позитивно вплинуло на світ.

Іммануїл Кант народився 22 квітня 1724 р. в східній частині прусського ко-ролівства, у Кенігсберзі, в ремісничій родині. Батьки зуміли дати синові ґрун-товну класичну освіту. В 1740 р. Імману-їл, за наполяганням батьків, вступив на теологічний факультет Кенігсберзько-го університету, хоч найдужче його ці-кавили природознавство, математика, філософія. Після закінчення універси-тету Іммануїл десять років служив до-машнім вчителем. З 1755 р. Кант пра-цює на посаді приват-доцента в рідно-му університеті, а через п’ятнадцять ро-ків стає професором, викладає метафі-зику, логіку, моральну філософію, фізи-ку, астрономію, математику, антропо-логію, фізичну географію (вперше за-провадив як навчальну дисципліну), мінералогію. В 1786 р. Канта обирають ректором Кенігсберзького університету, а в 1788 переобирають на другий тер-мін. Він не був одружений, не виїздив за межі рід-ного міста, спілкувався тільки з друзями та учня-ми. Все життя Канта було надзвичайно владоване: о 10-й вечора лягав спати, о 5-й ранку вставав, о 7-й вечора виходив на прогулянку. Улюблені приказ-ки Канта: «Жити треба головним чином для того, щоб працювати»; «Робота – найкращий спосіб на-солоджуватися життям»; «Схильність до розкошів у людині гірша від будь-якого іншого лиха в житті»; «не думкам потрібно навчати, а думати». І коли в 1797 р. за станом здоров’я він змушений був відмо-витись від читання лекцій, а через декілька років займатися й науковою діяльністю, життя стало для нього тягарем. 12 лютого 1804 р. вели-кий філософ відійшов із цього світу (як стверджують біографи, з почуттям по-легшення й задоволення).

Інтелектуальна спадщина Канта стала основою для нового погляду на світ, оскільки він осмислив і узагаль-нив фундаментальні філософські про-блеми. Особливість Кантового вчення – проблемність і проблематичність, що надає його світогляду ознак дуа-лізму. В еволюції філософської твор-чості Канта розрізняють три періоди: докритичний, критичний, антропо-логічний. У докритичний період Кант розкрився як вчений, природодослідник, теоре-тик, визнаючи можливість об’єктивного існуван-ня речей поза свідомістю людини. У праці «Всеза-гальна природна історія й теорія неба» (1755) вче-ний обґрунтував космогонічну гіпотезу (згодом – те-

Кенігсберзький університет

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск68

подвижники джерела мудростіджерела мудрості джерела мудростіджерела мудрості

орія Канта-Лапласа) про природне походження Со-нячної системи та гравітаційну взаємодію Місяця й Землі. Кант визнав, що логіки недостатньо для об-ґрунтування природознавства, а наука (математика, природознавство) не може мати своїм джерелом досвід, який завжди є обмеженим, а тому не може бути підставою для універсальних узагальнень, і розум сам по собі не може бути джерелом для та-ких знань. Кант зробив узагальнюючий висновок, що джерелом незалежних від досвіду достовірних знань можуть бути апріорно чуттєвість та розмір-ковування, які передують досвіду. В критичний пе-ріод Кант опублікував праці: «Критика чистого ро-зуму» (1781), «Критика практичного розуму» (1788), «Критика здатності суджень» (1790), провідна ідея яких – людина для пізнання сутності речей повинна означити межі своїх пізнавальних можливостей: що вона зможе пізнати, а чого не зможе. За Кантом, сут-ність є річчю в собі, й її неможливо пізнати, людина здатна пізнати лише явища, а буття речі в собі ствер-джується не знанням, а вірою. Однак між явищем і сутністю немає принципової межі, а є лише відмін-ність між тим, що пізнано і тим, що ще не пізнано. Коли ми пізнаємо явище, то так чи інакше одночас-но пізнаємо і його сутність. Кант привернув увагу до суперечностей чистого розуму, які є нерозв’язними, антиномічними: чистий розум, не поєднаний із чут-тєвими вданими, може довести першу частину анти-номії й спростувати другу та навпаки, може довес-ти другу і спростувати першу. чистий, теоретичний розум через свою обмеженість переходить у прак-тичний, а цей переходить у релігію, яка також обме-жена, бо існує тільки в межах розуму. Тільки духо-вний досвід непідвладний релігії та породженій нею вірі, бо вони обмежені практичним розумом, який і придумав їх. Так само й моральний закон, осягну-тий у духовному досвіді, діє незалежно від релігії, яка може тільки підтримувати його. І. Кант як засно-вник трансцендентального ідеалізму в основу сво-єї філософії моральності поклав троє ключових по-нять: волю, розум та обов’язок. Моральність – це та умова, за якої тільки й можливо, аби людина з чис-тим розумом досягла досконалості й осягнула вище, духовне знання та набула внутрішньої гідності, яка забезпечує їй бути метою в собі, а не засобом. Над-звичайно своєчасні роздуми Канта про всезагаль-ний закон у світі та моральний закон у людині: «І що більше я розмірковую, то більше дві речі сповнюють душу мою щораз новим подивуванням і чимраз силь-нішою святобливістю: зоряне небо наді мною й мо-ральний закон у мені». Саме непідвладний нічому моральний закон у людині забезпечує їй самостій-ність.

