СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНИХВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА МИТНИМСОЮЗОМ

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА МИТНИМ

СОЮЗОМ (Росія, Казахстан, Білорусь)

Дослідження підготовлене Проектом ПРООН «Сприяння розвитку міжнародної торгівлі»

вул. Садова, 1/14, 4-й поверх, м. Київ 01021, Україна Тел.: +38044 2535866, 2535869. Факс: +38044 2535611

Київ - 2011 р.

Автори:

Тамара Осташко – консультант проекту, доктор екон. наук, гол. наук. співр. ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України", Віталій Жигадло – консультант проекту, експерт з питань зовнішньої торгівлі

Ірина Кобута – керівник проекту «Сприяння розвитку міжнародної торгівлі» ПРООН в Україні, кандидат економічних наук

За допомогою і консультацією експертів:

Віталий Венгер - канд. екон. наук, ст. наук. співр. ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України",

Роман Подолець - канд. екон. наук, зав. сектором прогнозування розвитку паливно-енергетичного комплексу ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України"

За редакцією Ірини Кобути, керівника проекту «Сприяння розвитку міжнародної торгівлі» ПРООН в Україні

Усі права застережені. Повне чи часткове відтворення, зберігання в

комп’ютерній системі чи передання цієї публікації каналами зв’язку у будь-якій формі чи будь-якими іншими засобами – електронними, механічними, фотокопіювальними, магнітними чи іншими - без попередньої згоди забороняються. Разом з тим, зміст цієї публікації можна вільно цитувати за умови обов’язкового посилання на джерело.

Це незалежне дослідження підготовлено у рамках проекту «Сприяння розвитку міжнародної торгівлі» Програми розвитку ООН в Україні. Думки, висновки та рекомендації, наведені у публікації, належать її авторам і може не відображати точки зору, Програми розвитку ООН чи інших організацій та закладів системи ООН. © Київ, 2011 р.

2

3

ЗМІСТ

1. ВСТУП.............................................................................................................................................4

2. ТЕНДЕНЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ МИТНОГО СОЮЗУ

(Росія, Казахстан, Білорусь)..............................................................................................................6

3. ВПЛИВ ЧЛЕНСТВА у СВІТОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ НА МОЖЛИВІСТЬ

ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО МИТНОГО СОЮЗУ (Росія, Казахстан, Білорусь) 17

4. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН УКРАЇНИ з

МИТНИМ СОЮЗОМ (Росія, Казахстан, Білорусь)............................................................... 20

4.1. МЕТАЛУРГІЙНИЙ СЕКТОР............................................................................................... 20

4.1.1. Економічна конвергенція в секторі чорної металургії ........................................................... 20

4.1.2. Оцінка та аналіз економічних торговельних взаємовідносин металургійного

сектора з країнами Митного Союзу............................................................................................................. 22

4.1.3. Проблеми та перспективи розвитку економічних торговельних взаємовідносин

металургійного сектора з Митним Союзом............................................................................................. 30

4.2. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ................................................................... 34

4.2.1 Структурна динаміка енергетичного балансу ............................................................................. 34

4.2.2. Зовнішня торгівля енергетичними ресурсами........................................................................... 36

4.2.3 Вплив зміни умов торговельних режимів на структуру зовнішньої торгівлі

енергетичними матеріалами.......................................................................................................................... 46

4.3. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ СЕКТОР І ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ........... 47

4.3.1. Перспективи економічних взаємовідносин України з Митним Союзом........................ 47

4.3.2. Перспективи експорту м'яса та м'ясних продуктів до Митного союзу........................... 55

4.3.3. Перспективи розширення експорту молочних продуктів ................................................... 60

4.3.4. Вплив рішень комісії Митного Союзу на ринок карамелі і деяких Інших

кондитерських виробів 63

5. ВИСНОВКИ................................................................................................................................ 69

4

1. ВСТУП

У 2009 році Російська Федерація запропонувала Україні приєднатися до

Митного Союзу Росії, Казахстану та Білорусі. Договір про створення Митного Союзу і

Єдиного економічного простору був підписаний Білоруссю, Казахстаном, Росією,

Киргизстаном та Таджикистаном 26 лютого 1999 року. Мета створення союзу - інтеграція

економік та розширення співробітництва цих держав. Але лише перші три країни

виявилися готові до відносно швидкої інтеграції. Митний Союз Росії, Білорусі та

Казахстану почав діяти з 1 січня 2010 року. Згодом до Митного Союзу повинен

приєднатися Киргизстан. Зміст і суть союзу полягають у тому, що митний контроль

товарів, призначених для ввезення у Росію, Білорусь і Казахстан, буде здійснюватися на

зовнішніх границях країн Митного Союзу. У взаємній торгівлі між державами Митного

Союзу не застосовуються ввізні мита, заборони чи обмеження, ставка ПДВ і розмір

акцизів є нульовими, а митне законодавство уніфікується.

Для того, щоб вся система запрацювала, крім прийнятого спільного Митного

кодексу, ще необхідно підписати десятки міждержавних договорів і ввести в дію з 2012

року єдині технічні регламенти, уніфікувати принципи санітарного і ветеринарного

контролю.

Будь-який митний союз передбачає утворення єдиної митної території та

створення міждержавного органу проведення узгоджених заходів такої політики. Тому у

цьому плані митний союз є набагато жорсткішою формою регіональної інтеграції

порівняно із зоною вільної торгівлі. Республіка Білорусь, Республіка Казахстан і Російська

Федерація заснували Комісію Митного Союзу - єдиний постійно діючий регулюючий

орган Митного Союзу, - яка крім інших функцій координує застосування захисних,

антидемпінгових та антисубсидійних заходів проти товарів, що походять з третіх країн, у

т.ч. з України. Вищим органом такого союзу є Міждержавні Ради на рівні глав держав і

глав урядів.

Для України залишається важливим співробітництво з Російською Федерацією

та Митним Союзом. Уряд України наголошує, що Україні вигідна економічна інтеграція з

Росією, але членство нашої країни у Світовій організації торгівлі накладає на Україну

необхідність у випадку приєднання до Митного Союзу перегляду домовленостей з усіма

країнами-членами СОТ1.

На даний час більш актуальним вбачається вивчення питання перспектив

економічних взаємовідносин між Україною та Митним Союзом, як з найближчим

1 http://focus.ua/politics/198687/

5

регіональним угрупуванням, з яким обсяги зовнішньої торгівлі товарами сягають 42

млрд дол. США або 38 % від загального зовнішнього товарообігу країни. Швидше за

все, саме така форма економічних відносин збережеться у майбутньому, тим більше, що

нещодавно Україна підписала Договір про зону вільної торгівлі з державами-учасницями

Співдружності незалежних держав (СНД).

У цій роботі автори аналізують загальні тенденції зовнішньої торгівлі України з

країнами Митного Союзу та у розрізі основних товарних груп, розглядають проблеми та

перспективи економічних взаємовідносин у таких секторах як металургійний, паливно-

енергетичний та сільськогосподарський, продукція яких складає 65% у взаємній торгівлі;

роблять оцінку рішень Комісії Митного союзу із запровадження захисних заходів на

окремі українські товари та їх впливу на розвиток вітчизняних галузей.

2. ТЕНДЕНЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ МИТНОГО СОЮЗУ (Росія, Казахстан, Білорусь)

Загальна характеристика

Після здобуття незалежності пострадянськими країнами спостерігалось

скорочення обсягів торгівлі між ними, що було викликано усуненням системи

централізованого розподілу ресурсів та товарних потоків, а також торгівельною

політикою новоутворених країн. Внаслідок таких факторів відбулась переорієнтація їх

товарної торгівлі в бік інших країн, наприклад, відмітимо посилення ролі

Європейського союзу та азійських країн.

Проте незважаючи на тенденцію диверсифікації торговельних відносин

зовнішня торгівля України з Російською Федерацією, Білоруссю та Казахстаном

залишилась на досить високому рівню. Так, якщо сумарна частка вищезгаданих країн у

зовнішньоторговельному балансі України у 2008 році займала 30%, то вже у 2010 році

вона зросла до 38%, а за сім місяців 2011 року даний показник становить 40% (рис. 1).

30 33 38 40

31 2929 29

20 22 21 19

20 16 13 12

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2008 2009 2010 2011 I-VII

Країни Митного Союзу ЄС-27 Азія Ішні країни

Рис. 1. Географічна структура зовнішнього товарообігу України

Джерело: Державна служба статистики України

З одного боку, певною мірою подібна динаміка є результатом діючих

двосторонніх угод про вільну торгівлю, що діють між Україною та Білоруссю, між

Україною та Казахстаном, а також між Україною і Російською Федерацією. Дія подібних

договорів посилюється спільним визнанням загальних стандартів між цими країнами,

що залишились ще з радянських часів. В той же час, ефективність вищезгаданих

торговельних інструментів знижується через активне застосування країнами заходів

торговельного захисту та слабкість механізму розв’язання торговельних суперечок.

7

З іншого боку, товарообіг з Російською Федерацією — основного контрагента

України в Митному Союзі, є показником, що відображає не тільки ступінь торгово-

економічних зв’язків та ділової активності, але й політичну складову, що

характеризується здатністю Урядів даних країн знаходити порозуміння у цілому

комплексі принципових питань.

Так, виступаючи 3 червня 2010 року з позачерговим «Посланням до

Українського народу»2 Президент України Віктор Янукович зазначив: «Ми відновили

перерваний на 5 років діалог із Російською Федерацією, відновили формулу

стратегічного партнерства.». Даний тезис підтверджується і статистикою

зовнішньоторговельних операцій, так товарообіг між Україною та Російською

Федерацією у 2008-2009 рр. був на рівні 77-78% від сумарного показника

торговельного обороту країн Митного Союзу, а вже у 2010 році, тобто після

президентських виборів в Україні, він збільшився до 85%. В той же час аналогічний

показник у випадку Білорусі залишився незмінним 10-11%, а для Казахстану —

скоротися з 11-12% до 5%.

Якщо проаналізувати товарну структуру товарообороту між Україною та

країнами Митного Союзу (табл. 1), то можна відмітити, що у експортних поставках

України до цих країн домінує промислова продукція (механічне обладнання; машини

та механізми, електрообладнання та їх частини; транспортні засоби та шляхове

обладнання; прилади i апарати оптичні та інше) — 34-37%, даний факт з одного боку

підкреслює статус України, як країни з високим технологічним потенціалом, а з іншого

є скоріше винятком, в силу того, що для багатьох інших торговельних партерів Україна

є насамперед постачальником товарів з низьким ступенем переробки3.

Зазначимо, що на країни Митного Союзу в середньому за останні три роки

припадає більше 60% загального експорту промислової продукції з України.

Імпортні поставки характеризуються домінуванням в них енергетичних

матеріалів, насамперед природного газу, частка якого в даній товарній групі в

середньому за 2008-2011 рр. складає близько 50%, ще 40% припадає на імпортні

поставки сирої нафти та готових нафтопродуктів. Відмітимо, що в 2008-2009 рр.

поставки природного газу в Україну були диверсифікованими за країнами-

постачальниками, а вже починаючи з 2010 року природній газ майже в повному обсязі

постачався в Україну з Російської Федерації.

2 http://www.president.gov.ua/news/17307.html 3 Товари з низьким ступенем переробки включають сільськогосподарську продукцію, мінеральні продукти та метали.

8

Загалом частка енергетичних матеріали в імпортних поставках в Україну з країн

Митного Союзу має тенденцію до зростання, так у 2008 році вона складала 50%, а вже в

2010 році — 66%, за січень-липень 2011 року — 70%.

Таблиця 1. Товарна структура зовнішньої торгівлі України з країнами Митного Союзу у 2008-11 роках, млрд. дол. США

2008 2009 2010 2010 I-VII

2011 I-VII

експорт з України Всього 19,67 11,17 16,63 8,57 13,06Чорна металургія 5,26 2,50 3,47 1,79 3,00Сільськогосподарська продукція 2,67 1,89 2,59 1,33 1,64

Машинобудування (машини та обладнання; транспортні засоби)

7,20 3,58 5,71 3,04 4,46

Хімічна промисловість 1,56 1,08 1,40 0,70 1,08Енергетичні матеріали 0,81 0,61 1,42 0,72 1,45Інше 2,17 1,52 2,04 0,98 1,43

імпорт в Україну Всього 25,34 16,96 25,53 12,74 19,78Чорна металургія 3,24 1,01 1,88 0,95 1,38Сільськогосподарська продукція 0,88 0,65 0,71 0,37 0,43


4,56 1,56 2,01 1,19 1,72



Для більш детального аналізу торгівлі України з країнами Митного Союзу

розглянемо експортно-імпортні операції у розрізі країн.

Російська Федерація

Російська Федерація є одним з найбільших торговельних партнерів України не

тільки серед країн Митного Союзу, але загалом у світі. В останні три роки

спостерігається активізація торговельних відносин між Україною та Росію. Так, в

2008 році торговий оборот між даними країнами складав 35,2 млрд. дол. США (23% в

зовнішньоторговельному балансі з усіма країнами), в 2009 році даний показник

зменшився до 21,7 млрд. дол. США, що було зумовлено кризовими явищами в світовій

економіці, проте в структурі торгового обороту частка Росії зросла до 26%. Вже в

2010 році об’єм торгівлі товарами між двома каїнами вийшов на докризовий рівень —

35,6 млрд. дол. США (32%), в 2011 році даний показник скоріше за все буде

9

перевищено, так станом за січень-липень 2011 року він вже був на рівні 28,0 млрд. дол.

США (34%).

Торговельне сальдо зовнішньої торгівлі між країнами традиційно є для України

від’ємним, що зумовлено тим, що для України Російська Федерація є основним, якщо

не сказати монопольним, постачальником енергетичних матеріалів, насамперед,

природного газу (табл. 2). У вартісному виразі імпортні поставки енергетичних

матеріалів з Росії до України перевищують експорт всіх товарних позицій у зворотному

напрямку. У коротко- та середньостроковій перспективі Російська Федерація і надалі

буде основним постачальником енергетичних матеріалів на територію України, що

пов’язано з складнощами у диверсифікації поставок, які носять як економіко-

технологічний, так і політичний характер. Обсяги імпортних поставок очікуються на

стабільно високому рівні через те, що не очікується прискореного зменшення

споживання природного газу всередині країни. На даному етапі процеси

енергозбереження та заміщення газу альтернативними енергоносіями в Україні не

приносять радикального зменшення його обсягів, причому це стосується, як

промислових споживачів, так і комунального сектору.

Таблиця 2. Товарна структура зовнішньої торгівлі України з Російською Федерацією у 2008- 2011 роках, млрд. дол. США

2008 2009 2010 2010 I-VII

2011 I-VII



6,13 2,86 4,80 2,57 3,90


імпорт в Україну Всього 19,41 13,24 22,20 11,21 17,01Чорна металургія 2,79 0,85 1,64 0,83 1,21Сільськогосподарська продукція 0,76 0,53 0,60 0,31 0,37


3,87 1,37 1,66 1,02 1,42



10

Обсяги імпорту продукції решти товарних груп значно менші. Так, у 2009-

2011 рр. вартість кожної з них не перевищувала 1,8 млрд. дол. США. Зазначимо, що в

2008 році ситуація була дещо інша, але на зменшення поставок, у першу чергу,

вплинули кризові явища у економіці України, насамперед це стосується поставок

продукції чорної металургії, хімічної промисловості та продукції машинобудування

(машини та обладнання; транспортні засоби). На скорочення імпортних поставок з

Російської Федерації останньої товарної групи, крім економічної кризи, мав вплив і

вступ України до СОТ. Так, у 2008 році імпорт в Україну легкових автомобілів з Росії

перевищував 500 млн. дол. США. Цей імпорт був здійснений за нульовим ввізним

митом згідно Угоди про вільну торгівлю між Україною та Російською Федерацією, в той

час як для інших країн діяла ставка у 25% ввізного мита. Після приєднання України до

СОТ ставка ввізного мита зменшилась до 10%, як наслідок автомобілі з інших країн

стали більш доступними українським споживачам.

Що стосується експортних поставок товарів з України до Російської Федерації,

то незважаючи на від’ємне сальдо торгівлі між цими країнами, товарна структура

експорту з України якісно відрізняється від імпортних поставок до неї. Якщо з Росії

ввозяться насамперед енергетичні матеріали, які за своєю природою є сировинною

продукцією, то найбільшу частку у українському експорті до Росії займає продукція

машинобудування (машини та обладнання; транспортні засоби). В середньому за 2008-

2011 рр. більше половини українського експорту даного виду продукції здійснювалось

в Російську Федерацію.

Високий рівень поставок продукції машинобудування, в першу чергу, є

результатом тісних зв’язків та виробничих циклів, які було встановлено ще за

радянських часів. До того ж, слабка регіональна диверсифікація українських поставок

промислової продукції пов’язана з жорсткою конкуренцією на світових ринках даних

видів продукції, а за багатьма промисловими напрямками Україна технологічно відстає

від більш розвинених конкурентів.

В даному контексті необхідно підкреслити важливість україно-російських

зовнішньоекономічних зв’язків у галузі машинобудування, тому ще це дозволяє

Україні, по перше, завантажити виробничі потужності своїх підприємств

замовленнями, а по-друге, зберегти науково-технічну базу та кваліфіковані людський

ресурси. Все це в перспективі може допомогти у модернізації та переоснащені

виробництв.

Найбільш актуальними для українського експорту на російському ринку є

товарні групи: 84 УКТ ЗЕД (реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні

пристрої; їх частини) — 36% у середньому за 2008-2011 рр. у структурі українського

11

промислового експорту до Росії; 86 УКТ ЗЕД (залізничні локомотиви або моторні

вагони трамвая, рухомий склад та їх частини; шляхове обладнання та пристрої для

залізниць або трамвайних колій та їх частини) — 34%; 85 УКТ ЗЕД (електричні машини,

обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна

апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя) —

16% та 87 УКТ ЗЕД (засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного

рухомого складу, їх частини та обладнання) — 9%.

Серед підприємств, які активно експортують продукцію товарної групи 84 УКТ

ЗЕД до Росії, можна виділити ВАТ «Турбоатом», який постачає обладнання для ГЕС та

АЕС, «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе», яке експортує насосне та компресорне

обладнання. Серед виробників залізничного рухомого складу лідируючі позиції займає

Крюківський вагонобудівний завод, який поставляє до Росії вантажні вагони.

На нашу думку перспективи збільшення експортних поставок промислової

продукції до Російської Федерації в середньостроковій перспективі можна оцінити, як

оптимістичні, зважаючи на вже існуючі проекти та активізацію нових, наприклад, в

авіабудуванні, виробництві сільськогосподарської техніки, інше.

