СУМЩИНА (20162) №1 СЕРЕДА, 15.01.20148 АКТУАЛЬНО

Саме тут, на цій землі, - наш родовід і найбільші святині в людському житті

Геннадій Михайленко:

10-го січня Сумщина відзначила ювілей – 75 років від свого заснування. Саме цього дня, у 1939 році, окремі райони відійшли від Харківської, Полтавської та Чернігівської областей і була створена Сумська область. З того часу, ось уже три чверті століття наш регіон росте і розвивається.

Зазвичай у день народження прийнято підбивати підсумки і ставити завдання. Ми ж вирі-шили просто згадати шляхи ста-новлення рідного краю і ще раз переконатися, що земля, на якій ми виросли і живемо – найкра-ща! Наш гід у екскурсі – голова обласної ради Геннадій Михай-ленко. На цій землі виросли його діди і прадіди. Тут ростуть його сини і внуки. Тут він народився і виріс, тут навчався і працював. Геннадій Володимирович вва-жає, що любов до Вітчизни почи-нається з любові до рідного краю.

– Геннадію Володимировичу, Ви на 9 років молодший за Сум-щину. Пройшли з областю май-же весь шлях її становлення. Що запам’яталося найбільше?

– Я не можу сказати, що за-пам’яталося найбільше, адже за ці роки відбувалося багато ціка-вих подій. І щось виокремити – буде дуже складно. Пам’ятаю наш край з 50-х років минулого століття. У пам’яті спливає неза-будоване місто, у якому не було доріг, старі будинки. І в той же час – прекрасні краєвиди, унікальна природа. З одного боку, мож-на погодитися з Олександром Купріним, коли він вперше по-трапив у Суми і написав: «Пред-ставляете ли вы себе скверный южный уездный городишко? Посредине этакая огромная кол-добина, где окрестные хохлы, по пояс в грязи, продают с телег огурцы и картофель. Это базар. С одной его стороны собор и, ко-нечно, Соборная улица, с другой – городской сквер, с третьей – каменные городские ряды, у которых желтая штукатурка об-лупилась... наконец, с четвертой стороны впадает главная улица, с отделением какого-то банка, с почтовой конторой, с нотари-усом и парикмахером Теодо-ром из Москвы. В окрестностях города, в разных там Засельях, Замостьях, Заречьях, был ра-сквартирован пехотный полк, в центре города стоял драгунский. В городском сквере возвышался летний театр. Вот и все». З ін-шого боку саме до нашого краю приїжджали і створювали ше-деври Антон Чехов, Петро Чай-ковський, були Тарас Шевченко та Леся Українка. Тільки наша земля могла виплекати таких знаних письменників, як Остап Вишня, Микола Хвильовий, Іван Багряний, композитора Дмитра Бортнянського, оперного спі-вака Бориса Гмирю, диригента Івана Заболотного, талановито-го педагога Антона Макаренка, актрису Аду Роговцеву. Що ж до обласного центру, загалом же Суми післявоєнні можна назвати таким собі повітовим містечком.

– Коли розпочалася масова ра-дянська розбудова населених пунктів та промисловості, Суми, напевне, не були винятком?

– Так, уже наприкінці 50-х по-чатку 60-х років розпочався різкий зріст промисловості та будівництва. Отримав подаль-ший розвиток машинобудівний завод ім. Фрунзе, розпочалося будівництво насосного заводу та заводу електронних мікроскопів, «Сумихімпрому». У Шостці були побудовані такі серйозні підпри-

ємства, як «Свема», розвивалися військові заводи «Імпульс» і «Зір-ка». Будувалися заводи і фабрики по усій області. Саме у ці роки по-чав зростати благоустрій міст і сіл. Почала освоюватися територія під будівництво житлових масивів у заплаві річки Псел. Сьогодні це Харківський, 9-12 мікрорайони, де намито 5 м піску. Вже мало хто пам’ятає, що майже половина міста проживає на освоєній лю-диною території. У ці роки були побудовані вулиці, мости, шля-хопроводи, залізничний та авто-вокзал. Суми стали набувати виду європейського міста. Відеокадри парку «Казка» транслювалися на заставці інформаційної програми «Время» і телефонували навіть люди з Москви. Вони питали, не-вже у вас така краса? Ми пиша-лися, що у нас дійсно прекрасне місто, все у квітах і зелені. Багато людей приїжджали у наш край і залишалися тут жити.

– Чим славилися міста і райо-ни Сумщини?