У вченні Канта особливо своєчасні міркування про роль антагонізмів у суспільному розвитку й про необхідність миру, якого можна досягти через вза-єморозуміння між людьми й народами, через між-народну торгівлю, співробітництво, врахування вза-ємних інтересів, невтручання у внутрішні справи держав, статус-кво кордонів тощо.

Памфіл ЮркевичНайвидатніший представник української

академічної філософії ХІХ ст., педагог, осново-положник української філософії права та са-кральної педагогіки серця.

Памфіл Данилович Юркевич народився 28 лютого 1826 р. в с. Ліпляве на Полтавщині (нині черкащина) в сім’ї священика. Початкову осві-ту отримав дома, потім навчався в Переяслав-ському духовному училищі, Полтавській духо-вній семінарії, Київській духовній академії. Піс-ля закінчення академії залишився в ній для під-готовки до наукової діяльності. З 1851 – на по-саді «наставника по класу філософських наук», з 1852 – магістр і бакалавр, у 1854–1856 – по-мічник інспектора, з 1857 – викладач філосо-фії й німецької мови Київської духовної акаде-мії. У 1858 здобув звання екстраординарно-го, а в 1861 – ординарного професора. У жов-тні 1861 рішенням Міністерства освіти, затвер-дженим імператорським указом, очолив що-йно відкриту після десятирічної перерви ка-федру філософії Московського університету. За рівнем філософської культури П. Юркевич ви-явився єдиним у Російській імперії фахівцем, який не потребував спеціальної закордонної підготовки. Як самобутній філософ він виріс на сковородинській, українській традиції й фахо-во сформувався, коли ще не склалася росій-ська філософська традиція. П. Юркевич викла-дав історію філософії, історію філософії права, логіку, психологію, педагогіку, і його лекції ко-ристувалися великим успіхом у студентів і ко-лег. У 1869–1973 виконував обов’язки декана історико-філологічного факультету. Як найбіль-ший представник Київської філософської шко-ли П. Юркевич відстоював духовні засади ака-демічної філософії й виступив проти дилетан-тизму лідера революційної демократії М. чер-

Тільки духовний досвід

непідвладний релігії та

породженій нею вірі, бо вони

обмежені практичним

розумом, який і придумав їх.

Так само й моральний закон,

осягнутий у духовному

досвіді, діє незалежно від

релігії, яка може тільки

підтримувати його

джерела мудростіджерела мудрості

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 69

джерела мудростіджерела мудрості подвижникинишевського в його роботі «Антропологічний принцип у філософії». Це викликало цілу «кам-панію цькування» з боку представників вуль-гарного матеріалізму під орудою чернишев-ського, що призвело до передчасної смерті вченого та до замовчування його імені більш як на століття з волі більшовицьких вождів. По-мер П. Юркевич 16 жовтня 1874 р. в Москві, по-хований на цвинтарі Свято-Данилового монас-тиря.

Філософсько-педагогічна творчість П. Юрке-вича представляє українську культуру на рів-ні світових духовно-інтелектуальних стратегій. Разом із тим його передове й цілком оригіналь-не, самобутнє вчення побудоване на глибин-них національних традиціях. Відкидаючи одно-бічний інтелектуалізм новочасної доби, укра-їнський мислитель обґрунтовує свою філософ-ську концепцію – «філософію серця», філософію «утаємниченого серця людини», де наголошує на гармонійній взаємодії всіх сфер людсько-го єства: духовної, розумової, душевної (пси-хічної), чуттєво-емоційної, фізичної. Серце має найтонші й найглибші чуття. через серце діє внутрішній моральний закон людини – воля: «Серце є вмістище всіх пізнавальних дій душі. … Життя серця утворює сутність людини, її моральну волю. в серці закорінений особистий дух людини, а розум є лише верхівкою індивіду-ального духовного життя. Розум виявляє за-гальне в діяльності людей, а серце – основа не-повторності, унікальності особистості. У сер-ці відбуваються ті явища й події історії, які не-можливо вивести із загальних законів, бо сер-це породжує, а розум лише диригує». Антропо-логічне вчення П. Юркевича засноване на мо-ральній волі людини й має індивідуальну й сус-пільну цінність. Світоглядна основа «філософії серця» й «сакральної педагогіки серця» виявляє сутність українського духовного типу й укра-їнської ідеї як необхідної моральної, духовної передумови становлення нації й національної держави.

