У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Редактор:

Олег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег Лука

Заступник редактора:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Літературна редакція:Ольга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Комп’ютерна верстка:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Комп’ютерний набір:ТТТТТарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас СеменюкАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій Сіданич

Дизайн:Олег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег Барбуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальні за друк:Юрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир Ганчійанчійанчійанчійанчій

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,Львів-Рудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72-07-34, 69-09-14,факс: 69-05-65e-mail: redakcia@lds.lviv.uahttp://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№5(68)листопад−грудень 2004

ТемаМитрополит Андрей Шептицький та звання “ПраведникСвіту” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2“Процес про чудо” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Андрей Шептицький – Митрополит Галицький . . . . . . . . . . . 4

Простір спілкування“Справжнє щастя є безкоштовним” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Святе ПисьмоЛист Бога, або Для чого і як читати Святе Письмо . . . . . . . . 8Святе Письмо та наука: кардинальна різниця чи взаємо-доповнення? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Дорога спасінняЗвичайне чудо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11Вибір. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Через гріх до покаяння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13Святий Миколаю, прийди і до мене! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14Бути господарем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

ПолемікаГосподнє попередження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16Небезпечне чарівництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Літургійне богослов’яІконографічний сюжет Введення у храм Пресвятої Бого-родиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Небесне воїнство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23Таїнство Покаяння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25Пошанування Богородиці у Вірменській Церкві . . . . . . . . . 26

Сім’яБатько у домі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

ДуховністьІсторія Великої Любові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29Значення аскетизму та уваги у духовному житті . . . . . . . . . 30

Сторінки історії УГКЦУГКЦ під радянським режимом (1946-1989) . . . . . . . . . . . . . 32

У світі цікавогоЦікаво, що. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Йти з Богом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35Українська Молодь Христові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Запитуйте−відповідаємоВи запитували. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37“Еклезія” запрошує до співпраці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Словами серцяПоезія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

2

т е м а

МитрополитАндрейШептицький тазвання“ПраведникСвіту”

Українська Греко-Католицька Церква 2004 рік про-голосила часом особливих молитов за прославуСлуг Божих Митрополита Андрея Шептицького

та Патріарха Йосипа Сліпого. В цей період намага-ємося переосмислити свою історичну і духовну спад-щину, тому сучасні богослови, світські та церковні істо-рики звертають свою увагу на ці світлі постаті, які тво-рять цілісний образ Церкви.

Окремим штрихом до образу митрополита АндреяШептицького є його ставлення до євреїв на Галичині.

“Той, хто врятував одну душу, – врятував світ!” Ці словавигравійовані на медалі, яку отримує “Праведник наро-дів світу”. Він, хоч і не є праведним юдеєм, також пося-де місце в раю. Після Другої Світової війни цей вислівнабув додаткових відтінків. Нині Праведниками наро-

дів світу євреї іменують тих, які виявили своє дієве спів-чуття до страждальців серед єврейського народу. Цірятівники були для врятованих моральною опорою, боповертали віру в людяність, гоїли великі рани відчаю,втрат, безнадії. Весь єврейський народ вважає своїмобов’язком прославити кожного з тих, для кого за-повідь “Возлюби…” стала основою поведінки в екстре-мальних умовах. У 1995 році комісія “Яд-Вашем” надалазвання “Праведника народів світу” о. Климентію Шеп-тицькому та його соратнику – о. Маркові Стеку.1 Нажаль, до сьогодні цього титула не надано митрополитуАндреєві Шептицькому. Його справу комісія “Яд-Ва-шем” розглядала сім разів, але ні разу не видала пози-тивного рішення2 На розгляді справи 81-літнього Да-віда Кагане, якого врятував митрополит Андрей Шеп-тицький, керівники “Яд-Вашему” звернулися до цьогоравина: “Ми розуміємо, що митрополит Шептицькийврятував Вас від смерті, як врятував і багатьох іншихєвреїв. Ми розуміємо бажання гідно вшанувати йогопам’ять. Митрополитові Андреєві Шептицькому нале-житься не одне дерево в Яд-Вашем, а цілий парк уЄрусалимі, Тель-Авіві і в усіх святих місцях Ізраїлю. Алепогляньте ширше на цю проблему. Ви хочете, щоб мидали найвище визнання не графові Шептицькому, алемитрополитові Андреєві Шептицькому, голові Греко-Католицької Церкви? Таким чином він і мертвий про-довжує відігравати важливу політичну роль у світі”3

Як антитезу до цього судження наводимо слова самогомитрополита Андрея, сказані ним до Давіда Кагане:“Хочу, щоб ви були добрим євреєм.. . Я не зберігаю васзаради вас самого, але для вашого народу. Я не очікуюжодної нагороди, ані того, щоб ви прийняли мою ві-ру.”4 Митрополит Андрей був свідомий того, що не всізрозуміють його і підуть за ним, тому у заповіті написавтакі слова: “Я знаю – мене відречуться одні, мене про-кленуть другі, мене, може аж по відході моїм до Бога,зрозуміють мої найближчі. І я свідомий того, що мененазиватимуть політиком на митрополичому престолі,чи шовіністом у рясі, бо світ чомусь уявив собі, щоСвята Євангелія є і повинна бути тільки духовним кор-мом, а матеріальний світ до Святої Євангелії не нале-жить. Нема й не буде під сонцем науки, котра була бивідповіднішою дорогою до ладу і сили економічної, якСвята Євангелія Ісуса Христа, бо нема і не буде науки,котра би рівною мірою, як Євангелія, заховувала рівно-вагу прав і обов’язків у відношенні до себе . . . чи розв’я-зувала так легко труднощі суспільного життя і свобідноїволі, даної Богом кожному з нас особисто й кожномународові загально.”5

о. Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙо. Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙо. Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙо. Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙо. Володимир КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:1 Матеріали відділення зв’язків з іноземними товариствамиЛьвівської міської ради. – Львів, 1996. – С.171.2 Мірчук П. Зустрічі й розмови в Ізраїлю: Чи українці “традиційніантисеміти”. – Нью-Йорк-Торонто-Лондон, 1982. – С.22.3 Див: Мірчук П. Зустрічі й розмови в Ізраїлю: Чи українці “традиційніантисеміти”. – Нью-Йорк-Торонто-Лондон, 1982. – С.24.4 Пор.: D. Kahane. Jamоne Getho Lwow (iwrit). – New York, 1978. – Ч.138. – C.10-136.5 Суханова З., Сулима-Малашенко Н., Шептицький А. Реалії хрес-ного шляху // Дзвін. – 1991. – №1. – С.91.

3

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 т е м а

“Процес прочудо”Після римського дослідженняжиття та діяльності митрополитаАндрея Шептицького розпочатотак зв. „процес про чудо”, який мавби розставити все на свої місцяу справі беатифікації цієї великоїпостаті української Церкви і народу.Щоб канонізувати митрополитаАндрея, Церква очікує на чудо, якемає статись за його посередництвом.Процес по канонізації патріархаЙосифа практично ще не розпочатий.

Про працю беатифікаційної комісії розповідаєнашим читачам Голова Постуляційного бюроУГКЦ о. Роман Тереховський.

Отче Романе, розкажіть, будь ласка, що такеОтче Романе, розкажіть, будь ласка, що такеОтче Романе, розкажіть, будь ласка, що такеОтче Романе, розкажіть, будь ласка, що такеОтче Романе, розкажіть, будь ласка, що такебеатифікаційний процес? За які заслуги Церквабеатифікаційний процес? За які заслуги Церквабеатифікаційний процес? За які заслуги Церквабеатифікаційний процес? За які заслуги Церквабеатифікаційний процес? За які заслуги Церквабеатифікує певних осіб, і яке значення має цябеатифікує певних осіб, і яке значення має цябеатифікує певних осіб, і яке значення має цябеатифікує певних осіб, і яке значення має цябеатифікує певних осіб, і яке значення має цябеатифікація?беатифікація?беатифікація?беатифікація?беатифікація?

Беатифікаційним процесом називається спеціальнаканонічна процедура, основною метою якої є розслі-дування фактів із життя, діяльності та обставин смертіпевного Слуги Божого. Важливим в ході проведенняпроцесу є дослідження т. зв. “слави святості” кандидата,тобто феномена існуючої думки про особисту святістьцієї людини.

Церква беатифікує (канонізує) своїх членів, котрі пере-ставилися до вічності, з огляду на непересічну святість ігеройську чеснотливість їхнього життя упродовж при-наймні останнього його періоду. В будь-якому разійдеться про досить-таки тривалий відрізок часу, що маєохоплювати не менше, аніж 5 років до дня блаженногоупокоєння Слуги Божого. В окремий підвид виділяютьсятак звані процеси мучеників, адже для ствердженняприжиттєвої святості людей достатньо довести лишефакт їхньої мученицької смерті за віру. Момент муче-ництва виразно промовляє тут за все життя певного Слу-ги Божого, він є неначе тим знаменником, до якого зво-диться кожне його духовне зусилля впродовж багатьохроків життя.

Еклезіальне значення беатифікації важко переоцінити,адже в особах блаженних і святих ми маємо не тількиможливість для утвердження нашої власної віри – черезусвідомлення великої Божої благодаті – але також яскра-ві приклади чеснотливого життя і переможної борні ду-ха могутніх наших заступників перед Богом.

Як відбувається праця беатифікаційної комісії –Як відбувається праця беатифікаційної комісії –Як відбувається праця беатифікаційної комісії –Як відбувається праця беатифікаційної комісії –Як відбувається праця беатифікаційної комісії –скільки вона існує, що вже вдалось досягнути, якіскільки вона існує, що вже вдалось досягнути, якіскільки вона існує, що вже вдалось досягнути, якіскільки вона існує, що вже вдалось досягнути, якіскільки вона існує, що вже вдалось досягнути, якізавдання стоять на найближчий час?завдання стоять на найближчий час?завдання стоять на найближчий час?завдання стоять на найближчий час?завдання стоять на найближчий час?

Щодо особи митрополита Андрея, то 2 роки тому закінченоримську фазу розслідування його життя, діяльності та слависвятості після смерті. Тепер потрібно ще певного часу дляпроведення окремого процесу, так званого „процесу прочудо”, котре би мало статися за посередництвом молитов доМитрополита. Існує величезна кількість свідчень про окреміласки, отримані різними людьми через його заступництво.Проте найбільшою проблемою є відсутність випадку чу-десного зцілення, який би можна було науково аргумен-тувати і, що дуже важливо, документально довести. Цяобставина – головна перепона на шляху до беатифікації(канонізації) митрополита Андрея.

Стосовно патріарха Йосифа, то його беатифікацій-ний процес іще практично не розпочатий. Без сумні-ву, його промоторам доведеться багато попрацювати,хоча би для того, щоб належним чином проілюстру-вати саме життя і діяльність цього велетня духа.

Сьогодні Львівське постуляційне бюро безпосередньопрацює над проведенням беатифікаційного процесумучеників УГКЦ новітніх часів (XX століття).

ЯЯЯЯЯке значення для нашої Церкви матиме беатифі@ке значення для нашої Церкви матиме беатифі@ке значення для нашої Церкви матиме беатифі@ке значення для нашої Церкви матиме беатифі@ке значення для нашої Церкви матиме беатифі@кація митрополита Андрея та патріарха Йосипа?кація митрополита Андрея та патріарха Йосипа?кація митрополита Андрея та патріарха Йосипа?кація митрополита Андрея та патріарха Йосипа?кація митрополита Андрея та патріарха Йосипа?

Очевидно, це буде дуже резонансна подія для всього като-лицького світу: обидвоє вони були провідниками УГКЦвпродовж майже цілого XX століття і справедливо вважа-ються ключовими постатями нашої церковної історії. Зіншого боку, це до певної міри данина справі торжестваісторичної справедливості, адже багато речей, котрі мизараз намагаємося впровадити в практику церковногожиття, є прагненням їхнього серця і породженням їхнього,сповненого духа Господнього просвічення, розуму.

Підготував Андрій СОЛЕЦЬКИЙПідготував Андрій СОЛЕЦЬКИЙПідготував Андрій СОЛЕЦЬКИЙПідготував Андрій СОЛЕЦЬКИЙПідготував Андрій СОЛЕЦЬКИЙ

4

т е м а

АндрейШептицький –МитрополитГалицький

1945 р., квітня 81945 р., квітня 81945 р., квітня 81945 р., квітня 81945 р., квітня 8. – З листа о. Климен@тія Шептицького до СтаніславаШептицького:“Смерть була для Нього [МитрополитаАндрея] визволенням. Знав про те, щосмерть близько, і ще перед кількомамісяцями говорив близьким до Ньоголюдям про те, що невдовзі відійде. Теперз Неба опікується тими, яких серце Йоголюбило, – а було їх, ой, як багато! Чимраз, то більше чується про ласки, яківипрошує у Господа для тих, що за Йогозаступництвом до Бога звертаються...”

Дня 17 січня 1901 року площа Собору святогоЮра у Львові була вщент переповнена святкововбраними людьми. Особливо урочисто в цей

зимовий день лунали над древнім містом звукицерковних дзвонів, звістуючи важливу новину вжитті Української Церкви: окремим декретом-буллоюСвятіший Отець Лев Х111 іменував на Галицькийпрестіл Станиславівського єпископа графа АндреяШептицького (29.07.1865-1.Х1.1944).1

Неспокійні часи випали на час архипастирськоїдіяльності (1900-1944 рр) Митрополита Андрея. По-стійні конфлікти між державами і народами в Європі,дві світові війни, міжвоєнні лихоліття, чотири зміниурядів, неодноразові ув’язнення, заслання… Та завжди,мимо непевності завтрашнього дня, Митрополит бувтим Добрим Пастирем своєї Пастви, якого ні погрози,ні прохання окупаційних властей не змусили поки-нути своїх вірних, бо як сам говорив: “Де стадо, тамповинен бути і його пастир”.

Мало хто з сучасників 34-літнього архиєпископа мігзрозуміти його покликання до служіння святій справіУнії – єдності православних та католиків в єдинійЦеркві Христовій, мало хто сподівався, що Митропо-лит Галицький, архиєпископ Львівський, єпископКам’янець-Подільський стане найвидатнішою постат-тю ХХ-го століття не тільки в Українській греко-католицькій, але й у Вселенскій Церкві, найбільшим

форматором нашого державного мислення, яке вінспрямував на побудову Християнської України –“держави, наділеної християнською душею”2

З початком століття на Митрополита Андрея булизвернені погляди українців, поляків, москвофілів.Незважаючи на національність і віросповідання, всіххвилювало старозавітне питання: “Чи ти є наш, чи зворогів наших” (Іс. Навин 5,13). Одні і другі потре-бували його, одні і другі хвалили його, одні і другі малижаль до нього. Одні і другі бажали, щоб митрополитстав по одному боці, забувши про інших.

Усвідомлюючи настрій співвітчизників, враховуючипитання, що непокоїли їх, Митрополит Андрей відпо-відає: „… зважуючи свої слова відповіді перед Богом іперед сумлінням, відповідаю запевненням, що я ніколине зрікався і не зрікаюся жодного ідеалу моєї молодо-сті. Оминаючи укриті провини – гріхи перед Богом, заякі завжди жалію, беру зовнішні, суспільні; по відно-шенню до людей я завжди так поступав, як і веліли моїпереконання, оперті на вірі, любові до Бога і ближньо-го. Єдиним мотивом моїх вчинків завжди було бажан-ня служити Богові і ближньому. Ніколи публічно незробив я нічого такого,щоби не випливало з тоїлюбові. Народово моє ціле поступовання було завждилогічним і християнським; консеквенцією засад, якімої предки визнавали від віків.

Кохаючи Польщу і Поляків, – від дитинства я більшекохав Русь і Русинів; в ім’я того патріотизму і тої заса-ди, яка Польщу, Русь, Литву – Литвинів, Русинів, Поля-ків – уважала від довгих століть за три братні і рівнінароди. Чиж є чомсь гіршим – кохати Русинів більшеяк Поляків, чи кохати Поляків більше як Русинів? Чи жодне повинно бути чеснотою, а друге – проступком?

В ім’я якої засади і якої традиції можна, визнаючиодну засаду – камінням кидати на тих, які з христи-янського переконання визнають другу? Чиж обидвізасади не заслуговують на однакове пошанування?Якщо б одна була відступством, – то відступством булаб і друга. По своїй суті все, що є ненавистю, а що біль-ше несправедливістю до братів, буде відступством нетільки від традиції, але й від усякого християнськогопатріотизму”3

Слова Святого Письма “Коли хтось каже: я люблю Бога,а ненавидить брата свого, – той неправдомовець” (1Ів.4,20) були в основі довголітньої душпастирської праціСвятоюрського Владики.

Якими ж були перші слова Митрополита Андрея довірних та духовенства в Львівському Соборі СвятогоЮра, зведеному його предками в ХVIII столітті – Києво-Галицькими Митрополитами Атаназієм та ЛевомШептицькими?

У Центральному державному історичному архівіУкраїни у Львові в фондах греко-католицької Митро-поличої Консисторії, митрополичому ординаріаті,фонді протоігуменату Чину святого Василія Великого,особистому фонді митрополита Андрея серед числен-

5

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 т е м а

ної кореспонденції на церковно-релігійну, культурно-просвітню, суспільно-політичну тематику зберігієтьсялист, датований 17 січнем 1901 роком, до матеріМитрополита – графині Софії з роду Фредрів Шеп-тицької: “Слова Його поєднували те саме, що і виразЙого обличчя – простоту з силою, покору з маєстатом.Промовляв коротко – може чверть години, без жоднихриторичних прикрас. Але ті слова падали в серця ізакарбовувалися в них як удари молота в мармурМихаїла Ангела (італ. архітектор п.п. ХХ-го ст.- ред.),коли творив Мойсея. – “Я Вам приношу мир Божий –кожне моє слово і кожна моя діябуде лишень для Вашого добра іспасіння. Жодних інсинуацій полі-тичних, національних, – навіть тео-логічних, – тільки одна любовГоспода Бога і любов душ. І це власнета велика сила, котра потягне засобою тисячі, якщо не мільйони надорогу Віри, Любові і Спасіння”. І цевсе відбулося у Львові, і це всевиросло на наших очах (шановнаПані мусить відчувати, що в тійхвилині, коли те пишу, – плачузгадуванням того Романа – студента,а тепер архипастиря, і на такомустановиську, і в таких умовах! Ціладуша моя співає: hosanna i Te Deum!”.4 ) На інсталяції в той день булиприсутня мати, “задивлена в свогоСина” та батько – граф Іван Шеп-тицький, який “цілий тремтів з зворушення”5. Багато здослідників життя Митрополита Андрея вважають, щобатьки графа Романа-Марії Олександра (хресні іменаМитрополита Андрея) – римо-католицького віроіспо-відання – не мали зрозуміння до рішення їхньогосина посвятити своє життя Українській Греко-Католицькій Церкві, стати католиком східного обряду.Але: “Моя благословенна дитино, – пише графиняСофія 14 січня 1901 року, – якої саме народженняпринесло мені ласку Божу. – На ту хвилю, коли берешна себе Хрест, до якого Тебе покликав Господь, – на цілежиття Твоє, під Хрестом або ж на Хресті, – на всюпрацю, наміри, терпіння і радість, – на душу Твою ірозум, – серце і здоров’я, – на все, що чинити будеш,що постановиш, – на цілу працю над розбудуваннямЦеркви Божої і поширенням Царства Його на землі, –на всі хрести, якими люди Тебе обтяжити можуть, і навсю любов, яку ти їм дарувати будеш – посилаю тобімоє урочисте, Господом випробуване благословення”.6

Перейнявшись під впливом матері Софії Фредро духомХристової любові до всіх людей, прийнявши глибоков серце слова Заповіту Христового “Щоб всі булиодно”, Митрополит Андрей в далеко більшій мірі відсвоїх попередників – Києво-Галицьких митрополитів– зрозумів вагу і значення слів папи Урбана VIII “ЧерезВас, мої Русини, мрію навернути Схід”, набагатоглибше усвідомив місію УГКЦ в подоланні трагічногорозколу 1054 року.

Очевидно, родові традиції мали значний вплив наформування переконань майбутнього Митрополита,та все ж не тільки вони були вирішальним факторомйого вибору: “З родинної традиції я мав усе великезамилування до нашої давньої культури, – згадуєМитрополит Андрей. – А від батька научився її любитиі цінити. Але сильнішою в моїй душі любов’ю – одино-кою у своїм роді – то справа Святої Унії. І цю любов ядістав в наслідство по батьку; дорога моя мати додаладо родинних, до вітцівських традицій релігійнийелемент, підставу традиції і її доповнення – любов до

Католицької Церкви, того єдиного,так мало понятого, а так безконечномудрого – безконечно глибокого ділаХристового.

Примір предків і родинне переданняне було рішаючим у виборі стану.Коли я рішився посвятитися мона-шому станові в руському монастире-ві, я прямо забув про те, я про те недумав, що се рішення відповідаємоїм родинним традиціям, тради-ціям оюбові моїх предків. Якби я бувнародився французом чи англій-чиком, я був би то само зробив, таксамо я вступив би до Чину, до мона-шого Чину Східного Обряду. Зробив-ши се, я доперва по розвазі спосте-ріг, що я поступив не тільки правиль-но перед духом родини, перед її

традицією. Посвячуючися Східній Церкві, справі Унії,я мав на оці лиш мотиви всесвітового характеру…Інтернаціональний мотив, всесвітове діло веліло менішукати праці для злуки Церквей”.7

(За документами та матеріалами ЦДІАЛ України уЛьвові)

(Далі буде)

Оксана ГАЙОВАОксана ГАЙОВАОксана ГАЙОВАОксана ГАЙОВАОксана ГАЙОВА

ГГГГГолова оргкомітету Патріаршої Колова оргкомітету Патріаршої Колова оргкомітету Патріаршої Колова оргкомітету Патріаршої Колова оргкомітету Патріаршої Курії УГКЦурії УГКЦурії УГКЦурії УГКЦурії УГКЦпо вшануванню пам’ятіпо вшануванню пам’ятіпо вшануванню пам’ятіпо вшануванню пам’ятіпо вшануванню пам’яті

Слуги Божого Митрополита Андрея ШептицькогоСлуги Божого Митрополита Андрея ШептицькогоСлуги Божого Митрополита Андрея ШептицькогоСлуги Божого Митрополита Андрея ШептицькогоСлуги Божого Митрополита Андрея Шептицькогота Патріарха Йосифа Сліпогота Патріарха Йосифа Сліпогота Патріарха Йосифа Сліпогота Патріарха Йосифа Сліпогота Патріарха Йосифа Сліпого

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 ЦДІАЛ, Ф. 358, оп.2,спр. 2, арк. 1-5. Ориг., рук., перг.2 Там же, ф. Бібл., інв.№ 756, До Духовенства / З декретівЛАВСобору 1942 р., «Ідеалом нашого національного життя», с. 1-11.3 ЦДІАЛ, ф. 358, оп. 2, спр. 35, арк. 30-31. Ориг., рук.4 ЦДІАЛ. Ф. 201, оп. 4, спр.1442, арк. 8-8зв. Ориг. . рук.5 Там же, ф.201, оп.4, спр.1442,арк 7. Ориг., рук.6 Там же,ф. 201, оп. 4. Спр. 1442, арк. 5-5зв. Ориг., рук.7 Там же, ф. 358, оп. 1, спр. 122, арк. 184-185. Ориг., рук.