Другою за вартісними обсягами товарною категорією українського експорту до

Російської Федерації є чорні метали та трубна продукція — 22%. У середньому за 2008-

2011 рр. у сумарному експорті українських товарів на російський ринок. Металургійна

галузь є дуже розвинутою в країнах Митного Союзу, особливо в Російській Федерації, і

українські металурги є досить сильними конкурентами для них. Як наслідок, Російська

Федерація не рідко застосовує проти української продукції захисні заходи. Так 22

липня 2011 року Комісія Митного Союзу4 прийняла рішення ввести антидемпінгові

заходи відносно деяких видів металопродукції походженням з України. В список

товарів які підпадають під дію цього механізму попали: обсадні, насосно-компресорні,

нафтопровідні (діаметром до 820 мм включно), газопровідні (діаметром до 820 мм

включно) та гарячедеформовані загального призначення труби, а також

машинобудівне кріплення.

Безумовно подібні заходи негативно вплинуть на обсяги експорту металургійної

продукції з України до Російської Федерації.

Іншої важливою продукцією українського експорту до якої застосовуються

обмежувальні заходи з боку Російської Федерації традиційно є сільськогосподарська,

товари, насамперед м’ясна і молочна продукція. Наприклад, у січні 2006 року Росія

заборонила поставки тваринницької продукції з України. Формальним приводом для

4 http://www.tsouz.ru/db/spec_measures/Pages/messTT%20TS.aspx

12

заборони було порушення українськими експортерами м'яса ветеринарного

законодавства Російської Федерації. Вже у липні 2011 року Митний Союз прийняв

рішення тимчасово ввести обмеження на поставки тваринницької продукції

28 українським підприємствам5, через те що їх продукція не відповідає вимогам

Митного Союзу. Зауважимо, що експорт молочної продукції з України до Російської

Федерації є пріоритетним напрямком, так в середньому за 2008-2011 рр. її частка в

загальних поставках сільськогосподарських товарів складала 20%.

Іншими важливими напрямками українського аграрного сектору в російському

напрямку є рослинні олії — 15%, вироби з какао — 18% та алкогольні та безалкогольні

напої — 14%.

Незважаючи на періодичні обмеження експорту тваринницької продукції

поставки продовольства до Російської Федерації мають хороші перспективи,

наприклад, у збільшенні обсягів експорту можливо за рахунок овочевих та плодово-

ягідних культур, вирощених в Україні.

Білорусь

Білорусь є другим за обсягами торговельним партером України у Митному

Союзі. В середньому за 2008-2011 рр. товарообіг між країнами займав 10-11% в

загальному показнику торгівлі між Україною та країнами Митного Союзу. На обсяги

україно-білоруського товарообігу впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники,

суб’єктивні і об’єктивні. Наприклад, світова фінансова криза активізувала інфляційні

процеси в країнах, погіршила фінансовий стан підприємств, що призвело до суттєвого

погіршення товарообігу між країнами. Але вже у 2010 році простежувались поступові

процеси відновлення економічного співробітництва.

Енергетичні матеріали займають найбільшу частку у товарообігу між країнами.

Так, вони є основною групою товарів білоруського експорту. У 2009-2011 рр. їх частка у

загальних товарних поставках була на рівні 60%, а за сім місяців 2011 року виросла до

64%. Більше ніж на 96% експорт енергетичних матеріалів представлений поставками

перероблених нафтопродуктів. Подібні поставки зумовлені переробкою значних

обсягів російської нафти на білоруських нафтопереробних підприємствах.

З іншого боку, у структурі українського експорту товарів до Білорусі енергетичні

матеріали за останні два роки займали 4-7% та на 90% складались з поставок

електроенергії. Натомість лідируючі позиції в експортних поставках займають чорні

метали та продукція агропромислового комплексу, відповідно — 29% і 21% в

структурі, в середньому за 2008-2011 рр. (табл. 3).

5 http://sovet-ts.ru/novosti/ogranichen_vvoz_produkcii_zhivotnovodstva_iz_ukraini_v_ts/

13

Найбільшу питому вагу в експортних поставках аграрної продукції з України

займають соняшникова олія, насіння соняшнику та макуха і інші тверді відходи,

одержані під час добування олії з насіння соняшнику. Сумарно їх частка у 2008-2011 рр.

була на рівні 46% в структурі поставок сільськогосподарської продукції. Іншими

традиційними експортними товарами до Білорусі є зернові культури (11%); овочі,

фрукти та продукти їх переробки (сумарно 7%); алкогольні вироби (8%), цукор та

продукція кондитерської промисловості (9%).

Крім того, Білорусь також поставляє в Україну сільськогосподарську продукцію

(4% в структурі загального експорту товарів в середньому за 2008-2011 рр.). В

основному ці поставки сконцентровано на двох проблемних для України галузях —

молочній та цукровій. Так, в структурі експорту аграрної продукції з Білорусі до

України в середньому за 2008-2011 рр. вони займали 23% та 39% відповідно.

Активно розвиваються взаємні відносини у галузі машинобудування (машини та

обладнання; транспортні засоби). Експорт з Україні до Білорусі даного виду продукції

складає 20% у загальному показнику поставок. У зворотному напрямку даний

показник становить 16%. У грошовому виразі ці два показники приблизно однакові.

Білорусь орієнтується на створення в Україні товаровиробничих мереж, які є

здійснюють дистриб’юторські та дилерські функції. Поставки своєї продукції в Україну

здійснюють Мінський автомобільний завод, БеЛАЗ, Мінський тракторний завод,

«Гомсельмаш», Лідський завод сільгоспмашинобудування та інші. Прикладом

зовнішньоекономічних зв’язків в галузі є спільне виробництво тракторів українськими

та білоруськими заводами на базі корпоративних поставок.

Таблиця 3. Товарна структура зовнішньої торгівлі України з Білоруссю у 2008-2011 рр., млрд. дол. США

2008 2009 2010 2010 I-VII

2011 I-VII

експорт з України Всього 2,11 1,26 1,90 0,96 1,09Чорна металургія 0,72 0,30 0,52 0,26 0,33Сільськогосподарська продукція

0,39 0,26 0,41 0,20 0,24


0,49 0,29 0,37 0,19 0,17


імпорт в Україну Всього 2,81 1,69 2,57 1,15 1,98Чорна металургія 0,12 0,06 0,11 0,06 0,07Сільськогосподарська 0,10 0,11 0,10 0,06 0,06

14

продукція Машинобудування (машини та обладнання; транспортні засоби)

0,67 0,19 0,35 0,17 0,29



Активно розвиваються торгові відносини між країнами у хімічній галузі: до

України з Білорусі надходять переважно добрива, в першу чергу калійні, а з України —

фармакологічна продукція, полімерні матеріали, пластмаси та інше.

У середньостроковій перспективі можна очікувати, що зовнішньоторговельний

оборот між країнами, якщо і буде рости то досить повільними темпами, а найбільш

вірогідно, що він залишиться на рівні 2008-2011 рр. Це зумовлено насамперед

нестабільним економічним становищем Білорусі, застосуванням, як білоруською, так і

українською сторонами, цілого ряду антидемпінгових заходів та активізацією процесів

імпортозаміщення в Україні. Товарна структура торгівлі також не зміниться,

економічне співробітництво буде сконцентровано в традиційних напрямках.

Казахстан

В останні три роки відзначається тенденція до суттєвого зменшення

товарообороту між Україною та Казахстаном. Так, якщо у 2008 році він був на рівні

5 млрд. дол. США, то в 2010 році вже тільки 1,7 млрд. дол. США. Подібна ситуація

обумовлена скороченням експорту товарів з Казахстану до України, насамперед,

зменшенням поставок енергетичних продуктів, які є основою казахського експорту в

загальній структурі товарних поставок на український ринок. Практично у повному

обсязі казахські поставки енергетичних товарів в Україну були представлені

природнім газом, які в 2010 році припинились зовсім, а у 2011 році хоч і відновились,

але у дуже незначних обсягах. В перспективі Казахстан зацікавлений у збільшені

поставок природного газу до України, але вирішення цього питання неможливе без

узгодження з Російською Федерацією, як основного транспортера газу. Проте

співробітництво у даній галузі можливо розвивати за рахунок поставок інших видів

продукції, для яких питання транспортування не стоїть так гостро, наприклад за

рахунок поставок скрапленого природного газу. Так, у 2010 році та особливо за сім

місяців 2011 року спостерігалось нарощування поставок пропану та бутану з

Казахстану до України.

15

Експорт інших товарних груп з Казахстану до України знаходиться на низькому

рівні, натомість, у зворотному напрямку поставки мають широку товарну

номенклатуру, серед яких, в першу чергу, слід виділити продукцію машинобудування,

сільськогосподарські товари та чорні метали (табл. 4).

Таблиця 4. Товарна структура зовнішньої торгівлі України з Казахстаном у 2008-2011 роках, млрд. дол. США

2008 2009 2010 2010 I-VII

2011 I-VII



0,58 0,43 0,54 0,28 0,38


імпорт в Україну Всього 3,12 2,03 0,77 0,38 0,78Чорна металургія 0,33 0,10 0,13 0,06 0,11Сільськогосподарська продукція 0,01 0,01 0,01 0,00 0,00Машинобудування (машини та обладнання; транспортні засоби) 0,02 0,00 0,00 0,00 0,00Хімічна промисловість 0,03 0,01 0,02 0,01 0,02Енергетичні матеріали 2,60 1,89 0,56 0,29 0,61Інше 0,13 0,03 0,04 0,02 0,04


Українські поставки продукції машинобудування в Казахстан представлені

експортом залізничних вагонів для перевезення вантажів. У середньому за 2008-

2011 рр. вони займали 37% в структурі експортних поставок продукції

машинобудування у Казахстан. Серед головних постачальників — Крюківський

вагонобудівний завод, який на протязі довгого часу поставляє в Казахстан вантажні

вагони різних модифікацій, запасні частини та комплектуючі до них. У перспективі

розглядається можливість поставок пасажирських вагонів. Також успішним є

співробітництво з казахськими партнерами компанії «Азовмаш».

Загалом в Казахстан з України поставляється широка номенклатура

промислової продукції: трансформаторне, холодильне обладнання, акумуляторні

пристрої, парові турбіни та інше. Враховуючи таке тісне співробітництво та подальші

плани Казахстану по технічній модернізації можна зробити висновки, що українські

16

компанії мають добрі шанси на розширення співробітництва та нарощування обсягів

експорту до Казахстану.

Серед української продукції аграрного спрямування, яка користується значним

попитом в Казахстані, можна виділити шоколад та інші продукти з вмістом какао,

кондитерські вироби з цукру, соняшникову олію, хлібобулочні вироби, м’ясо птиці,

сири, інше.

17

3. ВПЛИВ ЧЛЕНСТВА у СВІТОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ НА МОЖЛИВІСТЬ ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО МИТНОГО СОЮЗУ (Росія, Казахстан, Білорусь)

Правилами СОТ вимагається, щоб країни СОТ при укладанні угод про вільну

торгівлю чи митний союз дотримувалися певних норм стосовно охоплення

преференційним режимом основної частини торгівлі товарами та непогіршення умов

доступу для третіх сторін, тобто мита та інші засоби регулювання торгівлі не повинні

становитися вищими чи більш обмежувальними.

Регулярні повідомлення про угоди про вільну торгівлю чи митні союзи подаються

країнами-членами до Комітету з регіональних торговельних угод СОТ. Україна взяла

зобов’язання з дати вступу до СОТ подавати у СОТ повідомлення та копії своїх угод про

вільну торгівлю та про митні союзи.

У традиційному розумінні, зона вільної торгівлі – це група країн, які відмінили

між собою тарифи на всі чи більшість товарів та нетарифні заходи, які впливають на

торгівлю, між ними. Зони вільної торгівлі не мають єдиного спільного зовнішнього

тарифу. Країни, що беруть участь у ній, можуть застосовувати свої власні тарифи до

третіх країн.

Згідно із Статтею XXIV ГАТТ, митні союзі та зони вільної торгівлі повинні

відмінити мита та інші обмежувальні заходи торгівлі “суттєво на всю торгівлю”

(“substantially all the trade”) між сторонами, щоб відповідати критерію вільної торгівлі.

Традиційно в угодах про вільну торгівлю встановлюється режим вільної торгівлі не

менш, ніж для 90% торгівлі з країнами-преференційними партнерами. Україна вже має

двосторонні угоди про вільну торгівлю з Російською Федерацією, Білоруссю та

Казахстаном, які нещодавно утворили Митний Союз. Україна не має поки що Угоди про

вільну торгівлю з Європейським Союзом. Україна вже завершила переговори з ЄС

стосовно ЗВТ у жовтні 2011 року. Під час переговорів по підготовці Угоди про зону

вільної торгівлі між Україною та ЄС обидві сторони передбачають лібералізацію не менш,

ніж 95 % торгівлі.

Майбутня зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не вимагає перегляду вже

існуючих договорів про вільну торгівлю України з іншими країнами. Україна може мати

одночасно зону вільної торгівлі з Російською Федерацією та Європейським Союзом. А

також утворити у майбутньому нові зони вільної торгівлі, наприклад, з Ізраїлем або

Канадою. ЄС має угоди про вільну торгівлю з 24 країнами, з трьома (Андорра, Туреччина,

Сан Марино) – митні союзи. У межах Європейського Союзу існує вже спільний ринок та

18

спільна митна політика, яка також передбачає спільний митний тариф по відношенню до

третіх країн.

Митний Союз – це більш високий рівень інтеграції, бо він, крім вільної торгівлі між

країнами-членами Митного Союзу, встановлює спільний зовнішній тариф для третіх

країн. Члени Митного Союзу домовляються про скасування всіх тарифів між собою.

Проте вони замінюють свої індивідуальні тарифи на спільні (уніфіковані) ставки

імпортних тарифів, які застосовуються членами Митного Союзу до країн, які не є

членами союзу. Згідно із правилами СОТ, ці зміни не можуть бути використані для

збільшення загального рівня захисту внутрішнього ринку.

Відповідно до Статті XXIV ГАТТ допускається можливість існування у членів СОТ

преференційного режиму у торгівлі, зокрема, для учасників угод про створення зони

вільної торгівлі або Митного Союзу у розумінні Статті XXIV ГАТТ і Домовленості про

тлумачення Статті XXIV ГАТТ 1994 року. У період з 1947 року до цього часу у ГАТТ/СОТ

було нотифіковано близько 100 регіональних торгових домовленостей згідно із

Статтею XXIV, яка надає законодавче право на звільнення від потреби поширювати

режим найбільшого сприяння (РНС).

Україна вже є членом Світової організації торгівлі, Російська Федерація вже

завершила переговори про вступ до СОТ, а Казахстан та Білорусь знаходяться у процесі

переговорів. Кожна країна формує свої особисті зобов’язання та надає свої поступки під

час переговорів у СОТ.

За умови набуття членства у СОТ всіх цих країн, Митний Союз між ними може бути

утворений за наступних умов: спільний зовнішній тариф до третіх країн не повинен бути

вище зв’язаного тарифу тієї країни–члена Митного Союзу із чотирьох, яка погодить його

на найнижчому рівні при вступі до СОТ.

У такий спосіб буде забезпечуватися виконання Ст. XXIV:5 ГАТТ, а саме: при

утворенні економічних інтеграційних блоків мита та інші засоби регулювання торгівлі,

які накладаються при заснуванні митного союзу, відносно торгівлі з третіми країнами (не

членами союзу) не повинні в цілому бути вищими чи більшими обмежувальними, ніж

загальний обсяг мит і засобів регулювання торгівлі, які застосовуються на територіях до

утворення такого союзу. Якщо договірна сторона - член СОТ, яка приєднується до

митного союзу, або яка стає стороною тимчасової угоди, що веде до утворення митного

союзу, пропонує підвищити зв’язані ставки мита, то вона повинна діяти відповідно до

положень Ст. XXVIII ГАТТ стосовно правил зміни розкладів зобов’язань країн-членів СОТ.

При відкликанні попередньо погоджених у рамках СОТ тарифних поступок на

переговорах, постає питання забезпечення компенсації тим країнам, чия торгівля могла

19

зазнати втрат внаслідок збільшення митних ставок. Україна повинна буде забезпечити

виконання цього правила.

Входження України до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном

означало б неможливість для України створенню зони вільної торгівлі з ЄС, бо в цьому

випадку ЄС повинна буде утворювати зону вільної торгівлі тільки з Митним Союзом, а не

з окремою країною, яка входить до цього союзу. Але це також неможливо, бо для ЄС

основною вимогою укладення угоди про зону вільної торгівлі є членство країн у СОТ. ЄС

не практикує утворення зон вільної торгівлі з тими регіональними угрупуваннями країн,

до яких входять не члени СОТ (як випадку Митного Союзу - Росія, Казахстан, Білорусь). У

той же час утворення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС не буде перешкодою

торговельним відносинам України з країнами Митного Союзу у складі Росії, Білорусі та

Казахстану. Політика ЄС передбачає утворення зон вільної торгівлі з багатьма країнами

світу, тому можна передбачити, що вступ трьох країн (Росії, Білорусі та Казахстану) до

СОТ відкриє дорогу до переговорів щодо утворення зон вільної торгівлі між ними та

Європейським Союзом.

Тобто виходить, що приєднання України до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та

Казахстаном без серйозних ускладнень можливе за наступних умов:

− після вступу Росії , Білорусі та Казахстану до СОТ;

− прийняття Росією, Білоруссю та Казахстаном імпортних мит та інших

торговельних бар’єрів до третіх країн на рівні не вище, ніж прийняла Україна при

вступі до СОТ;

− приєднання Росії, Білорусі та Казахстану вже у якості членів СОТ до зони вільної

торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС.

Якщо б Україна вступала до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном

без вищевказаних умов, то це означало б для України: розрив існуючого договору

України із СОТ та початок переговорів із СОТ на нових умовах; неможливість укладання

угоди з ЄС відносно зони вільної торгівлі.

20

4. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН УКРАЇНИ з МИТНИМ СОЮЗОМ (Білорусь, Казахстан, Росія)

4.1. МЕТАЛУРГІЙНИЙ СЕКТОР

4.1.1. Економічна конвергенція в секторі чорної металургії Діяльність сектора чорної металургії України завжди привертала увагу російських

компаній. Рівень цієї уваги залежав від наявності власних чи «сусідських» проблем,

проте ніколи не знижувався. Це пояснюється не тільки тим, що гірничо-металургійні

комплекси (ГМК) та ринки чорних металів обох країн мають спільне коріння6, а й тим, що

Російська Федерація і Україна мають природні (пограничні) переваги у торгівлі

металургійною продукцією та її сировиною. Зокрема, Російська Федерація є одним із

головних імпортерів української металургійної продукції та стратегічним

постачальником сировини й енергетичних ресурсів, що забезпечують стійкість роботи

українського сектора чорної металургії. Географічна близькість загального кордону і,

відповідно, відсутність принципових труднощів щодо її перетину є вигідним

економічним чинником. Більше того, російський капітал, як і капітал будь-якої країни,

пожвавлює інвестиційну активність, сприяє зростанню ВВП, збільшенню надходжень до

бюджету та підвищенню рівня зайнятості.