П. Юркевич став фундатором української школи моральної філософії права, заснованої на національній культурно-правовій традиції, та сакральної педагогіки серця – педагогіки моральності, заснованої на українській тради-ційній системі виховання. Філософ розглядає

право як явище національного духу, історично-го характеру народу та одвічної ідеї правди, об-ґрунтовує своєчасне нині переконання, що дух народу виявляється в його законах через мо-ральність влади, а запозичені закони працю-ють лише тоді, коли вписуються в контекст ду-ховних і суспільно-політичних традицій нації: «…Коли ми організацією досягаємо єдності, то держава творить народ (римська республіка), коли любов’ю творимо організацію (грецька політея), то дух народу творить державу. …Держава має моральну суть, як і людина… Пев-на національність дається взнаки як потужна влада… – всі ці риси народного генія диктують народові кодекс позитивного права і надають законодавству особливого національного ха-рактеру. отже, національний дух є вищим за-конодавцем, який настановляє, що належить визнати правом і що треба відкинути. Пра-во – явище національного духу. …Будь-яке пра-во тільки тоді має силу, коли воно національ-не, бо національність є природне об’єднання взаємністю». Моральність законів і влади за-безпечується дотриманням людьми одвічної ідеї правди, яка не залежить від зовнішніх, мін-ливих чинників історії. Моральність освітньо-виховної системи П. Юркевича – сакральної пе-дагогіки серця «… пробуджує в серці у вихован-ця любов до вищого й ідеального, до священного й духовного… – ця система чекає на виховате-ля, здатного знаходити в тілі в людини неви-диму душу, а в невидимій душі – незнищенні за-чатки подібності до всеєдиного». Творчим ре-зультатом сакральної педагогіки серця є «дру-ге, духовне, народження людини» в чистому сер-ці та її саморозвиток силою моральної волі в системі рідної культури й самотворення духо-вного типу людини. Моральна воля людини за-безпечує їй здійснення програми своєї душі че-рез розкриття її природжених творчих здібнос-тей. Філософсько-педагогічне вчення П. Юрке-вича справило потужний вплив на розвиток української й російської суспільної думки, зо-крема в плані виховання моральної волі люди-ни, народу, нації як необхідної передумови по-будови самостійної правової держави: «не ке-рувати, а привертати, не нав’язувати, а роз-вивати, не підкоряти, а звільняти – ось кінцева мета релігії й держави». черкащина - батьківщина П. Юркевича

Розум виявляє загальне в діяльності людей, а серце – основа неповторності, унікальності особистості

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск70

подвижники джерела мудростіджерела мудрості джерела мудростіджерела мудрості

Микола БердяєвОдин із найвидатніших російських

та українських філософів ХХ ст., один з основоположників релігійного екзис-тенціалізму в Росії й теоретик «нового християнства».

Микола Олександрович Бердяєв народився 18 березня 1874 р. в Киє-ві. його батько військовий, походив із дворянського роду київських і харків-ських поміщиків, мати княжого роду з французьким корінням по материн-ській лінії. Брат Сергій – український поет і журналіст. М. Бердяєв дуже лю-бив рідний Київ. Навчався в Київсько-му кадетському корпусі, відмовив-ся від військової кар’єри і вступив до Київського університету Святого Во-

лодимира на природниче відділення фізико-математичного факультету, та незабаром пе-ревівся на юридичний факультет. У 1898 р. його заарештували й відрахували з універси-тету за участь у соціал-демократичному русі. В марксизмі Бердяєва захопила ідея сили люди-ни, її влади над природою, однак за своєю сут-тю він ніколи не був революціонером: «Я відчу-вав себе революціонером духу, але зовсім не ре-волюціонером у соціально-політичному відно-шенні. …Революційна утопія здавалась мені підміною духовного життя». В 1900–1902 рр. Бердяєв перебував на засланні у Вологді й Жи-томирі. В цю пору він відійшов від марксизму й став сповідувати християнський містичний ре-алізм. Філософ дуже болісно пережив револю-цію 1905 р., побачивши в ній «корінну неправ-

ду» й «моральне виродження», а Лютневу рево-люцію, падіння монархії й Жовтневий більшо-вицький переворот розцінив як «вступ сус-пільства у велику невідомість», як «хаос, ви-нищування раси кращих і знищення культур-них традицій». Але, незважаючи на це, Бердя-єв самовіддано працює: бере участь у засну-ванні Всеросійської спілки письменників і об-раний її віце-президентом, організовує й очо-лює Вільну академію духовної культури та чи-тає там лекції з філософії й богослов’я, викла-дає етику слова в Державному інституті слова та в Московському університеті. У 1920 р. Бер-дяєва заарештували, а після другого арешту в 1922 р. вислали до Німеччини. У Берліні філо-соф організував Релігійно-філософську акаде-мію, брав участь у створенні Російського нау-кового інституту й Російського студентського християнського руху. 1924 р. переїхав до міс-течка Кламар під Парижем, де тривалий час ре-дагував власний релігійно-філософський жур-нал «Путь» – провідне видання російської емі-грації. За рік до смерті М. Бердяєва обрали по-чесним доктором теології Кембриджського уні-верситету. Відійшов філософ із цього світу 24 березня 1948 р. в м. Кламар.