– В області розвивалося льонар-ство і коноплярство. У Глухові був знаний на увесь Союз інсти-тут луб’яних культур. І раніше, і сьогодні славляться на увесь світ кролевецькі рушники, до речі – це збереження національ-них українських традицій. І мені дуже приємно, що підприємство вижило у скрутні часи станов-лення незалежної України і нині працює. У Лебединському райо-ні була виведена м’ясо-молоч-на порода корів, яких у народі називали «лебединки». Під час Великої Вітчизняної війни відома наша землячка, двічі Герой Соці-

алістичної Праці Марія Савченко змогла зберегти стадо цих корів і у 50-ті роки їх стали масово розводити у Союзі. Славне мі-сто Конотоп було і залишається великою вузловою залізничною станцією, там і досі працюють серйозні підприємства, такі як: «Мотор деталь», «Авіакон», «Червоний металіст» та інші. На Охтирщині видобувалися і видо-буваються нафта і газ. Можна ба-гато говорити про кожен район, адже 75 років – це вже історія.

– Де народилися і виросли Ви?

– Я народився в Сумах на вул. Шишкарівській. Так вийшло, що і сьогодні живу на цій вули-ці. Навчався у 4-й школі. Потім у будівельному технікумі, Харків-ському інженерно-будівельному інституті. Тривалий час працював на різних господарських і пар-тійних посадах. Свою рідну ву-лицю пам’ятаю, коли на ній не було ані доріг, ані тротуарів. Як ми раділи, коли зробили дорогу! Ще однією вагомою подією було будівництво театру ім. Щепкіна. Ніколи ще в Сумах не будували-ся такі об’єкти. Слова «граніт», «мармур» були новими. Для міс-тян саме будівництво було чи-

мось унікальним. Усі ходили ди-витися на цей об’єкт, як на диво, особливо там «пропадали» діти. Щороку в обласному центрі зво-дилося не менше однієї школи та двох дитячих садків – сучасних, із максимальними зручностями, обов’язково з великою територі-єю, де діти повинні відпочивати. Такі ж традиції впроваджували і по області.

пишаємося нашими земляками, такими як: керівник партизан-ського руху, двічі Герой Радян-ського Союзу Сидір Ковпак, тричі Герой Радянського Союзу, мар-шал авіації Іван Кожедуб, двічі Герой Радянського Союзу Павло Рибалко та інші. Є відомі науков-ці – батько радянської фізики Абрам Йоффе, астрофізик Йо-сип Шкловський. Я вже говорив про культурних діячів, а видатних спортсменів взагалі не перераху-вати! Двоє керівників сумських підприємств були міністрами у Радянському Союзі – Володимир Лук’яненко та Микола Ольшан-ський. В історію області назавж-ди увійдуть такі керівники і бу-дівельники, як Михайло Лушпа, Анатолій Бондаренко, Анатолій Єпіфанов, які створювали сучас-ний вигляд Сум. Узагалі, на мою думку, період 60-80-х років був періодом творення. Область стала однією із найкрасивіших, розвинутих індустріально і куль-турно, науковою, молодіжною. Згадати хоча б СумДУ. Раніше він був філіалом Харківського полі-технічного інституту і знаходився у невеличкому приміщенні на вул. Привокзальній. Сьогодні це один із найкращих університетів країни. Пізніше побудовані педа-гогічний та аграрний університе-ти, академія банківської справи.

– Зрозуміло, що більш за все розвивався обласний центр та міста області. А як жили села?

– Область будували і прослав-ляли люди. Ким, вважаєте, Су-мщина має пишатися?

– Я впевнений, що Сумщина дала світові чи не найбільше знаних особистостей. Край у нас унікаль-ний! Область славилася і героя-ми під час тяжких випробувань у роки Великої Вітчизняної війни, і героями, які працювали на ви-робництві, вченими, науковцями, культурними діячами. Уродженці нашої області – близько 200 Ге-роїв Радянського Союзу, сто два жителі краю – Герої Соціалістичної Праці, п’ять – Герої України. Ми

– Одночасно з містами, де про-живає більша частина населен-ня, отримали розвиток і сільські території. У ті часи були потужні колгоспи, радгоспи. Велика ува-га приділялася молодим спеці-алістам, які їхали у села, засто-совували на місцях свої знання. Зводилися тваринницькі комп-лекси, зерно- та овочесховища, освоювалися нові поля ріллі. Для селян будувалося житло, розвивалася інфраструктура з обслуговування – садки, школи, будинки культури, дороги.

стор. 18

СУМЩИНА (20162) №1 СЕРЕДА, 15.01.201418 СУСПІЛЬСТВО

Саме тут, на цій землі, - наш родовід і найбільші святині в людському житті

Геннадій Михайленко:

Початок на 8 стор.