Сектор чорної металургії України відноситься до тієї частини національної

економіки, в якому активно розвивалися ринкові відносини. Завдяки експортній

орієнтації він досить швидко зумів вийти із затяжної кризи, зумовленої розпадом СРСР7.

Саме в цей період відбулося відчуження державних підприємств ГМК України на користь

фінансово-промислових груп (ФПГ), які за економічним і політичним значенням повністю

нагадували ФПГ у паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) Російської Федерації.

Поява потужних ФПГ, які згодом перетворилися на стратегічних власників,

активізувала процес переділу власності та стала важливим фактором перспективного

розвитку сектора – прискорення концентрації; створення вертикально-інтегрованих

структур, до складу яких входять компанії з виробництва сировини – коксу і залізної

руди, а також компанії зі збору вторинного металу. У свою чергу, процеси концентрації

збільшують вартість бізнесу, сприяють залученню значних, але дешевих фінансових

6 Історично склалося так, що на початок 1990-х рр. 80 % української промисловості виготовляло

проміжну продукцію, на основі якої працювали російські підприємства. Втративши цю ресурсну базу, російські підприємства вимушені були відновлювати кооперацію вже через корпоративні зв’язки. Відновлення кооперації, особливо у стратегічно важливих галузях, було одним із пріоритетів російського капіталу.

7 Розрив економічних зв’язків паралізував діяльність промисловості колишніх країн СРСР, у тому числі й тих галузей, які були основними споживачами чорного металу.

21

ресурсів для інтенсивної модернізації і розширення виробничих потужностей як на

національному, так і на світових ринках.

Економічна зацікавленість російського бізнесу вітчизняними активами сектору

чорної металургії розпочалися ще з середини 1990-х рр., проте тоді вона носила

хаотичний і безсистемний характер, що відповідно знівелювало його успіхи у цьому

секторі. Водночас наприкінці 1990-х рр. російською компанією Смарт-холдинг8 було

приватизовано найбільше підприємство України з виробництва залізорудного

концентрату – Інгулецький ГЗК. А на початку 2000-х рр. російськими компаніями

встановлюється контроль над вітчизняними видобувними підприємствами.

Подальші спроби встановити контроль над українськими металургійними ФПГ

(2006 р.) – «ІСД»9 та «Інтерпайп»10 були невдалими, адже в обох випадках українським

власникам відводилася роль міноритарних акціонерів і, відповідно, відсторонення від

оперативного управління бізнесом.

Проте уже в 2007 р. російська ПФГ «Evraz Group» купує гірничо-металургійні

активи вітчизняної ПФГ «Приват». Зокрема, металургійне підприємство «ЄВРАЗ ДМЗ ім.

Петровського»11 та три коксохімічні заводи: «ЄВРАЗ Баглійкокс», «Дніпрококс» (з 1 квітня

2011 р. входить до складу «ЄВРАЗ ДМЗ ім. Петровського») та «ЄВРАЗ

Дніпродзержинський коксохімічний завод».

Також у 2007 р. російський «Смарт-холдинг», об’єднавши свої активи з групою

«Метінвест», стає міноритарним акціонером найбільшої металургійної компанії України.

У січні 2008 р. 100 % акцій металургійного холдинга ISTIL12 перейшли у власність

власника металургійного холдинга «Естар». Водночас прихід нового інвестора та світова

фінансово-економічна криза призвели до тимчасової зупинки виробництва та втрати

позицій на ринку. Сьогодні ДЕМЗ належить російському металургійному холдингу

Мечел.

2010 р. розпочався з покупки 50 % + 2 акції ФПГ «Індустріальний союз Донбасу» –

вони перейшли під контроль групи інвесторів із Російської Федерації. Також, сьогодні

8 Засноване у 2006 р. ЗАТ «Смарт-холдинг» управляє низкою підприємств ГМК: ВАТ «Інгулецький ГЗК», ЗАТ «Макіївський МЗ», ВАТ «Балаклавське рудоуправління» (Україна), заводом «Promet Steel» (Бургас, Болгарія). Крім гірничо-металургійного бізнесу у коло інтересів „Смарт-холдинг” входять активи в машинобудуванні (ВАТ „Дніпропрес”, ВАТ „Херсонський суднобудівний завод”), аграрному секторі (група компаній „Верес”, ВАТ „Агрокомбінат „Калита” і ВАТ „Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів”), сфері нерухомості (ТОВ „Юджин”).

9 Корпорацію „ІСД” створено у 1995 р. Її засновниками виступили Донецьке регіональне відділення Академії технологічних наук України, Донецьке відділення Академії економічних наук України, Донецька торгово-промислова палата, проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, компанія „Візаві”.

10 Науково-виробнича інвестиційна корпорація „Інтерпайп”, була заснована у 1990 р. як приватне підприємство „Інтерпайп”. У 1995 р. приватне підприємство „Інтерпайп” було перереєстровано на науково-виробничу інвестиційну корпорацію „Інтерпайп”, що спеціалізується на розробці сучасних технологій і продажу металургійної продукції.

11 Станом на 30 квітня 2010 р. частка «ЄВРАЗ» у «ЄВРАЗ ДМЗ ім. Петровського» становить 96,03 %. 12 Сьогодні ММЗ ІСТІЛ – це ЗАО Донецький електрометалургійний завод (ДЕМЗ).

22

«ІСД» претендує на право розробки великого родовища залізних руд у Білгородській

області13.

ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» стало ще одним

металургійним активом, власниками біля 50 % акцій якого стали російські інвестори.

Кошти для їх купівлі теж були виділені «ВЭБ».

Це свідчить про те, що російський капітал ефективно інтегрує вітчизняні

металургійні активи у свої транснаціональні компанії, чи використовує їх при відтворенні

замкнутих технологічних циклів радянського періоду. Проте слід зазначити, що попри

таку економічну експансію, ГМК України й досі залишається єдиною галуззю з сильними

позиціями вітчизняного капіталу.

Що стосується вітчизняних ПФГ, то інтеграційні процеси відносно активів країн

МС у сфері металургії були і залишаються не досить активними. Проте вони пов’язані

відносинами контролю, що відповідно надає їм певні переваги.

Що стосується інших учасників Митного Союзу (Білорусі та Казахстану), то вони є

нашими торговельними партнерами, але не представлені у капіталі металургійних

підприємств.

4.1.2. Оцінка та аналіз економічних торговельних взаємовідносин металургійного сектора з країнами Митного Союзу

Україна належить до великих виробників і експортерів чорного металу. У 2010 р. її

частка у загальносвітовому виробництві чавуну становила 2,7%, сталі та напівфабрикатів,

отриманих неперервним литтям – 2,4% (табл. 5).

Таблиця 5. Позиції України у світі

Виробництво чавуну Роки Показник

2006 2007 2008 2009 2010 Світ, млн. т 879,8 953,7 928,4 912,2 1031,0Україна, млн. т 32,9 35,6 31,0 25,7 27,4Частка України, % 3,7 3,7 3,3 2,8 2,7

Виробництво сталі та напівфабрикатів, отриманих неперервним литтям Світ, млн. т 1251,2 1351,3 1329,1 1219,7 1413,6Україна, млн. т 41,6 43,7 38,1 30,3 33,6Частка України, % 3,3 3,2 2,9 2,5 2,4

Джерело: [Crude Steel statistics 2010. World Steel Association [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://old.worldsteel.org/?action=stats_search&keuze=iron&country=all&from=2007&to=2010>; Виробництво основних видів промислової продукції за 2003-2010 роки [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ua>].

13 ИСД претендует на железорудное месторождение в России [Електронний ресурс]. – Доступний з:

<http://fundmarket.ua/news/isd-pryetyenduyet-na-zhyelyezorudnoye-myestorozhdyeniye-v-rossii-20111006102526/>.

23

За обсягами виробництва сталі та напівфабрикатів, отриманих неперервним

литтям Україна в 2010 р. посіла 8 місце у світі після таких країн, як Китай, Японія, США,

Росія, Індія, Південна Корея, Німеччина (рис. 2).

0 100 200 300 400 500 600 700

ТуреччинаБразиліяУкраїна

НімеччинаПівденна Корея

ІндіяРосіяСША

ЯпоніяКитай

29

32,8

33,6

43,8

58,5

66,8

67

80,6

109,6

626,6

млн т

Рис. 2. Обсяги виробництва сталі найбільшими виробниками світу у 2010 р. Джерело: [Crude Steel statistics 2010. World Steel Association [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://old.worldsteel.org/?action=stats_search&keuze=iron&country=all&from=2010>; Виробництво основних видів промислової продукції за 2003-2010 роки [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ua>].

Виробляючи значні обсяги чорного металу, вітчизняні підприємства зацікавлені в

його реалізації на відповідних ринках. Основною продукцією вітчизняних

металовиробників, що експортується в цілому, є феросплави, напівфабрикати та готовий

прокат (рис. 3).

*Прогнозні розрахунки автора.

Рис. 3. Експорт феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату з України, тис. т Джерело: [Експорт-імпорт за країнами світу за 2007 – 2011 рр. Недорогоцінні метали та вироби з них / Держкомстат України [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ua>].

24

Ринок країн Митного Союзу у складі Білорусі, Казахстану та Росії (МС) є одним з

перспективних і містких ринків для української металургійної продукції (рис. 4).

*Прогнозні розрахунки автора.

Рис. 4. Експорт феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату з України до країн МС, тис. т

Джерело: [Експорт-імпорт за країнами світу за 2007 – 2011 рр. Недорогоцінні метали та вироби з них / Держкомстат України [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ua>].

Так, у 2007 р. до країн МС було експортовано 357,2 тис. т феросплавів, 7,2 тис. т

напівфабрикатів та 3531,7 тис. т готового прокату. Проте, у 2008 р. через світову

фінансово-економічну кризу відбулося зниження експорту металопродукції в цілому та

до країн МС, зокрема. У 2009 р. експорт феросплавів та готового прокату знизився

майже 1,5 раза, а напівфабрикатів удвічі.

Починаючи з 2010 р. разом із зростанням попиту на світових ринках

металопродукції відновлюється експорт металопродукції до країн МС. Так, експорт

феросплавів у 2010 р. порівняно з 2009 р. зріс на 3,8 % (до 223,5 тис. т), готового прокату

– майже на 50 % (до 2651,7 тис. т). Водночас експорт напівфабрикатів продовжував

знижуватися і у 2010 р. становив 4,8 тис т, що майже на 13 % менше ніж у 2009 р.

Певне пожвавлення на світових ринках металопродукції та на ринках країн МС

продовжувалося до середини 2011 р. Проте на початку осені 2011 р. через боргову

кризу в Європі обсяги експорту металопродукції почали дещо знижуватися. За нашими

розрахунками, до кінця 2011 р. експорт феросплавів знизиться порівняно з аналогічним

періодом 2010 р. майже на 3 % і становитиме 217,4 тис. т. Проте експорт напівфабрикатів

зросте порівняно з 2010 р. в 17 раз і становитиме 27,8 тис. т. Експорт готового прокату за

період, що аналізується зросте на 23 %, до 3264,7 тис. т.

25

В цілому, частка експорту вітчизняної металопродукції до країн МС у загальному

експорті у різні роки коливалася в різних межах, зокрема: феросплавів – від 20,2 % до

31,6 %; готового прокату – від 16,2 % до 24,2 %; напівфабрикатів – від 0,1 % до 0,3 %.

Імпорт феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату в Україну подано на рис. 5.

*Прогнозні розрахунки.

Рис. 5. Імпорт феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату в Україну, тис. т Джерело: [Експорт-імпорт за країнами світу за 2007 – 2011 рр. Недорогоцінні метали та вироби з них / Держкомстат України [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ua>].

Імпорт феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату в України з країн МС

подано на рис. 6.

Так, у 2007 р. з країн МС було ввезено 38,0 тис. т феросплавів, 375,3 тис. т

напівфабрикатів та 1157,5 тис. т готового прокату. У 2008 р. імпорт феросплавів знизився

майже на 41 % (до 22,4 тис. т), напівфабрикатів – майже на 18 % (до 308,9 тис. т). У 2009 р

імпорт феросплавів зріс фактично удвічі, проте імпорт напівфабрикатів знизився майже

на 40 % (до 189,9 тис. т), а готового прокату – в 3,1 раза.


Рис. 6. Імпорт феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату в Україну з країн МС, тис. т


26

У 2010 р. почало відновлюватися внутрішнє споживання металопродукції, що

відповідно призвело до збільшення її імпорту в цілому і з країн МС, зокрема. Так, імпорт

напівфабрикатів з країн МС у 2010 р порівняно з 2009 р. зріс майже у 2,1 рази (до 392,7

тис. т), готового прокату – майже в 1,8 раза (до 785,0 тис. т). Проте імпорт феросплавів за

період, що аналізується, знизився вдвічі (до 20,7 тис. т).

За нашими розрахунками до кінця 2011 р. з країн МС до України буде ввезено 22,4

тис. т феросплавів, що на 8,2 % більше порівняно з 2010 р., 392,7 тис. т напівфабрикатів

(0,4 %) та 694,6 тис. т готового прокату (- 11,5 %).

В цілому, частка імпорту металопродукції країн МС в загальному імпорті у різні

роки коливалася в різних межах, зокрема: феросплавів – від 9,6 % до 60,1 %; готового

прокату – від 58,6 % до 73,2 %; напівфабрикатів – від 99,0 % до 100 %.

Важливим економічним показником у зовнішньоторговельних відносинах є обсяг

валютних надходжень. Обсяги валютних надходжень від експорту феросплавів,

напівфабрикатів та готового прокату до країн МС подано на рис. 7.


Рис. 7. Обсяги валютних надходжень від експорту феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату до країн МС, млн. дол.


Зазначимо, що найбільші обсяги валюти від продажу феросплавів до країн МС

були у 2008 р. (559,1 млн. дол.). За нашими розрахунками у 2011 р. ця сума становитиме

136,8 млн. дол., що майже 4,1 рази менше порівняно з 2008 р. Від продажу

напівфабрикатів Україна отримала 12,0 млн. дол. Проте існує ймовірність того, що

наприкінці 2011 р. обсяги валюти від продажу напівфабрикатів можуть сягнути 19,2 млн.

дол. Надходження валюти від готового прокату є найбільші, порівняно з феросплавами

та напівфабрикатами. Так, у 2008 р. загальна сума валютних надходжень від продажу

готового прокату до країн МС становила 2572,5 млн. дол. За нашими розрахунками, до

27

кінця 2011 р. ця сума збільшиться майже на 7,5 % і становитиме 2763,9 млн. дол.

порівняно з аналогічним періодом 2008 р.

Імпорт феросплавів з країн МС у 2008 р. становив 119,1 млн. дол., що на 23,5 %

більше порівняно з аналогічним періодом 2007 р. (рис. 7). Через фінансово-економічну

кризу обсяги імпорту феросплавів у наступні роки знижувалися і у 2010 р. становили 49,5

млн. дол. За нашими підрахунками у 2011 р. обсяги імпорту феросплавів зростуть до 77,1

млн. дол., що на 35,8 % більше, порівняно з аналогічним періодом 2010 р.


Рис. 8. Імпорт феросплавів, напівфабрикатів та готового прокату з країн МС, млн. дол.


Імпорт напівфабрикатів у 2008 р. становив 279,4 млн. дол., що на 26,3 % більше,

порівняно з аналогічним періодом 2007 р. За нашими підрахунками у 2011 р. обсяги

імпорту напівфабрикатів зростуть на 25,1 % порівняно з 2010 р і становитимуть 276 млн.

дол.

Імпорт готового прокату у 2008 р. становив 1413 млн. дол., що на 33,0 % більше

порівняно з аналогічним періодом 2007 р. За нашими розрахунками у 2011 р. обсяги

імпорту готового прокату становитимуть 1279,4 млн. дол. проти 671,1 млн. дол. у 2010 р.

Важливою групою в номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності України є

група 73 «Вироби з чорних металів». Основною продукцією цієї групи є різні труби,

трубки і профілі та фітинги (муфти, коліна, втулки) для них (рис. 8).

Експорт труб, трубок, профілів та фітингів для них з України до країн МС у 2008 р.

порівняно з 2007 р. знизився в 1,8 разів, до 852, 3 тис. т. Зниження обсягів експорту труб,

трубок, профілів та фітингів для них продовжилося і в наступні роки і в 2010 р. становило

793,8 тис. т, що на 48,1 % менше, порівняно з 2007 р. Причини, чому це відбулося?

Водночас у першій половині 2011 р. спостерігалося певне зростання обсягів труб,

28

трубок, профілів та фітингів для них. За нашими розрахунками до кінця 2011 р. експорт

зазначених товарів становитиме 1200,5 тис. т, що в 1,5 разів більше порівняно з 2010 р.


Рис. 9. Загальний експорт виробів з чорних металів з України та до країн МС, тис. т


В цілому, частка експорту вітчизняних виробів з чорних металів до країн МС у

загальному експорті у різні роки коливалася в різних межах: від 47,0 % до 67,8 %.

Імпорт виробів з чорних металів в Україну в цілому та з країн МС зокрема, подано

на рис. 10.


Рис. 10. Загальний імпорт виробів з чорних металів та з країн МС в Україну, тис. т


У 2008 р. імпорт труб, трубок, профілів та фітингів для них в Україну з країн МС

порівняно з аналогічним періодом 2007 р. зріс на 26 % – до 37,8 тис. т.

Через світову фінансово-економічну кризу у 2009 р. обсяги імпортованих труб,

трубок, профілів та фітингів для них з країн МС знизилися в 2,6 рази – до 14,8 тис. т. Проте

29

вже у 2010 р. цей показник порівняно з 2009 р. зріс 2 2,5 рази – до 36,5 тис. т. За нашими

розрахунками до кінця 2011 р. обсяг імпорту труб, трубок, профілів та фітингів для них з

країн МС становитиме 49,4 тис. т., що на 35,3 % більше, порівняно з аналогічним

періодом 2010 р.

В цілому, частка імпорту виробів з чорних металів з країн МС у загальному імпорті

у різні роки коливалася в різних межах: від 29,1 % до 55,3 %.

Зазначимо, що найбільші обсяги валюти від продажу труб, трубок, профілів та

фітингів для них до країн МС були у 2008 р. (1613,5 млн. дол.) (рис. 10). За нашими

розрахунками у 2011 р. ця сума становитиме 1623,9 млн. дол., що на 0,6 % більше,

порівняно з 2008 р.


Рис. 11. Обсяги валютних надходжень від експорту труб, трубок, профілів та фітингів для них до країн МС, млн. дол.


Обсяг імпорту труб, трубок, профілів та фітингів для них з країн МС у 2008 р.

становив 80,6 млн. дол., що майже в 2 рази більше, ніж за аналогічний період 2007 р. За

нашими розрахунками, у 2011 р. обсяг імпорту труб, трубок, профілів та фітингів для них

з країн МС зросте порівняно з 2010 р. майже в 1,6 рази – до 73,7 млн. дол.