Творча спадщина М. Бердяєва – близько чо-тирьох десятків творів, основні з яких: «Сенс історії», «Призначення людини», «Воля й Дух», «Рабство й свобода», «Російська ідея», «Витоки й сенс російського комунізму». На Заході Бер-дяєв здобув визнання як головний виразник традиції російської релігійно-ідеалістичної фі-лософії та ідеолог антикомунізму, хоч його ети-ка вивищується над усякими догмами й упе-редженнями: «наша любов завжди повинна

бути сильнішою від нашої ненави-сті». Найвища цінність для Бердяєва – людина й її воля: «людська особис-тість таємничіша, ніж світ. вона і є цілий світ. людина – мікрокосм і вмі-щує в собі все». М. Бердяєв далі роз-винув персоналізм – філософсько-світоглядне вчення, що його запо-чаткував М. Гоголь. Персоналізм ви-знає людську особистість первинною творчою реальністю, а весь світ – вия-вом креативної волі Творця. За Бердя-євим, саме творчість людини є новим одкровенням, тим, що людина може дати Творцеві, бо не тільки Творець потрібен людині, але й людина по-трібна Творцеві. Тому М. Бердяєв уба-чає передумову покращення життя не в соціальних змінах, а в містично-му народженні Творця в людині й для людини, що Г. Сковорода означив як «друге, духовне, народження людини».

Київський університет Святого Володимира (нині - Київський національний університет

імені Тараса Шевченка)

«Наша любов завжди повинна бути сильнішою

від нашої ненависті»

джерела мудростіджерела мудрості

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 71

джерела мудростіджерела мудрості подвижники

Могандас Ґанді Видатний індійський релігійний та на-

ціональний лідер, засновник світоглядно-філософського вчення ґандизму, духовний по-движник, удостоєний почесного імені Магатма (Велика душа), ідеолог і керівник національно-визвольного руху, чий ненасильницький опір звільнив Індію і вплинув на національні й між-народні рухи прихильників мирних змін.

Могандас Карамчанд Ґанді народився 2 жов-тня 1869 р. в м. Порбандар штату Гуджарат у ро-дині державного діяча, де дотримувалися зви-чаїв індуїзму, що вплинуло на формування його світогляду. В 13 років одружився, мав чотирьох синів. Здобув юридичну освіту в Лондоні, за-ймався адвокатською практикою в Бомбеї, з 1893 по 1915 р. служив юрисконсультом у пів-денній Африці, де очолив мирну боротьбу про-ти расової дискримінації та утиску індійців, до-мігшись скасування деяких дискримінаційних законів. Саме тут Ґанді виробив тактику нена-сильницького опору – сатьяґрага. Повернув-шись на батьківщину, Ґанді зблизився з парті-єю Індійський національний конгрес, став її ба-гаторічним керівником (1919–1947) і лідером національно-визвольного руху, який завер-шився здобуттям Індією незалежності (1947). Загинув 30 січня 1948 р. від руки індуського ре-лігійного фанатика.

Ґанді був індуїстом, одначе вважав спільними моральні принципи в індуїзмі, ісламі, християн-стві. Згідно з індуїзмом, людина у своєму жит-ті повинна пройти ступінь брагмачар’ю: замість марнування часу на земні втіхи зобов’язана спрямувати свої сили на осягнення істини й моральне самовдосконалення на основі духо-

вних вартостей. Осягнення істини здійснюєть-ся завдяки моральному самовдосконаленню за принципом агімси – ненасильства, фізичного й духовного неушкодження будь-якої живої істо-ти. Ґанді розпочав брагмачар’ю на 36-му році й основним принципом свого життя визначив сатью – дотримання правди. Ось як подвиж-ник висловив свій життєвий принцип, свої ду-ховні ідеали: «Правда - це всеєдиний»; «У всеєди-ного немає релігії»; «Знання у сфері релігії, на від-міну від досвіду, видаються непотребом у миті випробувань»; «Я знаю тільки одного тира-на – це тихий голос совісті»; «Якщо контроль приходить збоку, він стає згубнішим, ніж від-сутність контролю. Контроль корисний тіль-ки тоді, коли він іде зсередини»; «Я хочу волі моїй країні, аби інші країни змогли чомусь повчити-ся в моєї вільної країни»; «Перемога здобута на-сильством – рівнозначна поразці, бо коротко-часна»; «Краще бути жорстоким, коли жорсто-кість є в наших серцях, ніж намагатися прикри-ти своє безсилля покривалом ненасильства»; «Знайди мету, ресурси знайдуться»; «Право піддавати людей найсуворішій критиці заслу-говує той, хто переконав їх у своїй любові до них». Творча спадщина Ґанді налічує 90 томів. його політичний ідеал – демократична держа-ва, яку утворюють численні малі самоврядні громади, що концентрують у собі основу полі-тичної влади. Центральна влада має обмежені функції урядового апарату й наділена переваж-но повноваженнями у сфері безпеки. Суспіль-ство має розвиватися на духовно-економічних засадах агрокультури, що є запорукою справж-нього, а не удаваного, народовладдя. Політич-на філософія Могандаса Ґанді поширилась да-леко за межі Індії й набула загальнолюдського значення. Меморіал М. Ґанді в Делі