Кохаючи Польщуі Поляків, – від дитинства ябільше кохав Русь і Русинів; вім’я того патріотизму і тої

засади, яка Польщу, Русь,Литву – Литвинів, Русинів,

Поляків – уважала від довгихстоліть за три братні і рівнінароди. Чиж є чомсь гіршим –

кохати Русинів більше якПоляків, чи кохати Поляківбільше як Русинів? Чи ж однеповинно бути чеснотою, а

друге – проступком?

6

простір спілкування

“Справжнєщастя єбезкоштовним”Так вважає священик УГКЦ –о. Роберт Андерсон, який пліднопрацює для добра нашої Церквиі народу не лише на теренах Канади,але й щорічно очолюючи англомовнушколу, в якій студенти УкраїнськогоКатолицького Університетута семінаристи з Львівської,Дрогобицької та Тбіліської Семінарійпоглиблюють свої знання з англійськоїмови. Отець Роберт Андерсен – ценадзвичайно ерудована особистість,в якій гармонійно поєдналисьпедагогічний хист і душпастирськамудрість. Він, незважаючи на те,що виріс у західному суспільстві,є неабияким знавцем східного обряду,вивченню якого присвятив багатороків свого життя. Він є священикомУГКЦ, добре знає історію Україниі володіє українською мовою.

Отець Роберт Андерсен радо згодився по-ділитися з читачами журналу своїми вражен-нями від України та розповісти про свій шлях

до УГКЦ.

Всесвітліший отче, розкажіть, будь ласка, якВсесвітліший отче, розкажіть, будь ласка, якВсесвітліший отче, розкажіть, будь ласка, якВсесвітліший отче, розкажіть, будь ласка, якВсесвітліший отче, розкажіть, будь ласка, яксталось, що ви є священиком УГКЦ, практичносталось, що ви є священиком УГКЦ, практичносталось, що ви є священиком УГКЦ, практичносталось, що ви є священиком УГКЦ, практичносталось, що ви є священиком УГКЦ, практичноне маючи ніякого стосунку до Уне маючи ніякого стосунку до Уне маючи ніякого стосунку до Уне маючи ніякого стосунку до Уне маючи ніякого стосунку до України?країни?країни?країни?країни?

Коли я жив у Нью-Йорку, мене часто відвідував одинсвященик з Торонто. Саме він сказав мені, що УГКЦ натеренах Канади потребує священиків. Добре всезваживши, я вирішив присвятити себе служінню укра-їнській Церкві. Незадовго після цього відбуласязустріч з єпископом Ізидором Борецьким. Він запро-понував перейти до УГКЦ, а мої тривоги щодо не-знання мови розвіяв такими словами: “Отче, якщо вижитимете серед ескімосів, то будете говорити по-ескімоськи. Думаю, що зможете вивчити і українськумову.” Так, він мав рацію, з часом я почав вільно роз-мовляти українською. Мовне питання не створює длямене жодних проблем у служінні Церкві. Якщо б я,

наприклад, був покликаний до служіння Богові середкитайського народу, то говорив би по-китайськи. До-брим прикладом є те, що Ісус Христос і апостоли про-повідували Євангеліє всім народам. Моя мета – про-повідувати Христову Благовість, тому я повинен буввивчити українську мову, бо Бог хоче бачити менесеред українського народу.

Ось уже вшосте Ви відвідуєте УОсь уже вшосте Ви відвідуєте УОсь уже вшосте Ви відвідуєте УОсь уже вшосте Ви відвідуєте УОсь уже вшосте Ви відвідуєте Україну і п’ятийкраїну і п’ятийкраїну і п’ятийкраїну і п’ятийкраїну і п’ятийраз є директором літньої англомовної школи.раз є директором літньої англомовної школи.раз є директором літньої англомовної школи.раз є директором літньої англомовної школи.раз є директором літньої англомовної школи.Які склалися враження від нашої країни?Які склалися враження від нашої країни?Які склалися враження від нашої країни?Які склалися враження від нашої країни?Які склалися враження від нашої країни?

Декілька років тому, після першого повернення зУкраїни, один священик запитав мене: “Отче, що вамнайбільше сподобалось в Україні?” Я йому відповів:“Люди.” Незважаючи на те, що бути керівником літ-ньої англомовної школи для мене досить важко, таводночас дуже приємно бути з українським студен-тами. Тут я набув багатьох знайомих та друзів. Бог буві є дуже добрим до мене впродовж усього життя, томунамагаюся творити добро всім потребуючим. Меніприємно працювати з молодими студентами, які ба-жають вивчати англійську мову. Якщо це допоможенашій молоді збудувати краще майбутнє, я завждиохочий допомогти.

Як розвиваються відносини нашої Церкви з РКЦЯк розвиваються відносини нашої Церкви з РКЦЯк розвиваються відносини нашої Церкви з РКЦЯк розвиваються відносини нашої Церкви з РКЦЯк розвиваються відносини нашої Церкви з РКЦна теренах Америки? Яке ставлення до того,на теренах Америки? Яке ставлення до того,на теренах Америки? Яке ставлення до того,на теренах Америки? Яке ставлення до того,на теренах Америки? Яке ставлення до того,що греко – католицькі священики мають мо@що греко – католицькі священики мають мо@що греко – католицькі священики мають мо@що греко – католицькі священики мають мо@що греко – католицькі священики мають мо@жливість одружуватись?жливість одружуватись?жливість одружуватись?жливість одружуватись?жливість одружуватись?

Спочатку латинські єпископи були дуже незадоволенітим, що наші священики могли одружуватись. Протезгодом вони примирилися з цим і зараз приймаютьодружених священиків з України. Мені видається, щобільшою проблемою є нечисленність наших парафійу Канаді, які налічують кожна від 50 до 100 осіб. Свя-щеники змушені обслуговувати одночасно декількавіддалених парафій, що вимагає багато коштів, часу,енергії, жертовної праці. Але це є, радше, суто прак-тичним питанням. В жодному іншому випадку одру-жене священство не є проблемою. У єпархії Торонтоблизько 80% священиків є одруженими. Вважаю, щонайбільше значення має те, щу робить для Церквисвященик, яким він бачить своє служіння Церкві, а всерешта – це другорядні проблеми.

Відомо, що кожне наступне покоління укра@Відомо, що кожне наступне покоління укра@Відомо, що кожне наступне покоління укра@Відомо, що кожне наступне покоління укра@Відомо, що кожне наступне покоління укра@їнських емігрантів починає все більше асимілю@їнських емігрантів починає все більше асимілю@їнських емігрантів починає все більше асимілю@їнських емігрантів починає все більше асимілю@їнських емігрантів починає все більше асимілю@ватися і перестає ототожнюватися з Уватися і перестає ототожнюватися з Уватися і перестає ототожнюватися з Уватися і перестає ототожнюватися з Уватися і перестає ототожнюватися з Украї@краї@краї@краї@краї@ною, вважаючи себе американцями. Чи проти@ною, вважаючи себе американцями. Чи проти@ною, вважаючи себе американцями. Чи проти@ною, вважаючи себе американцями. Чи проти@ною, вважаючи себе американцями. Чи проти@стоїть наша Церква таким асиміляційним про@стоїть наша Церква таким асиміляційним про@стоїть наша Церква таким асиміляційним про@стоїть наша Церква таким асиміляційним про@стоїть наша Церква таким асиміляційним про@цесам?цесам?цесам?цесам?цесам?

Свого часу в Америці ми зробили велику помилку,коли національні інтереси стали пріоритетнішими задуховні. Думаю, на першому плані все-таки варто булопоставити духовність, а не патріотизм. На превеликийжаль, сталось навпаки. Коли революційно настроєніпатріоти постановили, що богослужіння має здій-снюватись виключно українською мовою, то близько80% вірних УГКЦ перейшли до латинської Церкви або

7

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 простір спілкування

ж до протестантів. На ґрунті того конфлікту ми втра-тили молоде покоління, яке було виховане вже вамериканському середовищі і розмовляло англій-ською; українська ж мова була для них мовою батьківі прадідів. Це покоління хотіло молитися зрозумілоюмовою, а в Церкві було забагато політики, яка й від-штовхнула їх. Звичайно, добре, що певні громадизберегли українську мову, але потрібно було вра-хувати вимоги і реалії того часу, не ставлячи питаннятак гостро.

Отче РОтче РОтче РОтче РОтче Роберте, маючи можливість порівню@оберте, маючи можливість порівню@оберте, маючи можливість порівню@оберте, маючи можливість порівню@оберте, маючи можливість порівню@вати, чи відчуваєте Ви якусь різницю між УГКЦвати, чи відчуваєте Ви якусь різницю між УГКЦвати, чи відчуваєте Ви якусь різницю між УГКЦвати, чи відчуваєте Ви якусь різницю між УГКЦвати, чи відчуваєте Ви якусь різницю між УГКЦв Канаді та Ув Канаді та Ув Канаді та Ув Канаді та Ув Канаді та Україні?країні?країні?країні?країні?

Перебування в Україні для мене є великим щастям, тутвідчуваю глибоку духовність. Люди, незважаючи напроблеми, не втрачають віри в Бога. Я захоплений, щолюди тут моляться Вечірню, Утреню, чисельно при-ходять на богослужіння. В Канаді, якщо хоча би надвох парафіях служиться Вечірня, це вже дуже добре.Наші вірні не знають цих чудових богослужінь. Я при-ємно здивований, що в Україні, зокрема на Галичині,Церква є душею народу. Кожного року, приїжджаючисюди, я неначе проводжу для себе духовні реколекції,бо в Америці панує зовсім інший підхід до Церкви. Нехочу нікого критикувати, але в Україні справдівідчувається якась особлива духовність та релігій-ність.

На Вашу думку, яким питанням церковногоНа Вашу думку, яким питанням церковногоНа Вашу думку, яким питанням церковногоНа Вашу думку, яким питанням церковногоНа Вашу думку, яким питанням церковногожиття нам варто якнайбільше присвятитижиття нам варто якнайбільше присвятитижиття нам варто якнайбільше присвятитижиття нам варто якнайбільше присвятитижиття нам варто якнайбільше присвятитиуваги?уваги?уваги?уваги?уваги?

Знаючи, що у Львові є близько 100.000 студентів, вра-жає те, що дуже мало священиків працює з ними. Ду-маю, варто подбати про капеланство серед молоді,адже вона – майбутнє нашої Церкви. Також мені вида-ється, що в Україні нерозвинутий мирянський рух.Мало світських людей, задіяних до церковного життя,а вони могли б допомогти духовенству, працюючи зсиротами, каліками, старшими одинокими людьми.При великих парафіях варто було б організувати якісьблагодійні організації, їдальні. Знаю, що цим наналежному рівні займається “Карітас”, але все-таки мипотребуємо більше доброчинної діяльності, до якоїтреба залучати не лише духовенство, але й студентів,мирян та всіх людей доброї волі.

Також хотілось би, щоб єпархії західної України, яківже є добре організованими, трохи більше допо-магали недавно утвореним екзархатам на теренахсхідної України і всіляко підтримували молодих свя-щеників, які їдуть туди на служіння. Думаю, що підго-товка до праці на східній Україні, в Росії, Казахстанімає починатись ще з Семінарії: молодь має усвідо-мити, що Церква потребує її на цих землях. Знаючи,що в Росії є близько одного мільйона українців, немаємо права забути про них. Люди повинні відчувати

опіку своєї Церкви. Знаю, що УГКЦзустрічає багато перешкод на земляхРосії, але вони не повинні зупинятипрацю.

Що б Ви хотіли сказати україн@Що б Ви хотіли сказати україн@Що б Ви хотіли сказати україн@Що б Ви хотіли сказати україн@Що б Ви хотіли сказати україн@ській молоді на завершення?ській молоді на завершення?ській молоді на завершення?ській молоді на завершення?ській молоді на завершення?

Хочу застерегти нашу молодь відспокуси західного матеріалізму. Від-відуючи кожного року Україну, я ба-чу, як такий спосіб життя все більшепроникає в українське суспільство.Хотілось би, щоб українці не втра-тили своєї ідентичності. В Америціпанує духовна бідність, пропагуючинаркоманію, розпусту і завдаючинадзвичайно великої біди суспіль-ству. Найбільші мільйонери Голівудуне мають звичайного людського ща-стя, не знають, що таке справжня ра-дість. Хотілось би, щоб наша молодьусвідомила, що матеріальне щастя єповерхневим, штучним і швид-коплинним. Справжнє щастя є без-коштовним. І лише такого щастя ябажаю молодим українцям.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавАндрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙ

8

Лист Бога, абоДля чого і якчитати СвятеПисьмоКожному з нас відомі слова „Біблія”,„Святе Письмо”. Ми всі знаємо,що це незвичайна книга. Але якеж місце і роль вона повинна посістиу житті кожного християнина?Для кого і з якою метою написана?

Святе Письмо ототожнюється зі Словом Божим,його ще називають „Листом любові Бога долюдини”. Та інколи це послання довго лежить

непрочитаним на полиці. Ми так і не знаємо, що каженам Господь про нас, про Себе; не знаємо, що Він намхоче дати, до чого закликає. Для порівняння можнанавести епізод із кінофільму: чоловік, якого забралидо війська, писав дружині листи, де описував свої по-чуття, мрії про майбутнє, плани їхньої сім’ї. Протежінка навіть не розкривала їх. Коли повернувся чо-ловік, боляче було йому зрозуміти, що все висловлененим для тієї єдиної, залишилось непочутим.

Святе Письмо є тією ланкою, через яку можемо спіл-куватися з Богом. З Документів II Ватиканського Собо-ру дізнаємось: „Потрібно, щоб усі підтримували по-

стійний зв’язок з Писанням через настирливе читан-ня та уважні роздуми, щоб зрозуміти витончене знан-ня Ісуса Христа. Незнання Писань є, практично, не-знанням Христа” (Конституція про Боже Об’явлення).

Кожного разу, коли розгортаємо Біблію, ми наче зу-стрічаємось і починаємо спілкування з Особою. “Хри-стос є присутній у Слові, – кажуть отці II Ватикан-ського собору, – Він Сам особисто промовляє черезСвяте Письмо”. Ісус каже, щоб ми перебували в ЙогоСлові, з якого черпатимемо мудрість, силу і знання:“Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійснобудете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда ви-зволить вас.” (Ів 8, 31).

Христос знав, що ми слабкі, тому дав нам Своє Словодля підтримки. Чому перші християни були такимиревними? Ось що каже Діяння святих апостолів: “Вонипостійно перебували у вченні апостолів, в спілку-ванні, в переломленні хліба та молитвах” (Дії 2, 42).Чому святі жили лише для Бога, долаючи всі труднощіта спокуси? Св. Юстин-філософ зазначає: “Ніщо так неживить душі і не скріплює розум, як читання СвятогоПисьма. У більшості випадків ви винесете для життятаку користь, з якою будете постійно благочестивими,чесними, в любові Христовій виконуючи обов’язкиваші і цінуючи все, що приходить”. Коли ми зверта-тимемось до Божого Слова і будемо старатись йогозберігати, то Сам Бог житиме з нами і закладе оселюв нашому серці.

Той, хто пробував читати Святе Письмо, знає, що невсе в ньому є зрозумілим. Тож як читати Біблію, щобправильно її тлумачити? Погляньмо на питання з двохаспектів: теоретичного та практичного.

Щодо першого, то знаємо, що Біблія написана людь-ми під натхненням Бога. Святе Письмо потрібно роз-глядати як літературний твір. По-іншому передаєтьсядумка в різних жанрах: поезії (псалмах), прозі, прит-чах, пророцтвах. Коли читаємо Псалми чи Пісню Пі-сень, очевидно, що цьому жанрові притаманні мета-фора, порівняння, перебільшення (гіпербола). Не всетут сприйматимемо буквально. При розгляді притчпам’ятаймо, що це спосіб передання змісту за допо-могою алегорії, де важливішим за слова є зміст, томутреба прочитувати між рядками. Пророчим книгампритаманний символізм, що не завжди є відкритим ізрозумілим для читача. Тому для правильногорозуміння біблійного тексту перш за все потрібно з’я-сувати літературний жанр.

Бажано поцікавитися також історією часу написанняуривка, знати культуру та традицію євреїв, середо-вище, в якому вони проживали. Це сприятиме кра-щому розумінню Святого Письма. Наприклад: абсурд-но заперечувати те, що Ісуса розіп’яли на хресті, так якроблять Свідки Єгови. Адже це був поширений методпокарання у Римській імперії. Чи, скажімо, яке значен-ня слів ап. Павла про Христа, Котрий “. . .знищив руко-писання на нас, що наказами було проти нас, – Він ізсередини взяв його та прибив на хресті. . .”(Кол. 2,14)?

с в я т е п и с ь м о

9

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

Святе Письмо

та наука:

кардинальна

різниця чи

взаємодоповнення?“Тоді я пізнав, що не може

людина збагнути чину, під

сонцем учиненого”.

(Екл. 8, 17)1

Існує багато закидів на тему сумісності світу іхристиянства. Проте християнство все ж існує усвіті. Саме воно покликане преобразити світ.

Вселенна — це ніби доступно написаний підручник, задопомогою якого ми пізнаємо сліди Творця. ПроблемаXXI століття полягає у незнанні мови цьогопідручника. Ба більше, теперішні “інтелектуали”навіть не бажають її вивчати, кидаючись радше урізноманітні полеміки, конфлікти, доісторичніпошуки, шукаючи незрозумілих компромісів. Чи неодним з таким миттєвих „наукових” досягнень бувпоширений вислів „матеріалістів” у XX ст: „Гагарінпобував на небі, проте жодного Бога там не зустрів”.

Можна виділити два2 найпоширеніших джерела пі-знання істини про Бога: Божественне Одкровення, якеміститься у Святому Письмі та Церковному переданні,і саме творіння – видимий світ.

Немає жодної особи у світі, яка б, у міру внутрішньогозросту, не відчувала поруч присутності Бога. Немаєтеж людини, яка би не прагнула пізнати свого Творця.Ця внутрішня потреба спілкування з Творцем, вкладенау кожного з нас, не підвладна ні часові, ні простору, атим більше — знищенню. Саме з цієї причини протих, хто сказав у своєму серці: „Бога немає”, Святе Пи-сьмо говорить як про „безумних”3. Або ж, за словамисв. Серафима Сировського: „Під приводом просвіт-лення ми зайшли в таку темряву незнання, що нам вжевидається незбагненним те, що прадавні чіткорозуміли” 4.

Говорячи про богопізнання, перевагу має віра,оскільки виключно через неї пізнаємо те, що недо-

Цей вірш зрозумілий тоді, коли відомо, що юдеї,кидаючи злочинця до в’язниці, прибивали на две-рях камери список всіх злочинів, за які він пока-раний. Після звільнення злочинець вважався ви-правданим.

Якщо така інформація недоступна, то, потрібновраховувати контекст слова, речення у зв’язку зіншими думками автора. Якщо важко зрозумітипевний біблійний текст, треба віднайти інші вірші,в яких йдеться про те ж. Адже “найкращим інтер-претатором Біблії є сама Біблія”1.

Наступним кроком у читанні Святого Письма, якийумовно назвемо практичним, є перетворення про-читаного на досвід нашого життя, введення у що-денну практику силою самого Бога, що змінить нас.Адже “Усе Писання Богом натхнене, і корисне донавчання, до докору, до направи, виховання в пра-ведності, щоб Божа людина була досконала, до вся-кого доброго діла готова” (2 Тим. 3,16).

Читаючи про певні події, як радять Отці Церкви, непотрібно відмежовуватися від них, але переживатиразом із героями – чи то покаяння, чи навернення,зраду, радість або смуток. Треба постійно запи-тувати: яким чином написане стосується мене, щоБог каже мені через цей текст? Читаючи, розмір-ковуючи, ми завжди будемо чути голос Христа.Живе Боже Слово промовить до нас, як до Симоначи Марії, і ми глибоко в серці відчуємо Його. Пора-дою Отців також є вважати Святе Письмо дзер-калом для себе, глибин своєї душі, щоби побачитинедоліки та шлях до досконалості та доброчесності.

Такий процес є довгим, він потребує витримки ізусиль. Із часом відкриватимуться безмежні просторитієї Величної Особистості, Якою є наш Бог. Від насвимагається витривалості, терпеливості та дисциплі-нованості. Потрібно щодня виділити час для читання,проте не обов’язково великих уривків. Постійно запи-туймо себе: що тут сказано для мене? Як я можу це за-стосувати у житті? Також кожного разу молитовно під-ходьмо до читання, просячи Бога вести нас та допо-магати. Не покладаймося лише на власні сили, очікуй-мо Святого Духа, Який попровадить і утішить.

Коли, читаючи, чогось не розуміємо, не зупи-няймося: прямуймо далі до того, що є легшим і відчого можемо навчитися на цьому етапі. Мине пев-ний час, і побачимо, що ми осягнули немало, на-багато ближче стали до Бога – знаємо Його осо-бисто й відчуваємо Його любов.

РРРРРоман ПРОКОПІВоман ПРОКОПІВоман ПРОКОПІВоман ПРОКОПІВоман ПРОКОПІВ

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Кудасевич Й. Вступ до Святого Письма. – Львів, 1994. – С. 91.

с в я т е п и с ь м о

10

с в я т е п и с ь м о

ступне для розуму. Тома Аквінський намагався за-певнити всіх у тому, що між вірою та розумом немаєпротиріч. Тобто, розум виконує другорядну роль,радше допоміжну — одягаючи істини віри в зрозумілудля нас форму. Чому, скажімо, інтелектуалам непід-владне пізнання Істини? На це влучно відповідавГригорій Богослов говорячи про те, що не кожномудано мудрувати про Бога, бо на це спроможні лише ті,які провадять життя своє у пізнанні Бога, які чисті є вжитті або ж прагнуть очистити тіло та душу свої.Проте в жодному випадку це не означає заборонупізнавати. Навпаки, Ісус Христос немовби кожногозакликає: „Дослідіть-но Писання” (Ів. 5, 39). Попри телюдина спроможна й через досвід світу пізнати Бога.Наше навколишнє середовище чимало подає фактівпро існування Вищого Розуму, Надприродної Істоти,яка здатна до такого творіння. Людина приходить довисновку, що мертва природа не спроможна творити,це може зробити лише Творець.

Отже, пізнання Божої сутності від-бувається за допомогою двох чин-ників: розуму та віри. Це „дваметоди і шляхи для досягненняоднієї і тієї ж мети — Істини”5.Перший базується на роздумах,філософських пошуках і, зрештою,не для всіх є доступним; натомістьдругий — на внутрішньому досвіді,молитві й доступний кожному.

Не так давно чимало осіб стверд-жували, що релігія та наука пере-бувають у недоброзичливих, або йворожих, стосунках. Проте на-справді для пошуку смислу біб-лійного тексту вдало викори-стовуються наукові методи. Своє-рідний баланс між релігійним танауковим підходом до вивченняСвятого Письма можна віднайтизавдяки переосмисленню певнихупереджених ставлень, усвідо-млення меж впливу релігії та на-уки, різниці та єдності між ними.“У середньовіччі це було немо-жливим, оскільки світосприйняттялюдей було не готове до ради-кальних змін, які не обов’язковопризводять до втрати віри”, — пи-сав один із сучасних дослідників6.Науку застосовували і христи-янські мислителі7, які не при-пускали й думки применшитиавторитет Бога. Уся середньовічнатеологія сформована під впливомсв. Томи Аквінського, який мислив

так: „Арістотелівський раціоналізм відіграє істотну,проте всього лиш допоміжну роль; він немов при-стосовує природний розум людини до сприйняттяБожественного Логосу, який завжди більший за ро-зумові здібності людини. Впорядкованість світу, йогозумовленість, загальність логічних законів — все цемає своє начало в Бозі”8.