Таким чином, проведений аналіз торгівлі металопродукцією України з країнами

МС свідчить про те, що ринки країн МС та України є досить місткими і перспективними як

для вітчизняних виробників, так і для виробників країн МС.

30

4.1.3. Проблеми та перспективи розвитку економічних торговельних взаємовідносин металургійного сектора з Митним Союзом

У рамках митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської

Федерації створено єдину митну територію, на якій не застосовується мито і обмеження

економічного характеру, за виключенням спеціальних захисних, антидемпінгових і

компенсаційних заходів. Митний союз застосовує єдиний митний тариф та інші єдині

заходи регулювання торгівлі товарами з третіми країнами14.

Відповідно до умов митно-тарифного регулювання Митного кодексу Митного

союзу та Єдиного митного тарифу15 єдиний митний тариф на вітчизняну

металопродукцію групи 72 «Чорні метали» дорівнює від 5 % до 15 % залежно від

товарної номенклатури, а групи 73 «Вироби з чорних металів» – від 5 % до 20 %16.

Зазначені ставки єдиного митного тарифу на вітчизняну металопродукцію не

впливають на торговельні взаємовідносини України з країнами МС, бо на цю продукцію

розповсюджується режим вільної торгівлі в рамках двосторонніх угод про вільну

торгівлю України з країнами-членами МС. Але часто Російська Федерація вдається до

антидемпінгових та спеціальних розслідувань щодо імпорту товарів цієї групи. У 2008 р.,

після скарг російських трубних компаній Росія вже вводила спеціальні мита на ввіз

українських нержавіючих труб у розмірі 28,1 % за тонну, проте у серпні 2011 р. цю ставку

було знижено до 9,9 % від митної вартості, але не менше ніж 1500 доларів за тонну17.

Триває повторне спеціальне захисне розслідування щодо імпорту цих труб на єдину

митну територію митного союзу, порушене Міністерством промисловості і торгівлі Росії.

Крім спеціальних захисних заходів, Митний Союз (Російська Федерація, Білорусь,

Казахстан) застосовує антидемпінгові заходи проти вітчизняних виробників труб малого

та середнього діаметру. З 1 жовтня 2011 р. по 18 листопада 2015 р. діють наступні захисні

мита: на обсадні труби – 18,9 %; на підшипникові труби – 55,3 %; на насосно-компресорні

труби – 19,9 %; на нафтопровідні, газопровідні і гарячедеформовані труби загального

призначення діаметром до 820 мм – включно виробництва компаній групи «Інтерпайп»

– 19,4%, для інших – 37,8%.

14 О Таможенном Союзе. [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.tsouz.ru/AboutETS/Pages/

default.aspx>. 15 Єдиний митний тариф – зведення ставок митних зборів, вживаних до товарів, що ввозяться на

єдину митну територію з третіх країн, систематизований відповідно до єдиної Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності Митного союзу (ТН ЗЕД МС).

16 Единый таможенный тариф Таможенного союза Республики Беларусь, Республики Казахстан и Российской Федерации (ЕТТ) утвержден Решением Межгосударственного Совета Евразийского экономического сообщества (высшего органа Таможенного союза) от 27 ноября 2009 г. №18 и Решением Комиссии Таможенного союза от 27 ноября 2009 года № 130 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: <http://www.tsouz.ru/db/ettr/tnved/Pages/default.aspx>.

17 Росія має намір продовжити мита на ввіз українських труб у Митний союз. [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://ukranews.com/uk/news/economics/2011/09/01/51794>.

31

Найбільшим вітчизняним виробником сталевих труб є «Інтерпайп», а нержавіючих

– холдинг Centravis. А Російська Федерація для цих компаній є найбільшим ринком збуту.

Так, наприклад, за даними ДП «Держзовнішінформ» в 2010 р. холдингом Centravis

експортовано 37,7 % нержавіючих труб від загального експорту даної продукції з

України. У І півріччі 2011 р. Centravis експортував до Російської Федерації 2,3 тис. т труб

на суму 29 млн. дол., до Білорусі – 0,19 млн. т (2,2 млн. дол.). ТОВ «Інтерпайп» у І півріччі

2011 р. експортував до Російської Федерації 169 тис. т труб на суму 201 млн. дол., до

Білорусі – 33 тис. т (40 млн. дол.), Казахстану – 27 тис. т (34 млн. дол.)18.

Згідно з міжурядовою угодою між Україною і Російською Федерацією до кінця

2011 р. ТОВ «Інтерпайп» мав квоту на безмитні постачання продукції, а для Centravis

спеціальне мито становило 9,9 %19.

Основним мотивом введення антидемпінгових мит називають спроможність Росії

забезпечувати себе власними трубами завдяки послідовному проведенню політики

імпортозаміщення. Проте введення антидемпінгових мит відбулося навіть у сегменті

труб великого діаметру, які Росії раніше не випускала. Відповідно Росія мала б бути

зацікавлена в імпорті лише тих труб і лише в тих обсягах, які дозволяли б обмежувати

монопольну владу місцевих виробників20. Водночас у корпорації «Інтерпайп» впевнені,

що підстави для продовження антидемпінгових заходів, принаймні щодо обсадних і

компресорних труб, відсутні, а їх посилення було надмірним.

Це дає підстави стверджувати, що головна мета збільшення мит – показати Україні

реальні загрози для її економіки в разі подальшої непоступливості щодо входження

України у МС.

Зазначимо, що будь-які торговельні обмеження негативно впливають на

діяльність вітчизняних виробників, а переорієнтація на інші ринки є досить складною та

тривалою в часі. Негативним є те, що дія антидемпінгових заходів відносно українських

18 Україна продовжила квоту на імпорт труб з РФ та інших країн на три роки / [Електронний ресурс]. –

Доступний з: <http://www.rbc.ua/ukr/top/show/ukraina-prodlila-kvotu-na-import-trub-iz-rossii-i-drugih-04102011130800>.

19 У кінці 2010 р. була підписана угода про постачання 300 тис. тонн труб з України на територію Російської Федерації у 2011 році між Мінекономрозвитку Росії і Міністерство економіки України. При цьому Україною були зняті обмеження на постачання російської продукції (феросплави, мінеральні добрива), Росія ввела антидемпінгові мита на імпорт труб з України у грудні 2005 року терміном на 5 років (із 31 січня 2006 року по 30 січня 2011 року). Зокрема, мито на нафтогазові труби становило 8,9%, підшипникові — 55,3%, обсадні — 11,4%, насосно-компресорні — 18,1%. При цьому в рамках спеціальної угоди п'ять трубних компаній, що входять зараз до холдингу "Інтерпайп", отримали можливість безмитно постачати до Росії труби. Безмитні постачання труб до Росії були дозволені в рамках спеціальних квот: 411 тис тонн у 2007 році, 419 тис тонн в 2008 році, 427,6 тис тонн у 2009 році.

20 Герасимова О. Росія вдарила Януковича по трубах / О. Герасимова. [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.epravda.com.ua/publications/2011/08/3/293753/>.

32

труб тепер поширюється і торгівлю з Білоруссю і Казахстаном. Проте частка у експорті

вітчизняних труб до цих країн є незначною.

Продовження дії антидемпінгових заходів у майбутньому для вітчизняних

виробників означало часткову втрату ринку. Для металовиробників країн МС негативний

вплив пояснюється тим, що довготривалий захист неефективних галузей економіки, у

тому числі металургійної галузі країн МС, стримує розвиток найбільш

конкурентоспроможних секторів. Причому, як свідчить практика, вигоди окремих

підприємств від протекціонізму завжди є меншими, ніж втрати споживачів.

З метою нівелювання у майбутньому негативного впливу захисних заходів з боку

МС для вітчизняних труб 22 вересня 2011 р. було схвалено проект угоди про

регулювання поставок деяких видів сталевих труб з України до країн МС. Документ був

попередньо узгоджений з іншими членами МС. Проектом угоди призупиняється дія

антидемпінгових мит, встановлених за результатами перегляду антидемпінгових заходів,

які діють щодо імпорту обсадних, насосно-компресорних, нафтопровідних,

газопровідних і гарячедеформованих труб загального призначення.

Україна, у свою чергу, прийняла добровільні зобов’язання з обмеження поставок

на територію країн МС. Зазначені обмеження складатимуть: з 1 жовтня по 31 грудня 2011

р. – 65 тис т у Російську Федерацію, 18 тис т у Білорусію, 14 тис т у Казахстан. Без сплати

мита експортувати продукцію зможуть найбільші виробники сталевих ("Інтерпайп")

і нержавіючих труб (холдинг Centravis). Для інших виробників до 2015 р. діють мита

у 19,4-37,8%.

З свого боку, Україна подовжила термін дії спеціальних заходів на 3 роки (з

10.2011 по 10.2014) незалежно від країни походження, визначивши обсяги спеціальної

квоти на імпорт до України труб сталевих безшовних обсадних та насоснокомпресорних

по роках: до 16, 753 тис. т – в четвертий річний період, 17,591 тис. т – в п’ятий річний

період і 18,471 тис. т – в шостий.

Висновки. Антидемпінгові заходи МС проти вітчизняних виробників стримують

розвиток двосторонніх торговельно-економічних зв’язків та знижують

конкурентоспроможність не лише вітчизняних виробників, а й виробників Митного

Союзу.

Попри те, що вітчизняні виробники труб складають потужну конкуренцію

російським виробникам, існують всі передумови того, що експорт вітчизняних труб у

короткостроковій перспективі зберігатиметься на високому рівні. Цьому сприятиме

випереджаючий розвиток нафтогазового сектора РФ, що потребуватиме значних обсягів

вітчизняних труб.

33

Угода про регулювання поставок деяких видів сталевих труб з України до МС – це

перша угода між Україною і МС та перший крок з відпрацювання майбутнього формату

співпраці України з МС. У зв’язку з цим, середньострокові та довгострокові перспективи

співпраці вітчизняного сектору чорної металургії з країнами МС залежатимуть від

реалізації досягнутих домовленостей, результатів подальших переговорів,

принциповості сторін та економічних інтересів.

Таким чином, у секторі металопродукції усі країни-члени МС зацікавлені у

співпраці з Україною, як і Україна, з одночасним вдосконаленням коопераційних та

інвестиційних форм подальшої співпраці. Ця зацікавленість носить не стільки

політичний, скільки економічний характер. Тобто, середньострокові і довгострокові

перспективи розвитку економічних відносин між Україною та країнами-членами МС у

металургійній сфері будуть визначатися, насамперед, економічними інтересами країн,

напрямами їх реалізації та поточними тенденціями на національних ринках

металопродукції.

34

4.2. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС

4.2.1 Структурна динаміка енергетичного балансу

Період екстенсивного розвитку минулих років не був у повній мірі

використаний для структурної перебудови національної економіки, незбалансованість

та надмірна енергоємність якої посилювали інерційний характер паливно-

енергетичного комплексу (ПЕК) та унеможливлювали проведення необхідних у ньому

реформ. У свою чергу, в самому ПЕК існуючі диспропорції стримували трансформацію

структури споживання. Незважаючи на деяке зниження енергоємності протягом

останніх років, досягнутий рівень навряд чи можна вважати результатом послідовної

державної політики. Натомість, конкурентоспроможність вітчизняної продукції все ще

забезпечувалася за рахунок обмеження обігових коштів підприємств та інвестицій у

модернізацію виробництва, а про рівень реалізації державних стратегій і програм в

енергетичної сфері свідчить той факт, що за останні 10 років структура поставок

первинного палива (тобто структура споживання) практично не змінилася. Частка газу

в ній, зокрема, зменшилася з 47% у 2000 р. до 40% у 2009 р. (табл. 1), причому

заміщення газу відбувалося аж ніяк не за рахунок власної сировини (вугілля), а

імпортованих нафти і нафтопродуктів. Частка ж вугілля у 2010 р. склала 27,5%, що

відповідає рівню 2000 року. Між тим, наприклад, у Польщі, де вугілля є основним

місцевим ресурсом, структура первинних поставок є більш раціональною: вугілля –

58%, нафта – 22% і газ – 13%.

Таблиця 6. Поставки первинної енергії, млн. т у.п.

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Вугілля 48.1 45.4 44.7 52.0 45.6 45.5 49.1 49.3 48.6 41.4 43.6 Нафта 13.4 12.5 31.7 32.1 36.4 26.8 21.3 20.2 15.4 15.9 16.1 Природний газ 83.9 87.2 93.6 94.8 86.8 86.8 78.8 78.7 81.8 65.8 63.0 Атомна енергія* 29.0 28.5 29.2 30.5 32.6 33.3 33.8 34.7 33.7 31.1 33.4 Гідроенергія 1.4 1.5 1.2 1.1 1.4 1.5 1.6 1.3 1.4 1.5 1.6 Чистий імпорт нафтопродуктів

3.6 -1.6 -10.6 -12.6 -11.9 -7.9 -0.7 1.2 4.4 3.5 2.2

Чистий імпорт коксу -1.0 -0.7 0.1 -1.3 -2.2 -0.3 0.8 1.5 0.2 -0.7 -1.1 Чистий імпорт електроенергії -0.5 -0.2 -0.4 -0.6 -0.6 -1.1 -1.1 -1.2 -0.8 -0.5 -0.5

* Розраховано за обсягом виробленої електроенергії методом фізичної енергоємності.

Для пояснення причин виникнення диспропорцій в енергобалансі слід зважити

на те, що структура споживачів по кожному з первинних енергоресурсів є традиційно

обмеженою. Зокрема, 44,1% вугілля (енергетичного) використовується для

виробництва електроенергії і тепла (в основному великими ТЕС). Інші 36,6% вугілля

35

(коксівного) переробляється коксохімічними заводами (КХЗ) на кокс, що практично

весь використовується металургійними заводами для виплавки чавуну. Крім того,

металургія споживає ще 8,7% вугілля, що або знову ж таки переробляється на кокс, або

додається до доменної шихти. Сама видобувна промисловість споживає 4,2% вугілля,

3,5% споживається промисловими підприємствами для виробництва електроенергії і

тепла на заводських котельнях і ТЕЦ, 2,9% споживається іншими секторами.

Хоча економічне падіння в середині 90-х відбувалося нерівномірно з-поміж

промислових галузей, темпи падіння виробництва основних споживачів вугілля були

відносно однаковими. З початком відновлення виробництва цінова ситуації

зорієнтувала споживачів до заміщення вугілля на інші види палива. В

електроенергетиці були введені нові потужності атомних та гідроелектростанцій,

задіяні потужні газомазутні блоки ТЕС, комунальні котельні були переведені на газ.

Водночас, пиловугільні блоки були задіяні лише на 50-60%, а частка вугілля у структурі

палива для цих блоків впала до 67%. Відносно дешевий та доступний газ також став

більше використовуватися в доменному виробництві. Таким чином, загальне

скорочення енергоємності економіки та, зокрема, зменшення використання вугілля,

що відбувалося в цей час в країнах Європи в рамках цілеспрямованої державної

політики внутрішньої диверсифікації споживання енергії, мало в Україні цілковито

інакшу природу (рис. 12).

0.0

500.0

1000.0

1500.0

2000.0

2500.0

0.050.0

100.0150.0200.0250.0300.0350.0400.0450.0500.0

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

млрд. дол. СШАмлн. т у.п. Німеччина

0.0

200.0

400.0

600.0

800.0

1000.0

1200.0

1400.0

1600.0

1800.0

0.0

50.0

100.0

150.0

200.0

250.0

300.0

350.0

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

млрд. дол. СШАмлн. т у.п. Велика Британія

0.0

50.0

100.0

150.0

200.0

250.0

0.0

20.0

40.0

60.0

80.0

100.0

120.0

140.0

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

млрд. дол. СШАмлн. т у.п.

Польща

Постачання первинної енергії ВВП

0.0

10.0

20.0

30.0

40.0

50.0

60.0

70.0

0.0

50.0

100.0

150.0

200.0

250.0

300.0

350.0

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

млрд. дол. СШАмлн. т у.п.

Україна

Видобування вугілля Споживання вугілля

36

Рис. 12. Динаміка споживання енергії і вугілля (млн. т у.п.) і ВВП (млрд. дол. США)

Політика енергозабезпечення попередніх років закріпила в Україні

ресурсозалежну модель розвитку та посилила критичну залежність економіки від газу,

негативні ефекти від чого почали явно відчуватися після зростання вартості

російського газу. Разом з тим, поточне кризове становище вугільної галузі не

дозволить у короткостроковій перспективі в повній мірі використати усі переваги

цього енергоносія, як це передбачено Енергетичною стратегією21, оскільки існуючі

домашні потужності з видобутку фізично не зможуть задовольнити стимульоване

державою зростання попиту на вугілля. Крім того, економічно необґрунтоване

збільшення видобутку вугілля за рахунок існуючого шахтного фонду лише посилить

проблеми, на вирішення яких були спрямовані реформи вугільного сектору в країнах

Європи (такі, як радикальна екологізація економіки і реабілітація регресійних

вугільних регіонів).

4.2.2. Зовнішня торгівля енергетичними ресурсами

Україна є енергетично залежною державою: частка імпорту в структурі поставок

первинних видів енергії без урахування палива для атомних електростанцій в різні

роки складала від 53 до 72% (56% в 2010 р.). На сьогодні до 85% імпорту

енергоресурсів надходить з Росії, в т.ч. до 100% імпорту природного газу, 76% сирої

нафти, 80% вугілля, з якого майже 90% складає коксівне вугілля. Імпорт енергоресурсів

з країн Митного Союзу загалом складає 92% від усього їх імпорту.

В загальній структурі експорту енергоресурсів Російською Федерацією частка

експорту вугілля до України складає 8%, нафти – 3%, нафтопродуктів – 2%, природного

газу – 18%. Водночас в структурі кінцевого споживання в Україні імпортований газ

складає до 66% ємності внутрішнього ринку, нафта і нафтопродукти – 61%, вугілля –

20%. В загальній структурі товарного імпорту протягом останніх років енергетичні

ресурси складали від 26 до 43%, зокрема у 2010 році цей показник склав 32%. У

вартісному вимірі понад 90% імпорту енергоресурсів складалось з двох приблизно

рівних частин — газу та нафти і нафтопродуктів.

Експорт енергоресурсів є більш диверсифікований за географічною структурою,

проте значно обмеженіший за номенклатурою, а у вартісному еквіваленті складає

лише 22% від вартості імпортованих енергоресурсів або 8% від загального товарного

експорту.

21 Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схвалена Розпорядженням КМУ від 15,03,2006 №145-р

37

Поставки до країн ЄС становлять близько 43% від загального експорту

енергоресурсів, частка експорту до країн МС складає 28% (в т.ч. 24% до Росії), до інших

країн – близько 29% (в т.ч. 10% − до Туреччини).

Основними статтями вітчизняного експорту енергоресурсів є нафтопродукти

(переважно мазут та інші важкі фракції), що забезпечують до 60% валютних

надходжень від експорту енергоресурсів, профіцитні на вітчизняному ринку марки

енергетичного вугілля (антрациту) та коксу (15-20%), а також електроенергія (5-10%).