«Я хочу волі моїй країні, аби інші країни змогли чомусь повчитися в моєї вільної країни»

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск72

подвижники джерела мудростіджерела мудрості джерела мудростіджерела мудрості

Фетхуллах ҐюленВидатний сучасний турецький мислитель, уче-

ний, педагог, філософ, теолог, просвітитель, соці-альний реформатор.

Фетхуллах Ґюлен народився 1941 р. в селі Кору-джук, у районі Пасінлер провінції ерзурум на пів-нічному сході Туреччини. Вихований у родинно-му середовищі любові та взаєморозуміння на тра-диційних духовних цінностях, великий виховний вплив справили на хлопця бабуся, дідусь, тато й мама. Зростав у місцевій традиційній культурній атмосфері, де братства суфіїв практикували осяг-нення втаємниченого знання. Освіту здобув у кла-сичній ісламській школі – медресе в м. ерзурум, де зацікавився соціальною проблематикою. Піс-ля служби в армії, пройшовши добрий вишкіл, бе-реться до викладацької праці, виявивши талант учителя й наставника. Він об’їздив усю Туреччи-ну, збираючи великі аудиторії слухачів. Ґюлен здо-був визнання як улема та айдин – релігійний мис-литель та просвітитель. Поняття улема, що стало класичним в ісламській літературі, вказує на осо-бистість духовного лідера, який здобув авторитет у релігійних дисциплінах. Поняття айдин характе-ризує сильну особистість, авторитет у традицій-ній філософській думці. Як релігійний вчений, фі-лософ і духовний інтелектуал Ґюлен наділений найглибшим поглядом на життя серед усіх пред-ставників релігійної й філософської думки сучас-ної Туреччини.

Завдяки своєму духовному подвижництву Фет-хуллах Ґюлен став одним із лідерів філософських та інтелектуальних рухів останніх століть. Осно-вна риса цього подвижника, яка вирізняє його се-ред інших релігійних авторитетів та інтелектуалів сучасності – велика завзятість: він лідер руху мо-

дернізації в ісламі, що нині охопив увесь світ; його праці виходять у багатьох країнах Сходу й Заходу; за його освітніми програмами працюють школи й університети; його духовним прагненням онови-ти сучасний світ наснажена молодь. Ґюлен вва-жає, що однією з основних проблем сучасної осві-ти є її ізоляція від норм моралі й духовності. Згід-но з Ґюленом, моральність і духовність – основа виховання й освіти. Просвітницький рух і система освіти Ґюлена, засновані на морально-духовних засадах, є потужними й перспективними соціаль-ними чинниками.

На переконання Ґюлена, найсерйозніша при-чина кризи сучасної цивілізації – віджилі й виро-джувані методи освіти. А освіта – первинний за-сіб здійснення соціальних змін: поступ будь-якого суспільства можливий лише за умови організації якісної та ефективної освіти. Виховання й освіта – основоположні цінності, й коли в родині, в люд-ських стосунках відсутня гармонія виховання, то без цього покращити, вдосконалити суспільство неможливо. Бо міра всьому – сама людина. Якщо її правильно не виховати й ненавчити, людство не зможе досягти нічого важливого.

За короткий час скромний учений, який вивів освіту на рівень найважливіших потреб сучасного світу, привернув до себе увагу світового інтелек-туального середовища й залучив до розв’язанна цієї проблеми широкі наукові кола.

У світі дізналася про Ґюлена передусім через відкриті за його ініціативою в різних країнах освіт-ні установи, які діють ефективно й розвиваються швидкими темпами. Серед усього розмаїття різ-них релігійних, культурних та громадських струк-тур освітні установи Ґюлена показали надзвичай-ний успіх і здатність до адаптації в різних умовах.

Ґюлен став першим у рейтингу «100 живих інте-лектуалів світу», організованому американським журналом «Foreign Policy». Цей рейтинг показав, як пильно світове інтелектуальне середовище стежать за Ґюленом і його діяльністю.

Провідна ідея подвижника – діалог конфесій, культур і цивілізацій заради досягнення духовної згоди і взаєморозуміння. Ґюлен – передусім духо-вна особистість, а в основі його розуміння ісламу й релігії взагалі – глибоке почуття любові й пова-ги до будь-якої живої істоти на Землі. Основою не-ймовірної здатності Ґюлена до діалогу з іншими релігіями, культурами й цивілізаціями є його ду-шевність і сердечність. через це Ґюлен став най-улюбленішим і найшанованішим діячем серед лі-дерів і членів інших релігійних громад. У світогля-ді Ґюлена немає місця жорстокості, екстремізму й насильству: «вбивство одного невинного створін-ня еквівалентно вбивству всього людства».