Чому можна сказати, що Святе Письмо в часі випе-реджує науку?9

Ось окремі факти:

- 200 років тому вчені довідалися, що світ утворився збезформної матерії. А вже у книзі Мудрості читаємо:„Твоїй бо руці всемогутній, яка створила світ із без@формної маси. . .” (Мудрість 11, 17).

- Відомо, що Земля ні на чому не стоїть. Ось і в книзіЙова знаходимо: „Він на нічому повісив землю” (Йов26, 7). Про те, що оточує Землю, писали також щесвяті отці, зокрема Василій Великий у „Бесідах на

11

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 д о р о г а с п а с і н н я

Звичайне чудоБільшість людей йшли за Ісусомне тому, що дійсно вірилиу Його небесне походження,а лише через звичайнулюдську цікавість. Одніхотіли на власні очіпобачити потенційногосвятого, інші ж бажалиЙого допомоги, щобоздоровитись від тілеснихнедуг. Проте лише одиниціішли за Ісусом, щоб Він посіяву їхніх душах мир і любов.

З Ісусового першого приходу минуло дужебагато часу, даного людству як можливістьпереглянути своє життя, зворушити щось у

серці. Але більш як дві тисячі років виявилосьзамалим періодом.

Як тільки десь з’являється Діва Марія чи починаєплакати ікона, натовп людей іде туди на прощу,великими кількостями набирає воду з освяченихджерел, часом хтось молиться. Для декого сталодоброю традицією ходити у святі місця, адже ж Богзараховує за добре діло кожен крок. Спробуймо,будучи чесними з собою, відповісти на простезапитання: “Чому ж плаче ця ікона?” Чи й справді цепричина для радісного: „Ох, яка краса”?

Кілька днів тому я мала можливість побувати намолитві екзорцистів. Почувши про те, що з молодогосвященика виганятимуть сатану, зібралося багатолюдей. Всім було цікаво спостерігати за боротьбоюДобра і Зла. Божа правда і милість перемогли –чоловік одужав, але для присутніх людей це булочудом лише на коротку мить. Усіх цікавило однезапитання - що ж такого зробив цей хлопець, щодиявол вибрав саме його? Скільки “коштуватиме”такий сеанс одноразового змиття гріхів? Ніхто незахотів поглянути з боку на своє життя, адже кожнимгріхом ми очорнюємо власну душу – притягуємо донеї сатану. На місці того юнака може бути кожен ізнас, проте не кожного злий відпустить.

Не сприймаймо навколишні події як „звичайне чудо”,адже усе, що нам дано – неповторне й неоціненне.Ісус чекає на кожного з нас навіть у найменшійцерковці, і вдень і вночі. Невже ми будемо глухими дослів Ісуса, відкинемо Його і, поринувши у власнийегоїзм, грішитимемо далі?!

Мар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКА

шестоднев” стверджував, що “бездна землю звідусільоточила”.

- Всесвітній потоп пояснює певним чином археоло-гічні загадки. В межах шкільної програми із зоологіїйдеться про льодовиковий період, в результаті якоговигинули мамонти. Залишилося таємницею те, чомувони вигинули раптово під час поступового утворен-ня льоду, деякі види згинули навіть з недожованоютравою у роті10. Несподівана смерть була спричиненараптовими змінами, що й відбулося у перші дні по-топу: раптове похолодання у полярних областях пла-нети. А воно, у свою чергу, настало від зникнення за-хисного атмосферного покриття.

Врешті, коли Святе Письмо говорить про факти з пев-ної галузі науки чи історії, то робить це з чималоюобережністю, досить чітко і авторитетно, виходячи зтрьох причин (за Г.Кемпінгом): „перша — ці факти ча-сто є невід’ємною частиною плану спасіння; друга —вони є частиною Божого послання до людей; третя —здатність точно висловлювати думку є характерноюрисою Божої сутності” 11.

Отже, за допомогою лише розумових компонентів,аналізуючи та абстрагуючись, не зможемо до кінцязбагнути таємницю Божої Присутності, розшифру-вати смисл Святого Письма — безумовно потрібна віра.

Підготував В’ячеслав БЛІХАРПідготував В’ячеслав БЛІХАРПідготував В’ячеслав БЛІХАРПідготував В’ячеслав БЛІХАРПідготував В’ячеслав БЛІХАР

Біблійне товариствоБіблійне товариствоБіблійне товариствоБіблійне товариствоБіблійне товариствосприяння екуменічному тасприяння екуменічному тасприяння екуменічному тасприяння екуменічному тасприяння екуменічному та

міжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалогові„Еффата”„Еффата”„Еффата”„Еффата”„Еффата”

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Переклад проф. Івана Огієнка.2 Доказательство существования Бога на примере порядкаво Вселенной. Ч. 1 // Даниловский благовестник.3 Псалом 13 (14), 1 (Переклад проф. Івана Огієнка).4 Диакон Кураев А. Оккультизм в православии //Благовест,Москва, 1998. – С. I.5 Протоиерей Чельцов М. Христианское миросозерцание.Москва, 1997.6 Князев Е. Ю. Религиозное и научное исследованиеБиблии: единство и различия // www.kecu.ru/materials7 Досить згадати славного західного святого Тому з Аквіну,про якого кажуть, що він „охрестив Арістотеля”.8 Маркова Л.А. Наука и религия: проблемы границы. - СПб.:Алетейя, 2000. – С. 45.9 http://www.derzhavnaya.narod.ru/index.html10 http://home.lipetsk.ru/~wyatt/na_tvpark.htm11 http://bethlehem.narod.ru/isbiblet.html

12

д о р о г а с п а с і н н я

Вибір

Перед кожним з нас, що живемо у чарівному і,водночас, складному світі, постає дилемавибору. З нею зустрічаємося, вирішуючи осо-

бисті чи глобальні суспільні проблеми. Приймаючипевне рішення, часто сумніваємося в правильності тадоцільності нашого подальшого кроку. Зі зростаннямта ускладненням питання вибору зростає невизна-ченість і вагання. Якщо з незначними проблемами мище здатні дати собі раду, то у вирішенні більш відпо-відальних постає певна трудність.

Великим даром, який отримала людина, є її свобіднаволя. Кожен з нас здатний вирішувати, робити ви-сновки та особисто приймати і реагувати на різніявища. Дуже важко проте порекомендувати сучаснійлюдині якісь певні поради щодо проблем у внутрі-шньому світі особи. Сучасна цивілізація, котра не-впинно мчить у своєму науково-технічному зрості,залишає позаду проблеми духовності, затьмарює їхнауковими винаходами, досягненнями та сенсаційни-ми пошуками і здобутками.

Такий стан речей все ж не може позбавити людинудуховних цінностей. Відомі з давніх-давен людськінамагання пізнання світу, які проявилися у різнихрелігійних віруваннях. Лише усвідомлення Бога якцентру всього допоможе краще зрозуміти усі нашівагання та сумніви. Проте гординя сучасної цивілі-зації є причиною кризи людської віри і полягає усамовпевненості щодо власних можливостей. Вірадає ширше бачення та глибше пізнання Бога, порів-няно із звичайним знанням, яке пропонує лише заро-док і початок цього процесу.

У духовному житті віра розуміється як непорушність,надійність, твердість, як фундамент життя з Богом. Апідтримкою цьому служить наше переконання.Єдиним „індикатором” віри є серце, яке здатне насумнів і заперечення, на прийняття і запевненняіснування Бога, Котрий Сам завжди залишаєтьсявірним. Усвідомивши, що віра є станом серця,абсолютним довір’ям у всьому до Бога, а такожпроявом Його ласки, ми зможемо краще збагнути їїроль у духовному житті. Вона є чинником, якийуможливлює живе спілкування і єдність з Господом,започатковуючи містичне єднання з Ним. Важливимє розгляд цього питання в контексті сучасних про-блем духовності людської особи, що вимагає неповерхневих, теоретичних закликів чи промов, алепрактичного, реального застосування, прийнятногодля кожного.

Рушійною силою, яку породжує віра, є людська воля,котра формує поведінку і діяльність особи. Багатолюдей, навіть з-поміж практикуючих християн, частозводять своє духовне життя до здобуття теоретичнихзнань про нього. Проте практичний бік, втілення

цього інтелектуального багажу в реальність, є частодалекою від бажаного стану речей.

Власна безпечність, самовпевненість, а також невдачіі обмеження, зло – стають певною перешкодою длянашої віри. Великою проблемою часто є “зовнішнє”серце, що перебуває у полоні матеріальних благ,тимчасових задоволень або гордість від т.зв.духовних „подвигів”.

Єдиною дорогою до Бога, умовою перебування з Ниму різних труднощах, болях, терпіннях, також є віра. Їївимагає проблема вибору життєвого шляху, оскількипостійні непевності і перешкоди є складовою нашогоіснування. Стежка Господньої волі веде через темряву,проте сама не є темрявою. Це і складає таємницювіри.

Одуховлення особи є динамічним, безперервнимшляхом, який продовжується у вічності. Першою інайголовнішою відповіддю на будь-які духовні по-треби є індивідуальне прийняття Бога, Його місце унашій свідомості, нашому серці, у житті. Тому важли-вим є значення і роль Церкви Христової як “велич-ного маяка у безмежному просторі”, надійного при-становища і спасіння всього людського роду.

Кожному з нас важливо усвідомити те, що спасінняполягає якраз у прийнятті , а не в нехтуванні Богом.Любов Божа породжує в нас віру, яка здатна змінитиусе життя. Тому і нова євангелізація нашого часу по-лягає саме в поширенні Божої любові, Його Слова.Оскільки базою сучасної ідеології поступу є хибнествердження самодостатності людини, потрібно до-зволити собі віру і любов до Бога з довірливістю ди-тини, з бажанням просто бути з Ним.

Ми є свідками сучасної кризи цінностей, ви-родження образу добра. Також сьогодні існує по-верхневе трактування зла, спокійне ставлення дойого проявів, вільне від почуття вини, безтурботнежиття, що призводить до нехтування подальшоювласною долею. Сучасність виявляє неповагу долюдського життя, трактуючи його як знаряддя длярозвитку і поступу цивілізації. Спотворення цін-ностей зводить їх до осягнення миттєвого за-доволення, матеріальність витісняє духовність, до-сягнення використовуються проти життя Божихсотворінь, забуваючи про їхнього Творця та Йогосвяту волю. А віддання себе гордині і невірству єзнаком великого духовного засліплення сучасногосуспільства.

Тому потрібно усвідомити важливість прийняттяшляху, який допомагає переосмислити усе в іншомувимірі, шляху, який пропонує людям Церква Хри-стова, щоб переродити людину, вказати їй шлях дощасливого життя. Вибір залежить лише від нас.

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

13

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 д о р о г а с п а с і н н я

Через гріх допокаяння

Постмодерна доба звинуватила Церкву в тому,що своїм вченням про злочин і кару вонавикликала комплекс неповноцінності у сві-

домості сучасної людини. Тому всі прояви суспіль-ного життя (розвиток мистецтва, психології, фі-лософії, технічних наук) набирають щоразу біль-шого секуляризованого характеру, намагаючисьзвільнитися від тоталітарного режиму правлінняБога. Сучасна людина різними способами прагнепозбутися того страху перед гріхом, який породжуєв ній „комплекс” провини, „принижуючи” тим са-мим її людську гідність. Суспільство відвертається відБога, Який дає людині лише закони і вимагає від неїретельного їх виконання. Церква ідентифікується зінституцією, яка протягом двох тисячоліть пиль-нувала, щоб людина не дозволила собі переступитижодної букви Закону, не спробувала подивитись насвіт по-новому, піддати щось сумніву чи критиці.Божий Закон – це кодекс канонів, спрямованих нате, щоб змусити особистість жити так, але не інакше.Гріх ототожнюється з переступом Закону і, від-повідно, тягне за собою належне покарання. Сучасналюдина виразно маніфестує, що вона не хочепереживати відчуття постійної провини, що моральдля неї – ніщо, Церква непотрібна, а Бог помер, боми Його „вбили” у своєму серці.

Думаю, намагання сучасного суспільства визво-литись від рабства моралі є виправданими, аджелюдина не повинна жити у страсі та боязні. Тапроблема зовсім в іншому: мисамі собі створили такий об-раз Бога і Церкви. Більше того– ми спотворили автентичнеобличчя Бога і Його Церкви.Насправді Бог у Старому чиНовому Завіті не вселяє страх улюдську душу, навпаки – віру,надію й любов.

Все те, з чим сьогодні людинане може змиритися у хри-стиянській моралі, вона самавигадала: Бог не є тираном,який карає людину, але люб-лячим Отцем, Який спасає че-рез смерть на хресті СвогоЄдинородного Сина. У духов-ній атмосфері християнськоїетики немає місця страховіперед гріхом. Навпаки, черезусвідомлення гріха Церква ве-де нас до розуміння власної

недосконалості, потреби в Божій благодаті, увзаєминах з Ним. Основою цієї етики є особа, здатнапомилятись і виправляти свої помилки. Тому Церквау факті гріха не вбачає трагедії людського життя, алише можливість покаяння, повернення до Бога.Через власні помилки грішники, з якими їв і пивХристос, усвідомили, що вони не єсамодосконалими, що їм потрібен Бог, який вилікуєусі їхні немочі. Натомість фарисеї, ревні виконавціЗакону, самі для себе були богом. Христос бувнепотрібний, бо проповідував покаяння, а їм „небуло” з чого каятись!!!

Справжня благовість Церкви – переображувати гріху покаяння. Прийнявши людське тіло, Христосробить нас співучасниками Свого Життя. В Церквіми єднаємося з Ним у любові, незважаючи на грі-ховність. Таке розуміння Церкви і її місії руйнує всістереотипи, які налаштовують сучасну людину con-tra. У християнина гріх не викликає жодного страху,не породжує комплексу провини, бо він знає, щолише Христос є без гріха. Церква не ділить людей нагрішників і святих, не робить з гріховного вчинкутрагедії, бо тоді Бог не є Вселюблячим Отцем,котрий прощає усі гріхи людини. Св. Ісаак Сирінсказав: „Той, хто не пізнав зла, не є чистим у своємусерці, адже схожий на тварину”. „Той, хто звільнивсявід пристрастей, спочатку зазнав їх” – стверджувавІван Ліствинник. Навіть в упадку людини Церквабачить людську гідність, її велич і неповторність.Христове Євангеліє та всі Таїнства спрямовані на те,щоб звернути людину до покаяння, до єднання зБогом, вони закликають її до пізнання Божої істини,яка визволяє.

Андрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОЛОВІЙЛОВІЙЛОВІЙЛОВІЙЛОВІЙ

14

д о р о г а с п а с і н н я

померлого “лист до святого Миколая”, якого вважалисторожем воріт раю. Миколая також згадують у на-шому фольклорі. Так, в українських галицьких коляд-ках вказується, що Миколай переправляє душі помер-лих на потойбічний світ. Русини визнавали Миколаяза народного святого, опікуна народу руського, обо-ронця батьківщини. Також Миколай виступає опіку-ном тварин, бджіл. Люди приносили і складали офіруМиколаєві задля того, щоби він дбав про їхніх тварин,особливо про коней.

У весільному обряді нареченій давали ікону з образомБогородиці, а нареченому ікону із ликом святогоМиколая. Етнографічні матеріали вказують на ціка-вий звичай святкування “свята Миколаєвого” протя-гом трьох днів – 17-19 грудня. У Харківській губерніїготували кутю і сушили овочі, щоб наступний рік тежбув врожайним на пшеницю і овочі. Миколая тежвважали, та й вважають до сьогодні, опікуном і пове-лителем вод. На теренах українського Полісся заборо-нялося замочувати коноплю у дні весняного Миколая(22 травня), інакше можна втопитися.

Хто найбільше любить свято Миколая? Звичайно,діти. Вони уявляють Миколая дідусем із довгою білоюбородою, який привозить на великих санях, запря-

жених білими кіньми, подарунки,усілякі солодощі та іграшки. Батькичасто розповідають дітям про свято-го, заохочують бути чемними, мо-литися, адже все це він бачить.Звісно, усі діти хочуть побачитиМиколая, погладити його білу боро-ду, розпитати, як там на небі. . . Та якби довго вони його не чекали, неспали півночі, все одно засинають. . .Мине кілька хвилин – і з’явитьсясвятий Миколай, покладе підподушку довгоочікуваний подару-нок як нагороду за побожність, чем-ність і слухняність. . .

Справді, кожне дитяче серце прагнещастя та любові й готове відповістина неї. Більшість дітей, якою бискладною не була ситуація в Україні,щасливі – бо мають батьків. Але

яким є щастя дітей, котрі виростають у сиротинцях?Вони шукають любові, та часто не знаходять, хоча йне винні в цьому. . . Перед святом Миколая сотні дітейбудуть писати листи до святого Миколая, та листи ізсиротинців будуть особливими – переповнениминадією. . . В них кожен із нас, розплющивши очі, поба-чить добру нагоду допомогти потребуючому. . . Цезаохочення до милостині, яка пронизує повітря, схо-дить вище сонячного проміння, досягає самих небес.Та навіть там вона не зупиняється, навпаки – прони-зує небо і всі вищі сили, стоїть перед самим престо-лом Царським. Тож подаруймо щастя тому, хто йогонайбільше потребує!. .

Василь ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИК

Святий Миколаю,прийди і до мене!Що ми знаємо про святого Миколая?Мабуть, багато, адже особа цьогосвятого займає важливе місце усвідомості українців. Але чиусвідомлюємо, що кожен із наспокликаний бути таким Миколаємдля інших?..

Святий Миколай народився у місті Патарі, в IIIст. За те, що явно визнавав Христа, його булоув’язнено царем Максиміліяном. Проте наступ-

ник царя, Константин Великий, звільнив Миколая.Після цього він став архиєпископом в Мирі Лікійсь-кій. Був на першому соборі в Нікеї і там сильно боро-нив віру. Саме на цьому соборі Арій свавільно відсто-ював свою єресь про те, що Ісус Христос не є єдино-сущний з Богом Отцем, лише, як найвище Його тво-ріння, тільки подібний. Святий Ми-колай, з ревности про Божу славу,вдарив Арія по обличчі. За те йогобуло знято з архиєпископа, але не-надовго, бо після цього одномуєпископові з’явилися у сні Ісус Хри-стос і Пречиста Богородиця, які на-кладали на святого Миколая омо-фор, давали Святе Євангеліє і тимсамим вказали, що він і надалі зали-шається архиєпископом. Тому сьо-годні на деяких іконах можна поба-чити, як Ісус Христос дає святомуМиколаєві Євангеліє, а ПречистаДіва Марія – омофор. В XI ст. мощіМиколая перенесено з Мири до Барі(Італія), де вони лежать і до сьогод-ні. З нетлінних останків витікаєцілюще миро, що духовними пахо-щами сповнює тих, які з вірою і лю-бов’ю завжди святкують славну пам’ять святого Мико-лая.

Саме ім’я Миколай означає “переможець”. Справді,святий Миколай став переможцем людських кривд ібід, він і до сьогодні залишається “великим і надійнимзаступником, милостивим і могутнім молільником затих, що в бідах, на морі, на суші й в повітрі, за тих, щоблизько і далеко перебувають” (уривок із стихири ве-чірні, на свято святого Миколая).

Майже у кожній українській домівці є ікона святогоМиколая. Наші предки вважали його сторожем брам ураю і провідником душ у позагробовому світі. Вописах Русі XVI-XVIII ст. чужоземці часто стверд-жували, що русини під час похорону вкладали у руки

15

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 д о р о г а с п а с і н н я

Бутигосподарем

Тема господарності у різних її аспектах і підходахє дуже важливою у житті нашої Церкви і,скажімо, ще молодої держави. Відповідні думки

з’являються від того, що зустрічаєшся довкола з яко-юсь дивною безпорадністю та байдужістю багатьохкраян, нерішучістю, розведеними руками у безнадіїщось робити і творити, у чеканні на когось, хто по-веде, накаже, навчить, за нас зробить. З іншого боку,їдеш забур’яненими селами, ходиш забрудненими ву-лицями, розбитими дорогами, і біль стискає серце занаш розбитий і розсіяний народ, народ з мучени-цьким, хоч подекуди і славним минулим. Звичайно,що можемо вимагати за такий порівняно короткийчас незалежності? Народ більшу частину своєї історіїпровів у неволі, вінцем якої було 70 років комуністич-ного режиму, хоча з превеликого Провидіння Божоговистояв та зберігся як нація – все-таки ми є! Але зоцим “є” тепер потрібно щось робити, треба дати духужиття, його зорганізувати, прикрасити. Життя упостійному пригнобленні та депресії спричинило вцілого народу комплекс меншовартості, зникненнявіри у свої сили та бажання творити щось гарне у жит-ті. А це, властиво, і є той дар, який кожна людинаотримує від Творця вже при своєму за-чатті – бути Його сотрудником у світі:“І сотворив Бог людину на свій образ;на Божий образ сотворив її; чоловікомі жінкою сотворив їх. І благословив їхБог і сказав їм: “Будьте плідні і множ-теся, і наповняйте землю та підпоряд-ковуйте її собі. . .” (Бут 1, 27-28). Отож,бути господарем – означає вміти від-читати у своєму серці плани, які Гос-подь має щодо світу за моїм посеред-ництвом; що доброго, гарного, єван-гельського я – як образ Божий – можупринести і подарувати іншому. Саме ізтаким наставленням ми, християни,повинні підходити до творення нашоїдержави і Церкви.

Однією з найбільших шкод, яку приніскомунізм зі своєю ідеологією, є поз-бавлення людей відчуття відповідаль-ності та господарності: якщо всеспільне, а не моє, чому маю відпові-дати я? Хіба мені більше за всіх по-трібно? Якщо комусь потрібно, то не-хай він і робить! Такий дух можназустріти всюди, але так ми не збудуємонічого, тільки чекатимемо, що хтосьнам створить прекрасні умови. Рідкохто, справді, як добрий господар, зако-

чує рукави і береться до копіткої, часом не зовсімвдячної праці, знаючи, що правдива зарплата за всебуде тільки у небі. Він ставить собі запитання: “А,може, створити умови для доброї праці повинен самея, бо хтось чекає на мій приклад, на мою допомогу?”Сьогодні перш за все потрібно відновити духа госпо-дарності, усвідомити, що від нас у цьому світі зале-жить дуже багато! Усе, чим наділив нас Господь,потрібно розвивати і приносити як дар для інших, яквнесок у розвиток Церкви та держави. Так усі разомзможемо створити щось прекрасне, яке віддзерка-люватиме Бога серед нас.