За останнє десятиріччя структура та обсяги зовнішньої торгівлі енергетичними

ресурсами незначно змінювалися як унаслідок дії факторів ринкової кон’юнктури

(зниження спотових цін на електроенергію, зростання вартості коксу та коксівного

вугілля після зростання цін на металопрокат), так і впливу обмежуючих або

стимулюючих урядових рішень (обмеження імпорту вугілля в період власного

перевиробництва, політика на зменшення використання природного газу для

виробництва електроенергії). Ймовірно, що в короткостроковій перспективі (3-5 років)

ця структура не зазнає істотних змін, оскільки наразі відсутні очевидні підстави для

радикальної трансформації пропорцій енергетичного балансу, диверсифікації джерел

постачання енергоресурсів та розширення номенклатури енергетичних матеріалів, що

спрямовуються на експорт.

Електроенергетика

Середньо- й довгострокові перспективи розвитку економічних відносин між

Україною та країнами-членами Митного Союзу (МС) в електроенергетичній сфері

будуть визначатися економічними інтересами країн і варіантами їх реалізації,

тенденціями на національних електроенергетичних ринках. На сьогодні Об’єднана

електроенергетична система (ОЕС) України працює у паралельному режимі з

енергосистемами Росії та Білорусії згідно з відповідним міжнародним договором 1998

р.22. Синхронна робота енергосистем сприяє надійності роботи ОЕС України і є вкрай

важливим фактором забезпечення її стабільності та безпеки за рахунок балансуючих

технологічних перетоків електроенергії в періоди пікового навантаження. Ці технічні

ефекти є досить важливі також для Білорусії, дещо меншою мірою – для Росії.

Найбільш імовірним сценарієм розвитку подій в електроенергетиці між

Україною та країнами МС є продовження паралельної роботи енергосистем. Відмова

від синхронного режиму роботи з боку України може бути обґрунтована лише за

умови об’єднання ОЕС України з енергосистемами країн Європи ENTSO-E23. І хоча з

22 Договір про забезпечення паралельної роботи електроенергетичних систем країн-учасниць СНД 23 ENTSO-E - European Network of Transmission System Operators for Electricity (Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії)

38

2005 р. прийнято відповідне рішення (План дій Україна-ЄС) і ведуться роботи щодо

забезпечення об’єднання ОЕС України із ENTSO-E (колишнє UCTE24), існує комплекс

техніко-технологічних, екологічних та економічних проблем, що істотно

перешкоджають йому. Їх вирішення навіть за умов достатнього фінансування, обсяги

якого за орієнтовними оцінками Міністерства енергетики та вугільної промисловості

України складають не менше 11,4 млрд грн (в цінах 2009 р.), можливе лише в

довгостроковому періоді, імовірно не раніше 2018 р.

Окрім того, робота в паралельному режимі дозволяє Україні здійснювати

зовнішньоторговельні операції щодо експорту та імпорту електроенергії через

міждержавні перерізи. Динаміка основних показників експорту електроенергії з

України в країна-члени МС представлена в наведених нижче таблицях 7-8.

Таблиця 7. Експорт електроенергії з України в країни-члени МС за 2006-2011 рр., млн кВт-год

Роки Країна

2006 2007 2008 2009 2010 7 міс. 2011 Росія 498,1 1264,56 - 0,49 81,3 51,05 Білорусія 2500,0 879,31 0,72 998,66 2786,73 1178,0 Разом 2998,1 2143,87 0,72 999,15 2868,03 1229,05

Таблиця 8. Вартісні показники експорту електроенергії з України в країни-члени МС за 2006-2011 рр.

Країни Росія Білорусія

Роки Загальна вартість, млн дол.

Середня ціна, дол./кВт-год

Загальна вартість, млн дол.

Середня ціна, дол./кВт-год

2006 7,78 0,016 48,63 0,019 2007 44,59 0,035 21,84 0,025 2008 - - 0,025 0,035 2009 0,023 0,047 39,95 0,040 2010 2,51 0,031 124,22 0,045 7 міс. 2011 1,47 0,029 66,10 0,054

Зовнішньоторговельна діяльність України з країнами-членами МС має різний

характер та інтенсивність. Найбільші й регулярні (за винятком кризового 2008 р.)

експортні поставки електроенергії Україна здійснює в Білорусію, що нині є

електродефіцитною країною (річний дефіцит складає близько 4 млрд кВт-год). Росія

також на постійній основі експортує електроенергію в Білорусію. Будучи на сьогодні

електропрофіцитними країнами, Україна та Росія за останні три роки практично не

24 UCTE – Union for the Co-ordination of Transmission of Electricity (Союз із координації передачі електроенергії)

39

здійснюють експортно-імпортних операцій між собою. Лише в 2007 р. відбувались

відносно великі експортні поставки в Росію за рахунок того, що НАЕК "Енергоатом"

отримав виняткове право напряму продавати електроенергію по договірній ціні, яка

була нижчою порівняно з цінами, за якими здійснювало експорт ДПЗД

"Укрінтеренерго". Найбільш імовірно, що за діючої моделі ринку електроенергії в

Україні ця тенденція збережеться й надалі, принаймні до 2016 р. В 2014 р. відповідно

до Програми економічних реформ України на 2010-2014 рр. "Заможне суспільство,

конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" в Україні має бути

запроваджена лібералізована модель ринку електроенергії.

Між Україною та Казахстаном в силу віддаленого географічного розташування

відсутні двосторонні зовнішньоекономічні відносини щодо технологічного обміну та

торгівлі електроенергією.

За діючими правилами експорту електроенергії з України, які зафіксовані в

Законі України "Про електроенергетику"25, постачальники купують електроенергію на

Оптовому ринку електроенергії (ОРЕ) України за оптовою ціною та укладають

зовнішньоторговельні контракти з іноземними контрагентами. Враховуючи, що

електроенергія є стандартизованим товаром, найважливішим фактором, що визначає

перспективи та потенціал зовнішньої торгівлі ним є співвідношення цін (експортних та

внутрішньої в країні-імпортері). Середньозважена оптова ринкова ціна продажу

електроенергії постачальникам за нерегульованим тарифом в Україні протягом 2006-

2008 рр. стало зростала (0,037; 0,044; 0,058 дол. США/кВт-год), а протягом 2009-2010 рр.

за рахунок девальвації гривні дещо скоротилась (0,047; 0,055 дол. США/кВт-год).

Подібні цінові тенденції характерні і на російському ринку, зокрема, середня ціна

експортної електроенергії Росії в країни СНД зросла з 0,022 дол. США/кВт-год у 2005 р.

до 0,045 дол. США/кВт-год у 2009 р., тобто в 2 рази. В подальшому, за нашими оцінками,

зростання внутрішніх та експортних цін на електроенергію в Україні і Росії

продовжиться через постійне підвищення цін на первинні енергоносії, загальні

інфляційні процеси, гостру необхідність інтенсифікації інвестицій енергокомпаніями,

які включатимуться у ціну електроенергії.

Нині торгівля електроенергією між Україною, Білорусією та Росією здійснюється

за нульовою ставкою імпортного мита, яка є загальною в рамках ринків електроенергії

країн СНД. Разом з тим, в Білорусії та Росії мито на електроенергію, яка імпортується з

країн, що не є членами СНД складає 5%. На перспективи та цінову

конкурентоспроможність експорту електроенергії з України в Білорусію впливатиме

25Законі України "Про електроенергетику" від 16,10,1997 №575/97-ВР http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=575%2F97-%E2%F0

40

політика в рамках МС, оскільки за даними офіційної статистики 2009 р. для Білорусії

середня ціна на експортну електроенергію з Росії є дещо вищою (приблизно на 12,5%)

порівняно з експортною ціною електроенергії з України.

Крім того, необхідно враховувати тенденції лібералізації ринків електроенергії

Росії та України, що мають якісно змінити умови зовнішньої торгівлі електроенергією.

Нова лібералізована модель ринків електроенергії, що передбачатиме вільний й

недискримінаційний, в т.ч. транскордонний, доступ до ринків та мереж, двосторонні

договори між виробниками/постачальниками й споживачами, договірне (ринкове)

ціноутворення, забезпечуватиме можливість вільного вибору споживачами

постачальника електроенергії, в т.ч. іноземного, та істотно впливатиме передусім на

цінові показники. Разом з тим, таких змін можна очікувати лише в довгостроковій

перспективі, імовірно не раніше 2016 р., оскільки лібералізаційні процеси є досить

інертними, особливо в Україні.

Вугільна галузь

Структура та обсяги зовнішньої торгівлі вугільною продукцією в

середньостроковій перспективі будуть визначатися кон’юнктурою на зовнішніх ринках

кінцевих споживачів, де українська продукція за рахунок цінового фактора може

утримувати конкурентну перевагу порівняно з вугіллям основних світових

постачальників, а також дефіцитом окремих марок коксівного та енергетичного

вугілля на внутрішньому ринку. Водночас, принципової зміни товарної та географічної

структури поставок очікувати не слід: до 90% імпорту буде складати коксівне вугілля, а

в структурі експорту і надалі переважатиме антрацит, надлишок якого складає 20% від

ємності внутрішнього ринку, а також пісне енергетичне вугілля.

0

2

4

6

8

10

12

2005 2006 2007 2008 2009 2010

млн т

Експорт антрациту Імпорт коксівного вугілля

Експорт енергетичного вугілля Імпорт енергетичного вугілля

Рис. 13. Зовнішня торгівля вугіллям

41

Незважаючи на значні власні запаси коксівного вугілля і достатньо розвинену

інфраструктуру, наразі важко говорити про існування реальних передумов до зміни

негативної тенденції та суттєвого збільшення власного видобутку у довгостроковій

перспективі. Тому, враховуючи посилення вимог до якості доменної шихти і перехід

українських металургійних комбінатів на технологію вдування пиловугільної суміші,

дефіцит коксівного вугілля на українському ринку зі збільшенням обсягів виробництва

сталі буде лише посилюватися, а частка імпортованого коксівного вугілля на

внутрішньому ринку збережеться на рівні 40%. Основним постачальником коксівного

вугілля середніх і висок стадій метаморфізму (марки Ж і К) залишиться Росія, хоча

високі ціни зі сторони традиційних російських постачальників і поступове погіршення

якості сировини останніми роками сприяли диверсифікації джерел поставок. І якщо на

вартість російського вугілля переважний вплив мала світова кон’юнктура, то

погіршення якості було обумовлене внутрішніми чинниками – збільшенням обсягів

споживання російськими підприємствами та збільшенням частки вугілля відкритої

розробки, яке характеризується великою петрографічною неоднорідністю і мінливістю

технологічних характеристик, перш за все рівнем спікання. Між тим, вже в 2009 році на

російському ринку спостерігався профіцит всіх марок коксівного вугілля, а до 2015

року завдяки введення в дію нових шахт і розрізів цей профіцит може подвоїтися. З

урахуванням цього можна прогнозувати, що в середньостроковій перспективі якість

імпортованого коксівного вугілля з Росії покращиться, а його обсяги залишатимуться

стабільними на рівні 8-10 млн. т на рік. Безумовно лише за винятком фарс-мажорних

обставин, таких як весною 2010 року, коли внаслідок аварії на шахті "Распадская"

частина російських вантажопотоків було переорієнтовано на внутрішній ринок і для

компенсації яких українські компанії були змушені збільшити закупівлі вугілля у США.

Імпорт сировини з Казахстану останні роки здійснював ВАТ "Арселор Міттал

Кривий Ріг", материнська компанія якого володіє групою шахт в цій країні, тому обсяги

поставок з цієї країни навряд чи будуть більшими за 1-1,5 млн. т. Імпорт коксівного

вугілля з інших країн (США, Канада, Австралія) буде й надалі обмежений здатністю

українських портів приймати кораблі великого тоннажу і забезпечувати нормативні

терміни їх розвантаження. Потужностей нових розвантажувальних комплексів,

введених останніми роками, зокрема компанією Метінвест, все ще не достатньо для

гарантованого забезпечення українських комбінатів низькосірнистим вугіллям марок

Ж, К і ОС. Крім того, імпорт з цих країн покликаний не стільки замістити собою частку

ринку російського вугілля, скільки задовольнити попит на дефіцитні коксоутворюючі і

спікливі групи вугілля. В середньостроковій перспективі імпорт вугілля морським

шляхом може зрости з 1 до 3-4 млн. тонн на рік.

42

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

2005 2006 2007 2008 2009 2010

Інші країни Казахстан Росія

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

2005 2006 2007 2008 2009 2010

Інші країни Казахстан Росія

Рис. 14. Структура імпорту вугілля: всього (зліва) і коксівного вугілля (справа)

Із зростанням вартості як залізничних, так і морських перевезень можливо

припустити заміну частини імпорту вугілля на імпорт готового коксу з Казахстану, Росії

та Польщі (як це робить Міттал Стіл Кривий Ріг, що не має власної сировинної бази і

коксохімічних потужностей), хоча це й мало імовірно.

У середньостроковій перспективі навряд чи виникне потреба в імпорті

енергетичних марок вугілля та антрациту, що обумовлено бездефіцитною

внутрішньою пропозицією. Імпортні поставки вугілля газової групи залишаться

незначними, оскільки короткі періоди дефіциту цієї марки вугілля на внутрішньому

ринку не були обумовлені якоюсь певною тенденцією і компенсувалися збільшенням

виробництва або переорієнтацією товарних потоків між споживачами.

За останні роки Україні вдалося зберегти традиційні закордонні ринки вугільної

продукції (Болгарія, Туреччина, Молдова, Польща) і не програти конкуренцію

постачальникам з Росії і Колумбії. Українська продукція є привабливою для

східноєвропейських споживачів завдяки низьким транспортним витратам. З цієї

причини, наприклад, з 2007 року постачання до Туреччини збільшилися більше ніж

удвічі, де українські постачальники частково зайняли нішу російських компаній.

Очікується, що вказані країни і надалі залишатимуться основними імпортерами

українського вугілля. Зокрема, дефіцит потужностей виробництва електроенергії в

Туреччині вже в найближчі 5 років може призвести до потреби додаткового імпорту 30

млн. т енергетичного вугілля (в 2008 р. Туреччина імпортувала 22 млн. т вугілля, в т.ч.

14,3 млн. т енергетичного, з яких 0,8 млн. т з України). Крім того, перспективними

можуть стати ринки Ірану, Індії і Китаю, особливо для антрацитів. При цьому вказані

споживачі будуть надавати перевагу не більш якісній, а дешевшій продукції.

43

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

2005 2006 2007 2008 2009 2010

Інші країни Молдова Туреччина Болгарія

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

2005 2006 2007 2008 2009 2010

Інші країни Молдова Туреччина Болгарія

Рис. 15. Структура експорту вугілля: всього (зліва) і антрациту (справа)

Особливості формування ціни імпорту природного газу для України

Відповідно до чинних на сьогодні домовленостей щодо імпорту природного

газу з Росії від 19 січня 2009 року вартість палива розраховується щоквартально з

урахуванням зміни ринкових цін на мазут та дизельне паливо. За форматом цей

договір був абсолютно типовим контрактом "бери або плати" Гронінгенського зразка26

з прив’язкою до цін на нафтопродукти і аналогічним до тих, що використовувалися

Газпромом у торгівлі газом за довгостроковими контрактами з переважною більшістю

країн Європи. Вперше у відносинах між Україною та Росією вартість газу перестала

бути залежною від дальності транзиту і стала визначатися за чіткими зрозумілими

правилами.

Щоправда, питання щодо економічної обґрунтованості рівня базової ціни

контракту в 450 дол. США є доволі спірним. Дійсно, з одного боку базову ціну

контракту можна вважати завищеною: за даними агентства Argus Media, 450 дол. США

відповідає рівню середньої ціни газу на кордонах європейських країн у листопаді 2008

року, після чого впродовж 8 місяців вона мала стійку тенденцію до зниження. У

середньому ж за квітень-грудень 2008 року ціна газу на кордонах складала 442 дол.

США, а в січні 2009 року ціна за довгостроковими контрактами на кордоні Франції

склала 362 дол. США за 1000 куб. м газу, Угорщини – 379 дол. США, Німеччини – 382

дол. США, Італії – 388 дол. США. Тому об’єктивною ринково обумовленою базовою

ціною газу у контракті можна було б вважати 360-380 дол. США (рис. 16).

26 Гронінгенська (Голландська) –концепція експортного газового контракту сформувалася на початку 1960-х років при розробці Гронінгенського газового родовища і передбачала закріплення гарантій щодо тривалості стосунків між виробником і споживачем, прив’язку ціни газу для кінцевих споживачів до вартості альтернативних видів палива, можливість регулярного перегляду ціни в рамках контрактної формули (в т.ч. можливість корегування самої формули), мінімальні зобов’язання щодо оплати (принцип "бери або плати").

44

0.00

100.00

200.00

300.00

400.00

500.00

600.00

Січ.07

Кві.07

Лип

.07

Жов.07

Січ.08

Кві.08

Лип

.08

Жов.08

Січ.09

Кві.09

Лип

.09

Жов.09

Січ.10

Кві.10

Лип

.10

Жов.10

Січ.11

Кві.11

Лип

.11

Жов.11

Січ.12

Кві.12

дол. США/тис. куб. м

Україна, ціна за контрактом Україна, ціна зі скидкою

Німеччина Франція

Угорщина Італія

Рис. 16. Динаміка зміни ціни газу за довгостроковими контрактами для України та країн Європи

Водночас, саме такий рівень ціни досягався за рахунок знижки у 20%,

передбаченої на першій рік дії договору, тобто насправді зі знижкою досягалася

поточна середньоєвропейська ціна газу на початок 2009 року. Застосування знижки

на перший рік дії довгострокового контракту є уставленою практикою для врахування

різниці між оцінкою вартості газу у довгостроковій перспективі та поточною ринковою

ціною. З урахуванням знижки середньорічна ціна газу для України в 2009 році

виявилася нижчою, ніж в середньому для європейських країн (260 дол. США проти 281

дол. США). Проте починаючи з 2010 року розрахункова контрактна ціна для України

практично вирівнялася з середньоєвропейською.

На відміну від угоди 2009 року, умови квітневих домовленостей 2010 року щодо

знижки від контрактної ціни на природний газ стали певним відходом від звичної

практики контрактних відносин серед країн Європи. Між тим, протилежними були й

наслідки як для економіки країни в цілому, так і для окремих категорій споживачів.

Зокрема, завдяки знижці у 100 дол. на російський природний газ в 2010 році було

зекономлено 3,01 млрд дол. США. Без знижки від’ємне сальдо поточного рахунку

платіжного балансу збільшилося б до 5.9 млрд дол. США, а від’ємне сальдо товарного

балансу − до 11.7 млрд дол. США. Без знижки обидва показники були б лише незначно

кращі за ті, що були у 2008 році і без врахування 2008 року виявилися б найгіршими за

останні 20 років. У поточному 2011 році економія складе порядку 3.77 млрд дол. США

(рис. 6).