Ф. Ґюлен твердо стоїть на позиції дієвого між-культурного діалогу, якому тільки й під силу подо-лати небезпечну тенденцію «зіткнення цивіліза-цій», що нею позначено початок ХХІ століття.

«фільтри» національного духу

забезпечують чіткість

функціонування світоглядних

орієнтирів національних

культур

джерела мудростіджерела мудрості

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 73

джерела мудростіджерела мудрості подвижникиДуховне подвижництво Фетхулла-

ха Ґюлена – неоціненний внесок у на-лагодження діалогу між різними час-тинами сучасного світу. Гуманістичне вчення Ф. Ґюлена особливо своєчас-не для подолання як релігійної замкну-тості, так і нівеляційних глобалістичних загроз для систем національних куль-тур. Ґюлен розпочав свій світоглядний рух із рідного турецького суспільства, розділеного партійними догмами на лі-вих і правих. І за короткий час Ґюленів рух подолав ту руйнівну конфронтацію – нині понад 80 % турків одностайні в своїх спільних національних інтересах.

Ґюлен віддалений од політики й не згоден із поширеною думкою, що мі-сія релігії полягає в служінні політиці. Найбільше нещастя, яке може статися з будь-якою релігією, – її політизація. По-літизована релігія ніколи не об’єднує, а навпаки, роз’єднує людей. Основу єдності народу створюють самі люди спільною культурною працею, а взає-морозумінню між народами сприяють міжкуль-турні діалоги.

Цілісність основи культури забезпечує переда-ча національної духовної традиції. Фетхуллах Ґю-лен глибоко відданий традиційним культурним цінностям, тому надзвичайно своєчасне його за-стереження: «Культура з’являється й розвива-ється в колисці характеру нації чи суспільства… Суспільства, які дума-ють, що побравшись із культурою й цивілізаці-єю іншої нації, вони змо-жуть гарантувати собі хороше майбутнє, схо-жі на дерева, до гілок яких поприв’язувані плоди з ін-ших дерев, а це смішно й зовсім неправдоподібно».

Дотримуючись прин-ципу діалогу культур, мислитель відводить провідну роль у цьо-му процесі національно-му духові: «Культура, як і цивілізація, завдяки сво-їм двостороннім відно-синам може переходи-ти від однієї нації до ін-шої, від одного суспіль-ства до іншого. та коли в цьому процесі перехо-ду «фільтри» національ-ного духу не працювати-муть достатньо добре, не буде здійснено відбору

й очищення від неприйнятних і чужих елементів, то криза культури й цивілізації стане неминуча». Саме «фільтри» національного духу забезпечують чіткість функціонування світоглядних орієнтирів національних культур.

За Ґюленом, велич нації – в її самостійній силі, а сила ця великою мірою залежить від висоти по-кликання духовних подвижників та від спільності мети й одностайності суспільства.

Фетхуллах Ґюлен із Папою Іваном-Павлом ІІ

Фетхуллах Ґюлен із Константипольським Патріархом Варфоломієм на одному з міжнародних форумів

хронікадіяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск74

діяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

У нинішніх умовах розвитку нашого суспіль-ства його стабільність значною мірою зале-жить від того, як співпрацюють органи держав-ної влади і місцеві громади. Актуальність цієї проблеми ще більш посилюється, коли в пев-ному регіоні спільно мешкають представники багатьох національних меншин, скажімо, як це має місце в Донбасі.

Що треба робиться з боку влади і національ-них меншин для того, аби не виникали міжет-нічні конфлікти в регіоні і йшлося на «круглому столі»«Міжнаціональна згода в контексті діало-гу влади і cуспільства”, організованому Міжна-

родною громадською організацією «Платфор-ма «Діалог Євразії», Донецьким регіональним філіалом Національного інституту стратегічних відносин України і кафедрою міжнародної еко-номіки Донецького національного університе-ту, що відбувся 9 лютого в Донецьку за участю науковців України і Туреччини, представників місцевої влади й національних громад регіону. Зокрема, начальник Головного управління вза-ємодії з громадськістю, в справах національ-ностей і релігій Донецької обласної адміністра-ції Ольга Маштакова і начальник управління в справах сім`ї, молоді й міжнародних зв`язків Донецької міськради Ольга Цесельська розпо-віли про нагромаджений досвід у цьому питан-ні, науковці з Донецька Юрій Макогон, Микола Іваніцин, Валерій Бородінов, Ігор Пасько, Сер-гій Штукарин, Ярослав Пасько, Володимир Бі-лецький, а також київські вчені Андрій Горба-чик, Максим Розумний, Олександер Шокало, Омер Дерменджі й дослідник із Стамбула Ведат Демір накреслили шляхи подолання тих нега-тивних явищ, які виникають на сучасному ета-пі в розв`язанні міжетнічних проблем. У всіх ви-ступах зазначалося, що розв`язан ня проблем відносин державної влади і національних мен-шин мають базуватися на взаємній толерант-ності і лояльності, з використання історичного досвіду наших народів щодо поваги до тради-цій і віри сусідів тощо. Водночас голова Плат-форми «Діалог Євразії», професор Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка Володимир Сергійчук презентував пе-ред науковою громадськістю Донеччини нашу міжнародну громадську організацію.