1. Отож, господар – це не той, хто багато має, а той,хто, перш за все, наділений чеснотою відповідаль-ності. Над дорученим або вибраним обов’язком требапрацювати не покладаючи рук, бо тільки наполег-ливою працею зможемо досягнути плодів. Деколи по-трібно прикласти і зусиль, поборюючи своє лінив-ство. Незважаючи на розчарування, людина житиме успокої та радості, бо в серці перед Богом знає, що во-на чесно потрудилася задля служіння іншому. Вонавпевнена, що Господь бачить її намагання та наміри.Кожна праця гідна пошани, яка проте оцінюєтьсястаранністю та якістю виконання. Інколи черезпростий приклад праці хтось може повірити в Бога:“Коли я бачу, як ти трудишся, то справді думаю, що Богє”, - сказала якось одна жінка до іншої. Це, напевно, іє прикладом нашого ставлення до наших обов’язків.

16

п о л е м і к а

Господнєпопередження

До українського читача сьогодні потрапляєвели-чезна кількість різноманітної духовноїлітера-тури, проте часто низькоякісної – під

кольоровою обкладинкою криється псевдодухов-ність, використовуючи яку, можна лише нашкодитисобі. Таким прикладом є серія книг під багато-обіцяючою назвою “Господні попередження”. На-ведені нижче уривки дозволять читачам самимзрозуміти – де є правда, а де про неї можна лишемріяти. Ось цитати з “Господніх попереджень” зажовтень – листопад 2003р:

“Якщо священик не вірить – Перетворення немає”(с.14-15);

“Якщо священик не вірить у правдиву Присутність –не був правдиво висвячений” (с.15).

Звідси випливає, що коли священнослужитель невірить у те, що відбувається на престолі – тобто, щохліб і вино стають Тілом і Кров’ю, тоді і саме Пере-творення не відбулося. Цієї думки дотримуютьсядеякі протестантські церкви. Проте ще Тридентськийсобор вчить, що незалежно від віри священика Пере-творення відбувається, його невірства є замало, щобна престолі не відбулося Таїнство Євхаристії.

“Війна в Іраку – виправдана” (с.34)

Проте в документах Церкви про ведення силових дійіснує кілька основних принципів на противагу: війна– це крайня необхідність, вона повинна бути мен-шим злом від того, яке приносить певний режим чивлада, мусить бути надія на перемогу, відповіднийморальний авторитет тих, хто починає військові діїпроти агресора, а також треба використати всі мо-жливі засоби для мирного врегулювання конфлікту.Крім того, у Папських енцикліках написано, що просправедливу війну при теперішніх можливостяхвплинути на країну не може бути й мови. Адже єдостатньо засобів, щоб країна-агресор була змушенадо мирних переговорів.

“Для католиків зарезервовані особливі місця як внебі, так і в пеклі” (с.41)

Небеса – це не готель, де є кращі та гірші номери.Церква вчить, що пекло і рай – це швидше стан душі,яка або є з Богом, або позбавлена цього.

“Як тільки знизився рівень святості серед жіночихчинів і священиків, відразу зменшилися ласки відСвятих Тайн” (с.42)

Людська грішність чи святість не може бути баро-метром Святості Тайн, бо не вона їх чинить Тайнами,а дія Святого Духа у Церкві.

2. Людина відповідальна вміє зорганізувати свій час.Все життя не може складатися виключно з праці. Му-симо бути також добрими господарями для нашоготіла – треба визначити час і для відпочинку. Требанавчитися кожнісіньку хвилинку використовуватидля добра. Ми маємо замало часу тут, на землі, щобидозволити собі його витрачати. Людина-господар єдобрим організатором також у співпраці із бли-жніми: знає, що може сама, а що може доручити тадовірити іншому. Вона є вирозумілою до помилокінших, а також дозволяє ближньому проявлятитворчість – завжди у доброму підтримає, заохотитьдо подальшої діяльності задля добра спільноти.

3. Господар уміє бути дбайливим і люблячим щодоінших. Потрібно зуміти стати для кожної людинитим, кого вона потребує: матір’ю, братом чи се-строю, для когось – дитиною, другом. Віднаходитите, що можу подарувати іншому: усмішку, добреслово, допомогу або просто свою присутність. Ін-шими словами, потрібно людям дарувати свою лю-бов. Це не завжди легко, ми повинні добре пізнатилюдину, з якою спілкуємося, відчути її у нашомусерці. Стосунки з людьми відображають наші сто-сунки з Богом. Отож, чим матимемо глибші стосункиз Господом, тим більше наш розум та серце будутьосвітлені правдою, щоб зрозуміти, як ми маємоставитися до наших ближніх. Це стосується усіх,незалежно від середовища перебування: сім’я чиорганізація, монастир чи коло друзів. Ми несемовзаємну відповідальність одне за одного.

4. Однак, маємо дбати не тільки про ближніх, але йпро все середовище, у якому живемо, працюємо,вчимося. У людини господарної кожна річ має своємісце та призначення, все впорядковане, тобто вонавміє довкола себе створити красу та затишок на-стільки, наскільки дозволяють їй здібності й таланти,наскільки вміє вона їх розвинути та застосувати ужитті. Ми здатні з Божою допомогою переобра-жувати цей світ, його упорядковувати на всіх рівняхнашого життя, бо він надто забруднений гріхом танашою байдужістю. Мусимо просити Бога, щоб віннавчив нас жити у чистоті серця, і тоді стара-тимемось, щоби наше довколишнє середовище булонаповнене красою.

Ці риси дуже необхідні для кожного з нас, колихочемо нормально і гідно розвиватися самі, розви-вати нашу Церкву й державу. Мусимо вчитися бутиправдивими господарями у цьому світі, освітлюватийого Божою присутністю, яка випромінюється з на-ших сердець. Тоді зуміємо усю свою силу та енергіюскеровувати на благородний шлях життя, щобиперетворювати його на взаємне служіння. Тожстаньмо кожен на своєму місці таким добримГОСПОДАРЕМ!

с. ІІараскевія (Олександра ВАКУс. ІІараскевія (Олександра ВАКУс. ІІараскевія (Олександра ВАКУс. ІІараскевія (Олександра ВАКУс. ІІараскевія (Олександра ВАКУЛА)ЛА)ЛА)ЛА)ЛА)

17

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

“Я є Посередницею, яку Бог вибрав для вас” (с.43)

Святе Письмо вчить, що є один Посередник міжБогом і людьми – Ісус Христос.

“А мікрочіп є не що інше, як смерть для душі: душайде в пекло” (с.47)

Матеріальні предмети самі по собі не можуть бутипричиною того, що людина йде або до неба, або допекла. Лише коли людина робить з них мету – тодівони можуть бути причиною духовного занепаду іруїни.

Наступні уривки – з “Господніх попереджень” загрудень – березень 2003 р.:

“На небо треба заробити своїми добрими вчинками”(с.9)

Ця єресь ще називається пелагіанство. Її засновник,Пелагій, теж стверджував, що ми спасаємось влас-ними вчинками, а Христос був лише добрим при-кладом для наслідування. Але в такому випадку – демісце для Божої благодаті? Невже Господь, створив-ши людину, відвернуся від неї? А як же тоді бути з

правдою віри, яка вчить, що „Божа ласка (благодать)до спасіння є конче потрібна”?

„В Царстві Миру . . . всі Служби Божі будуть відправля-тися як латинські, тридентські. Служби Божі зновенами, вервицями, із стаціями Хресної Дороги, знабожностями в молитовних групах – будутьпроцвітати. Усі вивчатимуть мову Церкви – латин-ську для тому, що на кожній території житимутьлюди, зібрані з багатьох мовних культур. Латинь будеуніверсальною церковною мовою.”

В цьому уривку йдеться про тисячолітню еру Миру.Але ця єресь також уже була засуджена. Церква вчить,що коли настане кінець світу, – відбудетьсяСтрашний Суд без жодних проміжних періодів,люди будуть поділені згідно зі своїми вчинками натих, хто перебуватиме у вічній радості або карі.Папські енцикліки стверджують рівність обрядівПравославної чи Католицької Церкви. Вони булисформовані протягом історії людьми за діяннямСвятого Духа. І тому говорити про вищість єнекоректно Також Іван-Павло ІІ закликає плекати

власний обряд, який не можнасамовільно змінювати – лише задозволом церковної влади. Щодопроблеми мови – то латина потра-пила до широкого вжитку в ІХ сто-літті, і то лише в західній частиніРимської імперії. До того часу дер-жавною мовою була грецька, якоюкористувалися всі освічені людитого часу.

„Молитва – це енергія, котру Богвикористовує для ефективногофункціонування світу. Вона тримаєвсе творіння” (с.30)

Молитву Отці Церкви називалидіалогом між Богом і людиною.Вона міняє людину не „автома-тично”, а через підіймання ума доГоспода. А щодо світу, то він під-тримується Богом і Його любов’ю.Коли б Господь хоч одну хвилинуне тримав світ при існуванні, ніякамолитва не допомогла б.

„Коли вже всі пройдуть СтрашнийСуд, буде виявлене Боже Право-суддя. Всі призначені до Небасформують велетенську процесію,що прямує з землі до Небес. Всі, щоз пекла, там і залишаться, бо пеклорозташоване у центрі планетиЗемля. Вона вся буде їм віддана. . .”(с.37)

п о л е м і к а

18

Небезпечнечарівництво

Слово, яке описує значення певної речі, дляминулих поколінь могло мати цілком іншезначення. Це стосується якраз номена „чари”,

який колись підпадав під протекторат сатанізму, теперможе означати поганську релігію, яку називаютьWicca.

Людина прагне керувати кожною сферою свогожиття, використовуючи для цього різні засоби. Чарискладаються з чотирьох елементів: виконання риту-алів або символічних жестів, використання предметівсимволічного характеру, промовляння замовлянь, атакож наявність специфічного духовного стану чарів-ника. Ціль магії вимагає окремого типу ритуалу, дня ігодини. А певний тип текстів, у свою чергу, вимагаєвжитку приписаних трав. Слова замовляння є дужеважливими, деякі навіть записані для більшої сили.Особа, яка виконує ритуал, зобов’язана прагнути всіхйого наслідків. Щоб осягнути більшого ефекту, по-трібно постити 24 години для очищення тіла. Фактіснування чарівниць або чарівників переважно пере-дається спадково або, як вважається, суть цієї прак-тики передається генами.

Історія магії сягає стародавньої Месопотамії і Єгипту.Старий Завіт каже про те, що ізраїльтяни та їх поган-ські сусіди знали про існування магії та чорно-книжництва. У Вих. 7,11 фараон „казав прикликатимудреців і чарівників, а ворожбити вчинили те самезавдяки своїм таємним знанням”.

Чарівництво закладає віру в невидиму дійсність. Йоговикористання веде людину до поневолення цією дій-сністю. Старозавітне застереження, скероване протимагії, треба розуміти у світлі першої заповіді: „Я є Ягве,Твій Бог. .! Не будеш мати інших богів окрім Мене”(Вих. 20,2-3). У чарівництві особа шукає допомоги віднадприродного буття, цілком іншого, ніж Бог. Зарадицього у Вих. 22,17 було сказано: „Не дозволиш жититакій, яка піддається чарам”. Новий Завіт забороняєвикористовувати магію та чари. У Діяннях апостоль-ських Симон, що таким займався, намагався підку-пити апостолів грошима, щоб ті навчили його даватиСвятого Духа через положення рук. На це Петро від-повів: „Покайся, отже, за лукавство своє, і проси Гос-пода, може буде відпущена тобі ця думка серця. . .” (Ді.8, 22). Святий Павло називав мага сином диявола,повного неправди і зради, ворогом справедливості(Ді. 13,9).

Гра „Dungeons and Dragons”

„„„„„Dungeons and Dragons” (D&D) – це гра, що вимагаєфантазії. Історичним місцем події є середні віки, алез додатком злої уяви. Головним героєм є Владика

Ніхто не знає, як і яким чином буде відбуватисяСтрашний Суд. Також ніхто не називає місця, дебуде небо або пекло. Йдеться радше про те, щораєм для душі буде споглядання Бога, а іншимстаном – позбавлення цього1.

„Людські душі були сотворені Богом ще задовго дозачаття їх земних господарів. Господь розмовлявіз ними, заохочував їх повернутися до Нього. . .Цей процес триває і зараз, він – безперервний”(с.65)

Ця єресь називається метапсихозою душ, вонабула засуджена ще у перших століттях іс-нування Церкви. Церква вчить, що кожналюдська душа твориться в момент зачаття,батьки дають дитині тіло, а Бог безсмертнудушу.

„Отже, де вам доведеться жити в Небі? Коженрівень подібний до міського району. У кожному єбагато домів, які не подібні до ваших домів. . .Деякі є зроблені з хмаринок, а деякі – з троянд. . .Люди, тобто душі, ходять довкола і відвідуютьшколу. О так, – школу, бо душа мусить набиратисьзнань, оскільки знання про Бога є обширні”(с.66).

А хіба не є найбільшою нагородою дляхристиянина жити у Бозі – брати участь в життіПресвятої Тройці? Знання про Бога має навітьдиявол, але це не є для нього причиною, щобпокоритися і навернутися до Бога.

Вказані уривки – це лише невелика кількість із тієїлітератури, що розходиться з наукою Церкви.Проте кожна людина має право дізнаватисяправду. Кожен християнин повинен добре знатипро те, у що вірить. Тому цікавмося відповіднимиджерелами, щоб могти відстояти свою віру іЦеркву.

Проте, якщо поглянути на аналізовану літературуз іншого боку, чи можна віднайти у ній по-зитивний елемент? Так, вона закликає до молитви,до покаяння. Так, може для декого саме ця книжкастала причиною, щоби по іншому подивитися насвоє життя. Але чи варто ризикувати своєю вірою?Відповідь залишається за самим читачем. . .

РРРРРоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙ

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Про це детальніше можна прочитати у книжціК.Льюіса “Велике розлучення”.

п о л е м і к а

19

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

Печери. Зазвичай, це вже досвідчений учасник гри,який не тільки керує учасниками, але також і затверд-жує кінцеві результати. Гравці входять до печери тарозпочинають боротьбу з потворами, шукають скар-би та намагаються залишитися живими. Жодногоостаточного ефекту не досягається, а гра, зазвичай,триває від 4 до 12 годин. Пригоди учасника закін-чуються тоді, коли його героя вбивають.

У багатьох іграх D&D учасник може уявляти собі, щовбиває, підпалює, займається тортурами, насильствомчи вчиняє грабунки на дорозі.

Найсильнішим знаряддям у грі переважно є магія ічари. Отже, учасники прямують до їх пошуку тавикористання. В міру вивчення замовлянь, вонинасправді вчаться правдивих засад чорнокниж-ництва. В інструкції до „Dungeon Master” читаємо: „Єінструкції, які стосуються вимовляння заклять, вико-ристання духів, розмов з померлими, використаннясимволів окультизму для охорони накладених чарів, атакож виявлення спеціальних заклинань, накладенихчорнокнижниками і шаманами”. Магія і чари в тій чиіншій формі знаходяться у багатьох інструкціях доігор. Багато із цих символів є правдивими окультнимиметодами. Для прикладу, дуже часто, коли учасникпромовляє замовляння, одночасно малює навколосебе охоронне коло, як роблять чарівники. D&D вчитьфундаментальних понять, пов’язаних з окультизмом.Гра представляє світогляд, несумісний із засадами

християнства. Святе Письмо повчає нас, що чари і ма-гія можуть бути правдивими, а не лише формою длязабави. Той, хто прямує за Христом, не може в нихбрати участі.

DD трактує добро і зло як рівні сили. Внаслідок цього,добрі і злі божки теж отримують однакову силу. Напротивагу DD, в Біблії добро і зло не вказані як рівнісобі сили. Ісус Христос через Свою смерть і воскре-сіння переміг сатану. Він є всесильним Богом, Котрийзавжди здобуває перемогу над злом.

Найбільш підступним аспектом гри є спосіб, в якийвона підриває віру в Ісуса як Божого Сина. Пам’я-таймо, що у цій грі всі герої трактуються як фантазія,включно з божками і демонами. Ісус Христос є одниміз багатьох божків у цій грі. Проаналізуймо один зіспособів мислення підлітка: DD це лише гра, потворинеправдиві, божки не існують. Ісус Христос є божкому грі, отже, він неправдивий. Свідчення в Євангелії (Ів 16)промовляє до кожного з нас, що фундаментальнимгріхом людства є брак віри в Ісуса, в те, що Він перемігсмерть , повернувся до Отця і поборов Сатану силоюхреста.

Цю гру не можна порівнювати з фантазією казок.Незважаючи на те, що казки розповідають про магію,їх героями переважно є добрі люди. Лише злі люди туткористуються чарами. Добрі ж герої мають спокусивдатись до цього, проте так не чинять. Вони нама-гаються застосувати людські засоби для досягненнясвоїх мрій.

Виходячи з християнської точки зору, DD є небезпеч-ною грою. Її філософські підстави суперечать христи-янському світосприйняттю. Ця фантастична забавамає схильності до пробудження насильства, може ви-кликати психічні розлади у деяких учасників або жстати причиною акту насильства у неврівноваженихпідлітків. Ось приклад цьому в газеті „Los Angeles Ti-mes”: „Оперта на фантазію, інтенсивна гра між двомакількалітніми братами закінчилася фатально, одиндругого вбив пістолетом, знайденим вдома”. Дітибавилися в „Dungeons and Dragons”, один з хлопцівобгорнувся “куленепробивним” плащем свого героя йнаказав братові, щоб той випробував плащ задопомогою пістолета. Вбивство визнане випадковим.

Поза такими екстремальними випадками, ігри озна-ченого типу є небезпечними, бо через своє навчання,практику чарів і магії, можуть стати дорогою до окуль-тизму. Трактуючи Христа як героя зі сфери фантазії іодного з божків, гра може підривати віру християн.Для того, хто прямує за Ісусом, нема виправдання уперебиранні на себе ролей, які регулярно практи-кують магію й чари.

(Далі буде)

Переклад з польськоїПереклад з польськоїПереклад з польськоїПереклад з польськоїПереклад з польськоїТТТТТараса СЕМЕНЮКараса СЕМЕНЮКараса СЕМЕНЮКараса СЕМЕНЮКараса СЕМЕНЮКА та Андрія БАЛУЩАКА та Андрія БАЛУЩАКА та Андрія БАЛУЩАКА та Андрія БАЛУЩАКА та Андрія БАЛУЩАКААААА

Біблійне товариство сприяння екуменічному таБіблійне товариство сприяння екуменічному таБіблійне товариство сприяння екуменічному таБіблійне товариство сприяння екуменічному таБіблійне товариство сприяння екуменічному таміжрелігійному діалогові „Еффата”міжрелігійному діалогові „Еффата”міжрелігійному діалогові „Еффата”міжрелігійному діалогові „Еффата”міжрелігійному діалогові „Еффата”

п о л е м і к а

20

літургійне богослов’я

Іконографічнийсюжет Введенняу храмПресвятоїБогородиці„Пречистий храм Спасів, дорогоціннасвітлиця і Діва, священна скарбницяБожої слави днесь уводиться в дімГосподній, благодать з собою вводячи,що в Дусі божественнім, яку оспівуютьангели Божі: Вона є оселя небесна.”(Кондак свята, глас 4).4

Важливе місце у житті вірних СхідноїЦеркви займає культ Богородиці,відображений у богослужбовихтекстах та сакральному мистецтві.Цей культ набув поширення,незважаючи на те, що Святе Письмоподає дуже мало інформації про земнежиття Пресвятої Діви. Окрім кількохмоментів із вже дорослого віку, незнайдемо у біблійних текстах жоднихвідомостей про дитячі роки, пробатьків ані про події, що їх знаходимо улітургійному календарі – РіздвоБогородиці, Введення у храм чи Успення.Літературними джерелами цихсюжетів, як показують дослідження,стали апокрифічні твори.

Джерелом дослідження іконографічного сюжетуВведення у храм Пресвятої Богородиціпослужить група новозавітних апокрифів, яка

допоможе розкрити зміст свята та символіку ікони.Протоєвангеліє Якова, Псевдоєвангеліє Матея та Ко-декс Hereford стали основними джерелами іконо-графії Введення.

Вже сама назва “введення у храм” окреслює ключовиймомент: жертвування чи віддання/введення дитинидо храму. Подія жертвування дитини божеству не булановою. Такі приклади відомі нам із легенд і міфівстародавньої Греції, серед яких – міф про Пелея,котрий жертвує свого сина Ахіллеса кентаврові Хіро-

ну: „А Ахіла Пелей віддав на виховання своєму другові,кентаврові Хірону”1. Можливо, євреї перейняли цейзвичай і надали йому нового релігійного значення.Існує також інша думка: Михаїл Янока, польський до-слідник іконографії, вважає, що введення у храм єсвоєрідним єврейським звичаєм жертвування дитиниі принесення за них жертви барана, голуба чи горли-ці2. Перші свідчення про відзначення події Введенняу храм християнськими спільнотами належать до VIст.3 Богослужбові тексти відомі вже з VIII ст., а першізразки іконографії сягають ІХ-Х ст.

Найраніша збережена до сьогодні іконографія Вве-дення в храм Пресвятої Богородиці, як уважає україн-ський дослідник сакрального мистецтва В. Овсійчук,походить з ІХ – Х ст.5 Збереглась вона у фресковомуживописі кападокійських храмів та у Менолої імпе-ратора Василія ІІ (близько 1000р.)6. Різні варіантиіконографічного сюжету з’являються в тому ж часі улітургійних рукописах, наприклад Івана Коккіноба-фоса, а також у монументальному малярстві, в якомуподія Введення в храм виступає в контексті символікиєрусалимської святині7. Ця подія увійшла до складуциклічних представлень життя Пресвятої Богоро-диці8.

Композиційно іконографія Введення пов’язується зіконографією Стрітення. Подібно як іконографія Різ-два Богородиці має свій формально – ідейний зв’язокз іконографією Різдва Христового, так і сюжетВведення в храм Богородиці пов’язаний із подієюжертвування Христа, знаною з літургійного календа-ря як Стрітення ГНІХ. Дві жертви, Богородиці в пер-шому випадку і Христа в другому, приносяться в єру-салимській святині за участю батьків і служителів хра-му – священика або первосвященика9.

Подія Введення в храм відбувається при вході в єру-салимську святиню. Це яскраво відображено у Львів-ській іконі, де бачимо сходи, що ведуть до СвятаяСвятих та кивот Завіту із двома таблицями Заповідей.Композиційним центром ікони є маленького ростуМарія, зодягнена в одежу дорослої людини, хоча всі-єю своєю поставою вказує на старший вік. На темнійодежі видніються три зірки – символ дівицтва Бого-родиці перед, під час і після народження Христа.

При вході до храму стоїть старшого віку чоловік, щозустрічає святкову процесію. Дослідник ранньо-християнських апокрифів Елпідіфор Барсов зауважує,що в більшості іконографічних сюжетів Введення цейслужитель храму простягає свої руки до Богородиці зжестом запрошення та прийняття10. В інших іконо-графічних сюжетах старець обіймає Марію, благо-словить її, а навіть впроваджує до святині11. Із пере-дання знаємо ім’я його – Захарія12. Він показанийстарцем із довгою бородою й спадаючим на плечіволоссям. Одяг відповідає ризам первосвященика:стихар, сакос, мантія, на голові – мітра. Захарія стоїтьна підвищенні храму. Дослідник Барсов згадує також

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

21

літургійне богослов’я

про інше зображення, в якому первосвященик одноюрукою благословляє, а другою тримає звиток ізнадписом VII глави Протоєвангелія Якова: „Господьвозвеличить ім’я твоє по всі роди, бо через тебе явитьГосподь в останні дні синам Ізраїля відкуплення”13.Постать первосвященика нагадує старця Симеона зіконографії Стрітення. Так як і Симеон, Захарія стаєпророчим свідком. Більше того, він є очевидцем поча-тку події Відкуплення.