45

‐20

‐15

‐10

‐5

0

5

10

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Млрд. дол. США

Сальдо балансу поточних трансфертів

Сальдо балансу доходів

Сальдо балансу послуг

Сальдо балансу товарів

Сальдо поточного рахунку платіжного балансу (без знижки на газ)Сальдо поточного рахунку платіжного балансу

Рис. 17. Динаміка структури поточного рахунку платіжного балансу

Відсутність об’єктивної внутрішньої бази, де б із врахуванням динаміки цін на

альтернативні види палива відбувалося формування ринкової ціни газу, є основною

причиною суперечностей при визначенні ціни на російський газ. Пряме державне

регулювання практично всіх ринків енергоресурсів унеможливлює ринкове

формування цінового паритету між різними видами палива. Відсутність системи

біржових котирувань для інших енергоресурсів не дає можливості визначення

реальної граничної вартості палива в країні. Система аукціонів з продажу нафти,

вугілля, газового конденсату та скрапленого газу не вирішує цієї проблеми, бо

функціонує за відсутності основних передумов та принципів такої торгівлі – наявності

торговельного майданчику з вільним виходом на нього нових учасників, наявності

налагодженої логістичної інфраструктури, і головне – наявності достатньої кількості

“вільного” товару і споживачів, технологічна диференціація яких дозволяла б

формувати як попит на окремі види палива, так і сукупний попит на енергетичну

сировину. Прив’язка до світових цін на нафту (наприклад, як в Латвії) не є

виправданою: по-перше, вітчизняні підприємства не купують нафту на європейських

біржах; по-друге, пряма прив’язка призвела б до значного здорожчання газу (залежно

від цінового паритету між категоріями споживачів – у 2-10 разів); розрахунок же

вартості умовного транспортування до західноєвропейського споживача був би вже

неможливим, оскільки ця складова більше взагалі не присутня у структурі ціни, яка

прив’язана до цін альтернативних видів палива.

46

4.2.3 Вплив зміни умов торговельних режимів на структуру зовнішньої торгівлі енергетичними матеріалами

У товарній групі енергетичних матеріалів експортне мито у країнах Митного

Союзу накладається переважно на сиру нафту і продукти її переробки. Країнами нетто-

експортерами енергоресурсів запроваджується вивізне мито і на інші види палива

(природний газ, кокс, паливна деревина). Експортних та імпортних квот у торгівлі

енергоресурсами не існує.

Враховуючи, що енергетичні матеріали, як правило, виключаються з угод про

вільну торгівлю, а розміри вивізного мита на них зазвичай визначаються додатковими

(двосторонніми) домовленостями, мало ймовірним є те, що договір про ЗВТ України з

країнами Митного Союзу може суттєво вплинути на умови імпорту енергоресурсів до

України. Що ж до можливостей розширення українського експорту власних

енергоресурсів, то він обмежений доступністю сировини та наявними переробними

потужностями.

Домінуючими умовами, від яких залежить зростання експортного потенціалу

енергетичного сектора України, залишаться такі внутрішні фактори, як обмеження

транспортної та портової інфраструктури, потужність енергетичних островів або

необхідність використання вставок постійного струму для експорту електроенергії,

надлишок енергоресурсів на внутрішньому ринку тощо, а також сприятлива

кон’юнктура на зовнішніх ринках.

47

4.3. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ СЕКТОР І ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

4.3.1. Перспективи економічних взаємовідносин України з Митним Союзом

За умови невходження України до Митного Союзу ризиків для погіршення

економічних взаємовідносин у аграрному секторі між Україною та Митним Союзом

майже не існує, бо торговельні режими між Україною, Росією, Казахстаном та Білоруссю

на даний час визначаються угодами про вільну торгівлю, тобто діє безмитний режим у

взаємній зовнішній торгівлі , крім вилучень на дуже обмежений перелік товарів.

При умові приєднанні України до Митного Союзу ймовірним є сценарій, коли

Україна буде вимушена погодитись із запровадженням до третіх країн ставок імпортних

тарифів на рівні, який вже погоджено у рамках Митного Союзу трьох та який вже

застосовується у відповідності із єдиним Митним тарифом. При цьому Україна буде

вимушена почати процедуру перегляду своїх домовленостей у СОТ з впровадженням

компенсації країнам-членам СОТ за підняття імпортних тарифів на окремі товари.

Сценарій прийняття трьома країнами Митного Союзу – Росією, Білоруссю та Казахстаном

– імпортних мит до третіх країн на рівні не вищому, ніж має Україна після вступу до СОТ,

вбачається менш правдоподібним.

Порівняльний аналіз ставок ввізного митного тарифу згідно Митного тарифу

України та Єдиного Митного тарифу Митного Союзу показав, що при умові приєднання

нашої країни до МС Україна вимушена буде підняти ставки імпортних тарифів вище

зв’язаних при вступі до СОТ на більшість важливих сільськогосподарських товарів. Так

як зв’язані ставки на ці товари в українських зобов’язаннях перед СОТ нижче, ніж ставки

ввізних мит Митного Союзу. Результати порівняльного аналізу наведені у Таблиці 9.

48

Таблиця 9. Порівняльний аналіз ставок ввізних мит на основні види сільськогосподарської продукції згідно до Митного тарифу України та Єдиного Митного тарифу Митного Союзу Росії, Білорусі та Казахстану

Ставка ввізного мита (у відсотках до митної вартості)

Код УКТ ЗЕД Найменування позиції Україна Митний Союз

Зменшення чи

збільшення для України

0201 10 00 00 М'ясо великої рогатої худоби, свіже або охолоджене: туші та половини туш 15% 15%, але не менше 0,2 євро за 1 кг дорівнює

0201 10 000 9 –інші 15% 50%, але не менше 1 євро за 1 кг збільшення

0202 10 000 М'ясо великої рогатої худоби, заморожене: туші та половини туш 15% 15%, але не менше0,2 євро за 1 кг дорівнює

0202 10 000 9 – інші 15% 50%, але не менше1 євро за 1 кг збільшення

0203 11 100 1 Свинина свіжа, охолоджена або заморожена: туші та напівтуші : 12% 15%, але не менше 0,25 євро за 1 кг збільшення

0203 11 100 9 – інші 12% 75%,але не менше1,5 євро за 1 кг збільшення

0206

Харчові субпродукти врх, свиней, овець, кіз, коней, ослів, мулів, свіжі, охолоджені або заморожені: язики, печінка врх 12-15% 25%, але не менше 0,35 євро за 1 кг збільшення

0207 М'ясо та їстівні субпродукти свійської птиці 12-15% 25%, але не менше0,2 євро за 1 кг збільшення

0401-0402 Молоко та вершки, незгущені; згущені або з доданням цукру 10% 15-20% збільшення

0403 Маслянка, вершки, йогурт, кефір 10% 15%, але не менше0,18 євро за 1 кг збільшення 0404 Молочна сироватка, 10% 15%,але не менше 0,3 євро за 1 кг збільшення 0405 Масло вершкове 10% 15%, але не менше0,35 євро за 1 кг збільшення

0406 Сири всіх видів 10% 15%, але не менше 0,5 євро за 1 кг збільшення 0701 Картопля 10% 15% збільшення 0702 00 00 00 Помідори свіжі 10% 15%, але не менше 0,08 євро за 1 кг збільшення

49

0707 00 Огірки 10% 15%, але не менше0,08 євро за 1 кг збільшення 0709 30 00 00 Баклажани 20% 15% зменшення 0803 Банани 0% 5%, але не менше 0,02 євро за 1 кг збільшення 0805 10 Апельсини 0% 5%,але не менше0,02 євро за 1 кг збільшення

1006 Рис 5% 0,12 євро за 1 кг (або 24% у перерахунку

на адвалор) збільшення 1107 Солод з ячменю 10% 10%, але не менше 0,022 євро за 1 кг дорівнює 1509 Олія оливкова та її фракції 10% 5% зменшення 1511 Олія пальмова та її фракції: в упаковках 0% 15, але не менше 0,12 євро за 1 кг збільшення –для технічного використання 0% 0% дорівнює

1512 Олія соняшникова: для технічного використання 8% 15% збільшення

160100 Ковбаси 15% 25%, але не менше 0,4 євро за 1 кг збільшення 1604 11 00 00 Лосось 5% 20%,але не менше 3 євро за 1 кг збільшення 1604 12 Оселедці 5% 15% збільшення 1605 20 10 00 Креветки 0% 20%,але не менше 2 євро за 1 кг збільшення

1701 99 10 00 Цукор білий 50% 340 дол. США за 1000 кг (або 50% у

перерахунку на адвалор) дорівнює 1801 Какао-боби 0% 0% дорівнює 1803 Какао-паста 0% 5% збільшення 2401 Тютюн (сировина) 1% 5% збільшення

50

Більшість ставок імпортних тарифів у Митному Союзі є комбінованими. Цей факт

також ускладнює можливість перегляду СОТівських домовленостей України, бо на всі

сільськогосподарські товари (за виключенням підакцизних) Україна зв’язала митні

тарифи як адвалерні, відмовившись від комбінованих ставок і їх специфічної складової.

Крім того, імпорт таких товарів як м’ясо великої рогатої худоби, свіже,

охолоджене або заморожене; свинина свіжа, охолоджена або заморожена; м’ясо та

їстівні субпродукти свійської птиці на територію Митного Союзу з третіх країн буде

здійснюватися у межах тарифних квот. Діючі імпортні тарифні квоти 2011 р. наведені у

таблиці 10.

Таблиця 10. Обсяги тарифних квот Митного союзу на 2011 р.

Обсяги тарифних квот на 2011 рік, тис. тонн Найменування товару Республіка

Білорусь Республіка Казахстан

Російська Федерація

М'ясо великої рогатої худоби, свіже або охолоджене (код ТН ЗЕД МС27 0201)

2,5 0,02 30,0

М'ясо великої рогатої худоби, морожене (код ТН ЗЕД МС 0202)

2,5 10,0 530,0

Свинина свіжа, охолоджена або морожена (код ТН ЗЕД ТС 0203)

472,1

Свинячий тримінг (коди ТН ЗЕД МС 0203 29 550 2; 0203 29 900 2)*28

60,0 7,4 27,9

М'ясо та харчові субпродукти домашньої птиці, свіжі, охолоджені або морожені (код ТН ЗЕД МС 0207)

15,0 110,0 -

Заморожене обвалене м'ясо курей домашніх (код ТН ЗЕД МС 0207 14 100 1), Морожені не обвалені половинки або четвертини тушок курей домашніх (код ТН ЗЕД МС 0207 14 200 1), Морожені не обвалені ніжки курей свійських і частини з них (код ТН ЗЕД

350,0

27 Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності митного союзу -ТН ЗЕД МС.

28 Свинячий тримінг може ввозитися як в рамках тарифної квоти, встановленої у відношенні до свинячого тримінгу, так і в рамках тарифної квоти для свинини.

51

МС 0207 14 600 1) та заморожене обвалене м'ясо індичок (код ТН ЗЕД МС 0207 27 100 1) Джерело: Офіційний сайт Комісії Митного союзу: http://www.tsouz.ru/db/ettr/Pages/Kvota.aspx.

Очікується, що обсяги тарифних квот будуть знижені у 2012 р. Зокрема, уряд

Російської федерації вже ухвалив постанову про встановлення нових обсягів квот на

2012 р., якою, зокрема, імпортна квота на м'ясо свинини становитиме у 2012 р. 320 тис.

тонн, що становить 68% від рівня 2011 року.

Український аграрний бізнес окремих підгалузей зацікавлений у перегляді

наданих поступок з доступу до внутрішнього ринку країни при вступі України до СОТ, а

саме зв’язаних ставок імпортних тарифів на товари молочної та м’ясної груп у бік

підвищення. Згідно з Статтею XXVIII ГАТТ можливість перегляду зобов’язань з метою

зменшення імпорту існує. Україна має право використання положень зазначеної статті

не раніше, ніж через три роки після вступу до СОТ. Але зміна тарифних поступок

призведе до переговорів з країнами-членами СОТ про компенсаційні поступки по

інших товарах з метою збереження загального рівня торгівлі.

Аналіз показав, що на більшість товарів молочної та м’ясної груп товарів ставки

імпортних тарифів згідно Митного тарифу Митного Союзу вищі, ніж зв’язані ставки

України у СОТ.

У той же час, «компенсаційними»29 товарами у випадку України могли б стати

риба, рибні продукти або тропічні фрукти. Але у межах Митного Союзу ставки імпортних

мит на ці товари також вище зв’язаних ставок України. Наприклад, в Україні зв’язані

ставки імпортного мита дорівнюють: на оселедці – 5%, у Митному Союзі (МС) – 15%; на

креветки – 0% (Україна) та 20%, але не менше 2 євро за 1 кг (МС); на банани – 0%

(Україна) та 5%, але не менше 0,02 євро за 1 кг (МС); на апельсини – 0% (Україна) та 5%,

але не менше 0,02 євро за 1 кг (МС). Тобто, у рамках членства у Митному Союзі рибні

продукти або тропічні фрукти не можуть бути «компенсаційними» товарами, лише у

випадку якщо всі країни-члени Митного Союзу погодяться і приймуть рішення стосовно

зменшення імпортних мит на ці товари до рівня українських.

Такі товари як пальмова олія, какао-паста, тютюн, які імпортуються до України як

сировина для виробництва харчових та тютюнових виробів, у Митному Союзі також

обкладаються більш високими ставками імпортних мит, ніж в Україні. Підвищення

29 «Компенсаційні» товари - товари за рахунок зниження імпортних мит на які країни-члени СОТ потенційно могли б погодитися із підвищенням імпортних мит на товари молочної та м’ясної груп.

52

імпортних мит на ці товари для України є економічно невигідним, бо підвищить вартість

сировини та зменшить доходи переробних підприємств.

Аналіз можливих торговельно-економічних наслідків інтеграції з Митним Союзом

показує, що для України переваги відносно експорту полягатимуть у скасуванні

вилучень з режимів вільної торгівлі, що особливо є важливим для цукрової галузі країни.

Так, наприклад, експорт українського цукру до Росії відсутній через вилучення цукру

білого з режиму вільної торгівлі між Україною та Росією. Це вилучення до речі

зберігається і в Договорі СНД про зону вільної торгівлі.

Рівень імпортних мит на цукор білий згідно Єдиного Митного тарифу Митного

Союзу майже на рівні українського, у перерахунку на адвалерне мито близько 50%. Але у

межах Митного союзу застосовуються заборонені СОТ інструменти регулювання імпорту

як кількісні обмеження, наприклад, на імпорт цукру білого у обсязі 54,4 тис. тонн при

імпорті на територію Республіки Казахстан.

Імпортне мито на цукор-сирець при імпорті до Митного Союзу буде

встановлюватися після проведення моніторингу цін на цукор-сирець на Нью-Йоркській

товарно-сировинній біржі та визначення його середньомісячної ціни. Вона буде

розраховуватися як середнє арифметичне біржових цін за поточним контрактом за всі

дні торгів за попередні три місяці.

У Росії залежний від світової ціни імпортний тариф на імпорт цукру–сирцю з

тростини застосовується з 1 січня 2004 року. Він базується на механізмі змінного

імпортного податку залежно від зміни світової ціни на цукор. При вступі до СОТ країни

Митного Союзу повинні взяти на себе зобов‘язання з дати вступу до СОТ не зберігати, не

вводити і не відновлювати дії будь-яких кількісних квот, а також будь-яких кількісних

обмежень, які не можуть бути обґрунтовані з точки зору законодавства СОТ. При цьому

вони повинні дотримувати положень Ст. 4.2 Угоди про сільське господарство, тобто не

застосовувати будь-яких заходів, які мають бути перетворені на звичайні мита (кількісні

обмеження імпорту, змінювані імпортні збори, мінімальні імпортні ціни, вибіркове

ліцензування імпорту, нетарифні заходи, що вживаються підприємствами державної

торгівлі, добровільні обмеження експорту).30

Скоріше за все, Росія буде вимушена відмовитися від застосування такої «рухомої»

ставки імпортного мита після вступу до СОТ і перейти на звичайне мито, бо на цьому

наполягали країни-члени Робочої групи з приєднання Росії до СОТ.

30 Результати уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. К.: „Вимір”, Секретаріат міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. С. 38

53

Рішенням Міждержавної Ради Євразійської економічної співдружності від 27

листопада 2009 р. №18 затверджено також «Перелік чутливих товарів, по відношенню до

яких рішення про зміну ставки ввізного імпортного мита комісія Митного Союзу ухвалює

консенсусом». До цього переліку увійшли більшість видів сільськогосподарської

продукції за кодами: 0201-0201; 0207; 0301-0304; 0401-0403; 0405-0408; 0602; 0701-0707;

0808; 0810; 1002; 1003; 1006; 110100; 1102-1104; 1107-1108; 1507; 1511-1514; 1517; 160100;

1701; 1704; 1806; 1901; 1905; 2001; 2005; 2007-2009; 2102; 2207; 2208; 2304 00. Підвищувати

або знижувати тариф на ці товари можливо буде тільки за згодою всіх трьох країн, а при

приєднанні України до МС - чотирьох.

Також у межах Митного Союзу визначено Перелік товарів, які є суттєво

важливими для внутрішнього ринку Союзу, і по відношенню до яких у виняткових

випадках можуть бути встановлені тимчасові обмеження або заборони експорту. Україна

як член СОТ може погодитися на застосування цієї норми лише на умовах, що базуються

на положенням багатосторонніх домовленостей СОТ щодо запровадження обмежень чи

заборон імпорту, і ні в якому випадку на відмінних від них.

Аналіз документів, напрацьованих в рамках переговорного процесу з вступу

Російської Федерації, Казахстану та Білорусі до СОТ, свідчить про відмінний від

українського підхід до державного регулювання питань технічних бар’єрів у торгівлі та

санітарних і фітосанітарних заходів. Зокрема, країни-члени Митного Союзу не надають

можливість проводити оцінку відповідності органам з оцінки відповідності, які не є

резидентами, що не відповідає Статті 6.1.1 Угоди TБT. Члени Митного Союзу працюють

лише за системою двосторонніх угод про взаємне визнання відповідності, що не

відповідає Статті 5 Угоди ТБТ та практиці України, яка перейшла на добровільну

сертифікацію продукції. Також у цих країнах велика кількість продукції підпадає під

обов’язкову сертифікацію, що не відображено у відповідних державних технічних

регламентах. Уніфікація правил ТБТ та СФЗ України з країнами МС забере дуже багато

часу та можлива лише на умовах СОТ.