Основи людського щастя й міжнаціональної згоди

діяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразіїхронікадіяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 75

17 лютого в Таллінні відбулася презентація естонського національного комітету Платфор-ми «Діалог Євразії». Голова Платформи Володи-мир Сергійчук і співголова Гарун Токак розпо-віли членам естонського національного коміте-ту, більшість з яких уже брала участь у Загаль-них зборах Платформи ДА в листопаді минуло-го року в Анталії, про основні заходи на 2011 рік, запропонували внести свої побажання щодо участі естонців у намічених проектах, а також висунути власні, до яких зможуть долучитися представники інших країн.

У ході обміну думками досягнуто домовле-ності про тимчасовий провід естонського наці-онального комітету – до обрання постійного го-лови.

Після того відбулася зустріч керівників Плат-форми «Діалог Євразії» з віце-мером Таллінна Денисом Бородичем, з яким обговорено можли-ві спільні проекти в цьому місті, яке в 2011 році є культурною столицею Європи.

Того ж дня Володимира Сергійчука і Гаруна Токака прийняла посол Туреччини в естонії пані Аушенер Альпаслан.

У всіх заходах брали також участь координа-тор Платформи «Діалог Євразії» в Україні Гьок-хан Демір, його колега з Санкт-Петербурга (Ро-сійська Федерація) Сельман Гюлен і генераль-ний директор турецької фірми в північноєвро-пейських країнах Фатіх Гюлли, котрий дав згоду бути координатором Платформи ДА в естонії.

Представлення естонського національного комітету

Платформи “Діалог Євразії”

хронікадіяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск76

діяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

3 березня у залі засідань Вченої Ради Київ-ського національного університету імені Тара-са Шевченка відбувся перщий етап Міжнарод-ної наукової конференції «Двадцять років діа-логу взаєморозуміння і взаємодії між незалеж-ною Україною й Туреччиною».

Вступним словом її відкрив ректор універ-ситету, академік Леонід Губерський. Привіта-ли конференцію голова Міжнародної громад-ської організації Платформа «Діалог Євразії», професор Київського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка Володимир Сер-гійчук та депутат Великих Народних Зборів Ту-реччини, заступник голови Парламентської асамблеї турецько-української дружби Ден-гір Мір Мехмет Фират, голова Комітету Верхо-

вної Ради України з питань свободи слова та інформації Андрій Шевчен-ко, а також Посол Туреччини в Укра-їні Агмет Бюлент Меріч і перший По-сол України в Турецькій Республі-ці Ігор Турянський. В ході конферен-ції було обговорено низку актуаль-них питань, що стосуються сучасних українсько-турецьких відносин, еко-номічних зв'язків, культурного спів-робітництва, освітньо-педагогічних відносин. Зокрема, з доповідями ви-ступили: Бекір Гюнай, Віктор Янов-ський, Бурак Арзова, Олександер Шокало, Григорій Халимоненко, Іс-маїл Тас, Василь Кремень, Іван Білас, Селім Язиджи і Сергій Телешун.

Денгір Мір Мехмет Фират на зустрічі в Київському

національному університеті

Українсько-турецькавзаємодія триває: перший етап конференції

діяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразіїхронікадіяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 77

Згідно зі Статуом “Діалог Євразії” діючий го-лова не може обіймати будь-яких керівних по-стів у нашій громадській організації. С огляду на те, що професор Володимир Сергійчук, об-раний на дворічний термін головою Платфор-ми “Діалог Євразії”, він звільнив посаду голови Українського національного комітету.

Головою Українського національного коміте-ту Платформи “Діалог Євразії” одноголосно об-раний завідувач кафедри політичної аналітики і прогнозування, керівник навчально-наукового комплексу "Аналіз політики" Національної ака-демії державного управління при Президенто-ві України, доктор політичних наук, професор Сергій Телешун, який є одним з тих небагатьох людей, які з самого початку роботи Платформи "Діалог Євразії" в Україні були поряд з подвиж-никами ідеї діалогу.

Сергій Телешун подякував членам Україн-ського національного комітету за виявлену до-віру й пообіцяв докласти всіх зусиль для розви-тку як самої організації, так і процесу діалогу в Україні та серед членів Платформи.