Лілія НАУМОВА

³ä âèòîê³â äî ñüîãîäåííÿ

Напередодні Дня народ-ження Сумщини обласний краєзнавчий музей разом із Державним архівом презен-тували фотодокументальну виставку «Сторінки історії Сумської області».

– Сумщина виховала майже 200 Героїв Радянського Сою-зу, 102 Герої Соціалістичної Праці і п’ять Героїв України, – розповів директор музею Владислав Терентьєв. – Ми вперше показуємо унікальні архівні документи про фор-мування органів виконавчої влади, про перші вибори в Сумську обласну раду. Також експонується комплекс мате-ріалів нашої славетної земляч-ки, Героя Праці, орденоносця Агрипини Пармузіної, яка від-кривала першу сесію Сумської обласної ради як найстаріший депутат того часу.

Агрипина Пармузіна відома ще й тим, що під час війни, перебуваючи в евакуації, очо-лювала ланку буряководів, внесла 120 тисяч карбован-ців на будівництво військово-го літака. На свої кошти побу-дувала дитячий будинок.

Крім того, у краєзнавчому музеї відкрився вернісаж кра-щих робіт фотохудожників області «Це рідна Сумщина моя». Виставці передував конкурс, у якому брали участь

знані фотомайстри і початків-ці з усіх регіонів області.

Ñèìôîí³ÿ áàðâ òà îáðàç³â

Виставкою відзначив 75-ту річницю області й обласний художній музей ім. Н. Онаць-кого.

З-поміж 400 робіт худож-ників рідного краю співро-бітники музею обрали п’ят-десят найдовершеніших, які й показали сумчанам. Архітектурні пейзажі Мико-ли Маринича «Старі Суми», «Спасо-Преображенський собор», Віктора Корнієнка «Тростянець. Круглий двір», картина «Спадщанський ліс» Валентина Куца, натюрморти Олени Гладких та Олександри Трегубової – демонструють красу Сумщини, її історію й сучасність.

Окрім того, відвідувачі музею можуть переглянути і вистав-ку майстра різьби по дереву Віталія Шума, також приуро-чену до свята області.

Ñóìùèíà – íà ìîíåòàõ ³ êîíâåðòàõ

Зробила область на свій День народження подарунок і ко-лекціонерам. На честь ювілею Сумщини Національний банк України викарбував пам’ятну монету «75 років Сумській області». П’ятигривнева мо-нета, тираж якої становить

Мистецькі подарунки – Мистецькі подарунки –

ювілею Сумщиниювілею Сумщини

20 тисяч штук, стала продов-женням серії «Області Укра-їни», започаткованої у 2012 році. На ній зображено Спа-со-Преображенський собор та сумську альтанку – куль-тові для мешканців Сумщи-ни споруди, а також шаблю і порохівницю як символи ко-зацької минувшини області та колосся – атрибут розвинуто-го аграрного регіону. Викар-бувані й герб області та на-писи: «СУМСЬКА ОБЛАСТЬ» і «ЗАСНОВАНА У 1939 РОЦІ».

А ще з нагоди 75-ої річниці області «Укрпошта» випустила немаркований художній кон-верт «75 років. Сумська об-ласть» та виготовила спеціаль-ний календарний штемпель. Для погашення конверта були запрошені вихованці одного із дитячих садочків обласного центру. Вони разом із головою облдержадміністрації Ігорем Яговдиком та головою облас-ної ради Геннадієм Михай-ленком урочисто проштемпе-лювали конверти.

За словами директора об-ласної дирекції «Укрпошти» Володимира Криштопа, уже зараз конверти «75 років. Сумська область» мають фі-лателістичну цінність.

…На цьому приємні сюрпри-зи не закінчуються, адже свій ювілей Сумщина святкувати-ме цілий рік, тож на жителів та гостей області чекає ще чи-мало цікавих подій.

Пам’ятні монети й унікальні архівні документи, кращі картини заслужених художників і вернісаж світлин фотографів-початківців… Усе це і багато іншого не менш цікавого заклади Сумщини підготували до 75-річчя утворення області. Валентин КУЦ «Спадщанський ліс»

Наталія ІСІПЧУКФото Володимира КОВАЛЕНКА

Навіть постачання товарів у селах було значно краще, ніж у містах. До нас їхали з усіх регіонів працювати на землі. Аграрний сектор отримав величезний розвиток, сільгосппід-приємства Сумщини давали сер-йозний внесок у загальнонаціо-нальний урожай.

– Не секрет, що період розпаду Радянського Союзу вніс свої ко-рективи. Тим не менше, Сумщині і сьогодні є чим пишатися. Чи не так?