Створення Митного Союзу дає певні переваги для розвитку АПК, але при цьому

існують адміністративні бар'єри, які уповільнюють його. Для того, щоб казахстанське

м'ясо потрапило у Росію, воно повинне пройти чотири види так званих адміністративних

бар'єрів. Повинна бути проінспектована область, з якої буде поставлятися продукція, а

на це витрачається від одного року до декількох років. Потім сам м'ясокомбінат повинен

провести експертизу за участю російських ветеринарів. Крім того, у рамках

національних законодавств потрібно, щоб російський покупець був включений до

спеціального реєстру Россільгоспнагляду (Россельхознадзор), а якщо ні, то він просто не

зможе укласти договір. І останній бар'єр - м'ясна продукція повинна пройти контроль на

54

складах тимчасового зберігання, які розміщені тільки у чотирьох містах Російської

Федерації. У результаті уніфікації всіх угод, прийняття єдиного переліку та єдиної

сертифікації товарів, такі бар'єри можуть бути зняті. Це безперечно може стати суттєвою

вигодою для бізнесу країн-партнерів Росії по МС.

За результатами переговорів по створенню Митного Союзу рівень державної

підтримки агропромислового комплексу в країнах-учасницях не повинен перевищувати

10% від вартості валової продукції сільського господарства. Нині у Казахстані сукупний

рівень державної підтримки оцінюється у 4,5%, у Росії - 2,5%, а у Білорусі – 18% від

вартості валової продукції сільського господарства. Агропромисловий комплекс

Білорусі у 2005-2009 роках одержав 7,24 млрд. доларів прямих і непрямих дотацій від

держави. У Білорусі рівень державної підтримки найвищий порівняно з країнами-

партнерами по МС. Тому Білорусь буде вимушена скоротити цей рівень підтримки згідно

до зобов’язань в рамках Митного Союзу трьох. Стосовно єдиного підходу (критерію) до

кількісних обсягів субсидування сільського господарства країн-учасниць Митного

Союзу, то для України він є неприйнятним, бо Україна зв’язала свою Сукупну річну

підтримку на такому рівні, який на 3, 043 млрд. грн. перевищує 10% від щорічної вартості

валової продукції сільського господарства, і Україна не має зобов’язань по її

скороченню.

4.3.2. Перспективи експорту м'яса та м'ясних продуктів до Митного союзу

Найбільш динамічним сегментом зовнішнього ринку м'ясної продукції України є

експортний ринок м'яса птиці. Частка м'яса птиці і субродуктів складає близько 70% у

експорті м'яса і м'ясних продуктів. Провідними експортерами є Миронівський

хлібопродукт та компанія «Агромарс», а найбільші обсяги експортуються у Казахстан,

В'єтнам, Молдову і Росію.

Хоча експорт м'яса птиці України постійно зростає, все ж він не перевищує 2,6%

від обсягів внутрішнього виробництва (рис.18).

0,2%1,0% 1,1%

2,1% 2,6%

0

200

400

600

800

1000

1200

тис

т

0%

15%

%

експорт м'яса птиці,тис т

1 7 9 19 25

виробництво м'ясаптиці, тис т

589 689 794 894 954

відношення обсягівекспорту до обсягіввиробництва,%

0,2% 1,0% 1,1% 2,1% 2,6%

2006 2007 2008 2009 2010

Рис.18. Відношення обсягів експорту до обсягів виробництва м'яса птиці, 2006-2010 рр.

Джерело: розраховано на основі даних Державної служби статистики України.

Зовнішні поставки м'яса птиці - одне із самих активних експортних напрямів, які

динамічно розвиваються. З 2007 р. по 2010 р. обсяги продукції, що відправляється на

експорт, подвоювалися щорічно.

Подібна експортна динаміка стала можливою через наступні причини:

• висока концентрація підприємств галузі;

56

• постійне збільшення проведення, переважно в сегменті охолодженої продукції,

що робить внутрішній ринок по даному виду продукції близьким до насичення, і

з'являються додаткові ресурси для експорту;

• технічні можливості експортувати різноманітний асортименти продукції: від

глибокої заморозок до охолодженого м'яса;

• падіння гривні стосовно основних світових валют, яке відбулася наприкінці 2008

року, тільки підсилило конкурентоспроможність українського м'яса птиці на

зовнішніх ринках і підвищила привабливість експортних поставок для

виробників.

У 2010 році було експортовано 32,5 тис. тонн продукції, що в 1, 7 рази більше, ніж

у 2009 році. Виручка від реалізації м'яса птиці на зовнішніх ринках склала 41,4 млн. дол.

США проти 19,5 млн. дол. США у 2009 році.

Географічна структура експорту м'яса птиці у 2010 році не зазнала суттєвих змін у

порівнянні з минулим роком. Основні споживачі – це Казахстан і В'єтнам, на які припадає

70% усіх експортних поставок (табл. 3).

Таблиця 3. Географічна структура експорту з України в 2010 році м'яса птиці

млн.

дол. США дол.

США/т тис. т % * Усього 41,4 1 275 32,5 100 Казахстан 24,4 1 547 15,8 49 В'єтнам 3,5 507 6,9 21 Молдова 5,1 2 039 2,5 8 Гонконг 1,6 639 2,5 8 Грузія 2,3 1 692 1,4 4

Джерело: Держкомстат України * структура розраховувалася по вартісному показникові

Потенційні обсяги експорту м'яса птиці до країн Митного Союзу (місткість

імпортного сегменту ринку м'яса птиці МС) теоретично можна оцінити обсягом

імпортної тарифної квоти, тобто сумарно по всіх кодах у 475 тис тонн. В Україні

спостерігаються поступове насичення внутрішнього попиту на охолоджене м'ясо

птиці. Тому у середньостроковій перспективи щорічні темпи зростання обсягів

виробництва охолодженого м'яса птиці в Україні, які впродовж 2006-2010 рр. склали

14%, уповільняться. У зв’язку з цим, ринки МС, особливо Росії та Казахстану, будуть

привабливими для українським птахівників у коротко- і середньостроковій

перспективі. Подібний термін обумовлений тим, що завдяки державній підтримці

Російська Федерація у найближчі п'ять-сім років планує вийти на рівень

57

самозабезпечення м'ясом птиці, щоб виконати затверджені законодавчо критерії

продовольчої безпеки.

Зараз у Росію можуть експортувати м’ясо птиці не всі підприємства, а тільки ті,

які пройшли атестацію з боку РФ. З 2005 р. по 1 липня 2010 року у Російській Федерації

діяло обмеження на імпорт курятини з України.

Потенціал нарощування обсягів експорту мороженого м'яса птиці в країни МС є

обмеженим через жорстку конкуренцію у даному сегменті великих країн-виробників,

таких, як США і Бразилія. Обсяги виробництва мороженого м'яса птиці в Україні

становлять менше 20% від тарифної квоти МС. Українські поставки м’яса птиці до країн

МС обмежуються тільки ринком Казахстану і у майбутньому ситуація суттєво не

зміниться.

475

морожене 84,5

охолоджене 669,4

0

200

400

600

800

тис.т

тарифна квота МС, тис.т виробництво2010р.,тис.т

Рис. 19. Місткість імпортного сегменту ринків м'яса птиці МС та обсяги виробництва м'яса птиці в Україні, тис. т.

Джерело: Дані Державної служби статистики України та офіційного сайту Комісії Митного союзу: http://www.tsouz.ru/db/ettr/Pages/Kvota.aspx.

Зменшується також місткість імпортного сегменту внутрішнього ринку свинини

у країнах Митного Союзу. Російська Федерація є найбільшим імпортером української

свинини. Обсяги експорту свинини з України незначні і склали всього 6 330,3 тонн за

сім місяців 2011. Позитивною тенденцією є зростання обсягів експорту, адже у 2010 р.

було експортовано лише 47,9 тонн свинини за товарним кодом 0203 (свинина свіжа,

охолоджена або морожена).

58

На рис. 20 порівнюються місткість імпортного сегменту ринку свинини Митного

союзу і обсяги виробництва свинини переробними підприємствами України.

Свіжа, охолоджена та морожена

свинина; 567,4

Морожена свинина; 7,3

Свіжа і охолоджена свинина; 124

0

100

200

300

400

500

600

тис.т

Тарифна квота МС, тис.т Виробництво переробнимипідприємствами, 2010р.,тис.т

Рис. 20. Місткість імпортного сегменту ринків свіжої, охолодженої та мороженої свинини МС та обсяги виробництва свинини м'ясопереробними підприємствами в Україні, тис. т.


Порівняння місткості ринку МС з обсягами виробництва свинини

підприємствами України показує, що можливості експорту більше, ніж у 4 рази

перевищують поточні обсяги виробництва. Отже нарощування експорту у країни

Митного союзу можливе за умови зростання вітчизняних обсягів виробництва

свинини. На даний момент виробництво свинини в України зосереджено у великих

вертикально-інтегрованих структурах із замкнутим циклом виробництва і надалі ця

тенденція буде продовжуватися. Тому у найближчий час у України з’являться

можливості для збільшення експортних поставок у МС, але за умови незастосування

обмежувальних заходів щодо українського імпорту з боку Митного Союзу.

Відносно яловичини, то національний ринок повністю залежить від експортних

поставок у РФ, яка є майже єдиним експортним ринком для яловичини українського

походження. Останніми роками спостерігається негативна тенденція поступової

втрати цього ринку. У 2010 р. експортні поставки з України яловичини скоротилися на

29 % у натуральному виразі порівняно з 2009 роком. Таке зменшення є результатом

обмежень з боку РФ, які мають ветеринарно-санітарний характер і вводяться

59

ветеринарною службою РФ. Всередині України споживання яловичини обмежене

через несформовану культуру споживання цього продукту, його дорожнечу та низьку

платоспроможність населення.

Протягом 7 місяців 2011 року було експортовано до країн МС 1470,2 т

охолодженої яловичини (код 0201) та 5292,8 т мороженої яловичини (код 0202). Діюча

тарифна квота на морожену яловичину у 26 разів перевищує обсяги її виробництва

м’ясопереробними підприємствами України (рис.21). Таким чином, потенціал експорту

яловичини у країни МС обмежений лише можливостями власного виробництва,

безумовно, у випадку відсутності нетарифних обмежень з боку МС.

542,5

32,52 20,973,9

0

100

200

300

400

500

600

тис.т

Тарифна квота МС,тис.т

Виробництвопереробними

підприємствами,2010р.,тис.т

Морожена яловичина

Свіжа і охолоджена яловичина

Рис. 21. Місткість імпортного сегменту ринків свіжої, охолодженої та мороженої яловичини МС та обсяги виробництва яловичини м'ясопереробними підприємствами в Україні, тис. т.


Для всіх видів м’яса українського виробництва характерна одна особливість –

експортні можливості залежать від швидкості нарощування внутрішнього

виробництва та відсутності обмежувальних нетарифних ветеринарно-санітарних

заходів з боку країн Митного Союзу.

60

4.3.3. Перспективи розширення експорту молочних продуктів

Важливою групою товарів для потенційного збільшення експорту в країни

Митного союзу є продукція молочної галузі. Можливості розширення експорту

молочних продуктів ускладнюються двома чинниками.

По-перше, політика імпортозаміщення на ринку молочних продуктів, яка

активно впроваджується в Росії. Впродовж останніх 4 років в РФ введено в

експлуатацію 278 молочних комплексів, модернізовано та реконструйовано 726

молочних комплексів з використанням сучасних технологічних рішень. На нових

реконструйованих і модернізованих тваринницьких комплексах виробляється близько

4 млн. тонн молока або 12,5% від загального його обсягу в країні. У даний час на стадії

будівництва знаходиться 124 об'єкти молочного тваринництва. У 2012 році планується

до введення 56 об'єктів з проектною потужністю 535 тис. тонн молока на рік, в 2013

році - 34 об'єкти на 175 тис. тонн, в 2014 році - 16 об'єктів на 148 тис. тонн.

По-друге, підвищення вимог до якості молочних продуктів. З 26 липня 2011 р.

набрав чинності новий технічний регламент на молоко і молочну продукцію

відповідно до Федерального закону від 22.06.2010 р. №2010 № 163-ФЗ «Про внесення

змін у Федеральний закон «Технічний регламент на молоко і молочну продукцію». У

нову редакцію технічного регламенту внесено обмеження по заміні молочного жиру в

кількості, що не перевищує 50% від загального вмісту жиру у молочних продуктах

виключно замінником молочного жиру. Крім того, заборонено використання

немолочних білків як замінника молочного білку. Більш жорсткими стали вимоги до

молочних продуктів дитячого харчування, найменувань та маркування продуктів, які

містять молоко.

Набуття чинності новим технічним регламентом на молочну продукцію співпало

у часі з охолодженням торговельних відносин з Росією у зв'язку із реальною

перспективою завершення створення ЗВТ між ЄС та Україною (середина 2011 р.). За

підсумками інспекції українських підприємств, які спеціалізуються на виробництві

продукції тваринного походження, Митний союз прийняв рішення тимчасово

обмежити імпорт м'ясо-молочної продукції деяких підприємств України.

Заборона на імпорт молочних продуктів з України, у введенні якої

простежуються політичні мотиви, запроваджується не вперше, отже можливі її

наслідки і шляхи подолання шоку від втрати зовнішніх ринків збуту можна оцінити з

досвіду попередніх років.

61

Так у 2006 році Російською Федерацією були введені заборони на імпорт

молочних продуктів з України, що недвозначно пов'язувалися з політичними умовами.

З огляду на цю обставину, вимушеною стратегією для молочної галузі країни стала

диверсифікація експорту. Внаслідок орієнтації експорту молочних продуктів

переважно на ринки Російської Федерації після заборони ввезення на територію Росії

молочних продуктів з України у 2006 році вітчизняні виробники молока втратили 40%

експортних надходжень. У 2004 році частка Російської Федерації в експорті молочної

продукції з України складала 56,3%, у 2005 році – 64,2%, а у 2007 році після введення

заборон на експорт скоротилася до 38,3%. Проте вже у 2008 році обсяги експорту

молочної продукції в РФ зросли, а частка РФ в експорті збільшилася до 67%. У таблиці

11 представлені дані щодо експорту основних видів молочних продуктів з України у

2009 та 2010 роках.

Таблиця 11. Експорт та імпорт основних видів молочних продуктів в Україні, 2010 -2011 (7 міс.) рр., тонн

Експорт Імпорт Товар

Провідні імпортери

2011р., 7 міс., т

2010 р., т

Провідні експортери

2011р., 7 міс., т

2010 р., т

0401-молоко та вершки, незгущені

Казахстан 9492,1 10513,5 Росія

Німеччина 1000,5 476,8

0402-сухі молокопродукти та згущене молоко

Бангладеш Росія

Казахстан 26426,1 21653,5 Білорусь 1790,7 2643,4

0403 - маслянка, коагульовані молоко та вершки, йогурт, кефір та ін.

Молдова Казахстан

4056,2 2936,9 Росія 4139,8 4102,9

0404 - молочна сироватка

Китай Білорусь

11835,9 11431 Чехія

Франція 773,7 1260,4

0405-масло вершкове

Казахстан 1724,8 788,8 Білорусь

1780,9 2336,1

0406-сири всіх видів та кисломолочний сир

Росія 45251,4 47401,9 Росія

Польща 6007,5 5255

2105 – морозиво Молдова, Росія

2129,1 2236,9 Росія, Німеччина

583,7 316,7

2202 – молочні напої

Азербайджан Молдова

96,3 40,8 Росія 995,7 580,7

3501-казеїн Німеччина, Польща

3457,8 2823,5 Польща 1,0 1,2

Разом 104469,7 99826,8 17073,5 16973,2

Джерело: Дані Державної служби статистики України.

62

Як видно з таблиці 11, у структурі українського експорту молочних продуктів

майже половину складають сири. Експортуються переважно тверді сири (понад 95% у

структурі експорту сирів). У 2010 році переважна частка експорту сирів прийшлася на

країни Митного союзу - Російську Федерацію (85%) та Казахстан (12%).

Визначальними чинниками для розширення експорту молочних продуктів до

країн МС є наступні: (1) вирішення проблеми дефіциту молочної сировини в Україні; (2) її

цінова конкурентоспроможність; (3) торговельна політика Росії як основного споживача

української молочної продукції, особливо сирів; (4) відповідність продукції українських

підприємств вимогам нового технічного регламенту РФ. Також значну загрозу для

розвитку молочної галузі України становлять зменшення внутрішнього поголів'я корів та

низька якість молочної сировини.

4.3.4. Вплив рішень комісії Митного Союзу на ринок карамелі і деяких інших кондитерських виробів

З 8 липня 2011 р. РФ ввела спеціальне ввізне мито на карамель, що ввозиться на

її територію. Це мито застосовується відповідно до постанови Уряду РФ від 3 червня

2011 р. № 445 «Про заходи щодо захисту економічних інтересів російських виробників

карамелі». Цією постановою додаткове мито встановлено строком на 3 роки (до 7

липня 2014 р.) у розмірі 294,1 дол. США за 1 тонну.

Карамель, яка ввозиться на територію РФ, класифікується у відповідності з

Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності Митного союзу (ТН ЗЕД

МС) та УКТ ЗЕД кодами 1704 90 710 0, 1704 90 750 0, 1806 90 500 1 та1806 90 500 2.

Наступним кроком обмеження імпорту карамелі стало розповсюдження цих

заходів на всю територію Митного союзу, правовою основою для чого є Угода про

застосування спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів по

відношенню до третіх країн від 25 січня 2008 р., яка набула чинності з 1 липня 2010 р.

Уряд Республіки Казахстан своєю постановою від 14 вересня 2011 року № 1055

«Про введення захисних заходів щодо ввезення деяких видів кондитерських виробів»

встановив спеціальний захисний захід у тому числі на товарні субпідгрупи

кондитерських виробів, захищені урядом РФ, у таких розмірах:

коди ТН ЗЕД МС 1704 90 710 0, 1704 90 750 0 - 30%, але не менше 0,27 євро/кг;

1806 90 110 0, 1806 90 190 0 - 49%, але не менше 1 євро/кг;

1806 90 500 1, 1806 90 500 2, 1806 90500 9 - 39%, але не менше 0,42 євро/кг.

Захисний захід введено з 26 вересня 2011 р. строком на 3 роки.

Аналіз підстав для введення захисних заходів на ринку кондитерських виробів з

боку РФ та Казахстану недвозначно вказує на роль політичної складової. Підстави для

введення додаткового мита на ці товарні субпідпозиції і розповсюдження його на

територію Митного союзу викладені у доповіді Міністерства промисловості і торгівлі

Російської Федерації «Про результати перегляду чинних в Російській Федерації

спеціального захисного заходу щодо карамелі та антидемпінгового заходу щодо

стальних кованих валків і прокатних станів походженням з України», яка розміщена на

офіційному сайті Комісії Митного союзу31.

По-перше, наведені у цьому документі дані обмежені часовим періодом 2009 р.