Новообранний голова Українського національного комітету Платформи “Діалог Євразії”

На зібранні Конгресу української інтелігенції

Сергій Телешун із координатором Українського національного комітету

Ґьокханом Деміром та співголовою Платформи “Діалог Євразіїї” Гаруном Токаком

15 квітня в Києві на зібранні Конгресу укра-їнської інтелігенції, який об’єднує в своїх рядах представників національної інтелектуальної еліти, голова Платформи «Діалог Євразії» Воло-димир Сергійчук презентував діяльність нашої міжнародної громадської організації. йшлося, зокрема, про започаткування в рамках діяль-ності Платформи в Україні зустрічей інтелек-туалів з різних континентів, де обговорювати-муться актуальні проблеми розвитку людства на сучасному етапі.

хронікадіяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск78

діяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

Платформа «Діалог Євразії», що приділяє ви-няткову увагу розвитку і самореалізації молоді, її інтеграції в суспільство і рішенню, пов'язаних з цим проблем, у черговий раз зібрала молодих представників різних країн і народів для обго-ворення питань соціальної спрямованості.

Міжнародний симпозіум "Молодь за діалог і толерантність в подоланні соціальних конфлік-тів" був проведений спільно з Південноукраїн-ським національним педагогічним університе-том ім. К. Д. Ушинского (ЮНПУ) і при безпосе-редній підтримці його ректора А. Я. чебикіна. Слід зазначити, що подібний захід проводить-ся вже втретє. Початок цим міжнародним моло-діжним зустрічам і дискусіям був покладений в 2009 році в Анталії. Минулого року своїх гостей привітно зустрічала Астана, а в цьому свою гос-тинність і теплий прийом в особі ЮНПУ та сана-торію «Аркадія» зробила Одеса - перлина чор-ного моря.

Відкриваючи симпозіум, ректор ЮНПУ А. че-бикін був радий привітати молодь, що зустріла-ся для обговорення серйозних питань і пропо-зиції можливих їх вирішень.

Про важливість підготовки молоді до толе-рантних відносин, як одне з головних завдань Платформи “Діалог Євразії”, наголосив у своєму привітанні ії голова, професор Київського наці-онального університету імени Тараса Шевчен-ка Володимир Сергійчук.

Прослухавши доповіді студентів - представ-ників вищих навчальних закладів більш ніж з 10 країн, співголова Платформи «Діалог Євра-зії» Гарун Токак сказав наступне: "Я уважно слу-хав усі виступи. Платформа приділяє велике значення небайдужому відношенню молоді до

соціальних проблем, а також запропонованих методів їх вирішення. У кожній країні має бути організований молодіжний комітет Платфор-ми, а в університетах необхідно відкрити мо-лодіжні клуби".

Професор Академії Управління при Пре-зиденті України і голова Українського націо-нального комітету Платформи "Діалог Євразії" Сергій Телешун, в свою чергу, побажав моло-дим учасникам уміння вільно висловлювати-ся, правильно викладати і захищати свої дум-ки та ідеї.

Учасники, що виступали в ході симпозіуму, розглядали культурні, політичні, етнічні і ре-лігійні проблеми у взаємовідносинах молодих представників народів Євразії. Загальною була думка про те, що національні, расові і релігій-ні особливості, властиві кожному народу і що розрізняють його від інших, повинні сприйма-тися як багатство усього людства. Соціальна і культурна різноманітність не має бути інстру-ментом розділення, а проблеми подібного ха-рактеру необхідно вирішувати на основі вза-ємної поваги.

Гостроту і актуальність цих питань особли-во підкреслював склад учасників, які прибу-ли з Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Кир-гизстану, Молдови, Російської Федерації, Тадж-кистану, Туркменістану, Туреччини та України.

Напередодні конференції для працівників засобів масової інформації Одеси було органі-зовано спеціальну прес-конференцію, на якій виступили керівники Платформи Володимир Сергійчук і Гарун Токак, ректор ПНПУ Олек-сій чебикін і голова медіа-холдингу “Південна Україна” Ігор Галчанський.

Міжнародний молодіжний симпозіум в Одесі

діяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразіїхронікадіяльність платформи діалог євразії діяльність платформи діалог євразії

весна-літо 2011 • Спеціальний випуск 79

28 квітня в Анкарі (університет Газі) відбувся другий етап Міжнародної наукової конферен-ції «Двадцять років діалогу взаєморозуміння і взаємодії між незалежною Україною й Туреч-чиною». Ії відкрив перший проректор універ-ситету Газі Дуран Алтипармак. З привітаннями до учасників конференції і гостей звернулися голова Платформи “Діалог Євразії” Володимир Сергійчук, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Гу-берський і Повноважний і Надзвичайний По-сол України в Турецькій Республіці Сергій Кор-сунський. З доповідями виступили: Невзат Сай-гилиоглу, Гірай Садик, Віктор Андрущенко, Ва-силь Кремінь, Алі Гюль, Станіслав Ніколаєнко, Октай Танрисевер, Ігор Коваль.

Українсько-турецькавзаємодія триває: другий етап конференції

Українські вчені мали зустріч в Державному комітеті Турецької Республікі з вищої освіти, в стамбульських університетах, у Генеральному консульстві України в Стамбулі й Посольстві України в Турецькій Республіці.