По стороні Богородиці cтоять батьки, Йоаким і Анна.Вони затримались перед сходами, дотримуючисьвстановленого чіткого ритуалу14: вказують на малень-ку Марію, представляючи її первосвященикові. Жестпредставлення у львівській іконі виконує Анна. Ми-хаїл Янока у праці “Українські і білоруські ікони” зга-дує про інші варіанти сюжету, де Марію представляєЙоаким15. Через лики і жести Йоакима і Анни бачиморадість та святковість події.

Позаду Марії також представлено гурт молодих дівчат(тільки молоді дівчата могли не покривати голову).Вони зі запаленими свічками та вінками із квітів су-проводжують Марію й ще більшепідкреслюють святковий настрій таурочистість події. Часто представленоп’ять або сім дівчат, число, яке в іконо-графії вказує на досить великий гурт.В.Овсійчук при описі ікони Введення вхрам згадує балканські взірцііконографії Введення, де з особливоюувагою підкреслюється краса і вишу-каний одяг дівчат, а також їх прикра-шені квітами зачіски16. Дослідник поє-днує цей сюжет зі зображенням про-цесій княжих родин, які несуть в рукахзапалені свічки. Для прикладу наво-дить фрески із нави Софії Київської, дезі свічками у руках змальовані членисім’ї князя Ярослава Мудрого17.

У верхньому кутку ікони зображеносцену годування Марії ангелом. Бого-родиця сидить на троні під куполомківорію із колонами, що вказує на їїперебування вже всередині святині, адо неї підлітає ангел із приготованоюна тарілці поживою. Місце зустрічіМарії з ангелом у верхньому кутку іко-ни хоч і віддалене від глядача, та во-дночас наближується через сходи, яки-ми погляд підіймається вгору і яківказують на близькість неба.

Богородиця, Її батьки, Йоаким і Анна,та первосвященик зображені з німба-ми. Особливість події підкреслюютьінші особи, які з відстані і з неприхова-ним здивуванням спостерігають затим, що відбувається при вході в храм.

Апокрифічні джерела іконографії Введення в

храм Пресвятої Богородиці

Протоєвангеліє ЯковаПротоєвангеліє ЯковаПротоєвангеліє ЯковаПротоєвангеліє ЯковаПротоєвангеліє Якова

Літературним джерелом іконографії Введення у храмПресвятої Богородиці послужило, передусім, “Прото-євангеліє Якова” (інша відома назва твору – “Історія Яковапро народження Марії”). Цей твір, як вважають дослідникиранньохристиянських письмен, виник у Єгипті наприкінціII ст. 1552 року текст стає відомим у латинському перекладіпід назвою „Протоєвангеліє Якова”, коли ВільгельмПостель привіз грецький рукопис твору зі Сходу і видавйого.18

Із цього твору дізнаємось про життя батьків Богородиці,Йоакима і Анни. Вони у вірності, праведності і молитвіпереносили страждання і сором через безпліддя, щовважалось в ті часи карою за гріхи. За цю вірність вониудостоюються сповіщення ангела Господнього пронародження дитини. В радості та з глибокою вдячністюскладають Йоаким і Анна обіт посвятити дитину служіннюу храмі. Сповнення цього обіту отримало в церковнійтрадиції назву Введення у храм Пресвятої Богородиці.

22

літургійне богослов’я

Подія Введення відбувається, коли Марії сповнилосьтри роки: „Проходили місяці за місяцями, і випов-нилось дитині два роки. І сказав Йоаким: „Відведемоїї до храму Господнього, щоб здійснити дану обіт-ницю, щоб Господь часом не відкинув нас і не сталанаша обітниця йому осоружною”. Відповіла Анна:“Дочекаємося третього року, щоб дитина не шукалабатька чи матері”. І сказав Йоаким: “Дочекаємося”. Та-ким чином, в апокрифі трирічний вік Марії вже вказуєна її свідомість і зрілість. Іконографія Введення відо-бражає ту ж думку: Богородиця, порівняно з усіма ін-шими представленими на іконі постатями, зображенамалою на зріст (це вказівка на ранній дитячий вік),але в одежі дорослої людини, часто навіть огорненамафорієм, що його носили заміжні жінки (вказівка назрілість, усвідомлення всього, що відбувається).

Протоєвангеліє також розповідає про молодих дівчат,котрих бачимо на іконах Введення в храм. Вони непросто споглядачі чи свідки, їх скликає Йоаким, щобсупроводжували Марію і потішали її, щоб не захотілавона повернутись додому і зламати обітницю: „По-кличте непорочних дочок юдейських, і нехай вонивізьмуть світильники і будуть стояти зі засвіченимисвітильниками, щоби дитя не вернулось назад, і щобполюбила вона у серці своєму храм Господній”. Томуна іконах спостерігаємо групу молодих дівчат ізнепокритими головами. Уквітчані квітами, вони три-мають в руках свічки чи світильники.

Із того ж твору дізнаємось і про те, що при входіслужитель храму зустрічає цей святковий гурт. Наіконах старець зображується, як вже вказано, у ризахпервосвященика, з простягнутими у вітанні, запро-шенні чи благословенні руками: „І зробили так подорозі до храму Господнього. І жрець прийняв її, іпоцілував, поблагословив, кажучи: „Господь возве-личить ім’я твоє в усіх родах, тому що через тебе явитьГосподь в останні дні синам Ізраїля Відкупителя”.Імені первосвященика ми не знаходимо у вказаномутексті.

Далі апокрифічний текст відкриває, що марними булиусі побоювання Йоакима: „І посадив її [первосвя-щеник] на третю сходинку біля жертовника, і зійшлана неї благодать Господня, і вона підскакувала відрадості, і полюбив її весь народ Їзраїля. І пішли їїбатьки, дивуючись і славлячи Господа, що дочка їхняне повернулась назад”. Цей уривок тільки підкреслюєсвятість Марії та її любов до Господа вже у ранньомувіці. Підкреслено також вірність Богові та обітницібатьків Богородиці. Тому на іконах вони зобража-ються позаду Марії, з радісними ликами, з жестами,якими представляють її первосвященикові та вказу-ють на зворотній рух, повернення із храму. Їх дитиназалишається служити у храмі молитвою і працею,вправлятися в духовному житті, готуватись до майбут-ньої місії. Про цей час і перебування ПротоєвангелієЯкова згадує одним реченням: „Знаходилась же Маріяу храмі Господньому, як голубка, і їжу приймала ізруки ангела”. А в іконографії це відображено у верх-ньому лівому кутку, де Марія сидить на сідалищі у хра-

мі, а в той час ангел несе їй поживу.

Перш ніж перейти до наступного апокрифічного дже-рела, слід вказати на паралель між описаною подієюв Протоєвангелії Якова та біблійною історією з Пер-шої книги Самуїла (1Сам. 1.10-28). У Старому Завіті, вдружини Елкана Анни теж не було дітей. Вона суму-вала і просила Бога зглянутись над її нещастям. Аннадала обітницю, згідно з якою в разі народженнядитини посвятить її на служіння Господові. Бачимо,таким чином, і біблійний корінь як описаної, так ізображеної події19.

Ще одна цікава паралель зі сходинками до святині татроном Богородиці. Мотив сходження по сходах маєсвій біблійний прообраз у видінні драбини Якова(Рим. 28, 10-22). В контексті таїнства Воплоченнядрабина набирає Богородичної символіки20. У текстахАкафісту Марію названо „Небесною Драбиною, щоБог зійшов нею” (ікос 2). Що ж до трону, то символізуєвін, за думкою Янока, Спасителя у славі і величі21.Марія на троні сама стає „Престолом Царя-Господа”22.

Євангеліє псевдо-МаЄвангеліє псевдо-МаЄвангеліє псевдо-МаЄвангеліє псевдо-МаЄвангеліє псевдо-Матеятеятеятеятея

Другим літературним джерелом іконографії Введенняв храм є Євангеліє псевдо-Матея. Апокриф відомийтакож як „Книга про народження благодатної Марії ідитинство Спасителя, написана по-єврейськи єванге-листом Матеєм та перекладена на латинську блажен-ним Ієронімом пресвітером”. Цей твір, написаний нераніше V ст., надзвичайно поширився у середньо-вічній Західній Європі. Попри обидві назви, вважа-ється однак, що невідомий автор написав його латин-ською мовою23. Тексти твору ще яскравіше підкреслю-ють зрілість Марії у трирічному віці: “Марія булаоб’єктом здивування для всього народу, бо, коли їйсповнилось три роки, ходила вже . . ., і цілковито від-давалась славослов’ю, хвалі Бога, й дивувались, і за-хоплювались усі, бо не подібна була на дитину, алездавалась дорослою” (VI).

Далі згадується про п’ятнадцять сходин до храму: „І яктільки вона була поставлена перед храмом Господа,піднялась поспіхом п’ятнадцятьма сходинами, неоглядаючись назад, як це звикли робити діти, і нешукаючи своїх батьків”. Число сходин, слід зауважи-ти, збігається із числом степенних псалмів – п’ятнад-цять24.

У главі VІ псевдо-Матея також розповідається прожиття Марії у святині, про її молитву і працю. Авторзгадує і про спілкування з ангелами: „Дуже часто ба-чили, як ангели спілкувались з нею і слухали її” – і ще– „вона щодня споживала те, що отримувала із рук ан-гела, і бідним роздавала те, що давали їй священикихраму”. Таким чином, у верхньому кутку ікони зобра-жено вже подію із життя Марії у храмі. У псевдо-Ма-тея, таким чином, підкреслено описом сюжету не тіль-ки святість та вибраність Пресвятої Богородиці вжевід найранішого дитячого віку, а показано її зрілістьта милосердя до вбогих, опіку і заступництво. Саме ціриси розвинулись у літургійному та особистому почи-танні Богородиці.

23

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

Небесневоїнство„Небесних воїнств архистратиги,молимо вас завжди ми, недостойні,щоб ви вашими молитвами огородилинас покровом крил духовної вашоїслави, охороняючи нас, що усиленоприпадаємо і кличемо: від бід ізбавтенас як чиноначальники вишніх сил”.(Тропар, глас 4)

У Катехизмі Католицької Церкви, який відо-бражає офіційне вчення Церкви, про ангелівйдеться в такому контексті: “. . . Усе життя Церкви

слугується таємничою і могутньою допомогою ан-гелів. У своїй літургії Церква єднається з ангелами,щоб возвеличити Трисвятого Бога; вона звертаєтьсядо них за допомогою в заупокійному богослужінні, чив «Херувимській пісні» візантійської Літургії; вонаособливо прославляє пам’ять деяких ангелів (св. Ми-хаїла, св. Гавриїла, св. Рафаїла, ангелів-хоронителів).Від свого початку до смерті людське життя перебуваєпід їх охороною та заступництвом. «Кожен вірний маєбіля себе ангела-хоронителя й вихователя, який ведейого в житті». Уже на землі християнське життя береучасть через віру у блаженній спільноті ангелів ілюдей, з’єднаних у Бозі”1.

Слово „ангел” з грецької означає „вісник”, „послан-ник”, відображаючи певним чином їхню діяльність. УСвятому Письмі про них йдеться ще тому, що Богдосить часто сповіщає людям через них Свою волю.Натомість, про саме їхнє життя у духовному світі мипрактично нічого не знаємо і не можемо збагнути. Тутнеобхідною є віра.

Найголовнішим завданням ангелів є, безперечно,споглядання та пізнання Творця. Святе Письмо кажепро те, що ангели з’явилися раніше, ніж видимий длянас світ, і вже при його створенні прославляли таоспівували Премудрість Божу. Зрештою, апостол Па-вло пише, що вони теж були створені Словом Божим:“Бо то Ним створене все на небі й на землі, видиме йневидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то вла-ди, чи то начальства, — усе через Нього й для Ньогостворене”2.

Ігнатій Брянчанінов чітко представляє вчення Церквипро ангелів3, які мають за одне зі служінь охоронулюдини від усіляких бід. До прикладу, ангел відчиняєсеред ночі тюремні двері, за якими перебували апо-столи і, випускає їх (Дії 5:20); в іншому місці Діяньапостолів читаємо про визволення ангелом з темниціапостола Петра, який опісля промовив: „Тепер знаюправдиво, що Господь послав свого ангела і видер

Цікаве порівняння відкривається із опису життя Бого-родиці у храмі та устроєм життя монашества – „жите-лів храму”. Про це згадує у своїй праці Михаїл Янока,зазначаючи, що життя Марії у храмі було на зразокмонашого25. Адже саме монахів літургічні тексти на-звуть “собесідниками ангелів”. Так, наприклад, у Вели-чанні Теодорові Студиту читаємо: “Ублажаємо тебе. . .,наставниче монахів і собесіднику ангелів”26.

Кодекс HerefordКодекс HerefordКодекс HerefordКодекс HerefordКодекс Hereford

Кодекс Hereford не є окремим самостійним твором,цей уривок з Євангелія псевдо-Матея включає себеописи і події, про які вже йшлося у попередніх апо-крифах, починаючи від обітниці батьків і закінчуючисвятим життям Марії у постійному спілкуванні зБогом і ангелами.

Невідомий автор Кодексу наче підсумовує все те, прощо йдеться у всіх трьох апокрифах: „Господь вжездійснював щось велике в дитинстві своєї діви, і цимчудовим початком хотів показати людям наперед,наскільки великою вона стане”27.

У християнському переданні вже від перших віківпоширювались апокрифічні писання, які потім неввійшли до канону Святого Письма. Серед них зна-ходимо твори, які розповідають про життя ПресвятоїБогородиці, та, зокрема, про подію Введення в храм.Ці апокрифи входять у церковне життя шляхомлітургійних свят та іконографії. Саме за їх допомогоюв багатьох випадках можна зрозуміти іконографічнісюжети.

Володимир СТЕФАНИШИНВолодимир СТЕФАНИШИНВолодимир СТЕФАНИШИНВолодимир СТЕФАНИШИНВолодимир СТЕФАНИШИН

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:1 Кун М. А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. – Тернопіль: Тарнекс, 1993. – С. 226.2 Janocha M. Ukraiсskie i biaіoruskie ikony њwi№teczne w dawnej Rzeczypospolitej. Рroblemkanonu. - Warszawa: Neriton, 2001. – С. 167.3 Там же. – С. 167.4 Прийдіте поклонімося: Молитовник. – Рим, 1991. – С. 780.5 Овсійчук В., Крвавич Д. Оповідь про Ікону. – Львів: Інститут народознавства НАН України,2000. – С. 174

– 175.6 Там же. – С. 175.7 Janocha M. Ukraiсskie i biaіoruskie ikony. . . – С. 168-69.8 Там же. – С. 169.9 Там же. – С. 169.10 Философия русского религиозного искусства ХVI–ХХ вв./Сост. Гаврюшина Н.К. – М.:Прогресс, 1993. – С. 132.11 Див. Овсійчук В., Крвавич Д. Оповідь про Ікону. – С. 175.12 Janocha M.Ukraiсskie i biaіoruskie ikony. . . – С. 166.13 Философия русского религиозного искусства ХVI–

ХХ вв./Сост. Гаврюшина Н.К.– М.: Прогресс, 1993. – С. 132.14 Овсійчук В., Крвавич Д. Оповідь про Ікону.– С. 175.15 Janocha M. Ukraiсskie i biaіoruskie ikony. – С. 166.16 Овсійчук В., Крвавич Д. Оповідь про Ікону. – С. 175– 176.17 Там же.– С. 176.18 Apokryfy Nowego testamentu. Ewangelie apokryficzne, czкњж 1. Fragmenty narodzenie idzieciсstwo Maryi i Jezusa//pod redakcj ks. Marka Starowieyskiego. – Krakоw: WydawnictwoWAM, 2003. – С. 266.19 Апокрифы древних християн: Исследование,

тексты, комментарии./Под ред. Окулова А.Ф. и др.

– М.: Мысль, 1989. – С. 107.20 Про Богородичну символіку драбини Якова див. Праздники в честь чудотворных иконПресвятой Богородицы.– Москва, 1996.– С. 80.21 Janocha М. Ukraiсskie i biaіoruskie ikony.–С. 170.22 Там же.– С. 170.23 http://www.tower.vlink.ru/apocryph1/ev-psmatf.shtml24 http://www.tower.vlink.ru/apocryph1/ev-psmatf.shtml25 Janocha М. - C. 166.26 Молитвослов. Вечірня і Утреня. – Жовква: Видавництво оо. Василіян, 1937. – С. 520.27 Там же.

літургійне богослов’я

24

мене з рук Іродових та від усьо-го чекання народу юдейсько-го” (Дії 12:11).

Святе Письмо зображає ангеліву подобі людини. Саме так з’яв-лявся ангел Авраамові біля Ма-мврійського дуба4; Лотові в Со-домі5; Ісуса Навин, коли перебу-вав біля Єрихону, несподіванопобачив перед собою чужинцяз оголеним мечем в руці, якийпредставився „вождем Господ-нього війська”6. У день Воскре-сіння Господнього жінки миро-носиці зустріли „мужа в білійодежі”, який сповістив їм проте, що вже немає Христа вгробі7; в Діях апостолів (під часВознесіння Христового) тежйдеться про двох чоловіків у бі-лих одежах — ангелів8. Бібліямістить також інші випадкиоб’явлення ангелів людині(Суд. 6; 13; Дан. 9:21; 10:5-6).

Ієрархія ангелів (згідно з вчен-ням Діонісія Ареопагіта9) скла-дається з трьох рівнів: найви-щий — серафими, херувими,престоли; середній — господ-ства, сили, власті; нижчий —начала, архангели, ангели.

Безтілесні сили першого чинуперебувають найближче до Бо-га, на що вказують їхні назви.„Серафим” — „той, який гори-ть”, „той, що гріє”. Серафими10

перебувають увесь час біляГоспода. „Херувим” — „повнотазнань”, „вилив мудрості”. Вониволодіють здатністю знати йпізнавати Бога, передавати цебожественне знання іншим. „Престоли” — „багато-окі”, перебувають досить близько до небесного пре-столу.

Ангели другого чину: „господства” — наділені чи-малою силою, за допомогою якої вони можуть під-нятися над земними бажаннями та потягами,звільнитися від них. Їхні обов’язки — розподілятиобов’язки ангелів. „Сили” володіють відвагою у всіхсвоїх діях; „власті” наділені владою та розумом,забезпечують рівновагу Вселенної.

Третій чин складають: „начала” — легіони ангелів, якімають за обов’язок захищати релігію; “архангели”наділені вищим за інших служінням (у книзі Од-

кровення мова йде про сімархангелів, які стоять у при-сутності Бога). „Ангели” зна-ходиться найближче біля лю-дини, виконують роль хо-ронителів та посланців Бога.

На чолі небесного воїнствастоїть архангел Михаїл11. Зєврейської мови його ім’я зна-чить „хто як Бог”. На іконахзображається як головнийвоїн з вогняним мечем абокопієм у руці. Церква вша-новує його як поборника ізахисника від єресей та усіля-кого зла.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАР

Біблійне товариствоБіблійне товариствоБіблійне товариствоБіблійне товариствоБіблійне товариствосприяння екуменічному тасприяння екуменічному тасприяння екуменічному тасприяння екуменічному тасприяння екуменічному та

міжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалоговіміжрелігійному діалогові„Еффата”„Еффата”„Еффата”„Еффата”„Еффата”

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Катехизм Католицької Це-ркви. – 2002. - С. 89-90.

2 Пор.: Кол. 1:16.

3 Святитель Игнатий Брян-чанинов. Слово о Ангелах //Богословские труды, - C. - 30.

4 Пор.: Бт. 1:18.

5 Пор.: Бт. 19:1, 10, 16-17.

6 Пор.: Навин 5:13-14.

7 Пор.: Лк. 24:4.

8 Пор.: Дії 1:10.

9 Ареопагит Д. О небесной иерархии. - Санкт-Петербург, 1995.

10 Пор.: Іс. 6:1-3: „. . . бачив я Господа, що сидів нависокому та піднесеному престолі, а кінці одежіЙого переповнювали храм. Серафими стоялизверху Нього, по шість крил у кожного: двомазакривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої,а двома літав. І кликав один до одного й говорив:“Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повнаслави Його!”.11 Пор.: Навин 5:13-14.

літургійне богослов’я

25

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

ТаїнствоПокаяння„Пам’ятай, що немає жодної ранидушевної, щоб її не можна буловилікувати. Тіло має багатоневиліковних ран, а рани душі всівиліковні; та про тіло ми постійножуримося, а про душу зовсім не дбаємо”(св. Іван Золотоустий „Гомілія 24 на Дії10,44@46”).

Досить часто у житті ми поводимось саме так, якописує св. Іван Золотоустий, акцентуючи увагувиключно на ранах, болях і турботах тілесних.

Та забуваємо, що справжня людина є не лише тілом, а йдушею. Отож, для повноти особі потрібно зцілення яктілесне, так і духовне. Останнє можна і потрібно осягатив Таїнстві Покаяння, яке має дуже важливе значення длядуховного життя християнина – дає змогу відновитиєдність і спілкування з Богом, розірвані через гріхи.Покаяння належить до групи таїнств зцілення, метоюкотрих є примирення людини з Богом.

Вже зі Старого Завіту можна побачити, що покаяння уєврейському народі означало зокрема й навернення.Яскравим прикладом цього є Пс. 50, де цар Давид не лишежаліє за свої гріхи, але й хоче далі жити за ЗакономБожим. У Новому Завіті на означення покаяння вжи-вається грецьке дієслово µετανοεω, що вказує на рух,котрий вимагає від людини змін у її житті. Ісус Христоспрощає гріхи, але звертається до грішників, щоб більшетак не робили (Ів. 5, 1-15; Ів. 8, 1-11 і ін.). Отже, вже зісамого Святого Письма зрозуміло, що покаяння не єтільки зовнішнім виявом, але внутрішнім перетвореннямлюдини, що проявляється у зміні її життя.

В перших століттях християнства таїнство Покаяння булопривселюдним (християни просили прощення одні водних) і таємним (християнин кається за свої гріхи лишеперед пресвітером, і той кладе на нього руки). При-вселюдний спосіб мав єврейські корені, оскільки для нихдоказом прощення гріхів було прощення від ближнього.Вже у ІІ ст. відбувається зміна, акцент ставиться на тому,що прощення гріхів іде від Бога, а не від людини. Протепривселюдна сповідь продовжувала своє існування аж доIV століття, коли її почала поступово замінюватиособиста. Однак у ранньому періоді християнства були 3гріхи, що вимагали привселюдної кари, бо були такими засвоїм характером – ідолопоклонство, вбивство й чужо-лозтво. Тих, хто зрікся віри, часто не приймали назад доЦеркви, оскільки вважали це гріхом не лише протиЦеркви, а й супроти Бога. Таке ставлення християн довіровідступників було зумовлене ще й єврейською тради-цією: коли хтось згрішив, то цим гріхом заразив спіль-ноту, до якої належить. Карою за відступництво було

відокремлення від спільноти й позбавлення спасіння.Щоб повернутися в лоно Церкви, потрібно багато роківвідпокутувати. Одночасно в ранньому християнствііснував обряд примирення з Церквою, який полягав усповіді перед єпископом за присутності всієї спільноти:грішник просив прощення в них, лежачи на підлозі ібудучи одягненим у волосяницю.