Відсутність у ньому даних щодо виробництва та імпорту карамелі протягом 2010 та 2011

31 http://www.tsouz.ru

64

р. ставить під сумнів актуальність цієї проблеми на час введення заходів. По-друге, згідно

із опублікованою версією, обсяг виробництва карамелі у РФ у 2009 р. знизився усього на

5,5%, зокрема, у групі підприємств-заявників - на 6%, а частка останніх в загальних

обсягах виробництва карамелі в країнах-членах Митного союзу склала 41%. Дані щодо

імпорту карамелі з України взагалі не наводяться, як і не виключається вплив інших

чинників на виробництво карамелі в РФ. По-третє, за даними аналізованого документу

обсяги виробництва карамелі в Казахстані впродовж досліджуваного періоду навіть

зросли, причому суттєво. Так темпи зростання становили у 2009 р. 17% відносно рівня

попереднього року.

Введення спеціальних мит Митним Союзом безперечно матиме наслідком

зменшення обсягів експорту карамелі підприємствами, що працювали на ринках країн

Митного союзу, а саме: ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харківчанка», АТЗТ «Харківська

бісквітна фабрика», ЗАТ «Житомирські ласощі», кондитерська корпорація «Рошен», ЗАТ

«ВО КОНТІ». Ці втрати будуть менш відчутними для підприємств, які налагодили

виробництво у Росії (ЗАО «КОНТИ-РУС», ОАО «Липецкая кондитерская фабрика

«Рошен»). Слід відзначити, аналогічні події вже відбувалися у 2001 р. та 2006 р., що і

змусило ці дві українські компанії інвестувати у створення виробничих потужностей у

РФ. Також слід відзначити, що не зважаючи на періодичні перешкоди у вигляді

обмежень на імпорт української карамелі, українським виробникам вдалося не тільки

наростити обсяги експорту, але і витіснити виробників країн ЄС з цього сегменту

кондитерського ринку Росії.

У таблиці 12 представлені обсяги та вартість експорту товарної субпідпозиції

1704907100 - карамель, з вареного цукру без жирових добавок, з начинкою або без

начинки, у тому числі в країни Митного союзу, зокрема у Російську Федерацію.

Таблиця 12. Обсяги та вартість експорту карамелі (код УКТ ЗЕД 1704907100): 2010, січень-червень 2011 рр.

2010 р. Січень-червень 2011 р. Обсяги,

тонн Вартість, тис. дол. США

Обсяги, тонн

Вартість, тис. дол. США

Експорт, всього 23939,1 34127,9 7805,0 13573,7 Експорт в країни Митного союзу 9455,7 14463,9 3815,3 7367,7 Експорт в Російську Федерацію 4739,6 7110,0 2832,9 5536,1

Джерело: Державна служба статистики України.

65

Експортний сегмент ринку карамелі досить диверсифікований - географія

експорту у 2010 р. була представлена 42 країнами світу, а частка країн Митного союзу

була хоча і не визначальною, проте досить значною і становила 39,5% у 2010 р. Обсяги

експорту в РФ становили 19,8% від загального експорту і 50,1% від обсягів експорту в

країни Митного союзу. Серед інших імпортерів української карамелі найбільші обсяги

ввозилися до Литви, Латвії і Туркменістану, тобто до країн, в яких споживчі уподобання

населення сформувалися ще за часів колишнього Радянського Союзу.

0%

25%

50%

75%

100%

2010 січень‐червень 2011

Інші країни

Білорусь, Казахстан

РФ

Рис. 22. Структура обсягів експорту карамелі: 2010, січень-червень 2011 рр.

У першій половині 2011 р. відбулася експансія української карамелі на ринки

країн Митного союзу, насамперед, Росії (рис. 22). За підсумками І половини 2011 р.

частка експорту карамелі у країни Митного союзу становила вже 48,9% від загальних

обсягів експорту (проти 39,5% у 2010 р.). Частка Російської Федерації у загальних

обсягах експорту зросла до 36,3%, (проти 19,8% у 2010 р.), а частка РФ в обсягах

експорту до країн Митного союзу становила вже 74,3%. За рахунок збільшення частки

Російської Федерації в обсягах експорту географія експорту звузилася до 35 країн

проти 42 країн у 2010 році..

Чинник, який сприяв переорієнтації експорту карамелі на ринки Митного

Союзу, – більш вигідні умови торгівлі. У 2010 році середня вартість тонни

експортованої карамелі становила 1425,6 дол. США за тонну, а карамелі, експортованої

до країн Митного союзу, – 1529,7 дол. США за тонну. Вигідні умови торгівлі з країнами

Митного Союзу зберігалися і у першому півріччі 2011 р. – ціна карамелі при експорті в

країни Митного союзу була на 7,3% вищою, ніж середні ціни експорту.

66

З урахуванням додаткового мита, встановленого на імпорт в РФ (294,1 дол. США

за 1 т.) до експортної ціни карамелі (середньої за І півріччя 2011 р.) додасться 15%, що,

як стверджують українські кондитери, зробить їх товар неконкурентоспроможним за

ціною на ринку РФ. Загальні збитки експортерів за умови збереження

середньомісячних обсягів торгівлі з РФ, які існували в січні-червні 2011 р., становили

би 1,4 млн. дол. З іншого боку, 30% мито, встановлене Казахстаном, є практично

заборонним для українського експорту.

Ця ситуація у черговий раз поверне українських експортерів на вихідні позиції і

змусить повернутися до стратегії диверсифікації географії експорту карамелі.

Чинниками, які пом'якшують шок, спричинений введенням обмежень на імпорт

української карамелі країнами Митного союзу, є диверсифікована географічна

структура експорту та інвестиції до РФ. Постійна присутність українських

кондитерських компаній на ринках РФ є важливим чинником, який сприятиме

швидкому поверненню на ринки країн Митного союзу.

Інші товарні позиції, на які було введено захисні заходи з боку країн Митного

Союзу, – це ірис, цукерки та аналогічні солодощі з вареного цукру з жировими

добавками (код УКТ ЗЕД 1704907500). У таблиці 13 представлені обсяги та вартість

експорту цих кондитерських виробів.

Таблиця 13. Обсяги та вартість експорту ірисок, цукерок та аналогічних солодощів з вареного цукру з жировими добавками (код УКТ ЗЕД 1704907500): 2010, січень-червень 2011 рр.

2010 р. Січень-червень 2011 р.





Експорт всього 38375,7

75731,7 21081,1 46948,1

Експорт в країни Митного союзу 21365,3 44987,2 12426,9 30232,3 Експорт в Російську Федерацію 13745,3 29232,2 8504,8 21635,7


У 2010 році. ця група кондитерських виробів експортувалася у 34 країни світу,

переважно ті, які входили до складу колишнього Радянського союзу. На цьому ринку

не відбулося такої виразної переорієнтації експорту у Російську Федерацію, хоча

частка цієї країни у структурі експорту зросла з 35,8% у 2010 р. до 40,3% у першій

67

половині 2011 року. Частка ж країн Митного союзу в експорті зросла за цей час з 55,7%

до 58,9% виключно за рахунок експорту в РФ. Серед інших імпортерів цих цукерок

найбільші обсяги ввозили Азербайджан, Туркменістан, Литва, Киргизстан і Латвія.

0%

25%

50%

75%

100%

2010 січень‐червень 2011

Інші країни

Білорусь, Казахстан

РФ

Рис. 23. Структура обсягів експорту ірисок, цукерок та аналогічних солодощів з вареного цукру з жировими добавками (код УКТ ЗЕД 1704907500): 2010, січень-червень 2011

Чинником розширення експорту в РФ також були більш вигідні умови торгівлі.

У 2010 році середня вартість тонни експортованих цукерок з вареного цукру з

жировими добавками становила 1973,4 дол. США за тонну, при експорті в РФ - 2126,7

1529,7 дол. США за тонну. Впродовж першого півріччя 2011 р. ціна цих цукерок при

експорті в РФ була на 14,2% вище, ніж середні ціни експорту.

Якщо врахувати що спеціальне захисне мито, яке ввела РФ ( 294,1 дол. США за 1

т.) у адвалерному еквіваленті дорівнює біля 12%, на той час як середня ціна експорту

цукерок з вареного цукру з жировими добавками у першій половині 2011 р. на 14,2%

перевищувала середню ціну експорту, то можна зробити висновок, що це мито, хоча і

зменшить прибутки експортерів на 4,04 млн. дол. США, проте не закриє повністю для

них ринок РФ.

З іншого боку, 30% мито, яке встановив Казахстан, є заборонним для

українського експорту.

Аналогічно можна оцінити можливі наслідки від введення захисних заходів для

карамелі і цукерок із вмістом какао (коди 1806 90 500 1, 1806 90 500 2 ТН ЗЕД МС, на які

заходи ввела РФ та код 1806 90 500 9, на який заходи ввів Казахстан). Оскільки введені

будь-яким членом МС захисні заходи розповсюджуються на всю територію МС,

оцінимо обсяги торгівлі товарного коду 1806 90 500 - кондитерські вироби з цукру і їх

замінники, виготовлені із продуктів, що замінюють цукор і місять какао. Впродовж

68

першої половини 2011 р. у країни Митного союзу було експортовано 3649 тонн цих

продуктів, а вартість експорту склала 7,1 млн. дол. США. Таким чином, враховуючи

заборонний характер введеного Казахстаном спеціального мита,

зовнішньоторговельний баланс України втратить біля 7,1 млн. дол. США від

припинення експортних поставок цих продуктів .

Загальні втрати торговельного балансу у 2011 р. від припинення експорту

карамелі та інших кондитерських виробів в країни МС, на які було введено спеціальне

мито, можна оцінити у 44,7 млн. дол. США.

69

5. ВИСНОВКИ

1. Перспективи збільшення експортних поставок промислової продукції до

Російської Федерації в середньостроковій перспективі можна оцінити як оптимістичні,

зважаючи на вже існуючі проекти та активізацію нових, наприклад, в авіабудуванні,

виробництві сільськогосподарської техніки, інше. Стосовно поставок продовольства до

Російської Федерації, то вони мають хороші перспективи, незважаючи на періодичні

обмеження імпорту тваринницької продукції з України до Росії.

2. У середньостроковій перспективі можна очікувати, що

зовнішньоторговельний оборот між Україною та Білоруссю, якщо і буде рости, то досить

повільними темпами, а найбільш вірогідно, що він залишиться на рівні 2008-2011 рр. Це

зумовлено насамперед нестабільним економічним становищем Білорусі, застосуванням,

як білоруською, так і українською сторонами, цілого ряду антидемпінгових заходів та

активізацією процесів імпортозаміщення в Україні. Товарна структура торгівлі також не

зміниться, економічне співробітництво буде сконцентровано в традиційних напрямках.

3. Загалом в Казахстан з України постачається широка номенклатура

промислової продукції: трансформаторне, холодильне обладнання, акумуляторні

пристрої, парові турбіни та інше. Враховуючи таке тісне співробітництво та подальші

плани Казахстану по технічній модернізації можна зробити висновки, що українські

компанії мають добрі шанси на розширення співробітництва та нарощування обсягів

експорту до Казахстану. Серед української продукції аграрного спрямування, яка

користується значним попитом в Казахстані, можна виділити шоколад та інші продукти з

вмістом какао, кондитерські вироби з цукру, соняшникову олію, хлібобулочні вироби,

м’ясо птиці, сири, інше.

4. У секторі металопродукції усі країни-члени МС зацікавлені у співпраці з

Україною, як і Україна, з одночасним вдосконаленням коопераційних та інвестиційних

форм подальшої співпраці. Ця зацікавленість носить не стільки політичний, скільки

економічний характер. Тобто, середньострокові і довгострокові перспективи розвитку

економічних відносин між Україною та країнами-членами МС у металургійній сфері

будуть визначатися, насамперед, економічними інтересами країн, напрямами їх

реалізації та поточними тенденціями на національних ринках металопродукції.

5. Проведений аналіз зовнішньої торгівлі металопродукцією України з

країнами Митного Союзу свідчить про те, що ринки країн МС та України є досить

місткими і перспективними як для вітчизняних виробників, так і для виробників країн

МС. Попри те, що вітчизняні виробники труб складають потужну конкуренцію

70

російським виробникам, існують всі передумови того, що експорт вітчизняних труб у

короткостроковій перспективі зберігся на високому рівні. Цьому сприятиме

випереджаючий розвиток нафтогазового сектора РФ, що потребуватиме значних обсягів

вітчизняних труб.

6. Дія антидемпінгових заходів, які прийняті МС стосовно українських труб,

поширюється, крім Росії, і на Білорусь і Казахстан. Проте частка у експорті вітчизняних

труб до цих країн є незначною. Продовження дії антидемпінгових заходів у майбутньому

могло б негативно вплинути як на вітчизняних виробників труб, так і на

металовиробників країн МС. Для вітчизняних виробників це означає часткову втрату

ринку. Для металовиробників країн МС негативний вплив пояснюється тим, що

довготривалий захист неефективних галузей економіки, у тому числі металургійної

галузі країн МС, стримує розвиток найбільш конкурентоспроможних секторів. Причому,

як свідчить практика, вигоди окремих підприємств від протекціонізму завжди є

меншими, ніж втрати споживачів.

7. Україна є енергетично залежною державою: частка імпорту в структурі

поставок первинних видів енергії без урахування палива для атомних електростанцій в

різні роки складала від 53 до 72%. На сьогодні до 85% імпорту енергоресурсів надходить

з Росії, в т.ч. 100% імпорту природного газу, 76% сирої нафти, 80% вугілля, з якого майже

90% складає коксівне вугілля. Імпорт енергоресурсів з країн Митного Союзу складає 92%

від загального їх імпорту.

8. Домінуючими чинниками, від яких залежить зростання експортного

потенціалу енергетичного сектора, залишаться такі внутрішні фактори, як обмеження

транспортної та портової інфраструктури, потужність енергетичних островів або

необхідність використання вставок постійного струму для експорту електроенергії,

надлишок енергоресурсів на внутрішньому ринку тощо, а також сприятлива кон’юнктура

на зовнішніх ринках.

9. У найближчі роки у зовнішній торгівлі між Україною та країнами МС слід

очікувати зростання експорту товарів агропродовольчої групи, які традиційно

експортуються в країни Митного союзу. Це соняшникова олія, насіння соняшнику та

макуха і інші тверді відходи, одержані під час добування олії, з насіння соняшнику і

зернові (експортуються переважно в Білорусь), алкогольні та безалкогольні напої, цукор,

кондитерські вироби. Гарні перспективи розширення торгівлі мають овочі та фрукти. Не

зважаючи на складну історію українських експортерів тваринницької продукції на

ринках РФ, можна очікувати також зростання експорту м'ясної та молочної продукції,

насамперед, курячого м'яса і твердих сирів.

71

10. У середньостроковій перспективи щорічні темпи зростання обсягів

виробництва охолодженого м'яса птиці в Україні, які впродовж 2006-2010 рр склали

14%, уповільняться. У зв’язку з цим, ринки МС, особливо Росії та Казахстану, будуть

привабливими для українським птахівників у коротко- і середньостроковій перспективі.

Подібний термін обумовлений тим, що завдяки державній підтримці Російська

Федерація у найближчі п'ять-сім років планує вийти на рівень самозабезпечення м'ясом

птиці, щоб виконати затверджені законодавчо критерії продовольчої безпеки. Потенціал

нарощування обсягів експорту мороженого м'яса птиці в країни МС є обмеженим через

жорстку конкуренцію у даному сегменті великих країн-виробників, таких, як США і

Бразилія. Обсяги виробництва мороженого м'яса птиці в Україні становлять менше 20%

від тарифної квоти МС. Українські поставки м’яса птиці до країн МС обмежуються тільки

ринком Казахстану і у майбутньому ситуація суттєво не зміниться.

11. Порівняння місткості ринку МС з обсягами виробництва свинини

підприємствами України показує, що можливості експорту більше, ніж у 4 рази

перевищують поточні обсяги виробництва. Отже нарощування експорту у країни

Митного союзу можливе за умови зростання вітчизняних обсягів виробництва свинини.

На даний момент виробництво свинини в України зосереджено у великих вертикально-

інтегрованих структурах із замкнутим циклом виробництва і надалі ця тенденція буде

продовжуватися. Тому у найближчий час у України з’являться можливості для

збільшення експортних поставок у МС, але за умови незастосування обмежувальних

заходів щодо українського імпорту з боку Митного Союзу.

12. Національний ринок яловичини повністю залежить від експортних

поставок у РФ, яка є майже єдиним експортним ринком для яловичини українського

походження. Останніми роками спостерігається негативна тенденція поступової втрати

цього ринку. У 2010 р. експортні поставки з України яловичини скоротилися на 29 % у

натуральному виразі порівняно з 2009 роком. Таке зменшення є результатом обмежень з

боку РФ, які мають ветеринарно-санітарний характер і вводяться ветеринарною

службою РФ. Всередині України споживання яловичини обмежене через несформовану

культуру споживання цього продукту, його дорожнечу та низьку платоспроможність

населення.

13. Визначальними чинниками для розширення експорту молочних продуктів

до країн МС є наступні: (1) вирішення проблеми дефіциту молочної сировини в Україні;

(2) її цінова конкурентоспроможність; (3) торговельна політика Росії як основного

споживача української молочної продукції, особливо сирів; (4) відповідність продукції

українських підприємств вимогам нового технічного регламенту РФ. Також значну

72

загрозу для розвитку молочної галузі України становлять зменшення внутрішнього

поголів'я корів та низька якість молочної сировини.

14. Спеціальні захисні заходи МС стосовно карамелі та інших кондитерських

виробів в черговий раз повернуть українських експортерів на вихідні позиції і змусять

повернутися до стратегії диверсифікації географії експорту карамелі. Чинниками, які

пом'якшують шок, спричинений введенням обмежень на імпорт української карамелі

країнами Митного союзу, є диверсифікована географічна структура експорту та

інвестиції до РФ. Постійна присутність українських кондитерських компаній на ринках

РФ є важливим чинником, який сприятиме швидкому поверненню на ринки країн

Митного союзу. Загальні втрати торговельного балансу у 2011 р. від припинення

експорту карамелі та інших кондитерських виробів в країни МС, на які було введено

спеціальне мито, можна оцінити у 44,7 млн. дол. США.

15. У жовтні 2011 р. Україна підписала Договір про зону вільної торгівлі

держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. У майбутньому саме цей договір

буде визначати особливості регулювання зовнішньої торгівлі між Україною та країнами

Митного Союзу – Росією, Казахстаном та Білоруссю, які одночасно є країнами, що

входять до зони вільної торгівлі Співдружності. Для зовнішньої торгівлі між Україною та

країнами Митного союзу ці домовленості будуть мати перевагу над положеннями

Єдиного митного тарифу Митного Союзу та іншими домовленостями МС.

16. Проведений аналіз показав, що економічні взаємовідносини та зовнішня

торгівля між Україною та країнами Митного Союзу можуть успішно розвиватися у

форматі Договору країн СНД про зону вільної торгівлі. Приєднання України до

Митного Союзу буде мати наслідком фінансові втрати у вигляді компенсацій країнам-

членам СОТ та певні політичні ускладнення.

Documents

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНИХВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА МИТНИМСОЮЗОМ