– Я вважаю, що в незалежній Укра-їні Сумщина представлена достой-но. Вона стала прикордонною те-риторією. Протяжність кордону з Росією понад 560 км (найбільша з усіх областей, які мають рубежі з РФ). Це накладає свої відбитки. Обласна влада сьогодні робить усе можливе задля того, аби мінімізу-вати труднощі перетину кордону для людей, які проживають на при-кордонних територіях, і в той же час рубіж – це забезпечення безпе-ки нашої країни.

На жаль, деякі підприємства, під-креслю, навіть потужні підприєм-ства, не витримали входу в ринко-ву економіку, різко скоротили своє виробництво і припинили існуван-ня. В той же час отримали розви-ток інші. До нас почали надходити інвестиції, тож стали виростати нові підприємства: «Керамейя», «Гуала Кложерс Україна», «Технологія», «Крафт Фудз Україна», молокоза-води, м’ясопереробні підприєм-ства та інші. За останні 20 років став розвиватися середній та малий біз-нес, дуже потужно зростає аграр-ний сектор. Уперше в цьому році аграрії зібрали 3,5 тонни зерна. В області відремонтовані театри, створені спортивні об’єкти, віднов-люються об’єкти культури у селах, відроджений Кадетський корпус. Ви згадайте, як славилося наше військове училище на весь Радян-ський Союз. Курсанти були для звичайних сумських хлопців об’єк-том для наслідування, а всі дівча-та мріяли вийти заміж за молодих офіцерів. Сьогодні ми відродили військові традиції в області. І я вва-жаю величезним здобутком, що ми не втратили цей унікальний комп-лекс із понад столітньою історією.

– Ви весь час повторюєте, що у нас красива природа. Як її показа-ти світові?

– Сьогодні Сумська область входить у десятку найбільш екологічно бла-гополучних регіонів України, 17% області складають ліси. Я вважаю, що нашою фішкою повинен стати туризм. Сумщина – скарбниця іс-торико-культурних пам’яток. Вона є одним із найбільш насичених історико-культурною спадщиною регіонів України. Її пізнавально-ту-ристичний потенціал невичерпний,

оскільки через Сумщину пролягла межа з «Диким полем», де синтезу-валася культура багатьох народів та епох від часів Київської Русі. У нас є Деснянсько-Старогутський наці-ональний природний заповідник, Михайлівська цілина, єдиний у світі пам’ятник мамонту, цікаві архітек-турні споруди. Мало кому відомо, що у центрі Середини-Буди сто-їть пам’ятник відомим ходокам до Леніна. Путивль – партизанський край і має унікальні православні святині, Глухів – гетьманська столи-ця. Багатьом містам області – понад тисячу років, отже, ми мусимо по-казувати наш край світові. Тому нам треба відроджувати зону туризму та відпочинку. Але для цього треба створити умови, інфраструктуру. Я сподіваюся, що скоро ми це зроби-мо, адже за цим – майбутнє.

– Ви і Ваші діти, напевне, неодно-разово були за кордоном. Чи не виникало бажання виїхати туди назавжди?

– Ні! Однозначно ні! Мої сини лю-блять свою землю і вважають, що необхідно жити у ріднім краї і тре-ба працювати на розвиток країни. У них є історичний потяг до цієї те-риторії. Мої діди і прадіди – корін-ні жителі Сумщини. Це наша рідна земля. Вона приваблива, унікаль-на, красива. Я хочу сказати, що на нашій території проживає багато національностей. Їм подобається цей край, навіщо кудись їхати?! У нашої Сумщини прекрасне минуле і велике майбутнє. Саме ми з вами повинні все зробити, щоб передати любов до цієї землі нашим дітям і онукам.

– Що б Ви побажали жителям об-ласті у день 75-річчя створення Сумщини?

– Ви знаєте, мені весь час хочеться перефразувати відомі слова нашо-го славетного земляка, мецената Івана Харитоненка: «Любіть нашу область так, як любив її я…»

У день 75-річчя створення області хочу сказати ще раз, що Сумщина – це край щедрих і працьовитих людей. Він славетний машинобу-дівниками і хіміками, педагогами і лікарями, робітниками і науков-цями, ветеранами та молоддю. Сьогодні наша область рухається курсом європейської інтеграції, нарощують економічний потенці-ал підприємства, модернізується інфраструктура, а аграрії регіону протягом останніх років стабільно збирають високі врожаї. Усе, чим сьогодні багата і знана Сумщина, стало можливим завдяки невтом-ній, напруженій та самовідданій праці усіх жителів регіону. Саме тут, на цій землі, – наш родовід і най-більші святині в людському житті. Давайте всі разом любити і берегти рідний край, примножувати його здобутки.