На заході довгий час точилися дискусії щодо кількісноїможливості покаяння. Завершились вони на помісномусоборі у Римі 251 року, де було затверджено, що людиназа життя може приступати до сповіді необмежену кіль-кість разів. Це згідне з Ісусовим словом прощати не 7разів, а 77 по 7, що в єврейській традиції символізуєбезконечність. В IV ст., із легалізацією християнства,поступово зникає привселюдна сповідь, а з’являєтьсянатомість особиста. Причиною цього стало збільшеннякількості вірних і намагання усунути почуття їхньогостраху перед привселюдною сповіддю.

Першим, хто намагався скласти обряд таїнства Покаяння,був царгородський архиєпископ Іван Монах (Посник) уV-VI ст. Виглядало це так: збір каянників, особиста сповідькожного, покута за гріхи. Після закінчення покути єпи-скоп або священик молились над кожним із покладеннямрук, після чого вже можна було приступити до Євхаристії.До ІХ століття існувало два обряди сповіді: для монахів(містила псалми) і для мирян (без псалмів, але з за-питаннями до каянника). Варто також згадати про те, щомолитва розрішення гріхів на Сході і на Заході мала своїособливості, котрі уміло поєднав митрополит ПетроМогила у своєму „Требнику”. Молитву розрішення ПетраМогили використовують і зараз у нашій Церкві.

Таїнство Покаяння є дуже важливим у християнстві,оскільки не лише примирює людину з Господом, аледає можливість їй поправити своє життя і піднестийого на вищий рівень спілкування з Богом.

Богдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИК

літургійне богослов’я

26

видно, ця праця була антологією існуючих ранішевірменських і грецьких книг.

Присутність Богородиці в Євхаристійному

богослужінні

Вірменський обряд має лише один чин Боже-ственної Літургії, котрий служать увесь рік. Вини-кненням цього обряду завдячують святому Гри-горієві Просвітителю, що виражено в офіційнійназві богослужіння: Літургія благословенного отцянашого Григорія Просвітителя.

Єдину анафору зі згадуванням і призиванням БожоїМатері у сьогоднішній Літургії традиційно припи-сують св. Атанасієві Олександрійському. ТакожМарія згадується при обкаджуванні дарів: “Моли-твами Матері Діви, прийми, Господи, моління рабівТвоїх. . . Свята Церква визнає і сповідує ПречистуПриснодіву Марію Богородицю, завдяки Якій дано

нам Хліб безсмертя і Чашупотішення. Славте Її слове-сним співом. . .”

У Божественній Літургії зу-стрічаються також тексти,котрі говорять про Марію вперспективі Воплочення.Один із них читаємо у мо-литві після „Свят, свят,свят. . .”: „Коли ж Він справдівоплотився, а не в зов-нішньому образі, і в єдин-ство не злитно прийняв тіловід Богородиці ПресвятоїДіви Марії. . . ”

Інша згадка міститься упрохальних молитвах: “Гос-поди, помилуй: нехай згада-ють в цій святій Жертві Бо-городиця, Пресвята Діва Ма-рія, св. Іван Хреститель,першомученик Стефан і всісвяті, Тебе просимо”. Маріязгадується і перед молитвою„Отче Наш”: “Пресвяту Бого-родицю Приснодіву Марію з

усіма святими пом’янувши, Господу помолімся.”

Богородиця у Часослові

Вірменські літургійні тексти підкреслюють передусімБогоматеринство Марії, Її приснодівственність тазаступництво. В Часослові Благословенна Діва частопризивається як Помічниця у всіх людських потребах,також у проханнях про мир, любов і справедливість,єдність Церкви, духовне зродження, упокій померлих.

Разом з віруючими на землі і мешканцями небаМарія входить в одну спільноту – Церкву. Осьмолитва з Утрені: “Ще молимось Господові про мир –

ПошануванняБогородиці уВірменськійЦеркві

Богослужбовий календар Вірмено-Григоріян-ської Церкви своєрідний і досить складний.Церковний рік ділиться на такі періоди: Бого-

явлення, Великий піст, Воскресіння, П’ятдесятниця,Преображення, Успення, Воздвиження Хреста Гос-поднього і час Різдвяного посту. У більшості святнемає визначеної дати, вони – перехідні. ГоловніГосподські і Богородичні свя-та відзначають у неділі. Сере-да і п’ятниця – дні посту, томуна них не може припадати жо-дне свято.

Богородичні празники можнаподілити на дві групи. Першускладають неперехідні свята, ідо них належать: Стрітення(14 лютого), БлаговіщенняПресвятої Богородиці (7 кві-тня; у вірмен-католиків – 25квітня), Різдво Пресвятої Бо-городиці (8 вересня), Введен-ня в храм Пресвятої Бого-родиці (21 листопада) і Зачат-тя Пресвятої Богородиці (9грудня). Другу групу склада-ють рухомі свята: УспенняПресвятої Богородиці (неділяміж 12 і 18 серпня), Віднай-дення риз Пресвятої Бого-родиці (5 неділя після П’ят-десятниці), Перенесення по-яса Божої Матері з Єрусалимудо Константинополя (5 неділяпісля Успення). Для вірмен найважливішим Бого-родичним святом є Благовіщення. Йому передуєдовгий піст, а потім – 8 днів свята. Окрім цього,Вірменська Церква вважає, що воплочення від-булось саме в середу, тому цей день особливо при-свячений Божій Матері.

Існує цінний документ про походження вірмен-ських свят, у тому числі присвячених Богородиці, -т. зв. „Вірменська збірка (Синаксарій) тер Ісраеля”.Тер Ісраель – монах, що жив у ХІІІ ст. у Вірменії.Саме він зібрав у одну книжку історичні відомостіпро вірменські свята Ісуса, Марії та святих. Оче-

літургійне богослов’я

27

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

почуй голос моління нашого через заступництвоПресвятої Богородиці”. На т. зв. „Мирному часі”(Повечір’ї) читаємо таку прославу: “Приклоняємосьперед Тобою, пресвята Богородице, і молю Тебе,Пренепорочна Діво, молись за душі наші і просиТвого Єдинородного Сина, щоб визволив нас відспокус і всіх небезпек”.

Крім того, на Утрені і Вечірні після Трисвятого за-вжди читається старовинне ввізвання до Богоро-диці: “Преславна і преблагословенна ПриснодівоБогородице Маріє, Мати Христа, донеси молитвинаші Синові Твоєму і Богові нашому.”

Особливо багатими є гимни, що їх співають набогородичні свята. Ось фрагмент з „Канону на свя-то Різдва Пресвятої Богородиці” Якова І Прему-дрого, вірменського єпископа ХІІІ ст.: “Заспівайте,сини Сіона, пісню нову про Різдво Матері Господа,бо сьогодні від безплідної родилась та, котра поро-дила Народженого предвічного від Отця. СлавтеГоспода, що дав нам Матір Світла. Радуйся, МатиСлова, від Отця предвічно родженого: від Тебе зій-шло для людей небесне Світло, що розганяє темря-ву гріховну. Моли Слово про відпущення гріхів.”

У Вірменській Церкві є свій варіант молитви „ПідТвою Милість”: “Припадаємо до ніг Твоїх, Бого-родице, і молимо Тебе, Діво Пренепорочна, молисяза душі наші й проси Сина Твого Єдинородного,щоб визволив нас від спокус і усіляких небезпек.”

Велике пошанування Богородиці в Часах пояснює„Псалтир” Іоана Одиниці: Марія, народивши Спа-сителя, визволила людство від засудження. Тому щеперед початком Літургії священик і диякон читаютьпрохальні молитви, взиваючи про заступництво до

Богородиці.

Молитва до Богородиці не рекомендується у т.зв.„таємничі дні”, тобто коли приноситься Єхари-стійна Жертва, бо тоді вірні можуть безпосередньоприступити до Христа. Прохання про молитву доПречистої Діви радять здійснювати в решту днів,тобто тоді, коли не служиться Літургія, щоб Маріяпринесла ці прохання Богові.

Присутність Марії при здійсненні таїнств

і священних обрядів

У богослужіннях Таїнств заступництво Марії займаєсуттєве місце. З богословської точки зору, Бого-родиця є кимось більшим, аніж лише Посеред-ницею, Вона ще й дає благодать. Однак на цю Їїроль усього лише натякається.

Так можна трактувати молитву в часі здійсненняТайни Подружжя: “Ти, Мати Життя і Діво, Царице,Богородице, дай цій нашій цариці (нареченій-автор) милість Твою.”

При здійсненні решти священнодіянь Марія прямочи опосередковано визнається Заступницею чиПосередницею перед обличчям Бога і свого Сина.Ось уривок із обряду погребення: “Боже Чоло-віколюбче, Спасителю Наш, призиваємо Твоєвелике і всемогутнє ім’я за молитвами ПресвятоїБогородиці і всіх святих.”

В обрядах освячення храму Марія фігурує як пра-образ Церкви, особливо як Діва, що зберігає вір-ність своєму Божественному Нареченому.

Як бачимо, Вірменська Церква – надзвичайно на-ціональна. Складний життєпис народу нерозривно

пов’язаний з історією йогоЦеркви. У цій історії Маріявідіграє виняткову роль, щовідображено в богослуж-бових молитвах. Вони вима-льовують перед нашим ду-ховним зором Марію пере-довсім як Богоматір, При-снодіву, Пресвяту. Крім того,вірмени вважають Її По-середницею, ВолодаркоюЦеркви, Царицею Вірменії,Царицею вселеної, надією іприбіжищем вірменськогонароду і всіх християн, вЯкої завжди слід шукатиспасіння і допомоги.

Артем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯН

літургійне богослов’я

28

с і м ’ я

Історія ВеликоїЛюбові

Він полюбив Її з самого Початку. Важко навітьпригадати, весна це була чи осінь, падав дощчи посміхалось сонце. Полюбив Любов’ю, яку

навряд чи ще десь зустрінеш. Важко сказати, що Віну Ній такого знайшов: задумлива, усміхнено-легко-важна. Однак полюбив Її такою, якою Вона була. . .!

. . . Мрія про велику, справжню та неповторну Любовжила в Її серці мабуть з моменту, коли вперше спро-бувала свої вокальні здібності в пологовому будинку.Звісно, тоді Вона навіть не здогадувалась про Йогоіснування. . .

. . . Ішли роки. Вона росла, разом з Нею росла Їїлюбов. І тут рідні, друзі та знайомі серйозно„занепокоїлись” Її сприйняттям світу. Мрії та уяв-лення про Любов, які Вона мала, а також щирість,відвертість, простота раз у раз, неначе хвилі доберега, розбивалися, натрапляючи на щоденнийвзірець поведінки світу. Вона дізналась, що такуЛюбов, яка жила в Її серці, називають нереальною,нездійсненною, усього лише далеким ідеалом. Вонаж сама, як виявилось – мрійник, далекий від життя.Серце підказувало зовсім інше, але. . . Бачила, щу кажеі робить більшість, чула, що не може та більшістьпомилятись, а Вона – залишатися правильною.Останньою краплею, після якої опір Її тендітного йчутливою серця припинився, була боязнь статистаромодною, адже тепер все не так, як колись. Якбиж Вона ж тоді знала, що саме так, немодно, алечисто, сильно, щиро, незважаючи ні на, що любитьЇї Він. . .

. . . “Кохання бігало в садок, кохання бавилось в пі-сок, воно ходило в школу, а далі був лиш холод. . .”Дивно, в дитинстві, Вони були набагато ближчіодин до одного. Можливо тому, що саме там жилипростота і безпорадність Її серця? Але яке це маєзначення тепер?! Зараз Вона студент, який реальнодивиться на речі, який „на ти” зі світом, впевненокрокує дорослим життям. Справді, невже Їй так іпомерти нецілованою?! І це тоді, коли навколостільки інших, цікавих і незвичних. Його ж Воначомусь ніколи не могла повністю зрозуміти, інодіВін здавався таким далеким. . . А хіба ж справжнялюбов не віддається повністю, беззастережно ібезапеляційно? Вона й не підозрювала , як сильноВін Її любив, як відкривав Себе для Неї щомитіцілим світом. . .

. . . Скільки разів по тому Вона намагалась любити!Не так, як про це колись мріяла, але так, щобдогодити іншим („Ти ще досі сама?”), так, щоб

Батько у домі

Кожному з нас сьогодні помітно, що образ„сильної” статі, престиж батька, чоловіка, нажаль, дуже побляк. До цього призвела низка

причин, проте не зникли їхні основні обов’язки –бути добрим батьком і чоловіком.

Малі діти переконані, що батько все знає, є най-сильнішим чоловіком на світі, ніколи не боїться і єнайвищою „судовою” інстанцією. Ось чому вони ча-сто „погрожують” одне одному: „Чекай, я скажу та-тові!”. З часом, коли дитина підростає, то зауважує, щовсе-таки батько не є енциклопедією знань, найсиль-нішим чи ідеальним. Та його авторитет, добрий при-клад має величезний вплив на формування її ха-рактеру. Добрий батько завжди є щирим, знаходитьчас для дитини, охоче розмовляє з нею, готовийдопомогти.

Син потребує ідеалу справжнього чоловіка – саметаким повинен бути батько. Його приклад – чудовакнига, яку діти залюбки читають, набуваючи знань, іяка викликає подив, пошану й заохочення наслі-дувати. Один юнак сказав: „Я хотів би бути таким, якмій батько”. На запитання, що такого особливого ба-чить у ньому, хлопець відповів: „Мій батько дужечесний. Коли він розгнівається або навіть вдаритьмене, то відразу перепрошує. Я його за це і поважаю”.Коли голова родини з любов’ю ставиться до своєїдружини та дітей, тоді син виростає порядноюлюдиною.

Проте дочка також потребує доброго прикладу батька,навчаючись від нього. Якщо він шанує маму, любитьїї, охоче допомагає та старається зробити її ща-сливою, то в серці дочки зароджується блаженнанадія, що і її майбутнє буде щасливим. Вонасподівається, що її чоловік буде добрим, дбайливим ініжним, схожим на батька. Тоді найбільше подо-батиметься їй той юнак, котрий відзначається ри-сами, як у батька. Теплі слова визнання і щиростіматері викликають радість у серці дочки, натомість,коли батько її не шанує, дитина відчуває біль і смуток.

Якщо ми називаємо матір серцем родини, то батько вній – голова. Якщо матері належить титул „Любовсім’ї”, то батькові – „Розум”. Добрий голова родиниживе для неї, і тут жодна жертва не є завеликою.

Кожен батько має недоліки, але йому належить вдяч-ність, пошана та любов – бо присвятив нам свої сили,здоров’я і життя. Боже благословення завжди спочи-ває на дітях, які шанують своїх батьків.

Чоловіки! Від нас залежить згода в сімействі, мир іспокій. Повернімо своє добре ім’я для добра родиниі Батьківщини!

о. Микола СУСо. Микола СУСо. Микола СУСо. Микола СУСо. Микола СУСс. Дзвинячка Борщівського районус. Дзвинячка Борщівського районус. Дзвинячка Борщівського районус. Дзвинячка Борщівського районус. Дзвинячка Борщівського району

(„Вільне життя” №55 (14479) від 3.06.2004 р.)

29

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 д у х о в н і с т ь

виглядало, як у інших. Щоб видавалось, що про лю-бов Вона знає все (хоча щоразу більше виявлялось,що ця чужа форма їй зовсім не підходить). Любилане раз (чи думала, що любить?), любила наперекірвласному і ще жевріючому внутрішньому голосові,який чомусь був проти. . . Любила і жила не дляНього, Який завжди був поруч, готовий допомагати вбудь-яку хвилину. Та не міг Їй заборонити так чи-нити, бо . . . любив, а Любов завжди є вільною. . .

. . . Дивно, Вона погодилась „грати за правилами”світу, який, незважаючи на це, постійно Її ошукував.Вона прийняла його ідеали та його красу, а віноднаково залишався ворожим. Усі попередні „лю-бові” виявились „не тими”, хоча проблема навряд чибула в них. Вона нікого не любила по-справжньому.Швидше хотіла, щоб любили Її і забувалась у цьому.Може, й не думала, що цим приносить біль. Його жЛюбов від цього, як не дивно, не змінювалась. Хочані, – вона ставала ще сильнішою. . .

. . . Вона все частіше відчувала порожнечу серця. Цевідчуття спустошення приходило щовечора на зміну

ранковій надії на щось. ., щось таке. . . Вона такхотіла, щоб Її бодай хтось, хоча б іноді. . . розумів,щоб здогадувався про Її поганий настрій ще до того,як вона люб’язно - вимушено посміхалась, щобзрозумів, що хоче побути на самоті . . . Їй іноді такнесамовито хотілось комусь „вилитись”, розповісти,що вже набридло щодня варити їсти, вигулюватисвого далматинця, бути відповідальною за чистоту вдомі. Розповісти про те, що її “дістав” молодшийбрат . . ., а до того ж комусь не подобається її сміх. Їйхотілось, щоб був хтось, хто в потрібний момент,нехай навіть серед пізньої ночі, зможе відірватисьвід УСІХ СВОЇХ справ і приділити їй хвилинку уваги.Непотрібно нічого говорити, лише взяти Її долонюміж свої та мовчки вислухати. Хтось, хто би„викрав” Її з круговерті сірих буднів, коли їхнєтовариство стає надто обтяжливим, і всього лишепомріяв разом з Нею. . .

Тоді Вона, мабуть, і не уявляла, що Він знав про Їїулюблений цибулевий крекер, улюблену піснюWhitney Houston “My love is your Love”; про те,

скільки в Неї медалей за виступина конкурсах і змаганнях з баль-них танців. . . Про те, що Вона нелюбила, коли хтось хрустівпальцями рук чи тер пінопластомдо столу або до стіни, видаючицей жахливо-неповторно-скрипу-чий (!) звук, від якого по спинібігли мурашки! Вона навіть неуявляла, як добре Він Її знав. . .

. . . Іноді Їй все ж таки хотілосяпоговорити з Ним, а може на-віть. . ., але тоді треба бути чесноюз собою, тоді треба переступитичерез себе. . . І, можливо, якбиВона тоді підвела погляд й у на-товпі побачила Його очі – по-любила би, бо було в них усе те,що шукала і прагнула. . . Можливотоді все було б інакше. . .

. . . Він полюбив її з самого По-чатку. Важко навіть пригадати,весна це була чи осінь, падав дощчи посміхалось сонце. ПолюбивЛюбов’ю, яку навряд чи ще десьзустрінеш. Важко сказати, що Віну Ній такого знайшов: задумлива,усміхнено-легковажна. Однак Вінлюбить Її такою, якою Вона є. . . Ідосі чекає. Досі любить, бо Він –Ісус Христос – сама Любов, яказавжди любитиме Її – Людину!

Володимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІН

30

д у х о в н і с т ь

Значенняаскетизмута увагив духовномужитті кожногохристиянина(Продовження)

Цікавим є погляд на аскетизм у філософівстоїчної школи, який набуває “специфічногоетичного змісту – в сенсі вправляння у чесно-

тах і стриманості”1. Тут спостерігається вже пере-несення уваги з тілесного гімнастичного вправлянняна моральну поведінку людини, означуючи при цьомуусю “філософію як вправляння (аскеза) в мистецтві. . .;вона – вчитель чесноти. . .; чесноти можна навчитися,тільки вправляючись у ній. Таким чином, у класичномурозумінні слово “аскеза” мало значення широке тавузьке – охоплювало чуттєву та духовну сфери, проте вкожному випадку містило напруження, зусилля тапрацю в досягненні будь-якої цілі”2. Стоїчний спосібжиття зводився до досягнення безпристрасності(апатії) та очищення через підкорення розумомлюдських пристрастей та панування над ними. “Уосмисленій чесноті вони бачили найбільшудосконалість (евдемонія), яка може випасти на долюіндивіда”3.

Щодо тлумачення поняття “prosoche”-уваги в античнійдобі, то не знаходимо детального пояснення терміна,лише поодинокі згадки. Так, в окремих випадках“prosoche” означає: увагу4; старанність, застосуваннята запопадливість5; турботу, піклування6. Отже, цимтерміном виражали стан, внутрішнє наставлення, якеспрямовувалось на виконання певної визначеної діїчи завдання. “Prosoche” (увага) містило такі характе-ристики, як зосередженість, зібраність, а головне –увагу як важливий і необхідний елемент у досягненнібажаної цілі.

Зауважмо, що аскеза набула значення динамічногопроцесу, методу для досягнення визначеної цілі. За-галом, у це поняття вкладали позитивний зміст. Термін“увага” не вирізнявся особливостями, а, радше належавдо звичаєвого вжитку. Проте ці терміни одне одногодоповнюють: уважність, зосередженість, що ста-новлять зміст “уваги”, складають наче невід’ємну ча-стину “аскетизму”. На цьому етапі вже починає про-

слідковуватися взаємодія й перехід на релігійнуплощину, тому античний період слід вважати своє-рідним підґрунтям для подальшого розвитку понять ухристиянстві.

Про аскетичне вправляння та уважність неодноразовозгадується також і в Святому Письмі. “У своїй світлій,чистій та славній формі” аскеза зауважується “вже враю як Заповідь Божа: “І взяв Господь Бог людину, і ведемському раї вмістив був її, щоб порала його та йогодоглядала” (Бут.2,15)7 (від євр. Avad – “зв’язувати” себечим-небудь добровільно чи недобровільно, піклу-ватися, займатися, культивувати). Це наводить надумку, що людина “. . . потребує підтримки та пожививід Божественного Духа, потребує Його благодаті. . .Душа людини росте та скріплюється . . . лише за умовиналежних зусиль, прагнення до . . . самого Бога; звер-шується шляхом перемоги над собою задля Бога і вБозі, через спрямування усіх сил, душевних татілесних, на отримання всього “Божого”, “святого”. . . Атаке виконання та здійснення духовних та тілеснихзусиль (Мт.11,12) є аскетизмом”8.

Щодо старозавітної релігії, “то аскетичні елементи тутвизначались словами Божими до вибраного Свогонароду: “Будьте святі, бо святий Я – Господь, Бог ваш!”(Чис.19,2), а єврейський зміст аскетизму. . . полягав унепорочному служінні Богові” (Лев.19,2; 20,7)9.Новозавітне розуміння людського вдосконалення,вправляння у чеснотах базується на навчанні ІсусаХриста (Мт.5,2-12; Лк.9,23; Мт.5,48). Та й усехристиянське життя у своїй основі прагне донаслідування Христа та “досягнення такої величі духата висоти морального розвитку, яка настількибезмежна, наскільки безмежний у своїй досконалостінебесний Отець”10. Саме таким прагненням і є аскеза.

Безпосередньо терміну «аскеза» не знаходимо уСвятому Письмі, тільки термін «аско», від дієслова«аскейн», один раз вжитий апостолом Павлом у книзіДіянь (24,16)11. Цим словом представлене «. . . напру-ження всіх тілесних та духовних сил християнина запосередництвом неустанної боротьби з різно-манітними перешкодами; маючи на увазі сам процес, атакож допоміжні методи і засоби такого здійснення,наприклад, молитва (Рим.15,30), тілесні подвиги(1Кор.9,27)”12.

На відміну від терміну “аскетизм”, “увага” вживаєтьсянеодноразово у Святому Письмі. Його зміст зали-шається незмінним – увага, зосередженість, особливезвернення та запопадливість як у справах тілесних13

(загальнолюдських побутових), так і в духовних14 (вбоголюдському стосунку).

Говорячи про значення вказаних термінів у СвятомуПисьмі, слід зауважити виразний наголос на їхрелігійному значенні, на численному їх вживанніщодо відносин між Богом та людиною. Перейняті зантичності, у християнстві набувають дещо відмін-ного, властивого лише для них способу, сформувавшипри цьому вже чітке значення: відбулося певне змі-

31

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 д у х о в н і с т ь

щення акцентів уваги щодо способу їхвживання. Такий висновок підтверд-жується численними тогочасними пи-семними згадками. Так, “. . .Орігенназиває “аскетай” тих, хто сповідуєдосконале життя. Для Атаназія аскезаозначає напругу, яка не знає спочинкуй не терпить жодних поступок”15.Важливим є наголос святого на потребій користі аскези: «християни мусятьзростати в дисципліні (аскезі) всебільше”16. “Атаназій пропонував осо-бливу пораду щодо використання Свя-того Писання в християнській дисци-пліні. В його листі до Маркелінусайдеться про те, що чоловік, хоча биякий був хворий, не повинен не-хтувати дисципліною (аскезою)”17.Отже, значення аскези починає ото-тожнюватися із вправою, тренуванням,вправлянням, особливо у благочесті,набожності18; практикою – загалом ізблагочестивим (побожним) життям19.Поняття “увага” розуміється при цьомуяк увага, старанність, осoбливо унавчанні та прагненні до чесноти20,турбота, увага при піклуванні21. Осо-бливо часто вживаються ці терміни дляопису духовного життя християнина.

Отже, аскеза та увага переймаютьсяхристиянством із античної філософії тазнаходять своє використання у релігійній площині.Тренування, навчання та виховання, містячись у слові“аскеза”, виражають шлях провадження власного(благочестивого) життя, який веде до правдивої метикожного християнина – спасіння людини в Бозі. Цевипливає безпосередньо із загальної доктрини хри-стиянського навчання. Значення уваги надалі незмінюється, але вже спостерігається часте вико-ристання терміна в описі аскетичного, духовноговправляння християнина. Адже тільки воно дозволяєосягнути справжні духовні плоди, виконати місіюхристиянина в цьому світі – прославу Імені Божого тапоширення Небесного Царства серед усіх людей.

Із розвитком християнства зростала та розвивалась ідоктрина Церкви. Неоціненне значення та роль у їїформуванні належить Святим Отцям, діяльність танавчання яких залишаються важливими та впли-вовими для християн і до сьогодні. Саме тлумачення тарозуміння термінів залишилось усталеним та за-гальноприйнятим у церковному переданні.

(Далі буде)

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:1 Зарин С. Святые Отцы… - С. ІІІ.2 Там само. - С. ІV.3 Татаркевич В. Історія філософії… - С.158.

4 Chrysippus. Stoicus.3.41.Ed.H.von Arnim.SVF ii and iiipp.1-194 //Greek-English Lexicon/ Compilled by Henry George Liddell andRobert Scott. – Oxford,1968.-P.XXI.5 Там само.-P.XXI.: Clemens Alexandrinus Theologus / Ed. O. Stahlin.–Leipzig,1905-1909. Stromateis. 2.20. p.178.12. M 8.1065 A.6 Там само.-P. XXVIII.: Leonidas Medicus. Apud Oribasium. Aet.15.5.Sor.2.86.7 Беляев В.Основы исскуства святости. Опыт изложенияправославной аскетики. – Нижний Новгород, 1998. – Т. 3.-С.110.8 Там само.-С.113-114.9 Сидоров А.Древнехристианский Аскетизм…-С.14-15.10 Сидоров А.Древнехристианский Аскетизм…-С.27.11 Діяння (24,16): “Тому і я сам стараюсь завжди мати чистусовість перед Богом і перед людьми”.12 Зарин С. Святые Отцы…-С. V-VI.13 Діяння 20,28: «Будьте уважні до себе та всієї отари, в якійСвятий Дух вас поставив єпископами. . .».14 Наприклад: Псалом 54,1-3:«Вислухай, Боже, молитву мою й відблагання мого не ховайся, будь уважним до мене і почуй мене. . .».15 Шпідлік Т.Духовність…-С.148-149.16 Brakke D.Athanasius and Asceticism. – Baltimore & London, 1998.- P.183.17 Там само. - P.194.18 Methodius Оlympius. Symposium. 9.4. p.118.12. M.18. 185A // APatristic Greek Lexicon/ Edited by Lampe G. . – Oxford,1994.-P.XXXIV.19 Там само.-P.XVIII. Clemens Alexandrinus. Stromateis. 7.16.p.72.5.M.9.541A.20 Там само.-P.XXXVI. Origenes. De principiis. 4.1.6.p.302.3.M.II.353A.21 Там само.-P.XVIII. Clemens Alexandrinus. Guis dives salvetur.40.9p.186.20.M.9.645B.

32

сторінки історії УГКЦ

УкраїнськаГреко−КатолицькаЦерква підрадянськимрежимом(1946−1989)(Продовження)

Десталінізація і відновлення церковних

структур у підпіллі

Смерть Сталіна у березні 1953 р. та “хрущовськавідлига” породили нові надії та дали початокновому етапові Хресної дороги УГКЦ — актив-

ної катакомбної діяльності. Основними протаго-ністами цього періоду церковного життя були єписко-пи, священики, монахи, монахині і вірні, що поверну-лися додому з таборів і заслання та всупереч усімтруднощам і перешкодам, які штучно створювалисярадянською владою, ставали невеличкими острівцями(часто ізольованими від інших), навколо яких по-чалося поступове відновлення церковної структури. Ціпроцеси не залишились непоміченими органамивлади. Ось яку інформацію 6 серпня 1956 р. надіславголова Ради у справах РПЦ при Раді міністрів СРСР Г.Карпов у ЦК КП України: “В настоящее время 243 чело-века из 344 репрессированного за время с 1945 по1950 гг. униатского духовенства освобождены. Возвра-тившись к месту своего жительства, часть этого греко-католического духовенства проводит богослужения иисполняет религиозные обряды на дому у себя и у ве-рующих, в чем им никто не препятствует, так как всоветском законодательстве нет указаний на уголов-ное преследование за эти действия, при этом ониссылаются на свободное положение римо-католичес-кой церкви в этих областях. Отдельные униатскиесвященники, захватывая даже отдельные воссоединен-ные церкви, выступают открыто с проповедями, в ко-торых призывают не подчиняться патриарху Алексиюи признавать Папу Римского и разьясняют верующим,что ликвидация униатской церкви и репрессии про-тив униатского духовенства были допущены вслед-ствие искривлений законности в тот период време-ни. . . В связи с такой деятельностью униатского духо-

венства в Совет поступают заявления от групп верую-щих униатов о восстановлении униатской церкви ирегистрации униатских церквей и священников”. . .

Із єпископів, які здійснювали своє архипастирськеслужіння ще до 1946 р. та яким вдалося пережити тяж-кі роки заслання, повернутися в Галичину змогли ли-ше владики Іван Лятишевський (до Станіславова у1955 р.) та Миколай Чарнецький (до Львова у 1956 р.).Амністію у 1956 р. також отримали підпільний єпископ0. Хіра та адміністратор Мукачівської єпархії о. М.Мураній. Однак у зв’язку з революційними заво-рушеннями в Угорщині вони були повторно заарешто-вані в 1957 р. та вислані за межі України у м. Караганду(Казахстан). Проте о. Мураній зміг через суд домогти-ся відміни покарання і невдовзі, прибувши на Закар-паття, очолив підпільну Церкву як адміністратор влади-ки Хіри.

Незважаючи на те, що багато греко-католицьких свя-щеників повернулося зі заслання, проблема забезпе-чення вірних душпастирською опікою була надзви-чайно гострою. Тому одним із першочергових завданькерівництва підпільної УГКЦ став підбір, навчання івисвячення кандидатів духовного стану. Був також щеодин спосіб вирішення проблеми браку духовенства.Після смерті Сталіна чимало греко-католицьких свяще-ників, які за тих чи інших обставин змушені булиперейти на православ’я, почали шукати контактів зєпископами, прагнучи відновити свою приналежністьдо УГКЦ. Попри можливі труднощі, владика Чарнець-кий у 1956 р. прийняв досить сміливе і водночасважливе рішення: православні священики могли зновуповернутися під його юрисдикцію після відбуття на-лежної покути. Крім того, їм навіть було дозволенослужити греко-католицькій пастві в храмах, які офіцій-но вважалися православними. Переважно владиканадавав право відкликати перехід на православ’я (тоб-то давати єпископські відпусти) старшим священикам,яких добре знав та мав до них довіру.

Цей феномен священиків, які верталися в лоно УГКЦ,не роблячи відкритого відречення від православ’я, єодним із характерних образів складної мозаїки, якоюбуло підпільне церковне життя. І тому не можна йогооцінювати за чорно-білими критеріями. Для збере-ження віри та забезпечення подальшого існуванняЦеркви у катакомбах необхідними були як твердість істійкість, так і постійна готовність до змін, певнагнучкість. Вирішення проблеми браку священиківшляхом прийняття офіційно діючих православнихсвящеників показує, що підпільна ієрархія була готовапристосовуватись до складних радянських обставин.

Проблема поповнення рядів греко-католицького духо-венства була тісно пов’язана з необхідністю забезпе-чення спадкоємності церковної ієрархії. У Станісла-вівській єпархії, за свідченням владики СофронаДмитерка, на час повернення владики Лятишевськогозі заслання, повноваження ординарія вже виконувавєпископ Іван Слезюк, висвячений таємно ще Григо-рієм Хомишиним у 1945 р. Владика Лятишевський

33

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 сторінки історії УГКЦ

погодився з таким станом справ, бо знав про йоготаємну хіротонію.

У Львівській єпархії ситуація була дещо інакшою. Вла-дика Миколай Чарнецький хоч і був набагато активні-шим та й довше прожив від Івана Лятишевського,проте нікого не висвятив на свого наступника. Післясмерті владики Чарнецького у Львові 2 квітня 1959 р.кандидатом на єпископа був призначений ігуменмонастиря ЧНІ в Тернополі о. Василь Величковський,який після повернення з таборів у 1955 р. (арештова-ний в 1945 р., спершу був засуджений до розстрілу, щозгодом замінили на табори) був прописаний та жив уЛьвові. Висвячував його сам митрополит ЙосифСліпий, який завдяки старанням Апостольського пре-столу та зокрема папи Івана XXIII був помилуванийдекретом Президії Верховної Ради СРСР від 26 січня1963 р. та звільнений для участі в Другому Ватикан-ському соборі. Таємна хіротонія відбулася 4 лютого1963 р. в кімнаті одного з московських готелів безпо-середньо перед виїздом митрополита Йосифа до Риму.О. Василь Величковський отримав титул єпископаЛуцького та був призначений місцеблюстителем главиЦеркви з безпосередньою відповідальністю заЛьвівську архиєпархію. Хоча з від’їздом митрополитаСліпого на Україні вже не було між живими жодноголегально висвяченого єрарха, канонічна діяльністьУГКЦ не припинялася, оскільки вона зберегла не лишевірних та духовенство, але й ієрархію.

Підпільний єпископат

Розбудова структур підпільної Церкви пов’язана з іме-нем владики Василя Величковського. За свідченнямисучасників, він був надзвичайно діяльний та актив-ний. Парадоксально, але пожвавленню діяльностігреко-католицького підпілля сприяла атеїстична про-паганда властей. Наприкінці 1958 р. «ліберальний»радянський лідер Микита Хрущов активізував анти-релігійну кампанію, головним об’єктом якої, незважа-ючи на повну лояльність щодо існуючого режиму,стала РПЦ. До осені 1964 р. (коли Хрущова було усу-нено від влади) вона втратила 5 із 8-ми духовних семі-нарій, у тому числі дві в Україні (у Києві та Луцьку),було закрито багато монастирів, зокрема, Києво-Печерську Лавру та велику кількість храмів (37). Усе церішуче похитнуло позиції православ’я у ЗахіднійУкраїні та перекреслило сподівання “возз’єднаних”священиків, що в лоні РПЦ вони збережуть греко-като-лицькі храми для своєї пастви. Лише у Львівськійобласті було знято з реєстрації 280 православних гро-мад і, відповідно, закрито стільки ж церков. Крім того,православному духовенству було заборонено ходити змолитвами до домів віруючих, відспівувати померлих уцеркві, супроводжувати похоронну процесію, відправ-ляти у квартирах 9- та 40-денні посмертні панахиди,освячувати в сільській місцевості хати тощо. Саметому віруючі стали більше покладатися на неофіцій-них греко-католицьких священиків, які цих обмежень

не дотримувалися, бо місцеві органивлади неспроможні були контро-лювати їх діяльність. Великою за-слугою владики Величковськогобуло те, що саме він почав запро-ваджувати в життя підпільної Цер-кви принципи, які відповідалидухові Другого Ватиканського со-бору, хоч і не були безпосереднімвтіленням його рішень (дозвіл вір-ним відвідувати православні хра-ми, якщо не було “своїх” священи-ків, поминання “православниххристиян” у Літургії, тощо).

Важливе значення для структурноїрозбудови життя Церкви мало на-лагодження контактів між єписко-пом і священиками, як підпільни-ми, так і формально “православ-ними”. Але переважно контакти звладикою були досить рідкими ізводилися до вирішення якихосьважливих канонічних чи душпа-стирських питань, що виникали усвященика. При цьому, як правило,нічого не говорилося про підпіль-ну роботу інших душпастирів. По-дібний індивідуальний характерносила праця владики Івана Слезю-ка щодо управління Станіславів-

34

Цікаво, що...Дерево у вусі

Шестирічна дівчинка з Ізраїля скаржилась насильний біль у вусі. Лікарі були дужездивовані результатами обстеження: при-

чиною болю виявилося зернятко ріжкового дерева, якепочало проростати у вусі дитини. За кілька днів доцього дівчинкагралася зерни-ною і ненарокомзасунула її до ву-ха. У темному се-редовищі зернопроросло – самеці пагінці й непо-коїли дитину.

Марний„допінг”

Віце-президент одного футбольного клубу вОрлеані (Франція), надумавши стовідсотковозабезпечити перемогу своїй команді, вдався до

вельми незвичного способу: він підсипав у мінеральнуводу суперника снодійне. „Допінг” справді подіяв,футболісти рухались полем ніби в трансі, однак,незважаючи на це, команда віце-президента програлаз рахунком 1:2. З’ясувалося, що воротар помилкововипив мінеральну воду суперника.

Одноногий парашутист

Неподалік від містечка По, що на південномузаході Франції, здійснив свій перший стрибокз парашутом 70-тирічний пенсіонер. Незва-

жаючи на те, що на висоті 1500 м у нього відпав про-тез однієї ноги, міцний чоловік впевнено призем-лився на іншій.

Два місяці самотності в океані

Шторм в Індійському океані розбив на друзкияхту мужнього англійця Белджерсі, котрийздійснював навколосвітню подорож. Яхту

перекинуло, дружина потонула, а сам містер Белд-жерсі дивом протримався два місяці на маленькомуґумовому човні, яким, мов горіховою шкаралупкою,грався безжальний могутній океан. Бідолашний яхт-смен ловив рибу і пив дощову воду, аж поки його випад-ково не знайшов російський вантажний корабель.

Михайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕМ

ською єпархією: якщо давав якісь розпорядження чивказівки, то кожному зокрема, хто його відвідував, абопереказував через інших. Священики намагалися ненаражати єпископа на небезпеку, бо за ним стежилиагенти КДБ. Тому зустрічалися з ним лише тоді, коли вцьому справді була нагальна потреба.

Владика Слезюк постійно проживав у Станіславові(який 1962 р. перейменовано в Івано-Франківськ)разом із сестрами св. Вікентія, якими він опікувався тадля яких купив будинок. Він також піклувався промонахинь з інших чинів та згромаджень: служебниць,мироносиць, василіянок, сестер Пресвятої Родини.

Єпископ Величковський приділяв багато уваги попов-ненню монаших чинів та висвяченню молодих свя-щеників. Зокрема він особисто знайомився з канди-датами до Чину Найсвятішого Ізбавителя, щоб переко-натися, чи дійсно людина має покликання, є готовоюдо самопожертви та місійної праці в умовах підпілля.За даними, які єп. Величковський навесну 1967 р. зу-мів передати до Риму, в Галичині та на Закарпатті на-раховувалось біля півтори сотні єпархіальних свяще-ників, понад 100 єромонахів і братів василіянськогочину, 62 студити, 54 редемптористи. У 14 таємних чер-нечих домах було близько 240 сестер-василіянок імайже стільки ж сестер-служебниць, а також діялокілька менших жіночих згромаджень. Серед священи-ків близько 50 повернулося з православ’я, а 40 отри-мало свячення у підпіллі.

Тим часом владика Величковський, починаючи відсвоєї хіротонії в Москві, постійно перебував під нагля-дом КДБ. І якщо в офіційних документах за 1964 р.лише висловлювалося припущення, що діяльністьнелегалів-уніатів очолює колишній настоятель мона-стиря редемптористів Величковський, то невдовзі ціпідозри переросли у впевненість1. Тому, очікуючиможливого нового арешту (у 1963 р. в Івано-Франків-ську були заарештовані владика Слезюк та о. Лукач),щоб не перервалася лінія єпископів, Василь Величков-ський у 1964 р. висвячує таємних єрархів. Відомо, щойого наступник, о. Володимир Стернюк, прийняв хіро-тонію 2 липня 1964 р. Цілком вірогідним, що тоді жбули висвячені й титулярні єпископи-помічники оо.Іван Чорняк, Никанор Дейнеґа, Петро Козак, ЙосифГірняк. Вони були наділені єпископськими повнова-женнями, зокрема правом висвячувати священиків.

(Далі буде)

РРРРРедакція часописуедакція часописуедакція часописуедакція часописуедакція часопису

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 У доповідній записці інспектора А.І.Сецка, уповноваженого Радиу справах релігій при Раді Міністрів СРСР по УРСР, від вересня1967р. сказано: «Есть основания полагать, что Величковский привстрече со Слипым перед его выездом из СССР получил отпоследнего полномочия єпископа униатской церкви на Украине.Кроме того, в апреле 1967 года Величковский выезжал почастным делам к сестре в Югославию, где, по всей вероятности,встречался с представителями Ватикана, а также находившимсятам униатским єпископом Эдмонтонским Максимом (Канада) иполучил от них соответствующие установки (ГАРФ, ф. 6991, оп. 6,спр. 160, арк. 26-35).

у світ і цікавого

35

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004 у світ і цікавого

УкраїнськаМолодьХристові

Українська молодь Христові (УМХ) – всеукраїн-ська християнська громадська організація, якапрацює в рамках молодіжного мирянського

апостоляту.

Метою діяльності УМХ є: об’єднання християнськоїмолоді для пропагування християнської моралі,популяризація в молодіжному середовищі христи-янського способу життя, виховання членства, гото-вого працювати для добра Церкви та українськогонароду.

Серед головних завдань УМХ виділяються:

- сприяння та допомога молоді у прийнятті християн-ських цінностей, підвищення духовного рівня свідо-мості;

- опіка та підтримка талановитої молоді;

- відродження давніх родинно-побутових традицій,народних християнських дійств;

- впровадження в молодіжне середовище досягненьсвітової християнської науки та культури;

- виховання у молоді поваги до минулого, пошук тазбереження історичних документів, духовних, ми-стецьких та інших цінностей українського народу;

- проведення виховної, суспільно-громадської, куль-турно-освітньої, спортивної роботи серед член-ства та ін.

Гасло спільноти УМХ: “Тут знайдеш Христа! Тут зна-йдеш себе! Тут знайдеш себе у Христі!” символізуєвиховні ідеали УМХ. Усвідомленя їх дає підстави дляформування християнського світогляду, переконанняв тому, що всі життєві прояви потрібно вимірювати вплощині Божої любові. Українська молодь знає, щобез Христа – Правдивої виноградини – ми, “галузки”,не можемо повноцінно розвиватися, досягнути осо-бистої досконалості.

“Українська молодь – Христові” впродовж

історії 1930−2004 рр.

УМХ зародилась у 30-тих роках ХХ ст. стараннямимитрополита Андрея Шептицького. Повернувшись1923 р. з подорожей до Європи й Америки, він про-довжує бурхливу діяльність: того ж року закладає Бо-гословське наукове товариство і зобов’язується йомуфінансово допомагати у розбудові бібліотеки, музеюта видавничої справи. 1928 р. митрополит затвердивстатути Греко-католицької богословської академії тавидав грамоту на її заснування.

Йти з Богом

Сьогодні сонце світить якось по-особливому.Його проміння лагідно торкається землі,зігріваючи все довкола. Це тепло приносить з

собою щось надто глибоке і цінне, щось, що важкозрозуміти, якусь неймовірну ніжність. Пташиний спів,який завжди лунав ніби однаково, сьогодні став ін-шим. Його мелодія торкалась серця, і воно раділо.Легенький весняний вітерець приносив на своїхкрилах відчуття якоїсь незнаної легкості. Здавалось,усе довкола усміхалось. Цікаво, чому лише сьогодні всестало таким. . . зовсім іншим? А може воно завждитаким було, що ж трапилось?

Насправді все було таким завжди, а можливо щекращим. Змінилось щось інше, а радше хтось. Сьогодніще одна людинапішла життєвимшляхом разом ізБогом.

***

Одна дів-ч и н к адуже ча-

сто питала своїхбатьків: „Як цеБог може менелюбити, адже яне завжди єчемною, інколинавіть можузасмутити Вас”.Інша дівчинка,дуже схожа на попередню, не питала про подібне. Вонадобре знала, що Господь її любить, адже відчувалалюбов батьків.

Кожна людина потребує любові, але не всі знають, що вжемають її. Справжня бо любов вміє любити не „за щось”.

***

Ця історія трапилась дуже давно. Один чоловікупродовж свого життя дуже часто і багатомолився. Він не жив у розкошах, але мав все

необхідне. Так минали дні, місяці, роки. На схилі своїхліт чоловік почав розуміти, що його життя має не-абияку цінність, і не мав бажання залишати його. Зкожним днем страх перед смертю щоразу більше на-повнював його серце, тепер все втрачало сенс: праця,родина, навіть молитва. Якоїсь миті чоловік зрозумів,що за своє життя навчився багато чого, але ще не вмієгідно прийняти смерть. Він усвідомив, що молитвабула зосереджена на ньому самому, але не на Богові.Перемігши багато спокус, нарешті зрозумів, що смертібоятись не потрібно, бо люблячий Батько ніколи незалишить свою дитину.

ТТТТТарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУК

36

у світ і цікавого

Організованим мирянським рухом була Католицькаакція, що у співпраці з церковною владою зай-малася світським апостольством. Центром бувГенеральний (Архиєпархіяльний) інститут КА уЛьвові, найвидатнішою подією в діяльності якогостало проголошення свята “Українська молодь -Христові”. 1933 р. цю ідею запропонував митро-политові Андрею тодішній президент ІнститутуІван Бабій. Папа Пій XI проголосив 1933 рікЮвілейним Святим Роком. Окрім технічних при-готувань, проводились активні і нелегкі переговориз польською владою, проте стараннями єп. ІванаБучка уряд дав дозвіл на проведення свята.

Свято української молоді, що відбулось 6-7 травня1933р. у Львові, не має подібного ні за силою духу,ні за кількістю учасників. Напередодні офіційноговідкриття митрополит Андрей привітав учасниківпастирським листом, де підкреслив, що учасникиповинні поновити приречення вірності Христові,дане при Хрещенні, аргументуючи нове життя;схвалив послух молоді, що прибула на свято, під-креслив неполітичність свята, пояснюючи тим, щокатолицька мораль вища за політику.

7 травня 1933р. розпочалась урочиста Літургія, якуочолили владики Іван Бучко та Никита Будка. Єп.Іван Бучко зачитав вітальну телеграму Папи Пія XI,а в кінці проповіді провів присягу стотисячноїгромади словами: “Христе Спасителю! У 1900 –ліття твоєї смерті і Воскресіння прирікаємо Тобідосмертну вірність. Так, наш Христе, допоможи!”

Позитивною реакцією на свято стали шкільні тамісцеві урочистості, вітання з усього світу, некажучи про велике релігійно-моральне піднесеннявірних греко-католицької Церкви. Свято показало,якою великою силою є воля народу, об’єднана підзнаменом Христа.

Молодіжні товариства і організації, що взяли

свій початок у святкуванні УМХ

Після закриття владою “Пласту” 1930 р., молодь по-чала морально занепадати. Свято УМХ породилоцентралізовану організацію КАУМ “Орли”; і 14 лип-ня 1933 р. митрополит Андрей Шептицький видавграмоту на її заснування. Мета КАУМ – вихованняфізично і морально здорових юнаків у жертовнійлюбові до Бога і України; постанова Христа якоснови, дороги, сили і остаточної цілі шляхетнихзмагань; розвиток позитивного націоналізму. 1938рік був найактивніший і найпродуктивніший вдіяльності “Орлів”: відбувалися літні табори, уро-чисті академії, спортивні змагання.

Безпосередньо під впливом свята УМХ 19 серпня1933 р. в Америці відбувся перший конгрес, наякому оголошено створення Ліги української като-лицької молоді. 1939 р. в ужгородській семінарії о.Августин Волошин заснував товариство “Орли”.1946 р. – українські пластуни в Західній Німеччинізаклали курінь “Орден Хрестоносців” АндреяШептицького.

Злети УМХ в незалежній Україні

Ідея першого з’їзду УМХ 1990р. належить БорисовіГудзяку, якого назвали “хресним батьком” мирян-ського молодіжного руху. Спробою сил стали маліреколекції для молоді у Світлий Понеділок, прихрамі Преображення Господнього у Львові.

Після цього виникла ідея провести тижденьхристиянської культури в Україні, що з великимуспіхом тривав з 6 до 12 вересня. Кульмінаційниммоментом програми був І з’їзд УМХ 8-9 вересня,який минув під гаслом “Шукаймо стежок до Хри-ста”. У ньому брало участь близько 40 тис. осіб, що

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

37

запитуйте−відповідаємо

Визапитували...

Продовжуємо вести діалог з нашимичитачами через рубрику “Запитуйте -Відповідаємо”. Сподіваємось, що наші

відповіді допоможуть всім читачам часопису “Пі-знай Правду” глибше пізнати науку ХристовоїЦеркви. Саме тому заохочуємо Вас й надалі над-силати нам листи із запитаннями, на які ми на-магатимемось дати правильну і вичерпну відповідь.

Якщо Бог так любить людей, то чому дозволив,Якщо Бог так любить людей, то чому дозволив,Якщо Бог так любить людей, то чому дозволив,Якщо Бог так любить людей, то чому дозволив,Якщо Бог так любить людей, то чому дозволив,

щоб убили стількох невинних дітей при на@щоб убили стількох невинних дітей при на@щоб убили стількох невинних дітей при на@щоб убили стількох невинних дітей при на@щоб убили стількох невинних дітей при на@

родженні Ісуса?родженні Ісуса?родженні Ісуса?родженні Ісуса?родженні Ісуса?

Так можемо запитати і зараз: чому не можна безстраждань обійтися тут, на землі? Бог створив цейсвіт добрим, але з часу гріхопадіння людини сме-рть наскрізь прошила, зіпсувала Боже творіння.Тому, щоб побороти смерть, потрібно вийти їйназустріч, стати на боротьбу, пройти через смерть,терпіння, щоб повернутися туди, де людина була –в рай, до Бога. Самостійно людина не могла пере-могти смерть, тому сам Христос помер через нашігріхи. Як Бог, Він мав силу, щоб воскреснути, тобтопройти через смерть непошкодженим і нас із со-бою перевести. Тому ця дорога переходу (Пасхи) єболючою і тернистою, як і хресна дорога Христа.

Перші мученики ранньої Церкви були настількисвідомі, що прагнули померти так, як Христос. Цебуло вінцем і логічним завершенням усього їхньогохристиянського життя, яке починалося в тайніХрещення, зростало через тайну Євхаристії ізавершувалося тайною мучеництва1. Їхня кров ста-ла насінням для християн. Через живих оживалимертві, тобто через приклад мучеників оживалипогани, які ще не знали Господа, були мертві щодовічного життя.

Тепер християн ніхто не переслідує явно, але чистали ми міцнішими у вірі? Важко сказати. . . Можебракує того насіння? Але терпіння не можна штуч-но провокувати. Бо були серед перших християн ітакі, яких Бог не кликав до мучеництва, а вони самікидалися в руки катів і, не витримавши тортур,зрікалися Ісуса. Християнин є тим, хто приймаєвід Бога все – і все з Богом переносить. Отже,терпіння і труднощі – це Господній дар, Його ласка,що дається людині для вдосконалення. За цепотрібно дякувати і молитись Богові, щоб допомігзносити у вірі та любові, як це робили перші хри-стияни-мученики.

засвідчило живучість християнської ідеї середукраїнської молоді, щире зацікавлення та бажанняпрацювати на славу Божу та добра свого народу.

ІІ злет відбувся 2-4 липня 1993 р. і був скликаний знагоди 60-річного ювілею Свята УМХ в 1933 р. Тодібуло вирішено проводити подібні зібрання кожних3 роки.

Третій з’їзд УМХ тривав з 10 до 14 липня 1996 р.Урочистості були присвячені 400-літтю Берестей-ської і 350-літтю Ужгородської уній, тому програмаскладалася переважно з конференцій, наукових ди-скусій і обговорень.

Четвертий з’їзд відбувся, вже за традицією, 1999 р.Це був злет Християнської молоді України.

За період 1990-1998 рр. на Україні було створеноблизько 70 організацій УМХ. На конференції угрудні 1994 року, за участю представників всіхорганізацій, було вирішено вважати УМХ Львовапровідною установою.

Принципи, методика та засоби діяльності

УМХ згуртовує християнську молодь для її духов-ного вдосконалення. Одночасно організація про-водить динамічну програму молодіжного апо-столяту, використовуючи для цього найрізно-манітніші засоби: акції милосердя, духовні бесіди,реколекції, семінари, конференції, з’їзди, виданнягазет, релігійної літератури, методичних та інфор-маційних посібників. Щоп’ятниці відбуваютьсядуховні бесіди, приблизно раз на три місяці УМХорганізовує реколекції – триденні духовні вишкіль-ні зібрання.

УМХ бере активну участь у міжконфесійномудіалозі. Одна з форм – співорганізація екуменічнихтаборів “Злагода”, які вже котрий рік поспільорганізовує спільно з Молодіжним бюро дієцезіїГільдесгайм (Німеччина). 1995 року такий табірвідбувся у селі Велика Воля (Миколаївського р-нуЛьвівської обл.), де українську делегацію пред-ставляла молодь УАПЦ, УГКЦ, УПЦ КП, РКЦ, а такожВірменської Апостольської Церкви в Україні.

Свою діяльність УМХ проводить на основі україн-ських національних та церковних традицій, жер-товності і духовного подвигу підпільної Церкви,знань, наукових здобутків Церкви в діаспорі,досвіду та методичих напрацювань ВселенськоїЦеркви на Заході.

Принципи роботи організації ґрунтуються нарішеннях ІІ Ватиканського Собору, що включаєсоціальну та політичну активність, відкритість,екуменізм. Відповідно до діючого в Україні законо-давства УМХ має статус громадської організації, якапрацює на основі і в межах християнської моралі.

Олена КУРИЛООлена КУРИЛООлена КУРИЛООлена КУРИЛООлена КУРИЛО

38

запитуйте−відповідаємо

Відомо, що ГВідомо, що ГВідомо, що ГВідомо, що ГВідомо, що Господь знає наперед, хто опинитьсяосподь знає наперед, хто опинитьсяосподь знає наперед, хто опинитьсяосподь знає наперед, хто опинитьсяосподь знає наперед, хто опинитьсяв пеклі, а хто – в небі. Отже, люди безнадійні?в пеклі, а хто – в небі. Отже, люди безнадійні?в пеклі, а хто – в небі. Отже, люди безнадійні?в пеклі, а хто – в небі. Отже, люди безнадійні?в пеклі, а хто – в небі. Отже, люди безнадійні?ГГГГГосподь не чекає їхнього навернення, бо знає оста@осподь не чекає їхнього навернення, бо знає оста@осподь не чекає їхнього навернення, бо знає оста@осподь не чекає їхнього навернення, бо знає оста@осподь не чекає їхнього навернення, бо знає оста@точну долю?точну долю?точну долю?точну долю?точну долю?

Справді, Бог знає все ще до того, як людина з’явиться вутробі матері: “Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знавтебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе. . .”(Єрем. 1,5). На перший погляд дійсно здається, що Богподілив людей на дві частини. Проте насправді важкозбагнути стан речей у Господа. Перед Його лицемпостійно присутні минуле, теперішнє і майбутнє, боВін є Творцем часу. Бог знає майбутнє не тому, щонаперед усе призначив, але тому, що Він утримує всебуття, в тому числі і час. Та людину неможливопрограмувати, бо за природою вона наділена Творцемсвобідною волею, хоча Господь і знає про наш вибір.

Людина створена на образ Божий і покликана жити зНим. Але Адам із Євою згрішили і тим показали не-готовність до повноти життя у Господі. Бог знав, щолюдина недосконала, тому Сам прийшов допомогти їй.Він став Людиною, щоб людину обожествити (ІринейЛіонський), своєю смертю і воскресінням подарувати

те, для чого сотворив її. Без Божоїдопомоги людина не може повер-нутись назад до Нього, тому Христоснавчав: “Я – путь, істина і життя!Ніхто не приходить до Отця, яктільки через мене”(Ів. 14,6). Господьне порушує волі людини, тепер вонасама вибирає, де хоче перебувати.Правдива свобода полягає не в тому,щоб вибирати між добром і злом, алеу постійному зростанні в добрі,прагненні більшої любові аж добезмежності, якою є Бог. А Він стоїтьбіля дверей нашого серця і стукає, хтовідкриє — до того увійде (Об. 3,20).

ГГГГГосподь є початком усього, крім зла,осподь є початком усього, крім зла,осподь є початком усього, крім зла,осподь є початком усього, крім зла,осподь є початком усього, крім зла,яким є диявол. Невже вічно, поряд зяким є диявол. Невже вічно, поряд зяким є диявол. Невже вічно, поряд зяким є диявол. Невже вічно, поряд зяким є диявол. Невже вічно, поряд зДобром, існувало й Зло?Добром, існувало й Зло?Добром, існувало й Зло?Добром, існувало й Зло?Добром, існувало й Зло?

Це питання певним чином пов’язанез попереднім, оскільки базується насвобідній волі.

Господь усе вчинив добрим, у томучислі й ангелів – безтілесних істот,наділених розумом і волею. Вонибули добрими, бо були з Богом, тобтоз Добром. Через гордість і невдяч-ність, найвищий за чином ангелСатанаїл хотів, щоб йому поклонялисявсі ангели так, як Творцеві. Через цебув покараний і скинутий у безодню,відкинений від Бога. Разом із нимбули відкинені всі ангели, що йому

поклонились. Втрата зв’язку з Богом, з Добром – єзлом. Ангели стали злими за своєю волею, бо від-мовились від Добра. Після того у слові Сатанаїл часткаімені, що вказувала на божественну приналежність(укр. “-їл”, євр. “ел”- божество) була вилучена, томузалишилась назва сатана. Імена інших ангелів, якізалишились з Богом, збереглися повністю: Михаїл,Гавриїл тощо.

Отже, зло ніколи не існувало вічно, воно спричиненесамим творінням. Проте різниця між дияволом ілюдиною в тому, що остання, поки живе ще у цьомусвіті, може покаятись і прийти до Христа. Він бо чекаєна всіх, дарує життя, кличучи до спільногоперебування у вічності з Ним, Його Отцем та ДухомСвятим.

Пасторальний центр „Еклезія”Пасторальний центр „Еклезія”Пасторальний центр „Еклезія”Пасторальний центр „Еклезія”Пасторальний центр „Еклезія”

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Про це можемо детальніше довідатися у ранньохристиянськихписаннях, наприклад у “Мучеництві Полікарпа”.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №5 (68) листопад−грудень 2004

39

Запрошуємо вас послухаЗапрошуємо вас послухаЗапрошуємо вас послухаЗапрошуємо вас послухаЗапрошуємо вас послухати і взяти ти і взяти ти і взяти ти і взяти ти і взяти у ч а с т ь уу ч а с т ь уу ч а с т ь уу ч а с т ь уу ч а с т ь уреліг ійній програміреліг ійній програміреліг ійній програміреліг ійній програміреліг ійній програмі “Дух “Дух “Дух “Дух “Духовна мандрівка”, щоовна мандрівка”, щоовна мандрівка”, щоовна мандрівка”, щоовна мандрівка”, щовихвихвихвихвиходить на раодить на раодить на раодить на раодить на радіо “Львівська хвиля” (100,8 FM)діо “Львівська хвиля” (100,8 FM)діо “Львівська хвиля” (100,8 FM)діо “Львівська хвиля” (100,8 FM)діо “Львівська хвиля” (100,8 FM)щонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьдухдухдухдухдуховні розважання з о.Ігорем Яцівом на неді-овні розважання з о.Ігорем Яцівом на неді-овні розважання з о.Ігорем Яцівом на неді-овні розважання з о.Ігорем Яцівом на неді-овні розважання з о.Ігорем Яцівом на неді-

Радіопередачі

“Еклезія”запрошує доспівпраці

ПППППасторальний центр “Еклезія”асторальний центр “Еклезія”асторальний центр “Еклезія”асторальний центр “Еклезія”асторальний центр “Еклезія” (ПЦ) є спі-льнотою, що заснована та функціонує приЛьвівській Духовній Семінарії (ЛДС) Святого

Духа Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви.

Метою ПЦ “Еклезія” є:

· систематизація та підвищення рівня душпастирства(парохіян та молоді) в УГКЦ;

· впровадження активних методів душпастирювання ужиття парохій;

· залучення семінаристів і священиків до “нової єван-гелізації” та розвиток мирянського апостольськогоруху.

Пасторальний центр допомагає формувати добрихдушпастирів під час їх навчання в семінарії, дає мо-жливість їм ознайомитися з різними методами праціна парохіях, отримати практичні навики та необхідніметодичні матеріали для подальшого їх активного ви-користання у служінні Христовій Церкві.

Засобами реалізації вказаної мети є:

- створення робочих відділів для формування мето-дичних матеріалів душпастирської діяльності на па-рохії,

- організація місійної діяльності,

- проведення катехитичних курсів,

- науково-дослідницька робота, обмін досвідом та еку-менічний діалог,

- створення консультаційного центру для парохіяль-них священиків і катехитів,

- утворення електронного каталогу богословської лі-тератури.

Діяльність ПЦ спрямована і на допомогу священикам-парохам, які вже зараз трудяться у Христовому вино-граднику: через забезпечення необхідними методич-ними матеріалами для праці з дітьми, молоддю тастаршими.

Для допомоги в організації такої діяльності на парохії,з боку Пасторального центру, сьогодні є можливимпроведення:

• активних метод катехези у тематичних зустрічах ізмолоддю;

• молитовного читання Святого Письма;

• вечора молитви перед іконою (з розважаннями);

• реколекцій із вервицею або хресною дорогою;

• катехези із використанням відеофільмів;

• лекційного курсу про гідність людського життя і бо-ротьбу з абортами (рух “За життя”).

Що потрібно для того, щоб на парохії була прове@Що потрібно для того, щоб на парохії була прове@Що потрібно для того, щоб на парохії була прове@Що потрібно для того, щоб на парохії була прове@Що потрібно для того, щоб на парохії була прове@дена акція?дена акція?дена акція?дена акція?дена акція?

1. Зголоситись за вказаною нижче адресою до відділуінформації Пасторального центру (листом, телефо-ном чи електронною поштою).

2. Подати лист-прохання до ректорату Львівської Ду-ховної Семінарії, вказавши інформацію про бажануакцію та час її проведення на Вашій парохії.

Робочі відділи Пасторального центру:

1. катехитично-місійний – працює над формуваннямметодів катехези для потреб парохій;

2. біблійний – готує методи біблійних зустрічей, семі-нарів тощо;

3. літургічний – займається дослідженням та пояснен-ням літургійного життя;

4. мистецько-історичний – співпрацює з Музеєм іко-ни ЛДС Святого Духа та формує інформацію про най-давніші парохії УГКЦ;

5. інформаційний – створює електронну базу україно-мовної богословської літератури та займається видав-ничою діяльністю.

Василь БІЛАШВасиль БІЛАШВасиль БІЛАШВасиль БІЛАШВасиль БІЛАШ

голова ПЦ „Еклезія”голова ПЦ „Еклезія”голова ПЦ „Еклезія”голова ПЦ „Еклезія”голова ПЦ „Еклезія”

Інформація для контактів:

УГКЦ, Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,Пасторальний центр “Еклезія”вул. Т.Шевченка, 188, Львів-Рудно, 79493, Україна

тел.: (0322) 72-07-34, факс: (0322) 69-09-14

е-mail: ekklesia@lds.lvivekklesia@lds.lvivekklesia@lds.lvivekklesia@lds.lvivekklesia@lds.lviv.ua.ua.ua.ua.ua

http://ekklesia.lds.lvivekklesia.lds.lvivekklesia.lds.lvivekklesia.lds.lvivekklesia.lds.lviv.ua.ua.ua.ua.ua

льне Євангеліє, а також останні новини життяльне Євангеліє, а також останні новини життяльне Євангеліє, а також останні новини життяльне Євангеліє, а також останні новини життяльне Євангеліє, а також останні новини життяУГКЦ та інша цікава інформація від семінаристівУГКЦ та інша цікава інформація від семінаристівУГКЦ та інша цікава інформація від семінаристівУГКЦ та інша цікава інформація від семінаристівУГКЦ та інша цікава інформація від семінаристівЛьвівської Духовної Семінарії Святого Духа,Львівської Духовної Семінарії Святого Духа,Львівської Духовної Семінарії Святого Духа,Львівської Духовної Семінарії Святого Духа,Львівської Духовної Семінарії Святого Духа,членів Пасторального центру “Еклезія”.членів Пасторального центру “Еклезія”.членів Пасторального центру “Еклезія”.членів Пасторального центру “Еклезія”.членів Пасторального центру “Еклезія”.

запитуйте−відповідаємо

с л о в а м и с е р ц я

40

Туман, дорога, дощ і хмари,Дорога, гори і ліси –О, як мене зачарували.. .Осіння акварель краси.

І ніби холодно і сиро. . .Та що мені, мені – ліси.І цей туман, немов кадило. . .Осіння акварель краси.

І золотом кружляє вітер,Святої Тиші голоси.Пробачте, бо немає літер. . .Осіння акварель краси.

***Буває мить і перша, і остання. . .І перший погляд, кинутий у світ.Є час на зустріч, є і на прощання,Як не одразу - через кілька літ.

Буває вперше і весна, і літо.Є перший сніг, і навіть перший плач.Та я не про початок взагалі-то. . .Читачу, прошу, вир думок пробач.

Початок що? Про нього нам все звісно.Його пройшли усі без вороття.А про останнє думати болісно,Останній подих обірве життя.

Останній подих. . . Правда, це тривожить?Останній погляд, кинутий у світ.Яка тобі зозуля наворожить,Коли на скронях вже останній піт. . .

Останній погляд у майбутнє кинеш,Останній погляд кидаєш назад.І вмить для себе вічність приодкриєш,Коли побачиш правду без принад.

Постане правда праведним й не дуже,Митцям, духовним, світським і „простим”.В останню мить ніхто не є байдужим. . .Хто у житті назве себе святим?

Та геть усе! Чи ж правди нам боятись?О Господи, нехай тоді згадаю,Що задля мене Ти прийшов розп’ястись,На Рани Серця Твого уповаю!

Наталя НАЗАРНаталя НАЗАРНаталя НАЗАРНаталя НАЗАРНаталя НАЗАР

○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○

Я надіюся, що Ти зу@стрінеш цей мій ли@ст і віднайдеш спо@

кій та щастя… Я тількихотів пригадати Тобі, щоЯ Тебе люблю і цікавлюсяТобою.

Вчора я бачив Тебе, як Тирозмовляв із своїми дру@зями. Я чекав, коли Ти за@говориш до мене... Я чекав.Ввечері я хотів зробитиТобі несподіванку, то жрозмалював небо, коли за@ходило сонце... і чекав, че@кав... Я бачив, як Ти заси@нав вчора ввечері, і так хо@тів доторкнутися Твогочола, але поцілував Твоюподушку і Твоє обличчяпромінням місяця... І чекавя... щоб хоч трошки з Тобоюпоговорити. Я приготував для Тебе стількиподарунків... але на жаль, щоденні клопотизакрутили Тебе... і сльози мої змішалися зкраплями дощу... А сьогодні чомусь у Тебе сумнийвигляд... Ти такий самотній... Моє серцеболить, бо я розумію Тебе. І у мене були

приятелі, вони знехтувалимною... але як я тебе люблю...Я намагаюся в різний спосібце Тобі сказати – зеленоютравичкою чи білим снігом,шелестом дерев чи запахомквітів... Промовляю до Тебечерез громи, через стру@мочки... Навчаю пташокпісень кохання... ОгортаюТебе теплотою сонця. Моялюбов до Тебе є глибша занайглибше море, більша тасильніша від найміцнішоїскелі... Я знаю, що життяможе бути важке... Повір ме@ні, я добре Тебе розумію, іхочу, і можу Тобі допомогти.Мій Отець також є близькоТебе і готовий прийти надопомогу. Ти тільки покличмене... Запроси... Поговори зімною... Я прошу Тебе – не

забувай про мене... Я маю багато чимподілитися з Тобою... Більше не хочу забиратив Тебе час. Пам’ятай, що все залежить від Тебе!Бо я Тебе дуже люблю... і буду Тебе чекати...

Можна?

ТТТТТвій ІСУвій ІСУвій ІСУвій ІСУвій ІСУССССС